Êëþ÷³ äëÿ ä³òåé÷àñòèíà äðóãà

Íîâà Íàä³ÿ

ISBN 966-96283-8-5ISBN 966-96283-9-3

3

Âèäàííÿ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ: ÏÊÂ “Íîâà Íàä³ÿ” (ç äîçâîëó Children's Bible Hour) © Children's Bible Hour, 1997

© “Íîâà Íàä³ÿ”, Ëüâ³â, 2006ÏÊ “Íîâà Íàä³ÿ”, ³äåíòèô³êàö³éíèé íîìåð 96283òåë: (0322) 52-90-19www.newhopeukraine.orgnewhopeukraine@newhopeukraine.org

Ïåðåêëàä öèòàò ç Á³á볿 çä³éñíåíî çà âèäàííÿì: Á³áë³ÿ àáî êíèãè Ñâÿòîãî Ïèñüìà Ñòàðîãî é Íîâîãî Çàïîâ³òó/Ïåðåêëàä ²âàíà Î㳺íêà: United Bible Societes, 1993

˳òåðàòóðíèé ðåäàêòîð ²ðèíà Êîêîò²ëþñòðàö³¿ äî âèäàííÿ Îëüãà ÄåíèñÄèçàéí îáêëàäèíêè Ñîô³ÿ ßñ³íñüêàÊîìï’þòåðíà âåðñòêà ³êòîð Ñåí÷óê³äïîâ³äàëüíèé çà âèäàííÿ ³êòîð Ñåí÷óê

ISBN 966-96283-8-5ISBN 966-96283-9-3

5

Зміст

Вступ 6

Щеплення та інша зброя 7

Безнадійний випадок 8

А виросли кабачки 10

Час переїжджати 12

Мені потрібен друг 14

Дивна пташка 15

Лети, пташко 17

Світло в темряві 19

Вчися, щоб знати 21

Схили коліна 22

Клітка чи палац 24

Д.П. 26

Не неможливо 28

Наші бажання 30

Досконале творіння 32

Свята резиденція 34

Обов'язок сторожа 35

Обов'язок сторожа (продовження) 37

Частина сім'ї 38

3

Âèäàííÿ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ: ÏÊÂ “Íîâà Íàä³ÿ” (ç äîçâîëó Children's Bible Hour) © Children's Bible Hour, 1997

© “Íîâà Íàä³ÿ”, Ëüâ³â, 2006ÏÊ “Íîâà Íàä³ÿ”, ³äåíòèô³êàö³éíèé íîìåð 96283òåë: (0322) 52-90-19www.newhopeukraine.orgnewhopeukraine@newhopeukraine.org

Ïåðåêëàä öèòàò ç Á³á볿 çä³éñíåíî çà âèäàííÿì: Á³áë³ÿ àáî êíèãè Ñâÿòîãî Ïèñüìà Ñòàðîãî é Íîâîãî Çàïîâ³òó/Ïåðåêëàä ²âàíà Î㳺íêà: United Bible Societes, 1993

˳òåðàòóðíèé ðåäàêòîð ²ðèíà Êîêîò²ëþñòðàö³¿ äî âèäàííÿ Îëüãà ÄåíèñÄèçàéí îáêëàäèíêè Ñîô³ÿ ßñ³íñüêàÊîìï’þòåðíà âåðñòêà ³êòîð Ñåí÷óê³äïîâ³äàëüíèé çà âèäàííÿ ³êòîð Ñåí÷óê

ISBN 966-96283-8-5ISBN 966-96283-9-3

6

Друг Костика 40

Вуха - для того, щоб слухати 42

Любить - не любить 43

Ноги для молитви 45

Важлива печатка 47

Найкраща книга 48

Надійний проповідник 50

Не припиняй тренуватися 51

Слово і зброя 53

Справді порожньо 55

Поганий день 57

Розряджений акумулятор 58

Руйнівні хвилі 60

Огорожа 62

Маленький вогник 64

Міцний паркан 65

Ти можеш це зробити 67

Несправедливість 69

Гострі зауваження 70

Подвійна зарплата 72

Камінці і гріх 74

Кусюча черепаха 76

Духовні вправи 78

7

Новий друг 79

Готовий і охочий 81

Андріїв список 83

Надто зайнятий 85

І це я? 87

Три коти 88

Невичерпний скарб 90

Небезпека! Поверни назад! 92

Біль, що допомагає 94

Портативне радіо 95

Тренування 97

Олійник 99

Пастка для мавпи 100

Театр тварин 102

Термостат 104

Допустима норма 106

Рівні стіни 107

Чисті комини 109

Урок читання 111

Катрусин витвір 113

Свідоцтво про народження 115

Зразок 117

Добра схованка 119

ВступУроки, на яких діти вивчають Біблію (їх ще називають

недільною школою) – чудова річ. Діти, що зустрічаються на них щотижня, стають подібними один на одного. Ні, не зовнішністю, а тим, що мають спільне зацікавлення – Біблію. Вони разом читають Біблійні історії, з Божою допомогою осягають їх та вивчають напам’ять “Золоті вірші”. Вони щиро вірять, що Спаситель любить усіх дітей, – значить, їх також, і що коли дитина відкриває Йому своє серце, то Господь опікується нею та допомагає їй у всьому.

Якщо ти ще жодного разу не був на такому уроці, обов’язково відвідай його. Ти переживеш хвилини, які неможливо замінити чимось іншим.

У цій книзі ти прочитаєш історії про дітей, які ходять у недільну школу і знають, що з кожної ситуації можна винести якусь науку. Адже саме у важку хвилину завжди зарадять мудрі вислови з Біблії, про які можна довідатись у недільній школі. Вони – немов диво-ключі, що відкривають найскладніші замки наших невдач, і відчиняють нам двері до світла. Це світло здатне наповнити радістю наше життя: від раннього дитинства – аж до глибокої старості.

Читай ці коротенькі історії, вивчай вірші з Біблії, щоб зрозуміти і засвоїти цю життєво важливу науку.

9

Щеплення та інша зброяПрочитати: Послання до ефесян 6:10-18.

Іванко тремтів від страху, коли дивився на медсестру. Так довго тягнеться час, коли роблять щеплення. Він нена-видить уколи!

– Витягни руку, Іванку, - попросила медсестра. - Отак, дуже добре. Це не буде дуже боляче.

– Ой! - скрикнув Іванко, коли голка проколола його шкіру. - Воно пече!

Медсестра притисла кусочок бинту до ранки і наказала Іванкові тримати його.

– Чому я мушу діставати ці уколи? - запитав Іванко. - Я ж не хворий?

– Ні, - погодилася його мама, що сиділа поруч, - але щеплення допоможе тобі не хворіти. Я знаю, вони трохи болять, але дуже важливо отримати їх усіх.

– Правильно, - додала медсестра, - думай про них, як про зброю проти твого ворога – проти хвороби.

Цього вечора в Іванка були неприємності. Він не послу-хав своєї мами і в покарання йому заборонили кататися на велосипеді цілий тиждень. Хлопчик сидів на сходах і сумно дивився на свій самотній велосипед.

– Хотів би я мати зброю проти поганих вчинків, - промо-вив він, торкнувшись сліду від уколу на своїй руці.

– Ти її маєш, - сказала мама, - і це навіть дуже добра зброя.

– Маю? - перепитав Іванко. - Де?Мама усміхнулася. Вона взяла Біблію, відкрила її і вру-

чила Іванкові.– Ось тут. Ці вірші розказують про зброю Бога. Про-

ч ита й со б і . Та к с а м о , я к л юд я м п отр і б н і у ко л и , що б

10

п е р е м о г т и х в о р о б у, - продовжувала мама, - християнам потрібна Божа зброя, щоб пере-магати сатану і “хво-робу” гріха.

– Так, - проказав Іванко, дивлячись на Біблію в своїй руці, - я, мабуть, піду і почитаю її.

Він встав і пішов у свою кімнату, кинувши останній погляд на свій велосипед.

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Чи покладаєшся на Божу зброю щодня? Це означає ре-гулярно читати Біблію і молитися, жити так, як приємно Богові , розділяти Євангелію, Добру Новину Хрис та, з і н ш и м и і з а в ж д и д о в і р я т и Б о го в і . В і н б л а го с л о в и т ь тебе і допоможе перемогти гріх, якщо ти будеш кори-стуватися зброєю, як Він заповів.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до ефесян 6:11. “Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських”.

Покладайся на Божу зброю.

Безнадійний випадокПрочитати: Євангелія від Луки 5:26-31.

Дмитро з друзями розкладав палатку, щоб переночу-вати просто неба на його подвір’ї.

11

– Ти запросив Михайла? - запитав Петрик. Михайло жив на тій самій вулиці, але хлопці не любили

його. Вони вважали його надто впертим і грубим, крім того він часто вживав погані слова.

– Я думаю, він би захотів прийти, - додав Петрик. Дмитро знизив плечима: – Чого ти витрачаєш час на покидька?– Припини, Дмитре, він не покидьок. Можливо, якби

хтось з нас був добрим до нього, він зрозумів би, що Бог – це більше, ніж просто слова, - наполягав Петрик.

– Це просто жарт. Михайло – безнадійний випадок, - відповів Дмитро.

Хлопці чудово провели ніч. Вони насолоджувалися вог-нищем і смачною їжею, а особливо кавуном, котрий пода-рувала Петрикова мама.

Пройшов цілий рік. Петрик продовжував товаришувати з Михайлом, але інші хлопці відмовлялися гратися з ним.

Одного літнього ранку Дмитро зі своїм татом працювали на подвір’ї. Хлопчик побачив велику зелену рослину, що росла біля паркана. Він придивився і побачив невеликий зелений кавун, що виглядав з-поміж листя.

– Дивися, тату! Він, напевно, виріс з кісточок того каву-на, що ми їли минулого року! - вигукнув Дмитрик.

В цей час хтось покликав його з-за паркана. Це був Петрик. А найгірше, що з ним був і Михайло. Поговоривши з хлопцями декілька хвилин, Дмитрик був дуже здивований, бо не почув від Михайла жодного поганого слова.

– О! Ти очистив свою мову! - вигукнув Дмитро.

– Петрик і йо-го батько показали мені, як стати хри-стиянином, - усміх-нувся Михайло.

12

Після того, як хлопці пішли, Дмитро розповів усе своєму батькові. Тато зауважив:

– Згадай насіння кавуна, що проросло у безнадійному місці. Ми повинні пам’ятати, що Господь прийшов спасти грішників, тому невиправних людей немає, поки Бог турбу-ється про нас.

ЩО ДУМАЄШ ТИ? Чи знаєш когось, хто здається безнадійним, таким, що ніколи не прийде до Бога? Для Бога немає нічого немож ливого. Він може змінити людину, котра виглядає зовсім байду жою. Молис я за своїх друзів, котрі ще не спаслися, розказуй про Божу любов, запроси його або її до церкви і демонструй Божу любов через свої вчинки. Довірс я Бог у, а результати обов’язково будуть.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Євангелія від Марка 10:27.“…Бо для Бога можливе все!”

Кожна людина може змінитися.

А виросли кабачкиПрочитати: Послання до галатів 6:7-10.

– Ця страва виглядає просто чудово, - сказав тато. Його очі сміялися, коли він дивився на Михайла. - Передай мені, будь ласка, кавуна, - додав він.

– Кавуна? - перепитав Михайло, здивовано оглядаючи стіл.

– Прямо перед тобою, в мисці, - підказав тато.Михайло глянув на миску, повну підсмажених кусочків

13

кабачка. Він вже хотів запротестувати, коли несподівано все зрозумів.

– Звичайно, тату, ось твій кавун, - розсміявся він, пере-даючи миску.

– Не розумію, - сказала Михайликова сестра Оксана,- це ж кабачок. Чому ви називаєте його кавуном?

Тато усміхнуся, чекаючи, поки Михайлик пояснить, в чому справа.

– Ну... розумієш, ...просто я зробив маленьку помилку, коли ми садили город, - пояснив він, - і тато не дає мені

забути про неї.– Він хотів по-

садити кавуни, - про-довжив тато, - а я сказав йому, що це насіння кабачка. Але хіба він мені повірив? Він наполягав, що це насіння кавуна.

– З о в с і м о ч е -видна помилка, - бур-кнув Михайло.

– Він сказав, що мені просто треба бути терпеливим, і я сам побачу, що виросте, - продовжував розказувати тато. - І ось перед вами кінцевий результат.

Всі розсміялися.– Що посієш – те пожнеш, - додала мама, - і це стосу-

ється не тільки городу, а й життя. І як християни, ми маємо бути дуже уважними, щоб сіяти лише добрі зерна.

– Це правда, - погодився тато, - якщо ми сіємо зло, то й пожинаємо смуток і горе. А якщо ми сіємо добро, то пожи-наємо радість і благословення, що її супроводжують.

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Що ти сієш у своєму жит ті? Може, ти сієш зерна зла, такі як егоїзм, неповага до старших, брехня? Чи ти сієш добрі зерна, такі як чесніс ть, покору, с лужіння Бог у?

14

Вч и н к и , котр і ти р о б и ш с ь о год н і , м ож у ть з д а в ати с я незначними і неваж ливими. А ле маленькі зерна виро-стають, і що посієш – те й пожнеш. Перевір, чи ти сієш те, що хотів би зібрати.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до галатів 6:7.“Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!”

Що посієш – те й пожнеш.

Час переїжджатиПрочитати: Євангелія від Івана 14:1-3;

Послання до коринтян 5:1-2.

Юля пробігла по доріжці і подзвонила в двері. Вона вле-тіла в будинок, вигукуючи:

– Бабусю! Відгадай новину! Тато приїжджає за нами. Завтра він буде тут, а наступного тиж-н я ми переїж д ж аємо! - Юл я закружляла по кімнаті, підстри-буючи на одній ніжці.

– Я думала, ваш батько за-чекає з переїздом на узбережжя до закінчення школи, - зітхнула ба-буся, ідучи за Юлею в кімнату.

– Він к аже, що не може чекати. Він мусить бути зі сво-єю сім’єю. - Юля перестала під-

15

стрибувати. - Я б хотіла, щоб ти справді була моєю бабусею і переїхала разом з нами.

– Я дуже сумуватиму за тобою, - усміхнулася бабуся, - але ти мусиш бути зі своїм татом. Можливо, я колись до тебе завітаю.

Ввечері Юля з мамою пакували речі. Раптом задзвонив телефон. Поговоривши з кимсь декілька хвилин, мама опус-тилася в крісло, витираючи сльози з очей.

– Я мушу сказати тобі сумну новину, сонечко, - промовила вона, - це дзвонила племінниця бабусі Вільшанської. Вони щойно знайшли її мертвою. Бабуся сиділа в своєму кріслі, і здавалося, ніби вона спить, та її не змогли розбудити. Бабуся померла від серцевого нападу.

– О ні, мамо! Цього не може бути! - вигукнула Юля. - Ми ж бачилися всього декілька годин тому, і з нею було все в порядку.

– Знаю, - сказала мама, обнімаючи Юлю, - але Бог за-брав її до Свого дому. І вона тепер щаслива з Ним.

Юля сумно зітхала, коли мама вкладала її в ліжко того вечора.

– Постарайся заснути, - мовила мама, - а завтра приїде наш тато.

– Я думаю, Небесний Отець хотів, щоб бабуся була з Ним, і вона переїхала до Його дому.

Мама зітхнула, а Юля продовжила роздумувати вголос: – Як ти думаєш, бабуся буде так само рада бачити

свого Небесного Отця, як я свого тата завтра?– Звичайно, сонечко, - відповіла мама, - дуже рада, я

впевнена.

ЩО ДУМАЄШ ТИ? Може, хтось, кого ти любив, недавно переселився на небеса? Звичайно, тобі бракуватиме близької людини, а л е п о с та р а й с я н е с у м у в а т и . П о д у м а й п р о р а д і с т ь , котру вона в ідчуває , з ’є днавшись з і своїм Не бесним Отцем. І якщо ти дитя Боже, то одного дня ти зможеш зустрітися з нею.

16

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Друге послання до коринтян 5:1.“Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний”.

Смерть – це просто переїзд.

Мені потрібен другПрочитати: Євангелія від Івана 15:12-17.

Ліда прийшла додому в сльозах. – Я вже три тижні в цій школі, і в мене немає друга, -

сказала вона. - Я хотіла б, щоб ми ніколи сюди не переїжд-жали!

– Я знаю, що ти сумуєш за своїми друзями, сонечко, - поспівчувала мама, - і я молюся за тебе.

– Всі мене обходять, - скар-жилася Ліда, - я така самотня.

Двері відчинилися і влетів Тарас.

– Привіт, мамо, - заговорив він швидко, - можна я піду до Павла на кілька годин? Я мушу допомогти йому з математикою.

– Гаразд, - кивнула мама, - але о п’ятій будь вдома. А ти, Лідо, витри сльози, а потім від-несеш ці пиріжки нашій сусідці, пані Лесі . Вона сьогодні по-вернулася з лікарні.

– Звідки ти знаєш? - здиву-валася Ліда. - Ти вже знайома

17

зі всіма сусідами. І чому люди не такі привітні до мене, як до тебе і до Тараса? - додала вона.

– Доню, ти чекаєш, що хтось прийде і стане твоїм дру-гом, а ми з Тарасом шукаємо когось, хто потребує друга, - сказала мама. - Перестань чекати на друзів і спробуй сама стати другом.

Через годину Ліда повернулася від сусідки. – Вгадай, що с талося, мамо? - усміхнулася вона.

- Я знайшла декого, кому потрібен друг. Ї ї звуть Марта, вона внучка пані Лесі. Можна після вечері я допоможу їй прибирати в домі її бабусі?

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Ти самотній? Перес тань дивитися на себе і озирнися. Навколо повно самотніх людей. Запропонуй їм дружбу. Спробуй, і матимеш багато друзів.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Приповісті Соломонові 18:24. “Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний”.

Щоб мати друзів – будь другом.

Дивна пташкаПрочитати: Книга Даниїла 1:3-8.

– Привіт, мамо! Ми чудово провели час в “Пласті” сьо-годні, - сказав Роман, повісивши свою куртку на вішак, - ми вибрали птаха для нашої емблеми. Чи знаєш ти, що пересмішник змінює свою пісню 87 разів за сім хвилин? Яка дивна пташка!

18

– Це дивовижно, - погодилася мама, - дивовижно і чудово.Наступного дня, чекаючи Романа після баскетбольного

тренування, мама почула такі дві розмови. Дмитро, товариш Романа по команді, підійшов до нього і прошепотів:

– Гей, Романе, я вкрав пачку цигарок у свого батька. Зустрінемося ввечері в старому покинутому складі, що біля мене, і покуримо?

– Звучить спокусливо, - відказав Роман, - але сьогодні ввечері я не можу.

– Як хочеш, - відповів Дмитро. Роман повернувся, щоб іти додому, і наштовхнувся на

Ігоря. – Привіт, Романе, - сказав Ігор,- ти чув, що зробив

Дмитро. Хіба це не огидно?– Я знаю, - перебив Роман, - не люблю таких розваг!По дорозі додому мама запитала Романа: – Як справи у моєї “дивної пташки”?– Що ти маєш на увазі? - промовив Роман знічено.– Ти знаєш, мій пересмішнику, що змінює пісню, - від-

казала мама, - я дуже рада, що ти не пішов з Дмитром сьогодні ввечері, але я чула “маленьку пташку”, що змінила свою “пісню” надзвичайно швидко. “Звучить спокусливо”, - сказала вона Дмитрові, а наступної миті: “Не люблю таких розваг” – Ігореві.

– А, це, - засоромлено промовив Роман, вмостившись в машині.

Він знав, що повинен був прямо сказати Дмитрові, чому не піде з ним ввечері. Дорогою додому Роман довго мовчав, а потім, витягнувшись, сказав:

– Я скажу Дмитрові справжню причину своєї відмови. Я подзвоню йому, як тільки приїдемо додому.

І він так і зробив.

ЩО ДУМАЄШ ТИ? Чи змінюєш ти свою “пісню”, як пересмішник, залежно від того, яка “пташка” поруч? Важко відстоювати те, у що віриш, якщо твої друзі з тобою не погоджуються,

19

а ле з Божою допомогою це мож ливо. Д аниїл зробив це, і ти можеш.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Книга Даниїла 1:8. “І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться...”

Завжди стій за правду.

Лети, пташкоПрочитати: Псалом 124.

Орест забив останній цвях в пастку для пташок, котру він будував, і поніс її на подвір’я, щоб встановити. Він від-крив дверцята пастки і підпер їх паличкою. Хлопчик насипав дрібних кришок в пастку, прив’язав шнурочок до палички і сховався за кущ, тримаючи шнурок в руці. “Ну, от і все, - подумав він, - надіюся, птахи достатньо дурні для моєї пастки”.

Орест сидів за кущем майже непорушно, чекаючи на “дурну голодну пташку”. Робота відволікала його від думок, але тепер хвилювання повернулося знову. В Ореста була п р о б л е м а . “ З а втр а знову урок плавання, - думав він, - всі інші діти уже навчилися плавати, а я тільки талапаюся. А якщо я ніколи не навчуся?” Несподівано він при-гадав вчорашню ра-діопередачу для ді-тей. Тема уроку була