ÒÅÎÐÅÒÈ×Í² Д. К. ЗАБОЛОТНОГО ÑÓ×ÀÑÍ²...

НАУКОВО�ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ,

присвячена 150�річчюз дня народженняД. К. ЗАБОЛОТНОГО

Ñ Ó × À Ñ Í ² Ò Å Î Ð Å Ò È × Í ²Ò À Ï Ð À Ê Ò È × Í ²À Ñ Ï Å Ê Ò È Ê Ë ² Í ² × Í Î ¯Ì Å Ä È Ö È Í È(для студентів та молодих вчених)

21–22 квітня 2016 року

Ò å ç è ä î ï î â ³ ä å é

ОДЕСЬКИЙМЕДУНІВЕРСИТЕТ


ÍÀÓÊÎÂÎ-ÏÐÀÊÒÈ×ÍÀ ÊÎÍÔÅÐÅÍÖ²ßÇ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÎÞ Ó×ÀÑÒÞ,ïðèñâÿ÷åíà 150-ð³÷÷þ ç äíÿ íàðîäæåííÿÄ. Ê. ÇÀÁÎËÎÒÍÎÃÎ

Ñ Ó × À Ñ Í ² Ò Å Î Ð Å Ò È × Í ²Ò À Ï Ð À Ê Ò È × Í ²À Ñ Ï Å Ê Ò È Ê Ë ² Í ² × Í Î ¯ÌÅÄÈÖÈÍÈ(äëÿ ñòóäåíò³â òà ìîëîäèõ â÷åíèõ)

21–22 êâ³òíÿ 2016 ðîêó


2

УДК 06.091.5:061.3:61-057.875ББК 5я431

Головний редактор:лауреат Державної премії України, академік НАМН України,проф. В. М. Запорожан

Редакційна колегія:чл.-кор. НАМН України, з. д. н. т. України, проф. В. Й. Кресюн(заступник головного редактора),проф. О. Г. Юшковська (заступник головного редактора),проф. О. О. Старець, засл. лікар України, проф. Б. С. Запорожченко,проф. О. О. Мардашко, проф. А. С. Сон, проф. В. Г. Марічереда,проф. В. І. Величко, доц. К. О. Талалаєв,Г. І. Хандрікова, доц. Н. О. Романова

Сучасні теоретичні та практичні аспекти клінічної медицини (длястудентів та молодих вчених) : наук.-практ. конф. з міжнар. участю,присвячена 150-річчю з дня народження Д. К. Заболотного. Одеса,21–22 квітня 2016 року : тези доп. — Одеса : ОНМедУ, 2016. — 156 с.

ISBN 978-966-443-075-0

У тезах доповідей науково-практичної конференції з міжнародною учас-тю студентів та молодих вчених, присвяченої 150-річчю з дня народженняакадеміка Д. К. Заболотного, подаються стислі відомості щодо результатівнаукової роботи, виконаної учасниками конференції.

УДК 06.091.5:061.3:61-057.875ББК 5я431

C 91

©Одеський національний медичний університет, 2016

C 91

ISBN 978-966-443-075-0

3

«КРУГЛИЙ СТІЛ», ПРИСВЯЧЕНИЙ150-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АКАДЕМІКАДАНИЛА КИРИЛОВИЧА ЗАБОЛОТНОГО«Круглый стол», посвященный 150-летиюсо дня рождения академикаДаниила Кирилловича Заболотного“Round Table”, Dedicated to 150th Anniversaryof academician D. K. Zabolotny

ВКЛАД Д. К. ЗАБОЛОТНОГОВ РАЗВИТИЕ ЭПИДЕМИОЛОГИИ

Никулеску А. С., Школьная М. В.

Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Даниил Кириллович Заболотный — микробио-лог, эпидемиолог. Родился в 1867 г. в селе Чебо-тарке Подольской губернии. После окончания в1884 г. Ришельевской гимназии в Одессе поступилна естественный факультет Новороссийского уни-верситета и экстерном окончил его. Два года про-работал на Одесской бактериологической стан-ции, основанной И. И. Мечниковым, после чегопоступил на медицинский факультет Киевскогоуниверситета, который окончил в 1894 г. Затем двагода работал военным врачом, в Киевском воен-ном госпитале и в лаборатории общей патологии.

С 1897 г. участвовал в командировках по изу-чению тропических болезней (чумы и холеры) вИндию, Аравию, Китай, Персию. Работал год вИнституте Пастера в Париже. С 1899 г. читал курсбактериологии слушательницам Петербургскогоженского медицинского института и состоял в ка-честве специалиста-бактериолога в Институте эк-спериментальной медицины.

В 1898 г. Д. К. Заболотный организовал в Пе-тербургском женском медицинском институте пер-вую в России кафедру бактериологии, в 1920–1922 гг. — первую в СССР кафедру эпидемиоло-гии в Одесском институте, в 1928 г. основал Киев-ский институт микробиологии и эпидемиологии.Руководил санитарно-эпидемиологической комис-сией Главного военно-санитарного управленияКрасной армии, был членом ученого медицинско-го совета Наркомздрава, организатором курсоввоенных и гражданских врачей-эпидемиологов.

В честь Д. К. Заболотного названы улицы в Ки-еве (массив Феофания) и Одессе (поселок Котов-ского), улица в Гурьеве. Имя Д. К. Заболотного

присвоено кафедре микробиологии, вирусоло-гии и иммунологии 1-го Санкт-Петербургскогогосударственного медицинского университетаим. И. П. Павлова. В селе Заболотное Крыжополь-ского района Винницкой области находится мемо-риальный музей Д. К. Заболотного. В Виннице ме-дицинский колледж носит имя академика Д. К. За-болотного, создан музей его памяти.

ВЕЛИКИЙ УЧИТЕЛЬ ВЕЛИКОГОУЧЕНИКА. АКАДЕМИК ЗАБОЛОТНЫЙ

И АКАДЕМИК СТРАЖЕСКО

Лозинская Т. М.


Даниил Кириллович Заболотный (1866–1929)— украинский микробиолог, эпидемиолог, акаде-мик (1922) и президент (1928–1929) АН Украины.Организатор Института эпидемиологии и микро-биологии АН Украины (1928; ныне имени Забо-лотного).

Жизнь и деятельность замечательного ученого-эпидемиолога Д. К. Заболотного тесно связана снашим городом. В Одессе в 1885 г. он окончил Ри-шельевскую гимназию и поступил в Новороссий-ский университет. Работал на Одесской бактерио-логической станции (1889–1891). Бактериологиястала призванием ученого. В 1899 г. Заболотныйедет в Киев и поступает в университет на медицин-ский факультет.

Даниил Кириллович — первый ректор нашегоуниверситета (1919–1923). Здесь он создал и воз-главил первую в мире кафедру эпидемиологии.

Один из его студентов, будущий известныйкардиолог, терапевт, академик АН Украины иАН СССР, Николай Дмитриевич Стражеско пи-сал: «Заболотный Д. К. был всегда скромно одет,говорил тихо, но четко. Увидев усталость студен-

4

тов на вечерних занятиях, неожиданно рассказы-вал им анекдот или смешную историю. И студен-ты вновь оживлялись и снова внимательно следи-ли за мыслями руководителя». Ученый оказывалпомощь своему бывшему студенту Н. Д. Стражес-ко в написании диссертации, после защиты кото-рой Стражеско получил ученую степень докторамедицины. В 20-х годах судьба свела ученых вОдессе. У 1919–1922 гг. Н. Д. Стражеско был за-ведующим кафедрой факультетской терапии Но-вороссийского университета, а Д. К. Заболотный— ректором университета. Стражеско вспомина-ет: «Даниил Кириллович был все время болен иработал с повышенной температурой, страдаяболями в суставах, в сердце. Однако убедить уче-ного взять отпуск было невозможно». НиколайДмитриевич лечил Заболотного до последних егодней.

Д. К. Заболотный оставил после себя огромное,неоценимое научное наследие. А наш город всегдабудет помнить великого ученого, в честь которо-го названа одна из улиц Одессы.

Д. К. ЗАБОЛОТНИЙ — ЗАСНОВНИКВІТЧИЗНЯНОЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ

Гриценко К. С.

Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна

Д. К. Заболотного можна сміливо назвати ге-роїчною постаттю в історії медичної науки. Вели-кий власний досвід спонукав Данила Кириловичадо розробки, укладання й опублікування першо-го підручника під назвою «Епідеміологія». Саметому широкі наукові кола вважають академікаД. К. Заболотного засновником сучасної епіде-міологічної науки. Він перший заговорив про при-родний осередок чуми. Щоб вивчити шляхи її роз-повсюдження, брав участь у боротьбі з цією хво-робою в Індії, Монголії, Китаї та на батьківщині.Причину виникнення і довгого існування чуми уСхідній Монголії та Маньчжурії було науково до-ведено лише під час епідемії легеневої чуми в 1910–1911 рр. Д. К. Заболотним і його сподвижниками.Установлено, що джерелом інфекції стали тарба-гани, які проживають на значних територіях у За-байкаллі, Маньчжурії та Монголії. Виявлення на-уковцями хворих тарбаганів у степу стало почат-ком для з’ясування причин ендемічності чуми устепах.

Д. К. Заболотний завжди піклувався про під-готовку фахівців та забезпечення країни високо-кваліфікованими кадрами і науковими співробіт-никами. У 1920 р. його обирають ректором Оде-ського медичного інституту, де вчений відкриваєпершу у світі кафедру епідеміології.

Ще через 8 років Д. К. Заболотного обираютьпрезидентом Академії наук України. У Києві про-довжується наполеглива праця вченого, його зу-силлями створено інститут епідеміології та мікро-біології, який носить його славетне ім’я. Протенайкращою пам’яттю про Данила Кириловича,безсумнівно, є його праці з епідеміології, що до-нині мають величезне наукове значення.

Однією з головних тез Д. К. Заболотного булоте, що людина завжди буде жити в бактеріально-му оточенні, тому й епідеміологія ніколи не втра-тить своєї актуальності.

Епідеміологія — наука вічна, і важкий її хрестнестимуть сподвижники духу і думки, українськівчені-епідеміологи, послідовники академіка Дани-ла Кириловича Заболотного.

Д. К. ЗАБОЛОТНЫЙ —ПУТЬ ОТ ГИМНАЗИСТА ДО АКАДЕМИКА

Метелица Е. В.


Даниил Кириллович Заболотный родился 2 ян-варя 1867 г. в с. Чеботарка Подольской губернии(ныне Крыжопольский район Винницкой области)в украинской крестьянской семье. Отец — КириллПавлович был сыном нахимовского матроса,участником обороны Севастополя во время Крым-ской кампании, мать — дочерью сельского писаря.

В 1877 г., после смерти отца, Д. Заболотный пе-реезжает к дяде в Ростов-на-Дону, где обучается вНахичеванской гимназии. В 1880 г. Даниил при-ехал в Одессу и поступил в Ришельевскую гимна-зию. В 1885 г. он поступил на естественное отде-ление физико-математического факультета Ново-российского университета. В 1891 г. Д. К. Заболот-ный экстерном сдал государственные экзамены настепень магистра естественных наук, после чегопоступил на 3-й курс медицинского факультетаКиевского университета. Во время обучения он по-ставил на себе опыт по энтеральной вакцинациихолеры.

Д. К. Заболотному 5 ноября 1894 г. присвоилизвание врача, и имеющийся опыт и знания он на-правил на гигиеническое образование. Принималактивное участие во многих экспедициях в местахвспышек инфекционных заболеваний.

Заболотный изучал возбудителей чумы, холе-ры, брюшного и возвратного тифов, сифилиса.Доказал целесообразность и эффективность перо-ральной иммунизации против холеры и открылскрытое бактерионосительство. Также разрабаты-вал создание полимикробных вакцин, исследовалантагонистическое влияние микробных ассоциа-ций и описал микробный антагонизм.

Даниил Кириллович был организатором и пер-вым директором (с 1928 г.) Института микробио-

5

логии и вирусологии АН УССР, президентом АНУССР с 1929 г.

Умер Д. К. Заболотный 16 декабря 1929 г. вКиеве на 62-м году жизни. По завещанию похоро-нен на родине, в родном селе Чеботарка (ныне селоЗаболотное, где создан музей ученого).

ИЗУЧЕНИЕ ХОЛЕРЫКАК ОДИН ИЗ ПРИОРИТЕТОВ НАУЧНОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ Д. К. ЗАБОЛОТНОГО

Бургазли К. Д.


Со студенческой скамьи, еще обучаясь в Ново-российском университете, Даниил КирилловичЗаболотный уделял много времени научным иссле-дованиям, посещая лаборатории (и в частности ту,где работал Илья Ильич Мечников), в которых вконце 1880-х гг. ученые Одесской бактериологи-ческой лаборатории занимались исследованиями«куриной холеры».

Во время учебы в Киевском медицинском уни-верситете Д. К. Заболотный знакомится с профес-сором В. В. Подвысоцким и под его руководствомпродолжает начатые в Одессе исследования холе-ры. В апреле-мае 1893 г. Д. К. Заболотный и И. Г.Савченко провели ряд опытов с холерным вибрио-ном, опробовав на себе оральную вакцину. В тече-ние 28 дней они принимали оральную вакцину, азатем 1 мая 1893 г. в присутствии профессоровВ. В. Подвысоцкого и Ф. А. Лема подвергли себя за-ражению лабораторной культурой холеры, выпивпо 0,1 см3 живой культуры холерного вибриона. Вто же время в качестве контроля Д. К. Заболотныйи И. Г. Савченко вводили лабораторным кроликамданную культуру холеры, вследствие чего у живот-ных развилась классическая картина заболеванияи они погибли, в отличие от ученых, которые пере-несли холеру в легкой форме. В результате этогорискованного, впоследствии получившего извест-ность в научных кругах эксперимента молодые уче-ные доказали эффективность оральной вакцины, атакже установили, что в испражнениях выздоровев-шего человека еще долго наблюдается бактериовы-деление. На основании этого Д. К. Заболотныйпредположил, что бактерионосительство при холе-ре является одним из важнейших условий поддер-жки эпидемического процесса.

Работая практикующим врачом, Д. К. Заболот-ный неоднократно писал о мероприятиях по очи-щению водоемов, о недопущении загрязнения об-щественных колодцев, а также о том, что «бакте-риолог должен как можно ранее констатироватьпервые случаи эпидемических заболеваний», темсамым представляя микробиологию как союзни-цу общественной медицины.

ДОСТИЖЕНИЯ Д. К. ЗАБОЛОТНОГОВ ОБЛАСТИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЙ

ИММУНОЛОГИИ

Рудая И. В., Мельник О. А.


В истории отечественной медицины много не-известных страниц о великих ученых-медиках, ко-торые, многократно рискуя жизнью, спасали ты-сячи и тысячи людей, работая в самой гуще эпи-демий не только в родной стране, но и далеко заее пределами. Одним из таких подвижников явля-ется Даниил Кириллович Заболотный. Его имя зо-лотыми буквами вписано в список ученых-бакте-риологов — самоотверженных борцов с инфекци-ями.

Много сделано Д. К. Заболотным в областиэкспериментальной иммунологии. Мечтой иссле-дователя было создание идеальных полимикроб-ных вакцин. На его счету организация четырехкрупных лабораторий по производству сыворотоки вакцин для лечебной практики, повышения ихиммуногенности, совершенствование и унифика-ция технологии изготовления. Почти все противо-инфекционные сыворотки Даниил Заболотный ис-пытал на себе. Одним из гениальных его откры-тий является пероральная иммунизация против хо-леры, а также скрытое бактерионосительство.

В эксперименте, заразившись дифтерией, уче-ный изучил на себе, а также на 109 больных и229 контактных эффективность отечественной изарубежной противодифтерийной сыворотки. Ипришел к выводу, что эффективность сывороткизависит от сроков введения в организм человека.

В опытах на 96 обезьянах исследователь изучилэффективность противочумной сыворотки в зави-симости от срока введения и дозы. Ученый пока-зал, что летальность при лечении больных сыво-роткой в 2 раза ниже. В 1898 г. Д. К. Заболотныйвозглавил противочумную экспедицию в Маньч-журию, где заразился и перенес чуму, при этом насебе испытал эффективность противочумной сы-воротки.

Д. К. ЗАБОЛОТНЫЙ —УЧЕНЫЙ-БОРЕЦ С «ЧЕРНОЙ СМЕРТЬЮ»

Молдованова О. П.


Чума была и остается особо опасной болезньюв мире. В настоящее время она отнесена к инфек-ционным заболеваниям, имеющим международноезначение. Д. К. Заболотный навсегда вошел в ис-торию медицины как один из основоположниковотечественной эпидемиологии и крупный специа-лист по изучению чумы.

Д. К. Заболотный работал за пределами лабо-раторий, многократно участвовал в научных экс-

6

педициях. Начиная с 1897 г., под его руководствомбыла описана и установлена природная очаго-вость чумы, открыты резервуары инфекции — ди-кие мелкие грызуны: сурки, суслики, песчанки. Дляизучения природных очагов чумы и путей ее рас-пространения ученый побывал в Азии, на юго-востоке России, в Восточной Монголии, Маньч-журии, а также в Месопотамии, Шотландии и дру-гих местах.

В длительных путешествиях по пустыннымместностям Д. К. Заболотный со своими вернымиспутниками переносили тяжелые лишения и труд-ности, часто подвергались смертельной опаснос-ти... Однажды при вскрытии животных ДаниилКириллович травмировался инфицированной иг-лой, которой получал пукнктат из чумного бубо-на. Зная о грозящей ему смертельной опасности,Заболотный наблюдал и описывал на себе ее про-текание как врач и ученый. Благодаря введеннойему противочумной сыворотке, исследователь бла-гоприятно перенес инфекцию. Смелость и трудакадемика Д. К. Заболотного и его помощниковпомогли более глубоко изучить эпидемиологиючумы и описать природные очаги этого опасней-шего заболевания.

Накопленный опыт и фундаментальные знанияв области эпидемиологии академик Даниил Ки-риллович Заболотный передавал студентам на соз-данной им первой в мире кафедре эпидемиологиив Одесском медицинском институте. Впоследст-вии, в 1928 г., ученым был основан Киевский ин-ститут микробиологии и эпидемиологии, которыйв настоящее время носит его имя.

На одной из встреч И. И. Мечников подарилД. К. Заболотному свой портрет с надписью: «Бес-страшному ученику от восхищенного учителя». Этойнадписью он отметил одну из характерных черт Да-ниила Кирилловича — способность жертвовать со-бой во имя науки и служения человечеству.

ДОСТИЖЕНИЯ Д. К. ЗАБОЛОТНОГОВ ОБЛАСТИ МИКРОБИОЛОГИИ

ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ

Рудая И. В., Молдованова О. П.


Выдающийся микробиолог и эпидемиолог Да-ниил Заболотный был разносторонне развитымученым, который всегда говорил своим ученикам:«Любите правду и науку».

Даниил Кириллович владел латынью, немец-ким, французским, английским, что давало емувозможность на международных встречах общать-ся сразу на трех языках. К тому же он всегда на-ходил время для исследования окружающей при-роды. Птичьи гнезда, чучела животных, гербарии,сделанные собственноручно, и сегодня украшаютмузей-усадьбу Заболотного.

Живой научный интерес к окружающей приро-де помогли исследователю начать изучение тако-го обыденного природного явления, как микро-биологические свойства обычного снега, вслед-ствие чего под руководством Я. Ю. Бардаха он вы-полнил работу на звание кандидата естественныхнаук «О микробах снега».

Из обычных экскурсий во время обучения и лек-ций А. О. Ковалевского началось изучение «цвете-ния» Одесских лиманов. Об этом была создана пер-вая научная работа Д. К. Заболотного — «О све-чении живых организмов». Обобщив результатыисследований своих предшественников, ученый до-казал, что причины «цветения» лиманов и морскойводы имеют разное происхождение. Д. К. Заболот-ный сделал научный доклад «О светящихся орга-низмах» на заседании Новороссийского обществаестествоиспытателей. Ученый также исследовалпроцесс грязеобразования в лиманах и сделал вы-вод о невозможности его протекания без участиябактерий.

Совместно с учениками М. Д. Зелинским иЕ. М. Брусиловским Даниил Кириллович доказалбактериологическое происхождение сероводородав морской воде Черного моря.

Это были первые опыты, посвященные мор-ской микробиологии, которые в дальнейшем былипродолжены и развиты многими поколениямиодесских микробиологов.

ТРИ ПЕРІОДИ ЖИТТЯД. К. ЗАБОЛОТНОГО В ОДЕСІ

Прілєпова Н. С.


З Одесою пов’язані три періоди життя й ді-яльності Д. К. Заболотного. Перший, найбільштривалий період (1880–1891), — це роки здобуттясередньої та вищої освіти й початку наукової ді-яльності. У 1885 р. Д. К. Заболотний закінчив на-вчання у Рішельєвській гімназії й у цьому ж роцівступив на природниче відділення фізико-матема-тичного факультету Новоросійського університе-ту, з якого він був виключений за кілька місяцівдо закінчення за участь в одній із сходок у 1889 р.проти наступу царської влади на університети.Втративши можливість наукової роботи в універси-тетських лабораторіях, Д. К. Заболотний знайшовпритулок на заснованій незадовго перед тим (у1886 р.) І. І. Мечниковим бактеріологічній стан-ції, де й почалася його наукова робота у галузівивчення мікроорганізмів снігу, лиманної води ізгодом — холери.

Другий одеський період припадає на 1910 р.,коли Данило Кирилович, уже відомий усьому сві-тові вчений, приїздить ненадовго до Одеси, щобразом із професором В. К. Високовичем керува-ти заходами з боротьби проти епідемії чуми. Твер-

7

де переконання Данила Кириловича, що захво-рюванню людей на чуму передувала чумна епізо-отія щурів, дістало блискуче підтвердження прививченні чуми в Одесі.

Третій період життя й діяльності Д. К. Заболот-ного в Одесі охоплює 1919–1923 рр. Після смертідружини (1918) йому не вдалося повернутися доПетрограда через громадянську війну, і Д. К. За-болотний переїжджає до Одеси. Під його керів-ництвом на базі Одеської бактеріологічної стан-ції було організовано наукову комісію з вивченняетіології та імунології висипного тифу. У 1920 р.він організував самостійну кафедру епідеміологіїна базі Одеської медичної академії. Першим рек-тором Одеської медичної академії було обраноД. К. Заболотного, а у 1922 р. він дає згоду очо-лити кафедру бактеріології. За участі Данила Ки-риловича була організована бактеріологічна ла-бораторія при одеському евакопункті Червоноїармії, яку він також очолив.

Д. К. ЗАБОЛОТНЫЙ.«К ВОПРОСУ О ПАТОГЕНЕЗЕ

СИФИЛИСА»

Рудая И. В., Ефимова А. С.


Д. К. Заболотный организовывал и принималучастие в экспедициях в Индию, Аравию, Китай,Монголию, Персию, Маньчжурию, Туркестан,целью которых была борьба с чумой, холерой, ти-фами, малярией, дифтерией, газовой гангреной итуберкулезом.

Одним из приоритетных направлений научнойдеятельности Даниила Кирилловича было изуче-ние возбудителя сифилиса — бледной спирохеты.Ученым была создана экспериментальная модельболезни, благодаря которой он объяснил роль им-мунитета и механизм наследственности при сифи-лисе, воздействие возбудителя на обмен веществ вбольном организме. Ему принадлежат работы поописанию изменений культуры бледной спирохетыпод влиянием специфических антител. В 1903 г.Д. К. Заболотный начинает опыты по изучениюсифилиса на обезьянах, создает эксперименталь-ную модель сифилиса на бабуинах.

Докторская диссертация Д. К. Заболотного по-священа изучению сифилиса — «К вопросу о па-тогенезе сифилиса» (1908). Ученый первым микро-скопировал бледную спирохету. Однако немецкиеисследователи опередили его с публикациями.

В 1906 г. Даниила Кирилловича назначают за-ведующим лабораторией экспериментальной си-филидологии при клинике кожных болезней Ин-ститута экспериментальной медицины. А в 1907 г.на ХIV Международном гигиеническом конгрес-се в Берлине Д. К. Заболотный сообщает об обна-ружении бледных трепонем в клиническом мате-риале при сифилисе. В докладе на Х Пироговском

съезде ученый подчеркнул, что на распростране-ние сифилиса влияют социальные условия.

С исключительной настойчивостью Д. К. За-болотный утверждал, что сифилис — это социально-биологическое заболевание и успех борьбы с нимв значительной степени зависит от улучшения со-циальных условий.

Д. К. ЗАБОЛОТНИЙ —НАУКОВЕЦЬ І КЕРІВНИК

Григорян Г. Е.


Данило Кирилович Заболотний — видатнийепідеміолог, який пройшов шлях від лаборанта доакадеміка і президента Всеукраїнської академіїнаук (ВУАН). Йому належать близько 200 надру-кованих праць, присвячених вивченню епідеміоло-гічних і клінічних аспектів інфекційних хвороб.

Початок ХІХ та кінець ХХ вв. характеризува-лися недостатніми знаннями в сфері інфектологіїта високим рівнем летальності від особливо небез-печних інфекцій, таких як холера та чума, яким са-ме й присвятив свої наукові праці Данило Кири-лович. Безумовно, створення вакцини, вакцинаціябули головним устремлінням ученого, тому що27-річним студентом, бажаючи довести ефектив-ність ентеровакцинації, Данило Заболотний післяпопередньої імунізації випив живу холерну куль-туру, чим виявив неабияку сміливість і хист до на-укового експерименту.

Однак ідеї та натхнення для їх втілення вченийзнаходив не в стінах кабінетів, а в умовах реаль-ної боротьби з епідеміями при численних експеди-ціях в Індію, Маньчжурію та інші куточки світу.Під час однієї з них він зробив своє чи не найбіль-ше в житті відкриття: сформулював вчення проприродну осередковість чуми.

Данило Кирилович виборов визнання середнаукової еліти всього світу, був нагороджений ор-деном французького Почесного легіону і притомувін ніколи не забував про рідну Україну. Як рек-тор Одеського медичного інституту на його базі в1920 р. він організував першу у світі кафедру епі-деміології.

В останні роки свого життя, перебуваючи на по-саді президента ВУАН, Данило Заболотний заснуваву Києві Інститут мікробіології та епідеміології, зали-шивши останній заповіт: «Любіть науку й правду».

ЖИЗНЕОПИСАНИЕДАНИИЛА КИРИЛЛОВИЧА ЗАБОЛОТНОГО

Якушкин Е. Ю.


16 декабря 1866 г. родился Даниил КирилловичЗаболотный, сын крестьянина села Чеботарки По-дольской губернии.

8

1880 г. — окончил гимназию в Ростове-на-Дону.1885 г. — окончил Ришельевскую гимназию в Одес-се, поступил в Новороссийский университет.

1889г. — арест, исключение из университета,работа практикантом на Одесской бактериологи-ческой станции. 1890 г. — специализировался поботанике в лабораториях профессоров Ф. М. Ка-менского, Л. А. Ришави, по зоологии — у профес-сора А. О. Ковалевского на Одесской бактериоло-гической станции. 1891 г. — окончил экстерномНовороссийский университет, получил ученую сте-пень кандидата естественных наук. Первые науч-ные работы были написаны в Одессе. 1894 г. —окончил университет св. Владимира в Киеве, по-лучил медицинское образование. Во время про-хождения курса специализировался в лабораториипрофессора В. В. Подвысоцкого. После окончаниябыл избран младшим ассистентом. 1893 г. — вКиеве продолжал научные работы по иммуниза-ции холерными вибрионами сусликов; затем былисделаны опыты совместно с доктором И. Г. Сав-ченко по иммунизации себя через рот убитымиразводками холерных вибрионов. 1894–1895 гг. —служил врачом во время эпидемии дифтерита вПодольской губернии. Заболевши дифтерией,испробовал на себе только что открытые полез-ные свойства противодифтерийной сыворотки.1895–1897 гг. — назначен военным врачом в Кие-ве. 1897 г. — командирован противочумнойкомиссией вместе с профессором В. К. Высокови-чем в составе русской экспедиции в Индию дляизучения чумы. После возвращения оттуда был за-числен в Институт экспериментальной медициныв качестве специалиста. 1898 г. — приглашен пре-подавателем бактериологии в Женском медицин-ском институте, а затем организовал первую ка-федру бактериологии, заведующим которой былпо 1928 г. 1898–1900 гг. — участвовал в ряде на-учных экспедиций по борьбе с чумой и холерой: в1898 г. — в Монголию и Китай, а также пустынюГоби, в Забайкалье; в 1899 г. — в Персию, Ара-вию и Месопотамию; в 1900 г. — в киргизские сте-пи, Поволжье (детально изучена вспышка чумы воВладимировке на Волге).

1897–1900 гг. — работал в течение 1 года в Пас-теровском институте в Париже в лабораторияхМечникова и Ру. 1900–1904 гг. — участвовал в экс-педициях по борьбе с чумой и холерой в разныегорода Поволжья, в Подольскую губернию, Ека-теринославскую губернию (Шахтинский район), вКиев, Одессу, на Кавказ, в Туркестан и Шот-ландию (Глазго). Участвовал в экспедициях поборьбе с малярией — на Кавказе, в Туркестане иАстрахани, по борьбе с тифом — в Подольской гу-бернии, в Галиции, на Кавказе и в Персии. 1903 г.— начал работать в отделении общей микробио-логии Института экспериментальной медицины.1907 г. — издана монография о чуме. 1907 г. —стал заведующим сифилидологической лаборато-рией в Институте экспериментальной медицины.

1908–1909 гг. — изучал эпидемиологию холеры вПоволжье и в Петербурге. 1909 г. — издана моно-графия о сифилисе. 1910 г. — возглавлял (вместе сВ. К. Высоковичем) в Одессе борьбу с бубоннойчумой. 1910–1911 гг. — руководил русской экспе-дицией по изучению легочной чумы в Маньчжу-рии. 1912–1913 гг. — руководил научными рабо-тами по изучению эпидемичности чумы на Юго-Востоке России, где открыл первые противочум-ные лаборатории.

1913–1914 гг. — руководил отрядами по изуче-нию вспышек чумы в Уральской и Донской об-ластях, киргизских степях, Туркестане. 1914–1917 гг. — во время Первой мировой войны былзанят организацией противоэпидемической борь-бы на Галицийском, Западном, Северном и Кав-казском фронтах. 1918 г. — возглавлял борьбу схолерой в Ленинграде. 1920–1922 гг. — участво-вал в борьбе с сыпным тифом. Был назначен пер-вым ректором Одесской медицинской академии(временно) и читал лекции по эпидемиологии.1924–1928 гг. — начальник кафедры эпидемиоло-гии в Военно-медицинской академии в Ленингра-де. 1928 г. — заведующий кафедрой микробиоло-гии и эпидемиологии 1-го Ленинградского меди-цинского института. Заведующий эпидемиологи-ческим отделением Государственного институтаэкспериментальной медицины. Заведующий ка-федрой микробиологии и эпидемиологии институ-та профилактических наук Военно-медицинскойакадемии. Май 1928 г. — избран президентом Все-украинской академии наук (Киев). 1928 г. — осно-вал в Киеве Украинский институт микробиологиии эпидемиологии.

15 декабря 1929 г. — умер. Похоронен в с. Че-ботарке (теперь Заболотное Винницкой обл.).

МУЗЕЙАКАДЕМИКА ДАНИИЛА КИРИЛЛОВИЧА

ЗАБОЛОТНОГО

Мястковская И. В.


Есть на Винничине в Крыжопольском районеживописное село Заболотное. Здесь, в бывшей Че-ботарке, родился, жил и похоронен выдающийсяученый-микробиолог и эпидемиолог Даниил Ки-риллович Заболотный. Мемориальный музей ака-демика Д. К. Заболотного основан в 1929 г. Оннаходится на территории усадьбы, которая при-надлежала семье Заболотных. С тех времен сохра-нился дом под соломенной крышей, летняя кухня,где Даниил Кириллович принимал больных. Натерритории усадьбы находятся могилы Д. К. За-болотного и его жены Людмилы Радецкой. В1966 г. был построен экспозиционный корпус, в че-тырех комнатах которого представлены экспона-ты, которые рассказывают о жизни ученого, де-

9

тально знакомят с жизнью и деятельностью Дани-ила Кирилловича. Представлены фотографии ро-дителей Заболотного, научные труды, документы,географические карты, оригиналы студенческихконспектов, первых научных работ.

Посетители музея могут ознакомиться с записьюопыта, которым, рискуя своей жизнью, ДаниилКириллович доказал возможность иммунизациичеловека против холеры. Этот опыт стал историче-ской вехой не только в области изучения холеры,но и в развитии всей микробиологии.

Важным этапом в жизни Д. К. Заболотногобыла борьба с чумой. В музее представлены ори-гиналы материалов, рассказывающие о борьбе сэтой болезнью, а также размещена панорама «Д. К.Заболотный в экспедиции по борьбе с чумой».

Д. К. Заболотному выпала историческая мис-сия — быть основателем эпидемиологии как науки.Об этом свидетельствуют документы, моногра-фии, доклады, фотографии, выставленные в му-зее. В 1928 г. Даниил Кириллович был избран пре-зидентом Всеукраинской академии наук. В это жевремя Заболотный основал Институт микробиоло-гии и эпидемиологии и стал его первым директо-ром. Ныне это Институт микробиологии и вирусо-логии им. Д. К. Заболотного НАН Украины.С 1985 г. музей является его подразделением.

В родительском доме сохранился интерьер, ко-торый был во времена проживания там Д. К. За-болотного. Здесь находятся личные вещи Дании-ла Кирилловича и его жены. В старинном шкафурасставлены книги с его пометками и закладкамииз сухих цветов. Возле окна на столе стоит мик-роскоп, с которым ученый побывал в пустыняхАзии, в Маньчжурии. В доме собраны рукописи,книги, фотографии. В одной из комнат находятсявосковые фигуры Д. К. Заболотного и крестьяни-на, который пришел к нему за помощью. В усадь-бе Даниила Кирилловича все напоминает о ее хо-зяине. Возвращаясь из далеких экспедиций, уче-ный всегда привозил экзотические растения, дере-вья. Возле дома растут посаженные им карельскаябереза, уссурийский клен, маньчжурский орех идругие растения.

Каждый год музей посещают тысячи экскурсан-тов. Люди разных профессий и разного возрастаприходят сюда, чтобы почтить память выдающе-гося ученого. Признательные потомки учатся уДаниила Кирилловича служению народу, любвик родному краю, большому трудолюбию.

ЖИЗНЬ, ОТДАННАЯ ЛЮДЯМЦиделко Т. А.


В последней четверти XIX в. Новороссийский уни-верситет в Одессе был центром научной деятельнос-ти блестящей плеяды русских и украинских биологов.Даниил Кириллович Заболотный слушал лекции иработал в лабораториях, которыми руководили И. И.Мечников, А. О. Ковалевский, И. М. Сеченов и др.

В результате 9 лет университетских занятийД. К. Заболотный с отличием окончил два факуль-тета — естественный в Одессе и медицинский в Кие-ве, одновременно с этим он опубликовал несколькосерьезных экспериментальных исследований, сделав-ших известным его имя и в России, и за границей.

Д. К. Заболотный — всемирно известный ученый,гордость украинской науки, один из основополож-ников Российской и Украинской академий наук.

Судьба врача-эпидемиолога, а затем и ученогов области бактериологии и эпидемиологии броса-ла его не только в самые различные регионы Ук-раины и России, но и во многие страны мира, гдепериодически возникали эпидемии чумы и холеры.

С 1896 г. Заболотный участвовал в команди-ровках по изучению тропических болезней (чумыи холеры) в Индии, Аравии, Китае, Персии. Рабо-тал год в институте Пастера в Париже. Участво-вал в ликвидации эпидемии чумы на Дальнем Вос-токе в 1910–1911 гг. В 1910 г. Даниил Кирилловичвозглавил противочумную экспедицию в Маньч-журии. В 1910–1911 гг. во время эпидемии чумыученый приезжает в Одессу. Д. К. Заболотный со-здал эффективную систему мероприятий, и в те-чение короткого срока эпидемия была ликвидиро-вана.

На кафедре им была также создана первая вСССР научная эпидемиологическая школа, за-ложившая фундамент эпидемиологии как науки.Одесскую бактериологическую станцию при Д. К.Заболотном преобразовывают в 1921 г. в Одесскийсанитарно-бактериологический институт.

В 1921 г. Д. К. Заболотный основал и был пер-вым ректором Одесского медицинского института.В 1923 г. в Военно-медицинской академии он осно-вал кафедру микробиологии и эпидемиологии.В 1928 г. организовал в Киеве Украинский инсти-тут микробиологии и вирусологии АН УССР, но-сящей ныне его имя. Д. К. Заболотный был однимиз основателей международного общества микро-биологов. Ученый был автором многочисленныхнаучных работ о чуме, холере, малярии, сифилисе,дифтерии, тифе и других заболеваниях. Особое вни-мание в своих предложениях Заболотный уделяетподготовке врачей. Даниил Кириллович Заболот-ный был эрудированным человеком, в совершен-стве знал греческий и латинский языки, хорошовладел французским, английским и немецким.

Он увлекался художественной литературой,музыкой, изобразительным искусством, и сам пи-сал стихи. Д. К. Заболотный, наблюдая красотуприроды, мечтал и о красоте человеческой лично-сти и жизни.

Даниил Кириллович прожил яркую, полную ге-роизма и драматизма жизнь, которую он пол-ностью посвятил войне с тяжелыми эпидемиоло-гическими заболеваниями, являвшимися причинойгибели десятков и сотен тысяч людей. Во имя этойблагородной цели он нередко рисковал своим здо-ровьем, проводя опыты на себе.

Талантливый ученый, непревзойденный миро-вой авторитет в вопросах борьбы с эпидемиями,исследователь темных областей учения о сифили-се, холере, тифе, воспитатель многочисленных спе-циалистов, Д. К. Заболотный дорог украинскомународу.

В 1928 г. Д. К. Заболотный был избран прези-дентом АН УССР, но, к сожалению, в 1929 г. онумер.

Научное наследие Даниила Кирилловича Забо-лотного имеет исключительное значение: это тру-ды ученого, самоотверженного в стремлении раз-гадать тайны возникновения заразных болезней инайти пути избавления человечества от них.

10

СЕКЦІЯ СУСПІЛЬНИХ І ГУМАНІТАРНИХ НАУК,ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИСекция общественных и гуманитарных наук,философии и социальной медициныSection of Social Sciences and Humanities,Philosophy and Social Medicine

ФОРМУВАННЯЛЕКСИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Багузова А. С.


Для ефективного формування лексичної компе-тенції доцільно використовувати автентичні текс-ти соціокультурного забарвлення, а саме: оголо-шення, рекламу, листівки, газетні матеріали, ане-кдоти тощо.

Використання лексики соціокультурного змістуна уроці іноземної мови сприяє розвитку лінгвістич-ного світогляду, допомагає уникнути соціокуль-турних помилок, формує уміння користуватися ав-тентичною літературою.

Опрацювання лексичного матеріалу соціокуль-турного змісту враховує мету навчання на кожно-му етапі та передбачає виконання відповідних мов-них і мовленнєвих вправ. На етапі семантизаціїлексичного матеріалу соціокультурного зміступотрібно активувати фонові знання учнів, їхнійдосвід з метою успішного засвоєння форми та зна-чення лексичних одиниць соціокультурного зміс-ту. Зразками вправ можуть бути такі завдання:Group up and discuss; Look at the pictures and namethe words; Suggest your reasons; Match pictures withword-combinations.

Етап рецетивно-репродуктивного тренуванняпередбачає створення стереотипів вживання лек-сики соціокультурного змісту на рівні фрази. Томупотрібно добирати таких вправ, які сприяють ав-томатизації лексичних навичок.

На етапі комунікативної практики, метою якоїє самостійне вживання лінгвістичного матеріалу со-ціокультурного змісту, доцільно використовуватитакі вправи, як: Find out more information about …;Match the dates and events and comment on them;Look at the pictures and imagine; Group up and

comment on the idea; Comparing, find differences andsimilarities.

СРАВНИТЕЛЬНО-СОПОСТАВИТЕЛЬНЫЙАНАЛИЗ РЕКЛАМЫ МЕДИЦИНСКИХТОВАРОВ В ГЕРМАНИИ И УКРАИНЕ

Зеленая К. С.


Исторически реклама была, прежде всего, ин-формированием, но, развиваясь, в новое и новей-шее время значительно расширила сферу своеговлияния и присутствия.

В этой работе речь идет о рекламе и особенно-стях рекламирования медицинских товаров, ихпользе и вреде. Следует отметить, что медицинс-кая услуга отличается от товара и имеет опреде-ленные особенности, что, в свою очередь, влияет напроцесс ее рекламирования. Неосязаемость, неспо-собность к хранению, отсутствие владения — всеэти черты создают некоторые трудности при про-даже услуги. Поэтому специалистам по рекламеприходиться идти на различные уловки, исполь-зовать разнообразные стратегии, чтобы повыситьдоверие покупателя.

В процессе исследования были проанализиро-ваны более 30 жанров рекламы лекарственныхсредств. Также в ходе исследования были выяв-лены факторы, которые влияют на принятие ре-шения о покупке того или иного препарата. Ис-следование рекламных текстов показало, что ле-карственные препараты позиционируются каксредства, позволяющие решить проблему. Следо-вательно, сочетание рациональных и эмоциональ-ных аргументов дает возможность воздействоватьна потребителя комплексно.

Таким образом, данная работа позволяет сде-лать определенные выводы об особенностях рекла-мирования медицинских товаров.

11

ЭТИМОЛОГИЯ СЛОВА «КРОВЬ»И СВЯЗАННЫЕ С НИМСЛОВОСОЧЕТАНИЯ

Игнатьева М. А.


Кровь, во всех ее понятиях, является темой, иг-рающей значительную роль как во многих куль-турах, так и в различных языковых картинахмира. За время учебы в медицинском университе-те мы рассматриваем кровь с точки зрения гене-тики, химии, гистологии, физиологии и другихнаук. Так как, кроме медицинских наук, мы изуча-ем иностранные языки, не менее актуально рас-смотрение термина «кровь» с филологической точ-ки зрения. Этим характеризуется проблематика иактуальность данной работы.

Для того чтобы лучше понять значение терми-на «кровь», нами был проведен ряд филологи-ческих исследований. Рассмотрение этимологиче-ского значения термина в таких языках, как латин-ский, греческий, русский, немецкий, ведет нас кточке становления многих культур и языков, к ис-токам человечества, где сложно разделить друг отдруга легенды, мифы и исторические факты. Так-же следует отметить и важную роль в этой работеисследований различных пословиц и фразеологиз-мов, связанных с этой тематикой. Эти речевые кон-струкции являются одними из древнейших языко-вых образований, с богатой историей развития, вкоторых отразился многовековой опыт народа. Напримере термина «кровь», с помощью устойчивыхсочетаний, мы можем проследить различия и сход-ства языков, а также тенденции развития отдель-ных языковых групп.

В этой работе мы постарались выявить тотскрытый смысл, который несет термин «кровь»,проанализировали его многозначительную симво-лику, определяющую семантическую валентностьслова «кровь» во фразеологизмах разных типов.

«Я» И «МЫ» В КУЛЬТУРАХ И ЯЗЫКАХ

Мечкарь К.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Как известно, культуры делятся на коллекти-вистские и индивидуалистические. В центре вни-мания первых стоит коллектив. Яркий пример та-кой культуры — восточные, т. н. рисовые куль-туры, например японская. Основной принципяпонцев — быть, как все, не выделяться из кол-лектива, подчинить свои нужды и интересы об-щественным.

Японские пословицы подтверждают японскуюкультуру: «торчащий гвоздь забивают», «торча-щую сваю волны бьют» и др.

Из западных культур наиболее ярким вопло-щением индивидуалистической культуры являет-ся английская и американская, основанные напринципе подчеркнутого уважения к правам че-ловека, воспитании независимости и самостоя-тельности.

Русская культура тяготеет к культурам восточ-ным, т. е. коллективистским. Коллективизм и об-щинность — исконные черты русского народа.«Один в поле не воин», «один в море не рыбак»,«одна пчела не много меду соберет» — эти и дру-гие пословицы подтверждают данный тезис.

В английском языке, в отличие от русского,личное местоимение «I» пишется с большой бук-вы, что говорит о стремлении представить себя вкачестве активного индивидуума, ответственногоза действия, и подчеркивает центральное местоиндивидуума в культуре и идеологии Запада(сравните русскую пословицу «Я — последняя бук-ва в алфавите»).

Во всех тех случаях, когда в русском языкеупотребляются безличные синтаксические модели,в английском языке используют личные формы:думается, что — I think; мне холодно — I am cold;мне не спится — I don’t feel like sleeping. Таким об-разом, в английском языке человек («Я» с боль-шой буквы) берет на себя ответственность за дей-ствие. В русском же языке и действия, и ответ-ственность часто безличны, индивидуум растворенв коллективе, в природе, в стихии.

СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДИКИПРЕПОДАВАНИЯ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКАВ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

Мокриенко Э. Н.


На сегодняшний день существует огромноемножество методик для преподавания английско-го языка. Кроме того, регулярно разрабатывают-ся новые, поэтому теперь каждый преподавательможет выбрать для себя оптимально подходящуюметодику работы.

При преподавании иностранного языка в выс-ших учебных заведениях чаще всего используют-ся классические методы. А именно:

1. Прямой метод.2. Грамматико-переводной метод обучения.3. Аудиовизуальный и аудиолингвальный ме-

тоды.4. Коммуникативный метод.Коммуникативный метод подразумевает боль-

шую активность студентов. Задачей преподавате-ля в данном случае станет вовлечь в беседу всехприсутствующих в аудитории. При воссозданиидиалога студент имеет возможность применить напрактике все полученные знания.

Какое-то время коммуникативный метод от-вергался, однако сейчас он снова занимает лиди-рующие позиции наряду с традиционным грамма-тико-переводным методом. Большинство препода-вателей современных вузов отдают предпочтениеименно этим двум методам, причем нередко онииспользуются в комплексе. Прямой метод в выс-ших учебных заведениях применяется крайне ред-ко, отчасти это связано с отсутствием настоящихносителей языка среди преподавателей, а отчастис тем, что уровень подготовки студентов послешколы слишком низок. Аудиовизуальный и аудио-лингвальный методы в чистом виде не использу-

12

ются вовсе, однако очень многие преподавателивузов время от времени проводят занятия, опира-ясь на такие методы.

ЛАТЫНЬ И СОВРЕМЕННОСТЬМорарь Л. А.


Современная латынь — форма латинского язы-ка, используемого с конца XIX в. до наших дней.Можно отличить различные виды современнойлатыни. С одной стороны, это символическое вы-живание в различных областях в качестве так-сономии, с другой — результат широко распро-страненного присутствия языка в Новой латин-ской эре. Живущая латынь, также известная какразговорная латынь, является усилием восстано-вить латынь как разговорный язык и транспорт-ное средство для современной коммуникации ипубликации.

Существенная группа учреждений (особенно вЕвропе, а также в Северной и Южной Америке)появилась, чтобы поддержать использование ла-тыни как разговорного языка.

В настоящее время на латинском языке издают-ся журналы, специально посвященные живой ла-тыни: “Latinitas” (Ватикан), “Palaestra Latina” (Бар-селона), “Vox Latina” (Саарбрюккен), “Vita La-tina” (Авиньон), “Orbis Latinus” (Мендоса, Арген-тина). В этих журналах систематически публи-куются результаты работы, которая ведется в раз-ных странах, по нормированию новолатинскойлексики.

Медицинское образование невозможно без вла-дения основами латыни. Изучение латинского язы-ка имеет большое значение в подготовке медицин-ского специалиста среднего звена, поскольку помо-гает сознательно усваивать и понимать медицинс-кие термины греко-латинского происхождения, ко-торые он будет встречать и использовать в своейпрактической деятельности. Фармацевтическая тер-минология, как и терминология других наук, ши-роко использует греческие и латинские слова и сло-вообразующие элементы. Таким образом, латинс-кий язык до сих пор остается источником образо-вания научной и технической терминологии.

ЗАСОБИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВМІНЬПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХЗ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Нестеренко Н. В.


В умовах налагодження міжнародних відносинУкраїни володіння іноземною мовою — одна знайважливіших потреб, що впливають на профе-сійну діяльність фахівців. Це потребує створеннянових методів організації навчання іноземним мо-вам у немовних вищих закладах освіти (ВЗО) з ме-тою розвитку вмінь практичного використанняіноземної мови майбутнім спеціалістом у профе-сійних цілях.

У випускників ВЗО, які спеціалізуються в галузімедицини, виникає потреба у професійному іншо-мовному спілкуванні в різних ситуаціях, пов’яза-них із участю в міжнародних конференціях і пере-говорах із представниками зарубіжних фармацев-тичних фірм, під час стажування або професійноюдіяльністю за кордоном.

Рівень професійної спрямованості процесу на-вчання іноземної мови на факультетах немовнихспеціальностей ускладнюється за умови відсут-ності іншомовної спеціалізації. Рання спеціаліза-ція процесу навчання англійської мови є одним ізнайефективніших способів посилення мотивації довивчення майбутньої професії.

Формування мовних навичок у студентів є пер-шим етапом у вихованні вмінь професійногоспілкування, який здійснюється на основі сформо-ваних фонетичних, лексичних і граматичних нави-чок у говорінні та аудіюванні. Мовленнєві вмінняможна сформувати шляхом виконання вправ,зміст яких визначається типовою ситуацією про-фесійного спілкування спеціалістів.

Особливу увагу потрібно приділяти реалізаціїзавершального етапу у формуванні мовленнєвихумінь студентів — надання їм можливості мовлен-нєвої практики. Тому до запропонованої методи-ки можна долучити комунікативні завдання у фор-мі рольової професійно-орієнтованої гри.

Вищезгадані методи є неодмінними при навчан-ні іноземної мови і можуть відігравати суттєву рольу формуванні мовленнєвих умінь студентів.

ПРОБЛЕМА УНІФІКАЦІЇУ КЛІНІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Нетребчук Л. М.


Процес розвитку медичних і медико-біологіч-них наук супроводжується зростанням кількостівідповідних термінів. Якщо анатомічна терміно-логія переважно унормована та уніфікована, токлінічна термінологія відзначається наявністю ба-гатьох термінів-синонімів на позначення того ж са-мого поняття. Це, звичайно, викликає труднощіпід час їх вживання.

У клінічній термінології використовують тер-міни-синоніми однослівні, складні, словосполучен-ня, абревіатури й епонімічні синоніми. З семантич-ного погляду, терміни-синоніми залежно від тотож-ності або відмінності мотивуючих ознак поділяютьна два типи: еквівалентні й інтерпретаційні. Допершого типу належать синоніми, у звукових ком-плексах яких відображена та ж сама ознака, якамотивує, зафіксована різними кореневими або сло-вотворними елементами з тим же або близькимзначенням. У звукових комплексах синонімів дру-гого типу відображені різні ознаки, що мотивують.Серед клінічних медичних термінів-синонімів екві-валентного типу переважну більшість становлятьміжмовні терміни-дублети, кореневі або слово-творні елементи з тотожним значенням. Найбільшхарактерні пари дублетів, що утворені з інтерна-ціоналізмами греко-латинського походження таїхнім українським еквівалентом. Часто цей еквіва-

13

лент є словотворною калькою, напр. : абдукція —відведення, гемопоез — кровотворення, неоплазм— новоутворення, осифікація — скостеніння, ретро-кардіальний — засерцевий (простір), ретрофарин-геальний — заглотковий (абсцес) тощо.

Синонімія у клінічній термінології взагалі є не-гативною концептуально-лінгвістичню тенден-цією, що заважає професійній комунікації фахів-ців. Невпорядкованість клінічної медичної термі-нології — серйозна перешкода при обміні науко-вою інформацією, її машинній обробці, створюєвеликі труднощі при адекватному науковому пе-рекладі медичної літератури.

ЕТИМОЛОГІЯАНАТОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Станевська І. С.


Етимологія — розділ мовознавства, що досліджуєпоходження слів. Також етимологією називаютьсаме походження слова. Вивчення історії походжен-ня анатомічних термінів викликає неабиякий інтерес.Латинь для медиків є обов’язковим предметом ви-вчення, бо саме вона — основа медичної терміноло-гії. Та варто зауважити, що медична термінологіяскладається не лише з питомо латинських слів, але із грецьких, арабських. Назви анатомічних утвореньмають незвичайну історію, вони часто діставали їхзавдяки схожості з деякими предметами та істотами.

Система анатомічних термінів як принциповономінальне утворення є поєднанням однослівних ібагатослівних найменувань з переважанням остан-ніх. Групи анатомічних термінів за походженням:

1. Використання елементів загальновживаноїлексики без зміни їхнього значення, але у звуже-ному, спеціалізованому значенні (radix, sulcus);

2. Використання латинських і грецьких слів упереносному значенні за подібністю форми, зов-нішнього вигляду:

— частини рослин, плодів (truncus — розм.стовбур дерева; анат. «тулуб», нервовий стовбур,nucleus);

— частини будівлі (fornix, vestibulum, arcus);— предмети побуту (fibula, sella);— знаряддя праці (zygoma, scapula);— предмети культу (patella, os sacrum);— тварини, птахи (os hyoideum, os coccygeum);— музичні інструменти (tibia, tympanum);— міфологічні назви й образи (tendo Achillis,

atlas, caput Medusae);3. Епоніми (tuba uterine Fallopii, tuba auditiva

Eustachii) тощо.Таким чином, ми бачимо, як в етимології ана-

томічних термінів відображена історія з її багато-гранними аспектами.

АНГЛИЙСКИЙ СТУДЕНЧЕСКИЙ СЛЕНГ

Шахбазов Д. Г.


Студенческий сленг — это стиль общения сту-дентов, выходящий за рамки литературного язы-

ка и обычно ограниченный конкретным местом,временем или определенным учебным заведением(Harvardisms, Oxfordisms). Особенностью студен-ческого сленга как социолингвистического фено-мена является относительная недолговечность приналичии определенных устойчивых черт, делаю-щих возможным само существование сленга.

К специфическим чертам сленга относятся: сту-денческая креативность, оригинальность, свежестьсравнений и ассоциаций, неформальность, нестан-дартный способ выражения эмоций. Студенческийсленг характеризуется некоторыми особенностямизвукового воспроизведения речи: интонацией, рит-мом, ударением, подчеркнутой небрежностью, не-точным или отсутствующим произношением неко-торых звуков или их групп. Например:

— слабые формы: What’m I going to do now?; — удвоение согласных: innit? (isn’t it?), dunno

(I do not); — использование разговорных слов: dough.В морфологическом отношении наиболее час-

тыми являются сочетания следующих частей речи: — существительное + существительное (couch

potato); — глагол + существительное (breakneck); — прилагательное + существительное (bloody

paper).Основными лексическими группами в студен-

ческом сленге являются: — наименования людей (top banana); — названия чувств и эмоций (cool beans); — студенческая деятельность (to be bombed).Таким образом, студенческий сленг создан на

основе студенческой потребности быть «крутым»во всех проявлениях.

ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИСТУДЕНТОВ, ОБУЧАЮЩИХСЯВ ГРУППАХ С ОДНОПОЛЫМИ РАЗНОПОЛЫМ СОСТАВОМ

Бабий И. В.


В данном исследовании была предпринята по-пытка очертить и проанализировать специфиче-ские гендерные черты поло-ролевой идентифика-ции, а именно исследовать феномен маскулиниза-ции в поло-ролевой модели субъекта.

В тезисах представлены результаты исследова-ния студентов, обучающихся в группах с однопо-лым и разнополым составом. Путем сопоставле-ния данных (применение стандартизированной ипроективной методики), полученных в ходе иссле-дования, определенно, что существенное преобла-дание маскулинных черт обнаруживается в одно-полой женской группе, что, в свою очередь, обу-словлено влиянием среды, установками внутригруппы и климатом группы; в однополой мужскойгруппе наблюдается проявление гипермаскулинно-сти, источниками таких показателей могут слу-жить социальные установки и ожидания, климатгруппы, личностные факторы, а также возрастнаякатегория; смешанная группа демонстрирует тен-

14

денцию к андрогинности, т. е. наличию и демон-страции ролей мужского и женского характера внезависимости от пола субъекта.

Такие результаты свидетельствуют об усилениимаскулинных черт в поло-ролевой модели субъек-та независимо от пола, что может быть признакомнарушения установленной психологической нор-мы развития поло-ролевой идентификации. При-меняя в практике исследования личности стандар-тизированный тест «Поло-ролевая шкала ACL —шкала A. B. Heilbrum» и рисуночный тест «ДДЧ»,установлено, что данные методики существеннорасширяют изучение индивидуальных черт лично-сти и дают более полное представление об усвое-нии ролей в поло-ролевом поведении, возможныхпричинах и актуальных проблемах в их усвоении,групповых взаимоотношениях как однополыхгрупп, так и групп смешанного типа.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ТЕХНОЛОГИИРАННЕГО ВМЕШАТЕЛЬСТВА В РАБОТЕС ДЕТЬМИ С СИНДРОМОМ ДАУНА

Погодина М. В.


Под нашим наблюдением находились 11 детейс синдромом Дауна в возрасте 2–5 лет. Исследо-вание проходило в три этапа. На первом этапе бы-ла проведена оценка развития ребенка с исполь-зованием метода беседы с родителями, интервьюрутинного дня и шкалы RCDI-2000, котораяпозволяет определить уровень развития ребенка вследующих сферах: социальная, сфера самообслу-живания, крупная моторика, тонкая моторика,речь, понимание речи. Отставание от нормы в про-центилях в среднем составляло: социальная сфера— 43,2 %, самообслуживание — 39,3 %, крупнаямоторика — 38,6 %, тонкая моторика — 24,3 %,речь — 31,5 %, понимание речи — 34,1 %.

На втором этапе была составлена и внедренаиндивидуальная программа развития для каждо-го ребенка с учетом его уровня развития и имею-щихся нарушений в различных сферах. При со-ставлении программы развития для каждого ре-бенка была сформулирована цель в SMART-фор-мате. Развивающие занятия с детьми проводили,используя технологию раннего вмешательства.Раннее вмешательство — это мультидисциплинар-ная, семейноцентрированная система помощи де-тям дошкольного возраста с особыми потребнос-тями и риском их возникновения. Особенностьюпрограмм раннего вмешательства является актив-ное вовлечение семьи в систему оказания помощи,что позитивно влияет на развитие ребенка с осо-быми потребностями.

Через 6 мес. на третьем этапе исследованиябыла оценена эффективность внедренной програм-мы. Так, у обследованных дошкольников с синд-ромом Дауна положительную динамику можнобыло наблюдать на различных уровнях. В среднемувеличились показатели уровня развития по такимсферам: социальная сфера — на 5,3 %, само-обслуживание — на 6,8 %, крупная моторика —

на 7,4 %, тонкая моторика — на 6,2 %, речь — на2,3 %, понимание речи — на 4,7 %.

РОЗВИТОК НАВИЧОКАЛЬТЕРНАТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМИ PECS

У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИАУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

Фомичова В. А.


Відомо, що при розладах аутистичного спект-ра (РАС) у першу чергу порушення стосуютьсясфер соціальної взаємодії та комунікації. У дано-му дослідженні аналізується випадок хлопчика5 років з діагнозом «розлад аутистичного спект-ра». На першому етапі дослідження проведенооцінку дійсного рівня розвитку комунікативнихнавичок у дитини з РАС за допомогою бесіди збатьками, спостереження за поведінкою дитини тапроведення тестових методик CARS і RCDI. У ре-зультаті аналізу даних дослідження було виявле-но затримку розвитку в усіх сферах функціонуван-ня: в соціальній — на 73 %, самообслуговування— на 57 %, великої моторики — на 60 %, тонкоїмоторики — на 50 %, мовлення — на 77 %, розу-міння мовлення — на 72 %. На рівні поведінки спо-стерігались автоагресія, хаотичні рухи, зацикле-ність на одному предметі або діяльності, склад-ність з переведенням уваги. На рівні комунікації— порушення соціальної взаємодії з дорослими тадітьми, відсутність експресивного мовлення, ехо-лалія, ускладнення з розумінням власних емоцій,розуміння виключно простих інструкцій. Надаліпроводили програму навчання дитини навичокальтернативної комунікації за допомогою методи-ки PECS, яка дозволяє дитині з порушеннями мо-влення спілкуватися за допомогою карток. Бать-ків також навчали певних форм поведінки тавзаємодії з дитиною. При цьому використовува-лася певна система позитивного підкріплення ба-жаної поведінки дитини. Через 3 міс. з початкувпровадження програми відмічалися позитивнізміни на рівні комунікації: за допомогою жестівхлопець навчився вітатися та прощатися, кращерозуміти вербальні інструкції до завдань, викорис-товувати 6 карток з метою комунікації. Рівень екс-пресивного мовлення підвищився на 7 %, рівень ім-пресивного мовлення — на 27 %.

ИССЛЕДОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙПРИГОДНОСТИ СТУДЕНТОВ

МЕДИЦИНСКОГО УНИВЕРСИТЕТА

Харитонова А. С.


Профессиональному самоопределению личнос-ти в последние годы уделяется все большее внима-ние. Преимущественно причины этого связаны срасширением сфер мобильности личности: профес-сиональной, социальной и политической, где про-фессиональная сфера является основой. Это опре-

15

деляет необходимость изучения социальных ори-ентации и факторов, влияющих на профессиональ-ное самоопределение, успешное осуществление де-ятельности, а также выбор последующей специа-лизации в рамках конкретной специальности.

Врачебная деятельность — один из наиболеесложных видов, поскольку предъявляет повышен-ные и специфические требования к медицинскомуработнику. Поэтому актуальным становится изу-чение специфических черт студентов, обучающих-ся в медицинском вузе, и их профессиональнойпригодности, поскольку качество обучения сту-дентов в медицинском вузе во многом зависит отэффективности процедуры профессиональногоотбора, которая все еще недостаточно разработа-на для медицинских специальностей.

Таким образом, цель данной работы — опре-деление личностно-индивидуальных предпочтенийстудентов и профессиональный отбор будущихмедицинских работников.

При тестировании были получены результаты,которые позволили определить личностные ка-чества, выражающие пригодность к профессио-нальной деятельности медицинского работника:спокойствие, гармоничность, уверенность, быст-рота в принятии решения, ответственность, на-стойчивость, сочувствие, деликатность, оптимизм,наличие критического отношения, скромность, об-ладание чувством юмора даже в сложной ситуа-ции. Кроме этого, определилась группа студентов,демонстрирующая качества, необходимые в про-фессиональной медицинской деятельности.

ПРИМЕНЕНИЕ РИСУНКА МАНДАЛЫКАК СПОСОБА КОРРЕКЦИИ УРОВНЯ

КОНФЛИКТНОСТИ В ГРУППЕЦеховалова В. И.


Нами была предпринята попытка изучения иопределения уровня групповой конфликтности сее последующей коррекцией. В результате прове-денного исследования был обнаружен высокийуровень конфликтности в студенческих группах.

Следует отметить, что выявление индивидуаль-ного индекса конфликтности позволяет увидетьотражение актуально переживаемых студентаминегативных эмоций и чувств, а также отношенийв группе, источником которых является как лич-ное неприятие ряда сокурсников, так и четко осо-знаваемое эмоциональное отвержение себя с ихстороны. Исходя из результатов исследования, ха-рактерным показателем для студентов являетсявысокий уровень индивидуального индекса кон-фликтности.

С целью коррекции высокой индивидуальнойи групповой конфликтности нами была примене-на проективная методика «Мандала». Данная ме-тодика позволяет изучить не только личное отно-шение субъекта к группе, т. е. психоэмоциональ-ный фактор, оценить собственную позицию вгруппе, но и изучить и корректировать уровеньмежличностной конфликтности.

Совмещение двух методик: «Модульная мето-дика диагностики межличностных конфликтовА. Я. Анцупова» и проективная методика «Ман-дала» дают возможность исследовать как психо-эмоциональное состояние каждого студента, таки общие тенденции межличностного общения вгруппе, видеть групповую динамику, ее сплочен-ность, уровень конфликтности в группе, наличиелидеров и аутсайдеров.

Таким образом, применяемые методики кор-рекции групповой конфликтности являются умест-ными, поскольку качественно влияют на личнуюпозицию студента (позитивное изменение) и об-щую эффективность сплоченности и успешностигруппы.

МОДАЛЬНЫЙ РЕАЛИЗМ Д. ЛЬЮИСАИ КОНЦЕПЦИИ МНОЖЕСТВЕННЫХМИРОВ В СОВРЕМЕННОЙ ФИЗИКЕ

Гончаренко А. С.


Цель данной работы — исследование возмож-ности сопоставления концепции модального реа-лизма Дэвида Льюиса и различных гипотез «мно-жественных миров» в современной физике.

Известный логик и философ Д. Льюис считал,что существуют все миры, которые только можнопомыслить, и не исключено, что один их них яв-ляется полной копией нашего мира (но при этомсущества, которые его населяют, являются лишьфизическими копиями людей нашей Вселенной).С точки зрения физики, эту гипотезу можно рас-сматривать, как теорию Мультивселенной (гипо-тетического множества всех возможных реальносуществующих параллельных миров).

В основном выделяют такие модели строенияМультивселенной: І. Стационарная (пузырьковая).ІІ. Мембраны и дополнительные измерения (тео-рия струн). ІІІ. Многомировая интерпретацияквантовой механики ЭУГ (Эверетт, Уилер, Грэ-хем). К этому же можно добавить теорию цикли-ческой Вселенной Роджера Пенроуза, согласнокоторой бесконечно расширившуюся Вселеннуюможно представить в виде ствола бамбука,поскольку каждый эон проходит через циклы(1. Большой взрыв. 2. Расширение. 3. Большойвзрыв и т. д.). В свою очередь, реликтовое излуче-ние несет в себе закодированную информацию окатаклизмах прошлых эонов.

Гипотезу Пенроуза отличает от остальных кон-цепций множественных миров диахроническаяперспектива развития множественности, тогда какструнная, пузырьковая или модель ЭУГ предпо-лагают синхроническое «ветвление» Мультивсе-ленной.

Если и применять модальную логику Д. Льюи-са в качестве логической предпосылки обоснова-ния концепций множественных миров в физике, токазалось бы, естественнее соотносить ее с синхрон-ными моделями, что влечет вполне тривиальныеи предсказуемые результаты, среди которых невоз-можность вычленения нашего актуального мира,кроме как индексально, то есть лишь как одного

16

из миров. Заимствование диахронической перспек-тивы из модели Пенроуза эквивалентно «обогаще-нию» концепции Льюиса вектором времени, чтодает возможность вычленения «нашего» мира сре-ди множества миров, а это далеко не тривиальныерезультаты.

Давая ответ на вопрос, поставленный в виде целиработы, делаем вывод, что расширенную логиче-скую онтологию Льюиса можно использовать длясодержательного (нетривиального) естественно-на-учного обоснования концепций Мультивселенной.

ЧИ Є ВОНА, ЛЮДСЬКА ДУШАБЕЗСМЕРТНА?Губенко Б. О.


Мета роботи — дослідження еволюції поглядівмислителів різних епох на проблему онтологічно-го статусу духа, душі й тіла. Актуальність питан-ня зумовлена розвитком напряму в медицині тапсихології, що отримав назву психосоматики,представники якого досліджують вплив психоло-гічних чинників на виникнення і перебіг тілеснихзахворювань. У зв’язку з цим постає питання проспіввідношення понять психіки і душі.

Досліджуване питання має глибоке коріння. Вепоху античності сформувалися матеріалістичні йідеалістичні вчення про душу. Демокріт називавдушу особливим тілом, частиною матеріальноговічного світу, відповідно, здатною до руйнування.Платон вважав, що душа нематеріальна і без-смертна. За Аристотелем, душа — форма живогоорганічного тіла. На думку середньовічних бого-словів, дух дарується Богом, а душа — це те, щостановить наше власне «Я». У філософії епохи Від-родження виокремлюють дві тенденції розуміннялюдської душі: з одного боку, розвивається ідеа-лістична лінія, започаткована ще Платоном, з дру-гого — натурфілософська течія, з точки зору якоїдуша розглядається як активний матеріальний еле-мент. Ця суперечка переходить і до Нового часу:якщо Р. Декарт виділяє дух як окрему незалежнусубстанцію, функцією якої є мислення, то БенедиктСпіноза ототожнює його з матерією. У новоєвро-пейській філософії термін «душа» почав переваж-но застосовуватися на позначення внутрішньогосвіту людини. Останніми десятиліттями зріс інте-рес суспільства до поняття безсмертя душі. Мате-ріалістична лінія набуває свого найбільш заверше-ного і логічного вигляду в роботах Ф. Енгельса,який вважає можливість того, що «померле тілозалишає після себе деякий життєвий принцип,щось більш чи менш тотожне душі», проти-природними вигадками. Лука Войно-Ясенецькийу праці «Дух, душа й тіло» присвятив останній роз-діл безсмертю душі.

Отже, за всю історію людства філософам невдалося дійти спільної думки з питання щодо іс-нування душі і духа, їх співвідношення між собоюта з тілом людини. Зважаючи на виняткове зна-чення проблеми, дослідження тривають і можнаочікувати на нові результати, які висвітлять ще невідомі її аспекти.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫСТРЕССА

Прилепова Н. С., Паску В. М.


Актуальность. Стрессовые ситуации являютсянаиболее распространенным травмирующим фак-тором, который оказывает значительное влияниене только на физическое здоровье человека, но ина его психологическое состояние.

Цель — изучение влияния стресса в процессеучебной деятельности на психологическое со-стояние человека в повседневной жизни.

Материалы и методы. В исследовании прини-мали участие 100 студентов-добровольцев в воз-расте 19–22 лет. Анкетирование студентов прово-дили в период сессии в свободное от учебы время,после подписания исследуемыми информирован-ного согласия.

В качестве методов определения факторовстресса были использованы методики психодиа-гностики стресса: «Дифференциальная диагности-ка депрессивных состояний Цунга»; «Инвентари-зация симптомов стресса»; «Субъективное ощуще-ние одиночества Д. Рассела и М. Фергюсона»;«Дифференциальная диагностика состояний сни-женной работоспособности».

Результаты и обсуждения. По полученным дан-ным, у 46 % исследуемых был выявлен среднийуровень стресса, у 28 % — высокий уровень стрес-са, у 18 % присутствовала симптоматика легкойдепрессии (13 из них — студенты 3-го курса); 23 %студентов ощущают себя одинокими людьми; поданным теста «Дифференциальная диагностикасостояний сниженной работоспособности», данноенарушение в разной степени тяжести присутству-ет у всех исследованных.

Выводы. Таким образом, было подтвержденострессогенное влияние напряженных периодовучебной деятельности и их воздействие на психо-эмоциональное состояние и здоровье студентов.

СУЩНОСТЬ ЭВТАНАЗИИ

Паску В. М.


Целью работы было изучение проблемы эвта-назии в мировом сообществе, так как сегодня су-щественно возрос интерес к этому явлению, став-шему одной из «болевых точек» общественно-правового сознания населения.

Эвтаназия как форма завершения жизни име-ет право на существование только в тех странах,сообщество которых руководствуется гуманис-тическим принципом безусловной ценности лич-ности, ее взглядов и решений, а отношения меж-ду индивидуумами базируются на уровне лич-ных связей и общественной позиции на платфор-ме пожелания друг другу только блага.

Если отношения людей переполняют враждаи недоверие, то об эвтаназии не может быть иречи, ибо она в этих ситуациях становится толь-

17

ко еще одной прикрытой возможностью соверше-ния зла. Внутреннее напряжение ситуации эвта-назии (ситуацией эвтаназии мы называем пробле-му нравственного выбора, когда необходимопринять решение в вопросе форм жизни и смер-ти), проблемность этой ситуации состоит в том,что она рассматривается как продолжение иконкретное выражение гуманного, нравственно-уважительного отношения к тому, кому помога-ют умереть.

Проблема эвтаназии до сих пор остается нере-шенной. Вплоть до сегодняшнего дня к эвтаназииотносятся по-разному: общественное мнение жест-ко полярно. В случае полной легализации эвтана-зии многие по-прежнему будут считать, что она(как умерщвление невинного) — безусловное зло.Велика также опасность злоупотреблений. При-знание эвтаназии законом может также лишить го-сударство стимула для финансирования исследо-ваний по поиску эффективных средств лечения.С другой стороны, нельзя не видеть, что эвтана-зия уже фактически существует в медицинскойпрактике. Очевидно, что эта проблема требуетсрочного правового решения и закрывать на нееглаза больше нельзя.

ЦІЛІСНИЙ ПІДХІДДО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ НА ПРИКЛАДІДУХОВНО-ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІСВ. ЛУКИ ВОЙНО-ЯСЕНЕЦЬКОГОФільварків С. А., Олійник Ю. Б.


Актуальність теми зумовлена тим, що протягомостанніх років проблема цінності життя людини усвіті, і зокрема в Україні, усе більше загострюєть-ся. У медицині також традиційно життя людиниє головною метою діяльності медичних працівни-ків, але підходи до цього можуть бути різними.Духовно-філософська традиція, на прикладі віру-ючих медиків, формує цілісний підхід до пацієн-та, що надає ефективності лікуванню.

Мета роботи — показати на прикладі духовно-практичної діяльності св. Луки Войно-Ясенецького,що саме діяльність віруючих медиків демонструєцілісний підхід до зберігання життя людини, якийє найефективнішим у цьому.

Духовно-практична діяльність св. Луки Войно-Ясенецького наочно показує, що не тільки бачен-ня людської хвороби, а хворого в цілому сприяєнайбільшому ефекту лікування та зберіганню жит-тя людини, тобто що лікування потребує саме ці-лісного підходу до людини у поєднанні «духа, душіта тіла».

Висновки. У пацієнті медичний працівник по-винен бачити не тільки відмінний від іншого ор-ганізм, а цілісність «духу, душі та тіла», що сприяєскорішому одужанню людини. Віруючий медикмає традиційно сформований цілісний підхід долюдини. Духовно-філософська традиція такожнадає можливість формувати цілісний підхід добачення пацієнта, а не розглядати окремий випа-док хвороби.

ИСТОРИЯ КРИМИНАЛЬНОЙАНТРОПОЛОГИИ

Друзяка Е. Г., Киминчиджи К. И.


«Куда бы он ни шел, с кем бы ни общался, вкаких бы научных дискуссиях ни участвовал, вгородах и в деревнях, в тюрьмах и за границей— всюду он собирал и изучал то, чем не интере-совались другие, и таким образом накопил нема-ло диковинок, истинная ценность которых быланеясна даже ему самому; однако все они в его со-знании так или иначе связывались с уже проде-ланными или грядущими изысканиями. Ему при-сылали черепа, мозги, скелеты, фотографии пре-ступников, безумцев и эпилептиков и образчикиих работ, а также графики и схемы, нагляднопредставлявшие криминальное развитие Евро-пы». Так, по описанию Джины Ферреро, склады-валась «материальная основа» криминальнойантропологии — науки, основоположником иглавным теоретиком которой стал ее отец, про-фессор судебной медицины Туринского универ-ситета Чезаре Ломброзо.

Ч. Ломброзо вошел в историю, прежде всего,как автор теории о биологической предрасполо-женности ряда людей к совершению преступлений.Опираясь на богатый фактический материал, онодним из первых в криминологической практикестал применять метод антропометрических изме-рений: согласно Ломброзо, по внешнему виду че-ловека — форме лица, разрезу глаз, форме носаи пр. — с достаточной степенью уверенности мож-но определить, обладает ли этот человек преступ-ными наклонностями. На основе выделенных при-знаков возможно, как полагал Ломброзо, не толь-ко выявить «преступный элемент» общества в це-лом, но и различать между собой типы преступ-ников, как-то: убийцы, воры, насильники и дру-гие.

Как и любая другая наука, криминалистикапроделала длительный путь становления. На про-тяжении многих лет формировалось представле-ние о ней, разрабатывались новые идеи, доказы-вались существующие. Весь этот процесс былподчинен важной цели — созданию науки, кото-рая воплотила бы в себе нужные элементы изиных областей знаний, накопленный опыт поко-лений и сформировалась для систематизации име-ющихся знаний в один предмет — криминалис-тику.

БОРИС ЯКОВЛЕВИЧ РЕЗНИК:ЖИЗНЬ ПРОДОЛЖАЕТСЯ В ДЕЛАХ

Пенчо А. А., Ушакова А. О.


Борис Яковлевич Резник (05.01.1929–08.12.1997)— выдающийся ученый, педиатр, доктор медицин-ских наук, профессор, член-корреспондент Нацио-нальной академии наук. Яркий пример личности,чей выдающийся аналитический ум, приумножен-ный на дар великого клинициста, позволил вы-

18

явить ключевые проблемы современной педиатриии избрать новые, перспективные для охраны здо-ровья детей научные направления. Большой твор-ческий потенциал, неординарность и глубинамышления, тяга к новаторству помогли Б. Я. Рез-нику стать основателем современной педиатричес-кой школы.

Профессор Б. Я. Резник возглавлял кафедрупедиатрии № 1 в течение 25 лет (с 1972 по 1997 гг.).Спектр его научных исследований определялсяактуальностью проблем клинической педиатрии.Его научные поиски сосредоточились на важней-ших направлениях педиатрии: врожденные и на-следственные патологии, неонатология, пульмоно-логия, гематология, вопросы детского питания.

Под его руководством был изучен клеточныйметаболизм, структура и функции клеточных мем-бран и митохондрий у детей, больных пневмонией.Была разработана и внедрена в практическую пе-диатрическую деятельность принципиально новаясхема метаболической терапии гипоксических со-стояний, что позволило значительно снизитьсмертность среди детского населения. Благодаряего научной деятельности, в клинику были внедре-ны принципиально новые методы перинатальнойдиагностики наследственных болезней (муковис-цидоз, гемофилия, фенилкетонурия), созданы мо-ниторинг и компьютерная диагностика врож-денных пороков развития.

По его инициативе и при непосредственномего участии был создан лечебно-диагностическийцентр, который и сейчас носит имя великого уче-ного-педиатра — Бориса Яковлевича Резника.

БИОГРАФИЯ ВЫДАЮЩЕГОСЯПСИХИАТРА, НЕВРОПАТОЛОГА

И ОСНОВОПОЛОЖНИКА РЕФЛЕКСОЛОГИИВЛАДИМИРА МИХАЙЛОВИЧА БЕХТЕРЕВА

Скрипак Т. А.


Владимир Михайлович Бехтерев (20.01.1857–24.12.1927, Москва) — выдающийся русскиймедик-психиатр, невропатолог, физиолог, психолог,основоположник рефлексологии и патопсихологи-ческого направления в России, академик.

В 1907 г. основал в Санкт-Петербурге психо-неврологический институт, ныне носящий его имя.

В 1878 г. окончил Медико-хирургическую ака-демию в Петербурге, был оставлен для дальнейше-го обучения на кафедре психиатрии у И. П. Мер-жеевского. В 1879 г. он был принят в действитель-ные члены Петербургского общества психиатров.

4 апреля 1881 г. В. М. Бехтерев успешно защи-тил докторскую диссертацию по медицине на тему«Опыт клинического исследования температурытела при некоторых формах душевных болезней»и получил ученое звание приват-доцента. В 1884 г.находился за границей, занимался у таких извест-ных европейских психологов, как Дюбуа-Реймон,Вундт, Флексиг и Шарко.

В 1883 г. ученый был удостоен серебряной ме-дали Общества русских врачей за статью «О вы-

нужденных и насильственных движениях при раз-рушении некоторых частей центральной нервнойсистемы».

В 1894 г. В. М. Бехтерев был назначен членоммедицинского совета Министерства внутреннихдел, а в 1895 г. он стал членом Военно-медицинс-кого ученого совета при военном министре и тог-да же членом совета дома призрения душевноболь-ных. В 1907–1910 гг. Бехтерев опубликовал тритома книги «Объективная психология».

В 1927 г. ему было присвоено звание заслужен-ного деятеля науки РСФСР.

ПЕРЕОФОРМЛЕНИЕКАК КОМПОНЕНТ ИСЦЕЛЕНИЯ

Арпентьева М. Р.

Калужский государственный университетимени К. Э. Циолковского,

Калуга, Российская Федерация

В развитии клинической и медицинской психо-логии отчетливо заметна как превентивная ориен-тация, так и более общая — обращенность к сис-темному рассмотрению социально значимых бо-лезней, их причин, последствий, профилактики,лечения и проблем. При этом особое внимание спе-циалисты обращают на то, как пациенты и врачиосмысляют себя и мир, свои болезни и нарушения,состояния, возникающие в процессе лечения.Некоторые специалисты считают, что помочьсправиться с болезнями и болью может их осмыс-ление и переосмысление. Так, постоянная, продол-жительная боль — называемая хронической —поражает примерно 8 % населения, острая бользнакома практически всем людям и сопровожда-ет так или иначе практически все заболевания натех или иных этапах. Феномен как острой, так ихронической боли — один из ведущих во многихзаболеваниях. Он может быть как компонентомсоматических нарушений, так и «соматизацией»нарушений психологических, любого другого —душевного страдания, как правило, страдания вобласти отношения с родом и семьей, прежде все-го — супругом или половым партнером, детьми иродителями. Отличительная черта хроническойболи — это то, что она постоянно возвращается иее практически невозможно излечить собственномедицинскими средствами. Острая боль поддает-ся лечению или купированию, однако и при этомпсихологический компонент, обращение к нему состороны врача, не лишни. Пытаясь помочь, спе-циалисты применяют несколько разных, в том чис-ле психотерапевтических технологий. Чаще всегопациенты, страдающие от хронической боли, стал-киваются с проблемой необходимости «переоформ-ления», вплоть до пересмотра своей жизни в це-лом. Это особенно важно тогда, когда речь идет одисфункциях и последствиях операций, к которымпациенты оказались не готовы и которые былиосуществлены в процессе спасения жизни и («ос-татков») здоровья пациентов. Эффективное «пере-оформление» неагрессивно, не разрушает системымнений пациента, а задействует ее, а также зани-маемые пациентом позиции для того, чтобы пре-

19

доставить ему возможность рассмотреть альтерна-тивные точки зрения и помогающие борьбе стра-тегии.

ЗНАЧЕНИЕ ПАЛЛИАТИВНОЙИ ХОСПИСНОЙ ПОМОЩИПО РЕЗУЛЬТАТАМ ОПРОСАСТУДЕНТОВ-МЕДИКОВ

Экзархова А. А., Головко Я. И.

Харьковский национальный медицинскийуниверситет, Харьков, Украина

Актуальность. В Украине только начинает раз-виваться система паллиативной помощи, и сейчаснасчитывается около 20 взрослых хосписов ицентр паллиативной помощи, тогда как ежегодноособого ухода требуют от 430 до 500 тыс. укра-инцев. Паллиативное движение в Украине разви-вается на основе новой, более человечной фило-софии лечения, что является важным при форми-ровании мировоззрения будущего врача.

Цель. Изучение уровня знаний студентов меди-цинского вуза в вопросах паллиативной и хоспис-ной помощи населению.

Материалы и методы. Анкетным методом про-водился опрос студентов 6-го курса медицинско-го факультета. В исследовании принимали участие47 студентов, средний возраст которых составлял22,3 года.

Результаты и обсуждение. Хосписная помощьполучила стремительное развитие в конце XX–начале XXI вв., что объясняется морально-этичес-кой зрелостью общества, на что указали 19,1 %студентов, 34 % студентов объясняют этот фактувеличением онкологических заболеваний, а46,9 % связывают эту проблему с увеличением про-должительности и улучшением качества жизни.Кроме того, 83 % полагают, что пациенты хоспис-ной палаты должны находиться в обстановке, при-ближенной к домашним условиям. Целью хоспис-ной помощи 74,5 % считают улучшение качестважизни в ее терминальном периоде, 21,3 % — про-должение жизни, 4,2 % — эвтаназию. Большинствостудентов (61,7 %) уверены, что хосписы должныбыть совершенно самостоятельной организацией.

Выводы. Опрос студентов помог определитьуровень их знаний о паллиативной и хосписнойпомощи, а также выявить недостатки информиро-ванности будущих врачей по данной проблеме,что принципиально важно для их будущей прак-тической деятельности.

ПЕРСПЕКТИВЫ ОПТИМИЗАЦИИМОДЕЛИ РАННЕЙ ДИАГНОСТИКИ

РАКА ЛЕГКИХ

Зинчук А. Н., Левашова А. И., Зинчук О. Г.


Успехи современной онкологии, а именно свое-временная диагностика и совершенствование ме-тодов лечения рака легких, акцентируют внима-ние на вопросах ранней диагностики и первичной

профилактики этого заболевания. В последнее вре-мя в нашей стране наблюдается повышение уров-ня заболеваемости раком легких, инвалидности исмертности от данной патологии, а также распро-странение факторов риска развития заболеваниясреди взрослого населения. Для оптимизации мо-дели раннего выявления рака легких рекоменду-ется использовать межсекторальный подход, кото-рый предполагает свою реализацию на государ-ственном и региональном уровнях. На консульта-цию в онкологические центры необходимо направ-лять пациентов, ведущих нездоровый образ жиз-ни и имеющих факторы риска, способствующиеразвитию рака легких, или с состояниями, кото-рые можно отнести к предраковым, осуществитьих постановку на диспансерный учет. Врачи пер-вичного уровня оказания медицинской помощивзрослому населению должны осуществлять ка-чественную диспансеризацию и коррекцию обра-за жизни. Пациенты после оказания медицинскойпомощи должны быть направлены для осуществ-ления дальнейшей профилактики в центры здоро-вья, которые подлежат функционально-структур-ной перестройке. Также необходимо разработатьряд обязательных мероприятий для коррекциивлияния факторов риска. Реализация предложен-ных мероприятий будет иметь медицинский, соци-альный и экономический эффекты, а следователь-но: снижение уровня выявления онкологическойпатологии в запущенных состояниях, улучшениеохвата населения профилактическими осмотрами,повышение качества предоставляемых медицин-ских услуг, снижение уровня инвалидизации, уве-личение продолжительности жизни.

ЛЕОНАРДО КАК ГЕНИАЛЬНЫЙХУДОЖНИК И АНАТОММельник К. А., Трегуб П. О.


Да Винчи родился в апреле 1452 г., недалеко отФлоренции. Он был сыном зажиточного нота-риуса и крестьянки.

В детстве Леонардо преуспел в точных науках,одновременно занимался музыкой, прекрасно иг-рал на лире и хорошо пел, однако больше всегоего занимали рисование и лепка.

Живопись и занятия скульптурой побудилиЛеонардо да Винчи углубленно изучать анатомию.Посещал мастерскую, где проводил вскрытия тру-пов с целью изучения строения мускулов и суста-вов.

Он работал с врачом из Павиии, заполнил ана-томическими рисунками 120 альбомов.

Они отражают интерес Леонардо к механикедвижения тела, сгибанию и выпрямлению конеч-ностей, особенности походки и осанки человека.Рассматривал функции организма с точки зрениямеханики, строил модели опытов.

Леонардо сделал подробное описание скелетачеловека, досконально проанализировал строениематочных труб и круглых маточных связок, пока-зал, что матка женщины является не двух, а одно-полостным органом, а сердце человека не трех-, а

20

четырехкамерное. Детально описал блуждающийнерв, плечевое сплетение и другие нервные пучки.

Занимался художник и вопросами патологии,а именно прогрессирующими изменениями поддействием болезни. Он стал первым в истории ме-дицины, кто описал атеросклероз.

ТЕЧЕНИЕ ПАНКРЕАТИТАУ ПАЦИЕНТОВ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА

Трегуб П. О., Трегуб В. Л.


В ходе исследования установлено, что процессстарения неизбежно влияет на течение заболева-ний поджелудочной железы, видоизменяет их кли-ническую картину и лечебные подходы в старшейвозрастной группе. В подавляющем большинствеслучаев хронический панкреатит, наблюдаемый упациентов старше 60 лет, — продолжение и про-двинутая стадия ранее начавшегося заболевания.У таких больных симптомы заболевания появля-ются в возрасте 30–50 лет, а основной причинойявляется употребление алкоголя. Течение хрони-ческого панкреатита на поздних стадиях у пожи-лых пациентов осложняется развитием сахарногодиабета. Были выявлены некоторые особенностиклиники хронического панкреатита у лиц пожи-лого возраста. Эти больные не предъявляли жалобна типичные боли высокой интенсивности, хотяболее 80 % из них беспокоят слабые или умерен-ные боли в подложечной области и правом под-реберье. Практически все больные хроническимпанкреатитом предъявляли жалобы на вздутиеживота и неустойчивый стул с остатками непере-варенной пищи, а симптомы диспепсии встреча-лись у них достоверно реже. Подходы к лечениюпанкреатита у пожилых больных такие же, как убольных других возрастных групп, но с учетомфармакокинетики лекарственных средств, воз-растных особенностей клинического течения забо-левания и т. д. Профилактика, лечение полиорган-ной недостаточности и местных осложнений —очень важный момент лечения панкреатита у лицпожилого возраста.

Существует сложная проблема в связи с рядомдополнительных обстоятельств при диагностике илечении панкреатита у лиц пожилого возраста.Полиморбидность, необходимость избегать поли-прагмазии, атипичное течение заболевания, изме-нение фармакокинетики лекарственных средств идр. — все эти особенности пожилого пациента не-обходимо знать и учитывать при диагностике и ле-чении для избегания осложнений и улучшения ка-чества жизни больных этой возрастной категории.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫМОТИВАЦИИ К ОБУЧЕНИЮ

СТУДЕНТОВ ОНМедУ

Статник К. Ю.


Ни для кого не секрет, что для успешногообучения в вузе одного лишь сформированного

в школе умения учиться уже недостаточно. Мно-гие ученые высказывают мнение о необходимос-ти целенаправленного формирования у студентовмотивации учебно-профессиональной деятель-ности.

Важно, чтобы студент не просто умел учитьсясамостоятельно, а направлял свою творческуюпознавательную активность на жизненное само-определение и профессиональное самоутвержде-ние. Ибо познавательная мотивация и интерес кпрофессии — один из важнейших факторов успеш-ного обучения студентов.

Учитывая актуальность данного вопроса в це-лом и, в частности, для автора лично, целью на-шей научно-исследовательской работы стало же-лание узнать первоначальные причины поступле-ния в ОНМедУ и ожидания после его завершенияу студентов этого вуза.

Объектом нашего исследования выступили сту-денты и преподаватели университета, а предметом— причины их поступления и их ожидания послезавершения университета.

В качестве метода исследования использовал-ся разработанный нами социологический опрос-ник. Всего в социологическом опросе принялиучастие 100 студентов и 50 преподавателей.

По результатам даного исследования, для боль-шинства студентов (58 %) ведущим мотивом по-ступления было желание стать профессионалом всвоем деле, хотя для 5 % финансовая обеспечен-ность была на первом месте. Доминирующим жеожиданием для студентов после окончания универ-ситета стал вариант «быть хорошим профессиона-лом» (36 %). В то же время 9 % студентов сообщи-ли, что ожидания у них, к огромному сожалению,нулевые.

Проанализировав полученные нами результа-ты, можно сделать вывод, что высокая позитив-ная мотивация может играть роль компенсаторно-го фактора при условии недостаточно высокогоуровня развития специальных способностей илипробелов в необходимых знаниях, умениях и навы-ках студента. В обратном же направлении такойкомпенсаторной зависимости не наблюдается.

Это означает, что никакой высокий уровеньинтеллектуальных способностей студента не мо-жет компенсировать его низкую учебную мотива-цию и непосредственно способствовать успешнойучебно-профессиональной деятельности.

ВЛИЯНИЕ ТРЕВОЖНО-ДЕПРЕССИВНЫХРАССТРОЙСТВ НА КАЧЕСТВО ЖИЗНИБОЛЬНЫХ, ПЕРЕНЕСШИХ ИНФАРКТ

МИОКАРДАПодпрядова А. А.


Острый инфаркт миокарда (ОИМ) входит вчисло ведущих причин смертности и инвалидиза-ции населения в большинстве развитых странмира, в том числе в Украине. В последние десяти-летия появилось достаточно данных, указываю-щих на то, что сопутствующие ОИМ депрессивные

21

расстройства оказывают негативное влияние наклиническое течение постинфарктного периода,функциональное состояние пациентов и качествоих жизни. Тревожно-депрессивные расстройствапосле инфаркта миокарда встречаются в 33–80 %по данным различных авторов. Часто возникаюттакие эмоциональные нарушения, как тревога,подавленность, фиксация на своих болезненныхощущениях и переживаниях, связанных со страхомсмерти. Во время болевого приступа больных ох-ватывает беспокойство, мысли о смерти от сердеч-ного приступа, отчаяние. Больные живут с посто-янным тревожным опасением повторного присту-па, они анализируют любые изменения сердечнойдеятельности, реагируя на малейшие неприятныеощущения в области сердца.

Цель. Изучить влияние тревожно-депрессивныхрасстройств на качество жизни больных, перенес-ших инфаркт миокарда.

Материалы и методы. В исследовании прини-мали участие 68 человек. Из них 38 мужчин и30 женщин, средний возраст которых составил60,4 года. Исследования проводили в инфарктномотделении 27-й городской больницы Харькова.Использовался анкетный метод. Опрос проводил-ся по разработанным нами анкетам.

Результаты. Полученные нами результаты сви-детельствуют о том, что у всех 85 больных диаг-ностировались тревожно-депрессивные расстрой-ства, которые значительно снижают качество жиз-ни больных.

Выводы. Данные исследования будут исполь-зованы при разработке модели управления каче-ством жизни больных с инфарктом миокарда.

РОЛЬ МЕДСЕСТЕРУ РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Маленний О. П.


Природа доручила жінці продовжувати людсь-кий рід, берегти його. Натомість війна знищуєлюдей, а це суперечить жіночій сутності. Незважа-ючи на це, багатьом жінкам довелося в роки Дру-гої світової взяти зброю до рук і стати на захистсвоєї батьківщини. Вони воювали у складі зброй-них сил різних країн, але найбільше жінок служи-ло в Червоній армії.

Метою дослідження є відтворення цілісної істо-ричної картини роботи медсестер на українськихземлях під час Другої світової війни та аналіз ма-теріалів, які не тільки відкривають маловідомі сто-рінки історії України, а й дозволяють простежитидіяльність товариства та оцінити його значення.Роль жінок у рятуванні поранених — неоціненна.Завдяки дівчатам-санінструкторам близько 70 %поранених поверталися на фронт. Серед санінструк-торів, фельдшерів і медсестр Червоної армії чоти-ри з п’яти були жінки. Серед військових лікарів(у тому числі хірургів) їх було трохи менше по-ловини. Нелегкою була й служба у госпіталях,часто по кілька діб без сну й відпочинку, колипоранені з фронту надходили безперервними по-токами. Про військових лікарів і медсестер знято

чимало художніх фільмів. Менше добрих слів діс-талося санітаркам, а без їхньої важкої брудної пра-ці армія втратила б значно більше бійців. Аджезавдяки підтриманню чистоти вдавалося уникну-ти смертельних епідемій у госпіталях і одужаннясолдатів відбувалось набагато швидше. Подвиг вій-ськових медиків фронтовики оцінили сповна, вониназавжди зберегли вдячність «сестричкам», якіповертали життя скаліченим, постріляним солда-там. Недарма 15 жінок-медиків отримали званняГероїв Радянського Союзу. У роки Другої світо-вої війни курси медсестер Червоного Хреста готу-вали сестер милосердя для фронту. Тринадцятьукраїнських медичних сестер, учасниць бойовихдій, відзначені високою нагородою Міжнародно-го комітету Червоного Хреста — медаллю Фло-ренс Найтінгейл. На жаль, у ХХ ст. жінки масоводолучаються до безпосередніх військових дій. Те-риторія України стала ареною двох світових війн,а також жорстокої громадянської війни, партизан-ської боротьби на Заході України загонів націо-нального підпілля. У цій боротьбі жінка зазнава-ла набагато більше поневірянь, а психологічно тафізично несла більшу відповідальність за дітей істарих, які залишалися у неї на утриманні.

ДІЛОВИЙ ЕТИКЕТ:НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Олійник В. І.


В епоху глобалізації, завдяки широкій доступ-ності певних товарів та ідей, локальні культуризмінюються і кордони між ними стають прозорі-шими. Внаслідок розвитку транспортних засобів,економічних зв’язків та засобів комунікації відбу-вається процес інтеграції окремих етнічних куль-тур в єдину світову культуру, тобто процес глоба-лізації культури. При цьому культура розглядаєть-ся як сукупність ціннісних орієнтацій й поведінко-вих стереотипів, прийнятих у конкретній країніабо групі країн і засвоєних більшістю. І сьогоднізберігаються відмінності в нормах і правилах ді-лової поведінки і спілкування у різних країнах.Національні особливості, історія, релігія, клімат, іс-торично сформовані моральні норми тощо вплива-ють на те, як бізнесмени одягаються, поводять себе,що вважають пристойним і гідним, а що є знакомненадійності або неповаги до ділового партнера.

Міжкультурна комунікація виявляється у роз-ширенні культурних контактів, запозиченнікультурних цінностей та міграції людей з однієїкультури до іншої. З огляду на це, ОрганізаціяОб’єднаних Націй, зокрема, проголосила 2001 р.Роком діалогу між культурами. Кожний народ маєсвою національну культуру, її неповторність таоригінальність втілюються як у духовній (мова,література, музика, живопис, релігія), так і ма-теріальній (особливості економічного укладу, ве-дення господарства, виробництва тощо) сферахжиття та діяльності. Культурні, психологічні, на-ціональні особливості народу не можуть не позна-чатися на його діловій культурі, не впливати накультуру спілкування та взаємодії.

22

Відмінності культур можуть бути досить істот-ними і стосуватися мови, правил етикету, стереоти-пів поведінки, використання певних засобів спіл-кування. Взаємодія з іноземними партнерами — цезавжди зіткнення різних національних культур.Саме через неусвідомлення цього при контактахпредставників різних країн трапляються непоро-зуміння, а іноді й конфлікти. На стадії реалізаціїконтактів виявляються певні національні особли-вості, притаманні окремим народам. Ці особли-вості слід враховувати, готуючись до будь-яких пе-реговорів з іноземцями, і відповідним чином ко-ригувати свої дії.

ШКОЛА ТЬЮТОРСТВА В ОНМедУ.ПЕРВЫЙ ОПЫТ В УКРАИНЕМястковская И. В., Зайцев А. С.,

Клепиков В. С.


В современном мире является важным вопросулучшения методики подачи знаний и усвоения ихобучающимися. Учебно-инновационный центрпрактической подготовки врача разрабатываетновое направление в образовательной среде нашейстраны — тьюторство.

Понятие «тьютор» (англ. tutor от лат. tueor —наблюдаю, забочусь) имеет несколько значений.Тьютор в американском варианте английского —преподаватель, который дает частные уроки, а вбританском английском — это преподаватель уни-верситета или колледжа. В работе тьютора выде-лены следующие функции: проектировочная, орга-низационно-мотивационная, информационно-консультативная, аналитическая, рефлексивная.

Важно отметить, что в наше время наиболееразвиты следующие направления тьюторства:

1. Работа тьютора в инклюзионной образова-тельной среде. Проявляется в двух формах. Тью-тор, являющийся и учителем и помощником ребен-ка. И тьютор, являющийся посредником междуучителем и ребенком.

2. Тьютор — ключевая фигура дистанционно-го обучения, в основном в интернет-среде.

3. Тьютор, работающий со старшекласникамии студентами. Обучает ориентироваться и прини-мать решения в нешаблонных ситуациях, помога-ет обучающимся (студентам, слушателям) в по-строении индивидуальной образовательной траек-тории, оказывает психологическую и педагогиче-скую поддержку.

Мы рассматриваем направление «тьютор» вболее узкой сфере деятельности, что позволит нерассеивать внимание и навыки, а сконцентриро-ваться на одной цели и идти к ее достижению.Тьюторы — это студенты, проходящие подготов-ку в Учебно-инновационном центре практиче-ской подготовки врача и оказывающие помощь вобучении другим студентам. В их обязанности бу-дет входить проведение обучающих занятий длястудентов медицинских вузов на базе кафедры свозможностью отрабатывать практические навы-ки на симуляционном оборудовании. Это в разы

улучшит подготовку будущих специалистов и по-зволит им объединить теоретические знания с прак-тическими навыками; предоставит не только воз-можность тренироваться, что, как известно, — шагк мастерству, но и послужит дополнительной мо-тивацией для получения и улучшения знаний; по-кажет, как интересно их применение на практике,а также придаст уверенности студентам, так какони не просто будут знать материал, а смогут вос-производить свои знания, учиться реагировать внестандартных ситуациях. Для каждого обучаю-щегося подобрана индивидуальная программа,учитывающая направление его будущей профес-сиональной деятельности, его особенности вос-приятия информации, подобраны наиболее эф-фективные методики и режим обучения.

SEEKING A SMOOTH TRANSITION TOBETTER PUBLIC HEALTH

Masango A. S.

The Odessa National Medical University, Odessa,Ukraine

Goal. To reveal the effect of industrialization andthe sanitary awakening on modern public health.

Tasks. To show how the advent of industrializa-tion also brought with it outbreaks of infectious dis-eases which were then dealt with in the sanitary awak-ening leaving behind one other overlooked threat topublic health i.echronic diseases which need more ofthe modern health practitioners attention now thanever.

Remarks. The sanitary awakening surely achieveda grand milestone in the improvement of man’s qua-lity of life but the question is... WAS THIS ENOUGH?Economically, the world is generally divided into de-veloped and developing nations with more cases ofparasitic and infectious diseases in developing andunderdeveloped parts of the world and more of chronicdiseases in the developed parts of the world.

A transition that goes along with the sanitaryawakening therefore is that of development of a na-tion and therefore as well a change from infectious andparasitic to chronic diseases which in afore time hadlittle or no significance in impacting the quality oflife or actually rarely heard of. So therefore as manynations are still developing, learning from the past todetermine a better future of public health in these na-tions shows us that it is best to not only concentrateon eradicating these fast killing infectious and para-sitic disease but also at the same time protect the pub-lic from falling into the same trap that those who’ssanitary awakening came earlier fell into, the trap ofmoving from simply a fast death to a slow painful one.

Conclusion. The questions to be therefore an-swered to know the way forward are: how did we endup having one problem as we got rid of another anddid the practitioners of the not so distant past fill upa pit by digging another? If so how could we possiblyfill the pits of today without having to dig other andtherefore do that which our oath as medical serviceproviders requires us to which is, saving lives and im-proving the general health of the public as their healthis the doctors first law in life. Most importantly, howcan we deal with this current pandemic?

23

СЕКЦІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ НАУКСекция морфологических наукSection of Morphological Sciences

ОСОБЛИВОСТІ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇДІАГНОСТИКИ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХПРОЦЕСІВ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМІМУНОМОРФОЛОГІЧНОГО АЛГОРИТМУ

Усова О. М., Прядко К. І.

Державний заклад «Дніпропетровська медичнаакадемія Міністерства охорони здоров’яУкраїни», Дніпропетровськ, Україна

На даний момент проблема ранньої діагности-ки онкологічних захворювань молочної залозипосідає провідне місце в онкогінекології, що по-в’язано з вираженою поширеністю патології, на-явністю тенденції до омолодження та певними труд-нощами при диференційній діагностиці, особли-во між пограничними станами, коли треба діа-гностувати або доброякісний проліферативнийпроцес, або можливе формування злоякісногоновоутворення. Останнім часом наявна тенденціядо зростання захворюваності на рак молочної за-лози, що пояснюється впливом багатьох факторів:наприклад, раннім вживанням оральних контра-цептивів, ендокринними захворюваннями, вікомвагітності, генетичною схильністю (наявність му-тації генів BRCA-1 або BRCA-2). Своєчасне вста-новлення коректного діагнозу сприяє оптимально-му вибору схеми як терапевтичного, так і хірургіч-ного лікування.

Саме тому метою нашої роботи стало проведен-ня диференційної діагностики між гіперпластич-ними процесами (мікрогландулярний, тубулярнийта склерозуючий аденози, проста протокова абоатипова протокова гіперплазії), протоковою кар-циномою in situ та тубулярною карциномою, а та-кож удосконалення алгоритму використання імуно-гістохімічних маркерів при проведенні діагностич-них досліджень передпухлинних, пухлинних і пух-линоподібних процесів молочної залози.

У нашому дослідженні була проведена гістоло-гічна та імуноморфологічна оцінка експресії мар-керів MSA, α-SMA, ER, PgR, E-cadgerin, колаге-ну IV, Her-2/neu, а також маркерів клітинної про-ліферації Ki-67, p53, p63 на біопсійному та пост-операційному матеріалі 35 пацієнток віком від 35до 50 років, який було отримано протягом 3 ро-ків із міської клінічної лікарні № 4 Дніпропетров-ська, обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечнико-ва, міського та обласного онкодиспансерів Дніп-ропетровська з 2013 по 2015 рр.

Отже, основними маркерами для диференцій-ної діагностики аденозів, гіперплазій, карциномиin situ та інвазивної тубулярної карциноми є MSA,α-SMA, колаген IV, р63, Кі-67 та р53, допоміжнимє E-cadgerin. Імуноморфологічні особливості скле-розуючого та тубулярного аденозів співпадаютьта демонструють позитивну реакцію з маркерамидо міоепітелію (MSA, α-SMA, р63), який у данихвипадках ще не є зруйнованим під дією пухлиннихклітин, при негативній реакції із колагеном IV.При дослідженні мікрогландулярного аденозубули відсутні реакції зі всіма маркерами міоепіте-лію та базальних клітин при позитивній реакції ізколагеном IV. У всіх випадках аденозів спостері-гається позитивна реакція на Е-cadgerin, негатив-на на Кі-67 та р53. Останні, при підвищенні кіль-кості позитивних клітин вище 6 %, дозволяютьвстановити атипію при мікрогландулярному аде-нозі. Тубулярні карциноми, незалежно від їх по-ходження, демонструють відсутність експресії ма-ркерів міоепітелію та базальної мембрани. Імуно-морфологічні особливості простої протокової гі-перплазії схожі з такими особливостями інтактноїтканини молочної залози (збереження експресіїмаркерів міоепітелію, базальної мембрани,Е-cadgerin, рецепторів гормонів, негативна реак-ція із Кі-67, р53, Her-2/neu), при атиповій прото-ковій гіперплазії діагностичною ознакою є відсут-ність маркерів базального епітелію, зниження рі-вня експресії Her-2/neu. При карциномах in situ,незалежно від походження, диференційно-діа-гностичне значення має втрата експресії маркерівміоепітелію, позитивна реакція на Кі-67, р53,Her-2/neu.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗБАГАЧЕНОЇТРОМБОЦИТАМИ ПЛАЗМИ ПРИ КОРЕКЦІЇДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНИХ ЗМІН

У МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКАХВ ЕКСПЕРИМЕНТІ

Цюрупа О. В., Горюк І. А., Садовська Ю. О.,Терновий Д. П., Смірнова К. О.

Одеський національний медичнийуніверситет,Одеса, Україна

Актуальним питанням є припинення та корек-ція дегенеративно-дистрофічних змін у міжхребце-вих дисках, які виникають у результаті дорсопа-тій. Застосування збагаченої тромбоцитами плаз-

24

ми (ЗТП) є перспективним напрямом клітинноїтерапії.

Метою дослідження було вивчення ефектив-ності використання ЗТП для корекції патологіч-них змін у міжхребцевих дисках в експерименті.

Матеріали та методи. Експеримент проводилина 28 щурах лінії Вістар, поділених на три групи:І група — інтактні тварини, ІІ група — тварини зіндукованою патологією, ІІІ група — тварини зіндукованою патологією та після її корекції ЗТП.Патологію індукували шляхом резекції хвоста нарівні CcXIV–CcXV з подальшим підшиваннямйого кукси до м’язів і зв’язок попереково-крижо-вого відділу хребта. Корекцію здійснювали шляхомвведення ЗТП у міжхребцеві диски хвостового від-ділу у ділянці найбільшого вигину. ОтримувалиЗТП на апараті Smart Prep (Harvester Corp.).

Результати та висновки. У групі тварин без ко-рекції ЗТП відзначаються такі дистрофічно-некро-тичні зміни: зрушення драглистого ядра у бік дис-тензії, на боці компресії — сплющування та роз-шарування колагенових пластин, осередка фібро-некрозу. У групі тварин після корекції ЗТП ступіньвираженості дегенеративно-дистрофічних змінменший, структурованість міжхребцевих дисків іпідлеглих тканин більш оформлена. Таким чином,oсьове навантаження спричиняє розвиток дегенера-тивних змін у міжхребцевому диску, що підтвер-джує адекватність створеної експериментальноїмоделі. Показники, що відображають реакцію тка-нин міжхребцевих дисків на механічний вплив,мало залежать від введення ЗТП. Тим же часом по-казники, що відображають стан репарації тканинміжхребцевих дисків, кращі в групі корекції ЗТП.

МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ТЕРМІЧНИХУШКОДЖЕНЬ ШКІРИ ЗБАГАЧЕНОЮ

ТРОМБОЦИТАМИ ПЛАЗМОЮУрсу О. Ю.


Виконуючи захисну функцію, шкіра постійнозазнає впливу навколишнього середовища, щоможе призвести до ушкоджень різноманітного ге-незу. Опіковий травматизм є важливою медичноюі соціальною проблемою. Проблеми опіків набу-вають актуальності через частоту їх отримання впобуті та на виробництві, в умовах катастрофмирного та воєнного часу, складність патогенезу,високу інвалідизацію і летальність, а також вар-тість лікування.

Ефективне використання всього арсеналу су-часних методів лікування потерпілих від опіків за-лежить не лише від спеціаліста-комбустіолога, щопрацює в опіковому центрі, але й від застосуван-ня сучасних засобів і методів місцевого лікування.Більшість препаратів сьогодні односпрямованодіють на регенераторний процес.

Останніми роками зростає кількість дослідженьіз застосуванням в лікувальних цілях тромбоцитіввласної крові в невеликому об’ємі плазми, що но-сить назву — збагачена тромбоцитами плазма(ЗТП). Використання ЗТП має такі переваги, як

біодоступність, виключення ймовірності алергіч-них реакцій і токсичної дії, безпечність щодо пе-редачі інфекцій (ВІЛ, гепатит та ін.), що немож-ливо гарантувати при використанні донорськоїкрові, а також є можливість комбінованого засто-сування ЗТП з іншими медичними процедурами тапрепаратами.

Доведено, що використання ЗТП у медицині,косметології, стоматології тощо, має вираженийклінічний ефект, зумовлений, головним чином,впливом «цитокінового коктейлю», що вивільня-ється в результаті дегрануляції тромбоцитів. Ос-новні цитокіни, виявлені в тромбоцитах, включа-ють фактор росту фібробластів (FGF), епідермаль-ний фактор росту (EGF), фактор росту ендотеліюсудин (VEGF) та ін. Ці цитокіни відіграють важ-ливу роль в процесах клітинної проліферації, хе-мотаксису, диференціації та ангіогенезу. Напідставі наявних даних щодо якості регенераціїшкіри після введення ЗТП для корекції контакт-ного дерматиту можна припустити, що ЗТП такожбуде ефективна при лікуванні опікових ушкодженьшкіри.

ЗАКОНОМЕРНОСТЬ ГРИБОВИДНОГОРОСТА ОПУХОЛЕЙ

Каплун А. В.


Макроскопическая форма новообразований,наряду с гистологической характеристикой, отра-жающей степень дифференцирования, является од-ной из важнейших характеристик неоплазмы.Форма опухолевого узла нередко служит косвен-ным указанием на агрессивность неопластическо-го роста, который принято подразделять на эндо-фитный и экзофитный.

Грибовидные опухоли — одно из проявленийэкзофитного неопластического роста. Экзофит-ный рост приводит к выпячиванию опухоли в про-свет полого органа: матки, мочевого пузыря, же-лудка, толстой кишки и т. п. При этом опухоле-вый узел соединяется с исходной тканью узкойножкой, приобретая форму, получившую названиегрибовидной.

Грибовидная форма характерна для многихопухолей, развивающихся из эпителия слизистыхоболочек и эпидермиса. Чаще это доброкачествен-ные новообразования, однако злокачественныеопухоли аналогичных локализаций при выражен-ном метастатическом потенциале также могут рас-ти экзофитно.

Хотя экзофитный рост нельзя однозначно свя-зать с доброкачественным или злокачественнымхарактером неоплазмы, тем не менее он являетсяпроявлением некоторых важнейших свойств нео-плазмы, которые не свойственны инфильтративно-му росту. Так, если при инфильтративном ростенеоплазма внедряется на окружающие территории,нарушая структуру нормальной ткани и вытесняяее клетки, то экзофитный рост осуществляется пу-тем создания стромально-сосудистого каркаса, т. е.

25

нормальной ткани, которая по объему иногда неменьше, чем неопластическая паренхима.

Таким образом, анализ эмпирических данныхпозволяет говорить о наличии целого ряда факто-ров, обусловливающих ту или иную форму роста.Однако эти отличия, хотя нередко и подразумева-ются по умолчанию, но никогда прежде не рас-сматривались как существенные.

МОРФОЛОГИЧЕСКИЕОСОБЕННОСТИ ТКАНИ ЯИЧНИКА

ПРИ АПОПЛЕКСИИМариновская И. В.


Апоплексия яичника (apoplexia ovarii) — этовнезапно наступившее кровоизлияние в ткань яич-ника при разрыве сосудов зрелого фолликула,стромы яичника, фолликулярной кисты или кис-ты желтого тела, сопровождающееся нарушениемцелостности его ткани и кровотечением в брюш-ную полость.

Цель исследования — установление морфоло-гических изменений в ткани яичника и источникеапоплексии яичника.

Материалы и методы. Было исследовано30 случаев апоплексии яичников у женщин реп-родуктивного возраста. Все женщины были по-делены на две клинические группы в зависимос-ти от объема гемоперитонеума: 1-я группа —15 женщин с гемоперитонеумом до 150 мл, 2-ягруппа — 15 женщин с гемоперитонеумом от500 мл. Патоморфологическому исследованиюподлежали участки ткани яичников, взятые вовремя операции. Материал фиксировали в 10 %нейтральном формалине, заливали в парафин.Депарафинированные срезы толщиной 5 мкм ок-рашивали гематоксилином-эозином, для выявле-ния коллагеновых волокон использовали пикро-фуксин по ван Гизону, для выявления ретикуляр-ных волокон — импрегнацию солями серебра поФуту, гликопротеиды выявляли с помощьюШИК-реакции по А. Г. Шабадашу (1979).

Результаты и их обсуждение. В ходе исследова-ния было установлено, что основным морфологи-ческим субстратом апоплексии яичников, незави-симо от объема гемоперитонеума, являются кис-ты желтого тела. Установлено, что незначитель-ный объем гемоперитонеума (до 150 мл) сопровож-дается минимальными морфологическими измене-ниями в ткани яичника и кисте желтого тела, про-являющимися незначительным отеком тканей имелкоочаговыми кровоизлияниями. В стенке со-судов кист желтого тела при минимальном объемегемоперитонеума наблюдается незначительное не-равномерное утолщение адвентиции за счет незна-чительного количества коллагеновых волокон. Вотличие от 1-й группы, во 2-й группе с большимобъемом гемоперитонеума (свыше 500 мл) в тка-ни яичника и кисте желтого тела наблюдаются вы-раженные дистрофические изменения, что под-

тверждается слабым окрашиванием ШИК-пози-тивных веществ. Таким образом, при увеличенииобъема гемоперитонеума нарастают дистрофиче-ские изменения в ткани яичника и источнике апо-плексии.

Резкое утолщение сосудистой стенки и колла-генизация адвентиции увеличивают жесткость со-судистой стенки и в совокупности с дистрофиче-скими изменениями способствуют увеличениюобъема гемоперитонеума с выраженными дисцир-куляторными расстройствами.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМЕНДОМЕТРІОЗУ Й АДЕНОМІОЗУ

Гончаренко Г. Ю.


Ендометріоз — патологічний процес, приякому поза межами порожнини матки з’являють-ся вогнища, тканина яких за морфофункціо-нальними характеристиками нагадує нормаль-ний ендометрій, він стає причиною безплідності,втрати працездатності і погіршення якості жит-тя. Існує можливість злоякісної трансформаціївогнищ ендометріоїдних гетеротопій. В структу-рі гінекологічних захворювань ендометріоз по-сідає третє місце після запальних процесів та ле-йоміоми матки. У 70–80 % ендометріоз предста-влений аденоміозом.

Метою дослідження є звернення уваги на проб-леми виникнення, прояву, ускладнень і лікуванняендометріозу й аденоміозу та пошук можливихшляхів їх розв’язання.

Значна поширеність ендометріозу (приблиз-но 176 млн жінок у світі) пов’язана з тим, що досіне вирішені такі питання: можливість виявлен-ня на початкових етапах розвитку, ефективністьзастосованої терапії, профілактика захворюван-ня. Для розв’язання цих проблем ми ознайоми-лися з особливостями патогенезу зазначеного за-хворювання. Детально були вивчені основні те-орії розвитку, вікова структура, гормональнийфон, морфологічні характеристики патологічнихфокусів, зв’язок з гіперпластичними процесамив ендометрії.

Таким чином, найперспективнішим напрямому вивченні основних ланок патогенезу ендомет-ріоїдної хвороби вважається дослідження молеку-лярно-біологічних особливостей еутопічного й ек-топічного ендометрія — експресії рецепторів ест-рогенів і прогестерону, маркерів проліферації, апо-птозу, адгезії, ангіогенезу, клітинної інвазії. Щодовікових особливостей, привертає увагу категоріяжінок постменопаузального періоду, коли значнопадає рівень естрогенів — «основного» гормонуендометріозу, проте клінічні прояви наявні.

Проведена робота свідчить про обґрунтова-ність поглибленого комплексного вивчення ендо-метріозу у жінок в постменопаузі у поєднанні зпатологічними процесами ендометрія із залучен-ням сучасних технологій.

26

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПЛИВУГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ

НА ПРОЦЕСИ ВІДНОВЛЕННЯ ШКІРИ

Касьяненко Л. В., Рудой Д. О.

Одеський національний медичний університет,Одеса,Україна

В сучасній естетичній медицині все частіше ста-ли застосовувати речовини з метою омолоджуван-ня та відновлення. Ревіталізація шкіри дозволяєвикористовувати механізми стимуляції та регуля-ції клітинних процесів шляхом введення природ-них для шкіри речовин.

В літературі є окремі дані про морфологічнізміни в шкірі при введенні гіалуронової кислоти,але недостатньо описані зміни протягом тривало-го часу у осіб різного віку.

Метою роботи стала оцінка ефективності діїгіалуронової кислоти на процеси ревіталізації шкі-ри шляхом морфологічного дослідження біопатівшкіри експериментальних тварин різного віку.

Матеріали та методи дослідження. Експеримен-тальне дослідження проведено на 20 кроликах-самках, які були розділені на 2 групи: 1-ша — мо-лоді кролики (віком 3 міс.); 2-га — старі (віком1 рік). Тваринам 1-ї та 2-ї груп одноразово у шкі-ру міжлопаткової ділянки справа та зліва вводи-ли 0,5–1 мл 1, 2, 3, 4 % розчину гіалуронової кис-лоти. Контролем були інтактні тварини відповід-ного віку. Тварин виводили з експерименту через14 днів, 1 та 2 міс. після введення. У вказані термі-ни під наркозом вирізали смужку шкіри у місцяхвведення препарату, після чого рану зашивали.Шматочки шкіри фіксувались у 10 % розчині нейт-рального формаліну. Через 3 доби фіксації з біо-пату вирізали шматочки розміром 0,5–0,8 см тазаливали у парафінові блоки за стандартною ме-тодикою. Гістологічні зрізи забарвлювали гемато-ксиліном і еозином (для дослідження загальноїструктури шкіри) та за ван Гізоном (для дослі-дження стану сполучної тканини).

Висновки. Встановлено позитивний вплив гіа-луронової кислоти різної концентрації на струк-турні елементи шкіри. Відмічено збільшення тов-щини епідермісу, епідермально-дермального спо-лучення і сосочкового шару дерми, що привело допокращання стану шкіри як у молодих, так і у ста-рих тварин. Більш суттєві зміни спостерігалися устаршої групи піддослідних тварин.

ПРЕПАРАТЫ ЖЕЛЕЗАВ КОМПЛЕКСНОЙ ТЕРАПИИТОКСИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА

Овчинник В. В., Четвериков М. С.


Актуальность темы. Согласно данным ВОЗ, запоследние 20 лет в мире наметилась отчетливая тен-денция к росту числа заболеваний печени, обуслов-ливающих высокую смертность. В Украине запоследние 10 лет распространенность хрониче-ских гепатитов и циррозов печени увеличилась в2,5 раза.

Цель работы — анализ эффективности повы-шения кислородной емкости крови в патогенети-ческой терапии токсических гепатитов (ТГ).

Материалы и методы. Эксперимент проводил-ся на 60 самцах крыс линии Вистар, разделенныхна 5 групп по 12 крыс. Для моделирования ТГ при-менялось внутрибрюшинное введение 30 % CCl4 втечение 6 нед. по 1 разу, в расчете 10 мг на 1 кг.I группа — интактные животные, II — модель ток-сического гепатита (МТГ) без проведения лечения,III, IV, V группы — МТГ и с 3-й недели применя-лись: Глутаргин (Глу.) по 0,07 г в день в III, Гемо-ферон (Гем.) по 0,53 мл в IV и Глу. + Гем. в V. Пос-ле 6 нед. проведена аутопсия печени.

Результаты. II группа — полиморфоклеточнаяинфильтрация триад и центральной вены, пери-и эмпериполез, крупнокапельная жировая и круп-нозернистая белковая дистрофии, расширениепортальных трактов, гиперхромные ядра, эозино-филия, внутриклеточный холестаз; ІІІ, в сравнениисо II, — инфильтрация круглоклеточная; холестази эозинофилия отсутствуют; IV, в сравнении со II,— инфильтрация незначительная; V, в сравнениисо II, — инфильтрация незначительная гистиоци-тарная, белковая дистрофия (мелкозернистая); эм-периполез, холестаз, жировая дистрофия и гипер-хромные ядра отсутствуют.

Выводы. Препараты железа в монотерапии ТГпозволяют снизить явления экссудации. Комплекс-ная терапия Глу. и Гем. позволяет значительноснизить инфильтрацию печени, расширение пор-тальных трактов, белковую и жировую дистрофиюгепатоцитов.

АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІНА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

У ЖІНОК ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУСоловей А. К.


Рівень онкологічної захворюваності зростає зроку в рік. За світовими даними, захворюваністьна злоякісні пухлини молочних залоз є однією знайпоширеніших проблем у жінок. Вони трапля-ються у жінок різного віку з різною частотою, прицьому летальність залишається досить високою узв’язку з пізньою діагностикою та раннім метаста-зуванням.

Метою дослідження було виявити частоту, ха-рактер розподілу захворюваності за віком, морфо-логічні особливості та метастазування у жінокОдеси та області.

Було проаналізовано результати патоморфоло-гічного дослідження операційного і біопсійногоматеріалу молочних залоз від 285 жінок — паці-єнтів Одеського обласного онкологічного диспа-нсеру віком від 30 до 84 років. Матеріал від жінокза віковими групами (1-ша — 30–40 років, 2-га —41–50 років, 3-тя — 51–60 років, 4-та — 61–70 ро-ків, 5-та — 71–80 років та 6-та — після 80 років)розподіляли за нозологією і наявністю метастазів.Гістологічний матеріал забарвлювали за стандарт-ною методикою гематоксиліном і еозином, прово-дили статистичну обробку результатів.

27

Проведений аналіз показав, що з усіх вивченихвипадків біопсійного дослідження патології молоч-ної залози 185 припадає на дисгормональну пато-логію та доброякісні пухлини, 100 — на злоякісніпухлини. При цьому 78 випадків захворюваностіна рак спостерігали у групах жінок після 40 років.Метастазують 56,4 % злоякісних пухлин. Середморфологічних типів пухлин домінує протоковийрак в усіх групах.

Отже, проведене дослідження підтвердило, щовік жінки після 40 років є фактором ризику длярозвитку раку молочної залози. За морфологічни-ми ознаками превалює протоковий рак, але час-тіше метастазує часточковий.

ПАТОМОРФОЛОГИЧЕСКИЙ,БИОЛОГИЧЕСКИЙ И КЛИНИЧЕСКИЙКРИТЕРИИ ЖИЗНЕСПОСОБНОСТИ

(НА ПРИМЕРЕ ДОНОРСКОЙ РОГОВИЦЫ)Пешкова А. А.


Определение сроков пригодности трупного до-норского материала является одной из важнейшихзадач, от решения которой зависит эффективностьоперации трансплантации.

Донорская роговица обычно забирается впромежутке от 10 до 18 ч после смерти. После это-го, в условиях гипотермии во влажной камере поВ. П. Филатову (+4 °C), трупная роговица можетсохранять свои витальные функции еще в течение2–3 суток. По истечении указанного срока донор-ская роговица успешно применяется для послой-ной кератопластики, однако при сквозной пере-садке оптические функции восстановить, как пра-вило, не удается.

Целью работы является изучение причин поте-ри витальных функций трупной донорской рого-вицы в процессе ее консервации в условиях гипо-термии.

Гипотермическая консервация (при температу-ре +4 °C) позволяет свести к минимуму фермента-тивные процессы: активность протеолитическихферментов, перекисное окисление липидов, обра-зование свободных радикалов. При этом такжеснижается уровень неметаболических процессов:тепловые возбуждения молекул, водородный об-мен. Все это позволяет нивелировать последствияишемии, уменьшив кислородную зависимость ипотребность в адекватной регуляции метаболизма.

Однако гипотермический режим не снимаетпроблемы обеспечения жизнеспособности тканей.Допустимые сроки консервации трансплантатовгипотермическими методами, хотя заметно превы-шают нормотермические, тем не менее имеют су-щественные временные ограничения. Вместе с темпопытки расширения этих временных рамок покане приносят существенных результатов.

Проблема сохранности межклеточного матрик-са является главной причиной того, что криокон-сервация, позволяя неограниченно долго поддер-живать жизнеспособность отдельных клеток, неявляется эффективным методом хранения органов

и тканей. Можно полагать, что именно этот фак-тор определяет жизнеспособность и в условиях ги-потермической консервации.

Есть основания полагать, что сохранность ро-говичного трансплантата в условиях гипотерми-ческой консервации лимитируется не жизнеспособ-ностью клеток, а структурными изменениями вмежклеточном матриксе. Это необходимо учиты-вать при разработке способов протектированиятрансплантата.

ВИПАДОК ОСТЕОЇД-ОСТЕОМИУ ХВОРОЇ НА СИНДРОМ

ЕЛЕРСА-ДАНЛОСАЯвдощук І. В.


Синдром Елерса-Данлоса (СЕД) — це гетеро-генна група спадкових захворювань сполучноїтканини, загальними клінічними ознаками яких єгіпермобільність суглобів, підвищена розтяжністьшкіри і крихкість тканин. Ці зміни пов’язані з різ-ними дефектами низки колагенових білків, внаслі-док яких змінюються опорно-механічні власти-вості сполучної тканини. При СЕД спостерігаєть-ся полісистемність ураження за рахунок наявностіколагену практично у всьому організмі. Остеоїд-остеома — достатньо рідкісна доброякісна пухли-на кісткової тканини, основна локалізація якоїприпадає на діафіз довгих трубчастих кісток.

Даний випадок є цікавим в плані особливостейперебігу виявленої остеоїд-остеоми на фоні СЕД.Використані матеріали історії захворювання, клі-нічного обстеження хворої Т. 17 років, макро- імікроскопічного дослідження видаленої пухлини.З анамнезу: болі протягом 2 років в ділянці лівоготазостегнового суглоба. В 2014 р. при обстеженнізапідозрена остеоїд-остеома лівої стегнової кістки.Страждає на синдром Елерса-Данлоса та міто-хондріальну енцефалопатію. З метою одержанняочікуваного зниження вираженого больовогосиндрому, було запропоновано, після отриманнязгоди, і виконано оперативне втручання: крайовурезекцію верхньої третини лівої стегнової кістки,пластику з гребеня клубової кістки. Шви видале-ні на 14-ту добу. Пацієнтка виписалась в задовіль-ному стані на амбулаторне лікування. Макро-скопічно: видалена пухлина — це вузол невелико-го розміру, неправильної форми, брудно-червоногокольору. Мікроскопічне дослідження представле-них зразків підтвердило діагноз «Остеоїд-остео-ма». Виявлено велику кількість тяжів і трабекулостеоїда, що переплітаються між собою, оточенихскупченнями остеогенної тканини з елементамирозпаду. Фіброзна строма з великою кількістюкровоносних судин. З особливостей перебігу мож-на виділити досить тривалий відновлювальнийперіод після операційного втручання. Вищезазна-чена патологія є доволі рідкісною, вивчення випад-ку комбінації цих двох захворювань може бутикорисним для лікарів різних спеціальностей.

28

ОСОБЛИВОСТІ ВІСЦЕРАЛЬНОЇІ ПІДШКІРНОЇ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ

ПРИ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНІЙНЕДОСТАТНОСТІ У ВАГІТНИХ

З ОЖИРІННЯМ

Гладчук З. І., Табачук А. О.


Енергетичні потреби при вагітності забезпечу-ються збільшенням маси жирової тканини у жінок.У невагітної жінки ступінь основного обміну за-лежить від тощої маси, а у вагітної — від відсоткажирової тканини.

Метою роботи було встановлення особливос-тей структури вісцеральної і підшкірної жировоїтканини при фетоплацентарній недостатності увагітних з ожирінням.

У 30 жінок з ожирінням під час операції кеса-ревого розтину одержували шматочки сальника іпідшкірного жиру. При мікроскопічному дослі-дженні використовували забарвлення гематокси-ліном і еозином.

Встановлено, що збільшення жирової тканини— як підшкірної, так і вісцеральної — відбуваєть-ся за рахунок гіпертрофії жирових клітин. Макси-мальне накопичення жиру визначається в клітинахпідшкірної жирової тканини.

Таким чином, у вагітної жінки накопиченняжиру здійснюється в основному за рахунок підшкір-ної клітковини за гіпертрофічним типом.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МАТЕМАТИЧЕСКОГОМЕТОДА КОНЕЧНЫХ АВТОМАТОВ

ДЛЯ ПРОГНОЗИРОВАНИЯМОРФОЛОГИЧЕСКИХ ИЗМЕНЕНИЙ

В ТКАНЯХ

Гиревка Ф. А.


Построение и использование математическихмоделей в морфологических исследованиях все ещеостается трудной задачей. Модели, применяемыев настоящее время, чаще всего являются феноме-нологическими и лишь приблизительно выража-ют поведение системы, но не объясняют механиз-мы, лежащие в основе такого поведения. Мы, всвою очередь, предлагаем физическую модель, вос-производящую механику работы системы, что по-зволяет предсказать поведение системы в новых,заранее не предвиденных ситуациях.

Будем рассматривать клетку как дискретнуюсистему с конечным числом состояний, что мож-но представить в виде конечного автомата А == (S, X, Y, s0, δ, λ), где S — множество состояний,X — множество внешних событий, воспринимае-мых клеткой, Y — множество реакций клетки,s0 — начальное состояние, δ — функция перехо-да, λ — функция выхода (внешняя реакция клетки).

Будем считать, что клетка А1 находится побли-зости от клетки А2, если существует такое изме-нение состояния δ1 клетки А1, при котором про-исходит изменение состояния δ2 клетки А2.

Структурно-функциональной единицей тканибудем называть систему клеток А1...Аn, в которойвсе клетки лежат поблизости друг от друга. Такимобразом, структурно-функциональная единицаткани может быть представлена конечным авто-матом следующего порядка.

Межклеточное вещество рассматривается толь-ко как источник внешних событий и, таким обра-зом, лежит за рамками модели.

В настоящее время метод конечных автоматовуспешно применяется для изучения процессов наклеточном уровне (например, клеточный цикл врамках модели Тайсона — Новака) и вполне мо-жет быть применен для исследований и на ткане-вом уровне.

ОПЕРАТИВНЫЕ ДОСТУПЫФОРМИРОВАНИЯ ПОСТОЯННОЙАРТЕРИОВЕНОЗНОЙ ФИСТУЛЫ

С ЦЕЛЬЮ ПРОВЕДЕНИЯ ПОСТОЯННОГОГЕМОДИАЛИЗАОстапенко И. В.


Идея изучения данной темы возникла в резуль-тате осмысления важности и соответствующихпоследствий ряда событий, произошедших в обла-сти лечения хроническим гемодиализом за по-следние годы. С одной стороны, за счет использо-вания современного оборудования и внедренияновых технологий существенно улучшилось ка-чество гемодиализа. С другой стороны, до сих порне решена проблема дефицита донорских почек вклинической трансплантологии. Это ведет к рос-ту как количества пациентов, нуждающихся в фор-мировании постоянного сосудистого доступа, таки сроков их нахождения на лечении хроническимгемодиализом, а значит, увеличивается объем не-обходимых первичных и реконструктивных вме-шательств для поддержания потенциала имеюще-гося сосудистого доступа. Целью данной работыявляется ознакомление с определенными принци-пами и правилами формирования и поддержанияудовлетворительной функции постоянного сосудис-того доступа.

ОДЕССКИЙ ПЕРИОД ЖИЗНИН. И. ПИРОГОВА

Рыбачук Е. Ю., Рудой Д. А.


После выхода статьи Н. И. Пирогова в «Мор-ском сборнике» 1856 г. «Вопросы жизни», посвя-щенной вопросам воспитания и обучения в шко-лах, министр народного просвещения Норов пред-лагает Пирогову занять место попечителя Одес-ского учебного округа.

Вступив в должность, 3 сентября 1856 г. Н. И.Пирогов получил уникальный шанс воплотить всесвои взгляды на воспитание из «Вопросов жизни»в жизнь.

29

После прибытия в Одессу Н. И. Пирогов орга-низовывает литературные беседы в гимназиях, накоторых старается привить всем ученикам само-стоятельность в обучении, дать возможность вы-ступить с докладами личного сочинения или оп-понировать профессорам. Также Пирогов посеща-ет занятия гимназистов, держась при этом не какначальник, а, скорее, как добрый друг для каждо-го ученика. Не прекращает Пирогов и публицис-тическую деятельность, регулярно выпуская ста-тьи для «Одесского вестника».

Однако из-за недовольства некоторых лиц поповоду занимаемой им должности 18 июля 1858 г.он был назначен попечителем Киевского учебно-го округа.

На этом окончился одесский период жизниНиколая Ивановича Пирогова.

ФЕТАЛЬНА ТЕРАПІЯ —ВНУТРІШНЬОУТРОБНА ХІРУРГІЯ

Піроженко Д. В.


Надзвичайно велика цінність — життя кожноїлюдини: і каліки, і розумово відсталого, і немов-ляти, і ембріона.

Але ця цінність зневажається. У деяких країнахвважають: якщо у немовляти в утробі матері зна-ходять патологію, то ця дитина є нежиттєздатноюі не має права на життя! Але це не так, на допомо-гу людству прийшла фетальна терапія.

Це унікальний, інноваційний ресурс у сферіпренатальної діагностики та терапії.

Нині внутрішньоутробна хірургія є найбезпеч-нішим, найпотрібнішим і найдієвішим методом хі-рургічного втручання, тому що завдяки фетальнійтерапії тисячі дитячих сердець зможуть відчути обі-йми матері, побачити схід сонця і відкрити для себеновий день. Адже порятунок життя, лікування щене народженої людини — це подвійне диво!

Гіпоксія плода, пороки розвитку серця й легень,пороки розвитку кінцівок, розділення плода вутробі матері, усунення дефектів незрощення спин-номозкового каналу й запобігання грижі спинно-го мозку — все це сфера опікування фетальної те-рапії та внутрішньоутробної хірургії.

ВРАЧЕБНЫЕ ОШИБКИ

Торчанина П. В.


Актуальность темы заключается в том, что ме-дицинские ошибки составляют третью причинусмертности после заболеваний сердечно-сосудис-той системы и онкологических заболеваний. Еже-годно около 3 тыс. пациентов американских кли-ник, которым сделали хирургические операции,покидают операционные с забытыми внутри нихмедицинскими инструментами, бинтами, ватой итому подобными предметами. В Украине же ста-тистика врачебных ошибок тщательно скрывает-ся врачами и органами здравоохранения.

Целью исследования было выяснение причинычастых врачебных ошибок при оказании первоймедицинской помощи, а также разработка мето-дов для устранения врачебных ошибок.

Согласно собранным материалам, можно сде-лать выводы, что, несмотря на наличие современ-ных компьютеров, совершенных диагностическихприборов, новейших лекарств с самым широкимспектром действия, ошибки в профессиональнойдеятельности врача, очевидно, еще не скоро исчез-нут. Самое главное для врача — не пытаться ихскрыть или переложить вину на чьи-либо плечи.Необходимо проанализировать причину, поро-дившую ошибку, и принять все меры для того, что-бы не допустить подобное в дальнейшем.

ВОЗМОЖНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ ТЕСТАНА ГЕМОГЛОБИН “SERATEC® HemDirect”ДЛЯ ИССЛЕДОВАНИЯ СЛЕДОВ КРОВИНА ДЖИНСОВОЙ ТКАНИ И НА ТКАНИ

ВОЕННОЙ ФОРМЫ, КОТОРЫЕПОДВЕРГАЛИСЬ ЗАМЫВАНИЮ

И/ИЛИ ЗАСТИРЫВАНИЮ,ДЛЯ ПОСЛЕДУЮЩЕГО ПРОВЕДЕНИЯ

ДНК-АНАЛИЗАЮщук Е. Н.


Проведение судебно-медицинской молекуляр-но-генетической экспертизы с целью идентифика-ции личности при исследовании следов крови вкратчайшие сроки (до 24 ч) позволяет судебно-след-ственным органам быстро получить важную и не-обходимую информацию для розыска лица. С этойцелью для сокращения времени этапа проведениясудебно-биологической экспертизы нами былпредложен вариант исследования следов крови наджинсовой ткани и на ткани военной формы, кото-рые подвергались замыванию и/или застирыванию,с применением теста на гемоглобин “SERATEC®HemDirect” для последующего проведения ДНК-анализа. Для исследования были изготовлены не-сколько экспериментальных групп следов кровиразличной концентрации и размеров на джинсо-вой ткани и на ткани военной формы, которыеподвергали замыванию и/или застирыванию, с ис-пользованием порошкообразных синтетическихмоющих средств. Для установления наличия кро-ви и видовой принадлежности применяли тест нагемоглобин “SERATEC® HemDirect”. Далее изследов крови выделяли ДНК, проводили опреде-ление ее концентрации с последующей амплифи-кацией и электрофоретическим разделением про-дуктов амплификации. Анализ полученных ре-зультатов показал, что использование теста на ге-моглобин “SERATEC® HemDirect” на этапе су-дебно-биологического исследования позволяет со-кратить временные затраты на данном этапе, асоответственно, и сократить время проведениясудебно-медицинской молекулярно-генетическойэкспертизы с целью идентификации методомДНК-анализа.

30

СЕКЦІЯ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ЛЮДИНИ,БІОФІЗИКИ ТА МЕДИЧНОЇ АПАРАТУРИСекция медицинской биологии, гигиены человека,биофизики и медицинской аппаратурыSection of Medical Biology, Human Health,Biophysics and Medical Equipment

АНАЛІЗ АКТУАЛЬНИХ АЛЕРГЕНІВНА ПІВДНІ УКРАЇНИ

У ХВОРИХ З РЕСПІРАТОРНОЮ АЛЕРГІЄЮ

Куртова М. М., Кудря Д. В.Одеський національний медичний університет,

Одеса, Україна

Алергія є однією з найбільш поширених пато-логій у сучасному світі. Більш ніж 25 % населенняв промислово розвинених країнах страждає від різ-номанітних алергійних проявів.

Мета роботи. Визначити сенсибілізацію у паці-єнтів з інгаляційною алергією до актуальних алер-генів у Південному регіоні України на базі резуль-татів комплексного аналізу імуноблотів.

Матеріали та методи. Нами було обстежено909 пацієнтів на наявність специфічних IgE до ан-тигенів кліщів домашнього пилу, епітелію тварин,плісньових грибків, алергенів раннього та пізньо-го цвітіння, а також визначали CCD (CrossreactiveCarbohydrate Determinants) (виробництво Euroim-mun, Mediwiss, Німеччина). Обстеження пацієнтівз підозрою на респіраторну алергію, які мешкаютьу Південному регіоні України (Одеська та Мико-лаївська області), проводилися за період 2009–2015 рр.

Результати. У 489 (53,8 %) пацієнтів виявленоантитіла хоча б до одного з алергенів. Найчасті-ше виявлялися антитіла до кліщів домашньогопилу: D. pteronyssinus у 244 (49,9 %) випадках іD. farinae у 189 (38,7 %), а також до пилка полину(38,7 %) і амброзії (30,6 %). У 11 % з 387 пацієнтівфіксували антитіла до CCD-маркера, який свід-чить про псевдоалергійну реакцію.

Висновки.1) Алергійні захворювання, маркерами яких є

алергенспецифічні антитіла, виявлено більш ніж уполовини пацієнтів, які були обстежені.

2) Серед респіраторних алергенів частіше реєст-рувалася чутливість до кліщів домашнього пилу іпилкових алергенів пізнього цвітіння.

3) Використання CCD-маркера в діагностиціалергійних станів дозволяє уникнути помилковихдіагнозів.

ОЦІНКА НАЯВНОСТІ ТА ВЗАЄМНОЇКОРЕЛЯЦІЇ СЕРОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ

РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ

Тарасов Є. В.Одеський національний медичний університет,


Ревматоїдний артрит (РА) — тяжке, прогре-сивне, системне запальне захворювання неясноїетіології, з наявністю автосенсибілізації, що ха-рактеризується хронічним запаленням та про-гресуючою деструкцією периферійних суглобіві втратою їх функцій. Тому своєчасна діагнос-тика є надзвичайно важливою для підвищенняефективності лікування та покращання про -гнозу.

Один із головних методів ранньої діагностикисистемних автоімунних захворювань — сероло-гічна діагностика. Так, антитіла (Ат) до циклічно-го цитрульованого пептиду (ССР) і віментину (Sa)є високоспецифічними та високочутливими мар-керами РА.

Мета — оцінити наявність та кореляцію серо-логічних маркерів ревматоїдного артриту у паці-єнтів з клінічними проявами РА.

Матеріали та методи. Нами було обстежено96 пацієнтів з клінічними проявами РА на наяв-ність серологічних маркерів: анти-ССР і анти-SAантитіл з ревматологічних центрів Одеси та Ми-колаєва.

Результати. У 69 (71,9 %) і 44 (45,8 %) пацієн-тів були виявлені антитіла до ССР та Sa відповід-но. Необхідно зауважити, що у жодного пацієнтаіз негативним ССР не було зареєстровано антитілдо Sa. Серед досліджуваних, що мали Ат до ССР,у 75 % (45 зразків) виявлено Ат до Sa. Так, у па-цієнтів із оптичною густиною (ОГ) зразка більше3000 ОО/мл у 100 % випадків виявляли Ат до Sa.У пацієнтів із ОГ від 2500 до 3000 ОО/мл — у73,7 %, від 2000 до 2500 ОО/мл — у 57,2 %, від 0,320до 2000 ОО/мл — у 54,9 %.

Висновки.1) Антитіла до ССР та Sa достатньо ефективні

для діагностики серопозитивного РА.

31

2) Визначення наявності тільки анти-Sa анти-тіл недоцільне, більш доцільним є визначення обохмаркерів.

3) Зі зростанням титру анти-ССР антитіл збіль-шується відсоток виявлення анти-Sa антитіл.

НЕЙРОІМУНОПАТОЛОГІЧНЕОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСОБІВ КОРЕКЦIЇРЕЗИСТЕНТНОЇ ДО ФАРМАКОТЕРАПІЇФОРМИ ЕПІЛЕПТИЧНОГО СИНДРОМУ

Чубач В. С., Ненова О. М.


Резистентність до фармакотерапії відтворюва-ли у тварин шляхом моделювання відкладеного учасі хімічного кіндлінгу та подальшого застосу-вання цитокінів — препаратів інтерферону-альфа(«Лаферон») та інтерлейкіну-2 (ІЛ-2).

За умов виникнення резистентності під впливомцитокінів у тварин спостерігалися прояви депре-сивного синдрому у тесті «відкритого поля». Ре-єструвалося зниження показників горизонтальноїта вертикальної активності — вiдповiдно на 35,0та 47,5 % (p<0,01), суттєво (у 2,5 рази, p<0,001) змен-шувалася пошукова активність тварин — зазиран-ня в отвори підлоги порівняно до контролю. Та-кож були наявнi прояви зниження тонусу ендоген-ної опiатної системи в тестi позно-тонiчних ре-акцiй: у тварин переважали такі прояви, як птоз,розведення кiнцiвок, а також пiдвищення больо-вої чутливостi. Зважаючи на вказані порушення,можна припустити, що депресивні прояви пов’я-зані з неконтрольованою продукцією цитокінів,що узгоджується з встановленим збільшенням рі-вня інтерлейкіну-1 та фактора некрозу пухлин-аль-фа в тканині мозку порівняно до контролю.

Використання в комплексній фармакокорекціїпрепаратів, які знижують продукцію циктокінів —пентоксифіліну (10,0 мг/кг, в/очер) та каптоприлу(5,0 мг/кг, в/очер), значно зменшувало прояви де-пресивного синдрому, у тому числі викликанихпрепаратами інтерферону та ІЛ-2, — за цих умовпоказники горизонтальної, вертикальної та пошу-кової активності тварин у тесті «відкрите поле» невідрізнялися від таких у групі контролю. За умовзастосування вказаних препаратів та введення діа-зепаму (1,0 мг/кг, в/очер) латентний період першихсудом, викликаних коразолом (40,0 мг/кг, в/очер),та їх тяжкість були відповідно більшими (на71,3 %, p<0,01) та важчими (в 2,2 разу, p<0,01) по-рівняно до контролю.

ВПЛИВ БАКТЕРІАЛЬНОГОЛІПОПОЛІСАХАРИДУ

НА ПОКАЗНИКИ ПЕРЕКИСНОГООКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ЩУРІВ

ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТУ НА ТЛІЗАСТОСУВАННЯ ПЕНТОКСИФІЛІНУ

Заровна Г. О., Ненова О. М.


Завданням дослідження було вивчення станупоказників тіол-дисульфідної антиоксидантної

системи крові інтактних щурів за умов застосуван-ня препарату «Пірогенал» (50,0 та 500,0 мкг/кг,в/очер), також на тлі застосування пентоксифілі-ну (ПТФ) (100,0 мг/кг, в/очер).

У крові щурів, яким уводили пірогенал дозою50,0 мкг/кг, в/очер через 60 хв з моменту введенняпрепарату рівень SH- небілкових груп знижував-ся порівняно до контролю (в/очер застосуванняфізіологічного розчину NaCl) на 33,2 %. Під впли-вом більшої дози препарату (500,0 мкг/кг, в/очер)рівень тіолових небілкових груп знижувався по-рівняно до контролю на 51,4 % (p<0,05), що булотакож достовірно менше порівняно до відповіднихпоказників у групі тварин, яким уводили піроге-нал у меншій дозі (p<0,05). Застосування піроге-налу дозою 500,0 мкг/кг, в/очер на тлі в/очер уве-дення ПТФ (дозою 100,0 мг/кг, в/очер) супрово-джувалося незначним (на 6,3 % порівняно до конт-ролю) зменшенням вмісту тіолових груп (p>0,05).Вміст небілкових дисульфідних груп під впливом пі-рогеналу дозою 100,0 мкг/кг збільшувався в 3,6 разупорівняно до контролю (p<0,05). Більша дозапрепарату викликала ще більш значне підвищен-ня цього показника — в 5,4 разу порівняно доконтролю (p<0,05). На тлі використання ПТФ(100,0 мг/кг, в/очер) вміст тіолових груп перевищу-вав показник у контролі на 16,7 % (p<0,05) і бувдостовірно меншим, ніж у групах щурів, яким уво-дили пірогенал (p<0,05).

Таким чином, отримані результати свідчатьпро те, що пірогенал (бактеріальний ліпополі-сахарид) спричинює зниження функціональноїактивності тіол-дисульфідної системи крові, щовиявляється в зменшенні кількості тіолових груп,а також у збільшенні рівня дисульфідних сполук.Ці ефекти здійснюються за рахунок активуваннясистеми прозапальних цитокінів, тому що її бло-кування застосуванням ПТФ попереджає виник-нення прооксидантної дії пірогеналу.

ВПЛИВ L-АРГІНІНУ ТА ЕНО-МЕЛАНІНУНА ПОКАЗНИКИ ПЕРЕКИСНОГООКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ЩУРІВЗ КІНДЛІНГ-СИНДРОМОМЄрін А. Ю., Чубач В. С.


Метою дослідження було вивчення стану показ-ників тіол-дисульфідної антиоксидантної системикрові у щурів з модельованим епілептичним синд-ромом — коразоловим кіндлінгом за умов засто-сування препаратів L-аргініну й ено-меланіну, якіздатні стимулювати продукцію оксиду азоту таспричинюють антиоксидантну дію.

У крові щурів, до яких застосовували L-аргініндозою 50,0 мг/кг, в/очер через 60 хв з моментувведення препарату рівень SH- небілкових групзбільшувався порівняно до контролю (в/очерзастосування фізіологічного розчину NaCl) на27,5 %. Під впливом більшої дози препарату(200,0 мг/кг, в/очер) рівень тіолових небілковихгруп, навпаки, знижувався порівняно до контро-лю на 23,5 % (p<0,05). Застосування L-аргінінудозою 200,0 мг/кг, в/очер на тлі в/очер введення

32

ено-меланіну (100,0 мг/кг, в/очер) супроводжува-лося незначним (на 4,7 % порівняно до контролю)зменшенням вмісту тіолових груп (p>0,05). Вмістнебілкових дисульфідних груп під впливом L-аргі-ніну дозою 50,0 мг/кг зменшувався в 3,6 разу по-рівняно до контролю (p<0,05). Доза препарату200,0 мг/кг викликала значне підвищення цьогопоказника — в 2,1 разу порівняно до контролю(p<0,05). На тлі використання ено-меланіну(100,0 мг/кг, в/очер) вміст тіолових груп перевищу-вав відповідний показник в контролі на 16,7 %(p<0,05) і при цьому був достовірно меншим, ніжу групах щурів, до яких застосовували L-аргінін(p<0,05).

Таким чином, отримані результати свідчатьпро те, що L-аргінін спричинює дозозалежні впли-ви на стан тіол-дисульфідної системи крові, щовиявляється збільшенням вмісту тіолових груп,перш за все небілкового походження при застосу-ванні незначних доз препарату, та характеризуєть-ся протилежним ефектом при використанні більшвисоких доз. Ено-меланін посилює ефект збільшен-ня функціонального резерву тіол-дисульфідної си-стеми крові, яка спричинена L-аргініном.

ГИГИЕНИЧЕСКИЙ АСПЕКТОСОБЕННОСТЕЙ ВОЗДЕЙСТВИЯПСИХОГЕННОГО ФАКТОРАНА ЗДОРОВЬЕ ВОДИТЕЛЕЙВойт А. Н., Шаныгин А. В.


Актуальность представленной работы обуслов-лена как недостаточностью данных по изучениювлияния условий труда на работоспособность и со-стояние здоровья водителей, так и необходимос-тью разработки эффективных мер по профилакти-ке формирования профессиональных заболеваний.

Цель работы — выявить факторы риска усло-вий труда, а также оценить влияние стресса на со-стояние здоровья водителей. Разработать рекомен-дации по коррекции негативного влияния факто-ров на здоровье водителей.

Материалы и методы. В исследовании приня-ли участие 60 водителей, которые были разделе-ны на две группы (основная и контрольная). Во-дители обеих групп проходили тестирование до ипосле маршрута. Оценка состояния здоровья во-дителей проводилась путем определения нервно-психического напряжения (НПН) по методикеТ. Немчина, уровня глюкозы в крови натощак,частоты сердечных сокращений (ЧСС) и уровняартериального давления (АД).

Результаты. При оценке состояния нервной си-стемы у водителей основной группы после рабо-чей смены установлено значительное повышениеНПН у 72 % исследуемых, повышение АД — у69,3 %, уровня глюкозы — у 63,7 % по сравнениюс исходными показателями. При оценке получен-ных данных было также установлено, что 87,3 %водителей, принимавших участие в исследованииимеют хронические заболевания респираторной,сердечно-сосудистой и опорно-двигательнойсистем.

Вывод. Выявлено несоблюдение режимов тру-да и отдыха, наличие вредных производственныхфакторов на рабочих местах. Во время рабочейсмены водители подвергаются высоким НПН, чтоведет к снижению работоспособности. Разработа-ны рекомендации по устранению и профилактикевлияния стрессогенных факторов.

ГИГИЕНИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКАВОДНЫХ РЕСУРСОВ И ВОДОСНАБЖЕНИЯ

В РАЙОНАХ МЕЖДУРЕЧЬЯ ДНЕСТРАИ ДУНАЯ

Кучкивский Р. В.


Актуальность. Необходимость изучения при-родных вод хозяйственно-питьевого назначения.Особое внимание при исследованиях водных ре-сурсов уделяется выяснению роли характера и сте-пени минерализации и общей жесткости воды ввозникновении отклонений в физиологическихсистемах организма, появлении определенных за-болеваний, связанных с употреблением воды.

Цель работы — изучить органолептическиесвойства и минеральный состав воды из бассейнарек Дунай и Днестр, а также их междуречья. Раз-работать гигиенические рекомендации по улучше-нию питьевого водоснабжения населения Одес-ской области.

Материалы и методы. Исследования выполня-лись на основе лабораторных данных по санитарно-гигиеническому состоянию поверхностных и под-земных источников питьевого водоснабженияДунай-Днестровского региона.

Результаты. При оценке проб водозабора вмеждуречье Днестра и Дуная были установленыдовольно широкие колебания уровня кальция —в районах междуречья от 8,5 мг/л (Сарата) до167,2 мг/л (Болград), содержание марганца во всехрайонах было ниже 50,0 мг/л. Отмечены суще-ственные колебания содержания хлоридов (56,3–698,8 мг/л), сульфатов (84,3–373,9 мг/л), фторидов(0,5–1,8 мг/л), нитратов (0,1–48,3 мг/л).

Изучены также некоторые показатели воды изосновных пресноводных магистралей региона —рек Дунай и Днестр. Пробы отбирались послеочистных сооружений, непосредственно в местахводозабора.

Река Дунай: общая минерализация — 267,2;хлориды — 31,45; сульфаты — 44,02; нитраты —8,69.

Река Днестр: общая минерализация — 568,1;хлориды — 54,7; сульфаты — 119,6; нитраты —13,42.

Вывод. В результате исследований было выяв-лено превышение содержания хлоридов, сульфа-тов, нитратов, цианидов, фторидов в некоторыхрайонах междуречья вследствие неудовлетвори-тельного состояния канализационных очиститель-ных сооружений, а также в связи с проблемой об-разования, хранения, утилизации отходов. Былиразработаны гигиенические рекомендации поулучшению питьевого водоснабжения Одесскойобласти.

33

АСОЦІАЦІЯ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА MTHFRЗ ДЕПРЕСІЄЮ У СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

Чумаков Є. О., Міхова М. О.


Лікарська спеціальність зобов’язує тих, хто їїобрав, мати різнобічну освіту й оперувати знан-нями і поняттями з різних галузей медицини. Зба-гачувати свій багаж медичних (і не тільки) знань— це тривала, копітка і трудомістка робота, якачасом буває досить виснажливою, особливо з бокунервової системи студентів-медиків. Вже кількадесятиліть вивчаються порушення обміну фолатів,зниження рівня яких було виявлено у хворих надепресію. Одним з поліморфних варіантів генаMTHFR (methylenetetrahydrofolate reductase) єоднонуклеотидна заміна C677T, що призводять дозміни метаболізму людини і тим самим роботинервової системи. Отже, питання щодо асоціації

мутації гена MTHFR з депресією залишається ак-туальним.

Мета роботи — виявити асоціацію між полі-морфізмом гена MTHFR і депресією у студентів-медиків.

C677T поліморфізм гена MTHFR визначаєть-ся за допомогою методу полімеразної ланцюговоїреакції з рестрикційним аналізом. Оцінка напру-ги нервової системи студентів-медиків проводить-ся за допомогою стандартного анкетування згід-но з клінічним протоколом.

На підставі отриманих результатів відбуваєть-ся визначення асоціацій поліморфізму гена фер-менту метілтетрагідрофолатредуктази з наявністюознак прихованого депресивного стану.

Результати роботи мають практичне значеннядля формування груп ризику серед студентів-медиків, чия нервова система є менш лабільною ічутлива до високого навчального навантаження вмедичному університеті.

34

СЕКЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ НАУК

Секция физиологических наукSection of Physiological Sciences

АКТИВНІСТЬ КРОВОТЕЧІ ПРИТРАВМАТИЧНОМУ ШОЦІВ ЕРЕКТИЛЬНІЙ ФАЗІ

Руснак С. В., Зонаріс М. В.


Актуальність. Сьогодні травматичний шок єпричиною летальності в умовах антитерористич-ної операції при травматичній ампутації кінцівки(ТАК) у 63,9 % загиблих. При дорожньо-транс-портному травматизмі первинна захворюваність— 15,6 %, летальність — не нижче 13,6 % постраж-далих.

Мета роботи — прослідкувати активність кро-вотечі при травматичному шоці в еректильній фазів експерименті.

Матеріали. 29 щурів середньою масою (310,00±±4,85) г віком від 8 міс. до 1 року з експеримента-льно-біологічної клініки ОНМедУ.

Результати. Усім щурам змодельовано ТАК,унаслідок чого відтворювали травматичний та ге-морагічний шок. У 69 % тварин термін кровотечістановив у середньому 300 с, у 31 % кровотеча про-довжувалася до моменту локального гемостазу,що тривало понад 300 с. У щурів 1-ї групи се-редній об’єм циркулюючої крові (ОЦК) дорівню-вав 22,8 мл, у щурів 2-ї групи — 27,5 мл (р<0,05),який обраховували за загальноприйнятим значен-ням 7,8 % від маси тіла. Фактична крововтрата ущурів 1-ї групи становила (5,08±0,01) мл, 2-ї гру-пи — (4,89±0,01) мл (р<0,05). В обох випадках кро-вотеча на стадії субкомпенсації дорівнювала 21–30 % від ОЦК (за Чепкієм, 2003).

Висновок. При моделюванні ТАК з розвиткомтравматичного та геморагічного шоку найбільшвисока активність кровотечі відзначається в ерик-тильній фазі шоку. У молодих особин у цій фазівиникав самостійний гемостаз, який тривав до300 с. Крововтрата досягає значень субкомпенсо-ваної крововтрати. Подальше виникнення і пере-біг ускладнень залежать лише від оперативної тамедикаментозної тактик.

ЗМІНА АКТИВНОСТІ ФАКТОРАВІЛЛЕБРАНДА ПРИ ГОСТРІЙ КРОВОТЕЧІ

У РАЗІ ТРАВМИ НИЖНІХ КІНЦІВОКРуснак С. В., Марковська І. О.


Актуальність. На думку багатьох авторів, такихяк Брюсов (1997), Манушкін (2001), Чепкій (2003),Назаренко (2014) та ін., ще не розроблено методівдля точної верифікації об’єму крововтрати. Цей по-казник важливо визначати з метою зниження рівнялетальності, тому що в деяких випадках вона сягає65,2 та 85 %.

Мета роботи — прослідкувати кореляційну змі-ну активності фактора Віллебранда щодо змінирозміру крововтрати.

Матеріали. 20 щурів з віварію ОНМедУ лініїWistar.

Методи. Експериментальне дослідження.Результати. 9 щурам обох статей лінії Wistar, з

середньою масою 353,2 г, змоделювали травмунижньої кінцівки за оригінальною моделлю, у ре-зультаті чого виникла гостра кровотеча з цент-ральних кровоносних судин та мікроциркулятор-ного русла. У першій пробірці була кров кількістю15 % втрати від рівня об’єму циркулюючої крові(ОЦК), а в іншій — решта до моменту локально-го гемостазу. Середнє значення крововтрати —(4,89±0,01) мл, рівень ОЦК — 27,5 мл, 15 % крово-втрати фактично сягає рівня (4,10±0,01) мл.

Норма фактора в плазмі коливається у межах80–120 %. Середнє значення по групі — 136,4 %.Це збільшення від верхнього значення на 16,4 %,а у відносній величині — на 13,7 %, у той час яквід нижньої межі — 56,4 %, у відносній величині— 70,5 % (р<0,05).

Значення фактора при крововтраті 15 % відОЦК — 122,4 %. Збільшення від верхнього значен-ня відповідно 2,4 та 2 %, щодо нижньої межі —42,4 та 53 % (р<0,05).

Кровотеча, яка сягала більше ніж 15 %, відзна-чалася у 77,8 % тварин. Фактичне значення фак-

35

тора судинно-тромбоцитарної ланки — 154,4 %.Це на 34,4 % щодо середнього значення та на28,7 % щодо верхньої норми вище, тоді як ці зна-чення на 74,4 та 93,0 % більші мінімального зна-чення при р<0,05.

Коефіцієнти кореляції (r) у трьох випадках —0,69; 0,77; 0,81.

Висновок. Отже, за результатами проведеногонами дослідження прослідковується кореляція змінміж показниками кількості фактора Віллебрандав плазмі залежно від розміру крововтрати.

ПРОТИСУДОМНІ ЕФЕКТИФЕНОБАРБІТАЛУ

ТА ДИФЕНІЛГІДАНТОЇНУПРИ ХРОНІЧНІЙ СУДОМНІЙ АКТИВНОСТІ

Каплун А. В., Поломар-Возна Ю. А.,Очеретна Ю. С.


Актуальність. Визначення спектра протисудом-ної активності нових або вже відомих протисудом-них засобів за умов клінічної резистентності хво-рих на епілепсію щодо лікування, яке застосову-ється, дуже важливе, зважаючи на те, що третинахворих із судомним синдромом — фармакорезис-тентна.

Мета роботи — з’ясування особливостей про-тисудомної активності фенобарбіталу та дифеніл-гідантоїну в щурів за умов кіндлінгу та посткінд-лінгу.

Експериментальні дослідження проводилися нащурах лінії Вістар, в яких загальновідомим чиномвідтворювали модель кіндлінгу та посткіндлінгу.Фенобарбітал уводили щурам в/очер дозами 1,0,5,0, 10,0 та 20,0 мг/кг, дифенілгідантоїн — 50, 100та 125 мг/кг. Ефективність препаратів перевірялипротягом 40 хв після тестуючого введення пікро-токсину візуально, вираженість судом оцінювализа загальновідомою 6-бальною шкалою.

Пікротоксин-спричинені судоми в кіндлінговихщурів після введення їм фенобарбіталу мали залеж-ний від дози характер зменшення інтенсивностісудомних проявів, а також реєструвалося зменшен-ня кількості щурів з судомними нападами. У щурівіз посткіндлінгом лише введення фенобарбіталумаксимальною дозою виявило протисудомнийефект.

Вираженість пікротоксинових судом у кіндлін-гових щурів після введення дифенілгідантоїну буламеншою порівняно з такою в контрольних серіяхдосліджень при застосуванні максимальних дозпрепарату. При дослідженні ефективності препа-рату за умов посткіндлінгу вираженість судом вдосліджуваних групах була зіставною.

Таким чином, ефективність відомих протисудом-них препаратів фенобарбіталу та дифенілгідан-тоїну за умов кіндлінгу та посткіндлінгу є різною,що дозволяє по-різному оцінювати патогенетичнімеханізми хронічного епілептогенезу за вказанихмодельних умов.

ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯНИТРАТНОГО ПОВРЕЖДЕНИЯНА ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДОВ

Мястковская И. В., Тимофеева Д. Р.,Якушкин Е. Ю.


Актуальность. Гипоксия является общим клю-чевым звеном в генезе различных заболеваний.Наиболее выражены последствия гипоксии в орга-нах с высоким уровнем кровоснабжения и окисли-тельного метаболизма. Большую роль в развитиигемической гипоксии различной степени тяжестииграет воздействие на организм нитритной инток-сикации в стадии метгемоглобинемии. Снижаетсякислородная емкость крови, угнетается биологи-ческое окисление, возникают нарушения в дыха-тельной цепи митохондрий. Механизм действия:электроноакцепторные группы -NO2 и -N=O срод-ни электрону, который состоит в акцептированииэлектронов субстрата и окислении соединения, скоторым группа взаимодействует. Если субстрат— железо гемоглобина в дезоксиформе, то об-разуется метгемоглобин и NO. Если окисляетсяоксиформа, то, кроме метгемоглобина, образует-ся еще ряд метаболитов, включая нитритный ра-дикал NO2. Образующееся соединение — мет-гемоглобин с Fe3+ в геме утрачивает свойствен-ную ему кислородтранспортную функцию, т. к.не способен к обратимому переносу кислорода(Е. А. Строев).

Цель исследования — изучить изменения в эн-дотелии сосудов под влиянием нитритной органи-зации на фоне гиперлипидемии и эффективностьприменения L-аргинина.

Материалы и методы. Модель нитрит-нитрат-ного повреждения сосудов. Хроническую инток-сикацию и гемическую гипоксию средней степенитяжести вызываем у крыс свободным питьем0,03 % раствора нитрита натрия в течение 3 мес.(нитриты и нитраты поступают в организм чело-века из воды, пищи и воздуха — роль азотсодер-жащих удобрений в сельском хозяйстве, атмосфер-ный воздух, загрязненный окислами азота отходовпромышленного производства и выхлопных газовдвигателей внутреннего сгорания транспорта.)Для моделирования гиперхолестеринемии во всехмоделях эксперимента используем атерогеннуюдиету, предложенную Г. И. Косицким и соавт.(1979 г.) В каждой из моделей по две группы крыс:без корекции L-аргинином и группа с его приме-нением.

ВПЛИВ РЕКОМБІНАНТНОГОАНТАГОНІСТА ІНТЕРЛЕЙКІНУ-1

НА ГОСТРІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНІ СУДОМИУ ЩУРІВ

Стрельнікова Ю. С.


Відомі дані щодо провідної ролі цитокінів тафакторів росту модуляції судомної активності. По-казано розвиток патологічної дезінтеграції нер-

36

вової та імунної систем у патогенезі хронічної епі-лептичної активності. Відзначено, що відповіднодо розподілу цитокінів на прозапальні та проти-запальні, вони спричиняють про- та протисудом-ні ефекти. Цікавим є вивчення ефектів блокадицитокінових рецепторів при різних формах судом-ного синдрому.

Мета роботи — визначення порівняльної інтен-сивності гострих генералізованих пікротоксин-,пентиленететразол-, пілокарпін- та каїнат-індуко-ваних судом у щурів після введення рекомбінант-ного антагоніста інтерлейкіну-1 (РАІЛ).

Судомні реакції у щурів реєстрували протягом10 хв (при індукції судом пентиленететразолом ікаїновою кислотою) та 40 хв (при індукції судомпікротоксином і пілокарпіном) візуально, ви-раженість судом оцінювали за загальновідомою6-бальною шкалою, РАІЛ уводили в/очер дозою10 мг/кг.

Пікротоксин-спричинені судоми у щурів післявведення РАІЛ були менш інтенсивними, латент-ний період їх розвитку — подовжений щодо такихпоказників у контролі (у всіх випадках p<0,05).Гострі генералізовані пентиленететразол-індукова-ні судоми в щурів після введення РАІЛ були меншінтенсивними, латентний період їх розвитку —подовжений, а кількість щурів з генералізованимиклоніко-тонічними нападами була менше, ніж від-повідні дані в контролі (p<0,05). Досліджуванасполука спричиняла виражене подовження латент-ного періоду пілокарпін- та каїнат-індукованихсудом (p<0,05), проте, решта показників судомнихпроявів не відрізнялися від таких у контролі.

Отже, застосування РАІЛ спричинило розвитоквираженого протисудомного ефекту за умов усіхзастосованих моделей гострих генералізованихсудом, проте, найвиразнішою дія сполуки вияви-лася при пікротоксин- та пентиленететразол-індукованих судомах, що дозволяє припускатинаявність ГМК-ергічного механізму реалізаціїефекту.

ИССЛЕДОВАНИЕ СИНДРОМАХРОНИЧЕСКОЙ УСТАЛОСТИ

У СТУДЕНТОВ 3 КУРСА ОНМедУТростянецкий М. Р., Мястковская И. В.,

Зайцев А. С., Наговицын А. П.


Актуальность. На сегодняшний день синдромухронической усталости (СХУ) подвержено боль-шое количество людей, в том числе медицинскихработников и студентов медицинских вузов, дея-тельность которых связана с интенсивной эмоцио-нальной нагрузкой.

Цель. Исследовать СХУ у студентов во времяучебного процесса и перед экзаменационной сес-сией.

Материалы и методы. Практическая часть ра-боты была разделена на несколько последователь-ных этапов, первым из которых является выяв-ление у испытуемых эмоционального выгора-ния, основной психофизиологический симптом ко-

торого СХУ. Для этого была использованатест-система В. В. Бойко «Методика диагностикиуровня эмоционального выгорания», дополнен-ная и адаптированная для студенческой ауди-тории, позволяющая не только определить нали-чие (отсутствие) эмоционального выгорания, нои установить его фазы и стадии. В исследова-нии приняли участие 75 студентов 3-го курсаОНМедУ в возрасте 19–27 лет, тестирование про-водилось в конце семестра перед зимней экзаме-национной сессией. Результаты предварительногоопроса показали, что 52 (69 %) человека предпо-лагают у себя наличие СХУ. Дальнейший анализответов этой группы студентов выявил четко сфор-мированную II фазу эмоционального выгорания— фазу «Резистенции» — у большинства, а имен-но у 45 (86 %) человек. У испытуемых, отрицаю-щих наличие СХУ, результаты иные: эмоциональ-ное выгорание было выявлено только у 40 % оп-рошенных, что может свидетельствовать о досто-верной субъективной оценке студентами собст-венного состояния. Следующий этап — прове-дение блока тестов: «Определение уровня эмо-ционального интеллекта» методика Н. Холла,тест смысложизненных ориентаций Д. О. Леонтье-ва, тест-опросник диагностики показателей пере-живания профессионального кризиса О. П.Санниковой, И. В. Брынзы, тест САН на протя-жении месяца (в начале и в конце учебной неде-ли), тест Белова для определения типов темпера-мента у студентов с наличием СХУ. Планируетсяпроведение исследования сердечно-сосудистой си-стемы (ЭКГ) и получение заключений терапевта,а также определение уровня мелатонина в моче,тестостерона в крови, гормонов щитовидной же-лезы, адреналина, кортизола, проведение общегоанализа крови, иммунологического анализа, ис-следование буккального эпителия до и после про-ведения сеансов арт-терапии и сравнение с конт-рольной группой.

Выводы. На основании полученных результа-тов тестирования и ранее проводимых исследова-ний установлено, что СХУ подвержено большин-ство студентов, что подтверждает актуальностьработы. Исследование СХУ требует мультидис-циплинарного подхода.

ПОРУШЕННЯ ЇЖОДОБУВНОГОРЕФЛЕКСУ У ЩУРІВ

ІЗ ВІДТВОРЕНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМСадовий О. С., Бурля О. К., Стоянов А. О.


Перебіг цукрового діабету (ЦД) у разі його три-валої маніфестації, неефективного лікування абонаявності інсулінорезистентності характеризуєть-ся розвитком когнітивних дисфункцій з тенден-цією щодо енцефалопатії. Для розробки ефектив-ної схеми комплексного лікування вказаного па-тологічного стану при ЦД з урахуванням певнихланцюгів патогенезу були проведені експеримен-тальні досліди.

37

Мета роботи — з’ясування особливостей їжо-добувного рефлексу у щурів із цукровим діабе-том.

Цукровий діабет у щурів відтворювали одно-разовою в/очер ін’єкцією стрептозотоцину (СТЗ)дозою 60 мг/кг. Їжодобувний рефлекс у тварин від-творювали у тесті з припіднятим 8-променевимрадіальним лабіринтом (ППРЛ). Визначали час,протягом якого щури найдовше перебували в од-ному з променів лабіринту, а також кількістьспроб входу в один із променів лабіринту.

Більшість щурів контрольної групи легко, зпершої спроби знаходили харчове підкріплення(харчові кульки) у 8 променях ППРЛ. Кількістьвходів у промені лабіринту для знаходження їжі ущурів із експериментальним цукровим діабетом(ЕЦД) протягом перших 14 діб досліду було зістав-ним з такими контрольними показниками. Почи-наючи з 3-го тижня щури із ЕЦД для знаходжен-ня їжі використовували суттєво більшу кількістьспроб (на 27 %, p<0,05). На 5-му тижні дослідущури уживали в 2,2 разу (p<0,01), а починаючи з7-го тижня з моменту введення СТЗ — втричібільше спроб для знаходження їжі (p<0,001) щодотаких показників у контрольних спостереженнях.

Таким чином, проведені досліди виявили погір-шення здатності щурів щодо формування їжодо-бувного рефлексу при відтворенні ЕЦД. З термі-ном розвитку патологічного стану ступінь когні-тивної дисфункції набував більшої вираженості,що слід враховувати при комплексній фармаколо-гічній корекції відповідної клінічної ситуації у хво-рих із тривалим перебігом ЦД.

РОЛЬ NO-СИНТАЗНОЇ РЕАКЦІЇУ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЇ

РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЩУРІВМізевич Ю. В., Дворецький Р. І.,

Магденко Г. К.


Актуальність. Завдяки численним відкриттям,зробленим протягом останніх років, було виявле-но унікальну біологічну роль оксиду азоту. Ця хі-мічна сполука є однією з найважливіших молекул-посередників і відіграє важливу роль у життєдіяль-ності центральної нервової, імунної систем, ре-гулює стан ендотелію кровоносних судин та бага-то інших фізіологічних і патофізіологічних проце-сів. Оксид азоту утворюється в організмі з L-аргі-ніну за допомогою NO-синтазної реакції.

Метою нашого дослідження було визначитироль NO-синтазної реакції у регуляції функції ре-продуктивної системи щурів. Задля цього дослі-джували білих щурів-самців масою 140–180 г, якимдавали пити замість води 0,3 % водний розчинNaNO2 протягом 14 днів. Визначали вміст тесто-стерону у плазмі крові, а також cGMP, PGE2 у пе-редміхуровій залозі, сім’яниках та сім’яних міхур-цях.

З проведених нами експериментів видно, щоNO-синтазні реакції відіграють важливу роль устимуляції окремих ланок репродуктивної систе-

ми білих щурів-самців. Ця стимуляція відбуваєть-ся як через центральну, так і периферійну нервовусистему, а також унаслідок прямої стимульованоїдії на статеві залози. Певне місце у втіленні цьогопроцесу належить нітритредуктазному компонен-ту циклу оксиду азоту.

Висновки. 0,3 % розчин NaNO2 суттєво підви-щує концентрацію тестостерону у плазмі крові тавміст cGMP, PGE2 і тестостерону у досліджуванихтканинах.

ПОРУШЕННЯ МОТОРНОЇ АКТИВНОСТІЩУРІВ У ТЕСТІ «ВІДКРИТЕ ПОЛЕ»

ПІСЛЯ КІНДЛІНГУТА ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ

Бильський Д. В.


Ішемічне та травматичне ушкодження головно-го мозку, за даними численних дослідників, маютьнизку схожих наслідків. Дослідження мозку тварині померлих людей із судомним синдромом вияви-ло зіставленість патоморфологічних проявів з від-повідними після черепно-мозкової травми (ЧМТ),що спонукає на пошук їх загальних патогенетич-них механізмів.

Мета роботи — дослідження динаміки мотор-ної активності щурів із сформованим кіндлінгомта щурів після нанесення ЧМТ.

Кіндлінг у щурів відтворювали одноразовимищоденними введеннями пікротоксину підпорого-вими дозами. Механічну ЧМТ відтворювали че-рез падіння вантажу масою 5 г на потиличну час-тину черепа при фіксації тварин долонею до сто-лу. Моторну активність щурів оцінювали у тесті«відкрите поле», рахуючи кількість перетнутихквадратів, вертикальних стійок та зазирань у під-логу протягом 2 хв.

Інтактні щури перетинали в середньому 20–22 квадрати «відкритого поля», демонстрували 6–7 вертикальних стійок та 4–5 зазирань до підло-ги. Через добу після закінчення кіндлінгу щуриперетинали в середньому 2–3 квадрати «відкрито-го поля», демонстрували 1–2 вертикальні стійки тане зазирали до підлоги (в усіх випадках p<0,01).Через добу після ЧМТ щури перетинали в серед-ньому 12–16 квадратів «відкритого поля», демон-стрували 3–4 вертикальні стійки та 2–3 зазираннядо підлоги, що суттєво розрізнялося з такими по-казниками в інтактних щурів (p<0,05). У подаль-шому досліджувані показники моторної актив-ності травмованих щурів у тесті «відкрите поле»продовжували знижуватися.

Таким чином, у щурів зі сформованим кінд-лінгом та у щурів після нанесення ЧМТ реєстру-ються односпрямовані ознаки гіпокінезії, яка про-являється зменшенням показників горизонтальноїта вертикальної моторної активності у тесті «від-крите поле». Це дозволяє припускати наявність зі-ставних патогенетичних механізмів травматично-го та ішемічного ушкодження мозку.

38

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ МОДЕЛЬИНФАРКТА МИОКАРДА НА ФОНЕСТРЕССА И АТЕРОГЕННОЙ ДИЕТЫ.МЕТОДЫ МЕДИКАМЕНТОЗНОЙ

КОРРЕКЦИИ

Серикова Д. С., Киржнер М. Э.,Белянская А. Д.


Актуальность. Ежегодно в Украине регистри-руется 50 тыс. случаев инфаркта миокарда. Приэтом статистика смертности от этой болезни оста-ется стабильно высокой — от острого инфарктамиокарда умирают 30 % пациентов, несмотря намощную медикаментозную терапию и наличиепротоколов лечения.

Существует множество экспериментальныхмоделей инфаркта миокарда, но все они имеютмного недостатков: большие финансовые затраты,высокая смертность экспериментальных животных,недоступное техническое оснащение и т. д.

Цель нашей работы — разработка модели, ко-торая исключит перечисленные выше недостатки,а также поможет значительно снизить смертностьот инфаркта миокарда.

Материалы и методы. Обзор литературы по за-данной тематике, экспериментальные животные,пеналы для иммобилизации, раствор тивортинадля перорального приема.

Наша методика состоит в том, чтобы просле-дить изменения сосудов и сердца в условиях «хро-нического эксперимента». Исследование проводи-ли на 16 крысах-самцах линии Vistar массой 150–180 г, которые были разделены на две группы:1) животные, которые находятся на атерогеннойдиете и подвержены стрессовому воздействию;2) животные, которые находятся на атерогеннойдиете, подвергаются стрессовому воздействию, атакже получают L-аргинин. На фоне атерогеннойдиеты, прием 0,2 г/кг холестерина, будет вызы-ваться стресс путем иммобилизации, физическойнагрузки, а также применения температурнойпробы.

НЕОАНГІОГЕНЕЗ, ІНДУКОВАНИЙЗБАГАЧЕНОЮ ТРОМБОЦИТАМИ

ПЛАЗМОЮ, ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙДІАБЕТИЧНІЙ АНГІОПАТІЇ

Чехлова О. В.


Значна поширеність цукрового діабету (ЦД) —одна з найважливіших медико-соціальних проб-лем, що зумовлена його хронічним перебігом і ви-сокою інвалідизацією хворих.

Мета роботи — дослідження впливу збагаченоїтромбоцитами плазми (ЗТП) на динаміку клітин-ного складу інфільтрату різних шарів задніх кін-цівок щурів за умов діабетичної ангіопатії (ДА).

У щурів ДА відтворювали одноразовим уведен-ням стрептозотоцину дозою 60 мг/кг. Після мор-фологічного підтвердження розвитку ДА щурамуводили ЗТП у праву задню кінцівку. Після евта-

назії щурів фрагменти тканин задніх кінцівок до-сліджували морфологічно.

Уведення тваринам ЗТП за наявності ДА при-зводило до збільшення загальної кількості макро-фагів, а також міграції їх від периваскулярних ді-лянок до більш дифузного їх розподілу в різнихшарах шкіри, що, ймовірно, визначалося позитив-ним хемотаксичним ефектом VEGF на міграціюмакрофагів. Це супроводжувалося зниженням де-структивних і атрофічних проявів, які характери-зувалися вираженим зменшенням вакуолізації ікаріолізису клітин, потовщенням епідермісу, змен-шенням вираженості рогового шару і осередківгіперкератозу, фіброзу дерми та відновленням ко-лагенових волокон. Зареєстровані прояви, найімо-вірніше, пояснюються активацією фібробластівактивними макрофагами.

Таким чином, застосування ЗТП у щурів із ДАстимулювало проліферацію епітеліальних клітині фібробластів за допомогою активованих макро-фагів, що у свою чергу спричиняло розвиток нео-ангіогенезу. Отже, введення ЗТП має провідне зна-чення в процесах регенерації і неоангіогенезу придистальній хронічній ішемії за умов ДА, що мож-на використовувати з лікувальною та профілактич-ною метою.

МОДЕЛИРОВАНИЕАТЕРОСКЛЕРОТИЧЕСКОГО ПОРАЖЕНИЯ

СТЕНОК СОСУДОВ У КРЫССлюсар А. А.


В мире частота смертности от сердечно-сосудис-той патологии занимает первое место, а в струк-туре всех заболеваний в большинстве стран пре-валируют сердечно-сосудистые катастрофы нафоне атеросклероза. Было проведено множествоисследований, но ни одно из них не смогло четкообъяснить точный механизм развития данной па-тологии.

В связи с возможностью дальнейшего изученияпатогенеза атеросклероза актуальным являетсяпоиск оптимальной модели данного недуга на ла-бораторных животных, а следовательно, и поискэффективных методов профилактики и лечения.Модель на кроликах не дает сопоставимых данныхввиду морфологически отличной по составу атеро-склеротической бляшки, а собаки и приматы тре-буют очень длительного времени исследования (до10 лет). Идеальным вариантом были бы крысы, ноиз-за физиологических особенностей данныхмлекопитающих, атеросклероз у них дальше ги-перлипидемии не развивается.

Целью нашего исследования является ослабле-ние природных механизмов защиты крысы от из-бытка холестерола и триглицеридов, и мы пред-лагаем следующий подход:

— ЛПВП и ЛПНП, которые напрямую влия-ют на обмен холестерола, синтезируются печенью,ей же эфиры холестерола и экскретируются, что вслучае печеночной недостаточности (цирроз) бу-дет нарушено, а холестерол будет накапливаться;

39

— щитовидная железа, вырабатывающая Т3-,Т4-тиреоидные гормоны, которые влияют на ско-рость метаболизма (ускоряют) и утилизацию три-глицеридов, в случае экспериментального гипо-тиреоза может ускорить атерогенез;

— иммунная система, согласно ряду исследо-ваний, принимает участие в отложении холестеро-ла на стенках сосудов (пролиферация макрофаговв пенистые клетки, лимфоцитарный и гумораль-ный факторы), что в случае экспериментальногоиммунодефицита может ускорить атерогенез;

— комплексное развитие вышеперечисленныхфакторов может происходить с человеком ввидусоциальных, инфекционных и экологических при-чин, а учитывая, что комплексное воздействие пе-речисленных факторов не было изучено, даннаяработа приобретает особое значение.

ПІРАМІДНІ ТА ЕКСТРАПІРАМІДНІРУХОВІ РОЗЛАДИ

У ХВОРИХ НА ПАРКІНСОНІЗМТрофименко Р. В.


Значне помолодшання віку хворих на хворобуПаркінсона та паркінсонізм зумовлює підвище-ний інтерес неврологів і решти фахівців до цієї ко-горти пацієнтів, спрямований на визначення па-тогенетичних механізмів указаної патології. Відо-мо, що в більшості випадків первинними проява-ми у таких осіб мають бути екстрапірамідні пору-шення у вигляді тремтіння певної амплітуди.

Мета роботи — клініко-лабораторне обстежен-ня хворих на паркінсонізм для визначення пато-генезу розвинутої патології.

Були обстежені 50 хворих з підозрою на паркін-сонізм, які підлягали ретельному клінічному (у то-му числі неврологічному) обстеженню.

Проведені клінічні обстеження дозволили від-хилити ймовірний діагноз у 6 (12 %) випадках. У44 хворих були відзначені скарги на головний більпульсуючого характеру, який поєднувався зі змі-ною поведінкової реакції у вигляді полярності по-ведінки, експлозивних реакцій, нестриманості таплаксивості. У переважної більшості хворих визна-чено порушення м’язового тонусу, підвищення су-хожилкових і періостальних рефлексів з розширен-ням рефлексогенних ділянок. Скарги на минущухворобливу стомлюваність в одній з кінцівок від-значали 10 (22,7 %) хворих; тремтіння у виглядідрібноамплітудного — 16,0 і 44,9 % та крупноамплі-тудного тремору — 8 (18,2 %) та 3 (6,8 %) хворихвідповідно, ознобоподібного тремору — 6 (13,6 %)хворих; на періодичну позну установку великогопальця кисті, частіше зліва, що підсилюєтьсяпісля емоційного або фізичного навантаження, —7 (15,9 %) хворих. В обстежених пацієнтів буливиявлені професійна дистонія в кистях (2 хворих,4,5 %), тіки (2 хворих, 4,5 %), дефект тонких рухівпальцями кисті (4 хворих, 9,1 %), уповільненийтемп рухів пальцями стопи (3 хворих, 6,8 %), ав-томатози (4 хворих, 9,1 %), що також трактувало-ся нами як екстрапірамідні рухові реакції.

Вважаємо, що виявлені рухові симптоми відо-бражають дисфункцію регулюючої кільцевої сис-теми зв’язків: прецентральна ділянка кори мозку— чорна речовина — палідарні утворення — мо-зочок — таламус — рухова кора. При цьому ру-хові розлади є дисфункціями як пірамідного, так іекстрапірамідного характеру.

ВЛИЯНИЕ АНТИОКСИДАНТОВНА СОСТОЯНИЕ ОРГАНИЗМА

ПРИ МЕТАБОЛИЧЕСКОМ СИНДРОМЕИ ВОЗДЕЙСТВИИ ХРОНИЧЕСКОГО

СТРЕССАБатистик М. Д., Носкова Ю. О.


Актуальность. По данным ВОЗ, в XXI веке од-ной из актуальных проблем являются лечение ипрофилактика метаболического синдрома (МС).Это связано, в первую очередь, с гиподинамией,ожирением и все возрастающим количествомстрессовых ситуаций.

Цель работы — изучить влияние антиоксидан-тов на биохимические показатели крови и состоя-ние сердца, печени и почек при метаболическомсиндроме и воздействии хронического стресса.

Материалы и методы. Экспериментальное ис-следование проводилось на 40 крысах-самцах ли-нии Wistar, массой 180–220 г.

Для моделирования хронического стресса ис-пользовали клетки-пеналы, животным вводили ад-реналин 0,1 % в дозе 50 мг/кг. Для воспроизведе-ния МС крысам вводили 20 % водный растворфруктозы для питья и применяли «диету западноготипа» (пат. Украины на полезную модель № 93517).

В ходе эксперимента крыс разделили на 4 груп-пы по 10 особей. Первая, контрольная, группавключала в себя интактных животных, которыенаходились на обычном режиме питания вивария.Во второй группе моделировали МС и воздействиехронического стресса. Третья и четвертая группывключали животных, которым моделировали МСи воздействие хронического стресса с дополни-тельной коррекцией препаратами. Третьей груп-пе вводили витамин Е, а четвертой — бальзам«Вин-Вита». На завершающем этапе эксперимен-та определяли следующие биохимические показа-тели крови: уровень глюкозы, триглицеридов, хо-лестерина, белка, альбуминов и соотношениеЛПНП к ЛПВП. Для большей доказательной базыпараллельно проводились гистохимические иссле-дования сердца, печени и почек крыс.

СУДОМНІ РЕАКЦІЇ У ЩУРІВПІСЛЯ МЕХАНІЧНОЇ

ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ

Антоненко С. А., Дяба А. О.


Поширеність травматизму привертає увагу фа-хівців різних галузей медичної науки до обстежен-ня та лікування вказаного контингенту хворих.Безпосередньо після травматичного ушкодження

40

мозку або черепно-мозкової травми (ЧМТ) суттє-во порушується реактивність мозку щодо судом-них впливів.

Мета роботи — визначення в терміновому ас-пекті особливостей судомних реакцій у щурів піс-ля механічної ЧМТ.

Механічну ЧМТ у щурів відтворювали черезпадіння вантажу масою 5 г на потиличну частинучерепа при фіксації тварин долонею до столу. Пі-сля цього протягом 10 тиж. оцінювали вираженістьпікротоксин-, пілокарпін- і каїнат-індукованих су-домних реакцій. Судомні реакції реєстрували про-тягом 40 хв візуально, їх вираженість оцінювализа загальноприйнятою 6-бальною шкалою.

Протягом перших 3 тиж. вираженість пікрото-ксин-, пілокарпін- і каїнат-індукованих судом утравмованих та інтактних щурів суттєво не розріз-нялася. Починаючи з 4-го тижня на 32 % скоротив-ся латентний період пікротоксин-індукованих су-дом та зросла інтенсивність каїнат-індукованихсудом (в обох випадках p<0,05). Через 5 тиж. ізмоменту ЧМТ латентний період та інтенсивністьпікротоксин- та каїнат-індукованих судом малисуттєві розбіжності з такими контрольними показ-никами (p<0,05), було також зареєстровано скоро-чення (на 18 %) латентного періоду пілокарпіно-вих судом (p<0,05). На 6-му тижні посттравма-тичного періоду всі досліджувані показники судом-них реакцій мали суттєві розбіжності порівняно зтакими в контролі (p<0,01). На 9-му та 10-му тиж-нях досліду максимальної розбіжності набувалипоказники інтенсивності каїнат-індукованих судом(p<0,01).

Таким чином, перебіг посттравматичного періо-ду в щурів супроводжується зниженням судомно-го порогу, що, вочевидь, мало певні термінові осо-бливості. Раніше за все ушкоджений мозок тваринпочинав реагувати на індукцію судом конвуль-сантом із ГАМК-ергічним механізмом дії — вира-женість таких судом надалі практично не зміню-валася. Протягом віддаленого посттравматично-го періоду в найбільшому ступені зростала чутли-вість щодо судом, індукованих за збуджувальниммеханізмом дії.

ИССЛЕДОВАНИЕ УРОВНЯ СТРЕССАИ ЕГО ВЛИЯНИЯ НА ОРГАНИЗМ

У СТУДЕНТОВ-МЕДИКОВЗдорикова В. С.


Актуальность. По данным ВОЗ, 65 % всех бо-лезней причинно связано со стрессом. Студенты-медики подвержены воздействию повышенныхпсихоэмоциональных нагрузок как во время учеб-ного процесса, так и во время экзаменационныхсессий. В перспективе указанные перегрузки могутстать одной из причин заболеваний сердечно-сосудистой, пищеварительной, нервной системв молодом возрасте. Изучив динамику уровнястресса и его влияние на организм, мы сможем

прогнозировать развитие заболеваний, а такжепредложить патогенетически обоснованную про-филактику их развития.

Цель работы — изучение динамики уровнястресса, гистоморфологических изменений, возни-кающих под его воздействием, а также уровнейпсихологической стрессоустойчивости.

Методы. Цитоморфобиологический метод ис-следования клеток буккального эпителия. Опреде-ляются 4 основных параметра: биологический воз-раст, соотношение формы ядер, соотношение утол-щенных ядер к нормальным, расположение клетокв цитоплазме. Опросник, определяющий склон-ность к развитию стресса (по Т. А. Немчину иТейлору). Тест самооценки стрессоустойчивости(С. Коухена и Г. Виллиансона). Исследование ЭКГс расшифровкой кардиолога для выявления воз-можных патологий сердечно-сосудистой системы.

Выводы. На основе проведенных исследований,можно сделать вывод о повышении стрессирован-ности студентов к концу семестра и сниженииуровня стрессоустойчивости. Данная тенденцияподтверждается исследованиями буккального эпи-телия добровольцев.

ВІТАМІНИ-АНТИОКСИДАНТИ:РИЗИК АБО КОРИСТЬ У ПРОФІЛАКТИЦІ

ОНКОЗАХВОРЮВАНЬЛефтерова В. В.


Сьогодні онкологічна захворюваність розгля-дається як варіант патологічного феноптозу, наякий спрямовані множинні методи лікування тапрофілактики. Широкого розголосу одного з та-ких методів профілактики і лікування набуло за-стосування вітамінів-антиоксидантів

Вітаміни — органічні, низькомолекулярні спо-луки, абсолютно необхідні для життєдіяльностілюдини. Вони мають ферментні та/або гормо-нальні властивості, але не є джерелом енергії, плас-тичним матеріалом, потрібні для всіх аспектів жит-тєдіяльності організму і в тому числі для проти-пухлинного імунітету. У онкологічних хворих ві-таміни не засвоюються, у зв’язку з чим виникаєнеобхідність у додатковому забезпеченні організ-му вітамінами.

Інтерес до теми «вітаміни і канцерогенез» ви-ник у фокусі їхньої потенційної антиканцероген-ності. Кілька десятиліть тому вчені відзначили, щолюди, які споживають багато фруктів і овочів, на-багато рідше хворіють на рак, у зв’язку з чим булозроблено припущення, що антиоксиданти, які міс-тяться в цих продуктах у великій кількості, захи-щають організм від розвитку онкологічних захво-рювань. І сьогодні багато людей приймають віта-міни А, Е і С, вважаючи, що їх антиоксидантні вла-стивості допоможуть запобігти раку. Проте, пока-зано, що антиоксиданти, зв’язуючись з молекула-ми вільних радикалів, здатні надавати протилеж-ний ефект і, навпаки, збільшувати ризик розвит-ку раку.

41

Теоретичний аналіз проблеми антиоксидантноїпрофілактики онкозахворювань показує, що існу-ють наукові переконання, доведені клінічними ви-пробуваннями, щодо молекулярних механізмів не-гативної дії антиоксидантів, які не рекомендуютьзастосування таких у профілактиці онкопатологій.Тим же часом, результати дослідження не доводять,що людям слід їсти менше овочів і фруктів, аджевони містять малу кількість антиоксидантів і ма-ють безліч інших корисних властивостей.

ВПЛИВ КАРБАМАЗЕПІНУТА ВАЛЬПРОЄВОЇ КИСЛОТИНА СУДОМНУ АКТИВНІСТЬУ ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ

Очеретна Ю. С., Аль-Надаві Н.


Провідним патогенетичним чинником судом-ної активності є ішемічне або травматичне ушко-дження головного мозку в ранньому онтогенетич-ному періоді. Мета роботи — визначення особли-востей протисудомної активності карбамазепінута вальпроєвої кислоти у щурів різного віку.

Експериментальні дослідження проводилися нащурах лінії Вістар віком 20 діб і 6 міс., в яких від-творювали модель кіндлінгу та посткіндлінгу.Карбамазепін уводили щурам в/очер дозами 10, 15та 20 мг/кг, вальпроєву кислоту — 100 та 150 мг/кг.Ефективність препаратів перевіряли протягом40 хв після тестуючого введення пікротоксину ві-зуально, вираженість судом оцінювали за загаль-новідомою 6-бальною шкалою.

Пікротоксин-індуковані судоми у дорослихкіндлінгових щурів унаслідок введення їм карбама-зепіну мали залежний від дози характер зменшен-ня інтенсивності та подовження латентного періо-ду їх розвитку. При цьому суттєво зменшуваласякількість щурів з клоніко-тонічними судомниминападами. Протисудомний ефект, виражений узменшенні інтенсивності судомних реакцій в кінд-лінгових щурів 20-денного віку, був досягнутийпри введенні максимальної дози препарату.

Пікротоксин-викликані судоми у досліджува-них груп кіндлінгових щурів не були чутливі до діївальпроєвої кислоти, що проявлялося збільшен-ням їх тяжкості. У дорослих щурів протисудомноїактивності, яка виражалася у подовженні латент-ного періоду судом, вдалося досягти лише при вве-денні сполуки максимальною дозою. Судомні ре-акції у кіндлінгових щурят після введення вальп-роєвої кислоти були максимально вираженими зповторними судомними нападами у 65–86 % тва-рин.

Отже, вираженість ефектів карбамазепіну тавальпроєвої кислоти у щурят знижується порівня-но з такими даними у дорослих щурів. Відсутністьефективності карбамазепіну і вальпроєвої кисло-ти щодо пікротоксин-викликаних судом у щурятпояснюється, скоріше за все, розвитком резистент-ності до дії протисудомних препаратів унаслідокранньої епілептогенної дії на недиференційованиймозок тварин.

РОЗВИТОК ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВУ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

Остапенко І. О., Аль-Надаві Н.


Проблема у вивченні провідних патогенетич-них механізмів епілепсії полягає в її мультидисци-плінарності та поліморфності клінічних проявів,які на прикладі епілептичних нападів, психопато-логічних і мнестичних розладів потребують особ-ливої уваги невролога, а інколи ще й психіатра. Зачастотою коморбідних станів у хворих на епілеп-сію на перше місце виходять афективні розлади,що включають депресію і тривогу з перспективним(до 2020 р.) переважанням депресивних розладів.

Мета роботи — оцінка вираженості депресив-них станів у хворих на епілепсію.

Були вивчені 40 історій хвороб пацієнтів зіскроневою епілепсією. Ще у 20 пацієнтів у присут-ності лікаря-невролога був визначений емоційнийстатус з використанням шкали депресії Гамільто-на. З 60 пацієнтів ремісія спостерігалася у 9 (15,0 %),у 51 пацієнта відзначалися судомні напади різноївираженості та частоти. Усі пацієнти приймалипротисудомні препарати. У 12 (20,0 %) хворих ана-мнез захворювання не перевищував 5 років, у31 (51,7 %) — був у межах від 5 до 10 років, у 17(28,3 %) — перевищував 10 років.

Клінічно значущі симптоми депресії були вияв-лені у 22 (43,1 %) пацієнтів із судорожними на-падами і у 2 (22,2 %) пацієнтів у стані ремісії. У3 (13,6 %) пацієнтів з виявленою депресією судомивідзначалися протягом до 5 років, у 8 (36,4 %) —від 5 до 10 років і у 11 (50,0 %) анамнез захворю-вання перевищував 10 років. Легкий ступінь де-пресії — (15,7±2,8) бала — виявлена у 9 (40,9 %)пацієнтів у стадії ремісії і з незначною частотоюсудомних нападів, анамнез захворювання яких неперевищував 5 років. Депресія середньої тяжкості— (21,1±2,7) бала — відзначалася у 11 (59,1 %) хво-рих з анамнезом захворювання понад 5 років і час-тими нападами судом.

Отже, клінічний перебіг епілепсії характеризу-ється виникненням симптомів депресії, вираже-ність якої має пряму залежність від тривалості івираженості (частота нападів) захворювання, щослід враховувати під час складання схем комплекс-ного патогенетичного лікування.

ПОШИРЕНІСТЬ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВУ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

Прус Р. В.


Епілепсія є одним з найбільш розповсюдженихнервово-психічних захворювань. Кількість хворихна епілепсію з різноманітними психічними вадамив Україні та у світі зростає.

Мета роботи — проаналізувати види психічнихрозладів у хворих на епілепсію при різному термі-ні анамнезу захворювання.

Були проаналізовані 60 історій хвороб хворихна епілепсію, які перебувають на лікуванні в Одесь-

42

кій обласній психіатричній лікарні № 1. У роботібув застосований метод клінічного когортногоретроспективного дослідження.

Із числа 60 хворих психічні розлади були вияв-лені у 47 (78,3 %) осіб з тривалістю захворюванняпонад 15 років. У решти анамнез захворюванняперевищував 9 років. Вивчення синдромальноїструктури психічних розладів дозволило встано-вити, що в усіх пацієнтів виявлялися чотири основнісимптомокомплекси: депресивний (22 (36,7 %) па-цієнти), обсесивно-фобічний (16 (26,7 %) пацієнтів),дисфоричний (15 (25,0 %) пацієнтів) та емоційно-лабільний (7 (11,6 %) пацієнтів). Психічні розладиу 25 (41,7 %) хворих з тривалим анамнезом епілеп-сії були у вигляді афективно-маревного синдрому.На другому місці за частотою виявився депресив-ний синдром (14 (23,3 %) пацієнтів). Частота реєст-рації інших психотичних симптомокомплексів (ма-ревного, катонічного, маніакального, деліріозного,сутінкового розладу свідомості та ін.) була суттєвоменшою і не перевищувала 3–7 % випадків.

Отже, для формування виражених психічнихрозладів у вказаного контингенту хворих потріб-ний значний термін (понад 9 років) захворюван-ня. При цьому з терміном захворювання збільшу-ється кількість хворих, а також поглиблюєтьсявираженість психічних розладів. Це підтверджуєуявлення, що існують, про психічні розлади приепілепсії як про відносно віддалений етап її роз-витку. Урахування цих особливостей сприятимутьпідвищенню ефективної медикаментозної терапіїхворим на епілепсію.

ХЛОРИД 6,7-ДИГІДРОКСИ-2,4-ДИФЕНІЛБЕНЗОПІРИЛЮ —

НОВИЙ АНАЛІТИЧНИЙ РЕАГЕНТДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВІ(ІІІ) В ЛІКАРСЬКИХ

ПРЕПАРАТАХГончарова А. В.


За даними Центру медичної статистики Украї-ни, захворюваність виразковою хворобою в нашійкраїні за останні 10 років зросла на 38,4 %. Най-більш частою причиною виразкової хвороби нинівважається гелікобактерна інфекція (Helicobacterpylori), яка індукує запальну реакцію і ушкоджен-ня слизової оболонки шлунка. Для лікування за-стосовують препарати (яких сьогодні понад 500)на основі сполук Ві(ІІІ), які є токсичними та вра-жають нирки і печінку.

Отже, виникає необхідність контролю над вмі-стом сполук Ві(ІІІ) у фармацевтичних препаратах.Найбільш простий і доступний метод визначенняВі(ІІІ) — спектрофотометрія. Запропоновані сьо-годні реактиви малочутливі або невибіркові, вна-слідок чого актуальною є задача пошуку нових,чутливих і вибіркових реактивів для фотометрич-ного визначення Ві(ІІІ). Інтерес викликають похід-ні хлориду 6,7-дигідроксибензопірилію, а саме хло-рид 6,7-дигідрокси-2,4-дифенілбензопірилію, якийє чутливим реагентом на іони полівалентних ме-талів.

Мета роботи — вивчення та оптимізація умовкомплексоутворення Bi(III) з хлоридом 6,7-дигідроксибензопірилію. У результаті даної робо-ти встановлено, що Ві(ІІІ) утворює з реагентомкомплекс при рН 1,8–2,0. Комплекс малорозчин-ний, для його стабілізації придатні желатин і по-лівініловий спирт. Визначені склад, хімізм утво-рення та стійкість комплексу Ві(ІІІ) з хлоридом6,7-дигідрокси-2,4-дифенілбензопірилію. На основіотриманої аналітичної форми розроблено прості,чутливі й експресні методики визначення Ві(ІІІ) уфармацевтичних препаратах.

СТАН ЕРИТРОПОЕТИЧНОЇ ФУНКЦІЇПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ

ОПІКОВІЙ ТРАВМІАвраменко А. С.


Опікова травма викликає значні порушенняфункціонування різних органів і систем організму.Експериментальний світловий опік III Б ступеня,який займає 15 % поверхні тіла, наносили статево-зрілим щурам-самцям у ділянці спини. У період опі-кового шоку та опікової токсемії різко знижуєть-ся вміст білка в сироватці крові. Достовірне зни-ження вмісту еритроцитів і гемоглобіну найбільшвиражене на 7-му добу експерименту. У той самийчас кількість ретикулоцитів через 1 добу після опі-ку не відрізняється від такої у інтактних тварин,на 3-тю добу різко знижується, а на 7-му добу різ-ко збільшується порівняно з попереднім терміномдослідження і навіть дещо перевищує показникиінтактних тварин, що свідчить про активацію чер-воного ростку кровотворення.

ВПЛИВ ГЛІКОЛІТИЧНОЇОКСИДОРЕДУКЦІЇ НА ФІЗИЧНУ

ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ НАЩАДКІВ ТВАРИН,ОПРОМІНЕНИХ ДОЗОЮ 1 Гр

Костіна А. А.


Іонізуюче випромінювання чинить глибокі біо-хімічні зміни у метаболізмі м’язової тканини, по-рушуючи загальний стан організму та функціону-вання серцевого і кістякових м’язів. Установлено,що у щурят, народжених від опромінених дозою1 Гр тварин, відбувається значне зниження фізич-ної працездатності порівняно з інтактною групою.Однією з причин цього є зміни в активності фер-ментів, зокрема, гліцеральдегідфосфатдегідро-генази (ГАФД) і лактатдегідрогенази (ЛДГ), якіутворюють ланку гліколітичної оксидоредукції.Так, активність ГАФД у кістякових м’язах експе-риментальної групи становить лише 69,5 % від та-кої у інтактних, а в серцевому м’язі відповідно61,5 %. Аналогічна ситуація при дослідженні ак-тивності ЛДГ: цей показник у кістякових м’язахсягає 69,5 %, тоді як у міокарді він становить 78 %.

43

Отримані результати свідчать про пригнічення глі-колітичних процесів у серцевому і кістякових м’язахнащадків тварин, опромінених дозою 1 Гр.

АЗОТФІКСУЮЧА ФУНКЦІЯ ОРГАНІЗМУПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ОПІКУ

Крижановський В. Є.


Опікова травма посідає провідне місце в побу-товому і виробничому травматизмі. В опіковийпроцес залучаються не тільки шкіра та прилеглітканини в зоні ураження, але й «інтактні» органи(нирки, міокард, скелетні м’язи). В експерименті настатевозрілих білих щурах-самцях, що піддавали-ся світловому термічному опіку III Б ступеня, якийзаймає 15 % поверхні тіла, спостерігається значнезниження маси тіла та збільшення розпаду білка іазоту, що екскретується. Ці зміни особливо вира-жені на 7-му добу в період опікової токсемії.

Виходячи з отриманих результатів, основнимнапрямком репарації виявлених порушень є підви-щення азотфіксуючої функції організму.

ТЕОРЕТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯСУБСТАНЦІЙ, ЩО МАЮТЬ

СКЛЕРОЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ

Ульянов О. В.


Міопія (короткозорість) — найбільш поширенапричина зниження зору сьогодні. Всесвітня організа-ція охорони здоров’я та коаліція неурядових органі-зацій оголосили боротьбу з короткозорістю пріори-тетним напрямом програми «Зір-2020: право на зір,глобальні ініціативи», в якій активну участь бере іУкраїна. Багаторічні спостереження показали доситьнизьку ефективність сучасних склерозміцнювальнихметодів лікування прогресуючої міопії (ретросклеро-пломбаж біополімерів, склерозміцнювальні операціітощо). Таким чином, актуальним є пошук нових ме-тодів склерозміцнювального лікування.

Мета роботи — теоретична розробка субстан-цій, здатних стабілізувати колагенові волокнасклери на молекулярному та фібрилярному рівнях.

Завдання дослідження:— визначити можливі ділянки молекули кола-

гену для прикріплення фіксуючої субстанції;— теоретично розробити субстанції із склеро-

зміцнювальними властивостями, визначити прос-торову будову, кількість і хімічну будову актив-них центрів зв’язування субстанцій шляхом засто-сування програмного забезпечення “HyperChem”.

Запропоновано субстанції з потенційно склеро-зміцнювальними властивостями на основі ді-карбонових кислот. За допомогою програмногозабезпечення “HyperChem” проведено моделюван-ня взаємодії зазначених субстанцій і ділянок кола-гену. З’ясовано, що залишки бурштинової кислотиздатні міцно зв’язуватися з ділянками колагену, мі-німально змінюючи їх просторову будову.

АНТИОКСИДАНТНЫЕ СВОЙСТВАКАРОТИНОИДОВ ВЫДЕЛЕННЫХИЗ ПЛОДОВ CAPSICUM ANNUUM L.

Вилеонта А. А.


В патогенезе воспаления особо важны оксидант-ные процессы участвующие в механизмах клеточ-ного и субклеточного повреждений. В связи с вы-шесказанным, представляет интерес исследованиевлияния природных антиоксидантов на патологи-ческие процессы в ходе экспериментального вос-паления.

Антиоксидантные вещества получали из све-жих плодов Capsicum annuum L. сорта украинскийгорький. Выделение, качественное и количествен-ное определение смеси антиоксидантных соедине-ний проводили по стандартной методике. Лекар-ственная форма имела следующий состав: 0,2 %каротиноидов (выделенный антиоксидантныйкомпонент), 99,8 % — мягкая основа (смесь вазе-лина и вазелинового масла). Антиоксидантную ак-тивность оценивали по противовоспалительномуэффекту. Исследование проводили на беспород-ных белых молодых крысах-самцах массой 200–220 г. Экспериментальное воспаление вызывалипутем введения полного адъюванта Фрейнда подплантарный апоневроз правой конечности. Оце-нивали морфологические изменения в области вос-паления и количественные изменения лейкоцитовкрови.

Действие красных и желтых каротиноидныхфракций Capsicum annuum L. позволило умень-шить объем отека в зоне воспаления на 70 % на 2–4-е сутки после введения флогогена у животныхопытной группы по сравнению с контрольной.Общее количество лейкоцитов в первые 2–4 сутокразвития воспалительного процесса было прибли-зительно равным у животных опытной и конт-рольных групп и колебалось в пределах 25–30 Г/л.На 15-й день после индуцирования воспаленияотечные проявления у крыс опытной группы прак-тически отсутствовали, а абсолютные размеры ко-нечности в области воспаления были близки к та-ковым до введения флогогена, общее количестволейкоцитов уменьшилось до 18 Г/л. Противовос-палительный механизм действия каротиноидовможет быть объяснен влиянием на уровень обра-зования провоспалительных простогландинов, втом числе простогландина Е2.

ИЗУЧЕНИЕ КАЧЕСТВЕННОГО СОСТАВАИ ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНОЙ

АКТИВНОСТИ ПИГМЕНТОВ ПЕРЦАОДНОЛЕТНЕГО

Читакова О. Г.


Окислительно-восстановительные процессызанимают одно из ведущих мест в развитии и те-чении воспаления. Целью данного исследованияявлялось изучение влияния антиоксидантных ве-ществ (каротиноидов) Capsicum annuum L. на не-

44

которые особенности протекания эксперименталь-ного воспаления.

Смесь каротиноидов получали из свежих пло-дов Capsicum annuum L. сорта украинский горький.На основе выделенной смеси каротиноидов гото-вили лекарственную форму следующего состава:0,2 % смеси каротиноидов, 99,8 % — мягкая осно-ва. Противовоспалительную активность лекар-ственной формы исследовали на беспородных бе-лых крысах-самцах массой 200–220 г. Эксперимен-тальное хроническое воспаление вызывали путемвведения полного адъюванта Фрейнда под план-тарный апоневроз правой конечности. Измерениебиохимических показателей крови — активностисывороточной холинэстеразы и общего коли-чества серомукоидов в плазме крови — осуществ-лялось с помощью коммерческих тест-систем дляэкспресс-анализа. Лечебное воздействие осуществ-лялось один раз в сутки путем нанесения мази наобласть воспаления.

Общее количество каротиноидов в плодахCapsicum annuum L. сорта украинский горький со-ставило 2076 мкг на 1 г свежих плодов. Соотно-шение между желтыми и красными каротиноидны-ми фракциями равнялось 2,25 : 1. Использованиемази с экстрактом смеси каротиноидов при вос-палительном процессе, вызванном введениемадъюванта Фрейнда, позволило снизить актив-ность холинэстеразы с 143,5 (3-й день воспале-ния) до 53,1 мкмоль/(с⋅л) на 10-й день лечения(142,8 мкмоль/(с⋅л) в группе контроля), а уровеньсеромукоидов с 1,62 ед. опт. пл. (3-й день воспале-ния) до 0,48 ед. опт. пл. (1,62 ед. опт. пл. в группеконтроля), что может свидетельствовать о сниже-нии уровня оксидантных процессов в зоне воспа-ления.

ВПЛИВ ЛАМОТРИДЖИНУ НА ПРОЯВИСУДОМНОГО СИНДРОМУ,

СПРИЧИНЕНОГО 6-Гц-СТИМУЛЯЦІЄЮУ МИШЕЙ З ХІМІЧНО-ВИКЛИКАНИМ

КІНДЛІНГОМ

Макара О. О., Сажиєнко Є. С.Одеський національний медичний університет,


Нині є кілька моделей хронічного епілептично-го синдрому у тварин, які найбільш відповідаютьнейроморфологічним змінам у людей, хворих наепілепсію, резистентну до дії наявних терапев-тичних засобів. Метою нашого дослідження булосформувати нову модель фармакорезистентних су-дом, відтворених за допомогою хімічної стимуля-ції підпороговими дозами поєднано з низькочас-тотною стимуляцією струмом частотою 6 Гц, і до-слідити особливості впливу ламотриджину (ЛТ) —блокатора глутаматергічних рецепторів на проявисформованого судомного синдрому. Дослідженняпроводили на мишах-самцях лінії СВА масою 20–25 г. Модель судом формували шляхом транскор-неальної стимуляції з частотою струму 6 Гц, 0,2 мс,прямокутними стимулами протягом 3 с із засто-суванням стимулятора Grass S48 (США), за-здалегідь наносячи на рогівку 0,2 % розчин лі-докаїну та 0,9 % розчин NaCl. Уводили ЛТ в/очер

0,2 мл за 30 хв до стимуляції дозами 20,0; 60,0;100,0; 180,0 мг/кг. Оцінювали кількість тварин знаявністю або відсутністю судом, завмирань, кло-нусів передніх кінцівок, тремтіння вібрис, тонусухвоста, загальну тривалість судом. Результати по-казали, що у 97 % тварин з експериментальноїгрупи виявлялися всі досліджувані ознаки сформо-ваного судомного синдрому. При введенні ЛТ до-зами 60,0, 100,0 і 180,0 мг/кг достовірно знижу-валася кількість тварин, у яких виникли судоми,щодо контролю (p<0,01) та зменшувалися проявисудомного синдрому. Найбільш ефективним ЛТвиявився дозою 180 мг/кг, яка захищала від виник-нення і розвитку судом 7 із 10 тварин у експери-ментальній групі, що становить 70 %. Таким чи-ном, проведені дослідження показали можливістьвідтворення судомного синдрому у мишей, спри-чиненого за допомогою хімічної стимуляції під-пороговими дозами поєднано з низькочастотноюстимуляцією струмом частотою 6 Гц, а також ви-явили дозозалежне зменшення проявів досліджува-ного судомного синдрому під впливом блокатораглутаматергічних рецепторів, що свідчить про до-цільність подальшого дослідження цієї моделі, ме-ханізмів її формування та можливості застосуванняпід час скринінгу нових протисудомних сполук.

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ СУКУЛЕНТІВ —

МЕШКАНЦІВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХМІСЦЕЗРОСТАНЬ

Кириленко Н. А.1, Петельська О. Ю.2

1 Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна

2 Одеський національний університетімені І. І. Мечникова, Одеса, Україна

Вивчення анатомо-морфологічної будови рос-лин екстремальних місцезростань розкриває сутьадаптаційних механізмів, які лежать в основі стій-кості рослинного організму до умов середовища.Метою роботи стало порівняння анатомо-морфо-логічних ознак різних за географічним походжен-ням рослин сукулентного типу Sempervivum tecto-rum L. (Сrassulaceae) та Salicornia europaea L.(Chenopodiaceae), які зростали в екстремальнихумовах. Приготування тимчасових та постійнихпрепаратів здійснювали за загальноприйнятоюметодикою (Барыкина, 2004). Досліджені рослиниSalicornia europaea та Sempervivum tectorum маютьоднакову стратегію виживання, яка проявляєтьсяна всіх рівнях організації: морфологічному, ана-томічному та фізіологічному. Так, для Сrassulaceaeце такі ознаки: розташування листків у виглядірозетки, що дає змогу одним листкам притінятиінші та конденсувати вологу у основи; одношаро-вий епідерміс (до (30,0±1,4) мкм) з тонкою зовні-шньою стінкою і продиховим апаратом анізоцит-ного типу (3 побічні клітини різного розміру),який не занурений в епідерміс; продихи нечислен-ні, у більшості розташовані з нижньої сторони (до21,8±0,5 на 1 мм2); радіальний тип мезофілу; редук-ція провідних систем стебла; численні залозистіволоски на стеблі та листках; значний розвитокводоносної паренхіми в стеблах і листках. Для

45

представника родини Chenopodiaceae це такі озна-ки: листки зрослися поміж собою та зі стеблом уциліндричні м’ясисті членики, що дає змогу змен-шити поверхню на той же об’єм; одношаровий епі-дерміс (від (0,7±0,2) до (1,5±0,5) мкм) з потовще-ними зовнішніми стінками; аномоцитний тип про-дихового апарату (побічні клітини однаковогорозміру); кількість продихів варіює від 25,2±1,4 до28,9±0,6 на мм2 та розташовані вони хаотично; ізо-латеральність і слабка диференціація мезофілу;пучкова будова стебла; покривна тканина стеблане несе трихом; сильно розвинена водоносна тка-нина, радіус якої коливається від (780,7±6,8) до(900,0±12,3) мкм, той самий САМ-тип фотосинте-зу. Salicornia europaeа має головну ознаку сукулент-ності — збільшення об’єму водоносної паренхімита зменшення об’єму мезофілу.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯСУДОМНОГО СИНДРОМУ,

СПРИЧИНЕНОГО НИЗЬКОЧАСТОТНОЮЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЄЮ У МИШЕЙ

З ХІМІЧНО-ВИКЛИКАНИМ КІНДЛІНГОМХаджиогло А. В., Бусько М. С., Кащенко О. А.


Незважаючи на існування великої кількостімоделей епілептичного синдрому у тварин, лишекілька з них — найбільш релевантні для дослі-дження нейроморфологічних змін у людей, хворихна епілепсію, резистентну до дії наявних фармако-логічних препаратів. Серед них вирізняють такзваний психомоторний судомний синдром, спри-чинений струмом низької інтенсивності частотою6 Гц (W. C. Brown, E. A. Swinyard).

Метою нашої роботи було дослідити особли-вості формування 6-Гц-спричинених судом у ми-шей із розвинутим хімічним кіндлінгом.

Матеріали та методи дослідження. Модель фор-мували на мишах-самцях лінії CBA вагою 22–25 г,які утримувалися в стандартних умовах віваріюОНМедУ. Кіндлінг формували щоденним введен-ням розчину пентиленететразолу підпороговоюдозою 30–35 мг/кг (Sigma, США) протягом 21 дня;6-Гц-спричинені судоми викликали транскорне-альною стимуляцією електричним струмом часто-тою 6 Гц, силою 32 мА, тривалістю імпульсу 2 мс,прямокутними стимулами протягом 3 с. Як гене-руючий стимулятор використовували Grass S48(США). На рогівку наносили 0,2 % розчин лідо-каїну та 0,9 % розчин хлориду натрію. Під час фор-мування і розвитку судомного синдрому реєстру-вали наявність тварин з судомами або їх відсутні-стю, тривалість латентного періоду перших судом,наявність завмирань, клонусів передніх кінцівок,тремтіння вібрис, тонус хвоста, загальну трива-лість судом. Важкість судом оцінювали за 5-баль-ною шкалою.

Результати проведених досліджень показали,що у 98 % тварин з експериментальної групи ви-явилися всі досліджувані ознаки сформованогосудомного синдрому, що супроводжувався досто-вірним зниженням судомного порогу, скорочен-ням латентного періоду перших судом, наявністю

завмирань, клонусів передніх кінцівок, тремтіннямвібрис, збільшенням тонусу хвоста і загальної три-валості та інтенсивності судом порівняно з конт-рольною групою. Таким чином, дослідження по-казали, що поєднане застосування моделей 6-Гц-спричинених фармакорезистентних судом і хіміч-ного кіндлінгу призводило до синергізму у їх су-домній дії і генерації більш інтенсивних судомнихпроявів, що свідчить про доцільність подальшогодослідження механізмів формування досліджува-ної моделі.

ВЛИЯНИЕ ИЗБЫТОЧНОЙ МАССЫ ТЕЛАНА ИНТЕЛЛЕКТЧумаков Е. А.


Актуальность. Распространенность ожирения иизбыточной массы тела отмечается во многихстранах мира как среди взрослых, так и детей. Поданным ВОЗ, в 2014 г. более 1,9 млрд (39 %) взрос-лых людей в возрасте 18 лет и старше имеют из-быточную массу тела. Таким образом, проблемаизучения влияния избыточной массы тела на функ-ции организма человека становится актуальной,так как при детальном изучении этого вопроса мысможем более разумно подходить к устранению ирешению связанных с этим неблагоприятных длячеловека последствий.

Цель работы — изучение влияния избыточноймассы на математический интеллект у молодыхлюдей обоего пола.

Методы. Определение ИМТ (индекса массытела), где учитывается вес (кг) и рост (м2), у 62 че-ловек. Тест на математический интеллект (М. А.Кошелева, 2006).

Результат. Выявлено, что основная группа лю-дей, которых тестировали, характеризоваласьсредним уровнем математического интеллекта, аопрашиваемые (40 человек) с нормальным ИМТили ниже нормы (недостаток массы тела) показа-ли большее количество результатов с высокимуровнем математического интеллекта — 64 %, чемопрашиваемые с ИМТ выше нормы (избыток мас-сы тела, 22 человека) — 36 %.

Вывод. Высокий уровень математического ин-теллекта преобладает у людей с недостаточноймассой тела. Избыточная масса тела сопровожда-ется снижением некоторых показателей в сравне-нии с нормальной и пониженной массой тела.

ВЛИЯНИЕ ПРОДОЛЖИТЕЛЬНОГОДЕЙСТВИЯ НЕБЛАГОПРИЯТНЫХФАКТОРОВ НА МЕТАБОЛИЗМ

МИОКАРДА КРЫС

Молчанова А. В.


Патологические изменения в сердечно-сосудис-той системе могут быть результатом действия какэндогенных, так и экзогенных факторов. В послед-нее время все больше внимания уделяется пинеаль-

46

ной железе и ее основному гормону мелатонину.Особенности метаболизма миокарда при угне-тении функции пинеальной железы не изучены.

Цель нашей работы — изучение показателейметаболизма миокарда при искусственном гипо-пинеализме.

Эксперименты проведены на трехмесячныхсамцах крыс линии Вистар. Крысы были раз-делены на 2 группы: 1) контрольная — крысы, со-державшиеся в стандартных условиях вивария;2) моделирование функционального гипопинеа-лизма — крысы в течение 2 мес. содержались в ус-ловиях круглосуточного освещения (днем естест-венное освещение, ночью — электрическое). Через2 мес. крыс выводили из эксперимента путем де-капитации под тиопенталовым наркозом. В сыво-ротке изучали активность КФК-МВ, АсАТ с по-мощью наборов реактивов фирмы Spectro-Med,мелатонина — спектрофлюориметрическим мето-дом. Сердце извлекали, отмывали от крови охлаж-денным физиологическим раствором, готовили10 % гомогенат в охлажденном трис-НCl буферес добавлением сахарозы. В гомогенатах миокар-да определяли активность фосфофруктокиназы(ФФК) и содержание АТФ спектрофотометричес-кими методами. Установлено, что снижение функ-ции пинеальной железы приводит к уменьшениюсодержания мелатонина в сыворотке крови в2,5 раза (ночной пик), повышению активностиАсАТ в 3 раза и значительному повышению КФК-МБ, что свидетельствует о дестабилизации мемб-ран клеток сердца. В гомогенатах миокарда зна-чительно повышена активность ФФК (в 2 раза)при сниженной концентрации АТФ (в 1,5 раза),что подтверждает преобладание гликолитическо-го пути синтеза АТФ в связи с развивающейся ги-поксией. Полученные результаты указывают нато, что на фоне нарушения светового режима раз-вивается комплекс биохимических изменений, ко-торые могут стать причиной нарушения функциимиокарда.

СОДЕРЖАНИЕ ЦИСТАТИНА СУ ДЕТЕЙ С ГЕМОБЛАСТОМАМИ

Оникова А. О.


Цистатины — относительно недавно открытаягруппа эндогенных ингибиторов цистеиновыхпротеаз. Цистатин С — низкомолекулярный бе-лок, обнаруженный в различных типах клеток,является наиболее эффективным эндогенным ин-гибитором катепсинов В, І, H, S и K. Основная егофункция — регуляция активности цистеиновыхпротеаз. В настоящее время содержание цистати-на С рассматривают как маркер ряда онкологиче-ских заболеваний. Однако содержание его при ге-мобластомах не изучено.

Цель исследования — изучение содержанияцистатина С в сыворотке крови при воспалитель-ных заболеваниях и гемобластомах у детей.

Были обследованы 4 группы пациентов: 1) здо-ровые дети; 2) дети, болеющие пневмониями;

3) дети, больные злокачественной лимфомой (7человек); 4) дети, больные острым лейкозом (8 че-ловек). Возраст обследованных 7–11 лет. Кровьдля исследования у больных набирали до началалечения, повторный забор у детей с лимфомой былпосле проведения 4 курсов химиотерапии, у детейс острым лейкозом — при достижении полнойклинико-симптоматической ремиссии, у больныхпневмонией — после лечения. У здоровых детейкровь набирали однократно. Содержание циста-тина С оценивали иммуноферментным методом спомощью наборов реагентов BioVendor (Чехия).

Нами установлено, что у здоровых детей содер-жание цистатина С составляет (243,52±11,24) нг/мл.У детей с пневмонией содержание цистатина Св остром периоде увеличивается до (311,27±±16,00) нг/мл и полностью нормализуется послепроведенного лечения. У детей со злокачественнойлимфомой содержание цистатина С увеличивает-ся в 3,5 раза и снижается при эффективной химио-терапии, однако и в этом случае остается выше,чем в контрольной группе. При остром лейкозе со-держание цистатина увеличивается в 4 раза и нор-мализуется после достижения стойкой ремиссии.

Полученные результаты позволяют сделатьвывод о том, что содержание цистатина С можетбыть использовано как показатель эффективнос-ти терапии при гемобластомах.

ЛИПИДНЫЙ СПЕКТРЦИТОПЛАЗМАТИЧЕСКИХ МЕМБРАН

НЕФРОЦИТОВ КРЫСПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЙ

НЕФРОПАТИИОтчик А. Е.


Актуальность. В последние годы в структурезаболеваний населения повысился процент нефро-патий, которые связывают с особенностями город-ской экологии. Определение изменений в составелипидного матрикса мембран клеток почек подвоздействием ионов тяжелых металлов необходи-мо для выяснения причин возникновения нефро-патий в условиях мегаполиса.

Цель исследования — изучить особенности ли-пидного спектра цитоплазматических мембран игомогенатов клеток почек крыс при эксперимен-тальной нефропатии.

Материалы и методы исследования. Экспери-менты проведены на 30 крысах-самцах линии Ви-стар двухмесячного возраста. Животным еже-дневно внутрижелудочно однократно вводили по1 мл водного раствора CuCl2 с концентрацией1,35 мг/дм3. Контрольная группа животных по та-кой же схеме получала дистиллированную воду.Через 1 мес. животных выводили из эксперимен-та. С помощью дифференциального центрифуги-рования выделяли цитоплазматические мембраны.

Результаты. Известно, что типичным призна-ком нефротического синдрома является гиперли-

47

пидемия. Изучение липидного спектра сывороткикрови выявило наличие дислипидемии при нефро-патии: повышена концентрация ЛПНП, сниженуровень ЛПВП, концентрация ЛПОНП не отли-чается от уровня в контрольной группе крыс. В го-могенатах почек повышено содержание холе-стерина, триглицеридов, снижена концентрацияфосфолипидов и высших жирных кислот, что сви-детельствует о нарушении обмена липидов междупочками и печенью. В плазматических мембранахклеток почек содержание фосфолипидов сущест-венно снижается, а холестерина — повышается, от-ношение холестерин/фосфолипиды увеличивается.Такие изменения свидетельствуют о повышениижесткости цитоплазматических мембран, что мо-жет стать причиной нарушения транспорта ве-ществ в клетку.

Вывод. Таким образом, при экспериментальнойнефропатии развивается дислипидемия, способ-ствующая изменению липидного спектра мембранклеток почек, что может способствовать прогрес-сированию заболевания.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТОКСИЧЕСКОГОДЕЙСТВИЯ ЭКСТРАКТА СЛЮННЫХЖЕЛЕЗ КЛЕЩЕЙ НА ОРГАНИЗМТЕПЛОКРОВНЫХ ЖИВОТНЫХУмркулова С. Х., Мирзаева А. У.,Акрамова Ф. Д., Рахматуллаев Э. А.

Институт генофонда растительногои животного мира АН РУз,Ташкент, Узбекистан

В данной работе мы выясняли вопрос о воз-можном наличии в секрете желез исследованныхклещей из семейства Ixodidae ядоподобных компо-нентов, что определяли по характеру влияния сек-рета слюнных желез на жизнеспособность мышей.Для этой цели использовали леофилизированныйэкстракт слюнных желез (ЭСЖ), полученный издвух видов клещей — H. asiaticum, H. аnatolicum.Разводили ЭСЖ в дистиллированной воде и ме-дицинским шприцом вводили мышам внутрибрю-шинно. После введения препарата наблюдали заповедением животных, а также устанавливали намышах 100 % летальные дозы ЭСЖ использован-ных клещей.

Как показали результаты наших сравнитель-ных исследований, высокие дозы ЭСЖ обладалилетальным действием на мышей.

Введение мышам сублетальных доз ЭСЖ кле-щей H. asiaticum, H. anatolicum вызывало у живот-ных замедление движения, они переходили к по-ложению лежа, отмечалось замедление частотыдыхания. Однако при действии на мышей леталь-ных доз ЭСЖ наблюдались учащение дыхания исудорожное движение конечностей с последующейпарализацией сначала задних, а затем переднихконечностей. Типичными симптомами для затрав-ленных мышей были беспокойное движение с пе-риодическими остановками, повышение тонусамышц, мышечно-тонические судороги.

Определение токсичности ядов некоторых ви-дов клещей семейства Ixodidae проводили привнутрибрюшинном введении их лабораторныммышам (n=7–12).

При введении больших доз ЭСЖ животные по-гибали от асфиксии на фоне бурного судорожно-го состояния.

Проведенные эксперименты показали, что ле-тальные дозы ЭСЖ составили для H. asiaticum250,5 мг/кг, для H. anatolicum — 200,6 мг/кг.

Таким образом, картина отравления тепло-кровных животных ядами клещей во многом оди-накова, хотя основная черта интоксикации, по-видимому, обусловлена нейротоксическим эффек-том. Токсичность ЭСЖ изученных клещей оказа-лась достаточно высокой, но все же была несколь-ко ниже, чем токсичность ядов известных пауковАrgiopeа lobata и Аgelena labyrinthica (К. Э. Насиров,К. Д. Ахмедов, Д. Каликулов, П. Б. Усманов, 1992).Результаты этих исследований являются одними извеских аргументов в пользу существующего мне-ния о том, что в слюнной железе клещей содержат-ся токсичные компоненты, аналогичные токсинамдругих животных и которые ранее были рассмот-рены как яды (Б. Н. Орлов, Д. Б. Гелашвили, 1985),что также подтвердило и наше исследование.

РІВЕНЬ КАЛЬЦІЮ В ГОМОГЕНАТІТКАНИНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИЩУРІВ ТА ЇХ ПОТОМСТВА В УМОВАХ

ГІПЕРКАЛОРІЙНОЇ ДІЄТИСіренко В. А., Ковальцова М. В.

Харківський національний медичний університет,Харків, Україна

Дисбаланс мікроелементів, що виникає в умо-вах незбалансованого харчування, може сприятирозвитку патології підшлункової залози (ПЗ) як удітей, так і у дорослих людей, тому є актуальноюпроблемою медицини.

Метою дослідження було вивчення морфофун-кціонального стану ПЗ щурів та з’ясування рівнякальцію внаслідок дії незбалансованого харчуван-ня з підвищеним вмістом жирів і вуглеводів.

Матеріали та методи. Вивчено морфофункціо-нальний стан ПЗ вагітних щурів на гіперкалорій-ній дієті та їх одно- і двомісячних нащадків (1-шагрупа) та стан ПЗ одновікових тварин на збалан-сованому харчуванні (2-га група). Активністькальцію у гомогенаті ПЗ визначали спектрофото-метричним методом за допомогою наборів реак-тивів фірми «Філіст-Діагностика» (Дніпропет-ровськ) за наведеною інструкцією. Для оцінки ста-тистичної значущості відмінностей між експери-ментальними групами використовувався одно-факторний дисперсійний аналіз.

Результати дослідження показують, що у щу-рів основної групи та їх різновікового потомствана тлі морфологічних змін ПЗ (гіперплазія парен-хіми з одночасним посиленням дистрофічних зміну екзо- та ендокриноцитах) має місце порушенийбаланс макроелемента. У 100 % щурів 1-ї групи рі-вень кальцію був підвищений та становив 148,8 %

48

(p<0,001) від показника тварин 2-ї групи. На від-міну від матерів, у щурят народжених від щурів1-ї групи, реєстрували зниження вмісту кальцію.Так, у 100 % одномісячного потомства він стано-вив (73,7±0,6) % (p<0,001), а у 100 % двомісячнихтварин — (79,7±1,0) % (p<0,001) від показниківгрупи контролю.

Висновок. Таким чином, у експериментальнихтварин, які отримали незбалансоване харчуванняз підвищеним вмістом нутрієнтів під час вагітнос-ті, та їх нащадків відзначається дисбаланс кальціюу тканині ПЗ, який може посилювати порушенняморфофункціонального стану панкреацитів.

ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯЭНДОКРИННОЙ ЧАСТИ

ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ КРЫС,ПЕРЕНЕСШИХ ИММОБИЛИЗАЦИОННЫЙ

СТРЕССКовальцова М. В., Бережной Б. Ю.


Актуальной проблемой панкреатологии явля-ется патология поджелудочной железы (ПЖ), вы-званная действием стрессового фактора.

Цель исследования — изучение морфофункцио-нального состояния эндокринной части ПЖ бере-менных крыс вследствие действия хроническогостресса.

Материалы и методы. Изучено состояние ПЖкрыс, находившихся в условиях стресса (1-я гр.) ив стандартных условиях вивария (2-я гр.). Осу-ществлялись морфологическое и биохимическоеисследования.

Результаты. У крыс 1-й гр. установлено умень-шение площади островков Лангерганса (ОЛ) на9 % (р<0,001) в сравнении с показателем 2-й гр.;ОЛ неправильной и лентовидной форм, количе-ство эндокриноцитов в ОЛ уменьшено; наблюда-ются кариопикноз, кариорексис и кариолизис ядерэндокриноцитов, вакуолизация цитоплазмы β-кле-ток; гемодинамические и гемореологические изме-нения в ПЖ. У крыс 1-й гр. отмечается сочетаниегипергликемии (увеличение уровня глюкозы на18 %; р<0,001) с повышенным уровнем как кон-тринсулярных гормонов (адреналина на 82,3 %,р<0,001; кортикостерона на 37,5 %, р<0,001 от по-казателя 2-й гр.) , так и инсулина (на 69 %;р<0,001); кроме того, имеются признаки наруше-ния жирового обмена (повышение уровня НЭЖКи кетоновых тел в 2 раза, р<0,001). Зафиксирован-ные гормонально-субстратные отношения харак-теризуют реакцию организма на стресс, а еслиоценивать собственно эндокринную секреторнуюактивность ПЖ, то можно констатировать, чтонесмотря на морфологические признаки ее по-вреждения, наблюдается компенсаторная гипер-функция неповрежденных β-клеток.

Выводы. Результаты проведенного исследо-вания свидетельствуют о том, что хроническийстресс, может быть одним из значимых при-чинных факторов развития сахарного диабета2 типа.

ОСТРЫЙ ИММОБИЛИЗАЦИОННЫЙСТРЕСС И ДЕЛЬТА-СОН

ИНДУЦИРУЮЩИЙ ПЕПТИД: НЕКОТОРЫЕАСПЕКТЫ БИОХИМИЧЕСКИХ

ИЗМЕНЕНИЙ В СЫВОРОТКЕ КРОВИ

Белых А. Е.

ГБОУ ВПО «Курский государственныймедицинский университет Минздрава России»,

Курск, Российская Федерация

Стрессорные воздействия способны оказыватьвлияние на функционирование всех органов и си-стем, приводя к нарушению гомеостаза целостно-го организма.

При этом живые системы обладают и анти-стрессорными механизмами, где важную роль вы-полняют регуляторные пептиды.

Целью данного исследования стало выяснениеизменений некоторых показателей сыворотки кро-ви при воздействии острого иммобилизационно-го стресса и дельта-сон индуцирующего пептида(ДСИП).

Материалом исследования послужили 50 крыс-самцов линии Вистар массой 250–280 г, разделен-ных на 5 групп по 10 животных в каждой. Иммоби-лизационный стресс создавали фиксацией живот-ных в тесных индивидуальных пластиковых бок-сах однократно в течение 4 ч. Контрольная груп-па подвергалась иммобилизации с предваритель-ным введением за 1 ч физиологического раствора,а животные из трех оставшихся групп — введени-ем ДСИП в дозах 40, 120 и 360 мкг/кг. В сыворот-ке крови определяли содержание аланинамино-трансферазы (АлАТ), аспартатаминотрансферазы(АсАТ), глюкозы и общего белка. В результатебыло установлено, что в контрольной группе всравнении с интактными животными в сывороткекрови отмечалось значительное повышение актив-ности АсАТ (на 120 %; p<0,001) и АлАТ (на 58 %;p<0,01), а также достоверное снижение концент-рации общего белка (на 5 %; p<0,01) и повышениеуровня глюкозы (на 28 %; p<0,05). Введение пеп-тида в дозе 360 мкг/кг сопровождалось достовер-ным снижением активности АсАТ на 38 % (p<0,01),а в дозе 120 мкг/кг — снижением уровня глюкозына 23 % (p<0,05). В дозе 40 мкг/кг эффекты ДСИПне наблюдались. Полученные данные хотя и не яв-ляются ярко выраженными, однако позволяюткосвенно судить о стресс-лимитирующих регуля-торных эффектах ДСИП, особенно учитывая, чтоуровень его активности тем больше, чем выражен-нее степень оказанного на организм воздействия.

РОЛЬ ІНГІБІТОРІВАНГІОТЕНЗИНПЕРЕТВОРЮВАЛЬНОГОФЕРМЕНТУ У ФІБРОГЕНЕЗІ ПЕЧІНКИ

СТАТЕВОНЕЗРІЛИХ ЩУРІВ(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Демчишин Я. М.

Вінницький національний медичний університетім. М. І. Пирогова, Вінниця, Україна

Ренін-ангіотензин-альдостеронова система(РААС) — гормональна система, яка регулює кро-в’яний тиск і об’єм крові та продукцію макрофа-

49

геальними клітинами цитокінів, які відіграють важ-ливу роль при патології печінки. Відомо, що призахворюваннях печінки надлишково експресують-ся класичні компоненти РААС (ренін, інгібіторангіотензинперетворювального ферменту (АПФ),ангіотензин (АТ) та АТ II-1 рецептори), але такожактивуються компоненти альтернативної РААС —АПФ-2, АТ1-7, мас-рецептори (Toblli et al., 2008).АТ ІІ — основний ефектор РААС у регуляції гід-родинамічного тиску крові та гомеостазі. Його діяопосередкована двома типами рецепторів, які екс-пресуються багатьма тканинами та органами, утому числі й печінкою. Експресія TGF-β (основ-ного цитокіну, що бере участь у прогресуванні фі-брозу печінки) відбувається також під впливомАТ ІІ. Експериментальними дослідженнями булодоказано, що використання блокаторів АТ рецеп-торів 1 типу (напр. «Лозартан»), а також інгібіторівАПФ (напр. «Лізиноприл») сповільнюють фіброге-

нез печінки (Rockey, 2005). Інгібітори АПФ та бло-катори рецепторів АТ 1 сповільнюють прогресу-вання фіброзу печінки без індукції гіпотензивноївідповіді, що було підтверджено морфологічно.Дана група препаратів блокує стимульовану АТ IIпродукцію TGF-β 1 та експресію мРНК TGF-β.

Для експерименту було відібрано 60 лабора-торних тварин, яких розподілили на 3 групи: група 1— «Контроль», група 2 — «Хронічний токсичнийгепатит», група 3 — «Хронічний токсичний гепа-тит + інгібітор АПФ». На лабораторних тваринахмоделювався хронічний токсичний гепатит (Рика-ло Н. А., Патент 43704 України, МПК (2009) G09B23/00. Спосіб моделювання хронічного токсичногогепатиту та цирозу печінки у нестатевозрілих щу-рів), інгібітор АПФ («Лізиноприл-Астрафарм»,Вишневе) вводився інтрагастрально лабораторнимтваринам з розрахунку 1,6 мг на добу на 100 г маситіла. Експеримент продовжується.

50

СЕКЦІЯ ФАРМАКОЛОГІЇ І ФАРМАЦІЇСекция фармакологии и фармацииSection of Pharmacology and Pharmacy

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ КОМПЛЕКСНОЇСПОЛУКИ ГЕРМАНІЮ З МАГНІЄМ

НА АГРЕСИВНУ ПОВЕДІНКУЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЩУРІВ

Русаков В. В.


Метою дослідження було вивчення впливу но-вої біологічно активної речовини (БАР) магнійбіс(цитрато)германату (гермацит) на агресивно-захисну поведінку щурів (АЗП). Дослідження про-ведені на 72 щурах лінії Вістар. Тваринам внут-рішньоочеревинно вводили гермацит дозами 1/80,1/110 та 1/135 LD50. Агресивність щурів по відно-шенню до людини оцінювали в тесті «реакція нарукавичку». Щура повільно відсували шкіряноюрукавичкою вглиб клітки, реакцію на людину оці-нювали як «агресивна», якщо тварина кидалася нарукавичку. Критерієм агресивно-захисної пове-дінки обирали середню виразність агресивно-захисних реакцій в балах за шкалою, запропоно-ваною R. M. Post.

При введенні БАР дозою 1/110 та 1/135 LD50 вусіх проміжках часу дослідження показники АЗПне мали суттєвих розбіжностей з такими в конт-ролі (p>0,05). Через 30 хв після введення БАР до-зою 1/80 LD50 показник АЗП становив (1,40±±0,10) бала, що було на 41,7 % менше порівняно зконтролем (p<0,05). Через 60 хв досліду показникАЗП дорівнював (1,30±0,10) бала, тобто на 35,0 %менше, ніж в контрольній групі тварин. Через 2 годпісля введення гермациту показник АЗП становив(1,10±0,10) бала, тобто на 35,3 % менше, ніж уконтролі (p<0,05). На 6-й годині спостереження по-казник АЗП був (0,90±0,10) бала — на 35,7 % мен-ше, ніж у контрольній групі тварин.

Таким чином, гермацит дозою 1/110 та 1/135LD50 достовірно не впливав на АЗП щурів, а до-зою 1/80 LD50 виявляв виразну антиагресивну дію.Зважаючи на низьку токсичність та фармакологіч-ну активність, БАР є перспективною для подаль-шого дослідження та виявлення нейротропної ак-тивності.

ИЗУЧЕНИЕ ТОКСИКОЛОГИЧЕСКОГОСПЕКТРА НОВЫХ СОЕДИНЕНИЙАМИНОМЕТАСУЛЬФКИСЛОТ

КАК ПОТЕНЦИАЛЬНЫХЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ

Крыжановский В. Е., Затула В. Н.,Хома Р. Е.1, 2


1 Одесский национальный университетим. И. И. Мечникова, Одесса, Украина

2 Физико-химический институт защитыокружающей среды и человека

МОН и НАН Украины, Одесса, УкраинаПоиск и создание эффективных и безопасных

биологически активных веществ (БАВ) — одна изважных задач современной фармакологии. Подав-ляющее большинство синтезированных потенци-альных лекарственных средств является дости-жением целенаправленного органического синте-за. Сотрудниками кафедры аналитической химииОдесского национального университета им. И. И.Мечникова впервые были синтезированы четыренатриевые соли различных аминометасульфокис-лот (АМСК). Данные соединения обладают хоро-шими физико-химическими свойствами (стабиль-ность, водорастворимость и др.), что предусмат-ривает целесообразность их всестороннего фарма-кологического исследования.

Целью первоначальной серии экспериментовявлялось определение острой токсичности 4 выше-указанных БАВ на крысах-самцах линии Вистарпри пероральном и парентеральном путях введения.

Результаты исследования показали, что внут-рибрюшинное введение N-метилпроизводногоАМСК в дозе 2000 мг/кг не вызвало гибель живот-ных, что позволило его отнести, по классифика-ции К. К. Сидорова (1973), к классу практическинетоксичных веществ. Однако при парентераль-ном применении остальных БАВ (АМСК и ееN-бензил- и N-третбутил-производных) в дозах от1000 до 2000 мг/кг наблюдалось выраженноеместнораздражающее действие в месте введения.

51

Пероральное применение всех 4 соединений в дозе5000 мг/кг не вызывало гибели крыс, то есть ис-следуемые БАВ при данном пути введения отно-сятся к практически нетоксичным веществам. Этосвидетельствует о целесообразности дальнейшихисследований токсико-фармакологического про-филя новых соединений аминометасульфкислот.

ВПЛИВ A313G ПОЛІМОРФІЗМУГЕНА GSTP1 НА ДИНАМІКУВІРУСОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДІ

ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГЕПАТИТІ СОстапчук К. В.


Однією з причин варіабельності ефективностіфармакотерапії хронічного гепатиту С (ХГС) у різ-них пацієнтів є генетична детермінованість виразно-сті фармакологічного впливу.

Метою дослідження було виявлення імовірної асо-ціації генотипу за геном GSTP1 з динамікою вірус-ного навантаження при пегінтерферонотерапії ХГС.Проведено молекулярно-генетичне дослідженнявенозної крові 45 хворих на ХГС, які проходили фар-макотерапію за схемою пегінтерферон + рибавірин заметодикою, описаною T. Ishii et al. (1999). Гомозиготза диким алелем позначали АА, гомозигот за мутант-ним алелем — GG та гетерозигот — AG. Проведеноретроспективний аналіз амбулаторних карт.

За даними проведеного дослідження, генотип ААза геном GSTP1 мали 36,4 % пацієнтів та генотипиAG або GG — 63,6 % осіб. Серед пацієнтів з гено-типом АА у 25,0 % осіб спостерігались швидка тарання вірусологічні відповіді (ШВВ або РВВ), у58,3 % — уповільнена вірусологічна відповідь(УВВ) та у 16,7 % відмічалась відсутність вірусоло-гічної відповіді (ВВ) на фармакотерапію за стандарт-ною схемою. Серед хворих з генотипами AG або GGу 76,2 % відмічались ШВВ або РВВ, у 14,3 % — УВВта у 9,5 % — ВВ. Встановлено, що у хворих, які малигенотипи AG або GG, значно частіше спостерігалисяШВВ або РВВ, ніж у пацієнтів з генотипом АА (від-повідно 76,2 та 25,0 %; р=0,004). А серед хворих згенотипом АА, навпаки, частіше зустрічалися УВВабо ВВ, ніж у пацієнтів з генотипами AG+GG (від-повідно 75,0 і 23,8 %; р=0,004).

Таким чином, А313G поліморфізм гена GSTP1впливає на вірусологічну відповідь при фармако-терапії ХГС за стандартною схемою пегінтерферо-ном та рибавірином. Хворі, які мали у генотипіалель G (генотипи AG або GG), значно частішедосягали ШВВ або РВВ порівняно з пацієнтами,які мали генотип АА.

ОЦІНКА ОСОБИСТІСНО-ДІЛОВИХЯКОСТЕЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ

ФАХІВЦІВ ПРИ ПІДБОРІ ПЕРСОНАЛУВ АПТЕЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Бєлік С. О.


Висока ефективність роботи аптечних органі-зацій залежить від багатьох чинників, одними з

яких є особистісно-ділові якості фармацевтичнихпрацівників. Тобто належний підбір кваліфікова-ного персоналу дозволить отримати фармацев-тичну організацію, налаштовану на мотивованупрофесійну, результативну, конкурентоспромож-ну діяльність.

Мета дослідження — проведення аналізу важ-ливості особистісно-ділових якостей фармацевти-чних фахівців для прийняття на вакантні посадидо аптечних організацій.

Нами проводилося визначення найважливішихкваліфікаційних вимог до посади провізора, якікласифікували на такі групи: професійні, ділові таособистісні. У ході дослідження було сформованоанкети для опитування керівників аптечних орга-нізацій та населення щодо особистісно-діловихякостей фармацевтичних працівників. У результатідослідження опитаних фахівців проведено ранжу-вання вимог, що висуваються до працівників приприйомі на роботу. Встановлено основні характе-ристики, властиві більшості фармацевтичних пра-цівників. Проаналізовано думку споживачів щодовимог до аптечного персоналу.

Структуризація процесу підбору персоналу до-зволяє прискорити і полегшити пошук і відбірспівробітників на вакантні посади. Важливим ета-пом при дослідженні цієї теми є визначення нега-тивних моментів у роботі персоналу, тобто при-чин, які не дозволяють працівникам надавати най-необхідніше для своєї роботи та повною міроюрозкривати професійний потенціал.

У результаті досліджень визначили, що врахуван-ня особистісно-ділових якостей має найважливішезначення в роботі будь-якої аптечної організації і єважливим чинником розвитку даних установ.

ПРОГНОЗУВАННЯФАРМАКОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІТА МЕТАБОЛІЗМУ РИФАМПІЦИНУ

Полуденко Г. О.


Актуальність теми. Відомо, що 25-деацетил-рифампіцин є найбільш визнаним метаболітомпротитуберкульозного антибіотика рифампіцину.Водночас малознаними залишаються ферментнісистеми, що відповідають за біотрансформаціюрифампіцину.

Метою даного дослідження був пошук ферме-нтів-кандидатів, які беруть участь у біотрансфор-мації рифампіцину, за допомогою комп’ютерноїсистеми PASS (Prediction of Activity Spectra forSubstances — прогноз спектрів біологічної актив-ності органічних сполук).

Матеріали і методи. Розрахунок біологічноїактивності рифампіцину за допомогою PASS булопроведено у Відділі молекулярної структури і хе-моінформації Фізико-хімічного інституту НАНУкраїни ім. О. В. Богатського в 2015 р. Метод до-зволяє вираховувати ймовірність (Ра) певної фар-макологічної активності, вплив на певні фермент-ні системи організму людини. Показник Ра від 0,7до 1,0 свідчить про високу ймовірність активнос-ті, що базується на спорідненості дослідженої мо-

52

лекули з вже відомими сполуками; показник від 0,5до 0,7 також прогнозує достатню ймовірність ак-тивності, яка не пов’язана з вже існуючими препа-ратами.

Результати. Згідно з отриманими даними, у риф-ампіцину, крім відомих «протитуберкульозної»,«протибактеріальної» активності, високою є ймо-вірність «протипухлинної» (0,756), «протихеліко-бактерної» (0,661), «протипухлинної» (0,564) актив-ності. У рифампіцину прогнозується здатність при-гнічувати ліпооксигеназу (0,551), що передбачаєпротиалергічну дію препарату. З високим ступенемймовірності прогнозується метаболізм рифампі-цину за участі ферменту CYP3A4 (0,891). Неочіку-ваним виявився прогноз здатності рифампіцинупригнічувати активність CYP2С9 (0,544), хоча згід-но з літературними даними, рифампіцин, навпаки,є інгібітором CYP2С9. Можливо вказаний ефектмає дозозалежну дію (наприклад, мала доза акти-вує, а велика пригнічує активність ферменту).

ПІДГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ НОВОЇБІОЛОГІЧНО АКТИВНОЇ РЕЧОВИНИКОБАЛЬТ БІС(ЦИТРАТО)ГЕРМАНАТУ

Матюшкіна М. В.


Метою дослідження було вивчення підгостроїтоксичності нової біологічно активної речовини(БАР) кобальт біс(цитрато)германату (геркоцит),що виявляла нейротропну та антимікробну актив-ність.

Для цього щурам лінії Вістар перорально вво-дили геркоцит ефективними дозами 1/110 та 1/135LD50 протягом 30 діб. Після евтаназії вивчали мор-фологічні зміни в печінці, нирках та головномумозку. Дослідження показали, що при введенніБАР дозою 1/110 LD50 у гепатоцитах периферич-них відділів нижніх часточок визначалися пооди-нокі дрібні, місцями великі вакуолі. Інтенсивністьгістохімічної реакції на PAS-позитивні речовинибула знижена в окремих ділянках. У судинах го-ловного мозку спостерігалися помірно вираженеповнокров’я і периваскулярний набряк. Судини ни-рок в окремих ділянках мозкового шару помірноповнокровні. Цитоплазма епітелію канальців міс-цями зерниста. В окремих клітинах визначалисядрібні вакуолі, ядра в таких клітинах пофарбова-ні слабо. Введення дозою 1/135 LD50 майже невпливало на структуру печінки, печінкові часточ-ки були звичайної будови. В окремих гепатоцитахпериферичних відділів часточок спостерігалисядрібні вакуолі. Інтенсивність гістохімічної реакціїна PAS-позитивні речовини не відрізнялася від та-кої у контрольних тварин. Порушення кровообі-гу в судинах головного мозку не виявлено. Кірко-ва і мозкова речовина нирок звичайної будови.Деякі судини мозкової речовини були незначнорозширені. Цитоплазма епітелію канальців нирокоднорідна, ядра добре пофарбовані. У поодинокихепітеліальних клітинах визначалися дрібні пооди-нокі вакуолі.

Таким чином, курсове введення геркоциту до-зою 1/110 LD50 супроводжувалося незначними

морфологічними змінами, а при введенні 1/135LD50 тканини не відрізнялися від таких контроль-ної групи, що свідчить про нешкідливість та перс-пективність БАР для подальшого дослідження.

РІВЕНЬ РИФАМПІЦИНУ В КРОВІУ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Снігач А. О.


Актуальність теми. Однією з причин недостат-ньої ефективності лікування хворих може бути суб-терапевтична концентрація протитуберкульознихпрепаратів у організмі хворого. Водночас в Украї-ні майже відсутні дані щодо концентрації рифам-піцину у хворих під час проведення хіміотерапії.

Метою даного дослідження було вивченняконцентрації рифампіцину у хворих на туберку-льоз.

Матеріали і методи. Зразки крові були отриманіу хворих на легеневий туберкульоз (ТБ), що впер-ше діагностовано, в Одеському обласному проти-туберкульозному диспансері. Вміст рифампiцинувимірювали у венозній крові через 2, 4, 6 і 24 год.після прийому стандартної дози згідно з мето-дикою Чубаряна В. Т. з використанням спектро-фотометрії.

Результати. Серед хворих на ТБ рівень рифам-піцину через 2 год після введення становив 12,1 мкг/мл, через 4 год. — 16,2 мкг/мл, через 6 і 24 год —11,4 і 7,4 мкг/мл відповідно. Пік концентрації риф-ампіцину в крові у хворих спостерігався через4 год після введення, хоча, згідно з інструкцієющодо медичного застосування препарату рифам-піцину, пік має спостерігатись через 2 год. Мож-ливо, це пов’язано з взаємодією протитуберкульоз-них препаратів на одному з фармакокінетичнихетапів. Згідно з літературними даними, терапевти-чна концентрація в крові хворих має становити 8–24 мкг/мл. Отже, середня концентрація рифампіци-ну у хворих на ТБ зберігалась на терапевтичномурівні майже до 20 год після введення препарату.Через 2 год після введення препарату 8 (9,5 %) з84 хворих мали субтерапевтичну концентраціюпрепарату в крові; через 4 год — 2 (2,4 %) хворих;через 6 і 24 год — 7 (8,3 %) і 55 (65,5 %) хворих.Таким чином, субтерапевтична концентрація риф-ампіцину в крові наприкінці доби після введенняє досить поширеним явищем, значення якого миплануємо дослідити у наступних роботах.

ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕАСПЕКТЫ ИЗГОТОВЛЕНИЯ

ДЕРМАТОКОСМЕТИЧЕСКОГО СРЕДСТВА

Иванова А. В.


Одной из актуальных проблем современнойдерматологии является профилактика и лечениекупероза. На сегодняшний день установлена тен-денция к росту количества случаев данного дер-матоза среди пациентов.

53

Целью нашей работы было создание опти-мального состава новой лекарственной формыдерматокосметического средства, фармакологи-ческое действие которой направлено на профилак-тику и лечение купероза, а также изучение техно-логических аспектов при изготовлении, а именно:разработать оптимальную схему технологическо-го процесса.

Материалы и методы исследования. Основноеправило профилактики и лечения купероза — ис-пользование капилляроукрепляющих и себорегу-лирующих средств. Мы провели анализ научныхпубликаций, а также мониторинг применяемыхсредств. Объектом исследования была настойкасофоры японской фармацевтической фабрики«Виола». При выборе оптимального состава ком-понентов учитывались физико-химические свой-ства, температурный режим и возможность совме-стимости с ингредиентами основы. При разработ-ке технологии получения препарата были приня-ты во внимание технологические параметры ос-новного действующего вещества и дополнитель-ных.

Результаты исследований. Нами разработанодерматокосметическое средство — эмульсия длякомбинированной и жирной кожи. Также было по-лучено дополнительное средство — крем для сухойкожи, фармакологическое действие которого на-правлено на профилактику и лечение купероза.

В результате проведенной научно-исследова-тельской работы была выявлена оптимальная кон-центрация настойки софоры. Каждый дополни-тельный компонент был подобран с целью усиле-ния основного эффекта.

Выводы. Разработан состав и технология дер-матокосметических средств — эмульсия для ком-бинированной и жирной кожи, крем для сухойкожи с настойкой софоры японской. Эксперимен-тально установлены концентрации компонентовосновных и вспомогательных ингредиентов.

РОЗРОБКА СКЛАДУ І АНАЛІЗКОМПЛЕКСНОГО ФІТОПРЕПАРАТУДЛЯ ПІДТРИМКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ПЕЧІНКИ

Марьяновська К. І.


Сьогодні негативний вплив стресу на усі орга-ни і системи організму загальновідомий. Але на-самперед від нього страждає печінка, наша «біо-хімічна лабораторія». Під дією стресу мозок під-вищує виділення у кров адреналіну, що призво-дить до порушення усіх функцій печінки, томунаша печінка постійно потребує підтримки.

Мета дослідження. Розробити комплексний фі-топрепарат для підтримки функціонування печін-

ки та проаналізувати його. Пропонуємо такийсклад: листя суниці, листя винограду, корінь ци-корію, квітки розторопші.

Листя суниці містять флавоноїди, дубильні тапектинові речовини, аскорбінову кислоту, солі за-ліза, фосфору, кальцію, марганцю і кобальту; ма-ють протизапальну, антимікробну, жовчогінну,гіпоглікемічну, антисклеротичну дію.

Листя винограду містять органічні кислоти,дубильні речовини, каротин, кверцитин, холін,батаїн мають загальнозміцнювальну дію, поліп-шують кровообіг і кровотворення, посилюють об-мін речовин в організмі.

Цикорій містить глікозидинтибін, фруктозу,пептозани, холін, гіркі речовини, сесквітерпеновілактони, тритерпени, кумариновий глікозидцико-ріїн, аскорбінову кислоту, вітамін групи В.

Квітки розторопші плямистої містять унікаль-ну групу — флаволігнани (провідна група), причо-му домінуючим компонентом є силібін, силідіаніні силікристин, сума яких отримала назву «Силіма-рин» (2,8–3,8 %) і використовується для виробни-цтва більшості зарубіжних і вітчизняних гепато-протекторних препаратів.

Методи дослідження: фармакогностичні, фізич-ні та фізико-хімічні.

Результати. На підставі отриманих результатівобґрунтовано активність, сумісність компонентівта відсутність їх токсичності.

Висновки. Запропонована дієтична добавка,може бути рекомендована як додаткове джерелобіологічно активних речовин рослинного похо-дження з метою створення оптимальних дієтоло-гічних умов для функціонування печінки.

ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЕФЕКТИВНОЇДОЗИ 4-АМІНО-5-(ФУРАН-2-ІЛ)-4Н-

1,2,4-ТРІАЗОЛ-3-ТІОЛУПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ

ТОКСИЧНОМУ ГЕПАТИТІ

Михайлюк Є. О., Білай І. М., Цис О. В.

Запорізький державний медичний університет,Запоріжжя, Україна

Постійний ріст захворюваності печінки та не-ефективність її лікування зумовлює необхідністьпошуку нових безпечних та високоефективнихлікарських препаратів для лікування даної пато-логії. Разом з тим, етіологія багатьох хворобгепатобіліарної системи на сьогоднішній день щене встановлена, що не дозволяє списувати з ра-хунків препарати патогенетичної спрямованості,які надають пригнічувальний ефект на первинніабо вторинні механізми розвитку патологічногопроцесу.

Метою нашої роботи було визначення середньо-ефективної дози 4-аміно-5-(фуран-2-іл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-тіолу за умов гострого токсичного гепа-титу.

54

Нами була використана загальноприйнята мето-дика моделювання гострого токсичного ураженняпечінки шляхом введення розчину тетрахлоретану тавикористання різних доз досліджуваної речовини.Середньоефективну дозу досліджуваної сполуки привнутрішньошлунковому введенні щурам було визна-чено з урахуванням антицитолітичної та антиокси-дантної дії в залежності від використаних доз 1/20ЛД50, 1/10 ЛД50 та 1/5 ЛД50 методом пробіт-аналізу.Так, для досліджуваної речовини ЕД50 відносно зни-ження ТБК-АП становила 23,21 мг/кг.

Отримана доза дає можливість використовуватиїї у подальших дослідженнях для досягання більшефективного та менш небезпечного лікування.

АКТОПРОТЕКТОРНА АКТИВНІСТЬПОХІДНИХ 1,2,4-ТРІАЗОЛУНА ЕТАПІ ПЕРВИННОГО

ФАРМАКОЛОГІЧНОГО СКРИНІНГУ

Цис О. В., Білай І. М., Михайлюк Є. О.


Актопротектори — це препарати, дія якихспрямована на підтримку нормальної життєдіяль-ності, збереження розумової і фізичної працездат-ності в екстремальних умовах завдяки нормаліза-ції енергетичного балансу клітини, зниження інтен-сивності окиснювальних процесів у тканинах таорганізму в цілому. Йдеться про проблему ство-рення ефективних і безпечних сучасних засобів, якіпідвищують резистентність організму до екстре-мальних впливів як у клінічних умовах, так і в про-цесі діяльності практично здорових людей.

Метою роботи було дослідити актопротектор-ну активність похідних 1,2,4-тріазолу.

Матеріали і методи дослідження. Досліди вико-нано на групі білих щурів масою 120–200 г. Прививченні актопротекторної активності використа-но метод примусового занурення у воду з наван-таженням 10 % від маси щура. Плавання викону-вали до виснаження, яке фіксували після 10-секунд-ного занурення лабораторних тварин під воду.Щурів занурювали по дві тварини у ємність з ша-ром води 60 см при температурі води 24–27 °С.Досліджувані сполуки та еталон порівняння ри-боксин вводили внутрішньоочеревинно за 20 хв допочатку занурення тварин у дозі 100 мг/кг. Спо-луки вводили в дозі 1/10 від ЛД50. Час зануренняреєстрували в секундах. Для порівняння викорис-товували також контрольну групу тварин, яківнутрішньоочеревинно отримували фізіологічнийрозчин за 20 хв до занурення.

Усі досліджувані похідні 1,2,4-тріазолу прояви-ли актопротекторну активність. Виявлена сполу-ка під шифром ПК-293 проявляє високу актопро-текторну активність, тому може бути використа-на для подальшого поглибленого вивчення як по-тенційний актопротекторний лікарський засіб.

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ДО ПРАЦІАПТЕКАРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ

Бензар Є. В.


В умовах сучасного економічного розвиткулюдські ресурси виділяють як головну складовуефективності організації. Мотивація працівниківпосідає важливе центральне місце в управлінніперсоналом, оскільки лежить в основі поведінки іє безпосередньою її причиною. Вона дозволяє пов-ною мірою здійснювати індивідуальний підхід доперсоналу і реалізовувати особистісний потенціал— як керівника, так і всіх інших співробітників длядосягнення повсякденних і стратегічних цілей ор-ганізації.

Метою дослідження було розв’язання таких за-вдань, як узагальнення основних підходів до мо-тивації професійної діяльності працівників аптеч-них організацій, аналіз ключових факторів, щовпливають на мотивацію, розробку рекомендаційщодо організації нематеріальної мотивації праців-ників аптечних організацій.

Проаналізовано основні фактори мотиваціїпрацівників. Розроблено рекомендації щодо під-вищення ефективності використання трудовогопотенціалу фармацевтичних організацій за раху-нок системи нематеріального заохочення, тобтосприйняття робітниками їх значущості щодовнеску у розповсюдження санітарно-просвітньоїроботи серед населення, впровадження моральнихзаохочень і можливості для самореалізації в про-фесійному і творчому напрямку з урахуванням ін-дивідуальних особливостей працівника.

Основні рекомендації можуть бути застосова-ні в аптечних організаціях при розробці та реалі-зації кадрової політики, спрямованої на підвищен-ня трудової активності і, як наслідок, — підвищен-ня ефективності та якості трудової діяльності; під-вищення якості лікарського обслуговування і на-дання фармацевтичної допомоги населенню; під-вищення лояльності покупців до аптек та до ап-течної мережі (компанії) в цілому; зростання рів-ня задоволеності співробітників роботою в аптеч-ній організації.

ВЛИЯНИЕ «ЛИЗИНИЯ» НА АКТИВНОСТЬАНТИОКСИДАНТНЫХ ФЕРМЕНТОВНА МОДЕЛИ ИШЕМИЧЕСКОГОИНСУЛЬТА В ПОЗДНЕМ СРОКЕ

ОСТРОГО ПЕРИОДА

Егоров А. А.

Запорожский государственный медицинскийуниверситет, Запорожье, Украина

Введение. Последние десятилетия характеризу-ются резким увеличением частоты сосудистых за-болеваний, в частности сосудов головного мозга,и связанными с этим осложнениями. Доля ишеми-

55

ческих инсультов (ИИ) составляет около 80–85 %от общего числа.

Цель. Изучить влияние «Лизиния» на актив-ность каталазы и супероксиддисмутазы (СОД) впозднем сроке острого периода ИИ.

Материалы и методы. Моделировали ИИдвухсторонней перевязкой общих сонных артерийу белых беспородных крыс-самцов. «Лизиний»(L-лизина 3-метил-1,2,4-триазолил-5-тиоацетата,синтезирован на кафедре фармацевтической хи-мии Запорожского государственного медицинско-го университета под руководством проф. И. А. Ма-зура) вводили внутрибрюшинно в дозе 50 мг/кг.На 18-е сутки в гомогенате головного мозга крысопределяли активность антиоксидантных фермен-тов — каталазы и СОД — по стандартной мето-дике биохимическим методом.

Результаты. На 18-е сутки моделирования ИИактивность каталазы снижалась в 1,52 раза, а ак-тивность СОД — в 2,15 раза. Введение «Лизиния»увеличивало активность каталазы в головном моз-ге экспериментальных животных на 18-е сутки ИИв 1,15 раза, а активность СОД — в 1,25 раза отно-сительно группы контроля.

Выводы. Экспериментальная терапия «Лизини-ем» в значительной степени увеличивала актив-ность каталазы и супероксиддисмутазы в позднемсроке острого периода ИИ, что свидетельствует оналичии у «Лизиния» антиоксидантных свойств.

ВПЛИВ ІБУПРОФЕНУТА ЙОГО КОМБІНАЦІЇ З ВІНБОРОНОМНА ПРОЦЕСИ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇПРИ АД’ЮВАНТНОМУ АРТРИТІ

Гладких Ф. В.


Актуальність. Відомо, що розвиток запально-го процесу призводить до активації перекисногоокиснення ліпідів (ПОЛ). Саме тому деякі дослід-ники пригнічення нестероїдними протизапальни-ми засобами (НПЗЗ) процесів ліпопероксидаціїрозглядають як прояв їх протизапальної дії (Свін-цицький А. С., 2012). Маркером інтенсивності про-цесів ПОЛ є проміжний продукт — малоновий ді-альдегід — МДА (Videla et al., 2000; Akhgari et al.,2003).

Мета. Охарактеризувати вплив ібупрофену тайого комбінації з вінбороном на рівень МДА вкрові щурів зі змодельованим ад’ювантним артри-том (АА).

Матеріали та методи дослідження. Досліджен-ня проведено на 28 статевозрілих щурах-самцях,поділених на 4 групи: I — інтактні щурі (n=7), II —щури зі змодельованим АА без лікування (конт-роль), III — щури з АА (n=7), ліковані ібупрофе-ном (218 мг/кг, в/шл.), IV — щури з АА (n=7), якібули ліковані ібупрофеном (218 мг/кг, в/шл.) вкомбінації з вінбороном (11 мг/кг, в/шл.). Вінбо-

рон, розчинений у 0,9 % розчині NaCl, вводили за60 хв до введення ібупрофену. Вміст МДА визна-чали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою(Стальная И. Д., 1977).

Результати. Нами було встановлено, що вконтрольній групі про розвиток системного за-пального процесу свідчило зростання на 57 %концентрації МДА щодо інтактних тварин. Ком-біноване застосування ібупрофену з вінборономпривело до статистично вірогідного зниження(5,74 мкмоль/л) на 21 % активності МДА щодоконтрольної групи, що на 8 % перевищувало по-казники групи монотерапії ібупрофеном та вка-зувало на більш виразне пригнічення прооксида-нтної системи.

Висновки. Комбінована терапія АА ібупрофе-ном з вінбороном приводить до більш виразногопригнічення ПОЛ, що вказує на здатність вінбо-рону потенціювати протизапальну активність вка-заного антифлогістика.

ФАРМАКОКОРЕКЦІЯ НЕЙРОПЕПТИДАМИЕНЕРГЕТИЧНОГО МЕТАБОЛІЗМУВ ГОЛОВНОМУ МОЗКУ ТВАРИНЗ ХРОНІЧНОЮ АЛКОГОЛЬНОЮ

ІНТОКСИКАЦІЄЮ

Соколік О. П.


Щороку в Україні від зловживання алкоголемпомирає близько 40 тис. людей. Хронічну алко-гольну інтоксикацію викликали у 40 білих безпо-родних щурів-самців масою тіла 180–220 г і віком4,5 міс. щоденним внутрішньошлунковим введен-ням перші 10 днів — 15 % розчину етанолу в дозі4 г/кг, наступні 10 днів — 15 % 6 г/кг і наступні10 днів щурам вводили 25 % 4 г/кг. З 30-ї добиприпиняли алкоголізацію і проводили експеримен-тальну терапію досліджуваними препаратами14 днів. Усі щури були розділені на 5 груп по10 тварин у кожній групі: 1-ша група отримувалапротягом 30 днів етанол і з 31-ї по 44-ту добу це-реброкурин в дозі 0,06 мг/кг; 2-га — етанол і це-ребролізин в дозі 4 мг/кг; 3-тя — етанол і кортек-син у дозі 5 мг/кг; 4-та група отримувала протя-гом 30 днів етанол (контроль); 5-та група — ін-тактна. Курсове призначення церебролізину при-вело до зниження рівня лактату на 21,5 % по від-ношенню до групи нелікованих тварин (р<0,05),при паралельному зростанні рівня малату — на5,4 % і пірувату — на 13,3 %, що свідчить про нор-малізацію циклу трикарбонових кислот та обме-ження активності анаеробного гліколізу. На фонілікування кортексином вміст лактату знизився на32,5 % (р<0,05) по відношенню до показниківконтролю, вміст малату підвищився на 13,5 % і пі-рувату — на 25,0 %. Найбільш ефективним булопризначення цереброкурину, при якому реєстру-валося зменшення лактату на 50,6 % (р<0,05) і під-

56

вищення малату на 27,0 % і пірувату — на 38,3 %.Призначення церебролізину збільшувало рівеньАТФ на 21,8 %, АДФ — на 5,7 % при зниженні рі-вня АМФ на 8,0 %. У групі, що одержували кор-тексин, ці показники були вищими: АТФ на 49,1 %,АДФ — на 11,4 %, АМФ — на 20,0 %. Застосуван-ня цереброкурину привело до найбільш значногопідвищення енергопродукції — АТФ на 80,1 %,АДФ на 20,0 % і зниження АМФ на 28,0 %.

ВПЛИВ ПОХІДНИХ 3-АМІНОАЦИЛОКСИ-1,4-БЕНЗДІАЗЕПІНІВ НА АПЕТИТ ЩУРІВ

ЗА МЕТОДОМ «АНОРЕКСІЯ»

Кривенко Я. Р.

Фізико-хімічний інститутім. О. В. Богатського НАН України,


Останнім часом проблема регуляції харчовоїповедінки привертає особливу увагу в зв’язку зглобальним ожирінням. Відомо, що за останні25 років кількість людей, які страждають надмір-ною масою, зросла в 3 рази. На даний час арсеналлікарських засобів, що регулюють апетит, доситьобмежений. У зв’язку з цим здійснюється пошуканорексигенних препаратів серед різноманітнихречовин, у тому числі 1,4-бенздіазепінів, які впли-вають як на ЦНС (ліганди бенздіазепінових, серо-тонінових, холецистокінінових рецепторів), так і напериферичну нервову систему.

Метою роботи було вивчення впливу похідних3-аміноацилокси-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепнівна апетит та споживання їжі в дослідах на щурах.

Досліди проводилися на білих безпороднихщурах-самцях, масою 150–180 г. Досліджувані спо-луки вводили внутрішньочеревинно в суспензії зTween-80. Тваринам контрольних груп вводиливодно-твінову суспензію. Анорексигенну дію оціню-вали за методом «Анорексії» в дослідах на щурах.

Проведені дослідження показали, що нові по-хідні 3-аміноацилокси-1,4-бенздіазепіни (1–8) вдозі 0,1 мг/кг проявляють анорексигенну актив-ність та знижують споживання рідкої їжі на 10–60 % в порівнянні з контрольними показниками.Серед вивчених речовин найбільш виразним ано-рексигенним ефектом володіють сполуки 3, 6 та 7,які на 42, 60 та 39 % відповідно знижують апетитта кількість споживаної їжі експериментальнимищурами в порівнянні з контролем та гормономлептином (63 %). Було показано, що лептин зни-жує в 2,8 разу споживання рідкої їжі щурами в по-

рівнянні з контролем (р≤0,05). Показана перспек-тивність пошуку нових сполук, які знижують апе-тит та споживання їжі.

ГЕКСАФТОРОСИЛІКАТИ3,5-ДИЗАМІЩЕНИХ КАТІОНІВ

1,2,4-ТРІАЗОЛІЮ

Шишкін І. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

В останні роки, завдяки працям дослідників зЯпонії та США, було продемонстровано перспек-тивність використання гексафторосилікату амо-нію (ГФСА) як карієспротекторного агента. УГФСА виявлено низку переваг порівняно з тради-ційними засобами фторидної терапії карієсу, але вінмає слабку бактерицидну активність та інші видибіологічної активності. З метою розширення мож-ливостей використання «онієвих» гексафторосилі-катів як карієспротекторних агентів нами був здій-снений синтез, вивчена будова і деякі властивостіряду гексафторосилікатів з біологічно активними3,5-дизаміщеними катіонами 1,2,4-тріазолію.

Синтез гексафторосилікатів здійснювали шля-хом взаємодії метанольних розчинів похідних1,2,4-тріазолу (L) і розчину 45 % H2SiF6. Отриманісполуки складу (LH)2SiF6⋅nH2O (n=1–3) охарак-теризовані методами елементного аналізу, ІЧ-,ЯМР 19F спектроскопії, мас-спектрометрії, тер-могравіметрії. Валентні н(NH), н(N+H), н(OH) ідеформаційні коливання д(NH2), д(Н2О) прояв-ляються в інтервалах 3520–3025 і 1650–1600 см-1

відповідно. Розширення смуг коливань н(NH),н(N+H) і н(OH) може відображати участь відпо-відних фрагментів «онієвих» катіонів і молекулводи в Н-зв’язках NH⋅⋅⋅F і OН⋅⋅⋅F з аніонамиSіF6

2–. Спектральні дані підтверджують іонну бу-дову виділених продуктів з імовірною реаліза-цією міжіонних Н-зв’язків, що призводять до спо-творення октаедричної (Oh) геометрії аніонівSіF6

2–.Результати термогравіметричного аналізу

підтверджують гідратну природу сполук, причо-му термоліз не супроводжується ефектом плав-лення. При температурі 79–141 °С реалізуютьсяпроцеси дегідратації; подальше нагрівання солейпризводить до виділення в газову фазу HF, SiF4і L.

Біологічна активність синтезованих гексафто-росилікатів 1,2,4-тріазолію буде предметом нашихподальших досліджень.

57

СЕКЦІЯ ТЕРАПІЇ І (ЗАХВОРЮВАННЯСЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ)Секция терапии I(заболевания сердечно-сосудистой системы)Section of Therapy I(Diseases of Cardiovascular System)

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯКАРДІОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

ІЗ СУПРОВІДНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ2 ТИПУ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДУ

КАРДІОЛОГІЧНОЇУДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇ

Бліхар О. В.


У сучасній кардіологічній практиці існують дваосновні підходи до лікування ішемічної хворобисерця (ІХС): стандартна медикаментозна терапіята хірургічні методи реваскуляризації міокарда.Проте незважаючи на успішно виконану операціюі оптимальну консервативну терапію, поверненнястенокардії протягом першого року після втручан-ня становить, за даними різних авторів, від 10 до30 %. Особливо ця проблема стосується хворих зпорушенням вуглеводного обміну, а саме цукро-вого діабету (ЦД) 2 типу, адже на фоні гіпергліке-мії атеросклероз судин стрімко прогресує, вража-ючи не лише великі артерії, а й судини мікро-циркуляторного русла. У зв’язку з цим в нашійклініці використовується кардіологічна ударно-хвильова терапія (КУХТ) — новий, високотехно-логічний, перспективний напрямок консерватив-ного (неінвазивного) лікування ІХС.

Мета роботи — визначення критеріїв ефектив-ності комплексного лікування хворих на ІХС натлі ЦД 2 типу з використанням методу КУХТ.

Матеріали та методи. Протягом двох років об-стежено 119 хворих, з них 82,7 % — чоловіки, 17,3 %— жінки. Діагностовано ІХС: стенокардію напру-ження II ФК у 38 % хворих, стенокардію напру-ження III ФК — у 53 %, стенокардію напруженняIV ФК — у 9 % хворих; ЦД 2 типу — у всіх паці-єнтів, рівень глісованого гемоглобіну не переви-щував 7,8 %. Усі хворі були розподілені на 2 гру-пи. Група 1 (63 пацієнти) отримували стандартнутерапію згідно з чинними протоколами. Група 2(56 пацієнтів) на тлі стандартної терапії отриму-вали також КУХТ. Оцінка гемодинаміки прово-дилася за даними ЕХОКС. Ефективність лікуван-ня оцінювалася під час курсу, через 3, 6, 12 і 24 міс.від початку лікування і спостереження.

Результати. В обох групах відмічалася позитив-на динаміка у вигляді зменшення нападів стено-кардії, підвищилася толерантність до фізичногонавантаження. В групі 2 зміни були статистично

вираженішими. Відмічалося статистично достові-рне покращання скоротливої здатності міокардав групі 2 за даними ЕХОКС.

АНАЛИЗ КЛИМАТИЧЕСКИХОСОБЕННОСТЕЙ ЮЖНОГО РЕГИОНА

УКРАИНЫ

Вербецкая Е. О., Лысенко Н. И.


Анализ климатических особенностей Южногорегиона Украины имеет не только теоретическое,но и практическое значение. Он определяется ха-рактером атмосферных процессов, влияющих натечение многих заболеваний, в том числе на ИБС.Мы изучали такие элементы, как температура,облачность, ветер, осадки, относительная влаж-ность, точка росы, лучистая энергия. Особое вни-мание уделяли температурному балансу. Намипроведено ретроспективное исследование, на-правленное на изучение связи заболеваемости исмертности в общей популяции Одессы с критиче-скими изменениями погодных условий в зимнийпериод за 2012–2014 гг. Учитывалось количествослучаев госпитализации в терапевтический стаци-онар ГКБ № 1 за период с 1 декабря по 1 марта.За отчетный период зарегистрировано 1504 случаягоспитализации и 172 летальных исхода. Боль-шинство госпитализированных пациентов — жен-щины (56 %), старше 60 лет (54 %), с наличием со-четанных заболеваний (65 %). Сдвиг среднесуточ-ной температуры более чем на 2 °С относительносреднемесячного температурного минимума в те-чение зимнего сезона (1 декабря – 1 мая отчетно-го периода) находился в линейной взаимосвязи сувеличением количества случаев госпитализации.

Выводы. Установлена достоверная связь меж-ду сочетанием неблагоприятных погодных усло-вий и увеличение относительной влажности, уве-личением количества случаев госпитализаций.Создание технологий оздоровления, эффективноеиспользование режимных, курортно-оздорови-тельных и лечебно-профилактических мероприя-тий, современной медицинской аппаратуры и ле-карственных препаратов позволит значительноснизить степень выраженности гелиометеотроп-ных реакций людей, что является важным услови-ем для сохранения резервов здоровья нации.

58

ОЦЕНКА ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТИУ БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ

НЕДОСТАТОЧНОСТЬЮ

Кислев В. П.


Сахарный диабет (СД) является значимым фак-тором риска возникновения и прогрессированиясердечно-сосудистых заболеваний, поэтому раннеевыявление и лечение имеет решающее значение.При изучении литературы удалось установить, чтохроническая сердечная недостаточность (ХСН)самостоятельно может приводить к формирова-нию инсулинорезистентности, которая являетсяглавным звеном патогенеза сахарного диабета2 типа и предиктором его возникновения.

Цель исследования — провести оценку инсули-норезистентности у больных с ХСН и возможноеее влияние на течение заболевания.

Для исследования мы сформировали группу из15 больных ишемической болезнью сердца без на-рушения углеводного обмена и ожирения с клини-ческими признаками ХСН. Оценку инсулинорези-стентности проводили с помощью индекса HOMAIR. Для этого у всех больных определяли уровеньиммунореактивного инсулина (ИРИ), глюкозы, атакже уровень HbA1c для исключения СД.

В ходе исследования установлено, что у 3 боль-ных индекс HOMA IR и уровень инсулинемии на-тощак был выше нормы (20 % выборки). Такжебыли получены достоверные корреляции междуиндексом HOMA IR и наличием у больного асци-та (rs=0,5; p<0,05), уровнем ИРИ и наличием ас-цита (rs=0,58; p<0,05), уровнем ИРИ и HbA1c(r=0,55; p<0,05).

Таким образом, мы пришли к выводу, что оп-ределение инсулинорезистентности у больныхХСН может выявить риск возникновения СД, чтопозволит оптимизировать лечение и предпринятьпревентивные меры. Также инсулинорезистент-ность выявляется чаще у больных с выраженнымзастоем в большом круге кровообращения.

АНГІОТЕНЗІОРЕОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ —СУЧАСНИЙ МЕТОД ДІАГНОСТИКИ

ТА КОНТРОЛЮ ЗА ЛІКУВАННЯМ ХВОРИХНА АРТЕРІАЛЬНІ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Кордунян О. Е.

Буковинський державний медичний університет,Чернівці, Україна

Найбільш поширеною хворобою серцево-судинної системи у наш час є есенціальна гіперте-нзія (ЕГ). Проте гемодинамічні показники у хво-рих на ЕГ інтерпретуються, виходячи з аналізупостнавантаження на серце, що, на нашу думку, єнедостатнім.

В основі даного дослідження лежить біофізич-на залежність імпедансу частини передпліччя відоб’ємних властивостей кінцівки, пов’язаних із то-нусом артеріальних і венозних судин внаслідоккомпресії та декомпресії. Детальний опис цієї ме-тодики передбачає патент України на кориснумодель за UA № 34831 А 15.03.2001, Бюл. № 2.

У результаті проведених досліджень встановле-но, що у хворих на ЕГ ІІ ст. більшість показниківангіотензіореоплетизмографії достовірно переви-щували контрольні дані. У нормотензивних осібтиск замикання вен (ТЗВ) був у 2–2,5 рази ниж-чим, ніж у хворих на ЕГ ІІ ст., і був близьким дорівня центрального венозного тиску (ЦВТ) — 80–90 мм вод. ст. Судячи з усього, у хворих артері-альна гіпертензія комбінується з венозною. Припорівнянні показників тисків артеріальної ланкиу хворих на ЕГ ІІ ст. спостерігалась тенденція дозростання тиску замикання артерій порівняно зтиском відмикання артерій. Враховуючи особли-вості використання методики і горизонтальне по-ложення тіла хворого, цей метод може також ви-користовуватися для безкровного, більш просто-го визначення рівня ЦВТ, що збігається зі значен-нями ТЗВ. Згідно з отриманими даними, у групі хво-рих середні величини ЦВТ, за даними ТЗВ, переви-щували нормальні показники (60–120 мм вод. ст.)приблизно у 2–2,5 рази.

У ході дослідження було виявлено, що значен-ня тисків закриття вен і тисків відкриття вен у хво-рих на ЕГ ІІ ст. суттєво відрізняються від конт-рольної групи. Це свідчить про поєднання у хво-рих артеріальної гіпертензії з венозною.

ЭХОКАРДИОГРАФИЧЕСКИЕ КРИТЕРИИДИАГНОСТИКИ И КЛАССИФИКАЦИИ

ПРИЧИН ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ(«НЕВИННЫХ») ШУМОВ У ПРИЗЫВНИКОВ

Лозинская Т. М.


Неорганические шумы («функциональные шу-мы», «невинные шумы») считаются особенностьюзвуковых проявлений сердечной деятельности упрактически здоровых людей.

Нами проведен ретроспективный анализ исто-рий болезней 65 юношей (возраст 16–22 года), на-правленных на дообследование призывной комис-сией в кардиологическое отделение Многопро-фильного медицинского центра университетскойклиники № 1 ОНМедУ, у которых во время про-хождения обследований выявлен шум в сердце.

Данные анализа ЭхоКГ исследований позволи-ли нам выявить следующие морфофункциональ-ные особенности, способствующие возникновению«невинных» шумов:

1. Вальвулярные особенности (пролапсы ство-рок митрального и трикуспидального клапанов(47 случаев), феномен «молотящего» митрально-го клапана (7 случаев), асимметрия створок аор-тального клапана и наличие двустворчатого аор-тального клапана (5 случаев).

2. Хордальные особенности (дополнительныехорды желудочков сердца, изменение расположе-ния хорд — 19 случаев).

3. Папиллярные особенности (изменение поло-жения, формы, числа сосочковых мышц, наличиекрупных трабекул в средней трети полости желу-дочков — 8 случаев).

4. Перегородочно-париетальные особенности(транзиторный систолический валик в верхней тре-

59

ти межжелудочковой перегородки (9 случаев), на-личие Евстахиевой заслонки (5 наблюдений), анев-ризма межпредсердной перегородки (6 случаев).

5. Диспропорция развития магистральных со-судов и полостей сердца в виде анатомически уз-кого кольца аорты либо легочной артерии (12 слу-чаев).

6. Позиционные особенности — уменьшениеугла между аортой и осью левого желудочка в кон-це диастолы менее 120° (12 случаев).

7. Гиперкинетический кардиальный синдром —ФВ более 70 % (39 случаев).

В результате нашего исследования можно сде-лать вывод, что в основе развития «невинных»шумов у молодых лиц зачастую лежат комбини-рованные факторы, связанные с особенностямианатомии и функционирования сердца. Вследствиеэтого при аускультации обследуемых призывни-ков шум выслушивался не локально, а в несколь-ких точках.

КОМОРБІДНІСТЬУ ОСІБ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

Мариновська І. В.


Метою дослідження було вивчення коморбід-ності у хворих з ожирінням. Проводили суб’єктив-не та об’єктивне дослідження, визначали рівні лі-підів: загального холестерину (ЗХ), холестеринуліпопротеїдів високої щільності (ХСЛПВЩ),тригліцеридів (ТГ), глюкози, інсуліну, лептину,С-реактивного білка (СРБ). Індекс маси тіла (ІМТ)обчислювали за формулою:

маса (кг)ІМТ = ——————.

зріст (м2)

Обстежено 28 хворих, 13 чоловіків і 15 жінок,вік від 28 до 83 років. Хворі знаходились на стаціо-нарному лікуванні в Університетській клініці з та-кими діагнозами: гіпертонічна хвороба (ГХ), іше-мічна хвороба серця (ІХС), хронічна ревматичнахвороба серця (ХРХС), ревматоїдний артрит (РА),системний червоний вовчак (СЧВ), подагра, дефор-муючий остеоартроз (ДОА).

Індекс маси тіла менше 25 спостерігався у 8 хво-рих, від 25 до 30 — у 10 хворих, більше 30 — у10 хворих. Серед хворих з ІМТ до 25 кг/м2 виявле-но ХРХС, СЧВ, РА, рівні ЗХ (5,3±0,2) ммоль/л,ХСЛПВЩ (1,19±0,07) ммоль/л, ТГ (1,70±0,03)ммоль/л, глюкози (5,40±0,04) ммоль/л, інсуліну(12,2±0,2) мкОд/л, лептину (13,5±0,3) пг/мл таСРБ (3,50±0,01) мг/л в межах референтних вели-чин. Серед осіб з ІМТ 25–30 кг/м2 були наявні хво-рі на ГХ, ІХС, подагру, ДОА, рівні ЗХ, ХСЛПВЩта ХСЛПНЩ, ТГ, інсуліну, лептину та СРБ у нихвищі в порівнянні з особами з ІМТ до 25 кг/м2: ЗХ(5,6±0,2) ммоль/л, ХСЛПВЩ (1,17±0,07) ммоль/л,ТГ (1,90±0,04) ммоль/л, інсуліну (15,3±0,3) мкОд/л,лептину (18,4±0,2) пг/мл та СРБ (6,70±0,02) мг/л;p<0,05. У осіб з ІМТ більше 30 кг/м2 спосте-рігалась одночасна наявність ГХ, ІХС, подагри,ДОА. Рівні ЗХ, ХСЛПВЩ та ХСЛПНЩ, глю-кози, інсуліну, лептину та СРБ значно підвищені

в порівнянні з групою з нормальним ІМТ, ЗХ(6,1±0,3) ммоль/л, ХСЛПВЩ (1,15±0,07) ммоль/л, ТГ(2,10±0,02) ммоль/л, інсуліну (19,4±0,4) мкОд/л,лептину (23,2±0,5) пг/мл та СРБ (8,50±0,02) мг/л;p<0,05 в порівнянні з групою з ІМТ 25–30 кг/м2.

Для хворих з ожирінням характерні полімор-бідність та значні порушення вуглеводного, ліпід-ного обміну, підвищення рівня лептину та СРБ, щосвідчить про збільшення серцево-судинного ризи-ку та системну запальну відповідь.

РИСК ВОЗНИКНОВЕНИЯСЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙКАК ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПАТОЛОГИЯ

МЕДИЦИНСКИХ РАБОТНИКОВПавлючок М. М., Король И. В.


Актуальность темы. Профпатология медработ-ников — это очень важная и актуальная тема со-временной медицины, так как она выводит изстроя на неопределенный срок, а иногда навсегдамедицинские кадры.

Цель работы. В связи с актуальностью пробле-мы была поставлена задача выяснить реальнуюситуацию по данному вопросу в нашем городеОдессе и близлежащих областных центрах — Ни-колаеве и Херсоне.

Наши мысли. Мы решили заняться изучениемданного вопроса, потому что медицинские работ-ники испытывают постоянные физические, а глав-ное психоэмоциональные нагрузки и это влечет засобой неминуемые последствия в виде различныхзаболеваний, среди которых главную роль игра-ют сердечно-сосудистые катастрофы.

Предполагаемые исследования. Было проведе-но анонимное анкетирование среди медицинскихработников разных специальностей, различныхмедицинских учреждений в трех городах южнойчасти Украины.

Вывод. Основная задача данной работы — об-ратить внимание на проблему и приложить всеусилия для того, чтобы снизить влияние факторовна прогрессирование профессиональной патоло-гии у медицинских работников.

РАСПРОСТРАНЕННОСТЬЛЕГОЧНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ

У БОЛЬНЫХ УНИВЕРСИТЕТСКОЙКЛИНИКИ ОДЕССЫ

Печеркина С. Н.


Целью данной работы являлось изучение рас-пространенности легочной гипертензии (ЛГ) сре-ди больных кардиологического и ревматологиче-ского отделений Университетской клиники № 1методом анализа историй болезни больных, нахо-дившихся на стационарном лечении в 2015 г. Оп-ределение давления в легочной артерии проводи-лось с помощью ультразвукового исследования

60

сердца в В-режиме и допплеровского исследованиявнутрисердечного кровотока.

Были проанализированы истории болезни82 пациентов (45 мужчин и 37 женщин) в возрастеот 17 до 82 лет. Диагноз гипертоническая болезньпоставлен 24 больным, ишемическая болезнь серд-ца (ИБС) — 3, гипертоническая болезнь и ИБС —18, кардиомиопатия — 2, врожденные пороки сер-дца — 8, приобретенные пороки сердца — 5, сис-темные заболевания соединительной ткани и вас-кулиты — 9, хронические обструктивные заболе-вания легких — 1, другие заболевания — 12.

Среди 82 обследованных ЛГ была выявлена у38 (46,3 %). Среди пациентов, страдающих гипер-тонической болезнью, ЛГ выявлена у 21 %, ИБС— у 67 %; гипертонической болезнью и ИБС — у78 %, кардиомиопатиями — у 100 %, врожденны-ми пороками сердца — у 50 %, приобретеннымипороками сердца — у 80 %, системными заболе-ваниями соединительной ткани и васкулитами —у 56 %, хроническими обструктивными заболева-ниями легких — у 100 %, другими заболеваниями(подагра, деформирующий остеоартроз) — у 8 %.

Таким образом, ЛГ выявлена у всех больныхкардиомиопатиями, хроническими обструктивны-ми заболеваниями легких, подавляющего боль-шинства больных ИБС, ГБ и ИБС, приобретенны-ми пороками сердца, половины больных с приоб-ретенными пороками сердца, системными заболе-ваниями соединительной ткани и васкулитами,пятой части больных гипертонической болезнью.

ОСОБЕННОСТИ КОРОНАРОГЕННЫХИ НЕКОРОНАРОГЕННЫХЗАБОЛЕВАНИЙ СЕРДЦА

Танасийчук Е. А.


Коронарогенные и некоронарогенные заболе-вания сердца при наблюдении довольно часто име-ют сходные симптомы, что может повлиять на ле-чение и исходы заболевания.

Цель исследования. Провести сравнительныйанализ анамнестических, физикальных, лабора-торных и инструментальных данных больных скоронарогенными и некоронарогенными заболе-ваниями сердца.

Материалы и методы. Изучали истории болез-ни 80 больных, которым была проведена коронар-ная ангиография (КАГ) на базе ВМКЦ ЮР. Па-циенты были разделены на две группы: А — с об-наруженным во время КАГ значительным атеро-склеротическим поражением коронарных артерий(КА), В — лица, у которых не выявили гемодина-мически значимые стенозы КА.

Полученные результаты. В группе В достовер-но преобладала одышка — 98 % случаев (в 56 %— при нагрузке). В этой же группе ангинозныеболи отмечались у 50 % по сравнению с 85 % вгруппе А. Частота аритмий достоверно не отли-чалась в обеих группах. У лиц из группы В обсле-дование выявило увеличение размеров сердца ипризнаки поражения миокарда у 50 % и только у25 % обследованных из группы А (в основном ин-

фаркт миокарда). Признаки воспалительного про-цесса (лейкоцитоз, СОЭ, изменения формулы кро-ви) отмечались у половины лиц из группы В и все-го у 20 % — из группы А. Дислипидемия отмеча-лась у 75 % больных группы А и только у 15 %лиц без стенозов КА. У подавляющего большин-ства обследованных группы В (75 %) был сниженпротромбиновый индекс. Инструментальные дан-ные (ЭКГ, ЭХО КГ) выявляли диффузное пораже-ние миокарда и клапанные дефекты в группе В,симптомы очагового поражения и гипертрофиюмиокарда в группе А.

Выводы. Таким образом, у больных с некоро-нарогенными заболеваниями преобладают симп-томы сердечной недостаточности, воспалительно-го поражения сердца, отсутствие выраженного ате-росклеротического процесса. У больных с коро-нарным атеросклерозом преобладают ангинозныеболи, дислипидемия, гипертрофия миокарда с оча-говым поражением. Полученные результаты по-зволяют улучшить отбор больных на коронароан-гиографию и выбор адекватного лечения в усло-виях отсутствия возможности коронарографичес-кого обследования.

КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНЫЕПАРАЛЛЕЛИ ПРИ ГРАНУЛЕМОПОДОБНЫХНАХОДКАХ В ПАРЕНХИМЕ ВНУТРЕННИХ

ОРГАНОВ У ЛИЦ, УМЕРШИХОТ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ

ПАТОЛОГИИТарасенко А. В.


За последние десятилетия наметилась устойчи-вая тенденция к преобладанию стертых и даже не-известных ранее форм туберкулеза. При этом темапатологии сердца при туберкулезе изучена недо-статочно.

Цель. Изучить возможную роль туберкулезнойинфекции в прогрессии ИБС.

Материалы и методы. Нами были изучены слу-чаи смерти 10 лиц (5 мужчин от 60 до 83 лет и5 женщин от 63 до 84 лет), у которых при микро-скопии срезов тканей выявлялись гранулемопо-добные структуры. У всех умерших в качестве ос-новного заболевания была указана ИБС (острыйинфаркт миокарда или постинфарктный кардио-склероз). Были рассмотрены данные гемограмм,протоколы вскрытий, ПЦР аутопсийных матери-алов (миокард, перикард, почки, поджелудочнаяжелеза, гемангиома печени).

Результаты. В картине крови отмечались: лей-коцитоз (3 наблюдения), лейкопения (1), выражен-ный нейтрофилез (6 случаев, 3 — со сдвигом вле-во), лимфоцитопения (7), моноцитопения (6), по-вышение СОЭ (6). У 6 пациентов был при жизнивыявлен экссудат в плевральной полости, а при8 вскрытиях — 60 мл и более жидкости в полостиперикарда или спаечный процесс в перикарде. Навскрытии были выявлены макроскопические оча-ги жировой дистрофии миокарда (5 случаев), оча-ги обызвествления в толще миокарда (3) и кавер-нозная гемангиома печени (1). Проведенное ПЦР-

61

исследование аутоптатов тканей в 3 из 4 случаяхвыявило ДНК М. Tuberculosis во всех исследуемыхтканях.

Выводы. Результаты исследования позволяютговорить об участии M. Tuberculosis в развитиизаболеваний сердечно-сосудистой системы.

СОСТОЯНИЕ КОРОНАРНОГО КРОВОТОКАПО ДАННЫМ КОРОНАРОГРАФИИ

У ПАЦИЕНТОВ СРЕДНЕГО И ПОЖИЛОГОВОЗРАСТА С ХРОНИЧЕСКОЙ

РЕВМАТИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА,ПЕРЕНЕСШИХ ОПЕРАТИВНОЕВМЕШАТЕЛЬСТВО ПО ПОВОДУИМПЛАНТАЦИИ КЛАПАНОВ,

В ОТДАЛЕННЫЕ СРОКИ НАБЛЮДЕНИЯЮрченко А. А., Бойченко А. В.


Учитывая частое сочетание хронической ревма-тической болезни сердца (ХРБС) с ИБС у лиц сред-него и пожилого возраста и влияние состояния ко-ронарного кровотока (к. к.) на сократительнуюспособность левого желудочка, представило инте-рес исследовать состояние к. к. у лиц, перенесшихоперацию по имплантации искусственного клапа-на, страдающих ХРБС.

Цель исследования. Определить изменения ко-ронарного кровотока у оперированных больныхс ХРБС в отдаленные сроки наблюдения.

Группа наблюдений представлена 10 пациента-ми с ХРБС (5 мужчин и 5 женщин) в возрасте от45 до 68 лет. Из них с протезированным митраль-ным клапаном — 6 больных, протезированнымаортальным клапаном — 4 больных. Всем боль-ным проведена коронарография до оперативноговмешательства и через 2–3 года после оператив-ного вмешательства.

У 7 из 10 обследуемых до оперативного вмеша-тельства был незначительный дефицит коронарно-го кровотока, который не требовал коррекции (восновном левая огибающая артерия). В сроки на-блюдения от 2 до 3 лет после оперативного вме-шательства у этих же пациентов наблюдалосьухудшение коронарного кровотока и вовлечениев атеросклеротический процесс незадействован-ных ранее коронарных сосудов.

Появились соответствующие признаки на ЭКГ,что свидетельствует о прогрессировании атеро-склероза у данных пациентов. Учитывая эти дан-ные рационально назначение после оперативныхвмешательств у больных ХРБС антисклеротиче-ских и противовоспалительных препаратов.

ОЦІНКА СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇСИСТЕМИ У ВОДІЇВ МАРШРУТНИХ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Яценко Б. О., Шанигін А. В.


Актуальність. Водії маршрутних транспортнихзасобів (МТЗ) щодня мають контакт з різними

шкідливими чинниками, які прямо чи опосередко-вано впливають на їх серцево-судинну систему таорганізм в цілому.

Мета. Виявити розлади у роботі серцево-судин-ної системи у водіїв МТЗ. Розробити комплекспрофілактичних заходів, спрямованих на запобі-гання розвитку гіпертонічної хвороби у водіїв.

Матеріали і методи. Обстеженню підлягало60 осіб у віці від 26 до 61 року та стажем керуван-ня більше 7 років, з них 30 водіїв МТЗ (група 1) і30 водіїв легкових авто (група 2), які використо-вують їх для власних потреб. Дослідження артері-ального тиску (АТ) та пульсу визначалося до ро-бочої зміни і після зміни. Також проводилось ан-кетування водіїв з метою визначення суб’єктивно-го стану здоров’я.

Результати дослідження. При визначенні пока-зників до робочої зміни підвищений АТ відзнача-вся у 47,3 % водіїв групи 1, в той час як серед па-цієнтів групи 2 — у 24,8 % водіїв. Після зміни під-вищений артеріальний тиск визначався у 80 % во-діїв групи 1, а у групі 2 — лише у 29,1 % водіїв.Також було встановлено, що у 68,8 % водіїв гру-пи 1 і у 43,6 % групи 2 показник індексу маси тілаперевищував норму.

Висновки. Виявлено, що систематичний впливкомплексу шкідливих факторів робочого середо-вища і трудового процесу значно прискорює зни-ження працездатності водійського персоналу і за-вдає значного збитку здоров’ю водіїв. При дослі-дженні показників здоров’я водіїв відслідковуєть-ся чітка залежність розвитку захворювань від во-дійського стажу. При оцінці показників АТ, що єознаками стану функціонування серцево-судинноїсистеми, виявлено менший відсоток працівників знормальними показниками АТ у водіїв з більшимводійським стажем, ніж у їхніх колег.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОХОДЖЕННЯПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНТЕРНІВНА БАЗІ КАФЕДРИ СИМУЛЯЦІЙНОЇ

МЕДИЦИНИ ОНМедУЯкимчук Н. В., Осадчук Т. О., Єгоренко О. С.


Актуальність. Проходячи навчання в медично-му закладі, студенти та інтерни майже завжди від-чувають дефіцит практичного аспекту підготовки.Для цього існує низка перешкод — це і неможли-вість відтворення більшості практичних маніпу-ляцій, відсутність тематичних пацієнтів, етико-деонтологічні, морально-етичні та законодавчі об-меження у взаєминах між студентами та пацієнта-ми. У такому разі симуляційне навчання допома-гає подолати дані проблеми та має чимало пере-ваг: можливість об’єктивної реєстрації параметріввиконаних професіональних дій; придбання нави-чок без ризику для пацієнтів і незалежність від ро-боти клінік; необмежена кількість повторів для від-працювання навичок та ліквідація помилок.

Мета. Довести ефективність симуляційного на-вчання серед інтернів як метод підготовки висо-кокваліфікованих медичних кадрів.

62

Матеріали та методи. Як досліджувана групабули задіяні інтерни, які проходили навчання набазі кафедри симуляційної медицини, яким надалиможливість пройти психологічні тести до та післякурсу невідкладної допомоги, провели анкетуван-ня щодо роботи кафедри.

Результати. Після першого проходження сцена-рію невідкладної допомоги відсоток успішно за-вершеного лікування становив 14,2 %, після дру-гого — 53,5 %, й після третього — 87,1 %. Резуль-тати анкетування показали, що 98 % досліджува-них вважають корисним використання симуляцій-ного тренінгу в навчанні.

Висновок. Метод симуляційного навчаннядозволяє без ризику для пацієнтів підготувати ви-сококваліфіковані медичні кадри. За даними до-слідження можна стверджувати, що значнопідвищився відсоток успішного проходженняпрактичної підготовки інтернів, що дозволяєзробити таке припущення: у практичній діяль-ності лікарів ризик лікарської помилки значнознизиться.

ЗАСТОСУВАННЯ КАРДІОЛОГІЧНОЇУДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇ

У ХВОРИХ ЗІ СТАБІЛЬНИМИ ФОРМАМИІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ

Михайлюк Н. В.


Актуальність. Сьогодні серцево-судинні хворо-би є основною причиною смертності у всьому сві-ті. Серед захворювань серцево-судинної системиперше місце посідає ішемічна хвороба серця (ІХС).Стабільні форми ІХС значно погіршують якістьжиття та призводять до інвалідизації, а також мо-

жуть перетворюватися на нестабільні форми, якіпризводять до летальності.

Мета. Підвищення ефективності лікуванняхворих на ІХС — стабільної стенокардії напружен-ня III функціонального класу завдяки застосуван-ню кардіологічної ударно-хвильової терапії (КУХТ)у комплексному методі лікування, зниження час-тоти ангінозних нападів, поліпшення якості жит-тя, запобігання розвитку серцевої недостатності.

Матеріали та методи. У дослідженні взялиучасть 2 групи хворих на ІХС, безпосередньо — цестабільна стенокардія напруження III ФК. Кожнагрупа включала приблизно 20–25 чоловік. У цігрупи входили хворі зі стабільною стенокардієюIII ФК, які також мали в анамнезі АКШ, стенту-вання, інфаркт міокарда, гіпертонічну хворобу,цукровий діабет. Основна група та група порів-няння приймали медикаментозну терапію згідно зчинним протоколом, але основна група такожпроходила курс КУХТ протягом 3 міс. Тричі натиждень протягом першого, п’ятого та дев’ятоготижня проводили сеанси по 100 ударів на 2–3 зониміокарда з наступною тритижневою перервою. Ре-зультати оцінювали відразу після закінчення ліку-вання, потім після 12 тиж. та через 1 рік. Лікуван-ня методом ІХТ проводилося на приладі «Кардіо-спек» (Ізраїль).

Результати дослідження. Зниження частоти ан-гінозних нападів, зменшення застосування нітра-тів, покрашання якості життя, запобігання розви-тку серцевої недостатності.

Висновки. Отримані результати дозволяютьоцінити, чи є КУХТ продуктивним методом у ком-плексній терапії лікування стабільної стенокардіїнапруження III ФК. Є можливість оцінити анти-ангінальну виразність цього методу, виявити, чизменшиться частота виникнення нападів, а такожякість життя.

63

СЕКЦІЯ ТЕРАПІЇ ІI(ЗАГАЛЬНА ТЕРАПІЯ ТА СІМЕЙНА МЕДИЦИНА)Секция терапии II(общая терапия и семейная медицина)Section of Therapy II(General Therapy and Family Practice)

ОСОБИСТІСНІ ОПИТУВАЛЬНИКИ,ЇХ РОЛЬ У ДІАГНОСТИЦІ ТА ПІДБОРІМЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ЦУКРОВОГО

ДІАБЕТУ З РІЗНИМ РІВНЕМТРИВОЖНОСТІАлавацька Т. В.


Мета дослідження. Діагностувати типи ставлен-ня до хвороби та інших пов’язаних з нею особис-тісних відносин у хворих на хронічні соматичні за-хворювання.

Матеріали і методи. Для проведення наших до-сліджень ми використовували два види опитуваль-ників: особистісний опитувальник Бехтерівськогоінституту та шкалу ситуативної та особистісноїтривожності Спілбергера — Ханіна. Дослідженняпроводилося на базі кафедри внутрішньої медици-ни № 1 з курсом серцево-судинної патології набазі ендокринологічного відділення Одеської об-ласної лікарні. Більшість наших пацієнтів — цехворі на цукровий діабет 1 і 2 типів. Ми працюва-ли з пацієнтами з жовтня 2015 р. по березень 2016 р.Заздалегідь були підготовлені кілька видів анкет.У пацієнтів, яким давали опитувальники, ми ви-значали час їх заповнення — у середньому 30–40 хв. Обстежено 20 пацієнтів (чоловіків — 6, жі-нок — 14) у віці від 18 до 70 і більше.

Результати. Завдяки проведеному досліджен-ню, ми встановили тип особистісного ставлення убагатьох хворих на ЦД, а також оцінили рівеньособистісної та ситуативної тривожності. Отрима-ні нами дані показали, що у більшості пацієнтівпереважають неврастенічний, ергопатичний тапаранояльний типи, але якщо враховували вік,стать, тип, ступінь тяжкості, тривалість захворю-вання, то показники змінювалися. При аналізі да-них шкали Спілбергера — Ханіна ми виявили, щоу пацієнтів переважає помірний рівень ситуатив-ної тривожності та високий рівень особистісноїтривожності.

Висновки. Лікар не повинен визначати план лі-кування тільки на підставі об’єктивних даних, по-трібно враховувати психологічний стан хворого.Кожний пацієнт має власний тип особистісногоставлення і від цього залежить рівень ситуативноїта особистісної тривожності.

ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇХВОРИХ НА ЕСЕНЦІАЛЬНУ АРТЕРІАЛЬНУГІПЕРТЕНЗІЮ ТА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ2 ТИПУ В АМБУЛАТОРНІЙ ПРАКТИЦІЧайка Г. О., Дичко Т. О., Збітнева В. О.


Недосягнення цільових показників артеріаль-ного тиску (АТ) у хворих на есенціальну артеріа-льну гіпертензію (ЕАГ) та супровідний цукровийдіабет (ЦД) 2 типу сприяють прогресивному роз-витку серцево-судинних ускладнень та значно під-вищують смертність серед цієї категорії хворих.

Мета. Проаналізувати можливості комплексноїмедичної реабілітації хворих на ЕАГ із супровід-ним ЦД 2 типу із застосуванням магнітолазеро-терапії (МЛТ) у практиці сімейного лікаря.

Матеріали та методи: Обстежено 120 пацієнтівз ЕАГ та ЦД 2 типу віком 45–74 роки (жінок — 78(65 %), чоловіків — 42 (35 %)). Середній вік пацієн-тів — (64,7±3,2) року. Група контролю — 20 па-цієнтів з ЕАГ без ЦД 2 типу. Усім хворим прове-дено корекцію антигіпертензивної терапії та нада-ні рекомендації щодо модифікації способу життя.Хворих розподілено на основну (n=80) та конт-рольну (n=40) групи. В основній групі разом з ме-дикаментозною терапією проведено магніто- абомагнітолазеротерапію за розробленою методикою.У контрольній групі використовувались плацебоданих методів лікування.

Результати. Аналіз клінічних даних свідчить,що після проведення комплексної реабілітації вобох групах пацієнти відмічали покращання за-гального стану, зменшення скарг. В основній групі(n=80), підгрупі медикаментозного лікування(n=20) цільових показників АТ досягнуто у 14(70 %) хворих, підгрупі з використанням магніто-терапії (n=30) — у 22 (73,3 %) хворих, підгрупі з ви-користанням МЛТ (n=30) — у 25 (83,3 %) хворих.

Висновки. 1. Метод МЛТ надає можливістьдодаткової корекції підвищеного АТ та подов-жує період утримання цільових показників ліку-вання.

2. Використання МЛТ характеризується доб-рою ефективністю та переносимістю і може бутирекомендоване до широкого застосування в амбу-латорній практиці.

64

ДИАГНОСТИКА НАРУШЕНИЙЭЛЕКТРОЛИТНОГО БАЛАНСАНА ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАММЕ

У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМВ СТАДИИ ДЕКОМПЕНСАЦИИ

Акула Н. А.


Цель исследования. Диагностировать измене-ния электролитного баланса на ЭКГ у больных са-харным диабетом 1 и 2 типов в стадии декомпен-сации с осложнениями и сопутствующими хрони-ческими соматическими заболеваниями.

Материалы и методы. Исследование проводи-ли в Одесской областной больнице на базе ка-федры внутренней медицины № 1 с курсом сердечно-сосудистой патологии. Для исследования мыиспользовали материалы архива. Проведен анализисторий болезни больных с декомпенсирован-ным сахарным диабетом. Особое внимание обра-щали на патологические изменения на ЭКГ. Ис-следование проводилось у 30 пациентов (18 муж-чин, 12 женщин) разного возраста и с разной дли-тельностью заболевания. Анализ одной историиболезни занимал 20–30 мин.

Результаты. Установлены изменения электро-литного баланса в зависимости от длительностизаболевания. Полученные нами данные показали,что у большинства больных сахарным диабетомв стадии декомпенсации присутствуют метаболи-ческие изменения миокарда, которые отображают-ся на ЭКГ.

Выводы. Наше исследование показывает, чтопри ведении больных с данной патологией необ-ходимо учитывать результаты электрокардио-граммы как при установлении окончательного ди-агноза, так и при лечении.

ТРИВОЖНО-ДЕПРЕСИВНІ РОЗЛАДИУ ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮГІПЕРТЕНЗІЄЮ В ПРАКТИЦІ

СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Ананьєва О. В., Чайка Г. О.


Мета. Визначити частоту та ступінь тяжкостітривожно-депресивних розладів (ТДР) у хворих наартеріальну гіпертензію (АГ).

Матеріали і методи. Опитано 34 амбулаторнихпацієнти з АГ II–III стадії (чоловіків — 10, жінок— 25), середній вік (61,5±5,9) року, 26 пацієнтів(жінок — 15, чоловіків — 11) без АГ (контрольнагрупа) за допомогою опитувальника HADS.

Результати дослідження. Клінічно вираженадепресія (КВД) виявлена у 6 (17,65 %) пацієнтів, зних 5 (20,83 %) жінок і 1 (10 %) чоловік, а клінічновиражена тривога (КВТ) — у 11 (32,35 %) пацієн-тів з АГ, з них 10 (41,67 %) жінок та 1 (10 %) чоло-вік. У контрольній групі КВД виявлена у 1 (6,25 %)пацієнта (жінка), КВТ не виявлено у жодного па-цієнта. Субклінічна депресія (СД) виявлена у 13

(38,34 %) пацієнтів (жінок — 9, чоловіків — 4), суб-клінічна тривога (СТ) — у 10 (29,31 %) пацієнтів зАГ (жінок — 9, чоловіків — 1). Виявлено СД у 6(23,08 %) пацієнтів (жінок — 3, чоловіків — 3), СТ— у 12 (46,15 %) пацієнтів (жінок — 9, чоловіків — 3)без АГ.

Усі види ТДР було виявлено у 25 (73,53 %) па-цієнтів з АГ, з них 21 (87,5 %) жінка та 5 (50 %)чоловіків. Серед пацієнтів без АГ ТДР було вияв-лено у 12 (46,15 %) пацієнтів, жінок — 8 (53,33 %),чоловіків — 4 (36,36 %)

Висновки. 1. Тривожно-депресивні розладиу 2 рази частіше виявляються у пацієнтів з АГ(87,5 %), серед них у половини присутня клінічновиражена тривога, а у чверті — клінічно вираже-на депресія.

2. Тривожно-депресивні розлади виявлено у46,15 % пацієнтів без АГ, серед них переважаютьсубклінічна тривога та депресія.

3. Частіше ТДР виникають у жінок.

ЧАСТОТА ВОЗНИКНОВЕНИЯКЛИНИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙТИРЕОТОКСИЧЕСКОГО СЕРДЦА

У ПАЦИЕНТОВ С ТИРЕОТОКСИКОЗОМОмельянчук С. А.


Цель исследования. Выявить закономерностьвстречаемости клинических проявлений пораже-ния сердечно-сосудистой системы у пациентов,страдающих тиреотоксикозом.

Материалы и методы. Для проведения исследо-вания мы использовали истории болезни с февра-ля по июль 2015 г. Исследование проводилось набазе кафедры внутренней медицины № 1 с курсомсердечно-сосудистой патологии в эндокринологи-ческом отделении Одесской областной больницы.Исследованы 22 пациента в возрасте от 20 до78 лет (женщин — 20, мужчин — 2).

Результаты. По результатам нашего исследо-вания выявлена патология: синусовая тахикардия(49–85 %), мерцание предсердий (встречаемость10–25 %), метаболическая форма стенокардии (1–5 %), сердечная недостаточность (20–25 %), арте-риальная гипертензия (10–17 %).

Выводы. Полученные нами данные свидетель-ствуют, что наиболее частое клиническое прояв-ление — нарушение ритма сердца.

АДАПТАЦИЯ СТУДЕНТОВПЕРВОГО КУРСА В УСЛОВИЯХ ВУЗОВ

Бездетная Л. С., Амирова А. Ю.,Прутиян Т. Л., Лагода Д. А., Кудлач А. И.


Первый курс для студента является важнымэтапом, так как в начале обучения формируетсяотношение молодого человека к учебе, к будущейпрофессиональной деятельности и его работе вколлективе. От того, как долго по времени проис-

65

ходит процесс адаптации, зависят текущие и бу-дущие успехи студентов.

Целью нашей работы был анализ психологи-ческого состояния студентов первого курса.

Нами были исследованы 204 студента первогокурса медицинского университета лечебного фа-культета, из них 98 юношей, 108 девушек, на вто-ром месяце обучения. Анкетирование проводилис помощью опросников: шкала депрессии Лайкер-та, опросник профессиональных предпочтений,анкета «Мотивация учебной деятельности», ана-лиз оценок успеваемости школьной программы иза первый месяц обучения в вузе. В ходе работымы получили такие результаты: только у 21,07 %студентов высокий уровень мотивации к учебе привысокой степени адаптации; у 27,94 % студентоввысокий уровень мотивации к учебе при низкойстепени адаптации; у 29,90 % студентов среднийуровень мотивации, но высокая степень адапта-ции; у 14,22 % студентов был средний уровень мо-тивации и низкая степень адаптации, а 6,86 % сту-дентов демонстрируют интеллектуальную пассив-ность.

Таким образом, результаты исследования по-зволили оценить сложившуюся психологическуюситуацию в студенческом социуме, что может датьвозможность ее коррекции, а также рекомендоватьпроведение опросников в школе при выборе про-фессии и в дальнейшем тренингов при поступле-нии в вузы с целью повышения мотивации и уве-личения адаптационных резервов организма.

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЛІПІДНОГОПРОФІЛЮ У ПАЦІЄНТОК З ЦУКРОВИМДІАБЕТОМ 2 ТИПУ ТА АРТЕРІАЛЬНОЮ

ГІПЕРТЕНЗІЄЮ 2–3 СТУПЕНЯУ ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНИЙ ПЕРІОД

Бутова Т. С.


Метою нашого дослідження було вивчення змінпоказників ліпідного профілю (ЛП) у пацієнток,хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу та артері-альну гіпертензію (АГ) 2–3 ст. у постменопаузаль-ний період (ПП).

Матеріали та методи. Під спостереженням бу-ло 106 пацієнток у ранньому ПП, яких поділенона групи: І група — хворі на ЦД 2 типу (30 паці-єнток); ІІ група — хворі на АГ 2–3 ст. (34 пацієнтки);ІІІ група — хворі на АГ 2–3 ст. та ЦД 2 типу (42пацієнтки). Контрольна група — відносно здоровіволонтери (31 жінка у ранньому ПП). Рівень ЛПвимірювали за допомогою показників тригліце-ридів (ТГ, ммоль/л), загального холестерину (ЗХ,ммоль/л), холестерину ліпопротеїдів високої щіль-ності (ЛПВЩ, ммоль/л) та холестерину ліпопро-теїдів низької щільності (ЛПНЩ, ммоль/л) ензи-матичним методом.

Результати та їх обговорення. При аналізі по-казників ЛП серед досліджуваних груп виявилидостовірне підвищення рівнів ЗХ, ЛПНЩ та ТГ увсіх пацієнток при порівнянні з контрольноюгрупою: ЗХ — (4,37±0,12) ммоль/л, ЛПНЩ —(2,98±0,11) ммоль/л, ТГ — (1,33±0,12) ммоль/л.

У хворих І гр. наведені вище показники ЛП булинайменш достовірно виражені: ЗХ — (5,24±±0,19) ммоль/л, ЛПНЩ — (3,90±0,19) ммоль/л, ТГ— (1,92±0,14) ммоль/л, ніж у хворих ІІ гр.: ЗХ —(5,95±0,18) ммоль/л, ЛПНЩ — (4,77±0,19) ммоль/л,ТГ — (2,47±0,13) ммоль/л та ІІІ гр.: ЗХ — (6,92±±0,13) ммоль/л, ЛПНЩ — (5,63±0,11) ммоль/л,ТГ — (3,10±0,11) ммоль/л. Достовірно більш ви-сокі показники ЛП були у хворих ІІІ гр., ніж ІІ гр.(p<0,05). Показники ЛП у досліджуваних групаххворих були достовірно вищі у порівнянні з гру-пою контролю (р<0,05). Виняток становили ЛПВЩ,де даний показник був достовірно нижчим у всіхгрупах хворих при зіставленні з контрольною гру-пою: (1,34±0,03) ммоль/л (р<0,05), окрім пацієнтівІ гр. — (1,28±0,03) ммоль/л, де даний параметр бувнедостовірним. Так, показник ЛПВЩ у І гр. хво-рих був достовірно вищим, ніж у хворих ІІ гр. —(1,10±0,03) ммоль/л та ІІІ гр. — (0,87±0,02) ммоль/л.У ІІ гр. показник ЛПВЩ був достовірно вищим,ніж у ІІІ гр.

Висновки. У жінок, хворих на АГ 2–3 ст., ЦД2 типу та на поєднану патологію (хворі на АГ 2–3 ст. та ЦД 2 типу) у ПП життя спостерігається на-явність вторинних порушень ліпідного обміну. Приобстеженні жінок у ПП з вищезазначеною патоло-гією необхідно враховувати показники ЛП крові.

ЧАСТОТА ВЫЯВЛЕНИЯМУЛЬТИФОКАЛЬНОГО АТЕРОСКЛЕРОЗА

В УСЛОВИЯХ РАБОТЫАНГИОГРАФИЧЕСКОЙ ОПЕРАЦИОННОЙ

Демиденко М. В.


Актуальность. Мультифокальный атероскле-роз (МФА) — вариант течения атеросклероза сналичием клинически значимых атеросклероти-ческих поражений в двух и более сосудистых бас-сейнах (СБ).

Цель. Проанализировать частоту МФА в усло-виях работы ангиографической операционной иклинико-лабораторные характеристики таких па-циентов.

Материалы и методы. В Университетской кли-нике ОНМедУ с января по октябрь 2015 г. обсле-довано 53 пациента, которым коронаровентрику-лография выполнена с УЗИ и/или ангиографичес-ким обследованием периферических артерий. Па-циентов разделили на 2 группы: 1 гр. (n=27) — па-циенты с МФА, 2 гр. (n=26) — пациенты без МФА.Оценивали антропометрические, демографическиеданные, факторы кардиоваскулярного риска (ФР).Рассчитывали индекс коморбидности по Чарл-сону (ИКЧ), 1- и 10-летнюю выживаемость паци-ентов.

Результаты. Средний возраст составил (61,5±±10,1) года, 64,2 % — мужчины. Из ФР чаще встре-чались дислипидемия и ожирение. С увеличениемвозраста (≥ 56 лет) отмечалось увеличение часто-ты МФА в 2 раза; р=0,193. У пациентов с ≥ 3 ФРчастота МФА составила 50 %, у пациентов с са-харным диабетом (СД) — 90 %, без СД — 41,9 %;

66

р=0,006. У пациентов с коронарным атеросклеро-зом (КА) частота поражения других СБ состави-ла 75,9 %. У пациентов с ИКЧ < 3 частота МФАсоставила 35,3 %, а с ИКЧ > 3 — 78,9 %; р=0,002.Частота МФА у пациентов с СД и ИКЧ > 3 былав 3 раза выше, чем у пациентов без СД и ИКЧ < 3;р=0,0006. Прогнозируемая 1- и 10-летняя выжи-ваемость пациентов с МФА составила (79,3±8,0)и (56,5±29,5) %, без МФА — (86,4±8,5) и (80,3±±23,6) %.

Заключение. Частота МФА у пациентов с ≥ 3ФР составила 50 %. У пациентов с ангиографичес-ки подтвержденным КА частота поражений дру-гих СБ составила 75,9 %. Наиболее значимыми ФРМФА были возраст ≥ 56 лет, СД, ИКЧ > 3. Сде-лан вывод, что МФА — неблагоприятный факторпрогноза выживаемости пациентов.

ПРИОБРЕТЕНИЕИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ НАВЫКОВПРОВЕДЕНИЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКИХ

ХИРУРГИЧЕСКИХ ОПЕРАЦИЙВ УЧЕБНО-ИННОВАЦИОННОМ ЦЕНТРЕПРАКТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ ВРАЧА

Слюсар А. А., Бурядник О. М.


Эндоскопические хирургические операции всовременном мире приобретают особую важность,так как позволяют уменьшить травматичность,что дает возможность ускорить период рекон-валесценции и в итоге снизить экономическую,физиологическую, психологическую и прочие на-грузки на пациента, способствуют уменьшениювероятности присоединения вторичной инфекцииво время и после операции, сокращению коли-чества рубцов и шрамов, что делает эти операцииболее привлекательными с эстетической стороныдля пациента.

Подготовка эндоскопических хирургов с ис-пользованием симуляционных технологий даетвозможность хирургу отработать все навыкисложных операций в безопасной среде неограни-ченное количество раз, моделируя любые физико-анатомические условия.

В процессе подготовки специалиста важно нетолько отрабатывать ход самой операции, но имоменты пред- и послеоперационной подготов-ки, учитывать определенные особенности распо-ложения пациента на операционном столе, местаи точки доступа к тем или иным органам и сис-темам.

Ввиду отсутствия материалов и манекеновдля этого этапа операции нами предложено сле-дующее:

— создание научных фильмов, где в простой,интересной и располагающей форме будут освеще-ны главные моменты вопросов;

— создание манекенов, на которых можно от-рабатывать навык работы с троакарами и други-ми инструментами;

— создание специальных манекенов, где мож-но регулировать степень подачи газа в полостиорганизма.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ L-АРГІНІНУУ ПАЦІЄНТІВ З КОМОРБІДНИМ

ПОРУШЕННЯМ СЕРЦЕВОГО РИТМУ

Лагода Д. О., Амірова А. Ю., Бездітна Л. С.


Актуальність. Захворювання серцево-судинноїсистеми (ССЗ) посідають провідне місце у струк-турі тимчасової непрацездатності, інвалідності тасмертності дорослого населення. За даними ВООЗ,кожна третя людина з ССЗ має порушення серце-вого ритму (ПСР). В Україні — це 33,3 % населен-ня. Новітнім напрямом у лікуванні кардіологічноїпатології є кардіоцитопротекція, тому препаратомнашого вибору є L-аргінін.

Мета. Встановити поширеність порушень сер-цевого ритму у хворих кардіологічного стаціона-ру, виявити у них основне захворювання та запро-понувати методи корекції.

Матеріали та методи. Дослідження проводи-лось на базі Одеської дорожньої лікарні. У 2015 р.із 287 кардіологічних хворих у 115 пацієнтів діа-гностували ПСР. Нами було обрано для ліку-вання 60 хворих, розділених на дві групи: 1-шагрупа — пацієнти старшого віку (45–75 років), якімали ішемічну хворобу серця (30 осіб), 2-га група— молоді пацієнти (30–45 років) з нейроциркуля-торною дистонією (30 осіб). Обидві групи були, всвою чергу, також розділені: на основну групу —15 осіб із застосуванням стандартної схеми ліку-вання та L-аргініну і контрольну групу, яка отри-мувала тільки стандартне лікування. На госпіталь-ному етапі L-аргінін вводили внутрішньовеннокрапельно у дозі 100 мл на добу, на амбулаторно-му етапі препарат застосували у пероральній фор-мі по 5 мл 4 рази до добу.

Висновки. Кількість хворих з ПСР у популяціїнаближується до епідемічного показника. Основ-ними супровідними хворобами є ішемічна хворо-ба серця та нейроциркуляторна дистонія. Виявле-но додатковий фармакологічний ефект препаратуL-аргініну: у пацієнтів з екстрасистолічною фор-мою ПСР епізоди аритмій знизилися на 80 %. Та-кож у всіх хворих за опитувальником SF-36 спо-стерігалося покращання якості життя.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯЙОДОДЕФІЦИТУ В УЧНІВ ШКІЛ

МЕТОДОМ АНКЕТУВАННЯ

Столяренко К. Н.


Проблема йододефіциту надзвичайно важливаі актуальна для багатьох країн. Більше 1 млрд жи-телів Землі живуть в місцях з пониженим вмістомйоду в біосфері (воді, грунті, повітрі, продуктаххарчування). В результаті такої недостатності у200 млн людей виникає збільшення щитоподібноїзалози (ендемічний зоб), у 20 млн з’являється ро-зумова відсталість на тлі недостатності гормонівщитоподібної залози, а в ранньому дитинстві —кретинізм.

67

Актуальність даної роботи полягає в тому, щойдододефіцит є надзвичайно важливою пробле-мою розвитку дітей, оскільки недостатність йодо-вмісних гормонів призводить до зниження інтеле-ктуального розвитку учнів.

Мета роботи — дослідити ознаки йододефіци-ту в учнів шкіл методом анкетування за методи-кою професора Денисова та визначити вплив де-фіциту йоду на розумову діяльність учнів, а такожвизначити причину недостатності йоду.

Висновки. За результатами досліджень булиотримані такі дані: йододефіцит розвивається пе-реважно в учнів, що перебувають в пубертатномуперіоді. Діти, які мають ознаки йододефіциту, заданими тестування, на 55 % дають менше вірнихвідповідей на запропонований IQ тест, ніж діти,що не відчувають йодної недостатності. Пробле-ма йододефіциту пов’язана з недостатнім вживан-ням продуктів, багатих на йод, що було підтвер-джено тестом на раціон харчування учнів. За да-ними проведеної роботи було встановлено, що такіобласті, як Херсонська, Кіровоградська та Одесь-ка, мають проблему йододефіцитних захворювань.

Рекомендації. Вживати йодовмісні продукти, разна рік відвідувати ендокринолога, проводити про-світні заходи серед батьків і вчителів щодо пробле-ми, пов’язаної з дефіцитом йоду. На державному рі-вні застосовувати якісну йодовану сіль при вигото-вленні хлібобулочних виробів, поширювати ін-формацію щодо необхідності вживання йодованоїсолі та правил її ефективного застосування.

ЕФЕКТИВНІСТЬ І ПЕРЕНОСИМІСТЬАТОРВАСТАТИНУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ

ДИСЛІПІДЕМІЇ У ХВОРИХЗ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ

Яджина В. Р., Максимчук Г. І.


Мета роботи. Вивчити ефективність і перено-симість аторвастатину для лікування дисліпідеміїу пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та цу-кровим діабетом (ЦД) 2 типу.

Матеріали і методи. У дослідження було вклю-чено 30 пацієнтів (чоловіків — 17, жінок — 13), се-редній вік — (62,3±5,7) року з дисліпідемією та АГ,які були розподілені на 2 групи: 1-ша група — зЦД 2 типу, 18 пацієнтів, 2-га група — без ЦД,12 пацієнтів. Усім пацієнтам був призначенийаторвастатин в дозі 10 мг на добу. На початку до-слідження, через 1 та 3 міс. визначали рівні за-гального холестерину (ЗХ), холестерину ліпопро-теїдів низької щільності (ЛПНЩ) та високої щіль-ності (ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ), глюкози, АЛТ,АСТ, креатинфосфокінази (КФК).

Результати. У 1-й групі вміст ЗХ знизився з(6,47±0,15) до (4,27±0,17) ммоль/л через 1 міс.(р<0,001), до (4,13±0,21) ммоль/л (на 36,17 %) че-рез 3 міс. (р<0,001). Вміст ЛПНЩ знизився з(4,31±0,17) до (2,65±0,15) ммоль/л через 1 міс.(р<0,001), до (2,36±0,24) ммоль/л (на 45,24 %) че-рез 3 міс. (р<0,001). Вміст ТГ знизився з (1,82±0,22)

до (1,13±0,19) ммоль/л через 1 міс. (р<0,001), до(1,29±0,19) ммоль/л (на 23,63 %) через 3 міс. ліку-вання (р<0,001). Достовірної різниці між показ-никами 1-ї і 2-ї груп до та після лікування не було.У 1-й групі цільового рівня ЛПНЩ<1,8 ммоль/лбуло досягнуто у 3 (16,67 %) і 16 (53,33 %) пацієн-тів через 1 та 3 міс. відповідно. В обох групах рів-ня ЛПНЩ <2,5 ммоль/л було досягнуто у 14(46,67 %) і 22 (73,33 %) пацієнтів через 1 і 3 міс. лі-кування. Вміст глюкози натще у 1-й групі підви-щився на 6,3 % (р>0,05), у 2-й групі — на 2,3 %(р>0,05) через 3 міс. лікування. Клінічно значущихвідхилень КФК, АЛТ, АСТ протягом періоду спо-стереження не виявлено.

Висновки. 1. Призначення аторвастатину в дозі20 мг на добу у пацієнтів з АГ та ЦД 2 типу при-водить до достовірного зниження атерогеннихфракцій холестерину та ТГ, що дозволяє досягну-ти цільового рівня ЛПНЩ<1,8 ммоль/л у 53,33 %пацієнтів, а ЛПНЩ<2,5 ммоль/л — у 73,33 % паці-єнтів через 3 міс. лікування.

2. Терапія аторвастатином добре переносить-ся, проте актуальним є моніторинг глюкози плаз-ми крові та глікозильованого гемоглобіну.

ЗАСТОСУВАННЯ РОЗУВАСТАТИНУДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДИСЛІПІДЕМІЇУ ХВОРИХ ІЗ ПОРУШЕННЯМИВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ

ПОХИЛОГО ВІКУКазанжи Д. В., Зарудняк І. П., Максимчук Г. І.


Мета роботи. Вивчити ефективність та перено-симість розувастатину для лікування дисліпідеміїу пацієнтів з порушенням вуглеводного обміну(ВО) похилого віку.

Матеріали і методи. У дослідження було вклю-чено 33 пацієнти (чоловіків — 16, жінок — 18), се-редній вік — (63,5±7,2) року, які були розподіленіна 2 групи: 1-ша група — з порушенням ВО (цук-ровий діабет (ЦД) 2 типу, 17 пацієнтів, порушен-ня толерантності до вуглеводів — 6 пацієнтів);2-га група — без порушень ВО, 10 пацієнтів. Усімпацієнтам був призначений розувастатин у стар-товій дозі 10 мг на добу. На початку дослідження,через 1 та 3 міс. визначали рівні загального холес-терину (ЗХ), холестерину ліпопротеїдів низькоїщільності (ЛПНЩ) та високої щільності (ЛПВЩ),тригліцеридів (ТГ), глюкози.

Результати. У 1-й групі вміст ЗХ знизився з(6,56±0,23) до (3,77±0,15) ммоль/л (на 42,53 %) че-рез 1 міс. лікування (р<0,001), до (3,54±0,17)ммоль/л (на 46,04 %) через 3 міс. (р<0,001). ВмістЛПНЩ знизився з (4,37±0,45) до (2,32±0,25)ммоль/л (на 46,91 %) через 1 міс. (р<0,001), до (2,25±±0,37) ммоль/л (на 48,51 %) через 3 міс. лікування(р<0,001). Цільового рівня ЛПНЩ <1,8 ммоль/лбуло досягнуто у 8 (47,06 %) і 10 (58,82 %) пацієн-тів з ЦД через 1 та 3 міс. відповідно. Вміст ТГ зни-зився з (2,08±0,13) до (1,35±0,20) ммоль/л (на35,10 %) через 1 міс. (р<0,001), до (1,39±0,18)ммоль/л через 3 міс. лікування (р<0,001). Динамі-

68

ка вмісту ЛПВЩ була різнонаправленою та недосягла достовірної різниці. У 2-й групі динамікавмісту атерогенних фракції була аналогічною 1-йгрупі. Сумарно серед усіх пролікованих (33 паці-єнти) рівня ЛПНЩ <2,5 ммоль/л було досягнутоу 23 (72,72 %) і 27 (81,82 %) осіб через 1 і 3 міс. ліку-вання. Спостерігалася тенденція до підвищеннявмісту глюкози натще у 1-й групі — з (7,35±0,42) до(8,04±0,47) ммоль/л (р>0,05), у 2-й групі — з (5,20±±0,19) до (5,34±0,17) ммоль/л (р>0,05) через 3 міс.лікування.

Висновки. 1. У пацієнтів з дисліпідемією при-значення розувастатину в дозі 10 мг на добу при-водить до швидкого зниження ЗХ, ЛПНЩ, ТГ.

2. Цільового рівня ЛПНЩ <1,8 ммоль/л досягли47,06 і 58,82 % пацієнтів; ЛПНЩ <2,5 ммоль/л — 23(72,72 %) і 27 (81,82 %) через 1 та 3 міс. відповідно.

3. При лікуванні розувастатином необхіднопроводити моніторинг показників вуглеводногообміну, особливо у хворих похилого віку.

КЛІНІКО-ПАРАКЛІНІЧНАХАРАКТЕРИСТИКА

ПАЦІЄНТІВ З УРОЛІТІАЗОМНедашківський М. О.


Сечокам’яна хвороба є формою прояву захво-рювань обміну речовин та посідає друге місце се-ред урологічних захворювань після запальних не-специфічних захворювань нирок. Виявляється вбудь-якому віці, а в осіб віком 20–60 років — у 65–70 % випадків.

Метою дослідження була клініко-параклінічнахарактеристика пацієнтів з уролітіазом, госпіталі-зованих до «Дорожньої лікарні».

За два місяці 2015 р. було госпіталізовано 55 па-цієнтів зі скаргами на гострий біль у попереку(56,7 %) та біль у животі з іррадіацією в пах із ну-дотою та блюванням (43,3 %). Серед них було 27жінок і 28 чоловіків, віком від 15 до 79 років. До60 років було 37 (67,27 %) пацієнтів. У 70 % випа-дках пацієнти були мешканцями міст. Індекс маситіла (ІМТ) у 49 % випадків був вище 25 кг/м2: у27,27 % випадків це були пацієнти з надмірноюмасою тіла (ІМТ у середньому (27,06±1,34) кг/м2,а у 21,81 % — хворі мали ожиріння (ІМТ у серед-ньому (35,23±1,47) кг/м2). У середньому хворі зна-ходилися в стаціонарі (11,3±3,4) доби. У сечі діа-гностовано помірну лейкоцитурію, помірну ерит-роцитурію, помірну протеїнурію, у 21,15 % хворихбули високі показники питомої ваги (1020–1025).

Майже у 90 % випадків пацієнтам було прове-дено оперативне втручання: уретероскопію, кон-тактну лазерну літотрипсію, дренування зі встано-вленням внутрішнього стента. Усі хворі були ви-писані в задовільному стані на амбулаторний етаплікування.

Висновки. 1. Сечокам’яна хвороба трапляєть-ся досить часто, однаково як серед чоловіків,так і серед жінок, найчастіше у віці до 60 років(67,27 %), частіше у мешканців міст.

2. Індекс маси тіла у 49 % пацієнтів із сечо-кам’яною хворобою був вище 25 кг/м2.

3. Черезшкірна контактна нефролітотрипсія,уретроскопія та стентування легко переносятьсяхворими, майже немає ускладнень, скорочуютьтермін непрацездатності.

ПРИМЕНЕНИЕ ТЕКАР-ТЕРАПИИВ ЛЕЧЕНИИ ПАЦИЕНТОВ

С ПЛЕЧЕЛОПАТОЧНЫМ ПЕРИАРТРИТОМНазарян В. М., Козлова Г. Г., Зорина Е. А.


Плечелопаточный периартрит — это нейроди-строфическое воспалительное внесуставное забо-левание мягких тканей, непосредственно окружа-ющих плечевой сустав. Из всех случаев болезнен-ности области плечевого сустава данная патоло-гия встречается в 80 % случаев. При недостаточноактивном лечении возможно развитие различныхосложнений, в том числе анкилозирующего пери-артрита, приводящего к полной неподвижностисустава.

В лечении данной патологии мы применялиаппаратный физиотерапевтический метод —Текар-терапию (ТТ). Метод заключается в контакт-ном воздействии на область поражения индукци-онным электромагнитным полем, под влияниемкоторого происходит прогрев тканей на заданнойглубине. Проводилась ТТ 1 раз в 3 дня, в емкост-ном режиме, при мощности 12–15 Вт и времениэкспозиции 10 мин.

В исследовании принимали участие 32 пациен-та: 17 мужчин и 15 женщин, которые были разде-лены на три группы. I группу составили 10 (31 %)пациентов, получавших стандартную медикамен-тозную терапию, II — 10 (31 %) пациентов, в ле-чении которых применяли только ТТ, III — 12(38 %) пациентов, которые получали комбиниро-ванное лечение (стандартная медикаментозная те-рапия в сочетании с ТТ).

В результате проведенного лечения у пациен-тов І группы купирование болевого синдрома изначительное увеличение объема движений в пле-чевом суставе было отмечено на (8,2±1,1) день. Упациентов II и ІІІ групп отмечалось купированиеболевого синдрома, а также увеличение объемадвижений в плечевом суставе на (7,8±1,3) и (5,6±±1,4) дни соответственно (р>0,5; р<0,5).

Таким образом, ТТ показала высокую эффек-тивность в лечении плечелопаточного периартри-та как в составе комбинированной терапии, так ив качестве самостоятельного метода.

ВПЛИВ ПІАСКЛЕДИНУ НА БОЛЬОВИЙСИНДРОМ У ХВОРИХ НА ДЕФОРМУЮЧИЙ

ОСТЕОАРТРОЗ ІЗ СУПРОВІДНИММЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

Богдан Н. М.


Деформуючий остеоартроз (ДОА) із супровід-ним метаболічний синдром (МС) є однією з сер-йозних медичних і соціальних проблем. Це зумов-

69

лено значною поширеністю, високим ризиком роз-витку обмежень функції опорно-рухового апара-ту, які призводять до порушення працездатностіта зниження якості життя пацієнтів.

Мета дослідження. Визначити вплив піаскледи-ну на перебіг больового синдрому у хворих на де-формуючий остеоартроз із супровідним метабо-лічним синдромом.

Матеріали та методи. До дослідження було за-лучено 32 пацієнти з клінічними проявами ДОАта супровідним МС, віком від 50 до 75 років. Усімпацієнтам групи спостереження (16 осіб) призна-чався препарат піаскледин 300 (фірми Dileo Farma)одна капсула на день протягом 6 міс. у поєднанніз НПЗП (моваліс, німесил та ін.). Пацієнтам гру-пи порівняння (16 осіб) проводилося лікуванняНПЗП та хондропротекторами. До та після ліку-вання всім хворим проводили оцінку больовогосиндрому за візуальною аналоговою шкалою(ВАШ) та WOMAC, індексом Лекена, визначеннярухливості суглобів за допомогою кутоміра, вико-нували рентгенологічне дослідження суглобів.

Результати. У групі дослідження після курсулікування препаратом піаскледин спостерігаласьпозитивна динаміка у вигляді зниження больово-го синдрому аж до його зникнення (за шкалоюВАШ та WOMAC). Пацієнти досліджуваної гру-пи відмічали значний аналгетичний ефект піа-скледину, а також поліпшення рухливості сугло-бів після першого місяця терапії. Отже, застосуван-ня піаскледину є ефективним у хворих з больовимсиндромом, що страждають на деформуючий ос-теоартроз із супровідним метаболічним синдромом.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙАНАЛІЗ КЛІТИННОЇ ТА СТАНДАРТНОЇ

ТЕРАПІЇ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мазніченко Є. О.


Сьогодні розробляються нові технології, що єальтернативними щодо стандартних методів ліку-вання захворювань печінки. Залишається факт, щоіснуюча терапія фіброзу печінки є недостатньо ре-зультативною.

За даними зарубіжної літератури, покращаннягістоархітектоніки різних типів тканин досягалосьзавдяки ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми(ЗТП).

Метою дослідження був порівняльний аналізморфологічної структури тканини печінки післязастосування клітинної та стандартної терапії фі-брозу печінки в експерименті.

Матеріали та методи. Дослідження було прове-дене на 100 статевозрілих щурах-самцях лініїWistar віком 3–4 міс. Тварин було розподілено начотири групи. Перша група — тварини зі сформо-ваним фіброзом та без корекції, до другої належа-ли тварини з фіброзом печінки та корекцією ЗТП,до третьої — тварини з фіброзом та стандартноютерапією, четверта група складалась з інтактних

тварин. Збагачену тромбоцитами плазму вводилипункційно в тканину печінки 0,1 мл двічі з інтер-валом 7 днів. Стандартну терапію проводили про-тягом 15 днів. Тварин виводили з експерименту на14, 28, 42-й день після останньої ін’єкції ЗТП шля-хом декапітації під легкою ефірною анестезією.

Висновки. При гістологічному дослідженнібуло виявлено, що на 42-гу добу у тварин, якіотримали корекцію збагаченою тромбоцитамиплазмою, морфологічний стан печінки суттєво невідрізнявся порівняно з групою здорових тварин.Та навпаки, у тварин, які отримали стандартнутерапію, на 42-гу добу залишалися явища запален-ня тканини та фіброзу.

ОСОБЛИВОСТІ АНКЕТУВАННЯОБСТЕЖУВАНИХ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯМЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ПРАЦІВНИКІВ

ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ.Шанигін А. В., Янакі Д. С.


Актуальність. Підвищення якості медичнихоглядів неможливе без впровадження принциповонових методів, які повинні відповідати вимогамфінансової ефективності, обмеження часу та пра-цезатрат. Найбільш актуальним методом. якийзадовольняє цим вимогам, є анкетування, що пе-редує медичним оглядам.

Мета. На підставі вивчення особливостей ан-кетування робітників підприємств визначити під-ходи до складання опитувальників, критерії якос-ті їх заповнення та оптимізації використання припроведенні медичних оглядів.

Матеріали і методи. Проведене анкетуванняпрацівників підприємств Одеської області під часмедичних оглядів. Анкета включала 3 групи пи-тань: зв’язок стану здоров’я з працею, наявністьзахворювань, бажані форми лікування та реабілі-тації. Оцінювались здатність працівників пра-вильно заповнити анкету, несуперечливість відпо-відей, відповідність відповідей фактичним данимпро працівників, готовність відповідати на постав-лені питання.

Результати досліджень. Було проанкетовано100 робітників різних підприємств та структурнихпідрозділів. Приблизно половину анкет було зіпсо-вано. Відповіді на поставлені запитання містилисуперечливу інформацію. Найбільш повно відпо-відали працівники допоміжних служб. Робітники,зайняті на роботах з дією шкідливих та небезпеч-них факторів, відмовлялись відповідати про станздоров’я. Лише половина опитуваних, які мали різ-ні скарги або приймали ліки, визнавали себе хво-рими. Вибір методу реабілітації від стресу залежаввід категорії працівників. Особи з вищою освітоювказували на необхідність найбільш повної реабі-літації, працівники без освіти не наполягали нереабілітації, незважаючи на наявність скарг.

Висновки. 1. Незвичність анкетування зменшуєможливість використання цього методу для оцін-ки стану працівників.

70

2. Схильність працівника відповідати на питан-ня про стан свого здоров’я обернено пропорційнашкідливості його праці.

3. Працівники не схильні вказувати на наяв-ність у себе захворювань, навіть якщо вони маютьскарги та приймають ліки.

4. Вибір методу реабілітації залежить від рівняосвіти та посади, яку обіймає працівник.

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІБРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙЗ НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛАБажора Я. І., Гриджук Д. Д.


Сьогодні накопичено достатній обсяг науковихзнань, які підтверджують, що ожиріння поєднуєть-ся з більш високою частотою виникнення бронхі-альної астми (БА), а також з більш високим сту-пенем тяжкості її перебігу. Водночас дослідженьБА на фоні надмірної маси тіла, особливо у групідітей 6–11 років, недостатньо.

Метою дослідження було вивчення клініко-патогенетичних особливостей бронхіальної астмиу дітей з надмірною масою тіла.

У ході роботи було отримано такі результати:1) у групі дітей з надмірною масою тіла в (4,2±±0,3) разу частіше виявлялися пацієнти з тяжкимперебігом БА та в (2,5±0,2) разу частіше пацієнтиз неконтрольованим перебігом захворювання в по-рівнянні з групою пацієнтів з гармонійним фізич-ним розвитком; 2) БА й надмірна маса тіла викли-кають односпрямовані зміни показників перекис-ного окиснення ліпідів, антиоксидантного захис-ту та прозапальних цитокінів в період частковогоконтролю, а саме: середній рівень показників ан-тиоксидантного захисту знижується, а рівень по-казників перекисного окиснення ліпідів і прозапаль-них цитокінів збільшується.

Програми лікування та реабілітації БА у дітейз надмірною масою тіла недостатньо ефективні,тому що складаються без урахування фізичногорозвитку дітей. Тому нагальною видається необ-хідність розробки комплексних реабілітаційнихзаходів, які можуть забезпечити довготривалийастма-контроль у дітей із надмірною масою тіла.

РЕЗУЛЬТАТИ СКРИНІНГОВОГОДОСЛІДЖЕННЯ ПОШИРЕНОСТІДЕПРЕСІЇ СЕРЕД ЖИТЕЛІВ ОДЕСИ

Кудлач О. І., Бездітна Л. С., Амірова А. Ю.


Актуальність. Депресія (депресивний розлад) єоднією з найпоширеніших форм психічної патоло-гії: за даними ВООЗ, на депресію страждає близь-ко 350 000 000 людей, що становить 5 % населен-ня нашої планети. Незважаючи на значну поши-реність депресивних розладів, у пацієнтів, які отри-мують неспеціалізовану психоневрологічну допо-

могу, вони часто залишаються не діагностовани-ми, що пов’язано з низькою настороженістю ліка-рів загальної практики.

Саме тому проблема депресій в даний час роз-глядається як одна з основних і в психіатричній, ів загальномедичній практиці.

Метою роботи було визначення поширеностідепресії, а також частоти факторів ризику розвит-ку депресії серед дорослого населення Одеси.

Матеріали і методи. Скринінг проводився набазі ДУ «Дорожня лікарня» ДП «Одеська залізни-ця». Як основний метод дослідження був обранийметод випадкової вибірки. Дослідженням булоохоплено 139 осіб (27 чоловіків і 112 жінок) у віцівід 22 до 77 років. Середній вік обстежених стано-вив (47,58±16,24) року. Обстежуваним пропонува-лося заповнити опитувальники PHQ-2, PHQ-9,спеціально розроблену індивідуальну анкету. Всімобстеженим проводилося дослідження рівня АТ,росту, маси, розраховували ІМТ (за формулоюКетле), вивчали місцевий дермографізм, вміст віс-церального жиру методом біоімпедансометрії, ви-мірювали рівень глюкози капілярної крові.

Результати. При проведенні скринінгових до-сліджень була виявлена значна поширеність депре-сії серед жителів Одеси, що становила 31,65 %(n=44). Були визначені такі фактори ризику: жіно-ча стать, вік від 35 до 55 років, заняття розумови-ми видами діяльності, незадовільне освітлення наробочому місці, випадки депресії у інших членівсім’ї, куріння.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИМУЛЯЦІЙНИХМЕТОДИК НАВЧАННЯ В КЛІНІЦІ

СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬЄгоренко О. С.


Сьогодні перше місце серед причин смертностіу всьому світі, в тому числі в Україні, посідаютьсерцево-судинні захворювання. За даними ВООЗ,щороку від захворювань серцево-судинної систе-ми в усьому світі вмирає близько 7 млн людей. ВУкраїні ця цифра сягає близько 200 тис., що ста-новить майже 70 % усієї смертності в країні. Важ-ливою ланкою у зменшенні смертності від даноїпатології є рання діагностика та лікування захво-рювань серцево-судинної системи, зокрема гостро-го коронарного синдрому (ГКС) з елевацією сег-мента ST. Важливим етапом на шляху досягненняцієї мети є зміна системи медичної освіти, а самевпровадження методик симуляційного навчання восвітню систему медичних вишів. Багаторічнийзакордонний досвід доводить, що застосуванняновітніх симуляційних технологій суттєво збіль-шує відсоток виявлення ГКС з елевацією сегмен-та ST на ранньому етапі, що позитивно познача-ється на подальшому перебігу захворювання.

Метою нашого дослідження було визначитиефективність використання симуляційних методикнавчання в клініці серцево-судинних захворювань.На базі навчально-інноваційного центру практи-

71

чної підготовки лікаря та кафедри симуляційноїмедицини проводились симуляційні тренінги середстудентів шостого курсу ОНМедУ (56 студентів),які показали такі результати: на першому заняттікількість студентів, що вміють своєчасно діагнос-тувати ГКС з елевацією сегмента ST, становила12,5 %, а на заключному занятті — 75 %. Під часнавчання використовувались манекени вищогорівня реалістичності. За результатами заключно-го анкетування всі студенти виявили велику заці-кавленість та позитивне відношення до симуляцій-них тренінгів.

Таким чином, результати нашого дослідженнядоводять ефективність та необхідність впрова-дження симуляційних технологій в освітню ме-дичну систему.

КЛИНИКО-ФУНКЦИОНАЛЬНАЯХАРАКТЕРИСТИКА

ПАЦИЕНТОВ-ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНИКОВС ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙРЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНЬЮБелочук В. А., Радов А. В.


В настоящее время гастроэзофагеальной ре-флюксной болезнью (ГЭРБ) страдает от 20 до 50 %населения различных стран мира. В Украине рас-пространенность типичного варианта ГЭРБ со-ставляет 30 % (25 % — у мужчин, 40 % — у жен-щин). Типичные жалобы ежедневно возникают у3,3 %, 1 раз в неделю — у 17,3 %, 1 раз в месяц — у9,4 % населения общей популяции.

Целью нашего исследования было изучениеклинико-функциональной характеристики паци-ентов-железнодорожников с ГЭРБ.

Было обследовано 30 больных с диагнозомГЭРБ, находившихся на стационарном лечении втерапевтическом отделении «Дорожной больни-цы» Одессы. Средний возраст пациентов составил(56,5±15,0) лет. По полу пациенты распределилисьв равном количестве.

У 45 % обследованных единственным проявле-нием заболевания была изжога, 33 % обследован-ных на фоне изжоги отмечали боль за грудиной,22 % — предъявляли жалобы на чувство перепол-нения желудка и боль в эпигастрии после еды. Припроведении фиброэзофагогастродуоденоскопии у84 % больных с жалобами на изжогу и боль за гру-диной был выявлен эрозивный эзофагит без пеп-тических язв, у 8 % больных при тех же жалобах— эрозивный эзофагит с пептическими язвами.Пищевод Барретта диагностирован у 1,7 % паци-ентов с жалобами на изжогу и боль в эпигастрии,у 6 % пациентов — без морфологических изме-нений.

Таким образом, у 2/3 пациентов-железнодорож-ников с ГЭРБ главным симптомом заболеванияявлялась изжога, при этом частым осложнениембыл эрозивный эзофагит без пептических язв бо-лее чем у 3/4 обследованных пациентов.

КОМОРБИДНОСТЬ ПРИ ПАТОЛОГИИОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ

У РАБОЧИХ ГОРНО-РУДНОГОКОМПЛЕКСА КРИВБАССА

Гетманец А. А.


Цель работы. Изучить коморбидность при па-тологии опорно-двигательного аппарата у рабо-чих горно-рудного комплекса Кривбасса. Под ко-морбидностью понимают сочетание двух и болеесамостоятельных заболеваний или синдромов, вза-имосвязанных между собой или совпадающих повремени. Остеоартроз (ОА) — полиэтиологическоедегенеративно-дистрофическое заболевания суста-вов, поражение хрящевой ткани суставных поверх-ностей. Подагрический артроз (ПА) — системноезаболевание, характеризующиеся нарушением пу-ринового обмена и воспалительными проявлени-ями в суставной и/или околосуставной ткани.

Методы исследований — протоколы обследо-вания и данные эпикризов 70 пациентов с диагно-зом «остеоартроз и подагрический артрит». Паци-енты были разделены на две группы по 35 чело-век, средний возраст пациентов с ОА І подгруп-пы составил (57,43±5,28) года, больных ПА ІІ под-группы — (56,73±7,35) года. Установлено наличиекоморбидной патологии со стороны сердечно-сосудистой, эндокринной системы и желудочно-кишечного тракта.

Результаты. Отмечается высокая распростра-ненность гипертонической болезни — 85,71 % вгруппе І и 97,14 % в группе ІІ; метаболическийсиндром имел место у 82,88 % больных остеоарт-розом и у 97,14 % больных подагрой; ИБС выяв-лена у 57,14 % в І подгруппе и у 68,57 % во ІІ. Са-харный диабет 2 типа чаще встречался у больныхостеоартрозом: 48,5 % против 25,2 % у больных по-дагрой; подобная картина встречается и с язвен-ной болезнью желудка и ДПК: 28,57 и 17,14 % со-ответственно. Также для мужчин характерным яв-ляется ПА с поражениями кардиоваскулярной си-стемы и метаболическим синдромом. Для женщин— ОА в сочетании с эндокринной патологией иязвенным поражением желудка и ДПК.

Выводы. Больные ОА и ПА имеют высокуюраспространенность коморбидной патологии. Приэтом у женщин, больных остеоартрозом, чащевстречаются нарушения со стороны эндокриннойсистемы; у мужчин, страдающих подагрой, пре-имущественно выявлены метаболический синдром,гипертоническая и ишемическая болезнь сердца.

РАК У ГРИЖІ ШЛУНКА,УСКЛАДНЕНИЙ МАСИВНИМ

ЕКСУДАТИВНИМ ПЕРИКАРДИТОМ

Полюхович А. Г.


Хворий П., 78 років, надійшов до кардіологіч-ного відділення зі скаргами на задишку змішано-го характеру, яка була присутня у стані спокою та

72

посилювалась при найменшому навантаженні, де-що зменшувалась при нахилі тулуба вперед.

При обстеженні виявлено збільшення серця врозмірах у всі сторони, різке послаблення гучнос-ті тонів серця, а також прояви серцевої недостат-ності зі застоєм в обох колах кровообігу. Ехокар-діографічно виявлена велика кількість вільної рі-дини у порожнині перикарда з проявами діасто-лічної дисфункції рестриктивного типу. Комп’ю-терна томографія підтвердила наявність масивно-го ексудативного перикардиту.

Торакальним хірургом виконано перикардіо-центез та евакуйовано близько 1,0 л геморагічно-го ексудату, у якому виявлені атипові клітини (іму-ноцистохімічне типування не виконувалося).

При дообстеженні діагностована гігантськафіксована грижа стравохідного отвору діафрагми,а при фіброгастроскопії — рак тіла шлунка у тіййого частині, яка знаходилась у грудній порожниніі прилягала до епікарда.

Перикардіоцентез забезпечив лише тимчасовеі незначне поліпшення стану хворого. У подаль-шому, незважаючи на всі намагання полегшитистраждання пацієнта, його стан прогресивно по-гіршувався. Смерть настала за ознак поліорганноїнедостатності.

При розтині — рак у грижі шлунка з проростан-ням у перикард. Хвороба була діагностована при-життєво, щоправда, це не вплинуло на прогноз.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯСИМУЛЯЦИОННОЙ СИСТЕМЫ SonoManВ ПОДГОТОВКЕ ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ

СПЕЦИАЛЬНОСТИ «ОБЩАЯ ПРАКТИКА —СЕМЕЙНАЯ МЕДИЦИНА»

Якимчук Н. В., Бурядник О. М., Зайцев А. С.


Актуальность. Проходя обучение в медицин-ских учреждениях, студенты практически всегдачувствуют дефицит практического аспекта подго-товки. Для этого существует множество преград —нехватка времени для обучения, отсутствие тема-тических пациентов, морально-этические ограни-чения или нежелание самих больных быть объек-том для начинающих врачей. В связи с этим, ис-пользование симуляционного метода обученияявляется новым направлением в современной оте-чественной школе подготовки высококвалифици-рованных медицинских кадров.

Цель. Оценить эффективность использованиясимуляционной системы SonoMan в подготовкеврачей-интернов.

Материалы и методы. В исследование быливключены две группы интернов по 30 человек.В I группе (исследуемой) проводили обучение припомощи системы SonoMan. Во II (контрольной) —интерны проходили подготовку по традиционнойсистеме.

Результаты. После окончания обучения в пер-вой группе процент правильного предварительно-го диагноза был значительно выше (92,6 %), не-жели во второй группе (65,1 %).

Вывод. Полученные данные позволяют утверж-дать, что использование системы SonoMan в об-разовательной практике обеспечивает высокийуровень знаний, так как есть возможность увидетьредкую патологию, не дожидаясь появления соот-ветствующего больного. Такой способ подготов-ки интернов перед началом практической деятель-ности предполагаемо улучшит систему образова-ния, уменьшит риск врачебной ошибки.

ОСОБЕННОСТИ КОРРЕКЦИИОСТЕОПОРОЗА У БОЛЬНЫХ

СИСТЕМНОЙ КРАСНОЙ ВОЛЧАНКОЙНА ФОНЕ ДЛИТЕЛЬНОГО ПРИЕМА

ГЛЮКОКОРТИКОИДОВГриценко М. В.


В 1994 г. ВОЗ постановила отнести остеопороз(ОП) к 5 важнейшим заболеваниям человечестванаряду с внезапной смертью, сердечно-сосудистыми(инфаркт, инсульт) и онкологическими заболева-ниями. Было доказано, что большую роль в раз-витии ОП играют прием глюкокортикоидов (ГК)и наличие хронического воспаления.

В схему лечения системной красной волчанки(СКВ) входит прием ГК, которые увеличили вы-живаемость и улучшили качество жизни. В то жевремя ГК-индуцированный остеопороз — серьез-ное осложнение у пациентов, длительно получаю-щих ГК. Потеря костной массы (от 5 до 15 % в те-чение первого года лечения) начинается очень ра-но (в первые 6–12 мес.) и продолжается в течениевсего лечения. Поэтому вопрос коррекции остео-пороза у таких пациентов является чрезвычайноактуальным.

Материалы и методы. Обследовано 25 женщинс СКВ: средний возраст — (43,6±8,67) года, сред-няя длительность заболевания — (9,00±5,42) года;в периоде постменопаузы находились 9 (36 %) жен-щин. В группе преобладали больные с хрониче-ским характером течения СКВ (76 %), низкой(48 %) и средней (36 %) степенью активности. Те-чение СКВ характеризовалось полисиндромнос-тью: у всех пациенток наблюдалось поражение неменее четырех органов и систем. Преднизолон на-значался в подавляющей или поддерживающейдозах, средняя суточная доза преднизолона на мо-мент обследования составила (23,40±13,73) мг.

Все пациентки были разделены на 2 группы.Первая группа принимала стандартную терапию,препарат кальция с витамином Д (Кальций-Д3Никомед) — группа сравнения. Вторая группапринимала, помимо стандартной терапии, препа-рат стронция ранелата (Бивалос).

Для оценки эффективности лечения остеопоро-за всем пациенткам проведено исследование плот-ности кости с помощью рентгеновской денсито-метрии.

Через 6 мес. приема препарата Бивалос умень-шились явления остеопороза по данным остеоден-ситометрии. В 76 % увеличился Т-критерий с-2,5±0,2 до -1,75±0,1; Z-критерий возрос с-2,8±0,2 до -2,0±0,3, что достоверно выше, чем ди-

73

намика изменения Т-критерия в группе сравнения.Также отмечалось уменьшение боли в спине и су-ставах.

Таким образом, применение препарата Бивалосявляется перспективным в лечении пациенток,больных СКВ и глюкокортикостероид-индуциро-ванным остеопорозом, улучшает качество жизнии снижает риск переломов.

ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНА СЕРОТОНІНОВОГОРЕЦЕПТОРА (5HTR2A) A1438-G

ТА ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З ОСОБЛИВОСТЯМИПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ У ХВОРИХ

НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТЗАЛЕЖНО ВІД СТАТІ

Процюк Л. О.


Сьогодні недостатнім є вивчення аспектавпливу поліморфізму гена 5-НТR2А-рецепторівA1438-G на клінічний перебіг РА та вираженістьтривожно-депресивних розладів.

Метою цього дослідження було з’ясуванняособливостей психологічного стану хворих на РАз різними варіантами поліморфних ділянок промо-торного регіону гена 5-HTR2A A1438-G залежновід статі.

Обстежено 120 хворих на РА, у віці від 18 до75 років, які перебували на лікуванні у ВОКЛім. М. І. Пирогова. Середній вік хворих жінок ста-новив (51,6±12,0) року, а чоловіків — (49,2±±11,8) року. Діагноз РА встановлювали за крите-ріями ACR/EULAR. Розподіл частоти генотипівгена рецепторів 2А серотоніну HTR2A A1438-Gвизначали у 100 хворих. Поліморфні ділянки ам-пліфікували за допомогою ПЛР. Оцінку тривож-ності проводили за шкалою Спілбергера. Для оці-нки депресивного стану та вимірювання тяжкостідепресії використана шкала Гамільтона. Cтатис-тична обробка результатів проведена в пакетіStatistica for Windows v. 8.0. з використанням па-раметричних і непараметричних методів.

Встановлено, що у жінок з генотипом АG се-редні показники особистісної тривожності (ОТ) —(47,2±8,8) проти (39,7±9,7) бала (р=0,003) і реак-тивної тривожності (РТ) — (51,0±8,8) проти (43,1±±6,2) бала (р=0,01) виявились достовірно вищимиза показники у чоловіків, а середні показники ОТ— достовірно вищими у жінок з генотипом АGпорівняно з жінками із генотипом АА і GG(р=0,037 і р=0,002). Між групами жінок і чолові-ків з генотипом GG встановлено достовірно вищіпоказники ОТ у жінок порівняно із чоловіками(р=0,02) і тенденцію до збільшення показника РТу жінок порівняно із чоловіками (р=0,06). Встанов-лено достовірно нижчі показники ОТ у чоловіківз генотипом GG порівняно із чоловіками з гено-типом АG (р=0,001). Серед жінок з генотипом ААдостовірно частіше виявлялись високі показникиРТ, ніж низькі (61,5 проти 7,7 %; р<0,01), а у жі-нок з генотипом GG високий рівень РТ достовір-но частіше діагностувався порівняно з помірним(69,0 проти 31,0 %; р<0,01). У чоловіків з геноти-

пом GG достовірно частіше визначався низькийрівень ОТ порівняно з помірним рівнем (85,7 про-ти 14,3 %; р<0,01). Визначення середніх показни-ків депресивних розладів (ДР) за шкалою депресіїГамільтона показало, що у жінок з генотипом АGпереважали ДР середнього ступеня, тимчасом якдля хворих з генотипом АА і GG характернимивиявились ознаки легких депресивних порушень.Середні показники ДР у чоловіків з генотипом АGвідповідали легким, а у чоловіків з генотипом ААі GG — середньотяжким.

Висновки. У жінок з генотипом АА і GG вста-новлені порушення, що вказують на наявність уних вираженого психоемоційного напруження,тимчасом як у жінок з генотипом АG спостері-гається формування стійкої тривожності та стій-ких депресивних розладів. Для чоловіків з гено-типом АG виявились характерними високі по-казники ОТ, а для хворих з генотипом GG —низькі.

ДИФЕРЕНЦІЙНАДІАГНОСТИКА РЕЗИСТЕНТНОЇТА ПСЕВДОРЕЗИСТЕНТНОЇАРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

У ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯЗбітнева В. О., Дичко Т. О., Чайка Г. О.


Мета дослідження. Покращити диференційнудіагностику резистентної та псевдорезистентноїартеріальної гіпертензії (АГ) для підвищення ефек-тивності антигіпертензивної терапії в практиці сі-мейного лікаря.

Матеріали та методи. У 120 пацієнтів (чолові-ків — 52 (43,3 %); жінок — 68 (56,6 %); середнійвік — (58,20±3,04) року) з діагнозом резистентноїАГ в амбулаторних умовах була виконана гострафармакологічна проба з визначенням чутливостідо раніше призначених трьох антигіпертензивнихпрепаратів. При позитивній пробі (n=100) буввстановлений діагноз псевдорезистентної АГ (ПРАГ), ці пацієнти були розподілені на 2 групи: І гру-па (контрольна, n=20) та ІІ група (основна, n=80):пацієнтам цієї групи проводили корекцію дозираніше призначених препаратів, окрім діуретика,застосовували домашнє моніторування артеріаль-ного тиску (АТ) та метод інтенсивного спостере-ження.

Результати дослідження. Корекція медикамен-тозної терапії та суб’єктивних факторів недостат-ньої прихильності до лікування у пацієнтів дозволи-ла досягти цільового рівня АТ (<140/90 мм рт. ст.) вІІ групі у 69 із 80 пацієнтів — (86,25±5,90) %, а вІ групі — лише у 4 із 20 пацієнтів — (20,0±7,3) %(p<0,01).

Висновки. 1. Заявлений спосіб визначення ін-дивідуальної чутливості до раніше призначенихтрьох антигіпертензивних препаратів дозволяє звисоким ступенем точності, своєчасно провестидиференційну діагностику псевдорезистентної тарезистентної гіпертензії в практиці сімейного лі-каря.

74

2. Оптимізація немедикаментозної та медика-ментозної терапії дозволяє достовірно досягтицільового рівня АТ у (86,25±5,9) % пацієнтів зПР АГ.

ОСОБЛИВОСТІ ШВИДКОСТІРОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПУЛЬСОВОЇ ХВИЛІ

У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮГІПЕРТЕНЗІЄЮ І АРТЕРІАЛЬНОЮГІПЕРТЕНЗІЄЮ, СУПРОВІДНОЮЗ ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ

ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬДичко Т. О., Чайка Г. О., Збітнева В. О.


Мета. Дослідження артеріальної ригідності упацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та АГ,супровідною з хронічним обструктивним захворю-ванням легень (ХОЗЛ).

Матеріали та методи. Досліджено 43 пацієнти,середній вік — (49,3±0,2) року. Групи: 1-ша —24 пацієнти з АГ II–III ступенів і ХОЗЛ I–III сту-пенів у стані ремісії (55,8 %); 2-га — 19 хворих зАГ II–III ступенів без ХОЗЛ (44,2 %). Проаналі-зовано: тривалість обох захворювань, частоту гі-пертензивних кризів і загострень ХОЗЛ, ступіньпідвищення АТ, призначену терапію, виразністьсимптомів ХОЗЛ, результати спірометрії, пульсо-метрії, розраховані показники гомілково-плечово-го індексу, оцінку якості життя (опитувальникEQ-5D).

Результати. Оцінка артеріальної жорсткості наплечовій артерії виявила у 1-й групі — (16,3±±6,2) м/с, передусім при ОФВ1<50 (11,6 %), у 2-йгрупі — (7,3±5,1) м/с (р<0,002). Показники на сон-ній та стегновій артеріях відрізнялися у незначніймірі. Зменшення гомілково-плечового індексу <0,9відмічено у 13 (30,2 %) хворих з АГ та ХОЗЛ та у2 (4,7 %) пацієнтів без ХОЗЛ (р<0,001).

Висновки. 1. Пацієнти з АГ та ХОЗЛ маютьвищу швидкість розповсюдження пульсової хвилі(ШРПХ) на плечовій артерії, що є фактором ри-зику прогресування АГ та розвитку ускладнень.

2. Збільшення ШРПХ частіше виявляється се-ред пацієнтів з ОФВ1<50.

3. У гіпертензивних пацієнтів з ХОЗЛ частішеспостерігається зменшення гомілково-плечового

індексу, що може свідчити про наявність атеро-склерозу нижніх кінцівок.

НЕКОТОРЫЕ ЗВЕНЬЯ ГЕМОСТАЗАУ БОЛЬНЫХ С ЭРОЗИВНО-ЯЗВЕННЫМИ

ПОРАЖЕНИЯМИ ЖЕЛУДКАИ ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ

Селезнева Е. А., Паску В. М.


Актуальность. Работы, описывающие состоя-ние гемостаза больных с эрозивно-язвенными по-ражениями желудка и двенадцатиперстной кишки(ДПК), немногочисленны и касаются преимуще-ственно коморбидной патологии с поражениемсердечно-сосудистой системы. Однако в последнеевремя значительно возрос интерес к изучению раз-личных аспектов плазменного звена гемостаза убольных данной категории, тем более при отсут-ствии детального изучения данного вопроса. Фиб-риноген, представляющий собой последнее звенов цепи плазменного гемостаза, является важными диагностически значимым показателем коа-гулограммы, так же, как и его тромбоцитарноезвено.

Цель исследования. Изучение уровня фибрино-гена и тромбоцитов у больных с эрозивно-язвен-ным поражением желудка и ДПК.

Методы исследования. Было обследовано20 пациентов мужского пола, средний возраст(31,25±7,67) года. Диагноз верифицировали мето-дом эзофагогастродуоденоскопии. У больных оп-ределялись количество тромбоцитов и уровеньфибриногена.

Результаты и выводы. Выявлено достоверноеповышение уровня фибриногена у больных с эро-зивно-язвенными поражениями желудка и ДПК,М=(4,04±0,84) г/л при средней норме (2,70±0,05) г/л(р<0,001), у 35 % больных выявлялась фибрино-генемия. Уровень тромбоцитов достигал (292,00±±61,12) Г/л (при средней норме (246,6±23,2) Г/л;p=0,003), при этом наблюдалась средняя корре-ляционная связь между ними и уровнем фибрино-гена (r=0,6). Полученные результаты свидетель-ствуют о наклонности к гиперкоагуляции у боль-ных с эрозивно-язвенными поражениями желудкаи ДПК.

75

СЕКЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ, ШКІРНО-ВЕНЕРИЧНИХ ХВОРОБ І ТУБЕРКУЛЬОЗУСекция инфекционных,кожно-венерических болезней и туберкулезаSection of Infection,Skin and Venereal Diseases and Tuberculosis

ПРОБЛЕМА БЕШЕНСТВА В УКРАИНЕ

Коджебаш Е. П.


Бешенство — одно из наиболее известных за-болеваний человека и животных, имеющее боль-шое социально-экономическое значение. Ежегод-но в мире умирают от бешенства 55 000 человек.В 2015 г. в нашей стране зарегистрировано 5 слу-чаев заболевания.

Для установления диагноза в большей степениимеют значение эпидемиологический анамнез иклиника. Демонстрируемый нами клиническийслучай отображает проблемность постановки диа-гноза без наличия соответствующих указаний ванамнезе. Больной А., 15 лет, был доставлен вОДКБ с жалобами на затруднение дыхания, бес-покойство, чувство страха, неадекватное поведе-ние. Кроме того, в анамнезе есть указания на дра-ку накануне заболевания. За время нахождения вОДКБ сохранялись признаки беспокойства, раз-дражительность, наросли признаки аэро- и гидро-фобии. Наблюдались резко выраженная потли-вость и слюноотделение. Учитывая отсутствие ука-заний в анамнезе на укус животного, побои нака-нуне, затрудненное дыхание, а также выявленнуюгипергликемию, врачами ОДКБ проводилась диф-ференциальная диагностика с ТЭЛА, сахарнымдиабетом, ЗЧМТ.

После ряда проведенных исследований кон-силиумом врачей был поставлен диагноз «бе-шенство», и больной был переведен в ОГКИБ.За 13 часов, проведенных больным в отделенииреанимации ОГКИБ, описанная выше симпто-матика прогрессировала. При осмотре выявле-ны точечные глубокие ссадины на голени нарасстоянии 7–8 см друг от друга, которые пред-положительно расценены как следы от укуса.Проводилась интенсивная инфузионная тера-пия, седативная терапия. Однако, несмотря напроводимую терапию, спасти больного не уда-лось.

Из дополнений к анамнезу, собранному у ма-тери уже после смерти больного, известно, чтосело, в котором проживал больной, расположеновозле леса. Неоднократно было замечено нападе-ние лис на местных собак, после чего несколькораз регистрировали случаи бешенства у этих до-машних животных.

Данный клинический случай демонстрирует,что при бешенстве специфическая профилак-тика остается единственной возможностью спас-ти человека, пострадавшего от больного живот-ного.

ИНТЕГРАЦИЯМЕТОДИКИ ДКТ В СИСТЕМУ

СОЦИАЛЬНО-ОБЩЕСТВЕННЫХ АКЦИЙПРОТИВОДЕЙСТВИЯ

СОЦИАЛЬНО-ОПАСНЫМ ИНФЕКЦИЯМ

Неклюдова А. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Социально-общественные мероприятия, прово-димые среди рисковых групп населения, играютважную роль в борьбе с социально-опасными ин-фекциями, такими как ВИЧ, вирусные гепатиты Ви С, сифилис, с высоким уровнем распространенияв Украине. Проведение социально-просветитель-ских акций способствует санитарному просвеще-нию и определению статуса пациентов.

Начиная с 2014 г., кафедра общей и клиничес-кой эпидемиологии и биобезопасности совместнос общественными организациями Одессы прово-дят социально-общественные акции, а в 2015 г.данная акция была дополнительно расширена те-стированием на вирусные гепатиты В, С и сифи-лис с помощью мультикомплексных тест-систем.

Необходимо обратить внимание, что получениеположительных результатов во время тестированияимеет выраженную личностную составляющую дляпациента, что обязывает медицинского работникавладеть методикой и проводить консультативнуюработу как перед самим тестированием, так ипосле него. В связи с отсутствием методики до- ипослетестового консультирования при вирусных ге-патитах и сифилисе, мы использовали во время ак-ции принципы ДКТ, которые проводятся при тес-тировании на ВИЧ, так как эти нозологии имеютодинаковые механизмы и пути передачи инфекции.В Одессе в 2015 г. приняло участие в тестировании422 человека, среди которых выявлено 5 случаевВИЧ-инфекции, 11 случаев вирусного гепатита В,12 случаев вирусного гепатита С и 2 случая сифи-лиса. В 2014 г. было выявлено 4 ВИЧ-положитель-ных пациента из 402 человек, принявших участие вакции.

76

Вывод. Методика до- и послетестового кон-сультирования, применяемая при ВИЧ-инфекции,может быть применена к инфекциям со схожимимеханизмами и путями передачи.

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІХВОРИХ НА МАЛЯРІЮ В ГАНІ

Прілєпова Н. С.


Актуальність. На країни Африки, що розташо-вані на південь від Сахари, й досі припадає занад-то висока частка глобального тягаря малярії. Заданими ВООЗ, у 2015 р. у цьому регіоні було зареєст-ровано 89 % захворювання на малярію та 91 %смерті від неї. Згідно з епідеміологічним профілемГани, у країнах на заході Африки майже всі випад-ки смерті від малярії відбуваються при зараженнісаме Pl. falciparum, а відсоток хлорохін-резистент-ного плазмодія продовжує зростати.

Мета. Довести зв’язок ефективної хіміотерапіїз комплаєнтністю «хворий-пацієнт».

Матеріали та методи. Проаналізовано 15 істо-рій хвороб хворих на малярію, медичний центр“Ecclesia Hospital”, місто Тема, Гана.

Результати та обговорення. За результатамиретроспективного аналізу 15 історій хвороб Еве-мовного (корінного) населення міста Тема, вікомвід 8 до 32 років з діагнозом малярії, 5 (33,3 %) па-цієнтів були доставлені до лікарні в стані тяжко-го перебігу захворювання через неефективне само-лікування; 1 (6,6 %) пацієнтка мала ускладненняперебігу малярії через відмову від лікування узв’язку з фактом викидня у сусідки через нераціо-нальний прийом хлорохіну; 1 (6,6 %) пацієнт (ди-тина 8 років) отримував азитроміцин, «призначе-ний» батьками; 1 (6,6 %) жінка — місцева чаклун-ка, яка не приймала етіотропне лікування черезсамоусвідомлення, що її стан пов’язаний з дією те-мних сил під час дощу; 3 (20 %) пацієнти зверну-лися до лікаря в розпалі хвороби, лікування отри-мали коштом лікарні; решта 4 (26,6 %) особи зве-рнулися до медичного закладу з появою першихсимптомів малярії, маючи довіру до лікарів та фі-нансову спроможність.

Висновки. 1. Інформаційна усвідомленість на-селення щодо актуальних інфекцій відіграє клю-чову роль у своєчасному зверненні.

2. Інфекційне та епідемічне благополуччя регі-ону безпосередньо залежить від економічного йсоціального стану та санітарно-просвітницькогорівня населення.

ВЫЯВЛЕНИЕ РАННИХ НАРУШЕНИЙФУНКЦИИ ПОЧЕК У БОЛЬНЫХ

ПРИ ВПЕРВЫЕ ДИАГНОСТИРОВАННОМТУБЕРКУЛЕЗЕ ЛЕГКИХ

Беседа В. Я.


Возникновение побочных еффектов при приме-нении противотуберкулезных препаратов в сред-

нем по миру составляет 10–15 % зарегистрирован-ных случаев, в 4 % из них приходится менять схе-мы лечения туберкулеза со снижением дозы про-тивотуберкулезных препаратов и/или сокращени-ем их количества, что может приводить к сниже-нию эффективности лечения впервые диагности-рованного туберкулеза (ВДТБ) легких.

Цель работы — определение микроальбумин-урии (МАУ) для ранней диагностики нарушенийфункционального состояния почек у больных сВДТБ легких.

Материалы и методы. Для наблюдения былиотобраны 40 больных с впервые выявленным ту-беркулезом (ВДТБ) легких. Оценивался уровеньМАУ, проводилось исследование полиморфныхучастков генов GST и NAT2.

Результаты. При поступлении повышенное со-держание МАУ у больных с ВДТБ легких выявле-но у 60 % (n=24) случаев и увеличилось до 92,5 %(n=37) через месяц после начала лечения. У 27 боль-ных с наличием генной предрасположенности кнарушению функции почек повышенный уровеньМАУ выявлен у 70,4 % (n=19) и 100 % (n=27) че-рез 1 мес. Повышенный уровень МАУ у 13 боль-ных без генной предрасположенности с ВДТБ лег-ких отмечался в 48,5 % случаев до лечения и у93,9 % больных — к концу 1-го месяца.

Выводы. Выявление у 70,4 % больных до лече-ния повышенного уровня МАУ, сочетающееся сналичием генов предрасположенности к заболева-ниям почек, и увеличение числа случаев повышен-ного уровня микроальбуминурии через 1 мес. отначала химиотерапии до 100 % свидетельствуют оважной диагностической значимости определенияне только генетической склонности к данным на-рушениям, но определяется наличие МАУ и ее сте-пени для ранней диагностики функциональногосостояния почек у больных с ВДТБ легких.

ПОШИРЕНІСТЬ СУПРОВІДНОЇ ПАТОЛОГІЇУ ХВОРИХ НА ХІМІОРЕЗИСТЕНТНИЙ

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬПолякова С. О., Кущ М. В.


Метою нашого дослідження було вивчення по-ширеності супровідної патології у хворих на хіміо-резистентний туберкульоз (ХРТБ) у поєднанні зсиндромом набутого імунодефіциту людини(СНІД) та вірусним гепатитом С (ВГС) на підста-ві ретроспективного аналізу 260 історій хворобстаціонарних хворих за період 2011–2014 рр.

Серед обстежених 260 хворих на етапі стаціо-нарного лікування 134 (51,5 %) мали тільки ХРТБ,80 (30,8 %) — ТБ/СНІД, 32 (12,3 %) — ТБ/ВГС та14 (5,4 %) пацієнтів — ТБ/СНІД/ВГС.

Проведене дослідження показало таке.У групі хворих з ізольованим ХРТБ перше міс-

це серед супровідної патології посіли анемії різно-го ступеня тяжкості (у 27 (20,1 %) хворих), на дру-гому місці — порушення гепатобіліарної системи(ГБС) — у 17 (12,7 %) хворих, на третьому місці

77

за поширеністю — інфекції сечовивідних шляхів у20 (14,9 %) пацієнтів.

У групі хворих на ТБ+СНІД на першому місцібули анемії різного ступеня тяжкості — у 30 (37,5 %)пацієнтів, на другому місці — порушення ГБС —у 20 (25,0 %) хворих, на третьому місці — інфекціїсечовивідних шляхів — у 15 (18,8 %) пацієнтів.

У всіх хворих із коінфекцією ТБ+ВГС були за-хворювання ГБС — 32 (100,0 %) пацієнти, другемісце за поширеністю поділили анемії різного сту-пеня вираженості та інфекції сечовивідних шляхів— мали по 5 (15,6 %) пацієнтів, третє місце такожподілили хронічний алкоголізм та цукровий діа-бет 1 типу — по 3 (9,4 %) хворих.

При обстеженні хворих на потрійну інфекціюТБ+ВІЛ+ВГС виявилось, що найбільш поширени-ми захворюваннями є ГБС — у 14 (100,0 %) паці-єнтів, другими за поширеністю були анемії різно-го ступеня вираженості — у 5 (35,7 %) хворих, а тре-тє місце у цій досліджуваній групі посіли токсико-алергічні дерматити — у 4 (28,6 %) пацієнтів, ін-фекції сечовивідної системи виявилися на четвер-тому місці — у 2 (14,3 %) хворих.

Отже, незалежно від виду поєднання ХРТБ зіСНІДом та ВГС, найбільш вразливими виявили-ся гепатобіліарна і сечовивідна системи та крово-творні органи. Взаємний негативний вплив вище-зазначених інфекцій при їх поєднанні формує новукомплексну патологію зі своєрідною клінічноюкартиною та складностями в лікуванні.

ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ГЕМОГРАМИХВОРИХ НА ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНИЙ

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬОмельян Л. П.


На базі Одеського міського клінічного проти-туберкульозного диспансера нами обстежено48 хворих на вперше діагностований туберкульоз(ВДТБ) легень, які були поділені на дві групи.Першу групу утворили 28 хворих на інфільтра-тивну, другу — 20 хворих на дисеміновану формиВДТБ легень. Чоловіків було 32, жінок — 18 у віцівід 23 до 68 років.

При дослідженні гемограм встановлено, що у36 % хворих на інфільтративний туберкульоз ви-явлено зниження середнього вмісту гемоглобіну веритроцитах крові хворих до 117,7 г/л, тимчасомяк при дисемінованому туберкульозі рівень гемо-глобіну не опускався нижче 132,7 г/л. Це можнапояснити як більш вираженим гематотоксичнимвпливом туберкульозної інфекції (при значній ін-фільтрації), так і побічним токсичним ефектомтривалої специфічної хіміотерапії, якої потребу-ють ці пацієнти.

Дослідження картини крові хворих на інфільт-ративний туберкульоз виявило значну вираженістьявищ запалення (за складом лейкоцитів, особливопаличкоядерних форм, ШОЕ), а при дисемінова-ній формі — алергічних і автоімунних процесів (за

показниками еозинофілів, лімфоцитів, моноци-тів).

При сприятливому перебігу лікувального про-цесу виявлялася нормалізація кількісного і якіс-ного складу кров’яних клітин, що супроводжува-лося припиненням бактеріовиділення, зняттямінтоксикації, розсмоктуванням вогнищ і зон ін-фільтрації.

У процесі лікування у досліджуваних хворихнерідко виникала еозинофілія, в окремих випадках— лейкоцитоз, паличкоядерний зсув лейкоцитар-ної формули вліво, лімфоцитоз, рідше — лейко-пенія. Все це спроможно надалі стимулюватилімфоїдно-ретикулярну реакцію із формуваннямінших ускладнень. Отримані дані свідчать про до-цільність доповнення хіміотерапії туберкульозупрепаратами цитопротективної дії.

ОСОБЛИВОСТI КЛIНІЧНОГО ПЕРЕБIГУЧЕРЕВНОГО ТИФУ У ВАГІТНОЇКузьміна О. В., Шушура Д. С.


Черевний тиф — гостра кишкова антропоноз-на інфекція, що викликається бактеріями Salmo-nella typhi. Наявність в популяції хронічних бак-теріоносіїв і відсутність ефективних методів їх са-нації визначають можливість спорадичного та епі-демічного поширення черевного тифу. Ситуаціяускладнюється наявністю атипових форм перебі-гу, які включають абортивний, стертий варіанти.Атиповий варіант характеризується своєрідністюклінічної картини, в якій різке переважання симп-томів ураження якогось окремого органа значноускладнює діагностику.

На наш погляд, заслуговує на увагу випадокчеревного тифу у вагітної терміном 28 тиж. Захво-рювання почалося гостро, 2.11.15 р. з появи ката-ральних симптомів і високої температури тіла.Хвора звернулась до сімейного лікаря, який напра-вив її на госпіталізацію з діагнозом «Гострий піє-лонефрит після перенесеного ГРВІ, вагітність24 тижні». Хвору було госпіталізовано до пульмо-нологічного відділення з підозрою на двосторон-ню пневмонію. Незважаючи на проведену антиба-ктеріальну терапію, зберігалась висока температу-ра тіла. При проведенні бактеріологічного дослі-дження крові виділено Salmоnella typhi, реакцiяВiдаля також була позитивною. 16.11.15 р. у хво-рої розвинулась кишкова кровотеча, в зв’язку зчим 17.11.15 р. хвору переведено до ВРІТ ОКЛ.Після проведення лікування жінка була виписанау задовільному стані. Слiд відмітити, що початокхвороби був атиповим і проявлявся підвищеннямтемператури тiла та ознаками катарального син-дрому. Були відсутні характернi симптоми черев-ного тифу: симптом Падалки, розеольозне виси-пання, відносна брадикардія. На прикладі даноїхворої проілюстровано атипову картину черевно-го тифу. Враховуючи стертість та атиповий пере-біг, даний випадок заслуговує на ретельне вивчен-ня та свідчить про необхідність правильного ал-горитму діагностичного пошуку.

78

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ЖИТТЯУ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С

З ПРОТИПОКАЗАННЯМИДО ІНТЕРФЕРОНОТЕРАПІЇ

Верба Н. В.


Якість життя (ЯЖ) — інтегральна характерис-тика фізичного, психологічного, емоційного тасоціального функціонування хворого, заснованана його суб’єктивному сприйнятті, яке негативновпливає на соматичний стан пацієнта. Серед хро-нічних захворювань, що супроводжуються пору-шеннями ЯЖ, важливе місце посідає патологія пе-чінки, а саме хронічний гепатит С (ХГС), особли-во за умови наявності протипоказань до інтерфе-ронотерапії (ІФН-терапії).

Мета дослідження. Оцінити показники ЯЖ ухворих на ХГС з протипоказаннями до ІФН-тера-пії.

Обстежено 198 хворих на ХГС з протипоказан-нями до ІФН-терапії. Оцінювали ЯЖ за допомо-гою опитувальника SF-36, який включав такі по-казники: фізичне (PF) та рольове функціонування(RР), інтенсивність болю (BP), загальний стан здо-ров’я (GH), життєва активність (VT), соціальне(SF) та рольове функціонування, зумовлене емо-ційним станом (RE), психічне здоров’я (MH), якігрупували у два компоненти здоров’я — фізичний(PH) та психологічний (MH1). Так, PF знижалосяпорівняно із фізіологічними показниками на50,06 %, RP — 38,32 %, ВР — на 29,19 %, GH —на 21,18 %, VT — на 25,42 %, SF — на 44,60 %, RE— на 35,91 %, МН — 46,82 % (р<0,001). ПоказникРН був нижчим порівняно з фізіологічними на61,23 % внаслідок зниження МН і SF (р<0,001).Показник МН1 був нижчим, ніж у здорових, на55,02 % в результаті зменшення PFiRP (р<0,001).

Висновки. У хворих на ХГС з протипоказання-ми до ІФН-терапії діагностовано зниження ЯЖ, асаме таких його показників, як фізичне та рольо-ве функціонування, які були складовою психоло-гічного компонента здоров’я. Виявлені порушенняЯЖ свідчать про значущість ХГС як медико-соці-альної проблеми.

ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИИНФИЦИРОВАННОСТИ ВОЗБУДИТЕЛЯМИСОЦИАЛЬНО ЗНАЧИМЫХ ИНФЕКЦИЙ

В ОДЕССКОМ РЕГИОНЕ

Григорян Г. Э.


Рост интегрированности человечества, природ-ные и антропогенные чрезвычайные ситуации,продолжающееся снижение жизненного уровнянаселения в подавляющем числе стран мира при-водят к ежегодному увеличению числа заболевшихтакими вирусными заболеваниями, как ВИЧ, ви-русные гепатиты, что попадает под определение«медленных экологических катастроф».

Целью нашего исследования в рамках проведе-ния дотестового консультирования населения иобследования желающих на ВИЧ, вирусные гепа-титы В и С, сифилис явилось выявление рисковзаражения указанными инфекциями в обычнойжизни, степени информированности людей о воз-можности заражения, субъективной оценки риско-ванного поведения.

Среди 120 опрошенных преобладали лица мо-лодого и среднего возраста (80 %), распределениепо полу было равномерным. Оценивалось наличиериска заражения ВИЧ-инфекцией, вирусными ге-патитами как гемоконтактным путем, так и поло-вым. Среди манипуляций, которые могли бы при-вести к заражению вирусами наиболее часто, ука-зывались: посещение стоматолога (60 %), пирсинги татуаж (34 %), использование в быту общихпредметов личной гигиены. На использование сек-са без презерватива указало 90 % людей, прохо-дивших тестирование, из них 28 % заявили о рис-кованном половом поведении. Обращала на себявнимание явная недооценка степени риска при не-защищенных половых контактах, имела место не-которая бравада выбранным образом жизни. Ещеодин момент, на который хотелось бы обратитьвнимание, — это отсутствие у большинства обсле-дованных (более 60 %) знаний о возможности про-филактической вакцинации от вирусного гепати-та В во взрослом возрасте.

Полученные результаты свидетельствуют о не-достаточной информированности населения о рис-ках передачи социально опасных инфекций, чтотребует срочного принятия мер по доведению ин-формации до населения, особенно до подросткови молодежи.

ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗУ ДОРОСЛИХТюпа В. В.


Актуальність вивчення інфекційного мононук-леозу (ІМ) пов’язана не тільки з широким розпо-всюдженням захворювань, що викликаються віру-сом Епштейна — Барр (EBV), а і з тим, що деякіланки патогенезу цієї хвороби ще й досі недостат-ньо вивчені. Останнім часом значну увагу науков-ців все більше привертає проблема Епштейна —Барр вірусної інфекції. Це зумовлено, перш за все,значним поширенням вірусу серед населення зем-ної кулі, різноманітністю клінічних проявів, час-тим латентним, а іноді й хронічним перебігом хво-роби.

Метою нашого дослідження стало вивченняклініко-лабораторних особливостей інфекційногомононуклеозу у дорослих.

Під нашим спостереженням знаходились 33 хво-рих на ІМ віком від 18 до 31 року. Групу контро-лю утворили 30 здорових осіб. Під час надходжен-ня до стаціонару хворі скаржилися на загальнуслабкість, гарячку, біль у горлі. При об’єктивно-му обстеженні відзначали симптоми гострого то-нзиліту, полілімфаденопатію, спленомегалію. Удорослих ІМ в 30 % випадків має тяжкий перебіг

79

та характеризується більш тривалою температур-ною реакцією, лімфаденопатією, яка випереджаєрозвиток запального процесу слизової оболонкиротоглотки на 4–7 днів. У більшості хворих пере-важали прояви катарального тонзиліту. Гепатитреєструвався у 90 % хворих. У 23 хворих проявиангіни та типові зміни в лейкоцитарній формуліманіфестували тільки наприкінці першого тижняхвороби, а атипові мононуклеари з’являлися лишена другому-третьому тижні від початку захворюван-ня. У 25 хворих діагностована тромбоцитопенія, зних у 19 осіб вона була помірною (170–150⋅109/л), у6 — більш виражена (150–130⋅109/л). Слід від-мітити, що серед пацієнтів з більш вираженоютромбоцитопенією переважали хворі з тяжким пе-ребігом ІМ.

ОЦІНКА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯНА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ/СНІД В УКРАЇНІ

ТА ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІБережна А. В.


В Україні склалася несприятлива ситуація щодоВІЛ/СНІДу — інфекція набула характеру концент-рованої епідемії. Щороку серед населення реєстру-ють нові випадки ВІЛ-інфікування, а смертністьвід СНІДу досі залишається на високому рівні.

Мета роботи. Провести порівняльний аналіз за-хворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД серед населен-ня на території України та Харківської області.

Матеріали і методи. Проаналізовані офіційнідані про захворюваність населення на ВІЛ-інфек-цію/СНІД на території України та в Харківськійобласті за період 2013 р. — 6 міс. 2015 р.

Результати. У першому півріччі 2014 р. вУкраїні встановлено збільшення захворюваностіна ВІЛ-інфекцію (24,2 на 100 тис. населення про-ти 23,3 на 100 тис. населення за аналогічний пе-ріод 2013 р.) та СНІД (12,3 на 100 тис. населенняпроти 11,5 на 100 тис. населення). У першому пів-річчі 2015 р. в Україні відзначено зниження за-хворюваності на ВІЛ-інфекцію до 17,4 на 100 тис.населення. Захворюваність на СНІД за аналогіч-ний період також зменшилась (до 9,3 на 100 тис. на-селення).

У Харківській області встановлено зниженнязахворюваності на ВІЛ-інфекцію та СНІД. Показ-ник захворюваності на ВІЛ-інфекцію за першепівріччя 2013 р. становив 12,1 на 100 тис. населен-ня, за перше півріччя 2014 р. — 10,1 на 100 тис.населення, за перше півріччя 2015 р. — 9,8 на100 тис. населення. Захворюваність на СНІД зни-зилась з 5,1 на 100 тис. населення за перше півріч-чя 2013 р. до 3,7 на 100 тис. населення за першепівріччя 2015 р.

Висновки. На відміну від Харківської області,в Україні спостерігалося підвищення захворюва-ності на ВІЛ/СНІД в 2014 р. Для стабілізації епі-деміологічної ситуації щодо ВІЛ/СНІД в Українінеобхідно продовжувати профілактичну та проти-епідемічну роботу щодо уразливих груп насе-лення.

ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОСВЯЗИВ РАЗВИТИИ ТУБЕРКУЛЕЗА

И РАКА ЛЕГКИХ

Бутов Д. А., Поляков А. В.


За последние годы возросло количество случаевсочетанной туберкулезной и раковой патологии, асистема противораковых и противотуберкулезныхпрофилактических мероприятий недостаточно эффек-тивна на сегодняшний день. Становится очевиднымвопрос об изучении развития данных патологий.

Цель. Определение закономерностей и связитуберкулеза с раком с последующим изучениемклинических форм вторичного туберкулеза, кото-рые могут быть причинами развития злокачест-венных новообразований.

Материалы и методы. В исследовании было изу-чено 100 больных с различными формами туберку-леза: 16 (16 %) больных с очаговым, 25 (25 %) боль-ных с инфильтративным, 21 (21 %) больной с мили-арным, 23 (23 %) больных с фиброзно-кавернозными 15 (15 %) больных с цирротическим туберкулезом.Для верификации диагноза туберкулеза были ис-пользованы стандартные методы диагностики спе-цифического процесса в легких, регламентиро-ванные приказом МЗ Украины. Для постановки диа-гноза рака легких проведено исследование мокротына наличие атипичных клеток, а также рентгено-грамм, в которых были замечены первые патологи-ческие изменения, свидетельствующие в пользу рака.

Результаты работы. На основании полученныхданных, анализов мокроты и рентгенограмм намибыло установлено, что у больных с очаговым, ин-фильтративным и милиарным туберкулезом не на-блюдалось патологических новообразований. Раклегких был верифицирован у двух (8,6 %) больныхс фиброзно-кавернозным и двух (13,3 %) больныхс цирротическим туберкулезом, что характеризова-лось наличием соответственных изменений на рент-генограмме. Изменения в клиническом анализе мок-роты, наличие атипичных клеток выявлено у одно-го больного. Дальнейшая верификация рака легко-го была подтверждена гистологическим методом —трансторакальной биопсией легкого.

Таким образом, при раке легкого у больных ту-беркулезом могут быть хронические формы цир-ротического процесса (фиброзно-кавернозный ицирротический туберкулез).

СОСТОЯНИЕСЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫУ БОЛЬНЫХ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНЫМ

ТУБЕРКУЛЕЗОМ ЛЕГКИХ

Бутов Д. А., Писаренко Г. Н.Харьковский национальный медицинский

университет, Харьков, УкраинаНациональный институт фтизиатриии пульмонологии им. Ф. Г. ЯновскогоНАМН Украины, Харьков, Украина

Одной из главных особенностей туберкулеза иего патогенеза в современных условиях являетсяучащение количества больных с медикаментозной

80

резистентностью возбудителя. Мультирезистент-ный туберкулез (МРТБ) — это туберкулез, при ко-тором выделяют МБТ, которые стойкие, как мини-мум, к комбинации самых активных противо-туберкулезных ЛС — изониазиду и рифампицину.

Целью настоящего исследования было опре-делить и проанализировать состояние сердечно-сосудистой системы у больных мультирезистент-ным туберкулезом легких.

Материалами и методами послужили результа-ты обследования 42 стационарных больных наМРТБ. У 36 (86 %) обнаружены полости распада.Больных до 50 лет было 34 (81 %). По клиническимформам туберкулеза было деление: диссеминирован-ная — у 12 (28,6 %), очаговая — у 1 (2,3 %), инфильт-ративная — у 12 (28,6 %), казеозная пневмония —у 3 (7 %) и фиброзно-кавернозная — у 14 (33,3 %)пациентов. По типу туберкулезного процесса:ВДТБ — у 10 (24 %), РТБ — у 12 (28 %), ХТБ — у20 (48 %) пациентов. Большинство больных с МРТБимели тяжелое течение заболевания и выраженныеявления интоксикации, что подтверждалось выра-женной температурной реакцией — (38,20±0,33) °С,лейкоцитозом — 13–15⋅109/л, ускорением СОЭ до30 мм/ч. Сердечно-сосудистая система очень ранореагирует на туберкулезную инфекцию и зависит отстепени выраженности интоксикации и других фак-торов. В процессе длительной антимикобактери-альной терапии с использованием резервных ЛС,патогенетической терапии эти патологические симп-томы исчезали или уменьшались по интенсивнос-ти. Все изменения ССС регистрировались с помо-щью ЭКГ и УЗИ, после чего было отмечено, чтопатологические кардиальные симптомы у больныхна ВДТБ легких наблюдались у 85 %, у пациентовс РТБ легких — у 83,33 % и у лиц с ХТБ легких — у85,11 %, а в конце лечения соответственно в 65,0,58,33 и 68 % лиц, что в 2–3 раза превышает такие убольных с сохраненной чувствительностью МБТ кпротивотуберкулезным препаратам. Такая высокаяи одинаковая частота жалоб и объективных симп-томов говорит о том, что, независимо от типа туб-процесса, МРТБ характеризуется выраженными яв-лениями интоксикации, нарушением ФВД и сниже-нием насыщения крови кислородом — (94,67±±0,52) % и функциональными расстройствами ССС.

Таким образом, патологические кардиальныесимптомы у больных МРТБ констатированы боль-ше чем в 80 % случаев, независимо от типа тубер-кулезного процесса. Эффективность лечения тако-го контингента больных крайне низкая и нуждает-ся во всесторонней неотложной оптимизации.

ПОЛИМОРФИЗМ G1082A ГЕНАИНТЕРЛЕЙКИНА-10 В АССОЦИАЦИИ

С ХИМИОРЕЗИСТЕНТНЫМТУБЕРКУЛЕЗОМ ЛЕГКИХНА ФОНЕ СТАНДАРТНОЙ

ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНОЙ ТЕРАПИИБутов Д. А.


Цель. Изучить полиморфизм G1082A гена ин-терлейкина-10 в ассоциации с мультирезистент-

ным туберкулезом легких (МРТБ) на фоне стан-дартной противотуберкулезной терапии.

Методы. В исследование были включены 170людей, проживающих в Харьковской области (Ук-раина), из которых 74 пациента с МРТБ (группа 1)и 66 пациентов с чувствительным туберкулезом(группа 2), а также 30 относительно здоровых до-норов (группа 3). Уровень ИЛ-10 в сыворотке кро-ви измерялся с помощью иммуноферментного ана-лиза. Исследования образцов крови проводилисьпри поступлении больного в стационар. Был ис-следован полиморфизм G1082A гена ИЛ-10.

Результаты. В 1-й группе уровень ИЛ-10 в сы-воротке крови составил (38,01±0,78) пг/л, во2-й — (43,88±0,70) пг/л, тогда как в 3-й его значе-ние было (50,25±1,26) пг/л (p<0,05). В группе па-циентов с МРТБ чаще встречался гетерозиготныйGA-генотип — (75,68±4,99) % (n=56), чем гомози-готные АА — (14,86±4,14) % (n=11) и GG — (9,46±±3,40) % (n=7) генотипы. У пациентов 2-й группычаще встречался гомозиготный АА-генотип —(62,12±5,97) % (n=41), реже — гетерозиготный GA— (25,76±5,38) % (n=17) и гомозиготный GG —(12,12±4,02) % (n=8) генотипы. У относительноздоровых доноров мы наблюдали достоверное пре-обладание гомозиготного GG-генотипа — (56,67±±9,05) % (n=17), в свою очередь гетерозиготныйGA — (23,33±7,72) % (n=7) и гомозиготный AA —(20,00±7,30) % (n=6) были достоверно ниже(р<0,05).

Выводы. У больных туберкулезом наблюдалсяболее низкий достоверный уровень ИЛ-10 в сыво-ротке крови по сравнению с относительно здоро-выми донорами. Это коррелировало с большейчастотой гетерозиготных GA-генотипов в 1-й груп-пе и гомозиготных АА-генотипов во 2-й группеполиморфизма G1082A гена ИЛ-10.

НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ОПТИМИЗАЦИИНАРУЖНОГО ЛЕЧЕНИЯ ПАЦИЕНТОВС АТОПИЧЕСКИМ ДЕРМАТИТОМ

Кутыла Т. Б.


Целью исследования была оценка эффектив-ности и безопасности использования для наруж-ного лечения крема Бедан у пациентов с атопичес-ким дерматитом (АД), а также возможность егоприменения в периоды ремиссии с целью увеличе-ния их продолжительности и профилактики реци-дивов заболевания. Контроль результатов леченияосуществляли на основании динамики клиниче-ских и лабораторных показателей. Доказано по-зитивное влияние крема на регресс кожных про-явлений у больных с АД, противозудный и разре-шающий эффекты при высоком профиле его без-опасности. Особенно следует отметить удлинениепериода ремиссии при использовании крема Беданкак средства для профилактической наружноймонотерапии и ухода за кожей у пациентов с АД.На долю АД приходится от 50 до 75 % среди всехаллергических заболеваний.

81

Под нашим наблюдением находилось 240 па-циентов, страдающих АД, в возрасте от 3 до20 лет. Пациенты были распределены на 2 группы:основная 130 человек и контрольная 110 человек.Подбор в группах по возрастному, половому при-знакам, а также по клиническим разновидностямАД, распространенности и течению кожного про-цесса был примерно равномерным. Экссудативнаяформа заболевания наблюдалась у 37 лиц, эрите-матозная — у 49, эритематозно-сквамозная простая— у 84, эритематозно-сквамозная с лихенификаци-ей — у 39, лихеноидно-пруригинозная — у 31.

Крем Бедан является эффективным препаратомдля наружной терапии в комплексном лечении АД.Препарат потенцирует эффект других средств (втом числе топических глюкокортикоидов). Беданобладает выраженным противозудным, противо-воспалительным, антимикробным действием, нор-мализует дифференцировку кератиноцитов и по-нижает пролиферативную активность. Этот кремможет быть использован в качестве наружной мо-нотерапии и средства по уходу за атопической ко-жей с целью удлинения периодов ремиссии и про-филактики рецидивов АД. Он обладает высокимпрофилем безопасности и может быть рекомендо-ван не только во взрослой, но и в детской дерма-тологической практике.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕТІОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИКАНДИДОЗНИХ ВУЛЬВОВАГІНІТІВ

ТА ЧУТЛИВОСТІ ГРИБІВ РОДУ CANDIDAДО ФЛЮКОНАЗОЛУ

Сафронов С. А.


При призначенні лікування хворим на канди-дозні вульвовагініти особливе значення має пра-вильний вибір лікарських препаратів. Останнімчасом спостерігається резистентність грибів родуCandida до флюконазолу, одного з антимікотич-них препаратів, що найчастіше використовуєтьсяпри лікуванні даного захворювання.

Метою нашої роботи було вивчити етіологіч-ну структуру кандидозних вульвовагінітів та чут-ливість грибів роду Candida до флюконазолу.

Нами було обстежено 21 хвору на кандидознийвульвовагініт. Після проведення культуральногодослідження було встановлено, що у переважноїбільшості хворих (n=12; 57,1 %) етіологічним чин-ником захворювання був вид C. аlbicans, у 6 (28,6 %)хворих — C. glabrata, у 2 (9,5 %) — C. tropicalis, у1 (4,8 %) — C. krusei. Чутливість до флюконазолувизначали на чашках Петрі за оцінкою діаметразони відсутності росту (ЗВР) грибів. Встановлено,що штами C. аlbicans були чутливі до флюконазо-лу у 10 (83,3 %) хворих (ЗВР — не менше 19 мм), у2 (16,7 %) хворих — нечутливі (ЗВР — не більше14 мм). Серед ізолятів C. glabrata у 4 (66,7 %) хво-рих відмічалася дозозалежна чутливість до флю-коназолу (ЗВР — 15–18 мм), у 2 (33,3 %) — грибибули нечутливі до препарату. Ізолят C. krusei та-кож був нечутливим до флюконазолу. У 2 хворих

з виділеним штамом C. tropicalis відмічалася дозо-залежна чутливість.

Таким чином, отримані дані свідчать, що у хво-рих на кандидозний вульвовагініт поряд зі шта-мами Candida аlbicans (n=12; 57,1 %), було виявле-но не аlbicans види Candida (n=9; 42,9 %) — C. gla-brata, C. tropicalis, C. krusei. Серед грибів видівC. glabrata, C. krusei, C. tropicalis чутливість дофлюконазолу була нижчою порівняно з ізолятамиC. аlbicans (у 6 хворих проти 10 відповідно) і маладозозалежний характер. Отже, враховуючи поши-реність не аlbicans видів Candida та їхню резис-тентність до флюконазолу, а також при неефектив-ності стандартної терапії рецидивного кандидоз-ного вульвовагініту, необхідно в кожному окремо-му випадку проводити культуральне дослідженняз визначенням чутливості збудників до протигриб-кових препаратів за допомогою стандартизованихметодів.

КЛІНІЧНО-ДІАГНОСТИЧНІ ПРОЯВИАТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ

Терлецький В. О.


На сучасному етапі, за даними ВООЗ, в розви-нутих країнах захворюваність на атопічний дер-матит (АтД) серед дітей дорівнює 13–37 %, середдорослих — 0,2–2 %.

Атопічний дерматит — це хронічне алергічнезахворювання, генетично зумовлене, спадкове, якехарактеризується рецидивним перебігом.

Серед факторів, які сприяють виникненню тарозвитку дерматозу, окрім генетичної детерміна-ції, впливають середовищні фактори ризику: хар-чові та повітряні алергени, конституційні особли-вості, стан шлунково-кишкового тракту, нервовоїсистеми, імунної системи, ендокринної системи. Вумовах збільшення алергізації населення за раху-нок використання консервантів, барвників у про-дуктах харчування, великого вибору побутової хі-мії та впливу інших шкідливих факторів та умов,які оточують людину в повсякденному житті та єтригерними факторами, збільшується кількістьвипадків захворюваності на алергійні дерматози,в тому числі на АтД.

В основі патогенезу АтД лежить хронічне алер-гічне запалення шкіри, яке зумовлене гіперактив-ністю Т-хелперів за умов генетичної схильності,що призводить до дисбалансу Th1/Th2 на користьTh2, які мають цитокіновий профіль, забезпечу-ючи продукцію алергенспецифічних антитіл, зо-крема ІgE, який осідає на тучних клітинах табазофілах, що призводить до запалення та свер-бежу. Останніми роками висловлюється припу-щення, що розвиток АтД пов’язаний зі знижен-ням продукції гамма-інтерферону, який контро-лює вироблення ІgE.

Вперше термін «атопія» був запропонованийM. Perry (філолог Колумбійського університету),що означає «не на своєму місці».

Особливості діагностики АтД характеризують-ся такими клінічними та лабораторними ознака-

82

ми, як-от: наявність папульозних, папуло-везику-льозних елементів, вторинної ліхеніфікації з лока-лізацією в ділянці складок великих суглобів, лиця,шиї (задня поверхня шиї — лишай Відаля), зап’яст-ків, первинний шкірний свербіж, вікова динамікависипань (від ексудативних елементів у ранньомувіці до папульозної інфільтрації з ліхеніфікацією),хронічний рецидивний перебіг, алергічний сімейнийанамнез, початок в ранньому дитинстві, сезонністьзагострень (погіршення в холодну пору року), за-гострення під впливом провокаційних факторів (про-дукти харчування, стрес, лікарські засоби), сухістьшкіри, білий дермографізм, хейліт, симптом Денні— Моргана, гіперпігментація шкіри періорбітальноїділянки, еозинофілія, підвищення рівня IgE.

У педіатричній практиці даний симптомоком-плекс діагностують як «ексудативний алергійнийдіатез», якщо превалює ексудативний компонент.В дерматологічній практиці — як «атопічний дер-матит».

Важливим є питання диференційної діагности-ки з іншими сверблячими дерматозами, такими якнейродерміт, або дифузний нейродерміт (ДН). Насвоєму заключному етапі розвитку АтД клінічноідентичний ДН. На користь АтД говорить збіль-шення рівня ІgE, виникнення в ранньому дитин-стві, поява періодів загострення з явищами екзе-матизації.

Поряд з АтД можуть бути діагностовані: алер-гійна (екзогенна) астма, риніт, кон’юнктивіт, дис-гідротична екзема та ін.

Поділяють АтД на ІgE-опосередкований і ІgE-незалежний, при якому ІgE показник в крові невідрізняється від норми, в зв’язку з цим становитьінтерес вивчення поліспецифічного інгібіторапротеїназ, який транспортує прозапальні цито-кіни.

Таким чином, питання диференційної діагнос-тики є дуже важливими та потребують уваги йаналізу.

83

СЕКЦІЯ НЕВРОЛОГІЇ, НЕЙРОХІРУРГІЇТА ПСИХІАТРІЇСекция неврологии, нейрохирургиии психиатрииSection of Neurology, Neurosurgery and Psychiatry

АДИТИВНИЙ ЕФЕКТ ВПЛИВУРІЗНИХ ФАКТОРІВ НА РИЗИК РОЗВИТКУТА ПЕРЕБІГ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ

Борисенко С. І.


Актуальність. Незважаючи на те, що деякі фак-тори ризику (ФР) розвитку розсіяного склерозу(РС) відомі, їх сумарний ефект, а також вплив на пе-ребіг РС, який може варіювати залежно від їх ком-бінації та кількості, залишаються невизначеними.

Мета. Вивчити адитивний ефект різних факто-рів з метою прогнозування розвитку та перебігу РС.

Матеріали. Проведено ретроспективне крос-секційне дослідження в групах пацієнтів з РС і безпатології нервової системи. Хворих розподілилитаким чином: I група — 138 пацієнтів з РС(80,5 % жінки, 19,5 % чоловіки), II група — 52 па-цієнти хірургічного відділення без даних щодоураження нервової системи (89,5 % жінки, 10,5 %чоловіки), порівнюваних за віком (середній вік(38,8±8,7) року). У досліджуваних групах проана-лізовані стать, вік, місяць і місце народження, сі-мейний анамнез (СА), куріння і наявність антитілдо вірусу Епштейна — Барр (АТ до VEB) з метоювизначення їх впливу на ризик розвитку РС. УІ групі також вивчена кореляція вищевказанихчинників з наявністю провідного клінічно ізольо-ваного синдрому (КІС) РС.

Результати. При мультиваріантному статистич-ному аналізі спостерігався адитивний вплив такихрозглянутих факторів у різних їх комбінаціях: РСдостовірно частіше виявлявся у хворих, народже-них з січня по червень порівняно з контрольноюгрупою (p≤0,0001). У пацієнтів з РС ніколи не фі-ксували комбінацію таких факторів: вік 27–39 ро-ків, некурці, за відсутності АТ до IgG VEB(p≤0,001); жіноча стать, вік 27–39 років, місяць на-родження вересень-грудень (p≤0,001); у курців, на-роджених з вересня по грудень, за відсутності АТдо IgG VEB (p≤0,001). Поперечний мієліт у вигля-ді КІС достовірно частіше виникає при поєднаннінеобтяженого СА, у віці 19–36 років, уродженцівпівденного регіону України (ПРУ) (p≤0,001); та-кож у хворих жіночої статі, народжених з березняпо травень, за відсутності АТ до IgG VEB(p≤0,001); у віці 37–45 років, що народилися в ПРУз березня по травень (p≤0,01). Патологічні зміни встовбурі мозку як КІС достовірно частіше вини-

кають у жінок, що палять, з наявністю АТ до IgGVEB (p≤0,001).

Висновки. Стать, вік, місце і місяць народжен-ня, СА, куріння, АТ до IgG VEB у різних комбі-націях достовірно є кумулятивними факторами,що впливають на ризик розвитку і клінічні про-яви РС.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК СПОРАДИЧНОЇОЛІВОПОНТОЦЕРЕБЕЛЯРНОЇ

ДЕГЕНЕРАЦІЇ III ТИПУ ІЗ РАННІМДЕБЮТОМДобуш І. В.


Актуальність. Олівопонтоцеребелярна дегене-рація (ОПЦД) — група рідкісних спадкових захво-рювань нервової системи, що характеризуютьсяпоєднанням церебеллярної кортикальної дегенера-ції та вторинної атрофії ядер нижніх олив, а такождегенерацією і зникненням нейронів в ядрах мос-ту та їх проекційних волокон в основі мосту і се-редніх ніжках мозочка. Вперше ОПЦД описана в1900 р. Ж. Дежерин і А. Тома (А. Thomas); до1979 р. були наявні 100 достовірних випадків цьо-го захворювання (Л. О. Бадалян, 1989). Точнихданих щодо захворюваності та поширеностіОПЦД у популяції немає, що пояснюється відсут-ністю до недавнього часу єдиних діагностичнихкритеріїв. За розрізненими даними, частота ОПЦДстановить 0,6 на 100 000 населення. Успадкуван-ня в основному йде за автосомно-домінантнимтипом, хоча описано автосомно-рецесивні випад-ки хвороби. Спадкове походження хвороби (авто-сомно-домінантний тип) зазвичай виявляють ухворих з дебютом захворювання у віці 30–40 ро-ків, спорадичні випадки — у віці 50 років і стар-ше. В абсолютній більшості випадків ця група за-хворювань характеризується неухильно прогресую-чим перебігом, ОПЦД є рідкісним захворюванняму практиці лікаря-невролога, важко виявляється іпотребує ретельної диференційної діагностики.

Нами представлений клінічний випадок ОПЦДIII типу у хворої Г., 24 років. Спадковий анамнезне обтяжений. Вважає себе хворою з 2014 р, коливперше з’явилися скарги на оніміння пальців лівоїкисті. Протягом останніх 1,5 року симптоми про-гресували: розвинулися лівобічний геміпарез і

84

бульбарні порушення. У неврологічному статусівідзначається така лівобічна гемісимптоматика:парез VII, VIII, IX, X, XII ЧМН; пірамідні розла-ди з помірно вираженим геміпарезом; екстрапіра-мідні — у вигляді брадикінезії, брадилалії, ригід-ності, хореатетозу, постуральної нестійкості, інте-нційного тремору; чутливі порушення за геміти-пом з випадінням поверхневої і глибокої чутливо-сті. При диференційному діагностичному пошукувиключені запальні, демієлінізуючі захворюваннянервової системи, новоутворення, дисметаболічніпорушення та встановлено діагноз ОПЦД III типу.Отримано значний позитивний ефект у виглядірегресу екстрапірамідних розладів від прийомунизьких доз нейролептиків.

АДАПТАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІЗГІДНО З ВЕГЕТАТИВНИМ ПРОФІЛЕМ

У ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ОНМедУДобушева К. С., Пужанська О. І.,Марченко Є. І., Стоянов А. О.


Матеріали та методи. Проаналізовано показни-ки роботи вегетативної нервової системи (ВНС)45 лікарів-інтернів ОНМедУ: І група — за фахом«Неврологія», ІІ група — «Офтальмологія»; ІІІ гру-па — «Анестезіологія та реаніматологія» (у кож-ній групі по 15 обстежених). Дівчат було 31 (13,13, 5 відповідно в групах), юнаків — 14 (2, 2, 10відповідно в групах). Середній вік становив (23,0±±0,2) року. У всіх обстежених вивчався «вегетатив-ний портрет»: вегетативний тонус (ВТ) за допомо-гою «Таблиці для експрес-діагностики ВТ», а та-кож вегетативного індексу Кердо (ВІК); вегетатив-на реактивність (ВР) — кліноортостатична пробаі окосерцевий рефлекс Ашнера — Даніні; веге-тативне забезпечення фізичної діяльності (ВЗФД) —проба Мартіне.

Результати. Показники ВІК дорівнювали в гру-пах (8,6±0,3); (10,2±0,1); (12,3±0,1) бала відповід-но. Вихідний ВТ розподілявся по-різному в групах:ейтонія (2, 1, 9), ваготонія (9, 5, 1), симпатикото-нія (2, 7, 3), дистонія (2, 2, 2) відповідно в групах.Показники ВР вказували на переважання нор-мальної та вагальної реактивності за данимикліно-ортостатичної проби і окосерцевого рефлек-су Ашнера — Даніні. Оцінка ВЗФД визначала нор-мальне і недостатнє забезпечення фізичної діяль-ності.

Висновки. У обстежених лікарів-інтернів від-значені відхилення від нормальних цифр при ви-вченні «вегетативного портрету» з переважаннямвагальної спрямованості ВТ, недостатніх реактив-ності та забезпечення діяльності з боку ВНС, щоможе впливати на адаптаційні можливості обсте-жених та необхідність корекції вегетативних по-казників. У ІІІ групі була тенденція до нормаліза-ції цих показників, що може пояснюватися гендер-ним складом цієї групи із переважанням чоловіків,що мають більш стійкі показники ВНС, однаккількість спостережень не дозволила виявити їх до-стовірність.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЧАСТОТИІ СТРУКТУРИ РОЗЛАДІВ СНУ

У ХВОРИХ НА РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ

Іванюк А. В.


Актуальність. Розлади сну у хворих на розсія-ний склероз (РС) трапляються в 3 рази частіше, ніжу загальній популяції. Використання глюкокорти-костероїдів (ГКС) може викликати порушення сну(Strober, Front. Neurol. 6:21, 2015).

Мета. Дослідити частоту і структуру розладівсну у хворих на РС залежно від стадії захворюван-ня та застосування пульс-терапії (ПТ) ГКС з ме-тою оцінки необхідності додаткового обстеженняз приводу розладів сну.

Матеріали і методи. Обстежено 16 хворих наРС, які проходили лікування на базі УК ОНМедУ.Перша група — пацієнти з РС у стадії ремісії, дру-га — пацієнти з РС у стадії загострення до ПТГКС, третя група — пацієнти з РС у стадії загост-рення на 3-й день ПТ ГКС. Структуру розладів снуоцінювали за допомогою Піттсбурзького індексуякості сну (PSQI); вплив втоми на фізичне, когні-тивне і психосоціальне функціонування пацієнтаоцінювали за допомогою модифікованої шкаливпливу втоми (MFIS).

Результати. Запропонованим критеріям, щопотребують дообстеження з приводу розладів сну,відповідали 12 (75 %) хворих. У першій групі кри-теріям відповідали 8 з 10 (80 %) хворих, у другій— 3 (100 %) хворих, у третій — 1 (33,3 %) хворий.Середній бал PSQI в першій групі становив 5,400±±3,978, у другій — 8,0±2,0, у третій — 3,667±±3,786. Середній бал MFIS у першій групі дорів-нював 31,00±18,19, у другій — 22,670±5,033, у тре-тій — 18,670±5,686. Дисперсійний аналіз не пока-зав достовірного розходження розподілу значеньсереднього бала PSQI і MFIS у досліджуваних гру-пах. Кореляційний аналіз не виявив значущоговзаємозв’язку між одержаними величинами ре-зультатів PSQI і MFIS.

Висновки. У пацієнтів з РС часто трапляютьсяпорушення сну незалежно від стадії захворюван-ня та застосування ПТ, 3/4 пацієнтів з РС потре-бують додаткового обстеження з метою з’ясуван-ня причин порушення сну. Статистичний аналізрезультатів показав незначний вплив розладів снуна порушення повсякденної активності хворих наРС, що свідчить про суб’єктивну переоцінку паці-єнтами існуючих розладів.

ПРЕДИКТОРИ СПРИЯТЛИВОГОРЕЗУЛЬТАТУ ВНУТРІШНЬОМОЗКОВОГО

КРОВОВИЛИВУ В МОЗОЧОКУ ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ

Кондратюк К. Л.


Актуальність. Спонтанний крововилив у мозо-чок є важким життєво загрозливим захворюван-ням з високою летальністю (від 16,7 до 61,3 %).

85

У літературі подана незначна кількість фрагмен-тарних робіт, присвячених вивченню предикторівсприятливого результату внутрішньомозковогокрововиливу в мозочок у гострому періоді.

Матеріали і методи дослідження. Нами булообстежено 96 хворих з внутрішньомозковим кро-вовиливом у мозочок у гострому періоді. З них 49(51 %) чоловіків і 47 (49 %) жінок. Середній вік ста-новив (63,80±8,72) року. Всім хворим при госпіта-лізації проводили клініко-неврологічне досліджен-ня, комп’ютерну томографію головного мозку.Були оброблені результати лабораторного і пато-логоанатомічного методів дослідження. Порушен-ня свідомості оцінювали за допомогою шкали комГлазго (ШКГ). Для оцінки результату захворю-вання використовували шкалу результатів Глазго(ШРГ), відповідно до якої всі хворі були розділе-ні на три групи: 54 (56,3 %) хворих зі сприятливимрезультатом (5 і 4 за ШРГ), 14 (14,6 %) — з неспри-ятливим результатом (3 за ШРГ) і 28 (29,2 %) — злетальним виходом (1 за ШРГ). Пацієнти з града-цією 2 за ШРГ у дослідженні були відсутні. З ме-тою вивчення предикторів сприятливого резуль-тату була побудована модель логістичної регресії,до якої були включені виявлені нами за допомо-гою інтелектуального аналізу даних розділові зна-чення: рівень свідомості за ШКГ ≥ 13 балів, мак-симальний діаметр гематоми ≤ 3 см, об’єм гема-томи <8 см3, глюкоза крові ≤ 4,8 ммоль/л, наяв-ність нормального підошовного рефлексу, відсут-ність ураження черепно-мозкових нервів і радіоло-гічних ознак дислокації стовбура головного мозку.

Результати. При проведенні множинної логіс-тичної регресії було виявлено, що рівень свідомо-сті ≥13 балів за ШКГ (ВШ 97,536; 95 % ДІ 9,811–969,687; p=0,000) і об’єм гематоми <8 см3 (ВШ11,155; 95 % ДІ 2,594–47,972; p=0,001) незалежнокорелюють зі сприятливим результатом.

Висновки. Отримані дані свідчать про суворийзв’язок між рівнем свідомості при госпіталізації,об’ємом гематоми і сприятливим результатомвнутрішньомозкового крововиливу в мозочок угострому періоді.

КОРЕЛЯЦІЯ АТИПОВОГОПЕРИФЕРИЧНОГО ЛІМФОЦИТОЗУ

ІЗ ПЕРЕБІГОМ МІАСТЕНІЇ(КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)Миронов О. О., Іванюк А. В.


Актуальність. Міастенія (myasthenia gravis —МГ) — це тяжке автоімунне захворювання з про-гресуючим типом перебігу, основою патогенезуякого є порушення нервово-м’язового проведення.Нещодавні дослідження вказують, що до МГ з піз-нім початком захворювання (у віці >40 років) біль-ше схильні чоловіки. Описані випадки МГ, резис-тентної до антихолінестеразних препаратів, однакце більш характерно для очних форм. У літерату-рі подані випадки лімфоцитозу у хворих із МГ занаявності злоякісних утворень (переважно лім-фом). Даних про кореляцію перебігу МГ з епі-

зодами периферичного лімфоцитозу в доступнійлітературі не знайдено.

Нами наведено клінічний випадок МГ з атипо-вим лімфоцитозом у чоловіка 68 років, який про-тягом 2 років відзначав минуще двоїння в очах,птоз і порушення артикуляції мовлення. У вересні2014 р. посилилися диплопія і птоз, бульбарні по-рушення, з’явилася слабкість м’язів плечового по-яса. Виходячи з даних медичної документації, за10 років до манифестації захворювання були ви-явлені епізоди безсимптомного відносного лімфо-цитозу (до 50,7 %) у периферичній крові при не-змінному абсолютному вмісті лімфоцитів. Під часпопереднього діагностичного пошуку виключеніміастенічний синдром, ГПМК у ВББ, дисметабо-лічні порушення і встановлений діагноз — МГ. Ге-нералізована форма. На тлі проведеної імуносуп-ресивної терапії кортикостероїдами у хворогобула досягнута ремісія з повним регресом клініч-них проявів та нормалізацією лейкоцитарної фор-мули. Терапія антихолінестеразними препаратамиприпинена у зв’язку з їх неефективністю. При по-дальшому спостереженні епізоди клінічної деком-пенсації захворювання корелювали з появою від-носного периферичного лімфоцитозу.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ РАЗЛИЧНЫХ МЕТОДИКЛЕЧЕНИЯ ГРЫЖ МЕЖПОЗВОНОЧНЫХДИСКОВ В ПОЗДНЕМ И ОТДАЛЕННОМПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ ПЕРИОДАХ

Лемешов А. С.

Винницкий национальный медицинскийуниверситет им. Н. И. Пирогова,

Винница, Украина

Наиболее подвержены развитию грыж межпо-звоночных дисков пациенты зрелого возраста, вравной степени как женщины, так и мужчины.Также грыжи развиваются одинаково и справа, ислева (одно наблюдение — срединная грыжа), наи-более подвержены образованию межпозвоночныхгрыж дисков уровни — L4-L5 и L5-S1. В среднемпериод от появления первых симптомов до выпол-нения операции длился два с половиной года.

Микродискэктомия — достаточно эффектив-ная методика, которая обеспечивает регресс боле-вого синдрома и улучшение качества жизни надлительный срок, хотя имеет тенденцию к отри-цательной динамике этих показателей в позднемпослеоперационном периоде. Пик ухудшения ка-чества жизни и усиление болевого синдрома при-ходятся на период трех лет после оперативноговмешательства. Однако при использовании DIAM(Device for Intervertebral Assisted Motion) отмеча-ется более значительное улучшение качества жиз-ни и регресс болевого синдрома, также не выявле-но пика ухудшения качества жизни через 3 года,что наблюдается при выполнении микродискэкто-мии без имплантации DIAM. Также при сравне-нии групп исследуемых с имплантацией DIAM ибез нее выявлена четкая зависимость повышенияэффективности при использовании DIAM от вре-мени, которое прошло после операции.

При использовании местной ирригации сте-роидов, после удаления грыжи диска, отмечается

86

более значительное уменьшение болевого синдро-ма в раннем послеоперационном периоде (2 нед.),в сравнении с пациентами, которым местная ир-ригация не выполнялась.

Частота повторных операций составляет всреднем 2 %, при этом все они отличаются высо-кой эффективностью.

ЕМОЦІЙНІ РОЗЛАДИУ МАТЕРІВ ДІТЕЙ З ОЗНАКАМИ

РОЗУМОВОЇ ВІДСТАЛОСТІАнохін Є. А., Григорян Г. Е.


Загальновідомо, що повноцінний розвиток ди-тини, у тому числі такої, яка має психічні та пове-дінкові вади, залежить від емоційного стану мате-рі та її вміння проаналізувати і адекватно висло-вити сутність нагальної проблеми.

Метою даного дослідження було з’ясуванняемоційного стану та ступеня його порушення уматерів, діти яких мають ознаки первинного когні-тивного дефекту.

Нами досліджено 30 матерів, дітей яких напра-вили на обстеження та лікування до КУ«ООМЦПЗ» з приводу тяжкої розумової відстало-сті (1), помірної розумової відсталості (6), легкоїрозумової відсталості (19) та розладів аутистично-го спектра (4). Для контрольної групи відібрано25 жінок такого ж віку, діти яких надійшли на лі-кування до дитячого відділення Одеської обласноїдитячої лікарні.

Для дослідження використано такі методи:шкала тривоги Шихана, шкала Зунга для само-оцінки депресії, Торонська алекситимічна шкала.Оцінка проводилася після відвідування матір’юсвоєї дитини в стаціонарі. Передбачено 8 дескри-пторів, за якими оцінювали стан: відсутність за-вищення показників за шкалами тривоги, депре-сії, алекситимії; ізольоване підвищення тривоги,депресії, алекситимії; попарне підвищення триво-ги та депресії, депресії та алекситимії, алекситиміїта тривоги; підвищення всіх трьох показників. Ре-зультати тестів у матерів хворих дітей були вищи-ми порівняно з результатами контрольної групи.

Таким чином, матері дітей із психічними роз-ладами мають достовірно вищий рівень тривогита алекситимії, що потребує роботи як з дітьми,так і з матерями, до якої можуть бути залучені сту-денти-волонтери медичного університету.

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК МОДУЛЯТОРФАКТОРІВ САНОГЕНЕЗУ

ПРИ ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДАХ

Бабенко Н. В.


Тривожні та тривожно-фобічні розлади набу-вають у сучасному суспільстві надзвичайного по-ширення, насамперед серед молоді. Методи ліку-вання та корекції потребують подальшого вдоско-

налення, не до кінця вивчені можливості сучаснихінформаційних технологій, зокрема інформацій-них мереж для надання дистанційної допомоги,поширення актуального досвіду окремих пацієн-тів у корекції пароксизмальних станів при невро-зах.

Метою роботи було узагальнення власного до-свіду психокорекції у осіб, які хворіють на триво-жні та тривожно-фобічні розлади та поширенняйого через соціальну мережу «ВКонтакті». Дляцього у вказаній мережі було створено групу «Ата-ка на панічну атаку», до якої підключалися не тіль-ки зареєстровані члени з вказаними проблемами,але й фахівці, а також волонтери, зацікавлені урозв’язанні нагальної проблеми. Сьогодні у групізареєстровано 736 осіб. Основна мета роботи та-кої групи — узагальнення тих факторів саногене-зу, які спонтанно напрацьовані особами з невро-тичними розладами та використовуються нимидля самокорекції у повсякденному житті. Включе-но конкретні цитати висловлювань людей: «Допо-магати легше тому, хто поруч з тобою. А от собідопомогти — набагато складніше. Але я все однопрацюю і буду працювати над собою. Тим біль-ше, що бачу чудові результати. Я дуже рада спіл-куванню з вами. Я тепер, як риба у воді. І так цьо-го потребувала всі 4 роки…» (переклад та редагу-вання — авторські). Отже, інтернет-ресурс є ефек-тивним засобом організації паліативної допомо-ги хворим на тривожні розлади, що відкриває пе-ред фахівцями потребу в участі у подібних фору-мах. Лікар не дає оцінки, а лише виступає як мо-дератор, рівноправний учасник форуму. Таким чи-ном, для фахівця у даній галузі Інтернет-ресурсстає способом оцінити ефективність своєї профе-сійної діяльності, різних методів лікування пацієн-тів, що страждають від панічних розладів.

ФАКТОРИ ПРЕВЕНЦІЇПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГОРОЗЛАДУ В УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

Пахмурна В. С., Ярош Є. Я.


Перманентні бойові дії, які сьогодні спостері-гаються в усьому світі, висувають перед психіатра-ми завдання не тільки лікувати посттравматичнийстресовий розлад (ПТСР), а й запобігати йому.

Метою роботи було виявлення та вивчення задопомогою клінічного і психодіагностичного ме-тодів осіб, які довгий час перебували безпосеред-ньо у вогнищі бойових дій та брали участь у вій-ськових операціях. Незважаючи на жахи та небез-пеку для життя на фронті, ці особи не проявлялиознак психічних розладів, у тому числі ПТСР.Усього досліджено 25 осіб (15 кадрових військово-службовців і працівників органів внутрішніх справта 10 добровольців).

Методи дослідження: тести Сонді, Равена, Лю-шера, Басса — Даркі, опитувальник Шмішека,проба Крепеліна, модифікована проба з гральни-ми картами. Особливе значення ми надавали ре-зультатам опитування за тестами на професійну

87

придатність (Бойко), тестом на змістожиттєві орі-єнтації та тестом Рокича. Показник «Ціль» у пер-шій групі був значно більшім, ніж у контрольній,яку утворили з 24 військовослужбовців, що повер-нулися з зони АТО з ознаками ПТСР. Зниженняцього показника корелює із клінічними показни-ками, у тому числі окремими висловлюваннямиобстежених про те, що «немає сенсу жити далі»,«тепер мені вже байдуже, що далі буде» тощо. По-казник «процес» характеризує задоволеність сво-їм статусом на момент дослідження; він суттєвонижчий у контрольній групі, що свідчить про чу-тливість цього показника щодо ПТСР як патоло-гічного процесу. Субшкала «результат» характе-ризує переважно ретроспективні аспекти розвит-ку особистості й надає характеристику пройденогошляху без відокремлення його креативної складо-вої. В основній групі було більше військовослуж-бовців, що до моменту ув’язнення мали повноцін-ну родину, дітей, з якими зберегли емоційний зв’я-зок. Характеристики груп термінальних цінностейу обстежених І групи свідчили про те, що найви-щою цінністю для них є «воля». Утім досить висо-кі рангові місця посідає також і «громадське ви-знання», і «впевненість у собі». Виявлено такі пси-хологічні особливості людей, які зумовлюють їхвисоку стресостійкість в умовах бойової травми:чітка життєва позиція, прихильність до сімейнихцінностей, патріотизм та загальнолюдські цінності.

ЕМОЦІЙНО-КОГНІТИВНЕСПІВВІДНОШЕННЯ ТА ПАЛІАТИВНА

ДОПОМОГА В ПСИХІАТРІЇСтанинець К. В., Приходько І. В.


Робота виконувалася в межах тематики кафед-ри стосовно паліативних методів лікування хворихіз необоротним перебігом тяжких психічних роз-ладів.

Метою дослідження було встановлення зв’язкуміж емоційним станом хронічно хворих та ступе-нем збереження когнітивних функцій.

Дослідженню підлягали хворі чоловіки з гост-рого та хронічного психіатричних відділень КУ«ООМЦПЗ». Усього досліджено 60 хворих, якихбуло розділено на 2 групи: основна (35 хворих ізхронічним перебігом шизофренічного процесу уфазі нестійкої ремісії) і контрольна (25 хворих нагострі психотичні розлади, зокрема з первиннимипсихотичними епізодами). Було задіяно такі мето-ди дослідження: шкала Гамільтона, тест напроходження лабіринту, Mini-Mental State Examin-ation. Дослідження проводилося в динаміці, кож-ного хворого було тестовано тричі протягом 3 міс.з метою визначення динамічної тенденції вказанихспіввідношень. У хворих першої групи ми спосте-рігали прямий кореляційний зв’язок між емоцій-ним станом та когнітивними функціями: покра-щання першого, що відбувалося спонтанно або підвпливом психотерапевтичних методів корекції,

приводило до значної активації когнітивної сфе-ри. У контрольній групі, навпаки, не відзначенозакономірних зв’язків між емоційним станом та ак-туальними якостями когнітивної сфери: проведе-не лікування у цій групі хворих сприяло швидко-му покращанню психоемоційного стану, редукціїпозитивної симптоматики при гострих психозах,але суттєво не позначалося на пізнавальних здіб-ностях хворого.

Таким чином, корекція емоційного стану хво-рих із тривалим перебігом психічного розладу(шизофренія) має принципове значення для збере-ження пізнавальної діяльності у даного континге-нту, що є одним із вузлових моментів паліативноїдопомоги в психіатрії.

ОПТИМІЗАЦІЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХЗАХОДІВ ЩОДО ХВОРИХ

НА ШИЗОФРЕНІЮ, УСКЛАДНЕНУЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

Давидюк П. П.


Метою дослідження було виявлення впливу су-провідного захворювання на цукровий діабет наперебіг шизофренічного процесу.

Усього обстежено 28 хворих основної групи нашизофренію, у яких на тлі основного захворюван-ня розвинулася гіпоглікемія, що переросла у цук-ровий діабет. Контрольну групу утворили 25 хво-рих на шизофренію з нормальними показникамирівня глюкози у сироватці крові.

Методи дослідження: оцінка психотичної пози-тивної та негативної симптоматики за шкалоюPANSS, оцінка когнітивного функціонування хво-рих на шизофренію за допомогою тестів прохо-дження лабіринту і тесту на запам’ятовування по-передньої карти, а також перманентний контрольрівня цукру у крові (1 раз на тиждень).

У результаті проведеного дослідження встано-влено, що рівень когнітивного функціонування ухворих на шизофренію з супровідним цукровимдіабетом значно гірший порівняно з контрольноюгрупою. Глибина когнітивних порушень корелю-вала з тяжкістю перебігу цукрового діабету. Своє-часна корекція рівня цукру в амбулаторних умо-вах у 16 хворих основної групи дозволяла поліп-шити показники когнітивної ланки психічногостатусу хворих.

ОПТИМІЗАЦІЯРЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

ЩОДО ТЕРАПЕВТИЧНО-РЕЗИСТЕНТНИХХВОРИХ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ

Кругляченко О. Д.


В умовах зони обслуговування дільничноголікаря існує досить велика когорта хворих на тяж-кий психічний розлад, зокрема на шизофренію,

88

які можуть бути зараховані до психофармаколо-гічно резистентних. Вони створюють низку про-блем як медичного, так і соціального характеручерез велику кількість рецидивів та необхідністьповторної госпіталізації. Крім того, у даної ка-тегорії хворих спостерігаються побічні дії психо-тропних препаратів, що потребує додаткової ко-рекції.

Мета роботи — розроблення комплексноїмоделі лікування, що базувалася, насамперед, нагруповій та сімейній психотерапії. До основноїгрупи увійшло 26 хворих на шизофренію із тяж-ким безремесійним перебігом, терапевтично ре-зистентних, з якими у психоневрологічному дис-пансері проводилися групові психотерапевтич-ні тренінги з метою як покращання загальногостану психічного здоров’я, так і їх соціальноїадаптації.

Окрім цього, раз на місяць проводилися гру-пові заняття з близькими родичами цих хворих.До контрольної групи включили 28 хворих нашизофренію з подібними клінічними характери-стиками, але вони відмовлялися від участі в гру-пових психотерапевтичних тренінгах. У нихбули втрачені родинні зв’язки, вони мешкалисамотньо, наявні далекі родичі не піклувалися їхдолею.

Методи дослідження. Оцінка психотичної пози-тивної та негативної симптоматики за шкалоюPANSS, оцінка когнітивного функціонування хво-рих на шизофренію за допомогою тестів прохо-дження лабіринту і тест на запам’ятовування по-передньої карти.

У результаті проведеного дослідження встано-влено, що рівень когнітивного функціонування ухворих на шизофренію, які проходили груповітренінги і родичі яких були обізнані завдякиспільній роботі з лікарем-психіатром у групахщодо особливостей соціально-реабілітаційної ро-боти з даним контингентом, поліпшувався досто-вірно краще, ніж у хворих контрольної групи.Глибина відновлення когнітивних порушень ко-релювала з інтенсивністю проведеної психотера-певтичної роботи.

ВИКОРИСТАННЯ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНИХМЕТОДІВ ТЕРАПІЇ ПРИ ПАЛІАТИВНІЙ

ДОПОМОЗІ В ПСИХІАТРІЇ

Опря Є. В.


Наявність серед хронічних психічних розладів та-ких, які на сучасному етапі неможливо радикальновилікувати, викликає необхідність застосування ме-тодів паліативної допомоги в психіатрії.

Метою дослідження було вдосконалення допо-моги хворим із безремісійним перебігом психічно-го захворювання та підвищення ії ефективності.

Методи дослідження — клініко-психопатологі-чний та катанамнестичний.

Проведено дослідження 45 пацієнтів віком від32 до 54 років, які перебували тривалий час на ста-ціонарному лікуванні в КУ «Одеський обласнийцентр психічного здоров’я» із безремісійним пере-бігом шизофренії та були визнані інвалідами дру-гої групи за психічним захворюванням.

Під час клініко-психопатологічного та катамне-стичного обстеження пацієнтів було виявлено, щохворі першої групи — 18 (40 %) осіб, яким було про-ведене комплексне лікування із застосуванням БЗЗ-терапії та психотерапії, перебували на стаціонар-ному лікуванні достовірно менше, ніж хворі другоїгрупи — 27 (60 %) осіб, яким було проведене тіль-ки психофармакологічне лікування. Також слід від-значити, що пацієнтів першої групи в більшостівипадків (77,7 %) повторно не госпіталізовувалипротягом року після виписування на відміну від па-цієнтів другої групи.

Було доведено, що ефективність допомоги припаліативних психічних станах підвищується придинамічному поетапному використанні гнучкогопоєднання психофармакологічної, немедикаментоз-ної та психотерапії, особливо, якщо симптоми непіддаються фармакологічному контролю або побіч-ні дії ліків, що застосувують, несумісні з життєви-ми показниками хворого. У цьому разі неінвазив-ні, немедикаментозні надійні методи психотерапіїта Б33-терапії є незамінними.

89

СЕКЦІЯ ХІРУРГІЇ І (ЗАГАЛЬНА ХІРУРГІЯ)

Секция хирургии I (общая хирургия)

Section of Surgery I (General Surgery)

ХИРУРГИЯ ОДНОГО ДНЯПРИ АБДОМИНАЛЬНОЙ ПАТОЛОГИИ

Артемчук Д. Ю.


Вступление. Широкое внедрение видеолапаро-скопических технологий в абдоминальной хирур-гии позволило уменьшить интенсивность боли впослеоперационном периоде. Снижение травма-тичности доступа дало возможность сократитьдлительность пребывания пациента в стационаре.За рубежом распространена хирургия одного дня(day case surgery), которая подразумевает стацио-нарное лечение хирургических больных на срок неболее 24 ч.

Материалы и методы. В 2010–2014 гг. в отде-лениях ВМКЦ ЮР, занимающихся абдоминаль-ной хирургической патологией, выполнены 11 834оперативных вмешательства, из них 897 (7,6 %) па-циентов прошли лечение в хирургическом стаци-онаре по программе «хирургии одного дня». Рас-сматривались больные как с плановой, так и снеотложной хирургической патологией. Всемвышеописанным пациентам выполненывидеоэндоскопические оперативные вмешатель-ства.

Результаты. По программе «хирургия одногодня» выполнены следующие лапароскопическиевмешательства: 577 холецистэктомий, 180 аппенд-эктомий, 91 герниопластика паховых грыж, 36 гер-ниопластик пупочных и вентральных грыж, 8 кру-рорафий с фундопликацией по Ниссену, 5 опера-ций по поводу некроза жирового привеска. Присомнении в благополучном течении операции илираннего послеоперационного периода пациентынаходились в стационаре столько, сколько требо-вало клиническое течение.

Выводы. 1. Использование видеолапароскопи-ческих технологий во многих случаях сокращаетстационарное лечение пациентов до 24 ч, что по-зволяет эффективно использовать мощности хи-рургических стационаров.

2. При выполнении плановых лапароскопичес-ких вмешательств в стационаре короткого пребы-вания необходим тщательный отбор пациентов,что подразумевает отсутствие тяжелой сопутствую-щей патологии с возможностью наблюдения паци-ента в амбулаторных условиях.

ПРОФІЛАКТИКА ТРОАКАРНИХКРОВОТЕЧ ІЗ ВАРИКОЗНО РОЗШИРЕНИХ

ВЕН ПУПКОВОЇ ДІЛЯНКИПІД ЧАС ЛАПАРОСКОПІЧНОЇХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ У ХВОРИХ

НА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ

Колотвін А. О., Хурчаков Є. О.,Кривенок А. Т., Шахбазов Д. Г.


Актуальність. Останнім часом відмічаєтьсязбільшення захворюваності на вірусні гепатити тацирози печінки. Проведення лапароскопічної хо-лецистектомії з приводу гострого калькульозногохолециститу в даної категорії хворих нерідко су-проводжується низкою ускладнень, одним з якихє кровотеча з варикозно розширених вен передньоїчеревної стінки.

Мета дослідження. Зниження ризику кровотечіз варикозно розширених вен передньої черевноїстінки під час введення троакарів при лапароско-пічній холецистектомії у хворих на гострий каль-кульозний холецистит на фоні гепатитів та циро-зів печінки.

Матеріали та методи дослідження. Проведеноаналіз результатів лікування 74 хворих на гострийкалькульозний холецистит на фоні хронічних ге-патитів та цирозів печінки. Для запобігання ушко-дження варикозно розширених вен передньої че-ревної стінки у 53 пацієнтів була застосованадіафаноскопія. У 21 пацієнта цей метод був неефек-тивним у зв’язку з ожирінням. У 37 хворих засто-сували конічний і тупий стилет. У 14 — першийтроакар був введений за методикою Hasson.

Результати. Кровотеча з варикозно розшире-них вен передньої черевної стінки розвинулась у5 хворих. У 3 з них вдалося візуалізувати ушко-джену судину та прошити її. У 2 хворих була ви-конана серединна лапаротомія у зв’язку з профуз-ною кровотечею з пупкових вен та відсутністюможливості точно встановити джерело кровотечі.

Висновки. Діафаноскопія та використання ко-нічного і тупого стилета знижує ризик ушкоджен-ня варикозно розширених вен передньої черевноїстінки. При профузній кровотечі та відсутності ви-димого джерела слід негайно виконувати середин-ну лапаротомію та прошивання судин, що крово-точать.

90

ЗАСТОСУВАННЯ ШВИДКИХ ТЕСТІВДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ВІРУСНИХГЕПАТИТІВ «В» І «С» У ХВОРИХНА ГОСТРИЙ КАЛЬКУЛЬОЗНИЙ

ХОЛЕЦИСТИТ

Колотвін А. О., Хурчаков Є. О.,Кривенок А. Т., Шахбазов Д. Г.


Актуальність. Останніми роками вірусні гепа-тити «В» та «С» посідають одне з провідних місцьв інфекційній патології людини. При розвиткугострого калькульозного холециститу на фоні ге-патитів та цирозів печінки виникає необхідність уневідкладному хірургічному лікуванні. Тому про-ведення експрес-тесту на вірусні гепатити у хворихна гострий калькульозний холецистит має важли-ве значення.

Мета дослідження. Зниження ризику інтраопе-раційних ускладнень під час лапароскопічної хо-лецистектомії у хворих на гострий калькульознийхолецистит на фоні гепатитів та цирозів печінки.

Матеріали і методи. Для проведення передопе-раційної діагностики вірусних гепатитів «В» і «С»у хворих на гострий калькульозний холециститвикористовувалися цитотести компанії «Фармас-ко». Проведено аналіз результатів дослідження110 хворих, оперованих у хірургічних відділенняхВійськово-медичного клінічного центру Південно-го регіону.

Діагностика HBV- і HCV-інфекцій проводила-ся за допомогою швидких тестів CITO TEST длявиявлення відповідно поверхневого антигену віру-су гепатиту В (HBsAg) та антитіл до HCV (anti-HCV).

Результати та їх обговорення. Зі 110 пацієнтіву 93 результат був негативний (84,5 %), у 17 па-цієнтів виявлено антитіла до вірусів гепатиту «В»та «С» (15,5 %). Хворих з вірусним гепатитом «В»було 9 (8,2 %), з гепатитом «С» — 8 (7,3 %). Жінокбуло 10 хворих (5 — з гепатитом «В», 5 — «С»),чоловіків — 7 (4 — з «В», 3 — з «С»).

Висновок. Швидкі тести CITO TEST мають ви-соку чутливість і специфічність, прості у викорис-танні, дозволяють одержати результат досліджен-ня протягом кількох хвилин та провести необхід-ну передопераційну підготовку.

ФАКТОРЫ РОСТАВ ЛЕЧЕНИИ ВЕНОЗНЫХ ЯЗВНИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ

Самарский И. Н., Пирогов В. В.


Венозные язвы являются одной из наиболеечастых клинико-патогенетических форм трофиче-ских ран нижних конечностей, поражая до 0,3 %населения развитых стран.

Несмотря на значительные успехи в леченииран консервативными и оперативными методами,такими как компрессионная, вакуумная терапия,использование современных раневых покрытий,венозные язвы по-прежнему считаются одними из

наиболее неподатливых к заживлению. Изучениефакторов роста как ключевых участников ранево-го процесса открыло новые перспективы вспомо-гательных методов лечения хронических ран. Су-ществует доказательная база эффективности раз-ных препаратов факторов роста для лечения ар-териальных, диабетических, венозных язв. Одна-ко известные ныне рекомбинантные препаратыфакторов роста и обогащенная тромбоцитамиплазма по экономическим причинам доступны не-большому количеству пациентов.

Цель нашего исследования — поиск альтерна-тивного препарата факторов роста для лечениявенозных язв.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ГЕМОСТАТИЧЕСКИХГУБОК ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ

ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ ЛИМФОРЕЙПОСЛЕ ОПЕРАЦИЙ НА БЕДРЕННЫХ

АРТЕРИЯХСамарский И. Н., Юсифли И. Б.


Актуальность. Лимфорея является одним изспецифических ранних осложнений артериальнойхирургии. Возникает она преимущественно приоперациях, связанных с рассечением тканей и вы-делением артерий в области бедренного треуголь-ника. Частота лимфореи, по данным различныхангиохирургов, колеблется в пределах 1,5–8,6 %.

Цель работы — оценить эффективность приме-нения гемостатических губок для профилактикилимфореи после операций на бедренных артери-ях. Существует довольно много методов профи-лактики возникновения лимфореи. Консерватив-ная терапия не всегда эффективна.

Материалы и методы. Отделение сосудистойхирургии ВМКЦ предлагает применение гемоста-тических губок интраоперационно. На данныймомент этот метод был применен 14 больным, укоторых постоперационной лимфореи не было.Пациенты были выписаны на 7-е сутки.

Выводы. В случае применения гемостатическихгубок лимфореи у пациентов не было. Данный ме-тод способствовал раннему заживлению ран безосложнений и уменьшению пребывания больныхв стационаре.

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫВ ХИРУРГИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИ

УЗЛОВОГО ЗОБА

Хатем Б. Х.


Актуальность. Количество операций на щито-видной железе в Украине достигает 10–12 тыс., изних 80–85 % операций проводится по поводу уз-ловых форм зоба. Вероятность развития даннойпатологии в течение жизни в среднем составляет5–10 %, а заболеваемость — 30–40 на 100 тыс. на-селения. Методы исследования при данной пато-логии: физикальные, УЗИ, исследование уровнятиреоидных гормонов, в некоторых случаях —

91

изотопное сканирование щитовидной железы. Ос-новное место в определении дальнейшей тактикиведения пациентов с узловым зобом принадлежиттонкоигольной аспирационной пункционной био-псии (ТАПБ) под контролем УЗИ.

Цель исследования. Снизить число напрасныхопераций при узловом зобе с помощью единствен-ного способа, позволяющего дифференцироватьдоброкачественные узлы от злокачественных иопределить клеточное строение щитовидной желе-зы, — тонкоигольной аспирационной пункцион-ной биопсии.

Задачи. Определить, на основе морфологиче-ских исследований (ТАПБ), показания для хирур-гического лечения узловой формы зоба.

Материал и методы исследования. С 2014 по2015 гг. в Одесской областной клинической боль-нице выполнено 343 операции на щитовидной же-лезе. Из них под нашим наблюдением находились213 больных: мужчины — 30 (14 %), женщины —183 (86 %) человек. Рак щитовидной железы обна-ружен у 52 пациентов, узловой и многоузловой зоб— у 247, токсический зоб — у 44 пациентов. В после-операционном периоде наблюдались следующиеосложнения: кровотечения — 2 (0,4 %) случая, па-рез возвратного нерва транзиторный — 15 (4,4 %),постоянный — 7 (2 %), гипопаратиреоз транзитор-ный — 10 (2,9 %), постоянный — 1 (0,3 %).

Выводы. Тактику ведения пациентов с узловымзобом определяет ТАПБ, цель которой — сниже-ние количества напрасных операций при узловомзобе. Оперативное лечение должно быть достаточ-ным, минимальный объем операции — гемитирео-идэктомия, при поражении обеих долей — расши-рение показаний к тиреоидэктомии.

ТРАНСАНАЛЬНАЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКАЯМИКРОХИРУРГИЯ ПРИ ОПУХОЛЯХ

ПРЯМОЙ КИШКИДегтяренко С. П., Воротынцева К. О.,

Браиловский Б. В.


Актуальность. Злокачественные опухоли пря-мой кишки занимают 4–5 % от общего количествавсех видов рака и 40–50 % от рака колоректаль-ной локализации. Предшественником рака прямойкишки являются аденоматозные полипы с диспла-зией слизистой 1–2 степени. Трансанальная эндо-скопическая микрохирургия (ТЭМ) является мини-мальной инвазивной хирургической техникой, ко-торая была разработана и предложена немецкимхирургом Buess в 1980-х гг.

Целью исследования было изучение результа-тов лечения и осложнений трансанальных эндо-скопических микрохирургических операций приразличных опухолях прямой кишки.

Материалы и методы. В период с 2009 по2015 гг. было проведено сравнительное исследо-вание, включающее 73 пациента, которым быливыполнены операции ТЭМ. У 12 больных до опе-рации был выявлен рак прямой кишки на раннихстадиях (Tis, 1-2N0M0), у 18 пациентов после опе-рации по постоянным гистологическим препара-

там была выявлена тубуловорсинчатая аденома смалигнизацией (TisN0M0) и у 43 — тубуловорсин-чатые аденомы прямой кишки.

Результаты. Средняя длительность операциисоставила 60 мин. Конверсия была выполнена у2 пациентов из-за перфорации прямой кишки. Де-фект слизистой удалось восстановить у 24 паци-ентов после полной резекции опухоли, при этомосложнений не было ни в одном случае. Средняядлительность нахождения пациентов в стациона-ре составила 3,5 дня (от 2 до 14 дней). При наблю-дении за 73 пациентами с аденомами в сроки от12 до 60 мес. было диагностировано 4 случая ре-цидива аденом и 2 рака прямой кишки.

Выводы. Операции ТЭМ являются эффектив-ным радикальным методом лечения доброкачест-венных опухолей прямой кишки и тщательно ото-бранных небольших аденокарцином диаметром 3–4 см. При выполнении операций ТЭМ количестворецидивов сопоставимо с результатами при вы-полнении больших открытых операций.

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯГЕРНИОПЛАСТИКА

ПРИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХВЕНТРАЛЬНЫХ ГРЫЖАХ

СРЕДНИХ И БОЛЬШИХ РАЗМЕРОВВоротынцева К. О.


Актуальность. Максимально хороший резуль-тат лапароскопических операций наблюдается припластиках вентральных грыж малого и среднегоразмера, в то время как при грыжах больших раз-меров процент рецидивов с 5–12 % увеличиваетсядо 17–25 %.

Цель исследования — сравнить результаты лапа-роскопических герниопластик послеоперационныхвентральных грыж среднего и большого размера.

Материалы и методы. В период с 2010 по2015 гг. на базе Одесской областной клиническойбольницы было проведено сравнительное исследо-вание, включающее 83 пациента с послеопераци-онными вентральными грыжами. Обследуемыебыли разделены на 2 группы, в группе I (n=44) упациентов были вентральные грыжи среднего раз-мера (ширина грыжевого дефекта — 4–10 см), вгруппе II (n=39) большого размера (ширина гры-жевого дефекта ≥10 см). В группе I выполняласьлапароскопическая герниопластика с сетками с ни-тиноловым каркасом. В группе II лапароскопи-ческие операции выполняли с использованиемPTFEe-сеток (Gore-tex), которые фиксировали кмышцам передней брюшной стенки такерами ме-тодом “Double crown”.

Результаты. Среднее время наблюдения за па-циентами составило (30,7±17,2) мес. (от 1 до36 мес.). У 4 пациентов группы I в послеопераци-онном периоде был болевой синдром, в то времякак в группе II у 11 пациентов был выраженныйболевой синдром, который купировался после назна-чения наркотических анальгетиков. Гематома, се-рома, нагноение послеоперационной раны чащенаблюдались у пациентов группы II (21 %), в сравне-

92

нии с 12 % в группе I. У 4 пациентов с послеопе-рационной вентральной грыжей среднего разме-ра и у 9 пациентов группы II, с большими грыжа-ми, был выявлен рецидив в послеоперационномпериоде.

Выводы. Лапароскопическая герниопластика— актуальный метод лечения вентральных грыжсреднего размера, однако при наличии большихгрыж лапароскопические операции являются ме-нее эффективными и ассоциируются с большим ко-личеством послеоперационных осложнений.

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ ПЛАСТИКАГРЫЖ ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ

ДИАФРАГМЫСАМОФИКСИРУЮЩИМИСЯ СЕТКАМИ

Грубник В. В., Воротынцева К. О.


Актуальность. Наиболее хорошие отдаленныерезультаты лечения грыж пищеводного отверстиядиафрагмы могут быть достигнуты только при вы-полнении лапароскопических пластик с использо-ванием сетчатых трансплантатов.

Цель исследования — сравнить результаты ла-пароскопических пластик пищеводного отверстиядиафрагмы с использованием стандартных сетоки самофиксирующихся облегченных полипропиле-новых сеток.

Материалы и методы. В период с 2013 по2015 гг. на базе Одесской областной клиническойбольницы было проведено исследование, вклю-чающее 58 пациентов с грыжами пищеводного от-верстия диафрагмы. Всем пациентам выполненадвухэтапная операция, при этом первым этапомбыла лапароскопическая пластика ПОД сетчатымтрансплантатом, а вторым — фундопликация поНиссену. Пациенты были разделены на 2 группы,в группе I (n=26) больным выполняли стандарт-ную методику лапароскопической пластики пище-водного отверстия диафрагмы с фиксацией стан-дартного прямоугольного полипропиленовоготрансплантата позади ножек диафрагмы, в груп-пе II (n=32) — изначально заднюю крурорафию споследующим укреплением ее самофиксирующим-ся облегченным полипропиленовым трансплан-татом.

Результаты. Среднее время наблюдения за па-циентами составило (20,3±10,7) мес. (от 1 до24 мес.). За время наблюдения у 5 пациентов груп-пы I в послеоперационном периоде отмечался бо-левой синдром, в то время как в группе II он от-сутствовал. Такие послеоперационные осложне-ния, как дисфагия, достоверно чаще наблюдалисьу пациентов группы I (18 %). Рецидив грыжи в пос-леоперационном периоде был выявлен у 3 паци-ентов группы I, у пациентов группы II рецидивагрыжи не выявлено.

Выводы. Методика лапароскопической пласти-ки пищеводного отверстия диафрагмы позволяетповысить надежность операции, благодаря ис-пользованию самофиксирующихся сеток снижа-ется количество интра- и послеоперационныхосложнений, а также рецидивов грыж.

VIDEOTHORACOSCOPIC ATYPICALPULMONARY RESECTION USING

ALTERNATIVE METHOD TOENDOSTAPLING

Al-Sugran Ibrahim

The Odessa National Medical University,Odessa, Ukraine

Background. The exact prevalence of bullous em-physema is not defined, but it is known that the dis-ease is the cause of spontaneous pneumothorax in 70–80% of cases. It was found that 90 % of patients thatare diagnosed with bullous emphysema are smokers.The endostapler is known to be the “Golden Stan-dard” in treatment of spontaneus pneumothoraxcaused by bullous emphysema, which allows simulta-neous dissection and suturing of lung tissue, bloodvessels and bronchi. However the economical availa-bility is low.

Aim of study. To compare and evaluate the per-formance of the endostapler and sutureless electro-welding methods of videthoracoscopic atypical pul-monary resections.

Methods. Analysation of the results of 32 patientsaged 18–80 that underwent surgery using the two dif-ferent methods of videothoracoscopic atypical pulmo-nary resections from 2014–2015. The endostapler wasused on 14 of the patients (group I), and suturelesselectrowelding was used on 18 of the patients (group II).

Results. The two groups were statistically compa-rable by demographic and preoperative data. The ave-rage hospitalization stay for group I was 5.8 dayswhile the avarage hospitalization stay for group II was6.2 days. Postoperative complications were marked in2 cases — one in each group. Due to the economical-ly availability, and despite the advantages of endosta-plers, an alternative in atypical videothoracoscopic pul-monary resections can be sutureless electrowelding.

Conclusion. Since there were no significant differ-ences performing videothoracoscopic pulmonary resec-tions between the I and II group in terms of reccur-ance and complications, not only endostapler, but su-tureless electrowelding can be used to execute an atyp-ical videothoracoscopic pulmonary resection whichsignifically reduce the intervention costs.

RANDOMIZED CONTROLLED TRIALCOMPARING LAPAROSCOPIC GREATER

CURVATURE PLICATION VERSUSLAPAROCOPIC SLEEVE GASTRECTOMY

Kresyun M. S.The Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

Background. Laparoscopic greater curvature pli-cation (LGCP) is a new restrictive bariatric procedure,which has a similar restrictive mechanism like laparo-scopic sleeve gastrectomy (LSG) without potential riskof leak. Aim of the study was to compare 2-year out-comes of LSG and LGCP.

Methods. Multicenter prospective randomized tri-al was started in 2010. A total of 54 patients with mor-bid obesity were allocated either to LGCP group (n=25)or LSG group (n=27). Main exclusion criteria were:

93

ASA>III, age>75 and BMI>65 kg/m2. There were 40women and 12 men, and the mean age was (42.6±6.8)years (range 35–62). Data on the operation time, com-plications, hospital stay, body mass index loss, percen-tage of excess weight loss (%EWL), loss of appetiteand improvement in comorbidities were collected dur-ing the follow-up examinations.

Results. All procedures were completed laparo-scopically. The mean operative time was (92.0±±115.0) min for LSG and (73±19) min for LGCP(p>0.05). The mean hospital stay was (4.0±1.9) daysin the LSG group and (3.8±1.7) days in LGCP group(p>0.05). One year after surgery, the mean %EWL was(59.5±15.4)% in LSG group and (45.8±17.0)% inLGCP group (p>0.05). After 2 years, mean % EWLwas (78.9±20.0)% in the LSG group and (42.4±18.0)%in the LGCP group (p<0,01). After 3 years, mean%EWL was (72.8±22.0) in the LSG group and only(20.5±23.9) in the LGCP group (p<0.01). Loss of feel-ing of hunger after 2 years was 25% in LGCP groupand 76.9% in the LSG group (p<0.05). The comor-bidities including diabetes, sleep apnea and hyperten-sion were markedly improved in the both groups af-ter surgery.

Conclusion. The short-term outcomes demonstrat-ed equal effectiveness of the both procedures, but2-year follow-up showed that LGCP is worse thanLSG as a restrictive procedure for weight loss.

СОВРЕМЕННЫЙ ПОДХОДК ХИРУРГИЧЕСКОМУ ЛЕЧЕНИЮ

ПРИ МИАСТЕНИИЛысаченко В. В.


Актуальность. Многочисленными исследова-ниями доказана связь развития миастении с гипер-пластическими процессами в тимусе. Результатыконсервативного лечения миастении, которое яв-ляется трудно контролируемым и дорогостоящим,малорезультативны.

Цель. Оптимизировать существующие методылечения для выявления максимально обоснованно-го и результативного лечения.

Материалы и методы. Под наблюдением на-ходилось 11 больных миастенией, из которых 7(63,6 %) женщин и 4 (36,3 %) мужчины. Среднийвозраст больных — 41,3 года. При госпитализа-ции, помимо стандартного осмотра, больные былиобследованы согласно разработанному алгорит-му: оценка тяжести клиники миастении по шкалеQMGS, ОАК, ОАМ, биохимический анализ кро-ви (печеночные пробы, коагулограмма, глюкозакрови), специфические маркеры (антитела к аце-тилхолиновым рецепторам, антитела к титин-бел-ку), прозериновая проба, стимуляционная электро-миограмма. Выделено 3 группы больных: 2 (18,1 %)— с легкой формой миастении, 4 (36,3 %) — сосредней степенью тяжести, 5 (45,4 %) — с тяжелойформой миастении. Все больные первой группы(18,1 %), а также 2 (18,15 %) больных второй груп-пы получали консервативное лечение. У других 2(18,15 %) больных второй группы консервативное

лечение оказалось неэффективным, и они получи-ли оперативное лечение в объеме тимэктомии.Всем больным третьей группы (45,4 %) была про-ведена тимэктомия. Предпочтение отдавалось ви-деоторакоскопическому методу. Предварительнобольные получали антихолинэстеразную, калий-сберегающую и глюкокортикоидную терапию втечение 4 дней.

Хороший результат получен у 3 (42,8 %) опе-рированных больных, удовлетворительный — у 3(42,8 %) и неудовлетворительный — у 1 (14,2 %)больного.

Вывод. Положительная динамика миастениипосле радикального хирургического лечения(85,6 %) убедительно свидетельствует о целесооб-разности применения оперативных малоинвазив-ных подходов.

РОЛЬ ЛАПАРОСКОПИИВ ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИИ ОСТРОГО

ДЕСТРУКТИВНОГО ПАНКРЕАТИТАОнищенко В. И.


Актуальность. Острый деструктивный панкре-атит представляет собой одну из важных и не-решенных проблем в абдоминальной хирургии.Диагностика и лечение этого заболевания остают-ся актуальными темами в патологии «острого жи-вота».

Цель. Сравнительный анализ результатов ле-чения больных острым деструктивным панкреати-том с использованием традиционных методик илапароскопических методов.

Материалы и методы. Ретроспективно будутизучены особенности клинического течения, лабо-раторные данные, данные обследования (компью-терная томография, рентгенография), использо-ванные лечебные мероприятия (традиционные илапароскопические методы), количество дней,проведенных в лечебном учреждении, стойкостьлечебного эффекта в отдаленном периоде наблю-дения у 30 больных с острым деструктивным пан-креатитом в условиях ЦРБ и ГКБ за 10 лет.

ЭФФЕКТИВНОСТЬЛАПАРОСКОПИЧЕСКИХ

ФУНДОПЛИКАЦИЙ У ПАЦИЕНТОВС ЛАРИНГОФАРИНГЕАЛЬНЫМИ

ПРОЯВЛЕНИЯМИГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙРЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ

Параняк Н. Р.


Актуальность. У 10 % пациентов, страдающихгастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ),встречаются внепищеводные проявления даннойпатологии.

Цель. Определение эффективности оперативно-го лечения пациентов с внепищеводными прояв-

94

лениями ГЭРБ, определение наиболее эффективно-го метода антирефлюксного оперативного вмеша-тельства.

Материалы и методы. За период с марта 2001 г.по декабрь 2011 г. в Одесской ОКБ 1240 пациен-там выполнено фундопликации по поводу ГЭРБ.Из них 221 (88 %) пациенту была выполнена ла-пароскопическая фундопликация по Ниссену, 30(12 %) — фундопликация по Тупе. Больным про-водили эндоскопическое исследование пищеводаи желудка, суточную внутрипищеводную рН-метрию с оценкой индекса DeMeester, манометри-ческое исследование пищевода. После выписки изстационара проводилось динамическое наблюде-ние в сроки через 1, 6, 12, 24, 36, 48, 60 мес.

Результаты. Средняя длительность наблюденияза оперированными больными составила 39,5 мес.Отдаленные результаты удалось изучить у 210 па-циентов. Средняя оценка индекса симптомов реф-люкса улучшилась с 22,8±5,4 до операции до11,83±4,80 после операции (р<0,001). По даннымсуточной внутрипищеводной рН-метрии, индексDeMeester снизился после операции с 59,8±11,2 до13,4±5,6 (р<0,001). У больных, которым выполня-ли фундопликацию по Ниссену, индекс DeMeesterбыл достоверно ниже, чем у больных с фундопли-кацией по Тупе: соответственно 11,6±4,8 и 23,8±4,2(p<0,05). Средняя оценка индекса симптомов реф-люкса улучшилась у больных, перенесших фундо-пликацию по Ниссену, по сравнению с пациента-ми после фундопликации по Тупе: соответствен-но 10,4±3,4 и 17,8±4,6 (р<0,05).

Выводы. Лапароскопическая фундопликация— это эффективное средство лечения пациентов свнепищеводными проявлениями ГЭРБ. Больнымс внепищеводными проявлениями ГЭРБ целесооб-разно выполнять фундопликацию по Ниссену.

ВІЗУАЛЬНИЙ НЕЙРОМОНІТОРИНГУ ТИРЕОЇДНІЙ ХІРУРГІЇ

Степановський А. В., Кресюн М. С.


Вступ. Кількість операцій на щитоподібній за-лозі зростає. У складних випадках зростає і ймо-вірність травми зворотних гортанних нервів, щоможе призвести до неприємних ускладнень. Роз-роблені методи ідентифікації нервів, у тому числіфарбування, є неефективними або дуже затрат-ними.

Мета роботи — розробити новий більш зруч-ний і доступний спосіб нейромоніторингу для іден-тифікації зворотних гортанних нервів.

Об’єкт і методи дослідження. Досліджено 8 па-цієнтів, у яких ризик травми зворотних гортаннихнервів був підвищеним. З них: задавнений рак з ін-вазією за межі залози — 3, рецидивний зоб — 4,токсичний зоб із компресією гортані — 1. Прин-цип методу полягав у такому: під час виконаннязагальної анестезії у гортань пацієнта вводять ла-рингеальну маску. У просвіті маски розміщуютьвідеоендоскоп діаметром 4 мм безпосередньо над

голосовими зв’язками, з чіткою візуалізацією го-лосової щілини. При досягненні зони високогооперативного ризику травматизації зворотнихгортанних нервів спочатку виконують їх анатомі-чну візуалізацію, далі визначають анатомічну стру-ктуру, подразнюють електростимулятором та задопомогою відеоендоскопа отримують відеозоб-раження голосової щілини, на якому видно рух (чивідсутність руху) відповідних голосових зв’язок,після чого виконують виділення зворотних гортан-них нервів.

Результати. За допомогою запропонованої ме-тодики нам вдалося у 5 пацієнтів ідентифікуватизворотні нерви з обох боків, у 3 випадках — з од-ного боку, у 3 випадках було підтверджено візу-альну ідентифікацію також за допомогою нашогометоду, в інших випадках вдалося відрізнити нер-вову тканину від судини. В одного пацієнта ми незмогли провести достеменну ідентифікацію нервів.З 8 хворих запропонована методика дозволилазапобігти травматизації нервових структур у 7 (88 %) хворих.

Висновки. Новий спосіб нейромоніторингу зво-ротних гортанних нервів є ефективним, доступ-ним, більш дешевим та інформативним, ніж існу-ючі аналоги.

ВОЗМОЖНОСТИВИДЕОТОРАКОСКОПИЧЕСКИХ

ОПЕРАЦИЙ В ЛЕЧЕНИИОСТРОЙ ЭМПИЕМЫ ПЛЕВРЫ

Тронина Е. Ю.


Острая эмпиема плевры (ОЭП) является гроз-ным осложнением воспалительных заболеванийлегких, травм груди и оперативных вмешательств.

Видеоторакоскопические операции (ВТО)прочно вошли в современные методики леченияОЭП. Преимущество закрытых методов леченияОЭП в сочетании с визуальным контролем за со-стоянием плевральной полости и возможность ееадекватной санации позволяет считать ВТО мето-дом выбора в лечении этого заболевания.

На основании исследований, проведенных набазе отделения торакальной хирургии Одесскойобластной больницы, можно увидеть прямую за-висимость результатов ВТО от сроков ОЭП. Ран-няя эндоскопическая санация гнойного очага по-зволяла добиться более быстрого выздоровления,что также подтверждается данными литературы.Оптимальными являются сроки до 3 нед. от нача-ла заболевания.

Также необходимо отметить возможность ис-пользования местной анестезии при ОЭП I–II типапо Г. И. Лукомскому, что связано с отсутствиемнеобходимости выполнения обширной декортика-ции легкого.

Как показали наши исследования, данный ва-риант лечения обладает рядом существенных пре-имуществ, таких как: меньшая травматичность,высокая эффективность, сокращение сроков пре-бывания в стационаре.

95

КЛИНИЧЕСКИЕ РЕЗУЛЬТАТЫПРИ КОМБИНИРОВАННОМ ЛЕЧЕНИИБОЛЬНЫХ ХОЛЕДОХОЛИТИАЗОМ

Шаповалова Е. И., Ромак Р. П.


Актуальность. Холедохолитиаз является акту-альной проблемой и диагностируется у 7–20 % па-циентов с желчнокаменной болезнью. Комбиниро-вание баллонной дилатации с дозированной эн-доскопической папиллосфинктеротомией (ЭПСТ)имеет определенные преимущества перед полнойЭПСТ. Использование комбинированной методи-ки лечения холедохолитиаза позволяет снизитьколичество послеоперационных осложнений, атакже уменьшить процент развития отдаленныхосложнений в послеоперационном периоде.

Цель исследования — оценить результаты ле-чения больных с холедохолитиазом путем комби-нированного применения дозированной ЭПСТ ибаллонной дилатации.

Материалы и методы. В период с 2007 по2015 гг. на базе кафедры хирургии № 1 ОНМедУи ООКБ было проведено сравнительное исследо-вание, включающее 62 пациента с холедохолити-азом, у которых была применена методика дози-рованной папиллотомии и баллонной дилатации.Дозированная папиллотомия выполнялась сме-шанным током и достигалась ограничением раз-меров разреза на протяжении до 5 мм. Данныйподход снижает риск развития кровотечения и пер-форации ДПК. Баллонную дилатацию проводилипри помощи дилататора размерами рабочей час-ти 30 × 10 мм, диаметром 7 F, давлением 6 атм.

Результаты. У 57 (92 %) пациентов успешноудалось удалить конкременты из холедоха по на-шей методике. У 5 (8 %) пациентов при техниче-ских сложностях извлечь конкременты не удалось,им была выполнена литотрипсия и удаление кон-крементов с помощью корзинки Дормиа. При вы-полнении комбинированной методики острыйпанкреатит развился у 3 (4,8 %) больных и требо-вал дальнейшего консервативного лечения. Прииспользовании данной операции не был выявленхолангит. Средняя длительность наблюдения запациентами в отдаленном периоде составила18 мес. (от 1 до 24 мес.).

Выводы. Результаты данного исследования по-казывают, что дозированная ЭПСТ совместно сбаллонной дилатацией является эффективным ми-ниинвазивным методом лечения холедохолитиаза.

СПЛЕНОМЕГАЛИЯ И ГИПЕРСПЛЕНИЗМ:ХИРУРГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ

К ЛЕЧЕНИЮ

Вербецкая Е. О., Ищенко В. С.


Актуальность. Спленомегалия и гиперспле-низм, являясь следствием венозного застоя, нетолько сопровождают тяжелые заболевания орга-

нов брюшной полости, но и сами, значительновлияя на организм в целом и синтопию органов вчастности, создают дополнительные трудностидля хирурга и нередко вносят коррекцию в выпол-нение радикального оперативного вмешательства.

Цель исследования. Определить хирургическуютактику в отношении больных с явлениями спле-номегалии и гиперспленизма.

Материалы и методы. В хирургическом отделе-нии кафедры хирургии № 2 ОНМедУ в период с2010 по 2015 гг. поступило 42 пациента с явления-ми спленомегалии и 8 пациентов с явлениями ги-перспленизма. Диагностический алгоритм вклю-чал выполнение УЗИ, КТ, МРТ, ангиографии.Причинами спленомегалии у данных больных бы-ли: хронический панкреатит у 10 (23,8 %) пациен-тов, опухоли головки поджелудочной железы у 12(28,6 %) пациентов, эхинококковые кисты печениу 7 (16,7 %) пациентов, цирроз печени у 13 (30,9 %)пациентов.

Результаты и их обсуждение. Все больные пос-ле дообследования были прооперированы: сплен-эктомия у 10 (20,0 %) больных, в том числе у 5 изних лапароскопически, операция Бегера бернскийвариант у 7 (14,0 %) больных, у 3 (6,0 %) — ПДР,ПДР у 12 (24,0 %) больных, фенестрация у 5(10,0 %), диагностическая лапароскопия с биопси-ей у 13 (26,0 %) больных. Умерли 2 человека, ле-тальность составила 4 %.

Выводы. Спленомегалия, являясь следствиемдругих заболеваний, нередко, кроме необходи-мости лечения основного заболевания, требует от-дельного оперативного вмешательства, чем пред-ставляет непосредственный интерес для хирургов.

ПОДГОТОВКА СПЕЦИАЛИСТОВПО ОКАЗАНИЮ ПЕРВОЙ ПОМОЩИВ УСЛОВИЯХ БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЙ

НА БАЗЕ УЧЕБНО-ИННОВАЦИОННОГОЦЕНТРА ПРАКТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ

ВРАЧАИздепский В. И., Мястковская И. В.


Актуальность. По данным Книги Памяти по-гибших, с апреля 2014 г. по октябрь 2015 г. в кон-фликте на востоке Украины погибло 2643 военно-служащих. Согласно современным протоколамTCCC, из 100 % погибших военнослужащих 90 %погибают, не успев попасть на госпитальный этапоказания помощи. Без учета травм, несовмести-мых с жизнью, 60 % погибают от массивного кро-вотечения, 33 % — от напряженного пневмоторак-са и 6 % — от обструкции дыхательных путей. Дляуспешного спасения жизни пострадавших в воен-ных конфликтах необходимы специалисты с дос-таточным уровнем владения навыками и необхо-димым набором средств для оказания помощи.

Цель. Оценить эффективность использованияресурсов симуляционного центра в подготовкеспециалистов по оказанию первой помощи в ус-ловиях боевых действий.

96

Материалы и методы. Подготовка специалис-тов подразумевает тренинг с практическими заня-тиями на симуляционном оборудовании Super-Chloe и Pedi Blue в специально оборудованном по-мещении.

Практический тренинг включает в себя заня-тия на темы: общие вопросы, этапность оказанияпомощи, вопросы безопасности, оценка показа-телей жизнедеятельности потерпевшего, полныйвнешний осмотр, очередность работы с разнымитипами травм, способы остановки кровотечений,восстановление проходимости дыхательных пу-тей, СЛР, запреградная травма, пневмотораксы,ожоги, контузии, баротравма, травмы глаза,противошоковая терапия, эвакуационные меро-приятия.

КОМПЛЕКСНОЕ ХИРУРГИЧЕСКОЕЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ ПЕРИТОНИТОМ

РАЗЛИЧНОГО ГЕНЕЗАИщенко В. С., Вербецкая Е. О.


Актуальность. Перитониты характеризуютсявысокой летальностью, по данным разных авто-ров, — от 20 до 60 %, в зависимости от этиологи-ческого фактора и своевременности проводимоголечения.

Цель. Улучшение результатов комплексногохирургического лечения больных перитонитомразличного генеза и уменьшение процента леталь-ности.

Материалы и методы. С 2010 по 2015 гг. по по-воду перитонита различного генеза получили ле-чение 139 больных. Всем им на этапе госпитали-зации проводили: ОАК, ОАМ, БАК, обзорнуюрентгенографию органов брюшной полости, УЗИ.Для уточнения назначали фиброгастродуодено-скопию, КТ. Для окончательной верификации ди-агноза проводили лапароцентез и лапароскопию.

У 41 больного острый перитонит стал следстви-ем острого деструктивного панкреатита, у 35 —перфорации язвы ДПК и желудка, у 8 — перфора-ции желчного пузыря, у 17 — перфорации опухо-ли толстого кишечника, у 8 — разрыва пологооргана вследствие тупой травмы живота, у 12 —внутрибрюшного кровотечения при травме живо-та, у 18 — деструктивной формы аппендицита.

Пациентам проводилась антибактериальная идезинтоксикационная терапия. После предопера-ционной подготовки больных доставляли в опе-рационную, где осуществлялись следующие вари-анты операций: санация и дренирование брюшнойполости, хирургическое вмешательство на язве, хо-лецистэктомия, резекция толстого кишечника,ушивание либо выведение энтеростомы, спленэк-томия, аппендэктомия (или правосторонняя геми-колэктомия).

Результаты. Умерли 9 из 139 больных. Леталь-ность — 6,5 %.

ЕФЕКТИВНІСТЬМЕДИКАМЕНТОЗНОГО ГЕМОСТАЗУ

ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХКРОВОТЕЧАХ ВИРАЗКОВОГО ГЕНЕЗУ

Руснак С. В., Кривенок В. С.


Актуальність. Шлунково-кишкова кровотеча(ШКК) посідає не менше 7,4 % у структурі гостроїабдомінальної хірургічної патології, з тенденцієюдо росту на 22,5 %. Первинна захворюваність вУкраїні сягає 46,4 випадків на 100 000 осіб, вод-ночас летальність становить близько 38 %. Лета-льність після рецидиву сягає показника 85 %. Етіо-логічний фактор ШКК у 53,1 % випадків — вираз-кова хвороба.

Мета дослідження. Визначити ефективність ме-дикаментозного гемостазу, спираючись на показ-ники летальності, кількості рецидивів та кількос-ті ліжко-днів.

Матеріали та методи. Клінічні, статистичні.Результати. Було проаналізовано історії хворо-

би 26 пацієнтів, які перебували на стаціонарномулікуванні в ОМКЦ ШКК з клінічним діагнозом —виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалоїкишки, ускладнена ШКК. Усім пацієнтам прово-дили лікування за відповідним протоколом. Вікпацієнтів — (67,5±9,0) року. Кровотеча ускладню-валась геморагічним шоком — 18 (69,2 %),супровідною патологією — 18 (69,2 %), постгемо-рагічною анемією — 20 (77,0 %) випадків. Струк-турно верифіковано кровотечі за класифікацієюForest: І тип — активна кровотеча — 6 (23,0 %),ІІ тип — нестійкий гемостаз — 20 (77,0 %) пацієнтів.Усім пацієнтам як патогенетичну терапію застосо-вували медикаментозний гемостаз з метою попов-нення об’єму циркулюючої крові. У досліджуванійгрупі летальність сягнула 7,7 %. До того мав місцерецидив у 2 (15,4 %) пацієнтів, при ньому летальністьсягала 50 %. Кількість ліжко-днів становила 4,5 дня.

Висновок. Отже, проведені нами дослідженнясвідчать про те, що в умовах спеціалізованогоцентру шлунково-кишкових кровотеч медикамен-тозний гемостаз показав свою ефективність.

СИНДРОМ МИРИЗЗИ. ОПТИМАЛЬНЫЕПОДХОДЫ К ДИАГНОСТИКЕИ ЭФФЕКТИВНОМУ ЛЕЧЕНИЮ

Русаков В. В., Ткач О. А.


Актуальность. Среди многочисленных заболе-ваний органов холепанкреатодуоденальной зонысиндром Мириззи (СМ) является редкой и однойиз наиболее сложных проблем билиарной хирур-гии. Отсутствие характерных клинических симп-томов заболевания, недостаточная осведомлен-ность хирургов, в связи с ограниченным числомпубликаций на эту тему, привлекают к данной па-тологии особое внимание.

Цель. Определение оптимальной тактики вдиагностике и лечении желчнокаменной болезни,осложненной СМ.

97

Материалы и методы. В период с 2005 по2015 гг. в хирургическом отделении кафедры хи-рургии № 2 с курсом детской хирургии ОНМедУбыл диагностирован в 34 случаях СМ. Больныепроходили общепринятые лабораторные и инст-рументальные (МРТ с контрастом в режиме холан-гиографии, УЗИ) методы исследования.

Результаты. Больных с I типом СМ было6 (18 %), II — 9 (26 %), III — 2 (6 %), IV — 17 (50 %).У больных с I типом СМ выполнялась лапароско-пическая холецистэктомия (ЛХЭ) с прецизионнымушиванием места прилегания желчного пузыря кхоледоху. При II типе ЛХЭ дополнялась холедо-хотомией, литоэкстракцией и наружным дрениро-ванием по Керу. Наложение холедоходуоденоана-стомоза проводили у больных с III типом СМ. ПриIV типе выполнялась ЛХЭ с наложением гепа-тикоеюноанастомоза. В последнем случае из 17 боль-ных у 4 пациентов выполнялась бигепатикоеюно-стомия. У 2 была несостоятельность анастомоза,1 больной умер в связи с острой сердечно-сосуди-стой недостаточностью.

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫК ЛЕЧЕНИЮ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКА

Ткач О. А., Русаков В. В.


Актуальность. По данным ВОЗ, ежегодно ре-гистрируют более 940 тыс. больных, у которыхколоректальный рак (КРР) диагностирован впер-вые, около 500 тыс. больных умирают от КРР.В Украине заболеваемость КРР занимает 3–4-е ме-сто в структуре смертности от злокачественныхновообразований.

Цель. Оптимизация и усовершенствование так-тики хирургического лечения у больных КРР, ос-ложненного острой кишечной непроходимостью.

Материалы и методы. С 2010 по 2015 гг. в хи-рургическом отделении кафедры хирургии № 2 скурсом детской хирургии по поводу КРР прохо-дили лечение 172 человека. Из них: опухоль сле-пой кишки — 8 (4,65 %), восходящей ободочнойкишки — 13 (7,55 %), поперечной ободочной киш-ки — 19 (11,04 %), нисходящей ободочной кишки— 30 (17,44 %), сигмовидной кишки — 60 (34,88 %),прямой кишки — 42 (24,41 %). Диагностическийалгоритм включал в себя пальцевое исследованиепрямой кишки, лабораторные (ОАК, биохимичес-кий анализ крови, ОАМ, исследование кала наскрытую кровь) и инструментальные (УЗИ, КТ,МРТ с контрастом) методы исследования.

Результаты. Всем больным с момента поступ-ления проводили консервативную терапию в ка-честве предоперационной подготовки. Выбор опе-ративного вмешательства зависел от локализацииопухоли, распространенности опухолевого про-цесса, общего состояния больного, степени прояв-ления кишечной непроходимости. Были выполне-ны следующие оперативные вмешательства: пра-восторонняя гемиколэктомия — 21 (12,2 %) паци-ент, резекция поперечной ободочной кишки — 19(11,04 %), операция Гартмана — 30 (17,44 %), пе-

редняя резекция прямой кишки — 11 (6,39 %),брюшно-промежностная экстирпация прямой киш-ки (операция Кеню — Майлса) — 31 (18,02 %).Умерло 13 (7,55 %) пациентов. Из них: генерали-зованный перитонит вследствие несостоятельнос-ти анастомоза — 7 (4,06 %), инфаркт миокарда —2 (1,16 %), ТЭЛА — 2 (1,16 %), геморрагическийшок — 2 (1,16 %).

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫК ХИРУРГИЧЕСКОМУ ЛЕЧЕНИЮЯЗВЕННОЙ БОЛЕЗНИ ЖЕЛУДКА

И ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ,ОСЛОЖНЕННОЙ КРОВОТЕЧЕНИЕМ

Вусык И. А.


Актуальность. Язвенные кровотечения гастро-дуоденальной локализации составляют около 70–80 % всех желудочно-кишечных кровотечений(ЖКК). Несмотря на успехи хирургии, летальностьвследствие ЖКК на протяжении последних лет со-храняется на уровне 5–10 %.

Цель. Улучшение результатов хирургическоголечения больных язвенной болезнью желудка(ЯБЖ) и двенадцатиперстной кишки (ДПК) в ак-тивной фазе, осложненной кровотечением.

Материалы и методы. С 2012 по 2015 гг. в хи-рургическом отделении кафедры хирургии № 2ОНМедУ проходили лечение по поводу ЯБЖ иДПК, осложненной кровотечением, 104 больных:68 (65,4 %) мужчин, 36 (33,6 %) женщин, в возрас-те от 18 до 76 лет. Всем пациентам выполнялосьультразвуковое исследование, рентгенография ор-ганов грудной и брюшной полости; фиброэзофа-гогастродуоденоскопия для выявления источникакровотечения и распределения больных согласноклассификации J. Forrest (1987): FI — 71 (68,3 %)больной, из них FIa — 26 (25,0 %), FIb — 45(43,3 %); FII — 33 (31,7 %) больных, из них FIIa— 14 (13,5 %), FIIb — 12 (11,5 %), FIIc — 7 (6,7 %).

Результаты. Таким образом, ЯБЖ была диаг-ностирована у 38 (35,5 %) пациентов, ЯБ лукови-цы ДПК — у 64 (61,5 %), сочетанные поражения— у 2 (1,9 %). Всем больным после госпитализа-ции проводилось лечение: при FI коагуляция —38 (36,5 %), клипирование — 26 (25,0 %), лигиро-вание — 6 (5,7 %), инъекционный гемостаз —2 (1,9 %) случая. У больных с FII проводилось кон-сервативное лечение. Рецидив кровотечения раз-вился у 19 (18,2 %) пациентов: FI — 12 (11,5 %),FII — 7 (6,7 %), из них у 8 повторный гемостаз ока-зался неэффективным. У 8 больных с малигниза-цией язвы кардиального отдела желудка выполне-на проксимальная резекция по Бильрот II, ант-рального отдела — дистальная резекция, тела же-лудка — гастрэктомия. Умерло 2 больных от ге-моррагического шока и инфаркта миокарда. Ле-тальность составила 2,0 %.

Вывод. Раннее выявление и лечение больныхЯБЖ и ДПК, осложненной кровотечением, даетвозможность уменьшить количество рецидивовкровотечения и снизить летальность с 9,0 до 2,0 %.

98

СЕКЦІЯ ХІРУРГІЇ ІІ(ВУЗЬКОСПЕЦІАЛІЗОВАНА ХІРУРГІЯ)Секция хирургии II(узкоспециализированная хирургия)Section of Surgery II (Highly Specialized Surgery)

РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХЗ КОНТУЗІЄЮ ОКА ПРИ ЗАСТОСУВАННІПРЕПАРАТІВ МЕМБРАНОСТАБІЛІЗУЮЧОЇ

ТА ІМУНОМОДЕЛЮЮЧОЇ ДІЇ

Родіна А. С.Одеський національний медичний університет,


Мета: вивчити вплив мембраностабілізуючогота імуномоделюючого препарату амізон на перебігзапальних процесів у хворих з тупою травмою ока.

Матеріал і методи. Дослідження проведені у107 хворих з контузією ока II та III ступенів тяж-кості. Пацієнти були розподілені на 2 групи: кон-трольна група — 39 хворих, лікування яких про-водилося за загальноприйнятою методикою, таосновна — 68 хворих, у комплекс лікування якихбув включений амізон, який призначали в таблет-ках всередину в дозуванні 0,25 мг 3 рази на добупротягом 14 днів. Оцінка дії препарату проведенана підставі особливостей клінічного перебігу пост-травматичної запальної реакції ока і функціональ-них результатів.

Результати. Стихання посттравматичної за-пальної реакції ока в основній групі відмічалосяна 6–8-й день після травми, у середньому за(6,3±0,5) дня, а в контрольній групі — через 10–18 днів, у середньому за (11,9±0,7) дня. Гостротазору в основній групі через 15 днів підвищилася з0,12±0,01 до 0,39±0,03, а в контрольній групі — з0,14±0,02 до 0,24±0,02. Через місяць у хворих осно-вної групи відмічене ще більше покращання гостро-ти зору — до 0,69±0,05, тимчасом як у контрольнійгрупі воно було менш значним (0,37±0,03; р<0,01).

Висновок. Застосування в комплексі лікуванняхворих з контузією ока препарату мембраноста-білізуючої та імуномоделюючої дії амізон сприяєприскоренню стихання посттравматичної запаль-ної реакції ока майже вдвічі та значному покра-щанню гостроти зору.

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯСИНДРОМУ СУХОГО ОКАУ ХВОРИХ НА ГЛАУКОМУ

Кронгауз М. Ю.Одеський національний медичний університет,


Мета роботи. Вивчити стан сльозопродукції ухворих на глаукому при застосуванні препаратівпершого вибору — аналогів простагландинів.

Матеріал та методи дослідження. Під спостере-женням було 30 пацієнтів (60 очей) з вперше вияв-леною глаукомою, у яких на момент попередньо-го дослідження були відсутні скарги на сухістьочей і визначалась нормальна сльозопродукція.Хворі були розподілені на 3 групи по 10 осіб(20 очей): перша приймала безконсервантний ана-лог простагландинів Тафлотан монодози; друга —аналог простагландинів з консервантом Траватан;третя — Траватан та безконсервантний сльозо-замінник з гіалуроновою кислотою Окутіарз. Усімпацієнтам проводились загальноклінічні обсте-ження, визначення загальної сльозопродукції запробою Ширмера та часу розриву слізної плівки(проба Норна) перед початком лікування та через4 міс.

Результати. Встановлено, що при застосуван-ні Тафлотану 80 % хворих не відмічали подразнен-ня та сухості ока, тимчасом як майже всі хворі, якізастосовували Траватан (90 %), скаржилися надискомфорт в оці, гіперемію, відчуття сторонньо-го тіла. Приєднання до лікування Окутіарзу при-вело до зменшення частоти скарг у 70 % пацієн-тів. Рівень сльозопродукції в першій групі залишав-ся у нормі (15,7±0,5), у другій та третій — зменши-вся (відповідно на 25 та 15 % від початкового).

Висновки. Безконсервантні простагландинизбільшують задоволеність пацієнтів призначенимлікуванням, запобігають розвитку синдрому сухо-го ока та є пріоритетними при лікуванні глауко-ми. Пацієнтам, які застосовують простагландиниз консервантами, показано використання сльозо-замінників з гіалуроновою кислотою.

РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСТОСУВАННЯБЕЗКОНСЕРВАНТНИХ ФОРМ

СЛЬОЗОЗАМІННИКІВ ПРИ ЛІКУВАННІСУХОГО КЕРАТОКОН’ЮНКТИВІТУ

Коган М. Б.


Мета. Підвищення ефективності лікування су-хого кератокон’юнктивіту шляхом застосуваннябезконсервантних форм сльозозамінників на осно-ві гіалуронової кислоти.

Матеріали і методи. Під спостереженням знахо-дилось 30 пацієнтів (60 очей) з сухим керато-кон’юнктивітом різного ступеня тяжкості. ДоI групи ввійшли 10 пацієнтів (20 очей) з легким,

99

до II групи — 12 пацієнтів (24 ока) з середнім, адо III групи — 8 пацієнтів (16 очей) з тяжким сту-пенем тяжкості. Контрольну групу утворили 10 па-цієнтів без патології. Усім хворим проводиласьоцінка проби Ширмера у міліметрах за 5 хв, часурозриву слізної плівки за пробою Норна в секун-дах та біомікроскопія. Для лікування застосовува-ли очні краплі Окутіарз протягом 2 міс.

Результати. При початковому офтальмологіч-ному обстеженні всі хворі відзначали почуття чу-жорідного тіла, свербіж та печіння в очах, які зни-кли в процесі лікування. Загальна секреція сльозидо лікування в I, II та III групах відповідно ста-новила (9,00±0,25), (5,60±0,25) та (4,70±0,25) мм,а після лікування — (14,00±0,25), (9,60±0,25) та(7,20±0,25) мм. Час розриву слізної плівки в цихже групах становив до лікування (9,70±0,37),(9,10±0,37) та (7,50±0,37) с, після лікування —(14,30±0,37), (11,20±0,37), (9,20±0,37) с. У контроль-ній групі досліджувані показники були в межахнорми та становили (15,00±0,25) мм і (15,20±0,37) с.

Висновок. Застосування безконсервантнихформ сльозозамінників на основі гіалуронової ки-слоти сприяє нормалізації загальної секреції сльо-зи та стабілізації слізної плівки при легкому сту-пені та значному покращанні цих показників прибільш виражених ступенях сухого кератокон’юнк-тивіту.

РОЛЬ ОПТИЧЕСКОЙ КОГЕРЕНТНОЙТОМОГРАФИИ В СИСТЕМЕ

ДИАГНОСТИКИ ГЛАУКОМНОГОПРОЦЕССАБогдан Ю. М.


Глаукома является частой причиной прогрес-сирующего снижения зрительных функций, вплотьдо полной слепоты, что связано с отсутствиемсубъективных ощущений на ранних стадиях раз-вития процесса и несвоевременным обращением кофтальмологу. Для оценки наличия начальныхструктурных изменений зрительного нерва (ЗН)используется оптическая когерентная томография(ОКТ), в том числе спектральная ОКТ (СОКТ).

Цель. Оценить состояние структуры зрительно-го нерва в системе диагностики глаукомного про-цесса.

Материал и методы. Обследовано 16 пациентов(32 глаза) с подозрением на глаукому. ПациентыI группы (5 пациентов в возрасте 25–34 года) былинаправлены на ОКТ в связи с особенностями оф-тальмологической визуализации ЗН (расширени-ем физиологической экскавации со сдвигом со-судистого пучка, глубокой экскавацией). Пациен-ты II группы (11 человек в возрасте 45–55 лет) бы-ли направлены для уточнения диагноза глаукомы.Всем больным проведено стандартное офтальмо-логическое обследование и СОКТ на томографеSOCT HEIDELBERG ENGINEERING.

Результаты. Проведенные исследования под-твердили диагноз глаукомы у 1 пациента І груп-пы, у остальных изменения строения ЗН были рас-

ценены как особенность морфологии диска ЗН. ВоII группе анализ толщины перипапиллярных нерв-ных волокон (ТПНВ) и параметров экскавациидиска ЗН позволил подтвердить диагноз глауко-мы у 9 человек, из которых у 4 уже было выявле-но снижение ТПНВ, что свидетельствовало о про-явлении атрофических процессов в ЗН.

Вывод. Метод СОКТ является информативнымсовременным в диагностике начальных атро-фических изменений ЗН, что позволяет объекти-визировать данные при обследовании пациентовс подозрением на глаукому и детализировать так-тику ведения пациента.

ОСОБЕННОСТИ ДИАГНОСТИКИРЕТРОБУЛЬБАРНЫХ ПРОЦЕССОВ

Панченко Н. В.


Сложность диагностики ретробульбарных про-цессов (РБП) заключается в отсутствии характер-ных клинических симптомов, что не позволяет су-дить о структуре, степени тяжести и распростра-ненности процесса. В связи с этим необходимопроведение дополнительных методов исследо-вания.

Нами проанализированы данные 20 пациентов(8 мужчин, 12 женщин) в возрасте от 35 до 65 летс подозрением на РБП. Проведено стандартное оф-тальмологическое обследование, а также дополни-тельные методы диагностики: компьютерная то-мография (КТ), магнитно-резонансная томогра-фия (МРТ) и УЗ-сканирование. Как показали ре-зультаты проведенного анализа, основные симп-томы — экзофтальм и ограничение подвижностиглазного яблока различной степени выраженнос-ти наблюдались у всех больных. Птоз, диплопия,затрудненная репозиция глаза, воспалительныеизменения кожи век отмечались в 35 % случаев. У65 % пациентов были выявлены нарушения полейзрения. Снижение корригированной остроты зре-ния наблюдалось лишь в 20 %. Каких-либо ха-рактерных симптомов на глазном дне у больныхвыявлено не было. У 15 % по данным КТ вы-явлено расширение канала зрительного нерва.У 35 % на МРТ — изменения глазодвигательныхмышц и ретробульбарной клетчатки. У 50 % УЗ-сканирование показало расширение ретробуль-барного пространства и снижение эхогенноститканей. Комплексное обследование позволилопредположить в 70 % случаев новообразованиеорбиты и в 30 % — диффузные воспалительныеизменения.

Выводы. Использование дополнительных мето-дов исследования при РБП позволяет визуализи-ровать изменения и детализировать характер па-тологического процесса, получить данные о раз-мерах, локализации, связи с окружающими струк-турами и распространенности в орбите, что позво-ляет выбрать правильную тактику лечения и сде-лать предположительный прогноз.

100

ВЛИЯНИЕ ФИЗИЧЕСКОЙ НАГРУЗКИНА ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕФОВЕАЛЬНОЙ ОБЛАСТИ СЕТЧАТКИ

Коваль О. М., Панченко Н. В.,Касаткина Е. А.


Исследование фовеальной области сетчаткипредставляет особый интерес в связи с высокойфункциональной значимостью этого отдела.В большинстве случаев для этого применяют слож-ные методы, требующие наличия специальной ап-паратуры и обученного персонала. Альтернативойявляется фотостресс-тест (ФСТ), отличающийсядоступностью, простотой и, в то же время, инфор-мативностью.

Нами обследовано 15 человек (3 мужчин и12 женщин) в возрасте 23–25 лет (30 глаз), не стра-дающих заболеваниями органа зрения. Исследо-вание проводилось с помощью ФСТ в фотопиче-ских условиях (в модификации Иваницкой Е. В.,2002) после выполнения стандартного офтальмо-логического обследования. Затем исследуемымпредлагалось выполнить 10 приседаний и расте-реть воротниковую область. Такая незначительнаяфизическая нагрузка практически не имеет проти-вопоказаний и может применяться в разных воз-растных группах.

Результаты исследования показали: среднийпоказатель ФСТ по группе составил (30,07±2,79) с;у 53,3 % исследуемых — 32 с, у 33,3 % — 21,6 с и у13,3 % — 42,5 с. После физической нагрузки пока-затель уменьшился в 86,7 % случаев (средняя раз-ница составила 10 %), увеличился — в 6,66 % и ос-тался неизменным — в 6,66 % случаев. Данные ре-зультаты можно объяснить улучшением гемодина-мики, микроциркуляции и обменных процессов втканях заднего отдела глаза.

Выводы. Фотостресс-тест может служить до-полнительным методом исследования централь-ных отделов сетчатки для лиц различных возрас-тных групп. В 86,6 % случаев наблюдается укоро-чение интервала восстановления остроты зрения,что говорит о заметном влиянии даже умереннойфизической активности на функциональное со-стояние фовеальной области.

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИТА ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ

ПРИ ДИРОФІЛЯРІОЗІ

Комарницька Т. І.


За останні роки кількість випадків дирофіляріо-зів (Д) в Одеській області та в Україні у ціломузросла. Дана патологія небезпечна тим, що можевикликати важкі ретробульбарні ускладнення.

Нами було проаналізовано 7 випадків Д, щоспостерігалися протягом місяця. У пацієнтів (2 чо-ловіків, 5 жінок) відмічено поліморфізм скарг таклінічної картини в залежності від локалізації, ста-дії та терміну гельмінтизації.

У двох випадках після детальної біомікроско-пії вдалося діагностувати та видалити гельмінта зпереднього відділу ока. У 2 пацієнтів Д був в ста-дії інкапсуляції гельмінта, діагноз встановлено пі-сля проведення допоміжних методів обстеження:МРТ, УЗД-ретробульбарного простору. Оператив-не втручання з видаленням гельмінта підтвердилопопередній діагноз. У 3 пацієнтів були характерніскарги на відчуття рухливості під оком, типові біо-мікроскопічні ознаки захворювання, однак вияви-ти гельмінта не вдалося через його міграцію, до-даткові методи дослідження не дали результатів узв’язку з відсутністю інкапсуляції. Цим пацієнтамрекомендоване динамічне спостереження для ви-значення локалізації гельмінта та проведення опе-ративного втручання.

Висновок. У зв’язку зі збільшенням випадків Дпотрібно вчасно виявляти, проводити диференцій-ну діагностику та лікування пацієнтів для профі-лактики ретробульбарних ускладнень.

ДИАФИЗАРНЫЕ ПЕРЕЛОМЫКОСТЕЙ ПРЕДПЛЕЧЬЯ И ИХ ЛЕЧЕНИЕ

Кизыма А. В.


В структуре травм опорно-двигательной систе-мы человека диафизарные переломы костей пред-плечья являются наиболее распространеннымиповреждениями как у взрослых, так и у детей.В большинстве случаев они приводят к длитель-ной нетрудоспособности и являются одной изглавных причин инвалидности у лиц молодого исреднего возраста.

Оперативный подход к проблеме лечения боль-ных с повреждениями костей предплечья осуществ-ляется методами погружной (внутренней) и наруж-ной фиксации. Решающее значение для достиже-ния положительных результатов имеют правиль-ное определение показаний к тому или иному ос-теосинтезу, выбор доступа и способа фиксации, атакже щадящая техника операции, так как тканипредплечья склонны к рубцовым образованиям.В отечественной практике среди оперативных ме-тодов лечения переломов наружный (чрескостный)остеосинтез занимает особое место, посколькуобеспечивает возможность закрытого управленияотломками, стабильную их фиксацию и высокуюфункциональность при малой травматичности.У специалистов до сих пор нет единого мнения опреимуществах средств фиксации, но практика по-казывает, что сращение переломов при внутри-костном, накостном и чрескостном остеосинтезепроисходит примерно в одинаковые сроки.

В настоящее время применение усовершенство-ванных «плавающих» фиксаторов стержней, репо-нирующих узлов унифицированных и взаимозаме-няемых деталей аппарата, которые позволяют со-поставлять отломки в любой плоскости и под лю-бым углом, показывает увеличение числа пациен-тов, которые в более ранние строки смогли вос-

101

становить двигательную активность в областипредплечья. Разработаны различные приемы, спо-собы и устройства для точной адаптации осколь-чатых переломов, оказывающих влияние на каче-ство сопоставления и сроки сращения основныхотломков.

Использование различных методов лечениятребует оценки и сравнения эффективности ужеизвестных и вновь разрабатываемых методик.Объективному сравнению препятствует отсутствиеединой системы оценки результатов (исходов) ле-чения диафизарных переломов костей предплечья.Использование различных систем оценки ведет кизменчивости в сообщенных результатах леченияиз-за широкого спектра переменных и субъектив-ности, что не может служить достоверной меройпреимуществ и недостатков того или иного мето-да остеосинтеза.

ЛЕЧЕНИЕ МНОГОФРАГМЕНТАРНЫХПЕРЕЛОМОВ ПРОКСИМАЛЬНОГО ОТДЕЛА

ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИНаговицын А. П.


Одним из наиболее частых повреждений пле-чевого сустава являются переломы проксимально-го отдела плечевой кости. Они составляют до82,0 % случаев среди всех переломов плеча. Резуль-таты лечения переломов проксимального отделаплечевой кости на сегодняшний день требуют усо-вершенствований.

Целью работы является улучшение результатовлечения больных с многофрагментарными перело-мами проксимального отдела плечевой кости науровне хирургической шейки путем малотравма-тичного хирургического вмешательства на осно-ве разработанного интрамедуллярного фиксатора,учитывая особенности кровоснабжения.

Кровоснабжение проксимального отдела пле-чевой кости осуществляется за счет передней и зад-ней огибающих артерий. Наибольшее количествокровеносных сосудов, питающих головку, нахо-дится в области анатомической шейки. По мереудаления от анатомической шейки плеча в дис-тальном направлении густота артериальной сетиветвей огибающих артерий уменьшается.

В связи с особенностями кровоснабжения про-ксимального отдела плечевой кости остеосинтезпри его повреждениях, во избежание такого ос-ложнения, как асептический некроз головки пле-ча, должен быть малоинвазивным и стабильным.

Вывод. Все переломы проксимального отделаплечевой кости вызывают нарушение кровоснаб-жения. Разработанный интрамедуллярный фикса-тор позволяет малотравматично и стабильно фик-сировать костные отломки при двух-, трех- и че-тырехфрагментарных переломах проксимальногоотдела плечевой кости на уровне хирургическойшейки с учетом особенностей кровоснабжения го-ловки плечевой кости.

ДІАГНОСТИЧНА ЦІННІСТЬУЛЬТРАЗВУКОВОГО МЕТОДУ

ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХІЗ ЗАП’ЯТКОВИМ АХІЛОБУРСИТОМ

Герасимюк Б. С.

Національна медична академія післядипломноїосвіти імені П. Л. Шупика, Київ, Україна

Мета. Визначення діагностичної цінності уль-тразвукового методу дослідження у діагностиціхворих із зап’ятковим ахілобурситом.

Матеріали та методи. З вересня 2012 р. по сер-пень 2015 р. за допомогою ультразвукового мето-ду дослідження було обстежено 38 п’яток у 35 хво-рих з зап’ятковим бурситом, які звернулися до тра-вматологічних відділень міської клінічної лікарні№ 8 Києва. Було досліджено особливості патоло-гічних змін структури та кровообігу інсерційногоапарату ахілового сухожилля (АС) і його зв’язокз дегенеративними змінами суміжних тканин.

Результати. Потовщення АС: у 4 з 38 (10,5 %)випадків спостерігалось локальне потовщення АСна рівні задньоверхніх відділів п’яткової кістки, щоможе свідчити про перебіг патологічного проце-су, окрім синовіальної бурси, ще й у товщі самогосухожилка. У 18 (47,3 %) випадках відмічалось не-повне порушення фібрилярної структури сухо-жилка, її звитість, гіпоехогенні ділянки набрякупротягом до 2 см від місця інсерції сухожилка вп’яткову кістку. У 31 (81,5 %) випадках спостері-галися накопичення гіпоехогенної рідини у збіль-шеній зап’ятковій сумці, потовщення синовіальноїоболонки бурси, у 7 випадках — фіброзні зміниоболонки. При обстеженні хворих у Doppler-режиміу 92,1 % випадків (n=35) відмічалось різке змен-шення кровообігу в місці інсерції та впродовж АСна 2 см проксимальніше від ентезису. При обсте-женні збільшеної зап’яткової бурси реєструвало-ся збільшення кровообігу у синовіальній оболон-ці, що характеризує перебіг запального процесу звиділенням ексудату.

Висновки. УЗ-обстеження хворих із зап’ятко-вим ахілобурситом показало високе діагностичнезначення у виявленні патологічних змін АС та су-міжних м’якотканинних структур. Doppler-режимдозволив виявити прямі взаємозв’язки між прогре-суванням зап’яткового ахілобурситу та інсерцій-ною тендопатією.

АНАЛІЗ ІНТРАОПЕРАЦІЙНИХІ ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ДИХАЛЬНОВІДНОВНИХ ВТРУЧАНЬУ ПАЦІЄНТІВ

З КОМБІНОВАНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ НОСА

Дибчинська Н. А.


Мета дослідження. Визначення тактики про-ведення хірургічної корекції носового дихання(ХКНД) у пацієнтів з викривленням носової пере-городки (ВНП), хворих на алергічний (АР) і вазо-моторний риніт (ВР).

102

Досліджували 135 пацієнтів з ВНП, АР з вазо-моторним компонентом (ВК), яких поділили на3 групи, репрезентативні за статтю і віком. Група1 — 44 пацієнти з ХКНД. Група 2 — 52 пацієнти,яким перед ХКНД проводили елімінацію причин-ного алергену, протиалергічну терапію (ПТ) і/абоалергенспецифічну терапію (АТ). Група 3 — 39 па-цієнтів, яким перед ХКНД проводили ПТ і/або АТз поступовим припиненням використання інтра-назальних деконгестантів (ІД).

Порівняння результатів проводили на інтра-операційному етапі, через 2 тиж. і 2 міс. післяХКНД.

Висновки. 1. Усього 30,8 % пацієнтів з ВНП, АРз ВК, які перед ХКНД приймали ПТ і/або АТ тавідмовилися від ІД, уникнули оперативного ліку-вання.

2. Результати ХКНД при ВНП з порушеннямносового дихання на фоні АР з ВК у 5 разів гірші,ніж за умов зняття запального та набрякового про-цесів у порожнині носа перед операцією.

3. Схильність до інтраопераційних розривівслизової оболонки вища серед пацієнтів з комбі-нованою патологією, яким ПТ або відмова від ІДбула проведена в післяопераційному періоді.

4. Використання ІД перед ХКНД призводить добільшої крововтрати під час операції, млявого за-гоєння, незадовільного відновлення носового ди-хання.

5. Пацієнтам із ВНП з порушенням носовогодихання з обтяженим алергологічним анамнезомслід проводити алергенспецифічну діагностику зметою елімінації причинного алергену та ПТ абоАТ.

ОЦІНКА УЛЬТРАЗВУКОВОГО СПОСОБУВІЗУАЛІЗАЦІЇ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ

ПАЗУХИ ПРИ ГОСТРОМУ РИНОСИНУСИТІОнисович К. І.


Мета дослідження. Оцінити діагностичні мож-ливості двовимірного ультразвукового скануван-ня (ДУС) верхньощелепної пазухи (ВП) при гост-рих риносинуситах.

Матеріали і методи. Контрольну группу утво-рили 36 пацієнтів з підозрою на гострий бактері-альний риносинусит (ГБРС), яким для встановлен-ня діагнозу проводили загальноклінічні дослі-дження, ЛОР-огляд, рентгенологічне дослідженняпридаткових пазух носа та діагностично-лікуваль-ну пункцію гайморових пазух (ДЛПГП). Основнугрупу утворили 32 пацієнти, яким, окрім стандарт-них діагностичних процедур, було проведено ДУСВП. Основна і контрольні групи були репрезента-тивні за статтю та віком.

Результати. Серед пацієнтів контрольної гру-пи діагнози до та після ДЛПГП розподілилися так:набряк слизової слизової оболонки ВП — 9 (25 %)та 6 (16,6 %) пацієнтів відповідно, гострий ката-ральній синусит (ГКС) — 1 (2,8 %) та 4 (11,1 %)пацієнти відповідно, гострий гнійний синусит(ГГС) — 35 (97,2 %) та 26 (72,2 %) пацієнтів відпо-

відно. У пацієнтів основної групи до та післяДЛПГП діагнози розподілилися так: набряк сли-зової оболонки ВП — 5 (15,6 %) та 5 (15,6 %)пацієнтів відповідно, ГКС — 5 (15,6 %) та 6 (18,8 %)пацієнтів відповідно, ГГС — 22 (68,8 %) та 21(65,6 %) пацієнт відповідно.

Висновки. 1. Кількість пацієнтів з неточним ді-агнозом до ДЛПГП з використанням ДУС ВП —1, що відповідає 3,1 % хворих основної групи.Кількість таких пацієнтів у групі без використан-ня ДУС ГП при підозрі на ГБРС — 9, що відпові-дає 25 % хворих контрольної групи (p<0,01).

2. Використання неінвазивного, доступного,безпечного ДУС ВП для диференційної діагнос-тики її гострих захворювань дозволяє уникнутипункції ВП у 25 % хворих.

ПРОФІЛАКТИКА ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХУСКЛАДНЕНЬ У ДІТЕЙ З ЦІАНОТИЧНИМИ

ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПАЛІАТИВНИХ

ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬМещерякова П. В.


Актуальність. Стан системи гемостазу у дітейз «ціанотичними» вродженими вадами серця (ВВС)зазнає змін та порушень гематологічних показни-ків через гіпоксію, яка здатна викликати серйознірозлади в системі крові. Відмічається підвищенняв’язкості крові. Це створює умови для тромбо-утворення. Однією з актуальних проблем у дитя-чій кардіохірургії та кардіореанімації є тромбоем-болічні ускладнення, які виникають після прове-дення паліативних оперативних втручань з накла-данням системно-легеневих анастомозів у дітей з«ціанотичними» ВВС.

Метою дослідження було вивчення стану сис-теми гемостазу у дітей з «ціанотичними» ВВС,яким планувалося проведення паліативного опе-ративного лікування в доопераційному та після-операційному періоді, а також оцінити ефектив-ність профілактики тромбоемболічних усклад-нень.

Матеріали та методи. Дослідження проводи-лось з використанням низькочастотної вібрацій-ної п’єзоелектричної тромбоеластографії при гос-піталізації, наприкінці операції, на наступну добупісляопераційного періоду, після проведення анти-коагулянтної терапії та при виписуванні. Показ-ники порівнювали з групою здорових дітей.

Результати. Наприкінці інтраопераційного пе-ріоду після проведення гемостатичної терапії ухворих основної групи спостерігалась структурнагіпокоагуляція. У першу добу післяопераційногоперіоду розпочиналась антикоагулянтна терапія.При виписуванні з лікарні у дітей з «ціанотични-ми» ВВС показники НПТЕГ достовірно не відріз-нялись від показників здорових дітей.

Висновки. Проведення антикоагулянтної тера-пії дозволило запобігти розвитку тромбоемболіч-них ускладнень.

103

ИЗМЕНЕНИЯ В СИСТЕМЕ ГЕМОСТАЗАПРИ ОСТРОМ ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОМ

КРОВОТЕЧЕНИИ.ПРОГНОЗ ЗАБОЛЕВАНИЯ

И КЛИНИЧЕСКАЯ КОРРЕЛЯЦИЯ

Родная А. А.


Актуальность. Общая смертность при кровоте-чении из верхних отделов пищеварительного ка-нала составляет 8–10 %. Наиболее частой причи-ной возникновения острого желудочно-кишечно-го кровотечения (ОЖКК) является язвенная бо-лезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (55–60 % наблюдений). Осложнения течения заболева-ния геморрагическим шоком у 10–15 % пациентовделает проблему изменений в системе гемостазапри ОЖКК актуальной и социально значимой.

Цель. Изучить роль изменений гемостаза в те-чении заболевания, возникновении осложненийпри остром желудочно-кишечном кровотечении, атакже разработать коррекцию коагуляционныхнарушений.

Материалы и методы. Исследование проведеноу 97 пациентов в возрасте в среднем 54,8 года поповоду ОЖКК, осложненного геморрагическимшоком на базе Одесской областной клиническойбольницы. Пациенты были распределены на2 группы в зависимости от тяжести состояния.Систему гемостаза исследовали методом низкоча-стотной пьезотромбоэластографии.

Результаты. У выживших пациентов выявилипереход гиперкоагуляции в умеренную гипокоагу-ляцию с тенденцией к нормализации показателей.У пациентов с ОЖКК, осложненным геморраги-ческим шоком, показатели пьезотромбоэластогра-фии не укладывались в рамки классического при-знака ДВС-синдрома.

Выводы. При ОЖКК основой гемокоагуляци-онных нарушений служит ДВС-синдром. Монито-ринг системы коагуляции является информатив-ным прогнозирующим фактором для оценки ус-тойчивости гемостаза, своевременной диагности-ки ДВС-синдрома и проведения активных лечеб-ных мероприятий.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ КОМПЛЕКСНОЙПРОФИЛАКТИКИ

ТРОМБОЭМБОЛИЧЕСКИХ ОСЛОЖНЕНИЙУ ПАЦИЕНТОВ С ДОБРОКАЧЕСТВЕННОЙГИПЕРПЛАЗИЕЙ ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ

ЖЕЛЕЗЫ

Сажин Д. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность. Исследования демонстрируют,что морфологические признаки ДГПЖ обнаружи-ваются у 50 % мужчин в возрасте от 40 до 50 лет иу 90 % мужчин в возрасте старше 80 лет. Клини-чески признаки нарушенного мочеиспускания ус-

танавливаются у 60 % мужчин в возрасте свыше60 лет. Оперативные вмешательства по поводуДГПЖ сопряжены с высоким риском тромбоэм-болических осложнений. В послеоперационномпериоде тромбоз глубоких вен конечностей возни-кает у 20 % мужчин, а тромбоэмболии легочнойартерии — у 6,7 %. Смертность от ТЭЛА послеоперативных вмешательств по поводу ДГПЖ со-ставляет ~5 %.

Цель. Повышение эффективности профилакти-ки тромбоэмболических осложнений у больных сДГПЖ.

Материалы и методы. Исследование проведеноу 47 мужчин, которым выполнялась трансурет-ральная резекция предстательной железы по пово-ду ДГПЖ. Система свертывания крови на этапаххирургического лечения исследовалась по лабора-торным показателям коагулограммы, а также ин-струментально с использованием низкочастот-ной пьезоэлектрической тромбоэластографии(НПТЭГ).

Результаты. Результаты исследований говорято существенных изменениях в тромбоцитарнойветке гемостаза у больных, получавших комплек-сную профилактику. Выявлено существенное сни-жение общего числа тромбоэмболических ослож-нений в послеоперационном периоде.

Выводы. Комплексная профилактика на этапаххирургического лечения ДГПЖ нормализуетфункциональное состояние системы гемостаза,ликвидирует признаки ДВС-синдрома и снижаетколичество тромбоэмболических осложнений в 3,5раза.

ВЛИЯНИЕ ГИДРОКСИЭТИЛКРАХМАЛОВНА СИСТЕМУ ГЕМОСТАЗА ПРИ ОСТРОМ

ДЕСТРУКТИВНОМ ПАНКРЕАТИТЕЯкимчук Н. В.


Актуальность. Основная задача проведенияинтенсивной терапии при острых деструктивныхпанкреатитах (ОДП) — остановить дальнейшуюдеструкцию и предотвратить развитие гнойных ос-ложнений.

Цель. Оценить эффективность инфузионно-трансфузионной терапии в комплексной коррек-ции нарушений гемокоагуляции и микроциркуля-ции при остром деструктивном панкреатите.

Материалы и методы. Исследование было про-ведено у 60 больных с ОДП. Пациенты были раз-делены на 2 группы: 1-я группа (n=30) — больныес включением в схему ИТТ раствора гидрокси-этилкрахмала по 500 мл 1 раз в сутки в течение7 дней; 2-я группа (n=30) — больные, получающиестандартную инфузионную терапию кристалоида-ми. Распределение больных в 1-й и 2-й группах повозрасту, полу, тяжести заболевания и осложнени-ям острого панкреатита было сопоставимо.

Результаты. У всех вошедших в исследованиепациентов исходно в системе гемостаза были вы-явлены сдвиги в сторону гиперкоагуляции и угне-

104

тение фибринолиза. На 3-и–5-е сутки у больныхобеих групп наблюдались существенные сдвиги всоставных звеньях системы гемостаза. Эти изме-нения являются проявлением гиперкоагуляции,что коррелирует с ускорением протромбиназо- итромбинообразования. К 7-м суткам у пациентов2-й группы выявлены изменения в сторону норма-лизации показателей гемостаза. У пациентов 1-йгруппы к 7-м суткам ИТ сохранялась гиперкоагу-ляция.

Выводы. Полученные данные позволяют утверж-дать, что ИТТ растворами гидроксиэтилкрахмалаявляются эффективным компонентом комплекснойкоррекции нарушений гемокоагуляции и микро-циркуляции в пораженной железе.

ТРАНСФУЗИЯ-АССОЦИИРОВАННОЕПОВРЕЖДЕНИЕ ЛЕГКИХ У БОЛЬНЫХ

С ТРАВМА-ИНДУЦИРОВАННОЙКОАГУЛОПАТИЕЙ

Иванова В. А., Туренко Е. В., Гаврик Е. А.


Актуальность. Трансфузионно-ассоциирован-ное повреждение легких (TRALI — Transfusion-Related Acute Lung Injury) является одной изсерьезных проблем современной реаниматологиии трансфузиологии. Так, согласно данным Р. М.Корко, TRALI занимает третье место по смертель-ным исходам, связанным с осложнениями алло-трансфузии, после гемотрансфузионного шока иинфекционных осложнений. Среди посттрансфу-зионных летальных исходов с TRALI связано от10,5 до 14,1 % случаев.

Цель. Оценить частоту развития TRALI у боль-ных с травма-индуцированной коагулопатией нафоне массивной инфузионно-трансфузионной те-рапии, а также динамику изменения функциональ-ного состояния системы регуляции агрегатногосостояния крови на фоне интенсивной терапиитравма-индуцированной коагулопатии.

Материалы и методы. В исследовании приня-ли участие 100 больных, госпитализированных вотделение интенсивной терапии с диагнозом «по-литравма, сочетанная скелетная травма, травма-тический шок 2-й степени». Изменения функцио-нального состояние системы регуляции агрегатно-го состояния крови оценивались с помощь низко-частотной пьезоэлектрической тромбоэластогра-фии.

Результаты. У пациентов в 14 % случаев былодиагностировано трансфузионно-ассоциирован-ное повреждение легких, летальность в общейгруппе составила 4 %, среди пациентов с TRALI— 21 %.

Выводы. Массивная инфузионно-трансфузион-ная терапия может быть причиной развития транс-фузионно-ассоциированного повреждения легкиху пациентов с политравмой.

ЕФЕКТИВНІСТЬ АЛГОРИТМУІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ МОЗКОВОМУ

ІШЕМІЧНОМУ ІНСУЛЬТІ

Чебан О. Г.

Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна.

Мозковий інсульт (МІ) належить до найбільштяжких форм цереброваскулярних захворювань.Щороку в Україні від 100 до 120 тис. населеннявперше переносять МІ, що завдає величезних еко-номічних збитків, оскільки є основною причиноюекстреної госпіталізації, тривалої втрати праце-здатності, інвалідизації та, насамкінець, значноїлетальності (S. Beraki et al., 2013). Концептуальнізасади інтенсивної терапії гострих порушень моз-кового кровообігу за ішемічним типом ґрунтують-ся на покращанні перфузії мозку і профілактиці ре-тромбозу інфаркт-залежної судини (Belenichev,2014). Однією із причин незадовільних результа-тів лікування цереброваскулярної патології (ле-тальність від ішемічного інсульту впродовж пер-ших 30 діб сягає 30 %) є відсутність ефективнихпатогенетично спрямованих церебропротекто-рів.

Мета дослідження — поліпшити результати лі-кування хворих з мозковим ішемічним інсультомшляхом раннього застосування церебропротекто-рної терапії.

Методи дослідження — загальний аналіз кро-ві, коагулограма, нейрон-специфічна енолаза(НСЕ), біохімічний аналіз крові, шкала ком Глаз-го, комп’ютерна томографія головного мозку,допплерографічне ультразвукове дослідженняекстра- та інтракраніальних судин.

Нами проведено проспективне дослідження25 хворих на ішемічний інсульт, які отримували лі-кування у відділенні інтенсивної терапії судинно-мозкової недостатності КУ «Одеська обласна клі-нічна лікарня». Контрольна група (n=13) — хворіна ішемічний інсульт, які отримували лікування згі-дно з наказом МОЗ України № 602 від 03.08.2012 р.Основна група (n=12) — хворі, яким з найгострі-шого періоду ішемічного інсульту інтенсивну тера-пію доповнювали внутрішньовенним введеннямхоліну альфосцерату в дозі 2 г на добу. У хворихконтрольної і основної груп вихідний рівень НСЕбув вірогідно (χ2=17,08; р<0,01) вищим в порівнян-ні з нормою, що свідчило про нейродеструктивніпроцеси в ішемізованому головному мозку. В ос-новній групі хворих нормалізація рівня НСЕ від-бувалась вірогідно (χ2=7,93; р<0,05) швидше (3–5-та доба) в порівнянні з хворими контрольної гру-пи (10–12-та доба). Слід зазначити, що нормалі-зація рівня НСЕ збігалося з регресом неврологіч-ного дефіциту і покращанням загального станухворих.

Висновки. За лікувального введення холіну аль-фосцерат зменшує нейродеструктивні процеси вішемізованому головному мозку, що доводитьсявірогідним зниженням у крові хворих нейрон-специфічної енолази, а також регресом неврологіч-ного дефіциту в порівнянні з групою хворих, якіне отримували церебропротективну терапію згід-но з клінічним протоколом МОЗ України.

105

РАННЄ РОЗПІЗНАВАННЯ ШОКУУ ДІТЕЙ ІЗ ПОЄДНАНОЮ ТРАВМОЮ

Друмова Х. О., Волчанський П. О.


Згідно з інформаційно-аналітичною довідкоюдержавної служби статистики України за 2014 р.,974 дитини загинули внаслідок травм та нещаснихвипадків. Компенсаторні можливості дитячогоорганізму досить часто приховують рутинні озна-ки розвитку шоку, що призводить до недостатньоїінфузійної підтримки.

Мета. Виявити найбільш інформативні ознакишоку у дітей на ранніх стадіях.

Матеріали та методи. Ретроспективний аналізмедичних карт стаціонарних хворих дітей з трав-мою у віці від 0 до 15 років, що перебували в Оде-ський обласній дитячій клінічній лікарні за 5 ро-ків. Критерії включення: ушкодження, що супро-воджуються значною крововтратою (ампутаціякінцівок — 4, масивний гемоторакс — 2, масивнийгемоперитонеум — 7), тяжкі ушкодження голови,ушкодження тулуба, ушкодження кінцівок, комбі-новані ушкодження. Критерії виключення: травмикінцівок без крововтрати, струс мозку та поранен-ня м’яких тканин голови. Проаналізовано 374 ме-дичні карти. Виявлено, що 18 (5 %) дітей надійш-ли в клініку одразу з ознаками шоку, 10 (55,6 %)померли впродовж першої доби. Всього за цей пе-ріод померло 17 (4,8 %) дітей з травмами (7 не малиознак шоку при надходженні в стаціонар), ще 2 увіддаленому періоді внаслідок ускладнень (венти-лятор-асоційована пневмонія — 1, ниркова недо-статність — 1). Із 17 померлих 5 (29,4 %) мали ізо-льовану травму голови, в одному випадку дитинапомерла від субдуральної гематоми, яку не булодіагностовано своєчасно. Для ранньої діагности-ки шоку було використано аналіз сатурації, капі-лярну пробу (тест білої плями) та контроль діуре-зу. Ці тести не потребують додаткового обладнан-ня, але дають змогу з високою достовірністю (до-вірчий інтервал >95 %) визначити розвиток шоку,ще до появи класичних ознак порушення гемоди-наміки.

Висновки. 1. Завдяки компенсаторним механіз-мам діти на ранніх стадіях шоку не мають класич-них ознак порушення гемодинаміки.

2. Найбільш інформативними виявилися вимі-рювання сатурації, тест білої плями та контрольдіурезу.

КОМБІНОВАНИЙ ОПІК СТРАВОХОДУУ ДІТЕЙ

Кожокарь Д. М.


Сторонні тіла (СТ) стравоходу — патологія, щочасто виявляється у дітей раннього віку. Життє-небезпечні ускладнення, викликані потрапляннямСТ у стравохід і шлунок, визначаються характе-ром і тривалістю їх знаходження.

Метою дослідження був аналіз ускладнень пе-ребування дискової батарейки в стравоході у дітей.

У дитячій обласній клінічній лікарні Одеси заперіод з 2009 по 2015 рр. проведене лікування 35випадків ускладнень перебування дискової бата-рейки в стравоході у дітей віком до 5 років.

Усім дітям проведене поліпозиційне рентгено-логічне дослідження шиї, органів грудної і черев-ної порожнин та ФЕГДС, під час якої було визна-чено комбіноване ушкодження стравоходу, якескладалося із електричного (струм), хімічного(електроліт), термічного (температура електролі-ту) опіку та механічного пролежня від дисковоїбатарейки. Локалізація опіків стравоходу уверхній третині — 20 випадків, у середній третині— 5 випадків. Видалення СТ було проведено про-тягом 2–4 год після госпіталізації під загальнимзнеболюванням. Ускладнення після видалення ба-тарейок виникали у половини хворих, найчастішебули запальні й рубцеві зміни — 10 (40 %), на-явність трахеостравохідної нориці у 4 (16 %) хво-рих, що потребувало активної хірургічної такти-ки.

Таким чином, перебування дискової батарей-ки в стравоході у дітей призводить до комбінова-ного опіку стравоходу та розвитку життєнебезпеч-них ускладнень. Видалення дискової батарейки ізстравоходу у дітей повинно проводитися в термі-новому порядку у перші дві години для запобіган-ня життєнебезпечних ускладнень.

ПОРУШЕННЯКОНСОЛІДАЦІЇ ПЕРЕЛОМІВУ ДІТЕЙ ІЗ ДСТ-СИНДРОМОМЧумак Р. Р., Бурименко А. О.


Ускладнення переломів трубчастих кісток у ді-тей, пов’язані з порушенням репаративної регене-рації кістки, є однієї з основних проблем у дитячійтравматології. Частота розвитку вповільненоїконсолідації коливається від 2,5 до 18 %. Визна-ним фактом є подовження строків консолідації заостанні 30–40 років у 1,5–2 рази, збільшення стро-ку остаточного відновлення функції кінцівки. Не-зважаючи на розроблені «золоті стандарти» у ліку-ванні й тимчасові рамки консолідації переломів,поліпшення якості роботи фахівців, статистикасвідчать про актуальність питання порушення ре-паративної регенерації кістки.

Останнім часом у публікаціях простежуєтьсязв’язок ускладнень, що виникають у дітей, з їхнімфенотипом (гіпермобільність суглобів, сколіотич-на й кіфотична деформація спини, лійкоподібна йкилеподібна деформація грудної клітки, плоско-стопість, морфаноподібна статура, MASS-синдромтощо). Цей симптомокомплекс характерний длясиндрому дисплазії сполучної тканини, її недифе-ренційованої форми, коли сукупність фенотипіч-них ознак не підходить під жоден з відомихсиндромів. Синдром НДСТ широко розповсюдже-ний у дитячій популяції — 34,2 % дітей і підлітків.

Таким чином, низка нерозв’язаних проблемвиявила необхідність вироблення алгоритму, спря-мованого на ранню діагностику й виявлення груп

106

ризику для вирішення питання про тактику по-дальшого лікування з урахуванням прогнозу роз-витку вповільненої регенерації кістки й інтенсив-ності реабілітаційних заходів.

АНАЛІЗ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИПРИ НЕКРОТИЗУЮЧОМУ

ЕНТЕРОКОЛІТІСамофалов Д. О.


Проаналізовано результати лікування 40 ново-народжених з некротизуючим ентероколітом(НЕК). Із них 16 пацієнтів (контрольна група, ре-троспективно) отримали традиційну консерватив-ну терапію на початкових стадіях. Оперативнівтручання проводили за стандартних показань.Виконували двоетапні втручання, перший етап —накладання кінцевої стоми, другий — одношаро-вий анастомоз.

Мета. Проаналізувати адекватність різних ва-ріантів оперативного втручання при НЕК, порів-няти результати хірургічних підходів до лікуван-ня даної патології.

В основній групі (24 дитини) показання булирозширені, враховуючи ультразвукові, рентгено-логічні, клінічні та параклінічні дані. Використо-вували одноетапне втручання. В основній групізменшилась кількість післяопераційних усклад-нень та строків перебування у реанімаційному від-ділені. Сьогодні немає чітко окреслених показаньдо оперативного втручання при НЕК, а проведе-не втручання не гарантує радикалізм та відсутністьповторних перфорацій або формування інфільтра-ту в постопераційному періоді. Крім того, доситьчасто спостерігається вторинне формування вадрозвитку — стенозів, атрезій та агангліозів, а та-кож порушення процесів всмоктування в кишеч-нику. У глибоко недоношених дітей перебіг НЕК,як правило, не мав вираженої стадійності та чіт-ких клінічних проявів. Досить часто у них форму-валися «прикриті» перфорації, що маніфестуваликишковою непрохідністю, пов’язаною з розвиткомінфільтратів черевної порожнини, міжкишковихабсцесів. Все це призводить до вельми високої ле-тальності в цій групі дітей. Таким чином, оптимі-зація строків лікування може покращити резуль-тати у таких новонароджених. Важливу роль у лі-куванні відіграє не лише власне оперативне втру-чання, а також передопераційна підготовка та пі-сляопераційний менеджмент. Передопераційнапідготовка полягала в обов’язковій ШВЛ з адек-ватними параметрами, повному парентеральномухарчуванні, декомпресії шлунка, стабілізації гемо-динаміки, корекції гемостазу, дезінтоксикаційнійта антибактеріальній терапії.

Висновки. Прогноз захворювання залежав відтерміну гестації, маси тіла та строків проведенняопераційного втручання. Раннє оперативне ліку-вання, ще до появи ознак перфорації та непрохід-ності, покращувало як близькі, так і віддалені ре-зультати лікування.

ОСОБЛИВОСТІКЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНОЇ

КАРТИНИ СПАЙКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІКИШЕЧНИКУ В ДІТЕЙ

Квашніна А. А.


Клінічні прояви спайкової непрохідності ки-шечнику (СНК) у дітей варіюють залежно відстроків, що пройшли після хірургічного втручан-ня, поширеності спайкового процесу, його топіки,характеру змін у черевній порожнині (обтурація,странгуляція).

Рання СНК спостерігалася у 45 (46,9 %) дітей,пізня — у 51 (53,1 %) випадку. В 2/3 хворих малимісце прояви підгострої кишкової непрохідності.При РпСНК у 16 пацієнтів у перші дні післяопе-раційного періоду відзначалося погіршення за-гального стану, затримка випорожнення й газів,здуття живота, ослаблення перистальтики. Анало-гічна картина мала місце й у 13 дітей з РоСНК, алевона спостерігалася через 6 днів і більше після ла-паротомії, у 10 випадках була зумовлена форму-ванням інфільтрату або осумкованими абсцесамиі поєднювалася з ознаками системної запальної ре-акції.

Гострий перебіг — 29 (30,2 %) дітей — РСНК іПСНК вирізнявся наявністю переймоподібногоболю у животі, багаторазовим блюванням застій-ного характеру, невідходженням калу й газів, атакож здуттям і асиметрією живота, вираженимпосиленням перистальтики.

Основним методом параклінічної діагностикибула оглядова рентгенографія, яка при РСНК доз-воляла виявити горизонтальні рівні рідини в роз-тягнутих петлях кишечнику. При підгострому пе-ребігу ПСНК відзначалися ознаки часткової киш-кової непрохідності, при гострому — спостеріга-лися класичні ознаки повної непрохідності.

З метою уточнення діагнозу й визначення по-дальшої тактики, при неясній клініко-рентгено-логічній картині вдавалися до вивчення пасажуконтрасту. Даний метод, як правило, був інфор-мативним при РСНК і підгострій ПСНК.

ІНФОРМАТИВНІСТЬШКАЛ ОЦІНКИ ТЯЖКОСТІ СТАНУ

У ДІТЕЙ З ПОЛІТРАВМОЮ

Осадчий О. О.


На нинішньому етапі розвитку надання екстре-ної медичної допомоги одним з пріоритетних на-прямів є пошук максимально універсальної таводночас доступної шкали оцінки стану тяжкостій прогнозу у дітей з політравмою.

Метою використання шкал є своєчасна оцінкатяжкості ушкодження, вибір оптимальної ліку-вальної тактики та прогнозування перебігу трав-матичної хвороби. На даний момент у педіат-ричній практиці найбільше використовується шка-

107

ла Pediatric Trauma Score (PTS), в якій оцінюють-ся такі показники: маса дитини, САТ, прохідністьдихальних шляхів, стан свідомості, характер уш-кодження скелета та м’яких тканин, що дає мож-ливість розділити хворих на групи — тяжкі, се-редні, легкі. Суттєвим недоліком відомих методівє те, що їх можна використовувати лише у дітейстаршої вікової групи, коли показники гемодина-міки відповідають данним у дорослих людей. Іншізапропоновані педіатричні шкали відображаютьлише деякі аспекти тяжкості стану хворої дитини,не дозволяючи отримати загальну інформації сто-совно прогнозу та подальшої тактики лікування.Шкали, які використовуються для оцінки тяжкостістану у дорослих, не задовольняють вимоги педі-атричної практики, тому що у зв’язку із анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організ-му виявляються малоінформативними.

Таким чином, є необхідність у створенні окре-мої уніфікованої шкали оцінки стану дітей з полі-травмою, за допомогою якої можна не лише виз-начати ступінь тяжкості, але й зробити прогноззміни стану хворого для розробки подальшої так-тики. Саме завдяки наявності уніфікованої шкалита комплексного підходу у лікуванні хворих з мно-жинною травмою можна знизити рівень леталь-ності, запобігти розвитку тяжких ускладнень увигляді травматичної хвороби та інвалідизації хво-рих.

БІОМЕХАНІЧНА ОЦІНКА СТАБІЛЬНОСТІБЛОКУЮЧОГО ІНТРАМЕДУЛЯРНОГО

ОСТЕОСИНТЕЗУ ДІАФІЗАРНИХПЕРЕЛОМІВ ВЕЛИКОГОМІЛКОВОЇ КІСТКИ

ЗА ДОПОМОГОЮ БІМП-8Романчук В. В.

Вищий державний навчальний заклад України«Буковинський державний медичнийуніверситет», Чернівці, Україна

Актуальність теми. Використання малоінвазив-ного остеосинтезу значно полегшує проведенняоперативного втручання, скорочує час перебуван-

ня хворого на операційному столі, створює більшсприятливі умови для консолідації перелому. Вра-ховуючи дані аспекти, актуальним є вивчення влас-тивостей блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного фіксатора восьмої моделі БІМПФ-8.

Мета дослідження. Провести оцінку біомеханіч-ної стабільності блокуючого інтрамедулярногоостеосинтезу великогомілкової кістки БІМПФ-8при діафізарних переломах без розсвердлюваннякістково-мозкової порожнини.

Матеріал і методи. Дослідження проведено на27 препаратах свіжих великогомілкових кісток,вилучених при аутопсії у померлих раптовою смер-тю внаслідок нещасних випадків. Усі препаратибули поділені на три однакові групи: 1 — цілі кіст-ки; 2 — препарати, синтезовані після поперечноїостеотомії нижньої третини діафіза, БІМПФ-8; 3 —препарати, синтезовані після поперечної остеото-мії нижньої третини діафіза, КМПФ-3 (компресій-ний металополімерний фіксатор третьої моделі).З кожною групою препаратів проведено дослі-дження щодо оцінки їх деформативності при зги-ні у 4 напрямках: дорсоветральному, ветродор-сальному, медіолатеральному, латеромедіальному.

Результати. Найменших прогинів зазнаютьпрепарати цілих великогомілкових кісток. Дещобільших значень прогини досягають у препаратів,синтезованих БІМПФ-8. Найбільші деформаціївиникали у препаратів, синтезованих КМПФ-3. Увентродорсальному, медіолатеральному і латеро-медіальному напрямках величини прогинів пре-паратів, синтезованих БІМПФ-8, були в 1,75–1,95 разу меншими, ніж у препаратів, синтезованихКМПФ-3. У дорсовентральній площині прогинпрепаратів, синтезованих БІМПФ-8 та КМПФ-3,до навантажень 8 Нм майже однаковий, проте призгинальних моментах вище 8 Нм прогин, якийодержали препарати, синтезовані БІМПФ-8, буввищим, аніж у КМПФ-3.

Висновок. При поперечних діафізарних пе-реломах великогомілкових кісток застосуванняБІМПФ-8 створює умови для більш стабільногоостеосинтезу, порівняно з КМПФ-3.

108

СЕКЦІЯ ОНКОЛОГІЇ, ПРОМЕНЕВОЇДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇ, РЕКОНСТРУКТИВНОЇТА ВІДНОВНОЇ МЕДИЦИНИСекция онкологии, лучевой диагностики и терапии,реконструктивной и восстановительной медициныSection of Oncology, X-Ray Diagnostic and Therapy,Reconstructive and Regenerative Medicine

СОВРЕМЕННЫЙ КОМПЛЕКСНЫЙПОДХОД В КТ-ДИАГНОСТИКЕ ОБЪЕМНЫХОБРАЗОВАНИЙ ОРГАНОВ МАЛОГО ТАЗА

Бобровская Е. А.


КТ-диагностика в онкологии является оченьраспространенным методом. На сегодняшний деньприменяется для современной диагностики боль-шинства объемных процессов.

Цель. Изучить эффективность модификацииКТ-метода (КТ-онкоскрининг) в диагностике объ-емных образований малого таза, их осложненийи рецидивов.

Материалы и методы. Нами были проанализи-рованы 32 случая КТ-онкоскрининга у пациентовс объемными образованиями органов малого таза.Из них 31 женщина и 1 мужчина. Исследованиепроводилось на 16-срезовом мультиспиральномтомографе TOSHIBA Aquillion, мультифазныйпротокол (нативная фаза, ангиофаза, венознаяфаза, выделительная фаза с контрастированиеммочевыводящих путей), с применением перораль-ного контрастирования препаратом «Триом-браст» перед исследованием и внутривенным кон-трастированием «Томогексол-350» 100 мл.

Результаты. При проведении КТ-онкоскринин-га было выявлено образование тела и шейки мат-ки в 20 случаях, яичников в 9, толстого кишечни-ка в 2, простаты в 1. Выявлены метастазы в печень,легкие, кости, имплантационные в переднююбрюшную стенку и листки брюшины в 12 случа-ях. Брюшная, парааортальная, забрюшинная, та-зовая, паховая лимфоаденопатия обнаружены у15 пациентов. Гидроуретеронефроз наблюдался в6 случаях. Дифференцировалась компрессия сосудовбез прорастания объемного образования в просветсосуда (артерии и вены) у 5 пациентов. Диагности-ровали рецидивы у 3 пациентов. У 1 пациентки былвыявлен мочепузырно-влагалищный свищ.

Выводы. Модификация КТ-метода (КТ-онко-скрининг) является современным, комплекснымметодом диагностики образований органов мало-го таза. Его применение позволило в 100 % случа-ев выявить первичную локализацию образования,в 9 % — диагностировать рецидивы. У 38 % боль-ных дифференцировались метастазы в печень, лег-

кие, кости и др. В 19 % выявлялся гидроуретеро-нефроз как осложнение основного заболевания.Лимфоаденопатия наблюдалась в 47 % случаев. В16 % — компрессия артерий и вен объемным об-разованием. КТ-онкоскрининг используется длястадирования, определения будущей тактики опе-ративного или консервативного лечения, выявле-ния осложнений заболевания и лечения, реци-дивов.

РАДИОЧАСТОТНАЯVS. РЕНТГЕНОЭНДОВАСКУЛЯРНАЯДЕСТРУКЦИЯ ОПУХОЛЕЙ ПЕЧЕНИ.

АНАЛИЗ РАБОТЫ

Бошкова В. В.


Потенциально радикальную операцию по уда-лению опухолей печени удается выполнить лишьу 15–20 % пациентов. В связи с этим актуальнымв медицинской практике является применение ма-лоинвазивных технологий.

Цель. Провести анализ применения радиочас-тотных (радиочастотная термоабляция (РЧТА),электрохирургическая резекция печени с помощьюHabib 4X Bi-Polar) и рентгеноэндоваскулярных ме-тодов лечения новообразований печени (химиоин-фузия (ХИ), химиоэмболизация печеночной арте-рии (ХЭПА)).

Материалы и методы. Сформированы 2 груп-пы больных, которым в отделении абдоминальнойхирургии ООД было выполнено: 1) РЧТА и резек-ция печени зондом Habib — 70 пациентов; 2) ХИ,ХЭПА — 42 пациента.

Результаты. 1-я группа: мужчины (М) — 55,7 %,женщины (Ж) — 44,3 %. Средний возраст — 60 лет.Проведено РЧТА первичных опухолей печени —10 (14,3 %). При вторичном поражении печени —у 60 (85,7 %) пациентов: комбинированные опера-ции — 42; локальная деструкция после паллиатив-ных операций — 16; РЧТА метастазов (МТС) впечень при нерезектабельной первичной опухоли— 2. У 42 больных наблюдались МТС колорек-тального рака, у 6 — рака легкого, 5 — рака же-лудка, 3 — рака почки, 2 — рака яичников, 1 —

109

рака матки, 1 — селезенки. Резекция зондом Habibвыполнена у 23 из 70 (у 9 совместно с РЧТА). Чрес-кожно РЧТА — 9. 2-я группа: М — 42,5 %, Ж —57,5 %. Средний возраст — 62,5 года. ВыполненаХЭПА у 2 больных, ХИ — у 40: в общую печеноч-ную артерию — у 16, в собственно печеночную —у 21, в чревный ствол — у 3. Рентгеноэндоваску-лярная деструкция при первичном раке печени —10 (24 %); при вторичных опухолях — 32 (76 %):после паллиативной операции — 26, при нерезек-табельной первичной опухоли — 6.

Выводы. Радиочастотная и рентгеноэндоваску-лярная деструкции опухолей являются малотрав-матичными и эффективными в лечении нерезекта-бельного первичного рака печени и при ее муль-тиочаговом вторичном поражении.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕРЕГЕНЕРАТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ РЕКОНСТРУКТИВНОЙ УРОЛОГИИ

(ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ)Гайчук Е. А.


Введение. Стриктуры пузырно-уретральногоанастомоза после радикальной простатэктомии упациентов с раком простаты встречаются в 7,5–14 % случаев (Wang R., Choi W. W., 2012), что свя-зано с расстройствами кровоснабжения и иннер-вации в зоне анастомоза. Регенеративные техно-логии, такие как плазма, обогащенная тромбоци-тами (PRP), могут улучшить трофические свойстватканей.

Цель исследования. Изучить влияние PRP инъ-екций на морфологические изменения анастомозауретры у мини-свиней.

Материалы и методы. Под наркозом выполне-на циркулярная диссекция уретры у 10 мини-сви-ней мужского пола с последующим анастомозомуретры «конец в конец» непрерывным швом Bio-sin 4-0. В 5 случаях восстановление уретры произ-водили с периуретральными инъекциями PRP вколичестве 3 мл. После 3 мес. наблюдения выпол-нено повторное оперативное вмешательство с ис-сечением зоны анастомоза уретры с последующимморфологическим исследованием.

Результаты. При гистологическом исследова-нии уретры выявлены существенные склеротиче-ские изменения в стенке уретры с выраженной вос-палительной реакцией слизистой уретры при клас-сической методике формирования анастомоза. Уживотных, оперированных с использованием PRPинъекций, воспалительной реакции со стороныслизистой не отмечалось, в периуретральной зоневыявлено значительное количество капилляров.

Выводы. Инъекции PRP благотворно влияютна трофические свойства зоны уретрального ана-стомоза, что может быть использовано в клини-ческой практике для улучшения функциональныхрезультатов оперативных вмешательств, таких какрадикальная простатэктомия.

СОВРЕМЕННЫЕ ЭНДОСКОПИЧЕСКИЕМЕТОДИКИ В ДИАГНОСТИКЕ

ПИЩЕВОДА БАРРЕТТА

Гречухина А. В.


Пищевод Барретта (ПБ) является одним изпредраковых состояний пищевода. Одним из со-временных методов эндоскопической диагности-ки, позволяющих рассчитывать на улучшение вы-явления ПБ, а следовательно, и ранних форм ракапищевода, является видеоэндоскопия с использо-ванием NBI технологии (узкоспектральная визуа-лизация изображения).

Целью нашего исследования явилось изучениедиагностических возможностей NBI эндоскопии ввыявлении ПБ.

Материалы и методы. Нами проведен ретро-спективный анализ протоколов и видеоархива эн-доскопических исследований у больных гастро-эзофагеальнорефлюксной болезни (ГЭРБ). Приэтом использовались видеоэндоскопы фирмы“Olympus”. С 2010 по 2015 гг. традиционное эн-доскопическое исследование в белом свете позво-лило выявить ГЭРБ у 214 пациентов, у 198 боль-ных ГЭРБ диагностирована с использованием NBIтехнологии.

Результаты. В первой группе больных ПБ былвыявлен у 14 (6,5 %), во второй — у 23 (11,6 %) па-циентов. Диагноз ПБ был подтвержден даннымипатоморфологического исследования (наличиеметаплазии эпителия по кишечному типу).

Выводы. Осмотр в режиме NBI предоставляетряд преимуществ: возможность изучить микроар-хитектонику слизистой оболочки пищевода, оце-нить степень цилиндроклеточной метаплазии, изу-чить сосудистый рисунок в поверхностном слоеслизистой пищевода, что обеспечивает возмож-ность дифференциальной диагностики ПБ и ракапищевода. Возможность прицельной биопсии врежиме NBI повысила общую точность исследо-вания до 85,5 %.

ПУТИ ОПТИМИЗАЦИИЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ

С НЕБЛАГОПРИЯТНЫМИ ФОРМАМИМЕСТНО-РАСПРОСТРАНЕННОГО РАКА

МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

Маланченко И. Л.


Актуальность. Рак грудной железы занимаетпервое место в структуре онкозаболеваемости уженщин. Актуальной остается проблема подбораи введения химиопрепаратов при неблагоприят-ных формах данного заболевания.

Цель работы. Улучшить непосредственные иотдаленные результаты лечения больных c прогно-стически неблагоприятными формами МР РМЖпутем оптимизации подвода химиопрепарата се-лективно в ложе опухоли.

Материалы и методы. В ходе проведения иссле-дования были сформированы две группы больных:

110

исследуемая группа — 221 пациентка (168с HER/2-neu+ и 53 с базальноподобным биологи-ческим подтипом опухоли) и контрольная группа— 58 пациенток (45 с HER/2-neu+ и 13 с базаль-ноподобным подтипом). На начальном этапе про-грамма комплексного лечения больных исследуе-мой группы включала катетеризацию внутреннейгрудной артерии с проведением 3–4 циклов селек-тивной внутриартериальной полихимиотера-пии (СВАПХТ) и системной полихимиотерапии(СПХТ) с интервалом в 21 день, а для пациентокконтрольной группы включала только 3–4 циклаСПХТ. После данного этапа в обеих группах про-водились оценка его эффективности, лучевая те-рапия, хирургическое лечение при операбельнос-ти процесса.

Результаты. Средняя продолжительность жиз-ни больных исследуемой группы составила (3,43±±0,18) года, а контрольной — (1,8±0,4) года. По-казатели общей 5-летней выживаемости больныхисследуемой группы составили (43,1±5,5) %, а кон-трольной группы — (17,9±8,4) %.

Выводы. Применение СВАПХТ в бассейневнутренней грудной артерии в комбинации сСПХТ позволяет улучшить ближайшие и отдален-ные результаты, повысить качество жизни паци-енток. Эта методика может быть рекомендованак широкому применению у данной категориибольных.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ПРОЛІФЕРАТИВНОЇАКТИВНОСТІ ПУХЛИНИ НА РЕЗУЛЬТАТИ

ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇМІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНОГО РАКУ

ШИЙКИ МАТКИМорозова Г. Д.


Актуальність. Основним методом лікуваннямісцево-розповсюдженого раку шийки матки єпоєднана променева терапія (ПТ) у 82 % хворих.У 27–42 % випадків після ПТ спостерігається про-гресування (рецидивування) злоякісного процесу,що потребує необхідність виявлення факторівнесприятливого прогнозу та відбору хворих длябільш агресивного лікування.

Мета. Оцінити проліферативну активність пло-скоклітинного раку шийки матки у порівнянні зклініко-морфологічними характеристиками пух-лини та її радіобіологічними властивостями, щовпливають на безпосередні результати променевоїтерапії.

Матеріали та методи. Проаналізовано дані об-стеження та лікування 55 хворих на рак шийкиматки ІІБ–ІІІ стадії, що отримували поєднану про-меневу терапію. Виконувалась біопсія шийки мат-ки до початку лікування та після сумарної дози20 Гр. Проводили гістологічне та імуногістохіміч-не дослідження з метою визначення проліфератив-ної активності пухлини (антигену Кі-67).

Результати. Оцінено результати лікування піс-ля завершення радикального курсу променевої те-рапії. Зіставлено результати лікування з вихіднимрівнем Кі-67 та його змінами в динаміці.

Висновок. Індекс Кі-67 до початку променевоїтерапії становив (47,3±4,2) %. Рівень проліфераціїплоскоклітинного раку шийки матки залежить відстадії захворювання: при ІІБ стадії індекс Кі-67дорівнює (41,7±4,8) %, а при ІІІ стадії зростає до(60,3±5,9) % (р<0,05). При низьких значеннях ін-дексу Кі-67 — (44,7±4,5) % спостерігається більшсприятливий результат у вигляді повної регресіїпухлини, ніж при високих — (68,7±4,3) % старто-вих показниках (р<0,05).

ПОИСК НОВЫХ МЕТОДОВ ЛЕЧЕНИЯРЕЦИДИВОВ РАКАМяснянкина А. О.


Актуальность. В настоящее время основныеметоды лечения рака, в особенности его рециди-вов, недостаточно эффективны, что требует моди-фикации традиционных методов и поиска альтер-нативных.

Целью настоящей работы является анализ при-меняемых и изучение новых методов лечения ре-цидивов рака.

Материалы и методы. Изучены доступные дан-ные мировой литературы о различных методахлечения рецидивов рака.

Результаты. Выявлено, что некоторые модифи-кации традиционных методов повышают эффек-тивность лечения рецидивов рака. Так, эффектив-ность химиотерапии рака языка повышается с по-мощью суперселективной внутриартериальнойкатетеризации язычной артерии хирургическимтранстемпоральным методом синхронно с прове-денными сеансами лучевой терапии. Повышениеэффективности лучевой терапии может быть до-стигнуто за счет сочетания наружного и внутри-тканевого облучения.

Доказано, что фотодинамическая терапия по-вышает резорбцию рака дна полости рта и языка.Криохирургический метод повышает эффектив-ность лечения рецидивов рака в сравнении с при-менением только хирургического или только лу-чевого методов. Существенно улучшились ре-зультаты лечения рака за счет присоединенияСВЧ-гипертермии.

Выводы. Повышение эффективности лечениярецидивов рака может быть достигнуто комбина-цией традиционных методов лечения с альтерна-тивными.

ВЛИЯНИЕ РАСШИРЕННЫХЛИМФОДИССЕКЦИЙ

НА ВЫЖИВАЕМОСТЬ БОЛЬНЫХРАКОМ ЖЕЛУДКА

Сафронова В. А.


Актуальность. Удаление лимфатических узловкак коллекторов региональных метастазов явля-ется стандартной процедурой при различных ло-

111

кализациях злокачественного процесса, в частнос-ти, рака желудка (РЖ).

Цель. Сравнение влияния различных видовлимфодиссекций на продолжительность жизнибольных РЖ.

Материалы и методы. Всего в исследованиевключено 188 больных, оперированных по пово-ду рака желудка в период 2007–2011 гг. Исследо-вание включало только радикально или условно-радикально прооперированных больных. Среднийвозраст (60,6±10,5) лет, мужчин — 120, женщин —68.

Результаты. Наилучшим образом проявилисебя лимфодиссекции в группе, которые, незави-симо от стадии, не были склонны к гематогенно-му метастазированию. На 4-й стадии почти 40 %больных РЖ не имели опухолевых эмболов, дажепри поражении метастазами более 15 региональ-ных лимфатических узлов, как и у больных с опу-холями 3А стадии. Отличие в продолжительнос-ти жизни в зависимости от периневрального рос-та, независимо от стадии и глубины лимфодиссек-ции, было следующим: средняя продолжитель-ность жизни при Nev/0 — (24,6±6,0) мес., приNev/1 — (12,9±6,0) мес. (р=0,0092; F=882). Такимобразом, ПР статистически достоверно являетсянегативным фактором прогноза заболевания приРЖ.

Выводы. Рак желудка у 60 % больных, незави-симо от стадии процесса, представлял первичногематогенно-диссеминированное заболевание.При этом 40 % РЖ распространялись почти исклю-чительно лимфогенно, даже в стадиях T2N3M0,T3N3M0, T4N3M0. Выяснили, что отсутствие ПРявляется наиболее чувствительным тестом к от-сутствию гематогенной диссеминации, т. е. благо-приятным фактором прогноза при РЖ.

СРАВНЕНИЕНЕПОСРЕДСТВЕННЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ

ПРИМЕНЕНИЯ РАЗЛИЧНЫХ ВАРИАНТОВСШИВАЮЩИХ АППАРАТОВ

ПРИ ПЕРВИЧНО-РЕКОНСТРУКТИВНЫХОПЕРАЦИЯХ ПО ПОВОДУ РАКА

ПРЯМОЙ КИШКИТритьяк М. П., Мараховская А. А.


Актуальность. Применение сшивающих аппа-ратов в реконструктивной хирургии рака прямойкишки (РПК) значительно сокращает время опе-рации, расширяет показания к сфинктеросберега-ющей хирургии, позволяет формировать меж-кишечные анастомозы на любом уровне, улучша-ет функциональные результаты.

Цель работы. Проанализировать опыт выпол-нения сфинктеросберегающих операций с исполь-зованием двух модификаций сшивающих аппара-тов: Ethicon Endo-Surgery CHD (США) и Techno-Clip HC (КНР).

Материалы и методы. Нами были проанализи-рованы непосредственные результаты операций по

поводу РПК с применением указанных 2 модифи-каций циркулярного степлера (ЦС): Ethicon Endo-Surgery CHD и Techno-Clip НС. Всего с приме-нением сшивающего аппарата СHD выполнено24 операции, с применением НС — 10. Во всех слу-чаях применения НС осложнений, связанных с не-состоятельностью швов анастомоза не наблюда-лось. В 2 из 24 случаев использования СHD отме-чена несостоятельность швов аппаратного анасто-моза (8,3 %). По количеству отдаленных осложне-ний в 1 случае при использовании СHD наблюда-лась стриктура анастомоза (4,1 %), потребовавшаяререзекции с формированием мануального коло-анального анастомоза (БАР).

Результаты. Учитывая имеющиеся показателинепосредственных результатов оба аппарата привыполнении низких передних резекций сработалиодинаково в пределах статистической ошибки из-мерения.

Выводы. Наш опыт оперативного лечения РПКс помощью ЦС позволяет рекомендовать методкак один из способов хирургической реабили-тации.

МЕСТО И ЭФФЕКТИВНОСТЬРАДИОЧАСТОТНОЙ АБЛЯЦИИ

МЕТАСТАТИЧЕСКИХ УЗЛОВ ПЕЧЕНИВ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ

КОЛОРЕКТАЛЬНЫМ РАКОМАтанасов Д. В.


Колоректальный рак (КРР) по уровню заболе-ваемости занимает 3-е место, имея тенденцию кнепрерывному росту. Печень как коллектор веноз-ного оттока от толстой кишки наиболее часто яв-ляется мишенью первичного отдаленного метаста-зирования. У 25 % больных КРР при первичномобращении диагностируется метастатическое по-ражение печени, у 50 % — в процессе лечения.

Материалы и методы. Проведена ретроспектив-ная оценка медицинской документации 64 боль-ных КРР, проходивших лечение в ООД и УКОНМедУ в период 2006–2015 гг. Критерием отбо-ра послужило наличие у больных тяжелой сомати-ческой патологии и высокого анестезиологическо-го риска (ASA ≥3), исключающее возможность вы-полнения резекционных оперативных вмешательств.

Оценивались непосредственные и отдаленныерезультаты применения радиочастотной абляции(РЧА) при единичных (≤3) МТС узлах печени диа-метром до 4 см в комбинации с адъювантной ПХТв сравнении с контрольной группой больных, ко-торым проводилась изолированная ПХТ при ана-логичном МТС поражении печени. Средний воз-раст больных 61,3 года (от 26 до 82). Группысравнения идентичны по гендерным и возрастнымкритериям.

Результаты. В группе больных, которым в до-полнение к ПХТ проводилась РЧА, отмечалосьдостоверное превышение медианы выживаемостиотносительно контрольной группы.

112

Выводы. У больных с единичным метастатиче-ским поражением печени КРР и наличием сомати-ческой сопутствующей патологии радиочастотнаяабляция в дополнение к стандартной адъювантнойПХТ является эффективным методом паллиа-тивного лечения и улучшает отдаленные резуль-таты лечения.

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКИЕИ ВИДЕОАССИСТИРОВАННЫЕ

ОПЕРАЦИИ В ХИРУРГИИКОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКА

Коленда К. Ю.


Мы отметили, что использование эндовидеохи-рургии приводит к снижению частоты и тяжестиосложнений, сроков госпитализации и времениутраты нетрудоспособности. Мы использовалинесколько международных рандомизированныхисследований в нашей работе: 1) clinical outcomesof surgical therapy study group (COST); 2) coloncancer laparoscopic or open resection (COLOR);3) conventoinal versus laparoscopic-assisted surgeryin colorectal cancer (CLASSIC); 4) Barcelona.

COST-исследование не показало никакой раз-ницы по сравнению с лапаротомным доступом, нопроиграло в отдаленных результатах. CLASSIC-исследование не показало никакой разницы посравнению с лапаротомным доступом, но отмети-ло высокий уровень конверсий. COLOR-исследо-вание не показало никакой разницы в непосред-ственных и отдаленных результатах и показалоуменьшение длительности госпитализации ианальгезии. Barcelona-исследование показало сни-жение смертности, снижение частоты осложнений,сокращение продолжительности госпитализациипо сравнению с лапаротомным доступом. На ос-новании этого исследования мы можем сделатьвыводы о преимуществах эндовидеохирургии в ле-чении колоректального рака: уменьшение выра-женности болевого синдрома и доз потребляемыханальгетиков, сокращение сроков пребывания встационаре, возможность соблюдения онкологи-ческих принципов, отсутствие различий в частотеместного рецидива и общей выживаемости посравнению с традиционными вмешательствами.

ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫFAST-TRACK ХИРУРГИИ

Пыхтеева Е. Д.


Fast-track — система мероприятий по углублен-ной предоперационной подготовке пациента в со-четании с системой активной послеоперационнойреабилитации больных с хирургическими заболе-ваниями. Был разработан и внедрен протокол fast-track хирургии, включающий такие этапы.

Дооперационный этап: отказ от подготовкикишечника перед операцией (от полного голода-ния).

Интраоперационно: изменение схемы интра-операционной анестезии; регионарная (пери-дуральная) анестезия или короткодействующиеанестетики, адекватный объем инфузии в пери-операционном периоде, короткие разрезы, неопи-оидная анальгезия, отказ от рутинного использо-вания дренажей и назогастральных зондов.

Послеоперационный этап: раннее удаление мо-чевого катетера и назогастрального зонда, раннееначало энтерального питания, ранняя мобилиза-ция пациента.

Целью работы была оценка внедренных мето-дов fast-track хирургии в клинике ОНМедУ дляпациентов с онкопатологией толстой кишки.

Было проведено ретроспективное изучение ис-торий болезни за 1991–2000 и 2006–2015 гг. дляопределения длительности койко-дня. В исследо-вании участвовали пациенты с онкологическимизаболеваниями толстой кишки, находившиеся налечении в ОООД с 1991 по 2000 гг. и клиникеОНМедУ с 2006 по 2015 гг. Возраст пациентовварьировал от 40 до 60 лет.

Выводы. В результате внедрения fast-track про-токола ведения пациентов было выявлено умень-шение количества койко-дней с 16 до 6 и значи-тельное снижение послеоперационных осложнений— с 22 до 6 %.

ПАЛЛИАТИВНАЯ ХИРУРГИЯМЕТАСТАТИЧЕСКОГО

РАКА МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫСавельева Г. М.


Цель работы. Увеличить выживаемость и улуч-шить качество жизни больных метастатическимраком молочной железы путем разработки про-граммы комплексного паллиативного лечения свключением хирургического вмешательства.

Материалы и методы. В основу настоящего ис-следования положены сведения из историй болез-ни, амбулаторных карт диспансерного наблюде-ния 113 больных, получавших лечение в Донецкомобластном противоопухолевом центре с 1988 по2006 гг. У пациенток диагностированы первично-неоперабельные формы рака молочной железы,имеющие на момент первичного осмотра отдален-ные метастазы (Т3-4N0-2M1).

Результаты. У (91,5±3,6) % пациенток исследу-емой группы удалось достичь объективного отве-та на первые 2 этапа лечения. В (8,5±3,6) % случа-ев в группе с включением хирургического этапаимелись признаки прогрессии заболевания, что яв-лялось критерием для продолжения консерватив-ной терапии и исключения их из протокола иссле-дования. В характере оперативных вмешательствпреобладали операции Маддена — (42,6±6,7) %.

Выводы. Получены достоверные данные обувеличении продолжительности жизни и длитель-ности безрецидивного периода при активной хи-рургической тактике больных местно-распростра-ненным метастатическим раком молочной железы;медиана безрецидивного выживания пациенток вгруппе контроля составила — 1,1 года, в то время

113

как в группе исследования — 1,6 года. Продолжи-тельность жизни в контрольной группе составила:трехлетняя выживаемость (33,3±2,3) %, 5-летняя —(22,2±1,9) %. В группе исследования (47,3±2,4) и(35,5±1,6) % соответственно.

ШЛЯХИ ПОКРАЩАННЯ ЕСТЕТИЧНИХРЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ У ПАЦІЄНТОКЗ РАННІМ РАКОМ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Постарніченко А. С.


Рак молочної залози (РМЗ) — найпоширенішаонкопатологія у жінок. Мета лікування пацієнтокз даною патологією — не тільки збереження життя,а і його якості. Сьогодні в усьому світі для жінок зI і ІІ стадією раку молочної залози застосовуютьсяонкопластичні резекції молочної залози, які дозво-ляють мінімізувати післяопераційні деформації.

Мета. Провести порівняльну характеристикутрадиційних і онкопластичних методів лікуванняз точки зору задоволення пацієнток естетичнимирезультатами лікування, а також оцінити частотупісляопераційних ускладнень.

Матеріали і методи. Ретро- і проспективнийаналіз було проведено щодо 35 історій хвороб па-цієнток, прооперованих з приводу РМЗ, яким буливиконані органозберігаючі операції як традицій-ними, так і онкопластичними методами. Для оцін-ки якості життя пацієнток була використана шка-ла WHOQOL-BREF.

Результати. У групі пацієнток, які перенеслионкопластичні резекції, середній бал за шкалоюWHOQOL-BREF — 44 %, а в групі порівняння —51 %. Особливо різнилися показники між класамиособистісних відносин, сексуальної активності,задоволення своїм тілом і зовнішністю. Такожбули відзначені післяопераційні ускладнення вІ групі: тривале існування сероми — 17 %, гемато-ма — 5,7 %, крайовий некроз шкіри — 2,8 %, ін-фекція рани — 2,8 %. Група порівняння: серома —22,9 %, гематома — 2,8 %, крайової некроз шкіри— 0 %, інфекція рани — 0 %.

Висновки. Терміни загальної та безрецидивноївиживаності не вивчені у зв’язку з малим періодомспостереження (1–18 міс.). Онкопластичні резекціїмолочної залози є операціями вибору для пацієн-ток з І та ІІ стадіями РМЗ, оскільки забезпечуютьпацієнткам більш високий рівень якості життя, принезначному підвищенні частоти післяопераційнихускладнень.

ВЛИЯНИЕ ЦИТОКИНОВ И СТРОМАЛЬНЫХКЛЕТОК ЖИРОВОЙ ТКАНИ

НА ИНТЕГРАЦИЮ В БИОЛОГИЧЕСКИХТКАНЯХ ДВУХКОМПОНЕНТНОГОКОМПОЗИТНОГО СЕТЧАТОГО

ИМПЛАНТАТА

Четвериков М. С., Овчинник В. В.


Актуальность темы. Применение сетчатых им-плантатов на основе частично биодеградируемых

синтетических материалов получило широкое рас-пространение в герниологии. Однако существуютнеспецифические воспалительные реакции в видедлительной экссудации и избыточного перипро-тезного фиброза.

Цель работы — изучить изменения окружаю-щих тканей при композитном сетчатом имплан-тате (КСИ) и при сочетанном его применении сжировым трансплантатом (ЖТ) и обогащеннымтромбоцитами фибрином (ОТрФ).

Материалы и методы. Эксперимент проводилина 36 самцах крыс линии Вистар массой 160–180 г. Изымался ЖТ у пациентов по методикеColeman. Для получения ОТрФ получали кровь излевого желудочка крысы, обрабатывая системойSmartPReP2. Смешивали ОТрФ в шприце с ЖТ всоотношении 1:9. Крысам подкожно в 4 разныхсегмента спины имплантировали: 2 мл суспензииЖТ (I сегмент), фрагмент КСИ 10×10 мм (II сег-мент), КСИ в сочетании с ЖТ (III сегмент), КСИс ОТрФ и ЖТ (IV сегмент). Продолжительностьнаблюдения составила 90 дней.

Результаты. При имплантации ЖТ наблюда-лось образование кисты в зоне погибших липоци-тов. При имплантации КСИ — массивная фибро-тизация ткани, окружающей протез, выраженныйсклероз. При имплантации КСИ с ЖТ — очаго-вое преждевременное появление соединительнойткани, увеличение числа капилляров, утолщениеколлагеновых волокон и увеличение их числа. Прикомбинированной имплантации КСИ с ОТрФ иЖТ — увеличение числа коллагеновых волоконпреимущественно за счет тонких и средних воло-кон, большое количество капилляров, сохраняет-ся тонкая полоска коллагеновых волокон.

Выводы. Применение конструкции на основеОТрФ и ЖТ положительно влияет на интеграциюв биологических тканях КСИ за счет уменьшенияперипротезного фиброза и улучшения перифери-ческой реваскуляризации.

РОЛЬ ОНКОМАРКЕРОВ СА 125 И НЕ 4В ДИАГНОСТИКЕ РАННИХ СТАДИЙ

И ПРОГНОЗИРОВАНИИЭПИТЕЛИАЛЬНОГО РАКА ЯИЧНИКОВУ ЖЕНЩИН РЕПРОДУКТИВНОГО

ВОЗРАСТАБокарева В. С.


В Украине 5-летний период выживаемости прираке яичников составляет менее чем 30 %, поэто-му критическим является поиск более чувствитель-ных и специфичных тестов и алгоритмов для вы-явления овариального рака и его рецидивов наранних стадиях. Особенно это важно для домини-рующего типа — эпителиального овариальногорака (ЭОР). Секреторный белок эпидидимиса 4(НЕ 4) является наиболее информативным биомар-кером ЭОР.

114

Цель. Определение диагностического значенияуровней НЕ 4 и СА 125 в выявлении и послеопе-рационном мониторинге ЭОР.

Материалы и методы. Определяли уровни НЕ 4и СА 125 в сыворотке крови женщин репродуктив-ного возраста: у 65 — с овариальным раком, у179 — с доброкачественными образованиями яич-ников и у 30 контрольной группы с использова-нием иммуноферментных наборов. Гистострукту-ра образований и здоровых яичников во всех слу-чаях была подтверждена гистологически. Прово-дили расчет риска малигнизации (ROMA). До-полнительно уровни онкомаркеров определялипри мониторинге послеоперационного периода.

Результаты. Среди пациенток с доброкачест-венными образованиями яичников уровень НЕ 4во всех случаях не превышал нормативных пока-зателей, концентрация СА 125 была больше нор-мы у 56,7 % с эндометриомами яичников. ИндексROMA предоставлял возможность классифициро-вать пациенток с высоким и низким риском малиг-низации. Низкий уровень НЕ 4 достоверно ассо-циировался с хирургическим лечением ЭОР.

Выводы. Сочетанное определение двух марке-ров (НЕ 4 и СА 125) обладает более точным диа-гностическим значением для дифференциальнойдиагностики доброкачественных заболеваний яич-ников и ЭОР, чем любой из маркеров в отдельно-сти или другие комбинации.

ХИМИЧЕСКАЯ СТВОЛОВАЯСКЛЕРООБЛИТЕРАЦИЯ ВАРИКОЗНО

РАСШИРЕННЫХ ВЕНКАК АЛЬТЕРНАТИВА ОПЕРАТИВНОМУ

ЛЕЧЕНИЮ

Булатова Л. В.


Цель работы. В сравнительном аспекте изучитьрезультаты лечения варикозной болезни ног мето-дом химической стволовой склерооблитерациикак альтернативу оперативному лечению в объе-ме комбинированная венэктомия с кроссэктоми-ей, эндовенозной лазерной абляцией большой под-кожной вены, минифлебэктомией.

Материалы и методы. Обследованы 115 паци-ентов клиники ОНМедУ с 2010 по 2015 гг. в воз-расте от 18 до 82 лет с диагнозом «варикозная бо-лезнь ног с признаками С2–С6» (группа 1). Груп-пой сравнения (группа 2) были 327 пациентов ана-логичных возрастных групп за тот же учетный пе-риод с диагнозом «варикозная болезнь ног с при-знаками С2–С6», которым проводилось оператив-ное лечение.

Процедура пенной склерооблитерации прово-дилась под контролем УЗИ с соблюдением всехмеждународных протоколов и рекомендаций.

Результаты. Рецидивы в виде реканализациивенозного ствола и восстановления венозного ре-флюкса наблюдались у 18 (15,65 %) пациентов

1-й группы и 51 (15,59 %) пациента — 2-й группыза исследуемый период.

Выводы. Полученные результаты являются аб-солютно сопоставимыми с результатами оператив-ного лечения по частоте рецидивов, однако отме-чены неоспоримые плюсы: процедура химическойстволовой склерооблитерации не требует госпита-лизации в стационар, являясь полностью амбула-торной процедурой; болевой синдром практичес-ки отсутствует, эмоционально процедура пациен-тами переносится проще, чем операция.

ЧАСТОТА И СТРУКТУРАИНФИЦИРОВАНИЯ ВИРУСОМ

ПАПИЛЛОМЫ ЧЕЛОВЕКА ОНКОГЕННОГОРИСКА У ЖЕНЩИН РЕПРОДУКТИВНОГО

ВОЗРАСТА С ПРИЗНАКАМИЦЕРВИКАЛЬНОЙ

ИНТРАЭПИТЕЛИАЛЬНОЙ НЕОПЛАЗИИ

Голубова Н. А.


Современное состояние онкологической забо-леваемости в нашей стране характеризуется рос-том запущенности рака шейки матки у женщин до40 лет.

Цель работы. Провести анализ скрининга ракашейки матки у женщин репродуктивного возрас-та, оценить частоту и структуру инфицированиявирусом папилломы человека (ВПЧ).

Материалы и методы. На базе клиникиОНМедУ за период 2013–2015 гг. по даннымцитологического исследования и расширеннойкольпоскопии проведен ретроспективный анализцервикальной интраэпителиальной неоплазии(CIN III) у 4478 женщин репродуктивного возра-ста. Всем пациентам были проведены: ПЦР-диа-гностика 11 типов ВПЧ, Pap-тест, кольпоскопия.Из общего количества обследуемых 125 женщинамс подозрением на CINIII было произведено гисто-логическое исследование биоптатов шейки матки.

Результаты. Анализ клинических данных 125 жен-щин с кольпоскопическими признаками атипии,которым была проведена биопсия шейки, позво-лил у 7 (5,6 %) женщин обнаружить плоскокле-точный рак шейки матки, в 5 случаях Cr in situ; у13 (10,4 %) женщин поставлен диагноз дисплазиитяжелой степени (CIN III), у 15 (12 %) женщин —дисплазия средней степени (CIN II) и легкой сте-пени (CIN I), простая лейкоплакия — у 62 (49,6 %),у 28 (22,4 %) — признаки хронического церви-цита.

Выводы. Таким образом, включение в скринингопределения инфицирования штаммами ВПЧ вы-сокого онкогенного риска в сочетании с кольпо-скопией, Pар-тестом и гистологическим исследо-ванием позволило своевременно выявить пациен-ток с дисплазией тяжелой степени и раком шейкиматки и провести соответствующее лечение.

115

РОЛЬ ПРОГНОСТИЧЕСКИХ МАРКЕРОВПРОЛИФЕРАТИВНОЙ АКТИВНОСТИ

PCNA И Ki-67 В ВЫБОРЕПЕРСОНАЛИЗИРОВАННОГО ЛЕЧЕНИЯ

МЕСТНО-РАСПРОСТРАНЕННОГОРАКА ШЕЙКИ МАТКИ

Демидчик Р. Я., Роша Л. Г.


Известно, что при персонифицированном оп-ределении тактики лечения рака шейки матки(РШМ) и для оценки прогностических маркеровнеобходимо использовать иммуногистохимичес-кий метод (ИГХ).

Цель. На основе изучения пролиферативнойактивности опухолевых клеток РШМ определитьпрогностические маркеры ответа на предопераци-онную лучевую терапию (ЛТ).

Материалы и методы исследования. Отобрано34 случая верифицированного плоскоклеточногоРШМ с предоперационной ЛТ. Выполнены био-псия шейки матки до начала лечения и исследова-ние операционного материала после окончанияЛТ.

Результаты. Установлено, что у 31 пациенткипосле ЛТ сохранились признаки опухолевой тка-ни. Наилучший эффект был в группе с G3 плоско-клеточным неороговевающим раком. Наимень-ший эффект от ЛТ был в группе G1 плоскоклеточ-ного ороговевающего рака. Установлено, что нетпрямой связи между степенью лечебного патомор-фоза и экспрессией PCNA и Ki-67. В группе с3-й степенью лечебного патоморфоза наблюда-лись высокие показатели пролиферативной актив-ности остаточной опухолевой ткани (до 70 %).Сравнительное окрашивание PCNA с Ki-67 выя-вило большое количество опухолевых клеток, на-ходящихся в S-фазе клеточного цикла, не чувстви-тельных к ЛТ.

Выводы. Для определения тактики леченияРШМ необходимо учитывать прогностическиемаркеры ответа на лучевую терапию. Для досто-верной оценки лечебного патоморфоза РШМ не-обходимо проводить ИГХ, определяя пролифера-тивную активность опухолевых клеток.

ЛЕЧЕНИЕ ХРОНИЧЕСКОГОВНУТРЕННЕГО ГЕМОРРОЯ

Макуха А. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

В проктологии геморрой по частоте заболева-емости занимает второе место после синдрома раз-драженного кишечника. Актуальность данногоисследования заключается в распространенности,значительной частоте обострений заболевания,ведущей к длительной потере трудоспособности изначительному снижению качества жизни, преиму-щественно у лиц молодого, работоспособного воз-раста.

Целью настоящего исследования является улуч-шение результатов хирургического лечения боль-ных хроническим геморроем.

Материалы и методы. Было прооперировано62 пациента с хроническим внутренним геморро-ем II–III ст. Из них выполнено 12 геморроидэкто-мий по Лонго и 50 классических геморроидэкто-мий по Миллигану — Моргану.

Результаты исследования заживления после-операционных ран, болевого синдрома, проведен-ных койко-дней у больных, оперированных раз-личными хирургическими методиками, подтверж-дают эффективность степлерной геморроидопек-сии по Лонго.

Выводы. В ходе операции Лонго при геморроевосстанавливается нормальная анатомия анально-го канала без его травматизации. После вмеша-тельств в анальном проходе не остается ран, какпри классических способах лечения геморроя.Сохраняется чувствительность рецепторов, отве-чающих за удержание и эвакуацию каловых масс.Реабилитационный период пациентов занимает неболее 3–7 дней и проходит практически безболез-ненно. У 85 % пациентов ощущения дискомфортапосле операции полностью отсутствуют. В после-операционный период пациентам не требуетсясложных перевязок. Процедура хорошо перено-сится пациентами пожилого возраста, в том чис-ле при тяжелых сопутствующих патологиях.

РАДИКАЛЬНАЯ ВАГИНАЛЬНАЯТРАХЕЛЭКТОМИЯ КАК МЕТОД ЛЕЧЕНИЯНАЧАЛЬНОГО ИНВАЗИВНОГО РАКА

ШЕЙКИ МАТКИРысина А. И., Лысенко М. А.


Проблема лечения рака шейки матки в течениемногих десятилетий продолжает оставаться в цен-тре внимания ведущих мировых онкологов. Ради-кальная вагинальная трахелэктомия (РВТ) — ор-ганосохраняющий метод хирургического леченияначального инвазивного рака шейки матки с воз-можностью сохранения фертильного потенциалау пациенток репродуктивного возраста.

Цель исследования. Улучшить результаты ор-ганосохраняющего лечения инвазивного ракашейки матки путем РВТ, проанализировать тех-нические аспекты РВТ, длительность операции,объем кровопотери, возможные интра- и послеопе-рационные осложнения.

Материалы и методы. В исследование включе-ны 53 пациентки с диагнозом РШМ (стадия ІА) набазе университетской клиники за период 2009–2012 гг. Основную группу (n=39) составили боль-ные репродуктивного возраста, у которых в тече-ние 2009–2012 гг. выполнялась РВТ. Для группысравнения (n=14) были отобраны больные со ста-дией заболевания и прогностическими факторами,аналогичными группе трахелэктомии, но получив-

116

шие стандартное хирургическое лечение в объемерасширенной экстирпации матки за 2009–2012 гг.

Результаты. При длительности наблюдения от4 до 60 мес. частота рецидивов после выполненияРВТ составляет 8,3 %, показатель трехлетней без-рецидивной выживаемости — 72 %, что суще-ственно не отличается от аналогичных показате-лей при выполнении расширенной экстирпацииматки.

Выводы. Метод хирургического лечения на-чального инвазивного рака шейки матки —РВТ сопоставим по эффективности лечению со-гласно протоколу в объеме расширенной экс-тирпации матки (операция Вертгейма), но со-храняет возможность последующих беремен-ностей и родов для пациенток репродуктивно-го возраста.

ПАТОМОРФОЗ ЛЕЙОМИОМПОД ВОЗДЕЙСТВИЕМ ПРОГЕСТИНОВ

Таранова И. С.


Статистически доказано, что частота встречае-мости лейомиомы матки составляет 15–25 % отвсех гинекологических заболеваний в позднем ре-продуктивном и пременопаузальном возрасте.

Цель работы. Изучение патоморфологическихизменений в структуре лейомиомы под воздействи-ем перорального применения прогестинов путемсравнительного изучения рецепторного аппаратаи факторов апоптоза.

Материалы и методы. В 2014–2015 гг. на базеклиники ОНМедУ были обследованы и проопери-рованы 140 женщин репродуктивного возраста сналичием миом, 30 (группа А1) подвергались ле-чению прогестинами в связи с гиперпластическимпроцессом эндометрия; остальные 110 (группа А2)этому лечению не подвергались. Было проведеносравнительное патоморфологическое исследова-ние удаленных миоматозных узлов.

Результаты исследований. Установлено, что вгруппе обследованных А1 на неизменном гормо-нальном фоне под воздействием прогестинов уве-личивается концентрация ингибиторов апоптозаопухоли, что приводит к удлинению жизни клетокмиомы, способствуя ее росту, в то время как вгруппе А2, без влияния прогестинов, не наблюда-лись повышенная васкуляризация стромы и про-лиферация клеток опухоли.

Выводы. Доказано, что прогестерон, связыва-ясь со своими специфическими рецепторами, удли-няет жизнь клетки и способствует росту миоматоз-ных узлов.

МОЖЛИВОСТІ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇДИСТАНЦІЙНОЇ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

ПРИ ПАЛІАТИВНОМУТА СИМПТОМАТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ

ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

Сафронова О. В.

Всеукраїнський центр радіохірургії,КЛ «Феофанія» ДУС, Київ, Україна

Національна медична академія післядипломноїосвіти ім. П. Л. Шупика, Київ, Україна

Вступ. У сучасній онкології лікувальні заходинаправлені не тільки на досягнення протипухлин-ного ефекту, а і на максимальне забезпечення аде-кватної якості життя пацієнтів після проведеноголікування.

Метою даної роботи була розробка та впрова-дження алгоритму підготовки та проведення ви-сокотехнологічної дистанційної променової тера-пії (ДПТ) при паліативному і симптоматичномулікуванні онкологічних хворих, оцінка ефектив-ності запровадженого лікування.

Матеріали та методи. У відділенні променевоїтерапії Всеукраїнського центру радіохірургії КЛ«Феофанія» за 2011–2015 рр. 127 пацієнтам булопроведене паліативне та 194 — симптоматичне лі-кування.

Результати. Для підготовки та проведення ви-сокотехнологічної ДПТ усім пацієнтам впрова-джено такий алгоритм лікувального процесу: ре-тельне обстеження для визначення ступеня поши-реності процесу, передпроменева топометричнапідготовка, оконтурування патологічного вогни-ща та суміжних здорових структур, індивідуальнепланування та лікування на лінійному прискорю-вачі. Симптоматичного лікування переважно по-требували пацієнти з метастатичним ураженнямкісток (51,0 %) та головного мозку (15,4 %). Змен-шення больового синдрому спостерігалось у 70,0 %пацієнтів з метастатичним ураженням кісток, у15,0 % — зникнення, у 15,0 % — інтенсивність бо-льового синдрому не змінилась. У 80,0 % спосте-рігалося зменшення проявів неврологічного дефі-циту та компресійного синдрому, у 10,0 % — клі-нічні прояви минули, у 8,0 % — стан залишився бездинаміки, у 2,0 % — прогресування на тлі запро-вадженого лікування. Паліативне лікування часті-ше було запроваджено з метою зменшення розмі-рів рецидивів і зниження мас-ефекту, спричиненихпухлиною.

Висновки. Застосування високотехнологічноїДПТ у програмах паліативного та симптоматич-ного лікування дозволяє покращити якість життяхворих з розповсюдженими та метастатичнимиформами онкологічних захворювань за рахунокзменшення клінічних проявів синдромів, зумовле-них пухлинним ростом.

117

СЕКЦІЯ АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇТА УРОЛОГІЇСекция акушерства, гинекологии и урологииSection of Obstetrics, Gynecology and Urology

ЗАСТОСУВАННЯДОППЛЕРОМЕТРІЇ У ДІАГНОСТИЦІГІПЕРПРОЛІФЕРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ

ЕНДОМЕТРІЯБикова Н. А., Каштальян Н. М.


Гіперпроліферативні процеси ендометрія (ГПЕ)— патологія, що зустрічається у пацієнток різнихвікових груп. У діагностиці ГПЕ почали викорис-товувати допплерометрію, що допомагає визначи-ти ступінь злоякісності патологічних процесів ен-дометрія.

Мета. Встановити особливості кровотоку вматкових артеріях та судинах ендометрія у пацієн-ток з ГПЕ різного ступеня диференціювання.

Матеріали та методи. УЗ-дослідження органівмалого таза з допплерометрією проводили 62(45,6 %) жінкам з доброякісною, 46 (33,8 %) паці-єнткам з передраковою патологією та 28 (20,6 %)обстежуваним з раком ендометрія на апараті “Phi-lips HD 11 XE”, що звернулися до БМЦ (УК № 1)ОНМедУ з приводу маткової кровотечі або дляпланового оперативного лікування. Середній вікпацієнток — (42,0±3,2) року. Оцінка кровотоку уматкових артеріях визначалась з урахуванням ма-ксимальної артеріальної швидкості (МАШ), індек-су резистентності (ІР), пульсаційного індексу (ПІ).

Результати та їх обговорення. У пацієнток зпростою та комплексною неатиповою гіперпла-зією ендометрія середнє значення ІР дорівнювало0,57±0,06, ПІ — 0,79±0,06, МАШ — (7,20±±2,63) см/с, на відміну від результатів хворих з аде-нокарциномою ендометрія, де ІР становив 0,36±±0,06, ПІ — 0,58±0,04, МАШ — (18,60±3,44) см/с.Проміжні значення виявлено у пацієнток з прос-тою та комплексною атиповою гіперплазією ендо-метрія, а саме: ІР — 0,40±0,05, ПІ — 0,66±0,03,МАШ — (11,00±2,84) см/с.

Висновки. Результати відрізнялися залежно відгістологічного ступеня диференціювання ГПЕ: упацієнток з раком ендометрія реєструвався більшнизькорезистентний високошвидкісний кровотік,ніж у пацієнток з доброякісними та фоновими про-цесами ендометрія.

ЗАСТОСУВАННЯ СЕЛЕКТИВНОГОМОДУЛЯТОРА ПРОГЕСТЕРОНОВИХ

РЕЦЕПТОРІВ У ПАЦІЄНТОКЗ СИМПТОМНОЮ МІОМОЮ МАТКИ

Маріогло Я. О.


Міома матки — найчастіша доброякісна пух-лина у жінок репродуктивного віку. За даними ста-тистики, міома діагностується у 20–40 % жінокфертильного віку. Уліпристал ацетат є селектив-ним модулятором прогестеронових рецепторів,ефективний для передопераційного лікування міомиматки і контролю аномальних маткових кровотеч.

На базі клініки ОНМедУ, кафедри акушерствата гінекології № 1 за період 2014–2015 рр. намипроведено комплексне обстеження 28 жінок з міо-мою матки у віці від 28 до 38 років.

Діагноз міоми матки підтверджували на під-ставі клінічних, інструментальних (УЗД, МРТ, гі-стероскопія) методів дослідження.

У зв’язку з наявністю клінічних симптомів міо-ми матки (швидкий ріст міоматозних узлів, ано-мальні маткові кровотечі, больовий синдром) па-цієнткам було призначено уліпристал ацетат 5 мгпротягом 3 міс.

Проведена терапія сприяла припиненню матко-вих кровотеч, нормалізації показників гемоглобі-ну, еритроцитів. Терапія, розпочата на тлі крово-течі, привела до припинення виділень протягом(6,4±1,3) дня від початку лікування. Інтенсивністьболю у пацієнток до і після терапії визначалася завізуальною аналоговою шкалою: до початку тера-пії біль оцінювався у (5,6±1,5) бала, після закінчен-ня прийому уліпристалу ацетату біль не турбував— 0 балів. Аналіз даних УЗД показав зменшеннярозмірів пухлини через 3 міс. Зниження об’єму мат-ки відбулося на 70,8 %: з 51,7 до 13,7 см3. Розміривузла зменшилися в на 27,7 %: з 78 до 35 мм в діа-метрі.

Отже, прийом селективного модулятора проге-стеронових рецепторів уліпристалу ацетату у паці-єнток сприяв припиненню маткових кровотеч,нормалізації рівня гемоглобіну, зменшенню больо-вого синдрому, розмірів міоматозних вузлів.

118

СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДЫНЕТРАДИЦИОННОЙ ВОСТОЧНОЙ

МЕДИЦИНЫ ЛЕЧЕНИЯ МИОМЫ МАТКИ

Динь Тхи Суан Ни


Миома матки является самой распространен-ной доброкачественной опухолью женских поло-вых органов. Несмотря на высокий уровень раз-вития медицины, миома матки остается одной изнаиболее актуальных проблем гинекологии из-заширокой распространенности заболевания, а так-же отрицательного влияния на состояние репро-дуктивной системы женщин. В последнее времянаблюдается рост и «омоложение» данной патоло-гии. По последним данным литературы (NCBI),миома матки встречается у 30 % женщин старше35 лет и может достигать 60 % у женщин старше45 лет.

Хирургический метод остается основным в ле-чении данной патологии, однако многие женщи-ны в наше время стремятся отложить деторожде-ние на более поздний возраст. Поэтому совершен-ствование консервативных методов лечения и ис-пользование нетрадиционной восточной медици-ны является основной тенденцией в современныхусловиях. В последние годы преобладают различ-ные методы лечения бессимптомных миом маткинебольших размеров, такие как фитотерапия, аку-пунктура, массаж, моксотерапия, гирудотерапия.Разработка и внедрение восточной нетрадицион-ной медицины представляет реальную альтернати-ву в лечении миомы матки.

РОЛЬ ДОППЛЕРОМЕТРІЇ В ДІАГНОСТИЦІВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО СТАНУ ПЛОДА

Добровольський А. Л., Чернієвський С. В.

Одеський національний медичний унiверситет,Одеса, Україна

Актуальність і мета дослідження. Пієлонефриту більшості випадків призводить до порушенняфетоплацентарної системи, дистрес-синдрому тазатримки росту плода, у зв’язку з чим розробкаінформативних методів діагностики його стану єактуальною проблемою.

Матеріали дослідження. Під нашим спостере-женням знаходились 31 жінка у ІІ половині вагіт-ності з пієлонефритом, які мають дистрофію пла-центи та затримку розвитку плода. Вік обстеже-них від 18 до 38 років. Контрольна група — 20 здо-рових вагітних із нормальним перебігом вагітнос-ті. Усім пацієнткам проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження згідно з протоколом. Па-ралельно вивчали біофізичний профіль плода(БПП), проводили ультразвукову діагностику,кардіотокографію (КТГ), допплерометрію. Гемо-динамічні зміни в системі «мати-плацента-плід»оцінювали за результатами допплерометрії та ві-зуалізації судин (маткових артерій, артерій пупо-вини та середньої мозкової артерії плода). У ре-зультаті дослідження встановлено, що БПП стано-вив (7,90±0,34) бала. При допплерометричному

дослідженні встановлено порушення матково-пла-центарно-плодового кровотоку, що супроводжу-валось підвищенням систоло-діастолічних співвід-ношень (С/Д), збільшенням індексів судинногоопору в артеріях пуповини та їх зниженням у се-редній мозковій артерії плода. Так, показник С/Дспіввідношень у маткових артеріях дорівнював2,15±0,03, КГ — 1,75±0,16 (p<0,05). У пуповиннійартерії цей показник становив 2,72±0,02, КГ —2,20±0,04 (p<0,05). У середній мозковій артерії пло-да цей показник знижений до 4,15±0,04, КГ —4,35 ±0,07 (p<0,05). Результати допплерометрично-го дослідження збігаються з об’єктивними клініко-лабораторними показниками, результатами КТГ.

Висновок. Таким чином, допплерометричнедослідження є об’єктивним методом, який свідчитьпро стан матково-плацентарно-плодового крово-обігу, дає змогу оптимізувати тактику ведення ва-гітності та пологів.

ПАТОЛОГІЯ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУЯК ПРЕДИКТОР УСКЛАДНЕНЬ ГЕСТАЦІЇ

Крижановська І. С.


У структурі причин втрат вагітностей спадко-ві тромбофілії посідають одне з провідних місць.

Під нашим спостереженням знаходились 53 ва-гітні жінки із загрозою звичного викидня. Серед-ній вік вагітних становив (29,8±0,7) року, середнякількість втрат вагітностей 2,48±0,32; 21 жінка(39,6 %) мала 1 епізод виникнення ретрохоріаль-ної гематоми, два та три епізоди мали відповідно18 (34 %) та 14 (26,4 %) жінок.

Рівень гомоцистеїну був більший за норму длявідповідного терміну гестації у 40 вагітних. У 32(60,4 %) вагітних мало місце зниження рівня фолі-євої кислоти, у 21 (39,6 %) — ціанокобаламіну.

При генетичному дослідженні методом ПЛРвиявлено таку частоту поліморфізму гена MTHFR:

— варіант c677t: Т/Т — 14,3 %; С/Т — 52,3 %;варіант а1298с: С/С — 9,5 %, А/С — 45,2 %;

— поліморфізму гена МТRR: G/E — 23,8 %,A/G — 50,0 %;

— поліморфізму гена MTR: G/G — 4 %, A/G— 7 %.

Поєднання поліморфізму генів MTHFR 677 таMTRR мало місце в 16 (30,2 %) випадках, полімор-фізму генів MTHFR 1298 і MTRR — у 14 (26,4 %)випадках; поліморфізму генів MTHFR 677, MTHFR1298 і MTRR — в 11 (20,7 %) випадках, полімор-фізму генів MTHFR 677, MTHFR 1298, MTRR іMTR — у 5 (9,4 %) випадках і поліморфізму генівMTHFR 1298, MTRR і MTR — у 7 (13,2 %) ви-падках.

Із 34 вагітностей одна завершилася пізнім ми-мовільним викиднем у 19 тиж., дві — перед-часними пологами в терміні до 34 тиж., одна — у36 тиж. Розродження проводилось природнимшляхом. Оцінка новонароджених за шкалою Ап-гар (6,7±0,8) бала. Решта вагітностей завершиласятерміновими пологами у (38,3±1,1) тиж. Питомавага оперативних розроджень сягала 20,8 %. Маса

119

новонароджених — (3180±165) г; оцінка за шка-лою Апгар — 7,8.

У 32 жінок мав місце пізній гестоз. Серед них удвох випадках — прееклампсія середнього ступе-ня та у 30 — прееклампсія легкого ступеня.

У групі вагітних з прееклампсією середньогоступеня було виявлено: у однієї жінки поєднанняполіморфізму генів MTHFR 677, MTHFR 1298,MTRR і MTR, а у другої — поєднання поліморфі-зму генів MTHFR 1298, MTRR і MTR.

Таким чином, комбінована форма тромбофіліїє істотним фактором ризику розвитку пізньогогестозу.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕДЧАСНИХПОЛОГІВ У ВАГІТНИХ З НОРМАЛЬНОЮ

ТА НАДМІРНОЮ МАСОЮПанкратова Т. С.


За даними клінічних досліджень, одним з про-відних чинників перинатальної захворюваності тасмертності залишаються передчасні пологи. Усвою чергу, надмірна маса тіла під час вагітностіє вагомим фактором ризику виникнення гестацій-них ускладнень. Було проведено ретроспективнедослідження історій вагітностей та передчаснихпологів у 60 жінок з нормальною масою (I група)та 60 жінок з надмірною масою тіла (II група).Виявлено, що у терміні 22–27 тиж. пологи до тер-міну відбулись через природні пологові шляхи у6 (10 %) жінок із нормальною масою внаслідокпрогресування ІЦН (66,7 %) і ПРПО (33,3 %). По-логи у терміні 28–33 тиж. здійснились у 19 (31,7 %)пацієнток I групи та 23 (38,3 %) II групи. При цьо-му у 82,6 % вагітних з надмірною масою було про-ведено оперативне розродження шляхом кесарево-го розтину в зв’язку з прогресуванням пізньогогестозу. Пологи у терміні 34–37 тижні відбулись у35 (58,3 %) пацієнток I групи та 37 (61,7 %) II гру-пи. У жінок з нормальною масою тіла переважалипологи через природні шляхи (77,1 %), у пацієн-ток з надмірною масою — оперативне розроджен-ня шляхом кесаревого розтину (83,8 %). Показан-нями до операції були: прогресування преекламп-сії (71 %), кровотеча внаслідок передчасного від-шарування нормально розташованої плаценти(16,1 %), дистрес плода (12,9 %). Таким чином, над-мірна маса тіла значно підвищує ризики саме опе-ративних передчасних пологів шляхом операціїкесаревого розтину та потребує проведення ефек-тивних прегравідарних заходів.

ВПЛИВ ЗАСТОСУВАННЯ БІОВЕНУНА СТАН ЕНДОМЕТРІЯ У ПАЦІЄНТОКЗ ПОРУШЕННЯМИ РЕПРОДУКТИВНОЇ

ФУНКЦІЇ

Стречень Н. С.


Протягом останніх років спостерігається від’єм-ний коефіцієнт приросту населення в розвиненихкраїнах світу, у тому числі і в Україні. Зростання без-

плідності зумовлено різними факторами: вплив зов-нішнього середовища, стрес, спосіб життя, порушен-ня імунітету, наявність хронічних інфекцій тощо.

Провідну роль в реалізації жіночої репродук-тивної функції відіграє морфофункціональнийстан ендометрія. Однією з провідних причин не-вдалої імплантації як у спонтанних циклах, так ів циклах із застосуванням допоміжних репродук-тивних технологій (ДРТ) є потоншення ендомет-рія. Порівняння стану ендометрія та імунітету, мо-жливість корекції імунологічними препаратами івизначили основну мету даного дослідження.

Під наглядом знаходились жінки 25–37 років зпроблемою «тонкого» ендометрія, що проходилилікування безплідності із застосуванням ДРТ. Об-стеження всіх пацієнток було проведено у відпо-відності до наказу МОЗ України від 09.09.2013 р.№ 787. Додатково було здійснене дослідження іму-нограми та проведена гістероскопія, що виключа-ла наявність хронічного ендометриту. До групидослідження увійшли 30 жінок з порушеннями іму-нограми, які отримували додаткове застосуваннявнутрішньовенного імуноглобуліну (ВІГ), 30 паці-єнток контрольної групи залучались до ДРТ беззастосування ВІГ. Найбільш характерними іму-нологічними змінами були: лейкопенія, лімфо-цитоз, зниження абсолютної та відносної кількос-ті Т-лімфоцитів, зниження імунорегуляторного ін-дексу, підвищення абсолютної та відносної кіль-кості NK-клітин, зниження кількості CD3+, CD4+,CD8, CD95, підвищення кількості CD20+, підви-щення рівня IgM. Після корекції стану жінок ВІГ(Біовен Моно 200 мл однократно у день трансва-гінальної пункції, а також у випадку настання ва-гітності по 200 мл 1 раз на чотири тижні до стро-ку 20 тиж. вагітності) була зазначена вірогідна по-зитивна динаміка у вигляді нормалізації кількос-ті Т-лімфоцитів, імунорегуляторного індексу, аб-солютної кількості NK-клітин, підвищення рівняCD3+, CD4+, CD95; покращувався, за даними уль-тразвукового дослідження, стан ендометрія (товщи-на), підвищувалась частота імплантації. Отриманірезультати дозволяють підвищити рецептивністьендометрія та ефективність допоміжних технологій.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ ВАГІТНОСТІНА ТЛІ ХРОНІЧНОЇ УРОГЕНІТАЛЬНОЇ

ІНФЕКЦІЇВолобуєва М. В.


Численні дослідження останніх років доводять,що інфекційні запальні процеси урогенітальноготракту беруть участь у розвитку акушерських іперинатальних ускладнень вагітності.

Метою роботи є оцінка ефективності лікуван-ня хронічної урогенітальної інфекції під час вагіт-ності для зниження частоти ускладнень.

Під наглядом перебували 56 жінок у II і III три-местрі вагітності. Обстеження та лікування вагіт-них здійснювалося відповідно до наказу № 906МОЗ України «Про затвердження клінічного про-токолу з акушерської допомоги «Перинатальні ін-

120

фекції»» від 27.12.2006 р. У результаті досліджен-ня мікробіоценозу піхви переважали вірусно-бактеріальні асоціації мікроорганізмів. У ході ро-боти жінки були розділені на дві групи. Перша —основна (29 вагітних) отримувала комплекс пре-паратів, що включає уросептик рослинного похо-дження «Тринефрон», антиоксидант і антигіпок-сант «Глутаргін» і з метою корекції місцевого іму-нітету — вагінальні свічки «Генферон». Друга гру-па (27 вагітних) — контрольна, одержувала стан-дартне лікування згідно з протоколом.

Після проведеного лікування поліпшилися по-казники мікробіоценозу піхви (підвищення вмістулакто- і біфідобактерій): в основній групі у 20(69 %) жінок, у контрольній — у 14 (52 %); зменшив-ся вміст патогенної та умовно-патогенної мікро-флори, нормалізувалися імунологічні показникикрові та цервікального слизу: у першій групі у 18(62 %) вагітних, у другій — у 14 (52 %). При ульт-расонографії фетометричні показники відповідалиреферентним значенням. При допплерометрії від-значається зниження судинної резистентності в мат-кових артеріях, зниження індексу судинного опорув артеріях пуповини і підвищення в середній мозко-вій артерії, що свідчило про задовільній стан плода.

Таким чином, отримані дані свідчать про те, щоу групі жінок, які застосовували комплексну тера-пію, подальша вагітність перебігала без загостреньхронічного інфекційного процесу і мала більшсприятливий перебіг порівняно з контрольноюгрупою. Оцінюючи результати, можна рекоменду-вати даний комплекс до застосування з метою лі-кувально-профілактичних заходів на прегравіда-рному етапі.

ЕФЕКТИВНІСТЬ PRP-ТЕРАПІЇПРИ ЛІКУВАННІ ФІБРОПЛАСТИЧНОЇ

ІНДУРАЦІЇ СТАТЕВОГО ЧЛЕНАЗалива К. А.


Мета дослідження. Підвищити ефективність лі-кування фібропластичної індурації статевого чле-на — хвороби Пейроні за рахунок впливу плазми,збагаченої тромбоцитами (platelet-rich plasma,PRP), на бляшки статевого члена.

У дослідженні брали участь 7 пацієнтів, якіпройшли повний курс терапії. Плазму, багату натромбоцити, вводили у фіброзні бляшки в дозу-ванні 1 мл один раз на тиждень загальним курсомдо 10 сеансів. Суб’єктивно 5 пацієнтів відзначилишвидку регресію симптомів хвороби. У результатібольовий симптом купірувався у всіх хворих, утому числі у пацієнта з кальцифікацією фібрознихбляшок, у середньому після четвертої процедури.Об’єктивне обстеження включало дуплексне уль-тразвукове дослідження. Зменшення розмірів бля-шок спостерігалося в середньому на 40 %, виклю-чаючи вищевказаного пацієнта. Ступінь викрив-лення статевого члена знизилася в середньому на35 %. Суб’єктивно 96 % хворих відзначили швид-ку регресію больового симптому. Деформація зме-ншилася після 10 сеансів у 5 (71 %), збільшиласяригідність — у 74 % і підвищилася сексуальна за-

доволеність у 6 (85 %) випадках. Найбільш поши-реними побічними явищами в обох дослідженняхбули місцеві реакції легкого та помірного ступенятяжкості.

PRP-терапію як метод лікування хвороби Пей-роні слід розцінювати як ефективний засіб консе-рвативного лікування захворювання, який можевикористовуватися як монотерапія, так і в поєд-нанні з іншими методиками.

ПОШИРЕНІСТЬ ІДІОПАТИЧНОГОГІПЕРАКТИВНОГО СЕЧОВОГО МІХУРА

І СИМПТОМІВ ПОРУШЕННЯНАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ

СЕЧОВОГО МІХУРАКонстантинова В. С.


Метою дослідження було вивчити частоту і зна-чення чинників ризику розвитку ідіопатичного гі-перактивного сечового міхура (ІГАСМ). Опиту-вання було проведено серед 1876 людей, що про-живають в Одесі та Одеській області (у міськихполіклініках та лікарнях, в навчальних закладах іна підприємствах). Усі респонденти були відібра-ні випадковим чином. Після первинного аналізуопитувальників було виявлено, що 2,3 % (43/1876)були заповнені неправильно або не повністю. Ціопитувальники були виключені з дослідження.Таким чином, для створення бази даних було ви-користано 1833 анкети для опитування населення.Серед респондентів було 31,5 % чоловіків (577/1833) і 68,5 % жінок (1233/1289). Середній вік ста-новив (47,8±13,5) року (мінімум — 18 років, мак-симум — 78 років). Середній вік чоловіків —(35,5±8,4) року (мінімум — 20 років, максимум —73 роки), а жінок — (47,4±11,3) року (мінімум —18 років, максимум — 78 років). На підставіданих поширеності та середньої добової частотитаких симптомів, як ургентний позив, ургентне не-тримання сечі, почастішання сечовипускання іноктурія, ми розрахували поширеність ІГАСМ ірізних його форм серед чоловіків і жінок. Згідно зотриманими даними, поширеність ІГАСМ стано-вила 18,7 % серед чоловіків, 21,8 % серед жінок.Частота виявлення симптомів ІГАСМ у жінок, щоналежать до вікової групи від 20 до 29 років, ста-новить приблизно 15 %. З віком цей показник зро-стає і у жінок, і у чоловіків, вже після 70 років до-сягає 27 %.

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯПІДВИЩЕННЯ ВМІСТУ ПРОЗАПАЛЬНИХФАКТОРІВ У КРОВІ ТА СЕЧІ ХВОРИХ

НА АКТИВНО ПЕРЕБІГАЮЧИЙХРОНІЧНИЙ КАЛЬКУЛЬОЗНИЙ

ПІЄЛОНЕФРИТ

Хаддад Самі

Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна.

Хронічний рецидивний калькульозний пієлоне-фрит є однією з основних причин нефрослерозу ірозвитку хронічної ниркової недостатності.

121

До 10 % пацієнтів, які потребують проведенняпрограмного гемодіалізу, становлять хворі на сечо-кам’яну хворобу, ускладнену хронічним пієлонеф-ритом.

Встановлено, що наявність хронічного реци-дивного калькульозного пієлонефриту (ХКП) зу-мовлена одночасними проявами вірулентних вла-стивостей персистуючих бактерій, змінами резис-тентності організму і порушеннями внутрішньо-ниркової гемодинаміки, які значною мірою ініцію-ються самим інфекційним агентом, що негативновпливає на перебіг патологічного процесу та ефек-тивність лікувальних заходів.

З метою підвищення ефективності методів клі-ніко-лабораторного підтвердження наявності за-гострення ХКП проведено дослідження низкипрозапальних факторів, до яких належать проста-гландини, лейкотрієни, у сироватці крові та сечіхворих.

Обстежено 41 хворого на ХКП. У групу здо-рових осіб увійшли 27 осіб у віці від 19 до 45 ро-ків.

Дані проведених досліджень дозволили встано-вити істотне підвищення вмісту досліджуваних ей-козаноїдів, відзначено значне зниження активно-сті процесів детоксикації та пригнічення метабо-лічних перетворень в організмі хворих на ХКП зактивним перебігом.

Встановлені закономірності зміни вмісту дослі-джуваних ейкозаноїдів дозволяють підвищити ін-формативність диференційної діагностики актив-ної фази ХКП і оптимізувати комплексну проти-запальну, актибактеріальну, метаболізмкорегуваль-ну терапію, спрямовану на запобігання хронізаціїпроцесу і його віддаленим ускладненням.

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ

ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ У ПАЦІЄНТІВЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

Сильницька Т. А.


Доброякісна гіперплазія передміхурової зало-зи (ДГПЗ) — найбільш поширена урологічна па-тологія, що є віко-асоційованим, гормонозалеж-ним захворюванням, що має велике медико-соці-альне значення. Відомо, що характерними патоло-гоанатомічними ознаками метаболічного синдро-му (МС) є атеросклеротичні зміни, хронічне запа-лення низьких градацій, ознаки активації тканин-них факторів росту, ендотеліальної дисфункції,ішемії. Перераховані механізми беруть участь і по-силюють клінічний перебіг ДГПЗ.

У зв’язку з цим метою роботи було вивчення мор-фологічних особливостей ДГПЗ у пацієнтів з МС.

Матеріали та методи. Для дослідження буловзято післяопераційний матеріал тканини гіпер-плазії простати 47 хворих, з яких 24 пацієнти з МСі 23 пацієнти — без. Наявність МС встановлюва-лося в передопераційному періоді за критеріямиATP III. Використовувалися різні методи забарв-

лення: гематоксилін-еозином, пікрофуксином заван Гізоном; гістохімічні методи: фарбування то-луїдиновим синім, PAS-реакція фарбування за ме-тодом Шуєнінова, забарвлення за Футом. Мікро-скопію проводили на мікроскопі Leika, фотогра-фування — приставкою Digital Cаmera for Micro-scope DCM500.

Результати. Морфологічна картина ДГПЗ ухворих на МС має особливості, характерні дляпроліферативних процесів, запалення (95,8 %), дис-трофічних змін строми (фіброз — 47 %, кальциноз,гіаліноз 44,9 %). Виявлені у пацієнтів з МС гісто-логічні зміни артерій і артеріол (розщеплення ела-стичної мембрани артерій — 43,4 %, дасквамаціяендотелію — 83,3 %) є морфологічним субстратоматеросклерозу, ендотеліальної дисфункції.

Комплекс виявлених змін подтверджує впливМС на ДГПЗ.

Аналіз проведених спостережень дозволяє спо-діватися на зміну підходів до патогенетичноговпливу на симптоми нижніх сечових шляхів у па-цієнтів з ДГПЗ, ускладненими МС.

ЦИТОГЕНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ХВОРИХІЗ ПЕРВИННИМ ГІПОГОНАДИЗМОМ,УСКЛАДНЕНИМ АЗООСПЕРМІЄЮ

Макарук В. М.


Метою нашого дослідження було визначитицитогенетичну складову у формуванні первинно-го гіпогонадизму шляхом дослідження каріотипуз метою виявлення трансформацій гетеросом.

На базі урологічних відділень КУ «МКЛ № 10»Одеси проведено обстеження 34 осіб чоловічої ста-ті, хворих на первинний гіпогонадизм. Було вста-новлено, що двобічний крипторхізм спостерігавсяу 6 (17,6 %), а однобічний крипторхізм — у 4(11,7 %), у 2 (5,8 %) виявлено анархізм, у рештихворих причини патології не встановлені. Дослі-дження проводилось протягом двох років (2013–2015). Вік пацієнтів коливався від 18 до 37 років,становлячи в середньому 29 років.

Усіх обстежуваних хворих було розподіленозгідно з порушеннями сперматогенезу. У 24 (71 %)пацієнтів виявлено азооспермію тестикулярногоґенезу, а у 10 (29 %) — оліго-астено-тератозооспер-мію тяжкого ступеня.

Наступним етапом нашого дослідження булопроведення цитологічного дослідження хворих напервинний гіпогонадизм, у яких виявлена азоо-спермія. У чотирьох пацієнтів встановлено полі-сомію X хромосоми 47, XXY (синдром Клайнт-фельтера). У трьох пацієнтів виявлено мозаїчнуформу синдрому Клайнтфельтера, їх генотип 47,XXY (70 %)/46, XY (30 %). і 46, XY (80 %)/47, XXY(10 %)/46, XY 13p+s15p++s-22ps+Yq+(10 %) і 47,XXY (55 %)/46, XY (45 %). Це означає, що части-на клітин цих пацієнтів має нормальний хромосо-мний набір, а у частини він модифікований. У двохпацієнтів виявлено вкорочення довгого плечаX-хромосоми. Генотипи 46, XY; 15ps+; Yq- та 46,XY; Yq-, а у трьох його подовження (46, XY;

122

13p++s; 14p++s-; 15ps+; Yq+. 46, XY; 13ps+;15ps+; 22ps+; Yq+.46, XY; Yq+). У одного пацієн-та виявлено генотип 46, ХХ (синдром де ля Шапе-ля). Генотипи 11 пацієнтів: 46, XY. 46, XY.46,XY.46, XY.46, XY. 46, XY.46, XY; 14ps-; 15ps;22ps+.46, XY; 13 pstk+. 46, XY; 9qh+. 46, XY; 14ps+. 46, XY; 15ps+. Це свідчить про відсутністьцитогенетичних порушень у даних пацієнтів.

Встановлено, що генетично зумовлена патоло-гія, включаючи структурні та числові аномаліїхромосом, мала місце у 54 % пацієнтів із азооспер-мією. Анеуплоїдія статевих хромосом спостеріга-лась у 7 (20,5 %) випадках.

СИНДРОМ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГОБОЛЮ — ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО

ОБҐРУНТОВАНА ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКАРуденко О. В., Лавренюк П. І.


Синдром хронічного тазового болю (СХТБ) учоловіків посідає перше місце за поширеністю се-ред захворювань чоловічої статевої сфери й однез перших місць серед чоловічих захворювань у ці-лому. Незважаючи на численні спроби охаракте-ризувати СХТБ і розробити діагностичний і ліку-вальний алгоритм, цей стан продовжує являти со-бою важку, нерозв’язану проблему як для уроло-гів, так і для самих хворих. Основна проблема по-лягає в труднощах виявлення причин наявних сим-птомів і, відповідно, їх лікування.

Метою дослідження було провести порівняль-ну оцінку впливу лікарських форм із міорелакса-нтною дією центрального й периферичного ефек-тів, міолітичною і нейротропною на стан біоло-гічних тканин в умовах експерименту на тварин зушкодженням статевого нерва й оцінкою ранго-вого рівня ефективних засобів патогенетично спря-мованої дії.

Експериментальні методи дослідження прове-дені на 120 білих безпородних щурах-самцях чо-тиримісячного віку масою (195±30) г, які утриму-валися в стандартних умовах у лабораторії біоло-гічної клініки Одеського національного медично-го університету. Усі тварини були розподілені на6 груп. Після моделювання патології тваринамвводили препарати усередину згідно з розрахова-ною дозою для кожної групи протягом 2,5 міс. че-рез 1 міс. після операції. Тварин виводили з експе-рименту в строки 1 і 3,5 міс. Після виведення з екс-перименту у всіх тварин проводили взяття крові йбіологічних тканин для біохімічних та морфоло-гічних досліджень.

Результати дослідження показали, що нейропа-тія статевого нерва в експерименті супроводжуєть-ся вираженими змінами в структурі тканини сечо-вого міхура, м’язів тазового дна, нервових утво-рень ділянки таза, а також гіпоксією, протеолізомтканин та їх деструкцією. Введення лікарськихзасобів експериментальним тваринам з відтворе-ною пудендопатією виявило різну ефективність увідновленні структури детрузора й м’язів тазово-го дна.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІДДО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ХВОРИХ

ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПЕРЕДМІХУРОВОЇЗАЛОЗИ НА ПІДСТАВІ ВИВЧЕННЯ

ЇЇ МОРФОГЕНЕЗУ

Колосов О. М.


Проведене дослідження клініко-морфологічноїхарактеристики інцидентального раку передміху-рової залози (ІРПЗ) залежно від методу хірургіч-ного лікування у пацієнтів після відкритої адено-мектомії (ВАЕ) та трансуретральної резекції про-стати. У дослідженні брали участь 280 пацієнтів зДГПЗ, що знаходилися на стаціонарному ліку-ванні, які перенесли хірургічне втручання на про-статі.

Пацієнти були розділені на групи:1-ша група — 172 (61,4 %), пацієнти, що пере-

несли ТУРП;2-га група — 108 (38,6 %) пацієнтів з перенесе-

ною ОАЕ.Найбільш значущими прогностичними факто-

рами виявлення ІРПЗ було ПСА і щільність ПСА,незважаючи на те, що більшість результатів вияв-лено в сірій зоні. Вік та об’єм простати були до-стовірно нижчими у пацієнтів з ІРПЗ після ОАЕ.В обох групах спостерігалися більш виражена клі-нічна симптоматика та зниження якості життя упацієнтів з верифікованим раком простати. За да-ними нашого дослідження, інцидентальний ракпростати характеризується високим ступенем ди-ференціювання з сумою балів за Глісоном 4 і 5, щоне завжди потребує хірургічного лікування, а ди-намічного активного спостереження. Активне спо-стереження може бути рекомендовано пацієнтамз низьким ризиком прогресії раку простати, якийвизначається значенням ПСА < 10 нг/мл і сумоюбалів за Глісоном ≤6.

ЕФЕКТИВНІСТЬ МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇФІТОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ

З НЕЗАПАЛЬНИМ СИНДРОМОМХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ

Кузнєцов Д. О.


Хронічний тазовий больовий синдром є доситьпоширеним захворюванням, етіологія та патогенезякого мають системний характер патогенної дії наорган. Синдром хронічного тазового болю (СХТБ)розглядається як стан, при якому пацієнт відчуваєнеприємні або больові відчуття в ділянці таза, по-в’язаний з симптомами, що вказують на сечовивід-ні шляхи та/або сексуальну дисфункцію як мінімум6 міс., при цьому в еякуляті, простатичному сек-реті та сечі відсутні інфекційні збудники та є зна-чна або незначна кількість лейкоцитів. Саме данаформа простатиту, що виявляється у переважнійбільшості випадків (90–95 %), є сьогодні найбільш

123

обговорюваною, дискутабельною і потребує пода-льшого вивчення.

Матеріали та методи. У дослідження включенідві групи хворих: І група — хворі на незапальнийСХТБ, які отримували мультимодальну фітотера-пію; ІІ група — хворі на незапальний СХТБ, якіотримували комплексне традиційне лікування. Удослідження включені хворі чоловіки віком від 18до 45 років.

Обговорення і висновки. На основі створеноїконцепції лікувальної тактики незапальногоСХТБ — простатодинії буде розроблено діагнос-тично-лікувальний алгоритм з обґрунтуваннямрангового ряду достовірних симптомів мультимо-дальної фітотерапії.

СОСТОЯНИЕ ПЛАЦЕНТАРНОГОКРОВООБРАЩЕНИЯ У БЕРЕМЕННЫХС СИНДРОМОМ «МАЛОЙ ПЛАЦЕНТЫ»

Абылгазиева А.-М. С.


Актуальность темы обусловлена резким увели-чением в последние годы случаев фетоплацентар-ной недостаточности (ФПН) у беременных, кото-рая является одной из основных причин перина-тальной заболеваемости и смертности. В ее пато-генезе ведущую роль играют гемодинамическиенарушения маточно-плацентарного и плодово-плацентарного кровотока.

Целью исследования являлось изучение морфо-логической картины плаценты при ФПН, а имен-но выявление признаков нарушения функциони-рования плаценты и критических состояний ма-точно-плацентарно-плодового кровотока с помо-щью допплерографии.

В результате проведенной работы отмечено,что ФПН часто сопровождается синдромом «ма-лой плаценты» — уменьшением ее морфологичес-ких параметров (масса, объем, площадь материн-ской поверхности), что свидетельствует о наруше-нии ее компенсаторных возможностей. Имеют мес-то морфологическая незрелость плаценты, умень-шение объема и количества терминальных ворсинхориона, отложение фибриноида со стороны меж-ворсинчатого пространства, встречаются тромбози сужение просвета капилляров, инфаркты, отеки коллагенизация стромы ворсин. Относительнаянедостаточность плаценты при слабовыраженныхкомпенсаторно-приспособительных реакциях со-провождается ЗВУР плода и/или его хроническойгипоксией.

Характерным признаком нарушения кровото-ка при допплерографии является появление пато-логических кривых скоростей кровотока (КСК).При нарушении кровотока в маточных артериях— это снижение диастолического компонента ипоявление дикротической выемки на спектрограм-ме. Патологические КСК в артерии пуповины иаорте плода характеризуются регистрациейнулевого, а особенно реверсного кровотока, чтоговорит о наличии внутриутробной гипоксии пло-

да. С помощью допплерографического исследова-ния плацентарного кровотока можно выявить изобщего потока беременных группу высокого пери-натального риска и своевременно провести комп-лекс лечебно-профилактических мероприятий, атакже выбрать оптимальную акушерскую тактику.

ОПТИМИЗАЦИЯ МЕТОДОВ ВЫЯВЛЕНИЯГИПЕРПЛАЗИИ ЭНДОМЕТРИЯ

У ЖЕНЩИН В ПЕРИОД МЕНОПАУЗЫ

Гаджиева А. П.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность. Гиперпластические процессыэндометрия являются наиболее распространеннойпатологией слизистой тела матки. Основную опас-ность представляет собой возможный переход доб-рокачественной гиперплазии в онкологическийпроцесс. Частота данной патологии определяет не-обходимость поиска более специфичных и чувст-вительных методов диагностики, это позволит по-высить точность исследования эндометриальнойгиперплазии, в частности сложной гиперплазиибез атипии.

Цель. Оптимизировать методы лечения гипер-плазии путем использования современного мето-да, основанного на определении в крови уровнялиганда, индуцирующего пролиферацию (APRIL).

Материалы и методы. За основу работы взятыматериалы исследования Дубровиной С. О., Бер-лим Ю. Д., Скачкова Н. Н. «Способ диагностикисложной гиперплазии эндометрия без атипии».

Результаты и обсуждение. Исходя из данныхисследования, у ряда больных, которым проводи-лось определение уровня APRIL в крови, быловыявлено несоответствие гистологического типагиперплазии, результатом чего явилась невернаяоценка тяжести процесса, следовательно, низкаяэффективность проводимой терапии.

Выводы. В клинической практике данный ме-тод позволяет своевременно диагностироватьсложную гиперплазию эндометрия без атипии иоптимизировать тактику лечения пациенток. Ме-тод удобен в применении и исключает зависимостькачества исследования от квалификации патомор-фолога в гинекологической патологии.

ЭКТОПИЯ, ДИСПЛАЗИЯ ШЕЙКИ МАТКИ.ЧТО СЧИТАТЬ ПРЕДРАКОВЫМ

ЗАБОЛЕВАНИЕМ И КОГДА СТОИТБЕСПОКОИТЬСЯ?

Купрюшина Е. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

С виду здоровая женщина или девушка, прихо-дя на плановый осмотр к гинекологу, может дажене подозревать, что на поверхности ее шейки мат-ки — эктопия или дисплазия. Когда доктор изве-щает об этом пациентку, одна пожмет плечами иуйдет, решив, что «все само пройдет!». Другая же

124

задумается и поинтересуется, что это такое, каквылечить и почему оно возникло. Для многих жен-щин термин «дисплазия» страшен сам по себе. Незная что это и начитавшись в интернете, фраза«предраковое заболевание шейки матки» вверга-ет женщину в оцепенение и наводит ужас. Так чтоделать и как быть, если у вас или вашей подругиврач обнаружил «эктопию» или «дисплазию»?

Для дисплазии характерно то, что изменяетсясама структура строения слизистых оболочек, посвоей сути, это состояние можно назвать пред-раковым. Если сравнивать заболевание с эктопиейшейки матки (в народе эрозия), дисплазия шейкиматки нарушает структуру слизистой оболочки,тогда как эрозия — целостность. Для женщин сдиагнозом «дисплазия шейки матки» опасность,что изменения перерастут в злокачественные, са-мая непосредственная и высокая. Результаты ис-следований в этой сфере очень тревожны. Они под-тверждают, что 40 % женщин, у которых обнару-живают патологию шейки, страдают именно дис-плазией шейки матки. Эрозия, вовремя не выяв-ленная и не пролеченная, приводит к такой пато-логии практически во всех случаях.

В данной работе мы подробно рассматрива-ем причины, вызывающие эктопию и дисплазию,описываем, как ее диагностируют и какие мето-ды исследования используют, выбрав наиболеещадящие и подходящие в каждой конкретной си-туации.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПЕРИНАТАЛЬНОЇПСИХОЛОГІЇ В РАННІ ТЕРМІНИ

ВАГІТНОСТІСеміженко Л. В.


Психологічний підхід до проблеми загрозипереривання вагітності продовжує залишатися ак-туальною проблемою сучасного акушерства та пе-ринатології. Дослідження показують значення нелише інфекційних, ендокринних, метаболічних,імунологічних, соматичних та інших відомих чин-ників, а й соціальних та психоемоційних факторів.Незважаючи на розмаїття впроваджених профі-лактичних і лікувальних заходів, вивчення психо-соматичного статусу жінок для розробки шляхіврозв’язання проблеми невиношувння вагітностізалишається актуальним.

Мета дослідження — вивчити та порівняти пси-хоемоційний стан у жінок із синдромом загрозипереривання даної вагітності та у вагітних з фізіо-логічним її перебігом.

Дослідження проводилось у трьох групах, се-ред яких основна — жінки із загрозою перериван-ня вагітності, та дві контрольні — жінки з невино-шуванням в анамнезі та жінки з фізіологічним пе-ребігом вагітності. Оцінювали акушерсько-гінеко-логічний анамнез, соціальне положення, особли-вості психічного статусу за допомогою госпіталь-ною шкали тривоги та депресії (HADS).

Результати дослідження показують, що у жінокіз загрозою переривання вагітності або невиношу-

ванням в анамнезі відмічається схильність до де-пресії та тривожних станів у більшій мірі, ніж ужінок з фізіологічним перебігом вагітності.

При стійких порушеннях психоемоційного ста-ну проводяться призначення класичної терапії,спрямованої на пролонгування та збереження ва-гітності, та консультації психолога (психотера-певта).

ОСОБЕННОСТИ СТАНОВЛЕНИЯМЕНСТРУАЛЬНОЙ ФУНКЦИИ

У ДЕВОЧЕК С ДИСФУНКЦИОНАЛЬНЫМИМАТОЧНЫМИ КРОВОТЕЧЕНИЯМИ

Вертилецкая И. И.


Актуальность. Ювенальные маточные кровоте-чения являются одной из наиболее распространен-ных и тяжелых форм нарушений репродуктивнойсистемы в период полового созревания, и их час-тота в структуре гинекологической патологии де-тей и подростков составляет от 10 до 30 %.

Цель. Определение особенностей становленияменструальной функции у девочек, проходившихлечение в гинекологическом отделении КП «Ро-дильный дом № 5».

Материалы и методы. Исследование проводи-лось на базе КП «Родильный дом № 5» (Одесса).Был выполнен ретроспективный анализ историйболезни пациенток гинекологического отделенияза 2013–2015 гг. в возрасте от 12 до 16 лет с кли-ническим диагнозом «Ювенильное маточное кро-вотечение в период становления менархе». Былипроанализированы анамнез жизни и гинекологи-ческий анамнез пациенток, данные клинических илабораторних исследований.

Результаты. В результате проведенного иссле-дования нами установлено:

1. У пациенток исследуемых групп имела мес-то экстрагенитальная патология (12 чел.).

2. Аномалии развития матки чаще сочеталисьс нарушением становления менструальной функ-ции.

3. У 80 % обследованных девочек имел местостресс, связанный с наличием напряженной си-туации в школе, семье, социальной адаптацией, начто указывает анамнез.

4. Проведенное лечение в условиях стациона-ра привело к выздоровлению или улучшению со-стояния.

ОЦІНКА СТАНУ РУБЦЯ НА МАТЦІПІСЛЯ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ У ЖІНОКЗ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЮ ДИСПЛАЗІЄЮ

СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

Єрмілова О. О.


Актуальність. Збільшення частоти кесаревогорозтину в усьому світі зумовлює актуальність пи-тань, пов’язаних зі спроможністю рубця на матці,

125

можливістю вагінальних пологів у майбутньому,вростанням плаценти в рубець, а також появоювогнищевих гіперпластичних процесів ендометріяв зоні рубця та ін.

Мета дослідження. Вивчити особливості репа-ративних процесів в міометрії в зоні рубця у жі-нок з недиференційованою дисплазією сполучноїтканини (нДСТ).

Матеріали і методи. Під наглядом знаходились83 жінки з рубцем на матці, для яких використо-вувались загальноклінічні, біохімічні, у т. ч. визна-чення магнію у слині, ендоскопічні, морфологічніметоди дослідження.

Результати. До I групи увійшли 46 вагітних зрубцем на матці з наявністю фенотипічних і/абовісцеральних маркерів нДСТ; до II групи — 37 ва-гітних без симптомів нДСТ. У 12 (26,1 %) жінокI групи відзначено зростання симптомів нДСТпротягом вагітності, рівень магнію у слині був до-стовірно нижчим (p<0,05). У всіх жінок були від-сутні фактори, які можуть підвищити ризик роз-риву матки (згідно з Наказом МОЗ України№ 976), усі жінки мали в анамнезі один кесарів роз-тин у нижньому сегменті матки, дані про шовнийматеріал та ушивання матки в обох клінічних гру-пах були клінічно порівнянними.

Гістероскопічна картина у 34,5 % жінок I гру-пи була характерною: білястий колір тканини руб-ця, відсутність судин, втягнення, неоднорідна стру-ктура і стоншення міометрія. Інтраопераційностоншення зони рубця до 1–2 мм було виявлено у84,8 % пацієнток I групи, підтверджене морфоло-гічно.

Висновки. Морфологічним субстратом рубця наматці після кесаревого розтину в 50 % є сполучнатканина; в умовах нДСТ дефіцит магнію сприяєдеградації колагенових волокон і формуванню не-повноцінного рубця. Можливо, магнетерапія у піс-ляопераційному періоді покращуватиме стан руб-ця.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА ФАРМАКОТЕРАПІЯДИЗУРИЧНИХ СИМПТОМІВ ЗАЛЕЖНО

ВІД КЛІНІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙПЕРЕБІГУ ГІПЕРАКТИВНОГО СЕЧОВОГО

МІХУРА

Тодорова Т. П.


Метою дослідження було визначити диферен-ційований підхід до медикаментозної терапії хво-рих на гіперактивний сечовий міхур (ГАСМ) в за-лежності від особливостей клінічного перебігузахворювання.

Обстежено 87 хворих, усі жінки, з симптомаминижніх сечових шляхів, що відповідали критеріямдіагностики Міжнародного товариства з утриман-ня сечі (ICS) для ГАСМ.

Встановлено, що патогенетична дія терапії те-трациклічного антидепресанта Міртазапіну в по-єднанні з антиконвульсантом Габапентином укомплексному лікуванні ГАСМ полягає в позитив-ній динаміці інтенсивності дизуричних «сенсор-них» симптомів, а також у покращанні показни-ків ефективності сечовипускання. Комбінованатерапія за схемою м-холінолітик Толтеродин і те-трациклічний антидепресант Міртазапін сприяєвідновленню контролю за сечовипусканням і збі-льшенню абсолютного і відносного об’єму сечо-вого міхура. Проведене дослідження показало ефе-ктивність комплексної тарапії Габапентином і но-отропним засобом Фенібутом при лікуванніГАСМ у поєднанні з алгічним синдромом, що від-мічено вже на 7-й день терапії та наприкінці 6-готижня зниженням інтенсивності цисталгії на 62 %.

Подібна комбінована терапія добре перено-ситься хворими, дозволяє тривало застосовуватипрепарати, титрувати дози, що істотно покращуєхарактеристики сечовипускання, не призводячи допояви обструктивного сечовипускання.

126

СЕКЦІЯ ПЕДІАТРІЇСекция педиатрииSection of Pediatrics

ВИВЧЕННЯСИНДРОМУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

У ЛІКАРІВ-НЕОНАТОЛОГІВ І ЛІКАРІВСУМІЖНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Васюк Х. В., Лукзен В. Б.Одеський національний медичний університет,


Синдром професійного вигорання (СПВ) у лі-карів — актуальна проблема, яка впливає на якістьнадання медичної допомоги населенню, особливов умовах сучасного її реформування.

Мета дослідження. Виявлення способів підви-щення ефективності праці лікарів-неонатологів ілікарів суміжних спеціальностей на основі аналі-зу причин формування СПВ.

Проведено анкетування 46 лікарів: дитячі ане-стезіологи (n=10), неонатологи (n=11), акушери-гінекологи (n=25) — зі стажем роботи від 3 до25 років. Групи рандомізовані за статтю, віком,стажем роботи в даній спеціальності. Проведенийаналіз режиму праці та відпочинку, рівня профе-сійного вигорання методом К. Маслач і С. Джек-сона в модифікації Н. С. Водоп’янової (2008). Ста-тистична оцінка результатів проводилась метода-ми описової та непараметричної статистики (ймо-вірність помилки р≤0,05).

Найбільший рівень СПВ був виявлений у ліка-рів зі стажем роботи 11–20 років, найменший — улікарів зі стажем роботи 4–10 років.

Рівень деперсоналізації (цинізму) був найви-щим у лікарів зі стажем роботи понад 21 рік та уакушерів-гінекологів, найнижчий — у лікарів зістажем 4–10 років та лікарів-неонатологів. Рівеньредукції професійних досягнень найвищий у лі-карів зі стажем понад 20 років та у дитячих анес-тезіологів, найнижчий — у лікарів зі стажемроботи понад 5 років та лікарів-акушерів-гінекологів.

Способи усунення проявів СПВ: лікарі зі ста-жем 3–5 років нівелюють тривалим і якісним сном,фізичними навантаженнями, зі стажем 6–10 років— сном і заняттям улюбленою справою, хобі, 11–

20 років — пасивним відпочинком і заняттям спо-ртом, зі стажем більше 21 року — спілкуванням зсім’єю, друзями.

ВПЛИВ ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНОЇНЕДОСТАТНОСТІ НА РОЗВИТОК

СИСТЕМНОЇ ЗАПАЛЬНОЇ ВІДПОВІДІУ НОВОНАРОДЖЕНИХ В УМОВАХ

ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Лукзен В. Б., Михайлова А. К.Одеський національний медичний університет,


Якість надання медичної допомоги новонаро-дженим в критичних станах залишається важли-вим показником, що впливає на соціальні таморально-етичні аспекти розвитку та благоустроюнації. Новонароджені, які підлягають лікуванню увідділеннях інтенсивної терапії, є групою ризикувідносно системних ускладнень та поліорганноїнедостатності. Саме тому вивчення впливу гастро-інтестинальної недостатності (ГІН) на стан дити-ни є ключем до вирішення ланки діагностичних талікувальних питань в умовах інтенсивної терапії.

В ході дослідження вивчався зв’язок між пока-зниками синдрому системної запальної відповіді(ССЗВ) та ГІН, а також додаткові заходи щодо мо-ніторингу стану шлунково-кишкового тракту. Вдинаміці оцінювались клінічні характеристикихворого, визначались ознаки ССЗВ, характер ен-терального харчування, внутрішньочеревний тиск(ВЧТ), перистальтика, обвід живота, ступінь ГІН.Статистична оцінка результатів проводилась ме-тодами описової і непараметричної статистики.

Виявлено, що у новонароджених у критичнихстанах наявна ГІН може призводити до виникнен-ня або підсилення ССЗВ. Ступінь ГІН залежить відметоду вигодовування та складу харчової суміші.Застосування додаткових методів моніторингу застаном шлунково-кишкового тракту, зокремаВЧТ, кількісна характеристика перистальтичнихрухів, вимірювання об’єму живота в динаміці даєзмогу з більшою точністю встановити ступінь ГІН.

127

П’ЯТИРІЧНИЙ МОНІТОРІНГ ПЕРЕБІГУПНЕВМОНІЙ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

(ЗА ДАНИМИ МІСЬКОГОПУЛЬМОНОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ)

Павленко А. І., Коваль Л. І.


Актуальність. Пневмонії належать до найтяж-чих гострих бронхолегеневих захворювань. Пока-зник летальності від пневмонії у дітей в Україні,за даними Костроміної В. П., становить 13,1 на10 000 дітей.

Матеріал і методи. Проведено аналіз звітноїдокументації пульмонологічного відділення ДМЛ№ 2 (Одеса), куди госпіталізують дітей віком від1 до 18 років, за період 2010–2015 рр.

Результати досліджень. За звітний період про-стежується зростання кількості пневмоній середгоспіталізованого контингенту дітей (з 256 до 411).Аналіз частоти госпіталізації хворих на пневмоніюпосезонно демонструє переважання захворілих уперіод від жовтня по березень.

За перебігом захворювання домінує гострийваріант пневмонії, в 1,3 % мав місце затяжний пе-ребіг. Характерно, що більше половини дітей над-ходили до стаціонару після 5-го дня захворюван-ня. За морфологічно-рентгенологічним типом пе-реважав правобічний процес — (66,67±6,41) %.У дітей шкільного віку домінували сегментарніпневмонії — майже 50 %, на відміну від дітей мо-лодшого віку, у яких до 70 % становлять вогни-щеві пневмонії. За результатами бакпосіву мокро-тиння у 74 % визначено стрептококовий генез.

Слід зазначити, що у 24 % випадків відміченорозходження діагнозів при направленні та клініч-них: у 10 % — гіподіагностика (в направленні діа-гноз бронхіт), у 14 % — гіпердіагностика, частко-во за рахунок виявлення вроджених вад розвитку(вроджені кісти, гіпоплазія легені, діафрагмальнагрижа).

Проведене в стаціонарі лікування було ефек-тивним у 98 % дітей, 2 % хворих були переведені вхірургічне відділення у зв’язку з розвитком де-структивних ускладнень, причому всі вони булигоспіталізовані після 7-го дня з моменту захворю-вання, амбулаторно антибактеріальну терапію неотримували.

Висновки. Захворюваність на пневмонію заостанні 2 роки збільшилась. Домінуючим етіоло-гічним фактором є стрептокок. Ефективність те-рапії пов’язана зі своєчасним початком антибіо-тикотерапії.

КАТАМНЕЗ ДІТЕЙЗ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНИМИ

УШКОДЖЕННЯМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇНЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Топчій С. А.


Актуальним питанням сьогодення є підвищен-ня ефективності відновного лікування новонаро-джених з гіпоксично-ішемічними ушкодженнями

ЦНС (ГІУ ЦНС), що дозволить знизити відсотокускладнень і формування психоневрологічної сим-птоматики у зазначеного контингенту дітей. Про-ведено вивчення особливостей катамнезу (через1 рік) дітей з ГІУ ЦНС залежно від терміну почат-ку реабілітаційних заходів: перша група(32 дитини) — поширений комплекс ранньої реа-білітації в неонатальному періоді; друга група(21 пацієнт) — у віддаленому періоді.

Аналіз катамнестичних даних показав, що ста-тистично значущої різниці кількості відхилень уневрологічному статусі та психомоторному і мов-ному розвитку на першому році життя в обох гру-пах не спостерігається, але вірогідно частіше у ді-тей першої групи психомоторний розвиток бувшвидшим — раніше починали сидіти, стояти, хо-дити, більш активно формувались передмовнийрозвиток, емоції, мова (р<0,05).

Важливо підкреслити, що у деяких новонаро-джених з ГІУ ЦНС на першому році життя чітковизначилися грубі органічні зміни у вигляді дитя-чого церебрального паралічу, гідроцефальногосиндрому, епілепсії. Однак при цьому слід зазна-чити, що у дітей першої групи ступінь порушеньбув вірогідно нижчим, ніж у дітей другої групи.Аналогічна закономірність розвитку залишковихзмін відзначалася у вигляді затримки психомотор-ного розвитку та мінімальних мозкових дисфунк-цій (р<0,05).

Таким чином, катамнестичний аналіз показав,що у дітей, які отримали розширений комплексранньої реабілітації, психоневрологічні розладиконстатуються вірогідно менш часто та маніфес-туються менш грубою патологією ЦНС, що свід-чить про доцільність проведення активних віднов-них заходів у неонатальному періоді при ГІУЦНС.

АНАЛИЗ СТРУКТУРЫВРОЖДЕННЫХ ПОРОКОВ РАЗВИТИЯ

У НОВОРОЖДЕННЫХ,ГОСПИТАЛИЗИРОВАННЫХВ ОТДЕЛЕНИЕ РЕАНИМАЦИИГаврилюк Е. А., Яковчук Р. С.


Актуальность. Врожденные пороки развития(ВПР) остаются одной из важнейших причинсмертности в детском возрасте во многих странах.В 2010 г. Всемирная ассамблея здравоохраненияприняла резолюцию, призывающую все государ-ства-члены содействовать первичной профилакти-ке и укреплению здоровья детей с пороками раз-вития. По оценкам ВОЗ, от пороков развития втечение первых 28 дней жизни ежегодно умирают270 000 детей.

Цель работы. Изучить структуру ВПР у ново-рожденных, госпитализированных в отделение ре-анимации и интенсивной терапии.

Материал и методы исследования. Клиническиеи инструментальные данные, полученные методомвыкопирования из историй болезни 134 детей, на-ходившихся в отделении реанимации и интенсив-ной терапии детской городской больницы

128

им. акад. Б. Я. Резника. В отделении проводилисьнейросонографическое, рентгенологическое, эхо-кардиоскопическое обследования, биохимическиеисследования (в том числе прокальцитонин сыво-ротки).

Результаты исследования. Все дети поступалив отделение из родильных домов Одессы в раннемнеонатальном периоде (2–5 дней). Тяжесть состо-яния у 2/3 пациентов обусловлена неврологичес-кой симптоматикой, у 1/3 — синдромом дыхатель-ных расстройств, у большинства — на фоне недо-ношенности. В структуре выявленных пороковразвития преобладают пороки развития системыкровообращения (наиболее часто дефекты межже-лудочковой и межпредсердной перегородок). Бо-лее редкими были пороки органов дыхания (в ос-новном диагностировали гипоплазию легких), ор-ганов пищеварения. Представляет интерес случайсочетанной врожденной патологии ЖКТ в видедвусторонней истинной диафрагмальной грыжи иаплазии мышечной оболочки желудка.

По данным отделения реанимации, в структу-ре причин смертности первое место занимают мно-жественные врожденные пороки развития.

НЕФРОЛОГІЧНІ УСКЛАДНЕННЯЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 1 ТИПУ В ДІТЕЙ

Тростинська Г. С.


Актуальність. Однією з найбільш значущихпроблем сучасної педіатрії є неухильне зростаннязахворюваності на цукровий діабет (ЦД) 1 типу.До тяжких ускладнень ЦД, поряд з гострими, на-лежать ураження нирок, які проявляються діабе-тичною нефропатією (ДН), інфекціями сечовивід-ної системи, парезом детрузора та ін. Прогресуван-ня ДН призводить до хронічної ниркової недостат-ності, що є однією з головних причин інвалідиза-ції дітей та смертності серед молодих дорослих зЦД 1 типу.

Мета роботи. Аналіз ранніх ознак ДН у дітей зЦД.

Матеріал та методи. Дослідження проводилосьна базі дитячої міської лікарні № 2. Було обстеже-но 37 хворих на ЦД 1 типу: віком від 7 до 9 років— 13,5 %, від 10 до 12 років — 21,6 %, від 13 до15 років — 35,1 %, від 15 до 18 років — 29,8 %.Серед обстежених 16 дівчаток — (43,2±8,14) % та21 хлопчик — (56,8±8,14) %. Супровідними захво-рюваннями були: ДЖВШ (43,2 %), патологія щи-топодібної залози (18,9 %), порушення серцевогоритму (21,6 %), хронічні захворювання ЛОР-органів (24,3 %).

В результаті дослідження встановлено, що40,5 % дітей з ЦД 1 типу знаходились у стані де-компенсації вуглеводного обміну, 59,5 % — у ста-дії субкомпенсації.

В поняття діабетичної нефропатії включаютьмікроальбумінурію (МАУ), підвищення АТ, пору-шення кліренсу креатиніну. За цими ознаками ви-явлено 3 (8,1 %) пацієнти. Наявність тільки МАУ,що розглядається як перша стадія ДН — стадіяпочаткових структурних змін, документовано у

14 дітей — (37,8±7,9) %: з рівнем МАУ від 30до 100 мг на добу у 10 пацієнтів, вище 100 мг надобу — у 4. У ході роботи проаналізовані кореля-ційні зв’язки виявленої МАУ з віком хворих (пу-бертатний вік, r -0,64), нестабільним перебігом ЦД(r -0,49), тривалістю захворювання (більше двохроків, r -0,59), частими рекурентними респіратор-ними захворюванням (r -0,46).

Таким чином, показано, що найвагомішимифакторами ризику формування ДН при ЦД 1 типує пубертатний вік, тривалий стаж захворювання(більше 2 років).

ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ РОЗЛАДИУ ПІДЛІТКІВ З СИНДРОМОМ

ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУМартинова В. В.


Актуальність. Вивчення синдрому подразнено-го кишечнику (СПК) у підлітків визначається йогочастим виявленням у цьому віці. Концепція СПКприпускає, що у розвитку симптомокомплексу за-хворювання важливими є взаємодія психологічнихфакторів, тип акцентуації особистості та реакційна зовнішні подразники як один із головних чин-ників формування психопатологічних розладів,вегетативних дисфункцій та моторних порушеньрізних відділів шлунково-кишкового тракту.

Метою дослідження було виявлення типу ак-центуації особливості та можливі психопатологіч-ні розлади у підлітків з СПК.

У дослідження було включено 27 дітей у віці від14 до 17 років, які знаходилися на стаціонарномулікуванні, котрим після ретельного лабораторно-інструментального обстеження був встановленийдіагноз СПК. Дослідження типу акцентуації харак-теру було проведене за допомогою опитувальни-ка Леонгарда — Шмішека. У переважної більшо-сті підлітків виявлена психологічна патологія піс-ля консультації дитячого психолога. Психічні роз-лади оцінювалися за шкалою SCL-90. Встановле-ні у процесі дослідження результати порівнювализ нормальними показниками у здорових дітей. Урезультаті проведеного дослідження було встанов-лено, що лише у 5 % випадків у дітей з СПК небуло виявлено психічних розладів, у яких функціо-нальні розлади кишково-шлункового тракту малисимптоматичний характер та добре відповідали натрадиційне лікування. У переважної більшостібуло встановлено такі види розладів: афективні роз-лади — 40 % випадків (34 % — циклотимія, 6 % —дистимія), особистісні розлади різної структури —38 % випадків, іпохондричні — 17 % випадків.

Психологічне тестування хворих на СПК пока-зало переважання емоційно-нестабільних акценту-ацій характеру (емотивні, циклоїдні, демонстрати-вні) за К. Леонгардом. Регістр психічних розладівза шкалою SCL–90 визначався депресивними, три-вожно-фобічними, соматизованими синдромами.На підставі результатів дослідження було доказа-но наявність психопатологічних розладів та пато-логічних типів акцентуації характеру у підлітків зСПК.

129

ВИКОРИСТАННЯ ДИНАМІЧНОЇЕЛЕКТРОНЕЙРОСТИМУЛЯЦІЇВ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ

ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГОКИШЕЧНИКУ

Матюхіна І. А.


Синдром подразненого кишечнику (СПК) —функціональне гастроінтестинальне порушення,яке характеризується абдомінальним болем та ки-шковими дисфункціями без специфічної органіч-ної патології. Поширеність СПК у дітей, недоста-тня ефективність сучасної терапії визначають не-обхідність пошуку нових методів лікування СПК.

У нашій роботі ми використовували динаміч-ну електронейростимуляцію у комплексній терапіїдітей із СПК. Лікування проводилось у групі ді-тей (n=32) віком від 9 до 16 років із СПК.

При використанні першої рецептури обробля-ли зону прямої проекції печінки, постійний режим,комфортний енергетичний рівень (КЕР; 60,77 Гц);потім пересували електроди апарата по шкірі жи-вота, від мечоподібного відростка до лобка, звер-ху вниз, у тому ж режимі.

Друга рецептура впливу — пересуваємо елект-роди по шкірі передньої черевної стінки у напря-мку руху годинникової стрілки від пупка до пери-ферії у постійному режимі КЕР. Універсальні зониоброблялися в режимі «Скринінг» або «Тест». Привиявленні тригерних зон їх обробляли в режимі60,77 Гц. Додатково оброблялася зона «три дорі-жки» в дозованому режимі.

Порівняльний аналіз наших досліджень пока-зав, що у групі хворих, яким проводиться ДЕНС-терапія, нормалізація моторно-рухової активнос-ті кишечнику у більшості дітей відзначалася вбільш ранні строки — (3,1±0,3) дня, ніж у дітей,які отримували загальноприйняту терапію. Так, угрупі дітей, які отримували сеанси ДЕНС-терапії,кал набував більш м’якої консистенції, акт дефе-кації виконувався самостійно і без сильного нату-жування на 3-й день лікування у 17 (53,1 %) дітей;до 6–8-го дня лікування частота випорожненнякишечнику до одного разу в 1–2 дні спостерігала-ся у 28 (87,5 %) дітей.

АНАЛІЗ КЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНИХОЗНАК ПНЕВМОНІЙ

У НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Михайлова Г. К.


Актуальність. Неонатальні пневмонії — інфек-ційне захворювання, яке характеризується тяжкимперебігом і високим рівнем смертності, особливосеред недоношених (40 %).

Мета роботи. Аналіз клініко-рентгенологічнихознак ранніх неонатальних пневмоній у недоноше-них на сучасному етапі.

Матеріали і методи. Під спостереженням пере-бувало 42 дитини, які переведені з пологового бу-динку до відділення ВННД недоношених міської

лікарні (2015 р.) з рентгенологічним підтвердже-ним діагнозом «пневмонія». Термін гестації 32–34 тиж.

Результати. У нашій роботі серед обстеженихпереважали вроджені пневмонії. Стан усіх дітейоцінено як тяжкий за рахунок дихальної недоста-тності (ДН). Показник сатурації кисню у 38,1 %випадків був нижче 94 %. При фізикальному об-стеженні у більшості випадків виявляли ослабле-не дихання, наявність дрібнопухирцевих хрипів зобох сторін. Зміни гемограми простежено у 17 ді-тей: у вигляді лейкоцитозу — у 21,4 %, лейкопенії— у 19 %; швидкість осідання еритроцитів у серед-ньому еквіваленті сягала 5,6 мм/год; рівень СРБвстановлено у половини обстежених. На рентгено-грамах органів грудної клітки у передньозаднійпроекції вертикально найчастіше візуалізованопри внутрішньоутробній пневмонії альвеолярнийінфільтрат у 83,3 % на тлі розсіяних ателектазів, у59,5 % з ознаками гіпераерації легень. Слід зазна-чити, що у 88,1 % недоношених перебіг пневмоніїпоєднувався з перинатальними ушкодженнямиЦНС (гіпоксично-ішемічного, гіпоксично-гемора-гічного генезу).

Висновки. Ранні неонатальні пневмонії недоно-шених перебігають з тяжкою ДН, у більшості ви-падків без типових фізикальних і гематологічнихпоказників пневмонії, але з характерними рентге-нологічними ознаками.

ФОРМЫ И ПРОЯВЛЕНИЯШКОЛЬНОГО БУЛЛИНГА

Кравцова О. В.


Наиболее распространенный вид жестокогообращения — психологическая жестокость в отно-шении ребенка, особым видом которой являетсяшкольный буллинг. Буллинг (от англ. bully —травля) — это длительный процесс сознательногожестокого обращения, физического и (или) психо-логического, со стороны одного или группы детейк другому ребенку (других детей).

Цель данного исследования — установить фор-мы и проявления школьного буллинга учащихсясредних общеобразовательных школ Одессы. У239 (72,0 %) опрошенных девочек (95 % ДИ 67,2–76,8) преобладала вербальная форма буллинга ввиде сплетен (χ2=20,3; p=00003), оскорблений(χ2=19,0; p=0,00007) и угроз (χ2=11,5; p=0,003), вто время как у 61 (21,6 %) мальчика (95 % ДИ 8,2–31,4) — физический буллинг, в том числе драки(χ2=25,7; p=0,000007), оскорбления (χ2=19,0;p=0,00007) и угрозы (χ2=11,5; p=0,003). В качествепричин школьного буллинга респондентами на-званы внешность жертвы — 270 (43,9 %) случаев(95 % ДИ 40,1–47,9), особенности поведения — 86(14,0 %) случаев (95 % ДИ 11,2–16,7), националь-ность — 62 (10,0 %) случая (95 % ДИ 7,6–12,3), ма-териальное положение — 55 (9,0 %) случаев(95 % ДИ 6,7–11,2), характер — 37 (6 %) случаев(95 % ДИ 4,1–7,8), успеваемость — 31 (5,0 %) слу-чай (95 % ДИ 3,2–6,7).

130

Значимость проблемы состоит в том, чтошкольный буллинг как разновидность психологи-ческого насилия приводит к нарушению личност-ного развития, а следовательно, эмоционального,когнитивного (познавательного) и социальногофункционирования ребенка.

ЧАСТОТА ПОЛІМОРФНИХ ВАРІАНТІВГЕНІВ IL-4 (C-589T) ТА TNF-ααααα (G-308A)У МАЛЮКІВ — ПАСИВНИХ КУРЦІВ

В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІКузьменко Т. В.


Згідно з даними Всесвітньої організації охоро-ни здоров’я, майже половина дітей у світі (700 млн)піддається пасивному впливу тютюнового диму1,2 млрд дорослих, що палять. Наявність у сім’їкурців є фактором ризику внутрішньоутробногоушкодження ендотелію плода і, як наслідок, ЗВУР,синдрому раптової смерті, патології легенів у пост-натальному періоді розвитку дитини.

Мета дослідження. Вивчити вплив пасивноготютюнопаління на дітей першого року життя зпневмонією в контексті зв’язку між тяжкістю пе-ребігу пневмонії та генетичними детермінантамизапальної відповіді.

Дослідження проводилось серед 150 дітей пер-шого року життя з пневмонією різного ступенятяжкості. В обстеженій популяції малюків найбіль-шу частоту мав гетерозиготний варіант C/T полі-морфізму гена IL-4 (C-589T) — 43 % і гетерозигот-ний варіант G/A поліморфізму гена TNF-α(G-308A) — 49 %. Було виявлено високу частотуалеля C/T поліморфізму гена ІL-4 (C-589T) середмалюків з IV ступенем тяжкості пневмонії,OR=3,63 (95 % CI 1,08–12,18). Виявлена високачастота прояву мутантного варіанта T/T полімор-фізму гена ІL-4 (C-589T) серед малюків з V ступе-нем тяжкості пневмонії, OR=7,0 (95 % CI 1,85–26,46). Серед малюків — пасивних курців з V сту-пенем тяжкості пневмонії було виявлено високучастоту гетерозиготної форми G/A поліморфізмугена TNF-α (G-308A), OR=3,77 (95 % CI 1,31–10,91). Малюки — пасивні курці з IV ступенем тяж-кості мали високу частоту варіанта A/A полімор-фізму гена TNF-α (G-308A).

Отримані дані свідчать про взаємозв’язок гете-розиготних та мутантних форм поліморфізму генівIL-4 (C-589T) та TNF-α (G-308A) у малюків —пасивних курців зі ступенем тяжкості пневмонії таособливостями її перебігу.

ГРУДНОЕ ВСКАРМЛИВАНИЕВ ПРОФИЛАКТИКЕ АТОПИЧЕСКОГОДЕРМАТИТА У ДЕТЕЙ РАННЕГО

ВОЗРАСТА

Кузьминская Е. А.


В возникновении и развитии атопии в раннемвозрасте, помимо наследственных и экологическихфакторов, значимую роль играет питание. У детей

первого полугодия жизни с семейным аллерголо-гическим анамнезом, находящихся на искусствен-ном вскармливании, важнейшим фактором рискаразвития атопического дерматита (АД) являетсяпоступление в организм цельного белка коровье-го молока. Применение смесей на основе частич-ных гидролизатов белка — научно доказанныйметод профилактики пищевой аллергии у детейданной категории.

Проведено сравнительное контролируемое ис-следование среди 66 детей: из них 23 ребенка пер-вой группы, которые из-за гипогалактии материполучали стандартные адаптированные молочныесмеси; 18 детей, получавших смеси на основе час-тичных гидролизатов белка, составили вторуюгруппу. В контрольную группу вошли 25 детей,находящихся только на грудном вскармливании.Отмечено, что шансы появления АД у детей, на-ходящихся на искусственном вскармливании стан-дартными смесями, в 2,5 раза выше, чем у тех, ко-торые находятся исключительно на грудномвскармливании. Смеси на основе частичных гид-ролизатов белка снижают шансы развития АД впервом полугодии жизни более чем в 2 раза (ОШ2,25).

Таким образом, грудное молоко — главная со-ставляющая в первичной профилактике АД у де-тей из группы высокого риска развития аллерги-ческих реакций. С целью первичной профилакти-ки АД у детей первого года жизни при недоста-точности грудного молока необходимо назначатьсмеси на основе частичных гидролизатов белка.

ОСОБЕННОСТИПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СТАТУСАИ МИКРОСОЦИАЛЬНОГО ОКРУЖЕНИЯ

У ДЕТЕЙ С ОЖИРЕНИЕМОсадчук Т. О., Пинчук В. В.


Ожирение признано ВОЗ неинфекционной«эпидемией». В Украине распространенность ожи-рения у детей, как и во всем мире, имеет тенден-цию к росту, но из-за недостаточной диагностикиданный показатель остается низким: 0,8–1,1 % дет-ского населения. Ожирение сохраняется во взрос-лом возрасте у 26–50 % детей, которые имеют егов дошкольном возрасте, 42–63 % — в школьном и70–80 % — в подростковом периоде.

Цель. Повышение эффективности лечения ожи-рения у детей на основании изучения психоэмоци-ональных факторов в формировании ожирения.

Материалы и методы. Обследовано 54 ребенкав возрасте 9–16 лет с клинически подтвержденнымдиагнозом ожирения и 36 здоровых детей в каче-стве группы сравнения. Психологические особен-ности и микросоциальное окружение детей изуча-лись на основании методик: рисунки «Я сейчас»,«Я глазами других», «Моя семья»; вопросник дляродителей «Анализ семейных взаимоотношений»;личностный опросник Г. Айзенка; опросник Ч. Д.Спилбергера, Ю. Л. Ханина; анкеты «Пищевойдневник» и «Двигательная активность».

131

Изучение психоэмоционального состояния де-тей с ожирением выявило преобладание негатив-них эмоций: тревожность (32,7 %), зависимость(41,4 %), незащищенность (26,6 %), агрессивность(29,1 %), чувство неполноценности (43,3 %), неуве-ренность в себе (19,2 %), демонстративность (23,4%), немотивированное изменение настроения (31,1%), разнообразные страхи и фобии (35,6 %). Боль-ше половины обследованных больных (56,9 %)находились в состоянии постоянной тревоги, око-ло трети опрошенных (33,3 %) — внутреннего на-пряжения и постоянного ожидания.

Комплексное ведение пациентов с ожирением,включающее традиционное медицинское лечениеи психологическую коррекцию, способствует улуч-шению качества жизни и психоэмоциональногостатуса детей.

ОЦЕНКА УРОВНЯ ОСВЕДОМЛЕННОСТИШКОЛЬНИКОВ О ПРОБЛЕМЕШКОЛЬНОГО БУЛЛИНГА

Пенчо А. А.


Актуальность проблемы жестокого обращенияс детьми определяется высокой распространенно-стью, разнообразием клинических проявлений,трудностями выявления и предотвращения, высо-кой вероятностью осложнений и летальных ис-ходов.

Целью данного исследования является опреде-ление уровня знаний и собственного опыта учени-ков относительно проблемы школьного буллинга.Установлено, что значительная часть учеников,независимо от пола, имеет низкий уровень осве-домленности о сути проблемы школьного буллин-га — 526 (85,5 %) детей (95 % ДИ 83,2–88,7). Уче-ники 10–11 классов оказались более осведомлен-ными в данной проблеме по сравнению с учени-ками 5–7 и 8–9 классов.

Среди 615 опрошенных детей в 531 (86,3 %) слу-чае (95 % ДИ 83,2–88,7) дети непосредственно иликосвенно сталкивались с явлением буллинга в ка-честве жертвы, агрессора или наблюдателя, фор-мируя структурную цепь данного явления. Наи-более часто жертвами школьного буллинга стано-вились ученики 5–7 классов — 113 (20,9 %) детей(95 % ДИ 17,8–24,2).

Таким образом, школьный буллинг имеет зна-чительное распространение среди учащихся сред-них общеобразовательных школ Одессы, но уро-вень информированности детей относительно дан-ной проблемы является невысоким.

ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИПРИМЕНЕНИЯ ПРОБИОТИКОВВ ПЕРВИЧНОЙ ПРОФИЛАКТИКЕ

АТОПИЧЕСКОГО ДЕРМАТИТА У ДЕТЕЙ

Шевченко Н. В.


По данным ВОЗ, атопическим дерматитом(АтД) страдают 10–20 % детей во всем мире. По-

скольку сенсибилизация возможна еще в периодебеременности, превентивные мероприятия необхо-димо применять уже антенатально.

Цель. Оценить эффективность метода первич-ной профилактики АтД с Lactobacillus rhamnosusGG (LGG).

В группу перинатальной профилактики во-шли 33 ребенка от женщин, которые получали вовремя беременности в сроке 35–36 нед. перораль-но 1,5 млрд бактерий LGG на протяжении 14 дней.Все новорожденные этой группы получали двух-недельный курс 1 млрд бактерий LGG перораль-но. Группа постнатальной профилактики пред-ставлена 34 новорожденными, которые сразу пос-ле рождения получали перорально двухнедельныйкурс 1 млрд бактерий LGG. Контрольную группусоставили 35 детей от женщин, которые не полу-чали пробиотики во время беременности. Все но-ворожденные этой группы не получали пробиоти-ки после рождения.

При сравнении клинико-лабораторных дан-ных в периоде новорожденности статистическизначимые различия в первой и контрольной груп-пах отмечены следующими показателями: повы-шение уровня IgE (ОШ=6,84), сухость кожи(ОШ=4,83), пеленочный дерматит (ОШ=11,07),эозинофилия (ОШ=4,28), токсическая эритема(ОШ=3,73). К шестимесячному возрасту проявле-ния АтД в первой группе отмечались у 15,15 % де-тей, в то же время во второй группе — у 44,11 %, вконтрольной группе — у 57,14 % детей. В соответ-ствии с показателями шкалы SCORAD, в первойгруппе у всех детей отмечалось легкое течениеАтД. Во второй группе у 13,34 % детей были за-фиксированы проявления АтД средней тяжести.В контрольной группе у 20 % детей отмечалисьсреднетяжелые и у 10 % — тяжелые проявления.Схема первичной перинатальной профилактикиАтД является высокоэффективной и безопасной.

ВПЛИВ ВИСОКОЧАСТОТНОЇ ОСЦИЛЯЦІЇГРУДНОЇ КЛІТКИ НА ФУНКЦІЮ

ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ У ДІТЕЙЗ ГОСТРИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

ОРГАНІВ ДИХАННЯУсенко Д. В.


Мукоциліарний кліренс (МЦК) і м’язова сис-тема легень є захисними механізмами, які забезпе-чують успішну роботу респіраторної системи. Тра-диційна медикаментозна терапія не завжди ефек-тивна при патологічній зміні механіки дихання іМЦК у пацієнтів. Нові можливості покращанняфункції зовнішнього дихання (ФЗД) пов’язані звикористанням методу дренажу бронхіальногодерева за допомогою високочастотної осциляціїгрудної клітки (ВЧОГК) — системи “The VestAirway Clearance System”.

Процедура ВЧОГК сприяє легшому відходжен-ню мокротиння за рахунок вібраційного впливу,а також покращує функціональні та об’ємні пока-зники легень завдяки компресійній дії позитивним

132

тиском. Метод ВЧОГК довів свою ефективністьпри лікуванні муковісцидозу, бронхоектатичноїхвороби, сегментарних ателектазів (Б. Н. Бабаха-нова, И. К. Ашерова, 2010; G. Crescimanno,O. Marrone, 2010; I. Chakravorty, K. Chahal, 2011).

Метою роботи є обґрунтування доцільності до-слідження впливу ВЧОГК у комплексній терапіїпневмонії та гострого простого бронхіту в дітей.

Для оцінки функції зовнішнього дихання у ді-тей з гострою бронхолегеневою патологією вва-жаємо необхідним розв’язати такі завдання: оці-нити динаміку клініко-параклінічних симптомівзахворювань, об’єм форсованого видиху за першусекунду (ОФВ1), форсовану життєву ємність ле-гень (ФЖЄЛ), відношення ОФВ1/ФЖЄЛ, макси-мальну об’ємну швидкість повітря на рівні видиху25 % ФЖЄЛ (МОШ25), максимальну об’ємнушвидкість повітря на рівні видиху 50 % ФЖЄЛ(МОШ50), пікову швидкість видиху (ПШВ) та екс-курсію ГК.

Включення ВЧОГК у комплексну терапію хво-рих з гострою респіраторною патологією можесприяти поліпшенню легеневої вентиляції, механі-ки дихання і стимуляції кліренсу дихальних шляхів.

ГЕНЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫПАТОЛОГИЧЕСКОГО

ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОГО РЕФЛЮКСАУ ДЕТЕЙ

Зеленюк К. А.


Цель исследования. Изучение факторов рискаразвития патологического гастроэзофагеальногорефлюкса (ГЭР) у детей раннего возраста (ретро-спективно); определение диагностической ценно-сти генетического иследования гена колагена А3для прогнозирования тяжести течения патологи-ческого ГЭР.

Материал и методы. В исследование быливключены 64 ребенка в возрасте от 1 мес. до 3 лет,сопоставимых по возрасту и полу. Основная груп-па — 33 ребенка. Контрольная группа — 31 ребе-нок. Критерии включения в исследование: отсут-ствие острой инфекционной и соматической пато-логии в момент исследования, нормальная массатела при рождении. Критериями исключения изисследуемой когорты явились пороки развитияпищевода, органические поражения пищевода ижелудка, наличие патологии ЦНС.

Результаты. Дети, которым проводилось моле-кулярно-генетическое обследование, были разде-лены на 2 группы. Первая группа включала 23 ре-бенка с мутациями гена коллагена А3 в гомози-готном состоянии. В другую группу вошли паци-енты с гетерозиготной формой носительства му-таций гена коллагена А3 — 23 ребенка. У всех де-тей контрольной группы отсутствовали мутациигена коллагена А3.

Выводы. У детей, имеющих мутации гена кол-лагена А3 в гомозиготном состоянии наблюдает-ся более тяжелое течение заболевания, чем с мута-циями гена коллагена А3 в гетерозиготном состо-янии. Генетическое обследование детей с симпто-

мами патологического ГЭР, а также имеющих всемейном анамнезе заболевания пищевода, про-лапс митрального клапана у родителей, имеет вы-сокую диагностическую ценность, т. к. появляет-ся возможность ранней профилактики проявленияэкстрапищеводных осложнений и улучшения ка-чества жизни пациентов.

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКАЗАТРИМКИ РОСТУ У ДІТЕЙ

Ткаченко В. С.


Частота звернень пацієнтів до ендокринологіву зв’язку з низькорослістю посідає третє місце піс-ля патології щитоподібної залози та ожиріння.Серед дітей, які відстають у зрості від однолітків,близько 20 % мають затримку росту ендокринно-го генезу. Низькорослість часто призводить допорушення психологічної адаптації та соціальноїдепривації дитини.

Мета роботи — поліпшення якості діагности-ки затримки росту у дітей з метою розробки ефек-тивних заходів щодо їх ведення та лікування.

Був проведений ретроспективний аналіз 75 іс-торій захворювань дітей, що знаходилися на ста-ціонарному лікуванні, а також вивчалися випад-ки поточних госпіталізацій 25 дітей з основнимабо супровідним діагнозом «Затримка росту».Методи дослідження включали як загальноклініч-ні, так і лабораторно-інструментальні. Зокрема,для підтвердження гіпофізарного нанізму викори-стовувалися стимуляційні тести з клофеліном, ін-суліном і визначення кісткового віку.

Зі 100 проаналізованих випадків діагноз гіпо-фізарного нанізму (ідіопатичний дефіцит гормонуросту) встановлений у 8 дітей. Ступінь затримкиросту у всіх дітей перебував в діапазоні нижче3-го центиля, що відповідало визначенню «на-нізм». Діагноз соматогенного субнанізму був вста-новлений у 24 спостереженнях. У всіх випадкахтяжкість основного захворювання корелювала зіступенем низькорослості, яка, однак, не перевищу-вала діапазону 3-го центиля. В інших проаналізо-ваних випадках, після виключення гіпофізарного ісоматогенного нанізму, був діагностований сімей-ний або сімейно-конституціональний характер за-тримки росту.

Отже, затримка росту у дітей є проявом низкизахворювань як ендокринного, так і соматичногогенезу. Їх диференціація дозволяє визначити пра-вильну тактику лікування і спостереження пацієнтів.

АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ЗДОРОВ’Я,КУЛЬТУРИ ХАРЧУВАННЯ, РЕЖИМУРУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ

ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

Адаховська А. О., Навніт К.,Одді В. Бхарадвадж


Актуальність. Глобалізація та урбанізації, вжи-вання в їжу легкодоступних продуктів, а також

133

скорочення фізичної активності призвели до фор-мування енергетичного дисбалансу.

Мета. Проаналізувати загальний стан здоров’я,культуру харчування, ступінь рухової активностіу підлітків Одеського регіону.

Матеріали та методи. Дослідження проводило-ся на базі відділення педіатрії старшого віку Уні-верситетської клініки № 1 та Одеської Маріїнсь-кої гімназії. Проведено клінічне обстеження 38 під-літків. На I етапі було проанкетовано батьків таїх дітей. На II етапі проведено обстеження підліт-ків, яке включало: загальний огляд, антропомет-рію, вимірювання частоти пульсу і артеріальноготиску у спокої, виконання ортостатичної проби.

Результати та висновки. Згідно з результатамианкетування, виявлено тенденцію до гіподинамії танадмірного вживання неякісної їжі з надлишкомвуглеводів та вмістом трансгенних жирів серед під-літків і їх батьків. Насторожує надмірна маса тілаі ожиріння у батьків, що потребує проведення ко-реляційного аналізу між показниками, отримани-ми при фізикальному обстеженні у дітей, і спосо-бом харчування, рухової активності в сім’ї. На IIетапі виявлено: 13 % підлітків з вибірки мають над-мірну масу, 5 % дітей мають недостатню масу;25 % підлітків мають ознаки розвитку передгіпер-тензії. Кількість підлітків з гіпертензією 1-го сту-пеня становить 2 %; 10 % дітей мають ознаки бра-дикардії у спокої, 5 % дітей — ознаки тахікардії успокої. На наступному етапі нашого проекту миплануємо збільшити кількість досліджуваних, по-рівняти дані з виявленими клінічними ознаками ітенденцією до гіподинамії та порушень в культу-рі харчування, впровадження просвітницько-профілактичних заходів шляхом проведення зага-льнодоступних лекцій.

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУАТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ У ДІТЕЙ

Нікулеску А. С.


Вплив харчової алергії (ХА) на ризик розвит-ку атопічного дерматиту (АД) у дітей є актуаль-ною проблемою сучасної педіатрії. У дітей ранньо-го віку ХА найчастіше зумовлена алергією до біл-ка коров’ячого молока. Встановлено, що у 80–85 % дітей з ХА до трьох років формується алер-гічна толерантність до білка коров’ячого молока.Проте у певного відсотка дітей ХА є дебютом АД.

Нами був проведений порівняльний ретроспе-ктивний аналіз факторів ризику розвитку ХА удітей. Були проаналізовані такі фактори: термінвведення підгодовування, дієта з обмеженням по-тенційно небезпечних продуктів та використаннягідролізованої формули у дітей з високим ризикомрозвитку атопії, які отримували не тільки груднемолоко.

До основної групи дослідження входило 46 ді-тей до 5 років з АД. До контрольної групи входи-ло 30 дітей без атопії.

Під час даного дослідження був встановленийстатистично достовірний протективний ефект ви-користання гідролізованих формул у дітей з висо-ким ризиком розвитку атопічних захворювань, якіотримували не тільки грудне молоко.

НЕОНАТОЛОГІЧНІ СИМУЛЯЦІЙНІТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ МЕДИЧНОЇ

ОСВІТИЗайцев А. С., Васюк Х. В., Семченко С. С.


Практична підготовка лікаря-неонатолога знадання невідкладної медичної допомоги значновпливає на зниження неонатальної смертності, яка,за даними ВООЗ, становить 7,8 смертей на 1000новонароджених.

Мета дослідження. Оцінити ефективність вико-ристання симуляційних технологій в процесі на-вчання лікарів-інтернів за спеціальністю «Неона-тологія».

Методи дослідження: попереднє і контрольнетестування практичних навичок інтернів з надан-ня невідкладної медичної допомоги новонародже-ному і проведення навчальних тренінгів за допо-могою симуляційних технологій. Дослідженняпроводилося на базі Навчально-інноваційногоцентру практичної підготовки лікаря ОНМедУ, вякому брали участь 30 інтернів спеціальності «Нео-натологія». На початку та наприкінці досліджен-ня було проведено тестування з метою оцінкипрактичних навичок інтернів з надання невідкла-дної медичної допомоги новонародженому. Тесту-вання проводилося у вигляді виконання інтерна-ми реанімаційних заходів з використанням неона-тологічних симуляторів High-fidelity-класу New-born HAL і Premie HAL, а також Medium-fidelity-класу на моделях PediBlue і PediBlueNeonate длядемонстрації практичних навичок. Проводиласьімітація таких ситуацій: аспірація меконіальнихвод, асфіксія новонародженого, респіраторнийдистрес-синдром, гіпертермічний синдром, судом-ний синдром на фоні гіпертермії, хвороба гіаліно-вих мембран. Також було оцінено такі практичнінавички: первинний туалет новонародженого,оцінка за шкалою Апгар, катетеризація пупковоївени, катетеризація периферичних судин, серцево-легенева реанімація, інтубація за допомогою пря-мої ригідної ларингоскопії, інсталяція назо-гастрального зонда, проведення люмбальної пунк-ції, катетеризація сечового міхура, апаратна оцін-ка вітальних функцій, введення сурфактанта. По-переднє тестування інтернів показало, що на «за-довільно» виконується 40 % практичних завдань.Співробітниками Навчально-інноваційногоцентру практичної підготовки лікаря за участі сту-дентів-т’юторів були проведені тренінги, в ходіяких інтерни мали змогу удосконалити свої прак-тичні знання та вміння за допомогою симуляцій-них технологій. Контрольне тестування інтернівпоказало, що на «задовільно» виконується 80 %практичних завдань, це засвідчує високу ефектив-ність використання симуляційних технологій в під-готовці лікаря-неонатолога.

134

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АЛЕРГІЧНІХЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ З ОЖИРІННЯМ

І НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА

Чвертневич М. І., Макарицька О. Ю.


Дослідження впливу ожиріння на формуванняі перебіг алергічних процесів атопічного характе-ру трактується неоднозначно та становить інтересдля оцінки зв’язку ожиріння у дітей з алергічнимизахворюваннями (АЗ).

Мета роботи — вивчити взаємозв’язок між над-мірною масою і маркерами алергічної патології удітей.

Матеріал і методи. Обстежено 64 дитини у віці10–17 років з АЗ, які проявлялися ринітом та/аборинокон’юнктивітом, атопічним дерматитом (АД)в поєднанні з бронхіальною астмою (БА) або безнеї, а також проводився аналіз анатомо-фізіологіч-них даних (стать, вік, індекс маси тіла — ІМТ), клі-нічних проявів алергії, показників рівнів загаль-ного IgE і sIgE та прик-тестів. Вагові категорії(нормальна маса (НормМТ), надмірна маса (НМТ)та ожиріння) визначали за перцентилями (Р) ва-ріаційного ряду ІМТ з урахуванням віку.

Результати та обговорення. За показникамиІМТ діти були розподілені на три вагові катего-рії: з НормМТ — 32,1 % дітей, з НМТ — 36,6 % із ожирінням — 31,3 %. Взаємозв’язку між ожирін-ням та статтю у дітей з АЗ не встановлено, алевизначено тенденцію, яка засвідчила більшийзв’язок ожиріння у хлопчиків (р=0,058). Разом зтим було встановлено взаємозв’язок МТ з клініч-ними проявами алергії. Так, з 64 дітей з різнимивидами алергії, які поєднувались з БА, встанов-лено НМТ у 37,4 %, ожиріння — у 34,3 % хворих,НормМТ — у 28,3 %. Водночас у 48 дітей з АЗ,але без БА НМТ встановлена у 25 %, ожиріння— у 20,8 %, а НормМТ — у 54,2 % хворих. У ді-тей з АЗ і БА достовірно частіше виявляласяНМТ (ВШ=2,86; 95 % СІ: 1,31–6,25; р=0,005) іожиріння (ВШ=3,15; 95 % СІ: 1,38–7,20; р=0,007),ніж при АЗ, що перебігали без БА. При визна-ченні взаємозв’язку між рівнем IgE і МТ вста-новлено, що у хворих дітей з ожирінням булобільше шансів (ВШ=4,20; 95 % СІ: 1,13–15,60;р=0,02) мати високі рівні загального IgE, ніж удітей з НормМТ. Встановлено, що у дітей зНМТ і ожирінням значно частіше, ніж у дітей зНормМТ, визначались високі рівні sIgE до але-ргенів пилку лучних трав, бур’янів, дерев, епі-дермісу тварин і кліщів побутового пилу. Час-тота дітей, у яких виявлялися високі рівні sIgEдо лучних трав , становила відповідно зНормМТ 52 %, з НМТ — 62 % і ожирінням —88 %; бур’янів 22, 45, 74 % відповідно; дерев —57, 76, 88 %; епідермальних алергенів — 58, 72,84 % відповідно. Встановлено, що у дітей з АЗожиріння асоціювалось з сенсибілізацією дозначної кількості алергенів (ВШ=5,10; 95 % СІ:1,80–4,47; р=0,001).

Висновки. Надмірна маса тіла та ожиріння мо-жуть розглядатись як фактори ризику несприятли-вого перебігу БА.

ИССЛЕДОВАНИЕ ПРОЦЕССОВВНИМАНИЯ И УРОВНЯ ТРЕВОЖНОСТИ

У СТУДЕНТОВ-МЕДИКОВ

Пирогова А. С.


В настоящее время стремительно увеличивает-ся количество источников, объем информации,повышается учебная нагрузка в университете, чтов значительной степени влияет на когнитивныепроцессы у студентов.

Целью исследования является изучение взаимо-связи уровня тревожности и степени концентрациии устойчивости внимания у студентов 4 и 6 кур-сов. Всего в исследовании принимали участие116 студентов, из них 69 — 4 курса (28 юношей,41 девушек), 47 — 6 курса (21 юноша, 26 девушек).

В ходе исследования студенты 4 и 6 курсов про-ходили тестирование для определения уровня лич-ностной тревожности (ЛТ) и ситуативной тревож-ности (СТ) Ч. Д. Спилберга в адаптации Ю. Л.Ханина и корректурную пробу (тест Бурдона) дляоценки устойчивости, концентрации и объема вни-мания.

Основными свойствами внимания являются егообъем (количество объектов, которое может бытьохвачено за определенный отрезок времени), кон-центрация (направленность на какой-либо одинобъект или вид деятельности) и устойчивость (спо-собность сохранять состояние внимания).

Результаты проведенного исследования пока-зали, что у студентов 4 курса высокий уровень ЛТбыл выявлен у (56,0±6,0) %, СТ — у (61,0±5,9) %.У студентов 6 курса высокий уровень ЛТ — у(73,0±6,5) %, СТ — у (78,0±6,0) %. Низкие показа-тели основных свойств внимания были выявленыу (44,0±5,9) % студентов 4 курса и у (49,0±7,3) %студентов 6 курса.

Таким образом, проведенный анализ выявилналичие обратной зависимости основных показа-телей внимания от уровня тревожности у студен-тов 4 и 6 курсов, что обусловливается интенсив-ными умственными нагрузками, эмоциональнойнапряженностью, изменением ритма жизни.

АБДОМІНАЛЬНИЙ БОЛЬОВИЙ СИНДРОМПРИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕННЯХ

ТРАВНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ

Джагiашвiлi О. В., Прохорова С. В.,Стуканова С. Г.


Функціональні розлади (ФР) органів травлен-ня у дітей посідають одне з провідних місць уструктурі гастроентерологічної патології. Най-більш частою скаргою у дітей з функціональнимипорушеннями ШКТ є біль у животі. Проте існу-ють особливості абдомінального больового син-дрому у дітей, особливо в ранньому віці. Суб’єк-тивні відчуття дитини, локалізація та іррадіаціяболю визначають певні складнощі в діагностиці.

135

Мета дослідження — оцінка абдомінальногобольового синдрому у дітей з ФР органів травлен-ня за допомогою спеціальних шкал.

Обстежено 36 дітей з ФР органів травлення увіці від 7 до 14 років. Першу групу утворили дітиз ФР біліарного тракту (ФРБТ) у поєднанні з син-дромом подразненого кишечнику (СПК) —(61,1±8,1) %, другу групу — діти з ФРБТ у поєд-нанні з панкреатопатіями — (38,9±8,1) % пацієн-тів. У обох групах для оцінки больового синдро-му застосовувалася візуальна аналогова шкала(VAS, Visual Analog Scale).

У ході аналізу отриманих даних було встанов-лено, що у дітей першої групи переважав больо-вий синдром помірної інтенсивності (4–6 балів) —72,3 %, у 27,7 % — слабкі болі (2–3 бали), при цьо-му болі частіше виникали після їди (63,5 %), поєд-нувалися з диспептичними явищами (36,2 %), роз-ладом дефекації з переважанням запору (86,3 %).У другій групі у 46,7 % дітей відзначалися сильніболі (7–8 балів), у 42,4 % — помірні болі (5–6 ба-лів). Болi також виникали переважно після їди(72,6 %), диспептичнi розлади були виявленіу 63,8 % дітей.

Таким чином, отримані результати свідчатьпро достатню ефективність використання ВАШ удітей віком 7 років і старше для оцінки абдомі-нального больового синдрому при ФР органів тра-влення і вказують на більш виразний больовийсиндром та диспептичнi розлади при поєднанніФРБТ і панкреатопатії.

ОСОБЛИВОСТІ ЛАБОРАТОРНИХПОКАЗНИКІВ І КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУУ ДІТЕЙ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕТІОЛОГІЇ

Зарецька А. В.


Сьогодні в Україні інфекційний мононуклеоз(ІМ) залишається медико-соціальною проблемою.Це зумовлено поліетіологічністю захворювання,різноманітністю шляхів передачі інфекції, систем-ністю ураження внутрішніх органів, схильністю додовготривалого і хронічного перебігу.

Метою роботи було визначення особливостейлабораторних показників та клінічного перебігуІМ у дітей в залежності від етіологічного чинни-ка та у разі їх асоціацій.

Матеріали та методи. Під спостереженням зна-ходилось 85 дітей з діагнозом ІМ. Діагноз встано-влювався переважно на підставі клінічних данихта результатів загальноклінічних лабораторнихобстежень та підтверджувався імуноферментнимдослідженням з визначенням маркерів СMV, ЕВVв сироватці крові. Вік госпіталізованих дітей ста-новив від 1 до 12 років. Клінічна картина ІМ ха-рактеризувалась гострим початком. У більшостіобстежуваних (46,15 %) підвищення температуритіла було в межах до 38 °С, у 36,92 % — в межах38–39 °С, у 16,94 % — вище 39 °С. Утруднене но-

сове дихання було виявлено у всіх дітей, симпто-ми ангіни відзначались у 85 % з переважанням ла-кунарної форми, у 3 дітей спостерігались ознакифарингіту. Для всіх дітей було характерним збіль-шення периферійних лімфатичних вузлів: у 100 %випадків — підщелепних, у 92,5 % — задньоший-них, у 65 % — передньошийних. У 95 % хворих спо-стерігалося збільшення печінки та у 82,5 % —збільшення селезінки. У більшості випадків(87,5 %) збільшення печінки переважало над збіль-шенням селезінки. Серед гематологічних змін спо-стерігався лейкоцитоз (51,8 %) та лімфоцитоз(79,51 %). Атипові мононуклеари було виявлено у37,34 % дітей.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ТА КЛІНІЧНІОСОБЛИВОСТІ ІНФЕКЦІЙНОГО

МОНОНУКЛЕОЗУ У ДІТЕЙДубський О. В., Зарецька А. В.


Актуальність. До останнього часу етіологічнимчинником інфекційного мононуклеозу (ІМ) вважа-вся, головним чином, вірус Епштейна — Барр(EBV). Завдяки збільшенню можливостей вірусо-логії та імунології виявлено, що подібні патологіч-ні зміни можуть викликати й інші збудники, пере-важно представники родини герпесвірусів. Встано-влено, що найчастішою причиною розвитку ІМ євірус Епштейна — Барр, цитомегаловірус (CMV)або їх асоціації.

Метою дослідження стало вивчення епідеміоло-гії та клінічних особливостей перебігу інфекційно-го мононуклеозу у дітей в одеському регіоні за пе-ріод з січня по грудень 2015 р.

Дослідження проводилося на базі Одеської мі-ської клінічної інфекційної лікарні. Було обстеже-но 74 хворих віком від 18 міс. до 13 років, в якихбуло встановлено діагноз «інфекційний мононук-леоз». Для підтвердження діагнозу проводилоськлінічне обстеження хворих з використанням ре-зультатів загальноклінічних лабораторних дослі-джень, діагноз підтверджувався за допомогою се-рологічних методів. Серед госпіталізованих 28,37 %— діти раннього віку, 54,04 % — дошкільного вікута 17,57 % — шкільного віку. Виявилось, що хло-пчики хворіють частіше, ніж дівчатка, в 1,5 рази(60,81 %). Основними ознаками захворюваннябули: інтоксикація, гарячковий стан, ангіна, збіль-шення лімфатичних вузлів, гепатоспленомегалія тасиндром екзантеми. Інфекційний мононуклеоз,викликаний вірусом Епштейна — Барр, та моно-нуклеоз, викликаний іншими вірусами, особливоцитомегаловірусом, часто клінічно не відрізняють-ся, тому потребують серологічного визначення —виявлення антитіл до ранніх антигенів EBV (IgMдо ЕА та VCA), IgG до NA та антитіл IgM, IgGдо CMV. Етіологічний чинник встановлено у 72(97,29 %) дітей. Серед них частіше траплявся EBV,CMV було виявлено лише у 6 (8,01 %) дітей, а та-кож, значною мірою, виявлялося їх поєднання.

136

СЕКЦІЯ СТОМАТОЛОГІЇСекция стоматологииSection of Dentistry

ИЗМЕРЕНИЕ УРОВНЯ САМООЦЕНКИСТОМАТОЛОГИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯУ СТУДЕНТОВ МЕДИЦИНСКОГО

УНИВЕРСИТЕТА

Виниченко М. О.


Стоматологическое здоровье — это состояниечелюстно-лицевой области, характеризующеесяотсутствием патологических изменений и эстети-ческих недостатков, с полным сохранением функ-ции жевания и речи, что непосредственно влияетна как физическое, так и психоэмоциональное исоциальное состояние человека.

Цель. Выявить степень знания о стоматологичес-ком здоровье среди студентов медицинского универ-ситета с помощью анонимного анкетирования.

Материалы и методы исследования. Анкету за-полнили 100 студентов 3 курса: 50 студентов сто-матологического факультета (СФ) и 50 студентовлечебного факультета (ЛФ). Анкета включала воп-росы общего характера (привлекательность, об-щительность, вредные привычки и т. д.) и стома-тологического содержания (посещения стоматоло-га, причины обращений к ортодонту, течение ирезультаты лечения).

Анализ результатов общих данных показал,что на СФ, в сравнении с учащимися на ЛФ, на18 % студентов больше курят, на 6 % больше счи-тают себя привлекательными и на 10 % больше —общительными. На СФ 74 % студентов 2 раза вдень чистят зубы против 64 % — на ЛФ. Студен-ты СФ обращаются к стоматологу по надобностина 18 % чаще и в то же время на 10 % реже обра-щаются один раз в год по сравнению с ЛФ. Кро-ме того, разница между опрошенными студента-ми СФ и ЛФ по поводу такой вредной привычки,как закусывание губы или ручки, составило 10 %.Помимо этих данных, около половины всех сту-дентов обращались к ортодонту с жалобами нанеправильный прикус и аномалии положения зу-бов. По сравнению с ЛФ, на СФ отказались отортодонтического лечения на 17 % больше студен-тов из-за длительности использования ортодонти-ческих аппаратов и на 4 % больше — из-за болез-ненности лечения, тогда как на 10 % было меньшеотказов из-за неэстетичности аппаратов. Факторбоязни насмешек присутствовал только на ЛФ —у 11 % студентов.

Выводы. Изучение студентами СФ стоматоло-гических дисциплин способствовало увеличениюколичества профилактических обращений к стома-тологу, повышению количества чистящих зубы2 раза в день, а также уменьшению количества уча-щихся с такими вредными привычками, как заку-сывание губы или ручки, что является одним изфакторов развития аномалий зубочелюстной сис-темы. Также были различия в причинах отказа отортодонтического лечения: студенты СФ понима-ют длительность и болезненность лечения, тогдакак студенты ЛФ обращали внимание на неэсте-тичность аппаратов и боязнь насмешек.

РАННИЕ ОСЛОЖНЕНИЯВ ИМПЛАНТАЦИИ

Ревков И. А.


Актуальность темы. Дентальная имплантацияявляется современным методом, позволяющим ка-чественно решить проблему отсутствия зубов и за-быть о ней на долгие годы. Данный метод имеетряд определенных преимуществ: пациент получа-ет идеальные зубы, которые внешне практическине отличаются от настоящих и при этом выполня-ют физиологические функции настоящего зуба,установка дентальных имплантов не требует пре-парирования рядом стоящих здоровых зубов, так-же существует возможность замены коронки уста-новленной на титановом импланте. Однако воз-можны некоторые осложнения в период интегра-ции имплантов, такие как периимплантит, оттор-жение импланта, перемещение внутрикостногоэлемента импланта в гайморову пазуху.

Цель. Выяснить причины возникновения этихосложнений.

Материалы: научно-исследовательская литера-тура, статистические данные.

Результаты. Причинами периимплантита мо-гут быть: образование гематомы над заглушкойвнутрикостного элемента импланта и ее нагное-ние, несоблюдение принципов атравматическогопрепарирования костного ложа, неадекватное за-крытие операционной раны, неудовлетворитель-ная гигиена полости рта. Причинами отторженияимплантов могут быть: образование грануляцион-ной ткани между костью и поверхностью имплан-

137

та, образование секвестра кости, включающего всебя имплант. Миграция имплантов может проис-ходить в период резорбции окружающей импланткостной ткани при фенестрации слизистой оболоч-ки пазухи над ним и за счет циклического созда-ваемого при носовом дыхании отрицательногодавления в верхнечелюстной пазухе.

Выводы. Чтобы избежать осложнений в пери-од репаративной регенерации костной ткани, не-обходимо соблюдать все протоколы постановкиимплантов, использовать высококачественные иположительно зарекомендовавшие себя импланта-ционные системы, а также донести до пациентаинформацию о необходимости соблюдений пра-вил гигиены полости рта на должном уровне.

УЧАСТЬ СИСТЕМИ RANKL-RANK-OPGУ РОЗВИТКУ ЕФЕКТОРНИХ МЕХАНІЗМІВВРОДЖЕНОГО ТА НАБУТОГО ІМУНІТЕТУ

Золотухіна О. Л.


Сьогодні виявлено тісний взаємозв’язок міжімунною та кісткою системами організму людини(Geusens P., Lems W. F., 2011). Внаслідок цьоговиникла нова галузь наукових знань, яка має на-зву остеоімунологія. Вона вивчає закономірностівзаємодії імунної та кісткової систем організму унормі та при патології (Del Fattore A., Teti A.,2012).

При запальному процесі спостерігається істот-не підвищення в плазмі крові концентрації марке-рів запалення — цитокінів (інтерлейкіну-1, 6, 17,α-TNF), які, у свою чергу, індукують резорбціюкісткової тканини шляхом активації експресіїRANKL. Продукується RANKL не тільки кістко-вими стромальних клітинами остеобластної лінії,остеобластами, але й активуючими Т-лімфоцита-ми, В-клітинами, моноцитами і макрофагами.Більше того, остеокласти (ОК) мають моноцитарно-макрофагеальне походження і являють собоюспеціалізовані клітини імунної системи в кістковійтканині, що характеризуються високою фагоци-тарною активністю (Li H. et al., 2009). Остеокластипісля активації експресії RANKL також продуку-ють прозапальні медіатори, такі як інтерлейкін-8,10, ФНП-γ. Остеопротегерин (OPG), зв’язуючиRANKL, запобігає активуючому впливу ос-таннього на RANK ОК, що знижує як остеоклас-тогенез, так і резорбуючу здатність OK. Індукто-рами синтезу OPG в організмі є цитокіни — інтер-лейкіни IL1a, 1b, IL2, IL6, IL11, IL17, IL18, IL13,гамма-інтерферон (INF-γ), моноцитарний хемо-атрактантний протеїн-1, фактор некрозу пухлин α(ФНП-α). Інтерлейкіни IL1β, IL6, IL11, IL17, глю-кокортикостероїди, простагландин Е2, навпаки,перешкоджають цьому процесу.

Висновки. У зв’язку з цим OPG і RANKL мож-на розглядати як індикатори прозапальної акти-вації (Venuraju S. M. et al., 2010). Відкриття систе-ми RANKL-RANK-OPG дало поштовх у вивчен-ні та розумінні процесів кісткового ремоделюван-

ня. Завдяки цій системі здійснюється регуляція ос-теокластогенезу.

ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРОГОТА ХРОНІЧНОГО КАНДИДОЗУ СЛИЗОВОЇ

ОБОЛОНКИ ПРИ ПОРУШЕННЯХГОМЕОСТАЗУ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Заградська О. Л., Пащенко М. Є.


Кандидоз слизової оболонки порожнини рота(СОПР) — одна з доволі серйозних проблем в сто-матології. Поширеність кандидозу в загальній масіхворих з ураженнями слизової оболонки порож-нини рота становить від 50 до 90 % (Хмельниць-кий О. К., 2000; Малий В. П., 2002; ПочтарВ. Н., Скіба В. Я., 2002; Паненко І. А., 2006; За-градська О. Л., 2011; Романова Ю. Г., 2013; RuperF., 2002).

Мета дослідження. Підвищення ефективностіпрофілактики перебігу кандидозу слизової обо-лонки порожнини рота за допомогою розробки таобґрунтування застосування комплексу лікувально-профілактичних і гігієнічних заходів.

Материали і методи. У дослідженні взялиучасть 32 пацієнти з кандидозом СОПР. У 20 па-цієнтів виявлений хронічний перебіг захворюван-ня, у 12 — гострий перебіг. Діагноз встановлюва-ли на підставі скарг, клінічних і додаткових мето-дів дослідження.

Результати дослідження. Після застосуваннялікувально-профілактичного комплексу у пацієн-тів з хронічним перебігом захворювання через мі-сяць контамінація СОПР грибами Candida spp.зменшилася на 30,2 %. При гострому кандидозіпоказники зменшення росту колоній Candida spp.сягали 55 %. Через 6 міс. у пацієнтів обох груп рі-вень росту грибів Candida spp. відповідав почат-ковій стадії захворювання.

Висновок. На підставі проведених дослідженьвстановлено, що застосування комплексу ліку-вально-профілактичних дій, залежно від контамі-нації грибів Candida spp., забезпечило стійкий про-філактичний ефект та зменшення адгезії грибівCandida spp. на СОПР.

ВИКОРИСТАННЯ СИМБІОТИКАУ ПРОФІЛАКТИЦІ ХРОНІЧНОЇ

ГЕРПЕТИЧНОЇ ІНФЕКЦІЇПРИ ДЕНТАЛЬНІЙ ІМПЛАНТАЦІЇ

Біда А. В.


Сьогодні проблема герпетичного стоматитуактуальна для лікарів багатьох спеціальностей,оскільки герпесвірусна інфекція (ГІ) досить розпо-всюджена і має багато клінічних форм. Однією зних є стоматит, що розвивається на фоні дезадап-тації імунітету, різних коморбідних станів і стаєодним з факторів, які ускладнюють курацію паці-єнтів з ГІ внаслідок їх взаємного обтяженням. Роз-

138

виток патології слизової оболонки порожнинирота (СОПР), зокрема ГІ, вважають порушеннямекологічної ситуації у порожнині рота, що стає назаваді проведення дентальної імплантації, колиманіфестація умовно-патогенної флори пригнічуєпредставників нормальної. Тому відновлення мік-робіоценозу порожнини рота на фоні ГІ напере-додні проведення дентальної імплантації є необ-хідною умовою її ефективності. Достатньо перспе-ктивним напрямком розв’язання цієї проблеми —використання біопрепаратів, діючою речовиноюяких є представники нормальної мікрофлори по-рожнини рота (А. В. Воронкова, А. П. Левицкий,Л. В. Смаглюк, 2013).

У схему профілактики дисбіозу СОПР у пацієн-тів з носійством ГІ в умовах планової дентальноїімплантації ми плануємо включити аплікації наслизову порожнини рота гелю «Сембітер», що єсимбіотиком, містить 4 види пробіотичних бакте-рій, має протизапальний, антидисбіотичнийвплив, чинить стимулювальну дію щодо антиок-сидантної системи та підвищує вміст гіалуроновоїкислоти, що знижує проникність тканин пародо-нта щодо макромолекул, бактерій та лейкоцитів,підвищує активність лизоциму. Розробка профіла-ктичних комплексів буде спрямована на запобіган-ня розвитку можливих рецидивів у цих пацієнтівпри проведенні дентальної імплантації і дозволитьрозширити показання до оперативного втручан-ня у пацієнтів — носіїв герпесвірусної інфекції.

Висновки. Проведення дентальної імплантаціїрозв’язує завдання щодо відновлення дефектів зуб-ного ряду. Лікарі, які займаються імплантацією,практично постійно стикаються із проблемами па-тології слизової оболонки порожнини рота. У зв’я-зку із цим виникає необхідність вивчення взаємо-зв’язку патогенезу захворювань слизової оболон-ки порожнини рота і можливості розвитку ускла-днень дентальної імплантації в умовах хронізаціїцих процесів, розробки відповідних методів про-філактики з урахуванням впливу на основні пато-генетичні механізми захворювання у пацієнтів, якіє носіями герпесвірусної інфекції та потребуютьдентальної імплантації.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКААПАРАТІВ, ЩО РОЗШИРЮЮТЬ ВЕРХНЮЩЕЛЕПУ, У ПАЦІЄНТІВ ЗІ ЩІЛИНАМИ

ВЕРХНЬОЇ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯСкрипник Ю. В.


Мета. Визначення найбільш ефективного апа-рата для розширення верхньої щелепи у пацієнтівзі щілинами верхньої губи та піднебіння в залеж-ності від віку, періоду прикусу та різновиду дефо-рмації.

Актуальність. Звуження верхньої щелепи —найбільш розповсюджена щелепно-лицьова ано-малія (близько 50–70 % дітей і дорослих). У паці-єнтів з вродженими щілинами верхньої губи та під-небіння звуження верхньої щелепи є однією з ос-новних складових формування тимчасових анома-

лій оклюзії. За статистичними даними Міністерс-тва охорони здоров’я України, дитяче населенняУкраїни зменшується, але питома вага співвідно-шення вродженої вади незрощення не змінюється.При цьому звуження зубної дуги наявне у 50–70 % дітей та дорослих з цією патологією. Прицьому протоколи надання ортодонтичної допомо-ги цим пацієнтам не містять конкретних рекомен-дацій щодо протоколу розширення верхньої ще-лепи. Проте саме розширення верхньої щелини єосновною складовою ортодонтичної підготовкидо операції вторинної кісткової пластики (bonegraft). Таким чином, визначення ортодонтичноїскладової у плані продуктивного лікування вро-джених вад, а саме раціональний вибір розширю-вального ортодонтичного апарата, є вкрай акту-альним.

Завдання наукового дослідження: теоретичнедослідження — порівняння характеристик обранихортодонтичних апаратів для розширення верхньоїщелепи, методом FEM, практичне дослідження —опис спостережень ефективності використаннярозширювальних апаратів у пацієнтів із різнимиморфологічними формами щілини у різному віціта вибір основного апарата з найбільшим показ-ником продуктивності в обраній віковій групішляхом порівняльної характеристики таких орто-донтичних конструкцій: Квад-Хелікс (Quad helix),апарат конструкції Marco Rosa, апарат Дерихс-вайлера з гвинтом Hyrax, розширювальна пласти-нка з гвинтом.

Висновки. За підсумками теоретичного та прак-тичного дослідження отримано такі результати.Проведено моделювання навантаження на зуби таверхню щелепу при застосуванні різних видів роз-ширювальних апаратів за допомогою FEM-аналі-зу. Визначено ступінь зубоальвеолярного та ске-летного ефекту вказаних апаратів.

У ході практичного дослідження оглянуто16 пацієнтів різних вікових категорій із різнимиморфологічними формами щілин, яким як один зетапів ортодонтичного лікування проводилосьрозширення верхньої щелепи з використанням од-нієї з вказаних ортодонтичних конструкцій: Квад-Хелікс (Quad helix), апарат конструкції MarcoRosa, апарат Дерихсвайлера з гвинтом Hyrax, роз-ширювальна пластинка з гвинтом. Зіставлено ре-зультати клінічного та теоретичного аналізу.

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯФІТОАДАПТОГЕНУ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ

ПАТОЛОГІЙ ПАРОДОНТА У ЖІНОКІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ

ЯЄЧНИКІВДізік С. В.


Питання захворювань пародонта і сьогодні єдостатньо важливими у сучасній стоматології вна-слідок їх розповсюдженості. За даними ВООЗ на2008 р., близько 95 % дорослого населення плане-ти має різні захворювання пародонта, що перева-

139

жають у жінок. Незаперечні досягнення в розроб-ці заходів профілактики парадонтопатій, проте ба-гато питань потребують поглибленого науковогопошуку. Відомо, що стан регулювальних системорганізму є одним із визначальних у детермінаціїрівня стоматологічного здоров’я (Левицький А. П.і співавт., 2012; Гасюк Н. В. і співав., 2013), особ-ливо у жінок із синдромом полікистозних яєчни-ків (СПКЯ), який діагностується у 5–10 % жінокфертильного віку, зумовлюючи до 30 % випадківбезплідності. Загальновідомо, що статеві гормониберуть активну участь у регуляції метаболічнихпроцесів (Малий Д. Ю., Антоненко М. Ю., 2013;Duncan W. C., 2014). На фоні порушень секреціїгормонів у різні фази оваріально-менструальногоциклу у тканинах пародонта виникають метабо-лічні, мікроциркуляторні, імунологічні зміни, щозумовлюють розвиток захворювань пародонта(Dursun E. et al., 2011).

Тому ми плануємо у патогенетично-обґрунто-ваний профілактичний комплекс захворювань па-родонта у пацієнток із СПКЯ включити джерелофітоадаптогенів — препарат ЕКСО із сім’ян сої,що має пародонтопротекторну активність, проти-запальний, антиоксидантний, остеотропний, ест-рогенний та антиестрогенний вплив, чинить про-філактичну дію щодо захворювань тканин паро-донта, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця,раку молочної залози, матки, придатків.

Таким чином, використання профілактичногокомплексу захворювань пародонта у жінок репро-дуктивного віку із СПКЯ із застосуванням фіто-адаптогенів дозволить підвищити рівень стомато-логічного здоров’я даного контингенту пацієнток.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ОСОБЛИВОСТЯМИРОЗТАШУВАННЯ ЕМАЛЕВИХ ПРИЗМІ МЕХАНІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

ЕМАЛІ ЗУБІВ ЛЮДИНИТодорова А. В.


Сьогодні карієс як форма патологічних змінтвердих тканин зуба посідає основне місце серед

інших захворювань ротової порожнини і є проб-лемою медичного та соціального характеру у ба-гатьох країнах, у тому числі в Україні. За данимиВООЗ, 60–90 % дітей шкільного віку та майже100 % дорослих у світі страждають на карієс зу-бів.

У сучасній стоматології основним методомлікування карієсу досі залишається препару-вання каріозної порожнини з подальшим віднов-ленням анатомічної форми зуба за допомогоюпломбувальних матеріалів. При цьому є нероз-в’язаним питання щодо відновлення унікальнихмеханічних властивостей природних зубів. Аджетверді тканини зуба людини мають більш склад-ну структуру та кращі механічні властивості,аніж будь-які застосовувані нині реставраційніматеріали.

Було експериментально доведено, що меха-нічні характеристики, а саме міцність і модульгнучкості емалі, неоднакові у різних ділянках ко-ронки зуба і залежать від розташування емалевихпризм.

Отже, основним фактором, що зумовлює меха-нічну поведінку емалі, є унікальна форма розташу-вання кристалів гідроксіапатиту, яка залежить відвідповідної форми відкладання амелобластамиволокнистого органічного матриксу і, відповідно,орієнтації емалевих призм.

Краще розуміння механічних властивостей ема-лі природних зубів дасть змогу в подальшому оці-нювати властивості нових реставраційних і про-тетичних матеріалів.

У зв’язку з наведеним, вважаємо за доцільнебільш детально вивчити особливості нахилупризм у різних частинах коронок зубів різнихфункціональних груп та у різних шарах емалідля виявлення взаємозв’язку між механічнимивластивостями емалі та розташуванням у нійемалевих призм, наукового обґрунтування опти-мальних методів препарування зубної емалі тавдосконалення методик використання сучаснихпломбувальних матеріалів у практичній стома-тології.

140

СЕКЦІЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ,СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ ТА ВАЛЕОЛОГІЇСекция физической реабилитации,спортивной медицины и валеологииSection of Physical Rehabilitation,Sports Medicine and Valeology

СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ

КІСТКОВО-М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИУ ВОДІЇВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Прутіян Т. Л., Шанигін А. В.


Актуальність. В умовах сьогодення досі зали-шається актуальним питання вдосконалення мето-дів лікування та профілактики патологічних стру-ктурно-функціональних змін кістково-м’язової си-стеми (СФЗ КМС) у водіїв транспортних засобівяк категорії осіб, праця яких пов’язана з дією за-гальної вібрації та вимушеною позою сидячи.

Мета. Підвищити ефективність лікування СФЗКМС у водіїв транспортних засобів при комплекс-ному використанні стандартної схеми медикаме-нтозного лікування та кінезотерапїї.

Матеріали та методи. Досліджено стан КМС у64 водіїв віком від 27 до 52 років. Обстежувалисьособи зі стажем роботи більше 7 років. Критеріємвключення пацієнтів до дослідження було наяв-ність скарг на розлади КМС та рентгенологічнопідтвердженої компресії хребців. Алгоритм дослі-дження (до і після лікування) включав: загально-клінічні, інструментальні (ультразвукова денсито-метрія (УЗД) та рентгенографія поперекового від-ділу) та функціональні (комплекс для реєстрації таобробки біосигналів “Insight TM”) методи. Порі-вняння одержаних даних проводили між двомагрупами: основною (n=32) та контрольною (n=32).Лікування водіїв основної групи включало меди-каментозне лікування та кінезотерапію, а конт-рольної — лише медикаментозне лікування. Ана-ліз досліджуваних показників КМС проводився долікування та через 6 міс. від початку лікування.

Результати досліджень. За даними обстеження,пацієнти обох груп до початку лікування мали від-носно однакові показники: індекс нейроспінальноїфункції (ІНСФ) у водіїв основної групи був у ме-жах значення «добре» — 31,5 %, а у водіїв конт-рольної групи — 32,1 %. За даними УЗД, у водіївосновної групи остеопороз (ОП) спостерігався в43,6 %, а у водіїв контрольної групи — у 41,7 %випадків.

Через 6 міс. з початку лікування значно змен-шилася вираженість скарг на розлади КМС середводіїв: в основній групі кількість пацієнтів зі ска-ргами знизилася до 62,1 % від початкової кілько-

сті, у контрольній — до 33,9 %. Відзначено збіль-шення показника ІНСФ у межах значення «доб-ре»: в основній групі — 65,9 %, а в контрольнійгрупі — 49,7 %. За даними УЗД, кількість пацієн-тів з ОП зменшилася: основна група — 29,7 %, ко-нтрольна — 37,1 %.

Висновки. 1. При аналізі отриманих показни-ків через 6 міс. від початку лікування було відзна-чено зменшення проявів больового синдрому у во-діїв обох груп, але більше в основній групі.

2. Порівнюючи показники (ІНСФ і УЗД) у до-сліджуваних групах з’ясували, що найбільшийприріст відбувся в основній групі.

3. Установлено, що комплексне використаннястандартного медикаментозного лікування та кі-незотерапії значно зменшує вираженість больово-го синдрому, сприяє покращанню рухових можли-востей та, у свою чергу, забезпечує поліпшенняякості життя.

РАЗРЫВПЕРЕДНЕЙ КРЕСТООБРАЗНОЙ СВЯЗКИ

Наговицын А. П.


По данным центра травматологии и ортопедии“Angelholm”, повреждение передней крестообраз-ной связки (ПКС) является одним из самых час-тых в спорте — у 2,6 % от общего количестватравм, даже опережает по частоте травмы менис-ков. Их частота составляет около 30 на 100 000населения в год.

Представляем клинический пример травмы.Пациент мужского пола, 28 лет, повредил ПКС вовремя игры в футбол. Была оказана первая по-мощь в виде обезболивания, иммобилизации ко-нечности и доставки в стационар Военно-медицин-ского клинического центра Южного региона в от-деление травматологии. При исследовании колен-ного сустава диагностирован полный разрыв пе-редней крестообразной связки, разрыв внутреннейбоковой связки и надрыв медиального мениска(несчастливая триада).

Данному пациенту была оказана ортопедичес-кая помощь в виде эндопротезирования ПКС,сшивания медиального мениска и внутренней бо-ковой связки. Выбор способа оперативного вме-шательства исходил из намерений пациента зани-маться спортом. Эндопротезирование ПКС более

141

благоприятно для дальнейшего качества жизничеловека, так как при замещении дефекта аллот-рансплантатом возможно развитие аллергическихреакций и отторжения, а при аутотрансплантации— ослабление других связок ноги (из подколенно-го апоневроза, ахиллова сухожилия, сухожилияполусухожильной мышцы).

Спустя 2 дня после оперативного вмешатель-ства пациенту было разрешено передвижение накостылях в пределах палаты, а через 4 дня его вы-писали из клиники. Через 5 недель после травмыпациент начал ходить без костылей. На 8-й неде-ле приступил к тренировкам щадящего характера.

ВПЛИВ РЕГУЛЯРНОЇ ФІЗИЧНОЇАКТИВНОСТІ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

СТУДЕНТІВ ОНМедУЮшковська А. В.


Останніми роками спостерігається планомірнезниження фізичної активності студентів, що при-зводить до погіршення їх здоров’я, емоційного ста-ну і появи цілої низки захворювань, пов’язаних згіподинамією. Одним з основних показників здо-ров’я ВООЗ рекомендує вважати якість життя(ЯЖ). З метою оцінки ЯЖ студентів ОНМедУбуло обстежено 68 осіб, розподілених на дві гру-пи: 1 групу утворили 18 дівчат і 20 юнаків, що ре-гулярно займаються в спортивних секціях, 2 гру-пу — 30 студентів 4-го курсу, які не мають актив-ного фізичного навантаження (19 дівчат і 11 юна-ків), середній вік респондентів становив (21,74±±1,75) року. У нашому дослідженні була викорис-тана російськомовна версія опитувальника SF-36,який належить до опитувальників оцінки ЯЖ.Опитувальник SF-36 (36-Item Short-Form HealthSurvey) вимірює загальне здоров’я, тобто ті скла-дові здоров’я, які не є специфічними для віковихгруп, певних захворювань або програм лікування.Його методика призначена для вивчення всіх ком-понентів ЯЖ. Якість життя — інтегральний показ-ник стану здоров’я, що враховує фізичні та пси-хологічні характеристики. Середні показники фі-зичного компонента здоров’я у студентів медуні-верситету дорівнювали (82,4±8,7) %, психологіч-ного компонента здоров’я — (71,4±9,6) %. Звертаєна себе увагу, що показники ЯЖ у спортсменіввищі, ніж у особ контрольної групи, за рахунок якфізичного, так і психологічного компонента. Та-ким чином, фізична активність — один з ключо-вих аспектів ЯЖ студентів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІЗИЧНОЇПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ ОНМедУ,ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ У РІЗНИХ СЕКЦІЯХ

І ЗА НАВЧАЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ

Паску В. М.


Проблема вдосконалення фізичної підготовле-ності, здоров’я студентської молоді залишаєтьсяактуальною для вищих навчальних закладів. Фі-

зична підготовленість характеризується рівнемрозвитку основних фізичних якостей, одна з якихвитривалість, що проявляється в професійній,спортивній діяльності та в повсякденному життілюдей.

Мета дослідження — вивчення рівня розвиткусилової витривалості у студенток ОНМедУ 1–2 курсів. У дослідженні брали участь 30 студентоквіком 18–19 років, що займаються в секціях волей-болу, боксу, фітнесу 2 рази на тиждень по 2 год, атакож за навчальною програмою 1 раз на 2 тиж.по 1,5 год.

Для визначення рівня розвитку силової витри-валості студенток використовували тести, де ви-значали максимальну силову витривалість м’язіврук, ніг, преса, спини (виконання максимальноїкількості повторів за 1 хв).

Аналіз отриманих результатів дослідження по-казав, що у студенток, які займаються у секціях,рівень силової витривалості м’язів рук вищий на26 %, м’язів преса на 38 %, м’язів ніг на 25,4 % ім’язів спини на 34 % порівняно зі студентками, щозаймаються тільки за навчальною програмою. Рі-вень силової витривалості у студенток, які трену-ються в секціях, вищий в 1,5 рази, ніж у студенток,які займаються за навчальною програмою. Данийфакт зумовлений регулярними тренуваннями, цедоводить необхідність мотивувати студенток за-йматися спортом.

ПРОФИЛАКТИКА НАРУШЕНИЙ ОСАНКИВ ПОВСЕДНЕВНОЙ ЖИЗНИ

Сильницкая Т. А.


Состояние осанки человека — это показатель,отражающий качество общего развития, функци-ональный статус, а также уровень общего здоро-вья. Нарушение осанки — причина нарушенийнормального функционирования всего организма.Сидячий образ жизни и длительная работа за ком-пьютером в неправильном положении способству-ют возникновению нарушений осанки и прогрес-сированию процесса уже имеющихся нарушений.Студенты являются группой риска, поскольку до-скональное изучение учебного материала требуетпроведения значительного количества времени вположении сидя и за компьютером. Данные по-следних лет наглядно демонстрируют, что количе-ство студентов, страдающих сколиозом и в послед-ствии остеохондрозом, неуклонно растет. В связис этим целью нашей работы было проанализиро-вать статистические данные развития сколиоза иостеохондроза и подготовить комплекс упражне-ний для лечения и профилактики данных заболе-ваний. Задания: 1) изучить статистику по заболе-ваемости сколиозом и остеохондрозом студентовОНМедУ; 2) рекомендовать профилактическийкомплекс упражнений для укрепления мышц спи-ны и верхнего плечевого пояса для выполнения вдомашних условиях. В результате проведенной ра-боты нами была изучена статистика по проблемам

142

с осанкой у студентов ОНМедУ. Составлены ре-комендации по рационализации распределенияфизической нагрузки при выполнении повседнев-ной работы. Изучены правила организации спаль-ного места для минимизации нагрузки на позво-ночный столб во время сна; особенности подборарабочего кресла для людей, постоянно работаю-щих за компьютером; гимнастика для офисныхработников на рабочем месте. Разработана и рас-пространена «Памятка по профилактике наруше-ний осанки» для студентов ОНМедУ. При выпол-нении указанных в работе рекомендаций и комп-лекса упражнений наблюдается снижение нагруз-ки на позвоночный столб во время выполненияработы и в период отдыха; укрепляется мышечныйкорсет, что, в свою очередь, способствует поддер-жанию костного каркаса в правильном положе-нии.

ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇКУЛЬТУРИ ПРИ ЛІКУВАННІАРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПОТЕНЗІЇВакар Л. С., Зайцев А. С.


Захворювання системи кровообігу посідає пе-рше місце серед причин смертності хворих в Укра-їні. Гіпотонічна хвороба пов’язана з порушеннямфункціонального стану нервової системи і регуля-ції судинного тонусу та супроводжується артері-альною гіпотензією (АГ). Для лікування АГ засто-совують, у тому числі, лікувальну фізичну культу-ру (ЛФК).

Мета дослідження — вивчення впливу ЛФК наперебіг синдрому АГ.

Завдання дослідження. Розробка методикиЛФК з використанням тренажера «Лотос» для лі-кування АГ та оцінка ефективності методики.

Методи дослідження. Визначення працездатно-сті за тестом PWC170, використання електрокардіо-графії. Дослідження проведено у двох групах па-цієнтів з хронічною первинною АГ: контрольнійта експериментальній, по 5 осіб у кожній, у віці18–20 років. Контрольна група проходила тради-ційний курс ЛФК, а експериментальна — за роз-робленою методикою з використанням тренажера«Лотос», що включає в себе кілки різної висоти,розташовані рівномірно від периферії до центру зізбільшенням висоти колів. Це дозволяє здійснитикомплексне навантаження на м’язово-зв’язковийапарат. Заняття ЛФК тривалістю 30–40 хв прово-дили 2 рази на тиждень протягом 5 міс. під конт-ролем частоти серцевих скорочень і артеріально-го тиску (АТ). Після проходження курсу ЛФК па-цієнти з експериментальної групи показали більшвисокі показники порівняно з пацієнтами контро-льної групи за тестом PWC170; коливання АТ, ас-тенія, запаморочення, похолодання кінцівок зни-кали у пацієнтів контрольної групи через 4 тиж.,а у пацієнтів експериментальної групи — через2 тиж. після початку занять. Результати дослі-джень вказують на ефективність розробленої ме-тодики ЛФК.

ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРАУ КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ

ІЗ СПИННОМОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ

Краснова А. В., Зайцев А. С.


В Україні більше 2500 потерпілих на рік отри-мують травми спинного мозку (ТСМ), з яких 80–85 % стають інвалідами. Лікувальна фізична куль-тура (ЛФК) дозволяє здійснювати реабілітацію та-ких хворих.

Мета роботи — підвищення ефективності ліку-вання пацієнтів з ТСМ шляхом застосування біо-динамічних вправ, що обтяжені гімнастичнимиприладами.

Завдання дослідження. Розробка методикиЛФК з використанням біодинамічних вправ, щообтяжені гімнастичними приладами та оцінка ефе-ктивності цієї методики.

Методи дослідження. Оцінка сили м’язів дина-мометрією.

Дослідження здійснювали у санаторії «Куяль-ник» у двох групах хворих із ТСМ: контрольній іекспериментальній, по 3 особи в кожній. ЗаняттяЛФК проводилися протягом 20 днів. Контрольнагрупа виконувала стандартний комплекс ЛФК,експериментальна — із застосуванням біодинаміч-них вправ, що обтяжені гімнастичними прилада-ми. Цей комплекс вправ використовує процес ком-пенсаторно-замісного розвитку функцій за раху-нок перехресної іннервації та підвищує активністьцентрів, що координуються пропріоспінальнимисистемами і шляхами. Розроблена методика ЛФКсприяє розвитку координації нервових процесів ім’язового чуття.

За результатами динамометрії показники силим’язів в експериментальній групі вищі, ніж показ-ники контрольної, що вказує на ефективність роз-робленої методики ЛФК.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СТРЕНЧ-ГИМНАСТИКИВ КОМПЛЕКСНОЙ ТЕРАПИИ У ДЕТЕЙС ВЕГЕТОСОСУДИСТОЙ ДИСТОНИЕЙ

Нечаева О. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Вегетососудистая дистония у детей — симпто-мокомплекс функциональных расстройств со сто-роны различных систем, обусловленный наруше-нием регуляции их деятельности вегетативной не-рвной системой. На сегодняшний день данныйсимптомокомплекс является распространеннойпроблемой среди детей младшего школьного воз-раста. Вегетососудистая дистония у детей можетпроявляться кардиальным, респираторным, невро-тическим синдромами, вегетативно-сосудистымикризами, синдромом нарушения терморегуляции.Под нашим наблюдением находилось 26 детей ввозрасте 7–10 лет, которые были разделены на ос-новную и контрольную группы. Для оценки харак-

143

теристик вегетативных показателей у детей ис-пользовали диагностические критерии оценки ис-ходного вегетативного тонуса А. М. Вейна и кар-диоинтервалографию.

Целью нашей работы был анализ эффективно-сти использования стренч-гимнастики в комплек-сной терапии у детей с вегето-сосудистой дисто-нией. Стренч-гимнастика представляет собой ком-плекс упражнений с нагрузкой, в основе котороголежит миостатический эффект.

По результатам проведенного лечения пациен-тов наблюдалась положительная динамика в видеуменьшения выраженности жалоб и симптомов,которые присутствовали до лечения. Использова-ние данной методики позволяет достичь более вы-раженной положительной динамики и закрепитьэффект последействия.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СПОРТИВНОГО СТАЖУВ БОКСІ ТА БОРОТЬБІ І ПОРУШЕННЯРІВНОВАГИ ЯК НАСЛІДОК ТРАВМИ

ГОЛОВИГузик В. О.


Порушення рівноваги часто відбувається у та-ких видах спорту, як бокс, і рідше трапляється уборотьбі. Бокс і боротьба належать до спортивнихєдиноборств. Бокс — це кулачний бій між двомаспортсменами у спеціальних м’яких рукавичках заособливими правилами. Суть боротьби полягає утому, щоб покласти свого супротивника на лопа-тки.

Метою дослідження було дізнатися, як частовідбувається порушення рівноваги у спортсменівцих видів спорту.

У дослідженні взяли участь представники бок-су і боротьби. Досліджувалися 80 спортсменів різ-ного віку, з різним стажем заняття спортом. Ме-тоди обстеження спортсменів: анамнез; антропо-метрія; тест на статичне балансування (дозволяєвизначити, наскільки людина стійка у рівновазіпри стійці на одній нозі із закритими очима). У но-рмі людина стоїть мінімум 30 с. Після збору ана-мнезу у боксерів ми дізналися, що спортсмени пі-сля нокаутуючого удару зазвичай відчували нудо-ту, порив до блювання та запаморочення. Такожбуло видно, що у спортсменів була сповільнена, за-гальмована мова. Після збору анамнезу у борцівми з’ясували, що спортсмени не отримували силь-них травм голови.

За результатами обстеження у спортсменів мо-жна зробити висновок: за даними спортивногоанамнезу, спортсмени, які займаються боксом бі-льше 10 років, мають більшу кількість травм го-лови з втратою свідомості та більш низький часстатичного балансування, ніж борці. Після прове-дення тесту на статичне балансування у 10 боксе-рів і 10 борців старшої вікової групи час боксерівстановив (12,3±3,1) с, а час борців, які також за-ймаються більше 10 років, — (26,7±1,2) с.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗКОМПОЗИЦІЙНОГО СКЛАДУ ТІЛА

І ЧАСТОТИ ВИНИКНЕННЯ СОМАТОТИПІВУ СТУДЕНТІВ ОНМедУ

17–19 РОКІВ ІНДІЇ ТА УКРАЇНИ

Крюкова Г. В.


Мета дослідження — визначення частоти зуст-річальності різних соматотипів і композиційно-го складу тіла дівчат 17–19 років залежно відїхнього етнічного походження. Дослідження про-ведено у 80 студенток ОНМедУ з дотриманнямпринципів добровільності. Визначені антропомет-ричні показники фізичного розвитку — зріст, масатіла, окружність грудної клітки. Соматотип виз-начали, використовуючи індекс Піньє. Окружністьгрудної клітки виміряли сантиметровою стрічкою,довжину тіла — ростоміром, масу тіла — зважу-ванням на медичних вагах. Для визначення ком-позиційного складу тіла використовували спеці-альний прилад Omron BF508 Body Composition.За результатами дослідження було встановлено,що довжина тіла досліджуваних дівчат конт-рольної групи 1 (слов’яно-східного етносу) варіюєвід 145 до 174 см і в середньому становить(165,80±1,08) см (о=6,795; Cv=4,10). Маса тіла ко-ливається від 44,2 до 80,3 кг і в середньому дорів-нює (56,30±1,86) кг (о=11,767; Cv=19,82). Ок-ружність грудної клітки варіює від 68 до 86 см і всередньому дорівнює (69,00±1,16) см (о=7,352;Cv=8,27). У контрольній групі 2 (дівчата, які на-лежать до індійського етносу) довжина тіла варіюєвід 140 до 150 см, у середньому становить 147 см(о=6,795; Cv=4,10). Маса тіла коливається від 51,2до 65,8 кг, окружність грудної клітки — від 64 до72 см. Аналіз отриманих даних показав, що у дівчат17–19 років, етнічно належних до східних слов’ян,найчастіше виявляється ектоморфний соматотип(75,7 % від загальної кількості досліджуваних),рідше — мезоморфний (21,6 %) і ендоморфний(2,7 %). У індійців поширені такі соматотипи: нормо-стеніки — 45 %, астеніки — 30 %, гіперстеніки —25 % спостережень.

ПАТТЕРН ДЫХАНИЯ У БОДИБИЛДЕРОВИ ВОЗМОЖНОСТИ ВЛИЯНИЯ НА НЕГО

СРЕДСТВАМИ ФИЗИЧЕСКОЙРЕАБИЛИТАЦИИ

Сазонов В. Ю.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Все виды спорта определенным образом вызы-вают у человека компенсаторно-приспособитель-ные изменения. Дыхательная система наряду с сер-дечно-сосудистой наиболее лимитируют границыэтих изменений. У спортсменов-бодибилдеров ги-пертрофированные мышцы брюшного прессауменьшают нижнюю апертуру грудной клетки, какследствие — изменяют условия функционированиядиафрагмы как главной мышцы вдоха.

144

Целью нашей работы было исследовать пат-терн дыхания у спортсменов, которые занимают-ся бодибилдингом, а также возможности влиянияна него средствами физической реабилитации.

Под нашим наблюдением было 10 спортсменовс минимальным стажем в бодибилдинге 3 года,максимальным — 7 лет, возраст от 20 до 30 лет.

Всем спортсменам проводилась оценка жизнен-ной емкости легких, измерялась экскурсия груднойклетки, показатель насыщения крови кислородом,мышечное тестирование передней зубчатой мыш-цы, оценивалась симметричность работы правойи левой половины грудной клетки, проводиласьдыхательно-нагрузочная проба Штанге. Для вос-становления подвижности нижней апертуры груд-ной клетки мы проводили иммобилизацию груд-ной клетки с изометрическим напряжением мышцвдоха. Фиксировали ребра руками или поясом.После чего выполняли массаж межреберных мышци мест прикрепления диафрагмы и прямых мышцживота к реберным дугам.

Полученные результаты позволяют рекомендо-вать данные методы воздействия на дыхательнуюмускулатуру для улучшения показателей внешне-го дыхания у спортсменов-бодибилдеров.

АДАПТАЦИОННАЯ ХАРАКТЕРИСТИКАКОРРЕКЦИИ ПАТОЛОГИИ КОЛЕННОГО

СУСТАВА У СПОРСТМЕНОВБердикова Ю. О.


Актуальность. Проблема патологии коленно-го сустава актуальна как в массовых видах спорта(футбол и баскетбол), так и в индивидуальных(борьба и теннис), и решение ее лежит в проведе-нии лечебно-восстановительных общегрупповых ииндивидуальных методах коррекции нарушениядвигательной активности в коленном суставе.

Цель — анализ биомеханических причин воз-никновения патологии коленного сустава и разра-ботка общих и индивидуальных профилактиче-ских мероприятий для сохранения спортивногомастерства и повышения спортивных результатов.

Материалы и методы. Был подготовлен специ-альный опросник для спортсменов четырех видовспорта (футбол, баскетбол, борьба, теннис), вклю-чающий в себя общеспортивную часть и спортивно-видовые отличия. Акцент делался на субъектив-ных ощущениях (нарушение подвижности колен-ного сустава, боль) и объективных клиническихисследованиях.

Исследование включало 2 этапа:1. Диагностический — определение спортсме-

нов с коленной патологией.2. Лечебно-восстановительно-профилактичес-

кий.Работа проводилась на базе ХНМУ среди сту-

дентов 1–5 курсов, активно занимающихся указан-ными видами спорта.

Были сформированы 8 групп (4 эксперимен-тальные и 4 контрольные). Спортсменам конт-

рольных групп не проводилась активная спортивно-реабилитационная терапия. Через 5 мес. наблюде-ния около 70 % спортсменов экспериментальныхгрупп продемонстрировали улучшение объектив-ных и субъективных показателей, что отразилосьна спортивной результативности. У спортсменовконтрольных групп спортивная техника не совер-шенствовалась и результативность спортивнойработы была снижена.

Выводы. Для спортсменов, занимающихся фут-болом и борьбой, характерен высокий проценттравматизации коленных суставов. Повреждениеколенных суставов ведет к неправильному распре-делению нагрузок, что отражается на техническихприемах спортивной деятельности. Профилакти-ческие мероприятия способствуют повышениюстабильности коленного сустава и улучшают адап-тацию спортсмена к возрастающим спортивнымнагрузкам.

РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ СТУДЕНТІВНА НАВАНТАЖЕННЯ РІЗНОЇ ВЕЛИЧИНИ

ТА СПРЯМОВАНОСТІБазилевич О. С., Карпюк О. В.

Львівський національний медичний університетім. Д. Галицького, Львів, Україна

Провідну роль в удосконаленні теорії і методи-ки фізичного виховання відіграє теорія адаптації,що є сукупністю достовірних знань щодо присто-сувань організму людини до умов зовнішнього се-редовища, особливо до так званих екстремальнихситуацій, якими виступають фізичні навантажен-ня.

Результати досліджень та їх обговорення. Ре-акції адаптації організму студентів ми вивчали задопомогою показників частоти серцевих скоро-чень (ЧСС) та артеріального тиску (АТ), оскількисаме серцево-судинна система (ССС) одна з пер-ших оперативно реагує на стресові фактори, утому числі і фізичні навантаження. При аналізіпоказників ССС після 20 присідань, нами виявле-но середній показник АТ у хлопців 1-го курсу —більше 122/71 мм рт. ст, тимчасом як у хлопців2-го курсу АТ становив лише 112/62 мм рт. ст.Імовірно, це пов’язано з вищим рівнем треновано-сті. А от показники ЧСС, на відміну від АТ, у сту-дентів 1-го курсу були нижчими, ніж у студен-тів 2-го курсу, і становили 114 та 125 уд/хв. У ре-зультаті застосування ІІ навантаження, а саме бігуз високим підніманням стегна протягом 15 с, намивиявлено незначне підвищення середніх показни-ків АТ, які, у свою чергу, у хлопців 1-го курсу ста-новили 126/73 мм рт. ст., а у хлопців 2-го курсу119/65 мм рт. ст. Можливо, незначне підвищенняАТ після ІІ навантаження, порівнянно з І наван-таженням, зумовлено спрямованістю фізичного на-вантаження. Показники ЧСС коливалися в знач-них межах від 131 (студенти 2-го курсу) до 120 (сту-денти 1-го курсу). Такий широкий діапазон ЧССпісля бігу з високим підніманням стегна можна по-яснити індивідуальними особливостями кожногозі студентів. Після бігу з помірною інтенсивністю

145

протягом 3 хв нами встановлено зниження показ-ників АТ практично до вихідного рівня. Так, АТу хлопців 1-го курсу становив 121/73 мм рт. ст., аот у хлопців 2-го курсу — 114/63 мм рт. ст. Мож-на припустити, що такі показники АТ після ІІІ на-вантаження зумовлені пристосувальним ефектоморганів і систем. Цікавим фактом є те, що ЧСС ухлопців 1-го курсу дорівнювала 111 уд/хв, а у хло-пців 2-го курсу вона сягала 129 уд/хв, що може сві-дчити про доцільність проведення ґрунтовнішихдосліджень у цьому напрямку.

Висновки. Встановлено, що середній показникАТ у хлопців становив від 112/62 до 126/73 мм рт.ст., а ЧСС — від 111 до 131 уд/хв.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СПИРУЛИНЫУ СПОРТСМЕНОВАвраменко А. А.


Для спортсменов и людей, ведущих активныйобраз жизни, важным является потребление необ-ходимого количества белков, жиров, углеводов,микро- и макроэлементов, витаминов, пищевыхволокон и др. Как дополнительный легкоусвояе-мый источник белка и энергии спортсмены широ-ко используют спирулину, в состав которой вхо-дят 18 аминокислот, натуральный бета-каротин,витамины (А, С, Е, В1, В2, В3, В5, В6, В8, В9, В12),минеральный комплекс: P, K, Na, Mg, Ca, Fe, Mn,Zn, B, Cu, Mo и другие минералы в легкоусваива-емой форме, растительные жиры с преобладани-ем ценных полиненасыщенных жирных кислот(в т. ч. линоленовой).

Целью нашей работы было изучить эффектив-ность использования спирулины для спортсменовна основании доступных литературных данных опроведенных исследованиях. Нами было изучено8 источников литературы.

По данным одного исследования, при приемеспирулины в дозах 20–30 г в день на протяжении30–45 дней мексиканские легкоатлеты отмечалиповышение физической выносливости и результа-тивности; также наблюдались позитивные измене-ния физической работоспособности у английскихлегкоатлетов. Другие исследования подтвержда-ют, что прием спирулины способствует стабили-зации массы тела, окислению жиров, регулируетобмен холестерина, служит источником энергии,обеспечивает полноценную работу мышц, функци-ональную активность и уровень гемоглобина вкрови у велосипедистов, марафонцев и тяжело-атлетов. Изученные экспериментальные данныепоказывают, что употребление спирулины в тече-ние месяца способствует нормализации процессовобмена веществ, повышению неспецифической ре-зистентности организма, оказывает антитоксиче-ское, антиоксидантное и антианемическое дей-ствие. Использование спирулины как дополни-тельного источника микро- и макроэлементов бел-ка, бета-каротина, аминокислот, эффективно успортсменов разных видов спорта.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТРАВМХРЕСТОПОДІБНИХ ЗВ’ЯЗОКІ МЕТОДИ ЇХ ЛІКУВАННЯ

Козаченко С. А.


Мета. Дослідити хрестоподібні зв’язки у людейрізної сфери діяльності, проаналізувати травмихрестоподібних зв’язок та методи їх лікування.

Матеріали та методи дослідження. Протягом3 міс. проводилося спостереження за групою лю-дей із 20 осіб віком від 17 до 35 років, у яких булодіагностовано ушкодження хрестоподібних зв’я-зок.

За час спостереження було встановлено, щодуже часто розриви хрестоподібних зв’язок відбу-ваються у спортсменів під час гри у футбол, хокей,баскетбол, при заняттях гірськолижним спортомта бігом, у борців.

Причинами виникнення травми є :— інтенсивні згинання ноги;— коли «розігрітий» суглоб змушують різко

гальмувати;— неправильне піднімання тяжкості;— різкі стрибки;— при бічному ударі у ділянці коліна.Висновок. Отже, ми дослідили хрестоподібні

зв’язки у людей різної сфери діяльності, а такожтравми хрестоподібних зв’язок та методи їх ліку-вання.

За час спостереження ми встановили, що дужечасто розриви хрестоподібних зв’язок відбувають-ся у спортсменів під час гри у футбол, хокей, бас-кетбол, при заняттях гірськолижним спортом табігом, у борців, бодібілдерів. Проблема спортсме-нів зростає зі ступенем їх професіоналізму. Відсо-ток повернення спортсменів у спорт залежить відправильно проведених тренувань, швидкості вста-новлення правильного діагнозу, а також від май-стерності доктора, що лікує, і хірурга, який вико-нує оперативне втручання з приводу травми.

ВЛИЯНИЕ ФИЗИЧЕСКИХ НАГРУЗОКНА СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТЬ

Крыван С. Я.


Стресс является нормальной психологическойи физической реакцией на различные жизненныеситуации. Особенно часто подвергаются стрессо-вым ситуациям студенты-медики. В результате ис-следования многие ученые подтверждают тотфакт, что физические нагрузки благоприятно вли-яют на стрессоустойчивость организма человека.

Актуальность работы. Проблема стрессоустой-чивости организма в последнее время одна из са-мых актуальных тем в мировой науке и практике.

Цель работы — изучить, как физические на-грузки влияют на уровень стрессоустойчивостиорганизма человека.

146

В исследовании принимали участие студенты-медики — добровольцы (18–20 лет), которых раз-делили на 2 группы по 10 человек (одна из нихбыла контрольной), часто подвергаемых стрессу.Использовался тест-опросник на стрессоустойчи-вость по методике Коухена и Виллиансона.

Студентам первой группы был предложен рядфизических упражнений, которые они обязыва-лись выполнять на протяжении двух недель. Поистечению двухнедельного срока они прошли тотже тест на стрессоустойчивость, что и до началаэксперимента.

Результат теста показал, что у 50 % человек изпервой группы уровень стрессоустойчивости по-высился, а во второй остался прежним.

Вывод. Исследование доказало, что физическиеупражнения способствуют поднятию уровня стрес-соустойчивости.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУПРИЙОМІВ НЕЙРОКІНЕЗИТЕРАПІЇ

НА РУХОВУ СФЕРУ, ФУНКЦІОНАЛЬНІМОЖЛИВОСТІ ДІТЕЙ З ДИТЯЧИМЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

Осіпенко А. С.


Проблема дітей-інвалідів в Україні набуваєособливого значення у зв’язку з постійним зрос-танням їх частки в структурі дитячого населення.Питома вага дітей-інвалідів, інвалідність яких по-в’язана з патологією нервової системи, сягає19,2 %. Церебральний параліч — одна з найчасті-ших причин дитячої інвалідності, поширення ди-тячого церебрального паралічу (ДЦП) в Україністановить 2,56 на 1000 новонароджених.

Метою дослідження було вивчення ефективно-сті та впливу прийомів нейрокінезитерапії на роз-виток моторної сфери, функціональних можливо-стей у дітей з ДЦП.

Методи дослідження: модифікована шкала спа-стичності м’язів Ashworth (Modified Ashworth Scalefor Grading Spasticity), система класифікації фун-кції руки у дітей з церебральним паралічем(Manual Ability Classification System — MACS),метод спостережень, вивчення літературних дже-рел.

Було проведено спостереження за 20 дітьми, ві-ком від 3 до 15 років з діагнозом ДЦП. Діти булирозподілені на 4 групи. В I групі було 5 дітей з діа-гнозом ДЦП, спастичний тетрапарез; показникиза шкалою Ashworth — 4-й ступінь, за системоюMACS — V рівень. У ІІ групі було 9 дітей з діаг-нозом ДЦП, спастична диплегія; показники зашкалою Ashworth — 3-й ступінь, за системоюMACS — IV рівень. У ІІІ групі було 3 дитини здіагнозом ДЦП, спастична диплегія; показники зашкалою Ashworth — 2-й ступінь, за системоюMACS — III рівень. У IV групі було 3 дитини здіагнозом ДЦП, лівосторонній/правосторонній ге-міпарез; показники за шкалою Ashworth — 1+ сту-пінь, за системою MACS — II рівень.

При проведенні дослідження були отримані ре-зультати, за якими відзначалася позитивна дина-міка показників — шкали спастичності м’язівAshworth і системи класифікації функції руки у ді-тей з церебральним паралічем MACS у II, III, IVгрупах. В обстежуваних I групи динаміки показ-ників шкали спастичності м’язів Ashworth і систе-ми MACS не спостерігалося.

ЭКСПРЕСС-ОЦЕНКАКОМПОЗИЦИОННОГО СОСТАВА ТЕЛА

У СТУДЕНТОВТерлецкий В. О.


Доклад посвящен перспективному научномунаправлению — изучению композиционного со-става тела человека. Актуальность выбранной те-мы объясняется существованием множества теоре-тических и прикладных проблем, решение кото-рых не может быть абсолютным без изучения со-става тела. К таким проблемам, в первую очередь,относятся вопросы оценки физического развитиячеловека, адаптации к факторам среды обитания,а также к условиям профессиональной и спортив-ной деятельности, в ряду которых особенно выде-ляются экстремальные и прикладные виды спорта,работа в различных условиях гравитации, инсоля-ции, магнитного поля Земли, гипоксии и т. д. Так-же наша работа будет актуальна в клиническоймедицине. Наиболее массовое применение методовоценки состава тела в этой области связано с диа-гностикой и оценкой эффективности лечения ожи-рения и остеопороза. Были обследованы 32 студен-та 4-го курса ОНМедУ в возрасте от 20 до 24 лет,из них 20 женщин и 12 мужчин. У всех студентовбыли измерены стандартные антропометрическиепоказатели. Композиционный состав тела опреде-лялся с помощью монитора «Омрон» (Япония). Врезультате обследования была выявлена и доказа-на закономерность, что соотношение окружностейталии и бедер может быть использовано у моло-дых здоровых людей для экспресс-оценки показа-теля висцерального жира.

МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМУ БЕРЕМЕННЫХ: ВОЗМОЖНОСТИРАННЕГО ПРОГНОЗИРОВАНИЯ

Ткачук Е. И.


Метаболический синдром (МС) — весьма зна-чимая проблема здравоохранения, так как его рас-пространенность во всем мире с каждым годомнеуклонно растет и в ряде стран затрагивает третьвзрослого населения. По современным представ-лениям, МС — это комплекс метаболических рас-стройств, включающих в себя абдоминальное ожи-рение, нарушение углеводного обмена, инсулино-резистентность, дислипидемию, артериальную ги-пертонию. Ожирение является основным компо-

147

нентом МС и значимым фактором риска развитиямногих гестационных осложнений. Известно, чтопри наличии ожирения во время беременности по-вышается риск рождения детей как с дефицитоммассы тела, так и с патологическим избыточнымвесом, что, в свою очередь, повышает риск разви-тия метаболических нарушений у данной группыдетей в течение жизни. Кроме того, ожирение вовремя беременности, диагностируемое при индек-се массы тела (ИМТ) более 30 кг/м2, повышаетриск развития синдрома задержки роста плода,макросомии плода, гестационного сахарного ди-абета, преэклампсии, синдрома внезапной смертиплода. Нами был проведен анализ исследованиякомпозиционного состава тела у 30 беременныхженщин в возрасте от 22 до 40 лет. Срок беремен-ности составлял от 4 до 30 нед. Было проведеноисследование композиционного состава тела с по-мощью монитора фирмы «Омрон» (Япония). Оп-ределялись следующие параметры: масса, ИМТ,процент жировой и мышечной составляющих, ве-личина висцерального жира, уровень базового ме-таболизма. Проведенный статистический анализвыявил высокую корреляционную зависимостьмежду величиной висцерального жира и ИМТ.Таким образом, ИМТ, учитывая легкость его оп-ределения и расчета, может быть рекомендовандля обязательного использования при наблюдениибеременных.

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯНОРДИЧНОЇ ХОДЬБИ НА ЗАНЯТТЯХ

ІЗ СПЕЦІАЛЬНОЮ МЕДИЧНОЮ ГРУПОЮФілоненко О. В.


Найбільш доступним засобом фізичної реабілі-тації та оздоровлення в цілому є лікувальна дозо-вана ходьба. Останнім часом в Україні набула по-ширення ходьба з використанням спеціальнихпалиць — нордична ходьба (полярна, північна,фінська, скандинавська). У 65 країнах світу ходь-бою з палицями, за різними даними, займаютьсябільше 14 млн осіб.

Особливості нордичної ходьби (можливістьзменшення навантаження завдяки використаннюспеціальних палиць для ходьби, а також можли-вість задіяти додаткові м’язові групи пояса верх-ніх кінцівок) та її модифікації дозволяють підібра-ти індивідуальне дозоване навантаження залежновід патології та функціонального стану осіб усіхвікових груп.

Заняття з нордичної ходьби має стандартні ча-стини за змістом і тривалістю. Залежно від побу-дови заняття можливо використовувати перехрес-ний рух, швидкі потрійні рухи, широкі кроки, па-ралельний рух палиці і рук тощо, це дозволяє урі-зноманітнити тренування та зменшує втому.

Метою нашої роботи було проаналізувати мо-жливості використання нордичної ходьби на за-няттях із спеціальною групою. Для реалізації по-ставленої мети було оброблено 45 результатів до-сліджень, які вивчали можливість використаннянордичної ходьби у осіб різного віку, рівня фізич-ної підготовленості та з наявністю різноїї патоло-гії.

Науковими групами відзначається ефектив-ність занять нордичною ходьбою у пацієнтів різ-ного віку з патологією серцево-судинної системи,опорно-рухового апарату, хворобою Паркінсона,метаболічним синдромом, у тому числі з сахарнимдіабетом 2 типу, підвищеною масою тіла, при лі-куванні та профілактиці неврологічних і професій-них захворювань тощо.

Проаналізувавши отримані дані та враховую-чи доступність і простоту методики нордичної хо-дьби, ми вважаємо за доцільне використанняостанньої в спеціальній групі для індивідуальнихта групових занять.

ТЕЙПИРОВАНИЕ В КОМПЛЕКСНОЙТЕРАПИИ НЕСТАБИЛЬНОСТИ

ШЕЙНОГО ОТДЕЛА ПОЗВОНОЧНИКАЧубач В. С.


Нестабильность шейных позвонков — это из-лишняя подвижность между двумя или нескольки-ми позвонками. Нестабильность шейного отделапозвоночника вызывает боль в шее, которая уси-ливается при физической нагрузке. Появляетсядискомфорт даже при небольшом движении шеей.Тонус мышц в шейном отделе повышается, онибыстрее перенапрягаются и утомляются, что час-то сопровождается головными болями.

Под нашим наблюдением были 15 студентовОНМедУ с диагнозом нестабильность шейногоотдела позвоночника, подтвержденного клиничес-ки и функциональной рентгенограммой. Студен-ты были разделены на две группы: основная —8 человек и контрольная — 7 человек. Все студен-ты выполняли комплекс упражнений, направлен-ных на стабилизацию шейного отдела позвоноч-ника, а в основной группе дополнительно прово-дилось тейпирование шейно-грудного перехода.Гимнастика проводилась ежедневно на протяжении20 дней. Первые две процедуры тейпирования (по5 дней) выполнялись по дренажной методике, по-следующие две — по стабилизационной методике.

Анализ результатов комплексной терапии принестабильности шейного отдела позвоночникабыл проведен на 10-й и 20-й день терапии. На егоосновании было отмечено, что в основной группеположительный результат появился в более ран-ние сроки и эффект был более стойким, что позво-ляет рекомендовать использование тейпов в ком-плексной терапии при данной патологии.

148

МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНААНГЛОМОВНА СЕКЦІЯМультидисциплинарная англоязычная секцияMultidisciplinary English Section

THE EFFECTS OF NANOSILVER 30 NMON COLLAGEN FIBRO ARCHITECTONIC

IN WOUND HEALING

Menon Vishnu Ashokkumar


Introduction. Nano-Silver particles are smaller par-ticles in the dimensions of 1–100 nanometer in diam-eter. Because of its small size and more surface area,it has got maximal effect. Thus the 20 PPM concen-tration of silver in Nano-Silver provides more effec-tiveness inside the body than colloidal class silver so-lution.

As the Nano-silver particles come in contact withthe bacteria, they adhere to the cell wall and cell mem-brane finally causing cell death thus having an anti-microbial effect. Literary sources say that nanosilverparticles have effects on synthesis of fibroblast. Spe-cific feature of nanosilver particles can be used forwound healing treatment.

Objective. To investigate effect of silver nanopar-ticles of 30nm on fibro architectonic of collagen fibresin wound healing.

Materials and Methods. In the experiment 25 Wis-tar rats weighing 180–230 g were used. The rats weredivided into 2 groups with 3 healthy rats kept aside.In the first group the rats’ skin with hair was scrappedoff with scalpel after being anasthethised and then thewound was sutured without administering Nanopar-ticles. In the second group nanosilver particles of30 nm were administered to the wound and after ef-fects were analysed on every 2 consecutive days. Na-nosilver particles of 30 nm were produced by the Sci-entific Research Institute of Physics Mechnikov ONU.The paraffin embedded and obtained thin sectionswere stained with hematoxylin-eosin and Van-Gieson.

Observation. The quality of the rats in the secondgroup improvised during the period of experiment andwas similar to that of the healthy rat. As observedfrom day 8 to day 10 the number of fibroblasts in-creased within the cell thus increasing the process ofcollagen synthesis and hence improvising the fibroarchitectonic of the skin indicating the after-effects ofnanosilver particles 30 nm and thus indicating morerapid wound healing.

Conclusion. Nanosilver particles have a better ef-fect on fibro architectonic of collagen fibres and hence-forth can act as a source of wound healing.

ROLE OF OPTICAL COHERENCETOMOGRAPHY IN DIAGNOSTIC OF

EPIRETINAL MEMBRANE

Samer Algadal


Epiretinal membrane (ERM) is eyes pathologycausing severe complication in retinal structure andfunction (visual acuity loss, metamorphopsia).

Ophthalmoscopy, ultrasound, oct examination canbe used for diagnostic of ERM.

Oct is the most analysis method which gives pos-sible to visualize ERM itself, retinal structure chang-es.

We mode analysis in oct examination by HEIOEL-BERG ENGINEERING in patient of 52–77 age(26 patient); as analysis show: recommended in 4 pa-tients ERM retinal hole appearance, in 11 patients ret-inal traction, in 8 patients read diffuse readily retinaloedema. All patients were recommended the opera-tion (vitrectomy); only 3 patients had no significantchanges.

Conclusion. The oct is modern method which givespossibility to visualize structures of retinal membranethat allows objectify data on patients with suspectedERM, and detailing treatment management.

SURGERY HAMMER DEFORMATION OFTHE SECOND FINGER ON THE FOOT

Parvej SinghThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

Relevance. In the structure of orthopedic patholo-gies approximately Hammer toe occupies most of thediseases of the foot and is bent phalanx of the firstmetatarsophalangeal joint. Such deformation can oc-cur on all fingers, except the thumb, it is the aestheticproblem, which also causes enormous discomfort inthe foot. The site location may occur corn and otherprotuberances that cause pain when walking.

Aim. To improve the result in diagnosed patientswith Hammer toe combined with metatarsalgia basedon studying structural-functional damages in the an-terior compartment of foot changes of the forefoot.

149

As an anatomical substrate Hammer toe degener-ative damages to the plantar plate metatarsophalan-geal joint capsule. The limited amount of work in thistheme doesn’t allow to make definitive conclution,however the most recent ultrasonographic and mag-netic resonance investigations indicates the most prob-able involvement of the plantar plate capsules Ham-mer toe.

Thus, a number of unresolved cases determines therelevance of studying the problem of Hammer toe.

Results. As a result of these studies, we offer clini-cal approved scheme for diagnosis of patients withHammer toe.

RETROSPECTIVE ANALYSISOF HEAT WAVES EFFECT ON

GENERAL MORBIDITY AND MORTALITYIN ODESSA

Kravchenco K. V., Lytianskyi D. S.

The Odessa National Medical University,Odessa Ukraine

Climate change is projected to increase the numberand intensity of extreme weather events, for exampleheat waves. Heat waves have adverse health effects forthe general population; especially pronounced effectis typical for the elderly, since chronic diseases aremore frequent in that group than in the populationoverall. Mortality displacement has been identified asa key issue in the assessment of the temperature-mor-tality relationship.

Study Objective. The objective of this retrospectivestudy was to investigate mortality and morbidity dur-ing heat waves in general population, as well as in sus-ceptible subgroups of that population in Odessa dur-ing the summer periods from 2012 to 2014.

Methodology. We collected daily number of in-hos-pital deaths and admissions to the Therapeutic depart-ment of Municipal Clinical Hospital of Odessa occur-ring between 15th May and 15th September each year.The relationship between heat waves and all-cause non-accidental mortality was investigated through time se-ries modeling, adjusting for time trends. Totally 1104hospitalization cases and 122 lethal cases were re-viewed. The majority of hospitalized patients were fe-males (54%), age over 50 (60%) with multiple co-mor-bidities (62%).

Results. Significant relationship between air tem-perature and the increased number of hospital admis-sions was demonstrated. The temperature shift +3 °Ccompared to mean monthly temperature during theMay – September period resulted in increased numberof admissions. On the other hand, the above men-tioned changes were associated with rapid (1–3 days)increases of air temperature.

Conclusions. Mortality and morbidity reflected byhospital admissions during heat waves increased inOdessa the general population. It should be evaluat-ed if protective measures should be directed towardssusceptible groups. Our finding may clarify tempera-ture-related health risks and inform effective publichealth interventions to manage the health impacts ofclimate change.

THE STUDY LIFESTYLE AND DIETARYHABITS IN OVERWEIGHT ADOLESCENTS

Pomogaybo K. G., Kuznetsova D. A.

Kharkiv National Medical University,Kharkiv, Ukraine

Obesity in children is now one of the most widespread medical problems. Obese children are morelikely to be obese adults. Increasing prevalence ofoverweight and obesity is an important public healthproblem contributing to significant excess in morbid-ity and mortality.

Aim. To study lifestyle and dietary patterns inoverweight adolescents.

Material and methods. There were evaluated thelifestyle and dietary habits of school students and theprevalence of some nutritional problems by survey of80 adolescents with obesity.

Results. Dietary habits of children have shiftedaway from healthy foods such as fruits, vegetables,and whole grains to a much greater reliance on fastfood, processed snack foods, and sugary drinks. Ac-cording to survey data obesity children prefer to quenchtheir thirst with sweet drinks (juices, sweet carbonat-ed water), less ordinary water and compotes. Betweenmeals they eat most first degree: chocolate, candy,chips, fruit, etc. Some eating patterns that have beenassociated with this behavior are eating when not hun-gry and eating while watching TV or doing homework:34% of children sometimes eat, when they are angryor depressed or if they have nothing to do. The popu-larity of television, computers, and video games trans-lates into an increasingly sedentary (inactive) lifestyle:43% of respondents spend at the computer or TV 3–4 hours a day in average and 35% — all free time andonly 22% — up to 2 hours per day. Children mostlyadmitted the computer games and reading as a fa-vorite hobby.

Conclusions. Watching TV, lack of physical activ-ity, and intake of fast food and soft drinks are exam-ined as potential contributing factors to the rapid in-crease in the prevalence of obesity in children and ad-olescents. Children should be helped to develophealthy nutrition and exercise habits early, since in-terventions are most effective when behaviors are stillbeing formed. Prevention could be the key strategy forcontrolling the current epidemic of obesity. Familiesand schools are the two most critical links in provid-ing the foundation for those behaviors.

THE EARLY DIAGNOSIS OF SEROUSAND MUCINOUS BORDERLINE OVARYTUMORS: IMMUNOMORPHOLOGICAL

PREDICTIVE ASPECTS

Bondareva V. A., Savchenko O. A.

SI “Dnipropetrovsk medical academy”,Ministry of Health of Ukraine,

Dnipropetrovsk, UkraineThe thesis tells about investigations of the serous

and mucinous borderline tumors with analysis of po-tential malignancy and metastasis with immunohisto-chemical antibodies to p53 and Ki-67 using. The bor-derline ovarian tumors (BOT) are the group of tumorswith epithelial origin and varying speed of growth,

150

relatively low malignance potential, probability ofmetastasis and immediately this tumors have a muchmore favorable forecast and clinical survival. BOT area heterogeneous group of tumors, which characterizedby epithelial proliferation, cellular and nuclear atyp-ism. Currently, at this time, it has considerable a lotof knowledge for the value of molecular and cellularmarkers, which describe fundamental basis biologicalbehavior of the tumor.

In any cases, beyond doubts, the general discrimi-native effect of the possible development in BOT trans-formation of ovarian cancer directly connects withp53-oncoprotein activation as a marker of apoptosisand the proliferative marker Ki-67. It is known thatnormal p53 gene is the genetically “protector” of thegenome active reparative DNA system and inducer ofapoptosis, but in cases with mutative synthesis of al-ternative “mutant” p53, it leads to reflect the abilityof cells to blocking apoptosis and proliferative activitylevels are can’t always behavior of BOT.

The investigation of immunomorphological changesof the p53 level expression protein, proliferative ac-tivity in serous and mucinous borderline in BOT, de-pended on the histological forms of tumor (there were168 patients aged from 35 to 70 years with serousovarian tumors and mucinous between 2013 and 2015years).

The most often our clinical samples in postopera-tional material with Ki67+/p53- status, which argu-ment a relatively favorable prognosis and a low ten-dency to malignization, but the Ki67+/p53+ status,has received as more careful samples requires, thatneed in detailed studying and probable menacing ofmalignization and metastasis development.

According to our results, we had these pattern onprognostic marker Ki67 (important role) and onco-protein p53 in combination Ki67+/p53- and Ki67+/p53+. So the status of Ki67+/p53- is quite favorablesign of tumor cell proliferation and suggests goodprognosis of neoplasms.

Thus, the more important value in different groupsof borderline ovarian tumors depends on patients withstatus Ki67+/p53- (61% in serous and 66% mucinousrespectively). Prognostic significance of the expressionof proliferative Ki-67 marker needs in further study-ing due to frequency varies. Also, it depends on thehistological forms of neoplasms (more in mucinoustumors cases) or age of patients. In cases with percent-age of oncotransformation is will connected with ap-optosis, particularly important role with Ki67+/p53+status (26% in serous and 23% mucinous), because itcoincides to adenocarcinomas transformation.

IMMUNOHISTOCHEMICAL FEATURESOF NEUROENDOCRINE TUMORS

Poslavs’ka O. V.

SI “Dnipropetrovsk Medical Academy”,Dnipropetrovsk, Ukraine

The possibility of development of neuroendocrinetumor (NET) from practically any organ causes prob-lems in ascertainment of a true primary site while de-tecting of such metastases in the lymph nodes or liv-er. It impels to consider the expression of immuno-

histochemical organ-specific markers such as cyto-keratin (СК) along with the morphological characteris-tics.

Methods. In the study there has been retrospective-ly analyzed material from 52 patients (30 women and22 men) aged 31 to 79 years (median 57 years), dur-ing Jan. 2012 – Oct. 2014, with NET of different lo-calization (9 cases of stomach, 7 of lung, 5 of colon, 3of small intestine, 3 of larynx, 3 of mammary gland,2 of pancreas, 1 of cervix and 1 of body uterus) or itsmetastasis from an unknown primary site (12 in lymphnodes, and 6 in the liver). As the primary monoclonalantibodies there have been used СК, Рan (clone AE1/AE3), Chromogranin A (CHR A) (clone LK2H10),Synaptophysin (SYN) (clone SYP02), CK 7 (clone OV-TL 12/30), Vimentin (VIM) (clone V9).

Results. 96% of cases have turned out to be CK,Рan+, except for 2 (3.8%) NET with a localization inlymph nodes. 84.6 % of tumors expressed SYN, ex-cept for 2 (22.2%) of stomach, 1 (14.3%) of lung,1 (100%) of uterus body, 3 (25%) of lymph node and1 (16.7%) of liver metastasis. 82.7% gave a positivestaining for CHR A, except for 3 (60%) of colon,1 (33.3%) of small intestine, 1 (11.1%) of stomach,3 (25%) of lymph nodes metastases (both of which areNET with СК, Рan-) and 1 (16.7%) of liver metastas-es. VIM+ were only 4 cases (both of which are NET,1 (100%) of uterine body and 1 (16.7%) of liver meta-stasis). Positive cases of CK 7 expression were 6(66.7%) of stomach NET (all carcinoids), 3 (42.9%)of lung, 1 (20%) of colon, 1 (33.3%) of larynx, 2 (16.7%)of lymph node and 2 (33.3%) of liver metastasis.

Conclusions. the most common phenotype NET ofthese localizations CK, Рan+, CHR A+ and/or SYN+,VIM-. Expression of CK 7 is intermittent and can notreliably be used to determine the primary site of NET.

ANTIBIOTIC PROPHYLAXISFOR CESAREAN DELIVERY

Siritanu I.

State University of Medicine and Pharmacy“Nicolae Testemitanu”, Chisinau, Moldova

Reproductive health is recognized unanimously bythe international community as a public health prob-lem of first choice. The number of caesarean sectionsdramatically increases annually, according to theWHO, a caesarean section is recorded in 25.1% ofbirths each year in Europe. Although the incidence ofmaternal mortality and morbidity is about five timeshigher in caesarean section than due to vaginal birthand puerperal infections after cesarean are 20 timesmore numerous than in vaginal birth.

Study’s objective. The importance of rational useof antibiotic prophylaxis in cesarean delivery andavoiding polypragmasy. The study was performed inMunicipal Perinatology Center N1, Chisinau, in threeobstetrics departments in January-December 2015,where 7666 births were registered, of which 1299 bycesarean. The research group consists of 530 cases,according to questionnaire that includes specific in-dicators of puerperal infection and medical cards. Firstgroup includes women who received one dose of ce-phalosporin antibiotic before skin incision or after

151

umbilical cord clamping (109 cases); in the secondgroup are women who received several doses of anti-biotics (421 cases).

Results. 9.7% of women in the first group showedin the first 5 days after birth, any signs of infectiouscomplications like increasing temperature, leukocyto-sis, redness or wound suppuration. These indices wererecorded in the second group in 12.3% cases. The in-creased percentage in the second group denotes thebeginning of antibiotic therapy at the first signs ofpuerperal infection.

Conclusion. For the prevention of puerperal infec-tions after an uncomplicated cesarean delivery weshould use a single dose of cephalosporin (Cefazolin1 g, intravenously) administered with 15–60 minutesbefore skin incision.

THE GENERAL HEALTH, GROWTHPARAMETERS AND FUNCTIONAL TESTING

OF ADOLESCENTS OF ODESSA REGIONNavneet K., Oddi V. Bhardwaj,

Adakhovska A. O.


Actuality. Recently childhood obesity has been in-creasing at alarming rate. Globally, in 2013 thenumber of overweight children under the age of five,is estimated to be over 42 million.

The aim. To analyze the general health, growthparameters and results of functional testing of ado-lescents from 10 to 18 years of Odessa region.

Materials and methods. The study was held on thebase of University clinic N 1 and Mariinska gymna-sium. It contains the results of clinical research of 38children of age from 10 to 18 years. Stage 1 of researchincludes questionnaires and stage 2 includes generalexamination: anthropometry, blood pressure andpulse measurements, orthostatic test.

Results. Results of questionnaires revealed the ten-dency of sedentary lifestyle and bad feeding culturein families. On analyzing anthropometric data wefound out that 5.56% of subjects are underweight (C.I— 1.54% to 18.14%), 8.33% are overweight (C.I —2.87 to 21.83%), and 5.56% of subjects are obese (C.I— 1.4–18.14%). We revealed the signs of prehyper-tension in 25.71% (C.I — 14.16–42.07%), and in 2.86%— the first stage of hypertension (C.I — 0.51% to14.53%). The results of pulse (Ps) analysis shows usthat 10.81% had rest bradycardia (C.I — 1.50–17.70%) and 5.41% of subjects has resting tachycar-dia (C.I — 72.02% to 94.09%). In orthstatic testing,the difference in number of beats between Ps1 and Ps3is, less than 10 bpm in 60.53% (C.I — 44.72% to 74.

40%), between 10–20 bpm in 28.68% of subjects (C.I— 12.99% to 39.21%), and more than 20 bpm in15.79% of subjects (C.I — 7.44–30.42%).

Conclusion. According to our research we revealedthat 13% of examined children were overweight andobese and 25% have signs of prehypertension and even2% already had stage 1 of hypertension. The revealedtendency to sedentary lifestyle, bad feeding culture andchanges in general health of adolescents can be thepredictor of adult morbidity i. e. metabolic syndrome.It is necessary to do prophylactic of bad lifestyle byproviding free lectures to adolescents and parents.

STUDY OF THE ANXIETY LEVELAMONG FOREIGN MEDICAL UNIVERSITY

STUDENTSGodlevska T. L., Abeer Abuarishah


Change of the usual conditions, environment, waysof communication, rhythm of life, as well as intensemental stress increase emotional tension that leads toa decline in social and psychological adaptation, whichin turn adversely affects personal development andmental health of the students. Therefore studying ofthe psychological state and especially anxiety amongforeign students is important.

Objective — to evaluate the anxiety level amongforeign students of the 4th year at the beginning stageof training at clinical bases.

The study was conducted at the Department ofPediatrics of the Odessa National Medical Universi-ty. The total of 50 foreign students of 4th year partic-ipated in the study (32 boys, 18 girls). The median agewas 22. 3±1. 4 years old.

During the study foreign students of the 4th yearwere tested using the State-Trait Anxiety Inventory(STAI; C. D. Spielberger, 1983) in order to assess theirlevels of state anxiety (SA) and trait anxiety (TA).

The results showed that (26.0±6.2)% (13 students)had a low level of SA; (52.0±7.1)% (26 students) — amoderate level; (22.0±5.8)% (11 students) had a highanxiety level. At the same time (12.0±4.6)% of the sur-veyed (6 students) had a low level of TA; (66.0±6.7)%(33 students) — a moderate level; (22.0±5.8)% (11 stu-dents) had a high level of anxiety.

Thus, the results showed that at the beginningstage of training at clinical bases foreign studentsshowed mostly low and moderate levels of SA, as wellas moderate and high levels of TA. Such anxiety man-ifestations can be explained with the challenges thatforeign students face when directly contacting pedi-atric patients and their parents.

152

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Абылгазиева А.-М. С. 123Авраменко А. А. 145Авраменко А. С. 42Адаховська А. О. 132Акрамова Ф. Д. 47Акула Н. А. 64Алавацька Т. В. 63Аль-Надаві Н. 41Амирова А. Ю. 64Амірова А. Ю. 66, 70Ананьєва О. В. 64Анохін Є. А. 86Антоненко С. А. 39Арпентьева М. Р. 18Артемчук Д. Ю. 89Атанасов Д. В. 111

Бабенко Н. В. 86Бабий И. В. 13Багузова А. С. 10Бажора Я. І. 70Базилевич О. С. 144Батистик М. Д. 39Бездетная Л. С. 64Бездітна Л. С. 66, 70Белочук В. А. 71Белых А. Е. 48Белянская А. Д. 38Бензар Є. В. 54Бердикова Ю. О. 144Бережна А. В. 79Бережной Б. Ю. 48Беседа В. Я. 76Бєлік С. О. 51Бикова Н. А. 117Бильський Д. В. 37Біда А. В. 137Білай І. М. 53, 54Бліхар О. В. 57Бобровская Е. А. 108Богдан Н. М. 68Богдан Ю. М. 99Бойченко А. В. 61Бокарева В. С. 113Борисенко С. І. 83Бошкова В. В. 108Браиловский Б. В. 91Булатова Л. В. 114Бургазли К. Д. 5Бурименко А. О. 105Бурля О. К. 36Бурядник О. М. 66, 72Бусько М. С. 45Бутов Д. А. 79, 80Бутова Т. С. 65Вакар Л. С. 142

Васюк Х. В. 126, 133Верба Н. В. 78Вербецкая Е. О. 57, 95, 96Вертилецкая И. И. 124Вилеонта А. А. 43Виниченко М. О. 136Войт А. Н. 32Волобуєва М. В. 119Волчанський П. О. 105Воротынцева К. О. 91, 92Вусык И. А. 97

Гаврик Е. А. 104Гаврилюк Е. А. 127Гаджиева А. П. 123Гайчук Е. А. 109Герасимюк Б. С. 101Гетманец А. А. 71Гиревка Ф. А. 28Гладких Ф. В. 55Гладчук З. І. 28Головко Я. И. 19Голубова Н. А. 114Гончаренко А. С. 15Гончаренко Г. Ю. 25Гончарова А. В. 42Горюк І. А. 23Гречухина А. В. 109Григорян Г. Е. 7, 86Григорян Г. Э. 78Гриджук Д. Д. 70Гриценко К. С. 4Гриценко М. В. 72Грубник В. В. 92Губенко Б. О. 16Гузик В. О. 143

Давидюк П. П. 87Дворецький Р. І. 37Дегтяренко С. П. 91Демиденко М. В. 65Демидчик Р. Я. 115Демчишин Я. М. 48Джагiашвiлi О. В. 134Дибчинська Н. А. 101Динь Тхи Суан Ни 118Дичко Т. О. 63, 73, 74Дізік С. В. 138Добровольський А. Л. 118Добуш І. В. 83Добушева К. С. 84Друзяка Е. Г. 17Друмова Х. О. 105Дубський О. В. 135Дяба А. О. 39

Егоров А. А. 54Єгоренко О. С. 61, 70Єрін А. Ю. 31Єрмілова О. О. 124Ефимова А. С. 7

Заградська О. Л. 137Зайцев А. С. 22, 36, 72, 133, 142Залива К. А. 120Зарецька А. В. 135Заровна Г. О. 31Зарудняк І. П. 67Затула В. Н. 50Збітнева В. О. 63, 73, 74Здорикова В. С. 40Зеленая К. С. 10Зеленюк К. А. 132Зинчук А. Н. 19Зинчук О. Г. 19Золотухіна О. Л. 137Зонаріс М. В. 34Зорина Е. А. 68

Иванова А. В. 52Иванова В. А. 104Іванюк А. В. 84, 85Игнатьева М. А. 11Издепский В. И. 95Ищенко В. С. 95, 96

Казанжи Д. В. 67Каплун А. В. 24, 35Карпюк О. В. 144Касаткина Е. А. 100Касьяненко Л. В. 26Каштальян Н. М. 117Кащенко О. А. 45Квашніна А. А. 106Кизыма А. В. 100Киминчиджи К. И. 17Киржнер М. Э. 38Кириленко Н. А. 44Кислев В. П. 58Клепиков В. С. 22Коваль Л. І. 127Коваль О. М. 100Ковальцова М. В. 47, 48Коган М. Б. 98Коджебаш Е. П. 75Кожокарь Д. М. 105Козаченко С. А. 145Козлова Г. Г. 68Коленда К. Ю. 112Колосов О. М. 122Колотвін А. О. 89, 90

153

Комарницька Т. І. 100Кондратюк К. Л. 84Константинова В. С. 120Кордунян О. Е. 58Король И. В. 59Костіна А. А. 42Кравцова О. В. 129Краснова А. В. 142Кресюн М. С. 94Кривенко Я. Р. 56Кривенок А. Т. 89, 90Кривенок В. С. 96Крижановська І. С. 118Крижановський В. Є. 43Кронгауз М. Ю. 98Кругляченко О. Д. 87Крыван С. Я. 145Крыжановский В. Е. 50Крюкова Г. В. 143Кудлач А. И. 64Кудлач О. І. 70Кудря Д. В. 30Кузнєцов Д. О. 122Кузьменко Т. В. 130Кузьминская Е. А. 130Кузьміна О. В. 77Купрюшина Е. А. 123Куртова М. М. 30Кутыла Т. Б. 80Кучкивский Р. В. 32Кущ М. В. 76

Лавренюк П. І. 122Лагода Д. А. 64Лагода Д. О. 66Левашова А. И. 19Лемешов А. С. 85Лефтерова В. В. 40Лозинская Т. М. 3, 58Лукзен В. Б. 126Лысаченко В. В. 93Лысенко М. А. 115Лысенко Н. И. 57

Магденко Г. К. 37Мазніченко Є. О. 69Макара О. О. 44Макарицька О. Ю. 134Макарук В. М. 121Максимчук Г. І. 67Макуха А. А. 115Маланченко И. Л. 109Маленний О. П. 21Мараховская А. А. 111Мариновская И. В. 25Мариновська І. В. 59

Маріогло Я. О. 117Марковська І. О. 34Мартинова В. В. 128Марченко Є. І. 84Марьяновська К. І. 53Матюхіна І. А. 129Матюшкіна М. В. 52Мельник К. А. 19Мельник О. А. 5Метелица Е. В. 4Мечкарь К. 11Мещерякова П. В. 102Мирзаева А. У. 47Миронов О. О. 85Михайлова А. К. 126Михайлова Г. К. 129Михайлюк Є. О. 53, 54Михайлюк Н. В. 62Мізевич Ю. В. 37Міхова М. О. 33Мокриенко Э. Н. 11Молдованова О. П. 5, 6Молчанова А. В. 45Морарь Л. А. 12Морозова Г. Д. 110Мяснянкина А. О. 110Мястковская И. В. 8, 22, 35,36, 95

Навніт К. 132Наговицын А. П. 36, 101, 140Назарян В. М. 68Недашківський М. О. 68Неклюдова А. С. 75Нестеренко Н. В. 12Нетребчук Л. М. 12Нечаева О. А. 142Ненова О. М. 31Никулеску А. С. 3Нікулеску А. С. 133Носкова Ю. О. 39

Овчинник В. В. 26, 113Одді В. Бхарадвадж 132Олійник В. І. 21Олійник Ю. Б. 17Омельян Л. П. 77Омельянчук С. А. 64Оникова А. О. 46Онисович К. І. 102Онищенко В. И. 93Опря Є. В. 88Осадчий О. О. 106Осадчук Т. О. 61, 130Осіпенко А. С. 146Остапенко И. В. 28

Остапенко І. О. 41Остапчук К. В. 51Отчик А. Е. 46Очеретна Ю. С. 35, 41

Павленко А. І. 127Павлючок М. М. 59Панкратова Т. С. 119Панченко Н. В. 99, 100Параняк Н. Р. 93Паску В. М. 16, 74, 141Пахмурна В. С. 86Пащенко М. Є. 137Пенчо А. А. 17, 131Петельська О. Ю. 44Печеркина С. Н. 59Пешкова А. А. 27Пинчук В. В. 130Пирогов В. В. 90Пирогова А. С. 134Писаренко Г. Н. 79Піроженко Д. В. 29Погодина М. В. 14Подпрядова А. А. 20Поломар-Возна Ю. А. 35Полуденко Г. О. 51Полюхович А. Г. 71Поляков А. В. 79Полякова С. О. 76Постарніченко А. С. 113Прилепова Н. С. 16Приходько І. В. 87Прілєпова Н. С. 6, 76Прохорова С. В. 134Процюк Л. О. 73Прус Р. В. 41Прутиян Т. Л. 64Прутіян Т. Л. 140Прядко К. І. 23Пужанська О. І. 84Пыхтеева Е. Д. 112

Радов А. В. 71Рахматуллаев Э. А. 47Ревков И. А. 136Родіна А. С. 98Родная А. А. 103Ромак Р. П. 95Романчук В. В. 107Роша Л. Г. 115Рудая И. В. 5, 6, 7Руденко О. В. 122Рудой Д. А. 28Рудой Д. О. 26Русаков В. В. 50, 96, 97Руснак С. В. 34, 96Рыбачук Е. Ю. 28Рысина А. И. 115

154

Савельева Г. М. 112Садовий О. С. 36Садовська Ю. О. 23Сажиєнко Є. С. 44Сажин Д. С. 103Сазонов В. Ю. 143Самарский И. Н. 90Самофалов Д. О. 106Сафронов С. А. 81Сафронова В. А. 110Сафронова О. В. 116Селезнева Е. А. 74Семіженко Л. В. 124Семченко С. С. 133Серикова Д. С. 38Сильницкая Т. А. 141Сильницька Т. А. 121Сіренко В. А. 47Скрипак Т. А. 18Скрипник Ю. В. 138Слюсар А. А. 38, 66Смірнова К. О. 23Снігач А. О. 52Соколік О. П. 55Соловей А. К. 26Станевська І. С. 13Станинець К. В. 87Статник К. Ю. 20Степановський А. В. 94Столяренко К. Н. 66Стоянов А. О. 36, 84Стрельнікова Ю. С. 35Стречень Н. С. 119Стуканова С. Г. 134

Табачук А. О. 28Танасийчук Е. А. 60Таранова И. С. 116Тарасенко А. В. 60Тарасов Є. В. 30Терлецкий В. О. 146Терлецький В. О. 81Терновий Д. П. 23Тимофеева Д. Р. 35Ткач О. А. 96, 97Ткаченко В. С. 132Ткачук Е. И. 146Тодорова А. В. 139Тодорова Т. П. 125

Топчій С. А. 127Торчанина П. В. 29Трегуб В. Л. 20Трегуб П. О. 19, 20Тритьяк М. П. 111Тронина Е. Ю. 94Тростинська Г. С. 128Тростянецкий М. Р. 36Трофименко Р. В. 39Туренко Е. В. 104Тюпа В. В. 78

Ульянов О. В. 43Умркулова С. Х. 47Урсу О. Ю. 24Усенко Д. В. 131Усова О. М. 23Ушакова А. О. 17

Філоненко О. В. 147Фільварків С. А. 17Фомичова В. А. 14

Хаддад Самі 120Хаджиогло А. В. 45Харитонова А. С. 14Хатем Б. Х. 90Хома Р. Е. 50Хурчаков Є. О. 89, 90

Цеховалова В. И. 15Циделко Т. А. 9Цис О. В. 53, 54Цюрупа О. В. 23

Чайка Г. О. 63, 64, 73, 74Чвертневич М. І. 134Чебан О. Г. 104Чернієвський С. В. 118Четвериков М. С. 26, 113Чехлова О. В. 38Читакова О. Г. 43Чубач В. С. 31, 147Чумак Р. Р. 105Чумаков Е. А. 45Чумаков Є. О. 33

Шанигін А. В. 61, 69, 140Шаныгин А. В. 32

Шаповалова Е. И. 95Шахбазов Д. Г. 13, 89, 90Шевченко Н. В. 131Шишкін І. О. 56Школьная М. В. 3Шушура Д. С. 77

Экзархова А. А. 19

Юрченко А. А. 61Юсифли И. Б. 90Юшковська А. В. 141Ющук Е. Н. 29

Явдощук І. В. 27Яджина В. Р. 67Якимчук Н. В. 61, 72, 103Яковчук Р. С. 127Якушкин Е. Ю. 7, 35Янакі Д. С. 69Ярош Є. Я. 86Яценко Б. О. 61

Abeer Abuarishah 151Adakhovska A. O. 151Al-Sugran Ibrahim 92

Bondareva V. A. 149

Godlevska T. L. 151

Kravchenco K. V. 149Kresyun M. S. 92Kuznetsova D. A. 149

Lytianskyi D. S. 149

Masango A. S. 22Menon Vishnu Ashokkumar 148

Navneet K. 151

Oddi V. Bhardwaj 151

Parvej Singh 148Pomogaybo K. G. 149Poslavs’ka O. V. 150

Samer Algadal 148Savchenko O. A. 149Siritanu I. 150

155

«Круглий стіл», присвячений 150-річчюз дня народження академіка ДанилаКириловича Заболотного

«Круглый стол», посвященный 150-летиюсо дня рождения академика ДаниилаКирилловича Заболотного

“Round Table”, dedicated to 150th anniversaryof academician D. K. Zabolotny ............................ 3

Секція суспільних і гуманітарних наук,філософії та соціальної медициниСекция общественных и гуманитарных наук,философии и социальной медицины

Section of Social Sciences and Humanities,Philosophy and Social Medicine ........................... 10

Секція морфологічних наук

Секция морфологических наук

Section of Morphological Sciences ....................... 23

Секція медичної біології, гігієни людини,біофізики та медичної апаратуриСекция медицинской биологии, гигиены человека,биофизики и медицинской аппаратуры

Section of Medical Biology, Human Health,Biophysics and Medical Equipment ...................... 30

Секція фізіологічних наук

Секция физиологических наукSection of Physiological Sciences .......................... 34

Секція фармакології і фармації

Секция фармакологии и фармации

Section of Pharmacology and Pharmacy .............. 50

Секція терапії I(захворювання серцево-судинної системи)

Секция терапии I(заболевания сердечно-сосудистой системы)

Section of Therapy I(Diseases of Cardiovascular System) .................... 57

Секція терапії II(загальна терапія та сімейна медицина)

Секция терапии II(общая терапия и семейная медицина)Section of Therapy II(General Therapy and Family Practice) ................ 63

Секція інфекційних,шкірно-венеричних хвороб і туберкульозу

Секция инфекционных,кожно-венерических болезней и туберкулеза

Section of Infection,Skin and Venereal Diseases and Tuberculosis ...... 75

ЗМІСТ

Секція неврології,нейрохірургії та психіатрії

Секция неврологии,нейрохирургии и психиатрии

Section of Neurology,Neurosurgery and Psychiatry................................ 83

Секція хірургії I (загальна хірургія)

Секция хирургии I (общая хирургия)

Section of Surgery I (General Surgery) ................. 89

Секція хірургії II(вузькоспеціалізована хірургія)Секция хирургии II(узкоспециализированная хирургия)

Section of Surgery II(Highly Specialized Surgery) ................................. 98

Секція онкології, променевої діагностикиі терапії, реконструктивної та відновноїмедицини

Секция онкологии, лучевой диагностикии терапии, реконструктивнойи восстановительной медициныSection of Oncology, X-Ray Diagnostic andTherapy, Reconstructive and RegenerativeMedicine ............................................................. 108

Секція акушерства, гінекології та урології

Секция акушерства, гинекологии и урологииSection of Obstetrics, Gynecology and Urology .... 117

Секція педіатрії

Секция педиатрииSection of Pediatrics ............................................ 126

Секція стоматології

Секция стоматологии

Section of Dentistry ............................................ 136

Секція фізичної реабілітації,спортивної медицини та валеологіїСекция физической реабилитации,спортивной медицины и валеологии

Section of Physical Rehabilitation,Sports Medicine and Valeology .......................... 140

Мультидисциплінарнаангломовна секція

Мультидисциплинарнаяанглоязычная секцияMiltidisciplinaryEnglish Section.................................................... 148

Іменний покажчик ............................................ 152

СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІАСПЕКТИ КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ

(для студентів та молодих вчених)

Науково-практична конференціяз міжнародною участю, присвячена 150-річчю

з дня народження Д. К. Заболотного21–22 квітня 2016 року

Тези доповідей

Провідний редактор В. М. ПоповРедактори А. А. Гречанова, О. В. Сидоренко

Художній редактор А. В. ПоповТехнічний редактор Р. В. Мерешко

Коректори І. К. Каневський, О. В. ТитоваПоліграфічні роботи М. Р. Мерешко, Л. В. Титова

Електронне видання на диску. Формат 60×84/8.Ум.-друк. арк. 18,6. Тираж 5. Зам. 1873.

Видавець і виготовлювач Одеський національний медичний університет65082, Одеса, Валіховський пров., 2.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 668 від 13.11.2001 р.

НАУКОВО�ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ,

присвячена 150�річчюз дня народженняД. К. ЗАБОЛОТНОГО

Ñ Ó × À Ñ Í ² Ò Å Î Ð Å Ò È × Í ²Ò À Ï Ð À Ê Ò È × Í ²À Ñ Ï Å Ê Ò È Ê Ë ² Í ² × Í Î ¯Ì Å Ä È Ö È Í È(для студентів та молодих вчених)

21–22 квітня 2016 року



ÒÅÎÐÅÒÈ×Í² Д. К. ЗАБОЛОТНОГО ÑÓ×ÀÑÍ²...

Documents