Серед електричних риб найбільш відомі скати. Ці риби, довжиною від 40 до 80 см, наприклад мармуровий електричний скат, досить часто зустрічаються у узбереж Європи. Їх електричні органи представляють собою скупчення невеликих стовпчиків у певних ділянках тіла. Стовпчики сформовані декількома дисками, що нагадують послідовно з'єднані електричні батарейки. Електрика виробляється під дією нервового імпульсу. Електричний скат, таким чином, виробляє справжні розряди з метою зловити рибу, якою живиться, або для захисту від хижака.

Більшість видів скатів веде придонний спосіб життя і харчується молюсками, раками і голкошкірими. Пелагічні види харчуються планктоном та дрібною рибою.

Одним з найбільш відомих видів скатів є манта (Manta birostris). Великих розмірів досягають скати з сімейства орлякових, чий розмах крил може досягати 2,5 метра, а довжина - до п'яти метрів; а також скати з сімейства хвостоколових, що досягають 2,1 метра в ширину і до 5,5 метрів у довжину. Порівняно великий скат-хвостокол морський кіт зустрічається в Чорному та Азовському морях.

Особливою «зброєю» наділений загін електричних скатів, чиї представники з допомогою спеціального органу з перетворених м'язів можуть паралізувати здобич електричними розрядами від 60 до 230 вольт і понад 30 ампер.

Подібні органи існують у деяких інших риб, зокрема у південноамериканського електричного вугра: він виробляє розряди потужністю 600 вольт(може генерувати напругу до 1200 вольт), щоб вбити свою жертву. В африканських видів, морміров і гімнарков, електричні органи служать тільки для отримання інформації про навколишнє середовище: ті, що розташовані на хвості, створюють слабке електричне поле; обурення в цьому полі, викликані перешкодами або іншими тваринами, сприймаються рецепторними органами і риба, таким чином , орієнтується і фіксує жертву. Ножетелка (Eigemannia) і прісноводний південноамериканський вид Aptemnotus, більш-менш близькі предки африканського електричного вугра, також використовують свої електричні органи, щоб орієнтуватися і визначати положення жертви, але ніколи не вдаються до їхньої допомоги, щоб вбити жертву чи для захисту. Риба-ножетелка, яку називають так із-за витягнутої форми тіла і хвоста, видає електричний сигнал, частота якого складає від 250 до 600 імпульсів в секунду (250-600 Гц). У виду Aptemnotus ритм розрядів досягає тисячі за секунду.

Органи, які виробляють електроенергію, знаходяться у задній частині тіла вугра. Вони складаються з пучка дуже тонких електричних пластинок (ЕП), яких нараховується близько 10 тисяч. Кожна з них виробляє слабке електричне поле. Коли вугор їх активізує, ЕП виробляють короткі електричні імпульси. При низькій напрузі електрохвилі використовуються як радар. Коли наближається яка-небудь риба, вугор підсилює інтенсивність розряду та паралізує здобич.

Електричний сом (лат. Malapterurus electricus) - вид придонних прісноводних риб з роду Malapterurus .Електричні соми (Malapteruridae) живуть у тропічних і субтропічних водоймах Африки. Електричного сома зараховують до сильноелектричних риб.

Головною особливістю електричного сома є наявність електричних органів, розташованих по всій поверхні тіла, безпосередньо під шкірою. Вони складають 1/4 маси сома. Середній за розмірами сом (50 см) здатний виробляти напруга, що досягає 350 В; великі особини - до 450 В при силі струму 0,1 -0,5 А - це дає підставу відносити електричного сома до сильноелектричних риб.

Є відомості, що сильноелектричні риби (включаючи і електричного сома) під виглядом лікування застосовувалися для нанесення шкоди людині, наприклад, для покарання немічних рабів. Якщо раб відчував немічність, хворобу і не міг більше працювати, то в цілях «зцілення» його поміщали в бочку з водою з сильноелектричною рибою, що, цілком ймовірно, давало хворому додаткову мотивацію до одужання і повернення в робочий колектив. Втім , злий умисел рабовласників стоїть під сумнівом, оскільки подібне лікування практикувалося на всіх, включаючи дітей .

ПідготувалиПідготувалиУчні 11 класуУчні 11 класу

Холошня ДмитроХолошня Дмитро

Гавриш ОлегГавриш Олег

Дякуємо за увагу