УКР - Права Людини в Україні - echrkhpg.org/files/docs/1579075825.docx · web...

П’ЯТА СЕКЦІЯ

САРГСЯН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ

(Заяви № 54012/07 та 2 інші)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

9 січня 2020

Це рішення є остаточним. До нього можуть бути внесені редакційні зміни.

SARGSYAN AND OTHERS v. UKRAINE JUDGMENT 1

У справі Саргсяна та інших проти України,Європейський Суд з прав людини (П’ята секція), розглядаючи

справу Комітетом у складі:Gabriele Kucsko-Stadlmayer, Головуючий,Yonko Grozev,Lado Chanturia, судді,

а також Milan Blaško, Заступник секретаря секції,провівши 3 грудня 2019 року слухання за зачиненими дверима,проголошує наступне рішення, яке було прийняте в той же день:

ПРОЦЕДУРА

1. Дану справу розпочато за трьома заявами проти України, поданими до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – «Конвенція»).

2. Подробиці стосовно заявників наведені у прикріплених таблицях.3. Уряду України було повідомлено про скарги заявників стосовно

стверджуваного жорстокого поводження та неефективного розслідування їх тверджень у цьому відношенні разом з повідомленням про декілька інших скарг, висунутих заявниками відповідно до встановленої прецедентної практики Суду (див. прикріплені таблиці).

4. Решта заяв № 54012/07 та 25697/08 була оголошена неприйнятною відповідно до правила 54 § 3 Регламенту Суду.

5. Уряд не заперечував проти розгляду заяви Комітетом.

ФАКТИ

6. Заявники скаржилися на те, що зазнали жорстокого поводження з боку міліції і державні органи влади не провели ефективного розслідування їх відповідних тверджень.

7. Вони також висунули інші скарги відповідно до положень Конвенції, які підлягали встановленій прецедентній практиці Суду.

8. Відповідні подробиці наведені у прикріплених таблицях.

ПРАВО

I. ПОЄДНАННЯ ЗАЯВ

9. Беручи до уваги аналогічні теми заяв, Суд вважає доречним розглянути їх разом у порядку єдиного рішення.

2 SARGSYAN AND OTHERS v. UKRAINE JUDGMENT

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

10. Заявники скаржилися на те, що з ними жорстоко поводилася міліція і що за їх відповідними скаргами не було проведено ефективного розслідування. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.

11. Суд, регулюючи класифікацію фактів справи у праві, вважає, що відповідні скарги повинні бути розглянуті лише відповідно до статті 3 Конвенції (див., серед інших, Barysheva v. Ukraine, № 9505/12, § 45, 14 березня 2017). Це положення передбачає:

“ Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.”

A. Щодо прийнятності

12. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності скарг заявників відповідно до статті 3.

13. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні статті 35 § 3 (a) Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними за будь-яких інших підстав. Тому вони повинні бути оголошені прийнятними.

B. Щодо суті

14. Заявники стверджували, що в кожній з їх справ мали місце порушення статті 3 Конвенції, як у матеріальному, так і у процесуальному аспектах.

15. Уряд опротестував цей погляд.16. Розглядаючи факти даних справ у світлі загальних принципів,

встановлених у своєму прецедентному праві (див., в якості нещодавнього прикладу, Bouyid v. Belgium [GC], № 23380/09, §§ 81-90 та 114-23, ECHR 2015), Суд вважає, що заявники висунули на національному рівні правдоподібні твердження про жорстоке поводження. Ці твердження призвели до зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування з метою встановлення походження фізичних травм заявників та, у випадку необхідності, емоційних травм, та виявлення і покарання відповідальних осіб, якщо твердження заявників про жорстоке поводження виявляться правдивими.

17. З доступних Суду документів видається, що національні розслідування не відображали серйозні зусилля для встановлення відповідних фактів (див. прикріплені таблиці для індивідуальних подробиць).


18. Суд зазначає, що у справі Kaverzin v. Ukraine (№ 23893/03, §§ 173-80, 15 травня 2012) він визнав, що небажання органів влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження, поданих проти міліції, становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. Беручи до уваги обставини даних заяв та своє попереднє прецедентне право, Суд вважає, що ці заяви є подальшими прикладами такої нездатності забезпечити оперативне та ретельне розслідування.

19. Суд також вважає, що наданий заявниками опис стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальним та узгодженим, а результати розслідувань, беручи до уваги численні недоліки, не спростували ці твердження. За цих обставин, і беручи до уваги зобов’язання держави надати задовільне та переконливе пояснення травм, отриманих особами під контролем міліції (див. Bouyid, цит. вище, § 83 і також, у якості прикладу, Adnaralov v. Ukraine, № 10493/12, § 45, 27 листопада 2014; Kulik v. Ukraine, № 10397/10, § 59, 19 березня 2015; та Yaroshovets and Others v. Ukraine, №№ 74820/10 та 4 інших, § 85, 3 грудня 2015), Суд робить висновок про те, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.

20. У той же час Суд зауважує, що в даних справах немає вичерпних доказів стосовно обставин, за яких заявники отримали травми, і зокрема, стосовно точного характеру та рівня сили, застосованої проти них. Відповідно, у матеріалах справ немає елементів, які б дозволили Суду виявити «поза розумним сумнівом», що поводження, яке зазнали заявники, досягло рівня «катувань».

21. За цих підстав Суд вважає встановленим те, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке необхідно класифікувати як нелюдське та таке, що принижує гідність.

22. Відповідно, мало місце порушення статті 3 Конвенції у її процесуальному та матеріальному аспектах.

III. ІНШІ СКАРГИ ВІДПОВІДНО ДО ВСТАНОВЛЕНОЇ ПРЕЦЕДЕНТНОЇ ПРАКТИКИ

A. Заява № 54012/07 пана В. Саргсяна

23. Пан Саргсян також скаржився відповідно до статті 5 § 1 Конвенції на те, що його затримання та утримання у квітні та липні 2007 року були довільними і що вони були здійснені з прихованими мотивами, а саме, для того, щоб змусити його дати неправдиві твердження проти себе стосовно вбивства O. Він також скаржився відповідно до статті 13 Конвенції на те, що розслідування його скарги стосовно довільного характеру його затримання у


квітні 2007 року, яка була подана разом з його скаргою на жорстоке поводження, було неефективним.

24. Суд вважає, що цю скаргу необхідно розглянути лише відповідно до статті 5 § 1 (див. Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine, № 2278/03 та 6222/03, § 90, 20 травня 2010).

25. Пан Саргсян також скаржився відповідно до статті 5 § 5 Конвенції на те, що не міг отримати присуджене відшкодування за незаконний арешт у липні 2007 року.

26. Відповідне положення Конвенції передбачає:“1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може

бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

...

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.”

1. Щодо прийнятності

27. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності цих скарг.28. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у

розумінні статті 35 § 3 (a) Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними за будь-яких інших підстав. Тому вони повинні бути оголошені прийнятними.

2. Щодо суті

29. Розглядаючи факти даної справи у світлі загальних принципів, встановлених у своїй прецедентній практиці (див. Creangă v. Romania [GC], № 29226/03, §§ 84 та 88-92, 23 лютого 2012), Суд вважає, що справа містить достатньо матеріалів для досягнення висновку про те, що у квітні 2007 року пан Саргсян був поміщений під адміністративний арешт для забезпечення його присутності для допитування в якості кримінального підозрюваного у зв’язку з убивством О. (див. прикріплену таблицю 1(C (a)) для подробиць). Суд вже критикував таку практику, як довільне позбавлення волі, у багатьох справах проти України (див., наприклад, Kvashko v. Ukraine, № 40939/05, 26 вересня 2013, § 68, з подальшими посиланнями, та Livada v. Ukraine [Комітет], № 21262/06, §§ 45-46, 26 червня 2014).


30. Що стосується другого затримання та утримування заявника (у липні 2007 року) – за підозрою у зберіганні наркотиків – Суду не були надані ніякі докази того, що заявник навіть був допитаний про вбивство О. у цей період ув’язнення, і тим більше – дав будь-які твердження, на відміну від попереднього затримання та утримування (див. прикріплену таблицю 1(C (b)) для подробиць). Тому Суд не переконаний у тому, що пан Саргсян був у дійсності знову затриманий у зв’язку з убивством О. Однак, з доступних матеріалів видається, що його затримання та утримування протягом цього періоду не були задокументовані у необхідному протоколі адміністративного затримання, відповідно до застосовної національної процедури.

31. Суд вже визнавав нездатність національних органів влади вести необхідну документацію у справах стосовно позбавлення волі порушенням статті 5 § 1(c) у своїй значній прецедентній практиці (див., серед інших, Smolik v. Ukraine, № 11778/05, §§ 45-48, 19 січня 2012; та Grinenko v. Ukraine, № 33627/06, §§ 74-78, 15 листопада 2012).

32. Суд не вбачає підстав відхилятися від цієї прецедентної практики у даній справі та вважає, що затримання заявника не було законним відповідно до статті 5 § 1(c) Конвенції.

33. У світлі своєї встановленої прецедентної практики (див., в якості нещодавнього прикладу, Sinkova v. Ukraine, № 39496/11, §§ 79-84, 27 лютого 2018) Суд також виявляє, що всупереч статті 5 § 5, пан Саргсян не мав захищеного права на відшкодування за затримання та утримування у липні 2007 року.

34. Відповідно, мало місце порушення статті 5 § 1 Конвенції по відношенню до затримання та утримування пана Саргсяна у квітні та липні 2007 року та статті 5 § 5 Конвенції по відношенню до його затримання та утримування у липні 2007 року.

B. Заява № 25697/08 пана І. Гордуся та заява № 17361/10 пана К. Кравця

35. Пан Гордусь та пан Кравець надали інші скарги, у яких також висувалися питання відповідно до статей 5 § 3, 6 § 1 та 13 Конвенції, беручи до уваги відповідну встановлену прецедентну практику Суду (див. прикріплені таблиці 2(C) та 3(C) для подробиць). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні статті 35 § 3 (a) Конвенції, вони також не є неприйнятними за будь-яких інших підстав. Відповідно, вони повинні бути оголошені прийнятними. Розглянувши усі подані матеріали, Суд робить висновок про те, що ці скарги розкривають наступні порушення:

(a) порушення статті 5 § 3 (у заяві № 25697/08 – пан Гордусь) стосовно тривалості досудового ув’язнення заявника у світлі висновків


Суду у справі Kharchenko v. Ukraine (№ 40107/02, 10 лютого 2011) та Ignatov v. Ukraine (№ 40583/15, 15 грудня 2016); а також

(b) порушення статті 6 § 1 (у заявах № 25697/08 та 17361/10 – від пана Гордуся та пана Кравця) стосовно надмірної тривалості кримінальних проваджень проти заявників та статті 13 у поєднанні зі статтею 6 § 1 (у заяві № 17361/10 – пан Кравець) стосовно відсутності ефективних засобів правового захисту для скарги на тривалість цих проваджень у світлі висновків Суду у справі Merit v. Ukraine (№ 66561/01, 30 березня 2004).

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

36. Стаття 41 Конвенції передбачає:“Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо

внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.”

37. Беручи до уваги документи у своєму розпорядженні та свою прецедентну практику, Суд вважає розумним присудити заявникам суми, вказані у прикріплених таблицях. Він відхиляє решту вимог заявників стосовно справедливої сатисфакції.

38. Суд вважає розумним, що пеня повинна бути встановлена у розмірі граничної відсоткової ставки Європейського центрального банку, до якої слід додати три відсоткових пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД, ОДНОГОЛОСНО,

1. Вирішує поєднати заяви;

2. Проголошує заяви прийнятними;

3. Постановляє, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у її процесуальному та матеріальному аспектах по відношенню до усіх заявників;

4. Постановляє, що мало місце порушення статті 5 § 1 Конвенції по відношенню до скарги, висунутої у заяві № 54012/07;




7. Постановляє, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції по відношенню до скарг, висунутих у заявах №№ 25697/08 та 17361/10;

8. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 6 § 1 Конвенції по відношенню до скарги, висунутої у заяві № 17361/10;

9. Постановляє, що(a) держава-відповідач повинна сплатити заявникам, протягом

трьох місяців, суми, вказані у прикріпленій таблиці, конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом, застосовним на дату виплати;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься пеня у розмірі граничної процентної ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

10. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Складено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 9 січня 2020 року, відповідно до правила 77 §§ 2 і 3 Регламенту Суду.

Мілан Блашко Габріель Кучко-СтадлмайєрЗаступник секретаря Головуючий

Переклад Харківської правозахисної групи.


ДОДАТОК

1. Заява № 54012/07пана Вартана Джанібековича Саргсяна

громадянин України, народився у 1969 році та проживає у Харковіпредставник – пан Г. В. Токарев, адвокат, що практикує у Харкові

Заява подана 26 листопада 2007

A. Скарга відповідно до статті 3: матеріальний аспект

Стверджуване жорстоке поводження Ключові питання

1. Дата/місце:24-25/04/07, у Червонозаводському районному відділку міліції у Харкові.

2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:Змушуючи заявника зізнатися у вбивстві O., декілька міліціонерів неодноразово

штовхали його обличчям у товстий лист поролону та викручували його сковані руки за спиною, прагнучи придушити його та заподіяти йому сильний біль. В подальшому вони змусили заявника сісти без одягу; два міліціонери сіли йому на ноги, у той час як третій стиснув його статеві органи пластиковим пакунком. Крім того, міліціонер неодноразово били заявника по голові товстою папкою; плювали йому в обличчя; загрожували покарати його родичів та застосовували електричний струм до мокрих ганчірок, притиснутих до його вух, щелепи та інших частин голови.

3. Медичні та інші докази:(i) 24/04/07 – Звіт № 2586 (Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи)

зазначив відсутність будь-яких травм або скарг (заявник був оглянутий під вартою);(ii) 29/04/07 - Довідка (Харківська клінічна лікарня ім. Мещанінова) – отримана

заявником після звільнення 28/04/07 – в яких були зазначені контузії м’яких тканин голови заявника, садна на щиколотках та біль при пальпації статевих органів;

(iii) 21/05/07 – Звіт № 3148 (Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи) у якому була зазначена відсутність будь-яких травм.

4. Інші відповідні факти:(i) Заявник є інвалідом другої групи (середньої тяжкості) (національна класифікація);

(i) Держава не надала задовільного та переконливого пояснення походження травм заявника (задокументованих 29/04/07) та не спростувала те, що вони були отримані під вартою, а також немає підстави ставити під сумнів опис жорстокого поводження, наданий заявником (для відповідних прикладів див. Serikov v. Ukraine, № 42164/09, §§ 65-73, 23 липня 2015; та Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine, № 1727/04, §§ 61-62, 24 червня 2010);

(ii) Заявник зізнався у злочині за обставин, за яких не було процесуальних гарантій, таких, як доступ до адвоката (для відповідних прикладів див. Kovalchuk v. Ukraine, № 21958/05, § 60, 4 листопада 2010 та Belousov v. Ukraine, № 4494/07, § 63, 7 листопада 2013).


(ii) 24/04/07, заявник був поміщений під адміністративний арешт за звинуваченням у непокорі наказам міліціонера (див. подробиці у розділі C(a) нижче);

(iii) 25/04/07, заявник зізнався у вбивстві O. (за його словами, які не опротестував Уряд);

(iv) 27/04/07, заявник вперше зустрів адвоката (пана Токарева) та відкликав своє зізнання;

(v) 28/04/07, заявник був звільнений з-під варти;(vi) 07/05/07, Червонозаводський районний прокурор вирішив не порушувати

кримінальні провадження проти заявника у зв’язку з убивством через недостатні докази його участі.

B. Скарга відповідно до статті 3: процесуальний аспект

Національне розслідування Ключові питання

1. Подана скарга:28/04/07, до прокурора Червонозаводського району.

2. Відповідь органів влади:(i) 04/05/07, 08/05/07 та 18/06/07 – рішення про відмову в порушенні кримінальних

проваджень (Червонозаводська районна прокуратура у Харкові; рішення прийняті слідчим Кс., який також розслідував убивство О.);

(ii) 18/08/09 – Червонозаводський районний суд Харкова відхилив апеляцію, подану заявником проти рішення від 08/05/07, зазначивши, що оригінал рішення було неможливо знайти і була доступна лише копія, і тому апеляція була позбавлена об’єкту.

3. Висновки:18/06/07 (рішення): заявник був затриманий законно після скоєння адміністративного

правопорушення. Не мало місце ніяке жорстоке поводження: медичні обстеження від 24/04/07 та 21/05/07 не виявили ніяких травм. Крім того, не були ідентифіковані ніякі міліціонери, які могли б жорстоко поводитися з заявником.

4. Зібрані докази:(i) 21/05/07, заявника обстежив судово-медичний експерт;(ii) У різні дні були взяті свідчення заявника, двох свідків його затримання та

декількох міліціонерів.

5. Інші відповідні факти:

(i) Не проводилося ніяке повномасштабне розслідування, була проведена лише дослідча перевірка (для відповідних прикладів див. з необхідними змінами Davydov and Others v. Ukraine, №№ 17674/02 та 39081/02, §§ 310-12, 1 липня 2010; Lyapin v. Russia, № 46956/09, §§ 129 та 132-36, 24 липня 2014; та Chernega and Others v. Ukraine, № 74768/10, § 167, 18 червня 2019);

(ii) Розслідування не було незалежним (для відповідних прикладів див. Kirpichenko v. Ukraine, № 38833/03, § 87, 2 квітня 2015 та Zyakun v. Ukraine, № 34006/06, § 44, 25 лютого 2016);

(iii) Затримки у процесуальних кроках призвели до втрати доказів, зокрема, судово-медична оцінка травм була проведена майже через місяць після подання скарги (для відповідних прикладів див. Drozd v. Ukraine, № 12174/03, § 68, 30 липня 2009 та Voykin and Others v. Ukraine, № 47889/08, §§ 113-114, 27 березня 2018);


(i) 20/10/08, заявник був проінформований про рішення від 08/05/07;(ii) Він узнав про рішення від 04/05/07 та 18/06/07 лише з зауважень Уряду;(iii) 24/02/09, Харківський адміністративний апеляційний суд задовольнив скаргу

заявника про бездіяльність прокуратури, вирішивши, що вона не здійснила належних дій після скарги від 28/04/07.

(iv) Затримки в ознайомленні заявника з процесуальними подіями та обмежений доступ до документів (для відповідних прикладів див. Danilov v. Ukraine, № 2585/06, § 70, 13 березня 2014 та Barysheva v. Ukraine, № 9505/12, § 61, 14 березня 2017);

(v) Рішення не проводити офіційне кримінальне розслідування були прийняті на підставі поспішних висновків про відсутність травм – які ігнорували задокументовані травми 29/04/07 (для відповідних прикладів див. Davydov and Others v. Ukraine, №№ 17674/02 та 39081/02, § 286, 1 липня 2010 та Gordiyenko v. Ukraine, № 27620/09, §§ 94-96, 16 жовтня 2014).

C. Інші скарги відповідно до встановленої прецедентної практики

a. Стосовно затримання та арешту заявника у квітні 2007 року

1. Дати затримання/звільнення/орган, який здійснював затримання:24/04/07 – 28/04/07, Червонозаводська районна міліція у Харкові.

2. Офіційні підстави для затримання:Невиконання законного наказу міліціонера надати документи для ідентифікації особи. Як видається з пояснення двох міліціонерів, які

здійснювали затримання, даного ними в ході подальшого розслідування відповідної скарги заявника, того дня вони очікували заявника біля його хати для того, щоб запросити його для допитування в якості свідка у справі стосовно вбивства О. Побачивши, що особа, яка виглядала, як заявник, проходила повз них, вони попросили показати документи для ідентифікації особи. Особа (заявник) відмовилася та почала активно сперечатися з міліціонерами, після чого намагалася втекти.

3. Документи, які регулювали затримання та арешт:(i) 24/04/06, протокол затримання, підготовлений міліцією після затримання заявника;(ii) того ж дня, рішення Червонозаводського районного суду Харкова, який визнав заявника винним у адміністративному правопорушенні,

непокорі, та засудив його до адміністративного арешту.

4. Інші відповідні факти:(i) Заявник стверджував, що під вартою він був допитаний стосовно вбивства О., зазнав жорстокого поводження та зробив неправдиве зізнання;

Уряд не опротестував це твердження (див. розділ A вище);


(ii) 28/04/07, Заявник скаржився на довільне затримання водночас зі скаргами на жорстоке поводження (див. подробиці у розділі B вище).

b. Стосовно затримання та утримання заявника у липні 2007 року

1. Дати затримання/звільнення/орган, який здійснював затримання:24/07/07 – 27/07/07 (дата звільнення указана заявником; твердження не було опротестовано Урядом: ніякі документи не були надані),

Харківська наркоміліція та Дзержинська районна міліція Харкова.

2. Офіційні підстави для арешту:Зберігання наркотиків (у заявника був вилучений згорток газети, який містив канабіс; за словами заявника, його підкинула міліція).

3. Документи, які регулювали затримання та арешт:Відсутні.

4. Інші відповідні документи:(i) 24/07/07, Внутрішнє повідомлення офіцера Я., який інформував свого начальника про те, що заявник був зупинений при володінні згортком

газети, який містив рослинну речовину, та просив начальника провести подальші дії стосовно цієї інформації;(ii) 23/08/07, лист, відправлений Дзержинською районною прокуратурою до адвоката заявника, в якому говорилося, що заявник був затриманий

24/07/07 на підставі «протоколу адміністративного затримання» відповідно до статті 263 Кодексу про адміністративні правопорушення (це положення дозволяло затримувати осіб, підозрюваних у володінні наркотиками на строк до трьох діб для встановлення відповідних обставин – зокрема, чи були наркотиками відповідні речовини). Копія «протоколу», на який йшло посилання, не була надана.

5. Інші відповідні факти:(i) 27/07/07 були порушені кримінальні провадження проти заявника за підозрою у незаконному володінні наркотиками;(ii) 13/06/08 було прийнято нове рішення не переслідувати заявника, оскільки було встановлено, що він «знайшов згорток» та не знав, що він

містив канабіс.

6. Скарги заявника на національному рівні:(i) Марна кримінальна скарга з твердженнями про те, що його затримання та утримування були незаконними, не були задокументовані та мали

прихований мотив – його допитування у зв’язку з убивством О. (21/09/07, прокуратура відмовилася порушувати провадження та не здійснила подальших дій за скаргою заявника).

(ii) Апеляція, подана до прокуратури проти рішення від 13/06/08, в якій стверджувалося, що згорток з канабісом заявникові підкинула міліція: ніяких подальших дій;

(iii) Судовий позов проти харківської наркоміліції: 27/07/10 та 10/01/11, Ленінський районний суд Харкова відмовився проводити слухання у


справі, визнавши, що її можна було розглянути лише протягом суду над заявником у зв’язку з обвинуваченнями у володінні наркотиками.

D. Справедлива сатисфакція

Доводи сторін Суми, присуджені Судом

Заявник:Відшкодування моральної шкоди: для визначення Судом.Компенсація судових витрат: EUR 10,424.24 для виплати юридичних гонорарів, для

зарахування безпосередньо на банківський рахунок адвоката, пана Токарева.Документи у підтримку:

(i) Контракт про юридичне представництво, датований 2007 роком;(ii) Довідка про прийняття заявником послуг адвоката, в якій вказувалася кількість

годин, які адвокат провів у праці за справою у 2007-2017 році: тридцять шість годин у національних провадженнях та сімдесят шість годин у провадженнях за Конвенцією.

Уряд:Відшкодування моральної шкоди: ніякі коментарі щодо суми не були надані.Компенсація судових витрат: вимога надмірна та недостатньо обгрунтована.

Відшкодування моральної шкоди:15,000 євро (EUR)

Компенсація судових витрат:EUR 5,000

Для переведення безпосередньо адвокату заявника, за запитом заявника.

Плюс будь-який податок, який може бути стягнутий з заявника стосовно цих сум.

2. Заява № 25697/08пана Віктора Ігоровича Гордуся

Громадянин України, народився у 1973 році та проживає у ДебальцевіПредставник – пан М. А. Тарахкало, адвокат, що практикує у Києві

Подано 9 травня 2008 року



1. Дати/місця:(i) 08/04/06, у відділку міліції Дебальцева, кабінет № 35;(ii) 18/06/06, в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) відділення міліції Дебальцева.

2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:(i) 08/04/06 заявник був затриманий за підозрою в участі у торгівлі наркотиками та

(i) Сторони не заперечували те, що травми заявника були отримані під вартою у міліції. Пояснення про те, що заявник сам заподіяв собі травми, було досягнуте після розслідування, яке супроводжувалося недоліками, та ґрунтувалося на поспішних висновках (для


допитаний за відсутності адвоката. Для того, щоб отримати від нього самовикриваючі твердження, міліціонери прикували його до батареї на дванадцять годин, били його руками та кийками, декілька разів вдарили його по роті, нанесли п’ять або шість ударів по нирках, п'ятнадцять ударів по руках та плечах; після одного з ударів заявник впав на коліна та подряпав їх;

(ii) 18/06/06, у той час, як заявник перебував під вартою, три міліціонери у громадському одязі увійшли до його камери. Прагнучи репресувати його за те, що він скаржився, та спонукати його визнати вину, міліціонери побили заявника по руках та плечах та загрожували помістити його (колишнього міліціонера) до однієї камери зі звичайними ув’язненими.

3. Медичні та інші докази:(i) 12-13/04/06 – Звіт № 21/109 (Дебальцевське бюро судово-медичної експертизи) –

у якому були зазначені численні синці на плечах та руках заявника та садна на колінах – можливо, датовані 08/04/06, які заявник міг нанести сам собі шляхом ударів; еродована поверхня на нижній губі – отримана за один день до огляду, заявник міг нанести це сам собі шляхом прикусу; травми в цілому були класифіковані як «легкі»;

(ii) 20/06/06, Довідка (Артемівський слідчий ізолятор (СІЗО) – в якій говорилося, що заявник того дня прибув з Дебальцевського ІТТ з синцями на плечах.

відповідних прикладів див. Kirpichenko v. Ukraine, № 38833/03, §§ 76-80, 2 квітня 2015 та Kulik v. Ukraine, № 10397/10, §§ 58-59, 19 березня 2015).



1. Подана скарга:(i) 11/04/06, до слідчого, який вів кримінальну справу заявника; потім 05/06/06, до

Дебальцевського міського прокурора, стосовно першого епізоду стверджуваного жорстокого поводження;

(ii) 27/06/06, до Дебальцевського міського прокурора, стосовно другого епізоду стверджуваного жорстокого поводження

2. Відповідь органів влади:(i) 09/06/06, 05/12/06, 30/08/08, 10/10/08, та 22/07/09 – рішення про відмову в

порушенні кримінальних проваджень, оскільки не було доказів жорстокого поводження (перший епізод, Дебальцевська міська прокуратура);

(ii) 07/07/06 та 10/11/08 – рішення про відмову в порушенні кримінальної проваджень,

(i) В обох випадках не проводилося повномасштабне розслідування, тільки дослідчі перевірки (для відповідних прикладів див. з необхідними змінами Davydov and Others v. Ukraine, №№ 17674/02 та 39081/02, §§ 310-12, 1 липня 2010; Lyapin v. Russia, № 46956/09, §§ 129 та 132-36, 24 July 2014; та Chernega and Others v. Ukraine, № 74768/10, § 167, 18 червня 2019);

(ii) В обох випадках затримки у процесуальних кроках призвели до втрати доказів; зокрема, офіс № 35 був проінспектований через два тижні після подання


оскільки не було доказів жорстокого поводження (другий епізод, Дебальцевська міська прокуратура).

3. Висновки:10/11/08 та 22/07/09 (рішення): в обох випадках заявник сам заподіяв собі травми.

4. Зібрані докази:(i) стосовно першого епізоду:

(a) 12/04/06 заявника обстежив судово-медичний експерт;(b) 21/04/06 був обстежений кабінет №35 у Дебальцевському відділку міліції;

(c) В різні дні були взяті свідчення у заявника, слідчого К. та декількох міліціонерів;

(ii) стосовно другого епізоду:(a) В різні дні були взяті свідчення заявника та чергових працівників слідчого

ізолятору;(b) 05/11/08 заявника обстежив судово-медичний експерт.

4. Інші відповідні факти:(i) Про рішення від 22/07/09 заявникові було повідомлено лише 26/12/11;(ii) Апеляція заявника проти рішення від 07/07/06 була розглянута судом лише

06/08/08, оскільки численні слухання повинні були бути відкладені через нездатність прокуратури надати до суду матеріали розслідування.

скарги, медичну експертизу травм, отриманих 18/06/06 було наказано провести лише 05/11/08 (для відповідних прикладів див. Drozd v. Ukraine, № 12174/03, § 68, 30 July 2009 та Voykin and Others v. Ukraine, № 47889/08, §§ 113-114, 27 березня 2018);

(iii) В обох випадках мали місце затримки в ознайомленні заявника з процесуальними подіями та обмежений доступ до матеріалів справи (для відповідних прикладів див. Danilov v. Ukraine, № 2585/06, § 70, 13 березня 2014 та Barysheva v. Ukraine, № 9505/12, § 61, 14 березня 2017);

(iv) В обох випадках рішення не проводити офіційне кримінальне розслідування були прийняті на підстав поспішних висновків про те, що заявник сам заподіяв собі травми, виведених поверхнево (для відповідних прикладів див. Davydov and Others v. Ukraine, №№ 17674/02 та 39081/02, § 286, 1 липня 2010 та Gordiyenko v. Ukraine, № 27620/09, §§ 94-96, 16 жовтня 2014).


Стаття 5 § 3 – тривалість попереднього ув’язнення

Період: 08/04/06 (дата затримання) - 05/03/07 (дата першого засудження); 13/06/08 (перше засудження скасовано за апеляцією) – 18/08/10 (нове засудження)

Загальна тривалість: три роки та один місяць

Стаття 6 § 1 – тривалість кримінальних проваджень

Період: 19/12/03 (початок проваджень) – 28/03/04 (зупинення проваджень) – 25/01/06 (провадження оновлені) – 30/05/13 (остаточне засудження)Загальна тривалість: сім років та сім місяцівРівні юрисдикції: три




Заявник:Відшкодування моральної шкоди: 20,000 євроКомпенсація судових витрат: 3,750 євро юридичного гонорару для виплати

безпосередньо пану Тарахкало, представнику заявникаДокументи у підтримку:

(i) Контракт про юридичне представництво, датований 2018 роком;(ii) Довідка про прийняття заявником послуг адвоката, в якій вказувалося, що

адвокат провів тридцять п’ять годин при підготуванні доводів для Суду;Інша відповідна інформація: Заявникові була надана юридична допомога

(EUR 850).

Уряд:Вимоги надмірні та недостатньо обґрунтовані

Моральна шкода:15,000 євро

Судові витрати:2,000 євро

Для переведення на рахунок адвоката безпосередньо, за запитом заявника

Плюс будь-який податок, який може бути стягнутий з заявника стосовно цих сум

3. Заява № 17361/10пана Костянтина Володимировича Кравця

Громадянин України, народився у 1984 році та проживає у Каменському (Дніпродзержинськ)Представник – М. А. Тарахкало, адвокат, що практикує у Києві

Подана 7 жовтня 2010 року



1. Дати/місця:28/01 - 01/02/08, у Дніпровському районному відділку міліції Дніпродзержинську, з

боку міліціонерів, та у камері у міліцейському ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) Дніпродзержинську, з боку ув’язненого A.

2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:(i) 28/01/08 до заявника підійшли декілька міліціонерів, які вимагали, щоб він

(i) Сторони не заперечують те, що травми були отримані під вартою в міліції; пояснення щодо того, що усі травми були заподіяні ув’язненим A., ґрунтувалося на поспішних висновках, досягнутих в результаті розслідування, яке супроводжувалося недоліками (для відповідних прикладів див. Kirpichenko v. Ukraine, № 38833/03, §§ 76-80, 2 квітня 2015 та Kulik v. Ukraine,


пройшов з ними до відділку міліції для допитування. Після прибуття заявник був затриманий у відділку до 30/01/08 без процесуального статусу, та від нього вимагали зізнання у заподіянні смертельних травм Кс. Його запити щодо повідомлення родичів про його затримання та щодо доступу до адвоката були відхилені. Протягом цього періоду міліціонери В., Ш. та Б. прив’язали заявника до стільця в і кабінеті № 202, били його по грудях та голові, душили його, змусивши його палити у протигазі, загрожували та лаялися на нього, штовхали його, не давали йому їжі та змушували його спати на стільцях. Міліціонер П. лаявся на заявника та загрожував йому, змусив його запам’ятати письмове зізнання та підписати порожні листи паперу, відібрав взуття та штанці («для огляду») та змусив заявника приймати участь у різних слідчих заходах лише у нижній білизні;

(ii) 30/01/08, після того, як заявник піддався тиску та надав самовикриваючі свідчення, був складений офіційний протокол затримання й він був поміщений до ІТТ. Там А., співкамерник заявника, розпочав бійку з ним, протягом якої він бив заявника по грудях та животі руками та ногами.

3. Медичні та інші докази:(i) 01/02/08 – Звіт № 117 (Дніпродзержинське міське бюро судово-медичної

експертизи), в якому були зазначені чотири синці між четвертим та п’ятим ребром, діаметром від 1.5 до 3 см, отримані за три-шість днів до обстеження; один синець розміром 6 на 8 см. на лівому плечі; два синці розміром у 4.8 та 5 см. на лівій руці, отримані приблизно за два дні до обстеження;

(ii) 28/02/08 - Довідка (Дніпродзержинська муніципальна лікарня № 9) підтвердила синці, зауваживши, що заявник проходив стаціонарне лікування неврастенії та гіпертензії з 04/02/08 до 28/02/08

4. Інші відповідні факти:(i) 01/02/08 заявник був звільнений під підписку про невиїзд; у подальшому він

відкликав своє зізнання як дане під тиском;(ii) 19/10/11 кримінальні провадження проти заявника були закриті через відсутність

доказів його вини у зв’язку з заподіянням травм Кс.

№ 10397/10, §§ 58-59, 19 березня 2015);

(ii) Заявник зізнався у злочині за обставин без процесуальних гарантій, таких, як доступ до адвоката (для відповідних прикладів див. Kovalchuk v. Ukraine, № 21958/05, § 60, 4 листопада 2010 та Belousov v. Ukraine, № 4494/07, § 63, 7 листопада 2013).




1. Подана скарга:30/01/08, до Дніпродзержинської прокуратури.

2. Відповідь органів влади:(i) 07/03/08, 12/05/09, 16/11/09, 20/12/09, 20/01/10, та 20/02/10 – рішення про відмову

в порушенні кримінальних проваджень, оскільки не було доказів жорстокого поводження міліції (Дніпродзержинська прокуратура);

(ii) 19/04/10 – порушені кримінальні провадження; у подальшому декілька разів закриті та оновлені;

(iii) 29/02/16 – остаточне рішення – провадження закриті.

3. Висновки:29/02/16 (рішення): травми були заподіяні співкамерником заявника, A. (загиблий на

момент прийняття рішення) протягом конфлікту.

4. Зібрані докази:(i) 01/02/08 заявника обстежив судово-медичний експерт;(ii) 19/11/11 були взяті свідчення Г., співкамерника заявника, який стверджував, як

бачив початок сутички між заявником та співкамерником А;(iii) У різні дні були взяті свідчення заявника, міліціонерів, які нібито здійснювали

жорстоке поводження, та чергових працівників ІТТ.

5. Інші відповідні факти:(i) співкамерник заявника, А., не був допитаний, оскільки він помер у

невстановлений день;(ii) Заявникові було повідомлено про численні процесуальні рішення із затримками;(iii) Заявника переважно допитували в якості свідка; йому був на деякий час наданий

статус постраждалого у кримінальних провадженнях.

(i) Перші два роки: відсутність повномасштабного розслідування, лише дослідчі перевірки (для відповідних прикладів див. з необхідними змінами, Davydov and Others v. Ukraine, №№ 17674/02 та 39081/02, §§ 310-12, 1 липня 2010; Lyapin v. Russia, № 46956/09, §§ 129 та 132-36, 24 липня 2014; та Chernega and Others v. Ukraine, № 74768/10, § 167, 18 червня 2019);

(ii) Затримки у порушенні кримінальних проваджень та здійсненні процесуальних кроків призвели до втрати доказів; зокрема, ув’язнений А. не був допитаний до своєї смерті (для відповідних прикладів див. Drozd v. Ukraine, № 12174/03, § 68, 30 липня 2009 та Voykin and Others v. Ukraine, № 47889/08, §§ 113-114, 27 березня 2018);

(iii) Загальна тривалість розслідування (вісім років) та неодноразові повернення для повторного розслідування через недоліки, визнані національними органами влади (для відповідних прикладів див. Belousov v. Ukraine, № 4494/07, § 56, 28 листопада 2013 та Adnaralov v. Ukraine, № 10493/12, § 50, 27 листопада 2014);

(iv) Затримки в ознайомленні заявника з ходом провадження у справі (для відповідних прикладів див. Danilov v. Ukraine, № 2585/06, § 70, 13 березня 2014 та Barysheva v. Ukraine, № 9505/12, § 61, 14 березня 2017);

(v) Рішення про відмову в порушенні кримінальних розслідувань ігнорували істотні елементи; зокрема, не було відповіді на твердження про не задокументоване ув’язнення з 28 до 30/01/08 року; не було пояснення стосовно походження синців, задокументованих в експертному звіті як ті, що були отримані до 30/01/08, дати поміщення заявника до ІТТ (для прикладів


відповідної прецедентної практики див. Davydov and Others v. Ukraine, №№ 17674/02 та 39081/02, § 286, 1 липня 2010 та Gordiyenko v. Ukraine, № 27620/09, §§ 94-96, 16 жовтня 2014);

(vi) Заявник протягом більшої частини розслідування не мав статус потерпілого (для відповідних прикладів див. Yatsenko v. Ukraine, № 75345/01, § 47, 16 лютого 2012 та Zhyzitskyy v. Ukraine, № 57980/11, § 50, 19 лютого 2015).


Стаття 6 § 1 та стаття 13 - тривалість кримінальних проваджень та відсутність ефективних засобів правового захисту

Період: 28/01/08 – 19/10/11 (лише досудове розслідування)Загальна тривалість: три роки та дев’ять місяців



Заявник:Відшкодування моральної шкоди: 50,000 євроКомпенсація судових витрат: 10,650 євро юридичного гонорару, для переведення

безпосередньо на рахунок представника, пана Тарахкало.Документи у підтримку:

(i) Контракт про юридичне представництво, датований 2010 роком;(ii) Довідка про прийняття заявником послуг адвоката, в якій вказувалося, що

адвокат провів сімдесят одну годину при підготуванні заяви та інших доводів до Суду

Інша відповідна інформація: заявникові була надана юридична допомога (850 євро).

Уряд:

Відшкодування моральної шкоди:15,000 євро

Компенсація судових витрат:2,000 євро

Для переводу на банківський рахунок адвоката, за запитом заявника

Плюс будь-який податок, який може бути стягнутий з заявника стосовно цих сум


Вимоги надмірні та недостатньо обґрунтовані.

УКР - Права Людини в Україні - echrkhpg.org/files/docs/1579075825.docx · web...

Documents