ПРОЕКТ ЗМІСТУ КОНСТИТУЦІЇ НАРОДУ УКРАЇНИ

1. Головні причини необхідності прийняття нової Конституції

України.

Народ України продовжує потерпати від диктатури внутрішньої

окупації злочинно-олігархічними угрупуваннями, нещадного пограбування,

корупції і геноциду. Вони поділили народ на дві частини: паразитів, трутнів і

любителів нетрудових доходів, які складають мізерну частину громадян, але

які злочинним шляхом заволоділи більше 70% загальнонародного майна,

ресурсів і цінностей – грошово-банківською, фінансово-кредитною

і страховою системами, всіма засобами масової інформації і релігійним

простором, ключовими урядовими посадами, паливно-енергетичним

комплексом та іншими стратегічними галузями, а більше 95% чесних

трударів злидарюють, бо їх нещадно грабує ця жменька злочинців.

Головними причинами цього безладу є: усунення народу-господаря і

власника держави від управління нею; всі урядовці призначаються

олігархічними кланами й не підконтрольні народові; Україна та її населені

пункти не мають планів свого стратегічного розвитку, а тому олігархи

керують ними неконтрольовано в ручному режимі, і всі матеріальні, трудові

та фінансові ресурси держави спрямовують виключно на своє збагачення;

суди, поліція, прокуратура, СБУ, урядовці, депутати та інші керівні

структури тотально корумповані, але не несуть за свої кримінальні дії

покарання, бо корупційно взаємозв'язані між собою, підконтрольні не

народу, а виключно адмінапарату президента; та низка інших причин.

Тому без повного перезавантаження системи управління від диктатури

олігархів до самоврядування і народовладдя держава буде стрімко

продовжувати деградувати.

1

2. Преамбула

Ми, громадяни України, виражаючи свою суверенну волю, керуючись

Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року,

схваленим 1 грудня 1991 року всенародним волевиявленням, здійснюючи

Декларацію про державний суверенітет країни від 16 липня 1990 року,

дбаючи про забезпечення свобод, прав і безпеки людини та гідних умов її

життя, піклуючись про утвердження суспільної злагоди на землі України,

прагнучи розвивати та зміцнювати демократичну, соціальну та правову

державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю,

попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями, враховуючи

українські національні традиції, звичаї та людяний волелюбний менталітет

українців, виражаючи загальне прагнення громадян України покінчити із

загальним безладом і свавіллям олігархічної влади – скасовуємо

Конституцію, прийняту Верховною Радою 28 червня 1996 року, і

перезасновуємо державу прийняттям Народної Конституції України –

Суспільного Договору громадян України між собою про правові основи

соціальної організації життя народу України.

3. Ключові терміни, поняття, визначення і критерії побудови

держави.

3.1. Конституція, від слова «константа» – стала величина, критерій

виміру, поведінки, вимоги до побудови держави, інше. Статті Конституції –

це константи, які регламентують певні сторони життєдіяльності спільноти

людей та структуру управління державою. Урядовці не вправі робити те, що

заборонено статтями Конституції. А громадянам дозволено робити все, що не

заборонено статтями Конституції.

2

Конституція – це Суспільний Договір громадян України між собою про

правові основи організації спільного життя. Тому його повинен розробляти і

приймати виключно народ України і ніхто інший. Виходячи з цього,

Конституція України є Конституцією повного самоврядування у населених

пунктах та абсолютного народовладдя у державі.

Норми Конституції мають найвищу силу і пряму дію. А всі

нормативно-правові акти держави не повинні суперечити їй.

3.2 Природа людини та її місце в суспільстві.

Людина народжується із комплексом природних потреб, незадоволення

яких може призвести до її загибелі. Це фізіологічні потреби у космічній і

сонячній енергії, диханні та повітрі, воді, їжі, теплі, сні, спокої та відпочинку,

житлі, самозбереженні й безпеці життя, здоров'ї, свободі, любові,

сексуальному задоволенні та дітонароджуванні, потребі у власності, гігієні

тіла та організму, чистоті екології.

У процесі становлення людини як особистості у неї формуються набуті,

бажані, суб'єктивні психологічні, духовні та економічні потреби,

незадоволення яких не загрожує її життю і здоров'ю, але й не сприяє її

цивілізованому зростанню.

Для того, щоб отримувати необхідні блага, людина в кооперації з

іншими людьми повинна виробляти їх для себе. Щоб мати здатність до такої

співпраці людина повинна сформуватися фізично, психічно й психологічно

здоровою, набути певні фахові знання і практичні навички та стати

високосамоорганізованою соціально активною і суспільно корисною

особистістю-виробником.

Кожна людина в момент свого народження автоматично, волею

Бога, наділяється невід'ємними природними свободами, правами,

безпекою і найвищою владою в громаді та державі, які є священними і 3

недоторканними. Тобто, вона наділяється найвищою владою над собою та

пропорційною часткою усіх без винятку природних ресурсів своєї держави

і суспільного майна. Тому всі громадяни України є спілкою співвласників

усієї держави, її засновником і єдиним колективним власником, господарем,

найвищою і єдиною владою. А влада в державі – це Воля її громадян. Отже,

терміном «влада» можна називати лише народ. А всі урядові структури

(урядовці, поліція, прокуратура, суди, служба безпеки, військові та інші)

є лише його виконавчими службами (слугами наймитами), котрі зобов'язані

лише ефективно управляти потенціалом держави, а не розпоряджатися ним

на власний розсуд.

Оскільки людина живе в спільноті, то вона зобов'язана шанувати

свободи і права не тільки свої, але й інших. Тобто, в неї виникають суспільні

обов'язки, права та відповідальність. Тому абсолютної свободи не існує,

оскільки жити в суспільстві, але бути повністю вільним і незалежним від

нього неможливо, оскільки кожна людина зобов'язана підпорядковуватися

загальноприйнятим народом нормам взаємовідносин.

В ідеалі потрібно досягти збалансованості та гармонії між

природними свободами людини та її суспільними обов'язками, правами

й відповідальністю. Для такого суспільства не існує нічого неможливого, бо

один мудро наказує, інші усвідомлено виконують.

Щоб формувати таку людину, потрібно виробити базові

загальнонаціональні критерії її формування: недоторканність чесних

громадян; зразок у навчанні, праці й поведінці; висока мораль, національний

патріотизм і високий професійний рівень; захист і примноження природи,

історії і культурної спадщини нації; нетерпимість до зла і несправедливості;

обов'язкова участь в управлінні людськими спільнотами усіх рівнів –

місцевою, населених пунктів, нації і держави та інші.

Людина – істота суспільна. Тому повна її самореалізація можлива

лише в спільнотах: сім'ї, родини, професійного колективу, громади, нації та

народу держави. Для цього всі члени спільноти виробляють норми та 4

критерії взаємовідносин між собою. Тобто, мистецтво взаєморозуміння та

взаємодії між собою досягається ними за допомогою демократії

(самоврядування, народовладдя), яка з грецької мови означає «демос-

народ», «кратія – керувати», дослівно – «народ керує». Отже, справжня

демократія – це найсуворішаі високодисциплінована форма державного

устрою. Це – ідеальний порядок, дисципліна, справедливість і безпека.

Повсякденна самореалізація людини на щоденному побутовому рівні

якнайповніше реалізується у громаді свого населеного пункту, а на

стратегічному рівні – у державі. Щоб забезпечити найкомфортніші умови для

самореалізації людини на цих двох рівнях потрібні велетенські теоретичні

знання та практичні навички з науки управління, господарських процесів,

макро- й мікроекономіки та права. Ці процеси у десятки тисяч разів

складніші за найбільш складні космічні та комп'ютерні технології. Тому до

управління населеними пунктами і державою неприпустимо допускати

дилетантів і невігласів.

3.3. Фундаментальні природні закони науки управління

людськими системами населених пунктів і держави.

Наука є світлом і поводирем та надпотужною силою держави, яка

матеріалізує інтелектуальний і фізичний потенціал усього народу та

природних ресурсів і можливостей його території. Тому в процесі управління

не слід діяти грубою силою, а керуватися вищою мудрістю науки управління

на засадах Вищих (Божих) законів, повного самоврядування населених

пунктів та абсолютного народовладдя держави, а також національно-

економічної і соціальної справедливості без злочинно паразитучих руйнівних

олігархів, партій, депутатів та інших деструктивних формувань.

Повне самоврядування – це участь усіх мешканців у процесах

управління і самостійне вирішення громадою населеного пункту усіх питань

стратегії і тактики свого розвитку.

5

Абсолютне народовладдя – це розробка стратегії і тактики розвитку та

формування органів управління державою знизу до верху та участь у цих

процесах усіх громадян.

Людська спільнота управляється за допомогою чотирьох функцій:

планування, яке показує що, хто, як і скільки повинен виробляти;

організування реалізує заплановане на практиці; контроль, який складається

із 2-х підфункцій (облік фіксує фактично отриманий результат, а аналіз

співставляє його із запланованим і визначає відхилення «+», «-», «=»);

регулювання складається із 2-х підфункцій (оцінка ситуації з’ясовує

першопричини і винуватців відхилення, а вироблення, прийняття і

реалізація рішень приводить систему в режим оптимального

функціонування). Узгодження взаємозв'язків між функціями здійснюється за

допомогою зв'язуючо-забезпечуючих підсистем та блоку управління всією

системою.

Функції планування і контролю в громаді та державі повинен

здійснювати безпосередньо народ, або через своїх уповноважених як

власник, господар і найвища влада, а організування і регулювання –

виконавчі служби з найманих фахівців, починаючи від бригадира і

закінчуючи президентом.

3.4. Суть, зміст і призначення країни та держави.

Кожна країна включає в себе два поняття: Вітчизна (вітцівщина,

батьківщина) – історична територія творення своєї нації, родоводу,

особистого народження, мови, культури, традицій, звичаїв та інших етнічних

цінностей.

Держава – це штучна глобальна самодостатня людська система, яка

об'єднує в одне нерозривне гармонійне ціле: ресурси (певну територію,

природні багатства та населення); економічний потенціал (господарський

механізм, духовні цінності та інтелектуально-професійний потенціал,

економічний механізм, грошово-банківську, фінансово-кредитну та страхову 6

підсистеми), підсистему управління (народні плануючо-контролюючі

органи та виконавчі служби, незалежну внутрішню та зовнішню стратегію й

тактику розвитку, безпеку, ідеологію). Держава є найвищим рівнем

адміністративного устрою, який забезпечує усі сторони гармонійної

життєдіяльності й розвитку нації та кожного її громадянина зокрема.

Держава є формою господарювання на території країни на основі

поєднання фундаментальних теоретичних знань і практичного досвіду з

науки управління, мікро- та макроекономіки, фінансів, недоторканних

природних свобод, прав, безпеки та найвищої влади людини та її суспільних

обов'язків , прав і відповідальності в сім'ї, громаді й державі.

В основу побудови держави повинні бути покладені такі головні

критерії:

Вищі природні закони; Закони і правила управління людськими

системами; Декларація українського народу про недоторканні природні

свободи, права, безпеку і найвищу владу людини та її суспільні обов'язки,

права і відповідальність у сім'ї, громаді та державі; Національна історія,

культура, традиції, звичаї і неписані правила буття нації; Національна ідея

українців; Найпрогресивніші державотворчі досягнення народів світу;

Програма стратегічного (на 100-300 років) і поточного розвитку держави.

Ключові умови управління державою: система управління всією

державою формується знизу до верху – від громад населених пунктів до

центральних органів; народ є найвищою владою та господарем-працедавцем,

який реально управляє своїми населеними пунктами й державою і який

реально передбачає обов'язкову участь кожного в цих процесах; народ

надійного тримає у своїх руках засоби масової інформації, владні

повноваження і фінансово-економічну підсистему; в центр уваги ставиться

виключно людина чесної праці та повна реалізація всіх її природних свобод,

прав, безпеки, найвищої влади, потенціалу й можливостей; жорстке 7

переслідування злочинців, трутнів, паразитів і руйнівників держави; за кожен

процес повинна відповідати виключно одна особа.

Символи та атрибути держави: назва, прапор, гімн, мова, столиця,

герб, історія, традиції, звичаї, культура, релігія, грошова одиниця.

Власність у державі: приватна власність окремих громадян;

неподільна власність громад; неподільна загальнонародна (державна)

власність.

Джерелами примноження власності є: природа; розумова та фізична

праця людини.

Головні завдання держави: створення найефективнішої системи

управління і побудови держави за власним сценарієм і стратегією на 100-300

років. Наведення в суспільстві зразкового порядку, дисципліни і

справедливості та забезпечення верховенства закону, безпеки та комфорту

громадян; відродження і розвиток української історії, мови, традицій,

звичаїв, укладу життя, національних пам’яток, святинь, цінностей, героїв та

історичних постатей; формування суспільства свободи, злагоди, єдності і

вільних можливостей; найоптимальніше використання наявного потенціалу і

можливостей для повної самореалізації кожного громадянина; швидке

відродження всіх населених пунктів та їхньої виробничо-господарської та

соціально-економічної інфраструктури; повна ліквідація безробіття і

підвищення добробуту громадян, їхніх сімей, громади і держави; надійний

соціальний захист інвалідів, пенсіонерів та осіб похилого віку; відсутність

сиріт, голодуючих і недоглянутих дітей та безхатьків; кожен повинен

посідати в суспільстві те місце, на яке він заслуговує, та отримувати

винагороду за чесно виконану кількість і якість роботи і жити рівно так,

наскільки чесно та ефективно працює; нещадно і жорстко боротися з

паразитами, злочинцями та іншими руйнівниками держави. 8

Пріоритети держави – безпека та оборона; наука й освіта, виховання

та охорона здоров'я людини; економіка і виробництво; соціальна

інфраструктура, інше.

Сучасна держава є сильною не тільки могутністю своєї зброї, а й

рівнем моралі та професійності її громадян, а також потужністю своєї

економіки.

Головні рушійні сили розвитку держави – природні та набуті

потреби й інтереси громадян-споживачів; органи управління населеним

пунктом і державою, котрі зобов'язані створити комфортні умови для

виробництва продукції, товарів і послуг, необхідних споживачам; вищі

природні закони, яких потрібно дотримуватися в процесі управління

населеними пунктами, державою та виробничими і споживчими процесами;

інтереси виробників продукції, товарів і послуг, які стимулюють їх до

виробництва у необхідній кількості, високій якості та оптимальній ціні;

формування гармонійних ринкових механізмів збалансування і безпеки

інтересів виробників і споживачів.

Методи волевиявлення громадян України – збори, віче, збір

підписів, вибори, плебісцити, референдуми, анкетування, опитування тощо.

3.5. Технологія побудови високорозвинених населених пунктів

держави передбачає:

а) створення державного «Інституту дослідження і вдосконалення

життя людини та управління державою» з його філіями та технопарками

в областях, робочими групами в районах та уповноваженими представниками

в усіх населених пунктах. Його головні завдання: оперативний збір та

опрацювання пропозицій громадян і світових досягнень з питань державного

управління та їх підготовка до швидкого впровадження у практику.

9

Укомплектування інституту найпрофесійнішими й найталановитішими

вченими. Інститут повинен підпорядковуватися виключно народу!

б) Проведення інвентаризації ресурсів, майна, потенціалу і

можливостей всіх населених пунктів і держави, їх паспортизація і

фінансово-економічна оцінка;

в) Упорядкування територіально-адміністративного поділу

України та створення замість областей не більше 7-9 легкокерованих і

високоефективних господарчо-економічних територіальних утворень.

Україна є унітарною, цілісною і недоторканною державою;

г) Розробку високоефективної структурно-функціональної схеми

управління населеними пунктами, їхніми територіальними об’єднаннями

і всією державою.

д) Розробку, проектування і розбудову незалежної від інших держав

самодостатньої «Виробничо-господарської і соціальної інфраструктури

населених пунктів, їх територіальних об'єднань і всієї держави». Україна

повинна виготовляти максимально можливу кількість видів продукції,

товарів і послуг та мінімізувати їх імпорт з інших держав і стати

максимально самодостатньою та незалежною;

е) Розробку і впровадження такого соціального справедливого

економічного механізму населених пунктів і держави, щоб кожен

працював чесно й високоприбутково, щоб рівень його винагороди не

перевищував величини вкладеної ним суспільно корисної праці, щоб кожен

жив рівно так, наскільки чесно та професійно він працює та унеможливив би

паразитування однієї людини за рахунок іншої, однієї нації за рахунок іншої

та інших держав за рахунок України. Лихварство, визиск, паразитування та 10

інші види нетрудових доходів повинні бути неприпустимими і знищені під

корінь. Державі та громадянам повинна бути повернена вся награбована в

них власність, а крадії – жорстко покарані;

є) Розробку та прийняття стратегічної «Програми зовнішніх відносин з

іншими державами світу» виключно на взаємовигідних умовах та

анулювання невигідних угод. Забезпечити високу активність та ефективність

роботи дипломатичних служб, а також взаємовідносин з українською

діаспорою;

ж) Організацію ефективної внутрішньої і зовнішньої безпеки

населених пунктів і держави та її громадян у всіх сферах їхньої

життєдіяльності. Повне очищення території України від будь-яких слідів

окупаційних режимів та їхньої агентури;

з) Налагодження оперативного управління розвитком населених

пунктів держави та контролю народом за роботою поліції, прокуратури

судів, СБУ та інших урядових структур;

и) Налагодження оперативної діагностики, вдосконалення і

підвищення ефективності управління населеними пунктами і державою.

і) Організація потужної ідеологічної просвітницько-роз'яснювальної

інфраструктури населених пунктів і держави, яка охоплювала би всі

вікові категорії громадян у всіх сферах їхнього життя та формувала у них

незламний національний патріотизм і досконалий високоцивілізований

державотворчий світогляд. Наведення чіткого порядку в інформаційному і

релігійному просторі та діяльності громадських об'єднань з метою

недопущення ними антиукраїнських підривних дій;

11

ї) На основі перелічених сфер життєдіяльності розробити й прийняти

програму стратегічного і поточного розвитку України та всіх її

населених пунктів на 100-300 й більше років, орієнтовану на: найвищі

світові стандарти комфорту життя громадян; власне ресурсне забезпечення з

мінімумом залежності від інших держав; національно-економічну та

соціальну справедливість; швидке досягнення запланованого; розвиток

історичних, економічних,географічних, національних та інших особливостей

території, не наслідування чужого нового, а створення ще кращого свого,

щоб вести за собою інших; та інші найпрогресивніші досягнення;

й) Формування народних органів управління населеними пунктами й

державою та розробка і прийняття закону «Про порядок відбору і

призначення народом керівних кадрів усіх рівнів (суддів,

прокурорів,поліцейських, СБУ та інших) за національними квотами на

публічних, конкурсних, експертних і контрактних засадах, контроль їх

діяльності та звільнення і покарання за правопорушення».

Інститут разом із Колегією законотворців із представників від народу

розробляють проект нормативно-правового оформлення системи державного

устрою України та управління нею. Правовий статус мешканця населеного

пункту, громадянина держави та іноземного мігранта повинні розроблятися

відповідно до загальної декларації недоторканних природних свобод, прав,

безпеки і найвищої влади громадянина держави та його суспільних

обов'язків, прав і відповідальності.

Критерієм всіх законів повинні стати захист і сприяння інтересам

чесних громадян і держави та жорстке переслідування їх руйнівників.

Кожен громадянин повинен мати право на вмотивовану зміну закону в

термін до 3-х місяців.

12

Конституція народу України повинна являти собою цілісну систему

державотворення, а всі сфери життєдіяльності держави – конкретні

підсистеми, детально ув'язані із загальною системою.

Тому Конституція народу України

повинна мати такий зміст розділів:

1. Територія. Адміністративний устрій. Карта України.

2. Ресурси України та її інформаційний, релігійний, економічний,

територіальний, повітряний і космічний простір. (Повна заборона

продажу, приватизації і розграбування землі та передачі у власність

природних ресурсів, земних надр, енергетики, залізничного транспорту,

стратегічних підприємств).

3. Символіка і атрибути України: прапор, гімн,герб, столиця, мова,

гроші, релігія, історія, культура, традиції, звичаї і т.д. (Повне очищення

території України від окупаційних символів та атрибутів. Діловодство та

спілкування в державних установах, на підприємствах та між

національностями повинно здійснюватися українською мовою. Держава

повинна гарантувати вільний розвиток мов і культур етнічних меншин. За

неповагу до державних символів та атрибутів України передбачити

кримінальну відповідальність).

4. Структурно-функціональна схема управління Українською

державою, її населеними пунктами та їх об'єднаннями.

5. Господарсько-виробнича і соціальна інфраструктура держави та

її населених пунктів. (Виробничі підприємства, організації, підприємці:

обов'язки, права і відповідальність. Всі виробники рівні перед законом і

рівноправні у взаємовідносинах. Орієнтація на повне самозабезпечення, на

застосування найпередовіших технологій у всіх галузях і сферах життя, на

високі стандарти безпечності, екологічності, надійності, довговічності та інші

13

якісні характеристики продукції. Комплексна переробка побутових і

виробничих відходів та ресурсоенергозбереження. Профілактично-

діагностично-лікувальна медицина, спорт, культура, дозвілля, санітарія.

Обов'язкове обговорення будівництва всіх промислових і соціальних об'єктів

із громадськістю. Доведення розвитку державного сектора до 30-70%

випуску ВВП та інше).

6. Соціально справедливий економічний механізм держави та її

населених пунктів. Трудові відносини: сприяння самозайнятості громадян,

поверненню трудових мігрантів з-за кордону, заборона імпорту робочої сили

та унеможливлення паразитування одних людей і націй за рахунок інших.

Нетрудові доходи – це вигода, отримана особою поза участю у виробничому

процесі і є кримінальним злочином. Обов'язкова трудова повинність усіх

працездатних громадян. Максимальна тривалість робочого часу за

нормальних умов праці – 40 годин на тиждень. Мінімальна тривалість

оплачуваної щорічної відпустки – 24 календарні дні. Атестація робочих місць

є обов'язковою. У державі діють єдині принципи оплати праці у всіх сферах

діяльності на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника та

гарантованого розміру мінімальної заробітної плати (тариф першого розряду)

із застосуванням коефіцієнтів за рівень кваліфікації, тяжкості, небезпечності

та шкідливості умов праці. Ніхто не вправі отримувати винагороду за

ненадані чи неякісні послуги. Невиплата, недоплата, затримка виплати

заробітної плати – це кримінальний злочин. Право приватної власності

набувається виключно на основі чесно отриманих трудових доходів.

Податкова система. Простота й прозорість. Граничний сумарний

платіж усіх податків – до 30% від чистого прибутку. Обов'язковість сплати

податків усіма працездатними громадянами, у тім числі і за надання разових

послуг. Розміщення коштів в офшорних зонах є кримінальним злочином.

Надання пільг несплати податків новоствореним підприємцям на 3 роки, а в

разі їх дострокової ліквідації – повернення пільгових сум до бюджету. Всі

14

освітньо-виховні та наукові заклади повинні бути звільнені від

оподаткування.

Бюджетна система. 70% усіх доходів від потенціалу населеного

пункту надходить до його бюджету, а 30% – у бюджет держави. Надавати

кредити на відродження і розвиток сільських населених пунктів та їхньої

соціальної інфраструктури.

Витрати бюджету контролює казначейство, рахункова та контрольно-

ревізійна комісія громади населеного пункту й держави.

Грошово-банківська, фінансово-кредитна і страхова система. Її

очолює Національний банк. У державі повинні діяти лише державні, галузеві

кооперативні та кооперативно-державні банки й страхові компанії. Приватні

фінансові структури повинні бути заборонені.

Соціальний захист громадян. Усі сфери життєдіяльності населених

пунктів і держави повинні бути скеровані на підвищення добробуту і

комфорту життя своїх громадян. Пенсія та заробітна плата працівника-

різнороба повинна забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового

мінімуму (споживчого кошика) згідно зі станом економіки. Допомога з

безробіття повинна надаватися за рахунок відрахувань безробітного, але не

більше одного місяця. Всі відрахування працівника із його заробітної плати

(пенсійний фонд, охорона праці, соціальне страхування та інші) повинні

перераховуватися на його персональний рахунок у державному банку, а після

виходу на пенсію повертатися йому. В разі його смерті – залишок цих

накопичень передавати у спадок. Працівник зобов'язаний сплачувати до

бюджету населеного пункту і держави лише відрахування на управлінські

витрати та, в разі потреби, собі на невідкладну медичну допомогу. При

недбалому ставленні до свого здоров'я (алкоголізм, наркоманія, інші руйнівні

дії) особа здійснює лікування за власні кошти. Ніхто не вправі позбавити

людину житла, побудованого, придбаного чи орендованого за рахунок чесно

зароблених грошей. Нормативний трудовий стаж для нарахування пенсії 15

чоловікам – 30 років, а їхній пенсійний вік – 60 років, жінкам відповідно – 25

років і 55 років.

7. Громадянин і суспільство. Його недоторканні природні свободи,

права, безпека та найвища влада й суспільні обов'язки, права та

відповідальність, найдосконаліша система освіти і виховання, збільшення

народжуваності і тривалості життя, профілактично-діагностично-лікувальне

обслуговування. Статуси людей на території держави: громадянин,

мешканець населеного пункту, іноземні мігранти, піддані, народ, населення,

тимчасовий притулок, біженець, пожитець (вид на проживання) та їх правові

обмеження. Українці – це титульна (державотворча) нація України. Етнічні

меншини – це громадяни, територія проживання яких розташована в Україні.

Національні меншини – це громадяни, територія традиційного проживання

яких є поза межами України. Потрібно гармонійно збалансувати природні

свободи й права людини із її суспільними обов’язками, правами і

відповідальністю. Тобто, людина має право на вільні дії, але які не

порушують прав інших людей, але при цьому свобода всіх повинна

залишатися непорушною. В Україні діє єдине громадянство, яке

успадковується від батьків або набувається відповідним терміном

проживання, знанням мови, історії України та складанням присяги на

вірність Українському народу. Кожен громадянин повинен бути членом лише

однієї конкретної громади населеного пункту. Приховане набуття

громадянства інших країн передбачає кримінальну відповідальність.

Незаконне набуття особою громадянства передбачає його позбавлення,

покарання і депортацію. Громадянин України зобов'язаний: вести здоровий

моральний і фізичний спосіб життя; зберігати й розвивати генофонд

української нації; нести відповідальність за свою гармонійну єдність із

природою та за її долю; брати активну обов'язкову участь в управлінні

населеним пунктом і державою. Ніхто не вправі узурпувати найвищу владу

громадян. Кожен зобов'язаний дотримуватися Конституції України і нести 16

подвійну кримінальну відповідальність за приховування ним або іншою

особою протиправних дій.. Незнання законів не звільняє особу від

відповідальності.

Потрібно ввести для громадян України спеціальні звання, статуси,

класні чини й титули згідно з рівнем їхньої моралі, професійності та

суспільної активності. У випадку державної зради чи скоєння ними інших

правопорушень, понижувати або позбавляти особу певного статусу.

8. Сім'я: обов'язки, права і відповідальність. Сім’я, дитинство

материнство і батьківство охороняються законом. Новостворену сім'ю

держава забезпечує на перші 5-10 років доступним однокімнатним

орендованим житлом.

9. Родина: обов'язки, права і відповідальність.

10. Нація: обов'язки, права і відповідальність. Дотримання

національних квот у всіх сферах життя.

11. Невиробничі об'єднання громадян (спілки за професійними і

територіальними ознаками): призначення, обов'язки, права й

відповідальність. Жодні структуровані групи громадян, політичні партії і

громадські організації не мають права управляти державними структурами.

12. Суспільство (народ): обов'язки, права і відповідальність.

13. Вимоги до всіх урядових та народногосподарських керівних

кадрів: порядок їх відбору та призначення народом за національними

квотами на публічних, конкурсних, експертних і контрактних засадах,

оперативний контроль та оцінка їхньої роботи, звільнення та покарання 17

за правопорушення. Керувати повинні кращі з найкращих. Вибори можуть

проводитися на віче, шляхом збору підписів, голосування і т. д. Кандидат на

керівну посаду повинен мати: оголошений конкурс на зайняття посади;

«чисту біографію» без кримінального минулого з перевіркою родоводу

(дружини, чоловіка, одружених дітей, батьків); задекларовані всі матеріальні

цінності й грошові кошти свої і всього родового дерева; освіта (рівень

теоретичної підготовки та дійсність документів про освіту); практичний

досвід роботи (де, ким, наскільки ефективно та якісно працював); досконало

володіти українською мовою; здати професійний тестово-конкурсний

екзамен; не бути членом жодної із спілок громадян; не займатися

підприємницькою діяльністю; не мати негативних відгуків від членів

громади; захистити перед експертами програму стратегічного розвитку

сфери діяльності, на яку балотується; прийняти Кодекс честі та Клятву на

вірність громаді й народу України; укласти з громадою чи всенародним Віче

Трудовий контракт із календарним графіком виконання своєї програми. Для

урядовців заборонено все, що не дозволено законом. Громада може

відкликати (звільняти) за допущені правопорушення і карати будь-яку

посадову особу, призначену нею.

8. Повне самоврядування населених пунктів та їх об'єднань:

обов'язки, права і відповідальність. Населені пункти та їх об'єднання є

базовою одиницею, основою і фундаментом держави. Громада населеного

пункту є первинною ланкою самоврядування і народовладдя в Україні,

власником і найвищою владою на своїй території, володіє і розпоряджається

своєю адміністративною територією і всім, що перебуває на ній, і якій

підпорядковані всі підприємства та організації незалежно від форм власності

в межах Конституції і законів України. Об'єднання населених пунктів

отримують повноваження від кожного населеного пункту. Громади

населених пунктів і їхніх об'єднань (районів, області) реалізують свою владу

безпосередньо своєю участю або через уповноважених на основі прийнятого 18

ними Статуту. Статут повинен містити такі обов'язкові розділи:

Недоторканні природні свободи, права і найвища влада людини та її

суспільні обов'язки, права і відповідальність; Національна ідея українців та

України; Статус мешканця населеного пункту (обов'язки, права і

відповідальність); Способи волевиявлення та прийняття рішень членами

громади; Органи управління та порядок їх формування, (громади або її

уповноважені); Виконавчі служби та регламент їхньої роботи; Порядок

відбору та призначення громадою керівних кадрів (суддів, прокурорів,

поліцейських, СБУ та інших урядовців), їх контроль, звільнення і покарання

за правопорушення; Обов'язки, права та відповідальність громадських

організацій, Ради старійшин, Віче, інших структур та організація прийняття

ними колективних рішень (голова, секретаріат, мандатна та лічильна комісії);

інші обов'язкові розділи. Забудова населених пунктів здійснюється виключно

згідно з генеральним планом, затвердженим громадою населеного пункту.

Центральні органи державного управління здійснюють безоплатний супровід

розвитку сільських населених пунктів.

9. Повне самоврядування району: порядок формування, обов'язки,

права і відповідальність.

10. Повне самоврядування області: порядок формування, обов'язки,

права і відповідальність (можлива обласна координаційна рада об'єднань

територіальних громад).

11. Центральні та місцеві законотворчо-контролюючі органи.

Процес законотворення включає «Інститут дослідження і

вдосконалення життя людини та управління державою», який збирає

пропозиції громадян і найпередовіші здобутки світу й на їхній основі

розробляє нормативно-правові акти України. Інститут підпорядковується

Всенародному Віче. 19

Право законодавчої ініціативи належить виключно громадянам

України, які ініціюють правові норми, обговорюють і через делегованих

ними уповноважених на Віче населеного пункту, району, області й держави

приймають відповідні закони. Повноваження та регламент роботи Віче

приймає народ. Закони проходять випробувальний термін протягом одного

року.

Контролюючі народні органи населених пунктів, районів, областей і

держави: призначення; порядок формування; обов'язки, права і

відповідальність. Комісії з дотримання свобод, прав, безпеки і найвищої

влади людини. Контроль здійснює виключно народ.

12. Центральні та місцеві виконавчі органи населених пунктів,

районів, областей і держави: Президент (Гетьман), Віце-президент, Кабінет

Міністрів (Гетьманська канцелярія), поліція, прокуратура, суд, СБУ, інші

виконавчі служби. Їх призначення, порядок відбору і призначення народом,

обов'язки, права і відповідальність та звільнення і покарання за

правопорушення.

Президент персонально відповідає за порядок, дисципліну,

справедливість і безпеку в державі.

Правосуддя і покарання. Ієрархія судів: мировий суддя громади;

місцевий суд; комісія громади з дотримання свобод, прав, безпеки і найвищої

влади людини та дотримання законодавства; Верховної Суд України із

галузевими судовими палатами (департаментами): – конституційним,

цивільним, кримінальним, господарським і т. д. Їхня структура, призначення,

порядок формування і призначення народом на посади, обов'язки, права й

відповідальність та оперативний контроль за їхньою роботою і звільнення за

правопорушення.

Усі без винятку судді повинні обиратися, звільнятися за

правопорушення і каратися народом. Повинно діяти верховенство права.

Перед законом усі повинні бути рівними. Карати потрібно не за суму 20

викраденого, а за сам факт крадіжки. Порушник повинен відбувати

покарання сумарно за всіма порушеними ним статтями законів і негайно

повністю відшкодовувати всі матеріальні і моральні збитки, які він завдав

потерпілому, громаді й державі.

Посадовці виконавчих органів усіх рівнів не вправі бути членами будь-

яких об'єднань громади, причетними до підприємницьких, виробничих

структур та відбору, призначення, контролю, звільнення і покарання суддів,

прокурорів, поліції, СБУ та контролюючих служб.

Протиправні розпорядження і накази виконавчих служб виконувати

заборонено, а за їх видання – кримінальна відповідальність.

Звернення громадян і підприємств повинні розглядатися в термін до 30

днів з отриманням конкретних результатів. За формальні і незаконні відписки

посадовець у термін до 15 днів повинен відшкодувати потерпілому завданий

йому матеріальний і моральний ущерб.

13. Волевиявлення громадян: обов'язки, права і відповідальність.

Громадяни мають право на: опитування; збір підписів (форма виборів);

референдуми; мирні збори та мітинги, які повинні бути вмотивованими за

умови що виконавчі служби грубо порушують свободи, права та безпеку

громадян і не реагують на їхні письмові скарги. За оплачуваний збір

громадян на протестні мітинги кримінальну відповідальність несуть як їх

організатори, так і одержувачі плати за участь у мітингах.

14. Міжнародні відносини. Гармонізація законів і співпраці з іншими

державами на засадах рівноправ'я, взаємної вигоди та поваги одна до одної.

Заборона укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції

України. Звести до мінімуму співробітництво з недружніми, агресивними та

ворожими країнами й максимізувати співробітництво з нейтральними та

дружніми країнами.

21

15. Безпека людини, сім'ї, громади населеного пункту, нації,

держави та оточуючого природного середовища (інформаційна, релігійна,

генетична, історично-хронологічна, етнічно-світоглядна, ключових урядових

посад, фінансово-економічна, національна, укладу життя, територіальна, від

незаконного звільнення з роботи та ін.). Перед законом усі рівні. Всі суб'єкти

правових відносин мають рівні права на справедливість. Громадянам можна

робити все, що не заборонено законом.

Внутрішня безпека. Стійкість системи державного управління до

внутрішніх і зовнішніх збурюючих впливів. Повна заборона приватних

воєнізованих збройних формувань. Кожен дорослий громадянин

зобов’язаний захищати Вітчизну від будь-яких посягань і негайно об'єктивно

інформувати правоохоронні органи про порушення ним, або відомі йому

факти порушень законів. Якщо через бездіяльність чи протиправні дії однієї

особи в іншої особи є віддалені негативні наслідки, то винуватець

зобов'язаний негайно відшкодувати завданий потерпілому матеріальний і

моральний ущерб та відбувати покарання у виправному закладі.

Зовнішня безпека. Суверенітет, територіальну цілісність і

недоторканність України захищають Збройні Сили, у тому числі й

президентська (гетьманська) варта. Кількість високопрофесійних військових

повинна становити до 0,2 до 0,3% загальної чисельності населення України,

та повинно виділятися на їхнє утримання не менше 7% бюджету. Військова

служба є обов'язковою для кожного військовозобов'язаного громадянина.

Мобілізаційний резерв строкової служби – усі чоловіки віком від 20 до

65 років з періодичним військовим вишколом. Вони зберігають удома легку

стрілецьку зброю з боєкомплектом, і в разі раптової агресії здійснюють

оборону до налагодження централізованого керування військами.

Найкращою зброєю у війську є не найсучасніша техніка, а патріотичні

й високопрофесійні військові спеціалісти.

Захист незалежності й територіальної цілісності країни є святим

обов'язком кожного її громадянина. 22

У разі війни всі урядові структури держави підпорядковуються

головнокомандувачу.

Природоохоронна безпека передбачає гармонізацію відносин між

Людиною, Землею і Всесвітом. Приведення природного середовища до

заданих природою норм.

16. Порядок введення військового або надзвичайного стану. У

цьому випадку свободи і права громадян можуть бути обмежені.

17. Ідеологія держави (освіта і виховання, релігія, ЗМІ, радіо,

телебачення, інформаційний і релігійний простір, культура, звичаї, традиції,

історія тощо).

Завдання ідеології – формування високоморальної, високопатріотичної

і високопрофесійної особистості; повна заборона будь-якої пропаганди,

спрямованої на деформацію психіки і психології українців та гармонізація в

державі національних, соціальних та економічних відносин. Адже Україна є

колискою людської цивілізації та джерелом натхнення на шляху до гармонії

Людини-Землі-Всесвіту.

Позаяк людина є різновидом живого світу природи, наділена розумом і

формується за допомогою інформаційного впливу, то метою її освіти і

виховання є її підготовка до самостійного суспільно корисного повноцінного

життя.

Тобто, вона повинна отримати досконалі теоретичні знання і практичні

навички з усіх тонкощів життя особистого, в сім'ї , громаді, нації, державі та

на міждержавному рівні, вміти ставити духовне первинним, а матеріальне –

вторинним. Бо праведність звеличує народ, а аморальність веде до деградації,

ганьби й занепаду. Тому педагоги повинні бути високооплачуваними й мати

статус державного службовця.

23

Жодна релігія та вірування як на території України, так і поза її межами

не вправі порушувати недоторканні природні свободи, права, безпеку і

найвищу владу та суспільні обов'язки, права й відповідальність наших

громадян та єдність всього українського народу.

Кожна національна релігія повинна дотримуватися своїх національних

квот.

Для відкритого, чесного, правдивого і доступного обміну

державотворчою інформацією та просвіти всюди повинні бути по 2-3

головних громадських канали радіо й телебачення.

18. Оперативний контроль народом процесів управління в державі,

їх діагностика, вдосконалення і підвищення ефективності. Для всіх

громадян повинна бути відкрита інформація про стан довкілля і якість

продукції, товарів і послуг та жорсткий контроль за раціональним

використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

19. Загальні прикінцеві і перехідні положення: порядок і строки

прийняття законів та набрання ними чинності.

20. Порядок внесення народом змін і доповнень до Конституції чи її

перегляду. Право приймати і вносити зміни й доповнення до Конституції

України, а також визначати й змінювати конституційний лад має виключне

право лише український народ. Конституція не може бути змінена в умовах

воєнного або надзвичайного стану.

21. Механізм впровадження у дію Конституції народу України.

Текст змісту Конституції народу України

уклав Богдан Колос 24