ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

7 жовтня 2016 рокуп’ятниця

№ 40 (3290)

Змагалися три команди кращих правознавців –

представників вузів міста, а саме: “Сіверяни” (Академія Державної пенітенціарної служби), “Правова група” (Міжрегіональна акаде­мія управління персоналом) та “Авант’юристи” (Чернігівський Національний технологічний уні­верситет).

Весь тиждень команда, під керівництвом старшого викладача циклу загальноюридичних дисцип­лін, кандидата юридичних наук Олександра Ткаченка, готувалася до змагань, і зусилля були виправдані.

У запеклій боротьбі команда

Академії ДПтС одержала перемо­гу, посівши перше місце! Капітан команди Максим Пузеревський наголосив: “Ми просто не мали ін­шого вибору, наші викладачі кожен день намагаються дати нам все, що знають самі. І головне – вони на­вчили нас любити вчитися і бути допитливими”.

Організатори заходу висловили бажання на подальшу співпрацю, а журі конкурсу, у складі якого були науковці міста, побажало учасникам ніколи не зупинятися, крокуючи дорогою знань, і завжди прагнути досконалості!

Світлана ЮЩЕНКО

З НАГОДИ ДНЯ ЮРИСТА ПРОЙШОВ ЧЕТВЕРТИЙ СЕЗОН МІЖВУЗІВСЬКОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГРИ “БРЕЙН-РИНГ З ПРАВОЗНАВСТВА” НА БАЗІ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ ГЕРОЇВ КРУТ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ.

ВІТАЄМО!

ДРУЖАТЬ З ФЕМІДОЮ ЗІ СТУДЕНТСЬКОЇ ЛАВИ

2 жовтень 2016 року № 40ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

НА ВАРТІ ОФІЦІЙНО

СМАКОВИТІ ПЕРЦІ ІЗ ЗАБОРОНЕНОЮ “НАЧИНКОЮ”

У Селидівській виправній колонії №82 управління Державної пенітенціарної

служби України в Донецькій області попередили спробу передачі за грати забороненої речовини.

Так, у кімнаті видачі поштових посилок та передач під час догляду поштової посилки, яка надійшла з м. Покровськ від громадянина С. за­судженому У., співробітники установи виявили та вилучили “ болгарські перці з сюрпризом”, “нафаршировані” поліетиленовими пакетами, у яких була прихована речовина рослинного по­ходження темно­зеленого кольору з ознаками особливо небезпечного наркотичного засобу “канабіс” (марихуана).

Цей факт задокументовано відповідно до чинного законодавства України. Триває перевірка.

Юрій КРИШТОПА

НАРКОТИКИ НЕ “ДОЛЕТІЛИ”

Співробітники Дніпропетровської устано­ви виконання покарань №4 попередили

спроби передачі заборонених предметів і речовин на територію установи та перекрили канал над­ходження заборонених предметів до зони, що охороняється.

Так, спільно із співробітниками ГУНП у Дніпропетровській області за основною огорожею установи при спробі перекиду затримали громадя­нина. Під час особистого догляду у нього виявили та вилучили два згортки з невідомою речовиною.

Цього ж дня на території установи виявили декілька пакунків з невідомою речовиною рос­линного походження.

Незабаром надійшов сигнал від чатового про здійснення перекиду на територію установи невідомих предметів. Негайно до місця події при­була резервна група, котра виявила два згортки з речовиною рослинного походження, пакетик з білою речовиною кристалічного походження і один згорток з невідомою речовиною, схожою на наркотичну.

Викликані на місце події співробітники Крас­ногвардійського районного відділу Національної поліції задокументували цей факт та направили вилучені речовини на експертне дослідження та ухвалення рішення відповідно до чинного зако­нодавства України.

Ярослав КОСТЮЧЕНКО

ВИЛУЧИЛИ ЗАБОРОНЕНІ ПРЕДМЕТИ

У Кам’янській виправній колонії №101 управління ДПтС України в Запорізькій

області провели загальний обшук. За його підсумками виявили та вилучили чо­

тири мобільних телефони, два зарядні пристрої, дві батареї до мобільних телефонів.

За результатами обшуку складені відповід­ні акти вилучення та знищення заборонених предметів.

Світлана БАХМУТ

У МЮСЛЯХ – НЕВІДОМИЙ ПОРОШОК

У Голопристанській виправній колонії №7 управління Державної пенітенціарної

служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь – міжобласній спеціалізованій туберкульозній лікарні виявили факт спроби до­ставки заборонених речовин засудженому.

Так, під час догляду посилки, що надійшла службою доставки на ім’я засудженого Є. від громадянки Київської області, співробітники виправної установи виявили та вилучили згортки з порошком білого кольору зі специфічним за­пахом, обгорнуті ізоляційною стрічкою та при­ховані серед вмісту пакету з мюслями.

За цим фактом сповістили слідчо­оператив­ну групу Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП України в Херсонській області. Спів­робітники поліції склали відповідні матеріали згідно з вимогами чинного законодавства. Ви­лучену речовину направили на дослідження до науково­дослідницького експертно­криміна­лістичного центру ГУНП в Херсонській області. Наразі триває перевірка.

Олена КОВАЛЬЧУК

“Не п р и п ус т и м о пом’якшувати

відповідальність за тяжкі злочини. Страшна цифра: 27 навмисних вбивств, 12 зґвал­тувань, розбої, крадіжки, грабежі. За такі злочини треба давати довічне ув’язнення, а не давати можливості через закон виходити на волю тим, хто починає потім знов вби­вати”, – заявив Володимир Гройсман.

Уряд буде звертатися до Парламенту щодо негайного врегулювання цієї позиції, за­значив Володимир Гройсман.

Голова Уряду зауважив, що і Голова Верховної Ради України, і Президент України підтримують цю ініціативу.

Наступним кроком Мі­ністерство внутрішніх справ внесе пропозицію щодо збільшення відповідальності за тяжкі злочини, повідомив

Володимир Гройсман.За дорученням Прем’єр­

міністра, Міністерство юсти­ції України спільно з Мініс­терством внутрішніх справ напрацювали проект закону, покликаний на виправлення тих проблем, що виникли після ухвалення так званого “закону Савченко”.

За озвученою на засідан­ні міністром юстиції Павлом Петренком статистикою з

установ відбування покарань за “законом Савченко” під­лягають звільненню 35 тисяч осіб, 8,5 тисячі уже звільнені. З них 906 осіб за декілька місяців вчинили тяжкі і особ­ливо тяжкі злочини: 27 нав­мисних вбивств, 21 тілесне ушкодження, 12 зґвалтувань, 670 крадіжок, 172 грабежі, 68 розбоїв, 43 випадки шахрай­ства, 43 – хуліганства.

Урядовий портал

УРЯД ГОТУЄ ЗМІНИ ДО “ЗАКОНУ САВЧЕНКО”

8жовтня правознавці відзнача­ють День юриста України. Його

почали святкувати з виходом відпо­відного указу Президента країни про внесення Дня юриста України в ка­лендар свят. Це відбулося в 1997 році.

День юриста – професійне свято всіх, хто пов’язаний із захистом прав і свобод громадян України. Сьогодні роль юриста в правовій державі неоціненна. Ця про­фесія важлива для утвердження демокра­тичних цінностей в суспільстві, принципу

верховенства права, для захисту інтересів кожної людини та підвищення загального рівня правової свідомості в країні.

На сьогоднішній день юристи пра­цюють абсолютно у всіх сферах діяль­ності людини. Вони захищають права усіх верств населення. Тому це свято відзначають в кожній державній струк­турі, комерційних установах – скрізь, де працюють юристи.

Професійну діяльність юристів України регламентує ціла низка зако­нів, головний серед них – Конституція України. Саме вона закріплює усі права громадян України та описує їх обов’язки перед суспільством.

Шановні юристи, щиро вітаємо вас із професійним святом – Днем юриста! Професіоналізм та високе почуття від­повідальності допоможуть вам здобути ще більшу повагу українського народу, підвищити його довіру до діяльності прав­ників. Бажаємо невичерпної наснаги, міцного здоров’я, добра, благополуччя та оптимізму, нових творчих здобутків на благо України!

Колектив редакції “Закон і обов’язок”

8 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ЮРИСТА

УРЯД РОЗРОБИВ І ВНЕСЕ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРОЕКТ ЗАКОНУ ЩОДО НЕГАЙНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМ, ПОРОДЖЕНИХ УХВАЛЕННЯМ ТАК ЗВАНОГО “ЗАКОНУ САВЧЕНКО”. ПРО ЦЕ ЗАЯВИВ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ УРЯДОВОГО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ “ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПОРЯДКУ ЗАРАХУВАННЯ СТРОКУ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ’ЯЗНЕННЯ” НА ЗАСІДАННІ УРЯДУ У СЕРЕДУ.

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Зустріч приурочена до Дня за­хисника України та Дня україн­

ського козацтва, яке відзначатимемо 14 жовтня.

Юрій Руденко під час виступу наго­лосив, що “любов до своєї Батьківщини повинна бути у кожному серці, але, на жаль, у круговороті повсякденного життя ми не замислюємося над цим. Любов до Батьківщини – це, насамперед, любов до місця, де ти народився, виріс; місця, з яким пов’язані зворушливі та яскраві, а можливо, й сумні емоції. І де б людина не була, рідним та священним буде тільки місце, куди завжди буде бажання повер­татися – до своєї малої Батьківщини”.

Натомість Сергій Бондаренко за­значив, що “коли біда чорним крилом накрила рідну землю, кожен став патрі­отом Вітчизни, й багато молодих юнаків та дорослих чоловіків готові були віддати своє життя за матінку Україну”.

Спогади про події, які пережили наші герої в зоні АТО, прекрасне тому підтвердження, коли совість і борг пе­ред своїми рідними та близькими під­німають народ на відчайдушні подвиги.

Зі слів ветеранів АТО, під час прохо­дження бойових дій всі воїни зливаються в одну потужну силу опору, а кожен патрон дорожче останнього шматка хліба. А честь Батьківщини – дорожча за власне життя.

Розповідь запрошених героїв з за­хопленням слухали не лише засуджені,

а й працівники кримінально­виконавчої інспекції.

Кожен зробив для себе висновки, але залишився при своїй думці, оголошувати яку було недоцільно, адже у кожного своя правда.

Марина МАРУЛА

ЗУСТРІЧ ЗАСУДЖЕНИХ ІЗ ВЕТЕРАНАМИ АТОДНЯМИ У ПРИМІЩЕННІ ЗНАМ’ЯНСЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ

ІНСПЕКЦІЇ ОРГАНІЗОВАНО ЗУСТРІЧ ЗАСУДЖЕНИХ З ДОБРОВІЛЬНО МОБІЛІЗОВАНИМ АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНОЇ ШТУРМОВОЇ БРИГАДИ ТРЕТЬОГО ДОБРОВОЛЬЧОГО БАТАЛЬЙОНУ СЕРГІЄМ БОНДАРЕНКОМ ТА ВІЙСЬКОВИМ КІРОВОГРАДСЬКОЇ БРИГАДИ №57 ЮРІЄМ РУДЕНКОМ, ЯКІ Є ВЕТЕРАНАМИ АТО.

ЗІ СВЯТОМ, ПРАВНИКИ!

жовтень 2016 року № 40 3ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ПИТАННЯ РУБА

ТОЧКА ЗОРУ

РАЙ ДЛЯ АВАНТЮРИСТОВ

По себе знаю: в тюрь­ме плохо. Зачастую

очень плохо. Но и в самых цивилизованных, самых демо­кратических странах тюрьмы существуют. Потому что и там есть преступники. А ещё во всех странах есть правозащит­ники. Люди, которые защища­ют права тех, кто нуждается в этом. В первую очередь, права тех, кто безвинно осужден по сфальсифицированным до­казательствам и в связи с этим

находится в тюрьме. С точки зрения здравого смысла адвокаты, прокуроры и родственники осужденных право­защитниками не являются. Да и прокуроры, хотя и они обязаны восстанавливать истину, а не слепо поддерживать государственное обвинение.

Как правило, тяжкий и унылый труд правозащитника не оплачивается. В некоторых странах – оплачивается тюрьмой для самого правозащитника, так было, к при­меру, в тоталитарном СССР, так происходит в некоторых авторитарных постсоветских государствах (прежде – союзных республиках).

В Украине быть правозащитником не опасно. Но и совсем не почётно. В стране, категорически не желающей строить полноценное правовое государство с жестким соблюдением принципа верховенства права, правоза­щитников всерьез не преследуют. Больше пугают. Иногда – с помощью психиатров, чаще – возбуждая уголовные дела… В сравнении с Россией, мы живем очень свободно.

Но мы, ненасытные, хотим большего. Хотим жить по­европейски. Вот такие мы: слепо выбирая себе худ­ших, лживых и глубоко аморальных начальников, хотим жить по­европейски. А живем грустно, даже тоскливо.

Меня особенно пугает жесткое, разрушительное по сути отношение многих сограждан к украинской судеб­ной системе. Все ли наши судьи соответствуют эталонам нравственности? Вероятно, не все. Так же как и учителя, врачи, народные депутата и т. д. и т. п. Тем не менее, в большинстве случаев в тюрьму попадают преступившие закон. Иногда даже в тех случаях, где на судью оказывают давление “сонетом” или прямой угрозой. Так было в случае с расследованием и судебным решением по делу печально известного авантюриста и убийцы (это доказа­но!) псевдоврача Андрея Слюсарчука.

Доктору “Пи” пытались помогать могущественные и богатые соотечественники из окружения президента Вик­тора Ющенко. Не из жалости к авантюристу, разумеется. Причина была в ином – в боязни публичного разгла­шения неприятных фактов. Была даже зарезервирована возможность убийства Слюсарчука психически больным человеком в судебно­психиатрическом отделении… Не решились, побоялись огласки. Пытались менять статьи обвинения, не сумели, уж очень пристально сопро­вождали это дело украинские журналисты. Достаточно принципиальным оказался и судья. Хотя его очень убе­дительно и весомо просили.

К сожалению, признав Андрея Слюсарчука преступ­ником, суд одновременно проигнорировал принцип об­щей превенции, не назвал конкретные условия в системе образования и здравоохранения, создавшие возможность для неуча и проходимца стать у операционного стола.

Увы, не назвал. Вот и продолжают работать в нашей медицинской системе другие авантюристы, безнаказанно игнорирующие диагностические стандарты и протоколы лечения, обязательные для доказательной медицины. Обязательные в Африке и Латинской Америке, но не у нас, в европейской Украине.

На днях какие­то неизвестные мне правозащитники публично заявили о невиновности Слюсарчука. И вооб­ще, в любом случае его необходимо освободить, хотя бы по тому же “закону Надежды Савченко”. Других ведь освобождают. Воров, насильников, убийц. Вот и Слю­сарчука освободили!

Что ж, в стране, где дипломированные профес­сора “лечат” с помощью бездоказательных методик, выманивая деньги у легковерных больных и их родствен­ников, одним авантюристом станет больше. Не беда. Беда в ином, в той самой общей превенции в данном случае способной защитить нас от новых псевдоврачей и псевдопрофессоров. Такая у нас страна: правозащитники защищают преступников, а не их жертв.

Семен ГЛУЗМАН

Зазначені зміни створили пере­думови до безперешкодного

і безумовного доступу до установ виконання покарань громадян, які мають непогашену (незняту) судимість із журналістськими посвідченнями.

Часто громадяни, які мають не­погашену (незняту) судимість, під час “здійснення контролю та проведення перевірок” установ виконання по­карань своїми діями не охоплюють тієї добросовісної мети діяльності журналіста, що визначена правовими засадами діяльності журналістів.

Такі недобросовісні громадяни, які мають непогашену (незняту) суди­мість, під час “здійснення контролю та проведення перевірок” установ виконання покарань дискредитують імідж журналіста, з іншого – мандат посадових і виборних осіб, зазначених в частині 1 статті 24 КВК України.

Зважаючи на офіційні роз’яс­нення Міністерства юстиції України від 04.10.2011 “Правові засади діяль­ності журналістів в Україні” в час­тині умислу журналіста, то це є таке ставлення до поширення інформації, коли журналіст усвідомлював недо­стовірність інформації та передбачав її суспільно небезпечні наслідки.

Суспільно небезпечні наслідки під час і після відвідування установ виконання покарань громадянами, які мають непогашену (незняту) судимість із журналістськими посвідченнями, поширення “викривленої і уперед­женої” інформації може стосуватися належного забезпечення умов і по­рядку виконання кримінальних пока­рань, безперебійного функціонування установ виконання покарань аж до втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, що перед­бачено статтею 343 Кримінального кодексу України.

З метою формування об’єктивної і виваженої позиції щодо диспро­порційності в правах, обов’язках і юридичній відповідальності журна­лістів і персоналу Державної кримі­нально­виконавчої служби України після внесених у квітні 2014 року змін до статті 24 КВК України було проведено фрагментарні дискусії під час багатосторонньої робочої зустрічі Ради Європи з обговорення питань боротьби з неналежним поводженням в тюрмах (у квітні 2015 року) під час службового відрядження делегації Державної пенітенціарної служби України до Французької Республіки (м. Страсбург).

Під час дискусій було поінформо­вано аудиторію представників держав­членів Ради Європи, що “в Україні засоби масової інформації мають пра­во безперешкодного відвідування ви­правних колоній, коли супроводжують депутатів, їхніх помічників, членів гро­мадських рад та інших. Адміністрація

установ виконання покарань не має права відмовити у відвідуванні установ позбавлення волі в такому випадку, ці зміни внесені у законодавство в квітні 2014 року. І також було поставлено запитання: “Чи не порушує це баланс взаємодії між громадським сектором, адміністрацією і засудженими на ко­ристь самих же засуджених, які можуть зловживати цим правовим інститутом? Яка законодавча складова, практика і думка з цього питання колег з інших держав?”

Представник від Грузії у відповідь зазначив, що це може бути елементом створення скандалу, коли залучається преса. Засуджені часто залучають пресу в своїх цілях. Преса не дає правильний аналіз реального стану справ. Вона, зазвичай, використову­ється в політичних цілях. Тюрма стає прохідним двориком. Тим паче, що вони (ЗМІ) охороняються законом, але часто поширюють некомпетентну інформацію.

У зв’язку з цим представник Шотландії запитав, у який спосіб збалансувати інтереси?

У відповідь представник Норвегії зазначив, що у його державі розгляда­ються контакти з пресою як щось по­зитивне. Є дні відкритих дверей, коли ЗМІ відвідують установи у визначені часи. Преса має право на відвідування, але адміністрація у свою чергу може відмовити. Наприклад, є засуджений терорист Брейвік, стосовно якого вони обмежили участь преси у спілкуванні з ним.

І підсумовуючи, модератор від Шотландії зазначив, що участь ЗМІ в частині ризиків балансу відповідаль­ності передбачає, щоб засуджені не зловживали цим як поширенням своїх інтересів негативного характеру.

Владислав КЛИША

КОНТРОЛЬ ЧИ ПРОВОКАЦІЯ

ДУМКИ З ПРИВОДУ

–На жаль, при­р і в н я в ш и

“помічників­консуль­тантів” до Президента і Прем’єр­міністра, вхід в режимну установу отри­мали колишні кримінальні авторитети з посвідчення­ми невідомих ЗМІ, дис­кредитуючи тим самим справжніх професійних журналістів і їх приналеж­ність до четвертої влади.

Алгоритм тиску на “неугодну” колонію, за­снований на законних під­ставах, зазначених у нових змінах, вже добре відомий: реєструється видання пра­возахисного спрямування (зараз це зробити легко, бо недосконалість зако­

нодавства і загальна полі­тико­економічна дестабі­лізація в країні спростила процедуру до простого), з далекими від захисту прав ув’язнених цілями. Криміналітет під виглядом “журналістів” і під при­криттям деяких депутатів з незрозумілими особисти­ми цілями і амбіціями лізе в колонії, демонстративно, безапеляційно і нахабно показуючи засудженим свою “силу”, нібито “ви­рішуючи їхні питання”, а насправді – послідовно і цілеспрямовано дестабілі­зуючи і розхитуючи опера­тивно­режимну обстанов­ку в місцях поз бавлення волі… Ніхто не стверджує,

що співробітники коло­ній, білі і пухнасті – це військові люди зі своєю особливою психікою, зі своїм, виробленим роками спілкування з “континген­том”, ставленням до тих, хто перебуває з іншого боку грат. Так, створена система, яка працює вже майже сторіччя, багато в чому недосконала. Саме тому вона безліч разів пе­рероблялася, правилася і очищалася. І цей процес триває постійно, але...

Запитайте у тих, хто постраждав від злочинців, хто був пограбований, при­нижений, побитий, хто за­знав нападу насильників, маніяків, у кого загинули

від рук убивць близькі: чи хотіли б вони, щоб лиходії відбували заслужені ними терміни до позбавлення волі в тепличних умовах, у комфорті, насолоджую­чись затишком, вишука­ною їжею і бездіяльністю? Просто спробуйте стати на місце постраждалих і хоч віддалено відчути те, що відчувають вони.

АЛГОРИТМ ТИСКУ ВІДОМИЙ

ПРАВОВІ КОЛІЗІЇ

7 ВЕРЕСНЯ 2016 РОКУ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ УХВАЛИЛА ЗАКОНОПРОЕКТ 2490А ВІД 10.08.2015 Р. (21.09.2016 Р. ПОДАНО ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ НА ПІДПИС), ЯКИМ ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ЧАСТИНИ 3 СТАТТІ 24 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. ДО ЦЬОГО 8 КВІТНЯ 2014 РОКУ СТАТТЮ 24 КВК УКРАЇНИ ВИКЛАДЕНО В ІНШІЙ РЕДАКЦІЇ, ЯКОЮ РОЗШИРЕНО ПЕРЕЛІК СУБ’ЄКТІВ ВІДВІДУВАННЯ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ТА ЗМІНЕНО УМОВИ І ПОРЯДОК ТАКИХ ВІДВІДУВАНЬ ДЛЯ “ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК” УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ.

СВОЮ ПОЗИЦІЮ ВИСЛОВИВ ГОЛОВА ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “ЩИТ”, ЯКА ЗАХИЩАЄ ПРАВА СПІВРОБІТНИКІВ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ, ТИМУР ОДЕРІЙ:

4 жовтень 2016 року № 40ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ВІСТІ З РЕГІОНІВ

1 ЖОВТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ. ДЕНЬ ВЕТЕРАНА

ВІЗИТ

Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський

обов’язок бути турботливими і мило­сердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

У Снігурівській виправній колонії вже стало традицією щороку, напере­додні Дня людей похилого віку, від­

відувати пенсіонерів та ветеранів, які багато років свого життя працювали на процвітання установи.

Співробітники виправної колонії відвідали Раїсу Соколовську, Вален­тину Ніколенко, Ларису Кондратьєву, Раїсу Євдокімову та ветерана Великої Вітчизняної війни Олександру Під­дубієнко та вручили цінні подарунки.

Пам’ятаймо і надалі про свій

невідплатний борг перед ветерана­ми та громадянами поважного віку. Робитимемо все, щоб вони щоденно відчували повагу і турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності.

Живіть довго і щасливо, будьте здорові, радійте успіхам дітей та онуків! Миру вам, оптимізму і благополуччя!

Тетяна ІВАНІНА

СПРАВА ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВАДРУГИЙ МІСЯЦЬ ОСЕНІ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ОСОБЛИВОЇ ДАТИ. 1 ЖОВТНЯ У ВСЬОМУ

СВІТІ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ, ПРОГОЛОШЕНИЙ ГЕНЕРАЛЬНОЮ АСАМБЛЕЮ ООН. А В УКРАЇНІ ЦЕ ТАКОЖ І ДЕНЬ ВЕТЕРАНА.

Чернігівську виправну коло­нію №44 відвідали експерт

з тюремної реформи департаменту з оперативних питань штаб­квартири Управління ООН з наркотиків та злочинності у Відні Філіпп Мей­снер, радник Управління ООН з наркотиків та злочинності в Україні Мірзахід Султанов та заступник ди­ректора Департаменту стратегічного розвитку органів юстиції Олександр Гурин.

Візит відбувся у рамках співпра­

ці, пов’язаної із можливістю надання технічної допомоги від Управління ООН з наркотиків та злочинності в питаннях реформування пенітенці­арної системи.

Гостей передусім цікавив побут засуджених та дотримання їхніх прав. У супроводі начальника управління ДПтС України в Чернігівській об­ласті Валерія Пісклова та начальника Чернігівської ВК №44 Андрія Ки­рієнка відвідувачі ознайомились із житловими приміщеннями, медич­

ною частиною, побували в Будинку дитини при установі та у кімнаті психоемоційного розвантаження, оглянули школу, інтернет­клас та кімнати довготривалих побачень. Дослідили виробничий процес, який організовано на швейній фабриці, та дізнались принципи роботи Держав­ного підприємства установи.

Візитери також поспілкувались із персоналом колонії та розповіли про деталі своєї роботи.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

УСТАНОВУ ПРОІНСПЕКТУВАЛИ ПРЕДСТАВНИКИ ООН

ДОБРА СПРАВА

Так, співробітники Талалаївського районного сек­тору КВІ взяли участь у районному благодійному

ярмарку. Це захід, який проводиться вже третій рік поспіль, на ньому збирають кошти для воїнів­земляків, які перебу­вають у зоні АТО. На ярмарку школярі району представля­ють власноруч виготовлені смаколики та вироби із плодів та овочів осіннього врожаю. Пенітенціарії долучились до доброчинності – придбали на ярмарку масу солодощів.

Співробітники Городнянського районного відділу КВІ управління ДПтС України в Чернігівській області

організували для своїх підоблікових зустріч з працівни­ком наркологічного кабінету Городнянської центральної районної лікарні. Лікар провів із засудженими бесіду на тему: “Алкоголь і злочин”. Метою заходу було узагальнити та систематизувати знання засуджених про негативний вплив алкоголю на організм людини, нагадати про від­повідальність за наслідки неадекватної поведінки у стані алкогольного сп’яніння та сформувати стійкі переконання важливості дотримання моральних норм.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

ДОПОМОГЛИ І ЗАСТЕРЕГЛИCПІВРОБІТНИКИ ОРГАНІВ КВІ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

АКТИВНІ НА РОБОТІ І В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ. ВОНИ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У БЛАГОДІЙНИХ СПРАВАХ І ТУРБУЮТЬСЯ ПРО ЗДОРОВ’Я ПІДОБЛІКОВИХ.

СПОРТ

НАШІ КУРСАНТИ – КРАЩІ!У СНІГУРІВСЬКІЙ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКІЙ СПОРТИВНІЙ ШКОЛІ

ВІДБУВСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТУРНІР З ДЗЮДО СЕРЕД ДІТЕЙ, ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ НА ПРИЗИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ ВАДИМА ПІДБЕРЕЗНЯКА ДО 204-Ї РІЧНИЦІ МІСТА СНІГУРІВКА, ЩО НА МИКОЛАЇВЩИНІ. У ЗАХОДІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ 20 КОМАНД З РІЗНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ.

Курсанти друго­го курсу Академії

пенітенціарної служби також взяли участь у зма­ганнях.

Під час урочистої це­ремонії відкриття змагань капітани команд підняли прапор. А потім розпо­чались спортивні поєдин­ки. Ті, хто прийшов чи приїхав повболівати за юних спортсменів, не по­шкодували, адже на татамі розгорнулася напружена боротьба. Хлопці та дів­чата продемонстрували всі свої вміння та спор­тивну майстерність, які

набули на тренуваннях. У підсумку змагань

Ігор Чеботар виборов пер­ше місце у ваговій кате­горії до 73 кг, а Станіслав Шмельов посів перше

місце у категорії до 66 кг. Переможцям і при­

зерам змагань традиційно вручили грамоти, медалі, кубки та цінні подарунки.

Валерія КИЛИМОВА

ВИСТАВКА

Відвідувачам вис­тавки були пред­

ставлені доробки власно­го виробництва, а саме:

швейні вироби (робочий одяг, у тому числі утепле­ний, постільна білизна, халати, ковдри, матраси, подушки тощо) Співро­бітники підприємства на виставці отримали ряд ін­дивідуальних замовлень на пошиття швейних виробів, а також надали потенцій­

ним клієнтам рекламну ін­формацію про продукцію.

Відвідувачі відзначили високу якість продукції та висловили зацікавленість у співпраці міської адмі­ністрації з підприємством та майстернею Уманської виправної колонії №129.

Ігор МАХЛАЙ

У РАМКАХ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ МІСТА УМАНЬ ТА ВІДЗНАЧЕННЯ 400-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ ПЕРШОЇ ПИСЕМНОЇ ЗГАДКИ ПРО МІСТО УМАНЬ ПІДПРИЄМСТВО УМАНСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №129, ЩО НА ЧЕРКАЩИНІ, ТРАДИЦІЙНО ВЗЯЛО УЧАСТЬ У ВИСТАВЦІ ПРОДУКЦІЇ ВИРОБНИКІВ МІСТА ТА РЕГІОНУ.

НОВІ РИНКИ ЗБУТУ

жовтень 2016 року № 40 5ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ПАЛІТРА

Нещодавно команду гро­мадського об’єднання

“Союз “Золотий Вік України” за­просили до Республіки Молдова, зокрема, на прем’єру театральної вистави “Процес Гамлет” до пенітенціарної установи №17 в місті Резина.

За словами голови об’єднання Яни Баранової, “Процес Гамлет” – це театральна постановка, яка є переосмисленням шедев­ру Вільяма Шекспіра відомим молдавським театральним ре­жисером Міхаєм Фусу. Головні ролі виконували 11 засуджених до довічного ув’язнення і чотири актори Національного театру ім. М. Емінеску.

Ця вистава є першим про­ектом театральної терапії, який реалізується на пострадянському просторі. Підготовка до вистави була складною та тривала з травня до вересня 2016 року. Програма підготовки складалася з психо­логічної реабілітації, акторської майстерністі, сценічної підготов­ки, тощо.

Головною метою цього заходу є побудова діалогу про ув’язнених у суспільстві через театральне мистецтво.

“Цікавим є те, що театральні костюми були пошиті також у тюрмі, зокрема, в пенітенціарній

установі №7 м. Руска, де утриму­ються засуджені жінки, – ділить­ся враженнями від поїздки член об’єднання Карина Гарбузенко. – Реквізит для вистави підготували підлітки, що відбувають покаран­ня у пенітенціарній установі №10, с. Гояни. Тобто, “Процес Гамлет”

– це проект соціальної та трудової реабілітації ув’язнених через за­лучення до спільного творіння”.

“З першого кроку в ПУ №17­Резин все було незвичай­ним. Гостям показали фото­виставку, присвячену виставі “Процес Гамлет”, – розповідає Яна Баранова. – Саме дійство розпочалось о 19.00 годині (що є безпрецедентно!) у дворі устано­

ви. Тому, крім запрошених гостей, глядачами вистави були і засудже­ні, що перебувають в установі.

Гостями заходу були також представники міжнародної місії NORLAM, Швейцарської агенції зі співпраці, делегація Європей­ського Союзу, Міністерства юс­

тиції та парламентарі Республіки Молдова.

Для глядачів це стало зану­ренням в іншу реальність. Дійство було вражаючим, актори – пере­конливими!

Після вистави всі охочі мали можливість особисто поспілкува­тися і з ув’язненими, і з акторами Національного театру ім. М. Емі­неску”.

“Особливі слова вдячності хо­четься сказати на адресу керівни­цтва Пенітенціарного департамен­ту та адміністрації ПУ №17­Резина за інноваційно­креативний підхід до роботи з засудженими, адже без їхньої злагодженої співпраці ця

подія була б неможливою, – під­сумовує візит Яна Баранова. – Це єдина установа в Республіці Мол­дова, де утримуються засуджені до довічного ув’язнення. Наразі тут перебувають 110 осіб”.

Творчий колектив Націо­нального театру ім. М. Емінеску – справжній титан в реалізації аль­тернативних програм реабілітації.

До речі, вистава “Процес Гамлет” транслювалася в прямому ефірі на великому екрані, що був встановлений на Соборній площі у Кишиневі.

Юлія СЕРЕДАФото ГО “Союз

“Золотий Вік України”

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?АБО ПРО ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В МОЛДОВІ

ДОСВІД

РЕФОРМУВАННЯ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА ТРИВАЄ ВЖЕ ТРИ РОКИ. У ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ ОСОБЛИВА УВАГА ПРИДІЛЯЄТЬСЯ РОЗРОБЦІ НОВИХ МОРАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ З ПЕРЕВИХОВАННЯ ЗЛОЧИНЦІВ І РОЗРОБЦІ КОНКРЕТНИХ ПРОГРАМ, МЕТОДИК І ТЕХНОЛОГІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СФЕРІ. КРІМ ТОГО, РЕАЛІЗАЦІЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ПРОГРАМ РЕАБІЛІТАЦІЇ СПРИЯЄ ГУМАНІЗАЦІЇ ПЕНІТЕНЦІАРНИХ ПРОЦЕСІВ ЩОДО ЗАСУДЖЕНИХ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ.

УВАГА! ЗАПРОШУЄМО ДО УЧАСТІ

Команда – ГО “Союз “ЗОВУ” –з 01.06.2016 р. по 30.12.2016 р. проводить творчий конкурс “#Арт_Примирення – 2016” на

честь святителя Іоана Милостивого патріарха Олександрійського серед засуджених до довічного позбавлення волі в установах Державної кримі-нально-виконавчої служби України. Запрошуємо до участі всіх охочих!

Раді повідомити, що ми запросили до змагань і засуджених до до-вічного ув’язнення з Республіки Молдова.

Позмагаймося!Роботи надсилати за адресою: ГО “Союз “Золотий Вік України”,

а/с 122 м. Київ, 01015. Телефон для довідок: (044) 222-54-27, (050) 993-40-93.

ФОТОФАКТ

ХОЧЕШ НА ВОЛЮ – ЗАЙМАЙСЯ ЙОГОЮ

Керівництво тюремного ві­домства Індії розпочало в

одній із своїх установ досить не­звичний експеримент, під час якого засуджені мають змогу заробити собі умовно­дострокове звільнен­ня, займаючись йогою. Вже 400 засуджених виявили бажання взяти участь у проекті.

Як розповідають представники державного управління тюрем Індії, за кожні три місяці щоденних занять йогою термін покарання скорочу­ється на 15 діб. Засуджені мають виконувати традиційний комплекс

“привітання сонця” (сур’я намас­кара), вправи для дихання та асани (пози) для відновлення рівноваги. Керівники установи вважають, що заняття йогою допоможуть засудже­ним набути самоконтролю, стати менш агресивними та допоможуть їм значно краще підготуватися до звільнення.

Окрім того, комплекс занять традиційної для індійців системи вправ допоможе їм загартуватись фізично. Рекомендації до достроко­вого звільнення в індійських тюрмах надають ще й тим засудженим, які

наполегливо навчаються у школі або ж отримують вищу освіту. Проте неодмінною і обов’язковою умо­вою для дострокового звільнення є і залишається гарна поведінка в установі.

У рамках кулінарного експерименту шеф­кухарі найвідоміших ізраїльських ресторанів прово­

дять п’ятиденні курси для тюремних кухарів. Навчання охоплює всі стадії приготування смачної та корисної

їжі – від закупки до приготування та зберігання страв. Після закінчення курсів шеф­кухар продовжує вести шефство над тюремною кухнею протягом року та до­помагає закріпити навички, придбані під час навчання.

Для всіх кулінарів, які виявили бажання взяти участь у програмі, управління тюрем проводить тен­дер. При цьому особлива увага приділяється розробці різних видів меню для різних категорій засуджених, що тримаються в установах. Так, в меню підлітків по­винен міститись підвищений рівень кальцію. В меню для всіх вікових категорій буде зменшено кількість вживаного маргарину, адже дієтологи вважають його малокорисним та шкідливим для організму. Самі ж засуджені сприйняли новину про зміни у харчуванні з задоволенням.

Експериментальна програма з покращення якості їжі в дванадцяти установах вже знайшла своїх прихиль­ників, тому в майбутньому планується залучити до цієї програми й інші пенітенціарні установи Ізраїлю.

Підготувала Людмила ТОМІНА

“ПАЙКА” ВІД ШЕФ-КУХАРЯ

НА ВЕСІЛЬНОМУ РУШНИКОВІ

Утворенню сім’ї українці завжди надавали великого зна­чення, адже на весільному рушникові люблячі серця

з’єднували свої долі навік.У Прилуцькій виховній колонії народилася нова сім’я –

Владислава та Насті. Кохання їх зародилося, коли вони ще відвідували школу. І лише коли Владислав потрапив до місць позбавлення волі, молоді люди зрозуміли, що не можуть жити одне без одного. Батьки їх підтримали.

Весілля відбулося в урочистій обстановці. В клубі установи зібралися вихованці, гості, батьки молодих. Організатори ве­сілля намагалися дотримуватися традицій: зустрічали молодят з весільним короваєм, випускали голубів “на щастя і долю”, танцювали перший сімейний танець. А ще було море квітів.

З незабутньою подією молодих привітали представники адміністрації, батьки, вихованці. І всі їм бажали злагоди, лю­бові, достатку, щастя та вірності.

Валентина ЗАГРЕБЕЛЬНА

6 жовтень 2016 року № 40ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

РАКУРС

4 ЖОВТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ТИЖДЕНЬ КОСМОСУ

ОГЛЯД ЛИСТІВ

КЛИМ ЧУРЮМОВ: “АСТРОНОМИ – ЦЕ ВАРТОВІ НЕБА…”

ПРОСТІ СЛОВА ПРО ЛЮБОВ

У 1969 році Клим Чурюмов відкрив нове космічне тіло – комету Чурю­

мова­Герасименко, а у 2014 році весь світ у прямому ефірі слідкував за посадкою на ядро комети модуля “Філи”.

Коли Климу було чотири роки, він разом із мамою запізнився на потяг, яким вивозили людей із обстрілюваного німцями Києва. Усі, хто їхав у ньому, загинули. Тоді Климу вперше пощастило – він вижив, а через 28 років відкрив комету, дослідження якої може врятувати людство.

Він добре запам’ятав осінь 1969 року: тоді його разом із аспіранткою Світланою Герасименко та фотолаборанткою Людми­лою Чирковою спорядили в експедицію до Казахстану. Команда мала спостерігати за кометами. Найцікавіші з небесних тіл вони фіксували на надчутливі фотопластини “Кодак”. Дослідники разом передивляли­ся відзняте, але свого відкриття одразу не помітили – переплутали із кометою Кома

Сола. Одну пластинку із зображенням но­вого об’єкта Світлана Герасименко навіть хотіла викинути, бо подумала, що вона зіпсована.

Приблизно через місяць після по­вернення до Києва експедитори вирішили обробити негативи, щоб скласти звіт про поїздку. Лише тоді вони усвідомили, що першими побачили слабке світло від нікому невідомої тоді комети.

“У нас на руках було п’ять негативів, тобто п’ять підтверджень відкриття. Свої дані ми надіслали до Америки і Ленінграду, до Інституту теоретичної астрономії. При­ємно, що із США прийшла телеграма. На­віть вирахували орбіту і одразу її знайшли на всіх обсерваторіях”, – каже вчений.

Минуло 35 років – і до ядра комети Чурюмова­Герасименко запустили косміч­ний апарат “Розетта”. Його частина – кос­мічний модуль Philae – 12 листопада 2014 року здійснила першу в історії посадку на ядро комети. За цією унікальною подією у прямому ефірі слідкував увесь світ!

“Голова Європейського космічного агентства Жан­Жак Дорден сказав мені, що результати “Розетти” і все це разом заслу­говує номінації на колективну Нобелівську премію. Якщо таке станеться, це буде перша Нобелівська премія за історію незалежної України”, – розповідає Клим Чурюмов.

Серед досягнень астронома є ще одна комета. Він відкрив її у 1986 році разом із вченим Валентином Солодовниковим. Однак досліджувати це небесне тіло була змога лише в 1986­1987 роках – наступного

разу воно наблизиться до Землі через 35 тисяч літ.

Ученому 79 років, але він вірить, що відкриття, якими можна буде пишатися, – ще попереду. “Ми всі діти зір. У кожному з нас є атоми перших зір Всесвіту. Тому космос вабить усіх людей, – говорить Клим Чурюмов. – Але астрономи – це вартові неба, і вони весь час у пошуках нового, щоб краще розуміти гармонію Всесвіту, цінити красу галактик, зір, нашого Сонця, комет та астероїдів. Це надихає”.ДЛЯ ДОВІДКИ:

30 вересня 2016 року історична 12­річна місія “Розетти”, яку

готувала ESA, успішно завершилася ке­рованим спуском на комету 67P/Чурюмо­ва­Герасименко, яку апарат переслідував близько двох років. “Розетта” була націлена на поверхню комети поблизу області актив­них ям у її регіоні “Маат”. Підтвердження завершення місії надішло в центр управ­ління ESA у Дармштадті (Німеччина) о 14:19 за київським часом. Спуск на комету дав можливість вивчити гази комети, пил і плазму в середовищі, близької до поверхні, а також зробити знімки високої якості. Після цього апарат розбився.

“Розетта” слідувала за кометою протя­гом 6 млрд. кілометрів. Вона стала першим космічним апаратом, який зумів вийти на орбіту комети. На її орбіті апарат перебував протягом двох років. Він збирав рідкісні дані про небесне тіло, які в найближчі роки будуть досліджувати вчені. У 2014 році “Розетта” спустила на поверхню комети

апарат “Філи” для збору проб грунту – це стало першою в світі подібною операцією. Вперше була детально вивчена внутрішня будова ядра комети та властивості його речовини. Для науки це важливо, адже комети, як відомо, – це, по суті, величез­ні брили льоду, завдяки яким на планеті колись з’явилася вода, зародилося життя. Ці небесні тіла є носіями надзвичайно цінної інформації про утворення Сонячної системи.

Європейське космічне агентство ви­рішило закрити місію, оскільки комета, на орбіті якої перебувала “Розетта”, на­ближається до межі Сонячної системи. Космічний апарат працював на сонячних батареях, які не змогли б більше заряджати­ся. Крім того, вона була запущена в космос у 2004 році, знаходилася не в кращому ста­ні, оскільки піддавалася радіації та впливу екстремальних температур.

Космічний апарат знайшов на поверхні об’єкта тверді речовини невідомого похо­дження. Вчені поки не можуть розповісти подробиці про ці фрагменти, але з упевне­ністю заявляють, що частина з них – ор­ганічного походження. Дві групи останків навіть отримали імена – “Джульєтта” і “Кеннет”. Перша із скам’янілостей має подібності із земними медузами, а друга – з морськими кониками, їхній вік сягає кількох мільярдів років. Фахівці впевнені, що знахідки можуть пролити світло на такі важливі питання, як існування життя на ін­ших планетах і виникнення життя на Землі.

Підготувала Вікторія ЦВЄТКОВА

“Прислухайся – слова прості, Не зайві у розмові: Не буде сенсу у житті, Якщо нема любові”, – це рядки з вірша нашого активного дописувача

Валерія Іваніченка з Білоцерківської ВК №35, якими я хочу розпочати огляд листів, бо тема сьогоднішньої роз­мови – любов.

І дійсно – життя без любові не має сенсу. Любов – це кисень, що підживлює наші серця, дарує нам краплини або ціле море щастя. Вона різна: батьків до своїх дітей, дітей до батьків, любов до коханих, любов до Бога, любов до рідної землі. Та кожна — неповторна. Але в більшості своїй – натхненно впливає на людей, бо душа людини розквітає задля добра і бажання його робити. А це означає, що творчі натури свої внутрішні відчуття висловлюють у нових творах, і редакція отримує їх у листах від авторів — найактивніших шанувальників нашої газети.

“Доброго дня, шановна редакціє газети “Закон і обв’язок”! – пише Тетяна Ящишина з Чорноморської ВК №74. – Щиро вдячна вам за можливість друкуватися у вашій газеті. Читаючи її сторінки, отримуєш моральну і духовну підтримку. Надсилаю вам свої вірші та заздалегідь дякую за їхню публікацію.

ПИСЬМО К МАМЕЛюбимой маме я письмо пишу.Мы с ней давно уже в разлуке.Я – заключенная и в лагере сижу –Ведь заслужила эти муки.Неправильно жила и все грешила,Мимо ушей советы пропуская,Про Господа я напрочь позабыла,Катилась в яму, но не замечала.Не слушала, что говорила мама –Она хотела только мне добра.Теперь на сердце кровоточит ранаЗа годы, что впустую прожила.Пишу письмо, а слезы катят градом,Душа опустошенная болит.Хочу домой, хочу я рядом с мамойОставшуюся жизнь свою прожить…”Свою любов до мами висловив у рядках і Анатолій

Лужинецький з Вінницької УВП №1. Він пише: “Перу речі. Свідомість заполонила картинка кистей, пальців мами. Автоматично перу далі. А картинка не счезає, не “відпускає”. Доправ речі. Розвісив. Ліг. Узяв чернетку. На одному диханні записав рядки:

Перу. У свідомості мамині руки постали:У зморшках, натруджені – скільки речей перепрали!Віджали. Занесли на горище. Розвісили. Зняли.Знесли із горища. Розгладили праскою. Склали.А скільки прибрали кімнат?.. А посуду помили?..Підняли, віднесли, принесли – встигають усюди!Долоні в мозолях. На пальцях суглоби вузлами…Герої? Удома героями бачаться мами!..”“Щоб висловити всі свої почуття і думки з приводу

життя, не вистачить жодної газети, а в типографіях – фарб, щоб розмістити всю інформацію від людей, які вам пишуть свої листи – з листа Валерія Іваніченка з Білоцерківської ВК №35. – Це людське життя, якого не осягнути нізащо, якщо жити в іншому вимірі, світі. Але вони перетинаються, ці світи…

Саме тому взяв аркуш зошита та вирішив нічого не вигадувати, а висловити, як є, як це відчуваю. Не мені судити про своє…

Про тебе мріяв я постійно,Серед усіх жінок шукав,Вирішував все самостійно,Та всі стосунки розривав.Життя земне пройшов,Лишився сам з собоюІ врешті-решт знайшов,Зустрівшися з тобою.Відразу серцем це відчув,Вдивляючись у твої очі.У мріях своїх бувВсі дні і довгі ночі…Минуле нас не відлякало –Те, що було, немає.Серденько моє завжди чекало,Що друге серце покохає…Не винен я перед тобою –І в цьому вся моя провина.Одружена ти не зі мною –Але моя ти половина!Не можемо разом фізично бути –Лише любов єднає нас.Приємно в серці серце чути –У всесвіті безмежний час!А в ньому вічність тільки наша,Кохання, віра та життя!В любові, серденько моє прекрасне,Ми будемо завжди єдиним “я”!..”Отримали ми листа від Олега Гуртового із Замкової ВК

№58, що на Хмельниччині, у якому він пише, що, незва­жаючи на стан свого здоров’я, буде надсилати до редакції вірші, щоб знову взяти участь у літературному конкурсі “Дзеркало” – “поборотися за перемогу в гідному конкурсі серед поетів нового покоління”. З його віршів відчувається, що його хвилює тема боротьби добра і зла, і він робить ви­сновок, що вихід для людини є – це віра в Бога:

А что она могла однаУразуметь без веры в БогаНа наших жизненных дорогах?..І від того, який людина вибере собі шлях, залежить

її життя. Вибір у людини завжди є. Треба тільки ним ско­ристатися собі на благо, а не на руйнування себе і тих, хто тебе оточує…

Про життєдайну силу віри в Бога пише у вірші і інший наш постійний дописувач Михайло Кузнєцов з Івано­Фран­ківської УВП №12: “З особистих причин давно не надсилав вам віршів, тому не знаю, чи діє ще конкурс “Дзеркало”? Якщо діє, то опублікуйте, будь ласка, мої вірші:

Небо в тучах над землей –Тяжела моя дорога,Сам себе теперь чужой –Пустота в душе без Бога.И жилось мне вроде всласть,И грешил без сожаления,Но лукавому попался в пасть,И сам стал как привидение.Плачут небеса грозой,Обо мне всё сожалея:“Ты для Бога не чужой –Брось грешить, вернись скорее!”Встрепенулся вдруг и я –В этой жизни одинокий.Где семья? А где друзья?И вокруг одни пороки…Взор свой к небу подниму,Голос Твой в душе услыша,Больше я не притворюсь,Что ты звал, а я не слышал!”Автори листів, що надходять до редакції, всі різні, але

єднає їх теж любов – любов до творчості, яка допомагає усім їм впоратися з тягарем відбування покарання, ви­окремлення від звичного оточення, що тяжким важелем завжди лягає на серце людям за гратами. Та залишаючись людьми й там, вони займаються творчістю, результати якої ми завжди друкуємо на шпальтах нашої газети.

“Бажаю міцного здоров’я, миру та злагоди в родинах!” – написав Михайло Кузнєцов. Тож до нових зустрічей на сторінках газети “Закон і обов’язок”!

З листами працювала Вікторія ЦВЄТКОВА

жовтень 2016 року № 40 7ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

CПАДЩИНА

9 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ХУДОЖНИКА УКРАЇНИ

МУЗЕЙНІ ЗАКЛАДИ

Антоній Лянге потрапив до Львова 1810 року і

багато працював художником при львівському театрі, ставши помітною постаттю місцевого культурного середовища. Як зазначає мистецтвознавець Галина Дергачова, на сьогодні немає відомостей про станкові живописні чи графічні твори художника, виконані від часу приїзду до Львова і до кінця дру­гого десятиріччя ХІХ століття.

Мабуть, найпершими з відомого доробку художника можна вважати рисунки, на основі яких створено літографії у серійному виданні краєвидів Галичини, перший зошит якого вийшов 1823 року. Ця серія, а також співробітництво з відо­мою літографією Піллерів у

виданні інших альбомів і окре­мих літографічних аркушів із зображенням різних місцевос­тей Галичини, Волині неабияк сприяли популярності А.Лянге як майстра пейзажу. У неповно­му комплекті вони зберігаються у відділі мистецтв Львівської на­укової бібліотеки імені Василя Стефаника.

У доробку художника є також твори, виконані олією, гуашшю, аквареллю – пере­важно пейзажної тематики. За життя художника знавці відда­вали належне його майстерності й талантові, однак матеріальний стан не давав змоги йому повніс­тю присвятити себе малярству. Справжній попит – і в Україні, і за кордоном – на твори А.Лянге виник лише після його смерті.

Пейзажі Антонія Лянге є одним із найбільш ранніх відо­мих на сьогодні живописних зображень Львова ХІХ століття Він одним із перших серед львівських художників прагнув відтворити своєрідну поезію окремих місцевостей Східної та Західної Галичини, зумів, за словами Вінценти Поля, “глибоко зрозуміти таємницю її подиху”.

Заслугою Лянге варто вва­жати і його колористичні до­сягнення, які були відзначені тогочасною критикою. Про зростання малярської май­стерності художника свідчать пізніші його твори, зокрема, “Замок в Олеську” та “Замок в Підгірцях”.

Зоряна НАГІРНЯК

Одним з відомих музейних осе­редків є Національний музей

історії України. Свою діяльність він роз­почав у серпні 1899 року археологічною виставкою з нагоди відкриття ХІ Всеро­сійського археологічного з’їзду як Місь­кий музей старожитностей та мистецтв. Тоді ж йому надали й назву – Київський художньо­промисловий і науковий музей. Приміщення за проектом архітекторів В. Городецького та Г. Бойцова спорудили на кошти, зібрані серед інтелігенції Києва. Зас новниками музею були відомі особис­тості – археолог, етнограф і мистецтвозна­вець, академік М. Біляшівський (перший директор музею), етнограф Д. Щербаків­ський, археолог В. Хвойка та інші.

Від 1919 року заклад називався “Пер­ший державний музей”. 1924 року його перейменовано на Всеукраїнський іс­торичний музей імені Тараса Шевченка. 1935 року музей реорганізували. На базі художнього відділу створили Київський державний музей українського мистецтва (нині Національний художній музей). Інші колекції стали основою Київського державного історичного музею, який роз­горнув свою експозицію в шести корпусах

Києво­Печерського історико­культурного заповідника як Центральний історичний музей.

Коли розпочалася Друга світова війна, найцінніші колекції евакуювали до Уфи. 1944 року музей відновив свою роботу під назвою Державний республіканський істо­ричний музей у приміщенні колишньої ху­дожньої школи по вул. Володимирській, 2. 1950 року він отримав назву Київський іс­торичний музей, а з 1965­го – Державний історичний музей Української РСР. У жов­тні 1991 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня створено Національний музей історії України.

Сьогодні це – скарбниця пам’яток ма­теріальної і духовної культури українського народу. Його збірки нараховують понад 800 тисяч експонатів. Серед них чимало унікальних пам’яток. Це – археологічні колекції всесвітньо відомих палеолітичних стоянок Мезин і Кирилівська, матеріали трипільської, скіфської та сарматської культур, античних міст – держав Північно­го Причорномор’я. Широко представлені й комплекси ранньослов’янських культур.

Значна частина експозиції відведена під матеріал, що розповідає про виник­

нення давньоруської держави – Київської Русі та її столиці. В одному із залів роз­міщена, зокрема, діарама “Київ Х­ХІІІ ст.”, створена художником О. Казанським. Більш ніж половина експонатів періоду Київського Русі становлять знахідки із розкопок Києва, Вишгорода, Білгорода, Княжої Гори та ін.

Понад 100 тисяч одиниць нараховує нумізматична колекція (монети, ордени, медалі, нагрудні знаки України, зарубіж­них країн світу від VІ ст. до н.е. і до ХХ ст.). Гордістю музею стали колекції, подаровані українському народові І. Хайновським, Ф. Кундеревичем, В. Гізе, родинами Ханен­ків і Терещенків.

Привертають увагу відвідувачів реліквії запорозького козацтва – універсали, грамо­ти, листи гетьманів та козацької старшини (Богдана та Юрія Хмельницьких, Петра До­рошенка, Івана Мазепи, Івана Скоропад­ського, Кирила Розумовського та ін.). А яка велична тут колекція живопису, графіки та

скульптури! Це роботи В. Васильківського, І. Їжакевича, В. Верещагіна, В. Шаталіна та ін., колекція портретів українських гетьма­нів роботи майстрів ХVІІ­ХІХ ст., графіка ХVІІІ­ХІХ ст. із збірки відомого воєнного історика П. Потоцького.

Складовою частиною Національного музею історії України є Музей історичних коштовностей, де зберігаються шедеври світового значення. Як зазначає науко­вець Наталя Ковтанюк, тут представлені археологічні пам’ятки торевтики ІХ ст. до н.е. – ХІІІ ст. н.е., матеріали скіфо­антич­ного періоду (VІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.), зокрема, шедеври світового значення: срібна ваза з Гайманової могили, пектораль з Товстої могили, матеріали слов’ян та давньоруської держави – Київської Русі, вироби прикладного мистецтва ХVІ­ХХ ст., куди входять ювелірні прикраси, предмети побуту, церковне начиння, а також роботи сучасних ювелірів України.

Зоряна НАГІРНЯК

ПЕЙЗАЖІ АНТОНІЯ ЛЯНГЕСИН АКТОРА ВІДЕНСЬКОГО ПРИДВОРНОГО ТЕАТРУ АНТОНІЙ ЛЯНГЕ

НАВЧАВСЯ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕЙЗАЖУ У ВІДОМОГО АВСТРІЙСЬКОГО ПЕЙЗАЖИСТА ЛОРЕНЦА ШОНБЕРГЕРА. ТВОРИ ХУДОЖНИКА ДОСИТЬ ВІДОМІ В УКРАЇНІ, ХОЧ КАРТИНИ ЙОГО РОЗПОРОШЕНІ ПО МУЗЕЙНИХ ЗАКЛАДАХ І УКРАЇНИ, І РОСІЇ, І ПОЛЬЩІ, А ТАКОЖ ПО ПРИВАТНИХ КОЛЕКЦІЯХ.

КОМПОЗИТОР І ЛІКАР ЗА ФАХОМ

КОМПОЗИТОР ЯРОСЛАВ ЛОПАТИНСЬКИЙ НАРОДИВСЯ В М. ДОЛИНА ТЕПЕРІШНЬОЇ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В СІМ’Ї СВЯЩЕНИКА. З МУЗИКОЮ БУВ ПОВ’ЯЗАНИЙ З ДИТЯЧИХ ЛІТ, ПІД ЧАС НАВЧАННЯ У ГІМНАЗІЇ БРАВ УРОКИ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО.

Проте батько хотів бачити свого сина лікарем і відправив його

вчитися у медичний інститут у Відні. Але і під час медичних студій в Австрії Я. Лопа­тинський не залишав музики й здобув пре­красну фортепіанну техніку, скомпанував ряд фортепіанних п’єс, кілька оркестрових творів, які базувалися на українському пісенному матеріалі та дістали схвальні оцінки віденських критиків.

У 1898 році Я. Лопатинський закінчив медичний інститут, став лікарем. Відтоді він ніколи не полишав цієї благородної професії. Під час Першої світової війни був лікарем на фронті. Війна і лихоліття громадянської війни на Україні закинули Я. Лопатинського на Наддніпрянщину, де він був ув’язнений в 1918­1923 роках. Повернувшись в Галичину, Лопатинський

відкрив лікарняну практику в Гологорах Золочівського повіту на Львівщині.Але з музикою теж ніколи не розлучався. Він став фахівцем в цій галузі,

залишаючись лікарем за фахом. Я. Лопатинський – автор комічної опери в трьох діях “Еней на мандрівці” (1911 р.). Як свідчить напис на партитурі опери, перша вистава її відбулась у Чернівцях 1912 року, очевидно, в театрі товариства “Руської бесіди”.

Опера ставилась на аматорській сцені в Коломиї, привернула увагу театру товариства “Руська бесіда” у Львові і була поставлена на його сцені.

Сцени з опери Я. Лопатинського “Еней на мандрівці” силами акторів “Руської бесіди” ставились у концертному виконанні також у Кракові 1914 року.

Ярослав Лопатинський є автором інших опер – “Оксана”, фантастичної опери на власне лібретто “Казка скал”, музичної комедії “Свекруха”, дитячої опери “Зірка щастя”.

Він створив хорові твори, серед них – “Вставай, Україно” (1905 р.), майже сто романсів на слова українських авторів: І. Франка (“Як почуєш вночі”), П. Грабовського (“Зелений гай, пахуче поле”), Олександра Олеся (“Її душа – то чайка над водою”), Лесі Українки (“Горить моє серце”), Ю. Федьковича (“В неділеньку вранці”), а також на німецькі тексти в українському перекладі, наприклад, “Русалка” на слова Т. Кестліна у перекладі М. Куцеби...

Зоряна НАГІРНЯК

МАЛОВІДОМІ ІМЕНА

СКАРБНИЦЯ ПАМ’ЯТОК МАТЕРІАЛЬНОЇ І ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

8 жовтень 2016 року № 40ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

КАЛЕЙДОСКОПОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

4 ЖОВТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ТВАРИН

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, р/р №31250227201887 в ДКСУ

в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: zio@kvs.gov.ua

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів публікацій

не завжди збігаються з точкою зору редакції. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. За

точність викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мо­вою оригіналу. При використанні наших

публікацій посилання на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005 р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертаються і не рецензуються. Відповідальність за достовірність

реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс: 23102Наклад: 30000

Замовлення № 50101ТОВ “МЕГА­ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ТВОРЧІСТЬ НА БЛАГО

ЗООЗЛОЧИНЦІ

ВРЯТУВАЛИ ВИМИРАЮЧИХ ЧЕРЕПАХ

У ПОТЯЗІ ОРСЬК-МОСКВА ЗАТРИМАЛИ КОНТРАБАНДИСТКУ ІЗ 750 ЧЕРЕПАХАМИ, ЯКИХ ВОНА ВЕЗЛА ДО СТОЛИЦІ ДЛЯ ПРОДАЖУ. ПІД ЧАС ПЕРЕВІРКИ ПОРЯДКУ В ПОТЯЗІ ПРАЦІВНИКИ ПОЛІЦІЇ ЗВЕРНУЛИ УВАГУ НА ЛІТНЮ ЖІНКУ, ЯКА ПЕРЕВОЗИЛА У КУПЕ П’ЯТЬ ПОВНИХ МІШКІВ.

На запитання, що в них, 55­річ­на пасажирка відповіла з

посмішкою, що везе картоплю. Та пра­воохоронці помітили, що “картопля” ворушиться, і попросили розв’язати мішки. Здивуванню міліціонерів не було меж, коли з’ясувалося, що мішки напхані азіатськими черепахами. Цей вид досить рідкісний і занесений до Червоної книги. Черепах передали до зоопарку, а на жінку чекає суд.

Наш кор.

У1931 році в італійській Флоренції на міжнарод­

ний конгрес зібралися захисни­ки природи та їхні прихильники, які і ухвалили рішення започат­кувати відзначати 4­го жовтня Всесвітній день захисту тварин.

Ця ідея сподобалася всім, і підтвердженням тому є той факт, що в 2008 році в 66 країнах у цей день пройшли різноманітні акції та заходи, присвячені тваринам.

Дата проведення свята та­кож була обрана не випадково, оскільки саме в цей день като­лики шанують пам’ять святого Франциска Ассізького, відомого як заступника та покровителя “братів наших менших”. Він просив віруючих не завдавати тваринам болю та виступати на їхній захист.

Саме Франциску належить розвиток такого вчення, як екологічна етика, що вивчає внут рішні цінності дикої при­роди і бережливе ставлення до всього живого.

Перше товариство захисту тварин з’явилося в Англії в 1824 році.

У 1978 році в Парижі, в будівлі ЮНЕСКО, урочисто проголосили Декларацію прав тварин. У 1981 році створено Всесвітнє товариство захисту тварин, у складі якого понад 300 організацій з усього світу. У 1986 році Рада Європи ухвалила Конвенцію про захист експе­риментальних тварин, а в 1987 – про захист домашніх тварин. У багатьох країнах домашні тва­рини давно вважаються повно­правними членами сім’ї – у них є свої власні свята, своє медичне обслуговування, а також “меню” на кожен день.

На сьогодні у Києві мешкає понад чотири тисячі безпритуль­них тварин, частина з яких вже простерилізована волонтерами і перебуває під їхнім наглядом.

У Гостомельському притул­ку для тварин, що на Київщині, утримується 800 собак та 200 кішок. Щомісяця на утримання такої кількості тварин у серед­ньому витрачається понад 40 тисяч гривень. І це при тому, що це виключно благодійні внески, за рахунок яких тварин годують,

лікують, стерилізують та вла­штовують в нові сім’ї.

Це проблема не лише зоо­захисників та волонтерів. Це проблема кожного з нас. Голов­не, просто бути небайдужим. Звернути увагу на безпритуль­них тварин, відчути їхній біль та допомогти. Стерилізувати можна в державних ветеринар­них клініках, зробити фото­графії, розмістити в Інтернеті або просто запитати у своїх знайомих: чи не шукають вони собі охоронця або пухнастого антидепресанта.

Проблема безпритульних тварин існує в Україні вже до­

сить давно, але влада постійно її ігнорує. У сусідній Польщі це питання вже давно вирішили шляхом стерилізації та побудови кількох комунальних притулків. В Україні ж і надалі періодично виділяються кошти на жорстокі вбивства, які не лише є негу­манними і варварськими, а й не вирішують самої проблеми. Сьогодні Україна стоїть перед вибором – піти шляхом циві­лізованої, європейської країни, де вже давно вирішене питання безпритульних тварин на вули­цях, або варварським шляхом.

Підготувала Валерія КИЛИМОВА

CКАНВОРД

СПРАВА ЧЕСТІ ЛЮДЕЙ

3 ЖОВТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АРХІТЕКТОРА

У перший понеділок жовтня святкують

своє професійне свято люди творчої професії – архітектори. Це свято за­початкував Міжнародний союз архітекторів, який був створений одразу піс­ля Другої світової війни. Тоді його метою стало розв’язання нагальної проблеми відновлення зруйнованих міст, від­новлення пам’ятників архітектури і промислових підприємств.

Архітектура – не про­

фесія, а спосіб життя. Це творчість, втілення най­сміливіших фантазій, уяв­лень і одночасно праця на благо всього людства. Від

роботи архітектора зале­жить обличчя країни. Саме тому архітекторів шанують у всьому світі. Зі святом!

Наш кор.

CОЛОДКИЙ ПОЛОНВИСТАВКА

У Києві проходила інтерак­тивна виставка цукрових

скульптур “Цукрова демократія”. Два художника з Північної Ірлан­дії представили архітектурні спо­руди, які зроблені з півмільйона кубиків цукру. На роботу витра­чено понад 168 робочих годин. У центрі цукрової інсталяції вони розмістили модель київського Будинку вчителя, а навколо ньо­го художники збудували власне цукрове місто. Крім того, всі відвідувачі виставки мали змогу самостійно створити будь­яку архітектурну споруду.

Інф. “ЗіО”

Відповіді на сканворд у № 39