АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ЩОДО ТАРИФОУТВОРЕННЯ ТА ЦІНОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ ПОСТАЧАННЯ ТЕПЛА ТА ГАРЯЧОЇ ВОДИ В МУНІЦИПАЛЬНОМУ СЕКТОРІ В УКРАЇНІ

Звіт підготовлено для ПРООН/ГЕФ в Україні: «Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні»

2016

2

ЗМІСТ Перелік скорочень 4 Вступ 5 1. Аналіз чинного законодавства України щодо тарифоутворення та цінового регулювання постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

6

1.1 Аналіз Законів України щодо встановлення тарифів. 6 1.2 Аналіз постанов Кабінету Міністрів України та Національної

комісії, що здійснюють державне регулювання в сфері комунальних послуг.

20

1.3 Аналіз нормативно-правових актів щодо інформування споживачів про зміни тарифів на житлово-комунальних послуг.

25

2. Аналіз інституційних повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо тарифоутворення та цінового регулювання сфери використання біомаси для постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

27

2.1 Аналіз інституційних повноважень органів виконавчої влади щодо тарифоутворення та цінового регулювання сфери використання біомаси для постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

27

2.2 Аналіз інституційних повноважень органів місцевого самоврядування щодо тарифоутворення та цінового регулювання сфери використання біомаси для постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

32

3. Збір та аналіз інформації щодо існуючих тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання як загалом по Україні, так і по окремих регіонах.

33

3.1 Збір інформації щодо існуючих тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання як загалом по Україні, так і по окремих регіонах.

33

3.2 Аналіз існуючих тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання як загалом по Україні, так і по окремих регіонах.

46

4. Аналіз структури собівартості послуг з тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі з наданням детальних даних.

59

5. Аналіз рівня оплати комунальних послуг за останні два роки з розподілом інформації по регіонах України.

66

6. SWOT та Gap аналізи відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

73

6.1 SWOT аналіз відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

73

6.2 Gap аналіз відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в

85

3

муніципальному секторі в Україні. 7. Аналіз недоліків існуючого законодавства, які впливають на тарифоутворення та цінове регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання для проектів використання біомаси в муніципальному секторі.

90

8. Опис різних видів тарифоутворення та цінового регулювання у відповідності до різних видів палива, які використовують для послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі, акцентуючи увагу на біомасі.

100

9. Рекомендації для сприяння змінам в тарифному регулювання використання біомаси для послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

104

Список використаних джерел 109

4

Перелік скорочень АДЕ – альтернативні джерела енергії АЕС – атомна електростанція АЗ – активна зона БМ – біомаса ВВП – внутрішній валовий продукт ВДЕ – відновлювальні джерела енергії ВРУ – Верховна Рада України ДЕХ – Договір Енергетичної хартії ЕВВП – енергоємність внутрішнього валового продукту ЗУ – закон України КДПЕ – Комплексна державна програма енергозбереження КМУ – Кабінет Міністрів України МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергії МГЕЗК – Міжурядова група експертів із зміни клімату МЕА – Міжнародне енергетичне агентство НКРЕКП - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у

сферах енергетики та комунальних послуг НПА – нормативно-правовий акт ОЕС – Об’єднана енергетична система ОМС – орган місцевого самоврядування ОРЕ – оптовий ринок електроенергії ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку ПЕК – паливно-енергетичний комплекс ПЕР – паливно-енергетичні ресурси ПНВДЕ – Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та

відновлювальних джерел енергії ПЕЕВЕА – Протокол з питань енергетичної ефективності й відповідних

екологічних аспектів ТП – технологічний процес

5

Вступ Використання біомаси як енергоносія відіграє важливу роль, та

розглядається як показник енергетичної безпеки та стратегії розвитку країн Європи. З підвищенням цін на енергоносії та вимог до захисту довкілля зростає необхідність більш ефективно використовувати потенціал біоенергетики. Впровадження сучасних технологій безперервного отримання енергії з біомаси є передумовою для вирішення проблем енергопостачання в муніципальному секторі.

Біоенергія – одне з найбільш перспективних і екологічних відновлюваних джерел в Україні. Проте її продуктивне використання залишається дуже обмеженим. Наразі обсяг виробництва енергії з біоенергетичних джерел становить приблизно 0,5% загального обсягу постачання первинної енергії . Це вкрай низький показник. Деякі дослідження стверджують про те, що енергія з біомаси може досягати 7% від загального обсягу поставок енергії.

Послуги з постачання тепла та гарячої води в Україні є регульованими державою. Виходячи з цього необхідно проведення дослідження щодо тарифоутворення та цінового регулювання постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні, у тому числі при використанні біомаси.

Метою даного дослідження є здійснення аналізу існуючої системи тарифоутворення та цінового регулювання постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні, враховуючи використання біоенергетичних технологій та біомаси у якості палива.

Необхідно проведення ґрунтовних досліджень щодо прогалин у механізмах державного регулювання, законодавстві тощо, неспроможності ринкових механізмів до саморегулювання, та вироблення дієвих пропозицій та рекомендацій щодо покращення існуючої ситуації, стимулювання до подальшого розвитку використання та впровадження біоенергетичних технологій в муніципальному секторі.

Розроблення рекомендацій сприятиме позитивним змінам в ціновому тарифному регулюванні використання біомаси для послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

6

РОЗДІЛ І. Аналіз чинного законодавства України щодо тарифоутворення та цінового регулювання постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

1.1. Аналіз Законів України щодо встановлення тарифівоутворення та цінового регулювання постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні

Правові відносини у сфері біоенергетики регулюються численними нормативно-правовими актами. Серед важливих актів законодавства, що впливають на цю сферу, щодо тарифівоутворення та цінового регулювання постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні, можна відзначити наступні:

Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 21.06.2012 № 5007-VI – визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом.

Згідно цього Закону громадяни України мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання і вимагати відшкодування завданих їм збитків у разі реалізації товарів з порушенням вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

В Законі йдеться, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов’язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Також в Законі є опис регулювання ціни, якщо вона нижче від економічно обґрунтованого розміру, а саме: Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. А також установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

7

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004

№1875-IV – визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Закон визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Порядок розроблення, погодження і затвердження інвестиційних програм (комплекс заходів для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи/експлуатації систем централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, конструктивних елементів житлових будинків і гуртожитків, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків, який містить зобов’язання виконавця/виробника щодо будівництва чи реконструкції або модернізації об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії, порядок контролю за їх реалізацією, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов’язань за ними затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об’єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік.

8

В Законі окреслені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг, до яких належить:

- взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень;

- залучення небюджетних джерел фінансування для забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;

- здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

В Законі зазначено, що до переліку мінімально необхідних житлово-комунальних послуг не можуть включатися послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

В Законі зазначені права та обов'язки виконавця і виробника в питанні ціни/тарифів (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору).

Виконавець має право: - розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня

цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи в порядку, встановленому законодавством;

9

- пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи;

- на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Виконавець зобов'язаний: - надавати в установленому законодавством порядку необхідну

інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Виробник (суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги) має право:

- розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп;

- пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи;

- на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Виробник зобов'язаний: - надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перелік

житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Управитель (особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору) зобов'язаний:

- надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.

В Законі зазначені основні принципи державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги:

1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

10

7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги:

1. Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України.

2. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

До складу економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг включається інвестиційна складова - витрати на відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених за інвестиційними програмами, та їх вартість.

Порядок розроблення, погодження і затвердження інвестиційних програм (комплекс заходів для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи/експлуатації систем централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, конструктивних елементів житлових будинків і гуртожитків, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків, який містить зобов’язання виконавця/виробника щодо будівництва чи реконструкції або модернізації об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії, порядок контролю за їх реалізацією, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов’язань за ними затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційна програма повинна містити перелік заходів, строки та графік їх реалізації з відповідними розрахунками та обґрунтуванням, а також зазначенням джерел фінансування.

Розмір інвестиційної складової ціни/тарифу затверджується органом, уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів.

У разі зменшення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг внаслідок реалізації відповідної інвестиційної програми

11

отримані кошти спрямовуються на відновлення активів підприємства за переліком, визначеним фінансовим планом, за погодженням з органом, уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів.

3. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

4. У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

5. Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

6. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

7. Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

8. У разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

12

Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов'язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Закон регулює плату за житлово-комунальні послуги: 1. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно

відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

3. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

4. У разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

5. Платіжний документ може містити графи, в яких зазначаються суми до сплати за надані послуги, не проплачені повністю споживачем у попередній розрахунковий період. Платіжний документ не може містити графи, в яких зазначаються суми за оплату послуг, не передбачених договором, або суми доплат за надані послуги понад ті, що передбачені діючими тарифами.

Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997

№280/97-ВР – визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 28 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги; а також здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

13

Закон України “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг” від 09.07.2010 №2479-VI – визначає правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно зі статті 1 Закону тарифи на комунальні послуги включають в себе тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання гарячої води.

В даному Законі зазначено, що завданням національної комісії, є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках:

1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;

2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках та інші засоби, передбачені чинним законодавством України.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, щодо питання тарифоутворення і цінового регулювання, входить:

- розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

- встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

- здійснення контролю за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках;

- здійснення нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил провадження відповідних видів господарської діяльності;

14

- здійснює контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.

Згідно статті 10 Закону встановлено порядок формування та встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках:

- тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону;

- тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку;

- встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 № 1682-III –

визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні.

Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.

Даний закон зазначає, що предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є:

- ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

У цьому Законі наведений нижче термін вживається в наступному значенні:

- стимулююче регулювання - державне регулювання цін (тарифів) на товари суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що передбачає застосування визначених органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, параметрів регулювання, що мають довгостроковий термін дії, стимулює суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії до підвищення якості товарів та ефективності регульованої відповідно до цього Закону сфери діяльності з поступовим скороченням неефективних витрат та

15

забезпечує створення умов для залучення інвестицій з метою сталого функціонування та розвитку.

У статті 9 Закону зазначено, що у разі застосування стимулюючого регулювання орган, який регулює діяльність суб'єктів природних монополій, враховує:

- витрати відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (крім амортизації та витрат, визначених частиною третьою цієї статті); - витрати на амортизацію активів, які розраховані відповідно до методів нарахування амортизації, груп активів та строку їх корисного використання, визначених органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій; податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів;

- регуляторну базу активів; - регуляторну норму доходу; - віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; - якість товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних

монополій; - державні дотації та інші форми державної підтримки, гранти, внески

споживачів. В іншому разі орган, який здійснює державне регулювання діяльності

суб'єктів природних монополій, під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єкта природної монополії враховує:

- витрати, які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (крім витрат, визначених частиною третьою цієї статті);

- податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів;

- вартість основних засобів, амортизацію, потреби в інвестиціях, визначених у встановленому порядку;

- очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами);

- віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; - якість товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних

монополій; - державні дотації та інші форми державної підтримки. Органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів

природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, у межах своїх повноважень у разі застосування стимулюючого регулювання визначають для цілей встановлення цін (тарифів) групи активів, включених до регуляторної бази, строк їх корисного використання та метод нарахування амортизації таких активів.

Для визначення регуляторної бази активів під час переходу до стимулюючого регулювання суб'єктом оціночної діяльності згідно із законодавством одноразово проводиться незалежна оцінка активів, що використовуються для здійснення регульованої відповідно до цього Закону

16

сфери діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії за методикою оцінки, що визначається органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності, за погодженням з органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Звіт про оцінку таких активів підлягає обов'язковому рецензуванню рецензентами, які працюють в органі державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності.

При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій не враховуються:

- суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки; - суми коштів або вартість товарів, що добровільно перераховуються

(передаються) іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі у вигляді фінансової або матеріальної допомоги, включаючи благодійну, спонсорську та шефську допомогу;

- суми нестачі та втрат від псування цінностей; - вартість реалізованих виробничих запасів; - витрати з утримання об'єктів соціально-культурного призначення, крім

виняткових випадків, які визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, при прийнятті рішень щодо такого регулювання враховують інформацію про діяльність суб'єкта природної монополії, надану об'єднаннями споживачів, суб'єктами природних монополій, іншими заінтересованими особами, про результати оприлюднення та відкритих слухань щодо зміни цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій. Порядок оприлюднення інформації та відкритих слухань щодо зміни цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій визначається тими органами, на які відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" покладається затвердження або регулювання цін (тарифів).

Згідно із статтею 13 Закону виручка, одержана суб'єктами природних монополій у результаті порушення встановлених органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, рівня цін (тарифів) вилучається до відповідного бюджету згідно з законодавством про ціни і ціноутворення.

Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року №2633-IV –

визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

17

В статті Закону про визначення термінів зазначено, що тариф (ціна) на теплову енергію – це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

В статті 6 Закону йдеться, що один з принципів державної політики у сфері теплопостачання є формування цінової та тарифної політики.

Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

У разі здійснення теплогенеруючими або теплопостачальними організаціями заходів з енергозбереження, що привели до економії енергоносіїв при виробництві теплової енергії, до зменшення втрат при її транспортуванні та постачанні, орган виконавчої влади, який згідно з цим Законом регулює тарифи на теплову енергію, на три роки залишає тарифи на рівні, встановленому до впровадження цих заходів. Якщо протягом строку окупності змінюються ціни на енергоносії, то відповідною мірою коригується рівень тарифу.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання в питанні тарифоутворення належать: встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Одним із основних завдань державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Щодо тарифоутворення до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать:

- розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;

- забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;

- розроблення методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією;

18

- встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у сфері теплопостачання належить встановлення та регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Наразі ці повноваження здійснює єдиний орган – НКРЕКП.

В статті 20 Закону зазначені загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Органи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій зобов'язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі: використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою; використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

19

Спори щодо формування та встановлення тарифів на теплову енергію вирішуються в судовому порядку.

При збільшенні обсягів теплоспоживання місцеві органи виконавчої влади обирають проекти теплогенеруючих об'єктів, призначених для будівництва, відповідно до затвердженої у встановленому законодавством порядку схеми теплопостачання на конкурсних засадах.

Після будівництва та введення в експлуатацію такого об'єкта залучені на його будівництво кошти (банківські кредити, продаж облігацій, фінансовий лізинг, інвестиції, відсотки за користування цими коштами тощо) повертаються шляхом урахування в тарифі на виробництво (транспортування) теплової енергії інвестиційної складової, що діє протягом строку окупності капіталовкладень у створення цього об'єкта теплопостачання.

У разі якщо розрахунковий тариф з урахуванням залучених коштів перевищує граничну верхню величину тарифу, встановленого на відповідній території, то після закінчення строку окупності капіталовкладень тариф зменшується до рівня граничної верхньої величини.

Згідно із Законом Споживач теплової енергії має право на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії. А теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання.

Уповноважені органи застосовують до суб'єктів господарювання штрафні санкції за необґрунтоване застосування тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування чи постачання або завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) - у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В прикінцевих положеннях Закону зазначені зміни до Закону України "Про електроенергетику", що стосується питання тарифів, а саме:

- "Формування цін на електричну енергію, вироблену на теплоелектроцентралях та інших установках з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється з урахуванням тарифів на теплову енергію";

- "Регулювання тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, інших установках з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України".

20

1.2. Аналіз постанов Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснюють державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України 12.10.2005 №896, затверджено «Порядок розрахунку тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії».

Затвердження тарифів на відпуск теплової енергії на інші терміни можливе за умови прийняття Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідного рішення. Цією постановою передбачений перелік документів, які необхідно подавати для затвердження тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Для затвердження тарифів заявник подає також інвестиційну програму, затверджену відповідно до статуту ліцензіата та погоджену з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

При встановленні суб’єктам господарської діяльності тарифів транспортування та постачання теплової енергії (в обсязі, що перевищує 18 тисяч Гкал на рік), послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, які є ліцензіатами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовується постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 №377 «Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», якою визначено механізм формування тарифів транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. При цьому слід дотримуватись постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 20.06.2014 №766 "Про затвердження Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води".

При встановленні тарифів з транспортування та постачання теплової енергії (в обсязі, що не перевищує 18 тисяч Гкал на рік) для суб'єктів господарської діяльності, які не є ліцензіатами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовується Порядок, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити

21

господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування таких тарифів для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

Кошти, що надійшли протягом строку дії тарифів у результаті здійснення заходів з енергозбереження, можуть використовуватися ліцензіатом у встановленому порядку для стимулювання скорочення питомих витрат паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів, відновлення активів, матеріального заохочення працівників та інших цілей відповідно до законодавства.

Одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії. При цьому групування витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном, з визначенням структури тарифів. Калькулювання собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з розрахунку на планований період.

Формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

До повної планованої собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії включаються визначені відповідно до вимог

22

Податкового кодексу України витрати на амортизацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів.

Планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

До складу планованої виробничої собівартості включаються: прямі матеріальні витрати, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати, сплата податків і зборів.

До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

До складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом теплової енергії споживачам.

До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов'язані з операційною діяльністю з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут теплової енергії. До складу інших операційних витрат не можуть включатися: суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів; витрати, пов'язані з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури; суми, що відраховуються професійним спілкам (їх організаціям) для проведення культурно-масової і фізкультурної роботи; суми визнаних штрафів, пені, неустойки; суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей; витрати, пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти та втрати від операційної курсової різниці; суми благодійної допомоги; собівартість реалізованих виробничих запасів; інші витрати, що не передбачені Податковим кодексом України для визначення об'єкта оподаткування.

До фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування отриманими кредитами та інші витрати, пов'язані із запозиченнями, для провадження ліцензованої діяльності. Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за кредитними договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з уповноваженими органами.

Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми необхідних запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій для провадження ліцензованої діяльності,

23

провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об'єктів і пооб'єктних обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Складова частина планованого прибутку, призначена для погашення основної суми запозичень, використаних для забезпечення провадження ліцензованої діяльності, визначається лише за тими запозиченнями (договорами), цільове використання яких узгоджено з уповноваженими органами та відсотки за користування якими враховані у складі планованих фінансових витрат.

Цим Порядком передбачений механізм формування одноставкових та двоставкових тарифів на теплову енергію.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг прийняла постанову 23.05.2014 №550 "Про встановлення регуляторної норми доходу для регуляторної бази активів, введених після переходу до стимулюючого регулювання, для суб’єктів, що здійснюють діяльність з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, централізованого водопостачання та водовідведення". Цим актом встановлено регуляторну норму доходу для регуляторної бази активів, введених після переходу до стимулюючого регулювання, для суб’єктів, що здійснюють діяльність з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, на рівні 14,90 % (після оподаткування) на перший регуляторний період.

Також, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг прийняла постанову від 06.12.2013 №268 "Про застосування стимулюючого регулювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та у сфері транспортування теплової енергії". Стимулююче регулювання у сфері транспортування теплової енергії застосовується для суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Слід зазначити, що 10.09.2014 Кабінет Міністрів України затвердив постанову №453 «Про стимулювання заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів», якою тариф на теплову енергію з альтернативних джерел для бюджетної сфери встановлено на рівні «середньозваженого» тарифу на теплову енергію з «комерційного» газу. Ця

24

постанова запрацювала на практиці, і під її впливом відбувається активне заміщення природного газу біомасою і біопаливами в бюджетній сфері.

Також Урядом було прийнято постанову №293 від 09.07.2014 "Про стимулювання заміщення природного газу у сфері теплопостачання", якою установлено:

- у разі виробництва теплової енергії для населення різниця між тарифом на виробництво теплової енергії на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу) і тарифом на виробництво теплової енергії для потреб населення на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу) підлягає компенсації з державного бюджету;

- розмір компенсації різниці в зазначених тарифах на виробництво теплової енергії не може бути вищим, ніж різниця між фактично встановленим тарифом на теплову енергію для населення та її собівартістю з урахуванням граничного рівня рентабельності не вище 21 %;

- для цілей цієї постанови термін “середньозважений тариф” означає тариф на виробництво теплової енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням природного газу для бюджетних установ та організацій, інших споживачів (крім населення), визначений як співвідношення загальної суми доходів від провадження операційної діяльності з виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій, інших споживачів (крім населення) теплогенеруючих і теплопостачальних підприємств до загального обсягу відпуску теплової енергії для бюджетних установ та організацій, інших споживачів (крім населення).

Цією ж постановою рекомендовано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, органам місцевого самоврядування для проведення компенсації, встановити: тариф на виробництво теплової енергії на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу) на рівні 90 % середньозваженого тарифу; тариф на виробництво теплової енергії для потреб населення на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу) на рівні діючого у населеному пункті тарифу на виробництво теплової енергії з використанням природного газу для населення.

25

1.3. Аналіз нормативно-правових актів щодо інформування споживачів про зміни тарифів на житлово-комунальних послуг.

Існує два порядку інформування споживачів про зміни тарифів на житлово-комунальних послуг:

1. Інформування до моменту встановлення тарифів уповноваженим органом – що регулюється наказом Мінрегіону від 30.07.2012 №390 “Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад”.

Протягом п'яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи суб’єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

Суб’єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)), до відома споживачів доводиться така інформація:

- загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість);

- обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо);

- інша додаткова інформація, визначена суб’єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб’єкта господарювання (за наявності), за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

У процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань підлягають реєстрації та обов'язковому розгляду суб’єктом господарювання.

Зауваження і пропозицій, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб’єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб’єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення.

26

Суб’єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб’єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.

У разі врахування зауважень і пропозицій суб’єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.

У разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань або вмотивованого їх відхилення, суб’єкт господарювання письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб’єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

Суб’єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації обов’язково зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.

Контроль за дотримання суб’єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством.

Процедура доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до суб’єкта господарювання/органу, уповноваженому встановлювати тарифи протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Спори щодо доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вирішується відповідно до чинного законодавства.

2. Інформування після прийняття уповноваженим органом рішення – що регулюється статтею 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

У разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

27

РОЗДІЛ 2. Аналіз інституційних повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо тарифоутворення та цінового регулювання сфери використання біомаси для постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

2.1. Аналіз інституційних повноважень органів виконавчої влади щодо тарифоутворення та цінового регулювання сфери використання біомаси для постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

Затвердження тарифів на різні види господарської діяльності: виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сфері теплопостачання здійснюється різними інституціями.

Суб'єктами у сфері біоенергетики є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни. Правові відносини між цими суб'єктами в сфері біоенергетики регулюються численними законодавчими та нормативно-правовими актами.

Завданнями державного управління у теплопостачанні є: забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини; створення механізмів функціонування ефективного ринку теплової енергії; зменшення шкідливого впливу на довкілля; створення умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання.

Державне управління у сфері теплопостачання здійснюють: на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень; на місцевому рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

До повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання; координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері розробки державних (міждержавних, регіональних) цільових програм розвитку систем теплопостачання, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії, нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію; організація здійснення контролю та обліку в цій сфері; вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, наразі таким органом є Мінрегіон України, включають: забезпечення формування державної політики у сфері теплопостачання; розроблення державних цільових програм розвитку систем теплопостачання і контроль за їх виконанням; розроблення довгострокових прогнозних балансів споживання теплової енергії виходячи з потреб національної економіки, установ і організацій та населення; розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат енергоносіїв при виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії; установлення порядку ведення моніторингу у сфері теплопостачання; координація діяльності місцевих органів виконавчої влади; розроблення та внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері теплопостачання.

28

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, яким є також Мінрегіон України, належить: реалізація державної політики у сфері теплопостачання; забезпечення моніторингу у сфері теплопостачання, а також використання результатів моніторингу для вдосконалення систем теплопостачання; погодження схем теплопостачання населених пунктів з кількістю жителів більш як 20 тисяч осіб та регіональних програм модернізації систем теплопостачання.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері теплопостачання належать: розроблення і реалізація місцевих програм та участь у розробленні і реалізації державних цільових програм у цій сфері; погодження діяльності у сфері теплопостачання з органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; забезпечення виконання правил і норм у сфері теплопостачання; здійснення контролю за забезпеченням споживачів міст та інших населених пунктів тепловою енергією.

Важливо відмітити основні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання, до яких належать: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії; погодження інвестиційних програм стосовно об’єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

Щодо основних завдань державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання, то до них можна віднести: реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії; захист прав споживачів; забезпечення рівних можливостей доступу суб'єктів відносин у сфері теплопостачання на ринок теплової енергії; запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання.

У сфері теплопостачання державне регулювання діяльності провадиться у формі: ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері;

29

регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат; здійснення контролю за діяльністю суб'єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання.

Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, серед іншого, належать:

− розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;

− забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;

− ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

− затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням;

− розроблення методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією;

− встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією;

− здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень тощо.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належать: ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської

30

діяльності (ліцензійними умовами); здійснення відповідно до своєї компетенції контролю за додержанням ліцензійних умов.

Крім того, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" також встановлені повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються умов надання послуг з тепло та гарячого водопостачання.

Так до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (Мінрегіон України), належить: забезпечення формування державної політики у сфері житлово-комунальних послуг; організація в межах його повноважень розроблення державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг; розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг; розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об’єктів житлового фонду; розроблення типових договорів; координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг); вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (Мінрегіон України), належить: реалізація державної політики у сфері житлово-комунальних послуг; організація в межах його повноважень реалізації державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг; сприяння створенню виконавцями/виробниками систем управління якістю житлово-комунальних послуг відповідно до національних або міжнародних стандартів; організація та виконання в межах повноважень робіт із стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері житлово-комунальних послуг; проведення моніторингу стану розрахунків за житлово-комунальні послуги; вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах

31

енергетики та комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить: забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері; розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм, участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері; ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до закону; взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень; залучення небюджетних джерел фінансування для забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг; здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них; вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

22 вересня 2016 року прийнято закон про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2966-д від 19.02.2016, підписано Головою Верховної Ради та направлено на підпис Президенту України. Цей Законопроект визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Згідно з проектом закону, члени НКРЕ затверджуватимуться президентом на підставі рішення Номінаційної комісії.

Номінаційна комісія буде складатися з п'ятьох членів, двох повинен бути визначати президент, ще двох - Верховна Рада (по одному від комітетів ПЕК і ЖКГ) і одного - Кабмін (за поданням міністра енергетики). При такій формулі більшість в Номінаційній комісії буде саме у Президента.

До складу регулятора будуть входити сім членів, у тому числі голова. Вони будуть призначатися на 6 років без права обіймати посаду більше 2 строків.

Голова НКРЕ обиратиметься членами Регулятора шляхом таємного голосування. Він переобиратиметься кожні два роки після дня затвердження першого складу Нацкомісії.

У прикінцевих положеннях зазначається, що відносно чинного глави і членів НКРЕ президентом буде застосовуватися ротація, згідно з якою члени регулятора будуть підлягати звільненню у три етапи.

Перших 3 членів повинні бути змінені не пізніше 6 місяців з моменту вступу в силу закону, ще двоє - не пізніше 12 місяців, інших - не пізніше ніж через 18 місяців.

"Фінансування регулятора здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду держбюджету внесків на регулювання, які сплачуються суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг", - йдеться у документі.

Напередодні голосування Верховної Ради за данний проект, посли країн Великої Вісімки закликали Україну прийняти закон про НКРЕ, наполягаючи на його незалежному статусі.

32

2.2. Аналіз інституційних повноважень органів місцевого самоврядування щодо тарифоутворення та цінового регулювання сфери використання біомаси для постачання тепла та гарячої води в муніципальному секторі в Україні.

Відповідно до статті 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

- затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

- встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

- затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

- управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

- забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;

- встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;

- інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;

- укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;

- проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;

- вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

33

РОЗДІЛ 3. Збір та аналіз інформації щодо існуючих тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання як загалом по Україні, так і по окремих регіонах.

3.1. Збір інформації щодо існуючих тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання як загалом по Україні, так і по окремих регіонах.

Нижче наведена інформація в таблицях була зібрана з офіційних веб-сторінок: Верховної Ради, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

34

Таблиця 1. Інформація про тарифи на послуги теплопостачання по базових підприємствах станом на 1 серпня 2015 р.

№ з/п

Обласний центр

Фактична собівартість (без ПДВ), грн/Гкал

Затверджені тарифи з ПДВ, грн. Рівень відшкодування

затвердженими тарифами фактичної собівартості

для населення

тари

ф на

теп

лову

ене

ргію

для

ко

мерц

ійни

х сп

ожив

ачів

, гр

н./Г

кал

Н

асел

ення

К

омер

ційн

і спо

жив

ачі

тари

ф на

теп

лову

ен

ергі

ю, г

рн./Г

кал тариф на опалення , грн./м

кв. площі тариф на гаряче водопостачання, грн. дата

введення тарифу

вид

тари

фу

(сез

онни

й,

двос

тавк

овий

, єд

иний

)

ро

змір

тар

ифу

ви

д та

рифу

(п

ідіг

рів,

ГВ

П)

на

1 м

куб

. во

ди

на

1 о

собу

в

міся

ць

для населення

для комерційних споживачів

1. Вінниця 498,79 1416,16 638,40 2-ставк 14,95 ГВП 39,55/36,62 124,58/115,35 08.05.2015 1667,92 100,0% 98,1% 2. Луцьк 438,25 1297,48 691,84 сезонний 15,54 ГВП 42,14/35,12 153,81/128,19 16.05.2015 1640,02 100,0% 105,3% 3. Дніпропетровськ 346,98 1258,68 696,15 сезон 18,98 підігрів 46,67/43,19 08.05.2015 1205,33 100,0% 79,8% 4. Маріуполь 459,50 1394,40 659,54 сезон 15,76 ГВП 38,23/ 46,5 08.05.2015 1531,12 100,0% 91,5% 5. Житомир 338,70 1224,40 623,49 одноставковий 14,91 ГВП 41,78 08.05.2015 1593,01 100,0% 108,4% 6. Ужгород централізоване теплопостачання відсутнє 7. Запоріжжя 317,84 1141,73 613,66 одноставковий 14,53 підігрів 38,81 103,82 16.05.2015 1588,46 100,0% 115,9% 8. Івано-

Франківськ 280,42 1163,11 632,88 2-ставк 12,28 підігр 39,88/36,91 131,60/121,60 01.06.2015 1451,15 100,0% 104,0%

9. Біла Церква 495,21 1282,46 659,65 сезонний 16,87 ГВП 40,46 08.05.2015 1699,64 100,0% 110,4% 10. Кіровоград 528,79 1624,54 673,73 сезонний 19,92 08.05.2015 1580,09 100,0% 81,1% 11. Сєвєродонецьк 362,17 1311,18 677,13 сезоний 17,08 підігрів 13,58 39,74 08.05.2015 1548,36 100,0% 98,4% 12. Львів 450,42 1384,37 697,00 2-ставк 12,52 ГВП 44,40/41,06 08.05.2015 1734,59 100,0% 104,4% 13. Миколаїв 383,86 1228,16 645,32 сезонний 17,07 ГВП 40,81/37,89 22.05.2015 1600,02 100,0% 108,6% 14. Одеса 400,28 1613,15 670,00 одноставковий 16,77 ГВП 39,05/42,15 154,52/166,75 08.05.2015 1681,34 100,0% 86,9% 15. Полтава 564,04 1347,10 663,32 сезонний 14,86 ГВП 39,49/42,53 08.05.2015 1684,10 100,0% 104,2% 16. Рівне 413,61 1251,01 763,93 сезон. 18,23 ГВП 49,08 150,18 08.05.2015 2224,00 100,0% 148,1% 17. Суми 457,97 557,37 772,80 одноставк. 21,39 ГВП 46,21 08.05.2015 1020,10 100,0% 152,5% 18. Тернопіль 369,26 1349,94 608,89 одноставковов 14,88 ГВП 37,04 34,28 15.05.2015 1592,18 100,0% 98,3% 19. Харків 296,21 1363,78 642,09 сезон. 16,42 ГВП 40,92/38,02 122,76/114,06 08.05.2015 1675,45 100,0% 102,4% 20. Херсон 300,26 1101,22 720,11 сезоний 14,81 ГВП 48,51/44,93 08.05.2015 1783,73 100,0% 135,0% 21. Хмельницький 384,41 1021,05 600,17 сезон. 13,72 ГВП 37,04/34,31 113,34/104,99 08.05.2015 1582,67 100,0% 129,2% 22. Черкаси 488,43 1054,50 733,97 сезонний 18,07 ГВП 41,38/44,71 08.05.2015 1816,50 100,0% 143,6% 23. Чернівці 335,17 1203,45 592,58 сезонний 13,73 08.05.2015 1547,75 100,0% 107,2% 24. Чернігів 425,54 1212,98 738,02 сезонний 18,52 ГВП 46,74/43,36 163,59 08.05.2015 1630,54 100,0% 112,0%

25. Київ 431,40 1320,37 657,24 сезонний 6,14 ГВП 40,92/37,91 08.05.2015 1559,94 100,0% 98,5%

35

Таблиця 2. Інформація про тарифи на послуги з теплопостачання по базових підприємствах* станом на 1 червня 2016 року [1]

№ з/п

Обласний центр

Фактична собівартість (без ПДВ), грн/Гкал

Затверджені тарифи з ПДВ, грн.

Рівень відшкодування затвердженими

тарифами фактичної собівартості

для населення

тари

ф на

теп

лову

ен

ергі

ю д

ля

коме

рцій

них

спож

ивач

ів, г

рн./Г

кал

Н

асел

ення

К

омер

ційн

і сп

ожив

ачі

Тари

ф на

те

плов

у ен

ергі

ю,

грн.

/Гка

л

тариф на опалення, грн./м кв. площі

тариф на гаряче водопостачання, грн.**

дата введення

тарифу

вид

тари

фу

(сез

онни

й,

двос

тавк

овий

, єди

ний)

розм

ір

тари

фу

вид

тари

фу

(під

ігрі

в,

ГВП

) на

1 м

куб

. во

ди

на 1

осо

бу в

мі

сяць

зг

ідно

за

твер

джен

их н

орм

для населення

для

комерційних споживачів

1. Вінниця 633,20 1348,20 638,40 2-ставк 13,21 ГВП 39,55/36,62 124,58/115,35 08.05.2015 1548,40 84,0% 99,4% 2. Луцьк 556,53 1295,93 691,84 сезонний 15,54 ГВП 42,14/39,02 129,07/119,52 16.05.2015 1522,45 103,6% 97,9% 3. Дніпропетровськ 567,78 1255,16 696,15 сезонний 18,98 ГПВ 46,67/43,19 - 08.05.2015 1564,34 102,2% 103,9% 4. Маріуполь 650,84 1331,86 659,54 сезонний 15,76 ГВП 41,13/38,14 - 01.09.2015 1525,06 84,4% 95,4% 5. Житомир 591,51 1340,34 623,49 одноставк 14,91 ГВП 41,78/38,65 - 08.05.2015 1477,16 87,8% 91,8% 6. Ужгород централізоване теплопостачання відсутнє 7. Запоріжжя 434,39 1231,78 622,49 одноставк 14,53 підігрів 38,81/35,98 165,25/153,20 16.05.2015 1530,53 119,4% 103,5% 8. Івано-Франківськ 588,57 941,02 632,88 2-ставк 12,28 підігрів 39,88/36,91 131,60/121,60 01.06.2015. 1451,15 89,6% 128,5% 9. Біла Церква 590,85 1330,69 659,65 сезонний 16,87 ГПВ 40,46/37,47 147,68/136,77 08.05.2015 1574,75 93,0% 98,6%

10. Кіровоград 608,95 1350,39 757,93 сезонний 18,30 відсутнє 08.05.2015 1676,54 103,7% 103,5% 11. Сєвєродонецьк 595,25 1313,06 677,13 сезонний 17,08 підігрів 13,58 39,74 01.09.2015 1380,52 94,8% 87,6% 12. Львів 594,52 1285,45 697,00 2-ставк. 12,52 ГВП 44,40/41,06 243,31/225,01 08.05.2015 1672,12 97,7% 108,4% 13. Миколаїв 676,11 1451,85 645,32 сезонний 17,07 ГВП 41,13/38,21 - 22.05.2015 1485,35 79,5% 85,3% 14. Одеса 479,23 1687,72 670,00 одноставк 16,77 ГВП 42,14/39,05 166,75/154,52 08.05.2015 1622,96 116,5% 80,1% 15. Полтава 557,30 1317,90 663,32 сезонний 14,86 ГВП 42,53/39,49 143,33/133,08 08.05.2015 1565,84 99,2% 99,0% 16. Рівне 620,64 1491,47 763,93 сезонний 18,23 ГВП 49,08/45,57 150,18/139,44 08.05.2015 1702,31 102,6% 95,1% 17. Суми 581,97 679,54 717,06 сезонний 19,84 ГВП 43,21/39,95 - 01.04.2016 994,92 102,7% 122,0% 18. Тернопіль 549,67 1222,85 608,89 одноставк 14,88 ГВП 37,04/34,28 - 15.05.2015 1474,54 92,3% 100,5% 19. Харків 503,70 1186,99 642,09 сезонний 16,42 ГВП 40,92/38,02 122,76 / 114,06 08.05.2015 1544,48 106,2% 108,4% 20. Херсон 500,28 1221,95 720,11 сезонний 14,81 ГВП 48,51/44,93 _ 08.05.2015 1649,99 120,0% 112,5% 21. Хмельницький 517,65 1154,59 600,17 сезонний 13,72 ГВП 37,04/34,31 118,16/109,45 08.05.2015 1465,02 96,6% 105,7% 22. Черкаси 573,36 1009,08 739,96 сезонний 17,69 ГВП 45,03/41,66 157,61/145,81 12.02.2016 1213,32 107,5% 100,2% 23. Чернівці 497,60 1193,95 592,58 одноставк 13,73 відсутнє 08.05.2015 1433,91 99,2% 100,1% 24. Чернігів 559,70 1240,54 738,02 сезонний 18,52 ГВП 46,74/43,36 163,59/151,76 08.05.2015 1519,45 109,9% 102,1% 25. Київ 577,84 1264,78 657,24 сезонний 16,14 ГВП 40,92/37,91 l122,76/113,73 08.05.2015 1550,60 94,8% 102,2%

Примітка: * базові підприємства визначено згідно з додатком 10 до наказу Мінрегіону від 21.12.2015 № 326; ** у графі "тариф на гаряче водопостачання, грн." зазначено розмір затвердженого тарифу на ГВП за умови підключення та відсутності рушникосушильників до систем гарячого водопостачання та розмір тарифу на ГВП

36

Таблиця 3. Інформаціяпро тарифи на послуги з теплопостачання по базових підприємствах* станом на 1 липня 2016 року [2]

№ з/п

Обласний центр

Фактична собівартість

(без ПДВ), грн/Гкал

Затверджені тарифи з ПДВ, грн. Рівень відшкодування затвердженими

тарифами на теплову енергію фактичної

собівартості

для населення

тари

ф на

теп

лову

ене

ргію

дл

я ко

мерц

ійни

х сп

ожив

ачів

, грн

./Гка

л

Н

асел

ення

К

омер

ційн

і сп

ожив

ачі

та

риф

на т

епло

ву

енер

гію

, грн

./Гка

л тариф на опалення, грн./м кв. площі

тариф на гаряче водопостачання, грн.** дата введення

тарифу

ви

д та

рифу

(с

езон

ний,

дв

оста

вков

ий,

єдин

ий)

розм

ір т

ариф

у

ви

д та

рифу

(п

ідіг

рів,

ГВ

П)

на

1 м

куб

. во

ди

на

1 о

собу

в

міся

ць з

гідн

о за

твер

джен

их

норм

для

населення

для

комерційних споживачів

1. Вінниця 689,84 1351,70 638,40 2-ставк 13,21 ГВП 39,55/36,62 124,58/115,35 08.05.2015 1249,08 77,1% 99,2% 2. Луцьк 607,67 1296,69 691,84 сезонний 15,54 ГВП 42,14/39,02 153,81/142,42 16.05.2015 1299,35 94,9% 103,4% 3. Дніпропетровськ 567,78 1255,16 696,15 сезонний 18,98 ГПВ 46,67/43,19 - 08.05.2015 1564,34 102,2% 106,8% 4. Маріуполь 662,82 1337,28 659,54 сезонний 15,76 ГВП 41,13/38,14 - 01.09.2015 1521,60 82,9% 100,2% 5. Житомир 573,46 1266,23 623,49 сезонний 14,91 ГВП 41,78/38,65 83,56/77,30 08.05.2015 1477,16 90,6% 105,9% 6. Ужгород централізоване теплопостачання відсутнє 7. Запоріжжя 496,31 1161,15 622,49 сезонний 14,53 ГВП 38,81/35,98 165,25/153,20 16.05.2015 1206,48 104,5% 86,6% 8. Івано-Франківськ 588,57 941,02 632,88 2-ставк 12,28 ГВП 39,88/36,91 - 01.06.2015 1097,98 89,6% 97,2% 9. Біла Церква 590,85 1330,69 659,65 сезонний 16,87 ГПВ 40,46/37,47 147,68/136,77 08.05.2015 1574,75 93,0% 98,6% 10. Кіровоград 625,56 1366,38 757,93 сезонний 18,30 відсутнє 08.05.2015 1391,98 101,0% 84,9% 11. Сєвєродонецьк 621,09 1338,65 677,13 сезонний 17,08 ГВП 13,58 - 01.09.2015 1068,28 90,9% 66,5% 12. Львів 619,90 1316,31 697,00 2-ставк. 12,52 ГВП 44,40/41,06 243,31/225,01 08.05.2015 1370,04 93,7% 86,7% 13. Миколаїв 561,27 1226,16 645,32 сезонний 17,07 ГВП 41,13/38,21 - 22.05.2015 1221,5 95,8% 83,0% 14. Одеса 479,23 1687,72 670,00 сезонний 16,77 ГВП 42,14/39,05 166,75/154,52 08.05.2015 1622,96 116,5% 80,1% 15. Полтава 557,34 1317,85 663,32 сезонний 14,86 ГВП 42,53/39,49 143,33/133,08 08.05.2015 1257,48 99,2% 79,5% 16. Рівне 620,64 1491,47 763,93 сезонний 18,23 ГВП 49,08/45,57 150,18/139,44 08.05.2015 1702,31 102,6% 95,1% 17. Суми 581,97 679,54 717,06 сезонний 19,84 ГВП 43,21/39,95 - 01.04.2016 994,92 102,7% 122,0% 18. Тернопіль 564,02 1201,26 608,89 сезонний 14,88 ГВП 37,04/34,28 - 15.05.2015 1213,56 90,0% 84,2% 19. Харків 503,70 1186,99 642,09 сезонний 16,42 ГВП 40,92/38,02 122,76 / 114,06 08.05.2015 1234,03 106,2% 86,6% 20. Херсон 547,06 1243,36 720,11 сезонний 14,81 ГВП 48,51/44,93 - 08.05.2015 1319,40 109,7% 88,4% 21. Хмельницький 577,37 1155,95 600,17 сезонний 13,72 ГВП 37,04/34,31 118,16/109,45 08.05.2015 1229,46 86,6% 88,6% 22. Черкаси 612,96 1009,08 739,96 сезонний 17,69 ГВП 45,03/41,66 157,61/145,81 12.02.2016 1222,33 100,6% 100,9% 23. Чернівці 516,12 1213,46 592,58 сезонний 13,73 відсутнє 08.05.2015 1166,62 95,7% 80,1% 24. Чернігів 569,70 1231,54 738,02 сезонний 18,52 ГВП 46,74/43,36 163,59/151,76 08.05.2015 1330,03 108,0% 90,0% 25. Київ 635,66 1288,97 657,24 сезонний 16,14 ГВП 40,92/37,91 122,76/113,73 08.05.2015 1315,30 86,2% 85,0%

Примітка: * базові підприємства визначено згідно з додатком 10 до наказу Мінрегіону від 21.12.2015 № 326; ** у графі "тариф на гаряче водопостачання, грн." зазначено розмір затвердженого тарифу на ГВП за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання та

розмір тарифу на ГВП за відсутності рушникосушильників.

37

Таблиця 4. Діючі з липня 2016 року тарифи та собівартість теплової енергії для потреб населення, встановлені ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України без ПДВ [3]

№

з/п

Найменування

Тарифи, грн/Гкал

Економічн

о обґрунтова

на собівартість теплової

енергі, грн/Гкал

у тому числі за складовими:

Вит

рати

на

покр

иття

вт

рат,

тис

.грн

При

буто

к у

тар

ифах

на

тепл

ову

енер

гію

, гр

н/Гк

ал

Рент

абел

ьніс

ть т

ариф

ів

на т

епло

ву е

нерг

ію,%

Соб

івар

тіст

ь ви

робн

ицтв

а вл

асни

х ТЕ

Ц, Т

ЕС, А

ЕС, К

ГУ

Вар

тіст

ь по

купн

ої

тепл

ової

ене

ргії

Вит

рати

на

прир

одни

й га

з бе

з ур

ахув

ання

по

треб

вла

сних

ТЕЦ

, ТЕ

С, А

ЕС, К

ГУ

Вит

рати

на

інш

і вид

и па

лива

(крі

м ел

ектр

оене

ргії)

без

ур

ахув

ання

пот

реб

влас

них

ТЕЦ

, ТЕС

, А

ЕС, К

ГУ

Вит

рати

на

елек

трое

нерг

ію б

ез

потр

еб в

ласн

их Т

ЕЦ,

ТЕС

, АЕС

, КГУ

Вит

рати

на

опла

ту

прац

і з н

арах

уван

нями

бе

з по

треб

вла

сних

ТЕ

Ц, Т

ЕС, А

ЕС, К

ГУ

Реш

та в

итра

т со

біва

ртос

ті б

ез п

отре

б вл

асни

х ТЕ

Ц, Т

ЕС,

АЕС

, КГУ

Сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП

1 042,94 1 027,09 200,50 65,50 605,07 2,86 50,55 73,86 28,75 10,48 5,37 0,52

1 Вінницька область 1 026,35 1 007,69 116,77 0,00 731,89 0,00 48,89 80,35 29,80 16,70 1,96 0,19 2 Волинська область 1 053,06 1 040,25 0,00 176,4

715,25 0,19 55,72 74,71 17,91 10,36 2,45 0,24

3 Дніпропетровська область 1 032,95 1 032,90 25,58 186,3

671,86 4,22 54,61 71,72 18,59 0,05 0,00 0,00 4 Донецька область 1 058,32 1 056,83 49,58 0,01 773,19 16,24 66,76 124,48 26,56 1,11 0,37 0,04 5 Житомирська область 1 007,33 1 005,57 0,00 0,00 847,32 0,07 64,39 71,15 22,64 0,00 1,76 0,18 6 Запорізька область 1 022,40 1 022,18 0,00 0,05 873,67 0,00 59,81 68,41 20,25 0,00 0,21 0,02 7 Івано-Франківська область 996,64 996,64 47,47 68,27 717,35 0,00 42,66 90,03 30,85 0,00 0,00 0,00 8 Київська область 1 066,69 1 063,35 0,00 123,3

780,84 0,00 55,94 78,07 25,19 1,30 2,04 0,19

9 Кіровоградська область 1 093,92 1 093,92 230,33 0,00 692,88 0,00 52,74 88,88 29,10 0,00 0,00 0,00 10 Луганська область 1 127,96 1 127,96 170,41 0,00 768,19 0,54 70,49 96,37 21,96 0,00 0,00 0,00 11 Львівська область 1 134,41 1 116,54 335,98 0,00 627,64 0,00 45,43 79,45 28,04 7,89 9,97 0,89 12 Миколаївська область 838,80 838,80 242,97 16,89 463,98 0,00 34,05 63,41 17,52 0,00 0,00 0,00 13 Одеська область 1 040,43 1 031,65 15,03 118,5

740,75 3,25 58,00 71,36 24,71 0,00 8,78 0,85

14 Полтавська область 1 057,03 1 032,18 344,83 44,68 514,46 0,00 43,76 60,20 24,26 4,96 19,88 1,93 15 Рівненська область 900,73 897,63 117,79 21,99 612,86 0,19 49,46 64,53 30,82 2,86 0,24 0,03 16 Сумська область 1 055,65 1 048,31 574,19 12,16 370,96 0,00 30,91 33,88 26,21 6,54 0,80 0,08 17 Тернопільська область 1 035,85 1 018,72 3,94 0,00 875,80 0,00 65,63 60,54 12,81 17,14 -0,01 0,00 18 Харківська область 1 047,50 1 038,18 161,36 197,2

9 540,57 0,01 42,86 70,59 25,51 0,27 9,04 0,87

19 Херсонська область 1 176,34 1 175,59 506,38 0,00 509,42 0,09 40,57 81,73 37,41 0,00 0,75 0,06 20 Хмельницька область 1 032,71 1 022,62 113,68 0,00 784,62 0,00 38,19 69,05 17,09 8,26 1,83 0,18 21 Черкаська область 1 054,08 1 035,59 383,93 146,4

387,32 0,72 40,39 37,85 38,90 14,52 3,97 0,38

22 Чернівецька область 977,41 977,41 0,00 0,00 843,73 0,00 54,38 62,47 16,83 0,00 0,00 0,00 23 Чернігівська область 1 091,31 1 078,18 330,09 0,00 585,24 0,00 50,93 63,45 48,47 12,18 0,95 0,09 24 м. Київ 1 132,23 1 070,74 542,70 6,31 369,61 0,06 44,30 57,33 50,42 48,23 13,26 1,24

38

Таблиця 5. Динаміка тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення для населення з

будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії та без них в розрізі регіонів України з ПДВ [4] № з/п

Найменування Станом на 01 січня 2015 року (Постанова НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року № 146)

Станом на 08 травня 2015 року

(Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171)

Станом на 01 лютого 2016 року

(Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 зі

Станом на 01 липня 2016 року (Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 зі

змінами)

Зріст тарифу станом на 1 липня 2016 року в порівнянні

до 1 січня 2015 року

З лічильниками,

грн/Гкал

Без лічильникі

в, грн/м³

З лічильника

ми, грн/Гкал

Без лічильників,

грн/м³

З лічильника

ми, грн/Гкал

Без лічильників,

грн/м³

З лічильника

ми, грн/Гкал

Без лічильників,

грн/м³

З лічильника

ми, разів

Без лічильників,

разів Сумарні та середньозважені

показники по ліцензіатам НКРЕКП

403,70 10,15 680,80 17,27 678,92 17,22 1303,36 32,81 3,23

3,23

1 Вінницька область 390,77 10,10 642,28 16,46 642,28 16,46 1123,20 31,72 2,87 3,14 2 Волинська область 415,07 10,17 701,90 16,97 701,90 16,97 1353,43 32,83 3,26 3,23 3 Дніпропетровська

область 411,05 11,62 669,67 19,32 669,67 19,32 1267,41 36,46 3,08 3,14

4 Донецька область 456,26 12,54 729,78 19,99 724,42 19,79 1316,28 35,68 2,88 2,85 5 Житомирська область 356,35 9,01 632,70 15,97 632,70 15,97 1221,55 30,26 3,43 3,36 6 Запорізька область 360,75 8,98 628,58 15,51 628,58 15,51 1226,53 29,99 3,40 3,34 7 Івано-Франківська

область 374,64 9,79 648,28 17,57 648,28 17,57 1255,51 29,59 3,35 3,02

8 Київська область 384,90 9,22 667,59 17,24 667,59 17,24 1297,03 33,08 3,37 3,59 9 Кіровоградська

б 411,47 11,03 704,63 18,59 707,44 18,81 1305,01 35,12 3,17 3,18

10 Луганська область 416,17 10,79 707,25 18,28 708,88 19,49 1344,81 36,95 3,23 3,42 11 Львівська область 413,30 9,80 706,70 16,86 706,79 16,84 1376,06 32,84 3,33 3,35 12 Миколаївська область 371,78 8,41 636,19 13,99 636,19 13,99 1219,37 25,83 3,28 3,07 13 Одеська область 426,76 9,65 703,98 16,69 703,98 16,69 1308,53 31,61 3,07 3,28 14 Полтавська область 384,71 8,91 661,26 15,41 661,26 15,41 1300,42 31,07 3,38 3,49 15 Рівненська область 450,52 9,12 754,87 15,11 754,87 15,11 1429,64 27,97 3,17 3,07 16 Сумська область 393,98 10,48 723,21 19,28 723,21 19,28 1277,22 35,33 3,24 3,37 17 Тернопільська область 332,41 8,02 754,71 14,96 754,71 14,96 1363,69 30,62 4,10 3,82 18 Харківська область 387,13 9,98 657,26 16,95 657,26 16,95 1278,70 32,93 3,30 3,30 19 Херсонська область 451,68 10,68 783,48 19,27 760,66 18,39 1407,98 33,88 3,12 3,17 20 Хмельницька область 350,85 8,59 621,81 15,31 621,81 15,31 1253,04 30,75 3,57 3,58 21 Черкаська область 399,56 9,66 693,69 16,99 670,78 16,23 1310,50 31,39 3,28 3,25 22 Чернівецька область 328,47 7,61 592,58 13,73 592,58 13,73 1185,12 27,45 3,61 3,61 23 Чернігівська область 391,36 9,54 711,66 18,09 711,66 18,09 1350,20 34,38 3,45 3,60 24 м. Київ 370,14 9,22 652,63 16,25 652,67 16,25 1385,61 32,81 3,74 3,56

39

Таблиця 6. Динаміка тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води за умови

підключення та при умові відсутності рушникосушильників до системи гарячого водопостачання для потреб населення, встановлених ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України з ПДВ [5]

№ з/п

Найменування

Послуга з централізованого постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання, грн за 1 м³ Станом на 01 січня 2015 року

(Постанова НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року № 146)

Станом на 08 травня 2015 року

(Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171)

Станом на 01 лютого 2016 року

(Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 зі

Станом на 01 липня 2016 року (Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 зі

змінами)

Зріст тарифу станом на 1 липня 2016 року в порівнянні

до 1 січня 2015 року

З рушнико-сушильниками

Без рушнико- сушильників

З рушнико-сушильниками

Без рушнико-

і

З рушнико-сушильниками

Без рушнико-

і

З рушнико-сушильниками

Без рушнико- сушильників

З рушнико-сушильниками

Без рушнико- сушильників

Сумарні та середньозважені

показники по ліцензіатам

25,48 23,72 40,79 37,38 40,69 37,74 76,18 69,53 2,73 2,93

1 Вінницька область 23,01 21,14 39,00 35,48 39,00 35,48 71,89 64,63 2,81 3,06 2 Волинська область 26,72 24,78 42,29 39,18 42,29 39,18 77,33 71,19 2,66 2,87 3 Дніпропетровська

область 27,99 25,72 42,26 38,23 42,26 38,23 77,61 70,17 2,51 2,73

4 Донецька область 27,63 22,50 43,03 36,58 42,36 38,57 73,84 72,65 2,63 3,23 5 Житомирська область 25,44 23,75 41,78 38,65 41,78 38,65 79,12 72,97 2,87 3,07 6 Запорізька область 24,72 23,08 38,81 35,98 38,81 35,98 72,37 66,89 2,71 2,90 7 Івано-Франківська

область 26,90 23,64 41,86 36,91 41,86 36,91 74,99 66,63 2,48 2,82

8 Київська область 25,57 29,19 41,63 44,40 41,69 44,40 77,27 75,47 2,95 2,59 9 Кіровоградська

б 28,30 26,50 43,58 40,55 43,58 40,55 75,75 70,02 2,47 2,64

10 Луганська область 28,18 26,57 45,31 41,92 46,22 42,68 85,17 77,65 2,76 2,92 11 Львівська область 27,75 26,15 44,17 41,05 44,17 41,05 80,46 74,01 2,67 2,83 12 Миколаївська область 17,63 27,66 27,11 39,78 27,45 41,66 39,56 70,90 4,02 2,56 13 Одеська область 29,04 24,88 43,26 39,05 40,20 39,05 72,31 71,37 2,46 2,87 14 Полтавська область 26,50 20,97 41,03 34,23 41,03 34,23 76,76 64,45 2,43 3,07 15 Рівненська область 23,55 30,02 34,69 45,57 34,69 45,57 55,53 80,10 3,40 2,67 16 Сумська область 24,97 21,62 43,88 38,08 43,88 38,08 74,95 71,18 2,85 3,29 17 Тернопільська область 21,87 20,34 37,04 34,28 37,04 34,28 72,74 67,11 3,07 3,30 18 Харківська область 25,87 24,22 40,84 38,01 40,84 38,01 74,59 69,00 2,67 2,85 19 Херсонська область 32,11 29,98 48,51 44,93 48,51 44,93 85,58 78,90 2,46 2,63 20 Хмельницька область 22,80 25,75 37,64 39,08 37,73 39,70 71,10 72,38 3,17 2,81 21 Черкаська область 24,27 22,57 41,32 37,12 39,00 35,87 73,82 66,76 2,75 2,96 22 Чернівецька область відсутня послуга 23 Чернігівська область 27,11 23,89 44,54 41,36 44,54 41,36 80,96 73,70 2,72 3,08 24 м. Київ 24,74 0,00 40,57 0,00 40,72 37,81 81,14 76,28 3,08 1,87

40

Таблиця 7. Діючі з липня 2016 року тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води

за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання для потреб населення, встановлені ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України з ПДВ [6]

№ з/п

Найменування

Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 (із змінами) Діючі

тарифи, грн/м³

Вартість теплової енергії

Витрати на утримання

абонентської служби

Решта витрат,

крім послуг банку

Витрати на придбання

води

Витрати з проведення періодичної

повірки

Послуги банку

Витрати на покриття

втрат

Податок на додану

вартість

Сумарні та середньозважені показники ліцензіатам НКРЕКП

76,18 57,03 0,36 0,09 4,91 0,53 0,53 0,04 12,70

1 Вінницька область 71,89 55,67 0,31 0,04 3,13 0,27 0,49 0,00 11,98 2 Волинська область 77,33 59,76 0,14 0,00 3,73 0,40 0,39 0,03 12,89 3 Дніпропетровська область 77,61 58,20 0,32 0,01 4,90 0,57 0,67 0,00 12,94 4 Донецька область 73,84 56,77 0,32 0,01 3,30 0,51 0,63 0,00 12,31 5 Житомирська область 79,12 60,29 0,32 0,01 4,39 0,69 0,23 0,00 13,19 6 Запорізька область 72,37 53,75 0,28 0,02 5,45 0,65 0,16 0,00 12,06 7 Івано-Франківська область 74,99 57,55 0,27 0,02 3,28 0,89 0,49 0,00 12,50 8 Київська область 77,27 57,11 0,27 0,04 6,08 0,52 0,37 0,00 12,88 9 Кіровоградська область 75,75 55,23 0,18 0,09 5,62 1,84 0,16 0,00 12,62 10 Луганська область 85,17 64,50 0,30 0,00 4,95 0,57 0,65 0,00 14,20 11 Львівська область 80,46 61,16 0,26 0,00 4,53 0,57 0,48 0,03 13,41 12 Миколаївська область 39,56 26,34 0,38 0,06 5,27 0,69 0,23 0,00 6,59 13 Одеська область 72,31 51,31 0,25 0,01 7,27 1,01 0,40 0,00 12,05 14 Полтавська область 76,76 58,41 0,34 0,01 4,37 0,56 0,28 0,00 12,79 15 Рівненська область 55,53 39,23 0,23 0,02 5,61 0,93 0,25 0,01 9,26 16 Сумська область 74,95 56,70 0,28 0,01 4,47 0,51 0,38 0,11 12,49 17 Тернопільська область 72,74 55,81 0,24 0,01 3,76 0,50 0,30 0,00 12,12 18 Харківська область 74,59 55,59 0,24 0,03 5,31 0,34 0,65 0,00 12,43 19 Херсонська область 85,58 65,45 0,48 0,02 4,42 0,38 0,57 0,00 14,26 20 Хмельницька область 71,10 54,19 0,27 0,01 3,96 0,42 0,40 0,00 11,85

21 Черкаська область 73,82 56,67 0,23 0,05 3,70 0,49 0,38 0,00 12,30 22 Чернігівська область 80,96 59,19 0,26 0,04 6,84 0,64 0,51 0,00 13,49 23 м. Київ 81,14 60,43 0,55 0,24 5,11 0,58 0,60 0,11 13,52

41

Таблиця 8. Діючі з липня 2016 року тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води

за умови відсутності рушникосушильників для потреб населення, встановлені ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України з ПДВ [7]

№ з/п

Найменування

Постанова НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 (із змінами) Діючі тарифи,

грн/м³

Вартість теплової енергії

Витрати на утримання

абонентської служби

Решта витрат,

крім послуг банку

Витрати на придбання

води

Витрати з проведення періодичної

повірки

Послуги банку

Витрати на покриття

втрат

Податок на додану вартість

Сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП

69,53 51,42 0,26 0,02 5,35 0,44 0,42 0,04 11,59

1 Вінницька область 64,63 49,80 0,28 0,03 3,05 0,27 0,43 0,00 10,77 2 Волинська область 71,19 54,59 0,12 0,00 3,83 0,38 0,37 0,03 11,86 3 Дніпропетровська область 70,17 52,61 0,25 0,00 4,54 0,47 0,59 0,00 11,69 4 Донецька область 72,65 52,07 0,33 0,01 7,10 0,47 0,37 0,19 12,11 5 Житомирська область 72,97 55,27 0,29 0,01 4,39 0,64 0,22 0,00 12,16 6 Запорізька область 66,89 49,27 0,26 0,02 5,45 0,60 0,14 0,00 11,15 7 Івано-Франківська область 66,63 50,94 0,23 0,02 3,28 0,63 0,43 0,00 11,11 8 Київська область 75,47 54,14 0,23 0,00 7,45 0,65 0,42 0,00 12,58 9 Кіровоградська область 70,02 50,63 0,17 0,08 5,62 1,70 0,15 0,00 11,67

10 Луганська область 77,65 58,37 0,29 0,00 4,90 0,56 0,59 0,00 12,94 11 Львівська область 74,01 55,82 0,26 0,00 4,55 0,61 0,39 0,04 12,34 12 Миколаївська область 70,90 51,41 0,58 0,00 4,84 1,82 0,43 0,00 11,82 13 Одеська область 71,37 52,38 0,24 0,01 6,11 0,14 0,60 0,00 11,89 14 Полтавська область 64,45 49,52 0,25 0,00 3,24 0,42 0,28 0,00 10,74 15 Рівненська область 80,10 59,30 0,28 0,03 5,50 1,29 0,32 0,02 13,35 16 Сумська область 71,18 53,52 0,24 0,00 4,99 0,27 0,29 0,00 11,86 17 Тернопільська область 67,11 51,20 0,22 0,01 3,76 0,46 0,28 0,00 11,18 18 Харківська область 69,00 51,05 0,22 0,02 5,31 0,31 0,60 0,00 11,50 19 Херсонська область 78,90 59,99 0,44 0,02 4,42 0,35 0,53 0,00 13,15 20 Хмельницька область 72,38 53,22 0,31 0,00 5,80 0,67 0,31 0,00 12,06

21 Черкаська область 66,76 50,90 0,18 0,04 3,70 0,47 0,35 0,00 11,13 22 Чернігівська область 73,70 53,87 0,22 0,05 6,15 0,69 0,44 0,00 12,28 23 м. Київ 76,28 57,21 0,17 0,23 5,11 0,51 0,34 0,00 12,71

42

Таблиця 9. Діючі з 1 липня 2016 року економічно обґрунтовані тарифи та собівартість теплової енергії для потреб бюджетних установ, встановлені ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України без ПДВ [8]

№з/п

Найменування

Тарифи, грн/Гкал

Економічно обґрунтована собівартість

теплової енергії,

грн/Гкал

у тому числі за складовими:

При

буто

к у

тари

фах

на

те

плов

у ен

ергі

ю, г

рн/Г

кал

Рент

абел

ьніс

ть т

ариф

ів н

а те

плов

у ен

ергі

ю,%

Соб

івар

тіст

ь в

ироб

ницт

ва

влас

них

ТЕ

Ц, Т

ЕС

, АЕ

С, К

ГУ

Вар

тіст

ь по

купн

ої

тепл

ової

ене

ргії

Вит

рати

на

прир

одни

й га

з бе

з ура

хува

ння

потр

еб

влас

них

ТЕ

Ц, Т

ЕС

, АЕ

С,

КГУ

Вит

рати

на

інш

и ви

ди

пали

ва (к

рім

ел

ектр

оене

ргії)

без

ур

ахув

ання

пот

реб

влас

них

ТЕ

Ц, Т

ЕС

, АЕ

С,

КГУ

Вит

рати

на

елек

трое

нерг

ію б

ез п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, ТЕ

С, А

ЕС

, К

ГУ

Вит

рати

на

опла

ту п

раці

з на

раху

ванн

ями

без п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, ТЕ

С, А

ЕС

, К

ГУ

Реш

та в

итра

т со

біва

ртос

ті

без п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, Т

ЕС

, АЕ

С, К

ГУ

Сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП

1 074,04 1 061,98 177,00 67,30 648,63 2,99 53,64 82,89 29,53 12,06 1,14

1 Вінницька область 1 026,42 1 023,54 95,84 0,00 736,00 0 48,13 115,46 28,11 2,88 0,00 2 Волинська область 1 079,74 1 076,53 0,00 193,83 718,93 0,25 54,60 88,65 20,28 3,20 0,00 3 Дніпропетровська область 1 065,91 1 065,87 22,85 234,96 663,66 3,14 51,14 71,57 18,53 0,04 0,00 4 Донецька область 1 091,22 1 090,33 30,23 0,01 816,74 16,47 68,93 130,79 27,15 0,89 0,00 5 Житомирська область 1 008,78 1 006,82 0,00 0,00 848,82 0,29 64,43 70,58 22,71 1,96 0,00 6 Запорізька область 1 034,80 1 032,32 0,00 0,04 876,85 2,19 63,22 68,53 21,49 2,48 0,00 7 Івано-Франківська область 1 054,96 1 054,96 50,35 60,48 769,79 0,00 49,07 90,42 34,85 0,00 0,00 8 Київська область 1 104,68 1 091,02 0,00 136,27 776,22 1,68 60,28 90,75 25,82 13,66 0,01 9 Кіровоградська область 1 114,70 1 095,87 368,00 0,00 569,50 0,00 45,44 84,74 28,19 18,83 0,02 10 Луганська область 1 125,73 1 124,19 104,43 0,00 810,82 1,38 77,58 106,54 23,44 1,55 0,00 11 Львівська область 1 150,09 1 122,87 272,33 0,00 692,60 0,00 46,65 84,34 26,96 27,22 0,02 12 Миколаївська область 872,89 862,88 196,01 14,95 529,02 0,37 37,98 66,60 17,96 10,01 0,01 13 Одеська область 1 127,09 1 092,06 7,11 314,00 604,81 5,53 58,49 76,30 25,81 35,04 0,03

14 Полтавська область 1 100,46 1 072,37 96,59 53,97 751,31 0,00 55,17 84,46 30,86 28,09 0,03 15 Рівненська область 1 040,69 1 039,60 127,10 10,76 727,98 1,97 58,46 78,00 35,35 1,08 0,00 16 Сумська область 1 086,45 1 069,52 445,13 0,66 517,67 0,00 35,29 46,50 24,27 16,93 0,02 17 Тернопільська область 1 054,68 1 054,68 4,59 0,00 865,41 0,00 70,01 95,70 18,96 0,00 0,00 18 Харківська область 1 106,17 1 084,38 115,07 131,08 653,18 0,00 51,90 99,73 33,43 21,79 0,02 19 Херсонська область 1 188,81 1 187,46 452,37 0,00 570,37 0,09 43,24 85,13 36,26 1,35 0,00 20 Хмельницька область 1 075,34 1 040,43 186,78 0,00 727,35 0,00 38,87 70,41 17,01 34,91 0,03 21 Черкаська область 1 117,83 1 105,68 407,44 75,79 479,44 1,56 47,16 56,48 37,79 12,16 0,01 22 Чернівецька область 977,41 977,41 0,00 0,00 843,73 0,00 54,38 62,47 16,83 0,00 0,00 23 Чернігівська область 1 171,37 1 164,24 312,70 0,00 670,61 0,00 56,14 70,13 54,66 7,13 0,01 24 м. Київ 1 106,43 1 084,85 542,68 0,00 387,46 0,40 46,69 60,39 47,23 21,59 0,02

43

Таблиця 10. Діючі з 1 липня 2016 року економічно обґрунтовані тарифи та собівартість теплової енергії для

потреб інших споживачів (крім населення), встановлені ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України без ПДВ [8] №з/п

Найменування ліцензіатів Тарифи, грн/Гкал

Економічно обгрунтована собівартість

теплової енергі,

грн/Гкал

у тому числі за складовими:

При

буто

к у

тари

фах

на

тепл

ову

енер

гію

, грн

/Гка

л

Рент

абел

ьніс

ть т

ариф

ів н

а те

плов

у ен

ергі

ю,%

Соб

івар

тіст

ь

виро

бниц

тва

влас

них

ТЕ

Ц, Т

ЕС

, АЕ

С, К

ГУ

Вар

тіст

ь по

купн

ої

тепл

ової

ене

ргії

Вит

рати

на

прир

одни

й

газ б

ез у

раху

ванн

я п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, ТЕ

С, А

ЕС

, К

ГУ

Вит

рати

на

інш

и ви

ди

пали

ва (к

рім

ел

ектр

оене

ргії)

без

ур

ахув

ання

пот

реб

влас

них

ТЕ

Ц, Т

ЕС

, АЕ

С,

КГУ

Вит

рати

на

елек

трое

нерг

ію б

ез п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, ТЕ

С, А

ЕС

, К

ГУ

Вит

рати

на

опла

ту п

раці

з на

раху

ванн

ями

без п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, ТЕ

С, А

ЕС

, К

ГУ

Реш

та в

итра

т со

біва

ртос

ті

без п

отре

б вл

асни

х Т

ЕЦ

, Т

ЕС

, АЕ

С, К

ГУ

Сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП

980,35 968,27 292,48 55,39 496,91 1,64 43,58 53,72 24,55 12,07 1,25

1 Вінницька область 932,32 930,37 136,41 0,00 642,19 0,00 42,45 83,03 26,30 1,95 0,21 2 Волинська область 1 079,49 1 076,41 0,00 229,73 687,27 0,17 54,98 85,09 19,18 3,08 0,29 3 Дніпропетровська область 1 128,98 1 126,79 193,65 221,81 586,28 1,73 44,71 62,50 16,13 2,19 0,19 4 Донецька область 1 033,10 1 027,88 188,69 0,01 638,87 12,77 65,23 99,11 23,19 5,22 0,51 5 Житомирська область 1 013,48 1 011,46 0,00 0,00 856,41 0,48 63,35 68,60 22,62 2,02 0,20 6 Запорізька область 1 027,29 1 026,74 0,00 0,02 881,67 1,34 75,37 43,49 24,84 0,55 0,05 7 Івано-Франківська область 1 067,30 1 067,30 28,43 77,59 774,70 0,00 57,87 86,10 42,61 0,00 0,00 8 Київська область 947,39 944,35 0,00 12,54 833,71 0,16 44,35 36,43 17,15 3,04 0,32 9 Кіровоградська область 1 081,37 1 068,67 547,50 0,00 395,59 0,00 29,64 72,92 23,04 12,70 1,19 10 Луганська область 1 129,55 1 127,45 142,27 0,00 783,47 2,63 75,58 101,38 22,11 2,11 0,19 11 Львівська область 1 153,65 1 123,25 314,68 0,00 655,07 0,00 46,32 79,80 27,37 30,40 2,71 12 Миколаївська область 71 758 70 505 243,38 30,40 330,05 0,24 30,28 54,02 16,68 12,53 1,78 13 Одеська область 1 123,50 1 088,95 6,68 326,39 597,20 3,41 58,35 72,05 24,87 34,56 3,17 14 Полтавська область 1 012,77 997,50 833,03 10,05 92,85 0,00 24,02 24,76 12,79 15,27 1,53 15 Рівненська область 841,13 840,63 113,71 26,46 566,11 0,46 45,57 59,21 29,12 0,50 0,06 16 Сумська область 1 048,02 1 024,71 258,71 3,37 649,31 0,00 54,54 26,22 32,56 23,32 2,28 17 Тернопільська область 1 029,40 1 029,40 7,21 0,00 873,62 0,00 66,55 67,92 14,11 0,00 0,00 18 Харківська область 1 046,01 1 022,20 130,00 147,31 598,40 0,00 43,51 72,87 30,11 23,81 2,33 19 Херсонська область 1 209,54 1 207,12 506,89 0,00 544,80 0,07 41,33 78,11 35,92 2,42 0,20 20 Хмельницька область 1 058,57 1 022,72 80,42 0,00 814,91 0,00 40,37 70,26 16,76 35,85 3,51 21 Черкаська область 1 096,83 1 086,51 497,68 51,68 401,18 0,81 42,19 54,71 38,26 10,32 0,95 22 Чернівецька область 97 741 97 741 0,00 0,00 843,73 0,00 54,38 62,47 16,83 0,00 0,00 23 Чернігівська область 1 288,05 1 274,86 960,06 0,00 227,54 0,00 29,60 34,74 22,92 13,19 1,03 24 м. Київ 1 103,42 1 082,20 548,78 0,77 379,86 0,39 45,54 58,85 48,01 21,22 1,96

44

Таблиця 11. Динаміка зміни тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для потреб бюджетних установ, встановлених ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України без ПДВ [9]

№ з/п

Найменування Тарифи діючі з січня

2015р., грн/м³

Тарифи діючі з березня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з квітня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з

травня 201 р., грн/м³

Тарифи діючі з липня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з грудня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з січня

2016р., грн/м³

Тарифи діючі з лютого 2016р., грн/м³

Тарифи діючі з

травня 2016 р., грн/м³

Всього Вартість теплової енергії

Витрати на

придбання води

Середньозважені показники, що регулюються НКРЕКП

55,49 76,53 67,29 64,38 64,44 66,32 66,27 64,45 55,72 50,93 4,79

1 Вінницька область 68,68 92,88 81,65 78,56 78,56 76,12 76,12 73,66 62,92 56,21 6,71 2 Волинська область 59,52 83,03 72,22 69,24 69,24 69,15 69,15 66,71 57,23 53,46 3,77 3 Дніпропетровська

область 23,25 23,44 23,44 23,44 23,44 23,44 23,44 38,27 37,12 32,91 4,21

4 Донецька область 34,38 46,80 41,12 39,71 39,71 68,84 68,84 66,90 60,49 52,77 7,71 5 Запорізька область 60,00 83,41 72,60 69,62 69,62 67,27 67,27 64,90 54,43 48,98 5,45 6 Івано-Франківська

область 59,40 82,09 71,45 68,58 68,58 68,58 68,58 64,44 54,51 51,23 3,28

7 Київська область 62,37 86,94 77,56 72,50 72,50 70,03 70,03 67,52 56,82 52,37 4,45 8 Кіровоградська

область 70,41 85,59 74,71 72,29 72,29 69,92 69,92 67,54 54,92 49,30 5,62

9 Луганська область 67,74 89,49 78,66 75,68 73,32 73,32 73,32 70,95 61,10 53,04 8,06 10 Львівська область 63,22 88,41 76,80 74,02 74,02 71,50 71,50 69,04 59,48 54,91 4,57 11 Миколаївська

область 43,92 60,69 56,57 54,61 54,61 52,92 52,92 50,97 43,29 38,26 5,03

12 Одеська область 54,58 82,95 72,57 69,71 67,45 67,45 67,45 62,66 54,17 47,33 6,84 13 Полтавська область 60,06 83,86 72,98 70,01 67,79 67,79 67,79 65,78 54,40 50,25 4,14 14 Рівненська область 68,97 96,04 83,59 80,16 80,16 77,45 77,45 74,73 64,04 58,54 5,50 15 Сумська область 51,59 72,59 64,08 58,33 59,56 57,97 56,93 55,52 58,26 53,37 4,88 16 Тернопільська

область 58,40 82,58 71,45 68,61 68,61 66,19 66,19 63,75 52,97 50,11 2,86

17 Харківська область 54,87 75,26 65,74 63,54 63,54 61,47 61,11 60,82 51,84 46,59 5,25 18 Хмельницька

область 40,80 57,16 50,24 48,41 48,43 46,94 46,94 45,43 39,15 35,20 3,94

19 Черкаська область 59,73 84,63 73,71 78,11 78,11 66,09 53,67 48,40 54,62 50,92 3,70 20 Чернігівська

область 55,71 76,85 68,37 64,14 64,98 63,16 63,16 61,32 61,87 57,11 4,77

21 м. Київ 57,99 81,33 70,59 68,15 68,18 65,86 67,61 66,59 57,32 53,49 3,83

45

Таблиця 12. Динаміка зміни тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для

потреб інших споживачів (крім населення), встановлених ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України без ПДВ [9] № з/п

Найменування Тарифи діючі з січня

2015р., грн/м³

Тарифи діючі з березня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з квітня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з травня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з липня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з грудня 2015р., грн/м³

Тарифи діючі з січня

2016р., грн/м³

Тарифи діючі з лютого 2016р., грн/м³

Тарифи діючі з

травня 2016 р., грн/м³

Всього Вартість теплової енергії

Витрати на

придбання води

Середньозважені показники, що регулюються НКРЕКП

48,62 66,18 58,56 56,28 56,30 58,89 58,86 58,15 53,73 49,52 4,21

1 Вінницька область 65,53 89,86 78,60 75,50 75,50 73,05 73,05 70,59 58,63 51,77 6,86 2 Волинська область 61,15 85,32 74,21 71,15 71,15 68,98 68,98 66,54 57,27 53,48 3,79 3 Дніпропетровська

область 23,25 23,44 23,44 23,44 23,44 23,44 23,44 38,27 37,12 32,91 4,21

4 Донецька область 28,25 33,84 31,26 30,43 30,43 46,33 46,33 47,93 44,51 39,84 4,67 5 Запорізька область 60,00 83,41 72,60 69,62 69,62 67,27 67,27 64,90 54,43 48,98 5,45 6 Івано-Франківська

область 59,98 82,93 72,20 69,29 69,29 67,25 67,25 65,07 55,02 51,74 3,28

7 Київська область 62,00 86,06 75,40 72,10 72,10 69,68 69,68 67,24 57,31 52,91 4,39 8 Кіровоградська

область 70,41 85,59 74,71 72,29 72,29 69,92 69,92 67,54 54,92 49,30 5,62

9 Луганська область 66,97 90,75 79,91 76,92 76,92 74,56 74,56 72,19 61,99 53,67 8,32 10 Львівська область 63,89 89,05 77,38 74,60 74,60 72,06 72,06 69,63 60,00 55,44 4,56 11 Миколаївська

область 31,52 43,56 44,42 43,02 43,02 41,08 41,08 40,15 34,78 29,61 5,17

12 Одеська область 54,58 82,95 72,57 69,71 69,71 67,45 67,45 62,66 54,17 47,33 6,84 13 Полтавська область 56,80 80,66 69,93 67,02 67,02 64,74 64,74 63,16 52,68 49,02 3,66 14 Рівненська область 68,97 96,04 83,59 80,16 80,16 77,45 77,45 74,73 64,04 58,54 5,50 15 Сумська область 45,22 62,20 55,69 47,99 50,12 49,15 47,34 46,81 59,56 55,20 4,36 16 Тернопільська

область 58,40 82,58 71,45 68,61 68,61 66,19 66,19 63,75 52,97 50,11 2,86

17 Харківська область 54,87 75,26 65,74 63,54 63,54 61,47 60,31 60,03 51,17 45,92 5,25 18 Хмельницька

область 25,27 34,95 31,45 30,45 30,46 29,60 29,60 28,89 25,57 21,30 4,27

19 Черкаська область 59,73 84,63 73,71 78,11 78,11 66,09 66,09 53,67 56,16 52,46 3,70 20 Чернігівська

область 48,88 66,07 59,49 52,65 54,70 53,61 53,61 53,61 65,64 60,78 4,86

21 м. Київ 56,80 79,49 69,11 66,36 66,53 64,32 64,32 65,81 56,00 52,17 3,83

46

3.2. Аналіз існуючих тарифів на послуги тепло- та гарячого водопостачання як загалом по Україні, так і по окремих регіонах щодо тарифоутворення на теплову енергію

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію», а саме - тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

При цьому, статтею 20 цього ж Закону України визначено, що: - тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх

економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання;

- встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

В таблицях 1-3 наведена інформація про тарифи на послуги з теплопостачання по базових підприємствах України по окремих регіонах по періодам за якими видно, як змінювався тариф за останній рік до 1 липня 2016 року. Інформація наведена по 24 обласним центрам України, за виключенням Ужгорода в якому централізоване теплопостачання відсутнє.

Закарпатська область єдина в Україні область, що повністю перейшла на автономне опалення. У 2011 році Ужгородською радою було розроблено нову стратегію теплозабезпечення міста і була затверджена «Програма будівництва та реконструкції автономних котелень закладів освіти та охорони здоров’я на 2011-2015 роки», для виконання якої у місті припинено централізоване теплопостачання. Нова стратегія стала пілотною та дозволила щороку скорочувати споживання енергоресурсів та зекономити значні кошти. Енерго- та екологоефективна схема теплопостачання м. Ужгород, погоджена Мінрегіоном України, передбачала, що теплозабезпечення населення здійснювалось шляхом встановлення поквартирного газового та електричного опалення. На час затвердження нової схеми теплопостачання у місті мешканці 70% квартир самостійно за власні кошти встановили автономне газове опалення, 20% - автономне електричне опалення. В 2016 році з метою реалізації енерго- та екологоефективної схеми теплопостачання м. Ужгород, забезпечення державної підтримки населення щодо переходу на альтернативне опалення, завершення робіт по встановленню за бюджетні кошти автономного електричного опалення пільговим категоріям громадян міською радою було затверджено «Програму встановлення автономного електричного опалення у м.Ужгород на 2016 рік». Зі слів керівництва Закарпатської області, насамперед користь від впровадження проекту відчули самі мешканці Закарпаття – фактичні витрати населення на опалення своїх помешкань зменшилися в середньому у 3,5 рази [10], [11].

З вищезазначених таблиць 1-3 видно, що фактична собівартість послуги теплопостачання для комерційних споживачів значно вища ніж для

47

населення. Це пов’язано в першу чергу за рахунок більш високої ціни на газ для комерційних споживачів, що є складовою собівартості на послугу теплопостачання. Станом на 1 серпня 2015 року фактична собівартість для комерційних споживачів була в 3,18 рази вища, ніж для населення; станом на 1 червня 2016 року – вища в 2,24 рази; а на 1 липня 2016 року – в 2,16. За цей період спостерігається зменшення різниці фактичної собівартості між населенням та комерційними споживачами, за рахунок того, що ціна на газ для населення підвищилася. У комерційних споживачів за цей період фактична собівартість теплопостачання в середньому по Україні залишилася не змінною.

В Україні застосовуються два тарифи в сфері теплопостачання: • з лічильником – вартість теплової енергії за 1 Гкал; • без лічильника – вартість опалення за 1 м2. Крім того, в Україні застосовується різновиди тарифів: сезонний і

двоставковий, описання якого є в Постанові № 377 від 24.03.2016. Зі зведеної статистики в таблицях 1-3 видно, що тільки в трьох

обласних центрах використовується двоставковий вид тарифу. Це міста: Вінниця, Івано-Франківськ і Львів. В інших обласних центрах – одноставковий тариф.

В таблицях 1-3 розглянуто період з 1 серпня 2015 року до 1 липня 2016 року, де розмір тарифу на теплову енергію для населення в грн/Гкал остався не змінний, а на опалення в грн/м.кв. навіть знизився на 12%.

Тариф на гаряче водопостачання для населення теж на протязі цього періоду остався незмінним. Окремо при гарячому водопостачанні може бути встановлено тариф на підігрів холодної води. Такі тарифи встановлені в містах Дніпропетровську, Запоріжжя, Івано-Франківську та Сєверодонецьку.

Тариф для комерційних споживачів в цьому періоді на теплову енергію знизився в середньому на 291 грн/Гкал по Україні.

Рівень відшкодування затвердженими тарифами фактичної собівартості на 1 серпня 2015 року для населення складало 100%, а для комерційних споживачів в в більшості областях рівень відшкодування навіть перевищував 100%. Станом на 1 липня 2016 року рівень відшкодування затвердженими тарифами фактичної собівартості в цілому знизився: для населення складав 98,5% в середньому по Україні, а для комерційних споживачів 88,6%.

В таблиці 4 розміщені діючі сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП для населення, що були затверджені 9 червня 2016 р. НКРЕКП і діють з 1 липня 2016 року. Тариф для населення, згідно цієї таблиці, складає 1042,94 грн/Гкал, а собівартість теплової енергії - 1027,09 грн/Гкал, прибуток у тарифах – 5,37 грн/Гкал, а рентабельність – 0,52%. Якщо зрівняти з середнім тарифом та собівартістю по базових підприємствах (табл.3), що діяли до липня 2016 року, то зріст на теплову енергію для населення складає майже в 2 рази.

Збільшення тарифів на теплову енергію спричинила низка ключових факторів:

- зростання паливної складової (на 474 грн/Гкал); - тарифу на електроенергію (13 грн/Гкал);

48

- заробітних плат (9 грн/Гкал). В Миколаївській область діє найменший по Україні тариф, що складає

838,80 грн, це пов’язано з діяльністю комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" м. Южноукраїнськ, що вробляє дешевшу теплову енергію в Миколаївській область, собівартість якої складається 163,05 грн/Гкал. Місто Южноукраїнськ є місто супутником Южноукраїнської атомної станції. А в Херсонській області найбільший в Україні тариф – 1176,34 грн.

Найбільша рентабельність тарифів на теплову енергію в Полтавській області та в м. Києві, відповідно 1,93 і 1,24 відсотків.

49

Малюнок 1. Динаміка зростання тарифу на опалення та гарячу воду опалювального сезону 2016-2017 рр., по відношенню до опалювального сезону 2015-2016 року [12]

50

На малюнку 1 детально по областям України порівнюються тарифи двох опалювальних сезонів: 2015-2016 і 2016-2017 рр.

Тут потрібно враховувати, що до розрахунку не бралися такі постачальники, як Кузнецовське міське комунальне підприємство (м. Вараш, Рівненська обл.) та КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл.). Це постачальники послуг ЖКГ у містах-супутниках атомних електростанцій, ціни яких значно відрізняються від загальноукраїнських.

Так, у Вараші опалення 1 кв. м житла до підвищення коштувало 2,92 грн, після підвищення стане – 3,9 грн. Гаряча вода коштувала 14,91/куб. м, а стане – 15,58 грн за кубометр.

В Южноукраїнську опалення 1 кв. м коштувало 4,40 грн, стане – 4,73 грн, водночас вартість гарячої води була 16,86 грн/куб. м, а стане – 17,57 грн/куб. м.

На малюнку 1 видно, що мінімальну та максимальну ціну за опалення можна зустріти в Дніпропетровській області, що складає відповідно 13,81 грн і 51,98 грн за 1 м² житла. Також в Дніпропетровській області верхня планка по ціні на гарячу воду і складає 93,09 грн за м³ (для квартир з сушаркою для рушників). Така різниця між мінімальним та максимальним тарифом, пов’язана з тим, що частина споживачів Дніпропетровської області отримують тепло у КП «Коменергосервіс», де найнижчі тарифи, адже їх котельні купують тепло у Придніпровської ТЕС, яка працює на вугіллі. А один з найвищих тарифів в Дніпропетровській області надає КП «Теплотранс» будинкам, що є на балансі у заводу, якому поставляють тепло за ціною як для підприємств, а це дорожче, ніж для населення.

В таблиці 5 та зроблених на її основі малюнках 2 і 3 показана динаміка тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з та без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії для потреб населення, встановлених ліцензіатам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Малюнок 2. Динаміка змін тарифів на опалення для населення з тепловими лічильниками, грн/Гкал.

51

Малюнок 3. Динаміка змін тарифів на опалення для населення без теплових лічильників, грн/м³.

За останні півтора роки (з 1 січня 2015 року по 1 липня 2016 року)

спостерігається зростання тарифу на тепло для населення по ліцензіатам НКРЕКП у 3,23 рази (таблиця 5).

Найменше зростання тарифу відбулося у Донецькій області у 2,8 рази при рентабельності тарифу лише 0,04%. По перше, така динаміка відбулася, за рахунок того, що станом на початок досліджуваного періоду - 1 січня 2105 року в Донецькій області був найвищий тариф по Україні. Та по-друге, для опалення в Донецькій області використовується вугілля, що обходиться дешевше, чим використання газу.

Найбільше зростання відслідковується в Тернопільській області в 4,1 і 3,82 разів відповідно: для населення, в будинках в яких встановлено лічильники та не встановлено. Така різниця в основному відбулася за рахунок найнижчих тарифів станом на 1січня 2015 року.

З таблиці 5 видно, що в середньому спостерігається однакове зростання тарифів для населення з будинковими приладами обліку теплової енергії та без них.

Малюнок 4. Динаміка змін тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників для населення, грн/м³

52

Малюнок 5. Динаміка змін тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води при умові відсутності рушникосушильників для населення, грн/м³

З таблиці 6 та на її основі зроблених малюнків 4,5 видно стрімке

підвищення тарифів гарячого водопостачання для населення. За останні півтора роки спостерігається зростання тарифу на гаряче водопостачання для населення по ліцензіатам НКРЕКП: при умові підключення рушникосушильника у 2,73 рази, та при умові відсутності рушникосушильника у 2,93 рази.

Підвищення тарифу на гаряче водопостачання нижче в середньому на 40% ніж підвищення тарифу на опалення. Тобто послуга гарячого водопостачання подорожчала менше в першу чергу за рахунок меншої складової в структурі собівартості – вартості палива (насамперед, газу).

Найбільше подорожчання послуги з гарячого водопостачання по Україні відбулося в Тернопільській, Рівненській та Миколаївській областях. В першу чергу за рахунок низьких по Україні тарифів станом на 1 січня 2015 року.

На малюнку 5 зображена динаміка зростання тарифів на житлово-комунальні послуги (за виключенням квартплати) на прикладі міста Києва в 1,2,3 кімнатних квартирах та в приватному будинку. Для приклада використовуються усереднені данні: 1 кімнатна квартира площею 40 м2 та проживанням 2 чоловік, 2 кімнатна квартира – 60м2 та проживанням 3 чоловік, 3 кімнатна квартира – 80 м2 та проживанням 4 чоловік, приватний будинок – 100 м2 та проживання 4 чоловік. Всі розрахунки в цій таблиці були зроблені виходячи з затверджених Кабінетом Міністрів соціальних норм споживання газу, води, тепла без лічильника електроенергії на людину в місяць: холодна вода 2,4 куб.м., гаряча вода 1,6 куб.м, газ 4,4 куб.м, електроенергія – 100 кВт·ч на сім’ю.

На малюнку 5 порівнюється вартість послуг житлово-комунальних послуг (крім квартплати), що населення побачить в платіжних документах в листопаді 2016 року (в яких буде вказана оплата опалення за місяць) і на 1 червня 2016 року, що позначено на малюнку, як «сейчас» [13].

Найбільш економний варіант з порівняних – це проживання в приватному будинку з опаленням і гарячою водою дровами, де тариф зросте лише в 2,8

53

разів. На другому місці по економії також проживання в приватному будинку, з опаленням і гарячою водою за допомогою електричного опалення, де тариф зросте в 3 рази. Якщо ж експлуатувати приватний будинок, використовуючи газовий котел, то це буде найдорожчий варіант з наведених з точки зору опалення та користування гарячою водою. В такому випадку, тариф на житлово-комунальні послуги виросте в 4,6 разів.

Якщо порівнювати тарифи на опалення та гарячу воду квартир, то відповідно, чим більше площа і більша кількість людей користуються послугами, тим більша вартість буде в платіжці.

Малюнок 6. Динаміка зростання тарифів на житлово-комунальні послуги (за виключенням квартплати) в місті Києві

54

Таке різке підвищення тарифу з 1-го липня 2016 року на послуги тепло- та гарячого водопостачання для населення по Україні пояснюється встановленням економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на рівні, який покриває всі витрати у собівартості цих товарів та послуг є вимогою чинного законодавства України (Законів України «Про ціни та ціноутворення», «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»). Зокрема статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на комунальні послуги суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

Разом з тим, відповідно до статті 15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, зокрема, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Надання споживачам послуг за тарифами, які не відшкодовують фактичних витрат підприємств, призводить до обмеженості коштів підприємств для здійснення розрахунків за спожиті енергоносії, виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету тощо.

Як наслідок, погіршується фінансово-економічний стан підприємств, знижується якість послуг, що надаються населенню, зростає соціальне невдоволення у суспільстві.

За даними галузевої статистичної звітності за перше півріччя 2016 року підприємства ЖКГ отримали збитки у сумі 3,4 млрд. гривень. Найбільші збитки отримали підприємства комунальної теплоенергетики – 2,4 млрд. грн.

Збитковість підприємств житлово-комунального господарства призвела до негативних наслідків, зокрема виникнення заборгованості із виплати заробітної плати.

Станом на 01.07.2016 року заборгованість із виплати заробітної плати мали 60 підприємств галузі на суму 39,1 млн. гривень.

Майже 10,5 тис. працівників галузі своєчасно не отримали заробітну плату, що становить в середньому 3724,7 грн. на одного працівника.

На малюнку 7 зображений збитковий стан житлово-комунального господарства станом на 1 липня 2015 року.

55

Малюнок 7. Економіка житлово-комунального господарства України станом на 1 липня 2015 року

Враховуючи викладене, питання приведення тарифів до економічно

обґрунтованого рівня має розглядатися з урахуванням усіх об’єктивних чинників, зокрема, умов функціонування підприємств галузі та надання ними якісних житлово-комунальних послуг.

Таким чином, саме з 1 липня 2016 року приведення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до економічно обґрунтованого рівня, виходячи з публікацій НКРЕКП, є необхідним заходом для належного функціонування суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, які забезпечують споживачів життєво необхідними послугами.

Детальна інформація про тарифи на теплову енергію для комерційних споживачів (бюджетних та інших) ліцензіатів зведена в таблицях 9 і 10. Для релігійних організацій зведеної інформації по тарифах в відкритих джерелах не знайдено. З вищезазначених таблиць видно, що тариф для потреб бюджетних установ на 9,5% вища ніж для інших споживачів.

В таблиці 9 показано, що середня рентабельність тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, встановлені ліцензіатам НКРЕКП складає 1,14%, в половині областей України дорівнює 0.

В таблицю 10 зведені тарифи по областям України, встановлені НКРЕКП для ліцензіатів інших комерційних споживачів, що не припадають до категорій бюджетні та релігійні організації. Середня рентабельність тарифів на теплову енергію таких споживачів складається 1,25%, тільки в трьох областях

56

рентабельність дорівнює 0 – це Івано-Франківська, Тернопільська і Чернівецька області. А в Хмельницька і Одеська області лідери по рентабельності, що перевищує 3%.

Малюнок 8. Динаміка змін тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для бюджетних організацій та

інших комерційних споживачів, встановлених ліцензіатам НКРЕКП в розрізі регіонів України без ПДВ, грн/м³

З таблиць 11 та 12 було виведено графік на малюнку 8, на якому видно

динаміку зміни тарифів на гаряче водопостачання для бюджетних організацій та інших комерційних споживачів. З графіка можна побачити, що тариф на гарячу воду для бюджетних установ на дослідженому періоді з січня 2015 по травень 2016 - дорожче. Динаміка розміру тарифу для згаданих споживачів в середньому була стала та змінювалась не значно. Постановою НКРЕКП від 09.06.2016 №1210 було скориговано збільшення тарифу з 30 червня 2016 року для комерційних споживачів. Сумарних показників по цьому періоду в відкритих джерелах не знайдено.

Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних визначені у додатку до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151.

Відповідно до вимог Порядку, у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець/надавач послуг проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку до цього Порядку (таблиця 13).

57

Таблиця 13. Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх

відхилення від нормативних Вид послуги Кількісні і якісні

показники Відхилення від

показників Допустимий

строк відхилення

від показників

Зменшення плати за надані послуги у разі

перевищення допустимого строку

відхилення від їх показників

Розрахункова одиниця

Централізоване опалення

своєчасний початок і закінчення опалювального сезону (протягом трьох діб із середньодобовою температурою 8° C)

надання послуг з централізованого опалення пізніше встановленого строку або дострокове закінчення опалювального сезону

на 3,3 відсотка місячної плати за кожну добу перевищення допустимого строку відхилення від показників (у разі оплати послуг щомісяця протягом року враховується те, що місячна плата розподілена на рік)

за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу, житлових приміщень у гуртожитках)

безперебійне надання послуг з централізованого опалення протягом усього опалювального сезону

перерви у наданні послуг з централізованого опалення

12 годин на добу (один раз на місяць)

- " - - " -

температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам - 18° C (у наріжних кімнатах - 20° C)

фактична температура в приміщеннях нижча ніж нормативна

12 годин на добу (один раз на місяць)

на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18° C до 12° C у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах - від 20° C до 14° C) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення) при температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12 C (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14 C) плата за централізоване опалення не справляється

за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу, житлових приміщень у гуртожитках)

Централізоване постачання гарячої води

безперебійне або за затвердженим графіком

перерви у наданні послуг з централізованого постачання гарячої води

не більш як 6 годин на добу при безперебійному водопостачанні та не більш як 30 відсотків загального часу постачання води за графіком (не більше ніж два рази на місяць)

на 3,3 відсотка місячної плати за кожну добу перевищення допустимого строку відхилення від показників

на одну особу за місяць

забезпечення нормативної температури гарячої води у точці

фактична температура гарячої води у точці розбору не

не більш як 2 хвилини після відкриття

при температурі гарячої води понад 50° C - плата справляється згідно з установленим тарифом;

на одну особу за місяць або за 1 куб. метр гарячої води

58

розбору не нижче 50° C та не вище ніж 75° C

відповідає нормативній

водорозбірного крану

від 45° C до 49° C - зменшується на 10 відсотків за весь строк відхилення; від 40° C до 44° C - плата зменшується на 30 відсотків за весь строк відхилення; нижче ніж 40° C - справляється за весь строк відхилення за тарифами на послуги з централізованого постачання холодної води

склад і властивості води згідно з державним стандартом на питну воду, вимогами санітарного законодавства та дозволами Держспоживстандарту

невідповідність складу і властивостей води державному стандарту на питну воду, вимогам санітарного законодавства та дозволам Держспоживстандарту

не допускається (або згідно з абзацом першим пункту 7 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630)

на 10 відсотків за весь строк невідповідності складу і властивостей води

на одну особу за місяць або за 1 куб. метр гарячої води

59

РОЗДІЛ 4. Аналіз структури собівартості послуг з тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі з наданням детальних даних.

При формуванні середньозваженого тарифу на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у 2016 році слід зауважити на особливості структури витрат суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, зокрема їх надзвичайну залежність від вартості енергоносіїв. Необхідно зазначити, що переважна більшість цих підприємств у якості палива використовують природний газ.

Питома вага витрат на паливо, як правило природний газ, та покупну теплову енергію, собівартість виробництва власних ТЕЦ, ТЕС, КГУ у структурі середньозваженого тарифу на теплову енергію для потреб населення (діючого з 01.07.2016) складає близько 84%, а частка вартості теплової енергії у структурі собівартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для населення складає, відповідно, близько 98,6% та 89,6% (малюнки 9, 10).

Малюнок 9. Частка витрат на теплову енергію у структурі середньозважених тарифів на послуги з централізованого опалення та

постачання гарячої води для потреб населення, %

Малюнок 10. Частка витрат на паливо у структурі середньозважених тарифів на теплову енергію, грн/Гкал

60

З початку 2016 року Урядом України були прийняті ряд змін до Законів України і постанов, які суттєво вплинули на рівень тарифів на теплову енергію:

- Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. №758» з 1 травня 2016 року ціна, за якою НАК «Нафтогаз України» постачатиме природний газ для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню встановлена на рівні 4942 грн за 1000 куб. метрів. З урахуванням тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу ціна природного газу становить 5674,7 грн за 1000 куб. метрів;

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні з 1 січня - 1378 грн, з 1 травня - 1450 грн, з 1 грудня - 1550 грн;

- Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких для платників податків з 1 січня 2016 року зменшено розмір ЄСВ до 22 %.

Зважаючи на зазначене постановами НКРЕКП з липня 2016 року скориговані тарифи на виробництво теплової енергії ТЕЦ, КГУ за категоріями споживачів з урахуванням вказаної ціни на природний газ та роздрібні тарифи на електричну енергію. З метою приведення витрат на паливо, електроенергію, покупну теплову енергію, собівартості власних ТЕЦ, КГУ, витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи у складі тарифів на теплову енергію у відповідність до діючих цін на паливо, електроенергію, тарифів на покупну теплову енергію і виробництво теплової енергії власних ТЕЦ, КГУ, витрат на транспортування теплової енергії мережами інших ліцензіатів, розміру мінімальної заробітної плати та відсотку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, були скориговані тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів для ліцензіатів НКРЕКП.

Щодо подальших прогнозів, НКРЕКП на своїй офіційній веб-сторінці стверджує, що у зв’язку з відсутністю чіткого прогнозу щодо цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси та курсу іноземної валюти, немає можливості спрогнозувати подальший рівень зміни тарифів на теплову енергію та відповідно послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на 2017 рік [14].

Станом на 1 жовтня 2016 року чотири міські ради прийняли рішення про введення мораторію на підвищення тарифу ЖКГ на найближчі 4 року в містах Київ, Дніпропетровськ, Львів і Житомир. Крім цього заборонили комунальним підприємствам нараховувати з 1 липня 2016 року пеню городянам за невчасне сплачення послуг. Дані рішення є політичними через відсутність таких повноважень у міської влади.

Розглянемо більш детально структури собівартості послуг з тепло- та гарячого водопостачання.

Тариф на теплову енергію для потреб населення, встановлений ліцензіатам НКРЕКП складається з:

61

- собівартості виробництва власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ; - вартості покупної теплової енергії; - витрат на природний газ без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС,

АЕС, КГУ; - витрат на інші види палива (крім електроенергії) без урахування потреб

власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ; - витрат на електроенергію без потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ; - витрат на оплату праці з нарахуваннями без потреб власних ТЕЦ, ТЕС,

АЕС, КГУ; - решта витрат собівартості без потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ; - витрати на покриття втрат; - прибуток у тарифах на теплову енергію; - ПДВ.

Малюнок 11. Структура собівартості теплової енергії для потреб населення, встановлені ліцензіатам НКРЕКП по України без ПДВ

Малюнок 11 був зроблений на основі таблиці 5, де показані сумарні та

середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП по Україні. На малюнку видно, що більшу частину собівартості теплової енергії для потреб населення складають витрати на природний газ без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ. Витрати на інші види палива (крім електроенергії) без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ складають лише 0,27%.

З таблиці 4 можна побачити, що по областям структура собівартості різниться. Наприклад, в Вінницькій області вартість покупної теплової енергії дорівнює 0, тому що тепло виробляється виключно на власних

62

обласних теплокомуненергетичних підприємствах, і використовують данні підприємства виключно природний газ, це зазначено в стовбці «витрати на інші види палива», де навпроти даних Вінницької області стоїть 0.

Тариф на централізоване постачання гарячої води для потреб населення, встановлений ліцензіатам НКРЕКП складається з:

- вартості теплової енергії; - витрат на утримання абонентської служби; - решта витрат, крім послуг банку; - витрати на придбання води; - витрат з проведення періодичної повірки; - послуг банку; - витрат на покриття втрат; - ПДВ.

Малюнок 12. Структура собівартості комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води за умови підключення

рушникосушильників для потреб населення, встановлені ліцензіатам НКРЕКП по Україні без ПДВ

Малюнок 12 був зроблений на основі таблиці 8, де показані сумарні та

середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП по Україні. Значну частину (90%) собівартості постачання гарячої води складає вартість теплової енергії. На витрати з придбання води припадає 7,73%. На інші складові структури собівартості приходиться по менше 1%.

63

Малюнок 13. Структура собівартості комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води за умови відсутності

рушникосушильників для потреб населення, встановлені ліцензіатам НКРЕКП по Україні без ПДВ

Малюнок 13 був зроблений на основі таблиці 9, де показані сумарні та

середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП по Україні. Значну частину, майже таку, як і на малюнку 12, а саме 89% собівартості постачання гарячої води складає вартість теплової енергії. На витрати з придбання води припадає 9,23%, що 1,5% більше ніж в собівартості послуг гарячої води з підключеними рушникосушильниками. На всі інші витрати приходиться теж менший відсоток ніж в таких же витратах на малюнку 12.

Малюнок 14. Структура собівартості теплової енергії для потреб

бюджетних установ, встановлені ліцензіатам НКРЕКП по Україні без ПДВ

64

Структура собівартості теплової енергії для комерційних споживачів така ж сама, як і для населення, за виключенням «витрат на покриття втрат», та розміри складових собівартості відрізняються в незначному порядку.

Малюнок 14 був зроблений на основі таблиці 19, де показані сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП по Україні. 60% собівартості теплової енергії для потреб бюджетних установ складають витрати на природний газ без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ, що на 2% більше ніж для населення (малюнок 11). На другому місці за складовою собівартості є собівартість виробництва власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ, що складають 17%. А витрати на інші види палива (крім електроенергії) без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ складають 0,28% (для населення 0,27%).

Малюнок 15. Структура собівартості теплової енергії для потреб

інших споживачів (крім населення), встановлені ліцензіатам НКРЕКП по Україні без ПДВ

Малюнок 15 був зроблений на основі таблиці 10, де показані сумарні та

середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП по Україні. 51% собівартості теплової енергії для потреб інших споживачів (крім населення) складають витрати на природний газ без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ, що на 9% менше ніж в структурі собівартості для бюджетних установ (малюнок 14) і на 7% менше ніж в структурі собівартості для населення (малюнок 11). На другому місці за складовою собівартості, як і для бюджетних установ є собівартість виробництва власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ, що складає 30%, і значно - на 13% більша ніж для бюджетних установ, і на 11% більша ніж для населення. Частка витрат на інші види палива (крім електроенергії) без урахування потреб власних ТЕЦ, ТЕС, АЕС, КГУ, як і для

65

населення, і для бюджетних установ також складає не значну частину і складає лише 0,27%.

Малюнок 16. Структури собівартості комунальних послуг з

централізованого постачання гарячої води з для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення), встановлені ліцензіатам НКРЕКП по

Україні без ПДВ

На своїй офіційній сторінці НКРЕКП надала розбивку даних комунальних

послуг з централізованого постачання гарячої води з для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) лише в розрізі вартості на теплову енергію та витрат на придбання води. Малюнок 16 був зроблений на основі даних таблиць 13 і 14, де показані сумарні та середньозважені показники по ліцензіатам НКРЕКП по Україні. З малюнку видно, що в структурі собівартості для інших споживачів вартість теплової енергії на 1% більша ніж для бюджетних установ і складає 92%, і відповідно витрати на придбання води на 1% менша – і складає 8%.

Підсумовуючи вищенаведене: з чого складається тариф на тепло- та гаряче- водопостачання

1. Собівартість теплоносія: його видобуток чи виробництво - якщо він має вітчизняне походження, або придбання - якщо його постачає інша держава. А ще витрати на геологорозвідку, видобуток, техніку, зарплати персоналу тощо.

2. Утримання інфраструктури: вартість створення та експлуатації труб, котлів, дротів, лічильників для їхньої повірки, підстанцій та розподільчих вузлів, техніки, необхідної для прокладання мереж тощо. Це все потрібно для транспортування теплоносія від місця видобутку до кінцевого споживача. І звичайно, заробітна платня працівників.

3. Бюджет розвитку: йдеться про прибуток, який можна інвестувати в розвиток галузі. Він необхідний для нормальної експлуатації наявної мережі, її ремонту, вчасної заміни зношеного обладнання, придбання сучасної техніки. А ще прибуток має забезпечувати розвиток системи, наприклад, прокладання мереж у нових районах, демонтаж непотрібних комунікацій. Також з цих грошей фінансується видобуток корисних копалин і розробка нових технологій.

66

РОЗДІЛ 5. Аналіз рівня оплати комунальних послуг за останні два роки з розподілом інформації по регіонах України.

Державна служба статистики України надала останні офіційні данні за

серпень 2016 року. У серпні 2016р. населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги 2,9 млрд. грн. – це 74,9% нарахованих за цей період сум (Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.). Разом з тим на кінець серпня 2016р. залишається заборгованість населення зі сплати за централізоване опалення та гаряче водопостачання – 4,8 млрд. грн. Водночас нараховані упродовж січня – серпня 2016р. бюджетні кошти (субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг) організаціям, що надають домогосподарствам послуги газопостачання, суттєво перевищували вартість фактично спожитих послуг (на 1,0 млрд. грн). Малюнок 17. Оплата населенням житлово-комунальних послуг (у звітному місяці, млрд. грн.)

Середні нарахування за житлово-комунальні послуги, з урахуванням електроенергії (із розрахунку 150 кВт·год), на одного власника особового рахунку в серпні 2016р. становили 482,5 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 976 "Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги" у січні – серпні 2016р. з населенням було укладено 25,3 тис. договорів щодо погашення реструктуризованої заборгованості на загальну суму 114,1 млн. грн. Сума внесених платежів з урахуванням довгострокових договорів становила 66,8 млн. грн.

На малюнку 17 видно, що в середині опалювального сезону – в січні 2016, коли температура повітря на вулиці найнижча, опалення використовується більше, і відповідно нарахування на опалення найвищі за рік – платоспроможність населення оплачувати квитанції за ЖКП падає, зростає

2,6

2,7 4,2

5,6

6,7

10,0

6,7

7,1

4,1

3,3

2,8

2,8

3,8

2,7 2,8

3,14,5

6,4 5,97,2 7,8

5,9

4,03,0 3,0

2,9

0

4

8

12

Нараховано Сплачено

67

заборгованість. Але на протязі лютого-травня 2016 року більшість населення, погасила свою заборгованість.

Таблиця 14. Оплата населенням житлово-комунальних послуг за 2015

- серпень 2016 року в розрізі регіонів України

Нараховано населенню до оплати, тис.грн Оплачено населенням, тис.грн

Рівень оплати населенням, %

2015

січень-серпень

2016

у т.ч. у серпні 2016 2015

січень-серпень

2016

у т.ч. у серпні 2016 2015

січень-серпень 2016

у т.ч. у

серпні

2016

Україна 50 919

834 40 632

829 3 846 871 48 579

254 39 649 686 2 879 810 95,4 97,6 74,9 Вінницька 1 174 038 821 754 99 559 1 394 214 1 056 707 70 752 118,8 128,6¹ 71,1 Волинська 944 094 543 574 61 555 869 676 578 834 43 881 92,1 106,5¹ 71,3 Дніпропетровська 5 509 708 4 567 179 843 098 5 195 744 4 288 113 328 729 94,3 93,9 39,0

Донецька2 2 750 568 1 854 180 149 721 2 363 081 1 948 944 152 778 85,9 105,1¹ 102,0¹ Житомирська 966 463 522 850 70 423 1 105 028 729 685 63 221 114,3 139,6¹ 89,8 Закарпатська 1 003 829 1 025 409 309 802 874 722 735 148 48 882 87,1 71,7 15,8 Запорізька 2 616 603 1 604 001 137 017 2 340 611 1 861 781 141 184 89,5 116,1¹ 103,0¹ Івано-Франківська 1 361 737 1 912 021 89 833 1 104 223 805 569 64 497 81,1 42,1 71,8 Київська 3 190 295 2 542 532 175 295 3 149 543 2 671 970 173 624 98,7 105,1¹ 99,0 Кіровоградська 689 611 425 925 40 508 779 136 558 119 43 213 113,0 131,0¹ 106,7¹

Луганська2 875 901 780 594 49 264 746 503 699 449 41 627 85,2 89,6 84,5 Львівська 2 794 133 3 308 416 183 254 2 669 978 1 916 700 145 568 95,6 57,9 79,4 Миколаївська 1 225 672 779 708 70 620 1 304 311 1 006 189 75 884 106,4 129¹ 107,5¹ Одеська 3 319 921 2 452 188 172 243 3 069 836 2 593 961 184 753 92,5 105,8¹ 107,3¹ Полтавська 2 392 924 1 645 270 122 523 2 233 327 1 769 107 122 736 93,3 107,5¹ 100,2¹ Рівненська 898 944 475 691 65 641 1 002 827 596 296 47 521 111,6 125,4¹ 72,4 Сумська 1 267 616 1 538 076 71 732 1 086 708 673 083 54 167 85,7 43,8 75,5 Тернопільська 1 264 008 423 131 103 553 869 056 489 574 39 676 68,8 115,7¹ 38,3 Харківська 5 116 277 3 837 721 270 660 4 706 191 3 732 076 327 828 92,0 97,2 121,1¹ Херсонська 1 005 183 769 056 54 489 979 978 1 027 407 60 533 97,5 133,6¹ 111,1¹ Хмельницька 1 149 818 1 626 579 86 113 1 201 876 2 268 665 66 846 104,5 139,5¹ 77,6 Черкаська 1 216 314 778 590 74 054 1 447 867 1 097 799 66 184 119,0 141,0¹ 89,4 Чернівецька 779 335 823 904 25 521 689 058 492 213 32 656 88,4 59,7 128,0¹ Чернігівська 958 084 517 554 62 881 1 075 413 690 443 63 714 112,2 133,4¹ 101,3¹ м. Київ 6 448 758 5 056 926 457 512 6 320 347 5 361 854 419 356 98,0 106,0¹ 91,7

¹ За рахунок погашення боргу попередніх періодів і перевищення нарахованих бюджетних коштів (призначені субсидії) організаціям, що надають домогосподарствам житлово-комунальні послуги, над вартістю фактично спожитих послуг. 2 Дані можуть бути уточнені. Довідково: показники наведені без урахування електроенергії.

Як видно з таблиці 14, рівень оплати населення України житлово-комунальних послуг за січень - серпень 2016 року достатньо високий і складає 97,6%. У показнику оплати населення враховані бюджетні кошти (субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг) організаціям, що надають домогосподарствам послуги газопостачання, суттєво перевищували вартість фактично спожитих послуг (на 1,0 млрд. грн). Найменший рівень

68

оплати населення за січень - серпень 2016 року було в Івано-Франківській області (42,1%), Сумській (43,8%) і Чернівецькій областях (59,7%). Надзвичайно низький рівень оплати житлово-комунальних послуг в серпні 2016 року спостерігається в Закарпатській області (15,8%) і знизився у декілька разів в зрівнянні з попередніми періодами.

Малюнок 18. Діаграма оплати населення житлово-комунальних

послуг за січень - серпень 2016 року в розрізі регіонів України

На малюнку 18 можна спостерігати динаміку збільшення в деяких

областях платежів за ЖКП в серпні 2016 року, ніж за січень - серпень 2016 року: в Івано-Франківській , Львівській, Сумській, Харківській та Чернівецькій областях.

В розрізі регіонів України рівень оплати за централізоване опалення та гаряче водопостачання найвищий серед оплати інших послуг населенням за ЖКП і складає 120,9% (таблиця 13). В усіх областях України цей показник перевищує 100%. Найнижчій - у Волинській області (102,6%) і найвищий у Рівненській області (159%). Однією із причин такого високого рівня оплати є погашення боргу попередніх періодів і перевищення нарахованих бюджетних коштів (призначені субсидії) організаціям, що надають домогосподарствам житлово-комунальні послуги, над вартістю фактично спожитих послуг.

69

Таблиця 15. Рівень оплати населенням за житлово-комунальних послуг за видами ЖКП за січень - серпень 2016 року в розрізі регіонів

України в відсотках

Рівень оплати

населенням за січень – серпень 2016 рік

У тому числі

газопос-тачання

централізоване опалення та гаряче водо- постачання

водопоста- чання та водовід- ведення

утримання будинків і споруд та

прибудинко- вих

територій

вивезення побутових

відходів

Україна 97,6 88,3 120,9¹ 96,6 94,6 92,6 Вінницька 128,6¹ 148,2¹ 109,2¹ 101,4¹ 102,9¹ 90,8 Волинська 106,5¹ 110,8¹ 102,6¹ 103,8¹ 100,7¹ 98,6 Дніпропетровська 93,9 84,7 115,0¹ 92,3 90,5 90,7 Донецька2 105,1¹ 105,9¹ 127,6¹ 85,0 86,9 90,2 Житомирська 139,6¹ 180,3¹ 137,6¹ 106,1¹ 93,5 85,4 Закарпатська 71,7 69,1 138,2¹ 95,7 87,1 95,8 Запорізька 116,1¹ 128,1¹ 121,5¹ 103,4¹ 95,5 91,4 Івано-Франківська 42,1 34,6 117,4¹ 109,5¹ 101,6¹ 90,2 Київська 105,1¹ 103,0¹ 127,7¹ 101,4¹ 95,4 95,0 Кіровоградська 131,0¹ 144,9¹ 129,8¹ 121,3¹ 92,5 93,3 Луганська2 89,6 83,0 132,2¹ 92,2 89,5 94,0 Львівська 57,9 41,6 122,5¹ 106,9¹ 95,9 94,6 Миколаївська 129,0¹ 147,2¹ 147,7¹ 102,5¹ 95,6 99,0 Одеська 105,8¹ 104,9¹ 120,1¹ 97,2 96,3 99,5 Полтавська 107,5¹ 105,0¹ 120,9¹ 101,0¹ 99,7 93,0 Рівненська 125,4¹ 128,1¹ 159,0¹ 112,0¹ 97,7 101,1¹ Сумська 43,8 22,8 127,2¹ 103,5¹ 91,5 92,2 Тернопільська 115,7¹ 121,8¹ 127,2¹ 100,7¹ 93,8 91,4 Харківська 97,2 84,7 112,7¹ 95,4 96,2 85,3 Херсонська 133,6¹ 153,7¹ 132,2¹ 100,7¹ 91,6 95,4 Хмельницька 139,5¹ 146,4¹ 134,2¹ 105,1¹ 97,7 95,3 Черкаська 141,0¹ 176,0¹ 127,0¹ 105,4¹ 96,6 97,2 Чернівецька 59,7 49,9 145,1¹ 99,7 97,6 93,2 Чернігівська 133,4¹ 168,6¹ 126,3¹ 99,9 95,0 94,6 м. Київ 106,0¹ 95,6 120,1¹ 87,2 94,7 99,1

¹ За рахунок погашення боргу попередніх періодів і перевищення нарахованих бюджетних коштів (призначені субсидії) організаціям, що надають домогосподарствам житлово-комунальні послуги, над вартістю фактично спожитих послуг. 2 Дані можуть бути уточнені.

70

Таблиця 16. Заборгованість населення з оплати централізованого опалення та гарячого водопостачання за 2015 - серпень 2016 роки в розрізі регіонів

України

станом на 01.01.2015, тис.грн

станом на 01.01.2016, тис.грн

станом на 31.08.2016, тис.грн

Україна 6 209 358 6 707 379 4 764 731 Вінницька 59 245 46 807 35 199 Волинська 39 759 43 188 23 030 Дніпропетровська 1 058 804 1 193 675 1 022 316 Донецька 545 154 630 566 480 831 Житомирська 72 512 86 495 49 687 Закарпатська 38 223 32 821 20 196 Запорізька 363 571 434 695 313 980 Івано-Франківська 59 615 66 689 54 123 Київська 186 903 203 672 114 741 Кіровоградська 72 989 81 310 56 353 Луганська 156 453 218 354 193 196 Львівська 171 410 150 251 66 379 Миколаївська 107 540 108 227 44 039 Одеська 326 267 362 857 249 859 Полтавська 183 104 196 599 121 530 Рівненська 83 670 92 922 27 007 Сумська 129 829 104 760 56 062 Тернопільська 36 191 40 814 27 584 Харківська 956 455 1 019 430 876 304 Херсонська 106 272 134 275 96 757 Хмельницька 46 472 36 237 -12 966* Черкаська 128 005 151 196 87 520 Чернівецька 22 210 24 456 8 903 Чернігівська 75 394 62 475 22 457 м. Київ 1 183 311 1 184 608 729 644

* Від'ємна величина заборгованості характеризує 100-відсоткову оплату нарахувань поточного періоду, часткове погашення боргу попередніх періодів, попередню оплату послуг та перевищення нарахованих бюджетних коштів (призначені субсидії) організаціям, що надають домогосподарствам житлово-комунальні послуги, над вартістю фактично спожитих послуг.

З таблиці 16 помітно, що станом на 1 січня 2016 року заборгованість

населення з оплати централізованого опалення та гарячого водопостачання збільшується. Це пов’язано із підвищенням тарифу та зниженням платоспроможності населення, в порівнянні зі станом заборгованості на 1 січня 2015 року. Відносно цього періоду - на кінець серпня 2016 заборгованість населення з оплати централізованого опалення та гарячого водопостачання знижується за рахунок часткового погашення боргу попередніх періодів, попередню оплату послуг та перевищення нарахованих бюджетних коштів

71

(призначені субсидії) організаціям, що надають домогосподарствам житлово-комунальні послуги, над вартістю фактично спожитих послуг.

Найбільше скоротилась заборгованість населення в кінці серпня 2016 в зрівнянні до 01.01.2016 року в Хмельницькій (в 4,9 разів), Рівненській (в 3,4 рази) та Чернігівській (в 2,8 разів) областях.

Розглянемо тенденцію зміни долі витрат на ЖКП та на опалення в структурі середньої заробітної плати по Україні з розрахунку на одну особу по трьом періодам: станом на грудень 2014 рік, лютий 2016 рік, квітень 2016 рік.

Малюнок 19. Рівень витрат на житлово-комунальні послуги по Україні (з

розрахунку на 1 людину) станом на грудень 2014 року

Малюнок 20. Рівень витрат на житлово-комунальні послуги по Україні (з

розрахунку на 1 людину) станом на лютий 2016 року

72

Малюнок 21. Рівень витрат на житлово-комунальні послуги по Україні (з розрахунку на 1 людину) станом на квітень 2016 року

В розрізі трьох розглянутих періодів на малюнках 19-21 підвищувався

тариф на опалення, що збільшувало частку опалення в структурі ЖКП і відповідно збільшувалась частка витрат на ЖКП і в структурі середньої заробітної плати. При зростанні з грудня 2014 року до квітня 2016 року середньої заробітної плати на 22%, витрати на ЖКП в структурі середньої заробітної за цей же період зросли на 150%. Таким чином, за даний період витрати на ЖКП зросли в 6,8 разів більше, ніж середня заробітна плата. Доля теплопостачання в структурі ЖКП за цей же період збільшилась з 71% до 85%.

73

РОЗДІЛ 6. SWOT та Gap аналізи відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

6.1. SWOT аналіз відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

SWOT – проводився з точки зору визначення сильних та слабких сторін, можливостей та загроз відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні, зокрема, у тепло – та гарячому водопостачанні відносно основних принципів державної політики у сфері теплопостачання та напрямів розвитку цієї сфери, а також можливостей та загроз впровадження біоенергетичних технологій у муніципальному секторі.

Таблиця 17. SWOT аналіз відповідних принципів тарифоутворення

та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні

Сильні сторони Слабкі сторони

- Поступове впровадження населенням та комерційними споживачами заходів з термомодернізації та енергозбереженню. - Підвищення тарифів на опалення та гаряче водопостачання з 1 липня 2016 року, що дає змогу з часом вийти зі стану збитковості підприємств теплокомуненерго та модернізувати галузь. - Ресурсна незалежність біопаливної галузі. Україна має багаті запаси сировини для отримання твердого біопалива, тоді як традиційні енергоносії має закуповувати закордоном, що ставить під загрозу енергетичну незалежність держави. Відповідність технологічного процесу виробництва теплоенергії європейським критеріям завдяки високій екологічності та інноваційності. Безпека виробництва теплової енергії. Тверде біопаливо - біологічно безпечний, неаллергенний, не вибухонебезпечний продукт. - Достатньо швидкий термін окупності

- Відсутність передумов для виникнення та посилення конкуренції у сфері теплопостачання. - Не зацікавленість існуючих теплокомуненерго в появі конкурентів й часто різними засобами перешкоджають підключенню незалежних постачальників теплової енергії до теплових мереж. - використання викопних палив та природного газу альтернативними джерелами енергії при виробництві теплової енергії. - Низька ефктивність роботи теплокомуненерго, за рахунок відсутності конкуренції. - Відсутність стимулів для підвищення якості теплової енергії і зменшення її собівартості, для удосконалення процесів виробництва, транспортування та постачання тепла. - Існування бар’єрів для доступу до тепломереж незалежних виробників теплової енергії (у т.ч. котельні, ТЕЦ та когенераційні установки на біомасі). - Незахищеність споживачів від економічних зловживань суб’єктів

74

проектів з впровадження котлів на деревині та соломі становить 2-3 роки для промислового та бюджетного секторів, і 8-10 років – для ЖКГ. - Орієнтація на видобуток і використання власних енергоресурсів; зростання частки використання НВДЕ; впровадження високоефективних технологій і максимальне залучення потенціалу енергозбереження; адаптація національного законодавства до норм і стандартів ЄС. - Сприяння у розвитку існуючих виробництв твердого біопалива шляхом створення держзамовлення на його поставку на ТЕЦ, котельні тощо. - Підтримка виробників устаткування: лінії, прес-гранулятори, екструдери; розробка державних програм та удосконалення законодавчої бази регулювання альтернативної енергетики загалом та твердого біопалива зокрема; стимулювання розвитку галузі шляхом податкових пільг та преференцій. - Сприяння переозброєнню діючих котельних новітнім обладнанням для виробництва твердого біопалива за рахунок коштів Державного фонду енергозбереження. Нині в Україні спостерігається досить широкий вибір енергоефективного обладнання, енергозберігаючих матеріалів, а також ряд консультаційних послуг з питань енергозбереження та енергоефективності, створюється міцна інфраструктурна база. - Найкраща практика у розробці політики в сфері біомаси включає 4 ключові елементи:

• оподаткування традиційних джерел енергії;

• «зелені тарифи» для біомаси; • субсидії на обладнання.

Стимулювання використання біомаси

природних монополій. - Недосконалість існуючих механізмів тарифоутворення. - Відсутність у місцевих громад коштів на проекти заміщення природного газу. - Фізичний та моральний знос основних засобів в галузі, що аналізується. - Відповідно до ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні» (чинних з 01.01.2015) проектування котелень потужністю більше 0,2 МВт у житлових будинках заборонено незалежно від виду палива. Можливість влаштування власних джерел теплопостачання потужністю до 0,2 МВт включно для будинків різного призначення повинна розглядатись з урахуванням будівельних норм на проектування цих будинків ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» і норм пожежної безпеки, в тому числі НАПБ А.01001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні». - Низька культура енергозбереження. - Найдешевшою альтернативою традиційним енергоносіям у забезпеченні теплом житлових будинків є біомаса. Проте забудовникам дешевше підключати новобудови до існуючих теплових мереж, ніж встановлювати спеціальні котли. - Збитковість більшості структур ЖКГ. - Потреба інвестицій на модернізацію котелень підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) з метою заміщення споживання природного газу, на сьогодні попередньо оцінюється в 30-35 млрд. грн. - Економічна необґрунтованість тарифів на опалення та фіскальній характер їх встановлення. - Формування цін і тарифів на

75

за рахунок вигідного ціноутворення та політики субсидій. Інтереси учасників мають бути збалансованими (наприклад, між потребами у виробництві палива і потребами сільського господарства). - Відповідно до інформації Міжнародного енергетичного агентства біомаса є четвертим за величиною ресурсом після нафти, вугілля та газу. Ресурси біомаси різні, доступні та можуть відновлюватися. Розвиток галузі біоенергетики в короткий час дозволить здешевити вартість енергоносіїв та покращити зовнішньо-торгівельне сальдо держави - Законодавчо врегульовано та закріплено у Бюджетному Кодексі України функціонування механізму енергосервісних договорів в бюджетній галузі, розширення сфери надання місцевих гарантій фінансування в межах енергосервісного договору, а також надання прав головним розпорядникам бюджетних коштів укладати енергосервісні договори. Популяризація інших механізмів альтернативного фінансування проектів з впровадження біоенергетичних технологій. Підвищення інвестиційної привабливості виробництва енергії з біомаси та біогазу. - Пунктом 182 Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна—2020» у 2015 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 213-р, передбачено надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати ціни на теплову енергію, що вироблена з альтернативних джерел енергії (до

відновлювані джерела енергії, в тому числі біомасу, що використовується, зокрема, у тепло- та гарячому водопостачанні, стикається з відсутністю методичної ясності - який рівень витрат вважати «обгрунтованим». Не введено жодної тарифної схеми, стимулюючої виробників використовувати біомасу для виробництва теплової енергії. - Відсутність технічних засобів регулювання та приладів обліку споживання теплової енергії. Використання системи оплати теплової енергії за розрахунковими навантаженнями (у розрахунку на 1м

3,

або на 1м2, або на одного

проживаючого) неефективно. - Продовження використання в енергетичній галузі морально та фізично застарілих основних фондів; поглиблення залежності вітчизняної енергетики від імпортованих енергоносіїв; повільні темпи зниження енергоємності економіки. - Відсутність фінансових стимулів для впровадження біоенергетичних проектів; низька фінансова спроможність українських компаній плюс висока вартість банківського кредитування; відсутність фінансових стимулів для більшості компаній, що експлуатують котельні комунальної та державної форм власності, для заощадження споживання природного газу та переведення котелень на біомасу; недостатнє фінансування наукових досліджень і упровадження нових технологій. - Недостатня мотивація, у тому числі, з боку державних структур. - Недостатня інформаційна підтримка. - Недостатній досвід з фінансування проектів енергозбереження, недостатня організація і координація дій з впровадження вже готових

76

певного обсягу виробництва), здійснення ліцензування суб’єктів виробництва теплової енергії із альтернативних джерел енергії місцевими держадміністраціями (до певного обсягу виробництва). Залишення за Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, повноважень з ліцензування виробників теплової енергії з альтернативних джерел та встановлення цін на таку енергію (вище певного обсягу виробництва). - Законодавчо встановлений порядок фінансування заходів з впровадження біоенергетичних технологій, в тому числі – у тепло та гарячому водопостачанні, дозволить підвищити кількість учасників на цьому ринку, що дозволить з часом зменшити державне дотування цього сектору. - Простота реалізації біоенергетичних технологій у тепло та гарячому водопостачанні, достатньо вільний доступ до обладнання та технологій, швидка окупність інвестицій. - З 1 квітня 2015 року постановою НКРЕКП від 03.03.2015 N 584 граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), збільшено на 128,7 % і встановлено на рівні 2994,3 грн за 1000 м

3 (з урахуванням

податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого

рішень. - Обладнання дороге (котли на біомасі в середньому у 3 рази дорожчі за газові). Відсутність значної фінансової підтримки. Не регулюється ризик встановлення неякісного обладнання та інших технічних характеристик. - Біомаса - найбільш громіздкій у порівнянні з іншими джерелами енергії ресурс, тому його транспортування є складним та високо витратним. Деякі експерти стверджують, що витрати на логістику сягають 70% загальної вартості біомаси. Відстань транспортування є одним із найвпливовіших факторів, що визначають ціну сировини. Наприклад, якщо говорити про ще один потенційно вигідний для України вид біопалива − солому, то перевозити її на відстань більше 30…40 км економічно не доцільно! Крім цього, сервіс оренди вантажних автомобілів ще не достатньо розвинутий в Україні, тому ціни на перевезення залишаються високими. Так, вантажівка з кузовом об’ємом 40 м

3 може перевезти 10

великих, або 26 середніх тюків соломи. Кожен кілометр перевезення, таким чином, буде коштувати від 30 до 80 коп./т. Перевезення солом’яних тюків на відстань 10 км коштує 7 грн/т, а на відстань до 40 км – до 39 грн/т. - На рівні головних розпорядників бюджетних коштів відсутній комплексний підхід до вирішення проблем неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Згідно існуючої на сьогодні практики, кошти головних розпорядників бюджетних коштів розпорошуються невеликими сумами по багатьох об’єктах, що, у свою чергу, не дає економічного ефекту від їх використання. Досить часто профінансовані заходи не

77

тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом). Завдяки цьому, ціни на природний газ будуть доведені до економічно обґрунтованого рівня, який повністю відшкодовуватиме його закупівельну ціну. Відповідно, буде змінюватися і вартість генерованої та реалізованої теплової енергії. - Надзвичайна інертність систем централізованого опалення, неможливість гнучко реагувати на зміну температури повітря, колосальні втрати тепла при транспортуванні від виробника до споживача. Ці та інші причини змушують домовласників і підприємців шукати альтернативні можливості опалення, в основному такі, які засновані на експлуатації відновлюваних джерел енергії і використанні інноваційних технологій - Застосування автономного забезпечення теплом на основі використання альтернативних джерел енергії дозволяє в подальшому майже вдвічі зекономити на опаленні приміщень. - Розвиток технологій використання в регіонах власних енергоджерел підвищує ступінь самозбалансованості щодо паливно- енергетичних ресурсів, резервуючи тим самим енергопостачання у випадках великих аварій централізованих систем постачання енергії.

усувають причин неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів або не є економічно та технологічно виваженими. - Формування цін і тарифів на відновлювані джерела енергії, в тому числі біомасу, що використовується, зокрема, у тепло- та гарячому водопостачанні, стикається з відсутністю методичної ясності - який рівень витрат вважати «обгрунтованим». Не введено жодної тарифної схеми, стимулюючої виробників використовувати біомасу для виробництва теплової енергії. Відсутність технічних засобів регулювання та приладів обліку споживання теплової енергії. Використання системи оплати теплової енергії за розрахунковими навантаженнями (у розрахунку на 1м

3,

або на 1м2, або на одного

проживаючого) неефективно. - Енергетичною стратегією України до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 1071, передбачено, що розвиток ВДЕ в довгостроковій перспективі має відбуватися на основі економічної конкуренції із традиційними джерелами енергії без державного дотування сектору ВДЕ або суміжних галузей. Проте без системного, законодавчо та фінансово обґрунтованого впровадження біоенергетичних технологій неможливо визначити чіткі терміни щодо припинення державного дотування вектору відновлюваної енергетики. - Швидкий розвиток біоенергетичних технологій, в тому числі – у тепло та гарячому водопостачанні може призвести до того, що навіть у короткостроковій перспективі виявиться, що інвестування здійснене

78

в уже застарілі проекти - Неконкурентна здатність біомаси, як палива у системах централізованого теплопостачання. Вартість палива, згідно Постанови КМУ від 25.03.2014 р. № 81, для вироблення 1 МВт∙год теплоти становить: за використання природного газу – близько 168 грн; за використання пелет – 380 грн (більше ніж у 2 рази) [15]. Висока вартість біопалива пов’язана із низкою чинників: нерозвиненість ринку біопалива, відсутність державних стандартів на різні типи твердих біопалив, брак програм стимулювання інвестицій в інфраструктуру із заготівлі, зберігання та постачання біопалив. Як наслідок − вартість теплоти, що виробляється з біомаси (деревної тріски, пелет (гранул), деревини, соломи, відходів сільського господарства тощо) перевищує встановлені тарифи на теплову енергію для населення. - Україна слабо використовує економічний потенціал біомаси для виробництва твердого біопалива. Сучасна Україна тільки починає свій шлях впровадження альтернативних біотехнологій у систему житлово-комунального господарства. Ринок біопалива перебуває в стадії формування, а ті окремі виробники, що вже освоїли технології гранулювання деревини, одержання біопалива з лушпиння соняшника або соломи (виробництво пеллет), в основному працюють на експорт. - Потребує суттєвих початкових капіталовкладень. Цінова ефективність таких інноваційних технологій істотно нижче стандартних схем, адже їх термін окупності, за нашими попередніми оцінками, становить від 7

79

до 36 років. - Економічна ефективність будь-якої нової технічної системи на початковому етапі її життєвого циклу здебільшого поступається ефективності тих систем, які знаходяться на етапі початку старіння. Впровадження біоенергетичних технологій вимагає заміни або серйозної реконструкції газових, мазутних, твердопаливних котлоагрегатів, створення системи заготівлі, транспортування, подачі біопалива - все це вимагає значних фінансових витрат і збільшує (нехай і тимчасово) собівартість отриманої теплової енергії.

Можливості Загрози - Зниження тарифу для кінцевих споживачів, заощадження валюти в державі, розвитку місцевої економіки та створенню нових робочих місць, наповненню бюджету за рахунок сплати податків - за рахунок заміщення імпортованого газу місцевими джерелами енергії. - Зниження тарифу для кінцевих споживачів, збільшення частки тепла, виробленого з ВДЕ, та, відповідно, зменшенні обсягів використання природного газу в ЖКГ за рахунок створення конкурентного ринку теплової енергії в Україні. - Розвиток нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. - Перехід соціальних об'єктів на тверде біопаливо, зниження витрат місцевого бюджету на опалення на 20-70%. - Зниження енергоємності валового внутрішнього продукту та оптимізація структури енергетичного балансу держави, зокрема заміщення традиційних видів палива енергоресурсами, виробленими з відновлюваних джерел енергії, та альтернативними видами палива.

- Зниження платоспроможністі населення та комерційних споживачів, щоможе призвести до збільшення збитковості тенлокомуненерго. - Встановлення модульних теплових котелень на твердому паливi може вирiшити проблему теплопостачання житлового масиву, але є двi вади: • на сьогодення вже вiдчувається дефiцит якiсного твердого палива; • встановлення котельнi на твердому паливi у житловому масивi може привести до погiршення екологiчного стану. - Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище. - Відсутність інформації щодо економічної доцільності, технологічних рішень і успішності подібних проектів. - Несприятливими для інвестування у біоенергетику були деякі урядові рішення, прийняті у 2014 році: скасування звільнення від податку на прибуток для виробників електроенергії з ВДЕ; скасування звільнення від ПДВ операцій з продажу біопалив, в тому числі дров,

80

- Впровадження біоенергетичних технологій дозволить досягнути економії використання підприємствами комунальної теплоенергетики природного газу на 15%. - При умові переходу з газового опалення на опалення твердопаливними котлами, не погіршуючи температурного режиму, ці затрати окупляться за 1,5-2 сезони. Високий усереднений показник ККД при спалюванні пелет та брикетів, що при використанні відповідних технологій не поступається ККД газових котлів. Технічне переоснащення комунальних котелень, що неминуче при переході на тверде біопаливо, в мінімальні та швидкоокупні строки капіталовкладень, дозволить поліпшити стан основних засобів галузі ЖКГ. При професійному підході до здійснення проектів, фактична вигода і терміни повернення коштів є одними з найбільш прогресивних серед всіх секторів економіки України. - Залучення приватних та міжнародних інвестицій. - Внаслідок тривалого негативного ставлення до зростаючих тарифів на традиційні енергоносії соціальна рефлексія по відношенню до біопаливних проектів вкрай позитивна. Їх популярність неухильно зростає. - Впровадження міжнародного стандарту EN ISO 17225, що встановлює класи якості для всіх видів та типів твердого біопалива, ідентифікація генеруючого обладнання відповідно до типів і класів якості біопалива. - Реалізація ринкової цінової та економічно обґрунтованої тарифної політики в сфері теплопостачання.

тріски, гранул, брикетів; тимчасова відмова від перегляду величини «зелених» тарифів на електроенергію з ВДЕ в залежності від курсу євро, уведення акцизів на виробництво рідких біопалив. - Припускають відсутність, нестачу або дефіцит твердого палива або сировини. Незважаючи на те, що Україна щорічно заготовлює близько 15 млн. кубометрів деревини, відходи деревообробної промисловості (тріска, тирса) переробляють виробники не тільки біопалива, але і виробники ДСП та МДФ, які закупають в лісгоспів відходи деревини наперед і, завдяки державній підтримці, отримують перевагу на торгах. Вже близько 40% українських виробників біопалива, активних ще у 2012 році, зупинили виробництво з цієї причини. Іншим нагальним питанням є легальність сировини і її документаційне підтвердження з огляду на введення до дії Регламенту ЄС №995/2010 "Щодо легального походження деревини при експорті до країн ЄС". - Зменшення ККД теплогенеруючого обладнання через недотримання користувачами технічних регламентів і використання непередбачених видів палива. - Відсутність ринку і, відповідно, попиту на енергозберігаючі технології. Основні ринкові ризики, пов’язані з отриманням позик у твердій валюті та наданням позик у місцевій валюті. У 2014 році відсоткові ставки на позики у гривні перевищили 25%. Висока собівартість фінансування сама по собі діє як бар’єр для інвестицій. Перешкодою є монополізм: так, в одному з регіонів на 28 млн. грн. заведеного ресурсу (електрична і теплова енергія) було нараховано

81

- Нові ринкові інструменти. - Прийняття Урядом політичної програми, яка встановить чітку мету з залучення місцевих видів палива в енергетичний баланс країни. - Створення державного надгалузевого органу, який буде відповідати за розвиток використання місцевих видів палива; розробка державної програми розвитку сектору біоенергетики; цільова підтримка науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт зі створення біоенергетичного обладнання, ще не запущеного в серійне виробництво. - Підвищення енергетичної безпеки завдяки зростанню енергоефективності у секторі економіки, який є найбільшим споживачем енергії. - Збільшення залучення приватного сектору до розвитку та фінансування інвестицій в енергоефективність. Заснування нової галузі діяльності та створення робочих місць у сфері енергетичних послуг та модернізації будівель. - Підвищення компетентності місцевих експертів у визначенні можливостей для інвестицій. - Ознайомлення місцевих фінансових установ з оцінкою та фінансуванням інвестицій в енергоефективність. - Підсилення місцевого виробництва та бази постачання для енергоефективних технологій. - Поширення інформації стосовно енергоефективності серед зацікавлених сторін, високопосадовців та широкої громадськості. - Кабмін розраховує залучити близько 1,5 млрд. грн. приватних інвестицій на підвищення енергоефективності в житловому секторі за рахунок впровадження різних механізмів держпідтримки, залучити такий обсяг

платежів на 420 млн. грн. Саме тому, необхідна демонополізація (в т.ч. розділення транспортування і збуту) та рівний доступ усіх гравців. - Недостатні знання про вигоди енергоефективних проектів та передбачувані технічні та/або фінансові ризики. - Недостатня спроможність банків оцінювати конкретні енергоефективні проекти. - Брак цільових довгострокових фінансових ресурсів для малих інвестицій в енергоефективність та відновлювану енергетику. У середньо та довгостроковій перспективі ризик відсутності коштів на впровадження біоенергетичних технологій у тепло та гарячому водопостачанні у бюджетній сфері. - Недоліки законодавства та відсутність чинних державних програм і комплексних цілей і пріоритетів щодо впровадження біоенергетичних технологій. - Істотно занижено цілі, встановлені у Енергетичній стратегії до 2030 року щодо впровадження біоенергетичних технологій. - Стереотипи управлінської поведінки. Стереотипи періоду централізованого планування не сприяють пошуку енергоефективних рішень. Сьогодні у прийнятті таких рішень і раніше домінують інтереси потужних виробників енергоресурсів, тобто сильне лобі існує у газовій, нафтовій та вугільній промисловості та практично відсутнє у сфері біоенергетики. - Проблеми з продажем теплової енергії з біомаси. - Ризики, притаманні сільськогосподарському та лісопереробному бізнесу (несприятливі погодні умови, значні

82

приватних коштів планується шляхом програми відшкодування українцям 20% від суми кредиту, отриманого на придбання негазового котла, а також частини кредитів, отриманих на покупку устаткування і матеріалів для проведення енергоефективних заходів в будинках. - Забезпечення ефективної економічної підтримки споживання біоенергетичного обладнання, яка повинна бути введена на етапі становлення біоенергетичної галузі (на 5…10 років) у вигляді: 20% субсидії споживачу обладнання (субсидія повинна виплачуватися з Державного фонду енергозбереження під керівництвом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів); звільнення від ПДВ біомаси, яка реалізується та використовується як паливо; звільнення від оподаткування та виплати мита при завезенні на митну територію України енергетичного обладнання, яке функціонує на біомасі; сприяння з боку держави залученню додаткових засобів в біоенергетичні проекти. Наближення джерел теплопостачання до споживачів, приведення їх потужності до фактичних потреб, переведення частини споживачів на альтернативне або індивідуальне опалення надасть можливість знизити споживання енергоносіїв на 10–20 %. - Запровадження стимулюючого тарифоутворення на теплову генерацію з відновлюваних джерел енергії та розвиток ринку енергетичної біомаси в Україні. - Децентралізація постачання енергії через впровадження котелень на альтернативних видах палива сприятиме розвитку потенціалу НВДЕ

зміни цін на зернові культури та сировину для виробництва біомаси). - Не регулюється ризик встановлення неякісного обладнання та інших технічних характеристик. - Відсутній порядок здійснення контролю за виконанням інвестиційних програм суб’єктами господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. - Нестабільність загальноекономічної ситуації. - Субсидування населення. До теперішнього часу основне навантаження щодо оплати енергоносіїв лягає на підприємства та організації, а населенню надаються значні субсидії. Низька платоспроможність населення, низька якість систем централізованого теплопостачання ускладнюють ліквідацію субсидій і знижують ефективність заходів з економії енергії населенням. Субсидування населення посилює інтерес до енергозбереження у інших споживачів. За наявності дотацій місцеві органи влади економічно зацікавлені в реалізації проектів з підвищення енергетичної ефективності, так як це дозволяє знизити бюджетні витрати на дотування теплопостачання населення. У разі переходу ж до повної оплати населенням комунальних послуг та збереженні існуючої нерозвиненої системи ринкових відносин місцеві органи влади та теплопостачальні підприємства втрачають економічну зацікавленість у підвищенні енергоефективності.

83

на локальному рівні. - У випадках тривалих критичних ситуацій з енергопостачанням децентралізовані регіональні, порівняно невеликі енергоустановки, що працюють на місцевому паливі, зокрема, біомасі сільськогосподарського походження, можуть бути споруджені і задіяні у відносно короткі терміни.

- Відсутність механізмів фінансування дрібних проектів та заохочення споживачів до вкладення коштів в енергозбереження. Банки не хочуть мати справу з великою кількістю дрібних проектів. Накладні витрати з оцінки таких проектів досить великі в порівнянні з масштабами передбачуваних капіталовкладень. Населення та окремі організації не мають можливості виділити початкові кошти на закупівлю енергозберігаючого обладнання і матеріалів. Відсутність системи мікрокредитування або лізингу не дозволяє здійснити багато економічно високоефективні проекти. - Держава на рівні Закону має гарантувати реалізацію теплової енергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії (гарантію підключення до мереж).

Проведений SWOT-аналіз показує, що перехід на альтернативні джерела

енергії є пріоритетною програмою в Україні, що дозволить подолати енергетичну залежність від газових «донорів», таких як Росія і країни Близького Сходу. В Україні, де інфраструктура видобутку власного газу не розвинена, зростання тарифів на імпортований газ є причиною постійного здорожчання теплової енергії, що негативно позначається, як на загальній економічній обстановці в країні, так і на добробуті кожного громадянина.

Україна володіє значним потенціалом виробництва альтернативних видів палива, має внутрішніх виробників технологічного обладнання як для виготовлення деревних брикетів і гранул, так і котлів. Перехід промислових підприємств на індивідуальні системи опалення, що працюють на поновлюваних джерелах палива, дозволить: підвищити енергетичну безпеку країни, створити нові робочі місця на підприємствах, що виробляють обладнання та сировина, поліпшити екологічну обстановку в країні.

Нині для централізованого теплопостачання або індивідуального теплопостачання найбільш адекватним, найбільш фінансово вигідним, найбільш реалістичним є перехід на біомасу в якості палива для котлів. Це і найдешевший варіант, і технічно найпростіший.

Розпочинати процес широкого впровадження біоенергетичних технологій в Україні доцільно з упровадження сучасних котлів для спалювання відходів деревини, соломи та інших сільськогосподарських відходів і торфу. Зараз саме котли на біомасі можуть сприяти швидкій заміні природного газу.

84

З урахуванням досвіду з впровадження біоенергетичних установок європейськими країнами із схожим потенціалом біоенергетики, а також з огляду на зниження собівартості будівництва біоенергетичних електростанцій у результаті вдосконалення технологій в Україні шляхом будівництва та введення в експлуатацію нових потужностей біогенерації виробництво електроенергії з біомаси може бути збільшено до 4220 ГВт•г у 2020 році (загальною потужністю 950 МВт). Це може призвести до: 1. Посилення енергетичної безпеки. 2. Високий рівень зовнішнього ринку та внутрішній ринок, що розвивається, піднімає попит на біоенергетичну промисловість. 3. Підвищення інвестиційної привабливості виробництва енергії з біомаси. 4. Підтримка учасників фінансування біоенергетичних проектів. 5. Надання комплексних технологічних рішень для виробничих процесів і технічного обслуговування обладнання. 6. Кредитні лінії, технічна допомога та пілотні проекти, що фінансуються міжнародними фінансовими організаціями. 7. Модернізація енергетичної інфраструктури та поставка сучасного обладнання. 8. Розвиток місцевої економіки та виробництво вітчизняними підприємствами обладнання для ефективного енергетичного використання біомаси, енергозберігаючих пристроїв, що призведе до створення нових робочих місць (за рахунок використання саме вітчизняних енергозберігаючих пристроїв).

85

6.2. Gap аналіз відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

На сьогодні, внаслідок недосконалої законодавчої бази державного регулювання у сфері теплопостачання, існують значні перешкоди ефективному функціонуванню ринку теплової енергії в Україні, що зумовлено, в першу чергу, невизначеністю самої моделі та схем роботи цього ринку. Наслідками такої ситуації є:

- відсутність передумов для виникнення та посилення конкуренції у сфері теплопостачання;

- відсутність стимулів для підвищення якості теплової енергії і зменшення її собівартості, для удосконалення процесів виробництва, транспортування та постачання тепла;

- існування бар’єрів для доступу до тепломереж незалежних виробників теплової енергії (у т.ч. котельні, ТЕЦ та когенераційні установки на біомасі);

- незахищеність споживачів від економічних зловживань суб’єктів природних монополій;

- недосконалість існуючих механізмів тарифоутворення; - недосконалість правових засад для здійснення енергоефективних заходів

на об’єктах постачання та споживання теплової енергії. Можна констатувати, що наразі сектор централізованого теплопостачання

в Україні фактично знаходиться в стані стагнації, в нього не вкладаються інвестиції, на цьому ринку не працюють сучасні компанії.

Таблиця 18. Gap аналіз відповідних принципів тарифоутворення та цінового регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання в

муніципальному секторі в Україні.

Прогалини Рекомендації

Законі України «Про теплопостачання» У Законі України є неточність у класифікації видів енергоносіїв (джерел енергії), які включені до визначення терміну «енергоносії» у статті 1 зазначеного Закону. Так, «органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси» перелічені через кому, і це дає право тлумачити ці джерела енергії, як різні види.

Внести зміни до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання».

Чинна норма статті 8 Закону не передбачає шляхів стимулювання будівництва нових теплогенеруючих об’єктів, які використовуватимуть нетрадиційні і поновлювальні джерела енергії та є суто декларативною.

Внести зміни до ст. 8 Закону України «Про теплопостачання».

86

Відповідно до Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» та Закону України «Про енергозбереження» для здійснення комплексу енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням та/або витратами, які існували б за відсутності таких заходів (далі - енергосервіс), фізична або юридична особа може укласти енергосервісний договір. Діяльність у сфері теплопостачання, пов’язану із енергозбереженням, також можливо здійснювати за договорм енергосервісу.

Внести зміни до абзацу першого ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та доповнити перелік договорів – договори енергосервісу.

Положення статті 21 Закону України «Про теплопостачання» не діє на практиці, оскільки немає інструкцій для органів місцевого самоврядування стосовно порядку організації конкурсів та у переважної більшості населених пунктів відсутні технічні можливості для транспортування виробленої з різних джерел теплової енергії споживачам. Як наслідок, передбачена норма не містить механізму її реалізації, та створює перешкоди для суб’єктів господарювання, що планують реалізовувати проекти з виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії і, зокрема, біомаси.

Внести зміни до ст. 21 Закону України «Про теплопостачання».

Законі України «Про енергозбереження» Із прийняттям Закону України «Про альтернативні джерела енергії», вводиться термін «альтернативні джерела енергії», проте терміни «нетрадиційні джерела» і «поновлювані джерела» не наводяться і не відміняються як такі. У ст. 14.1.29. Податкового Кодексу України подано визначення «відновлювальні джерела енергії». Різночитання, по-різному трактуючись, у законодавстві, що стимулює енергозбереження, в підсумку транспонуються на конкретні податкові пільги на окремі види економічної діяльності.

Привести у відповідність до інших законів, прийнятих пізніше, поняття, що використовуються у Законі України «Про енергозбереження».

87

Відсутність у Законі України «Про енергозбереження» конкретних положень щодо запровадження 100-відсоткового обліку виробництва теплової енергії, зокрема через посилення контролю за дотриманням підприємствами сфери теплопостачання ліцензійних умов щодо обов’язкового повного обліку теплової енергії.

Внести зміни до статті 3 Закону України «Про енергозбереження».

Державний фонд енергозбереження за даними Держенергоефективності України нині відсутній.

Змінити положення Закону України щодо джерел формування Державного фонду енергозбереження та уточнення напрямів використання цих коштів.

1. Не передбачено реалізацію механізмів, спрямованих на стимулювання енергозбереження і використання відновлюваних джерел енергії, зокрема, покриття за рахунок держбюджету процентних ставок комерційних банків для кредитів, наданих під закупівлю енергозберігаючого обладнання, в тому числі, біоенергетичного теплогенеруючого обладнання із застосуванням біомаси. 2. Не передбачено вимог щодо розроблення: - нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядків використання коштів для відшкодування частини суми кредитів, наданих суб’єктам господарювання для закупівлі енергозберігаючого обладнання, в тому числі теплогенеруючого, що працює з використанням інших видів палива, ніж природний газ, та населенню для придбання енергоефективного обладнання та матеріалів; - нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання питання щодо укладення теплогенеруючими організаціями, які виробляють теплову енергію на теплогенеруючому обладнанні, що працює з використанням альтернативних видів палива, довгострокових (строком до п’яти років) договорів у сфері теплопостачання.

Внести зміни до статті 16 Закону України «Про енергозбереження».

Бюджетний Кодекс України У пункті 2 ст. 55 Бюджетного Кодексу України у переліку захищених видатків бюджету відсутні

Додати положення до пункту 2 ст. 55 Бюджетного

88

положення щодо відшкодування частини суми кредиту, залученого на придбання котлів з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу) або відшкодування частини суми кредиту, залученого на придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів.

Кодексу України

Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів 13) програми природоохоронних заходів місцевого значення, заходи програм у сфері житлово-комунального господарства з будівництва та реконструкції водопровідних та каналізаційних очисних споруд, доочищення питної води, модернізації систем теплопостачання, заміни природного газу альтернативними видами палива, модернізації та ремонту ліфтового господарства, реконструкції та ремонту житлових будинків, оснащення житлового фонду будинковими засобами обліку енергоносіїв та споживання води, капітального ремонту, реконструкції, будівництва мереж зовнішнього освітлення вулиць, капітального ремонту гуртожитків, що передаються у власність територіальних громад, впровадження енергозберігаючих технологій. Не врахована необхідність здійснення та фінансування заходів, спрямованих на формування в суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення енергоефективності, розвитку та використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива

Вилучити з підпункту 13 ст. 91 Бюджетного Кодексу України положення щодо енергозбереження та енергоефективності та викласти їх у окремому підпункті 22.

Стаття 105. Субвенції на виконання інвестиційних проектів 2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності (насамперед на завершення будівництва та реконструкції об’єктів із ступенем будівельної готовності понад 70 відсотків).

Викласти підпункт 2 ст. 105 Бюджетного Кодексу України у іншій редакції.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»

89

У Законі України «Про житлово- комунальні послуги» відсутні терміни, які визначають основні складові системи теплопостачання об’єктів, яке здійснюється підприємствами сфери житлово- комунального господарства.

Внести зміни до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений неповний перелік комунальних послуг, зокрема – такі комунальні послуги, як автономне гаряче водопостачання; постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення, кондиціювання та вентиляції; виробництво та постачання теплової енергії для потреб автономного опалення; транспортування теплової енергії (за умови укладення договору із споживачем чи управителем).

Внести зміни до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Слід акцентувати принцип щодо створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на енергозбереження, на необхідності заміщення викопних видів паливно-енергетичних ресурсів альтернативними джерелами енергії, зокрема – енергією біомаси.

Внести зміни до статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

90

РОЗДІЛ 7. Аналіз недоліків існуючого законодавства, які впливають на тарифоутворення та цінове регулювання послуг тепло- та гарячого водопостачання для проектів використання біомаси в муніципальному секторі.

Перехід на альтернативні джерела енергії є пріоритетною програмою не тільки в Україні, але і в інших країнах Європи і світу, де з тих чи інших причин має місце енергетична залежність від газових «донорів», таких як Росія і країни Близького Сходу. В Україні, де інфраструктура видобутку власного газу не розвинена, зростання тарифів на імпортований газ є причиною постійного здорожчання теплової енергії, що негативно позначається, як на загальній економічній обстановці в країні, так і на добробуті кожного громадянина. Ланцюжок негативних аспектів даної ситуації може виглядати так, як наведено на наступному рисунку.

На сьогоднішній момент відсутня можливість масштабного фінансування енергозберігаючих проектів у сфері споживання теплової енергії. Цю ситуацію необхідно змінювати на законодавчому рівні, створюючи умови для рентабельного бізнесу в сфері енергозбереження, таким чином, залучаючи приватний капітал, інвестиції міжнародних фінансово-кредитних організацій тощо.

Основними бар’єрами, що гальмують розвиток використання відновлюваних джерел енергії в Україні, є наступні: а) фінансові бар'єри: - нестача внутрішнього і зарубіжного інвестиційного капіталу: українські компанії, які зацікавлені у розвитку використання біоенергетичних технологій, мають обмежені власні фінансові ресурси і недостатній доступ до засобів фінансування інвестиційних проектів з використання відновлюваних джерел енергії. Участь зарубіжних капіталів частково стримується через нестійкий діловий клімат і нестабільні економічні умови, а частково через відсутність відповідної нормативно-правової бази та ефективної системи примусу виконання вимог законодавства; - нестача довготривалих кредитів на доступних умовах. Комерційні банки неохоче надають кредити, бо повернення довготривалих інвестицій ризиковане. Крім того, фінансові установи не мають досвіду аналізу фінансових аспектів інвестицій у біоенергетичні технології. Зарубіжні довготривалі кредити коштують дорого через високий ризик для іноземних комерційних банків; - витрати на підготовку інвестиційних проектів повинні бути понесені до відкриття фінансування по ньому без гарантії отримання коштів на здійснення проекту. При цьому відсутність демонстраційних проектів підвищує витрати, пов'язані з їх підготовкою; - висока вартість спеціального обладнання, яка викликана тим, що за відсутності достатнього попиту виробляється в невеликих кількостях; - відсутність державних механізмів фінансування, які необхідні, враховуючи технічну складність, високий рівень ризику і тривалість реалізації проектів з розвитку використання відновлюваних джерел енергії. Ситуація ускладнюється тим, що виробництво енергії з використанням викопного органічного палива в значній мірі субсидується, як прямо, так і опосередковано; б) інформаційні бар'єри:

91

- брак інформації про технології та можливості їх використання: відсутня інформація про вже апробованих технологіях, застосовних для перекладу наявних великих котелень, що працюють на викопному паливі, на використання різних видів відновлюваних джерел енергії; - брак інформації про вигоди (фінансових, соціальних та екологічних), прибутковості інвестицій від використання відновлюваних джерел енергії; - відсутність надійної інформації про запаси відновлюваної енергії. В даний час є тільки попередні оцінки потенційно придатних для використання запасів відновлюваної енергії; в) інституційні бар'єри: - недостатня законодавча база в галузі підтримки освоєння відновлюваних джерел енергії; - неефективна система заходів з примусу виконання екологічного законодавства, що не сприяє зростанню зацікавленості в розвитку використання більш екологічно чистих видів енергії, до яких належать відновлювальні джерела енергії; - небажання органів місцевого самоврядування брати участь у фінансуванні інвестиційних проектів з освоєння відновлюваних джерел енергії, оскільки довгострокові вигоди важко звернути на користь собі в короткостроковій перспективі.

В цілому, основними перепонами, що гальмують розвиток біоенергетики в Україні, є наступні: – відсутність збалансованої національної енергетичної політики, в якій біоенергетика займала б належне місце; – невідповідна законодавча база в галузі визначення та використання біомаси як енергоресурсу; – відсутність єдиного галузевого координуючого органу з питань виробництва та використання біоенергії та відповідних кваліфікованих підрозділів управління; – не консолідована національна методика розрахунків потенціалу відновлювальної енергетики з міжнародними методиками (різні стандарти); – незначний досвід у сфері сертифікації та стандартизації біомаси в Україні; – законодавчо не врегульовані фінансово-економічні механізми розвитку галузі; – труднощі з обліком тепла; – відсутність енергетичних культур в списках сільськогосподарських культур обмежує їх вирощування; – складне управління логістикою та недостатня кількість складських потужностей; – недостатнє поширення інформації про культуру енергоспоживання; – відсутність ефективних механізмів стимулювання використання біомаси.

Переваги біоенергетики: – біомаса є дешевим доступним місцевим видом палива, а її широке використання важливе в стратегічному плані, оскільки підвищує енергобезпеку країни; – розвиток галузі біоенергетики в короткий час дозволить здешевити вартість енергоносіїв та покращити зовнішньо-торгівельне сальдо держави;

92

– розподіл ресурсів біомаси по регіонах України (зокрема рослинних) є досить рівномірним, що дозволяє розвивати цю галузь по всій території країни, а концентрація джерел біомаси (зокрема, відходів тваринництва) позволяє здешевити логістику; – галузь уже забезпечена потужностями, що не використовуються. Її реформування та додаткове фінансування зможуть швидко задіяти невикористаний потенціал галузі в короткій перспективі та забезпечити її сталий розвиток в майбутньому; – наявні успішні пілотні проекти свідчать про значні можливості цього напрямку енергетики.

Питання біоенергетики є міжвідомчим, тому її адміністрування та прийняття рішень щодо подальшого її розвитку має відбуватися за активної участі всіх зацікавлених міністерств та відомств.

Організаційно - економічні заходи стимулювання впровадження біоенергетичних технологій включають: - запровадження необхідних нормативних правових актів, стимулюючих розширення обсягів впровадження біоенергетичних технологій; - заходи щодо стимулювання використання біоенергетичних технологій з метою досягнення конкурентоспроможності біологічних джерел енергії по відношенню до викопних видів палива; - стимулювання залучення позабюджетних інвестицій для створення нових і реконструкції діючих об'єктів виробництва теплової енергії на основі біоенергетичних технологій; - заходи державної підтримки учасників процесів виробництва теплової енергії на основі біоенергетичних технологій спеціальними податковими, митними, кредитними ресурсами та іншими пільгами відповідно до чинного бюджетного, податкового та митного законодавства України; - заходи стимулювання підприємств-виробників машин, механізмів, приладів, енергетичних установок, а також підприємств і організацій, які переобладнують технічні засоби для роботи на біомасі; - заходи державного стимулювання зменшення негативного впливу біологічних відходів сільського, лісового господарства, лісопромислового комплексу та деревообробних підприємств, а також інших органічних відходів на стан навколишнього середовища та виконання міжнародних зобов'язань України щодо обмеження викидів парникових газів.

Стимулювання залучення позабюджетних інвестицій для створення нових і реконструкції діючих об'єктів виробництва теплової енергії на основі біоенергетичних технологій здійснюється шляхом створення таких спеціальних фінансових інструментів: - часткова компенсація державою процентних ставок за кредитами для енергозберігаючих проектів; - надання державних субсидій для реалізації енергозберігаючих проектів загальнодержавного значення; - співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, які фінансують програми з енергоефективності; - активне використання механізмів Кіотського протоколу для фінансування проектів у сфері енергоефективності;

93

- спрощення дозвільних процедур, необхідних для реалізації проектів, пов'язаних із заміщенням газу;

- можливості укладення теплогенеруючими організаціями, які виробляють теплову енергію з альтернативних видів палива, довгострокових (терміном до 5 років) договорів у сфері теплопостачання.

Заходи щодо стимулювання використання біоенергетичних технологій з метою досягнення конкурентоспроможності біологічних джерел енергії по відношенню до викопних видів палива включають: - визначення цільових індикаторів і показників застосування біоенергетики та біопалив для секторів економіки, створення умов та використання механізмів стимулювання їх досягнення, включаючи стимулювання реалізації регіональних програм розвитку біоенергетики за рахунок співфінансування з державного бюджету; - стимулювання реалізації заходів щодо розвитку біоенергетики за рахунок надання державних гарантій України за кредитами, що залучаються на реалізацію проектів організаціями, відібраними в порядку, встановленому законодавством; - формування регіональних програм з розвитку біоенергетики в залежності від специфіки ресурсної бази та соціально-економічних потреб регіону; - стимулювання реалізації типових біоенергетичних проектів за рахунок застосування передбачених законодавством економічних механізмів, використовуваних переважно в рамках регіональних програм у галузі сільського та лісового господарства, харчової промисловості та комунального господарства; - фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських і технологічних робіт в галузі біоенергетики; - фінансування освітньої діяльності в галузі біоенергетики; - створення ефективно діючої системи пропаганди і популяризації застосування енергозберігаючих технологій та відновлювальних джерел енергії серед населення;

- фінансування інформаційного забезпечення заходів щодо розвитку біоенергетики, включаючи створення державної інформаційної системи у галузі біотехнологій, в тому числі для забезпечення біологічної та продовольчої безпеки.

Проаналізувавши загальні недоліки, нажче наводимо рекомендації щодо нормативно-правового врегулювання.

Таблица 19. Аналіз недоліків існуючого законодавства, які впливають на тарифоутворення та цінове регулювання послуг тепло- та гарячого

водопостачання для проектів використання біомаси в муніципальному секторі.

Недоліки Аналіз і рекомендації Закону України «Про теплопостачання» Стаття 1. Закону України «Про теплопостачання» Визначення термінів. У цьому Законі основні терміни

Пропонується внести зміни до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» та викласти термін «енергоносії» у такій редакції

94

вживаються в такому значенні: енергоносії - органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси.

«енергоносії – це речовини різних агрегатних станів чи іншої форми матеріального середовища, що є джерелом енергії».

Стаття 8. Закону України «Про теплопостачання» Державна підтримка та стимулювання у сфері теплопостачання Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. У разі здійснення теплогенеруючими або теплопостачальними організаціями заходів з енергозбереження, що привели до економії енергоносіїв при виробництві теплової енергії, до зменшення втрат при її транспортуванні та постачанні, орган виконавчої влади, який згідно з цим Законом регулює тарифи на теплову енергію, на три роки залишає тарифи на рівні, встановленому до впровадження цих заходів. Якщо протягом строку окупності змінюються ціни на енергоносії, то відповідною мірою коригується рівень тарифу.

Пропонується внести зміни до цієї статті, надавши Кабінету Міністрів України повноваження щодо затвердження мінімальної частки застосування нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії у разі виробництва теплової енергії кожному суб’єкту господарювання не частіше ніж раз на три роки. Зазначене дозволить визначити чіткі перспективні завдання для кожного суб’єкта господарювання щодо запровадження теплогенерації з нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, у тому числі з біомаси. Це дасть змогу заохотити до використання альтернативних (нетрадиційних) джерел енергії, та, зокрема, біомаси, як підприємства комунальної енергетики, так і суб’єктів господарювання інших форм власності, які наразі чекають на сприятливе довгострокове середовище для реалізації проектів у зазначеному напрямі. Відповідно, буде створено підґрунтя для розвитку у цій сфері публічно-приватного партнерства.

Стаття 19. Закону України «Про теплопостачання» Основні принципи господарювання. Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Внести зміни до абзацу першого ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та доповнити перелік договорів – договори енергосервісу. Держенергоефективності України пропонує внести зміни до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» щодо укладення довгострокових договорів на постачання теплової енергії.

Стаття 21. Закону України «Про Внести положення щодо надання

95

теплопостачання» Конкурентні засади у сфері теплопостачання Якщо до магістральної або місцевої теплової мережі теплопостачальної організації приєднані дві або декілька теплогенеруючих організацій, то встановлення пріоритетності укладання договорів на закупівлю теплової енергії від них здійснюється на конкурентних засадах. Конкурс організовує виконавчий орган міської або селищної ради в порядку, встановленому законодавством.

повноважень Кабінету Міністрів України на розроблення Порядку організації конкурсів встановлення пріоритетності укладання договорів на закупівлю теплової енергії.

Законі України «Про енергозбереження» Поняття, що вживаються у Законі України «Про енергозбереження» "нетрадиційні та поновлювані джерела енергії".

Привести у відповідність до інших законів, прийнятих пізніше, поняття, що використовуються у Законі України «Про енергозбереження».

Стаття 3. Основні принципи державної політики енергозбереження й) обов'язковість визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених паливно-енергетичних ресурсів за показаннями приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів у разі їх наявності.

Внести зміни до Закону України «Про енергозбереження» щодо запровадження 100-відсоткового обліку виробництва теплової енергії, зокрема через посилення контролю за дотриманням підприємствами сфери теплопостачання ліцензійних умов щодо обов’язкового повного обліку теплової енергії.

Стаття 13. Державний фонд енергозбереження Для забезпечення фінансування заходів щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів утворюється Державний фонд енергозбереження.

Змінити положення Закону України щодо джерел формування Державного фонду енергозбереження та уточнення напрямів використання цих коштів.

Стаття 16. Стимулювання енергозбереження. 1. Не передбачено реалізацію механізмів, спрямованих на стимулювання енергозбереження і використання відновлюваних джерел енергії, зокрема, покриття за рахунок держбюджету процентних ставок комерційних банків для кредитів, наданих під закупівлю енергозберігаючого обладнання, в тому числі, біоенергетичного

Запровадити фінансову підтримку споживачам біоенергетичного обладнання, яка включає такі елементи: 1. Субсидія споживачам біоенергетичного обладнання обсягом 20% вартості обладнання 2. Застосування під час розрахунку тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, виробленої із застосуванням інших видів палива, ніж

96

теплогенеруючого обладнання із застосуванням біомаси. 2. Не передбачено вимог щодо розроблення: - нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядків використання коштів для відшкодування частини суми кредитів, наданих суб’єктам господарювання для закупівлі енергозберігаючого обладнання, в тому числі теплогенеруючого, що працює з використанням інших видів палива, ніж природний газ, та населенню для придбання енергоефективного обладнання та матеріалів; - нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання питання щодо укладення теплогенеруючими організаціями, які виробляють теплову енергію на теплогенеруючому обладнанні, що працює з використанням альтернативних видів палива, довгострокових (строком до п’яти років) договорів у сфері теплопостачання.

природний газ, за умови реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на переведення теплогенеруючого обладнання на альтернативні види палива: - механізму прискореної амортизації обладнання; - граничного рівня регуляторної норми доходів для таких проектів не нижче 25 відсотків (передбачено Планом коротко-та середньострокових заходів щодо скорочення обсягу споживання природного газу на період до 2017 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 1014-р.). 3. Закріпити законодавчо механізм обґрунтування критеріїв ефективності інвестування у проекти впровадження біоенергетичних технологій, у першу чергу економічних, визначення джерел фінансування, дослідження вартості власного капіталу тощо. 4. Встановити вимогу щодо регулярного зниження тарифів для нововведених установок з енергетичної утилізації біомаси.

Бюджетний Кодекс України Стаття 55. Захищені видатки бюджету 1. Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Додати до пункту 2 ст. 55 Бюджетного Кодексу України положення про те, що захищеними видатками бюджету є шляхом відшкодування частини суми кредиту, залученого на придбання котлів з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу) або відшкодування частини суми кредиту, залученого на придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів як стимулювання населення до впровадження енергоефективних заходів

В статті 91 не враховано необхідність здійснення та фінансування заходів,

Вилучити з підпункту 13) ст. 91 Бюджетного Кодексу України

97

спрямованих на формування в суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення енергоефективності, розвитку та використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива

положення щодо енергозбереження та енергоефективності та викласти їх у окремому підпункті 22) а) заміни природного газу альтернативними видами палива; б) оснащення житлового фонду будинковими засобами обліку енергоносіїв та споживання води; в) впровадження енергозберігаючих технологій: біоенергетичних технологій у тепло та гарячому водопостачанні; г) фінансування в першочерговому порядку інвестиційних проектів, спрямованих на переведення споживачів з природного газу на інші види палива та енергії, а також залучення інвестиційних коштів на ці цілі; д) здійснення заходів, спрямованих на формування в суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення енергоефективності, розвитку та використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; є) проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; ж) створення системи моніторингу виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Стаття 105. Субвенції на виконання інвестиційних проектів 2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності (насамперед на завершення будівництва та реконструкції об’єктів із ступенем будівельної готовності понад 70 відсотків). Заходи з енергозбереження та енергоефективності є фінансування в

Викласти підпункт 2 ст. 105 Бюджетного Кодексу України у такій редакції: «2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності (насамперед на завершення будівництва та реконструкції об’єктів із ступенем будівельної готовності понад 70 відсотків та впровадження біоенергетичних технологій у

98

першочерговому порядку інвестиційних проектів, спрямованих на переведення споживачів з природного газу на інші види палива та енергії, а також залучення інвестиційних коштів на ці цілі.

бюджетних установах)».

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» Стаття 1. Визначення термінів. У Законі України «Про житлово- комунальні послуги» відсутні терміни, які визначають основні складові системи теплопостачання об’єктів, яке здійснюється підприємствами cфери житлово- комунального господарства.

Додати до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наступні терміни: виробництво та постачання теплової енергії для потреб автономного опалення – комунальна послуга з виробництва та постачання теплової енергії споживачам через приєднану внутрішньобудинкову мережу за допомогою автономних систем теплопостачання на підставі договору; постачання теплової енергії – комунальна послуга, що полягає у реалізації споживачам теплової енергії через приєднану мережу, у тому числі теплової енергії за допомогою системи опалення, вентиляції та кондиціювання; централізоване гаряче водопостачання – комунальна послуга, що полягає у забезпеченні споживачів гарячою водою за допомогою системи централізованого гарячого водопостачання; гаряча вода – вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам;

Стаття 13. Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення 1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових

Рекомендується внести зміни до пункту 1) частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та викласти її у такій редакції: «Стаття 13. Розподіл житлово- комунальних послуг залежно від функціонального призначення 1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні

99

систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (автономне гаряче водопостачання; постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення, кондиціювання та вентиляції; виробництво та постачання теплової енергії для потреб автономного опалення; транспортування теплової енергії (за умови укладення договору із споживачем чи управителем); централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів);»

Стаття 30. Принципи державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги 1. Державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: 8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

Рекомендується внести зміни до п. 8 частини першої ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та викласти його у такій редакції: 8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово- комунальних послуг, енергозбереження, в тому числі - із заміщенням викопних видів паливно-енергетичних ресурсів альтернативними джерелами енергії, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

100

РОЗДІЛ 8. Опис різних видів тарифоутворення та цінового регулювання у відповідності до різних видів палива, які використовують для послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі, акцентуючи увагу на біомасі.

В Україні застосовуються два тарифи на опалення в залежності від наявності в опалюваному приміщення лічильника:

• з лічильником – вартість розраховується за 1 Гкал; • без лічильника – вартість опалення за 1 м2. Від обраного періоду оплати за опалення розрахунок тарифу може бути:

однаставковий (сезонний) або двоставковий. Згідно Постанови № 377 від 24.03.2016 двоставковий тариф - грошовий

вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної): - умовно-змінна частина двоставкового тарифу визначається як вартість

1 Гкал теплової енергії, що реалізується споживачам, та грошовий вираз змінної частини планованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, розрахованих згідно з вимогами цього Порядку;

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за 1 Гкал/год теплового навантаження об’єктів теплоспоживання та грошовий вираз планованих витрат повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на покриття втрат підприємств, що є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, що розраховуються згідно з вимогами цього Порядку.

Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств та відповідного планованого річного прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Одноставковий (сезонний) тариф на теплову енергію – вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу. Одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Формування одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання здійснюється шляхом визначення вартості вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії, яка складається з планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та витрат на покриття втрат підприємств, розрахованих відповідно до вимог цього Порядку, і річного планованого прибутку.

101

Гаряче водопостачання розраховується за двома видами тарифів в залежності від наявності рушникосушильника:

- за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання, вимірюється в грн/Гкал;

- за умови відсутності рушникосушильників до систем гарячого водопостачання, вимірюється в грн/ м².

В залежності від виду використання джерел енергії нетрадиційних або традиційних різняться інституції із встановлення тарифів та умови встановлення тарифів (таблиці 20,21).

Таблиця 20. Встановлення тарифів на виробництво / транспортування / постачання теплової енергії, виробленої на установках з

використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії

Вид господарської діяльності / послуга

Інституції із встановлення тарифів Національна комісія регулювання електроенергетики та комунальних послуг України

органи місцевого самоврядування

виробництво теплової енергії

на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії Нормативна підстава: Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України 12.10.2005 №896 Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.04.2006 №540

транспортування / постачання теплової енергії / централізоване опалення / централізоване постачання гарячої води

господарська діяльність на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або якщо із теплових мереж і теплових пунктів суб’єкта господарювання для потреб споживачів відпускалася (постачалася) теплова енергія в обсязі, що перевищує 18 тисяч Гкал на рік Нормативна підстава: Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 №377 Постанова Національної

господарська діяльність на території однієї області України (або лише на території Автономної Республіки Крим, міст Києва чи Севастополя) та при цьому із теплових мереж і теплових пунктів суб’єкта господарювання для потреб споживачів відпускалася (постачалася) теплова енергія в обсязі до 18 тисяч Гкал на рік включно Нормативна підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері

102

комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 №277. Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 №278

комунальних послуг від 10.08.2012 №277. Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 №278

Таблиця 21. Встановлення тарифів на виробництво / транспортування / постачання теплової енергії, виробленої на установках з

використанням традиційних джерел енергії

Вид господарської діяльності / послуга

Національна комісія регулювання електроенергетики та комунальних послуг України

органи місцевого самоврядування

виробництво теплової енергії / транспортування / постачання теплової енергії / централізоване опалення / централізоване постачання гарячої води

господарська діяльність на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або якщо із теплових мереж і теплових пунктів суб’єкта господарювання для потреб споживачів відпускалася (постачалася) теплова енергія в обсязі, що перевищує 18 тисяч Гкал на рік Нормативна підстава: Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 №377 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 276

господарська діяльність на території однієї області України (або лише на території Автономної Республіки Крим, міст Києва чи Севастополя) та при цьому із теплових мереж і теплових пунктів суб’єкта господарювання для потреб споживачів відпускалася (постачалася) теплова енергія в обсязі до 18 тисяч Гкал на рік включно Нормативна підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 276

Теплогенеруючим суб’єктам господарювання може бути встановлено

декілька тарифів на виробництво теплової енергії, у разі, якщо теплова енергія виробляється із використанням різних джерел, зокрема:

- тариф на виробництво теплової енергії ТЕЦ, ТЕС, АЕС та установками з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;

- тариф на виробництво теплової енергії когенераційними установками; - тариф на виробництво теплової енергії котельнями.

103

Закон України «Про теплопостачання» визнає тариф на теплову енергію для споживача, що визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Закон не ідентифікує суб’єкта господарювання, якому цей тариф встановлюється, та не визначає орган, який має повноваження визначати (встановлювати) «тариф на теплову енергію для споживача». Тарифи на теплову енергію, що визначаються як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування. Витрати на пільги з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених чинними законами, які надають відповідні пільги. У разі заборгованості споживача Закон дав право обмежувати або припиняти йому постачання теплової енергії та стягувати заборгованість судовим порядком.

В країнах Європи наразі існують наступні підходи до встановлення тарифів:

- Тарифи встановлюються теплопостачальними компаніями на конкурентному ринку теплової енергії. Спеціальний уповноважений орган наглядає за ринком теплової енергії на предмет виконання існуючих норм конкурентного права (Швеція, Фінляндія, Данія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Франція, Великобританія). Згідно експертної думки, за умов даної моделі ринку теплоенергетики, ефективна конкуренція між централізованим теплопостачанням та іншими схемами теплопостачання не дає можливості домінуючим постачальникам встановлювати завищені (монопольні) ціни на централізоване теплопостачання.

- Застосовується спеціальний підхід до встановлення тарифів для централізованого теплопостачання з метою стимулювання централізованого теплопостачання у порівнянні з іншими схемами теплопостачання, такими як електроопалення (Норвегія) та індивідуальне опалення на природному газі (Нідерланди).

- Максимальні тарифи визначаються згідно встановленої методології і для кожної компанії затверджуються незалежним національним регулятором. При цьому компанія може відступити від встановленого тарифу в сторону його зниження (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Македонія).

- Тарифи визначаються згідно встановленої методології та затверджуються національним регулятором. Теплопостачальна компанія не може відійти від встановленого їй тарифу (Росія, Білорусь, Румунія, Україна).

104

РОЗДІЛ 9. Рекомендації для сприяння змінам в тарифному регулювання використання біомаси для послуг тепло- та гарячого водопостачання в муніципальному секторі в Україні.

Україна має нагальну необхідність заміщення викопних палив альтернативними джерелами енергії при виробництві теплової енергії. Особливо гостро стоїть питання заміщення природного газу в ЖКГ, де обсяг його споживання підприємствами теплокомуненерго склав близько 8,6 млрд. м3 у 2014 р. та понад 6,9 млрд. м3 у 2015 р. Важливу роль в цьому процесі може зіграти біоенергетика, але серйозним бар’єром для входу біоенергетичних технологій до сфери комунальної теплоенергетики є відсутність конкурентного ринку теплової енергії.

Наразі в країні типовою є ситуація, коли майже в кожному населеному пункті існує один монополіст – місцева компанія централізованого теплопостачання, яка у більшості випадків перебуває в комунальній власності і для виробництва теплової енергії використовує природний газ. При цьому дане теплокомуненерго юридично володіє як генерацією теплової енергії, так і її транспортуванням.

Існуючі підприємства теплокомуненерго, внаслідок свого монопольного положення та комерційного конфлікту інтересів, не зацікавлені в появі конкурентів й часто різними засобами перешкоджають підключенню незалежних постачальників теплової енергії до теплових мереж. Кожний підключений «мегават на біомасі» означає необхідність скорочення «мегавату на природному газі» й, відповідно, зменшення прибутку компаній централізованого теплопостачання. Крім того, споживання теплової енергії має загальну тенденцію до зниження за рахунок поступового впровадження населенням та іншими споживачами заходів з термомодернізації. Тим більш небажаною для місцевих теплокомуненерго є конкуренція з приватними виробниками теплової енергії з біомаси.

Вважаємо, що наявність приватних виробників теплової енергії сприяє створенню здорової конкуренції для комунальних підприємств, змушуючи їх встановлювати конкурентні тарифи та підвищувати ефективність своєї роботи.

Вирішення багатьох проблем вбачається у створенні конкурентного ринку теплової енергії в Україні й законодавчому врегулюванні ряду ключових питань. Для цього вважаємо за необхідне:

- провести юридичний розподіл існуючих теплокомуненерго, принаймні, на дві незалежні компанії – з виробництва теплової енергії та з її транспортування і постачання. Основною метою такого юридичного розподілу є відокремлення виробництва від транспортування, оскільки, як очікується, це сприятиме полегшенню доступу незалежних виробників тепла (в тому числі, з відновлюваних джерел енергії) до існуючих мереж;

- відмінити заборону на приватизацію об’єктів комунальної власності для компаній, що генерують теплову енергію. Компанії, що транспортують теплову енергію, залишаються в комунальній власності та, як і раніше, не підлягатимуть приватизації;

- законодавчо гарантувати доступ до тепломереж виробникам теплової енергії з відновлюваних джерел енергії;

105

- запровадити систему тендерів, що проводяться, принаймні, один раз протягом опалювального сезону. Компанія, яка виграла тендер, гарантовано продає свою теплову енергію споживачу.

Реалізація зазначених заходів вимагає внесення ряду змін та доповнень в існуючі нормативно-законодавчі акти.

З урахуванням досвіду країн Європи і місцевих особливостей, для нової моделі ринку теплової енергії України можна рекомендувати принцип «єдиного покупця». При цьому правила «доступу третьої сторони» до тепломереж мають бути частково регульованими, тобто відповідати моделі доступу на частково договірних умовах.

Пропонуються наступні критерії доступу незалежних виробників до мереж та продажу теплової енергії:

- проведення обов’язкового тендеру; - гарантований доступ до тепломереж виробникам теплової енергії з

відновлюваних джерел енергії; - незалежний виробник не може постачати в мережу більше 1/3

загального теплового навантаження. Видається, що Національний Регулятор в сфері теплопостачання

продовжить свою регуляторну роль щодо тарифоутворення тільки протягом перехідного періоду становлення ринку. Після створення конкурентного ринку теплової енергії в Україні Регулятор буде виконувати лише нагляд за тарифами (як це має місце в розвинених країнах ЄС).

Переваги запровадження конкурентного ринку теплової енергії полягають у зниженні тарифів на теплову енергію для кінцевих споживачів, суттєвому збільшенні частки тепла, виробленого з відновлюваних джерел енергії, та, відповідно, зменшенні обсягів використання природного газу в ЖКГ. Заміщення імпортованого газу місцевими джерелами енергії призводить до заощадження валюти в державі, розвитку місцевої економіки та створенню нових робочих місць, наповненню бюджету за рахунок сплати податків. Національним планом дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року передбачено заміщення 7,2 млрд. м3 природного газу біомасою у 2020 році [16]. Згідно оцінок БАУ, до 40% цього обсягу буде реалізовано у секторі ЖКГ. Реалізація такого заміщення у запланованих обсягах можлива тільки за умов функціонування конкурентного ринку теплової енергії в Україні.

Аналіз ситуації в секторі централізованого теплопостачання показує, що розвинені європейські країни вже створили конкурентний ринок теплової енергії, а решта країн ЄС рухаються в цьому напрямку. Практично у всіх країнах Євросоюзу в більшій чи меншій мірі проведено анбандлінг в секторі теплової енергії та забезпечено умови для доступу незалежних виробників до теплових мереж.

Кращі приклади та практики європейських країн з урахуванням місцевих умов мають бути впроваджені в Україні для підвищення ефективності функціонування ринку теплової енергії. Реалізація заходів, необхідних для створення конкурентного ринку теплової енергії, вимагає внесення ряду змін та доповнень в існуючі нормативно-законодавчі акти.

106

Відповідно до закону України «Про теплопостачання» теплова енергія – це товарна продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Таким чином, державне регулювання у сфері теплопостачання шляхом встановлення тарифів стосується лише теплової енергії, що призначена для купівлі-продажу. У випадку, якщо суб’єкт господарювання виробляє теплову енергію виключно для власних потреб, то у цьому разі тариф на теплову енергію не встановлюється. Залежно від виду ліцензованої діяльності, яку суб’єкт господарювання провадить або має намір здійснювати у сфері теплопостачання (виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії) йому встановлюють тарифи на реалізацію теплової енергії за відповідним видом діяльності.

З метою досягнення реального стимулювання впровадження біоенергетичних технологій необхідно на законодавчому рівні, в тому числі – шляхом внесення змін до Закону України «Про енергозбереження» запровадити фінансову підтримку споживачам біоенергетичного обладнання. Підтримка має надаватися на етапі формування сектору біоенергетики (протягом перших 5-10 років). Вона має включати наступні елементи:

1. Субсидія споживачам біоенергетичного обладнання обсягом 20% вартості обладнання.

Треба зазначити, що субсидія не розповсюджується на обладнання для виробництва електроенергії з біомаси, оскільки цей напрям вже стимулюється новим законом щодо «зеленого» тарифу.

Величина запропонованої державної субсидії (20% вартості обладнання) була вибрана з оглядом на кілька причини. По-перше, приймається до уваги загальноприйнята європейська практика. Наприклад, в Данії субсидія при купівлі котла на біомасі потужністю менше 200 кВт складає 10-30% його вартості; в Австрії субсидія при купівлі/заміні котла на біомасі становить 30% вартості; в Німеччині субсидія для впровадження міні-ТЕЦ на біомасі становить15-35% вартості. По-друге, за теперішніх умов термін окупності котлів на біомасі складає 2-4 роки (або, в середньому, 3 роки).

Хоча цей період не дуже довгий, але й не достатньо короткий, щоб зацікавити значну кількість потенційних покупців та інвесторів і призвести до значного розширення ринку котлів на біомасі в Україні. Величина субсидії менш 20% вартості обладнання не буде мати достатнього ефекту на економічні показники.

2. Застосування під час розрахунку тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, виробленої із застосуванням інших видів палива, ніж природний газ, за умови реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на переведення теплогенеруючого обладнання на альтернативні види палива:

механізму прискореної амортизації обладнання; граничного рівня регуляторної норми доходів для таких проектів не

нижче 25 відсотків (передбачено Планом коротко-та середньострокових заходів щодо скорочення обсягу споживання природного газу на період до 2017 року,

107

затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 1014-р.

3. Визначенню економічної ефективності інвестицій у енергозбереження повинен передувати процес обґрунтування критеріїв ефективності інвестування, у першу чергу економічних, визначення джерел фінансування, дослідження вартості власного капіталу. Особливістю більшості енергозберігаючих заходів є те, що при фінансуванні вони не піддаються дробленню, тобто їх не можна фінансувати частково. При виборі джерел фінансування підприємство зупиняється перед альтернативою використання тільки власних, тільки залучених або власних і залучених коштів. Методи обґрунтування інвестиційної привабливості енергозберігаючих заходів.

4. Регулярне зниження тарифів: Рівень тарифу/надбавки залежить від року введення установки в експлуатацію. Кожен рік рівень тарифу для нововведеної установки знижується на певний відсоток. Тому, чим пізніше установка введена в експлуатацію, тим нижчою є одержувана компенсація. Зменшення тарифів вважають корисним для пришвидшення технологічних інновацій та скорочення витрат. В ідеалі, темпи зниження мають емпіричним чином виводитись з очікуваних результатів розвитку різних технологій. У деяких країнах введено механізми регулярного зниження тарифів, у інших країнах – встановлено фіксований відсоток регулярного щорічного зниження тарифів. У низці країн рішення про зменшення тарифів приймається на щорічній основі.

Формування нових економічних відносин у сфері теплопостачання має враховувати особливості діяльності підприємств, які виробляють та надають тепло, зокрема:

- природний монополізм; - нерозривність, взаємозв’язок та послідовність технологічних процесів

виробництва, транспортування та споживання послуг; - складність інженерної інфраструктури, що відноситься до конкретної

території, залежність організації виробництва від місцевих умов; - неможливість для споживача компенсації ненаданих послуг в один

період за рахунок більшого обсягу в інший період. У зв’язку з цим діяльність підприємств теплопостачання потребує

ефективного регулювання з боку держави і місцевих органів влади, яке включає:

- формування виробничих та інвестиційних програм на основі перспективних схем теплопостачання міст і населених пунктів;

- щорічне тарифне регулювання з урахуванням скорочення свідомо нераціональних витрат;

- прозорість формування тарифів; - проведення моніторингу діяльності підприємств; - забезпечення обліку і регулювання споживання основних комунальних

послуг, що дасть можливість здійснити перехід від оплати за нормативами споживання до оплати згідно з показниками приладів обліку;

- економічно обґрунтований розвиток схем теплопостачання населених пунктів.

108

Крім того, аналіз ситуації із впровадження інвестиційних проектів у сфері теплопостачання, зокрема щодо розвитку теплогенеруючих потужностей на альтернативних видах палива та альтернативних джерелах енергії, свідчить про наявність ризиків, що стримують капіталовкладення. У разі встановлення за кредитні кошти теплогенеруючих установок, що використовують в якості палива дерев’яні пелети, та за умови встановлення інвестиційно привабливого тарифу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 453 «Про стимулювання заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів» простий строк окупності становитиме приблизно 3,7 років. У разі встановлення за кредитні кошти теплогенеруючих установок, що використовують в якості палива дерев’яну тріску (при тому ж інвестиційно привабливому тарифі), строк окупності становитиме приблизно 4,2 роки. Таким чином, виникає необхідність створення правових умов для забезпечення фінансових гарантій інвесторам щодо повернення вкладених інвестицій, що може бути реалізоване шляхом укладення довгострокових договорів, строк дії яких буде не меншим ніж строк окупності відповідних інвестиційних заходів. Встановлення п’яти років як мінімального строку окупності заходів із встановлення теплогенеруючих установок з використанням альтернативних видів палива та альтернативних джерел енергії, та одночасно як мінімального строку дії довгострокових договорів, укладених з бюджетними установами, гарантуватиме (як показали наведені вище дані) теплопостачальним організаціям, що постачають теплову енергію бюджетним установам, повернення вкладених інвестицій за всіх можливих варіантів здійснення інвестиційних заходів. Законодавчими змінами пропонується забезпечити фінансові гарантії для інвесторів шляхом передбачення можливості укладення з бюджетними установами довгострокових договорів на постачання теплової енергії, строк яких буде не меншим ніж строк окупності відповідних інвестиційних заходів (але не менше 5 років).

109

Список використаних джерел 1. http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2016/06/T_01-06-

2016.pdf 2. http://www.minregion.gov.ua/napryamki-

diyalnosti/zhkh/tarif/informatsiya-pro-tarifi-na-poslugi-teplopostachannya/stanom-na-1-lipnya-2016-roku/

3. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/taryfy/naselennia/Taryfy_teplo_naselennia.pdf

4. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/dynamika_taryfy/naselennia/Dynam_taryfy_teplo_naselennia.pdf

5. http://www.nerc.gov.ua/?id=19504 6. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/taryfy/naselennia/Taryf_GVP

_naselennya_rushnyk.pdf 7. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/taryfy/naselennia/Taryf_GVP

_naselennya_bezrushnyk.pdf 8. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/taryfy/iurydychni/Taryfy_tepl

o_organizatsii.pdf 9. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/dynamika_taryfy/iurydychni/

Dynam_taryfy_teplo_organizatsii.pdf 10. http://kp.ua/economics/510797-hde-v-ukrayne-bolshe-vseho-zaplatiat-

zaotoplenye 11. http://rada-

uzhgorod.gov.ua/web/uploads/old_docs/vykonkom/PR_pro_programy_vstanovl_avtonom_opalenja_01.2016.pdf

12. http://media.slovoidilo.ua/media/infographics/2/19379/19379-1_uk_origin.png

13. http://ukr.segodnya.ua/economics/enews/polnyy-gid-po-novym-tarifam-skolko-zaplatim-za-zhile-po-zimnim-rascenkam-724360.html

14. http://www.nerc.gov.ua/?id=19500 15. http://myrgorod.pl.ua/files/images/Madem/4ekonomichni_aspekti_vikori

stannya_alternativnih_dzherel_energii_u_komunalniy_teploenergetici.pdf 16. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/902-2014-%D1%80