МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» ТОВАРИСТВО МОЛОДИХ ВЧЕНИХ

СТУДЕНТСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО

ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ 85-ої науково-практичної конференції

студентів і молодих вчених із міжнародною участю «ІННОВАЦІЇ В МЕДИЦИНІ»

ABSTRACTS of the 85th Scientific Conference

of Students and Young Scientists with International Participation

"INNOVATIONS IN MEDICINE"

ТЕЗИСЫ ДОКЛАДОВ

85-й научно-практической конференции студентов и молодых ученых с международным участием

«ИННОВАЦИИ В МЕДИЦИНЕ»

24-25 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Головний редактор – Ректор ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки М.М. Рожко Редакційна колегія: Перший проректор, д.б.н. професор Г.М. Ерстенюк Проректор з наукової роботи, д.мед.н., професор І.П. Вакалюк Науковий керівник Студентського наукового товариства та Товариства молодих вчених, д.мед.н., професор Н.М. Воронич-Семченко Голова Товариства молодих вчених – к.мед.н., доцент З.Я. Гурик Заступник Голови Товариства молодих вчених – асистент Ю.І. Солоджук Голова Ради Студентського наукового товариства – О.М. Луцак Заступник Голови Ради СНТ – С.В. Варунків Секретар Ради СНТ – А.В. Гурмак Організаційний комітет: Багрій Р.В., Бігун Р.Р., Білецька І.І., Бунчак Д.П., Василик З.В., Воронич В.О., Гавенко Б.В., Галанджій М.-А.В., Грицик Р.А., Дехтяр Д.Г., Дідович В.В., Дмитрук Ю.І., Кантемир А.І., Клипич О.О., Кобрин О.Т., Остафійчук А.Р., Панчишин М.В., Паращук Ю.-І.Л., Петраш А.В., Петришин І.Ю., Полюк М.І., Рангулова Т.С., Сачко А.М., Семченко В.А., Сілецька О.В., Скрипко Ю.В., Сов’як Н.М., Ткаченко В.В., Тимків Я.І., Хорощак В.Я., Хорощак Ю.М., Юркевич Б.Є. Дизайн палітурки: Шевченко П.В.

Конференція включена до «Реєстру з’їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних

конференцій, які проводитимуться у 2016 році» Міністерства охорони здоров’я України

1

НОВІ НАПРЯМКИ В ПРОФІЛАКТИЦІ СПАЙКОВОЇ ХВОРОБИ В ГІНЕКОЛОГІЇБосий С.А., Гуцуляк Ю.В.Науковий керівник – д.мед.н., доц. В.О. Рудь Вінницький національний медичний університет ім. М.І. ПироговаКафедра акушерства на гінекології №2

Мета дослідження: Вивчити клінічну ефектив-ність профілактики спайкоутворення після органоз-берігаючих гінекологічних операцій із застосуванням антиадгезивного гелю «Девіскар».

Матеріали і методи: Було обстежено 56 хворих, яким було виконано органозбергіаючі операції на ор-ганах малого тазу на базі гінекологічного відділення ВМКЛ ПБ №2.

Результати дослідження. В залежності від обся-гу заходів профілактики спайкового процесу жінок було розділено на дві групи: досліджувана група – 26 пацієнток, яким профілактику проводили за допомо-гою антиадгезивного гелю «Девіскар»; контрольна група – 30 пацієнток, профілактичні заходи застосо-вувалися традиційно. Розподіл пацієнток за обсягом оперативного втручення був таким: міомектомія 11 (19,6%) осіб (5 з досліджуваної групи та 6 з контроль-ної групи), цистектомія, коагуляція/резекція яєчників 15 (26,7%) (відповідно 8 та 7), операції на маткових трубах 14 (25%) (8 та 6),видалення вогнищ ендометрі-озу 7 (12,5%) (4 і 3), тубектомія 5 (8,9%) (2 та 3). У всіх пацієнток досліджуваної і контрольної груп піс-ляопераційний період протікав без ускладнень. УЗ-оз-наки спайкового процесу через місяць після операції виявлено у 19,2% пацієнток досліджуваної групи та у 43,3% пацієнток контрольної групи.

Висновок: При відкритих і лапароскопічих гіне-кологічних операціях з метою збереження репродук-тивної функції необхідно широко використовувати спеціальні засоби профілактики розвитку спайкового процесу.

ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ЧАСТОТИ ВИНИКНЕННЯ ПОБІЧНИХ ДІЙ ПРИ ЗАСТОСУ-ВАННІ РІЗНИХ СХЕМ ПРИЙОМУ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОГО АБОРТУБрюханова А.О.Науковий керівник − к.мед.н., доц. Л.В. Яремчук Вінницький національний медичний університет ім.М.І.ПироговаКафедра акушерства та гінекології №1

Мета: дослідити ефективність та частоту побіч-них дій при застосуванні двох схем медикаментозного аборту: 1) 600 мг міфепристону та 400 мкг мізопросто-лу; 2) 200 мг міфепристону та 800 мкг мізопростолу.

Матеріали і методи: проведено аналіз 66 амбу-латорних карт жінок, що переривали вагітність в пер-шому триместрі за останні 3 роки (з 2013 по 2015рік).

Результати дослідження: у дослідженні було ви-користано 66 карток жінок, у яких було проведено переривання небажаної вагітності медикаментозним шляхом. У 36 жінок (54,5%) було застосовано перери-вання вагітності з використанням 600 мг міфепристо-

ну та 400 мкг мізопростолу, у 30 жінок (45,5%) – 200 мг міфепристону, 800 мкг мізопростолу. Серед жінок, у яких застосовувалась перша схема у 35 (97%) пере-ривання вагітності виявилось успішним, у 2 групі від-повідно у 28 жінок, що становить 93%. Що стосується частоти побічних ефектів від прийому мізопростолу, то у жінок, що приймали препарати по першій схемі (400 мкг мізопростолу) - нудота виникла у 6 жінок (16,6%), загальна слабкість, головокужіння - у 3 жінок (8,33%), діарея у 3 жінок (8,33%), інтенсивний біль внизу живота – у 3(8,33%), підвищення температури тіла у 2 жінок (5,5%) та блювання у 1 жінки (2,7%). При застосуванні другої схеми (800 мкг мізопростолу) виникали наступні побічні ефекти: нудота у 12(40%) випадків, загальна слабкість, головокружіння у 8 (26,6%) випадках, блювання – у 6 (20%) випадках, під-вищення температури тіла у 6 (20%) випадках, діарея – 5 (16,6%) випадків та інтенсивний біль внизу живота у 3 (10%) жінок.

Висновок: провівши аналіз амбулаторних карт жі-нок ми виявили, що ефективність обох схем медика-ментозного аборту є високою і практично однаковою. Але було відмічено, що частота побічних ефектів у вигляді слабкості, головного болю, головокружіння, тошноти, блювоти, діареї та підвищення температури при використанні більшої дози простагландинів є при-близно в 2 раза більшою і потребувало симптоматич-ної терапії.

СТАН МІКРОБІОЦЕНОЗУ НИЖНІХ СТАТЕВИХ ШЛЯХІВ ТА ЗАХОДИ ЙОГО КОРЕКЦІЇ У ЖІ-НОК З МАЛОВОДДЯМВитвицький Б.А., Крічфалушій В.І.Науковий керівник − асист. І.О. Басюга ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д.Ланового

Вступ. Нормальна мікрофлора людини — це су-купність мікробіоценозів, що займають численні еко-логічні ніші на шкірі та слизових оболонках. Зміна кількості того чи іншого виду мікроорганізмів у біо-топі чи поява невластивих певному місцю проживання бактерій слугує сигналом для адаптивних або незво-ротних змін у відповідній ланці мікроекологічної сис-теми.

Вагінальна флора — природний захисний механізм жінки, що перешкоджає заселенню шкідливих бакте-рій і грибів. Під здоровою мікрофлорою піхви розу-міють таку мікрофлору, де домінують лактобактерії. У жінок з патологічною мікрофлорою піхви значно більший ризик розвитку урогенітальних інфекцій. Наявність у вагітної жінки осередку інфекції завжди є чинником ризику для розвитку патологічних станів плоду, інфекційних захворювань, плацентарної дис-функції та маловоддя, мертвонародження, невиношу-вання, вроджених вад та ін.

Мета роботи: вивчення порушень мікробіоценозу цервікального каналу у жінок з маловоддям та оцін-ка корегуючого впливу комплексної терапії на стан мікроекології статевих шляхів у даного контингенту вагітних.

Матеріали і методи: нами були проведені об-

ÀÊÓØÅÐÑÒÂÎ ÒÀ òÍÅÊÎËÎòß

2

стеження 85 вагітних жінок, які були розподілені на групи: 1 група – жінки, у яких було діагностовано ма-ловоддя та було проведено відповідне комплексне лі-кування (n=60), 2 група (контрольна група) – вагітні жінки з фізіологічним перебігом вагітності (n=25).

Загальноприйнятий комплекс терапії включав за-стосування емпіричних антибіотиків широко спектру дії протягом 3-5 днів та місцевої санації препаратами метронідазолового ряду (10 днів).

При обстеженні виконувався забір виділень із цер-вікального каналу за допомогою стерильної ватної па-лички та урогенітального зонду. Діагностика проводи-лась на живильних середовищах Columbia-агар, Slidex Strepto Plus B агар та тест-систем на виявлення міко- та уреаплазм французької компанії Biomeriux.

Результати: при обстеженні у 31 вагітної (51,7 %) з жінок 1 групи встановлено порушення мікробіоценозу статевих шляхів, які насамперед полягали в активній проліферації окремих видів потенційно патогенних збудників: стрептокок піогенний виявлено у 7 жінок (22,5%), уреаплазма –23 жінок (74,2%), мікоплазма – 6 жінок (19,3%), кишкова паличка – 3 жінок (9,7%). Піс-ля проведеного лікування у вагітних 1 групи спосте-рігалась наступні результати: стрептокок піогенний – 6,4%, уреаплазма – 12,9%, мікоплазма – 6,5%, кишкова паличка – 3,2%.

У вагітних з маловоддям, що спричинене інфіку-ванням нижніх статевих шляхів до проведеного комп-лексного лікування спостерігався дефіцит захисної мікрофлори – лактобацил. Кількісні показники висіву захисної мікрофлори 1 групи до лікування не досягали рівня норми та складали 102 -104 КУО/мл. Рівень захис-ної мікрофлори у 29,1% вагітних після лікування мав тенденцію до відновлення й становив 105 -107 КУО/мл , а в 70,1% ці показники співпадали з результатами 2 групи й досягали рівня норми - 107 -109 КУО/мл.

Висновок: отримані вище результати свідчать про ефективність проведеного лікування та нормалізацію стану мікробіоценозу нижніх статевих шляхів вагіт-них з маловоддям.

Перспектива подальших досліджень: проведен-ня порівняльного аналізу ефективності різних пробі-отиків для включення їх у комплексно-реабілітаційні заходи у жінок з маловоддям.

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ЗАГРОЗОЮ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВГдакович О.В., Шкрібляк М.М.Науковий керівник − асист. В.В. Флуд Львівський національний медичний університет ім. Данила ГалицькогоКафедра акушерства і гінекології

Актуальність. Передчасні пологи і народження недоношеної дитини продовжують залишатися вели-кою проблемою в усьому світі.

Мета. Визначення інформативності прогнозу на-стання передчасних пологів у вагітних групи ризику.

Матеріали та методи. Під спостереженням було 30 вагітних, з ознаками загрози передчасних пологів в терміні вагітності 23-34 тижні. Всі жінки були роз-ділені на 2 групи: 1-а група – 18 повторновагітних жі-нок з обтяженим акушерським анамнезом (ОАА), 2-а група (група порівняння) – 12 першовагітних жінок з ускладненням гестаційного процесу загрозою перери-

вання вагітності, у яких за час даної вагітності було 2 або 3 госпіталізації з цього приводу. У 1-й групі вагіт-них анамнез був обтяжений передчасними пологами – у 10, пізнім викиднем – у 3, мимовільними викиднями в ранніх термінах вагітності у 5.

Об’єктивним критерієм загрози передчасних по-логів вважали дані УЗД (локальне потовщення міоме-трію), вкорочення довжини шийки матки і збільшення діаметра внутрішнього зіву при ультразвуковому ска-нуванні, порушення матково-плодово-плацентарного кровоплину (МППК) при доплерометрії.

Результати комплексного УЗД показали, що у більшості вагітних (80%) 1- групи відзначалось вкоро-чення довжини шийки матки від 25 до 35 мм. Діаметр внутрішнього зіву при цьому був дещо збільшений, а у 2-х вагітних довжина шийки матки була близько 18 мм, а внутрішній зів – діаметром 8 мм. Вивчення стану кровоплину в фетоплацентарному комплексі виявило порушення матково-плацентарного кровоплину 1А ступеня у 10 вагітних і порушення плодово-плацен-тарного кровоплину 2А ступеня – у 6 вагітних, а у 2-х пацієнток з довжиною шийки матки 18 мм – порушен-ня МППК 2Б ступеня. У групі порівняння у першова-гітних жінок було виявлено вкорочення довжини ший-ки матки до 35 мм і розкриття зіву до 6 мм.

Доплерометрія кровоплину фетоплацентарного комплексу виявила порушення МППК 1А ступеня у 5 вагітних, порушення 2А ступеня – у 5 вагітних і 2Б ступеня – у 2-х вагітних. Всім пацієнткам проводилася токолітична терапія з призначенням кортикостероїдів для прискорення дозрівання сурфактантної системи протягом 3-6 днів до початку пологової діяльності. Стан недоношених дітей при народженні був різним і залежав від тривалості кортикостероїдної терапії до моменту пологів. В дітей, народжених від матерів з довжиною шийки матки 18 мм, які отримували ліку-вання тільки 1-2 дня спостерігалась клініка РДС серед-нього і важкого ступеня, а народжені на 6-9 день від початку лікування вагітних і при довжині шийки мат-ки 25-35 мм – мали клініку РДС легкого ступеня. Стан новонароджених був важчим при виявленому раніше порушенні МППК 2А і 2Б ступеня.

Висновки. Ризик настання передчасних пологів вище у вагітних з вкороченням шийки матки, збіль-шенням діаметра внутрішнього зіву і порушенням кровоплину в МППК.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІНТРАЕПІТЕЛІАЛЬ-НОЇ НЕОПЛАЗІЇ У ЖІНОК З БЕЗПЛІДДЯМГолей М.М.Науковий керівник − к.мед.н., доц. Т.Б. Сніжко, науковий консультант − к.мед.н, доц. Е.О. Кіндратів ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства і гінекології ім. І.Д. Ланового

Проблема захворювань шийки матки залишається однією з найважливіших у сучасній гінекології. Не-зважаючи на великі досягнення в діагностиці та ліку-ванні, цервікальна патологія посідає вагому частку в структурі загальної захворюваності органів репродук-тивної системи. Цервікальна інтраепітеліальна неоп-лазія (ЦІН) є передраковим станом одного з найбільш поширених форм онкологічної патології – плоскоклі-тинного раку шийки матки (РШМ). Найбільшу три-

3

вогу викликають дані про збільшення захворюваності жінок репродуктивного віку з безпліддям, у зв’язку з чим проблема ранньої діагностики РШМ набуває не тільки медичного, але і соціального значення.

Тому мета нашого дослідження провести аналіз частоти виявлення передракових станів шийки матки у поєднанні з гормональними порушеннями у жінок з безпліддям.

Завдання: встановити причини безпліддя у жінок, провести гормональне обстеження хворих з безплід-дям, встановити роль гормональних порушень, як од-нієї з основних причин безплідь у жінок і довести, що жінки з порушенням репродуктивної функції є групою ризику виникнення дисплазії шийки матки.

Для вирішення поставлених завдань в умовах Прикарпатського центру репродукції ретроспективно опрацьовано 100 історій хворіб жінок з безпліддям ві-ком 18-35р. за останні 3 роки (2013-2015рр), які були обстежені згідно протоколу МОЗ України №503 від 28.12.2002р.

Зі 100 жінок з ЦІН, асоційованою з вірусом папі-ломи людини виявлено наступні форми безпліддя: гормональне – 23 випадки з дисплазією шийки мат-ки (ДШМ) І ст., 5 випадків з ДШМ ІІст., 2 випадки з ДШМ ІІІст. Трубно-перитонеальне безпліддя виявлене у 21 жінки з ДШМ І ст., 6 випадків з ДШМ ІІст., 1 ви-падок з ДШМ ІІІст. У групі, де не виявили вірусу па-піломи людини гормональне безпліддя діагностовано у 20 випадках з ДШМ Іст., 4 випадки з ДШМ ІІст. і 1 випадок з ДШМ ІІІст., трубно-перитонеальне безплід-дя у 17 жінок з ДШМ Іст.

Незважаючи на те, що етіологічними чинниками РШМ визнано високоонкогенні типи вірусу папіломи людини, в останні роки ряд дослідників вважає, що для розвитку РШМ однієї ВПЛ інфекції недостатньо.При оцінці результатів гормонального обстеження ви-явлено, що з достовірно більшою частотою у 78% ви-падків спостерігалось зниження прогестерону і різке підвищення естрогену в крові, що може розцінюватись як ініціюючий кофактор у виникненні цервікальної ін-траепітеліальної неоплазії, оскільки гіперестрогенемія сприяє пенетрації вірусу і стимулює його мутагенну дію, що веде до прогресування диспластичних змін епітелію шийки матки.Таким чином , визначення рівня естрогену і прогестерону у жінок, що відносяться до групи ризику, а також вчасна корекція гормонального дисбалансу на етапі планування сім’ї є невід’ємним за-ходом у попередженні диспластичних процесів шийки матки у жінок з порушенням репродуктивної функції.

ПРОБЛЕМИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИГрадик Р.Т., Ширій Т.І.Науковий керівник − доц. Г.Т.-С.Д. ТерешкевичЛьвівський національний медичний університет імені Данила ГалицькогоКафедра філософії та економіки, курс біоетики

Завдання і мета. Сьогодні очевидним є прогрес у трансплантології, її досягнення. Проте не зважаючи на позитивні аспекти трансплантації органів, не можна не враховувати антропологічні та етичні проблеми, які при цьому виникають. Розкрити найважливіші меди-ко-соціальні та етико-моральні аспекти транспланто-логії.

Матеріали і методи. Феноменологічний, аналітич-ний.

Результати. Зовсім недавно явища пересаджен-ня органів однієї людини іншій сприймалися як такі, що належать сфері літературної чи наукової фанта-стики. А зараз ми є свідками того, що «технічні» про-блеми стосовно таких операцій у більшості випадків розв’язані, навіть досягнуто успіхів у подоланні імун-но-біологічного бар’єру тканинної несумісності, який був доcі нездоланною перепоною на шляху цих опера-цій. У суспільній думці трансплантація органів займає неоднозначне місце. Спектр її оцінювання знаходиться в межах від незаперечно позитивного оцінювання до категоричного неприйняття. Це є свідченням того, що трансплантація органів максимально концентрує мо-ральне, правове, психологічне, соціальне напруження, оскільки в цьому процесі пов’язані два надзвичайно важливих моменти людського життєвого шляху:

1) імовірна смерть хворого в разі відсутності змо-ги замінити нежиттєздатний орган; 2) смерть людини, тіло якої може стати донором якогось органу, або за-гроза втрати фізичного здоров’я живого донора. Тому трансплантологія потребує не лише медично-науково-го обґрунтування, а й етико-філософського осмислен-ня усіх переваг у невтомній боротьбі людства за макси-мальне продовження життя та очевидних складностей, спричинених цією боротьбою. Фізичне життя, власне або чуже, є першорядним (навіть якщо не абсолютним) благом для людини, а також земною умовою для ре-алізації всіх інших її цінностей, оберігається у кожній фазі свого існування і за будь-яких обставин. Жодна мета, наскільки б позитивною вона не була, не виправ-дує його прямого знищення, навіть якщо йдеться про життя іншої людини. Іншою є ситуація, коли йдеться про осягнення більшого добра, такого, як виживання іншої особи ціною зменшення лише ефективності або якості здоров’я, що було б етично виправдане, і також заслуговувало б схвалення силою засади солідарності. Засади біоетики в трансплантації: захист життя доно-ра і реципієнта, захист ідентичності особистості та ін-формована згода.

Висновки. Рішення подарувати без відшкодування частину власного тіла (органи або тканини) з огляду на благополуччя того, хто має крайню потребу в них, є не лише актом альтруїзму або щедрості, а є також жестом реалізації особливої людської гідності.

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНА ДИСФУНКЦІЯ У ЖІНОК З ПЕРЕДЧАСНИМ РОЗРИВОМ АМНІОНАЛЬ-НИХ ОБОЛОНОКДеленко І.В., Рангулова Т.С.Науковий керівник − к.мед.н., доц. О.В. НейкоДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д.Ланового

Фетоплацентарний комплекс (ФПК) здійснює ко-релятивний зв’язок між організмами матері і плода і є цілою ендокринною системою, локалізованою в одній тканині. Динаміку розвитку плода і плаценти відобра-жає рівень гормонів ФПК. Передчасний розрив плодо-вих оболонок (ПРПО) – це спонтанний їх розрив до початку пологової діяльності у строки вагітності від 22 до 42 тижнів. Спостерігається у 10 – 15% пологів.

Метою нашого дослідження було визначення рів-

4

нів основних стероїдних гормонів фетоплацентарного комплексу (ФПК) у жінок з передчасним розривом амніональних оболонок (ПРАО) та проведення стати-стичного ретроспективного аналізу випадків перина-тальних ускладнень у жінок з даною патологією.

Матеріали та методи дослідження. Проведено визначення рівнів естрадіолу, прогестерону та корти-золу в плазмі крові 27 вагітних з ПРПО у терміні 33-36 тижнів гестації та 20 здорових вагітних в тому ж тер-міні гестації.

Результати. На підставі проведеного дослідження гормональної функції ФПК у жінок з ПРАО відміча-лось істотне зниження рівня прогестерону в плазмі крові, що вказує на порушення гормонопродукуючої функції синцитіотрофобласта та розвиток в них фе-топлацентарної недостатності, яка прогресує в міру зростання тривалості безводного проміжку. Протягом безводного проміжку відмічалось підвищення рівня кортизолу до 806,07нмоль/л., що вказує на стан ком-пенсаторного напруження ФПК.

Висновок:Таким чином отримані нами дані про стан гормонопродукуючої функції ФПК у жінок з пе-редчасним розривом амніональних оболонок свідчать про розвиток реакції напруження і виснаження гор-мональної функції фетоплацентарного комплексу, що підтверджує погіршення стану плода протягом трива-лості безводного періоду.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ЗАГРОЗОЮ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ У ТЕРМІНІ 4 - 5 ТИЖНІ ГЕСТАЦІЇЄремейчук І.П.Наукові керівники: д.мед.н., доц. В.О. Рудь, к.мед.н., доц. Н.А. ГодлевськаВінницький національний медичний університет ім. М.І. ПироговаКафедра акушерства та гінекології № 1,2

Актуальність: Сьогодні проблема невиношування вагітності є достатньо актуальною у практичному аку-шерстві. Це пов’язано з високою частотою самовільно-го переривання вагітності ( 15 -25 % ), так із відсутніс-тю явних тенденцій до її зниження. Переривання ва-гітності з наступним вишкрібанням стінок порожнини матки є причиною запальних захворювань геніталій, спайкового процесу, патології матки і маткових труб, складних гормональних порушень і безпліддя. Над-звичайно важливим є те, що 75 – 80% репродуктивних втрат проходить у терміні вагітності до 5 – 6 тижнів.

Мета: Вивчення факторів ризику виникнення за-грози переривання вагітності. Дослідження клініч-них ознак і наслідків загрози переривання вагітності. Оцінка необхідності проведення вишкрібання стінок порожнини матки після повного самовільного викидня у терміні гестації до 4 – 5 тижні.

Матеріали та методи: Нами було проаналізовано 45 історій хвороб вагітних терміном 4 – 5 тижні з за-грозою переривання вагітності, які були проліковані в 2015-2016 році у ВМК ПБ №2. I група – 15 жінок, наслідком лікування у яких був самовільний повний аборт; ІІ група – 15 жінок, яким була необхідність про-ведення вишкрібання стінок порожнини матки, ваку-ум-аспірації (аборт в ходу, завмерла вагітність, непов-ний аборт); ІІІ група – 15 жінок, яким було збережено вагітність. Методи обстеження: анамнез, клініко – ла-

бораторне обстеження, УЗД, статистичний аналіз.Результати: Вік пацієнток коливався від 17 до 35

років. Скарги при поступленні: мажучі кров’янисті виділення з статевих шляхів та ниючі болі внизу живо-та – І група 86,6% (13), ІІ група – 66,7% (10), ІІІ група – 33,3% (5); ниючі болі внизу живота – І група 6,7% (1), ІІ група – 20% (3), ІІІ група – 53,4 % (8); мажучі кров’янисті виділення з статевих шляхів – І група 6,7% (1), ІІ група – 13,3% (2), ІІІ група – 13,3% (2). Термін звернення за медичною допомогою: І група вагітних переважно на 3-й день (40%), ІІ група – на 2-й день (53,4%), ІІІ група – в день виникнення скарг (33,3%). Гінекологічний анамнез: порушення менструальної функції по типу альгодисменореї і опсоменореї – І група 33,3%, ІІ група 26,6%, ІІІ група 26,6. При по-ступленні у трьох групах вагітних: огляд у дзеркалах – зовнішнє вічко закрите; бімануальне піхвове дослід-ження – матка легко збудлива, її тонус підвищений, розміри матки відповідають 4 -5 тижні вагітності.

Висновки: Труднощі при веденні пацієнток з за-грозою переривання вагітності пов’язані з несвоєчас-ним зверненням за медичною допомогою і, як наслі-док, з пізнім призначенням терапії, спрямованої на збереження вагітності. Великий ризик загрози перери-вання вагітності у жінок з порушенням менструальної функції, перенесеними абортами і самовільними ви-киднями, запальними гінекологічними захворювання-ми, супутньою TORCH –інфекцією. Дані УЗД дають можливість не проводити вишкрібання стінок порож-нини матки після повного самовільного викидня при терміні вагітності 4 – 5 тижні.

ПАРТНЕРСЬКІ ПОЛОГИ ЯК ОДНА З ПЕРЕДУМОВ НАРОДЖЕННЯ ЗДОРОВОЇ ДИТИНИ Іванів І.-В.М.Науковий керівник − к.мед.н., доц. І.С. ТимківДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д. Ланового

Метою роботи стало вивчення впливу партнерсь-ких пологів на перебіг пологів та стан новонародженої дитини.

Матеріали і методи: впродовж 2015-16 рр. було опрацьовано 110 історій пологів, з яких 60 (І група) – коли жінка народжувала без супроводу партнера та 50 випадків (ІІ група), коли з роділлею в пологовому відділенні були чоловік або мама. Середній вік роділь становив 28,2Мета. Приготувати лікарські плівки з різними співвідношеннями плівкоутворюючих ма-теріалів і ввели в них живокіст у вигляді спиртового розчину та сухої маси; дослідили фізико-хімічні вла-стивості плівок з живокостом, їх здатність до набухан-ня і виведення активно діючої речовини.

Матеріали і методи. Необхідність плівкоутво-рюючих матеріалів бути доступними, безпечними та біодеградуючими привело до пошуку композицій на основі природних водорозчинних полімерів: желати-ну, полівінілового спирту та крохмалю.

Результати дослідження. Підібрані нами комбіна-ції цих біосумісних та безпечних полімерів ефективні при застосуванні як зшиваючи засобів молочної кис-лоти і оксиду цинку, що утворюють комплекс, здатний збільшувати міцність полімерної плівки. Були вибрані

5

оптимальні співвідношення компонентів, що дозво-ляють отримати як плівки, які швидко деградують (1-2дні), так і довготривалої дії (7-10днів).

Висновки. Проведені експерименти показали, що синтезована плівка може бути препаратом пролонгова-ної дії і дозволяє використовувати її для підтримання сталої концентрації діючої речовини алантоїну на про-тязі більш тривалого часу ніж одна доба. Дослідження виділення дубильних речовин із синтезованої плівки теж дадуть змогу оцінити динаміку виділення цих ре-човин із синтезованої лікарської плівки.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ГОРМОНЗАЛЕЖНОЇПУХЛИНИ ЯЄЧНИКА НА ФОНІ ТРИВАЛОГО ПРИЙОМУ КОМБІНОВАНИХ ОРАЛЬНИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ Каплюк О.Б.Науковий керівник – к.мед.н., доц. Т.В. СупруноваВінницький національний медичний університет ім. М.І. ПироговаКафедра акушерства і гінекології № 2

Актуальність: Доброякісні пухлини яєчників яв-ляються актуальною проблемою гінекології, оскільки досить часто розвиваються у жінок дітородного віку, викликаючи зниження репродуктивного потенціалу. Серед всіх утворень яєчників доброякісні пухлини складають близько 80%, проте багато з них схиль-ні до малігнізації. Своєчасне виявлення і видалення оваріальних пухлин вкрай актуально для профілакти-ки раку яєчників. Питання про причинність доброякіс-них пухлин яєчників залишається дискусійним. Різні теорії розглядають в якості етіологічних моментів гормональну, вірусну, генетичну природу оваріальних пухлин. На сьогоднішній день визнано ефективність та зручність методу гормональної контрацепції із за-стосуванням комбінованих оральних контрацептивів.

Мета: Проаналізувати клінічний випадок розвит-ку злоякісної гормонзалежної пухлини яєчника на тлі тривалого прийому КОК.

Матеріали і методи: За період 2015-2016 рр. було проаналізовано клінічний випадок виникнення злоя-кісної гормонзалежної пухлини яєчника.

Результати та їх обговорення: В результаті до-слідження встановлено, що пухлина виникла на тлі безперервного прийому протягом 5 років одного з монофазних комбінованих оральних контрацептивів. Розміри пухлини становили 20 см в діаметрі, що в свою чергу спричинило виникнення часткової ме-ханічної кишкової непрохідності.

За даними результатів деяких епідеміологічних досліджень, які вказують на підвищення ризику роз-витку раку шийки матки при довготривалому застосу-ванні комбінованих оральних контрацептивів (КОК) (> 5 років). За даними інших авторів, естрогени беруть участь у гуморальній регуляції ЦНС, можуть пригні-чувати ріст деяких гормонзалежних пухлин, оскільки за принципом зворотного зв’язку інгібують продукцію і вихід у кров фолікулостимулювального і лютеїнізую-чого гормонів. Метааналіз на підставі 54 епідеміоло-гічних досліджень вказує на незначне підвищення від-носного ризику (ВР =3D 1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК. Цей підвище-ний ризик поступово зникає протягом 10 років після закінчення застосування КОК.

Висновок: Обираючи оральні контрацептиви в яко-сті способу попередження небажаної вагітності, необ-хідно в першу чергу порадитись з лікарем, який може підібрати препарат. Слід пройти гінекологічний огляд, провести УЗД матки, придатків і молочних залоз, зда-ти аналізи на вміст гормонів, глюкози і холестерину в крові, виміряти АТ, за необхідності проконсультувати-ся з терапевтом і ендокринологом. Через 3 місяці після початку прийому гормональних препаратів необхідно пройти повторне обстеження. При відсутності побіч-них ефектів і протипоказань можливо застосовувати КОК протягом багатьох років, при цьому потрібно 2 рази на рік оглядатися у гінеколога і 1 раз на рік у мамолога. Бажано щорічно проводити дослідження біохімічного складу і згортання крові, слідкувати за АТ та проводити УЗД органів малого тазу.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІМАКТЕРИЧНОГО СИНДРОМУ У ЖІНОК З ФІЗІОЛОГІЧНОЮ МЕНОПАУЗОЮ ТА ПІСЛЯ ТОТАЛЬНОЇ ОВАРІОЕКТОМІЇ НА ФОНІ ПРИЙОМУ ГОРМОНАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВКлипич О.О., Гаврилів У.Т.Наукові керівники: к.мед.н., доц. Л.В. Гінчицька, к.мед.н., доц. І.В. ЛевицькийДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д. Ланового

Вступ. За даними ВООЗ у 2016 році кількість жі-нок клімактеричного періоду становитиме 46% жіно-чого населення. Від того яким буде його перебіг зале-жить не тільки самопочуття жінки, але і її працездат-ність, можливість виконувати різні соціальні функції. Саме тому важливо передбачити ймовірність розвитку порушень у менопаузі. Клімактеричний синдром - комплекс вегетативно-судинних, психічних і обмін-но-ендокринних порушень, що виникають у жінок на тлі згасання гормональної функції яєчників і загальної вікової інволюції організму чи як результат тотальної оваріоектомії. Даний синдром здатний значно погір-шувати психічний та фізичний стан жінки та веде до розвитку пізніх ускладнень менопаузи (остеопорозу, серцево-судинних захворювань та ін.), що у свою чер-гу знижує рівень якості життя та працездатність дано-го контингенту пацієнток.

Мета дослідження. Визначення взаємозв’язку тяжкості перебігу клімаксу із показниками гормональ-ного статусу у жінок на фоні прийому ЗГТ (замісної гормональної терапії) та оцінка її ефективності у попе-редженні розвитку клімактеричного синдрому у жінок з фізіологічною та хірургічною менопаузою.

Матеріали та методи дослідження. З метою ви-рішення поставлених завдань проведено визначення клінічних проявів при хірургічній та фізіологічній ме-нопаузі, які були вивчені за допомогою модифіковано-го менопаузального індексу (ММІ) за Уваровою Є.В. ММІ дозволяє чітко виділити нейровегетативні, пси-хоемоційні і обмінно-ендокринні порушення та одер-жати більш повну характеристику перебігу синдрому. Проведені гінекологічні огляди (по загальноприйнятій схемі та індекс вагінального здоров’я за G. Bachman), дані гормональних досліджень. Досліджено 29 жінок,-що були розподілені таким чином: 1 група - жінки з фізіологічною менопаузою (1а - 9 жін., які отримували

6

ЗГТ, 1б - 8 жін., що отримували симптоматичне ліку-вання); 2- пацієнтки після тотальної оваріоектомії ( 2а-7 жін., які приймали ЗГТ, 2б-5жін., які отримували симптоматичне лікування).

Висновок. Таким чином, при хірургічній менопау-зі мають місце ранні глибокі патологічні порушення зі сторони слизової оболонки піхви, тоді як при фізіоло-гічній менопаузі атрофічні процеси виникають значно пізніше. В ході роботи доведено, що тяжкість клімак-теричного синдрому залежить від рівня показників гормонального статусу жінок. Одержані дані дозволя-ють зробити висновок, що постійний прийом гормо-нальних препаратів значно покращує перебіг менопау-зи, а також позитивно відображається на концентрації статевих та гонадотропних гормонів.

РАЦІОНАЛЬНИЙ ВИБІР ПРЕПАРАТІВ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУКоваль М.С., Іванісік В.Науковий керівник – доц. О.В. ШаховаЛьвівський національний медичний університет імені Данила ГалицькогоКафедра акушерства та гінекології

Мета: Знайти та аналізувати інформацію щодо існуючих варіантів антибактеріальної терапії гінеко-логічних хворих із урахуванням спектру збудників, клінічної мікробіології, і клінічної фармакології лікар-ських засобів, для визначення оптимальної комбінації антибактеріальних лікарських засобів, активних від-носно штамів мікроорганізмів, резистентних до стан-дартної терапії.

Матеріали та методи дослідження: Здійснено аналіз доступних інформаційних ресурсів мереж In-ternet, фахових наукових періодичних видань України, іноземних фахових видань медичної бази Medline. Ви-користано методи: інформаційного пошуку, бібліогра-фічний, аналітико-порівняльний.

Результати: Етіологія гнійно-запальних захворю-вань внутрішніх статевих органів характеризується наявністю змішаної мікрофлори.Асоціації мікроорга-нізмів включають анаеробні бактерії, факультативні грамнегативні бактерії, факультативні стрептококи. Діагностика та лікування гнійно-запальних захворю-вань повинні бути скеровані, в першу чергу, на чоти-ри групи основних патогенів: Neisseria gonorrhoeae, Chlamidia trachomatis, анаеробні та грамнегативні фа-культативні бактерії, такі як E.coli. Найважливішими в асоціації бактерій, що виявляються у хворих з усклад-неними формами запалення, є анаеробні бактерії, у зв’язку з чим фармакотерапія повинна мати високу антианаеробну активність. Серед антианаеробних агентів у якості засобів вибору можуть розглядати-ся лінкозаміди, метронідазол, а також антианаероб-ні цефалоспорини ІІ,ІІІ,IV покоління (цефокситин, цефотетан, цефметазон), карбапенеми та азтреонам. Серед існуючих варіантів початкової фармакотерапії гнійно-запальних захворювань статевих органів жінки актуальна комбінація кліндаміцину або метранідазо-лу з аміноглікозидами, які мають високу активність проти грамнегативних бактерій.При призначенні су-місно з антианаеробними лікарськими засобами амі-ноглікозиди є стандартними засобами вибору. Отже, низка лікарських засобів, завдяки адекватно широкому

спектру антибактеріальної активності може ефективно використовуватись при лікуванні аеробно-анаеробної інфекції у вигляді монотерапії. До таких лікарських за-собів можна віднести антианаеробні цефалоспорини, β-лактамні антибіотики з інгібіторами β-лактамаз, кар-бепенеми, деякі фторхінолони (левофлоксацин).

Висновок:Стартовою терапією хворих із гній-но-запальними захворюваннями статевих органів є антианаеробні цефалоспорини ІІ,ІІІ,IV покоління. Па-цієнткам¸які не дають відповіді на зазначену терапію, з метою посилення антианаеробної активності до лі-кування додають кліндаміцин, лінкоміцин або хлорам-фенікол. Якщо гнійно-запальні захворювання статевих органів викликані збудниками, які є резистентними до даної терапії, лікування потрібно проводити фторхіно-лонами.

ПРОГНОЗУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ ВАГІТНОСТІ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙКозловська М.Г.Науковий керівник − к.мед.н., доц. Н.М. КінашДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д. Ланового

Мета. На основі комплексного застосування сучас-них методів оцінки стану системи мати-плацента-плід розробити підходи до профілактики акушерських ускладнень вагітності, яка наступила в результаті про-грами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Матеріали та методи. В основній групі ретроспек-тивно виділили підгрупу пацієнток із затримкою роз-витку плоду (ЗРП) - підгрупа «ЗРП» - 11 жінок (32,4%) і «без ЗРП» - 23 жінки (67,6%). Контрольна група - 15 пацієнток з спонтанною одноплідною вагітністю. Про-водилися спостереження з ранніх термінів вагітності, розвиток фетоплацентарного комплексу, аналіз клініч-ного перебігу та результатів вагітності.

Отримані результати. Перебіг 1-го триместру вагітності ускладнювався загрозою переривання ва-гітності у пацієнток основної групи (65%) та підгру-пи ЗРП (100%). Кров’янисті виділення в 1-му та на початку 2-го триместрів вагітності спостерігались у 47,37% в підгрупі ЗРП та 44,68% в підгрупі без ЗРП (р>0,05). Прояви власне ЗРП в 2-му триместрі мали місце у 15,79% пацієнток з тих, у кого затримка роз-витку плода була діагностовано при народженні. Пла-центарна дисфункція в 3-му триместрі проявлялась повним комплексом ультразвукових змін, які склали 11,88% від всієї групи (р

7

ВАГІТНІСТЬ, ЯКА УСКЛАДНИЛАСЬ ЗАГРОЗОЮ ПЕРЕРИВАННЯ ТА РЕТРОХОРІАЛЬНОЮ ГЕМАТОМОЮ Кусакова О.О. Науковий керівник − к.мед.н., доц. Н.Г. Масіброда Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Кафедра акушерства та гінекології №1

Мета: оцінити вплив ретрохоріальної гематоми (РХГ) на подальший перебіг вагітності.

Матеріали і методи: під час дослідження нами було проаналізовано 19 історій хвороб та індивіду-альних карт спостереження жінок, які знаходились в гінекологічному відділенні пологового будинку №1 м. Вінниці з загрозою переривання вагітності, що усклад-нилась ретрохоріальною гематомою(Група № 1). Для порівняння отриманих даних ми провели аналіз пере-бігу вагітності у жінок з загрозою переривання вагіт-ності без РХГ,таких випадків було 21.(Група №2).

Результати: Середній вік вагітних 1 групи склав 26 років(20-32 роки). В групі № 2-26,6 років.(19-34 р.). У 9 жінок(що становить 47%) з РХГ вагітність була першою, у 7 жінок(36%) –другою. В групі №2 першо-вагітні складали 12 випадків(57,1%), повторновагітні -9 випадків(42%). Переважна більшість жінок (15 ва-гітних-78,95%)основної групи отримувала гестагенну терапію, у 4 випадках відсутні дані про призначену пацієнтці терапію. В групі порівняння гестагени от-римували 7вагітних(33,3%).Із досліджуваної групи 12 жінок(63,2%) доносили вагітність та народили. 7 ва-гітних (36,8%) на теперішній час пролонгують вагіт-ність(ІІ триместр-17-24 тиж.). Ми не виявили суттєвих особливостей перебігу пологів у жінок обох груп, які народжували. Пологи ускладнились ПРПО, полого-вим травматизмом. В групі порівняння народило 14 жінок, 7 жінок виношують вагітність(ІІ-ІІІ триместр). Всі пологи своєчасні,1-кесарський розтин(рубець на матці).2 пологів ускладнились обвиттям пуповини навколо шиї. 1 дитина народилась з низькою гестацій-ною масою(2750г.) в терміні 40 тижнів .

Висновки: РХГ виникала частіше у першовагітних жінок. Всі повторновагітні з РХГ мали обтяжений аку-шерський та гінекологічний анамнез. У жінок з РХГ не виявлено випадків втрати вагітності. Ми вважаємо, що лікувальна тактика з використанням гестагенів ви-правдана (згідно наших спостережень).

ЗМІНИ ЛІПІДНОГО І ГОРМОНАЛЬНОГО ОБМІНІВ У ХВОРИХ З ФІБРОМІОМОЮ МАТКИКучеренко О.К. Науковий керівник – к.мед.н., асист. В.М. ЖураківськийДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д. Ланового

Гіперпластичні процеси матки (ГППМ) утримують лідерство в структурі гінекологічної захворюваності і найчастіше зустрічаються у жінок віком 35-45 років. Тому метою нашої роботи є дослідження ліпідного і гормонального обмінів у жінок з фіброміомою матки без соматичної патології.

Нами обстежено 20 жінок віком 30 - 45 років, які поділялися на 2 групи: 1-ша група (5 жінок) – здорових

і 2-га група (15 хворих) - з фіброміомою матки. У всіх жінок визначали в у сироватці крові гормони (фоліку-лостимулюючий гормон (ФСГ), лютеїнізуючий гор-мон (ЛГ), пролактин (ПРЛ), естрадіол (Е2), прогесте-рон (П)), за допомогою імуноферментного аналізу на біохімічному аналізаторі “Acces 2” (CША) з викорис-танням наборів реагентів фірми “DRG” (США), “Хema Medika” (Росія) та ліпіди: холестерин, β- ліпопротеї-ни низької (ЛПНЩ) та високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди за кінетичним методом на біохімічному аналізаторі «Статфакс 19-04».

Встановлено, що у 2-й досліджуваній групі мало місце статистично значуще підвищення середніх рів-нів основних показників ліпідного спектру крові в по-рівнянні з контрольною групою. Так, рівень холестери-ну становив 5,28±0,65 ммоль/л (контроль – 4,18±0,43 ммоль/л) р

8

ли на стаціонарному лікуванні з приводу початкового мимовільного викидня у гінекологічному відділенні міського клінічного пологового будинку. При уль-тразвуковому дослідженні виявлена патологія хоріону у вигляді субхоріальних гематом (189 випадків) та су-бамніальних гематом (140 випадків).

При вивченні менструальної функції обстежува-них встановлено, що вік менархе складав 11-15 років у 82,1% обстежених та >16 років – у 17,9% жінок. Регу-лярний менструальний цикл відзначали 77,7% жінок, нерегулярний – 22,3%. Розглядаючи гінекологічний анамнез встановлено, що частіше відмічались захво-рювання сечовидільної системи, хронічний тонзиліт, варикозне розширення вен, вегетосудинна дистонія, серцево-судинні захворювання, ожиріння.

При аналізі вагітностей встановлено, що у 16,3% жінок стався мимовільний викидень, у 10 % із них ді-агностовано завмерлу вагітність. При аналізі динаміки прогресування гематом виявлено: ретроамніальні ге-матоми розсмоктались у 31 % жінок, а в 52,7% – вони організувались, ретрохоріальні гематоми в 45% жінок розсмоктались, у 38,7 % – організувались.

При вивченні вагітностей що прогресували на фоні ретроамніальних чи ретрохоріальних гематом вста-новлено що пологами закінчилось 276 вагітностей.

Перебіг вагітності ускладнився плацентарною дисфункцією у 21 % випадків, передчасними полога-ми у 5 %, прееклампсією в 10 %, дистрес-синдромом новонародженого у 26 %, ЗВУР- 3,1%. Єдиний підхід то терапії при відшаруванні хоріона у ранні терміни вагітності – відсутній.

Отже, висока частота акушерських та перинаталь-них ускладнень при різних формах патології хоріона на ранніх термінах диктує необхідність більш глибшо-го вивчення даної проблеми.

ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО ФОНУ ТА БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ВАГІТНИХ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОММельник Л.С.Науковий керівник − к.мед.н., доц. Н.М. Кінаш ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології імені проф. І.Д. Ланового

Вступ. Кардинальною ознакою МС є порушення менструальної й генеративної функцій на тлі прогре-суючого збільшення маси тіла (МТ). Основними скар-гами є: порушення менструального циклу, невиношу-вання вагітності, неплідність, надлишкове оволосіння, ожиріння й різноманіття діенцефальних скарг. Причо-му надлишкову масу тіла пацієнтки переважно пов’я-зують із ендокринними порушеннями, а не з алімен-тарними факторами.

Мета: вивчення ендокринологічних, біохімічних особливостей у вагітних жінок з МС.

Методи та матеріали. 35 жінок з порушенням жи-рового обміну, з яких:

- підгрупа 1.1 – 13 жінок з індексом маси тіла (ІМТ) від 30,0 до 40,0 без ознак метаболічного синдрому (МС);

- підгрупа 1.2 – 12 жінок з ІМТ від 30,0 до 40,0 та встановленим МС;

- підгрупа 1.3 – 10 жінок з встановленим МС та ІМТ > 40,0;

Рівень ліпідів визначався в сироватці крові натще (після 12-го дин ного голодування). ТГ, ЗХ, ЛПНЩ і ЛПВЩ визначали стандартними методиками.

Результати дослідження. Гормональні порушення характеризуються підвищенням у крові концентрацій АКТГ, кортизолу, пролактина. Рівні лютеїнизуючо-го гормону (ЛГ) і фоликулостимулюючого гормону (ФСГ) можуть бути нормальними, а при формуван-ні вторинних ПКЯ підвищуються концентрації ЛГ зі збільшенням співвідношення ЛГ/ФСГ до 2,5 - 3. Підвищені також рівні інсуліну й знижені концен-трації статевих сте ро їдзв’я зу ю чих глобулінів (ССЗГ). Крім того, характерне збільшення вмісту 17-ОП, Т и ДГЭА-С у крові, 17-КС – у сечі.

Метаболічний гомеостаз характеризується під-вищенням у крові рівня інсуліну, ЛПНЩ і ЛПДНЩ, тригліцеридів, зниженням концентрацій ЛПВЩ. Пе-роральний глюкозотолерантний тест із визначенням базальних і стимульованих глюкозою (через 2 год. після прийому 75 г глюкози) концентрацій інсуліну й глюкози виявляє порушення толерантності до глюко-зи. Інформативним також можна вважати визначення індексу HOMA (математична модель), значення якого більше 2,5 свідчать про ІР. Для підрахунку даного ін-дексу необхідні тільки значення базальних концентра-цій глюкози й інсуліну, які перемножуються й діляться на 22,5.

Висновки. Таким чином, як свідчать результати даної частини нашої наукової праці, метаболічний синдром є істотним чинником ризику розвитку пла-центарної недостатності й затримки внутрішньоут-робного розвитку, частота й ступінь виразності яких залежать від величини ІМТ. Як свідчать результати даного дослідження, частота репродуктивних втрат, акушерських і перинатальних ускладнень корелює зі ступенем виразності порушень вуглеводного й ліпід-ного обміну.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЕНДОМЕТРІОЗУ РІЗНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНО-СТІ ХІРУРГІЧНОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ЕН-ДОМЕТРІОЗУМоспан В.В. Науковий керівник − к.мед.н., асист. О.В. Фурман Вінницький національний медичний університет ім. М.І. ПироговаКафедра акушерства та гінекології №2

Мета: Визначити особливості клінічних проявів ендометріозу залежно від локалізації процесу, порів-няти стан жінки до і після хірургічного лікування ен-дометріоїдних кіст яєчників.

Матеріали та методи: Опрацьовано історії хвороб, протоколи операцій та виписні епікризи 35 пацієнток.

Результати досліджень: Середній вік пацієнтки склав 33,4 роки, наймолодшій – 24 роки, найстаршій – 45 років. З 35 хворих усім було поставлено діагноз “Зовнішній ендометріоз. Ендометріоїдні кісти яєчни-ків.” З них у 10 пацієнток (28.5 %) було враження обох яєчників, у 17 (48,7 %) – лівого, у 8 (22,8 %) – правого яєчника. Супутні захворювання при цьому виявили у 24 жінок(68,4 %). З них спайкова хвороба у 3-х (8,55%), фіброміома матки у 2-х (5,7%), двобічний сальпінгоо-офорит та двобічний гідросальнігс у 2 (5,7%), ретро-цервікальнийендометріоз у 7-х (19,95%), аденоміоз

9

у 2-х (5,7%), ерозія шийки матки 1 (2,85%) та поліп ендометрію у 3-х (8,55%). Перебіг захворювання був ускладнений непліддям Iу 8-х жінок (22,8%), неплід-дя II у 6-х (17,1%). Клінічні прояви едометріозу в усіх жінок характеризувались наявністю альгодисменореї, періодичних тягнучо-ниючих болей внизу живота. 18 жінок (51,48%) відмічали іррадіацію болей в поперек, 15 (42,9%) – в пряму кишку, 2 (5,7%) – в нижню кінців-ку. У 23-х жінок (65,7%) перед менстуаціями спостері-гались буро-коричневі виділення з піхви, 11 (28,6%) відмічали диспареунію. 12 жінок (34,3%) скаржились на порушення акту дефекації під час місячних, закре-пи та проноси. Також 22(63%) пацієнтки вказали на рідкі запаморочення, лабільність настрою, порушення працездатності під час місячних. Хворим було запро-поновано хірургічне лікування шляхом застосування малоінвазивних методів - кістектомія, коагуляція во-гнищ зовнішнього ендометріозу. Після проведеного оперативного лікування всі пацієнтки відмічали по-кращення загального стану, зменшення больових від-чуттів у 12 жінок (34,3%)або ж повне зникнення сим-птомів 23-х жінок (65,7%).

Висновки: Основним ускладненням ендометріозу є безпліддя, тому необхідно ретельно обстежувати жінок з синдромом тазового болю на наявність вогнищ ендо-метріозу, а основним методом лікування є хірургічний.

ПРОГНОЗУВАННЯ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ НА ОСНОВІ ОЦІНКИ ГЕМОСТАЗІОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВМочерняк О.І.Науковий керівник − к.мед.н., асист. Н.Я. КурташДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні-верситет»Кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д. Ланового

Вступ. Серед проблем сучасного акушерства не-виношування вагітності (НВ) займає одне з провідних місць. Висока актуальність даного питання обумовле-на не лише високою частотою цієї патології (10-15%) але й соціальною значимістю за умови демографіч-ної кризи. Максимальне число мимовільних абортів (81,1%) спостерігається у І триместрі. У структурі НВ близько 20% складає звичний викидень. Вивчен-ня порушень в системі гемостазу, як факторів впливу на процеси імплантації, перебіг вагітності та розвиток ембріона і плода, набувають особливої актуальності та потребують подальшого дослідження.

Мета роботи. Прогнозування репродуктивних втрат шляхом вивчення впливу гемостазіологічних предикторів.

Матеріали і методи дослідження. З метою вирі-шення поставлених задач було виконано ретроспек-тивний аналіз у 56 жінок: основну групу склали 39 жінок з обтяженим акушерсько-гінекологічним анам-незом, які в свою чергу були поділені на 2 групи (І гр.- 20 жін. з першим спонтанним абортом; ІІ гр.- 19 жін. зі звичним викиднем), у контрольну групу увійшли 17 вагітних жінок з необтяженим акушерським та сома-тичним (в т.ч. тромботичним) анамнезом. Було про-ведено морфогістологічне дослідження; визначення показників коагулограми; визначення концентрації Д-димера. Оцінку частотних розподілів та варіабельно-сті показників проводили параметричними методами статистики.

Висновки. Встановлено, що клініко-анамнестич-ними предикторами НВ на тлі тромбофілії були осо-бливості сімейного анамнезу. Визначено, що у 69,8% жінок гістологічні зміни хоріона, децидуальної ткани-ни і плаценти пов’язані із локальними тромбофілітич-ними порушеннями і були морфологічним субстратом спонтанного аборту до 22 тиж. При аналізі показни-ків плазмо-коагуляційної ланки отримані результати не були прогностично значущими. У 40,1% жін. І гр. і 49,3% жін. ІІ гр. відзначена активація внутрішньо-судинного згортання крові з підвищенням маркеру тромбофілії – Д-димера. На основі створеної моделі прогнозування, обґрунтовано доцільність визначен-ня показників коагулограми, концентрації Д-димера. Отримані дані дають можливість попередити розви-ток тромбофілітичного стану до моменту формування фетоплацентарного комплексу та обґрунтувати прове-дення преконцепційної підготовки до наступної вагіт-ності.

ЛІКУВАННЯ ДОБРОЯКІСНИХ К