1

2014

Віра Демус та Руслан Жечков

Квітень 2014

Довідковий матеріал щодо Фінансування управління відходами в Україні

2

Зміст 1. Вступ...................................................................................................... Error! Bookmark not defined. 2. Стратегічна та законодавча база сектору відходів ........................... Error! Bookmark not defined.

2.1 Принципи ЄС щодо комплексного управління відходами ....... Error! Bookmark not defined. 2.2 Національна стратегічна, правова та інституційна основа сектору відходів............................... 5

3. Ситуація управління відходами в Україні ........................................... Error! Bookmark not defined. 3.1 Переробка .................................................................................... Error! Bookmark not defined. 3.4 Тарифи.............................................................................................................................................. 14

4. Відходи як можливість для бізнесу ..................................................... Error! Bookmark not defined. 4.1 Державно-приватне партнерство в управлінні відходами ....... Error! Bookmark not defined.

5. Міжнародна донорська технічна допомога в Україні ........................ Error! Bookmark not defined. 5.1 Донорські організації ....................................................................................................................... 22 5.2 Проекти ............................................................................................................................................. 22

6. Висновки ............................................................................................... Error! Bookmark not defined. 7. Абревіатури .......................................................................................... Error! Bookmark not defined.

Списки зображень Рис. 1: Класифікатор відходів ................................................................................................................... 4 Рис. 2: Класифікатор відходів для кругової економіки та дизайну продукту .......................................... 5 Рис. 3: Карта України (обласний розподіл) ............................................................................................. 12 Рис. 4: Відходи I-III класу небезпеки по областям України, 2012 .......................................................... 13 Рис. 5: Рівень утилізації небезпечних відходів (%) відносно до рівня їх генерації в областях

України, 2012 ............................................................................................................................................. 13 Рис. 6: Обсяг ринку збору твердих відходів, млн. м3 29 .......................................................................... 16 Рис. 7: Обсяг ринку збору твердих відходів, млн. грн.29 ........................................................................ 16 Рис. 8: Потенційний обсяг ринку збору твердих відходів, млн. грн.29 ................................................... 17 Рис. 9: Потенційний дохід компаній з переробки твердих відходів, млн. грн. ...................................... 17

Рис. 10: Області, в яких планується будівництво 10 сміттєпереробних заводів ................................. 19 Рис. 11: Модель партнерства «Чисте місто» .......................................................................................... 20

3

1. Вступ

Дана доповідь є довідковим матеріалом круглого столу щодо фінансування управління відходами в

Україні, що відбудеться 28 травня 2014 року в готелі Холідей Інн Київ.

Для України, питання переробки твердих відходів є досить важливим, оскільки накопичення

сміття є основною причиною забруднення повітря, ґрунту та ґрунтових вод1.

Згідно зі статистикою, щороку в Україні накопичується від 700 млн. до 1 млрд. тонн відходів,

які поділяються на перероблені (2-3%), відходи, що використовуються у якості вторинної сировини

(7-8%), та решта, що зберігається на звалищах та смітниках, 90% з яких не відповідають основним

екологічним стандартам2. За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства України близько 0,5 млрд. тонн відходів було нагромаджено в Україні

лише в 2012 році, із приголомшуючою загальною кількістю 36 млрд. тонн. Більше 1 млн. тонн, у

тому числі небезпечні відходи, зберігаються на несанкціонованих звалищах. Загальна площа

сміттєвих полігонів (включаючи мулисті резервуари, терикони та золовідвали) досягає 165 000 га.

Окрім того, 50 млн. кубометрів побутових відходів накопичуються щорічно, і лише незначна їх

частка використовується як вторинна сировина3.

Україна має потенціал значно зменшити викиди парникових газів, і підвищити темпи

переробки відходів, що несуть загрозу для здоров’я та навколишнього середовища, шляхом

реформування сектору управління твердими відходами4. Наразі для України управління твердими

відходами є поєднанням можливостей для бізнесу та потреб навколишнього середовища країни.

Відходи - це ресурс, що може і повинен бути перетворений у сировину, що дає змогу зберігати

корисні копалини та інші природні ресурси. Найбільшого успіху досягнули Швейцарія, Німеччина та

Швеція, де більше 80% сміття сортується на рівні домашніх господарств. В Данії, Бельгії,

Швейцарії, Нідерландах, Австрії, Франції, Італії, ОАЕ та Японії близько 50% відсортованих відходів

використовуються як вторинна сировина, в той час як в Україні лише 5%5.

Міжнародний досвід показує, що процес переробки, який регулюється податковим та

природоохоронним законодавством, приносить підприємцям значні доходи. В 2011 році ПРООН

оцінила, що вартість сировинного потенціалу, у разі введення роздільного збору відходів та їх

переробки становитиме 1.3 млрд. грн. (близько 120 млн. євро.)6.

Якщо б Україна оптимізувала свою політику управління твердими побутовими відходами

(ТПВ) та впровадила б сучасні технології, то до 2025 стало б можливим забезпечити екологічно

1 Управління твердими відходами в Україні. Доповідь Invest Ukraine та Deloitte 2 http://www.kleanindustries.com/s/environmental_market_industry_news.asp?ReportID=143587 3http://www.undp.org/content/ukraine/en/home/presscenter/articles/2013/10/24/national-environmental-forum-set-priorities-for-waste-management-in-ukraine/ 4 http://ppp-ukraine.org/en/category/solid-waste-management/ 5 http://en.for-ua.com/analytics/2013/07/18/154156.html 6 http://investukraine.com/wp-content/uploads/2012/10/Solid-waste-management-in-Ukraine_WWW.pdfв

4

безпечну систему управління ТПВ, і відновлювати до 40% відходів. Таким чином, більше 60 млн.

метричних тонн ТПВ замість того, щоб бути відправленими на звалища могли б бути використані у

якості вторинної сировини та енергетичного ресурсу. Досягнення темпу відновлення відходів

30-40% в Україні потребує інвестицій у розмірі 13 млрд. євро. Це дозволить скоротити попит на

нові сміттєзвалища до 30% та вивільнити близько 300 млн. євро додаткового доходу від продажу

відновлених матеріалів та енергії.7

2. Стратегічна та законодавча база сектору відходів

2.1 Принципи ЄС щодо комплексного управління відходами

Питання відходів є однією з головних екологічних проблем у Європейському Союзі. У 7-му

Екологічному Плані Дій, що набув чинності у січні 2014 року, ЄС затвердив оберігати стан

навколишнього середовища та здоров’я людини, запобігаючи або зменшуючи несприятливі

наслідки поводження з відходами, за рахунок зниження загального впливу використання ресурсів

та покращення його ефективності, використовуючи наступний класифікатор відходів: профілактика,

підготовка до повторного використання, переробка, інші способи відшкодування, та утилізація.

Окрім того, особлива увага приділяється перетворенню відходів у ресурс.8

Рис. 1: Класифікатор відходів

Джерело: офіційний сайт ЄС

Якщо до схеми ми включимо кругову економіку та дизайн продукту, даний класифікатор

може бути доповнений наступним чином:

7http://www.ifc.org/wps/wcm/connect/region__ext_content/regions/europe+middle+east+and+north+africa/ifc+in+europe+and+central+asia/publications/a+study+on+municipal+solid+waste+management+in+ukraine,+summary+of+key+findings 8 General Union Environment Action Programme to 2020. Living well, within the limits of our planet

5

Рис. 2: Класифікатор відходів для кругової економіки та дизайну продукту

Джерело: www.zerowasteeurope.eu

Аналітики дійшли згоди, що політика управління відходами розроблена за останні 20-30

років кардинально змінила спосіб переробки відходів, а отже і пов’язану з ними «зелену

економіку». У зв’язку з різноманітністю відходів та способів поводження з ними, Європейський Союз

прийняв відносно велику кількість acquis (акти законодавства ЄС) щодо відходів. Директива ЄС у

рамках питання відходів 2008/98/EC та Директива про відходи 2006/12/EC відображають загальну

філософію та визначення у підході Європейського Союзу до питання відходів. Існує декілька

директив, спрямованих на різні операції щодо обробки відходів. Директива про сміттєзвалища

1999/31/EC підкреслює важливість запобігання накопиченню біо-відходів та забороняє захоронення

на сміттєзвалищах шин та автомобілів, що вийшли з експлуатації. Директива про спалення відходів

2000/76/EC встановлює суворі експлуатаційні стандарти для сміттєспалювальних заводів, влив на

навколишнє середовище яких протягом тривалого часу був невідповідним.

Багато директив стосуються основних потоків сміття: Директива щодо пакування 94/62/EC,

Директива щодо кінця терміну експлуатації автомобілів 2000/53/EC, Директива про відходи

електроустаткування 2002/96/EC, Директива про батарейки та акумулятори 2006/66/EC, Директива

про відходи від будівництва та зносу 2008/98/EC. Питання відходів видобувної промисловості

розглядаються у Директиві з екологічної відповідальності, щодо запобігання та усунення шкоди

навколишньому середовищу 2004/35/EC. З питанням промислових відходів пов’язана Директива

2008/1/EC щодо комплексного запобігання та контролю забруднення.

2.2 Національна стратегічна, правова та інституційна основа сектору відходів.

Основним документом, що визначає управління відходами в Україні є Закон України про

відходи 05/03/1998 #187/98-ВР зі змінами від 2002, 2005 та 2010 років. Закон про відходи визначає

6

правові, організаційні та економічні засади, що пов’язані з запобіганням виникнення та скороченням

обсягів відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробкою, утилізацією та

знешкодженням з найменшою шкодою, а також запобіганням негативного впливу на навколишнє

середовище та здоров’я людей на території України.

В рамках закону не розглядаються питання пов’язані із:

• впровадженням принципів відповідальності виробника за накопичення деяких видів

продукції після її використання;

• встановленням ринкового принципу обробки відходів вторинної сировини;

• економічними стимулами щодо збільшення обсягів виробництва товарів та продуктів, виготовлених із вторинної сировини9.

Основними регулюючими органами у сфері управління відходами в Україні є Міністерство

екології та природних ресурсів України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України та

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

що стежить за дотриманням політики поводження з відходами на національному, регіональному та

місцевому рівнях. Тарифи щодо збору відходів встановлюються Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Місцева влада затверджує тарифи

на перевезення та утилізацію відходів. Контроль за місцями накопичення, збору та утилізації

відходів є частиною системи державного контролю за навколишнім середовищем. Система та

форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації, а також порядок розгляду

номенклатури встановлюються на основі Державного реєстру відходів. Звітність затверджується

спеціально уповноваженим органом статистики на вимогу Державного органу охорони

навколишнього природного середовища.

Обробка небезпечних відходів, а також зберігання та переробка певних видів сміття

(наприклад, металобрухту) потребує отримання ліцензії. Транскордонне перевезення відходів

потребує отримання спеціального дозволу. Функціонування усіх об’єктів зі зберігання та

захоронення відходів можливе лише після отримання спеціального дозволу10.

Відповідно до Доручення Президента України від 30 травня 2011 року № 1-1/1047 «Щодо

підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері поводження з відходами»,

Міністерство екології та природних ресурсів України підготувало проект Постанови Кабінету

Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводженням з

відходами на 2013-2020 роки» затвердженої розпорядженням Кабінетом Міністрів України від

03.01.2013 № 22-r.

9 www.wastegovernance.org 10 http://investukraine.com/wp-content/uploads/2012/10/Solid-waste-management-in-Ukraine_WWW.pdf

7

Міністерство екології та природних ресурсів України підготувало проект Національної

програми поводження з відходами, що розглядає пропозиції представленні центральними та

місцевими державними органами.

Згідно з пунктом 7 Доручення Президента України від 30 травня 2011 року «Щодо підвищення

ефективності реалізації державної політики у сфері поводження з відходами» Міністерство екології

та природних ресурсів розробило проекти Постанов Кабінету Міністрів України щодо:

• аспектів збору, зберігання, та утилізації відходів електроустаткування;

• затвердження плану щодо поводження з медичними відходами.

Основні цілі Стратегії управління відходами:

• зберігання побутових відходів у містах з населенням більше 250 000 чол. на

спеціалізованих та екологічно безпечних полігонах до 2015 року;

• зберігання сукупного обсягу таких відходів до 2020 року;

• зменшення побутових відходів до базового рівня відходів біологічного

розкладання, та їх роздільного зберігання на спеціалізованих звалищах до

2020 року;

• збільшення у 1,5 рази обсягів заготівель, утилізації та використання відходів

як вторинної речовини до 2020 року;

• впровадження новітніх технологій утилізації твердих відходів11.

Відповідно до Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе

зобов’язання перейняти Рамкову Директиву про відходи 2008/98/EC протягом п’яти років після

підписання. Угода про Асоціацію не передбачає необхідність перейняття Директиви про відходи

електроустаткування 2012/19/EC, та Директиви про батарейки та акумулятори 2006/66/EC, але

згідно з Українським національним планом дій (УНПД) та Національною екологічною стратегією

(НЕС) встановлено, що в Україні повинен бути впроваджений механізм збирання та переробки

відходів електроустаткування12, тому навіть часткове перейняття двох даних Директив було б

цілком виправданим. Власне Директива про відходи електроустаткування спрямована на

запобігання шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю людини від небезпечних речовин, що

містяться в електроустаткуванні, та підвищення обсягу їх утилізації. Вона передбачає створення

схеми збору, за якої споживачі можуть безкоштовно повернути свої використані електроприлади

виробникам для повторної переробки, на основі розширеної відповідальності виробника. Цільовим

в ЄС був збір 4 кг/ рік на душу населення до 2012 року; вони збільшуватимуться приблизно до 20

кг/рік до 2019 року (що рівнозначно 85% від очікуваних 20 млн. тонн відходів електроустаткування,

що вироблятиметься в ЄС щорічно до 202013).

11 http://eco-invest.org.ua/en/law/Environmental-Policy.htm#.Uxb9hs6euAc 12 NES section 1, art. 4.8; NAP. Art. 119 13 http://ec.europa.eu/environment/waste/weee/index_en.htm

8

Україна прийняла Закон «Про охорону природного навколишнього середовища» в 1991

році. З тих пір були прийняті законодавчі ініціативи з метою гармонізації вітчизняних стандартів у

відповідності до європейських вимог та Директив ЄС. Серед них:

• розширення прав власності місцевих громад на відходи, що дозволяє більш ефективно

контролювати процес збору відходів;

• надання рекомендацій громадянам України проводити роздільне збирання відходів, та

відповідно юридичним особам - постачальникам послуг по збору сміття забезпечити його;

• запровадження «зеленого тарифу» на електроенергію, що генерується з відходів;

• внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо застосування

санкцій у випадку порушення законів про поводження з відходами, як, наприклад,

відсутність угоди з колекторськими компаніями по утилізації необроблених відходів;

• вдала реалізація Директиви 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року в рамках законодавства

України

• вдала реалізація Рамкової Директиви про відходи 2008/98/EС в рамках законодавства

України

• початкова стадія реалізації Директиви про поводження з відходами гірничодобувної

промисловості 2006/21/ЄС в рамках законодавства України.

Враховуючи, що в Україні тверді відходи в більшій мірі накопичуються на слабко

контрольованих звалищах, з метою зменшення загроз здоров’ю громадян та стану навколишнього

природного середовища, найбільш доцільною була б реалізація Директиви ЄС про полігони

1999/31/EC.

Забезпечення дотримання природоохоронного законодавства в Україні зіштовхується з

труднощами, через нестачу компетенції виконавчої влади та недостатність фінансових ресурсів,

особливо на регіональному та місцевих рівнях. У галузі управління відходами, зокрема, відсутній

механізм реалізації законодавства. Існуюче законодавство має лише обмежений вплив14. Окрім

того, відсутня відповідна скоординована система управління відходами. Серед державних установ

спостерігається відповідний розподіл обов’язків, що унеможливлює деякі установи розглядати

питання поводження з відходами як пріоритетні у своїй діяльності. Не встановлено ринковий

механізм управління відходами вторинних ресурсів. Відсутня державна підтримка використання

технологій з переробки відходів та ноу-хау. Окрім того, як зазначила Тетяна Тимочко, Голова

Всеукраїнської Екологічної Ліги, наразі немає ефективних механізмів виявлення норм оплати за

оброблені відходи, що могло б стимулювати виробників15.

14 http://eeas.europa.eu/enp/pdf/pdf/country/2011_enpi_nip_ukraine_en.pdf 15 http://www.ua.undp.org/content/ukraine/en/home/presscenter/articles/2013/10/24/national-environmental-forum-set-priorities-for-waste-management-in-ukraine/

9

3. Ситуація управління відходами в Україні.

Як і в деяких країнах ЄС декілька десятиліть тому, в Україні відсутній систематичний збір

та повторна обробка 1,2 млн. тонн сміття, що утворюється щоденно. За даними Держкомстату, у

2012 році Україна повинна була впорядкувати 450,7 млн. тонн відходів16.

Стратегія національної екологічної політики зазначає, що "утилізація побутових відходів є

гострою екологічною проблемою; щорічні показники виробництва відходів коливаються від 220

до 250 кг/чол., досягаючи від 330 до 380 кг у великих містах". За оцінками лише 70% побутового

сміття офіційно зібрано, в основному приватними операторами, які заключили контракт з

муніципалітетами.

Щонайменш 0,1% цих побутових відходів є небезпечними. Приблизно 4,500 тонн батарейок

типу AA продаються в Україні щоденно (12 тонн в день)17; після використання, усі вони опиняються

на звалищах, як і тисячі тонн використаного електроустаткування, без будь-якого сортування чи

переробки. Їх залишки спалюються або захороняються на полігонах. Науковці підрахували, що

одна батарейка типу АА, що відправляється на звалище може забруднювати до 50 м2 ґрунту або

більше 400 літрів води. Ртуть, яку вони містять, є особливо небезпечною для маленьких дітей, та

плоду, що розвивається, оскільки вона вражає мозок та нервову систему. Для відходів

електроустаткування, темп зростання яких в Україні є одним з найбільших, наразі відсутній

механізм збору та переробки, в той час як у ЄС даний сектор галузі відходів регулюється з 1990-их

років з відчутними позитивними результатами .

Україна має найбільшу площу сільськогосподарських земель у Європі - близько 43 млн. га,

34 млн. га з яких використовується для вирощування сільськогосподарських культур. З 1950 року в

Україні у галузі сільського господарства використовується величезна кількість пестицидів.

Тривале перевиробництво пестицидів призвело до інтенсивного накопичення їх невикористаної

частки. Кожне колективне господарство в Україні мало склад для зберігання пестицидів та

мінеральних добрив. У різних регіонах України кількість прострочених пестицидів, що були

накопичені у сховищах відрізняється. Дані чотири регіони є найбільшими по кількості накопичених

пестицидів: Суми (2 426 тонн), Київ (1 933 тонн), Кіровоград (1 310 тонн) та Запоріжжя (1 214 тонн).

Наразі Україна повинна винести розпорядження щодо приблизно 20-25 тис. метричних тонн

пестицидів.

Були проведені заходи Національного Плану з виконання Стокгольмської Конвенції про стійкі

органічні забруднювачі. Зокрема, Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження

№ 589-p від 25 липня 2012 року «Про затвердження Національного плану з виконання

Стокгольмської Конвенції про стійкі органічні забруднювачі».

16 http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/ns_rik/ns_e/utvut_e2012.html 17 Компанія "Аргентум".

10

У рамках зобов’язань України в рамках міжнародних угод у сфері поводження з

небезпечними хімічними речовинами та відходами, Міністерство екології та природних ресурсів

України розробило проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Постанови

Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 року № 574» (у зв’язку з ліквідацією державного

підприємства «Національний центр небезпечних відходів»).

Інфраструктура відходів в Україні є досить застарілою, перенасиченою та небезпечною (деякі

звалища були створені більше 40 років тому). Нормативно-правова база досить складна18 та не

стимулює участь приватного сектору. Це і є проблемою, оскільки, як показує досвід ЄС, державно-

приватне партнерство є ключовим фактором підтримки ефективних механізмів збору та обробки

відходів. Тарифи по збору є занадто низькими для покриття витрат повторної обробки. Це і

відлякує приватних інвесторів від виходу на ринок переробки відходів.

До зміни уряду в лютому 2014 року, уряд мав наміри реалізувати ряд ініціатив на національному

рівні:

• Національний проект “Чисте місто” (під патронатом Президента України) – будівництво

сміттєпереробних заводів в 10 областях України в рамках державно-приватного

партнерства;

• Реалізація низки законодавчих ініціатив з метою реформування та гармонізації вітчизняних

стандартів у відповідності до Директив ЄС.

Заплановані колишнім урядом законодавчі ініціативи:

• Розширення прав власності на відходи для місцевих громад, що дозволить краще

контролювати виконання послуг по їх збору;

• Зобов’язати громадян проводити роздільний збір сміття, та відповідно зобов’язати

юридичних осіб – постачальників послуг по збору забезпечити його;

• Починаючи з 1 січня 2013 року – зобов’язати усіх громадян укладати угоди з компаніями по

збору побутових відходів;

• Починаючи з 1 січня 2016 року – заборона захоронення необроблених відходів;

• Запровадження «зеленого тарифу» на електроенергію, що генерується з відходів;

• Внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом

встановлення санкцій за порушення законодавства щодо поводження з відходами, як,

наприклад, відсутність угоди з колекторськими компаніями по утилізації необроблених

відходів19.

Залишається спостерігати чи новий уряд реалізує дані ініціативи.

18 В рамках Державної програми з управління твердими відходами 2006-2011було прийнято більше 20 регуляторних актів щодо управління відходами. Вони перераховані у Додатку 2. 19 http://investukraine.com/sectors/solid-domestic-waste-management

11

3.1 Переробка

Процес переробки відносно розвивався за часів СРСР; декілька українських державних

компаній займалися збором та переробкою макулатури, скла, металу та люмінесцентних

лампочок20. В Україні і нині здійснюється переробка паперу, скла, металу, і навіть пластмаси.

Даний процес здійснюється в "B2B" режимі, а також за рахунок придбання матеріалу у громадян у

пунктах утилізації або у сміттярів, що збирають сировину у сміттєконтейнерах.

За останні десятиліття, кілька приватних компаній в Україні почали інвестувати кошти у

переробку різних видів відходів, проте успіх був досить скромним, у зв’язку з низькими обсягами

збору сировини. Декілька сортувальних заводів були побудовані, наприклад, у Києві, Донецьку,

Івано-Франківську, Краматорську, але така кількість є недостатньою. Тарифи по збору відходів є

занадто низькими, щоб покрити транспортні витрати, необхідні для забезпечення сортування та

утилізації. Більше того, поінформованість населення залишається досить низькою, і ледве коли

проводиться роздільний збір сміття, навіть найбільш небезпечного. Андрій Слонський, експерт з

утилізації відходів компанії "ABE-Львів" зазначив, що українські підприємства з переробки

обробляють лише три види сміття: ПЕТ-пляшки, скло та папір. У деяких містах система сортування

сміття існує уже тривалий час. Проте, навіть якщо люди інколи розділяють пластикові пляшки,

викидаючи їх у спеціальний контейнер, то контейнери для паперу та скла зазвичай заповнені

різними видами сміття. Центри по збору паперу та скла також є проблематичним питанням.

Безхатченки зазвичай збирають папір та скло зі сміттєвих контейнерів для використання у власних

потребах."21

Компанії з переробки, економічна модель функціонування яких, заснована основним чином

на продажу сировини, навряд чи мають змогу вижити в умовах нинішньої економічної кризи.

Підприємства з переробки зазнають труднощів у пошуку постачальників макулатури та скляних

пляшок, що змушує їх імпортувати сировину з-закордону. До того ж, в Україні немає підприємств,

що спеціалізувалися б обробкою відходів електроустаткування, окрім компанії "Аргентум", що

знаходиться у Львові (Західна Україна)22. За допомоги кількох неурядових організацій, дана

компанія зуміла зібрати декілька тонн використаних акумуляторів протягом останніх років. Однак,

діяльність компанії досягне стабільності лише у тому випадку, коли вона зможе розраховувати на

стійкі потоки відходів електроустаткування та батарейок для обробки.

Підприємства з переробки відходів стверджують, що процес утилізації сміття в Україні

працюватиме лише у тому випадку, коли зміниться менталітет та усвідомленість населення23.

Рівень утилізації відходів I-III класу небезпеки, визначений на основі статистичних

спостережень – форма№1 - Відходи (річні), подається у таблиці 1:

20 Завод був побудований наприкінці 1980-их, для переробки упаковок типу "Tetrapak", зібраних на всій території СРСР. 21 http://en.for-ua.com/analytics/2013/07/18/154156.html 22 http://www.batteryrecycling.inf.ua/

12

Таблиця1: Рівень утилізації відходів I-III класу небезпеки

Відходи І – ІІІ класу небезпеки

Створено Утилізовано (оброблено)

тис. тонн тис. тонн % від загальної кількості

утворених відходів

2010 1659,8 642,4 38,7

2011 1434,5 597,5 41,6

2012 1368,1 541,4 39,6

У 2012 році, за даними Держкомстату, в Україні було створено 1368,1 тис. тонн відходів I – III

класу небезпеки, що на 18% менше рівня 2010 року; з них утилізовано (оброблено) - 541,4 тис.

тонн, що на 16% менше утилізованих (оброблених) відходів у 2010 році. Більшість з цих відходів

були отримані в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Сумській, Полтавській, Донецькій,

Харківській та Херсонські областях (див. карту нижче).

Рис. 3: Карта України (обласний розподіл)

Джерело: http://www.traveltoukraine.org/maps.htm

В загальному у цих областях було утворено 83% загальної кількості відходів в Україні за 2012

рік (див. рис.4).

13

0

200

400

Done

tska

Sum

ska

Polta

vska

Myk

olai

v…

Kher

sons

…

Dnip

rop…

Kyiv

ska

Zhap

orizk

a

Khar

kivs

ka

Crim

ea

Tern

opils

…

Oth

er…

Processed (thousand tons)68 59 57 28

50 57

82 81

15

7

99

30

Рис. 2: Відходи I-III класу небезпеки по областям України, 2012

Джерело: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/stats/documents/ece/ces/ge.33/2012/mtg2/ECE.CEP-

CES.GE.1.2012.8.pdf

Абсолютні показники повторного використання або переробки відходів I – III класу

небезпеки є найбільшими у Донецькій, Сумській, Полтавській, Миколаївській, Херсонській та

Дніпропетровській областях, але у відносних показниках (відносно кількості утворених відходів)

лідером по утилізації є Тернопільська, Київська, Запорізька, Донецька, Дніпропетровська, Сумська

та Полтавська області.

Рис. 3: Рівень утилізації небезпечних відходів (%) відносно до рівня їх генерації в областях України, 2012

Джерело: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/stats/documents/ece/ces/ge.33/2012/mtg2/ECE.CEP-CES.GE.1.2012.8.pdf

Автономна Республіка

Крим 19%

Миколаївська область

14%

Сумська область

12% Полтавська область

11%

Донецька область

10%

Харківська область

9%

Херсонська область

8%

Інші області 17%

14

3.4 Тарифи

За повідомленням Асоціації експертів з управління відходами «Чиста країна», витрати на

переробку включаються до тарифу на вивезення побутових відходів. Тарифи на послуги наразі

регулюються Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку формування

тарифів на послуги з вивезення побутових відходів". Згідно постанови, тариф – це сплата за збір,

зберігання, перевезення, обробку, переробку, утилізацію, знищення та захоронення 1 куб. метру

або 1 тонни відходів. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального

господарства України розробляє правила порядку формування тарифів на комунальні послуги, а

місцева влада визначає та встановлює ціни на тарифи. Відповідно до Закону України «Про

житлово-комунальні послуги» вартість послуг по збору сміття включається до загальної вартості

житлово-комунальних послуг. На сьогодні в Україні середня ціна за збір 1 куб. метру сміття

становить 35 грн. (2 євро), в той час як економічно обґрунтованим є рівень від 50 до 100 грн. За

словами Івана Олексієвця, керівника проекту «Чиста Країна», не зроблені точні розрахунки, тому

для того щоб переробка відходів була привабливою для компаній тарифи повинні бути збільшені в

середньому до 50%23.

У цьому випадку, згідно з Forbes.ua, обсяг ринку сміттєпереробної промисловості досягне 1

млрд. грн. (55 млн. євро (за курсом на 09.04.2014). Існуючі та ті що планують бути побудованими

сміттєпереробні заводи потребують нагляду, з метою забезпечення дотримання протоколів та

процесів утилізації. Хоча формально, згідно законодавства України, усі повноваження передаються

Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, фактично

вона не отримує жодних реальних механізмів для реалізації законів. Наприклад, завдяки зусиллям

депутатів Верховної Ради України, з законодавства зникли правила, що регулювали придбання у

Національної комісії ліцензії на утилізацію сміття. Фактично, це знищило будь-які важелі впливу

Національної комісії на ситуацію. Права громадян та підприємців підписувати контракти не лише

щодо збору, а й сортування та переробки сміття, також були вилучені з законодавства та

регуляторних актів. Більше того, штраф за неналежну утилізацію сміття було помітно зменшено, і

заплановано ввести його в дію лише з січня 2018 року.

В рамках національного проекту «Чисте місто» було підраховано, що у разі успішної

реалізації проекту в Україні середній тариф за вивезення сміття зросте принаймні у 1,5 рази.

Водночас, рівень переробки відходів досягне близько 70% (враховуючи, що за планом

національного проекту «Чисте місто», в 2016 році захоронення непереробленого сміття буде

повністю заборонено). Forbes.ua припускає, що тарифи на переробку твердих відходів

зростатимуть пропорційно тарифам на вивезення сміття, що буде означати, що 50% прибутку

компаній з переробки відходів отримуватимуть завдяки компаніям по вивезенню сміття24.

23 http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2013/01/08/294370 24 http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2013/01/08/294370

15

4. Відходи як можливість для бізнесу

Ринок управління відходами в Україні наразі розвивається, і, незважаючи на деякі

перешкоди, спостерігається помітний інтерес зі сторони національних та міжнародних інвесторів.

Цей інтерес в основному спричинений можливістю введення «зеленого тарифу» (введення тарифу

- одна з ініціатив уряду) на електроенергію, що генерується з відходів, що прискорює темп

окупності у 1,5-2 рази25.

За даними провідного інвестиційного агентства України InvestUkraine, найбільш

проблематичними, але водночас найбільш перспективними напрямками для розвитку та інвестицій

у галузі наразі є:

• Створення системи обліку та контролю по утилізації ТПВ;

• Вдосконалення системи управління утилізацією та захороненням ТПВ;

• Реалізація освітніх проектів та інших заходів спрямованих на формування громадської

думки щодо роздільного збору побутових відходів;

• Запровадження роздільного збору ТПВ;

• Будівництво сучасних заводів з переробки ТПВ;

• Будівництво чи модернізація заводів з переробки вторинної сировини та/або використання

вторинного палива (RDF);

• Побудова нових звалищ;

• Розширення існуючих звалищ та рекультивація звалищ, що вийшли з експлуатації26.

За оцінками журналу «Forbes», поточний обсяг ринку управління відходами становить

1,8 млрд. грн., 1 млрд. з яких потенційно припадає на переробну індустрію.

25 http://www.epravda.com.ua /publications/2012/06/6/325588/view_print/ 26 http://investukraine.com/sectors/solid-domestic-waste-management

16

Рис. 4: Обсяг рину збору твердих відходів, млн. m3 29

Джерело: www.forbes.ua

Рис. 5: Обсяг ринку збору твердих відходів, млн. грн.29

Джерело: www.forbes.ua

17

Рис. 6: Потенційний обсяг ринку збору твердих відходів, млн. грн.29

Джерело: www.forbes.ua

Рис. 9: Потенційний дохід компаній з переробки твердих відходів, млн. грн.

18

Джерело: www.forbes.ua

4.1 Державно-приватне партнерство в управлінні відходами

В останні роки концепція державно-приватного партнерства набула широкого поширення у

світі. Законодавча база державно-приватного партнерства в Україні складається з низки законів та

нормативно-правових актів, що регулюють окремі види даного партнерства:

• договір концесії (правовий статус таких концесій в Україні регулюється Законом України

«Про концесії» від 16 липня 1999 року. Він містить розширений перелік сфер, у яких об’єкти

державного та комунального майна можуть бути споруджені, відремонтовані та/або введені

в експлуатацію на умовах договору концесії. Консеціонери обираються шляхом проведення

відкритого тендеру. Як національні, так і іноземні учасники тендеру беруть у ньому участь

на рівних правах.) (Закон України «Про концесії» від 16.07.1999 № 997-XIV);

• договір про спільну діяльність (спільна діяльність здійснюється на основі договірного

спільного підприємства, шляхом поєднання фінансових активів учасників, або без

поєднання внесків, для досягнення спільних бізнес-цілей) (Закон країни «Про державно-

приватне партнерство» від 01.07.2010 №2404-VI);

• оренда державного майна (оренда цілісного комплексу або окремого елемента рухомого

(нерухомого) майна) (Закон України «Про фінансовий лізинг»);

• управління (в рамках договору управління нерухомістю власник повинен передати

розпоряднику в управління нерухомість на певний період часу, а розпорядник зобов’язаний

управляти цією нерухомістю за певну плату, від свого імені, в інтересах власника або

визначеної ним особи (бенефіціара) (Закон України «Про управління об’єктами державно

власності» від 21.09.2006 №185-V).

Основні слабкі сторони державно-приватного партнерства в Україні:

• низький рівень співпраці між центральними та місцевими органами державної влади;

• незавершені адміністративно-територіальні реформи;

• проблема виникнення суперечок щодо власності державної та місцевої влади на земельних

ділянках та інших об’єктах, та інші проблеми пов’язані з земельними ділянками;

• громіздкі та тривалі процедури отримання ліцензій та дозволів, в тому числі у сфері

будівництва;

• непрозорість процедури проведення державних закупівель;

• правове врегулювання спорів;

• некомпетентність правозастосування;

19

• відсутність довіри27.

Проект «Чисте місто» - одна з перших, та найбільш успішних ініціатив, в рамках державно-

приватного партнерства в галузі управління відходами. Завданням проекту є будівництво та

поточне управління мережею 10 звалищ промислових відходів та запровадження новітніх

технологій з переробки.

Цілі проекту

• Комплексне вирішення проблеми забруднення навколишнього середовища побутовими

відходами та зменшення емісії СО2;

• Зменшення об’єму побутових відходів, що захоронюються на полігонах і звалищах без

попередньої переробки;

• Збільшення частки вторинних ресурсів, що відбираються з ТПВ для повторного

використання в промисловому виробництві;

• Збільшення глибини переробки ТПВ до 50%;

• Використання відсортованих залишків відходів, що мають теплотворну здатність в якості

альтернативного палива при виробництві електричної та теплової енергії.

Насамперед проект спрямований на успішну реалізацію пілотного проекту з будівництва 10

сміттєпереробних заводів (див. рис. 10), а також розбудови по всім містам України28 .

Рис. 7: області в яких планується будівництво 10 сміттєпереробних заводів

27 http://www.unece.org/fileadmin/DAM/ceci/documents/2012/ppp/ppp_days/Business_Forum/Iuzba.pdf 28 http://investukraine.com/investment-opportunities/national-projects/clean-city

20

Джерело: www.investukraine.com

Модель партнерства «Чисте місто» виглядатиме наступним чином:

Рис. 8: Модель партнерства «Чисте місто»29

29 http://investukraine.com/investment-opportunities/national-projects/clean-city

21

USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) запроваджує Програму розвитку державно-

приватного партнерства (P3DP), що спрямована на сприяння використання державно-приватного

партнерства з метою розширення суспільної інфраструктури та покращення рівня надання

суспільних послуг громадянам України30. Компонентом обміну знаннями в рамках Програми є

будівництво 2 заводів з видобутку біогазу у Вінниці та Івано-Франківську.

5. Міжнародна донорська технічна допомога в Україні

Більшість донорів підтримують модернізацію системи поводження з відходами в Україні.

Одним із найбільш актуальних проектів, що реалізується на національному та обласному рівнях, є

поточний проект управління відходами (ENPI), що фінансується Європейським Союзом31.

Реалізація даного проекту в основному зосереджена у Закарпатській області (Західна Україна), для

якої у 2011 році була розроблена та затверджена обласна стратегія управління відходами.

Україна ще не приєдналась до ініціативи Програми ООН по навколишньому середовищу

"Enlighten", з поетапної відмови від неефективного освітлення та переробки використаних ламп.

За підрахунками ЮНЕП, Україна могла б заощадити до 1,4 млрд. дол. США, за рахунок переходу

на більш ефективні методи освітлення32.

Європейський Союз профінансував проект з підготовки стратегії управління відходами

«TACIS» у Донецькій області (Східна Україна)33. Також, у 2012 році делегація ЄС в Україні

випустила рекламний ролик, який заохочував людей сортувати та переробляти побутове сміття;

ролик транслювався по національному телебаченню, та був побачений приблизно 4,6 млн. чол.34.

У травні 2013 року, ЄС започаткував у Києві великий регіональний проект по «зеленій

економіці» (EaP Green), що сприятиме, зокрема, переробці відходів у країнах Східного сусідства35.

Окрім того, представники управління ризиками регулярно беруть участь у таких заходах з

питань управління відходами TAIEX (інструмент технічної допомоги та обміну інформацією), що

організовуються Європейською Комісією, як, наприклад, Семінар "Реалізація Рамкової Директиви

ЄС по поводженню з відходами в рамках національного законодавства ", що проходив у

Братиславі, в грудні 2012 року, або 4-денна "Місія експертів з якості відходів " у Києві, січень 2013

року36.

ЄБРР та ЄІБ пропонують привабливі можливості фінансування великих проектів. Ініціатива

"E5P" (Східноєвропейське партнерство з енергоефективності та довкілля), що управляється ЄБРР,

30 http://kdid.org/projects/field-support/p3dp 31 Повна доповідь за посиланням: http://wastegovernance.org/index_eng.html 32 http://www.app.olela.net/infomap/files/clas/CLA_UKR.pdf 33 http://www.ekopro.biz/html/ermanagement.html 34 Data provided by the contractor, the M1 TV channel. The spot was shown 100 times in prime time. 35 This large programme will run till 2016. It is implemented by the EU, OECD, UNEP, UNECE and UNIDO. 36 http://ec.europa.eu/enlargement/taiex/dyn/taiex-events/library/detail_en.jsp?EventID=50555

22

та в основному фінансується ЄС (40 млн. євро застави за 2011-2013 роки), є джерелом

фінансування інфраструктури збору відходів електроустаткування та переробки в Україні.

Українські ЗМІ регулярно висловлюють засудження щодо відсутності систематизованої

схеми збору/ переробки відходів в Україні.37

5.1 Донорські організації

USAID – Агентство США з міжнародного розвитку CIDA – Канадське Агентство Міжнародного Розвитку GEF – Німецький Федеральний Департамент SDC – Швейцарське агентство з розвитку та співробітництва SIDA – Шведське агентство міжнародного співробітництва в галузі розвитку GIZ - Німецьке товариство міжнародного співробітництва Європейський Союз Світовий банк Європейський банк реконструкції та розвитку Організація Об’єднаних Націй ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі

5.2 Проекти

Назва проекту Бюджет Тривалість Бенефіціар

Управління відходами – ЄС Європейський інструмент сусідства та партнерства (ENPI) Східний регіон

2009-2013

Закарпатська обласна державна адміністрація

Транскордонне вдосконалення управління твердими побутовими відходами в Республіці Молдова, Румунії та Україні (SMWM)

80 332 євро

12.05.2012 – 11.05.2014

Міська рада м. Новоселиця

Чернівецька обласна державна адміністрація

Створення муніципальної системи обробки електроустаткування домашнього користування у м. Львів, за досвідом м. Люблін

979 788, 60 євро

01.02.2013 – 31.01.2015

Департамент містобудування міста Львів, неурядова організація "Екологічні ініціативи"

Львівська обласна державна адміністрація

Підтримка розвитку регіональної політики в

2014-2017 Органи місцевої влади

37 http://www.kyivpost.com/content/business/battery-recycling-starts-as-environmental-fears-rise-319004.html

23

Україні

Децентралізована підтримка України – Планування комплексного управління твердими побутовими відходами в м. Тульчин

2011 - 2012 Вінницька обласна державна адміністрація

Програма сталого розвитку Луганської області 11,1 млн. дол. США 2006 - 2012 Луганська обласна

державна адміністрація

Підвищення якості комунальних послуг

Партнер по реалізації та донор – GIZ

2010 - 2013 Луганська обласна державна адміністрація

"Місцевий економічний розвиток України" – Створення ефективної інтегрованої системи управління ТПВ в регіоні "Західного Донбасу"

2012 - 2014 Дніпропетровська обласна державна адміністрація

24

6. Висновки

Україна – новий великий ринок управління відходами. Із загальною площею 576,664 км2, та

кількістю населення 46 млн. чол., Україна не має доступної системи переробки відходів.

95% сміття, що могло б бути використане у якості вторинних ресурсів (перетворено в енергію),

захоронено на звалищах. Наразі, в країні є 2 сміттєспалювальних заводи, 15 заводів із сортування,

і жодного заводу по переробці відходів. Український ринок відходів лише формується, і незважаючи

на деякі перешкоди (нестача проінформованості, недосконалість законодавства, відсутність довіри

бізнесу до уряду, економічно не обгрунтовані тарифи на вивезення сміття) спостерігається значний

інтерес вітчизняних та міжнародних інвесторів. Як показує міжнародний досвід, інвестори

отримують значні прибутки, якщо процес переробки регулюється податковим та екологічним

законодавством. У 2011 році, ПРООН оцінила, що вартість сировинного потенціалу в Україні

складатиме 1,3 млрд. грн. (близько 120 млн. євро), у разі запровадження роздільного збору

відходів та переробки сміття. Усвідомлюючи важливість питання поводження з відходами в Україні

та можливості розвитку ринку управління відходами, міжнародні банківські установи та донорські

організації розгортають проекти, спрямовані на допомогу зменшити викиди парникових газів,

підвищити рівень переробки відходів, скоротити ризики для навколишнього середовища та

здоров’я людини, шляхом реформування сектору управління ТПВ, та показати, що відходи можуть

бути ефективним ресурсом та можливостями для бізнесу.

7. Абревіатури

B2B – бізнес для бізнесу

CIDA – Канадське Агентство Міжнародного Розвитку

ЄБРР – Європейський Банк Реконструкції та Розвитку

ЄІБ – Європейський інвестиційний банк

ЄС – Європейський Союз

GEF –Німецький Федеральний Департамент

ТПВ – тверді побутові відходи

ДПП – державно - приватне партнерство

ОБСЄ – Організація безпеки і співробітництва в Європі

RDF – сміттєве паливо

SDC – Швейцарське агентство з розвитку та співробітництва

SIDA – Шведське агентство міжнародного співробітництва в галузі розвитку

TACIS – програма технічної допомоги незалежним державам Східної Європи і Центральної Азії

TAIEX – Інструмент технічної допомоги та обміну інформацією

UAH – українська гривня

ЮНЕП – Програма ООН з навколишнього середовища

USAID – Американське агентство міжнародного розвитку