Інформаційний звіт за 10 років діяльності в Україні

2 3

Місія організації надати кожній дитині можливість жити в безпечному та люблячому сімейномусередовищі, яке допоможе їй реалізувати свій потенціал.

Місія організації

Бачення організації

Бачення організації світ, де кожна дитина відчуває, що її люблять.Розуміння свого походження і коріння визначає те, ким ми є. Сім'я дає дитині відчуття

приналежності й формує її унікальну особистість. Вона є джерелом емоційної підтримки,комфорту, тепла і турботи, захисту й безпеки. Сімейні стосунки допомагають дитині відчути власнуцінність та підтримку близьких.

1994 року полковник Марк Кук і його дружина Керолайн заснували міжнародну благодійнуорганізацію "Надія і житло для дітей" ("Hope and Homes for Children"). Організація працює з дітьми, їхнімисім'ями та громадою в країнах Центральної та Східної Європи, а також в Африці. Представництваорганізації роблять усе, щоб попередити влаштування дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківськогопіклування, в заклади, влаштовуючи їх у сімейні форми виховання та допомагаючи вразливим сім'ямзберегти свої родини.

В Україні ж організація розпочала свою діяльність в 1998 році і в квітні 2001 року зареєструвала своєПредставництво.

Почесний Президент та Засновник, Марк Кук

Mark Cook OBE, Founder President of Hope and Homes for Children

Команді "Надії і житла для дітей" в Україні впродовж останніх 10років вдалося багато зробити. Та найголовніше те, що їй вдалосядати понад 1000 дітей найцінніший дарунок любов і безпеку вродині та власних домівках. Віримо, що впродовж наступних 10років нам вдасться змінити життя і здійснити мрії ще більшоїкількості дітей в Україні.

Ukrainian team of ’Hope and Homes for Children’ haveachieved so much during the last 10 years. But the most importantis that they have given over 1000 children the most precious gift ofthe love of a family in the security of their own homes. I believethat in the next 10 years we will change lives of even more childrenand will give them a chance to fulfill their dreams.

Працюючи в тісній співпраці з урядом, місцевою владоюта громадою по всій Україні, "Надія і житло для дітей"присвятила себе поліпшенню умов піклування про вразливікатегорії дітей. Ми прийшли в Україну на довгий час іпереконані, що наша команда в Україні відіграватимеключову роль в зміні життя дітей на краще як впродовж 10років, так і надалі.

Working in close cooperation with the national Government,with local authorities and with communities across Ukraine,Hope and Homes for Children is committed to helping toimprove the conditions of care for vulnerable children. We arein Ukraine for the long term. We are confident that our team inUkraine will play a key role in changing children's lives for thebetter, in the next 10 years and beyond.

Виконавчий директор,Рік Фулшам

Rick Foulsham CMG (Chief Executive)

Шановні колеги!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди 10 ї річниці діяльності натеренах України.

Всі ці роки ви були нашим надійним та ініціативним партнером.Реалізовані вами проекти, починаючи зі створення та підтримкидитячих будинків сімейного типу, розвитку моделі соціальноїпідтримки сімей із дітьми, спрямовані на забезпечення основногоправа дитини виховуватись і зростати в люблячому сімейномуоточенні.

Вам є чим пишатися. Ваші інноваційні проекти і програмидопомагають нашій державі у важливій справі підтримки й захистуукраїнських дітей, які потребують особливої уваги, тепла і турботи.

Ми щасливі, що всі ці роки ви були поряд із нами. Вашіпочинання лягли в основу розробки та ухвалення низкизаконодавчих і нормативних актів у галузі охорони дитинства. Япереконаний, що наша спільна робота й надалі буде запорукоюуспіху в справі захисту дитини.

Міністр України у справах cім'ї, молоді та спорту,Юрій Павленко

Впродовж останніх десяти років "Надія і житло для дітей"надавала неоціненну підтримку вразливим українським дітям,особливо тим, які не мають власних сімей. Відданість іпристрасть, із якою працюють фахівці організації, завжди меневражали. Для ЮНІСЕФ є привілеєм тісно співпрацювати зПредставництвом організації "Надія і житло для дітей" в Україні тавпроваджувати інноваційні проекти у сфері захисту прав дітей.

For the past ten years Hope and Homes for Children has providedinvaluable support to vulnerable Ukrainian children, especially thosewithout their own families. The passion and commitment to their workhas always impressed me. UNICEF is privileged to have been workingclosely with HHC to implement innovative projects in the field of childprotection.

Представник ЮНІСЕФ в Україні,Джеремі Хартлі

Jeremy Hartley,Representative UNICEF Ukraine

4 5

Розпочавши свою діяльність у 1998 році з проекту розвитку і підтримки дитячихбудинків сімейного типу, ми зрозуміли, що водночас із пропагуванням тапоширенням сімейних форм виховання дітей сиріт і дітей, позбавленихбатьківського піклування дуже важливо працювати на збереження рідної сім'ї длядитини. З цією метою ми 2003 року започаткували проект із попередження відмовматерів від новонароджених дітей у пологових будинках, створення моделісоціальних центрів матері і дитини. Ще один напрямок нашої роботиспрямований на відпрацювання комплексного підходу до реформуванняінтернатних закладів, створення та забезпечення доступних і якісних соціальнихпослуг для дітей і сімей в громаді.

За 10 років ми підтримали створення і розвиток 65 дитячих будинків сімейноготипу: понад 750 дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, отрималине лише затишну домівку, а й люблячих батьків, підтримку близьких їм людей івпевненість у майбутньому. Ми створили два центри матері і дитини, черездіяльність яких попереджено 209 випадків відмов від дітей. Завдяки роботі нашихсоціальних працівників в громаді попереджено 118 випадків вилучення дітей із сім'ї.Значна увага і зусилля спрямовані й на те, щоб позитивний досвід, якого ми набули,був поширений і став частиною загальнодержавних програм.

Серед ключових чинників успішності перше місце посідає особиста відданістьсправі працівників нашої команди, їхнє прагнення до розвитку і професійногозростання.

Ми повною мірою поділяємо свої успіхи і результати з нашими партнерами, успівпраці з якими ми реалізуємо всі наші проекти. Це насамперед МіністерствоУкраїни у справах сім'ї, молоді та спорту і його підрозділи в регіонах, місцевіоргани державної влади, Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) вУкраїні.

Свої плани ми будуємо, з огляду на знання реальної ситуації життя дітей тасімей. Тож, заглядаючи на роки вперед, можна сміливо стверджувати, що потребав діяльності нашої організації в Україні буде ще довго. Триватимуть поточніпрограми і розпочнуться нові проекти заради одного створення сприятливих умовдля зростання кожної дитини.

Дякуємо всім, хто всі ці 10 років був поруч з нами, привносив свої ідеї, вміння,бажання змінювати світ: батькам і дітям наших родин, партнерам, спонсорам ідонорам нашої організації у Великобританії.

Галина ПостолюкДиректор Представництва благодійноїорганізації "Надія і житло для дітей" вУкраїні

ПІДСУМОК ЧИ ПОЧАТОК

Лютий місяць 1998 року перша зустріч з представником міжнародноїблагодійної організації "Надія і житло для дітей" Богданом Римаренком. Травень приїзд виконавчого директора полковника Марка Кука до України на запрошенняМіністра України у справах сім'ї та молоді Валентини Довженко. Червень початок ...

Тоді мало хто вірив, що іноземна організація вкладатиме кошти не тільки внавчальні тренінги для спеціалістів, але й у придбання та облаштування домівокдля сімей, які приймають до себе дітей, позбавлених батьківського тепла і любові.Бо як інакше, як не прикладом, переконати й довести державним службовцям ісуспільству загалом переваги зростання дитини в сімейному оточенні передінтернатним закладом. Не мали ми тоді й великих амбіційних планів щодо розвиткунаших програм.

Організація в Україні розвивалась у міру набуття досвіду, формуванняпрофесійної команди, розуміння глибини проблем захисту дітей, пошукуоднодумців і партнерів у середовищі органів влади і громадських організацій.

В родині увага дітям достатня, яка й повинна бути в сім'ї, батьки багато спілкуються з дітьми ізавжди цікавляться кожною дитиною. І це попри те, що дітей у родині дев'ятеро.

Зі слів класного керівника дитини, яка виховується в ДБСТ, Хмельницька обл.

За час тренінгу я отримала багатовідповідей на свої запитання,більше зблизилась із батьками вихователями, але головне що я їхкраще пізнала, просто по іншомутепер на них дивлюся.

Зі слів соціального працівника Київської області

Рівень і професіоналізм усіх запрошених фахівців вражає. Вонине лише допомогли подивитися на багато речей по новому,але й дали корисні поради, підказки, пояснення. Саме такапідтримка та інформація нам потрібна.

Зі слів матері виховательки ДБСТ Горєлкіних, який існує 10 років

Юра, 15 років, родина Поплавських

Богдан, 12 років, родина Бращенків

6 7

Маленька дівчинка годує голубів. Пташки її не бояться: збирають крихти біля її ніг. До дитини підійшла молода жінка, голуби

позлітали. Щоб їх зупинити, дівчинка вигукнула:2 Гулі, гулі, не бійтеся 2 це ж МОЯ МАМА!

Марійка, 3 роки

СТВОРЕННЯ, РОЗВИТОК І ПІДТРИМКА СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ2СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ

БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Розуміючи, що найкраще інайприродніше для дитини це рости івиховуватись у сім'ї, що сім'ї дитині незамінить жоден найліпший інтернат, мирозпочали реалізацію проекту зрозвитку дитячих будинків сімейного типу(ДБСТ).

В кінці 90 х років інститут прийомноїсім'ї був представлений лише ДБСТ,

яких нараховувалося декількадесятків по всій Україні, а

створені вони були ще зарадянських часів. Отождитина, яка осиротіла,мала небагато шансівзростати в сім'ї.

Організація розпочаласвою діяльність із пошукусімейних пар, що були

готові взяти на виховання всвої родини дітей сиріт і

дітей, позбавленихбатьківського піклування, та

місцевих органів влади, які малибажання створити ДБСТ. Кажуть, що

добрий початок це половина справи.Для нас таким початком стала Київськаобласть, де Організація створила 16 ДБСТі надала підтримку трьом наявним; далібули АР Крим, Миколаївська, Сумська,Одеська, Волинська, Рівненська,Закарпатська, Кіровоградська,Хмельницька, Чернівецька, Львівська,

Полтавська області.Створенню кожного ДБСТ передувало

вивчення сім'ї в її звичному середовищі;навчання потенційних батьків вихователів;придбання і облаштування житла длясімей. Угодою про співпрацюПредставництво і місцеві органивиконавчої влади закріплювали своїобов'язки та повноваження щодофункціонування створюваного будинкусімейного типу.

Після відкриття ДБСТ співпраця зродинами не закінчувалася. Батьки вихователі зі своїми радощами ітурботами зверталися за порадами допредставників Організації. Тоді й виниклаідея зібрати батьків вихователів, щоб вонимогли поділитися досвідом, почути думкуфахівців психологів і медиків. Першітренінги для батьків вихователів булипроведені у 2000 році, і результатипідтвердили їх необхідність. Далі такітренінги відбулися в 2003 2004 роках, а з2007 року було запроваджено спільнітренінги для батьків вихователів тасоціальних працівників, які здійснюютьсоціальний супровід дитячих будинківсімейного типу. Мета таких тренінгів покращити співпрацю між батьками вихователями та соціальнимипрацівниками і підвищити їх кваліфікацію.

За результатами цих навчань і завдякинеодноразовим зверненням до

Дитячийбудинок сімейного

типу це окрема сім'я, щостворюється за бажаннямподружжя або окремоїособи, яка не перебуває вшлюбі, що беруть на виховання таспільне проживання не менш як 5дітей сиріт і дітей, позбавленихбатьківського піклування. (Постанова КМУ від 26. 04. 2002

№ 564 "Про затвердження

Положення про дитячий

будинок сімейного

типу").

8 9

Міністерства України у справах сім'ї,молоді та спорту на державному рівнібуло вирішено низку нагальних питаньжиттєдіяльності ДБСТ, враховано конкретніпропозиції щодо вдосконаленнянормативно правової бази.

Одним із важливих напрямків роботиПредставництва є здійсненнямоніторингу родин, під час якоговивчається стан утримання та вихованнядітей у сім'ях, труднощі, з якимистикаються батьки вихователі. Зарезультатами таких дослідженьпрацівники Організації готують

рекомендації для батьків вихователів, надають

консультаціїпсихологічного та

юридичногохарактеру та,спільно зсоціальнимипрацівниками,корегують планисоціального

супроводженняродин.

Остаточна мета Організації в рамкахпроекту полягала в тому, щоб надержавному рівні створити умови длярозвитку сімейних форм виховання дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківськогопіклування. Представництво Організаціїбрало участь у розробці Закону України"Про забезпечення організаційно правових умов соціального захистудітей сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування", який булоухвалено 2005 року. Закон визначаєпріоритетність сімейних форм вихованняпосиротілих дітей, створює кращі умовидля їх утримання. Нині фінансуванняДБСТ та прийомних сімей здійснюється здержавного бюджету, збільшеновиплати на дітей, забезпечено соціальнігарантії батьків та ін.

Сьогодні в Україні інститут прийомноїсім'ї постійно розвивається: за данимиМіністерства у справах сім'ї, молоді таспорту, на 01.07.2008 року створено 330дитячих будинків сімейного типу (в якихвиховується 2202 дитини) і 1930 прийомнихсімей (в них 3153 дитини). Тож дедалібільше дітей живуть за "формулою щастя":МАМА плюс ТАТО плюс ДІМ.

1998�2002 роки:

створення та підтримка 36 дитячихбудинків сімейного типу;

з метою привернення увагигромадськості й органів державноївлади до проблем дітей сиріт,поширення сімейних форм вихованнясиріт проведено фотовиставку "Впошуках втраченого", якаекспонувалася в 20 регіонах України,АР Криму, Сімферополі та м. Києві, в залівиставок Кабінету Міністрів України іМузеї Червоного Хреста в Женеві.Виставку відвідали понад 30 тис. чол.;

3 тренінги для батьків вихователів, уяких взяло участь 60 осіб;

випуск бюлетеню, в якомувисвітлюється діяльність Організації,вміщено відповіді на питання батьків вихователів, надаються консультаціїспеціалістів, цікава інформація для дітей.

2003�2008 роки:

створення та підтримка 29 дитячихбудинків сімейного типу;

оздоровлення 370 дітей,консультування батьків вихователів зіспеціалістами в рамках святкуванняп'ятиріччя діяльності організації в Україні;

навчання потенційних батьків вихователів (30 осіб);

11 регіональних тренінгів зпідвищення кваліфікації, обміну досвідомбатьків вихователів ДБСТ, що вжефункціонують, і соціальних працівників,які їх супроводжують, у яких взяли участь247 осіб.

За10 років діяльності

Представництвостворило та підтримало 65

родин у 13 регіонах України.За цей час дитячі будинкисімейного типу розвивалися,змінювалися потреби дітей ібатьків вихователів,

змінювалися і напрямкироботи, завдання

проекту.

Як кінорежисер (документальні фільми "Стояла собі хатка", "Вероніка ісаксофон", "Чудеса бувають") я вже майже 5 років співпрацюю зміжнародною благодійною організацією "Надія і житло для дітей" і вдячнадолі, що вона звела мене з людьми, які, на відміну від багатьох інших, неговорять про проблеми дитячого сирітства, а реально, дієво, конкретнонадають житло, надію, радість і майбутнє покинутим дітям. Бажаю Вамдобра!

Кінорежисер,Олена Фетісова

Були різні моменти в моємутворчому житті: і гарні, й недуже.

Колись ці люди простоповірили в моє майбутнє і вмене. Тому вони зіграливелику роль у становленнімене як музиканта.

Саксофоністка,Вероніка Кожухарова

Організація "Надія і житло для дітей"зуміла зробити те, що за 10 роківздійснити майже неможливо:похитнути стереотипи, вплинути намасову свідомість, спрямувати роботубагатьох державних інституцій надосягнення найгуманнішої місії забезпечення права депривованої,обділеної долею дитини наматеринську і батьківську опіку талюбов.

Не кожен дорослий здатний віддатисвоє серце чужій дитині, а особливотій, яка практично від народження невідає, що таке доброта, дружба,чесність, вдячність, порозуміння. "Надіяі житло для дітей" зуміла не лишевіднайти таких Батьків із великої літери,але й згуртувати їх, зробити цихвихователів самородків тим передовимпедагогічним загоном, який своєю мудрістю, досвідом, авторитетом, прикладом запалює і веде за собоюінших, стверджуючи, що сім'я це найефективніший Богом даний осередок виховання дитини.

Вірю, що найбільші досягнення та педагогічні знахідки ще попереду.

Професор, доктор психологічних наук, науковий співробітник Інституту Психології ім. Г.С. Костюка,

Тамара Говорун

1110

Відкриття ДБСТКудель.

Батьків вихователівконсультуєпрофесор

Галина Пілягіна.

Під час проведеннямоніторингу

працівникорганізації

проводить гру здітьми родини

Кравченків.

Бесіда психолога організації з класним керівникомта вчителем хімії дітей родини Поплавських.

Роботапсихолога

організації здітьми.

Роман родиниНені виконує

тест Люшерапід час

індивідуальноїбесіди з

психологом.

Спільний тренінг длябатьків вихователів і

соціальнихпрацівників, які

здійснюютьсоціальний

супровід дитячихбудинків сімейного

типу.

12 13

Я пам'ятаю час,

коли моя мама була лише моєю і я

була її улюбленкою. І раптом

з'являються незнайомі діти, які лізуть до

неї на руки, цілують її. А моя мама

обіймає їх, цілує і чомусь плаче.

За два дні моя нова сестричка

обрізала одну із моїх кіс (слава Богу,

що хоч голову залишила) тільки тому,

що в неї голова була майже лиса, а в

мене були дві гарні коси і два великих

банти. Я не просто плакала я

верещала, як пожежна сирена. Лєна

теж плакала. Плакала, бо боялася, що

її покарають. Моя мама теж тихенько

плакала. А тато не знав, кого першого

втішати. Він зібрав нас і намагався

заспокоїти усіх разом. Ще за дві години

на обох напівлисих головах

похитувалося по два банти, які

повсякчас западали нам за вуха. Ми

вже не плакали. Лише матуся час від

часу схлипувала.

Але ввечері знову довелося ридати.

Міша доламав мої іграшкові меблі й

порозбирав механічні іграшки.

Пам'ятаю, ми з Лєною намагалися

зробити столика, збиваючи його

гантелькою, щоб погодувати наших

ляльок. Ми чули, як реве Мишко, і

зловтішалися, що його побили Єгор і

Захар за те, що він хотів подивитися, як

зроблена іграшкова залізниця. Її нам

подарував Дід Мороз. Це була єдина

іграшка, яка ще була цілою. Коли мама

і тато взяли решту дітей, я вже нічого не

боялася і ні про що не жалкувала: все,

що можна було зламати чи розібрати,

вже було зламане й розібране.

Ми переїхали в новий будинок, де

знайшли багато цікавих справ. Тепер у

нас був котик, цуценя, кролики і

порося. Ми постійно мали проблеми

через те порося, бо Міша з'ясував, що

на ньому можна було їздити, що ми всі

дружно робили. Головне треба було

зачинити його в хліві, поки мама не

повернулася з магазину. Довгий час

батьки все ніяк не могли второпати,

чому ж те порося не набирало ваги.

Аж одного разу тато повернувся

додому раніше і все зрозумів...

А ще в нас була копанка біля дому.

Велика і глибока. Ми там ловили

пуголовків. А ще ми там якось втопили

пару Катіних нових, куплених за

спеціальні купони шкіряних сандалів, в

яких вона мала йти до школи. І скільки

батьки не рили канавок до пізньої ночі,

щоб спустити воду з копанки, сандалів

так і не знайшли.

Виявляється, чудово мати велику

сім'ю.

Лише зараз, коли я стала дорослою

і мої батьки взяли вже останніх дітей, я

зрозуміла, що вони роблять героїчний

вчинок. Вони присвятили своє життя

дітям: і не лише своїм, що так

природно, а чужим, покинутим. І коли 3

річна Надя щоранку залазить до мами

в ліжко і кричить: "Це моя мама", я

лише тихенько посміхаюся, згадуючи

себе. Я щаслива, що в неї тепер є

мама. Моя мама. Я більше не ревную,

майже не ревную.

Даша, 14 років

Чи легко ділити свою

маму зіншими?

Соціальний проект "У пошуках втраченого" було розпочато утравні 2001 року спільно з професійним фотографомОлександром Глядєловим.Фотовиставка, що складалася з 58фотографій, висвітлювала життя дітей вулиці, шкіл інтернатів, дітей,що живуть і виховуються в дитячих будинках сімейного типу. Понад30 тис. осіб відвідали виставку впродовж часу її експонування.

Представництво регулярно публікує бюлетень, у якомувисвітлюється діяльність Організації, вміщено відповіді напитання батьків вихователів, надаються консультаціїспеціалістів, частина журналу присвячена дитячій аудиторії зконкурсами, загадками, цікавими історіями.

Щороку діти будинків сімейного типу, якими опікуєтьсяорганізація, беруть участь у конкурсі на кращий тематичниймалюнок. Учасники робіт, які займають призові місця, отримуютьподарунки, а їхні витвори ми використовуємо для виготовленнялистівок, календарів, інших матеріалів.

"5 років разом" таку назву мало свято, організоване 2003 року Представництвом для дітей із будинківсімейного типу, якими воно опікується. На честь свого ювілею 5 річчя діяльності в Україні організаціяподарувала дітям два тижні відпочинку на сонячному узбережжі Чорного моря та можливість участі узахопливій грі побудові казкового Міста Надії.

Велике вам дякую за те, що ви відправляєте до нас такігарні журнали, з такими конкурсами. І я хочу, щоб випобільше писали, а ми будемо відповідати на ваші листи.

Вероніка, родина Коміних

Щиро дякую за вашу фотовиставку. Після перегляду фотозамислюєшся над долею та життям знедолених дітей, а головне задаєш собі питання: "Що саме ти зробив для того, щоб такимдітям покращити життя?" І я впевнена, що з таким питанням досебе виходить кожен із цієї зали. Ще раз дякую.

Голова Вінницького обласного об'єднання творчої молоді "Погляд в майбутнє"

Хочу подякувати всім родинам, які взяли на виховання цих дітей, і цимдопомогли їм не лише вижити, а й досягнути в житті певних висот. І хтознає, може, саме з них виростуть люди, які поставлять Україну на ноги...

Світлана, учениця

З метою популяризаціїдосвіду виховання дітей сиріт в сім'ї, студія"ІНТЕРФІЛЬМ" у співпраціз нами зняла 3 фільми про вихованкудитячого будинкусімейного типу, яказмогла реалізувати своюмрію і в 23 роки сталазіркою класичногосаксофону, та про двадитячі будинки сімейноготипу Київської таВолинської областей,якими опікуєтьсяОрганізація.

1514

"А що робити?" кажуть мені різні люди,

надивившись на образинещасливого дитинства в

житті або на моїх фотографіях."Ну, ось хоча б це!" відповідаюя, і показую фотографії дитячихбудинків сімейного типу. Ісправді, у вас є інша

відповідь?Фотограф,

Саша Глядєлов

16 17

із слів Майкла Партріджа, одного з наших гостей

З чоловіком розійшлася, коли вже завагітніла.Свого житла не було, і я деякий час наймалаквартиру. Потім це стало неможливо. Декількаразів ночувала на вулиці. До центру матері та дитини я потрапила післяпологового будинку. Хотіла відмовитися віддитини.У центрі я змогла отримати підтримку фахівцівта інших мам, порадитися у ситуаціях, коли незнала, що робити і куди звернутися. Зараз я одружилася вдруге. Люблю своюдитину та чоловіка. Зараз розумію, щонайважливіша подія у моєму житті ценародження сина. Головне, що він щасливий іздоровий.

Світлана, 28 років

Дякую за розкриття актуальних питань, за створені умовита за професіоналізм. Сподіваємося на зустрічі на такихже продуктивних тренінгах, плідну співпрацю.

Ципцюк Оксана, учасник регіонального тренінгу

з профілактики відмов від дітей раннього віку

Мені завжди хотілося мати ... батьків. Я виховувалась в інтернаті. На дні народження подругипознайомилась з хлопцем, з яким прожила 2 роки, народила сина. Коли завагітніла вдруге, чоловік вигнавмене з дому, бо сумнівався, що то його дитина. Деякий час я жила у жінки з мого села. Народиласемимісячну дитину у неї вдома. Від дитини я б ніколи не відмовилася, бо не хотіла залишати її, як мене матив дитячому будинку. До центру матері та дитини я потрапила з лікарні, мала зовсім слабенька була.

У центрі до мене добре ставились, було де жити з дитиною. Я змогла навчитися шити, і мені цеподобається. Пізніше мені допомогли придбати хату у сусідньому з чоловіком селі. Поступово в мене зчоловіком налагодилися стосунки, і ми знову почали жити разом.

Ніна, 23 роки

Найважливіша подія у моєму житті 2 це народження сина.Світлана, клієнтка соціального центру матері та дитини

ПОПЕРЕДЖЕННЯВІДМОВ ВІД НОВОНАРОДЖЕНИХ

ДІТЕЙ

Вагітність, пологи, турбота пронемовля для більшості жінок ці події єнайзнаменнішими у житті. Хоча є й ті,кому народження дитини приноситьбіль, розчарування, сумніви, розпач.Такий досвід мають, як правило, жінки ізсоціально та психологічно незахищенихверств населення.

Протягом 2002 року через відмовиматерів у пологових будинках сталисиротами 2500 немовлят. Такі діти, якправило, і надалі залишаються вінтернатах й отримують там виховання,практично не маючи шансів повернутисяв сім'ї. Тому працівники організації "Надія іжитло для дітей" в Україні вирішилидослідити головні причини того, чомуматері відмовляються відновонароджених дітей у м. Херсоні.Хоча, здавалося, причини були різні, та вбільшості випадків вони стосувалисяособистої невлаштованості молодихжінок, матеріальної скрути, конфліктів ізблизьким оточенням, осуду суспільства,відсутності соціальної підтримки. Нажаль, тоді в Україні ще не булинапрацьовані механізми надання вчасноїі кваліфікованої допомоги таким жінкам.

У 2003 2004 роках Представництвонашої організації за підтримки ЮНІСЕФреалізувало проект профілактики відмовматерів від новонароджених дітей в м.Херсоні. Ми започаткували роботусоціальних працівників та психологів упологових будинках, де вони надавалидопомогу породіллі, яка заявляла пронамір відмовитися від дитини в дитячихвідділеннях лікарень, у будинку дитини.

Випробувавши нові технології роботи зматерями, які опинились у складних

обставинах, у жовтні 2003 року мистворили перший в Україні закладсоціального захисту матерів з дітьминового типу Центр Матері та Дитини (м.Херсон). Найважливішим булопопередити не тільки розлучення дітей ізбіологічними сім'ями, а й залишеннянемовлят у пологових будинках.Соціальні працівники, медсестра,психолог та інші фахівці Центру надаютьсоціальну й психологічну підтримкумолодим матерям, які через певніскладні обставини не можутьповернутися з немовлям у родину і томупотребують тривалої та комплексноїдопомоги. У Центрі спеціалістидопомагають жінкам навчитисядоглядати за собою та дитиною, готуютьїх самостійно приймати рішення у різнихжиттєвих ситуаціях. Це передбачає ізавершення освіти, і здобуття професії, іналагодження контактів із родичами табатьком дитини, отримання знань щодовласних прав і прав своєї дитини,вирішення житлових та інших питань.Адже 70 % жінок, які потрапляють вцентри, є непідготовленими досамостійного життя, оскільки самівиховувалися в інтернатних закладах.

У квітні 2006 року ми спільно зКиївською обласною державноюадміністрацією відкрили обласнийЦентр соціально психологічноїдопомоги "Мати і Дитина разом".

У двох Центрах, які створилаорганізація, за період їхньої діяльності 96%жінок обрали своє життя разом із дітьми.

Роботу спеціалістів у пологовихбудинках та лікарнях м. Херсона врамках проекту схвалили Міністерство

Мамиз малюками живуть

у комфортних затишнихкімнатах, де мають усе

необхідне: ліжко для матері таокреме ліжко для дитини, стіл,шафа тощо. Крім того, в Центрі єкімнати вітальні, де жінки з дітьмиможуть зустрічатися з рідними

або проводити вільний час;швейна майстерня;

комп'ютернакімната.

2002�2004 роки: 3 експериментальні майданчики

реінтеграції батьків і дітей у пологовомубудинку, будинку дитини, дитячомувідділенні лікарні, де апробуються тавпроваджуються нові соціальні технології;

попереджено 42 відмови від дітей;

створений перший в Україні ЦентрМатері і Дитини;

методичний посібник з питаньстворення реінтеграційних майданчиків"Чи зійдуться наші долі…Реінтеграціябатьків і дітей: перші кроки доусвідомлення проблеми";

фільм "Дорога до сім'ї", якийпродемонстровано на популярнихтелеканалах;

18 тренінгів для спеціалістів з питаньзапобігання ранньому соціальномусирітству та розвитку сімейних формвиховання 146 осіб.

2005�2006 роки: попереджено 92 відмови;

3 тренінги для працівників системиохорони здоров'я Київської області;

створено Центр Матері та Дитини в м.Фастові;

8 тренінгів для клієнтів і фахівців п'ятицентрів матері і дитини 130 осіб;

отримали допомогу в Центрі 11клієнток з новонародженими дітьми(вибули з Центру 4 жінки ? дві з нихотримали житло, де проживають разом здитиною).

2007�2008 роки: попереджено 48 відмов (м. Херсон та

м. Фастів);

15 тренінгів для клієнтів Центрів матеріта дитини (м. Фастів, м. Чернігів, м. Суми, м.Дрогобич, м. Херсон) про усвідомленебатьківство, репродуктивне здоров'я,планування сім'ї та розвиток дитинираннього віку 124 особи;

навчання роботи на комп'ютері 32клієнтки Центрів матері і дитини.

2 тренінги семінари для 20регіональних тренерів;

5 тренінгів для 100 спеціалістів Центрівматері та дитини та Центрів соціальнихслужб для сім'ї, дітей та молоді, якіпрацюють у консультаційних пунктах;

підготовка та видання методичногопосібника "Попередження інституціалізаціїдітей раннього віку".

18 19

охорони здоров'я України таМіністерство у справах сім'ї, дітей тамолоді. Тому для допомоги жінкам, якіопинилися у складних життєвихобставинах, здійснюється соціальнаробота в консультативних пунктахцентрів соціальних служб для сім'ї,дітей та молоді при пологових будинкахі відділеннях медичних закладів. Головнізавдання таких консультаційних пунктів запобігти відмовам матерів відновонароджених дітей; забезпечитипсихологічну та соціальну підтримкужінкам; поширювати відповідальне,усвідомлене батьківство.

Крім того, на державному рівніпоширюється досвід створення центрівматері та дитини в усіх областяхУкраїни. Нині центри вже існують уСумах, Дрогобичі (Львівська обл.),Хмельницькому та Севастополі.

На основі досвіду роботи в центрахспеціалісти організації та залученіексперти описали започаткованітехнології роботи з жінками, що маютьнамір відмовитися відновонароджених дітей. Ми такожрозробили програму, за якою в 2008році підготували регіональнихтренерів, котрі навчатимуть фахівцівконсультаційних пунктів та центрів. Цяробота відбувається у співпраці зДержавною соціальною службою длясім'ї, дітей та молоді за фінансовоїпідтримки ЮНІСЕФ. За результатамивсієї роботи Представництвоорганізації в Україні опублікувалометодичний посібник для соціальнихпедагогів, психологів і всіх, хтозаймається вирішенням проблем,пов'язаних із попередженнямрозлучення дітей з батьками.

2120

В посібникувисвітлюютьсяактуальні аспектисоціального захистудітей, позбавленихбатьківськогопіклування, причинивиникнення тапоширення сирітства уранньому віці. Представництво у співпраці з ЮНІСЕФ

видало методичний посібник"Попередження інституціалізації дітейраннього віку".

Навчання для спеціалістів соціальнихцентрів матері і дитини

(соціальних педагогів та психологів).

Навчання для спеціалістів консультаційних пунктівцентрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та

регіональних тренерів з попередження відмов віддітей у ранньому віці.

ПБО "Надія і житлодля дітей" в Україні

підписано Угодупро співпрацю зДитячим Фондом

ОрганізаціїОб'єднаних Націй(ЮНІСЕФ) з метоюреалізації проекту

"Запровадженнясистеми підготовкиспеціалістів центрів

матері і дитини таконсультаційних

пунктів".

22 23

Жодні "дитячі садки", "дитячі будинки", "Притулки" і тому подібні фальшивізаміни сім'ї не дадуть дитині необхідного, бо головною силою виховання є те

взаємне почуття особистої незамінності, яке пов'язує батьків з дитиною ідитину з батьками своєрідним єдиним зв'язком 2 утаємниченим зв'язком

кревної любові. В сім'ї, і лише в сім'ї, дитина почуває себе єдиною і незамінною,вистражданою і невідривною...І.О.Ільїн, філософ (188321954)

ДЕІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ2СИРІТ ТА ДІТЕЙ,

ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГОПІКЛУВАННЯ

Міжнародний досвід і дослідження,проведені в Україні, доводять, щоперебування в інтернаті негативновпливає на розвиток дітей, адже взакладах відсутнє найголовніше, чогопотребує будь яка дитина, батьківськалюбов. Згідно з даними, що їхоприлюднило Міністерство України усправах сім'ї, дітей та молоді, майже 20%випускників інтернатних закладів неможуть влаштуватися на роботу абопродовжити навчання та здобути певнупрофесію, для 41% відсутня перспективавирішення житлових проблем, майже 20%колишніх вихованців притягують докримінальної відповідальності . Існуєпевна закономірність: чим раніше і довшедитина залишається без батьківськоїопіки, тим складніше відбувається їїсоціалізація.

Протягом 2004 2006 років, за підтримкиЮНІСЕФ, організація реалізувала низкупроектів у Київській, Хмельницькій,Херсонській областях, скерованих навдосконалення державної системизахисту дітей, попередження вилученнядитини з сім'ї, розвиток сімейних формвиховання. Вперше в Україні ми провеликомплексну експертну оцінку щодофізичного, психічного, психологічногостану та соціальних навичок 215вихованців інтернатних закладів узазначених областях України. Залученіспеціалісти (психологи, соціальніпрацівники, лікарі) підготували відповідні

висновки, склали плани індивідуальноїроботи з кожною дитиною. Матеріали,отримані під час цієї роботи, опублікованів рекомендаціях для спеціалістів щодопроведення комплексної оцінки потребдитини, яка перебуває в інтернатномузакладі.

З 2007 року ПБО "Надія і житло для дітей"в Україні розпочало реалізацію новогопроекту: "Реформування дитячого будинку"Барвінок" та створення Центру соціальноїпідтримки дітей та сімей", метою якого євідпрацювання комплексної моделіреформування державної системи опіки іпіклування над дітьми сиротами та дітьми,позбавленими батьківського піклування,через створення сімейно орієнтованихпослуг для дітей та сімей у громаді.Проект розрахований на два роки іреалізується в Макарівському районіКиївської області спільно з Київськоюобласною державною адміністрацією,Макарівською районною державноюадміністрацією, Макарівською районноюрадою.

У рамках проекту ми здійснювали йпродовжуємо здійснювати діяльність закількома напрямками. А саме:

Робота з дітьми вихованцямиМакарівського дитячого будинку"Барвінок", спрямована на поверненнядітей у їхні біологічні сім'ї (у разіможливості), влаштування у сімейніформи виховання. Важливимкомпонентом цієї роботи є також підготовка

Я завжди з приємністю згадуватиму свій візит в Україну: я бачила тампевні речі, від яких краялося серце і можна було легко зневіритися;проте я знаю, що ви робите все можливе для того, щоб допомогтицим дітям. Завдяки вам я вірю, що в них є надія на добре майбутнє.Для мене ви справжні янголи.

Керівник відділу зв'язківЦюріхського представництва

фінансової компанії в Великобританії,Венді Мей

Я мрію, що колись у насудома будуть нові меблі,буде затишно і вистачитьстільців, щоб почастуватигостей чаєм та кавою. Колия йтиму вулицею з трьомадоньками, то буду іти звисоко піднятою головою. Ядуже хочу, щоб діти мноюпишалися.

Олена, мама 3 дочок

Час від часу мені доводиться працювати із забезпеченими,благополучними сім'ями. Проте через 2 години спілкування я виходжувід них змученою, майже у депресивному стані. Після такогоспілкування я півдня не можу дійти до тями. А от від ваших так званих"кризових сімей" я вийшла окриленою... Люди так важко живуть, але,попри все, зберігають оптимізм та почуття гумору.

Альона, фотограф

Микола, випускник дитячогобудинку, учасник програмипідготовки до самостійного

життя

24 25

випускників дитячого будинку досамостійного дорослого життя. Врезультаті роботи, яку було проведенопротягом 2005 2007 років, кількість дітей удитячому будинку "Барвінок"зменшилась більш ніж удвічі: з 60 (напочаток 2005 року) до 27 (на початок2008 року). 13 дітей відновили своїконтакти з родичами. Відтепер вонипроводять канікули і вихідні в оточенніблизьких людей.

Підтримка сімей, в яких існує загрозавилучення дитини, скерована назбереження родини для дитини.Соціальні працівники складають іреалізують із сім'ями, в яких існує ризиквилучення дітей, плани роботи, метоюяких є покращення ситуації в родинах.Вони відроджують у сім'ях віру вспроможність подолати труднощі,допомагають навчитися піклуватися продітей, вирішувати конфліктні ситуації.Вперше в районі ми започаткувализдійснення соціального супроводусімей, діти з яких вилучені, а такожроботу з сім'ями, куди є можливістьповернути дитину із закладу.

Наш досвід переконливо свідчить:якщо сім'ї вчасно й професійно наданодопомогу (з використанням новітніхтехнологій роботи, а саме мережевихзустрічей, короткочасної терапії та ін.),то існує велика вірогідність зберегтидитину в сім'ї.

Спеціалісти, залучені до реалізаціїпроекту, отримали відповіднупрофесійну підготовку у вищихнавчальних закладах, взяли участь ублизько 40 навчальних програмах,

семінарах, тренінгах, візитах із обмінудосвідом тощо на теми, пов'язані ізсоціальною роботою з дітьми та сім'ями,а також реформуванням інтернатнихзакладів. У своїй роботі ми широковикористовуємо досвід реформуванняінтернатних закладів і роботи з сім'ямита дітьми, що опинились у складнихжиттєвих обставинах, таких країн, якЕстонія, Польща, Росія, Румунія таШвеція.

Протягом 2008 2009 років уМакарівському районі буде створеноЦентр соціальної підтримки дітей тасімей "Промінь надії", що є інноваційнимпідходом до реформування системиопіки над дітьми в Україні загалом.Уперше в країні планується закриттяінтернатного закладу в комплексі зрозвитком системи послуг для сімей тадітей, які опинилися в складних життєвихобставинах і потребують допомоги, зогляду на потреби району та зурахуванням найкращих інтересівкожної дитини.

Із цією метою у травні 2008 року булопідписано угоду про співпрацю міжМіністерством України у справах сім'ї,молоді та спорту, Київською обласноюдержавною адміністрацією та ПБО"Надія і житло для дітей" в Україні щодостворення зазначеного Центру. Такожпідписано угоду між ПБО "Надія і житлодля дітей" в Україні та Макарівськоюрайонною державною адміністрацієюпро закриття дитячого будинку "Барвінок",розвиток нових соціальних послуг длядітей та сімей і подальше фінансуваннястворюваного Центру "Промінь надії".

Я захоплююся вами, вашими справами, а також добрими та важливими плодами ваших справ! Бодопомогти дітям без батьків, без житла отримати дім і родину, а батькам вихователям допомагатипокращувати життя у цьому домі, в цій великій родині це фантастично велика справа! Сил вам!Натхнення! Мрій та їх здійснення!

Професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри агресології,

заступник директора НДІ соціальної і судової психіатрії

і наркології МОЗ України,Галина Пілягіна

Можна багато говорити про результати і важливість роботифахівців організації "Надія і житло для дітей" в Україні унашому районі. На мою думку, їм вдалося основне змінитипідходи до захисту дитини в кожній громаді, насампередчерез розуміння і сприйняття кожної дитини як унікальноїособистості, котра вимагає індивідуального підходу дозабезпечення її прав та інтересів.

Голова Макарівської райдержадміністрації,Володимир Горбик

26 27

2004�2006 роки:

3 тренінги для представників ЗМІ тапотенційних прийомних батьків просімейні форми виховання 57 учасників;

1 тренінг із розвитку життєвих навичокдля вихованців Макарівського дитячогобудинку "Барвінок" 25 вихованців;

12 інформаційних семінарів тренінгівдля представниківрайдержадміністрацій, фахівцівсоціальної сфери та персоналуінтернатних закладів (робота зсоціальним оточенням дитини,проведення оцінки потреб дітей, ін) 182 особи;

попереджено вилучення з сім'ї 24 дитини;

повернуто до біологічних сімей 15 дітей;

влаштовані у сімейні формивиховання 38 дітей;

проведено комплексну експертнуоцінку щодо фізичного, психічного,психологічного стану та соціальнихнавичок 215 вихованців інтернатнихзакладів.

2007�2008 роки:

9 тренінгів для соціальних працівників,голів та секретарів сільських рад,педагогічних і медичних працівників,персоналу дитячого будинку "Барвінок" ізпитань організації роботи з сім'ями,залучення громади до підтримки кризовихсімей, розвитку сімейних форм вихованнядітей 250 учасників.

2 тренінги для батьків сімей, якіопинились у складних життєвихобставинах 15 учасників;

2 тренінги з розвитку життєвихнавичок та підготовки до самостійногожиття 13 випускників Макарівськогодитячого будинку "Барвінок";

влаштовані на навчання допрофесійно технічних училищ, відповіднодо їх здібностей та побажань 14 випускників;

попереджено вилучення з сімей 94 дитини;

повернуто до біологічних сімей 33 дитини;

влаштовано в сімейні формивиховання 23 дитини;

отримали матеріальну допомогу 534 особи;

підготування та видання посібника"Соціальна робота з сім'ями, якіопинились в складних життєвихобставинах" (з досвіду роботи).

З Наталкою я познайомилася, коли вона була у пологовому будинку Макарівського району.Народивши дитину, вона вирішила від неї відмовитися, так як не мала постійного місця проживання і немогла забрати донечку із собою.

Наталя випускниця інтернатного закладу. 10 років вона їздила Україною, підробляючи собі нашматок хліба. Ні родичів, ні освіти вона не мала. Окрім цього, у неї не було і документів (ні паспорта, ніідентифікаційного коду, ні трудової книжки). Протягом півроку вона жила в лікарні, на харчі та одягзаробляла проституцією, дуже багато пила. Зараз Наталка оформила всі документи, закодуваласявід алкоголю, влаштувалася на роботу, де її дуже поважають і хвалять, вона має пристойну заробітнуплату. Винаймає собі житло, але її вже поставили у чергу на квартиру в неї на роботі. Дитина ходить додитячого садка. Наталя намагається повернути старшу доньку, яку не бачила 4 роки.

Соціальний працівник Організації,Ольга Мороз

Випускниця дитячого будинку зателефонувала близько опівночі

соціальному працівникові Організації, Інні Онищенко:

28 29

Проведеннякомплексної оцінки

потреб дітей уХерсонському

будинку дитини длядітей з ураженням

центральноїнервової системи.

Круглий стіл"Розвиток системисоціальних послугдля дітей і сімей у

Макарівськомурайоні." .

Починаючи з січня2008 року, до дітей

дитячого будинку"Барвінок" приїздять

волонтери, студентидругого курсу

Київськогославістичного

університетуЄвгенія, Михайло та

Роман. Діти напевнознають, що у вихіднідо них приїдуть їхні

нові друзі.Женя буде

розмальовуватидівчатам нігті,

зробить зачіску іпросто поговорить

та вислухає якстарша подруга,допоможе дітям занглійською, яка

досі здавалася їмтакою нецікавою і

незрозумілою.Міша і Ромапограють із

хлопцями в футболта інші рухливі ігри.

Відкрита дискусія зпитань

впровадженнякомплексної моделінадання соціальних

послуг для дітей тасімей з урахуванням

потреб громадиМакарівського

району.

Тренінг для спеціалістівсоціальної сфери зроботи із соціальнимоточенням дитини заметодикою мережевихзустрічей. У 2006 2007роках пройшли підготовкуі опанували методикуроботи з соціальнимоточенням дитини наоснові досвіду Швеції таРосії 20 фахівців.

Я дякую Господу,що Він вклав мені любов

до малечі…Я не психолог, не вихователь,

не мама, а лише студентка. Я неможу бути для них спонсором, але не

хочу бути байдужою, аджеблагодійність починається з мене. Все,що я можу дати діткам, це лише мояувага, бажання стати для них другом,порадником.

Волонтер, студентка Київськогославістичного університету,

Євгенія Мазуренко,

30 31

Чудо знову бути родиноюНе знаю, що про це думаєте Ви, але я

впевнена, що в світі майже щодня десьстається якесь гарне чудо. Це не кончемусить бути щось неймовірне,фантастичне, дивовижне. Часом чудомможе стати щось нібито найпростіше:усміх, доторк, довіра які ще донедавназдавалися неможливими й майженереальними... Яких іще зовсім недавноне було. Такі чуда здаються менінайпронизливішими і найгарнішими. Заними є якась особлива таємниця і світло,що його не вмієш описати словами.

Вмієш його тільки відчути. І дужетішишся, коли вдається його побачити.

Я часто про це думаю. А моянещодавня гостина в одній дужесимпатичній родині теж стала мені проце пригадкою.

Був теплий червневий день, коли явибралась у гості до родини Бондаріву невеличке сільце Кодра на Київщині.Їхати від Києва треба було десь ізгодину, і якась частина дорогипролягала через прегарні соснові ліси.Світ був повний сонця і дуже спокійний.

Іще думаю вдячний. Я їхала йнамагалась уявити: які вони? Яка тародина, котру я їду навідати; які міжцими людьми стосунки; як вонипочуваються, розповідаючи історіюсвоєї сім'ї цілком незнайомим людям;як вони тепер згадують про минуле...

Я трохи знала, як склалась доля цієїродини, і справді дуже чекала зустрічіз нею. Хотіла познайомитись із ОленоюБондар і трьома її доньками, двоє зяких, Марія і Ріта, довший час були вінтернаті й виховувались без материноїопіки й, може, взагалі втратили віру в те,що колись повернуться в родину йзнову житимуть разом із мамою. Рітанавіть, їздячи від інтернату на літнійвідпочинок до Іспанії, почала говоритипро свою нову "іспанську родину".Здавалося б, іще трохи і такизабудеться про справжню сім'ю. Алесталося інакше: діти таки чудесно донеї повернулися...

За думками й не помічаю, як минаєчас. Уже Кодра. Під'їжджаємомашиною до п'ятиповерховогобудиночка й зупиняємося. Висідаючи змашини, чую, як тут гарно співаютьпташки. Двері під'їзду стоять трохипрочинені так, ніби хтось відчинив їхсаме для нас. Піднімаємося на третійповерх. Дзвонимо. І ось ця гарна митьзнайомства: двері відчиняє Олена,господиня, запрошує всередину і яодразу бачу її дівчат. Вони щечепуряться, вони ще не зовсім готовіприймати гостей, але вже виглядаютьсвятково. Певно, тому, що дужевідкрито усміхаються.

З Оленою було дуже легко говорити.На кухні при каві вона просторозповідала, як склалося її життя якось так дуже чесно, не вибілюючисебе й нікого ні за що не засуджуючи.Розповідала про свої мандри світом іпро своє раннє захоплення алкоголем;народження першої дочки Марії 1997року, згадувала, як із пригодамидобиралась до Голландії, щобнародити там 1998 року другу дочку,Ріту, якою Олена теж зовсім не булаготова займатися. Про них тоді майже недумала. Розповідала про жахливіпобутові умови, в яких тоді жила родина...

Як опалення та електрику відключиличерез несплату. Згадувала про станиотупіння, цілковитої байдужості, в якихОлену ніщо не цікавило, не бентежило,не боліло. Не хвилювало навіть те, щоякогось дня обох її дочок забрали доінтернатів: Ріту до Білої Церкви, аМарія залишилась у Макарівськомурайоні. Думала про те, що все одношвидко помре так живучи, то хай хочдіти мають в інтернатах бодай якусьопіку...

Всякого випало на долю і Олени, ідітей. Олена й справді могла загинути,якось у стані сп'яніння випавши із вікна.Але, може, саме тоді з нею і сталосяперше чудо: вона нічого не пошкодила.А невдовзі після чергової пиятикивідчула, що щось у ній змінилося. Щовона більше не питиме. Світ мовбипочався спочатку, а Олена нібинарешті почала жити.

Далі були довгі клопотання, щобповернути дітей додому, і, хоча Оленуніхто не позбавляв батьківства, цевиявилося доволі складним процесом.Довелося оббивати пороги, довелосяшукати ресурсів, щоб хоч трохиполіпшити побутові умови й зновувстановити опалення, без чогоповернення дітей було неможливе.Урешті, фактично ніхто в державнихслужбах не вірив, що Олена теперзайматиметься дітьми, що знову непочне пити, зрештою, їй не вірили й уте, що вона припинила вживатиалкоголь. Ніхто не квапився допомогтижінці облаштувати майбутнє, анатомість засуджували її за все, щовже сталося в минулому... Не знати, чимувінчалися б Оленині клопотання, якбивона не звернулась до "Надії і житладля дітей" і якби соціальний працівникорганізації, Ольга Мороз, незаопікувалась тим, щоби родина зновустала родиною. Завдяки її поруціперед службою у справахнеповнолітніх додому спершуповернулась додому Марійка, азгодом, знов таки завдяки "Надії і житлу",що надала кошти для встановленняопалення, ремонту, купівлі ліжка для

32 33

дитини, вдалося повернути й Ріту. Таксталося ще одне чудо.І хай там що і як було в минулому, асьогодні вся родина живе в мирі йзлагоді, бавлячи наймолодшу Оленинудонечку Катю, яка народилася зовсімнедавно, в січні, і яка, дасть Бог, ніколине знатиме долі своїх старших сестер.

Коли дивлюся на Олену й на її дітей,Марійку і Ріту, й коли Олена розповідаєпро свою наймолодшу донечку Катю,яка під час мого візиту спокійно собіспить, мені не віриться, що був час,коли ця родина могла не бути разом.Не віриться, що люди, по котрих видно,як міцно вони люблять одні одних,зазнали так багато болю. І водночасдуже тішуся, що вони знову разом. Хочурозділити з ними цю їхню радість:радість родини, яка нарештізнайшлася.

Дівчата ще добре пам'ятають, яккожній із них жилося в інтернаті, але нехочуть про це згадувати. Може, цезгадується, як недобрий сон або якстрашна казка, якою хочуть налякатидітей... На щастя, вона вже позаду. Апопереду інше життя, в якому Олена

справді опікується своїми дітьми й уякому кожен її день присвячений їм."Для них зроблю все, каже ця мужнямолода мати і додає: Я їм і мати, йбатько". А я думаю, що тепер вонанарешті стала дітям іще й приятелем,якому вони справді можуть довіряти.Правда, Олені ще доведетьсявідповісти дівчатам на багато питань,на які буває непросто шукати відповіді;врешті, вони ставлять їх і тепер, алеОлена каже: "Відповідаю на них чесно,нічого не приховуючи. Вони маютьправо все знати".

Марійка й Ріта тепер вчаться умісцевій школі й наздоганяютьпропущене, а вдома допомагаютьдивитися за немовлям і клопочутьсядомашньою роботою здається, такапоміч зовсім їм не тяжка.Найважливіше, ніби говорять собоювони, що ми знову вдома. Може,найприкрішим сьогодні для всієїродини є те, що Марійка хворіє маєнапади астми. Але дасть Бог, відійдутьу минуле й вони.

Коли надходить час прощатися,дивлюся на усміхнені обличчя Марії,Ріти й Олени й мимоволі згадую словаотця Яна Твардовського, польськогосвященика і поета: "Кажуть, щонайкрасивіший усміх у того, хто багатовистраждав". Не знаю, чи це так, алеїхні посмішки справді дуже красиві.Мені хочеться їх запам'ятати й хочеться,щоби цій родині більше ніколи недовелося пережити такого болю, якийїм випав. Хочеться, щоби їхній усміхтривав тепер із любові. І ще хочетьсяподякувати за це дуже велике чудо, якеїм усім разом сталося і в якому є якасьдуже гарна таємниця. Чудовіднайдення одні одних. Чудо довіри.Чудо знову говорити слово "мама" і бутиродиною...

Богдана Матіяш

Якщо ви готуєтеся стати батьками для дитини, якавиховувалася в закладі для дітей сиріт і дітей,позбавлених батьківського піклування, спробуйтеопанувати наші короткі поради з психології, педагогіки тамедицини, почитайте, як лікувати прості дитячі хвороби,привчити дітей до охайності, навчитися вирішуватиконфлікти тощо.

В буклетахміститься інформаціяпро сімейні формивиховання.

Пропонований посібник міститьсконцентровану інформацію пропроведену роботу в межах проекту"Розробка механізмівдеінституціалізації дітей на основікомплексної індивідуальноїекспертної оцінки соціального стануі потреб дітей та індивідуальнихпланів опіки кожної дитини".

У 2008 році надруковано посібник "Соціальна робота з сім'ями, які опинились в складнихжиттєвих обставинах" (з досвіду роботи організації).

34 35

Проектні витрати(199822008 р.р.)

Надходження коштів(199822008 р.р.)

ФІНАНСИ

Витрати на діяльність

(199822008 р.р.)

Проект ДБСТ

Проект попередження відмов від новонароджених

Проект деінституалізації

Адміністративні витрати

11 248 000 грн.

Купівля, ремонт таоблаштуваннябудинків родин(ДБСТ) 11 211 000 грн.

Інформаційна кампанія(фотовиставка,виготовленнядрукованих та відео матеріалів,популяризаціядіяльності, пошукопікунів)

Допомога сім’ям тапідтримка сімей попроектах (ДБСТ, мами здітьми, кризові сім'ї): їжа,одяг, подарунки, залученняспеціалістів дляконсультацій, лікування,навчання, ін

Будівництво таоблаштування ЦентрівМатері та Дитини

1 208 000 грн.

416 000 грн.

528 000 грн.

Тренінги, навчання,семінари (спеціалістів, клієнтів, батьків)

1 280 000 грн.

Юнісеф 1 454 000 грн.

Приватні особи

Всього надходжень 17 145 000 грн.

Всього витрат 16 881 000 грн.

133 000 грн.

Надія і житло для дітей 15 558 000 грн.

1 700 000 грн.

1 695 000 грн.

2 238 000 грн.

3736

Середина 90 х років минулого століття. Держава переживає глибокуекономічну і соціальну кризу. Постійно зростає кількість дітей сиріт, вуличнихдітей, дітей, позбавлених батьківського піклування; державні установинеспроможні справитися з цією проблемою. Незначна кількість дитячих будинківсімейного типу витрачає левову частку сил не на виховання дітей, а навиживання. Саме тоді в Україну прийшла міжнародна благодійна організація"Надія і житло для дітей". Для всіх нас батьків вихователів від моменту зустрічі зпрацівниками "Надії і житла для дітей" почався новий етап у житті. Вирішеннянайскладніших матеріальних проблем, організаційна і моральна підтримка,добра порада все це ми отримали від наших нових друзів. І як результат багато нових сімей, сотні малюків, що тепер мають любов, турботу і домашнійзатишок.

Працівникам організації вдалося допомогти зламати негативну ситуацію нелише в окремих родинах, а й на державному рівні. Завдяки активній співпраці"Надії і житла для дітей" із державними органами, 2005 року було ухвалено законУкраїни, який конструктивно вирішує основні структурні й організаційніпроблеми ДБСТ і прийомних сімей. І сьогодні "Надія і житло" продовжує своюплідну діяльність, визначаючи нові орієнтири та завдання. Сердечно дякуємовам, дорогі друзі. Низький вам уклін! Нехай Бог допомагає вам у добрихсправах!

Батько вихователь, отець Михаїл

Ми щиро дякуємо своїм партнерам за співпрацю, увагу та розуміння, а також усім вам за постійнупідтримку та участь в діяльності організації.

Завдяки нашій спільній роботі понад 1000 дітей в Україні знайшли батьків і стали щасливими.Віримо, що разом ми зможемо зробити ще більше, щоб усі діти змогли відчути любов і тепло, якеможе дати лише сім'я.

Сподіваємося, що наша подальша співпраця буде такою ж результативною.

Так виглядає наша команда сьогодніМіністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту

Представництво Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)

Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини

Державна соціальна служба України для сім'ї, дітей та молоді

Київська, Сумська, Кіровоградська, Волинська, Чернівецька, Хмельницька, Закарпатська,Рівненська, Львівська, Одеська, Миколаївська, Полтавська обласні державні адміністраціїі АР Крим

Макарівська, Старосамбірська, Жовківська, Любомльська, Бориспільська, Броварська,Фастівська, Білоцерківська, Рокитнянська, Баришівська, Сквирська, Миколаївська, Вознесенська,Новоодеська, Овідіопольська, Татарбунарська, Балтська, Вільшанська, Хорольська, Білопільська,Сумська, Рівненська, Віньковецька, Дунаєвецька, Путильська районні державні адміністрації,Сімферопольська, Феодосійська, Судакська, Євпаторійська, Володимир Волинська,Нововолинська, Ковельська, Ірпінська, Білоцерківська, Славутичська, Ржищівська, Одеська,Кіровоградська, Сумська, Роменська, Рівненська, Хустська міські ради.

Представництво "Кожній Дитині" в УкраїніУкраїнський фонд "Благополуччя дітей"Програма "Родина для дитини"

СЕРДЕЧНА ПОДЯКА

Наші партнери:

38 39

Я відчуваю щиру гордість відтого, що була біля витоківнайперших проектів організації"Надія і житло для дітей" в Україні, із радістю спостерігаю за їїрозвитком та здобутками.

Голова правлінняВсеукраїнського благодійного

Фонду Надії і Добра,Валентина Довженко

Всеукраїнська громадська організація "Магнолія" схвалює і підтримує проекти Представництваблагодійної організації "Надія та житло для дітей" саме тому, що місії наших організацій збігаються: мипрагнемо надати кожній дитині можливість жити в безпечному та люблячому сімейному оточенні, дедитина може реалізувати свій потенціал.

Вірю, що, об'єднавши наші зусилля, ми зможемо допомогти кожній дитині сироті знайти собі родинуі мати люблячих батьків.

Президент ВГО "Магнолія",Євгенія Ткаченко

Представництво благодійної організації "Надія і житло для дітей" в Україні одна з небагатьохорганізацій, яка не словом, а ділом показує, як треба працювати в інтересах дітей. Водночас, будучисамодостатньою і володіючи значним ресурсним потенціалом та необхідними досвідом і знаннями,організація демонструє важливість об'єднання зусиль усіх організацій громадянського суспільствадля досягнення змін в Україні, щоб кожна дитина мала можливість жити і виховуватися у сім'ї. Мипишаємося тим, що маємо такого партнера і нам вдалося досягнути високого рівня взаєморозуміннята взаємопідтримки.

Директор Представництва "Кожній дитині" в Україні,Володимир Кузьмінський

Винятковий досвід, який миотримали протягом кількох дніввізиту в Україні, дає нам підставуговорити про ситуацію дітей у ційкраїні та розповідати про цечастіше. Завдяки цьому вперспективі діяльності "Надії іжитла для дітей" відкриються новіможливості впливу на сприйняттятих, хто чує наші розповіді. Япобачив, що в серцях українцівгорить палкий вогонь вогонь надіїта вогонь тепла, і саме тому рештусвого життя я хочу присвятититому, щоб цей вогонь не згасав!

Начальник відділу роботи іззверненнями громадян

Цюріхського представництвафінансової компанії в

Великобританії,Іван Борщ

Я приєднався доорганізації 28 травня 1998року і пишаюся тим, що намвдалося створити новежиття для сотеньукраїнських дітей.

Директор програм "Надії і житла для дітей" в країнах Центральної і

Східної Європи в 1998 2006 рр.,

Богдан Римаренко

ЗАТ "Оболонь" і раніше підтримувало родини, що виховують і своїх дітей, і дітей,котрі з тих чи інших причин були позбавлені батьківського піклування. Алесистемна підтримка розпочалась тоді, коли ми познайомилися з благодійноюорганізацією "Надія і житло для дітей" в Україні. Систематично надаючиматеріальну допомогу, ми бачили і розуміли, куди ідуть ці гроші, і нас тішило те,що ЗАТ "Оболонь" сприяє повноцінному зростанню молодого покоління України.Особливо приємними нам були толерантні взаємини з працівникамиблагодійної організації, які поводились інтеліґентно та професійно і допомагалинам працювати безпосередньо з сім'ями.

Голова Ради ЗАТ "Оболонь",Сергій Блощаневич

10 річчя діяльності Представництва благодійної організації "Надія і житло длядітей" для мене особисто це моє професійне свято, бо мені пощастилопрацювати пліч о пліч з унікальним колективом людей, для яких творити добро професія.

Організація "Надія і житло для дітей" це і мої університети милосердя, людяності.Створені та об'єднані цією організацією дитячі будинки сімейного типу огорнулитеплом та турботою сотні дитячих доль, навчили не тільки дітей бути щирими імилосердними, а й багатьох дорослих: від пересічних громадян до високихпосадовців.

Діти, що вже виросли або тільки зростають у цих сім'ях, демонструють численніприклади успішної соціалізації, обдарованості, наполегливості у досягненніпоставленої мети, любові до людей та життя.

Важко перелічити всі проекти організації. Вони були різними. Та незмінним булоодне: вся діяльність Представництва благодійної організації "Надія і житло длядітей" в Україні завжди спрямовувалася на примноження щастя дітей і дорослих.

Директор Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини,

Людмила Волинець

Коли в 1994 році була заснована організація "Надія і житло для дітей" уВеликобританії, наші перші проекти були спрямовані на відбудову інтернатів,зруйнованих під час бомбардування в Сараєво, Боснії та Герцеговині. Проте врозмові з дітьми, які жили в таких закладах, з'ясувалося, що все, чого вонипрагнули це бути частиною люблячої родини. Впродовж останніх 14 років "Надіяі житло для дітей" стала провідною організацію в сфері закриття державнихзакладів та створення альтернативних форм виховання дітей.

Ми в організації "Надія і житло для дітей" переконані, що кожна дитина повиннажити в турботливому сімейному оточенні, яке допоможе їй реалізувати свійпотенціал. Наш новий логотип, який чітко визначає дитину в центрі нашоїроботи, є ще й відображенням того, якого розвитку ми досягли як організація, танашої відданості забезпеченню права кожної дитини, яка перебуває в полінашої діяльності, зростати в люблячому безпечному сімейному середовищі.

Інформаційні матеріали підготували працівники ПБО "Надія і житло для дітей" в Україні, тексти зредагувала Богданою Матіяш.У звіті використано фотографії ЮНІСЕФ, Олександра Глядєлова, Кости Анастасакіс, Любові Крушельницької, Альони Ангонової, працівниківОрганізації.

Наші реквізити:ПБО "Надія і житло для дітей" в Українівул. Багговутівська, 4 оф.57Київ 04107Тел.: (044) 483 7783, (044) 483 2979e mail: office@hopeandhomes.org.ua www.hopeandhomes.org.ua

код 25958402р/р 26005962480687МФО 322755 у відділенні № 5 КФ ПУМБ м. Києва