1

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИУкраїнський науково-дослідний інститут

архівної справи та документознавства

Європейський університет

СТУДІЇз архівної справи

та документознавства

Том п’ятнадцятий

Київ2007

2

ББК 79.3я 53 С 88

Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: І. Б. Матяш (гол.ред.) та ін. – К., 2007. – Т. 15. – 232 с.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

І. Б. Матяш (головний редактор),Г. В. Боряк, І. Н. Войцехівська,

Л. А. Дубровіна,С. Л. Зворський, С. Г. Кулешов,М. В. Ларін, Л. П. Одинока, Ю. І. Палеха, Г. В. Папакін,

Р. Я. Пиріг, В. А. Смолій, З. І. Тимошенко, Н. М. Христова

Зареєстровано у Міністерстві України у справах пресита інформації 04.07.96 серія КВ № 2110

Зареєстровано Вищою атестаційною комісією Українияк фахове видання зі спеціальності «Історичні науки»

(Бюлетень ВАК України, 1999, № 4, с. 47)

Рекомендовано до друку Вченою радоюУкраїнського науково-дослідного інституту

архівної справи та документознавства(протокол № 5 від 31 серпня 2007 р.)

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства забороняється.

Редколегія не завжди поділяє точку зору авторів, зберігає оригінальний стиль матеріалів,залишає за собою право скорочувати тексти.

Друковані в інших виданнях матеріали до розгляду не приймаються.При передруку публікацій посилання на «Студії з архівної справи

та документознавства» обов’язкове

© Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, 2007© Автори публікацій, 2007

Щорічник містить статті з теорії, історії й практики архівної справи та документознавства. Основну увагузосереджено на проблемах архівної україніки, джерелознавства, наукової співпраці українських та зарубіжнихархівістів. До щорічника включено матеріали ювілейної сесії до 140-річчя М. В. Довнар-Запольського та науко-вих читань до 125-ліття В. Л. Модзалевського.

Для істориків, архівістів, документознавців, студентів і викладачів вищих навчальних закладів України.

3

ЗМІСТ

Архівна справа: історія та сучасність

Теорія і методика архівознавства

Ємельянова Тетяна. Організація використання інфор-мації аудіовізуальних документів у ЦДКФФА Україниім. Г. С. Пшеничного . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Ігнатуша Алевтина. Система роботи з архівами лік-відованих установ у архівному відділі Запорізької мі-ської ради . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Матяш Ірина. Концепція створення та функціонуван-ня Національного реєстру «Архівна україніка» . . . . . 12Калакура Ярослав. Архівний менеджмент як галузь на-укових знань і навчальна дисципліна . . . . . . . . . . . . . 18

Федосов Владимир. О теории архивоведения как нау-ке . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Джерелознавчі галузі знань

Лось Валентина. Документи державно-адміністративнихустанов як джерело з історії Греко-Уніатської Церкви (Пра-вобережна Україна кінця XVIII ст. – початку ХІХ ст.) . 30Кондратенко Олег. Документальні архівні фонди НАНУкраїни як джерело вивчення основних напрямків істо-ричних досліджень в АН УРСР (1944–1956 рр.) . . . . 37Кашеварова Наталія. Архівні джерела з історії науко-во-дослідної діяльності Оперативного штабу рейхсляй-тера Розенберга на території окупованих країн під часДругої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Чернецький Євген. Аристократичний сегмент у складіземлевласників Радомишльського повіту (кінецьXVIII ст. – перша третина XIX ст.): критерії статусу таїхнє застосування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50Медведська Людмила. Династична криза 1730 рокув Росії: історіографічний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56Білаш Радомир Б. Перші українські поселення в Альбер-ті (Канада): вплив географічних особливостей місце-вості на оформлення життєвого простору українців 64

Документознавство: історія, теорія, практика

Лаврус Віктор. Електронні форми в системі докумен-тообігу вищого навчального закладу . . . . . . . . . . . . . . 71Марченко Петро. Проект схеми метаданих архівногоелектронного документа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75Чекмарьова Любов. Веб-сайт обласної державної адмі-ністрації як форма надання інформаційних послуг гро-мадянам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85Швецова-Водка Галина. Об’єкт і предмет документоз-навства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

Історія установ, товариств і об’єднань

Плешкевич Евгений. Предпосылки формирования об-щетеоретических знаний о документе . . . . . . . . . . . . . 96Палеха Юрій. Підготовка документознавців-інформа-ційних аналітиків – нагальна потреба інформаційногосуспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108Ляшенко Вікторія. Користування документами в істо-ричному архіві: деякі попередні результати порівняль-ного аналізу (за 1980-ті та 1990-ті роки) . . . . . . . . . . 111

Желєзко Алла. Діяльність архівних установ на Київщиніу 1917–1925 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114Міщук Сергій. Книжково-рукописна спадщина Во-линської православної духовної семінарії: досліджен-ня, опис, доля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119

Власенко Валерій. Кость Мацієвич і Український рес-публікансько-демократичний клуб у Празі . . . . . . . 125Чуткий Андрій. Київський комерційний інститут: істо-рія заснування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

4

Архівна українікаПотульницький Володимир. Архівна україніка в Япо-нії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137Бурім Дмитро, Кураєв Олексій, Мицик Юрій, Себ-та Тетяна. Україніка в архівах і бібліотеках Німеч-чини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

Харук Андрій. Використання документів архівів Росій-ської Федерації з метою вивчення історії авіаційної про-мисловості України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147Ямкова Ольга. Документи з історії українсько-біло-руських зв’язків емігрантів в архівах Республіки Біло-русь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151

Огляди архівних фондів

Безручко Олександр. Документи режисерської лабора-торії О. П. Довженка у приватних та недержавних архі-вах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155

Малолєтова Ніна. Діяльність німецького бібліотека-ря та книгознавця Йозефа Бенцінга під час нацистськоїокупації України (1941–1944) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159Войцехівська Ірина, Мага Ірина. Штрихи до портретаісторика (до 70-річчя від дня народження професораЯрослава Калакури) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164Киштымов Андрей, Лебедева Валентина. Юбилей бе-лорусского архивиста (к 60-летию со дня рождения Ви-талия Скалабана) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167Шумейко Михаил. М. В. Довнар-Запольский как ар-хивист . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170Лебедєва Валентина. М. В. Довнар-Запольський –гласний Київської міської думи . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172Киштымов Андрей. Исследовательский потенциалдокументов фонда Киевского коммерческого институ-та в Государственном архиве г. Киева . . . . . . . . . . . . 176Смолянчук Олександр. «Польське питання» в «ІсторіїБілорусі» М. Довнар-Запольського . . . . . . . . . . . . . . . 179

Персоналії

Литвинова Татьяна. Роль Киева в строительстве ча-совни-усыпальницы князей Паскевичей в Гомеле (поархивным материалам) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183Ясь Олексій. Генеалогічні ідеї Вадима Модзалевсько-го в рецепції української зарубіжної історіографії дру-гої половини 1940–1980-х років . . . . . . . . . . . . . . . . . 189Томазов Валерій. Внесок Вадима Модзалевського у роз-виток генеалогії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193Ковтун Марина. Генеалогічні дослідження ВадимаЛьвовича Модзалевського (1882–1920) . . . . . . . . . . . 196Алєксєєнко Анна. Внесок В. Л. Модзалевського у роз-виток історико-краєзнавчих студій . . . . . . . . . . . . . . . 203Карамаш Сергій. В. Л. Модзалевський – в’язень Київ-ської фортеці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206Приходько Людмила. Олександр Грушевський як керів-ник першого державного органу управління архівноюсправою України і особистість . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207

Архівознавство за кордоном

Рыбаков Андрей. Опыт и перспективы научного сотруд-ничества белорусских и украинских архивистов . . . 215

Архівні відкриття

Киштымов Андрей. К вопросу о дате основания пред-приятия (на примере СП ЗАО «Милавица») . . . . . . . 218

Бібліографія, рецензії, інформація, хроніка

Костилєва Світлана. Книга про малодосліджене ук-раїнське суспільство часів Другої світової війни (В. А. Гри-невич «Суспільно-політичні настрої населення Украї-ни в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)». – К.:ІПЕНД, 2007. – 520 с.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221Макієнко Олексій. Ювілейне видання херсонськихархівістів (Константи: Альманах соціальних дослід-жень. – Херсон, 2006. – № 1 (12): Архів і людина. –153 с.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222

Карамаш Сергій. Наукова сесія до 140-річчя М. В. Дов-нар-Запольського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224Мага Ірина. Наукові читання, присвячені 125-літтюВадима Модзалевського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226Скрипка Леонід. Виставка «Будинок «бурси» в кон-тексті історії українських архівів» . . . . . . . . . . . . . . . 227Некролог . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229Відомості про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

5

Розділ І

АРХ ІВНА СПРАВА: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Одним із пріоритетних напрямів роботиЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного є органі-зація використання інформації, наявних у йогофондах аудіовізуальних документів. Накопиченийним значний досвід може стати у нагоді іншим ар-хівам.

Оскільки сфера використання функціональнопов’язана з іншими видами діяльності архіву (ком-плектуванням, забезпеченням збереженості тощо),тому вироблення гнучкої моделі організації корис-тування архівними документами надзвичайноважливе для прогнозування розвитку архівноїсправи в цілому.

У цьому повідомленні подано короткий оглядроботи в Центральному державному кінофотофо-ноархіві України ім. Г. С. Пшеничного з викорис-тання інформації, в аудіовізуальних документах за2001–2006 рр.

Висвітлення особливостей цього важливогонапряму роботи неможливе без опрацювання дже-рел, які містять відповідну інформацію за вказа-ний період. Джерельною базою нашої розвідкистала, в основному, облікова документація уста-нови за 2001–2006 рр.: щорічні звіти архіву пройого діяльність, що включають у себе відомостіпро роботу структурних підрозділів. Так, звітивідділу використання інформації документівмістять дані про напрями і форми використанняінформації аудіовізуальних документів. Аналізубули піддані також книги обліку користувачів чи-тального залу, книги обліку виготовлення копійз архівних документів за замовленнями користу-вачів, виконання тематичних запитів тощо. Книгиобліку користувачів читального залу інформуютьпро тематику досліджень відвідувачів, дативідвідувань, назви установ, в яких вони працюють.Це дає можливість визначити основний контин-гент користувачів архіву протягом зазначеногоперіоду. Книги обліку виготовлення копій з архів-них документів дають змогу визначити обсяг ос-танніх. До аналізу були залучені також паспорти

Тетяна ЄмельяноваОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ

ДОКУМЕНТІВ У ЦДКФФА УКРАЇНИ ІМ. Г. С. ПШЕНИЧНОГО

архіву, які допомагають встановити зміни обся-гу документів, що знаходяться на постійному збе-ріганні.

Основні форми використання документноїінформації впродовж 2001–2006-х рр., у цілому, за-лишалися незмінними: інформаційне обслугову-вання користувачів у читальному залі, ініціатив-не інформування їх про склад і зміст документівархіву і надання документної інформації за їхнімизапитами, експонування документів або їхніх ко-пій на виставках, публікаційна діяльність.

Аналіз звітної документації показав, що інфор-мація аудіовізуальних документів широко викори-стовується. Значний обсяг документів надано ко-ристувачам через читальний зал. У 2001–2006 рр.в архіві працювало 2794 користувачі (у 2001 р. –389, 2002 р. – 398, 2003 р. – 498, 2004 р. – 477,2005 р. – 551, 2006 р. – 481). Середня кількістькористувачів щомісяця становила 38 осіб. Загаль-на кількість іноземних користувачів, які працю-вали в читальному залі – 148 (2001 р. – 18,2002 р. – 11, 2003 р. – 20, 2004 р. – 23, 2005 р. –31, 2006 р. – 45). Широкою є «географія» інозем-них користувачів – це юридичні і фізичні особиіз понад 17 країн світу. Документи архіву опрацьо-вували дослідники з Австрії, Бельгії, Білорусії,Бразилії, Великобританії, Голландії, Греції, Італії,Іспанії, Канади, Молдови, Німеччини, Польщі,Росії, Франції, Фінляндії тощо.

До документів архіву зверталися представникиорганів влади і управління, кіно-, теле- і відео-студій, творчих, наукових, комерційних, громад-ських організацій, музеїв, видавництв, учбових зак-ладів, архівних установ, приватні особи. Інформа-ція аудіовізуальних документів використовуваласяпри створенні документальних, науково-популяр-них, художніх фільмів, телепрограм і телепередач,для підготовки музейних експозицій, наукових ро-біт, у різного роду виданнях.

Останніми роками збільшилося користуванняархівними документами у наукових цілях. До них

6

І. Архівна справа: історія т а сучасність

зверталися працівники наукових закладів, середяких: Інститут історії НАН України, Київський на-уково-методичний центр по охороні, реставраціїта використанню пам’яток історії культури та за-повідних територій, Харківська державна акаде-мія дизайну і мистецтв, Інститут проблем міцностіім. Г. С. Писаренка НАН України, Національнаакадемія оборони України тощо. Аудіовізуальни-ми документами користувалися для написання мо-нографій, навчальних посібників, дисертацій, кур-сових і дипломних робіт. Повністю на докумен-тах архіву підготовлена дипломна робота студен-та факультету режисури КНУКіМ М. Костюкова –документальний фільм «“MEMORANDUM”пам’яті. З історії архіву»: про діяльність ЦДКФФАУкраїни ім. Г. С. Пшеничного за 70 років його іс-нування.

Про різноплановий характер потреб дослід-ників в архівних документах свідчить той факт,що серед досліджуваних тем були: «Становлен-ня нової системи виховання суспільства в УСРР(1921–1925 рр.)», «Агітаційно-пропагандистськадіяльність політичних партій та громадських ор-ганізацій в українських збройних формуванняхдоби Центральної Ради», «Повсякденне життяі суспільні настрої населення України під часПершої світової війни», «Хореографічний фольк-лор північно-західного Полісся», «Синагоги Ук-раїни», «Українське мистецтво 1920–1930-х рр.»,«Український студентський рух в еміграції 20–30-х рр.» тощо.

Поза увагою користувачів не залишалася істо-рія Другої світової війни. В останні роки цей на-прямок досліджень зазнав змін. Предметами нау-кових досліджень були окупаційний режим в Ук-раїні у 1941–1943 рр., колабораціонізм за часів на-цистської окупації, примусове використання пра-ці українських робітників у Третьому рейху тощо.

Збільшення попиту на аудіовізуальні докумен-ти в наукових цілях можна пояснити тим, що цейвид документів почав розглядатися вченими якповноцінне історичне джерело, а не як ілюстра-тивні матеріали до інформації з писемних джерел.

Постійними користувачами документної інфор-мації залишалися представники медіа простору.Архів надавав організаційну і консультативну до-помогу практично всім вітчизняним і деяким іно-земним телекомпаніям у підготовці телепередач ізвикористанням інформації аудіовізуальних доку-ментів. Серед них: ТРК «Студія 1+1», ТРК «Київ»,НТКУ, ММЦ «СТБ», ЗАТ «Новий канал», УНТК«Інтер» тощо.

Із циклових програм і передач із залученнямархівних документів слід назвати: «Киевлянин»

(ТРК «Київ»), «Україна, яку ми не знаємо»(НТКУ), «Свобода слова» (ICTV), «Любі мої, хо-роші...» (КТМ), «Не все так погано у нашому домі»(НТКУ).

За вказаний період користувачі переглянули18 415 од. зб. кінодокументів, за їхнім замовлен-ням виготовлено 7450 м кінокопій, 724 години за-пису відеокопій, 37 797 фотокопій, 106 години за-пису фонокопій.

У 2003 р. завдяки впровадженню новітніх тех-нологій користувачі змогли отримати копії фото-документів у цифровому вигляді. Якщо цього ро-ку таких замовлень було три і виготовлено 32 елект-ронні копії, то у 2004 р. – 111 замовлень, за якимивиготовлено 2304 електронні копії, у 2005 р. – 131замовлення і, відповідно – 2404 електроннихкопій, у 2006 р. виготовлено 2713 електроннихкопій). Спостерігаємо чітку тенденцію до постій-ного збільшення замовлень на отримання цьоговиду копій.

Виявлення аудіовізуальних документів корис-тувачі проводили за допомогою довідкового апа-рату: каталогів, монтажних листів, описів кіно-і відеодокументів, внутрішніх описів фотоаль-бомів, тематичних оглядів і переліків.

Ознайомлення з аудіовізуальними документа-ми НАФ шляхом перегляду або прослуховуваннявідбувалося в читальному залі і приміщеннях,обладнаних відповідними технічними засобами:кіно-, відео-, звуковідтворюючою апаратурою,кіномонтажними столами. На жаль, у читально-му залі й досі немає обладнаного робочого місцяз виходом в Інтернет. Не створено електронногокаталогу, в якому б було відображено весь актив-ний фонд архіву і який би надав принципово новіможливості пошуку та незаперечні переваги по-рівняно з традиційними архівними каталогами,завдяки одночасному багатоаспектному оператив-ному пошуку та швидкісному доступу до вели-ких масивів інформації.

Забезпечення суспільних потреб у ретроспек-тивній інформації відбувалося шляхом ініціатив-ного інформування органів державної влади,місцевого самоврядування, інших зацікавленихустанов та організацій про склад і зміст архівнихдокументів. Так, протягом указаного періоду під-готовлено понад 20 ініціативних листів і тематич-них переліків. Серед їхніх «адресатів» можна на-звати: Національний театр російської драми іменіЛесі Українки (проінформований про наявністьв архівних фондах кінофотодокументів з його іс-торії, у зв’язку з 75-річчям), Львівський держав-ний університет ім. І. Франка (проінформованийпро наявність в архіві документів, пов’язаних з ним,

7

І. Архівна справа: історія т а сучасність

у зв’язку з 340-річчям створення), Українськийнауково-дослідний інститут очних хвороб і тка-нинної терапії ім. В. П. Філатова (з нагоди 65-річ-чя), Біосферний заповідник «Асканія-Нова» УААН,Маріупольський металургійний завод «Азов-сталь» та ін. Результатом ініціативного інформу-вання стало створення телепередач, телефільмів,фотовиставок.

За минулі 6 років до архіву надійшло і булоопрацьовано понад 172 запити, з яких 136 – тема-тичні. Позитивні відповіді на них склали понад60 %. Негативні відповіді на запити були пов’я-зані з відсутністю в архіві необхідної для корис-тувачів ретроспективної інформації. Значно зрісобсяг тематичних запитів, причому цей показникщороку збільшувався.

Відбулися зміни й у формі запитів користу-вачів. Якщо раніше домінував поштовий варіантзвернень, то нині все активніше для комуніка-цій із цих питань використовуються засоби елект-ронного зв’язку. Лише за останні три роки черезмережу Інтернет надано понад 67 відповідей назвернення користувачів (2004 р. – 11, 2005 р. – 39,2006 р. – 17). Часто запити вимагають не тількивиявлення конкретного документа, а й проведен-ня вивчення документальних комплексів за тема-тикою із складанням переліків наявних доку-ментів.

До традиційних форм організації використан-ня інформації аудіовізуальних документів відно-ситься виставкова діяльність. Упродовж зазначе-ного періоду архів підготував і взяв участь у про-веденні 87 документальних виставок (2001 р. – 4,2002 р. – 3, 2003 р. – 7, 2004 р. – 21, 2005 р. – 21,2006 р. – 29). Інформація про них подавалася в пе-ріодичній пресі і на веб-сайті Держкомархіву Ук-раїни. Організаційні засади сучасної виставковоїдіяльності архіву визначені концепцією виставко-вої діяльності державних архівів, затвердженоюколегією останнього.

За висвітлюваний час створено різноманітнітипи стаціонарних і пересувних виставок: за комп-лексною тематикою, з різних питань вітчизняноїісторії, до знаменних дат та інших визначних по-дій, у тому числі місцевого рівня. Так, до 60-річчяПеремоги у Другій світовій війні за документамиархіву підготовлено 7 виставок: «Переможний1945-й» (спільно з Росією), «Друга світова війнаі Холокост в Україні: 1941–1944», «Сторінки не-відомої війни» (3 виставки), «Православна церк-ва у роки Другої світової війни», Інтернет-вистав-ку «До 60-річчя Ялтинської конференції глав дер-жав учасників антигітлерівської коаліції». Середостанніх – «Українська революція. 1917–1921» (до

Дня Соборності України), «Автограф українськоїісторії», «Реквієм пам’яті» (до 20-ї річниці Чорно-бильської АЕС), до міжнародного Дня визволен-ня в’язнів нацистських концтаборів, до 80-річчявід дня загибелі С. Петлюри (2 виставки), «ІванФранко та митрополит Андрей: Мойсеї україн-ського народу» (3 виставки), «Друга світова війна:радянські та німецькі військовополонені», «Конс-титуція України: шлях державотворення» (3 вис-тавки), «Трагедія Бабиного Яру» (2 виставки),«Незалежність: глибокі коріння» (до 15-ї річниціНезалежності України, 2 виставки), до 130-річчявід дня народження С. Єфремова, «Насильствопороджує насильство» (до 50-річчя придушенняУгорської революції), про історію будинку уряду,до 50-річчя від дня смерті О. Довженка. Розшири-лася також «географія» експонування виставок:Будинок уряду, Держкомархів України, Києво-Мо-гилянська академія, Національна парламентськабібліотека України, Успенський собор, ЦДАМЛМУкраїни, будинок Національної опери України тощо.

Двічі під час парламентських слухань у примі-щенні Верховної Ради України експонувалася до-кументальна виставка «Голод 1932–1933 років:крізь призму архівних документів». Підготовле-но і розіслано пакет копій документів про Голодо-мор із фондів архіву з метою їх експонуванняу дипломатичних представництвах України закордоном (один з таких комплектів було проде-монстровано під час сесії Генеральної АсамблеїООН у листопаді 2003 р., що проходила в Нью-Йорку, США).

Значним кроком у процесі максимально широ-кого оприлюднення інформації архівних доку-ментів є активізація видавничої діяльності архіву.

Упродовж зазначеного періоду продовжувало-ся видання анотованих каталогів кінодокументів,що зберігаються в архівних фондах. У рамках га-лузевої програми «Архівні зібрання України»у серії «Спеціальні довідники» видано три ката-логи-довідники на кінодокументи: «Кінолітопис.Анотований каталог кіножурналів, документаль-них фільмів і кіносюжетів. (Червень 1945–1955)»,(2002), «Кінолітопис. Анотований каталог кіно-журналів, документальних фільмів кіно- і телесю-жетів (1956–1965)», (2003), «Україна і Друга світо-ва війна: Кінолітопис: Анотовиний каталог кіно-журналів, документальних фільмів, кіносюжетів,спецвипусків (1939–1945)», (2006).

Впровадження в архівну практику інформацій-них та телекомунікаційних технологій дало мож-ливість подати електронні версії анотованих ка-талогів в Інтернеті на архівному веб-порталі «Ар-хіви України».

8

І. Архівна справа: історія т а сучасність

У 2003–2006 рр. архів співпрацював з вітчиз-няними архівними установами у галузі підготов-ки та публікації документальних видань і довід-ників. У результаті такого співробітництва поба-чили світ видання на компакт-дисках: Голодоморв Україні 1932–1933: Офіційні документи. Бібліо-графія публікації джерел. Огляди джерел. Інтер-нет-ресурси (2003, опубліковано 94 фотодокумен-ти); Документи державних архівів України до 50-їрічниці входження Криму до складу України(2004, опубліковано 31 фотодокумент); Докумен-ти до 70-річчя перенесення столиці України з Хар-кова до Києва (2004, опубліковано 4 фотодокумен-ти); Архіви окупації. 1941–1944 (2006, опубліко-вано 232 фотодокументи).

Упродовж 2001–2005 рр. для підготовки ано-тованих каталогів наказом директора архіву ство-рювалися робочі групи упорядників. Підготовкоюдобірок документів займалися співробітникивідділу використання інформації документів. З по-явою у 2006 р. нового підрозділу у структурі архі-ву – сектору публікації документів – функції з під-готовки видань покладено на нього.

Подані відомості лише в загальних рисах ві-дображають стан практичної діяльності архівущодо використання інформації аудіовізуальнихдокументів. Однак сталі тенденції до щорічногозбільшення обсягу роботи настійно вимагаютьудосконалення методів і форм у цій сфері. Надалістратегічним залишається вирішення основногозавдання: перейти на якісно новий рівень обслу-говування користувачів, забезпечити їм широкийдоступ до інформаційних ресурсів через розши-рення спектру послуг. Розв’язання усіх завданьможливе лише за умови модернізації матеріаль-но-технічної бази архіву і автоматизації основнихархівних технологій та обслуговування користу-вачів. У цьому контексті актуальним залишаєть-ся впровадження програми «Автоматизованийоблік користувачів», яка дала б змогу відслідко-вувати динаміку попиту на інформаційні ресур-си. Крім того, аналіз облікових статистичних по-казників полегшить прогнозування розвитку ор-ганізації використання інформації аудіовізуальнихдокументів і прийняття управлінських рішеньу цій сфері.

Однією з істотних ознак нашого часу є масовестворення та припинення діяльності установ не-державної форми власності. Значна кількість но-воутворених товариств та фірм мають короткочас-ний термін свого існування. Причини цього є ти-повими: банкрутство, виконання ролі, поставле-ної засновниками, нерентабельність. Крім того,у тривалому процесі переходу економіки від ко-мандно-адміністративної до ринкової відбуваєть-ся закриття або реорганізація підприємств держав-ної та комунальної форм власності.

Оскільки в переважній кількості підприємствпрацювали наймані робітники, то ліквідація їхстворює для колишніх працівників додаткові уск-ладнення щодо підтвердження стажу роботи,шкідливих умов праці або виробничого травма-тизму, отримання даних про зарплату.

З метою захисту соціально-майнових прав гро-мадян у 1998 р. в м. Запоріжжі, одним із першиху регіоні, було створено архів ліквідованих уста-нов. Упродовж шести років його діяльності архів-ний відділ напрацював певний досвід роботи з ар-хівами ліквідованих установ. Ним було налагодже-но зв’язок із відділами реєстрації та єдиного реєст-ру (з липня 2004 р. – державними реєстраторами)

Алевтина ІгнатушаСИСТЕМА РОБОТИ З АРХІВАМИ ЛІКВІДОВАНИХ УСТАНОВ

У АРХІВНОМУ ВІДДІЛІ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

у районах міста, із Запорізьким обласним відділомз питань банкрутств, арбітражними керуючими,вироблено єдину систему вимог до оформленнята зберігання документації ліквідованих установ.

У перші роки існування архіву періодичнотраплялися випадки припинення державної реєст-рації без відповідної довідки-підтвердження пропередачу архівної документації на зберігання, ви-падки передчасної (до завірення архівного довід-ково-інформаційного апарату) здачі дозвільнійсистемі УМВС печаток та штампів ліквідованихустанов для знищення, залишення документів на-призволяще (частіше – при справах про банкрутст-ва, відсутнього боржника, особливо якщо при цьо-му ліквідаторами призначалися податкові інс-пекції, які порушували справи щодо закриття під-приємства у Господарському суді).

Нині подібні випадки, особливо після вступуу дію з 1 липня 2004 р. нового Закону України продержавну реєстрацію підприємств, нечасті. У ви-падках втрати чи передчасної здачі печатки вима-гаємо від ліквідатора підприємства зазначати у іс-торичній довідці реквізити свого паспорта, а та-кож прикласти у додатку ксерокопію визначенихйого сторінок.

9

І. Архівна справа: історія т а сучасність

До 2003 р. дозволялася реєстрація підприємствз однаковими назвами, якщо вони реєструвалисяу різних районах міста. У зв’язку з цим виникалипевні ускладнення із ідентифікацією таких під-приємств при виконанні соціально-правових за-питів громадян: доводилося перевіряти данівідносно двох або навіть більшої кількості під-приємств. Нами було внесено корективи до істо-ричних довідок. Обов’язковою вимогою до нихстало фіксування юридичної адреси (відразу післяінформації про державну реєстрацію підприєм-ства, після фіксування змін або статусу-кво під часнових редагувань чи перереєстрацій). Водночаспочали вимагати фіксації коду ЄДРПОУ, оскіль-ки за необхідності пошуку додаткової інформаціїчи якогось уточнення щодо підприємств у орга-нах статистики або у відділі реєстрації та єдино-го реєстру це дає змогу швидше отримати необхід-ну інформацію – їхня електронна база побудова-на саме за означеними кодами.

Як відомо, передача справ у архів є практичнопередостаннім (після нього лишається здача пе-чаток і штампів та власне припинення державноїреєстрації) етапом закриття підприємства та йогозняття з обліку у державних органах. Тому дляархівної документації за дату ліквідації беремодату зняття його з податкового обліку. В історич-ній довідці фіксується, в якій саме з районних по-даткових інспекцій підприємство було знято з об-ліку, вказується дата зняття з обліку та номер ви-даної довідки. Таким чином, за необхідності уточ-нень щодо діяльності зазначеного підприємстваіснує можливість звернення до бази даних подат-кових інспекцій.

У випадках втрати частини документів підприєм-ства вимагаємо, крім акта про нестачу, підтверд-ження обставин втрати (акти аварійних комісій заучастю комунальних служб, пожежних частин,протоколи звернень до міліції та постанову пропорушення чи відмову у порушенні кримінальноїсправи з приводу втрати документів тощо). Такізаходи архівного відділу сприяють збереженостіархівів ліквідованих установ та запобігають спо-кусі залишення документів напризволяще.

Назви підприємств у документації записуємовідповідно до статутних документів та відтисківна печатках, із дотриманням усіх прописних та за-головних літер, оскільки навіть у реєстраційнихдокументах підприємств інколи трапляються роз-біжності у написанні назв.

Крім списку фондів, журналів реєстрації прий-нятих на облік документів, обліку виданих дові-док, справ фонду ведеться абетковий покажчикпідприємств, у тому числі в електронній базі.

У ньому, поряд з останньою назвою, фіксуютьсявсі назви підприємства з відповідними відсилання-ми до основної, при наявності структури (філії,дочірні та інші підприємства, які були підвідом-чими та передали свої архіви головному підприєм-ству, або архіви яких зберігалися на означеномупідприємстві за фактом) це також фіксуєтьсяу абетковому порядку, також із відсиланням до ос-новної, останньої назви. У дужках обов’язково по-даються вживані абревіатури назв. Така, на пер-ший погляд, додаткова перевантаженість обґрун-тована, вона є доцільна тому, що часто люди, якішукають потрібні документи і звертаються до ар-хівного відділу, працювали на якомусь проміжно-му етапі функціонування установи і не знають ос-танніх назв та тих перетворень, які зазнала уста-нова у подальшому.

Громадяни, які працювали у первісних ланкахструктури, часто не знають назви головного під-приємства. Отже, означена система покажчика даєзмогу оптимізувати пошук даних за їхніми звер-неннями. Крім того, абетковий покажчик ведеть-ся, на відміну від усієї іншої документації, росій-ською мовою. По-перше, специфікою нашого ре-гіону є переважно російськомовне середовище,і громадяни часто не знають, як офіційно назива-лося підприємство українською мовою або, навіть,його повну назву, пам’ятаючи лише усно вживануназву. Особливо ця обставина набуває актуаль-ності за відсутності в людини (через різні обста-вини) трудової книжки, у якій фіксувалася повнаназва та перейменування підприємства. По-дру-ге, до архівного відділу надходять російськомовнізапити з колишніх республік Радянського Союзу,що вимагає відповідного реагування.

Співробітники архівного відділу приділяютьпильну увагу тому, як саме громадяни заповню-ють заяви. Вони мають заповнити спеціально роз-роблений бланк, в якому слід зазначити повне ім’я,по батькові, прізвище, рік народження, контакт-ний телефон, повну назву підприємства, на якомупрацювали, дільниці, для жінок – прізвище на тойчас, за який робиться запит. Крім того, при необ-хідності, залежно від особливостей формуванняфонду, зазначається табельний номер, рік звіль-нення, прізвище майстра, під керівництвом якогопрацювала людина.

Постійно проводяться доповнення покажчикароками існування підприємства, тому що за наяв-ності, наприклад, п’яти «Констант» у районах міс-та визначення дат початку та припинення діяль-ності відразу звужує коло пошуку.

Уже сьомий рік поспіль архівний відділ надобровільних засадах окремо веде книгу обліку

10

І. Архівна справа: історія т а сучасність

відомостей про місцезнаходження документівз особового складу перейменованих і реорганізо-ваних діючих підприємств та ліквідованих під-приємств, документи яких не передавалися доархівного відділу, але збережені та по яких гро-мадяни мають змогу отримати необхідні їм соці-ально-правові довідки. Книга ведеться по розді-лах «управління», «промисловість», «сільське гос-подарство», «транспорт», «комунальні та побутовіпослуги», «освіта», «охорона здоров’я», «військовіустанови» тощо. У неї заносяться відомості проадреси, телефони, місцезнаходження архівних до-кументів, а також прізвище, ім’я та по батьковіосіб, які видають довідки. Таким чином, наш по-чин дає змогу допомогти тисячам громадян, якішукають документи для підтвердження стажу абозаробітку на місцях своєї колишньої роботи. Томулюди охоче відгукуються на прохання телефону-вати, ділитися інформацією про місцезнаходжен-ня документів.

Архівний відділ веде каталог фондів, викорис-товуючи картки за формою № 6, оскільки в картціобліку ліквідованих установ відсутній розділ «то-пографічні відмітки». Єдині поправки, які зроб-лені нами у картках, це правка графи 2 «№ опи-су», яка через кому доповнена словом «акта», тау графі 8 «наявність (залишок) од. зб.» зміненонапис «постійного зберігання» на напис «з особо-вого складу». Утилізація документів проводитьсяіз складанням протоколів ЕК, що відображаєтьсяу справах і картках фондів.

Під час підготовки документів підприємств, щоліквідуються, до передачі в архів замість формиописів справ тимчасового зберігання працівникиархівного відділу застосовують форми актів виді-лення до знищення. Документи вносяться до актівза хронологією та термінами зберігання. На доку-менти кожного календарного року складаєтьсяокремий акт. Такий підхід відкриває можливість:по-перше, запобігти перевантаженню архіву (по-вна і своєчасна утилізація); по-друге, оптимізува-ти процес експертизи при вилученні документівдля їх знищування, по-третє, економити час та па-пір, не вимагаючи переписувати форму описуу форму акта, по-четверте, не перевантажує спра-ву фонду (крім постійного зберігання актів, в ін-шому випадку було б ще постійно зберігати опи-си з практично ідентичною інформацією).

Досвід роботи показав, що потрібне повне дуб-лювання справ фонду, особливо, якщо приміщен-ня архіву (як у нас) знаходяться в різних корпу-сах. Перший, недоторканий, примірник зберігаєть-ся з довідково-інформативною метою у приймаль-ній кімнаті, другий, робочий, знаходиться в архі-

восховищі. Для оптимізації роботи описи най-більш запитуваних фондів вилучені з других при-мірників справ фондів і складають окрему бібліо-течку.

У планах роботи відділу – створення топогра-фічного путівника по великих фондах архіву лік-відованих установ. Кожне підприємство маловласну методику ведення обліку виплати зарпла-ти. До архівного відділу потрапляють документи,які вже проходили у минулому архівну обробку,прошиті і описані. Зокрема, по наших фондах на-явні такі види класифікації особових рахунківу межах року:

– за абеткою (це найкращий варіант, але якпоказує досвід, абетка наступних за першою літерпрактично не дотримується, що зводить сам спосібнанівець);

– за табельними номерами;– за роком звільнення;– за дільницями роботи;– за прізвищами майстрів, під керівництвом

яких працювали;– помісячно;– поквартально.З огляду на таку строкатість, під час підготов-

ки документів до передачі на зберігання до архівуліквідованих установ, працівники архівного від-ділу ретельно вивчають стан і форми ведення об-ліку на конкретному підприємстві та, за необхід-ності, вимагають створення у кожній справі абет-кового покажчика прізвищ із зазначенням сторіноксправи, де знаходяться відомості про зарплатуозначеної особи (особливо – у випадках форму-вання справ з додержанням абетки лише першихлітер, за табельними номерами, роками звільнен-ня тощо). Такий підхід оптимізує виконання за-питів громадян та значно економить робочий час.

Дуже зручною у роботі виявилася створенау відділі папка перейменувань, в якій за номера-ми фондів, окремим файлом по кожному, випи-сані в хронологічному порядку всі зміни назв тапідвідомчості підприємств.

Таким чином, архівний відділ налагодив поточ-ну роботу з архівами ліквідованих установ. Про-те є ще питання, на які бажано відповісти. Зокре-ма, у зв’язку зі змінами у обчисленні пенсій почас-тішали прохання працівників пенсійних фондівщодо розшифровки окремих позицій у довідкахпро нарахування зарплати. Метод зустрічних пере-вірок, який використовувався раніше при виник-ненні питань, не може бути застосований з огля-ду на значну кількість подібних запитів та немож-ливість частих відривів інспекторів фонду з міс-ця основної роботи. Тому постає питання залучен-

11

І. Архівна справа: історія т а сучасність

ня для виконання запитів про зарплату фахівцяз досвідом бухгалтерської роботи з обчисленнязарплати. Нині у складних питаннях користуємо-ся дружніми порадами бухгалтерів виконкому.

Також ставимо два дискусійні питання щодотермінів та місця зберігання установчих та ліквіда-ційних документів ліквідованих підприємств.Оскільки останнім часом змінюються параметрита коло осіб, що мають право, наприклад, на нау-кову, військову, держслужбову та ін. пенсії, вва-жаємо за доцільне зберігати ці документи стількиж, скільки і документи з особового складу – 75 ро-ків (Положення та Статути підприємств, актиі протоколи передачі підприємства з одного мініс-терства, відомства до іншого тощо). У цих доку-ментах, як доводить досвід, є факти на підтверд-ження або обґрунтування права людей на отри-мання конкретного виду пенсії. Але оригінали до-кументів про реєстрацію та ліквідацію підпри-ємств передаються державним реєстраторам, та,згідно зі ст. 54 «Переліку типових документів…»

(К., 1998), зберігаються 5 років після припиненнядержавної реєстрації.

Нині до архіву ліквідованих установ надходятьлише копії установчих та ліквідаційних доку-ментів, які не мають ніякої юридичної сили та слу-гують для працівників архіву лише тимчасовимінформативним джерелом. Можливо, є доцільним,з огляду на кращі можливості захисту соціальнихправ громадян, змінити місце зберігання оригі-налів та копій вказаних документів: залишати ори-гінали установчих та ліквідаційних документів надовготривале (до списання останнього з доку-ментів з особового складу даного фонду) зберіган-ня в архіві ліквідованих установ, а органам дер-жавної реєстрації у їхні реєстраційні справи пе-редавати завірені архівним відділом копії?

Сподіваємось, що поставлені питання знайдутьзацікавлення і порозуміння у колег, а напрацьова-ний архівним відділом Запорізької міської радидосвід може бути корисним у роботі з архівамиліквідованих установ.

12

ІІ. Теорія і методика архівознавства

Розділ ІІ

ТЕОРІЯ І МЕТОДИК А АРХІВОЗНАВСТВА

1. Загальна частинаДокументи культурної спадщини України, які

знаходяться за кордоном, та документи іноземно-го походження, що стосуються української історії,потенційно є складовою Національного архівно-го фонду України. Такі документи в науковій літе-ратурі названо «архівною українікою». Це понят-тя запроваджено/повернуто в науковий та суспіль-ний обіг на початку 1990-х рр. в умовах започатку-вання процесів, пов’язаних із виявленням і вив-ченням джерел з історії державотворення та фор-мування національних традицій у різних країнах,що актуалізувало проблеми спільної архівної спад-щини та реституції архівних фондів, передусімпритаманні пострадянським державам («архівнаросіка», «архівна білорусіка» тощо) та колишнімкраїнам соціалістичного табору («полоніка», «гун-гаріка», «румуніка» тощо).

Згідно з Законом України «Про Національнийархівний фонд та архівні установи» (2001, ст. 4)архівна україніка підлягає поверненню або маєнадійти в Україну в оригіналах чи копіях. Однакна практиці реалізувати це завдання неможливобез укладання спеціального реєстру – комплексно-го аналітико-синтетичного масиву відомостей з ар-хівною інформацією другого рівня про місця збе-рігання (країни, міста, інституції/приватні власни-ки), склад і зміст архівної україніки та регламента-цію доступу до цієї інформації.

Концепція створення і функціонування Націо-нального реєстру «Архівна україніка» враховує на-копичений український і зарубіжний досвід у ційсфері. Основні засади виявлення, реєстрації та за-провадження в науковий обіг архівної інформації,обмеженої змістом поняття «архівна та рукопис-на україніка», визначено Державною програмою«Книжкова та рукописна спадщина України: ство-рення бібліографічного реєстру і системи збере-

Ірина МатяшКОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО РЕЄСТРУ «АРХІВНА УКРАЇНІКА»*

* Схвалена на Колегії Держкомархіву України 14 серпня2007 р.

ження та загальнодоступності» (1992), зокрема їїпідпрограмою «Архівна та рукописна Україніка:Національна зведена система документальноїінформації» (1991–1996). Упродовж 1993–2007 рр.здійснено певні заходи щодо реалізації цієї про-грами зусиллями співрозробників: Інституту ук-раїнської археографії АН України, Інституту ру-кописів ЦНБ (нині – НБУВ), Головархіву при Кабі-неті Міністрів України, Міністерства культури Ук-раїни, Національної комісії з питань поверненняв Україну культурних цінностей при Кабінеті Мі-ністрів України, Українського наукового інститу-ту Гарвардського університету (США), УНДІАСД.

Проблеми реєстрації архівної україніки відоб-разилися в Державній програмі «Культурні цін-ності України: Втрати. Шляхи повернення», прий-нятій у червні 1999 р., та в рішеннях Колегії Дер-жавного комітету архівів України «Про створен-ня баз даних на зарубіжні документи історико-культурної спадщини України та документи іно-земного походження з історії України» від 17 січня2001 р., «Про підготовку основних засад міжвідом-чої Програми «Архівна спадщина української емі-грації та діаспори XX ст.» від 27 листопада 2002 р.,«Про виявлення зарубіжної архівної україніки дер-жавними архівними установами» від 22 грудня2006 р., спрямованих зокрема на створення та ре-алізацію програми виявлення архівної українікиза межами України на період з 2001 р. по 2010 р.Однак завершення такої роботи у вигляді спеці-альних довідників та баз даних про архівну ук-раїніку в конкретних країнах досі не відбулося.

Результати зусиль у цій царині реалізовані в ін-формаційному ресурсі, розміщеному на Веб-пор-талі Держкомархіву України (розділ «Зарубіжнаархівна україніка»), який включає загальні огля-ди, матеріали до бібліографії (589 позицій, перелікдинамічний), огляди зібрань україніки в країнахсвіту (Австралія, Австрія, Великобританія, Італія,Казахстан, Канада, Польща, Росія, США, ФРН,Франція, Чехія), нормативні документи.

13

ІІ. Теорія і методика архівознавства

2. Мета та основні завданняМета Концепції полягає в розроблянні теоре-

тичних, правових та організаційних засад створен-ня і функціонування Національного реєстру «ар-хівна україніка», визначенні напрямів та об’єктуархівної евристики, з’ясуванні засобів і способіврепрезентації архівної інформації такого типу таумов доступу до реєстру.

Основні завдання:• визначання змісту поняття «архівна україні-

ка» та кодифікація його в архівному законодавстві;• удосконалення законодавчих та інших нор-

мативних актів, пов’язаних із виявленням, облікомта організацією використання архівної україніки;

• визначання кола співрозробників Національ-ного реєстру «Архівна україніка»;

• з’ясування напрямів та рівнів архівної еврис-тики задля створення Національного реєстру «Ар-хівна україніка»;

• розробляння алгоритму проведення науково-пошукової та науково-дослідної роботи щодо ви-явлення архівної україніки;

• визначання способів репрезентації архівної ін-формації такого типу та умов доступу до реєстру;

• виробляння схеми описання документів/ком-плексів архівної україніки;

• з’ясування механізму фінансування робіт зістворення Національного реєстру «Архівна украї-ніка».

3. Ocновна частина3.1. З історії поняття

Вперше поняття «україніка» запроваджено в на-уковий обіг у бібліотечній сфері під час створен-ня 1918 р. у Києві Всенародної бібліотеки Украї-ни (далі – ВБУ). Термін формувався за аналогієюдо назв зібрань книг, виданих до XIX ст. у Росії (втому числі слов’янських), – «rossica» в Імпе-раторській публічній бібліотеці у Санкт-Петербур-зі, чи вивезених із Речі Посполитої книжкових і ру-кописних колекцій «polonica» у Паризькій бібліо-теці. У складі ВБУ планувалося створити відділ«Ucrainica» (зі статусом головного) для зосеред-ження в ньому видань різними мовами про істо-рію України та українського народу, його матері-альну і духовну культуру, народне мистецтво, мовута відповідних бібліографічних покажчиків. Вод-ночас завдання рукописного відділу (збираннярукописів, епістолярію, портретів видатних діячів,які мешкали й діяли на українській території) зас-відчували поширення поняття «україніка» на всюсукупність джерел (друкованих, рукописних, об-разотворчих), в яких акумулювалася інформаціяпро національно-державний розвиток України та

духовне життя українського народу. Активно об-говорювався зміст поняття «україніки» бібліогра-фами (Федором Максименком, Юрієм Меженком,Сергієм Масловим, Левом Биковським та ін.), яківідрізняли його від поняття «репертуар україн-ської книжки» і співвідносили зі змістом бібліо-графії українознавства. Повна ідеологізація архі-вної справи та бібліотечної справи 1930-х рр. нелише зумовили заборону формування відділу чиприпинення формування національної бібліо-графії, а й на тривалий час викреслили саме по-няття з наукового обігу.

У сфері архівної справи поняття «україніка»впродовж кінця 1910–1920-х рр. використовува-лося в процесі формування інформаційного ма-сиву другого (відомостей про документи украї-нського походження переважно в російських ар-хівосховищах) та першого (копіювання доку-ментів) рівнів. Зокрема, про такі документийшлося під час обговорення долі українськихкультурних цінностей (в тому числі архівів), щозберігалися в російських музеях, архівах, бібліо-теках, у контексті розподілу державного майнаі державних боргів під час мирних переговорівіз Росією, які відбувалися в травні – жовтні1918 р. у Києві. Силами архівної комісії на чоліз Олександром Грушевським було складено спис-ки документів українського походження і реко-мендовано черговість їх повернення.

На початку 1920-х рр. у працях Дмитра Бага-лія та Віктора Барвінського «Українські архівніфонди в межах РСФРР» (1925), Михайла Гру-шевського «Про потребу утворення Інституту ук-раїнської історії в складі АН СРСР» (1928) на тео-ретичному рівні було окреслено потребу реєст-рації документів українського походження (акто-вих, історико-літературних, картографічних, об-разотворчих) у бібліотеках, архівах та музеях Росіїта інших радянських республіках тодішнього Со-юзу. Виявлення та копіювання українських доку-ментів у російських архівосховищах у другій по-ловині 1920-х рр. проводили співробітники кафед-ри історії України УАН. Розпочата 1923 р. систе-матична практична діяльність Укрцентрархівущодо повернення з Москви окремих комплексівархівних документів українського походженнязавершилася переданням у жовтні 1931 р. 134 то-мів Румянцевського опису Малоросії.

Проте, для означення евристичної і науковоїроботи в галузі архівної справи термін «україні-ка» не застосовувався. Однак сама постановкапитання про наукове обґрунтування поверненнядокументів українського походження у Україну таспроби осмислення поняття, яке в сучасному ар-

14

ІІ. Теорія і методика архівознавства

хівознавстві трактується як «спільна архівна спад-щина», надалі відіграла важливу роль у розроб-лянні концепції Архівної україніки.

На тлі початкового функціонування поняття«україніка» в УСРР–УРСР зарубіжні науковці вжешироко послуговувалися ним для означення дос-ліджень з історії та культури України. Зокрема,в Канаді побутували терміни «україніка» (праціз історії України та українського народу, його куль-тури та етнографії) та «канадська україніка» (праціз української тематики, створені канадськими ук-раїнцями), синонімічні терміну «українознав-ство».

Відродження поняття (з певним переосмис-ленням його значення) в Україні припало накінець 1980-х – початок 1990-х рр. Актуалізаціїтерміну «україніка» з якісно новим змістом спри-яли відродження діяльності Археографічної ко-місії АН УРСР і проведена нею Всеукраїнськанарада «Українська археографія: сучасний станта перспективи розвитку» (Київ, грудень 1988),а також обговорення питання про загальну кон-цепцію «україніки» під час Першого КонгресуМіжнародної асоціації україністів (Київ, вере-сень 1990), де було висловлено думки щодо по-ширення змісту поняття «україніка» на всюбібліотечну, архівну та музейну документну спад-щину України. Спроби створення комплексу до-відників про українські документи, що зберігаю-ться в зарубіжних архівосховищах, здійснювали-ся відкритим на базі Археографічної комісіїІнститутом української археографії (нині – Інсти-тут української археографії та джерелознавстваімені М. С. Грушевського НАН України) у співп-раці з Інститутом рукопису ЦНБ АН УРСР (нині –НБУВ