Невгамовна Настя

Сидить Настя з Опанасом

І мало не плаче,

Додивляючись тим часом

Телепередачу.

Час від часу від екрана -

Зирк на чоловіка…

Він на неї ж і не гляне -

Щоб осліп довіку!

-Ну чого втелющив очі

І мовчиш, як турок?

Розмовляти вже не хочеш?

Ото ж бо натура!

Тільки плямка, як сом, ротом

Та вусом ворушить,

Коли того тягнуть дротом

Із води на сушу…

-Та замовкни на хвилину!

Дивися і слухай!..

-То я хто тобі – дружина

Чи куслива муха?

Смикнув шнур і мовив басом

Опанас вусатий:

-Було б добре тебе часом

Отак … вимикати.

Сучасна Настя

Обожнює Настя моду –

Молиться на неї,

Ну а мода, як погода:

Спробуй вгадай неї

Тут і «максі, тут і «міні»,

Джинси, наче з бляхи.

Те, що модне було нині –

Завтра скидай махом.

Нині модні руді коси,

Завтра вже рожеві…

Нині модні лиш підбори,

Ланцюги і гелі!

Через день нова морока.

Та ще й не маленька:

Брови зроду, бач, широкі,

А модні – вузенькі.

Ну а там, дивись, у моду

Увійшли…Стоп! Годі!

Бо такого ще від роду

Не було у моді!

Так то так. А Настя мила?

Як же справи в неї?

Що ж , вона не відступила

Від моди своєї.

Настя – книголюб

Дуже любить Настя книги –

Везе звідусюди:

З Луцька, Києва, зі Львову –

На подив всім людям

Ще такої книголюбки

Не бачили зроду.

З’їла , кажуть, на них зуби

Зверху і зісподу.

Знає всю літературу,

Як свої п’ять пальців,

Бо читає палітурки

Ввечері і вранці.

На столі й в обідню пору

Поруч книг - горою.

А буває що й у гості

Приносить з собою.

Та читає Настя дома

Хіба лиш газети.

Книги ж – істина відома –

Для … авторитету!