issn 3124-1123 vol · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence...

76
35/2019 Znanstvena misel journal The journal is registered and published in Slovenia. ISSN 3124-1123 VOL.2 The frequency of publication 12 times per year. Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian. The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover. All articles are reviewed Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible consequences for breaking copyright laws Free access to the electronic version of journal Chief Editor Christoph Machek The executive secretary - Damian Gerbec Dragan Tsallaev PhD, senior researcher, professor Dorothea Sabash PhD, senior researcher Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor Alicja Antczak Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor Katarzyna Brzozowski PhD, associate professor Roman Guryev MD, Professor Stepan Filippov Doctor of Social Sciences, Associate Professor Dmytro Teliga Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences Anastasia Plahtiy Doctor of Economics, professor Znanstvena misel journal Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia Email: [email protected] Website: www.znanstvena-journal.com

Upload: others

Post on 27-Jul-2020

1 views

Category:

Documents


0 download

TRANSCRIPT

Page 1: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

№35/2019

Znanstvena misel journal

The journal is registered and published in Slovenia.

ISSN 3124-1123

VOL.2

The frequency of publication – 12 times per year.

Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.

The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.

All articles are reviewed

Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.

Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for

possible consequences for breaking copyright laws

Free access to the electronic version of journal

Chief Editor – Christoph Machek

The executive secretary - Damian Gerbec

Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor

Dorothea Sabash — PhD, senior researcher

Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences

Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor

Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor

Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor

Roman Guryev — MD, Professor

Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor

Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences

Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor

Znanstvena misel journal

Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia

Email: [email protected]

Website: www.znanstvena-journal.com

Page 2: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

CONTENT

AGRICULTURAL SCIENCES

Nykytiuk U., Moroz V., Karchevskyy R. ANALYSIS OF PINE STANDS ZHYTOMYR POLISSYA ...... 3

ARTS

Sadiqova A. CARPET ART OF AZERBAIJAN: PAST AND PRESENT ..... 8

CULTURAL SCIENCES

Abbasov N. THE PLANNING OF DEMOCRATIC AND TOTALITARIAN CULTURE ................................................................... 18

ECONOMICS

Hershman Y. SEGMENTS OF CONTROL OF AGRICULTURAL TAXATION OPERATIONS ............................................ 23

Krivenko E., Vlasov D. INNOVATIVE DEVELOPMENT OF THE ECONOMY ON THE BASIS OF DIGITALIZATION .................................. 28

Potiiko S. ANALYTICAL ASSESSMENT FOR AGRICULTURAL INSURANCE ................................................................ 30

Trokhymenko I. IMPROVEMENT OF THE ACCOUNTING AND ANALYTICAL PROVISION OF FORMATION OF RESERVES ON AGRICULTURAL ENTERPRISES ............ 35

HISTORICAL SCIENCES

Vasilchenko O. INSTITUTE OF FAMILIES IN THE RUSSIAN FAR EAST IN THE 20-30S OF THE XX CENTURY: SOCIAL AND LEGAL ASPECT ...................................................................... 39

JURISPRUDENCE

Mamaraimova G. PROBLEMS OF INHERITANCE OF INTELLECTUAL RIGHTS OF DOMAIN NAMES UNDER THE LEGISLATION OF THE REPUBLIC OF UZBEKISTAN ............................ 44

Nikitin Ye., Sablin D. QUESTIONS OF PROBLEMS OF USE OF JUDICIAL PRECEDENT AS A SOURCE OF SYSTEM OF THE RUSSIAN LAW ............................................................ 48

PEDAGOGICAL SCIENCE

Galetskyi S. PECULIARITIES OF APPROBATION OF MODEL FORMATION OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF FOREIGN LANGUAGES BY MEANS OF INFORMATION AND COMMUNICATION TECHNOLOGIES ......................................................... 51

Gadzhimagomedova M., Sadovskaya N., Baychorova D., Lukyanchenko T., Malyshkina E. WAYS OF LEARNING A FOREIGN LANGUAGE INDEPENDENTLY ....................................................... 55

Baubekova G., Mussina Z. BUILDING A CULTURE OF INTER-ETHNIC COMMUNICATION IN STUDENT EDUCATION............ 56

Shumovetska S. CONCEPT ОF FORMING BORDER GUARD OFFICERS’ PROFESSIONAL CULTURE ІN А HIGHER EDUCATION MILITARY INSTITUTION ............................................. 62

PHILOLOGY

Solntseva S., Kulazhenko A., Lenintseva V. CHINESE CONCEPTION OF MONEY THROUGH WORDS AND IDIOMS .............................................................. 66

PHILOSOPHICAL SCIENCES

Kravchenko V. GRAPHOLOGY AS A "KEY TO THE SOUL" OF A SMALL PERSON. .................................................................... 70

Page 3: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 3

AGRICULTURAL SCIENCES

АНАЛІЗ СОСНОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ

Никитюк Ю.А.,

Житомирський національний агроекологічний університет,

м. Житомир, Україна,

кандидат сільськогосподарських наук

Мороз В.В.,

Житомирський національний агроекологічний університет,

м. Житомир, Україна,

кандидат сільськогосподарських наук

Карчевський Р.А.

Житомирський національний агроекологічний університет,

м. Житомир, Україна,

аспірант

ANALYSIS OF PINE STANDS ZHYTOMYR POLISSYA

Nykytiuk U.,

Zhytomyr National Agroecological University,

c. Zhitomir, Ukraine,

сandidate of Agricultural Sciences

Moroz V.,

Zhytomyr National Agroecological University,

c. Zhitomir, Ukraine,

сandidate of Agricultural Sciences

Karchevskyy R.

Zhytomyr National Agroecological University,

c. Zhitomir, Ukraine,

graduate student

Анотація Проаналізовано фактичну та оптимальну лісистість Житомирського Полісся, породний склад дерев-

них насаджень, розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за групами віку, лісівничо-типо-

логічну структуру, різновиди ентомошкідників та фітохвороб соснових деревостанів.

Abatract

The actual and optimal afforestation of the Zhytomyr Polissya, the composition of tree plantations, the

distribution of forest forests by age groups, typological structure, varieties of pests and phyto diseases of the pine.

Ключові слова: сосна, склад насадження, групи віку, тип лісорослинних умов, ентомошкідники, фі-

тохвороби, Житомирське Полісся.

Keywords: рine, composition of plantations, age group, type of forest conditions, forest pests, phytosanitary

disease, Zhytomyr Polissya.

Житомирське Полісся – це область зони міша-

них лісів, яка займає більшу частину Житомирської

та східну частину Рівненської адміністративних об-

ластей. Західна межа Житомирського Полісся про-

ходить поблизу населених пунктів Клесів, Соснове,

Корець, Шепетівка, а східна – поблизу Народичів.

Малина, Радомишля, Корнина [5].

Житомирська область знаходиться у двох зо-

нах, зона Полісся та зона Лісостепу. З-поміж інших

областей держави Житомирщина виділяється

своєю лісистістю й наявністю перезволожених і за-

болочених земель. Ліси області займають більшу

третину її території, а за лісовими ресурсами, які

становлять понад 200 млн. м3, область посідає одне

з перших місце в Україні [5].

Флора Житомирського Полісся має типові

риси зони мішаних, широколистяних і хвойних лі-

сів, здебільшого це соснові, дубово-соснові ліси. За

геоботанічним районуванням – Центральнополісь-

кий округ грабово-дубових, дубових, дубово-сос-

нових лісів, заплавних лук та евтрофних боліт По-

ліської підпровінції хвойно-широколистяних лісів

Східноєвропейської (Сарматської) провінції

хвойно-широколистяних та широколистяних лісів

Європейської широколистянолісової області Гола-

рктичного домініону [5].

Загальна лісистість Житомирського Полісся

становить біля 40 %. Більш як 94 % площі лісового

фонду охоплюють лісові ділянки, а вкриті лісом ді-

лянки займають майже 88 % площі. Серед нелісо-

вих ділянок найбільші площі зайняті болотами, уч-

асть яких становить у лісовому фонді регіону бли-

зько 4 % [2, 5, 6].

Ліси виконують різні функції у межах дослі-

джуваного регіону (рис. 1). Найбільші площі за-

йняті лісами, в яких ведеться активна лісозаготівля

Page 4: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

4 Znanstvena misel journal №35/2019

– це експлуатаційні ліси понад 70 % лісового фо-

нду. Великі площі займають лісові ділянки, що ма-

ють природоохоронне, наукове, історико-культу-

рне призначення – таких лісів у лісовому фонді

13 % (згідно даних Державного агентства лісових

ресурсів України).

Рисунок 1 – Частка площ вкритих лісовою рослинністю у Житомирському Поліссі за категоріями лісів

Рекреаційно-оздоровчі ліси представлені переважно лісогосподарською, рідше лісопарковою части-

нами лісів зелених зон, частка яких становить близько 12 % від площі лісового фонду.

Найменші площі займають захисні ліси – 5 %, що представлені наступними категоріями захисності:

ліси уздовж берегів річок, навколо озер, водойм та ін., ліси розташовані уздовж смуг відведення залізниць

і автомобільних доріг.

У лісорослинному покриві переважають соснові, дубово-соснові, рідше березові, вільхові, грабово-

дубові, ялинові насадження. Основними лісоутворюючими породами є сосна (близько 59,0 % лісопокритої

площі), дуб (понад 16,0 %), береза (17,0 %), вільха (5,0 %) 3 % інші деревні породи. (рис. 2).

Рисунок 2 – Породний склад лісів Житомирського Полісся

У Житомирському Поліссі фактична лісистість становить 33,6 %, що є меншою за оптимальну на 2,4-

3,4 %. (рис. 3).

Page 5: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 5

Рисунок 3 – Фактична лісистість Житомирського Полісся згідно даних обліку лісового фонду за період

1946–2011 рр.

Згідно даних Державного агентства лісових ресурсів України переважну більшість у насадженнях з

сосни звичайної, за групами віку, займають середньовікові та пристиглі лісонасадження 65 % (рис. 4).

Рисунок 4

Частка розподілу вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за групами віку сосни звичайної

Частка молодняків у соснових деревостанах складає 23 %, а середньовікових – 34 %.

Найбільша площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок під сосною звичайною спостеріга-

лась у 2016 р. і становила 400,4 тис. га (рис. 5).

Рисунок 5

Площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок під сосною звичайною за період 2011-2018 рр.

Page 6: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

6 Znanstvena misel journal №35/2019

У наслідок рубань за період 2016-2018 рр. площа лісових ділянок під сосною зменшилася на 2 % (згі-

дно даних Державного агентства лісових ресурсів України).

Природні умови регіону обумовили найбільше розповсюдження суборових (50,6 %), сугрудових

(34,4 %) і борових (11,1 %) трофотопів, невелику (3,9 %) частку грудів [1]. У суборах і сугрудах переважа-

ють вологі гігротопи, у борах і грудах – свіжі. Для регіону характерна також значна заболоченість території

й перезволоженість лісового фонду. Частка сирих і мокрих гігротопів, разом узятих, досягає у Житомир-

ській області 16,6 % (табл. 1) [1].

Таблиця 1

Розподіл вкритої лісом площі за лісорослинними умовами, %

Вологість ґрунту

(гігротоп

Родючість ґрунту (трофотоп)

Бори (А) Субори (В) Сугруди (С) Груди (D) Всього

Сухі (1) 1,1 – – – 1,1

Свіжі (2) 7,3 19,9 8,8 2,0 38

Вологі (3) 1,5 24,0 17,1 1,7 44,3

Сирі (4) 0,6 5,5 8,1 0,2 14,4

Мокрі (5) 0,6 1,2 0,4 – 2,2

Разом 11,1 50,6 34,4 3,9 100

Несприятливі кліматичні умови призвели до

зміни гідрологічного режиму ґрунтів, що у свою

чергу негативно вплинуло на лісостани. Пройшли

процеси ослаблення та всихання частини деревос-

танів і, як наслідок, 29 % суцільних санітарних ру-

бок було проведено з причини порушення гідроло-

гічних умов та 8 % – через пониження рівня ґрун-

тових вод. Майже 10 % площ суцільних санітарних

рубок було проведено в насадженнях, постражда-

лих від лісових пожеж та у деревостанах, вражених

дією високих температур на суміжних з пожежами

площах. Вони втратили стійкість, що негативно

вплинуло на їх стан і створило умови для виник-

нення осередків стовбурних шкідників [2].

Решта рубок була здійснена на площах, пост-

раждалих від вітровалів – 4 %, всихання – 4 % та з

інших причин – 5 %. Поряд з цим, вміле та своєча-

сне проведення вибіркових санітарних рубок дає

можливість, без застосування кардинальних захо-

дів, своєчасно реагувати на негативні зміни в лісо-

станах, підтримувати належний санітарний стан на-

саджень, запобігаючи їх деградації та загибелі шля-

хом вилучення сухостійних, усихаючих, сильно

ослаблених, пошкоджених шкідниками та хворо-

бами окремих дерев або їх груп [2].

За даними Державного агентства лісових ресу-

рсів України, в Житомирському Поліссі під дією

несприятливих кліматичних факторів розпочався

процес всихання соснових насаджень. Станом на

2018 р. зафіксовано всихання різновікових наса-

джень сосни звичайної на площі 23,4 тис. га вкри-

тих лісовою рослинністю лісових ділянок.

Збереження лісових ресурсів Житомирського

Полісся, підтримання в них належного санітарного

стану потребує постійного лісопатологічного на-

гляду, метою якого є оцінка стану лісів, виявлення

площ ушкоджених насаджень та встановлення не-

обхідних лісозахисних робіт. При умові системати-

чного застосування спеціальних санітарно-оздоро-

вчих заходів можна забезпечити оздоровлення лісо-

станів, покращити в них лісопатологічну ситуацію.

За спостереженнями науковців найбільш небе-

зпечними шкідниками лісових насаджень на По-

ліссі є звичайний сосновий трач (Diprion pini L.),

рудий сосновий трач (Neodiprion sertifer Geoffr).

Також науковими дослідниками були виявлені: со-

сновий бражник (Sphix pinasti L.); великий та малий

соснові лубоїди (Tomicus piniperda L.) та T. minor

Hrtg.; шестизубий короїд (Ips sexdentatus Boern.);

вершинний короїд (Ips acuminatus Gyll.); синя сос-

нова златка (Phaenops cyanea Fabr.); сірий довгову-

сий вусач (Acanthocinus aedilis L.); чорний сосно-

вий вусач (Monochamus galloprovincialis Oliv.); ко-

ротковусий вусач (Spondylis buprestoides L.); вусач

бурий комлевий (Arhopalus rusticus L.); рагій ребри-

стий Rhagium inquisitor L.) [4].

Серед ентомошкідників найбільш пошире-

ними є ковалик блискучий (Selatosomus aeneus L.),

ковалик широкий (Selatosomus latus F.), ковалик лі-

совий (Athous subfuscus L.), ковалик шаховий

(Prosternon tessellatum L.) [3].

Молоді насадження пошкоджують три види

звійниць, а саме: звійниця зимова (Rhyacionia

buoliana Den. et Schiff.), звійниця літня (Rhyacionia

duplana Hb.), звійниця пагінцева (Evetria resinella

L) [3].

Такі ряди, як клопи (Heteroptera), прямокрилі

(Orthoptera) та перетичастокрилі (Homoptera),

представлені по одному виду комах-фітофагів.

Фітохвороби лісу також є одним із доволі сут-

тєвих чинників, що призводять до погіршення сані-

тарного стану насаджень Житомирського Полісся.

Шкодочинну дію сосновим насадженням спри-

чиняють: збудник звичайного шютте

(Lophodermium seditiosum Mint. Stal. et Mill.), який

призводить до інтенсивного опадання хвої на доро-

слих деревах; бура снігова пліснява збудником якої

є Herpotrichia nigra Hart. спостерігається на моло-

дих рослинах; збудник сірого шютте (Hypodermella

pinastri Chev.) уражує дерева на відкритих місцях,

та інколи самосів сосни; пухирчаста іржа з роду

Coleosporium Lev. спостерігається червні на хвої

сосни в незначній кількості. Деформацію гілок со-

сни в умовах лісових екоценозів зумовлює іржас-

тий гриб (Melampsora pinitorgua Br. Rostr.), проте

останніми десятиріччями ураженість сосни цим

грибом значно зменшилася. Відмирання молодих

пагонів та верхівок сосни спричиняє ценангіевий

Page 7: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 7

некроз (Cenangium abietis (Pers.) Rehm.). Основ-

ними збудниками кореневих гнилей сосни звичай-

ної є соснова губка (Phellinus pini (Brot.:Fr.) A.

Ames.), облямований трутовик (Fomitopsis pinicota

(Schw.:Fr.) Karst.), осмопор пахучий (Osmoporus

odoratus (Wulf.: Fr.) Sing.), коріолел рядовий

(Coriolellus serialis (Fr.) Murrill). Крім того, коре-

неву систему сосни уражують коренева губка

(Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.), опеньок осін-

ній (Armillariella mellea (Vant.: Fr.) Karst.), трутовик

Швейніца (Phaeolus schweinniittzii (Fr.) Pat.) [2, 3].

Висновки. Проведений нами аналіз, статисти-

чних показників та звітів Державного агентства лі-

сових ресурсів України, а також наукових літерату-

рних джерел свідчить про те, що у лісовому фонді

Полісся переважають субори, частка яких сягає по-

ловину загальної площі лісового фонду (50,6 %).

Слідом за суборами йдуть сугрудки (34,4 %), бори

(11,1 %) і груди (3,9 %).

Фактична лісистість у регіоні дослідження

менше за оптимальну на 2,4-3,4 %.

У наслідок рубань за період 2016-2018 рр.

площа лісових ділянок під сосною зменшилося на

2 %.

У зоні Житомирського Полісся значної шкоди

завдають ентомо-фітофаги та фітопатологічні хво-

роби, що стає причиною зниження біопродуктивно-

сті соснових насаджень.

Список літератури

1. Бузун В.О., Турко В.М., Сірук Ю.В. Книга

лісів Житомирщини: історико-економічний нарис:

монографія. Житомир: Вид. О.О. Євенюк, 2018.

440 с.

2. Іванюк І.Д. Сучасний лісопатологічний

стан лісів Житомирського Полісся – оцінка, про-

гнози, перспективи. Вісник ДАУ. 2006. №2. С. 36-

40.

3. Левченко В.Б. Фітопатологічна та ентомо-

логічна характеристика насаджень сосни звичайної

в лісових масивах Житомирського Полісся. Вісник

ЖНАУ. 2014, №1 (39). Т.1. С. 55-62.

4. Левченко В.Б., Власюк В.П. Еколого-пато-

логічна та ентомологічна характеристика хвороб і

шкідників сіянців сосни звичайної в насадженнях

лісонасіннєвого комплексу в умовах житомирсь-

кого військового лісгоспу. Науковий Вісник НЛТУ

України. 2014. Вип. 24.3. С. 41–49.

5. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична

географія України: Підручник. К.: Знання, 2005.

511 с.

6. Хаурдінова Г.О. Мороз В.В. Методика оці-

нювання екологічних функцій штучних соснових

насаджень. Агроекологічний журнал. 2013. № 4. С.

26–30.

Page 8: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

8 Znanstvena misel journal №35/2019

ARTS

КОВРОВОЕ ИСКУССТВО АЗЕРБАЙДЖАНА: ПРОШЛОЕ И НАСТОЯЩЕЕ

Садыгова А.А.

Институт архитектуры и искусства Национальной Академии

Наук Азербайджана, ведущий научный сотрудник отдела Изобразительного, декоративно-приклад-

ного искусства и геральдики.

CARPET ART OF AZERBAIJAN: PAST AND PRESENT

Sadiqova A.

Institute of Architecture and Art of the Azerbaijan National Academy of

Science, leading researcher at the Department of Fine, Decorative and Applied Arts and Heraldry.

Аннотация

В статье раскрывается истории развития одного из видов декоративно-прикладного искусства Азер-

байджана - коврового искусства. Отмечается, что ковроткачество имеет многовековой путь развития и из-

древле ковры в Азербайджане являлись не только одними из широко распространенных и функционально

значимых предметом быта, но и самодостаточным видом декоративно-прикладного искусства. Надо отме-

тить мировое признание азербайджанских ковров как одних из лучших, как с эстетической точки зрения,

так и с технологической. Являясь истинно традиционным, народным искусством в последние десятилетия

искусство ковра в Азербайджане приобретает профессиональный характер, так как на художественной

арене появляются художники по ковру, создающие высокохудожественные ковровые произведения.

Abstract

The article reveals the history of the development of one of the types of decorative and applied art of Azer-

baijan - carpet art. It is noted that carpet weaving has a centuries-old path of development and publication of

carpets, which are not only one of the most widespread and functionally significant objects, but also a self-suffi-

cient form of decorative and applied art. It should be noted the world recognition of Azerbaijani carpets as one of

the best, both from an aesthetic point of view and from a technological one.

Being truly traditional, folk art, carpet art in Azerbaijan has acquired a professional character in recent dec-

ades, as carpet artists appear on the art arena, creating highly artistic carpet works.

Ключевые слова: ковроткачество, орнамент, художники по ковру, традиция, новаторство.

Keywords: carpet weaving, ornament, carpet artists, tradition, innovation.

Постановка проблемы.

Азербайджанский народ создал самобытное

искусство, обладающее богатыми традициями и от-

личающееся высокими художественными достоин-

ствами декоративных решений, оригинальностью

цветовых соотношений, графичностью рисунка и

четкостью композиций, а также совершенством

технического исполнения. Ковровое искусство

Азербайджана, внесшее огромный вклад в миро-

вую культуру, на современном этапе развития пе-

реживает период нового подъема, характеризую-

щееся новаторскими исканиями в связи с современ-

ными эстетическими требованиями.

На протяжении длительного периода развития

ковроткачества сложились определенные стерео-

типы в создании ковров. Это связано с утвержде-

нием в ковровом искусстве специфических кано-

нов, ставших классическими, отличающих его в эс-

тетическом восприятии от других видов

декоративно-прикладного искусства, главным об-

разом, структурой построения композиций и разно-

образием орнаментальных элементов. Традицион-

ные орнаментальные композиции являются осно-

вой для развития современного коврового

искусства.

Художественное своеобразие ковроткачества в

Азербайджане последних десятилетий выражается

в развитии его в форме искусства, базирующегося

на творчестве многих профессиональных художни-

ков по ковру, и в форме художественного ремесла,

представленного ковровыми изделиями народных

мастериц. Источником для творческого начала этих

двух форм являются традиционные методы, вопло-

щенные в классических коврах. Проблема сохране-

ния традиционных канонов ковроткачества и вне-

сение новых художественных и смысловых идей в

ковровые произведения, не нарушающих классиче-

скую концепцию азербайджанского ковроткаче-

ства, является основополагающей на современном

этапе развития коврового искусства Азербайджана.

Выделение нерешенных ранее частей общей

проблемы. Отличительной чертой, характеризую-

щей ковроткачество последних нескольких десяти-

летий, является присущие этому времени тенден-

ция к новаторству, проявляемая в разнообразии

подходов к декоративному убранству ковровых по-

верхностей. Творческий почерк каждого отдель-

ного художника, народной мастерицы основан на

индивидуальном подходе к решению как компози-

ционных, так и орнаментальных построений. В

комплексе такое разнообразие подходов делает

ковровое искусство своеобразным и неординар-

ным. Но в то же время, имеются проблемы как на

Page 9: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 9

пути поиска нового содержания, так и новых худо-

жественных средств. Данная постановка проблемы

является не до конца рассмотренной и не нашла

своего должного рассмотрения в искусствоведче-

ских исследованиях.

Цель статьи заключается в освещении харак-

терных особенностей развития ковроткачества

Азербайджана, выявлении новаторских идей в

творчестве профессиональных художников по ко-

вру, определяющих своим творчеством основное

направление развития коврового искусства и осно-

вываясь на этом выявить основные тенденции в

развитии современного коврового искусства, дать

оценку состояния азербайджанского ковроткаче-

ства на современном этапе.

Изложение основного материала. Азербай-

джан - страна с древнейшей историей и культурой.

«Исторические земли Азербайджана, на которых

жили предки азербайджанского народа, входили в

регион, охватывающий территории между Каспий-

ским, Средиземным морями и Персидским зали-

вом, где зарождались и делали свои первые шаги

древнейшие цивилизации. Древние этносы, прини-

мавшие участие в формировании азербайджанского

народа, сыграли важнейшую роль в создании воз-

никшей в указанном регионе древней культурной

среды.» (12)

Азербайджан - страна, обладающая бога-

тейшим художественным наследием. На её терри-

тории сохранились памятники искусства мирового

значения, свидетельствующие о высоком уровне и

многогранности её культуры, развивающейся на

протяжении многих веков…. Гений азербайджан-

ского народа особенно ярко проявился в декора-

тивно-прикладном искусстве. (7, с.164)

Декоративное искусство Азербайджана отли-

чает многообразие видов, среди которых жемчужи-

ной по праву считается ковровое искусство. Воз-

никнув до нашей эры, оно прошло долгий путь раз-

вития, достигнув технологического и

художественного совершенства.

Ковроткачество в Азербайджане развивалось

на протяжении многих столетий. Со временем

сформировались целые ковровые школы: Губин-

ская, Ширванская, Бакинская, Гарабахская, Гян-

джинская, Газахская, Тебризская. Надо отметить,

что «мы рассматриваем ковры Южного Азербай-

джана, прежде всего Тебриза, не в составе иран-

ского коврового искусства, а прежде всего как

неотъемлемую часть азербайджанского искусства

ковроткачества…. Расцвет тебризской ковровой

школы приходится на конец 15-17 вв. Этот период

был одним из самых значительных в истории азер-

байджанской государственности, а также в истории

азербайджанской культуры. Он связан с образова-

нием государства Сефевидов» (1,с.3) «В конце XV

- начале XVI вв. азербайджанская государствен-

ность вступила в новый этап своего исторического

развития. Шах Исмаил Хатаи (1501-1524) сумел

объединить все азербайджанские земли (как север-

ные, так и южные) под своей властью. Возникло

единое централизованное азербайджанское госу-

дарство - государство Сефевидов со столицей в

Тебризе». (11)

Насчитывается огромное количество орнамен-

тальных композиций азербайджанских ворсовых

ковров. Основными элементами на коврах явля-

ются изображения живых существ, изображения

предметов быта, растительные элементы и эле-

менты различных форм. «Азербайджанские ковры

славятся красотой и гармоничностью расцветок и

богатством красок. В них применяются все основ-

ные цвета. Краски азербайджанских ковров чистые,

яркие, светлые и стойкие. Вместе с этим, колорит

их бывает сдержанным и спокойным. Эти цвета

возникли в связи с природными условиями Азер-

байджана. Обычно среднее поле большинства азер-

байджанских ковров бывает темно-синего цвета

или красного цвета, меньше голубого, кремового и

белого цветов….. Цвета их даются, в основном, по

принципу контраста» (5)

Издавна ковры и ковровые изделия считались

одним из видов ремесла, но в определенные исто-

рические периоды развития ковры становятся пред-

метом искусства. Так было, например, в ХV– ХVI

вв., когда к власти приходили правители, уделяв-

шие развитию культуры и искусства большое вни-

мание. После длительных татаро-монгольских войн

восстанавливались разрушенные и разгромленные

города; строились великолепные дворцы, резиден-

ции, мечети, которые требовали соответствующего

внутреннего убранства. В это время стали ткаться

ковры, являющиеся произведениями искусства ми-

рового значения. По ковровым эскизам они изго-

товлялись в специальных мастерских под руковод-

ством величайших мастеров (каллиграфов, худож-

ников-миниатюристов). Так, умением создавать

ковровые композиции, подобно Султану Мухам-

меду Тебризи, прославился знаменитый каллиграф

(Хаттат) Джафар Тебризи (6, с.27).

Существовали специальные мастерские, где

художники-миниатюристы создавали ковровые эс-

кизы. На основе этих эскизов ткались ковры для

дворцов, мечетей и т.д.

Богатое уникальными образцами азербайджан-

ское ковроткачество было широко известно за пре-

делами республики еще в давние времена. Подтвер-

ждением тому могут послужить фрагменты азер-

байджанских ковровых композиций, которые

можно встретить на художественных полотнах

многих европейских живописцев. «Так, нидерланд-

ский художник Ганс Мемлинг (1433-1494) в кар-

тине «Мария с младенцем» изобразил ковер

«Мугань», входивших в ширванскую группу азер-

байджанских ковров, изображение ковра из группы

Гяндже-Казах можно увидеть в картине выдающе-

гося немецкого живописца эпохи Возрождения

Г.Гольбейна «Послы». Мы видим ковер и в картине

венецианского художника XV века Карло Кри-

велли (1430-1493?) «Возвещение» и в произведе-

ниях других живописцев эпохи Возрождения». (6,

с.30) .

В XIX веке с азербайджанскими коврами

можно было познакомиться на выставках в Париже,

Берлине, Вене, Петербурге в Москве.

Page 10: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

10 Znanstvena misel journal №35/2019

В 1892 году в Вене издается альбом восточных

ковров, где были опубликованы образцы ковров из

крупнейших коллекций, среди которых были и

азербайджанские ковры. Такой возрастающий ин-

терес к ковровым изделиям превратил их из пред-

метов быта в произведения народного искусства.

Такие азербайджанские ковры, как «Хила-бута»,

«Хила-авшан», «Чичи», «Голлу-чичи», «Пиребе-

диль», «Ширван», «Губа», высоко ценились далеко

за ее пределами. Крупнейшие музеи мира приобре-

тали их в свои коллекции, они занимали почетные

места в частных собраниях коллекционеров-меце-

натов.

«Старинные азербайджанские ковры хранятся

в Белом Доме, Государственном департаменте

США и во многих музеях мира, включая Азербай-

джанский государственный музей ковра и народно-

прикладного искусства в Баку, Музей Метрополи-

тен в Нью-Йорке, Музей изящных искусств в Бо-

стоне, Музей искусств в Филадельфии, Лувр в Па-

риже, Музей Виктории и Альберта в Лондоне, Эр-

митаж, Ватикан»,(10) также в Музее декоративных

искусств в Дрездене, Музей дворца Топ-Капы в

Стамбуле и т.д.

Во второй половине ХХ столетия ковроткаче-

ство принимает характер профессионального ис-

кусства, так как искусство ковра становится неотъ-

емлемой частью творчества многих художников,

специализировавшихся в этой области. В этот пе-

риод развивалось и домотканое ковроткачество.

Рассматривая развитие ковроткачества последних

нескольких десятилетий, надо отметить, что если

ковровое искусство, представленное творчеством

профессиональных художников по ковру, развива-

лось по нарастающей линии освоения традицион-

ных художественных средств и методов, то домо-

тканое ковроткачество развивалось на основе со-

хранения преемственности традиций. В то же время

в своем развитии оно претерпевает ряд изменений,

характеризующихся уменьшением тканья ковров,

снижением их качества, связанные с экономиче-

скими изменениями в стране, а также заполнением

торговой сети коврами машинного производства.

Надо отметить огромную заслугу в создании

профессиональной школы ковроткачества Лятифа

Керимова - художника по ковру, основоположника

научного подхода изучения коврового искусства

Азербайджана, знатока восточного ковра, автора

трехтомного фундаментального труда, под назва-

нием «Азербайджанский ковер». Неординарность

творческого пути Лятифа Керимова заключается в

том, что он был непревзойденным художником-ор-

наменталистом своего времени, создателем огром-

ного количества орнаментов, автора множества

оригинальных композиций как орнаментальных,

так и сюжетно-тематических.

Находясь в процессе творческого поиска ху-

дожник выделял для себя художественные особен-

ности всех ковровых школ Азербайджана. Изучив

до тончайших нюансов классические ковровые

композиции, осмыслив их эстетическое значение,

он создавал на их основе новые, в которых четко

проявлялось авторское видение, ясное понимание

значения коврового искусства. Изменения касались

цветового решения, форм основных и вспомога-

тельных элементов в центральной и бордюрной ча-

сти ковра.

Сформированное профессиональное направле-

ние в ковровом искусстве, представленное творче-

ством также таких художников как Камиль Алиев,

Джафар Муджири, Эльдар Микаилзаде, Ариф Ис-

майлов и многих других является тем прочным

фундаментом, на котором в современный период

создается и развивается творчество большого числа

художников по ковру.

В своих работах профессиональные худож-

ники в основном придерживаются традиционных

канонов коврового искусства, впервую очередь это

структурное построение композиций. Здесь име-

ется в виду схематическая сетка расположения ча-

стей композиций и основных элементов классиче-

ских ковров, а также, широкое использование тра-

диционных орнаментальных композиций, таких

как «Афшан», «Лячек-турундж», «Исли-

мибендлик», «Хатаи», «Бенди-руми», с изменени-

ями в них как главных, так и вспомогательных ор-

наментов, мотивов.

В орнаментальных коврах художники оста-

ются верны традициям тебризской ковровой

школы. Опираясь на великолепные орнаменталь-

ные композиции этой школы, они стараются найти

собственные декоративные решения и воплотить

их в работах. В результате мы видим плодотворное

продолжение традиций тебризской школы на со-

временном этапе развития коврового искусства, где

в основном интерпретируются орнаментальные

элементы и редко изменяются структурные постро-

ения композиций. В данном случае, надо отметить

некоторые работы Лятифа Керимова, такие, как ко-

вер «Афшан», «Шах Аббаси»; работы Д.Муджири

– это уникальный ковер «Саиб Тебризи», выпол-

ненный из шерсти натуральных цветов, метод, ко-

торый впервые используется в практике ковротка-

чества. Его следующая работа – ковер «Лячек-ту-

рундж» и работы Э.Микаилзаде «Афшан»,

«Тебриз».

Особенно хотелось бы отметить Эльдара Ми-

каилзаде, художника, творчество которого осно-

вано на принципах высокого профессионализма и

преклонения перед классическим наследием ковро-

вого искусства. Художественный стиль его работ

отражает каноны тебризской ковровой школы, и

его работы по праву можно считать достойным про-

должением развития этой школы на современном

этапе.

Содержательная основа ковровых произведе-

ний Э. Микаилзаде имеет под собой чисто нацио-

нальную основу. «Для того чтобы суметь «про-

честь» его ковры, надо быть настоящим азербай-

джанцем, глубоко знающим свое прошлое,

обладать умением выбрать из истории и культуры

древнего Востока то, что принадлежит твоей

нации» (2, с.30).

Творчество Э. Микаилзаде насыщено сю-

жетно-тематическими коврами посредством кото-

Page 11: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 11

рых наиболее полно раскрываются творческий по-

тенциал, глубоко содержательный и разносторон-

ний духовный мир художника. Тематика многочис-

ленных композиций, как и подходы к ее раскрытию

в работах Э. Микаилзаде разнообразна и интересна.

Он является одним из немногих художников, затра-

гивающий в своем творчестве нестандартные и

оригинальные темы. Достаточно перечислить

названия его сюжетных ковров: «Сокровищница

тайн», «Зодиак», «Спаситель», «Пять столпов ис-

лама», «Три пророка» и т.д.

Художники не часто строят свои орнаменталь-

ные композиции на основе геометрических орна-

ментов, и поэтому традиции классических ковров

Северного Азербайджана (они строятся в большин-

стве случаях на основе геометрических орнамен-

тов) в редких случаях являются основой для созда-

ния современных орнаментальных ковров.

Последовательным в создании подобных ком-

позиций, где основу орнаментального декора со-

ставляют геометрические элементы и узоры, яв-

лялся в своем творчестве Лятиф Керимов, который

синтезировал в них все лучшее из классического

наследия. Такие его произведения, как «В мире жи-

вотных» и «Песня веков» демонстрируют совер-

шенно новый подход и в решении орнаментального

убранства и в композиционном построении.

Творчество художника А.Исмайлова также

всецело подчинено подобному направлению. Все

его ковровые работы построены на основе геомет-

рического орнамента. Замечательны его орнамен-

тальные ковры, где содержание, построение компо-

зиций и орнаментальное убранство решены на ос-

нове глубокого осмысления и художественной

интерпретации замысла. «Цвети, мой Азербай-

джан», «Яллы», «Борьба», «Карабах» небольшие по

размерам ковры художника, художественному

убранству которых присущи четкость, конкрет-

ность, ясность. «В своих работах А.Исмайлов ис-

следует, обновляет и оживляет традиционные при-

емы, старые орнаментальные мотивы и уже в таком

виде доносит их до зрителя» (8, с.112). Орнамен-

тальные ковры А.Исмайлова резко отличаются от

работ других профессиональных художников. Со-

здавая свои композиции, автор рассматривал каж-

дый элемент не только с точки зрения декоративно-

сти, а нагружал их конкретной смысловой значимо-

стью. Его произведения неординарны и создают

ощущение преднамеренности ухода от сложив-

шихся классических канонов в построении компо-

зиции в сторону нововведения, нового взгляда на

эстетическую и смысловую основу ковровых ком-

позиций. Творческий подход художника А.Исмай-

лова, выраженный в его работах, является актуаль-

ным и может явиться примером для дальнейшего

развития в творчестве и других художников по ко-

вру.

Новаторство в создании орнаментальных ков-

ров проявляется в создании новых по структуре по-

строения орнаментальных композиций, совер-

шенно новых орнаментальных элементов и узоров,

являющихся плодом импровизации художников, а

также в создании новых орнаментальных компози-

ций при помощи новых мотивов.

Тенденции новаторства в ковровых работах

художников являются необходимым условием для

дальнейшего развития коврового искусства.

В сюжетно-тематических коврах новаторство

прослеживается как в выборе художественных

средств, так и в выборе тематики. На данном этапе

развития сюжет на ковровой плоскости все чаще

стал передаваться в реалистической манере, не-

смотря на то, что параллельно существует и плос-

костная трактовка изображения. Если в классиче-

ских коврах раскрывалась главным образом тема

любви, сцены охоты и войны, то в современных

коврах тематика работ художников расширяется.

Основным новаторством в ковровом искусстве

ХХ в. нужно считать утверждение портрета как са-

мостоятельного жанра в ковровом искусстве.

В научной литературе принято выделять ковры

орнаментальные и сюжетно-тематические. «Порт-

ретный жанр» – понятие совершенно новое для де-

коративно-прикладного искусства. С зарождением

и формированием самостоятельного портрета на

ковре возникает возможность говорить о портрет-

ном жанре в ковровом искусстве.

Еще в средневековом Азербайджане, в частно-

сти, в городе Тебризе, наряду с орнаментальными

коврами ткались ковры с портретными изображе-

ниями выдающихся личностей. Однако эти ковры

не существовали обособленно, а выступали в об-

щем контексте раскрытия определенного тематиче-

ского сюжета в композиции. В коврах с традицион-

ным изображением «Дёрд Фесил» (четыре времени

года) в серединной кайме коврового бордюра, об-

рамляющего центральное поле, наряду с отдель-

ными сюжетными сценами помещались и портреты

исторических лиц. Например, в сюжетном ковре

«Омар Хайям со своей возлюбленной» (Тебриз, ко-

нец ХIХ в.) портретные изображения даны в четы-

рех углах серединной каймы. Портреты отличались

плоскостной трактовкой, схематичностью, услов-

ностью.

Выход портрета из общих сюжетно-тематиче-

ских композиций традиционных классических ков-

ров и превращение его в самостоятельный жанр

связан с веяниям времени, с общественно-полити-

ческим устройством общества. Эпоха требовала

увековечивания в произведениях искусства извест-

ных деятелей, выдающихся личностей. Это требо-

вание воплощалось в жизнь в станковых видах ис-

кусства, но нашло свое отражение также и в искус-

стве ковра.

«Художник по ковру Камиль Алиев, творче-

ство которого стало развиваться еще в 50-е годы

прошлого столетия, известен прежде всего как ав-

тор портретных ковров. Он создал целую серию по-

лотен, посвящённых многим известным людям.

Привнесение же в азербайджанское искусство ков-

роткачества реалистического портретного жанра

считается основной заслугой Алиева». (13) Порт-

ретные ковры художника исполнены в реалистиче-

ской манере изображения. Художник стремится к

Page 12: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

12 Znanstvena misel journal №35/2019

четкой и точной передаче черт лица портретируе-

мого, разных деталей аксессуаров, следуя правилам

станкового искусства. Этот подход к трактовке об-

раза сохраняется на всем протяжении творческого

пути К. Алиева.

В творчестве молодых художников, предпочи-

тающих создавать многоэлементные сюжетные

композиции, портретный ковер не занимает значи-

тельного места. Мы полагаем, что практика созда-

ния портретных ковров в творчестве художников

на дальнейших этапах развития будет сведена до

минимума. Но в то же время на данном этапе порт-

ретный ковер в ковровом искусстве существует. В

связи с тем, что он создается средствами станковой

живописи (передача объема, светотени), то такое

новаторство нельзя назвать положительным мо-

ментом в общем развитии коврового искусства. Это

приводит к игнорированию декоративной специ-

фики ковра, к разрушению плоскости его ткани.

Художественная специфика коврового искус-

ства состоит в том, что на протяжении нескольких

столетий было сформировано искусство со стро-

гими консервативными канонами, которые разру-

шить или обойти очень сложно. И поэтому попытки

современных художников развить новые тенден-

ции в создании собственных ковровых композиций

являются положительными для дальнейшего разви-

тия коврового искусства при условии, что эти тен-

денции совершенны и не противоречат основным

принципам ковроткачества.

При исследовании современных ковровых ра-

бот было выявлено широкое использование в них

генетического фонда коврового искусства, основы-

вающегося на утверждении в композициях эстети-

ческого начала. Идейно-мировоззренческая основа

в композициях современных ковров не находит

своего должного отражения. Они утратили ту ин-

формативность, которую несут в себе классические

ковры.

Особенно четко такая позиция проявляется в

работах профессиональных художников, где отра-

жение эстетико-художественных ценностей преоб-

ладает над раскрытием идейно-мировоззренческой

сущности. В этих работах проявляется совершен-

ство формы, но зачастую отсутствует содержание.

Наблюдается оторванность современного ковра от

своего классического прошлого, где композиции

строились на принципе единства формы и содержа-

ния.

Орнамент в современном ковровом искусстве

стал носить чисто украшательский характер и в ка-

кой-то мере потерял тот символизм, который был

ему присущ. Как отмечал Ш.Шукуров, «орнамент

не просто декорация, не вольное украшение… Ор-

намент сродни чадре на лице женщины, он призван

утаить и одновременно утвердить реальность, со-

здать продуманную «игровую» ситуацию проник-

новения ума за пределы этой завесы» (9). В класси-

ческих коврах нас часто поражает игра воображе-

ния, глубина абстрактного мышления мастериц.

Перечисленные художники по ковру стояли у

истоков зарождения профессиональной школы ис-

кусства ковра. Следующее поколение художников

являются их продолжателями, которые вносят све-

жие идеи в декоративное и содержательную основу

своих произведений и тем самым обогащают совре-

менное ковровое искусство.

Молодое поколение художников по ковру

представляет творчество Фаига Ахмеда, рассматри-

вающий ковер с точки зрения мистического начала.

Его работы - это совершенно новое видение и чте-

ние орнамента, понимание предназначения ковра

как искусства. Художник исследуя орнаментальное

декорировку классических ковров ищет связь

между сознанием и тем высшим, что остается скры-

тым от глаз человеческих. Результат поисков - эта

каждая его новая работа. Фаиг Ахмед — художник

уникальный. «Его работы называют по-разному:

«психоделические ковры», «пиксельное искус-

ство», «цифровые фантазии на тему восточных ков-

ров», «3D — ткачество»… Иногда его творения

словно «тают», стекая со стен, иногда, напротив —

взмывают вверх языками пламени. Они могут напо-

минать странно завораживающие узоры в калейдо-

скопе, а нередко — бросать вызов самому про-

странству, вырываясь из плоскости». (14) Названия

его работ говорят сами за себя: «Конус», «Кокон»,

«Восторг», «Сдвиг», «Только пустота», «Обще-

ние». По представлениям самого художника «ковер

изначально был создан как оберег, или портал

в другие миры. Его симметричная структура стро-

ится на равностороннем кресте и исходит от древ-

них шаманов, использовавших эти символы как

якорь возвращения обратно в наш мир. Также ковер

был способом выражения знаний, полученных

в процессе мистического опыта, которые не могли

быть переданы словами». (14)

На сегодняшний день ковровое искусство

Азербайджана представлено домотканым ткаче-

ством и творчеством профессиональных художни-

ков по ковру. Одной из основных проблем является

сохранение и правильная трансформация традици-

онных канонов декорирования ковра в современ-

ные ковровые изделия.

В настоящее время существует много талант-

ливых перспективных художников по ковру, твор-

ческий путь которых состоит в поиске оригиналь-

ных композиционных и орнаментальных решений.

Но основной прерогативой творческого развития

должно быть грамотное синтезирование традици-

онного и инновационного в их творчестве. Ведь на

основе созданных художниками новых композиций

и элементов ковров обогащается ковровое искус-

ство в целом. «В художественном процессе истин-

ное и плодотворное продолжение традиция нахо-

дит не в эпигонстве, а в преемственности, главным

созидательным фактором которой является нова-

торство… Самое яркое новаторство опирается на

традицию, и самая новаторская художественная

культура требует бережного отношения к художе-

ственному наследию». (4)

Выводы и предложения. Очень важно сохра-

нение принципа преемственности традиций в ков-

ровом искусстве. Значение традиции, ее устойчи-

Page 13: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 13

вость тесно связаны с эстетической художествен-

ной целостностью искусства, что в первую очередь

определяет их культурную ценность.

Если в домотканном ткачестве мы можем кон-

статировать факт присутствия преемственности и

наглядности в процессе развитии, то художники

вдохновляются примерами классических ковров,

изучением, исследованием их технологических и

декоративных особенностей. Классические орна-

ментальные композиции являются основой для раз-

вития современного коврового искусства.

В художественном убранстве композиций со-

временных ковров прослеживаются и новаторские

тенденции. Создаются новые композиции, эле-

менты, узоры.

Но в то же время в развитии профессиональ-

ного коврового искусства вырисовывается про-

блема создания гармоничного сочетания традици-

онного с инновационным. В зачастую мы сталкива-

емся с эстетически неприемлемыми для ковровой

поверхности решениями декора. Примитивизм в

раскрытии содержания, загроможденность компо-

зиции элементами, дисгармоничные цветовые ре-

шения нередко приводит к явной безвкусице. Со-

временные художники по ковру должны правильно

использовать традиционные художественные ос-

новы в ковровых изделиях и не нарушая гармонии

коврового декора вносить новые решения. Худож-

никам требуется не слепое копирование и подража-

ние образцам прошлого, а осмысление художе-

ственно-культурного опыта на основе теоретиче-

ского и практического постижения основ

мастерства. С одной стороны традиция обуслов-

лена стремлением к сохранению уже накопленного

художественного опыта, с другой - необходимо-

стью его творческой интерпретации. Это и позво-

ляет традиции оставаться актуальной в простран-

стве исторического развития духовной культуры.

На наш взгляд, интерпретация подразумевает вне-

сение элементов новизны в традицию, что способ-

ствует процессу преобразования творческого ме-

тода. Но даже привнесение нового не должно вли-

ять на ключевые приоритеты и ценности традиции

ковроткачества, остающиеся незыблемыми и в бу-

дущем. Традиция признается как неотъемлемая

база творчества, может и должна постоянно обога-

щаться инновационными (в частности, композици-

онными, колористическими, орнаментальными)

подходами.

Общей проблемой для ковроткачества Азер-

байджана последних десятилетий является и то, что

создателями ковровых изделий все меньше обраща-

ется внимание на сакральный, скрытый смысл эле-

ментов, орнаментов, на их символику, что в зача-

стую превращает изделие в «слепое» копирование

опыта старых мастеров. Эстетическая сторона,

внешняя художественная форма выходит на пер-

вый план. В отличие от классических ковров, где

присутствует единство формы и содержания, в со-

временных ковровых изделиях тенденция к отраже-

нию эстетико-художественных ценностей компози-

циях в большинстве случаев превалирует над во-

площением идейно-мировоззренческой сущности.

Подводя итоги хотелось бы отметить, что «не сле-

дует забывать, что ковер приобретает все большую

общественно-политическую значимость. Вообра-

зить ковер без Азербайджана, а Азербайджан без

ковра не представляется возможным.» (3, с.28)

Включение в 2010 году традиционного искусства

ковроткачества Азербайджана в репрезентативный

список нематериального культурного наследия че-

ловечества ЮНЕСКО явилось огромным событием

в культурной жизни страны. И поэтому бережное

отношение к классическому наследию и обогаще-

ние ковровых изделий совершенно новыми подхо-

дами декорирования ковров современными масте-

рами создаст правильную основу для дальнейшего

развития этого прекрасного вида искусства.

Page 14: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

14 Znanstvena misel journal №35/2019

Иллюстрации

Ковер «Пиребедиль». Кубинская группа, Азербайджан, 1892 г.

Ковер «Хила-Афшан». Бакинская группа, Азербайджан, 19 в.

Page 15: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 15

Лятиф Керимов. Ковер «Шах Аббасы», 1951 г.

Эльдар Микаилзаде. Ковер «Млечный путь», 2012 г.

Page 16: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

16 Znanstvena misel journal №35/2019

Камиль Алиев. Ковер «Птицы», 1985 г.

Эльдар Микаилзаде. Ковер «Хамса», 1990 г.

Page 17: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 17

Список литературы

1. Алиева К.М. Тебризская ковровая школа

XVI-XVII вв. - Баку: Элм, 1999 - 268с.

2. Алиева К.М. О творчестве одного худож-

ника.// Гобустан, 1988, №2, стр.26

3. Агамирзоева Ф. Сегодняшнее положение

ковроделия в Азербайджане//Вопросы изобрази-

тельного и декоративно-прикладного искусства,

№2(12)2013

4. Борев Ю.Б. Эстетика. - М.:Политиздат,

1988. - 496с.

5. Керимов Л.Г. Азербайджанский ковер, том

I - Б.-Л., 1961, 94с.

6. Керимов Л.Г. Азербайджанский ковер, том

II - Б.:Гянджлик, 1983, 250с.

7. Эфенди Р. Декоративно-прикладное искус-

ство Азербайджана (средние века). Баку: «Ишыг»,

1976, 160с.

8. Эфендиев Р.С. Старое и новое.//культура

Советского Азербайджана. Сб.статей. - Б.: «Азер-

нешр», 1980, с.105-115

9. Шукурова Ш. Что такое культура ислама. //

Литературная газета, 1991, 5 июня, с.14.

10. https://ru.wikipedia.org/wiki/Азербайджан-

ский_ковёр

11. http://a-r.az/ru/page/91 Государство Сефев-

идов.

12. http://www.azerbaijan.az/_History/_Middle/_

middle_r.html История Государственности Азер-

байджана.

13. https://ru.wikipedia.org/wiki/Алиев,_Ка-

миль_Мусеиб_оглы

14. https://artchive.ru/publications/1601~Master_

preobrazhenij_Faig_Akhmed_Kovry_eto_obereg_port

al_v_inye_miry_i_sotsial'nyj_kod_obschestva

Page 18: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

18 Znanstvena misel journal №35/2019

CULTURAL SCIENCES

THE PLANNING OF DEMOCRATIC AND TOTALITARIAN CULTURE

Abbasov N.

Senior researcher of the Department “Culturology and Art Theory” of

ANAS Institute of Architecture and Art

Deputy Director for general issues

PhD in Culturology, Associate Professor

Abstract

The Republic of Azerbaijan has chosen the way of establishing a democratic, secular and legal state by ac-

cepting universal values as priority. This way intends the principle of approving and observing the law superiority,

which is a primary condition for the country’s integration into the world community and the normal functioning

of all spheres of life. An agreement on non-allowability of team- management methods in regulating the cultural

life of our society and its individual stages – the creation, preservation, spreading and adoption (acceptance) of

cultural values as a whole has been achieved. It has accepted the control of culture by using different types of

resources – material, financial, personnel and informative and only carefully considered, well prepared and up-to-

date legislation. For this reason, the preparation, passing and application of legally perfect laws, which are one of

the main means of implementation of cultural policy, are exceptional important.

Keywords: planning, totalitarianism, democracy, cultural policy, human factor

Statement of the problem. Speaking about the

state’s cultural policy and its duties in its planning in

the world practice, it is important to note that when so-

cial changes become a mass event in a county, a state

should provide the necessary measures and organiza-

tion. The process of rapid changes that is happening to-

day gives a new responsibility to the state. The state has

to define a cultural framework to provide the optimal

needs of a culture that embodies cultural and spiritual

values in itself. The planning is associated directly not

with culture, but with means that provide spreading and

distribution of culture. The state has to concern with

quality of economic and social development as much as

their quantity. In this case the problem is that the state

has to determine responsibilities in the cultural field

and adjust its activities in this area with economic and

social planning activities (5, p. 6-7).

Inclusion of the planning in the cultural field does

not mean that the state determines the collective values

in a society or the creation of a planned culture. The

goal of the planned culture is not also an official culture

or dominant ideology. So in this sense, the task of the

state will be implemented not as the whole of culture

by narrowing, monopolizing a certain area, but cultural

activities.

Analysis of recent published researches. This

investigation carried out on the planning of democratic

and totalitarian culture bases on works of Azerbaijani

culturologists as F.Mammadov, A.Shukurov, A.Taghi-

yev, N.Mehdi, S. Mammadaliyeva, M.Suleymanly,

I.Huseynov, A.Hagverdiyev, etc.

We should mention especially the role of Doctor

of Historical Sciences, Professor F.Mammadov and his

cultural association among the scientists who investi-

gate the policy of Azerbaijan in the field of culture. Cul-

tural policy of the state was comprehensively reviewed

in his manual on “Culturology” and scientific mono-

graphs. Besides that, his article on “About the duties of

a new cultural policy in Azerbaijan” was published in

“Azerbaijan and the Modern world” journal. At the

same time the articles on cultural policy and its plan-

ning written by Fuad Mammadov, N.Akhundova,

F.Gasimzadeh, Solmina Dadashova, Ogtay Sultanov,

Ali Abasov, Jamila Sattarova, Rahman Badalov and

foreign scientists were published in the journal of doc-

uments and materials of the International conference

and sociological investigation held by Open Society In-

stitute and Budapest SOROS Foundation on the project

“Assistance in formation of a new cultural policy in

Azerbaijan” on 27-29 June, 2001. The essence of the

project, the results of the survey, etc. materials were

also represented in the journal. Scientific articles on the

theme were also published in “Simurg” journal (Editor-

in-chief: F.Mammadov), which the first issue of it was

already published. The works of European, Russian and

Turkish scientists were profited, the programs on cul-

tural policy, official statistic information, action plan

on culture development accepted by the Republic of

Azerbaijan and the Republic of Turkey, “National Re-

port” prepared for international organizations by the

Ministry of Culture and Tourism, also the recommen-

dations of UNESCO and the reports of Council of Eu-

rope’s experts were used in the article.

There are a lot of valuable scientific analyses on

the theme in the reports and publications of the Depart-

ment of Culture Policy of the Ministry of Culture and

Tourism, also in Deputy Minister, Professor

S.Mammadaliyeva’s monographs as “Culture Policy in

Azerbaijan”, “Culture in the Age of Globalization” and

“Culture and Human”.

Extract of unsolved areas of the problem. Cul-

ture sector was under the influence of deep economic

and political crisis that perturbed the country, also un-

employment at high level in Azerbaijan during the early

and mid of 1990s. We have to add also the excessive

centralization of the former Soviet cultural bodies and

their authoritarianism, the peculiarities of the former

USSR republics and its being always in the second

place to it, although the presentation of cultural rights

in certain “festive mood”.

Page 19: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 19

Culture was in the same condition as economy af-

ter the collapse of tradition Mutual Economic Assis-

tance Council’s market and crisis that engaged all the

former Soviet republics. Culture was under the influ-

ence of the party machinery in Azerbaijan and other So-

viet republics due to the more sensitive sphere, the sub-

ject of ideological pressure and party’s being in the fo-

cus of attention; this machinery controlled a wide

network of institutions created for each area of culture,

so, it determined the homogeneous forced relationship

between cultural institutions and traditional centralized

budget types. Naturally this system collapsed after

gaining independence and each republic had to create a

reforming culture policy in accordance with various re-

quirements – the establishment of democratic institu-

tions, supremacy of law, respect to human rights and

cultural variety. There was not any national legislation

for it. Although the budget allocated to culture was

quite less due to the economic difficulties of transition

period, the main conclusion was that culture was con-

sidered an important part of individuality of society,

country and its future development in Azerbaijan and it

was not considered as an entertainment or decoration

means or a useful rhetoric tool unlike other countries

facing the marginalization risk of culture.

After restoration of Azerbaijan’s independence,

the republic had to face many internal and foreign prob-

lems and had to go through a difficult period of state

building. Internal political stability was restored in the

country and the strategy and the main directions for its

future development were determined after the return of

national leader of Azerbaijani people Heydar Aliyev to

the leadership of the country at the people’s request.

Since that time the democratic state policy was deter-

mined and a new period of its development history was

begun in all spheres of the state life of Azerbaijan, in-

cluding the cultural sphere. Culture policy of the Re-

public of Azerbaijan is a part of the general policy of a

state that has gained its independence. The transfor-

mation of political regime, which has been reason for

radical changes in the state building, economic and so-

cial spheres, has directly influenced on the theme and

dynamics of cultural processes (2, #11, p. 5).

Today, according to the report “Outside of the

Framework” of the Council of Europe, the state culture

policy is defined “as general frameworks for state ac-

tions in the field of culture. These measures can be ac-

cepted by national governments and local authority or-

ganizations or their agencies. Culture policy requires

clearly determined purposes. There must be mecha-

nisms that carry out the planning and assessment for

implementation of these goals” (11). It means also a

number of medium and long-term tasks that help re-

view philosophy, outlook and culture as an indicator of

general development.

The purpose of the article. The main purpose of

the investigation is to provide a scientific, practical

view of democratic and totalitarian planning of culture.

For this purpose, the tasks in this investigation are

following:

- To analyse the concept of culture and study di-

rections of culture policy in Azerbaijan;

- To analyse the events, achieved successes in

our culture, problems of democratization and ways to

solve them Since Azerbaijan gained independence;

- To pass new laws in the legislative provision

of culture and to show the level of replacement of total-

itarian culture management with democratic principles;

- To investigate culture policy of the leading

democratic world countries and to apply their favorable

aspects to culture policy of Azerbaijan on condition of

preserving our national culture;

- To make suggestions and recommendations

on more humanistic and democratic culture policy for

development of Azerbaijani culture at a higher level in

future.

Analysis of the main material. “Everyone has a

right to participate freely in the cultural life of the soci-

ety” is mentioned in the Article 27 (1) of UNO Decla-

ration on Human Rights. So, culture is accepted as a

social right and it imposes some responsibilities on the

state as other social rights. This approach removes the

culture from being a class privilege and makes it as a

sphere where human life is supported by the state.

Culture is a collection of all material and spiritual

values of cultural society (6, p. 19). It has become a

necessary task to meet the cultural needs of Azerbaijani

society, which is developing and changing socially, and

to implement development that cannot be assessed by

the level of material welfare.

As we mentioned above, many different cultural

definitions are given. “Everything that embraces the

life belongs to culture, there is no human action that

does not enter civilization” within a society with the

most common sense. However, when it comes to cul-

ture policy and planning, a major limitation or a special

perspective are the subjects of discussion in this defini-

tion. The report of the special commission on the five-

year development plan of the Republic of Turkey says:

“According to the experience of our country in recent

years, our commission sees this special perspective in a

definition that has been accepted by UNESCO special-

ists: Culture is the consciousness that a human society

has about its own historical evolution; i.e. this human

society shows its determination to continue its exist-

ence in this historical evolutional consciousness and

ensures its development” (6, p. 8). This definition de-

fines the importance of realization by integrating re-

newal and development process of cultural and histori-

cal memory that is necessary for social and economic

development in a country with its own culture and his-

tory.

The duty of a state governed by democratic rule is

to eradicate the life style, beliefs and values of people,

which occur spontaneously and rise by different influ-

ences and to replace them with the proper forms to

ideas of those in power and for this purpose, it is not

possible to connect its implementation to plan by ap-

pointing a policy. Two impossible sides of it can be

thought. Firstly, human rights and freedoms are sacred

in democratic society and can be restricted only if it is

necessary. Cultural rights originate from true freedoms

that people need to protect. Secondly, political regime

doesn’t allow to implement and apply such policy and

Page 20: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

20 Znanstvena misel journal №35/2019

planning. There is a government and organized opposi-

tion in democracy. One might think that the chance of

implementing culture policy in such regime is low.

Finally, it is said that the state’s influence and

pressure on culture or its interference in different areas

of culture is incompatible with the logic of democratic

values in a democratic system. However, “absolute lib-

eralism has never prevailed in the cultural sphere. For

example, education has always had some adjustment.

Liberal state has determined necessary behaviour mod-

els for continuation of society. In that case, creative in-

terference can get into the framework of a planned en-

terprise within the structure of a free democratic soci-

ety” (6, p. 9).

Symbols have been used to describe forced char-

acter of power, i.e. force reduced human freedomin

politology and philosophy. Rosenburg and Blucher re-

garded the state as male government and believed that

the state has created to maintain male government (9,

p. 111). Later, another philosopher stated the idea of

male government in the state in that way that even if

there aren’t men, this government is a male (masculine)

dominated power, so it is a phallocratie. That is why

another brilliant representative of postmodernism Jean

Bodriar explained Derrida’s idea and wrote that there

may be a woman phallocratie as well as a male phal-

locratie (4, p. 41; 10, p. 90). That is, if force, repression,

pressure are the main mechanism in the government,

this is phallocratie even if women are at the head of it.

Taking this type government into account Adorno

wrote that it adds definitely “horror” moments and to-

talized tendency to itself. The tendency of totalization

is to subordinate everything to the state, i.e. to make the

state as a complete ruler of asociety, which is called

“etatism” in politology. Mao-szedun advanced a slogan

that everything should belong to the state except the

toothbrush and this slogan explains perfectly the char-

acter of the etatism.

A totalitarian state is trying to minimize thevariety

in a society. The essence of totalitarianism is “little di-

versity”, although one interpretation of human rights is

maximum diversity.

According to UNESCO specialists, it is possible

to give a little more clarity to the theme based on the

joint accepted and abovementioned explanation. In this

way, every society has to maintain the mentioned “con-

sciousness about historical development” and protect it

againts attacks from all directions. But it is impossible

to accept that democratic society can stay out of this

compulsion. In fact, liberal and at the same time un-

planned, i.e. a democratic society without a leader can

meet with many difficulties. Undoubtedly, one of these

difficulties is that the society can be exposed to a cul-

tural attack and as a result, to the collapse of culture.

Societies where the intellectuals cannot inspire and

guide cultural life, are becoming open to conquest of

foreign culture (6, p. 10).

The democratization of culture is an inevitable re-

sult in a liberal society. However, democratization is

reinforcing the tendency to divide societies of large

masses into regions, and this condition harms the com-

mon historical consciousness that forms the main es-

sence of culture. All of these situations may create

harms in liberal mass societies and discover cultural

crises.

In this context, the planning of culture is essential

for both continuing the existence of the society and sur-

viving from dictatorship evil by protecting its demo-

cratic characters.

In this case, the purpose of the state’s activities in

the field of culture is to ensure a parallel development

between the material welfare and spiritual heritage of

the society and historical solidity of the present, which

is prolongation of the past, by making scientific devel-

opment and progress as internal source of wealth for the

people of that society (6, p. 11).

The purpose of development plans is a balanced

development that embraces the whole of society by

providing a certain regulation in social relations. De-

velopment efforts by economic, social and cultural

sides that embrace the whole of society are directed by

human considerations as well as by economic consid-

erations. Economic development, the form of ac-

ceptance of such developments depend on the accord-

ance of individual as both producer and consumer to

this rapid and continuous changes due to technical pro-

gress and innovations that come with it. The strength to

keep up and accept these changes is provided by raising

cultural standards and preserving or creating values that

regulate the collective life. Value systems collapse also

due to disturbance in spiritual elements as the cultures

they represent. One of the most important factors in this

disruption in modern world is spreading of new tech-

nologies that are supposed not to bear “value load” but

are actually loaded withvalue. Another important factor

is diminution of the emotional-psychological volume of

the universe due to the excessive development of mod-

ern information communications.

Limited and technical solutions to the endless hu-

man and moral problems that arose on the basis of to-

day’s development are being investigated. So, it is for-

gotten that the means are not separated from the pur-

pose, the appearance from the essence especially in the

principles of human behaviour.

Cultural activities relating to the development

have special character and decisive purpose besides

still continuing the connection with training and educa-

tion. It is known that this situation is influenced by three

groups of different factors: technical factors, social and

economic factors and sociological factors (6, p. 13).

- Technical factors – electro-mechanical pro-

ductions (increasing music and drama by recordings

and film), development of technical mass media means

such as radio and television (this new technology is de-

livering much information to millions of people in a

short time).

- Social and economic factors – explaining to

general mass as calling as a result of gradual increase

in living standard and general increase in education.

- Sociological factors – rapid urbanization and

increasing leisure time of a person (increasing the need

for better social life by those who have been disengaged

from traditional local cultures, determining new behav-

ior models and changing their expectations – necessity

to prevent domestic tourism, ordinary commerce,

harmful entertainment activities, etc.).

Page 21: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 21

Cultural planning begins with the quantitative

consideration of cultural means. It is not the culture that

needs to be quantified, but its possibilities and re-

sources.

There is a need for some general researches before

including quantitative factors to the national cultural

policy. First of all it needs to collect statistical data on

existing cultural opportunities, people who use them,

the personnel who serve them and the field of activities.

These activities are intended by followings:

- Cultural expenses used by public circles, other

organizations and people;

- Cultural behavior models of various groups of

the population;

- Researches needed to confirm the level of cul-

tural development as a part of general development (5,

p. 14).

However, due to difficulties in collecting accurate

statistical information in this field, generally, special-

ists believe that it is more appropriate to obtain infor-

mation for more limited purposes, such as making some

decisions, defining cultural policies and investigating

results. For this purpose, it is necessary to standardize

methods to ensure neat information between sectors. It

is necessary to help identify the cultural potential of a

country and to guess the level of cultural progress at

any time in order for this information to be useful in

defining culture policy.

Besides these information, Researches such as the

place of geographical factor in cultural life, analysis of

development tendencies of different types of culture

(such as traditional culture, local cultures), possible

analyses between these different types, analysis of cul-

tural needs that have not been discovered yet and cul-

tural exchange between different social groups are nec-

essary (5, p. 15).

Culture policy is a policy that promotes to raise

intellectual potential, moral health and welfare of peo-

ple. It also provides strengthening of spiritual, social

and economic development of nation. The purpose of

the culture policy is to create condition for production,

protection and development of material and spiritual

wealth, at the same time bringing them to future gener-

ations. Culture policy is organized scientifically and

implemented coordinately by the way of coordination

and regulation in developed countries for overcoming

unequal cultural development and cultural deletant of

people in a society. In this case, it is possible to achieve

a balanced cultural development that reflects the inter-

est of different social groups and people of the society.

Culture policy should rely on legal support and be

able to prevent events. Culture policy is seen as increas-

ing social condition and welfare of people in developed

democratic countries. Because the main purpose of this

policy is to serve to preserving and improving human

life (1).

Although the culture policy is new for the inde-

pendent Republic of Azerbaijan, it is being imple-

mented successfully. The priorities on culture policy of

independent Azerbaijan State have been determined for

this and there is a consistent and persistent program of

activities in this field. Today, priorities of culture policy

are summarized and determined as following: protec-

tion of cultural heritage and development of spiritual

values; passing new laws; establishment of relations

with international organizations; organizing and ex-

panding the activities of Municipalities and Non-Gov-

ernmental Organizations; development of enterprise

activities.

The culture policy that was implemented by Hey-

dar Aliyev shows the target in terms of the abovemen-

tioned principles: the main line of his culture policy is

the synthesis of nationality with humanity. The basis of

this policy leans on protection of culture’s self-respect

and identity; but culture is open to enrich in its exist-

ence and development and to take necessaries from the

achievements of other cultures for its structure, but far

from imitation. Heydar Aliyev pursued a culture policy

that was balanced with our national level and history.

According to his recommendations, the basis of culture

is the character of the nation.

Today, the culture policy defined by national

leader Heydar Aliyev is pursued successfully by Presi-

dent Ilham Aliyev. The most pursued development

among achievements of Azerbaijan in recent years be-

longs to cultural field. Three principles of state policy

are followed properly here. Firstly, historic culture of

Azerbaijan is protected. Great works have been done

for restoration of historical monuments, literature, nu-

merous museums, preservation of ancient spiritual cul-

ture of the country, i.e. mugham, painting, etc. material

and spiritual resources. At the same time, we bring our

culture to the world, also learn great culture of the

world. That is, whatever is created once, they are pro-

tected today. There is no problem with the forgetfulness

of our culture. Secondly, culture and art are adapted

gradually to modern condition. That is, both the process

of creating culture, art and its consumption process are

being adapted to modern standards. A producer institu-

tion is already being established for normal implemen-

tation of culture policy in Azerbaijan. In this sense, we

discuss thoroughly the law of culture that was passed

ten years ago, in order to change it according to the re-

quirements of the day. The third principle is that the

country takes care of people of culture and art. That is,

creators of culture and art are separate great talents and

these talents should be taken care of. For this purpose,

great artists’ anniversaries are held and financial sup-

port is provided. Presidential scholarship and other

state awards are provided. If we lost our great artists or

went abroad to work in the late of 1980s and early of

1990s, but there isn’t such problem now. The culture

policy that I mentioned was found by our national

leader Heydar Aliyev. This policy is being pursued suc-

cessfully by President Ilham Aliyev (11).

Conclusion and suggestions. Culture is related to

human being and its most serious problem is the solu-

tion of “for human” issue. Taking into account this

function, Albert Schweizer wrote that culture is the sof-

tening of the struggle for survival and for this purpose,

human intelligence is dominated on nature and human

beliefs and feelings. The explanation of these words is

that culture tries to create social and natural condition

for human, so not to be terrible, hard life and death fight

for survival, but it says in a more recent article that the

Page 22: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

22 Znanstvena misel journal №35/2019

essence of the cultural phenomenon is that they are im-

portant for human, that is why these phenomena are

turning slowly into symbols and mean differently about

the person (7, p. 114).

Due to relation of culture to human beings, culture

policy of each country should ensure comprehensive

development of human rights and identity. Special con-

sideration of the decisions on people (society), priority

of democratic ideas should be taken as the main direc-

tion. At the same time, ensuring the participation of in-

tellectuals in cultural life can provide the planning of

balanced and democratic culture. So, according to the

main principles of state policy in cultural area: innova-

tive ideas and principles can be implemented under the

umbrella of universal values by developing national

spiritual values as a part of universal values (7, p. 120).

References

1. Abbasov N. Mədəniyyət siyasəti və mənəvi

dəyərlər. Təknur nəşriyyatı, Bakı: 2009, 452 səh.

2. Azərbaycanda “2006-2016-cı illər üçün

mədəniyyət sahəsində Dövlət İnkişaf Konsepsiyası”.

“Mədəni-maarif”, 2006, № 11, s.5-6.

3. Брудный А.А Природа и культура: великое

противостояние // Общественные науки и

совреьенность, 1996, №4, с. 113-121

4. Бодрияр Жан. Соблазн. М. Ad Marginem,

2000,312 с.

5. Kafesoğlu İ., Saray M. Atatürk ilkeleri ve

dayandığı tarihi temeller. İstanbul: İstanbul

Univerisitesi basımevi ve Film Merkezi, 1998, 230 s.

6. Milli Kültür. V.Beş yıllık kalkınma planı

(Özəl ihtisas komisyonu raporu). Ankara: T.C.

Başbakanlık Devlet Planlama Teşkilatı, 1983, 575 s.

7. Mədəni irsin qorunmasına dair normativ

hüquqi aktlar toplusu. Bakı, “Elm” 2001, 240

8. Мамедов Ф.Т. Культурология как путь к

эффективной жизнедеятельности. Баку: «Абилов,

Зейналов и сыновья», 2006, 576 с.

9. Райх В. Психология масс и фашизм. Санк-

Петербург: Универстетская книгаСанкт-Петер-

бурга. 1997, 380 с

10. Taha Eyvaz. Mətndən başqa bir dünya yoxdur.

Postmodernizmin qaranlığında “Yarımçıq

əlyazma”//YOM, Türk dünyası mədəniyyət dərgisi.

№10, 2008, s. 98.

11. http://www.mct.gov.az Mədəniyyət və Turizm

Nazirliyi

Page 23: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 23

ECONOMICS

СЕГМЕНТИ КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Гершман Ю.В. Національний науковий центр

Інститут аграрної економіки,

аспірант, судовий експерт

SEGMENTS OF CONTROL OF AGRICULTURAL TAXATION OPERATIONS

Hershman Y.

National Scientific Centre

“Institute of Agrarian Economics”,

postgraduate, forensic expert

Анотація

Проаналізовано напрями контролю операцій оподаткування сільськогосподарських підприємств. Ви-

значено нормативно-правову основу функціонування системи податкового контролю в Україні. Узагаль-

нено види податкових перевірок, що можуть бути проведені на сільськогосподарських підприємствах. Ви-

ділено особливості аудиту та його відмінності від державного контролю в операціях оподаткування сіль-

ськогосподарських підприємств. Сформовано положення економічної експертизи нарахування та сплати

податків та визначено її специфіку по відношенню до галузі сільського господарства. За результатами до-

сліджень види контролю операцій оподаткування сільськогосподарських підприємств класифіковано за

сегментами, шляхом виділення його державного, незалежного та судово-експертного сегменту.

Abstract

Directions of control of operations of taxation of agricultural enterprises are analyzed. The legal basis for the

functioning of the tax control system in Ukraine has been determined. The types of tax audits that can be conducted

at agricultural enterprises are generalized. The features of the audit and its differences from state control in oper-

ations of taxation of agricultural enterprises are highlighted. The basic provisions of economic expertise in taxation

and payment have been formed and its specificity in relation to the agricultural sector has been determined. Ac-

cording to the results of the research, the types of control of agricultural taxation operations are classified into

segments, by distinguishing its state, independent and forensic segment.

Ключові слова сільське господарство, контроль, перевірки, бухгалтерський облік, оподаткування

Keywords: agriculture, control, auditing, accounting, taxation.

Постановка проблеми. Особливості галузі

сільського господарства зумовлюють наявність

специфічних режимів оподаткування для підпри-

ємств, що працюють у цій сфері. Сільськогосподар-

ські підприємства в Україні оподатковуються за

двома системами оподаткування, а саме: на загаль-

них засадах та в з застосуванням спрощеного ре-

жиму. При оподаткуванні на загальних засадах

сільськогосподарські підприємства - виробники

сплачують податки та збори, в порядку та розмірах,

встановлених податковим законодавством України.

Визначена вимогами Податкового кодексу України

(далі - ПКУ) спрощена система щодо сільськогос-

подарських підприємств передбачає застосування

щодо них єдиного податку четвертої групи [1]. Ви-

щенаведений спрощений податковий режим перед-

бачає зменшення податкового навантаження для

виробників сільськогосподарської продукції. Здебі-

льшого саме спрощена система оподаткування за-

стосовується аграріями.

Наявність особливостей в системі оподатку-

вання та все більші об’єми сільськогосподарської

діяльності на території України зумовлюють пот-

ребу розгляду питання організації та методики кон-

тролю операцій оподаткування цієї діяльності,

встановлення єдиних нормативів контролювання,

аудиту та експертизи даного виду діяльності. Це

питання вкрай актуальне через стратегічне зна-

чення галузі сільського господарства, його місію у

забезпеченні продовольчої безпеки як України так і

світу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Удосконаленню організаційних та методичних за-

сад контролю операцій оподаткування присвятили

свої роботи Г. М. Давидов, Т. І. Єфименко, В. О. Зо-

тов, О. А. Петрик, О. Ю. Редько, В. В. Рядська, Д.

Є. Свідерський, Л.А.Чудак, Н. С. Шалімова, В. О.

Шевчук та інші. Дослідженнями питань аудиту по-

датків займалися В. Глущенко, І. Риженко, Г. Дави-

дов, В. Жук, Г. Пухальська та інші. Проблеми судо-

вої експертизи в частині сільського господарства та

оподаткування вивчають науковці та практики нау-

ково-дослідних інститутів судових експертиз.

Виділення невирішених раніше частин зага-

льної проблеми. До Податкового кодексу України

постійно вносяться зміни порядку нарахування по-

датків та подання податкової звітності, що має без-

посередній вплив на діяльність сільськогосподарсь-

ких підприємств. Також збільшилась кількість еко-

номічних експертиз з дослідження операцій

Page 24: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

24 Znanstvena misel journal №35/2019

оподаткування сільськогосподарських товаровиро-

бників в процесі їх діяльності. Можна з упевнені-

стю стверджувати, що найбільша частка питань, що

ставляться перед судовими експертами-економіс-

тами стосується саме питань оподаткування, прави-

льності нарахування податків, повноти та своєчас-

ності їх сплати, правомірності застосування подат-

кових пільг тощо.

Отже, питання контролю операцій оподатку-

вання сільськогосподарських товаровиробників не

втрачає актуальності. Потребує вирішення питання

пошуку оптимальних варіантів оподаткування ве-

ликих сільськогосподарських товаровиробників,

які, маючи надприбутки на експорті сільськогоспо-

дарської сировини, сплачують мінімальні податки.

Не менш важливим напрямом контролю операцій

оподаткування сільськогосподарських підприємств

є проведення судової експертизи, так як саме пи-

тання оподаткування найчастіше стають причиною

судових справ.

Мета статті. Узагальнення діючих норматив-

них положень щодо контролю сільськогосподарсь-

ких товаровиробників в частині нарахування та

сплати ними податків та внесення пропозицій щодо

виділення державного, незалежного та судово-екс-

пертного сегментів з обґрунтуванням їх спільних та

відмінних характеристик.

Виклад основного матеріалу. Контрольні ін-

ституції, що уповноважені проводити перевірку

сільськогосподарських підприємств в цілому поді-

ляються на 2 категорії – це державні та приватні ін-

ституції. До державних відноситься як правило

Державна фіскальна служба, яка захищає права

держави, в частині уникнення зловживань та пору-

шень податкової дисципліни. Приватні контрольні

інституції представлені аудиторською складовою

системи контролю в Україні, контрольні функції

якої, захищають здебільшого права платника пода-

тків. Є ще третя, гілка контрольних органів в час-

тині нарахування та сплати податків сільськогоспо-

дарськими товаровиробниками – це судова експер-

тиза, яка виконується як державними так і

приватними судово-експертними установами та

відповідно до суб’єкта і поставлених завдань може

бути виконана як для захисту платника податків так

і для захисту державних інтересів в цьому питанні.

Спробуємо розібратись в цих трьох ключових

гілках контролю операцій оподаткування сільсько-

господарських товаровиробників, класифікувавши

їх на державний, незалежний (аудиторський) та су-

дово-експертний напрями (сегменти).

Відповідно до статті 61 ПКУ, податковий кон-

троль включає систему заходів, що вживаються ко-

нтролюючими органами та координуються центра-

льним органом виконавчої влади, що забезпечує

формування та реалізує державну фінансову полі-

тику, з метою контролю правильності нарахування,

повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а

також дотримання законодавства з питань регулю-

вання обігу готівки, проведення розрахункових та

касових операцій, патентування, ліцензування та

іншого законодавства, контроль за дотриманням

якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами,

зазначеними у статті 41 ПКУ. Зокрема, контролю-

ючим органами, на сьогодні є центральний орган

виконавчої влади, що реалізує державну податкову

та митну політику, його територіальні органи. Від-

повідно до постанови Кабінету Міністрів України

від 21 травня 2014 р. № 236 [2] таким органом на

сьогодні є Державна фіскальна служба України

(далі - ДФС).

Податкове законодавство містить також кате-

горію органів стягнення, якими можуть бути ви-

ключно контролюючі органи, уповноважені здійс-

нювати заходи щодо забезпечення погашення пода-

ткового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску

у межах повноважень, а також державні виконавці

у межах своїх повноважень. Інші державні органи,

в тому числі органи Служби безпеки України, від-

повідно до статті 41 та статті 61 ПКУ не мають

права проводити перевірки своєчасності, достовір-

ності, повноти нарахування та сплати податків і

зборів, у тому числі на запит правоохоронних орга-

нів.

Відповідно до статті 62 ПКУ податковий конт-

роль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення дія-

льності контролюючих органів;

перевірок;

моніторингу контрольованих операцій та опи-

тування посадових, уповноважених осіб та/або пра-

цівників платника податків [1].

Податкова перевірка діяльності сільськогоспо-

дарського підприємства проводиться органами

ДФС на підставі норм ПКУ. Зокрема порядок про-

ведення таких перевірок, їх види та особливості

здійснення визначені Главою 6 ПКУ «Перевірки».

Відповідно до статті 75 ПКУ контролюючі ор-

гани ДФС мають право проводити камеральні, до-

кументальні (планові або позапланові; виїзні або

невиїзні) та фактичні перевірки (Рис.).

Камеральні та документальні перевірки прово-

дяться контролюючими органами в межах їх повно-

важень виключно у випадках та у порядку, встано-

влених ПКУ, а фактичні перевірки - ПКУ та іншими

законами України, контроль за дотриманням яких

покладено на контролюючі органи

Page 25: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 25

Рис. 1. Види податкових перевірок, що можуть бути проведені на сільськогосподарському підприємстві.

Камеральною вважається перевірка, яка прово-

диться у приміщенні контролюючого органу ви-

ключно на підставі даних, зазначених у податкових

деклараціях (розрахунках) платника податків та да-

них системи електронного адміністрування пода-

тку на додану вартість (даних центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику у

сфері казначейського обслуговування бюджетних

коштів, в якому відкриваються рахунки платників у

системі електронного адміністрування податку на

додану вартість, даних Єдиного реєстру податко-

вих накладних та даних митних декларацій), а та-

кож даних Єдиного реєстру акцизних накладних та

даних системи електронного адміністрування реа-

лізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може

бути своєчасність подання податкових декларацій

(розрахунків) та/або своєчасність реєстрації подат-

кових накладних та/або розрахунків коригування

до податкових накладних у Єдиному реєстрі подат-

кових накладних, акцизних накладних та/або розра-

хунків коригування до акцизних накладних у Єди-

ному реєстрі акцизних накладних, виправлення по-

милок у податкових накладних та/або своєчасність

сплати узгодженої суми податкового (грошового)

зобов’язання виключно на підставі даних, що збері-

гаються (опрацьовуються) у відповідних інформа-

ційних базах.

Документальною перевіркою вважається пере-

вірка, предметом якої є своєчасність, достовірність,

повнота нарахування та сплати податків та зборів, а

Page 26: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

26 Znanstvena misel journal №35/2019

також дотримання валютного та іншого законодав-

ства, контроль за дотриманням якого покладено на

контролюючі органи, дотримання роботодавцем за-

конодавства щодо укладення трудового договору,

оформлення трудових відносин з працівниками

(найманими особами) та яка проводиться на підс-

таві податкових декларацій (розрахунків), фінансо-

вої, статистичної та іншої звітності, регістрів пода-

ткового та бухгалтерського обліку, ведення яких

передбачено законом, первинних документів, які

використовуються в бухгалтерському та податко-

вому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою

податків та зборів, виконанням вимог іншого зако-

нодавства, контроль за дотриманням якого покла-

дено на контролюючі органи, а також отриманих в

установленому законодавством порядку контролю-

ючим органом документів та податкової інформа-

ції, у тому числі за результатами перевірок інших

платників податків.

Документальна планова перевірка прово-

диться відповідно до плану-графіка перевірок. По-

запланова перевірка не передбачається у плані ро-

боти контролюючого органу і для її проведення ма-

ють бути чітко визначені ПКУ підстави.

Документальною виїзною перевіркою вважається

перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням

платника податків чи місцем розташування об'єкта

права власності, стосовно якого проводиться така

перевірка. Документальною невиїзною перевіркою

вважається перевірка, яка проводиться в примі-

щенні контролюючого органу.

Ще одним специфічним видом перевірок є еле-

ктронна перевірка - документальна, невиїзна, поза-

планова перевірка. Електронна перевірка прово-

диться на підставі заяви, поданої платником подат-

ків з незначним ступенем ризику, яку він подає до

контролюючого органу, в якому він перебуває на

податковому обліку.

Фактичною вважається перевірка, що здійсню-

ється за місцем фактичного провадження платни-

ком податків діяльності, розташування господарсь-

ких або інших об'єктів права власності такого плат-

ника. Така перевірка здійснюється контролюючим

органом щодо дотримання норм законодавства з

питань регулювання обігу готівки, порядку здійс-

нення платниками податків розрахункових опера-

цій, ведення касових операцій, наявності ліцензій,

свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг пі-

дакцизних товарів, дотримання роботодавцем зако-

нодавства щодо укладення трудового договору,

оформлення трудових відносин з працівниками

(найманими особами).

Іншим, на нашу думку, більш важливим з то-

чки зору підприємства є незалежний контроль опе-

рацій оподаткування. Аудит оподаткування, або

податковий аудит, – незалежна аудиторська переві-

рка правильності та повноти нарахування і своєча-

сності сплати податків, стану їх бухгалтерського та

податкового обліку, підтвердження достовірності

податкової звітності та податкових аспектів фінан-

сової бухгалтерської звітності, контроль за дотри-

манням податкової політики та дисципліни, а також

експертиза податкових ризиків і виявлення резервів

зниження податкового тиску на бізнес [4].

Аудит операцій оподаткування сільськогоспо-

дарських підприємств проводиться на договірних

засадах незалежними аудиторськими компаніями і

на відміну від податкового контролю, що здійсню-

ється органами ДФС, призначений для сільськогос-

подарського підприємства, зокрема виправлення

помилок у податкових розрахунках, попередження

зловживань, шахрайства у податковій галузі, фор-

мування на підприємстві системи податкового пла-

нування і податкової політики, оптимізація оподат-

кування.

Незалежний аудит податків входить в ком-

плекс аудиту фінансової звітності. Основним нор-

мативним документом, що визначає порядок прове-

дення такого аудиту є Закон України «Про аудит

фінансової звітності та аудиторську діяльність» [5].

Відповідно до цього Закону аудит фінансової

звітності - це аудиторська послуга з перевірки да-

них бухгалтерського обліку і показників фінансової

звітності та/або консолідованої фінансової звітно-

сті юридичної особи або представництва інозем-

ного суб’єкта господарювання, або іншого

суб’єкта, який подає фінансову звітність та консо-

лідовану фінансову звітність групи, з метою висло-

влення незалежної думки аудитора про її відповід-

ність в усіх суттєвих аспектах вимогам національ-

них положень (стандартів) бухгалтерського обліку,

міжнародних стандартів фінансової звітності або

іншим вимогам [5]. Окремим видом аудиту є внут-

рішній аудит, що є невід'ємним і важливим елемен-

том управлінського контролю і проводиться фахів-

цями самого підприємства.

Право на проведення аудиторської перевірки

нарахування та сплати податків сільськогосподар-

ськими підприємствами мають сертифіковані ауди-

тори, які відповідно до Закону України «Про аудит

фінансової звітності та аудиторську діяльність» на-

були права на заняття такою діяльністю. Аудитори

є незалежними контролюючими органами. Внутрі-

шні аудитори є конролюючим органом на рівні під-

приємства. Вони не зобов’язані відповідати вимо-

гам до аудиторів, що працюють в аудиторських

компаніях та мають відповідний сертифікат.

Методичне забезпечення аудиту операцій опо-

даткування діяльності сільськогосподарських підп-

риємств складають міжнародні стандарти аудиту.

Це є важливою відмінністю даного виду контролю,

порівняно з податковою перевіркою, що проводять

органи ДФС керуючись ПКУ.

Особливим напрямом контролю операцій опо-

даткування сільськогосподарських товаровиробни-

ків є судова експертиза. В останні роки постійно

зростає кількість судово-економічних експертиз по

кримінальним, господарським та цивільним спра-

вам, з питань пов`язаних з дослідженням докумен-

тів про економічну діяльність підприємств і органі-

зацій, у тому числі і в частині оподаткування. Осо-

бливістю даного виду контролю є його

провадження в процесі судового розгляду справ та

досудового слідства.

Page 27: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 27

Відповідно до Закону України «Про судову ек-

спертизу» судово-експертну діяльність здійснюють

державні спеціалізовані установи, а також судові

експерти, які не є працівниками державних уста-

нов.

До державних спеціалізованих установ нале-

жать: науково-дослідні установи судових експертиз

Міністерства юстиції України; науково-дослідні

установи судових експертиз, судово-медичні та су-

дово-психіатричні установи Міністерства охорони

здоров’я України; експертні служби Міністерства

внутрішніх справ України, Міністерства оборони

України, Служби безпеки України та Державної

прикордонної служби України. Виключно держав-

ними спеціалізованими установами здійснюється

судово-експертна діяльність, пов’язана з проведен-

ням криміналістичних, судово-медичних і судово-

психіатричних експертиз [6].

Таким чином, проведення судової експертизи

питань пов’язаних з оподаткуванням сільськогос-

подарських підприємств належить до компетенції

як державних так і недержавних судових експертів.

Порядок їх діяльності регулюється нормами Ін-

струкції про призначення та проведення судових

експертиз та експертних досліджень [7]. Методика

проведення експертиз визначається Науково-мето-

дичними рекомендаціями з питань підготовки та

призначення судових експертиз та експертних дос-

ліджень [8]. Відповідно до даних нормативно-пра-

вових актів операції оподаткування сільськогоспо-

дарських підприємств та їх облікове забезпечення

відноситься до сфери економічної експертизи. Згі-

дно до п.п. 1.2.3. рекомендацій [8] економічна екс-

пертиза поділяється на три види:

експертиза бухгалтерського та податкового об-

ліку;

експертиза фінансово-господарської діяльно-

сті;

експертиза фінансово-кредитних операцій.

Судово-експертний контроль податків на сіль-

ськогосподарських підприємствах здійснюють екс-

перти за першим із означених напрямів - експертиза

бухгалтерського та податкового обліку.

Експертна практика по проведенню судово-

економічних експертиз з питань оподаткування у

сфері сільського господарства вказує на те, що на

вирішення експертизи, як правило але не виклю-

чно, ставляться питання на предмет документаль-

ного підтвердження обґрунтованості висновків по-

даткових перевірок про недотримання платниками

податків вимог чинного податкового законодав-

ства. Перелік вирішуваних судово-економічною

експертизою питань стосується нарахування та

сплати єдиного податку та сум податку на додану

вартість для сільськогосподарських підприємств.

Специфічними для сільськогосподарських підпри-

ємств є такі питання експертного дослідження як:

випадки завищення сільськогосподарським

підприємством заявленої суми бюджетного відшко-

дування з податку на додану вартість;

повнота нарахування та сплати єдиного пода-

тку;

правильність та правомірність розрахунку час-

тки сільськогосподарського виробництва;

правильність нарахування та слати земельного

податку;

правильність нарахування та слати збору за

спеціальне використання води тощо.

Вищенаведене коло питань, що їх може вирі-

шувати судово-економічна експертиза, розширюва-

тиметься у залежності від конкретних обставин

справи, які є предметом судового розгляду, досудо-

вих розслідувань та потребують застосування спе-

ціальних знань у сфері економіки. При цьому, пос-

тавлені на вирішення експертизи питання не по-

винні виходити за межі компетенції експерта з

економічного виду досліджень.

Висновки та пропозиції. Узагальнення, ви-

кладені у статті, дозволяють сформулювати тезу

про наявність трьох сегментів контролю у сфері

оподаткування сільськогосподарських товаровиро-

бників – податковий, незалежний, судово-експерт-

ний. Наявність цих трьох сегментів обґрунтову-

ється кардинально відмінними завданнями переві-

рок, суб’єктами, що їх проводять, документальним

оформленням та призначенням їх результатів. Пер-

спективним напрямом подальших досліджень є по-

шук спільних методичних прийомів, вироблення

підходів до перевірки з урахуванням специфіки

сільськогосподарської діяльності.

Список літератури

1. Податковий кодекс України від 2 грудня

2010 р. № 2755-VI. Верховна Рада України. : веб-

сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-

17А.

2. Положення про Державну фіскальну

службу України, затверджене постановою Кабінету

Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236. Вер-

ховна Рада України : веб-сайт. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-

%D0%BF

3. Чудак Л. Податковий аудит в Україні: стан,

проблематика та перспективи розвитку. Ефективна

економіка. 2018. № 12. URL:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6759

(дата звернення: 13.10.2019). DOI: 10.32702/2307-

2105-2018.12.88

4. Аудит оподаткування підприємств : навч.

посіб. / О. А. Петрик, Г. М. Давидов, О. Ю. Редько

та ін. ; за заг. ред. О. А. Петрик ; передм. Т. І. Єфи-

менко. – К. : ДННУ “Акад. фін. управління”, 2012.

− 352 с.

5. Закон України «Про аудит фінансової звіт-

ності та аудиторську діяльність» від 21 грудня 2017

року № 2258-VIII. Верховна Рада України : веб-

сайт. URL : https://zakon.rada.gov.ua

/laws/show/2258-19

6. Закон України «Про судову експертизу»

від 25 лютого 1994 року № 4038-XII. Верховна Рада

України: веб-сайт. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12

7. Інструкція про призначення та проведення

судових експертиз та експертних досліджень, за-

тверджена Наказом Міністерства юстиції України

Page 28: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

28 Znanstvena misel journal №35/2019

від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністер-

ства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5). Вер-

ховна Рада України : веб-сайт. URL :

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0705-98

8. Науково-методичні рекомендації з питань

підготовки та призначення судових експертиз та

експертних досліджень, затверджені Наказом

Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5

(у редакції наказу Міністерства юстиції України від

26.12.2012 № 1950/5). Верховна Рада України : веб-

сайт. URL :

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98

ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ ЭКОНОМИКИ НА ОСНОВЕ ЦИФРОВИЗАЦИИ

Кривенко Е.И.,

ФГБОУ ВО «Воронежский государственный университет

инженерных технологий», к.э.н., доцент

Власов Д.А.

ФГБОУ ВО «Воронежский государственный университет

инженерных технологий», студент

INNOVATIVE DEVELOPMENT OF THE ECONOMY ON THE BASIS OF DIGITALIZATION

Krivenko E.,

FSBEI HE «Voronezh State University of

Engineering Technologies», Ph. D., associate Professor

Vlasov D.

FSBEI HE «Voronezh State University of

Engineering Technologies», student

Аннотация

Современный этап инновационного развития экономики характеризуется существенным влиянием на

него цифровизации, который значительно вытеснил информатизацию и компьютеризацию. Всестороннее

раскрытие особенностей цифровизации, как направления инновационного развития экономики, включает

раскрытие сущности цифровизации, особенностей цифрового представления информации, предпосылок и

возможных положительных последствий цифровизации для России.

Abstract

The modern stage of innovative development of the economy is characterized by a significant impact on it of

digitalization, which has significantly replaced Informatization and computerization. Comprehensive disclosure

of the features of digitalization as a direction of innovative development of the economy includes disclosure of the

essence of digitalization, features of digital representation of information, prerequisites and possible positive con-

sequences of digitalization for Russia.

Ключевые слова: инновации, инновационное развитие, цифровизация, цифровая экономика, интер-

нет вещей.

Keywords: innovation, innovative development, digitalization, digital economy, Internet of things.

В условиях глобальных ресурсных ограниче-

ний и безграничности человеческих потребностей

характерной чертой современного мирового разви-

тия является переход ведущих стран к формирова-

нию инновационного общества, построению инно-

вационной экономики, основанной на знаниях. Од-

ним из явных путей решения проблемы для России

является выработка новой, инновационно-ориенти-

рованной парадигмы социально-экономического

развития страны. Необходимо отметить, что циф-

ровизация экономики позволит государству разви-

ваться наиболее быстрыми темпами.

На сегодняшний день понятие цифровизация

наиболее часто употребляется экономистами, и по-

литиками в качестве одной из основных тенденций

развития экономики и общества в целом. На протя-

жении последнего десятилетия особое внимание

уделялось понятию «информатизации» общества, в

отношении которой велись и ведутся исследования

и разработки. Наиболее важное отличие «цифрови-

зации» от «информатизации» в уровне технологи-

ческой плоскости. Ученые и практики информати-

зацию расшифровывают как более развитую и ши-

рокую экономическую категорию, которая вклю-

чает информационные процессы разнообразных ти-

пов. Отсюда следует, что цифровизация является

частным проявлением информатизации общества

[1, c. 110].

В настоящее время наиболее часто термин

«цифровизация» используют в связке с использова-

нием цифровых технологий в промышленности, в

связи с тем, что цифровые технологии предостав-

ляют производству ряд преимуществ, среди кото-

рых выделяют:

повышенная гибкость производства за счет

быстрой перенастройки производственного про-

цесса повышает оперативность управления процес-

сом производства и обеспечивает конкурентные

преимущества, что в дальнейшем увеличивает при-

быль;

обеспечение информационного объединения

этапов жизненного цикла выпускаемой продукции

(выполняя операции разработки и утилизации) дает

Page 29: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 29

возможность комплексного решения управленче-

ских задач;

инструменты оптимизации производственных

процессов, управление качеством, экологической

безопасностью и созданием новых бизнес -возмож-

ностей.

Повышение степени зависимости процесса

производства от внедрения цифровых технологий,

усиление автоматизации и роботизации вызывает

побочные явления, когда производственный персо-

нал может быть отстранен от принятия корректиру-

ющих решений, при этом возможного оператив-

ного влияния на менеджмент производственных

процессов снижается. В связи с этим ущерб от вы-

хода из строя цифровых систем и автоматов может

быть во много существеннее, чем при традицион-

ной системе управления производственным про-

цессом [3].

Требования к цифровым технологиям очень

высоки, так как в настоящее время они становятся

неотъемлемым и важным элементом производства.

От надежности и устойчивости цифровых техноло-

гий зависит не только эффективность производства

но и сама возможность осуществления.

Попытки стандартизации и унификации в

сфере промышленной «цифровизации» нашли от-

ражение в так называемом «промышленном интер-

нете вещей» (Industrial Internet of Things - IIoT).

Внедрение названной технологии предполагает

оснащение измерительными приборами, подклю-

ченными к сети обмена данными, всего используе-

мого оборудования предприятия и компьютериза-

цию всех рабочих мест [2].

Применение «промышленных интернет ве-

щей» теоретически может привести к ряду положи-

тельных факторов производства, в том числе к со-

кращению трудоемкости подготовки производства

и длительности самого производственного цикла;

уменьшению эксплуатационных затрат и повыше-

нию энергоемкости; сокращению (ликвидации) ко-

личества и времени простоя оборудования, повы-

шению коэффициента его загрузки; улучшению ка-

чества готовой продукции.

Внедрение технологии «промышленных ин-

тернет вещей» дает возможность предприятиям

уменьшать длительность простоев (до 10%), опти-

мизировать технико-организационные затраты,

связанные с обслуживанием, усовершенствовать

работы по прогнозированию и предотвращению по-

ломок оборудования (на 10%). В результате исполь-

зования этой технологии станет фактором повыше-

ния производительности труда. Внедрение данной

технологии является технически и организационно

сложным, капиталоемким, а возможный уровень

дополнительного дохода - слабо предсказуемым.

Отрицательным фактором данной технологии

является низкий уровень обеспечения безопасности

цифровизованных систем.

Следует отметить, что уровень и динамика

цифровизации промышленности а так же распро-

странение «промышленного интернета вещей» в

странах, во многом зависит от поддержки финан-

сами государства.

С экономической точки зрения «цифровиза-

ция» производства имеет цену только в том случае,

когда она позволяет увеличить экономическую эф-

фективность производства. Это достигается за счет

роста гибкости производства и процессов произ-

водства, а так же снижение непроизводительных

потерь [4, c. 24].

Активное внедрение «промышленного интер-

нета вещей» приведет к отказу от замкнутых, изо-

лированных производственных систем, формиро-

ванию более новой системы межотраслевой, техно-

логической и информационной модели

цифровизованных сервисов. Вследствие этого

начнется преобразование, консолидация и накопле-

ние больших объемов информации, что в свою оче-

редь создаст направление для более эффективного

управления ими в автономном режиме, в частности

с использованием искусственного интеллекта. При-

оритет развития этого направления обусловлен тем,

что на сегодняшний день преобразуется только

лишь около 4-5% информации собранной в этой об-

ласти. Предполагается, что это большой потенциал

повышения современности и эффективности при-

нимаемых решений, как ожидается, в будущем по-

может избежать простоев производства, повысить

производительность труда и обеспечить безопас-

ность производственных процессов.

"Цифровизация" - это новый современный

этап информационной революции, функционал ко-

торого состоит в решении практики использования

данный в цифровой (дискретной) форме. Она затра-

гивает разные стороны развития общественности,

но наиболее заметные трансформации ожидаются в

промышленности, ей предстоит качественное об-

новление, которое тесно связано с цифровой произ-

водственной экосистемой [1, c. 118].

В связи с технической и организационной не

вооруженностью формирование таких экосистем,

высок риск их разработки и успешного внедрения

для цифровизации промышленности, существен-

ную роль в помощи промышленности должно обес-

печивать государство. Значимость государствен-

ного регулирования и поддержание инновацион-

ных цифровых технологий, подтверждено

зарубежным опытом. Цифровизация промышлен-

ности должна быть инкорпорирована в государ-

ственную промышленную политику. Что позволит

за счет "цифровизации" разрешить наиболее акту-

альные для человечества задачи промышленного

роста, повышение производительности труда и

промышленного роста.

Список литературы

1. Экономические аспекты развития пищевой

отрасли в условиях импортозамещения и цифрови-

зации современной индустрии: коллективная моно-

графия / под научной редакцией Савватеева Е. В. /

-М.: Издательство «Научный консультант», 2019. –

216 с.

2. Епифанцева Д. Д. Инновационное развитие

российских предприятий // Молодой ученый. —

2019. — №1. — С. 85-87. — URL

Page 30: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

30 Znanstvena misel journal №35/2019

https://moluch.ru/archive/239/55387/ (дата обраще-

ния: 08.10.2019).

3. Синицкая М. А., Милова Ю. Ю. Инноваци-

онное развитие экономики России [Текст] // Про-

блемы и перспективы экономики и управления: ма-

териалы V Междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петер-

бург, декабрь 2016 г.). — СПб.: Свое издательство,

2016. — С. 9-11. — URL

https://moluch.ru/conf/econ/archive/219/11488/ (дата

обращения: 08.10.2019).

4. Юдина, Т.Н. Цифровизация в контексте со-

пряженности Евразийского экономического союза

и Экономического пояса Шелкового пути //Фило-

софия хозяйства, № 4, 2016.

ANALYTICAL ASSESSMENT FOR AGRICULTURAL INSURANCE

Potiiko S.

National Scientific Centre

“Institute of Agrarian Economics”,

department of accounting and taxation,

postgraduate student

Abstract In the article there are researched the problems of economic analysis for agricultural insurance management.

The article examines the methodological aspects of a preliminary assessment of agricultural risks for making de-

cisions about their insurance or using alternative methods of managing them, as well as post-insurance analysing

the results of insuring and determining its effectiveness. Suggestions for improving of the agricultural insurance

analysis methods outlined in the article will make it possible to evaluate rationally agricultural risks, the effective-

ness of insurance and to make sound management decisions. Further research requires an integrated approach to

the analysis of agricultural insurance.

Keywords: agricultural insurance, economic analysis, economic risk, enterprise management.

Definition of the problem. Market economy has

high level of fluctuation especially in agriculture,

which is a high-risk industry. Insurance is a lever for

stabilizing economic processes, an effective market

mechanism for increasing the investment attractiveness

of agricultural enterprises by guaranteeing stability of

enterprises work and security against losses. Economic

analysis of insurance operations serves for analytical

justifying of management decisions. Therefore, the

quality of management of insurance operations and, ac-

cordingly, agricultural risks in the enterprise depends

on the accuracy and correctness of the method of anal-

ysis of insurance operations.

Analysis of recent research and publications. Problems of economic analysis in agricultural insur-

ance have been researched by many Ukrainian and

world scientists: I. I. Babich, V. D. Bazilevich, F.F. Bu-

tynets, M. Ya. Demyanenko, V.M. Zhuk, V. Linnik, O.

Yu. Nychiporuk, S. S. Osadets, O. O. Tereshchenko, S.

G. Falko, O. V. Tsarenko, G. F. Shepitko, T. S. Walker,

N. S. Jodha. In order to their findings analytical assess-

ment for agricultural insurance means a special type of

economic research aimed to identifying cause and ef-

fect relationships in insurance processes in order to pro-

vide optimal management decisions related to the en-

terprise sustainable operation.

The separation of unsolved aspects of the prob-

lem. However, the issue of analysing insurance risk in

agriculture remains debatable and needs scientific re-

search and justification.

The purpose of the article is to improve the eco-

nomic analysis method for insurance operations in ag-

ricultural enterprises.

The feeding of the main material. Analysis of

agricultural insurance includes two distinct types: pre-

liminary analysis and post-operational analysis. On the

one hand, the preliminary analysis is used to identify

the risks of an agricultural enterprise and to quantify

them for deciding whether to redistribute them through

insurance. On the other hand, the post-operational anal-

ysis consists in the study of the performed insurance

operations, the occurrence of insured cases. The pre-

liminary analysis involves researching the risks of the

enterprise activity and their evaluation, studying their

qualitative and quantitative characteristics. A common

feature of productive agricultural risks is their stochas-

tic dependence on natural conditions, the negative ef-

fects of which can be affected by varying levels of im-

pact on all crops and, indirectly, on farm animals. This

fact imposes considerable restrictions on the ability to

manage agricultural risks by using production diversi-

fication tools. Risk analysis is divided into quantitative

and qualitative.

Identifying and assessing the main risk factors are

central tasks of qualitative risk analysis. The main

methods of qualitative risk analysis are the analogy

method, the decision-tree method, the brainstorming

method, the Delphi method and so on. Qualitative risk

analysis is complemented by quantitative to clarify the

level of risk, but when it is impossible to apply a statis-

tical approach, the knowledge, experience and intuition

of agricultural and insurance professionals and experts

are used, that is, heuristic methods, in particular, the

peer review method. Heuristic methods do not use

mathematical calculations and the evidence for expert

opinions. The peer review method involves the use of

the experience of agricultural and insurance profession-

als and risk analysts to analyse the risks and expose the

impact of quantitative and qualitative factors on the

economic process. This is its main advantage. Using the

method of expert assessments in the analysis of agricul-

tural risks involves the development of questionnaires,

in which experts can express their own views on vari-

ous aspects of risk for the enterprise.

Page 31: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 31

Typically, an expert assesses risks in three stages:

1) identification of risks and determination of its maxi-

mum permissible value; 2) determination of probability

of realization of risk for the enterprise; 3) criterion as-

sessment of each type of risk and deciding on their ma-

teriality and methods of managing them. Using the ma-

terials of our survey in 32 agricultural enterprises, we

can identify the main risks of agricultural activities and

their significance by the peer review methods (Table 1).

Table 1.

Agricultural risks, identified by the peer review method

№ Identified risk Expected probability, %

1 Freezing of crops 89

2 Adverse weather conditions during cultivation and harvesting 76

3 The fall in prices for manufactured products 74

4 Increase in prices for fuel, seeds, feed, etc. 64

5 Stealing 45

6 Loss of animals 34

7 Raiding 25

8 Errors due to low staff skills 18

9 Fires 12

10 Property damage 9

* Created by the author.

The expected probability is determined by the selection of criteria for assessing the impact on economic

activity and the selection of tools to manage the appropriate type of risk. Such criteria are allowed to be imple-

mented in the form of a verbal-numeric scale developed for such cases (Table 2).

Table 2.

Verbal-numerical scale of risk assessment criteria

№ Grade description Numeric values

1 Very high 0,8—1,0

2 High 0,64—0,8

3 Medium 0,37—0,64

4 Low 0,2—0,37

5 Very low 0,0—0,2

*Source [2].

In general, for risks, rated as very high and high, it is advisable to use insurance instruments, for low and very

low risks, it is better to use internal risk management tools: diversification, limitation, self-insurance, since insur-

ance from external insurers will entail additional sunk costs, which most likely will not pay off. For the risks

associated with contractual obligations, material purchases, and product sales, it is best to use hedging techniques.

Assessment of agricultural risks by quantitative parameters provides for the quantitative determination of the

degree of individual types of risk inherent in agriculture as a whole. Quantitative methods make it possible to

assess risk in absolute and relative values.

Fundamental categories of risk theory and economic analysis are terms such as probability and randomness.

In the theory of risk, a random is called a variable that, under the influence of random factors, can, with certain

probabilities, accept these or other values from some set of numbers [3]. The product of the probability of an

insurance case and the value of the metric that characterizes the insurance case will give us the most probable

value of the metric that will be achieved in the future. The mathematical value of an expected economic indicator

(E), which depends on some factors in a situation of uncertainty, is calculated as the average of its possible values

and their probabilities, with the probability of each of the possible values denoting its specific gravity or statistical

frequency. The expected economic indicator (E) is calculated by the formula [1]:

Е =∑ 𝑃𝑖 𝑋𝑖𝑛𝑖=1 , (1)

where Pi and Xi are the probability and numerical value of the analysed indicator in the i-th case, respectively;

n - the number of cases considered.

We calculate the expected losses from the risks identified in the table 1 according to formula 1. We need

added data on the value of risk objects. This data may be factual, obtained in the accounting system or planned,

based on information from previous years, development plans, technology charts, etc. The calculations are given

in table 3.

Page 32: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

32 Znanstvena misel journal №35/2019

Table 3.

Expected losses from identified risks

з/п Identified risk

Probability,

%, Pi

The cost of the

object, UAH, Хі

Expected losses,

UAH, Рі*Хі

1 Freezing of crops 89 50 000 44500

2 Adverse weather conditions during cultivation

and harvesting 76 120 000 91200

3 The fall in prices for manufactured products 74 30 000 22200

4 Increase in prices for fuel, seeds, feed, etc. 64 10 000 6400

5 Stealing 45 30 000 13500

6 loss of animals 34 45 000 15300

7 Raiding 25 80 000 20000

8 Errors due to low staff skills 18 130 00 2340

9 Fires 12 10 000 1200

10 Property damage 9 15 000 1350

* Calculated by author.

For the risk of freezing, the cost of sowing will include the cost of pre-sowing the fields, the cost of the seed

and the cost of the fertilizer applied. For the risk of crop loss due to weather conditions, the cost will be equal to

the production cost of growing and harvesting crops. For market risks, projected losses due to changes in prices.

For property risks, the value of the relevant property that may be lost as a result of the realization of the risk.

Expected losses at the same time are an indicator of the value of the risk to the enterprise and are economically

justified maximum amount of insurance payment for the respective risk object. In order to evaluate and decide on

insurance or use another risk management tool based on expected loss data, assessment criteria should be devel-

oped. In accordance with the requirements of the Guidelines on accounting policies of the company № 635 [5] set

the following criteria of materiality (table. 4):

Table 4.

Criteria for assessing the materiality of the losses expected from the realization of risks

Objects of insurance Criterion Basis for calculating the quantitative criterion of

materiality of risk

1. Business transactions and cases related to

changes in assets, liabilities, equity Up to 3%

The value respectively of all assets or

all obligations, or

equity

2. Business operations and income or expense

cases

Up to 2 % Net profit (loss)

Up to 0,2 %

The total amount of income of the enterprise or

total cost

The largest income or expense source.

* Source [5].

In addition to the risks considered, there are force majeure and catastrophic cases that can directly threaten

the existence of the enterprise (natural and anthropogenic disasters, hostilities, coups, etc.). They happen so rarely

that they can never happen during the entire life of the enterprise. Expected cost characteristics play a minor role

in this case. When managing such risks, one should proceed from the maximum acceptable amount of costs for

such risks.

Assuming that the value of all assets is UAH 5,000,000, expenses are UAH 2,000,000, income is UAH

3,000,000, then the criterion for property risks is 5,000,000 * 3% = 150,000 UAH, for income: 3,000,000 * 0.2%

= UAH 6,000, for expenses: 2,000,000 * 0.2% = UAH 4,000. The materiality of the risks let us make an insurance

decision (Table 5).

Page 33: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 33

Table 5.

Management decisions based on the analysis of expected losses from identified risks

з/п Identified risk

Probability,

%, Pi

The cost of the

object, UAH.,

Хі

Expected

losses, грн.,

Рі*Хі

Criterion,

UAH

Management deci-

sion recommended

1 Freezing of crops 89 50 000 44500 4 000 Insure

2

Adverse weather conditions

during cultivation and har-

vesting

76 120 000 91200 4 000 Insure

3 The fall in prices for manu-

factured products 74 30 000 22200 6 000 Hedge

4 Increase in prices for fuel,

seeds, feed, etc. 64 10 000 6400 4 000 Hedge

5 Stealing 45 30 000 13500 150 000 Internal risk manage-

ment

6 loss of animals 34 45 000 15300 6 000 Insure

7 Raiding 25 80 000 20000 150 000 Internal risk manage-

ment

8 Errors due to low staff skills 18 130 00 2340 4 000 Internal risk manage-

ment

9 Fires 12 10 000 1200 150 000 Internal risk manage-

ment

10 Property damage 9 15 000 1350 150 000 Internal risk manage-

ment

* Calculated by author.

The post-insurance analysis is much simpler com-

pared to risk analysis, since it does not deal with uncer-

tainty. Like risk analysis, post-insurance analysis can

be both qualitative and quantitative. The features of the

qualitative analysis were given above and they are quite

valid for post-insurance analysing. Quantitative post-

insurance analysis requires evaluation and comparison

of three main indicators:

1) the cost of insurance payments (IP),

2) losses from insured case (L),

3) received insurance indemnity (II).

It is advisable to analyse operations in the context

of risks, contracts and insurance companies. It is im-

portant to select correctly the analysed period. It is not

advisable to analyse operation for a period of one year,

especially with regard to insurances related to natural

factors [4]. It is advisable to choose a sufficiently long

period for analysis: at least five to ten years. In addition,

when choosing a long period of time for analysis, mon-

etary indicators need adjusting for the inflation index,

especially when inflation is high. The possible relation-

ships between the indicators, that have been selected for

analysis, are presented as coefficients.

The ratio between the amount of insurance indem-

nity for the analysed period and the amount of losses

received from the relevant insurance case is character-

ized by the coefficient of coverage of losses by insur-

ance indemnity.

Кc=∑ 𝐼𝐼𝑛

𝑛𝑖=1

∑ 𝐿𝑛𝑛𝑖=1

, (2)

where n is the number of years in the analysed pe-

riod.

It is necessary to research separately for all insur-

ance case, from which the company suffered losses, re-

gardless of whether they were insured. Under normal

business conditions, the value of this ratio will range

from 0 to 1. The high values of this factor mean the

more effective insurance and the more accurate man-

agement decision. The low values of this factor mean

that insurance strategy needs revising for these risks.

Particular attention should be paid to cases where the

value of the coefficient is 0. This means that these risks

were not insured or the insurance company did not pay

insurance indemnity. In the first case, it is necessary to

evaluate the possibility of insurance of such risks in the

future, in the second case – to determine the reasons of

losing of insurance indemnity and review the coopera-

tion with the insurance company.

The coefficient of coverage of insurance costs is

determined by the ratio of the sums of insurance indem-

nity for the analysed period and the sum of the corre-

sponding losses and insurance payments for the ana-

lysed period.

Кic=∑ 𝐼𝐼𝑛

𝑛𝑖=1

∑ 𝐼𝑃𝑛+𝐿𝑛𝑛𝑖=1

, (3)

Under normal business conditions, the value of

this ratio will range from 0 to 1. The low values of this

factor mean that the insurance strategy for these risks

should be revised.

The coefficient of insurance payments coverage is

calculated as the ratio of the amount of insurance in-

demnity and the amount of corresponding insurance

payments paid during the analysed period.

Кip=∑ 𝐼𝐼𝑛

𝑛𝑖=1

∑ 𝐼𝑃𝑛𝑛𝑖=1

, (4)

Particular attention should be given to cases where

the value of the coefficient is equal to or less than 1. In

this case, a strategy for managing this type of risk

should be revised.

The insurance expense coefficient is calculated as

the ratio of the sums of losses from the insured case and

Page 34: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

34 Znanstvena misel journal №35/2019

the sums of the corresponding insurance payments for

the analysed period.

Кe=∑ 𝐿𝑛

𝑛𝑖=1

∑ 𝐼𝑃𝑛𝑛𝑖=1

, (5)

If the value of the coefficient is equal to or more

than 1, a strategy for managing this type of risk should

be reviewed. The results of the analysis of agricultural

insurance at the enterprise will help the management to

make informed decisions for managing agricultural

risks and their insurance.

Conclusions and offers. Thus, a comprehensive

methodology for economic analysis of agricultural in-

surance includes two directions:

1. pre-insurance research of the agricultural enter-

prise. This allows to identify the company’s risks, to

predict losses and to recommend for insurance only the

most significant risks. This approach enables the enter-

prise to manage rationally its agricultural risks and

make adequate decisions about the insurance of its op-

erations, avoiding unreasonable costs;

2. post-insurance evaluation of the effectiveness of

insurance at an agricultural enterprise. This assessment

determines how correct the insurance decisions were.

This allows to draw conclusions about the insurance

process in the enterprise as a whole.

The suggestions for improving the methodology

of agricultural insurance analysis outlined in the article

will allow to evaluate rationally the agricultural risks,

the effectiveness of the insurance and to make sound

management decisions. Further research requires a

comprehensive approach to the analysis of agricultural

insurance.

References

1. Балджи М.Д. (2015) Економічний ризик та

методи його вимірювання: навч. посібник. Харків:

Промарт, 300 с. [Balji M.D. (2015) Economic Risk

and Methods of Measuring It: tutorial. Kharkiv: Pro-

mart, 300 p.]

2. Васильєва Т. А., Лєонов С. В., Кривич Я. М.

(2015). Економічний ризик: методи оцінки та

управління: навч. посібник; під заг. ред. д-ра екон.

наук, проф. Т. А. Васильєвої, канд. екон. наук Я. М.

Кривич. Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 208 с.

[Vasilyeva T.A., Leonov S.V., Kryvich Ya. M. (2015).

Economic risk: methods of assessment and manage-

ment: tutorial; ed. by Doctor of Economics, prof. T.A.

Vasilieva, PhD in Economics Ya. M. Krivich. Sumy:

UABS NBU, 208 p.]

3. Кучеренко В.Р., Карпов В.А., Карпов А.В.

(2011) Економічний ризик та методи його

вимірювання: навч. посібник. Одеса, 199 с. [Ku-

cherenko V.R., Karpov V.A., Karpov A.V. (2011) Eco-

nomic risk and methods of measuring it: textbook.

Odessa, 199 p.]

4. Олійник Я. Б., Федорищак Р.П., Шищенко П.

Г. (2003) Загальне землезнавство. К.: Знання–Прес,

С. 55–69. [Oliynyk Y.B., Fedorishchak R.P.,

Shishchenko P.G. (2003) General Earth Science. Kyiv:

Znannia – Press, pp. 55–69].

5. Про затвердження Методичних рекомен-

дацій щодо облікової політики підприємства та вне-

сення змін до деяких наказів Міністерства фінансів

України. Наказ Міністерства фінансів України від

27.06.2013 p. № 635. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/rada/show/v0635201-13?lang=uk [On

approval of Methodical recommendations on account-

ing policy of the enterprise and amendments to some

orders of the Ministry of Finance of Ukraine. Order of

the Ministry of Finance of Ukraine dated June 27, 2013

No. 635. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/rada/show/v0635201-13?lang=uk]

(date of access 17.09.2019)

6. Swiss RE. Global economic and insurance out-

look 2020. Sigma. 2018. No. 5. URL:

https://www.swissre.com/institute/research/sigma-re-

search/sigma-2018-05.html (date of access

15.09.2019).

7. The road ahead. Responsibility Reporting 2017.

URL: https://assets.kpmg.com/con-

tent/dam/kpmg/xx/pdf/2017/10/kpmg-survey-of-cor-

porate-responsibility-reporting-2017.pdf (date of ac-

cess 15.09.2019).

8. Walker T. S., Jodha N. S. How small house-

holds adapt to risk. Crop Insurance for Agricultural De-

velopment: Issues and Experience. Baltimore: Johns

Hopkins University Press, 1986.

Page 35: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 35

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ

РЕЗЕРВІВ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Трохименко І.О.

аспірант Національного наукового центру

«Інститут аграрної економіки»

IMPROVEMENT OF THE ACCOUNTING AND ANALYTICAL PROVISION OF FORMATION OF

RESERVES ON AGRICULTURAL ENTERPRISES

Trokhymenko I.

postgraduate student of National Scientific Centre

«Institute of Agrarian Economics»

Анотація

Стаття присвячена обгрунтуванню науково-теоретичних положень і рекомендацій щодо удоскона-

лення обліково-аналітичних процедур формування резервів на сільськогосподарському підприємстві для

забезпечення достовірності визначення фінансових результатів їх діяльності.

Проаналізовано методологічний підхід до формування резервів в традиційних моделях бухгалтер-

ського обліку на сільськогосподарських підприємствах. Узагальнені концепції формування і використання

резервів у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартах фі-

нансової звітності.

Abstract

The article is devoted to the substantiation of scientific-theoretical provisions and recommendations on

improvement of accounting and analytical procedures of formation of reserves at an agricultural enterprise in order

to ensure the accuracy of determining the financial results of their activities.

The methodological approach to the formation of reserves in traditional accounting models at agricultural

enterprises is analyzed. Generalized concepts of formation and use of reserves in national accounting provisions

(standards) and international financial reporting standards.

Ключові cлова: резерв, формування резервів, облік резервів, аналіз резервів.

Keywords: reserve, formation of reserves, accounting of reserves, analysis of reserves.

Постановка проблеми. Формування резервів

забезпечує отримання повної і правдивої інформа-

ції у фінансовій звітності підприємства. Від започа-

ткування ринкових відносин в Україні і донині іс-

нує чимало актуальних нерозв’язаних питань,

пов’язаних з резервами. На сьогодні дуже мало при-

діляється уваги аналізу резервів, своєчасності і по-

вноти інформації про них, а також точності бухгал-

терського обліку з метою прийняття обґрунтованих

управлінських рішень.

Аналіз останніх досліджень і поблікацій. Пи-

тання обліково-аналітичного забезпечення форму-

вання резервів залишається недостатньо дослідже-

ним. Окремі положення в частині облікового відо-

браження зазначеного об’єкта досліджували К.П.

Боримська [1], Н.В. Гєнєралова [3], Н.А. Литнєва

[5], Г.В. Нашкерська [10], І.Я. Омецінська [11],

Ф.Бутинець[2], І.Губіна[4] та інші.

Виділення невирішених раніше частин зага-

льної проблеми.

Разом з тим, відсутні узагальнені обліково-ана-

літичних процедур формування розрахунку резер-

вів на сільськогосподарських підприємствах; Еко-

номічних підходів щодо застосування резервів в бу-

хгалтерському обліку на підпприємстві.

Мета статті. Обгрунтування науково-теорети-

чних положень і рекомендацій щодо удосконалення

обліково-аналітичних процедур формування резер-

вів на сільськогосподарському підприємстві для за-

безпечення достовірності визначення фінансових

результатів їх діяльності.

Виклад основного матеріалу. У сучасному

світі на будь-якому підприємстві, в галузі чи дер-

жаві єдина система обліку забезпечується трьома

взаємопов’язаними видами обліку оперативним,

статистичним та бухгалтерським. Бухгалтерський

облік резервів є привілейованим джерелом інфор-

мації для фіскальних органів, оскільки більшість

податкових та митних зборів встановлюється на ос-

нові інформації, наданої бухгалтерським обліком.

При цьому, показники статистичної звітності щодо

резервів є основною запорукою уникнення викрив-

лення звітності та аналітично-економічного зрос-

тання підприємства на глобальних ринках.

Процес обліку резервів має бути контрольова-

ний, формування облікових резервів має бути ефе-

ктивним, для цього необхідне використання аналі-

тичних процедур. Слід зазначити, що перед бухга-

лтерами постають нові проблеми, а саме відсутнє

розуміння самої суті аналітичних процедур, їх по-

єднують лише з аналізом фінансової звітності.

За допомогою бухгалтерських звітів переда-

ється облікова інформація. Суть аналітичної функ-

ції полягає в тому, що здійснюється економічний

аналіз відхилень від планових завдань, попередніх

періодів чи середньостатистичних даних по галузі

за допомогою облікових даних з метою виявлення

причин певного становища підприємства та розро-

бки заходів щодо виправлення можливих негатив-

них тенденцій. І саме уміння користуватися інфор-

мацією як про свій бізнес, яку надає бухгалтерський

облік, так і про зовнішні чинники, що мають певний

Page 36: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

36 Znanstvena misel journal №35/2019

вплив, є одним з важливих факторів, що впливає на

утримання підприємства на ринку та можливої його

подальшої адаптації до швидких змін умов ведення

бізнесу [6, с.91].

Сучасні інформаційні технології бухгалтер-

ського обліку дають змогу здійснювати збір і збері-

гання інформації, оперативно й точно передавати її

за призначенням, обробляти, виявляти відхилення

від прогнозних показників, здійснювати системати-

чний аналіз цієї діяльності, координувати та своє-

часно вносити відповідні корективи, відстежуючи

зміну умов зовнішнього середовища.

Результативність роботи підприємства зале-

жить від його адаптації до швидких змін умов ве-

дення бізнесу. Висока непередбачуваність змін ри-

нкового середовища, інтернаціоналізація і глобалі-

зація економіки, розвиток науки, техніки,

інформаційних мереж стали поштовхом до зрос-

тання ролі стратегічного управління підприємст-

вом та його інформаційного забезпечення. Про-

відна роль в інформаційному забезпеченні цієї

управлінської ланки належить інтегрованому фі-

нансовому й управлінському обліку, що включають

сукупність статичних показників фінансово-госпо-

дарської діяльності підприємства, потоки різнома-

нітної обліково-аналітичної інформації та контроль

вказаних показників [2, с. 10]. На даний час все

більш актуальною стає стратегічна орієнтація

управлінського обліку на підприємстві, тобто спря-

мованість його на забезпечення інформацією, що

використовуються при розробці та аналізу страте-

гії. Однак, практика діяльності вітчизняних підпри-

ємств свідчить про значні недоліки і недоопрацю-

вання в даному напрямку, зокрема, відсутність або

формальний підхід до формування рехервів на сіль-

ськогосподарських підприємствах.

Серед основних недоліків існуючої системи

обліку та аналізу резервів можна визначити такі:

1) структура резервів, що представлена у нор-

мативних документах, не передбачає її деталізації

та співвідношення різних видів використання на

підприємстві;

2) бухгалтерський облік резервів не враховує

специфіки активів у сільському господарстві, що

зумовлює наявність різних ознак його класифікації

і велику кількість методів оцінювання;

3) облікові регістри, що рекомендовані для ви-

користання, не передбачають накопичення інфор-

мації про формування і використання резервів різ-

ного рівня деталізації і узагальнення, що заважає

отриманню достатньої інформації для проведення

аналізу розрахунків з дебіторами;

4) необхідність змін у будові регістрів аналіти-

чного та синтетичного обліку резервів, які зареєст-

рованні в обліковій політиці підприємства. Відсут-

ність на сільськогосподарських підприємствах

практики резервування, яка виявлена в процесі до-

слідження роботи бухгалтерських служб підпри-

ємств Чернігівської області пов’язана в першу

чергу з їх незацікавленістю у створенні резервів че-

рез додаткову роботу. Разом з тим, відсутність ре-

зервів призводить до викривлення фінансової інфо-

рмації про витрати підприємства в певному звіт-

ному періоді. Джерелом інформації є фінансові та

статистичні звіти, а також інформація із зовнішніх

джерел [12, c. 31, 33].

5) Складність аналізу взаємозв’язків між да-

ними про фінансові резерви у облікових регістрах,

формах звітності та інших джерелах інформації.

Можуть бути використані дані засобів масової ін-

формації, пояснювальні записки, положення про

облікову політику.

Основні підходи до формування резервів у бу-

хгалтерському обліку відображені в статичній і ди-

намічній балансових теоріях. За статичною теорією

в балансі зазначають резерви, в основі яких лежать

зобов’язання стосовно третіх осіб. Ця теорія не ро-

зглядає резервів подальших витрат і платежів через

відсутність їх прямих зобовязань до боргів підпри-

ємства. До прикладу резерв відпусток це враху-

вання у витратах відповідного звітного періоду ви-

трат по оплату відпусток. Не нарахувавши цей ре-

зерв – ми занижуємо витрати, які відповідають

даному звітному періоду та фонду оплати праці

саме цього періоду, а не наступному, в якому фак-

тично будкть понесені витрати на сплату відпуск-

них.

У міжнародній практиці витрати, пов'язані із

забезпеченням, можна наводити за вирахуванням

суми, визнаної для компенсації. Забезпечення слід

переглядати на кожну дату балансу та коригувати

для відображення поточної найкращої оцінки. Ймо-

вірность, що вибуття ресурсів, які економічні ви-

годи, необхідно для погашення заборгованості, за-

безпечення повинні відновлюватися [8].

Так, “у Німеччині закон про компанії дозволяє

нараховувати збитки від умовних подій, якщо вони

можливі та обґрунтовані. У Швейцарії компанії мо-

жуть нараховувати витрати на загальні (неконкре-

тизовані) умовні події в межах, дозволених подат-

ковим законодавством” [6, с. 406]. Зарубіжні кра-

їни, які застосовують МСФЗ 37 та розробили на

його основі національні стандарти бухгалтерського

обліку (Польща, Болгарія, Індія, Бразилія, Біло-

русь), характеризуються спільними підходами до

використання методики облікового відображення

умовних зобов’язань. Відповідно до МСФЗ 37,

умовні зобов’язання за своєю сутністю є забезпе-

ченням, яке відображається в обліку при дотри-

манні таких умов визнання: а) суб’єкт господарю-

вання має теперішню заборгованість (юридичну

або конструктивну) внаслідок минулої події; б)

ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі

економічні вигоди, буде необхідним для погашення

заборгованості; в) можна достовірно оцінити суму

заборгованості. В разі невиконання зазначених

умов забезпечення не визнається [8].

Також зазначеним стандартом передбачено,

що якщо можливість будь-якого вибуття при пога-

шенні не є віддаленою, суб’єкту господарювання

слід розкривати для кожного класу умовних зо-

бов’язань на кінець звітного періоду стислу інфор-

мацію про характер умовного зобов’язання [8]. Ра-

зом з тим, Н.В. Гєнєралова підкреслює, що, хоча в

Page 37: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 37

системі міжнародних стандартів відсутні прямі вка-

зівки про необхідність ведення позасистемного за-

балансового обліку, для отримання управлінської

інформації в підприємствах усе більш поширеною

є практика обліку умовних зобов’язань і умовних

активів в окремих позабалансових облікових реєст-

рах [3, с. 59]. У МСФЗ 37 стосовно облікового відо-

браження умовних зобов’язань на позабалансових

рахунках не передбачено жодного положення. Ра-

зом з тим, в окремих країнах (Білорусія, Болгарія,

Польща, Росія), в яких при розробці національних

стандартів, пов’язаних з обліковим відображенням

умовних зобов’язань було покладено МСФЗ 37, пе-

редбачена можливість та правомірність відобра-

ження умовних зобов’язань на позабалансових ра-

хунках. Разом з тим, Н.А. Литнєва стверджує, що

“умовні зобов’язання повинні відображатися на ра-

хунках бухгалтерського обліку, якщо існує велика

мовірність зменшення активів (грошових ресурсів)

у майбутньому” [5, с. 5]. Вважаємо, що в бухгалтер-

ському обліку необхідно відображати інформацію

про умовні зобов’язання, як можливі, так і існуючі

на звітну дату, оскільки дана інформація може за-

безпечити передумови для прийняття ефективних

управлінських рішень. На законодавчому рівні в

Україні, Росії та країнах, які використовують норми

МСФЗ 37, наявні спільні ознаки в частині форму-

вання резервів (забезпечень) під умовні зо-

бов’язання. Основними серед них є такі:

а) умови визнання резерву (забезпечення) (ви-

сока ймовірність вибуття економічних ресурсів, у

результаті погашення зобов’язання та можливість

його достовірної оцінки);

б) цільове призначення резерву (забезпечення)

залежить від витрат, для покриття яких він був

створений;

в) наявність заборони створення резерву для

покриття майбутніх збитків від діяльності підпри-

ємства. Основними відмітними ознаками є порядок

оцінки створеного резерву (забезпечення) під

умовні зобов’язання, різний перелік витрат, на від-

шкодування яких створюється резерв (забезпе-

чення). Отже, в практиці російських підприємств

порядок відображення резервів під умовні зо-

бов’язання залежить від двох чинників: дотри-

мання умов визнання резерву та виду витрат, на

який він створюється. Слід також зазначити, що

“відрахування в резерви, які створюються у зв’язку

з визнанням умовних фактів господарської діяльно-

сті, в податковому обліку не відображаються, а

отже, у підприємств, які нараховують податок на

прибуток методом нарахування, виникають тимча-

сові різниці і відстрочені податкові активи” [8, с.

118]. В Україні основними нормативними докуме-

нтами, що регулюють облікове відображення умов-

них зобов’язань, є норми, що наведені в П(С)БО 11

застосовуються на підприємствах всіх форм влас-

ності крім бюджетних установ. Згідно з П(с)БО 2

“Баланс” зобов’язання — це заборгованість підпри-

ємства, яка виникла внаслідок минулих подій і по-

гашення якої, як очікується, призведе до змен-

шення ресурсів підприємства, що втілюють в собі

економічні вигоди [9]. У вітчизняному плані раху-

нків для обліку формування резервів сумнівних бо-

ргів передбачено позабалансовий рахунок 04 “Не-

передбачені активи й зобов’язання” з відповідними

субрахунками (041 “Непередбачені активи”, 042

“Непередбачені зобов’язання”). На субрахунку 042

“Непередбачені зобов’язання” здійснюється нако-

пичення інформації про наявність непередбаченого

зобов’язання, яке може вимагати витрачання ресу-

рсів (але повної впевненості щодо настання цього

зобов’язання немає) в сумі очікуваних збитків. Ві-

дображення наявності та списання резервів на від-

пустку на позабалансових рахунках буде слугувати

поясненням того, що подія належить до умовного

зобов’язання і повніше відображатиме реальні по-

дії, що відбуваються на підприємстві. Врахування

та прогнозування таких подій, що до витрати на ви-

плату відпусток (без формування резерву) не мо-

жуть зменшити фінансовий результат до оподатку-

вання, оскільки це суперечить правилам бухобліку.

А оскільки податковий облік зараз невід’ємний від

бухгалтерського, то це суперечить вимогам ПКУ

[10].

Створення П(С)БО 10 «Дебіторської заборго-

ваності» є обов’язковим практично для всіх підпри-

ємств, в обліку яких значиться поточна дебіторська

заборгованість. Основна відмінність порядку ство-

рення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському

обліку від податкового полягає у визначенні суми

резерву: з метою оподаткування сума відрахувань у

резерв залежить від періоду прострочення пога-

шення боргу, в бухгалтерському обліку – від бухга-

лтерського стану (платоспроможності) боржника і

оцінки ймовірності погашення боргу повністю або

частково. Процедура оцінки ймовірності пога-

шення боргу в нормативних документах з бухгал-

терського обліку не прописана. Підприємству доці-

льно прописати порядок визначення суми резерву у

своїй обліковій політиці [10].

Резерв створюють тільки під поточну дебітор-

ську заборгованість, яка одночасно відповідає та-

ким вимогам ( п. 7 П(С)БО 10):

– є фінансовим активом, тобто контрактом, що

надає право отримати грошові кошти або інший фі-

нансовий актив від іншого підприємства ( п. 4

П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»). Таким чи-

ном, за виданими авансами резерв не створюють;

– не придбана підприємством і не призначена

для продажу;

– не вважається безнадійною, а є сумнівною,

тобто такою, щодо якої існує невпевненість в її по-

гашенні ( п. 4 П(С)БО 10) [10].

Методи розрахунку резерву, які застосову-

ються на підприємстві, фіксують у наказі про облі-

кову політику. Крім того, у наказі про облікову по-

літику потрібно встановити чіткі часові критерії ви-

знання дебіторської заборгованості сумнівним

боргом (наприклад, прострочення погашення боргу

протягом 3 або 6 місяців).

Адже будь-яке зобов’язання — це по суті зав-

жди неминучі витрати періоду чи майбутніх періо-

дів. У зв’язку з цим, нами пропонується визначати

поняття забезпечень, як неминучі витрати,

Page 38: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

38 Znanstvena misel journal №35/2019

пов’язані з виконанням зобов’язання, яке характе-

ризується невизначеною сумою або часом пога-

шення на дату балансу. Забезпечення — це неми-

нучі витрати, пов’язані з виконанням зобов’язання.

Цей метод передбачає індивідуальний підхід

до розрахунку резерву. Найімовірніше, величина

резерву, визначена за таким методом, буде найбли-

жчою до істини. Однак за наявності в підприємства

великої кількості дебіторів такий метод вимагатиме

значних витрат часу. Тож фактор економічної доці-

льності буде ключовим при обранні методу розра-

хунку резервів сумнівних боргів. Вибір методу ро-

зрахунку резервів сумнівних боргів, а в разі пот-

реби й спосіб визначення коефіцієнта сумнівності,

зазначають в обліковій політиці підприємства (п.

2.1 Методичних рекомендацій щодо облікової полі-

тики підприємства, затверджених наказом Мінфіну

від 27.06.2013 № 635).

Представляючи вплив ризику на фінансовий

стан компанії, резерви дозволяють дотримуватися

справжнього та справедливого погляду Концепція і

статистичні показникив межах компанії достовір-

ної фінансової звітності то точність бухгалтер-

ського обліку. Оскільки резерви використовуються

на відшкодування витрат, для покриття яких воно

було створено, пропонуємо при формуванні резер-

вів використовувати рахунки видів діяльності. Ви-

користання запропонованого методичного підходу

до відображення резервів в бухгалтерському обліку

дає змогу приймати ефективні управлінські рі-

шення та забезпечити високу ефективність діяльно-

сті в результаті детального планування та прогно-

зування майбутніх подій, які можуть зумовити від-

тік економічних ресурсів підприємства.

Висновки та пропозиції. Існуючі дослі-

дження методичних підходів до статистичного ві-

дображення резервів закріплені на рівні міжнарод-

них та національних стандартів обліку, дані та ін-

формації стосовно резервів повинні бути

організовані в інформаційній системі підприємства.

Визначено події та факти, що генерують дані, вста-

новлені цілі управління, підкреслені власники ін-

формації та спосіб реєстрації та збору даних, об-

рано методи та інструменти для обробки цих даних,

призначення інформації - визначено та організо-

вано передачу бенефіціару. Вивчення діючої прак-

тики обліково-статистичного відображення резер-

вів у зарубіжних країнах та сучасних запитів управ-

ління дозволило обґрунтувати необхідність

удосконалення методологічних засад бухгалтер-

ського обліку. Перспективами подальших дослі-

джень є використання вищезазначених пропозицій

з удосконалення статистичних підходів до відобра-

ження в бухгалтерському обліку резервів, що забез-

печить розширення інформаційної місткості даних,

що використовуються системою управління, і поси-

лення їхньої ролі в процесі прийняття управлінсь-

ких рішень. Це дасть змогу управлінцям зрозуміти

необхідність створення відповідних резервів та

отримати детальну інформацію про реальний стан

діяльності підприємства та забезпечить достовір-

ність звітності та чітке уявлення про фінансовий

стан підприємства.

Список літератури

1. Боримська К.П. Підходи до побудови нау-

ково обґрунтованої класифікації рахунків: історія

та сучасність / К.П. Боримська // Вісник ЖДТУ.

Економічні науки. – 2007. – № 1(39). – С. 24–35.

2. За ред. Ф.Ф. Бутинця. Бухгалтерський фі-

нансовий облік: Підручник для студентів спеціаль-

ності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. 8-

ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2009.

- 912 с.

3. Генералова Н.В. Учет резервов и

раскрытие информации в финансовой отчетности в

соответствии с МСФО 37 “Резервы, условные обя-

зательства, условные активы” / Н.В. Генералова //

Бухгалтерский учет. – 2006. – № 11. – С. 57–62

4. Губіна І. Резерв сумнівних боргів: ство-

рення та використання. / І.Губіна // Бухгалтерія.

Право. Податки. Консультації. - 2007. - № 48. - 68 с.

5. Литнева Н.А. Оценка и учет условных фа-

ктов хозяйственной деятельности / Н.А. Литнева,

Н.В. Парушина // Бухгалтерский учет. – 2001. – №

15. – С. 3–8.

6. Ловінська Л.Г, Жилкіна Л. В., Голенко О.

М. та ін. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посіб-

ник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 370

с.

7. Кизо Д.И. Финансовый учет. Промежуточ-

ный уровень: адаптировано с оригинальных текс-

тов 9- го и 10-го изд. / Кизо Д.И., Вейгант Дж.Ж.,

Уорфилд Т.Д. – Нью-Йорк: John Wiley&Sons, Inc. –

Ч. І. – 496 с.

8. Міжнародні стандарти фінансової звітності

37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні

активи» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_051

9. Положення (стандарт) бухгалтерського об-

ліку 10 "Дебіторська заборгованість": Наказ Мініс-

терства фінансів України від 08.10.99 р. №237 [Еле-

ктронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99

10. Положення (стандарт) бухгалтерського об-

ліку 11 «Зобов'язання»: затверджене наказом Міні-

стерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00

11. Омецінська І.Я. Поділ зобов’язань та відо-

браження їх у балансі / І.Я. Омецінська // Ефектив-

ність інвестиційного процесу в Україні: стан, про-

блеми і перспективи: зб. матеріалів Всеукр. наук.-

практ. конф. / За ред. д.е.н, проф. Литвина Б.М. –

Тернопіль: Принтер-інформ, 2005. – С. 342–348.

12. Yakhina T. Differentiation between the NBU

regulations as to provisioning for active bank

transactions / T. Yakhina, R. Tesоlkin // Економіка ро-

звитку. – Харків, 2014. – № 2 (70). – C. 29-34

Page 39: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 39

HISTORICAL SCIENCES

ИНСТИТУТ СЕМЕЬИ НА РОССИЙСКОМ ДАЛЬНЕМ ВОСТОКЕ В 20-30-Х ГОДАХ XX ВЕКА:

СОЦИАЛЬНО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ

Васильченко О.А.

Доктор исторически наук, доцент

Амурский гуманитарно-педагогический университет,

г. Комсомольск-на-Амуре

INSTITUTE OF FAMILIES IN THE RUSSIAN FAR EAST IN THE 20-30S OF THE XX CENTURY:

SOCIAL AND LEGAL ASPECT

Vasilchenko O.

Doctor of Historical Sciences, Associate Professor

Amur Humanitarian Pedagogical University

Komsomolsk-on-Amur

Аннотация

В статье характеризуется семья на Дальнем Востоке, ее особенности по сравнению с другими регио-

нами страны. Автор анализирует семейно-брачное законодательство и его влияние на развитие института

семьи, решение проблем беспризорности, нелегальных абортов, уклонения от уплаты алиментов. Особое

внимание в статье уделяется деятельности органов власти по охране материнства и младенчества в реги-

оне, повышению статуса и роли женщины в семье и обществе.

Abstract

The article characterizes the family in the Far East, its features in comparison with other regions of the coun-

try. The author analyzes the family-marriage law and its influence on the development of the institution of the

family, the solution of the problems of homelessness, illegal abortion, evasion of child support. Particular attention

in the article is paid to the activities of authorities in protecting motherhood and infancy in the region, raising the

status and role of women in the family and society.

Ключевые слова: история; Дальний Восток; законодательство, право; быт; семья.

Keywords: story; Far East; legislation, law; life; a family.

В первые десятилетия советской власти корен-

ные изменения социального института семьи про-

исходили как в западных областях страны, так и на

восточной окраине с одной лишь существенной

разницей, что на востоке они осуществлялись пя-

тью годами позже ввиду затянувшейся граждан-

ской войны. Отставание в процессах преобразова-

ния семьи компенсировалось за счет их ускоренных

темпов.

В дальневосточном регионе, как и в центре

России, повторились негативные последствия госу-

дарственной политики по отношению семьи.

Обобществление народного хозяйства, в том

числе коммунально-бытовой сферы, вовлечение в

общественное производство мужчин и большин-

ства женщин лишили семейное производство ос-

новных работников и разрушили его.

“Выдергивание” дальневосточниц из домаш-

него хозяйства по темпам значительно опережало

развитие общественного питания, общественного

содержания и воспитания детей, поэтому женщины

продолжали выполнять свою обычную домашнюю

работу после обязательного рабочего дня на госу-

дарственных предприятиях. Мужчины не могли

обеспечить содержание семей.

Отмена частной собственности и наследова-

ния, отделение “кухни” и домашнего труда от се-

мьи, уничтожение религии как основы ее духов-

ного мира ассоциировались у населения с борьбой

против косности и патриархальности, против “до-

мостроевских” порядков.

В конечном итоге борьба с “буржуазной” се-

мьей выливалась в борьбу против традиционного

института семьи.

Кроме схожести в процессах развития семьи на

западе и востоке, существовали и различия.

В 1926 году в Советской России на 1000 жен-

щин в возрасте 25-29 лет приходилось 839 мужчин,

то есть создалась большая демографическая дис-

пропорция, лишившая значительную часть женщин

возможности иметь семью.

На Дальнем Востоке в этом же году на 1000

мужчин приходилось 870 женщин, то есть та же

проблема касалась мужчин [5, с. 37].

По данным Всесоюзной переписи населения

(1926 г.) семейное состояние проживающих на во-

сточной окраине характеризовалось следующими

показателями: среди мужчин не состояли в браке

35,3 %, состояли в браке – 59,4 %, вдовые – 4,8 %,

разведенные – 0,5 %; среди женщин соответственно

19,3 %, 68,3 %, 11,7 % , 0,7 % [5, с. 37].

Первый семейный кодекс России 1918 года

именуемый “Кодексом законов об актах граждан-

ского состояния, брачном, семейном, опекунском

праве” стал действовать на территории Дальнего

Востока с декабря 1922 года. В нем содержалась

идеология новых семейных отношений, построен-

ных на принципе равенства мужчины и женщины.

Page 40: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

40 Znanstvena misel journal №35/2019

Идея равноправия отражена в ст. 133, гласив-

шей, что “основой семьи признается действитель-

ное происхождение. Никакого различия между род-

ством внебрачным и брачным не устанавливается”

[11, с. 324].

Семейный кодекс упростил процедуру разво-

дов. Их свобода напрямую связывалась с угнетен-

ным положением женщины, для которой развод яв-

лялся спасением от семейных уз, если они были не-

выносимыми по различным причинам.

В 1924-1927 годах на 1000 дальневосточников

соответственно приходилось браков 10,2; 9,8; 9,0;

8,2, разводов - 1,2; 1,8; 1,6; 2,5 [5, с. 37]. Сокраще-

ние браков и увеличение разводов показывали

наличие общей тенденции ослабления семьи.

В семейном кодексе 1918 года нашло отраже-

ние мнение части идеологов социализма о том, что

воспитанием детей должно заниматься общество, а

не семья, которой они предсказывали скорую

утрату своего воспитательного значения и посте-

пенное отмирание как ячейки общества. На этом ос-

новании в ст. 183 запрещалось усыновление [11, с.

330].

Многочисленная армия беспризорных детей,

по мнению властей, должна воспитываться в специ-

альных детских учреждениях, где им прививалось

бы соответствующее идеологическое мировоззре-

ние.

В середине 20-х годов назрела необходимость

в принятии нового семейного кодекса, который был

введен в действие с 1 января 1927 года с целью

“урегулирования правовых отношений, возникаю-

щих из брака, семьи и опеки на основе нового рево-

люционного быта, для обеспечения интересов ма-

тери и особенно детей в уравнивании супругов в

имущественном отношении и в отношении воспи-

тания детей” [22, с. 630].

Согласно положениям “Кодекс законов о

браке, семье и опеке” был повышен брачный воз-

раст женщин до 18 лет; сокращен до 1 года срок

алиментирования нетрудоспособного и нуждающе-

гося супруга после развода. Еще более упрощенной

стала процедура развода ввиду того, что был отме-

нен его судебный порядок и сохранялся только ре-

гистрационный через ЗАГС.

Внесло изменения в действующее законода-

тельство постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 1

марта 1926 года, в котором принятые поправки раз-

решали усыновление и регулировали порядок его

производства, разъясняли правовые последствия

усыновления [25, с. 101].

Изменение политики властных органов по от-

ношению к институту усыновления было обуслов-

лено тем, что государству не удавалось решить про-

блему беспризорных детей. Не хватало средств на

строительство детских домов. Например, с 1923 по

1926 год их количество на Дальнем Востоке увели-

чилось с 3 (140 детей) до 14 (851 ребенок), но и это

увеличение не оказало существенного влияния на

общую негативную ситуацию [17, л. 181].

Постановления ВЦИК и СНК РСФСР от 28

мая 1928 года и 1 апреля 1936 года узаконили пере-

дачу детей на воспитание (патронат) в семьи трудя-

щихся [26, с. 462].

Таким образом, анализируя процедурную сто-

рону семейно-брачных отношений, можно заме-

тить, что получила развитие политика государства

по ее упрощению, отрицательно повлиявшая на

устойчивость семьи.

Законодательные акты в области семейного

права, принятые в 30-х годах, были проникнуты за-

ботой об обеспечении воспитания ребенка в семье.

В постановлении ЦК ВКП(б) и СНК СССР от

31 мая 1935 года “О ликвидации детской беспри-

зорности и безнадзорности” предусматривалась

уголовная ответственность опекунов за использо-

вание детей в корыстных целях, административная

ответственность родителей - за хулиганство детей,

имущественная ответственность - за вред, причи-

ненный несовершеннолетним ребенком [19, с. 252].

В дальнейшем органы власти продолжали уде-

лять значительное внимание контролю со стороны

родителей за поведением детей. Например, 11 июня

1940 года вышел приказ НКЮ СССР и Прокура-

туры СССР № 67/110, согласно которому родители

привлекались к уголовной ответственности “в

особо злостных случаях оставления детей без

надзора” [10, с. 98-99].

Таким образом, семейное законодательство

постепенно изменялось в сторону ужесточения

наказания за нарушение семейных обязанностей в

области содержания, воспитания и контроля за

детьми со стороны родителей.

Подобная тенденция к ужесточению наказания

наблюдалась и в области прав женщин на аборт.

В Российской империи он был запрещен, в Со-

ветской России - разрешен постановлением

Наркомздрава и Наркомюста РСФСР от 18 ноября

1920 года [24, с. 741]. В постановлении говорилось:

“Советская власть разрешила производство абор-

тов пока моральные пережитки прошлого и тяже-

лые экономические условия первых лет революции

еще вынуждали часть женщин на эту операцию”.

В середине 20-х годов аборты среди дальнево-

сточниц так же, как среди женщин других областей,

приняли характер социального бедствия, которое

негативно отразилось на воспроизводстве населе-

ния.

В результате 27 июня 1936 года было принято

постановление ЦИК и СНК СССР “О запрещении

абортов, увеличении материальной помощи роже-

ницам, установлении государственной помощи

многодетным, расширении сети родильных домов,

детских яслей и детских садов, усилении уголов-

ного наказания за неплатежи алиментов и о некото-

рых изменениях в законодательстве о разводе” [20,

с. 309]. В постановлении отмечалось, что запрет на

проведение абортов должен способствовать успеш-

ному выполнению женщиной “большой и ответ-

ственной обязанности рождения и воспитания

граждан”.

Аборт мог производиться только в случае воз-

никновения угрозы для жизни и здоровья матери,

Page 41: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 41

при наличии наследственных тяжелых заболеваний

(ст. 1). Для врачей, производивших эти операции с

нарушением принятого закона, предусматривалось

наказание от 1 до 2-х лет тюремного заключения.

Виновные женщины в первый раз подвергались об-

щественному порицанию, во второй раз – штрафу

до 300 руб. (ст. 4). Постановление предусматри-

вало: предел выплат по алиментам в размере 50 %

от заработной платы плательщика (ст. 29); повы-

шенные размеры пособий при рождении ребенка и

на его кормление; тюремное заключение на срок до

2-х лет за уклонение от платежей средств, присуж-

денных судом на содержание детей.

Необходимо отметить, что перед принятием

этого постановления его основные положения ши-

роко обсуждались в трудовых коллективах, в том

числе и на Дальнем Востоке. Например, такие со-

брания прошли в городе Ворошилове (Авторемза-

вод, педагогический техникум), в Ворошиловском

районе, в Приамурской области (Автогужтрест), во

Владивостокском горсовете [15, л. 8-11]. Трудящи-

еся вносили предложения об ужесточении мер от-

ветственности алиментщиков, штрафовании ини-

циаторов разводов, увеличении государственной

помощи матерям и т. д.

Таким образом, выход в свет постановления от

27 июня 1936 года ознаменовал собой резкий пово-

рот властей в сторону укрепления института семьи,

что было с удовлетворением встречено широкой

общественностью. Принятие этого законодатель-

ного акта обусловлено необходимостью “борьбы с

легкомысленным отношением к семье и семейным

обязанностям” [20, с. 309].

Государство, мотивируя свои действия забо-

той о семье, в очередной раз вторглось во внутри-

семейные отношения, лишив женщину права вы-

бора рожать или не рожать.

Тенденция укрепления семьи нашла отраже-

ние в последующих постановлениях, которые уси-

лили ответственность лиц, отказавшихся от призна-

ния своего отцовства и уклонявшихся от уплаты

алиментов. Так, в 1930 году вышло в свет постанов-

ление Наркомтруда СССР № 337 “О внесении от-

меток о задолженности работника в документы, вы-

даваемые при увольнении” [7, с. 662], которое

предусматривало обязательное выставление от-

метки в документах граждан о наличии у них али-

ментных платежей.

В циркулярах Наркомтруда РСФСР от 4 июня

1932 года № 21 [28, с. 250] и НКЮ СССР от 28 ав-

густа 1936 года № 3 [8, с. 124] предусматривались

специальные меры по взысканию алиментов и пре-

сечению уклонения от них.

20 июля 1933 года вышло постановление

ВЦИК и СНК РСФСР, которое предписывало отде-

лам записи актов гражданского состояния произво-

дить запись об отцовстве независимо от возраже-

ний указанного в заявлении лица, с сохранением за

последним права оспаривать отцовство по суду [29,

с. 159].

О необходимости усиления уголовной ответ-

ственности лиц, допустивших халатные действия

при взыскании алиментов, говорилось в постанов-

лении 58-го Пленума Верховного суда СССР от 19-

23 сентября 1937 года [23, с. 41].

Приведенные факты свидетельствуют о том,

что государственные органы власти осуществляли

защиту интересов женщины-матери и ее детей в

случае распада семьи.

Деятельность властных структур не ограничи-

валась преследованием алиментщиков.

Новым направлением в работе с семьей стала

финансовая помощь многодетным матерям, кото-

рая широко рекламировалась в печати. Например, в

газете “Дальневосточный колхозник” от 16 июня

1938 года была опубликована статья “Государство

заботится о матерях”, в которой говорилась о по-

мощи Л. Медушевской (7 детей), получившей в ка-

честве пособия на детей 2000 руб.

Законодательная основа помощи была зало-

жена в постановление ЦИК и СНК СССР “О по-

рядке выдачи пособий многодетным матерям” от 14

ноября 1936 года [21, с. 448].

Таким образом, характеризуя основные

направления семейной политики властных струк-

тур на Дальнем Востоке, следует отметить, что в

ней прослеживается курс на разрушение старого

патриархального семейного быта, создание новой

подконтрольной государству семьи и улучшение

условий ее обслуживания.

Особое внимание органы власти уделяли орга-

низации охраны материнства и младенчества. С

этой целью 1 февраля 1923 года при Дальздраве

был создан соответствующий подотдел, по инициа-

тиве которого открылись 2 Дома матери и ребенка

(в Чите и Владивостоке). Во всех крупных городах

при амбулаториях действовали консультации для

матерей по уходу и вскармливанию грудных детей.

Сотрудники консультаций снабжали матерей

детским питанием (часто бесплатно), прививали

женщинам санитарно-гигиенические навыки по

уходу за детьми.

Пропаганде идей охраны материнства и мла-

денчества посвящались массовые мероприятия.

Например, в 1925 году с 1 по 8 марта на территории

региона под лозунгом “Лицом к деревне” была про-

ведена кампания “Охрана материнства и младенче-

ства”, которая способствовала сбору денег для фи-

нансирования санитарно-просветительской работы

и организации новых детских учреждений [17, л.

175].

В дело охраны материнства и младенчества

власти постоянно вовлекали общественность.

Например, в конце 1926 г. в регионе насчитывалось

17 комиссий, созданных при райисполкомах и сель-

советах, которые работали на постоянной основе

[13, c. 71]. В их состав входили представители от

райисполкомов, общественных организаций, деле-

гатки от крестьян, женорганизаторы, врачи и аку-

шерки. Комиссии занимались организацией сани-

тарно-просветительской работы, расширением сети

женских и детских консультаций.

Общественность принимала участие в реше-

нии вопросов о создании детских дошкольных

Page 42: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

42 Znanstvena misel journal №35/2019

учреждений. Если в 1924 году все ясли были от-

крыты по инициативе работников здравоохране-

ния, то в 1927 году эти учреждения создавались

также по инициативе крестьянок и делегаток, сель-

ских ячеек ВКП(б) и райисполкомов.

В резолюции краевого совещания по охране

материнства и младенчества, состоявшегося в 1928

году в Хабаровске, отмечалось, что проводимая ра-

бота олицетворяет "культурную революцию в се-

мье работниц и крестьянок" [18, с. 5].

Благодаря совместным усилиям властей и об-

щественности в 1928 году на Дальнем Востоке про-

блемами охраны материнства и младенчества зани-

мались 4 Дома матери и ребенка, 42 женские кон-

сультации [6, с. 360]. В этом же году в

Дальневосточном крае появились первые родиль-

ные дома, число которых к 1940 году достигло 40

[8, с. 124].

О внимании властей к проблемам родильных

домов свидетельствуют исторические документы.

Например, в 1936 году на заседании президиума

Приморского областного исполнительного коми-

тета в феврале был рассмотрен вопрос о конкурсе

на лучший родильный дом и родильную хату в об-

ласти, в июле – о социалистическом соревновании

на лучшую постановку всех видов родильной по-

мощи на селе [1, л. 17, 56].

Упорядочение этой работы осуществлялось

на основе положений о колхозном родильном доме

и об акушерском пункте, которые утвердил

Наркомздрав СССР в 1938 году [14, с. 214].

Таким образом, законодательные и ведом-

ственные акты способствовали улучшению охраны

здоровья матери и ребенка, а в целом – воспроиз-

водству населения.

Коммунизации семейного быта и вовлечению

женщин в общественное производство содейство-

вала массированная идеологическая работа среди

населения, осуществляемая партийными и совет-

скими органами на местах. Например, в начале

1925 года только в Амурской губернии действовали

192 избы-читальни, в которых сельчане прослу-

шали 456 докладов и 478 бесед по вопросам совет-

ской политики. В 696 массовых мероприятиях были

задействованы 125 тыс. человек [12, с. 177].

В регионе развивалась сеть клубов, ставших

центрами культурной и общественной жизни в де-

ревнях. С 1924 по 1929 год их количество увеличи-

лось почти в 5 раз (с 32 до 146) [9, с. 89].

Политико-просветительской работой среди

сельских жителей активно занимались Дома кре-

стьянина, где сельчане получали помощь и кон-

сультацию в хозяйственных вопросах, в агрономи-

ческом деле. В этих учреждениях работали библио-

теки, справочные отделы, где была сосредоточена

нужная информация, например, о рыночных ценах

на различные товары и др.

О темпах культурного строительства на селе

можно судить по официальной статистике. Только

за 1929/30 год в селах Дальнего Востока были от-

крыты 35 колхозных клубов, 1000 красных уголков,

500 детских площадок и комнат [4, л. 73].

Подъем культурного уровня был нереальным в

условиях безграмотности населения. В 1923-1924

годах в школах для малограмотных и в специаль-

ных пунктах уже учились грамоте около 5,5 тыс.

дальневосточников [30, с. 69].

О результатах борьбы с неграмотностью

можно судить по факту: за 8 лет (1923-1931) коли-

чество неграмотных жителей региона сократилось

с 62,5 до 35% [2, л. 92].

Грамотность населения возросла за счет пого-

ловного привлечения детей к обучению в школах.

Например, в 1931 году 95 % детей посещали школь-

ные заведения [16, л. 21]. Массовому привлечению

детей к обучению способствовало постановление

ВЦИК и СНК РСФСР от 10 августа 1930 года [27,

с. 479], в котором были предусмотрены меры адми-

нистративной ответственности родителей за отказ

посылать детей в школу.

Как отмечалось, советские органы власти при-

лагали большие усилия для разрушения патриар-

хальных основ семьи. Руководствуясь этой целью,

властные структуры особое внимание уделяли жен-

щинам, которые были хранительницами семейной

патриархальности.

Политика государства в отношении женщин

формировалась на основе главного постулата –

женщина должна стать трудовым резервом в соци-

алистическом производстве, которое преобразовы-

валось в результате индустриализации и коллекти-

визации.

С помощью экономических и идеологических

методов органам власти удалось добиться опреде-

ленных результатов в деле освобождения женщин

из бытового плена и вовлечения их в производ-

ственную деятельность. Так, за четыре года (1928-

1932) число дальневосточниц, занятых наемным

трудом, увеличилось почти в восемь раз (с 25810 до

200570 чел.) [16, л. 104].

Общественным воспитанием детей занима-

лись детские учреждения – сады, детские пло-

щадки. В 1932 году их соответственно насчитыва-

лось 17544 и 44056 [3, л. 293].

Таким образом, “уход” женщин и детей из се-

мьи, вовлечение в орбиту наемного труда всех тру-

доспособных членов нарушили общесемейную де-

ятельность. Размеры потерь, понесенных институ-

том семьи за годы советской власти значительны,

оценить их еще предстоит отечественным исследо-

вателям.

Список литературы

1. Государственный архив Приморского края

(ГАПК). Ф. 25. Оп. 5. Д. 57.

2. Государственный архив Хабаровского края

(ГАХК). Ф. 791. Оп. 2. Д. 3.

3. ГАХК. Ф. П-2. Оп. 1. Д. 1319.

4. ГАХК. Ф. П-2. Оп. 1. Д. 504.

5. Дальневосточный край в цифрах. Хаба-

ровск, 1929.

6. Два года работы Дальневосточного испол-

нительного краевого комитета. Хабаровск, 1929.

7. Известия Наркомтруда СССР. 1930. №

31/32.

Page 43: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 43

8. Итоги развития народного хозяйства и

культурного строительства Хабаровского края до

1941 года. Хабаровск, 1941.

9. К 10-й Дальневосточной краевой парткон-

ференции. Хабаровск, 1930.

10. КЗОБСО РСФСР. М., 1949.

11. Собрание кодексов и уставов РСФСР с до-

полнениями и постановлениями Дальревкома.

Чита, Ч. I. 1923.

12. Крестьянство Дальнего Востока СССР

XIX–XX вв. Владивосток, 1991.

13. Отчет Дальневосточного краевого испол-

нительного комитета за 1925/1926 гг. Хабаровск,

1927.

14. Охрана здоровья и права женщин в СССР.

Сборник законодательных и ведомственных актов.

М., 1947.

15. Российский государственный архив Даль-

него Востока (РГИА ДВ). Ф. Р-2413. Оп. 4. Д. 1722.

16. РГИА ДВ. Ф. Р-2413. Оп. 4. Д. 574.

17. РГИА ДВ. Ф. Р-2413. Оп. 4. Д. 648.

18. Резолюция краевого совещания по охране

материнства и младенчества 25-29 сентября 1928

года. Хабаровск, 1928.

19. СЗ СССР. 1935. № 32.

20. СЗ СССР. 1936. № 34.

21. СЗ СССР. 1936. № 59.

22. Собрание кодексов РСФСР. М., 1928.

23. Советская юстиция. 1937. № 22.

24. СУ РСФСР. 1920. № 9.

25. СУ РСФСР. 1926. № 13.

26. СУ РСФСР. 1928. № 64; СУ РСФСР. 1936.

№ 9.

27. СУ РСФСР. 1930. № 39.

28. СУ РСФСР. 1932. № 19.

29. СУ РСФСР. 1933. № 42.

30. Три года советского строительства в

Дальне-Восточном крае. Хабаровск, 1926.

Page 44: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

44 Znanstvena misel journal №35/2019

JURISPRUDENCE

ПРОБЛЕМЫ НАСЛЕДОВАНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫХ ПРАВ ДОМЕННЫХ ИМЕН ПО

ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ РЕСПУБЛИКИ УЗБЕКИСТАН

Мамараимова Г.М.

старший преподаватель кафедры

Гражданского процессуального и экономического

процессуального права Ташкентского

государственного юридического университета

0000-0002-2325-1350

PROBLEMS OF INHERITANCE OF INTELLECTUAL RIGHTS OF DOMAIN NAMES UNDER THE

LEGISLATION OF THE REPUBLIC OF UZBEKISTAN

Mamaraimova G.

senior lecturer of the department

Civil Procedural and Economic

procedural law of Tashkent

State Law University

0000-0002-2325-1350

Аннотация Данная статья посвящена проблеме правовых вопросов который наследования интеллектуальных

прав администратора доменных имен в современные Республики Узбекистан с позиции мировых тенден-

ций.

В связи с особой природой интеллектуальных прав на результаты творческой деятельности и прирав-

ненные к ним объекты имеются некоторые особенности перехода их в порядке наследования, а также

оформления прав наследников, не отраженные в нормах Гражданский кодекс Республики Узбекистан. Бо-

лее того, наследование прав администратор доменные имена как средства индивидуализации, вообще не

регулируется. Гражданский правовой законодательство Республики Узбекистан посвящен детальному ре-

гулированию общих положений о наследовании, оснований наследования, приобретения наследства, а

также наследования отдельных видов имущества. Специальные нормы о наследовании прав администра-

тор доменные имена не включены в соответствующие главы раздел пятой ГК РУз, а также не регламенти-

руются принятыми в соответствии с ней иными нормативно-правовыми актами. В этой статье мы проана-

лизировали законодательство зарубежных стран и научное исследование о наследование на доменных

именах. Анализируется возможность наследования прав на доменные имена и разрабатываются предло-

жения по законодательству Республики Узбекистан.

Abstract

This article is devoted to the problem of legal issues which inherit the intellectual rights of a domain name

administrator in the modern Republic of Uzbekistan from the perspective of global trends.

Due to the special nature of intellectual rights to the results of creative activity and objects equated to them,

there are some features of their transition in the order of inheritance, as well as registration of the rights of heirs,

which are not reflected in the norms of the Civil Code of the Republic of Uzbekistan. Moreover, inheritance of

administrator rights by domain names as a means of individualization is not regulated at all. The civil legal legis-

lation of the Republic of Uzbekistan is devoted to the detailed regulation of the general provisions on inheritance,

the grounds for inheritance, acquisition of inheritance, as well as inheritance of certain types of property. Special

rules on the inheritance of administrator rights domain names are not included in the relevant chapters of the fifth

section of the Civil Code of the Republic of Uzbekistan, and are not governed by other normative legal acts adopted

in accordance with it. In this article, we have analyzed the legislation of foreign countries and the scientific research

on inheritance in domain names. The possibility of inheritance of rights to domain names is analyzed and proposals

are developed according to the legislation of the Republic of Uzbekistan.

Ключевые слова: интеллектуальное право, право интеллектуальной собственности, наследование,

доменное имя, администратор доменное имя, право администратор доменное имя, завещание.

Keywords: intellectual law, intellectual property law, inheritance, domain name, administrator domain name,

administrator right domain name, will.

Постановка проблемы. Правовые вопросы,

связанные с наследством в Республике Узбекистан,

регулируются Гражданским кодексом (раздел V).

Однако эти правовые основания не учитывают осо-

бенности наследования прав на интеллектуальную

собственность. Более того, наследование прав ин-

теллектуальной собственности на доменные имена,

одно из средств индивидуализации, приравненные

результатам интеллектуальной деятельности, во-

обще не регулируется. Республика Узбекистан и

Page 45: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 45

другие страны создали правовую основу для домен-

ного имени в законодательстве страны. В частно-

сти, Гражданский кодекс Республики Узбекистан

предназначен для регулирования общие положение

отношений с доменными именами как объекта ин-

теллектуальной собственности в пределах юрис-

дикции Узбекистана (ст. 1031-1040) [1], Закона Рес-

публики Узбекистан «О телекоммуникациях» [2],

Закона Республики Узбекистан «О фирменных

наименованиях» [3], Закона Республики Узбеки-

стан «О товарных знаках, знаках обслуживания и

наименованиях мест происхождения товаров» [4] и

Положение «О порядке регистрации и пользования

доменными именами в домене «UZ»[5]. Однако ни

одна из этих норм не регулирует отношения, свя-

занные с наследованием доменных имен. Из-за от-

сутствия правового регулирования наследования

доменного имени, правообладатель и судебная

власть сталкиваются с серьезными трудностями

при попытке понять технические и правовые ас-

пекты спора.

Кроме того, согласно официальному сайту

Всемирной организации интеллектуальной соб-

ственности (ВОИС), в настоящее время зарегистри-

ровано 354,7 миллиона [6] доменных имен. Эта

цифра составила 351,8 миллиона [7] на конец пер-

вого квартала 2019 года, 330,6 миллиона [8] на ко-

нец первого квартала 2017 года и 252 миллиона [9]

конец 2012 года. Кроме того, мы наблюдаем расту-

щее число споров по поводу прав интеллектуаль-

ной собственности, связанных с ВОИС, включая

доменные имена. Центр Арбитража и Медиация

Всемирной организации интеллектуальной соб-

ственности рассмотрел 2378 споры доменных имен

в 2015 году, 2653 в 2016 году, 2603 в 2017 году,

2952 в 2018 году и 2502 [10] спора в период с 1 ян-

варя до 12 октября 2019 года. Эти цифры показы-

вают, что доменные имена с каждым годом все

глубже проникают в гражданские отношения, и что

правовое регулирование отношений, связанных с

ним, является неотложным.

Анализ последних исследований и публика-

ций. Над этой проблемой, правовой режим насле-

дования интеллектуальных прав доменных имен,

работали многие ученые в з зарубежные Судариков

C. А. [11, c.619-621], Мельникова М. П., Савина В.

С. [12, с.182-187], Дозорцев В.А. [13, с.415-418],

Назарова Н. [14], Эвенсон Роберт и Канвал Сунил

[15], Алекс Таджириан [16].

Выделение нерешенных ранее частей общей

проблемы. В своей диссертации Д.М. Караходжа-

ева [17, с.112] частично затронула доменные имена,

интерпретировав их юридическое представитель-

ство как отдельный тип средств индивидуализации

и сославшись на противоречия между товарными

знаками и доменными именами. В своем исследо-

вании Д.А. Огай [18, с.66] частично изучил право-

вые вопросы доменных имен в системе легализации

личности. В своем диссертации А.Исманжанов [19,

c.87] рассмотрел некоторые вопросы правового ре-

гулирования отношений с доменными именами. В

своей диссертации И.Рустамбеков [20, c.8-9] также

изучил правовые вопросы, связанные с передачей

доменных имен. Однако в приведенных выше слу-

чаях не анализируются вопросы наследования до-

менных имен.

Цель статьи. Таким образом цель данной ста-

тьи рассмотрены проблемы наследования домен-

ных имен в законодательстве Республики Узбеки-

стан.

Изложение основного материала. Прежде

чем анализировать наследование доменных имен,

необходимо кратко остановиться на концепции до-

менных имен. Закон Республики Узбекистан «О те-

лекоммуникациях» содержит основные определе-

ния этого закона, в том числе юридическое опреде-

ление доменного имени. Согласно этому закону,

доменное имя - уникальное имя, присвоенное ин-

формационному ресурсу или информационной си-

стеме Интернет для их идентификации в глобаль-

ной информационной сети. Система доменных

имен – процедура предоставления, регистрации и

использования доменных имен во всемирной Ин-

тернет сети. Кроме того, Положение о порядке ре-

гистрации и использования доменных имен в до-

мене «UZ» уточняет понятие домена и домена

«UZ». Согласно ему, домен является частью сети

Интернет, которая выделена организации, которая

отвечает за ее поддержку и отвечает за ее под-

держку. Домен «UZ» является доменом верхнего

уровня, который представляет код страны Респуб-

лики Узбекистан, управляется и координируется

специально уполномоченной организацией и вклю-

чает следующий уровень доменных имен, находя-

щихся под юрисдикцией Республики Узбекистан.

По мнению экспертов по доменному имени,

коммерческая интеграция интернета привела к

тому, что в настоящее время проблема конкурен-

ции за выбор доменного имени для сайта, реклами-

рующего конкретные товары и услуги, очень

важна. Эвенсон Роберт и Канвал Сунил [15], кото-

рые указали, что доменное имя является не только

удобным знаком для цифровых адресов, но и сред-

ством индивидуализации товаров и услуг и предло-

жения их потребителям.

По мнению О.Окюлова о доменных именах,

доменные имена являются средством индивидуали-

зации в виртуальном пространстве, которое позво-

ляет потребителям и пользователям легко находить

свои имена в бизнес [21, c.370].

В связи с этим вопросы И.Рустамбеков разъяс-

нил: доменное имя имеет несколько особенностей

как самостоятельное средство индивидуализации, а

именно, прежде всего, индивидуализация информа-

ционного ресурса, а не продукта, выполненных ра-

бот или предоставляемых услуг; второе - домен не

может быть относительно новым, он может быть

только абсолютно новым; в третьих - доменом мо-

жет владеть только один человек; в-четвертых, до-

меном может владеть не только лицо, занимающе-

еся предпринимательской деятельностью, но и лю-

бой субъект права; в-пятых, доменное имя является

уникальной особенностью не только для страны, в

которой оно зарегистрировано, но и для всех стран

мира [20, c.8-9].

Page 46: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

46 Znanstvena misel journal №35/2019

Исходя из вышеизложенного, доменное имя -

это средство индивидуализации пользователя Ин-

тернета для предложения его товаров, работ, услуг

или общения с другими объектами виртуального

пространства. Доменное имя юридически называ-

ется администратором домена, а в некоторых стра-

нах это администратор домена. Согласно законода-

тельству и теории, субъектами любых гражданско

правовых отношений, то есть физическое лицо,

юридическое лицо, индивидуальный предпринима-

тель, субъекты, занимающиеся предприниматель-

ской деятельностью без учреждения юридического

лица, также государство могут быть администрато-

рами доменного имени. Однако законодательство

Узбекистана не предусматривает, что владельцами

доменов могут быть только физические и юридиче-

ские лица. Данный пробел в законодательстве,

ограничивает право быть администратором домена

семейное предпринимательство без образования

юридического лица и дехканское хозяйство образо-

вания юридического лица. А также, по данной

норме законодательства ясно, что государство тоже

может быть администратором доменные имена. То

есть, имя государственного домена - это наимено-

вание домена, включающий в себя названия орга-

нов управления и государственной власти Респуб-

лики Узбекистан, административных единиц (об-

ласть, хакимият, город, городок, село, поселок и

т.д.) либо выражающий иначе их название или

знаки, а также сокращения и/или аббревиатуры. Но

и государство выпало из правил о том, кто может

быть администратором доменного имени.

В соответствии с белорусским законодатель-

ством в этом отношении администратором домена

является физическое лицо, индивидуальный пред-

приниматель или юридическое лицо, которые за-

ключили договор о регистрации доменного имени

и управляли доменом или приобрели права админи-

стратора домена в порядке, установленном законо-

дательством. Круг субъектов, которые могут быть

администраторами доменов в белорусском законо-

дательстве, шире, чем законодательство Узбеки-

стана. Это означает, что индивидуальный предпри-

ниматель также может быть администратором до-

мена.

Права владельца доменного имени передаются

его наследникам на основании всеобщего право-

преемства. В частности, смерть отдельного админи-

стратора доменного имени должна привести к его

унаследованным правам в качестве администра-

тора доменного имени. Однако законодательство

Узбекистана не содержит специальных положений

о наследовании доменных имен. Что касается

наследования авторского права на результаты ин-

теллектуальной деятельности, принимая во внима-

ние доменное имя как интеллектуальную собствен-

ность, статья 1035 Гражданского кодекса преду-

сматривает, что исключительные права на объекты

интеллектуальной собственности наследуются. Од-

нако администратор доменное имя не имеет исклю-

чительных прав [1]. Владелец домена владеет этим

вертикальным адресом, использует и распоряжа-

ется им для собственной выгоды. Это означает, что

доменное имя может быть передано на договорной

основе. Об этом исследователь И. Рустамбеков от-

метил это. Право на доменное имя является субъек-

тивным правом, то есть информационной системой

в Интернете и (или) правом использовать опреде-

ленное доменное имя для идентификации домена.

Право на доменное имя является субъективным

правом, то есть информационной системой в Ин-

тернете и (или) правом использовать определенное

доменное имя для идентификации домена. Право

на доменное имя является субъективным правом,

которое включает в себя следующие полномочия: -

использование доменного имени для идентифика-

ции информационных систем; - использовать лю-

бым способом, не противоречащим закону; - Пере-

дача права, полностью или частично, псевдониму

по договору. Мы хотели бы добавить, что админи-

стратор доменного имени может также передавать

эти права другим лицам посредством завещания,

хотя это право не существует в национальном зако-

нодательстве.

Алекс Таджириан, глава DomainMart

Consulting, также упомянул преемственность до-

менных имен. В соответствии с этим, доменные

имена могут быть унаследованы, в том числе заве-

щания. Эта консалтинговая фирма занимается

наследование доменными именами с 2005 года [16].

Что касается зарубежного опыта наследования

доменных имен, в законодательстве Белоруссии

права на администрирование домена, если иное не

предусмотрено законодательными актами, могут

быть переданы администратором домена иному

лицу по договору о передаче (уступке) таких прав,

на основании решения суда, а также могут перейти

по наследству либо в порядке правопреемства при

реорганизации юридического лица, указанных в

пункте 38 Инструкции о порядке регистрации до-

менных имен в пространстве иерархических имен

национального сегмента сети интернет. Кроме

того, в пункте 41 настоящей Инструкции указыва-

ется порядок регистрации информации о нового ад-

министратора, как преемника право администра-

тора доменного имена. Законодательство о порядке

регистрации доменных имен чётко регулировать

сроки, порядок, необходимых документов и другие

для обновления базы данных [22].

Выводы и предложения. На основании при-

веденного выше анализа мы хотели бы предложить

следующее рекомендации на законодательство Рес-

публики Узбекистан по наследования прав админи-

стратора доменных имен.

Во-первых, предлагаем изменить законода-

тельство Республики Узбекистан по наследования

права на объекты интеллектуальной собственности,

потому что текущие нормы только подразумевая,

что наследование возможно имущественные права,

принадлежащие обладателю исключительных прав

на объект интеллектуальной собственности. Адми-

нистратор доменного имени не обладает исключи-

тельными правами на доменное имя как объект ин-

теллектуальной собственности. Наследования яв-

ляется не исключительное право использовать

доменное имя, а само доменное имя.

Page 47: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 47

Исходя из этого, предлагаем первая часть ста-

тьи 1035 Гражданского кодекса Республики Узбе-

кистан: Обладателю правах на объект интеллек-

туальной собственности, если иное не преду-

смотрено настоящим Кодексом или другим

законом, могут быть переданы правообладате-

лем полностью или частично либо средства ин-

дивидуализации другому лицу по договору, а

также переходят по наследству и в порядке пра-

вопреемства при реорганизации юридического

лица — правообладателя, за исключением пере-

даны личных неимущественных прав автора. Во-вторых, законодательная власть Респуб-

лики Узбекистан также должны пересмотреть нор-

мативы объекта завещание. Потому что объект за-

вещания состоит в том, что имуществом или пра-

вом на него. Однако доменное имя является

интеллектуальной собственностью, как нематери-

альные блага. Это также самостоятельный объект

гражданского права, отделенный от материальные

блага, то есть имущества. Предлагаем первая часть

статьи 1120 Гражданского кодекса Республики Уз-

бекистан: Завещанием признается волеизъявле-

ние гражданина по распоряжению принадлежа-

щим ему имуществом или пpавом на него, а так

же имущественной прав интеллектуальной соб-

ственности на случай смерти. В-третьих, права администратора доменного

имени быть дополнены о том, что администратор

домена может наследовать его права, включая заве-

щание.

В-четвертых, основы передачи прав админи-

стратора доменного имени должны дополнены что,

права на администрирование домена могут

быть переданы иному лицу (наследнику) по

наследству. В-пятых, необходимо разработать правовую

основу для доступа к информации о регистрации

доменного имени в основном реестре, то есть к ее

правовым механизмам, для тех, кто наследует

права администратора доменного имени.

В-шестых, законодательство Республики Уз-

бекистан о порядке регистрации доменных имен

надо чётко регулировать сроки, порядок, необходи-

мых документов и другие для обновления базы дан-

ных, когда передача прав администратора домен-

ного имени наследникам.

В-седьмых, необходимо включить индивиду-

ального предпринимателя, семейное предпринима-

тельство без образования юридического лица и дех-

канское хозяйство образования юридического лица

в состав субъектов, которые могут быть админи-

стратором домена

Список литературы 1. Гражданский кодекс Республики Узбеки-

стан // Ведомости Олий Мажлиса Республики Узбе-

кистан, 1996 г., № 11-12

2. Закона Республики Узбекистан «О теле-

коммуникациях» // Ведомости Олий Мажлиса Рес-

публики Узбекистан, 1999 г., № 9, ст. 219

3. Закона Республики Узбекистан «О фир-

менных наименованиях» // Собрание законодатель-

ства Республики Узбекистан, 2006 г., № 37-38, ст.

370

4. Закона Республики Узбекистан «О товар-

ных знаках, знаках обслуживания и наименованиях

мест происхождения товаров» // Ведомости Олий

Мажлиса Республики Узбекистан, 2001 г., № 9-10,

ст. 178

5. Положение «О порядке регистрации и

пользования доменными именами в домене «UZ» //

Собрание законодательства Республики Узбеки-

стан, 2008 г., № 26-27, ст. 255

6. Internet grows to 354.7 million domain name

registrations in the second quarter of 2019 //

https://en.antaranews.com/news/131844/internet-

grows-to-3547-million-domain-name-registrations-in-

the-second-quarter-of-2019

7. Internet Grows to 351.8 Million Domain

Name Registrations in the First Quarter of 2019 //

https://finance.yahoo.com/news/internet-grows-351-8-

million-202000514.html

8. Verisign domain name industry brief: internet

grows to 330.6 million domain names in q1 2017 //

https://blog.verisign.com/domain-names/verisign-

domain-name-industry-brief-internet-grows-to-330-6-

million-domain-names-in-q1-2017/

9. Четверть миллиарда одних только доме-

нов // nic.ru, 24.06.14/

10. https://www.wipo.int/amc/en/domains/casesx

/all.html.

11. Судариков C. А. Интеллектуальная соб-

ственность. – Москва, Издательство деловой и

учебной литературы, 2007. – С. 619-621.

12. Мельникова М. П., Савина В. С. Проблемы

наследования интеллектуальных прав на резуль-

таты творческой деятельности и приравненные к

ним объекты. Юридические науки. – С. 182-187

13. Дозорцев В.А. Интеллектулаьные право. –

Москва, Статут, 2003. –С. 415-418

14. Назарова Н. Наследование исключитель-

ного права на объекты интеллектуальной собствен-

ности и авторских прав. 11 апреля 2017 год. //

https://zuykov.com/ru/about/articles/2017/04/11/

15. Evenson Robert, Kanwar Sunil. Does

intellectual property spur technological change? /

Working paper. – Yale University, 2003

16. Domain Name Inheritance: Willing Your

Domain // https://website101.com/domain-

name/domain-name-inheritance-willing-your-domain/

17. Караходжаева Д.М. Проблемы развития и

совершенствования законодательства о праве соб-

ственности юридических лиц в Республике Узбеки-

стан: дис. …докт. юрид. наук. – Тошкент, 2008. –C.

112

18. Огай Д.А. Проблемы совершенствования

международно-правового регулирования средств

индивидуализации: дис. …канд. юрид. наук.–

Тошкент, 2009. –C. 66

19. Исманжанов А. Правовые основы коммер-

ческого обращения информационных продуктов в

сети Интернет: дис. …канд. юрид. наук.

– Тошкент, 2006. –C. 87

Page 48: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

48 Znanstvena misel journal №35/2019

20. Рустамбеков И. Ўзбекистонда домен

номларига оид муносабатларнинг фуқаролик-

ҳуқуқий тартибга солиниши. юридик фанлар

номзоди илмий даражасини олиш учун тақдим

этилган диссертация автореферати. – Тошкент,

2011. –Б. 8-9

21. Оқюлов О. Ўзбекистон Республикаси

Фуқаролик кодексига шарҳлар. 3-жилд. – Тошкент,

Baqtria Press, 2013. –Б. 370

22. Инструкция о порядке регистрации домен-

ных имен в пространстве иерархических имен

национального сегмента сети интернет. Утвер-

ждено Приказ Оперативно-аналитического центра

при Президенте Республики Беларусь 18.06.2010 №

47 (в редакции приказа Оперативно-аналитиче-

ского центра при Президенте Республики Беларусь

от 28.11.2016 № 85 //

https://cctld.by/documents/instruction-on-the-

procedure-of-registration-of-domain-names-in-the-

space-of-hierarchical-names-of-t/

ВОПРОСЫ ПРОБЛЕМАТИКИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ СУДЕБНОГО ПРЕЦЕДЕНТА, КАК

ИСТОЧНИКА СИСТЕМЫ РОССИЙСКОГО ПРАВА

Никитин Е.А.,

студент 4 курса, юридического факультета, ФГБОУ ВО «Оренбургский государственный универ-

ситет»,

Россия, Оренбург

Саблин Д.А. соавтор, канд. пед. наук, старший преподаватель кафедры теории государства и права и консти-

туционного права, юридического факультета, ФГБОУ ВО «Оренбургский государственный универси-

тет», Россия, Оренбург

QUESTIONS OF PROBLEMS OF USE OF JUDICIAL PRECEDENT AS A SOURCE OF SYSTEM OF

THE RUSSIAN LAW

Nikitin Ye.,

4th year student, faculty of law, Orenburg state University»,

Russia, Orenburg

Sablin D.

co-author, kand. PED. senior lecturer, Department of theory of state and law and constitutional law, fac-

ulty of law, Orenburg state University, Russia, Orenburg

Аннотация

В статье рассматривается сущность судебного прецедента, его особенности, возможность признания

его как одного из источников права в российской правовой системе, а так же значение данного явления

для правоприменительной практики.

Abstract

The article examines the essence of judicial precedent, its features, the possibility of recognizing it as one of

the sources of law in the Russian legal system, as well as the significance of this phenomenon for law enforcement

practice.

Ключевые слова: «судебный прецедент», «источники российского права», «толкование норм права»,

Конституционный Суд РФ.

Keywords: “judicial precedent”, “sources of Russian law”, “interpretation of legal norms”, Constitutional

Court of the Russian Federation.

Базовым при рассмотрении какой-либо право-

вой системы является ее институт источников

права. В зависимости от принадлежности государ-

ства к той или иной правовой семье изменяются и

источники его права. Однако в современном мире

невозможно существовать обособленно, и право-

вые системы также подвержены глобализационным

процессам, что приводит к конвергенции нацио-

нальных правовых систем. Ярким примером этого

является судебный прецедент, который вызывает

огромное количество споров у современных юри-

стов.

Существует много подходов к толкованию

данного источника права, и основным в его опреде-

лении является то, что это решение суда, которое

приобретает силу источника права.

Если обратиться к истории, то судебный пре-

цедент как самостоятельный правовой институт из-

вестен еще с древних времен. В государствах пер-

вого мира, таких как Вавилон, Древний Египет,

Древний Рим первые книги законов были написаны

на основе судебной практики. В древнем Риме уст-

ные заявления или решения по конкретным вопро-

сам преторов и других магистратов использовались

в качестве прецедентов. Первоначально они были

обязательными при рассмотрении идентичных дел

исключительно для магистратов, которые их при-

няли, и непосредственно во время их пребывания в

должности.

Однако со временем многие положения указов

некоторых магистратов, наиболее соответствую-

щие интересам правящего класса, повторялись в

Page 49: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 49

указах вновь избранных магистратов и, таким обра-

зом, приобретали устойчивый характер. Решения и

правила, сформулированные преторами в разное

время, постепенно превратились в систему обще-

обязательных норм, называемых законом преторов.

Многие институты римского права были сформи-

рованы на основе судебных решений.

История развития судебного прецедента в

Древнем Риме показывает, что, не отменяя фор-

мально норм права, судебный прецедент указал

пути признания новых правовых отношений и, та-

ким образом, стал источником права. Становясь ин-

струментом защиты от закона, судебный прецедент

способствовал появлению новых норм права. Воз-

можно, не случайно Марциан назвал закон претора

«живым голосом цивильного нрава» в том смысле,

что указ претора довольно быстро удовлетворял но-

вым требованиям жизни.

В средние века прецедентное право впервые

появилось в Англии. В 1066 году были созданы ко-

ролевские суды, которые решали свои дела от

имени короны. Те решения, которые были приняты

судьями, были приняты за основу другими судами

при рассмотрении аналогичных дел. Кроме того, в

городах и сельской местности действовали соб-

ственные суды, каждый из которых руководство-

вался юридической практикой района, на который

распространялась его юрисдикция. В XIII веке ро-

дилась теория прецедентного права. Различные

местные акты в Англии были заменены единым

«общим правом» для всей страны, что представ-

ляло собой систему прецедентов. Было установ-

лено право судей толковать законодательные акты,

что, в свою очередь, позволило заполонить преце-

дентам дополнительную область - толкование зако-

нов. Наконец, к XVIII веку сложилась устойчивая

практика цитирования прецедентов, ставших ис-

тинными источниками права.

В дореволюционной России отношение к пре-

цеденту было неоднозначным. Некоторые теоре-

тики права и практики признали его формой права,

считая, что это дополнительная, вспомогательная

форма по отношению к закону. Другие авторы пол-

ностью отрицали это как самостоятельный источ-

ник права.

В послереволюционный период отечественная

юридическая наука продолжала традицию не при-

знавать прецедент как самостоятельную форму (ис-

точник) права. Подобное отношение к прецеденту

наблюдалось в большинстве стран Восточной Ев-

ропы, называющих себя социалистическими.

В 40-50-х годах ХХ века в СССР были пред-

приняты попытки выдать руководящие объяснения

Пленума Верховного Суда СССР, за источник

права. Однако из-за ряда объективных и субъектив-

ных причин и, прежде всего, из-за причин «идеоло-

гического порядка», судебная практика, или, ско-

рее, судебный прецедент был объявлен неприемле-

мым для советского права.

Основой официальной концепции советского

права была аксиома, согласно которой социалисти-

ческое право не может рассматривать судебный

прецедент как источник права. Главной причиной

этой позиции было признание социалистического

права, как строгое и неукоснительное соблюдение

законов и других законодательных актов, а исполь-

зование прецедента было связано с уничтожением

данного подхода к праву. Кроме того, причиной

этого стал возможный судебный произвол в про-

цессе одновременного выполнения законотворче-

ских и правоохранительных функций, а также

ослабления законотворческой деятельности зако-

нодательных органов.

Наверное самый известный пример судебного

прецедента это - «правило Миранды». В 1963 году

в Аризоне, США за совершение преступления был

взят под арест Эрнесто Миранда, который добро-

вольно сознался в содеянном. Однако он не был

проинформирован о своих процессуальных правах

и, в связи с этим Верховный суд США постановил,

что в данной ситуации добровольное признание

вины не будет являться доказательством. Отсюда и

появилась норма, согласно которой подозреваемый

должен быть проинформирован о своих процессу-

альных правах, и только в этом случае его призна-

ние будет учитываться, как доказательство по делу.

В правовых системах стран континентальной

правовой семьи понятие судебного прецедента

сближается и фактически отождествляется с поня-

тием судебной практики.

Председатель существовавшего до конститу-

ционной реформы 2014 года Высшего Арбитраж-

ного Суда Российской Федерации Андрей Зорькин

считает, что высшие суды отошли от классического

континентального подхода после того, как полу-

чили право принимать постановления пленумов, но

с другой стороны Конституция Российской Федера-

ции не придает таким актам обязательного значе-

ния. С его мнением также согласны председатель

Верховного Суда Российской Федерации Вячеслав

Лебедев и председатель Конституционного Суда

Российской Федерации Валерий Зорькин. Если го-

ворить об этом с точки зрения «прецедент – не пре-

цедент», то Российская Федерация находится где-

то посередине.

Еще одним ярким примером наличия судеб-

ного прецедента в системе источников российского

права является преюдиция. Преюдиция – это обя-

занность всех судов и государственных органов

принять без дополнительной проверки факты, уста-

новленные вступившим в законную силу решением

суда. Кроме судов апелляционной и кассационной

инстанция, так как их задача проверить законность

и обоснованность решений судов первой инстан-

ции. Так, обстоятельства, установленные вступив-

шим в силу решением суда, признаются другими

органами власти без дополнительной проверки, в

том числе и другими судами, более того они не мо-

гут ставить под вопрос законность принятого реше-

ния. Это отражено в ст. 90 УПК РФ, ст. 61 ГПК РФ,

ст. 69 АПК РФ. В данном случае речь идет не

только о решениях суда первой, но и апелляцион-

ной инстанции. Пределы действия преюдициции

определяются тем, что установленные судом в рам-

ках его предмета рассмотрения по делу факты мо-

Page 50: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

50 Znanstvena misel journal №35/2019

гут иметь иное значение в качестве элемента пред-

мета доказывания по другому делу, поскольку:

предметы доказывания в разных видах судопроиз-

водства не совпадают; суды в их исследовании

ограничены своей компетенцией в рамках конкрет-

ного вида судопроизводства.

Таким образом вступившее в силу решение

суда, например, о законности и обоснованности

действий должностных лиц, следователя или про-

курора, признается органом который может прово-

дить проверку по тем же обстоятельствам, что фак-

тически позволяет в дальнейшем не проводить про-

верку, потому что по этим обстоятельствам есть

уже вступившее в силу решение суда, в котором все

установленные факты считаются действительными

и не требуют дополнительной их проверки.

В настоящее время Конституционный Суд

Российской Федерации в определенной степени

участвует в процессе создания и наполнения права,

толкуя Конституцию Российской Федерации и дру-

гие законы, определяя тенденции развития законо-

дательства и заполняя пробелы. Осуществляя свой

контроль Конституционный Суд Российской Феде-

рации не создает новых норм, а отменяет старые

тем самым выполняя своего рода нормотворческую

функцию. Кроме того, его постановления не могут

быть пересмотрены или отменены никаким другим

органом и являются окончательными, и также обя-

зывают всех правоприменителей действовать в со-

ответствии с данной новой нормой. Также обще-

обязательными являются решения Пленума Вер-

ховного Суда Российской Федерации, который

также создает практику в своих направлениях.

Необходимость наличия прецедента среди ис-

точников российского права обусловлена следую-

щими факторами:

1. Наличие пробелов в праве. В виду того, что

российское законодательство и без того очень об-

ширно, постоянно появляющиеся новые правоот-

ношения и институты права, процесс глобализации

приводят к тому, что законодатель не успевает вос-

полнять имеющиеся в праве пробелы. Судебный

прецедент в системе источников российского права

будет автоматически восполнять эти пробелы;

2. Употребление законодателем общих поня-

тий при формулировке нормативных актов, в виду

чего правоприменителю каждый раз приходится

конкретизировать норму, подлежащую примене-

нию. Действительно некоторые правовые нормы

могут быть трактованы и применены по разному, в

виду чего в последнее время увеличилось количе-

ство Постановлений Пленумов Верховного и Кон-

ституционного судов Российской Федерации, од-

нако они не могут быть использованы, как источ-

ник права, и более того на них нельзя ссылаться,

как на правоустанавливающую норму, однако

точка зрения, отраженная в них обязательна для

правоприменителя;

3. Огромное количество коллизий, которые

правоприменителю приходиться преодолевать са-

мостоятельно. Тут, собственно, как и в первом слу-

чае играет роль обширность российского законода-

тельства, в виду чего законодатель не успевает от-

менить устаревшую или противоречащую норму.

Процесс глобализации и интеграции ведет к

совершенствованию национального законодатель-

ства. И имея фактическое существование, но бу-

дучи не закрепленным, как источник, судебный

прецедент постепенно проникает в систему россий-

ского права.

Список литературы

1. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - фи-

лософия: Опыт комплексного исследования / С.С.

Алексеев. - М.: Статут, 2015. - С.78.

2. Витрук Н.В. Конституционное правосудие

в России. / Н.В. Витрук. - М. : Городециздат, 2010.

- С.110.

3. Волков К.А. Судебный прецедент в уголов-

ном праве. Хабаровск: издательство ТОГУ, 2005.

4. Дождев Д.В. Римское частное право: учеб-

ник. М.: Ин-фра-М, Норма, 2003. С. 112.

5. Дрожжин В. Правосудие в Древнем Риме //

Российская юстиция. 1994. № 10. С. 32.

6. Жуйков В. М. К вопросу о судебной прак-

тике как источнике права // Судебная практика как

источник права. М., 2000. С. 16.

7. Лазарев Л.В. Правовые позиции Конститу-

ционного суда России / Л.В. Лазарев. - М.: Формула

права, 2011. - С.53.

8. Ливщиц Р.З. Судебная практика как источ-

ник права. М., 2007. С. 4.

9. Яковлева. Л.В. Судебный прецедент в уго-

ловно - процессуальном праве // Юрист - правовед.

2011. №2. С.58

Page 51: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 51

PEDAGOGICAL SCIENCE

ОСОБЛИВОСТІ АПРОБАЦІЇ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЗАСОБАМИ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ФОРМУВАЛЬНОМУ ЕТАПІ

ЕКСПЕРИМЕНТУ

Галецький С.М.

Національний університет «Острозька академія», викладач

PECULIARITIES OF APPROBATION OF MODEL FORMATION OF COMMUNICATIVE

COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF FOREIGN LANGUAGES BY MEANS OF

INFORMATION AND COMMUNICATION TECHNOLOGIES

Galetskyi S.

The National University of Ostroh Academy, Lecturer

Анотація

В статті розглянуто особливості перевірки ефективності моделі формування комунікативної компете-

нтності майбутніх викладачів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій, що здій-

снюється на формувальному етапі експерименту. Розглянуто послідовне виконання трьох напрямів орга-

нізаційно-педагогічної діяльності: мотиваційного, когнітивного, діяльнісного. З‘ясовано мету, завдання,

зміст, форми та методи кожного з напрямів. Наголошено, що на усіх етапах реалізації моделі актуальними

є полілогічні й активні методи навчання, які дозволяють створити природні умови для розвитку комуніка-

тивної компетентності майбутніх викладачів.

Abstract

The peculiarities of checking the effectiveness of the model of communicative competence formation of

future foreign language teachers by means of information and communication technologies carried out at the

formative stage of the experiment have bee reviewed in the article.

Consistent implementation of three directions of organizational and pedagogical work is considered:

motivational, cognitive, and activity. The purpose, tasks, content, forms and methods of each of the directions

have been clarified.

It is emphasized that at all stages of implementation of the model are relevant political and active teaching

methods that allow the creation of natural conditions with the purpose to develop the communicative competence

of future teachers.

Ключові слова: модель, комунікативна компетентність майбутніх викладачів іноземних мов, інфор-

маційно-комунікаційних технології, формувальний етап експерименту, мотиваційний, когнітивний та дія-

льнісний напрями організаційно-педагогічної діяльності.

Keywords: model, communicative competence of future foreign language teachers, information and

communication technologies, the forming stage of the experiment, motivational, cognitive and activity directions

of organizational and pedagogical activity.

Перевірка ефективності моделі формування

комунікативної компетентності майбутніх виклада-

чів іноземних мов засобами інформаційно-комуні-

каційних технологій, згідно з метою та програмою

дослідження, здійснюється на формувальному

етапі шляхом її упровадження у процес професійної

підготовки студентів експериментальної групи.

Для побудови програми педагогічного експе-

рименту нами було проаналізовано педагогічну лі-

тературу з проблем організації наукових дослі-

джень: Ю.В. Борисової [11], С.У. Гончаренка [2],

А.М. Єріної [4], А.В. Коржуєва і В.А. Попкова [7],

О.В. Крушельницької [8], Є.М. Хрикова, О.В. Ада-

менко, В.С. Курила [10] та інших.

Метою статті є експериментальна перевірка

впливу інформаційно-комунікативних технологій

на процес формування комунікативної компетент-

ності майбутніх викладачів іноземних мов. В ос-

нову дослідження покладено експериментальну гі-

потезу про те, що: застосування інформаційно-ко-

мунікативних технологій у процесі професійної

підготовки майбутніх викладачів іноземної мови

сприятиме зростанню рівня їх комунікативної ком-

петентності.

Упровадження авторської моделі формування

комунікативної компетентності майбутніх виклада-

чів іноземних мов засобами інформаційно-комуні-

кативних технологій вбачається нами у послідов-

ному виконанні трьох напрямів організаційно-пе-

дагогічної діяльності: мотиваційному,

когнітивному, діяльнісному.

Мотиваційний етап етап створення позити-

вних установок на формування комунікативної

компетентності у процесі професійного навчання;

забезпечення позитивного емоційного психологіч-

ного клімату у навчальній та практичній діяльності

студентів; створення відкритого комунікативного

простору для особистого самовираження та презен-

Page 52: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

52 Znanstvena misel journal №35/2019

тації результатів своєї навчальної діяльності; фор-

мування ціннісного ставлення до майбутньої про-

фесії, усвідомлення ролі комунікативної компетен-

тності, інтересу до оволодіння інформаційно-кому-

нікативними технологіями та їх використання у

навчальній діяльності.

Завдання мотиваційного етапу: розвиток свідо-

мої мотивації до формування комунікативної ком-

петентності як ключової для особистісного й про-

фесійного становлення майбутніх викладачів інозе-

мних мов.

На цьому етапі у тематичний план фахових ди-

сциплін експериментальної групи було внесено ко-

мунікативні завдання й кейси, спрямовані на усві-

домлення молоддю як рівня власної комунікативної

компетентності, так і її значення у процесі профе-

сійного становлення й особистої самореалізації.

Важливим елементом мотиваційного етапу є

робота із обговорення й прийняття цінностей у спі-

лкуванні викладачів іноземних мов із різними

суб’єктами та у різних системах їх майбутньої про-

фесійної діяльності: викладач студенти; викладач

колеги; викладач батьки; викладач працеда-

вці, тощо. Цьому сприяють такі методи: ділові ігри,

рольові ігри, дискусії, вправи «Мотиваційна карта»,

«Мої життєві цілі», «Моральна оцінка», «Емоційна

карта» [6, c. 80].

У тематичний план викладання фахових дис-

циплін на цьому етапі доцільно вводити значущу

інформацію щодо комунікативної компетентності

та її ролі у професії викладача іноземних мов. Це

можуть бути повідомлення, дискусійні або пробле-

мні запитання, інформаційні блоки, суперечливі

кейси або дилеми, Інтернет-контент як ілюстрація

проблемної теми/запитання.

Важливим елементом мотиваційного етапу є

комунікативні вправи та тренінгові заняття, які

створюють умови для рефлексії студентами рівня

власної комунікативної компетентності. Під час та-

ких занять студенти здійснюють ціннісний та зміс-

товий аналіз ситуацій спілкування у педагогічній

діяльності, у тому числі ставлень, дій, вчинків та

комунікативних актів різних учасників; мають мо-

жливість прогнозувати комунікативні дії різних

суб’єктів освітнього простору; виявити свої сильні

та слабкі сторони у структурі комунікативної ком-

петентності.

Загалом, проведений нами аналіз методичних

рекомендацій із формування комунікативної ком-

петентності (М.М. Заброцький [5], Н. Піковець [13],

З.П. Сергеєва [14], О.В. Сидоренко [15], О.В. Тюптя

[16], Л.Н. Шепєлєва [17] та інші) свідчить, що тре-

нінг є найбільш вживаним і доступним засобом,

оскільки він проводиться у груповій формі з засто-

суванням різноманітних комунікаційних ситуацій,

дозволяє задіяти усі компоненти комунікативної

компетентності (мотиваційну, когнітивну, діяльні-

сну). Тому для специфікації цілей навчальної діяль-

ності нашим завданням було наситити тренінги

саме інформаційно-комунікативними технологіями

для демонстрації молоді їх ефективності та можли-

востей застосування у педагогічних цілях.

Означені методи емоційно-морального заохо-

чення студентів, створення ситуацій новизни в нав-

чанні, зацікавлення проблемою формування кому-

нікативної компетентності сприяють становленню

свідомої глибокої мотивації щодо професійного на-

вчання.

Когнітивний етап етап формування профе-

сійних знань, умінь, навичок, комунікативних, ор-

ганізаційних, рефлексивних здібностей та здатнос-

тей студентів; зокрема, на цьому етапі доцільним є

формування окремих глибоких знань студентів

щодо сутності та змісту комунікативної діяльності

викладачів іноземних мов, сфери педагогічного спі-

лкування, способи взаємодії у конфліктних ситуа-

ціях та методи формування конструктивної комуні-

кативної взаємодії з різними учасниками професій-

ного життя.

Завданням когнітивного етапу є формування

професійних і комунікативних знань і умінь студе-

нтів.

Основними формами й методами цього етапу

є: кейс-навчання та застосування професійних і ко-

мунікативних кейсів, проблемне навчання та засто-

сування методу проектів, науково-дослідна та по-

шукова робота студентів, дискусії, спілкування.

Таким чином, у процес викладання фахових

дисциплін студентів експериментальної групи (на-

вчальні курси: Методика викладання дисциплін за

фахом, Методологія і організація лінгвістичних до-

сліджень, Міжкультурна комунікація, Основи куль-

тури іншомовного мовлення) було впроваджено

комплекс комунікативних ситуаційних задач. Ро-

бота із комунікативними ситуаційними задачами

була спрямована на формування у студентів дос-

віду комунікації у типових ситуаціях професійної

діяльності. Окремий час виділявся для рефлексії

учасниками рівня своєї комунікативної компетент-

ності, надання зворотного зв’язку від інших учас-

ників групи щодо рівня мовлення, слухання, сприй-

мання, тощо.

Важливим елементом когнітивного етапу, з

огляду на проблему дослідження, є застосування

принципів і методів STEM-освіти майбутніх викла-

дачів, у т.ч. із дотриманням міжпредметних зв’яз-

ків, застосуванням сучасних технологічних можли-

востей навчання, вивченням і створенням наукових

проектів, забезпечення комунікативних професій-

них комунікацій студентів. Загалом, STEM-освіта

визначає відповідний педагогічний процес форму-

вання і розвитку розумово-пізнавальних і творчих

якостей молоді, рівень яких визначає конкурентну

спроможність на сучасному ринку праці: здатність

і готовність до розв’язання комплексних задач

(проблем), критичного мислення, творчості, когні-

тивної гнучкості, співпраці, управління, здійснення

інноваційної діяльності. STEM-освіта ґрунтується

на міждисциплінарних підходах до дослідження

явищ і процесів навколишнього світу, вирішення

проблемно орієнтованих завдань [9].

STEM-орієнтований підхід до навчання харак-

теризується поєднанням міждисциплінарності та

практико-орієнованості; визначається як процес

формування низки особистісних якостей молоді,

Page 53: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 53

що визначає їх успішність на ринку праці, як-от:

вміння навчатися впродовж життя, критичне мис-

лення, системне мислення, творчість, гнучкість,

уміння працювати в команді, здатність до спів-

праці, здатність до розв’язання комплексних про-

блем, тощо [18].

Важливою інформаційно-комунікаційною тех-

нологією професійної підготовки є також організа-

ція відеолекторіїв і студентських кіноклубів. Кіно-

клуб як форма організації освіти представляє собою

інструмент просування певних професійних ідей

через показ художніх або документальних фільмів

із їх подальшим обговоренням у форматі «підви-

щення самосвідомості» [3]. Перевагами застосу-

вання кіноклубів у просвітницькій роботі, виділені

М.М. Дмитрієвою, є:

- перегляд фільму дозволяє розглядати соціа-

льні проблеми на відстороненому матеріалі, не за-

чіпаючи самооцінки та водночас резонуючи із осо-

бистим досвідом;

- фільми викликають емоційні співпережи-

вання та дають приклади для обмірковування, порі-

вняння, обміну думками, поглиблення розуміння;

- спільний перегляд формує спільний досвід,

що сприяє формуванню спільноти як спільного ро-

зуміння важливості проблеми та спільної готовно-

сті ділитися обговореними ідеями та враженнями;

- інтерсекційність як спосіб опису взаємодії рі-

зних систем утиску залежно від статі, раси, етніч-

ності, релігії, рівня освіти, стану здоров’я, тощо.

Методика застосування кіноклубу у процесі

професійної підготовки майбутніх фахівців перед-

бачає реалізацію таких кроків:

1. Вибір фільму як результат висвітлення акту-

альних проблем професійної діяльності. Докумен-

тальні фільми є більш доцільними для реалізації

просвітницьких цілей, в той час як художні фільми

володіють більшим потенціалом для емоційного

співпереживання.

2. Підготовка роздаткових матеріалів фактаж

про фільм; факти про суспільний лад у країні, в якій

знято фільм та особливості історичного періоду;

фактаж до теми зустрічі; можливі теми для обгово-

рення.

3. Підготовка модератора, що включає попере-

дній перегляд і аналіз фільму.

4. Проведення дискусії із наданням можливо-

сті висловитися, регуляції конфліктів, підтримки

релевантними фактами, інформуванням.

Таким чином, на когнітивному етапі упрова-

дження моделі формування комунікативної компе-

тентності майбутніх викладачів засобами інформа-

ційно-комунікативних технологій основна увага

приділяється до набуття студентами знань і досвіду

комунікативної взаємодії у різних професійних і

навчальних ситуаціях.

Діяльнісний етап етап набуття й рефлексії

студентами фахового, соціального та комунікатив-

ного досвіду у ситуаціях професійної взаємодії, ро-

звитку комунікативних умінь і навичок та їх апро-

бації під час викладацької практики; аналізу силь-

них і слабких сторін власного рівня комунікативної

компетентності та створення плану дій щодо їх ко-

рекції; презентація результатів наукової, пошуко-

вої, проектної діяльності за напрямками магістерсь-

ких досліджень.

Завданням цього етапу є: створення умов для

набуття студентами досвіду професійної комуніка-

тивної взаємодії у різних ситуаціях.

На цьому етапі доцільним уважаємо збір, пре-

зентацію та аналіз комунікативних ситуацій із ви-

кладацьких практик студентів; систему позаауди-

торних психологічних тренінгів із розвитку профе-

сійно значущих якостей, умінь і навичок молоді

(критичне мислення, творчість і креативність, тех-

нічні засоби навчання, особистісне зростання, ко-

мунікативні й організаторські уміння, тощо).

У формуванні професійно-педагогічної кому-

нікативної компетентності майбутнього вчителя

І.В. Когут [9, c. 98] пропонує педагогічні вправи,

побудовані на досвіді повсякденного спілкування

студентів, зокрема: моделювання педагогічного

спілкування (педагогічні ігри, ділові ігри, рольові

ігри); мікровикладання як проведення студентами

пробних уроків або частин занять для малих груп

слухачів із наступним аналізом та обговоренням;

використання чужого досвіду (перегляд і обгово-

рення відеозаписів, тощо). Обрані форми і методи

педагогічної діяльності спрямовані на формування

у студентської молоді вміння встановлювати пси-

хологічний контакт з аудиторією, керувати проце-

сом спілкування, підбирати коректні методи взає-

модії, слухати і чути співрозмовника, ставити коре-

ктні питання, бачити і правильно інтерпретувати

реакції людей, проявляти і передавати своє став-

лення з приводу обговорюваного, готовність і ба-

жання спілкуватись, здійснювати рефлексію своєї

участі в комунікації.

Основними формами й методами діяльнісного

етапу є: викладацька практика студентів із виконан-

ням комунікативних завдань; підготовка магістер-

ських досліджень та розробка комунікативних

стратегій за темами магістерських робіт; міждисци-

плінарний спецкурс.

Важливим результатом діяльнісного етапу

впровадження моделі як етапу набуття студентами

соціального, особистісного та професійного дос-

віду комунікативної діяльності є формування

вміння аналізувати ситуацію спілкування, розвиток

навичок емоційної і поведінкової саморегуляції в

складних ситуаціях професійної діяльності, форму-

вання експресивності, вміння управляти процесом

спілкування, оволодіння достатнім репертуаром со-

ціально-психологічних ролей, тренування вмінь

орієнтуватися у динаміці групових процесів, розви-

ток емпатії, соціальної перцепції, толерантності до

різноманіття [6, c. 100].

На усіх етапах реалізації моделі актуальними є

полілогічні й активні методи навчання, що дозволя-

ють створити природні умови для розвитку комуні-

кативної компетентності майбутніх викладачів.

Застосування діалогічних і полілогічних мето-

дів навчання тісно корелює із засвоєнням студен-

тами діалогічного / полілогічного мовлення, добо-

Page 54: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

54 Znanstvena misel journal №35/2019

ром зразків мовленнєвого етикету, вибором паралі-

нгвістичних засобів передачі інформації, врахуван-

ням умов і факторів спілкування [12, c. 186-187].

Тому у процесі апробації моделі формування

комунікативної компетентності майбутніх виклада-

чів особлива увага приділялася саме пошуку й ви-

користанню інноваційних полілогічних методів на-

вчання із застосуванням інформаційно-комуніка-

ційних технологій.

Отже, результати апробації педагогічної мо-

делі формування комунікативної компетентності

майбутніх викладачів іноземних мов засобами ін-

формаційно-комунікативних технологій підтвер-

дили правомірність висунутої нами гіпотези.

Список літератури

1. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження :

методологічні поради молодим науковцям / Семен

Устимович Гончаренко. – К. ; Вінниця : ТОВ фірма

«Планер», 2010. – 308 с.

2. Гончаренко С., Кушнір В. Методологія як

важливий складник наукового дослідження в педа-

гогіці // Неперервна професійна освіта: теорія і

практика: Зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології

проф. освіти АПН України. – К., 2002. – Вип. 4. – С.

15-22.

3. Дмитрієва М.М. Жіночий кіноклуб: Мето-

дичні рекомендації. – Київ : БО «Київський інсти-

тут гендерних досліджень», 2012. – 76 с.

4. Єріна А.М. Методологія наукових до-

сліджень. Навч.посібник. – К.: МОН, 2004.–216с.

5. Заброцький М.М. Технологія розвитку ко-

мунікативної компетентності вчителя // Практична

психологія та соціальна робота. – 2007. – № 1. – С.

28–32.

6. Когут Ірина Вікторівна. Формування про-

фесійно-педагогічної комунікативної компетент-

ності майбутнього вчителя. Дис. 13.00.04. Пол-

тавський національний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка, 2015. – 250 с.

7. Коржуев А.В. Научное исследование по пе-

дагогике: теория, методология, практика : [учеб.

пособ.] / А.В. Коржуев, В.А. Попков. – М.: Акаде-

мический проект, Трикста, 2008. – 287 с.

8. Крушельницька О.В. Методологія та ор-

ганізація наукових досліджень : [навч. посіб.] / О.

В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2009. – 206 с.

9. Методичні рекомендації щодо впро-

вадження SТЕМ-освіти у загальноосвітніх та по-

зашкільних навчальних закладах України на

2017/2018 навчальний рік. Лист ІМЗО № 21.1/10-

1470 від 13.07.17 року.

http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/56880/

10. Методологічні засади педагогічного до-

слідження: монографія / авт. кол. : Є.М. Хриков,

О.В. Адаменко, В.С. Курило та ін. ; за заг. ред. В. С.

Курила, Є. М. Хрикова ; Держ. закл. „Луган. нац.

ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ : Вид-во

ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013. – 248 с.

11. Методологія та методи соціальних до-

сліджень [навч. посіб.] / Ю. В. Борисова. – К. :

ДЦССМ, 2003. – 216 с.

12. Оськина С.А. Психолого-педагогической

сопровождение развития коммуникативной компе-

тентности студента педагогического вуза: дис. ...

канд. пед. наук :. 19.00.07 / Светлана Алексан-

дровна Оськина. – Саранск, 2010. –193 с.

13. Піковець Н. Формування комунікативної

компетентності майбутніх педагогів засобами

соціально-психологічного тренінгу // Проблеми

підготовки сучасного вчителя. – 2011. – №4(Ч.2). –

С. 191-198.

14. Сергеєва З.П. Забезпечення розвитку ко-

мунікативної компетентності студентів в процесі

організації занять психотренінгу комунікативності

// Проблеми становлення та самореалізації творчої

особистості майбутніх фахівців гуманітарного

спрямування: зміст, форми та методи підготовки :

матеріали Всеукраїнської науково-практичної кон-

ференції. Хмельницький, 14–15 травня 2010 р. ; –

Хмельницький : ХНУ, 2010. – 156 с.

15. Сидоренко Е.В. Тренинг коммуникативной

компетентности в деловом взаимодействии. – СПб.

: Речь, 2007. – 208 с.

16. Тюптя О. Комунікативна компетентність

особистості // Кроки до компетентності та інтегра-

ції в суспільство: науково-методичний збірник /

ред. кол. Н. Софій (голова), І. Єрмаков (керівник ав-

торського колективу і науковий редактор) та ін. –

К.: Контекст, 2000. – 336 с.

17. Шепелева Л.Н. Программы социально-пси-

хологических тренингов / Л. Н. Шепелева. – СПб.:

Питер, 2008. – 160 с.

18. STEM-освіта: проблеми та перспективи:

анотований каталог / О.О. Патрикеєва та ін. Київ,

2018. 26 с.

Page 55: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 55

СПОСОБЫ ИЗУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА САМОСТОЯТЕЛЬНО

Гаджимагомедова М.Г.,

Садовская Н.Д.,

Байчорова Д.Б.,

Лукьянченко Т.С.,

Северо-Кавказский Федеральный университет (филиал) в г. Пятигорске, студенты

Малышкина Е.В.

Северо-Кавказский Федеральный университет (филиал) в г. Пятигорске, доцент

WAYS OF LEARNING A FOREIGN LANGUAGE INDEPENDENTLY

Gadzhimagomedova M.,

Sadovskaya N.,

Baychorova D.,

Lukyanchenko T.,

North-Caucasus Federal University (branch) in Pyatigorsk, students

Malyshkina E.

North-Caucasus Federal University (branch) in Pyatigorsk, Associate professor

Аннотация

В статье авторы предприняли попытку рассмотреть доступные способы самостоятельного изучения

языка. Приводятся практические советы и примеры по улучшению уровня владения иностранным языком.

Abstract

In the article, the authors attempted to consider the available methods of independent language learning.

Practical advice and examples are given to improve the level of knowledge of a foreign language.

Ключевые слова: изучения языка, способ, уровень знания

Keywords: language learning, method, level of knowledge

Изучение иностранных языков в настоящее

время очень актуально. Учить иностранный язык -

сложно и интересно одновременно. Сложно себя

заставить дойти до конца поставленной задачи, где

необходима мотивация, желание и самоконтроль.

Изучение иностранных языков - это кропотливый и

сложный процесс. Отличным способом является

изучение языка в Twitter, что помогает преодолеть

языковой барьер, узнать живой язык (сленг), вести

переписку с иностранцами и т.д.

Почему же именно Twitter? Во-первых, здесь

можно найти объемные тексты, во-вторых, тут при-

ветствуется живое общение и, в-третьих, что нема-

ловажно, бесплатная регистрация. Есть несколько

методов использования Twitter для изучения ино-

странного языка. Один из них – это настройка ино-

странного языка как основного, тогда просто, про-

изводя какие-либо действия, мы учим те или иные

элементарные выражения. Еще нужно «фалловить»

как можно больше обучающих страниц, посвящен-

ных изучению иностранного языка.

Еще один хороший метод – вступать в диалоги.

В любой момент можно вступить в беседу, обсуж-

дать что-то с друзьями, попросить совета, это все-

гда приветствуется. Самым главным плюсом в про-

цессе изучения иностранного языка с помощью

Twitter является то, что постепенно такие занятия

перетекают в хобби, и доставляют только удоволь-

ствие, и это уже нельзя назвать учебой или работой,

которая поглощает очень много энергии.

Еще одним способом изучение иностранных

языков является просмотр фильмов и сериалов в

оригинале. Этот способ очень действенный и эф-

фективный. Он помогает отточить приобретенные

знания, улучшить восприятие языка на слух и по-

полнить лексику. Данный способ сочетает в себе

несколько бесценных преимуществ. Прежде всего,

сериалы и фильмы знакомят нас именно с разговор-

ным языком, а не с литературным. Также, видеоряд

дополняет речь аудиовизуальным контекстом. Дан-

ный процесс изучения языка является не только по-

лезным, но и приятным, если следовать нескольким

простым советам.

Во-первых, не следует пытаться учить язык по

сериалам и фильмам с нуля. Без элементарных зна-

ний грамматики и базового запаса слов, будет зря

потрачено время. Чтобы этот способ дал хороший

результат, нужно для начала освоить грамматику.

Во-вторых, при изучении иностранных языков

с помощью видеоряда, рекомендуется выбирать ви-

део по интересам и, которое соответствует теку-

щему уровню знаний языка. Начинать желательно

с более легкого видео: фильмы, которые уже смот-

рели; мультфильмы, детские программы и т.д.

В-третьих, можно смотреть видео с субтит-

рами на изучаемом языке. В начале можно исполь-

зовать и двойные субтитры: на родном и иностран-

ном языках. Тем самым, появляется возможность

сравнения художественного перевода и оригиналь-

ного текста реплик.

В-четвертых, при необходимости нужно воз-

вращаться и разбирать сложные моменты.

В-пятых, хорошо записывать новые слова, вы-

ражения; повторять записанный материал, чтобы

запомнить и использовать в своей речи. Если встре-

чается незнакомое выражение, фраза, то обяза-

тельно следует ее выписать.

Page 56: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

56 Znanstvena misel journal №35/2019

Видится необходимым уточнить, что чтение

книг на иностранном языке является одним из

наиболее удобных и эффективных способов изуче-

ния языка.

Во-первых, книга даёт «чувство языка», того,

как языковые конструкции и грамматика работают

на практике. Во-вторых, когда новые слова встре-

чаются в текстах, их гораздо проще запомнить и

выучить, чем повторяя по-отдельности, выписывая

на карточки или в тетрадь. Заметим, что чтение

вслух ускоряет освоение языка вдвойне, так как ре-

чевые, слуховые и лингвистические центры мозга

тесно связаны между собой. Для первого шага

можно начать с чтение английских текстов, адапти-

рованных для иностранцев. На более продвинутом

уровне возможен переход к чтению оригинальных

произведений. Адаптированные книги хороши тем,

что позволяют анализировать структуры предложе-

ния, и, кроме того, в конце имеют словарик, что де-

лает их прочтение вполне удобным.

Еще один из самых легких способов - это чи-

тать книги, прочитанные на родном языке. Это поз-

волит гораздо проще проработать содержание

книги на изучаемом языке, поскольку известно, о

чем эта книга.

Как читать - также важно. Лучше всего это сле-

дует делать без словаря. Конечно, можно помечать

любые новые слова и фразы, которые понравились

или часто встречались.

Четвертый доступный способ изучения языка -

смартфон. Обычно в приложениях можно встре-

тить правила, чтение, слова для заучивания, тесты,

игры. Использование приложений — это доста-

точно удобный способ. Заниматься можно по до-

роге домой, учебу, работу, в автобусе, даже на от-

дыхе, в свободное время, смартфон всегда под ру-

кой.

С целью более быстрого освоения иностран-

ного языка следует совмещать несколько разных

способов изучения.

Список литературы

1. Андреев Б.Б. Эстетика кино: Учебное посо-

бие. М., 1998. – 114 с.

2. Бреус Е.В. Основы теории и практики пере-

вода с русского на английский язык. М.: УРАО,

1998. – 87 с.

3. Закоян Г.В. Язык и кино. Ереван: АрмССр,

1999. – 206 с.

4. Соссюр Ф.Д. Труды по языкознанию. М.,

1977. – 345 с.

5. Степанов Ю.С. Язык и метод. К современ-

ной философии языка. М.: Языки русской куль-

туры, 1998. – 187 с.

ФОРМИРОВАНИЕ КУЛЬТУРЫ МЕЖНАЦИОНАЛЬНОГО ОБЩЕНИЯ В ВОСПИТАНИИ

СТУДЕНТОВ

Баубекова Г.Д.

д.п.н., профессор, университет «Туран-Астана»,

г. Нур-Султан, Казахстан

Мусина Ж.А.

магистр, старший преподаватель, университет «Туран-Астана»,

г. Нур-Султан, Казахстан

BUILDING A CULTURE OF INTER-ETHNIC COMMUNICATION IN STUDENT EDUCATION

Baubekova G.,

doctor of science, professor of Turan-Astana university, Nur-Sultan, Kazakhstan

Mussina Z.

master of sciences, senior teacher of Turan-Astana university, Nur-Sultan

Аннотация

В статье представлены условия, формы и механизмы формирования межкультурной коммуникации

студентов. Установлено, что межкультурная коммуникация как сложное многомерное явление межлич-

ностного взаимодействия представителей разных языковых культур, включает в себя ценностно-ориента-

ционный, культурно-коммуникативный, личностный компоненты и предполагает межкультурную компе-

тентность, направленность на взаимодействие и толерантность партнеров.

Abstract

The article presents the conditions, forms and mechanisms for the formation of intercultural communication

among students. It has been established that intercultural communication as a complex multidimensional phenom-

enon of interpersonal interaction between members of different linguistic cultures includes value-orientation, cul-

tural-communicative, personal components and implies intercultural competence, orientation on interaction and

tolerance of partners.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, межнациональное общение, поликультурное вос-

питание, этнокультурное образовательное пространство, глобализация, культурно-ценностные трансфор-

мации.

Keywords: Intercultural communication, inter-ethnic communication, multicultural education, ethnocultural

educational space, globalization, cultural and value transformation.

Page 57: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 57

Актуальность исследуемой проблемы обу-

словлена процессами глобализации и информатиза-

ции, увеличением миграционных потоков, расши-

рением международных контактов с носителями

различных культур на разных уровнях, формирова-

нием единого мирового экономического, информа-

ционного, культурного, образовательного про-

странства. Усиление культурного многообразия об-

щества потребовало пересмотра глобальных

человеческих ценностей, необходимости разра-

ботки продуктивных способов обучения и воспита-

ния молодого поколения, в том числе межкультур-

ным отношениям.

Цель данной статьи – исследование особенно-

стей формирования культуры межнационального

общения студентов и основных тенденций развития

поликультурного воспитания для реализации новой

парадигмы образования.

Ведущим методом исследования данной про-

блемы является проектирование, дающий возмож-

ность для самовыражения, самореализации респон-

дентов, содействующий умению работать вместе,

высказывать своё аргументированное мнение, а

также были использованы наблюдение, анализ,

опрос, тестирование, социометрический метод.

Практическая значимость: технология форми-

рования культуры межнационального общения мо-

лодежи может быть применена для повышения ка-

чества профессиональной подготовки специали-

стов высшего и среднего образования, для

студентов и школьников с целью взаимодействия с

представителями различных этнических групп.

Процесс глобализации, происходящий в совре-

менном мире, способствует расширению культур-

ных границ, влияет на интенсивность межкультур-

ного общения. Расширение межкультурных связей

неизбежно приводит к возникновению все новых

социальных, политических, конфессиональных,

экономических, образовательных проблем.

Благодаря своему географическому положе-

нию, находясь на стыке Европы и Азии, Казахстан

является многонациональным и полилингвистиче-

ским государством.

По словам Президента Н.А.Назарбаева «Казах-

стан уникален и силен своей многонационально-

стью. На его земле сформировалось уникальное по-

ликультурное пространство, в котором ведущими

являются два потока. Один отражает возрождение

казахской культуры и ее составных элементов,

языка…. Другой поток русскоязычная культура, ос-

новой которой являются исконные традиции рус-

ского народа и все то, что они впитали в ходе мно-

говекового развития. Признание самостоятельно

существующих культурных потоков не отрицает их

взаимодополняемости и взаимообогащаемости, что

не означает ассимиляции. Поликультурность Ка-

захстана это прогрессивный фактор развития обще-

ства. Евразийские корни народов Казахстана позво-

ляют соединить восточные, азиатские, западные,

европейские потоки и создать уникальный казах-

станский вариант развития поликультурности» [2]

На сегодняшний день поликультурность и по-

лилингвистическое образование в стране обуслов-

ливается государственной национально-языковой

образовательной политикой. Ее принципы отра-

жены в Конституции Республики Казахстан, Зако-

нах «О языках в Республике Казахстан» и «Об об-

разовании».

Проблемы воспитания поликультурной лично-

сти в процессе освоения национальной культуры,

межнационального взаимодействия нашли отраже-

ние в работах таких ученых, как Г.Н.Волков,

Я.И.Ханбиков, В.Ф. Афанасьев, А.Э. Измайлов,

Ф.Г. Вагапова, М.З.Закиев, К.Б.Жарикбаев, С.Ка-

лиев, Ж.Ж. Наурызбай и др. В своих исследованиях

они отмечают тот факт, что система воспитания и

обучения современного человека будет полноцен-

ной в том случае, если она включает в себя изуче-

ние родного языка, национальной культуры и

народных традиций. Новые реалии современного

общества отразились в концепциях воспитания, ос-

нованных на принципах гуманистической направ-

ленности, культуросообразности и природосооб-

разности, учете национально-региональных осо-

бенностей социокультурной адаптации детей и

подростков (Е.В. Бондаревская, В.Г. Бочарова, И.А

Зимняя, Б.Т. Лихачев, А.В. Мудрик, Л.И. Новикова,

Н.Е. Щуркова и др.).

Источником поликультурного аспекта в содер-

жании образования Казахстана является духовное

наследие казахских просветителей. Так, историче-

ская заслуга первого казахского ученого просвети-

теля Чокана Валиханова заключается прежде всего

в том, что он дал правильную оценку роли других

народов в деле расширения культурного горизонта

казахов, увидел сквозь все социальные противоре-

чия и трудности общественной жизни того времени

прогрессивные начала и тенденции, которые рож-

дались и постепенно укреплялись вместе с эконо-

мическим и культурным сближением соседних

народов. Чокан Валиханов любил свой народ любо-

вью разумной, действенной, он жаждал видеть его

свободным, вносящим весомый вклад в развитие

мировой цивилизации и культуры. История, фило-

софия, филология, этнография, география, востоко-

ведение, экономика, гидрография и топография –

таков диапазон его научных интересов. Научный

поиск Чокана Валиханова заставлял вести его ко-

лоссальную работу – делать выписки из архивных

документов, из переводов восточных писателей, из

трудов европейских ориенталистов, географов, ис-

ториков, не говоря уже о глубоком изучении обще-

ственных теорий и международных отношений [4].

Истоки гуманизма мы находим в трудах Абая,

подчеркивавшего, что основная цель воспитания –

очеловечивание человека. Абай, черпая знание че-

рез народную мудрость, взял лучшее из многовеко-

вой культуры казахского народа. Его творчество

носит просветительский характер: педагогические

воззрения приобретают художественные формы.

Красной нитью через все творчество поэта идет

мысль об обучении и воспитании молодежи. Он пи-

шет о необходимости обучения детей на родном

Page 58: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

58 Znanstvena misel journal №35/2019

языке, а позже и на других языках. Абай, как гума-

нист пропагандировал дружбу с другими народами.

Идеи Абая Кунанбаева по праву можно считать ис-

точником формирования этнического образования

казахского народа на основе общечеловеческих

ценностей, а также предпосылкой осознания важ-

ности формирования этнокультурных интересов

обучаемых [5].

В процессе проведения исследования были ис-

пользованы следующие методы: теоретические

(анализ; синтез; конкретизация; обобщение; метод

аналогий; проектирование, моделирование); диа-

гностические (анкетирование; интервьюирование;

тестирование; метод задач и заданий); эмпириче-

ские (изучение опыта работы образовательных ор-

ганизаций, нормативной и учебно-методической

документации; педагогическое наблюдение); ме-

тоды математической статистики и социометриче-

ский метод.

Экспериментальной базой исследования яви-

лись Евразийский национальный университет

им.Л.Гумилева и Казахский агротехнический уни-

верситет им. С.Сейфуллина г. Астаны

Исследование проблемы проводилось в три

этапа:

1 этап - теоретический анализ методологиче-

ских подходов в философской, психолого- педаго-

гической литературе, диссертационных работах по

проблемам формирования и воспитания культуры

межнационального общения молодежи; опреде-

лены проблема, цель, и методы исследования.

2 этап - определены педагогические условия и

формы эффективного формирования культуры

межнационального общения молодежи и основные

тенденции развития поликультурного воспитания

для реализации новой парадигмы образования, про-

анализированы и уточнены выводы, полученные в

ходе работы для реализации новой парадигмы об-

разования.

3 этап - обобщены и систематизированы полу-

ченные результаты.

В настоящее время на молодежь всех этниче-

ских групп оказывает сильное влияние этнический

парадокс современности. Он связан с тем, что

быстро развиваются средства массовой информа-

ции, усиливаются контакты между различными

народами, происходит ломка национальных и госу-

дарственных перегородок и т.д. В то же время уси-

ление интеграционных процессов еще более глу-

боко показывает межэтнические различия. Более

того, унификация этнических процессов приводит

к естественному желанию людей сохранять само-

бытность своего этноса, что является основой как

для внутриэтнической консолидации, так и для ме-

жэтнической дифференциации. В данной ситуации

под общением следует понимать совокупность всех

конкретных отношений: экономических, политиче-

ских, национальных, морально-этических, культур-

ных, художественных, религиозных [1].

Общение – это межличностное взаимодей-

ствие людей, членов общества, представителей от-

дельных социальных групп, осуществляемое на ос-

нове отражения социальной действительности,

формирующее у людей историческую память, обо-

гащающее их социальными ценностями, создан-

ными человечеством, включающее граждан обще-

ства в совместную деятельность во имя созидания

и согласия.

Совместная жизнедеятельность вынуждает

людей разных национальностей к общению, по-

этому оно обязательно осуществляется независимо

от того позитивно, нейтрально или негативно одни

человек относится к другому. И с этой точки зрения

проблема культуры межнационального общения

молодежи как никогда актуальна. Речь идет о ее

связи с общим уровнем духовно – нравственного

воспитания молодежи. Уходит в прошлое то время,

когда престиж и слава выражались в силе оружия

или же в экономическом могуществе. Сейчас на

первый план все больше выходят образование, ду-

ховно-нравственное совершенство и культура. По-

явилась историческая необходимость в формирова-

нии дружбы, братства, взаимной поддержки и вза-

имовыручки у каждого человека, какой бы

политической, социальной, духовной и нравствен-

ной ориентации он ни придерживался [5].

Духовная жизнь каждой нации является уни-

кальным, сложным и многообразным явлением.

Национальные особенности культуры, традиций,

обычаев, норм поведения и общения, психологии,

этикета составляют основное содержание этого фе-

номена. Когда же мы говорим о культуре межнаци-

онального общения, то тем самым из сферы духов-

ной жизни общества выделяем, прежде всего, спе-

цифические способы, содержание активности

людей, определяемые ценностями и формами рефе-

рентной для человека группы, проявляющиеся в

сферах общения с себе подобными, в характере

межсубъективного общения.

Ценностное сознание человека формируется и

корректируется в деятельности и на протяжении

всей его жизни, обеспечивая реализацию четырех

аспектов: преобразование реальности, ее познание,

ценностное осмысление и общение. Общение явля-

ется важным условием для возникновения той ду-

ховной силы, которая управляет связью человека с

себе подобными. Подлинная культура межнацио-

нального общения, взаимодействия и сотрудниче-

ства народов может возникнуть только на основе

раскрытия духовно-нравственного потенциала

каждой нации, обмена опытом социального и куль-

турного творчества, на основе реализации идеалов

свободы, справедливости и равенства. Высокая

культура межнационального общения. одновре-

менно и средство, и результат становления и функ-

ционирования новой системы отношений в полити-

ческой, экономической и других сферах жизнедея-

тельности наций и государства в целом. Такая

система может возникнуть только тогда, когда каж-

дая нация или национальность процесс своего вза-

имодействия с другими нациями и национально-

стями будет строить на основе принципов равно-

правия, учета интересов другой стороны,

взаимопомощи и обмена во всех областях матери-

ального и духовного производства [1].

Page 59: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 59

Культурная почва, поле для развития этниче-

ских культур, материальные условия развития

национально-культурных общностей – это и есть

этнокультурное пространство.

Этнокультурное пространство есть, с одной

стороны, необходимое условие для этнокультур-

ного образования, с другой - отдельные его эле-

менты воспроизводят этнокультурное образование.

Для того, чтобы обеспечить условия для выра-

ботки подобных качеств при усвоении материала,

учителя Казахстана практикуют принципы педаго-

гики сотрудничества: работа в парах и группах обу-

чает конструктивному диалогу, развивает умение

слушать и слышать другого. Совместная работа на

уроке воспитывает у обучающихся чувство спло-

ченности, вырабатывает умение выслушивать раз-

личные мнения и принимать общее решение [4].

Казахский язык является носителем культуры,

традиций казахского народа и целесообразно пре-

подавать его как феномен культуры. Однако этно-

толерантность подразумевает диалог культур. Ува-

жение к живущим рядом, понимание их жизни и

быта - надежный путь к национальному согласию.

Поэтому на уроках казахского языка практикуется

изучение культурного наследия посредством фоль-

клорных и литературных источников, к примеру,

пословиц, поговорок, сказок разных народов. Такой

подход способствует приобщению учащихся к ми-

ровой культуре. В пословицах зафиксирован народ-

ный опыт, а он, как и классическая литература раз-

ных народов, учит терпимости и лояльности. Нрав-

ственный кодекс человека должен быть

одинаковым, так все люди в мире проповедуют

одинаковые ценности. Все народы мира одинаково

относятся и прославляют лучшие качества чело-

века, призывают к миру, дружбе, осуждают зло в

человеке, в обществе [5].

При формировании культуры межнациональ-

ного общения молодежи, необходимо учитывать

следующие принципиально важные моменты:

- конкретно-исторический уровень развития

нации и национальных отношений; - богатство и

многообразие проявления культурной самобытно-

сти и традиций общения;

- исторически установившиеся традиции и

опыт взаимоотношений между нациями и народно-

стями (соседними и дальними);

- особенности духовного облика, культуры,

психологии, нравственных качеств индивида, всту-

пающих в межнациональное общение.

Народы Центральной Азии (казахи, киргизы,

узбеки, таджики, туркмены) на протяжении много-

вековой истории своего развития создали уникаль-

ную систему воспитания молодежи. Эта система

традиций и обычаев, которая веками служила вер-

ным ориентиром поддержания гармонии их взаи-

моотношений со средой обитания, регулирования

системы взаимоотношения людей в общественной

и семейной жизни, цивилизованных связей с дру-

гими народами. Традицией гостеприимства этих

народов всегда восхищались иностранные путеше-

ственники и ученые. Многие ее элементы воспри-

няты почти всеми народами, которые соприкаса-

лись и жили по соседству с ними [6].

С целью формирования культуры межнацио-

нального общения в воспитании молодежи необхо-

димо формировать у них:

– уважение к другим народам и культурам, го-

товность к деловому сотрудничеству и взаимодей-

ствию, совместному решению общечеловеческих

проблем;

– нужно научить уважать любого человека,

представителя иной социокультурной группы;

– стимулировать желание познавать разные

культуры;

– формировать толерантность к этническим

культурам, учить предотвращать или творчески

преодолевать конфликты.

Воспитательная работа по формированию дан-

ных качеств должна проходить в системе.

Воспитанию толерантности может способ-

ствовать внедрение в образование элементов поли-

культурности. Главным в решении этой проблемы

можно считать, прежде всего:

1) всестороннее овладение учащимися культу-

рой своего собственного народа, как непременное

условие интеграции в иные культуры;

2) обучение студентов правам человека и ми-

ролюбию;

3) формирование представлений о многообра-

зии культур в Казахстане и мире;

4) воспитание положительного отношения к

культурным различиям, способствующим про-

грессу человечества;

5) создание условий для интеграции студентов

в культуры других народов;

6) формирование умений и навыков эффектив-

ного взаимодействия с представителями различных

культур;

7) воспитание в духе мира, терпимости, гуман-

ного межнационального общения [1].

На основе инвариантных общечеловеческих

ценностей должны быть сформированы и поддер-

жаны национальные и межнациональные ценности,

парадигмы конвергенции и интеграции духовных

ценностей, базовая культура личности, ее соответ-

ствие реалиям меняющегося мира. В открытом по-

ликультурном образовательном пространстве реа-

лизуется процесс, основная цель которого – созда-

ние условий, обеспечивающих защиту и поддержку

развития каждой личности. В соответствии с этим в

практику работы целесообразно внедрять методы и

технологии, способствующие индивидуально-лич-

ностному подходу в социальном становлении,

адаптации человека в интеркультурную образова-

тельную среду посредством различных видов дея-

тельности:

1) активизирующей процессы самопознания,

саморазвития, способствующей развитию механиз-

мов рефлексии;

2) направленной на выявление субъектов обра-

зования их важнейших потребностей и проблем по

организации процесса педагогического взаимодей-

Page 60: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

60 Znanstvena misel journal №35/2019

ствия, в котором каждый имеет возможность вы-

явить личностно-значимые цели жизнедеятельно-

сти (индивидуальной сферы самореализации);

3) направленной на поиск средств и форм адап-

тации, защиты и поддержки личности консульта-

тивного, информационного и практического харак-

тера[3].

В поликультурных образовательных учрежде-

ниях должны пройти апробацию более гибкие, мяг-

кие педагогические системы и операции обучения

и развития, способствующие адаптации личности к

культуре посредством образования. Особенными

характеристиками педагогических технологий в

ходе учебно-воспитательных операций поликуль-

турного образования выступают: сотрудничество,

диалог, деятельностно-творческий характер,

направленность на поддержку, защиту индивиду-

ального развития человека, предоставление ему

свободного, защищенного пространства для приня-

тия самостоятельных решений, разнообразие спо-

собов, форм и приемов творческого самовыраже-

ния личности в ее культурной идентификации [1].

При рассмотрении проблем формирования

культуры межнационального общения, необхо-

димо учитывать, что этот процесс имеет непрерыв-

ный характер и происходит не только в учебной

среде. В нем участвуют как отдельные личности

(подростки, молодежь, их родители и педагоги), так

и различные общности (этнические группы, группы

друзей и знакомых, семейные коллективы и т.п.);

как формальные объединения – студенческие

группы, классы, так и неформальные (разновоз-

растные группы молодежи, подростков по месту

жительства); как привычные педагогам элементы

(образовательная и воспитательная системы), так

явления и понятия, ранее не привлекавшие их вни-

мания, например, языковая и традиционно-обрядо-

вая сферы.

В современном обществе происходит смена

ценностных ориентаций. Процессы глобализации в

современном Казахстане еще резче усугубили из-

менения традиционной семьи, обесценивание пат-

риархальных семейных ценностей и смещение цен-

ностных приоритетов. Интеграция в мировое сооб-

щество происходит в контексте калькирования

западного образа жизни и распространения ценно-

стей индивидуализма.

В условиях социальных трансформаций разру-

шается предписанный традиционной культурой

набор фамильных стереотипов поведения. Тем не

менее, семья в Казахстане и сегодня является одним

из наиболее значимых элементов культуры и несет

в себе ценности, обусловленные спецификой наци-

ональной культуры. В контексте современной со-

циокультурной ситуации, отличающейся мировоз-

зренческой противоречивостью, трансформация се-

мейных ценностей является составляющей

трансформации общенациональных ценностей [6].

Характер такого сложного социального явле-

ния, как семья, определяется не только внутрисе-

мейными отношениями, но и общественно-эконо-

мическими, историческими, национальными и дру-

гими условиями. Семья развивается и изменяется

вместе с социумом, оставаясь наиболее устойчи-

вым и консервативным его элементом. Являясь

уникальным биосоциальным образованием, она

принципиально отличается от других социальных

субъектов своей ролью в становлении культуры и

ее сохранении, поскольку только в семье эксплици-

руется культурный смысл витальных ценностей и

персонифицируется их интеграция в мир артефак-

тов.

В процессе изучения культурно-ценностной

трансформации современной казахстанской семьи

выявляется неоднозначная трактовка ее проблем:

одни авторы утверждают, что институт семьи обна-

руживает явные симптомы упадка, дезинтеграции и

скоро перестанет существовать, т.к. потерял свое

значение, другие, наоборот, считают, что никакого

кризиса семьи нет, что ей ничто не угрожает, и она

будет существовать вечно. Между этими крайними

точками зрения существует много других мнений.

Возможно потому, что семья является достаточно

сложным объектом изучения, поскольку, прочно

вписанная в практику повседневности, предстает

неким «универсальным фактом», о котором, по сло-

вам Франсуа Эритьера, все знают или полагают, что

знают. Объективно это должно повышать роль се-

мьи как транслятора культурных ценностей, по-

скольку именно здесь осуществляется процесс ин-

териоризации ценностного инварианта формирую-

щейся личности. Однако в реальности эта роль

семьи снижается, поскольку она вытесняется дру-

гими компонентами социализации. Тем не менее,

только семья способна передать формирующейся

личности уникальное единство духовных и виталь-

ных ценностей, культуры общества и культуры

конкретной социальной группы, поскольку только

она является субъектом-носителем этого единства.

Культура межнационального общения – это

сложное явление, которое включает следующие

структурные компоненты:

1) когнитивный – знание и понимание норм,

принципов и требований общей гуманистической

этики (долг, ответственность, честь, добро, спра-

ведливость, совесть и др.), проблем теории и прак-

тики межнациональных отношений;

2) мотивационный – желание освоить историю

и культуру своей нации, а также других народов;

интерес к общению с другими людьми, представи-

телями других национальностей;

3) эмоционально-коммуникативный – способ-

ность к идентификации, эмпатии, рефлексии, сопе-

реживанию, соучастию, адекватной самооценке;

самокритичность, толерантность;

4) поведенческо-деятельностный – владение

своими эмоциями, умение объективно оценивать

ситуацию, непримиримость к нарушению прав че-

ловека любой национальности и вероисповедания.

В соответствии с этим процесс воспитания

культуры межнационального общения включает:

• ознакомление молодежи с системой научных

знаний о правах и свободах человека и народов, о

нациях и их отношениях, о расах и религиозных

конфессиях;

Page 61: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 61

• формирование гражданских и общечеловече-

ских чувств и сознания;

• развитие позитивного опыта культуры обще-

ния с людьми разных наций, рас и религиозных

конфессий;

• обеспечение высоконравственной мотивации

поступков и поведения учащейся молодежи в про-

цессе межличностного общения.

Такое преобразование затрагивает, в первую

очередь, сферу межнациональных отношений. Из-

вестный ученый Узбекистана, профессор С.Ш.

Шермухамедов отмечал, что «назначение культуры

межнациональных отношений - это способность к

более углубленному познанию этносами друг друга

и усилению взаимоотношения между ними. Все это

достигается терпимостью, соблюдением общепри-

нятых норм взаимодействия, может способствовать

сформировавшимся в социально-психологическом

плане стереотипам мышления и поведения»[6].

Ученый из Хакасии К.И. Султанбаева выде-

ляет четыре критерия культуры межнационального

общения:

- отношение к представителям иного этноса;

- отношение к иному языку, к инонациональ-

ной культуре;

- отношение к себе, к родному языку, к своему

народу;

- отношение к культуре своего народа, его ис-

тории [5].

Термин «этнокультурное образование» уче-

ный Казахстана Ж.Ж. Наурызбай понимает как

«модель образования, ориентированную на сохра-

нение национально-культурной и языковой иден-

тичности личности и самобытности этнических

групп и одновременно освоение ценностей других

культур» [4]. Согласно данной концепции, «поли-

культурная личность - это индивид с развитым

лингвистическим сознанием. Знание родного и гос-

ударственных языков, изучение иностранного языка

расширяют кругозор личности, содействуют ее

многогранному развитию, способствуют формиро-

ванию установки на толерантность и объемное ви-

дение мира. Полиязыковые личности это люди, вла-

деющие двумя и более языками, свободно переклю-

чающиеся с одного языка на другой, знающие и

уважающие культуру того народа, на языке кото-

рого они говорят, не могут относиться друг к другу

нетерпимо или с ненавистью. Поэтому поликуль-

турное воспитание в Казахстане имеет несколько

иные приоритеты, чем воспитание уважения и тер-

пимости друг к другу.

Психологическими детерминантами межнаци-

онального взаимодействия студентов являются (по

Н.А.Коноваловой):

1) аксиологические (ценностные ориентации,

национальные стереотипы и межнациональные

установки в сфере личностного общения);

2) когнитивные (представления об особенно-

стях национальной психологии, традициях и куль-

туре других народов);

3) эмоциональные (специфические эмоцио-

нально-атрибутивные и возрастные феномены вос-

приятия студентов, наличие или отсутствие толе-

рантности);

4) мотивационные (готовность и желание уста-

навливать межнациональные контакты, наличие эт-

нокоммуникативной потребности);

5) рефлексивно-оценочные (различия культур-

ного характера общения; присутствие внутренних

психологических барьеров);

6) поведенческие (стиль взаимодействия,

наличие/отсутствие «равностатусного контакта»).

Технология формирования культуры межна-

ционального общения молодежи, представленная в

данной статье, может быть применена для повыше-

ния качества профессиональной подготовки специ-

алистов высшего и среднего образования, взаимо-

действия с представителями различных этнических

групп для студентов и школьников [1].

Осуществление межкультурной коммуника-

ции предполагает готовность человека не только

принимать представителя иной культуры со всеми

его национальными и ментальными особенно-

стями, но и способность меняться самому. Изучая

иностранный язык во всем его многообразии, выез-

жая на учебу в зарубежные страны, студенты стал-

киваются с языковыми и культурными явлениями и

сопоставляют их с родным языком. Например, изу-

чение иноязычной культуры приводит студента к

необходимости обратиться к культурно–историче-

ским фактам своей страны. Таким образом, изучая

иностранный язык и участвуя в межкультурной

коммуникации, студент глубже постигает свой род-

ной язык и родную культуру [5].

Формирование межкультурной компетенции

помогает увидеть в представителе иной культуры

не только то, что нас отличает, но и то, что объеди-

няет; отказываться от стереотипов; использовать

знания о другой культуре для более глубокого по-

знания своей.

Представленные в статье условия, формы и ме-

ханизмы формирования межкультурной коммуни-

кации студентов могут быть использованы при про-

ектировании и организации образовательного про-

цесса в вузах; в системе повышения квалификации

педагогических работников.

Формируя этнокультурные интересы студен-

тов, прививая студентам мысль о том, что каждый

из них представляет собой ценность для нашего

многонационального государства, формируя лич-

ность, способную уважать ценности другой куль-

туры, мы воспитываем поликультурную личность

[4].

Список литературы

1. Коновалова, H.A. Пути оптимизации меж-

национального взаимодействия в современной сту-

денческой среде. Нижегородское образование, 4,

69-76.

2. Назарбаев, Н.А. (2000). Стратегия транс-

формации общества и возрождения евразийской

цивилизации. Москва, 16-18.

Page 62: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

62 Znanstvena misel journal №35/2019

3. Послание Главы государства Н.А. Назарба-

ева народу Казахстана «Казахстанский путь – 2050:

Единая цель, единые интересы, единое будущее». –

Астана, 17 января 2014 г

4. Наурызбай, Ж.Ж. (1997). Этнокультурное

образование. Алматы: Ғылым. 152с.

5. Султанбаева, К.И. (1995). Воспитание

культуры межнационального общения подростков

в условиях сельской многонациональной школы

Хакасии. –Москва, с.27-29.

6. Шермухамедов, С.Ш. (2010). К вопросу о

культуре межнационального общения. Философия

науки. Ташкент, С. 35.

КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА У

ВІЙСЬКОВОМУ ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Шумовецька С.П. Національна академія Державної прикордонної

служби України ім. Б. Хмельницького, доцент

CONCEPT ОF FORMING BORDER GUARD OFFICERS’ PROFESSIONAL CULTURE ІN А

HIGHER EDUCATION MILITARY INSTITUTION

Shumovetska S.

National Academy of the State Border Service named after B. Khmelnytsky, Associate Professor

Анотація

У статті розкрито сутність наукової концепції формування професійної культури офіцерів-прикор-

донників, яка охоплює три рівні. Методологічний рівень визначає необхідність формування професійної

культури майбутніх офіцерів-прикордонників на засадах системного, діяльнісного, культурологічного, ак-

сіологічного, компетентнісного і контекстного підходів. Теоретичний рівень ґрунтується на провідних фі-

лософських теоріях культури, теоріях культурних основ націй, дослідженнях з історії української історії

та культури, теоріях національного виховання та міжособистісної комунікації. Технологічний рівень пе-

редбачає поетапне впровадження педагогічних умов, відповідного змісту, форм і методів формування та

діагностики професійної культури.

Abstract

The article describes the essence of the scientific concept of forming the professional culture of the border

guards, which includes three levels. The methodological level determines the necessity to develop the professional

culture of the future border guards on the basic of systematic, active, cultural, axiological, competence and con-

textual approaches. The theoretical level is based on the leading philosophical theories of culture, theories of cul-

tural foundations of nations, studies on the history of the Ukrainian history and culture, theories of the national

upbringing and interpersonal communication. The technological level involves the gradual introduction of peda-

gogical conditions, relevant content, forms and methods of formation and diagnosis of the professional culture.

Ключові слова: професійна культура, офіцер-прикордонник, формування, концепція, методологіч-

ний, теоретичний і технологічний рівні.

Keywords: professional culture, border guard officer, formation, concept, methodological, theoretical and

technological levels.

Постановка проблем. Професійна культура

офіцера-прикордонника є важливою передумовою

ефективності його професійної діяльності. Профе-

сійна культура офіцера-прикордонника характери-

зує певний спосіб його професійної діяльності, є су-

купністю світоглядних установок, цінностей, норм,

професійно значущих якостей, що дозволяє ефекти-

вно виконувати завдання з охорони та захисту дер-

жавного кордону. Визначення концепції та педаго-

гічних умов її формування у вищому військовому

навчальному закладі є важливим завданням педаго-

гіки.

Аналіз досліджень і публікацій з теми. Різні

складові професійної культури майбутніх офіцерів-

прикордонників вивчало багато дослідників. Зок-

рема О. Діденко визначив педагогічні умови профе-

сійного самовдосконалення майбутніх офіцерів і

особливості формування професійної творчості в

майбутніх офіцерів Державної прикордонної слу-

жби України [3; 4], Д. Іщенко розробив методику

оцінювання професійної компетентності офіцерів

відділів прикордонної служби [5], В. Мірошніченко

розкрила особливості формування правової куль-

тури майбутніх офіцерів-прикордонників шляхом

поглиблення правових знань [6], О. Торічний – фо-

рмування військово-спеціальної компетентності

майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі нав-

чання [9] та ін.

Дослідники також визначили особливості фор-

мування професійної культури окремих категорій

прикордонників чи специфічних засобів цієї ро-

боти. Це дослідження проблематики формування

професійної культури персоналу Державної прико-

рдонної служби, що здійснює прикордонний конт-

роль у пунктах пропуску на шляхах міжнародних

сполучень (І. Балицький) [1], формування профе-

сійної культури військовослужбовців за контрак-

том в органах охорони державного кордону (С. Бі-

лявець) [2], формування професійної культури офі-

церів-прикордонників в умовах службової

Page 63: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 63

діяльності (І. Почекалін) [7], загальних аспектів

професійної культури прикордонника (В. Царенка,

В. Хоми, В. Мірошніченко) [10] та ін. Загалом учені

визначили значення професійної культури прикор-

донників, зв’язок професійної культури з призна-

ченням і змістом діяльності органів охорони держа-

вного кордону, специфікою службових відносин.

Виокремлення невирішених частин загаль-

ної проблеми. На сьогодні невирішеним залиша-

ється питання щодо підвищення рівня професійної

підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників у

вищому військовому навчальному закладі, визна-

чення шляхів формування професійної культури за-

хисників кордонів з урахуванням нових викликів

національній та прикордонній безпеці. До цього

часу не запропоновано концепції формування про-

фесійної культури майбутніх офіцерів-прикордон-

ників з урахуванням нових викликів прикордонній

безпеці. З огляду на це потребує обґрунтування ав-

торська концепція формування професійної куль-

тури майбутніх офіцерів-прикордонників, що необ-

хідна для належної організації їх професійної під-

готовки.

Мета статті – висвітлення концепції форму-

вання професійної культури майбутніх офіцерів-

прикордонників у вищому військовому навчаль-

ному закладі.

Виклад основного матеріалу. Концепція фо-

рмування професійної культури має вирішальне

значення, так як визначає основний задум, головну

ідею дослідження. Мета авторської концепції поля-

гає в обґрунтуванні педагогічної системи форму-

вання професійної культури офіцерів-прикордон-

ників як складової їх професійної підготовки, що

забезпечує відповідність рівня її якості вимогам су-

часного суспільства. Концепція як провідна ідея до-

слідження являє собою сукупність взаємопов’яза-

них закономірностей, принципів, ідей і способів ді-

яльності, що необхідні для формування

професійної культури офіцера-прикордонника, та

розкривається на трьох рівнях: методологічному,

теоретичному і технологічному.

Методологічний рівень концепції охоплює ни-

зку методологічних підходів, які, у свою чергу, слу-

гують методологічною орієнтацією, принципом,

що визначає стратегію дослідження. Серед важли-

вих методологічних підходів до дослідження і про-

ектування процесу формування професійної куль-

тури в першу чергу слід вказати на системний, дія-

льнісний, особистісно-орієнтований,

аксіологічний, культурологічний компетентнісний

і контекстний наукові підходи. Складовими цього

рівня концепції є також принципи, насамперед

принципи професійної спрямованості навчання, си-

стемності та послідовності, єдності національного

та загальнолюдського, культуровідповідності, про-

відної ролі спільної діяльності міжособистісного

взаємодії і діалогічного спілкування суб’єктів осві-

тнього процесу та ін. Ці методологічні підходи, які

застосовуються в освітній діяльності вищого навча-

льного закладу, забезпечать можливість форму-

вання професійної культури офіцерів-прикордон-

ників загалом, та окремих її компонентів зокрема.

У свою чергу теоретичний рівень концепції ви-

значають філософські теорії культури, насамперед

В. Біблера, М. Кагана, Л. Когана, С. Кримського,

П. Поповича, які розкривають онтологічні характе-

ристики професійної культури, зокрема її гуманіс-

тичну, людиноцентровану, творчу спрямованість.

Важливе значення мають ціннісні підходи до пояс-

нення сутності культури, що склалися у кінці ХІХ –

на початку ХХ століття (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт,

Ф. Знанецький), теорії культурних основ націй

(Б. Андерсон, Дж. Гатчінсон, М. Грох, К. Дойч,

Е. Сміт та ін.), що підкреслюють вирішальний

вплив культурного ресурсу, колективних спогадів

на становлення нації, її самоусвідомлення, а також

дослідження з історії української історії та куль-

тури (М. Драгоманов, М. Максимович, М. Драгома-

нов, Леся Українка, М. Грушевський, І. Франко,

С. Русова та ін.) та формування національної ідеї та

самосвідомості (Х. Алчевська, Б. Грінченко, О. Ду-

хнович, В. Липинський, І. Огієнко, В. Сухомлинсь-

кий, Т. Шевченко та ін.). Окремо слід вказати на

значення теорій національного виховання (Г. Ваще-

нко, П. Кононенко, Й. Сележан, С. Сливка) для фо-

рмування особистості, яка високо цінує свою, гро-

мадянську, національну й особисту гідність, совість

і честь [8, с. 181].

Теоретичну частину концепції формування

професійної культури майбутніх офіцерів-прикор-

донників становлять також теорії історичної освіти,

що підкреслюють значення вивчення історії (С. Га-

наба, О. Пометун), теорії комунікативної філософії

(К.-О. Апель, Ю. Габермас, М. Бубер, В. Біблер та

ін.), які визначають, що духовний зміст культури

виникає й існує в діалозі між особами як нескінчен-

ний рух до трансцендентності. Для організації ро-

боти з формування у майбутніх офіцерів-прикор-

донників професійної культури засадничим є ура-

хування також теорій міжособистісної комунікації

(Л. Бацевич, В. Манакін, Л. Орбан-Лембрик,

О. Яшенкова та ін.), зокрема положень про її обу-

мовленість особистісними характеристиками учас-

ників, їх цінностями і ставленнями один до одного

та до світу, та теорії активного навчання (Н. Вол-

кова, С. Сисоєва, О. Пометун, О. Сидоренко,

В. Чуба, Ю. Сурміна та ін.).

У свою чергу технологічний (практичний) рі-

вень концепції формування професійної культури у

майбутніх офіцерів-прикордонників стосується ви-

значення та експериментальної перевірки техноло-

гії формування їх професійної культури, що перед-

бачає поетапне впровадження педагогічних умов,

відповідного змісту, форм і методів формування та

діагностики професійної культури, моніторингу

ефективності цієї роботи.

Технологічний рівень концепції враховує та-

кож низку функцій, що їх виконує професійна ку-

льтура. Насамперед йдеться про функцію трансля-

ції соціального досвіду, пізнавальну, регулятивну,

ціннісну, ідентифікаційну, гносеологічну та кому-

нікативну функції, а також фактори, що впливають

на цей процес, та його закономірності. Закономір-

ностями формування професійної культури майбу-

Page 64: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

64 Znanstvena misel journal №35/2019

тніх офіцерів-прикордонників є такі: залежність ці-

лей і завдань формування професійної культури від

характеру майбутньої професійної діяльності з охо-

рони кордону; цілісність формування професійної

культури у взаємовпливі всіх її структурних елеме-

нтів; залежність ефективності формування профе-

сійної культури від рівня педагогічної культури на-

уково-викладацького складу та розуміння ними

значення гуманітарних дисциплін, специфіки охо-

рони кордону; недооцінка гуманітарної складової

професійної підготовки майбутніх офіцерів-прико-

рдонників, на противагу військово-професійній

компоненті та ін.). Засобами формування професій-

ної культури курсантів є вербальні, невербальні,

друковані, електронні та аудіовізуальні носії інфо-

рмації, які впливають на розвиток професійної сві-

домості курсантів. Результатом процесу є сформо-

вані компоненти професійної культури курсанта:

аксіологічний, когнітивний, комунікативний, пове-

дінковий та особистісний компоненти.

Загалом технологія формування професійної

культури майбутніх офіцерів-прикордонників ура-

ховує особливості професійної підготовки курсан-

тів у військовому навчальному закладі, необхід-

ність формування їх відповідального ставлення до

виконання службових обов’язків, розуміння своєї

місії як захисників кордонів держави, здатності ви-

рішувати складні завдання професійної діяльності,

а також потенціал гуманітарних дисциплін щодо

формування професійної культури майбутніх офі-

церів-прикордонників та концептуальні положення

методологічного і теоретичного рівнів провідної

ідеї дослідження.

Технологія орієнтується на всі компоненти пе-

дагогічного процесу (цільовий, змістовий, діяльні-

сний, результативний та ресурсний) і охоплює чо-

тири етапи, кожен з яких відповідає курсу навчання

майбутніх офіцерів-прикордонників. Зокрема пер-

ший етап – етап ознайомлення (1 курс) передбачає

ознайомлення курсантів із сутністю професійної

культури, значенням професії офіцера-прикордон-

ника для суспільства. На цьому етапі передбачено

формування мотивації до вивчення професійної ку-

льтури офіцера-прикордонника, ознайомлення кур-

сантів з цінностями прикордонної служби та місією

прикордонника, розвиток комунікативних умінь

курсантів, необхідних для професійної комунікації

з громадянами у пунктах пропуску через держав-

ний кордон (під час вивчення навчальних дисцип-

лін «Історія України та української культури» і

«Українська мова за професійним спрямуванням»).

На другому етапі – етапі становлення – (II

курс) передбачено формування основ професійної

культури. Йдеться про необхідність вивчення кур-

сантами історії українсько-російських відносин та

сучасної української мілітарної літератури. Перед-

бачено вивчення курсантами спецкурсу «Україн-

сько-російські літературні відносини: історія і су-

часність». На етапі становлення важливе значення

має також розширення кругозору курсантів, озна-

йомлення їх з інтелектуальною історією України,

прилучення до європейських цінностей прикордон-

ної служби через «діалог культур» (під час ви-

вчення навчальних дисциплін «Філософія», «Соці-

ологія. Етика. Естетика. Релігієзнавство»), вдоско-

налення у майбутніх офіцерів-прикордонників на-

вичок міжособистісної взаємодії засобами тренінгу

проблемної комунікації.

Третій етап – етап актуалізації (IІІ курс) пе-

редбачає формування у курсантів навичок роботи з

інформацією та протидії ворожій пропаганді засо-

бами факультативного курсу «Пропаганда і комуні-

кативні війни: історія і сучасність», у рамках якого

використано ситуаційний аналіз, ділові ігри, «Моз-

ковий штурм», дослідницький метод. Важливе зна-

чення має також стимулювання пізнавальної актив-

ності курсантів засобами проблемних методів, інте-

нсифікація інтелектуальної діяльності курсантів з

використанням можливостей інформаційних тех-

нологій під час вивчення навчальних дисциплін

«Історія війн, конфліктів та охорони державного

кордону», «Політичні та економічні системи».

На четвертому етапі – етапі індивідуалізації

(ІV курс) – передбачено ознайомлення курсантів з

історичними засадами прикордонної безпеки. На

цьому етапі важливе значення має вивчення курса-

нтами історії українсько-російських відносин, на-

самперед засобами спецкурсу «Українсько-росій-

ські війни: історія і сучасність». На етапі індивіду-

алізації передбачено велику увагу приділити

формуванню у курсантів навичок самостійного здо-

бування професійних знань на основі проектних

методів, поглибленню знань з проблематики лідер-

ства та управління прикордонним підрозділом за

допомогою дослідницьких методів, розвитку про-

фесійного творчого мислення за рахунок потенці-

алу професійних навчально-творчих завдань (під

час вивчення навчальних дисциплін «Морально-

психологічне забезпечення», «Педагогіка та психо-

логія», «Основи управління»).

Загалом педагогічну систему формування про-

фесійної культури майбутніх офіцерів-прикордон-

ників можна розглядати як цілісний педагогічний

процес, що охоплює сукупність цілей і результатів,

змісту навчальної діяльності курсантів з вивчення

гуманітарних дисциплін, використання освітніх те-

хнологій з метою формування у майбутніх офіце-

рів-прикордонників необхідних знань, умінь, нави-

чок і якостей – складових професійної культури, не-

обхідних для ефективного виконання завдань з

охорони державного кордону.

Висновки і пропозиції. Наукова концепція

формування професійної культури офіцерів-прико-

рдонників розкриває визначальні засади її форму-

вання в системі професійної підготовки. Концепцію

побудовано з урахуванням того, що професійна ку-

льтура є обов’язковою умовою ефективного вико-

нання офіцером-прикордонником завдань з охо-

рони державного кордону. Концепція формування

професійної культури майбутніх офіцерів прикор-

донників передбачає три рівні: методологічний, те-

оретичний і методичний.

Методологічний рівень визначає необхідність

формування професійної культури майбутніх офі-

Page 65: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 65

церів-прикордонників на засадах системного, дія-

льнісного, культурологічного, особистісно орієнто-

ваного, аксіологічного, компетентнісного і кон-

текстного підходів. У комплексному поєднанні ці

підходи забезпечують належне формування у май-

бутніх офіцерів-прикордонників усіх складових

професійної культури, необхідних для ефективного

виконання завдань з охорони державного кордону.

Теоретичний рівень ґрунтується на провідних філо-

софських теоріях культури, ціннісних підходах до

пояснення сутності культури, теоріях комунікатив-

ної філософії, культурних основ націй, досліджен-

нях з історії української історії та культури, теоріях

національного виховання та міжособистісної кому-

нікації. У свою чергу технологічний (практичний)

рівень концепції формування професійної культури

у майбутніх офіцерів-прикордонників стосується

визначення та експериментальної перевірки техно-

логії формування професійної культури майбутніх

офіцерів-прикордонників, що передбачає поетапне

впровадження педагогічних умов, відповідного змі-

сту, форм і методів формування і діагностики про-

фесійної культури. Технологічний рівень ураховує

положення методологічного та теоретичного рівнів

і розкриває технологію формування професійної

культури майбутніх офіцерів-прикордонників – по-

етапне впровадження педагогічних умов, а також

необхідного змісту, форм і методів формування

професійної культури.

Перспективами подальших розвідок у цьому

напрямі є визначення технології формування про-

фесійної культури майбутніх офіцерів-прикордон-

ників у вищому військовому навчальному закладі.

Список літератури

1. Балицький І.І. Сутність поняття професій-

ної культури персоналу Державної прикордонної

служби, що здійснює прикордонний контроль в пу-

нктах пропуску на шляхах міжнародних сполучень

/ І.І. Балицький // Вісник Національного універси-

тету оборони України. – 2013. – Вип. 5. С. 13–17. –

Режим до-

ступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnaou_2013_5_4.

2. Білявець С.Я. Формування професійної ку-

льтури військовослужбовців за контрактом в орга-

нах охорони державного кордону: дис. … канд. пед.

наук: 13.00.04 / С.Я. Білявець. – Хмельницький,

2013. – 166 с.

3. Діденко О.В. Педагогічні умови

професійного самовдосконалення майбутніх

офіцерів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / О. В.

Діденко. – Хмельницький, 2003. – 155 с.

4. Діденко О.В. Формування професійної тво-

рчості в майбутніх офіцерів Державної прикордон-

ної служби України : монографія / О. В. Діденко. –

Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2009. – 407 c.

5. Іщенко Д.В. Методика оцінювання профе-

сійної компетентності офіцерів відділів прикордон-

ної служби / Д. В. Іщенко // Збірник наукових праць

Національної академії Державної прикордонної

служби України. Сер.: Педагогічні науки. – 2015. –

№ 2. – С. 121–130. – Режим до-

ступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpnadpcpn_2015_2

_13.

6. Мірошніченко В.І. Формування правової ку-

льтури майбутніх офіцерів-прикордонників шля-

хом поглиблення правових знань / В. І. Мірошніче-

нко // Вісник Національної академії Державної при-

кордонної служби України. Сер.: Педагогіка. –

2015. – Вип. 5. – Режим до-

ступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadped_2015_5_1

4.

7. Почекалін І.М. Формування професійної

культури офіцерів-прикордонників в умовах

службової діяльності: дис. … канд. пед. наук:

13.00.04 / І. М. Почекалін. – Хмельницький, 2011. –

161 с.

8. Сележан Й.Ю. Основи національного вихо-

вання (Українознавство: історичний, філософсько-

релігієзнавчий аспекти): Хрестоматія / Й. Ю. Селе-

жан. Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 306 с.

9. Торічний О.В. Теорія і практика формування

військово-спеціальної компетентності майбутніх

офіцерів-прикордонників у процесі навчання: мо-

нографія / О.В. Торічний. – Хмельницький: Вид-во

НАДПСУ ім. Б. Хмельницького, 2012. – 536 с.

10. Царенко В.І. Професійна культура

прикордонника: навч. посіб. / В. І. Царенко, В.О.

Хома, В. І. Мірошніченко. – Хмельницький: Вид-во

НАДПСУ, 2006. 55 с.

Page 66: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

66 Znanstvena misel journal №35/2019

PHILOLOGY

ПРЕДСТАВЛЕНИЯ КИТАЙЦЕВ О ДЕНЬГАХ ЧЕРЕЗ СЛОВА И ИДИОМЫ

Солнцева С.А.

Московский городской педагогический университет, студент

Кулаженко А. Н. Московский городской педагогический университет, студент

Ленинцева В.А.

Московский городской педагогический университет, доцент

CHINESE CONCEPTION OF MONEY THROUGH WORDS AND IDIOMS

Solntseva S.,

Moscow City Pedagogical University, student

Kulazhenko A.,

Moscow City Pedagogical University, student

Lenintseva V.

Moscow City Pedagogical University, ass.professor

Аннотация

В статье представлен анализ концепта «деньги» в китайском языковом сознании. Проведен анализ

идиом, которые имеют в своем составе иероглиф 钱 «qián» деньги и сленговой лексики со значением «бо-

гатство, прибыль, доходы»

Abstract

The article presents an analysis of the concept of "money" in Chinese linguistic consciousness. The analysis

of idioms that incorporate the character 钱 “qián” money and slang vocabulary with the meaning “wealth, profit,

income”

Ключевые слова: концепт, фразеологические выражения, языковое сознание, анализ идиом

Keywords - concept, phraseological expressions, linguistic consciousness, idiom analysis

Концепт «деньги» может различаться у разных

национальностей, имеющих различную культуру и

ментальность. Однако это вовсе не обозначает, что

у разных народов нет общих черт, объединяющих

эту культурную категорию. Но и сходства, и разли-

чия в вопросе денег непременно прослеживаются в

лексике, зафиксированной в словарях или во фра-

зеологических выражениях [2, с. 147].

Таким образом, для того, чтобы проследить,

как понятие «деньги» отражается в языковом созна-

нии китайцев, необходимо провести анализ идиом,

имеющих в своем составе иероглиф 钱 qian

«деньги»; сленговых выражений, обозначающих

номиналы денежных единиц Китая и сленговой

лексики со значением «деньги», «богатство», «при-

быль»; лексики, взятой из китайско – русского сло-

варя, обозначающей деньги, прибыль, доходы, бо-

гатство, средства.

Идиомы (чэнъюи) – это фразеологически свя-

занные, устойчивые лексико – синтаксические еди-

ницы современного китайского языка, которые в

краткой отточенной форме четырехсложных (в ос-

новном) ритмических словосочетаний и предложе-

ний, насыщенных архаизмами, ярко, живо и выра-

зительно отображают различные понятия реальной

действительности китайского этноса [1, с.195].

В содержании чэнъюев заключена философ-

ская мудрость китайского народа, многовековая ис-

тория Китая, его неповторимые национально –

культурные черты [3,с. 4]. В связи с этим анализ

чэнъюев, имеющих в своем составе иероглиф 钱qián «деньги», необходим. Благодаря этому ана-

лизу, мы сможем выяснить, что думают китайцы о

деньгах, как они относятся к деньгам; попытаемся

выявить лингвокультурологические особенности

китайских чэнъюев, имеющих в своем составе

иероглиф qián 钱. Во всех нижеследующих идио-

мах ярко, четко и выразительно отображается пред-

ставление китайцев о деньгах.

Page 67: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 67

1. 金钱是好仆人, 坏主人 jīnqián shì hǎo púrén, huài zhǔrén «деньги – хороший слуга, но

плохой хозяин»

2. 钱不是万能的, 但是没

有钱是万万不能

qián bùshì wànnéng de, dànshì méiyǒu qián

shì wàn wàn bùnéng

«деньги – не панацея, но и без

них нельзя»

3. 金钱至上 jīnqián zhìshàng «деньги превыше всего»

4. 金钱至高无上 jīnqián zhìgāowúshàng «деньги превыше всего»

5. 金钱决定一切 jīnqián juédìng yīqiè «деньги решают все»

6. 金钱是幸福 jīnqián shì xìngfú «деньги – это счастье»

7. 钱可通神 qián kě tōng shén «деньги могут все»

«за деньги можно купить все»

8. 钱是人挣的 (没有钱或

失掉的人不要失望)

qián shì rén zhēng de (méiyǒu qián huò

shīdiào de rén bùyào shīwàng) «деньги - дело наживное»

9. 一钱不落虚空地 yī qián bù luò xū kòng dì «деньги с неба не падают»

10. 有钱有势 yǒu qián yǒu shì «деньги – сила»; (богатый и

влиятельный)

В большинстве чэнъюев делается акцент на то, что деньги играют очень важную роль в жизни. Несо-

мненно, некоторые фразеологизмы совпадают с русскими поговорками, однако надо полагать, что модели

познания мира, отраженные в разных языках, не могут полностью совпадать, у каждого языка свое пред-

ставление о деньгах.

Следующие идиомы используют для характеристики человека с той или иной стороны, например:

1. 爱钱如命 Ài qián rú mìng «любить богатство пуще жизни»// «страшно скупиться на деньги»//

«трястись над каждой копеечкой» // «скряжничать»

2. 不值一钱 Bù zhí yī qián «гроша ломаного не стоит» // «ничего нестоящий»

3. 见钱眼红 Jiàn qián yǎnhóng «зариться на деньги» // «глаза загорелись на деньги»

4. 浪费钱财 làngfèi qiáncái «швыряться деньгами» // «транжирить деньги»

5. 挥霍金钱 huīhuò jīnqián «бросаться деньгами» // «сорить деньгами»

6. 向钱看 xiàng qián kàn «измерять все деньгами»

7. 钱不名 yī qián bù míng «ни гроша за душой» // «без копейки в кармане»

8. 一钱不值 yī qián bù zhí «гроша не стоит» // «выеденного яйца не стоит»

9. 一钱如命 yī qián rú mìng «дрожать над каждой копейкой»

Денежная лексика как неотъемлемая часть ки-

тайского сленга

Хороший переводчик должен владеть не

только словарной лексикой, но и сленговой. Знание

такой лексики и умение пользоваться ею в речи, ха-

рактеризует переводчика как опытного и компе-

тентного специалиста. Сленговые выражения, обо-

значающие номиналы денежных единиц Китая:

1. 本儿 Běn er купюра в 1000 юаней

这家饭馆每天至少挣一本儿 Zhè jiā fànguǎn

měitiān zhìshǎo zhēng yī běn er

Этот ресторанчик приносит по крайней мере

1000 юаней в день

2. 大团结 Dà tuánjié (букв.: «великое един-

ство») банкнота в 10 юаней

我一个月只拿五十张大团结 Wǒ yīgè yuè zhǐ ná

wǔshí zhāngdà tuánjié

в месяц я получаю только 50 «десятиюаневок»

3. 棵 кē

штука; кочан; корень (счёт-

ное слово для растений);

перышко (лука)

банкнота в 1000 юаней;

那个小饭每天至少挣三棵 Nàgè xiǎo fàn měitiān

zhìshǎo zhēng sān kē

уличный торговец «делает» по меньшей мере

три «сотни» в день

4. 老头儿票 Lǎotóu er piào банкнот (с изобра-

жением старика, выпущенный японо-корейским

банком для хождения в северо-восточном Китае в

1895 г.); банкнота в 100 юаней

我今天挣了四张老头儿票Wǒ jīntiān zhēngle sì

zhāng lǎotóu er piào

Я сегодня заработал четыре «сотни»

5. 粒豆 lì dòu китайская валюта; юани; RMB

只要有粒豆, 你想吃什都能买到 Zhǐyào yǒu lì

dòu, nǐ xiǎng chī shén dōu néng mǎi dào

Можешь купить что-нибудь поесть, если у тебя

есть юани

6. 毛票儿 máo piào er 1) бумажный гривенник,

банкнота стоимостью 1 мао (10 фэней) 2) мелкие

бумажные деньги (стоимостью менее 1 юаня) 3)

марка с изображением Мао Цзэдуна

我每次都把买东西找回来的毛票给孩子 Wǒ

měi cì dōu bǎ mǎi dōngxī zhǎo huí lái de máo piào gěi

háizi Каждый раз при покупках, мелочь со сдачи в

«1 цзяо» я отдаю ребенку

7. 千儿八百 Qiān er bābǎi one thousand or almost

one thousand 1000 юаней или < 1000 юаней

她开了一家小饭馆儿, 每天挣千儿八百的 Tā

kāile yījiā xiǎo fànguǎn er, měitiān zhēng qiān er bābǎi

de

Она открыла ресторанчик, каждый день зара-

батывает до 1000 юаней

8. 张 Zhāng банкнота в 10 юаней;

Page 68: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

68 Znanstvena misel journal №35/2019

我花了三张买这本字典 Wǒ huāle sān zhāng mǎi

zhè běn zìdiǎn

Я отдал за этот словарь 30 юаней

Вслед за бурно развивающейся рыночной эко-

номикой, в Китае все чаще появляется большое ко-

личество сленговых выражений, так или иначе свя-

занных с понятием «деньги». Представленная ниже

сленговая лексика формирует семантическое поле

денег в современном китайском языке.

1. 搬 bān грести деньги (в азартной игре)

2. 趁 chèn гнаться за (богатством, успехом)

3. 饭钱 chòu qián «грязные» деньги; деньги добыты

незаконным путем, с угрызением

совести

4. 房钱 dà kuǎn 1.человек с деньгами; богач; «де-

нежный мешок»

2. большая сумма денег

5. 工钱 dào «делать деньги» на торговых спе-

куляциях

6. 换钱 diǎn tì er чаевые

7. 黑钱 fùpó er «бизнесвумен»; состоятельная

женщина; богатая замужняя жен-

щина среднего или пожилого воз-

раста

8. 份钱 kuǎn er богатый человек, богач

9. 价钱 nǎishuǐ доходы (прибыль) через получе-

ние взятки

В разных языках существуют различия в употреблении слов со значением «деньги», «богатство», «сред-

ства» и т. д. Поэтому подбор и анализ таких слов в разных языках является очень полезным и важным для

лингвистики в целом и для языка в частности.

Для анализа «денежной» лексики в китайском языке было отобрано шесть самых часто употребляемых,

самых ярких иероглифов (钱,币,款,资,金,财), входящих в состав слов, которые образуют семантическое

поле денег.

Иероглиф qián 钱 «деньги»

1. 本钱 běnqián капитал; деньги

2. 茶钱 chá qián плата за чай

3. 饭钱 fàn qián плата за стол

4. 房钱 fáng qián плата за квартиру

5. 工钱 gōngqián плата за работу

6. 换钱 huànqián разменять деньги

7. 黑钱 hēiqián взятка

8. 份钱 fèn qián часть денег

9. 价钱 Jiàqián цена; ценный

10. 金钱 jīnqián деньги; монета

Иероглиф Bì 币 со значением «монета», «деньги»

1. 本地货币 běndì huòbì местная валюта

2. 本国货币 běnguó huòbì национальная валюта, отечественная валюта

3. 本币市场 běnbì shìchǎng рынок отечественной валюты

4. 币制 bìzhì денежная система;

5. 币值 bìzhí покупательная сила (способность) денег

6. 货币 huòbì валюта

7. 各国货币 Gèguó huòbì (различные )национальные валюты

8. 港币 gǎngbì гонконгский доллар

9. 辅币 fǔbì разменная монета, биллонная монета

10. 金币 jīnbì твёрдая (золотая) валюта; золотое денежное обращение

11. 中国人民币元 Zhōngguó rénmínbì yuán китайский народный юань.

Иероглиф kuǎn 款 со значением «средства»

1. 贷款 dàikuǎn ссуда; кредит

2. 货款 huòkuǎn оплата за товар

3. 汇款 huìkuǎn платеж переводом; транзакция, ремитировать

4. 罚款 fákuǎn штраф

5. 公款 gōngkuǎn казенные деньги

Page 69: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 69

6. 借款 jièkuǎn заем

7. 款项 kuǎnxiàng средства; сумма; деньги

8. 款子 kuǎn zi денежная сумма

9. 占用款 zhànyòng kuǎn занятые деньги

10. 现金汇款 xiànjīn huìkuǎn денежная транзакция

Иероглиф jīn金 со значением «золото», «деньги» образует ряд слов с семантикой «деньги», «фи-

нансы»

1. 本金 Běn jīn деньги, отданные в рост; капитал

2. 采金 cǎi jīn золотодобыча

3. 定金 dìngjīn аванс; задаток

4. 罚金 fájīn денежный штраф

5. 金钱 jīnqián деньги; золото

6. 奖金 jiǎngjīn денежная премия; льгота; надбавка

7. 金融 jīnróng финансы; денежное обращение

8. 金币 jīnbì золотые деньги

9. 金银财宝 jīn'é jīn yín cáibǎo несметные богатства; неисчисляемые сокровища

10. 金额 jīn'é сумма денег

Иероглиф zī资 со значением «капитал», «средства»

1. 独资 dúzī собственный капитал

2. 附加工资 fùjiā gōngzī надбавка к зарплате; дополнительный заработок

3. 工资 gōngzī заработная плата

4. 融资 róngzī финансирование

5. 资本 zīběn капитал

6. 资财 zīcái имущество; средства

7. 资材 zīcái материальные средства

8. 资产 zīchǎn имущество; состояние; капитал; активы

9. 资方 zīfāng капиталист

10. 资费 zīfèi расходы

Иероглиф cái 财со значением «деньги»

1. 财宝 cáibǎo сокровища; драгоценности

2. 财帛 cáibó деньги

3. 财产 cáichǎn имущество

4. 财阀 cáifá финансовый магнат

5. 财富 cáifù богатство; достояние

6. 财经 cáijīng финансы и экономика

7. 财力 cáilì финансовые возможноти; денежные средства

8. 财路 cái lù денежные средства

9. 财贸 cáimào финансы и торговля

10. 财迷 cáimí скупость; жажда наживы; погоня з а наживой

Проанализировав всю вышеизложенную лек-

сику с иероглифами钱qián, 币, bì, 款kuǎn, 资zī, 财cái, можно сделать вывод, что слова, в состав кото-

рых входят вышеперечисленные иероглифы, обра-

зуют одно семантическое поле, а именно, вся пред-

ставленная лексика выступает со значением

«деньги», «средства», «доходы». Анализ слов и

идиом показывает, что слова, имеющие в составе

иероглифов 钱qián, 币, bì, 款kuǎn, 资zī, 财cái имеют

отношение к деньгам, поэтому не составит труда

определить значение слова, куда входит один из пе-

речисленных иероглифов. Деньги для китайской

нации (как и для любой другой) всегда будут играть

огромную роль, им всегда будет уделяться особое

место как в повседневной жизни, так и в ритуаль-

ных обрядах.

Список литературы

1. Большой словарь китайских фразеологиз-

мов. – Изд – во «Жэньминьжибао». – Пекин, 2004.

– 1986 с. 中华成语大词典. – 北京: 人民日报出版社,

2004. – 1986.

2. Кленин И.Д., Щичко В.Ф. Лексикология ки-

тайского языка// И.Д. Кленин, В.Ф. Щичко – М.:

Восточная книга. 2013. – 272 с.

3. Тань Аошуан. Китайская картина мира:

Язык, культура, ментальность// Тань Аошуань – М.:

Языки славянской культуры. 2004. – 240 с.

Page 70: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

70 Znanstvena misel journal №35/2019

PHILOSOPHICAL SCIENCES

ГРАФОЛОГИЯ КАК «КЛЮЧ К ДУШЕ» МАЛЕНЬКОГО ЧЕЛОВЕКА

Кравченко В.И.

доктор философских наук, профессор кафедры истории философии Санкт-Петербургского госу-

дарственного университета аэрокосмического приборостроения.

GRAPHOLOGY AS A "KEY TO THE SOUL" OF A SMALL PERSON.

Kravchenko V.

Doctor of Philosophy, Professor, Department of the History of Philosophy,

St. Petersburg State University of Aerospace Instrumentation.

Аннотация

Автор обращает внимание читателя на роль науки графологии в формировании личности человека, в

частности «маленького» человека. Детская графология, по мнению автора, является радикальным сред-

ствам, с помощью которого можно узнать о предрасположенности ребенка к дурным наклонностям Кроме

того, графологический анализ почерка поможет определить юноше или девушке наиболее оптимальную

сферу творческой деятельности.

Аbstract

The author draws the reader’s attention to the role of the science of graphology in shaping the personality of

a person, in particular, a “small” person. According to the author, children's graphology is a radical means by

which you can learn about a child’s predisposition to bad inclinations. In addition, a graphological analysis of the

handwriting will help determine the young man or girl the most optimal sphere of creative activity.

Ключевые слова: Почерк, характер, творчество, наклонности, человек, личность, графология, наука.

Keywords: Handwriting, character, creativity, inclinations, person, personality, graphology, science.

Документы далекой древности свидетель-

ствуют нам о том, что наши предки испытывали не-

поддельный интерес к постижению человека, пыта-

ясь проникнуть в тайники его души. Сегодня мно-

гие науки направлены на изучение человека, его

сущности, однако истина, как известно, остается

дочерью времени, а не авторитета. С появлением

графологии в XVII люди стали изучать других и са-

мих себя по почерку. В XVII веке ученый Камилл

Бальдо написал трактат под названием «Способ

узнавать характер и наклонности пишущего по его

письму». С тех пор прошло много времени, но ин-

терес к графологии не ослабевает уже потому, что

эта единственная в своем роде наука, с помощью

которой любому человеку по его почерку можно

рассказать не только прошлое и настоящее из его

жизни, но и предположить (не путать нагадать),

дальнейший ход его жизненных ситуаций. Великий

философ Лейбниц в своем трактате «О нравах» пи-

шет, что характер человека, относительно его нрав-

ственности, является тем, чем темперамент в меди-

цине, однако, графология, по словам великого фи-

лософа, может служить к быстрому и верному

познанию человека. В этой связи детская графоло-

гия представляет собой метод, с помощью кото-

рого, родители, воспитатели, педагоги смогут опре-

делять те или иные способности ребенка, его склон-

ности, темперамент, характер. Детская графология,

как научное направление, еще не достаточно ши-

роко распространенная в России, все более и более

находит многочисленных сторонников и исследо-

вателей во всем мире, особенно в Европе и Аме-

рике. Графологи установили, на основе анализа ри-

сунков детей от 4 до 7 лет и рукописи детей, начи-

ная с 8 лет и старше, существование определенной

зависимости письма и рисунков детей от уровня их

психологического развития. Кроме диагностиче-

ских целей письмо или рисунок ребенка может ис-

пользоваться для целей прогностических. Письмо

или рисунок, как проекция сознания ребенка в

окружающий мир, отражает не только уровень ум-

ственного развития, но, прежде всего, многогран-

ный спектр его переживаний, т.е. степень адекват-

ности восприятия ребенком окружающего социума.

Мысль, как психический процесс, чувство, как со-

ответствующая окраска этого процесса, не явля-

ются доступными для наших органов чувств.[1.] О

душевной деятельности ребенка мы судим лишь по

внешним ее проявлениям, в частности по его ри-

сунку или письму, которые достаточно наглядно

отражают его чувства по отношению к тем или

иным событиям. Почерк имеет несомненное пре-

имущество перед мимикой, жестами, из-за жесткой

фиксации. Сильные или слабые черты характера ре-

бенка формируются средой, системой воспитания.

Детская графология, по нашему глубокому убежде-

нию, является радикальным средствам, с помощью

которого можно узнать о предрасположенности ре-

бенка к дурным наклонностям и вытекающими из

них дурных поступках. Графологический анализ

почерка поможет определить юноше или девушке

наиболее оптимальную сферу деятельности: в обла-

сти экономики (почерк экономиста), в области ис-

кусства (почерк художника), в образовании (почерк

учителя) и т.д

По мнению Делестера, художника по специ-

альности, почерк есть «материализованный жест

Page 71: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 71

мысли» и поэтому существует в искусстве такое по-

нятие как почерк художника. С таким утвержде-

нием трудно не согласиться, поскольку любой вид

деятельности человека отражается в его почерке

(письме), при этом важно заметить, что люди пи-

шут не руками, а «мозгами». Именно мозг дают ко-

манду любой части нашего организма оставить

след на бумаге, на плоскости, на дороге и т.п., и при

этом, само письмо находится в полной зависимости

от индивидуальных способностей и наклонностей

пишущего. Поскольку родители зачастую не знают

своих детей, то есть не знают их внутреннего содер-

жания, не знают их характера, их наклонностей, то

графология может оказать родителям неоценимую

услугу в решении данной проблемы.

Развить и укрепить хорошие стороны харак-

тера и наклонностей, ослабить или уничтожить от-

рицательные и будет главною задачею родителей и

воспитателей, знающих, при помощи графологиче-

ского анализа, нравственное содержание ребенка,

ибо мало дать ему известную сумму научных зна-

ний, но, вместе с тем, необходимо дать и нравствен-

ную силу, которая поддержит его во всех случаях-

будущей самостоятельной жизни и не даст ему

сойти с пути истины и долга. Но не только при вос-

питании детей, но и при обучении их, графология

может дать родителям ценные указания в аспектах

общемировоззренческой функции .

Наша история повествует о том, что многие

знаменитые люди, в детстве казались «тупоум-

ными» и неспособными. Известный химик Либих,

романист Вальтер - Скотт, даже знаменитый стра-

тег и полководец император Наполеон I и другие

были в детств непонятливы и «тупоумны». Напри-

мер, великий писатель Жуковский В. А., составля-

ющий гордость и славу своего отечества, не отли-

чался в детстве особенным рвением и способно-

стями к науке. Поэтому не малую пользу может

также оказать графология и при избрании рода за-

нятий, указывая каждому, к чему он более спосо-

бен, а следовательно, где может с большим успехом

использовать свой труд и энергию. Как только из-

менится характер или наклонность ребенка, сейчас

же изменится и почерк, и родителям и воспитате-

лям не трудно будет видеть, что сделано ими в из-

вестном направлении. Если бы почерк не изменялся

(безразлично у взрослых или у детей) вместе с ха-

рактером или наклонностями человека, тогда и

наука графология, - наука по письму узнавать ха-

рактер, способности и наклонности пишущего, не

могла бы существовать [1]. Почерк – одна из наибо-

лее важных особенностей человека. Умение писать

закладывается в раннем детстве и постоянно совер-

шенствуется. Поэтому родителям надо приложить

максимум усилий, чтобы у ребенка выработался

правильный стиль письма и красивый почерк.

Исправление почерка: советы и рекомендации

После объективного анализа манеры письма в

зависимости от выявленных проблем надо исполь-

зовать эффективные способы их решений. Универ-

сальных приемов по исправлению почерка быть не

может в силу полигранности характера человека,

однако существуют ряд апробированных и реко-

мендуемых приемов, с помощью которых любой

почерк можно изменить в соответствии с постав-

ленной задачей.

1. Для того, чтобы ребенок привыкал к необхо-

димому размеру и к высоте букв, к красивому их

написанию, необходимо использовать специальные

прописи для почерка. Разлинованные особым обра-

зом страницы помогут исправить «плохой» почерк:

ребенок научится писать лучше, не выходя за рамки

линий.

2. Решить проблемы с неправильным накло-

ном букв можно, используя тетрадь в косую ли-

нейку. Чтобы выработать правильное написание

букв и слов под наклоном, надо методически рабо-

тать над их написанием.

3. Для того, чтобы выработать необходимую

корректировку нажима на ручку надо, в первую

очередь, научиться правильно ее держать. Ребенок

должен держать ручку непринужденно и не слиш-

ком надавливать на нее при письме.

4. Для достижения правильного соединения

букв рекомендуется детям постоянно упражняться

под присмотром взрослых в "безотрывном письме".

Прописи для школьников - лучший способ трени-

роваться в написании соединения букв слова без от-

рыва от бумаги.

5. Если определенные буквы написаны нераз-

борчиво, придется заново учиться писать выпавшие

печатные и прописные буквы. Взрослые или роди-

тели должны следить, чтобы ребенок тщательно

прописывал все элементы буквы. Чтобы задейство-

вать механическую память ребенка, рекомендуется

это делать систематически. Характер маленького

ребенка можно сравнить с кусочком пластилина, из

которого можно слепить все, что угодно, в зависи-

мости от дурных или хороших приемов воспита-

ния. С детства каждый человек получает массу раз-

личных впечатлений, которые остаются у него в па-

мяти на долгие годы и могут быть уничтожены или

сохранены. В этом случае графология безусловно

может служить в педагогических программах дей-

ствительной силой в руках воспитателей. Графолог,

всматриваясь в эти детские каракули, палочки и

штрихи, овалы, углы и зигзаги, сообразуясь с инди-

видуальностью ребенка, может требовать от него

только того, что он способен сделать. Например,

при обнаружении коммерческих наклонностей или

других способностей, следует настаивать на их раз-

витии и подавлять дурные наклонности. Для пер-

воначального изучения в данном случае пред-

ставлены образцы детских почерков и их крат-

кий графологический анализ. [2.C.33]

Page 72: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

72 Znanstvena misel journal №35/2019

Образцы детских почерков.

№1. Даниил учится в четвертом классе.

Графологический анализ его почерка показывает глубокий внутренний мир «начинающего» поэта.

Ровные, округлые буквы, правый наклон, равномерное распределение слов на строчке и букв в словах, -

все это говорит о соответствующей системе воспитания мальчика в семье, где превалирует женское

начало. В то же время такому детскому характеру присущи: живость, доверчивость, ревность, эконом-

ность, упорство, любопытство, и уважение к старшим.

№2. Мальчик Коля 12 лет.

Коля пишет уверенно, но «патологически» небрежно. Каждая буква прописана без особых стараний.

Обнаруживается намеки на лень и безразличие. Пляшущие буквы говорят о том, что с ребенком не зани-

маются, а необходимые формы контроля носят формальный характер. Круглая форма букв с элементами

угловатости свидетельствует об отсутствии системного воспитания ребенка. По характеру ребенок «взры-

воопасный», запуган угрозам со стороны взрослых, обидчив и заносчив. Такие дети часто считают себя

недолюбленными, а недостатки внимания сами родители компенсируют материальными затратами.

Page 73: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 73

№3. Ваня ученик музыкального лицея. 7 лет.

Семилетний мальчик только научился писать условно «печатными» буквами. Здесь обнаруживаются

намеки на зависть и соревнование, настолько он проявляет старание в написании букв. Прямой почерк и

условная параллель строчек, относительная округленность букв, говорят о таких чертах характера как:

обидчивость, дерзость, соперничество, любознательность, коммуникабельность, конформизм. Округлость

букв и условная их печатность, говорят о страстности характера, которая выражается в любви к искусству

(театр, танцы), о простоте в общении со сверстниками.

№4. Девочка 9 лет. –Письмо Деду морозу.

Открытость и доброта, наивность и альтруизм, отзывчивость и доверчивость, послушание и прилежа-

ние, - все это проявляется в детском почерке Маши. Однако, неровность строчек письма, отдельная угло-

ватость букв, кругленькие и неравномерные буквы, свидетельствуют о недостаточном внимании к ребенку

со стороны взрослых. С детских лет такой человек быстро привязывается к другим детям, искренне раду-

ется чужой радости, наивный и доверчивый альтруист, но болезненно переносит ссоры и обман.

Page 74: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

74 Znanstvena misel journal №35/2019

№ 5. Корректировка почерка «по принципу спортивного зала».

В графологии часто используется психографологический метод исправления почерка. Графолог в

процессе беседы, выявляет наиболее очевидные черты характера человека, и предлагает ему в форме тре-

нинга написать одинаковый текст несколько раз, быстро и медленно. Во время такого игрового сеанса,

графолог объясняет доступным языком законы графологии и показывает на конкретном примере, что озна-

чают те или иные буквы, штрихи, повороты, закорючки т.д. Слушатель, доверяя специалисту –професси-

оналу, соглашается с необходимостью корректировки своего почерка в силу разных обстоятельств (про-

фессиональная деятельность, жизненные ситуации и т.д.) и осознанно меняет свой почерк. Поскольку пи-

шем мы все мозгами, а не руками – почти автоматически меняется характер человека.

№6. Корректировка почерка старшеклассника методом убеждения,

В данном случае (№6) используется метод убеждения. На первый взгляд почерк старшеклассника ка-

жется разным, однако видимой разницы нет, и почерк выполнен одним и тем же человеком, но в разном

душевном состоянии. Верхняя часть почерка выполнена произвольно школьником, и анализ почерка сви-

детельствует о таких чертах характера как: скрытность, небрежность, эгоистичность, властолюбие и др.

Средняя часть почерка выполнена по просьбе графолога в определенном темпе. Графологический анализ

показывает такие черты как: властолюбие, услужливость начальству, ситуативная аккуратность, генетиче-

ский эгоизм натуры, строптивость, обидчивость. Нижняя часть почерка выполнена в другом (в среднем)

режиме, после беседы с графологом. Анализ показывает значительные перемены в характере школьника.

На базе существующих черт характера, проявляются другие черты, которые самому школьнику нравятся,

и он хотел бы их приобрести. На первый план выходят такие черты как: внутренняя организованность,

рациональное лидерство, здоровое самолюбие, любопытство, заинтересованность, прилежание, рацио-

нальная самооценка и др. Следует заметить, что подобное «обновление» характера не происходит сиюми-

нутно, однако, желаемое может стать действительным только после волевых усилий самого школьника.

Page 75: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

Znanstvena misel journal №35/2019 75

№7. Детский почерк Светланы Алилуевой. (Сетанка) – 9 лет.

Этот шуточный приказ, подписанный Сталиным, составила его 9 летняя дочь Светлана, которую

он называл ласково Сетанка. В конце письма - резолюция (почерк) вождя И.Сталина: «Смиряюсь, секре-

тарь Сетанки И.Сталин».

В данном случае, детский почерк (шуточный

приказ) изобилует печатными, округлыми буквами

и лишь изредка ребенок использует прописные.

Строчки заваливаются, но старание и сосредото-

ченность налицо. Общее оформление «документа»

«звезда», волнистое подчеркивание, слово подпись

в виде ниспадающего серпантина, четкие штрихи в

буквах «Т», «Б», «Е», - все это свидетельствует об

отсутствии женской линии в воспитании ребенка и

общей «недолюбленности». В данном случае в дет-

ском почерке проявились такие черты характера

как: каприз, упрямство, вседозволенность, неорга-

низованность, неумение общаться со сверстни-

ками, недостаток внимания со стороны взрослых,

безынициативность. При этом рисунок букв, изоб-

ражение звёздочки и её семитричное расположение

в старательно начертанном круге, - свидетель-

ствуют о душевной открытости ребенка, об альтру-

изме характера, о стремлении к общению, о любо-

знательности, о замкнутости пространства, в кото-

ром живет девочка. Сравнивая почерк ребенка

(Сетанки) с почерком родителя (И.Сталина) можно

с уверенностью утверждать, что ребенок с детства

обречен на самовоспитание, путем проб и ошибок.

Конечно, сейчас мы редко пишем что-то «от

руки», разве что список продуктов, которые нужно

купить в магазине, или записку ребенку, с напоми-

нанием, что ему нужно взять с собой в школу – ос-

новная часть эпистолярного общения перешла в об-

ласть компьютерного набора текста. Но это у взрос-

лых, а что же делать ребенку, если учитель,

проверяя его тетради, не понимает, что там напи-

сано, и снижает оценки за почерк? Ответ простой –

исправлять, но только то, что необходимо конкрет-

ному ребенку в плане его личностного становления.

В этом случае графология является незаменимым

на сегодня предметом не только корректировки, но

и улучшения почерка ребенка с целью «оздоровле-

ния» характера маленького человека.

Таким образом, графологический анализ дет-

ского почерка позволяет не только выявить форми-

рующиеся черты характера, но и предположить

дальнейшие пути из развития. В этом случаи графо-

логия играет не только корректирующую, но и ком-

пенсаторную роль в жизни «маленького» человека.

Список литературы

1. Бобров, А.И. Язык почерка. Как понять себя

и других/А. И. Бобров. М.: ЗАО «ЦентрПолиграф»,

2006.191 с.

2. Кравченко В.И. Человек и его почерк или

«познай самого себя», Монография. -

СПб.,2019.160 с.

Page 76: ISSN 3124-1123 VOL · the 20-30s of the xx century: social and legal aspect .....39 jurisprudence mamaraimova g. problems of inheritance of intellectual rights of domain names under

VOL.2

№35/2019

Znanstvena misel journal

The journal is registered and published in Slovenia.

ISSN 3124-1123

The frequency of publication – 12 times per year.

Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.

The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.

All articles are reviewed

Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.

Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for

possible consequences for breaking copyright laws

Free access to the electronic version of journal

Chief Editor – Christoph Machek

The executive secretary - Damian Gerbec

Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor

Dorothea Sabash — PhD, senior researcher

Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences

Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor

Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor

Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor

Roman Guryev — MD, Professor

Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor

Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences

Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor

Znanstvena misel journal

Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia

Email: [email protected]

Website: www.znanstvena-journal.com