Хроніка

Його пісня – в душі народу

Всі тіла, небесна твердь, зорі, Земля і її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все і самого себе, а тіла не знають нічого. Та всі тіла, взяті разом, і всі уми, зібрані докупи, і все, створене ними, не варте єдиного пориву милосердя – це явище незрівнянно вищого порядку.

Блез ПАСКАЛЬ

…не пройду повз підлість і скорботи без гніву, і страждання, і жалю. В мені переплелись людські турботи, бо я – Людина, я людей люблю.

Дмитро ЛУЦЕНКО

Львівська обласна МАН живе

повнокровним життям. Не тільки

насиченістю заходів, а й якістю їх

проведення відзначаються всі секції

позашкільного навчального закладу.

Секція української філології, тримаючи

руку на пульсі часу, живить серцебиття. У

жовтні учні секції української філології та

журналістики слухали лекцію «Його пісня

– в душі народу», присвячену 90-літтю від

дня народження поета-пісняра Дмитра Луценка, було проведено поетичні

читання на тему «Людина від Бога», конкурс декламаторів поезії Дмитра

Луценка та авторських творів на тему «Усе любов’ю зміряне до дна».

Зустріч з поезією та піснею Дмитра Луценка – це гімн Людині, гімн

Україні, гімн рідній материнській українській мові, яку (хоч як прикро це

повторювати в рік двадцятилітнього ювілею незалежної держави України!) нам

і далі через ситуації, в яких ми опинились і які нам неприродно творять, мусимо

захищати, оберігати, утверджувати.

Дмитро Луценко не тільки ніжний лірик, не просто поет-пісняр (хоч це

найвище його покликання, бо піснею живе у душі народу!), він боєць.

…о рідна мово!

Є ще люди ниці,

зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

любов’ю до пелюстки обігрів…

…В тобі –

мої лани широкополі,

благословення мамине і хліб.

Без тебе я страждав би,

як без долі,

і вже б давно приречений осліп.

Бо ти –

моя сподвижниця і слава,

мечі і струни, правда і терни

від київського князя Ярослава

до нашої стрімкої бистрини.

Життя мого майбутнього основа,

нехай же родить щедро твій город.

Коли щеза чиясь у світі мова,

щезає разом з нею і народ.

У книзі спогадів про Дмитра Луценка читаємо такі слова народного артиста

України Дмитра Гнатюка: «Пісні Дмитра Луценка – це епоха Відродження

України. Адже ми говоримо, що Україна відроджується нині, а вона

відроджувалась і раніше».

І Дмитро Омелянович, як справжній син, підтримував горіння того

незгасного вогню, яким засвітилась наша незалежна Україна на весь світ.

Художнє читання учнями поезії, талановитий музичний супровід,

виконаний випускницею МАН, тепер студенткою композиторського відділення

консерваторії Ілоною Ельтек-Верхівською, вносив відчуття урочистості,

святочності, величності Людини «у цьому тривожному світі».

Зникають інколи із пам’яті адреси,

Забуваються окремі імена,

а ім’я Доброї Людини –

То вічний Пам’ятник, то Пам’ятка жива.

Заходи підготувала і провела Наталя Дмитрівна Папура, керівник гуртка

«Теорія літератури» (секція української філології).

До 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича

2-4 листопада 2011 року в Львівській ОМАН відбулися Шашкевичівські

читання – «Провідник національного відродження». У Шашкевичівських

читаннях взяли участь учні, педагоги МАН, викладачі ЛНУ ім. Івана Франка,

аспіранти, письменники. Було заслухано 5 доповідей та повідомлень,

присвячених життю і творчості письменника, громадського діяча, будителя

нації, впливу народної культури слов’ян і особливо народної творчості на

становлення світогляду М. Шашкевича та на стиль його власних поезій. Це

повідомлення – «Руська трійця» і початки національного руху на

західноукраїнських землях», «До питання про естетичні погляди М.

Шашкевича», «Фольклоризм творів М. Шашкевича у «Русалці Дністровій»,

«Первоцвіт нової української поезії», «Маркіян Шашкевич і наше сьогодення».

7 листопада 2001 року учні побували на екскурсії в музеї «Русалки

Дністрової» у Львові, де розповідь екскурсовода і читання поезій

М.Шашкевича вплелись у вінок Пам’яті і шани великої Людини – провісника

національного відродження, будителя нації».

Дайте руки, юні други,

Серце к серцю най припаде,

Най щезають тяжкі туги,

Ум охота най засяде.

Разом, разом, хто сил має,

Гоніть з Русі мраки тьмаві;

Зависть най вас не спиняє –

Разом к світлу, други жваві.

Організатори Шашкевичівських читань – І.Ф.Кметь, кандидат філологічних

наук, М.Ю.Зінько – керівник лінгвістичного гуртка.

Найдорожчий скарб (до Дня писемності і мови)

…Возвеличу

малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Тарас Шевченко

Львівська ОМАН славиться своїми творчими педагогами і учнями, які у

співпраці з викладачами ЛНУ ім. І. Франка та інших вищих навчальних

закладів не тільки пірнають в глибини науки, розширюють її межі, а й

збагачують духовний світ сучасників, приділяючи велику увагу духовній

скарбниці народу – основі державності, основі суспільного життя – мові.

9 листопада 2001 року у МАН проведено тематичне заняття в гуртках

гуманітарного циклу на тему: «Слово про рідну мову» (повідомлення, поезії,

вислови, роздуми). Провели такі заняття Л. В. Асіїв, доцент, керівник гуртка

«Лінгвістика» та М. Ю. Зінько, керівник гуртка української мови.

Засвіти свічку і пом’яни…

І ще одну гірку істину не можна забувати нам, оцінюючи віддалені наслідки

голодомору, а тепер це явище назване на державному рівні справжнім своїм

іменем – геноцидом проти українського народу, української нації.

Сім з половиною мільйонів людських душ між зірками зоріють над нами,

нагадують живим!

«Все здібне, талановите, здорове духом і тілом, все, що мислило, опиралося

насильству, протестувало, шукало правди, – все це нещадно винищувалося з

корінням, і осиротілі діти, приречені до голодної смерті, не могли понести далі

науку своїх батьків.

Пішли в могилу гени розуму, здоров’я, досконалості фізичної й духовної,

гени милосердя й справедливості, людяності й відваги, людських чеснот і

талантів. Обривався вічний живий ланцюг поколінь» (Лідія Коваленко).

26 листопада 2011 року учні та їх родини взяли участь у акції «Запали

свічку і пом’яни!», а студія «Галиця» авторськими віршами виразила давній

біль.