2200

200-річчя Шевченка

Н

 ÖÜÎ-ÌÓ×ÈÑËI:

Закінчення на стор. 2

ªïèñêîï ijîêë³éñüêèé Êàëë³ñò (Óåð)

×ÀÑ: Â’ßÇÍÈÖß ×È ÄÎÐÎÃÀ ÄÎ ÑÂÎÁÎÄÈ?Тож, уважайте пильно, як

маєте поводитися, — не якнемудрі, а як мудрі, викорис-товуючи час.

Еф. 5,15-16 КОЛО, ЛІНІЯ, СПІРАЛЬВражаючим є те, що в Новому За-

повіті Ісус Христос на початку Свогослужіння говорить про час; Він такожговорить про час в останній розмові запостолами в самому кінці Свого зем-ного життя. «Сповнився час» (Мр. 1,15): так Христос розпочинає Свою про-повідь, а перед самим Своїм вознесін-ням Він промовляє одинадцятьом: «Неваша справа знати час і пору, що їхОтець призначив у Своїй владі» (Ді. 1,7). Як на початку, так і в кінці пропо-відування перед нами постає категоріячасу: час, сповнений у Христі, час —таїна, яка досі прихована в Богові. Щож означає час?

…Ця проблема стосується кожногоз нас особисто, тому питання ФіліпаЛаркіна може поставити кожен:

Для чого дні?Ми живемо у днях.Вони приходять вранці,будять нас,Все знову, знову повторюється...Де ми будемо жити, якщо не в днях?«Для чого дні?» Питання не просто

«що таке час?», а «для чого час?» Мизамислюємось не просто надабстрактною сутністю часу, а над йоговпливом на наше життя. Що нам по-трібно робити з часом, що ми муси-мо зробити з нього?

Оскар Кульман у своїй класичнійпраці «Христос і час» визначає два ос-новні уявлення про час. Час можнарозглядати як циклічність, скажімо, якколо, кільце або колесо; або ж як лінію,приміром, пряма стежка, ріка чи стріла.Не заглиблюючись у розбіжності міжеллінською та іудейською картинамисвіту, зауважимо лише, що перша кон-цепція часу характерна для греків(Арістотель зауважував: «Адже чассам по собі схожий на коло»), тоді якдруга переважає у поглядах євреїв таіранців. Ці два символи за своєю сут-тю не обов’язково можуть заперечува-ти один одного, адже кожен з них єчасткою істини. Образ кола відображаєсучасні процеси у світі природи, лінія

виражає наше відчуття часу як напрям-ку, руху й розвитку. Найбільш вражаєте, що обидва символи мають подвійнезначення. Рух по колу можна розгля-дати або як спасіння, як спосіб повер-нення до золотого віку, до втраченогораю, або ж як безглузде повторення,нудьгу та марність. Часове коло можебути або образом Божественної вічно-сти («велике коло чистого і нескінчен-ного світла» Генрі Вегена), або ж озна-

кою пекла — замкненим і грішним ко-лом. Так само і з лінійним уявленнямпро час. Щоправда, лінія може бути точ-но горизонтальною, а отже, невтраль-ною. Але вона так само може бути по-хилистою, або скісною, а тому напрям-леною або вгору, або вниз. Якщо лініюінтерпретувати позитивно, то вона стаєшляхом сходження на вершину свя-щенної гори; якщо ж негативно — вонаозначає погіршення і занепад «весь час

донизу» (facilis descensus Averni...).Більш досконалим за коло і лінію

символом часу є спіраль, яка поєднуєці два елементи, але позбавлена їхніхочевидних недоліків. Спіраль більшоюмірою, ніж коло чи лінія, відображаєосновні властивості фізичного світу,починаючи з руху галактик і закінчую-чи звивинами кори головного мозкулюдини. Вона відтворює циклічність

Світлина з сайту Photographize

2 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)

Початок на стор. 1

НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7(327-328)

процесів природи, але її коло не замк-нене і тому передбачає неперервнийрух до цілі. Та найголовніше, що самеспіраль має, принаймні в деяких ви-падках, перевагу тривимірного існуван-ня, виражаючи у такий спосіб нашіпостейнштейнівські погляди на сенсжиття, що полягає в постійних чергу-ваннях «часопростору». Св. ДіонісійАреопагіт розглядав спіраль як найви-щий вид руху, як форму, яка найбіль-ше властива ангельським силам, таксамо вважав і Йоаким Флорський, див-ний пророк Італії XII ст.; і я схильний по-годитися з ними. Але тут постає наступ-не питання: яка спіраль? Адже вонаможе бути висхідною i низхідною, або жі те, і те одночасно, як побачив це морякз оповідання Едгара По «Сходження увир». Яким же тоді буде наше сприйнят-тя спіралі часу: вир, який тягне донизу,засмоктує нас і знищує, або ж нескінчен-ний танець любови, який несе нас «вседалі вгору і все далі всередину»?

ВОРОГ ЧИ ДРУГ?Наші уявлення про час, виражені

цими трьома символами, є надзвичай-но суперечливими. То як же нам роз-глядати час: як друга чи як ворога, якв’язницю чи як шлях до свободи?

Проте загальне ставлення СвятогоПисьма до часу не таке насторожене:(як у першій частині книги Проповідни-ка – Ред.). Проповідник сам далі пов’я-зує час із красою та вічністю: «Усьомучас-пора, і на все слушна хвилина піднебом... Усе Він створив гарним у свійчас, та й вічність Він вклав їм (людям)у серце» (Проп. 3, 1,11). У Новому За-повіті цей позитивний підхід зновупідтверджується. «Сповнився час»(Мр. 1,15): тобто час не беззмістовний,а має мету; Христос приходить у по-вноті часу. Отже, не маючи нічогоспільного з безглуздістю та випадкові-стю, час є тим, що «Отець призначив уСвоїй владі» (Ді. 1,7). Св. Павло гово-рить про «сприятливий час» або «часБожої милости» (2 Кор. 6,2); час можна«використовувати» (Еф. 5,1 б). Господьстворив «літа» або ж «вічність» часу(Євр. 1,12), і Він є «царем віків» (1Тим. 1,17). Немає сумніву, що, забіблійним поглядом, час є частиною Бо-жого творіння, а воно все є «дуже доб-ре» (Бут. 1,31,1).

РОЗДІЛЯЮЧИ СВІТ ЧАСУПо-перше, час і вічність — не про-

тилежні поняття, а узалежнені, вони не

Скрижалі Духа

×ÀÑ: Â’ßÇÍÈÖß ×È ÄÎÐÎÃÀ ÄÎ ÑÂÎÁÎÄÈ?

виключають одне одного, а доповню-ють. По-друге, значення часу требашукати у стосунках з іншими, в єдностіз іншими, у готовності допомогти йвідкритості іншому. Час не треба інтер-претувати негативно як вияв людськоїскінченности й спосіб обмеження сво-боди. Його слід розглядати позитив-но: як вираження того, що означаєбути людиною, як доконечну умо-ву людської свободи й любови.Обидві Істини передбачають, що ключдо правильного розуміння часу даєвоплочення Христа.

Час і вічність не протилежні понят-тя. Важко погодитись з другою части-ною твердження Спінози про те, що«вічність не може визначатися часомабо у якийсь спосіб бути пов’язаною зним». Адже воплочення Христасаме і є «схрещенням позачасово-го з часом», якщо скористатись сло-вами з книги Т. С. Еліота «Чотири квар-тети». Саме так він пише й у «Скелі»:народження Христа — це подія вчасі, але вона перетворює час:

Тоді настала, у певну наперед виз-начену мить,

мить у часі й часу,мить не поза часом, а в часі,так званої історії:яка розтинає, розділює навпіл світ

часу,мить у часі, але не схожа на мить

часу,мить часу, але час було створено

завдяки цій миті:адже без значення немає часу,а та мить часу дала йому значення.«Розтинає, розділює навпіл світ

часу»: ця думка Еліота чітко підтверд-жена в Протоєвангелії або Книзі Яко-ва, коли Йосиф говорить про неру-хомість часу, який зупинився у митьНародження…

Те, що підтверджує найбільшезначення часу щодо воплоченняХриста, очевидно, є істинним, при-наймні потенційно, щодо кожноїмиті життя. Під час воплоченнявічність перетинає час інакше. Хочакожна мить часу відкрита для вічнос-ти, кожної миті вічність може поруши-ти часову послідовність, вбираючи часу себе і таким чином перетворюючийого. Вічність не просто поза мит-тєвостями часу, вона в центрі кож-ної миті, і ця присутня в часівічність надає часові його істинноїцінности. «Вічність є як у часі, так і

над часом», — пише сучасний ру-мунський православний богослов, прот.Думитру Станілое.

Платон близький до істини, говоря-чи про час як образ вічности, яка ру-хається. Час і вічність, так само якпростір і безмежність, не суперечать,а доповнюють одне одного. Час іпростір, будучи вимірами тварногопорядку, закорінені у вічне, нетвар-не життя Боже і втілюються у ньо-му. Між часом і вічністю існують, засловами французького православногописьменника Олів’є Клемана, «шлюбніузи». Як відзначає прп. Максим Спо-відник, «внутрішні засади («причини»)часу живуть у Богові». «Божественнавічність, — пише Станілое, — несе всобі можливість часу, тоді як час несев собі можливість участи у вічності».Вічність напрямлена до часу і напрям-лена назустріч йому; а час у вічностіне зникає, а трансформується.

ЧАС ЯК СВОБОДА ЛЮБИТИТепер розглянемо друге тверджен-

ня. З християнського погляду час єодним із засобів, за допомогою якогоБог відділяє і підтримує нашу тварнулюдську свободу — свободу любити.Поняття свободи — як Божественноїсвободи, так і людської — є основниму християнському вченні про сотворен-ня. «Бог воістину є присутній і діє лишеза умови свободи, — пише МиколаБердяєв. — Саму свободу слід роз-пізнавати за властивою їй священноюособливістю». Сорен К’єркегор спра-ведливо зазначав, що «найбільшийдар людям — це вибір, свобода». Богсотворив світ вільним, і Він велів, щобІстота, яку Він сотворив за образомСвоїм, також була вільною. Як Бог утрьох іпостасях, Бог любови, розділе-ної у Триєдності, Він волів, щоб ми,люди, свого часу прийшли до Нього увзаємній любови. Але взаємна любовпередбачає свободу, адже там, денемає вільного вибору, не може бути ілюбови. До любови не можна приму-сити, її можна лише добровільно відда-ти; Бог будь-що може зробити, лишене може примусити нас любити Його.

Отже, створивши світ людей, якіздатні вільно відповісти Йому, Бог прий-няв певні обмеження для виявленняСвоєї всемогутности. Він «відмовився»від цього з самого початку сотворен-ня, «віддаливши» Себе, щоб Йогостворіння могли знайти місце для лю-бови. Сотворення передбачає Божесамообмеження , яке єврейськиймістик-каббаліст ХVІ ст. Ісаак Лурія на-звав «зменшенням» або «зосереджен-ням». А втім, був певний ризик у тому,що Бог давав існування вільним лю-дям і наділяв їх правом відректися відНього. Але якби Він не піддав Себеризику, всесвіт би залишився без лю-бови. Володимир Лоський зауважив,що «цей Божий ризик рішення сотво-рити істоти за образом і подобою Бо-жою, є вершиною всемогутньої сили,або ж, радше, перевершенням цієї вер-шини добровільно прийнятим безсил-лям... Хто не ризикує, той не любить».

Цей ризик або kenosis був уже підчас сотворення і досягнув свого цілко-витого довершення у Воплоченні. Ви-рішивши стати таким, як Його творін-ня, Творець піддався цілковитій враз-ливості у повній і необмеженій єдностіз людьми, з їхніми скорботами та

стражданнями. Він волів вплинути нанаше спасіння, але не через застосу-вання вищої сили, а через довершенунеміч Свого стану Воплочення: «...Моясила виявляється в безсиллі» (2 Кор.12,9). Саме таким є парадокс христо-логії: Бог ніколи не є таким сильним,коли Він є найслабшим, ніколи не є та-ким істинно Божественним, як тоді, колиВін спустошує Себе. Григорій Ниськийдуже добре це розумів: «Його опускан-ня до нашої ницости є найвищим про-явом Його влади». Несторій дотри-мується такої ж думки: «Будь-яка ве-лич стає такою через самоприниження,а не через возвишення себе». А при-чина, з якої Бог вирішив спасти нас несилою, а за нашою добровільною зго-дою, полягає в тому, що Він любитьнас, а тому воліє, щоб ми були вільни-ми. І саме в контексті свободи й любо-ви можна глибше розуміти смисл часу.Час є частиною «віддалення» або «при-ниження» з боку Бога, що дає змогунам, людям, вільно любити. Час як був,так і є проміжком, який дає нам змогурухатися до Бога без примусу, черезнаш добровільний вибір. «От, стою придверях і стукаю, — каже Христос, — якхто почує голос Мій і відчинить двері,увійду до нього і вечерятиму з ним івін зо Мною» (Од. 3,20). Бог стукає, ане вривається у двері; Він чекає, щобми Йому відчинили. Це чекання Богаі є сутністю часу.

За словами Станілое, «для Бога часзначить період терпеливого очікування:від того моменту, коли Він постукав удвері, і до того моменту, коли ми ці дверівідчинили». Бог звертається і долюдської свободи: «Кого б Мені посла-ти? Хто нам піде?» Після того Він очі-кує нашої добровільної згоди: «і ска-зав я: «Ось я, пошли мене!» (Іс. 6,8).Час є періодом між закликом Бога інашою відповіддю. Ми, люди, потре-буємо цього проміжку часу, щоб вільнолюбити Бога і один одного; без часу мине можемо долучитися до діялогу лю-бови. На рівні нетварної Божої свободивзаємна любов Святої Трійці є виражен-ням передвічної одночасовости, і цетриває безнастанно. Але на рівні твар-ної людської свободи: любови потрібновчитися… В. Блейк досить переконли-во описав наш людський стан у своїй«Пісні невинности»:

Ми на землі ненадовго,Щоб ми змогли навчитися нести

промені любови.Отже, час — це найважливіший

вимір нашої тварної особистости,завдяки якому ми маємо мож-ливість вибрати любов. Саме часдозволяє нам відповісти Богові нашоювільною згодою, саме він дає змогунашій любові визріти, а нам зрости влюбові. Так само слід розуміти простір:як вираження «самовіддалення» Бога,щоб ми вільно змогли відповісти Йомув любові. Це дає нам, за словами Ста-нілое, можливість «вільно рухатися...наближувати або віддаляти свободу».Без часу і простору ми не можемовідчути «між», яке поєднує в любові«Я» і «Ти».

Якщо в нашому повсякденномужитті ми розуміємо час зовсім по-іншо-му — не як поєднання, а як розлучен-ня, не як свободу, а як пута для нашоїсвободи — то це через те, що ми є ча-стиною афішного світу, в якому час асо-

Світлина Паскаля Галлу

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 3НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7(327-328)

ціюється з тлінням і смертю. Але хочачас і є грішним, він не завжди такий;навіть у теперішньому стані ми все жтаки спроможні збагнути, принаймні по-верхово, його перше значення як «часдарів» і нескінченне чудо. І саме черезте, що час є творінням Бога, яке є«дуже добре», його не можна запере-чити або іґнорувати — він потребує по-кути. Наша ціль — не рушати у без-межність, а перетворювати час. Те, щопроголошує ангел в Одкровеннях, єістинним: «... Часу вже не буде» (Од.10, 6) — дехто ці слова може перефра-зувати так: «Більше не буде запізнен-ня» — але час, який має бути знище-ним, є грішним часом пекла (пор. Од.21, 4). В Апокаліпсисі також говорить-ся, що в небесному Єрусалимі буде «де-рево життя, що приносить дванадцятьплодів, на кожний місяць подає плідсвій» (Од. 22, 2). Це може означатилише те, що у вічному Царстві віку прий-дешнього ритм циклічного часу не зник-не — він буде перетворений.

Якщо смисл часу можна шукати улюдських взаєминах і любові, тозвідси випливає, що істинний час непросто механічно визначається го-динником або календарем. Істиннийчас — живий, особистий, екзистен-ційний, вимірюваний не лише са-

мою послідовністю, а й метою.Істинний час характеризується ненаперед визначеними коливання-ми маятника, а непередбаченими,але вирішальними хвилинами мож-ливостей, моментами відкриття, віннаповнений сенсом тоді, коли го-динниковий час зупинився, як цебачив Йосиф у Протоєвангелії, іколи у нього вторгається вічність.Час є не тільки визначеною, не-змінною, нав’язуваною ззовніструктурою, його можна створитизсередини і з його допомогою ви-ражати нашу внутрішню сутність.Ми перебуваємо у часі, і час такожперебуває всередині нас. Ми гово-римо про «марнування часу» і «зга-яння часу», але варто також належ-ним чином поціновувати такі побу-тові висловлення, як «творитичас», «давати час» і «берегти час».

БЕЗ СМИСЛУ НЕМАЄ ЧАСУУ моїх міркуваннях про час — як

ви уже, мабуть, помітили — відбувсяперехід. Шукаючи відповідь на питан-ня, що таке час, я говорив не лишепро те, що таке час сам по собі, а йпро особистість, свободу і любов.Якщо час розглядати в абстрактномузначенні й трактувати його як «річ»,що існує сама по собі, то він вияв-

ляється набагато складнішим і навітьнедосяжним. Блж. Августин говоритьпро труднощі, які нам усім знайомі: «Щотаке час? Якщо ніхто не запитує менепро це, то я знаю; якщо ж я намагаюсяпояснити це людині, яка мене запитує,тоді я не знаю». Ми можемо лише по-чати розуміти природу часу, якщо крімцього зважатимемо на цілу низку іншихпроблем, скажімо, на наш досвід підне-сень і падінь, досвід стосунків, навміння відповідати на них. Без смислунемає часу, і саме тому немає такої речі,як абсолютний час, адже весь час по-в’язаний з людьми і їхнім внутрішнімдосвідом. Час можна збагнути лишетоді, коли розглядати його в контекстіцілого життя (і смерти), адже ці два сло-ва — життя і смерть — фактично багатов чому замінюють одне одного.

Ми дійшли висновку, що самевоплочення Христа дає нам ключ до ро-зуміння часу. Як «мить у часі й поза ча-сом», за словами Еліота, воно показуєнам узалежненість часу й вічности: лишеу перспективі вічности час набуваєсвого справжнього значення та гли-бини. А Воплочення як акт любови,спрямований на людську свободу, такожпоказує, як нам треба розуміти час унаших особистих взаєминах, взаємодіїта діялозі. Час, хоч яким би ми його

сприймали — як коло, лінію чи спіраль —є не могильником або тюремником, а охо-ронцем нашої людської особистости,захисником свободи та любови.

Існують два моменти БожественноїЛітургії, які узагальнюють ці два аспек-ти часу. Перший — коли священик, пе-ред самим початком освячення хліба йвина, говорить слова, які сказав ангелпід час Воплочення: «Слава на висотахБогу й на землі мир...» (Лк. 2, 14), а ди-якон відказує йому: «Час Господеві дія-ти!» (Пс. 119, 126). Призначення часу—бути відкритим до вічности; час спов-нюється, коли Божа вічність, Божі діян-ня стрімко входять у часову по-слідовність, як це найвищою мірою про-явилося під час народження Христа уВифлеємі; це ж саме відбувається і підчас кожного таїнства Євхаристії. Другиймомент — це коли перед самим Симво-лом Віри диякон промовляє до людей:«Любімо один одного...», а люди увідповідь сповідують свою віру в Отця,Сина і Духа Святого. Саме такою єістинна основа часу: взаємна лю-бов, така ж як і любов Святої Трійці.

Уривок із книги «Внутрішнє Цар-ство». Переклад Інни Волосевич, Ва-лентини Мільчевської, Анастасії Ро-маник, Ірини Супрунець.

Âàñèëü ÎÂѲªÍÊÎ, ëàâðåàòïðå쳿 ³ìåí³ Âàñèëÿ ÑòóñàÄóõà íå ãàñiòå!

Ці слова з Першого послан-ня Святого Апостола Павла доСолунян (1 Сол. 5, 19) вибитіна підніжжі хреста на могилі не-забутнього Євгена Сверстюка,якого ми поховали сім місяцівтому. Чому саме ці слова? Заг-ляньмо до Нового Заповіту, деїм дано підзаголовок «Як тре-ба жити»:

12 Благаємо ж, браття, мивас, шануйте тих, що працюютьміж вами, і в вас старшинуютьу Господі, і навчають вас вони,13 і в великій любові їх майте заїхню працю. Між собою захо-вуйте мир! 14 Благаємо ж, брат-тя, ми вас: напоумляйте непо-рядних, потішайте малодуш-них, підтримуйте слабих, усімдовготерпіть! 15 Глядіть, щобніхто нікому не віддавав зломза зло, але завжди дбайте продобро один для одного й длявсіх! 16 Завжди радійте! 17 Без-перестанку моліться! 18 Подякускладайте за все, бо така Божаволя про вас у Христі Ісусі.19 Духа не вгашайте! 20 Не гор-дуйте пророцтвами! 21 Усе дос-ліджуючи, тримайтеся доброго!22 Стережіться лихого в усяко-му вигляді!

Такий заповіт лишає намЄвген Сверстюк.

Спорудив цього хрестаскульптор Борис Довгань –приятель покійного, лавреатпремії імені В. Стуса. Пан Бо-рис сказав, що ідея пам’ятни-ка належить самому Сверстю-кові. Хрест має бути прямий,без зайвих прикрас і деталей.І скромний – щоб не виділяв-ся поміж інших пам’ятників.(Згадуються його слова: «Куль-тура – це коли нічого зайвого»).Сам хрест зі світло-сірого граніту.

Пам’ятник простий і велич-

ний, як саме життя цього нашо-го парафіянина, сказав післячину освячення настоятельхраму Різдва Пресвятої Бого-родиці УАПЦ о. Валерій Копій-ка. Коло нього хочеться не су-мувати, а радіти, як і заповідав

нам Євген Сверстюк.Справді, освячення хреста

завершилося радістю: директорвидавництва «Кліо» Віра Со-ловйова принесла сигнальніпримірники автобіографічноїкнижки Євгена Сверстюка «На

полі чести. Невже то я?». Прокнижку розказав її упорядникОлексій Сінченко. Цього літа та-кож має вийти книжка спогадів«Наш сучасник Євген Свер-стюк», повідомив її упорядникВасиль Овсієнко. Книжку

поезії Є. Сверстюка «Писаносинім крилом» готує Олена Го-луб. Ці книжки видавництво«Кліо» має намір презентува-ти в Київі після Дня Незалеж-ности, відтак і на вересневомукнижковому ярмарку у Львові.

Після освячення хреста отець Валерій і Валерія Андрієвська запрошуютьдо слова скульптора Бориса Довганя

4 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

Особистості історіїËþäìèëà IÂÀÍÍIÊÎÂÀ

Ðåë€iãi€éíi € òðàäèö€iI € Âîëèíi€â îïèñó Ìèêîëè Òåîäîðîâè÷à

Про Миколу Івановича Теодоро-вича (1856 – ?), дослідника історіїцеркви на Волині, археолога, крає-знавця, відомо дуже небагато.Знаємо лише, що народився він уБілорусі, в губернському місті Грод-но, син священика, випускникВіленської духовної семінарії таСанкт-Петербурзької духовної ака-демії, з 1888 по 1899 рр. був викла-дачем Волинської духовної семі-нарії, в м.Кременець, з 1893 р. він– член-кореспондент Московсько-го археологічного товариства. З1899 по 1914 рр. доля його пов’яза-на з Підляшшям, де провадив своюпедагогічну та громадськудіяльність. Трохи згодом вінінспектор Маріїнського жіночогоінституту у Варшаві, який з почат-ком Першої світової війни був ева-куйований до Саратова. Там і за-губився слід цього видатного вче-ного, автора близько 30 праць зісторії міст і містечок, храмів таманастирів Волині (Кременця,Ізяслава, Старокостянтинова, Во-лодимира-Волинського), літописцястаровинних княжих родів Ру-жинських, Радзивиллів, Ост-розьких, Любомирських, Чорто-рийських, Сангушків та ін.

М. Теодоровича справедливовважають засновником краєзнав-чого руху на Волині, а його п’яти-томне дослідження «Историко-ста-тистическое описание церквей иприходов Волынской епархии»(1888–1903) – вершиною українсько-го краєзнавства. І не дивно: воновміщує 1447 нарисів про окреміпарафії, храми, манастирі, міста йсела Волині, які ґрунтуються наісторичних, археологічних, ет-нографічних описах, здійсненихсвященнослужителями за програ-мою, яку розробив сам М.Теодоро-вич. Тож ця унікальна книга – ре-зультат праці сотень Волинськихсвящеників, проте не слід примен-шувати ролю М. Теодоровича якорганізатора, упорядника й науко-вого редактора цього видання. Тутзнаходимо цікаві леґенди про по-ходження міст і сіл, їхніх назв, відо-мості про собори і храми, цвинтарі такаплиці, чудотворні ікони, придорожніта надгробні хрести й пов’язані з цимипам’ятками локальні традиції та ри-туали, церковні свята, календарні йродинні обряди і звичаї, сімейний тагромадський побут, стан релігійностита моралі тощо.

Так, наприклад, дізнаємося, щоіще в кінці ХІХ ст. у Південно-СхіднійВолині (Старокостянтинівський повіт),існували чоловічі, жіночі, парубоцькі тадівоцькі церковні братства, селяни рев-но дотримувались стародавніх тра-дицій. Приміром у с.Свинна існувалодва братства: старцівське та молодець-ке. До останнього входили парубки з18 років, до першого – одружені чоло-віки. Іноді звання братчика було спад-ковим. Обов’язком цих братств було

підтримувати у доброму стані храм,забезпечувати його освітлення, свічка-ми для хресної ходи, збирати пожерт-ви на церкву. Щоб збільшити доходи,в храмове свято братство іноді стави-ло від себе «канунний мед», тобто роз-сичений мед. У цьому ж селі була тра-диція, за якою кожен заможний госпо-дар вважав своїм обов’язком раз чидвічі на рік влаштовувати в пам’ятьпомерлих родичів громадські обіди, наякі збиралось до 100 і більше людей.

Дівоцьке братство села Сковород-ки мало свою братську ікону БожоїМатері, яку дівчата носили під часхресної ходи, воно ж займалося при-крашанням ікон у храмі вишитимирушниками, квітами і т.п. Члени іншихбратств мали звичай стояти із запале-ними свічками посеред храму під часчитання Євангелії.

Багато часу селяни приділяли мо-литві у храмі , відвіданню святихмісць, постам та іншим духовнимвправам. Глибоко осуджували й цура-лися тих, хто не причащався СвятихТаїн. Кожен християнин своїм святимобов’язком вважав причастя і сповідьу дні Великого Посту, в інші пости тав дні великих свят, таких як усі два-надесяті свята, дні пам’яті особливошанованих святих: великомучениціВарвари, Миколи Чудотворця, МаріїМагдалини, праведної Анни. Зазви-чай, старші люди говіли до семи разівна рік і більше, молодь – один раз.Але обов’язковими були сповідь і при-частя перед одруженням. Перед при-частям кожен, хто сповідався, підхо-див до родичів і знайомих, що стоялив храмі, і просив прощення такимисловами: «Простіть мені перший раз,другий раз і третій раз». Йому відпо-відали тричі: «Бог простить» – і звер-шували взаємне цілування.

В дні посту народ не вживав ско-ромної їжі навіть під час хвороби, вва-жаючи це великим гріхом. «Що я, со-бака, аби їв у піст скоромне?» – за-уважував селянин. На початку Вели-кого посту говіли звичайно по три дні,але особливо побожні дідусі й бабусісела Свинна говіли увесь перший тиж-день Великого посту, і більшість цер-ковних богослужінь простоювали наколінах. Вони ж мали звичай дотри-муватись цілоденного посту по п’ят-ницях, так само робили за обітницямий жінки середнього віку. О. КсенофонтДоленга-Ковалевський свідчить, щочимало парафіян с. Свинної «четвер-гують», тобто не їдять і не п’ють з ве-чора Страсного Четверга до ранкуСвітлого Воскресіння, при цьому обо-в’язково сповідаються та причаща-ються у Великодню ніч.

Під час індивідуальних постів час-то давали обітниці Богу: зробити по-жертву на храм, влаштувати обід длястарців і бідних, сходити на богомілляв Почаїв та інші святі місця. Вірили,що Господь прийме цю молитву, й су-воро дотримувалися своїх обітниць.Обіди, як правило, влаштовували вФомину неділю (на Проводи), на кла-

довищі, а в себе вдома – в день св.великомучениці Варвари та в дніінших святих.

На богомілля ходили пішки, зде-більшого, до Почаїва, а іноді навіть ідо Київа, а найчастіше, цілими юрба-ми – до місцевих святинь, які просла-вились чудотворними іконами в селахЗападинці, Колки, Лагодинці, Огіївці,Городище, в міста Старокостянтинів таЛетичів. Там обов’язково говіли й да-вали «на Боже», тобто на молебні.Якщо святиня була недалеко, тради-ційно влаштовувати до неї хресні ходиз сусідніх сіл. Так парафіяни с. Будищіу день Воздвиження після всенічноївідправи йшли хресною ходою усусіднє село Чернелівку для покло-ніння часточці Животворчого ДреваГосподнього, яке зберігалось там у па-рафіяльному храмі.

Вирушаючи на прощу, на пожерт-ви в святі місця брали з собою грошіта шматок полотна, звідти ж приноси-ли додому хрестики, іконки, святуводу, оливу, книжечки, рідше свічі тапроскурки. Якщо ж одержувализцілення, то намагались зробити щедрідари на храм, де зберігається святи-ня. Так священик с. Западинці, прот.Володимир Ковернінський, описуєчудотворний образ свт. Миколая, біляякого зберігались численні привіски зіменами тих, хто одержав від ньогозцілення (найдавніша – 1712 р.!). Занародним переказом, ця ікона булаявлена на дереві в лісі і звідти пере-несена в стару дерев’яну западинець-ку церкву. 1749 р. була вбрана в срібнуризу, а 1772 р. – позолочена. З давніхдавен на поклоніння до неї стікалисябогомольці, особливо влітку на свята,починаючи від 22 травня. У церковно-му архіві о. Володимир виявив такузаписку від невідомої особи: «1849 р.вересня місяця приношу до чудотвор-ного образу святителя Миколая в цер-кву в с. Западинцях: дев’ять свіч вос-кових по п’ять фунтів кожна свічка [2кг – Л.І.] в подяку за звільнення меневід нестерпного болю ноги моєї лівої,в 1808 році, (від якого минуло вже 40літ); які повинні запалюватись по однійсвічці на кожне свято і в недільні дні, ізасвічуватись під час читання «Апос-тола», і загашуватись на початку про-повіді, а коли проповіді не буває, топісля благословення, а також світитисвічу на утренях під час читання Єван-гелії, і на всенічних перед благосло-венням п’яти хлібів; а особливо в свя-то Різдва Христового і в Світле Хрис-тове Воскресіння, і в дні святителяМиколая, як от 6 грудня і 9 травня, іколи буде служба Божа в четвер, тозавжди світити свічу, бо день четверє днем святителя Миколая, і залиша-ти від кожної свічі недогорілий шма-ток на 3 вершки».

Давньою була традиція обходів змолитвою сільських хат у дні Різдвя-ного та Великого посту. В кожній хатісвященик прочитував молитви, вста-новлені для читання в церкві на Різдвой на початку Великого посту. Селяни

завжди чекали обходів священика змолитвою. До цього дня чисто приби-рали хати. Вся сім’я, зачувши, щосвященик ходить, перебиралася в чи-сту білизну і в святковий одяг, стіл за-стеляли чистою скатерткою, у багатьоххатах запалювали перед іконами лам-пади, кадили ладан та інші пахощі, і,зібравшись усією сім’єю, виглядалипанотця, і як тільки він з’являвся, по-спішали відчинити ворота й двері вхатах, і ставши на порозі дому, кланя-лися йому, і з благоговінням вислухав-ши молитву, підходили до хреста йпідносили малих дітей.

Існувала також традиція в дніРіздва та Великодня обходити хатипарафіян зі святковою іконою, з метою«Славити Христа». Це, як правило,робили дячки (псаломщики), при цьо-му звичайно співали тропар свята абозадостойник.

Слід зазначити, що матеріяльнестановище сільського священика наВолині мало чим відрізнялося від ста-новища його парафіян. Цікаво описуєце о. Ксенофонт Доленга-Ковалевсь-кий: «Щоб роздобути шматок насущ-ного хліба, священик, звершивши внеділю або в свято Літургію, повиненбув поринати в мирську суєту і жерт-вувати святковим відпочинком зарадивиконання певних господарськихробіт, а саме: звезення хліба, сіна, по-їздки на базар для продажу сільсько-господарських продуктів та обміну їхна землеробські знаряддя й інші пред-мети сільського гоподарства. А по буд-нях священик сам особисто викону-вав чорнову роботу: орав, оброблявземлю, возив гній, косив, жав, згрібавсіно, звозив хліб додому, молотив йогоі т. ін., так що відмінність священикавід селянина була тільки в його одежі,яку він одягав лише при сторонніх осо-бах або ж під час прийому парафіян[…] В домашньому побуті священикатакож проглядала простота і бідність.Одежу він носив переважно домаш-нього виробництва. Взуття – найпрос-тіше, пошите найгіршими самоучками-шевцями. Рясу священик тримав пе-реважно в церкві й одягав її тільки добогослужіння і під час відвідин на-чальства. Їздив він на простому, зде-більшого, змайстрованому власнимиж руками, возі. Невибагливим був віні в домашньому побуті. Хата мала дві,рідше три кімнати. Обстановка буладуже скромною. Дім та господарськібудівлі ставили звичайно за власнийкошт, звідси з’явилась спадковість напарафіях…».

Написано спеціяльно для «Нашої віри»

..

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 5НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

«Хотілось думати, що всюди, всюди згадають брати-українці, навітьу далеких убогих куточках, того, хто для нас жив і душу положив». Тетяна Сулима, «Рідний край», № 5, 1909

До 150-річчя від дня народження Тетяни Сулими – та-лановитої письменниці, забороненої як царською так і совєтськоювладою, збірочку її творів подарувала читачам парафія Святої По-крови с. Рубанівське Васильківського району на Січеславщині (ви-давництво «Навіки»), яка здійснює свої творчі культурні ініціяти-ви під опікою отця Василя Пишного.

Так повертаються призабуті імена і твори в сучасний контекст,оживає діялог часів у суспільній свідомості. Так вчимося розуміти йцінувати пройдений предками шлях, власну історію і культуру, само-віддану працю українських подвижників.

Тетяна Степанівна Сулима народилася 1863 року в с. НовопавлівкаПавлоградського повіту, нині Межівський район Дніпропетровської обл.- померла після 1931, похована в Дніпропетровську на Севастопольсько-му кладовищі. Могила знищена в 1955 році при зруйнуванні кладовища.

Впродовж всього свого життя Тетяна Сулима писала чи не всі своїтвори «в стіл», бо друкуватись українською мовою було майже немож-ливо. В усіх її творах – біль за нівечення в російській «тюрмі народів»української нації та її мови. В часи совєтської окупації Тетяна Сулима непокидала писати, але творів, написаних у той час, «не знайдено».

Òåòÿíà ÑÓËÈÌÀ

Катеринославські публіцистки ЖИВА ЕТНОГРАФІЯ

– Гапко! Чуєш, сусідко? Постривай!Куди ти так поспішаєш?.. Слухайсюди, продала гіндиків?

– Еге! «Продала», як раз!– А ми вже з бабою Жарихою кар-

топлю і буряки збули: отутечки, неда-лечко, он у тім невеличкім будинку,одна пані все разом забрала, ще й доб-ре заплатила. Картопля трохи пример-зла, та вона сього не розібрала! Їй жеБогу!..

Отак, радіючи, завіряла молодаслобідська перекупка свою сусідку.

– Еге! Добре вам, що в вас в го-роді стільки знайомих панів. А як яось з самого ранку тягаю своїхгіндиків; вже й рук не чую, а й досіпочинку не зробила.

– Так іди до нас, до гурту. Ось ібаба Жариха тут.

– Ну, що, молодице, продала? –гукнула бабуся.

– Ні, – махнувши безнадійно ру-кою, одмовила Гапка.

– Іди сюди! Сідай, Гапко, отут підлісью, спочинь з нами... Став своїгіндики.

– Добре вам спочивати, вторгу-вавши грошики, – впорожні додомупотягнете, а мені, мабуть, знов до-ведеться перти гіндиків додому!

– Постривай, не зарікай, Гапко, –ще, може, й продамо! Сідай, чогостоїш, за постій ніхто грошей незаплате... Достаньте, бабусю, отаму мішечку хліб і сало, мені так чо-гось їсти схотілось!..

– На, полуднуй і ти, Гапко, з нами,– відломивши шматок хліба, присог-лашала бабуся Гапку.

– Се вже ми , бабусе , мовсправжні перекупки на базарі, пороз-сідались і ноги повиставляли...

– Еге! Як потягаєш отакечкигіндиків, як осе я, то й зовсім ногиповідкидаєш!

– Постривай, ось ми пополуд-нуєм, то ми тоді тебе поведем досвого знайомого пана, може, вінтвоїх гіндиків забере...

– Та скажи ж на милость, Парасю,

чи воно грошей менш у панів стало, читакі скупі поробились? Хоч би хто насміх спитав! – турбувалась Гапка,смашно уминаючи шматок хліба.

– Авжеж, що менш... Пани переля-кались отих бунтів, забастовок... поз-бували свої гроші в загрянишні банки,а тепер і раді б назад повернути, а тамне дають! Вони вже, кажуть, і до Думивдавались, а Дума мовчить, – ніякої їмпособки й ради не дає!

– Ач яка!..– І Парасці скрізь діло, і вона все

зна! – зауважила бабуся.– А чому ж мені й не знати? На те

вуха, щоб чули, на те очі, щоб бачи-ли... Та що нам пани, – грець їх невізьме!.. Вони нас питать не будуть,звідкіль гроші добувати. А ось нашо-му братові, мужикові, зовсім погано! Те-перечки осе дозволили свої наділи про-давати; звісно, що багачеві той дозвілне вадить, – поскуповують у голод-ранців землі; а п’яницям тілько того йтреба, – послідні свої злидні позбува-ють! Ось, недалеко ходить, мій брат Ха-лахтійон. Знаєте, бабусе?

– Та чом же не знаю! Я його пам’я-таю – ще як він в одній сорочці по улицігаласав.

– Так осе ж він, бабусе, продавземлю Могилі багачеві. У його наділневеличкий, на одну душу, синівнема, тільки двоє дівчаток, ще одна!– моя хрещениця, Ганнуся. Так йомуй грошей там досталось небагацько.Халахтійон у Могили був у позичці, –на хату позичав гроші, як ставив. ТакМогила забрав землю, одвернув довг,– та ще, кажуть, процента великогопоклав, – а потім подушне заплатив...Так Халахтійонові там усього якасьсотняга перепала. Він враз їй ладзнайшов!.. Заявився, кажуть, якийсьтовариш, купили вони тут у Петренкабичка й стару корову, – тобто заду-мали баришувати. Як там кажуть:чорт біса з-під копи бачить! Так тойтовариш, така вже чутка йде, напоївйого, кажуть, обібрав, та й був такий.Шукай вітра в полі!..

– І моя ж ти ненько! Де ж він тепер?– хвилювалась бабуся.

– Де? Подався в город... Тиняєть-ся десь там по чужих хатах, мов такобиляча душа! Гроші послідні пропив,прогуляв, а жінка тутечки в слободі, всвоїй хаті, з дітьми. Учора приходиладо мене гасу позичати. Завіявся,каже, мій хазяїн, і на очі не показуєть-ся! То було, поки таки не продававнаділу, то все зимою яку копійку за-робе... Він же хоча й поганенький, авсе ж таки швець: кому, було, підош-ву до чобота підшиє чи латку прики-не. Не без того, було, щоб і випив, – авсе ж, було, вигадаєш яку копійчинуна гас та на сірнички. А тепер посліднізлидні розгубили! Коняка була, і тузбув.

– І хто воно, Парасю, – пита мене,– вигадав отой дозвіл?

– Хто ж, – кажу, – Дума! Вже ж нехто сидить там і вигадує всяку всячи-ну! […]

… бач, п’яницям волю дали бага-чам землю продавати!.. Розплодить-ся босячня, гроші попереводять, хатипокидають, порозпаскужуються по го-родах, а потім і підуть грабувати.

Добре ж, як ще сам, то лиха годи-на його бери! А як ось у Халахтійонадвоє, а в Максима четверо, – одно од-ного менше. Батько нашкодив, а дітив одвіті!

Важко втриматись, щоб неподати далі бодай ще один ко-роткий уривок з неповторно ча-рівної розмови «катери -нославських публіцисток» про«мазей» і таємничого пана «вокулярах», який «дивиться вчетверо очей» і «там завждидень і ніч стереже» зібрані й ви-копані з землі скарби «і ото по-казує всім, хто приходе подиви-тись». «Він кажуть… отой панвеликий митець клади шукати.Стільки вже їх порозшукував ,що й краю нема!».

– Що ви, бабо, кажете! Там не тількошкуратки та кістки, – там, кажуть, уся-кого добра повно! Одежі, сорочок,чобіт, черевиків... образи, ризи, всяка

всячина, – запевняла Параска.– І як він, Парасю, не боїться оті

клади копати?– Чого ж йому боятись? Видимо,

він знає клади замовляти, то йому йне страшно.

– Уже ж ми з тобою, Гапко, або збабою, як нічого не знаємо, то й непідемо копати! Та хіба мало порива-лось копати? Тільки ні до чого не до-копались. Чули, бабусе? Кум Кисли-ця копав осе клада.

– Еге, викопав болячку...– Уже, каже, бабусе, зовсім бряж-

чало і скринька залізна показалась...– І що ж?– Ні біса не вийшло!.. Копав, ко-

пав, а грошей не взяв, – як провали-лись... Бог його зна, чи він, отой пан,що в мазеї, з книжок вичитав, чи такщо зна, що він вгада, де той клад шу-кати і як копати?

– Чому ж тут дивуватись, Пара-сю? Уже ж як він вчений, той пан, тойого, либонь, лиха година носилаусюди, як там кажуть, і за морями, іза долами. Людей всяких бачив,всякої віри. Що йому таке! Може, ніза що?.. Відпер скриньку, взяв гро-шики, та й поїхав собі, куди знав.От і навчився, як дознавати і кладикопати. А як ми споконвіку сидимопо слободах і чоловіки наші, то щоми там тямим? Тілько й того світа,що ось на базар у город винесемоабо вивеземо продати.

– От бач, – я шостий десяток живуна світі, стільки ходю поз той мазей,а не знала, що там святиня, ні разуй лоба не перехрестила, прости, Гос-поди!

І хто не впізнає нині в цій по-статі за кадром Дмитра Івано-вича Яворницького, про якого внароді ходили легенди. І не заду-мається – що ж то за скарби віншукав. Що є справжнє і що при-марне на світі? Що є істиннимскарбом у житті?

Ð. Ë.

Про Тетяну Сулиму писали О. Ф.Ставицький, Г. П. Бідняк, М. П. Ча-бан. Сьогодні дослідженням твор-чости Тетяни Сулими-Бичихиноїзаймаються Ірина Брижицька (кан-дидат філологічних наук, науковийспівробітник Інституту літерату-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України, м.Київ) та Наталія Василенко (стар-ший науковий співробітник музею«Літературне Придніпров’я», м.Дніпропетровськ).

Лиш погляньмо, якою живою,творчо розкутою, сповненою іскри-стої квітучої краси – правдивого ес-тетизму й шляхетної людяности мовою говорить «простий народ»– герої творів Тетяни Сулими, мимоволі змушуючи згадати героївГоголя. Та порівняймо із нерідко вимученою, безбарвною, уніфікова-ною мовою теперішніх освічених ораторів.

Уривки

6 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

Ïåäàãîãi÷íà ñòîðiíêàУ видавництві «СМОЛОСКИП» побачило світ третє доповнене ви-

дання вибраних творів Олени ТЕЛІГИ — політичної діячки і поете-си, розстріляної фашистами 1942 року в Бабиному Яру. До збірки ув-ійшли всі її відомі поетичні, центральні публіцистичні твори та добіркалистів. Книжку доповнює важлива стаття про життя і творчість Теліги,яку написав її побратим — Олег Штуль-Жданович, а також — численніспогади інших соратників поетки, підбірка літературно-критичних ста-тей, присвячених її творчості (як сучасників Олени Теліги, так і те-перішніх авторів, зокрема, вступна стаття, написана 2006 р. ЄвгеномСверстюком), анотований покажчик імен і вибіркова бібліографія.

Збірка призначена для студентів, викладачів, широкого кола заці-кавлених осіб; може бути використана як посібник у школах і вищихнавчальних закладах.

Пропонуємо увазі читачів передмову Ростислава Семківа (з незнач-ним скороченням) і уривок з розмислів Євгена Сверстюка. Подаємотакож есей Олени Теліги «Прапори духу», що прямо стосується про-блем і завдань, які стоять перед сучасним українством.

Але вибір має зробити коженÐîñòèñëàâ ÑÅÌʲÂ

Видання цієї книги — непросто привід ще раз зга-дати про сильну жінку, якихсеред українок у всі часибуло чимало. Саме зараз,коли українська нація пере-ходить черговий етап сво-го формування , коливрешті є всі передумовидля того, щоб наша держа-ва стала українською нелише за назвою, а й зазмістом, коли ми всі, ося-гаючи власну гідність, вчи-мося цінувати кожен голосвільної людини, — саметепер слід згадати прожінку, котра власним жит-тям названі цінності ствер-дила.

Олена Теліга у своїй ко-роткій біографії зуміла прой-ти шлях від зденаціоналі-зованої гімназистки, однієїз тих, котрі зачитувалися,за словами ОлександраОлеся, любовними вірши-ками «солодких руськихпоетес», до незламногоборця за волю і честь нації,частиною якої вона себеусвідомила. Далі —більше: вона стала одниміз символів нескореностидуху і сили переконання.Вміла йти сама і вміла вес-ти за собою. Йти і вестинавіть на той шлях, куди незважилися ступити багатохто з тодішніх чоловіків.Олена Теліга постає длянас як свідомий і рішучийфанатик ідеї — бо та епохавимагала фанатиків, горетій нації, котра не спромог-лася їх тоді поставити до

фаланґи борців перед заг-розою тотального поніве-чення людськости.Смерть Теліги від нацис-тської кулі — промовистесвідчення здатности ук-раїнців не лише плакатинад власною недолею, а йнамагатися, наскільки цедозволяють обставини,витворювати собі долюкращу. Ціною крови.

Втім, повернемося домоменту її рішення «статиукраїнкою». Адже подальшаїї діяльність як члена ОУН,приїзд в окупований нацис-тами Київ, перебування узастінках ґестапо і навітьсама смерть були вже рад-ше наслідками того зламу,котрий у свідомості цієїсміливої жінки відбувся ра-ніше. Прокидання від бо-

гемного сну, від принад са-лонових забав і цілком по-европейському буржуазно-го способу життя стало тимповоротом, коли розум зне-нацька, але цілком вмоти-вовано обирає собі чіткудорогу на майбутнє. Якбичас тоді не вимагав мес-ництва, її вибором стало бдержавне будівництво.Однак епоха диктувала

інші правила гри...Ось і зараз в нашій дер-

жаві сотні й тисячі людей,чоловіків і жінок, роблятьподібний вибір: україно-мовні й російськомовні, чиросійськомовні, які щойнопочинають говорити украї-нською , усвідомлюютьсвою глибоку закоріненістьу генетичну пам’ятьукраїнської землі, добача-ють свою приналежність доісторії її народу. Життя Оле-ни Теліги є прикладом, яктакий вибір зробити безпо-воротно. На щастя, всебільша вірогідність, що націїтепер потрібні будуть нефанатики і жертви, а такибудівничі й керманичі. Алевибір для себе зробитимусить кожен.

«Смолоскип» чи не всюсвою історію, ще від 50-хроків неспокійного XX сто-річчя, намагався спонукатичитачів до активного вибо-ру, до пробудження від без-національної летарґії, хочби де вони перебували —на далеких материках чи всамій Україні. Книжка творівОлени Теліги й текстів пронеї має ще раз нагадати:вибір нашого майбутнього— в нас самих. І найбіль-шою безвідповідальністюбуло б відмовитися йогозробити.

СвітлинаКатерiни Пелле

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 7

+

НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

ªâãåí ÑÂÅÐÑÒÞÊЗоряний слідОлена Теліга будувала образ України поверх усіх

політичних поділів і понад історичними проваллями.Героїчний чин заведено виокремлювати, щоб поба-чити і зміряти. В нього треба вдумуватися: вдивля-тися в сліди. Так само, як в слово треба вчитува-тись.

Її одчайдушну одвагу і рішучість слід поставитив ряд тих безстрашних націоналістів, що йшли наСхід України гарячими слідами війни, використову-ючи свободу прифронтової ситуації, коли червонихуже нема, а коричневі ще не опанували. А світ нале-жить сміливим.

Лицарі без страху і докору з’явилися перед зачу-дованим поглядом ляканих людей. Вони палали, зго-ряли — і засвідчували свій безстрашний слід. Се-ред тисяч смертей їхня загибель запам’ятовувалась![…]

В образі Олени Теліги ми бачимо єдність слова ічину, а це і є мірою людської справжности. Коливійськовий пілот Антуан де Сент-Екзюпері утверд-жував обов’язок участи у війні як умову, що дає йомуправо говорити і писати як громадянинові загроже-ної Франції, то одважна українка йшла ще далі: вонанесла себе в офіру, вслухаючись в містичний клич

свободи. Жити для визволення Батьківщини, твори-ти для відродження її духу і покласти життя на вівтар— це був той «похмурий і прекрасний берег», що їїманив.

Такі натури шукають великого плавання, високихі певних цілей. А здавен відомо, що немає шляхет-нішої мети над боротьбу за національне визволеннясвого народу. На тій високій дорозі вона зустрічаєтьсяз такими духовно спорідненими постатями, як Оле-на Пчілка і Леся Українка, а також з сучасниками,які єдналися навколо «Вістника». Отже, спочатку булослово... Але для вчителів і наприкінці було слово.

Îëåíà ÒÅ˲ÃÀПРАПОРИ ДУХУЗрушилося з місця і починає вали-

тися все. Валиться старий світ, пада-ють мури міст і зотлілими ганчіркамизасипають ненависні червоні прапори.А разом з ними розсипаються усі во-рожі нам закони і чужі, накинуті намформи, над якими ті прапори маяли.Все нове, все інше! Брами єдині, щодонедавна були відчинені, назавждизавалені тяжким камінням власних роз-битих мурів. Тими дорогами, до якихвони проводили, вже слава Богу, не йтинам ніколи. Слава Богу, бо всі ті шля-хи, скільки їх було, провадили до од-ного Риму, до темної прірви, виритоїворожою московською рукою, на дноякої мала впасти українська нація. І, щонайстрашніше — спадаючи, покалічи-ти і забруднити до невпізнання своєдухове обличчя.

Але від подиху буревійного вітрутріснули, розчинилися інші брами іхвіртки, що стільки літ були замкненіна сто замків, за нарушення яких зав-жди чекало одне й те саме: куля в чолочи мандрівка в небажану далечінь. Таось тепер багато з тих забороненихдверей відчиняється і закликає на нові,інші шляхи. Та, як це не дивно, зновуперед кожним ходом чекає на нас не-безпека. Небезпека вже не у виглядічужої кулі чи ворожої руки , якавідштовхне тебе у закуток, далекий від

твоєї мети, — лише велика небезпекавід власного фальшивого кроку, якийу мить розгублености може скеруватина шлях інший, але теж чужий і воро-жий для нашої нації.

Бо річ зрозуміла, що найлегше мож-на дістатися на ті нові дороги, які най-ближче лежать від старих. На дороги,де не треба зупинятися перед брамою,а можна ввійти відразу, зі всіма стари-ми речами, лише поміченими новими,жовто-блакитними нитками. І зі староюазіятською, тріскучою зброєю, пере-браною з рук Москви, лише скерова-ною тепер проти неї самої.

Так, увійти до неї нелегко. Переднею треба обов’язково затриматися іскинути все, чим обдарувала нас мос-ковська рука. Перед нею треба віднай-ти, одягнути свій власний, не з мос-ковського плеча одяг і взяти в рукисвою, зовсім іншу міцну і шляхетнузброю. Але не жаліймо того, що намтреба буде скинути! Ми не сміємо матив жодній ділянці духової творчости нічо-го, що б нам нагадувало підозрілі речісовєтського виробу. Бо це ж були бу-динки, які розліталися ще перед тим,як були добудовані. Одяг, де рукавибули різної довжини, жіночі торбинки зізамками, які тріщали, як найбільші гар-мати. Все це була чужа бездарнатворчість, яку накинула нам чужа рука

не лише на щоденне життя, а — щодалеко страшніше — і в мистецтво, іяку ми мусимо за всяку ціну відкинутиякнайскорше. Бо завдання нашогомистецтва — віднайдення не роз-плесканої пересічности, а правди-вих глибин і висот української ду-ховости і створення для них струн-кої і незнищимої форми, яка б ненагадувала будинку, що може кож-ної хвилини завалитися.

Для цього треба обминати все, чимостанні роки мусіла жити українськатворчість під совєтами. Треба собі ви-разно усвідомити, що українське мис-тецтво ніколи не було й не сміє бутилише аґіткою, хоча б і зверненою те-пер проти нашого найбільшого ворога— Москви. Наше мистецтво не смієкористатися цими дешевими, оклепа-ними трафаретами, які залишила йомув спадщину настирлива Москва.Українське мистецтво не сміє бути тієюм’якою, але «передовою» жінкою зтворів Хвильового, що замість царсь-кого портрета вішає на те саме місце втій самій рамі портрет Троцького, апізніше — Сталіна. Ні, воно мусить нарізні цінності визначати і різні місця.

Воно мусить завжди пам’ятати, щонавіть найбільш блискуча аґітаційнапромова, виголошена промовцем пе-ред масами, може не мати ніякої цінно-

сти як літературний твір, що найбільшпекучі справи нашого життя, подані вїх сухій формі, належать до хроніки, ане до мистецтва. А найяскравіший пла-кат є лише плакатом, а не образом.

Українське мистецтво мусить собіяскраво усвідомити, що є багато ре-чей і справ, потрібних нашій нації, алеякими має займатися наука, пропаґан-да, навіть поліція, але ні в якому разімистецтво. Бо українське націоналістич-не мистецтво, зокрема література, неє безплідним мистецтвом, але в кож-ному разі також не приземною мос-ковською аґіткою, виверненою лише надругий бік. Завданням українськогонаціоналістичного мистецтва є виве-дення всіх тих цінностей, які б скріплю-вали, а не розслаблювали душу нації,як це робило мистецтво, накинуте намзгори.

Українське мистецтво має підхопи-ти і піднести високо прапори тих героїв,прапори найліпшого вияву нашої націо-нальної духовости. Бо це мистецтвомає велике і прекрасне завдання: ви-ховувати не держиморд царської Мос-кви і не тріскучих політруків больше-вицької Москви, лише сильних і твер-дих людей української нації, що вміютьжити, творити і умирати для своєї бать-ківщини.

Ëþäìèëà ÎÃͪÂÀ, ãîëîâà Äîíåöüêîãîâ³ää³ëó Ñîþçó óêðà¿íîêЧОЛОВІЧІ ОБЕРЕГИ

На початку ХХ століття у багатьохселах Галичини з’явився звичай у пе-редвеликодній час виготовляти прикра-си для хлопців у вигляді квітки, букетаабо серця з картону, матерії, ниток,стрічок, бісеру. Називали його — «обе-режок», «вісьорок», «вісюк».

Дівчина, запрошуючи парубка натанець, на знак освідчення чіплялайому обережок на одяг з лівого бокугрудей. Дарували бісерну прикрасу йпарубкові, що йшов до війська. Обе-режки власноручно виготовлялись на-реченими, дружинами або матерями.Це був виріб у формі п’ятикутника здвома прямими нижніми кутами (дноприкраси могло мати не тільки пря-молінійні обриси) та даховидним завер-шенням. Такий обережок виконувавсяпереважно у техніці ткання, яка дає мож-ливість будувати композицію з геомет-ричних, рослинних, антропоморфнихмотивів, вписувати ініціяли тощо. Він мавдовжину 8–14 см, ширину 4–5 см.

Робили обережки для парубків й наЧеркащині. Знайомий розповідав, що«то було вишите на білому червоним ігаптоване наче шнуром по периметру;на вершині з петлею під ґудзик, щосьна кшталт вимпела (сантиметрів вісімзавдовжки), всередині на білому ви-

шиті дві пташки, які тримають у дзьо-бах серце.

В процесі досліджень народнихпромислів було встановлено назву,призначення, історію виникнення цихчоловічих прикрас. Їх наукова назва –«котильон». Котильон оберігав своговласника від негативного впливуззовні, оточуючи його «доброю енер-ґетикою».

Цей тип прикрас побутував на За-хідному Поділлі, Опіллі, Гуцульщині,Буковині, Черкащині.

На Донеччині поширюється виши-тий тип котильонів. Вони експонува-лись, зокрема, у Шевченківськійсвітлиці інтернату-санаторію № 19 уКиїві. Донецькими майстринями вико-нано понад кілька десятків котильонів,оздоблених орнаментами, пов’язанимиз іменами видатних українців: Т. Шев-ченка, Л. Українки, І. Франка, І. Мазе-пи, П. Полуботка, Б. Хмельницького, О.Довбуша, У. Кармелюка, Є. Коноваль-ця, Д. Шумука, Р. Шухевича, С. Бан-дери, В. Чорновола, О. Заливахи, В.Стуса, О. Тихого, Н. Світличної, А.Горської, О. Басараб, В. Біласа, Д.Данилишина, В. Романюка, І. Сеник таін. Розроблено орнаменти, присвяченіЛіквідаторам аварії на ЧАЕС та Не-

бесній сотні. До кожного котильона до-дано вислів, над яким варто замисли-тися. Наприклад: «… все створенелюдськими руками, ними ж може зни-щитися» — гетьман Богдан Хмель-

ницький. «Я радий скоріше піти на лютекатування, ніж бачити, як гине народ ук-раїнський» – гетьман Павло Полуботок.«Жалься, Боже, з України, що не вкупімає сини!» – гетьман Іван Мазепа.

8 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

Àäåëÿ ÃÐÈÃÎÐÓÊ

Під сонечком зростаємоНа своїй землі

На своїй землі, малята,Любо-весело зростати,Мати маму, мати тата,Мати ниви пребагаті,І моря, і гори, й ріки,Села і міста великі.Мати ніжну, барвінкову,На весь світ співучу мову.Мати друзів і родину –Нашу славну Україну!

Рідна моваПонадУсіЛюблю я рідну мову.Вона меніПотрібнаКожну мить.У ній – словаДля милої розмови,

Моя УкраїнаМи любим ВкраїнуСвою веселкову,Для нас найдорожчаВкраїнськая мова.В нас пісня ласкаваІ люди привітні –На заході, сході,На півночі й півдні.Моя Україно!Як сонечко в маю,Як неньку рідненьку,Тебе я кохаю!

В ній – кожен порух серцяЗазвучить.Вона тендітна й люба,Наче пісня,Що ллєтьсяІз душіІ не зміліє.

Ëåñÿ ÑÈËÅÍÊÎ

Êîòèâñÿ êëóáî÷îê

Квіти за тином. Твір Катерини Білокур

Íà ñâ³òàíêóЗелений автобус їхавзеленим лісом.Стрибали зелені коникиУ зелену траву.А з-поза лісуВикотилось сонечкоІ всіх позолотило.

˳òîНа причілку сиділо літо.Прийшла кицькаХвостиком призьбу змітати.— Хто ти, що робиш? —Питає.— Літо я,— каже літо,—З сонечком розмовляю.

Сонце теж купаєтьсяÏåòðî ʲÇÊÎ

Маленька МарічкаПрибігла до річки.Дійсність, а чи сон це?Гульк! — У річці сонце!В матінки питається:— Сонце теж купається?— Ой, дитя маленьке,Таж тому чистенькимСонечко пишається,

Що воно купається!Зраділа Марічка,Побігла до річки.Хоч річка й міленька,То й вона ж маленька!Буде все купатися,Сонцеві всміхатися,Щоб бути чистенькою,Мов сонце, біленькою...

Âîëîäèìèð ÌÎÐÄÀÍÜ

Веселка– Ти куди ідеш, веселко,Яром і горою?– До ставка іду, малята,Стежкою крутою.

– А навіщо тобі водуІз ставочка брати?– Буду жито і пшеницюПоливати.

Îëåêñàíäåð ÎËÅÑÜ

КаченятаКачечка іде,Каченят веде,Веде малих на травичку,На рясочку, на водичку.Йде, йде,Каченят веде.Каченята малесенькі,Наче пушок, легесенькі,Ідуть, ідуть, гойдаються,Наче в річці купаються.Побачили мушку — сталиІ дихати перестали.А мушечка враз злетілаІ на квітку поруч сіла.Стали малі підкрадатись,Стала мушка оглядатись.Знов знялася над землею;Каченята враз за нею!Біжать, плигають, стрибають,Ніяк мушки не піймають!

Потомились, посідали,Гуртом мушки не піймали!Відпочили, встали швидко,Бо ставочок зблизька видко.Тільки крильця розгорнули,Тільки крильцями махнули,Розсипались на ставочок,Як намистечка разочок.Розсипались, розплилися,Водиченьки напилися,Вмиваються, купаються,Як човники гойдаються.Хлюпочуться,Полощуться,Виспівують свою вроду,За рибкою — шубовсть в воду,За мушками ганяються,Вгледять жабку — злякаються,В очерети сховаються.

Ìàêñèì ÐÈËÜÑÜÊÈÉ

РічкаХлюпоче синя річка —Ой річка, ой ріка!Юрба нас невеличка,Зате ж бо гомінка!І співи тут, і крики,І радість тут, і сміх.А вколо, як музики, —Гуртки пташок дзвінких.І кожна ж то співає,І кожна поклика:

«Ой небо, ой безкрає,Ой річка, ой ріка!»Он рибки затремтіли,Пливуть із глибини,Коли б співать уміли,Співали б і вони.А так за них співаєГромадка гомінка:«Ой небо, ой безкрає,Ой річка, ой ріка!»

Âå÷³ðНа покошені травиУлягласьТиха спека.Ходить вечірЧорнявий,Як поважний лелекаВербиКоси розчісуютьНад водоюВ ставку.Спить калачикомМісяць,Наче котикВ кутку.

Ñîíå÷êîКотився клубочокІз золотих ниточокЧерез день голубий,Через день ясний.

Докотився до лісу –Обірвалась ниточка…Упав клубочокУ квітку чорнобривецьІ заснув.

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 9НАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

ПРИТЧІСонечкоі темрява

Хлопчик запитав у сонечка:– Сонечко, ти бачило коли-небудь

темряву?– Ні, – відповіло сонечко, – ніколи

не бачило.– Хочеш, я тобі покажу темряву? –

сказав хлопчик. – Я знаю один підвал,де завжди дуже темно.

– Хочу, – відповіло сонечко, – цецікаво.

Хлопчик і сонечко зайшли в підвал.Хлопчик відчинив двері . Сонечкоосвітило погріб і спитало:

– А де ж темрява?Темрява – це відсутність світла.

Той, хто несе з собою світло, прога-няє темряву. Впустімо Бога у всі за-кутки своєї душі й у всі моменти жит-тя, щоб не було у них темряви.

ЛанцюжоклюбовиМихайло їхав безлюдною дорогою.

Раптом він побачив на дорозі заглух-лий «Мерседес». У ньому сиділа літняжінка, що здавалась цілковито розгуб-леною. Він зупинився перед її маши-ною, вийшов зі свого старого «Понтія-ка» і попрямував до сповненої відчаюжінки, бо за тривалий час, поки вонасиділа в машині, так ніхто біля неї і неспинився. А цей молодик – чи скрив-дить він її?

– Мене звати Михайло, – відреко-мендувався той. – Я допоможу вам.

Пересядьте поки що в моє авто – тамвам буде трохи тепліше.

Оглянувши машину, він зрозумів,що в неї тріснуло колесо. Однак жінкалітнього віку просто не могла впорати-ся з проблемою самотужки. Михайлосів навпочіпки, зазирнув під машину,щоб визначити, куди поставити домк-рат, потер руки, щоб зігріти пальці, івзявся за роботу. Помінявши колесо,молодик усміхнувся.

Жінка запитала:– Скільки я винна вам за роботу? –

Михайло відповів:– Ви нічого не винні мені. Я просто

допоміг у важку хвилину тому, хто цьо-го потребував. Бо ж тільки сам Богзнає, скільки разів мені самому допо-магали раніше люди. Якщо ви дійснохочете мені віддячити, то наступногоразу, коли побачите людину у скруті,допоможіть їй і згадайте про мене.

Жінка подякувала і сіла в авто. Задекілька кілометрів вона побачила ре-сторан. Зайшла в нього, щоб зігрітисяі перекусити перед дорогою. Дівчина,що обслуговувала її, ласкаво усміх-нулася, попри те що весь день прове-ла на ногах. Було видно, що ні робо-та, ні вагітність, ні повсякденні клопо-ти не позбавили цю дівчину привітнос-ти. З’ївши вечерю, жінка заплатила занеї великою купюрою. Поки дівчинаходила за рештою, дама хутко пішлаз ресторану. Повернувшись, дівчинапобачила, що жінка зникла.

Вона оглянула столика і помітилана столі записку. Сльози бризнули їй зочей, коли вона прочитала: «Ви нічогоне винні мені. Хтось допоміг мені сьо-годні – так само і я вам. Якщо висправді хочете мені заплатити, то дляцього лише не дозволяйте ланцюжковілюбови обірватися на вас».

І як тільки дама могла дізнатисяпро те, наскільки потрібні були грошіїй та її чоловікові?

«Пусти твій хліб на воду: по дов-

Порятуноквід буріСтрашенна буря розгулялася на

морі. Неподалік від берега, борючисьз хвилями, маленьке судно подавалосигнали біди.

За мить відчалив рятівний човенна допомогу судну, що мало от-от за-гинути. Але спроби рятівників пере-могти хвилі і доплисти до корабля булимарні.

– А що, хлопці, чи не повернутисянам назад? – запропонував боцман.– Який сенс іти на неминучу смерть!Видно, не перемогти нам нині моря! Ісудно, і люди вже, напевне, погину-ли, і їх не врятуєш!

– Зачекай, – заперечив один ізматросів, – там, у порту, я бачивкількох жінок, які молилися за тих, щогинуть. Хоч я і не хтозна-який христи-янин, але вірю, що Господь чує: мо-литви, і мені здається, ми мусимо іможемо врятувати від смерти хоч ко-гось одного.

Відважна промова матроса надих-нула його приятелів, і з новою силоювони рушили вперед. Судно, очевид-но, затонуло: його не було видно наповерхні моря, але, попри люті хвилі іявну небезпеку, відважні люди змог-ли підняти спершу одну людину,потім другу і загалом – вісьмох лю-дей!

Усю команду затонулого суднабуло врятовано.

Віра у те, що Господь чує молит-ву, дає силу цій молитві, а також силувиконати наш обов’язок, хай який вінтрудний і важкий.

Жила колись одна дівчинка на ім’яЦецилія. Її батьки дуже багато працю-вали. Це була гарна, щаслива сім’я.Лише одного бракувало, але Цециліязавважила те щойно у певний момент.

Одного разу, коли Цецилія мала 9років, вона вперше ночувала в домісвоєї подруги Аделі. Коли прийшлапора на сон, мама Аделі відгорнулаковдру і кожну з них поцілувала на-добраніч.

– Я люблю тебе, – сказала мамаАделі.

– І я тебе люблю, – прошепотіладівчинка.

Цецилія просто згубила рівновагу іне могла заснути. Ніхто ніколи не цілу-вав її на добраніч, ані не казав, щолюбить її. Дівчинка цілу ніч не спала,розмислюючи про це. «А прецінь такповинно бути».

Коли повернулася додому, навітьне привіталася з батьками – побігла досвоєї кімнати. Чому мене ніколи нецілували? Чому не обіймали і не каза-ли, що люблять?

Цецилія довго плакала, врешті зас-нула. Багато днів дівчинка ходила об-ражена. Нарешті постановила втектиз дому. Приготувала свій наплечник –але не знала, куди має податися. Бать-ки здавалися їй холодними, найгірши-ми у світі.

Раптом вона знайшла розв’язання.Підійшла до своєї матусі і поцілувалаїї у щоку, зі словами: «Я люблю тебе!»

Потім побігла до батька й обійнялайого. «На добраніч, татусю, – сказала

вона. – Я люблю тебе!» І пішла доліжка, залишивши оторопілих батьківу кухні.

Наступного ранку, коли прийшласнідати, також поцілувала маму і тата.

На автобусній зупинці стала на-вшпиньки і ще раз поцілувала маму,мовивши при цьому: «Па-па, мамусю,я люблю тебе».

Цецилія чинила так день за днем,тиждень за тижнем, місяць за міся-цем. Часом батьки відсувалися, сухій заклопотані. Або й сміялися з цьо-го. Та Цецилія не здавалася. Вона-бомала свій план і точно його здійсню-вала. Одного вечора, перед тим як ітиспати, забула поцілувати матусю напрощання. За хвилину двері до їїкімнати прочинилися і зайшла мати.

– А де мій поцілунок? – спитала,вдаючи ображену. Цецилія сіла наліжку і сказала:

– Ох, я забула!Далі поцілувала маму і сказала:– Я люблю тебе, мамусю!Потім лягла і заплющила очі. Але

мама ще була з нею і врешті сказа-ла:

– Я теж дуже тебе люблю!Потім нахилилася і поцілувала

Цецилію у щоку. А тоді з удаваноюсуворістю додала:

– Ніколи не забувай поцілуватимене перед сном!

Цецилія усміхнулася і сказала:– Це більше не повториться!Можливо, сьогодні також хтось

чекає на «свій» поцілунок. Від тебе.

ϳíî ÏÅËÅÃвÍÎ

Äå ìié ïîöiëó- íîê?

УКРАIНСЬКI НАРОДНIПЕРЕКАЗИ

Заблуканапрочанка

Одна жінка, йдучи з іншими проча-нами тісними коридорами київських пе-чер, відстала й лишилась сама. Сім літблукала під землею, а її тоненькасвічечка не гасла сім літ. Ішла, а з од-ного і з другого боку в нішах, у кипа-рисових трунах лежали мощі святих.Коли входила до печер, причастилась;сім літ блукала й не відчувала ні спра-ги, ні голоду, не чула ніякої втоми: іде,молиться, б’є поклони перед кожноютруною та кладе гроші на Боже. А малавсього сім грошей, ідучи до печер.Покладе гріш – здається їй, що то вжеостанній, – приходить до другої труни,дивиться – знов є один гріш, зав’яза-ний у хустці.

Ходила так баба, ходила – аж, на-решті, бачить перед собою відчиненідвері, входить до церкви. «Ой, – думаєсобі, – пора вже мені до своїх». Вихо-дить на подвір’я, розглядається на всібоки – нічого не пізнає навколо. Де жЛавра, де ж дзвіниця, де ж Дніпро? Нічо-го там немає. Ходять люди по-чужомуодягнені, чужою мовою розмовляютьміж собою. Питається баба, де це вона– ніхто не розуміє її. Потім уже якосьнатрапила на ченця, що зрозумів її.Тільки він розтлумачив їй, що вона вЄрусалимі, а блукала під землею цілихсім літ. Якоюсь іншою дорогою верну-лась баба до Київа.

СвятийАнтонійв печерах

Одного разу увійшов чорт до келіїсв. Антонія. Чорт був дебелий, вели-чезний. Преподобний питає його, чомутой має таку велику постать.

– Якщо хочеш, то матиму таку малу,як комар.

І зараз перетворивсь на комара йсів на каламарі. Преподобний штовх-нув його й той упав до каламаря. Зам-кнув його св. Антоній і тримав у кала-марі. Чорт просився-просився, щобвипустили, але святий не пускає його.Отже чорт пообіцяв святому, що коливипустить, то занесе його на утренюдо Єрусалиму, а на Службу Божу при-несе до Київа. Преподобний згодивсяна це й випустив чорта, а той додер-жав слова й заніс його до Єрусалимута приніс назад до Київа; але, вертаю-чись, щоб встигнути на Службу Божудо Київа, ніс його так шалено, що свя-тому аж шапка впала з голови. Томупреподобний Антоній спочиває в пече-рах без шапки.

гому часі ти знайдеш його знову»(Проп. 11, 1).

10 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)

М А Й Д А ННАША ВІРА ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2015 р., № 6-7 (327-328)

Ðà¿ñà ËÈØÀ

З iнтерв’ю Михайла ГориняВасилевi Овсiєнку 7 грудня 2008

В О Л О Д И М И Р С Ь -КИЙ«УНІВЕРСИТЕТ»

Хочу сказати, що Володи-мирська тюрма мала для меневинятково велике значення. Ясьогодні шукав того зошита, вякому склав список літерату-ри, що її замовляв у Володи-мирській бібліотеці. Володи-мирська тюремна бібліотекаунікальна – коли я побачив усписку літератури, що там є (азошит був товстий, сторінок на500), то зрозумів, що потрапиву дуже солідний гуманітарнийуніверситет. Представлені всіфілософи – і Геґель, і Кант, іФіхте, і Шіллер. Я вже не кажупро інші країни – кажу тількипро німецьку філософію. Ху-

дожня літе-ратура ев-ропейська,вся. Історія– 29 томівСоловйова,Ключевсь-кий... Я маювиписки зусіх тих

томів. І Татіщева три томи... Ясобі думаю: Боже, я тут усеспланую і буду тут собі пра-цювати! Я справді засів, пере-рив усього Соловйова... Дужежалкую, що коли в 1989 –1990 роках хлопці писалистатті про українсько-російськівідносини, я був заклопотанийорганізаційними справами.Вони давали деякі цитати зСоловйова, а я мав більшематеріялу про те, як мос-ковські царі готували понево-лення і омосковлення украї-нського народу. Та в менечасу тоді на це не було. Однеслово, час у Володимирі ми-нав надзвичайно цікаво.

В. Овсієнко: А як та бібліо-тека зібралася?

М. Горинь: Бібліотекарка –така старша жінка, прізвища

її не пригадую – так відповілана моє запитання, де вони взя-ли царські видання, до 1917року: «Это громили дворян-ские гнезда и книги передава-ли в тюрьму». Казали, що тамФані Каплан увесь свій термінпрацювала бібліотекаркою.Там залишила і свою бібліоте-ку.

В. Овсієнко: Ага, дворяну тюрму – і книги теж?

М. Горинь: І книги теж утюрму. То я вам скажу, що тамхудожня західноевропейськалітература вся представлена,історія представлена, філосо-фія представлена. Так що булонад чим працювати. Я вамщиро скажу, без пози, що колизакінчувалися мої три рокитюрми, а я ще свого плану невиконав, то думав: Боже, хочби затримали ще місяців натри-чотири! Це був прекраснийтюремний університет! Чому?Ми відмовилися від роботи.Єдиний чоловік, який пробу-вав ходити на роботу, і то незавжди, був Святослав Кара-ванський. Він казав, що йомутам легше. А ми не ходили.Нам знижували пайку з 2400

кілокалорій на 1950 – а 450кілокалорій є солідна добав-ка, – але ми пішли на те, щобпідтягнути животи, зате матичас на читання.

В. Овсієнко: А Ваші ви-писки не забирали?

М. Горинь: За кожного об-шуку брали на перевірку, алеповертали.

В. Овсієнко: І Вам удало-ся їх привезти додому?

М. Горинь: Не все вдало-ся привезти, бо коли язвільнявся з мордовськогоконцтабору, то почував себетрохи погано і не все взяв. Ад-міністрація потім прислаламені мої журнали і книги, авиписок – ні.

В. Овсієнко: А тоді діялоправило, що зек має правотільки на 50 кг речей?

М. Горинь: Так. Я майжевсі свої книжки – покажу вамсписок – може, 50 книжок за-лишив тюремній бібліотеці. Ду-маю, хай люди, які прийдутьпісля мене, читають їх.

В. Овсієнко: А як можнабуло одержувати книги втюрмі?

М. Горинь: Через «Книга

– поштою».В. Овсієнко: А надсилати

не можна було?М. Горинь: Надсилати – ні.В. Овсієнко: А коли забо-

ронили передплачувати закор-донні видання?

М. Горинь: Я не передпла-чував ніяких закордонних ви-дань, тому що нам хтось при-силав.

В. Овсієнко: А пізніше їхне можна було передплачува-ти.

М . Горинь: Не можна.Репресії розпочалися післятого, коли нашу заяву обнаро-дували в ООН. Тоді відразу ско-ротили список літератури, якувидавали, обмежуючи тількисовєтськими виданнями, ско-ротили видачу іноземних ґазет.Це десь у 1969 році. Під кінецьнашого перебування у Володи-мирі вже не було тої розкоші,що на початку.

Гадаю, що вже досить тихусяких тюремних справ. Алехотів би ще звернути увагу наприїзд совєтських достойниківдо нас. Вони приїздили з од-ною метою – аґітувати нас по-каятися. Хочу вам сказати, що,

Михайлові Гориню – видатному політику–державотворцю оновленої Ук-раїни, великому громадському діячеві, в’язню сумління совєтських лагерів, щи-рому християнинові, Лицарю на Білому Коні, шляхетному українцю, який умівбути вільним і безмежно щедрим, – 17 червня 2015 року сповнилося б 85 років.

НАС ОБ’ЄДНАЄ МОВАТакий девіз обрав

Міжнародний форум напідтримку українськоїмови, що відбувся 1 липняц. р. у Київі, де гро-мадськість поставила пи-тання про доконечну потре-бу кардинальних дій – як збоку влади, так і з боку сус-пільства – спрямованих нарозвиток і повноцінневпровадження українськоїмови в усі сфери суспіль-ного й державного життя.Йдеться власне про кричу-щу майже цілковитувідсутність української мов-ної й культурної стратегії внашій політиці, виробленихзасад і програм. Таке по-глядання «крізь пальці» настратегічні основи націо-нально-державного життя внезалежній Україні спричи-нилося до наростання про-

цесу «повзучої русифі-кації», особливо в сферіосвіти, науки, книговидан-ня, ЗМІ, телебачення.

У виступах міністра освітиі науки Сергія Квіта, головиоргкомітету Всеукраїнськогокомітету захисту українськоїмови Олеся Донія, довголіт-нього політв’язня, Героя Украї-ни Левка Лук’яненка, головиКоординаційної ради з питаньзахисту української мови Тара-са Марусика, представникаДержавної комісії з питань за-хисту литовської мови ДайвиВайншнєне, видавців братівКапранових, професора катед-ри загального мовознавстваЛьвівського Національногоуніверситету імені І. ФранкаГалини Мацюк, доктора філо-логічних наук Лариси Масен-ко та багатьох інших, зокремаосвітян – посланців з Луган-

щини та Донеччини – чітковисвітлилась картина фактич-ної дискримінації українськоїмови в Україні – і насущнавимога поставити мову в центрнаціонально-державного жит-тя – як найвищу духовнуцінність і власне – святиню.Завдання – велике, складне.Але відродження мови, куль-тури, глибин світогляду – цепитання життєспроможностинароду і держави.

Коли говоримо в цьомучасі , що стрімкістю своєюнагадує стрілу, яка не знатикуди летить, про вибір шляхуі перспективи розвитку Украї-ни, то найперше, вочевидь,маємо оглянутись, яко стал-кери перед лицем невідомо-го, на чому й серед чого те-пер стоїмо, що визначаємосамі собою у тій перспективімайбутнього. Тоді й стає вид-

но причини багатьох виниклихзагроз.

Суворі уроки, що їх отри-мали українці на сучасномукрутому віражі історії, промов-ляють з усією очевидністю,що відпадаючи від власнихдуховно-світоглядних основ,від тієї вертикалі, яка є Дере-вом життя народу, суспільстворизикує втратити зв’язок ізцілим буттям і втрапляє у ви-хори хаосу.

Так і згадується нині отесакраментальне з «Енеїди»Котляревського: «Де общеєдобро в упадку, забудь отця,забудь і матку, лети повин-ность ісправлять…» Як і три-вожні, не раз мовлені словаЄвгена Сверстюка: «Сьогодніпотрібна реабілітація добра»…Зацькованого, загнаного в кутдобра… І правди, що нею «тор-гують», як і в часи Шевченка.

Відаючи про те наперед,Поет поставив на сторожі «ма-лих отих рабів німих» – Сло-во. Бо й Творець не просто такдав народам мови. СловомВін ствердив духовне началолюдини й цілого Всесвіту.

Чому й птахи не втомлю-ються співати, славити красуБожого світу, – виповнюючигармонію буття. Тим і вільні, йпрекрасні вони, що не пори-вають свого спілкування зНебом. І сказав же Христос:«Будьте як птахи небесні»…

Українська мова – це те,що єднає нас із таємницеюТворця, те завжди неповторнесвітло вічности, через яке миможемо «пізнати правду» і ста-вати вільними.

І мова, як відомо, є домомБуття. «Найперше було Сло-во… І Слово було Бог».Закінчення на стор. 13

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 11 М А Й Д А Н «Наша віра», № 6-7 (327-328) 11

по-моєму, ніхто з українськихполітв’язнів не погодився наце.

Потім уже, коли ми сиділивдруге, дехто покаявся – булазаява Олеся Бердника,здається, покійного ВасиляРоманюка – майбутнього Пат-ріярха Володимира. Але тобуло вже після ув’язнення.

В. Овсієнко: Його шанта-жували, що посадять синаТараса.

М. Горинь: Оце все проВолодимир. Далі хочу розпо-вісти, як я 1970 року повернув-ся з тюрми у Мордовію.

В. Овсієнко: Ви пам’ятає-те дату того Зубово-Полянсь-кого суду? В липні 1967-го...

М. Горинь: Не пригадую.Але мене вивезли з Володи-мира трохи раніше, бо пере-бування в дорозі зараховува-лось як перебування в тюрмі– день за три. Так що я при-був у 17-й Мордовський табіртрошки раніше. Може, вчервні.

В. Овсієнко: Це посьолокОзьорний. По-мордовському –Умор. Я там був у кінці 1975 –в 1976 роках. Мій батько якприїхав на побачення, то ди-вувався, які тут назви страшні:Мордовія, Потьма, Явас,Умор...

ДРУГИЙ АРЕШТ

М. Горинь: Як тільки менезаарештували 3 грудня 1981року, я оголосив голодівку. Незнаю, на який день – на вось-мий чи, може, десятий – меністався сильний серцевий на-пад. Виявилося, що це бувінфаркт. Мене лікували всьо-го тиждень, а після цього язнову ходив на слідство, опу-стивши руки. Не міг випроста-тися. Цілий рік. Це був рік мук.Я вже думав, що мені дове-деться вирушати на той світ.

Другий мій процес я провівдуже добре. Він зводився додуже простої схеми…

В. Кіпіані: А свідки якісьпроходили по Вашій справі?

М. Горинь: Так, проходи-ли свідки. Ви знаєте, що тілюди, які вже раз відбули вконцтаборі, набули великогоконспіративного досвіду… Топерший раз здавалося, щоКГБ все знає. А потім вияви-лося, що воно дуже мало знає.Тому в мене, по суті, серйоз-них свідків не було. Булокілька. А що то за свідок? Япоїхав лікувати собі нирки вТрускавець – це десь у люто-му, за якихось там 8 чи 9місяців до арешту. Разом зімною в номер поселили, як вінназвав себе, викладача коо-перативного технікуму Жуга-рєва. (Такого працівника, якзгодом з’ясувалося, в томутехнікумі ніколи не було). Зним я не мав ніяких розмов,бо був зайнятий – у бібліотецісидів, як правило. А він на су-довому процесі заявив, що яаґітував його в антирадянсь-кому дусі. Що я називав подіїв Афганістані аґресією Ра-дянського Союзу і багато та-

ких речей.В. Овсієнко: А там,

здається, справа Івана Канди-би фіґурувала?

М. Горинь: То вони хотіли,щоб я щось сказав про Кан-дибу, а я відмовився давативідповіді на такі запитання. Завідмову давати відповіді менідали окрему статтю по справіКандиби. Я був суджений задвома статтями. Не пригадуюсобі ї ї номера. Вона буламізерна.

В. Овсієнко: Три місяцівиправних робіт дали?

М. Горинь: Так-так, щосьтам таке було. Але тих 10 роківособливого режиму, 5 заслан-ня з визнанням особливо не-безпечним рецидивістом менідали. Коли я виступав на су-довому процесі, то сміявся.Кажу: «Слухайте, «Соціяльнідослідження» неграмотні і неписані мною. Жодного доку-мента ви у мене не знайшли.Жодних контактів, які би підля-гали судовому розгляду, ви незнайшли – ну то чому ж ви менідаєте 15 років? Покажіть передсвітом, що ви хоч трохи об-’єктивні – ну дайте не 15, а 13чи 12, чи 14 років. А то так, якзаведена автоматична машина:якщо вдруге сів у тюрму – то15 років. За те, що вже разсидів, ви мені даєте 15 років?»

НА ЗАВЕРШЕННЯЯ БИ ХОТІВСКАЗАТИ ТАКЕ…

М. Горинь: Наші політичнісили, коли вони розрізнені, неможуть бути пресинґом дляуряду, Президента, якщо тіповедуть небажану лінію.Вони не можуть створити по-штовх для політизації українсь-

кого суспільства. Політичніпартії дуже мало працюють наутвердження свого авторите-ту в народі. Характерна особ-ливість нинішніх політичнихпартій – що вони безнадійноліниві . Коли я приїжджаюбудь-куди, то цікавлюся, колив них відбулися наради, якчасто збирається первиннапартійна організація – черезтиждень, через два тижні чираз на місяць – для обговорен-ня якихось питань чи хоч биознайомлення з політичноюситуацією. Як правило, низовіорганізації аж до рівня облас-ти зустрічаються на річнихконференціях, а поза тим ве-дуть сонне політичне життя. Іце характерне для переважноїбільшости політичних структурУкраїни. […]

Тому говорити просерйозний вплив партій наполітичне життя Українисьогодні не випадає. Те, щоробиться у Верховній Раді– це буря в склянці води.Цю бурю треба було поши-рити на всю Україну і ска-зати: «Ні – злодійству!», «Ні– русифікації українськогонароду!»

Ось переді мною стан осві-ти в Україні на 1999 рік. Меністрашно від такої картини. Се-вастополь – 98.8 % російськихшкіл, Крим – 98.1 % російсь-ких шкіл, Донецьк – 90 %, Лу-ганськ – 86.8 %, Запоріжжя –61.9 %, Одеса – 60.9 %, Харків– 53.1 %, Дніпропетровськ –40.8 % і так далі. Ви собі може-те уявити рівень русифікації?Якщо в Донецьку українці ста-новлять 52 % населення і вонимають 10 % шкіл, якщо в Лу-ганську теж більше 50 %, амають 13.2 % шкіл, то це такийпотужний прес русифікації, поз-

бутися якого – для цьогопотрібні роки й роки.

Адміністратори в областяхне стали українськими адміні-страторами. Це чиновники ко-лишньої комуністичної партії,які ведуть проросійську політи-ку. Якщо зараз Президентовіне вдасться чи він не захоченадати особливої уваги ста-нові шкільництва в Україні, точерез 10 років будемо матиплачевну ситуацію. Адже цішколярі стануть біля кермадержави.

Ще хочу сказати: у тих10 % українських шкіл у До-нецьку діти переважно роз-мовляють російською мовою.Учителі в учительських теж го-ворять російською. Я з цимстикаюся і в школах Київа,коли там виступаю. Ситуаціядуже складна – вулиця, тро-лейбус, автобус, метро гово-рять російською мовою в Київі.Мені можуть закинути: до чогови про це говорите? Не це го-ловне: ми повинні підняти еко-номіку. Економіку для кого –для манкуртів? Для яничарів?Для людей, які абсолютно бай-дужі до українства?

Я два чи три дні тому бувна дводенній конференціїНаціонального інституту ук-раїнсько-російських дослі-джень. Там така потужнарусифікаторська лавинадоповідей, що я просто бувздивований! Українськанезалежна держава толе-рує русифікацію ще й сьо-годні! Нема ніяких пере-шкод, нема ніяких дамб пе-ред наступом русифікатор-ства на Україну. Це є трагі-чно, це є велика біда. Я ду-маю, що політичні структу-ри повинні саме цими про-блемами зайнятися…

Україну ми маємо, алеУкраїна не до кінця украї-нська; уряд ми маємо, алеуряд говорить, між іншим,теж іноземною мовою. Пре-зидентські структури має-мо, але вони теж наполови-ну неукраїнські. МайбутнєУкраїни через кілька роківбуде вручатися людям, якіукраїнську мову знають некраще, ніж нинішні дер-жавні чиновники.

БЕЗ МОВИНЕМА ДЕРЖАВИ,НЕМА НАРОДУ

Французи ввели спеціяль-ний закон на захист французь-кої мови. Недавно я читав уґазеті «Вечірній Київ», що по-ляки ввели спеціяльний закон,згідно з яким суворо заборо-нено вивіски на підприєм-ствах, у різних громадськихмісцях іноземною мовою –тільки польською. Колиякийсь підприємець свою ус-танову назвав анґлійськоюмовою, був підданий за цедуже високому штрафові. По-ляки захищають свою мовувід анґлізації. Українці ж далиповну волю двом великим по-токам: з одного боку – ро-сійському, з другого боку – ан-глійському. Я питаю: а що такеshop? Що таке shop, що такеpizza? Що таке щось інше? Тачехи коли відчули, що їх погли-нає німецькомовна хвиля, товони й театр назвали дівадлом.

Будівництво економікиповинно йти в парі з мов-ним будівництвом. Без цьо-го українська незалежна дер-жава не може існувати. Алемовне будівництво має бутинеформальним, бо разом змовним будівництвом вихо-вується український патріот-державник… Немає системицінностей у школі, де б малиговорити, що любов до Вітчиз-ни, патріотизм – то найбільшачеснота. Це між іншим, це так…

Проблема економіки,проблема мовного будів-ництва, проблема вихован-ня, проблема переведенняосновних силових структурна державну мову... Не мож-на надіятися на захист інте-ресів України як держави,якщо у війську будуть ро-сійськомовні ґенерали, якщоармія буде російськомовна. Араптом виникне збройнийконфлікт із північним сусі-дом? І таке цілком можливе.

Це важливі проблеми. Пре-зидент розпочав з того, що давдоручення КонституційномуСудові прийняти рішення продержавну українську мову. Алеякщо Азарова висувають кан-дидатом на посаду прем’єр-міністра, а він за 9 років не вив-чив української мови... Як вінбуде керувати великою Украї-нською державою – іноземецьз іноземною мовою в голові?

Я вважаю, що в такому віціможу собі дозволити говорити те,що я хочу, що я думаю, нарешті,

Закінчення на стор. 13

На світлині Миколи Муратова (1988 р.) – Михайло Горинь і В’ячеслав Чорновіл –великі особистості нашого часу й провидці майбутнього. Обидва мали глибоке страте-гічне мислення, талант і харизму справжніх національних і державних провідників ізначною мірою саме їхніми зусиллями були закладені правдиві основи відродженоїукраїнської державности. Будуючи державу, вони будували водночас і громадянськесуспільство. Відтак утвердили ту споконвічну правду історії України, яка й тепер додаєсили не збитися з шляху.

Але чи українське суспільство змогло вчасно розгледіти й належно підтримати своїхпосланих Небом Вашінгтонів-рятівників? Чи спромоглися обрати бодай одного Прези-дентом?.. А шкода, бо обрій був би нині ясніший. Р. Л.

12 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)12 «Наша віра», № 6-7 (327-328) М А Й Д А Н

Îëåêñ³é ѲÍ×ÅÍÊÎ

⊇þäèíà ïðèõîäèòü ó ñâηò+ ùîá âèïîâíèòèéîãî òàΗíîþ ñâî Η ïðèñóòíîñòè

Таїною, яка помножує радість,мудрість і світлість Божого задуму. Вусі часи, здається, окрім лиховісногоХХ століття, людина, попри численніпадіння і злети, таки мала право натаїну. Завіяне буреломами маштабнихсоціяльних трагедій, експериментів ісвітоглядних зламів, це століття буломірилом жорсткого виклику людськійприроді, її цінностям та сутності. Збаг-нути його складність можна лише крізьпризму індивідуальних доль, бо самеіндивідуальність стала найстрашнішимворогом цієї доби, об’єктом жахливих,підступних переслідувань і пригнічень.Бути людиною виявилося героїчнимучинком. Без розуміння цього важкозбагнути, що спонукало до чину тих,хто наважився бути собою і мораль-ним імперативом свого життя зробивправдивість і «прямостояння».

Більшість із тих, хто пише прошістдесятництво і певним чином при-

Євген СВЕРСТЮК. Видання у двох книгах. НА ПОЛІ ЧЕСТИ. Книга 1.НЕВЖЕ ТО Я? – Упорядник Олексій Сінченко. – «Видавництво «Кліо», Київ,2015.

Книжка вміщує автобіографічні спогади і роздуми. На їхньому тлі розгортається розлога панорама свідчень людиниХХ століття, якій попри зміну політичних режимів, війну й концтабори, втрату друзів, роботи, волі вдалося зберегти власнучесть і вірність принципам.

Видання містить рідкісні світлини з приватних архівів – своєрідну візуальну хронологію життєвого шляху ЄвгенаСверстюка, а також архівні матеріяли слідчої справи, завдяки яким читач зможе ознайомитися з жанром «внутрішніхрецензій».

четний до нього, вживає метафорусвітла чи світлости. Такий вимір над-звичайно вдалий, бо вказує на визна-чальну ціннісну матрицю руху шістде-сятників – «ти знаєш, що ти – люди-на?». Читаючи спогади Євгена Олек-сандровича, доходиш висновку, щошістдесятництво потрібно сприйматикрізь людиноцентризм. Решта напла-стовується на цю основу, творячи пев-ну систему цінностей і нормативів.

Пишучи про спогади Миколи Ру-денка, пан Євген зауважив: «Вартістьспогадів – у беззастережній правди-вості й чесній сповідності». Те самеможна сказати і про його книжку, утімварто додати, що цінність цих спогадівне лише у «беззастережній правди-вості», а й у наскрізній іронічності, по-чинаючи із самоіронії в назві «Невжето я?», життєвій мудрості та простоті.

Ще з дитинства Сверстюкові дове-лося перебувати на семи вітрах історії,повз нього пролинали цілі пластиісторій, культур, ментальностей. Усівони приходили й відходили зі своєю

правдою, своїми порядками й вимога-ми. Триматися свого – єдина мож-ливість лишатися собою, мати прихис-ток і «корінь». «Корінь», що пронизуєвсі напластування, даруючи не-зламність і відчуття справжности. Мож-ливо, саме тому замолоду улюбленимпоетом Сверстюка став Байрон. Йогостійкість, правдолюбство, ригоризмзаворожували, відповідали внутрішнімзапитам і допомагали обстоювативласні цінності, навіть всупереч усімсуспільним нормам. У більшості опи-саних ситуацій Сверстюк реагує пря-молінійно. Психолог за освітою, він мавунікальну здатність відчувати людей,водночас його «прямостояння» такожвідразу формувало ставлення до ньо-го. Із ним говорили як із достойним, якіз тим, із ким у принципі не слід гово-рити, бо його позиція завше була оче-видною – він непоступливий у правді.

Спогади Сверстюка – це водночасроздуми про людські долі. Найдрібнішадеталь для нього стає знаковою, обро-стає пазлами цілісного образу, в якому

означений як початок, так і кінець.Неймовірно важко в сьогочасному

суспільстві дійти до осмислення й прий-няття всього того, що вдалося акуму-лювати шістдесятникам. Та й саме по-няття «шістдесятники» досі не має ок-реслености й дає можливість витворю-вати різні контексти цього явища – відсуто політичного до мистецького абопросто громадянського. Адже йдетьсяне так про конкретні постаті, як просаму атмосферу самоусвідомлення,потреби бути у своїй справжності,відмежувати себе від чужого й нав’яз-ливого, що претендує називатисясвоїм. Шістдесятники відновили пере-рваність традиції, повернули Україні їїобличчя, пробудили від летарґічногосну. І саме це наскрізно проступає увирі життєвих доль, зустрічей і про-щань. Саме це проглядає із книжкиЄвгена Сверстюка, який став одним ізнайбільших моральних авторитетів ук-раїнської культури ХХ століття.

ªâãåí ÑÂÅÐÑÒÞÊ

ÇÎËÎÒÀ ÏÅÊÒÎÐÀËÜВосени 1971 року до мене

зайшов мій приятель БорисМозолевський, незвично схви-льований, і поспіхом сказав:«Заходь зі своїми знайомиминаприкінці дня до Інституту ар-хеології на першому поверсі,подивишся на мої розкопки зТовстої Могили. Побачиш, щоя знайшов».

Борис, як і Василь Стус,працював кочегаром. Вони ча-сто заходили до мене в редак-цію «Українського ботанічногожурналу» одвести душу. Ча-сом ми з Борисом виступалиперед учителями й учнями навечорах у школі, і він букваль-но лякав слухачів своїми гос-тросатиричними віршами:

Но эту компанию хруще-вых и брежневых

я товарищами не назову.Українські вірші Мозолевсь-

кого були м’якшими, але такожантисовєтськими. «Людинавмирає, коли приховує своюхворобу. Суспільство теж».Про це він нагадував редакто-рам: «А ти ж мого вірша вжетак обпатрав – сором постатиперед людьми!»

Улітку 1971 року Борис ки-нув кочегарку й пішов на ар-хеологічні розкопки. Звичайно,

він не був у штаті Інституту ар-хеології, бо таких до інститутівне приймали. Але якесь узгод-ження з інститутом було. Мов-ляв, краще ти копайся у сте-повій глині, ніж у політиціКПСС…

Я зібрав кількох приятелів,заінтриґував їх загадкою. Бо-

рис зустрів нас у коридорі йрозчинив двері величезної по-рожньої кімнати, у кутку якоїлежали грубі запорошенімішки. Він почав висипати зних якісь обручки, намиста,браслети.

– А ось, мабуть, основнамоя знахідка – золота пекто-

раль, – він показав у правомукутку кімнати скелет зовсімневисокої людини, на грудяхякої поблискувала якасьрізьблена широка металеваоздоба. – Це – пекторальскіфської цариці. Ви беріть,беріть, Лілю, – звернувся віндо моєї дружини, – сміливо

надягайте обручки на пальці,пектораль на груди – ви буде-те першою царицею післяскіфської.

Було видно, що то золото,але поспішно очищене від гли-ни, тьмяне.

– Борисе, що ти робитимешiз цим на ніч? – запитав я. – Тож перший поверх, вікна на ву-лицю…

– Та замкну двері й піду усвій гуртожиток. Бачиш, вонибояться зі мною навіть розмов-ляти. А інші заздрять, бо жвони теж були на розкопках, аповернулися ні з чим. Та ймало хто знає про мої знахід-ки.

Ситуація швидко змінилася.Спершу хотіли приписати зна-хідки якомусь ідейному това-ришеві з інституту, а Борисаоформити його помічником. Алез ним не було ніякого товари-ша. З Москви з’їхалися корес-понденти. Стали фотографува-ти. Пектораль потрапила наперші шпальти ілюстрованихжурналів. Партійні чини в ЦКпорадились і вирішили спішнооформити Мозолевськогоспівробітником Інституту архе-ології з платнею 200 карбо-ванців на місяць. А каґебістамвеліли прикрити справу на од-ного з найдошкульніших по-

З передмови

−− −−ý

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 13 М А Й Д А Н «Наша віра», № 6-7 (327-328) 13

етів-дисидентів.Усіх нас можна було порахувати на пальцях двох

рук.Бо горстка нас, малесенька шопта,Лише для молитов і сподівання.Усім нам смерть судилася зарання…–писав Василь Стус у вірші на смерть таємно вби-

тої в 1970 році художниці Алли Горської.Тим часом у Київі та інших містах були десятки

поетів, котрі писали вірші й оповідання, які надру-кують, або ті, що оспівували «щасливе й заможнежиття трудящих», видавали книжки, пропивали го-норари. У суто часовому вимірі всі вони – покоління50–60-х років.

Але шістдесятниками ми називаємо ту невеликугрупу поетів, критиків, художників, які писали всу-переч цензурі й були переслідувані за правду,висловлену одверто і на повен голос.

Коли ми говоримо про українських шістдесят-ників, то маємо на увазі тих, що ставили на картужиття, обстоювали честь і гідність своєї нації, боро-лися за свободу слова, за людські права. Змагали-ся за право бути собою. Світ зацікавився Україноюсаме завдяки тим українцям, які боролися за волю.

На читачів і вдячних слухачів мені в житті щас-тило. Читач був у мене вже на початку 60-х років.Українська інтеліґенція стежила за кожним проявом

нонконформістської думки на сторінках преси. Чи невсі читачі українського самвидаву були моїми чита-чами. А щодо українців за кордоном, то майже всіосвічені українці знали все, що там з’являлося підмоїм іменем, починаючи десь від середини 1960-хроків.

Більшість моїх публікацій початку 90-х років пе-редруковували в нас і за кордоном по кілька разів.Тоді навіть поняття не було про авторське право.Сучасна молодь має свої вподобання, і таких чи-тачів, як колись, нині мало. А проте не можу поскар-житися, що мої книжки довго залежуються на поли-цях книгарень.

Мій читач, звичайно, не масовий. То прояснилосьуже в 60-ті роки, коли була офіційна орієнтація намасового читача. Я уникав крученої наукоподібнос-ти, але й не пристосовувався до пересічного рівня.З приводу цього мені робив закид Іван Світличний.Я арґументував свою позицію так: пересічний читачусе одно не читатиме мене, навіть якщо я прилаш-туюся до нього. Окрім того, у нас бракує саме ви-щого рівня есеїстики. До речі, мій стиль рятував мене,особливо в роки ув’язнення: цензори не схоплювалипідтексту й не розуміли психологічних нюансів. Зцього приводу дивувався мій адресат, професор ЮрійЛуцький iз Торонто: вони виловлюють мальків і про-пускають велику рибу. По суті, моє спілкування з

Що стоїть на заваді об’єднання українських церков?Âàëåíòèí ÒÎÐÁÀ

Українська Православна ЦеркваКиївського Патріярхату повідомила провідмову 9 липня ц. р. Української Автоке-фальної Православної Церкви від ство-рення єдиної церкви. Це повідомленняпрозвучало у Михайлівському Золотовер-хому манастирі в приміщенні ПатріярхіїУАПЦ, де відбулося друге спільне засі-дання Комісій УПЦ КП та УАПЦ.

В УПЦ КП заявили: «При позірній,на словах, повазі до ВселенськогоПатріярха і Константинопольської ма-тері-церкви, архиєреї УАПЦ своєю по-зицією фактично відкинули всі ті пора-

Ëþäìèëà ÔÈËÈÏÎÂÈ×завідувач відділу історії релігії тапрактичного релігієзнавства, докторфілософських наук, професор Інсти-туту філософії ім. Г. С. СковородиНАН України:

– Дуже розчарований Київський Пат-ріярхат, розчарований Константино-польський Патріярхат. Хіба що, як хто ірадіє, то це Московський Патріярхат. Невдалося об’єднати гілки православ’я ітаким чином посилити опозиційну пра-вославну силу, яка напевне єдина про-тистоїть імперським зацікавленням МП.

…Не готова автокефальна церквабути всеукраїнською. Вона зали-шається хуторянською у часі феода-лізму. І при цьому вона абсолютно невідчуває віянь глобалізованої епохи.Я не можу радіти такій безперспектив-ності мислення УАПЦ. І це при тому,що саме УАПЦ розпочала відхід відМоскви. Це добре, але, що зараз?Наразі зріє колосальний розрив міжвіруючими і духовенством. Людиоб’єктивно більш готові до об’єднан-ня, ніж їхні духовні поводирі.

«День», 11 липня 2015

ди, які були їм надані щодо об’єднан-ня і шляху виходу з ізоляції».

Про таке об’єдання говорили всіроки незалежности і спроби його булинеодноразові. Всі вони, на радістьМоскві, залишились нічим. Для вірян,які зрештою вірять в Ісуса, а не в Пат-ріярхів, залишаються незрозумілимитакі суперечності. Наче об’єднують неЦеркву в дусі, а апарат з посадами іпідлеглими. На жаль, саме така вада,як гординя, стала на заваді братанню.І це при райдужних запевняннях загалупро наміри обох церков до єднання.

нелюдським і безбожним режимом трималося напослідовному збереженні своєї мови, що вони зму-шені були приймати як об’єктивний факт, із яким нічо-го не вдієш. Навіть у камері-одиночці.

Закінчення. Початок на стор. 10говорити відверто.

В. Овсієнко: Пане Михайле, що биВи хотіли сказати на завершення просвій життєвий досвід?

М. Горинь: Я би сказав, що я нимне захоплений. Я не реалізував своїхскромних можливостей такою мірою,як хотів і планував. Через недостатнюмою внутрішню організованість бага-то моїх дітей, тобто моїх ідей, загину-ло там, де вони народилися – в моїйголові, – а не лягли на папір.

Усе життя на мені висів великий тя-гар організаційної роботи – у різнихгромадських організаціях, у Русі, впартії , у Товаристві «Україна», уВсесвітній Координаційній Раді, у Вер-ховній Раді. Усе це притискувало менеі не давало можливости щовечорасісти за стіл і записати те, що думав.Є у мене кілька десятків записників,але вони не опрацьовані. Якби менісказали видати ті записники, як це зро-бив, скажімо, Винниченко, – я би з цимне впорався.

Думаю, що все, що я міг у життізробити, я вже зробив. Залишилосяпідбивати підсумки. Не є вони радісні.Щоправда, не є вони й такі, що викли-кають у мене розпуку, але супровод-жуються вони жалем, що не міг ти ви-дусити з себе, Михайле, те, що ти мігвидусити. Інші це зробили, а тобі чо-гось бракувало. Чого – хай скажутьлюди.

В. Овсієнко: А все-таки, панеМихайле, поклавши руку на серце,скажіть собі, що Ваше покоління, іВи в ньому, таки щасливіші від по-передників. Адже Ви не простодожили до незалежности України– Ви доклали рук до її утверджен-ня.

М. Горинь: Пан Василь Овсієн-ко вносить оптимістичну ноту в міймонолог і каже, що все-таки щосьзроблено, щось є. І я хочу сказати– є. Наші мрії якоюсь мірою – реа-лізовані. Ідею, яку підіймали людив минулих десятиліттях, за яку кла-ли голови – ту ідею ми якось ви-вершили і зуміли проголосити 24серпня 1991 року Українську Неза-лежну Державу. Але мені йдетьсяпро ту оптимальну вимогу до само-го себе. Йдеться про те, що мені 70років, і треба було б покласти на стілдесяток книжок – а їх нема! Ось прощо йдеться, ось чому я самокритич-но оцінюю свою особу і своє місце всуспільному житті.

Певно, що я далекий від самозни-щувальної критики. Без сумніву,шістдесяті роки не обійшлися безмене. І сімдесяті, і вісімдесяті теж. Алето була якась одностороння робота, афіксація того всього залишилася назавтрашній день. А завтрашнього днядуже мало, бо восени день короткий…

З iнтерв’ю Михайла Гориня...

Свідомість справжньої ваги й міри речей і подій підказує, що головну відпо-відальність нині громадянське суспільство має взяти на себе.

Форум у Київі заявив про таку рушійну готовність. Люди не бажають далічекати з моря погоди, від влади чи ще звідкілясь… Люди чують нагальну по-требу нарешті освідомлювати, бути в діялозі, ростити свою владу. Воліють бутисобою, бути Україною.

Висловлена на зібранні така довгоочікувана й слушна, ніби проста думка:«Треба творити атмосферу спілкування, ширити простір українського мовногосередовища, якого так не вистачає в зрусифікованих містах, і навіть у Київі…»І якби це робилось постійно, активно, вилізши з чужих затвердлих шкаралущ,скільки всіляких проблем вже було б розв’язано. Адже чимало українців, які «зазвичкою» говорять російською, як зауважила освітянка з Донеччини, просто нерозуміють, що нехтуючи рідною мовою, ставлять на собі знак раба, за якимнічого свого не стоїть. Не відають, що віддають своє право бути суб’єктом ітворцем історії, носієм духу великого народу. Їхнє світовідчуття хистке, позна-чене так званою «колоніяльною невизначеністю».

І коли йдеться про інспірацію русифікації в незалежній країні через дію дея-ких недалекоглядних та несправедливих законів, схвалених владою, то з іншо-го боку, може має певну рацію і той, хто каже: «Якщо суспільство таке бачить,спостерігає – і мовчить, то можна думати, що це його влаштовує…»

Або ж воно стає жертвою власного незнання і байдужости?Форум на захист української мови у Київі доніс свідомий голос суспільства,

яке прагне бути відповідальним за свою долю. «За нами правда – історична йнебесна» – той, хто це пізнав, ніколи не втратить волю бути й перемагати.

НАС ОБ’ЄДНАЄМОВА

Закінчення.Початок на стор. 10

14 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)14 «Наша віра», № 6-7 (327-328) М А Й Д А Н

·

¬èðîñâηò Ηâàíà ∠îêóëüñüêîãî13 липня 2015 року Іванові Сокульському – визначному поетові і непохитному лицарю

України, учасникові національного руху опору 60-80-х років ХХ ст., дисидентові, правозахиснику,нескореному в’язню сумління совєтських тюрем і лагерів – сповнилося б 75 років.

Нині, перечитуючи вірші, листи, роздуми поета, бачимо: його образо-смисли, прониклива інтуїція Українинемов на очах проростають в сучасність, будять глибини надсвідомости, засягають у далекі видива прийдеш-нього.

Сила духовного прозріння поета, здобута великою самопосвятою душі, відважним чином цілого життя (апрожити йому судилося всього 52 роки) – яке стало сходженням до волі і справжности, – настільки містичноосяйна, що в його рядках чути незбагненно живий подих «висоти», вершини…

І вона постає як єдина правдива реальність, що творить сенс буття. «Висоту не вкрадуть» – недаремнопромовились ці слова. Бо справжність звершення в житті і в слові – це те, що є незнищенне, як світло боже-ственної волі й любови, до якої прагне людська душа. А в Івановій душі промовляє до неба «співом хораль-ним», здається, сама Україна.

Таємниця вічна – Україна… Крізь віки нев’януча любов. «Там! – вона свята мета й причина» – Знає тиша, пам’ятає кров.Сьогодні, в урочі й грізні часи перемін, поезія Івана Сокульського промовляє як віще послання, надихає

непогасним оптимізмом віри. «Дивись, дивись цей день.. Дивися вище!» – чуємо його клич. І змісту в томукличі – гора. А головний і вічний – будь, пробуджуйся, не промини своє заповітне.

²âàí ÑÎÊÓËÜÑÜÊÈÉ

ÍÀ ØËßÕÓ ÄÎ IÄÅÀËÓ ÂÎËI1980Дніпропетровський слідчий ізо-

лятор

23.05.1980Слава Господу нашому Ісусу Хри-

сту!Добридень, мої найдорожчі: Марі-

єчко, Орисю, мамо, бабусю!Моліться за мене, як і я тут молю-

ся за Вас. Милостивий Бог! – І розлу-ка наша рання, з благословення Його,може статись для нас не надто дов-гою...

Почуваюся я тут, як для цьогомісця, непогано. Тим паче, що все вжезнайоме, все те ж саме... Чи скучивза вами? Звичайно, що скучив, та щопоробиш. Терпи, козаче! Слідствомсебе не обтяжую: не даю ніяких по-казів та й годі. Причина: вважаю своюкримінальну справу №70 глумом наделементарними правами людини, якихза конституцією нібито дотримується інаше законодавство.

Знайомлячись з мізерними шма-точками написаного (що стало тепер«матеріялами слідства» у моїй справі),задумав було написати ті статті, фраґ-ментики яких мені інкримінують нарівні викінченої дії. Так, я написавстаттю «КОМУ НАЛЕЖИТЬ СЛАВА?»(з епіґрафом «Достойний Ти, Госпо-ди, прийняти славу і честь, і силу, іміць, бо все Ти створив, і з волі Твоєїіснує те створене все». – Кому тількивіддаємо ми ту славу, до кого й до чоготільки приміряємо її! До найпередові-шого класу і його найпередовішої іде-ології чи партії…

Не окрадаймо людину в перспек-тиві справді найвищого, абсолютнодосконалого – в перспективі Божества.Без істинного об”єкта культу людина,як духовна істота, приречена на зане-пад і загибель. Шляхетніше, найдос-коналіше, найвище, що є в людині,лише в Божестві знаходить своє опер-тя, свої витоки й першоджерело, тенайвище, що є в людині, не може про-явитись (реалізуватись) без ідеї Боже-ства. В своїй духовності людина неможе не бути звернена до Божества…

2. «КОЛИ Ж МИ БУДЕМО БРАТА-

МИ?» Зміст її зводиться ось до чого.Нам закидають (українському на-

ціонально-визвольному рухові), що минібито проти братерства. Як же вононасправді? Хто насправді тим тільки йзаймається, що руйнує прекраснуідею братерства? Великоросійськаколоніяльна політика, великодержав-ний шовінізм! Найсвітліші уми людствамріяли про братерство між людьми, щораз і назавжди знищило би ворожне-чу, руйнівні і кровопролитні війни.

Зрадивши принципи братерства,російський царат тільки те й робив(впродовж своєї історії), що нищив усвідомості українця цю благороднуідею. Ця ідея все ж лишалась живоюсеред найчільніших представників ук-раїнського національного відроджен-ня в 19 ст. (Кирило-Методіївське брат-ство, Т. Шевченко).

...І навіть тепер, коли «в ім’я тогобратерства» було вчинено сnільки зло-чинів (сталінський геноцид по відно-шенню до України) – все ж ми готовіпростягнути руку дружби будь-якомународу, в тому числі і російському.Тільки щоб то була дружба, а не пус-топорожнє слововживання, безсором-на спекуляція високими словами. Ви-ходить, що братерство те – якась од-нобока фальш. Ми вам зобов’язанібути братами, а ви до нас можете ста-витись так, як вам вигідно. Дев’ятьмлн. росіян в Україні мають всі мож-ливості розвиватися й національно –школи (в кожному райцентрі), газети,журнали, видавництва. Натомість 5–6млн. (якщо не більше) українців в Росії– не мають нічого з того, чим би підтри-мувати своє національне життя. Ро-сійська мова вивчається в кожномупедагогічному інституті й університетів Україні (є відповідні катедри). Жод-ної катедри української мови немає натериторії РСФСР. Російська книгаможе вийти в будь-якому видавництвіУкраїни, українська книга –?

Де ж тут братерство?Обидві ці статті в мене забрано ра-

зом зі всіма паперами. Вони мені, зви-чайно, нічого ні додадуть, ні віднімуть,я передбачав і такий варіянт (що по-паде воно не куди інде, а саме до

них!). Попало до них і «Звернення доколег-літераторів Заходу». Це вжевдруге арештовано мене тільки за те,що я смію мати власні думки і переко-нання, що хочу реалізувати своє, ніби-то гарантоване мені конституцією, пра-во на творчість... Я не політик і не об-стоюю ніякої окремої викінченоїполітичної програми, своє покликаннябачу в поетичній творчості, що неюзаймаюся від юних літ. А будучи ук-раїнським інтеліґентом, я, природно, неможу бути байдужим до сучасного тра-гічного становища мого поневоленогонароду. Український правозахиснийрух, до якого приєднався 1979 року,стоїть поза будь-якою політичною про-грамою і ставить собі за мету сприятидотриманню органами радянської вла-ди радянських же законів. Разом збагатьма своїми колеґами-побратима-ми, що їх ув’язнено в тюрмах, концта-борах, спеціяльних психічних лікарнях,звертаємо Вашу увагу на це беззакон-ня, що твориться не десь там, а нанашому спільному Европейськомуматерику. Наша неволя не може незагрожувати вашій свободі. Дорогінаші побратими по творчості, по свя-тому ідеалу свободи, що насправді, ане лише на папері, як ми, маєте правона вільне незалежне слово і переко-нання. Ваша моральна підтримка неможе не допомогти нам в нашому ста-новищі. Наша неволя не може незагрожувати вашій свободі. Аджесаме з цього виходить Гельсінська уго-да. Заселяємо з вами один і той жедуховно-культурний материк Европи.(Намагаємось реалізувати те найваж-ливіше, що закладено в нас Творцем,свою духовність).

Ваш колеґа по творчості, вашспільник по святому ідеалу свободи.

Інакомислячі потрібні для будь-якого суспільства, щоб своєю про-тилежною думкою перевірити пра-вильність тих засад, на яких воностоїть.

НАРОД САМ СОБІ МЕТАКожен народ – замисел Божий,

кожен народ – Його таємнича метаі ціль. Кожен народ – твориво

Боже. Те, що складає основу певно-го народу, йде в таку далечінь історії,що губиться там для нашого ока, ся-гаючи Божественних скрижалей. На-род – це викінчена духовна структу-ра, основа якої – мета до гармонії йсамозбереження. Та структура не маєопертя ні в якому суспільному устроїчи ідеології – вона замкнена на самусебе, а відтак, і на Божественний Аб-солют.

Щоб вижити духовно (не занепастий не розкластися сторонніми хибнимивпливами), людство поділено на ду-ховні окремішності – монади, кожна зяких несе в собі потаємний для нас,закладений Самим Творцем зміст. Ко-жен народ виник не внаслідок випад-кових (історичних) причин – він необ-хідний для повноти Божого творива.Саме в цьому його живильне джере-ло, сенс його існування й незни-щимість. На відміну від багатьох штуч-них суспільних структур, що походятьвід гордощів та суєти людської, ви-кінчена духовна структура народу без-посередньо прилучає нас до Боже-ственних глибин, до Його благословен-ної волі. Саме в цьому вбачаємо не-минуще, позачасове (надісторичне!)значення народу (цінність). Не руйну-вати, а дбайливо розвивати й по-глиблювати те, що закладено уструктурі народу, в самому собічитаючи його потаємний зміст –либонь , щонайперше завданнялюдини як істоти духовної, що маєнад собою Творця, Його вищуволю. Ми бачимо, що в світі, де непорушені основи людського існу-вання, народ – єдина величнасправжність і справжня ве-личність.

1981В’язниця. Чистополь (Татарстан)

03.03.1981Славні то були роки, коли я ще не

мав собі клопоту ні з правдою, ні збрехнею, а просто був собі серед про-стору степу. І в тому, що я був, – буввесь смисл мого існування...

А який лаконічний і близький до

Раїса ЛИША

НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313) 15 М А Й Д А Н «Наша віра», № 6-7 (327-328) 15

твого існування був тоді твій світ. Оцеі був увесь світ: небо, що над голо-вою; таке близьке, що, здається,дістав би його рукою, аби виліз нагребінь стріхи чи став на кряж, щомрів віддалеки (в бік Михайлівки). Оцеі був увесь світ – степ, що виднийочам; аж туди, до далекої на самомуобрії посадки (це на захід сонця), а насхід сонця – аж до П’ятакового. Ойку-мена степу і серед нього – балка! Гар-но, затишно, людно було в тому замк-нутому на простір світі. Бути у ньому,бути і бути!

²âàí ÑÎÊÓËÜÑÜÊÈÉ

В люмпенізованому суспільстві,де слово «інтеліґент» є майже лайкою,він був інтеліґентом у всьому й докінця.

За часів, коли все продається йкупується, вперто, стоїчно нічим неторгував. Його м’які, делікатні манерий гордий консерватизм нагадувалидавню Україну.

Мав на обличчі езотеричну про-світленість, що дасться роботою Духу.

Власні думки та вчинки забезпечу-вав вартістю життя та стражданнями –і дехто бачив у цьому гординю.

Дон Кіхот і Син Божий в одній особі.Носив у своїх рисах метафізичнийвідблиск, що дається шляхетним об-ранцям причетністю до Світів Інших татрагічним знанням своєї долі наперед.

Переважав у Іванові Сокульському,кажучи євангельськими словами,«внутрішній чоловік» та спрямовувавйого вчинки й життя мірою Вічного. Укожного поета є своя таємниця. Івано-ва була в тім, що в його творчості,світобаченні та навіть способі пережи-вання світу зрусифіковане козацькеПридніпров’я (як раніше в творчостіВалер’яна Підмогильного) знайшлосвоє усвідомлення, свого речника йзахисника.

У світі, де бракує лицарства й бла-городства, значно поповнював дефіциттого й того. Невиправний бунтівник, вінвипив не одну чашу болотяного гнівуобивательської цикути.

В політику приносив моральність тарелігійне підґрунтя, чим не раз драту-вав деяких сучасних демократів, ви-хованих швидше за приписами Макі-явеллі.

Любив – до самозабуття – Дніпровіпороги, які були для нього символомнезнищенности та волі України. «По-рогами» назвав свій журнал, який ви-пускав у 1988-1991 роках, що мавширокий резонанс в Україні та літера-турних колах діяспори.

Поета покликав Бог. Але Івановіпороги є! І тих, хто до кінця ніс свогоХреста, народ не забуває.

З передмови до книги вибранихпоезій «Означення волі», Дніпропет-ровськ, «Січ», 1997.

***Дніпро показує мені свою далеч,куди йому ще текти і текти.Дніпро показує мені своє третє небо,свою найвищу воду.

Дніпро показує свої гори,пороги (і шаблю забуту – на дні).Дніпро простеля мені степ –до безмежжя, аж боляче бути!

Зблакитнює Дніпр мою муку(в тіні своїй молодій)...Дніпро подає мені руку: – Ходім!

1977

***Воді – текти. Траві тривати далі.Зростати дню, здійматись небесам.Мені ж іти і думи позосталізбирать до сліз, де я сьогодні сам.

Камінню – буть. Землі не йти нікуди.Земля прийшла, де води поміж брам...I жде земля, аж доки прийдуть людина цей поріг, де я сьогодні сам.

1977

***Все далі, все вище – до БогаДніпро віднаходить путь...Мов потоплені дзвони – пороги! –під водою тривожно гудуть.

1982м. Чистопіпь

***Таємниця вічна – Україна...Тихий сплеск – найперше джерело.Перший спів збудив зі сну полину,перший птах схилив своє крило.

Таємниця вічна – Україна...Крізь віки – нев’януча Любов.«Там! – вона свята мета й причина»,–знає тиша, пам’ятає кров.

Таємниця вічна – Україна...Безконечне світло і блакить.На степи – Дніпро високо рине...Пам’ятає тайну – крізь віки.1978

***Степ навсібіч безберегий,Простір – на тисячі літ!Всі в цей чорнозем полеглі –мій неперерваний рід.

Степ доростас до моря,хвилі так важко ідуть...В правді як стій суворій –предків-нащадків путь.

***Дерева – пророки неба,дерева – слова землі –покладуть побіля тебесвої болі і жалі.

Мить спочивши, підуть далі –перед ними світ і світ! –всіх, у світі позосталих,вчити жити і боліть.

Досконалі в Божім хисті,у великості малі –як Христос, сумні і чисті, –діти неба і землі.

1980 Дніпропетровське СІЗО

Меса сі мінор й Баха

***Печальний світ, а літ без ліку... – Господи, помилуй і прости!Пахуча пам’ять – спервовіку –обличчя зліпок золотий!1981

***Ніч творилась, діялась, була,крилами незримо тріпотіла.Через серце річкою текла...Ніч мене лишити не хотіла.

Ніч тривала, далі йшла в глибини,де найбільша тайна світу спить,душі наші – всесвіту рибини,зупинившись, слухають блакить.

Ніч питала: «Хто у тайні – перший?»слово чув я: «Перший над усіхпонадсвітній сонцесяйний Звершник,що на троні царственому сів».

Ніч творилась, діялась, була,мовою вершини говорила.Дарувала два мені крила...Та летіть... летіть було мені несила.

1977Кучино, карцер

А скільки див було у тому світі!Ластовінь! Межі по степу – не торкнутіплугом заповідники трав і квітів!Гніздечка жайворонків! І гніздечка в ку-щах! Дрохви! Зоряне небо і розповідіпід ним!..

Оце і був увесь світ – хутір (єдинавулиця) в центрі ойкумени Степу, вхуторі – хата, наполовину вкрита че-репицею, наполовину під соломою.(Половина даху згоріла під час війни.)Оце і був увесь світ: мама, дідусь,бабуся... тато, якого я ніяк не міг уявитисобі, і все ждав його з війни... Тільки

діти знають, як потрібен їм батько!Задумав написати про те, що зна-

чить для людини дитинство. І як цесерйозно – дитинство. Адже яке будедитинство, така буде й людина. Люди-на здійснюється на 90% за час дитин-ства, а потім так – лишень коптить. І яктреба плекати й берегти пам’ять пронього – щоб залишитись людиною внайскрутніших умовах. Уявляютьсятакі собі безхитрісні оповіданнячка –через призму свідомости 5 – 7 – 10-річного білоголового допитливця. Ібула б там лише чиста людська екзис-

тенція, якою буває вона лише в ди-тинстві – безвідносно до т. зв. соціяль-ної дійсности. Предметом досліджен-ня має бути саморозвиток (самороз-криття) людської свідомости, самодо-статність людського існування – воляв її найчистішому виявленні. (По-справ-жньому вільними можуть бути лишедіти – для них бо ще не існує ніякихстереотипів, догм, авторитетів, не ка-жучи вже про «цитати!»).З книги І Листи на світанку. 1980–1982 років. Дніпропетровськ, «Січ»,2001.

Світло перше сховано в мені...

Þð³é ²ÂÒÀØ

МолитваУсе, усе належить Богу!У Його ласці кожна мить.Мій біль-зажур, мою тривогуприйми, о Господи, прийми.

Не допусти мого загину,покрий мене небес крильми!Прийми, о Господи, Вкраїну,нехай ми будемо людьми.

1987Кучино

Відкрито усе – до основи...Крізь віки прозирає Дніпро-сивочуб.Простору й далечі мова! –на всю Україну, чуть.1985м. Чистопіль

Світе мій, моя висока мово!Від якої вишньої поривсе збудилось, все з’єдналосьсловом – говори!

І куди ведеш нас, мово?..Хай ми будем сестри і брати!Протікає, як вода Дніпрова,світу далеч – щоб напився ти.

1987Кучино

***Коли умру, нехай триває тиша.Коли умру, Дніпро нехай все плине,степи за обрій хай біжать...Вкраїни слово ллється...Коли умру, нехай не буде впину...Мій прах змішайте з рідною землею!

1973Володимирська централь

Малюнок Пабло Пікассо

Квіти, квіти – всього світу...Мов на прощу ходаки.Навзаході давнє літо –всі сюди зійшлись віки!

Далечінь! – за небокраї...На хвилину світ пригас!Хтось собою нас єднає,світить день крізь нас.

Далеч слова, далеч слави...– Пронеси, мов рану, кров!То не квіт – Вінець Кровавийпізнім полем перейшов.

Через всю протяжність болю –

зблисло, сталось, відбулось!..То не квіт, то пізнім полемперейшов Ісус Христос.

Перейшов і нам полишивбіль пробитої руки.Запахущі соти тиші,щиросвіту щільники.

21.03.1980

***

16 НАША ВІРА БЕРЕЗЕНЬ 2014 Р. № 3 (313)

У кожному поштовому відділенні можна передплатитигазету «Наша віра», індекс 61671.

Газета містить актуальні матеріяли з релігії та історії, бого-словські, філософські, літературознавчі та публіцистичні статті.В кожному числі є сторінка для дітей та юнацтва.

Передплатіть газету собі та подаруйте передплату друзям.

Передплачуйте газету

ДИРЕКТОРОрина СОКУЛЬСЬКА

За рікою– таку назву має (за назвою одного

з вміщених в ній віршів) невеличкаошатна, кольорова, що аж світитьсяякимсь особливим теплом, книжка, щоїї видала на знак вдячної пам’яті Євге-на Сверстюка парафія Святої Покровис. Рубанівське на Січеславщині (ви-давництво «Навіки»). Окрім віршів, чи-тач знайде тут кілька вибраних есеїв.А ще – атмосферу, яка творить спілку-вання.

«Так він мислив і так писав у ті, зда-валось би, безпросвітні часи, – мовить-ся у короткому слові від упорядників.– Мужнє, вільне добре, світле словосправжнього Українця. Отака сила віри,сила любови до Бога і Вітчизни – не-здоланна, всепереможна!»

Подаємо кілька рядків з есеїв

ªâãåí ÑÂÅÐÑÒÞÊТарасова муза прорвала якийсь

підземний склеп, уже декілька столітьзамкнутий багатьма замками,запломбований багатьма печатями,засипаний землею, навмисно зораноюі засіяною, щоб заховати від нащадківсаму пам’ять про місце, де знаходить-ся підземна порожнеча. Тарасова музасміливо ввійшла в ту порожнечу зісвоїм непогасним світильником івідкрила за собою путь і сонячномупромінню , і свіжому повітрю, і

людській цікавості. Легко буде входи-ти в те підземелля, коли туди про-никне повітря; але яка людська міцьможе встояти проти вбивчих длявсього життя гасителів усякого жи-вого вогню вікових випарів! Горе зух-валому поетові! Він забуває, що вінлюдина, і коли першим зважиться сту-пити туди, то може повалитися...»

***Полон – то існування поза історією.

Історія починається із втечі з полону.З виходу з неволі. І там душа знову

Сонце зустрічаєІ нема тому починуІ краю немає.

***Покликаний іде, високий і беззахис-

ний, прокладати дорогу від минулого,якого вже не видно, до майбутнього,якого ще не видно.

ПОДЯКА ДОБРОЧИНЦЯМ

Є. Сверстюка, що їх рубанівці підкрес-лили червоним кольором, як те, надчим нині особливо варто помислити.

Редакція

Нещодавно в Бучі виданоброшуру паламаря Миколи Дя-ченка «Свято-Петропавлівськийхрам», де висвітлюється йогоісторія. Свято-Петропавлівськацерква в Бучі була збудована1911 року. Комуністична владакілька разів зачиняла церкву іпереслідувала священнослужи-телів. М. Дяченко називаєімена священиків, ченців і чер-

ниць, які захищали церкву, а вчаси гонінь таємно здійснюва-ли службу Божу для бучанців інерідко ставали жертвамирепресій. В 1930-і роки декогоз них було розстріляно.

В ніч на 7 листопада 1964року бучанську церкву булоспалено. Очевидно, на честь47-ї річниці так званої Жовтне-вої соціялістичної революції.

В 1966-1976 роках в Бучіжив архиєпископ Антоній Ми-хайловський, який ночамитаємно служив Літургію і при-чащав віруючих бучанців.

Після проголошення Неза-лежности України розпочалосярелігійне відродження Бучі. У1992 році тут зусиллями ієреяАнатолія Лихобаби, ктитораМиколи Яровенка та іншихстворено православну грома-ду. Наступного року місцевавлада виділила ділянку землідля будівництва церкви. Спо-чатку збудували капличку. А2011 року, до 100-річчя Храму,освятили його нову будівлю.На прилеглій до церкви тери-торії міський голова АнатолійФедорук створив Свято-Пет-ропавлівський парк.

На жаль, видання непозбавлене певних хиб. Так,автор стверджує, що цегельнийзавод біля Яблуньки збудуваву 1886 році син Северина Са-гатовського. Насправді ж за-вод збудував Северин Сага-товський ще 1868 року. Про цеможна прочитати в книзі Лав-рентія Похилевича «ПовітиКиївський і Радомисльський» ілітопису Ірпінської краєзнавчоїкомісії, яка була створена приміській бібліотеці.

Далі автор пише: «Самеселище Буча виникло як стан-

ція роз’їзду». Оскільки добродійМикола Дяченко неодноразовобував у Ірпінському історико-краєзнавчому музеї, то вартобуло б оглянути експозицію. Тампредставлено фотокопії оголо-шень у дореволюційних газе-тах. Можна прочитати, що Бучавідразу була запланована якстанція і була станцією. А роз’ї-здом спочатку був Ірпінь.Роз’їзд – це роздвоєння одно-колійної залізниці, яке дає мож-ливість розминутися зустрічнимпотягам, а також зупинка намісці такого роздвоєння. Стан-ція більша за роз’їзд.

В 1902 році село Яблунька неналежало до складу Бучі, яка тодіще тільки забудовувалася. Інодінеправильно написані прізвища.Наприклад, не Лясковський, а Ля-совський. Всіх цих прикрих поми-лок можна було б уникнути, якбиавтор скористався моїм підручни-ком «Історія рідного краю. При-ірпіння».

Незрозуміло, чому історіябучанської церкви опублікованаросійською мовою? Особливонині, коли Україна стала жерт-вою аґресії Росії. Так, храм Мос-ковського патріярхату, але жцерква називається Українсь-кою православною. Автор маєукраїнське прізвище – Дяченко.Та й видання адресоване пере-дусім бучанцям.

Àíàòîë³é ÇÁÎÐÎÂÑÜÊÈÉ

Свято-Петропавлівський храм у місті Буча

14 «Наша віра», № 6-7 (327-328) М А Й Д А Н

Дорогі читачі!В зв’язку з триваючоюперереєстрацією газе-ти наш банківський ра-хунок тимчасовозаблоковано. Жертво-давці, які бажають до-помогти газеті, можутьнадіслати допомогупоштовим переказомна ім’я головного ре-дактора Лиші Р.С. заадресою: 01001, Київ–1, аб/с №283, редакціягазети «Наша віра».Тел. 067-125-48-50

Колектив редакції ічитачі газети «Нашавіра» щиро дякуютьблагодійникам, котрісвоїми внесками по-сприяли виходу цьогочисла:

Галині КОРЖ, Наталіїі Георгію РОГОЖИНИМ,Валентині СЕМЕНЯК,Олександру СУГОНЯ-КО, Ользі ЧМОЛІ, Дмит-ру ШЕЛЕСТУ, ТетяніЯРЕМЕНКО, ХристиніЯРЕМЧУК, ВалентиніЛИМОНЧЕНКО, ГалиніСВІЧКОВСЬКІЙ, пановіМАКСИМ’ЮКУ, пані На-талі та пані Ларисі.