Молодь і ринок -...

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 6 (149) червень 2017

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 26.06.2017 р. Ум. друк. арк. 17,22.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2017

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №10 від 22.06.2017 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№6 (149) червень 2017

Надія АшитокАнтропологічний аспект виховання дошкільників з використанням художньої літератури……………6

Андрій ЛитвинПідготовка лідерів у освітньому середовищі ВНЗ……........................................................………..10

Оксана ВасюкЗміст навчання у формуванні професійної спрямованості майбутніх соціальних педагогів…………….16

Володимир Ткаченко, Євгенія ЧереваньСтробоскопічна версія лабораторної роботи для визначення прискорення вільного падіння………….22

Марія ФлякОснови етичної компетентності соціального працівника……..................................................…….26

Ольга Єрьоменко, Юлія СтасюкВиховання “мовної стійкості” в учнів загальноосвітніх навчальних закладівв умовах сучасного культурного середовища………………..............................................................30

Ірина Гринчук, Тетяна ГрищенкоФортепіанні твори сучасних українських композиторів: виконавсько-педагогічний аспект……………36

Анна ПерміноваФормування позитивного образу особистості майбутнього інженера-педагога засобами арт-педагогіки…..40

Наталія ПавинськаЕфективність використання інтерактивних методів навчання на заняттях історії у вищих навчальних закладах……45

Ольга ОсоваТеатральна педагогіка як інноваційна технологія підготовки майбутніх учителів іноземної мови……49

Юлія Колісник-ГуменюкОсобливості художньо-педагогічної освіти у навчальних закладах Японії......................................…54

Василь АндріяшкоДекоративно-прикладне мистецтво в навчальних закладах та майстерняхКиївщини першої половини XX століття………….........................................................................….60

Світлана КриштановичНауково-методичні основи формування професійної компетентностімайбутніх менеджерів фізичної культури і спорту……………..........................................................66

Оксана БартківСоціально-педагогічна робота з внутрішньо переміщеними особами: сутність та зміст…….…………..71

Ірина ЛитовченкоОсобливості інвестиційного забезпечення організаційного навчанняяк чинника підвищення конкурентоспроможності підприємств: на матеріалі США…………................76

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Ірина КарпаВикористання мобільних пристроїв у вивченні англійської мови……...............................................81

Олена ВасиленкоУкраїнська народна іграшка як засіб виховання старших дошкільників........................................….85

Надія Стецула, Галина МельникМетодика формування географічних компетентностей у загальноосвітніх навчальних закладах………89

Дмитро Губ’як, Ірина Губ’якСонатний жанр у сучасному бандурному репертуарі……….................................................……….94

Анатолій Баньковський, Ярослав ЛемішкаТернопільська обласна філармонія як осередок культурного життя регіону(друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)…………………...................................................................99

Уляна МолчкоСтаття “Остап Ніжанківський у моїх спогадах”Кирила Студинського – вартісна пам’ятка спогадової літератури початку ХХ сторіччя…..........…104

Наталія ЗайцеваВикористання веб-квестів у викладанні німецької мови професійного спрямування………………109

Тетяна Варянко, Лариса ІванченкоВимоги до професійної майстерності викладача іноземної мови вищого технічного навчального закладу…115

Галина Колесник, Ірина ЗінчукПринцип ситуативності як визначальний фактор формування мовної компетенціїу студентів технічних спеціальностей…......................................................................................…119

Олена Готько, Оксана ЧайковськаВплив Інтернет-середовища на політичну соціалізацію молоді…..........................................…….124

Ірина СайВиховання дівчаток та молодих дівчат у давньогрецькому суспільстві….......................................130

Ольга ЄсіповаУправління навчальною діяльністю студентів в умовах інформатизації освіти……............………..134

Галина ЗалуцькаПарафіяльні школи УГКЦ як елемент українського шкільництвав Канаді наприкінці XIX – в третій чверті XX ст….............................................................……….138

Тетяна Садова, Анатолій Дем’яненкоСімейні цінності як складова сучасної вищої освіти України…............................................………144

Анастасія ВарениченкоПедагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до формування екологічної культури молодших школярів…148

Марина НестеренкоПрофесійна підготовка майбутніх учителів до моделювання уроку в початковій школі: сутність і структура…..152

Ігор ЧорноплатСучасні підходи до використання інформаційно-комунікаційних технологійу професійній підготовці майбутніх педагогів будівельного профілю…...........................................157

Моніка ЯворськаДержавно-приватне партнерство, як інноваційний підхіддо організації адміністративного менеджменту в системі освіти…………….....................................161

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№6 (149) June 2017

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 26.06.2017Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

UDC 051

YOUTH & MARKET, 2017

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Lviv region, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKIY, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Lviv region, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 10, 22.06.2017)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№6 (149) June 2017

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nadiya AshytokAn anthropological aspect of education of preschoolers with using the children’s literature……………………6

Andriy LytvynThe training of leaders of the educational space of universities……...........................................………..10

Oksana VasyukThe content of studying in the process of formation the professional orientation of future social pedagogues….16

Vоlоdymyr Tkachenko, Yevheniya CherevanThe strobosсopic version of the laboratory work for the determination of acceleration of free falling…….22

Mariya FlyakThe basics of ethical competence of a social worker………..............................................................….26

Olha Yeromenko, Yuliya StasyukThe fostering of “language stability” among students of comprehensive educational institutionsin the conditions of the modern cultural environment………………......................................................30

Iryna Hrynchuk, Tetyana HryshchenkoThe piano works of modern Ukrainian compozers: the performance and pedagogical aspect………………36

Anna PerminovaThe formation of positive image of personality of the future engineer-teacher by means of art pedagogy……..40

Nataliya PavynskaThe efficiency of using of interactive methods of teaching at history classes in higher educational institutions…45

Olha OsovaThe theatre pedagogy as an innovative technology of training of future foreign language teachers……………49

Yuliya Kolisnyk-HumenyukThe features of the artistic and pedagogical education in the educational institutions of Japan.................…54

Vasyl AndriyashkoThe decoratively-applied art in the educational establishments and workshopsof Kyiv region of the first half of the XX centuries……………...............................................................60

Svitlana KryshtanovychThe scientific and methodical basis of the formation of professional competenceof future managers of physical culture and sport……………...................................................................66

Oksana BartkivThe socio-pedagogical work with the internally displaced people: the nature and content……………….....71

Iryna LytovchenkoThe features of investment support of organizational studying as a factorof improvement of business competitiveness of enterprises: the experience of the USA……………………….76

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Iryna KarpaThe use of mobile devices in the process of studying of English…....................................................…..81

Olena Vasylenko The Ukrainian folk toy as the means of education of senior preschoolers............................................….85

Nadiya Stetsula, Halyna MelnykThe methodology of formation of geographical competencies in the general education institutions…………89

Dmytro Hubyak, Iryna HubyakThe sonata genre in the modern bandura repertoire………........................................................……….94

Anatoliy Bankovskiy, Yaroslav LemishkaThe Ternopil regional philharmonic as a centre of cultural life of the region(the second half of the XX century – the beginning of the XXI century)…………………........................99

Ulyana MolchkoThe article “Ostap Nyzhankivskiy in my memories”by Kyrylo Studynskiy as the valuable monument of memoire literature of the early 20th century….....…104

Nataliya ZaytsevaThe application of Webquests in the process of teaching of German of professional direction……………109

Tetyana Varyanko, Larysa IvanchenkoThe requirements concerning the professional competenceof a foreign language teacher at higher technical educational institutions………………….........................115

Halyna Kolesnyk, Iryna ZinchukThe situational approach as a key factor of formation of communicative competence of students of technical desciplines…119

Olena Hotko, Оksana ChaykovskaThe influence of the internet environment on the political socialization of young people……..............….124

Iryna SayUpbringing of girls and young ladies in the ancient Greek society.......................................................…130

Olha YesipovaThe management of educational activity of students in conditions of informatization of education………..134

Halyna ZalutskaThe parish schools as an element of Ukrainian schooling in Canada at the end of XIXth – the third quarter of XXth century….138

Tetyana Sadova, Anatoliy DemyanenkoThe family values as a component of contemporary Ukrainian higher education……......................……144

Anastasiya VarenychenkoThe pedagogical conditions of preparing of future teacher to the formation of ecological culture of young students….148

Maryna NesterenkoThe professional training of future teachers to the modelling of lesson in primary school: the essence and structure….152

Ihor ChornoplatThe modern approaches of using the information and communicationtechnologies in the training of future teachers of construction profile….................................................157

Monika YavorskaThe public and private partnership as an innovative approach of the administrative management in the educational system…161

6© Н. Ашиток, 2017

УДК 37.031.1

Надія Ашиток, доктор філософських наук,професор кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВЗ ВИКОРИСТАННЯМ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Одним із найбільш перспективних для вивчення виховання дітей дошкільного віку засобами дитячоїлітератури на основі сучасних методів є антропологічний підхід. У статті розглядаються сутність ізначення антропологічного підходу для освіти дітей за допомогою дитячої літератури у сфері дошкільноїосвіти. Автор визначила роль і місце дитячої літератури у формуванні пізнавальних якостей і почуттівдошкільників, зміст та особливості виховання дітей засобами дитячої літератури в антропологічномуаспекті. Аналізовано шляхи вдосконалення навчальновиховного процесу з використанням творів дитячоїлітератури у дошкільних закладах.

Ключові слова: виховання, педагог, моральні якості, почуття, дитяча література, дошкільники,антропологічний аспект.

Літ. 10.

Надежда Ашиток, доктор философских наук,профессор кафедры социальной педагогики и коррекционного образования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ВОСПИТАНИЯ ДОШКОЛЬНИКОВС ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

Одним из наиболее перспективных для изучения воспитания детей дошкольного возрастасредствами детской литературы на основе современных методов является антропологический подход.В статье рассматриваются сущность и значение антропологического подхода для образования детей спомощью детской литературы в сфере дошкольного образования. Автор определила роль и место детскойлитературы в формировании познавательных качеств и чувств дошкольников, содержание и особенностивоспитания детей средствами детской литературы в антропологическом аспекте. Анализируются путисовершенствования учебновоспитательного процесса с использованием произведений детскойлитературы в дошкольных заведениях.

Ключевые слова: воспитание, педагог, моральные качества, чувства, детская литература,

дошкольники, антропологический аспект.

Nadiya Ashytok, Doctor of Sciences (Philosophy),Professor of the Social Pedagogy and Correctional Education Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

AN ANTHROPOLOGICAL ASPECT OF EDUCATION OF PRESCHOOLERSWITH USING THE CHILDREN’S LITERATURE

The concept choice (an approach, a paradigm) is an important factor of education. An anthropologicalapproach is one of the most perspective approaches of studying of education of preschool children by means ofchildren’s literature on the basis of modern methods.

The article analyzes the main trends of implementing of ideas of anthropological approach into theeducation of preschool children by means of children’s literature are. The article deals with the essence andvalues of the anthropological approach of children education by means of children’s literature in the sphere ofpreschool education. The author determines the role and the place of children’s literature in the process offormation of cognitive qualities and feelings of preschoolers, the content and the features of parenting bymeans of children’s literature in the anthropological aspect. The literary works offer children the world of vastopportunities, a direct connection of all times, the people and cultures, the possibility of consideration ofliterature as the poetic memory of people. At the same time the role of literature in the process of formation anddevelopment of consciousness of preschoolers is underestimated.

The ways of improvement of educational process during the realization of different forms of learningwith using children’s literature in the preschools are analyzed.

The author explores the pedagogical terms and features of introduction of the anthropological approachinto the educational process that takes place during the realization of different forms of teaching by means of


7 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Існуютьчисленні підходи до вивченняхудожніх творів – системний,

культурологічний, комунікативний, функціональний,антропологічний та ін. [1, 161 – 165; 2; 3; 10].Останній із названих є одним із плідних упедагогічному контексті, оскільки й сам процесвиховання аналізується з позиції цього підходу.Дійсно, виховання можна розглядати якспецифічно людський спосіб буття і як спеціальнудіяльність, що має високу цінність. Вихованнявідповідає природі людини, яка відчуває потребуі здатність до виховання (І. Кант), потребу восмисленні цього процесу з теоретичної точкизору. Твори ж художньої літератури містять у собівеличезний потенціал духовних цінностей, якісприяють вихованню дитини, стати потужнимзасобом її розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Провплив художньої літератури на людину писалиШ.А. Амонашвілі, М.М. Бахтін, Н.А. ДмитрієваЗ.І. Романовська, Є.В. Квятковський, О.А. Куревіна,Н.А. Кушаев, Б.М. Неменський, С.А. Раппопорт, таін. Різні аспекти використання дитячої літературияк засобу формування особистості дитинирозглядалися у дослідженнях таких науковців, якА. Богуш, Л Вовк, В. Гуменна, Л. Дрофань,М. Євтух, С. Золотухіна, Я. Кодлюк, І. Козак,Н. Кузьменко, М. Малиш, К. Чорна, Б. Якимович.Дитячу літературу як засіб всебічного вихованнята розвитку учнів досліджували О. Білецький,Н. Волошина, О. Зубарева, Л. Кіліченко,А. Костецький, В. Плахтій, О. Савченко,Н. Скрипченко, А. Терновський, Ю. Ярмиш та ін.Деякі аспекти використання художньої літературиу роботі з дошкільнятами вивчалися у працяхА.В. Запорожця, Л.М. Гурович, Т.А. Репиної,Л.Я. Панкратової. Зокрема, предметом їхніхдосліджень були особливості сприйняттяхудожньої літератури дошкільнятами.

Мета статті – дослідити вплив творівхудожньої літератури на формування особистостідошкільника в антропологічному аспекті.

Виклад основного матеріалу дослідження.Сучасна педагогічна антропологія розумієвиховання як процес, який зберігає людськусутність будь-якого суспільства і створює умовияк для розвитку суспільства, так і дляпродуктивного існування кожної людини.

Виховання можливе тому, що воно відповідаєприроді людини, є видовою потребою. Дійсно,лише людина здатна до самоаналізу,самоспостереження, самооцінки, самоконтролю,без яких виховний процес неможливий. Лишелюдина здійснює пошук істини, добра і краси,орієнтується на ідеальні образи та уявлення,керується совістю, соромом, обов’язком, щовизначають механізми виховання. Як істотасоціальна людина не вільна від турботи про те,чи схвалюють її, чи засуджують або байдужеставляться значущі для неї люди, чи прийнята вонасвоєю спільнотою, чи відповідає прийнятим уцьому соціумі нормам та вимогам. Це робить їїсензитивною до виховання. Особливо наочно цевиявляється в дитинстві, коли людина найбільшзалежна від зовнішніх впливів та інтенсивнозаймається самовдосконаленням [6, 1].

Педагогіка без опори на антропологічні наукине може розвиватися. Лише знання науковихоснов педагогіки дає можливість творчорозв’язувати складні проблеми формуваннялюдини. Синтетичність педагогіки наближає її домистецтва. Зокрема, К.Д. Ушинський називав їїнайвищим мистецтвом. Вона не лише досліджуєминуле і теперішнє, але й має на меті створеннянового. Педагогіка задовольняє найвищу з потреблюдини – поліпшення людської природи.Видатний вчений писав: “Вихователь – цехудожник, вихованець – художній твір; школа –майстерня, де з грубого куска мармуру виникаєподібність божества” [7].

Роль художньої літератури у вихованнідошкільника унікальна. Це пов’язано передусімз особливостями розвитку мислення дитини,адже домінуючою формою її розумової діяльностіє наочно-образне мислення, при якому вона дієне з конкретними предметами, а з їх образами тауявленнями. Характерною рисою такої образностіє синкретизм, при якому дошкільник мислитьнерозчленованими уявленнями про об’єкти,суб’єкти, ситуації. У свідомості дитинизберігаються на основі сприйняття бездиференційованого і послідовного аналізудовільні з’єднання найбільш яскравих частинтого, що вона досліджує. Не вміючи виділяти ускладі образу істотні властивості предмета абоособи, дитина виділяє будь-які, акцентовані длянеї ознаки. За цими випадковими ознаками

children’s literature. The specific descriptions of psychological and pedagogical preconditions of introductionof the anthropological approach are analyzed.

The article makes an attempt to approve the thought concerning the importance of teacher’s role in the processof moral and spiritual education of preschool children in the educational practice by using the children’s literature.

Keywords: an education, a teacher, the moral qualities, feelings, the children’s literature, the preschoolchildren, an anthropological aspect.


8

дошкільник розрізняє той чи інший предмет аболюдину. Перший розпад образу здійснюєтьсяшляхом виділення не істотної ознаки об’єкта, аознаки, яка отримала в досвіді малюка найбільшемоційне та (або) дієве підкріплення.

Можливості виховного впливу художньоїлітератури посилюються завдяки відноснійзагальнодоступності, порівняній легкостісприйняття її образів дитиною дошкільного віку.І тому виховна сила літератури настільки значна,що досвід персонажів художніх творів,переплавлений у вирі роздумів, переживань,естетичних почуттів, стає досвідом власним,формує нові почуття, нові людські відносини. Укожному літературному творі життя не простокопіюється, а одухотворяється творчістюхудожника. Людина сприймає вторинну дійсність,створену фантазією художника і відбиту ним вобразній формі. Художня література в образах і“відтворює” світ, і створює його. У цих образахвона відкриває та пояснює дитині життясуспільства і природи, світ людських почуттів івзаємин, збагачує емоції, виховує уяву і даємалюку зразки літературної мови.

Дитяча література із її образним світом єпершоосновою виховання, адже формує моральніпочуття та цінності, норми моральної поведінки.“На моральні почуття має діяти безпосередньо самлітературний твір. Той літературний твірморальний, який змушує полюбити моральнийвчинок, моральні почуття, моральну думку,висловлену у цьому творі” – писавК. Д. Ушинський. Підкреслюючи роль дитячогочитання у моральному формуванні особистостівін акцентував увагу на тому, що хороша книгаглибоко торкається почуттів малюка, її образимають великий вплив на формування йогоособистості [9, 65].

Відбираючи літературу для дітей, необхіднопам’ятати, що моральний вплив літературноготвору на дитину залежить, перш за все, від йогохудожньої цінності. У художній літературіписьменники подають персонажів (позитивних інегативних), описуючи у доступній формі їхнівчинки. Дітям стає зрозумілим сенс цих вчинківз точки зору відповідності нормам моралі, у нихвиникає бажання ідентифікувати себе зпозитивними героями. Безумовно, виховнезначення мають не лише позитивні образиперсонажів, які стають прикладом длянаслідування. Зображуючи негативних героїв,письменник стимулює їх засудження, спонукаєзайняти певну позицію щодо них. Розрізненнясправедливого і несправедливого, сформованаздатність адекватного оцінювання негативних

ситуацій відвертає малюків від помилковихкроків.

У контексті антропологічного підходухудожньо-естетичне сприйняття літературноготвору характеризується як засіб осягнення світу;на його основі визначаються особливості втіленнязагальнолюдського в конкретних національних чиепохальних типах; аналізуються формуванняжиттєвих компетентностей, соціальних навичокповедінки засобами художнього слова тареалізація набутих компетентностей у подальшомужитті. Здійснюючи філософсько-людинознавчіпошуки на основі творів художньої літератури,діти приходять до висновку, що самоствердженнялюдини у світі аж ніяк не є “безмежним”, вономає моральні обмеження і соціально схвалюванумету. Робота над осягненням змісту творів даєможливість зробити вибір між добром і злом,навчає умінню “бачити і чути” себе, інших,навколишній світ, виховує чуйне серце, яке здатнеспівпереживати, прощати і любити [3]. Увідповідності з природою художнього образу йогопізнавальна і виховна сила тим значніша, чимбільше розвинуте сприйняття у вихованця, чимбільше розвинені його спостережливість, уява,образне мислення і культура переживань. Художнялітература, стимулюючи природні здібності,сприяє розвитку дітей. А розвинена уява, фантазіявідіграють важливу роль не лише при сприйняттітворів, але й у подальшій науковій творчості,роботі у технічній сфері, будь-якій іншійпрактичній трудовій діяльності людини.

Творча функція художньої літератури сприяєстановленню суб’єкта культури. Дійсно, слідуватиза письменником в особливому, створеному нимсвіті художнього твору неможливо, якщо неставати самому деякою мірою творцем, незмушувати працювати свою уяву у процесівідтворення образів персонажів. Виховуючиособистість як співучасника творчостіписьменника, література розвиває її здатність дотворчості. Художня література стимулює розвитокмислення, збагачує та удосконалює мовлення.

Пізнавальний потенціал художньої літератури,безумовно, очевидний: він проявляється вздатності художньої літератури “збагачувати”людину певними знаннями про світ природи ілюдей. Поєднуючи особистий життєвий досвід здосвідом інших людей, література (та інші видимистецтва) служить засобом пізнання світу ісамопізнання особистості (Ю.Б. Борєв). Художнійтвір у виховному процесі є “підручником життя”з погляду духовних цінностей сьогодення [8, 50 –53]. Художня література акумулює досягненнябагатовікової культури людства і є важливим


Молодь і ринок №6 (149), 2017

9 Молодь і ринок №6 (149), 2017

джерелом знань, засобом самоосвіти ісаморозвитку. Крім того, в процесі ознайомленнязі змістом певного твору здійснюється йсамопізнання особистості, яке разом ізсамовихованням та самоосвітою сприяєформуванню світогляду. У процесі становленняособистості відбувається усвідомлення людиноюсвого “духовного “Я”, психічних і моральнихякостей. Вплив художніх творів наближаються довпливу дійсності, а іноді й перевершують її, аджеписьменник пропонує згусток вражень. Йогозавдання – концентрувати життя, згущувати його,давати нам пережити якнайбільше, художнялітература активізує за допомогою образів більшевідчуттів, ніж повсякденне життя [5].

Для побудови виховного процесу наантропологічної основі важливо враховувативікові особливості дітей. При цьому важливобрати до уваги змістовні характеристики не лишепсихофізичного, а й духовно-моральногоформування дитини у різні періоди розвитку. Зогляду на діалектику дитячих переваг і недоліків,вихователям необхідно з обережністю підходитидо індивідуальних особливостей дитини.

Деякі дослідники, зокрема, В.А. Левідов,вважають, що художня література завдяки їїособливій природі та специфіці сприйняттяздатна зцілити людину “екологічно чистиммистецтвом” [4]. Проте необхідно брати до уваги,що виховний потенціал художніх творів не лежитьна поверхні. Він прихований за системою образів,за відбором ситуацій, розвитком подій,поведінкою персонажів. Роль педагога –допомогти дитині через процес співпереживанняі рефлексії осягнути цей потенціал. Особливостісприйняття літературних творів у дошкільномувіці визначають наступні завдання педагогічноїроботи: збагачувати життєвий досвід малюківзнаннями і враженнями, необхідними їм дляусвідомлення літературного твору; допомагатидітям співвідносити наявний у них життєвийдосвід з фактами літературного твору; допомагативстановлювати найпростіші зв’язки у творі;допомагати бачити яскраві вчинки героя,адекватно оцінювати їх; допомагати дітям долатипозаконтекстне в емоційному ставленні до героїв.

Висновки. Художня література завдяки їїобразній основі є важливим засобом пізнаннясвіту і морального розвитку дошкільників, аджедомінуючою формою їх розумової діяльності єнаочно-образне мислення. З позиції антропологіїдитина внаслідок її вікових особливостей нездатна самостійно опанувати твори художньоїлітератури. Дійсно, літературний твір сам по собі,навіть якщо він вдало підібраний, не забезпечує

успіху сприйняття і впливу на дитину-дошкільника. Шлях до дитячого розуму і почуттіву руках вихователя. Вирішальним є питання, якзуміє вихователь донести твір письменника додитини, наскільки якісним буде його робота зхудожнім твором. Оволодіння мистецтвомхудожнього читання і розповідання є професійнимобов’язком кожного вихователя.

ЛІТЕРАТУРА1. Біличенко О. Л. Системний підхід до вивчення

текстів художньої літератури в соціокомунікативістиці /О. Л. Біличенко // Психолінгвістика. – 2010. – Вип. 6. –С. 161 – 165. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/psling_2010_6_25$

2. Єжижанська Т. С. Комунікативний підхід доаналізу художнього тексту / Т. С. Єжижанська. –Режим доступу: http:/ /bo0k.net/ index. php?p=achapter&bid=17988&chapter

3. Кушнір Н. В. Філософськоантропологічнийпідхід до аналізу художнього твору / Н. В. Кушнір.– Режим доступу: teacherjournal.in.ua/.../973filosofskoantropologichnijpidk

4. Левидов В. А. Художественная класика каксредство духовного возрождения / В. А. Левидов. –СПб.: Петрополис, 1996. – 184 с.

5. Луначарський А. В. К вопросу об искусстве /А. В. Луначарський // Этюды. Сборник статей. – М.,1922. – Режим доступу: /kvoprosuobiskusstve

6. Максакова В. И. Лекции 1 – 5 / В. И. Максакова// Педагогическая антропология. – М.: Академия,2001. – С. 1 – 74. – Режим доступу: http://pedlib.ru/Books/2/0082/2_008255.shtml#book_page_top

7. Педагогічна система Костянтина ДмитровичаУшинського. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/2263/85

8. Султанов Ю. І. У пошуках засад, адекватнихшкільному курсу з світової літератури.Теоретичний аналіз сучасного методологічногодоробку / Ю. І. Султанов // Всесвітня література всередніх навчальних закладах України. – 2001. – №2.– С.50 – 53.

9. Ушинський К. Д. Собрание сочинений / К. Д. Ушинський.– М.: АПН РСФСР, 1961. – Т. 1. – 535 с.

10. Функціональний підхід до вивчення текстівхудожньої літератури. – Режим доступу:www.stattionline.org.ua

REFERENCES1. Bilychenko, O. L. (2010). Systemnyi pidkhid do

vyvchennia tekstiv khudozhnoi l i teratury vsotsiokomunikatyvistytsi [The systems approach to thestudy of texts fiction sotsiokomunikatyvistytsi].Psykholinhvistyka. Vol. 6, pp. 161 – 165. [in Ukrainian].

2. Iezhyzhanska, T. S. (2010). Komunikatyvnyi pidkhiddo analizu khudozhnoho tekstu [The communicativeapproach to the analysis of literary text]. Available at:http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=17988&chapter[in Ukrainian].

3. Kushnir, N. V. Filosofskoantropolohichnyi


10

pidkhid do analizu khudozhnoho tvoru [Philosophicaland anthropological approach to the analysis of a workof art]. Available at: teacherjournal.in.ua/.../973-filosofsko-antropologichnij-pidk [in Ukrainian].

4. Levydov, V. A. (1996). Khudozhestvennayaklasyka kak sredstvo dukhovnoho vozrozhdenyya [ArtClassics – a means of spiritual revival]. St. Petersburg:Petropolys, 184 p. [in Russian].

5. Lunacharskiy, A. V. (1922). K voprosu obiskusstve [Question about the art]. Etyudy. Sbornikstatey [Collection of articles]. Moscow, available at: /k-voprosu-ob-iskusstve [in Russian].

6. Maksakova, V. Y. (2001). Lektsyy 1 – 5 [Lectures1 – 5]. Pedahohycheskaya antropolohyya. Moscow:Akademyya, pp. 1 – 74. [in Russian].

7. Pedahohichna systema Kostiantyna DmytrovychaUshynskoho [Educational system Konstantin Ushinsky].

Available at: http://studentam.net.ua/content/view/2263/85 [in Ukrainian].

8. Sultanov, Yu. I. (2001). U poshukakh zasad,adekvatnykh shkilnomu kursu z svitovoi literatury.Teoretychnyi analiz suchasnoho metodolohichnohodorobku Sultanov [Finding adequate foundations schoolcourse on world literature. Theoretical analysis ofcontemporary methodological work]. Vsesvitnialiteratura v serednikh navchalnykh zakladakh Ukrainy.Vol. 2, pp.50 – 53. [in Ukrainian].

9. Ushinskiy, K. D. (1961). Sobranie sochineniy[Collected Works]. Moscow: APN RSFSR, vol. 1., 535p. [in Russian].

10. Funktsionalnyi pidkhid do vyvchennia tekstivkhudozhnoi literatury [The functional approach to thestudy of l i terature texts]. Available at:www.stattionline.org.ua [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 27.04.2017

УДК 377.8.035.91

Андрій Литвин, доктор педагогічних наук, професор,завідувач кафедри практичної психології та педагогіки

Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

ПІДГОТОВКА ЛІДЕРІВ У ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВНЗРозглянуто напрями освітньої діяльності ВНЗ під час підготовки управлінських кадрів, яка має

передбачати комплекс навчальних і виховних механізмів, у тому числі поза освітнього процесу. Пропонуютьсяметоди виявлення студентських лідерів, формування та розвитку їхніх лідерських компетентностей іорганізаторських навичок: удосконалення освітнього процесу, зустрічі з суспільнополітичними діячами інауковцями, активне використання проектного навчання тощо спрямовані на ефективну підготовку студентів.

Ключові слова: вища освіта, лідер, лідерські компетентності, виховання лідерських якостей,організаційна діяльність.

Літ. 9.

Андрей Литвин, доктор педагогических наук, профессор,заведующий кафедрой практической психологии и педагогики

Львовского государственного университета безопасности жизнедеятельности

ПОДГОТОВКА ЛИДЕРОВ В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЕ ВУЗАРассмотрены направления образовательной деятельности вуза при подготовке управленческих

кадров, которая должна включать комплекс обучающих и воспитывающих механизмов, в том числевнеучебного процесса. Предложены методы выявления студенческих лидеров и развития их лидерскихкомпетентностей и организаторских навыков: совершенствование образовательного процесса, встречис общественнополитическими деятелями и учеными, активное использование проектного обучения ит.д. направленные на эффективную подготовку студентов.

Ключевые слова: высшее образование, лидер, лидерские компетентности, воспитание лидерскихкачеств, организационная деятельность.

Andriy Lytvyn, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor,Head of the Applied Psychology and Pedagogy Department

Lviv State University of Life Safety

THE TRAINING OF LEADERS OF THE EDUCATIONAL SPACE OF UNIVERSITIESThe innovative processes lead to the increased need of effective managers of the research, production

and other areas. Thus, there is a shortage of highly efficient management staff; therefore, the universitiesshould focus on the training of specialists ready to leadership.

A leader is a central, influential member of a certain group who encourages the members to achieve acommon goal, has organizational skills, occupies a central place in the structure of interpersonal relations and

© А. Литвин, 2017

ПІДГОТОВКА ЛІДЕРІВ У ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВНЗ

11 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Сучаснасоціальна практика неухильновисуває перед системою освіти

завдання підготовки фахівців, що володіютьлідерськими якостями. Роботодавці в різнихгалузях діяльності вимагають від випускників ВНЗініціативності, самостійності, рішучості,відповідальності. Інноваційні процеси, що нинірозгортаються, зумовлюють підвищену потребув ефективних управлінцях у науковій, виробничійта інших царинах. При цьому відзначаєтьсядефіцит високоефективних управлінських кадрів,отже, навчальні заклади мають сконцентруватизусилля на підготовці фахівців, готових долідерства. Вочевидь, виявляти осіб, потенційноздатних до цього, і створити умови для розвиткув них відповідних якостей доцільно саме під часїхнього навчання.

Європейське суспільство надає дедалібільшого значення вихованню елітарногопрошарку керівників – лідерів у бізнесі таполітиці. Уважається, що адекватне оновленнялюдського капіталу відповідно до соціальногозамовлення та вимог освітніх стандартівпокликана забезпечити сучасна високоефективнавища школа. Українська освіта теж має змінюватипідходи до формування соціально-адаптованоїособистості майбутнього лідера.

Аналіз останніх наукових публікацій ідосліджень. Проблема лідерства широковисвітлена у працях зарубіжних (Б. Арт, І. Вешлер,П. Друкер, Ф. Йєттон, Ф. Массарик, М. Маскон,Р. Танненбаум, Ф. Фідлер, П. Херсі та ін.),російських і вітчизняних (В. Веснін,Д. Виханський, Н. Жеребова, Ю. Жуков,Л. Карамушка, Н. Кірюшина, В. Лозниця,В. Москаленко, Б. Паригін, В. Татенко,А. Уманський, Ф. Хміль та ін.) науковців.Підсумовуючи їхні погляд, можемо стверджувати,

best ensures a successful solution of group tasks on his/her own example, organization and management. Theuniversities should form a minimum set of students’ leadership competencies, which include: 1) the ability tomanage attention and meanings; 2) the willingness to manage group processes; 3) the diagnostic skills; 4) theability to establish feedback. The formation of these competences is only possible through students’ intenseinterpersonal interaction with teachers and groupmates.

Responding due to the public needs and social demands of training of leaders of the various spheres, modernhigher education adapts the traditional forms of organization of student life to new challenges, develops new mechanisms,identifies the students’ needs and incentives of the development of their social activities, provides the innovative methodsof detection and formation of leadership qualities. The purposeful search and selection of future leaders, the improvementof the educational process, meetings with the public and political figures and academics, active using of the projectbased learning, etc. are all designed to the effective training of students who possess leadership qualities and todevelopment of their necessary competences. The article consideres the directions and trends that are implemented inthe information environment of educational institutions, forms and methods of work with students – the potential leaders,an interaction of the academic and extracurricular processes makes it possible to solve an important social problem –the training of initiative and independent decisionmakers, capable to complete the effective management activities.

Keywords: higher education, a leader, competence of leadership, the upbringing of leadership skills, anorganizational activity.

що лідер – це провідний, впливовий учасникпевної групи, який спонукає її членів додосягнення спільної мети, володієорганізаторськими здібностями, займаєцентральне місце в структурі міжособистіснихвідносин і своїм прикладом, організацією йуправлінням найкращим чином забезпечуєуспішне вирішення групових завдань. Лідервідіграє центральну роль в організації спільноїдіяльності групи, регулює міжособистіснівідносини і досягнення цілей.

У сучасній літературі науковці чіткорозмежовують поняття “лідер” і “керівник” [1].Лідери визначають стратегію компанії,координують роботу співробітників і мотивуютьїх. Робота ж керівника зводиться до виконанняконкретних управлінських функцій – складанняпланів, добір персоналу, організація роботи,контроль результатів тощо. Лідерство – цевідносини домінування, підпорядкування, впливута спрямування в системі групових відносин.Тому, в широкому сенсі, лідерство – це один зіспособів організації та управління групою, щодозволяє об’єднувати поняття “лідер” і “керівник”та усвідомлювати, що лідерські якості сприяютьрозвитку якостей керівника.

Дослідження свідчать, що лідером стаєнайбільш активна, ініціативна та досвідченаособистість, яка цілеспрямовано прагне ним бути(Н. Жеребова). Однак, володіючи певнимиздібностями, людина не стає лідером, якщо незуміє реалізувати свій потенціал (А. Уманський).Науковці вважають, що існує вісім типів лідерів,які класифікують за: змістом діяльності (лідер-натхненник, лідер-виконавець, діловий лідер);стилем лідерства (авторитарний і демократичнийлідер); характером діяльності (універсальний іситуативний лідер) (Б. Паригін). Ознаками, щовизначають лідера є: а) позиція (авторитет);


12

б) сприяння досягненню групової мети;в) ініціативність лідера; г) бажання абонеобхідність членів групи підкорятися йому(Є. Ільїн). В. Татенко виділяє такі критеріїоцінювання лідерства [9, 12 – 17]: 1) прагненнявести за собою; 2) мотивація першості;3) впливовість; 4) зануреність у свою справу;5) компетентність і креативність; 6) психологічнанадійність; 7) адекватна самооцінка тасаморегуляція; 8) самовдосконалення.

Водночас, аналіз дає змогу стверджувати, щопроблема виховання лідерських здібностей ітехнології формування лідерських якостейособистості у ВНЗ розроблені недостатньо.Вважаємо, що науково-педагогічний колектив маєзабезпечити якісну підготовку нової генераціїфахівців-лідерів, здатних виконувати своєпризначення.

Метою статті є визначення напрямівдіяльності ВНЗ щодо підготовки майбутніх лідерів.

Виклад основного матеріалу. Професійнадіяльність в сучасних умовах вимагає повногорозкриття творчого потенціалу фахівця,посилення особистої відповідальності зареалізацію своїх функцій і вирішення конкретнихзавдань. Відомо, що компетентнісний підхідпередбачає формування у студентів ВНЗсукупності соціально та професійно важливихякостей, у тому числі – лідерських. Підготовкафахівців, які мають стати лідерами в галузіінноваційних технологій, політики і бізнесу, –ключове завдання українських ВНЗ. Для успіхуїм потрібні найрізноманітніші компетентності вбагатьох царинах, а також досвід роботи на всіхрівнях.

Добираючи зміст підготовки фахівців-лідерівслід орієнтуватися не на ті властивості, які їмпритаманні (відрізняють їх серед інших), а на ті,що сприяють ефективному розвитку лідерськихякостей у студентів. Серед цих властивостейнеобхідно виділити передусім ті, які можуть бутисформовані та розвинені під час навчання, тобтоконкретні знання, уміння та ціннісні установки,необхідні для виконання лідерських функцій.Такий підхід дозволяє виокремити цілкомконкретний перелік компетентностей ісформувати у студентів їх мінімально необхіднусукупність, яка має охоплювати: 1) спроможністьздійснювати управління увагою інших,висловлюватись чітко та зрозуміло; 2) готовністькерувати груповими процесами; 3) діагностичнінавички; 4) здатність налагоджувати зворотнійзв’язок [4]. Формування цих компетентностейможливе лише шляхом інтенсивноїміжособистісної взаємодії студентів із педагогами

й одногрупниками. Оптимізація та інтенсифікаціяпрофесійної підготовки нині передбачаєстворення інформаційно-освітнього середовища,в якому внаслідок взаємодії навчальних і виховнихконтекстів, необхідних ресурсів і сприятливоїатмосфери співпраці, взаємоповаги і творчогопошуку відбувається становлення особистостіфахівців.

Для вдосконалення системи підготовки лідеріву вищій школі необхідно використовувати кращийдосвід вітчизняної та зарубіжної психології тапедагогіки, однак при цьому необхідновраховувати сучасні реалії, вимоги і цінностісуспільства, а також те, що розвиток лідерськихякостей у ВНЗ відбувається одночасно зособистісним і професійним зростанням молоді.Доречним також є осмислення різноманітнихстратегій формування лідерського потенціалу, щонапрацьовані бізнес-структурами.

В умовах гострої конкуренції та кризових явищв економіці підготовка людей, здатних взяти насебе роль лідера, стала одним із найважливішихзавдань для багатьох зарубіжних і вітчизнянихкомпаній. Продумана система підготовки лідерівпідвищує ефективність праці, зміцнюєкорпоративну культуру, сприяє зміцненнюморального духу в колективі, підвищеннюінтересу співробітників до роботи, зниженняплинності кадрів, прискорення темпувпровадження інновацій тощо. Методи навчаннялідерів для бізнесу охоплюють аудиторні заняття-тренінги, віртуальні класи, електронне навчання,моделювання управлінських функцій, навчання“точно в строк” (тобто за необхідністю), круговеоцінювання (метод 360 градусів), навчання вспівпраці з керівниками, наставництво, коучинг,індивідуальне планування кар’єри, а такожколективне обговорення виробничих проблем.Підготовка лідерів передбачає участь у проектахіз реалізації бізнес-стратегії, стажування на різнихуправлінських посадах і виконання завдань зособистісного розвитку [2]. Відзначаючинеможливість прямого перенесення методівпідготовки лідерів зі сфери бізнесу в освіту,вважаємо, що у ВНЗ ці підходи можуть бутиреалізовані в межах проектної діяльностістудентів, коли одержується практичний досвідуправління мінігрупою в якості лідера.

У корпоративній підготовці також застосовуєтьсярозвиток лідерських якостей шляхом безпосередньоговпливу високопоставлених співробітників на молодь[2]. В освітньому процесі подібну роль відіграютьзустрічі з представниками наукової, політичної,ділової еліти.

Комплексна система підготовки лідерів у ВНЗ



13 Молодь і ринок №6 (149), 2017

передбачає два тісно взаємопов’язаних етапи.Завдання першого – виявлення майбутніхфахівців, які мають лідерські здібності. Устудентському середовищі природним чиномвиділяються соціально активні студенти, якимпритаманне зацікавлене ставлення до процесів,що відбуваються навколо, бажанням впливати наних, прагнення до провідних позицій. Потреба увиявленні лідерів зумовлена тим, що напочаткових курсах студенти ще не відчуваютьсвого лідерського потенціалу або не бачатьадекватних форм його вираження.

Фахівці в галузі соціальної психології [8]наголошують на практичній складностівизначення лідерів. Виявлення студентів, якімають лідерські якості, має розпочинатися зпершого року навчання, проводитися вакадемічній групі, на нашу думку, викладачами-кураторами. Формування активу студентськоїгрупи сприяє самовисуванню лідерів, томукуратору бажано брати цілеспрямовану участь увиборі офіційного активу групи першокурсників.При цьому необхідно зорієнтувати студентів наоцінку насамперед морально-ділових якостейпретендентів і лише в другу чергу – їхні показніриси, які не гарантують лідерських позицій вподальшому.

Важлива роль у процесі виявлення лідерів маєвідводитись психологічному тестуванню.Незважаючи на неоднозначне ставлення,тестування достатньо ефективно використовуєтьсяв державних організаціях і приватних компаніяхдля визначення осіб, здатних до ефективногоуправління. У ВНЗ, які проводять підготовкуфахівців у галузі управлінської діяльності длявиявлення студентів, що мають лідерськіздібності, теж застосовується тестування [6; 7].Слід зазначити, що таке тестування студентівпоки що проводиться переважно вибірково. Нанашу думку, використовувані для виявленнялідерів тести мають бути цілісними, орієнтуватисяна розкриття мотивації та спрямованостістудентів, їхніх нахилів та інтересів,комунікативних, організаторських здібностей,досвіду участі в громадській роботі. Дорозроблення валідних тестів і трактуванняотриманих результатів доцільно залучатипсихологів і соціологів.

Окрім тестів, науковці пропонують цілийкомплекс апробованих механізмів, щозабезпечують виявлення лідерських задатківстудентів на ранніх стадіях їхнього навчання у ВНЗ[5, 30]. Передусім, це конкурсні творчі заходи, щосприяють включенню в спільну діяльність: оглядстудентської самодіяльності, конкурси стінгазет із

різних тематик, конкурси, олімпіади з різнихдисциплін, спортивні змагання та спартакіадитощо. Участь у підготовці та проведенні цих таінших масових заходів дозволяє студентамадаптуватися до середовища ВНЗ, активновключитися в навчання, а студентам-лідерам –виявити себе. Однак провідну роль у сприянніпершокурсникам, на нашу думку, повиннівідігравати куратори, котрі, безперечно,потребують науково-методичної бази для такоїдіяльності.

Отже, первинний етап визначення лідерів маєпомітне значення, проте він втрачає сенс безподальшого змістового наповнення. Другий етапнацілений на розвиток виявлених лідерськихякостей, формування вказаних вище лідерськихкомпетентностей. На цьому етапі енергіюлідерства треба скерувати на розв’язання завдань,значущих для студентства, ВНЗ і подальшоїдіяльності випускників. При цьому цілі навчаннялідерів реалізуються в конкретній, проектноорієнтованій особистій активності, покликанійпозитивно впливати на широке молодіжнесередовище.

Система навчання лідерів має охоплювати, зодного боку, підготовку до безпосередньоїпрактичної управлінської діяльності, що пов’язаноз розвитком аналітичних, комунікативних,організаційних здібностей, навичок практичноїорганізаторської та керівної діяльності йефективної міжособистісної взаємодії. З іншогобоку, необхідна орієнтація на самовдосконаленняособистості, виховання дисциплінованості,опанування навичок самоорганізації, самоаналізу,самооцінювання результатів своєї роботи.Викладачам необхідно брати активну участь уформуванні особистості фахівця-лідера, який маєнабути навичок комунікації та взаємодії з іншими,вибудувати власну систему цінностей, визначитисвоє ставлення до професійної діяльності,виявити життєву позицію та лідерськийпотенціал. Ці завдання потребують застосуванняділових ігор, проведення шкіл лідерського активута інших заходів, організованих адміністрацієюВНЗ, кураторами, викладачами за участіроботодавців. Зокрема, створення шкіллідерського активу має стати повсюднопоширеною практикою, яка може реалізуватисяв різноманітних зустрічах, виїзних засіданнях ізборах, таборах-семінарах для майбутніх лідерівтощо. Такі спільні навчання доцільно проводитина загальнодержавному рівні.

Важливим напрямом роботи зі студентськимилідерами вважаємо впровадження у ВНЗдодаткових освітніх програм. Наприклад, з метою


14

підготовки майбутніх лідерів на базі кафедрипедагогіки і психології управління соціальнимисистемами НТУ “ХПІ” створений Центрлідерства в межах Міжнародного проекту “ELITE”– “Освіта для лідерства, інтелектуального татворчого розвитку” за програмою ТЕМПУС.Головним завданням Центру лідерства є:розроблення практичних засобів і рекомендаційіз формування, професійної підготовки таналежного розвитку управлінців-лідерів середмайбутніх фахівців; виявлення серед студентівособистостей, яким притаманні лідерські здібностіз метою подальшого розвитку їхньоїкомпетентності, стратегічного мислення,інноваційної спрямованості, чітких світогляднихпозицій і підготовки до ефективної діяльності;посилення ролі вищої школи в імплементаціїдержавної політики з розвитку людських ресурсів;визначення суспільних потреб у лідерах-керівниках і вимог щодо їхніх компетентностей,розвитку професійно та соціально значущихякостей [3, 15]. Підготовка лідерів у ВНЗспрямована на підвищення рівня не лишепрофесійної, а й управлінської компетентності,виховання лідерських якостей, а такожгромадянської позиції.

Однак для вирішення всіх завдань підготовкилідерів недостатньо вдосконалювати освітнійпроцес. Вони ефективно розв’язуються за йогомежами, коли молодіжні лідери самотужкивпорядковують різні площини студентськогожиття. Це потребує поєднання ресурсів, умов імеханізмів самоорганізації, виховної роботи ісамоврядування. Досвід переконує, що хоча невсі студенти, які займаються громадськоюроботою, стають керівниками, саме в них є більшешансів реалізувати себе в цій царині [5, 28].

Участь у студентському самоврядуванні,безперечно, має неоцінені можливості в розвиткунавичок практичної лідерської діяльності. Прицьому, оскільки самоврядуванню відводитьсяважливе місце в реалізації різноманітних напряміввиховної роботи, його необхідно розглядати нелише як ініціативну діяльність самих студентів,спрямовану на вирішення важливих питаньстудентського життя, а як одну з провідних формвиховної роботи у ВНЗ. Студентські ради та іншістудентські громадські об’єднання, такі якпрофспілкова організація, є найкращими ділянкамидля реалізації студентських ініціатив і втіленнялідерських позицій. У цій діяльності вдаєтьсянаочно продемонструвати вдалі рішення в процесіреалізації власних ідей і амбіцій, спрямованих насоціально-економічні перетворення.

Отже, сучасна вища школа відповідає на

державні потреби і соціальні запити щодопідготовки лідерів для різних царин. Адаптуютьсядо нових викликів традиційні форми організаціїстудентської життєдіяльності, розробляються новімеханізми, виявляються потреби студентів істимули розвитку їхньої соціальної активності,пропонуються інноваційні методики виявлення таформування лідерських якостей.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок. Цілеспрямований пошук і відбірмайбутніх лідерів, удосконалення освітньогопроцесу, зустрічі з суспільно-політичнимидіячами і науковцями, активне використанняпроектного навчання тощо в сукупностіспрямовані на ефективну підготовки студентів,що володіють лідерськими якостями і розвитку вних необхідних компетентностей. Розглянутінапрями і тенденції, які реалізуються в освітньомусередовищі ВНЗ, форми і методи роботи зістудентами – потенційними лідерами, взаємодіянавчального і позанавчального процесів даютьзмогу вирішити важливе соціальне завдання –підготовку ініціативних, самостійних,відповідальних фахівців, здатних до ефективноїуправлінської діяльності. Відповідаючи насоціальні та виробничі запити, вища школа маєпереорієнтуватися та забезпечити підготовкувисококваліфікованих керівників із числастудентських лідерів.

Однак потрібно ще чимало досліджень, щоб вмасштабах країни створити цілісну системунавчально-виховної роботи з майбутнімилідерами, потенціал яких був би в повній міріреалізований. Необхідно подолати тенденцію дозгортання невід’ємного виховного компонентуосвітнього процесу у ВНЗ, підвищити кількістьстудентів, що бажають брати участь у громадськійі науково-дослідній роботі. До подальшихнапрямів дослідницького пошуку відносимообґрунтування педагогічних умов і технологійформування особистості лідера у вищій школі тарозроблення методик оцінювання студентськогоколективу щодо його лідерського потенціалу, якібудуть доступні викладачам незалежно відспеціалізації. Це дозволить забезпечити повнеохоплення контингенту ВНЗ, чітке уявлення проочікування, наміри і лідерську активністьмайбутніх фахівців.

ЛІТЕРАТУРА1. Аврова Е. С. Гендерные особенности

восприятия лидера в студенческой группе /Аврова Е. С., Мартынова Т. Н. // Сибирскаяпсихология сегодня: сб. научных трудов. – 2003.– Вып. 2. – С. 300–310.



15 Молодь і ринок №6 (149), 2017

2. Арт Б. Подготовка лидеров XXI века (ч. 1)[Электронный ресурс] / Барбара Арт // HR –Академия; Обучение и развитие. – Режимдоступа: https://www.hracademy.ru/hrarticle/podgotovkaliderovxxivekachast1.html.

3. Гура Т. В. Підготовка майбутніх лідерівв умовах технічного університету / Гура Т. В. //Інформаційні технології: наука, техніка,технологія, освіта, здоров’я: тези доп. 23їМіжнар. наук.практ. конф.; 2022 травня2015 р. / ред. Є. І. Сокол. – Харків: НТУ “ХПІ”,2015. – С. 15.

4. Жуков Ю. М. Технологии командообразования:учеб. пособие / Жуков Ю. М., Журавлев А. В.,Павлова Е. Н. – М.: Аспект Пресс, 2008. – 320 с.

5. Кирюшина Н. Ю. Система подготовкилидеров в университете / Н. Ю. Кирюшина,Е. Л. Тихонова // Инновации в образовании.Вестник Нижегородского университета им.Н. И. Лобачевского. – 2010. – № 3(1). – С. 27–33.

6. Мартынова М. Д. Развитие лидерства исоциальной активности молодежи в системевысшего образования как основание дляформирования управленческих качеств будущихспециалистов / Мартынова М. Д. //Университетское управление. – 2003. – № 56(28). – С. 129–133.

7. Модели и методы управления персоналом /под ред. Е. Б. Моргунова. – М.: ЗАО “Бизнесшкола “ИнтелСинтез”, 2001. – 464 с.

8. ОрбанЛембрик Л. Е. Соціальна психологія:посібник / Л. Е. ОрбанЛембрик. – К. :Академвидав, 2003. – 448 с.

9. Татенко В. О. Лідер ХХІ / Leader XXI:соціальнопсихологічні студії / В. О. Татенко. –К.: Корпорація, 2004. – 198 с.

REFERENCES1. Avrova, Ye. S. (2003). Gendernye osobennosti

vospriyatiya lidera v studencheskoy gruppe [Gendercharacteristics of the perception of the leader in thestudent group]. Sibirskaya psikhologiya segodnya:sb. nauchnykh trudov. Vol. 2, рр. 300–310. [inRussian].

2. Art, B. (2011). Podgotovka liderov XXI veka(chast 1) [Training of leaders of the XXI century (part1)] [Electronic resource] HR – Akademiya; Obucheniei razvitie. Access Mode: https://www.hr-academy.ru/hrarticle/podgotovka-liderov-xxi-veka-chast-1.html.[in Russian].

3. Hura, T. V. (2015). Pidhotovka maibutnikhlideriv v umovakh tekhnichnoho universytetu[Training future leaders in terms of technicaluniversity]. Informatsiini tekhnolohii: nauka,tekhnika, tekhnolohiia, osvita, zdorovia: tezy dop.23yi Mizhnar. nauk.prakt. konf.; 2022 travnia2015 р., (Ed.). Ye. I. Sokol. Kharkiv: NTU “KhPI”,р. 15. [in Ukrainian].

4. Zhukov, Yu. M., Zhuravlev, A. V. & Pavlova,Ye. N. (2008). Tekhnologii komandoobrazovaniya:uchebnoe posobie [Technology teambuilding: atutorial]. Moskva: Aspekt Press, 320 р. [in Russian].

5. Kiryushina, N. Yu. & Tikhonova, Ye. L. (2010).Sistema podgotovki liderov v universitete [Leadershiptraining system at the university]. Innovatsii vobrazovanii. Vestnik Nizhegorodskogo universitetaim. N. I. Lobachevskogo, no. 3(1), рр. 27–33. [inRussian].

6. Martynova, M. D. (2003). Razvitie liderstva isotsialnoy aktivnosti molodezhi v sisteme vysshegoobrazovaniya kak osnovanie dlya formirovaniyaupravlencheskikh kachestv budushchikh spetsialistov[Development of leadership and social activity of youthin the system of higher education as a basis for theformation of managerial qualities of future specialists].Universitetskoe upravlenie, no. 5-6 (28), рр. 129–133.[in Russian].

7. Morgunova, Ye. B. (Ed.). (2001). Modeli imetody upravleniya personalom [Models and methodsof personnel management]. Moskva: ZAO “Biznes-shkola “Intel-Sintez”, 464 р. [in Russian].

8. Orban-Lembryk, L. E. (2003). Sotsialnapsykholohiia: posibnyk [Social Psychology: AHandbook]. Kyiv: Akademvydav, 448 р. [inUkrainian].

9. Tatenko, V. O. (2004). Lider ХХІ: otsialno-psykholohichni studii [Leader XXI: socio-psychologicalstudies]. Kyiv: Korporatsiia, 198 р. [in Ukrainian].



“Наша молодь має отримати всі можливості, щоб проявити свій вищий потенціал: перед молодими людьми має стояти велика ціль і вони повинні знати, що мають великі таланти”.

Франц Хесселбайн відомий спеціаліст в галузі лідерства і мотивації

16

УДК 378.013.42Оксана Васюк, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІМАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

У статті висвітлюються змістові аспекти формування професійної спрямованості майбутніх соціальнихпедагогів на діяльність у сільському соціумі. Аналізуються види практик у структурі навчальних планів підготовкибакалаврів соціальної педагогіки шести вищих навчальних закладі та змістове наповнення дисциплін, якізабезпечують підготовку фахівців до діяльності у сільському регіоні. Аналіз навчальних планів, дозволивконстатувати той факт, що вони містять недостатньо практик та дисциплін, які безпосередньо спрямованіна підготовку соціальних педагогів до соціальнопедагогічної діяльності в умовах сільської місцевості. Водночасу вищих навчальних закладах існують практики та низка дисциплін, зміст яких можна досить ефективновикористовувати у формуванні професійної спрямованості майбутніх соціальних педагогів на діяльність на селі.

Ключові слова: соціальний педагог, сільський соціум, зміст освіти, практика.

Табл. 1. Літ. 11.

Оксана Васюк, доктор педагогических наук, профессор кафедры педагогикиНациональный университет биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

СОДЕРЖАНИЕ ОБУЧЕНИЯ В ФОРМИРОВАНИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙНАПРАВЛЕННОСТИ БУДУЩИХ СОЦИАЛЬНЫХ ПЕДАГОГОВ

В статье освещаются смысловые аспекты формирования профессиональной направленности будущихсоциальных педагогов на деятельность в сельском социуме. Анализируются виды практик в структуре учебныхпланов подготовки бакалавров социальной педагогики шести высших учебных заведении и содержательноенаполнение дисциплин, обеспечивающих подготовку специалистов к деятельности в сельском регионе. Анализучебных планов позволил констатировать тот факт, что они содержат недостаточно практик и дисциплин,которые непосредственно направлены на подготовку социальных педагогов к социальнопедагогическойдеятельности в условиях сельской местности. В то же время в высших учебных заведениях существуютпрактики и ряд дисциплин, содержание которых можно достаточно эффективно использовать вформировании профессиональной направленности будущих социальных педагогов на деятельность на селе.

Ключевые слова: социальный педагог, сельский социум, содержание образования, практика.

Oksana Vasyuk, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor of the Pedagogy DepartmentNational University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

THE CONTENT OF STUDYING IN THE PROCESS OF FORMATION THEPROFESSIONAL ORIENTATION OF FUTURE SOCIAL PEDAGOGUES

The article deals with the contents aspects of professional orientation of future social pedagogues workin the rural society. The author analyzes the practices of the structure of tcurriculum of Bachelor of SocialPedagogy of six universities and semantic filling disciplines that provide training activities in the rural areas.

The analysis of curriculum allows to state the fact of existence of enough practices and disciplines that aredirectly aimed at training of social pedagogues to social and educational activities in conditions of rural areas.

At the same time the universities possess the practice (the psycho practices of establishments of social andeducational orientation, training and production, internship) and a range of disciplines, the contents of which can beused very effectively in the process of formation of future direction of professional of social pedagogues to rural activities.

These include the subjects “the Social youth policy”, “the Social policy”, “the Theory and methods of workwith children and youth organizations”, “th Specialized services of the social sphere”, “The system of social services”,“the Organization of work for different social groups”, “the Socioeducational therapy and nursing” etc.

The author makes the conclusion concerning the importance of including the topical problems of themodern village into the content of subjects; the issues that provide students with understanding of social andeducational characteristics; the information about the effective forms and methods, the technology of professionalactivity in the rural areas.

The analysis of content aspects of studying of social pedagogues aimed at activities in terms of ruralsociety will be useful in the process of preparing the curriculum and development of the content of studying ofsocial worker work in the rural areas.

Keywords: a social pedagogue, the rural society, the content of education, a practice.

© О. Васюк, 2017


17 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Постійнезростання вимог суспільства до якостіфахівців, зокрема соціономічної

сфери, супроводжується переосмисленнямтрадиційних підходів до їхньої підготовки у вищихнавчальних закладах, пошуком ефективних форм,методів та технологій, а також передбачаєоновлення змісту навчання. Відповідно до новогозакону “Про вищу освіту” (2014 р.), із 2016/2017навчального року вищими навчальнимизакладами на напрям підготовки “Соціальнапедагогіка” набір студентів не здійснюється. Упереліку спеціальностей, запропонованихМіністерством освіти і науки України, є лише“Соціальна робота”. Аналіз змістових аспектівнавчання соціальних педагогів, спрямованих надіяльність в умовах сільського соціуму, будекорисним при підготовці навчальних планів тарозробці змісту навчання соціального працівника,який працюватиме на селі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналіз наукових джерел засвідчує значний інтереснауковців до змістових аспектів професійноїпідготовки майбутніх соціальних педагогів.Зокрема це дослідження О. Білої [2], Р. Вайноли[3], О. Гомонюк [4], О. Лапи [6], О. Межирицького[7], О. Москалюк [8], В. Поліщук [10] та ін. Змістпрофесійної підготовки соціального педагога увищих навчальних закладах зарубіжних країнпредставлено у роботах З. Аксютіної [1], С. Когут[5], О. Павлішак [9], О. Пришляк [11] та ін.

Мета статті. Проаналізувати зміст навчаннямайбутніх соціальних педагогів та розкрити йогоможливості щодо формування професійноїспрямованості на соціально-педагогічну діяльністьу сільській місцевості.

Виклад основного матеріалу дослідження.Не зважаючи на те, що в Україні діє Державнийгалузевий стандарт пiдгoтoвки фахiвця зсoцiальнoї педагoгiки, існують відмінності вїхньому навчанні в різних вищих навчальнихзакладах. Ці суперечності відображені в змістіосвіти, структурі навчальних планів, методологіїпідготовки тощо. Розбіжності в змісті підготовкипояснюємо тим, що за пoлoженнями Державнoгoгалузевoгo стандарту вищий навчальний заклад,узгoдивши iз Мiнiстерствoм oсвiти та наукиУкраїни, має правo змiнювати назви навчальнихдисциплiн та рoзпoдiляти блoки змiстoвихмoдулiв, підкреслюючи тим специфічні аспектипідготовки соціальних педагогів у конкретномунавчальному закладі.

Випускникам галузі знань 0101 “Педагогічнаосвіта” напряму підготовки 6.010106 “Соціальнапедагогіка” присвоюється кваліфікація “Педагог

соціальний”. Термін навчання – 4 роки.Детальний аналіз навчальних планів шестиуніверситетів (Чернігівський національнийпедагогічний університет імені Т.Г. Шевченка,Національний університет біоресурсів іприродокористування України (НУБіП України),Миколаївський національний університет іменіВ.О. Сухомлинського, Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка, Національнийпедагогічний університет імені М.П. Драгоманова,Київський університет імені Бориса Грінченка)свідчить про певні відмінності в організаціїнавчального процесу підготовки фахівців цієїкатегорії.

Так, у цих університетах навчальними планамипередбачено різну кількість нормативнихнавчальних дисциплін та годин, відведених нанавчальну та виробничу практики. Зокрема уЧернігівському національному педагогічномууніверситеті імені Т.Г. Шевченка кількістьнормативних навчальних дисциплін складає 24,а час відведений на навчальну та виробничупрактики 15 кредитів ECTS; у НУБіП України –43 нормативні дисципліни і 11,5 кредитів ECTSскладає практичне навчання; у Миколаївськомунаціональному університеті імені В. О. Сухомлинськогонормативних дисциплін 71 і 17 кредитів ECTSпрактичного навчання; у Київськомунаціональному університеті імені ТарасаШевченка 34 нормативні дисципліни і 8 кредитівECTS відведено на практичне навчання; уНаціональному педагогічному університеті іменіМ.П. Драгоманова 52 нормативні навчальнідисципліни і 14 кредитів ECTS складає практичненавчання, у Київському університеті імені БорисаГрінченка 38 нормативних дисциплін і 16 кредитівECTS відведено на навчальну та виробничупрактики.

Відзначимо той факт, що у цих навчальнихзакладах перелік дисциплін навчального плану танавчальні й виробничі практики суттєворізняться, що пояснюється, передусім,специфікою вищого навчального закладу(аграрний, природоохоронний, класичний). Утабл. 1 представлено навчальні практики, якіпередбачені навчальними планами підготовкисоціальних педагогів у вищих навчальнихзакладах.

Як видно із табл. 1, лише в НУБіП Українинавчальним планом передбачено навчальну(соціально-педагогічну в сільській місцевості)практику, яка безпосередньо зорієнтовуємайбутнього фахівця на специфіку майбутньоїпрофесійної діяльності у сільському соціумі.Проте, на нашу думку, такі практики, як


18

психокорекційна практика у закладах соціально-педагогічного спрямування (Миколаївськийнаціональний університеті імені В.О. Сухомлинського),навчально-виробнича (Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка), стажерська(Національний педагогічний університет іменіМ.П. Драгоманова) також можуть проходити усоціально-педагогічних установах, якірозташовані в сільській місцевості. У такомувипадку, завдання практики повинні відображати

особливості соціально-педагогічної діяльності зсільськими мешканцями.

Порівняльна характеристика дисциплін унавчальних планах підготовки бакалаврівназваних вищих навчальних закладів дозволяєконстатувати той факт, що вони містятьнедостатньо дисциплін, які безпосередньоспрямовані на підготовку соціальних педагогів досоціально-педагогічної діяльності в умовахсільської місцевості. Переважно навчальні плани


Таблиця 1. Види практик у структурі навчальних планів підготовки

бакалаврів соціальної педагогіки різних вищих навчальних закладів

№ п/п Вищий навчальний заклад Вид практик Кількість год.

1 Чернігівський національний педагогічний університет імені

Т. Г. Шевченка

Ознайомча соціально-педагогічна 60

Безвідривна педагогічна 120

Соціально-педагогічна 360

ВСЬОГО 540

2 НУБіП України

Навчальна (ознайомча з фаху) 90

Навчальна соціально-педагогічна 108

Навчальна (соціально-педагогічна в сільській місцевості)

90

Виробнича (соціально-педагогічна) 126

ВСЬОГО 414

3 Миколаївський національний

університеті імені В. О. Сухомлинського

Педагогічна практика (ознайомча) 36

Ознайомча з методиками і технологіями соціально-педагогічної діяльності

36

Ознайомча з основними категоріями дітей і молоді

36

Навчальна педагогічна практика в позашкільних виховних дитячих закладах

108

Психодіагностична практика 36

Соціально-педагогічна практика 144

Психокорекційна практика у закладах соціально-педагогічного спрямування

216

ВСЬОГО 612

4 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Навчально-виробнича 72

Педагогічна 216

ВСЬОГО 288

5 Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Професійно-орієнтовна (безвідривна) 144

Навчально-виховна (літня) 144

Стажерська 216

ВСЬОГО 504

6 Київський університет імені Бориса Грінченка

Професійно-орієнтовна (безвідривна) 216

Соціально-виховна (літня) 216

Соціально-педагогічна 144

ВСЬОГО 576


19 Молодь і ринок №6 (149), 2017

включають ті дисципліни, які передбаченідержавним стандартом підготовки фахівцівнапряму 6.010106 “Соціальна педагогіка”.

Зауважимо, що формування професійноїспрямованості майбутніх соціальних педагогівбезпосередньо забезпечує низка навчальнихдисциплін. До них ми відносимо “Вступ доспеціальності “Соціальна педагогіка”, “Соціальнапедагогіка”, “Соціально-педагогічна профілактикаправопорушень”, “Теорія та історія соціальноговиховання”, “Технології соціально-педагогічноїдіяльності”, “Соціальна робота у сфері дозвілля”,“Основи профорієнтаційної роботи” тощо.

Проте, у кожному навчальному закладі, крімназваних дисциплін, викладаються ті (якобов’язкові, так і вибіркові), які передбачаютьаспекти формування професійної спрямованості.Наприклад, у Національному педагогічномууніверситеті імені М.П. Драгоманова, Київськомунаціональному університеті імені ТарасаШевченка та Київському університеті імені БорисаГрінченка студентам запропонована дисципліна“Сoцiальна мoлoдiжна пoлiтика”, Чернігівськомунаціональному педагогічному університеті іменіТ.Г. Шевченка дисципліна “Сoцiальна пoлiтика”(3 кредити), яка дозволяє через зміст модуля“Методика реалізації основних напрямівдержавної соціальної молодіжної політики вУкраїні” достатньо повно розкрити вирішенняпроблем зайнятості та працевлаштуваннясільської молоді, правові аспекти її захисту,питання охорони здоров’я, технологію розробкита впровадження соціальних проектів на селі.

Варта уваги навчальна дисципліна “Теорія іметoдика рoбoти з дитячими та мoлoдiжнимиорганізаціями” (3 кредити), що пропонується длявивчення бакалаврам соціальної педагогіки уНаціональному педагогічному університеті іменіМ.П. Драгоманова, Київському національномууніверситеті імені Тараса Шевченка та Київськомууніверситеті імені Бориса Грінченка, яка черезтему “Робота соціального педагога згромадськими дитячими та молодіжнимиорганізаціями” надає можливості показативажливість організованих форм роботи з дітьми імолоддю села в позаурочний час, напрямиспівпраці соціального педагога з дитячими імолодіжними організаціями в сільській місцевості.

У формуванні професійної спрямованостімайбутніх бакалаврів соціальної педагогікиважливу роль відіграє навчальна дисципліна“Спеціалізовані служби у соціальній сфері”(4 кредити), що вивчають студенти у Київськомууніверситеті імені Бориса Грінченка та “Системаслужб соціальної роботи” (2 кредити), яку

розглядають бакалаври соціальної педагогіки уЧернігівському національному педагогічномууніверситеті імені Т.Г. Шевченка. Зміст таких тем,як “Соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді”,“Спеціалізовані служби соціальної підтримкисім’ї”, “Заклади соціального спрямування зпідтримки дітей та молоді, які перебувають ускладних життєвих обставинах”, “Вітчизняний тазакордонний досвід надання соціальних послугдітям, сім’ї та молоді” та інших безпосередньонаближає майбутніх соціальних педагогів доздійснення функцій соціального педагога сільськоїмісцевості.

Дисципліна “Організація роботи з різнимисоціальними групами” (від 2 до 5 кредитів), щопередбачена навчальними планами підготовкибакалаврів соціальної педагогіки у Чернігівськомунаціональному педагогічному університеті іменіТ.Г. Шевченка є важливою щодо розкриття змістусоціально-педагогічної роботи в сільськіймісцевості: загальновідомо, що соціальний педагогна селі працює з усіма споживачами соціально-педагогічних послуг та здійснює патронажсільських жителів. Так дисципліна орієнтує назнання особливостей соціально-педагогічноїроботи з допризовною і призовною молоддю;малозабезпеченими групами населення; особамиз обмеженими можливостями та особливимипотребами, особами, які мають алкогольні танаркотичні проблеми; і, що важливо, системоюнадання соціальної допомоги людям похилого вікута самотнім тощо.

Доповнює знання з організації роботи зрізними соціальними групами дисципліна“Соціально-педагогічна терапія і патронаж” (3 –4 кредити), що викладається в Чернігівськомунаціональному педагогічному університеті іменіТ.Г. Шевченка та Миколаївському національномууніверситеті імені В.О. Сухомлинського ірозкриває методи та форми профілактично-корекційної, лікувально-оздоровчої, санітарно-просвітницької та реабілітаційної роботи ізрізними категоріями населення, що потребуютьдопомоги вдома.

Значними змістовими можливостями щодоформування професійної спрямованості майбутніхсоціальних педагогів на діяльність в умовахсільського соціуму володіють дисципліни “Основисільськогосподарського виробництва” (9кредитів), яку вивчають студенти у НУБіПУкраїни, “Соціально-педагогічна діяльність вгромаді” і “Волонтерство”, що пропонується уНаціональному педагогічному університеті іменіМ.П. Драгоманова.

Висновки. Аналіз навчальних планів дозволив


20

констатувати той факт, що вони містятьнедостатньо дисциплін та практик (лише в НУБіПУкраїни існує навчальна (соціально-педагогічнав сільській місцевості), які безпосередньоспрямовані на підготовку соціальних педагогів досоціально-педагогічної діяльності в умовахсільської місцевості. Водночас існують практики(психокорекційна практика у закладах соціально-педагогічного спрямування, навчально-виробнича, стажерська) та низка дисциплін,можливості яких можна досить ефективновикористовувати у формуванні професійноїспрямованості майбутніх соціальних педагогів надіяльність на селі. Серед таких дисциплін“Сoцiальна мoлoдiжна пoлiтика”, “Сoцiальнапoлiтика”, “Теорія і метoдика рoбoти з дитячимита мoлoдiжними організаціями”, “Спеціалізованіслужби у соціальній сфері”, “Система службсоціальної роботи”, “Організація роботи з різнимисоціальними групами”, “Соціально-педагогічнатерапія і патронаж” тощо.

Отже, з метою забезпечення якісної підготовкифахівців соціономічних професій на діяльність вумовах сільського соціуму зміст їхнього навчаннянеобхідно наситити розглядом важливих проблемсучасного села; питаннями, що забезпечуютьрозуміння студентами його соціально-педагогічних особливостей; відомостями щододієвих форм і методів, технологій професійноїдіяльності у сільському регіоні.

Перспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Подальші наукові дослідження будутьприсвячені аналізу змістових аспектів формуванняпрофесійної спрямованості майбутніх соціальнихпрацівників на діяльність в умовах сільськогосоціуму.

ЛІТЕРАТУРА1. Аксютина З. А. Углубленная профессиональная

подготовка социальных педагогов в педагогическомвузе: дис. … канд. пед. наук: 13.00.08 / ЗульфияАбдулловна Аксютина: Омск. гос. пед. унт. – Омск,2006. – 223 с.

2. Біла О. Застосування інтерактивних методівнавчання у професійній підготовці майбутніхфахівців соціономічної сфери до проектноїдіяльності / О. Біла // Зб. наук. пр. Уманського держ.пед. уту . – 2012. – Ч. 4. – С. 18–23.

3. Вайнола Р. Х. Педагогічні засади особистісногорозвитку майбутнього соціального педагога в процесіпрофесійної підготовки: дис. … дра пед. наук:13.00.04 / Ренате Хейкіївна Вайнола; Нац. пед. унт імені М. П. Драгоманова. “ Київ, 2009. – 546 с.

4. Гомонюк О. М. Теоретичні та методичніоснови формування професійнопедагогічноїкультури майбутніх соціальних педагогів у вищихнавчальних закладах: дис. ... дра пед. наук: 13.00.04

/ Олена Михайлівна Гомонюк; Вінницьк. держ. пед.унт імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2012.– 595 с.

5. Когут С. Я. Система професійної підготовкисоціального педагога у вищих навчальних закладахосвіти України і Польщі: дис. ... канд. пед. наук:13.00.01 / Світлана Ярославівна Когут; Прикарпат.нац. унт імені Василя Стефаника. – ІваноФранківськ, 2005. – 219 с.

6. Лапа О. В. Підготовка майбутнього соціальногопедагога до практичної роботи з молоддю всільському соціумі: дис ... канд. пед. наук: 13.00.04 /Оксана Вікторівна Лапа; НУБіП України. – Київ,2012. – 269 с.

7. Межирицький О. Я. Підготовка студентів досоціальнопедагогічної діяльності в умовах сільськоїмісцевості: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 /Олександр Якович Межирицький; Луганськ. нац.пед. унт імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2003.– 215 с.

8. Москалюк О. І. Формування професійноїспрямованості у майбутніх соціальних педагогів:дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Оксана ІванівнаМоскалюк; Хмельницьк. нац. унт. – Хмельницький,2007. – 210 с.

9. Павлішак О. Р. Професійна підготовкасоціальних педагогів в Австрії: дис. … канд. пед.наук: 13.00.01 / Оксана Романівна Павлішак;Дрогобицький. держ. пед. унт імені Івана Франка.– Дрогобич, 2008. – 204 с.

10. Поліщук В. А. Теорія і методика професійноїпідготовки соціальних педагогів в умовахнеперервної освіти: дис … дра пед. наук: 13.00.04/ Віра Аркадіївна Поліщук; Тернопіль. нац. пед. унтімені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2006. –454 с.

11. Пришляк О. Ю. Професійна підготовкасоціальних педагогів у вищих навчальних закладахНімеччини: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / ОксанаЮріївна Пришляк; Тернопіль. нац. пед. унт іменіВолодимира Гнатюка. – Тернопіль, 2008. – 219 с.

REFERENCES1. Aksyutina, Z. A. (2006). Uglublennaya

professionalnaya podgotovka sotsialnykh pedagogov vpedagogicheskom vuze [Indepth training of socialpedagogues in a pedagogical university]. Candidate’sthesis. Omsk, 223 p. [in Russian].

2. Bila, O.(2012). Zastosuvannia interaktyvnykhmetodiv navchannia u profesiinii pidhotovtsimaibutnikh fakhivtsiv sotsionomichnoi sfery doproektnoi diialnosti [The use of interactive methods ofstudies in professional preparation future specialists ofsocial sphere to the project activity]. Zbirnik naukovihprats USPU Publ., Vol 4, рр. 18–23. [in Ukrainian].

3. Vainola, R. Kh. (2009). Pedahohichni zasadyosobystisnoho rozvytku maibutnoho sotsialnohopedahoha v protsesi profesiinoi pidhotovky [Pedagogicprinciples of personal development of future socialpedagogues during training]. Doctor’s thesis. Kyiv,546 р. [in Ukrainian].



21 Молодь і ринок №6 (149), 2017

4. Homoniuk, O. M. (2012). Teoretychni tametodychni osnovy formuvannia profesiino-pedahohichnoi kultury maibutnikh sotsialnykh pedahohivu vyshchykh navchalnykh zakladakh [Theoretical andmethodological bases of formation of professionalpedagogical culture the future of social pedagogues inhigher education]. Doctor’s thesis. Vinnytsia, 595 p. [inUkrainian].

5. Kohut, S. Ya. (2005). Systema profesiinoipidhotovky sotsialnoho pedahoha u vyshchykhnavchalnykh zakladakh osvity Ukrainy i Polshchi [Thesystem training of social pedagogues in highereducational institutions of Ukraine and Poland].Candidate’s thesis. – Ivano-Frankivsk, 219 р. [inUkrainian].

6. Lapa, O. V. (2012). Pidhotovka maibutnohosotsialnoho pedahoha do praktychnoi roboty z moloddiuv silskomu sotsiumi [Preparation of the future socialpedagogue for practical work with young people in ruralsociety]. Candidate’s thesis. Kyiv, 269 р. [in Ukrainian].

7. Mezhyrytskyi, O. Ya. (2003). Pidhotovka studentivdo sotsialno-pedahohichnoi diialnosti v umovakh silskoi

mistsevosti [Prepare students for social and educationalactivities in conditions of rural areas]. Candidate’s thesis.Lugansk, 215 р. [in Ukrainian].

8. Moskalyuk, O. І. (2007). Formuvannia profesiinoispriamovanosti u maibutnikh sotsialnykh pedahohiv[Formation of a professional orientation of future ofsocial pedagogues]. Candidate’s thesis. Khmelnytskyi,210 р. [in Ukrainian].

9. Pavlіshak, O. R. (2008). Profesiina pidhotovkasotsialnykh pedahohiv v Avstrii [Professional trainingof social pedagogues in Austria]. Candidate’s thesis.Drohobych, 204 р. [in Ukrainian].

10. Polishchuk, V. A. (2006). Teoriia i metodykaprofesiinoi pidhotovky sotsialnykh pedahohiv v umovakhneperervnoi osvity [Theory and methods of training ofsocial pedagogues in terms of lifelong learning].Doctor’s thesis. Ternopil, 454 р. [in Ukrainian].

11. Pryshliak, O. Yu. (2008). Profesiina pidhotovkasotsialnykh pedahohiv u vyshchykh navchalnykh zakladakhNimechchyny [Professional training of socialpedagogues in higher education in Germany]. Candidate’s

thesis. Ternopil, 219 р. [in Ukrainian].



1 червня 2017 року

Міжнародний день захисту дітей (International Day for Protection of Children)

“Діти – це головна радість і надія для батьків. Вони справжнє майбутнє не

тільки для держави, а й для всього світу”. Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За

однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припало на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення “дитячої” конференції в Женеві.

Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров’я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки – червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, – це символ нашого загального дому.

22

УДК 378.091.31:53

Володимир Ткаченко, кандидат фізикоматематичних наук, доцент,докторантКіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Євгенія Черевань, студентка фізикоматематичного факультетуочної форми навчання на 2му (магістерському) рівні

ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

СТРОБОСКОПІЧНА ВЕРСІЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯПРИСКОРЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ

Розглянуто процес створення стробоскопічної версії на прикладі лабораторної роботи повизначенню прискорення вільного падіння шляхом монтажу її відео версії. Аналіз стробоскопічної версіїдозволяє аналітично довести рівноприскорений характер руху тіла при вільному падінні та визначитиабсолютне значення його прискорення. Перетворення стробоскопічної версії у формат GIF, що підтримуєанімаційні зображення, дозволяє в динаміці демонструвати характерні особливості рівноприскореногоруху.

Ключові слова: відео версія, стробоскопічна версія, навчальний експеримент, закони механіки.Рис. 1. Літ. 5.

Владимир Ткаченко, кандидат физикоматематических наук, доцент,докторантКировоградского государственного педагогического университета имени Владимира Винниченко

Евгения Черевань, студентка физикоматематического факультетаочной формы обучения на 2м (магистерском) уровне

ГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

СТРОБОСКОПИЧЕСКАЯ ВЕРСИЯ ЛАБОРАТОРНОЙ РАБОТЫДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ УСКОРЕНИЯ СВОБОДНОГО ПАДЕНИЯ

Рассмотрен процесс создания стробоскопической версии на примере лабораторной работы поопределению ускорения свободного падения путем монтажа ее видео версии. Анализ стробоскопическойверсии позволяет аналитически доказать равноускоренный характер движения тела при свободномпадении и определить абсолютное значение его ускорения. Преобразование стробоскопической версии вформат GIF, поддерживающий анимационные изображения, позволяет в динамике демонстрироватьхарактерные особенности равноускоренного движения.

Ключевые слова: видео версия, стробоскопическая версия, учебный эксперимент, законы механики.

Vоlоdymyr Tkachenko, Ph.D. (Physics and Mathematics), Associate Professor, Doctoral Student of the

Kirovohrad Volodymyr Vynnychenko State Pedagogical UniversityYevheniya Cherevan, Student of Physics and Mathematics

Faculty of fulltime studying at the second (Master) levelState Higher Education Institutе “Donbass State Pedagogical University”

THE STROBOSСOPIC VERSION OF THE LABORATORY WORK FOR THEDETERMINATION OF ACCELERATION OF FREE FALLING

The article highlights the extremely topical problem of need of further introduction of information andcomputer technologies into the process of training experiment during the studying of physics. The created videoand stroboscopic versions of laboratory work can be used by the conventional smartphones and tablets or otherbudget gadgets. An involvement of students in the process of creating video and stroboscopic versions of laboratorywork, in turn, contributes to the individualization and intensification of the educational process, the developmentof creative activity of students, the mastering of material, and accelerating the time of obtaining information.

The authors considers the process of creating a stroboscopic version of the laboratory work of thedeterminization of acceleration of free falling with the help of the Atwood machine by installing its video version.An example of the using a stroboscopic version of analytical analysis of character of motion of body during theprocess of free falling and the definition of the absolute magnitude of its acceleration is given.

The possibility of using the proposed stroboscopic version in the teaching process for the presentationof new material is noted. Ihe article deals with the frontal laboratory work, the preparatory stage of performingthe real experiment or for a comparative analysis with it. With the help of stroboscopic versions of educationalexperiments, it is possible to create the experimental problems that can be used in the studying of varioussections of the physics course.

© В. Ткаченко, Є. Черевань, 2017

СТРОБОСКОПІЧНА ВЕРСІЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ

23 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Відео версії унавчальному процесі можуть бутивикористані, як [5]:

- вступне заняття до лабораторногопрактикуму;

- підготовчий етап до виконання реальногоексперименту;

- лекційні демонстрації;- експериментальні фізичні задачі;- база для навчально-дослідних робіт студентів.Сучасний рівень знань з інформатики дозволяє

залучати до процесу створення відео тастробоскопічних версій студентів початковихкурсів та старшокласників. А це, в свою чергу,сприяє індивідуалізації навчального процесу,розвитку творчої активності студентів та більшглибокому засвоєнню ними матеріалу.

Нами вже було створено стробоскопічні версіїлабораторних робіт по вивченню законів механікиза допомогою машини Атвуда [3] та аналізу рухутіл у в’язкому середовищі [4]. А вільне падіння –це іще один приклад рівноприскореного руху піддією сили тяжіння.

Аналіз актуальних досліджень. Питаннямивпровадження інформаційно-комунікаційнихтехнологій у навчальний процес займались такізарубіжні дослідники як: Г. Клейман, Р. Вільямс,С. Пейперт та вітчизняні вчені Ю.О. Жук,М.І. Жалдак, С.П. Величко та інші.

Мета статті. Створити стробоскопічну версіюлабораторної роботи по визначенню прискореннявільного падіння за допомогою машини Атвуда.Показати можливості використання даноїстробоскопічної версії у навчальному процесі.

Виклад основного матеріалу. Спочатку мистворили відео версію лабораторної роботи. Дляцього ми скористалися смартфоном Prestigio PSP3530 DUO. Монтаж відео версії лабораторноїроботи проводився за допомогою програми SonyVegas Pro [1]. Стробоскопічну версію цього рухунаведено на (рис. 1). Тривалість всієї версіїстановить 13 кадрів. У кадровій розгортці цьоговідео знайдемо кадр, що відповідає моментупочатку руху. Це зафіксовано на кадрі № 1 (див.рис. 1 К - 1). Характерною його особливістю є те,що кулька на ньому знаходиться у початковому

стані (на позначці 01

KS см). І вільне падіння

кульки починається із нульової позначки. А нанаступному кадрі її положення уже змінюється.

It is indicated that the stroboscopic version of the laboratory work concerning the determininization ofthe acceleration due to gravity with the help of the Atwood machine can be converted to a GIF format thatsupports an animation image. An animation can be represented as a loop. In this case, after the last frame, thefirst frame will be played and so on. This will allow to demonstrate the characteristic features in the dynamicsof the uniformly accelerated motion.

Keywords: the video version, the stroboscopic version, an educational experiment, the laws of mechanics.

КС – стробоскопічна версія, зведена на одномукадрі; К1, К3, К5, К7, К9, К11 – фото відповідногономера кадру.

Частота зміни кадрів знімального апарату,визначена експериментально, становить:

с

кадрів30

4,0

1131

t

Nv ; (1)

де N – число кадрів відзнятих за час t .

Тоді, період T – час між двома сусідніми

кадрами:

30

1

1

1

N

t

vT с. (2)

Розіб’ємо всю стробоскопічну версію на 5серій. У кожній серії по 2 кадри. Тоді, часпроходження кожної серії, із урахуванням (2),складатиме:

15

121 TT с. (3)

При рівноприскореному русі шляхи, щопроходить тіло за однакові проміжки часу,співвідносяться як непарні числа. Так як вільнепадіння є рух рівноприскорений, то і для ньогобуде справедливе співвідношення:

)12(::5:3:1::::321

nSSSSn

,(4)

де ,3,2,1n – ціле число.

У нашому випадку i

S , де ni ,3,2,1 ,

це шляхи, що проходить кулька при вільному

падінні за однаковий час 1

T зйомки кожної серії

кадрів (див. формулу (3)).На кадрах К-3, К-5, К-7, К-9, та К-11 (рис. 1)

зафіксовано шляхи3K

S , 5K

S , 7K

S , 9K

S , 11K

S ,

що пройшла кулька від нульової позначки дозакінчення зйомки 1-ої, 2-ої, 3-ої, 4-ої, та 5-ої серійкадрів, відповідно. Вони мають значення:

5,33

KS см, 5,11

5

KS см, 23

7

KS см,

5,399

KS см, та 60

11

KS см, відповідно.

При цьому відлік проводиться від нуля. Тоді,

шляхи 54321

,,,, SSSSS , що проходить кулькаа

за час зйомки 1-ої, 2-ої, 3-ої, 4-ої, та 5-ої серій


24

кадрів 1

T , визначимо як:

1n 5,305,3131 KK SSS (см);

2n 85,35,11352

KK

SSS (см);

3n 5,115,1123573

KK

SSS (см);

Рис. 1. Стробоскопічна версія вільного падіння. КС – стробоскопічна версія, зведена на

одному кадрі; К1, К3, К5, К7, К9, К11 – фото відповідного номера кадру



25 Молодь і ринок №6 (149), 2017

4n 5,16235,39794 KK SSS (см);

5n 5,205,39609115 KK SSS (см).

Абсолютна похибка вимірювання шляхускладає 0,5 см (половина ціни найменшої поділкишкали лінійки). Тому, для зменшення відносноїпохибки вимірювання, оберемо останні (3-тю, 4-ту і 5-ту) серії, за час яких кулька пройшла шляхибільші 10 см. Тоді відносна похибка вимірюванняне перевищуватиме 5%. Отже, співвідношення(4), яке ми маємо перевірити, у нашому випадку,матиме вигляд:

9:7:5::543SSS . (5)

Підставляючи числові дані, отримаємо:

9:7:55,20:5,16:5,11 . (6)

71,070,0 ; 78,081,0 ; 56,056,0 .

Співвідношення (6) виконується з точністю,яка не перевищує розрахункову – 5%.

Для визначення прискорення вільного падінняскористаємось формулою:

2

1

2

1

22

1

1

)12(

2

3

22

Tn

S

T

S

T

Sg n

.(7)

Тоді, підставляючи в (7) числові дані,отримаємо:

)м/с(75,152251

07,0

1

07,0 2

21

T

g ;

)м/с(00,122253

16,0

3

16,0 2

22

T

g ;

)м/с(35,102255

23,0

5

23,0 2

23

T

g ;

)м/с(6,102257

33,0

7

33,0 2

24

T

g ;

)м/с(25,102259

41,0

9

41,0 2

25

T

g .

Як зазначено вище, для зменшення відносноїпохибки вимірювання, необхідно обирати 3-тю,4-ту і 5-ту серії кадрів. Їм відповідають значення

прискорення 543

,, ggg . А їх середнє значення

добре узгоджується з табличним значенням.Відносна похибка становить близько 6%.

Висновки. Стробоскопічну версію лабораторноїроботи по визначенню прискорення вільногопадіння можна використовувати для аналітичноїперевірки характеру руху тіла при вільномупадінні та розрахунку величини прискореннявільного падіння. Її можна запроваджувати унавчальний процес в якості підготовчого етапудо виконання реального експерименту та / або для

порівняльного аналізу з ним, фронтальноїлабораторної роботи та при викладені новогоматеріалу.

Крім цього за допомогою стробоскопічнихверсій лабораторних робіт, та / або іншихнавчальних експериментів можна створюватиекспериментальні задачі, які можуть бутивикористаними при вивченні різних розділівкурсу фізики.

На базі стробоскопічної версії можнавиготовити гіфку. Тобто перетворитистробоскопічну версію у формат GIF, щопідтримує анімаційні зображення [2]. Гіфка являєсобою послідовність з декількох статичних кадрів,а також інформацію про те, скільки часу коженкадр повинен бути показаний на екрані. Анімаціюможна зробити циклічною (англ. Loop), тодіслідом за останнім кадром почнеться відтворенняпершого кадру і т. д. Це дозволить в динаміцідемонструвати характерні особливостірівноприскореного руху, статичну картину якогоподано на рис. 1 (КС).

ЛІТЕРАТУРА1. Бычков М. Sony vegas pro – Програма для

создания видео! [Електронный ресурс]. – Режимдоступа: https://videosmile.ru/lessons/read/sonyvegaspro.html – Название из екрана.

2. Материал из Википедии – свободнойэнциклопедии. [Електронный ресурс]. – Режимдоступа: https:/ /ru.wikipedia.org/wiki/GIF. –Название из екрана.

3. Ткаченко В. М., Дудченко І. В. Поєднаннянавчального експерименту і засобів інформаційнокомунікаційних технологій при вивченні законівмеханіки. Наукові записки КДПУ. Серія: Проблемифізикоматематичної і технологічної освіти, вип.10, ч. 1. – Кропивницький, 2016. – с. 204 – 208.

4. Ткаченко В. М., Керімова Т. М. Аналіз руху тілу в’язкому середовищі засобами інформаційнокомунікаційних технологій. Педагогика. Научныедостижения, наработки, предложения за 2016 г./Pedagogika. Osiągnięcia naukowe, rozwój, propozycjena rok 2016. Сб. научных докладов – Закопане/Zakopane, 30.12.2016. – с. 41– 44.

5. Шильников А. В., Васильева Л. А., Нестеров В. Н.,Черкасова Л. И. Оптимизация физического практикумас помощью современных информационных технологий.// Физическое образование в Вузах. Т. 6, № 4. – Изд.дом МФО (М), 2000. – С. 81–85.

REFERENCES1. Bychkov, M. Sony vegas pro – Programma dlya

sozdaniya vidyeo! [Sony vegas pro – a program forcreating vidyeo!]. Available at: https://videosmile.ru/lessons/read/sony-vegas-pro.html. Name from thescreen. [in Russian].

2. Material iz Vikipedii – svobodnoy entsiklopedii[Material from Wikipedia, the free encyclopedia].


26

Available at: https://ru.wikipedia.org/wiki/GIF. Namefrom the screen. [in Russian].

3. Tkachenko, V. M. & Dudchenko, I. V. (2016).Poiednannia navchalnoho eksperymentu i zasobivinformatsiinokomunikatsiinykh tekhnolohii pryvyvchenni zakoniv mekhaniky [Combination ofeducational experiment and information andcommunication technologies when studying the laws ofmechanics]. Naukovi zapysky Kirovohradskohoderzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeniVolodymyra Vynnychenka. Seriia: Problemy fizyko-matematychnoi i tekhnolohichnoi osvity. Kropyvnytskyi:RVV KDPU, vol. 10(1), pp. 204 – 208. [in Ukrainian].

4. Tkachenko, V. M. & Kerimova, T. M. (2016). Analiz

rukhu t i l u v’iazkomu seredovyshchi zasobamyinformatsiinokomunikatsiinykh tekhnolohii [Analysisof the motion of bodies in a viscous medium usinginformation and communication technologies].Pedagogika. Nauchnye dostizheniya, narabotki,predlozheniya za 2016 g. Sb. nauchnykh dokladov.Zakopane: 30.12.2016., pp. 41– 44. [in Polish].

5. Shilnikov, A. V., Vasileva, L. A., Nesterov, V. N. &Cherkasova, L. I. (2000). Optimizatsiya fizicheskogopraktikuma s pomoshchyu sovremennykhinformatsionnykh tekhnologiy [Optimization of physicalpractice using modern information technologies].Fizicheskoe obrazovanie v Vuzakh. Vol. 6, No.4,

Moscow: Izd. dom MFO, pp. 81–85. [in Russian].


УДК 37.013.42:174

Марія Фляк, кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та корекційної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОСНОВИ ЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКАУ статті розглядається сфера діяльності соціальних працівників в контексті численних етичних

проблем й дилем, які зумовлюють діяти відповідно до власних моральних знань, переконань і потреб.Звертається увага на володіння професійною етикою фахівцями соціальної сфери.

Ключові слова: етика, етична компетентність, мораль, моральні цінності, життєва філософія,етичні якості, моральні принципи.

Літ. 4.

Мария Фляк, кандидат философских наук, доценткафедры социальной педагогики и коррекционного образования

Дрогобычского педагогического университета имени Ивана Франко

ОСНОВЫ ЭТИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СОЦИАЛЬНОГО РАБОТНИКАВ статье рассматривается сфера деятельности социальных работников в контексте

многочисленных этических проблем и дилемм, которые обусловливают действовать в соответствиисобственных нравственных знаний, убеждений и потребностей. Обращается внимание на владениепрофессиональной этикой специалистами социальной сферы.

Ключевые слова: этика, этическая компетентность, мораль, нравственные ценности, жизненнаяфилософия, этические качества, моральные принципы.

Mariya Flyak, Ph.D (Philosophy), Associate Professor of theSocial Pedagogy and Correctional Education Department,


THE BASICS OF ETHICAL COMPETENCE OF A SOCIAL WORKERThis article deals with the sphere of activity of social workers in the context of numerous ethical issues

and dilemmas that determine the act in accordance with their own moral knowledge, beliefs and needs. Theattention is drawn to the knowledge of professional ethics of specialists in the social sphere. The kindness andevil, justice and injustice, honor, dignity – are these moral categories of which a system of moral values andtraditions is formed, a certain system of moral principles of behavior and communication is theoretically justified.The knowledge of professional ethics form the ethical competence of specialists in social sphere.

A number of scientists are engaged into the research of ethics of social workers. The ethical principlesand values of social work in particular are analyzed by D. Lucas, A. Vasylchenko, the ethical requirements ofsocial worker profession are highlighted in the studies of Yu. Arakelov, V. Bocharova, M. Huslova, T. Demydova,I. Zinchuk, I. Zyazyun, H. Medvedyeva, T. Semyhina, O. Tyhomyrova, T. Holostova, Ye. YarskaSmyrnova; thearticle analyzes the works of S. Kharchenko, V. Dokuchaeva, N. Krasnov, N. Larionova, D. Razina, E. Zyeyera,A. Markova in which the methodological and theoretical aspects of professional competence are presented.

A person who chooses the profession of social worker should possess the certain personal spiritual and

© М. Фляк, 2017

ОСНОВИ ЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

27 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Визначальнимфактором у професійній діяльностісоціальних працівників у першу чергу

є їхня теоретична підготовка. Без наявностінеобхідних професійних знань неможливовирішувати жодні практичні завдання. Разом ізтим, соціальні працівники у своїй щоденнійдіяльності стикаються з численними етичнимипроблемами й дилемами, які не визначеніправовими нормами, що змушує їх діятивідповідно до своїх моральних знань, переконаньі потреб. Це актуалізує значення для соціальноїдіяльності етики як науки про мораль, що вивчаєзакономірності її виникнення, розвитку йфункціонування, специфіку та роль у суспільстві,моральні категорії (добро та зло, справедливість інесправедливість, честь, гідність тощо), задопомогою яких формується система моральнихцінностей і традицій, теоретично обґрунтовуєтьсяпевна система моральних принципів поведінкита спілкування.

Етична компетентність фахівців соціальноїсфери – це володіння спеціалістом сукупністювзаємопов’язаних етичних якостей особистості,які є обов’язковими для етичних відносин,етичної свідомості і етичних дій соціальнихпрацівників та необхідними для якісноїпродуктивної праці.

Етика в соціальній роботі – одна з невід’ємнихскладових щоденної діяльності. Знаннятеоретичних основ, законодавчих передумовсприяє у найбільш ефективному вирішенніпроблем соціальної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Важливу роль в етиці соціального працівникавідіграють цінності – ті етичні орієнтири, відопанування якими залежить успіх професійноїдіяльності соціального працівника і ефективністьнаданих ним послуг. На сьогоднішній день існуєнемало підходів до вибору першочерговихосновних цінностей соціальної роботи(запропонованих Ш. Рамон, Р. Саррі, Л. Люндквістомта ін.).

Етичні принципи і цінності соціальної роботиобгрунтовано та проаналізовано Д. Лукас таО. Васильченко. Етичні вимоги до професіїсоціального працівника посіли центральне місце

в сучасних дослідженнях Ю. Аракелова, В. Бочарової,М. Гуслової, Т. Демидової, І. Зінчука, І. Зязюна,Г. Медведєвої, Т. Семигіної, О. Тихомирова, Т. Холостової,Є. Ярської-Смирнової та інших. Питаннясоціальної та соціально-педагогічної деонтологіїдосліджуються науковцями А. Білинською, А. Бойко,І. Мигович, І. Трубавіною та іншими.

Методологічні й теоретичні аспекти розвиткупрофесійної компетентності розглянуті в роботахС. Харченко, В. Докучаєвої, Н. Краснової, Н. Ларіонової,Д. Разіної, Е. Зєєра, А. Маркової та інших авторів.Формуванню професійної компетентностісоціального працівника присвячені дослідженнявітчизняних і зарубіжних учених, зокрема, О. Карпенко,А. Белінської, В. Бочарової, В. Сидорова, А. Ляшенка,І. Миговича, Г. Попович, Є. Холостової та інших

Аналіз інших наукових досліджень (А. Андрєєва,Н. Волкова, О. Горошкіна, І. Дроздова, О. Орлова,Н. Остапенко, О. Селіванова, О. Семинога) зпитань компетентності та компетенцій даєможливість стверджувати, що необхідноюособистісною ознакою висококваліфікованогофахівця повинна виступати його етичнакомпетентність.

У сучасних дослідженнях із проблемвдосконалення етичної компетентності фахівцівсоціальної сфери основними виділяють наступні:гуманізм, альтруїзм, людинолюбство,доброзичливість, чесність, правдивість, повагу,милосердя, скромність, чемність, тактовність,врівноваженість, дисциплінованість, щирість таін. Зокрема, М.М. Дідик акцентує увагу на місціповаги у соціальній роботі та зазначає, що повагадо особистості має багато форм. У різнихсоціальних культурних групах існує багаторізноманітних засобів прояву поваги. Требавраховувати, що вважається ввічливим ітактовним у групах, які відрізняються від нашоївласної групи [1].

“Позиція соціальних працівників якспеціалістів-професіоналів передбачає об’єктивністьі неупередженість, але в реальному житті вонине завжди цього можуть досягти. Виступаючичасто від імені держави, вони представляютьцентральну деперсоналізовану владу, і разом зтим нерідко беруть на себе функції виразниківінтересів і захисників прав найменш соціально

moral qualities, without which the professional knowledge and skills will be ineffective. These moral factors(characteristics) include the followings: honesty, fairness, justice, conscience, tact, care, observation, endurance,tolerance, patience, power of will, goodness, criticism and selfcriticism, communication, empathy, optimism,creative thinking, the desire to selfimprovement. The values which are formed by life guidance, built a philosophyof life and unfolding action play an important role in the ethics of social workers. These internal moral valuesof personality form the moral character and willingness to contribute to the ethically appropriate behavior inthe situations of moral choice.

Keywords: ethics, the ethical competence, morality, the moral values, life philosophy, the ethical qualities,the moral principles.


28

захищених громадян суспільства”, – відзначаютьІ.В. Козубовська, О.П. Пічкар [2, 111 – 115].

Мета статті полягає в теоретичному аналізіскладових етики соціальної роботи як основиетичної компетентності фахівців соціальної сфери.

Виклад основного матеріалу. Людина, котраобирає своєю професійною діяльністю соціальнуроботу, повинна володіти, в першу чергу,певними особистісними духовно-моральнимиякостями, без яких фахові знання та навичкибудуть неефективними. До таких моральнихчинників (характеристик) належать: чесність,об’єктивність, справедливість, совість,тактовність, уважність, спостережливість,витримка, терпимість, терпіння, сила волі,доброта, критичність і самокритичність,комунікабельність, емпатія, оптимізм, творчемислення, прагнення до самовдосконалення.

Етика соціальної роботи – вчення про моральніоснови професійної соціальної діяльності знадання допомоги інвалідам, сім’ям, соціальнимгрупам і общинам, посиленню чи відновленню їхздатності до функціонування та створеннясприятливих умов для досягнення цих цілей,морально-етичних норм поведінки спеціалістів зсоціальної роботи, працівників соціальних служб.Етика соціальної роботи – специфічний проявзагальної етики у соціальному обслуговуваннінаселення, це особливий феномен.

Його сутність та зміст найбільш повно тапослідовно розкривається за допомогою аналізуїї структури, у якій можна виокремити такі блоки:

- це етика відношення соціального працівникадо своєї праці, до предмета своєї діяльності;

- це етика відношень “по вертикалі” – у системі“соціальний працівник – клієнт”, яка розглядаєосновні принципи, норми цих відношень тавимог, які пред’являються до особистості таповедінки соціального працівника;

- це етика відношень “по горизонталі” – усистемі “соціальний працівник – колега”, у якійрозглядаються ті відношення, які регламентуютьсяне стільки загальними нормами, скількиспецифікою діяльності та психології соціальногопрацівника;

- це етика адміністративно-ділових відношеньсоціального працівника та керуючих структур, якавстановлює обом сторонам визначені “правилагри”, спрямовані на оптимізацію управліннясистемою відносин.

Сприйняття людини як найвищої цінності,прийняття іншої людини такою, якою вона є,визнання того, що всі люди різні і саме цим воницікаві, ідея співчуття до ближнього – на цьомуґрунтуються найкращі моральні якості соціальних

працівників. Для них важливо не просто знатиетичні вимоги, а глибоко усвідомлюватиуніверсальні та особливі у контексті їхньоїпрофесійної діяльності моральні цінності, укоординатах яких формуються їхні життєвіорієнтири, вибудовується життєва філософія,розгортаються практичні дії. Соціальніпрацівники часто сприймають свою діяльність зточки зору не тільки метацінностей(загальнолюдських) чи професійних цінностей, ана основі своїх уявлень про мораль, що можепризвести до виникнення етичних дилем,труднощів у виборі професійного рішення.

Як універсальний регулятор суспільнихвідносин мораль лежить в основі діяльностіфахівців соціальної сфери. В її нормахвідображенні:

- загальнолюдські моральні вимоги і заборони,частина з яких стала правовими нормами тазасадами соціальної роботи;

- етичні парадигми діяльності фахівцівсоціальної сфери; головними принципами цихпарадигм є гуманізм та конфіденційність;

- соціальна відповідальність та обов’язоксоціальних працівників.

Соціальна відповідальність соціальнихпрацівників на сучасному етапі науковогопрогресу полягає у неприпустимості такоїдіяльності, яка потенційно може зашкодитилюдині чи порушити її природні права а отже, зетичного боку є аморальними. Проблемисоціальної відповідальності набули особливоїгостроти у минулому столітті. Вони продовжуютьзагострюватися і сьогодні.

Практика соціально-педагогічної роботи булазавжди сферою, в якій значення моральнихаспектів людських взаємин виявлялися в повномуобсязі. Останнім часом у зв’язку з соціальнимизрушеннями в нашому суспільстві, а такожзавдяки безпрецедентному зростаннюможливостей медицини та комп’ютернихтехнологій, етичні проблеми набули особливогозначення [3, 32 – 41]. Але “професійнадеонтологія” – система моральних норм,вироблена моральним шляхом у межахпрофесійного співтовариства” – дуже часто “нев змозі дати відповідь на всі питання, якіставляться перед соціальними працівникамисучасна практика роботи” [4, 65 – 71]. До того ж усуспільстві, яке переживає кризу ціннісних засад,набагато частіше не спрацьовують нормативнімоделі поведінки. В реальних умовах соціальнийпрацівник бере на озброєння тільки свій практичнийдосвід вирішення етичних у конкретних ситуаціях,а також, можливо, досвід своїх колег.



29 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Морального регулювання суспільства потребуєдіяльність у соціальній сфері як спеціальноорганізована та регламентована діяльність, щопередбачає орієнтацію на особистість,індивідуальність, розкриття сутнісних силлюдини, надання їй комплексної соціально-психологічно-педагогічної допомоги у розв’язанніособистісних проблем, в усвідомленні себесуб’єктом власного життя. У своїй роботісоціальний працівник повинен розуміти таплекати моральність, осмислювати її, чітковідрізняти якості добра й байдужості у стосункахіз клієнтом та його родиною. Це змушує фахівцяопиратися як на загальнолюдську мораль, так іна професійну деонтологію, тобто на системуморальних норм і принципів, вироблених у межахпрофесійного співтовариства та зафіксованих упрограмних документах, передусім – етичнихкодексах національних асоціацій соціальнихпрацівників.

Отже, сутність професійної компетентностіполягає в системній єдності професійних знань,досвіду, властивостей і якостей особистості, щодозволяють ефективно здійснювати професійнудіяльність, а також передбачають особистіснийрозвиток і вдосконалення. Виходячи з цьогоетична компетентність є складним індивідуально-психологічним утворенням на основі інтеграціїтеоретичних знань, практичних умінь з етики ікомплексу особистісних якостей, що зумовлюєготовність соціального працівника до етичноадекватної поведінки в ситуаціях моральноговибору.

ЛІТЕРАТУРА1. Дідик М.М. Психологопедагогічні основи

професійної діяльності фахівців соціальноїроботи в органах внутрішніх справ України:автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / ДідикМикола Михайлович; Тернопільський держ.педагогічний унт ім. В.Гнатюка. – Тернопіль,2001. – 20 с.

2. Козубовська І. В. Професійна підготовкафахівців у галузі соціальної роботи /І. В. Козубовська, О. П. Пічкар // Соціальнопедагогічні проблеми підготовки фахівців у

вищих навчальних закладах: матеріали Міжнар.наук.практ. конф. (25–26 лютого 2003 р.,м. Ужгород). – Ужгород: Мистецька лінія, 2003.– С. 111–115.

3. Мигович І.І. До питання про змістпрофесійної підготовки фахівців соціальноїсфери // Актуальні проблеми професійноїпідготовки фахівців соціальної роботи в Україніі за рубежем. – У.: “Art Lineо, 2003.– C. 32–41.

4. Соціальна робота: В 3х ч. – Ч. 3. Соціальнаробота з конкретними групами клієнтів / За ред.Т. Семигіної, І. Григи. – К.: КиєвоМогилянськаакадемія, 2004. – C.65–71.

REFERENCES1. Didyk, M.M. (2001). Psykholoho-pedahohichni

osnovy profesiinoi diialnosti fakhivtsiv sotsialnoiroboty v orhanakh vnutrishnikh sprav Ukrainy[Psycho-pedagogical foundations of professionalactivity of social work in the internal affairs ofUkraine]. Extended abstract of candidate’s thesis.Ternopil Volodymur Hnatyuk State PedagogicalUniversity, Ternopil, 20 p. [in Ukrainian].

2. Kozubovska, I.V. & Pichkar, O.P. (2003).Profesiina pidhotovka fakhivtsiv u haluzi sotsialnoiroboty [Professional training in social work].Sotsialnopedahohichni problemy pidhotovkyfakhivtsiv u vyshchykh navchalnykh zakladakh –Socio-pedagogical problems of training in highereducational establishments: materials of intern. conf.(25-26 February 2003, Uzhhorod). Uzhhorod: ArtLine, pp. 111 – 115. [in Ukrainian].

3. Myhovych, I.I. (2003). Do pytannia pro zmistprofesiinoi pidhotovky fakhivtsiv sotsialnoi sfery [Onthe content of training of social sphere specialist’s].Aktualni problemy profesiinoi pidhotovky fakhivtsivsotsialnoi roboty v Ukraini i za rubezhem [Actualproblems of professional preparing social workspecialist’s in Ukraine and abroad]. Uzhhorod: “ArtLine”, pp. 32 – 41. [in Ukrainian].

4. Semigina,T. & Hryha, J. (Ed.). (2004). Sotsialnarobota: V 3kh ch. [Social work: in 3 parts]. Ch. 3.Sotsialna robota z konkretnymy hrupamy kliientiv[Part 3. Social work with specific groups of clients].Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy, pp. 65 – 71. [inUkrainian].



“Навчання без міркування – даремне, міркування без навчання – небезпечне”. Конфуцій

давньокитайський філософ

30

УДК 373.5.03

Ольга Єрьоменко, кандидат педагогічних наук, доценткафедри педагогіки, методики та менеджменту освіти

Юлія Стасюк, студентка 3 курсу технологічного факультету групи ДТПОД 14Української інженернопедагогічної академії, м. Харків

ВИХОВАННЯ “МОВНОЇ СТІЙКОСТІ” В УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДІВ В УМОВАХ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА

У статті розглядається актуальна виховна проблема підвищення рівня культури та мовленнєвокомунікативної компетенції в учнів загальноосвітніх навчальних закладів. З’ясовано, що визначена проблемапов’язана з інтенсифікацією інформаційних комунікацій, із широким упровадженням мережі Інтернет,сучасними технологіями видавничої справи, що певною мірою негативно впливають на створення культуриособистісного мовленнєвого простору учнів. Авторами запропоновано ряд рекомендацій, що можутьбути використані класними керівниками та учителями загальноосвітніх навчальних закладів у процесіздійснення виховної роботи з учнями.

Ключові слова: виховання, культура, культура мовлення, культура спілкування, мовна стійкість,мовленнєвокомунікативна компетенція, мовні засоби.

Літ. 8.

Ольга Еременко, кандидат педагогических наук, доценткафедры педагогики, методики и менеджмента образования

Юлия Стасюк, студентка 3 курса технологического факультета, группы ДТПОД 14Украинской инженернопедагогической академии, г. Харьков

ВОСПИТАНИЕ “ЯЗЫКОВОЙ УСТОЙЧИВОСТИ” У УЧАЩИХСЯОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ В УСЛОВИЯХ

СОВРЕМЕННОЙ КУЛЬТУРНОЙ СРЕДЫВ статье рассматривается актуальная воспитательная проблема повышения уровня культуры и

речевой коммуникативной компетенции учащихся общеобразовательных учебных заведений. Выяснено,что данная проблема связана с интенсификацией информационных коммуникаций, с широким внедрениемсети Интернет, современными технологиями издательского дела, которые в определенной степенинегативно влияют на создание культуры личностного речевого пространства учеников. Авторамипредложен ряд рекомендаций, которые могут быть использованы классными руководителями иучителями общеобразовательных учебных заведений в процессе осуществления воспитательной работыс учащимися.

Ключевые слова: воспитание, культура, культура речи, культура общения, языковая устойчивость,речевая коммуникативная компетенция, языковые средства.

Olha Yeromenko, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy, Methodology andManagement of Education Department

Yuliya Stasyuk, the third year Student of Technological Faculty,Ukrainian Engineering and Pedagogical Academy, Kharkiv

THE FOSTERING OF “LANGUAGE STABILITY” AMONG STUDENTS OFCOMPREHENSIVE EDUCATIONAL INSTITUTIONS IN THE CONDITIONS OF THE

MODERN CULTURAL ENVIRONMENTThe article deals with the current educational problem of raising the level of culture and the verbal

communicative competence of students of comprehensive educational institutions. The main tasks of educationalactivity are fostering a spiritual culture of the individual, the creation of the conditions enabling the individualto choose his or her worldview position; the formation of students’ interpersonal skills and their preparationfor life; the Ukrainian language mastering, the development of high linguistic culture. It has been clarified thatthis problem relates to the intensification of the information communications, the wide introduction of theInternet, modern publishing technologies, which to some extent, negatively affect the development of the student’spersonal speech space culture, mastering the word aesthetics, moral and aesthetic selfexpression incommunication. In such terms, the special attention shall be given to the need, at least, of minimizing the usingof nonnormative vocabulary by students, inducing them to the linguistic selfcensorship, the rigour with regard

© О. Єрьоменко, Ю. Стасюк, 2017

ВИХОВАННЯ “МОВНОЇ СТІЙКОСТІ” В УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВВ УМОВАХ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА

31 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Сучаснийвиховний процес у загальноосвітніхнавчальних закладах має основні

завдання, зумовлені пріоритетними напрямамиреформування школи, визначеними державнимидокументами (національною доктриною,держстандартом, концепціями тощо), до якихналежать: формування національної свідомості,формування високої мовної культури, оволодінняукраїнською мовою, прищеплення шанобливогоставлення до культури, звичаїв, традиційукраїнців, виховання духовної культуриособистості. Реалізація нових завдань освітипотребує не тільки підвищення в учнів рівнякультури та мовленнєво-комунікативноїкомпетенції, але й формування їх “мовноїстійкості” – наміру та поведінки особистості чигрупи людей, спрямованих на послідовне,непохитне користування в щоденному спілкуванніпевною мовою чи мовними засобами, незалежновід того, якою мовою послугуєтьсяспіврозмовник.

У сучасному суспільному житті спостерігаєтьсяпроблема недостатнього мовленнєвого розвиткуучнів, котра, з-поміж інших суспільних чинників,обумовлюється недостатнім рівнем мовленнєвоїкомпетентності, а відтак – низькою мовленнєвоюкультурою. Культура людського спілкування – цечастка загальної культури особистості, а їївідсутність – свідчення бездуховності людини.Одним із показників духовної культуриособистості, її моральності, внутрішньої йзовнішньої краси є мовленнєва культура. Умовленнєвій культурі проявляється інтелект ірівень мислення індивіда, його освіченість івихованість, культурність і ціннісні орієнтації,краса слова і духу як ознаки духовного багатствата неповторної людської сутності. Культураспілкування учнів може розглядатися якнайважливіший творчий ресурс освіти в справіінтелектуального виховання особистості.

Особливої значущості сьогодні набуваєнеобхідність формування мовленнєвої культурив учнів старшої школи, яка пов’язана зінтенсифікацією інформаційних комунікацій, ізшироким упровадженням мережі Інтернету,сучасними технологіями видавничої справи, щопевною мірою негативно впливають на створеннякультури особистісного мовленнєвого простору,оволодіння естетикою слова, морально-

естетичним самовиразом у спілкуванні. Учністарших класів більш, ніж дорослі підлягаютьвпливу субкультури, моди на спрощення стилюспілкування, зневажливого ставлення до красибуденного мовлення, що приводить до значноїзасміченості їхньої мови. Тож виникаєнеобхідність формування в учнів якостей, намірів,психологічних орієнтирів індивіда непохитнокористуватися у щоденному спілкуванні певнимимовними засобами, які є для людиниприродовідповідними та близькими з погляду їївиховання та освіти.

Аналіз досліджень. Проблеми нормативностімови та мовлення, культури мови завжди були вцентрі наукової уваги багатьох дослідників. Їхвивчали такі науковці, як Ф. Бацевич, І. Білодід,А. Бурячок, В. Виноградов, Б. Головін, С. Дорошенко,П. Дудик, С. Єрмоленко, Ф. Жилко, М. Жовтобрюх,М. Кочерган, А. Коваль, О. Леонтьєв, І. Матвіяс,З. Мацюк, С. Ожегов, О. Олексенко, В. Перебийніс,М. Пилинський, І. Плотницька, Л. Пустовіт,О. Пономарів, П. Редін, В. Русанівський,О. Сербенська, Н. Станкевич, С. Шевчук табагато інших.

Проблемі “мовної стійкості” вперше приділивувагу соціолінгвіст О. Ткаченко, але надалі вонастає досить актуальною й привертає інтерес такихдослідників: Б. Ажнюк, О. Бондар, Л. Лазаренка,Л. Мосенко, О. Селіванової, А. Скиби,Г. Стойкова, О. Тараненко та ін.

Мета статті – з’ясувати причини зниженнямовної культури сучасних учнів та розробитирекомендації щодо формування культуримовлення учнів загальноосвітніх навчальнихзакладів.

Виклад основного матеріалу. Виховання –соціально і педагогічно організований процесформування людини як особистості. Виховнаробота в навчальному закладі сприяє становленнюособистості як творця і проектувальника життя,гармонізації та гуманізації стосунків між учнями іпедагогами, школою і родиною, керуючись ідеямисамоцінності дитинства, демократичного діалогуміж поколіннями. Одними із основних завданьвиховної діяльності є виховання духовної культуриособистості, створення умов для вибору нею своєїсвітоглядної позиції; формування у дітей і молодіуміння міжособистісного спілкування тапідготовка їх до життя; оволодіння українськоюмовою, формування високої мовної культури.

to the violators of communication norms. The authors propose a number of recommendations that can be usedby class teachers and teachers of comprehensive educational institutions in the process of educational workwith students.

Keywords: upbringing, a culture, the speech culture, the communication culture, the language stability,the verbal communicative competence, the linguistic means.


32

Не можна говорити про виховання культуриучнів, не торкнувшись питання культури взагалі.Культура є історично визначеним рівнем розвиткусуспільства й людини, що виявляється в типах таформах організації життя й діяльності людей, атакож у тих матеріальних і духовних цінностях,які створюють люди. Так, в енциклопедичномусловнику визначення “культура” (лат. culture –“обробіток”, “обробляти”) – сукупністьматеріальних та духовних цінностей, створенихлюдством протягом його історії; історичнонабутий набір правил всередині соціуму дляйого збереження та гармонізації [2].

Культура як засіб ціннісного сприйманнядійсності відбивається у практичній діяльностілюдей – і внутрішній, і зовнішній. У процесівнутрішньої діяльності формуються мотиви,ціннісні орієнтації, визначаються технологіїмайбутніх дій. Усе це потім виявляється узовнішній діяльності людини. Тому іноді термін“культура” використовується у вузькому розумінніслова – як визначення її духовного значення длялюдини, тобто етичних норм і правил, звичаїв ітрадицій, що є значущими для неї [7].

Аналізуючи досліджувану проблему,насамперед варто звернути увагу на поняття“культура мови та мовлення”, що розуміється якчастина загальної культури людини, наслідок їївиховання та освіти у певному мовному такультурному середовищі. Це вміння правильноговорити, писати, вживати мовні засобивідповідно до мети і умов спілкування. Однією знайважливіших ознак літературної мови єзначний словниковий запас, який реалізується напобутовому рівні, в учнівському середовищі, приспілкуванні з педагогами, під час письма.

Поняття про культуру мови містить у собі двааспекти: 1) засвоєння літературної мови, їїправильність, тобто дотримання літературнихнорм, сприйнятих як “ідеал” або загальноприйнятий,традиційний звичай, та 2) мовна майстерність,тобто уміння обрати найбільш точний узначеннєвому відношенні, стилістично іситуативно доречний варіант висловлюваннядумки.

Процес формування культури мовленняскладається з усного та писемного мовленняучнів. Техніка усного мовлення доповнює технікумовлення писемного, і навпаки. Від оволодіннятеорією і практикою письма залежить не тількимовна, а й загальна культура кожного.Опанувавши письмо, людина прилучається докниг – найуніверсальнішого і найнадійнішогоджерела знань. Книга вказує шлях до культури іводночас є виявом культури, яка формується із

знань, навичок, умінь і поведінки окремої особи,народу, всього людства. Отже, шлях до культурипролягає через мову, культура своєріднозакріплюється в мові і реалізується в мовленні.

У сфері мовленнєвої діяльності дуже важливоює загальна й професійна освіченість мовця, йогоерудиція. Маючи ґрунтовні знання, зокрема змови, досконало володіючи її усною і писемноюформами, кожен носій мови можезарекомендувати себе в суспільному життінайефективніше. Отже, усне мовлення й писемнемовлення, оволодіння їх стилістикою, культурою– це дуже місткий і постійний природний процес,не завжди спланований і усвідомлюваний, алеспрямований до знання і вміння висловлюватись,послуговуватись мовою як найдоцільніше в усіхсферах соціального та індивідуального життякожного з мовців.

Звернемося до лінгвістичного енциклопедичногословника, в якому мовна норма тлумачиться як“сукупність найбільш стійких традиційнихреалізацій мовної системи, відображених ізакріплених у процесі суспільної комунікації” [8].Слід зауважити, що у кожній соціальній групі єсвої специфічні норми мови, своєрідні еталониспілкування. Певною мірою культура мови євиявом соціального життя людей і несе на собівідбиток освітньо-культурного рівня, мовнихстереотипів, що формуються вдома та в школі, вреферентних групах, зокрема створення тазастосування жаргонних висловів та неологізмів.Ці особливості яскраво проявляються приспілкуванні молодих людей в соціальних мережах,на різних чатах і форумах. Для людини, що маєвищу освіту, може бути дивним і неприємним те,як багато в цьому Інтернет-середовищі брутальноїлайки, ворожості та грубості, сленгу й скорочень,не зрозумілих “чайникам”. Ця обставина змушуєзамислитися про причини поширенняненормативної лексики при спілкуванні дітей міжсобою, в тому числі за допомогою технічнихзасобів (СМС, повідомлення у соціальних мережахі т.п.), яка, з огляду на частоту використання, стає“нормою”, а ввічливість – ознакою приналежностідо культури минулого. Можливо, справа у високійінтенсивності життя, коли бракує часу для слівввічливості, слова набираються із скороченнями,замість слів використовують “смайлики”.

У науковій літературі єдність культуриповедінки, мовлення і мови трактується як“культура спілкування”. Так, за визначеннямТ. Чмут під культурою спілкування, слід розумітинаявні в суспільстві і житті людини формитворіння спілкування, систематизацію тареалізацію його норм, способів та засобів



33 Молодь і ринок №6 (149), 2017

відповідно до ієрархії цінностей та установок [6].У цьому феномені нормовідповідні та творчікомпоненти взаємопов’язані, взаємозалежні.Спілкування та його культура – це творчість, якаведе до самовдосконалення, і водночас це цінністьдля кожної людини і для суспільства загалом. Відусвідомлення цього залежить успіх у взаємодіїлюдей. Цінністю культура спілкування стає тоді,коли слугує задоволенню їх актуальних потреб успільній діяльності та духовному розвитку. Також,Л. Лихачов, позначаючи феномен “культураспілкування”, підкреслює моральний і духовнийїї зміст, включаючи освіченість, духовне багатство,розвинене мислення, здатність правильнорозуміти явища в різних сферах життя, здатністьточно передати слухачеві свої думки чи почуття[3]. Культура спілкування може тлумачитися і якякість особистості, що включає великий заобсягом словниковий запас; як різновидсоціальної компетентності – спроможністьвикористовувати різні стилі спілкування, різнімови, здатність бути толерантним доспіврозмовника, вступати в діалог, налагоджуватиспівпрацю тощо.

Виходячи з представлених вище визначень,“культура спілкування” є однією із сторін базовоїкультури особистості, яка, в свою чергу, являєсобою комплекс характеристик (знань, якостей,звичок, ціннісних орієнтацій, тощо), щодозволяють жити людині в гармонії іззагальнолюдською, національною культурою,розвивати і суспільство, і індивідуальнусвоєрідність своєї особистості. Культураспілкування – це найважливіша умовазадоволення індивідом відносинами зоточуючими і життям в цілому, необхіднапередумова ефективної трудової діяльності, одназ неодмінних умов психічного, емоційного,інтелектуального, соціального розвиткуособистості. Завдання виховання культури мовипокладаються насамперед на родину, освітніустанови, установи культури, літературу, засобимасової інформації, громадські організації.

Отже, аналізуючи процес комунікації, можемоконстатувати очевидне зниження складностімовних стереотипів, збільшення частоти вживанняслів іншомовного походження, що супроводжуєтьсяпосилення впливу побутового мовлення налітературну мову. Для появи змін у стандартахмовлення вагоме значення мають такі чинники:втрата літературною мовою її нормотворчогозначення, адже читання займає все менше місцеу формуванні сучасної переважно “візуальної”культури, кіно, телебачення, поп-культурасучасного “кічу”, “попси” й “джинси”;

використання у сфері комунікації усногоконтекстуального мовлення, спілкування,опосередкованого технічними засобами(телефони, комп’ютери) [5].

Сьогодні мова засобів масової інформації стаєнормотворчим чинником. Вона визначає рівеньмовної культури, а політичні ток-шоу, на жаль,вчать не толерантності та повазі співрозмовника,а подеколи й відвертому хамству. Спостерігаючипублічну комунікацію у сфері політики,економіки, права, ми не можемо не звернути увагуна нехтування традиційними нормами мовноїповедінки й навіть на випадки ображання йфізичного насильства [4].

В свою чергу, зниженню мовної норми у сферіпублічної комунікації сприяє зниження рівнягуманітарної освіти сучасної інтелігенції, щоперестає бути носієм і користувачем літературноїмови. Літературною працею не так вже рідкозаймаються графомани, яким не має про щописати, які володіють не пером, а комп’ютернимперекладом. У книжках ми все частішезустрічаємо грубі помилки й просто неякіснийтекст. Ця обставина негативно відбивається нарівні мовної культури читачів дешевих пакет-буків. Анонімне спілкування в соціальнихмережах, всілякі “коментарі” просто жахаютьсвоєю грубістю та недолугістю. Ще однієюпричиною поширення ненормативної лексикисеред учнів є відсутність домашнього виховання.У засвоєнні дитиною мовних стандартів важливуроль відіграють імітація й ідентифікація, тобтонаслідування поведінки значущих для неї людей,що призводить до прийняття їхніх цінностей,установок, норм поведінки, друзів, суспільнихавторитетів, які впливають на соціум через ЗМІ.Ще одним джерелом поширення ненормативноїлексики певною мірою є навчальні заклади, девпливають на розвиток мовлення учнів не тількивчителі, але й учнівський колектив. Багато учнівприносять з дому “лайливі слова”. Школярі, якібули колись не знайомі з такимивисловлюваннями, починають вживати їх ізакріплювати у своїй свідомості, мовленні. Цінорми молодіжного спілкування зберігаються і вумовах вищих навчальних закладів [1].

Отже, ми приходимо до висновку, що виникаєгостра необхідність підвищення рівня культуриспілкування учнів старших класів. У зв’язку зчим, ми пропонуємо ряд рекомендацій, що можутьбути використані класними керівниками таучителями загальноосвітніх навчальних закладіву процесі здійснення виховної роботи зучнями.

В першу чергу потрібно створити позитивну


34

мотивацію в учнів щодо розвитку культуримовлення. Реалізувати її можна за допомогоюсамоаналізу, взаємоаналізу та самооцінки, щонавчить оцінювати учнів рівень культури свогомовлення. Адже щоб зрозуміти свій власнийдосвід потрібно аналізувати досвід інших тазіставляти його з власним. Даний метод повиненстати мотивуючим фактором за допомогою якогоз’явиться установка на самоосвіту щодовироблення мовленнєвих умінь та навичок,сформуються її цілі та задачі. Ми пропонуємозаохочувати учнів в процес дискусійно-аналітичного спілкування. Яскравим прикладомможе стати така форма роботи, як дебати, вонине тільки сприяють розвитку комунікаційнихумінь, ораторських здібностей, а й мають певнічіткі правила, які не дають змогу виражатисяненормативною лексикою та виховують культуруспілкування. Не менш ефективними можуть бутигрупові дискусії, як процес діалогічногоспілкування учасників в ході якого формуєтьсяпрактичний досвід спільної участі в обговоренніі вирішенні теоретичних і практичних проблем.В процесі дискусії учень вчиться чітко виражатисвої думки в доповідях та виступах, активновідстоювати свою думку, аргументуючизаперечувати, спростовувати помилкову позиціюспівучасника. Це забезпечить можливістьпобудови самостійної діяльності, що обумовлюєвисокий рівень інтелектуальної та особистісноїактивності, мотивує включитися в процеснавчального пізнання, сприяє виробленнюнавичок культури спілкування, здатностіформулювати та відстоювати власну точку зорута погляди.

Важливу роль у розвитку культури мовленнявідіграє література. Сучасні учні, нажаль, ненадають перевагу читанню книжок поряд зспілкуванням в мережах. Але, словниковий запаслюдини повинен накопичуватися не тільки впроцесі коротких буденних розмов, а і в процесіаналізу і побудови зв’язного продуманого тексту,в якому потрібно контролювати і відбирати слова,граматичні конструкції в залежності відсмислового зв’язку. Тому ми рекомендуємо впроцесі навчально-виховної діяльностіорієнтуватися на вироблення в учнів навичоканалізу тексту і створення власного твору. Впроцесі роботи над мовою необхідно формуватикритичне відношення до відбору слів, прагнутидо пошуку слів, адекватних задумувисловлювання. При сприйманні тексту сліддобиватися розуміння його загального сенсу іпередачі його шляхом переказування “на своїслова”. Надавати перевагу активним формам і

методам роботи з метою зацікавлення учнів новимматеріалом, розвитку творчої ініціативи таформуванню критичного мислення. Пропонуємовикористовувати такі форми роботи: словниково-стилістичний аналіз, комплексний аналіз тексту,порівняльний аналіз художніх текстів давніх епохта сучасності, аналіз художніх концептів тексту,виокремлення оцінного компонента в тексті таін. При створенні власного творувикористовувати такі жанри, як огляд нарис,анотація, репортаж, інтерв’ю, стаття, есе, відгук,рецензія, щоденникові записи та ін.

Значну увагу потрібно приділяти мотиваціїпозакласному читанню і обговоренню сучаснихбестселерів, що без винятку зацікавить сучаснумолодь. Таким чином розширювати середовищезразків культурного спілкування на основірізноманіття форм позакласної виховної роботи.Така позакласна діяльність може бутипредставлена у вигляді творчих гуртків(ораторського мистецтва, художнього слова,театральний), клуби за інтересами (клублітератури сучасності), проведення конкурсів(ораторів, журналістських здібностей), свят,тематичних вечорів, читацьких конференцій,проведення зустрічей з письменниками,журналістами, політиками тощо.

Висновки. Таким чином, аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє визначити, щосутність поняття “культура спілкування” єважливою складовою загальної культуриособистості і трактується в єдності як культураповедінки, мовлення і мови. Культура спілкуванняучнів останнім часом відрізняється особливоюрозкутістю, а подеколи й брутальністю.Порушення мовленнєвого етикету характерні дляпідліткового віку. Вживання жаргонізмів чи ненормативної лексики стає нормою, лихослів’я маємісце серед учнів. Заборона ненормативноїлексики втрачена, лайка лунає в “художніх”творах і засобах масової комунікації, не тільки навулицях, а й в стінах шкіл та вдома. За таких умовварто привернути увагу до потреби принаймнімінімізації вживання ненормативної лексикиучнями, спонукати їх до лінгвістичноїсамоцензури, вимогливості до порушників нормспілкування.

Реалізація запропонованого комплексурекомендацій сприятиме розвитку культури мовиучнів в цілому і окремих її компонентів. Працянад власною культурою мовлення викличе повагуоточуючих і, без сумніву, дасть змогу виховати всобі “мовну стійкість”, такий орієнтирособистості, що стимулює непохитнокористуватися у щоденному спілкуванні мовними



35 Молодь і ринок №6 (149), 2017

засобами, які є для особистості близькими зпогляду її виховання та освіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Бойко О. Порушення прав дитини засобами

сучасної теле, відеокомунікації // Теле тарадіожурналістика. – Львів: ВЦ ЛНУім. І. Франка, 2010. – Вип. 9. – Ч. 1. C. 152–156.

2. Лінгвістичний енциклопедичний словник /голов. ред В. М. Ярцева. – М.: Радянськаенциклопедія, 1990. – 685 с.

3. Лихачев Д. С. Культура как целостная среда// Новый мир. – Москва: Известий Цик – 1994. –№ 8. – С. 3–8.

4. Нещименко Г. П. Вопросы языкознания /Г. П. Нещименко // Динамика речевого стандартасовременной публичной вербальной коммуникациии:проблема тенденции развития. – М: РПМИ, –2001. – № 1. – С. 98–131.

5. Ростомова Л. М. Ненормативна лексика: допитання про культуру спілкування студентства// Педагогічний дискурс: зб. наук. праць / гол. ред.І. М. Шоробура. – Х: ХГПА, 2012. – Вип. 12. –С. 271.

6. Стойкова Г. Г. Основні аспекти щодо мовноїстійкості в Україні / Г. Г. Стойкова // Одеськийлінгвістичний вісник. – Одеса: НУ “ОЮА”, 2015.– № 5. – Том 1. – С. 160–164.

7. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкуванняменеджера / Г. Л. Чайка [Електронний ресурс]:Навчальні матеріали онлайн. – Режим доступу:http://pidruchniki.com/15970122/menedzhment/ponyattya_kultura_kultura_dilovogo_spilkuvannya#32.

8. Чмут Т. К. Етика ділового спілкування: курслекцій / Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка, М. П. Лукашевич,І. Б. Осечинська. – Київ: ДП “ЕкспресПоліграф”,2009. – 160 с.

REFERENCES1. Boiko, O. (2010). Porushennia prav dytyny

zasobamy suchasnoi tele, videokomunikatsii[Violations of the children’s rights by means of modern

TV-, videocommunication]. Tele ta radiozhurnalistyka[TV and radio journalism]. Lviv: VTs LNU Publ.,vol. 9, part 1. pp.152–156. [in Ukrainian].

2. Yartseva, V. M. (Ed.). (1990). Linhvistychnyientsyklopedychnyi slovnyk [Linguistic EncyclopedicDictionary]. Moscov: Radianska entsyklopediia, 685 p.[in Russian].

3. Likhachev, D. S. (1994). Kultura kak tselostnayasreda [Culture as the holistic environment]. Novyy mir [Newworld]. Moskov: Izvestiy Tsik, no.8, pp. 3–8. [in Russian].

4. Neshchimenko, G. P. (2001). Voprosyyazykoznaniya [Questions of linguistics] Dinamikarechevogo standarta sovremennoy publichnoyverbalnoy kommunikatsiii: problema tendentsiirazvitiya [The dynamics of the speech standard ofmodern public verbal communication: problem of thedevelopment trend]. Moscov: RPMI Publ., no 1,pp. 98–131pp. [in Russian].

5. Rostomova, L. M. (2012). Nenormatyvnaleksyka: do pytannia pro kulturu spilkuvanniastudentstva [Non-normative vocabulary: to thequestion of the culture of communication students].Pedagogical discourse: collection of scientific works.(Ed.). I. M. Shorobura. Khmelnytsk: KhHPA Publ.,vol.12, p. 271. [in Ukrainian].

6. Stoikova, H. H. (2015). Osnovni aspektyshchodo movnoi stiikosti v Ukraini [The main aspectsregarding the language sustainability in Ukraine].Odessa Linguistic Bulletin. Odesa: NU “OIuA”, no.5,vol. 1, pp.160–164. [in Ukrainian].

7. Chaika, H. L. Kultura dilovoho spilkuvanniamenedzhera [The Culture of Manager’s BusinessCommunication]. Navchalni materialy onlain[Еducational materials online]. Retreived form: http://p idruchniki.com/15970 122/menedzhment/ponyattya_kultura_kultura_dilovogo_spilkuvannya#32.[in Ukrainian].

8. Chmut, T. K., Chaika, H.L., Lukashevych,M. P. & Osechynska, I. B. (2009). Etyka dilovohospilkuvannia: kurs lektsii [Ethics of businesscommunication: the course of lectures]. Kyiv: DP“Ekspres-Polihraf”, 160 p. [in Ukrainian].



“Неможливо виростити повноцінну людину без виховання в ній почуття Прекрасного”.

Рабіндранат Тагор відомий індійський художник

36

УДК 78.071.2(477) “XXІ”

Ірина Гринчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музикознавства та методикимузичного мистецтва факультету мистецтв

Тернопільського національного педагогічного університету імені В. ГнатюкаТетяна Грищенко, кандидат педагогічних наук доцент кафедри музики і хореографії

Донбаського державного педагогічного університету

ФОРТЕПІАННІ ТВОРИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ:ВИКОНАВСЬКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Представлено проблему укладання навчальних посібників з фортепіанних творів українськихкомпозиторів на прикладі презентації композиторських пошуків митців початку XXI століття.Узагальнено аспекти роботи над опануванням нових зразків української фортепіанної літератури,окреслено роль такого виду діяльності у формуванні сучасного музикантапедагога. Розглянуто цикл“П’ять прелюдій” Антона Кармазіна у виконавськопедагогічному аспекті.

Ключові слова: фортепіанні твори українських композиторів початку XXI ст., композиторськийстиль, А. Кармазін, фортепіанний цикл, виконавськопедагогічний аспект.

Літ. 7.

Ирина Гринчук, кандидат педагогических наук, доцент кафедрымузыковедения и методики музыкального искусства факультета искусств

Тернопольського национального педагогического университета имени В. ГнатюкаТатьяна Грищенко, кандидат педагогических наук, доцент кафедри музыки и хореографии

Донбасского государственного педагогического университета

ФОРТЕПИАННЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХКОМПОЗИТОРОВ: ИСПОЛНИТЕЛЬСКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТПредставлено проблему укомплектования учебных пособий из фортепианных произведений

украинских композиторов на примере презентации композиторских поисков начала XXI века. Обобщеныаспекты работы над овладением новых образцов украинской фортепианной литературы, обозначенороль такого вида деяльности в формировании современного музыкантапедагога. Рассмотрен цикл “Пятьпрелюдий” Антона Кармазина в исполнительскопедагогическом аспекте.

Ключевые слова: фортепианные произведения украинских композиторов начала XXI века,композиторский стиль, А. Кармазин, фортепианный цикл, исполнительскопедагогический аспект.

Iryna Hrynchuk, Ph.D.(Pedagogy), Asociate Professorof the Musicology and Methods of Music Art Department

Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical UniversityTetyana Hryshchenko, Ph.D.(Pedagogy),

Associate Professor of the Music and Choreography DepartmentDonbass State Pedagogical University

THE PIANO WORKS OF MODERN UKRAINIAN COMPOZERS: THE PERFORMANCEAND PEDAGOGICAL ASPECT

The basis of the creative interaction between the teacher and student in the classroom of a musicalinstrument consists in the concentrating the focus on mastering the different genres of performance andeducational and concert repertoire; the willingness to familiarize the students with new models and musicalworks of lesserknown artists from different periods of the formation of the national piano repertoire.

An essential issue concern the familiarizing of students with the works of contemporary authors who donot ground on constant traditions in their performing interpretation.

The purpose of the article is to present a series of publications of the piano repertoire of Ukrainiancomposers, which was compiled by I. Hrynchuk and O. Horbach. The task of the article is to analyze the cycle ofpiano preludes of the contemporary Ukrainian composer A. Karmazin.

The mentioned above series of publications was commenced in 2013 by the manual “The Piano Miniatures byUkrainian Composers (the second half of XX – the beginning of XXI century)”. Among the authors included to the firsttwo issues were the classic representatives of the Ukrainian musical arts, famous piano composers and modern authors.

The novelty of the third manual consists in the expanding of the palette of musical forms, genres andchronological frames, as far as the book presents musical works written during the second half of the XIX and

© І. Гринчук, Т. Грищенко, 2017


37 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми й аналізостанніх досліджень. Сучаснасоціокультурна практика актуалізує

завдання ефективного цілісного процесу фаховоїпідготовки музиканта-педагога, особливе місце уякому належить інструментальному виконавству(Г. Падалка, О. Рудницька, Н. Гуральник та ін.).

Цей багатогранний компонент поєднує у собівиконавсько-методичний, методично-педагогічний, музикознавчий, історико-теоретичний аспекти. Тому, перед студентомпостає проблема осмислення цілісної картинистановлення національного фортепіанногорепертуару у контексті розвитку європейської тасвітової музичної культури, що дозволить унаступній педагогічній діяльності увести школяріву музичний простір різних епох, типів, жанрівзразків національної та світової музичної культури[1 – 2].

Звідси, основою творчої суб’єкт-суб’єктноївзаємодії педагога та студента в класі музичногоінструмента виступає спрямованість наоволодіння різножанровим навчально-виконавським та концертним репертуаром,готовність до ознайомленням з новими зразками,з творами маловідомих митців різних періодівстановлення національного фортепіанногорепертуару, з творами сучасних авторів, які щене опираються на сталі традиції щодо їхвиконавської інтерпретації.

З методичного боку, у виконавських класахактуалізується завдання формування аналітико-інтерпретаційних умінь як здатності доособистісного емоційно-ціннісного і одночаснофахово-музикознавчого осмислення конкретнихмузичних зразків у контексті багатогранногофеномена музичної реальності, спрямованого насамовираження у мистецькій діяльності, наспонукання до особистісних “музичних

відкриттів” майбутніх вихованців у процесіслухання музики чи інших форм музикування.

Важливим напрямком удосконаленняаналітико-інтерпретаційної діяльності яккомпонента і показника рівня музичного мисленняі музичної культури виконавця виступаєформування музично-стильового досвіду, якийпоєднує сформовані уміння атрибуції стильовихознак на всіх рівнях (М. Михайлов та ін.) з власнеінтерпретаторськими уміннями співтворчості(В. Москаленко, О. Рудницька, О. Бурська,Л. Філоненко та ін.).

Наш педагогічний досвід переконує, щоопанування української музичної культури вконтексті європейської і світової позитивносприяє становленню естетичних цінностейособистості, розумінню сутності мистецтва,культурно-історичних традицій народу. Системнадіяльність у цьому напрямку формує досвідтворчої інтерпретації музичних творів, підвищуєрівень мистецької, культурологічної компетентностістудента, яка опирається на музикознавчуінформацію, слухацький досвід, набутий впродовжвивчення спеціальних фахових дисциплін.

Мета статті – представити серію виданьфортепіанного репертуару з творів українськихкомпозиторів, упорядковану І. Гринчук таО. Горбач. Завдання статті – проаналізувати циклфортепіанних прелюдій сучасного українськогокомпозитора А. Кармазіна.

Виклад основного матеріалу. Cерію виданьфортепіанного репертуару з творів українськихкомпозиторів, започатковану у 2013 р. навчально-методичним посібником “Фортепіанна мініатюраукраїнських композиторів (друга половина XX –початок XXI століть)” [3] об’єднує “надзавдання”формування у студентів потреби у пошуку,накопиченні, осмисленні нової музичноїінформації, виконавського репертуару, у їх

the beginning of the XXI century. The fourth issue includes the samples of polyphonic repertoire, sonata form,the concert plays and the diversified miniatures compiled in the series and individual works as well.

The last fifth edition contains the polyphonic materials, the samples of variation form, piano cycles,various piano plays. As in previous editions of the manuals, the book represents the creative activity of thecomposers belonging to the different artistic directions, highlighting the musical traditions of different regionsof Ukraine that allows to make a sufficiently complete picture of the Ukrainian piano culture. Therecommendations of the performance and the short summaries of the life, histories of the composers given inthe manual encourage the analysis and creative interpretation of the musical works.

The materials of the manual serve as relevant material of conducting classes of musical education andpedagogical practice. Through the presentation of the new names of composers, the manual presents a specialinterest for teachers of educational establishments, practicing teachers of Music and piano teachers as well.

The publication presents the preludes of A. Karmazin, who is a contemporary composer, the musicologistand a member of the National Union of Composers of Ukraine. His series “Five Preludes” is an example ofinterpretation of the prelude as a separate genre, when the combination of artistically independent parts createsa “changing kaleidoscope” of bright emotions, states and moods captured by the composer.

Keywords: the piano works of Ukrainian composers of the beginning of XXI century, the composer’sstyle, A. Karmazin, the piano cycle, the performing and pedagogical aspect.


38

творчому використанні, що забезпечує позитивнемотиваційно-ціннісне ставлення студента до себеяк до суб’єкта професійної діяльності.

Серед авторів двох перших випусків [3 – 4] –класики українського музичного мистецтва(М. Колесса, Ф. Надененко, М. Вериківський,А. Кос-Анатольський, О. Білаш, М. Скорик,Б. Фільц), відомі фортепіанні композитори(М. Гржибовський, А. Коломієць, Ю. Щуровський,Л. Жульєва, В. Кваснeвський, Л. Шукайло,В. Філіпенко), сучасні автори (Б. Севастьянов,О. Бордюгова, О. Кимлик).

Новизною третього посібника [5] сталорозширення палітри музичних форм і жанрів,хронологічних рамок, оскільки представленотвори, написані впродовж II половини XIX –початку XXI ст., серед імен композиторів – авториполіфонічних творів Є. Юцевич, М. Тіц,С. Павлюченко, автори варіацій Й. Витвицькийта Н. Лагодюк, автори різножанровихфортепіанних п’єс С. Борткевич, Ф. Богданов,І. Шамо, В. Гончаренко, Л. Шукайло.

До четвертого випуску [6] включено зразкиполіфонічного репертуару (Фуга d-moll М. Тіца,Інвенція F-dur Є. Юцевича, Прелюдія і фуга F-dur С. Павлюченка), сонатної форми (сонатиниМ. Колесси, М. Соковніна), розгорнутихконцертних п’єс (Ноктюрн М. Калачевського,Рондо Я. Степового, “Українське скерцо”М. Сільванського, Експромт Л. Шукайло) тарізнопланових мініатюр, як поєднаних у цикли(“Маріонетки” С. Борткевича), так і окремих:ескізи М. Лисенка, Прелюд “В незабудь” та “Піснябез слів” Д. Січинського, Прелюдія М. Жербіна,“Чаклун” Т. Сакаєвої-Ростімашенко, “Світдитинства” та “Магічна музика” Я. Бобалік).

П’ятий випуск [7] вміщує поліфонічнийматеріал (Канон Л. Ревуцького, Прелюдію і фугуО. Зноско-Боровського), зразки варіаційної форми(Шість варіацій з балету “Весняна казка”М. Вериківського, Легкі варіації В. Гончаренка),фортепіанні цикли Ф. Якименка, С. Борткевича,Н. Нижанківського. Представлено різноплановіфортепіанні п’єси В. Заремби, Ж. Колодуб,Л. Шукайло, І. Гайденка, С. Гримальського,А. Кармазіна.

Як і у попередніх навчально-методичнихвиданнях, презентовано творчість композиторіврізних мистецьких напрямків, представлено музичнітрадиції різних регіонів України, що дозволяєскласти достатньо цілісну картину становленняукраїнської фортепіанної культури. Допомогою упроцесі аналізу та створення виконавськоїінтерпретації творів служать рекомендації щодо їхвиконання, короткі відомості про композиторів.

Матеріали посібника є актуальним матеріаломі для проведення занять з методики музичноговиховання, проходження педагогічної практики,зацікавлять викладачів мистецьких навчальнихзакладів, практикуючих учителів музичногомистецтва та вчителів фортепіано ДМШ та ДШМ,зокрема і завдяки презентації нових іменкомпозиторів.

У рамках публікації представимо прелюдіїА. Кармазіна – сучасного композитора,музикознавця, випускника композиторськогофакультету Національної музичної академіїУкраїни (2002 – 2007) по класу Б.Ю. Стронька,члена Національної спілки композиторів України(2016).

На сьогодні А. Кармазін вже мав 4 авторськіконцерти у м. Києві (2009, 2011, 2014, 2015) таспільний з членом НСКУ Є. Дондуком концерт уБілій Церкві (2016). Музичні твори авторавиконувались на фестивалях “Прем’єри сезону”(Київ, 2006, 2007), “Квіти духовності”(Мелітополь, 2011), “Золотая кувшинка”(Путивль, 2011), Іменини Чайковського” (Суми,2013), LANDISH (2014, Суми – Низи –Тростянець).

Його творчий доробок включає камерні твори– Монолог-реквієм для скрипки соло; Мелодія дляскрипки та фортепіано; П’єса для альта іфортепіано; Камерна сюїта для п’ятиінструментів; Тріо для флейти, кларнета іфортепіано; перекладення ІІ частини концертудля флейти з оркестром (дипломна робота) дляфлейти, гобоя та фортепіано; вокальні твори:цикл “Образи” на сл. О. Котляревської для мецо-сопрано та фортепіано. Для фортепіано нимстворено 5 прелюдій; сонату; поему “Раннявесна”, токату (виконувалася на баяні), сюїту натему Вериківського.

Цикл “П’ять прелюдій” є прикладомтрактування прелюдії як окремого жанру, депоєднання самостійних у художньому відношеннічастин за певним авторським задумом створює“мінливий калейдоскоп” схоплених композиторомяскравих емоцій, станів, настроїв.

Цикл написаний у 2002 р. під час навчанняавтора у НМАУ імені П.І. Чайковського. Урепрезентованому циклі прелюдії об’єднані запринципом тонального, темпового, фактурногоконтрасту, різного образно-емоційного змісту.Композиторська ідея полягала у створенніциклічної форми, однак, допускається йвиконання окремих частин; так, прелюдія Vвідноситься до найулюбленіших творів автора.

Прелюдія I (Andante) мрійливого, примхливо-задумливого плану, що пов’язано із короткими



39 Молодь і ринок №6 (149), 2017

хвилеподібними поспівками, рухливою динамікоюта метро-ритмом (3/8), багатою хроматизацією таполіметрією. Короткі паузи на початкумелодичних побудов та їх завершенні створюютьефект заглибленої саморефлексії, а поява в кодіпрелюдії рівномірної пульсації акордовихальтерованих послідовностей, четвертних пауз,витриманих акордів четвертними і половиннимитривалостями створюють ефект незавершеногороздуму, запитання, що має стати імпульсомподальшого розвитку циклу.

Прелюдія II (Scherzando). За авторськимвисловом – своєрідна “відтяжка” руху цьогорозвитку. Відповідно до авторської ремарки,фактура спрямовує асоціативний ряд слухача докартини “оркестрової репетиції”, змагання увіртуозності різних груп інструментів. Виконаннятвору вимагає від піаніста культури артикуляції,тембрального чуття, вільного володіння метро-ритмом.

Прелюдія III (Allegro). Швидка пульсація-репетиція восьмих тривалостей у розмірі 6/8створює ілюзію італійської тарантели, побутовоїсцени із несподіваним завершенням: довга пауза,витримані альтеровані акорди, висхідне арпеджіона “пустому” квінтовому тоні (як невисловленезапитання). За авторським висловом – ця інаступна прелюдії разом утворюютькульмінаційну зону циклу.

Прелюдія IV (Allegretto) немов продовжуєстрімкий рух попередньої прелюдії і через стрімкенаростання (ремарки acсel., prestissimo) досягаєповнозвучної кульмінації (ff) як окремої прелюдії,так і циклу в цілому. Однак, після оркестровоїзвучності – знову короткі оркестровіперегукування і швидке стихання звучності (p –pp – ppp).

Прелюдія V (Andante con lentezza) звучить якпіднесений спів, близький до романсу, з мелодієюширокого дихання, з розлогим арпеджованимхвилеподібним супроводом. Затакти, альтерації,тріолі вносять елементи схвильованості,декламаційності. Завершальний Ddur’ний акордзвучить як “умиротворення”, світле завершенняпрелюдії і циклу в цілому. За авторським висловом– ця прелюдія має стати “відповіддю на питання”,у ній поновлюється втрачена рівновага,досягається відчуття сталості.

Увагу виконавця необхідно звернути наартикуляційне різноманіття, тембральнедиференційоване прослуховування фактури,гнучке фразування, що опирається на слуховігармонічні уявлення. Пропонуємо виконавцямпровести роботу над виокремленням повторнихладо-гармонічних комплексів, тактуванням метро-

ритмічних змін. Головним завданням дляінтерпретації є створення власної картинної,образної, сюжетної, психологічної програми (заС. Шипом), яка і підкаже відповідний комплексвиразових виконавських засобів.

А. Кармазін вважає основним завданням щодовиконання циклу роботу над звуком, униканняйого “ударності” за винятком прелюдії III. Авторпідкреслює, що переважає помірний темп танегучна динаміка, швидкою є лише прелюдія III(“токатна”), а максимальне f – у кульмінаціїпрелюдії IV.

Цикл доцільно включити до навчально-виконавського репертуару студентів, які маютьвідповідний рівень підготовки, стильо-слуховийдосвід. У репертуарі зі слухання музики взагальноосвітній школі цикл може бутивикористаний до тем, пов’язаних з творчістюсучасних українських композиторів, з новимистильовими пошуками.

Прелюдії циклу неодноразово виконувався наавторських концертах А. Кармазіна у 2009, 2011,2014, 2015, 2016 рр., були задіяні у рамкахмузично-навчального процесу, ставали об’єктомнаукового дослідження.

Висновки. Виконання і рецепція фортепіаннихтворів сучасних композиторів, зокрема прелюдійА. Кармазіна, вимагають достатнього музично-стильового слухацького і виконавського досвіду,“підготовленого” виконавця і слухача. Вважаємо,що робота над пошуком і опануванням новихзразків української фортепіанної літератури –важливий напрямок у формуванні сучасногомузиканта-педагога.

ЛІТЕРАТУРА1. Муха А. Композитори України та української

діаспори / А. Муха. – К.: Музична Україна, 2004. – 352 с.2. Українська радянська фортепіанна музика /

В. Л. Клин. – К.: Наук. думка, 1980. – 314 с.3. Фортепіанна мініатюра українських композиторів

(друга половина XX – початок XXI століть): навчальнометодичний посібник / упоряд.: І . Гринчук,О. Горбач. – Тернопіль: Астон, 2013. – 96 с.

4. Фортепіанна мініатюра українських композиторів(друга половина XX – початок XXI століть): навчальнийпосібник / упоряд.: І . Гринчук, О. Горбач. –Тернопіль: Астон, 2014. – 96 с.

5. Фортепіанні твори українських композиторів:навчальний посібник / упоряд.: І. Гринчук, О. Горбач.– Тернопіль: Астон, 2015. – 96 с.

6. Фортепіанні твори українських композиторів:навчальний посібник. – Випуск 4 / упоряд.: І. Гринчук,О. Горбач. – Тернопіль: Астон, 2016. – 116 с.

7. Фортепіанні твори українських композиторів:Навчальний посібник. – Випуск 5 / упоряд.: І. Гринчук,О. Горбач. – Тернопіль: Астон, 2017. – 126 с.


40

REFERENCES1. Mukha, A. (2004). Kompozytory Ukrainy ta

ukrainskoi diaspory [Composers of Ukraine and theUkrainian Diaspora]. Kyiv, 2004, 352 p. [in Ukrainian].

2. Klyn, V.L. (1980). Ukrainska radianskafortepianna muzyka [Ukrainian Soviet piano music].Kyiv, 314 p. [in Ukrainian].

3. Hrynchuk, I. & Horbach, O. (Ed.). (2013).Fortepianna miniatiura ukrainskykh kompozytoriv(druha polovyna XX – pochatok XXI stolit) [Piano musicin miniature by Ukrainian composers (the second halfof the XX – the beginning of the XXI century].Navchalnometodychnyi posibnyk. Ternopil: Aston, 96 p.[in Ukrainian].

4. Hrynchuk, I. & Horbach, O. (Ed.). (2015).Fortepianni tvory ukrainskykh kompozytoriv:navchalnyi posibnyk [The piano works by Ukrainian

composers: the educational book]. Ternopil, Аston, 96 p.[in Ukrainian].

5. Hrynchuk, I. & Horbach, O. (Ed.). (2016).Fortepianni tvory ukrainskykykh kompozytoriv:navchalnyi posibnyk [The piano works by Ukrainiancomposers: the educational book]. Ternopil: Аston, 96 p.[in Ukrainian].

6. Hrynchuk, I. & Horbach, O. (Ed.). (2016).Fortepianni tvory ukrainskykh kompozytoriv:navchalnyi posibnyk [The piano works by Ukrainiancomposers: the educational book]. Vol.4, Ternopil: Аston,116 p. [in Ukrainian].

7. Hrynchuk, I. & Horbach, O. (Ed.). (2017).Fortepianni tvory ukrainskykh kompozytoriv:navchalnyi posibnyk [The piano works by Ukrainiancomposers: the educational book]. Vol.5, Ternopil: Аston,

126 p. [in Ukrainian].


УДК 378.147

Анна Пермінова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри педагогіки методики та менеджменту освіти

Української інженернопедагогічної академії, м. Харків

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГОІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГОГІКИ

У статті розглянуто актуальність, особливості, структуру, мету та очікуваний результаткожного етапу впровадження артпедагогічних методів та засобів під час виховної роби у тренінговійформі з майбутніми інженерамипедагогами різноманітного профілю. Використання яких призведе доформування уявлення про позитивний образ особистісного майбутнього студента, майбутнього інженерапедагога різноманітного профілю, уміння виявляти причиннонаслідкові зав’язки особистого життя йбудування образу свого майбутнього, корегування особистісного емоційного стану.

Ключові слова: артпедагогіка, методи, засоби, виховний захід, тренінг, інженерпедагогрізноманітного профілю.

Літ. 7.

Анна Перминова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики методики и менеджмента образования

Украинской инженернопедагогической академии, г. Харьков

ФОРМИРОВАНИЕ ПОЛОЖИТЕЛЬНОГО ОБРАЗА ЛИЧНОСТИ БУДУЩЕГОИНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА СРЕДСТВАМИ АРТ-ПЕДАГОГИКИ

В статье рассмотрены актуальность, особенности, структуру, цели и ожидаемый результаткаждого этапа внедрения артпедагогических методов и средств во время воспитательного мероприятияв тренинговой форме с будущими инженерамипедагогами различного профиля. Использование, которыхприведет к формированию представления о положительном образе личностного будущего студента,будущего инженерапедагога широкого профиля, умение выявлять причинноследственные связи личнойжизни и построения образа своего будущего, корректировка личностного эмоционального состояния.

Ключевые слова: артпедагогика, методы, средства, воспитательное мероприятие, тренинг,инженерпедагог широкого профиля.

Anna Perminova, Ph. D.(Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogyand Methods of Educational Management Department

Ukrainian Engineering Pedagogical Academy, Kharkiv

THE FORMATION OF POSITIVE IMAGE OF PERSONALITY OF THE FUTUREENGINEER-TEACHER BY MEANS OF ART PEDAGOGY

© А. Пермінова, 2017

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІМАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГОГІКИ

41 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Вітчизняні ізарубіжні дослідники в галузіпедагогіки мистецтва стверджують,

що малювання навіть без будь-якого втручаннявикладача і психолога – могутній засібсамовираження, що допомагає студентамсамоідентифікуватися і забезпечує шлях дляпрояву почуттів. Малюючи, студент вчитьсяпізнавати світ, а значить щось пізнавати івідкривати в самому собі. Образи мистецтвавпливають на внутрішні ресурси студента іблаготворно впливають на розвиток його творчихможливостей. За допомогою образотворчоїдіяльності реалізується потреба студента виразитисебе. Вчені стверджують, що образотворчадіяльність має не тільки творчий, але йпсихопрофілактичний і корекційний характер.Для вирішення цих проблем використовують арт-педагогічні методи та засоби.

Таким чином арт-педагогіка може бутивикористана в системі підготовки майбутніхінженерів-педагогів і готова виступати в якостіодного із засобів формування позитивногоставлення до життя, до світу, людей і самого себе.

Арт-педагогіка має спільні цілі з педагогікою,які спрямовані на морально-етичне, естетичне,комунікативне виховання особистості і сприяютьїї соціалізації за допомогою мистецтва. Психологиі педагоги, викладачі вважають, що потужнийемоційний заряд, який студенти отримують навиховних заходах засобами арт-педагогіки,активізує їх особистий досвід та є рівносильнимпридбанню нових життєстверджуючих знань.

“Арт”, про який піде мова, є не мистецтвом, атехнологією використання художніх засобів іприйомів у системі виховної роботи. Результатцієї діяльності – не твори мистецтва, а

особистісний продукт художньої діяльності, якийрозкриває форми почуттів і думок студента, щорозвивається. “Вічні проблеми” життя – добро ізло, любов і байдужість, краса, мудрість,шляхетність, реалізуються в графічній абоживописній формі. І при цьому арт-педагогікапроголошує, що людина важливіша, ніжмистецтво [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідники В. Анісімов, Л. Уфімцева, Н. Осіпова,В. Ананьєва, Г. Залеський розглядаютьартпедагогіку як новий напрям педагогічноїнауки, що базується, як мінімум, на трьох галузяхнаукового знання: педагогіки, мистецтва,психології. На їх переконання, арт-педагогікарозглядає взаємодію педагогіки й мистецтва вкорекційно спрямованому процесі формуванняхудожньої культури. Зміст артпедагогіки полягаєв її виховній функції, вона впливає на морально-етичні, естетичні, комунікативно-рефлексивніоснови особистості і сприяє соціокультурнійадаптації за допомогою мистецтва. Вартонаголосити, що арт-педагогіка враховує рівноюмірою досягнення наукової думки й досвідмистецтва, інтелект людини та її почуття,рефлексію й діяльність, органічно сполучаєтілесність і духовність. Вона є саме тієюметодологічною базою, яка вирішує виховні йпсихокорекційні завдання [2].

Л. Лебєдєва підкреслює недопустимість замінитерміну “арт-терапія” на “арт-педагогіку”, таксамо, як терміну “арт-терапевт” на “арт-педагог”,оскільки, по-перше, втрачається суть первинногопоняття, по-друге, феномени, описані названимипоняттями, існують і розвиваються незалежноодин від одного. Арт-педагог вирішує завданнянавчання образотворчого мистецтва і художнього

At the present stage of the system of higher education, there is a transition from a higher educationinstitution, ideological outlook, to the University, aimed at allround development of student, creating theconditions suitable for selfrealization, selfdevelopment, achieving success in the process of training andeducation that requires from the teacher new orientation on the personality of the students through theintroduction of innovations, in particular tools of the art of pedagogy. The Art Pedagogy and General Pedagogyhave a common ultimate goal – to help the student to learn how to understand themselves and live in harmonywith the surrounding society, to learn to know the laws of beauty and morality in the world. The main feature ofthis innovation is attention to the individuality of student and to the personality as a whole, and to theindividuality and personality of the teacher. The necessity of innovative development of education in conditionsof modernization became apparent: no innovative breakthrough in the application of educational technologyit is impossible to obtain fundamentally new quality level of education.

The article considers the relevance, features, structure, purpose and expected result of each step (theorganizational phase: the introductionmainstreaming issues and motivation; the expected results. The mainstage: the implementation exercises; finding ways of solving problems. The final stage: the results of trainingand evaluation.) the introduction of the art teaching methods and tools during the educational do in the form ofa training of future engineersteachers of various fields. The using of which will lead to the formation of thepositive personal image of future student, a future engineerteacher of wide profile, the ability to identifycausal ties in the personal life, and build the image of the future, adjustment personal emotional state.

Keywords: the art education, the methods, means, an educational event, a training, the engineeringeducator of wide profile.


42

виховання дітей. Схожість термінів “арт-педагогіка” і “арт-терапія” простежується тількив першій частині понять – арт – “художнє”,синонім мистецтва. Друга частина визначаєвідмінність: терапія – напрям медицини,лікувальна дія; педагогіка – галузь науковогознання, наука про навчання, виховання ірозвиток, а в спеціальній освіті – і корекції [2].

Н. Сергєєва розглядає артпедагогіку як новийнауковий напрям, що вивчає природу,закономірності, принципи, механізми залученнямистецтва до вирішення різноманітнихпедагогічних завдань [2].

О. Сметаніна говорить про “арт-педагогіку” якпро “психопедагогіку мистецтва”, як про галузьпедагогічної науки, що займається пошукомефективних підходів до організації художніх видівдіяльності, спрямованої на формування цілісногосвітогляду і особистісно- смислових орієнтацій яквнутрішньої умови морально-естетичногосамовдосконалення і подальшого духовно-морального розвитку з орієнтацією на “маяки”вищих цінностей життя [2].

Дослідження у галузі художньої педагогіки тадосвід роботи з використанням арт-терапіїпредставлені в працях Г. Бурковського, Р. Хайкіна,О. Карабанової, О. Копитіна, Л. Лебєдєвої таінших. Сучасні дослідження в галузі спеціальноїпсихології й педагогіки підкреслюють позитивнийвплив мистецтва на дітей з різними проблемамиу розвитку (О. Медвєдєва, І. Левченко, Л. Комісарова,Т. Добровольська) [2].

Мета статті розглянути особливості та етапивпровадження методів та засобів арт-педагогікипід час проведення виховного заходу у виглядітренінгу для майбутніх інженерів-педагогіврізноманітного профілю, тим самим сприяючиформуванню умінь щодо визначення такорегування власного емоційного стану,формування особистісного позитивногомайбутнього студента.

Виклад основного матеріалу. Впровадженняметодів та засобів арт-педагогіки відбувалось підчас проведення виховного заходу у виглядітренінгу, який складався з організаційної, основноїта заключної частини. Пропонуємо більшдетальніше ознайомитись з особливостями йогопроведення для майбутніх інженерів-педагогіврізноманітного профілю.

1. Організаційна частина: 1.1. Вступ –актуалізація проблеми та мотивація: Викладачрозпочинає з привітання та визначення тематикивиховного заходу, а саме: “Формуванняпозитивного образу особистості засобами арт-педагогіки”. Наголошує на актуальність

виховного заходу та мотивує студентів для участіу заході.

1.2. Очікувані результати: Викладач даєнастанову, а саме: Людина повинна розуміти своюжиттєву ціль, намітити шляхи її досягнення і йтидо неї, поважаючи оточуючих, не залишаючи засобою руїни, тобто “за будь – яку ціну”. Пошуксенсу життя, свого місця в ньому – дуже складнаробота. Та пропонує перейти до виконаннявправи: “Чоловічки на дереві” за допомогою якоїми визначимо емоційний стан, кожного студента.

Мета вправи: визначення емоційного станукожного учасника.

Очікуваний результат: визначення такорегування емоційного стану студентів.

Зміст вправи: За допомогою зображення зчоловічками на дереві оберіть персонажа, якийвам до вподоби. Зверніть увагу, що у кожного зцих чоловічків – свій власний настрій івнутрішній стан, який можна визначити з виразуобличчя. Хто з них найбільше зараз на вассхожий? А на кого з них ви б самі хотіли бутисхожими? Після чого ознайомтесь з обранимиваріантами відповіді, а саме [3]: якщо ви вибралипозицію 1, 3, 6 або 7, то це характеризує вас якцілеспрямовану людину, яка не боїться ніякихперешкод; якщо ваш вибір припав на один знаступних номерів: 2, 11, 12, 18 або 19, то витовариська людина, який завжди надасть будь-яку підтримку друзям; вибір чоловічка підномером 4 визначає вас як людину зі стійкоюжиттєвою позицією, яка бажає домогтися всілякихуспіхів без подолання труднощів; номер 5 – вичасто буваєте стомлені, слабкі, у вас невеликийзапас життєвих сил; вибір припав на чоловічкапід номером 9 – ви весела людина, люблячийрозваги; номер 13 або 21 – ви замкнуті, частосхильні до внутрішнім тривогам і уникаєтечастого спілкування з людьми; номер 8 – вилюбите йти в себе, думати про щось своє ізанурюватися у власний світ; якщо ви вибралиномери 10 або 15 – у вас нормальна адаптація дожиття, ви перебуваєте в комфортному стані;номер 14 – ви падаєте в емоційну прірву, швидшеза все, схильні до внутрішньої кризи; позиціюномер 20 зазвичай вибирають люди з завищеноюсамооцінкою. Ви природжений лідер і хочете, щоблюди прислухалися саме до вас і ні до кого іншого;вибір припав на чоловічка номер 16? Вивідчуваєте себе втомленим від необхідностіпідтримувати кого-то, але, можливо, ви побачилина цій картинці, що номер 17 вас обіймає – втакому випадку ви схильні розцінювати себе яклюдину, оточеного увагою.

Таким чином, в ході виконання вправи



43 Молодь і ринок №6 (149), 2017

визначаємо емоційний стан та пропоную перейтидо виконання інших вправ та спробуватипокращити емоційний стан студентів.

2. Основна частина: 2.1. Виконання вправ:Вправа “колаж”: Викладач пропонує учасникамвиховного заходу створити колажі. Колаж – цеприйом в мистецтві, коли з різноманітнихшматочків зображень створюється нова картина.Науковці, дослідники, психологи стверджують,що за допомогою колажів можна запрограмуватисвоє життя на певні події та явища, а також поствореному колажу можна визначити спогади здитинства, цілі на майбутнє, мрії [4; 5; 6; 7].

Колажування, як і будь-яка візуальна техніка,дає можливість розкрити потенційні можливостілюдини, передбачає велику ступінь свободи,спирається на позитивні емоційні переживання,повјязані з процесом творчості [4; 5; 6; 7].

Мета вправи: розвиток потенційно можливихтворчих здібностей та підвищення самооцінки тапочуття задоволення, яке виникає в результатівиявлення прихованих талантів і їх розвитку.

Очікуваний результат: уміння виявлятипричинно-наслідкові зав’язки особистого життяй будування образу свого майбутнього.

Зміст вправи: викладач пропонує створитивласний колаж на тему “Світ, в якому я живу” знаданих матеріалів, а саме аркушів паперу, клеюта зображень й девізів вирізаних з журналів,враховуючи наступні правила розташування, асаме: у центрі розташовуйте образ власного “Я”,ліворуч розташовуйте все, що пов’язано зминулим, а праворуч – з майбутнім. Зверху вашімрії, а знизу – зона матеріального, тобто все, щопов’язано із заробітком грошей. Доповніть колажнаписами, фразами та іншими намальованимиелементами. Після створення колажу, студентинадають пояснення, викладач вноситькоригування та звертає увагу на існуючипроблеми.

3. Заключна частина: 3.1. Результатипроведення тренінгу та підведення підсумків:Вправа “колір настрою”.

Мета вправи: визначення зміни емоційногостану кожного учасника після виконання вправ.

Очікуваний результат: сформоване уявленняпро позитивний образ особистісного майбутньогостудентів.

Зміст вправи: Викладач: пропонує пригадативласний настрій на початку виконання вправ тапісля й встановлює чи відбулися зміни задопомогою вправи “колір настрою”. Задопомогою картки з кольорами, студентампропонується не обдумуючи обрати, той щосподобався, після чого викладач надає пояснення

[8]: Не секрет, що кожен колір означає певнийнастрій. Якщо ви обрали червоний, то висповнені життєвих сил, бадьорі, та надихаєтесвоєю енергією інших. Помаранчевий колір –колір радості. Люди, які обрали цей колір, сповненігарним настроєм, та здатні звернути гори. Жовтийколір обирають люди, відкриті для нових знань,раціональні та допитливі. У такому настрої гарнопочинати нові справи та вирішувати важкі задачі.Зелени колір – колір спокою. Проте такий спокійлише ззовні, всередині вас киплять емоції, якимтреба дати вихід. Синій колір означає баланс міжзовнішніми та внутрішніми емоціями. Вирозслаблені, знаходитесь в гармонії з собою таоточуючим світом, щасливий і трохиромантичний настрій. Фіолетовий колір вказує надосить суперечливий настрій. Його обираютьчутливі люди, схильні до марень і фантазій, у цейчас інтуїція переважає над логікою. Білий колірсимволізує втому від подій, що відбуваються увашому житті. Якщо ви вибрали сірий – у вастривожний і неспокійний настрій, щось хвилюєу минулому або майбутньому. Перевага чорногокольору вказує на напружений настрій. Можливо,ви переживаєте стрес або депресію, навіть втрату,відчуваєте себе нещасним або невдахою.

Після чого відбувається обговорення тазавершення виховного заходу.

Висновки. Таким чином під час виконаннявиховного заходу засобами арт-педагогіки у формітренінгу майбутні інженери-педагоги різноманітногопрофілю формують уявлення про позитивнийобраз особистісного майбутнього та засоби йогокорегування, уміння виявляти причинно-наслідкові зав’язки особистого життя й будуванняобразу свого майбутнього. Отже використанняметодів та засобів арт-педагогіки сприяєстворенню особистісного продукту художньоїдіяльності, який розкриває форми почуттів ідумок майбутнього фахівця, що розвивається.

ЛІТЕРАТУРА1. Артпедагогика в формировании позитивного

образа личности студента. [електронний ресурс]– режим доступу: http://www.myshared.ru/slide/786432/ – заголовок з екрану.

2. Сорока О. В. Категоріальне розмежуванняпонять “арттерапія” і “артпедагогіка” /О. В. Сорока // Сучасні інформаційні технологіїта інноваційні методики навчання у підготовціфахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми.– 2013. – Вип. 35. – С. 459–464. – Режимд о с т у п у : h t t p : / / n b u v . g o v . u a / U J R N /Sitimn_2013_35_98

3. Корженко О. М., Заргарьян Е. А.


44

Артпедагогика сегодня: цели и перспективыразвития [Текст] // Теория и практикаобразования в современном мире: материалы IIIМеждунар. науч. конф. (г. СанктПетербург, май2013 г.). – СПб.: Реноме, 2013. – С. 95–97.

4. Фитнес для мозгу. [електронний ресурс] //Где вы на этом дереве? Быстрый тест наопределение эмоционального состояния – режимдоступу: http://fit4brain.com/9507 – заголовок зекрану.

5. Школа – Афины [електронний ресурс] //Арттерапевтическая методика “Коллаж”: http://www.athens.kiev.ua/artterapevtycheskajametodykakollazh/ – заголовок з екрану.

6. Московский институт психоанализа[електронний ресурс] // Работы с коллажами варттерапии: http://inpsycho.ru/student/biblioteka/statiprepodavatelej/rabotyskollazhamivartterapii– заголовок з екрану.

7. Открытый урок первое сентября[електронний ресурс] // Семинарпрактикум дляпедагогов “Артехнология “коллажирование”:http://festival.1september.ru/articles/560602/ –заголовок з екрану.

8. Cosmopolitan [електронний ресурс] // Какогоцвета твое настроение: https://www.cosmo.ru/psychology/psychology/kakogocveta tvoenastroenie/– заголовок з екрану.

REFERENCES1. Art-pedagogika v formirovanii pozitivnogo

obraza lichnosti studenta [Art pedagogy in theformation of a positive image of the studentјspersonality]. Retrieved from:www.myshared.ru/slide/786432/[in Russian].

2. Soroka, O. V. (2013). Katehorialnerozmezhuvannia poniat “art-terapiia” i “art-pedahohika” [The categorical distinction between theconcepts of “art therapy” and “artpedagogy”].Suchasni informatsiini tekhnolohii ta

innovatsiini metodyky navchannia u pidhotovtsifakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problem[Modern information technologies and innovationalteaching methods in training: methodology, theory,experience, problems].Vol. 35, pp. 459–464.Retrieved from: nbuv.gov.ua/UJRN/Sitimn_2013_35_98[in Ukrainian].

3. Korzhenko, O. M. & Zargaryan, Y. A. (2013).Artpedagogika segodnya: tseli i perspektivy razvitiya[The pedagogic today: aims and prospects]. Teoriya ipraktika obrazovaniya v sovremennom mire –materialy III Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii[Theory and practice of education in modern world –Materials of III International Scientific Conference].Saint Petersburg: SPb.: Renome, pp. 95–97. [inRussian].

4. Fitnes dlya mozgu [Fitness for the brain]. Gdevy na etom dereve? Bystryy test na opredelenieemotsionalnogo sostoyaniya [Where are you in thistree? A quick test to determine emotional state].Retrieved from: fit4brain.com/9507. [in Russian].

5. Shkola – Afiny [School – Athens].Artterapevticheskaya metodika “Kollazh”[Etherapeutics the technique of “Collage”]. Retrievedfrom: www.athens.kiev.ua/artterapevtycheskaja-metodyka-kollazh/ [in Russian].

6. Moskovskiy institut psikhoanaliza [MoscowInstitute of psychoanalysis]. Raboty s kollazhami vartterapii. Retrieved from: inpsycho.ru/student/biblioteka/stati-prepodavatelej/raboty-s-kollazhami-v-artterapii [in Russian].

7. Otkrytyy urok pervoe sentyabrya [Open lesson thefirst of September]. Seminarpraktikum dlya pedagogov“Artekhnologiya “kollazhirovanie” [Workshop forteachers “Urtechnologie “collage”]. Retrieved from:festival.1september.ru/articles/560602/ [in Russian].

8. Cosmopolitan [Cosmopolitan]. Kakogo tsveta tvoenastroenie [What color is your mood]. Retrieved from:www. cosmo. ru/psychology /psychology/ kakogo-cveta-tvoe-nastroenie [in Russian].




“Виховання та повчання починаються з найперших років існування і тривають до кінця життя”.

Платон давньогрецький мислитель

“Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх

стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху”. Василь Сухомлинський

український педагог, публіцист, письменник, поет

45 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 378.016:930.1(045)Наталія Павинська, кандидат педагогічних наук, викладач

кафедри соціальноекономічних дисциплін Комунального закладу“Харківська гуманітарнопедагогічна академія” Харківської обласної ради

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯНА ЗАНЯТТЯХ ІСТОРІЇ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Освіта ХХІ ст. потребує модернізації та вдосконалення освітнього процесу з метою підготовкивисококваліфікованих спеціалістів, які адаптовані до сучасних реалій та мають необхідні знання тапрактичні навички. У статті визначено, що саме такими є інтерактивні методи навчання, які викликаютьінтерес до пізнавального процесу, розвивають творчий потенціал особистості, розумову та емоційнусфери, комунікативну компетентність, активізують увагу студента, його творчі здібності, розвиваютьвміння спілкуватися та відстоювати свої думки та позиції тощо. Розглянуто методи інтерактивногонавчання, які є найбільш оптимальними щодо їх застосування на певному виді занять з історії.

Ключові слова: інтерактивні методи, навчання, робота в групі, освітній процес, самовиховання,самоосвіта, творче мислення, історія.

Літ. 5.

Наталья Павинская, кандидат педагогических наук, преподавателькафедры социальноэкономических дисциплин Коммунального учреждения

“Харьковская гуманитарнопедагогическая академия” Харьковского областного совета

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНТЕРАКТИВНЫХ МЕТОДОВОБУЧЕНИЯ НА ЗАНЯТИЯХ ИСТОРИИ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

Образование XXI в. нуждается в модернизации и совершенствовании образовательного процессас целью подготовки высококвалифицированных специалистов, которые адаптированы к современнымреалиям и имеют необходимые знания и практические навыки. В статье определено, что именно таковыинтерактивные методы обучения, которые вызывают интерес к познавательному процессу, развиваюттворческий потенциал личности, умственную и эмоциональную сферы, коммуникативнуюкомпетентность, активизируют внимание студента, его творческие способности, развивают умениеобщаться и отстаивать свои мысли и позиции т.д. Рассмотрены методы интерактивного обучения,которые являются наиболее оптимальными по их применению на определенном виде занятий по истории.

Ключевые слова: интерактивные методы, обучение, работа в группе, образовательный процесс,

самовоспитание, самообразование, творческое мышление, история.

Nataliya Pavynska, Ph.D.(Pedagogy),Lecturer of the Social and Economic Disciplines Department of Municipal Establishment

“Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy” Kharkiv regional council

THE EFFICIENCY OF USING OF INTERACTIVE METHODS OF TEACHING ATHISTORY CLASSES IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The education as one of the main types of human activity and needs a weighty motivation as a means ofinterest and awareness of human knowledge that is it received. The realization of ideas of humanistic paradigm,which aims not to form and not even to educate, but to maintain, develop human in a person, lay in the mechanismof self – the main task of modern education confirmed by the National Doctrine of Education of Ukraine. Theteachers understand this, but usually during class, unfortunately, the least attention is paid to the students’interest.

Therefore, the task appearing before the contemporary education is clearly to outline the main directionson which they are implemented. Among them there is one of the important transition from the traditional (theobjectoriented) to the innovative (the individual oriented) paradigm of education which is directly relatedwith the implementation of the studying history interactive methods because it provides the intrinsic value ofknowledge and development of skills to acquire, process information received from various sources, apply it toindividual human development and learning.

The modern requirements set by the educational standards make teachers to urge students not only toprovide educational information but also teach them the ways of its practical application into the everydaylife. The interactive methods are designed for realization of this assignment.

The article outlines that exactly these ones are the interactive methods of teaching that are of interest forthe educational process, developing the creative potential of the individual, the mental and emotional spheres,

© Н. Павинська, 2017


46

Постановка проблеми у загальномувигляді. Завдання, що визначеніНаціональною доктриною розвитку

освіти України у XXI ст. [3] орієнтують викладачана запровадження таких методів навчання, якірозвивають вміння самостійно вчитися, критичномислити, здатність до самопізнання. Саме такимиє інтерактивні методи навчання, які викликаютьінтерес до пізнавального процесу, розвиваютьтворчий потенціал особистості, розумову таемоційну сфери, комунікативну компетентність.

Сучасні зміни в освіті, зокрема історичні,переформулювання мети, структурування змісту,впровадження нових підходів до вивчення історіївимагають розробки та застосуванняінтерактивних методів навчання. Науковціпереконливо доводять, що саме інтерактивніметоди створюють необхідні умови длястимулювання, мотивування пізнавальноїдіяльності студентів, забезпечення високого рівняїхньої активності та самостійності, що є основоюдля розкриття творчого потенціалу особистостіяк основи повноцінної її реалізації в усіх сферахжиття. Сучасна ситуація в країні, реформуваннясистеми освіти в Україні орієнтують викладачівна гуманістичний підхід й застосування методів,що сприяють розвитку творчих засад особистостіз урахуванням її індивідуальних особливостей.Активність, самостійність, творчість, здатністьадаптуватися до стрімких змін – ці рисиособистості стають найважливішими насучасному етапі історичного розвитку, а їхформування потребує реалізації нових підходів допроцесу навчання. Головне завдання викладачасьогодні – створити творчу атмосферу; більшетого, педагог повинен розуміти психологічнусутність цього процесу насамперед як заохоченнястудентів до пізнання, повагу до інтелектуальнихможливостей сили дитини.

Аналіз досліджень і публікацій. Вагомийвнесок у розкриття даної теми зробили вітчизнянінауковці та практики, які досліджували сутністьінноваційних та інтерактивних методів навчання,ключові аспекти їх використання в освітньомупроцесі ВНЗ, вивчали окремі з методів та способиїх використання на заняттях різних видів,займалися пошуком найоптимальніших з них.

Інтерактивні методи навчання не є новими длясучасного навчального закладу. Вонивикористовувалися ще на початку минулогостоліття (лабораторно-бригадний метод, робота

в парах змінного складу, проектний метод тощо).Розробку та впровадження інтерактивних методівнавчання ми можемо знайти в працяхШ. Амонашвілі, С. Ільїна, С. Лисинкова,В. Сухомлинського, В. Шаталова. Основу тапоштовх для вивчення цього питання зробиливідомі зарубіжні вчені, а саме: К. Друрі, Р. Мертон,Дж. Мід, Дж. Морено, Б. Райан, Т. Скоун,К. Фопель, Г. Фріц, Т. Шибутані та ін.Інтерактивним методом навчання присвятилисвої дослідження й вітчизняні дослідники, якВ. Андрєєв, Р. Грановська, Г. Івануса, С. Крамаренко,О. Пометун, Г. Сиротенко. Однак сучасний станрозвитку та необхідність модернізації вітчизняноїосвіти, зростаючі інформаційні потреби та новівимоги обумовили доцільність розгляду окремихпитань щодо використання інтерактивних методівна заняттях історії у вищих навчальних закладах.

Формулювання цілей статті. Розкритиефективність використання інтерактивнихметодів у процесі навчання історії у вищихнавчальних закладах.

Виклад основного матеріалу. У Національнійдоктрині розвитку освіти йдеться про те, щопріоритетними напрямами державної політикищодо розвитку освіти є:

- особистісна орієнтація освіти;- формування національних і загальнолюдських

цінностей; постійне підвищення якості освіти,- оновлення її змісту та форм організації

освітнього процесу;- запровадження освітніх інновацій, інформаційних

технологій;- інтеграція вітчизняної освіти до європейського

та світового освітніх просторів [3].Відповідно до доктрини [3] перед сучасними

викладачами історії стоїть проблема пошуку новихшляхів для удосконалення навчального процесу.Він мусить постійно бути в пошуку,експериментувати, щоб досягти важливої мети –навчити студентів із задоволенням вивчатиісторичний матеріал і практично застосовуватийого в реальному житті. Одним зі способівдосягнення цієї мети є використанняінтерактивних методів на заняттях історії.

Слово “інтерактив” залучене з англійськоїмови від слова “interact”, де “inter” – взаємний і“асt” – діяти. Таким чином, “інтерактивний” –здатний до взаємодії, діалогу [5].

Інтерактивний метод – це перш за вседіалогове навчання, у ході якого здійснюється

the communicative competence, to activate the attention of student, creativity, to develop knowing how tocommunicate and defend their views and positions, etc. The methods of interactive learning that is most suitablefor their using in a particular type of history class.

Keywords: the interactive methods, a training, a group work, the educational process, selfeducation,creative thinking, a history.



47 Молодь і ринок №6 (149), 2017

взаємодія викладача та студента. Сутьінтерактивного навчання полягає в тому, щонавчальний процес відбувається за умовиактивної взаємодії всіх студентів у процесіспівнавчання та взаємонавчання, де останнірозуміють, що вони роблять і для чого [1].

Зазначимо, що інтерактивне навчанняпередбачає: постійну, активну взаємодію,взаєморозуміння викладача та студентів;вирішення загальних, але значущих для кожногоучасника завдань і проблем; рівноправністьвикладача й студентів як суб’єктів навчальногопроцесу.

Використання технологій інтерактивногонавчання значною мірою підвищує ефективністьнавчального процесу, сприяє високомуінтелектуальному розвитку студентів, забезпечуєоволодіння навичками саморозвитку особистості,можливістю думати, творити. Інтерактивнітехнології навчання на заняттях історії сприяютьрозвитку логічного мислення, розвитку здатностіцінувати знання та вміння користуватися ними;усвідомленню особистої відповідальності тавмінню об’єднуватися з іншими членамиколективу задля обговорення спільної проблеми,розвитку здатності визнавати і поважати цінностііншої людини, формуванню навичок спілкуваннята співпраці з іншими членами групи,взаєморозуміння і взаємоповаги до кожногоіндивідуума, вихованню толерантності, співчуття,доброзичливості, почуття, формуванню вмінняробити вільний і незалежний вибір, щоґрунтується на власних судженнях та аналізідійсності.

Відзначимо, що інтерактивні методипередбачають організацію й розвиток діалоговогоспілкування, яке веде до спільного розв’язаннязагальних, але значущих для кожного учасниказадач [5, 90]. Інтерактив виключає домінуванняоднієї думки над іншою. На заняттях з історії підчас яких відбувається використанняінтерактивних методів, студенти критичномислять, вирішують складні проблеми на основіаналізу обставин і відповідної інформації,зважують альтернативні думки, беруть участьу дискусіях, спілкуються з іншими людьми.

Досвід застосування інтерактивних методівнавчання на заняттях історії яскраво свідчить прозростання активності та зацікавленості студентів.Завдяки цьому посилюється співпраця міжстудентами та викладачем, зростає самостійністьстудента у підготовці та прийнятті рішень,створюються сприятливі умови для визначеннянайбільш талановитих та креативних студентів,які стають лідерами та прикладами длянаслідування, що забезпечує високий рівень

навчання та підготовки студентів, побудовуконструктивних та партнерських відносиниу групі.

Використання інтерактивних методів навчанняспонукає викладача до переосмислення своєї роліта участі в навчально-виховному процесі, аджеза нових умов він перестає бути ключовимучасником процесу навчання, а лише регулюєйого, займається його загальною організацією тавизначає загальний напрям роботи академічноїгрупи (готує до заняття необхідні завдання,формулює питання для обговорення у групах,контролює час і порядок виконання визначеногозавдання, дає консультації, допомагає в разісерйозних утруднень).

Організації процесу багатосторонньоїкомунікації сприяє використання відповіднихінтерактивних методів навчання, спрямованих нарозвиток творчих здібностей студентів,орієнтованих на діяльність, що стимулюєактивність та “винахідливість”. До них можнавіднести наступні: мозковий штурм, методпроектів, рольові та ділові ігри, дискусії, дебати,круглі столи, методи типу “мереживна пилка”,“обери позицію”, “шкала думок” та ін.

Технологія використання таких форм навчанняявляє собою поетапне, логічно побудованевикористання форм активного навчання відпростіших до складніших і включає засвоєнняігрових прийомів шляхом введення їх в практикупроведення занять; розширення використання науроках ігрових ситуацій, елементів дискусій,обговорень, проведення в ігровій форміпідсумкових занять з теми.

У процесі впровадження новітніх методівнавчання під час вивчення історичних дисциплінлектору також доцільно та необхідновикористовувати нетрадиційні лекції:багатоцільова лекція, проблемна лекція, лекціяіз заздалегідь запланованими помилками, лекція-конференція, лекція прес-конференція, лекція-брифінг, лекція “круглий стіл”, лекція-бесіда,лекція-візуалізація, лекція-екскурсія, лекція іззастосуванням техніки зворотного зв’язку(інтерактивна лекція), бінарна лекція, щозабезпечують новий сучасний підхід до передачіта сприйняття навчального матеріалу [2, 64 – 69].

На заняттях історії викладачі ставлять передсобою завдання не тільки накопиченняінформації, але і розвиток мислення, вмінняадекватно оцінювати результати, самостійнодобувати інформацію, перетворюючи знання наінструмент пізнання інших видів діяльності,вміння конструктивно взаємодіяти з іншими.Враховуючи це, викладачі повинні так будуватинавчання, щоб найповніше задовольнити


48

проблеми кожного студента. Дбаючи про високийрівень знань студентів, у своїй педагогічнійдіяльності викладачі використовують такі формиі методи навчання, які викликають у студентівцікавість до навчального матеріалу, бажаннявчитися, прагнути успіху в опануванні основнаук.

У результаті організації навчальної діяльностііз застосуванням інтерактивних технологій устудентів розвиваються й ускладнюються психічніпроцеси – сприйняття, пам’ять, увага, уява тощо,виявляються такі мислиннєві операції, як аналіз ісинтез, абстракція й узагальнення, формуютьсяволя й характер.

Використання інтерактивних методів під часвивчення історії сприяє самопізнанню особистостіі на цій основі взаєморозумінню викладача тастудента, та розумінню студентами вимог ікритичних зауважень викладача. Завдякиправильному, адекватному усвідомленню не лишепозитивного, а й негативного у власній поведінці,діях, навчанні, виникає критичне ставлення досебе, що конче потрібне насамперед длясприймання вимог інших [4, 139 – 141].

Результати дослідження та практичний досвідяскраво засвідчили, що використання такихметодів на заняттях історії позитивно впливає наформування майбутнього фахівця. Заняття, якіпобудовані на застосуванні інтерактивних методів,є для студента цікавішими, спонукають їх доактивної взаємодії у групі, розвивають творчемислення та формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльностіу студента. Проте необхідно пам’ятати, щонеможливо побудувати весь процес навчаннявиключно на інтерактивних методах, оскільки цеодин з багатьох прийомів, які допомагаютьдосягнути мети і приносять результат тільки впоєднанні з іншими традиційними методамиорганізації освітнього процесу.

Висновки. На нашу думку, сутністьінтерактивного навчання полягає увзаємонавчанні, груповій формі організаціїосвітнього процесу із реалізацією активнихгрупових методів навчання для вирішеннядидактичних завдань. Таким чином, метаінтерактивного навчання – це створеннявикладачем умов, у яких студент сам будездобувати знання.

Підбиваючи підсумок, варто вказати, щоінтерактивне навчання дозволяє різко збільшитивідсоток засвоєння матеріалу, а також веде дорозвитку професійних і особистісних якостейстудентів, у тому числі: росту активності,критичному мисленню, розвитку здібностей доаргументації своєї думки, посиленню

відповідальності за ухвалення рішення,формуванню здатності до співробітництва ікомандної роботи, розвитку здатності доподальшої самоосвіти, тобто всіх тих якостей, якіповинен мати сучасний фахівець.

Перспективи подальших розвідок у даномунапрямі актуальним буде висвітлитизастосування навчальних ігор при вивченніісторичних дисциплін у вищих навчальнихзакладах.

ЛІТЕРАТУРА1. Бєлєнька Г. В. Інтерактивні прийоми викладання

навчальної дисципліни у вищій школі / Г. В. Бєлєнька.– Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. – 118 с.

2. Вахрушева Т. Ю. Інтерактивні технологіїнавчання як засіб активізації навчальнопізнавальної діяльності / Т. Ю. Вахрушева // Новітехнології навчання. – Київ, 2007. – Вип. 47. – С. 64–69.

3. Національна доктрина розвитку освіти: Указпрезидента України вiд 17.04.2002 № 347/2002[Електронний ресурс] . – Режим доступу:zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

4. Ніколаєнко С. Забезпечення якості вищоїосвіти – важлива умова інноваційного розвиткудержави і суспільства / С. Ніколаєнко // ОсвітаУкраїни, 2007. – № 16–17. – 27 лютого. – С. 1–21.

5. Пометун О. І. Інтерактивні технологіїнавчання: теорія, практика, досвід / О. І. Пометун,Л. В. Пироженко. – Київ, 2002. – 237 с.

REFERENCES1. Bielienka, H. V. (2001). Interaktyvni pryiomy

vykladannia navchalnoi dystsypliny u vyshchii shkoli[Interactive methods of teaching in higher education].Kyiv: NPU after name M. P. Drahomanov, 118 p. [inUkrainian].

2. Vakhrusheva, T. Yu. (2007). Interaktyvnitekhnolohii navchannia yak zasib aktyvizatsiinavchalnopiznavalnoi diialnosti [Interactive learningtechnologies as a means to enhance teaching and learningof]. Kyiv: Novi tekhnolohii navchannia. Vol. 47, pp. 64–69 [in Ukrainian].

3. Natsionalna doktryna rozvytku osvity [NationalDoctrine of Education]: Ukaz prezydenta Ukrainy vid17.04.2002 № 347/2002 [Elektronic resource].Retrieved from: zakon.rada.gov.ua. [in Ukrainian].

4. Nikolaienko, S. (2007). Zabezpechennia yakostivyshchoi osvity – vazhlyva umova innovatsiinohorozvytku derzhavy i suspilstva [Quality assurance – animportant condition for innovative development of thestate and society]. Osvita Ukrainy, no. 16–17. pp. 1–21[in Ukrainian].

5. Pometun, O. I. & Pyrozhenko L. V. (2002).Interaktyvni tekhnolohii navchannia: teoriia,praktyka, dosvid [Interactive learning technologies:theory, practice, experience]. Kyiv, 237 p. [in Ukrainian].




49 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 37.016:811.133.1:792

Ольга Осова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземної філологіїКомунального закладу “Харківська гуманітарнопедагогічна академія”

Харківської обласної ради

ТЕАТРАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У статті розглянуто окремі аспекти проблеми формування професійнопедагогічної компетентностімайбутніх учителів іноземної мови засобами театральної педагогіки. З’ясовано, що серед шляхів формуванняпрофесійнопедагогічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов є розробка нових педагогічнихтехнологій, однією із яких є театральна педагогіка. Проведено аналіз теоретичних праць фахівців, який свідчить,що упровадження студентського театру істотно доповнює традиційну професійну підготовку у ВНЗ, а саме:розвиває психофізичний апарат майбутнього педагога, його іншомовні комунікативні, кінестетичні йпросторовоорганізаційні дії, що відбиваються на рівні його професійнопедагогічної компетентності.

Ключові слова: театральна педагогіка, інноваційні педагогічні технології, професійнопедагогічнакомпетентність, вчитель іноземної мови.

Літ. 10.

Ольга Осова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры иностранной филологииКомунального учреждения “Харьковская гуманитарнопедагогическая академия”

Харьковского областного совета

ТЕАТРАЛЬНАЯ ПЕДАГОГИКА КАК ИННОВАЦИОННАЯ ТЕХНОЛОГИЯПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

В статье рассматриваются отдельные аспекты проблемы формирования профессиональнопедагогической компетентности будущих учителей иностранного язика средствами театральнойпедагогики. Выявлено, что одним из способов формирования пофессиональнопедагогическойкомпетентности будущих учителей иностранного языка является разработка нових педагогическихтехнологий, одной из которых является театральная педагогика. Анализ теоретических работ ученыхсвидетельствует о том, что внедрение студенческого театра значительно дополняет традиционнуюпрофессиональную подготовку в ВУЗе, а именно: развивает психофизический апарат будущого педагога,его иноязычные, коммуникативные, кинестетические, пространственноорганизационные действия, чтов целом отображается на уровне его профессиональнопедагогической компетентности.

Ключевые слова: театральная педагогика, инновационные педагогические технологии,

профессиональнопедагогическая компетентность, учитель иностранного языка.

Olha Osova, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Foreign Language DepartmentMunicipal Establishment “Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy”

Kharkiv Regional Council

THE THEATRE PEDAGOGY AS AN INNOVATIVE TECHNOLOGY OF TRAINING OFFUTURE FOREIGN LANGUAGE TEACHERS

The article deals with the certain aspects of the problem of formation of professional pedagogical competencyof future foreign language teachers by means of theatre pedagogy. It is found out that the professional pedagogicalcompetency of future foreign language teachers can be formed with the help of new pedagogical technologies,one of which is the theatre pedagogy. The analysis of theoretical works of domestic and foreign specialists provesthat the introduction of students’ theatre significantly complements the traditional professional training in thehigher educational establishments. It develops the future teachers’ psychophysical apparatus (psychotechnics),their foreign language communicative skills, kinesthetic and spatial organizational actions, which influence theprofessional communicative expressiveness, the formation of specialists’ integrated individualprofessional quality– the aesthetic experience – the educators’ aesthetic knowledge, the selfactualization and the cognitive skills.

The theatre pedagogy stipulates the development of teachers’ accurate pronunciation, their logic andspeech competence in general. Doing the process of training exercises at speech stage, the future foreignlanguage teachers have an opportunity to notice the real and possible mistakes of communication, thepsychological inefficiency in solving the certain pedagogical and psychological situations. It is mentioned thatit is the system of K. S. Stanislavskiy as scientificallygrounded actors’ training underlies the improvement ofteachers’ speech training and selection of training exercises for the participants of students’ theatre.

© О. Осова, 2017


50

Постановка проблеми. Модернізаціявітчизняної освіти та її входження узагальноєвропейський освітній

простір висувають нові вимоги до професійноїпідготовки майбутніх учителів іноземної мови.Одним із основних напрямів освіти вбачаєтьсяпідготовка нової генерації педагогів, здатних докреативної, творчої, продуктивної діяльності. УЗаконі України “Про освіту” зазначається, що“метою освіти є всебічний розвиток людини якособистості й найвищої цінності суспільства,розвиток її талантів, розумових і фізичнихздібностей, виховання піднесених моральнихцінностей, формування громадян, готових досвідомого суспільного вибору, збагачення на ційпідставі інтелектуального, творчого, культурногопотенціалу народу” [2].

Суспільство потребує вчителів іноземної мови,які відзначаються високим рівнем комунікативноїкультури, творчості, міжкультурної толерантності.Безперечно, нові вимоги актуалізують проблемуудосконалення професійно-педагогічної компетентностівчителя іноземної мови, сприяють пошукуінноваційних освітніх технологій. Важливе місцев багаторівневих комунікативних відносинах упроцесі підготовки майбутніх учителів іноземноїмови належить студентському театру якефективній формі розвитку й саморозвиткумайбутнього педагога з позиції сценічно-педагогічної дії.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Вивчення науково-педагогічних джерел [1 – 6]свідчить про те, що останнім часом значнозбільшився інтерес учених до питань, щостосуються розвитку шкільної театральноїпедагогіки. З іншого боку, узагальнення науковоїлітератури з теми дослідження свідчить про те,що увага більшості педагогів зосереджена назагальному розгляді питання “шкільна театральнапедагогіка” (Л.М. Некрасова, О.О. Лапіна,С.В. Нікітін) або стосується окремих аспектів їївикористання на уроках іноземної мови(Ю.Г. Кропов, А.А. Архітекторова, Є.В. Дзюіна,О.О. Колеснікова) . Отже, на сьогодні внауково-педагогічних дослідженнях Українипроблема використання театральної педагогікияк інноваційної технології підготовки

майбутніх учителів іноземної мови вивченанедостатньо.

Метою статті є розкриття ключових аспектівпроблеми формування професійно-педагогічноїкомпетентності майбутніх учителів іноземних мовзасобами театральної педагогіки.

Виклад основного матеріалу. Орієнтаціяосвіти на компетентнісний підхід сприяєзбереженню відповідності освіти до потребсучасного економічного розвитку нашої державита цивілізації в цілому. Як відомо, розуміннякомпетентнісного підходу базується на сутіосновного поняття, що лежить в його основі –поняття “компетентність”. Професійно-педагогічна компетентність майбутнього вчителяіноземної мови – це інтегративна сукупністьякостей фахівця, яка відображає рівень йогоособистого, соціально-естетичного досвіду,готовність до розвитку та вдосконаленняпрофесійної діяльності, свідоме володіннямовними засобами вираження смисловихвідношень [6, 29].

Професійно-педагогічну компетентністьмайбутні вчителі отримують шляхом розвиткурізних компетенцій у процесі вивчення іноземноїмови, шляхом ознайомлення з різноманітнимиметодами і прийомами навчання іноземної мовив галузі дидактики, методики, психології,лінгвістики, формування готовності до працічерез залучення до виконання професійно-орієнтованих завдань.

Серед шляхів формування професійно-педагогічної компетентності майбутніх учителівіноземних мов є розробка нових педагогічнихтехнологій, що відповідають сучаснимсоціальним, економічним, моральним та освітнімпотребам. Однією із таких технологій є театральнапедагогіка. Як зазначає І.А. Зязюн, використовуючинадбання театральної педагогіки, зокрема системуК. С.Станіславського, педагог будь-якого профілюзнайде відповіді на непрості проблемні питанняосвіти і виховання людини, які, на жаль, упідручниках з педагогіки залишаються позаувагою. На думку вченого, кожен, хто обираєпедагогічну професію, стикається з проблемоювідсутності в теорії педагогіки розділу,присвяченого розвитку практичних умінь на

It is found out that the technology of theatre pedagogy solves the problem of verbal action developmentand promotes the creativity of future educators. The application of the afore-mentioned technology in highereducational establishments contributes to the formation of the well-trained voice of future teachers of foreignlanguage, the development of intonation, propositional logic, which draws listeners’ attention and keeps it onthe necessary level, it promotes the formation of mental images and simplifiesthe information processing.However, the efficiency of the above-mentioned technology depends on the well-defined work stages and settingthe clear action tasks for students.

Keywords: the theatre pedagogy, the innovative pedagogical technologies, the professional pedagogicalcompetency, a teacher of foreign language.



51 Молодь і ринок №6 (149), 2017

підсвідомому рівні. З’ясувавши сутністьестетичних почуттів, їх змістовну наповненість,учителі матимуть змогу впровадити їх не тількив акторську, але й у педагогічну дію. “Здатність івміння володіти власними почуттями,використовуючи їх за допомогою техніки ітехнології фахового вибору для спілкування злюдьми, для розвитку і удосконалення їхлюдяності – чи не найперший показникмайстерності актора і педагога”, – зазначає вченийу популярній науковій праці “Краса педагогічноїдії” [3, 302].

На думку Ю. Єлісовенко, театральна педагогікаволодіє чималим арсеналом прогресивних форм іметодів практичного опанування матеріалу,напрацьованих методик постановки голосу,розвитку його діапазону, сили, виразності тощо.Досвід театральної педагогіки може бутивикористаний не лише професійними акторами,режисерами, театрознавцями, а й тимиспеціалістами, чия діяльність пов’язана з голосом,усним мовленням, ораторським мистецтвом,зокрема педагогами [7, 200].

Важливим елементом професійно-педагогічноїмайстерності вчителя іноземної мови єкомунікативні вміння, тобто вміння утримуватиувагу учнів, адекватно сприймати та розуміти їхпсихологічний стан у даний момент, рівеньуважності, наявність інтересу, ступінь розумовоївтоми, фізичного самопочуття. Але головнимзнаряддям спілкування і взаєморозуміння людей,на думку О. Сисоєвої, є мова. Учитель повиненпрофесійно володіти багатствами мови: тембром,інтонацією голосу, його силою, чіткістю,звучністю, а також допоміжними засобамивиразності. Рухи, жести, міміка, щосупроводжують мовлення вчителя, повинні бутикрасивими, витонченими, доцільними, адже зайвірухи та жести відвертають увагу учнів [1, 27].

З огляду на зазначене вище доцільним євикористання специфічних технологій, яківодночас є творчим процесом, спрямованим націлісний розвиток студента, його вдосконаленнядля досягнення особистісних вершин в обранійним сфері професійної діяльності.

Формуючи особистість майбутнього вчителяіноземної мови засобами театру, ми насампередрозвиваємо його психофізичний апарат. Існуєдосить стійке переконання, що розумовадіяльність пов’язана з високою активністю мозку.А ефективність розумової діяльності людинизалежить від її індивідуально-типологічнихвластивостей і функціонування центральноїнервової системи [10, 152]. Закономірно, щорезультатом активної взаємодії зовнішніх і

внутрішніх, фізичних і психічних факторівдіяльності людини є народження творчості йобразного, символічного мислення. Внутрішніелементи психотехніки (дія, увага, уява,спілкування, емоційна пам’ять, почуття правдий віри, почуття темпу й ритму) та зовнішняфізична форма втілення (міміка, голос, мова,інтонація, рух, пластика) тут розглядаються устійкій взаємодії. Відомий театральний режисер,педагог О. М. Поламишев звертає увагу на те,що “Психотехніка актора повинна бути такоюгармонійною, щоб уже з появою у свідомостіактора думки про необхідність якогось вчинку,тіло його мусило б тієї ж миті почати виконувативизначену характером вчинку суворо конкретнудію, і навпаки, якщо тіло актора з певних причинще не почало виконувати якісь фізичні дії, тодійого психіка миттєво має реагувати – вирішувати,як учиняти йому надалі” [5, 219]. Отже, володінняпсихофізикою як інструментом – дозволяєакторові, так само як і педагогу, повноцінно йпрофесійно працювати на сцені, перед аудиторієюнезалежно від натхнення, а точніше – входити впотрібний творчий стан саме тоді, коли ценеобхідно; вольовим зусиллям досягатиправильного творчого самопочуття.

Зазначимо, що методологічним підґрунтям длярозвитку й формування психофізичного апаратустудента є система К.С. Станіславського, яку вподальшому розвивали М.О. Чехов, С.В. Гіппіус,П.М. Єршова, М.Й. Кнебел та ін. Метою їхніхсистем виховання актора є свідоме оволодіннялюдиною власним психофізичним апаратом,уміння співвідносити свої дії з діями партнера,партнерів, уміння залишатися собою в умовнійситуації, у так званих запропонованихобставинах.

Для досягнення якісних результатів уформуванні психотехніки потрібно враховуватипсихолого-фізіологічні особливості учасниківтеатральних колективів. Укладаючи комплексвправ, необхідно добирати їх залежно від віку,статі, психологічних і фізичних особливостейстудентів. Виконання вправ на психофізичнийрозвиток майбутніх педагогів передбачає такупослідовність дій:

- ознайомлення студентів із елементамипсихотехніки й функціональною системою;

- виявлення індивідуальних особливостейфункціонування біомеханічної системи кожноїособистості, недоліків органічного йнеорганічного характеру, а також специфікипсихічних реакцій (темпераменту, уваги,емоційної збудливості, асоціативної пам’яті,психомоторики);


52

- удосконалення на основі комплексноготренування психофізичного апарату учасникатеатрального колективу – майбутнього педагога.

Отже, психофізичні вправи допомагаютьвиявити, розвинути та реалізувати інтелектуально-творчий потенціал кожного студента-майбутньогопедагога.

К.С. Станіславський, досліджуючи елементитворчості, спирається на природні, психологічнізакономірності взаємодії людини з навколишнімїї світом. Такий універсальний підхід дозволяєговорити про те, що перераховані вище елементислід використовувати у процесі педагогічної дії вобставинах уроку [9]. На думку К.С. Станіславського,внутрішня робота над собою полягає у виробленніпсихічної техніки, що дозволяє артисту викликатив собі творче самопочуття, за якого в ньогоз’являється натхнення. Зовнішня робота надсобою полягає у підготовці тілесного апарату довтілення ролі й точної передачі її внутрішньогожиття. Робота над роллю полягає у вивченнідуховної сутності драматичного твору, того“зерна”, із якого його створено, і яке визначаєйого зміст, як і зміст складових компонентів йогоролей [8, 422].

Театральна педагогіка передбачає не лишерозвиток правильної вимови педагогів, але йлогіки, мовленнєвої компетентності загалом.Виконання тренінгових вправ зі сценічногомовлення демонструє майбутньому вчителевііноземної мови реальні й можливі помилки успілкуванні, психологічну неефективність увирішенні окремих педагогічних і психологічнихситуацій. Закономірно, що саме системаК.С. Станіславського як наукове обґрунтуваннявиховання актора стала першоосновою длявдосконалення мовленнєвої підготовки учителяй добору вправ тренінгу для учасниківстудентського театру.

Слід зазначити, що термін “словесна дія”, якийвсе частіше використовується в педагогічнійпрактиці, введено до наукового обігуК.С. Станіславським. У широкому розумінні цимпоняттям визначено професійне мовленняпедагога – голос і мову. Завдяки словесній діїучитель здійснює інтелектуальний, емоційний,образний, моральний вплив на свого вихованця.Словесна дія запевняє, викликає відповідніпочуття, роздуми, формує певне ставлення допочутого від педагога. Безперечно, щопереконлива, правдива, емоційно забарвленасловесна дія залучає учнів до спільної праці,створює творчу атмосферу співпереживання.

Технологія театральної педагогіки вирішуєпроблему розвитку словесної дії та відкриває

майбутнім педагогам шлях до творчості. Однакзазначена технологія вимагає чіткого визначенняетапів роботи та постановки конкретних дійовихзавдань перед студентами. Зміст завдань з технікимовлення охоплює відповідні етапи роботи зістудентами:

1) підготовка психофізичного апарату студентадо мовленнєвої діяльності (вступне словопедагога, приведення студентом свогозовнішнього вигляду до належного стану, пошукправильного положення тіла, психологічненалаштування на заняття, вібраційнийсамомасаж);

2) тренаж і розігрів активних органівмовленнєвого апарату (виконання артикуляційноїгімнастики);

3) розвиток і постановка професійногодихання;

4) підготовка голосу до звучання (виконанняіншомовних лічилок на одному диханні в русі –вправи на гучність, польотність, висоту,витривалість голосу);

5) мовленнєва постановка голосу (виконаннявправ і гекзаметрів);

6) робота над відпрацюванням чіткої дикції(виконання абеток і звукосполучень, прислів’їв,приказок, віршованих текстів, простих і складнихскоромовок);

7) розслаблення психофізичного апаратустудента (виконання спеціальних вправ нарозслаблення та відпочинок тіла, подяка однеодному і викладачеві за проведене заняття) [4].

Отже, театральна педагогіка сприяєформуванню у майбутніх учителів іноземної мовидобре поставленого голосу, розвиває інтонацію,логіку висловлюваного, що привертає увагуслухача і підтримує її на необхідному рівні,формує в них мисленнєві образи та спрощуєобробку інформації. Театральна технологіявибудовує відповідальне ставлення студента дослова, його вчинків словом, до особливих відтінківі виразності словесних і безсловесних дій, щовизначають характер кожного моментупедагогічного спілкування, формують іншомовнікомунікативні навички роботи в колективі.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Підсумовуючи викладене, констатуємо,що технологію театральної педагогіки, дезакладено весь потенціал мистецтва театру,необхідно впроваджувати у формуванняособистості майбутнього вчителя іноземної мови,що прагне до саморозвитку, самореалізації,підвищення професійного рівня педагогічноїпідготовки. Відтак, упровадження студентського



53 Молодь і ринок №6 (149), 2017

театру істотно доповнює традиційну професійнупідготовку у ВНЗ, а саме: розвиває психофізичнийапарат (психотехніку) майбутнього педагога, йогоіншомовні комунікативні, кінестетичні йпросторово-організаційні дії, що відбиваються напрофесійній комунікативній виразності йформуванні інтегративної особистісно-професійної якості фахівця – професійно-педагогічної компетентності.

Перспективу подальшого дослідженнявбачаємо в укладанні комплексу вправ дляформування у студентів умінь комунікативноївзаємодії засобами театральної педагогіки.

ЛІТЕРАТУРА1. Єлісовенко Ю. П. Практичне опанування

мистецьких основ риторики засобамитеатральної педагогіки / Ю. П.Єлісовенко //Педагогіка і психологія професійної освіти. –1998. – № 4. – С. 200–207.

2. Закон України “Про вищу освітуо від 1 липня2014 р. № 1556 VII // Відом. Верховної Ради (ВВР).– 2014. – № 37/38. – Ст. 16, 36, ст. 2004.

3. Зязюн І.А., Сагач Г. М. Краса педагогічноїдії: навч. посібник / І.А.Зязюн, Г. М. Сагач. – К.,1997. – С.302–304.

4. Лимаренко Л.І. До питання реалізаціїкомпетентнісного підходу в умовахстудентського театру / Л. І. Лимаренко //Проблеми освіти: наук. зб. / Ін т інноваційнихтехнологій і змісту освіти МОНМС України. –Київ, 2013. – Вип. № 74, ч. 1. – С. 166–171.

5. Поламишев А. М. Мастерство режиссёра:действенный анализ пьесы / А.М. Поламишев. –М.: Просвещение, 1982. – 224 с.

6. Серебровская Т.Б. Формирование профессиональнопедагогической компетнтности будущого учителяанглийского язика: дисс. … канд. пед. наук:13.00.08 / Тамара Борисовна Cеребровская. –Оренбург, 2006. – 194 с.

7. Сисоєва О.В. Естетика праці вчителя /О.В.Сисоєва. – К., 1979. – 48с.

8. Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве/ Константин Сергеевич Станиславский. – М.:Искусство, 1983. – 424 с.

9. Театральная педагогика как средствосоздания развивающей образовательной среды:образовательная программа повышенияквалификации педагогов и руководителейобразования. – Екатеринбург, АМБ, 2005. – 160 с.

10. Чайченко Г.М. Фізіологія вищої нервовоїдіяльності: посіб. для студентівфізіологів іпсихологів / Г.М. Чайченко. – Київ: Либідь, 1993.– 218 с.

REFERENCES1. Ielisovenko, Yu. P. (1998). Praktychne

opanuvannia mystetskykh osnov rytoryky zasobamyteatralnoi pedahohiky [Practical mastering of artisticgrounds of rhetoric with the means of theatrepedagogy]. Pedagogy and Psychology of ProfessionalEducation. No. 4, pp. 200–207. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy “Pro vyshchu osvitu” vid 1lypnia 2014 № 1556 VII [Law of Ukraine “AboutHigher Education” from July, 1 2014 № 1556 VII].Bulletin of Verkhovna Rada. No. 37/38. Articles 16,36, 2004. [in Ukrainian].

3. Ziaziun, I. A. & Sahach, H. M. (1997). Krasapedahohichnoi dii [Beauty of pedagogical action].Kyiv, pp. 302–304. [in Ukrainian].

4. Lymarenko, L. I. (2013). Do pytanniarealizatsii kompetentnisnoho pidkhodu v umovakhstudentskoho teatru [To the question of competenceapproach realization under the conditions of students’theatre]. Problems of Education: Collection of Articlesof the Institute of Innovation Technologies andEducation Content. Kyiv, vol. 74 (1), pp. 166–171.[in Ukrainian].

5. Polamyshev, A. M. (1982). Masterstvorezhissera: deystvennyy analiz pesy [Director’s skill:active analysis of a play]. Moscow: Prosveshchenie,224 p. [in Russian].

6. Serebrovskaia, T. B. (2006). Formyrovanyeprofessyonalnopedahohycheskoi kompetntnostybudushchoho uchytelia anhlyiskoho yazyka[Formation of professional pedagogical competenceof future English teacher]. Candidate of PedagogicSciences Thesis: Specialty 13.00.08. Orenburg, 194 p.[in Russian].

7. Sysoieva, O. V. (1979). Estetyka pratsi vchytelia[Aesthetics of teachers’ work]. Kyiv, 48 p. [inUkrainian].

8. Stanyslavskyi, K. S. (1983). Moia zhyzn vyskusstve [My life in art]. Moscow: Iskusstvo, 424 p.[in Russian].

9. Teatralnaya pedagogika kak sredstvo sozdaniyarazvivayushchey obrazovatelnoy sredy:obrazovatelnaya programma povysheniyakvalifikatsii pedagogov i rukovoditeley obrazovaniya(2005). [Theatre pedagogy as the means to createeducational environment: educational program foradvanced training of teachers and managers ineducation]. Ekaterinburg: AMB, 160 p. [in Russian].

10. Chaichenko, H. M. (1993). Fiziolohiiavyshchoi nervovoi diialnosti [Physiology of highernervous activity]. Kyiv: Lybid, 218 p. [in Ukrainian].



54

УДК 37.015.31:74(520)Юлія Колісник-Гуменюк, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри освіти дорослих

факультету перепідготовки та підвищення кваліфікаціїВідокремленого структурного підрозділу “Львівський навчальнонауковий центр професійної освіти”

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИУ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЯПОНІЇ

Для Японії є характерний термін “навчаюче суспільство”. Це країна яка завжди приділяла увагусистемі освіти своєї нації, враховуючи народні традиції та підтримуючи народні цінності, орієнтуваласьна інтелектуальний розвиток нації. Найважливішим джерелом зростання продуктивності праці середяпонців є загальна увага до навчання. Хоча Японія зазнала сильного американського впливу, її освітня сферазберегла азійську своєрідність. Ця особливість полягає у значній централізації управління освітою, сильномувпливі. У нашому дослідженні ми намагалися ширше показати та проаналізувати систему вищоїпедагогічнохудожньої освіти Японії, та розкрити культуротворчий процес освітньої політики даноїкраїни.

Ключові слова: Японія, освіта, коледжі, університети, вища освіта, педагогічна освіта, художняосвіта, культура, традиції.

Літ. 10.

Юлия Колиснык-Гуменюк, кандидат педагогических наук, старшый преподаватель кафедрыобразования взрослых факультета переподготовки и повышения квалификации

Обособленного структурного подразделения“Львовский учебнонаучный центр профессионального образования”

Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова

ОСОБЕННОСТИ ХУДОЖЕСТВЕННО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯВ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ ЯПОНИИ

Для Японии существует характерный термин – “обучающее общество”. Это страна, котораявсегда уделяла внимание системе образования своей нации, учитывая народные традиции и поддерживаянародные ценности, ориентировалась на интеллектуальное развитие нации. Важнейшим источникомроста производительности труда среди японцев является всеобщее внимание к обучению. Хотя Японияполучила сильное американское влияние, ее образовательная сфера сохранила азиатское своеобразие.Эта особенность заключается в значительной централизации управления образованием, сильномвоздействии. В нашем исследовании мы пытались шире показать и проанализировать систему высшегопедагогически художественного образования Японии, и раскрыть культуротворческий процессобразовательной политики данной страны.

Ключевые слова: Япония, образование, колледжи, университеты, высшее образование,

педагогическое образование, художественное образование, культура, традиции.

Yuliya Kolisnyk-Humenyuk, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Adult Education DepartmentRetraining and Advanced Training Faculty

Separate structural unit “Lviv Educational and Scientific Center of Professional Education”National Mukhaylo Drahomanov Pedagogical University

THE FEATURES OF THE ARTISTIC AND PEDAGOGICAL EDUCATION IN THEEDUCATIONAL INSTITUTIONS OF JAPAN

Japanese is characterized by the traditional world view typical for Far East, the essential characteristicsof which is a feeling of the unity and harmonious interaction between the nature and human. The Art, accordingto the Japanese is intended to reveal the beauty and make it tangible. That is why the Japanese educatorsbelieve that children should be taught to feel the beauty, to form the ability to perceive a beauty, because thescientific and technological progress is not able to change the aesthetic and ethic components of human life.The art education of children starts at an early age. Such an extraordinary love of Japanese to childrenresearchers associate with the ancient Shinto cult, which honors the memory of ancestors through the children,who are “continuation” of parents. The schools in Japanese focuse an attention on the acquisition the “cognitive”and “emotional” skills by students – as a result, the level of graduate’s knowledge of Japanese school equalswith the level of the graduates of the American College. According to data of international tests, Japanese

© Ю. Колісник-Гуменюк, 2017

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЯПОНІЇ

55 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Розглядаючиосвіту Японії, варто зазначити, що длябільшості європейців і представників

інших континентів дана країна є загадковою іпривабливою. Японська культурна традиція,найбільш загадкова та парадоксальна з усіхвеликих традицій, є інтелектуальним ікультурним викликом, зумовлює унікальні і цікавіпередбачення та провокує більше реакції, ніжбудь-яка інша велика традиція Азії, сприяєвиникненню оригінальних ідей.

Японія є цікавою для тих, хто планує пов’язатисвоє життя з мистецтвом, адже культурнаспадщина тут ретельно оберігається і передаєтьсяз покоління в покоління, а сучасне мистецтвохарактеризується неповторною індивідуальністюі широким поглядом на світ, людину, сучасніпроблеми. В основі життєвого устрою Японіїлежить художнє світосприйняття, поєднаннянанотехнологій зі стародавніми традиціями, якідіють на рівні з законами. Більшість японців добреобізнані у власній культурі тисячолітньої давнини,приділяють увагу предметам, які зазвичайцікавлять професіоналів, іншими словами, ємоносірі – “знаючими, тобто володіючимизнаннями речей”.

Мета статті. Творча сила японської культуризасобами художнього виховання передаєтьсянащадкам з дитинства, зміцнюючи їхнюсвідомість, розвиває інтелект, емоційність, що єосновою естетичного сприйняття, сприяєформуванню естетичних смаків, зміцнюєнаціональний характер, визначає комплексцінностей і психологічні пріоритети. Мистецькаосвіта в Японії ґрунтується на ідеї здатності кожноїлюдини відчувати природну красу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання освітньої політики в сучасній Японіїдосліджують українські вчені, зокремаЮ. Боярчук, Т. Кучай, В. Кравець, В. Ладанов,О. Михайличенко, Ю. Михайлова, О. Озерська,В. Пронніков, Н. Репетюк. Підготовку вчителя вЯпонії, формування його особистості, професійноїкомпетентності вивчали М. Ватанабе, А. Галаган,

М. Ендо, Т. Інагакі, Г Мікаберідзе, Т. Накатоме,М. Наоко, О. Такачі, Т. Уміхара, А. Усіватарі,Г. Фудзімото, Я. Фурухасі, Ю. Хасімото,С. Хірата, Я. Хомма, О. Яосака та інші.Художньому вихованню в Японії присвячені праціІ. Жукової, Б. Неменського, О. Сердюка,Ю. Тавровського, А. Тюленіної, В. Цвєтова,М. Хормейстера, та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження.Міністерство освіти, культури, спорту, науки ітехніки контролює всі аспекти освіти в Японії,від дошкільної до старших класів середньої школиі вищої освіти в державному, і приватномусекторах. Національні університети є підконтролем міністерства і в значній міріфінансуються за рахунок коштів республіканськогобюджету. Місцеві державні університети, якправило, фінансуються з бюджетів префектур.Приватні установи отримують більшу частинусвоїх доходів від плати за навчання та становлятьдо 20 відсотків свого бюджету від міністерства. Врамках реформи університети, які не відповідаютьдержавним стандартам позбавляються субсидіїміністерства.

Вища освіта в Японії здійснюється вуніверситетах (Дайгаку), молодших коледжів(Танки Дайгаку), коледжі технології (Кото senmonГакко) і спеціальні навчальні заклади та коледжі(Сеншу Гакко).

Молодші коледжі, навчання триває 2 або 3роки залежно від факультету. Більшістьфакультетів відносяться до економіки,гуманітарних наук, педагогіки та соціології.Молодші коледжі пропонують програми подогляду за дитиною, дошкільної та початковоїшкільної освіти, домашнє господарство,гуманітарні науки, соціальні науки та догляд захворими. Є також широкий спектр меншпопулярних програм в галузі мистецтва, сільськогогосподарства і машинобудування. Більше 90 %студентів становлять жінки, оскільки цей сектортрадиційно відтворює їх роль у суспільстві.

Технологічні коледжі розраховані навипускників середніх шкіл, навчання триває 5

pupils are on three years ahead in accordance with the same age pupils from other countries on the basis ofcomparing the level of their development. The young Japanese graduate the school already trained to thenational features of life activity: the developed habits and positive attitude to the intensive work, a discipline,cleanliness and order, the attention to details, an ability of individual and collaborative effort, perseverance,the psychological flexibility, communication, responsibility, a respect of authority.

The features of teacher education in Japan became the subject of the detailed scientific analysis made by the widerange of scientists, since the teaching profession in this country is extremely respected. Not casually when appealing toperson who has the elder, higher social status or position is often added the word “Sensei” – that means “Teacher”.

The author attempts to show and analyze the wider system of higher educational and artistic education,to reveal the cultureforming process of education policy in Japan.

Keywords: Japan, an education, the colleges, the universities, the higher education,the education ofteacher, the art education, a culture, the traditions.


56

років. Після їх закінчення випускники можутьпоступити до університету на скорочені програминавчання. В Японії діє близько 60 таких коледжів.Навчальні програми спрямовані на підготовкустудентів у галузях інженерії, торгівлі тощо. 70%студентів чоловічої статі.

Коледжі зі спеціальними навчальнимипрограмами, позиціонуються в Японії як закладивищої освіти. Вони пропонують професійно-технічну освіту, а також здобуття навичок, вміньта знань необхідних у повсякденному житті.Тривалість навчання від 1 до 2 років. Є близько3500 таких установ, переважна більшість з них єприватними. У 2003 році налічувалося 786,000студентів, що навчаються у спеціалізованихколеджах. Співвідношення чоловіків і жінокстудентів становить приблизно 50-50.

Університети (бакалаврські програми). Вступдо університету можливий на основі повноїшкільної освіти і коледжів. Після закінченняосновного 4-літнього курсу навчання вуніверситеті випускник може вступити домагістратури, чи до докторантури.

Університети (магістерські та докторськіпрограми),навчання на програмах магістерськогорівня – 2 роки, докторського – 5 років. Якправило, докторська програма ділиться на дваетапи: перший етап дворічний (відповідно дотривалості магістерської програми), другий –трирічний. Втім, тривалість навчання надокторських програмах з медицини, стоматології,ветеринарної медицини складає 4 роки.

Незважаючи на те, що коледжі відносяться доВНЗ, самі японці вважають вищими навчальнимизакладами тільки університети. Щоб піднятипрестиж коледжів, в деяких з них вводитьсяаспірантура, що, на думку японських соціологів,зробить позитивний вплив на репутаціюнавчальних закладів. Слід зазначити, що майже80 % випускників шкіл вступають до ВНЗ. Унедалекому майбутньому в Японії плануютьзапровадити обов’язкову вищу освіту, як тоговимагає розвиток надсучасних технологій.

Що стосується фінансової допомогистудентам, то в Японії їм надаються безпроцентнізайми, однак доля студентів університетів, якіодержують ці займи, досить незначна (усередньому дещо більше 10 %, у той час як уНімеччині – 42 %, у Великій Британії – 87 %, уСША – близько 45 %). Вартість життя майже втри рази перевищує розміри студентських займів.Отже, японські студенти у переважній більшостівчаться за рахунок батьків [1, 49 – 50].

Японські університети приймають все більшечисло студентів з країн, що розвиваються. У

липні 2008 р. японський уряд оголосив про новий“300 000 Міжнародний план студента”, якийвстановлює довгострокові цілі прийняття 300 000іноземних студентів до 2020 р. У 2009 р. 30університетів (так званий “Глобальний 30”),пройшли спеціальну фінансову підтримку, щобпосилити викладання англійської мови,призначити більше іноземних викладачів нафіксований термін, найняти спеціальногоперсоналу для підтримки іноземних студентів,створення зарубіжних сервісних центрів длязалучення кращих іноземних студентів, а такожрозширення програм обміну студентами.

Співпраця із зарубіжними університетамидозволить студентам отримати знання вуніверситетах в більш короткий період і зменшими витратами. Університети на основі такоїспівпраці можуть поліпшити свої програми наздобуття певного ступеня та забезпечити якістьнавчання та міжнародну конкурентоспроможність.Згідно Японського законодавства зарахованими довишу можуть бути особи, яким виповнилось 18років. Будь який абітурієнт, який отримав 12-річнусередню освіту, або закінчив коледж може податизаяву про вступ до японського університету.Представники тих країн, де тривалість середньоїосвіти становить менше 12 років, повинні пройтиспеціальний підготовчий курс. Деякі університетиЯпонії вимагають від іноземних абітурієнтівпройти іспит для вступу в японський університетдля іноземних студентів “Нігон Р’юґаку Сікен”(Nihon Ryūgaku Shiken); Examination for JapaneseUniversity Admission for International Students –EJU), який включає в себе тест з чотирьохпредметів: японська мова як іноземна, природничінауки (хімія, біологія і фізика), математика і“Японія і світ”. Іспит “Нігон Р’юґаку Сікен”складається з двох частин. Перша частинаспрямована на те, щоб оцінити рівень знаньяпонської мови абітурієнта і складається лишеяпонською. Другу частину іспиту – присвяченупрофільним предметам, абітурієнти можутьскладати як японською, так і англійською мовою.Іспит “Нігон Р’юґаку Сікен” проводиться двічі нарік (весною і восени), як в Японії, так і за їїмежами. Залежно від кількості складанихпредметів вартість іспиту коливається в Японіївід 50 $ (один предмет) до 110 – 120 $ (2 – 3предмети) [10]. У Японії більшості навчальнихзакладів викладання предметів ведетьсяяпонською мовою. Вважається, що для того, щобзасвоювати матеріал на рівні з японськимистудентами, іноземні студенти повинні володітияпонською хоча б на 1 – 2-ому рівні за іспитом“Нігон Р’юґаку Сікен”. Іспит EJU можна скласти



57 Молодь і ринок №6 (149), 2017

в 14 країнах світу. Багатьом іноземним студентамполегшить життя те, що значна частинанавчальних курсів, повністю або часткововикладається англійською.

Система оцінок в університетах подібна доукраїнської. За вивчення одного предмету студентотримує два кредити. Державні стандарти освітивстановлюють мінімум залікових одиниць(кредитів), необхідних для закінчення вищогонавчального закладу не нижче 124 [4, 187 – 188].Один кредит (35 годин по 50 хв.) включає навчальнуроботу студента протягом 15 тижнів за умов, якщовін має щотижня одну лекційну годину і 2 годинисамостійної роботи або 2 години семінарських занятьі одну годину самостійної роботи, або 3 годинилабораторних чи практичних занять. Формаоцінювання – реферат або письмовий іспитнаприкінці семестру; захисти наукових робітпроводяться в усній формі. Для оцінки знаньприйнята чотирибальна система – “відмінно”,“добре”, “задовільно”, “незадовільно” [1, 29].

Сучасний японський університет першоїкатегорії складається з десяти факультетів(загальноосвітній, юридичний, інженерний,природничо-науковий, сільськогосподарський,літературний, економічний, педагогічний,фармакологічний, медичний). Кращі, найбільшпрестижні японські університети відрізняютьсявід звичайних, тим, що дають своїм випускникамвелику загальноосвітню підготовку. У технічнихколеджах з п’яти років навчання три роки йдутьна загальноосвітню підготовку (підготовкугромадянина). В університетах протягом першихтрьох семестрів студенти також витрачають назасвоєння загальноосвітніх курсів. За першийдворічний період студенти одержують можливістьглибше вникнути в суть обраної спеціальності, авикладачі – переконатися в правильності виборустудента та визначити його науковий потенціал.По закінченні загальнонаукового циклу студентможе поміняти спеціалізацію і навіть факультет,однак такі випадки рідкісні й мають місце тількив рамках одного факультету, а ініціатором восновному виступає адміністрація, а не студент.В останні два роки навчання студенти вивчаютьобрану ними спеціальність. Які б реформи в галузівищої освіти не проводились, загальноосвітняпідготовка студентів в Японії залишитьсяпанівною на всіх напрямках і на всіх рівняхнавчання. Цим особливо славляться найстарішіТокійський і Кіотоскій університети [8].

Навчальний рік в Японії продовжується з квітняпо березень наступного року й нараховує 210навчальних днів, або 35 тижнів. Університети зпідготовки вчителів організовують навчальний

процес за семестровою системою. Студент маєправо вчитися у ВНЗ 8 років, тобто відрахуваннянедбайливих студентів практично виключається.Переведення з одного університету в іншийпрактикується у виняткових випадках, але окреміуніверситети здійснюють прийом іноземнихстудентів на другий або третій курс, але для цьогостудентам потрібно здати спеціальні екзамени.Якщо студент продовжує платити за навчання,адміністрація не вважає за можливе відраховуватийого з університету. За статистикою останніхсорока років лише 73 – 77 % студентіввкладаються у чотирічний термін навчання, 9 –10 % закінчують університет за п’ять років,близько 2 % – за шість. 0,2 – 0,8 % – за сім і більшероків. Однією з причин толерантного ставленняадміністрації до “довічних студентів” є те, що вкраїні має місце жорсткий конкурсний відбір привступі. Вважається, що пройшовши його, студентдовів своє право на навчання й воно не потребуєпідтвердження в подальшому.

Навчальний план ВНЗ включає в себеобов’язкові та предмети за вибором, при чомувибіркові навчальні предмети визначаютьсянаявністю матеріальної бази та відповідногоскладу викладачів.

Ступінь бакалавра (Ґакуші Сього) в японськихуніверситетах можна отримати за чотири роки(через накопичення залікових одиниць (тангі), щопередбачає відвідування лекцій і виконаннясамостійних робіт, участь у семінарських ілабораторних заняттях), за винятком такихспеціальностей, як медицина, стоматологія тафармація, де тривалість навчання становить 6років. Програми ступеня бакалавра вимагаєзавершення загального освітнього компонента, щомістить близько 60 кредитів, прийнятих в першідва роки реалізації програми. Курси згуманітарних, соціальних та природничих наукстановлять 36 кредитів. Решта кредитів загальноїосвіти, як правило, можна отримати по предметампов’язаних із спеціалізацією, а також як мінімум8 кредитів за іноземну мову і 4 в області фізичноговиховання. Студенти повинні отримати як мінімум124 кредитів випускника, хоча деякі факультетивимагають 160.

Ступінь магістра (Шуші-Ґo) вимагає 2 рокиочного навчання і максимум чотири роки(неповного робочого дня) дослідження.Закінчується написанням дисертації та усниміспитом. Прийом в магістратуру здійснюєтьсяпісля здобуття ступеня бакалавра або шістнадцятьроків шкільної та вищої освіти в іншій країні, атакож на конкурсній основі письмового та усногоіспиту, які введені в окремих університетах.


58

Для здобуття звання доктор наук (Гакуші-Ґo)зазвичай потрібно 3 роки навчання після ступенімагістра, або через 5 років після отриманняступеня бакалавра. Програма включає в себекомпонент курсових робіт, захист докторськоїдисертації в усній формі, такий тип захистудесертації називається Katei hatase. Меншпоширеним є захист докторської праці, відомийяк ronbun Хакасії, що вимагає представлення тазахисту науково-дослідної дисертації [7].

Щоб залучити і навчити видатних художниківта фахівців, котрі можуть зробити свій внесок утворчих галузях мистецтва, дизайну та ремесел,в Японії діють факультети образотворчихмистецтв. Це досягається за рахуноквисокопрофесійної освіти, підсиленоїунікальними і різними науково-досліднимиможливостями, які можуть запропонуватиКіотський міський університет мистецтв,Канадзава коледж мистецтв, Кобе коледж вільнихмистецтв та ін.

Кіотський міський університет мистецтв, ємуніципальним університетом загальногомистецтва і музичного мистецтва в місті Кіото вЯпонії. Заснований в 1880 році, він є найстарішимуніверситетом мистецтва в Японії. (Токійськийнаціональний університет образотворчихмистецтв і музики був створений в 1885 році).Серед його викладачів і випускників були 16одержувачами ордена культури, 24 члениЯпонської академії мистецтв. У структуріуніверситету виділено факультет образотворчогомистецтва, факультет музики та науково-дослідний центр японської традиційної музики.Факультет образотворчого мистецтва має кафедруобразотворчого мистецтва, яка у свою чергурозділена на відділи Нігонґа (Nihonga), живопису,скульптури, гравюри, концептуального тамедіапланування; кафедру дизайну з відділамивізуального дизайну, ландшафтного дизайну тавідділу дизайну продукції; кафедру ремесел(відділи кераміки, лакування Urushi, фарбуваннята ткацтва); та кафедри загальної наукимистецтва.

Токійський університет мистецтв створенийу 1949 році в результаті злиття Школиобразотворчого мистецтва та Школи музики, якібули засновані у 1887 році. З моменту свогозаснування університет, його навчальні програмита об’єкти зазнавали безперервного розвитку. У1963 році в університеті було відкритоаспірантуру. Спочатку пропонуючи магістерськіпрограми Masters degree, університет розширивсястворенням докторантури в 1977 році. У 1987 роціуніверситет розширив комплекс майстерень вгалузях металообробки і лакування. У 2004 році

після corporationization національнихуніверситетів, університет став Національнимуніверситетом корпорації Tokyo Geijutsu Daigaku.У 2005 році університет заснував Вищу школукіно і нових медіа в м. Йокогама.

Професійно-художню освіту в Японії можназдобути також в коледжі мистецтв м. Канадзава,який було засновано в 1946 році муніципальноювладою після Другої світової війни. У даний часна щорічній основі в школі навчається 145магістрантів, 32 для магістерської програми і сіму докторській програмі.

Коледж вільних мистецтв міста Кобе бувзаснований в 1967 році департаментом наукиодягу. У 1970 році в коледжі був відкритий відділдизайну і гуманітарних наук. У 1990 році він бувперейменований в інститут вільних мистецтвм. Кобе. У 2008 році коледж був злитий вуніверситет моди і дизайну м. Кобе. Випускникиданого університету можуть працювати навикладацькій посаді у різних галузях, в тому числіу школах та ВНЗ художнього профілю [9].

Висновки. Після здобуття художньої освітистуденти які прагнуть викладати у ВНЗ можутьпоступати після магістратури в аспірантуру, абоздобувати педагогічну освіту. Характерноюособливістю вищої педагогічної освіти Японії, євідкрита система освіти. підготовка вчителів.Первинні і вторинні шкільні вчителі в Японіїнавчаються в основному в університетах абоколеджах, які мають відповідну державнуакредитацію. Так у 1990 році майже 76% усіхмолодших і технічних коледжів, педагогічнихвищих навчальних закладів та університетів булиакредитовані міністерством освіти на правопідготовки вчителів, в результаті чого більшеполовини випускників країни отрималивчительський сертифікат при фактичній потребіу педагогах у 9 разів меншій [5, 224]. Відкритасистема дозволяє усім бажаючим разом здипломом бакалавра отримати ліцензію на правовикладання відповідних навчальних предметівбазової школи. Але під час працевлаштуваннябільш цінний сертифікат педагогічногофакультету. Після отримання ступеня, що включаєв себе певні заліки та екзамени, випускник подаєзаяву до префектурного відділу народної освіти зпроханням надання йому сертифікату длявлаштування на роботу. Сертифікат видається наоснові вимог, визначених у національномузаконодавстві [6, 118 – 119]. Сертифікатвручається регіональними радами освіти післятого, як кандидати завершили свої програминавчання. Даний сертифікат є дійсним по всійтериторії Японії [3, 37].

С. Корецька керуючись законом “Про



59 Молодь і ринок №6 (149), 2017

робітників освіти” 1974 р., вказує на три видивчительських сертифікатів: початковий (післязакінчення коледжу), середній (після закінченняуніверситету), підвищений (для тих, хто маєзвання магістра) [2, 136]. Сертифікат учителявизначає відповідний рівень кваліфікації. До тогож вимоги до кожного типу сертифіката вчителявстановлює Закон “Про сертифікацію працівниківосвіти”. Цих вимог до видачі сертифікатів маютьдотримуватися усі вищі навчальні заклади,акредитовані Міністерством освіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Галаган А.И. Система образования в Японии /

А.И. Галаган // Проблемы зарубежной высшейшколы: обзор информации НИИВШ. – М., 1989. –Вып. I. – 60 с.

2. Корецкая С.В. Семейное воспитание втрадиционных культурах (на материале Японии иСеверного Кавказа): дис. …канд. пед. наук. /С.В. Корецкая. – Владикавказ, 2003. – 186 с.

3. Михайличенко О.В., Репетюк Н.С. Системаосвіти у сучасній Японії / О.В. Михайличенко,Н.С. Репетюк – К.: КДЛУ, 1997. – 44 с.

4. Озерська О.Ю. Особливості професійноїпідготовки викладачів у Японії / О.Ю. Озерська //Вік XX: реформи в українській вищий школі.Багаліївські читання в НУА. – Ч. 5 – Харків: Народнаукраїнська академія, 2002. – С. 186–190.

5. Озерська О.Ю. Деякі особливості професійноїпідготовки вчителів Японії / О.Ю. Озерська //Педагогіка і психологія формування творчоїособистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. –Київ–Запоріжжя: ЗОІППО, 2006. – Вип. 38. –С. 224–228.

6. Озерська О.Ю. Сертифікація педагогічноїдіяльності як фактор підготовки освітянської елітив Японії / О.Ю. Озерська // Теорія і практикауправління соціальними системами: філософія,педагогіка, соціологія. – № 2. – 2004. – С. 113–120.

7. Clark N. Education in Japan [Електроннийресурс] / Nick Clark. – World Education News andReviews. – 2005. – Режим доступу: http:/ /wenr.wes.org/2005/05/wenrmayjune2005educationinjapan.

8. Guidelines for applicants in 2017. UndergraduateInternational Course Program of Civil Engineering.Undergraduate School of Global Engineering Facultyof Engineering. – Kyoto University, 2017. – 20 p.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.sge.t.kyoto.ac.jp/int/en/admission/application/guidelines/guidelines for applicants.

9. Guidelines for the 2017 Examination forJapanese University Admission for InternationalStudents (EJU) [Електронний ресурс]. – Tokyo: JapanStudent Services Organization (JASSO), 2017. – 2 p. –Режим доступу: http://www.jasso.go.jp/en/eju/about/

__icsFiles/afieldfile /2016/11/12/ guide_ h29_e2.pdf.10. Kobe Design University. About KDU

[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://english.kobedu.ac.jp/about/

REFERENCES1. Galagan, A.I. (1989). Sistema obrazovaniya v

Yaponii [System of Education in Japan]. Problemyzarubezhnoy vysshey shkoly: obzor informatsii NIIVSh.Moscow, vol. I, 60 p. [in Russian].

2. Koretskaya, S.V. (2003). Semeynoe vospitanie vtraditsionnykh kulturakh (na materiale Yaponii iSevernogo Kavkaza) [Family education in traditionalcultures (on materials of Japan and Nothern Caucasian)].Candidate’s thesis. Vladikavkaz, 186 p. [in Russian].

3. Mykhaylychenko, O.V. & Repetyuk, N.S. (1997).Systema osvity u suchasniy Yaponiyi [System ofEducation in Modern Japan]. Kyiv, KDLU, 44 p. [inUkrainian].

4. Ozerska, O.Iu. (2002). Osoblyvosti profesiinoipidhotovky vykladachiv u Yaponii [Features ofprofessional training of teachers in Japan]. Vik XX:reformy v ukrainskii vyshchyi shkoli. Bahaliivskichytannia v NUA. Kharkiv: Narodna ukrainska akademiia,vol. 5, pp. 186–190. [in Ukrainian].

5. Ozers’ka, O.Iu. (2006). Deyaki osoblyvostiprofesiynoyi pidhotovky vchyteliv Yaponiyi [SomeFeatures of teachers’ professional training of Japan].Pedahohika i psykholohiya formuvannya tvorchoyiosobystosti: problemy i poshuky: Zb. nauk. pr. Kyyiv–Zaporizhzhya, ZOIPPO, vol. 38, pp. 224–228. [inUkrainian].

6. Ozerska, O.Iu. (2004). Sertyfikatsiia pedahohichnoidiialnosti yak faktor pidhotovky osvitianskoi elity vYaponii [Certification of pedagogical activity as a factorof teacher elite’s training in Japan]. Teoriia i praktykaupravlinnia sotsialnymy systemamy: filosofiia, pedahohika,sotsiolohiia, no. 2, pp. 113–120. [in Ukrainian].

7. Clark, N. (2005). Education in Japan. WorldEducation News and Reviews [Electronic resource]. –Access mode: http://wenr.wes.org/2005/05/wenr-mayjune-2005-education-in-japan. [in English].

8. Guidelines for applicants in 2017. UndergraduateInternational Course Program of Civil Engineering.Undergraduate School of Global Engineering Faculty ofEngineering. Kyoto University, 20 p. [Electronicresource]. Access mode: https://www.s-ge.t.kyoto-.ac.jp/int/en/admission/application/ guidelines/guidelines forapplicants. [in English].

9. Guidelines for the 2017 Examination for JapaneseUniversity Admission for International Students (EJU).Tokyo, Japan Student Services Organization (JASSO),2 p. [Electronic resource]. Access mode: http:/ /www.jasso.go.jp/en/eju/about/__icsFiles/afieldfile /2016/11/12/ guide_ h29_e2.pdf. [in English].

10. Kobe Design University. About KDU [Electronicresource]. Access mode: http://english.kobe-du.ac.jp/

about/. [in English].



60

УДК 745/749.477 – 41“19”

Василь Андріяшко, кандидат мистецтвознавства,доцент кафедри художнього текстилю та моделювання костюма

Київського державного інституту декоративноприкладного мистецтваі дизайну імені Михайла Бойчука

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТАМАЙСТЕРНЯХ КИЇВЩИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

У статті розглянуто історичні передумови становлення та розвитку декоративноприкладногомистецтва в навчальних закладах та майстернях Київщини визначеного періоду, висвітлено роль різнихчинників (ідеологічних, політичних, економічних, естетичних), що впливали на цей процес. Виявлено, щонайбільших змін процес формування навчальних закладів цього напрямку зазнав у 1920 – 30і рр. Зрештою,до середини ХХ століття залишився єдиний спеціалізований навчальний заклад – Київське училищеприкладного мистецтва.

Ключові слова: декоративноприкладне мистецтво, мистецька освіта, художньопромисловінавчальні заклади, ремісничі майстерні.

Літ. 14.

Василь Андрияшко, кандидат искусствоведения,доцент кафедры художественного текстиля и моделирования костюма

Киевского государственного института декоративноприкладного искусстваи дизайна имени Михаила Бойчука

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОЕ ИСКУССТВО В УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ ИМАСТЕРСКИХ КИЕВЩИНИ ПЕРВОЙ ПОЛОВИН XX СТОЛЕТИЯ

В статье рассматриваются исторические предпосылки становления и развития декоративноприкладного искусства в учебных заведениях и мастерских Киевщины определенного периода, освещенароль различных факторов (идеологических, политических, экономических, эстетических), которые влиялина этот процесс. Обнаружено, что найбольших изменений процесс формирования учебных заведенийэтого направления потерпел в 1920 – 30е гг. В итоге, к средине ХХ века осталось единственноеспециализированное учебное заведение – Киевское училище прикладного искусства.

Ключевые слова: декоративноприкладное искусство, художественное образование,художественнопромышленные учебные заведения, ремесленные мастерские.

Vasyl Andriyashko, Ph.D.(Аrt Studies), Associate Professor of theArtistic Textile and Design of Suit Department

Kyiv Mykhaylo Boychuk State Institute of the DecorativelyApplied Art and Design

THE DECORATIVELY-APPLIED ART IN THE EDUCATIONAL ESTABLISHMENTSAND WORKSHOPS OF KYIV REGION OF THE FIRST HALF OF THE XX CENTURIES

The article examines the historical background of the formation and development of decorative andapplied arts in the schools and workshops of Kyiv region during the specified period, highlights the role ofvarious factors (the ideological, political, aesthetic) that influenced on this process. In Kyiv region andparticularly in Kyiv before the October Revolution, there were several private schools, classes and courseswhich tought mainly the women to cut, design and tailoring, embroidery techniques and different styles, differenttypes of needlework. In the village Olenivka V. Khanenko organized the educational workshops (1905). Theretaught weaving, carpet weaving, and embroidery. With the advent in 1906 of the Kiev Handicraft Society, theoperational training workshop became in the village Zoziv (the embroidery, lace, beads, wood) and in villageSkoptsi (1909) – the weaving, carpet weaving, and embroidery.

It was found that the greatest changes in the process of formation of educational institutions in thisdirection has suffered in the 192030 th. In this period (1920 – 1922) at the Kyiv Art and Industrial School theytaught different kinds of arts and crafts – the studied weaving, wood carving, lathe case); in the Kyiv IndustrialArt College (1922 – 1930) – there were such branches: the art processing of wood, the fabric art processing, theindustrialpainting and sculpture. The twoyear college art school workshop included the studied sculpture,the decorative painting, an embroidery, the cutting out of fabric and sewing of clothing, the cardboard case as well.

The Ceramic Workshop School functioned in Mezhyhirya from 1919 to 1922, which in 1923 wasreorganized into the ArtisticCeramics College. In Kyiv Art Institute at the painting faculty the textile department

© В. Андріяшко, 2017

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТА МАЙСТЕРНЯХКИЇВЩИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

61 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Попри значнукількість публікацій про декоративно-прикладне мистецтво Київщини,

залишається ще багато невисвітленого в ціймистецькій галузі, що спонукає до всебічногоаналізу явища, особливо в аспекті підготовкифахівців такого профілю у навчальних закладахрегіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Урізні роки висвітленню питання функціонуваннянавчальних закладів України, в котрих навчалирізним видам мистецтва присвятили своїпублікації Б. Біляшівський, Б. Бутник-Сіверський,І. Врона, В. Константинов, І. Красюк, Ю. Лащук,П. Мусієнко, C. Нікуленко, Ю. Полтавська, М. Селівачов,Р. Шмагало, та ін. Однак, дослідники розглядалирозвиток мистецької освіти в Україні в загальномуконтексті і не виокремлювали у своїхдослідженнях декоративно-прикладне мистецтво,зокрема Київщини.

Виклад основного матеріалу. Як зазначаєІ. Красюк, на початку ХХ ст. в Українівизначилися такі напрями художньої освіти завстановленими рівнями: початковий(загальноосвітній); нижчий (художньо-ремісничімайстерні); середній (художньо-промисловішколи; пограничний (приватна мистецька освіта)[8, 115]. Найбільш плідно у цей період працювалиприватні школи, класи та курси, де учнів різнихвікових категорій навчали крою, моделюванню тапошиттю одягу, вишивці різними техніками тастилями, іншим видам рукоділля [8, 181]. У Києвістаном на 1910 р. функціонували: Курсипідготовки учительок рукоділля і спеціальнихкласів художніх робіт О.В і С.В. Курдюмових, дена той час навчалися 97 учнів; Курси професійнихзнань для дорослих жінок при Київських жіночихпрофесійних класах, де навчалися 87 учнів;безкоштовні курси рукоділля для жінок приКиївському першому міському двокласномуучилищі ім. М. Гоголя – 39 учнів; художньо-промислові класи Д.З. Анагорської, де крімрукоділля, навчали живопису. У земськійнавчально-ткацькій майстерні Переяслава (що тодівходив до Полтавської губернії), у 1910 р.навчалися 12 учнів [8, 214 – 218].

Навчальну майстерню, де впродовж 2-х років

учні опановували мистецтво килимарства, ус. Оленівка Васильківського повіту у 1905 р.організовує В. Ханенко. Тут бажаючі, переважножінки, навчалися ткацтву, килимарству, вибійціта вишивці [8, 180].

У 1906 р. було засноване Київське кустарнетовариство, у статуті якого згадувалося пронеобхідність відкривати спеціальні школи,майстерні для розвитку кустарних промислів.Навчальну майстерню в Зозові на півдні Київськоїгубернії, де виготовлялися ткані, вишивані,мережані, бісерні та дерев’яні вироби, а такожцерковний одяг, очолила Ю. Гудим-Левкович. Цямайстерня мала ряд філій, зокрема в с. НенадихаТаращанського повіту. Функціонувала такожКиївська кошикова школа і Київська школаглухонімих, де виготовлялися вишивані предмети.

Кустарний показовий осередок 1909 р.організували у с. Скопці (тепер с. ВеселинівкаБаришівського району) у маєтку поміщиціА. Семиградової. Під її безпосереднімкерівництвом тут у 1914 р. працювали 115вишивальниць, а також 55 ткаль-килимарниць.Від 1910 р. художнім керівником майстерні сталаЄ. Прибильська, завдяки якій набули фаху такізнані майстрині народного мистецтва, як П. Власенко,Н. Вовк, Г. Собачко [1, 40 – 42].

Київська губернська управа у 1913 р. заініціативою діячів Київського кустарноготовариства створила групу інструкторів, якінавчали різним ремеслам. Так, ткацькій справінавчала випускниця Дігтярівської навчальноїмайстерні Ю. Марунич, майстерності обробкидерева – випускник середнього механічно-технічного училища в Костромі І. Горбунов, агончарству – М. Бибік, який закінчив Глинськушколу інструкторів гончарного виробництва наПолтавщині [1, 43].

У 1913 р. при фабриці золотих і діамантовихвиробів Й. Маршака була відкрита ремісничашкола з ювелірної справи, де удосконалювалисвою майстерність працівники фабрики [8, 176].

Художників, які б мали спеціальну освіту здекоративно-прикладного мистецтва, у Києві натой час не було, оскільки не існувало суспільногопопиту на творчі роботи, виконані у різнихтехніках цього виду мистецтва. Чого не можна

opened , where there the weaving, carpet weaving, hand printing on fabric were taught (1925), and in 1926there was a set of students of the woodworking department at the sculpture faculty. In 1928 in the Kyiv Instituteof Art the Art and Industry Department was created, which lasted only two years. At the beginning of 1930 ththe set of students of this faculty was stopped.

Finally, to the midtwentieth century remained the only specialized institution – the Kiev College ofApplied Arts, which was originated by the founding in 1938 the School of Masters of Folk Work. In this schoolwere such specializations as the art weaving, carpet weaving, an embroidery, the ceramics, ornamental painting.

Keywords: the decorativelyapplied art, the artistic education, the artisticallyindustrial educationalestablishments, the handicraft workshops.


62

сказати про народне мистецтво, яке розвивалосязавдяки виробленій протягом століть побутовійпотребі у художніх виробах.

Судячи з тогочасних літературних джерел, зусіх видів декоративно-прикладного мистецтванайбільшу увагу на Київщині на початку ХХ ст.викликав текстиль, до якого входила і вишивка.Менше відомостей у літературних джерелахзнаходимо про кераміку, художні вироби з дереваі металу.

У пореволюційний період справою підготовкимолодих фахівців для художньої промисловості тамистецьких промислів займалися Управління усправах мистецтв при Раді Народних КомісарівУРСР та Укрхудожпромспілка. Так, у травні 1919 р.Київським міськвиконкомом було прийнятерішення про створення ткацької, килимарської,вибійчаної, вишивальної та інших “навчальнихмайстерень для підготовки інструкторів, які бмогли б пропагувати серед народу художнюпромисловість” [2, 93 – 94]. Водночас уприміщенні першого Палацу мистецтв (ниніНаціональна філармонія) відкрилася Виставкаселянського мистецтва. Під час її функціонуванняВсеукраїнський комітет образотворчих мистецтвНаркомпросу ухвалив організувати у приміщенніПалацу Селянську школу мистецької праці дляселян-кустарів та художників-самоуків. Крімвідділу живопису, у ній мали функціонувативідділи вибійки, різьби та малюнку по дереву. Цяшкола призначалася для підвищення кваліфікаціїнародних майстрів, ознайомлення їх з творамивідомих художників-професіоналів декоративногомистецтва. Навчання у школі мало бутибезкоштовним. Відкриття Школи стало початкоммистецької освіти для народних майстрів [3, 15 – 16].

Стосовно середніх та вищих мистецькихнавчальних закладів, то їх в Україні до 1917 р. неіснувало. Підготовка фахівців з декоративно-прикладного мистецтва у Російській імперіїздійснювалася в Петербурзі – у художньо-промисловому училищі барона О. Щтігліца таМоскві – в художньо-промисловому училищі,заснованому графом Г. Строгановим.

Одразу після Жовтневої революції рішеннямЦентральної Ради у грудні 1917 р. була заснованаУкраїнська академія мистецтва, де відкрилисямайстерні живопису, графіки, монументальногомалярства, театрально-декораційна, а такожткацько-килимарська, текстильної вибійки,мозаїчна і вітражна [4, 67]. Згодом, у 1922 р.,Академія трансформувалася в Інститутпластичного мистецтва. В інституті на той часвикладали О. Богомазов, М. Бойчук, Л. Крамаренко,С. Налепинська-Бойчук, В. Меллер, Є. Сагайдачний,

А. Таран та ін. Через два роки інститутпластичного мистецтва об’єднується зархітектурним інститутом і створюється єдинийна ті часи в Україні вищий заклад художньої освіти– Київський художній інститут [5, 45].

Нова вища художня школа, за задумомтогочасних керівників інституту, мала докоріннозмінити свої ідеологічні принципи, тобтопозбутися старих академічних, буржуазно-феодальних засад і підпорядкувати свою роботузавданням соціалістичного будівництва у країні.Метою, що ставилася перед професорсько-викладацьким складом, мала бути підготовкаорганізаторської і творчо-синтетичної художньоїсили вищої кваліфікації для всіх просторово-матеріальних мистецтв, “охоплення всієїхудожньо-образотворчої і матеріальної культури,всієї товщі матеріального побуту, в яких биформах, способах і матеріалах ця культура і побутне проявлялися і не виражалися” [5, 46]. Художняосвіта повинна була відповідати реальнимжиттєвим завданням, наблизитися до життя ітогочасної дійсності. “Звідси й виховання новогорадянського художника повинно ґрунтуватися нанаукових та об’єктивних моментах, виходити зфункціонального призначення художніхспеціальностей та опиратися на аналітичневивчення процесів і техніки художньоїмайстерності та ремесла у різних йогопрофесійних і виробничих видах і формах ізретельним вивченням відповідних технологій,аналізом відповідних форм і формальнихелементів просторово-образотворчих мистецтввзагалі” [5, 47].

У 1919 р. ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад своєюпостановою ухвалив – на базі місцевоїМежигірської фаянсової фабрики відкритикерамічну школу-майстерню. Невдовзі, а саме у1921 р., до Межигір’я прибуває група молодихвипускників Української академії мистецтва:В. Седляр, О. Павленко, П. Іванченко, І. Падалката ін., які за короткий час налагодили навчально-виробничий процес. На початку 1923 р. керамічнушколу було реорганізовано в технікум, який діставбюджетне фінансування, що дозволилопокращити матеріальну базу навчального закладу.Директором Межигірського мистецько-керамічного технікуму було призначеновипускника Академії мистецтва В. Седляра, якийспрямовував методологічну роботу педагогічногоколективу в напрямку об’єднання виробничогой навчально-показових та теоретичних моментів[7, 245]. У 1926 р. відбувся випуск перших 16-тистудентів технікуму, яких направляли працюватина керамічні фабрики і у науково-дослідні



63 Молодь і ринок №6 (149), 2017

інститути. З 1927 р. композицію в технікумівикладав випускник Київського художньогоінституту О. Мизін, який особливу увагу приділявпринципам побудови орнаментів на керамічнихвиробах. До викладацької роботи долучилисятакож Б. Кратко та К. Кривич. Набувшивсеукраїнського значення, технікум у 1928 р. бувреорганізований в Інститут кераміки, а згодом,1930 р. – в Інститут кераміки та скла, тобтоперетворився на суто науковий заклад технічногоухилу [7, 246].

Від жовтня 1920 р. почала функціонуватиКиївська художньо-промислова школа, в якійучнів навчали ткацтву, різьбі по дереву, токарнійсправі. Тут працювали майстерні з виготовленняшкільного та дошкільного приладдя. Головоюшколи призначили Ю. Михайліва. У 1922 р.школу реорганізували в художньо-промисловийтехнікум, який знаходився на вул. Бульварно-Кудрявській, 2 і мав такі відділення: художньоїобробки дерева, художньої обробки тканин,індустріально-малярське та скульптурне. Станом наберезень 1923 р. тут навчалося 69 осіб [13, 1, 3, 12].

В цей період функціонувала також художньо-технічна школа-майстерня з відділеннями: ліпки,декоративного живопису, вишивки, крою ташиття, палітурно-картонажної справи з дворічнимтерміном навчання. Школа готувала майстрів-ремісників та інструкторів для художніх промислів.Керівником школи була О. Розова [13, 1 – 14].

При малярському факультеті Київськогохудожнього інституту в 1925 р. відкривсятекстильний відділ, ініціатором і організаторомстворення якого був недавній випускник Академіїмистецтва Сергій Колос. Останній перед тимстудіював мистецтво в Італії та Німеччині. Вінже був призначений головою фахової предметноїкомісії цього відділу і водночас викладавдисципліни “композиція”, “будова та аналізтканин”. До комісії входили також професор Ф. Лоханько,який викладав технологію волокнистихматеріалів, хімічну технологію, фарбуванняволокон і тканин. До складу предметної комісії1927 р. увійшли викладач рисунку та живописуМ. Рокицький, М. Хургін – викладач дисципліни“Будова і аналіз тканин” (теорія ткацькихпереплетень) та фахівець з технології механічнихткацьких верстатів і технології волокнистихматеріалів В. Виноградів. З 1928 р. на відділенніпочав працювати Б. Жук, який викладав історіютекстильного фаху з практичними вправами(роботу в матеріалі). Кількість студентів навідділенні з року в рік зростала. Так, якщо у 1925– 1926 навчальному році їх було 11 осіб, то внаступному році стало 29 осіб, а в 1927 – 1928 рр.

уже було 35 студентів. На 1 жовтня 1928 р. натекстильному відділенні навчалося 43 особи.Поступово покращувалася матеріальна базаспеціалізації. Студенти мали змогу працювати вмайстерні ткацтва та килимарства, в лабораторіїтекстильного фарбування та друку.

На деревообробному відділі головоюпредметної комісії був Є. Сагайдачний, а членамикомісії – П. Кучугуренко та О. Смик.Проектування викладав професор С. Янушівськийі В. Пальмов. Останній викладав також рисунок імалярство. П. Кучугуренко викладав технологіюдеревообробки. Кількість студентів на відділістановила: у 1926 – 1927 навчальному році – 19осіб, у 1927 – 1928 рр. – 15, а на початок жовтня1928 р. уже навчалося 27 осіб [6, 21].

Реорганізація в інституті продовжувалася, і1928 р. був створений художньо-промисловийфакультет, куди увійшли текстильний тадеревообробний відділи. Головою предметноїкомісії став Б. Кратко, а секретарем – С. Колос.До складу комісії увійшли також професори І. Северата С. Янушівський. [6, 21 – 25]. Художньо-промисловий факультет проіснував недовго і напочатку 1930-х рр. набір на нього бувприпинений.

Варто зазначити, що окрім художньогоінституту, у Києві в цей час, як зазначає М. Селівачов,функціонувала Художньо-індустріальнапрофшкола № 1 (1922 – 1930). Школа знаходиласяна вул. Гоголівській, 39, а її директором бувС. Янушевський, який також викладав і вхудожньому інституті. Крім факультетів, денавчали станковим видам мистецтва, у школі буликерамічне і килимарське відділення. Викладали ушколі К. Єлева, С. Єржиківський, М. Епштейн,М. Козик, І. Кисіль, І. Липківський, Ю. Михайлів,О. Усачов, І. Плещинський, Г. Пустовійт, А. Футерманта ін. 1930 р. Художньо-індустріальну профшколу№ 1 об’єднали з Художньо-індустріальноюпрофшколою № 3 (вона розміщувалася на вул.Короленка, 62 а), а згодом з них утворилиКиївський художньо-індустріальний технікум. У1932 р. цей заклад перейменували на Київськийхудожній технікум, який проіснував до 1937 р., ібув закритий у зв’язку з організацієюРеспубліканської дитячої художньої школи іменіТ.Г. Шевченка [11, 118].

Початок 1930-х рр. характеризується зміноюідеологічних орієнтирів правлячої комуністичноїпартії. Постанова ЦК ВКП(б) від 1932 р. проліквідацію літературно-художніх об’єднань істворення замість них централізованих структурпоклала початок наступу на художню культурута літературу. Єдиним творчим методом став


64

“соціалістичний реалізм”, що фактично означаловстановлення партійного контролю і цензури надусіма творчими організаціями. Завданняммісцевих партійних органів стала пропагандарадянського способу життя, показ героїкиреволюційного минулого, прославляння трудовихзвершень робітничого класу та колгоспногоселянства. Для створення робіт на наступнізаплановані художні виставки у Києві 1935 р. булостворено Школу народних майстрів, яказнаходилася на території Києво-Печерської лаври.Першою при школі почала діяти майстернякилимів та гобеленів [10, 81 – 83]. Для їхвиконання з різних килимарських осередківУкраїни були залучені провідні майстрині-килимарниці, які, виконуючи роботу, водночаснавчали і молодих.

У березні 1936 р. рішенням Раднаркому УРСРШколу народних майстрів реорганізували уЦентральні експериментальні майстерні звідділами: килимарським, ткацьким, керамічним,деревообробним та декоративного малювання, депочали працювати відомі на той час майстринародного мистецтва: О. Грядунова, І. Гончар,П. Власенко, Н. Вовк, П. Глущенко, Ф. Олексієнко,Г. Павленко, та ін. [3, 140]. Також долучилися довикладання в майстернях випускники Академіїмистецтва та Межигірського мистецько-керамічного технікуму П. Іванченко, С. Колос,П. Мусієнко, І. Падалка, М. Рокицький, М. Цівчинський,Т. Флору [12, 158]. Майстерні були відкрито приКиївському державному музеї українськогомистецтва.

Як навчальний заклад Школа майстрівнародної творчості утворилася 8 квітня 1938 р., аочолив заклад В. Гагенмейстер. Уже наступногороку Школу було реорганізовано у Київськереспубліканське художньо-промислове училищез відділами: художнього оформлення тканини(виробництво килимів, гобеленів, ткацтво);декоративного розпису (альфрейні роботи,орнамент та ін.); скульптурно-керамічний(виробництво художніх речей з порцеляни,фаянсу, скла, майоліки). За архівними джереламиможна визначити контингент учнів у 1939 – 1940навчальному році – 120 осіб [14, 6].

Поруч з педагогами – професійнимихудожниками (Д. Головко, С. Колос, Є. Мамолат,М. Рокицький, Т. Флору), в училищі працювалиі майстри народного мистецтва: В. Климова, О. Кулик,Е. Москаленко, М. Холод [9, 43] та вже згаданівище П. Власенко, Н. Вовк, П. Глущенко, О. Грядунова,Ф. Олексієнко.

Згідно з наказом Комітету мистецтв при РадіМіністрів УРСР за № 1270 від 13.07.1946 р.,

директором училища призначено Ф. Деряжного,який керував училищем напередодні війни.Станом на 1 вересня 1947 р. в училищі навчалисяуже 182 студенти [9, 43 – 44].

З 1947 р. тут розпочав педагогічну діяльністьС. Нечипоренко, який ще до війни закінчиввідділення ткацтва Кролевецького технікумулегкої промисловості. Видатний фахівець зхудожнього ткацтва, народний художник України,він все своє життя присвятив навчанню студентівцьому виду декоративного мистецтва.

Наступником Республіканського художньо-промислового училища стало Київське училищеприкладного мистецтва (існувало з березня 1949 р.),яке продовжувало підготовку фахівців з художньоївишивки, кераміки, ткацтва та килимарства,альфрейного мистецтва. У 1950-ті рр. в училищі,окрім згаданих вище фахівців, викладали такімитці, як М. Богданович, О. Грудзинська, О. Дубовик,В. Журавель, А. Казанцев, А. Кухарський, Ю. Луцкевич,Ю. Малишевський, А. Начарьян, М. Рапай, Е. Святський,Д. Шавикін, та ін. [9, 44 – 46].

Висновок. Перша половина ХХ ст.характеризується динамікою суспільних змін, щоспричинилося до розмаїття мистецьких течій нелише в образотворчому, але й у декоративно-прикладному мистецтві. Ці явища яскравопроявили себе в Києві, де протягом згаданогоперіоду виникли і успішно працювали численнінавчальні заклади, що готували фахівцівдекоративно-ужиткового мистецтва різнихспеціалізацій. Найбільших змін процесформування навчальних закладів цього напрямкузазнав у 1920 – 1930-х рр. Змінювалосяпідпорядкування закладів, їх назви. Причиноютаких змін стала викликана повоєнною розрухоюважка економічна ситуація в Україні, нестачадержавних коштів на освіту, намагання радянськоївлади підпорядкувати собі всі ідеологічніінституції, в тому числі мистецтво. Зрештою,внаслідок цього до середини ХХ ст. залишивсяєдиний спеціалізований навчальний заклад –Київське училище прикладного мистецтва, якебере свій початок від заснованої у 1938 р. Школимайстрів народної творчості. Згодом Київськеучилище прикладного мистецтва трансформувалосяу Київське республіканське художньо-промисловеучилище (1940–1949), Київське училищеприкладного мистецтва (1949 – 1963), Київськийхудожньо-промисловий технікум (1963 – 1999).Від 2000 р. і дотепер – це Київський державнийінститут декоративно-прикладного мистецтва ідизайну імені Михайла Бойчука, де сьогоднііснують різноманітні відділення факультетудекоративно-прикладного мистецтва: кераміки,



65 Молодь і ринок №6 (149), 2017

металу, вишивки, текстилю, моделюваннякостюма, монументально-декоративного живописута декоративної скульптури.

ЛІТЕРАТУРА1. Біляшівський Б.М., Лащук Ю.П. Київське

кустарне товариство / Б.М. Біляшівський, Ю.П. Лащук// Народна творчість та етнографія. – 1987. – №4.– С. 39–44.

2. БутникСиверський Б.С. Народное искусствоСоветской Украины / Б.С. БутникСиверський //Советская этнография. – 1954. – № 2. – С. 91–104.

3. БутникСіверський Б.С. Українське радянськенародне мистецтво: [монографія] / Б.С. БутникСіверський. – К.: Наукова думка, 1966. – 221 с.: іл. –Бібліогр.: с. 211–220.

4. Врона І. Мистецька освіта на Україні за 1922рік / І. Врона // Шляхи мистецтва. – Харків. – 1923.– № 5. – С. 65–68.

5. Врона И. Художественная жизнь СоветскойУкраины / И. Врона // Советское искусство: зб. наук.пр. – М.–Л.: Киноиздат. СРФСР. – 1926. – № 10. –С. 43–51.

6. Врона І. Київський художній інститут / І. Врона// Мистецькотехнічний ВИШ, 1928. – Число 1. –С. 24–31.

7. Константинов В. Випускники Українськоїакадемії мистецтв у Межигір’ї / Українськаакадемія мистецтв. Дослідницькі та науковометодичні праці. Вип.8, К., 2001. – С. 243 – 247.

8. Красюк І.О. Нариси з історії розвиткухудожньої освіти в Україні в ХІХ – на початку ХХст.: навч.метод. посіб. / Ірина ОлександрівнаКрасюк. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012. – 223 с.

9. Ляхоцький В., Полтавська Ю. Безсмертнийдух традицій. Сторінки народження і розвитокунікального мистецького закладу / В. Ляхоцький, Ю. Полтавська// Скрижалі. Декоративне мистецтво і дизайн:Наук.мист. студії – №1, 2009. – С. 41–52.

10. Мусієнко П.Н. Школа народних майстрів уКиєві / П.Н. Мусієнко // Народна творчість таетнографія. – 1982. – № 3. – С. 81–83.

11. Cелівачов М.Р. Наукова робота в інституті /М. Р. Селівачов // Образотворче мистецтво, 2007.– №2. – С. 118.

12. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Українісередини XIX – середини XX ст.: структурування,методологія, художні традиції: [монографія] /Ростислав Шмагало. – Львів: Українські технології,2005. – 528 с., 742 іл. – Бібліогр.: с. 463–502. – ISBN9663450347.

13. Матеріали про роботу художніх тамузичних учбових закладів м. Києва (1922–1923 рр.)// Центральний державний архів вищих органіввлади та управління України. Ф. 166. Оп.2. Спр.1080.Арк. 1, 12; Ф. 166. Оп.2. Спр. 1556. Арк.3.; Ф. 166.Оп.2. Спр.1557. Арк. 1, 14.

14. Про реорганізацію Київської школи майстрівнародної творчості. – Постанова № 1104 РадиНародних Комісарів УРСР від 20 вересня 1939 р. //

Центральний державний архів вищих органів владита управління України. Ф.р2. Оп.7. Спр.158. Арк. 6.

REFERENCES1. Biliashivskyi, B.M. & Lashchuk, Yu.P. (1987).

Kyivske kustarne tovarystvo [Kiev handicraft Society].Narodna tvorchist ta etnohrafiia [Folk art andethnography], no. 4, pp. 39–44. [in Ukrainian].

2. Butnik-Siverskiy, B.S. (1954). Narodnoe iskusstvoSovetskoy Ukrainy [Folk Art of Soviet Ukraine].Sovetskaya etnografiya [Soviet ethnography], no. 2. pp.91–104. [in Russian].

3. Butnyk-Siverskyi, B.S. (1966). Ukrainskeradianske narodne mystetstvo [Soviet Ukrainian folkart]. Kyiv: Naukova dumka, 221 p. [in Ukrainian].

4. Vrona, I. (1923). Mystetska osvita na Ukraini za1922 rik [Art Education in Ukraine for 1922]. Shliakhymystetstva [Art of ways]. Kharkiv, no. 5, pp. 65–68. [inUkrainian].

5. Vrona, I. (1926). Khudozhestvennaya zhiznSovetskoy Ukrainy [The artistic life of Soviet Ukraine].Sovetskoe iskusstvo [Soviet art]: collection of scientificworks. Moscow–Leningrad: Kinoizdat. SRFSR, no. 10,pp. 43–51. [in Russian].

6. Vrona, I. (1928). Kyivskyi khudozhnii instytut[Kyiv Institute of Art]. Mystetskotekhnichnyi VYSh [Artand Technical High school], no. 1, pp. 24–31. [inUkrainian].

7. Konstantynov, V. (2001). Vypusknyky Ukrainskoiakademii mystetstv u Mezhyhiri [Graduates of theUkrainian Academy of Arts in Mezhygirya]. UkrainianAcademy of Arts. Research and scientific and methodicalwork. Vol.8, Kyiv, pp.243 – 247. [in Ukrainian].

8. Krasiuk, I.O. (2012). Narysy z istorii rozvytkukhudozhnoi osvity v Ukraini v KhIKh – na pochatkuKhKh st.[Essays on the history of art education in Ukrainein the nineteenth – early twentieth century]. Textbook,Kryvyy Rig: Publ. House, 223 p. [in Ukrainian].

9. Liakhotskyi, V. & Poltavska, Yu. (2009).Bezsmertnyi dukh tradytsii. Storinky narodzhennia irozvytok unikalnoho mystetskoho zakladu [Immortalspirit of tradition. Pages birth and development of aunique artistic institution]. Skryzhali. Dekoratyvnemystetstvo i dyzain [Tablets. Decorative art and design].Nauk.-myst. Studii, no.1, pp. 41–52. [in Ukrainian].

10. Musiienko, P.N. (1982). Shkola narodnykhmaistriv u Kyievi [School of masters of folk artwork inKyiv]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia [Folk art andethnography], no.3,pp. 81–83. [in Ukrainian].

11. Celivachov, M.R. (2007). Naukova robota vinstytuti [Research work at the Institute]. Obrazotvorchemystetstvo [Fine art], no.2, p.118. [in Ukrainian].

12. Shmahalo, R.T. (2005). Mystetska osvita vUkraini seredyny XIX – seredyny XX st.:strukturuvannia, metodolohiia, khudozhni tradytsii[Art Education in Ukraine in middle XIX – middle XXcentury: structuring methodology artistic traditions].Lviv: Ukrainski tekhnolohii, 528p. [in Ukrainian].

13. Materialy pro robotu khudozhnikh ta muzychnykhuchbovykh zakladiv m. Kyieva (1922–1923 rr.) [Materialsabout the work of art and music schools of Kyiv (1922 –


66

1923)]. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykhorhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy [Central StateArchive of higher authorities and management ofUkraine]. F. 166. Op.2. Spr.1080. Ark. 1, 12; F. 166. Op.2.Spr. 1556. Ark.3.; F. 166. Op.2. Spr.1557. Ark. 1, 14. [inUkrainian].

14. Pro reorhanizatsiiu Kyivskoi shkoly maistriv

narodnoi tvorchosti [On the reorganization of KievSchool of masters of folk artwork]. Postanova № 1104Rady Narodnykh Komisariv URSR vid 20 veresnia 1939r. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhanivvlady ta upravlinnia Ukrainy [Central State Archive ofhigher authorities and management of Ukraine], F.r-2.Op.7. Spr.158. Ark. 6. [in Ukrainian].


УДК 796.071.4:658Світлана Криштанович, кандидат наук державного управління, доцент кафедри економіки,

менеджменту та готельноресторанного бізнесуЛьвівського державного університету фізичної культури імені І. Боберського

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

У статті проаналізовано роль і значення науковометодичного забезпечення процесу підготовкиспортивних менеджерів. Розкрита вагомість формування у них професійної компетентності, якавирізняється специфікою їх професійних обов’язків, що мають відповідати вимогам національного таміжнародного ринку праці. Обґрунтована необхідність удосконалення педагогічних технологій внавчальному процесі менеджерів фізичної культури і спорту.

Ключові слова: фізична культура і спорт, спортивний менеджер, навчальний процес, професійнакомпетентність, науковометодичне забезпечення, педагогічні технології, методи оцінювання,ринок праці.

Літ. 5.

Светлана Крыштановыч, кандидат наук государственного управления,доцент кафедры экономики, менеджмента и гостиничноресторанного бизнеса

Львовского государственного университета физической культуры имени И. Боберского

НАУЧНО-МЕТОДОЧИСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИНАЛЬНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ ФИЗИЧЕСКОЙ

КУЛЬТУРЫ И СПОРТАВ статье проанализирована роль и значение научнометодического обеспечения процесса подготовки

спортивных менеджеров. Раскрыта важность формирования у них профессиональной компетентности,которая выделяется спецификой их профессиональных обязанностей, соответствующих требованиямнационального и международного рынка труда. Обоснована необходимость cовершенствованияпедагогических технологий в учебном процессе менеджеров физической культуры и спорта.

Ключевые слова: физическая культура и спорт, спортивный менеджер, учебный процесс,профессиональная компетентность, научнометодическое обеспечение, педагогические технологии,

методы оценки, рынок труда.

Svitlana Kryshtanovych, Ph.D.(Public Administration),Associate Professor of the Economics, Management and the HotelRestaurant Business

Lviv State University of Physical Culture

THE SCIENTIFIC AND METHODICAL BASIS OF THE FORMATION OF PROFESSIONALCOMPETENCE OF FUTURE MANAGERS OF PHYSICAL CULTURE AND SPORTThe article analyzes the role and importance of the scientificmethodological support of the process of

training of sports managers. The importance of formation of professional competence is disclosed which hasthe specific features of the professional duties, which must comply with the national and internationalrequirements of labor market. The topicality of professional competence identifying and diagnosing is proved,which is confirmed by a number of Ukrainian and international educational research programs and initiativescientific developments concerning this topic. The analysis of recent research and publications is done thatdedicated to competence approach in education, the assessment of professional competence, the understandingof the competence concept, the competence varieties.

The author pays an attention to the role of educational programs the definition of which is the importantmethodological bases of the process of providing the formation of professional competence of future sports

© С. Криштанович, 2017

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

67 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Останнім часому країні велика увага приділяєтьсяреформуванню системи освіти. У

Концепції професійної освіти України, зокремазазначено, що існуюча система підготовкикваліфікованих кадрів для сфери фізичноїкультури і спорту не відповідає сучaснимпотребам суспільства. У зв’язку з цим особливогозначення набуває підготовка спортивнихменеджерів і формування у них професійноїкомпетентності. Актуальні аспекти визначення тадіагностування професійної компетентностіпідтверджується низкою українських іміжнародних освітніх дослідницьких програм,ініціативними науковими розробленнями з цієїтеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. ВУкраїні проблеми компетентності досліджувалиС. Ахмєтов, Н. Бібік, В. Горбенко, Г. Гордійчук,Г. Єльнікова, І. Єрмаков, Г. Карнаухов, Ю. Шкребтій,І. Хомко, О. Овчарук, (компетентнісний підхід восвіті); В. Бальсевич, І. Булах, Д. Куліков, Ю. Мічуда,Л. Чеховська (оцінювання професійноїкомпетенції), О. Пометун, О. Савченко, С. Клепко,Л. Луценко, Ю. Татур (розуміння поняттякомпетентність); О. Бігич, О. Бірюк, Л. Харченко,Л. Хоружа, С. Шишов (різновиди компетентності).Різні погляди щодо “компетентності” представленітакож в працях зарубіжних вчених Ж. Делора,Дж. Равена, Р. Бояциса, Д. Маклеланда, Л. Спенсера,С. Спенсера, С. Санги, Дж. Уінтертона, У. Вестерата ін. Необхідно зазначити, що в цілому за останніроки лише в Україні захищено майже 100дисертацій, в назві яких застосовувалось словокомпетентність (компетенція). Але жодне здосліджень не розкривало питань щодоформування професійної компетентностімайбутніх спортивних менеджерів.

Метою статті є дослідження та обґрунтуваннянауково-методичних основ формуванняпрофесійної компетентності майбутніх менеджерівфізичної культури і спорту та їх запровадження внавчальний процес.

Виклад основного матеріалу. Державнівимоги до підготовки менеджерів з фізичної

культури і спорту містять ключові концептуальніположення, рекомендацію змісту, рівнів та формїх виховання, оцінку їх професійноїкомпетентності. Зокрема Закон України “Провищу освіту” ґрунтується на визначенні“професійна компетентність” стосовно вимог довипускника та якості вищої освіти, що спрямовуєосвітні заклади до надання випускникамвідповідного професійного рівня.

Ці вимоги визначають завдання та принципиструктури педагогічного процесу з врахуваннямпотреб спортивних менеджерів на національномута міжнародному ринку праці. Вони булиобґрунтовані в Державній цільовій соціальнійпрограмі розвитку фізичної культури і спорту наперіод до 2020 року, яка була затверджена 1березня 2017 року на засіданні Кабінету МіністрівУкраїни. В основу Програми було покладенокомплексний підхід для вирішення проблемрозвитку фізичної культури і спорту. Її виконанняпередбачає гарантування підвищення спеціальнихзнань, професійності і майстерності фахівців у ційсфері, які будуть працювати в сучасних ринковихсоціально-економічних умовах.

Важливе науково-методичне значення маєрозроблення проекту комплексної цільовоїпрограми з підготовки спортивних менеджерів,що повинна включати такі елементи, а саме:цільові, структурні, ресурсні, організаційні тарезультативні. Цільова частина – це основні цілі,на яких базується головна мета. Її структурначастина формується на “дереві цілей”, якепередбачає реалізацію визначеної мети на основісучасних способів і методів організаціїнавчального процесу. Ресурсна частинапокликана з’ясувати необхідні витрати навиконання запланованих дій та має включатиперелік відповідальних за їх виконання.Організаційна частина відповідає за створенняпотрібних організаційних структур для роботищодо ефективної діяльності закладів фізичноїкультури. У результативній частинi має міститисьперелік оціночних показників з врахуваннямсоціальних результатів від реалізації запланованихцілей. На підставі проекту комплексної цільової

managers. It is proved that the formation of professional competence of the physical culture and sports futuremanagers should be based on the existing of structure of competence, which includes the intellectual competence, themotivation and an implementation of the systematic approach into the teaching and qualitative diagnosis of thereceived results. It is noted that the real solution of the problem of formation of professional competence of physicaleducation and sport managers can only be due to the implementation of methods of innovative studying technologies.

The necessity of improvements of such conponents is justified: the pedagogical technologies of educationalprocess of future managers of physical culture and sports, the diagnostic tools, criteria base, the rates and thelevel of their preparedness to work in this area.

Keywords: the physical culture and sports, the sports manager, the educational process, a professionalcompetence, the scientific and methodological support, the educational technologies, the methods of assessment,a labor market.


68

програми розробляються конкретні навчальніпрограми, які повинні спрямовуватися наоптимізацію навчального процесу щодоформування професійної компетентностіменеджерів фізичної культури і спорту.

Підготовка таких навчальних програм є однієюз важливих методичних основ забезпеченняпроцесу формування професійної компетентностіу майбутніх спортивних менеджерів, тому що вонивизначають діапазон знань, умінь та навиків дляїх діяльності, які мають бути засвоєнні за рокинавчання і повинні сприяти розвитку студентаадекватно до державних вимог у даній галузі.Отже, навчальна програма – це об’єднаннятеоретичного та практичного матеріалу, якийпідібраний для рішення освітніх і виховних завданьпідготовки спортивного менеджера таформування його професійної компетентності.

Базові навчальні програми повинні будуватисяопираючись на сучасні наукові здобутки, які бвраховували: рівень знань, умінь і навиків,координаційної та кондиційної підготовленостісаме тих, хто буде займатися своєю професійноюдіяльністю. Зокрема вони спрямовані на засвоєннязмісту таких предметів, як “Управління фізичнимвихованням і спортом”, “Загальний менеджмент”,“Кадровий менеджмент”, “Функціональнийменеджмент”, “Спортивний маркетинг”,“Інвестиційний менеджмент”, “Макроекономіка”,“Бізнес-планування”, “Ринкові стосунки іпідприємництво у галузі фізичної культури іспорту” тощо.

Слід підкреслити значення такого видунауково-методичного забезпечення формуванняпрофесійної компетеності спортивнихменеджерів, як контент-аналіз планів роботинавчальних закладів фізичної культури, якийдозволяє з’ясувати у сукупній їх діяльності рівеньфункціональної спрямованості навчальногопроцесу: скільки приділяється роботи за йогоцільовою спрямованістю, за спрямованістюзапланованих заходів в навчальній, спортивній,виховній роботі, за способами викладацькоговпливу, серед яких найбільш важливими єконтроль та перевірка виконання учбовихпрограм.

Професійна компетентність, на думку А. Хуторського[4], суттєво різниться від звичного кваліфікаційногопідходу, бо відображує певні вимоги не лише доквінтесенції освіти (що необхідно знати, вміти йякими навиками володіти випускнику вузу впрофесійній галузі), але й до складової щодо йогоповедінки (уміння застосувати знання, навикидля вирішення задач професійної діяльності всучасних ринкових умовах ). Майбутні менеджери

повинні вільно орієнтуватись у кон’юнктурі,якісних та кількісних параметрах як вітчизняного,так і світового ринку спортивних послуг.Методика проведення навчального процесу маєзабезпечити високу конкурентоспроможністьспортивних менеджерів. Зокрема викладачікафедри економіки, менеджменту та готельно-ресторанного бізнесу Львівського державногоуніверситету фізичної культури вважають, щопоруч із традиційною орієнтацією на професійнупідготовку менеджера з фізичної культури і спорту,важливо чітко визначити перспективу таконцептуальні підходи щодо підготовкименеджерів сучасного типу, які будуть здатніефективно управляти фізкультурними таспортивними організаціями при найменшихвитратах матеріальних ресурсів та досягатинайвищих результатів.

Необхідно так організувати учбовий процес,щоб він передбачав зближення вузівськоїконцепції професійної підготовки спортивнихменеджерів до європейських стандартів, якідиктують необхідність враховувати інноваційнітехнології при збереженні сучасних вимог доспеціалістів цієї сфери діяльності [5].

Формування професійної компетентностімайбутніх менеджерів фізичної культури і спортуповинна здійснюватися на основі існуючоїструктури компетентності, яка включаєінтелектуальну компетентність, мотивацію, атакож реалізацію системного підходу внавчальному процесі і якісній діагностиціотриманих результатів. Удосконалення процесупідготовки спортивних менеджерів з достатньоюпрофесійною компететністю потребує належногонаукового обґрунтування, що визначатимеформування концептуальних засад та змістовогокомпонента їх підготовки. Концептуальні складовіметодики навчання спортивних менеджеріввизначають системний, особистісноорієнтований, діяльнісний, мотиваційний такомпетентнісний підходи. Системний підхід усправі формування професійної компетентностімайбутніх менеджерів фізичної культури і спортупередбачає застосування педагогічної технологіїу контексті взаємозалежності всіх її складовихелементів, які визначають зміст професійноїосвіти, цілі навчальної діяльності, організаціюнавчального процесу, побудову персональнихтраєкторій навчання студентів тощо. Особистісноорієнтований підхід застосовується дляорганізування навчального процесу, якийспрямований на формування особистостімайбутнього менеджера, його творчихпотенціалів, професійної та загальної культури,



69 Молодь і ринок №6 (149), 2017

що розглядають як основу якісної освіти тауспішної фахової діяльності майбутніх спортивнихменеджерів. Діяльнісний підхід обумовлюєкомплексне використовування інноваційнихтехнологій навчання, де робиться акцент наінтенсивні й інтерактивні форми та методинавчання. Особливий акцент робиться навмотивованість їх професійної діяльності, виборіними способів розв’язання задач і прогнозуваннінаслідків діяльності. Компетентнісний підхідрозкриває цілі, зміст і методологію професійноїосвіти. Професійна компетентність майбутніхменеджерів фізичної культури і спортурозглядається як цілісна характеристика індивіда,об’єднання знань, умінь, навиків, які продукуютьпрофесійний інтелект, фахові позиції таіндивідуально-психологічні особливості цихфахівців.

Слід зазначити, що професійна діяльністьспортивного менеджера складається із вузьковизначеної спеціалізації в освітньому просторі,його професійної компетентності, що дозволяютьдосягати ефективного результату приоптимальних психо-емоційних і фізіологічнихвитратах. Тому необхідно так організуватидослідно-експерементальну роботу щоб на ґрунтіузагальнення спеціальних праць з філософії,соціології, психології і педагогіки визначитинеобхідні методи, які у повній мірі забезпечатьреалізацію завдань підготовки спеціалістів,готових працювати у різних сферах людськоїдіяльності і, зокрема в галузі фізичної культури іспорту.

Реальне вирішення проблеми формуванняпрофесійної компетентності менеджерів фізичноїкультури і спорту можливе лише завдяки методіввпровадження інноваційних технологій навчання,а саме комп’ютерних технологій [1]. Вонизабезпечують значні переваги, зокремаіндивідуалізацію та диференціацію навчання,комп’ютерну візуалізацію навчального матеріалу,позитивну мотивацію, яка сприяє інтересу донавчання, зворотний зв’язок, розвиває у нихсамостійність у вирішенні складних питаньпрофесійної діяльності.

Окрім того, теоретичний аналіз науково-педагогічних експериментів і такожопрацьовування практичного досвіду підготовкимайбутніх менеджерів фізичної культури і спортудає змогу виявляти безліч суперечностей, якімають місце в теорії та методиці їх навчання, асаме між вимогами сьогочасного ринку праці щодопідготовки висококваліфікованих кадрів ізвисоким рівнем знань з питань організаціїспортивної інфраструктури та її експлуатації та

недостатньою їх кваліфікацією; звичнимиформами, методами та засобами навчаннямайбутніх спортивних менеджерів та слабкоюімплементацією сучасної методики навчання.

Важливою складовою сучасних методичнихоснов успішного розвитку професійноїкомпетентності у майбутніх спортивнихменеджерів є реалізація структурно-функціональної моделі, яка надає можливістьпрезентувати компетентнісний підхід,спрямований на локальні зміни виокремленихаспектів освітнього процесу, а саме як цільнусутність – від формування мети до одержаннякінцевого результату [3]. Сутність такої моделі,якосвітньо-кваліфікаційної характеристики (наказМОН України від 31.07.98 №285), була визначенавідповідно до галузевих стандартів вищої освітиУкраїни. Така модель, на нашу думку, маєвключати такі елементи як знання, уміння танавички, теоретичну, практичну та психологічнупідготовку, яку майбутні менеджери маютьотримувати в процесі навчання.

Без сумніву, розробка та впровадження різнихметодів формування професійної компетентностіу менеджерів фізичної культури і спорту в процесіорганізації навчального процесу не повиннаобмежуватися потребами забезпечення їхготовності до професійної діяльності. Важливо,щоб при реалізації інших наукових методіввраховувалось конкретне цільове призначення таспрямованість базової компетентності кожногостудента в його майбутній професійній діяльності[2]. Необхідно змістити акценти викладаннядисциплін професійного спрямування аудиторноїроботи з інформувальної на мотивувальну таціннісно-коригувальну, шляхом підвищенняконтекстності, інтерактивності та проблемностінавчання.

Для цього викладачі повинні системно іпослідовно враховувати попередні методичнірозробки, доповнювати і розвивати їх,здійснюючи перехід від формування і перевіркиотриманих знань студентами до практичногозастосування їм вмінь і навиків в організації,здійснення ними функцій і зобов’язань.

Науково-методичне забезпечення формуванняпрофесійної компетентності майбутніх менеджерівфізичної культури і спорту потребуєвдосконалення за рахунок використання унавчальному процесі сучасної організації науково-практичної взаємодії з науково-досліднимиінститутами, лабораторіями, розвитку власноїнауково-методичної діяльності тощо.

З метою якісного оволодіння учбовогоматеріалу майбутніми менеджерами фізичної


70

культури і спорту та ефективного використаннянабутого знання на практиці важливо постійнопроводити контроль засвоєння знань студентами.Сучасні методи оцінювання дозволяютьдіагностувати різні професійні якості спортивногоменеджера. При цьому комплексна системадіагностики професійної компетентності повиннавраховувати як характеристику самих методівоцінювання, так і весь спектр професійнихякостей і характеристик, які складають йогопрофесійну компетентність. Реалізаціядіагностики професійної компетентностімайбутніх менеджерів фізичної культури і спортудозволяє корегувати і вдосконалювати учбовийпроцес, здійснювати індивідуальний підхід внавчанні, слідкувати за рівнем засвоєння знань йуспіхами студентів.

Визначаючи ефективність виокремленихнауково-методичних основ формуванняпрофесійної компетентності менеджерів фізичноїкультури і спорту, слід зазначити, що запропонованінами педагогічні технології безпосередньо залежатьвід різних факторів, які впливають на освітнійпроцес підвищення їх кваліфікації (зміст і структуранавчальних планів, програм, прийомів і методіврозвитку професійності в процесі післявузівськоїпідготовки). Таким чином, професійнакомпетентність спортивного менеджеравизначається, насамперед, рівнем власноїпрофесійної освіти, набутим досвідом таіндивідуальною спроможністю вирішувати наявніпроблеми, його намаганням до самоосвіти,творчим відношенням до справи.

Висновок. Отже, комплексність, системністьі цілісність в реалізації завдань формуванняпрофесійної компетентності майбутніхспортивних менеджерів за допомогою сучаснихпедагогічних технологій повинні забезпечуватисярозвитком їх теоретичних та методичних основ.Глибокі соціально-економічні перетворення внашій країні вимагають вироблення новихпідходів у вирішенні проблем оптимізаціїпідготовки сучасних спортивних фахівців. Дляпідвищення ефективності процесу формуванняпрофесійної компетентності цих спеціалістів, нанашу думку, слід конкретизувати термінологічнийапарат компетентнісного підходу для розробкисучасних методів формування їхньоїкомпетентності, дослідити мотиваційну складовуїх діяльності у сфері фізичної культури і спортута оцінити її вплив на професійну діяльність вцілому. Важливо удосконалити діагностичнийінструментарій, критеріальну базу, показники тарівні підготовленості майбутніх менеджерів дляроботи у цій сфері.

ЛІТЕРАТУРА1. Абишов Н.А. Перевага використання новітніх

інформаційних технологій у навчальному процесі /Н. А. Абишов // Вісник Вінницького політехнічногоінституту. – 2009. – № 1. – С. 116 –120.

2. Глузман О.В. Базові компетентності: сутністьта значення в життєвому успіху особистості / О. В. Глузман// Вчені записки Таврійського національногоуніверситету імені В. І . Вернадського. Серія:Проблеми педагогіки середньої та вищої школи. –2013. – Т.26 (65), №1 . – С. 3 – 14.

3. Хоменко П. В. Модель професійно компетентногофахівця фізичної культури / П. В. Хоменко, О. К. Корносенко// Педагогіка вищої школи: методологія, теорія,технології. – Т. ІІ. – Рівне, 2010. – С. 382 – 387.

4. Хуторской А. В. Ключевые компетенции каккомпонент личностноориентированной парадигмыобразования / А. В. Хуторской // Народное образование.– 2003. – № 2. – С. 58 – 64.

5. Шиян Б. М. Методика викладання спортивнопедагогічних дисциплін у вищих навчальнихзакладах фізичного виховання і спорту: Навчальнийпосібник / Б. М. Шиян, В. Г. Папуша. – Харків: “ОВС”,2005. – 208 с.

REFERENCES1. Abyshov, N. A. (2019). Perevaha vykorystannia

novitnikh informatsiinykh tekhnolohii u navchalnomuprotsesi [The advantage of using new informationtechnologies in education]. Journal of the PolytechnicInstitute of Vinnitsa, no.1, pp. 116–120. [in Ukrainian].

2. Hluzman, O. V. (2013). Bazovi kompetentnosti:sutnist ta znachennia v zhytt ievomu uspikhuosobystosti [Key competences: the essence andsignificance in the life success of a personality].Scientific Notes of Taurida National V. I. VernadskyUniversity. Series: Issues of Secondary and HigherSchool Education, vol. 26(65), no.1, pp. 3–14. [inUkrainian].

3. Khomenko, P. V. & Kornosenko, O. K. (2010).Model profesiino kompetentnoho fakhivtsia fizychnoikultury [Model professionally competent specialists ofphysical training]. Higher Education Pedagogy:methodology, theory and technology, V. ІІ, Rivne, pp.382–387. [in Ukrainian].

4. Khutorskoy, A. V. (2003). Klyuchevye kompetentsiikak komponent lichnostno orientirovannoy paradigmyobrazovaniya [Key Competencies as a Component ofthe Personally Oriented Education Paradigm]. Publiceducation, no.2, pp. 58 – 64. [in Russian].

5. Shyian, B. M. & Papusha, V. H. (2005). Metodykavykladannia sportyvnopedahohichnykh dystsyplin uvyshchykh navchalnykh zakladakh fizychnohovykhovannia i sportu: Navchalnyi posibnyk [Methodsof teaching sports and pedagogical subjects inuniversities physical education and sport: Textbook]Kharkiv: OVC, 208 p. [in Ukrainian].




71 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 37.013.42 – 054.73Оксана Бартків, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри соціальної педагогіки та педагогіки вищої школиСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИОСОБАМИ: СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ

У статті здійснено аналіз сутності та змісту соціальнопедагогічної роботи з внутрішньопереміщеними особами та їх сім’ями. Соціальнопедагогічну роботу з внутрішньо переміщеними особамивизначено як різновид соціальнопедагогічної діяльності, спрямований на забезпечення адекватноїсоціальної підтримки та здійснення соціального захисту внутрішньо переміщених сімей, зміцнення таактивізацію їхнього адаптаційного потенціалу, створення сприятливих умов для життєдіяльності тапозитивної соціалізації. Визначено мету, завдання, зміст та основні етапи соціальнопедагогічної роботиз внутрішньо переміщеними особами та їх сім’ями.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, соціальні працівники, соціальнопедагогічна робота,мета та завдання соціальнопедагогічної роботи з внутрішньо переміщеними особами.


Оксана Барткив, кандидат педагогических наук, доцент кафедры социальной педагогики и педагогики высшей школы

Восточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ РАБОТА С ВНУТРЕННЕ ПЕРЕМЕЩЕННЫМИЛИЦАМИ: СУЩНОСТЬ И СОДЕРЖАНИЕ

В статье проанализировали сущность и содержание социальнопедагогической работы с внутреннеперемещенными лицами и их семьями. Социальнопедагогическую работу с внутренне перемещеннымилицами определили как разновидность социальнопедагогической деятельности, направленный наобеспечение адекватной социальной поддержки и осуществления социальной защиты вынужденноперемещенных семей, укрепление и активизацию их адаптационного потенциала, созданиеблагоприятных условий для жизнедеятельности и позитивной социализации. Определили цели, задачи,содержание и основные этапы социальнопедагогической работы с внутренне перемещенными лицамии их семьями.

Ключевые слова: внутренне перемещенные лица, социальные работники, социальнопедагогическаяработа, социальнопедагогическая работа с внутренне перемещенными лицами, цель и задания социальнопедагогической работы с внутренне перемещенными лицами.

Oksana Bartkiv, Ph.D.(Pedagogy),Associate Professor of the Social Pedagogy and Pedagogy of the Higher School Department

Eastern Lesya Ukrayinka European National University, Lutsk

THE SOCIO-PEDAGOGICAL WORK WITH THE INTERNALLY DISPLACED PEOPLE:THE NATURE AND CONTENT

The author analyzes the essence and content of social and pedagogical work with the internally displacedpeople and their families. The internally displaced people are described as people, that to the objectivecircumstances are forced to leave their homes, to avoid the negative effects of armed conflict, the temporaryoccupation, the natural disasters, the violations of human rights. The sociopedagogical work with the internallydisplaced people are defined as a type of sociopedagogical activities, directional on the adequate socialassistance and the implementation of social protection of internally displaced families, the strengthening andrevitalization of their adaptive potential, the creation of favorable conditions of life and positive socialization.The author defines the purpose, objectives, content and main stages of sociopedagogical work with the internallydisplaced people and their families.

The objective of the sociopedagogical work with families of internally displaced people is to ensure theavailability of social services, the assistance of the acquisition of skills of adequate behavior in the new socialenvironment, the difficulties associated with the adaptation of family to the new environment.

The sociopedagogical work with the internally displaced people involves the comprehensive study oftheir families; identifying the potential of family and the impact of external factors on it; the organization ofinteraction between the problem families; the motivation of the individual to selforganization and theindependent solutions of individual problems.

© О. Бартків, 2017

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ:СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ

72

Постановка проблеми . Значнепереміщення людей усередині країнина тлі військових конфліктів та

соціально-економічної кризи ставить новівиклики перед українською державою. Десяткитисяч людей змушені залишити свої помешканняй тимчасово переміститися в інші області нашоїкраїни. Низка регіонів України стали другоюдомівкою для значної кількості родин. Офіційнастатистика свідчить, що внутрішньо переміщеніособи з Східних областей переважно мігрують врегіони Лівобережжя та Півдня України. Західніобласті, зокрема й Волинь, не входять до перелікупріоритетних для переселення регіонів. І все ж затри роки спостерігається тенденція до постійногозростання кількості внутрішньо переміщених осібу Волинській області. Так, у лютому 2017 року їхчисельність збільшилась до 5156 осіб. Переважнабільшість з них – 57% проживає у містах області[6].

З метою стабілізації та стійкого розвиткувнутрішньо переміщених сімей державою вжитонизку заходів їх соціальної підтримки. Проте, дляуспішного вирішення існуючих проблем необхідніспільні зусилля професійних соціальнихпрацівників/педагогів, які володіють технологіямисоціально-педагогічної роботи з різнимикатегоріями клієнтів.

Аналіз останніх досліджень з проблеми. Заостанні десятиліття проблематика соціально-педагогічної роботи з сім’єю ввійшла до коланаукових інтересів багатьох вітчизняних тазарубіжних дослідників, серед яких Т. Алексєєнко,О. Безпалько, В. Бочарова, Н. Бугаєць, Ю. Василькова,Т . Василькова, В. Гуров, І. Звєрєва, А. Капська,Г. Лактіонова, Л. Мардахаєв, С. Толстоухова, І. Трубавіната ін. Розкриттю особливостей соціальної роботиз внутрішньо переміщеними особами присвяченінаукові доробки О. Безпалько, Н. Бочкор,Р. Вайноли, Є. Дубровської, О. Залеської,І. Звєрєвої, Л. Коваль, І. Козинець, Л. Третиннікової,С. Харченко, Л. Шестак та ін. Однак, проблемасутності та змісту соціально-педагогічної роботиз внутрішньо переміщеними особами та їх сім’ямипотребує глибшого розкриття.

Метою статті є обґрунтування сутності тазмісту соціально-педагогічної роботи з внутрішньопереміщеними особами.

Виклад основного матеріалу й обґрунтуванняотриманих результатів дослідження.Виникнення такої абсолютно нової проблеми дляУкраїни як вимушене внутрішнє переміщення,

ставить виклик загальнодержавним та місцевиморганам влади, а також тим неурядовиморганізаціям і громадським ініціативам, які взялисядо діяльності в цій сфері. Уперше термін “особи,переміщені всередині країни” почавзастосовуватись тільки в останнє десятиліття ХХ ст.,коли міжнародне співтовариство звернуло увагуна необхідність міжнародної реакції на проблемузахисту прав зазначених осіб [7]. Механізми, якііснували на той час у світі, більшою міроюрегулювали правовий захист біженців, залишаючиводночас поза увагою необхідність захисту нетільки людей, які залишили територію свогогромадянства, а й осіб, які з тих чи інших причинвимушені були переміщатись всередині власноїдержави.

Відповідно Керівним принципам ООН зпитання про переміщення осіб всередині країни,внутрішньо переміщеними вважаються особи абогрупи осіб, які були змушені покинути абозалишити свої будинки чи місця звичайногопроживання, зокрема, в результаті або задляуникнення наслідків збройного конфлікту,повсюдних проявів насильства, порушень правлюдини, стихійних або викликаних діяльністюлюдини лих, і які не перетинали визнанихміжнародною спільнотою державних кордонів [5].

У Законі України “Про забезпечення прав ісвобод внутрішньо переміщених осіб” внутрішньопереміщеними особами вважаються громадяниУкраїни, які постійно проживають на територіїУкраїни, яких змусили або які самостійнопокинули своє місце проживання, у результаті абоз метою уникнення негативних наслідківзбройного конфлікту, тимчасової окупації,повсюдних проявів насильства, масовихпорушень прав людини та надзвичайних ситуаційприродного чи техногенного характеру [8]. Отже,внутрішньо переміщені особи – це особи та їхсім’ї, які через об’єктивні обставини змушенізалишити свої домівки, з метою уникненнянегативних наслідків збройного конфлікту,тимчасової окупації,стихійних лих, порушеньправ людини тощо.

Серед внутрішньо переміщених осіб значнакількість це соціально вразливі категоріїнаселення (діти, люди з особливими потребами,похилого віку, одинокі батьки, малозабезпеченітощо) і обставини переселення посилюютьфактори ризику для них. Тому більшість з цихосіб щодня зіштовхуються з побутовими тасоціальними труднощами. Це не задоволені базові

Reasonably, the principles of sociopedagogical work with families of internally displaced people arethe following: the voluntary, timeliness, an individualization, a respect, the enhance of customer and complexity.

Keywords: the internally displaced persons, the social workers, the purpose and objectives of the sociopedagogical work with the internally displaced people.



73 Молодь і ринок №6 (149), 2017

потреби – безпечні й комфортні умовипроживання, харчування тощо.

Науковці (О. Безпалько, Р. Вайнола, І. Звєрєва,А. Капська, І. Сьомкіна, Л. Третиннікова,С. Харченко) у соціально-педагогічній роботі звимушеними переселенцями виокремлюють двігрупи проблем, які потребують негайноговирішення:

- об’єктивні, пов’язані із забезпеченнямправової нормативної бази фінансування,матеріального постачання, забезпеченнямжиттєдіяльності переселених осіб, а такожпідготовкою штату соціальних працівників;

- суб’єктивні – підтримка правової гідностілюдини, допомога у “відновленні” функцій уновому мікросоціумі для її успішної самореалізації,забезпеченні умов для формування в особистостісоціальних якостей, а також соціально-психологічна підтримка [3]. На допомогу увирішенні цих та інших життєвих проблемвнутрішньо переміщених сімей спрямованасоціально-педагогічна робота.

Соціально-педагогічна робота з внутрішньопереміщеними особами та їх сім’ями є різновидомсоціально-педагогічної діяльності, спрямованим назабезпечення адекватної соціальної підтримки таздійснення соціального захисту вимушенопереміщених сімей, зміцнення та активізаціюїхнього адаптаційного потенціалу, створеннясприятливих умов для життєдіяльності тапозитивної соціалізації [9].

Мету соціально-педагогічної роботи з сім’ямивнутрішньо переміщених осіб визначаємо якзабезпечення доступності комплексу соціальнихпослуг, надання допомоги в набутті навичокадекватної поведінки в новому соціальномусередовищі, усунення труднощів, пов’язаних задаптацією сім’ї до нових умов середовища [4].

Основним завданням соціально-педагогічноїроботи з сім’ями внутрішньо переміщених сімейє надання соціальної допомоги, сприяння їхінтеграції в нове соціальне середовище; створенняспрощених процедур реєстрації, отриманняжитла, працевлаштування, відновлення бізнесутощо [10, 1].

Соціально-педагогічна робота з внутрішньопереміщеними особами передбачає всебічневивчення їх сімей (аналіз існуючого становищасім’ї та визначення її основних потреб); виявленняпотенційних можливостей сім’ї й впливу на неїзовнішніх факторів для подальшої роботи;організація взаємодії з проблемними сім’ями(підтримка дітей із вимушено переселених сімей;сприяння у вирішенні проблем; посередництвоміж сім’єю та різними установами (школа,

громадські організації); спонукання особистостідо самоорганізації і самостійного вирішенняокремих проблем) [3].

Поряд з цим, соціально-педагогічна робота зсім’єю внутрішньо переміщених осіб включаєнадання соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги,проведення соціальної адаптації й реабілітації. Зогляду на це, суб’єкти соціально-педагогічноїроботи у цій сфері виконують соціально-психолого-педагогічну (психолого-педагогічнаосвіта членів сім’ї, надання невідкладноїпсихологічної допомоги, профілактичнапідтримка й патронаж), діагностичну (вивченняособливостей сім’ї, виявлення її потенціалів),охоронно-захисну (правова підтримка сім’ї,забезпечення її соціальних гарантій, створенняумов для реалізації її прав і свобод), організаційно-комунікативну (організація спілкування, ініціаціяспільної діяльності, спільного дозвілля, творчості),прогностичну (моделювання ситуацій і розробкапевних програм адресної допомоги),координаційну (установлення й підтримкаоб’єднання зусиль департаментів допомоги сім’їй дитинству, соціальної допомоги населенню,відділів сімейного неблагополуччя органіввнутрішніх справ, соціальних педагогів освітніхустанов, реабілітаційних центрів і служб,міграційної служби) функції [1].

Зміст соціально-педагогічної роботи звнутрішньо переміщеними сім’ями щодовирішення їх проблем складає послідовністьетапів із використанням найбільш ефективнихформ, методів та засобів діяльності [2] (табл. 1).

Варто наголосити, що на кожному етапісоціально-педагогічної роботи з внутрішньопереміщеними особами, соціальним працівникомвраховуються всі сфери його життєдіяльності(сім’я, робота, навчання, дозвілля тощо).

У процесі здійснення соціально-педагогічноїроботи з цією категорією клієнтів важливим єдотримання соціальним працівником принципівдобровільності (врахування добровільногозвернення клієнтів); своєчасності; персоналізації(допомога надається персонально кожнійособистості); поваги (підтримка соціальногопрацівника не має принижувати честь і гідністьлюдини, її самооцінку і самоповагу); активізаціїклієнта (сприяння оволодінню людиноюспроможністю самостійного вирішення власнихпроблем); комплексності (допомога спрямованана зняття небажаної емоційної напруги таліквідацію причин, які викликають такий стан улюдини) [1, 8].


74

Висновки . Таким чином, соціально-педагогічна робота з внутрішньо переміщенимиособами є різновидом соціально-педагогічноїдіяльності, спрямованим на надання соціальноїпідтримки та здійснення соціального захистутаких осіб і їх сімей, зміцнення та активізаціюїхнього адаптаційного потенціалу, створеннясприятливих умов для життєдіяльності йпозитивної соціалізації. На сьогодніспостерігається недостатній рівень соціально-психологічної підтримки внутрішньо переміщенихосіб та їхніх сімей, соціально-педагогічної тасоціально-терепевтичної допомоги, реабілітаційноїроботи. Задля того, щоб система допомоги тапідтримки внутрішньо переміщених осібпрацювала ефективно, мала інтегративнийхарактер та охоплювала вирішення широкого колапроблем, потрібно ефективніше залучати фахівцівсоціально-педагогічної роботи, які, поряд ізсоціально-побутовою та соціально-медичною,

виконуватимуть й соціально-педагогічну тасоціально-психологічну функції.

Перспективи подальших досліджень полягаютьу визначенні змісту підготовки соціальнихпрацівників до соціально-педагогічної роботи звнутрішньо переміщеними особами та їх сім’ями.

ЛІТЕРАТУРА1. Акмалова А.А. Социальная работа с

мигрантами и беженцами: yчеб. пособие / А.А. Акмалова,В.М. Капицын; [oтв. ред. П.Д. Павленко]. – М. :ИНФРАМ, 2008. – 220 с.

2. Завацька Л. М. Технології професійноїдіяльності соціального педагога: навчальнийпосібник для ВНЗ / Л. М. Завацька. – К.:Видавничий Дім “Слово”, 2008. – 240 с.

3. Капська А. Й. Соціальна робота: навчальнийпосібник / А.Й. Капська. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 328 с.

4. Коваль Л. Вимушені переселенці:


Таблиця 1. Етапи соціально-педагогічної роботи з внутрішньо переміщеними особами та їх сім’ями

№з/п Етап роботи Зміст роботи

1. Формування банку

даних про внутрішньо

переміщених осіб та їх сімей

Спільна діяльність соціальних працівників служб охорони здоров’я, соціального захисту та ін.; формування цілісного банку даних (інформація про кожного члена сім’ї; запити в служби та організації попереднього місця перебування сім’ї. Методи роботи: аналіз документів,складання банку даних.

2. Діагностика проблем

Вивчення індивідуальних особливостей кожного члена сім’ї, з’ясування її інтересів і потреб, труднощів й проблем, їх причини, джерела їх виникнення; дослідження умов і особливостей взаємин у мікросередовищі життєдіяльності. За потреби – надання термінової допомоги (захист, надання притулку). Методи роботи: консультування, інтерв’ю, бесіда, сімейна терапія та ін. Надання інформації про установи, у компетентності яких вирішення таких проблем.

3. Розробка програми

діяльності з сім’єю

Визначення сутності першочергових потреб (за результатами діагностики); Підбір ефективних психолого-педагогічних, соціальних засобів вирішення проблем чи мінімізації негативних наслідків. Методи роботи: соціально-педагогічний супровід, патронаж, консультування (індивідуальне або/та групове), техніки сімейної терапії, профілактична робота, надання підтримки, соціального захисту, допомога сім’ї у налагодженні їх дозвільної діяльності, організація груп взаємодопомоги, позитивний приклад.

4. Забезпечення умов

реалізації програми

Реалізація програми. Поділ відповідальності між усіма учасниками програми (соціальний педагог/працівник координує та організовує реалізацію програми, моніторить її результати). Методи роботи: консультування, телефонне консультування, бесіда, контроль.

5. Закінчення програми

Характеристика результатів моніторингу та зміни у рівні життя клієнтів. Здійснення вихідної діагностики. Результат: самостійне вирішення внутрішньо переміщеними особами власних проблем (при потребі – допомога соціального працівника).


75 Молодь і ринок №6 (149), 2017

проаналізувати, зрозуміти, допомогти / Л. Коваль// Урядовий кур’єр: газета центр. органів виконав.влади України. – К., 2015. – 1 жовт. – № 182. –С. 4.

5. Козинець І.Г. Міжнародні стандартизахисту та допомоги внутрішньо переміщенимособам [Текст] / І. Г. Козинець, Л.В. Шестак //Молодий вчений. – 2014. – №12. [Електронийресурс] – Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua /files /journal/ 2014/12/59.pdf.

6. На Волині – майже 5 тисяч внутрішніхпереселенців // Волинські новини [Електроннийресурс] // Режим доступу: http://www.volynnews.com/news/society/navolynimayzhe5tysiachvnutrishnikh pereselentsiv/

7. Правові питання щодо тимчасовогорозміщення та допомоги громадянам України –внутрішньо переміщеним особам, стосовнореєстрації, майнових питань, соціальноїдопомоги, реєстрації підприємницької діяльності,освіти та інших питань [Електронний ресурс]– Режим доступу: http://unhcr.org.ua/en/20110826065856

8. Про забезпечення прав і свобод громадянта правовий режим внутрішньо переміщенихосіб: Закон України № 4490а1 від 20.10.2014 р. // ВВРУ. – 2015. – № 1. – Ст. 1.

9. Соціальнопедагогічна та психологічнаробота з дітьми у конфліктний тапостконфліктний період: метод. рек./Н. П. Бочкор, Є. В. Дубровська, О. В. Залеська таін. – К.: МЖПЦ Ла СтрадаУкраїна, 2014. – 84с.

10. Шевченко А. Учасники АТО і вимушеніпереселенці отримають додатковий соціальнийзахист / А. Шевченко // Голос України: газетаВРУ. – К., 2014. – 21 жовт. – № 202. – С. 1.

REFERENCES1. Akmalova, A.A. & Kapitsyn,V.M. (2008).

Sotsyalnaia rabota s myhrantamy y bezhentsamy:ycheb. Posobye [Social work with migrants andrefugees: proc. allowance] Moscow. INFRA-M Publ,220 р. [іn Russian].

2. Zavatska, L. M. (2008). Tekhnolohii profesiinoidiialnosti sotsialnoho pedahoha: navchalnyiposibnyk dlia VNZ [Technology professional activitiesof social teacher: textbook for UNIVERSITIES]. Kyiv:Publishing House “The word”, 240 р. [in Ukrainian].

3. Kapska, A. Y. (2005). Sotsialna robota:navchalnyi posibnyk [Social work: a study guide].

Kyiv: Centre of educational literature 328р. [inUkrainian].

4. Koval, L. (2015). Vymusheni pereselentsi:proanalizuvaty, zrozumity, dopomohty [Internallydisplaced persons: to perform, to understand, to help].Government courier: the newspaper center. bodiesperformed. the Ukrainian authorities. Kyiv, no.182.,р. 4. [in Ukrainian].

5. Kozynets, I.H. & Shestak, L.V. (2014).Mizhnarodni standarty zakhystu ta dopomohyvnutrishno peremishchenym osobam [Internationalstandards protection and assistance to internallydisplaced persons]. Young scientist, no.12, availableat: http://molodyvcheny.in.ua /files /journal/ 2014/12/59.pdf. [in Ukrainian].

6. Na Volyni – maizhe 5 tysiach vnutrishnikhpereselentsiv [In Volyn there are almost 5 thousandinternally displaced persons]. Volyn news. Availableat: http://www.volynnews.com/news/society/na-volyni-mayzhe-5-tysiach-vnutrishnikhpereselentsiv/[in Ukrainian].

7. Pravovi pytannia shchodo tymchasovohorozmishchennia ta dopomohy hromadianam Ukrainy– vnutrishno peremishchenym osobam, stosovnoreiestratsii, mainovykh pytan, sotsialnoi dopomohy,reiestratsii pidpryiemnytskoi diialnosti, osvity tainshykh pytan [Legal issues for temporaryaccommodation and assistance to citizens of Ukraine,internally displaced persons, registration of propertyissues, social assistance, business registration,education and other issues]. Available at: http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06 -58-56 [in Ukrainian].

8. Pro zabezpechennia prav i svobod hromadianta pravovyi rezhym vnutrishno peremishchenykh osib:Zakon Ukrainy vid 15.04.2014 r. [On ensuring therights and freedoms of citizens and legal regime forinternally displaced persons: Law of Ukraine No.4490a-1 dated 20.10.2014 g.]. VVRU Publ., 2015,no.1, p.1. [in Ukrainian].

9. Bochkor, N. P., Dubrovska, Ye. V. & Zaleska O. V.(2014). Sotsialnopedahohichna ta psykholohichnarobota z ditmy u konfliktnyi ta postkonfliktnyi period[Socio-pedagogical and psychological work with childrenin conflict and postconflict period]. Kyiv, MHP TS “LaStrada-Ukraine” Publ., 84р. [in Ukrainian].

10. Shevchenko, A. (2014). Uchasnyky ATO ivymusheni pereselentsi otrymaiut dodatkovyi sotsialnyi[The ATO participants and IDPs will receive additionalsocial protection]. The voice of Ukraine newspaper VRU,21 October, no. 202, р.1. [in Ukrainian].



76

УДК 37:347.191.11(73)

Ірина Литовченко, кандидат педагогічних наук, доценткафедри англійської мови технічного спрямування № 2

Національного технічного університету України“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГОНАВЧАННЯ ЯК ЧИННИКА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ: НА МАТЕРІАЛІ СШАУ статті розглянуто особливості інвестиційного забезпечення організаційного навчання у США.

Виявлено, що існує стійка тенденція до збільшення інвестицій в організаційне навчання, зумовленанасамперед усвідомленням його зростаючої ролі в забезпеченні конкурентоспроможності підприємств,і, відповідно, збільшенням обсягів навчальних програм, розширенням штату тренерів, зростанням числаохопленого навчанням персоналу, необхідністю закупівлі нових технологій та обладнання тощо.

Ключові слова: організаційне навчання, інвестиції в організаційне навчання, персонал організацій,конкурентоспроможність підприємств, США.

Рис. 3. Табл. 1. Літ. 10.

Ирина Литовченко, кандидат педагогических наук, доцент,кафедры английского языка технического направления № 2

Национального технического университета Украины“Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского”

ОСОБЕННОСТИ ИНВЕСТИЦИОННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ОРГАНИЗАЦИОННОГООБУЧЕНИЯ КАК ФАКТОРА ПОВЫШЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ

ПРЕДПРИЯТИЙ: НА МАТЕРИАЛЕ СШАВ статье рассмотрены особенности инвестиционного обеспечения организационного обучения в

США. Выявлено, что существует устойчивая тенденция к увеличению инвестиций в организационноеобучение, обусловленная прежде всего осознанием его возрастающей роли в обеспеченииконкурентоспособности предприятий, и, соответственно, увеличением объемов учебных программ,расширением штата тренеров, ростом числа охваченного обучением персонала, необходимостью закупкиновых технологий и оборудования и т. д.

Ключевые слова: организационное обучение, инвестиции в организационное обучение, персонал

организаций, конкурентоспособность предприятий, США.

Iryna Lytovchenko, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of theEnglish of Technical Direction Department №2

National Technical University of Ukraine “Ihor Sikorskiy Kyiv Polytechnic Institute”

THE FEATURES OF INVESTMENT SUPPORT OF ORGANIZATIONAL STUDYING ASA FACTOR OF IMPROVEMENT OF BUSINESS COMPETITIVENESS OF

ENTERPRISES: THE EXPERIENCE OF THE USAThe training of employees as one of the priorities of organizational development reached an unprecedented

level at present. The constant investment into this sector of education indicates that the business leaders areincreasingly aware of its role in the process of strengthening the competitiveness, an efficiency and adaptabilityof companies. The corporate training is more and more focused on meeting the strategic objectives oforganizations and needs of employees, the development of their professional competences, using of innovativeapproaches, to increase the diversity and flexibility of methods. The intellectual capital and human capital asits component are key to the strengthening of competitiveness of organizations and therefore their developmentaccording to the needs of rapidly changing environment takes priority. The article highlights the features ofinvestment support of organizational studying, in particular, the trend to the increasing of investment in thisarea, caused by the growing awareness of its role in the process of strengthening the competitiveness ofcompanies and related increase in the number of learning programs, training staff, the employees engagedinto the training, and also by the need of purchase the new technology and equipment. The key indicators thatshow to increase the investmentments into the training are the following: the total training expenditures, thedirect expenditure per employee, the number of hours of studying used per employee, the direct expenditure asa percentage of payroll, the cost per hour of studying. The investment into the staff’s training of various fields

© І. Литовченко, 2017

ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ЯКЧИННИКА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: НА МАТЕРІАЛІ США

77 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми . Навчанняперсоналу організацій як один зпріоритетних напрямів діяльності

компаній досягнув на сучасному етапі небувалогорівня розвитку. Неперервні інвестиції в цю галузьсвідчать про те, що лідери ділового світу всебільше усвідомлюють його роль у забезпеченніконкурентоспроможності, ефективності таадаптивності підприємств. Корпоративненавчання все більше орієнтується на задоволеннястратегічних завдань організацій та потребпрацівників, розвиток їхніх професійнихкомпетентностей, застосування інноваційнихпідходів, збільшення різноманітності та гнучкостіметодів. Інтелектуальний капітал і людськийкапітал як його складова стають ключовимчинником конкурентоспроможності організацій,а отже їх розвиток відповідно до швидкозміннихвимог часу набуває пріоритетного значення.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Дослідженню різних аспектів навчання ворганізаціях присвячено праці багатьохвітчизняних і зарубіжних науковців, серед якихІ. Бласс (E. Blass), Т. Дейвенпорт (T. Davenport),П. Друкер (P. Drucker), А. Карневейл (A. Carnevale),Л. Кремін (L. Cremin), Л. Лук’янова, Д. Мейстер(J. Meister), Н. Ничкало, І. Нонака (I. Nonaka),Р. Ноу (R. Noe), О. Огієнко, Н. Пазюра,

Х. Такеуші (H. Takeushi), Н. Юріх (N. Eurich)та ін. Проте проблема тенденцій розвиткуорганізаційного навчання потребує подальшогоаналізу. Це зумовило вибір теми нашогодослідження, мета якого – визначенняособливостей інвестиційного забезпеченняорганізаційного навчання як чинника підвищенняконкурентоспроможності підприємств.

Виклад основного матеріалу. Як зазначаютьРікардо Чіва та Хоакін Алегре (Ricardo Chiva andJoaquiмn Alegre), “поняття “організаційненавчання” набуло суттєвого розвитку протягомостанніх років як у академічному, так і вбізнесовому світі” [1, 49] Численніміждисциплінарні дослідження організаційногонавчання пропонують цілу низку визначень ірозглядають це явище в різних площинках. Однез найбільш повних, багатоаспектних визначеньналежить Полу Шріваставі (Paul Shrivastava), якийрозглядає його як сукупність таких складових:а) адаптації, б) спільних принципів, в) розвиткузнань на основі зв’язку між дією та наслідком,г) інституційного досвіду. Адаптація – це

покроковий процес визначення змін середовищаіснування та успішного пристосування до них.Спільні принципи – це теоретична базаорганізації, яка змінюється в результаті навчання.Розвиток знань – це неперервний процес, врезультаті якого відбувається накопичення знаньпро зв’язок між дією та наслідком, а також провплив середовища існування на цей зв’язок.Інституційний досвід – це підвищенняефективності на основі досвіду й традицій [4].

На ролі інституційного досвіду такожнаголошує у своєму визначенні Е. Мейер-Дом(E. Meyer-Dohm), який розуміє організаційненавчання як неперервний аналіз ефективності йтрансформацію досвіду у спільні знання, до якихорганізація має доступ і які використовує длядосягнення своєї головної мети [3]. На основірізних підходів до тлумачення організаційногонавчання C. Марлен Фіоль та Марджорі Ліль(C. Marlene Fiol, Marjorie Lyles) роблять узагальненевизначення – “розвиток розумінь, уявлень, знаньта асоціацій між минулими діями, ефективністюцих дій та майбутніми діями” [2, 811].

У своєму баченні організаційного навчаннявчені звертають увагу на різні аспекти цьогобагатогранного процесу, проте, на нашу думку,важливо розуміти, що він зумовленийнеобхідністю адаптації до соціально-економічнихзмін, відбувається як на рівні індивідуумів, так іна рівні груп та організації в цілому, базується наінституційному досвіді та базі знань, накопиченихв організації, має практичну спрямованість –забезпечення стратегічного розвитку організації.

Аналіз наукових та бізнесових джерел даєпідстави стверджувати, що однією з основнихтенденцій розвитку навчання в організаціях є їїкапіталізація (збільшення інвестицій компаній уцю галузь), і вона є найбільш переконливимсвідченням важливості навчання в сучасномукорпоративному світі. Ця тенденціяпідтверджується статистичними даними щодофінансування навчання в організаціях,відображеними у двох основних щорічних звітах:State of the industry report та Training industry report.Перший звіт щорічно оприлюднює Асоціаціярозвитку талантів (Association for TalentDevelopment – ATD), раніше відома якАмериканське товариство навчання й розвитку(American Society for Training & Development –ASTD), найбільша професійна асоціація у світі,зареєстрована у понад ста двадцяти країнах.

of the US is unevenly distributed, the largest sums of money being allocated in the military, manufacturing andservice spheres and the smallest – in the educational, public and nonprofit organizations.

Keywords: the organizational studying, the investment into the organizational studying, the personnelof organizations, the business competitiveness, the USA.


78

Другий звіт щороку публікує журнал “Training”.Обидва документи мають тривалу історію (звітATD публікується двадцять років поспіль, звітжурналу “Training” – тридцять п’ять років) івизнані найбільш надійними джереламиінформації про бюджети, кадрове, методичнезабезпечення та змістове спрямування програм угалузі навчання й підготовки персоналу.

Як свідчать результати досліджень, витратикомпаній на навчання персоналу зростаютьщорічно протягом тривалого часу. Так, заоцінками ASTD у 2012 р., сумарно вонистановили приблизно 164,2 млрд. доларів(порівняно, наприклад, із 129,60 млрд. доларів у2006 р.). Показово, що витрати на одногопрацівника у 2004 р. в середньому складали 1022долари [5], у 2012 р. – 1195 доларів [6], у 2015 р.вони виросли до 1252 доларів [9]. Зазначимо, щосума витрат на навчання одного працівникабезпосередньо залежить від розмірів компанії.Малі компанії, зазвичай, витрачають більшегрошей, ніж великі, оскільки вони маютьневеликий внутрішній штат тренерів і восновному користуються послугами зовнішніхпровайдерів, а також оплачують навчання своїхпрацівників у освітніх закладах. Наприклад, у2012 р. у малих компаніях (які налічують до 500працівників) витрати на навчання одного

працівника становили в середньому 1800 доларів,у середніх компаніях (які налічують від 500 до 9999працівників) – 964 долари, у великих компаніях (з понад10000 працівників) – 700 доларів. Середній показниквитрат на навчання одного працівника у 2012 р.становив 1195 доларів, що на 13 % перевищувалоцей показник (1182 доларів) у 2011 р. [6].

Стабільно зростає також співвідношеннявитрат на навчання персоналу до витрат назаробітну плату працівників: у 2003 р. цейпоказник становив 2,31 %, у 2010 р. – 2,7 %, у2011 р. – 3,2 %, у 2012 р. – 3,6 % [6].

Сума витрат компаній на забезпечення однієїгодини навчання своїх працівників також щорокузбільшується. Так, у 2012 р. вона складала 89доларів, що на 4 % перевищувало цей показнику 2011 р. (85 доларів) і на 39 % – у 2006 р. (54долари) [5; 6]. Це можна пояснити, по-перше,збільшенням кількості працівників, по-друге,витратами на закупівлю новітніх технологій тарозробку відповідного програмного забезпечення,а по-третє, неможливістю точно порахуватикількість годин, витрачених працівником нанавчання за допомогою цих технологій.

Важливим показником розвитку корпоративноїосвіти є зростання середньої кількості годин,розрахованих на навчання одного працівника зарік. Так, наприклад, у 2012 р. цей показникстановив 30,3 год., у наступному 1913 р. – 31,5год.) [7]. Проте ці цифри, очевидно, невідображають повною мірою реальногозбільшення кількості часу, який працівникивитрачають на навчання, насамперед з огляду напоширення електронного, мобільного таінформального навчання, які важко піддаютьсяточному вимірюванню в годинах.

Зазначимо, що витрати на навчанняпрацівників у різних галузях розподіленінерівномірно. Про це свідчать дані, наведені узвіті журналу “Training” за 2016 р. (Див. таб. 1).

Як бачимо, найбільші суми на навчаннявитрачаються у військовій, виробничій галузях тасфері обслуговування. Найменші – в освітніх,громадських та некомерційних організаціях.

Хоча в цілому на загальнонаціональному рівніпростежується тенденція до зростання бюджетівамериканських компаній на навчання, не всікомпанії, через різні причини, можутьзабезпечити таке зростання щорічно. Так,відповідні бюджетні показники 2016 р. свідчатьпро те, що 37 % компаній збільшили свої витратина освіту порівняно з попереднім роком, 50 % –


Таблиця 1. Річні бюджети на навчання компаній у різних сферах діяльності у 2016 р. [10]

Розмір організації/ Сфера діяльності

Великі організації

Середні організації

Малі організації

Середній показник

Освіта 2166333 дол. 520556 дол. 567385 дол. 742400 дол.

Військова галузь 16480000 дол. 950044 дол. 191500 дол. 5562409 дол.

Виробництво 20223176 дол. 1289636 дол. 250357 дол. 5043103 дол.

Некомерційні організації 2682000 дол. 368000 дол. 907771 дол. 1232174 дол.

Громадські організації Відсутні 1250000 дол. 492000 дол. 871000 дол.

Роздрібна / оптова торгівля

5315625 дол. 237000 дол. 208500 дол. 1991087 дол.

Сфера послуг 16460729 дол. 1831798 дол. 300257 дол. 4657747 дол.


79 Молодь і ринок №6 (149), 2017

залишили їх незмінними, 13 % – їх зменшили,що суттєво не відрізняється від ситуації 2015 р.,коли 42 % компаній заявили про збільшення, 43%– про незмінність, 15 % – про скорочення своїхбюджетів на навчання порівняно з 2014 р. [8; 10].

У 2016 р., як і в 2015 р., у військовій галузіспостерігалося найбільше скорочення бюджетів нанавчання (33 %). Разом з тим у трьох сферах ізнайменшим бюджетом, а саме у сферіобслуговування, громадських та некомерційнихорганізаціях, відбулося найбільш суттєве їхзбільшення (47 %, 50 % та 52 %, відповідно) (Див.рис. 1) [8; 10].

Збільшення бюджетів відбувається нерівномірносеред компаній різного розміру. У 2016 р. малікомпанії показали менший відсоток скороченнякоштів на навчання (8 %), ніж середні (16 %) тавеликі компанії (18 %), а також більший відсотокзростання бюджету, ніж великі компанії (38 % та23 %, відповідно). Більшість організацій показали

незначне збільшення бюджетів на навчання(менше, ніж на 16 %): 34 % організацій – від 6 до15 %, 32 % організацій – від 1 до 5 % (Див. рис. 2)[10].

Серед основних чинників збільшення витраткомпаній на навчання – збільшення обсягівнавчальних програм та розширення штатутренерів, збільшення числа охопленого навчаннямперсоналу, закупівля нових технологій таобладнання.

Скорочення бюджетів компаній, як і їхзбільшення, є переважно незначним (до 16 % у2016 р. порівняно з 2015 р.) (Див. рис. 3) [10].

Основними чинниками скорочення бюджетів нанавчання компанії називають зниження цін наосвітні послуги, скорочення штату тренерів,кількості охоплених навчанням працівників,закупівель технологічного обладнання длянавчання, обсягів навчання, витрат на зовнішніхтренерів та консультантів, числа конференцій,


Рис. 1. Витрати на навчання працівників у різних сферах діяльності у 2016р.

порівняно з 2015 р.

13%

10%

0%

33%

7%

0%

13%

26%

47%

32%

20%

14%

50%

52%

62%

43%

68%

48%

79%

50%

35%

0% 20% 40% 60% 80% 100%

Виробництво

Сфера послуг

Роздрібна / оптова торгівля

Військова галузь

Освіта

Громадські організації

Некомерційні організації

Незмінний бюджет

Збільшений бюджет

Зменшений бюджет

Рис. 2. Збільшення бюджетів компаній на навчання працівників у 2016р.


32%

34%

11%

23%

0% 5% 10% 15% 20% 25% 30% 35% 40%

1% - 5%

6% - 15%

16% - 25%

Понад 25%

80

семінарів та інших освітніх заходів, які працівникивідвідують за межами компанії [10].

Висновки. Здійснене дослідження дає змогузробити висновок про наявність стійкої тенденціїдо збільшення інвестицій в організаційненавчання у США, зумовленої насампередзбільшенням обсягів навчальних програм,розширенням штату тренерів, зростанням числаохопленого навчанням персоналу, необхідністюзакупівлі нових технологій та обладнання. Протеосновоположним чинником інвестиційногозростання є усвідомлення зростаючої ролінавчання в організаціях у забезпеченніконкурентоспроможності підприємств.Основними показниками, які свідчать прозбільшення обсягів інвестицій у навчання, єсумарні витрати компаній на навчання персоналу,співвідношення витрат на навчання персоналу довитрат на заробітну плату працівників, сумавитрат компаній на забезпечення однієї годининавчання своїх працівників, середня кількістьгодин, призначених на навчання одногопрацівника за рік. Розподіл інвестицій у навчанняпрацівників у різних галузях країни відбуваєтьсянерівномірно, зокрема, найбільші суми грошейвиділяються у військовій, виробничій галузях тасфері послуг, а найменші – в освітніх, громадськихта некомерційних організаціях.

Здійснене дослідження не вичерпує зазначеноїпроблеми. До перспектив подальшогодослідження відносимо вивчення основнихтенденцій розвитку корпоративної освіти уСША.

ЛІТЕРАТУРА1. Chiva, R. & Alegre, J. (2005). Organizational

learning and organizational knowledge: Towards theintegration of two approaches. ManagementLearning. Vol. 36, no. 1, pp. 49 – 68.

2. Fiol, C. M. & Lyles, M.A. (1985). Organizationallearning. Academy of Management Review. No.10,pp. 803 – 813.

3. MeyerDohm, E. (1992). Human resources2020: structures of the learning. In Proceedings ofthe Human Resources in Europe at the Dawn of the21st Century Conference. Luxembourg: Office forOfficial Publications of the European Communities,pp. 37–44.

4. Shrivastava, P. (1983). A typology oforganizational learning systems. Journal ofManagement Studies. Vol. 20, no. 1, pp. 1– 28.

5. 2007 State of the industry report [submitted by AmericanSociety for Training & Development]. 2007, 25 p.

6. 2013 State of the industry report [submitted by AmericanSociety for Training & Development]. 2013, 49 p.

7. 2014 State of the industry report [submitted byAmerican Society for Training & Development].2014, 44 p.

8. 2015 Training industry report / [submitted byTraining magazine]. Training, 2015, November/December, pp. 20 – 33.

9. 2016 State of the industry report [submitted byAmerican Society for Training & Development].2016, 45 p.

10. 2016 Training industry report / [submittedby Training magazine]. Training. 2016, November/December, pp. 28 – 41.



Рис. 3. Скорочення бюджетів компаній на навчання працівників у 2016 р.


18%

47%

9%

26%

0% 5% 10% 15% 20% 25% 30% 35% 40% 45% 50%

1% - 5%

6% - 15%

16% - 25%

Понад 25%


“Ніколи не соромся запитувати про те, чого не знаєш”. Арабське прислів’я

81 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 811.111:37.016]:621.395.721.5

Ірина Карпа, кандидат філологічних наук,доцент кафедри порівняльної педагогіки та методики викладання іноземних мов


ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ У ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИУ статті розглядається питання застосування мобільних пристроїв у вивченні англійської мови з

учителем та за межами класної кімнати. Розкрито значення інтеграції мобільних пристроїв та планшетіву традиційний урок, проаналізовано переваги і недоліки їхнього залучення у навчальний процес. Дослідженоінтерактивні мобільні додатки для вивчення англійської мови в ігровому контексті.

Ключові слова: мобільний пристрій, смартфон, планшет, мобільний додаток, електронний словник,вчитель, учень, студент.

Літ. 7.

Ирина Карпа, кандидат филологических наук,доцент кафедры сравнительной педагогики и методики преподавания иностранных языков


ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МОБИЛЬНЫХ УСТРОЙСТВ В ИЗУЧЕНИИАНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА

В статье рассматривается вопрос использования мобильных устройств в изучении английского языка сучителем и за пределами классной комнаты. Раскрыто значение интеграции мобильных устройств и планшетовв традиционный урок, проанализировано преимущества и недостатки их вовлечения в учебный процесс.Исследовано интерактивные мобильные дополнения для изучения английского языка в игровом контексте.

Ключевые слова: мобильное устройство, смартфон, планшет, мобильное дополнение, электронный

словарь, учитель, ученик, студент.

Iryna Karpa, Ph.D.(Philology), Associate Professor of the Comparative Education andForeign Languages Teaching Methodology Department


THE USE OF MOBILE DEVICES IN THE PROCESS OF STUDYING OF ENGLISHThe article discusses the problem of the using of mobile devices in the process of studying of English by the

teacher and outside the classroom. The author discloses the importance of integration of mobile devices and tabletsinto the traditional lesson, analyses the advantages and disadvantages of their attraction into the educationalprocess. The author investigates the interactive mobile applications of studng English in the form of the game.

The mobile devices and tablets are often used in the educational process around the world. Such devices canhelp the pupils to improve their knowledge of different subjects, because they can make boring things interesting forpupils of different ages, enhance the interest to the subject. The use of mobile devices can make the teacher’s workeasier. First of all a teacher should get acquainted with new technology before introducing it to the class. If there is nopossibility to use the mobile devices at the lesson, a teacher can give the instructions of using them outside the classroom.

The demand of the electronic gadgets with sensory screen, microphone, camera and ability of access tothe electronic dictionaries, software for translation and learning foreign languages are increasing due to theireducational value. The electronic dictionaries make the search of the unknown word easier and faster. Anotheruseful function of a smartphone is its ability of voice recording. The students can practice their pronunciationrecording their conversation and sharing it with friends using the social networks.

There are a lot of mobile apps for learning English, for example, Duolinguo, Memrise, Lingua.ly,LearnEnglish Grammar UK Edition / US edition, Johnny Grammar’s WordChallenge, SpeakingPal EnglishTutor,MyWordBook 2, Busuu, Fun Easy Learn English, Phrasalstein. The young and mature learners can also usemobile version of British Council resources such as LearnEnglish Kids, LearnEnglish Teens, and LearnEnglsh.

No doubt, that mobile devices and tablets have great opportunities in the learning process in the future,but the teachers should find the correct approach to them.

Keywords: a mobile device, a smartphone,a tablet, the mobile application, an electronic dictionary, ateacher, a pupil, a student.

Постановка проблеми. Одним ізпріоритетних напрямів процесуінформатизації сучасного суспільства

є інформатизація освіти – забезпеченняметодологією і практикою використання сучаснихінформаційних технологій, орієнтованих на

© І. Карпа, 2017

ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ У ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

82

реалізацію психолого-педагогічних цілей навчанняі виховання. Завдання сучасної освітньої системи– не перевантажувати учня фундаментальнимизнаннями, більшість з яких ніколи не будезатребувана, а сформувати навички успішноїсоціальної адаптації, здатність до самоосвіти. Цедуже важливо в умовах, коли відбувається швидказміна інформації і традиційні підручники простоне можуть відображати ці зміни. Звідси і новеставлення до підручника як навігатора у здобуттізнань.

У наш час особливого інтересу набуваютьпитання, пов’язані з автоматизацією навчання.Упровадження в освітній процес таких пристроїв,як планшетний комп’ютер, дозволяєрозвантажити учителя, збільшити зацікавленістьучнів у предметі, дає можливість розв’язанняміжпредметних завдань, наочного поданняматеріалу за рахунок мультимедіа. Мобільніпристрої і планшети все частіше сталивикористовуватися в освітньому процесі повсьому світу. Подібні пристрої безперечно здатнідопомогти школярам поліпшити знання з різнихпредметів, адже вони в змозі зробити нудні речіцікавими для учнів різного віку, підвищити інтересдо навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання застосування мобільних телефонів восвітніх цілях плідно досліджуються в роботахзарубіжних та вітчизняних науковців (В. Косик,Дж. Кузнекоф, С. Тітсуорф, В. Шудонг, М. Хіггінс,П. Торонтон, К. Хаузер). Проте, досі недосліджено всі потенційні можливостівикористання мобільних пристроїв для вивченняанглійської мови.

Мета статті – визначити ефективністьзастосування мобільних пристроїв на заняттяханглійської мови та за межами класної кімнати.

Виклад основного матеріалу. Слід пам’ятати,що інтеграція мобільних пристроїв і планшетів утрадиційний урок є довготерміновою стратегією.Використання мобільних технологій можеоблегшити роботу вчителя. Вчитель перш за всеповинен сам ознайомитися з новою технологієюперед тим як впроваджувати її в класі. Якщонемає можливості застосувати мобільні пристроїна уроці, вчитель повинен продумати як їхвикористовувати за межами класної кімнати. Непотрібно перевантажувати учнів застосуванняммобільних технологій, цей вид діяльності слідвпроваджувати час від часу. За умови творчогопідходу учитель може демонструвати досягненняучнів у соціальній мережі Facebook.

Багато вчителів просто бояться використовуватинові технології, тому поряд зі зростаючою

присутністю в нашому житті комп’ютерів таІнтернету, з’являється термін “технофоб”(technophobe). Нещодавно виник також термінцифрове покоління (digital native) для позначеннямолодих людей, які народилися у цифровомусуспільстві, почуваються у ньому комфортно івпевнено. Їхні батьки можуть виступатицифровими іммігрантами (digital immigrants),оскільки вони ознайомились з цією сфероюзначно пізніше. В багатьох випадках вчителі єтими цифровими іммігрантами, у той час як учніу класі – цифровим поколінням. Отже, якщорозглядати навчальні стратегії ефективноговикладання іноземної мови потрібно враховуватисукупний досвід цих двох поколінь [3, 8 – 9].Ідеальним варіантом була б співпраця працівниківосвіти, учених і компаній, які займаютьсяпрограмуванням для того, щоб створити цифровенаповнення для успішних навчальних проектів,щоб зробити процес вивчення іноземних мовефективним і цікавим.

Попит на електронні гаджети з сенсорнимекраном, мікрофоном, камерою та можливістюдоступу до електронних словників, програмногозабезпечення для перекладу та вивченняіноземних мов зростає завдяки їх освітнійцінності.

Електронні словники зробили простішим ішвидшим для студентів пошук значення важкогослова, для чого раніше потрібно було звернутисяу бібліотеку за словником. Учні та студенти частокористуються мобільними телефонами з дозволувчителя з метою перекладу певного слова абовиконання поставленого завдання. Мобільнийтелефон з доступом до Інтернету надає змогупереглядати безліч веб сторінок, що можезамінити роботу з довідниками і енциклопедіями.

Іншою корисною функцією смартфону єможливість звукового запису. Учні можутьзаписувати свої розмови англійською і ділитисяними з друзями. Це надає чудову можливістьпрактики у вимові. Учні також можуть записуватирозмови з носіями мови на різну тематику таінтегрувати їх у різні проекти. Учні маютьможливість креативно використовувати мікрофоні робити редагування своїх відеозаписів.

Мобільні технології перетворюють запитаннявчителя “Що ви робили на минулих вихідних?” вцікаву особисту історію, оскільки учні можутьподілитись з класом фото і відео, які вони зробилинапередодні, показати місця, які вони відвідалита як себе почували. Учні часто ділятьсявраженнями про вихідні за допомогою соціальнихмереж.

Наприклад, учитель також може заохотити



83 Молодь і ринок №6 (149), 2017

учнів створити персональну візуальну історію проїхні рутинні буденні справи. Учень може зробитикілька фото за допомогою смартфону про моментиробочого дня – наприклад, будильник, зубнащітка, чашка кави, дорога до школи тощо, таописати свої дії вчителю. Учитель відповіднореагує на розвиток мовленнєвої ситуації.

Кілька корисних програм застосовуються усмартфонах: Vine, FiftyThree, Evernote. Vine – цемобільний додаток, що дозволяє користувачамстворювати і відсилати короткі відеокліпи.Наприклад, учням дається завдання створитисмішне відео про їхнє життя, а решта класуповинна догадатися про кого йде мова. FiftyThreeвикористовується як візуальний словник абозаписник для своїх ідей. Evernote дозволяєзберегти у закладки веб сторінку або фото.

Значний об’єм матеріалів для навчанняпропонує Британська Рада – ресурси LearnEnglishKids для дітей дошкільного та молодшогошкільного віку, LearnEnglish Teens для підлітків,LearnEnglish для усіх бажаючих вивчати англійськумову і вдосконалювати свій рівень доступні і вмобільних додатках. Тому, мама може завждизацікавити дитину англійською пісенькою,цікавою історією, до яких розроблено різноманітнізавдання, наприклад, підібрати картинку дослова, заповнити пропуски у тексті пісеньки,вибрати правильне слово. Оскільки діти зазвичайлюблять бавитись смартфонами та планшетами,батьки можуть замінити ігри на кориснівідеоматеріали від Британської Ради та YouTubeдля наймолодших. Підлітки та дорослі можутьтакож використовувати смартфон дляпрослуховування та перегляду подкастів таподальшого виконання завдань до них на дозвіллі,у дорозі, на відпочинку за умови доступу доІнтернету.

Різноманітні книги англійською мовою воригіналі можна завантажити на смартфон ічитати їх у будь-який час незалежно від доступудо Інтернет мережі. Часто студенти практикуютьзавантаження книг з граматики англійської мови,підручників видавництва Pearson, яківикористовуються на заняттях, з метоюзаощадження коштів. Викладачі з розуміннямсприймають цю ситуацію, оскільки не коженстудент має змогу купити дорогі британськіпідручники.

На сьогоднішній день розроблено багатомобільних додатків для вивчення англійської мовиу ігровому контексті, які є інтерактивними засвоєю природою:

1) Duolinguo – цей додаток структурує твійпрогрес у навчанні у формі “дерева навичок”, суть

якого полягає у тому, щоб правильно відповістина запитання, відповідно набравши певнукількість балів і перейшовши на вищий рівень.

2) Memrise пропонує велике різноманіттябезкоштовних курсів з різних мов включно занглійською, що робить його багатоплановоюнавчальною платформою. Додаток включає твоюсторінку на сайті, за допомогою якої можнапродовжувати навчання навіть перебуваючиoffline. Цей додаток також має систему балів таігровий характер.

3) Lingua.ly – засіб вивчення мови, а самелексики у запропонованих оригінальних текстах,які поєднуються з лексичними тестами відповіднодо інтересів учня.

4) LearnEnglish Grammar UK Edition / US edition– додаток, розроблений Британською Радою длявивчення і вдосконалення граматики. Обидва ібританський і американський варіантипропонують чотири рівні запитань, починаючивід Beginner і до рівня Advanced. Кожен рівеньмістить 19 граматичних тем і 20 видів діяльностіщодо теми.

5) Johnny Grammar’s Word Challenge – єрозважальним додатком у вигляді вікторини дляперевірки письма, граматики і вокабуляру. Часвиконання тесту, впродовж якого потрібновідповісти на максимальну кількість запитань,становить 60 секунд. Є три рівні складності:низький, середній і високий та 10 різних тем.Додаток має систему балів та змагальний характерміж учасниками.

6) SpeakingPal English Tutor – є інтерактивнимдодатком, який допомагає вдосконалити англійськуза допомогою функції розпізнавання голосу тастворює ситуацію телефонної розмови з носієммови. Він спрямований на вдосконалення розмовноїанглійської та вимови. Додаток пропонує більш ніж100 рівнів та багато різних діалогів, речень та слів.Проте, цей додаток є платним, оскільки безкоштовнаверсія пропонує лише 16 рівнів.

7) MyWordBook 2 – це додаток у форміінтерактивного записника. За допомогою цьогододатка можна вчити нові слова з постерами,картинками, звуком і реченнями, які допомагаютьу запам’ятовуванні слів. Всі слова ісловосполучення відібрано з Cambridge UniversityPress learner dictionaries. Додаток має такожфункції швидкого перегляду слів і можливістьстворювати власні постери.

8) Busuu виступає своєрідною соціальноюмережею для тих, хто вивчає мови. Якість уроківз читання, письма і говоріння на Busuu є високою.Уроки пропонуються за рівнем складності, єпонад 150 тем з 3000 слів та словосполучень.


84

9) Fun Easy Learn English – це словниковийдодаток з понад 6000 слів у інформаційній базі.Додаток не потребує доступу до Інтернету. Знаннявокабуляру можна вдосконалити за допомогоюілюстрацій, вимови, ігор.

10) Phrasalstein зосереджений тільки наодному аспекті граматики – фразових дієсловах.Додаток спроектований у вигляді фільму жахів,містить 100 фразових дієслів, які вивчаються впроцесі гумористичних ситуацій [2].

Деякі вчителі у США записують свої лекціївикористовуючи відео та аудіо матеріали. Учніможуть передивитись цей урок за допомогоюмобільного телефону як домашнє завдання.Оскільки програмний матеріал у США передаєтьсяцифровим способом окремі вчителі відсилаютьйого на особистий мобільний телефон. Навчальнаплатформа надає можливість співпраці учнів тавчителя у дискусійних питаннях [7].

Незважаючи на популярність мобільнихпристроїв є багато противників їхнього залученняу навчальний процес. Окремі дослідники взагаліпропонують заборонити використаннясмартфонів у школах, оскільки вони не сприяютьефективному навчальному процесу. Надмірназалежність від мобільних пристроїв може заважатистудентам активувати когнітивні навички такі як,наприклад, брейнстормінг, який також розвиваєкреативність [5]. Оскільки учні завжди маютьдоступ до інформації на смартфоні, вони наприкладають зусиль, щоб запам’ятати необхідніречі. Дослідники зазначають, що учні частовідволікаються на розмови у соціальних мережахта перегляд неакадемічних веб сайтів, щовпливаю на їхню активність під час уроку [6].При опитуванні щодо недоліків смартфонів, учнізазначили високу ціну Інтернету від мобільногооператора, маленький екран смартфона, тарозпорошення уваги. Серед переваг важливимистали сенсорний екран, мобільність, невеликавага. Існує думка, що багато вчителівзабороняють використовувати смартфони назаняттях, так як учні використовують їх, щобграти ігри, посилати текстові повідомлення,перевіряти свою сторінку на Facebook, що єпричиною розсіяної уваги [4, 235].

Збільшення розумового навантаження змушуєзамислитись над тим, як підтримати інтерес доматеріалу, що вивчається, в учнів, їхню активністьупродовж всього року. У зв’язку з цим учителямиведуться пошуки нових ефективних методівнавчання і таких методичних прийомів, які бактивізували думку школярів, стимулювали б їхдо самостійного надбання знань. Тому, необхіднопотурбуватися про те, щоб на уроках кожен учень

працював активно і захопливо, і використовуватице як відправну точку для розвитку допитливості,глибокого пізнавального інтересу [1].

Висновки. Інформаційні технології підвищуютьінформативність уроку, ефективність навчання,надають уроку динамізм і виразність. Принципактивності дитини в процесі навчання був ізалишається одним з основних у дидактиці.Такого роду активність сама собою виникаєнечасто, вона є наслідком цілеспрямованихпедагогічних дій і організації педагогічногосередовища. Без сумніву, мобільні пристрої іпланшети мають великі перспектививикористання в освітньому процесі, за нимимайбутнє. Проте, у даному випадку від учителівяк ніколи вимагається серйозний, вдумливий,комплексний, професійний підхід.

ЛІТЕРАТУРА1. Косик В. Використання мобільних пристроїв

та планшетів на базі ОС Android в навчальномупроцесі / Вікторія Косик. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.airo.com.ua/vikoristannyamobilnihpristroyivtaplanshetivnabaziosandroidvnavchalnomuprotsesi/

2. Azzief Kh. 10 Free Mobile Apps To Help YouLearn English Faster / Kh. Azzief. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.hongkiat.com/blog/mobileappslearnenglish/

3. Dudeney G., Hockly N. How to … Teach Englishwith Technology / G. Dudeney, N. Hockly . – PearsonEducation Limited, 2007. – 192 p.

4. Kuznekoff J., Titsworth S. The Impact of MobilePhone Usage on Student Learning / J. Kuznekoff, S. Titsworth// Communication Education – 2013. – № 62(3). –р. 233 – 252.

5. Mobile Phones In The Classroom: Saint Or Sin?[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://web. mac.com/ mediama ma/Gova nHighSch ool /Mobile_Phones.html

6. Shudong W., Higgins M. Limitations of MobilePhone Learning / W. Shudong, M. Higgins // IEEEInternational Workshop on Wireless and MobileTechnologies in Education. – 2006. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://journal.jaltcall.org/articles/2_1_Wang.pdf.

7. Thoronton Р., Houser Ch. Using mobile phonesin English education in Japan / Patricia Thoronton,Chris Houser / / Journal of Computer AssistedLearning. – 2005. – p. 217–228.

REFERENCES1. Kosyk, V. Vikorystannya mobilnih prystroyiv ta

planshetiv na bazi OS Android v navchalnomu protsesi[The Use of Mobile devices and tablets on the basis ofOS Android in educational process]. Available at: http://www.airo.com.ua/vikoristannya-mobilnih-pristroyiv-ta-planshetiv-na-bazi-os-android-v-navchalnomu-protsesi/[in Ukrainian].



85 Молодь і ринок №6 (149), 2017

2. Azzief, Kh. 10 Free Mobile Apps To Help YouLearn English Faster. Available at: http://www.hongkiat.com/blog/mobileappslearnenglish/[in English].

3. Dudeney, G. & Hockly, N. (2007). How to … TeachEnglish with Technology. Pearson Education Limited.192 p. [in English].

4. Kuznekoff, J. & Titsworth, S. (2013). The Impactof Mobile Phone Usage on Student Learning.Communication Education. No. 62(3), рp. 233 – 252.[in English].

5. Mobile Phones In The Classroom: Saint Or Sin?Available at: http:/ /web.mac.com/mediamama/GovanHighSchool/Mobile_Phones.html [in English].

6. Shudong, W. & Higgins, M. (2006). Limitations ofMobile Phone Learning. IEEE International Workshopon Wireless and Mobile Technologies in Education.Available at: http:/ / journal.jaltcall .org/articles/2_1_Wang.pdf. [in English].

7. Thoronton, Р. & Houser, Ch. (2005). Using mobilephones in English education in Japan. Journal ofComputer Assisted Learning. pp. 217–228. [in English].


УДК 373.2.091.3:688.72 (477) (045)Олена Василенко, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри теорії та методики дошкільної освітиКомунального закладу “Харківська гуманітарнопедагогічна академія” Харківської обласної ради

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯСТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

У статті розкриваються окремі теоретичні аспекти використання народних іграшок у виховній роботіз дошкільниками. На основі аналізу нормативних документів і теоретикометодичних джерел виявлено, щовикористовуючи народну іграшку в практиці виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку,відбувається формування у них дбайливості, творчої активності, відповідальності тощо. Також встановленоважливість цього процесу для формування національної, культурної і етнічної самосвідомості дитини.

Ключові слова: народна іграшка, виховання, старші дошкільники, Базовий компонент дошкільноїосвіти, мистецтво.

Літ. 5.

Елена Василенко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики дошкольного образования

Коммунального учреждения “Харьковская гуманитарнопедагогическая академия”Харьковского областного совета

УКРАИНСКАЯ НАРОДНАЯ ИГРУШКА КАК СРЕДСТВО ВОСПИТАНИЯСТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ

В статье раскрываются отдельные теоретические аспекты использования народных игрушек ввоспитательной работе с дошкольниками. На основе анализа нормативных документов и теоретикометодических источников выявлено, что используя народную игрушку в практике воспитательной работыс детьми старшего дошкольного возраста, происходит формирование у них заботливости, творческойактивности, ответственности и т.д. Также установлена важность этого процесса для формированиянационального, культурного и этнического самосознания ребенка.

Ключевые слова: народная игрушка, воспитание, старшие дошкольники, Базовый компонент

дошкольного образования, искусство.

Olena Vasylenko, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professorof the Theory and Methodology of Preschool Education Department

Municipal Establishment “Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy” Kharkiv regional council

THE UKRAINIAN FOLK TOY AS THE MEANSOF EDUCATION OF SENIOR PRESCHOOLERS

The article deals with some theoretical aspects of using of folk toys in the educational work withpreschoolers. The analysis of normative documents, the theoretical and methodological sources has revealedthat using of folk toy in practice of educational work with children of preschool age forms their care, creativeactivity, responsibility and others qualities. The teaching of children from the beginning should be built on thenative ground, on which the child is growing up, should be tied firmly with the impression that has been laid inthe child’s soul by family and native home.

© О. Василенко, 2017

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

86

Актуальність проблеми використанняукраїнської народної іграшки як засобувиховання визначається концептуальними

положеннями Базового компонента, де проголошенонеобхідність навчати дітей цінувати речі, виробленіруками рідних і передані в спадщину, поважати творцівнародної іграшки, прилучати дітей до культурнихнабутків і творчої спадщини нації. У дітейнеобхідно сформувати вміння впізнавати народнуіграшку, розуміти її призначення, роль,особливості використання. Добре, якщо дитинанавчиться використовувати для розгортанняігрового сюжету власноруч виготовлені іграшки(змістова лінія “Світ гри”), матиме чітке уявленняпро такі види образотворчого мистецтва, якживопис і скульптура, щиро милуватиметьсявитворами декоративне-ужиткового мистецтва.Слід навчити дитину не лише на елементарномурівні аналізувати твір мистецтва, а й виражатисвої почуття через формотворення. Дитина маєоволодіти технічними прийомами та методамивиготовлення іграшки з опорою на знання їїособливостей, розуміння виразності матеріалу,техніки (змістова лінія “Світ мистецтва”) [1].

Як визначено в Коментарі до Базовогокомпоненту дошкільної освіти в Україні, іграшкає засобом формування світосприймання. Дитинасприймає іграшку як образ предмета реальногочи казкового світу, партнера, товариша. Розумієїї зовнішні особливості та інші характеристики яквтілення художньої, технічної та інших видівкультур. Іграшка є складовою предметно-ігровогосередовища та передумова розвитку гри. Дитинатворчо застосовує образ іграшки у предметно-ігровому середовищі, використовує іграшкувідповідно до призначення, змісту, класифікації,знає варіативні можливості використання різнихіграшок, застосовує іграшку для відображеннясоціальних взаємин людей, розрізняє народнуіграшку, знає її призначення, роль, використання.Свідомо використовує для розгортання сюжету

іграшки-замінники та власноруч виготовленііграшки. Одним із ефективних засобівформування творчої активності особистості дітейє різновид українського народного мистецтва –народна іграшка. Вона є відтворенням у тій чиіншій спрощеній, узагальненій та систематизованійформі предметів і явищ життя й діяльностісуспільства [1].

Метою статті є аналіз виховного потенціалуукраїнської народної іграшки взагалі і, зокрема,стосовно дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Пошуком та визначенням місця іграшки в системіматеріальної та духовної культури суспільствазаймались дослідники М. Киященко, О. Постнікован,Л. Столович, у праці яких із філософсько-культорологічних позицій розкриваєтьсяпозитивна роль іграшки в житті суспільства та їїсоціокультурні функції. Найбільш цінними длярозуміння морфології, функціонування народноїіграшки, її естетичної виразності є історико-мистецтвознавчі дослідження (М. Бартрам,А. Бакушинський, О. Бенуа, Б. Бутнік-Сіверський, Г. Блинов, В. Василенко,М. Грушевський, І. Дайн, Р. Захарчук-Чугай,Г. Локуцієвська, І. Макарова, О. Найден,Т. Перевезенцева, О. Сокович та ін.), у якихвиявлено генезис та основні етапи розвиткународної іграшки. У роботах зазначених авторівпривертає увагу виділення художньої специфікинародної іграшки як особливого різновидудекоративно-ужиткового мистецтва, у якомувиражено локальні, національні тазагальнолюдські риси матеріальної і духовноїкультури.

Значний інтерес становлять погляди сучаснихнауковців на народну іграшку як засібформування національної культури (О. Батухтіна,Н. Заглада, Л. Івахненко, С. Кулачківська,М. Стельмахович), моральних якостей(Н. Дзюбишина-Мельник), як засіб духовного

It may be noted that the folk or modern toy for the child is the cultural instrument, which helps to cognizethe enormous and compound world. Throughout the childhood, the game and folk toys occupy the most importantplace in the life of the child. At an early age, children play with different things and learn to use them. Later thecreative games appear. During playing the dialogues are used where linguistic etiquette is trained, some attitudeto friends is produced. In addition, the memory is trained when children learn certain poetic texts by heart.First, in the children’s playing activity they reflect those actions, which they observe in the immediatesurroundings, in the family.

It has been determined the importance of this process for the formation of national, cultural and ethnicselfconsciousness of the child. The article specifies that the folk toy is the means of forming of seniorpreschooler’s worldview, who perceives it as a real image of the object of the real or fairy world, a partner, afriend; understands its external features and other characteristics as the embodiment of artistic, technical andother kinds of culture. The toy is a part of the subjectgame environment and the precondition of the game’sdevelopment. The child uses the image of the folk toy creatively in the subjectgame environment, according tothe purpose, content, classification, uses the toy to show the social relationships of people.

Keywords: a folk toy, an education, a senior preschoolers, the basic component of preschool education, the art.



87 Молодь і ринок №6 (149), 2017

відродження (Н. Буркіна, Л. Данішевська,Л. Сморж), трудового виховання (М. Гутнікова,Г. Довженко) та естетичного виховання(А. Грибовська, М. Кириченко, І. Сидорук).

Виклад основного матеріалу. Іграшка длядитини – народна чи сучасна – то культурнезнаряддя, з допомогою якого вона освоюєвеличезний складний світ. Упродовж всьогодитинства гра і народна іграшка займаєнайголовніше місце у житті дитини. В ранньомувіці діти граються предметами, тобто вчаться їхвикористовувати. Пізніше виникає творча гра, підчас якої використовуються діалоги, дезакріплюється мовний етикет, виробляється певнеставлення до товаришів, одночасно проходитьтренування пам’яті, коли діти заучують ті чи іншівіршовані тексти. Перш за все, у своїй ігровійдіяльності діти відображають те, що спостерігаютьу найближчому оточенні, у родинному колі.

У народі кажуть “Де гра, там і радість”. Великерозмаїття дитячих ігор притаманне календарнимта обрядовим святам. Споконвіку для таких ігордіти виготовляли іграшки власноруч, більшість зяких була у дусі народного мистецтва: із глини,дерева, овочів. У народі такі іграшки ще називалицяцькою, лялькою, цяцянкою, виграшкою абозабавкою. Через іграшку дитині демонструвалисюжети із трудового життя (ковалі кують,господиня годує курей і т. ін.). Завдяки грі, а самевідтворенню елементів трудових дій, дитинанавчалася працювати з різними матеріалами(шиття ляльок, створення хлопчиками знарядь длямисливського, риболовецького ремесла,різноманітне плетення кошиків, різьбленнявізерунчастих “бурачків”, коробочок із береститощо). У процесі такої ігрової діяльності у дітейвиховувалась і повага до праці дорослих [3].

Як найсуттєвіший компонент дитячої гринародна іграшка відіграє важливу освітню,розвивальну, виховну, навіть організаційну роль.Використання народної іграшки у виховномупроцесі урізноманітнює ігрову діяльність дітей,збагачує, розширює сферу пізнання дитиноюсвіту і свого народу, розвиває традиційні длянаціональної, господарської, побутової культуринавички. Крім того, дитина сприймає народнуіграшку і як витвір мистецтва, що сприяє їїестетичному розвитку [2].

Народна іграшка як вид народного мистецтваформувалася в період, коли інтереси дітей ідорослих були близькими один до одного,творчість тих та інших мала багато загальних рис,у психіці і світовідчутті існувала близькість.Іграшка була цікавою і дітям, і дорослим(фольклорна лялька прикріплювалася на тичину

на будинку, збирала дорослих на свято тощо). Ународній іграшці батьки віддають дитині своюлюбов і ласку, веселість і сміх, думки, знання йуміння. Через ляльку хтось зовсім близький тарідний, ласкавий говорить з дитиною правдиво,мудро. В цьому велика сила її впливу на дитину.Народна лялька є (при ретельному її вивченні)невичерпним джерелом мудрої і творчої народноїпедагогіки. Сила цієї народної любові до дитиниговорить вустами бабусі і дідуся, котрі бавлятьсвоїх онуків, тому завдання вихователів і батьків– сприяти органічному поєднанню в дитячій душіпотягу до нового з потребою в одвічно рідному,традиційному засобом народної іграшки [3].

О. Найден також наголошував, що для дітей,які перебувають на межі між раннім і середнімвіком, такі іграшки особливо потрібні, вонидопомагають знаходити образні відповідники міжреально-конкретним та умовно-узагальненим,осягати світ предметних реалій через пластично-доцільні та дотично-комфортні форми. Авторвважає, що іграшка містить більше інформації, ніжбудь-яка комп’ютерна гра [3]. Народна іграшка єспадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні.Вони перевірені дитячою любов’ю до неї, дитячоюгрою. Вона несе в собі художню культуру народноїтворчості, розвиває самобутні риси естетикисвого народу. Культура іграшки – важливийелемент загальної культури нації. Колись уколиску ліворуч клали ляльку для доньки, дляхлопчика праворуч – сопілку. За старимиповір’ями, то були символічні атрибути – обереги,які прийшли з часів язичництва і мали в собімагічну силу [3]. Українська народна іграшкавирізняється тематичною неоднорідністю таглибоким змістовим наповненням. Вонапредставлена розмаїттям матеріалів технічних іхудожніх способів опрацювання, багатствомформальних, композиційно-орнаментальних,колористичних вирішень. Вона включає в себедекілька видів народного мистецтва, наприклад,вишивка, розпис, ткацтво.

Народ – тонкий психолог, який уміє бачити ірозуміти потреби дитини з огляду на її сутність,зацікавлення і потреби. Народна педагогікастворила свої основні типи іграшок для кожноговіку: брязкальця для дітей раннього віку (гучні,рухливі, з яскравим забарвленням); чудові каталкидля малюків 2-4 років (ковзани, петрушки,вертушки та ін.). Коней та інших тваринпоставили на колеса, щоб задовольнити потребудитини у русі. Розмір іграшки для дітей цього вікуповинен бути достатньо великим, адже малюк угрі з іграшкою – центральна діюча особа. Длябільших за віком – набори більш складні за змістом


88

(дерев’яні тварини, розбірні іграшки тощо) [5].С. Русова вважала, що навчання дітей із самого

початку повинно бути збудовано на тому рідномуґрунті, на якому зростає дитина, щоб воно буломіцно зв’язано з тими враженнями, що їх заклалав душу дитини рідна сім’я, рідна хата. Маютьзначення “цяцьки”, які будуть у руках дітей; вониж поширюють перші спостереження дітей,розвивають пам’ять та зовнішні чуття [4].

А. Макаренко називав іграшку “матеріальноюосновою” гри, а відомий вчений Ю. Аркінговорив, що іграшка є “життєвим нервом” гри.Іграшка – річ, призначена дітям для гри. Як і гра,іграшка є важливим фактором психічногорозвитку дитини, що забезпечує поступовездійснення нею всіх видів діяльності на більшвисокому рівні. Іграшки, котрі використовувалисяяк елемент гри, їх тематика і форми перебували втісному взаємозв’язку з матеріальним життямсуспільства, з розвитком його духовної культури,а також відображали еволюцію поглядів навиховання [4].

Народна іграшка є засобом формуваннясвітосприймання. Дитина сприймає її як образпредмета реального чи казкового світу, партнера,товариша; розуміє її зовнішні особливості та іншіхарактеристики як втілення художньої, технічноїта інших видів культур. Іграшка є складовоюпредметно-ігрового середовища та передумоварозвитку гри. Дитина творчо застосовує образнародної іграшки у предметно-ігровомусередовищі, відповідно до призначення, змісту,класифікації, використовує іграшку длявідображення соціальних взаємин людей.

Аналіз теорії і практики дошкільного навчаннята виховання показав, що існує нагальна потребау розробці спеціальних методик ознайомленнядошкільників з українською народною іграшкою.Таким чином, українська народна іграшка посідаєважливе місце в системі формування світоглядудитини. Вона є засобом національного,естетичного, морального та трудового вихованнядошкільників.

ЛІТЕРАТУРА1. Базовий компонент дошкільної освіти в

Україні. – К.: Бібліотечка журн. “Дошкільневиховання”, 1999. – 62 с.

2. Базова програма розвитку дитинидошкільного віку “Я у світі” / Наук. ред. таупоряд. О. Л. Кононко. – 2ге вид., випр. – К.:Світич, 2008. – 430 с.

3. Найден О. С. Українська народна іграшка:смислові та обрядові основи / О. С. Найден. – К.:Видавничий Дім “Стилос”, 2007. – 240 с.

4. Найден О. Початкова семантика українськихнародних ляльок та перехід їх обрядових функційв ігрові / О. Найден // Народна творчість таетнографія. – 1986. – № 1. – С. 13 – 15.

5. Харченко С. Я. Соціалізація дітей та молодів процесі соціальнопедагогічної діяльності:теорія і практика. Монографія / С.Я.Харченко.– Луганськ: Альмаматер, 2006. – 319 с.

REFERENCES1. Bazovyi komponent doshkilnoi osvity v

Ukraini (1999). [The Basic Component of PreschoolEducation in Ukraine]. Kyiv: Bibliotechkazhurn. “Doshkilne vykhovannia”, 62 p. [inUkrainian].

2. Kononko, O.L. (Ed.). (2008). Bazova prohramarozvytku dytyny doshkilnoho viku “Ia u sviti” [TheBasic Program of the Development of Preschool Child“I’m in the World”]. Vol.2, Kyiv: Svitych, 430 p. [inUkrainian].

3. Nayden, O. S. (2007). Ukrainska narodnaihrashka: smyslovi ta obriadovi osnovy [UkrainianFolk Toy: Meaning and Ritual Foundations]. Kyiv:Vydavnychyy Dim “Stylos”, 240 p. [in Ukrainian].

4. Nayden, O. (1986). Pochatkova semantykaukrainskykh narodnykh lialok ta perekhid yikhobriadovykh funktsii v ihrovi [Initial Semantics ofUkrainian Folk Dolls and the Transition of their RitualFunctions in the Game Ones]. Narodna tvorchist taetnohrafiia [Folk Art and Ethnography]. No.1, pp.13– 15. [in Ukrainian].

5. Kharchenko, S.Ya. (2006). Sotsializatsiia diteita molodi v protsesi sotsialnopedahohichnoidiialnosti: teoriia i praktyka [Socialization ofChildren and the Youth in the Process of Social andPedagogical Activities: Theory and Practice]. Luhansk:Alma-mater, 319 p. [in Ukrainian].




“Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги”.

Антон Макаренко український радянський педагог і письменник,

один із засновників системи дитячо-підліткового виховання

89 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 372.891

Надія Стецула, кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології та географіїГалина Мельник, кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри трудового та професійного навчання та декоративноужиткового мистецтваДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті розглянуто теоретикоприкладний аспект формування географічних компетентностейучнів в процесі навчальнопізнавальної діяльності на уроках географії. Встановлено, що інтегративністькурсу шкільної географії дає змогу сформувати наступні географічні компетентності: природничу,екологічну, соціальноекономічну, просторову (картознавчу) та краєзнавчу. Проаналізовано змістпредметних географічних компетентностей та методику їх формування. Запропоновано структурукомпетентнісного уроку географії.

Ключові слова: урок географії, предметні географічні компетентності, навчальнопізнавальнадіяльність, інтегративність курсу шкільної географії.

Рис. 1. Літ. 7.

Надежда Стецула, кандидат биологических наук, доцент кафедры экологии и географииГалина Мельник, кандидат педагогических наук, доцент

кафедры трудового и профессионального обучения и декоративноприкладного искусстваДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МЕТОДИКА ФОРМИРОВАНИЯ ГЕОГРАФИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ ВОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье рассмотрены теоретикоприкладной аспект формирования географических компетенцийучащихся в процессе учебнопознавательной деятельности на уроках географии. Установлено, чтоинтегративности курса школьной географии позволяет сформировать следующие географическиекомпетентности: естественную, экологическую, социальноэкономическую, пространственную(картоведческую) и краеведческую. Проанализировано содержание предметных географическихкомпетенций и методику их формирования. Предложена структура компетентностного урока географии.

Ключевые слова: урок географии, предметные географические компетентности, учебно

познавательная деятельность, интегративности курса школьной географии.

Nadiya Stetsula, Ph.D.(Biology), Аssociate Professor of the Ecology and Geography DepartmentHalyna Melnyk, Ph.D.(Pedagogy), Аssociate Professor of the Labor and Vocational Training аnd Arts

and Crafts DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE METHODOLOGY OF FORMATION OF GEOGRAPHICAL COMPETENCIES INTHE GENERAL EDUCATION INSTITUTIONS

The article describes the theoretical and the applied aspect of the formation of geographical competenciesof pupils in the process of educationalcognitive activity during the lessons of geography. The formation ofcompetences involves the orientation of educational process to achieve the results that are hierarchicallysubordinate key, branch and subject (discipline) competence. The subject geographical competence is an integralpart of the formation of key and branch competencies of the pupil and is an integrated personality trait. Theeducational discipline “Geography” is permeated with the integrative connections, since it focuses on knowledgeof other school subjects. It has been established that the integrability of the school geography course makes itpossible to form the following geographic competences: the natural, ecological, socioeconomic, spatial(mapping) and regional. The content of subject geographical competencies and the method of their formationare analyzed. The structure of the competency geography lesson is proposed. The integrating lessons, binaryintegrated lessons, and conducting research projects will contribute to the formation of pupils’ geographiccompetencies. The basis of the effectiveness of such lessons is a clear definition of the purpose and theirrespective planning to ensure a comprehensive consideration of students in a particular object, the concept,phenomenon with the use of means of various educational subjects. The effective implementation of formationof the geographical competence will contribute to the changes of approaches concerning the preparation andconduct the lesson as the main form of educational activities organization in the conditions of the classroom

© Н. Стецула, Г. Мельник, 2017


90

Постановка проблеми. Підготовитишколяра до життя у суспільстві, бутиуспішними на ринку праці, ставити

цілі та досягати їх, володіти сучасними вміннями,критично мислити, приймати відповідальнірішення, розвивати економіку за принципамисталого розвитку, працювати в команді єпріоритетними завданнями української школи.Саме компетентності, на думку багатьохзарубіжних експертів, є тими індикаторами, якідозволяють визначити готовність учня-випускника до життя, його подальшого розвиткуй активної участі в житті суспільства [1; 5].

Метою повної загальної середньої освіти єрізнобічний розвиток, виховання і соціалізаціяособистості, яка усвідомлює себе громадяниномУкраїни, здатна до життя в суспільстві тацивілізованої взаємодії з природою, має прагненнядо самовдосконалення і навчання впродовж життя,готова до свідомого життєвого вибору тасамореалізації, трудової діяльності тагромадянської активності [6].

Відповідно до Державного стандарту базової іповної загальної середньої освіти, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1392від 23 листопада 2011 р., реалізація завданьгеографічної освіти відбувається на засадахкомпетентнісного підходу кінцевим результатомякого є сформовані ключові, галузеві та предметнікомпетентності учнів [2].

Аналіз основних досліджень та публікацій.Про важливість усвідомлення поняттякомпетентності в суспільстві, що базується назнаннях висвітлено у публікації О.В. Овчарук“Компетентності як ключ до оновлення змістуосвіти” [5]. Теоретико-прикладний сенскомпетентнісного підходу розглядає І.Д. Бех [1],досліджуючи яких саме компетентностейнеобхідно навчати і як, що має бути результатомнавчання. Потреба суспільства щодо реформуванняосвіти та застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесіаргументовано у Концепції нової українськоїшколи [4].

Вчитель формує особистість своєю діяльністю,через те, завданням сучасного вчителя,враховуючи потреби суспільства і здібності учнів,розробляти та застосовувати новітні педагогічнітехнології, засновані на формуванні компетентностей,потрібних для успішної самореалізації в суспільстві.

Нині постає потреба у підвищенняефективності навчального процесу на засадахкомпетентнісного підходу і розкритті механізмівїх використання у професійній діяльностіпедагогів. Метою роботи є дослідження змістугеографічних компетентностей та методики їхформування.

Виклад основного матеріалу. “Компетентність– динамічна комбінація знань, способів мислення,поглядів, цінностей, навичок, умінь, іншихособистих якостей, що визначає здатність особиуспішно провадити професійну та/або подальшунавчальну діяльність” [4].

Формування компетентностей передбачаєспрямованість навчально-виховного процесу надосягнення результатів, якими є ієрархічнопідпорядковані ключова, галузева і предметнакомпетентності. Ієрархія компетентностейзнаходить своє відображення у трирівневомувзаємозв’язку (рис. 1).

Предметні компетентності – ті, що їх набуваєучень при вивченні певного предмета протягомконкретного навчального року або ступеня навчання;галузеві – їх набуває учень упродовж вивчення тогочи іншого предмета освітньої галузі у всіх класахсередньої школи; ключові є інформаційною основоюучня, яка ґрунтується на практичних вміннях йпов’язані зі здатністю учнів до креативної діяльності,є підготовчим етапом до творчості.

Наказом Міністерства освіти України виділенонаступні ключові компетентності: вміння вчитися,здоров’язберігаюча, загальнокультурна, соціально-трудова, інформаційна (ІКТ) та галузеві –комунікативна, літературна, мистецька,міжпредметна естетична, природничо-наукова іматематична, проектно-технологічна таінформаційно-комунікаційна, суспільствознавча,історична компетентності [3].

Предметні географічні компетенції єневід’ємною складовою у формуванні ключовихта галузевих компетентностей учня, і єінтегрованою характеристикою особистості. Догеографічних компетенцій належать: географічнізнання, вміння й навички, географічне баченнясвіту, вміння мислити комплексно в географічномупросторі, емоційно-ціннісне ставлення учнів додовкілля й людської діяльності у ньому (погляди,переконання, ідеали й ціннісні орієнтації); досвідтворчої діяльності учнів при вивчаннігеографічних об’єктів, процесів і явищ [3].

education system; an expansion of the organizational forms range, the teaching methods, the educationalinteraction methods, aimed at practical orientation. The reorientation of the teaching process to competencyeducation involves the achievement of particular practical results in the development of modern pupils.

Keywords: Geography lesson, a subject geographical competence, the educational and cognitive activity,an integrity of the geography course in school.



91 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Навчальний предмет “Географія” пронизанийінтегративними зв’язками, оскільки в ньомусфокусовано знання з інших шкільних предметівпро конкретну теорію Землі – як планети, просукупність ознак і властивостей географічнихоб’єктів і явищ, способів діяльності в процесі їхпізнання, сукупності методичних аспектів уформуванні географічної освіти. Без історичних,біологічних, математичних, хімічних знань, з мові літератури учень не може пояснювати причинно-наслідкових, функціональних, родово-видових,логічно-змістових, просторових зв’язків ізакономірностей між географічними об’єктами іявищами, не зможе порівняти ознаки, зробитиузагальнення та висновки [7].

Інтегративність курсу шкільного географії даєзмогу сформувати наступні географічнікомпетентності: природничу, екологічну,соціально-економічну, просторову (картознавчу)та краєзнавчу компетентності.

Природнича компетентність забезпечуєформування в учнів основи цілісного уявленняпро природу і місце людини в ній, пропедевтичнупідготовку учнів до вивчення окремих навчальнихпредметів, що сприяє розвитку цінніснихорієнтацій учнів у різних сферах життєдіяльностіта їх адекватній поведінці в навколишньомуприродному середовищі. Учень із сформованоюприродничою компетентністю: знає компонентита суттєві ознаки біосфери; уміє порівнювати видирослин і тварин, що поширені на різних широтахземної кулі, особливості основних природних зонЗемлі;; наводить приклади природних комплексів;розуміє закономірностей функціонування тарозвитку біологічних систем; оцінює на

конкретних прикладах наслідки взаємодіїлітосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери;застосовує теоретичні знання на практиці.

Екологічна компетентність спрямована наформування в учнів екологічної свідомості тадотримання правил екологічно безпечноїповедінки в навколишньому природномусередовищі. Учень розуміє відповідальность застан довкілля; знає види небезпек; вмієздійснювати науково обґрунтовані екологічні дії,передбачати та оцінювати наслідки впливулюдини на довкілля, аналізувати екологічніситуації.

Соціально-економічна компетентність єскладовою життєвої компетенції учнів іхарактеризує їх спроможність налагоджуватипродуктивну взаємодію з людьми, працювати вкоманді, приймати самостійні рішення. Ученьзнає сфери послуг, види транспорту; оцінюєвплив природних умов і ресурсів на розвитокгосподарства України та світу; соціально-економічну роль сільського господарства,проблеми і перспективи його розвитку насучасному етапі, місце України в світі звиробництва сільськогосподарської продукції;уміє визначати зональну спеціалізацію сільськогогосподарства України та світу.

Просторова компетентність передбачає вмінняучнів орієнтуватися в географічному середовищі.освоєння картографічної грамотності, аджезнання карти для сучасної людини не меншважливі, ніж комп’ютерні. Складовоюпросторової компетентності є картознавчакомпетентність – це сукупність здібностей учнявикористовувати засвоєні картографічні знання,

Рис. 1. Трирівнева ієрархія компетенцій

Ключові

ПредметніГалузеві


92

уміння і навички для вирішення практичних ітеоретичних завдань в реальних умовах життя.Географічна карта є триєдиним засобом навчання:вона служить об’єктом вивчення, засобомнаочності та джерелом знань про географічніявища, що вивчаються. Учень знає, розуміє, читаєкарту; застосовує свої знання під час виконанняпрактичних робіт, під час роботи з контурноюкартою; оцінює вплив географічного положенняна рівень соціально-економічного розвиткукраїни.

Краєзнавча компетентність – це формуванняв учнів емоційно-почуттєвих образів географічнихоб’єктів вивчення та використання потенціалукраєзнавчого матеріалу. За допомогоюкраєзнавства можна домогтися підвищенняефективності навчально-виховного процесу восвітніх закладах, успішно опановувати знання,допомагати формувати практичні вміння інавички. Учень знає природу, культуру,господарство рідного краю аналізує проблеми іперспективи розвитку свого регіону тощо.

Сучасна школа намагається формувативсебічно розвинену, успішну особистість,відповідального громадянина не тільки задопомогою традиційних технологій навчання, алей спрямована на застосування інноваційнихтехнологій, які стимулюють до самостійногопошуку нових знань й розвивають особистість вемоційному відношенні. Методична роботатворчих вчителів базується на розробці новихтипів уроків, які відрізняються від запланованих,для яких характерні різні види пізнавальноїдіяльності та переходу учнів до активного пошуку,практичного мислення. Результативністьнетрадиційних уроків забезпечуєтьсявикористанням проектного, проблемного,пошукового, дослідницького методів навчання, якіформують умінням приймати доцільні рішеннящодо будь-яких дій у навколишньому середовищі,передбачити їхні наслідки та залучати соціально-культурного середовище.

Компетентнісно спрямований урок географіїповинен бути структуруваний відповідно донаступних вимог:

1. Мотивація цілей уроку та визначенняпредметної та ключової компетентностей доконкретного уроку.

2. Створення проблемної ситуації, відповіднодо інформаційного змісту уроку для активізаціїнавчальної діяльності та урізноманітнення їїспособів та формування вміння приймати рішенняі реалізовувати знання в дії.

3. Розроблення різнорівневих завдань длявирішення проблемного питання уроку.

4. Вибір методичних прийомів та форморганізації навчальної діяльності для формуваннязнань та практичних вмінь і навичок.

5. Встановлення міжпредметних зв’язків,конструювання на засадах міжпредметноїінтеграції

6. При виборі змісту, методів і форм орієнтаціяна цільову установку й уявлення очікуваногорезультату спільної діяльності.

Формуванню в учнів географічнихкомпетентностей сприятимуть інтегровані уроки,бінарні інтегровані уроки, виконання навчальнихдослідницьких проектів.

Висновки. Ефективному формуваннюпредметних географічних компетенційсприятимуть: зміни підходів до підготовки іпроведення уроку як основної форми організаціїнавчальної діяльності в умовах класно-урочноїсистеми навчання (певне структурування,встановлення міжпредметних зв’язків,конструювання на засадах міжпредметноїінтеграції); розширення діапазону організаційнихформ, методів навчання, способів навчальноївзаємодії, що мають на меті практичнуспрямованість навчання і базуються навзаємозв’язках урочної та позаурочної діяльності.

Компетентнісний підхід – лише один ізчинників, що сприяють модернізації змісту освіти,він лише доповнює низку освітніх інновацій, неприменшуючи значення класичних підходів.Переорієнтація процесу навчання школярів накомпетентнісну освіту передбачає досягненняконкретних практичних результатів у розвиткусучасного учня.

Перспективи подальших досліджень полягаютьу розробці та плануванні компетентнісного уроку-географії для забезпечення різнобічного розглядуучнями певного об’єкта, поняття, явища звикористанням засобів різних навчальнихпредметів та аналізу їх результативності.

ЛІТЕРАТУРА1. Бех І.Д. Теоретикоприкладний сенс

компетентнісного підходу у педагогіці / І.Д. Бех.–К.: Виховання і культура. – №12 (17,18). – 2009– С.5–7.

2. Державний стандарт базової і повноїзагальної середньої освіти [Електронний ресурс].– Режим доступу до вид.: www.mon.gov.ua.;Постанова Кабінету Міністрів України від 23листопада 2011 р. №1392 “Про затвердженняДержавногостандарту базової і повної загальноїсередньої освіти”.

3. Методичні рекомендації щодо організаціїнавчальновиховного процесу в 2014/2015 н.р. у



93 Молодь і ринок №6 (149), 2017

загальноосвітніх навчальних закладах[Електронний ресурс]. – Режим доступу до вид.:http://old.mon.gov.ua;. Лист МОН України від01.07.2014 р. № 1/9343 “Про організаціюнавчальновиховного процесу у загальноосвітніхнавчальних закладів і вивчення базових дисциплінв основній школі”.

4. Нова українська школа: концептуальнізасади реформування середньої школи[Електронний ресурс]. – Режим доступу до вид.:www.mon.gov.ua.; МОН України 27.10.2016.“Концепція нової української школи”.

5. Овчарук О.В. Компетентності як ключ дооновлення змісту освіти / О.В. Овчарук //Стратегія реформування освіти в Україні(Рекомендації з освітньої політики). – К.,2003. –С. 13–43.

6. Проект Закону України “Про освіту”[Електронний ресурс]. – Режим доступу до вид.:http://w1.c1.rada.gov.ua; МОН №3491д від04.04.2016.

7. Шипович Є.Й. Методика викладаннягеографі: навчальний посібник для студентівгеографічних факультетів / Є.Й. Шипович // К.:Вища школа, 1981. – 174 с.

REFERENCES1. Bekh, I. D. (2009). Teoretykoprykladnyi sens

kompetentnisnoho pidkhodu u pedahohitsi[Theoretical and applied sense of competenceapproach in pedagogy]. Kyiv: Vykhovannia i kultura.No.12 (17,18). рр. 5–7. [in Ukrainian].

2. Derzhavnyi standart bazovoi i povnoi zahalnoiserednoi osvity [State standard of basic and completegeneral secondary education]. Available at:www.mon.gov.ua. Resolution of the Cabinet of

Ministers of Ukraine of November 23, 2011 No.139“On Approval of the State Standard for Basic andComprehensive Secondary Education”. [in Ukrainian].

3. Metodychni rekomendatsii shchodo orhanizatsiinavchalno-vykhovnoho protsesu v 2014/2015 n.r. uzahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh [Methodicalrecommendations on the organization of theeducational process in 2014/2015 in generaleducational institutions]. Available at: old.mon.gov.ua..Letter of the Ministry of Education and Science ofUkraine dated 01.07.2014 No. 1 / 9-343 “On theorganization of educational process in generaleducational institutions and studying basic disciplinesin the basic school”. [in Ukrainian].

4. Nova ukrainska shkola: kontseptualni zasadyreformuvannia serednoi shkoly [New UkrainianSchool: Conceptual Principles for Reforming theSecondary School]. Available at: www.mon.gov.ua.Ministry of Education and Science of Ukraine,27.10.2016. “The Concept of a New UkrainianSchool”. [in Ukrainian].

5. Ovcharuk, O. V. (2003). Kompetentnosti yakklyuch do onovlennya zmistu osvity [Competence asa key to updating the content of education]. TheStrategy for Reforming Education in Ukraine (PolicyRecommendations). Kyiv. рр. 13–43. [in Ukrainian].

6. Proekt Zakonu Ukrayiny “Pro osvitu”. [DraftLaw of Ukraine “On Education”]. Available at: http://w1.c1.rada.gov.ua; MON №3491-д від 04.04.2016.[in Ukrainian].

7. Shypovych, Ye.I. (1981). Metodyka vykladanniaheohrafi: navchalnyi posibnyk dlia studentivheohrafichnykh fakultetiv [Geography teachingmethodology: a textbook for students of geographyfaculties]. Kyiv: Vyshcha shkola, 174 р. [inUkrainian].



“Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, діяльним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та пороками людства, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини й добра, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні,– одна з найвизначніших справ в історії, що на цій справі грунтуються царства і нею живуть цілі покоління”.

“В організмі громадського виховання кожному призначено його справу: але найважливіший член у цьому організмі, без сумніву, є викладач і найближчий вихователі, якщо обидві ці посади не з’єднані разом…”

Костянтин Ушинський український педагог

94

УДК 787.6/.7:78.082.2

Дмитро Губ’як, доцент кафедри музикознавства та методики музичного мистецтваТернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка,

Заслужений артист УкраїниІрина Губ’як, викладач

Тернопільського державного музичного училища імені С. Крушельницької

СОНАТНИЙ ЖАНР У СУЧАСНОМУ БАНДУРНОМУ РЕПЕРТУАРІПредставлено проблему розвитку та модифікації жанру сонати для бандури на прикладі

композиторських пошуків українських митців II половини XX – початку XXI ст. (А. Коломієць, М. Дремлюга,Ю. Олійник, В. Зубицький та ін.). У їх оригінальних творах для бандури сонатна форма набула специфічнихознак, обумовлених новітніми тенденціями у композиторській техніці, виконавськими особливостямисучасного концертного інструмента. Розглянуто Сонату В. Зубицького у виконавськопедагогічномуаспекті.

Ключові слова: бандурне мистецтво, твори сучасних українських композиторів, композиторськийстиль, В. Зубицький, Соната для бандури.

Літ. 5.

Дмитрий Губяк, доцент кафедры музыковедения и методикимузыкального искусства факультета искусств

Тернопольського национального педагогического университета имени В. Гнатюка,Заслуженный артист Украины

Ирина Губяк, преподавательТернопольского государственного музыкального училища имени С. Крушельницкой

СОНАТНЫЙ ЖАНР В СОВРЕМЕННОМ БАНДУРНОМ РЕПЕРТУАРЕПредставлено проблему развития и модифицирования жанра сонаты для бандуры на примере

композиторских поисков украинских композиторов II половины XX – начала XXI ст. (А. Коломиец,Н. Дремлюга, Ю. Олийнык, В. Зубицкий и др.). В их произведениях для бандуры сонатная форма приобреласпецифические черты, обусловленные новыми тенденциями в композиторской технике, исполнительскимивозможностями современного концертного инструмента. Рассмотрено Сонату В. Зубицкого висполнительскопедагогическом аспекте.

Ключевые слова: бандурное искусство, произведения современных украинских композиторов,композиторский стиль, В. Зубицкий, Соната для бандуры.

Dmytro Hubyak, Associate Professor of the Musicology and Methods of Music Art Department TernopilVolodymyr Hnatyuk National Pedagogical University,

Honoured Artist of UkraineIryna Hubyak, Lecturer of the Ternopil Solomiya Krushelnycka State Music College

THE SONATA GENRE IN THE MODERN BANDURA REPERTOIREIn the broad spectrum of classical instrumental genres the sonata occupies an important place, summing

up the search of composers preceding the classic time and at the same time laying the opportunities ofmodifications according to the stylistic, technical and expressive, the artistic and interpretational endeavorsby the composers belonging to the following periods.

The illustration of this thesis can be the evolution of the genre of the bandura sonatas, particularly inthe works of the Ukrainian artists of the second half of XX and the beginning of XXI century. A significantcontribution to the development of the genre of the sonata for the bandura was made by modern composersA. Kolomiyets, M. Dremlyuha, V. Zubytskiy and Yu. Oliynyk.

The musicological analysis allows to conclude that the form of sonata in the original musical works forthe bandura has acquired a number of specific features, reflecting the latest trends in the composer’s technique,performing the peculiarities of the bandura as a perspective and promising concert and academic instrument.

The purpose of the publication consists in the highlighting of the attempt to analyze the specific featuresof the genre of sonata for the bandura in the works of modern Ukrainian artists based on the example of TheSonata of V. Zubytskiy.

Among the innovators and the brightest representatives of the new generation of Ukrainian composers,V. Zubytskiy is known as talented conductor, the Honored Artist of Ukraine. His musical activity is characterized

© Д. Губ’як, І. Губ’як, 2017

СОНАТНИЙ ЖАНР У СУЧАСНОМУ БАНДУРНОМУ РЕПЕРТУАРІ

95 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми й аналізостанніх досліджень. У широкомуспектрі класичних інструментальних

жанрів вагоме місце займає соната, якапідсумувала пошуки композиторів докласичноїдоби і, водночас, заклала можливості наступнихмодифікацій відповідно до стилістичних,технічно-виразових та художньо-інтерпретаційнихпошуків композиторів наступних епох.

Ілюстрацією цієї тези може служити еволюціяжанру бандурної сонати, зокрема у творчостіукраїнських митців II половини XX – початку XXI ст.Так, значний внесок у розвиток жанру сонатидля бандури здійснили сучасні композиториА. Коломієць, М. Дремлюга, В. Зубицький,Ю. Олійник. Музикознавчий аналіз (О. Герасименко[1], М. Давидов, І. Дмитрук, В. Дутчак [2],Т. Лазуркевич, Н. Морозевич [4], І. Панасюк [5],Б. Фроляк та ін.) дозволяє констатувати, щосонатна форма у оригінальних творах для бандуринабула низки специфічних ознак, що обумовленоновітніми тенденціями у композиторській техніці,виконавськими особливостями сучасногоконцертного інструмента.

Метою публікації визначено спробу аналізуспецифічних ознак жанру сонати для бандури утворчості сучасних українських митців наприкладі Сонати В. Зубицького.

Виклад основного матеріалу. Однією зтенденцій розвитку української музичної культуриII половини XX ст. виступає академізаціянародних музичних інструментів, зокрема,бандури як перспективного концертно-академічного інструмента.

Поштовхом до цього стала і творча спадщинаК. М’яскова, М. Дремлюги, А. Коломійця та ін.,що заклала основу концертного та навчально-педагогічного репертуару, представляючи як вжетрадиційні бандурні жанри, так і новаторськіпошуки щодо залучення для бандури класичнихжанрів та форм, зокрема сонатної.

Першою сонатою, написаною власне длябандури, стала “Українська соната” для бандурита фортепіано C-dur А. Коломійця, написана була

у 1968 p. і вперше видана окремою збіркою у 1969 р.видавництвом “Музична Україна” [3, 2]. Утворчому доробку М. Дремлюги цінними є творивеликої форми, зокрема три сонати для бандуриз фортепіано (№ 1 e-moll, № 2 D-dur, № 3 G-dur).

На особливу увагу заслуговує творчістьЮ. Олійника, його оригінальні твори длябандури, що представлені різноманітнимижанрами, зокрема жанром сонати. Це шістьконцертів для бандури та симфонічного оркестру,Соната для бандури (1988), Рондо “УкраїнськеРіздво” для бандури (1990), Токата для бандури(1991), “Чотири подорожі в Україну” – сюїта длябандури та фортепіано (1995), “Балада проЧорнобильське село” на слова Гай-Головка(1991), “Неймовірні подорожі козака Мамая” –програмна сюїта написана в 2010 р.

Серед новаторів, яскравих представників новоїгенерації українських композиторів –В. Зубицький, творчість якого охоплює широкийспектр інструментів, серед яких є і бандура. Вінпредставник плеяди широко визнанихукраїнських композиторів-баяністів, відомий і яквиконавець-баяніст, талановитий диригент,Заслужений діяч мистецтв України (1993),Лауреат премії ім. М. Островського (1984),Лауреат премії Польського відділення ЮНЕСКО(1985), Лауреат премії ім. М. Лисенка (1994),численних міжнародних композиторськихконкурсів (“Акко” – 2000, Фінляндія; “ПреміяІ. Коць”, Україна та ін.).

Як зазначають українські музикознавці(М. Гордійчук, О. Зінькевич, В. Іванченко,Г. Конькова, М. Копиця, Н. Морозевич,Н. Некрасова, А. Скрипник, Ю. Чекан, О. Чеканта ін.), творчість В. Зубицького характеризуєтьсяяскравою концертністю, втілює симфонічнийхарактер мислення композитора та свідчить прозбереження глибинних національних традицій, якіорганічно поєднуються з сучасними технікамиписьма. Подібний синтез забезпечує незміннийуспіх виконання творів композитора передаудиторією, що представляє різні національні такультурні традиції.

by his bright concerto ability, which embodies the symphonic nature of the composer’s thinking and testifies thepresence of deep national traditions in his activities which are organically combined with the modern techniquesof music composing.

V. Zubytskiy encourages the bandura to “speak” by the modern language without a reference to the“peculiarity” of the instrument; he implements the multi layer parallels arising in comparing the differentstyles of folk, “baroque” and jazz music.

The Sonata for the bandura “In memory of K. Myaskova” is a vivid musical work representing the modernnewly presented folk style of V. Zubytskiy. Freely implementing his composer’s thinking, the composer uses themodern composing techniques in fullness, thus expanding the original specific opportunities for the bandura.Thus, he modernizes the genre of the sonata for the bandura filling it with the new modern content and therange of images.

Keywords: the bandura art, the works of contemporary Ukrainian composers, the composing style,V. Zubytskiy, the Sonata for the bandura.


96

Крізь призму сучасного академічного баянноговиконавства творчість композитора аналізуєтьсяв роботах Д. Кужелева, В. Князева, А. Сташевського,І. Єргієва. В контексті предмету нашого дослідженняважливим для компаративного аналізу є працяА. Гончарова “Неофольклористичні тенденції убаянній творчості В. Зубицького”, у якій ціліснорозглядаються джерела його сонатної творчостіна прикладі Сонати № 2 (“Слов’янська”), Сонати№ 3 (“Fatum”), джаз-партит № 1 та № 2.

Важливою є авторська теза, що нафольклорному підґрунті В. Зубицький створивіндивідуальний стиль, творчо продемонструвавшишлях відродження фольклорного мелосу в “новій”музиці, примноживши це віртуозним,багатогранним баянним інструменталізмом ірозпочавши воістину революційні зрушення вбаянному репертуарі.

Цю тезу спробуємо прослідкувати на прикладітворів, написаних для бандури. Одним ізнайвідоміших творів композитора є “Концертнийтриптих” для бандури, який втілює ідейно-смислові та відповідні музично-мовні аспектимистецтва другої половини XX ст. Втіленнямяскравого композиторського обдаруванняВ. Зубицького стала і Соната для бандури“Пам’яті К. М’яскова”.

Можемо констатувати, що В. Зубицькийспонукав бандуру “заговорити” сучасною мовоюбез посилань на “специфіку”. Звідси –багатошарові паралелі, які виникають успівставленні різних стилів – фольклорного,“барокового” і джазового, яскраво колористичневикористання звукових мас, підвищенаінтенсивність колористики, гіперболізм увираженні почуттів, динамічно-акустичні режиминайвищі лінії мелодичних малюнків – об’ємні івиділені над густим багатошаровим фономпотужними акордами.

Гранична насиченість звукової атмосфери,полярність контрастів в музиці В. Зубицькоговиражають різноманітні просторові асоціації,відчуття “космічності” окремих образів. Цяконцентрована манера висловлювання –іманентний спосіб вислову авторської позиції.Ґенеза такого романтичного висловлювання –важлива національно-стильова домінантаукраїнського мистецтва.

Загалом, для В. Зубицького характернапідкреслена ораторська музична мова, якаживиться енергією від української думи зтипового для цього жанру експресивно-патетичною декламацією, вільним метричнимрозвитком, нерівністю музичних “рядків” імінливістю ритміки, однак, композитор у своїйтворчості звернувся і до такого багатогранного

музично-естетичного напрямку як джаз, що, усвою чергу, також має певне фольклорнепідґрунтя.

Невипадково до джазових традицій зверталисясвого часу і звертаються сьогодні І. Стравинськийі М. Скорик, М. Сидельников і А. Ешпай,А. Білошицький і В. Власов. Елементи біт-музики, симфо-джазу зустрічаємо в творахІ. Шамо, Л. Колодуба, Є. Станковича, І. Карабиця,Б. Буєвського, Я. Губанова, М. Полоза та ін.

У творах В. Зубицького артикулюєтьсяджазова манера висловлювання (рух життєвоїенергії, непередбачуваність, свобода мислення,імпровізаційність, оригінальність гармонічноїмови), яка співпадає з темпераментом, внутрішнімсвітом та художньо-естетичними уподобаннямисамого композитора. Захоплюючись стихієюджазових імпровізацій, ритмів, джазовою манероюінтонування, оригінальністю гармонічної мови таенергетизмом живих людських емоцій,В. Зубицький в багатьох своїх творах різнихжанрів звертається до джазових традицій, частопереплавляючи їх з національними фольклорнимиелементами.

Це втілено в низці його творів: в опері“Чумацький шлях”, в балеті “Гей, музики!”, вТретьому хоровому концерті, в симфонії №2“Sinfonia concertante”, у Другій камерній,найбільш виразно – у сольних баянних творах,зокрема: “Ti Amo Pezaro” (“Люблю тебе, Пезаро”),Джаз-вальс для баяна, “Посвята А. П’яццоллі”,Концерт для баяна, фортепіано, перкусії таструнного оркестру.

Зазначимо, що вже самою природою творчості(неписемна традиція, імпровізація) джаз подібнийдо фольклору, а також позаєвропейськихпрофесійних музичних культур, тому, розглядаючивзаємодію фольклору та джазу, можна визначитидві основні фази історичної еволюції щодопроблеми національного: від національного (лишеамериканського) до інтернаціонального джазу (яксвітового універсального культурного явища); відінтернаціонального – до “новонаціонального”джазу, коли зберігаючи свою специфіку,основоположні естетичні ознаки, джаз набуваєнових рис під впливом різних національнихтрадицій.

Разом з тим, аналізуючи творчістьВ. Зубицького, можемо прослідкувати, що синтез,як один з головних чинників його творчого стилю,акумулює в собі найрізноманітніші пластифольклорних джерел різних народів, різнихкультур. Таким чином, В. Зубицький – один зяскравих представників неофольклоризму, котрийзапочаткував в Україні процес адаптації доджазової музики виконавців-народників,



97 Молодь і ринок №6 (149), 2017

розширюючи коло їх художньо-естетичних таінтерпретаційно-виразових пошуків.

Соната для бандури “Пам’яті К. М’яскова” –вельми показовий твір, що представляєнеофольклористичний стиль В. Зубицького.Детальний аналіз дозволяє стверджувати, щоавтор, не обмежуючи себе традиційними рамкамивиконавсько-технічних “можливостей” бандури,вільно реалізує композиторське мислення,всебічно використовує сучасну композиторськутехніку, розширюючи таким чином оригінальні,специфічні можливості бандури. Так, автор по-новому використовує характерні для народноговиконавства прийоми конкатенації, каталексії,бінарність структур, транспозиційний розвитокта ін.

Щодо сонатної форми твору, недоцільним єпошук основних тем та розділів, типових длякласичної сонатної форми. Однак, наявністьконкретного яскравого тематичного матеріалу,його розвиток (слід відмітити принципконтрасту), трансформація, утворення похіднихтем, поліфонічне напластування (розробковість)та репризність, внутрішнє об’єднання циклуголовним тематичним матеріалом та ін.дозволяють стверджувати про модифікаціюкомпозитором традиційної класичної сонатноїформи.

І частина написана в сонатній формі (основнатональність С-dur), короткий 5-тактовий вступготує появу головної партії (Allegro molto) (ГП),яка характеризується гострим ритмом мелодикив низькому регістрі та поліфонічним викладом. З9 т. на основну тему накладається тріольна тема,яка звучить уривчасто, спочатку короткими“розірваними” фразами, з 18 т. тріольний ритмпереважає. З 25 т. з’являється другий елементголовної партії, який характеризуєтьсясинкопованим ритмом і перемінним розміром (3/4, 7/8, 9/8). З 33 т. повертається тріольний ритм зпершого елементу головної партії. Композиторвикористовує прийом прихованого голосоведення(у верхньому голосі прослуховується стрімкависхідна мелодія, яка рухається поступенно).

Загалом, у фактурі ГП прослідковуються 3пласти: мелодія (прихована у висхідному голосі),акорди в тріольному викладі, рухливий басовийголос. З 43 т. знову з’являється перший елементГП в початковому своєму вигляді, але з 47 т. авторвносить дещо новий матеріал, який увібрав весьпопередній тематизм і деякі фактурні зміни(акордовий виклад).

В 66 т. з’являється побічна партія (ПП),тональність h-moll на початку змінюється на a-moll в meno mosso у другій частині ПП. Характертеми ліричний, її жанровою основою є пісня, на

відміну від ГП, якій притаманнатанцювальність.

Заключна партія (ЗП) починається із 81 такту,на матеріалі ГП (схожість полягає в першу чергув ритміці). Завершує експозицію дещо зміненийматеріал вступу.

Розробка розпочинається матеріалом ГПпершого елементу, майже без змін. В 117 т.з’являється і другий елемент ГП в тій тональності,що й в експозиції. Лише у 134 т. помітні розробковіриси: секвенції та тональна нестабільність, у 150т. – тональні зміни в розвитку першого елементуГП, у 156 т. – поєднуються матеріали ГП та ПП,віддаючи “першість” останній. З 202 т.розпочинається ЗП.

Репризу композитор будує нестандартно, якдзеркальну. Розпочинається розділ ПП без змін,у 238 т. з’являється елемент ГП, який звучитьнеповністю.

У II-й частині (Andante) В. Зубицькийвикористовує сонористичні прийоми (гліссандонижче підставки, кластери, гліссандо як з одногозвуку, так і з тризвуків (8 такт), прийомиалеаторики. Контрольована алеаторика в даномувипадку зустрічається в 12 такті і в кластерах,починаючи з 22 такту. Звершують ІІ частинусонористичні прийоми, удари по деці бандури іззазначеним ритмом.

В цілому ця частина є тонально нестабільноюз невизначеним тональним центром і служитьперехідною ланкою в побудові форми 4-частинного циклу.

III частина – Коломийка (la vita) несе в собіпевний відбиток попередньої частини. Музичнамова дещо простіша, зустрічаються деякісонористичні прийоми, серед них: різнотембровіудари лівою рукою по задній деці бандури, удариу високому регістрі по ричажках поріжків;прицмоктування язиком та губами; тупанняногами.

В основі формотворення цієї частини –куплетно-варіаційна форма, тональність g-moll,двохдольний розмір. З 9 т. звучить другий елементтеми, він контрасний в основному фактурно іритмічно (ніби приспів у пісенній формі впорівнянні з заспівом). З 14 т. знову з’являєтьсяперший елемент, з деякими змінами в мелодиціта акомпанементі. З 22 т. виклад основногоматеріалу переходить у басовий голос таускладнюється метро-ритмом через переміннірозміри: 3/4, 2/4, 5/8. З 33 т. звучить другийелемент теми.

В 41 т. основний елемент зазнає тональнихзмін (A-dur), з 78 т. з’являється новий матеріал,контрастний до попереднього, він виконує рольсередньої частини (d-moll), характером нагадує ГП


98

з першої частини сонати (гострим ритмом фразив басу). В 130 т. з’являється мотив основної теми,який звучить в найвищому регістрі і важкопрослуховується у прихованому голосоведенні. В139 т. повертається остинатний хід в басу.

У цьому уривку композитор застосовує цікавігармонії, які створюють асоціації з джазовоюмузикою (такі прийоми полістилістикизустрічаються в цій сонаті не вперше, доситьпригадати другу частину). Завершує цю частинупроведення основного елементу на forte вакордовому викладі (185 такт).

Загалом, підкреслимо, що в музиці передананасамперед дія, а не стан душі, що й спонукає досприйняття зовнішнього фактору – картинність,театральність. Черга мікроподій заповнює простір“фольклорного часу” і зображує загальнублискучу картину фольклорного дійства.Довершує її етнофонічний аспект, тобтоімітування гри національних народнихінструментів.

ІV частина (Qvasі andante) контрастує допопередньої жартівливої частини. За характеромвона наспівна, задумлива, і дещо, навіть трагічна.Попри деякі чіткі тональні уривки, в цілому авторзастосовує техніку розширеної тональності, угармонічній мові часто присутні акординетерцової будови. Характер мелодіїречитативний. Постійно зростаюче напруженняприводить до кульмінації в 63 такті, де на фоніпасажів правої руки проходить низхідна мелодіяповна приреченості. “Тихою” кульмінацією єматеріал в 78 т., викладений фактурою в строгомучотириголоссі, стилістично нагадуючи хоралиЙ.-С. Баха, про що свідчить позначкакомпозитора, religioso.

Висновки. Підсумовуючи короткий аналізтвору, можемо дійти позиції, що соната – новийщабель як у розвитку оригінального репертуарудля бандури, так і в розвитку сучасної сонатноїформи загалом. Вона посідає чільне місце врозвитку сучасного бандурного академічногомистецтва як репрезентант “осучасненого”класичного жанру сонати, що знайомитьвиконавця і слухача із найсучаснішимивиразовими засоби композиторської техніки(сонористика, алеаторика, полістилістика та ін.).

Це вимагає від виконавця вирішення складнихтехнічних та творчих завдань, інтерпретація творувимагає максимальної концентрації творчоїенергії виконавця та особливого налаштуванняна адекватну передачу світовідчуття композиторазасобами музики.

ЛІТЕРАТУРА1. Герасименко О.В. Фольклорні джерела музичної

мови бандурних концертів Юрія Олійника /О. Герасименко. / / Народознавчі зошити:Двомісячник Інституту народознавства НАНУкраїни. – Львів. – 2004. – № 1–2. – С. 5–6.

2. Дутчак В.Г. Творча діяльність Ольги ГерасименкоОлійник у контексті бандурного мистецтваУкраїни та діаспори / В. Дутчак. / / ВісникПрикарпатського університету: Мистецтвознавство.– Вип. XIV. – ІваноФранківськ: Плай. – 2008. –С. 143–152.

3. Коломієць А.О. Твори для бандури / Ред. С. Баштан.– К.: Музична Україна, 1979. – 25 c.

4. Морозевич Н.В. Специфіка нотного текстутвору В. Зубицького для бандури “КонцертнийТриптихо // Київське музикознавство. Текстмузичного твору: практика і теорія. – Вип. 7. –2001. – С. 252–259.

5. Панасюк І.В. Аспекти еволюції бандурноговиконавства (на прикладі жанру сонати) // Науковийвісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичневиконавство. – К., 2004. – Вип. 40, кн. 10. – С. 57–65.

REFERENCES1. Gerasymenko, O. (2004). Folklorni dzherela

muzychnoji movy bandurnyh kontsertiv YuriyaOliynyka [Folk sources of the musical language of thebandura concerts of Yurii Oliinyk]. Narodoznavchizoshyty [Ethnology notebooks]. The Ethnology Instituteof NAN of Ukraine bimonthly journal. Lviv, no. 1–2, 5–6 [in Ukrainian].

2. Dutchak, V. (2008). Tvorcha diyalnist ОlhyGerasymenkoOliynyk u konteksti bandurnohomystectva Ukrainy ta diaspory [The creative work ofOl’ha Herasymenko-Oliinyk in the context of bothUkrainian and diaspora bandura art]. The CarpathianUniversity journal: Study of art. Vol. XIV, Іvano-Frankivsk,143–152. [in Ukrainian].

3. Kolomijec, А. & Bashtan, S. (Ed.). (1979). Tvorydla bandury [The creations for bandura]. Kyiv: MuzychnaUkraina, 25 p. [in Ukrainian].

4. Morozevych, N. (2001). Specyfika notnoho tekstutvoru V.Zubytskoho dla bandury “Kontsertnyi Tryptyhо[Specificity of the musical text of the creation byV. Zubrytskyi for bandura “Kontsertnyi Tryptych”].Kyivske Muzykoznavstvo. Tekst muzychnoho tvoru:praktyka i teorija [Kyiv musicology. The text of amusical piece: practice and theory]. Vol. 7, pp.252–259.[in Ukrainian].

5. Panasiuk, I. (2004). Aspekty evoliutsijibandurnoho vykonavstva (na prykladi zhanru sonaty)[The aspects of the evolution of bandura performance(on the example of a genre of sonata]. The scientificjournal of NMAU by P. Chaikovskyi. Musicalperformance. Kyiv, vol. 40, book. 10, pp.57–65. [inUkrainian].




99 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 78.071.2(477) “XXІ”

Анатолій Баньковський, доцент кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва,Заслужений працівник культури України

Ярослав Лемішка, професор кафедри театрального мистецтва, Народний артист УкраїниТернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА ФІЛАРМОНІЯ ЯК ОСЕРЕДОК КУЛЬТУРНОГОЖИТТЯ РЕГІОНУ (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

Проведено спробу представлення Тернопільської обласної філармонії як основного осередкакультурномистецького життя регіону другої половини XX – початку XXI ст. Розглянуто діяльність низкитворчих колективів та солістів філармонії, зокрема хорової капели та хореографічного ансамблю.

На сьогодні творчі колективи філармонії продовжують мистецькі традиції Тернопільського краю,достойно представляють їх у різних регіонах України та закордоном.

Ключові слова: культурномистецьке життя Тернопілля, друга половина XX – початок XXI ст.,обласна філармонія, творчі колективи.

Літ. 5.

Анатолий Баньковский, доцент кафедры музыковедения и методикимузыкального искусства, Заслуженный работник культуры Украины

Ярослав Лемишка, профессор кафедры музыковедения и методики музыкального искусства,Народный артист Украины

Тернопольського национального педагогического университета имени В. Гнатюка

ТЕРНОПОЛЬСКАЯ ОБЛАСНАЯ ФИЛАРМОНИЯ КАК ЦЕНТР КУЛЬТУРНОЙЖИЗНИ РЕГИОНА (вторая половина ХХ – начало ХХІ в.)

Представлено Тернопольскую областную филармонию как основной центр культурной жизнирегиона второй половини XX – начала XXI в. Рассмотрено деятельность ряда творческих коллективов исолистов филармонии, как хоровой капеллы и хореографического ансамбля.

Сегодня творческие коллективы филармонии продолжают артистические традицииТернопольского края, достойно представляют их в разных регионах Украины и за рубежом.

Ключевые слова: культурная жизнь Тернопольщины, вторая половина XX – начало XXI в., областная

филармония, творческие коллективы.

Anatoliy Bankovskiy, Associate Professor of the Musicology and Methods of Music Department, Honoured Artist of Ukraine

Yaroslav Lemishka, Professor of the Theatrical Art Department, People’s Artist of Ukraine Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University

THE TERNOPIL REGIONAL PHILHARMONIC AS A CENTRE OF CULTURAL LIFE OFTHE REGION (the second half of the XX century – the beginning of the XXI century)

The Ternopil Philharmonic started its activity in 1939 of December. Its artistic groups continued thecultural traditions of Ternopil and Berezhany “Boyany” and other Ukrainian societies during the interwarperiod.

In 1939 of December, the Regional Choir was established including mainly the choir members of the“Ternopil Boyan”. The first leaders of the Choir were talented musicians such as I. Hipskiy and M. Voronyak.

Under the direction of the latter, the Philharmonic Choir acted until 1963 gaining a wide recognition ofthe public. The touring routes of Choir reached far beyond Ukraine. In the time of independent Ukraine therebegan the process of the restoration of the choral movement in the Ternopil Region which consisted in thesearching of new forms of choral singing. In 1998, the Philharmonic Chamber Choir began its creative activity.It was run by S. Dunets, M. Krill, I. Doskoch, B. Ivanonkiv. The best artists of the region were involved to theorganization of choral activities in the Ternopil Philharmonic.

In the 1970 – 1980s, the creative musical and vocal instrumental ensembles, like the Telenkiv piano trio,the string quartet, the folk group “Medobory” successfully performed in the Philharmonic. The company of thePhilharmonic included such soloists and Folk Artists of Ukraine I. Bobul, O. Pekun, V. Pavlik, A. Martsynkivskiyand the People’s Artist of Russia A. Serov, Honored Artists of Ukraine Victor and Lyubov Anisimov.

The new forms of creative activity included the concert performance of the opera by D. Rossini “The

© А. Баньковський, Я. Лемішка, 2017

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА ФІЛАРМОНІЯ ЯК ОСЕРЕДОК КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ РЕГІОНУ(друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

100

Постановка проблеми й аналізостанніх досліджень. Панорамакультурно-мистецького життя Східної

Галичини, зокрема, Тернопілля II половини XX ст.,– складне, часто антагоністичне, переплетінняактуальних тогочасних суспільно-політичнихвикликів і національних традицій, зокремаздобутків культурно-мистецьких життя краюпочатку століття, міжвоєнного періоду(М. Загайкевич Л. Кияновська, Л. Корній,М. Черепанин та ін.).

Визначальною є ця дослідницько-аналітичнапозиція щодо культурного життя України 40-х –80-х рр. XX ст. загалом – неоднозначного періодуу розвитку української національної культури,обумовленого ідеологічним пресом, насаджуваннямшаблонів радянського мистецтва. Особливоїгостроти ці процеси набували саме на теренахЗахідної України, де зберігалася значна культурно-просвітницька традиція спротиву польськійкультурній експансії міжвоєнного періоду,відбувалися спроби відновлення культурно-просвітницької діяльності впродовж II Світовоївійни (І. Зуляк).

З одного боку, радянська держава закладалакультурні осередки та філармонії, заснувалаУкраїнський народний хор (1943 p.),Закарпатський народний хор (1946 p.),Черкаський народний хор (1957 р.) та ін., якісвоєю творчістю повинні були засвідчувативисокий рівень української вокально-хорової тахореографічної культури завдяки гастролям як вУкраїні, так і у багатьох зарубіжних країнах.

З іншого – державна ідеологічна машиназаперечувала значні здобутки культурно-просвітницької діяльності поколінь національносвідомих українців, зокрема галичан, якіоб’єднувалися навколо “Просвіти”, “Рідноїшколи”, “Боянів”, НТШ та інших культурницькихорганізацій [4].

Отже, базою для вивчення заявленої проблемивиступають як згадані вище музикознавчі та

культурологічні дослідження, так і архівніматеріали та періодика, розвідки з культурно-мистецької регіоналістики (П. Медведик,Л. Бойцун, О. Бойчук та ін.)

У цьому контексті метою статті є висвітленнякультурно-просвітницької ролі Тернопільськоїобласної філармонії впродовж означеного періоду,а її завданням – представлення діяльностіосновних хорових та хореографічних колективів,солістів закладу.

Виклад основного матеріалу. Тернопільськафілармонія була відкрита у грудні 1939 р. у будівлі,спорудженій ще у 1903 p. для товариства“Міщанське братство”, яке з початку XX ст. булоосновним культурним осередком Тернополя і краю.

На цій сцені свого часу виступали І. Франко,С. Крушельницька, Б. Лепкий, учасникимандрівного театру “Руська Бесіда”, “Заграва”, ускладі яких були відомі актори М. Садовський,М. Заньковецька, К. Рубчак, Й. Стадник,М. Бенцаль, В. Блавацький та ін. На цій сценіпочинав свій творчий шлях і Л. Курбас,започатковувалися його “Тернопільські театральнівечори” (їх відкриття відбулося 18.10.1915 р.). Цясцена пам’ятає урочисті імпрези силамиучасників Тернопільського та Бережанського“Боянів”, просвітянських хорів початку XX ст. [1].

Продовжуючи мистецьку просвітницькутрадицію у міжвоєнний період, на сцені закладуяк учасники різних українських культурно-мистецьких акцій виступали хори та солістиосередків “Боянів”, “Просвіти”, “Рідної школи”та інших товариств. Значному ростувиконавського рівня музикантів-аматорів сприяловідкриття Тернопільської філії ЛьвівськогоВищого музичного інституту імені М. Лисенка(1928), класів ЛВМІ у Чорткові, їх творчаспівпраця з культурно-просвітницькимиосередками. Ця культурницька діяльністьзазнавала постійних утисків і переслідувань збоку польської влади, згодом була перервана зприходом радянських військ.

Marriage Bill”, the beginning of the symphonic jazz activities and cooperation with the Regional Children’sPhilharmonic and others.

The creative potential of the Philharmonic today consists of a number of highly professional musicalgroups and artists, including the mentioned above Chamber Choir, the Symphony Orchestra, the ChamberOrchestra, the Vocal Trio “The Nightingales of Galicia”, the Academic Ensemble of Folk Music “The Pattern”and others. The leading singers of the Philharmonic are the People’s Artists of Ukraine Ya. Lemishka andN. Lemishka, the Honored Artists of Ukraine L. Korzeniovskiy, A. Onufriychuk, the talented performers V. Shahay,N. Prysich V. Darchuk, A. Malecka, A. Olenyn, V. Myschiy and others.

The article highlights the creative activity of the dance groups of the Philharmonic, with the AcademicDance Group “Nadzbruchanka” among them.

Today the Philharmonic creative teams continue the developing of the artistic traditions of the TernopilRegion worthily representing it in different regions of Ukraine and abroad.

Keywords: the cultural and artistic life of Ternopil Region, the second half of the XX and the beginning ofthe XXI century, the Regional Philharmonic, the creative teams.



101 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Однак, як зазначалося вище, офіційна владанамагалася “повернути в нове русло” культурно-мистецькі традиції краю. Так, вже у грудні 1939 p.з числа учасників хору “Тернопільського Бояну”була створена обласна хорова капела, відповіднодо постанови Раднаркому СРСР “Про організаціютеатрів, музичних колективів, будинків народноїтворчості і театрально- музичних закладів уЛьвівській, Дрогобицькій, Волинській,Ровенській, Станіславській і Тернопільськійобластях”. У п. 6.2 постанови читаємо:“Організувати в Тернопільській області Державнуобласну філармонію з українською хоровоюкапелою, сектором естради, надавши їмприміщення “Міщанського братства”(Островського, №7)” [1].

Саме хор філармонії став “творчою візитівкою”закладу. Впродовж 1944 – 48 рр. керівником хорубув Іван Іванович Гіпський (08.03.1901 р.,м . Кременець, нині Тернопільська обл. –27.10.1978 р., там само) – талановитий диригент,композитор, педагог, який свого часу закінчив2-річні вчительські музичні курси у Львові (1930),педагогічний факультет Варшавської консерваторії(1937) [3]. Тривалий час він учителював наКременеччині, керував молодіжними тавчительськими хорами, впродовж 1948 – 76 рр.викладав у Кременецькій музичній школі, бувдиригентом симфонічного оркестру із вчителівцієї школи. І. Гіпський за сумісництвом викладаві у Кременецькому (далі – Тернопільському)педагогічному інституті, закладаючи тим самимоснови фахової хорової та диригентськоїдіяльності.

Успішний етап діяльності капели у 1950 –1960-х pp. пов’язаний із постаттю диригентаМиколи Михайловича Вороняка (27.12.1922 р.,с. Венглювка Кросненського повіту, сучаснаПольська Республіка – 26.06.1974 р.,м. Тернопіль) – творчого музиканта, педагога,заслуженого працівника культури України (1973),самодіяльного композитора [3]. М. Вороняк буввипускником Львівської державної консерваторії,успішно працював з молодіжними хорами Києва,Львова.

Під його керівництвом капела філармоніїдосягла широкого визнання, її гастрольнімаршрути сягали далеко за межі України. Однак,важкою особистою трагедією для митця і втратоюдля культурного життя краю стало розформуваннякапели у 1963 р. Від того часу діяльність хоровихколективів краю зосереджувалася при Будинкахкультури, навчальних закладах та ін.

З архівних джерел та офіційних матеріалівфілармонії дізнаємося, що із здобуттям

незалежності України активізуються процесихорового руху Тернопілля, пошуку його новихформ. Так, у 1998 р. розпочав творчу діяльністькамерний хор філармонії під орудою натхненникаС. Дунця (сьогодні – заслуженого артистаУкраїни).

Впродовж 2010 – 12 рр. до організації хоровихколективів філармонії залучалися заслужений діячмистецтв України М. Кріль (сьогодні – диригентсимфонічного оркестру філармонії), заслуженийпрацівник освіти України І. Доскоч (довголітнійнатхненник і керівник унікальної дитячої хоровоїшколи-студії “Зоринка”). З осені 2011 р. хоровийколектив філармонії очолив народний артистУкраїни Б. Іваноньків (свого часу – диригентславнозвісної Струсівської народної капелибандуристів “Кобзар”, низки аматорських хоровихколективів, керівник студентського хору ТНПУім. В. Гнатюка) [3]. Отже, можемо констатувати,що до організації хорової справи Тернопільськоїфілармонії були запрошені кращі митці краю.

Тернопільська філармонія демонструє ітривалу творчу діяльність різних ансамблевихформ та солістів закладу на різних етапах їїфункціонування. Так, у філармонії було створенот. зв. музично-лекторійні бригади. У складі першоїбригади (створена у 1968 р.) брали участь артистиЛ. Майорова, М. Прохорець, Т. Пиріжок,Є. Кальянов, Б. Старицький, Й. Сагаль,І. Равлюк, Л. Бохан, Є. Собко. У 1980 р. буластворена друга музично-лекторійна бригада, уякій виступали О. Юрик, Б. Лещишин,Н. Яковчук, І. Жигайло. У матеріалах тогочасноїпреси читаємо відгуки про успішні тематичніконцертні програми “Наша дума, наша пісня”,“Христос серед нас”, “Хто, хто Миколая любить”,програми з народних обрядових пісень,авторських романсів українських митців та ін. [1].

У 1970-х роках на базі філармонії успішнопрацювали вокально-інструментальні колективи“Дністер” (керівник М. Шамлі, сьогодні –заслужений діяч мистецтв України) та “Збруч”(керівник В. Щуцький). У 1976 р. було створенофортепіанне тріо у складі Ярослава (скрипка),Романа (віолончель) і Габріели Теленків(фортепіано). У його супроводі виступавзаслужений артист України М. Болотний.

Яскравою подією у музичному життіТернопільщини та усієї України стало створенняу 1980 р. відомого фольклорного ансамблю“Медобори”. Його учасниками були нинізаслужені артисти України Л. Корженевський,А. Онуфрійчук, заслужений працівник культуриЛ. Тимощук та ін. Керівник ансамблюО. Марцинківський (нині народний артист


102

України) ставив мету відродити пласт традиційноїнародної культури, представити сучаснуавторську українську пісню.

У 1980-х – 1990-х рр. у філармонії працювалимузиканти, які своїм талантом прославилиТернопільщину в Україні та за її межами. Середних: солісти Народні артисти України І. Бобул,О. Пекун, В. Павлік, згаданий вище О. Марцинківський,народний артист Росії О. Сєров, заслужені артистиУкраїни Любов та Віктор Анісімови та ін. Своїйславі у цей період філармонія завдячує діяльностізгаданого вище заслуженого працівника культуриУкраїни М. Вороняка, відомого хореографазаслуженого артиста України О. Данічкіна табагатьох інших.

Слід відмітити, що художнє керівництвофілармонії не лише утверджувало усталені форми,але й шукало нові форми творчої діяльності.Серед них – концертна постановка опериД. Россіні “Шлюбний вексель” у 1987 р.(музичний керівник та диригент Б. Дунець,постановник – художній керівник філармоніїМ. Форгель).

У 1996 р. при філармонії був започаткованийструнний квартет у складі І. Велигана (першаскрипка), О. Данилюк (друга скрипка),І. Воробель (альт), Л. Романової (віолончель), зяким співпрацювала заслужена артистка УкраїниЛ. Ізотова (нині – народна артистка України).Колектив виконував вокальні та інструментальнітвори українських і зарубіжних композиторів.

У цьому ж році був створений і симфо-джазоркестр під керівництвом заслуженого працівникакультури України В. Семчишина. Оркестр бувучасником багатьох конкурсів, фестивалів, радіота телевізійних програм, а його репертуарналічував близько 180 творів різних жанрів. У1997 р. при філармонії утворенийінструментальний дует у складі Сергія (скрипка)та Олени (фортепіано) Болотних, лауреатів ідипломантів Міжнародних конкурсів і фестивалів.

Важливим напрямком діяльності закладу сталаспівпраця з обласною дитячою філармонією,керівництво якої на громадських засадахздійснював викладач музичного училища ім.С. Крушельницької, заслужений працівниккультури України В. Россоха.

Творчий потенціал обласної філармоніїпредставляє сьогодні низка високопрофесійнихколективів та виконавців: це згаданий вищекамерний хор, симфонічний оркестр (диригент –заслужений артист України М. Кріль), камернийоркестр, вокальне тріо “Солов’ї Галичини”,академічний ансамбль народної музики“Візерунок” та ін. Серед провідних вокалістів

філармонії народні артисти України Я. Лемішката Н. Лемішка, заслужені артисти УкраїниЛ. Корженевський, А. Онуфрійчук, талановитівиконавці В. Шагай, Н. Присіч, В. Дарчук,О. Малецька, А. Оленин, В. Мищій та ін. [1].

В рамках статті коротко представимоакадемічний ансамбль танцю “Надзбручанка”,який гідно репрезентує хореографічне мистецтвокраю [2]. Колектив було створено у червні 1959 р.згідно наказу обласного управління культури зметою пропаганди хореографічного мистецтвасеред населення Поділля. Його першимкерівником (1959 – 1961) був запрошенийбалетмейстер-постановник О. Дьяков. У липні1961 р. ансамбль отримав статус професійногомистецького колективу, а його головнимбалетмейстером став заслужений артист УкраїниО. Данічкін, який виступав у першому складіансамблю танцю імені П. Вірського.

Основним напрямком діяльності колективустала популяризація хореографічного мистецтвата народної творчості загалом на основі місцевогофольклору. З цією метою О. Данічкін проводивпошукові експедиції, знаходив фольклорно-хореографічний матеріал для програмирепрезентації культурної самобутностіТернопільського краю [2].

О. Данічкін керував колективом впродовж 20років, а поставлені ним талановиті композиції(повний гумору танець “Вихиляс”, жартівливамініатюра “Свати”, хореографічна композиція“Весілля”, іскрометні “Чабани” і “Копіруш”) несходять зі сцен Тернопілля до сьогодні. Танець“Трясунець”, створений хореографом на основіфольклору, зібраного у лемківських селахТернопільщини, увійшов в історію українськоготанцю та до репертуару низки колективівУкраїни.

З серпня 1986 р. художнім керівником таголовним балетмейстером колективу ставЮ. Пац, який свого часу теж був артистом балетуансамблю танцю імені П. Вірського. За короткийчас він оновив творчий склад ансамблю, збагативйого репертуар цікавими хореографічниминомерами: жартівлива картинка “Не журись”,“Чумаки”, “Український гопак”, “Гуцульськарапсодія”, “Ой ця Ґандзя”, дівочий танець“Надзбручанка”, “Тернопільська полька”,“Весняний гопак”.

З преси дізнаємося про успішні гастрольніпоїздки колективу з оновленою програмоюУкраїною та зарубіжжям: Болгарія (1986),Німеччина (1988), Канада (1990), Словенія (2004),Франція (2002), Португалія та Іспанія (2005),Сербія (2008) та ін. Колектив гастролював у



103 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Польщі, Бельгії, Лаосі, Шрі-Ланці, Японії, США,неодноразово ставав лауреатом різнихміжнародних конкурсів і фестивалів. Так, у 2002 р.ансамбль танцю “Надзбручанка” репрезентувавсвоє виконавство на І Всеукраїнськомуфестивалі-конкурсі народної хореографії іменіП. Вірського, де став переможцем із згаданимвище лемківським танцем “Трясунець”.

З 2008 р. колективом керує заслуженийпрацівник культури України І. Николишин, якийзапропонував цікаві ідеї творчого розвиткуколективу, презентуючи нові постановки:хореографічне дійство за мотивами творуМ. Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки” тахореографічну композицію “Козацькі забави”, зякою ансамбль успішно виступив на IIIВсеукраїнському фестивалі-конкурсі народноїхореографії імені П. Вірського, де отримав першемісце в номінації “А” як кращий танцювальнийколектив [1].

Колектив, якому у 2012 р. було присвоєностатус “академічного”, і далі у невтомномупошуку нових форм та засобів художньоївиразності. На сьогодні у його репертуарі понад28 композицій. Створені на базі колективу номериувійшли у золотий фонд хореографічногомистецтва України, серед них: чоловічий танець“Вихиляс”, жартівливий “Копіруш”, хореографічнедійство “Надзбручанське весілля”. Популярністюкористуються жартівлива картинка “Не журись”,“Чумаки”, “Український гопак”, “Гуцульськарапсодія”, “Ой ця Ґандзя”, дівочий танець“Надзбручанка”, “Тернопільська полька”,“Весняний гопак”.

На окрему увагу заслуговує оркестр ансамблютанцю “Надзбручанка” завдяки високопрофесійномурівню виконання, авторським творам тааранжуванням, створеними керівникамиоркестру, зокрема заслуженим діячем мистецтвУкраїни М. Шамлі, І. Жигайло, Я. Лірським,заслуженим працівником культури УкраїниА. Баньковським. Впродовж організаціїконцертної діяльності, оркестр та його солістисупроводжують виступи провідних солістів

обласної філармонії: народних артистів УкраїниЛ. Ізотової, Я. Лемішки, Н. Лемішки, заслуженихартистів України Л. Корженевського, В. Івченка,А. Онуфрійчук, Н. Гусяниці.

Висновки. Отже, творчі колективи філармонії,опираючись на славну мистецьку традиціюТернопілля, гідно продовжують і розвиваютьмистецькі традиції краю, достойно представляютьрізні напрямки і форми виконавського мистецтвау різних регіонах України та за її межами.

ЛІТЕРАТУРА1. Бойцун Л. Тернопіль у плині літ… /

Л. Бойцун. – Тернопіль: Джура, 2003. – 392 с.2. Кройтор Ю. Біля колиски “Надзбручанки” /

Ю. Кройтор // Вільне життя. – 2011. – № 96 (2 грудня).3. Музична Тернопільщина: Бібліогр. покажчик

/ Уклад. В.Я. Миськів. – Т.: Підручники іпосібники, 2008. – 288 с.

4. Черепанин М. В. Музична культура Галичини(друга половина ХІХ – перша половина ХХстоліття: Монографія / М.В. Черепанин. – К.:Вежа, 1997. – 328 с.

5. http://temopilomcnt.at.ua/index/khoreografichniizhanr/040

REFERENCES1. Boicun, L. (2003). Теrnopil u plyni lit

…[Ternopil’ in current years]. Теrnopil: Dzchurа, 392 p.[in Ukrainian].

2. Кroitor, Yu. (2011). Bilja kolysky “Nadzbruchanky”[Near the cradle “Nadzbruchanka”]. Viljne juttia [TheFree Life]. No. 96 (December 2) [in Ukrainian].

3. Мyskiv, V. Ia. (Ed.). (2008). MuzychnaТеrnopilshchynа: Bіbliograf. Pokazchyk [MusicalTernopil’ region: the bibliographical index]. Ternopil:Pidruchnyky i posibnyky, 288 p. [in Ukrainian].

4. Cherepanyn, M. (1997). Muzychna kuljturаGаlychyny (druhа pоlоvynа ХІХ – pеrshа pоlоvynаХХ stolittja [Musical Culture of Galicia (the secondhalf of the XIX – the beginning of the XX century].Кyiv: Vezchа, 328 p. [in Ukrainian].

5. http://temopil-omcnt.at.ua/index/khoreografichniizhanr/0-40



“Найпрекрасніші і водночас найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших”.

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет

104

УДК 78.071.1(477)

Уляна Молчко, доцент кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СТАТТЯ “ОСТАП НІЖАНКІВСЬКИЙ У МОЇХ СПОГАДАХ” КИРИЛАСТУДИНСЬКОГО – ВАРТІСНА ПАМ’ЯТКА СПОГАДОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПОЧАТКУ ХХ СТОРІЧЧЯУ статті розглянуто раритетний публіцистичний матеріал Кирила Студинського про українського

композитора о. Остапа Нижанківського, що був надрукований на сторінках журналу “Наша культура”на початку ХХ сторіччя. Автор дослідження аналізує багатий інформативний матеріал, який фіксує усвоїх спогадах галицький журналіст. Доведено, що ця праця з давнього періодичного видання, в якійпредставлені мистецькі здобутки хорового колективу під керуванням О. Нижанківського, є вартіснимвнеском до історіографії української культури.

Ключові слова: О. Нижанківський, К. Студинський, стаття, журнал “Наша культура”.

Літ. 9.

Ульяна Молчко, доцент кафедры музыковедения и фортепианоДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СТАТЬЯ “ОСТАП НИЖАНКИВСКИЙ В МОИХ ВОСПОМИНАНИЯХ”КИРИЛЛА СТУДИНСКОГО – ЦЕННАЯ ПАМЯТКА МЕМУАРННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

НАЧАЛА ХХ ВЕКАВ статье рассмотрено раритетный публицистический материал Кирилла Студинского об

украинском композиторе о. Остапе Нижанкивским, который был напечатан на страницах журнала“Наша культура” в начале ХХ века. Автор исследования анализирует богатый информативный материал,который фиксирует в своих воспоминаниях галицкий журналист. Доказано, что этот труд из старогопериодического издания, в котором представлены художественные достижения хорового коллективапод руководством О. Нижанкивского, является ценным вкладом в историографию украинской культуры.

Ключевые слова: О. Нижанкивский, К. Студинский, статья, журнал “Наша культура”.

Ulyana Molchko, Associate Professor of the Musicology and Piano DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE ARTICLE “OSTAP NYZHANKIVSKIY IN MY MEMORIES” BY KYRYLOSTUDYNSKIY AS THE VALUABLE MONUMENT OF MEMOIRE LITERATURE OF THE

EARLY 20TH CENTURYThe article studies the unique publicistic material of Kyrylo Studynskiy about the Ukrainian composer

father Ostap Nyzhankivskiy, which was published on the pages of magazine“Our Culture” at the beginning ofthe 20th century. The article analyzes the rich informative material which shows both separate branches ofcreative work of a Galician artist and the development of national cultural and educational life of Galicia atthe end of the 20th century in the conditions of ungoverned territory.

The article of Kyrylo Studynskiy is written in the genre of memoirs where important at that time artisticactions were recorded against the background of describing the pages of life and creative work ofO. Nyzhankivskiy.

The researcher reviews the publicistic material of K. Studynskiy, which consists of seven chapters: “My firstmeeting with Ostap Nyzhankivskiy”, “Ostap as a conductor at the evening meetings of O. Konyskiy”, “Ostapamong the group of academic gymnasium students”, “Concert of Ostap’s choir in Rohatyn”, “the Repertoire ofOstap’s choir. “Music library”. “The Relations with Ukraine”, “The Professors and youth of academic gymnasium.Performances of Ostap’s choir in “Zoria” in 18851887” “Three representative concerts of Ostap’s choir in 1886”.

Characterizing every chapter of the articlememoir of K. Studynskiy, the accent is made on the musicalrepertoire of “Academic Brotherhood” choir which consisted of both works of foreign and Ukrainian composers,what proves high professional level of singing ensemble. The significant concert performances of the choirunder the supervision of O. Nyzhankivskiy in Lviv and Galician cities have been mentioned.

The educational role of O. Nyzhankivskiy as a founder of “Music library” as well as cooperation of himand singing ensemble with craft society “Zoria” has been described. The pedagogical contribution of Lvivacademic gymnasium professors has been studied, in particular of A. Vakhnianyn, O. Borkovskiy, and H. Vrecionwho repeatedly appeared with lectures in front of the bourgeois youth.

© У. Молчко, 2017

СТАТТЯ “ОСТАП НІЖАНКІВСЬКИЙ У МОЇХ СПОГАДАХ” КИРИЛА СТУДИНСЬКОГО –ВАРТІСНА ПАМ’ЯТКА СПОГАДОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПОЧАТКУ ХХ СТОРІЧЧЯ

105 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Сучасні умовидержавотворення, що супроводжуютьсявідродженням національної культури,

вимагають глибокого переосмислення творчого внескуфундаторів української музики. Постать композитора,диригента, культурно-освітнього та громадськогодіяча о. Остапа Нижанківського (1863 – 1919) єоднією з центральних серед плеяди митців кінцяХІХ початку ХХ сторіччя. Але його мистецькадіяльність, котра сприяла становленню тарозвитку нашої культури, є ще малодослідженою.Публіцистична праця академіка КирилаСтудинського “Остап Ніжанківський у моїхспогадах” поглиблює інформативний матеріал проо. О. Нижанківського, тогочасні товариства,окремих культурно-освітніх діячів, тому єпам’яткою спогадової літератури початку ХХсторіччя.

Аналіз останніх досліджень. Життєвий татворчий шлях о. О. Нижанківського привертавувагу багатьох дослідників української культури:С. Людкевича [3; 4], Я. Колодій [2], Л. Кияновської[1], Л. Соловей [7], Р. Сов’яка [5; 6]. ПрацяК. Студинського “Остап Ніжанківський у моїхспогадах”[8] стала плідним ґрунт для написаннякниг про митця Я. Колодій [2] та Р. Сов’яку [5;6]. Варто зазначити, що зазначена публіцистичнапраця містить багатий інформативний матеріал,який висвітлює не тільки окремі віхи творчостігалицького диригента, але й розвиток тогочасногонаціонального культурно-освітнього життяГаличини кінця ХІХ ст. в умовах бездержавності.

Мета дослідження – ввести в науковий обіграритетну статтю Кирила Студинського,присвячену о. Остапу Нижанківському тавизначити її музикознавчу цінність.

Виклад основного матеріалу. Праця КирилаСтудинського “Остап Ніжанківський у моїхспогадах”, що побачила світ у журналі “Нашакультура” за 1937 рік, присвячена священику,видатному композитору, диригенту, громадськомудіячу о. Остапові Нижанківському. Автор обираєлітературний жанр – спогади, яким властива“сукупність асоціативно-ретроспективних згадокпро знайому людину чи певні події з власногожиття. На відміну від мемуаристів таавтобіографістів, автори спогадів не ставлять собіна меті цілісне відтворення образу відомогознайомого чи зображених подій, йдеться лише профрагментарні уривчасті спомини”[9].

Публіцистична праця складається з семирозділів: “Моя перша зустріч з Остапом

Ніжанківським”, “Остап диригентом навечерницях Ол. Кониського”, “Остап середгромади учнів акад. гімназії”, “КонцертОстапового хору в Рогатині”, “РепертуарОстапового хору. “Бібліотека музикальна”.Зв’язки з Україною”, “Професори і молодь акад.гімназії. Виступи хору Остап в “Зорі” 1885 – 7”,“Три пописові концерти хору Остапа в р. 1886”.У них вперше фіксуються знакові творчі етапижиттєвого шляху композитора. Саме тому,Р. Сов’як називає К. Студинського “першимбіографом о. О. Нижанківського” [6, 14]. Туттакож здійснюється панорамне відтворенняважливих тогочасних мистецьких подій, які поданічерез оцінку К. Студинського.

У першому розділі “Моя перша зустріч зОстапом Ніжанківським” автор знайомитьчитача з героєм статті. Про те, що це спогадовапраця, К. Студинський зазначає вже у першихреченнях. Він пише: “Минуло п’ятдесят літ, як явперше познайомився з Остапом Ніжанківським,а мені здається, що це було недавно. Моєтоваришування з Остапом в роках 1885 – 7 і відосені 1888 – 1889 залишилося в мене в такій живійпам’яті, що я хотів би свої враження передатигромадянству, як спогад про доброго товариша,талановитого музику й незрівняного диригента”[8, 138].

Автор зазначає, що їх знайомство відбулося угрудні 1884 року, коли він навчався у шостомукласі Львівської української академічної гімназії.Остап Нижанківський на той час був на військовійслужбі. К. Студинського вразив його зовнішнійвид. “Був це рідкий тип гарного мужчини знезвичайно симпатичним обличчям, з кучерявим,буйним волоссям, зачесаним посередині голови.Був він рослий і стрункий”, – зазначає публіцист[8, 139]. О. Нижанківський захопив його такожглибоким знанням поезії ВолодимираНавроцького. Музикант захоплено прочитавнапам’ять вірші “До ластівки”, “Умерла” інаголосив, що ця поезія так і проситься на ноти.Таким було перше знайомство К. Студинського зО. Нижанківським.

Другий розділ “Остап диригентом навечерницях Ол. Кониського” присвяченийпершому виступу О. Нижанківського у Львові,як композитора та диригента. Автор детальноописує знакову подію, а саме вечорниці на честьОлександра Кониського, що були проведені утоваристві “Бесіда”. Вступне слово виголосивІван Белей,. на той час редактор “Діла”.

Based on the analyzed publicistic material of K. Studynskiy published in the magazine “Our Culture”, ithas been proven to be valuable contribution to historiography of Ukrainian culture.

Keywords: O. Nyzhankivskiy, K. Studynskiy, an article, the magazine “Our Culture”.


106

Концертну програму становили: твір Ф. Крейслера“Чарівна піснь”, а т акож дві композиціїО. Нижанківського: “Вітер” на слова Верниволі(О. Кониського) та кантату “Не гармати граютьн и н і” н а в і р ш і І . Ф р а нк а . П уб л ік а ц і яК . Студинського пронизана схвальнимивідгуками з преси початку ХХ сторіччя. Віннаводить висловлювання рецензента “Діла”, вяких поданий аналіз виконуваних творівНижанківського. “Як сама музика, основана нанародніх мотивах, відзначувалася молодечоюсилою та багатством інвенції, так і вірневиконання композиції зробили на зібраних дужеприємне враження, що висловилось у ряснихоплесках” [8, 140].

У другому розділі К. Судинський фіксуєцікавий матеріал про концертний репертуар хору“Академічного Братства”, про його окремихсолістів та читців поезії. Так, на вечорницях,присвячених О. Кониському, був також виконанийтвір М. Лисенка на слова Т. Шевченка “Поки зійдеясне сонце”, С. Монюшка “Спомин лірникові”,де сольну партію блискуче відспівав ВолодимирЛев. Схвально публіцист відзивається продекламатора поезії О. Кониського “Острожник”Нестора Яворівського.

Ця мистецька подія, про яку пише у своїхспогадах К. Студинський, засвідчує не тількифакт ювілейного в ід знач ення творчостіО . Кониського, але й появу в Галичині новоїталановитої плеяди українських митців-патріотівв умовах тогочасної бездержавності.

Третій розділ “Остап серед громади учнів акад.гімназії” висвітлює мистецькі стосунки О. Нижанківськогоз молоддю. Найближчим його товаришем ставК. Студинський, якому він представив своїкомпозиції. Кирило з задоволенням виконувавкомпозиції “До ластівки” на слова В.Навроцького, а також спільно з О. Нижанківськимдует “І широкую долину” на вірші Т. Шевченка.Публіцист зазначає, що з учнями академічноїгімназії митець радо зустрічався на пробах уНародному Домі. Ці сходини проходили ватмосфері великого національного піднесення.Молодь читала вірші Т. Шевченка, Ю. Федьковича,свої власні поезії, співала твори А. Вахнянина “Дочарки”, “Калину”. З особливим тепломСтудинський описує виховне спілкування зНижанківським-диригентом на пробахгімназійного хору. “Був Остап незрівнянимдиригентом. На даний знак камертоном миставали карно біля нього. Ніхто з нас не смів тодінавіть зашелестіти нотами. З його руки, а щебільше з його обличчя ми вичитували, як маємоспівати та модулювати пісню. Кожний із нас мусів

вивчити ноти, щоб співати без помилок. Словом,він панував над нами й над нашими голосамисвоїми нервами. Він любив і розумів пісню, а тусаму любов і розуміння пісні вливав він між нас[…]. Ставився він до кожної пісні поважно, томуй годі дивуватись, що й ми, молоді учні,споважніли та з повагою ставились до хору йпісні”[8, 143], – пише автор споминів. Як дійснийдиригент хору О. Нижанківський став у серпні1885 року, а від вересня 1885 року, зазначаєК. Студинський, почалася історія Остаповогохору.

Четвертий розділ “Концерт Остапового хорув Рогатині” подає сучасникам інформацію промистецьку акцію хору в місті Рогатині. Тутзафіксовано імена перших учасників цьогомолодіжного колективу, а саме Остапа і ПетраНижанківських, Євгена Хомінського, Івана таЮліяна Бачинських, Осипа Партицького,Матківського, Юліяна Гумецького, СидораБілинського, Антіна Стрільбицького, ІванаІванціва. Автор детально подає репертуартогочасного концерту, до якого, крім інших.входили: “Гуляли”, “До чарки” О. Нижанківського,“Не забуду” (“І широкую долину”), “По морю”А. Вахнянина. Місцевими аматорами булопоставлено вистави: “Тато на заручинах”, “Вінне заздрісний”. Автор також подає прізвищапровідних театралів Рогатина: МихайлаЛевицького, Савини Стрільбицької, Івана іСеверина Стрільбицьких, при цьому зазначаючи,що “грали вони свої ролі не як аматори, але якдійсні артисти” [8, 202].

Стаття фіксує прізвища тогочасної інтелігенції,яка приймала та підтримувала цей молодіжнийколектив. Серед інших – о. Іполит Дзерович,о. Стрільбицький, о. Чировський, а такожПолянські, д-р Крвавич, д-р Савчак.

Розділ пронизаний газетними відгуками зчасопису “Діло”, які поглиблюють відомості,пов’язані з конкретною подією. Ось наприклад,наведемо уривок з допису “Перший вечерокмузикально-вокальний в Рогатині” за 1885 рік:“Ми слухали, дивилися, та очам не вірили, мище досі не стямилися по гарнім вечеркурогатинськім, чогось подібного ми – кажемо щироі вітверто – ніколи не надіялись, тим більше, щояк ми зачували, вечерковий комітет мав прикмети“пізного Івана”. Програма вечерка була дужебагата і відповідна, а ще краще викінчена.Розпочав хор львівської молоді та другихлюбителів співу відспіванням нового кусника“Гуляли” композиції О. Ніжанковського. Співакипід управою самого композитора так заімпонувалисвоїми голосами, що на жадання публіки, мусіли



107 Молодь і ринок №6 (149), 2017

той кусник повторити. Потому відіграли аматоривельми удачно міщанську пригоду ГригоріяГригорієвича (…) “Тато на заручинах”. Як пані,так і панове аматори грали з правдивим чуттям івив’язались із свого нелегкого завданняякнайліпше” [8, 203]. Такі відгуки свідчать прознаковіть даної концертно-театральної події длярегіону, оскільки, як далі зазначає К. Студинський,це сприяло утворенню в Рогатині низкитовариств, а саме “Народної торговлі”,“Народного Касино”. Автор статті підсумовує, що“хор учнів акад. гімназії під проводом Остапасповнив громадську службу, розбуджуючигромадянство Рогатинщини до національноїроботи” [8, 204].

У публікації автор пише і про моральнуатмосферу колективу. Він наголошує, що “міжйого членами була незвичайна карність. Ніхто,під загрозою ексклюзії, не міг зробити нетакту,ніхто на смів зловжити алькоголю, а прикладдавав нам сам Остап своєю ввічливістю супротивлюдей, своєю скромністю, здержаністю в питтіта культурністю” [8, 204].

П’ятий розділ “Репертуар Остапового хору.“Бібліотека музикальна”. Зв’язки з Україною”несе не тільки інформативну функцію, але йаксіологічну, що дає можливість усвідомитивагомий внесок О. Нижанківського в культурнийрозвиток Галичини. Викладений матеріал єцінною джерельною базою для вивченняеволюційних процесів становлення національноїкультури та музичної освіти в Галичині кінця ХІХсторіччя.

К. Студинський також висвітлює діяльністьзаснованого О. Нижанківським музичноговидавництва “Бібліотека музикальна” у 1885 році.Стимулом до нотодрукування стала праця митцяяк керівника гімназійного хору.

На початку розділу автор подає детальнийрепертуарний список творів, які співав хор О.Нижанківського. Основу виконуваних композицій,зазначає публіцист, становили хорові речі з трьохвидань Д. Андрейка: “Вінок”, “Кобзар”, “Боян”.Це – понад шістдесять пісень, авторами яких булиС. Воробкевич, М. Вербицький, В. Матюк, П. Любович,М. Рудковський, І. Лаврівський, А. Вахнянин,П. Бажанський, М. Кумановський, М. Лисенко.Варто зазначити, що, на думку К. Студинського,“не в репертуарі вага, а в виконанні пісень”. Вінпише: “Остап вкладав у них свою душу, а черезте хор співав їх з таким ніжним чуттям, у такомупрецизійному виконанні, що навіть серед забавимовкла розмова, публіка тиснулася до хору таслухала пісні в німому захопленні. А по скінченнівітала диригента і його хор такими ряснимиоплесками, що хор мусів співати й співати. Росло

серце в Остапа, у його співаків та в тих вдячних іпевних слухачів. Пісня поширювалася, а з неюросла також національна свідомість” [8, 207].

Тогочасна громадськість потребувала великоїпопуляризації хорових творів українськихкомпозиторів. За цю просвітницьку справу взявсяО. Нижанківський, організувавши “Бібліотекумузикальну”. Починаючи з 1885 року вийшлошість випусків. Це сприяло збільшеннюукраїнських хорових колективів у СхіднійГаличині кінця ХІХ сторіччя. Оскільки “Бібліотекамузикальна” видавала твори літографічнимспособом, О. Нижанківському доводилосявласноруч переписувати ноти, слова, а такождбати про естетику обкладинки.

У другій половині розділу К. Студинськийвисвітлює налагодження зв’язків з МиколоюЛисенком. Розшукуючи нові твори тогочаснихфундаторів української музики, активістимузичного видавництва прагнули отримативисокомистецькі композиції видатнихнаціональних митців. Автор статті разом з ОсипомПартицьким налагодив листування з М. Лисенкомзадля отримання його творів. Митець радовідгукнувся і прислав для галицькоговидавництва своє “Quodibet” І і ІІ. У липні 1887року композитор з Великої України зустрівся зК. Студинським у Києві та відвідав з ним могилуТ. Шевченка в Каневі.

У публікації автор через призму особистихспогадів з особливим теплом згадує про Лисенкаяк людину. К. Студинський пише: “Лисенковідповідав негайно на кожного листа, а цимвиявляв супроти мене [К. Студинського – У. М.],тоді 17-літнього хлопця, високу культурність,якою визначався ціле життя у відношенні до всіх,а зокрема до Галичан, починаючи від р. 1868 р.,коли він [М. Лисенко – У. М.] їхав на музичністудії до Липська. Не даром називано Лисенка“музикою джентельменом”[8, 208].

Поширюючи за допомогою “Бібліотекимузикальної” твори М. Лисенка, молоді людипоширювали його музику в Галичині. На початкугрудня 1903 року у Львові, Станіславові,Чернівцях музичною громадськістю тріумфальновідзначено ювілей великого сина України. “Булаце подяка за його пісню й за єднання з нами,якому остався вірний до кінця життя” [8, 208], –на такій високій емоційній ноті закінчує розділК. Студинський.

У шостому розділі “Професори і молодь акад.гімназії. Виступи хору Остапа в “Зорі” 1885 –7.” автор статті представляє просвітницько-концертну та виховну роботу хору підкерівництвом О. Нижанківського з львівськимтовариством ремісників “Зоря”. Ця співпраця


108

здійснювалася задля укріплення українства вколах ремісничої, міщанської молоді. Передовідіячі краю Василь Нагірний, Кость Левицькийзапросили хор Остапа для здійснення цієї мети.Діяльність зосередилася на проведенні вечорниць,фестин. Ці мистецькі акції проводилися впродовж1885 – 1887 років. Постійним учасником цихімпрез був хор О. Нижанківського. Цей співочийколектив знайомив тогочасну ремісничу іміщанську молодь з високомистецькими творамизарубіжних і українських композиторів. У своїхспогадах К. Студинський детально подаєрепертуар хору на кожних мистецьких акціях. Провисокий інтелектуальний рівень цих заходівсвідчить введення до програми декламаційуривків з української літератури. Їх виголошувалисамі члени ремісничої спільноти. Тогочасниморганізаторам такого просвітницько-виховногорівня вечорниць залежало на тому, щоб у нихбрали участь члени “Зорі”. За їх власнимбажанням О. Нижанківський розпочав утоваристві вести “науку церковного співу тасвітських пісень” [8, 336]. Часто на цих імпрезахвиконував музичні твори на цитрі ЄвгенКупчинський.

Це творче спілкування було під постійноюувагою професорів гімназії. На вечорницях частовиступали з доповідями А. Вахнянин, Г. Врецьона.

Розділ містить вартісні роздуми самого авторастатті про виховну роль української пісні. Своївисловлювання він подає з приводу публікаціїтвору О. Нижанківського “З окрушків” увидавництві “Бібліотека музикальна”. К. Студинськийпише, що “завданням того видавництва[Бібліотеки музикальної – У. М.] є розширити повсіх, хоч би найбідніших руських хатах руськупісню, загріти всіх до щирої любови до всього,що своє, що рідне. Та пісня стане покликом допраці, до бою, стане відрадою, потіхою в горю танедолі… Лети тому, пісне, лунай далеко, а тебевсюди щиро привітають, тебе приймуть русинищирим серцем до своїх хат! Гомони, пісне,голосно, широко й далеко на славу руськоїродини. (…) Так, у дійсності, розуміли мизначення української пісні. В наших очах булавона носієм українства, і ми в цьому непомилилися. Бачили ми це з досвіду по нашимвиступах у “Зорі”, де при нашій участі виросталосвідоме, інтелігентне міщанство, що нераз потімв житті давало докази своєї національноїприналежности до великої української родини йсвого патріотизму та жертвенности” [8, 337].

Сьомий розділ “Три пописові концерти хоруОстапа в р. 1886.” присвячений трьомШевченківським святам (6. ІІІ. 1886, 10. ІІІ. 1886,10. IV. 1886), на яких виступав хор під

керівництвом О. Нижанківського. Автор детальноописує концертні точки музичних програм. Вінакцентує увагу читача на газетних відгукахчасописів “Діло”, “Слово”, “МосковскіеВђдомости”. Крім цього, у матеріалі є цінніспогади К. Студинського про інших видатнихкультурно-освітніх діячів: О. Борковського,о. Ільницького, Д. Леонтовича.

Висновок. Публіцистична праця К. Студинськогоз давнього періодичного видання “Нашакультура”, в якій представлені мистецькі здобуткихо р о в о г о кол ект и ву п і д ке р ів н и ц тв омО . Нижанківського, є вартісним внеском доісторіографії української культури. Вона чекаєсвого опублікування окремим виданням задлявведення в науковий обіг. Це дасть можливістьпознайомити з нею широке коло сучасноїінтелектуальної громадськості, що цікавитьсямистецьким життя краю.

ЛІТЕРАТУРА1. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької

музичної культури ХІХХХ ст. / Любов Кияновська.– Тернопіль: Астон, 2000. – 339 c.

2. Колодій Я. Остап Нижанківський / ЯрославаКолодій. – Львів: Логос, 1994. – 64 с.

3. Людкевич С. Бібліографія творів ОстапаНижанківського // Станіслав Людкевич / С. Людкевич.Дослідження, статті, рецензії, виступи упор., ред.,вступна стаття, прим Зеновії Штундер. – Львів:Дивосвіт, 1999. – Т. І. – С. 300–302.

4. Людкевич С. Остап Нижанківський і нашасуспільність / Станіслав Людкевич / С. Людкевич.Дослідження, статті, рецензії, виступи упор., ред.,вступна стаття, прим Зеновії Штундер. – Львів:Дивосвіт, 1999. – Т. І. – С.

5. Сов’як Р. Остап Нижанківський. Нарис прожиття і творчість / Роман Сов’як. – Дрогобич:Відродження, 1994. – 87 с.

6. Сов’як Р. Остап Нижанківський та йогомузичнопедагогічна спадщина / Роман Сов’як. –Дрогобич: НВЦ Каменяр ДДПУ, 2005. – 198 с.

7. Соловей Л. Остап Нижанківський: Життя ітворчість / Лариса Соловей. – Львів, 1987. –Рукопис. – Архів ЛДК ім. М, Лисенка. – 40 с.

8. Студинський К. Остап Ніжанківський у моїхспогадах / Кирило Студинський // Наша культура.– 1937. – Ч. 3 (23). – С. 138–144; Ч. 4 (24). – С. 202–208; Ч. 8–9 (28–29). – С. 334–340; Ч. 11 (31). –С. 434–439.

9. Черкашина Т. Формування жанрів спогадовоїлітератури / Тетяна Черкашина // [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmduf_2013_4.

REFERENCES1. Kyanovska, L. (2000). Stylova evolyuciya

galyczkoyi muzychnoyi kultury XIXXX st. [StyleEvolution Galician musical culture of the nineteenth and



109 Молодь і ринок №6 (149), 2017

twentieth centuries.]. Ternopil: Aston. 339 p. [inUkrainian].

2. Kolodij, Y. (1994). Ostap Nyzhankivskyj [OstapNyzhankivskyi]. Lviv: Logos. 64 p. [in Ukrainian].

3. Lyudkevych, S. (1999). Bibliografiya tvorivOstapa Nyzhankivskogo [Bibliography of works OstapNyzhankivskyi]. Doslidzhennya, statti, recenziyi,vystupy. Lviv: Dyvosvit. Vol. I., pp.300–302. [inUkrainian].

4. Lyudkevych, S. (1999). Ostap Nyzhankivskyj inasha suspilnist [Ostap Nyzhankivskyi and oursuspilnist]. Doslidzhennya, statti, recenziyi, vystupy.Lviv: Dyvosvit. Vol. I., pp. 296 – 298. [in Ukrainian].

5. Sovyak, R. (1994). Ostap Nyzhankivskyj. Naryspro zhyttya i tvorchist [Ostap Nyzhankivskyi. Essay onthe life and work]. Drogobych: Vidrodzhennya, 87 p. [inUkrainian].

6. Sovyak, R. (2005). Ostap Nyzhankivskyj ta jogomuzychnopedagogichna spadshhyna [OstapNyzhankivskyi and its musical and pedagogical heritage].Drogobych: NVCz Kamenyar DDPU, 198 p. [inUkrainian].

7. Solovej, L. (1987). Ostap Nyzhankivskyj: Zhttyai tvorchist [Ostap Nyzhankivskyi: Life and Work]. Lviv:Arxiv LDK im. M. Lysenka, 40 р. [in Ukrainian].

8. Studynskyj, K. (1937). Ostap Nizhankivskyj umoyix spogadax [Ostap Nizhankivskyy in my memories].Nasha kultura. Vol. 3 (23), pp 138–144; vol. 4 (24), pp.202–208; vol. 8–9 (28–29), pp. 334–340; vol. 11 (31),pp. 434–439. [in Ukrainian].

9. Cherkashyna, T. (2013). Formuvannya zhanrivspogadovoyi literatury [Formation of literary genresspohadovoyi]. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/

Nvmduf_2013_4.[in Ukrainian].


УДК 378:811.111Наталія Зайцева, старший викладач кафедри іноземних мов

Таврійського державного агротехнологічного університету, м. Мелітополь

ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ-КВЕСТІВ У ВИКЛАДАННІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

Стаття присвячена вивченню навчальної структури “вебквест”. Досліджуються особливостіпроведення вебквестів на заняттях з іноземної мови зі студентами немовних факультетів, представленоперебіг і аналіз вебквесту на занятті з німецької мови зі студентами двох спеціальностей. Обґрунтованопозитивний вплив проведення вебквестів на підвищення мотивації і стимулювання пізнавальної тааналітичної діяльності студентів в умовах створення оригінального іншомовленнєвого продукту.

Ключові слова: вебквест, пізнавальна діяльність, фахові знання, особистісно орієнтований продукт,мініпрезентація.

Літ. 6.

Наталья Зайцева, старший преподаватель кафедры иностранных языковТаврического государственного агротехнологического университета г. Мелитополь

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВЕБ-КВЕСТОВ В ПРЕПОДАВАНИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНООРИЕНТИРОВАННОГО НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА

Статья посвящена изучению обучающей структуры “вебквест”. Исследуются особенностипроведения вебквестов на занятиях по иностранному языку со студентами неязыковых факультетов,представлены процесс проведения и анализ вебквеста на занятии по немецкому языку со студентамидвух специальностей. Обосновано положительное влияние проведения вебквестов на повышениемотивации и стимулирование познавательной и аналитической деятельности студентов в условияхсоздания оригинального иноязычного продукта.

Ключевые слова: вебквест, познавательная деятельность, профессиональные знания, личностно

ориентированный продукт, минипрезентация.

Nataliya Zaytseva, Senior Lecturer of the Foreign Languages DepartmentTavriya State Agrotechnological University, Melitopol

THE APPLICATION OF WEBQUESTS IN THE PROCESS OF TEACHING OF GERMANOF PROFESSIONAL DIRECTION

The article examines a Webquest as a scaffolded learning structure both as an educational product andan innovative personalitycentered technology. The distinguishing features of Webquest execution at foreignlanguage for specific purposes studies are considered at German lessons and the Webquest course and itsanalysis with students of two specialties cooperating in order to solve the joint task are presented. The model ofa Webquest for the team of natural sciences students (Ecology and Agronomy) and for the team of Economics,

© Н. Зайцева, 2017


110

Постановка проблеми. Для сучасногосуспільства характерна диверсифікаціязасобів спілкування, зумовлена

глобальними зрушеннями у провідних галузяхнауки і техніки, а також у світовій культурі вцілому, які не можуть не позначатися наосвітньому процесі. Втім, інформаційна інтеграціяу навчальну, а згодом і у професійну діяльність зметою опанувати певні знання, розвинути ідеї іреалізувати взаємний обмін інформацією вимагаєвід учасника комунікаційного процесу високогорівня медіаграмотності, комунікативноїкомпетенції та знання іноземних мов.

Студенти немовних спеціальностей, якправило, володіють навичками роботи зкомп’ютерними технологіями, але їх здатністьрозуміти та продукувати мовленнєву діяльність(не тільки на рівні умінь та мовних і країнознавчихзнань, а відповідно до цілей та специфікикомунікативної ситуації) залишає бажатикращого. Оскільки форми спілкування сучасногостудентства формуються у великій мірі наформатах, характерних глобальному інформаційномупросторові, традиційні моделі навчання іноземнихмов потребують перегляду, або, як мінімум,доповнення засобами інформаційних технологій.Веб-квест як проблемне завдання, для вирішенняякого студенти використовують ресурси мережіІнтернет, є ефективним засобом формуванняіншомовної комунікативної компетенції студентівнемовних факультетів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій даєможливість зробити висновок про значний інтересдо поняття “веб-квест” і як до освітнього продукту(таку точку зору представляють російські вченіА.В. Хуторской та Я.С. Биховский [1]), і як до“інноваційної особистісно орієнтованої технологіїосвіти, метою якої є самостійний пошукінформації, необхідної для навчання” (затрактуванням Н.В. Кононец та О.Л. Осадчук).

Започаткована у 1995 році професорамиуніверситету Сан Дієго Б. Доджем (Bernie Dodge)та Т. Марчем (Tom March) “опорна навчальнаструктура” та її похідні за словами самогоТ. Марча лише “на сторінці університету СанДієго отримує 1700 звернень кожного дня” [4, 42].За визначенням Б. Доджа, веб-квест це“дослідницько-орієнтована діяльність, у якійдеяка або уся інформація, з якою взаємодіютьучні, походить з ресурсів Інтернет” [5]. Обидваавтори настійно наголошують на важливостікомбінування автентичних завдань з ресурсамиІнтернет для розвитку навичок критичногомислення. Втім, основною цільовою аудиторієювеб-квестів, на думку Б. Доджа, залишаються дітишкільного віку, оскільки саме їх шкільні вчителімають навчити знаходити сенс у новій інформації,аналізувати дані не з підручника, узгоджуватиточки зору, організовувати самих себе та інших зметою створення чогось, чим вони можутьпишатися [6]. Що важливіше з точки зорунавчання студентської аудиторії, Ф. Бенц [3]пропонує концепцію застосування веб-квестів (ізневід’ємними пошуком, порівняннім таорганізацією інформації) для того, щоб студентисамі орієнтували свою діяльність на досягненняпоставленої їм мети, асоціюючи її з однією (абобільше) роллю та моделюючи професійнуситуацію.

Серед дослідників, які вивчають корисністьіснуючих веб-квестів для студентів різнихспеціальностей, – М.В. Андрєєва, О.Л. Гапеєва,М.С. Гриневич, Г.Л. Шаматонова, О.І. Пометун,М.Ю. Кадемія та ін. Зокрема, В.В. Шмідтзазначає, що “веб-квести дають можливістьпроводити роботу “на перетині дисциплін”, що єособливо важливим для навчання студентів умежах курсу професійно спрямованої англійськоїмови” [2]. На основі аналізу вище вказаних студійнами визначено основні принципи побудови і

Marketing, Accounting and audit students is presented. The common theme was determination of perspectivesof a Ukrainian agricultural enterprise for transition from the conventional agriculture to organic farming. Anauthentic task of the Webquest delivered was to motivate students’ investigation through an openended question,to make participants develop their individual expertise and to involve them into a group process that transformsnewly acquired information as a result of the team’s point of view presentation and common discussion into amore sophisticated dominant theme of understanding. The differences of team approaches to the Webquestexecution and advantages of both strategies are revealed.

The Webquest content was developed in order to make students to use both acquired in the current unit(Business Management) skills and knowledge and links to essential resources on the World Wide Web. The materialcovered in the Webquest phases included the information and news items in German, Russian and Ukrainian; theprinted and digital studies on the theme; the graphical and audio material. Including the pieces of acquired datainto teams’ presentations provided students with better understanding of the essential connections between thementioned above information sources. The positive influence of Webquest completing on students’ motivationincrease and on their cognitive and analytic activity as original product creation is grounded.

Keywords: Webquest, the cognitive activity, the professional knowledge, the personalitycentered product,a minipresentation.



111 Молодь і ринок №6 (149), 2017

успішної реалізації веб-квесту зі студентаминемовних спеціальностей у курсі вивченняіноземної мови професійного спрямування: цікавепроблемне завдання, гармонійне сполученняактуальних матеріалів (друкованих, аудіо, відео,графічних даних, тощо), чітко окреслена метапошуків і аналізу інформації, високий рівеньсамостійності студентів у підготовці кінцевоготворчого продукту.

Мета статті – дослідити придатністьзастосування технології веб-квесту дляформування вмінь студентів колективновирішувати професійно значимі завдання іззастосуванням іноземної мови.

Виклад основного матеріалу дослідження.Саме для розвитку вищезгаданих вмінь булоздійснено спробу розробки та апробації такоїдидактичної моделі. Як приклад застосування веб-квесту на занятті тривалістю 90 хвилинрозглянемо німецькомовний веб-квест зучасниками двох команд по 7 осіб, сформованихзі студентів двох напрямів – економічних (майбутніфахівці з економіки підприємства, маркетингу,обліку та оподаткування) та природничихспеціальностей (майбутні екологи та агрономи)за темою “Чи перспективний перехід аграрногопідприємства на екологічне землеробство?”.Працюючи у командах, студенти мали розглянутипроблему з двох точок зору як фахівці у своїхгалузях, а потім, представивши підсумковіпрезентації, дійти одностайного висновку.

Метою проведення веб-квесту на занятті знімецької мови професійного спрямування булирозширення вокабуляру за темою, деталізаціязнань студентів з теми, прищеплення умінь танавичок роботи з німецькомовними онлайн-ресурсами та мультимедіа, розвиток глобальногомислення, навичок продукування та представленняаргументованого усного та письмовогоповідомлення за темою. Окрім цього, студентиактивізували навички самостійного,самокерованого та кооперативного навчання,опрацювання теми через спрямований пошукінформації і засвоєння автентичного актуальногоіншомовного матеріалу.

Веб-квест проводився серед студентів третьогокурсу агротехнологічного університету у рамкахтеми “Betriebliches Management”. Студенти булизавчасно проінформовані про тему і завданняквесту, про його мету і кінцевий творчий продукт,тому могли обирати формат, у якому представлятьвисновки своєї команди – одна з команд обралазвичний PowerPoint, друга команда обралаонлайн-редактор Prezi. Обидві команди булипопереджені про неприпустимість порушення

авторських прав, тому знання правил оформленняяк іншомовних, так і україномовних посилань наІнтернет-джерела були протестовані завчасно.

Перш за все слід було актуалізувати знаннястудентів щодо теми: у даному випадкуучасниками веб-квесту були студенти третьогокурсу, а тому теми захисту навколишньогосередовища у виробництві, а також основніпринципи екологічного землеробства були вивченіу попередніх семестрах. Отже, слід було оновитизнання фактичного та лексичного матеріалу зурахуванням теми, суміжної для обох напрямівнавчання. Для цього на занятті, що передуваловеб-квесту були опрацьовані друковані матеріализа темою “Основні принципи екологічногоземлеробства”. Сам веб-квест розміщувався нанавчально-інформаційному порталі університетуі включав шість етапів, при тому, що перейти донаступного можна було лише виконавшизавдання, яке вимагало детального аналізуматеріалу і продукування аргументованоївідповіді. Передуючим завданням на порталі булапідготовка до веб-квесту: домашнім завданнямпопереднього заняття стало опрацювання двохновин Інтернет-порталів – російськомовного зістаттею “Украинский рынок органическихпродуктов питания вырос на 17% / Українськийринок органічних продуктів харчування зріс на17 відсотків (https://delo.ua/business/ukrainskij-rynok-organicheskih-produktov-pitanija-vyros-na-17-326946/) та німецькомовного повідомлення зжурналу Spiegel (http://www.spiegel.de/wirtschaft/unternehmen/essen-umsatz-mit-biolebensmitteln -steigt-um-elf-prozent-a-1076620.html) з новиною“Bio-Branche. Umsatz wдchst um elf Prozent / Біо-галузь. Оборот зростає на 11 відсотків”. Дляпочатку роботи з веб-квестом студенти маливідповісти на питання: що, виходячи з текстуновин, стало причиною більшого приросту вобороті органічних продуктів харчування в Українініж у Німеччині за минулий рік?

Вписавши німецькомовну відповідь у завданняна порталі, студенти отримали завданняоб’єднатися у дві команди, кожна з яких маланаприкінці веб-квесту представити презентаціюзі своїми висновками щодо реальності заснуваннята ведення аграрного підприємства в Україні: а) зекономічної точки зору; б) з точки зоруекологічних та агрономічних аспектів. Кожнакоманда мала сформувати стратегію, якадозволила б максимально ефективно і без зайвихвитрат у часі опрацьовувати, фіксувати таоформлювати набуту фактичну інформацію івласні висновки.

Команда економістів розподілила обов’язки за


112

аспектами роботи – два учасники (з найвищимрівнем володіння німецької) відповідали заточність перекладу фактичної інформації іоформлення кінцевого тексту, два учасникиопрацьовували інформацію щодо нормативноїбази та фінансової сторони ведення бізнесу, одинучасник занотовував усі проміжні результати тацитати, ще двоє відповідали за створенняпрезентації у форматі Prezi.

Команда екологів та агрономів створювалапрезентацію одразу: після короткого колективногообговорення слідувало внесення відповіді взавдання на порталі, побудоване на уривкахінформації; за “відточення” і доведення допідсумкового вигляду відповідав окремий учасниккоманди (за вступ і перші 3 слайди відповідавучасник 1, за слайди щодо особливостейнімецьких підприємств – учасник 2, українськіпідприємства – учасник 3, за візуалізаціюпрезентації (діаграми та графіки) – учасники 4 та5, за ведення дискусії – учасники 6 та 7). Обидвістратегії виявилися вдалими з огляду назгуртовану роботу і високу результативністькоманд.

За правильну відповідь у першому етапі квесту(опрацювання текстових джерел двома мовами)команди отримали посилання на аудіо записрадіоефіру університету Фрайбург (http://portal.uni-fr e ib urg .de /ec ho- fm/a r ch iv /mp 3 /1 9 0 111 -NonBio.mp3/view), з якого мали надатискомпресовану відповідь на питання “Чому більшачастина німецьких фермерів не переходить наорганічне землеробство?”.

Наступним завданням веб-квесту було обратиз більш ніж 30 посилань одну Інтернет-сторінкунімецького підприємства і представити йогоособливості (відповідно, з екологічної таекономічної точок зору) у веденні господарства“за біо-нормами”. На цьому етапі більшефективною була робота агрономів та екологів,кожен з яких відкрив 2 – 3 сторінки і запропонувавіншим найбільш інформативну; так, методомвідсіювання команда швидко обрала німецькепідприємство, яке було найбільш сконцентрованена екологічних засадах ведення господарства іпредставило найширшу базу для фундаментальнихаргументів команди.

Команда економістів, натомість, спочаткусклала перелік пунктів, які вони хотіли з’ясувати(і представити як проміжний результат етапу) задопомогою даних підприємства, і вже за цимикритеріями студенти підшуковували онлайн-сторінку підприємства і представляли її назатвердження двом учасникам з найвищим рівнемзнань з німецької. Стратегія виправдала себе не

повністю: онлайн-сторінки підприємств невідповідали певному шаблону, підтвердженнянаявності або відсутності інформації потребувалопереходу у різні їх розділи та категорії, а оскількивирішальний вибір згідно зі стратегією командимогли зробити лише два учасники, економістивідстали від екологів майже на 10 хвилин. Хочастуденти не були обмежені у часі при підготовціпроміжних завдань, вони мали представити міні-презентацію до кінця заняття. Отже, у той час,коли екологи колективно обговорили планузагальненого представлення своїх проміжнихвисновків і індивідуалізовано “підганяли” коженсвою структурну частину (вступ, основначастина, висновки) під загальну концепцію,економісти доопрацьовували матеріали, щобпредставити їх на кінцеве оформленнясупровідного тексту двом найсильнішимучасникам команди.

В результаті команди завершили роботу майжеодночасно. Міні-презентація економістів малабільше цифрової і фактичної інформації, чітковкладалася у схему “Pro/Contra”, містила багатопосилань на офіційні джерела та директиви.Екологи представили більш особистісноорієнтований продукт, в тексті якого зверталисядо потенційного українського фермера, а длявізуалізації використовували і карикатури, і влучніфото з ферм, де порушуються правила утриманняхудоби.

Більш досвідчені у візуалізації інформаціїекономісти зробили ставку на ефектністьпрезентації у форматі Prezi, одночасноускладнивши собі завдання – цей онлайн-редактор не має російсько/українськомовноїсторінки, і двоє учасників команди, відповідальніза підсумкову реалізацію презентації, мали швидкоорієнтуватися у німецькій термінології редактора.Тим не менш, створивши посилання на свої міні-презентації на порталі університету, студенти обохкоманд були надзвичайно задоволені можливістюподілитися результатами своїх пошуків ідосліджень з колегами за спеціальностями.

Після представлення міні-презентацій обидвікоманди мали час на дискусію, метою якої булопідтвердити свої висновки аргументами іншоїкоманди і внести їх у власну презентацію.Екологи ставили питання щодо відмінностейціноутворення на біо-продукти в Україні таНімеччині, а студенти економічнихспеціальностей намагалися впорядкувати своїзнання з аграрного виробництва конкретно умовпівденної України.

Тема веб-квесту була досить масштабною і непередбачала (можливого і бажаного у форматі веб-



113 Молодь і ринок №6 (149), 2017

квесту) внесення студентами пропозицій.Студенти, які з готовністю запропонуютьвирішення локальної проблеми (у створенні якоїчасто беруть пасивну участь) – а саме такізавдання є ефективними у роботі зінформаційними технологіями через часову іментальну близькість, не поставилися б серйознодо завдання навести шляхи створенняпривабливих і сприятливих умов роботи еко-фермерів: з одного боку для цього слідпредставити концепцію, як глобально і докоріннозмінити ставлення споживачів до органічноїпродукції, а з іншого – запропонувати, яквідрегулювати законодавчі акти на користьфермерів. Що стосується поставленої кінцевоїмети, незважаючи на відмінності в обраномусамими студентами матеріалі і формі презентації,зміст висновків команд екологів і економістів мавдві точки перетину:

1) світове екологічне землеробство маєдалекоглядну перспективу у харчовому,енергетичному, туристичному секторах і у секторіпослуг;

2) українське сільське господарство потребуєпереходу на органічне виробництво продукції, алене має достатньої нормативно-правової бази іфінансово-податкової підтримки держави.

Одностайним висновком обох команд, який ібув поставлений за мету, було твердження, щоперехід аграрного підприємства на екологічнеземлеробство в Україні є перспективним углобальному масштабі.

Для підбиття підсумків веб-квесту студентамбуло представлено україномовну статтю доктораекономічних наук В.М. Якубів “Розвитокорганічного землеробства в Україні: екологічнийта соціоекономічний ефекти”, в якій автордосліджує тенденції розвитку органічногоземлеробства в Україні та за кордоном іобґрунтовує напрями розв’язання існуючихпроблем. Домашнім завданням студентам сталореферування статті німецькою мовою і наступненаведення ідей та тезисів доктора Якубів, які небули представлені під час командних презентаційі могли б підтвердити або змінити точку зоруучасників. Таке доопрацювання теми нанаступному занятті на основі наукової публікаціїз одного боку продемонструвало студентампрофесійний рівень, якого вони мають прагнути,а з іншого – високий рівень їх власних навичокпошуку, аналізу і представлення інформації,здатність оцінити проблему з точки зору фахівця.

Незважаючи на позірну самостійність студентівпід час виконання веб-квесту, роль викладача євизначальною не лише на етапі розробки моделі,

коли викладач має логічно інтегрувати веб-квесту навчальну програму, щоб він, з одного боку, невключав пройдений фактичний матеріал, а зіншого – актуалізував набутий вокабуляр і містивне більше 10% нових лексичних одиниць ітермінів. Викладач також виступає у ролінеупередженого свідка, який, тим не менш, можедопомогти обом командам у випадку виникненняскладнощів з німецькомовним мовленням абописьмом. Що стосується створення мотиваціїстудентів до активної роботи, її невід’ємнимискладовими є:

- особистісно орієнтований підхід у доборі теми– тема права на здорове харчування і ціна наорганічні продукти близька студентам;

- підсильність завдань – завдяки попереднійпідготовці студенти вільно орієнтувалися упринципах ведення екологічного підприємства;

- актуальність (усі текстові матеріали булиопубліковані не пізніше жовтня 2016 року) ірізноманітність матеріалу – студенти отримувалиматеріали російською (5%), українською (10%) танімецькою (85%) мовами; друковані (10%) тацифрові (90%) тексти; текстову (85%) та графічну(15%) інформацію, а також майже 10 хвилин з90-хвилинного заняття студенти опрацьовувалиаудіо матеріал;

- баланс самостійної роботи студентів ідорадництва викладача – викладач запропонувавстратегії роботи у командах, а учасникисамостійно розподілили обов’язки і корегували їхвиконання;

- відсутність змагання між командами –студенти мали у результаті дійти сумісноговисновку, переконавши кожного учасника веб-квесту;

- швидка і безперебійна робота з технічнимоснащенням і усіма онлайн-ресурсами.

Як результат апробації веб-квесту слідвідзначити, що інтеграція подібних моделей упроцес навчання іноземних мов дозволяє:розвивати навички пізнавальної діяльності,стимулювати комунікативну діяльність студентівпри вивченні іноземної мови професійногоспрямування, підвищити якість засвоєння знаньз іноземної мови і розвивати усі видимовленнєвих навичок та вмінь.

Висновки. Дидактичні можливості застосуваннятехнології веб-квест на заняттях з іноземної мовиуможливлюють організацію колективної роботи,сумісної творчості команд і розв’язаннястудентами немовних спеціальностей поставленихзавдань із імплементацією фахових знань.Ключовими перевагами є при цьомустимулювання майбутніх професіоналів до


114

самостійного аналітичного та креативногомислення, залучення їх до об’єктивногооцінювання інформаційних ресурсів заспеціальністю у великому потоку інформації істворення на їх підґрунті автентичного творчогопродукту засобами іноземних мов.

ЛІТЕРАТУРА1. Быховский Я. С. Образовательные веб

квесты / Ярослав Семёнович Быховский[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ito.edu.ru/1999/III/1/30015.html

2. Шмідт В.В. Технологія вебквесту принавчанні англійської мови студентів немовнихспеціальностей / Віталія Валентинівна Шмідт[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://s c o n f e r e n c e . o r g / p u b l /n a u c h n o _ p r a k t i c h e s k i e _ k o n f e r e n c i i /p e d a g o g i c h e s k i e _ n a u k i /teorija_i_metodika_professionalnogo_obrazovanija/1210174

3. Benz, P. WebQuests, a Constructivist Approach/ Phillip Benz [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://opendistancelearning.pbworks.com/w/page/ 23202397/WebQuests

4. March T. The Learning Power of WebQuests /Tom March // Educational Leadership – New Needs,New Curriculum. – December 2003/January 2004.–Vol. 61. – Number 4. – P. 4247.

5. March T. What WebQuests Are (Really) / TomMarch [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://tommarch.com/writings/whatwebquestsare/

6. Starr L. Meet Bernie Dodge: The Frank LloydWright of Learning Environments / Linda Starr[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.educationworld.com /a_issues/chat/chat015.shtml

REFERENCES1. Bykhovskiy, Ya. S. (1999). Obrazovatelnye veb

kvesty [Educational WebQuests]. Retrieved from: http://ito.edu.ru/1999/III/1/30015.html. [in Russian].

2. Shmidt, V.V. (2012). Tekhnolohiia vebkvestapry navchanni anhliiskoi movy studentiv nemovnykhspetsialnostei [WebQuest Technology in TeachingEnglish for Specific Purposes]. Retrieved from: http:// s c o n f e r e n c e . o r g / p u b l /n a u c h n o _ p r a k t i c h e s k i e _ k o n f e r e n c i i /p e d a g o g i c h e s k i e _ n a u k i /teorija_i_metodika_professionalnogo_obrazovanija/12-1-0-174. [in Ukrainian].

3. Benz, P. (2015). WebQuests, a ConstructivistApproach. Retrieved from: http://opendistancelearning.pbworks.com/w/page/ 23202397/Webquests. [in English].

4. March, T. (2004). The Learning Power ofWebQuests Educational Leadership: New Needs, NewCurriculum. December 2003-January 2004. Vol. 61,Number 4, pp.42–47. [in English].

5. March, T. (2013). What WebQuests Are (Really)Retrieved from: http://tommarch.com/ writings/what-webquests-are/. [in English].

6. Starr, L. Meet Bernie Dodge: The Frank LloydWright of Learning Environments. Retrieved from:http://www.educationworld.com /a_issues/chat/chat015.shtml. [in English].




“Приємні знання. Розумний озброєний світською витонченою освіченістю; він все знає, про все говорить у вишуканій, ґречній манері; в нього завше знайдуться зразки гострих слів, блискучих справ, і він уміє застосувати їх до ладу. Бо ж порада під виглядом дотепного слова часто вислуховується охочіше, ніж обридливе повчання. Мистецтво вільної й повчальної бесіди багатьом прислужилося у житті більше, ніж усі сім вільних мистецтв”.

“Знати головну свою перевагу, розвивати найкраще своє вміння, не забуваючи про

решту. Кожен зміг би в чомусь досягти більших висот, якби знав свої переваги. Зауваж головний свій дар й приклади зусилля: в одних переважає розум, в інших – доблесть. Більшість людей присилують свою натуру й тому ні в чому не можуть досягти успіху. Легкий успіх підлещується пристрастям, та час приносить запізніле розчарування”.

Бальтасар Грасіан-і-Моралес іспанський письменник, мислитель, філософ та теоретик літератури

115 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 377.81

Тетяна Варянко, старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1Лариса Іванченко, старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1

факультету лінгвістики Національного технічного університету України“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИВИЩОГО ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті розглядаються вимоги до професійної майстерності та особистісних характеристиквикладача іноземної мови професійного спрямування у вищих технічних навчальних закладах. Особливаувага приділяється забезпеченню шляхів подолання складнощів, пов’язаних із ознайомленням та засвоєннямбазових знань із технічних спеціальностей з метою підвищення якості та ефективності практичнихзанять із дисципліни “Іноземна мова професійного спрямування”. Стаття фокусується на необхідностіпостійного підвищення викладачами своєї професійної компетентності.

Ключові слова: професійна майстерність, особистісні якості викладача, іноземна мовапрофесійного спрямування, організаційні здібності, комунікативна компетенція викладача, методичнакомпетенція.

Літ. 6.

Татьяна Варянко, старший преподаватель кафедры английского языка технического направления №1Лариса Иванченко, старший преподаватель кафедры английского языка технического направления №1

факультета лингвистики Национального технического университета Украины“Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского”

ТРЕБОВАНИЯ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОМУ МАСТЕРСТВУ ПРЕПОДАВАТЕЛЯИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА ВЫСШЕГО ТЕХНИЧЕСКОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В данной статье рассматриваются особенности требований к профессиональному мастерству иличностным характеристикам преподавателя иностранного языка профессиональной направленностив высших технических учебных заведениях. Большое внимание уделяется обеспечению путей преодолениятрудностей, связанных со знакомством и усвоением базовых знаний технических специальностей, с цельюповышения качества и эффективности практических занятий по дисциплине “Иностранный языктехнической направленности”. Статья фокусируется на необходимости постоянного совершенствованияпреподавателями своей профессиональной компетентности.

Ключевые слова: профессиональное мастерство, личные качества преподавателя, иностранныйязык профессиональной направленности, организаторские способности, коммуникативная компетенцияпреподавателя, методическая компетенция.

Tetyana Varyanko, Senior Lecturer of the English for Technical Specialties Direction Department №1Larysa Ivanchenko, Senior Lecturer of the English for

Technical Specialties Direction Department №1 Faculty of LinguisticsNational Technical University of Ukraine “Ihor Sikorskiy Kyiv Polytechnic Institute”

THE REQUIREMENTS CONCERNING THE PROFESSIONAL COMPETENCE OF A FOREIGNLANGUAGE TEACHER AT HIGHER TECHNICAL EDUCATIONAL INSTITUTIONSThe article deals with the specific requirements of the professional competence and personal characteristics

of a teacher of foreign language for special purposes at higher technical educational institutions. There is aserious necessity of the thorough analysis of qualitative characteristics of the staff of higher educationalinstitutions as the teacher is a driving force of pedagogical activity. At technical universities the requirementsto the professional skills of a foreign language teacher have some peculiarities stipulated by the difficulties ofteaching such discipline as Foreign Language for Special Purposes that will contribute to the training of highlyqualified engineers. Without profound knowledge of an engineering speciality of students the teacher isconsidered not to have enough qualification for teaching the professionallyoriented foreign language. Thegreat attention is paid to the ways of overcoming difficulties connected with the acquaintance of foreign languageteachers with fundamentals of technical specialities in order to make classes of Foreign Language for SpecialPurposes more efficient. For this purpose the foreign language teachers should work in close cooperation withthe lecturers of technical departments who will help them to choose the professionallyoriented technicalliterature. As we live in the epoch of the scientific and technical progress every day brings the numerous

© Т. Варянко, Л. Іванченко, 2017


116

Постановка проблеми. Інтенсивнийрозвиток суспільства і таких йогосфер, як наука та освіта, вимагає

ретельного аналізу якісних характеристикпедагогічного складу вищих навчальних закладів.Розуміння необхідності оновлення кадровогозабезпечення вищої освіти призводить до пошукунових форм і шляхів підвищення професійноїмайстерності викладача взагалі, і викладачаіноземної мови зокрема. У вищих технічнихнавчальних закладах вимоги до професійноїмайстерності викладача мають певні особливості,обумовлені необхідністю викладання такоїдисципліни як “Іноземна мова професійногоспрямування”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Автори сучасних досліджень у галузіпрофесійного навчання приділяють велику увагуособистісним та професійним якостям викладачавищої школи, розуміючи актуальність цьогопитання. Проблемам підвищення професійноїмайстерності присвячена значна кількість працьвітчизняних науковців, таких як Я.В. Бондарук,О. Білінська, М. Дяченко, Л. Кайдалова, О. Химчекно,А.М. Кикилик, Я.О. Ольшевська, О.М. Внуковата інші. Вище зазначені автори описують необхідніякості, які повинен мати сучасний викладач.Н.Ш. Блягоз у своїх працях зазначає, що рівеньпрофесійної компетентності викладачів є однієюз головних умов забезпечення конкурентно-спроможності вищого навчального закладу. Алена жаль, професійна компетентність викладача невизначена за своїм змістом та cтруктурою і нерозроблена чітка система критеріїв визначення їїсформованості [2]. Е.П. Белозерцева та В.О. Крутецькийу своїх статтях розглядають професійно важливіякості особистості викладача. І.Ф. Демідов таМ.І. Лук’янова, визначають умови розвиткупедагогічної компетентності.

Метою статті є розгляд характеристикпрофесійної майстерності та визначенняособливостей вимог до викладача іноземної мовипрофесійного спрямування у вищому технічномунавчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. Іноземна мовау вищих технічних навчальних закладахвивчається як обов’язкова дисципліна і

викладання її починається з першого курсу.Проблема урахування спеціалізації у процесінавчання стає вкрай актуальною, викликаючипотребу пов’язувати вивчення іноземної мови змайбутньою професією студентів. Враховуючи тойфактор, що процеси Європейської інтеграції всесильніше впливають на таку важливу сферу життясуспільства, як освіта, і розуміючи ту важливуроль, яку відіграє знання іноземної мови упідготовці висококваліфікованих спеціалістів,НТУУ “КПІ імені Ігоря Сікорського” керуєтьсяпринципом професійної спрямованості навчанняіноземної мови як головним методичнимпринципом.

Центральною фігурою у процесі навчанняіноземної мови був і залишається викладач. Увагадо його особистісних та професійниххарактеристик значно посилилася у періодреформування вищої школи в Україні, тому щовід них залежить якісне виконання навчальних тавиховних функцій педагогічним працівником.Ефективна реалізація системи професійних знаньта вмінь свідчать про професіональнумайстерність викладача. Викладач повинен матипевні особистнісні якості і перш за все не повиненбути байдужим до результатів своєї професійноїдіяльності. Особистість викладача, його системацінностей є важливим фактором формуванняпрофесійних та загально культурнихкомпетентностей студентів [6]. Відношеннястудентів до викладача обумовлено, у значній мірі,стилем спілкування.

Великий вплив на відношення студентів додисципліни, яка вивчається, має їхнє відношеннядо викладача цієї дисципліни, головне завданняякого – залучити студента до навчальногопроцесу. Ефективність роботи визначаєтьсявмінням створити доброзичливу атмосферу, якавважається оптимальною у ході навчальногопроцесу і сприяє невимушеному спілкуванню.Говорячи про особистісні якості викладача, нетреба забувати і про доброзичливе відношеннядо студентів, яке буде виражатися в уважномувислуховуванні його відповіді, думки з того чиіншого питання. Потреба студента удоброзичливому спілкуванні з викладачемповинна бути задоволена, інакше виникає

achievements and discoveries in science and technology. The foreign language teacher should be well acquaintedwith all innovations in the field he trains students. The article analyses the personal characteristics of the teacherand stresses that first of all the teacher ought not to be indifferent to the results of work. The teacher’s personalityand his system of values are important factors in formation of professional and sociocultural competence ofstudents. The authors stress that the profound knowledge of a discipline, the organizational skills, the methodicalcompetence, creativity, the communicative competence play an important role in the process of teaching. The givenarticle focuses on the necessity of constant improving of professional competence of teachers of foreign language.

Keywords: the professional skills, the personal characteristics of a teacher, the professionallyoriented foreignlanguage, the organizational skills, the communicative competence of a teacher, the methodical competence.



117 Молодь і ринок №6 (149), 2017

зниження мотивації до навчання. Безперечнопроцес навчання ефективніший тоді, колистуденти хочуть вчитися у викладача [1].

Викладач повинен мати організаційні здібності.Тільки високоорганізована людина можеефективно і послідовно виконувати завдання,накреслені навчальними програмами, та керуватидіяльністю студентів. Викладач вищогонавчального закладу повинен логічно викладативеликі об’єми інформації, чітко формувати своюдумку для того, щоб студенти краще засвоювалиучбовий матеріал.

Треба зазначити, що така характеристикавикладача як креативність, яка проявляється утворчому процесі підготовки до заняття, відігріваєважливу роль у підвищенні мотивації студентів.Саме креативна компетентність викладача робитьйого діяльність неповторною і продуктивною.

Артистизм та емоційне забарвленнявикладання іноземної мови професійногоспрямування буде сприяти більшій ефективностізасвоєння викладеного матеріалу, в той час якмонотонність буде викликати у студентівзменшення зацікавленості дисципліною [3].

Щодо професійної компетентності викладача,на перше місце виходить практичне володінняіноземною мовою, яке передбачає такі вимоги, як:

- володіння правильною вимовою та інтонацією;- володіння широким запасом слів та виразів;- володіння нормами граматики [5].Щодо викладання такої дисципліни, як

іноземна мова професійного спілкування увищому технічному навчальному закладі, то вонанакладає на викладача додаткові вимоги. Це –знання базових основ майбутньої спеціальностістудентів. Як правило, викладачі, які приходятьпрацювати на кафедри іноземних мов у вищітехнічні навчальні заклади, не мають відповідногозапасу лексики, тобто термінології, і незнайомі ізтехнічними спеціальностями. У цьому і полягаєнайбільша складність, із якою стикаються молодівикладачі. Тому завданням кафедри іноземноїмови є допомога цим викладачам, щоб вониоволоділи необхідною лексикою і засвоїли основитехнічної спеціальності.

Факультет лінгвістики Київського політехнічногоінституту імені Ігоря Сікорського забезпечуєвикладання іноземної мови професійногоспрямування на 25 факультетах та інститутах, якіготують студентів з 39 спеціальностей та 168спеціалізацій. З метою забезпечення якісноговикладання дисципліни “Іноземна мовапрофесійного спрямування” факультет розробивстратегію підвищення кваліфікації молодихвикладачів. На кафедрах проводяться семінари,

де викладачі отримують покрокове пояснення, якготуватися до проведення занять даноїдисципліни, як долати труднощі, пов’язані ізособливостями технічного перекладу, як навчитистудентів писати реферування та анотації донаукових статей. Викладачі закріплюються посекціях; кожна секція обслуговує один факультет.Як результат, викладачі спеціалізуються за певнимфахом, досконально знайомляться із майбутньоюпрофесією своїх студентів.

Викладачі іноземної мови повинні тісноспівпрацювати з викладачами випускових кафедр,відвідувати фахові конференції, щоб чітко знативсі особливості майбутньої професійної діяльностістудентів. Це розуміння надасть можливістьплідно працювати з текстами за фахом,обговорювати їх, проводити рольові ігри, міні-конференції з презентаціями рефератів за темамикурсових та дипломних проектів. Оскільки миживемо у сторіччі науково-технічного прогресу, ікожен день приносить нові відкриття ідосягнення, викладач іноземної мови у вищомутехнічному навчальному закладі повинен постійнопрацювати над собою і удосконалюватись.

Останньою, і можливо, найголовнішою якістювикладача є його методична компетентність.Цьому аспекту приділяється багато уваги уметодичній літературі. Викладач повиненнастільки добре розбиратися у питаннях методикивикладання іноземної мови професійногоспрямування, щоби бути у змозі доцільноспланувати ланцюг практичних знань ізстудентами, враховуючи ступінь навчання, змістматеріалу, рівень знань іноземної мови студентамипевної групи, їхні інтереси. Без володінняметодикою, прийомами та засобами викладання,без знання психологічних особливостей студентів,без урахування їхніх індивідуальниххарактеристик неможливо отримати позитивнийрезультат [4].

Не дивлячись на велику кількістьпродуктивних технологій і засобів навчання,сьогодні, як і завжди, головним фактором якостінавчання в цілому, виступає викладач – носійзнань. Однією з вимог до професійноїмайстерності викладача є вимога йти у ногу зчасом і використовувати новітні інформаційнітехнології. Ефективність реалізації інноваційнихтехнологій залежить від викладацького складувищого навчального закладу. Ці новітні технологіїобумовлюють багатогранність та багатоаспектністьпрофесійної діяльності викладача.

Висновки. У сучасній літературі підпрофесійною компетентністю розуміють здатністьуспішно вирішувати завдання професійної


118

діяльності відповідно до стандартів. Складовимипрофесійної компетентності є знання, вміння,професійно важливі особистісні якості, якізабезпечують здатність успішно виконувати своюроботу. Викладач своїми особистісними тапрофесійними якостями здатен розвинути встудентах потяг до знань, розкрити їхнюіндивідуальність та творчий підхід до вирішеннязадач. Особливою складовою професійноїмайстерності викладача іноземної мовипрофесійного спрямування є знання основмайбутньої спеціальності студента.

Сучасний студент добре розуміє, що йогопрофесійна підготовка включає знання хоча боднієї іноземної мови як необхідного компонентууспішного конкурування на ринку праці. Томувін зі свого боку висуває високі вимоги допроцесу викладання іноземної мови і до самоговикладача. Щоб задовольнити ці вимоги, викладачіноземної мови професійного спрямуванняповинен безперервно працювати надпідвищенням своєї професійної майстерності.

ЛІТЕРАТУРА1. Андрєєва М.А. Особистість викладача ВНЗ

як фактор формування загальнокультурних іпрофесійних компетенцій майбутніх спеціалістів// “Теорія і практика освіти в сучасному світі:матеріали міжнародної наукової конференції”(м. СанктПетербург, лютий, 2012.) – СПб.:Реноме, 2012 – С. 304–306.

2. Блягоз Н.Ш. Профессиональная компетентностьпреподавателя ВУЗа: основные компоненты“Научноинформационный журнал НИИкомплексных проблем АГУ.” Сетевое электронноенаучное издание. Выпуск №4, 2014.

3. Божко Е.В. Личные и профессиональныекачества учителя иностранного языка.http://pedportal.net/starshieklassy/inostrannyeyazyki/lichnyeiprofessionalnyekachestvauchitelyainostrannogoyazyka351368

4. Головина М.Г. Профессиональная компетентностьучителя иностранного языка как совокупностьпрофессиональнопедагогических компетенцийhttp://nsportal.ru/shkola/sotsialnayapedagogika/library/2015/02/07/professionalnayakompetentnostuchitely

5. Кикилик А.М. Самовдосконалення викладачафілософа як основа успіху в професійномустановленні / А.М. Кикилик // Вища освітаУкраїни у контексті інтеграції до Європейськогоосвітнього простору. – К.: Гнозис, 2016.

6. Митина Л.М. Психология труда ипрофессионального развития учителя. – М.:издательский центр “Академия”, 2006.

REFERENCES1. Andreeva, M. A. (2012). Osobistist vikladacha

VNZ iak faktor formuvannya zagalno-kulturnih iprofesiynih kompetentsiy maybutnih spetsialIstiv[Personality of the teacher of higher technicaleducational institutions as a factor of the formationof socio-cultural and professional competence offuture specialists]. “Teoriya i praktika osviti vsuchasnomu sviti” – “Theory and practice ofeducation in the modern world”: Proceedings of theInternational Scientific Conference. Saint-Petersburg:Renome, pp. 304–306. [in Russian].

2. Blyagoz, N. Sh. (2014). Professionalnayakompetentnost prepodavatelya VUZa: osnovnyiekomponenty [Professional competence of the teacherof a higher educational institution: main components].Nauchnoinformatsionnyiy zhurnal NII kompleksnyhproblem AGU. Setevoe elektronnoe nauchnoe izdanie,Vol. 4. [in Russian].

3. Bozhko, E. V. (2009). Lichnyie i professionalnyekachestva uchitelya inostrannogo yazyka [Personaland professional characteristics of the teacher of aforeign language]. Available at: http://pedportal.net/starshie-klassy/inostrannye-yazyki/lichnye-i-professionalnye-kachestva-uchitelya-inostrannogo-yazyka-351368 [in Russian].

4. Golovina, M. G. (2015). Professionalnayakompetentnost uchitelya inostrannogo yazyka kaksovokupnost professionalnopedagogicheskihkompetentsiy [Professional competence of the teacherof a foreign language as a combination of professionaland pedagogical competence]. Available at: http://nsportal.ru/shkola/sotsialnaya pedagogika/library/2015/02/07/professionalnaya-kompetentnost-uchitely[in Russian].

5. Kykylyk, A. M. (2016). Samovdoskonalennyavykladachafilosofa yak osnova uspihu vprofesiynomu stanovlenni [Self-improving ofprofessional competence of a phylosopher teacher asa base of success in professional activity]. Vischaosvita Ukrainy u konteksti Integratsii doEvropeyskogo osvitnogo prostoru. Kyiv: Gnozis. [inUkrainian].

6. Mitina, L. M. (2006). Psihologiya truda iprofessionalnogo razvitiya uchitelya [Psychology ofwork and professional growth of a teacher]. Moscow:“Akademiya” Publ. [in Russian].




119 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 37.02

Галина Колесник, викладач кафедри іноземних мовІрина Зінчук, викладач кафедри іноземних мов

Національного університету “Львівська політехніка”

ПРИНЦИП СИТУАТИВНОСТІ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР ФОРМУВАННЯМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙСтаття присвячена вивченню застосування принципу ситуативності в процесі навчання іноземним

мовам студентів технічних спеціальностей. Автори виявляють безперечні переваги і деякі недолікипринципу ситуативності, наголошуючи, що саме цей принцип спонукає студентів спілкуватися іноземноюмовою під час навчання, здобувати знання і застосовувати їх на практиці. У статті розглядаються певніумови, за яких принцип ситуативності реалізується максимально ефективно.

Ключові слова: комунікативний метод, принцип ситуативності, мотивація, фонові знання,професійна компетентність.

Літ. 6.

Галина Колесник, преподаватель кафедры иностранных языковИрина Зинчук, преподаватель кафедры иностранных языков

Национального университета “Львовская политехника”

ПРИНЦИП СИТУАТИВНОСТИ КАК ОПРЕДЕЛЯЮЩИЙ ФАКТОР ФОРМИРОВАНИЯРЕЧЕВОЙ КОМПЕТЕНЦИИ У СТУДЕНТОВ ТЕХНИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

Статья посвящена изучению использования принципа ситуативности в процессе обученияиностранным языкам студентов технических специальностей. Авторы выявляют несомненныепреимущества и некоторые недостатки принципа ситуативности, подчеркивая, что именно этотпринцип стимулирует студентов общаться на иностранном языке во время занятий, получать знания иприменять их на практике. В статье рассматриваются определенные условия максимально эффективнойреализации принципа ситуативности в процессе обучения иностранным языкам.

Ключевые слова: коммуникативный метод, принцип ситуативности, мотивация, фоновые знания,

профессиональная компетентность.

Halyna Kolesnyk, Lecturer of the English DepartmentIryna Zinchuk, Lecturer of the English Department

Lviv Polytechnic National University

THE SITUATIONAL APPROACH AS A KEY FACTOR OF FORMATION OF COMMUNICATIVECOMPETENCE OF STUDENTS OF TECHNICAL DESCIPLINES

The article is devoted to the study of the application of situational approach in the teaching of foreignlanguage to students of technical desciplines. The authors determine the definite benefits and some drawbacks ofthe situational approach, emphasizing that it motivates the students to speak foreign language while studying, toobtain knowledge and apply ithem in practice. Therefore, the purpose of the teacher is to enable the students touse the foreign language in suitable realistic situations, then it must be heard, spoken, read, and written. Theauthors propose the multiple examples, the types of tasks and schemes of enhancing the students’ speaking skills.

The special attention is paid to the classroom interaction that is also necessary for improving the speakingskills of students and overcome the language barrier. It includes the honest and friendly relations betweenstudents as well as between the students and a teacher. To improve the students’ communicative skills it isproposed to focus on the roleplay activities. The scenarios may include the situations connected with thelearners’ future specialty. In these circumstances the students do not afraid to make mistakes and escape theeffects of poor assessment. The teacher is considered just as an advisor and a proper participant of classroominteraction. The students are given a chance to express themselves, to get a professional acknowledgement, toprove their background knowledge – it is amusing and motivating.

The authors investigate the strengths and weaknesses of the situational approach in the process of teaching offoreign language and managed to prove that it affectively leads learners to obtain the relevant communicative skills.

The questions raised in the article need the further investigation in order to find out whether a situationalapproach can be applied at all levels in the process of teaching of foreign language, whether it can go withoutusing mother tongue in situations where students face difficulties with specific definitions and whether it requiresthe existing of grammarbased syllabuses.

© Г. Колесник, І. Зінчук, 2017

ПРИНЦИП СИТУАТИВНОСТІ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР ФОРМУВАННЯМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

120

Постановка проблеми. Розширенняспівробітництва України з міжнароднимиорганізаціями, приєднання до світового

ринку, можливість закордонного туризму, професійнавзаємодія з іноземними фахівцями кардинально змінилироль іноземної мови як в суспільстві, так і дляокремої людини.

За радянських часів система навчання іноземноїмови була орієнтована на вміння читати іперекладати фахову літературу, але неспілкуватися. Для радянської людини вивченняіноземної мови здебільшого було хобі, ніжнеобхідність. Сьогодні знання іноземної мови –один з критеріїв конкурентоспроможності фахівцяу всіх галузях діяльності.

Сучасна соціально-економічна і політичнаситуація потребують нових стандартів якостіволодіння іноземною мовою і перегляду методівнавчання.

Отже, популярний в середині ХХ століттяграматико-перекладний метод виявився непридатним для формування у студентівпрофесійно-комунікативної компетенції.Соціальне замовлення вимагає пошуку більшраціонального методу навчання, спрямованого нарозвиток практичного володіння мовою.Орієнтація робиться на прямі методи навчання, асаме – комунікативний метод. Суть підходуполягає у створенні штучного мовногосередовища, подібно до того, як дитина вивчаєсвою рідну мову. Безперечну ефективністьпрямого метода навчання іноземній мовівикористовували ще заможні родини у царськійРосії, запрошуючи гувернерів-іноземців для своїхдітей, чому свідчать численні приклади зхудожньої літератури. Мовні навичкиформувалися внаслідок копіювання мови носія,не звертаючись до перекладу на рідну мову.

Комунікативний метод передбачає не стількивиконання вправ і завдань, скільки процесспілкування, тобто процес обміну інформацією уформі обговорення, диспуту, бесіди. На жаль, врамках викладання курсу “Іноземна мова запрофесійним спрямуванням” у технічних вищихнавчальних закладах (далі – ВНЗ) викладачстикається з труднощами, пов’язаними ізстворенням атмосфери “занурення у мову”.

Обираючи методи навчання, викладач повиненвраховувати психологічні особливості аудиторії таокремих учнів, професійні потреби і мотивацію.Методи мають бути спрямовані на досягненняпрактичного володіння мовою як засобомспілкування, передання та отримання інформації.

Актуальність роботи полягає в тому, щосучасна соціально-економічна ситуація в Українівимагає підготовки спеціалістів, які практичноволодіють іноземною мовою для забезпеченняпрофесійної компетентності. Важливою умовоюдля здійснення цієї вимоги є вибір найбільшефективного методу навчання.

Мета дослідження – перевірити ефективністьпринципу ситуативності у навчальному процесі,проаналізувати його переваги і недоліки а такождовести, що саме ситуативність спонукає доспілкування іноземною мовою під час навчання.

Об’єктом дослідження є процес навчанняіноземній мові у немовних ВНЗ і принципиреалізації комунікативного методу навчання, асаме – принцип ситуативності.

Практична значимість роботи полягає в тому,що результати дослідження можуть бутипрактично використані під час викладання курсуіноземної мови за професійним спрямуванням.

Предметом дослідження виступає ефективністьпринципу ситуативності в процесі вивченняіноземної мови на матеріалі курсу “Іноземна моваза професійним спрямуванням”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.“Скажи мені – я забуду, покажи мені – язапам’ятаю, залучи мене – я навчусь”, судженнядавньокитайського філософа Конфуція свідчить,що ще задовго до нашої ери люди шукалинайбільш раціональні методи навчання.

Стверджують, що багатовіковий досвідвикладання іноземної мови почався знатурального методу, тобто вивчення іноземноїмови на зразок своєї рідної, через спілкування зносіями. Як різновид натурального методу, удругій половині ХХ століття у Британіїпоширюється комунікативний метод,засновниками якого вважаються видатні лінгвістиУ. Літлвуд, Г. Уідоусан, Х. Стерн, М. Халлідей, атакож російський лінгвіст Ю.І. Пассов.Дослідженню комунікативного методу навчанняприсвячені роботи В.Л. Скалкіна, А.П. Старкова,Ш.М. Бермана, О.О. Леонтьєва, С.Ф. Шатілова,Л.В. Щерби, в яких відзначається вагома рольнавчально-мовленнєвих ситуацій у формуваннікомунікативної компетенції.

Необхідність ситуативності у якості стимулупродуктивної комунікації під час навчанняіноземним мовам досліджували Л.Н. Семенец,В.А. Артемов, А.В. Грейсер, М. Уест. А. Хорнбідоводив, що існує безліч способів вигадати і ефективновикористовувати реальні ситуації в умовах штучноствореного мовного середовища [6, 99].

Keywords: the communicative method, the situational approach, a motivation, the background knowledge,the technical expertise.



121 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Виклад основного матеріалу. На думкуЮ.І. Пассова, мові не можна навчити, мові можналише навчитися. Організація процесу спілкуванняпід час навчання має бути спланована такимчином, щоб були присутні всі ознаки реальногоакту спілкування: мотивація, ситуативність,адресат, проблема та предмет обговорення.Забезпечення атмосфери природнього спілкуванняна заняттях можливо за певних умов:

1. Усунення психологічного бар’єру міжстудентом та викладачем, між студентами у групі,встановлення дружніх, довірливих стосунків.

2. Зв’язок навчального матеріалу з інтересамистудентів.

3. Фонові знання студентів як основа процесуспілкування у сфері професійної діяльності.

4. Ситуативність як головний мотиваторкомунікації у контексті діяльності студентів.

Саме принцип ситуативності, на нашу думку,є тим важелем, який запускає механізмспілкування. Ю.І. Пассов розглядає мовленнєвудіяльність як інтелектуальний акт, взаємодіюкомунікантів [4, 42]. Спілкування завжди євмотивованою, емоційно спрямованоюдіяльністю. Зазвичай, реальне спілкування носіївмови відбувається, коли для того є причина,мотив, намір обмінятися інформацією, якасто сується комунікантів безпосередньо.Ю.І . Пассов наголошує, що принципситуативності є головним і вказує на необхідністьорганізації навчання в природніх для спілкуванняумовах [3, 36]. Проте, завдання в сучаснихпідручниках для студентів немовних ВНЗ неспрямовані на створення моделі реальногоспілкування, не відповідають основній задачі –навчити студента розмовляти. Завдання слідрозробляти з урахуванням фонових знаньстудентів, що сприятиме кращому засвоєннюфахової лексики і активізує інтерес доспілкування.

Принцип ситуативності надає можливістьстуденту проявити свою професійнукомпетентність, відстоювати свою думку і

вступати в диспут з колегами. Викладач моженавмисно спровокувати ситуацію конфліктудумок, спостерігаючи за палкою дискусією“спеціалістів”, під час якої студенти, які ледьвиконували лексико-граматичні вправизагального змісту, ніяким чином не пов’язані з їхспеціальністю, проявляють мовленнєву

активність, коли задачі стосуються безпосередньоїхньої спеціальності. Отже, складаючи навчально-мовленнєвий матеріал, викладач повиненвраховувати особливості професійноїкомпетентності студентів, їх інтереси. Наприклад,під час проведення практичного заняття занглійської мови зі студентами транспортнихспеціальностей, викладач в завданні (діалозі)навмисно робить провокаційну помилку,ототожнюючи поняття “трансмісія” і “коробкапередач”. Виникає ситуація, коли студентотримує можливість довести свої професійнізнання, застосувати на практиці у формі дискусіїзасвоєний лексико-граматичний матеріал.

Оскільки головною задачею навчанняіноземній мові у немовному ВНЗ є формуванняпрофесійно-орієнтованої мовленнєвої компетенції,принцип ситуативності є доречним дляопанування лексико-граматичного матеріалу будь-якої тематики. Ситуації можуть бути реальнимиабо змодельованими за допомогою візуальнихзасобів та уяви. Головне, щоб студенти відчулипрактичну значимість володіння іноземною мовоюу вирішенні професійних питань. Наприклад,моделюється ситуація закордонного відрядження,ціль якого є підписання угоди на підставіпереговорів з партнерами і ознайомлення зтехнічною документацією. Подібні завданняреалізуються у формі ділової гри з діленнямстудентів на групи.

Висока ефективність засвоєння граматичногоматеріалу також досягається завдяки принципуситуативності. Так, під час вивчення граматичноїконструкції “I wish” замість друкованих вправ, якіособисто не стосуються студентів, може бутизапропонована ситуація, з якою вони можутьзіткнутися реально.

Вас відправили у закордонне відрядженнявипробувати нове обладнання. На жаль, у готеліне виявилося жодної окремої кімнати і ви змушеніпогодитися на підселення до незнайомих людей.Ви знайомитесь і попереджаєте про свої недоліки,у відповідь сусід висловлює прикрість:

Така нехитра жартівлива ситуація спонукаєстудентів до мовлення, пошуку відповідноїлексики, динамічного спілкування і, водночас,опанування граматичного матеріалу. Отже,наведені приклади свідчать, що майже всізавдання можна обумовити певним контекстом,наблизити їх зміст до реальної ситуації.


Stranger You

I snore when I sleep I wish you didn’t snore when you sleep

I lost my key I wish you hadn’t lost your key…

122

А.А. Леонтьєв розглядає ситуацію як“сукупність умов, мовленнєвих і немовленнєвих,необхідних і достатніх для того, щоб здійснюватимовленнєвий акт згідно наміченого нами плану”[2, 43]. Такими умовами є:

- мотиваційно-цільові фактори;- контекст діяльності;- взаємостосунки комунікантів;- кількість учасників мовленнєвого акту;- роз’яснення умов ситуації;- комунікативна задача (діалогічне мовлення,

презентація, письмова відповідь);- інформованість та готовність до розв’язання

задачі;- мовна підготовка та фонові знання учасників

спілкування.Ситуативність є принципом комунікативного

(прямого) методу, основна задача якого – досягтиавтоматизму мовленнєвої діяльності. Цей методпередбачає повне виключення рідної мови,вивчення нових слів тільки в контексті, тобто уреченнях і текстах, без перекладу. Граматичнийматеріал не пояснюється окремо, а вивчається наоснові індукції. Проте, Л. В. Щерба, який такожвиступав за перекладний метод навчання,стверджував, що можна вигнати рідну мову заудиторії, але неможливо вигнати її з голів учнів[5, 54]. Незважаючи на всі зусилля викладача, учнімимовільно, особливо на перших порах,намагаються встановити у своїй свідомостізв’язки між словами рідної мови та іноземної.Отже, тільки живе, інтенсивне спілкуванняіноземною мовою на заняттях сприятимеусуненню безпосереднього зв’язку між словамиіноземної і рідної мови та забезпечить механічнезапам’ятовування лексики, від окремих слів доготових фраз. Навчитися говорінню неможливобез спілкування, вербального і невербального.Створення ситуації передбачає залученняпаралінгвістичних засобів спілкування – жестів,міміки, мелодики, – тобто всіх складовихкомунікативної поведінки. Студентам необхіднозасвоїти техніку спілкування, правила мовноїповедінки, і саме ситуація створює умови дляформування цих навичок. Проте, створити назанятті ситуацію, яка відтворює природнєспілкування, не так просто з тієї причини, щостуденти сприймають іноземну мову якнавчальний предмет, а не інструмент спілкування.Отже, ситуація має подаватися не у форматізавдання, а невимушеного диспуту, дискусії,діалогу. Важлива при цьому роль викладача, якиймає стати рівноправним учасником ситуації,позбавити студента страху бути оціненим.Отримуючи підготовлені викладачем завдання або

виконуючи завдання з підручника, студентналаштовується на оцінювання, відчуває скутістьпід тягарем невпевненості, ліміту часу, страхупомилитися. За таких обставин студент бачитьзавдання у рамках навчальної дисципліни,мотивом його діяльності є отримання оцінки, алене бачить проблеми, мотивом вирішення якої єбажання привести в норму існуючий дисонанс,викликаний зіткненням думок. Спілкування маєпочинатися з перших хвилин заняття, і замістьзвичної розминки “What day is it today?” і томуподібне, що вже створює у студентів асоціацію знавчальним процесом, спробуємо “з порога”створити проблему для обговорення,орієнтуючись на вивчений матеріал і фоновізнання студентів. Наприклад, після вивчення теми“Будова та принцип роботи комп’ютера”,викладач може поділиться зі студентами своєюпроблемою, пов’язаною із збоями в роботікомп’ютера, описуючи деталі та пропонуючизавідомо помилкові версії, тим самим провокуючистудентів для активного спілкування звикористанням тематичної лексики. Установкаподається таким чином, що студенти маютьстимул висловити свою версію і довести своюдумку в процесі реальної комунікації, непідозрюючи, що викладач у такий спосібпроводить контроль знань. З навчальною метоюможна використати цілком реальну ситуаціюнаписання резюме або мотивованого листа,адресатом якого є конкретна організація. Впорівнянні із завданнями на заповнення безликихформ, мотивація при цьому орієнтована наотримання позитивної відповіді і визнання, а неоцінки за вірно виконане завдання.

Чудовою формою організації спілкування можебути рольова гра, яка дає можливість залучитидо діяльності всіх студентів водночас і утримуватиїхню активність протягом всієї гри. Під час гриможна максимально обмежити використаннярідної мови, звертаючись до невербальних формспілкування, що робить більш продуктивнимзапам’ятовування лексичних одиниць і моделей.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Таким чином, на основі проведенихдосліджень і власного досвіду, можнастверджувати про всебічну ефективністьпринципу ситуативності на заняттях з іноземноїмови у технічних ВНЗ. Використання на заняттяхситуативних вправ значно підвищує їх практичнуспрямованість і мотивує студентів застосовуватизнання на практиці. Принцип ситуативностісприяє створенню атмосфери невимушеноїкомунікації, спілкування на теми загальної іпрофесійної тематики. Визначена роль викладача,



123 Молодь і ринок №6 (149), 2017

задача якого – усунути психологічну скутість вколективі і забезпечити дружню, довірливуатмосферу, спрямовану на можливість розвиткумонологічного і діалогічного мовлення, подоланнястраху перед помилками. Також були виявленіпевні недоліки, а саме – через обмеженевикористання рідної мови виникають труднощі зпоясненням значення деяких лексичних одиниць,термінів. Отже, метою подальших досліджень євиявлення шляхів оптимізації застосуванняпринципу ситуативності в процесі навчанняіноземним мовам.

ЛІТЕРАТУРА1. Вайсбурд М.Л. Типология учебноречевых

ситуаций // Психологопедагогические проблемыинтенсивного обучения иностранным языкам. –М.: МГУ, 1981. С.386.

2. Леонтьев А.А. Язык и речевая деятельностьв общей и педагогической психологии. – М.: РАО/МПСИ, 2001. 127 с.

3. Пассов Е.И. Коммуникативный методобучения иноязычному говорению: пособие дляучителей иностранный языков./ Е.И. Пассов. –2е изд. М. Просвещение, 1991. 223 с.

4. Пассов Е.И., Кузовлев В.П., Кузовлева Н.Е.,Царькова В.Б. Мастерство и личность учителя:На примере деятельности учителя иностранногоязыка./ Е.И. Пассов. – 2е изд., испр. и доп. – М.:ФЛИНТА, 2001. 240 с.

5. Щерба Л.В. Избранные работы поязыкознанию и фонетике. – М.: “Русский язык”,1958. С. 182.

6. Hornby A. S. The Situational Approach inLanguage Teaching (I). – [Electronic resource] / ELTJournal, Volume IV, Issue 4, January 1950. – P. 98–103. – Mode of access: World Wide Web: https://

doi.org/10.1093/elt/IV.4.98 (viewed on April 21,2017). – Title from the screen.

REFERENCES1. Vaysburd, M.L. (1981). Tipologiya uchebno

rechevykh situatsiy [Typology of trainingcommunicative situations]. Psikhologopedagogicheskie problemy intensivnogo obucheniyainostrannym yazykam [Psychological and pedagogicalproblems of the intensive foreign language teaching].Moscow: MGU Publ, p. 386. [in Russian].

2. Leontev, A.A. (2001). Yazyk i rechevayadeyatelnost v obshchey i pedagogicheskoypsikhologii [Language and speech activity in theframe of general and pedagogical psychology].Moscow: RAO/MPSI Publ, 127 p. [in Russian].

3. Passov, Ye.I. (1991). Kommunikativnyy metodobucheniya inoyazychnomu govoreniyu: posobie dlyauchiteley inostrannyy yazykov [Communicativeapproach in foreign language teaching: a guide forforeign language teachers]. Vol. 2, Moscow:Prosveshchenie Publ, 223 p. [in Russian].

4. Passov, Ye.I., Kuzovlev, V.P., Kuzovleva, N.Ye.& Tsarkova, V.B. (2001). Masterstvo i lichnostuchitelya: Na primere deyatelnosti uchitelyainostrannogo yazyka [Teacher’s skills and personality:In the context of foreign language teacher’s activity].Vol. 2, Moscow: FLINTA Publ, 240 p. [in Russian].

5. Shcherba, L.V. (1958). Izbrannye raboty poyazykoznaniyu i fonetike [Selected works on linguistics andphonetics]. Moscow: “Russkiy yazyk” Publ, p. 182. [in Russian].

6. Hornby, A. S. (1950). The Situational Approachin Language Teaching (I). [Electronic resource]. ELTJournal, Volume IV, Issue 4, January 1950., pp. 98–103. Mode of access: World Wide Web: https://doi.org/10.1093/elt/IV.4.98 (viewed on April 21, 2017). Titlefrom the screen.



“Велика безодня сама людина, волосинки її легше полічити, ніж почуття та порухи її серця”.

“Хто шукає – не помиляється”.

Аврелій Августин Блаженний християнський теолог і церковний діяч

“Ми не можемо творити великі справи – а тільки маленькі справи з великою

любов’ю”. Матір Тереза

католицька черниця, засновниця Ордену милосердя

124

УДК 004.77:316.4.063-053.6

Олена Готько, викладач кафедри економічної кібернетики та інноватикиОксана Чайковська, викладач кафедри економічної кібернетики та інноватики


ВПЛИВ ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩА НА ПОЛІТИЧНУ СОЦІАЛІЗАЦІЮ МОЛОДІУ статті розглядається роль Інтернетсередовища у політичній соціалізації молоді. Виділяються

основні характеристики та ціннісні орієнтації всесвітньої мережі, що визначають особливості її впливуна молодіжне середовище. Вивчається вплив Інтернеттехнологій на більш раннє в порівнянні з попереднімпоколінням включення підлітка в соціальну діяльність та систему суспільних відносин. Проаналізованоосновні ризики перебування в Інтернетпросторі, що здатні спричинити негативні наслідки дляформування світоглядних настанов і політичної соціалізації користувачів.

Ключові слова: Інтернет, політична поведінка, політична соціалізація, агентури соціалізації,Інтернетсередовище, сайт, блог, соціальна мережа, медіапростір, соціокультурний підхід.

Літ. 6.

Елена Готько, преподаватель кафедры экономической кибернетики и инноватикиОксана Чайковская, преподаватель кафедры экономической кибернетики и инноватики


ВЛИЯНИЕ ИНТЕРНЕТ-СРЕДЫ НА ПОЛИТИЧЕСКУЮСОЦИАЛИЗАЦИЮ МОЛОДЕЖИ

В статье рассматривается роль Интернетсреды в политической социализации молодежи.Выделяются основные характеристики и ценностные ориентации всемирной сети, определяющиеособенности ее влияния на молодежную среду. Изучается влияние Интернеттехнологий на более раннеепо сравнению с предыдущим поколением включения подростка в социальную деятельность и системуобщественных отношений. Проанализированы основные риски пребывания в интернетпространстве,способных вызвать негативные последствия для формирования мировоззренческих установок иполитической социализации пользователей.

Ключевые слова: Интернет, политическое поведение, политическая социализация, агентурысоциализации, интернетсреда, сайт, блог, социальная сеть, медиапространство, социокультурный

подход.

Olena Hotko, Lecturer of the Economic Cybernetics and Innovations DepartmentОksana Chaykovska, Lecturer of the Economic Cybernetics and Innovations Department


THE INFLUENCE OF THE INTERNET ENVIRONMENT ON THE POLITICALSOCIALIZATION OF YOUNG PEOPLE

The article examines the role of online media concerning the political socialization of young people. The articleprovides the basic characteristics and value orientations of theworldwide network that determine its impact on the youth.

The internet technologies create the conditions for earlier inclusion of teenagers into the social activitiescompared to the previous generations. Undoubtedly, it is possible thanks to a computer – a modern tool toperform various actions. The inclusion of the young generation into the system of social relations is happeningdue to the social, economic, professional and political socialization. This process is complex, lengthy andmultifaceted, involving the interaction of a large number of agents and agentsocialization. The object of thepresent study is the impact of online media on political socialization of young people. The political socializationof young people is considered to be similar to the overall process of socialization as the process of involvementof people into the political system. The main risk of staying online leading to the negative consequences of theformation of the worldview and political socialization of users, first and foremost, the regular and prolongedconsumption of large amounts of junk data, surrogate communication, refusal to communicate directly withclose friends and relatives for the sake of “artificial” relations with virtual friends, zombification, which resultsin the developing of the Internet addiction. The Internet is the specific factor of socialization and is a factor ofa special kind of socialization – the cybersocialization and has a unique social and pedagogical potential,characterized by the following features of the socializing Internet environment, such as: accessibility, mobilityand agility, relative safety and anonymity, freedom of selfexpression, which can have both the positive andnegative effect in the process of socialization.

© О. Готько, О. Чайковська, 2017

ВПЛИВ ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩА НА ПОЛІТИЧНУ СОЦІАЛІЗАЦІЮ МОЛОДІ

125 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді. Сьогодні помітна тенденція,коли підростаюче покоління краще

розуміється в використанні комп’ютера таІнтернету зокрема, ніж їхні старші й досвідченішів інших життєвих питаннях родичі. Таким чином,актуальність питання впливу Інтернет-середовища на особистість, а саме на особистістьв процесі соціалізації, щоденно зростає.

Актуальність обраної теми дослідженняспричинено тим, що науково-технічний прогресз кожним днем набирає оберти, вводячи в життявсе нові блага. Одним з див розвитку стала самемережа Інтернет, де сьогодні можна знайти все:від дитячих віршиків до рецепта виготовленнясправжньої бомби в домашніх умовах.

Включення молодого покоління до системисуспільних відносин відбувається через соціальну,економічну і політичну соціалізацію. Такий процесважкий, тривалий та багатоплановий, передбачаєвзаємодію великої кількості агентів та агентурсоціалізації. Предметом нашого дослідження єполітична соціалізація молоді в умовахтрансформації політичної системи і формуванняінформаційного суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Важливість процесу соціалізації для ефективноїжиттєдіяльності людини зумовила підвищенуувагу до неї дослідників, які здійснили значнийвнесок у розробку даної проблематики (Н.В. Абдюкова,Б.Г. Ананьєв, Дж. Бек, В.М. Бехтєрєв, С.А. Бєлічева,М.Й. Боришевський, І. Валлерстайн, Л.С. Виготський,І.С. Кон, О.З. Лютак, С.Д. Максименко, В.В. Москаленко,А.В. Мудрик, Л.Е. Орбан-Лембрик, А.В. Петровський,М.І. Пірен, Є. Прохоренко М. Уейд, В.Т. Циба,Н.В. Чепелєва, В.А. Ядов, К. Янг, та ін.).

Мета дослідження полягає у з’ясуванні місцямережі Інтернет у процесі розвитку сучасногосуспільства, вивчення характеристик процесусоціалізації сучасних дітей та молоді та впливукіберпростору на соціалізацію особистості.

Виклад основного матеріалу. Соціалізація –складний і тривалий процес включення індивідадо системи соціальних зв’язків та відносин, йогоактивної взаємодії з оточенням, у результаті якоївін засвоює зразки поведінки, соціальні норми іцінності, необхідні для його успішноїжиттєдіяльності у даному суспільстві [2].

Кожній соціокультурі властивий особливийстиль виховання, і визначається він тим, чогоочікує суспільство від дитини. На кожній стадіїрозвитку дитина або інтегрується у товариство,або відторгається.

Агенти соціалізації – це люди та установи, діючісоціальні суб’єкти, за допомогою яких людинасоціалізується завдяки процесам навчання,комунікації, прилучення до культури.

Під політичною соціалізацією розуміютьпроцес, який характеризується протистояннямдвох основних тенденцій: з одного боку –зростанням суспільної потреби у розвиткуполітичної свідомості особи, а з іншого –відчуженням людини від державного життя та відприйняття політичних рішень. Такі тенденціїспостерігаються, зазвичай, на перехідних етапахрозвитку суспільства. Під час цього відбуваєтьсязасвоєння індивідом вироблених суспільствомполітичних орієнтацій, установок і моделейполітичної поведінки, що забезпечують йогоадекватну участь у політичному життісуспільства. Політична соціалізація даєможливість особистості досягнути умінняорієнтуватися в політичній системі, виконуватитам певні функції. Інакше людина не зможеефективно відстоювати свої соціальні й політичніінтереси.

Відомий український соціолог Л.Г. Сокурянськавважає, що поняття політичної соціалізації маєвживатися, головним чином, у двох розуміннях.По-перше, для позначення політичногодозрівання індивіда, формування йогополітичного “Я”, розвитку власного погляду наполітичний світ, власних політичних орієнтацій.По-друге, для позначення процесу передачіполітичних поглядів, ідей, уявлень і норм (тобто– політичної культури) від одного покоління доіншого, від одних соціальних груп і спільнот доінших. У цьому розумінні політичну соціалізаціюназивають також “культурною трансмісією”.

Таким чином, в обох випадках політичнасоціалізація – це процес, причому процесєдиний, загальний, хоча й здійснюється він нібина різних рівнях – індивідуальному йгромадському. У зв’язку з цим можна говорити йпро два види політичної соціалізації –індивідуальну й громадську. Індивідуальнийрівень політичної соціалізації передбачаєформування такого політичного “Я”, яке б, зодного боку, сприяло політичному самовираженнюособистості, а з іншого – відповідало бвстановленим у певному суспільстві зразкамполітичної поведінки [2, 148]. Хронологічно цейрізновид політичної соціалізації охоплює всіосновні періоди життя людини: дитинство,юність, дорослість. Кожній з цих стадійвідповідають свої типи політичних орієнтацій:

Keywords: Internet, the political behavior, the political socialization, the socialization agents, onlineenvironment, a website, a blog, a social network, media space, the sociocultural approach.


126

дитинству – ідентифікація з певною політичноюспільнотою (державою, нацією) і засвоєння їїсимволів (прапора, гімну тощо), патріотизм ілояльність; юності – специфічні знання прополітичні інститути та їхнє призначення усуспільстві; нарешті, дорослості – практичнездійснення тих чи інших соціальних ролей упрактичному світі, реакція на політичні події,програми, гасла тощо. Таким чином, політичнасоціалізація забезпечує відновлення і підтримкуіснуючого типу політичної системи, з іншої,включення нового покоління до існуючої системи.

Особливістю сучасних українських реалій є те,що політична соціалізація молоді відбувається вумовах трансформації самого суспільства.Формуються нові суспільні відносини,утверджується інформаційне суспільство і нацьому розломі надзвичайно важливо, які цінностізасвоїть українська молодь, яке місце вона займеу системі глобальних перетворень.

Незважаючи на збереження існуючих моделейсоціалізації і відтворення її традиційних структур,у сучасних суспільствах проходять значнізрушення між поколіннями в системі цінностей.К. Мангейм сформулював концепцію, згідно зякою молодь в умовах швидких соціальних іполітичних змін шукає відповіді адекватні новійполітичній ситуації. Система цінностей кожногопокоління залежить від обставин її формування[3, 193]. Включення України до світовогоінформаційного простору зумовлює особливуроль Інтернету як агентури (інституції) політичноїсоціалізації молоді. Саме всесвітня павутина стаєчасто єдиним та невичерпним джерелом знаньпро суспільні зміни та глобалізаційні виклики.

Стрімкий розвиток Інтернету є невід’ємноюскладовою розвитку інформаційного суспільства,до якого прагне у своєму розвитку й сучаснаУкраїна. Відповідно, проблему впливу Інтернетуварто розглядати як з точки зору загальнихтенденцій розвитку цього нового типусуспільства, так і безпосередньо з точки зору тихйого особливостей, що відрізняють його з-поміжінших засобів масової інформації.

Інтернет, як зазначає М. Кастельс, є одночасноінформаційною технологією та соціальноюформою, потужним інструментом здійсненнясвободи, засобом глобальної комунікації,відображенням інформаційної епохи [6, 5].

Широке та безперешкодне застосуванняінформаційних технологій, зокрема Інтернету, єодним з основних проявів інформаційногосуспільства. У ньому зростає рівень свободи таусвідомлення людиною своїх можливостей, більшвиваженими та науково обґрунтованими повинні

ставати політичні рішення, що справляютьзначний вплив на всі сфери життєдіяльностілюдини. Це накладає свої особливості наполітичну соціалізацію молоді в Україні, що тепервиходить на новий рівень, отримавшиуніверсального агента, який не подібний нажодного із вже існуючих. Якщо проаналізуватиІнтернет у цілому, то тут є блоги відомихполітиків, культурних діячів, проводятьсясоціальні рекламні кампанії, транслюютьсявиступи відомих експертів. Легко знайтиінформаційні портали з останніми політичниминовинами і статтями іноземних ЗМІ,перекладеними на рідну мову. Прорив XXIстоліття – соціальні мережі, які хоч і повільно,але починають заміняти живе спілкування здрузями, родичами, однодумцями. Вони даютьзмогу молоді отримувати різноманітнуінформацію з будь-якої точки світу. Це створюєдля навчання як складової соціалізації новіневичерпні можливості. Представництво вІнтернеті мають найвідоміші і найбільшігромадські рухи, політичні партії, що пропагуютьсвої погляди через всесвітню павутину.Найшвидше сприймає роль Інтернету та освоюєтонкощі користування ним саме молодь. Невипадково за дослідженням, проведенимсоціологічною компанією FetishUkraine – двітретини користувачів Інтернету в Україні молодші35 років [2].

Колись влучна характеристика Г. Маклюеномтелебачення як “глобального села” насправді вповною мірою виправдала себе лише сьогодні, зприходом в наше життя Інтернет-середовища [4].Інший дослідник медіа Е. Герман, який вважавщо основна проблемою медіа в тому, що вонимають цензуру у вигляді власників удемократичних країнах, а у тоталітарних чиавторитарних у вигляді політичної еліти. Інтернетповністю вирішив цю проблему. Адже світовапавутина найдемократичніший, найтолерантніший,найвільніший, найдемократичніший вид мас-медіа[3, 169]. Інтернет як агент політичної соціалізаціїчерез свої властивості і особливу будову передаєцінності свободи, плюралізму думок, демократії.Навіть такі авторитарні держави, як Іран чи Китайне можуть повністю обмежити доступ до світовоїмережі.

Українська дослідниця проблем віртуальноїкультури Є. Прохоренко вважає, що віртуальнасоціалізація включає в себе також засвоєннясимволіки культурних кодів кіберкультури.Віртуальна соціалізація постає як процес освоєннякористувачами технологій міжособистісноїкомунікації, соціальної “навігації” і правил



127 Молодь і ринок №6 (149), 2017

поведінки у кіберпросторі. Учасники мережізасвоюють соціальні норми, цінності та рольовівимоги, які існують як в конкретних мережевихспільнотах, так і в реальному соціумі. На її думку,виникнення віртуальної соціалізації та їїтрансформації пов’язані зі зміною самої соціальноїструктури. Суспільство змінюється настількишвидко, що молодь, яка дорослішає, приходитьвже не в той звичний світ, до якого її готували впроцесі традиційної соціалізації. Трансформаціясоціальної структури є причиною того, що молоділюди не переймають досвід старших поколінь. Якрезультат – різноманітні молодіжні спільноти, утому числі і кіберкомунікаційні, формуютькіберкультуру як альтернативну субкультуру, якабільш адекватно відображає нові реаліїінформаційного суспільства [6, 706 – 707].

Окремі вчені в принципі заперечують самеіснування Інтернет-залежності як недуги, ірозглядають подібну поведінку не якзахворювання, а як крайню форму нормальноголюдського захоплення. Вони стверджують, щозалежності піддаються лише ті люди, у яких вжеє в наявності комунікативні проблеми і труднощі.На думку відомого психолога А.А. Леонтьєва, [3]Інтернет взагалі нічого не змінює в людях, а лишеє додатковим джерелом і формою наданняінформації.

Слід відзначити ще один феномен Інтернет-простору це іграізація. Сьогодні можнастверджувати, що віртуальне середовище починаєнадавати зворотний вплив на реальність, проявомчого є, згаданий вище феномен іграізаціісуспільства, що впливає на формування життєвихстратегій і ціннісних орієнтацій індивіда [1].

Щоб зрозуміти роль Інтернету в політичнійсоціалізації молоді доцільно розглянути, якіцінності закладені у самій будові всесвітньоїпавутини і яким чином їх а також відповідніорієнтації, політичні та соціальні норми, можезасвоїти молодь через включення до світовогоінформаційного простору. На нашу думку.Інтернет-середовище засноване на цінностях, щоє базовими для демократичного суспільства;свобода слова, політичний плюралізм, вільнийдоступ до інформації, свобода організацій тазібрань.

Свобода слова – це, мабуть, чи ненайважливіша цінність, яка характеризуєкіберсередовище. До класичних медіа, таких, якгазети, журнали, телебачення завжди було суттєвезараження – на їхню діяльність суттєво впливаєстатус джерела. Звичайній молодій особіпрактично неможливо потрапити на телебаченняі висловити свою думку. Єдине що міг індивід –

це отримувати офіційну інформацію, якавідображала інтереси правлячої політичного сили.Але з приходом Інтернету все змінилося. Замістьодносторонньої передачі норм і цінностей –монологу, зараз ми отримуємо діалог. Діалог, якийдає змогу краще зрозуміти норми і цінності, якіпередаються агентами соціалізації. Інтернет-комунікація дає можливість не лише отриматишвидкий зворотний зв’язок, що дуже важливодля Інституцій, але й проаналізувати настроївмолоді. Велика кількість різної інформації з різнихджерел, та неможливість її контролю запобігаєідеологічному диктатові стосовно молоді з бокуправлячого політичного режиму. Нав’язати певнуідеологію правлячому режиму стає набагатоважче, особливо якщо цінності і орієнтації,закладені в ній протилежні до тих яких “навчає”мережа. Якщо в країні є доступ до Інтернету (аповністю його заблокувати неможливо, щояскраво видно на прикладі Китаю, Ірану таКамбоджі), то молодь все таки буде отримуватиальтернативну інформацію. Це сприяє не лишезасвоєнню демократичних цінностей, але і частооб’єднує молодих громадян з метою їхньогозахисту [6].

Важливою характеристикою Інтернету єінформаційна відкритість. Вона такожнадзвичайно актуальна для інститутів, які хочутьмати високий рівень авторитету і популярності вІнтернет-середовищі. Тому вони змушені робитикроки в напрямі інформаційної відкритості.Швидкий і головне легкий доступ до колосальноїкількості інформації є важливою можливістю ісучасною характеристикою Інтернету. Навітьполітичні інститути різних країн змушені непросто розробляти портали де є загальнаінформація, але й, як, наприклад, у США, всівитрати і прибутки бюджетів різних рівнів. Такавідкритість конструює певні риси світогляду,установки, цінності відносно владних інститутів.Швидке отримання інформації від владнихінститутів і можливість її проаналізуватипроектується і на середовище поза межамисвітової павутини – на реальний світ. Якрезультат, не отримання інформації чи повільнереагування на звернення до інститутів можевикликати невдоволення і нерозуміння, чомугласність не працює у реальному світі, що своєючергою може привести до бажання вплинути наінститут за допомогою тих же акцій протесту.Проблема ефективності політичних інститутів усучасній Україні тісно пов’язана із вільнимдоступом до інформації. Закритість інформації продіяльність органів влади в частині прийняття тареалізації політичних рішень створює основу для


128

корупції та зловживання владою [4, 321].Електронне урядування є важливим механізмомзабезпечення прозорості у діяльності політичноївлади і тим самим дає можливість сприяти їїефективності та легітимності.

Політика жорсткого контролю Інтернет-простору з боку державних інституцій означатимевідхід від демократичних цінностей і водночас будемалоефективна. Це може привести до ще гіршогорезультату коли Інтернет стане середовищем, щопродукує крайні, антагоністичні цінності ісвітогляд. Тому поряд із всесвітньоюінформаційною мережею повинні активно діятитрадиційні агенти соціалізації молодого покоління:сім’я, школа, університет, церква, громадськіорганізації, політичні партії. Становленняполітичної зрілості молодої людини повиннопроходити в умовах засвоєння демократичнихнорм і традицій, загальнолюдських цінностей,взаємоповаги та толерантності. Тільки це дастьможливість убезпечити від негативного впливуІнтернет-середовища. За своєю суттю всесвітняпавутина створює необмежені можливості длязадоволення інформаційних, освітніх такомунікаційних потреб молодої людини.Сформовані цінності виступають своєріднимпровідником у кіберпросторі, визначаючи, щоважливе й актуальне для особистості іпротистоячи помилковим чи навіть шкідливимвпливам. Інформаційні технології виконують усучасному суспільстві надзвичайно важливіфункції розширюючи права громадян шляхомнадання доступу до різноманітної інформації;збільшуючи можливості людей брати участь упроцесі прийняття політичних рішень і стежитиза діями урядів; надаючи можливість активностворювати інформацію, а не тільки її споживати;забезпечуючи засоби захисту приватного життяй анонімності особистих контактів і комунікацій.

На загал Інтернет виступає агентуроюсоціалізації XXI століття, де швидкий доступ доінформації і потреба в комунікації є чи ненайважливішими. Саме всесвітня павутинанайбільш приваблива для молодого покоління всилу своєї безмежності, динамічності та високоготехнологічного рівня. У кібер-середовищідомінують принципи, що сприяють формуваннюв молодої людини демократичних,загальнолюдських та активістських цінностей.Але існує загроза передачі людиноненависницькихта екстремістських цінностей, утвердження якихможе спровокувати розвиток негативнихорієнтацій і стереотипів, щодо суспільства вцілому, так і окремих політичних інститутів. Томууніверсальність Інтернет-середовища не повинна

перетворюватися на все загальність, а маєдоповнюватися впливом традиційних агентів таагентур політичної соціалізації молоді: сім’ї,школи, університету, церкви, громадськихорганізацій, політичних партій. Лише спільнимизусиллями можуть бути сформовані цінності, щодадуть можливість особистості при виборіконтенту відсіювати ту інформацію, якасуперечить її поглядам.

З кожним днем Інтернет середовище збільшуєсвій вплив в українському суспільстві, передовсімвизначаючи соціадізаційні процеси серед основноїцільової аудиторії, – молоді. Цілісний, системнийта всеохоплюючий підхід до політичної соціалізаціїукраїнської молоді з боку традиційних агентівсоціалізації при взаємодії з Інтернетом не дастьможливості для того, щоб свобода переросла увседозволеність, плюралізм у радикалізм танетерпимість, безмежна інформація у віртуальнузалежність, конфіденційність у безвідповідальність.Саме на цій основі можливе формування вукраїнському молодіжному середовищідемократичних, громадянських і патріотичнихцінностей та позицій.

Спілкування в соціальних мережахзадовольняє пізнавальні,самоосвітні такомунікативні потреби учнів підліткового віку.Разом з певними позитивними рисами соціальноївзаємодії підлітків у мережі Інтернет, однозначноможна окреслити й негативні наслідки такоївзаємодії. Насамперед, це сурогатність такоїкомунікації, відхід від реального “живого”спілкування, ізольованість при “штучній”включеності в Інтернет-товариство, уніфікаціяпроблем, тем з домінантною на особистісно-статеву сферу. Сьогодення фіксує доволіпарадоксальну ситуацію, коли батьки спілкуютьсяв такій соціальній мережі, як “Однокласники”, адіти – у “Вконтакті”. Таким чином, включенняпідлітків у соціальні мережі Інтернет є реальнимфактом сучасного процесу соціалізації, вимагаєвідповідного супроводу та підтримки з бокубатьків, учителів, соціальних педагогів.Заслуговує на увагу позиція О. Петрунько, якадосліджувала ризикисоціалізації в агресивномумедіа-середовищі [5]. Автор відзначає, що“медіасоціалізація” в агресивному медіа-середовищі передусім означає,що розвиток іусоціальнення дітей відбуваються:

1) в “одоросленому” світі (у світі “дорослих”символів, проблем, почуттів тощо), разом із цим– в умовах недостатньої участі дорослих у цихпроцесах (“соціалізація без дорослих”);

2) в умовах надмірної для дітей множинностій некомпліментарності (образів, меседжів,



129 Молодь і ринок №6 (149), 2017

моделей світу тощо),фізіологічної, психологічної,соціально-психологічної неготовності дитини доопрацювання цієї “множинності”;

3) в умовах, коли діти фактично змушенісамостійно організовувати своє життя й поведінку,у тому числі й відносини з медіа, до чого вонипсихосоціально не готові й для чого не мають“належного досвіду” [5, 452].

Нині майже незаперечною видається думка, щостворена за допомогою Інтернету віртуальнареальність має власні засоби і механізми впливуна свідомість і комунікативну поведінку Інтернет-користувачів, а через них і на інших людей, зякими ті контактують. Активне і тривалеперебування у кіберпросторі позначається нелише на індивідуальних і колективних знаннях,уявленнях, світоглядах, культурно-естетичних іморально-етичних цінностях, а й визначаєхарактер соціальної й громадсько-політичної їхактивності. Основними ризиками перебування вІнтернет-просторі, здатними спричинитинегативні наслідки для формування світогляднихнастанов і політичної соціалізації користувачів,передусім є: 1) регулярне і тривале споживаннявеликої кількості сурогатної інформації або такзваного “інформаційного сміття” (інформаціїсумнівної якості, насильства і жахів, комерційноїреклами, тощо); 2) сурогатне спілкування,відмова від комунікації з близькими людьмизаради “штучних” взаємин із віртуальнимизнайомими; 3) зомбування, внаслідок якогорозвивається Інтернет-залежність [4, 8]. Ужетривалий час Інтернет став окремимвідгалуженим світом, певним відбиткомреальності, але із своїми креативнимипринципами, яскравими ідеями, приголомшливиминовинами, цінностями, які так часто є далекимивід моралі, духовності та знаходяться поза рамкамирозуміння. Але часткова цензура в Інтернетіможлива з боку урядів країн і власників сайтів,але в ньому така величезна кількістьінформаційних майданчиків, що всіх їхконтролювати практично неможливо. Не можнаговорити лише про негативний вплив Інтернетуна масову політичну свідомість молоді, дійсноварто зазначити про такі позитивні аспекти як:плюралізм думок, вільний доступ до інформації,он-лайн бібліотеки, зручність у спілкуванні та щебезліч корисних та практичних якостей. Головне,щоб ці плюси з часом не перетворилися.

Висновки. Час не стоїть на місці, а з нимзмінюється і все довкола. В ході науково-технічноїреволюції, ери нових винаходів ХХ століття якрезультат починається процес автоматизаціїпраці, провадження суттєвих змін у різноманітних

сферах життя людини, підпорядковуючи їх новимвимогам та даючи їм нові можливості для розвиткута вдосконалення своєї діяльності.

Під впливом віртуального світу кіберпросторув індивіда нерідко виникає небезпека відірваностівід реального життя, наприклад, у користувача,що знаходиться в комп’ютерній віртуальнійреальності, створюється враження, що вінбезпосередньо бере участь у породжених ним жесамим події, більш того, саме він є головним їхучасником. У даній ситуації людина весь часперебуває в “розбіжності” з самою собою, їїсвідомість проживає досвід, який не має нічогоспільного з реальним досвідом. Кіберпростірстворює абсолютно нову ситуацію в процесіформування і задоволення численних ірізноманітних потреб людини. Виходячи звищеописаного, стає очевидним, що Інтернетявляється специфічним фактором соціалізації тає чинником особливого виду соціалізації –кіберсоціалізаціі – і має унікальний соціально-педагогічний потенціал, який характеризуєтьсятакими особливостями соціалізуючого Інтернет-середовища, як: доступність, мобільність іоперативність, відносна безпека і анонімність,свобода самовираження, які здатні активновпливати як на позитивні, так і на негативні рисив процесі соціалізації.

ЛІТЕРАТУРА1. Бек Дж. Доигрались! Как поколение геймеров

навсегда меняет бизнессреду / Бек Дж., УэйдМ.; пер. с англ. А. Орешкина. М.: Претекс, 2006

2. Войскунский А.Е. Феномен зависимости отИнтернета // Гуманитарные исследования вИнтернете. – М., 2000, с. 100–131.

3. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М.Г 37 Соціологія: Навч. посібник. – 4те вид., випр.й доп.– К.: Видво Європ. унту, 2004. – 246 с

4. Мясников И. Подростки в киберпространстве,Народное образование 6, 2009, С. 267–271

5. Прохоренко Е.Я. Субкультура молодежныхсообществ – как способ социализации// ВестникОдесского национального университета. Выпуск“Социология, политология”. – Одесса: 2007.

6. Кастельс М. Галактика Интернет:Размышления об Интернете, бизнесе и обществе/М. Кастельс; пер. с англ. А. Матвеева; под ред.В. Харитонова. – Екатеринбург: УФактория (приучастии издва Гуманитарного унта), 2004. –328 с.

REFERENCES1. Bek, Dzh. (2006). Doigralis! Kak pokolenie

geymerov navsegda menyaet biznessredu [How the


130

generation of gamers changes forever the businessenvironment]. (translation from English A. Oreshkina).Moscov: Preteks [in Russian].

2. Voyskunskiy, A.Ye. (2000). Fenomenzavisimosti ot Interneta [The phenomenon of Internetdependence]. Gumanitarnye issledovaniya vInternete. Moscov, pp. 100–131. [in Russian].

3. Gerasimchuk, A.A., Paleha, Yu.I., Shiyan, O.M.(2004). G 37 Sotsiologiya [Sociology]. Navch.posibnik., Vol.4, Kyiv: Vid-vo Evrop. un-tu, 246 p.[in Ukrainian].

4. Myasnikov, I. (2009). Podrostki v kiberprostranstve

[Teenagers in cyberspace], Narodnoe obrazovanie 6,pp. 267–271. [in Russian].

5. Prokhorenko, Ye.Ya. (2007). Subkulturamolodezhnykh soobshchestv – kak sposob sotsializatsii[Subculture of youth communities – as a way ofsocialization]. Jornal Odesa Natsional University. Vol.,“Sotsiologiya, politologiya”. [in Russian].

6. Kastels, M. (2004). Galaktika Internet:Razmyshleniya ob Internete, biznese i obshchestve [GalaxyInternet: Reflections on the Internet, Business and Society].Translation from English A. Matveeva; (Ed.). V. Kharitonova.Yekaterinburg: U-Faktoriya, 328 p. [in Russian].


УДК 37.017.93

Ірина Сай, викладач кафедри іноземних мовНаціональний університет “Львівська політехніка”

ВИХОВАННЯ ДІВЧАТОК ТА МОЛОДИХ ДІВЧАТУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Дана стаття присвячена вивченню процесу виховання дівчаток та молодих жінок удавньогрецькому суспільстві. У ній подано періодизацію давньогрецької педагогіки та описано головніпринципи виховання майбутнього жіноцтва. Зроблено висновок про домінування домашньої освіти,доволі вузький ряд предметів, доступних для вивчення та пряму залежність виховання від способужиття.

Ключові слова: історія педагогіки, давньогрецька педагогіка, виховання дівчат, виховання молоді,домашнє виховання, спартанське виховання, Гомер, Гесіод, Сапфо.

Літ. 15.

Ирина Сай, преподаватель кафедры иностранных языковНационального университета “Львовская политехника”

ВОСПИТАНИЕ ДЕВОЧЕК И МОЛОДИХ ДЕВУШЕКВ ДРЕВНЕГРЕЧЕСКОМ ОБЩЕСТВЕ

Данная статья посвящена изучению процесса воспитания девочек и молодых женщин вдревнегреческом обществе. В ней представлена периодизация древнегреческой педагогики и описаноглавные принципы воспитания будущих женщин. Сделано заключение о доминировании домашнеговоспитания, относительно узкий ряд предметов, доступных к изучению и прямую зависимость воспитанияот образа жизни.

Ключевые слова: история педагогики, древнегреческая педагогика, воспитание девочек,

спартанское воспитание, домашнее воспитание, Гомер, Гесиод, Сапфо.

Iryna Say, Lecturer of the Foreign Languages DepartmentLviv National Polytechnic University

UPBRINGING OF GIRLS AND YOUNG LADIES IN THE ANCIENT GREEK SOCIETYThis article is dedicated to the research of history of pedagogy in general, and to the history of ancient

Greek pedagogy, in particular. It deals with the process of upbringing and further education of little girls andyoung ladies in the ancient Greek society. The author presents the information concerning the periods of ancientpedagogy and describes the main principles of upbringing of future woman. The article not only provides theuseful facts and peculiarities but also supports them with the appropriate references and explanations. Themain conclusions are made: there was a dominance of home upbringing and home schooling in ancient Greeksociety; the range of subjects and skills suggested for girls was rather narrow (in most cases it primarilyincluded the householding and crafting skills, reading, poetry learning, music, singing, playing one or moremusical instruments, dancing, and more rarely, physical training) – that was the result of less dominant position

© І. Сай, 2017

ВИХОВАННЯ ДІВЧАТОК ТА МОЛОДИХ ДІВЧАТ У ДАВНЬОГРЕЦЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

131 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Незважаючи натой факт, що наукові дослідження уцарині педагогічних наук у наші дні

набувають все більшої популярності, доволібагато питань цієї сфери усе ще залишаютьсяневисвітленими. Однією із таких сфер, якіпотребують додаткового висвітлення, є історіяпедагогіки загалом, та історія античної педагогіки,зокрема, адже у вітчизняній педагогіці практичновідсутні праці, присвячені дослідженню цієї епохирозвитку педагогічної науки, незважаючи на те,що саме вона стала основоположницею тасвоєрідним фундаментом для формування тавсебічного розвитку педагогічних науксьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналізуючи дослідження, присвяченідавньогрецькій педагогіці варто згадати такихнауковців, як В. Йегер (W. Jaeger) [7], А.-І. Марру(H.-I. Marrou) [11], Г. Жураковський [6] та інших,однак, на нашу думку, навіть у їхніх,фундаментальних за своїм обсягом, працях,питання виховання дітей та молоді жіночої статівисвітлено не достатньо повно.

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми полягає у відсутностікомплексного аналізу процесу виховання дівчатокта юначок (молодих жінок) за часівдавньогрецького суспільства у вітчизнянійпедагогіці.

Метою даного дослідження є розширення тапоглиблення знань про методи та засобивиховання дівчаток та молодих жінок удавньогрецькому суспільстві.

Виклад основного матеріалу дослідження.Досліджуючи історію давньогрецької педагогіки,ми здебільшого натрапляємо на дані провиховання хлопчиків та молодих юнаків, і це недивно, адже чоловіки були домінантноюскладовою частиною давньогрецькогосуспільства, вихованню та розвитку якоїприділялося значно більше уваги. Цей факт бувзумовлений войовничим стилем життя давніхгреків, у якому на перший план виносилосявиховання міцного тілом та спритного розумомюнака. Внаслідок цього, жінкам удавньогрецькому суспільстві відводилася більшскромна роль. Однак, незважаючи на це,

давньогрецьке суспільство мало свої традиціївиховання майбутнього жіноцтва, які, власне, істали предметом нашого дослідження.

Проводячи аналіз давньогрецької культуризагалом, та давньогрецької педагогіки, як їїскладової частини, зокрема вважаємо за доцільненагадати, що вони розвивалися у продовж трьохосновних періодів, а саме:

- архаїчного або давньогрецького (з ІХ ст. дон.е по VIII ст. до н.е);

- періоду розквіту Еллади або т.з.новогрецького (з VII ст. до н.е. по ІV ст. до н.е);

- елліністичного періоду (з ІІІ ст.до н.е. по І ст.до н.е) [10].

У продовж архаїчного періоду виховання танавчання дівчаток та юних дівчат відбувалося удомашньо-сімейних умовах. Відомостей про сампроцес виховання збереглося вкрай мало, аголовними джерелами відтворення життя дітейслужать міфи, скульптура, фрагменти зображеньна кераміці та пам’ятні предмети із місцьпоховання. Із збережених письмових джерел, якідійшли до наших днів із того періоду, можемоназвати епічні Гомерівські поеми та дидактичнийепос Гесіода “Роботи та дні”, але із них миотримуємо лише фрагментарні згадки про життямолодих дівчат. Скажімо, із VI пісні Гомерівської“Одіссеї” ми дізнаємося про те, що у тогочасномусуспільстві віталося залучення молодих дівчат допраці: у даному уривку йдеться про те, як донькафеакійського володаря Алкіноя, на рівні ізподругами та служницями вирушає власноручпрати одяг у потічку [5, 138 – 142]. У свою чергуіз уривка поеми Гесіода ми отримуємо відомостіпро вік, коли молода дівчина повинна була вийтизаміж і про те, що після настання заміжжя їїподальшим вихованням займатиметься чоловік:

Жінка хай зріє чотири, на п’ятому ж році йдезаміж.

Діву в дружини бери, щоб її ти навчивповедінки; (698 – 699) [1, 125].

Переходячи до періоду розквіту Еллади (з VII ст.до н.е. по ІV ст. до н.е.), який характеризувавсярозквітом міст-держав (полісів), слід зазначити,що тут розвиток системи виховання та освітивідбувався у двох різних напрямках, які задавалисядвома лідируючими полісами, а саме – Афінамита Спартою (Лакедемоном), однак основним

of woman in the society of those times; the main purpose of such upbringing and education was to prepare girlsand young ladies for their future family l ife but not for their future career or profession; therewas a direct relation between the process of upbringing and the l ife style: while the Athenianspaid more attention to the spiritual development of their youth, Spartan prioritized the physicaltraining.

Keywords: the history of pedagogy, the ancient Greek pedagogy, the girls’ upbringing, Spartanupbringing, the home upbringing, Homer, Hesiod, Sappho.


132

дороговказом подальшого виховання та навчанняновонароджених дітей, насамперед служила їхняприналежність до певного соціального класу,адже виховання вільних громадян та рабів значновідрізнялося.

Більшість археологічних свідчень походять зАфін і їхній аналіз свідчить про те, що афінськевиховання було більш різностороннім, в той час,як спартанське виховання було більш вузькоспеціалізованим.

До 7-ми річного віку діти (як дівчатка, так іхлопчики) отримували сімейне виховання,перебуваючи у жіночій частині дому, яканазивалась гінекей або гинекейон [3, 280], де заними доглядали матері та, якщо родина булазаможною, годувальниці [3, 1243], роль яких відвласне вигодовування плавно трансформуваласяв обов’язки няньки). Слід зазначити, щоособливою популярністю при цьому, зі слівПлутарха, користувалися саме спартанськігодувальниці, про яких він писав наступне: “нецілували дітей, давали повну свободу їхнімкінцівкам і загалом усьому тілу, привчали їх неїсти багато, не бути перебірливими в їжі, не боятисяв темряві і не лякатись, залишившись на самоті, некапризувати і не плакати. На такій підставі навітьіноземці замовляли для своїх дітей спартанськихгодувальниць” [6, 12].

Після досягнення 7-ми річного віку, на відмінувід хлопчиків, які у цьому віці переходили під опікубатька та вирушали до школи, дівчатка й надалізалишались в гінекеї під наглядом матері таняньки-рабині. Їхнім основним завданням ставалопоступово долучатися до типової домашньоїжіночої праці на зразок прядіння, ткацтва чиінших видів рукоділля. Окрім того, тут, підкерівництвом матері вони починали навчатися йчитанню та письму, адже вважалася, що майбутнядружина повинна бути освіченою. Молодих дівчатдолучали і до вивчення літератури, однак вестибесіди на літературні теми у колі чоловіків їм недозволяли звичаї, оскільки хизуватися обізнаністюта начитаністю у чоловічому товаристві могли лишегетери (куртизанки) [2; 4; 6].

Окрім вище згаданого, юних дівчат навчалитакож музиці (співам та грі на якомусь із музичнихінструментів) та танцям, адже час від часу вонипокидали гінекей, для того, щоб брали участь урелігійних церемоніях. Про це свідчать літературніпам’ятки, скульптура, розпис ваз та фрески [4].Так, скажімо, під час святкування ВеликихПанафіней процесія зі молодих дівчат підносилабогині Афіні вишите покривало [6].

Така зумовлена традиціями популярністьмузики та танців не могла минути безслідно:

приблизно у 600 р. до н. е в Мітілені на о. Лесбоспід керівництвом поетеси Сапфо, якусправедливо називають “десятою музою”,виникла так звана “домівка служниць муз”, якабудучи по своїй суті перш за все релігійноюобщиною, стала першою грецькою школою длянавчання дівчат, відомості про яку дійшли донашого часу. Дана спільнота була чимось на зразокшколи музики та декламації, де навчали груповимтанцям, інструментальній музиці та співам. Однак,незважаючи на домінантну роль музики у процесівиховання, тут не нехтували й фізичнимвихованням, тому лесбоські дівчата займалисянавіть атлетикою. Проте, такий набір знаньготував їх не до майбутньої професії, а лише домайбутнього заміжжя [2; 11]. Слід зазначити й тойфакт, що деякі із сучасних дослідників, скажімо,Холт Н. Паркер (Parker H.N.) намагаютьсяспростувати свідчення про педагогічну діяльністьСапфо, стверджуючи, що вона була лишепоетесою, а її оточення являло собою щось назразок гетерії – тобто, спільноти жінок, якихпоєднували сімейні, класові, політичні талюбовно-еротичні стосунки [15].

Образ ідеальної афінської дружини та процесуїї виховання змальований у “Ойкономії” (книзі продомоустрій чи господарство) Ксенофонта: “Коливона прийшла до мене, то їй не було йп’ятнадцяти років, а до того вона жила підсуворим наглядом, щоб якомога менше бачити ічути, менше говорити. Як, по-твоєму, хіба я мігзадовольнитися лише тим, що вона вміла лишезробити плащ із шерсті, яку їй дадуть, і бачила,як роздають пряжу служницям. Що стосується їжі,Сократе, вона була вже чудово привчена допомірності, коли прийшла до мене, а це, меніздається, найголовніша наука як для чоловіка, такі для жінки” [6, 41].

Слід згадати увагою й той факт, що спосібжиття афінської жінки практично не змінювавсяпісля заміжжя, адже, по суті, вона простопереходила із одного гінекія в інший.

Аналізуючи процес виховання та навчаннядівчаток та юначок у давній Спарті, слідзазначити, що він був більш регламентованим тавиваженим, адже співи та танці тут відходили надругий план, поступаючись заняттям гімнастикоюта спортом. Виховання мало на меті позбавитимайбутню жінку надлишкової слабкості таманірності, а тіло загартовувалось шляхомоголених виступів на святкуваннях та церемоніях[11, 45]. Тут існував більш раціональний та дещопримітивний погляд на призначення жіночогонаселення, яке зводилося в першу чергу донародження здорового потомства. Як наслідок, в



133 Молодь і ринок №6 (149), 2017

майбутньому Спарта отримувала суворих матерів,які очікували синів з військових походів лише “autcum scuto aut in scuto”, тобто або з перемогою,або мертвими. Окрім того, саме жінки займалисяторгівельними та фінансовими справами, тобтовиконували значну частину адміністративнихсправ Лакедемону.

Такий підхід до виховання викликавзахоплення афінської аристократії, свідчення якогоми знаходимо у праці “Лакедемонська держава(політія)” Ксенофонта [9], а загальна ситуація усвою чергу підкріплюється даними, отриманимивід Плутарха: “Дівчата повинні були дляукріплення тіла бігати, боротися, метати диск,кидати списи аби їхні майбутні діти були міцнітілом… Діючі правила забороняли їм себебалувати, сидіти вдома і вести розніжений спосібжиття. Вони, як і хлопчики, повинні булиз’являтися під час урочистих процесій без одягуй танцювати і співати на деяких святах вприсутності молодих людей. Вони мали правосміятися над ким завгодно, спритно користуючисьйого помилкою, а з іншого боку – прославляти впіснях тих, хто цього заслуговував, і викликати умолоді жагу до змагання та честолюбство” [6].

Висновки. Аналізуючи викладений вищематеріал, можемо зробити наступні висновки: впроцесі виховання дівчаток та молодих дівчат устародавній Греції домінувала домашня освіта; узв’язку із доволі скромною роллю жінки утогочасному суспільстві, ряд дисциплін, яківикладатися був доволі обмеженим; відмінностіу вихованні майбутнього жіноцтва булибезпосередньо пов’язані зі способом життя (у тойчас, як в Афінах робився акцент на естетичне,художнє виховання, у Спарті у пріоритеті булафізична підготовка).

Відштовхуючись від того, що у вітчизнянійпедагогіці практично відсутні дослідженняантичної педагогіки та її впливу на сучаснупедагогічну науку, вважаємо за доцільнепровести дослідження й інших аспектівантичного виховання та їх відгомін у педагогіцісьогодення.

ЛІТЕРАТУРА1. Антична література: Хрестоматія / Упорядник

О. І. Білецький. 2ге вид. – К.: Радянська школа, 1968.– 612 с.

2. Боннар А. Греческая цивилизация. От Илиадыдо Парфенона / А. Боннар Пер. с франц. О. В. Волкова;Предисл. проф. В. И. Авдиева. – М.: Искусство, 1992– 269 с.

3. Вейсман А. Д. Греческорусcкий словарь(препринт Vго издания 1899 г.). – М.: Греколатинский кабинет Ю. А. Шичалина, 1991. – 1371 с.

4. Винничук Л. Люди, нравы, обычаи ДревнейГреции и Рима. / Винничук Л. – М.: Высшая школа,1988. – 496 с.

5. Гомер. Одіссея / Пер. із старогрецької,примітки, словник імен і назв Бориса Тена;Передмова К. С. Забарила; Худож.оформлювачі Б.П. Бублик, С. І. Правдюк. – Харків: Фоліо, 2008. –574 с.

6. Жураковский Г. Є. Очерки по историиантичной педагогики. – Москва: Государственноеучебнопедагогическое издательство наркомпросаРСФСР, 1940. – 470 с.

7. Йегер В. Пайдейа. Воспитание античногогрека. Т.1 (Продолжение) Перевод с немецкого А. И. ЛюбжинаМ., Греколатинский кабинет Ю. А. Шичалина, 2001.– 393 с.

8. Ксенофонт. Домострой. Перевод СоболевськогоС. И. под ред. А. А. Столярова [Електронний ресурс]– режим доступу. – URL: http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1348108000

9. Ксенофонт. Лакедемонская полития. Переводс древнегреческого Янчевецкого Г. А. [Електроннийресурс] – режим доступу. – URL: http:/ /ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1396451413

10. Мазалова М. А., Уракова Т. В. Историяпедагогики и образования: Пособие для сдачиэкзамена . – М.: Высшее образование, 2006. – 192 с.

11. Mappу А.И. История воспитания в античности(Греция). М: Греколатинский кабинет Ю. А. Шичалина,1998. – 423 с.

12. Стахевич О. Г. З історії вокальновиконавських стилів та вокальної педагогіки:посібник / О. Г. Стахевич. – Вінниця, 2013. – 176 с.

13. Hesiod, Works and Days [Електронний ресурс]– режим доступу. – URL: http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0131

14. Homer, Odyssey [Електронний ресурс] –режим доступу. – URL: http://www.perseus.tufts.edu/h o p p e r /t e x t ? d o c = P e r s e u s % 3 A t e x t % 3 A 1 9 9 9 . 0 1 . 0 13 5 % 3 A b o o k %3 D1 %3 A c a rd % 3 D1

15. Parker H.N. Sappho Schoolmistress / /Transactions of the American Philological Association.1993. Vol. 123. pp. 309–351.

REFERENCES1. Biletskyi, O. I. (1968). Antychna literatura:

Khrestomatiia [Ancient Literature: Reader]. Kyiv:Radianska shkola, 612 p. [in Ukrainian].

2. Bonnar, A. (1992). Grecheskaya tsivilizatsiya. OtIliady do Parfenona [Greek Civilization. From Iliad toParthenon]. Moscow: Iskusstvo, 269 p. [in Russian].

3. Veysman, A.D. (1991). Grecheskorusckiy slovar[Greek-Russian Dictionary]. Moscow: Greko-latinskiykabinet Yu. A. Shichalina, 1371 p. [in Russian].

4. Vinnichuk, L. (1988). Lyudi, nravy, obychaiDrevney Gretsii i Rima. [People, Mores, Traditions ofAncient Greece]. Moscow: Vysshaya shkola, 496 p. [inRussian].

5. Homer (2008). Odisseia [Odyssey]. Kharkiv:Folio, 574 p. [in Ukrainian].


134

6. Zhurakovskiy, G. Ye. (1940). Ocherki po istoriiantichnoy pedagogіki [Notes on History of AncientPedagogy]. Moscow: Gosudarstvennoe uchebno-pedagogicheskoe izdatelstvo narkomprosa RSFSR, 470p. [in Russian].

7. Yeger, V. (2001). Paydeya. Vospitanie antichnogogreka [Paideia. Upbringing of Ancient Greek], vol.1.Moscow: Greko-latinskiy kabinet Yu. A. Shichalina, 393 p.[in Russian].

8. Ksenofont. Domostroy. [Oikonomia] [e-source]URL: http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1348108000[in Russian].

9. Ksenofont. Lakedemonskaya politiya. [LacedaemonianPoliteia] [e-source] URL: http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1396451413 [in Russian].

10. Mazalova, M. A. & Urakova, T. V. (2006). Istoriyapedagogiki i obrazovaniya: Posobie dlya sdachi ekzamena[History of Pedagogy and Education: Textbook for ExamPassing]. Moscow: Vysshee obrazovanie, 192 p. [in Russian].

11. Mappu, A.-I. (1998). Istoriya vospitaniya vantichnosti (Gretsiya) [Histoty of Upbringing inAntiquity (Greece)]. Moscow: Greko-latinskiy kabinetYu. A. Shichalina, 423 p. [in Russian].

12. Stakhevych, O. H. (2013). Z istorii vokalnovykonavskykh styliv ta vokalnoi pedahohiky: posibnyk[From the History of Vocal Styles and Vocal Pedagogy:Textbook]. Vinnyt sia : Nova knyha, 176 p. [inUkrainian].

13. Hesiod, Works and Days [e-source] – URL: http:// w w w . p e r s e u s . t u f t s . e d u / h o p p e r /text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0131

14. Homer, Odyssey [e-source] – URL: http://w w w . p e r s e u s . t u f t s . e d u / h o p p e r /t e x t ? d o c = P e r s e u s % 3 A t e x t%3A1999.01.0135%3Abook%3D1%3Acard%3D1

15. Parker, H.N. (1993). Sappho Schoolmistress.Transactions of the American Philological Association.

Vol. 123., pp. 309–351.[in English].


УДК 378.147

Ольга Єсіпова, асистент кафедри педагогіки методики та менеджменту освітиУкраїнської інженернопедагогічної академії, м. Харків

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВВ УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ

У статті розглянуто навчальну діяльність студентів в сучасних умовах інформатизації, встановлено,що суспільство висуває запит на виховання творчої особистості, яка могла би самостійно мислити,генерувати оригінальні ідеї, приймати нестандартні рішення, організовувати, планувати, контролювати,займатися самоосвітою, нести відповідальність за власні дії, підготовка такого фахівця можлива лише заумови зміни моделі управління навчальною діяльністю студентів, коли суб’єктоб’єктні відносини станутьсуб’єктсуб’єктними та відповідальність за власну навчальну діяльність буде покладена на студента.

Ключові слова: навчальна діяльність, управління навчальною діяльністю, інформаційнокомунікаційнітехнології, інформатизація.


Ольга Есипова, асистент кафедры педагогики, методики и менеджмента образованияУкраинской инженернопедагогической академии, г. Харьков

УПРАВЛЕНИЕ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ СТУДЕНТОВ В УСЛОВИЯХИНФОРМАТИЗАЦИИ ОБРАЗОВАНИЯ

В статье рассмотрено учебную деятельность студентов в современных условиях информатизации,определено, что общество предъявляет запрос на воспитание творческой личности, которая могла бысамостоятельно мыслить, генерировать оригинальные идеи, принимать нестандартные решения,организовывать, планировать, контролировать, заниматься самообразованием, нести ответственностьза собственные действия. Подготовка такого специалиста возможна лишь при условии изменения моделиуправления учебной деятельностью студентов, когда субъектобъектные отношения станут субъектсубъектными и ответственность за собственную учебную деятельность будет возложена на студента.

Ключевые слова: учебная деятельность, управление учебной деятельностью, информационнокоммуникационные технологии, информатизация.

Olha Yesipova, Assistant of the Pedagogy, Methodology and Management of Education DepartmentUkrainian Engineering Pedagogical Academy, Kharkiv

THE MANAGEMENT OF EDUCATIONAL ACTIVITY OF STUDENTS IN CONDITIONSOF INFORMATIZATION OF EDUCATION

© О. Єсіпова, 2017


135 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Сучаснийперіод розвитку суспільства в ціломута освіти як одного з провідних

соціальних інститутів, характеризується широкимвпровадженням інформаційних та комп’ютернихтехнологій, із застосуванням яких пов’язуютьперспективи та надії щодо підвищенняефективності навчання. Це обумовлюєкардинальні зміни в характері перебігунавчального процесу в вищому навчальномузакладі, зокрема оновлюється зміст освіти,швидкими темпами розвивається дистанційненавчання, впроваджуються нові формиспілкування викладачів та студентів,підвищується роль самостійної роботи студентів.В організації навчального процесу простежуєтьсятенденція зменшення аудиторного навантаженнята збільшення питомої ваги самостійної роботи.В цих умовах на перший план виступаєактивність та відповідальність студента внавчанні, що в свою чергу позначиться нарезультативності та успішності навчальноїдіяльності. Але незважаючи на велику кількістьрозроблених та впроваджених педагогічнихінновацій, комп’ютерів, інформаційно-комунікаційних технологій якісні зміни в навчанністудентів значно менші, ніж очікувані. Можливоюпричиною такого стану є впровадження новихзасобів в традиційні моделі навчання, нехтуваннявикликаними інформатизацією змінами вхарактері навчально-пізнавальної діяльностістудентів та способах пошуку, сприйняття,опрацювання, засвоєння ними навчальноїінформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Навчальна діяльність неодноразово була об’єктомсистемних досліджень психологів (Б.Г. Ананьєв,Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейнта ін.) та педагогів (Л.П. Арістова, В.О. Сластьонін,І.Ф. Харламов, Т.І. Шамова та ін.). Виявленосутність, структуру та функції навчальної

діяльності (П.Я. Гальперін, В.В. Давидов,Д.Б. Ельконін, Л.Д. Столяренко та ін.), вивченоособливості навчальної діяльності студентіввищого навчального закладу (І.І. Ільясов, В.Я. Ляудіста ін.), запропоновано шляхи активізації навчальноїдіяльності (М.І. Бакланова, А.А. Вербицкий, Н.М. ВиштакІ.С. Голіяд, І.І. Засядько, О.В. Катеруша, І.М. Куліш,О.Є. Олексюк, Г.І. Харченко.), в кібернетичномупідході до навчання розглянуто навчальнудіяльність як об’єкт управління(С.І. Архангельський, Ю.І.Машбиць, Н.Ф. Тализіна,Т.В. Габай, В.О. Якунін та ін.), розроблені моделіта засоби управління навчальною діяльністю(В.П. Беспалько, Т.О. Дмитренко, Р.В. Майер таін.). Переважна більшість основоположнихдосліджень щодо навчальної діяльності виконанодо або на початку тотальної інформатизаціїсуспільного життя та комп’ютеризації всіх галузейлюдської діяльності і тому не бере до уваги змінуумов здійснення освітньої діяльності. В той жечас розвивається науковий напрям щодотеоретичного обґрунтування, створення тавпровадження інформаційно-комунікаційнихтехнологій (далі – ІКТ) в навчальний процесвищої школи. Науковцями досліджувалисьінформатизація освіти як глобальний процес(А.І. Кудін, Б.С.Гершунський, В.П. Беспалько),психологічні аспекти інформатизації таком п’ ю те р и з ац і ї о с в і т и ( В . В. Р уб ц ов ,О.К. Тихомиров та ін.). Не зважаючи на те, щодослідниками усвідомлюються якісні зміни вхарактері процесу навчання і необхідністьвідповідних змін в педагогічних технологіях,практичне використання ІКТ базується натрадиційних моделях управління навчальноюдіяльністю.

Мета статті виявити особливості навчальноїдіяльності студентів вищих навчальних закладів,обумовлених інформатизацією суспільства, таобґрунтувати моделі управління нею, які забезпечуютьактивізацію навчальної діяльності студентів.

The article considers the educational activity of students in the modern conditions of informatization, itis established that the society requests the education of the creative personality, that could think of themselves,generate original ideas, to find the innovative solutions, to organize, plan, control, to selfeducate, takeresponsibility of their own actions. The preparation of such specialist is possible only under the condition ofchange of model of management of educational activity of students, when the subjectobject relationship isreplaced by the subjectsubjectivity and the responsibility of learning activities will be assigned to the student.This causes the dramatic changes in the nature of the current educational process of higher education, inparticular, the updated content of education, rapidly developing distance learning, introducing new forms ofcommunication between teachers and students, the role of independent work of students. Nevertheless, despitethe large number of developed and implemented pedagogical innovation, computers, information andcommunication technologies, the qualitative changes of the training of students is much less than expected. Thereason of this situation is the introduction of new tools into the traditional learning models the neglect of whichis caused by the information changes in the nature of educationalcognitive activity of students and methods ofsearch, perception, processing, and assimilation of educational information.

Keywords: an education, the management of educational activities, the information and communicationtechnologies, an informatization.


136

Виклад основного матеріалу. В методологіїкібернетичного підходу навчання розглядають якпроцес управління навчальною діяльністюстудентів. Традиційна модель управліннянавчальною діяльністю включає суб’єктуправління (викладач або технічні засоби), об’єктуправління (навчальна діяльність студента),управляючий вплив, зворотній зв’язок, зовнішнюсистему [5] (рис.1).

Ефективність будь-якого управління залежитьвід знання закономірностей об’єкта – навчальноїдіяльності студента [5]. Тому доцільним єуточнення поняття навчальна діяльність таособливостей на сучасному етапі розвитку освіти.

Навчальна діяльність студентів є провідноюїхньою діяльністю. Інтелектуальний розвиток іпрофесійне становлення майбутніх фахівців, хочі не виключно, але в основному відбувається впроцесі навчальної діяльності, тому усвідомленістьзначення її є запорукою успішного навчання воволодінні професійними якостями. Визначеннян а в ч а л ь н о їд і я л ь н о с т ідосліджуєтьсяб а г а т ь м ан ауков ц я м и ,відповідно до їхтрактувань під навчальною діяльністю розуміють:навчальна діяльність як спосіб оволодіннязнаннями, уміннями та навичками навчальнадіяльність як процес організації та плануваннядіяльності навчальна діяльність як процес спільної

взаємодії викладача та студента; навчальнадіяльність як компонент людської діяльності, щосприяє формуванню нових якостей особистості;навчальна діяльність як процес проектування,комунікації, рефлексії при підтримці та супроводівикладача.

В контексті цього дослідження – навчальнадіяльність студентів як об’єкт управління – можнасформулювати робоче визначення.

Отже навчальна діяльність – цеособиста діяльність студента врезультаті якої суб’єкти навчаннянабувають нові знання, уміння танавички, отримують досвід,вдосконалюють та розвивають своїздібності, формують в собі нові якості,такі, як рефлексія, самовдосконалення,самоконтроль, самооцінка власноїнавчальної діяльності.

Структура навчальної діяльностірозглядається багатьма вченими середних: В.А. Сластьонін, П.Я. Гальперін,В.В. Давидов, Л.Д. Столяренко,Д. Ельконін, І. Ільясов, В. Ляудіс,Т.О. Дмитренко та інші. Виділяютьрізні складники (компоненти)діяльності – цілі, навчальні задачі,мотиваційний компонент, виконавчийкомпонент, дії та операції, засоби,рефлексія, результат, коректувальнийкомпонент тощо. Узагальнюючидослідження багатьох вчених щодо

психологічної структури діяльності, і відповіднодо зробленого визначення основнимикомпонентами можна вважати: мотивація(спонукальна причина діяльності), цілі (системоутворюючий фактор навчальної діяльності та можебути виражений в формі результату), дії та операції(сукупність цілеспрямованих дій спрямованих наотримання результату), засоби ( те, за допомогоючого буде здійснюватись навчальна діяльність дляотримання результату), результат (психологічнийдосвід особистості, який він отримає придосягненні мети) [4] (рис. 2).

Мотивація – це спонукальна дія до виконанняпевної діяльності в тому числі і навчальної.Навчальна мотивація може бути зовнішньою тавнутрішньою. Проаналізувавши навчальнудіяльність сучасних студентів ми можемо

Рис. 1. Управління навчальною діяльністю студентів

СУ

ОУ

У ЗЗ

МЕТА

У

М

О

В

И

Рис. 2. Структура навчальної діяльності

М Ц Д,ОП ЗД РД



137 Молодь і ринок №6 (149), 2017

побачити, що у більшості переважають зовнішнімотиви, привнесені викладачем. Інформатизаціяактивно вплинула на навчальний процес тамотивацію студентів. Адже за таких умов коженстудент може за короткий термін знайти будь-якуінформацію, отримати освіту будь-де не виходячиз дому, проводити аналіз та порівняння освітирізних країн, тому на ряду с традиційнимимотивами (пізнавальними, соціальними),з’являються нові мотиви (самопізнавальні) [3].

Мета навчальної діяльності – загальне уявленняпро конкретний кінцевий результат навчальноїдіяльності. Мета навчальної діяльності усучасному навчальному просторі є зовнішньопривнесена, що не дає можливості студенту вповній мірі “представити” майбутні результатисвоєї власної навчальної діяльності. В свою чергуу інформаційному суспільстві відбуваєтьсяорганізація нових форм взаємодії викладача тастудента в навчальному процесі, коли викладачразом зі студентом обговорюють майбутнірезультати навчальної діяльності[2].

Наступним елементом навчальної діяльності єдії та операції – це структурні одиниці діяльності,доцільне практичне або теоретичне перетворенняситуації, регульоване поданням необхідногорезультату, умов і способів його досягнення.Виділяють предметні та навчальні дії. Донавчальних дій студентів відносяться діїцілепокладання, дії планування, пошуку тавиділення необхідної інформації, організаціянавчальної діяльності, рефлексія тощо. Предметнідії – це сукупність спеціальних вмінь по різнимнавчальним дисциплінам [4]. Нами булопроведено емпіричне дослідження, суть якогополягала у тому, студенти повинні були скластиграфік навчання. Проаналізувавши отриманіграфіки можемо зробити висновок, про те, щобільшість студентів не можуть скласти таспланувати графік своєї навчальної діяльності, таяк наслідок здають виконані завдання в останніймомент.

В умовах інформатизації освіти однією зголовних задач студента є самостійний пошукінформації, набуття знання відбору інформації, їїподання та передачу, а також планування таорганізація своєї власної навчальної діяльності задопомогою інформаційно-комунікативнихтехнологій. Задачею викладача є забезпеченняобміном інформацією між всіма учасникамиосвітнього процесу на внутрішньому тазовнішньому рівні [1].

Засоби навчання – це те, за допомогою чоговідбувається навчальний процес студентів. Засобинавчальної діяльності поділяються на предметні

та навчальні. Предметні засоби навчальноїдіяльності допомагають студенту організувати таспроектувати траєкторію навчальної діяльності,навчальні безпосередньо пов’язані з оволодіннямитого чи іншого навчального предмету [2]. Вінформаційному суспільстві одним з провіднихзасобів навчання виступає комп’ютер, якийдопомагає по новому організувати взаємодію всіхучасників навчального процесу, створитиінформаційно-освітній простір та програмно-методичні комплекси, студенту знаходитипотрібну інформацію та організовувати власнунавчальну діяльність [1].

Продуктом навчальної діяльності – матеріальнеуявлення про те, що можна отримати у процесінавчальної діяльності, а результатом –психологічне прирощення досвіду студента, якевін здобуває при досягнені мети [4]. Інформаційнітехнології забезпечують організацію постійногоконтролю та оперативний зворотній зв’язок міжучасниками освітнього простору, що в свою чергудозволяє студентам спостерігати за динамікоюсвоєї успішності, а викладачу своєчаснокоректувати прогалини в знаннях студентів.

В умовах інформатизації освіти відбуваютьсяй зміни в управлінні навчальною діяльністю, асаме якщо раніше процес навчання студентіврозглядався як система, що складається з суб’єктауправління, об’єкта управління, управляючоговпливу, зворотній зв’язок, зовнішню системи тона ряду з цим з’являється принципова новапідсистема самоуправління студента, що даєможливість студенту планувати траєкторіювласної діяльності.

Висновки. В умовах інформатизації освіти,суспільство висуває запит на виховання творчоїособистості, яка могла би самостійно мислити,генерувати оригінальні ідеї, прийматинестандартні рішення, організовувати, планувати,контролювати, займатися самоосвітою, нестивідповідальність за власні дії, підготовка такогофахівця можлива лише за умови зміни моделіуправління навчальною діяльністю студентів, колисуб’єкт-об’єктні відносини стануть суб’єкт-суб’єктними та відповідальність за власнунавчальну діяльність буде покладена на студентав процесі чого зміниться його відношення тапозиція в навчанні.

ЛIТЕРАТУРА1. Григорьев С.Г. Информатизация образования:

учеб. [для студ. педагог. высш. учеб. завед.]/ С.Г. Григорьев// М., 2005. – С. 231.

2. Игнатьева Е. Ю. Педагогическое управлениеучебной деятельностью студентов современноговуза: дис. на получ. степени док. пед.. наук по спец.


138

13.00.01 / Е. Ю. Игнатьева, – Великий Новгород,2015. – С.391.

3. Катеруша О.В. Дидактичні умови активізаціїнавчальної діяльності студентів у процесі вивченняіноземних мов: автореф. дисер. на здобут. ступеняканд. пед. наук: 13.00.09 / О. В. Катеруша. – КривийРіг, 2010 . – С. 20.

4. Ляудис В.Я. Формирование учебной деятельностистудентов “В.Я. Ляудис. – Москва: Издательствомосковского университета, 1989. – С. 240.

5. Майер Р. В. Кибернетическая педагогика:имитационное моделирование процесса обучения:монография/Р.В. Майер – Глазов: Глазов. гос. пед.Инт, 2014. – С.141.

REFERENCES1. Grigorev, S.G. (2005). Informatizatsiya

obrazovaniya: ucheb. dlya stud. pedagog. vyssh. ucheb.zaved. [Informatization of education: textbook. for stud.teacher. ouch. proc. head.].Moscow, 231p. [in Russian].

2. Ignateva, Ye. Yu. (2015). Pedagogicheskoeupravlenie uchebnoy deyatelnostyu studentovsovremennogo vuza [Pedagogical management ofeducational activity of students of modern high school].Doctor’s thesis. Velikiy Novgorod, 391p. [in Russian].

3. Katerusha, O.V. (2010). Dydaktychni umovyaktyvizatsii navchalnoi diialnosti studentiv u protsesivyvchennia inozemnykh mov [Didactic conditions ofactivization of educational activity of students in learningforeign languages] Extended abstract of candidate’sthesis. Kryvyi Rih, 20p. [in Ukrainian].

4. Lyaudis, V.Ya. (1989). Formirovanie uchebnoydeyatelnosti studentov [Formation of educationalactivity of students]. Moskow: Izdatelstvo moskovskogouniversiteta, 240 p. [in Russian].

5. Mayer, R. V. (2014). Kiberneticheskayapedagogika: imitatsionnoe modelirovanie protsessaobucheniya: monografiya [Cybernetic pedagogy:simulation of the learning process: monograph]. Glazov:Glazov,141p. [in Russian].


УДК 37.01:27 – 774 – 56(71) “18/19”Галина Залуцька, викладач кафедри іноземних мов

Національного університету “Львівська політехніка”

ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ УГКЦ ЯК ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВАВ КАНАДІ НАПРИКІНЦІ XIX – В ТРЕТІЙ ЧВЕРТІ XX СТ.

У статті висвітлюється педагогічна діяльність УГКЦ в українській діаспорі Канади в кінці XIX –другій половині XX ст. Розглянуто роль церкви в зародженні та розвитку українського шкільництва вКанаді на прикладі парафіяльних шкіл та проаналізовано їх структуру. Представлені статистичні дані,які характеризують розвиток навчального процесу: подано кількість парафіяльних шкіл та учнів, які вних навчалися. Стаття містить нову та важливу інформацію про початки освіти українців в Канаді тароль церкви в цьому процесі.

Ключові слова: шкільництво, освіта, Українська грекокатолицька церква (УГКЦ), Канада,парафіяльна школа.


Галина Залуцкая, преподаватель кафедры иностранных языков Национального университета “Львовская политехника”

ПРИХОДСКИЕ ШКОЛЫ УГКЦ КАК ЭЛЕМЕНТ УКРАИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯВ КАНАДЕ В КОНЦЕ XIX В ТРЕТЬЕЙ ЧЕТВЕРТИ XX ВЕКА

В статье освещается педагогическая деятельность УГКЦ в украинской диаспоре Канады в концеXIX – второй половине XX в. Рассмотрена роль церкви в зарождении и развитии украинского образованияв Канаде на примере приходских школ и проанализирована их структура. Представлены статистическиеданные, характеризующие развитие учебного процесса: указано количество приходских школ и учащихся.Статья содержит новую и важную информацию о зарождении образования украинцев в Канаде и ролицеркви в этом процессе.

Ключевые слова: школьное образование, Украинская греко католическая церковь (УГКЦ),

приходская школа.

Halyna Zalutska, Lecturer of Foreign Languages DepartmentLviv Polytechnic National University

THE PARISH SCHOOLS AS AN ELEMENT OF UKRAINIAN SCHOOLING IN CANADAAT THE END OF XIXTH – THE THIRD QUARTER OF XXTH CENTURY

© Г. Залуцька, 2017


139 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Освіта завждибула важливим фактором збереженнянаціональної ідентичності української

діаспори. Власне з її розвитком, передовсім нашкільному рівні, українці пов’язували своєіснування на чужині як окремої етнічної групи,вбачали у ній спосіб запобігти асиміляції. Великийвклад у розвиток українського шкільництва вКанаді внесла Українська греко-католицькацерква, яка від самих початків існування в Канадідбала про належну освіту своїх вірних,збереження культури і традицій свого народу.Практично при кожній греко-католицькій громадібули школи, де українські діти отримували освітурізного рівня. Церква забезпечувала їх вчителями,матеріальною підтримкою, спрямовуваланавчання на національно-патріотичне вихованнята згуртування навколо навчальних закладів, якістворювала, не лише учнів, але і старших поколіньукраїнської громади. Дослідження канадськоїсистеми шкільної освіти УГКЦ є ключовимелементом не лише для студій української освітив Канаді, але й важливе для розвитку сучасноїукраїнської педагогіки.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Вагомий внесок у дослідження та вивчення історіїукраїнської діаспори в Канаді та її освітнюдіяльність внесли такі українські та канадські вченіяк: О. Войценко, П. Кравчук, М. Хом’як, Б. Казимира.Проблемами становлення українськогошкільництва в Канаді займалися Л. Божук, Ю. Заячук,Т. Кучай, С. Романюк, І. Рудницька-Юрійчук,І.Руснак та інші дослідники. Багато праць,присвячених проблемам історії українськогошкільництва в Канаді, представлені в працяхканадських дослідників і педагогів-практиківБ. Білаша, І. Боднарчука, М. Боровика, М. Іванчука,П. Кравчука, М. Лупула, О. Мартиновича, М. Марунчака,Я. Петришина, Д. Прокопа, Я. Славутича, І. Шкварката ін. Однак, дані праці не вичерпують усіхпроблем, що стосуються питання становлення

шкільництва в українській діаспори Канади,зокрема ролі УГКЦ в цьому процесі.

Метою даного дослідження є висвітленняісторії педагогічної діяльності УГКЦ в Канаді, їїролі у зародженні та розвитку українськогошкільництва в кінці XIX – другій половині XX ст.,а також аналіз структури шкільної освіти вканадських парафіях УГКЦ у згаданий період.

Виклад основного матеріалу. Із перших роківперебування в Канаді іммігранти з Українибудували своє організаційне життя, прагнучи, зодного боку, адаптуватися до місцевих умов, а зіншого – зберегти свою національну і релігійнуідентичність. Тогочасне імміграційнезаконодавство Канади під цим оглядом булодосить сприятливе, оскільки практично немістило ніяких обмежень щодо національності,освіти, віросповідання, соціального стану таполітичних переконань переселенців. Канадськаетнонаціональна політика надавала досить великіможливості для відтворення важливихнаціонально-культурних компонентів і збереженняпідґрунтя національної самосвідомості [7].Наприклад, ухвалений у 1897 р. в провінціїМанітоба “шкільний закон” передбачав, що, якщов навчальному закладі є хоча б десять учнів, якірозмовляють іншою, але рідною для них мовою,то саме цією мовою повинно проводитисянавчання. Аналогічно декрет Північно-ЗахіднихТериторій 1901 р. (1903 р. постали провінціїСаскачеван і Альберта) дозволяв навчання учнівданого регіону після занять у державних школахнаціональною мовою [3, 26]. З огляду на такіумови українські школи почали активноз’являтися в Канаді ще з кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Ситуація, однак, змінилася з приходом до владиу Канаді у 1916 р. ліберальної партії, яка скасуваладвомовну шкільну систему в країні. Внаслідокприйняття резолюції про заборону двомовногонавчання, усі державні двомовні українські школита учительські курси було закрито [4, 153].

The article highlights the pedagogical activity of the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC) in theUkrainian Diaspora of Canada at the end of XIX – the second half of the XX th century. The author analyzes therole of the Church in the foundation and development of Ukrainian schooling taking as the example the parishschools. The structure of these schools has been analyzed. The statistical data concerning the number of parochialschools and students who studied there and the characteristics of the educational process are presented in thearticle. The article contains the new and important information about the beginning of education of Ukrainians,the role of priests, Basilian monks, Redemptorists and the Sisters Servants of Mary Immaculate in this process.The author presents the reasons which made the clergy of the Ukrainian Greek Catholic Church take part in theproviding of Ukrainian children with education and types of schools where Ukrainians studied. Thepeculiarities of Saturday schools, night schools, fullday schools and summer schools which were foundedby the clergy of the Ukrainian Greek Catholic Church are analyzed in details. The author provides the examplesof these types of schools and their curricula. The great role of the Ukrainian Greek Catholic Churchrepresentatives in formation of Ukrainian schooling and the national awareness of Ukrainians in Canadaare confirmed in the article.

Keywords: schooling, an education, Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC), Canada, a parish school.


140

Фактично після Першої світової війни українськумову та українознавство можна було вивчати лишеу приватних школах, значна кількість яких діялапри парафіях УГКЦ.

В умовах відсутності української державностіцерква була змушена взяти на себе рольорганізатора шкіл і, відповідно, зберігачанаціональної ідентичності. Створюючи школи,УГКЦ передовсім дбала про потреби своїх вірних,а також намагалася протидіяти досить активнійдіяльності серед українців місцевихпротестантських місіонерів, а також духовенстваРосійської православної церкви і, певною мірою,Римо-католицької церкви [1, 41; 6]. Заборонадвомовної освіти в Канаді й, відповідно, загрозаасиміляції, ще більше інтенсифікувала процесстворення мережі своїх шкіл в УГКЦ.

Перші кроки в розвитку шкільництва в Канадізробив священик П. Тимкевич, який прибув доКанади у червні 1898 р. Він спробувавзорганізувати школу для дівчат у м. Едмонтон ідля цього у львівському осередку товариства“Просвіта” за свої кошти придбав 80 букварів.Приблизно в той же час в Вінніпезі перші спробиу створенні шкіл здійснювали священики ДмитроПоливка та Василь Жолдак [4, 156]. Хоча їхніспроби й не увінчалися успіхом, але сталипоштовхом для створення та організації іншихнавчальних закладів.

Більш планомірна робота з організаціїукраїнських шкіл розпочалася з жовтня 1902 р.,після прибуття до Канади місії Чину св. ВасиліяВеликого (ЧСВВ) на чолі з о. Платонідом Філясомі сестер Згромадження Сестер СлужебницьНепорочної Діви Марії (ССНДМ). Місія булавислана митрополитом Андреєм Шептицьким напрохання українців, що мешкали в Канаді і їїметою була духовна опіка вірних УГКЦ, а такожпраця на ниві освіти і з молоддю [8, 69 –70]. У1904 р. василіянин Матей Гура заснував уВінніпезі “Товариство Пречистої Діви Марії”, якевідкрило школу для дорослих. У січні 1905 р. зайого ж ініціативою розпочала роботу першавечірня українська школа при парохії святогоМиколая у Вінніпезі, реорганізована згодом упершу українську школу. Тоді ж, сестри ССНДМзаснували рідну школу у Едмонтоні, заняття в якійвідбувалися щоденно після навчання у державнійшколі. Черговий етап у розвитку українськогоцерковного шкільництва в Канаді пов’язаний зіменем єпископа Н. Будки, який ініціювавстворення двох українських бурс у Вінніпезі. У1917 р. ним засновано Бурсу ім. Т. Шевченка уЕдмонтоні [13, 12 – 13].

Звичайно, перші кроки церковного

шкільництва були непростими. Церковніорганізації, зважаючи на рівень прибутків своїхвірних, не мали достатньо коштів на належнеутримання створених при них шкіл. Так згаданашкола у Вінніпезі протягом перших шести роківвела навчання у підвалі церкви, і лише в 1911 р.на кошти парафії було зведено спеціальне шкільнеприміщення [12, 291]. Не зважаючи на це, УГКЦне припиняла працю на ниві шкільництва.

Наступні хвилі імміграції, особливо післяДругої світової війни, спричинилися дозбільшення кількості українців в Канаді, а такожрозвитку і розширення шкільної мережі, зокремацерковної. Згідно з неофіційними даними, станомна 1958 р. у Канаді діяло 600 “рідних шкіл” (майже2/3 яких утримувалися католицькими парафіями),в котрих навчалося близько 18 тисяч учнів. У1960-х роках одна лише Українська греко-католицька церква опікувалася 80 українськимишколами, в яких навчалося 3 тисячі учнів, і 96недільними школами, де навчалося 5 тисяч дітей[2, 59].

Серед загалу шкіл, які засновувала УГКЦ вКанаді, можна виокремити: вечірні, суботні,цілоденні та вакаційні (літні) школи.

Найбільш розповсюдженими були вечірнішколи. Їхнім головним завданням було даватипочаткову освіту у вільний від основногонавчання чи праці час, тому уроки в нихвідбувалися 3 – 4 рази на тиждень (ввечері – від17 до 19 год.). Програма навчання в такій школіпередбачала вивчення української мови (5 год.), історіїта літератури (по 2 год.), релігії (3 год.), декоративно-прикладного мистецтва (1 год.) [11, 12].

Перша українська вечірня церковна школа, яквже було згадано, створена в 1905 році у Вінніпезі(Манітоба) з ініціативи о. Матея Гури ЧСВВ.Вчителювали в цій школі спочатку світськівчителі та о. М. Гура, а згодом черниці зіЗгромадження Сестер Служебниць НепорочноїДіви Марії. Навчання первісно відбувалося впарафіяльному будинку, а пізніше у підвальномуприміщенні церкви. У цій школі діти малиможливість вивчати українське письмо іпочатковий рівень англійської. На час створенняшкола налічувала близько п’ятдесяти дітей.Заняття проводилися тричі на тиждень і вонитривали дві години: з 17 до 19 год. вечора.Переважно тут навчалися діти з сімей, якінещодавно емігрували і зовсім не зналианглійської мови [4, 157 – 158].

Найбільш різнобічну освіту, серед шкілзаснованих УГКЦ, давали так звані цілоденнішколи. Окрім обов’язкових дисциплін,визначених державним департаментом освіти для



141 Молодь і ринок №6 (149), 2017

публічних шкіл, тут вивчалися українська мова,історія України, мистецтво тощо. При такихшколах часто діяли різноманітні гуртки (музичні,хорові, драматичні, танцювальні) [11, 12]. Однак,з огляду на різні чинники цілоденних шкіл буловідносно мало.

Однією з перших цілоденних шкіл бувнавчальний заклад в Бівер Лейк (зараз Мандер,провінція Альберта). Ця школа почалазароджуватися ще у 1903 році, коли сестриССНДМ, які прибули з Галичини і мали гімназійнуосвіту, почали проводити заняття в монастирськійкаплиці. Монахині навчали дітей українськоїмови, музики і рукоділля. На навчання приходило60 дітей, при чому 30 з них мешкало в монастирі[9, 74]. Офіційно школа розпочала свою діяльністьу 1905 році. Крім обов’язкових дисциплін,визначених державним департаментом освіти дляпублічних шкіл, вивчалися українська мова (8 –10 годин на тиждень), історія України (3 год.),релігія (4 год.), мистецтво (різьблення, вишивка,писанкарство – 2-3 год.). У додатковий часпрацювали музичний, хоровий, драматичний,танцювальний гуртки [11, 12]. В 1913 р. булозбудовано новий шкільний будинок за допомогоюо. Н. Крижанівського ЧСВВ, в якому до 1926 р.проводилися заняття цілоденної школи до 8-гостепеню (класу) [9, 74]. Від 1910 до 1918 в школінавчалося близько 50 дітей, з 1918 до 1935кількість учнів зросла до 85. В 1935 році булостворено додаткові класи – тоді школанараховувала 130 учнів [9, 31].

У зв’язку з тим, що постійно зростало числомолоді, яка хотіла здобути освіту, цілоденнимиставали школи, що первісно були вечірніми.Наприклад, такий шлях пройшли вже згадуванавище школа св. Миколая у Вінніпезі. З вересня1905 р. ця школа була реорганізована в цілоденнуукраїнську школу з повною державною

навчальною програмою [3, 27]. В 1911 р. булозбудовано нову будівлю для школи. На той часучні мали можливість навчатися тут 5 років (до5-го класу) і школа нараховувала близько 400 дітей[8, 328]. Від 1914 року учні отримали можливістьнавчатися вже 10 років (до 10-го класу). Від 1941навчання тривало до 12-го класу [9, 32]. З 1955діти мали змогу навчатися тут, починаючи зсадочка і закінчуючи 12-тим класом. Вчителямиу школі були сестри ССНДМ, які мали відповіднукваліфікацію й навчали дітей згідно вимогдержавного відділу освіти. Навчання в школі св.Миколая у Вінніпезі відбувалося англійською таукраїнською мовами. Деякі батьки такожвисловлювали бажання, щоб їхніх дітей навчалий польської мови, що, на їхню думку, малодопомогти у вивченні англійської мови [10, 534].Діти кожного року складали державні іспити.Департамент освіти не фінансував школи, протерегулярно надсилав до школи інспекторів [10,537].

При багатьох греко-католицьких парафіях вКанаді функціонували суботні школи. Навчальнийпроцес у більшості з них відбувався від вереснядо травня, щосуботи, у першій половині дня (від9 до 12 години).

Однією із таких шкіл була суботня школа,створена при парафії Архистратига Михаїла вМонреалі. У цій школі учні навчалися лише 7років (до 7-го класу). Навчання відбувалося тутвід вересня до травня, щосуботи від 9 до 12 годиниу двох кімнатах церковного будинку. Учителямибули сестри ССНДМ, які прибули до Монреаля у1936 році. Пізніше до праці в школі долучилисятакож світські вчителі. Директорами школи булисвященики, які викладали релігію і обряд: о.Миколай Кушнірик і о. Ігор Мончак. Школапроіснувала до квітня 1973 р. [14, 19].

Щоб охопити навчанням якомога більше дітей


Таблиця 1. Загальний стан цілоденних шкіл УГКЦ в Канаді станом на 1941 рік

Місто, провінція Кількість учнів Кількість сестер-вчителів

Монреаль, Квебек 140 4

Віндзор, Онтаріо 72 2

Вінніпег, Манітоба

145 5

Едмонтон, Альберта

125 3

Йорктон, Саскчеван 72 4

Реджайна, Саскчеван 38 1

Айтуна, Саскчеван 54 2

Джерело: Пропам’ятна книга з нагоди Золотого Ювілею Поселення Українського Народу в Канаді, 1891 – 1941, С. 33.

142

при греко-католицьких парафіях такожстворювали вакаційні школи. Вони працюваливпродовж 4 – 6 тижнів під час канікул занавчальним планом елементарних шкіл. У нихщоденно вивчалися українська мова, література,історія України, музика. Після занять учнізаймалися спортом, культурно-просвітницькоюроботою, перебуваючи у повному рідномовномусередовищі [11, 12 – 13].

У вакаційних школах переважно вчителювалисестри ССНДМ, а також священики: ЧСВВ іЗгромадження Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ),рідше єпархіальні священики або світські (дяки).З огляду на це, до предметів, які передбачалисяпрограмою, додавалися уроки релігії, катехизму.Заняття у вакаційних школах були доситьрозповсюдженим явищем. Відомо, наприклад, щоу 1937 р. під час канікул сестри ССНДМ провелизаняття у 85 українських колоніях, і їхні заняттявідвідали 3916 дітей [9, 34].

В 1941 р. лише в айтунському окрузі 488 дітейнавчалося у вакаційних школах [9, 34].Духовенство також практикувало запрошуватидля роботи у літніх школах учителів з Галичини.Так, у 1913 р. в школі у Вінніпезі працюваввідомий галицький поет П. Карманський [13, 13].

Висновки. УГКЦ відіграла вагому роль узаснуванні українського шкільництва в Канаді.Перші кроки в цьому напрямку вона зробила щенаприкінці XIX ст. Особливо ж важливою була їїпедагогічна діяльність після заборони двомовноїосвіти у 1916 р. Значний вклад в шкільництвовклали чернечі згромадження УГКЦ: ЧСВВ,ССНДМ і ЧНІ. Серед загалу шкіл, які засновувалаУГКЦ в Канаді, можна виокремити: вечірні,суботні, цілоденні та вакаційні (літні) школи. Цішколи відігравали важливу роль в життіукраїнської канадської спільноти, надавали базовуосвіту та сприяли збереженню національноїідентичності в умовах чужомовногоетнокультурного середовища.

ЛІТЕРАТУРА1. Білаш Б. Н. Англійськоукраїнське шкільництво

в державній системі Манітоби. – Мюнхен –Вінніпег, 1984. – 223 с.

2. Євтух В. Б., Ковальчук О. О. Українці вКанаді. – К., 1993. – 144 с.

3. Ковальчук О.О. Двомовна освіта як чинникзбереження ідентичності українців в Канаді таїх інтеграції в суспільство (кінець ХІХ–першаполовина ХХ ст.) / О.О. Ковальчук //Міжнародний науковий форум: соціологія,психологія, педагогіка, менеджмент. – 2013. –Вип.14. – С. 25–43.

4. Марунчак М. Історія українців Канади. Т.1.Друге видання. – Вінніпег,1991. – 464 с.

5. Машкова І. Освітня діяльність українськоїдіаспори в Канаді: історикопедагогічний аспект/ І. Машкова // Українознавчий альманах. – 2014.– Вип. 17. – С. 230 –233.

6. Патарак І. Діяльність релігійних об’єднаньпо організації парафіяльних громад в Канадіпочатку ХХ ст. / І. Патарак // Наукові записки[Національного університету “Острозькаакадемія”]. Історичні науки. – 2007. – Вип. 9. –С. 326333.

7. Преварська Л.В. Культура українців вКанаді: тенденції та проблеми розвитку (кінецьХІХ – ХХ ст.) / Л.В. Преварська: Авторефер. дис.канд. іст. наук: 17.00.01 / КНУ ім. Т. Шевченка,– К., 2001. – 20 с.

8. Пропам’ятна книга Отців Василіян уКанаді. – Торонто, 1953. – 435 с.

9. Пропам’ятна книга з нагоди ЗолотогоЮвілею Поселення Українського Народу в Канаді,18911941.– Йорктон (Саскачеван), – 1941. – 338 с.

10. Пропам’ятна книга Українськогонародного дому у Вінніпегу/ [зібр. С. Ковбель; ред.Д. Дорошенко]. – Вінніпег (Манітоба):Український народний дім, 1949. – 863 с.

11. Руснак І. Розвиток українського шкільництвав Канаді (кінець ХІХ – ХХ ст.): автореф. дис. докт.пед. наук: спец. 13.00.01 – загальна педагогіка таісторія педагогіки. – К., 2000. – 37 с.

12. Сухобокова О. О. Українська шкільнаосвіта в Канаді / О. О. Сухобокова // Науковізаписки [Вінницького державного педагогічногоуніверситету імені Михайла Коцюбинського]. –2010. – Вип. 18. – С. 290–295.

13. Франків І.Я. Суспільна опіка грекокатолицької церкви над українською еміграцієюз Галичини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.):автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.іст. наук: спец. 07.00.01 ЇІсторія України /Франків І.Я.; Львівський нац. унт ім. І. Франка– Львів, 2011. – 20 с.

14. JurijMyroslaw Lewyckyj. The parish ofst.Michael the archangel in Monreal/J.M.Lewyckyj.[Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.ucet.ca/UserFiles/File/E p a r c h i a l % 2 0 E v e n t s /The_Parish_of_St_Michael_the_Archangel_in_Montreal%5B1%5D.pdf[25.04.2017].

REFERENCES1. Bilash, B. N. (1984). Anhliiskoukrainske

shkilnytstvo v derzhavnii systemi Manitoby [EnglishUkrainian schooling in state system of Manitoba].Munich, Winnipeg, 223 p.



143 Молодь і ринок №6 (149), 2017

2. Ievtukh, V. B. & Kovalchuk, O. O. (1993).Ukraintsi v Kanadi [Ukranians in Canada]. Kyiv, 144 p.

3. Kovalchuk, O.O. (2013). Dvomovna osvita yakchynnyk zberezhennia identychnosti ukraintsiv vKanadi ta yikh intehratsii v suspilstvo (kinets XIX–persha polovyna XX st.)[Bilingual education as a factorof saving identity of Ukrainians in Canada and theirintegration into society (the end of XIX –the first partof XXth century)]. International Scientific Forum:sociology, psychology, pedagogy, management. Vol.14,pp. 25–43.[in Ukrainian].

4. Marunchak, M. (1991). Istoriia ukraintsivKanady [History of Ukrainians in Canada]. Vol.1, thesecond issue. Winnipeg, 464 p.

5. Mashkova, I. (2014). Osvitnia diialnistukrainskoi diaspory v Kanadi: istorykopedahohichnyi aspect [Educational activities ofUkrainian diaspora in Canada: historical andpedagogical aspect]. Almanac of Ukrainian Studies.Vol. 17, pp. 230–233.

6. Patarak, I. (2007). Diialnist relihiinykhobiednan po orhanizatsii parafiialnykh hromad vKanadi pochatku XX st.[The activity of religiousassociations in organizing the parish community inCanada in the early XXth century]. Scientific Notes ofthe National University of Ostroh Academy. Historicalscience. Vol. 9, pp. 326–333.

7. Prevarska, L.V. (2001). Kultura ukraintsiv vKanadi: tendentsii ta problemy rozvytku (kinets XIX– XX st.) [Culture of Ukrainians in Canada: Trendsand Problems of Development (late XIX - XXcenturies)]. Abstract of scientific paper for aCandidate Degree in History. Taras ShevchenkoNational University of Kyiv. Kyiv, 20 p.

8. Propamiatna knyha Ottsiv Vasyliian u Kanadi

(1953). [Commemorative book of Basilian Fathersin Canada]. Toronto, 435 p.

9. Propamiatna knyha z nahody Zolotoho YuvileiuPoselennia Ukrainskoho Narodu v Kanadi, 18911941. (1941). [Commemorative book to mark theGolden Jubilee of Ukrainian people settlement inCanada 1891-1941]. Yorkton, 338 p.

10. Propamiatna knyha Ukrainskoho narodnohodomu u Winnipegu.(1949). [Commemorative bookof Ukrainian People’s House in Winnipeg]. Winnipeg,863 p.

11. Rusnak, I. (2000). Rozvytok ukrainskohoshkilnytstva v Kanadi (kinets XIX– XX st [Thedevelopment of Ukrainian education in Canada (lateXIX - XX centuries)]: Abstract of scientific paperfor the academic degree of Doctor of Pedagogics Kyiv,37 p.

12. Sukhobokova, O. O. (2010). Ukrainskashkilna osvita v Kanadi [Ukrainian school educationin Canada]. Scientific Notes of MykhailoKotsiubynsky Vinnytsia State PedagogicalUniversity. Vol. 18, pp. 290–295.

13. Frankiv, I.Ia. (2011). Suspilna opika hreko-katolytskoi tserkvy nad ukrainskoiu emihratsiieiu zHalychyny (kinets XIX – pochatok XX st.)[SocialCare of Greek Catholic Church of the Ukrainianemigration from Galicia (late XIX – early XXcenturies)]. Abstract of scientific paper for aCandidate Degree in History. Ivan Franko NationalUniversity of Lviv. Lviv, 20 p.

14. Jurij-Myroslaw Lewyckyj. The parish of st.Michael the archangel in Monreal. Available at: http://www.ucet.ca/UserFiles/File/Eparchial%20Events/The_Parish_of_St_Michael_the_Archangel_in_Montreal%5B1%5D.pdf(аccessed 25 April 2017).



“Перша прикмета освіти – знати минуле і сучасне свого народу”. Іван Франко

український письменник, поет, публіцист

“Раз добром зігріте серце – вік не прохолоне”. Тарас Шевченко

український поет, письменник “Хто не живе для других, для щастя інших, для блага ближнього, для блага

батьківщини, на користь людству – той не живе для себе самого”. Степан Ковалів

український письменник, педагог, перекладач

144

УДК 378.015.311:173.7

Тетяна Садова, здобувачАнатолій Дем’яненко, здобувач

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИУ статті розглянуто окремі аспекти поняттєвокатегоріального апарату сімейних цінностей

сучасної освіти України. Проаналізовано систему критеріїв, відповідно до якої трактується поняття“відповідальне батьківство”. Проведено аналіз теоретичних праць вітчизняних та зарубіжних фахівців,який свідчить, що у контексті дослідження інституту сім’ї не визначено однозначного тлумаченняважливості сутності цього поняття. Проте можна відзначити першочерговість цього питання умодернізації сучасної вищої освіти України у світлі вимог до якості згідно Болонської декларації та увихованні підростаючого покоління з осмисленням відповідальності у подружньому житті.

Ключові слова: вища освіта, інститут сім’ї, подружнє життя, відповідальне батьківство.


Татьяна Садовая, соискательАнатолий Демьяненко, соискатель

Мелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

СЕМЕЙНЫЕ ЦЕННОСТИ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ СОВРЕМЕННОГОУКРАИНСКОГО ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ

В статье рассмотрены отдельные аспекты понятийнокатегориального аппарата семейных ценностейсовременного образования Украины. Проанализирована система критериев, согласно которой трактуетсяпонятие “ответственное отцовство”. Проведен анализ теоретических работ отечественных и зарубежныхспециалистов, свидетельствующий, что в контексте исследования института семьи не определено однозначноготолкования важности сущности этого понятия. Однако можно отметить первоочередность этого вопроса вмодернизации современного высшего образования Украины в свете требований к качеству согласно Болонскойдекларации и в воспитании подрастающего поколения с осмыслением ответственности в супружеской жизни.

Ключевые слова: высшее образование, институт семьи, супружеская жизнь, ответственное отцовство.

Tetyana Sadova, ApplicantAnatoliy Demyanenko, Applicant

Melitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

THE FAMILY VALUES AS A COMPONENT OF CONTEMPORARY UKRAINIANHIGHER EDUCATION

The article consideres some aspects of conceptualcategorial apparatus of family values of moderneducation of Ukraine. The system of criteria is analyzed, according to which the concept “responsibleparenthood” is interpreted. The analysis of the theoretical works of domestic and foreign experts is conducted,which shows that in the context of the research of the family institute there is no unambiguous interpretation ofthe importance of the essence of this concept. However, the priority of issue of modernizing the higher educationof Ukraine in the light of the quality requirements in accordance with the Bologna Declaration and the upbringingof the young generation with a sense of responsibility of the marital life. The article discusses the problem ofworsening of the social and economic situation of the family in the Ukrainian state. In this regard, there is anacute problem of training the young generation to the family life.

The author analyzes the strategy of further activities in the field of European and EuroAtlantic integrationthat considered to be an active transition to modern, European methods of work, promoting the development ofinteragency cooperation at the horizontal level, expanding the powers of the middle and lower managementin the exchange of information, encouraging the initiative, deep thoughtfulness of proposals and vision. Thefinal results of their implementation, the study and translation of the useful experience of other Europeancountries in the sphere of the state management are pressented. The scientific publication is devoted to theanalysis of family values as a part of modern higher education in Ukraine.

It is determined that quality assurance, as the fundamental stone of the European Higher EducationArea, is not sufficient without raising a responsible attitude to the values of family life of the younggeneration.

Keywords: the higher education, the family institution, the married life, the responsible paternity.

© Т. Садова, А. Дем’яненко, 2017

СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

145 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді. Розвиток духовної свідомостісучасна учнівська молодь України

відбувається у складний період становлення новихсоціально-економічних і соціокультурних змін.Погіршення соціально-економічного стану родинив Українській державі призвело до наростанняцілої низки негативних явищ: неналежного рівнявиконання батьківських обов’язків або взагалівідсутність батьківської відповідальності запідростаюче покоління, що, відповідно,призводить до збільшення кількості розлучень,зменшення кількості народжуваності, неповнихсімей, позашлюбної народжуваності, масовогопоширення соціального сирітства, знеціненняінституту сім’ї та самого поняття родиннихцінностей

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідженням проблеми індивідуального тадиференційованих підходів у підготовці молоді досімейного життя розглядали Т. Абаєва, В. Вечер,І. Овчиннікова, М. Феоктистова, І. Шалімова;формування психологічної готовності юнаків добатьківства Н. Демчук; формування у юнаківсімейних цінностей в умовах полікультурногосередовища Ж. Дюльдіна; формування готовностістудентської молоді до створення сім’ї А. Карасевич;взаємодія школи та сім’ї у підготовці до шлюбустала предметом наукових розвідок Т. Кравченко,В. Постового, Є. Сичової; формуванню готовностістудентської молоді до створення сім’ї знайшливідображення у працях А.П. Карасевича,Л.М. Гридковець; формуванню усвідомленогобатьківства та сімейних цінностей присвяченідослідження О. Безпалько, Т. Веретенко, В. Гурова,І. Звєрєвої, Г. Лактіонової, Р. Овчарової та іншихнауковців. Крім того, дослідження у зазначенійсфері мають прикладний характер таздійснюються спеціалізованими структурами, якізаймаються аналітичними дослідженнями. Узв’язку з цим метою дослідження є аналізсімейних цінностей та їх вплив на освітній процес,як складової частини української вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження.Питання сімейних цінностей та родинного життязавжди залишається актуальним. За сучаснихобставин особливої значущості набуває проблемапідготовки молодого покоління до сімейногожиття. Уряди України послідовно продовжуютьздійснення практичних кроків щодо ліквідаціїнинішньої ситуації. Стратегією подальшоїдіяльності у сфері європейської та євроатлантичноїінтеграції є активний перехід на сучасні,європейські методи роботи, сприяння розвиткуміжвідомчої взаємодії на горизонтальному рівні,

розширення повноважень середньої та нижньоїуправлінських ланок у сфері обміну інформацією,заохочення ініціативності, глибокої продуманостіпропозицій і бачення кінцевих результатів їхньоїреалізації, вивчення та трансляція корисногодосвіду інших європейських країн у сферідержавного управління інтеграційнимипроцесами [1, 229].

У таких державних документах, як ЗаконУкраїни “Про охорону дитинства”, постановаКабінету Міністрів “Про затвердження Державноїцільової соціальної програми реформуваннясистеми закладів для дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування”,“Національна стратегія розвитку освіти в Україніна 2012 – 2021 роки” (п. 3.4. Забезпеченнянаціонального виховання, розвитку і соціалізаціїдітей та молоді); “Концепція Державної цільовоїсоціальної програми підтримки сім’ї до 2016року”, пріоритетним напрямом визначеновпровадження програм підготовки молоді доподружнього життя та формуваннявідповідального батьківства, а відтак іформування готовності юнаків до виконання ролімайбутнього сім’янина [2, 453]. Відповідальнебатьківство – процес забезпечення батьками абоособами, які їх замінюють повноцінного доглядуза дітьми, виховання, навчання. Проблемапідтримки сімейних цінностей, зокрема черезосвіту підростаючого покоління, набуваєглобального характеру, про що свідчать документиЮНЕСКО (Доповідь Консультативної ради зпитань політики підтримки сім’ї у Центральнійта Східній Європі, 2004, Будапешт).

Упродовж останнього десятиріччя Українанаполегливо наближається до європейськихстандартів. На рівні держави напрацьованоуніверсальні принципи взаємодії з географічнимисусідами та країнами-учасниками ЄвропейськогоСоюзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовністьдо вирішення усіх проблем, не зважаючи на рівеньїх складності.

Основоположний стрижень Європейськогопростору вищої освіти, виправдовуючи сподіваннясвоїх засновників, має керуватися основнимиакадемічними цінностями, тобто демонструватиякість. Оцінюючи якість, слід ураховувати цілі іпризначення навчальних закладів та їх програм.Потрібно досягти гармонійного поєднаннянововведення і традиції, академічної бездоганностіта соціально-економічної обґрунтованості,послідовності навчального плану та свободивибору для студентів. Заклад об’єднує викладаннята наукову роботу, займається керівництвом таорганізацією, розуміє потреби студентства та


146

надає позаосвітні послуги. Якості самої по собінедостатньо, її треба продемонструвати ігарантувати, щоб вона була визнана й отрималадовіру студентства, партнерів та суспільства вЄвропі та світі. Зрозуміло, що Болонськадекларація включає в себе всі аспекти, щостосуються якості освіти, але ми ж не можемоговорити лише про показники успішності неберучи до увари рівень вихованості здобувачавищої освіти. Фундамент морально вихованої таосвідченої особистості є – родинна етика. Самесімейні цінності, які дитині передають батьки,будуть впливати на майбутнє підростаючогопокоління, на їхнє становлення, як особистості,принципи, філософію життя [3, 268]. За останні10 років соціально-економічне, моральнестановище сім’ї в Україні значно погіршилося. Цепризвело до посилення таких негативних явищ,як низька народжуваність, збільшення випадківнасильства у сім’ї, недостатній рівень виконаннябатьківських обов’язків, що відповіднопризводить до збільшення кількості розлучень,неповних сімей, позашлюбної народжуваності,масового поширення соціального сирітства. Врази зросла кількість одиноких матерів. Ситуація,що склалася в державі на сьогодні, потребуєпошуку шляхів створення цілісної, комплексноїсистеми державної сімейної політики.Пріоритетом у діяльності всіх гілок державноївлади, органів місцевого самоврядування повиннастати українська родина.

Державна політика щодо сім’ї, що втілюєтьсяв Україні, має досить ґрунтовне нормативно-правове забезпечення. Водночас слід зауважити,

що чинне законодавство не завжди відповідаєреаліям і потребам сучасної родини, що висуваєна одне з пріоритетних місць необхідність йогоподальшого коригування і вдосконалення [4].

Важливе значення має нормативно-правоверегулювання питань освіти та виховання дітей усім’ї. Згідно із законодавством України, батькизобов’язані забезпечити одержання дітьми повноїзагальної середньої освіти. Правові питанняосвіти дітей, у тому числі в сім’ї, відображені вЗаконі України “Про освіту”. Так, стаття 59визначає, що виховання в сім’ї є першоосновоюрозвитку дитини як особистості. На кожного збатьків покладається однакова відповідальність завиховання, навчання та розвиток дитини. Батькита особи, які їх замінюють, зобов’язані створюватиналежні умови для розвитку природнихздібностей дітей, сприяти здобуттю ними освітив навчальних закладах або забезпечуватиповноцінну домашню освіту відповідно до вимогщодо її змісту, рівня та обсягу [5].

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвиткудитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однаковавідповідальність за виховання, навчання ірозвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють,зобов’язані (рис. 1):

4. Держава надає батькам і особам, які їхзамінюють, допомогу у виконанні ними своїхобов’язків, захищає права сім’ї.

У цьому світлі виразно постає особливасамобутність та виклик подружньої любові тавідповідального батьківства. Перш за все ми

Рис. 1. Зобов’язання батьків та осіб, які їх замінюють*

* побудовано автором на основі [5, 6]



147 Молодь і ринок №6 (149), 2017

повинні бачити її як вповні людську любов; отже– як чуттєву і духовну одночасно. Тому вонавипливає не лише з інстинкту та пристрасті, алей з рішення свобідної волі, яке спонукує до того,щоби витривати у радості й горі буднів, навітьвід того зміцнитись. Любов є особливою формоюособової приязні, у якій подружжя великодушнота щиро ділять все одне з одним, не висловлюючиневиправданих застережень і не шукаючи власноївигоди. Хто насправді любить свого чоловіка(дружину), любить його заради нього самого, нелише заради того, що він від нього отримує.Любов подружньої пари до того ж є вірною івиключною до кінця життя; такою, якоюнаречений і наречена розуміли її у той день, коливони з легкістю і в повній свідомості пов’язалисебе одне з одним їхнім взаємним, утворюючимподружжя словом “так”. Ніхто не можестверджувати, що вірність подружжя – навітьякщо це іноді дуже важко – є неможливою.Навпаки. В усі часи вона зберігала своюшляхетність та численні заслуги. Прикладибагатьох подружніх пар протягом століть єсвідченням цього: вірність не лише відповідає сутіподружжя, вона, крім того, є джерелом глибокого,тривалого щастя [6, 563].

Висновки. Таким чином, можна стверджувати,що державна політика щодо сім’ї, що втілюєтьсяв Україні, має досить ґрунтовне нормативно-правове забезпечення. Водночас слід зауважити,що чинне законодавство не завжди відповідаєреаліям і потребам сучасної родини, що висуваєна одне з пріоритетних місць необхідність йогоподальшого коригування і вдосконалення.

Україна має достатній потенціал дляздійснення прориву до нових технологій упромисловому виробництві, до нових відносин усфері економіки, до нових поглядів на якість ірівень життя, до нових підходів у сфері освіти танауки, до соціокультурної інтеграції нашогосуспільства в Європейське співтовариство.Запорукою позитивних показників якості вищоїосвіти, будуть напрями діяльності нашої держави,які передбачатимуть собою необхідність: вжитизаходів щодо підвищення ролі сім’ї, зміцненняморальних та матеріальних засад сімейногожиття; забезпечити розробку програм щодопідготовки молоді до подружнього життя таформування відповідального батьківства;забезпечити в навчальних закладах впровадженняпрограм підготовки молоді до подружнього життята формування відповідального батьківства;забезпечити роботу батьківського всеобучу внавчальних закладах; забезпечити поширенняінформації для формування позитивного іміджу

сім’ї та сімейних цінностей; забезпечитистворення системи цілеспрямованої підготовкимолоді до подружнього життя, формуваннявідповідального материнства і батьківства.

ЛІТЕРАТУРА1. Буковинський А. Й. Духовна культура в сім’ї //

Гуманітарний вісник Запорізької державноїінженерної академії. – 2011. – №. 45. – С. 228–234.

2. Буковинський А. Й. Курс приготування дожиття в подружжі: потреба, зміст і результати//дом. – 2011. – Т. 2. – С. 453.

3. Фатхутдінова І.В. Сім’я як соціокультурнийфеномен і соціокультурне явище//Гуманітарнийбюлетень. Запоріжської державної інженерноїакадемії – 2015. – Т. 62. – С. 264–270

4. Про освіту Верховна Рада УРСР; Закон від23.05.1991 № 1060XII: [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://kodeksy.com.ua/pro_osvitu/statja59.htm.

5. Сімейний кодекс України Верховна РадаУкраїни; Кодекс України, Кодекс, Закон від10.01.2002 № 2947III: [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/294714

6. Catechismus Romanus Concilii Tridentini, PartII, Chapter VIII; Pope XI, Encyclical Casti Connubii,AAS 22, P. 562–564.

REFERENCES1. Bukovynskyi, A. Y. (2011). Dukhovna kultura v

simi [Spiritual culture of family humanitarian]. Journalof Zaporozhye State Engineering Academy, no.45,Zaporozhe, pp. 228–234. [in Ukrainian].

2. Bukovynskyi, A. Y. (2011). Kurs pryhotuvanniado zhyttia v podruzhzhi: potreba, zmist i rezultaty[Course of preparation for life in marriage: the need,content and results]. Journal NTU -KPI . Philosophy.Psychology. Pedagogy. Vol. 2, Kyiv, 453p. [in Ukrainian].

3. Fatkhutdinova, I.V. (2015). Sim’ia yaksotsiokulturnyi fenomen i sotsiokulturne yavyshche[Family as a social and cultural phenomenon andsociocultural phenomenon]. Humanities Bulletin ofZaporizhzhe State Engineering Academy. Vol. 62.Zaporozhe, pp. 264–270. [in Ukrainian].

4. Pro osvitu Verkhovna Rada URSR (1991). Zakonvid 23.05.1991 № 1060-XII [Act of 23.05.1991 number1060-XII]. Available at: http:/ /kodeksy.com.ua/pro_osvitu/statja-59.htm. [in Ukrainian].

5. Simeinyi kodeks Ukrainy Verkhovna Rada Ukrainy(2002). Kodeks Ukrainy, Kodeks, Zakon vid 10.01.2002№ 2947-III [Code of Ukraine, the Code, the Law of10.01.2002 number 2947-III]. Available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14. [in Ukrainian].

6. Catechismus Romanus Concilii Tridentini, Part II,Chapter VIII; Pope XI, Encyclical Casti Connubii, AAS

22, pp. 562–564.



148

УДК 378.091.2:[373.3.015.31:502]

Анастасія Варениченко, аспірантМелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГОВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У статті досліджується важливість виявлення педагогічних умов підготовки майбутнього вчителядо формування екологічної культури молодших школярів: педагогічно обґрунтований відбір екологічногоматеріалу; системна мотивація студентів педагогічних спеціальностей на оволодіння екологічнимицінностями; доцільний добір організаційних форм та інноваційних методів підготовки; формування позитивноїмотивації студентів до активної практичної екологоспрямованої діяльності; відсутність науково методичногообгрунтування процесу реалізацї цього феномену у вищих педагогічних навчальних закладах.

Ключові слова: умова, педагогічні умови підготовки, екологічна культура, екологізація, екологічніцінності, організаційні форми, інноваційні методи, позитивна мотивація студентів.

Літ. 5.

Анастасия Варениченко, аспирантМелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ПОДГОТОВКИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ КФОРМИРОВАНИЮ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

В статье исследуется важность выявления педагогических условий подготовки будущего учителяк формированию экологической культуры младших школьников: педагогически обоснованный отборэкологического материала; системная мотивация студентов педагогических специальностей на овладениеэкологическими ценностями; целесообразный отбор организационных форм и инновационных методовподготовки; формирование положительной мотивации студентов к активной практическойэкологонаправленной деятельности; отсутствие научнометодического обоснования процесса реализацииэтого феномена в высших педагогических учебных заведениях.

Ключевые слова: условие, педагогические условия подготовки, экологическая культура, экологизация,

экологические ценности, организационные формы, инновационные методы, положительная мотивация студентов.

Anastasiya Varenychenko, Postgraduate Student Melitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

THE PEDAGOGICAL CONDITIONS OF PREPARING OF FUTURE TEACHER TO THEFORMATION OF ECOLOGICAL CULTURE OF YOUNG STUDENTS

The article investigates the importance of identifying the pedagogical conditions of training of futureteacher to the formation of ecological culture of young students. The author stresses on the impotance of thepedagogically reasonable selection of environmentally friendly materials and mastery of students in the processof studying the professionally oriented subjects in order to form the components of ecological culture (theenvironmental knowledge, feelings, attitudes, opinions, beliefs, orientation). The nature greening is not limitedby the enrichment of the educational process with the environmentally friendly material and the formation ofrational attitude to nature. The article deals with the system of pedagogical motivation of students with the aimto master the ecological value for the practical application of environmental knowledge and skills with thepurpurse of protection, conservation and restoration of natural resources (while the aesthetically directedactivities as the reorientation of values and individual attitudes to the natural world through its ethical andaesthetic harmonization lead the aggressive consumer to the valuecreative level and involve students in thedevelopment of aesthetic properties, objects, shapes, environment interactions by developing the sensitization ofstudents, creativity, responsibility based on the principle of historicism in the relationship of ecology and culture).The author presents the selection of appropriate organizational forms and innovative training methods that allowto reach a higher level of students’ understanding of environmental issues, the priority objectives of environmentalsafety and sustainable development strategies of civilization (using the different methods to versatile the studentsto develop their thinking, contribute to the formation of deep and strong environmental awareness. The articledeals with the formation of positive motivation of students to the actively practice of ecodirected activity in thecourse of their training; the scientificmethodological justification to the process of implementation of thisphenomenon at higher educational institutions (during the active environmental performance the future teachersreach a fundamentally new understanding of the goals and objectives of their future profession).

© А. Варениченко, 2017


149 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. У сучаснихсоціально-економічних умовах пришвидких темпах індустріалізації та

урбанізації антропогенний вплив на навколишнєсередовище досяг небувалої інтенсивності іглобальних масштабів. На початку третьоготисячоліття стала чітко проявлятися криза всієїцивілізації. При переході України на модельсталого розвитку екологічна культура набуваєпріоритетного значення. Загострення глобальнихпроблем сучасної цивілізації зумовлює дедалібільшу увагу суспільства до питань формуванняекологічної культури молодого покоління [1, 14].На сьогодні накопичено значний матеріал ізпроблеми підготовки майбутнього вчителяпочаткової школи до формування екологічноїкультури молодших школярів. Разом з тим слідзазначити, що ще недостатньо опрацьованіпитання педагогічних умов підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналіз педагогічної та психологічної науковоїлітератури свідчить про те, що проблемасутнісного та змістового аналізу поняттяпедагогічних умов розглядається вченими з різнихаспектів: 1. Певні обставини, які впливають(прискорюють чи гальмують) на формування тарозвиток педагогічних явищ, процесів, систем,якостей особистості, поділяються на: а) зовнішні:позитивні стосунки викладача і студента;об’єктивність оцінки навчального процесу; місценавчання, приміщення, клімат тощо; б) внутрішні(індивідуальні): індивідуальні властивостістудентів (стан здоров’я, риси характеру, досвід,вміння, навички, мотивація тощо) (А. Алексюк[3, 25]); 2. Оновлення чинних навчальних програмз природничих і суспільно-гуманітарних шкільнихпредметів, усунути антропоцентричні тенденціїв конструюванні їхнього змісту та активізувативиховний вплив на ціннісну сферу школярів васпекті їхнього ставлення до природного довкілля;І. Сяська [4, 287].

Мета статті – подати теоретичний аналізсутності поняття педагогічні умови підготовкимайбутнього вчителя до формування екологічноїкультури молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Які б методинавчання активні, інтенсивні або проблемні невикористовувалися для підвищення ефективностінавчально-виховного процесу у ВНЗ, важливостворити такі психолого-педагогічні умови, в якихстудент може зайняти активну особистіснупозицію і повністю проявити себе як суб’єктнавчальної діяльності.

Новий тлумачний словник пояснює лексему“умова” як необхідну обставину, яка робитьможливим здійснення, створення, утвореннячого-небудь або сприяє чомусь [2].

У своєму дослідженні педагогічні умовирозуміємо як сукупність вимог і обставин, щонадають можливості для здійсненняцілеспрямованого педагогічного процесу.

Виявлення педагогічних умов і дотримання їхна практиці переслідують мету створеннянайкращих можливостей у педагогічному процесідля досягнення наміченого педагогічногозавдання. У нашому випадку йдеться про такувимогу педагогічного процесу в підготовцімайбутнього вчителя початкової школи, якадозволить посилити його еколого-практичнуспрямованість і підготувати до формуванняекологічної культури молодших школярів. Узв’язку з чим нами були виділені такі педагогічніумови:

1. Педагогічно обґрунтований відбірекологічного матеріалу і оволодіння нимстудентами у процесі вивчення професійноорієнтованих дисциплін з метою формуванняскладників екологічної культури (екологічнихзнань, почуттів, ставлень, поглядів, переконань,спрямованості). Процес формування екологічноїкультури повинен будуватися в загальних рамкахпарадигмальних відносин “людина світогляд”.Саме з цих позицій має йти оновлення змістуекологічної освіти. Під час формуванняекологічної культури студентів ми дотримувалисядумки, що в процесі вивчення екологічногоматеріалу необхідно вивчати різні елементиекологічних знань (поняття про природні об’єктиі явища; поняття, що відображають різнівластивості, аспекти навколишнього світу;екологічні закономірності, екологічні закони,екологічні фактори).

На нашу думку, завдяки екологізаціїпедагогічного процесу формування екологічноїкультури молодших школярів під час вивченняприродничо-наукових дисциплін передбачаєтакий вплив, при якому вони засвоюють єдністьі неподільність природи Землі, необхідністьоптимізації процесів взаємодії людськогосуспільства з навколишнім середовищем,розуміють цінності навколишнього середовища унайширшому сенсі, проявляють готовністьособистої участі у процесі оптимізації взаєминлюдини і навколишнього середовища, володіютьпросторовим мисленням в аспекті взаємодіїсуспільства і навколишнього середовища.

Keywords: a condition, the pedagogical conditions of ecological culture, greening, the environmentalvalues, the organizational forms, the innovative methods and positive motivation of students.


150

2. Системна мотивація студентів педагогічнихспеціальностей на оволодіння екологічнимицінностями для практичного застосуванняекологічних знань, умінь і навичок з охорони,збереження та відтворення природних ресурсів.Екологічна культура є системною характеристикоюособистості майбутнього фахівця, яка може бутисформована в процесі спеціально організованоїекологічної освіти при реалізації такихаксіологічних умов його оптимізації: організаціярізних видів екологоорієнтованої діяльностістудентів, що мають моральний, гуманістичний,естетичний, соціопродуктивний контекст, іспрямовані на освоєння особистістю різного видуекологічних цінностей; організація цілеспрямованого,комплексного аксіологічного процесу поетапногоформування екологічного світогляду майбутніхвчителів початкової школи [5, 20].

Аксіологічне забезпечення формуванняекологічної культури майбутнього фахівця в галузіпочаткової освіти має бути пов’язане насампередіз перспективним напрямом діяльності,орієнтованої на максимальне сприянняособистісного і професійного розвитку. Досвідстворення системи аксіологічного забезпеченняформування екологічної культури студентівпоказує, що ця складова може бути актуалізованатільки тоді, коли досягається узгодження міжпочатковою і кінцевою метою діяльностімайбутнього фахівця відносно йогоособистостісного розвитку у формуванніекологічної культури. Початкова мета взаємодії –визначення і формування екологічної культуристудентів за допомогою інтелектуальних,емоційних, мотиваційних, поведінкових впливів,виявлення їх індивідуальних особливостей.Кінцева мета взаємодії – формування екологічноїкультури екоцентричного типу в студентівпедагогічних вузів.

3. Доцільний добір організаційних форм таінноваційних методів підготовки, які дозволяютьвийти на більш високий рівень розуміннястудентами екологічних проблем, пріоритетністьмети екологічної безпеки і стратегії сталогорозвитку цивілізації. Підготовка майбутніхвчителів початкової школи до формуванняекологічної культури молодших школярів нависокому рівні розуміння ними екологічнихпроблем включає: розвиток у студентів системиадекватних екологічних уявлень; формуваннягуманного ставлення до природи; освоєннястудентами екологічно безпечних технологійприродокористування; використання духовногопотенціалу спілкування з природою дляособистісного розвитку; забезпечення екологічної

безпеки та соціальної підтримки ідей сталогорозвитку.

Для вирішеннях цих завдань постаєнеобхідність доцільного добору організаційнихформ та активних методів підготовки майбутніхучителів до формування екологічної культуриучнів: методи роботи (лекції-конференції, якідозволяють не просто повідомляти фактичнийнауковий матеріал, а й формувати критичністьмислення, що сприяє розвитку в особистостівласного ставлення до розглянутої проблеми);інтерактивні форми і методи навчання, упоєднанні із традиційними формами (ділові ігри,конкурси, диспути тощо, що забезпечуютьрозвиток творчого мислення, здатність досамоврядування й організації власної діяльності,створюючи передумови для розвиткусамостійності та активності кожного студента);(різні типами проектів: за змістом (краєзнавчі,історико-географічні, екологічні, соціально-економічні), за формою (навчальні, позакласні),за способом діяльності, що переважає (ігрові,дослідницькі, практико-орієнтовані); дистанційноїформи навчання, коли подається відео-лекціяфронтального охоплення, і студенти можутьслухати лекції відомих професорів і вчених з іншихміст і країн, перебуваючи як у навчальнійаудиторії, так і індивідуально за місцемпроживання, маючи вихід в Інтернет і скайп.

Отже, у навчальному процесі використовуютьсятакі організаційні форми, як лекція, семінар,презентації, практичні та лабораторні заняття,ділові ігри. Формами позааудиторноїекологоорієнтованої діяльності є акції, екскурсії;у науково-дослідній – застосовуютьсяконференції, індивідуальні консультації, бесіди,олімпіади.

4. Формування позитивної мотивації студентівдо активної практичної екологоспрямованоїдіяльності у процесі їхньої професійної підготовки.Насичення змісту підготовки майбутніх учителівпочаткової школи екологічним матеріаломвідбувається за рахунок реалізації творчихздібностей студентів, екологічної діяльності,спрямованості у майбутнє і взаємній підтримці внавчально-виховному процесі, що об’єднуєвикладача і студентів. На підготовку майбутньоговчителя до формування екологічної культуримолодших школярів найбільший вплив маєдіяльнісний підхід. Будь-яка діяльність,здійснювана суб’єктом або суб’єктами, включаєв себе мету, засіб, процес перетворення ірезультат. Організація дослідницької, практичної,творчої діяльності, а також діяльності, пов’язаноїз пошуком і засвоєнням знань у рамках підготовки



151 Молодь і ринок №6 (149), 2017

майбутніх учителів у процесі вивчення екології,покликана вдосконалювати їх знання, виробленняу них умінь (уміння виявляти основні причинипорушення екологічної рівноваги унавколишньому середовищі, уміння прогнозуватинаслідки впливу екологічних чинниківнавколишнього середовищі на здоров’я людини,уміння здійснювати процес екологізації освітньогопростору в початковій школі на практиці). Уцілому ж будь-який вид творчої праці позитивновпливає на підготовку майбутнього вчителя доформування екологічної культури учнів. Творча(перетворювальна, відновлювальна, природоохоронна)діяльність студентів здійснює взаємозв’язокі взаємовплив усіх елементів екологічноїосвіти.

Висновки та перспективи подальшихнаукових розвідок. Отже, аналіз визначенихнауковцями педагогічних умов підготовкистудентів до формування екологічної культуримолодших школярів показав, що вонизабезпечуються реалізацією сукупності умов,визначення складу яких ґрунтується на аналізізавдань, поставлених перед загальноосвітньою івищою школою сучасним суспільством,особливостей екологічного виховання в сучаснихумовах та підготовки майбутніх учителів до цьоговиду роботи, а також мети такої підготовки.

Отже, проведений аналіз наукових працьдослідників та освітньої практики у підготовцімайбутнього вчителя початкової школи доформування екологічної культури молодшихшколярів дозволив нам виокремити такіпедагогічні умови: педагогічно обґрунтованийвідбір екологічного матеріалу і оволодіння нимстудентами у процесі вивчення фаховихгеографічних дисциплін; доцільний добірорганізаційних форм та активних методівпідготовки, які дозволяють вийти на більшвисокий рівень розуміння студентами екологічнихпроблем, пріоритетність мети екологічної безпекиі стратегії сталого розвитку цивілізації;формування позитивної мотивації студентів доактивної практичної екологоспрямованоїдіяльності у процесі їхньої професійноїпідготовки.

Подальші розробки будуть спрямовані намоделювання процесу підготовки майбутньоговчителя початкової школи до формуванняекологічної культури молодших школярів.

ЛІТЕРАТУРА1. Людиномірність у культурі, науці та освіті:

філософськометодологічні аспекти: монографія/ Авт. кол.; за заг. ред. В. В. Молодиченка.Мелітополь: Видавництво МДПУ ім. Б. Хмельницького,2013. – 316 с.

2. Новий тлумачний словник української мови / [уклад.В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 1998. – 211 с.

3. Організація самостійної роботи студентівв умовах інтенсифікації навчання: навч. посіб. /[А. М. Алексюк, А. А. Аюрзанайн, П. І. Підкасистийта ін.]. – К.: ІСДО, 1993. – 336 с.

4. Сяська І. О. Стан екологічної освіти взагальноосвітніх навчальних закладах: реалії таперспективи / І. О. Сяська // Зб. наук. працьБердянського державного педагогічного університету:Педагогічні науки. – 2012. – № 01. – С. 283 – 287.

5. Юрченко Л.І. Екологічна культура вконтексті екологічної безпеки [моногр.] /ЛюбовІванівна Юрченко. – К.: Видавець Парапан, 2008.– 296 с.

REFERENCES1. Molodychenko, V. V. (2013). Liudynomirnist

u kulturi, nautsi ta osviti: filosofskometodolohichniaspekty [Human dimension in culture, science andeducation, philosophical and methodological aspects].Melitopol: MDPU im. B. Khmelnytskoho Publ, 316p.[in Ukrainian].

2. Yaremenko, V. & Slipushko, O. (1998). Novyitlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New Dictionaryof Ukrainian language]. Kyiv: Akonit, 211p. [inUkrainian].

3. Aleksiuk, A. M., Aiurzanain, A. A. &Pidkasystyi, P. I. (1993). Orhanizatsiia samostiinoiroboty studentiv v umovakh intensyfikatsiinavchannia [Organization of independent work ofstudents in the intensification of training]. Kyiv: ISDO,336p. [in Ukrainian].

4. Siaska, I. O. (2012). Stan ekolohichnoi osvityv zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh: realii taperspektyvy [State environmental education insecondary schools: realities and prospects]. Zbirniknaukovykh prats Berdianskoho derzhavnohopedahohichnoho universytetu. Seriya: Pedahohichninauky. Berdiansk, no.1, pp. 283 – 287. [in Ukrainian].

5. Iurchenko, L.I. (2008). Ekolohichna kultura vkonteksti ekolohichnoi bezpeky [Ecological culturein the context of environmental safety]. Kyiv: ParapanPubl., 296p. [in Ukrainian].



152

УДК 371.134: 373.3.321.1.001.57

Марина Нестеренко, аспірант кафедри професійної освітиБердянського державного педагогічного університету

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО МОДЕЛЮВАННЯУРОКУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА

У статті висвітлено переваги педагогічного моделювання як ефективного методу професійноїпідготовки майбутніх учителів початкової школи. Пояснено та розмежовано сутність дефініцій“моделювання”, “проектування” та “конструювання” в контексті створення вчителем уроку. Розкритосутність та структуру процесу професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку впочатковій школі, в якому виокремлено такі етапи: планування, селекція, конструювання, аналіз тарефлексія.

Ключові слова: сучасний урок, модель уроку, педагогічне моделювання, професійна підготовкамайбутніх учителів до моделювання сучасного уроку в початковій школі.


Марина Нестеренко, аспирант кафедры профессионального образованияБердянского государственного педагогического университета

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ КМОДЕЛИРОВАНИЮ УРОКА В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ: СУТЬ И СТРУКТУРА

В статье освещены преимущества педагогического моделирования как эффективного методапрофессиональной подготовки будущих учителей начальной школы. Объяснена и разграничена сутьпонятий “моделирование”, “проектирование” и “конструирование” в контексте создания учителем урока.Изложена суть и структура процесса профессиональной подготовки будущих учителей к моделированиюурока в начальной школе, в котором выделены следующие этапы: планирование, селекция,конструирование, анализ и рефлексия.

Ключевые слова: современный урок, модель урока, педагогическое моделирование,профессиональная подготовка будущих учителей к моделированию современного урока в начальной школе.

Maryna Nesterenko, Postgraduate Student of the Professional Education DepartmentBerdyansk State Pedagogical University

THE PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE TEACHERS TO THE MODELLING OFLESSON IN PRIMARY SCHOOL: THE ESSENCE AND STRUCTURE

The article highlights the advantages of pedagogical modeling as a method of professional training ofteacher of primary school. Its effectiveness consists in the students processually consolidate the mastering oftheory and methods by means of imitation of productive interaction of participants of educational process; inaddition, the future teachers have an opportunity of free choice of optimal technology of teaching the juniorpupils that allows to formulate personal style of activity.

The author defines the essence of definitions “modeling”, “projecting” and “constructing” in the contextof creating the lesson by teacher where modeling is one of three stage of projecting, its part, during which themodels of definite educational events are created. The models of lessons do not only compactly concentrate thenecessary information but also give an opportunity to imagine its idea, to delineate the essence of futurepedagogical interaction between the teacher and pupils, to fix the complex unity of essential properties andrelations.

The article presents the material which illustrates the essence and structure of the process of professionaltraining of future teachers to the modeling of lessons in the primary school. The analysis of psychological andpedagogical literature allows to define and visualize the stages of this process: the planning, selection,constructing , analysis and reflection. Thus, the stage planning – is an organizational beginning of activity,which provides the logical implementation of professional ideas, creating in consciousness the imaginationconcerns future lessons. The selection means the choice or working out of main components of pedagogicalprocess. The constructing is a stage of realization of the object – creating the graphic model of lesson (imaginaryor material). The analysis and reflection provide summarizing that allow to analyze the mistakes and limitationsand to define further perspectives of work.

Keywords: a modern lesson,a model of the lesson, the pedagogical modeling, the professional trainingof future teacher to modeling of modern lesson in primary school.

© М. Нестеренко, 2017

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО МОДЕЛЮВАННЯ УРОКУВ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА

153 Молодь і ринок №6 (149), 2017

Постановка проблеми. Компетентніснапарадигма вищої педагогічної освіти, щопревалює сьогодні в суспільстві, вимагає

осучаснення підходів до розуміння вчителем сутностімоделювання уроку як провідної складовоїпрофесійної діяльності. Це вимагає відповідноїпідготовки майбутніх учителів початкової школив педагогічних ВНЗ, зокрема студенти маютьзасвоїти алгоритм педагогічного моделювання,яке дозволяє будувати змістовні моделі уроків іефективно втілювати їх у життя, враховуючисучасні освітні тенденції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Філософське та загальнопедагогічне значенняпроцесу моделювання як ефективного методупізнання дійсності та процесів, які в нійвідбуваються, обґрунтовано О. Дахіним,Л. Калапушою, В. Моляко, А. Семеновою,В. Штоффом, Г. Щедровицьким, Л. Фрідманом,І. Фроловим, В. Ясвіним та ін. Можливістьпобудови моделей педагогічних процесів ворганізації навчання студентів педагогічних ВНЗвисвітлено в працях О. Березюк, О. Власенко,Ю. Кулюткіна, М. Левшина, Г. Сухобської та ін.Переваги використання методу моделювання всистемі професійної підготовки майбутніхучителів початкової школи досліджувалиН. Бахмат, Т. Водолазька, Л. Коваль, Л. Красюк,О. Троценко, У. Щербей та ін.

Мета статті – розкрити сутність та структурупрофесійної підготовки майбутніх учителів домоделювання сучасного уроку в початковій школі.

Виклад основного матеріалу. Поняття“моделювання” ввійшло в педагогіку шляхомзапозичення з технічної термінології в другійполовині ХХ ст. Адже поступове усвідомленнянауковою спільнотою структурності тасистемності педагогічних процесів потребувалоїх візуалізованої демонстрації. Тому сутністьпроцесу моделювання, тобто створення моделі якзразка якого-небудь тіла або майбутнього виробубуло спроектоване в галузь гуманітарних наук істало вживатися в системі освіти. Це дозволялоуникнути занадто громіздких описів, у якихшвидко губиться ключова ідея.

Загальне обґрунтування поняття “моделювання”здійснено в наукових працях філософів (І. Фролов,Л. Фрідман, В. Штофф, Г. Щедровицький та ін.)та педагогів (О. Дахін, Л. Калапуша, В. Моляко,А. Семенова, В. Ясвін та ін.). Так,Г. Щедровицький моделювання визначає якімітування реально існуючої системи (уявне чиматеріальне) шляхом створення спеціальниханалогів (моделей), у яких відтворюються тазберігаються принципи організації й

функціонування цієї системи. Це дозволяєзробити будь-який, навіть дуже складний об’єктдоступним для ретельного й усебічного вивчення[7].

Згідно з дослідженням В. Ясвіна, сенсмоделювання полягає в можливості отриматиінформацію про явища, що відбуваються (абовідбуватимуться) в оригіналі, шляхом перенесенняна нього певних знань, отриманих раніше прививченні властивостей відповідної моделі. Цейметод заснований на здатності людськогомислення до абстрактного порівняння різнихоб’єктів, тобто до встановлення аналогій [9].

Згодом можливість уявити перебіг певнихпроцесів в ідеалізованому вигляді дозволиларозглядати моделювання як метод науковогопізнання. Адже воно дозволяє поєднувати логічнеабстрагування з експериментом, уявляти тааналізувати компоненти педагогічної системи уїх взаємозв’язку [3].

Отже, педагогічне моделювання виступатизасобом дослідження будь-яких явищ, процесівабо систем шляхом побудови та вивчення їхмоделей чи уточнення характеристик, оскількице репрезентує чіткий зв’язок елементів і формуєуявлення про те, як ефективно змінитипедагогічну реальність.

Проблему застосування методу моделюванняв організації навчання студентів педагогічних ВНЗвивчали О. Березюк, О. Власенко, Ю. Кулюткін,М. Левшин, Н. Остапенко, Г. Сухобська,О. Ярошенко та ін.

На думку Ю. Кулюткіна та Г. Сухобської,метою діяльності з моделювання в процесіпрофесійної підготовки є формування вмайбутнього вчителя творчого педагогічногомислення та певного категоріального апарату, наоснові якого він приймає рішення в конкретнихситуаціях [6].

Педагогічне моделювання дає можливістьстудентам ефективно використовувати теоретичнізнання для розв’язання практичних завдань.Такий підхід формує в майбутніх учителівпрофесійні вміння, які вдосконалюються під часпедагогічної практики і реалізуються в подальшійпрактичній роботі [2].

Зручність методу моделювання, як вважаєЛ. Красюк, полягає в тому, що реальні об’єктизамінюються символами, а взаємозв’язки між нимиі учасниками діяльності складаються не природно,а організовані спеціально, тобто умовно. Цесприяє розвитку професійних умінь, творчихздібностей студентів, стимулює їхню пізнавальнуактивність і самостійність. Таким чиномстворюються умови навчання, максимально


154

наближені до реальних, що в подальшомуполегшує адаптацію майбутніх учителівпочаткової школи до справжньої професійноїдіяльності [5].

Визначальними вміннями під час моделюванняуроку, як зазначає Н. Бахмат, є правильнапостановка мети, докладне опрацювання змісту,ретельний вибір методів і засобів досягненнязапланованих результатів, рефлексивність тощо [1].

Моделювання студентом майбутнього уроку,бачення перспективи розвитку уявноїпедагогічної ситуації, як зазначає У. Щербей,допомагає набути досвіду розв’язанняпрофесійних завдань для успішного фаховогозростання. А створення в навчально-виховномупроцесі вищої школи ситуацій, які моделюютьпрофесійну діяльність, забезпечує поступовеформування в майбутніх педагогів готовності дореалій початкової школи. Таким чином,моделювання належить до активних методівнавчання, які сприяють підготовці творчого,ініціативного, успішного вчителя [8].

Ефективність педагогічного моделювання всистемі професійної підготовки вчителяпочаткової школи полягає в тому, що, по-перше,студенти процесуально підкріплюють засвоєнуними теорію і методику шляхом імітаціїпродуктивної взаємодії учасників навчальногопроцесу; по-друге, майбутні педагоги маютьможливість вільного вибору оптимальноїтехнології навчання молодших школярів, щодозволяє поступово формувати особистий стильдіяльності.

У контексті нашого дослідження важливовстановити взаємозвязок між поняттями“моделювання” і “модель”. Модель – це певнаконструкція, взірець об’єкта, фрагмента дійсності,формально-логічна побудова аналога оригінала[3], [7], [9]. Результатом процесу моделювання ємодель уроку, яка розкриває його зміст, сутність,оптимальні структурні та функціональні складові.Вона стає підсумком педагогічних роздумівучителя, детальною програмою управліннянавчанням учнів. Урок, як зазначає Л. Коваль,розуміється як завжди змодельований результатще не здійсненого плану, що спочаткузнаходиться в полі діяльності педагога, а потімобов’язково має бути переведений у поледіяльності учнів [4].

Моделі уроку не просто компактноконцентрують необхідну інформацію, а даютьзмогу уявити його цілісну ідею, окреслитисутність майбутньої педагогічної взаємодії вчителяй учнів, зафіксувати складну єдність суттєвихвластивостей і зв’язків.

Аналіз наукових досліджень стосовно означеноїпроблеми (Т. Водолазька, Л. Коваль, О. Коханко,Л. Масол, О. Мариновська, О. Савченко,Н. Тітаренко, А. Цимбалару, Т. Чернецька,І. Шапошнікова, У. Щербей та ін.) дозволив такожрозмежувати та пояснити дефініції “моделювання”,“проектування” та “конструювання”, які частоототожнюються або використовуються яксиноніми.

Проектування спрямоване на створенняобразу бажаної майбутньої освітньої системи звикористанням показників та умов, що єпринципово новими. Цей процес слід розглядатияк діяльність на випереджальне створенняпедагогічної дійсності, яка пов’язана з глобальнимцілепокладанням, прогнозуванням, розробкоютеорій, концепцій, програм. Тобто, проектування– це процес створення великих педагогічнихсистем (педагогічної діяльності, освітньогопростору, технологій тощо).

Моделювання (створення моделі уроку)виступає одним з етапів проектування, йогочастиною, у ході якого створюються моделіокремих освітніх подій. Це вміння системновибудовувати і творчо організовувати навчальнийпроцес з предмета, пізнавальну діяльністьшколярів у всіх її виявах, прогнозувати можливіпедагогічні ситуації та виробляти алгоритмивпливу на суб’єктів навчання і виховання.

Конструювання є одним з етапів моделювання уроку,який передбачає організацію взаємодії вчителя й учнів,спрямовану на оволодіння останніми навчальнимматеріалом відповідно до поставленої мети.

Таке розуміння сутності вищезазначенихпонять дозволяє перейти до розгляду процесупрофесійної підготовки майбутніх учителів домоделювання уроку в початковій школі. У йогоструктурі ми пропонуємо виокремити такі етапимоделювання уроку: планування, селекція,конструювання, аналіз та рефлексія (див. рис. 1.).

Планування – це організаційний початокдіяльності, який передбачає логічневпорядкування професійних задумів, визначенняцілей, уточнення концепції або технологічної ідеїуроку; співвіднесення його мети з ціляминавчальної теми, передбачення очікуванихрезультатів, тобто створення в свідомостіуявлення про майбутній урок. Етапселекціонування (з лат. selectio – вибирати) – цевибір або розробка основних компонентівпедагогічного процесу: завдань, змісту, методів,форм, прийомів, технологій, видів навчальноїдіяльності, ресурсів. Конструювання – реалізаціязапланованого об’єкта – створеннябезпосереднього “скелету” уроку, графічної моделі



155 Молодь і ринок №6 (149), 2017

(уявної або матеріальної) у вигляді плану, схеми,конспекту, сценарію тощо. Аналіз і рефлексіяпередбачає підсумки (результативність) уроку вдекомпозиції (протиставленні) з основною метою,що дозволяє проаналізувати помилки, недолікита визначити подальші перспективи роботи.

Ураховуючи вищесказане, професійнапідготовка майбутніх учителів початкової школидо моделювання уроку, на нашу думку, – цекомплексний процес набуття студентами досвідупедагогічної діяльності з визначення основнихпараметрів уроку: планування алгоритмуорганізації ефективної взаємодії з учнями внавчальному процесі з метою опануванняостанніми навчального матеріалу;селекціонування змісту, методів, форм, прийомів,технологій, видів навчальної діяльності, ресурсів,ураховуючи особистісні можливості молодшихшколярів; конструювання та організація зв’язківміж компонентами уроку для досягненняпоставлених цілей; аналітична діяльність звизначення ефективності створеної моделі.

Цілком логічно, що навчання студентівмоделювати уроки в початковій школі маєвідбуватися системно. Так, на підготовчому етапімайбутні педагоги засвоюють теоретичні таопераційні знання і лише після цього починаютьстворювати найпростіші педагогічні ситуаціїрепродуктивного типу. На тренувальному етапівідпрацьовується моделювання більш складнихпедагогічних елементів (фрагментів уроку). Назаключному етапі здійснюється творче,самостійне моделювання повноцінних уроків зпедагогічними ситуаціями поведінкового блоку.

Висновки і пропозиції. Отже, для того, щобмайбутні вчителі оволоділи процесомпедагогічного моделювання сучасного уроку впочатковій школі на найвищому рівні, викладачіпедагогічних ВНЗ мають залучати студентів доактивної самостійної творчої діяльності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії.

Ключовим аспектом нашого подальшогодослідження має стати висвітлення проблемирозвитку педагогічного мислення як здатностівчителя продукувати (генерувати) таматеріалізувати свої педагогічні ідеї у своєріднітехнологічні конструкції.

ЛІТЕРАТУРА1. Бахмат Н.В. Формування готовності

майбутнього вчителя початкових класів допедагогічного моделювання: дис. … канд. пед.наук: 13.00.04 / Наталія Валеріївна Бахмат. –К., 2011. – 220 с.

2. Березюк О.С. Моделювання педагогічнихситуацій як засіб підготовки майбутньоговчителя до спілкування з учнями: дис. канд. пед.наук: 13.00.01 / Олена Станіславівна Березюк. –К., 1995. – 183 с.

3. Дахин А.Н. Педагогическое моделирование:монография / Александр Николаевич Дахин. –Новосибирск: Издво НИПКиПРО, 2005. – 230 с.

4. Коваль Л. Особливості моделюваннясучасного уроку математики в початковій школівідповідно до проблем її реформування / ЛюдмилаКоваль // Гірська школа українських Карпат. –2015 – № 1213. – С. 139–143.

5. Красюк Л.В. Формування основ професіоналізмумайбутніх учителів початкових класів у процесімоделювання педагогічних ситуацій: автореф.дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Людмила ВасилівнаКрасюк . – К., 2008. – 22 с.

6. Кулюткин Ю.Н. Моделирование педагогическихситуаций: проблемы повышения качества иэффективности общепедагогической подготовкиучителя / под. ред. Ю. Н. Кулюткина, Г. С. Сухобской.– Москва: Педагогика, 1981. – 120 с.

7. Щедровицкий Г.П. О различных планахизучения моделей и моделирования. // Избранныетруды / Георгий Петрович Щедровицкий / ред.сост. А.А. Пископпель, Л.П. Щедровицкий. – М.:Школа культурной политики, 1995. – 800 с.


Рис. 1. Етапи процесу професійної підготовки майбутніх учителів до моделювання уроку в початковій школі

АНАЛІЗ І

РЕФЛЕКСІЯ ПЛАНУВАННЯ СЕЛЕКЦІЯ КОНСТРУЮВАННЯ

156

8. Щербей У.В. Педагогічні умови реалізаціїміжпредметних зв’язків у професійній підготовцімайбутніх учителів початкових класів: дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 / Уляна ВолодимирівнаЩербей. – Мукачево, 2016. – 270 с.

9. Ясвин В.А. Образовательная середа: отмоделирования к проектированию: 2е изд.,исправл. и дополн. / Витольд Альбертович Ясвин.– М.: Смысл, 2001. – 365 с.

REFERENCES1. Bakhmat, N.V. (2011). Formuvannia hotovnosti

maibutnoho vchytelia pochatkovykh klasiv dopedahohichnoho modeliuvannia [Formation ofreadiness of the future elementary school teacher toteacher modeling]. Candidate’s thesis. Kyiv, 220 p.[in Ukrainian].

2. Bereziuk, O.S. (1995). Modeliuvanniapedahohichnykh sytuatsii yak zasib pidhotovkymaibutnoho vchytelia do spilkuvannia z uchniamy[Modeling teaching situations as a means of trainingfuture teachers to communicate with students].Candidate’s thesis. Kyiv, 183 p. [in Ukrainian].

3. Dakhin, A.N. (2005). Pedagogicheskoemodelirovanie [Pedagogical Modeling]. Novosibirsk:Izd-vo NIPKiPRO, 230 p. [in Russian].

4. Koval, L. (2015). Osoblyvosti modeliuvanniasuchasnoho uroku matematyky v pochatkovii shkolividpovidno do problem yii reformuvannia [Featurescontemporary design math class in elementary school,according to its reform issues]. Hirska shkola

ukrainskykh Karpat. No. 12-13., pp. 139–143. [inUkrainian].

5. Krasiuk, L.V. (2008). Formuvannia osnovprofesionalizmu maibutnikh uchyteliv pochatkovykhklasiv u protsesi modeliuvannia pedahohichnykhsytuatsii [Formation of bases of professionalismprimary school teachers in the simulation teachingsituations]. Extended abstract of candidate’s thesis.Kyiv, 22 p. [in Ukrainian].

6. Kulyutkin, Yu.N. & Sukhobskaya, G.S.(Ed.).(1981). Modelirovanie pedagogicheskikh situatsiy:problemy povysheniya kachestva i effektivnostiobshchepedagogicheskoy podgotovki uchitelya [Modelingpedagogical situations: Problems and Increase Quality ofthe effectiveness obschepedahohycheskoy TeacherPreparation]. Moskva: Pedagogika. 120 p. [in Russian].

7. Shchedrovitskiy, G.P. (1995). O razlichnykhplanakh izucheniya modeley i modelirovaniya [Atdifferent plans Study models and modeling]. PiskoppelA.A., Shchedrovitskiy L.P. (Ed.). Moskva: Shkolakulturnoy politiki, 800 p. [in Russian].

8. Shcherbei, U.V. (2016). Pedahohichni umovyrealizatsii mizhpredmetnykh zviazkiv u profesiiniipidhotovtsi maibutnikh uchyteliv pochatkovykh klasiv[Pedagogical conditions of realization of interdisciplinaryconnections in the training of primary school teachers].Candidate’s thesis. Mukachevo, 270 p. [in Ukrainian].

9. Yasvin, V.A. (2001). Obrazovatelnaya sereda:ot modelirovaniya k proektirovaniyu[Obrazovatelnaya Wednesday: from modeling fordesigning]. Moskva: Smysl. 365 p. [in Russian].




“Вихователем і вчителем треба народитися, а їм керує природжений такт. Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити. Найважливішим явищем в школі, самим повчальним предметом, самим живим прикладом для учня є сам учитель”.

Адольф Дістервег німецький педагог-демократ

“Вчителі, яким діти зобов’язані вихованням, поважаніші, ніж батьки: одні

дарують нам тільки життя, а інші – добре життя”. Аристотель

давньогрецький вчений-енциклопедист “Сучасний урок – це твір мистецтва, де педагог уміло використовує всі

можливості для розвитку особистості учня”. Марія фон Ебнер-Ешенбах

австрійська письменниця

157 Молодь і ринок №6 (149), 2017

УДК 378.140

Ігор Чорноплат, аспірантГлухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

БУДІВЕЛЬНОГО ПРОФІЛЮСтаття присвячена проблемі використання інформаційнокомунікаційних технологій у професійній

підготовці майбутніх педагогів будівельного профілю. У статті висвітлено педагогічні технології, яківикористовуються у вищій школі, розкрито істотні особливості, методичне врахування яких сприяєполіпшенню професійної підготовки студентів.

Ключові слова: інформаційнокомунікаційні технології, підготовка майбутніх педагогівбудівельного профілю, вища школа, технічні дисципліни, країни ЄС.


Игорь Черноплат, аспирантГлуховского национального педагогического университета имени А. Довженко

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ

ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ СТРОИТЕЛЬНОГО ПРОФИЛЯСтатья посвящена проблеме использования информационнокоммуникационных технологий в

профессиональной подготовке будущих педагогов строительного профиля. В статье освещеныпедагогические технологии, которые используются в высшей школе, раскрыто существенные особенности,методический учет который способствует улучшению профессиональной подготовки студентов.

Ключевые слова: информационнокоммуникационные технологии, подготовка будущих педагогов

строительного профиля, высшая школа, технические дисциплины.

Ihor Chornoplat, Postgraduate StudentHlukhiv Oleksander Dovzhenko National Pedagogical University

THE MODERN APPROACHES OF USING THE INFORMATION ANDCOMMUNICATION TECHNOLOGIES IN THE TRAINING OF FUTURE TEACHERS OF

CONSTRUCTION PROFILEThe article is devoted to the problem of using the information and communication technologies in the training

of future teachers of construction profile. The article highlights the pedagogical technologies that are used in highereducation, reveals the significant features, the methodological accounting of which contributes to the improving ofprofessional training of students. The training of future teachers of steel profile in different periods was carried outusing the characteristic for that period the learning tools and methods, but still scientifically unjustified the using ofmodern information and communication technologies. The article presents the features of creation of informationcommunication environment of training of future teachers of vocational training of building structure in highereducation. The author analyzes the didactic possibilities of modern information and communication training aids. Itis shown that the using of ICT in education allows to implement the basic principles of learning, namely: the scientificand practical importance of the obtained knowledge and skills as well as their social and public need, the individualizedtraining, the promotion activity, the motivation and independence of students.

Keywords: the information and communication technologies, the training of future teachers of constructionprofile, a higher school, the technical disciplines.

Постановка проблеми. У процесі виникненняі становлення інформаційного суспільстваключового значення набувають проблеми,

пов’язані з організацією освітнього процесу. Формуванняпередових інформаційно-комунікаційних технологійпороджує середовище, що описує швидкі іпостійні зміни в процесі навчання. Навчання,виховання і розвиток нового покоління

здійснюється в умовах інформаційно насиченогосередовища.

У ряді держав інформаційно-комунікаційнітехнології вважаються головним компонентом узбільшенні властивості виховання маршрутомвнесення змін до навчальних курсів, набуттяновітніх фактичних умінь і розширення змістунавчальних дисциплін. У країнах ЄС ІКТ

© І. Чорноплат, 2017

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ БУДІВЕЛЬНОГО ПРОФІЛЮ

158

використовуються в основному для полегшеннядоступу до виховання різних верств населенняабо з метою підтримки в самостійному навчанніза допомогою освітніх програм. Ці країни надаютьможливість застосуванню технологій длямодифікації критерій вивчення чи задоволенняособливих потреб різних категорій студентів.

Інформаційні технології диктують нові вимогидо професійно-педагогічних якостей студента, дометодичних та організаційних аспектіввикористання в навчанні інформаційно-комунікаційних технологій. Сьогодні у будь-якоговикладача є в розпорядженні численні можливостізастосування в процесі навчання засобів ІКТ –це інформація з мережі Інтернет, електронніпідручники, словники та довідники, презентації,програми, різні види комунікації – чати, форуми,блоги, електронна пошта, телеконференції, тощо[3]. Завдяки цьому, актуалізується зміст навчання,відбувається швидкий обмін інформацією міжучасниками освітнього процесу. При цьомувикладач не тільки утворює, розвиває і виховуєстудентів, але з впровадженням нових технологійвін отримує потужний стимул для самоосвіти,професійного зростання і творчого розвитку. Крімцього, використання ІКТ в навчанні допомагаєпедагогу вирішити такі дидактичні завдання, як:

- формування стійкої мотивації;- активізація розумових здібностей студентів;- залучення до роботи пасивних студентів;- підвищення інтенсивності навчального

процесу;- забезпечення живого спілкування з

представниками інших країн і культур;- забезпечення навчального процесу сучасними

матеріалами;- привчання студентів до самостійної роботи з

різними джерелами інформації; - реалізація особистісно орієнтованого та

диференційованого підходу до навчання;- активізація процесу навчання, можливість

залучення студентів до дослідницької діяльності; - забезпечення гнучкості процесу навчання.Спільна робота України в галузі освіти з

країнами ЄС, призвели до швидких змін вінформаційно-комунікаційної структурі,профільна кооперація привели до того, нібиспівтовариство висуває все нові запити домаршрутів отримання і передачі знань, в томучислі технічних.

Проаналізуємо можливості застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій назаняттях з технічних дисциплін будівельногопрофілю. Суперечності між сучасним станомтеоретичного і методичного забезпечення системи

навчання у вищих навчальних закладах ісучасними вимогами суспільства щодо рівняпідготовки майбутніх педагогів професійногонавчання свідчать про значущість зазначеної теми[2].

Важливість цього питання полягає у розробцінаукового обґрунтування до використаннясучасних підходів до використання ІКТ під часвикладання технічних дисциплін будівельногопрофілю, обґрунтуванні доцільності застосуваннявибраних методів комп’ютерного навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Істотною особливістю нових інформаційно-комунікаційних технологій навчання є орієнтаціяна індивідуальний підхід до навчання студента.Теоретико-методологічне підґрунтя цього підходузакладене в працях Л. Виготського, В. Давидова,Л. Занкова та ін. Розкриттю сутності, структурита змісту навчально-пізнавальної діяльностіприсвячено роботи Ю. Бабанського, Н. Менчинської,І. Огороднікова, М. Поташника, М. Скаткіна.

Психолого-педагогічні аспекти використанняінформаційно-комунікаційних технологій унавчальному процесі досліджувалися в працяхВ. Зінченка, Ю. Машбиця, В. Рубцова, Н. Тализіної,І. Яглома та ін.

Дослідження свідчать що інформаційнесередовище, у якому через кілька років доведетьсяпрацювати нинішнім студентам, має формуватисяв процесі навчання і бути освітньо-науковим,інтелектуальним інформаційним середовищем.

Проблема формування такого середовищазумовлена використанням нових можливостейзасобів інформаційно-комунікаційних технологійдля підвищення ефективності викладаннядисциплін будівельного профілю, внаслідок чогоконцепція сучасної освіти має трактувати її якінформатизовану освіту в умовахкомп’ютеризованого суспільства.

Формування цілей статті. Обґрунтуваннясучасних підходів до використання ІКТ упрофесійній підготовці майбутніх педагогівбудівельного профілю, доцільності застосуваннявибраних методів комп’ютерного навчання.Проаналізувати можливості застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій назаняттях з технічних дисциплін будівельногопрофілю.

Виклад основного матеріалу. Широкакомп’ютеризація створили нові проблеми,пов’язані з необхідністю модернізації цілей і змістунавчання у сфері вищої освіти. Навчальний процесу сучасному ВНЗ має бути спрямований нареалізацію змісту вищої освіти на підставідержавних стандартів та кваліфікаційних вимог



159 Молодь і ринок №6 (149), 2017

до фахівців. Такі умови дають можливість абопродовжити освіту у будь-якому зарубіжному ВНЗ,або набути відповідної кваліфікації за кордономна основі певного закінченого циклу освіти. Вінздійснюється з урахуванням можливостейсучасних інформаційно-комунікаційнихтехнологій навчання та орієнтується наформування освіченої, гармонійно розвиненоїособистості, здатної до постійного оновленнянаукових знань, професійної мобільності ташвидкої адаптації до змін у соціально-культурнійсфері, системи управління та організації праці вумовах ринкової економіки.

Особливого значення набувають знання здисциплін технологічного циклу, а саме“Технологія будівельного виробництва”,“Архітектура будівель та споруд”, “Ландшафтнийдизайн” та ін., які полягають у тому що вивченнямеханічних, технічних та фізико-хімічних основнеможливе без їх чіткого уявлення. Засвоєннятеоретичного матеріалу під час вивченнятехнічних дисциплін будівельного профілюобов’язково супроводжується системамиавтоматизованого проектування.

Ефективне викладання технічних дисциплінбудівельного профілю можливе з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій на такихетапах навчання, коли навчальний матеріал не даєможливості повною мірою використовуватитрадиційні методики. Зокрема, можна виокремититакі основні напрями використанняінформаційно-комунікаційних технологій, якідоповнюють традиційні методи викладання:

- унаочнення об’єктів, явищ, процесів;- обробка даних;- при викладі нового матеріалу – візуалізація

знань;- створення можливостей для швидкого та

зручного доступу до інформації про об’єктививчення [4].

У кожній із таких дисциплін передбаченопостановку й аналіз відповідних типових завдань,обговорення особливостей можливих методів їхрозв’язання. Слід підкреслити, що студентамзазвичай пропонуються завдання, які здебільшогомають практичний характер. Зокрема, у цихзавданнях пропонується вивчити можливості йособливості застосування спеціалізованогопрограмного забезпечення, розробленого длярозв’язання більшості стандартних задач,наприклад програмний комплекс AutoCADвходить до числа програм масового призначення,уміння та навички роботи в якому студентинабувають при вивченні курсу “Системаавтоматизованого проектування”. Використання

зазначеного програмного засобу істотноекономить навчальний час. Наприклад,порівнюючи кількість часу, необхідного длярозробки курсового проекту (креслення) вручнуі можливістю отримання тієї самої інформації задопомогою автоматизованих програм, а такожпідвищення рівня візуалізації і, як наслідок,ґрунтовного засвоєння матеріалу.

Реалізація автоматизованого проектування увикладанні технічних дисциплін будівельногопрофілю можлива шляхом використанняпрограмних засобів: AutoCAD, ArchiCAD, ЛІРА,АВК, та ін. Зазначені програмні засоби призначенідля проектування (розробки) об’єктівбудівництва, а також оформленняконструкторської та технологічної документації[1].

З використанням методів комп’ютерногомоделювання ми отримуємо можливість вивчатискладні системи, які не досліджуютьсяаналітично, їх внутрішню поведінку. В основувикористання зазначених програмних засобівзакладені педагогічні технології формуваннязнань, умінь і навичок автоматизованогопроектування, яка включає кілька етапів:мотиваційно-цільовий, теоретико-орієнтовний,репродуктивно базовий, творчо-варіативний іконтрольно-рефлексійний етап (див. рис.1). Вониможуть заповнити простір між теорією тареальним експериментом. Отже, завдякивпровадженню інформаційно-комунікаційнихтехнологій комп’ютер – як інструмент пізнаннявисокоефективний засіб навчання, що підноситьпроцес вивчення технічних дисциплін зокремабудівельного профілю, на якісно новий рівень,полегшуючи процес сприйняття й усвідомленнявеликої кількості явищ, сприяє підвищеннюзацікавленості студентів у вивченні фаховихдисциплін [5].

Вищі навчальні заклади, спираючись напереваги й можливості, що надаються сучаснимиінформаційно-комунікаційними технологіями,мають виконувати провідну роль і забезпечуватиякість і строгі норми практики результатів освітишляхом:

- участі в діяльності із розробки навчальнихматеріалів й обміну досвідом, використанню цихтехнологій у сфері викладання, підготовки кадріві наукових досліджень, забезпечуючи тим самим,загальну доступність знань;

- створення нових форм навчальногосередовища, починаючи від засобів дистанційноїосвіти і аж до повноцінних “віртуальних” вищихнавчальних закладів, які здатні скорочувативідстані і розробляти високоякісні системи освіти


160

на благо науково-економічного розвитку ідемократизації, а також іншим найактуальнішимпріоритетам суспільства. При цьому, слідзабезпечити діяльність цих віртуальних освітніхкомплексів, створюваних на базі локальних,корпоративних або глобальних мереж.

Висновки. Інтенсифікація процесу навчаннята його індивідуалізація на основі використанняінформаційно-комунікаційних технологійнавчання сприяє поліпшенню професійноїпідготовки студентів, формуванню умінь інавичок комп’ютерного моделювання та їхуспішному використанню як у професійній, так інауковій діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Волобоев Б.А. Информационные технологии в

строительстве / Б.А. Волобоев, А.С. Городецкий //Будівництво. Наука. Проекти. Академіябудівництва України. – 2006. – №2 (6). – С. 3 – 10.

2. Інновації як фактор модернізації тапідвищення якості вищої освіти: Бібліографічнийпокажчик (19952006) / уклад.: Н. В. Артикуца: [таін.], Нац. унт “КиєвоМогилянська акад.” . – Київ:Стилос, 2007 . – 616 с.

3. Пахотин К. К. Высшая школа – некоторые

избраные проблемы: Монография. – Умань: Визави,2007. – 269 с.

4. Полат Е. С. Современные педагогические иинформационные технологии в системеобразования: учебн. Пособие для студентов высшихучебных заведений / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина.– М. Академия, 2007. – 232 с.

5. Шахіна І.Ю. Використання інформаційнокомунікаційних технологій у навчанні / І.Ю. Шахіна.– [Електронний ресурс] . – Режим доступу:ubgd.lviv.ua/konferenc/kon_ikt/Section4/Shahina.pdf

REFERENCES1. Voloboev, V.A. & Gorodetskiy, A.S. (2006).

Informatsionnye tekhnologii v stroitelstve [Мodernapproaches to the use of information and communicationtechnologies in the training of future construction profileteachers]. Budivnytstvo. Nauka. Proekty. Akademiiabudivnytstva Ukrainy. No. 2 (6), рр.3 – 10. [inUkrainian].

2. Artykutsa, N. V. (2007). Innovatsii yak faktormodernizatsii ta pidvyshchennia yakosti vyshchoiosvity: Bibliohrafichnyi pokazhchyk (1995-2006)[Мodern approaches to the use of information andcommunication technologies in the training of futureconstruction profile teachers]. National University of“Kyiv-Mohyla Academy”, Kyiv: Stylos, 616 p. [inUkrainian].

Рис. 1. Етапи формування інформаційно-комунікаційних умінь

Теоретико-орієнтовний етап

Мотиваційно-цільовий етап

Творчо-варіативний етап

Репродуктивно-базовий етап

Контрольно-рефлексивний етап

Формування цілей студентів, які спонукають їх до розуміння і визнання професійної значущості потреби у розвитку комп’ютерно-графічних умінь

Формування комп’ютерно-графічних умінь в нестандартних ситуаціях на основі самостійності і варіативності графічної діяльності, що сприяє забезпеченню цілісності всієї сукупності комп’ютерно-графічних умінь

Формування практичних умінь в стандартних ситуаціях на основі освоєння існуючих зразків, що сприяє засвоєнню теоретичних основ комп’ютерно-графічних умінь

Забезпечення можливості визначення рівнів сформованості комп’ютерно-графічних умінь, осмислення автоматизованої графічної діяльності з метою виявлення недоліків і коригування освітньої технології

Забезпечення теоретичної підготовки з включенням понять і прикладів, демонструють послідовність і геометричні алгоритми побудови зображень, що сприяє засвоєнню комп’ютерно-графічних знань і забезпечення розуміння студентами суті і змісту прийомів автоматизованої графічної діяльності



161 Молодь і ринок №6 (149), 2017

3. Pakhotin, K. K. (2007). Vysshaya shkola –nekotorye izbranye problemy [Graduate School – someelected problems]. Uman: Vizavi, 269 p. [in Russian].

4. Polat, Ye. S. & Bukharkyna, M.Yu. (2007).Sovremennye pedagogicheskie i informatsionnyetekhnologii v sisteme obrazovaniya [Мodern

approaches to the use of information and communicationtechnologies in the training of future construction profileteachers]. Moscow: Akademiya, 232 p. [in Russian].

5. Shakhina, I.Iu. Vykorystannia informatsiino-komunikatsiinykh tekhnolohii u navchanni. Available at:

ubgd.lviv.ua/konferenc/kon_ikt/Section4/Shahina.pdf


УДК 378.1+378.11+378.14

Моніка Яворська, Польщааспірант, Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО, ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДООРГАНІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

Стаття присвячена аналізу інноваційного підходу до організації адміністративного менеджментув системі освіти через державноприватне партнерство у вирішенні соціальноекономічних проблем.Державноприватне партнерство в сфері освіти розглядається як стратегічний освітній альянс, якийрегулює інтеграційну взаємодію держави, бізнесу і освітніх установ на різних стадіях життєвого циклуосвітніх послуг, що вимагають інноваційних підходів до організації зв’язків, адміністрування роботивсіх учасників.

Ключові слова: освіта, інноваційний підхід, державнеприватне партнерство, менеджмент,центри бізнес освіти.

Літ. 7.

Моника Яворская, Польша аспирант, Межрегиональной Академии управления персоналом, г. Киев

ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОЕ ПАРТНЕРСТВО КАК ИННОВАЦИОННЫЙПОДХОД К ОРГАНИЗАЦИИ АДМИНИСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТА В

СИСТЕМЕ ОБРАЗОВАНИЯСтатья посвящена анализу инновационного подхода к организации административного менеджмента

в системе образования через государственночастное партнерство в решении социальноэкономическихпроблем. Государственночастное партнерство в сфере образования рассматривается как стратегическийобразовательный альянс, который регулирует интеграционное взаимодействие государства, бизнеса иобразовательных учреждений на различных стадиях жизненного цикла образовательных услуг, требующихинновационных подходов к организации связей, администрирование работы всех участников.

Ключевые слова: образование, инновационный подход, государственночастное партнерство,

менеджмент, партнерство, центры бизнес образования.

Monika Yavorska, Poland,Postgraduate Student, Interegional Academy of Personnel management, Kyiv

THE PUBLIC AND PRIVATE PARTNERSHIP AS AN INNOVATIVE APPROACH OF THEADMINISTRATIVE MANAGEMENT IN THE EDUCATIONAL SYSTEM

The article is devoted to the analysis of the innovative approach concerning the organization ofadministrative management in the education system with the aids of publicprivate partnership of the solvingthe social and economic problems. The publicprivate partnership in the sphere of education is considered as astrategic educational alliance that regulates the integration interaction between the state, business andeducational institutions at various stages of the life cycle of educational services, which require the innovativeapproaches to the organization of communications, administration of the work of all participants. It is alsonoted that the actualized function of implementation of innovative approaches into education , relates to themechanisms of dissemination and implementation of scientific knowledge for mass development of innovations,the growth of codified knowledge flow, adapted to the commercialization of knowledge and their implementationinto practice. It is emphasized that the effective partnership between the state and business in the sphere ofeducation forms the potential opportunities of obtaining the benefits, combined with such factors as improvingthe quality of educational services, the working capacity of mechanisms and models of service delivery; timely

© М. Яворська, 2017

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО, ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІДДО ОРГАНІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

162

Вступ. Питання управління сфероюосвіти й освітніми установами на різнихрівнях розгляду в різний час розглядали

такі видатні закордонні й вітчизняні вчені, як:Р.А. Аблязов, В.М. Андрієнко, М.В. Артюхов,Д. Бадарч, М.Н. Берулава, М.В. Буланова-Топоркова, Ю.С. Васильєв, В.А. Головенько,А.О. Грудзинский, К.Ф. Ковальчук, П.М. Куліков,Ю.Г. Лисенко, Д.Г. Левитес, В.Л. Нестеров,А.М. Новіков, М.М. Поташник, С.К. Рамазанов,А.М. Смолкін, В.М. Тимохин, П.І. Третьяков,Р.Н. Шалабанов. Однак роботи цих авторівбільшою мірою стосуються досліджень в галузіменеджменту вищої школи, а питанняінноваційного управління вищим навчальнимзакладом у сучасний період інтеграції України вєвропейський освітній простір практично нимине порушені.

Базисом побудови систем управління вищиминавчальними закладами в сучасних умовах єроботи з теорії організації Ш. Августа-Вельгельма,Д. Дірлава, Ж. Дюрана, В.Г. Єлиферова,Р.С. Каплан, Я. Мондена, Д.П. Нортона,В.М. Порохні, В.В. Рєпіна й ін., які визначаютьінноваційні інструменти, здатні підвищитиефективність управлінських процесів у сферіосвіти. Одним з таких інструментів є державно-приватне партнерство.

Державно-приватне партнерство – системавідносин між державними та приватнимипартнерами, при реалізації яких ресурси обохпартнерів об’єднуються з відповідним розподіломризиків, відповідальності та винагород(відшкодувань) між ними, для взаємовигідноїспівпраці на довгостроковій основі у створенні(відновленні) нових та/або модернізації(реконструкції) існуючих об’єктів, які потребуютьзалучення інвестицій, та у користуванні(експлуатації) такими об’єктами.

Державно-приватне партнерство (ДПП)визначено серед ключових механізмів реалізаціїполітики модернізації економіки, вирішенняважливих соціально-економічних проблем. Високаефективність ДПП як форми взаємодії держави ібізнесу доведена досвідом багатьох країн світу.

Сьогодні актуалізувались об’єктивні обставинидля запровадження механізмів ДПП, для реалізаціїмодернізаційних проектів, зокрема в освіті.Водночас в умовах кризового розвитку зростаєінтерес бізнесу до державної підтримки, якадозволить знизити ризики приватних інвестицій.

У наукових дослідженнях термін “державно-приватне партнерство” розглядається як увузькому, так і в широкому сенсі. Державно-приватне партнерство у першому випадку описуєдовгострокове, що регулюється договором,співробітництво між державою і приватнимсектором з метою виконання суспільних завдань,яке охоплює весь життєвий цикл відповідногопроекту: від планування до їх експлуатації, разоміз технічним обслуговуванням. У широкомурозумінні термін “державно-приватнепартнерство” об’єднує усі форми кооперації міждержавою і приватним сектором задля вирішеннязавдань, що традиційно належать до компетенціїдержави [1, 41].

Привабливість ідеї державно-публічногопартнерства для суспільства стимулює практичніспроби реалізації проектів ДПП у різних країнахсвіту. Успішність таких проектів обґрунтовано упрацях Р. Осеі- Кайеі, А. П. С. Чан [2], Й. -Ш. Чоу,Д. Прамудавардхані [3], К. Верхоест, О.Х. Петерсен,В. Шеррер, Р.М. Соесіпто [4], О.М. Полякова [5]і інші.

Мета і завдання статті полягає в уточненніінноваційних інструментів модернізаціїадміністративного менеджменту в системі освіти.

Виклад основного матеріалу. У різнихкраїнах набули поширення різні сферизастосування державно-приватного партнерства[6]: - Великобританія зосередила проекти ДППна таких об’єктах інфраструктури, як школи,лікарні, тюрми, оборонні об’єкти і автомобільнідороги; - Канада значну кількість проектів ДППвиконує в таких сферах, як енергетика, транспорт,захист довкілля, водопостачання та водовідведення,рекреаційні об’єкти, інформаційні технології,охорона здоров’я, освіта; - Греція переважновиконує проекти ДПП у транспортній галузі; - Ірландіявизначила такі об’єкти ДПП, як автомобільнідороги та міські транспортні системи; - Австраліяв якості пріоритетних напрямків для ДППвизначила транспорт і системи життєзабезпеченняміст; - Нідерланди застосовують механізм ДПП угромадському житловому секторі та системахжиттєзабезпечення міст; - Іспанія реалізуєпроекти ДПП в будівництві та експлуатаціїплатних автомобільних доріг та системжиттєзабезпечення міст; - США переважновиконують проекти ДПП, які об’єднуютьприродоохоронну діяльність, життєзабезпеченнясільських населених пунктів.

implementation of major projects in the field of infrastructure of universities; easing of the financial problems;expedient structuring of financing through the using of national and international assistance and expandingthe access to new sources of funding.

Keywords: an education, an innovation, the public and private partnership, a management, a partnership,the business education centers.



163 Молодь і ринок №6 (149), 2017

В освіті актуалізується функція реалізаціїінноваційних підходів, пов’язана з механізмамирозповсюдження та реалізації наукових знань длямасового освоєння інновацій, зростаннякодифікованого потоку знань, пристосованих докомерціалізації знань і їх впровадження напрактиці, що, в свою чергу, вимагає переглядудержавних і приватних управлінських механізмів,дозволяють успішно не тільки передавати інакопичувати, а й реалізовувати інноваційнийпотенціал.

Державно-приватне партнерство (ДПП) всфері освіти стає стратегічним освітнім альянсом,який регулює “пучок” інтеграційної взаємодіїдержави, бізнесу, НКО і освітніх установ на різнихстадіях життєвого циклу освітніх послуг, щовимагають інноваційних підходів до організаціїзв’язків, адміністрування роботи всіх учасників[7].

Трансформаційна природа ДПП для державнихмеханізмів проявляється розвитком “ринкового”елемента в наданні суспільних благ з метоюпідвищення якості життя громадян, дляприватного сектора трансформація ДППпроявляється в розвитку “громадського” елементав наданні приватних благ на основі соціальноївідповідальності бізнесу та можливості оцінки ізалучення знань в конкретний бізнес, а дляосвітніх установ трансформація ДПП проявляєтьсячерез додаткове фінансування освітнього процесудля доведення результативності освітніх послуг інаукових розробок до комерційного рівня з метоюотримання нових конкурентних переваг на ринкуосвітніх послуг.

Ми бачимо трансформаційну природу ДПП всфері освіти для держави, бізнесу, освітніх установта ін. зацікавлених сторін, це дозволяєобґрунтувати базові та інтеграційні функціїучасників ДПП, їх вигоди, витрати в циклі “освіта– дослідження – масове освоєння інновацій”.

У проведеному дослідженні було виявлено, щов умовах глобалізації та мережевої взаємодіїсуб’єктів ринку освітніх послуг кожен етапжиттєвого циклу освітніх послуг ускладнюєтьсяі може бути делегований між державним іприватним сектором освітніх послуг, а також міждержавою і приватним бізнесом.

Ефективне партнерство держави і бізнесу восвітній сфері формує потенційні можливості вотриманні вигод, об’єднаних з такими факторами,в числі яких ми виділяємо: підвищення якостіосвітніх послуг, працездатності механізмів імоделей надання послуг; своєчасне виконаннянайбільш важливих проектів в областіінфраструктури вузів; полегшення фінансовихпроблем; доцільне структурування фінансування

за рахунок використання національного іміжнародного сприяння та розширення доступудо нових джерел фінансування.

Ми розташували форми ДПП в порядкурозмірів їх організації, комплексності діяльності імасштабів діяльності кожної форми державно-приватного партнерства для підвищення якостіосвітніх послуг в системі вищої освіти, а саме:інноваційний бібліотечний фонд, арендно-лізингові відносини, комплексно-стратегічнеплановий розвиток (регіон – вуз – бізнес);взаємодія в рамках додаткової професійної освіти;формування фондів ресурсного капіталу.Основними формами державно-приватногопартнерства на основі мережевої взаємодії освіти,науки і виробництва є:

1. Інноваційний бібліотечний фонд на рівнірегіону. Метою створення є, з одного боку,забезпечення освітнього процесу навчальнимиматеріалами, з іншого боку, можливість доступудо результатів досліджень, статистичнихматеріалів представників бізнес-спільноти.Системність роботи такого фонду забезпечуєякість освітніх послуг на всіх етапах їх надання,причому в підготовці висококваліфікованихфахівців зацікавлені обидві сторони: вуз – увипуску, бізнес-структури – в отриманні.

2. Орендно-лізингові відносини. Бізнес-структури мають у своєму розпорядженнікомплекс “платформ”, які доцільно активнішевикористовувати для організації не тількипрактики, але і безпосередньо практичних занять.

3. Комплексно-стратегічний розвиток регіону,заснований на визначенні консолідованихможливостей регіону – бізнесу – вузу. Напрямкирозвитку подібної співпраці на регіональномурівні: фундаментальні та прикладні дослідження,нормативно-правові, соціально-економічні,аграрно-промислові, венчурні.

Структурні блоки “Вузи”, “Регіон” і “ІнститутиАН, НДІ, КБ” розглядаються як складові цілісноївідносно стійкої системи, яка самоорганізуєтьсяв умовах інституційної інтеграції. Вони здатнінадавати матеріально-технічні, інтелектуальні,кадрові, інфраструктурні, галузеві ресурси.

З бізнес-структур надходять фінансові ресурсиі критерії компетентностей. Результуючий комплексвизначається підвищенням конкурентоспроможностіосвітніх послуг, випускників, наукової продукції.

Під стратегічним партнерством університету,наукових організацій і промислових фірм мирозуміємо: наявність довгострокових угод іпрограм співробітництва в науковій і освітнійсферах, кадрову, ресурсну та фінансову підтримкуспільної діяльності, цільову підготовку кадрів дляпромислових фірм, проведення спільних НДДКР,


164

модернізацію виробничих технологій і продукції,створення спільних структур освітньо-науковогота інноваційного профілів, залучення студентівдо наукових досліджень і розробок.

4. Взаємодія в сфері додаткової професійної(бізнес) освіти (ДПО): стажування (як окремийвид навчання), професійна перепідготовка,підвищення кваліфікації.

Якість освітньої послуги ДПО детермінуєступінь швидкої адаптації працівників доперсоніфікованих умов професійної діяльності.Відзначимо, що ДПО можна отримати в рамкахвнутрішньофірмового навчання, короткостроковихсемінарів, стажувань на робочому місці,дистанційних методів навчання. Це визначаєнеобхідність розвитку системи ДПО,перетворення його в один з системоутворюючихелементів системи безперервної освіти фахівців.

Вважаємо за доцільне формування на базінауково-освітніх інноваційних корпорацій мережірегіональних центрів бізнес-освіти, в яких повинніреалізовуватися спеціальні програми професійногонавчання та підвищення кваліфікації.

Підводячи підсумки, відзначимо, в останніроки активно розвивається інститут державно-приватного партнерства. В першу чергу, цеконцесії, особливі економічні зони, фонди і т.п.Варто наголосити на важливості інноваційнихінструментів до організації державно-приватногопартнерства та їх ключову інституційну роль якінструментів взаємодії в сфері підвищення якостіосвітніх послуг системи вищої освіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Павлюк, К. В. Сутність і роль державно

приватного партнерства в соціальноекономічномурозвитку держави / К. В. Павлюк, С. М. Павлюк //Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. – Вип.17. – С. 40–49.

2. OseiKyei, R. Review of studies on the CriticalSuccess Factors for PublicPrivate Partnership (PPP)projects from 1990 to 2013 [Електронний ресурс] /R. OseiKyei, A. P. C. Chan // International Journal ofProject Management. – Режим доступу: http://www. s c i en c ed i rec t . c o m/ s c i e n c e / a r t i c l e / p i i /S0263786315000411.

3. Chou J. Sh. Crosscountry comparisons of keydrivers, critical success factors and risk allocation forpublicprivate partnership projects / Chou J. Sh.,Pramudawardhani D. // International Journal ofProject Management. – Режим доступу: http://www. s c i en c ed i rec t . c o m/ s c i e n c e / a r t i c l e / p i i /S0263786314002117.

4. Verhoest, K. How Do Governments Support theDevelopment of Public Private Partnerships?Measuring and Comparing PPP GovernmentalSupport in 20 European Countries / Verhoest K.,Petersen O. H., Scherrer W., Soecipto R. M. // Transport

Reviews: A Transnational Transdisciplinary Journal.– 2015. – Volume 35, Issue 2. – P. 118–139.

5. Полякова, О. М. Світовий досвід фінансуваннярозвитку автодорожньої інфраструктури на основідержавноприватного партнерства / О. М. Полякова// Вісник економіки транспорту і промисловості. –2014. – № 48. – С. 69–73.

6. Щодо розвитку державноприватногопартнерства як механізму активізаціїінвестиційної діяльності в Україні [Електроннийресурс]: аналітична записка. – Режим доступу:http://www.niss.gov.ua/articles/816.

7. Новиков, В.С. Инновационные подходы к оценкеэффективности деятельности вузов / В.С. Новиков,Л.Н. Дробышевская // Экономика образования. –2008. – № 4. С.45–52.

REFERENCES1. Pavliuk, K. V. & Pavliuk, S. M. (2010). Sutnist i

rol derzhavnopryvatnoho partnerstva v sotsialnoekonomichnomu rozvytku derzhavy [The essence androle of the public and private partnership in the socialand economic development of state]. The scientificworks of KNTU. Economics. Vol. 17, pp. 40–49. [inUkrainian].

2. Osei-Kyei, R. & Chan, A. P. C. Review of studieson the Critical Success Factors for Public-PrivatePartnership (PPP) projects from 1990 to 2013[Еlectronic resource]. International Journal of ProjectManagement. Available at: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0263786315000411. [in English].

3. Chou, J. -Sh. & Pramudawardhani, D. Cross-countrycomparisons of key drivers, critical success factors andrisk allocation for publicprivate partnership projects.International Journal of Project Management. Availableat: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0263786314002117. [in English].

4. Verhoest, K., Petersen, O. H., Scherrer, W. &Soecipto, R. M. (2015). How Do Governments Supportthe Development of Public Private Partnerships?Measuring and Comparing PPP Governmental Supportin 20 European Countries Transport Reviews: ATransnational Transdisciplinary Journal. Volume 35, Issue2. pp. 118–139. [in English].

5. Poliakova, O. M. (2014). Svitovyi dosvidfinansuvannia rozvytku avtodorozhnoi infrastrukturyna osnovi derzhavnopryvatnoho partnerstva [Worldexperience of financing road infrastructure throughpublic-private partnership]. Journal of economy andtransport industry. No. 48, pp. 69–73. [in Ukrainian].

6. On the development of public-private partnershipsas a mechanism for activation of investment activity inUkraine [electronic resource]: analytical note. Availableat: http://www.niss.gov.ua/articles/816. [in Ukrainian].

7. Novikov, V.S. & Drobyshevskaya, L.N. (2008).Innovatsionnye podkhody k otsenke effektivnostideyatelnosti vuzov [Innovative approaches for estimatesof the effectiveness activity Universities]. Economics

of Education, no. 4. pp.45–52. [in Russian].




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринок -...

Documents