Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2016/6_137_2016.pdf · 2018-07-26 ·...

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 6 (137) червень 2016

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 21.06.2016 р. Ум. друк. арк. 17,22.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2016

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №7 від 15.06.2016 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№6 (137) червень 2016

Олена Квас, Михайло ПодолякВплив суспільства на виховні процеси дитини у дослідженнях та публікаціях Степана Балея………….6

Микола Пантюк, Володимир ПетриківІдеологізація змісту вищої історичної освіти в Україні у 60 – 70-тих роках ХХ ст………………………13

Вікторія ЖигірьДидактичні особливості формування кар’єрної компетентностімайбутніх фахівців в процесі їх професійної підготовки……………….............................................18

Марія Кузьма-Качур, Маріанна ГорватШляхи удосконалення акмеологічного середовища для формуванняпредметних компетентностей молодших школярів на уроках природознавства…………………………23

Антон ЗаболоцькийВиявлення педагогічних умов і критеріїв розвитку пізнавальної діяльностістудентів дистанційної форми навчання……………........................................................................27

Ірина СадоваФормування професійної компетентності майбутнього вчителя початкової школи…………………..31

Іван Кутняк, Галина ФільШляхи реалізації управлінської діяльності початкової школи………..................................................35

Андрій ЗимянськийЕтапи та завдання психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку майбутнього педагога.…40

Світлана ЛуцівПідготовка майбутніх вчителів до формування оцінно-контрольних дійу навчально-мовленнєвій діяльності учнів початкової школи….......................................................44

Вікторія МітлицькаМузично-просвітницька діяльність імператорського російського музичного товариствау Маріуполі (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)………........................................................................….48

Леся Колток, Іванна ФінякОсобливості формування навичок особистої гігієни молодших школярівпід час вивчення розділу “Людина та її організм”………………….................................................…53

Марія ФедороваЗмістові характеристики моральних цінностей молодших школярів…................................................56

Тетяна Надім’яноваПревентивне виховання як аспект здоров’язбереження учнівської молоді………………………..........62

Неля РудницькаРоль сучасних технологій навчання математики у початковій школі у підготовці майбутніх фахівців…67

Наталія КалитаРозвиток системи національно-патріотичного виховання в сучасній початковій школі: постановка проблеми…71

Любов Скалич, Уляна ЮречкоНауково-пошукова діяльність як чинник професійно-особистісного розвитку студентів…………....76

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Владислав КругликДистанційні технології навчання як засіб професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів…79

Лілія Стахів, Василь СтахівФормування креативних компетентностей у процесі викладаннянавчальних дисциплін у вищих навчальних закладах……………......................................................85

Соломія ІлляшПрофесійна компетентність вчителя у формуванні навчальної мотиваціїї в учнів початкових класів…89

Наталія ПогорілаПедагогічні технології формування професійної компетентності майбутніх агротехніків у аграрних коледжах…..93

Олена Кравченко-ДзондзаКомунікативна компетентність майбутнього вчителя початкової школи у змісті фахової підготовки…98

Ярослава ДробчакПрактичні заняття з трудового навчання як засіб формування методичної компетентності майбутнього вчителя...103

Наталія БурмакінаКомпоненти професійно-педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу……107

Ірина ШумілінаПроблема контролю та оцінювання результатів самостійної роботистудентів університету засобами комп’ютерних технологій……………..........................................111

Марія Василинка, Ірина МайбородаФормування художньо-естетичної компетентності майбутніх вчителівпочаткової школи в процесі вивчення мистецьких дисциплін….....................................................115

Ірина ЛитньоваПідготовка майбутнього вчителя до здійснення моніторингу рівня розвиткуангломовної лексичної компетенції учнів початкової школи засобами гри……………….................119

Руслана ДанилякШляхи удосконалення морального виховання молодших школярівзасобами вітчизняної дитячої періодики......................................................................................…124

Юлія ЯнісівКомпетентнісний підхід у змісті професійної підготовки вчителів у Польщі…………….............….128

Сузанна ВолошинПатріотичне виховання учнів засобами музейної педагогіки крізь призмуаналізу програм та підручників для початкової школи у радянський період……………..............….132

Ганна АлєксєєваЕмпіричне дослідження особливостей інформаційної діяльностііноземних студентів інженерно-педагогічних спеціальностей…………...........................................138

Марина МаркоСутність, структура та місце навчально-ігрових технологійу професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів......................................................145

Наталія РибалкоСоціальні передумови виникнення ідей організації системи вивчення іноземних мов(на матеріалах аналізу досліджень зарубіжних мовознавців)……………….......................................150

Тарас СавшакУкраїнська історія як засіб виховання дітей та молоді в галицьких школахв період від середини ХІХ – початку ХХ ст………………................................................................154

Yuliya-Sofiya BobkoThe determinants of genre of the English-Ukrainian translation of the movie titles:the application of the different techniques………..........................................................................……..161

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№6 (137) June 2016

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 21.06.2016Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2016

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVladimir KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKYI, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykhola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 7, 15.06.2016)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№6 (137) June 2016

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Olena Kvas, Mykhaylo PodolyakThe role of the society on the educational processes of a child in researches and publications of Stefan Baley….6

Mykola Pantiuk, Volodymyr PetrykivThe indoctrination of content of the highest historical educationin Ukraine in the 60 – 70 years of the twentieth century.....................................................................…13

Victoriya ZhuhyrThe didactic features of the formation of career competence of future specialists during their professional training…18

Mariya Kuzma-Kachur, Marianna HorvatThe ways to improve the acmeological environment for creatingthe subject competencies of primary school pupils at the natural science lessons……........................……23

Anton ZabolotskiyThe detection of pedagogical conditions and criteria of the developmentof cognitive activity of students of distance learning…………….............................................................27

Iryna SadovaThe formation of professional competence of future teachers of primary school……….............………….31

Ivan Kutnyak, Нalyna FilThe ways of realization of management activities of elementary school……......................................…..35

Andriy ZymyanskiyThe stages and objectives of the psycho-pedagogikal support of personal development of future teachers…….40

Svytlana LutsivThe training of future teachers to formation of evaluative and control actionsin the educational and speaking activities of primary school pupils…........................................................44

Viktoriya MitlytskaThe musical and enlightening activity of the Russian Emperial musicalsociety in Mariupol (the end of the 19th c. – the begning of the 20th c.)………...................................….48

Lesya Koltok, Ivanna FinyakThe features of formation of skills of the personal hygiene of juniorstudents during the study section “People and his body”……………...........................................………53

Mariya FedorovaThe meaning characteristics of moral values of primary school children…...............................................56

Tetyana NadimyanovaThe preventive upbringing as an aspect of students’ health care………............................……………….62

Nelya RudnitskaThe role of modern technologies of teaching mathematics at primary school in preparation of future specialists…67

Nataliya KalytaThe development of the system of national and patriotic education at modern elementary school……………71

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Lyubov Skalych, Ulyana YurechkoThe scientific and research activity as a factor of professional and personal development of students………..76

Vladyslav KruglykThe distant technologies of learning as a means of training the future software engineers………………….79

Liliya Stakhyv, Vasyl StakhyvThe forming of сreative competence in the process of teachingof educational disciplines at higher educational establishments……………..............................................85

Solomiya IllyashThe professional competence of teacher in the formation of learning motivation of primary school pupils……89

Nataliya PohorylaThe pedagogical technology of formation of professional competence of future agrotechnicians at agricultural colleges...93

Olena Kravchenko-DzondzaA communicative competence of future primary school teachers in the content of professional training…...98

Yaroslava DrobchakЕру practical lessons on labor training as the factor of formation of methodical competence of future teacher..103

Nataliya BurmakinaThe components of the professional and pedagogical competence of teacher of higher education institution…107

Iryna ShumylynaThe problem of control and evaluation the results of independent work of student by means of computer technologies….111

Mariya Vasylynka, Iryna MayborodaThe formation of art and aesthetic competence of primary school teachers during the study the artistic disciplines….115

Iryna LytnovaThe training of the future teachers to the monitoring of the levelof English lexical competence of primary school pupils by means a game………………..........................119

Ruslana DanilyakThe ways of younger students’ moral education improving by the means of the national children’s periodicals…124

Yuliya YanysyvThe competence approach of the content of training teachers in Poland……….........................……….128

Suzanna VoloshynPatriotic education of students by means of museum pedagogics throughthe prism of analysis of programs and textbooks for primary school in a soviet period……………….......132

Hanna AlyeksyeyevaThe empirical studies of the features of information activity of foreign students of engineering and pedagogical specialties….138

Maryna MarkoThe sence, structure and location of educational gaming technology in the training of primary school teachers...145

Nataliya RybalkoThe social background of origin of ideas of study foreign languages (based on analysis of studies of foreign linguists)...150

Taras SavshakThe Ukrainian history as the mean of education of children and youth at schools of Galychyna during theperiod from the middle of the nineteenth to the beginning of the twentieth century…..........……………..154

Yuliya-Sofiya BobkoThe determinants of genre of the English-Ukrainian translation of the movie titles:the application of the different techniques…………….........................................................................161

6© О. Квас, М. Подоляк, 2016

Постановка проблеми. Суспільство тайого елементи завжди відігравало однуз головних ролей у вихованні дитини.

Його можна поставити поряд з сім’єю та школою,яка також є певним елементом суспільства.Дитина проводить значну частину свого життя

перебуваючи у певному суспільстві абосередовищі людей, які мають вплив наформування певної точки зору щодо різнихпредметів, правил поведінки та розвитку психікизагалом. Вплив різних соціальних груп настановлення психіки та виховання дитини можна

УДК 37.013.42

Олена Квас, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освітиМихайло Подоляк, аспірант кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВПЛИВ СУСПІЛЬСТВА НА ВИХОВНІ ПРОЦЕСИ ДИТИНИУ ДОСЛІДЖЕННЯХ ТА ПУБЛІКАЦІЯХ СТЕПАНА БАЛЕЯ

У статті розглянуто дослідження та погляди видатного українського та польського вченогоСтепана Балея на роль та місце суспільства у процесі розвитку та виховання дитини. Описано різногороду стосунки, які можуть виникати між дітьми та батьками, вчителями, вихователями та друзями.Розглянуто виховні впливи групи на психічний, розумовий та фізичний розвиток дитини за дослідженнямиСтепана Балея. Проаналізовано стосунки, які виникають в групі між дітьми та вихователем. Окресленоважливість та суть виховних впливів середовища, суспільного становища батьків, їх матеріальназабезпеченість та походження дитини з певної місцевості у наукових працях Степана Балея.

Ключові слова: дитина, суспільство, виховання, стосунки, виховні впливи, батьки, вихователь,вчитель, група.

Літ. 6.

Елена Квас, доктор педагогических наук, профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образованияМихаил Подоляк, аспирант кафедры общей педагогики и дошкольного образования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВЛИЯНИЕ ОБЩЕСТВА НА ВОСПИТАТЕЛЬНЬІЕ ПРОЦЕССЫ РЕБЕНКАВ ПУБЛИКАЦИЯХ СТЕПАНА БАЛЕЯ

В статье рассмотрены исследования и взгляды выдающегося украинского и польского ученогоСтепана Балея на роль и место общества в процессе развития и воспитания ребенка. Описаны различногорода отношения, которые могут возникать между детьми и родителями, учителями, воспитателями идрузьями. Рассмотрены воспитательные влияния группы на психическое, умственное и физическоеразвитие ребенка согласно исследованиям Степана Балея. Проанализированы отношения, возникающиев группе между детьми и воспитателем. Определены важность и суть воспитательных воздействийсреды, общественного положения родителей, их материальная обеспеченность и происхождения ребенкас определенной местности в научных трудах Степана Балея.

Ключевые слова: ребенок, общество, воспитание, отношения, воспитательные воздействия,

родители, воспитатель, учитель, группа.

Olena Kvas, Doctor of Sciences (Pedagogy),Professor of the General Education and Early Childhood Education Department

Mykhaylo Podolyak, Postgraduate student at the Department of General Education and Early Childhood EducationDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE ROLE OF THE SOCIETY ON THE EDUCATIONAL PROCESSES OF A CHILD INRESEARCHES AND PUBLICATIONS OF STEFAN BALEY

The article presents the researches and views of the famous Ukrainian and Polish scientist Stefan Baley concerningthe role and place of society in the process of child’s development and education. Different kinds of relations that canoccur between children and parents, teachers, educators and friends are defined. The article deals with the educationalinfluences of a group on the psychological, mind and physical child’s development according to the results of the researchesof Stefan Baley. Authors analyze the relation that can occur in a group between children and teacher. The importanceand role of educational influences of an environment, social state of parents, their welfare and child’s origin fromcertain place according with the publications of Stefan Baley are presented in the article.

Keywords: a child, society, education, relations, educational influences, parents,a educator, a teacher, a group.


7 Молодь і ринок №6 (137), 2016

побачити на різного роду прикладах, коли успішнав навчанні дитина попадає в погану компаніюдрузів, вона піддається їхньому впливу і починаєне встигати в навчанні та, здебільшого, ставитисявороже до батьків. Так само може відбуватися інавпаки [6]. Численні дослідження засвідчиливажливість впливу оточуючого суспільства навироблення певних особистісних характеристикіндивідуальності в людини. Тому суспільство, якодин з елементів розвитку дитини, посідає чільнемісце в процесі виховання та розвитку дитини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Дослідження виховного впливу суспільства тайого груп було предметом досліджень багатьохнауковців як світових, так і українських. Почалидосліджувати ґрунтовно виховні впливисуспільства та його груп ще з кінця XІХ століттяв країнах Західної Європи та США. Група та їївиховні впливи на дитину стали предметомдосліджень у таких вчених: В.О. Сухомлинський,А.С. Макаренко, І.Д. Звєрєва, Р.Х. Вайнола,Л.Б. Лук’янова, М.А. Галаузова, Г.С. Виноградова,Л.С. Виготський, В. Дільтей, В. Джемс, А. Маслоу,Г. Олпорт та інші [2].

Мета статті полягає в висвітленні та розкриттіосновних поглядів та досліджень Степана Балеястосовно виховних впливів суспільства на процесрозвитку дитини.

Виклад основного матеріалу. Процессоціалізації займає чільне місце в вихованні тарозвитку дитини. Соціалізації дитини – цепослідовне входження дитини в суспільне життя,що супроводжується набуттям та відтвореннямсоціального досвіду внаслідок взаємодії дитинизі суспільством [1, 17]. Науково доведено, щопроцес соціалізації або виховні впливи суспільствапостають однією з складових процесу вихованнядитини.

Досліджував процес соціалізації дитини тавпливи суспільства і його складових на вихованнядитини відомий український та польський вченийСтепан Балей. Народившись в Україні таздобувши добру освіту не лише на батьківщині,а й закордоном, науковець є відомим завдякисвоїм ґрунтовним дослідженням та працям вгалузі педагогіки, психології, філософії тапедагогічної психології. Працював Степан Балейбільшу частину свого життя у Польщі, а саме уВаршавському Університеті в якості завідувачакафедри педагогічної психології або психологіївиховання. Степан Балей досліджував впливиінших осіб на виховання дитини.

Починаючи дослідження впливу суспільствана виховання дитини, вчений здійснив аналізсуспільних стосунків як рамок виховного впливу

на дитину. До таких стосунків він відніс: стосункиприхильності, боротьби, толерантності, сили такерівництва.

Стосунок прихильності вчений описує як видстосунків між вихователем та вихованцем якпозитивний, який містить дружній та приємнийхарактер, та які є скеровані на когось або на щось.Дитина або певна особа, за словами вченого,відчуває певного роду задоволення, перебуваючиз прихильною їй особистістю. Серед почуттів, якіприсутні в даних стосунках, науковець виноситьна перше місце почуття любові [4, 302]. Любов,як стверджує Степан Балей, це: “…емоційнанитка, яка полягає в тому, що видимість певногопредмета дає приємність, яка є скерованою натой самий предмет, і дальше існує тенденція дозближення з даним предметом…” [4, 306]. Тому,за словами дослідника, будьякий вияв любовістаршої особи до молодшої несе в собі виховнийвплив.

Іншим чином відбувається стосунокприхильності дітей до дорослих. Діти, за словамиС. Балея, неоднаково ставляться до дорослих.Зичливість буває змішаною з подивом та боязню.“Старші імпонують дитині своїми якостями тадозрілістю, яким дитина з часом буде заздрити.Стають вони предметом подиву та визнання” [4,320]. В такому випадку повага дитини, за словамивченого, поєднується з її прихильністю, яка має,в такому випадку, позитивний характер. Однимз головних факторів у стосунках дітей додорослих є боязнь дітьми дорослих людей.Дитина, за словами науковця, здебільшогозвертається за порадою чи йде на контакт з тимиіз старших, кого вона не боїться, в кого до неїз’явилися стосунки зичливості та приязні.Відчуття поваги дітей до таких дорослих дає їмсигнали, що інформація, яка була сказана в якостіпоради є правильною та її слід дотримуватися.Також, за словами професора Балея, стосунокзичливості дитини до старших є сигналом длянаслідування дітьми, дорослі стають зразком длядитини [4, 322].

Стосунки боротьби поміж дорослими та дітьмиСтепан Балей характеризує як динамічні танапружені, які можуть довести до певних колізій.Такий вид стосунків в дорослих не відбуваєтьсяпо відношенню до малих дітей, а лише по мірі їхросту та дозрівання. Конфлікт між дорослими абобатьками та дітьми відбувається на ґрунті того,що вже дозволено дітям, а чого ще ні. Батькиобмежують певні, здебільшого, на їх думкунегативні, дії дітей, а діти, в свою чергупочинають боротися за право робити все [4, 326].Вчений стверджує, що в дітей, поряд з приязню,


8

може критися приглушене почуття бунту таненависті факту сильнішості старших. Якщо, засловами науковця, між старшими точитьсяборотьба за перевагу, то з молодшими або дітьми,точиться боротьба за зрівняння їх зі старшими.Діти хочуть мати свободу вибору та поведінки,яка не буде керованою старшими [4, 327].

Виховні впливи на дітей, пов’язані зстосунками боротьби, проявляють не лише вродині, а й у школі та в суспільстві загалом.Педагогіка, за словами професора Балея, акцентуєувагу на тому, щоб не було почуття боротьбипоміж вчителем та учнем. Школа, як зазначаєвчений, не обходиться без примусу, а повідношенню до нього діти або учні часто буваютьв опозиції. Також представляє такий примусвчитель, отже в даному випадку неможливоуникнути стосунків боротьби поміж вчителем таучнем [4, 330].

В стосунках толерантності між дорослими тадітьми на перше місце Степан Балей висуваврозуміння дорослими дітей. Проте вченийзазначав, що: “Не йде мова тут про розуміння внайширшому значенні цього терміну, а радше провипадок спеціальний, про таке розуміння“людини людиною”, результатом якого може бутине лише порозуміння, а й також розуміння” [4,330]. Мала дитина, за словами науковця, не маєдостатньо можливостей, щоб висловити своїдумки чи бажання, тому часто виникаютьнепорозуміння між батьками та малими дітьми.Також, старші діти часто запитують в батьків протакі речі, на які однозначної відповіді немає абодитина не зможе її зрозуміти, і в результаті такожвиникають певні непорозуміння поміж ними.

Важливим елементом розуміння дітей, задослідженнями Степана Балея, відіграє“суспільний інтелект”, який проявляється вконтакті дорослих з малими дітьми. Важливимчинником такого інтелекту є розуміння дитячоїпсихіки. Таке розуміння, за твердженнямивченого, передбачає не лише психіку, а й емоційнусферу та дитячі прагнення. При розумінні данихтрьох складових в дитини проявляється симпатіядо дорослої людини. Таким чином, як стверджуєдослідник, в людини розвивається розуміннядитини [4, 331]. Досить цікавим є прикладдослідження, наведеного професор Балей, якепередбачало анкетування гімназійних учнів щодорозуміння їх батьками, і як зазначає вчений,результати дослідження показали, що 90%відповідей були негативними, тобто учністверджували, що дорослі їх не розуміють. Проте,наймолодші з них стверджували, що вонирозуміють старших, а ті їх [4, 333]. Розуміння

старшими, як стверджує С. Балей, здебільшогостосувалося того, що дорослі не оцінюють або жапробують починань молоді. Розуміння вченийтакож трактує як дозвіл дітям від дорослих щосьробити [4, 334]. Розуміння старшим дитиною, засловами С. Балея, навіть, якщо дитина не любитьабо не проявляє симпатії до старшого, має великезначення, оскільки в даному випадкуутворюються стосунки толерантності дитиною додорослої людини. Відчуваючи толерантність допевної дорослої людини, діти, як стверджуєвчений, охоче розповідають такій людині своїпереживання і секрети, діляться з нимінформацією, оскільки така людина зможе їхзрозуміти.

Важливу роль в вихованні дитини відіграютьстосунки сили та керівництва. Серед людейСтепан Балей виділяє тих, які керують іншими татих, які слухаються та виконують вказівки інших.Здатність до керування, як стверджує вчений, влюдини значною мірою залежить від інтелектулюдини, проте не всі люди високого інтелектумають здатність до керування іншими. Встосунках між дорослими та дітьми, здебільшогозавжди старші та розумніші діти керуютьмолодшими. Таке керівництво, за словаминауковця, може бути мотивоване двомачинниками. До першого вчений відноситьпотребу, оскільки молодші не завжди маютьдостатньо знань чи навичок для здійснення певноїдіяльності. Тому мусить бути досвідчена, розумната, зазвичай, старша людина, яка буде нимикерувати. Другий чинник полягає в внутрішнійбудові психіки людини. Деякі люди, за словамидослідника, чекають поки ними буде керуватипевна особа [4, 335].

Здатністю, яка дозволяє дорослим керуватидітьми безумовно є перевага дорослих у фізичномута психічному планах. Тому, за словами вченого,дорослі і керують дітьми. Проте, досить часто,старші керують дітьми лише тому, що вони єсильнішими. Правдиве керівництво базується надобровільній згоді людей керувати ними [4, 336].Дитина буде слухати того, хто нею керує,старшого і досвідченішого за нею, проте вона будетакож і мати певний нахил та мотиви до опозиціїтакому керуванню. Дитина, за словами професораБалея, повинна бачити в керуючому дорослу,сильну та розумну особистість. Керуючий муситьмати в дітей певний авторитет. Вченийнаголошує, що такого роду керування відноситьсяне лише до стосунків дорослих та дітей, а й дітейпоміж собою. “Особливо ті старші особи, якіоточують молодь, охоче обирають собі закеруючих” [4, 337].


Молодь і ринок №6 (137), 2016

9 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Керуючий, за твердженнями науковця, маєвеликий вплив на дітей, особливо цеспостерігається з таких двох моментів. Перший –це авторитет керуючого, а другий – цеприхильність до нього. Дослідник стверджує, щоавторитет, визнаний дітьми, допомагає кращекерувати ними та впливати на них. Степан Балейзазначає, що досить часто буває так, що дитинаприймає погляди керуючого, та сліпо можевиконувати їх, деколи, навіть, якщо вони йдуть впротивагу її власним переконанням [4, 337].Вплив керуючого, за словами вченого, не завждиє тривалим та часто не має виховного характеру.Виховне значення керування, за твердженнямиавтора, полягає в тому, щоб змістити дитину добільшої активності. Також виховний характер маємісце тоді, коли дитина бачить в керуючому свійідеал і старається його наслідувати та вироблятиподібні точки зору до нього. Проте там, де в такихстосунках є явне протиріччя в природі психікикеруючого та підвладного, тоді відбуваєтьсягальмування розвитку особистості [4, 338].

Окремим видом стосунків Степан Балейнаводить стосунок виховний. Приклад такогостосунку, за словами автора, може бути стосункикеруючого до підданого або шкільного вчителядо учня. Виховні стосунки, за словами вченого,часто переплітаються з іншими суспільнимистосунками. Так, наприклад в тому ж такистосунку вчителя до учня можна спостерігати такісуспільні стосунки як: стосунки приязні або неприязні, керівництва та підкорення, любові абоборотьби і т. д. С. Балей зазначає, що: “Вихователяпоєднує з вихованцем стосунок, який полягає втому, що вихователь виконує на вихованцю певнідії, які можуть бути та повинні бути незалежнівід інших стосунків, які поєднують ті дві особи”[4, 340].

Виховання полягає в тому, що виховательпояснює щось своєму вихованцю, пропонує,радить, наказує і т. д. Виховний стосунок вченийще називає дидактичним. Навчати когось певнимречам, за словами С. Балея, можна в широкихмежах, незалежно від інших стосунків, якіпов’язують вчителя з учнем. Проте такийдидактичний стосунок не може охоплюватиповністю всю особу. Також з’являються певні іншістосунки такі як, наприклад стосунки зичливості,приязні та інші [4, 341]. Вчений стверджує, щоретельний відбір та регулюванні будьякихреакцій в стосунку до вихованка зменшуєприродність процесу виховання та, в результаті,його ефективність [4, 343].

Важливим видом стосунків, за словаминауковця, є позавиховні стосунки, яких є багато і

часто вони перебувають в антагонізмі однин доодної. Вчений наголошує, що такого родустосунки потрібно вкласти в русло виховнихстосунків, щоб вони допомагали один одному [4,343]. Виховні стосунки, за твердженнямидослідника, не можливо відділити від іншихсуспільних стосунків. Виховні стосунки мусятьопиратися на суспільні стосунки та користуватисяними. Керування та обмеження певних суспільнихстосунків для дітей, матиме негативні наслідки ізробити це буде досить складно [4, 345]. Виховнийстосунок вчений розглядає як: “Крім тогостосунок виховний представляється нам зпсихічної точки зору не як стосунок своєрідний,а як взаємодія певних стосунків суспільних зпункту бачення його тривалих наслідків налюдську особистість” [4, 351]. Виховнийстосунок, за твердженнями професора Балея,передбачає керування іншими суспільнимистосунками та до певної їхньої трансформації.Тобто часткове поєднання суспільних стосунківпри частковій їх модифікації для виробленняповноцінної особистості.

Суспільні стосунки, за словами Степана Балея,мають не однаковий вплив на виховні процесидитини. Вчений зупинився детальніше на виховнихвпливах тих суспільних груп, які не є штучноствореними, та наголошував, що такий вплив будемати характер здебільшого позитивний абопобічний [4, 352]. Науковець припускав, щоступінь способу спілкування з людьмипропорційно поєднується зі ступенем податливостіна різного роду виховні процеси в дитини [4, 365].

Степан Балей наголошує, що середовище, вякому ростуть діти та яке також впливає надитячий розвиток, відіграє вагому роль. Кожнесередовище, як стверджує автор, подає дітям свої,відмінні образи та ідеали для наслідування. Такожв кожному середовищі є певні свої, окремі виховніявища та процеси, які впливають на процесирозвитку дітей. Так, наприклад, науковецьзазначає, що сільські діти краще спостерігають ікраще знають природу, аніж міські. Зумовлено цетим, що вони більшість життя перебувають наприроді, та батьки змушують їх вчити назви деревта рослин і т. д. Міські діти мають кращерозвинену уяву та фантазію, краще малюють таможуть краще висловитися. Викликано це тим,що таким дітям більше показують різнихмалюнків, вони більше спілкуються з людьми вмісті. “Якщо сільська дитина має більші, впорівнянні з міською дитиною, трудності врозумінню образу або малюнку, то знову цетлумачиться тим, що в своєму оточенні такадитина рідше бачить малюнки, в той час, коли


10

міська дитина стикається на кожному кроці зілюстрованими оголошеннями та малюнками” [4,361].

Важливим елементом суспільного виховання,за словами Степана Балея, є вихід виховноговпливу від однієї групи осіб, яка є сталою, маєтривалу структуру та є керованою цільовимспособом фаховим вихователем або керівником.Така група, за словами вченого, стає для дитинипевного роду середовищем, в якому вонаперебуває тривалий час, проте, як зазначаєвчений, спеціальним середовищем [4, 420].

Вид виховного впливу на дитину залежить відструктури даної групи. Група, за словами СтепанаБалея, в порівнянні до натовпу має мати певніознаки, до яких вчений відносить: більшузгуртованість, сталість групи, тривалість зв’язківпоміж членами, наявність певної свідомості вчленів щодо приналежності їх до даної групи,ознаки солідарності, високий ступіньзгуртованості групи в порівнянні до звичайногонатовпу. Науковець зазначає, що: “Члениспільноти творять свого роду єдиний організм; їїструктура опирається на засаді незацікавленоїлюбові і дружелюбності, в той час, коли такоюзасадою товариств є радше взаємний обмінпослугами” [4, 422].

Істотним фундаментом утворення та життягрупи вчений вважає так звану “душу групи” або“колективну душу”, які вчений пояснює як:“…головні підстави діяння цілої групи щодопевних справ та планів” [4, 423]. Душа групи, засловами вченого, не є самостійним витвором позапсихікою учасників певної групи. Степан Балействерджує, що певні учасники групи діють в групітаким чином, як би вони не діяли будучинаодинці. Тобто, вчений стверджує, що в групі їїучасники виконують завдання по іншому, аніжвони виконували ті ж завдання самостійно.

Група, за словами Степана Балея, діє надитину, як учасника цієї групи, в якості певногосуспільного середовища. Також, як стверджуєвчений, вплив групи на дитину має інаслідування нею інших учасників групи.Науковець наводить твердження, що члени групистараються наслідувати поведінку, яка булаприйнята в групі [5]. Кожна психіка дитинизанурюється в групу і вона вирішує подальшудолю її суджень та почуттів. В даному випадку,як стверджує Степан Балей, такий вплив напсихіку дитини здійснюють не лише окремі членигрупи, а й група в цілому. Чим тіснішими є зв’язкив групі та більша її згуртованість, тим більшимибудуть такі впливи на психіку дитини [4, 424].Група, за словами дослідника, може також і

застосувати примус до її членів для виконанняпевних дій, від якого не зможе ухилитися дитина.Імперативний характер в групі мають обов’язки,які повинен виконувати кожний її член.Невиконання таких обов’язків часто веде до бунтупевних членів групи, а в подальшому їх виході знеї. Діяльність групи має характер асиміляційнийта характер уподібнення психіки одного члена допсихіки інших членів групи. Вчений зазначає, щобудьяка група поляризується на тих, хто керуєта тих, хто виконує. Також характерною ознакоюгрупи буде її діяльність щодо вирізнення її з поміжінших груп [3].

Степан Балей звернув увагу на покращенняпраці дітей, при праці, виконуваної в присутностігрупи. Вчений зазначає, що таке покращення неє рівномірним. Дані результати покращуються втих, хто показав найгірші результати в самостійнійпраці. Ті члени, які при самостійному виконанніпоказали найкращі результати, здебільшого непокращили, а в певних випадках, і погіршили своїрезультати [4, 427].

Подібне, за словами вченого, і відбувається всфері впливу групи на переконання психіки їїчленів. Степан Балей навів приклад дослідженняодного вченого, який відкрив в аудиторії пляшкуз водою, проте переконувала своїх студентів, щоце є парфуми. Студенти мали сказати, колипочують їх запах. В результаті більшість студентіввідповіли стверджувально, що вони чули запах[4, 427]. Науковець стверджує, що існує такожбагато досліджень того, як погляди групивпливають та змінюють погляди окремих їїчленів.

Степан Балей наголошує, що всі дослідженнящодо впливів групи на шлях розвитку психікиокремих її членів показують, що така група значновпливає на розвиток дитячої психіки, яка є їїчленом. Такі впливи, за словами вченого,торкаються інтелектуальної, вольової, емоційноїсфер, чину у дитини [5]. Також науковецьстверджує, що діяння групи залишає в психіцідитини певний слід, який залишається тампротягом всього її життя. Також великий впливна психіку дитини, за словами дослідника, маєстановище дитини в даній групі, чи вона займаєкеруючий стан чи підлеглий. Праця в групі можестворювати різного роду групових співпраць танавчити дитину працювати в групі та всуспільстві. Також великий вплив на дитину маєїї наслідування поведінки членів групи абоповедінки цілої групи [4, 430]. Наслідування, якзазначає вчений, може різнитися з віком, прицьому має значення чи дитина наслідує поведінкуодного члена групи чи всієї групи загалом [4, 432].



11 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Групи дітей, як стверджує Степан Балей,відрізняються від груп дорослих людейздебільшого своєю структурою. Ранній вікучасників групи не дозволяє створити групу, якаб характеризувалася сталістю. Однією з головниххарактеристик групи, за словами вченого, єздатність дітей до співпраці та єднання. ПрофесорБалей наводить дослідження, яке було проведенев Швейцарії, та наголошує, що діти 7 – 8 роківохоче входять в контакт з іншими особами, протев них ще є сильна індивідуальність, тому вонине можуть створювати організовану групу.Зумовлено це дитячим егоцентризмом, який, якстверджує науковець, є присутнім в даному віці.Також вчений зазначає, що: “Діти до того часуне є ще здатними до справжньої дискусії” [4, 434].В період від 8 до 10 років збільшується потреба удітей до групування, з’являються ознаки співпраці,які проте, не ведуть ще до створення сталої таорганізованої групи. Дослідник стверджує, щопочинаючи від 10 – 11 року життя в дітейрозвивається здатність до співпраці. ПрофесорБалей зазначає, що це зумовлено, здебільшого, тимфактором, що діти, бавлячись, мусятьдотримуватися певних правил [4, 434]. Науковецьзазначає, що діти, віком до 10 років також можутьстворювати групи, але завдяки певній допомозіззовні, наприклад під опікою старшого.

Степан Балей зазначає, що чим молодша група,тим слабше розвинена в неї солідарність, томучленам групи легше порушувати певнівстановлені правила в групі. Виховний впливгрупи на її членів також буде слабшим, оскількивін опирається на солідарність. Проте, якнаголошує вчений, слабша солідарність в групіробить її доступнішою для впливів на неї, якібудуть йти ззовні самої групи, наприклад впливіввихователя або вчителя. Науковець стверджує, щогрупа дітей, віком до 10 років, буде легшереагувати на дії інших її членів, не будегальмувати певні реакції та дії окремого її члена.При наявності певної соціальної вади абонедоліку, дитяча група, на відміну від дорослої,буде реагувати на неї голосно, шляхом сміху абозауважень, тому, дослідник стверджує, що цетакож є позитивним, оскільки буде виправлятиданий недолік в особистості дитини. Групадорослих людей, здебільшого, промовчала б щодоцього недоліку або вади. Степан Балейнаголошує, що незважаючи на всі данівідмінності, дитяча група є подібною до групидорослих. В обох групах, як зазначає науковець,формується певна спільна поведінка в деякихситуаціях, спільні настрої та акції [4, 435]. Групадитяча і доросла, за словами вченого, мусить

підпорядковуватися певним правилам абоавторитету в групі. Часто опір певних членівгрупи авторитетові або правилам може матибунтівний характер. З цього приводу професорБалей зазначає: “Краще протиставитися комусьодному, аніж групі; то, що походить від цілої групимає, мовби, важчий тягар” [4, 436].

Виховання в групі, як зазначає Степан Балей,може трактуватися не лише як вдосконаленняпевних окремих якостей людини, а й як навчанняпсихіки дитини до колективного або суспільногожиття. Оскільки, як стверджує науковець, людинів дорослому житті прийдеться працювати впевних групах суспільства, то підготовка до такоїпраці відбувається в молодому віці, коли дітизбираються в певні групи [4, 438]. Виховання вгрупі, за словами вченого, адаптує психіку дитинидо подальшого суспільного життя. Важливимскладовим групи є провадження певної праці абодіяння не самостійно, а в групі, коли поважаєтьсята рахуються з думками інших членів групи, їхнімипотребами та працею. Не менш важливою єорганізація власної праці в групі та її корисністьдля такої групи. Виховання в групі, за словамиСтепана Балея, також розвиває керуючі якостіпсихіки дитини, з одного боку, та виконуваннянаказів з іншого [4, 439].

Дослідив Степан Балей взаємовідносинивихователя та групи вихованців. Група дітей, засловами вченого, здебільшого керується таорганізовується під наглядом вихователя, який маєпевний вплив на неї загалом та на кожного з їїчленів. Група частіше розглядатиме вихователя яксвого керівника, якщо він буде молодшим або ввіковій характеристиці наближений до віку їїчленів. Науковець зазначає, що в групу дітиздебільшого беруть своїх однолітків, тому чиммолодший буде вихователь, тим більший впливна життя групи він матиме. Вчений зазначає, щовихователь також може відігравати роль керівникагрупи. Керівники групи, за словами дослідника,здебільшого обираються спонтанно, проте маютьмати певні ознаки, як то наприклад, досвід, бутистаршими або сильнішими і т. д. Виховательпідпадає під всі ці критерії, тому досить часто дітиобирають його як керівника своєї групи, протетак само зважають і на різницю у віці та психіці.Чим молодший вихователь і чим більше йогопсихіка є характерною до дитячої психіки, тимбільше він керуватиме групою не ззовні, а зсередини. Коли вихователь, за словами вченого,має відчутну різницю у психіці та віці, тоді дітита їх група буде замикатися перед ним, хочаможуть і проявляти певну симпатію до нього [4,441 – 442].


12

Досить цікавим є дослідження Степана Балеящодо дисципліни в групі та дотримання групоюдисципліни. Дисципліну вчений розглядаєвиходячи з двох значень: суб’єктивного таоб’єктивного. Об’єкивним значенням дисципліни,за словами професора Балея, є певна сталаорганізація в групі, підпорядкованість авторитетута певним груповим правилам поведінки. Вченийстверджує, що дисципліна є сліпою, коли вимагаєпокори без розуміння та усвідомлення мотивівнаказу. Дисципліна входить в рамки виховногопроцесу в той момент, коли виховательвпроваджує певні правила поведінки для групидітей. “З виховного характеру дисциплінованостігрупи вихованців перед вихователем, виходитьзавдання, щоб була вона в найширших границяхсвідома та добровільна” [4, 451].

Висновки. Суспільство, за словами С. Балея,долучається до процесу розвитку та вихованнядитини значною мірою. Вчений досліджуваввпливи інших осіб на виховання дитини, окрімвчителя та батьків. Ним було здійснено детальнийаналіз суспільних стосунків як рамок виховноговпливу на дитину. До таких стосунків він відніс:стосунки прихильності, боротьби, толерантності,сили та керівництва. Стосунок прихильностівчений описує як вид стосунків між вихователемта вихованцем як позитивний, який міститьдружній та приємний характер, та які є скерованіна когось або на щось. Стосунки боротьби поміждорослими та дітьми Степан Балей характеризуєяк динамічні та напружені, які можуть довестидо певних колізій. В стосунках толерантності міждорослими та дітьми на перше місце Степан Балейвисував розуміння дорослими дітей. Важливу роль

в вихованні дитини відіграють стосунки сили такерівництва. Серед людей Степан Балей виділяєтих, які керують іншими та тих, які слухаютьсята виконують вказівки інших.

Степаном Балеєм було проаналізовано тависвітлено стосунки, які можуть виникати міждітьми та вихователем, вчителем, батьками,ровесниками або старшими дітьми, чужимилюдьми. Важливою складовою розвитку дитиниє участь її в певних суспільних групах, таких якшкільний клас або друзі. Професор Балейздійснив аналіз стосунків в таких групах тапроаналізував, яким чином вони можуть мативиховний ефект на певну, окремо взяту дитину.

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка: схеми,таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ.навч. закл.] / О.В. Безпалько – К.: Центр учбовоїлітератури, 2009. – 208 с.

2. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка:навчальний посібник / С.С. Пальчевський. – Київ,2005. – 560 с.

3. Baley S. Characterologia i typologia dzieci imlodziedzy / Stefan Baley. – Warszawa: Instytutwydawniczy “Nasza Ksiegarnia”, 1948. – 70 s.

4. Bałey S. Psychologia wychowawcza w zarysie/ Stefan Baley. – Lwow – Warszawa: Książnica-Atlas,1938. – 686 s.

5. Bałey S. Zarys psychologji w związku zrozwojem psychiki dziecka / Stefan Baley. – Lwów;Warszawa: Książnica-Atlas, 1935. – 424 s.

6. Social pedagogy – Comprehensive handout[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://thempra.org.uk/downloads/Social%20Pedagogy%20-%20Comprehensive%20Handout.pdf

Стаття надійшла до редакції 24.05.2016



“Всі ми народжуємося милими, чистими і безпосередніми; тому ми повинні бути виховані, щоб стати повноцінними членами суспільства”.

Джудіт Мартін американська актриса, журналістка

“За допомогою такої зброї як самодисципліна й відданість, наші недосконалості

можуть бути рано або пізно переборені заради любові до манливому вперед Ідеалу”. Інаят Хан Хідаят індійський філософ

13 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. Історичнаосвіта посідає особливе місце усистемі освіти, оскільки саме вона

найбільше впливає на формування національноїсвідомості та громадянської позиції молодогопокоління. Цю особливість історичної освітидобре розуміла політична верхівка РадянськогоСоюзу, тому активно користувалася засобамиісторичної освіти задля формування необхідноїсуспільної свідомості. Вивчення особливостейрозвитку змісту історичної освіти в УРСР дастьзмогу обґрунтовано переосмислити цей періоднашої історії, краще зрозуміти напрямокформування нового змісту історичної освіти,написання навчальних планів, програм,підручників з історії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема вивчення змісту історичної освіти малоцікавила радянських науковців, які у силутогочасних політичних обставин не могликритично її розглядати. Тільки українські вчені у

діаспорі зверталися до питання незадовільногостану історичної науки та освіти в РадянськійУкраїні [3]. У незалежній Україні питаннярозвитку історичної освіти та науки у радянськийперіод піднімали у своїх працях А. Булда [2],В. Яремчук [17], Я. Грицак [4] та ін.

Джерельну база дослідження складаютьопубліковані та архівні матеріали, а також даніперіодики. Першу групу складають партійні таурядові постанови, накази, інструкції,розпорядження, опубліковані у різноманітнихзбірниках документів.

Другу групу становлять матеріалиЦентрального державного архіву вищих органіввлади та управління України, зокрема фонд 166(Міністерство освіти України), в якому вміщенарізноманітна інформація про діяльність вищихнавчальних закладів у згаданий період.

Третьою групою джерел є періодика. Особливоїуваги заслуговує урядове видання “Вісник вищоїшколи”, в якому публікувалися доповіді

УДК 378.1:93(477)(091)“1960/1970”:316.75

Микола Пантюк, доктор педагогічних наук, професорВолодимир Петриків, аспірант


ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ВИЩОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІУ 60 – 70-ТИХ РОКАХ ХХ СТ.

У статті досліджується розвиток змісту вищої історичної освіти в Україні у 60 – 70-ті роки. Наоснові широкого кола джерел аналізується вплив ідеологічних установок на навчально-виховний процес увищій школі.

Ключові слова: історія, зміст освіти, ВНЗ, навчально-виховний процес.

Літ. 17.

Николай Пантюк, доктор педагогических наук, профессорВладимир Петрыкив, аспирант


ИДЕОЛОГИЗАЦИЯ СОДЕРЖАНИЯ ВЫСШЕГО ИСТОРИЧЕСКОГООБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ В 60 – 70-Х ГОДАХ ХХ ВЕКА

В статье исследуется развитие содержания высшего исторического образования в Украине в 60 –70-е годы. На основе широкого круга источников анализируется влияние идеологических установок научебно-воспитательный процесс в высшей школе.

Ключевые слова: история, содержание образования, ВУЗ, учебно-воспитательный процесс.

Mykola Pantiuk, Doctor of Sciences (Pedagogy), ProfessorVolodymyr Petrykiv, Postgraduate student

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE INDOCTRINATION OF CONTENT OF THE HIGHEST HISTORICAL EDUCATIONIN UKRAINE IN THE 60 – 70 YEARS OF THE TWENTIETH CENTURY

The article examines the historical development of the content of higher education in Ukraine in the 60– 70 years. Based on the wide range of sources the authors analyze the influence of ideological installations onthe educational process at high school.

Keywords: history, content, universities, educational process.

© М. Пантюк, В. Петриків, 2016

ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ВИЩОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У 60 – 70-ТИХ РОКАХ ХХ СТ.

14

керівників держави та освіти, обговорювалисяпроблеми реформування вищої школи,ідеологічної роботи у вишах тощо.

Мета статті – висвітлити процес формуваннязмісту вищої історичної освіти у РадянськійУкраїні в 60 – 70ті роки.

Виклад основного матеріалу. Після усуненняМ. Хрущова від влади та приходу новогокерівництва на чолі з Л. Брежнєвим помітнозмінився напрям політичного життя й ідеологічнихпроцесів в УРСР. Відставка М. Хрущовасупроводжувалася закликами до широкогорозгортання критики і самокритики, боротьбипроти бюрократизму й парадності, похвальби йпоказного галасу, проти метушні, поспішності,довільних рішень. Наголошувалося, що останнійпленум ЦК КПРС – важлива віха на шляхуздійснення рішень XX з’їзду. Однак згодом сталоочевидно, що нове керівництво наполегливозгортало, а не розвивало лінію XX з’їзду КПРС.Процес демократизації суспільства, розпочатийМ. Хрущовим, досить швидко захлинувся впотоці консерватизму, що заполонив усі сферижиття з благословення Л. Брежнєва [1, 304].

В 1969 р. було створено Міністерство освітиСРСР, яке взяло низку основних функційМіністерства освіти УРСР, суттєво урізавши йогоавтономію. Далі політизувався навчальновиховний процес, на догоду політичній верхівціприймалися нові навчальні програми з історичнихдисциплін. Отже, з приходом до влади Л. Брежнєвапосилилася централізація управління освітою.

Вища історична освіта розглядалася владою якзасіб підготовки партійних агітаторів, томуідеологічна підготовка займала передове місце.Так, у програмі Комуністичної партії РадянськогоСоюзу давалася пряма вимога: “Партія висуваєзавдання вести непримиренну боротьбу протипроявів і пережитків всякого націоналізму ішовінізму, проти тенденцій до національноїобмеженості і виключності, до ідеалізаціїминулого і затушовування соціальнихсуперечностей в історії народів, проти звичаїв ітрадицій, які перешкоджають комуністичномубудівництву. Ліквідація проявів націоналізмувідповідає інтересам усіх націй і народностейСРСР” [12, 434 – 435].

З цього приводу висловився міністр вищої ісередньої спеціальної освіти СРСР В. П. Єлютін,зазначивши, що: “Радянська вища школа сталапотужним фактором ідеологічного впливу наширокі народні маси”. Міністр звертає великуувагу на підвищення ідейної спрямованості ізмісту навчальних програм, підручників, лекцій ісемінарських занять. Для цього викладачі малипостійно удосконалювати свої знання в галузі

марксистськоленінської теорії, володітимистецтвом комуністичного виховання молодітощо. Невід’ємними елементом системи ідейнополітичного впливу на студентів міністрпроголошував етичне, естетичне і атеїстичневиховання. Багатим джерелом патріотичноговиховання молоді він вважав вивчення історіяКомуністичної партії та історії СРСР, якапроголошувалася “Батьківщиною всіх народів, якітам проживали” [6, 3].

Програмний характер у сенсі утвердження лініїна “лакування” радянської дійсності малапостанова ЦК КПРС “Про заходи з подальшогорозвитку суспільних наук і підвищення їх ролі вкомуністичному будівництві” від 14 серпня 1967 р.Перед радянськими істориками ставилосязавдання всіляко замовчувати кризові явища,уникати негативних оцінок “соціалістичногобудівництва” в СРСР, доводити перевагирадянської системи, посилювати наступ на“буржуазну ідеологію” [17, 87 – 88].

Постанова чітко визначала зміст навчальнихдисциплін з історії – теми, які насамперед малививчатися: “боротьба КПРС за перемогусоціалістичної революції і встановленнядиктатури пролетаріату, за здійснення ленінськогоплану побудови соціалізму, діяльність КПРС зрозробки революційної теорії, стратегії й тактикиробітничого класу; теорія і практика партійногобудівництва; боротьба КПРС за ідейну йорганізаційну єдність своїх рядів протиантиленінських груп і течій, за єдністьміжнародного комуністичного руху; вирішальнароль народних мас в історії, боротьба трудящихпроти соціального і національного гніту, великавизвольну місію робітничого класу; героїзмрадянського народу в захисті завоювань ВеликогоЖовтня, у боротьбі за соціалістичнуіндустріалізацію країни, колективізацію сільськогогосподарства і культурну революцію, у розгроміфашизму в роки Великої Вітчизняної війни;акцентувати на дружбі народів, створення ірозвитку багатонаціональної Радянської держави;зовнішня політика СРСР і міжнародні відносини,історія міжнародного робітничого ікомуністичного руху” [11, 332].

Як бачимо, зміст історичної освіти формувавсяне у науковій площині, а у політичній, що малонаслідком його надмірну політизацію,ідеологізацію та русифікацію.

16 – 17 травня 1974 р. вийшла постановапленуму ЦК КПУ “Про завдання партійнихорганізацій республіки з подальшого поліпшенняідеологічної роботи в світлі рішень XIV з’їздуКПРС”. В постанові зверталося увагу напосилення ідейного загартування наукових та



15 Молодь і ринок №6 (137), 2016

педагогічних працівників, виховувати у нихкласовий підхід до аналізу суспільних процесів,непримиренність до проявів буржуазної ідеології,ревізіонізму, догматизму і начотництва” [9, 507].

Фактично, мова йшла про черговий поворотв ідеологічній політиці партії: від цілковитоїкритики особи Й. Сталіна влада переходила напоступове її зменшення, замовчування, а навітьповернення до звеличування тирана. Проти такоїнаціональної політики виступив Іван Дзюба усвоїй праці “Інтернаціоналізм чи русифікація?”.Автор на прикладах класиків марксизмуленінізмуаналізує національнокультурну політикуРадянського уряду в Україні та викриває тотальнуфальсифікацію історії. Так, І. Дзюба зазначає, що“протягом останніх десятидвадцяти роківздійснено капітальний перегляд історії Росії тасуміжних народів під кутом зору виправданняросійського імперіалізму”. Те, що марксизмленінізм розцінював як колоніальний розбій тазагарбницькі походи, – тепер прославляється як“доблесть російської зброї”. Те, що марксизмленінізм розцінював як ненажерливість,віроломство і безсоромне крутійство російськогоцарату – тепер популяризується як “блискучіуспіхи російської дипломатії”, як її “великітрадиції” [5, 96]. Літературознавець наполегливовиступає проти ототожнення СРСР з спадкомколишньої Російської імперії та тлумачення історіїросіян, українців, грузин, латишів та інших якісторію Російської імперії [5, 107 – 108]. І. Дзюбаробить висновок, що “постійне підкреслення топровідної ролі російського народу, то йогоособливої місії в історії сусідніх народів, то йогопостійної безкорисливої (односторонньої)допомоги не може не сприяти вихованню впевної, далеко не кращої частини росіян свідомогочи несвідомого почуття національної вищості, ав інших народів Союзу – комплексу національноїнеповноцінності”. Фальсифікація відомих фактівісторії, на думку дисидента, “виховує неповагудо правди, безпринципність та цинізм” [5, 118].

У цей же час розпочинаються перші арештинаціональносвідомої інтелігенції, якінаважувалися виступати проти суспільнополітичної дійсності в СРСР. Серед багатьохзасуджених дисидентів було багато істориків.Наприклад, викладач ІваноФранківськогопедінституту Валентин Мороз двічі бувзасуджений до багаторічного ув’язнення заантирадянську агітацію [8, 490 – 491].

7 жовтня 1977 р. у СРСР була прийнята новаКонституція, яка вже в преамбулі заявила, що “наоснові зближення всіх класів і соціальних верств,юридичної і фактичної рівності всіх націй інародностей, їх братерського співробітництва

склалася нова історична спільність людей –радянський народ” [7]. Дана концепція сягаєкорінням ще дореволюційної російської схеми про“загальноросійську історію”, яка включала такожісторію України і Білорусії. Наголос ставився на“єдиний соціалістичний спосіб життя,інтернаціональну свідомість і загальнонаціональнугордість радянських людей”. Тогочасна науковаперіодика рясніла статтями про “нову історичнуспільність”, а В. Щербицький, перший секретарЦК КПУ, закликав вчених досліджувати питання“про зміцнення єдності і дружби всіх націй інародностей СРСР, нової історичної спільноти –радянського народу” [3, 10].

Як доводить український історик Я. Грицак, –“за часів В. Щербицького (1972 – 1989 рр.),тенденції у трактуванні історії України прийнялиформу ще більш крайню, ніж усе, що говорилосяза Сталіна”. У 1970х роках була витворенаконцепція, яка мала служити історичнимобґрунтуванням формування “радянськогонароду”. Коріння “нової історичної спільноти”,згідно нової інтерпретації, мало сягати ще до часівКиївської Русі, де на базі спільної території таспільної (“давньоруської”) мови нібито утворилася“єдина давньоруська народність”. З цієї народностізапочаткувалися “старша” (як за віком, так і застатусом) російська та “молодші” – “білоруська”й “українська” нації. Навіть після розпадуКиївської Русі усі три народи продовжували себеусвідомлювати як єдиний руський народ. Тому“возз’єднання” України з Росією у 1654 р., згіднонової концепції, було обумовлено всім попереднімприроднім й історичним розвитком. Як гіркоіронізували українські історики, згідно радянськоїісторіографії Україна й українці появилися наземній поверхні лише для того, щоб“возз’єднатися” з Росією й росіянами. У результатіідеологічної чистки 1972 – 1979 рр. українціфактично були позбавлені своєї власної історії [4].

Отже, у 60 – 70ті рр. ХХ ст. обґрунтовуваласятеза про відсутність окремої української нації, їїкультури, держави. Радянське керівництвоставило під сумнів існування української нації,намагалося відірвати українців від їх духовнихкоренів, витравити національну свідомість. Упромовах керівництва були присутні стандартніфрази про “ленінську національну політику”.Висунуте в 70ті роки ідеологами КПРС поняття“радянський народ” сприяло нівелюванню націй,гальмувало формування політично свідомої націїв Україні. У межах цієї “теорії” допускаласьбагатоетнічність, але при пануванні російськоїмови, культури, російського бачення минулого.

Прояви національного, особливо в Україні,знищувались. Прикладом такого відношення


16

центру партії і СРСР є “справа” першогосекретаря ЦК КП України П.Ю. Шелеста. У йогокнизі “Україно наша Радянська” знайшли“потурання націоналізму”. Його звинувачувалиу “відході від партійних, класових позицій,ідеалізації українського козацтва і Запорізької Січі”[10, 406 – 407].

Міністерство вищої і середньої спеціальноїосвіти СРСР ставило завдання перед ректорамивищих навчальних закладів, кафедрамисуспільних наук та історичними кафедрами,викладачами організовувати вивчення матеріалівз’їздів КПРС, Пленумів ЦК КПРС, Постановтощо. Так, у 1966 р. вийшов спеціальний наказ,який зобов’язував вивчати у вищих і середніхспеціальних навчальних закладах рішень іматеріалів ХХІІІ з’їзду Комуністичної партіїРадянського Союзу. У документі наголошувалося,що “з’їзд підтвердив вірність КПРС політицізміцнення ідейнополітичних зв’язків зкомуністичними партіями всіх країн соціалізму напринципах марксизмуленінізму; сприяннявсесвітній дружбі соціалістичних країн; з’єднанняміжнародного комуністичного руху і укріпленняінтернаціональної єдності дій всіх комуністичнихі робітничих партій на основі генеральної лінійсвітового комуністичного руху” укріпленняантиімперіалістичного фронту народів всіх країн,всіх революційних сил сучасності [16, 57 – 58].

Всі ці директиви комуністичної партії тавказівки її лідерів мали безпосередній вплив надіяльність українських істориків, наукових установта програми навчання на історичних факультетахукраїнських вищих навчальних закладах.

У відповідності до цих нових політичних віяньу вигляді прийнятих партійних документів освітибули переглянуті програми історичних та іншихсуспільствознавчих дисциплін. Так, у звітіЗапорізького державного педагогічного інститутуза 1964 – 1965 навчальний рік вказується, щопрофесорськовикладацький колектив у своїйроботі керувався історичними рішеннями ХХІІз’їзду партії, прийнятою ним Програмою КПРС,постановами Пленумів ЦК КПРС та ЦК КПУкраїни, Законом про школу, вказівкамиМіністерства вищої і середньої спеціальної освітиСРСР та Української РСР, Міністерства освітиУРСР. Зокрема в основу навчальновиховної,науководослідної та методичної роботи колективвикладачів і співробітників інституту поклалиідеологічні завдання, а саме роз’яснення змістуПрограми КПРС, забезпечення виконання рішеньчервневого (1963 р.) Пленуму ЦК КПРС “Прочергові завдання ідеологічної роботи партії”,лютневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС “Проборотьбу КПРС за згуртованість комуністичного

руху”, жовтневого, листопадового (1964 р.),березневого (1965 р.) Пленумів ЦК КПРС [13, 1].

На початку 60х років ХХ ст. у педагогічнихінститутах за спеціальністю учитель історії тасуспільствознавства були затверджені новінавчальні плани. Фахова підготовка з історіїздійснювалася у процесі вивчення такихдисциплін: археологія (38 год.), історія середніхвіків (220 год.), історія СРСР (500 год.), історія новогоі новітнього часу (390 год.), нова і новітня історія країнАзії і Африки (150 год.), історіографія історії СРСР (70год.). Студенти історичного факультету вивчали такожіноземну мову – 400 годин, давньоруську мову – 36годин, українську мову – 70 годин, латинську мову –50 годин, українську літературу – 104 години. ІсторіяУкраїни входила в список курсів за вибором. Державніекзамени випускники складали з основ науковогоатеїзму, історії з методикою викладання і педагогіки[2, 343 – 344].

У світлі партійних постанов велася робота і зізміни змісту наочних матеріалів кабінетівсуспільних наук. Зокрема, в Кіровоградськомупедінституті було обладнано 16 стендів,присвячених “важливішим темам історії тапроблемам сучасності”. Крім того там булообладнано книжковоілюстративні виставки: “К. Марксі Ф. Енгельс – засновники І Інтернаціоналу”,“Великий Жовтень у творах радянськиххудожників”, “Кременчуцька ГЕС працює накомунізм”, “Герої Радянського Союзу – нашіземляки”. Також в цьому інституті буливиготовлені тематичні добірки статей з газет іжурналів, тематика яких показово відображалапартійні установки у змісті освіти: “Світовасоціалістична система”, “Міжнародний комуністичнийі робітничий рух”, “Успіхи комуністичного будівництвав історії СРСР” [15, 20] та ін.

Повсюдно організовувалися різноманітнізаходи для відзначення визначних дат в історіїСРСР. Так, в Київському педінституті організували10 тематичних виставок, зокрема “47 роковиниВеликого Жовтня”, “95 років з дня народження В.І.Леніна”, “100річчя з дня заснування ІІнтернаціоналу”, “20річчя визволення РадянськоїУкраїни від фашистських загарбників”, “Рішенняберезневого Пленуму ЦК КПРС 1965 р. в дії” таінші [14, 21]. Така робота велася з метоюідеологічного переконання студентів управильності курсу партії, політики РадянськогоСоюзу, у постулатах теорії марксизмуленінізму.

У навчальних планах і програмах цього періодучітко простежується партійне завдання “кріпитизв’язок історичної науки з життям, активноборотися із реакційною ідеологією, зантирадянщиною і антикомунізмом”.

Висновки. Отже, дослідження показує, що з



17 Молодь і ринок №6 (137), 2016

середини 1960х років у Радянському Союзізгортаються всі ліберальні реформи політикиМ. Хрущова. Владна верхівка зайнялаконсервативну політику, а після чехословацькихподій ще більше посилила адміністративнекерування. Для освітянської сфери в УРСР,зокрема вищої освіти, це означало ще більшепідпорядкування союзному Міністерству освіти,посилення ідеологізації та політизації змістунавчання. Матеріали останніх Пленумів ЦККПРС, з’їздів та інші важливі партійні документистояли в центрі уваги на лекціях і семінарськихзаняттях, оперативно включалися в спискиобов’язкової літератури з історичних дисциплін.Ці документи впливали на складаннярізноманітних стендів, виставок та інших наочнихматеріалів. Знання цих матеріалів булиобов’язковою вимогою на заліках і екзаменах.

Аналіз навчальних програм та навчальнометодичної літератури показує, що вонирозроблялися відповідно до прийнятих партійних(державних) документів. Державна ідеологіявизначала напрям розвитку історичної науки таосвіти в зазначений період. У своїй науковій танавчальновиховній роботі професорськовикладацький склад першочергово мав дбати пропіднесення ідейнотеоретичного рівня лекцій тасемінарів, про підвищення інтернаціонального,комуністичного, патріотичного та атеїстичноговиховання студентівісториків.

1. Баран В., Даниленко В. Україна в умовахсистемної кризи (1946 – 1980-ті рр.) / В. Баран, В. Даниленко.– К., Видавничий дім “Альтернативи”, 1999. – 304 с.

2. Булда А. Практична підготовка вчителівісторії в педагогічних навчальних закладах України(етапи і особливості) / А. Булда. – К.: ВидавництвоНаціонального педагогічного університетуім. М.П. Драгоманова, 1999. – 498 с.

3. Винар Л. Думки про “Українського Історика”і сучасний стан української історичної науки / Л. Винар// “Український історик”. – 1978. – №01-03. – С. 5 – 29.

4. Грицак Я. Нарис з історії України: формуванняукраїнської модерної нації ХІХ – ХХ століття:Навчальний посібник / Я.Й. Грицак. – 2-ге видання.– К.: Генеза, 2000. – 356 с. – Електронний ресурс. –Режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Grycak.pdf

5. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? /І. Дзюба. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська акад.”,2005. – 330 с.

6. Елютин В. О задачах высших учебныхзаведений по выполнению постановления ЦК КПССи Сонета Министров СССР “О мерах по улучшениюподготовки специалистов и совершенствованиюруководства высшим и средним специальнымобразованием в стране” / В. Елютин // Вестниквысшей школы. – 1967. – №4. – С. 3 – 21.

7. Конституція СРСР 1977 р. – Електроннийресурс. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-77

8. Лист ЦК КП України до ЦК КПРС щодосудового процесу над істориком ВалентиномМорозом. 19 листопада 1970 р. // Культурне життяв Україні: західні землі. Т. ІІІ / Упоряд. Т. Галайчак,О. Луцький. – Львів: Інститут українознавства ім.І. Крип’якевича НАН України, 2006. – С. 490 – 491.

9. Постанова Пленуму ЦК Компартії України“Про завдання партійних організацій республіки зподальшого поліпшення ідеологічної роботи в світлірішень XXIV з’їзду КПРС”. Історія українськоїкультури: зб. матеріалів і документів / Упоряд.:Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.; Заред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вищашкола, 2000. – С. 507.

10. Постанова ЦК КП України про книгу П.Ю. Шелеста“Україно наша Радянська”. 20 лютого 1973 р. //Національні відносини в Україні у ХХ ст. / УпорядникиМ.І. Панчук (керівник), І.Л. Гошуляк, С.С. Діброва,Ю.І. Зінченко, Ю.А. Левенець, С.П. Пишко, Л.П. Польовий,А.А. Соловйова, О.А. Спірін, Д.С. Щедріна. – Київ:Наукова думка, 1994. – С. 406 – 407.

11. Постанова ЦК КПРС Про заходи по дальшомурозвитку суспільних наук і підвищення їх ролі вкомуністичному будівництві // Комуністична партіяРадянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів,конференцій і пленумів ЦК. 1898 – 1971. Пер. З 8-горос. вид. За заг. ред. П.М. Федосєєва і К.У. Черненка.– К.: Політвидав України, 1981. – Т. 9. – 1966 – 1968.– С. 332.

12.Програма комуністичної партії РадянськогоСоюзу / / Історія української культури: зб.матеріалів і документів / Упоряд.: Б.І. Білик,Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.; За ред. С.М. Клапчука,В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища школа, 2000. – С. 434– 435.

13.ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 15. – Спр.4645: Звіт Запорізького державного педагогічногоінституту про роботу за 1964 – 1965 навчальнийрік. – 294 арк.

14.ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 15. – Спр.4657: Звіт Київського державного педагогічногоінституту про роботу за 1964 – 1965 навчальнийрік. – 98 арк.

15.ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 15. – Спр.4658: Звіт Кіровоградського державногопедагогічного інституту про роботу за 1964 –1965 навчальний рік. – 77 арк.

16.ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 15. – Спр.5550: Директивні вказівки управління підвідомчимустановам з питань методичної роботи впедагогічних інститутах (2 січня – 29 грудня 1967року). – 162 арк.

17.Яремчук В. Минуле України в історичній науціУРСР післясталінської доби / В. Яремчук. – Острог:Вид-во НУ “Острозька академія”, 2009. – С. 87 – 88.



18

Постановка проблеми. Сучаснасоціальноекономічна ситуація всуспільстві вимагає від молодого

фахівця активного включення в професійнудіяльність, освоєння інноваційних технологій,вирішення нетрадиційних професійних завдань.У цих умовах, крім набутих фахівцем в процесіпрофесійної підготовки знань, умінь і навичок,важливим показником в побудові та розвиткупрофесійної кар’єри стає сформованість кар’єрноїкомпетентності, як здатності самостійно прийматирішення та ставити цілі, гнучко адаптуватися додинамічних змін у професійній діяльності. Аджесаме сформована кар’єрна компетентність сприяєконкурентоспроможності особистості, її найбільшшвидкому й ефективному просуванню покар’єрних сходинках.

Аналіз останніх публікацій. Проблемакар’єри та кар’єрної компетентності розглянутав працях українських (В. Бакштановський,A. Гусєва, О. Знов’єв, В. Іглін, Б. Літов,В. Петрушин, О. Ушаков, В. Чурилов та ін.),російських (В. Дятлов, С. Кутняк, Є. Могильовкін,А. Рикель, А. Товста, В. Травин, О. Тихомандрицька,О. Цариценцева, І. Янченко та ін.) та закордонних(П. Блау, М. Вебер, О. Данкен, Г. Десслер,X. Маккей, Г. Маршалл, Т. Парсонс, К. Роджерс,Д. Сьюпер, Д. Фірт Б. Швальне та ін.) дослідників.

Мета статті – визначити дидактичніособливості формування кар’єрної компетентностімайбутніх фахівців в процесі їх професійноїпідготовки у ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. У сучасномусуспільстві кар’єра є одним зі значущих

УДК 378.046.4

Вікторія Жигірь, доктор педагогічних наук, професорБердянського державного педагогічного університету

ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КАР’ЄРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В ПРОЦЕСІ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті розглянуто особливості трактування понять “кар’єра” та “кар’єрна компетентність”майбутнього фахівця з точки зору психологічного, соціологічного, економічного, акмеологічного,особистісного підходів. Охарактеризовано структуру кар’єрної компетентності та визначено дидактичніособливості її формування в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців.

Ключові слова: кар’єра, кар’єрна компетентність, майбутній фахівець, дидактичні особливостіформування кар’єрної компетентності.

Літ. 21.

Виктория Жигирь, доктор педагогических наук, профессорБердянского государственного педагогического университета

ДИДАКТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ КАРЬЕРНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ В ПРОЦЕССЕ ИХ

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИВ статье рассмотрены особенности трактовки понятий “карьера” и “карьерная

компетентность” будущего специалиста с точки зрения психологического, социологического,экономического, акмеологического и, личностного подходов. Охарактеризована структура карьернойкомпетентности и определены дидактические особенности ее формирования в процессепрофессиональной подготовки будущих специалистов.

Ключевые слова: карьера, карьерная компетентность, будущий специалист, дидактическиеособенности формирования карьерной компетентности.

Victoriya Zhuhyr, Doctor of Sciences (Pedagogy), ProfessorBerdyansk State Pedagogical University

THE DIDACTIC FEATURES OF THE FORMATION OF CAREER COMPETENCE OFFUTURE SPECIALISTS DURING THEIR PROFESSIONAL TRAINING

The article discusses the features of the interpretation of the concepts of “career” and “career competency”of the future expert in terms of psychological, sociological, economic, acmeological and personal approaches.The article characterizes the structure and career competencies and defines the didactic features of its formationin the training of future specialists.

Keywords: career, career competence, future specialist, didactics features of forming of career competence.

© В. Жигірь, 2016


19 Молодь і ринок №6 (137), 2016

показників успішності життєдіяльності людини,досягнення певного статусу, підвищення рівня іякості життя в цілому. Вона пов’язана зреалізацією особистісного потенціалу впрофесійній, соціальній, адміністративнійдіяльності та зростанням ефективності діяльностітієї компанії або організації, в якій людина працює[21].

Поняття “кар’єра” науковці трактують з точкизору різних підходів: психологічного,соціологічного, економічного, акмеологічного,особистісного.

Психологічний підхід містить кілька напрямківвизначення поняття “кар’єра” – з позиційсамореалізації та самоактуалізації людини упрофесійній діяльності (К. Роджерс, Д. Сьюпер таін.). Зокрема В. Травин і В. Дятлов трактуютькар’єру як мотивацію щодо пізнання людиноюсамої себе, її успіх і самовіддачу, самоконтроль іпрацездатність, процес успішної самореалізації,що супроводжується соціальним визнанням [18];Г. Десслер – професійний шлях людини, в процесіякого вона розвивається [3]; О. Цариценцева –вектор професійного становлення особистості, щозалежить від соціальнопсихологічниххарактеристик людини [19]; А. Товста –індивідуально усвідомлені зміни позиції іповедінки [17]; О. Тихомандрицька, А. Рикель –процес і (або) результат накопичення об’єктивнихпоказників та досягнень які суб’єктивнозадовольняють особистість [16]; Л. Шнейдер –результат, що відображає уявлення суб’єкта просебе, свій шлях особистісного і професійногослужіння, що супроводжується відчуттямособистісної реалізованості [20].

З точки зору соціологічного підходу науковцірозглядають кар’єру як посадове просування, дена перший план виступає досягнення більшвисокого соціального статусу, отримання більшвисокої посади, тобто в межах концепційсоціальної мобільності та соціальної стратифікації(П. Блау, М. Вебер, О. Данкен, Г. Маршалл,Т. Парсонс, Д. Фірт та ін.).

Так, Л. Ковальова стверджує, що кар’єра – цецілеспрямований процес і результат формуванняжиттєвої траєкторії людини, що охоплює ближнюі дальню перспективу, з урахуванням цінностей іцілей суспільства і особистості [8]; Ю. Котенева– індивідуальний шлях людини та спосібдосягнення нею результату в основній форміособистісного самовираження [9]; Н. Кабанова –індивідуально усвідомлена позиція і поведінка,пов’язані з трудовим досвідом і діяльністюпротягом робочого життя людини [5];Є. Кисельова “сукупність ролей індивіда,

спрямованих на реалізацію себе у важливихсферах життя, таких як дозвілля, робота, сім’я”[7, 11].

У межах економічного підходу кар’єрурозглядають як: поступове просування попосадових сходах; зміна навичок, здібностей,можливостей і розмірів винагороди, пов’язанихіз діяльністю працівника; суб’єктивні судженняпрацівника про своє трудове сьогодення ймайбутній успіх, очікування шляхівсамовираження й задоволення своєю працею [9];професійна спеціалізація, коли людина працюєпереважно в одній професійній галузі та досягаєв ній визначених результатів, визнанняпрофесійним співтовариством і авторитета [6].

З позицій акмеологічного підходу кар’єрурозглядають як процес професіоналізації,професійного просування та зростання, переходувід однієї ступені професіоналізму до інших.Зокрема О. Богатирьова трактує кар’єру як явищепрофесійної діяльності, що відбиває послідовністьзайманих щаблів у виробничій сфері [2];О. Царинцева – перехід людини з однієї посадина іншу [19]; О. Москаленко – процес реалізаціїлюдиною самої себе, своїх можливостей в умовахпрофесійної діяльності, досягнення особистісного“акме”, внутрішнього розвитку, що включаєпрофесійне зростання як накопичення і розвитокїї компетенцій і зовнішній рух в освоєннісоціального простору не тільки в одній організації,професії або спеціалізації, але і з їх зміною [12].

Прихильниками особистісного підходу єнауковці, які тлумачать кар’єру з позиції людинияк суб’єкта діяльності, що ставиться до неї як дозасобу самовираження (С. Кутняк [10],С. Осипова [14], І. Янченко [21]), прояву творчогопотенціалу, прагнення до самоаналізу ісамооцінки власного успіху в житті, в той час якуспіх оцінюється особистістю суб’єктивно(І. Янченко [21]). З цим пов’язаний виразсуб’єктивної оцінки характеру протіканнякар’єрного процесу та проміжних результатіврозвитку кар’єри. В цьому випадку кар’єра єсуб’єктивно усвідомленим судженням про своєтрудове майбутнє, про очікувані шляхисамовираження і задоволення працею [10].

Розглянуті підходи до трактування поняття“кар’єра” відображають різні аспекти даногофеномена та дозволяють визначити його не тількияк процес цілеспрямованого і послідовногопрофесійного розвитку майбутнього фахівця,зростання його авторитету, статусу в соціальній,економічній, моральній сферах, виражене впросуванні по щаблях соціальної чи професійноїієрархії, кваліфікаційних сходинках, а й як процес


20

побудови цілісного образу себе як компетентногопрофесіонала, що включає прагнення до успіху,самореалізації, накопичення і розвиткукомпетенцій.

Проблема формування кар’єри майбутньогофахівця отримала найбільш широкий розгляд вмежах компетентнісного підходу, який сьогоднівідображає основні аспекти процесу модернізаціїсучасної професійної освіти.

З позицій цього підходу кар’єрнакомпетентність розглядається як елементпрофесійної компетентності особистості, щохарактеризує її прагнення, готовність і здатністьдо професійної самореалізації та супроводжуєтьсярефлексивним баченням себе, адекватноюсамооцінкою і визначає цілеспрямований процесі результат розвитку професійної кар’єри [11; 15;14; 21 та ін.].

Кар’єрна компетентність фахівця представленав двох основних аспектах: як набір метаумінь, щодозволяють вільно оперувати знаннями таінструментами для вирішення кар’єрних завданьі реалізації кар’єрних цілей та як здатність чіткоусвідомлювати власний кар’єрний потенціал,розробляти кар’єрний шлях і долати всі можливіперешкоди і труднощі відповідно до нього [11].

О. Садон визначає кар’єрну компетентність яксистему уявлень про кар’єру, можливості ташляхи кар’єрного зростання, що включає вмінняпрогнозувати майбутню кар’єру і долати кар’єрнікризи, а також “кар’єрну самоефективність” якздатність до кар’єрного цілепокладання,кар’єрного планування і вирішення кар’єрнихпроблем [15]; Н. Нікітіна – здатність і готовністьдо проектування і реалізації індивідуальногокар’єрного маршруту з урахуванням особистіснихособливостей, наявної системи знань, умінь інавичок, а також рівня сформованості культуриїх застосування [13].

У структурі кар’єрної компетентностівиділяють такі компоненти:

мотиваційноціннісний – характеризуєтьсяпозитивним ставленням до побудови кар’єри,мотиваціями досягнення, інтересом іусвідомленням значущості професійної діяльностіта кар’єрного зростання, актуалізацією цінностей,спрямованих на розвиток необхіднихкомпетентностей з метою здійснення кар’єри вобраній сфері діяльності;

когнітивний – передбачає наявність і постійнеоновлення знань з професійної галузі, можливішляхи розвитку кар’єри і необхідні для успішногокар’єрного зростання компетенції, що дозволяютьпрогнозувати й планувати кар’єру;

особистісний – передбачає сформованість

таких якостей як самоефективність, кар’єрнаінтуїція, кар’єрна стійкість, адаптивність,відповідальність, прагнення до самовираження ісамореалізації в професійній діяльності, готовністьдо творчої діяльності, відповідальність,старанність, вміння взаємодіяти з людьми,захопити своєю ідеєю, ініціативність,цілеспрямованість, толерантність та ін.;

процесуальний – характеризуєтьсявключенням особистості як суб’єкта діяльності восвітній та професійний процеси протягом усьогожиття та передбачає наявність вмінь планувати,проектувати, ставити завдання й контролюватиїх виконання, вміння швидко орієнтуватися векстремальних ситуаціях;

рефлексивнооцінювальний – характеризуєздатності до аналізу вимог, що пред’являються доособистості з боку професійного середовища,адекватні оцінки власних можливостей дляпрофесійного і кар’єрного зростання, плануваннястратегії свого кар’єрного росту, здатності дорефлексії з метою подолання кар’єрних криз,розв’язання кар’єрних проблем [11; 14; 15].

Названі компоненти кар’єрної компетентностідозволяють визначити дидактичні особливості їїформування в процесі підготовки майбутніхфахівців у професійній освіті.

Поперше, необхідно створити освітніпрограми підготовки фахівців таким чином, щобтеоретичне навчання відповідало потребампрактики, сприяло формуванню і закріпленнюнавичок самоменеджменту (самопрезентація,самореклама, побудова логічно обґрунтованої лініїповедінки в процесі професійної діяльності) [1].Професійноорієнтовані навчальні курси повиннімістити модулі з “кар’єрної тематики”, наприклад,такі як “Таймменеджмент”, “Стресменеджмент”,“Проектування професійного успіху”, “Напрямисаморозвитку”, “Лідерство” та ін.

Подруге, необхідний діловий контактстудентів і професіоналів, які досягли значнихкар’єрних успіхів (круглі столи, відкритіконференції, ділові зустрічі тощо) [4]. Зокремаефективним є кар’єрне консультування фахівцямистудентів щодо проблем підвищення професійноїефективності, подолання стресу, співвіднесеннявнутрішніх ресурсів з зовнішніми можливостями,усвідомлення власних переваг і недоліків,формування уявлення про себе як пропрофесіонала.

Потретє, потрібно створювати нестандартніумови навчальної та квазіпрофесійної діяльності(самостійне виконання студентами творчихзавдань із визначенням своєї позиції здосліджуваної теми; систематизація практичного



21 Молодь і ринок №6 (137), 2016

досвіду; проведення професійних конкурсів,фестивалів, форумів; створення професійних татворчих об’єднань, клубів, асоціацій та ін.), яківимагають від студентів творчої активності таготовності щодо неперервного саморозвитку.

Почетверте, необхідно застосовувати методиактивного навчання і виховання (дискусії; діловіігри; навчальні ситуації; стандартні та нетиповіпроблемні завдання; проектний метод; тренінги(“Побудова особистісної стратегії успіху”,“Дорожня карта кар’єри”, “Перезавантаженняуспіху”, “Управління конфліктами” та ін.),спрямовані на підвищення цільової активностіособистості, розвиток її самооцінки, позитивноїЯконцепції, рефлексії з суб’єктивним відчуттямуспіху діяльності, дій спрямованих на досягненнявершин “акме” в професії або кар’єрі. Ці методидозволяють повною мірою враховуватипізнавальні мотиви студентів, їх інтереси,перетворювати особистий досвід в системунаукових уявлень і знань. В результатіпідвищується інтерес до пізнання і вивченнянавчальних дисциплін, мотивація до самостійногодобування знань, ступінь включеності студентівв освітній процес.

Висновки . Таким чином, дослідженняскладного та багатоаспектного поняття “кар’єра”лежить в площині розгляду психологічного,соціологічного, економічного, акмеологічного,особистісного підходів і розуміється як процесцілеспрямованого і послідовного професійногорозвитку майбутнього фахівця, зростання йогоавторитету, статусу в соціальній, економічній,моральній сферах, виражене в просуванні пощаблях соціальної чи професійної ієрархії,кваліфікаційних сходинках, а й як процеспобудови цілісного образу себе як компетентногопрофесіонала, що включає прагнення до успіху,самореалізації, накопичення і розвиткукомпетенцій.

Кар’єрна компетентність розглядаєтьсянауковцями як елемент професійноїкомпетентності особистості, що характеризує їїпрагнення, готовність і здатність до професійноїсамореалізації та супроводжується рефлексивнимбаченням себе, адекватною самооцінкою івизначає цілеспрямований процес і результатрозвитку професійної кар’єри.

Дидактичними особливостями формуваннякар’єрної компетентності майбутніх фахівців впроцесі їх професійної підготовки визначено:розробка освітніх програм підготовки фахівцівтаким чином, щоб теоретичне навчаннявідповідало потребам практики, а професійноорієнтовані навчальні курси містили модулі з

“кар’єрної тематики”; діловий контакт студентіві професіоналів, зокрема кар’єрне консультуванняфахівцями студентів щодо проблем кар’єрногозростання; створення нестандартних умовнавчальної та квазіпрофесійної діяльності, яківимагають від студентів творчої активності таготовності щодо неперервного саморозвитку;застосовування методів активного навчання івиховання, які дозволяють повною міроювраховувати пізнавальні мотиви студентів, їхінтереси, перетворювати особистий досвід всистему наукових уявлень і знань.

Перспективи подальших дослідженьвбачаємо у визначенні шляхів підвищенняефективності формування кар’єрноїкомпетентності в процесі професійної підготовкимайбутніх фахівців у ВНЗ.

1. Аширбагина Н.Л. Условия формирования иразвития карьерной компетенции студентов вуза/ Н.Л. Аширбагина // Материалы шестоймеждународной научно-методической конференции“Методы и средства подготовкиконкурентоспособных специалистов. Теория ипрактика” (Омск, Россия, 10 апреля 2012 г.). –Омск: НОУ ВПО “ЕврИЭМИ”, 2012. – С. 29 – 31.

2. Богатырева О.О. Психологические предпосылкикарьерного роста / О.О. Богатырева // Вопросыпсихологии. – 2008. – № 3. – С. 92 – 98.

3. Десслер Г. Управление персоналом /Г. Десслер; [пер. с англ. Д.П. Конькова]. – М.:БИНОМ, 1997. – 432 с.

4. Дмитриева Ю. Преодолевая профессиональныйстресс. Проблемы адаптации выпускников вузовпри выходе на рынок труда [Электронный ресурс]/ Ю. Дмитриева // Кадровик. Кадровыйменеджмент – 2009. – № 4. – Режим доступа:http://www.hr-portal.ru/article/preodolevaya-professionalnyy-stress-problemy-adaptacii-vypusknikov-vuzov-pri-vyhode-na-rynok.

5. Кабанова Н.А. Карьера учителя [Электронныйресурс] / Н.А. Кабанова // Материалы VIIIВсероссийской научно-технической конференциистудентов, аспирантов и молодых учёныхх,посвященной 155-летию со дня рожденияК.Э. Циолковского “Молодёжь и наука:”. –Красноярск: Сибирский федеральный ун-т, 2012.– Режим доступа: http://conf.sfu-kras.ru/sites/mn2012/section13.html.

6. Кибанов А.Я. Управление персоналом :теория и практика / А.Я. Кибанов,Е.В. Каштанова // Управление деловой карьерой,служебно-профессиональным продвижением икадровым резервом: [учебно-практическоепособие]. – Москва: Проспект, 2012. – С. 64 – 100.


22

7. Киселева Е.В. Планирование и развитиекарьеры : [учебное пособие для студентов высшихучебных заведений] / Е.В. Киселева. – Вологда:Легия, 2010. –332 с.

8. Ковалева Л.Ю. Педагогические условияличностного и профессионального самоопределениястаршеклассников в процессе планированиякарьеры: автореф. дисс. … на соиск. учен. спеп.канд. пед. наук; спец. 13.00.01 “Общая педагогика,история педагогики и образования” / ЛарисаЮрьевна Ковалева. – Томск, 2000. – 20 с.

9. Котенева Ю.Н. Профессиональная карьерабудущего учителя как междисциплинарныйфеномен / Ю.Н. Котенева // Менеджмент ворганизации: [учеб. пособие]; [ред. З.П. Румянцева,Н.А. Соломатина]. – М.: Владос, 1995. – 399 с.

10. Кутняк С.В. Становление карьерыбудущего учителя в процессе профессиональнойподготовки / С.В. Кутняк // Известия РГПУ им.А.И. Герцена. – 2010. – № 125. – С. 120 – 127.

11. Могилёвкин Е.А. Карьерный рост:диагностика, технологии, тренинг: [монография]/ Е.А. Могилёвкин. – СПб.: Речь, 2007. – 336 с.

12. Москаленко О.В. Акмеология профессиональнойкарьеры личности: [учебное пособие] /О.В. Москаленко; [ред. А.А. Деркач]. – М.: РАГС,2007. – 352 с.

13. Никитина Н.В. Муниципальная системасопровождения карьерного роста дошкольныхработников: автореф. дисс. ... на соиск. учен.степ. канд. пед. наук: 13.00.08 “Теория иметодика профессионального образования” /Наталья Владимировна Никитина. – ВеликийНовгород, 2009. – 28 с.

14. Осипова С.И. Карьерная компетентностькак предмет педагогического исследования /

С.И. Осипова, И.В. Янченко // ВестникКемеровского государственного университета. –2012. – № 3 (51). – С. 135 – 141.

15. Садон Е.В. Профессиональные компетенциикак фактор становления профессиональнойкарьеры будущего специалиста: дисс. … на соиск.учен. степ. канд. психол. наук.; спец. 19.00.03“Психология труда, инженерная психология,эргономика” / Елена Владимировна Садон. –Владивосток, 2009. – 210 с.

16. Тихомандрицкая О.А. Социально-психологическиефакторы успешности карьеры [Электронныйресурс] / О.А. Тихомандрицкая, А.М. Рикель //Психологические исследования: [электрон. науч.журн.]. – 2010. – № 2(10). – Режим доступа:http ://psystudy.ru.

17. Толстая А.Н. Управление карьерой ворганизациях / А.Н. Толстая // Психология управления:[учебн. пособие]. – Л.: Наука, 1991. – 236 с.

18. Травин В.В. Менеджмент персоналапредприятия: [учебн.-практ. пособие] /В.В. Травин, В.А. Дятлов. – М.: Дело, 2003. – 272 с.

19. Цариценцева О.П. Карьерные ориентациисовременной молодежи: теория, эксперимент,тренінг: [монография] / О.П. Цариценцева. –Оренбург: УНБ им. Крупской, 2009. – 186 с.

20. Шнейдер Л.Б. Профессиональнаяидентичность: структура, генезис и условиястановления: дисс. … на стоиск. учен. степ. д-ра. психол. наук; спец. 19.00.13 “Психологияразвития, акмеология” / Лидия БернгардовнаШнейдер. – М., 2001. – 327 с.

21. Янченко И.В. Феномен карьеры в психолого-педагогических исследованиях / И.В. Янченко //Современная высшая школа: инновационныйаспект. – 2014. – № 2. – С. 40 – 44.



Вознесіння Господнє (Вшестя) – вознесіння Ісуса Христа на небо, яке відбулося через 40 днів після Воскресіння Господнього. У християнстві ця подія відзначається великим святом, яке завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні – його відзначають на сороковий день після Великодня, і воно має збігатися з четвергом. З цього приводу народне прислів’я каже: “Не прийдеться в середу Вшестя”. Згідно з християнським вченням після воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав його на Небо, хоч до цього Він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами “Христос воскрес!”. Опісля Вознесіння це вже заборонялося, бо у храмах ховають плащаницю.


9 червня, четвер Вознесіння Господнє

23 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. В останні рокиактивізуються процеси пошуку івизначення механізмів удосконалення

освітнього середовища, яке б забезпечилоформування предметних компетентностей упочатковій школі з позиції акмеологічного підходу.

УДК 373.31:372.850.2

Марія Кузьма-Качур, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії та методики початкової освіти

Маріанна Горват, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри теорії та методики початкової освіти

Мукачівського державного університету

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АКМЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ

ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

У статті виокремлено шляхи удосконалення акмеологічного середовища для формування предметнихкомпетентностей молодших школярів на уроках природознавства: створення акмесередовища,формування акмеологічної позиції учня, використання акметехнологій у навчанні, активне включеннямолодших школярів у різні види пізнавальної діяльності та співпраця вчителя і учнів. Автор уточнюєсутність категорії “предметна природознавча компетентність”, пропонує модель акмеологічногосередовища навчання природознавства.

Ключові слова: акмеологічне середовище, акмеологічна позиція учня, акметехнології, формуванняприродничих компетентностей.

Рис. 1. Літ. 5.

Мария Кузьма-Качур, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики начального образования

Марианна Горват, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафеды теории и методики начального образования

Мукачевского государственного университета

ПУТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ АКМЕОЛОГИЧЕСКОЙ СРЕДЫ ДЛЯ ФОРМИРОВАНИЯ

ПРЕДМЕТНЫХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ НА УРОКАХ ПРИРОДОВЕДЕНИЯ

В статье представлены пути усовершенствования акмеологической среды для формированияпредметных компетентностей младших школьников на уроках природоведения: образование акмесреды,формирование акмеологической позиции ученика, использование акметехнологий в процессе обучения,активное включение младших школьников в различные виды познавательной деятельности и сотрудничествомежду учителями и учениками. Автор уточняет сущность категории “предметная природоведческаякомпетентность”, предлагает модель акмеологической среды обучения природоведения.

Ключевые слова: акмеологическая среда, акмеологическая позиция ученика, акметехнологии,формирование естественных компетенций.

Mariya Kuzma-Kachur, Ph. D. (Pedagogy), Associate Professorof the Theory and Methodology of Primary Education Department

Marianna Horvat, Ph. D. (Pedagogy), Senior Lecturerof Theory and Methodology of Primary Education Department

Mukachevo State University

THE WAYS TO IMPROVE THE ACMEOLOGICAL ENVIRONMENT FOR CREATING THE SUBJECT

COMPETENCIES OF PRIMARY SCHOOL PUPILS AT THE NATURAL SCIENCE LESSONSThe article deals with the ways to improve the acmeological environment for creating the subject competencies

of primary school pupils at the natural science lessons namely: the creation akme environment, the formation ofacmeological position of the pupil (the desire to self-knowledge and a healthy lifestyle, taking humanistic values, theability to analyze and reflex, the desire for self-fulfillment and the creativity to success training and other activities),the implementation of akmetechnologies in learning (a technology of game modelling, the problem-search technologies,training techniques, technologies cooperative learning, technology developing training, technology personallyoriented training; multimedia technology; design technology education), an active involvement of primary schoolpupils in various types of cognitive activities (individual or collective) and the cooperation of teachers and students.

Keywords: an acmeological environment,a student’s acmeological position, learning’s acme-technologies,natural competencies’ forming.

© М. КузьмаКачур, М. Горват, 2016

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АКМЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ФОРМУВАННЯПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

24

Компетентнісний підхід у навчанні є актуальноюпроблемою сьогодення, особливо у початковійшколі. Саме компетентнісний є одним з підходівпобудови програм предметів освітніх галузейпочаткової школи. Мета педагогічної діяльностівчителякласовода – сформувати компетентнуособистість молодшого школяра на основірозвитку пізнавального інтересу, навчитисамостійно мислити, забезпечити засвоєннязнань, умінь і навичок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Актуальні аспекти проблеми обґрунтування тареалізації акмеологічного підходу, розробкиакмеологічної концепції розвитку професіонала,створення і використання акмеологічнихтехнологій досліджували А. Деркач, О. Дубасенюк,В. Зазикін, В. Гладкова, Н. Кузьміна, І. Ніколаєску,В. Огнев’юк, С. Пальчевський, С. Пожарський таін. Вони вважали, що на формування здатностінеперервного особистіснофахового самовдосконаленняспеціаліста сприяє застосування акмеологічнихтехнологій особистісного й професійногорозвитку, що є надзвичайно актуальним в системіпідготовки майбутніх фахівців у вищій школі.

В останні роки з’явилися публікації в якихвисвітлюється проблема створенняакмеологічного середовища у ЗНЗ (О. Власенко,Л. Завадська, Л. Паламарчук, М. Садовий та ін.).

Необхідність акмеологічного підходу внавчальновиховному процесі початкової школи,як такої, що створює передумови для формуваннякомунікабельної, креативної, самостійно мислячоїособистості, що прагне досягти успіху [1].Практичні аспекти створення акмесередовища упочатковій школі розглядали Л. Гриневич,С. Макарчук, Т. Туранська.

В контексті задач нашого дослідження, дляпідвищення якості розвитку і становленняособистості молодшого школяра як суб’єктадіяльності та суспільних відносин; розвиткумеханізмів самоорганізації, саморозвитку,саморегуляції, самореалізації, спрямованих надосягнення кожною дитиною вершин свогоіндивідуального розвитку, її соціалізації всучасному суспільстві вбачаємо за необхіднезосередити увагу на формуванні предметнихкомпетентностей молодших школярів на урокахприродознавства.

Мета статті. Виокремлення шляхівудосконалення акмеологічного середовища дляформування предметних компетентностеймолодших школярів на уроках природознавства.

Виклад основного матеріалу. Метоюсучасної шкільної освіти є цілісний і стійкийрозвиток людини як умова її духовності ідосконалості. Незаперечним є те, що перші

повчальні життєві кроки, дослідження і вивченнянайближчого довкілля здійснюється дитиною щев дошкіллі. У початковій школі вивчаєтьсяпредмет природознавство, метою якого є –“формування природознавчої компетентностіучнів шляхом засвоєння системи інтегрованихзнань про природу і людину, основ екологічнихзнань, опанування способів навчальнопізнавальної і природоохоронної діяльності,розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні доприроди” [4, 186]. Зміст його передбачаєзнайомство з елементарними фізичними,хімічними, біологічними, географічнимизнаннями. Молодший школяр починаєусвідомлювати себе, як частину природи, в ньогозароджується здатність до самопізнання тарефлексії. У цьому віці, який вирізняєтьсясенситивністю, необхідно поступово забезпечитинабуття учнями якості самостійного здобуттязнань, навчати виробляти власний стиль учіннята пошуку дій для вирішення поставленихзавдань. Багаторічні дослідження показали, щооволодіння набутого поколіннями соціального,духовного досвіду, розвиток умінь і навичок,ціннісних установок до діяльності формуються здитинства. Якщо у молодших школярів загальнакультура не сформована, то її важко сформуватина наступних життєвих етапах.

Актуальність акмеологічного підходу до освітивизначається загостренням проблеми якості освітисучасної школи. Ключовим завданням сучасноїзагальноосвітньої школи загалом і початковоїзокрема, є якість освіти. Під якістю шкільноїосвіти ми розуміємо сукупність властивостей, якіобумовлюють її пристосованість до реалізаціїсоціальних запитів з формування і розвиткуінтелектуальної високодуховної особистості. Надумку Л. Гриневич та Т. Туранської “шкільнаакмеологія – це наука про саморозвитокзростаючої людини як суб’єкта життєдіяльності восвітньому просторі школи” [2, 6].

Предметна природознавча компетентність –особистісне утворення, що характеризує здатністьучня розв’язувати доступні соціально іособистісно значущі практичні та пізнавальніпроблемні задачі, пов’язані з реальнимиоб’єктами природи у сфері відносин “людина –природа”. Формувати предметну природознавчукомпетентність молодших школярів можливо заумови створення освітнього середовища, яке бзабезпечило високий рівень засвоєнняприродознавчих знань, постійне удосконаленняумінь і навичок дослідження природи з метоюкращої ідентифікації себе з природним довкіллям.Нині виникає необхідність пошуку шляхівудосконалення освітнього середовища для



25 Молодь і ринок №6 (137), 2016

формування предметних компетентностеймолодших школярів на уроках природознавства.

Важливою умовою для підвищення якостіосвіти є створення акмеологічного середовища таформування акмеологічної позиції учня внавчальному процесі, що могла б виступитипередумовою й показником особистісної зрілостіучня як людини, як майбутнього професіонала.Сучасна початкова школа має забезпечитирозвиток дитини як особистості та як вищоїцінності сучасного суспільства – майбутньогогромадянина, виявити її таланти, розумові тафізичні здібності.

Ми схиляємось до думки І. Ніколаєску, щоакмеологічне шкільне середовище – це простіршколи та зв’язаного з нею соціуму, духовноформуючі впливи яких спрямовані на досягненняакмеологічно значимих результатів як учнями такі вчителями в умовах творчих пошуків тапрестижу самовдосконалення в зонахавтентичного самовизначення [3].

Процес формування предметних компетентностейна уроках природознавства у початковій школі, нанашу думку, може бути успішним за умовидотримання такої моделі акмеологічногосередовища навчання природознавства:

Створене акмеологічне шкільне середовищевпливає на формування акмеологічної позиціїучня, яка визначатиме його дії у відповідності допоставлених цілей. На думку Р. Попелюшки,акмеологічна позиція учня – це особистіснаорієнтація на успіх у різних видах діяльності, уміжособистісних відносинах як у структурінавчання й виховання, так і в подальшомурозвитку свого творчого потенціалу [5].Акмеологічна позиція інтегрує в собі такі суттєвіхарактеристики: налаштування на вільний ісамостійний вибір, власне ставлення до реальнихцінностей, вибір форми активної діяльності,установка на успіх. Акмеологічна позиція учня єактом самовизначення особистості в кожнійконкретній навчальній ситуації, який

спрямований на досягнення у навчанні,особистісній та соціальній сферах, що вподальшому буде визначати активність іпрагнення особистості до досягнень у майбутнійпрофесійній діяльності. Акмеологічна позиціямолодшого школяра може бути умовою йпоказником навчальної та соціальної зрілості,стимулювати інтелектуальний, емоційний івольовий потенціал особистості.

В процесі формування предметнихкомпетентностей на уроках природознавстваважливо врахувати такі складові компонентиакмеологічної позиції молодших школярів:прагнення до самопізнання та здорового способужиття, прийняття гуманістичних цінностей,уміння аналізувати та рефлексувати, прагненнядо самореалізації і творчості, до успіхів у навчанніта інших видах діяльності. Рівень сформованостіозначених компонентів визначає рівеньсформованості акмеологічної позиції особистості.Спрямованість педагогічних дій на розвитокакмеологічної позиції активізує особистіснірезерви учня, забезпечує оволодіння навчальнимматеріалом, та рух до свого власного “акме” наетапі шкільного навчання та в майбутньому.

Так як головною метою “Природознавства” єоволодіння учнями уявлень про цілісність природи,виховання гуманної, творчої, соціально активноїособистості, здатної екологічно мислити,самостійно розв’язувати природознавчі теоретичніі практичні задачі, дбайливо ставитися до природи,розуміти значення життя як найвищої цінності, тоакмеологічний педагогічний процес повиненздійснюватися відповідно до таких принципів:

пріоритетність творчого розвитку учнів звикористанням змісту освіти як матеріалу длядослідження;

ототожнення процесу навчання учнів зпроцесом наукового дослідження;

різноманітність дослідницької діяльності; домінуюча відповідальність і самостійна

пізнавальна активність учня;


Рис. 1. Модель акмеологічного середовища навчання природознавства

Акмеологічне середовище

Акмеологічна позиція вчителя

Акмеологічна позиція першокласника

Навчальна зрілість випускника початкової

школи

Цілісність змісту природознавства

Акмеологічні технології

26

роль учителя як наукового керівника; співтворчість учня і вчителя як дослідників у

мажорному психологічному кліматі.Відповідно процес діяльності здійснюється за

такими етапами:I. ДіагностичнийII. АналітикопрогностичнийIII.Моделювання, створення акмеологічного

середовищаIV. Корекція. РефлексіяV. Моніторинг рівня розвитку і рівня

креативності.Нині науковцями розроблена та апробована

низка акмеологічних технологій навчання, якіможуть використовуватися вчителямипрактиками для формування предметнихкомпетентностей на уроках природознавства. Дочисла найбільш ефективних можна віднести такі:

технології ігромоделювання; проблемнопошукові технології; тренінгові технології; технології кооперативного навчання; технології розвивального навчання; технології особистісно орієнтованого

навчання; мультимедійні технології; проектна технологія навчання (метод

проектів).Акметехнології спрямовані на формування

мотивації до самоствердження, пізнання себе,свого внутрішнього світу, усвідомлення себечастиною природи та найближчого соціуму. Призастосування акметехнологій велика рольвідводиться вчителю. Вчительакмеолог – целюдина, яке є духовно, професійно та соціальнозрілою особистістю.

Водночас, акметехнології передбачаютьурізноманітнення форм, методів і засобівформування природничої компетентностімолодших школярів, які б сприяли створеннюрозвивального середовища для спілкування учнівз природою, спостереження за її об’єктами,організації активної діяльності дітей у природі.

Природним розвивальним середовищем уприміщенні (класних кімнатах – куточок природи)на території навчального закладу (город, квітник,сад), та у найближчих до території школиприродних угрупуваннях (парк, сквер, ліс,водойма).

Про значущість природного розвивальногосередовища у розвитку природничоїкомпетентності молодших школярів свідчатьактивне включення молодших школярів у різнівиди діяльності на них, якот:

спостереження; ігрова діяльність;

практична діяльність, складовими якої єпошуководослідницька і природоохороннадіяльність учнів;

спілкування дітей з природними об’єктами.Акмеологічний розвиток тісно пов’язаний з

внутрішнім світом дитини, як джереломособистісного зростання, її загальною культурою.Культура розглядається і як сукупністьматеріальних і духовних цінностей суспільства, іяк моральний стан його, і як рівень розвинутості,і як ступінь досконалості соціального і розумовогорозвитку. Тому навчальний процесприродознавства слід планувати з:

використанням місцевого природознавчого такраєзнавчого матеріалу у навчальних цілях;

проведенням регулярних екскурсій у природу,населеним пунктом, у краєзнавчий абоприродничий музей, будинок природи,планетарій, обсерваторію;

проведенням систематичних спостережень заприродою;

проведенням дидактичних ігор; проведенням уроків у формі подорожі, усного

журналу, репортажу з місця подій та ін.; проведенням свят до дня Землі, космонавтики,

прильоту птахів та ін.; проведенням власних учнівських досліджень; виконанням завдань пошуковотворчого

характеру; проведенням екологічних акцій тощо.Спільна праця вчителя і учня веде до успіху

обох. Використання такого широкогоінструментарію акмеологічного розвитку в системінавчання природознавства позитивно впливає напоступальне просування до нових вершин учня,що прогресивно впливає на якість його освіти вцілому та освіти з формування природничоїкомпетентності молодшого школяра.

Висновки. Таким чином, процес удосконаленнянавчання природознавства з метою покращенняформування природничої компетентностімолодшого школяра може здійснюватися такимишляхами: через створення акмесередовища, черезформування акмеологічної позиції учня, черезвикористання акметехнологій у навчанні, черезактивне включення молодших школярів у різнівиди пізнавальної діяльності та через співпрацювчителя і учнів.

Перспективним є дослідження щодопокращення якісних характеристик форм і методівнавчання природознавства в процесі формуванняприродничої компетентності молодшого школяра.

1. Акмеология: учеб. пособ. / А. Деркач, В. Зазыкин.– СПб.: Питер, 2003. – 256 с.

2. Гриневич Л.А. Практичні основи акмеологічного



27 Молодь і ринок №6 (137), 2016

розвитку особистості школяра в початковій школі(1 – 2 клас): Метод. пос. з мультимедійнимдодатком / Л.А. Гриневич, Т.М. Туранська –Кам’янець-Подільський: науково-метод. центрЗОШ №7, 2014. – 79 с.

3. Ніколаєску І. Практичні основи акмеологічногорозвитку особистості в умовах освітньо-інформційного простору: навчально-методичнийпосібник. [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://library.ippro.com.ua/attachments/article/160/

Пр а к ти ч н і %20 о с н о в и . p d f . – З а г о л о в о к зекрану.

4. Навчальні програми для загальноосвітніхнавчальних закладів із навчанням українською мовою. 1– 4 класи. – К.: Видавничий дім “Освіта”, 2012. – 392 с.

5. Попелюшко Р. Акмеологічний підхід як умовапідвищення якості освіти. [Електронний ресурс] //Режим доступу: http://lib.khnu.km.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1223/1/1.doc – Заголовок з

екрану.


Актуальність дослідження. ВходженняУкраїни до європейського освітньогопростору передбачає розв’язання нових

завдань, що пов’язані з реформуванням освіти.Розвиток ринкових відносин в Україні посилюєконкурентні вимоги до всіх сфер суспільногожиття, зокрема в сфері вищої освіти. Сьогоднівищі навчальні заклади зіткнулися з низкоюпроблем, пов’язаних з економічною кризою тапосиленням конкуренції між ВНЗ. Адаптаціяукраїнських вищих навчальних закладів до новихумов розвитку інформаційного суспільства

вимагає впровадження ефективних процесівуправління, пов’язаних з підприємницькимініціативами та інноваційними рішеннями.

Метою статті є обґрунтування пріоритетнихпедагогічних умов і критеріїв розвиткупізнавальної активності студентів дистанційноїформи навчання.

Виклад основного матеріалу. Під“дистанційним навчанням” В.Ю. Биков таВ.М. Кухаренко розуміють форму організаціїнавчального процесу, за якої її активні учасники(об’єкт і суб’єкт навчання) досягають цілей

УДК 37.048.4:811.111:338.48

Антон Заболоцький, директор центра дистанційного навчанняУніверситету “КРОК”, м. Київ

ВИЯВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ І КРИТЕРІЇВ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

У статті розглянуто теоретичний та практичний досвід виявлення педагогічних умов і критеріїврозвитку пізнавальної діяльності студентів дистанційної форми навчання.

Ключові слова: дистанційне навчання, технології дистанційного навчання, дистанційне навчання вУкраїні.

Літ. 5.

Антон Заболоцкий, директор центра дистанционного обученияУниверситета “КРОК”, г. Киев

ВЫЯВЛЕНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ И КРИТЕРИЕВ РАЗВИТИЯПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ДИСТАНЦИОННОЙ

ФОРМЫ ОБУЧЕНИЯВ статье рассмотрены теоретический и практический опыт выявления педагогических условий и

критериев развития познавательной деятельности студентов дистанционной формы обучения.Ключевые слова: дистанционное обучение, технологии дистанционного обучения, дистанционное

обучение в Украине.

Anton Zabolotskiy, Director of Distance Learning CenterUniversity “The Corporation of Educational Development and Resources”, Kyiv

THE DETECTION OF PEDAGOGICAL CONDITIONS AND CRITERIA OF THEDEVELOPMENT OF COGNITIVE ACTIVITY OF STUDENTS OF DISTANCE LEARNING

The article deals with the theoretical and practical experience of identifying the pedagogical conditionsand criteria of learning of students of distance learning.

Keywords: distance learning, distance education technology, distance learning in Ukraine.

© А. Заболоцький, 2016

ВИЯВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ І КРИТЕРІЇВ РОЗВИТКУПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

28

навчання, здійснюючи навчальну взаємодіюпринципово й переважно екстериторіально (тобтона відстані, яка не дозволяє і не передбачаєбезпосередньо навчальну взаємодію учасниківвічнавіч інакше, ніж коли учасникитериторіально перебувають поза межамиможливої безпосередньої навчальної взаємодії таколи в процесі навчання їхня особиста присутністьу певних навчальних приміщеннях навчальногозакладу не є обов’язковою) [5].

Аналіз теорії та практики з досліджуваноїпроблеми дозволив визначити пізнавальнуактивність як властивість особистості, якереалізується в навчальній діяльності. Впедагогічному контексті це означає, щовизначення пізнавальної активності яквластивості особистості доцільно розглядати зточки зору системного підходу. Такий підхіддозволяє використовувати стосовно пізнавальноїактивності загальноприйняту характеристикупедагогічної системи як сукупності“взаємопов’язаних засобів, методів і процесів,цілеспрямованого і навмисного педагогічноговпливу на формування особистості із заданимивластивостями” [3] . Це обумовлюється тим, щопедагогічні процеси залежать від багатьохчинників, вагоме значення серед яких маєпізнавальна активність як система, в якійздійснюється спільна діяльність колективупедагогів і студентів дистанційної форминавчання, спрямованої на досягнення цілейнавчання.

Використання системного підходу придослідженні певних явищ, процесів і категорійпередбачає визначення мети, цілей, засобів,методів.

Постановки мети виступає як основнийкритерій відбору всіх засобів і методів організаціїосвітнього процесу. При аналізі мети як об’єктадослідження і вивчення, прийнято виходити зряду положень філософського характеру:

передбачення результатів діяльності; існування тісного взаємозв’язку із засобами; поєднання результату і процесу; орієнтація на людський фактор, що визначає

спосіб і характер дій людини.Сучасні вимоги, що ставляться до

формулювання мети з боку управління, педагогікиі психології передбачають дотримання таких умов:

мета повинна мати об’єктивне відображенняв засобах досягнення необхідного результату іздійснювати вплив на діяльність студентівдистанційної форми навчання та викладачів;

мета повинна мати точне трактування; мета повинна бути зрозуміла для всіх

учасників педагогічного процесу;

мета повинна деталізувати спільну мету івключати загальний спосіб (метод, алгоритм) їїдосягнення.

Головною вимогою до постановки цілейпізнавальної активності є визначення видівдіяльності, в якій проектується результатдосягнення мети, що дозволить виконати властивіїй дидактичні функції.

Кінцеві цілі організації навчальної діяльностівизначаються потребами суспільства тасоціальним замовленням. Цілі задаються черезточне вказівку кінцевого стану керованогооб’єкта у вигляді перерахованих конкретнихознак. Створення оптимальних для навчання умовдозволяють студенту дистанційної форминавчання відтворювати отримані знання йнавички в практичній діяльності. Тобто зростанняпізнавальної активності для студентівдистанційної форми навчання є одним із важливихрезультатів навчальної діяльності.

Враховуючи те, що пізнавальна активність яквластивість особистості реалізується в навчальнійдіяльності, то найбільш об’єктивні дані про рівеньїї розвитку можна отримати при детальномувивченні даної властивості в навчальній діяльностістудентів дистанційної форми навчання.Встановити це можливо за допомогоюдіагностики рівня сформованості у студентівнавчальних вмінь. До того ж, організаціянавчальної діяльності сприяє розвиткупізнавальних процесів: уваги, пам’яті, мислення.Вони є ядром пізнавальної активності студентівта посилюють сприйняття нового знання,розуміння, запам’ятовування навчальногоматеріалу, допомагаючи краще засвоїти складнусистему знань під час навчання. Це обумовлюєважливість діагностики пізнавальної сфери длястудентів дистанційної форми навчання.

Потреби особистості формують основуінтелектуальної цілеспрямованої діяльностілюдини, в тому числі і навчальної, і одночасно єджерелом активності особистості. Задоволенняпотреб пов’язано з мотивами, які спонукаютьлюдину до діяльності і стають формою проявупотреб.

Саме потреби і мотиви визначають пошуковий,творчий характер навчальної діяльності. Тому придослідженні рівня розвитку пізнавальної потребиважливим є вивчення характеру мотиву. Цедопоможе виявити ставлення студентівдистанційної форми навчання до навчання вцілому.

І.А. Баєва розуміє навчальну діяльність якпроцес сумісної, сукупної діяльності всіх йогоучасників: студентів дистанційної форминавчання та педагогів [1]. У сучасній школі цей



29 Молодь і ринок №6 (137), 2016

процес носить особистісний характер, вимагаючивід викладача не тільки досконалого знанняоб’єкта своєї професійної діяльності та вміннявільно орієнтуватися в різних ситуаціях, щовиникають під час навчання, уникаючипсихоемоційних перевантажень, що призводятьдо психосоматичних розладів здоров’я. Стантривожності і депресії, обумовлене невміннямдолати конфліктні і стресові ситуації призводитьдо зниження пізнавальної активності, заважаючисамореалізації особистості студентів дистанційноїформи навчання. Це веде до зниження якостіотриманої освіти та зниження їх корисності.

Отже, пізнавальну активність доцільнорозглядати як властивість особистості студентівдистанційної форми навчання, що реалізується внавчальній діяльності і характеризуєтьсяставленням студентів до навчання, йогопрагненням опанувати різними способамипізнання, мобілізацією вольових зусиль наподолання труднощів у навчанні і досягненняпоставленої мети.

В момент активного пізнання студентдистанційної форми навчання ставить новіпитання до змісту вивченого матеріалу, формулюєпроблему, наполегливо шукає способи їївирішення. Тому передумовою вибору критеріїврозвитку пізнавальної активності на старшихкурсах є зміна власного досвіду студентівдистанційної форми навчання. Отже,перетворюючи об’єкт пізнання, студентдистанційної форми навчання змінюється сам.

До основних критеріїв пізнавальної активностіможна віднести наступні показники:

1. Критерій рівня розвитку вибірковості уваги.Цей критерій має важливе значення длявизначення рівня розвитку пізнавальноїактивності, так як мова йде про застосуванняморальновольових зусиль студентамидистанційної форми навчання у навчальнійдіяльності.

2. Критерій співвідношення рівня розвиткулогічної і механічної пам’яті.

Вибір даного критерію обумовлюється тим, щозниження ролі механічної пам’яті у навчальнійдіяльності і збільшення логічного запам’ятовуваннядосліджуваного навчального матеріалу у студентівдистанційної форми навчання сприяєефективному розвитку пізнавальної активності настарших курсах.

Слід враховувати, що провідна роль в засвоєннізнань для студентів дистанційної форми навчанняналежить логічній пам’яті. Логічна пам’ятьзаснована на встановленні смислових зв’язків впроцесі запам’ятовування інформації, тому від

рівня її розвитку залежить наскільки осмисленостудент дистанційної форми навчання будесприймати досліджуваний матеріал. На відмінувід логічної, механічна пам’ять заснована надослівному, багаторазовому повтореннінавчального матеріалу.

Студент дистанційної форми навчаннявитрачає багато зусиль, щоб засвоїти програму,але результати виявляються низькими, так якмеханічне повторення не призводить до стійкогодовготривалого запам’ятовування та вміннявикористовувати набуті знання в практичнійдіяльності.

3. Критерій рівня розвитку абстрактногомислення має важливе значення для визначеннярівня розвитку пізнавальної активності, так якдобре розвинене абстрактне мислення дозволяєстудентам дистанційної форми навчанняефективно здійснювати сукупність всіхрозумових операцій: спілкування, аналіз, синтез.

4. Критерій рівня розвитку інтенсивностіпізнавальної потреби. Вагома роль даногокритерію визначається тим, що пізнавальніпотреби є формою інтелектуальної активностіособистості студентів дистанційної форминавчання в навчальному процесі.

5. Критерій рівень інтенсивності розвиткупізнавальних мотивів.

Пізнавальний мотив має прямий вплив нахарактер навчальної діяльності студентівдистанційної форми навчання та прискорюєрозвиток пізнавальної активності як властивостіособистості студентів дистанційної форминавчання, що реалізується в цій діяльності. Відстійкості пізнавального мотиву залежить кінцевийрезультат навчання: глибина і міцність знань.

6. Критерій сформованості загальнонавчальнихумінь дозволяє визначити готовність студентівдистанційної форми навчання до інтенсивноїпізнавальної діяльності.

7. Критерій вміння студентів дистанційноїформи навчання аналізувати свій психологічнийстан і керувати ним [1].

Вибір даного критерію посилюється значеннярозвитку вмінь зняти психічну пригніченість,пригнітити негативні емоції, гнів, роздратування,підвищену тривожність, агресію, сприяєстановленню інтелектуальної та емоційновольової сфер особистості студентів дистанційноїформи навчання, прискорює процес розвиткупізнавальної активності під час навчальноїдіяльності.

Таким чином, в основі діагностикипізнавальної активності студентів дистанційноїформи навчання старших курсів лежить


30

системний підхід, який робить можливимвиявлення рівня розвитку пізнавальної активностіі визначає їх ставлення до навчальної діяльностів цілому.

Наступним етапом є визначення умов, щозабезпечують ефективний розвиток пізнавальноїактивності. Будьяке завдання, як мета конкретноїдіяльності, дається у визначенні певних умов івимагає для свого рішення застосуванняадекватних до цих умов засобів: коштів, форморганізації, методів.

В історії педагогіки існували діаметральнопротилежні концепції, які можуть бути покладенів основу аналізу умов, що підвищуютьефективність пізнавальної активності. Заслуговуєна увагу позиція С.Л. Рубінштейна [4], якийрозглядав навчання не як процес впливувикладача на студента дистанційної форминавчання, а як спільне дослідження, щопроводиться викладачем і студентом.Дотримуючись цієї точки зору, ми вважаємо, щоуправління навчальною діяльністю повинно бутинаправлено на можливо більш повну реалізаціюстудента як особистості в навчальній діяльності.Це вимагає дотримання відповідних умов.

З урахуванням характеристики пізнавальноїактивності як властивості особистості, щореалізується студентом в навчальній діяльності,ефективним для подальшого дослідження єпроведення анкетування. Для проведенняекспертної оцінки доцільно сформувати групунезалежних експертів, до якої увійшлиадміністрація: керівники Університету економікиі права “КРОК”, співробітники, студентидистанційної форми навчання (49 осіб). Ключовимпитанням дослідження є виявлення педагогічнихумов для досягнення можливості повною міроюрозвинути пізнавальну активність у студентівдистанційної форми навчання Вищогонавчального закладу. Відповідь на таке питаннядозволило конкретизувати педагогічні умови,виділивши найбільш важливі, пов’язані зорганізацією процесу розвитку пізнавальноїактивності у дистанційному навчанні. В якостібазової педагогічної умови є об’єднання функційструктурних компонентів, спрямованих науспішну реалізацію в навчальній діяльностімеханізму розвитку пізнавальної активності.

Ефективність розвитку пізнавальноїактивності у дистанційному навчанні багато вчому залежить від психологопедагогічноїкомпетенції викладача, знання про рівеньсформованості у студентів дистанційної форминавчання загальних навчальних умінь і навичок.У зв’язку з цим механізм розвитку пізнавальної

активності ми розглядаємо як системувзаємозв’язаних етапів: діагностичного,організаційного та управлінського, що визначаютьпорядок послідовності дій педагогічногоколективу, спрямованих на ефективне здійсненняв навчальній діяльності розвитку пізнавальноїактивності як властивості особистості. Це івизначило принципову схему механізмупізнавальної активності.

Перший етап – діагностикопрогностичнийдозволяє не тільки виявити початковий рівеньрозвитку пізнавальної активності на старшихкурсах, виділяючи на основі індивідуальнопсихологічних особливостей особистості студентадистанційної форми навчання ступінь йогоготовності до активної навчальної діяльності таставлення до навчання в цілому. Це даєможливість здійснити прогнозування очікуваногорезультату при організації процесу розвиткупізнавальної активності як властивостіособистості.

Це дозволяє органічно перейти до реалізаціїдругого етапу механізму розвитку пізнавальноїактивності, який не тільки забезпечує поєднаннязусиль педагогів на досягнення єдиної мети, але ідозволяє студенту самому керувати процесомрозвитку пізнавальної активності. Учитель,розподіляє навчальний матеріал, навчальнізавдання і тим самим з великою або меншоюдеталізацією стимулює активізацію студентів унавчальній діяльності. Відбувається передачакеруючих функцій процесу розвитку пізнавальноїактивності студентів дистанційної форминавчання, який реалізується шляхом вибору рівнязавдань, темпу роботи, ступеня самостійності.

Середній показник розвитку пізнавальноїактивності як властивості особистості, щореалізується в навчальній діяльності, мивизначали, підсумувавши індивідуальніпоказники для кожного студента дистанційноїформи навчання і розділивши їх на кількістьстуденті, які беруть участь в експерименті.

Висновки. Таким чином, організаціянавчальної діяльності з урахуванням реалізаціїмеханізму розвитку пізнавальної активностіактивізує перехід управління процесом розвиткупізнавальної активності в самоврядування.

Узагальнення вищевикладеного дозволяєзробити наступні висновки:

1. Результати аналізу психологопедагогічнихумов, забезпечують ефективну організаціюпроцесу розвитку пізнавальної активності настарших курсах університету. Провіднимиумовами можна визначити координацію зусильвсього педагогічного колективу, спрямованих на



31 Молодь і ринок №6 (137), 2016

реалізацію в навчальній діяльності механізмурозвитку пізнавальної активності; спрямованістьзмісту освіти в його інваріантної, варіативної ііндивідуальної складової на формування устудента дистанційної форми навчання потребив пошуковій активності, інтелектуальнійтворчості, самореалізації в навчальній діяльності;профілактика дезадаптаційного стану студентів.

2. Впровадження виділених психологопедагогічних умов в практику сприятимезростанню досягнень студентів дистанційноїформи навчання високих результатів розвиткупізнавальної активності.

1. Баева И.А. и др. Педагогическая психология. – 1995.

2. Богданова А.В. Состав и условия формированияинформационно-коммуникативной компетентностиу студентов педагогических специальностей //Вектор науки Тольяттинского государственногоуниверситета. – 2010. – №. 4.

3. Наволокова Н.П. Енциклопедія педагогічнихтехнологій та інновацій. / Н.П. Наволокова. –Харків.: Вид. група “Основа” – 2009. – 220 с.

4. Рубинштейн С.Л. Принцип творческойсамодеятельности //Вопросы психологии. – 1986.– Т. 986. – С. 101 – 108.

5. Технологія розробки дистанційного курсу:навчальний посібник / [Биков В.Ю.,Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г. та ін.], за ред.В.Ю. Бикова, В.М. Кухаренка. – К.: Міленіум,2008. – 324 с.


Постановка проблеми . Вчительпочаткової школи – це та особистість,з якою зустрічається кожна людина і

яка залишає в її житті найбільш знаменнийвідбиток. Саме початкова школа, її потреби івимоги визначають, яким має бути кожен вчитель,

УДК 378

Ірина Садова, кандидат психологічних наук,доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти


ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття “професійна компетентність”.Розкрито можливі шляхи формування професійної компетентності майбутніх учителів початкової школив умовах сучасної освіти.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, професійна діяльність, початковашкола, майбутній вчитель.

Літ. 7.

Ирина Садова, кандидат психологических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования


ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩЕГОУЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье рассмотрены различные подходы к определению сущности понятия “профессиональнаякомпетентность”. Раскрыто возможные пути формирования профессиональной компетентностибудущих учителей начальной школы в условиях современного образования.

Ключевые слова: компетентность, профессиональная компетентность, профессиональнаядеятельность, начальная школа, будущий учитель.

Iryna Sadova, Ph.D. (Psychology), Associate Professor of the Pedagogic and Methods of Primary Education DepartmentDrogobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCEOF FUTURE TEACHERS OF PRIMARY SCHOOL

The article discusses the different approaches to define the essence of the concept of “professionalcompetence”. It reveals the possible ways of the formation of professional competence of primary school teachersin the condition of modern education.

Keywords: competence, professional competence, professional activity,a primary school, a future teacher.

© І. Садова, 2016


32

що він повинен знати і вміти, як поводитись здітьми і батьками. Від того, наскількикомпетентним є вчитель, наскільки сформовані унього особистісні та професійні якості, залежитьуспішність та ефективність його педагогічноїдіяльності. Від особистості вчителя залежить нелише успішність засвоєння знань кожнимокремим учнем, але й формування майбутньогонашого суспільства загалом. Однак школа і вузпродовжують готувати людину досить вузькогосвітобачення, обмеженого стратегічного технікотехнологічного та гуманітарного мислення йтворчості. Ось чому Україна гостро відчуваєсьогодні нестачу в людях, які вміють і прагнутьбрати на себе відповідальність, стверджувати себепрофесійно в простих і непростих ситуаціях.Спираючись на напрацьований досвіддослідження об’єктивних і суб’єктивнихпередумов фахової підготовки сучасного вчителяв цьому контексті особливої актуальності набуваєпитання про стратегії формування професійноїкомпетентності вчителя в умовах школи ХХІгостоліття.

Аналіз досліджень. Постать педагога була ізалишається в центрі уваги як пересічнихгромадян, так і науковців різних галузей знань. Упсихологопедагогічній літературі існує низкадосліджень, присвячених формуванню окремихякостей педагога. На нашу думку,найпродуктивнішим є поєднання педагогічних тапсихологічних знань у дослідженні діяльностівчителя. Тому ми будемо використовувати якдоробки педагогів, так і психологів.

Аналізуючи дослідження науковців стосовноособливостей професійної діяльності вчителя усучасному суспільстві, слід відзначити науковийдоробок, який оприлюднили Ю. Вавилов,В. Ковальчук, Е. Климов, В. Ковальов, В. Мірошніченко,І. Пальшкова та інші. У сучасних наукових працяхпрофесійна діяльність трактується як спеціальноорганізована педагогічна взаємодія (Г. Нікітіна),вид соціальної активності, спрямованої напередачу досвіду (В. Сластьонін, М. Єрмоленко,Н. Калита), структурний елемент навчальновиховного процесу, який вивчається увзаємозв’язку з діяльністю учнів (І. Зязюн,Н. Кузьміна, Г. Щукіна та ін.). Проблемаформування компетентності педагогів у професіїдосліджувалася вітчизняними й зарубіжниминауковцями. Так, учені (В. Адольф, О. Добудько,М. Кабардов, І. Котов, В. Кричевський, А. Маркова,В. Маслов, Т. Новикова, Р. Овчарова, М. Рибакова,Г. Саранцев, Л. Соломко, В. Стрельников, В. Синенко,Н. Харитонова, О. Шиян) наголошують нанеобхідності розробки проблеми підвищення

професійної компетентності вчителя в умовахбагаторівневої освіти. Інші дослідники (В. Беспалько,А. Вербицький, М. Євтух, А. Зимульдінова, М. Кларін,Я. Коломинський, Г. Селевко та ін.) пов’язуютьрішення проблеми професійного розвитку зтехнологічною організацією навчання. Узарубіжній педагогіці питанню формуванняпрофесійної компетентності вчителя присвяченіроботи Д. Бритела, Є. Джимеза, Р. Квасниці,В. Ландшеєр, М. Леннона, П. Мерсера, М. Робінсоната інших.

Метою нашого дослідження є аналіз різнихпідходів до проблеми формування професійноїкомпетентності майбутнього вчителя початковоїшколи.

Виклад основного матеріалу. Одним зперших до проблеми професійної компетентностівчителя з позиції науковотеоретичних засадзвернувся В. Сухомлинський. Він наголошувавна тому, що перший вчитель повинен бути зразкомі прикладом для дітей, віддавати їм своє серце;йому потрібно бути добрим вихователем,людиною гуманною, справедливою [7, 59].

На думку В. Адольфа, компетентний педагог– це такий фахівець, який володіє ґрунтовнимизнаннями з будьякого предмета шкільного курсунавчання, розглядає педагогічну діяльність яктворчий процес [1, 49].

А. Маркова вважає, що професійнокомпетентна людина та, яка:

успішно розв’язує завдання навчання йвиховання, готує для суспільства випускника збажаними психологічними якостями;

задоволена професією; досягає бажаних результатів у розвитку

особистості учнів; відкрита для постійного професійного

навчання; збагачує досвід професії завдяки особистому

творчому внеску; соціально активна в суспільстві; віддана педагогічній професії, прагне

підтримувати навіть у складних умовах її честь ігідність, професійну етику;

готова до якісної та кількісної оцінки своєїпраці, уміє сама це робити.

Н. Калита розглядає компетентність яксукупність знань, які потрібні для успішноговиконання його функцій навчання, виховання,розвитку особистості дитини [4].

На думку В. Синенка, варто розрізнятипрофесійну підготовку фахівця та йогопрофесійну компетентність. Перше – це процесоволодіння потрібними знаннями та навичками,друге – результат цього процесу. В. Синенко



33 Молодь і ринок №6 (137), 2016

трактує професійну компетентність учителя якінтегрування відповідного рівня його професійнихзнань, умінь, навичок, особистісних якостей, щовиявляються в результаті діяльності.

За аналізом праць науковців можна визначититакі ключові компоненти професійноїкомпетентності: інформаційна компетентність;комунікативна компетентність; продуктивнакомпетентність; моральна компетентність;психологічна компетентність; предметнакомпетентність; соціальна компетентність таособисті якості вчителя (одна з найголовнішихскладових професійної компетентності) [3].

На думку І. Пальшкової, специфікапрофесійної діяльності вчителя початкової школи,визначається саме тим, що він першим починаєнавчальновиховний процес, закладає у свідомостіучнів вміння і бажання вчитися, задає еталониповедінки в школі, що значною мірою впливаєна успіх навчання впродовж подальшого життя.Зважаючи на це, науковці визначають наступнівимоги до професійної компетентності вчителяпочаткових класів:

уміння стимулювати навчальнопізнавальнімотиви;

готовність сприймати інших такими, якимивони є, з індивідуальними особливостями; знаннявікових і психологічних особливостей дітеймолодшого шкільного віку;

уміння і готовність формувати у молодшихшколярів здібності до визначення і розуміннянавчального завдання, розрізнення способів ірезультатів в навчальній діяльності [5, 39].

У концепції Ю. Вавілова [2] доведено, щоформуванню професійної компетентностімайбутніх вчителів початкових класів можутьсприяти такі умови, як:

посилення особистісної спрямованостіпрофесійної підготовки вчителів, особистісногорозвитку ціннісної і мотиваційної сферособистості;

послідовне впровадження системноїметодології і передової технології в професійноосвітньому процесі;

зміцнення соціального статусу педагогічноїпрофесії.

Адже професія педагога сьогодні втрачає свійпрестиж. Останнім часом окреслилася негативнатенденція відтоку педагогічних кадрів до іншихсфер. На початку поточного навчального року взагальноосвітніх школах України не вистачалоп’яти тисяч учителів. Виявляється, переважнабільшість опитаних вибирали професію вчителячерез любов до дітей та свого предмета, а сьогодніп’ята частина серед них готова поміняти її за будь

якої зручної нагоди. Найважливішими чинникамипідвищення ефективності діяльності педагогавчителі відзначали підвищення соціальногозахисту та підвищення заробітної плати, а потімуже вказували на роль упровадження новітніхтехнологій та демократизацію навчальногопроцесу в навчальних закладах [5].

Узагальнюючи наявну наукову інформацію проспецифіку професії вчителя початкових класів іоцінюючи її як важливу і корисну, Ю. Вавіловвиділяє наступні професійно важливі якостівчителя початкової школи: спрямованість напедагогічну роботу саме з молодшими школярами;любов до тих навчальних предметів, яківикладаються в початковій школі; професійнапідготовка, орієнтована на програму навчання впочатковій ланці; уміння висловлюватинавчальний матеріал в простий, доступний длямолодших школярів формі; яскраве образнемислення; знання вікових і індивідуальнихособливостей учнів початкових класів, рефлексія,емпатія; особлива турбота і доброта [2, 5 – 34].

Окремий напрямок у розробці засад підготовкивчителів початкових класів до професійноїдіяльності пов’язаний з питаннями йогометодичної компетентності у викладанні певнихнавчальних предметів або розвитку у молодшихшколярів певних якостей і здібностей. Так,формування професійної компетентності вчителяпочаткових класів до роботи в малокомплектнійсільській національній школі досліджується уроботі В. Ковальова; професійну компетентністьмайбутнього вчителя початкових класів увирішенні педагогічних конфліктів з учнямидосліджували М. Рибакова [6] та Н. Самоукіна.

В. Сухомлинський так пише про конфлікти:“Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителемі батьками, педагогом і колективом – велика бідашколи. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коливчитель думає про дитину несправедливо.Думайте про дитину справедливо і конфліктів небуде. Вміння уникати конфлікту – одна зіскладових частин професійної компетентностівчителя” [7, 185].

Серед причин виникнення педагогічнихконфліктів і професійної некомпетентностівчителя у цьому, слід відзначити, слідом заМ. Рибаковою та Н. Самоукіною, такі: нездатністьвчителя до гнучкості й імпровізації; неадекватністьоцінювання учнів; слабка аналітичність в розглядівчинків дитини; невизначеність дистанціїспілкування у системі “вчительучень”;“публічність” педагогічної ситуації. Що означаєвживати санкції до дитини, яка постійнозапізнюється на заняття і часто не готова до них


34

через те, що в неї хвора мама? Що означаєвихваляти учня, який переміг в олімпіаді, томущо заздалегідь знав усі завдання і вирішив їх, дотого ж не сам, а з допомогою того ж вчителя, прощо “здається”, ніхто не здогадується? Все цеозначає – породжувати недовіру, напругу іконфлікт. Крім того це ще й означає “втратуобличчя” вчителя як професіонала і подальшунеможливість ефективно працювати. Томунайважливішим підґрунтям для встановленняпозитивних взаємостосунків з дітьми є постійнесамовдосконалення [6, 41].

Отже, під професійною компетентністюпедагога розуміють особистісні можливостіучителя, які дозволяють йому самостійно йефективно реалізовувати цілі педагогічногопроцесу, для цього потрібно знати педагогічнутеорію, уміти застосовувати її в практичнійдіяльності. В цілому професійна компетентністьпедагога представлена як складне індивідуальнопсихологічне утворення на основі інтеграціїдосвіду, теоретичних знань, практичних вмінь ізначимих особистісних властивостей, якіобумовлюють готовність до актуальноговиконання педагогічної діяльності.

Висновки. Сучасній Україні, потрібен вчитель,який має певні необхідні риси та професійнікомпетентності. Передусім, це грамотний ідалекоглядний професіонал, свідомий і відданийпатріот України, майстер педагогічної справи. Вінмає досконало володіти сучасними високимиінформаційними педагогічними технологіями тамовними стратегіями, бути представником“національної культурної традиції”, сучасноїнауки та соціального досвіду. Водночас,справжній вчитель – завжди тонкий психолог,який “бачить внутрішню сутність людини”, вмієскорегувати її розвиток. Таким чином,спостерігаємо наявність двох, на перший поглядпротилежних, вимог до сучасного вчителя. Зодного боку, вчитель – носій сучаснихпедагогічних технологій, які є сплавом соціальних,політичних, інформаційних і психологічнихтехнологій. З іншого – це художник, унікальнаособистість, що володіє мистецтвом вести за

собою, володіє магією слова і є священиком храмуосвіти і науки. У вчителі мають нерозривно бутипоєднані буденне і сакральне, наука і мистецтво,інтуїція і знання, віра і розум, бажання і вміння.

Так, залишається відкритим питання проспособи відображення специфіки професійноїкомпетентності вчителя початкових класів у змістіта технологіях організації їх підготовки у вищійшколі. Складним є питання щодо підготовкивчителів до створення і використання технологійкорекції здоров’я молодших школярів; новихінформаційних, ігрових технологій в освітньомупроцесі тощо.

1. Адольф В.А. Профессиональная компетентностьсовременного учителя: Монография. Краснояр. гос.ун-т. / В.А. Адольф. – Красноярск, 1998. – 118 с.

2. Вавилов Ю.П. Профессионально-личностноестановление учителя начальных классов настадии обучения в педагогическом вузе /Автореф.Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.08. – М.: РГБ, 2010.– 36 с.

3. Зимульдінова А.С. Роль учителя-майстра ворганізації навчання в загальноосвітній школі Іступеня / А.С. Зимульдінова // Освітні технології упроцесі підготовки вчителя початкових класів:монографія. – Дрогобич: Посвіт, 2013. – С. 25 – 45.

4. Калита Н.І. Ідеал вчителя початковихкласів: історичний та модернізаційний аспекти/ Н.І. Калита // Молодь і ринок: щомісячнийнауково-педагогічний журнал. – Дрогобич,№9(128) вересень, 2015. – С. 117 – 121

5. Пальшкова І.О. Практико-орієнтованийпідхід у формуванні професійно-педагогічноїкультури вчителів початкової школи: монографія/ І.О. Пальшкова. – О.: [Букаєв В.В.], 2009. – 339 c.

6. Рыбакова М.М. Особенности педагогическихконфликтов / М.М. Рыбакова // Хрестоматия посоциальной психологии. – М.: Международная пед.академия, 1994. – 548 с.

7. Сухомлинский В.О. Избранные произведенияв пяти томах. Том 3. Сердце отдаю детям.Рождение гражданина. Письма к сыну /В.О. Сухомлинский. – К.: “Рад. школа”, 1980. –720 с.



“Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини”.

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет


35 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. Управліннясучасною загальноосвітньою школоюІ ступеня – явище багатоаспектне і

включає в себе дотримання принципів, реалізаціюфункцій, доцільний вибір цілей та завдань;вивчення та глибокий аналіз досягнутого рівня

УДК 378.1:371.1

Іван Кутняк, кандидат філософських наук, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти,декан факультету початкової та мистецької освіти

Галина Філь, кандидат філологічних наук,доцент кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі,

заступник декана з наукової роботи та міжнародної співпраціДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИУ статті розглядаються шляхи реалізації управлінської діяльності початкової школи; аналізується

нова концепція розвитку освітнього закладу; розкриваються мета, планування, зміст, форми, методикерівництва початковою школою; зазначено, що керівник та його заступники мають опанувати змістом,формами та методами управлінської діяльності у взаємозв’язку та побудувати якісну систему управління,яка забезпечуватиме підвищення якості результатів діяльності педагогічного керівництва колективом ісприятиме зростанню професіоналізму керівника і його заступників.

Ключові слова: початкова школа, управлінська діяльність, мета, функції, зміст, форми, методи,засоби, управління.

Літ. 10.

Иван Кутняк, кандидат философских наук, доцент кафедры педагогики и методики начального образования,декан факультета начального и художественного образования

Галина Филь, кандидат филологических наук,доцент кафедры филологических дисциплин и методики их преподавания в начальной школе,

заместитель декана по научной работе и международному сотрудничествуДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПУТИ РЕАЛИЗАЦИИ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫВ статье рассматриваются пути реализации управленческой деятельности начальной школы;

анализируется новая концепция развития общеобразовательного учреждения; раскрываются цели,планирование, содержание, формы, методы руководства начальной школой; подчеркнуто, чторуководитель и его заместитель должны изучить содержание, формы и методы управленческойдеятельности во взаимосвязи и построить качественную систему управления, которая обеспечитповышение качеств результатов деятельности педагогического руководства коллективом и будетспособствовать росту профессионализма руководителя и его заместителей.

Ключевые слова: начальная школа, управленческая деятельность, цель, функции, содержание,

формы, методы, способы, управление.

Ivan Kutnyak, Ph. D. (Philosophy), Associate Professorof the Pedagogy and Methodology of Primary Education Deparment,

Dean of Primary Education FacultyНalyna Fil, Ph. D. (Philology), Associate Professor of the Philological Sciences and Methodology

of Teaching at Primary School Department,Deputy Dean for Research and International Cooperation


THE WAYS OF REALIZATION OF MANAGEMENT ACTIVITIES OF ELEMENTARY SCHOOLThe article deals with the ways of elementary school’s management activities, and with the new concept

of the educational institution. It analyzes the purpose, planning, content, forms and the methods of elementaryschool’s leadership. It has been established that the director and his deputies should be master the content,forms and methods of relationship’s management activity and build a quality management system which willensure the quality improvement of results of activity of pedagogical management collective and will improve ofprofessionalism leader and his deputies.

Keywords: a primary school, management activity, purpose, a function, content, forms, methods, tools, management.

© І. Кутняк, Г. Філь, 2016

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

36

освітньої діяльності; системи раціональногопланування та проектування розвитку всіхвнутрішніх систем закладу; виявлення тавпровадження перспективного педагогічногодосвіду; використання досягнень науки тапрактики щодо формування професійноїдіяльності педагогів; ефективного контролю заякістю освітнього процесу, побудованого нагуманістичних засадах тощо. Від якості процесууправління залежить якість результату діяльностізагальноосвітньої школи.

Питання ефективності управлінськоїдіяльності, удосконалення керівництва контролюв загальноосвітній школі, глибокий педагогічнийаналіз роботи керівництва, педагогічногоколективу і кожного вчителя зокрема на сьогодніє актуальними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сьогодні здійснюється реформування початковоїосвіти, а відтак – змінюються підходи доуправлінської діяльності освітніх закладів [1; 2; 3].

За твердженням С. Максимюка, в управлінськійдіяльності потрібно змінювати підходи, якіполягають в удосконаленні матеріальнотехнічноїбази школи, у зміцненні зв’язків із сім’єю,школою, громадськістю та доцільне поєднанняпочаткової і основної освіти тощо [8, 432]. Якщокерівник навчального закладу знає і розумієподані чинники та забезпечує їхню реалізацію, томожна вважати його управлінську діяльність наналежному рівні. Головне в управлінськійдіяльності – визначення перспективи в роботі зкадрами та своєчасний і якісний моніторингрезультатів діяльності загальноосвітньої школи.

На думку М. Красовицького, метою розвиткузагальноосвітньої школи в контексті управлінняє якість освіти, тому необхідно створитивідповідні умови, які забезпечуватимутьоптимальний особистісний розвиток кожноїдитини [6, 20].

Д. Луцик висвітлює проблему керівництвазагальноосвітньою школою І ступеня. На йогодумку, керівники школи (директор, заступник знавчальновиховної роботи, організаторипозакласної роботи) повинні бути обізнані зізмістом, формами, методами управлінськогопроцесу в початковій та основній школі [7, 23].

Питання ефективності та систематизаціїуп р авлін сь кої д ія ль но с т і р оз кр и ваю тьН. Островерхова та О. Даниленко [9].

Керівництво повинно полягати в тому, якзазначає В. Сухомлинський, щоб, відокремившинепередбачене, те, що не можна (і нема потреби)передбачити, спланувати, розрахувати, знайти восвітньому процесі найважливіше, визначити те,

що не тільки входить у сферу науковогопередбачення, а й немислиме без передбачення[10, 73].

Значні зміни передбачає нова Концепціярозвитку освіти на 2015 – 2025 роки: цереорганізація системи управління, фінансуваннята менеджменту освіти шляхом децентралізації,дерегуляції, запровадження інституційної,академічної та фінансової автономії навчальнихзакладів, дотримання принципу відповідальностінавчальних закладів за результати освітньої тавиховної діяльності [5, 7 – 8].

Однак, потрібно зазначити, що сьогоднівідсутні дослідження, які б розкривали шляхиреалізації управлінської діяльності в початковійшколі.

Мета статті – висвітлити шляхи реалізаціїуправлінської діяльності початковою школою;розкрити мету, функції, зміст, форми та методиуправління.

Виклад основного матеріалу. “Школа –надзвичайно складний організм, – писавВ. Сухомлинський, – в якому кожний з небагатьохтрепетних органів чутливо і бурхливо реагує нате, в якому стані перебуває кожний з небагатьохйого побратимів, – таких живих, як він, чутливих,насторожених, легкозбудливих органів” [10, 73 ].

В управлінській діяльності початкової школиособливо важливим є питання реалізаціїДержавного стандарту загальної початковоїосвіти, навчальних планів, програм і підручниківдля початкової школи [1, 1 – 18]. У цихдокументах окреслено функції структурнихуправлінських органів системи освіти в Україні.Зокрема в Законі “Про освіту” передбаченосистему органів державного управління і системуорганів громадського самоврядування [3].

Органи державного управління освітою ігромадського самоврядування діють у межахповноважень та здійснюють ініціативнудіяльність, не заборонену законодавством. Устатті 10 Закону України “Про освіту” визначенодержавне управління освітою [3, 1 – 18]. Сьогодніу процесі підготовки майбутніх учителів до роботив школі важливою є професійна компетентність,яка передбачає обізнаність з Положенням проосвітні заклади, їхню атестацію та акредитацію,які затверджуються Кабінетом міністрів України.

В умовах відродження і розвиткузагальноосвітньої школи управлінська діяльністьпередбачає мету і завдання, за допомогою якихна основі законів України і нормативнихдокументів про освіту потрібно підвищити якістьнавчання і виховання молодших школярів [2; 3].

Управління має місце там, де відбувається



37 Молодь і ринок №6 (137), 2016

спільна діяльність людей для досягнення певноїмети в навчанні, розвитку та вихованні.Зауважимо, що ефективність управлінськоїдіяльності керівника освітнього закладу залежитьвід розуміння і ґрунтовності здійсненняуправлінських функцій. До них належать: аналізі планування, організація і контроль, координаціяі стимулювання.

Аналіз роботи початкової школи як системипоказує, що вона характеризується безперервноюзміною станів, характером зв’язку міжелементами, обумовленими метою і завданнямиосвітнього процесу в кожному класі.

Управління в школі включає вплив, заснованийна наукових принципах і методах і спрямованийна оптимальну організацію освітнього процесу.В теорії управління за останні роки, як відомо,визначилися нові підходи до розв’язання проблемвзаємовідносин керівників і підлеглих, прав іобов’язків посадових осіб, психології управління.Нині все більш глибоко виявляється характер самоїкультури відносин, показником якої є професійніі загальнолюдські цінності [4].

Однією із найважливіших функцій управління,що передбачає визначення найбільш ефективнихшляхів досягнення відповідних завдань, єпланування. Висуваються вимоги щодовизначення завдань, окреслених у поточномунавчальному році, тобто в річному плані, зміступедагогічних рад, методичної роботи зпедагогами, адміністративногосподарськоїроботи з метою поліпшення умов життєдіяльностіучнів початкової школи.

Під час роботи над планом враховують таківимоги: змістовність планування, що полягає увизначенні основних видів діяльності, заходів,добору та розстановки конкретних виконавців, увизначенні терміну виконання; реальністьпланування, тобто врахування типу школи.

Під час контролю щодо реалізації планукерівникові варто звертати увагу навпровадження форм і методів під час організації іпроведення заходів, виконання їх у зазначенітерміни, залучення до їхнього проведенняширокого кола молодших школярів та їхніхучителів.

Отже, управління включає єдність кінцевоїмети і завдань адміністративного, педагогічного,сімейного і громадського впливу в процесіформування особистості молодшого школяра.

Для реалізації цієї закономірності дужеважливим є взаємозв’язок школи, сім’ї тагромадськості. Між ними існує багато зв’язків, якій мусять бути залучені в процес виховання дітей.

Одним із шляхів в управлінській діяльності є

внутрішній контроль. Керівник початкової школимає ґрунтовно продумати певну системуадміністративних заходів з організації такерівництва діяльністю ввіреного йому закладу,за добробут якого він несе юридичну, матеріальнута моральну відповідальність, а також несевідповідальність за здоров’я дітей, за охоронупраці та безпеку життєдіяльності працівниківшколи; за організацією та якість дитячогохарчування; за роботу господарських служб,обслуговуючого персоналу, за організаціюмедичного обслуговування; за діяльністьбібліотеки та інших установ.

Практична реалізація управлінської діяльностів початковій школі здійснюється за допомогоюрізних форм і методів. Це групові та індивідуальніформи управління, а серед методів управліннявизначаємо бесіди, діалоги, дискусії, діалоги,“круглі столи”, пресконференції тощо.

Директор та його заступник з навчальновиховної роботи систематично відвідують урокита позакласні заходи, на яких ведутьспостереження, описують їх, роблять висновкита пропозиції у процесі внутрішнього контролю.Вони мають бути змістовними, конкретними,позбавленими суб’єктивності й упередженості.

Організація та управління методичноюроботою в початковій школі має неабиякезначення у професійному зростанні вчителяпочаткової школи. Для цього створюютьсяметодичні об’єднання за класами, спрямовані нанадання конкретної практичної допомогивчителям у вдосконаленні форм і методів роботиз молодшими школярами. Її результативністьпотрібно визначати не за кількістю запланованихта проведених заходів, а за показникамипедагогічного процесу.

Оцінку ефективності методичної роботи вшколі може дати ретельний аналіз плануваннярізних видів: річного, поурочного, індивідуальноїроботи.

Керівникові освітнього закладу важливовивчати: як ведеться діагностика професійноїкомпетентності педагогів; як на основі результатівдіагностичного дослідження розробляється план(програма) роботи з педагогічними кадрами; кому,з якого питання та в якій формі буде наданадопомога: взаємовідвідування, наставництво,робота в парі, консультації і т. ін.; досвід якогопедагога потребує вивчення та узагальнення,форма його висвітлення, методи впровадження упрактику роботи інших учителів; які творчі чипроблемні групи педагогів працюватимуть надрозв’язанням проблем, що виникають восвітньому процесі тощо.


38

Невід’ємний компонент методичної роботи –це виявлення, вивчення, узагальнення тавпровадження перспективного педагогічногодосвіду.

Характеризувати його варто крізь призмунаукової та методичної новизни, практичноїцінності для конкретної початкової школи. Дляцього потрібно визначити технологію збираннята впровадження досвіду практичної діяльності(планування, форми, методи, засоби).

Важливим чинником ефективної роботипочаткової школи є її відкритість – зв’язок зпедагогічною, батьківською та громадськоюаудиторією. Параметрами виступаютьсистематичність, активність, ефективність участіпедагогічного колективу в методичних заходах,що їх здійснюють у районі, місті, області, та ворганізації пропаганди педагогічних знань середбатьків (актуальність зазначеної проблематики,науковометодичний рівень її змісту, практичназначущість, різноманітність форм та їхнєспрямування на особливості аудиторії).

Кінцеві результати діяльності загальноосвітньоїшколи залежать від організованої роботи всьогоколективу, а її злагодженість і чіткістьзабезпечуються дотриманням норм трудової тавиконавської дисципліни, внутрішньогорозпорядку. Дотримання виконавчої та фінансовоїдисципліни є важливим показником управлінськоїдіяльності майбутніх учителів початкової школи ізалежать від: стилю роботи директора, йогозаступників, організатора виховної роботи, томуважливо схарактеризувати стиль керівництва якдемократичний, авторитарний, чи, може,ліберальний, зазначивши його ділові якості:компетентність, оперативність, креативністьтощо; різноманітність форм та методів роботикерівника з колективом; змістовність та дієвістьцих заходів (загальні збори трудового колективу,виробничі наради при директорові, інструктажі;організація роботи комісій: атестаційної, зхарчування; виконання інструкцій про охоронужиття та здоров’я дітей тощо).

Для директора школи дотримання фінансовоїдисципліни є важливим питанням, основнимкритерієм якого є раціональність використаннявиділених бюджетних коштів та позабюджетнихнадходжень від залучення додаткових джерелфінансування, в тому числі при наданнідодаткових освітніх послуг.

Для заступника директора школи значимим єскладання розкладу занять за класами та зурахуванням індивідуальних побажань учителів ідоцільністю для навчання учнів. Неабиякезначення має вивчення, аналіз і впровадження

передового педагогічного досвіду, йогометодичної новизни, практичної цінності длявчителів.

Ми визначили технологію збирання тавпровадження досвіду практичної діяльності(планування, форми, методи, засоби).

Важливим показником діяльності керівникапочаткової школи є вплив його управлінськоїдіяльності на організацію гуртків, творчих студій,секцій. Вони є додатковою організаційноюформою освітнього процесу. Можливе різнепрофільне спрямування гуртків: художньоестетичного циклу (образотворчої діяльності,художньої праці, гри на музичних інструментах,хореографічні, вокальні, театральні); спортивні(гімнастики, акробатики, ритмічної гімнастики,плавання, настільного тенісу тощо); пізнавальноінтелектуального циклу; іноземної мови та ін.

З метою поліпшення управління і контролю взагальноосвітній школі І ступеня ми розробилипам’ятку, в якій зазначили такі вимоги: вуправлінні і контролі спиратись на законодавчі танормативні документи про освіту, в т.ч. проуправління і керівництво загальноосвітнімосвітньовиховним закладом; чітко реалізовуватифункції управління загальноосвітнім освітньовиховним закладом; звертати особливу увагу напідвищення вчителями національнопатріотичного, науковометодичного рівняпроцесу навчання та виховання, впровадженнясучасних педагогічних технологій; забезпечуватираціональне використання робочого часувчителів, ефективно використовувати навчальноматеріальну базу; створювати відповідні умовидля збереження здоров’я дітей, забезпечення їххарчуванням і підвозом до школи, а такожзабезпечення в школі відповідного теплового,світлового та повітряного режимів тощо.

До управлінської діяльності належить ісоціальнопсихологічний клімат у колективі. Длятого, щоб якісно та об’єктивно його оцінити вколективі, необхідно ретельно проаналізувати, якуправлінська діяльність впливає на: устрій життяшколи, основні принципи її організації; орієнтаціюколективу на нову освітню парадигму; здатністьпедагогів реалізовувати особистісноорієнтованумодель освітнього процесу; послідовність ізбалансованість розвивальних, виховних танавчальних цілей.

У новій Концепції розвитку освіти на 2015 –2025 роки зазначено, що потрібно здійснитиперегляд обсягу і меж повноважень центральнихі місцевих органів управління освітою, скороченняконтрольнонаглядових функцій, жорстка і чіткарегламентація процедур і повноважень інституцій,



39 Молодь і ринок №6 (137), 2016

пов’язаних з контролем і наглядом. Авториконцепції наголошують, що має бути чітковизначений обсяг контрольнозвітної та обліковоїдокументації навчального закладу та зведенняйого до мінімуму.

У містах з районним адміністративним поділомпропонується вивести школу з підпорядкуваннярайонних управлінь освіти і надати їйсамостійності в управлінні. При цьому школа будеповністю відповідати за зміст навчання,створення нових програм і підручників.

До 2017 року запропоновано реорганізуватирайонні управління та відділи освіти в сервісніцентри, а також залучити громадські, батьківськіта наглядові ради до функцій контролю задотриманням запланованого розвитку.

Автори концепції наголошують на чітковизначеному обсязі контрольнозвітної таоблікової документації навчального закладу тазведення його до мінімуму [5, 7 – 14].

Висновки. Отже, ми розкрили шляхи реалізаціїдо управлінської діяльності початковою школою.Керівник і його заступники мають опануватизмістом, формами та методами управлінськоїдіяльності у взаємозв’язку та побудувати якіснусистему управління, яка забезпечуватимепідвищення якості результатів діяльностіпедагогічного керівництва колективом ісприятиме зростанню професіоналізму керівникаі його заступників.

1. Державний стандарт загальної початковоїосвіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 1– 18.

2. Закон України “Про загальну середнюосвіту” // Початкова школа. – 1999. – № 8. – С. 1– 12.

3. Закон України “Про освіту”. – К.: “Генеза”,1996. – 34 с.

4. Калініна Л.М. Організаційний механізм яксистема і об’єкт дослідження / Л.М. Калініна,В.П. Лавринчук // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки НАПНУкраїни за 2012 рік: наукове видання. – К.:Інститут педагогіки, 2013. – 352 с. – С. 39 –40.

5. Концепція розвитку освіти на 2015 – 2025роки // Освіта України. – 2014. – 7 липня. – С. 7 –14.

6. Красовицький М.Ю. Проблеми підвищенняефективності управління роботою школи /М.Ю. Красовицький. – К.: Наукова думка, 1978.– 48 с. – С. 20.

7. Луцик Д.В. Школознавство. Підручник / Д.В. Луцик.– Дрогобич: Відродження, 2006. – 115 с.

8. Максимюк С.П. Школознавство. Науковіоснови управління сучасною школою. Суть процесууправління, його структура / С.П. Максимюк.Педагогіка. – К.: Бібліотека українськихпідручників, 2008. – 564 с.

9. Островерхова Н.М. Ефективністьуправління загальноосвітньою школою /Н .М. Островерхова, О.І. Даниленко. – К.:Школяр, 2009. – 123 с.

10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори /В . О . С ухом л и нс ь к и й . – К . : Ра д я н сь кашкол а, 1 9 77 . – У 5 т . – Т. 4 . – 56 6 с . –С. 73 .



“Для того щоб люди знаходили щастя в своїй роботі, необхідні три умови: робота повинна бути їм під силу, вона не повинна бути виснажливою і їй обов’язково повинен супроводжувати успіх”.

Джон Рескін англійський письменник, поет, теоретик мистецтва

“Господи, дай мені сили, щоб впорається з тим, що я можу зробити, дай мені

мужність, щоб змиритися з тим, чого я не можу зробити, і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від іншого”.

Східна мудрість

40

Постановка проблеми. Одним ізпровідних науково обґрунтованихзавдань освіти є формування

гармонійно розвиненої особистості, тоді яктрадиційна стратегія освіти подекуди гальмуєрозвиток загальних та спеціальних здібностеймолодої людини, породжує значну кількістьлюдей, нездатних самостійно віднайти своє місцеу суспільстві, усвідомити власне призначення,

стати професіоналом у певній діяльності. Такаситуація викликає необхідність оновлення формі методів освіти, розробку нових освітніхстандартів, впровадження новітніх освітніхтехнологій. У “Національній доктрині розвиткуосвіти” визнається провідна роль педагога вдосягненні мети освіти. В ній зроблено акцентна підготовку вчителів, здатних на високому рівніздійснювати особистіснорозвивальне навчання,

УДК 159.923:378

Андрій Зимянський, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психологіїДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЕТАПИ ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

У статті розкривається розуміння сутності та змісту психологічного супроводу. Визначаютьсязавдання психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку майбутнього педагога.Ефективність реалізації моделі психолого-педагогічного супроводу студентів визначається динамікоюїх професійно-особистісного розвитку на окремих етапах. Найефективнішою організаційною моделлюпсихологічного супроводу є функціонування у виші психологічної (соціально-психологічної) служби. Виділенота охарактеризовано основні етапи психолого-педагогічного супроводу особистісного розвиткумайбутнього педагога.

Ключові слова: особистісний розвиток, психолого-педагогічний супровід, етапи психолого-педагогічного супроводу, завдання психолого-педагогічного супроводу.

Літ. 6.

Андрей Зимянский, кандидат психологических наук,старший преподаватель кафедры психологии


ЭТАПЫ И ЗАДАЧИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО СОПРОВОЖДЕНИЯЛИЧНОСНОГО РАЗВИТИЯ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ

В статье раскрывается понимание сущности и содержания психологического сопровождения.Определяются задачи психолого-педагогического сопровождения личностного развития будущегопедагога. Эффективность реализации модели психолого-педагогического сопровождения студентовопределяется динамикой их профессионально-личностного развития на отдельных этапах. Эффективнойорганизационной моделью психологического сопровождения является функционирование в вузепсихологической (социально-психологической) службы. Выделены и охарактерезированы основные этапыпсихолого-педагогического сопровождения личностного развития будущего педагога.

Ключевые слова: личностное развитие, психолого-педагогическое сопровождение, этапыпсихолого-педагогического сопровождения, задачи психолого-педагогического сопровождения.

Andriy Zymyanskiy, Ph. D. (Psychology), Senior Lecturer of the Psychology DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE STAGES AND OBJECTIVES OF THE PSYCHO-PEDAGOGIKAL SUPPORT OFPERSONAL DEVELOPMENT OF FUTURE TEACHERS

The article deals with an understanding of the nature and content of psychological support. The authordefines the task of psycho-pedagogical support of personal development of future teachers. The article determinesthe effectiveness of the model of psychological and pedagogical support of students by the dynamics of theirprofessional and personal development at various stages. The most effective organizational model ofpsychological support is functioning at the university the psychological (social and psychological) services.The article highlights and characterizes the main stages of psychological and pedagogical support of personaldevelopment of future teachers.

Keywords: personal development, psychological and pedagogical support, the stages of psychologicaland pedagogical support, the task of psychological and pedagogical support.

© А. Зимянський, 2016


41 Молодь і ринок №6 (137), 2016

освоювати нові технології, інформаційні системи,виховувати в учнів духовність і моральність [5].

XXI століття – час особистостей, здатнихприймати рішення в ситуації невизначеності,політичних і економічних катаклізмів. Тому припідготовці майбутніх вчителів провідними іприорітетними є завдання не тільки розвиткуздібностей до педагогічної діяльності (педагогічнемислення, педагогічна творчість, професійнеспілкування), але й розвиток особистості в цілому,перехід її на конструктивні, моральні та духовніпозиції. Такі завдання можуть бути успішнорозв’язані за допомогою здійснення психологопедагогічного супроводу майбутніх педагогів.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Проблему підвищення ефективності підготовкивчителів у педагогічних навчальних закладахвисвітлено у дослідженнях Н. Кузьміної,І . Котової, А. Щербакова та ін., особливостіудосконалення психологопедагогічної підготовкивч ителя р озгляд алися В. Кан Каликом ,Ю . Кол ю ш к і н и м , А. Марковою та ін.,організація тренінгів удосконалення професійноїкомпетентності вчителя вивчалася Л. Петровською,А. Хараш, Т. Яценко та іншими вченими.Різноманітні аспекти професійного розвиткуособистості виступили предметом науковихдосліджень як вітчизняних (Г. Балл, К. Гуревич,С. Максименко, Є. Мілерян, В. Моляко, П. Перепелиця,К. Платонов, Н. Пов’якель, Б. Федоришин, Г. Хомич,В. Чорнобровкін та ін.), так і зарубіжних вчених(С. Балей, Л. Бандура, Й. Лінгарт, Д. Міллер,Д. Сьюпер, К. Чарнецкі, та ін.).

Проблема психологічного супроводудосліджувалася зарубіжними (И. Кошго, П. Купка,Е. Нонан, М. Рутик, М. Скилбек, Е. Хартманн,Ю. Укке, R. Baker, W. Layton, A. Sandeen,J. Whiteley та ін.) та вітчизняними (М. Битянова,І. Булах, С. Васьковська, Л. Власенко, Н. Волянюк,Т. Демидова, А. Журавель, І. Дубровина, Е. Зеєр,Г. Ложкін, В. Панок, Н. Пов’якель, Е. Помиткін,Е. Рогов, Ю. Суховершина, та ін.) ученими унапрямах: забезпечення особистісного розвиткудітей з особливими потребами (Л. Гречко, О. Тохтамиш),підготовки спеціалістів та оптимізації діяльностівійськових та правоохоронних органів (Т. Чегі,А. Журавель, О. Нічик), соціальної адаптаціїзарубіжних студентів в Україні (Дін Сінь),особистісного та професійного розвитку студентіввищих закладів освіти (Л. Власенко, Н. Волянюк,Ю. Суховершина) тощо.

Мета статті. Розкрити розуміння сутності тазмісту психологічного супроводу. Визначитизавдання та виділити і охарактеризувати основніетапи психологопедагогічного супроводуособистісного розвитку майбутнього педагога.

Виклад основного матеріалу. Феноменпсихологопедагогічного супроводу розглядаєтьсяу вітчизняній психології та педагогіці в контекстіінноваційних процесів в освіті. Кожен із чиннихсьогодні підходів до розуміння сутності та зміступсихологічного супроводу акцентує на окремихйого аспектах. Узагальнюючи їх, зазначаємо, поперше, що психологічний супровід є системою(або комплексом) заходів (або дій), що спрямованана створення умов для успішного навчання,діяльності та розвитку особистості на різнихетапах онтогенезу [3; 4; 6]; подруге, результатомпсихологічного супроводу є повноцінна реалізаціяпсихологічного потенціалу особистості,формування психологічної компетентності щодоздійснення вибору та подолання труднощівособистого і професійного життя [1]; потретє,потреба у психологічному супроводі якспецифічній технології (або напрямі діяльності)особливо зростає в ті вікові періоди, які пов’язанізі зміною соціальної позиції, перебудовою способужиття і діяльності, самовизначенням, а також укризові періоди розвитку. У ці періоди технологіяпсихологічного супроводу запускає механізмисаморозвитку, активізує власні ресурси людини,розкриває перспективи особистісного зростання.

Психологопедагогічний супровід майбутньогопедагога – це цілісна, системно організованадіяльність, у процесі якої створюються соціальнопсихологічні й педагогічні умови для успішногонавчання й розвитку кожного студента восвітньому середовищі вишу. Як будьяка система,вона складається з певних компонентів, які неможуть існувати окремо, усі вони тісновзаємопов’язані. Основне завдання психологопедагогічного супроводу – це, насамперед,актуалізація саморозвитку людини, її прагненнядо особистісного й професійного росту [6].Залежно від об’єкту спрямування того чи іншогонапрямку психологічного супроводу, а такожзалежно від етапів особистісного розвитку іпрофесійного становлення суб’єктів освітньогопроцесу, окремими завданнями психологопедагогічного супроводу можуть виступати:

створення умов для успішної адаптації донавчання студентів у виші;

сприяння у формуванні готовності доадекватного сприйняття вимог професії, їїфункцій і співвідношення їх зі своїми здібностями,можливостями, індивідуальнотипологічнимихарактеристиками;

формування психологічної компетентності,психологічної культури як динамічногоновоутворення особистісного і професійногорозвитку;

психологічна допомога у засвоєнні


42

ефективних методів отримання, переробки новоїінформації в освітньому процесі і подальшого їїзастосування у практичній діяльності;

створення умов для формування позитивноїпрофесійноособистісної Яконцепції, впевненостіу власних силах, своєму творчому потенціалі,незалежності у прийнятті рішень, здатності доглибоких міжособистісних стосунків;

вироблення індивідуального стилю діяльності; підтримка особистості у визначенні і

проектуванні життєвопрофесійної стратегії наподальші етапи життєдіяльності;

розробка рекомендацій, пов’язаних зорганізацією самостійної освітньої діяльності;

навчання прийомам саморегуляції,самоконтролю, конструктивним способамподолання вікових криз, професійних іособистісних проблем;

формування установок на постійнийсаморозвиток, самовдосконалення і самоосвіту;

допомога у виборі форм і видів підвищеннякваліфікації тощо.

При реалізації завдань психологічногосупроводу освітнього процесу важливими є йогонауковий, прикладний і процесуальний аспекти.

Суть наукового аспекту полягає в тому, що підчас проектування моделі та програм супроводунеобхідними є:

визначення їх методологічних проблем,теоретичних і методичних основ розвиткуособистості в процесі навчальної і професійноїдіяльності;

узагальнення досвіду досліджень у сферіслужб супроводу професійноособистісногорозвитку та їх функціонування в системах вищоїосвіти;

теоретичне обґрунтування і розробкапсиходіагностичних і психокорекційних методівслужби супроводу;

розробка алгоритму й технології вирішенняпрофесійних завдань і завдань організаціїосвітньої діяльності педагогічних кадрів;

виявлення й обґрунтування умов, щосприяють ефективності освітнього процесу тощо.

Прикладний аспект спрямований навирішення таких завдань:

методичне забезпечення різних видівсупроводу;

розробка рекомендацій з питань особистіснопрофесійного розвитку;

проектування (на основі науковоїобґрунтованої діагностики) професійної кар’єрифахівця;

розробка й обґрунтування рекомендаційфахівцям різних підструктур управління;

обґрунтування й розробка рекомендацій зформування мотивації студентів до навчальноїдіяльності;

обґрунтування й розробка рекомендацій зформування мотивації викладачів до освітньої ісамоосвітньої діяльності та ін.

Третя складова – практичний аспект(процесуальний аспект) передбачає реалізацію всіхпозначених функцій і напрямів черезбезпосередню роботу зі студентами, викладачами,кадрами системи управління тощо.

Аспекти психологічного супроводу освітньогопроцесу знаходять своє відображення у виконанніз боку фахівців служби всіх основних видівдіяльності: науковообґрунтованої психодіагностики,психологічної освіти, психопрофілактики,психологічної корекції і психологічногоконсультування. Перераховані види діяльності єтрадиційними для діяльності фахівцівпсихологічних служб під час організації різнихпсихологічних практик (психологічної підтримки,допомоги, супроводу).

Модель психологопедагогічного супроводуособистісного розвитку майбутнього педагога маєбути динамічною і заснованою на взаємодіївикладача та студента, оскільки її треба розглядатине тільки як зразок, а й дієвий механізм, щозабезпечуватиме ефективне особистіснопрофесійне зростання студентів педагогічноговишу на всіх етапах навчання [2]. Ефективністьреалізації моделі психологопедагогічногосупроводу студентів визначається динамікою їхпрофесійноособистісного розвитку на окремихетапах.

Найефективнішою організаційною моделлюпсихологічного супроводу є функціонування увиші психологічної (соціальнопсихологічної)служби. Результатом її діяльності є підвищенняпсихологічної компетентності науковопедагогічних працівників вишу, що сприяєпереорієнтації навчання з інформаційного напроблемнодіяльнісне, ефективне використанняінноваційних технологій навчання. Цезабезпечить у майбутньому перехід до технологійособистісно зорієнтованого навчання. Роботавикладачапсихолога зі студентами набуває в цихумовах цілісності, системності та впорядкованості.Одним із ключових її завдань є плануванняіндивідуальної траєкторії розвитку майбутньогопрофесіонала, в разі потреби – корекції і розвиткуокремих компонентів особистості або професійноважливих якостей. Забезпечити це можливо заумови реалізації діагностичних, корекційних тарозвивальних технологій психологічного супроводуна етапі професійного відбору абітурієнтів,



43 Молодь і ринок №6 (137), 2016

первинної діагностики студентівпершокурсників.Наступним етапом є психологічна підтримка

студентапершокурсника на етапі адаптації донавчання у виші. На цьому етапі першокурсникипристосовуються до умов і змісту професійноосвітнього процесу, освоюють нову соціальнуроль, налагоджують взаємини один з одним і зпедагогами. Провідна діяльність – навчальнопізнавальна. Психологічний супровід полягає внаданні першокурсникам допомоги в адаптації донових умов життєдіяльності. До технологійпсихологічного супроводу належать: діагностикаготовності до навчальнопрофесійної діяльності,мотивів навчання, ціннісних орієнтацій,соціальнопсихологічних установок; допомога врозвитку навчальних умінь і регуляції своєїжиттєдіяльності; консультування першокурсників,що розчарувалися у виборі професії; корекціяпрофесійного самовизначення при компромісномувиборі професії. Психологічними критеріямиуспішного проходження цього етапу є адаптаціядо навчальнопізнавального середовища,особистісне самовизначення й вироблення новогостилю життєдіяльності. Найефективнішоютехнікою, на наше переконання, є адаптаційномотиваційний тренінг. Він не лише дає змогувстановити дружні та ділові стосунки міжоднокурсниками та куратором академічної групи,а й формує навчальнопізнавальну мотиваціюстудентів.

На етапі інтенсифікації (другий, третій курси)відбувається розвиток загальних і спеціальнихздібностей студентів, інтелекту, емоційновольової регуляції, відповідальності за своєстановлення, самостійності. Провідна діяльність– науковопізнавальна. Психологопедагогічнийсупровід зводиться до діагностики особистісногой інтелектуального розвитку, надання допомоги,підтримки у врегулюванні проблем взаємин зоднолітками й педагогами, а також сексуальнихвідносин. До технологій супроводу відносятьрозвивальну діагностику, психологічнеконсультування, корекція особистісного йінтелектуального профілів. Психологічнимикритеріями продуктивності цього етапу єінтенсивний особистісний та інтелектуальнийрозвиток, соціальна ідентичність, самоосвіта,оптимістична життєва позиція.

На етапі ідентифікації (четвертий курс)важливого значення набуває формування

професійної ідентичності, готовності домайбутньої практичної діяльності. У студентівз’являються нові, більш актуальні цінності,пов’язані з матеріальним і сімейним станом,працевлаштуванням. Психологічний супровідполягає у фінішній діагностиці професійнихздібностей, допомозі у знаходженні професійногополя для самореалізації, підтримці у визначеннізмісту майбутньої життєдіяльності. Головне –допомогти випускникам професійно самовизначитисяй знайти місце роботи. Психологічні критеріїуспішного проходження цього етапу –ототожнення себе з майбутньою професією,формування готовності до неї, розвинена здатністьдо професійної самопрезентації (здатністьсправляти гарне враження при влаштуванні нароботу і входженні до професійної групи).

Висновки. Відтак можна зробити висновок,що психологопедагогічний супровід особистісногостановлення й розвитку фахівцяпрофесіонала –це своєчасне визначення можливих професійнихперспектив, а при необхідності – психологічна йпедагогічна допомога та підтримка у виборішляхів професійного й особистісного розвитку нарізних його етапах, яка може реалізовуватися якзасобами психологічної служби, так і шляхомконструювання змісту навчальних дисциплін тавикористання сучасних методів навчання.

1. Александрова Э.М. Психологическоесопровождение школьников / Э.М. Александрова.– М.: Academia, 2002. – 206 с.

2. Бадмаев Б.Ц. Методика преподаванияпсихологии / Б.Ц. Бадмаев. – М.: ВЛАДОС, 2001.– 304 с.

3. Битянова М.Р. Школьный психолог: идеясопровождения / М.Р. Битянова // Директор. –1997. – № 3. – С. 4 – 12.

4. Зеер Э.Ф. Психология профессий / Э.Ф. Зеер.– М.: Академичекий проект; Екатеринбург:Деловая книга, 2003. – 336 с.

5. Модернізація вищої освіти України іБолонський проце: м-ли до першої лекції / [уклад.М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський,Ю.В. Сухарніков]; відп. ред. М.Ф. Степко. – К.,2004. – 24 с.

6. Слюсарев Ю.В. Психологическое сопровождениекак фактор активизации саморазвития личности:автореф. дисс. … канд. психол. наук / Ю.В. Слюсарев.– СПб., 1992. – 16 с.



44

Постановка проблеми. Майбутнівчителі мають мати найсучаснішізнання, ґрунтовні практичні навички,

розвинуті творчі якості. Особливо це стосуєтьсявчителів початкових класів, адже початкова ланка– головна в системі загальної освіти, а рідна моває тут основним навчальним предметом, тому

методиці викладання української мови належитьпровідна роль у фаховій підготовці майбутніхпедагогів.

Аналіз останніх джерел досліджень іпублікацій. У педагогіці, психології накопиченопевну сукупність знань, що становлятьтеоретичну платформу дослідження цієї

УДК 81’233:373.3

Світлана Луців, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі


ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ОЦІННО-КОНТРОЛЬНИХ ДІЙ У НАВЧАЛЬНО-МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИСтаття присвячена актуальній проблемі, оскільки для досягнення навчальної незалежності,

ініціативності й відповідальності учнів як показників суб’єктної позиції в учінні особливого значеннянабуває самостійність дитини в контрольно-оцінній діяльності. З’ясовано, що об’єктом контролю упроцесі навчання є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісногоставлення до навколишнього світу; виокремлено етапи формування контрольно-оцінних умінь молодшихшколярів. Визначено педагогічні основи формування оцінно-контрольних дій під час розвитку мовленнямолодших школярів.

Ключові слова: оцінка, оцінювання, оцінно-контрольні дії, мовленнєва діяльність, учень початкової школи.Літ. 7.

Светлана Луцив, кандидат педагогических наук,доцент кафедры филологических дисциплин и методики их преподавания в начальной школе


ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ФОРМИРОВАНИЮ ОЦЕНОЧНО-КОНТРОЛЬНЫХ ДЕЙСТВИЙ В УЧЕБНО-РЕЧЕВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫСтатья посвящена актуальной проблеме, поскольку для достижения учебной независимости,

инициативности и ответственности учащихся как показателей субъектной позиции в учении особоезначение приобретает самостоятельность ребенка в контрольно-оценочной деятельности. Выяснено,что объектом контроля в процессе обучения являются знания, умения и навыки, опыт творческойдеятельности учащихся, опыт эмоционально-ценностного отношения к окружающему миру; выделеныэтапы формирования контрольно-оценочных умений младших школьников. Определены педагогическиеосновы формирования оценочно-контрольных действий при развитии речи младших школьников.

Ключевые слова: оценка, оценивание, оценочно-контрольные действия, речевая деятельность,ученик начальной школы.

Svytlana Lutsiv, Ph. D. (Pedagogy), Associate Professorof the Philological Sciences and Techniques of Teaching at Primary Schools


THE TRAINING OF FUTURE TEACHERS TO FORMATION OF EVALUATIVE ANDCONTROL ACTIONS IN THE EDUCATIONAL AND SPEAKING ACTIVITIES OF

PRIMARY SCHOOL PUPILSThe article devoted to the issue that defines how to achieve the academic independence, an initiative and responsibility

of students as indicators of subjective positions. The independence of the child in the control and valuation activities consideredbeing the special importance in learning process. It was found that the object of control in the process of learning is theknowledge, skills and experience of creative activity of students’ experience, emotional and value attitude to the world. Theauthor singles out the stages of control and evaluation of skills of the junior pupils. The article deals with the pedagogicalbases of formation of the evaluative and control actions during the the development of speech of primary school children.

Keywords: an evaluation, an assessment, an evaluation and control action, speech activity, primary school children.

© С. Луців, 2016

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ОЦІННО-КОНТРОЛЬНИХ ДІЙУ НАВЧАЛЬНО-МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

45 Молодь і ринок №6 (137), 2016

проблеми. У центрі уваги науковців були такі їїаспекти: функції перевірки й оцінки знань унавчальному процесі; вимоги до знань, умінь,навичок; функції, види, методи й формиконтролю, які досліджували Г. Вергелес, Т. Ільїна,І. Кулибаба, І. Лернер, В. Лозова, В. Полонський,О. Савченко, М. Скаткін, В. Сухомлинський,Г. Троцко, А. Хуторський, В. Ягупов та ін.

Контрольнооцінні вміння учнів у контекстінашого дослідження розглянуто як складниккомпетентності молодшого школяра, що має назву“уміння вчитися”. Ключові компетентності вшкільній освіті схарактеризовано в працяхН. Бібік, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Пометун,О. Савченко, С. Трубачевої, А. Хуторського.

Мета статті – визначити педагогічні основипідготовки майбутніх вчителів до формуванняоцінноконтрольних дій у навчальномовленнєвійдіяльності учнів початкової школи.

Виклад основного матеріалу дослідження.Одним із завдань методики української мови якнавчальної дисципліни є розуміння майбутнімивчителями початкової школи закономірностейформування знань, умінь і навичок молодшихшколярів у галузі мови. Щодо загальноїкомпетентності, майбутні вчителі початковихкласів мають вміти оцінювати навчальнідосягнення учнів початкової школи за 12бальноюсистемою (знання першокласників – вербально).Важливо, щоб майбутні вчителі вміли не тількисамі оцінити учнів, але й навчили їх оцінюватисебе та один одного. У цьому контексті вагомозначення набуває процес формування оцінноконтрольних дій у навчальномовленнєвійдіяльності учнів початкової школи.

Для досягнення навчальної незалежності,ініціативності й відповідальності учня якпоказників суб’єктної позиції в учінні особливогозначення набуває самостійність дитини вконтрольнооцінній діяльності, тобто вмінняконтролювати та оцінювати свою діяльність,установлювати причини помилок й усувативиявлені недоліки. Це стає можливим лише заумови належного оволодіння учнями контрольнооцінними вміннями, основи формування якихзакладаються саме на початковому етапінавчання.

Успіхи навчальнопізнавальної діяльності учнівхарактеризуються кількісними та якіснимипоказниками, що виражаються і фіксуються воцінці успішності.

Об’єктом контролю у процесі навчання єзнання, вміння та навички, досвід творчоїдіяльності учнів, досвід емоційноціннісногоставлення до навколишнього світу.

Оцінювання – це процес встановлення рівнянавчальних досягнень учня в оволодінні зміступредмета в порівнянні з вимогами діючих програм[3, 56].

Один із педагогів сучасності М.М. Фіцулавважає, що до критеріїв оцінювання требавіднести такі показники:

обсяг знань, що визначається кількістю всіхелементів знання про вивчений об’єкт,передбачений навчальною програмою;

міцність знань – збереження в пам’ятівивченого матеріалу, що характеризуєтьсяповнотою і тривалістю, легкістю табезпомилковістю відтворення;

оперативність знань – вміння учнявикористати знання у стандартних однотипнихумовах;

гнучкість знань – вміння знаходити варіативніспособи їх застосування в змінених умовах;

конкретність і узагальненість – вміннярозкрити конкретні вияви узагальненого знаннята підтвердити конкретні знання під узагальнення;

систематичність і системність, щохарактеризують різні аспекти знань учнів;

вміння викласти знання в усній, письмовій іграфічній формах, дотримуючись логічноїпослідовності, граматичної та стилістичноїграмотності, виразною, багатою мовою;

якість умінь та навичок [7, 197].Серед багатьох психологічних факторів, які

використовує учитель під час формування в учнівпозитивного ставлення до навчання важливемісце займає педагогічна оцінка.

У педагогічному словнику C. Гончаренкадається таке визначення шкільної оцінки:

Оцінка шкільна – визначення й вираження вумовних знакахбалах, а також в оцінювальнихсудженнях учителя ступеня засвоєння учнямизнань, умінь та навичок відповідно до вимогшкільних програм, рівня старанності і станудисципліни [4, 124].

О.Я. Савченко підкреслює, що педагогічнеоцінювання є дуже важливою справою, безпосередньопов’язаною, з одного боку, з правовими, а з іншого – зетичними аспектами [6, 33].

Деякі педагоги вважають, що оцінка успішностішколярів має виражатися в балах, а також у форміоцінних суджень учителя.

При оцінюванні діяльності учнів передучителем постають такі питання:

якою повинна бути педагогічна оцінка; що треба оцінювати в діяльності учня; за яких умов оцінка має ефективний вплив

на формування позитивного ставлення донавчання дітей шестирічного віку [5, 7].


46

Найвищі можливі освітні результативиникають тільки тоді, коли будьякі вплививчителів, вихователів, школи в цілому збігаютьсяіз власними зусиллями школяра в освоєннінавчальної діяльності, з його активністю щодо“освіти” себе. Саме тому одна з важливих задачшколи полягає в тому, щоб формуватисприйняття дитиною освітнього процесу не тількияк зовнішньої стосовно її діяльності, а і якрезультату своєї власної діяльності, турботи,особистої відповідальності за створення, розвитоксебе, своєї індивідуальності.

Один із можливих шляхів сприяння цьому –залучення самих учнів у оцінку своєї навчальноїдіяльності.

Контрольнооцінні вміння необхідноформувати, починаючи з молодшого шкільноговіку. Водночас усталеність поглядів на контроль іоцінку, як дій виключно вчителя, гальмуютьприйняття молодшою школою завданьформування контрольнооцінних умінь.

Учні початкової школи дуже часто вважають,що контролювати і оцінювати свою діяльність нетреба, не замислюються над причиною невдач іпомилок, труднощів і проблем у процесі навчання,над тим, якими способами можна їх уникнути івирішити, або ж виконують контрольнооцінні діїлише за вказівкою вчителя.

Спостереження показують, що учніпочаткових класів під час говоріння і слуханнянасамперед звертають увагу на зміст і контролюєправильність побудови висловлювання, фрази,слова. Щоб мовленнєві помилки булиусвідомленими, вони мають посісти структурнемісце мети під час виконання мовленнєвогозавдання. Увага дитини має спрямовуватися намовленнєві помилки, “неправильності” в побудовіфраз і речень.

Формуванню лінгвістичного ставлення до мовисприяють оцінноконтрольні дії, а саме:

а) вміння оцінювати й контролювати діяльністьоднолітків, тобто взаємооцінка і взаємоконтроль;

б) вміння оцінювати й контролювати власнудіяльність, тобто самооцінка і самоконтроль [2, 34].

У навчальномовленнєвій діяльності оцінноконтрольні дії виконують подвійну функцію; поперше, вони є необхідною умовою і засобомзасвоєння елементарних лінгвістичних знань,формування відповідних мовленнєвих умінь інавичок; подруге – важливою умовоювикористання засвоєних знань, сформованихмовленнєвих умінь і навичок у мовленнєвійпрактиці дитини.

Погоджуємося з думкою А.М. Богуш, щоформування контрольнооцінних дій учнів

початкової школи має бути поетапним. Цілкомвиправданими вбачаються виокремленніавторами етапи такої роботи:

1й, – пов’язаний з переходом від дошкільноїдо шкільної освіти (1й клас);

2й етап, – основний, на якому вдосконалюютьсяформи і способи контролю й оцінки в умовахформування класного співтовариства (2й клас –перше півріччя 4го класу);

3й етап, – рефлексивний, що забезпечуєперехід від початкової школи до основної (другепівріччя 4го – 5й клас) [1, 41].

Будьяка людська діяльність розвивається зазразком і потребує не лише його відтворення, а йперевірки. Спочатку зразок для контролю має бутиу вигляді предмета чи еталона. Оскільки вінпостійний, то досить швидко узагальнюється йзасвоюється.

Спершу дія контролю виконується з чіткимрозподілом операції. Що більше узагальнюєтьсяробоча дія, то більше узагальнюється діяконтролю, а отже, швидше скорочується ідеальнаконтрольна дія. Помилки чи хиби, яких молодшийшколяр припускається в мовленні і при цьомусамостійно виправляє, є результатом їївнутрішньої уваги, контролю.

Потрібно створювати спеціальні мовленнєвіситуації, які стимулювали б дітей до оцінноконтрольних дій у внутрішньому плані. Для цьогоможна використати дидактичні ігри, в якихдитина потрапляє в ситуацію вибору правильноївідповіді (такої, що відповідає мовленнєвомуеталону), висловити власну думку тааргументувати її тощо.

Крім дидактичних ігор, можна використатимовленнєві вправи, мета яких – навчити йзакріпити знання дітей щодо вживанняграматичних і синтаксичних форм рідної мови.Ефективними щодо цього є мовленнєві завданняяк засіб формування оцінноконтрольних дійдитини у внутрішньому плані [2, 35].

Мовленнєві завдання стимулюють молодшогошколяра до пошуку і виправлення мовленнєвихпомилок. У кожному тексті такого завдання єпомилка, яку потрібно помітити (почути) івиправити. Зміст завдань має охоплюватифонетичну, граматичну і лексичну правильністьмовлення, послідовність і точність викладу думки,створювати ситуацію взаємоконтролю.

Наприклад, учням пропонують такі текстизавдань:

Завдання 1.Складали речення зі словом піаніно.Відповіді учнів. 1) На піаніні лежали ноти.

2) Нам привезли нову велику піаніну.



47 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Плануючи завдання на виховання у дітейоцінноконтрольних дій, вчитель має пам’ятати,що під час планування уроку української мовимає продумати вид педагогічної оцінки, її місце вструктурі заняття, прийоми і методи формуваннядій оцінки і контролю у дітей. Найефективнішоющодо вдосконалення якості мовленнєвогорозвитку дитини є процесуальна педагогічнаоцінка. Розповідь кожної дитини маєаналізуватися щодо її граматичної правильності,зв’язності й логічності викладу, доступностірозуміння слухачами. Наприкінці заняття вчительдає підсумкову оцінку мовленнєвої діяльності дітей.

Постійному стимулюванню учнів щодо дійконтролю і оцінки мовленнєвої діяльностісприяють такі методи і прийоми:

настанова вчителя на наступну оцінноконтрольну діяльність. Наприклад: “Уважнослухайте відповіді (розповіді) товаришів,слідкуйте, чи всі слова вони правильновимовляють. Пізніше ви оцінюватимете розповіді.Слідкуйте, чи за планом складена розповідь”;

запитання вчителя на зразок: “Що можнасказати про розповідь Оленки?”, “Чим вамсподобалася розповідь Катрусі?”, “Хто помітивпомилку в реченні Тараса?”, “Які зайві словасказав у своєму реченні Іванко?”, “Як правильнопотрібно сказати це речення (слово)?”, “Як тигадаєш, чи правильно ти побудувала речення?”;

зіставлення зразка (розповіді вчителя) зрозповідями учнів. “Діти, пригадайте, якимисловами я розпочала свою розповідь, а якими –Івасик?”, “Чим я закінчила свою розповідь і прощо в кінці розповідала Зіна?”, “Повторіть церечення (слово) так, як я”;

зіставлення розповідей і відповідей дітей.Наприклад: “Чия розповідь вам найбільшесподобалась і чому саме?”, “Хто з дітейправильно відповів?”, “Виберіть правильнувідповідь” тощо;

залучення дітей до оцінки відповідей ірозповідей з допомогою фішокоцінок: червонийкружечок – сигнал небезпеки, неправильна формаслова; синій – правильна відповідь. Діти уважнослухають відповідь і кожний викладає відповіднийкружечок. За вказівкою вихователя аналізуютьвідповіді;

складання розповіді за опорними словами,

оцінка дітьми композиції (чи всі слова були задіянів розповіді й у якому порядку);

складання розповіді за планом і оцінка дітьмиїх відповідності плану;

постійне введення у структуру урокудидактичних ігор, вправ і мовленнєвих завдань,які б стимулювали оцінноконтрольні дії.

Висновки. Отже, у навчальномовленнєвійдіяльності оцінноконтрольні дії виконуютьподвійну функцію; поперше, вони є необхідноюумовою і засобом засвоєння елементарнихлінгвістичних знань, формування відповіднихмовленнєвих умінь і навичок; подруге –важливою умовою використання засвоєних знань,сформованих мовленнєвих умінь і навичок умовленнєвій практиці дитини.

1. Богуш А.М. Формування оцінно-контрольних дійв мовленнєвій діяльності дошкільників / А.М. Богуш // Наука і Освіта. – 1997. – № 1. – С. 41 – 46.

2. Глазова В.В. Контрольно-оцінна діяльністьу системі “учитель-учень” на етапі початковогонавчання: зб. наукових статей І Міжнародногоосвітнього форуму [“Особистість у єдиномуосвітньому просторі”], (Запоріжжя, 5 – 7травня 2010 р.) / – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС”ЛТД, 2010. – Ч. 3 – С. 34 – 37.

3. Глазова В.В. Формування контрольно-оцінних умінь у традиційному і розвивальномунавчанні: материалы VII Международной научно-практической конференции [“Инновационныетехнологии в образовании”], (Ялта, 20 – 22 сент.2010 г.) / Ялта: РВВ КГУ, 2010 – С. 56 – 59.

4. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник / Семен Устимович Гончаренко. – К.:Либідь, 1997. – 376 с.

5. Савченко О. Дидактико-методичні вимогидо організації контрольно-оцінювальної діяльності вчителя/ О. Савченко // Початкова школа. – 2011. – №2. – С. 7 – 12.

6. Савченко О.Я. Уміння вчитися як ключовакомпетентність загальної середньої освіти /Компетентнісний підхід у сучасній освіті:світовий досвід та українські перспективи:Бібліотека з освітньої політики // Під заг ред.О.В. Овчарук, – К.: К.І.С., 2004. – С. 33 – 44.

7. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. для студ.вищ. пед. закл. освіти / Михайло Миколайович Фіцула.– К.: Академія, 2001. – 528 с. (Альма-матер).



48

УДК 374.72:78(477.62 – 21Маріуполь)“18/19”

Вікторія Мітлицька, кандидат мистецтвознавства,доцент кафедри інструментального виконавства та музичного мистецтва естради

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

МУЗИЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ІМПЕРАТОРСЬКОГО РОСІЙСЬКОГОМУЗИЧНОГО ТОВАРИСТВА У МАРІУПОЛІ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)У статті показано основні напрями музично-просвітницької діяльності в Маріуполі

Імператорського Російського музичного товариства (ІРМТ). Визначено особливості та формипросвітництва Маріупольського відділення товариства в концертному виконавстві. Проаналізованопрограми виступів музикантів-гастролерів у концертах ІРМТ з точки зору розповсюдження музичнихзнань, збагачення музично-естетичних уявлень слухачів, поширення європейської музичної культуризасобами професійного музичного мистецтва. Особливістю просвітницької дії ІРМТ на Маріупольщині єпоєднання гедоністичного, пізнавального, естетичного та виховного елементів.

Ключові слова: музичне просвітництво, музично-освітня практика, концертне виконавство,професійне музичне мистецтво.

Літ. 14.

Виктория Метлицкая, кандидат искусствоведения,доцент кафедры инструментального исполнительства и музыкального искусства эстрады

Мелитопольского государственного педагогического университета иимени Богдана Хмельницкого

МУЗЫКАЛЬНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯЛЬНОСТЬ ИМПЕРАТОРСКОГОРОССИЙСКОГО МУЗЫКАЛЬНОГО ОБЩЕСТВА В МАРИУПОЛЕ

(конец ХІХ – начало ХХ вв.)В статье показаны основные направления музыкально-просветительской деяльности в Мариуполе

Императорского Российского музыкального общества (ИРМО). Определены особенности и формыпросветительства Мариупольского отделелення общества в концертном исполнительстве.Проанализированы программы выступлений музыкантов-гастролеров в концертах ИРМО с точки зренияобогащения музыкально-эстетических представлений слушателей, повышения уровня их музыкальныхзнаний путем распространения европейской музыкальной культуры средствами профессиональногомузыкального искусства. Особенностью просветительской работы ИРМО на Мариупольщине являетсяобъединение гедонистического, познавательного, эстетического и воспитательного элементов.

Ключевые слова: музыкальное просветительство, музыкально-образовательная практика,концертное исполнительство, профессиональное музыкальное искусство.

Viktoriya Mitlytska, Ph. D. (Art Studies),Associate Professor of the Instrumental Performance and Variety Musical Art Department

Melitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

THE MUSICAL AND ENLIGHTENING ACTIVITY OF THE RUSSIAN EMPERIALMUSICAL SOCIETY IN MARIUPOL (the end of the 19th c. – the begning of the 20th c.)

The article deals with the main directions in music enlightening activity of the Russian Emperial MusicalSociety in Mariupol. The peculiarities and special features of music enlightening activity of the Society’sMariupol department in the concert performing are defined. The author studies the regional development ofthe main forms of the concert performing practice, the basic direction of the Society’s music enlightening activitythat greatly influenced the musical life in Mariupol. The article analyzes the participation of the musicians inthe concerts organized by the Emperor Russian Musical Society in Mariupol. The programs of the musicians’performances as a means of the listeners’ musical and aesthetical imagination development and improvementof their musical knowledge are analysed.

Кeywords: the musical enlightening, a music educational practice,a concert performing, the professional musical art.

Постановка проблеми. Музичнепросвітництво, як особливий видтворчої діяльності, є важливою

складовою формування загальної культурисуспільства. Розширення музичного кругозору

широкого загалу сприяє розвитку його естетичнихпотреб, відтак, і розвиткові музичної освіти,концертного виконавства, музичнотеатральноїсправи, музичної журналістики й т. ін. Це востаточному результаті формує запит

© В. Мітлицька, 2016

МУЗИЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ІМПЕРАТОРСЬКОГО РОСІЙСЬКОГОМУЗИЧНОГО ТОВАРИСТВА У МАРІУПОЛІ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

49 Молодь і ринок №6 (137), 2016

громадськості на мистецькі досягнення, а, отже,впливає на рівень культури суспільства в цілому.

Стан і рівень культури обумовлюється багатьмачинниками, в тому числі й духовними. Важливимчинником формування духовної культурисуспільства є музичне просвітництво – важливаскладова музичного життя міст і їх провінційногооточення. Одним із невеликих повітових містУкраїни дореволюційного періоду був Маріуполь,музичне життя якого, й зокрема, становленнямузичного просвітництва, на сьогодні є маловивченим.

В українському музикознавстві традиціїдослідження музичної історії невеликих населенихпунктів складаються з 20х рр. ХХ ст. й до теперще не зазнали кардинальних змін. На такеставлення до власної музичної історії вказувавмузикознавець М. Алексєєв, який вважав, що увітчизняному (радянських часів. – В.М.)музикознавстві не створено музичної історії містподібно до того, як написана вона для цілої низкипровінційних міст Італії, Німеччини, Франції.Тому музична історія невеликих міст “… внекоторых случаях, могла бы сообщить рядсущественных данных для истории общественнойи культурной жизни вообше” [2, 7]. Дослідженнямузичного просвітництва, як частини суспільногота культурного життя окремих регіонів, покликаневирішувати назрілі проблеми духовноговідродження нації. Звернення до здобутківминулого, до історії музичного просвітництваМаріуполя в тому числі, має змінити на кращестан в освітянській та мистецькій галузях,об’єднати і спрямувати сили громадськості навирішення гострих питань сьогодення.

Аналіз останніх джерел досліджень іпублікацій. Проблеми музичного просвітництва,як явища мистецтва, науковці торкались лишепобіжно. Важливими для даного дослідженнястали праці, присвячені вивченню музичноїосвіти та музичновиконавської практикиРосійської держави дореволюційної доби,питанням музичного життя великих культурноісторичних центрів України. Це роботиМ. Богданова, К. Вебера, М. Фіндейзена,О. Кононової, Е. Куришева, Т. Лаврищевої.Найближчими до обраного напряму дослідженняє праці І. Авескулової, Н. Гуральник [1; 3; 8], вяких віддзеркалені й узагальнені формипедагогічнопросвітницької діяльності ІРМТ вУкраїні, вплив музичного просвітництва окремихзначних творчих особистостей назагальнонаціональний культурномистецькийпроцес.

Вивченню музичної культури одного зі східних

регіонів України – Маріупольщини – присвяченонебагато праць, серед яких виокремлюєтьсядослідження музичної творчості й музичногопобуту греків Приазов’я І. Папуша [13]. Проте вцій розвідці поза увагою автора залишились іншіважливі напрямки музичного життя краю.

Актуальність даного дослідження обумовлюєтьсянеобхідністю наукового осмислення ролі явищамузичного просвітництва у становленнімузичного життя Маріуполя наприкінці ХІХ –початку ХХ ст., а також важливістюпросвітницького напрямку діяльності длярозвитку музичної освіти й мистецтва не тількиданого регіону, а й усієї України.

Мета статті – вивчення напрямів, форм таособливостей діяльності ІмператорськогоРосійського музичного товариства (ІРМТ) вгалузі музичного просвітництва на теренахМаріуполя.

Методи дослідження. У роботі використанідіалектичний, термінологічний, джерелознавчий,історичний, системний, соціокультурний,порівняльний, історикохронологічний методи, атакож метод аналізу, систематизації йузагальнення.

Виклад основного матеріалу. Маріуполь –центр одного з повітів Катеринославської губернії,яка наприкінці ХІХ ст. займала більшу частинупівденних територій Російської держави. Вгубернії того періоду функціонувало чималотворчих громадських товариств та об’єднань.Такими були Товариство катеринославськихлікарів, юридичне товариство, Російське технічнетовариство, Наукове товариство, КатеринославськаВчена Архівна комісія, товариство ім. М.В. Гоголя,місцеве відділення Всеукраїнського товариства“Просвіта” імені Т.Г. Шевченка.

Застосування засобів музичного мистецтва упросвітництві широких мас не є характерноюознакою діяльності всіх перелічених суспільнихта наукових об’єднань. Найбільш активно музичнізасоби у справі піднесення культурноосвітньогорівня широкого загалу Катеринославщинизастосовували товариства: ім. М.В. Гоголя,“Просвіта” та Наукове. При цих організаціях діялихудожня та музична комісії, які об’єднали місцевихдіячів культури й мистецтва, прихильниківмузичного і театрального мистецтв. Незважаючина спрямованість цих товариств на поширеннямузичного мистецтва у суспільстві, деякітогочасні періодичні видання мали привідконстатувати, що губернський центр “при егоболее чем 200тысячном населении очень беденкультурнопросветительскими учреждениями”[14, 100]. Не станемо порівнювати Катеринослав


50

із великими культурноісторичними центрамитогочасної Російської імперії, лише зазначимо, щосеред вже згаданих товариств безпосередньомузичнопросвітницьким спрямуванням відзначаласьдіяльність Катеринославського відділенняІмператорського Російського музичноготовариства (КВ ІРМТ). Саме його слід вважатинезамінним суб’єктом музичного життя, а, отже,й головним рушієм музичного просвітництварегіону.

Просвітницьку діяльність у великих містах ірегіонах держави ІРМТ здійснювало у двохвзаємопов’язаних напрямках – через поширеннямузичної освіти (створення музичних класів тамузичних училищ при відділеннях товариства), атакож через організацію концертів.

Наприкінці ХІХ ст. ситуація у сфері музичногожиття Російської держави, як і досліджуваногорегіону, змінилась на краще і суттєво відрізняласьвід стану на 80і рр. ХІХ ст. В цей час музичнопросвітницька діяльність ІРМТ “… обмежуваласьмалочисельними музичними ранками таконцертами. Переважно звучали сольні номери,рідше квартети та квінтети. … програмиконцертів складалися завжди з одноговідділення…” [1, 6]. Наприкінці ХІХ ст.виконавські сили головних столичних організаційІРМТ значно зміцніли, чому певною міроюсприяло відкриття та послідовна діяльність СанктПетербурзького відділення ІРМТ, СанктПетербурзької консерваторії, Московськоїконсерваторії, Московського філармонічноготовариства. Саме завдяки цим установам устоличних містах формувались традиціїакадемічного музикування, визрівали сприятливіумови для музичнопросвітницької діяльностівітчизняних музикантів та мистецьких колективіву віддалених від столиць містах і провінційнихрегіонах держави.

Мета діяльності ІРМТ чітко формулюваласьйого Статутом: сприяти поширенню музичноїосвіти в Росії й розвитку всіх галузей музичногомистецтва. Для реалізації проголошеної мети йвідкривалися при новостворених відділенняхтовариства музичні класи і курси. Музичні класинадавали можливість оволодіння грою намузичних інструментах й основами теоретичнихзнань, знайомили з творами західноєвропейськихта російських композиторів. Курси булирозраховані на музичне просвітництво середпредставників різних прошарків суспільства.Метою й результатом музичної підготовкишироких мас було виховання майбутніх співаківцерковного хору та сільських вчителів музики.Концертновиконавський напрям просвітницької

діяльності ІРМТ реалізовувався через створеннячисленних оркестрів, хорів, ансамблів,влаштування концертів та гастрольних поїздок попровінційних містах, повітових центрах,передмістях. Обидва боки діяльності ІРМТ малипросвітницьку спрямованість.

Філія ІРМТ в Катеринославі була відкриталише 1898 р. – через 30 років після відкриттяаналогічних відділень у столичних містахРосійської держави. Відділення товариства вМаріуполі було започатковано ще пізніше –1917 р. На базі музичних курсів Н. Макарськоїбуло утворено також 1917 р. і Маріупольськемузичне училище. Звичайно, найбільшаактивність і концентрування роботи ІРМТспостерігалась саме в губернському центрі, протейого відгомін сягав Маріуполя вже з перших роківХХ ст. До відкриття у Маріуполі власноговідділення ІРМТ просвітницька діяльність натериторії досліджуваного регіону здійснюваласьсилами губернського відділення товариства. Протечерез значне відставання початку роботивідділення ІРМТ в регіоні тривалішим періодоміснування, більшою розвиненістю йрезультативністю позначався саме концертновиконавський напрям діяльності товариства упорівнянні з освітнім напрямом. Підготовкафахівців у галузі музичного мистецтва, тобтопрофесіоналізація музичної освіти досліджуваногорегіону, почалася лише після відкриттяМаріупольського музичного училища.

У зв’язку з цим розгляд музичногопросвітництва ІРМТ на теренах Маріупольщинизосередимо на концертновиконавському напрямі.Останній у регіоні представлено різними формамивиконавства. Це концерти і виконавцівінструменталістів, і камерноінструментальнихансамблів, і вокалістів, і великих творчихколективів – симфонічних оркестрів та хорів.

Найяскравішою на Маріупольщині булаконцертна діяльність симфонічного оркеструПолтавського відділення ІРМТ під керівництвомДм. Ахшарумова. За 16 років колектив виступиву 434х концертах, 300 з них – це виступи під часгастрольних подорожей по регіонах України [9,35]. Подібна творча активність колективувражаюча. Географія творчих поїздок оркеструохоплювала міста, де були започатковані йфункціонували відділення ІРМТ. Особливовідзначались “… концерти у сорока п’ятимістечках, де симфонічна музика звучалавперше…” [9, 36]. Серед цих містечок значилисьМаріуполь разом з 6ма населеними пунктамиКатеринославської губернії.

Концертні виступи симфонічного оркестру



51 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Дм. Ахшарумова для Маріуполя мали дійснопросвітницьке значення – це перше знайомство зособливостями оркестрового виконавства та зрепертуаром для симфонічного оркестру.Просвітницька спрямованість діяльності оркеструДм. Ахшарумова посилювалась створеннямпояснювальних програм до кожного виступу. Устоличному музичному журналі наприкінці ХІХст. схвально оцінено цю ініціативу: “Відзначаємоповноту і змістовність пояснювальної програми.У цьому плані й Петербург, і Москва можутьповчитися у Полтави!” [6, 987].

На сьогодні неможливо конкретизувати, з якоюсаме програмою приїжджав полтавськийсимфонічний колектив до Маріуполя, але,здогадно, програми виконуваних тут творів булианалогічними тим, що відбулись в інших містах.До репертуару концертів оркестру Дм. Ахшарумовав інших відділеннях ІРМТ включались класичнітвори західноєвропейських та російськихкомпозиторів, найсучасніші твори симфонічногожанру були відсутні. Як зазначають дослідники:“Превалювання музики класичного стилю івідсутність у програмах відверто новаторськихкомпозицій зумовлювалися… просвітницькимизавданнями оркестру…, вирішувати які, на думкуДм. Ахшарумова, належало традиційномумузичному репертуару” [9, 37].

Важливим аспектом у справі поширенняоркестром Дм. Ахшарумова професійногомузичного мистецтва була пропаганда творчостіполтавських авторів. У більшості провінційнихміст Російської держави твори композиторівПолтавщини звучали вперше. Це “Українськасимфонія” М. Колачевського, “Концертнаувертюра” Л. Лісовського, “Елегія для струнногооркестру”, “Сюїта”, “Менует”, інші твориДм. Ахшарумова, симфонічна фантазія“Метелики” О. Немеровського, “Українськасюїта” В. Оголевця [9, 37]. Вірогідно, що хоча бпевна частина з цього переліку творів мала місцеі в гастрольних виступах оркестру в регіоні.Виконання кращих зразків європейської тавітчизняної музики оркестром Дм. Ахшарумовабуло відстоюванням художньої значимостікласичної музичної спадщини.

Концерти окремих виконавцівгастролерівбули більш звичними для маріупольців. Місцевевідділення ІРМТ, попри недовгий час існування(один рік), продовжувало просвітницьку лініюголовного товариства. До повітового центрузапрошувались музиканти з Петербургу, Києва,Харкова, Катеринослава. Наприклад, викладачіКатеринославського музичного училищавиступали з камерноінструментальними та

камерновокальними концертами. Особливонаголошувалась пресою участь віолончеліставіртуоза, лауреата Лейпцизької консерваторіїЖ. Застрабського [12]. В газетних оголошеннях,у рецензіях на концертні події або у викладіпрограманонсів концертів уціліла інформаціятільки виконавців на струнних інструментах.Зустрічаються згадки і про концерти вокалістів,але не підтверджено жодного факту сольнихвиступів піаністів. За відсутністю першоджерелнеможливо встановити причини такої ситуації:чито через малу чисельність піаністіввиконавцівабо через їх значну затребуваність у великихкультурних центрах Російської держави –невідомо.

З найвідоміших, всесвітньо знаних скрипалівдо Маріуполя кілька разів приїжджав професорПетербурзької консерваторії скрипальвіртуозЛ. Ауер, який виступав з місцевим піаністомЛ. Каневським. У репертуарі Л. Ауера, окрімсольних (Полонез Г. Венявського, НоктюрнФ. Шопена, Менует В. Моцарта), були твориконцертного жанру (Концерт Ф. Мендельсона дляскрипки з оркестром) [7, 421]. Відсутністьвласного симфонічного оркестру в повітовомумісті, звичайно, позначилась на особливостяхпоширення і презентації місцевій слухацькійпубліці творів симфонічного жанру. Привиконанні останніх партія оркестру вимушенодоручалась комусь із місцевих піаністів і звучалау фортепіанному перекладі. Тож, маріупольці немогли повною мірою оцінити твори для сольногоінструменту з симфонічним оркестром.

Нерідким гостем у Маріуполі був викладачКиївського музичного училища, скрипальМ. Ерденко. Він приїздив до міста і з сольними, ізі “збірними” концертами. За повідомленнямиперіодичної преси, представлений на розсудмісцевих слухачів репертуар скрипаля не буввельми широкий. Найбільш різноманітноювідзначалась програма концерту 20 лютого 1915 р.,в якому М. Ерденко виконав Концерт для скрипкиз симфонічним оркестром фа дієз мінор і ПолонезГ. Венявского, Романс Л. Бетховена, ТарантелуП. Сарасате. В сольних та камерноансамблевихконцертах М. Ерденко не втрачав можливостіпродемонструвати маріупольській публіці власнітвори. У зазначеному виступі слухачі мали нагодупознайомитися з п’єсою “КольНідрей” вавторському виконанні [5].

Але частіше М. Ерденко виступав у Маріуполіразом з іншими музикантами, в чому мала свійвияв дещо застаріла традиція ХІХ ст. Так звані“збірні” концерти за участю в одному концертікількох музикантів, на периферії використовувалась


52

вельми часто. Вірогідно, такий підхід можнапояснити бажанням гастролеріввиконавців дещополегшити сприйняття місцевою публікоювиконуваних музичних творів. В анонсі концерту,що відбувся в Катеринославі та Маріуполі влютому 1915 р., було зазначено, що в концерті,окрім знаного скрипаля, братимуть участьартистка Київської опери Л. Мирська (сопрано) іпіаніст Я. Фішерман. Більшу частину програмиконцерту займали музичні твори у виконанніМ. Ерденка. Маріупольці мали нагодупознайомитися, окрім іншого, з запропонованоюскрипалем інтерпретацією Рондо А. Баццині,“Фантазіїапасіонати” А. В’єтана і Скрипковоїсонати ор.18 Р. Штрауса [4] – досить складноготвору, який і сьогодні нечасто звучить з концертноїестради. Невідомо, як саме сприйняли маріупольціновітню музичну мову, але, мабуть, не всівиконавці переймалися просвітницькою місієюсвоїх концертів. У той же час, якщо не розумітипід просвітництвом тільки спрямованість надоступність виконаних творів, програма містила,навіть, такий твір, як Симфонію Е. Лало (це,скоріш, Другий концерт для скрипки з оркестром,що дістав назву “Іспанська симфонія”). Згаданийтвір нечасто могла почути публіка значно більшихкультурних центрів, аніж Маріуполь. Це рідкіснийвипадок, коли маріупольська публікапознайомилась із маловідомим творомфранцузького композитора і збагатила своюінтелектуальну скарбницю знаннями нового типуконцерту, створеного Е. Лало – концертусюїти.

Більш демократичною для сприйняття місцевоїпубліки була програма співачки Л. Мирської, якавиконала романси П. Чайковського, арію з йогоопери “Пікова дама” й романс Л. Бетховена [4].

Порівнюючи музичне життя Маріуполя та йогооколиць з іншими регіонами, може видатися, щосаме в даному регіоні концертне виконавствомузикантівгастролерів не відзначалось високоюінтенсивністю. Проте вдале географічнерозташування Маріуполя між двома значнобільшими музичними центрами – Катеринославомта ближчим територіально РостовомнаДону –дозволяє припустити, що музичне життяповітового міста могло бути значно активнішим.Музиканти в гастрольних подорожах зКатеринослава до РостованаДону не моглиоминути Маріуполь, тож, зі значною часткоювірогідності, зупинялися тут і виступали зконцертами. Бурхливе концертне життя великихміст не могло не зачіпати хоча б краєчком іМаріуполь. Про це свідчить той факт, що 1917 р.в Маріуполі славетний скрипаль М. Полякін 1917 р.дав два концерти [10; 11]. Найімовірніше, що

перший виступ відбувся по дорозі до одного зуже згаданих міст, а другий – на зворотномушляху.

Висновки. Завдяки просвітницькій діяльностіІРМТ наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. вМаріуполі, й по всій губернії, музичне життя сталорізнобарвним і насиченим мистецькими подіями.Серед досить великої кількості концертів,влаштованих ІРМТ, переважали заходи академічногоспрямування. Музичне просвітництво Маріупольщинипредставлене як творчістю місцевих, так і приїжджихмузикантів. Мешканці регіону мали нагодупознайомитися з окремими видами професійноговиконавського мистецтва: з симфонічнимвиконавством; з сольним скрипковим івіолончельним виконавством; з камерноінструментальним та камерновокальниммузикуванням. На основі прослуханих музичнихтворів різних форм, жанрів і стилів у виконаннівиконавцівгастролерів місцеві жителі значнорозширили коло своїх естетичних уявлень,поповнили емоційний багаж, що в результатіпозначилось на рівні їх духовної і загальноїкультури. Тож, особливістю просвітницької діїІРМТ в концертновиконавській практиціМаріупольщини є поєднання гедоністичного,пізнавального, естетичного та виховногоелементів.

Обраний напрям дослідження може бутипродовжено шляхом вивчення загальниххарактеристик явища музичного просвітництва,а також виявлення особливостей музичнопросвітницької діяльності громадських, творчихоб’єднань та установ, а також навчальнихзакладів усіх типів і спрямувань.

1. Авескулова І.В. Просвітницько-педагогічнадіяльність в Україні Імператорського Російськогомузичного товариства (друга половина ХІХ –початок ХХ ст.): автореф. дис… канд. пед. наук.:спец. 13.00.01 – загальна педагогіка та історіяпедагогіки / І.В. Авескулова. – Х., 2010. – 20 с.

2. Алексеев М.П. Из музыкальной жизни русскойпровинции первой половины ХІХ века / М.П. Алексеев// История русской музыки в исследованиях иматериалах. – Т. 1. – М., 1924. – С. 7 – 45.

3. Барабаш І.В. Форми педагогічно-просвітницькоїдіяльності Харківського відділення ІмператорськогоРосійського музичного товариства / І.В. Барабаш //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб.наук. праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди.– Х., 2008. – №29. – С. 17 – 22.

4. [Б.а.] Концерт известного скрипача МихаилаЭрденко // Приднепровский край. – Екатеринослав,1915. – №5390. – 5 февраля.

5. [Б.а.] Концерт Михаила Эрденко // Приднепровскийкрай. – Екатеринослав, 1915. – №5405. – 20 февраля.



53 Молодь і ринок №6 (137), 2016

6. [Б.а.] Музыка в провинции // Русскаямузыкальная газета. – С.-Пб., 1899. – №3.

7. [Б.а.] Музыка в провинции // Русскаямузыкальная газета. – С.-Пб., 1913. – №№ 15–16.

8. Гуральник Н.П. Українська фортепіанна школаХХ століття в контексті музичної педагогіки:історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти: автореф дис… докт. пед.наук: спец. 13.00.01 – історія педагогіки / Н.П. Гуральник.– К., 2008. – 39 с.

9. Литвиненко А. Европейские традиции профессионализациии музыкально-просветительская деятельностьПолтавского отделения ИРМО / А. Литвиненко //

Вісник МСУ: зб. наук. статей. – Х., 2008. – Т. ХІ. –№1. – С. 32 – 37.

10. Мариупольская жизнь. – Мариуполь, 1917. –18 января.

11. Марупольская жизнь. – Мариуполь, 1917. – 4февраля.

12. Мариупольское слово. – Мариуполь, 1917. – 29 ноября.13. Папуш И. А. Творческая деятельность греков

Приазовья. Конец ХІХ – ХХ век: энциклопед.справочник. – Мариуполь: предприятие “Газета“Приазовский рабочий”, 2000. – 159 с.

14. Украинская жизнь: ежемес. науч.-литер. иобществ.-полит. журнал.– М., 1912. – №5. – 120 с.


Постановка проблеми. Основнимзавданням сучасної школи стаєвиховання компетентної особистості,

яка не тільки володіє знаннями, а й умієзастосовувати їх у житті, діяти адекватно увідповідних ситуаціях, адаптуватися до складнихсоціальних умов, долати життєві труднощі,підтримувати своє здоров’я на належному рівні,

протистояти негативним впливам. З огляду на цеособливого значення набуває спрямованеформування в дітей умінь і навичок здоровогоспособу життя [6, 15].

Головною метою “Природознавства” єоволодіння учнями уявленням про цілісністьприроди, дбайливе ставлення до природи,розуміння значення життя як найвищої цінності.

УДК 37.015:796.011

Леся Колток, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиІванна Фіняк, студентка факультету початкової та мистецької освіти


ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ “ЛЮДИНА ТА ЇЇ ОРГАНІЗМ”

У статті висвітлено потенційні можливості вчителя початкових класів з формування гігієнічнихумінь та навичок учнів у процесі викладання природознавства.

Ключові слова: санітарно-гігієнічні вимоги, молодші школярі, формування гігієнічних умінь танавичок учнів у процесі викладання природознавства.

Літ. 6.

Леся Колток, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики и методики начального образованияИванна Финяк, студентка факультета начального и художественного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ НАВЫКОВ ЛИЧНОЙ ГИГИЕНЫ МЛАДШИХШКОЛЬНИКОВ ВО ВРЕМЯ ИЗУЧЕНИЯ РАЗДЕЛА “ЧЕЛОВЕК И ЕГО ОРГАНИЗМ”

В статье освещены потенциальные возможности учителя начальных классов по формированиюгигиенических умений и навыков учащихся в процессе преподавания естествознания.

Ключевые слова: санитарно-гигиенические требования, младшие школьники, формированиегигиенических умений и навыков учащихся в процессе преподавания естествознания.

Lesya Koltok, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy and Methods of Primary Education DepartmentIvanna Finyak, Student of the faculty of Primary and Art Education


THE FEATURES OF FORMATION OF SKILLS OF THE PERSONAL HYGIENE OFJUNIOR STUDENTS DURING THE STUDY SECTION “PEOPLE AND HIS BODY”

The article highlights the potential of primary school teachers on the formation of hygienic skills ofpupils in the teaching and learning of science.

Keywords: the sanitary and hygienic requirements, junior schoolchildren, the formation of hygienic skillsof pupils in the teaching and learning of Natural Sciences.

© Л. Колток, І. Фіняк, 2016

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ “ЛЮДИНА ТА ЇЇ ОРГАНІЗМ”

54

Важливе значення серед природничих знань,які включені до курсу “Природознавство”,відіграють знання про людину як живий організм.У процесі вивчення організму людини умолодшого школяра формується потреба допізнання людини як складного організму, якневід’ємної частини природи; уявлень процілісність організму, його органи та взаємозв’язкиміж ними; розуміння взаємодії і взаємовпливулюдського організму і природи, залежностіздоров’я людини від стану навколишньогосередовища; ціннісного ставлення до свогоорганізму; навичок гігієнічно доцільної поведінки[6, 16].

Значне місце у системі знань про людину якживий організм мають гігієнічні і медичніуявлення, які озброюють дитину знаннями вгалузі збереження свого здоров’я. У процесізасвоєння даних знань в школярів формуєтьсяпереконання в необхідності дотриманнягігієнічних норм поведінки.

Через комплексний зміст предметаприродознавства, який базується на багатьохнауках, на перше місце ставиться завданняприведення його в єдину систему, встановленнястрогої послідовності у вивченні. Власне кажучи,всі види роботи при вивченні природознавствамістять у собі можливості розвитку, навчання тавиховання дітей: мислення, пам’яті, уяви, інтересу[5, 40].

Аналіз досліджень і публікацій. Аналізнаукових досліджень з проблеми показав, щопитання збереження, зміцнення та відтворенняздоров’я особистості розглядається з тих чи іншихнаукових позицій у працях філософів, медиків,психологів, соціологів (М. Амосов, Г. Апанасенко,Г. Борисов, М. Віленський та ін.). Концептуальніоснови здоров’язбережного виховання закладеніу працях Н. Вишнівської, О. Ващенко, О. Дубогай,Т. Надім’янової, Ю. Науменко, З. Малькової, та ін.

Мета статті полягає у висвітленні потенційнихможливостей учителя початкової школи зформування гігієнічних умінь та навичок учнів упроцесі викладання природознавства.

Виклад основного матеріалу. Зміст розділу“Людина та її організм” охоплює системудоступних для школярів фактів, уявлень і понять,які на елементарному рівні всебічно відображаютьсутність компонентів живої природи та зв’язкиміж ними.

Учитель повинен сформувати у третьокласниківанатомічні та гігієнічні знання про людину як живийорганізм:

уявлення про ознаки людини як живогоорганізму; про відмінні ознаки людини від іншихживих організмів; про орган як частину тіла

людини і системи органів; організм людини якєдине ціле;

про шкіру (будова, властивості, значення),гігієну шкіри,

уявлення про скелет і м’язи людини; пророботу м’язів (розслаблення і скорочення),тренування м’язів, правильну поставу;

уявлення про травлення, органи травлення,про рослинну та тваринну їжу, перетворення їжів організмі людини;

уявлення про органи дихання; газообмін улегенях, значення кисню в організмі людини,взаємозв’язок між органами дихання; пронеобхідність чистого повітря для дихання, прозвички, які шкодять органам дихання, про шляхизбереження органів дихання здоровими;

уявлення про органи кровообігу (судини,серце, їх значення в організмі); про пульс,кругообіг крові в організмі і його значення; провзаємозв’язок між органами кругообігу, міжкровоносною системою і системами органівтравлення та дихання;

уявлення про нервову систему (головний іспинний мозок, нерви, їх значення в організмі),органи чуття людини (зір, слух, нюх, смак, дотик,подразники, що сприймаються кожним органом);про роботу нервової системи і органів чуття, прошляхи збереження нервової системи і правилазбереження органів чуття [1, 38].

Здоров’я є основою життєвого успіху длякожної людини. Вчитель може навчити дитинудій, що приведуть до формування певнихпереконань щодо здорового способу життя.Педагогічна практика свідчить, щоздоров’язберігальними і здоров’яформувальнимимають бути: зміст навчання (навчальні програми,підручники), навчальні технології і весь зміствиховання. Всі програми, спрямовані на зміцненняздоров’я школярів, потрібно адресувати не лишенавколо педагогічному співтовариству – лікарям,психологам, адміністраторам, а більшою мірою –педагогам, тобто тим, хто найбільше впливає наздоров’я дітей, займаючись навчанням івихованням дітей [2; 4].

Так, наприклад, вивчаючи шкіру, учнімолодшого шкільного віку дізнаються, яку роль ужитті людини відіграє шкіра. При ознайомленні зтаким важливим органом людського тіла, як шкіра(розглядаємо також волосся і нігті), учнідізнаються, що шкіра покривається потом,жировим змащенням, на поверхню шкірипостійно сідає пил. Усе це робить шкіру брудноюі створює умови для розвитку на ній мікробів,що може призвести до різних шкірнихзахворювань. Для утримання шкіри в чистоті їїпотрібно мити водою з милом. Мило розчиняє



55 Молодь і ринок №6 (137), 2016

шкірне жирове змащення, змішане з пилом,видаляє бруд із залишком поту і мікробами. Начистій шкірі мікроби гинуть. Шкіра, волосся і нігтіпокривають наше тіло і захищають його. Протеверхній шар шкіри, кінці волосся і нігтів мертві,тому потрібно регулярно підстригати нігті,волосся і стежити за чистотою тіла. Звертаєтьсяувага на попередження спеціалістівмедиків.Забиті місця, порізи полегшують проникнення ворганізм вірусів і бактерій, що можуть викликатинебезпечні захворювання. На здоров’я шкіривпливають не тільки зовнішні фактори, а йвнутрішні. Деякі хвороби самого організмувідбиваються на шкірі. Обов’язково діти маютьзасвоїти вплив на шкіру високих (опіки), танизьких температур (відмороження), їх джерела,вміння попередити травматизм покриву тіла, танадати першу допомогу при наявній проблемі.Шкіра – це дзеркало здоров’я людини [3, 24].

Після опрацювання даної теми, учні можутьвідповісти на запитання, чому шкіра, волосся інігті потребують ретельного догляду і дбайливогоставлення.

Щодо санітарногігієнічних вимог учнімолодших класів мають добре знати, якою маєбути постава (вважається правильною, якщоголова трохи піднята, грудна клітка розгорнута,плечі перебувають на одному рівні. Правильнапостава потрібна не лише для краси, а й дляздоров’я. При її порушенні можуть виникнутивикривлення хребта і порушення дихання,внаслідок чого може погіршитися зір). Учнямлегко довести правильність постави вже навітьна уроці. Провести дослідження, запропонуватиучням стати до стіни, притиснути до неї обидвілопатки, потилицю, сідниці, литки і п’ятки.Покласти одну руку на шийний вигин, а другу –на поперечний вигин хребта. Відстань міжвигином хребта і стіною повинна дорівнюватиширині долоні. Учасники такого дослідженнясамостійно зроблять висновки, наскількиправильно вони виконують вимоги правильногосидіння за столом, дотримуються санітарногігієнічних вимог при письмі та читанні (зошитпри письмі повинен лежати на відстані 35 – 40см від очей, настільна лампа повинна стояти настолі зліва від учня, ліва рука підтримує і рухаєзошит знизу вгору; поза при читанні така сама,передпліччя лежать на поверхні стола, книгуліпше поставити під нахилом). Якщо стіл невідповідає зросту, дитина змушена сидітизігнувшись; у деяких дітей є звичка сидітипідклавши під себе ноги, надто схилившись у бік.Ця поза може призвести до викривлення хребта[3, 25].

Увагу учнів та батьків, обов’язково потрібно

звернути на вибір такого шкільного атрибуту, якпортфель чи ранець. Портфель з підручникамиважить приблизно 3 кг. Зазвичай діти носять йогов одній і тій самій руці. При цьому тіло нахиленеубік портфеля, голова в протилежну сторону,спина зсутулена. Позитивний бік ранця в тому,що його носять на спині, руки залишаютьсявільними, ранець рівномірно важить на плечі,спина рівна і хода невимушена. Легше попередитипорушення постави, ніж потім її виправляти.Учніпочатківці мають знати, що поставаформується до 20 років у процесі росту і розвиткулюдини. Гарне здоров’я – це не тільки подарунокприроди, а й результат тренування людиною свогоорганізму: тренування м’язів, суглобів, зв’язок,усього того, що ми називаємо опорноруховимапаратом.

Одним із головних завдань сучасної школи єстворення оптимальних умов для розуміннядітьми переваг здорового способу життя,заохочування до здобуття знань, умінь і навичокздорового способу життя; стимулювання досамостійного й усвідомленого вибору життєвоїпозиції; швидке й ефективне поширення знаньпро здоров’я. Педагоги початкових класів повиннівикористовувати потенційні можливості вчителяпід час викладання природознавства, сформуватигігієнічні уміння та навички, навчити дитинуробити вибір, що не зашкодить життю таздоров’ю, сформувати уміння і навички в учнівмолодшого шкільного віку правильногозагартування організму. Збереження і розвитокздоров’я мають стати змістом масової педагогічноїпрактики. Нераціональна організація навчальновиховного процесу, недосконала розробка нетільки здоров’яформувальних, а йздоров’язберігальних основ сучасних методів ітехнологій навчання [4, 285].

Висновки. Одним із головних завданьсучасної школи є створення оптимальних умовдля розуміння дітьми переваг здорового способужиття, заохочування до здобуття знань, умінь інавичок здорового способу життя; стимулюваннядо самостійного й усвідомленого вибору життєвоїпозиції; швидке й ефективне поширення знаньпро здоров’я. Педагоги початкових класів повиннівикористовувати потенційні можливості вчителяпід час викладання природознавства, сформуватигігієнічні уміння та навички, навчити дитинуробити вибір, що не зашкодить життю таздоров’ю, сформувати уміння і навички в учнівмолодшого шкільного віку правильногозагартування організму. Збереження і розвитокздоров’я мають стати змістом масової педагогічноїпрактики. Нераціональна організація навчальновиховного процесу, недосконала розробка не


56

тільки здоров’яформувальних, а й здоров’язберігальнихоснов сучасних методів і технологій навчання.

1. Аквилева Г.Н. Наблюдение и опыты на урокахприродоведения: пособ. для учителя нач. кл. / Г.Н. Аквилева,З.А. Клепинина. – М.: Просвещение, 1988. – 96 с.

2. Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителядо використання здоров’язберігаючих технологій унавчально-виховному процесі // Здоров’я та фізичнакультура. – 2006. – №8. – С. 1 – 6.

3. Вишнівська Н.В. Формування умінь і навичокособистої гігієни молодших школярів під часвивчення природознавства // Вісник психології і

педагогіки: Збірник наукових праць. – Випуск 4. –К., 2010. – С. 23 – 28.

4. Надім’янова Т.В. Вплив школи і сім’ї у формуванніоснов здорового способу життя молодшого школяра/ Тетяна Надім’янова // Актуальні питаннягуманітарних наук: міжвузівський збірник науковихпраць молодих вчених Дрогобицького державногопедагогічного університету імені Івана Франка –Дрогобич: Посвіт, 2015. – Вип. 14. – С. 283 – 288.

5. Науменко Ю.В. Здоров’язберігаюча діяльністьшколи // Педагогіка.– 2005. – №6. – С. 37 – 44.

6. Національна доктрина розвитку освіти Україниу ХХІ столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – 23 с.


Постановка проблеми. Соціальні,економічні, політичні перетворення вкраїні призвели до змін у культурному

житті суспільства, що відобразилось на цінніснихорієнтирах молоді. Серед негативних тенденційцих процесів можна виділити такі: втрата

УДК 37.034Марія Федорова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти і педагогічних інновацій

Житомирського державного університету імені Івана Франка

ЗМІСТОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВУ статті проаналізовано особливості формування моральних цінностей у молодшому шкільному

віці. На основі аналізу наукової літератури автором запропоновано власне визначення поняття “моральніцінності молодших школярів”, здійснено спробу обґрунтувати змістову структуру моральних цінностейдітей молодшого шкільного віку, у якій умовно виділено когнітивний, емотивний, процесуально-діяльніснийкомпоненти.

Ключові слова: цінності молодших школярів, когнітивний компонент моральних цінностей,емотивний компонент моральних цінностей, процесуально-діяльнісний компонент моральних цінностей.

Літ. 8.

Мария Федорова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры дошкольного образования и педагогических инноваций

Житомирского государственного университета имени Ивана Франко

СОДЕРЖАТЕЛЬНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОРАЛЬНЫХ ЦЕННОСТЕЙМЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

В статье проанализированы особенности формирования нравственных ценностей в младшемшкольном возрасте. На основе анализа научной литературы автором предложено собственное определениепонятия “нравственные ценности младших школьников”, предпринята попытка обосноватьсодержательную структуру нравственных ценностей детей младшего школьного возраста, в которойусловно выделены когнитивный, эмотивный, процессуально-деятельностный компоненты.

Ключевые слова: нравственные ценности младших школьников, когнитивный компонентнравственных ценностей, эмотивный компонент нравственных ценностей, процессуально-деятельностныйкомпонент нравственных ценностей.

Mariya Fedorova, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professorof the Pre-school Education and Pedagogical Innovations Department

Zhytomyr Ivan Franko State University

THE MEANING CHARACTERISTICS OF MORAL VALUES OF PRIMARY SCHOOLCHILDRENThe article analyses the peculiarities of formation of moral values of primary school children. On the

basis of analysis of scientific literature the author suggests his own definition of the concept “moral values ofprimary school children”, justifies the structure of moral values of primary school children in which cognitive,emotional and activity component are singled out.

Keywords: moral values of primary school children, a cognitive component of moral values, an emotionalcomponent of moral values, an activity component of moral values.

© М. Федорова, 2016

ЗМІСТОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

57 Молодь і ринок №6 (137), 2016

цінностей і ідеалів, що домінували у попередніперіоди; спрямування діяльності на досягненнявласного блага; надання переваги матеріальнимцінностям у порівнянні з духовними; розмитіуявлення про основні моральні доброчесності. Зогляду на це, особливої актуальності набуваєпроблема духовноморального виховання молоді,починаючи з перших років її життя, оскільки у цівікові періоди формуються смислоутворюючіціннісні компоненти. Ефективне вихованняморальних цінностей у роки навчання впочатковій школі залежить від рівня професійноїкомпетентності вчителя, від оволодіння нимтеоретичними засадами виховного процесу.

Аналіз досліджень. Психологопедагогічніаспекти проблеми моральних цінностей порушеноу працях І. Беха, О. Бодальова, Л. Божович, Г. Бреслава,Л. Виготського, А. Кир’якової, Л. Колберга,Я. Коломинського, О. Кравцової, В. М’ясищева,Т. Піроженко, С. Рубінштейна, В. Сухомлинськогота ін. Проте, у зазначених працях недостатньорозроблені теоретичні основи вихованняморальних цінностей у молодшому шкільномувіці.

Мета статті. Метою статті є обґрунтуваннясутності поняття “моральні цінності молодшихшколярів”, структури моральних цінностей дітеймолодшого шкільного віку, змістового наповненняїї компонентів.

Виклад основного матеріалу. У нашомудослідженні під моральними цінностями мирозуміємо високозначимі смислові утворення, якіфіксуються у свідомості особистості в “моделяхповинного”, засновані на безумовному визнанніцінності людини, ідеях справедливості, людяності,усвідомлення своєї відповідальності за благо іншоїлюдини; вони виявляються у достойних діях івчинках, спрямованих на гармонізацію відносинособистості і суспільства.Запропонованевизначення дозволяє виділити основні моральніцінності, до яких ми відносимо справедливість,людяність, відповідальність, чесність, гідність.Базовою цінністю суспільної моралі, на нашудумку, є справедливість, яка передбачає “загальнеспіввідношення цінностей, благ міжсобою іконкретний розподіл їх між індивідами, належнийпорядок людського співжиття, який відповідаєуявленням про сутність людини і її невід’ємніправа” [8, 52]. У такому розумінні зафіксовані важливіхарактеристики справедливості: рівність між людьми,недопущення насильства і порушення прав іншоїлюдини, вимога визнавати за іншою людиною тіправа і свободи, які визнаєш за собою. Цінністьлюдяності ототожнюється з гуманністю і охоплюєвідносини, в яких на основі любові до ближнього

людина надає перевагу і турбується не про себе,а про іншого. Цінності справедливості і людяностіреалізуються у взаємодії з цінностями правдивості,помірності, толерантності, миролюбності,безкорисності, поваги до людини, чуйності,відданості, милосердя, товариськості тощо.

Реалізація цінностей справедливості ілюдяності неможлива без сформованостівідповідальності. Г. Йонас стверджує, щоморальна відповідальність полягає у здатності доздійснення морального вибору і визначає якістьвсіх сфер діяльності людини. Вона має бутиколективною і поширюватись на всю біосферу імайбутні покоління; це відповідальність замайбутнє людства.Цінність відповідальностівиявляється у взаємозв’язку з цінностямивірності, надійності суб’єкта, вдячності, мужностіу відстоюванні добра, самостійності.

У словниковій літературі чесність розумієтьсяяк відповідність слова і справи реальному стануречей і виявляється у відкритості думок, почуттів,намірів для інших людей. У практиці реалізаціїчесність пов’язана з щирістю, відвертістю,вірністю, добросовісністю людини.

Інтегральною цінністю, що спонукає доморальної дії є гідність, яка відображає моральнеставлення особистості до світу людей, речей,себе. І. Бех пропонує розуміння гідності як“усвідомлення і переживання особистістю самоїсебе у сукупності моральнодуховниххарактеристик, що викликають повагу оточення”.Отже, визначальною і обов’язковоюхарактеристикою гідності є ставленняповагаоб’єкта гідності до її суб’єкта [1, 6]. Цінністьгідності передбачає самостійність, сформованістьвласної точки зору, незалежність, свободу вибору.

Формування моральних цінностей умолодшому шкільному віці підпорядковуєтьсяосновним законам розвитку особистості,запропонованим Л. Виготським. Відповідно доосновного генетичного закону культурногорозвитку “всяка функція в культурному розвиткудитини з’являється на сцену двічі, в двох планах,спершу – в соціальному, потім – в психологічному,спершу між людьми, як категорія інтерпсихічна,потім всередині дитини, як категоріяінтрапсіхічна” [3, 355]. Отже, розвиток вищихпсихічних функцій, цінностей особистості йде недо соціалізації, а навпаки, “до перетвореннясуспільних відносин в психічні функції”. Іншізакони розвитку доводять: в процесі розвиткуособистість переходить від безпосередніх,природних форм поведінки до опосередкованих,що виникли в процесі культурного розвитку;соціальні форми поведінки поступово стають


58

формами індивідуальної поведінки і мисленняособистості.Аналіз цих положень дозволяєзробити висновок, про те, що формуванняморальних цінностей являє собою процесінтеріоризації особистістю суспільних цінностей,а визначальними факторами їх розвитку єціннісна наповненість соціального середовища тацілеспрямоване виховання. Головним механізмомзасвоєння моральних цінностей є загальниймеханізм засвоєння соціальних форм діяльності,відповідно до якого засвоєні у зовнішній форміпротікання процеси перетворюються у внутрішні,розумові (Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв,Г. Урунтаєва та ін.).

Формування моральних цінностей (справедливості,людяності, відповідальності, чесності, гідності) умолодшому шкільному віці потребує виділення їхзмістової структури. У структурі моральних цінностейдітей молодшого шкільного віку ми виділяємокогнітивний, емотивний та процесуальнодіяльніснийкомпоненти. Розглянемо їх змістове наповнення.

Емотивний компонент моральнихцінностей. Перший рік навчання в школіспівпадає з проходженням кризи 7 років,внаслідок чого ігрова діяльність поступововтрачає свою значимість, поступаючисьнавчальній діяльності, яка стає провідною.Основним новоутворенням кризи 7 років єінтелектуалізація афекту (Л. Виготський), завдякичому дитина починає вкладати смисл в емоції інавчається ними керувати.Подальший розвитокцього новоутворення у спілкуванні з дорослимта його закріплення у відповідній діяльностістимулює розвиток нових смислів, ставлень дооточуючого світу, удосконалення поведінковихреакцій. В іншому випадку спостерігаєтьсязбіднення емоційної сфери і центрованістьдитини на собі [5, 90].

Загалом, емоційна сфера молодших школярівхарактеризується такими особливостями: чуйністьдо подій, здатність до співпереживання;опосередкованість діяльності, уяви емоціями;безпосередність і відвертість вираженняпереживань; емоційна нестійкість, часта змінанастроїв (на загальному фоні життєрадісності,бадьорості); схильність до короткочасних ібурхливих афектів; недостатнє усвідомлення своїхі чужих емоцій, що призводить до неадекватнихповедінкових реакцій (лише емоції страху і радостівже чітко усвідомлюються); відчуття труднощівпри вербалізації емоцій (Є. Ільїн). На жаль, широкісоціальні почуття є поки що нерозвинутими,малозначимими і займають підпорядкованеположення (Г. Бреслав).

Завдяки розвитку довільності поступово згасає

імпульсивність емоційних процесів, зростає їхвибірковість і керованість. Емоційні процесистають більш стійкими, передбачуваними, щодозволяє молодшому школяру відчути радістьмайбутніх подій і легко переносити актуальнітруднощі. Розвиток моральних почуттівпов’язується з розвитком емоційної децентрації,завдяки якій дитина усвідомлює настрій, почуттята їх причини в оточуючих людей. Емоційнадецентрація розвивається за 2 напрямами:розширення кола об’єктів, яким співпереживає іспівчуває дитина; надання вибіркової ірегламентованої допомоги дитині в ідентифікаціїсвоїх почуттів із соціальними нормами [2, 47].

Особливістю дитячого смислеутворення єемоційність, образність, чуттєва мотиваціяповедінки, що дозволяє вважати емоції важливимфактором формування моральних цінностей.Незважаючи на це, спектр емоційних переживаньсучасних школярів вузький; бажання даруватирадість асоціюються з передачею матеріальнихблаг. При характеристиці оточуючих та себе ушколярів переважають когнітивні і практичніпоказники, а не емоційні, що свідчить пронедостатній розвиток їх емоційнопочуттєвоїсфери [7].

Розвиток мотиваційної сфери молодшихшколярів Л. Божович, Д. Ельконін пов’язують зтакими новоутвореннями: співпідкорення(ієрархізація) мотивів, зростання кількостіопосередкованих мотивів, усвідомлення власнихмотивів. Розвиток зазначених новоутвореньсприяє розвитку механізмів саморегуляціїповедінки, довільності, формуванню вольовихякостей що є невід’ємною складовою моральнихцінностей. І. Кулагіна, С. Гані експериментальнодовели й інші особливості розвитку мотиваційноїсфери молодших школярів. Їм нехарактернагедоністична мотивація; егоцентрична мотиваціятакож майже не виражена і її значимістьзнижується. Спостерігається інтенсивнийрозвиток духовноморальної мотивації (від 23%у 1 класі до 78% у 4 класі), колективістськоїмотивації, яка узгоджується з діловою.Посилюється мотивація, пов’язана зіспілкуванням з товаришами. На жаль,зафіксовано, що у молодших школярів майжевідсутні мотиви обов’язку, самовдосконалення,самоосвіти. Отже, можна стверджувати, щомолодший шкільний вік є сприятливим періодомдля розвитку і закріплення моральних мотивівдіяльності і поведінки [6, 103 – 105].

Формування моральних цінностей забезпечуєтьсярозвитком потреби у соціальній відповідності ісоціальній компетентності. Для дітей нормативно



59 Молодь і ринок №6 (137), 2016

ціннісний аспект навчальної діяльності є більшважливим у порівнянні зі змістовим. Цезабезпечує орієнтацію на оцінці судженнявчителя, завдяки яким засвоюються схвалювані ушколі форми поведінки і цінності. Подальшийрозвиток потреби у самостійності спонукаєшколяра до прийняття власних рішень, здійсненняморального вибору. Внаслідок цього у 3 – 4 класахформується власна внутрішня позиція, у якійузгоджуються “образ Я” та групові ціннісніорієнтації [2, 41 – 43].

Когнітивний компонент моральнихцінностей. Основними новоутвореннямимолодшого шкільного віку, що стосуютьсякогнітивної сфери особистості, є розвитоктеоретичного мислення, рефлексія, уміннявчитися.

Важливим утворенням шкільного віку, запереконанням Л. Виготського, є перехідзовнішнього мовлення у внутрішнє, в результатічого воно стає не лише засобом спілкування, а ймислення. В подальшому, розвиток мислительнихпроцесів, логіки відбувається в дитячомуколективі внаслідок соціалізації мовлення:спочатку вищі функції мислення проявляються уколективному житті дітей у вигляді суперечки,потім розвивається розмірковування у поведінцісамої дитини [3, 350]. Мислення вже незливається з дією, як це було у дошкільному віці,а передує їй. Це твердження узгоджується звисновками Ж. Піаже про перехід дитини,приблизно у 7 років, на стадію конкретнихоперацій, відповідно до якої дитина спочаткуздійснює розумові операції, а потім відтворює їху реальних діях. Отже, молодший школяр набуваєздатності планувати діяльність, корегувати їїрезультати, передбачати наслідки своїх дій, щосвідчить про розвиток такого новоутворення як“внутрішній план дій” (В. Давидов, Я. Коломинський).

У період молодшого шкільного віку поступовозменшується егоцентризм, виникають“мотиваційні суперечки” і потреба в перевірці ілогічному обґрунтуванні.Проте, необхідновідзначити, що власні мислительні процесидитина ще не здатна регулювати, а при оцінціповедінки однолітків все ще зважає на власніінтереси і цінності, на власну позицію. Лише в11 – 12 років дитина остаточно позбавляєтьсяегоцентризму, у неї з’являється оформлена думка,яка об’єднує всі точки зору, що сприяє формуваннюпонять. Вона навчається регулювати мислительніпроцеси, що є таким самим вольовим актом, актомвибору, як і моральна дія (Л. Виготський).

Молодшим школярам в загальних рисахзнайомі основні моральні поняття (доброта,

чесність, справедливість тощо), проте їхвербалізація дається складно. Учні засвоюють нетільки правила поведінки, а й соціальні норми,користуються поняттями “добре”, “погано”,наслідком чого є втрата безпосередньої орієнтаціїна дорослого і зближення з однолітками. В цілому,за висновками Г. Бреслава, дитина ще неорієнтується на сутність взаємовідносин міжлюдьми, її основні зусилля спрямовані надотримання загальних безособових норм,оволодінняопераційнотехнічними аспектами діяльності.Отже, несформованість соціальних почуттів,ідеальних еталонів Добра і Зла, орієнтації навідносини між людьми як відносиниміжособистісні не дозволяє поки що застосуватизагальні критерії оцінки моральної поведінки уроботі з молодшими школярами [2, 48].

Продовжує розвиватися етична оцінка. Теперїї об’єктом стають вчинки, поведінка, щохарактеризує дітей як учнів. У 1 – 2 класах етичнаоцінка є абсолютно однозначною (хороший абопоганий), діти описують зовнішні проявиповедінки людини, обставини, в яких вонасталася. Поступово, внаслідок розвиткупсихологічного словника, оцінки диференціюються.Дитина починає усвідомлювати, що поведінкалюдини може визначатись різними факторами(попередніми обставинами, індивідуальнимиякостями, природніми особливостями), внаслідокчого в одній людині поєднуються майже несумісніякості, проте ще не може пояснити такепротиріччя. Це свідчить про не сформованістьбагатозначної етичної оцінки у молодшихшколярів [4, 267].

Накопичення досвіду спілкування, оцінюванняповедінки дитини з різних позицій (учителя,друзів, батьків) сприяє тому, що етична оцінкастає більш точною, розвивається здатністьусвідомлювати мотиви складних вчинків,встановлювати зв’язок між діями та причинами,що їх викликали. Узагальнити особистісні якостілюдей молодшим школярам ще важко, щосвідчить про недостатню сформованістькатегоріального мислення (А. Бодальов).

Становлення школяра як суб’єкта своєїдіяльності пов’язано з розвитком самосвідомості,складовою якої є самооцінка. Приблизно в 7 роківсамооцінка із узагальненої стає диференційованою.Диференціація відбувається за двома напрямами:пізнання себе (своїх компетентностей, здібностей)і ставлення до себе. У першому класі самооцінкадитина визначається на основі оцінки вчителя,яка є пріоритетною, і лише в 3 – 4 класі самооцінкапочинає переважати над оцінкою вчителя.Відбувається інтеріоризація зовнішніх оцінок,


60

якостей учня, посилюється емоційнаідентифікація з однокласниками і класом в цілому(Г. Бреслав), що в подальшому сприятимезакріпленню моральних цінностей. Отже,усвідомлення своїх якостей, умінь, себе у часі,усвідомлення своїх переживань спричинюєвиникнення “особистої свідомості” (Д. Ельконін).

Процесуально-діяльнісний компонентморальних цінностей. Реалізація моральнихцінностей здійснюється у моральній поведінціособистості, оволодіння якою передбачаєпроходження таких етапів: засвоєння дитиноюзовнішніх форм поведінки оточуючих, якісприймаються як натуральні; наповнення їхсоціальним змістом; усвідомлення і саморегуляціявласних поведінкових реакцій. Проходження цихстадій, як правило закінчується у підлітковому віціі свідчить про усвідомлення особистістю себе якцілісності (Л. Виготський).

Оскільки у дітей зберігається потреба увизнанні дорослого, в період приходу до школиактуалізується тенденція до демонструваннясоціально бажаної поведінки в присутностідорослого; за його відсутності така поведінка можене демонструватися. За дослідженнями В. Іваннікова70% молодших школярів вже дотримуютьсянормативної поведінки за умови відсутностіперешкод, а з ними зберігають нормативнуповедінку лише 27 – 39% дітей.

Отже, соціально бажана поведінка передбачаєне лише прагнення відповідати новій соціальнійпозиції школяра, а й оволодіння відповіднимиспособами дій.

У молодшому шкільному віці розвиваєтьсясистема довільної регуляції діяльності і поведінки,система самоконтролю, що у значній міріполегшується надзвичайною привабливістюпозиції школяра (І. Бех, Г. Бреслав, Л. Виготський,В. Давидов, Д. Ельконін та ін.). Відбуваєтьсяінтенсивний розвиток зовнішньо опосередкованихформ психічної діяльності. Наприклад, зростаєздатність використовувати додаткові засобисаморегуляції і опосередкування діяльності:промовляння дій вголос, вибудовування асоціаційзі знайомими образами. Наприкінці молодшогошкільного віку формуються такі компонентидіяльності як формулювання та перевірка гіпотез,контроль імпульсів; навички плануваннязалишаються недостатньо сформованими до 12років (О. Семенова, Д. Кошельков, Р. Мачинська).

Розвиток “дитячої довільності” (як здатностіпідпорядковувати поведінку вимогам, щовисуваються позицією школяра) у молодшихшколярів, за висновками Л. Божович, призводитьдо розвитку у підлітковому віці довільності більш

високого рівня, яка полягає в “здатностіпереборювати безпосередньо більш сильнібажання заради виконання менш сильних, алебільш значимих”.

Н. Салміна, І. Тиханова відзначають, що зприходом до школи виникає протиріччя міжусвідомленим бажанням зайняти нове місце всоціальній групі і необхідністю визнання цієюгрупою, що стимулює оволодіння нормативаминової спільноти. Спочатку ці норми не маютьвнутрішньої спонукальної сили, неінтеріоризовані. В процесі вибудовування взаєминз референтною групою людей ці норми можутьстати соціально значимими за рахунок механізму“зсуву мотиву на ціль”. Це призводить до того,що в більш пізні періоди соціально бажанаповедінка стає постійною і виявляється як рисаособистості у взаєминах з будьякою людиною.Також наприкінці дошкільного віку дитинаусвідомлює незворотність статевої належності іпочинає свідомо регулювати свою поведінку зурахуванням цієї специфіки [4, 263]. Незважаючина виникнення зазначених новоутворень,поведінка молодшого школяра все ще залишаєтьсяімпульсивною, залежною від ситуації і потребуєпідтримки зовнішніх засобів діяльності (вимогдорослого, контролю, вказівок) [2, 44].

Якщо у дошкільному віці дружні взаєминимають егоцентричний характер, то у першихкласах початкової школи з’являється ідеявзаємності відносин, діти намагаються оцінитивчинки оточуючих, усвідомити їх почуття,емоційні стани і враховують у поведінці.Позаситуативне спілкування, яке властивемолодшим школярам, ґрунтується на потребі увзаєморозумінні і співпереживанні, воноздійснюється у “зоні найближчого розвитку”дитини (М. Лісіна) і у найбільшій мірі сприяєпереходу на більш високий рівень розвитку.Дружні взаємини міцні, але нетривалі. Дещопізніше (після 9 років) з’являється усвідомленняобов’язків один перед одним (Є. Ільїн).

Висновки. Аналіз особливостей формуванняморальних цінностей дозволив обґрунтувативизначення поняття “моральні цінності молодшихшколярів” та окреслити їх змістову структуру.Моральні цінності молодших школярів – цеслабоусвідомлені, нестійкі смислові утворення,що ґрунтуються на емоційноціннісному ставленнідо іншої людини, потребі в єднанні з іншими,узагальнюють емоційно забарвлені уявлення ізнання про взаємовідносини на засадахсправедливості, людяності, відповідальності,людської гідності, що виявляються переважно вадаптивній поведінці, орієнтованій на оцінки,



61 Молодь і ринок №6 (137), 2016

норми, задані дорослими. Змістова структураморальних цінностей молодших школяріввключає когнітивний, емотивний тапроцесуальнодіяльнісний компоненти.

Когнітивний компонент моральних цінностейвключає розвиток самосвідомості та самооцінки,засвоєння моральних понять, системи знань пронорми міжособистісних взаємовідносин,усвідомлення їх необхідності, розвиток рефлексії,внутрішнього плану дій, етичної оцінки, здатностіусвідомлювати емоційні стани оточуючих тавстановлювати зв’язок між емоційними станамита причинами, що їх викликали. Емотивнийкомпонент моральних цінностей передбачаєрозвиток емоційноціннісного ставлення долюдей, здатності до емпатії, моральних почуттів,духовних потреб, формування базових цінностей(життя, здоров’я, іншої людини, спілкування таспільної діяльності тощо), розвиток мотивівморальної поведінки. Процесуальнодіяльніснийкомпонент включає формування умінь та досвідуморальної поведінки, здатності робити моральнийвибір, розвиток довільності, саморегуляціїповедінки, стабільності поведінки незалежно відприсутності дорослого.

1. Бех І.Д. Почуття гідності у духовномурозвитку особистості / І.Д. Бех // Теоретико-

методичні проблеми виховання дітей таучнівської молоді. Кн. 1. Збір. наук.пр. ін-тупроблем виховання. – К., 2008. – Вип. 12. – С. 5 –18.

2. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенностиформирования личности в детстве: норма иотклонение / Г.М. Бреслав. – М.: Педагогика,1990. – 144 с.

3. Выготский Л.С. Психология развитиячеловека / Л.С. Выготский. – М.: Изд-во Смысл;Изд-во Эксмо, 2005. – 1136 с.

4. Кон И.С. Открытие “Я” / И.С. Кон. – М.:Политиздат, 1978. – 367 с.

5. Кравцова Е.Е. Понятие возрастныхпсихологических новообразований в современнойпсихологи развития / Е.Е. Кравцова // Культурно-историческая психология. 2005. – № 2. – С. 87 – 94.

6. Кулагина И.Ю., Гани С.В. Развитиемотивации в младшем школьном возрасте //Психологическая наука и образование. 2011. – №2.– С. 102 – 111.

7. Курносова С.А. Учёт психологическихособенностей младших школьников в процессевоспитания эмоциональной отзывчивости /С.А. Курносова // Ярославский педаг. вестник,2009. – № 1. – С. 158 – 162.

8. Тофтул М.Г. Етика / М.Г. Тофтул. – Київ:Академія, 2005. – 416 с.



“Неможливо виростити повноцінну людину без виховання в ній почуття Прекрасного”.

Рабіндранат Тагор бенгальський і індійський письменник, поет, драматург

“Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях

почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися”.

“Вихователь, який стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почує себе живим,

діяльним членом великого організму, що бореться з неуцтвом та пороками людства, посередником між усім що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і благо”.


62

Постановка проблеми. Збереження ізміцнення здоров’я дітей та молоді єпріоритетним завданням будьякого

суспільства. Для його розв’язання необхіднозаручитися підтримкою різних державних тагромадських інституцій, серед яких чільне місцепосідає школа, адже саме вона виконує важливісоціальновиховні функції.

Не менш важливими аспектами є сформованіпогляди на життя особистості, її наміри та запитиу діяльності, ставленні до власного фізичногоздоров’я та способу життя загалом.

Можна багато говорити про ефективність ікорисність освітнього процесу, але важкоігнорувати той факт, що більшість дітейзакінчують школу з різноманітними

УДК 37.018:613.9

Тетяна Надім’янова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти


ПРЕВЕНТИВНЕ ВИХОВАННЯ ЯК АСПЕКТ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯУЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті розглянуто проблеми превентивного виховання учнівської молоді щодо реалізації освітніхзавдань системи здоров’язбереження в умовах шкільного навчання й сімейного виховання. Розкритометоди й засоби упровадження здоров’язберігаючої складової у шкільному та сімейному середовищах.Наголошено, що превентивне виховання як діяльність та система конкретних впливів на особистість зазнаєсьогодні суттєвих труднощів. Підкреслено, що втілення завдань превентивного виховання у напрямку роботи“сім’я – школа – громадськість” стане ефективним, якщо усі компоненти освітнього процесу будуть задіяніу створенні здоров’язберігаючого середовища, у якому навчається та виховується дитина.

Ключові слова: превентивне виховання, учнівська молодь, підліток, здоров’язберігаюче середовище,здоровий спосіб життя.

Літ. 11.

Татьяна Надимьянова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования


ПРЕВЕНТИВНОЕ ВОСПИТАНИЕ КАК АСПЕКТ ЗДОРОВЬЕСОХРАНЕНИЯУЧЕНИЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ

В статье рассмотрены проблемы превентивного воспитания ученической молодежи всоответствии с реализацией образовательных задач системы здоровьесохранения в условиях школьногообучения и семейного воспитания. Раскрыты методы и способы внедрения здоровьесохраняющейсоставной в школьном и семейном кругах. Сделан акцент, что превентивное воспитание как деятельностьи система конкретного влияния на личность претерпевает сегодня существенные трудности.Подчеркнуто, что воплощение задач превентивного воспитания в направлении работы “семья – школа –общественность” станет эффективным, если все компоненты образовательного процесса будутзадействованы в создании здоровьесохраняющей среды, в которой обучается и воспитывается ребенок.

Ключевые слова: превентивное воспитание, ученическая молодеж, подросток,здоровьесохраняющая середа, здоровый образ жизни.

Tetyana Nadimyanova, Ph.D. (Pedagogy),Associate Professor of the Pedagogy and Methodology of Primary Education Department


THE PREVENTIVE UPBRINGING AS AN ASPECT OF STUDENTS’ HEALTH CAREIn the article the problems of student’s preventive upbringing are examined with accordance to the

implementation of health care educational tasks in terms of schooling and family upbringing. The methods andmeans of implementation of health care components at school and family environments were revealed. It wasnoticed that the preventive upbringing as an activity and a system of specific impacts on the personality isexperiencing significant difficulties today. It was also underlined that the implementation of the preventiveupbringing tasks that concerns the work with family and friends will be effective if all components of educationalprocess are involved in the creating of health care environment in which child is upbringing and learning.

Keywords: preventive upbringing, students, a teenager, a health care environment, healthy lifestyle.

© Т. Надім’янова, 2016

ПРЕВЕНТИВНЕ ВИХОВАННЯ ЯК АСПЕКТ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

63 Молодь і ринок №6 (137), 2016

захворюваннями, які формуються у період їхньогонавчання. За даними статистики [2], збільшуєтьсякількість учнів першого класу, які маютьвідхилення за станом здоров’я (тобто на початкунавчання у школі), а в подальші шкільні рокиспостерігається тенденція до зростання кількостідітей, що мають декілька різних захворювань, абопроблеми із здоров’ям.

Фахівці занепокоєні, що інтенсивно зростаєкількість дітей з нервовопсихічними розладами[8]. Значно зросла кількість учнів, які за станомздоров’я звільнені від уроків фізичної культури,або навчаються цього предмету у спеціальнихмедичних групах [2]. Серед чинників, якінегативно впливають на стан здоров’я школярівможна назвати збільшення та інтенсифікаціюнавчального навантаження, недостатню руховуактивність, порушення режиму харчування,відпочинку, раннє паління, вживання спиртнихнапоїв, тобто недотримання здорового способужиття (ЗСЖ) тощо.

Слід додати, що більшість сучасних школяріввтратили гуманістичні орієнтири, сенс життя,розуміння його цінності. Це проявляється у їхнійнеадекватній агресивній поведінці не лише досвоїх однолітків, а й тих, хто оточує – батьків,вчителів, просто незнайомих людей. Втратадуховного й психічного здоров’я може призвести(і призводить) до непередбачуваних наслідків.

Своєю чергою несприятливі екологічні умовив більшості регіонів України, недостатнє інеповноцінне харчування, яке, окрім усього,містить так звані “генномодифіковані організми”,що спричиняють безліч невиліковних хвороб,мають незворотну дію. Найнезахищенішими відусього згубного є діти.

Причини цих явищ яскраво ілюструютьсяпоказниками, які свідчать про cуб’єктивну оцінкуучнівською молоддю переваг здорового способужиття, відсутність чіткого розуміння ними сутіцього поняття, недооцінку ролі фізичної культуриу зміцненні здоров’я (що пояснюєтьсянедостатньою поінформованістю), слабкий рівеньоздоровлювального виховання учнівської молоді,небажання змінити свій стиль життя (подекудизгубний), до якого призвичаїлися.

Усе це свідчить, що сьогодні в Україні є вкрайактуальною проблема здоров’язбереження черезсистему превентивного виховання .

Аналіз останніх публікацій. Вирішенняокремих проблем збереження здоров’я, а такожпроблеми формування здорового способу життязнайшли своє відображення у науковихдослідженнях українських вчених О. Ващенко,Н. Белєнької, Т. Бойченко, В. Горащука, Т. Круцевич,

М. Лук’янченка, Н. Москаленко, В. Оржеховської,Т. Пантюк, І. Поташнюк, С. Свириденка, Л. Сущенко,А. Цьося, О. Шиян та ін. Системно вивчає спосібжиття окремих груп молоді Центр превентивноговиховання (м. Київ).

У багатьох наукових розвідках проблемаформування здоров’язберігаючої компетентностіучнів, впровадження у шкільну практику системипревентивного виховання залишаєтьсяактуальною.

Мета статті полягає у розкритті завданьпревентивного виховання як важливогокомпонента здоров’язберігаючої діяльностіучнівської молоді.

Виклад основного матеріалу . Поняття“превентивне виховання” (від франц. preventif злат. praevenio – випереджаю, запобігаю) [10, 675]розглядається як діяльність, що забезпечуєтеоретичну і практичну реалізацію заходів,спрямованих на запобігання й подоланнявідхилень у поведінці школярів, розвитку різнихформ їхніх асоціальних та аморальних вчинків.

Превентивне виховання має бутицілеспрямованою системою заходів економічного,правового, психологопедагогічного, соціальномедичного, інформаційноосвітнього таорганізаційного характеру, спрямованих наформування позитивних соціальних установок,запобігання негативним звичкам, відверненнясуїцидів та формування навичок безпечнихстатевих відносин [5]. Тобто, як бачимо,превентивне виховання розглядаєтьсяполіаспектно. Педагогічний аспект превентивноїдіяльності полягає у сформованості такої позиціїособистості, яка конкретизується культуроюцінностей, самоактуалізацією, свідомим вибороммоделей соціальної поведінки.

Мета превентивного виховання полягає укомплексному цілеспрямованому впливові наособистість, формуванні основ здорового способужиття, навичок відповідальної поведінки,виробленні імунітету до негативних впливівсоціального оточення, профілактиці девіантноїповедінки тощо.

Сьогодні в Україні проблема превентивноговиховання набуває особливої гостроти. Діти імолодь, які є найбільш незахищеними усоціальному житті, зростають у складнихекономічних та політичних умовах. Посилюєтьсяобмеження позитивного впливу соціальногооточення на дитину. Урбанізація населення,лібералізація інформаційного простору,прагматизація життя, дефіцит спілкування у сім’їта з ровесниками, недостатня окресленістьморального ідеалу на рівні державної гуманітарної


64

політики спричиняють маніпулювання свідомістюдитини, деформують систему життєвихпріоритетів і цінностей. На жаль, у багатьохсучасних сім’ях нівелюються моральні цінності,натомість висувається ідея збагачення, прагненняза будьщо виховати в дітей прагматизм, волюбути завжди і в усьому успішними. Сьогоднішніреалії переконують – відстань між сім’єю і школоюзбільшилась. Вчителі вважають, що батьки неналежним чином виховують своїх дітей бутидоброзичливими, дисциплінованими, відповідальними.Натомість батьки відгукуються про шкільневиховання як таке, що не несе значної користі уформуванні особистості їхньої дитини. Крім того,значна частина батьків відчуває гостру нестачупедагогічних знань і потребує спеціальноїпідготовки для виконання виховної функції.

Система превентивного виховання будуєтьсяна теоретикометодологічних засадах особистісноорієнтованого гуманістичного підходу доособистості. Освітніми завдання передбачено:

формування в учнів знань про здоров’я,здоровий спосіб життя, безпечну поведінку,фізичну культуру, фізичні вправи, взаємозв’язокорганізму людини з природним і соціальнимоточенням;

формування та розвиток навичок базовихзагальнорозвивальних рухових дій;

розвиток в учнів активної мотивації дбайливоставитися до власного здоров’я і займатисяфізичною культурою, удосконалювати фізичну,соціальну, психічну і духовну складові здоров’я;

виховання в учнів потреби у здоров’ї, що єважливою життєвою цінністю, свідомогопрагнення до ведення здорового способу життя;розвиток умінь самостійно приймати рішеннящодо власних вчинків;

набуття учнями власного здоров’язбережувальногодосвіду з урахуванням стану здоров’я;

використання у повсякденному житті досвідуздоров’язбережувальної діяльності для власногоздоров’я та здоров’я інших людей [1].

Зазначимо, що становлення в Україні якіснонової системи освіти здійснюється в умовахрізкого загострення виховних проблем, посиленнянегативних явищ у шкільному середовищі. Яксвідчать соціологічні та психологопедагогічнідослідження, у значної частини молодіспостерігаються світоглядна індиферентність,пасивність, втрата ідеалів, відчуженість.Відбувається нехтування освітою, професійноюкваліфікацією, значний спад інтересу учнів докультури, мистецтва, літератури, духовнихцінностей. Причини цього містяться, перш за все,в економічній та соціальній нестабільності,духовному розладі сучасного українського

суспільства, зниженні життєвого рівняпереважної частини населення, надзвичайноскладній політичній ситуації, в якій опиниласяУкраїна.

Значним лихом для нашого суспільства було йзалишається вживання алкоголю, наркотичнихречовин тютюнопаління, особливо учнівськоюмолоддю. За даними Католицького МедіаЦентру[3] рівень споживання алкоголю в Україні є однимз найвищих – 20 літрів спирту на душу населенняв рік. Майже 40% українських підлітків 14 – 18років регулярно вживають спиртні напої. Українапосідає перше (!) місце серед 41ої країни світу,де ВООЗ провела опитування школярів, чивживають вони спиртне. Вживання пива в Українісеред підлітків за останні чотири роки зрословдвічі. Кількість наркозалежних становить 1,5 –2 мільйони осіб, серед них – 38% – діти 10 – 14років. За темпами розповсюдження СНІДу середлюдей у віці 14 – 20 років Україна посідає другемісце серед країн Європи. 33% хлопців і 43%дівчат мали перший сексуальний досвід в 11 – 14років. І це тільки офіційна статистика.

Вищенаведене є свідченням того, що в Українівідсутня чітка цілеспрямована системапревентивної освіти, а заходи превентивноговиховання є малоефективними. Насампередпрограми превентивного виховання повинніреалізовуватися і виконуватися свідомо, а не черезобов’язковість із наголосом “бо так треба”.Подекуди заходи, що проводяться різнимисоціальними інститутами та органами влади (і нетільки) з метою профілактичної роботи середмолоді є безрезультатними. Досить подивитись нарекламні ролики, які лунають з екранівтелевізорів, де щоденно пропагуються алкогольнінапої з вражаючими текстами: “Ми – українці,наші хати скраю стоять щитом навколо України.Ми знаємо – рабів до раю не пускають, а той,хто бореться – вже вільний. “Бандерівська”!Горілка нескорених!”, або ж “Западенка – цегорілка, це горілка нова, як зустрінеш“Западенку”, то й життя чудове” і ще безлічпропаганди алкоголю, яка завершуєтьсясміхотворною настановою: “Надмірне споживанняалкоголю шкідливе для вашого здоров’я”. Зовсімнеприпустимим явищем є рекламні роликипропагування пива, у яких були задіяні не простовідомі, а видатні спортсмени світового рівня, щопредставляли Україну на спортивних аренахбагатьох країн. Така реклама йде на користьтільки виробнику, і є згубною для людини будьякого віку, тим паче – для дитини. Отож,превентивне виховання має здійснюватись, першза все, на рівні держави.

Не менший вплив на загострення виховних



65 Молодь і ринок №6 (137), 2016

проблем в учнівському середовищі має діяльністьсамої школи, яка, здійснюючи радикальніперетворення, поки що не змогла до кінцяпозбавитись одноманітності педагогічноїдіяльності, традиційного способу мисленняпедагога, ставлення до учнів як до суб’єктувиховного впливу.

Тому утвердження гуманістичної педагогікимає стати пріоритетом щодо важливостізбереження загальнолюдських цінностей, які є“золотим фондом” справжнього гуманізму:доброти, справедливості, чесності, сумлінності,милосердя, великодушності, правдивості,людської гідності тощо.

Вплинути на поліпшення здоров’я учнів,змінити їх власне ставлення до свого здоров’япередбачається за допомогою створенняздоров’язберігаючої інфраструктури освітньоїустанови, виконання вимог до умов реалізаціїосвітніх програм, просвітницької роботи збатьками [6, 116].

Інтеграція України в європейський та світовийосвітній простір обумовила необхідністьпереглянути деякі підходи до навчання школярів,проаналізувати фактори, що гальмуютьпідвищення якості та формування життєдіяльностіособистості. Шкільні перенавантаження, складнінавчальні програми, малорухомий спосіб життя,комп’ютерна залежність, низький рівень фізичноїактивності учнів, авторитаризм з боку значноїчастини вчителів стосовно своїх вихованців –учнів, призводять не лише до погіршення стануздоров’я дитини, а й викликають небажаннявчитися.

Забезпечення необхідних умов для реалізаціїможливостей розвитку дитини, створенняатмосфери емоційної захищеності, тепла, любові,засвоєння моральних цінностей, ідеалів, етичнихнорм та взаємин між близькими людьми і всуспільному оточенні, збереження сімейнихтрадицій, збереження та зміцнення здоров’я дітей,усіх членів родини – основна мета будьякоговиховання – сімейного, шкільного, суспільного.Проведення у межах школи різноманітнихвиховних заходів, бесід, зустрічей ізпредставниками правоохоронних органів,медичними працівниками, соціальнимипсихологами замало для того, щоб “дитина себедобре поводила у повсякденному житті”.Найбільший вплив на дитину має оточення –сімейне, шкільне, суспільне. Дитина як губкавсмоктує те, що бачить, відчуває. Тому саме ушколі створення особистісно орієнтованоговиховного середовища, яке ми визначаємо яксукупність цілеспрямованих створених соціальних

і педагогічних умов, що забезпечують формуваннядуховно збагаченої особистості з гармонійнимпоєднанням загальнолюдських та національнихцінностей, є важливим і необхідним.

Превентивне виховання тісно пов’язане ізвихованням культури здоров’я й формуваннямздоров’язберігаючого середовища. Зазначена метау процесі навчання основ здоров’я передбачаєрозв’язання таких конкретних завдань:

формування уявлення про те, що здоров’ярозглядається як єдине ціле, а його складовими єфізична, соціальна, психічна і духовна функції;

формування уявлення і поняття провзаємозв’язки людського організму з природнимта соціальним оточенням;

формування знань, вмінь та навичокбезпечної поведінки вдома, у школі, на вулиці, вгромадських місцях;

розвиток активної мотивації щодо збереженняі зміцнення здоров’я, самовдосконаленняфізичної, соціальної, психічної та духовноїскладових здоров’я;

розвиток умінь протистояти негативномувпливу оточення;

виховання потреби здорового способу життяяк важливої життєвої цінності [7, 4].

Створюючи здоров’язбережувальне середовищеу школі, необхідно обладнати зони фізичноїактивності, забезпечити оптимальний руховийрежим, проводити загартовувальні та загальнозміцнювальні процедури (фізичні вправи,гімнастику до занять тощо); забезпечитикваліфікований медичний нагляд; формуватинавички здорового способу життя, зокрема –власним прикладом. Однак, для багатьох шкілУкраїни – це видається не можливим. Формуючиздоров’язбережувальне середовище, необхіднорозв’язати низку завдань:

дотримання санітарногігієнічних норм (умежах школи – це постійне вологе прибираннякласних приміщень не тільки після уроків, а й наперервах, провітрювання класних кімнат за будьякої погоди);

забезпечення учнів якісними оздоровлювальнимипрограмами (розробка вчителями власнихметодичних проектів, які мають поради,рекомендації щодо зміцнення і покращенняздоров’я учнів; превентивні заходи);

зняття навчального перевантаження, щопризводить до перевтоми школярів (нажаль,констатуємо, що навчальне навантаження черезвпроваджені навчальні програми для учнівпочаткової школи, є не на користь їхньомуздоров’ю. Для зменшення напруги і перевтомислід обов’язково проводити під час уроків


66

фізкультхвилинки і фізкультпаузи не тільки зфізичними вправами, а й рухливими діями –стрибками, помірним бігом тощо);

формування культури здоров’я таздоров’язберігаючої компетенції учнів (на урокахфізичної культури, “годинах здоров’я” черезбесіди, практичну діяльність реалізовуватизавдання фізичного виховання, яке має за метузміцнення здоров’я учнів;

організація співпраці з батьками учнів упитаннях здоров’язбереження (моніторинг стануздоров’я учнів, бесіди з батьками щододотримання ними самими здорового способужиття, залучення батьків до організації тапроведення спортивних змагань, свят у межахшколи, конкретного класу тощо);

облаштування шкільної території (спортивнімайданчики, майданчики для проведеннядозвілля, робота на шкільній ділянці).

На нашу думку, основний акцент має бутизроблений на сімейному вихованні, його “якості”.Сім’я є першоосновою, де дитина формується,виховується, стає особистістю. Саме сьогодні сім’япотребує допомоги на рівні психології, педагогіки,і насамперед, держави.

Соціальні та економічні негаразди, складнаполітична ситуація в державі, неузгодженість міжгілками виконавчої та законодавчої влади,високий рівень безробіття спричинили кризу сім’ї.Гострою проблемою сьогодення є збільшеннясімей неповних, “деформованих”, “дистанційних”.Причинами їх утворення є: розлучення батьків,позашлюбне народження дитини, смерть одногоз батьків, довготривала відсутність одного збатьків через заробітки за кордоном. Такі сім’ївирізняються зниженням виховного потенціалу зарахунок звуження спілкування і домінуванняжіночого або чоловічого впливу в залежності відтого, хто проживає разом з дитиною.

Ще одним лихом для України є так звана АТО(а в реальності війна) на Сході України, збільшеннякількості дітейпівсиріт, які втратили на цій війнібатька. Ці незаперечні факти мають великийнегативний вплив на систему виховання, щоздійснюється як у школі, так і сім’ї. Відсутністьодного з батьків гіркотою відбивається на життідитини. Поперше, завжди присутнє почуттявтрати, незахищеності, особистої малозначущості.Подруге, виникають проблеми, пов’язані зматеріальним забезпеченням сім’ї. Специфічнийстиль життя сім’ї з одним із батьків відчутновідображається на виховному процесі. Статистикатвердить, що 45% злочинів в Україні скоєніпідлітками з неповних сімей [11] Слідчіконстатують: злочинність стрімко молодшає.

Якщо раніше протизаконні дії чинили 16літні,то тепер учні 10 – 12 років стають на шляхзлочинності. Причинами є безгрошів’я, проблемив сім’ї, духовне зубожіння, психологічнеспустошення.

Незважаючи на низку заходів, які здійснені удержаві на даний час, упровадження курсів всистему освіти, що формують здоровий спосібжиття, питання превентивної освіти та вихованнязалишається актуальними.

Пріоритети в загальній системі роботи маютьбути віддані навчальновиховній діяльності.Основне її завдання – розвиток у дітейусвідомлення цінності життя, пропаганда культуздорової людини – фізично, психічно, духовно.На переконання Т. Пантюк, “становлення вільноїлюдини у вільній державі сьогодні передбачаєтакож відродження вільної душі і турботи провласне тіло і здоров’я” [9, 102]. Ми вважаємо,що молода особистість, у якої буде сформованесприйняття власного здоров’я як особистісноїцінності, намагатиметься свідомо коригуватисвою поведінку щодо здорового існування. Тобто,буде бережливо ставитися до власного здоров’я іздоров’я оточуючих, прагнути до адекватногоприйняття рішень та втілення іх у повсякденнежиття.

Висновки. З огляду на необхідністьвпровадження політики здоров’я серед учнівськоїта студентської молоді, проблема здоров’язбереженнязасобами превентивного виховання потребуєнагального розв’язання. Постійна увага з бокудержави, громадськості, школи, сім’ї, вивченнядосвіду превентивних програм європейськихдержав, упровадження інноваційних технологійсприятимуть успішному розв’язанню цієїпроблеми.

1. Державна національна програма “Освіта”.(Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

2. Інформаційні матеріали щодо стану здоров’ядітей в Україні та основних чинників, які впливаютьна його збереження // Інформ. зб. МОН України. –2012. – № 15 – 16.

3. Католицький Медіа-Центр в Україні. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.kmc.in.ua/

4. Концепція Державної програми “Здоровадитина” на 2008 – 2017 роки // Інформ. вісник. –2007. – № 15

5. Концепція превентивного виховання дітей імолоді в системі освіти України. [Електорннийресурс]. – Режим доступу: http://vel-olschool.org.ua/

6. Лук’янченко М.І. Педагогіка здоров’я: теоріяі практика: монографія / М.І. Лук’янченко. –Дрогобич: Редакційно-видавничий відділДрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка, 2012. – 348 с.



67 Молодь і ринок №6 (137), 2016

7. Основи здоров’я загальноосвітніх навчальнихзакладів (1 – 4 класи). – Програма. / за заг. ред.Т.Є. Бойченко. – К.: Освіта, 2011.

8. Оржеховська В.М. Педагогіка здоровогоспособу життя / В. М. Оржеховська // Шлях освіти.– 2006. – № 4. – С. 29 – 32.

9. Пантюк Т.І. Освітні передумови факторівздоров’я та їх вплив на спосіб життя особистості/ Т.І. Пантюк //реалізація здорового способу життя

– сучасні підходи: Монографія. /За заг ред. М. Лук’янченка.А. Матвеєва, А. Подольски, Ю. Шкребтія. –Дрогобич : КОЛО, 2007. – С. 101 – 104.

10.Словник іншомовних слів. – К.: Головнаредакція української радянської енциклопедії, 1985.– 968 с.

11. Тропотяга Оксана. Сумна статистика вУкраїні [Електорнний ресурс]. – Режим доступу:http://24tv.ua/


Постановка проблеми . Розробкуновітніх технологій навчання дляокремого навчального предмета

забезпечують наукові пошуки та досягненняпедагогічної науки, соціальнокультурнийрозвиток загальноосвітньої школи, доробок

УДК 371.13:373.3:51

Неля Рудницька, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри дошкільної освіти і педагогічних інновацій

Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка

РОЛЬ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВІЙШКОЛІ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

У статті здійснено спробу провести теоретичний аналіз сучасних технологій навчання математикиу початковій школі. Наведені приклади використання інтерактивних технологій на уроках математикив початкових класах. На прикладі навчального курсу “Інноваційні технології навчання математики впочатковій школі” розкрито взаємозв’язок теоретичних знань з практикою педагогічної діяльностісучасної початкової школи.

Ключові слова: технології укрупнення дидактичних одиниць, технології випереджувальногонавчання, інтерактивні технології.

Літ. 6.

Неля Рудницкая, кандидат педагогических наук,доцент кафедры дошкольного образования и педагогических инноваций

Житомирского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

РОЛЬ СОВРЕМЕННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ОБУЧЕНИЯ МАТЕМАТИКЕ ВНАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ В ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ

В статье сделано попытку провести теоретический анализ современных технологий обученияматематике в начальной школе. Поданы примеры использования интерактивных технологий на урокахматематики в начальных классах. На примере учебного курса “Инновационные технологии обученияматематике в начальной школе” раскрыто связь теоретических знаний с практикой педагогическойдеятельности современной начальной школы.

Ключевые слова: технологии укрупнения дидактических единиц, технологии опережающегообучения, интерактивные технологии.

Nelya Rudnitska, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pre-school Education andPedagogical Innovations Department

Zhytomyr Ivan Franko State University

THE ROLE OF MODERN TECHNOLOGIES OF TEACHING MATHEMATICS ATPRIMARY SCHOOL IN PREPARATION OF FUTURE SPECIALISTS

The article deals with the theoretical analysis of modern technologies of teaching mathematics at elementaryschool. The article suggests the ways of interactive technologies usage in teaching mathematics at primary school.The article on the basis of the course “Innovative technologies of teaching mathematics at primary school” showsthe relation of the theoretical knowledge and pedagogical practice at modern primary school.

Keywords: the technology of amalgamation of didactic units, advanced teaching technologies, aninteractive technologies.

© Н. Рудницька, 2016

РОЛЬ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИУ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

68

науковців з методики викладання математики наусіх ступенях освіти (від дошкільного до вищоїшколи). У творчому пошуку шляхів продуктивногонавчання математики учнів початкових класівпроявляється технологічний аспект викладанняматематики молодшим школярам.

У сучасних навчальних планах шкілскорочується час на вивчення деяких класичнихдисциплін. Математика – один з цих предметів.Все вищеозначене вимагає пошуку інших підходівв організації навчального процесу, створює базудля нових теоретичних досліджень в областіметодики викладання математики. Розробка йвпровадженням у навчальний процес новихпедагогічних технологій пов’язана з необхідністювідновлення методів, засобів і форм організаціїнавчання, що є перспективним напрямомрозвитку початкової математичної освіти.

Аналіз досліджень. Аналіз широкого коларізних джерел показав, що в педагогічній науціприділяється значна увага проблеми фаховоїпідготовки майбутніх вчителів. Розробкоюметодології й теорії поняття педагогічноїтехнології займалися вітчизняні науковці:О. Агапова, В. Боголюбов, Л. Виготський,В. Давидов, Л. Занков, І. Зимня, М. Кларін,І. Лернер, Б. Лихачов, В. Монахов, Г. Селевко,Н. Тализіна та ін. Питаннями використаннясучасних технологій навчання займаютьсяпедагоги: Г. Анісімова, В. Дяченко, О. Пометун,О. Пєхота, Л. Піроженко, І. Пєрвін, С. Скворцова,Г. Яріш та ін.

Дослідження вчених з проблем технологійнавчання досить значні, але для їх впровадженняу початковому курсі математики маєвраховуватися закономірності формуванняфункціонального, алгоритмічного, геометричногомислення молодших школярі, розвивальнийпотенціал навчального предмета. Аналіз науковометодичної літератури дозволяє зробити висновокпро нерозробленість процесуальнодіяльніснихзасад у функціонуванні методологічних,особистісних, інструментальних засобів ворганізації технології навчання. Тому середучительського активу зароджуються таформуються нові підходи до навчання математики,які поєднують у собі провідні ідеї науковців,загальні теоретичні положення та власнийбагаторічний педагогічний досвід педагогічноїпраці.

Метою статті є показати роль сучаснихтехнологій навчання математики у початковійшколі в підготовці майбутніх фахівців.

Виклад основного матеріалу. На думкуГ. Селевка, поняття “педагогічна технологія” можебути представлене трьома аспектами:

науковим як частина педагогічної науки, щодосліджує та розробляє цілі, зміст та методинавчання;

процесуальноописовим як модельпедагогічного процесу та алгоритм педагогічноїдіяльності, сукупність цілей, змісту, методів ізасобів для досягнення планових результатів;

процесуальнодіяльнісним як здійсненнятехнологічного процесу, функціонування усіхособистісних, інструментальних, методологічнихта методичних засобів [1].

У сучасних технологіях навчання математикив початковій школі учень виступає повноціннимсуб’єктом навчального процесу. Головноюумовою математичного розвитку та саморозвиткуучнів початкової школи П. Ерднієв у теоріїукрупнення дидактичних одиниць називаєдосягнення цілісності математичних знань завдякипереструктуруванню навчального матеріалу.Активне повторення та перетворення вивченого,встановлення логічних (одночасне вивченняпротилежних дій, єдність підходів до складаннята розв’язування текстових задач, вивчення усноїі письмової нумерації на одному уроці, поєднанняконцентрів, взаємодоповнення у системі завдань)та міжпредметних зв’язків, формування цілісногообразу (від недиференційованого цілого довивчення частин та узагальнення знань про ціле)забезпечують продуктивність навчальноїдіяльності молодших школярів [2].

Попередню перспективну підготовку довивчення нового матеріалу запропонувалаС. Лисенкова у навчанні учнів початкової школи.Координація та управління процесом засвоєннязнань всіма учнями класу – основна функціявипереджувального навчання. Поєднуватививчений та новий матеріал допомагає поданняневеликими порціями навчальної інформації,закріплення її за допомогою опор такоментованого управління і сприяє при переходахвід одного уроку до наступного збереженнюлогіки викладу та формуванню міцних знань.С. Лисенкова вивчення складних тем пропонуєподавати в три етапи: 1) етап визначеннясмислових, опорних знань із використанням схемопор та коментованого управління; 2) етапвипередження, на якому уточнюються поняття,відбувається узагальнення знань з теми,відпрацьовується навичка свідомого використанняопор, формуються доказові судження; 3) етапрозвитку навички швидкого та вільноговиконання розумових операцій та практичних дій[3].

Недостатня розробленість теоретичнихположень технологій навчання математики уметодичній літературі та актуальність проблеми



69 Молодь і ринок №6 (137), 2016

навчання молодших школярів математики наоснові технологічного підходу орієнтують навирішення таких завдань:

обґрунтування технологій у початковомукурсі математики, які відповідали б критеріямтехнологічності;

розробка робочих варіантів практикоорієнтованих технологій навчання математикимолодших школярів.

Інтерактивні технології навчання, технологіїдиференційованого навчання, технологіїпроектування, технології ігрової діяльності,технології укрупнення дидактичних одиниць,технології колективного способу навчання,технології складання нестандартних задач та ін.можливо реалізувати у початковому курсіматематики. У межах реалізації особистісноорієнтованої моделі має здійснюватись розробката впровадження технологій у навчання молодшихшколярів математики та відповідати вимогамДержавного стандарту початкової загальної освітиі забезпечувати неперервність особистісногорозвитку учнів.

Розглянемо детальніше методику використанняінтерактивних технологій. Без інтерактивнихметодів роботи не можливо собі уявити сучаснийурок. З їх допомогою учні засвоюють всі рівніпізнання, точно знають, що треба на уроцівивчити, які уміння придбати, для чого вонивчаться. Коли використовуються інтерактивнітехнології, школярі займають активну позицію взасвоєнні знань, формується пізнавальнийінтерес. Вчитель виступає як лідер, організатор,що значно підвищує його особистісну роль.Підготовка і проведення уроків, з використаннямінтерактивних технологій, потребують значноїкомпетентності педагога, його вміння переглянутиі перебудувати свою роботу з учнями.

На сучасному етапі розвитку освіти важливезначення має застосування на урокахінтерактивних технологій, які ґрунтуютьсявільному обміні думками, діалозі, моделюванніситуацій вибору тощо.

Використання сучасних технологій не єновими для української школи. Ще на початкуХХ сторіччя вони були поширені в практиціукраїнської школи. Передовим словом у світовійпедагогіці були лабораторнобригадний іпроектний методи, робота в парах змінногоскладу, виробничі й трудові екскурсії та практики.У 1918 році в м. Корнін (між Києвом таЖитомиром) О. Рівіним була організована школи,в якій учні різного віку, навчаючись у парахзмінного складу, проходили за один рік програмутрьохчотирьох років навчання. В школі навчалосьодночасно близько 40 дітей віком від 11 до 16

років, і була відсутня класноурочна система. Підчас уроків учні вільно рухались, розмовляли одинз одним. За гарної погоди діти навчались в саду.“Навчаючи інших, навчайся сам” – основна ідеяметодики О. Рівіна [4].

Розробкою елементів інтерактивного навчаннязаймався В. Сухомлинський, вчителіноватори 70– 80 рр. XX ст. Ш. Амонашвілі, В. Шаталов,С. Лисенкова та ін.

Технології інтерактивного навчання –організація навчального процесу, за якої віддіяльності кожного школяра залежить якістьвиконання поставленої перед групою задачі, акожен учень має конкретне завдання, завиконання якого він повинен публічнопрозвітувати.

Структура уроків з використанняінтерактивних технологій складається зтаких етапів: мотивація; оголошення,представлення теми та очікуваних результатів;актуалізація знань, надання необхідної інформації;усвідомлення; рефлексія. Головна увага на уроцінадається інтерактивній вправі.

О. Пометун та Л. Пироженко інтерактивнітехнології поділяють на чотири групи в залежностівід мети уроку та форм організації навчальноїдіяльності учнів:

Інтерактивні технології кооперативногонавчання.

Інтерактивні технології колективногрупового навчання.

Технології ситуативного моделювання. Технології опрацювання дискусійних питань

[5].Вважаємо, що використання інтерактивних

технологій навчання математики молодшихшколярів варто розпочинати з роботи в парах.Саме в роботі в парах діти мають можливістьспілкуватися, що є важливим для цього віковогоперіоду. Під час роботи з партнером кожний зучнів працює активно, незважаючи на те, щоувага дітей молодшого шкільного віку нестійка івони часто відволікаються. Роботу в парах можнавикористовувати на будьякому етапі урокуматематики, навіть на етапі перевірки самостійноїроботи, зокрема й домашньої, коли учні звіряютьвідповіді завдань і в разі розходження, доводятьправильність своєї відповіді.

Під час організації праці за технологією“Робота в парах” учитель може запропонуватиучням наступні завдання:

скласти і розв’язати задачу; проаналізувати запропоновані вчителем з

підручника чи спроектовані на екран або написаніна картках різні способи розв’язання завдань;

обговорити хід розв’язання прикладу або задачі;


70

перевірити один в одного знання таблицімноження (ділення);

виконати творче завдання; зробити висновок і т.п.Наприклад, вчитель кожному з пари (сусіди

за партою) дає завдання проаналізувати певнийспосіб розв’язання прикладів. По закінченнівідведеного часу на обмірковування відповідікожен учень пари по черзі розказує хід виконаннязавдання. Його партнер повинен уважно слухати,щоб міг сказати, чи погоджується з такимміркуванням чи ні. Якщо він не погоджується, топовинен дати інше пояснення. Учительпопереджає дітей, що вони мають знайти спільнерішення і вирішити, хто з партнерів будепредставляти свої міркування за технологією“Мікрофон”.

Використання технології “Міні ажурна пилка”також може бути ефективним на урокахматематики у початковій школі. За цієютехнологією учні об’єднатися у четвірки (по двіпарти, що стоять одна за одною) і кожна групаотримує по 4 підготовлених заздалегідь вчителемна картках завдання так, щоб кожен учень у групіотримав різне завдання. Спочатку кожен ученьсамостійно обдумує спосіб розв’язання завдання,на що відводить 1 – 2 хв. По закінченні часу учніпояснюють хід виконання свого завдання сусідупо парті (спочатку висловлюються ті учні, якісидять праворуч за партою, а потім – ліворуч) іобмінятися завданнями.

На наступному етапі передбачається аналогічнароботу з учнями, що сидять позаду (попереду) вмежах четвірки і обмін завданнями, які вониотримали після першого етапу.

Наступний крок – учні знову повертаються дороботи в парах, які були на початку і пояснюютьодин одному розв’язання задачі, отриманої напопередньому спілкуванні та відтворюють почутевід сусіда. Отже, кожен з дітей повинен пояснитирозв’язання всіх чотирьох завдань.

На останньому етапі вчитель пропонує кожнійгрупі визначити школяра, який буде пояснюватихід виконання одного із 3х завдань, що йомузапропонували партнери по групі, але незавдання, яке він отримав від учителя. Учні –представники повинні стежити за тим, щоб неповторювались завдання, які вже булипредставлені. Кожний наступний представник,узявши уявний мікрофон, повинен спочаткусказати, чи погоджується він з відповіддю свогопопередника. Якщо не погоджується, тообґрунтовує чому і передає мікрофон наступномуучневі, який теж має сказати, чи погоджується зпочутим виступом і, якщо так, то представляєрозв’язання свого завдання і т.д. [6].

З метою оволодіння технологіями навчанняматематики в початковій школі, формуванняпрофесійних умінь та педагогічної майстерностімайбутніх фахівців викладається навчальний курс“Інноваційні технології навчання математики упочатковій школі”, для студентів ННІ педагогікиденної та заочної форм навчання Житомирськогодержавного університеті імені Івана Франка дляпідготовки за освітньокваліфікаційним рівнем“магістр”. Метою підготовки студентів з курсу“Інноваційні технології навчання математики впочатковій школі” слугує взаємозв’язоктеоретичних знань з практикою педагогічноїдіяльності сучасної початкової школи та навчаннястудентів сучасним технологіям початковоїматематичної освіти.

Основними завданнями курсу “Інноваційнітехнології навчання математики в початковійшколі” є: створити навчальне середовище дляпідготовки професійно зрілого та компетентноговчителя в питаннях використання інноваційнихтехнологій навчання математики учнів початковоїшколи; оволодіння студентами основами творчогопідходу до навчання дітей початкового курсуматематики; озброїти майбутніх фахівцівсучасними тенденціями розвитку початковоїшколи на основі аналізу Державного стандартупочаткової загальної освіти, програм з математикидля 1 – 4 класів. Даний курс реалізується черезсистему лекцій, практичних занять, педагогічнупрактику студентів та дипломні дослідження.

У межах вивчення курсу “Інноваційнітехнології навчання математики у початковійшколі” магістранти ННІ педагогіки Житомирськогодержавного університету імені Івана Франкавиконують мультимедійні проекти. Їх мета –ініціювати вивчення проблеми викладанняматематики в початковій школі науковцями,викликати громадський інтерес до цієї тематики,активізувати наукові пошуки у цьому напрямі.

Висновки. Думка про те, що у початковійшколі достатньо навчити учнів обчислювальнимнавичкам та геометричним побудовам, є хибною,оскільки вона не відбиває реальних освітніхпотреб майбутнього покоління. Традиційнасистема навчання математики орієнтує напередачу знань, формування умінь і навичок, тодіяк використання педагогічних технологійспрямовує на оновлення навчального процесу тапередбачає формування творчої особистості.Уроки математики, організовані за сучаснимитехнологіями, сприяють розвитку мислення учнів,уміння вислухати товариша і зробити своївисновки, вчать поважати думку іншого тааргументувати свою. Про це важливо пам’ятатимайбутнім вчителям початкових класів.



71 Молодь і ринок №6 (137), 2016

1. Селевко Г.К. Современные образовательныетехнологии: Учебное пособие/ Селевко Г.К. – М.:Народное образование, 1998. – 256 с.

2. Эрдниев П.М. Теория и методика обученияматематике в начальной школе (Педагогическаянаука – реформе школы) / П.М. Эрдниев,Б.П. Эрдниев. – Москва: Педагогика, 2007. – 208 с.

3. Лысенкова С.Н. Когда легко учиться: Из опытаработы учителей начальных классов № 587 г. Москвы /Лысенкова С.Н. – М.: Педагогика, 1981. – 144 с.

4. Дьяченко В.К. Новая дидактика/ Дьяченко В.К.– М., 2001.

5. Сучасний урок. Інтерактивні технології:Наук.-матод. посібн. / Пометун О.І., ПироженкоЛ.В. За ред О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С. К.,2004. – 192 с.

6. Коберник Г. Особливості застосуванняінтерактивних технологій навчання на урокахматематики/ Коберник Г. // Початкова школа. –2007. – № 12. – С. 13 – 15.


Постановка проблеми. Культурноісторичні обставини сьогодення, атакож значний інтерес держави

визначають актуальність проблеми національнопатріотичного виховання молоді на всіх рівняхосвіти. Одним із найважливіших завдань освіти і

УДК 37.035.6:373.1Наталія Калита, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

РОЗВИТОК СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯВ СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У статті виявлено та обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку системи національно-патріотичного виховання в сучасній початковій школі, що забезпечить належні педагогічні умови розвиткуособистості молодшого школяра; проаналізовано основні документи у сфері освітньої політики щодо патріотичноговиховання підростаючого покоління, визначено теоретичну та практичну значимість розв’язку проблеми.

Ключові слова: національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання, молодшийшколяр, скаутські технології, патріотичні компетенції.

Літ. 6.

Наталия Калита, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики та методики начального образования


РАЗВИТИЕ СИСТЕМЫ НАЦИОНАЛЬНО-ПАТРИОТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯВ СОВРЕМЕННОЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫВ статье выявлены и обоснованы теоретико-методологические основы развития системы

национально-патриотического воспитания в современной школе, что обеспечит надлежащиепедагогические условия развития личности младшего школьника; проанализированы основные документыв сфере образовательной политики по патриотическому воспитанию подрастающего поколения,определены теоретическая и практическая значимость решения проблемы.

Ключевые слова: национально-патриотическое воспитание, военно-патриотическое воспитание,

младший школьник, скаутские технологии, патриотические компетенции.

Nataliya Kalyta, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professorof the Pedagogy and Methodology of Primary Education Department


THE DEVELOPMENT OF THE SYSTEM OF NATIONAL AND PATRIOTICEDUCATION AT MODERN ELEMENTARY SCHOOL

The article deals with the theoretical and methodological bases of the system of development of nationaland patriotic education at modern elementary school that will provide an appropriate pedagogical conditionsof development of personality of primary school pupils; key documents in the field of education policy onpatriotic education of the younger generation have been analyzed, the theoretical and practical significance ofthe problem solving is defined.

Keywords: the national and patriotic education, military and patriotic education, a primary school pupil,a scouting technology, a patriotic competence.

© Н. Калита, 2016


72

виховання в умовах складної геополітичноїситуації, стосунків України із сусіднімидержавами, загрози для збереження їїтериторіальної цілісності та суверенності єгармонійний розвиток особистості. Нагальноюпотребою сьогодення є створення в початковійшколі системи національнопатріотичноговиховання, тобто упорядкованої цілісноїсукупності компонентів, які сприяють розвиткуособистості учня, його здатності бути справжньоюлюдиною та громадяниномпатріотом. Якзазначено в “Концепції національнопатріотичного виховання дітей та молоді” (наказМіністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р.№ 641), “серед виховних напрямів сьогоднінайбільш актуальними виступають патріотичне,громадянське виховання як стрижневі,основоположні, що відповідають нагальнимвимогам і викликам сучасності, закладаютьпідвалини для формування свідомості нинішніх іприйдешніх поколінь, які розглядатимуть державу(раtria) як запоруку власного особистісногорозвитку, що спирається на ідеї гуманізму,соціального добробуту, демократії, свободи,толерантності, виваженості, відповідальності,здорового способу життя, готовності до змін”.Водночас зазначено, що, на жаль, до сьогодніукраїнська освіта не мала переконливої іпозитивної традиції, досвіду щодо вихованняпатріотизму в дітей та молоді, у попередні часибоялися взагалі терміну “національний”, а“патріотичне виховання” сприймали винятковов етнонародному або неорадянському вимірі [3].

Таким чином, актуальність проблеми розвиткусистеми національнопатріотичного виховання впочатковій школі зумовлена: недостатнім рівнемтеоретикометодологічної розробленості даноїнаукової проблеми; відсутністю чіткої державноїполітики щодо проблеми національнопатріотичного виховання; не чітко визначенимимеханізмами сприяння її ефективномуфункціонуванню; необхідністю врахуваннядосвіду зарубіжної педагогіки щодо роботисистеми; нагальною потребою практичноговпровадження отриманих наукових результатів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема національнопатріотичного вихованнямолоді в українській педагогіці має свою прадавнюісторію. Постійні зовнішні і внутрішні загрози дляцілісності нації і держави визначали життєвонеобхідну важливість цього напряму вихованняяк для особистості, так і спільноти. Саме томурозгляд проблеми національного, патріотичноговиховання (національнопатріотичного) був ізалишається пріоритетним у персональній

спадщині українських педагогів минулого ісьогодення. Зокрема, в другій пол. ХХ ст.педагогічні пошуки українських передовихпедагогів проводилися в тенденції особистісноорієнтованого навчання і виховання. В. Сухомлинський,М. Стельмахович, В. Скуратівський актуалізувалиетнопедагогічні ідеї в основі національнопатріотичного виховання. На межі століть –відродження ідеї національного виховання,розвиток системи національнопатріотичноговиховання уже в незалежній державі Україна(після 1991 р. і до сьогодні) здійснюється якміжгалузева наукова проблема в єдностіінтелектуальних зусиль педагогів, психологів,філософів, політологів, етнологів. Провідне місцеу розвитку теорії і практики національнопат р іотич ног о ви ховання ма ють пр а ц іК. Ушинського. Він стверджував, “якщо немаєлюдини без самолюбства, так немає людини безлюбові до батьківщини, і ця любов дає вихованнювірний ключ від серця людини і могутню опорудля боротьби з його поганими природнимиособливостями” [6].

Центральною ідеєю педагогічної спадщиниК. Ушинського була ідея народності і рідного слова,яка випливала з основ загальнодемократичногодуху ХІХ століття. Педагог перший сформувавідею народності і використання слова як основинавчання і виховання підростаючих поколінь.К. Ушинський наполягав на тому, щоб освітаґрунтувалися на ідеї любові до своєї Батьківщиниі свого народу, прищепленні почуття національноїгідності у поєднанні з пошаною до інших народів.У школах навчання повинно проводитись рідноюмовою, незалежно від історичними традиціями,чи ні. Хіба не актуальні ці ідеї педагога у нашомужитті та освіті? [4].

Цінним джерелом для розвитку сучасної теоріїі практики національнопатріотичного вихованняє педагогічна спадщина В. Сухомлинського. Вінпідкреслював, що справжнє народженнягромадянина відбувається тоді, коли дитинавідчуває себе часткою народу і в ній, як сонячнийпромінь в краплі води, відображаєтьсябагатовікова історія цього народу, його велич іслава [5].

Сьогодні на сучасному етапі духовного інаціонального відродження країни в процесіреформування застарілої системи виховання,розробки і утвердження шляхів і засобівнаціонального виховання дітей та учнівськоїмолоді важливими є праці В. Андрущенка, І. Беха,Г. Васяновича, О. Вишневського, М. Євтуха,І. Зязюна, П. Кононенка, І. Підласого, Б. Ступариката низки інших, в яких розглянуто теоретичні та



73 Молодь і ринок №6 (137), 2016

методологічні засади проблеми, зв’язок з іншиминапрямами виховання, термінологічний апараттощо. Однак, невирішеними залишаютьсяпроблеми теоретичного обґрунтування,створення та визначення перспективи роботиосвітньовиховної системи національнопатріотичного виховання в сучасній початковійшколі, удосконалення військовопатріотичноговиховання молодших школярів, що й обумовиловибір теми даної статті.

Метою статті є виявлення та обґрунтуваннятеоретикометодологічних засад розвитку системинаціональнопатріотичного виховання в сучаснійпочатковій школі, що забезпечить належніпедагогічні умови розвитку особистостімолодшого школяра. Для досягнення поставленоїмети визначені такі часткові завдання:проаналізувати основні документи у сферіосвітньої політики щодо патріотичного вихованняпідростаючого покоління, визначити теоретичнута практичну значимість розв’язку проблеми.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні школа,вчителі початкової ланки освіти покликанівідповісти на запитання, як підготуватимолодшого школяра до життя в майбутньомупостіндустріальному чи інформаційномусуспільстві, при цьому дбайливо оберігаючи іпримножуючи систему норм і цінностей, щосклалася в українського народу. Певна річ, щонаціональне виховання в системі освітиздійснюється з урахуванням пізнавальнихможливостей та психологічновіковихособливостей учнів певного класу.

Сучасна шкільна молодь в досвідіособистісного і суспільного життя відчуваєбезпосередній зв’язок з тим, що відбувається вкраїні: анексія українських територій щедонедавна дружнім сусідомдержавою РосійськоюФедерацією, поява на сході нашої держави зониАТО, їхні батьки мобілізовані й застосовуютьзброю, працюють волонтерами, беруть участь угромадських акціях тощо. Перед психологопедагогічними працівниками постають непростізапитання від учнів, на які важливо датикомпетентні й водночас коректні відповіді, чіткій зрозумілі пояснення, не давати нездійсненнихобіцянок, а головне утримуватися від коментарів,спрямованих на підривання національної безпекичи руйнацію національної єдності в державі.Потрібно донести до свідомості учня, що державаі громадянське суспільство роблять усе можливедля відновлення миру та порядку в країні,відбиття зовнішньої агресії проти України, щолише в національній єдності та національнійгідності наша сила й незламність.

Відповідь на ці суспільні виклики слід шукатив основних документах у сфері освітньої політикищодо патріотичного виховання підростаючогопокоління. Зокрема це такі: Концепціянаціональнопатріотичного виховання дітей тамолоді (наказ Міністерства освіти і науки Українивід 16.06.2015 р. № 641); Національна стратегіярозвитку освіти в Україні на період до 2021 року,схвалена Указом Президента України від 25червня 2013 року № 344; Концепція допризовноїпідготовки і військовопатріотичного вихованнямолоді, схвалена Указом Президента України від25 жовтня 2002 року № 948; Концепціянаціональнопатріотичного виховання молоді,затверджена наказом Міністерства України усправах сім’ї, молоді та спорту, Міністерстваосвіти і науки України, Міністерства оборониУкраїни, Міністерства культури і туризму Українивід 27 жовтня 2009 року № 3754/981/538/49; наказМіністерства освіти і науки України від 07.09.2000№ 439 “Про затвердження Рекомендацій щодопорядку використання державної символіки внавчальних закладах України”; розпорядженняКабінету Міністрів України від 22 травня 2013року № 360 “Про затвердження плану заходів на2013–2015 роки з підготовки і відзначення 70оїрічниці визволення України від фашистськихзагарбників та 70ої річниці Перемоги у ВеликійВітчизняній війні 1941 – 1945 років”; програмапатріотичного виховання учнівської тастудентської молоді в навчальних закладахУкраїни, затверджена наказом Міністерстваосвіти і науки України, Міністерства оборониУкраїни, Міністерства внутрішніх справ України21 жовтня 2013 року № 1453 /716 /997; положенняпро Всеукраїнську дитячоюнацьку військовопатріотичну гру “Сокіл” (“Джура”), затверджененаказом Міністерства освіти і науки, молоді таспорту України від 13 червня 2012 року № 687;положення про Всеукраїнську військовоспортивну гру “Патріот”, затверджене наказомМіністерства освіти і науки України, Міністерстваоборони України, Міністерства України у справахсім’ї, дітей та молоді від 5 квітня 2004 року №274/112/10; методичні рекомендації Міністерстваосвіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9376“Методичні рекомендації з питань організаціївиховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році”.

Основною метою національного виховання насучасному етапі є передання вихованцямсоціального досвіду, успадкування ними духовнихнадбань українського народу, досягнення високоїкультури міжнаціональних взаємин, формуваннянезалежно від національної приналежності


74

особистісних рис громадянина Українськоїдержави, духовності, трудової, моральної,розумової, естетичної, правової, фізичної таекологічної культури. Формування особистіснихрис громадянина України в реалізації поставленоїмети передбачає національну самосвідомість,розвинуту духовність, моральну, художньоестетичну, правову, трудову, фізичну, екологічнукультуру, розвиток індивідуальних здібностей італанту.

Національнопатріотичне виховання здійснюється,насамперед, у процесі навчання, де в учнівзакладається фундамент глибоких знань,формується світогляд, національна самосвідомість.Уже в молодших класах учні усвідомлюють такіпоняття, як “Батьківщина”, “подвиг”, “патріот”,вчаться шанувати землю батьків, вивчають свійродовід. Молодшим школярам у різних аспектахдається уявлення, що кожний має своюБатьківщину, свої національні традиції.

У навчальновиховному процесі початковоїшколи, учителям слід прищеплювати учнямповагу до національних символів (Герба, Прапора,Гімну України); повагу до прав людини;толерантне ставлення до цінностей і переконаньпредставників іншої культури, а також дорегіональних та національномовнихособливостей. Залучати учнів до участі угромадськополітичному житті країни; виховуватиу молодших школярів поняття про рівність всіхперед законом; виховувати готовність захищатисуверенітет і територіальну цілісність України.

Національне виховання, як зазначено вЕнциклопедії освіти, створена на основіпринципів національної педагогіки (як народноїтворчості, так і надбань вітчизняної науки,культури, літератури) система поглядів,переконань, ідеалів, покликаних формуватисвітоглядну свідомість та ціннісні орієнтації дітейта учнівської молоді…[2].

Патріотичне виховання – складованаціонального виховання, головною метою якогоє становлення самодостатнього громадянинапатріота України, гуманіста і демократа, готовогодо виконання громадянських і конституційнихобов’язків, до успадкування духовних ікультурних надбань українського народу,досягнення високої культури взаємин. Воносприяє єднанню українського народу, зміцненнюсоціальноекономічних, духовних, культурнихоснов розвитку українського суспільства ідержави [2].

Національнопатріотичне виховання маєздійснюватися впродовж усього процесувиховання і навчання дітей в різних соціальних

інституціях (сім’ї, дошкільних, загальноосвітніх,позашкільних та інших закладах освіти),забезпечуючи гармонійний розвиток і цілісністьособистості, сприяючи розквіту її здібностей,обдарувань, збагаченню на цій основіінтелектуального потенціалу народу, йогодуховності та культури.

В державній національній програмі “Освіта:Україна XXI століття” головна мета національнопатріотичного виховання визначається як набуттямолодим поколінням соціального досвіду,успадкування духовних надбань українськогонароду, досягнення високої культуриміжнаціональних взаємин, формування у молодінезалежно від національної належностіособистісних рис громадян Української держави.Національнопатріотичне виховання передбачаєформування патріотичних почуттів, виробленнявисокого ідеалу служіння народові, готовності убудьякий час стати на захист Батьківщини,вивчати бойові традиції та героїчні сторінкиукраїнського народу [1].

Провідними завданнями національнопатріотичного виховання є вихованняособистості, здатної до самостійного мислення,суспільного вибору й активної діяльності,спроможної органічно поєднувати свої права йінтереси з правами й інтересами держави,орієнтуватися на найвищі загальнонародні тазагальнолюдські цінності, тобто вихованнягромадянина патріота, гуманіста.

Особистість якій притаманні особливостіпатріота має специфічні ознаки: громадянськавідповідальність, активність, обов’язок,свідомість і гідність; розуміння і сприйняттяукраїнської ідеї, сприяння розбудові незалежноїУкраїни, готовність до захисту своєї Батьківщини,пошана до історичної пам’яті, любов до рідноїкультури, мови, національних святинь і традицій,дотримання Конституції України, дбайливеставлення до національних багатств, до рідноїприроди,збереження та зміцнення власногоздоров’я і здоров’я однолітків; доброта,толерантність, справедливість, щирість,сумлінність, взаємоповага, принциповість,негативне ставлення до фальші, цинізму,лицемірства, підлабузництва.

У процесі реалізації мети та вирішення завданьнаціональнопатріотичного виховання важливоюпостає роль вчителя, зокрема його фаховапідготовка у виші. Підготовка майбутніх педагогівдо патріотичного виховання у початковій школіявляє собою цілісний процес, створення в ньомуналежних педагогічних та психологічних умов.Педагогічні умови підготовки студентів до



75 Молодь і ринок №6 (137), 2016

патріотичного виховання характеризуютьсязовнішньою організаційнодіяльнісною формоювияву певного рівня науковотеоретичних знань іпрактичних умінь, необхідних для організаціїпроцесу і реалізації мети патріотичноговиховання. Головною умовою в підготовціпедагогів до патріотичного виховання є не тількизасвоєння необхідних знань, а й розвиток упедагогів професійнопедагогічних уміньсамостійно, вільно користуватися цими знаннямиі способами рішення конкретних завдань,виявляти ініціативу, здійснювати творчий пошуктощо. Психологічні умови характеризуютьвнутрішню готовність учителя до цього видудіяльності, умовою успіху якої є його світогляд тапереконання, зацікавленість педагога.

Реалізація підготовки майбутніх педагогів донаціональнопатріотичного виховання учнів маєбути пов’язана з упровадженням в навчальнийпроцес необхідних форм організації методичноговикладу матеріалу, науковометодичних семінарівтренінгового характеру, призначених дляформування патріотичної компетентності тапатріотичного світогляду вчителя. Компетентністьпедагога з патріотичного виховання включає всебе знання державних документів даногонапряму з коментуванням основних положень,постановкою проблемних питань, пов’язаних звихованням патріотизму і формуванням готовностіюнаків допризовного віку до служби в Збройнихсилах. На лекційних і семінарських заняттяхособливу увагу необхідно приділяти обговореннювже наявних практичних умінь і обговореннюнових теоретичних та практичних підходів доуправління процесом патріотичного виховання.

Висновки. Національнопатріотичне вихованняв сучасній початковій школі буде ефективним,якщо: буде створено систему національнопатріотичного виховання, тобто упорядковано вцілісність сукупність компонентів, якізабезпечують розвиток особистості учня;застосовано гуманістичну парадигму національнопатріотичного виховання учнів; належну увагуприділено військовопатріотичному вихованнюмолодших школярів; збережено етнопедагогічнізасади національнопатріотичного вихованняшколярів в систему початкової школи;сформовано патріотичні компетентностіособистості (вчителя, молодшого школяра),колективів (дитячого та педагогічного) якготовність до вирішення завдань національнопатріотичного виховання в початковій школі;удосконалено форми і методи освітньовиховної

системи національнопатріотичного виховання всучасній початковій школі.

У процесі визначення сутності трансформаційстановлення, розбудови, боротьби в процесірозвитку системи національнопатріотичноговиховання молодших школярів в початковій школіна етнопедагогічних засадах шляхом утвердженнягуманістичної парадигми розвитку особистостісьогодні постає низка невирішених проблем.Зокрема, це завдання теоретичного тапрактичного спрямування: уточнити дефініції“освітньовиховна система”, “національнопатріотичне виховання”, “освітньовиховнасистема національнопатріотичного виховання”,“виховне середовище”, “виховний простірпочаткової школи”, “патріотичні компетентності”,що дозволить відтворити структурнозмістовумодель формування патріотичних компетентностейсуб’єктів освітньовиховної системи національнопатріотичного виховання молодших школярів всучасній початковій школі; підвищити рівеньвійськовопатріотичного виховання молодшихшколярів як складової у системі національнопатріотичного виховання в початковій школі;визначити ефективність використання скаутськоїтехнології в цілісній системі національнопатріотичного виховання в сучасній початковійшколі.

1. Державна національна програма “Освіта:Україна XXI століття” info-library.com.ua›books-text-563.html

2. Енциклопедія освіти / Акад. пед.. наукУкраїни, головний ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Концепції національно-патріотичноговиховання дітей та молоді (наказ Міністерстваосвіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/other/5397/.

4. Садова І.І. Ідея народності у педагогічнійконцепції Костянтина Ушинського / Ірина Садова// Збірник наукових праць. Педагогічна освіта:теорія і практика. – Випуск 17 (2 – 2014). –Кам’янець-Подільський: КПНУ. – 2014. – С. 109– 114.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти тт. – Т. 1. – Київ: Радянська школа, 1976. –654 с.

6. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори:В 2-х т. Пер. з рос. / Редкол.: В.М. Столєтов(голова) та інші. – К.: Рад. школа, 1983 – (Пед.б-ка). – Т. 1. – 488 с.



76

Постановка проблеми. Ознакоюсучасної вищої освіти стала масовапоява на ринку нового виду товару –

інтелектуальної власності. Згідно зпрогнозованими оцінками фахівців цей видвласності вже в ХХІ столітті стане основнимтоваром – унаслідок переходу від індустріальногодо інформаційного суспільства. Сказане вимагаєпідвищення якості освіти, професійнопрактичноїпідготовки студентів, їх готовності бутиконкурентоспроможними на ринку праці. А дляцього необхідно “якомога наблизити всю справуосвіти й виховання до природних здібностейкожної окремої дитини з тим, щоб дати їмможливість пізнання, допомогти в освіті

саморозвинутися, щоб у дорослому житті вонамогла себе найбільшою мірою реалізувати” [5, 44].

Враховуючи сьогоденну соціальнокультурнута економічну ситуацію в Україні надзвичайноважливою і актуальною проблемою єзабезпечення професійноособистісного розвиткуфахівців. А для цього “в навчальному процесіпотрібно не тільки реалізувати функцію творчогозасвоєння базових знань учнем чи студентом –навчити дитину навчатися, самостійно здобуватиінформацію, оволодівати знаннями, виробитинавички цього, зацікавленість у цьому й навчитивикористовувати знання, отримані всіма шляхами,у своїй практичній діяльності – і в професійній, ів громадській, і в побуті” [5, 42].

УДК 378.11:371.212.51

Любов Скалич, кандидат психологічних наук,доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти

Уляна Юречко, студентка факультету початкової та мистецької освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

НАУКОВО-ПОШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ

У статті розкрито значення науково-пошукової роботи як чинника професійно-особистісногорозвитку студентів. Проаналізовано форми науково-пошукової діяльності студентів. З’ясовано, щоважливою складовою фахової компетенції майбутніх учителів початкової школи є наявність в них високогорівня дослідницьких здібностей.

Ключові слова: наука, викладач, студент, компетентність, науково-пошукова діяльність,дослідницькі здібності.

Літ. 5.

Любовь Скалич, кандидат психологических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования

Ульяна Юречко, студентка факультета начального и художественного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

НАУЧНО-ПОИСКОВАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ КАК ФАКТОР ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ЛИЧНОСТНОГО РАЗВИТИЯ СТУДЕНТОВ

В статье раскрыто значение научно-поисковой деятельности как фактора профессионально-личностного развития студентов. Проанализированы формы научно-исследовательской деятельностистудентов. Выяснено, что важной составляющей профессиональной компетенции будущих учителейначальных классов является наличие в них высокого уровня исследовательских способностей.

Ключевые слова: наука, преподаватель, студент, компетентность, научно-поисковаядеятельность, исследовательские способности.

Lyubov Skalych, Ph.D. (Psycology), Assosiate Professor of the Pedagogy and Methodology of Primary Education DepartmentUlyana Yurechko, Student, of the Faculty of Elementary and Art Education


THE SCIENTIFIC AND RESEARCH ACTIVITY AS A FACTOR OF PROFESSIONAL ANDPERSONAL DEVELOPMENT OF STUDENTS

The article explores the importance of scientific and search work as a factor of the professional andpersonal development. It analyzes the forms of research activity of students. It finds that an important componentof professional competence of future teachers of initial classes is the presence of high-level research abilities.

Keywords: science, a teacher, a student, a competence, the scientific and search activity, research abilities.

© Л. Скалич, У. Юречко, 2016

НАУКОВО-ПОШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ

77 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Мета статті – розкрити значення науковопошукової діяльності як чинника професійноособистісного розвитку студентів.

Виклад основного матеріалу. Для реалізаціїпоставлених проблем, розв’язання якихобумовлено і положенням Болонського процесу,є необхідність підвищення ефективностіпідготовки студентів до науковопошуковоїроботи. Обумовлено це необхідністю створенняумов для підготовки демократичної людини,здатної жити і функціонувати в глобальномусередовищі; вироблення у школярів і майбутніхфахівців умінь та навичок спілкування зі світом,з громадянами інших країн; підготовкитехнологічної людини, здатної освоїти новацію;формування особистості, психологічнопідготовленої до вступу в ринкові відносини. Іпочинати необхідно з середньої ланки освіти тапочаткової професійної. Як засвідчують дані,студенти легше адаптуються до нових умовнавчання, де вирішальне місце займає їхсамостійна робота та постійне виконанняіндивідуальних завдань. Тому у загальноосвітніхі професійних школах доцільно не тільки залучатиучнів до участі в науковій роботі через “Малуакадемію наук”, а й через виконаннярізноманітних практичних індивідуальних, парнихі обов’язково групових завдань, з використаннямелементів наукового пошуку на кожнійдисципліні, введення курсу “Основи науковихдосліджень”. Отже, тільки цілеспрямована роботаучителів, викладачів ВНЗ у навчальній,позанавчальній та позааудиторній роботідопоможе виробити основи наукових дослідженьу переважної більшості майбутніх фахівців, щодозволить їм “завоювати” ринок освіти постійнопрацюючи над зростанням професійноїмайстерності, компетентності, професіоналізму.

Важливою складовою фахової компетентностіє наявність в них високого рівня дослідницькихздібностей. У науковій літературі використовуютьсярізні терміни, які характеризують самостійну, абопід керівництвом викладача, творчу діяльністьстудентів по вдосконаленню цих здібностей:“науководослідна робота”, “науководослідницькадіяльність”, “самостійнодослідницька діяльність”.Є різні тлумачення цих категорій (О.М. Микитюк,М.О. Князян та ін.) [3], але з усіх їх стає зрозумілим,що тільки тоді, коли формування науковопошуковоїдіяльності студентів носить цілеспрямованийсистематичний характер у навчальновиховномупроцесі та поза аудиторній роботі через системусамостійнодослідницьких завдань (іноді їх називаютьіндивідуальні завдання творчого характеру) можнаефективно включити студентів у дослідницьку роботуз розв’язанням актуальної наукової проблеми.

Сприятливі умови для розвитку в студентівнавичок науковопошукової роботи є привикладанні всіх, без винятку, педагогічнихдисциплін (“Вступ до педагогічної професії”,“Педагогіка”, “Історія педагогіки”, “Основинаукових досліджень”,“Педагогіка вищої школи”,“Методологія та методика психологопедагогічнихдосліджень”). Свідченням цього є заплановані внавчальних програмах обов’язкові для виконаннявиди самостійної роботи та індивідуальнихзавдань. Але їх результативність часто залежитьвід методів, форм і засобів навчання. Так,наприклад, активізують учіння студентів різніметоди, особливо моделювання, що застосовуютьпід час проведення аудиторних занять, прирозв’язанні нестандартних завдань, проведеннярізної складності досліджень.

Як засвідчує досвід роботи, проведенеспостереження, ще більший ефект розвитку вмайбутніх фахівців умінь і навичок науководослідної роботи, ми спостерігаємо, якщо допопередніх додати систему самостійнодослідницьких завдань, які впроваджуються прививченні кожної педагогічної дисципліни.

Прикладом таких завдань можуть служитисамостійнопошукові завдання з курсу “Історіїпедагогіки”. Наприклад в темі “Розвитокпедагогічної думки в Росії у XVIII – XIXстоліттях”студентам пропонується написати компаративноаналітичне есе прогностичного характеру“Ломоносов і М. Пирогов про доцільність науковоїроботи студентів: погляд у майбутнє”, утворитиконцептуальнокомпаративний конструкт затемою “Дослідницький метод у навчанні крізьпризму ідей П. Болонського, С. Шацького,К. Ягодовського”.

Велике значення у виробленні в студентівнавичок науководослідницької роботи є описдосвіду їх роботи в контексті науковотеоретичних засад конкретного процесу.Наприклад, як зазначає М.О. Князян, підготовкаекспертповідомлення “Науковотеоретичнізасади особистісноорієнтованого виховання ійого реалізація в практиці роботи навчальногозакладу”, розробка концептуальнокомпоративногоконструкту за темою “Мета виховання сучасноїшколи і шляхи її реалізації”, укладання “Банкуваріантів виховних заходів”(за визначеною темоюі метою).

Великі можливості по формуваннюкреативності студентів – майбутніх педагогіввідкриває використання в учбововиховномупроцесі ВНЗ нових технологій. За переконаннямивідомої української дослідниці проблем освітніхтехнологій В.П. Безпалько, технологія – цемистецтво. Якщо мистецтво засноване на інтуїції,


78

то технологія на науці. З мистецтва усепочинається, а технологією усе закінчується, щобпотім усе почати спочатку [1, 3]. Враховуючи,що, з одного боку, майбутні педагоги найбільшітруднощі відчувають при організації виховноїроботи з учнями, а, з іншого – вони недостатньоволодіють виховними технологіями вважаємо, щомайбутніх педагогів необхідно ознайомити впершу чергу з науковопошуковим потенціаломвиховних технологій.

Заслуговує на увагу і включення студентів довиконання різноманітних індивідуальнонавчальнодослідних завдань (ІНДЗ), що містятьелементи наукових досліджень з використаннямрізних методів наукових пошуків. Вонивиконуються студентом у поза аудиторний час і єзавершеною теоретичною і практичною роботоюв межах навчальної програми курсу.

Під час виконання індивідуального завданнянеобхідно передбачити можливості йогопрактичного використання у навчальновиховному процесі школи, а також особистісноорієнтоване спрямування, яке передбачало бформування й розвиток у майбутніх педагогівособистісних цінностей, серед яких виділяєтьсятворчість як риса характеру, яка “позначається напроцесі діяльності і на її результатах” [2, 336].

Сучасне суспільство стає все більшглобалізованим. І щоб сприйняти його викликизагальноосвітні і вищі навчальні заклади повинніготувати студентів, які вміють постійносамостійно оновлювати свої знання. Без цьоголюдина не досягне успіху. Тому одним із головнихзавдань школи і ВНЗ, що підніме не тільки якістьосвіти, але й нашу країну, є навчити учнів істудентів навчатися. Ця проблема особливоактуалізується на даному етапі введення у ВНЗкредитномодульної системи навчання(збільшується час на безпосереднє індивідуальнеспілкування викладача і студента в процесінавчання; здатність працювати в рамках концепції“навчання впродовж усього життя”;відсутністьнормативного встановлення терміну навчання істрогого фіксування переліку дисциплін, що даєможливість відійти від обов’язкової прив’язкипроцесу навчання до занять у навчальній групітощо). Враховуючи, що до організації самостійноїроботи ставляться такі вимоги (обов’язковістьщоденної самостійної праці студента,опосередковане керівництво нею викладачамивищої категорії, відсутність годин як на йогоздійснення, так й контроль, високий рівеньсформованості загально навчальних і специфічнихумінь вчитися), ефективно здійснити їїпрофесорськовикладацький склад навчальногозакладу може тільки при постійному спонуканні

студентів до вдосконалення загальнонавчальнихі спеціальних умов і навичок.

Отже перед викладачем постає завданнянавчити студента постійно оволодівати новимизнаннями та інформацією, виробити потребу внавчанні впродовж життя. Тобто стати людиною,для якої “отримання знання стає сутнісною рисоюспособу життя” [4].

Розвитку основ науковопошукової діяльностістудентів сприяє розв’язання проблемнихситуацій. Важливою формою науководослідницької роботи майбутніх фахівців, зокремапедагогів є педагогічна практика всіх рівнів, асаме: в літніх оздоровчих таборах, в навчальнихзакладах. А особливо асистентська практикамайбутніх магістрів, яка проводиться навизначених за фахом кафедрах ВНЗ, а також ворганізаціях освіти різних рівнів акредитації. Їїмета має комплексний характер і передбачаєзабезпечення фахової діяльності у таких напрямахроботи як психологопедагогічний, методичний,обов’язковонауковий – підготовка майбутньоговикладача як науковця. Кожен із вказаних блоківзабезпечує як загальноосвітню, так і фаховупідготовку.

Як засвідчує досвід організації асистентськоїпрактики у ВНЗ, вона є важливою формоюпідготовки їх до викладацької діяльності приумові: високого рівня теоретичної підготовкистудентів, складанні ними іспиту з психологопедагогічних дисциплін та методик викладанняфахових дисциплін перед практикою; достатньогорівня сформованості у студентів уміння жити всучасному суперечливому суспільстві,співпрацювати зі студентами, викладачами таметодистами, уникати конфліктів, жити в злагодіяк з особою, так і з іншими; оновлення зміступредметів педагогічного циклу; введення унавчальний план ВНЗ підготовки фахівців заосвітньокваліфікаційним рівнем “магістр”предметів за вибором, які сприяли бипокращенню підготовки випускників до життя.

Висновки. Отже, для формування творчогопотенціалу майбутнього викладача ВНЗ черезмагістратуру, здатного сформувати поколіннялюдей, які і мислять і діють поінноваційному,необхідно поряд із введенням в навчальні планиінтегруючих предметів, у процесі вивчення якихмаксимально повно реалізується контекстненавчання, та більш цілеспрямовановикористовувати в навчальновиховному процесіпрямі аналоги педагогічної діяльності, для чогоширше використовувати такі методи навчання якділові ігри, тренінги, розв’язання психологопедагогічних ситуацій; спрямувати зусиллявикладачів на вдосконалення загально навчальних



79 Молодь і ринок №6 (137), 2016

і специфічних умінь студентів вчитися; розвиватиу студентів потребу постійного вдосконаленнянавичок самостійної роботи; готувати майбутніхвикладачів до використання системи різного видукомп’ютерного контролю за кредитномодульноюсистемою навчання;посилити вимогливість достудентів при проходженні асистентськоїпедагогічної практики. Все це у комплексі будесприяти формуванню науковопошукової роботивчителя, здатного до дослідницької діяльності.

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник для студентіввищих навчальних закладів / Омелян ІвановичВишневський – Дрогобич: Коло, 2003. – 528 с.

2. Князян М.О. Самостійно-дослідницька діяльністьмайбутнього педагога:структура, функції, засобиактивізації: Навчальний посібник / Маріанна ОлексіївнаКнязян. – Ізмаїл: Сміл, 2006. – 136 с.

3. Микотюк О.М. Енциклопедія освіти / Акад.Пед. нак України; головний ред. В.Г. Кремінь. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4. Кремінь В. Педагогічна освіта в сучасномусуспільстві / Василь Кремінь // Освіта України. –2007. – №36 (11 травня).

5. Кремень В.Г. Розвиток освіти України вконтексті загально цивілізаційних змін / ВасильГригорович Кремінь // Рабілітаційні промовипочесних докторів та професорів Прикарпатськогонаціонального університету імені Василя

Стефаника. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 38 – 58.


Постановка проблеми. Стрімкийрозвиток інформаційних технологій вХХІ столітті зробив актуальною

проблему модернізації системи освіти. В Україні

суть модернізації означено в Концепції розвиткудистанційної освіти [3]. В результаті її реалізаціїможна очікувати:

появу нових можливостей для оновлення

УДК 378.018.43:004.43

Владислав Круглик, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри iнформатики та кiбернетикиМелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького

ДИСТАНЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПРОГРАМІСТІВ

У статті розкриті особливості використання дистанційного навчання при підготовці майбутніхінженерів-програмістів. Наведена характеристика найбільш поширеніших дистанційних технологій.Автором здійснено опис технології роботи із системою управління навчанням Moodle, що впроваджена уМелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького.

Ключові слова: дистанційне навчання, дистанційні технології, платформа дистанційного навчання,Moodle, ІТ-фахівці, інженер-програміст.

Літ. 9.

Владислав Круглик, кандидат педагогических наук, доцент кафедры информатики и кибернетикиМелитопольского государственного педагогического университета им. Б. Хмельницкого

ДИСТАНЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ОБУЧЕНИЯ КАК СРЕДСТВО ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ

ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ ИНЖЕНЕРОВ-ПРОГРАММИСТОВ

В статье раскрыты особенности использования дистанционного обучения при подготовке будущихпрограммистов. Приведенная характеристика наиболее распространенных дистанционных технологий.Автором осуществлено описание технологии работы с системой управления обучением Moodle, котораявнедренна в Мелитопольском государственном педагогическом университете имени Богдана Хмельницкого

Ключевые слова: дистанционное обучение, дистанционные технологии, платформадистанционного обучения, Moodle, ИТ-специалисты, инженер-программист.

Vladyslav Kruglyk, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Professor of the Computer Science and Cybernetics DepartmentMelitopol Bogdan Khmelnitskiy State Pedagogical University

THE DISTANT TECHNOLOGIES OF LEARNING AS A MEANS OF TRAINING THEFUTURE SOFTWARE ENGINEERS

The article reveals the features of remote training in the preparation of future programmers. The article presentsthe description of the most widespread remote technologies. The author describes the technology of work of educationmanagement system Moodle, which is introduced in the Melitopol Bogdan Khmelnitskiy State Pedagogical University.

Keywords: distance learning, distance learning technology, distance learning platform, Moodle, ITprofessionals, a software engineer.

© В. Круглик, 2016

ДИСТАНЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПРОГРАМІСТІВ

80

змісту навчання та методів викладання дисциплін,розповсюдження знань;

розширення доступу до всіх рівнів освіти,реалізації можливості її одержання для великоїкількості молодих людей;

реалізацію системи безперервної освіти; індивідуалізацію навчання при масовості

освіти.Сучасні вимоги, що пред’являються ринком до

кваліфікованої підготовки фахівців досить високі.Перед системою освіти стоїть завданняпідготувати творчо мислячу людину, що володієдослідницькими вміннями і навичками, здатногоорієнтуватися в потоці наукової інформації ісучасних інформаційних технологіях, готового допостійного підвищення загальної і професійноїкомпетентності, до можливої перекваліфікації таперепідготовки.

Гостро на сьогодні стоїть проблема формуваннястудентами – майбутніми програмістами, навичокХХІ століття, які вкрай необхідні в процесінавчання. Це такі навички як самоорганізація ісамодисципліна, навички комунікації, навичкироботи в команді і співпраця, відповідальність іадаптація, а також формування нових навичок іметодів. Часто навчання дисциплін циклупрофесійної підготовки базується на виконаннікожним студентом власної окремої індивідуальноїзадачі, самостійна її розробка і захистрозробленого додатку перед викладачем. Уреальній життєвій ситуації великі проекти, восновному, розробляє команда програмістів, зконкретно визначеними ролями. Отже, існуєтакож протиріччя між реальним життєвим цикломрозробки програмного забезпечення і методикоюнавчання програмування вищими навчальнимизакладами.

Одним з високоефективних напрямківвдосконалення методології вищої освіти євикористання в навчальному процесі технологійдистанційного навчання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питання теоретичного, практичного характеру тащодо можливості використання технологійдистанційного навчання висвітлені в низці працьвітчизняних учених. Серед них А.А. Андреєва,Х. Беккера, Р. Бергера, В.Ю. Бикова, В.М. Кухаренка,Г.С. Молодих, В.В. Осадчого, К.П. Осадча,Н.Г. Сиротенка, С.О. Сисоєвої та ін.

Мета статті. Дослідження та ознайомлення ізвикористанням дистанційних технологій припідготовці майбутніх програмістів.

Виклад основного матеріалу. Дистанційненавчання – це форма організації навчальногопроцесу, що шляхом використання інформаційно

комунікаційних технологій може бути реалізованаяк в умовах географічної віддаленості студентата викладача, так і безпосередньо у коледжі, дляформування самостійної діяльності студента щодозасвоєння програми навчальної дисципліни [4, 78].

Дистанційне навчання від традиційних формвідрізняють наступні характерні риси:

- гнучкість: студенти, що одержують знання,використовуючи дистанційне навчання, маютьможливість займатися в зручний для себе час, узручному місці, самостійно обирати темп роботи;

- модульність: студенти мають можливість ізнабору незалежних навчальних курсів (модулів)формувати навчальний план, що відповідаєіндивідуальним чи груповим потребам;

- велика аудиторія: одночасне звернення добагатьох джерел навчальної інформації(електронних бібліотек, баз даних, баз знаньтощо), спілкування за допомогоютелекомунікаційного зв’язку студентів між собоюта з викладачами;

- економічність: ефективне використаннянавчальних площ та технічних засобів,концентроване та уніфіковане представленняінформації, використання та розвитоккомп’ютерного моделювання сприяють зниженнювитрат на підготовку фахівців;

- технологічність: використання в навчальномупроцесі новітніх досягнень інформаційнихтехнологій, які сприяють входженню людини усвітовий інформаційний простір;

- нова роль викладача: дистанційна освітарозширює та оновлює роль викладача, щоповинен координувати пізнавальний процес,постійно вдосконалювати навчальні курси,підвищувати творчу активність і кваліфікаціювідповідно до нововведень та інновацій [9, 220].

Позитивним впливом дистанційного навчанняна студента є підвищення його творчого таінтелектуального потенціалу шляхом самоорганізації,використання сучасних інформаційних тателекомунікаційних технологій, розвитку вміннясамостійно приймати відповідальні рішення.

Якщо розглянути особливості дистанційногонавчання з точки зору комунікації між викладачемі студентом, то можна визначити такі йогохарактерні риси:

самоосвіта як основа дистанційного навчання,що передбачає самомотивацію студента щодовласного навчання, а також певний рівеньсамоорганізації особистості;

спілкування викладача та студента запринципом “один до одного”, що відповідає заформою та змістом індивідуальній консультації;

спілкування та взаємодія “один до одного”



81 Молодь і ринок №6 (137), 2016

не виключає взаємодії “одного до багатьох”,оскільки викладач, відповідно до заздалегідьскладеного графіка, працює відразу з групоюстудентів. Така форма взаємодії нагадуєтрадиційне навчання в аудиторії;

взаємодія “багатьох до багатьох” передбачаєодночасне спілкування групи студентів, якіобмінюються між собою досвідом і враженнями[2].

Дистанційне навчання як освітня технологіяможе бути легко інтегрована у будьяку формунавчання. Дистанційні технології призначені для“доставки” навчального матеріалу у будьякий часі будькуди [8, 75]. Як правило, в програмахдистанційного навчання застосовуєтьсякомбінація різних інструментів, кожен з якихзабезпечує реалізацію конкретних навчальнихцілей.

У структурі системи дистанційного навчанняВНЗ повинні бути такі компоненти:

1) системне середовище дистанційногонавчання (платформи СДО, Інтернетресурси) знеобхідними засобами для комунікації учасниківдистанційного навчання;

2) електронна база навчальних матеріалів (умережі Інтернет, на стаціонарних носіях);

3) віртуальні лабораторії;4) учасники дистанційного навчання (викладач,

студент) та технічні спеціалісти (програмісти,системні адміністратори, вебдизайнери,аніматори);

5) інтегрована у системне середовищедистанційного навчання система керування іобліку дистанційного навчання (автоматизованасистема управління, автоматизовані робочі місця).

До основних критеріїв вибору засобіворганізації дистанційного навчання можнавіднести наступні: функціональність, надійність,стабільність, вартість, система перевірки знань,зручність використання, масштабованість ірозширюваність, перспективи розвиткуплатформи, кросплатформеність СДН [7].

У всьому різноманітті засобів організаціїелектронного навчання можна виділити наступнігрупи:

авторські (програмні продукти Authoringпакети);

системи управління контентом (ContentManagement Systems – CMS);

системи управління навчанням (системиуправління навчанням – LMS);

системи управління навчальним контентом(Learning Content Management Systems – LCMS)[6, 47].

Найбільш поширений “спосіб” створення

системи дистанційного навчання довгий часперебував в тому, щоб перевести навчальніматеріали в HTMLформу і розмістити їх на сайтахнавчальних закладів. Наразі всі учасникинавчального процесу згодні з тим, що одноготільки доступу до навчального матеріалу черезІнтернет не достатньо для того, щоб говорити проповноцінну навчальній системі. Очевидно, щонавчання передбачає не просто читаннянавчального матеріалу, але також активне йогоосмислення і використання отриманих знань напрактиці [1].

Серед компаній розробників і провайдерівпослуг в області ДН можна відзначити наступні:система Дистанційного навчання WebTutor;система дистанційного навчання “Прометей”;СДН “Доцент”; сервер електронного навчанняLMS.

Серед вільно розповсюджуваних існуючихOpenSource систем LMS\LCMS можна виділитинаступні: ATutor, Claroline, Dokeos, OLAT, Sakai,Moodle (модульне об’єктноорієнтоване динамічненавчальне середовище).

У Мелітопольському державному педагогічномууніверситеті імені Богдана Хмельницького (МДПУ)з 2004 року запущено сайт підтримки системидистанційного навчання http://do.mdpu.org.ua, а з2013 року було зроблено оновлення системиmoddle до версії 2.4, і перенесено з піддоменуdo.mdpu.org.ua на dfn.mdpu.org.ua.

З 2006 року відкрито Лабораторіюдистанційної освіти (ЛДО), в положеннях якоїзазначено, що ЛДО є структурним підрозділомуніверситету, створеним при Інформаційнокомп’ютерному центрі. ЛДО вирішує питанняпланування, організації і ведення навчальнопізнавальної діяльності студентів з використаннямдистанційних технологій навчання в МДПУ зтаких напрямів: організаційного забезпечення;науковометодичного забезпечення; системнотехнічного забезпечення; матеріальнотехнічногозабезпечення; кадрового забезпечення. ЛДОвивчає потреби підрозділів МДПУ впредставництві навчальнометодичної тадовідкової інформації в мережі Інтернет, а такожзабезпечує розміщення на вебсайті МДПУелектронних довідкових і навчальнометодичнихматеріалів, створених науковопедагогічними таіншими працівниками університету звикористанням технологій дистанційногонавчання. Лабораторія забезпечує апробаціюнових електронних навчальнометодичнихматеріалів та нових дистанційних курсів [5, 219].

Отже, в університеті систему дистанційногонавчання створено за допомогою платформи Moodle.


82

Moodle – відкритий пакет програм, створенийна допомогу педагогам для ефективної організаціїonlineнавчання з використанням широкогоспектру педагогічних принципів. Також Moodle– це вебтехнологія, яку можна використовуватияк online, так і offline. Це програмне забезпеченнязастосовується у школах, ВНЗ, інших навчальнихзакладах, а також використовується різнимигромадськими та приватними організаціями.

Особливістю Moodle є модульність, тобтоможливість завантаження безлічі додатковихкомпонентів (модулів, блоків, мовних пакетів).Одна з важливих переваг Moodle полягає в тому,що всі матеріали та дані, які використовуютьсяна курсі, зберігаються не на окремомуперсональному комп’ютері, тим самим займаючимісце на жорсткому диску, а на єдиному спільномукомп’ютері – сервері, який дозволяєзавантажувати, переміщати, змінювати абовидаляти файли, документи тощо.

Після реєстрації користувачі отримують такіправа: 1) читання новин; 2) участь у чатах;3) перегляд описів курсів, які підтримує система;4) реєстрація на курси, які не потребуютьузгодження з викладачем чи адміністрацією.

Дистанційна підготовка студентів факультетуінформатики, математики та економікиспеціальності 6.040302 Інформатика (до 2015року), 122 “Комп’ютерні науки та інформаційнітехнології” (з 2016 року) в МДПУ має рядособливостей, серед яких можна відзначитинаступні:

дуже широкий діапазон базової підготовкистудентів: деякі вже працюють і мають певнийдосвід, тоді як інші (і їх немало) тільки починаютьсвій шлях до освоєння професії;

наявність великого числа використовуванихмов програмування і засобів розробки: навітьнайпопулярніші утворюють цілий список – Pascal,C++, C #, Java, Prolog, Visual Basic і т.д.;

практична спрямованість підготовки, коли відстудента потрібна велика самостійна робота знаписання різних програм без постійногоконтакту з викладачем.

Перераховані фактори в значній мірі впливаютьна організацію навчального процесу звикористанням дистанційних технологій івимагають від викладачів великої методичноїроботи. При цьому основна увага приділяєтьсяпредметам, які забезпечують базову підготовкупрограмістів:

основи програмування на мовах високогорівня;

алгоритми і структури даних; об’єктноорієнтоване програмування;

розробка і реалізація програм з базами даних.Для забезпечення навчальним матеріалом

студентів спеціальності 6.040302 Інформатика (до2015 року) та 122 “Комп’ютерні науки таінформаційні технології” (з 2016 року) в системідистанційного навчання циклу професійноїпідготовки створено 58 курсів, з них 34 освітньогорівня “бакалавр”, 13 – “спеціаліст” та 11 –“магістр”. Таким чином, якість підготовкимайбутніх інженерівпрограмісті в областіінформаційних технологій організована нависокому рівні.

Основним елементом освоєння навчальноїпрограми курсів є самостійна робота студентів,яка включає в себе:

роботу з розробленими електронниминавчальнометодичними посібниками;

підготовку алгоритмів розв’язання задач затемами і написання програм відповідно доскладеного алгоритму.

Саме в процесі вирішення завдань вивчаєтьсямаксимальна частка нового матеріалу, томусистема завдань відіграє величезну роль припідготовці майбутніх інженерівпрограмістів.

З огляду на особливості програмування яквиду навчальної діяльності, можна виділитинаступні види завдань:

на вміння орієнтуватися в різноманіттіпрограмних продуктів при пошуку новоїінформації;

на вміння визначати найбільш ефективніметоди збору та обробки інформації;

на вміння описувати та структурувати дані; на вміння побудувати алгоритм рішення, як

поетапне перетворення вихідної інформації врезультуючу;

на вміння освоювати методики використанняпрограмних засобів для вирішення практичнихзавдань;

на вміння розробляти інтерфейси, моделікомпонентів інформаційних систем, включаючимоделі бази даних;

на вміння використовувати сучасніінструментальні засоби і технологіїпрограмування.

Сукупність завдань для практичного виконаннязабезпечує цілеспрямованість, різноманітність,взаємну зв’язок, спадкоємність і поступовеускладнення робіт.

Кожний курс системи дистанційного навчанняскладається з декілька блоків:

навчальна інформація (навчальна та робочапрограма, технологічна карта);

блок лекційного матеріалу; блок практичних завдань;



83 Молодь і ринок №6 (137), 2016

блок контролю навичок студентів; блок самостійного опрацювання.В умовах дистанційного навчання велике

значення набуває контроль навичок студентів, асеред всіх форм контролю (тести, заліки, іспити)на перше місце виходять ті форми, які дозволяютьорганізувати спілкування з викладачем – цеконтрольні роботи і курсове проектування.

Тестовомодульний контроль в дистанційномукурсі складається із запитань відповіді до якихвидаються у випадковому порядку, тестовізавдання бувають різного типу: з однією абодекількома вірними відповідями, короткавідповідь, встановлення відповідності. Такийконтроль можна використовувати для поточногота контрольного тестування, перевірки знаньстудентів. Вони дозволяють зменшити коефіцієнтвгадування, списування, завдяки тому що всізапитання та відповіді до них генеруютьсядовільним порядком.

Для проходження модульного контролюпотрібно натиснути на гіперпосилання,наприклад, Модуль 1. Після цього відкриєтьсясторінка тесту, в якій зазначається дата йогопроходження, метод оцінювання (наприклад,Краща оцінка) і кнопка для початку тесту. Якщотест дозволений для проходження то можнанатиснути на кнопку (Пройти тест), після чогопочнеться проходження тесту. Для відправкивідповіді треба натиснути кнопку (Запам’ятати,але не перевіряти), а потім перейти на іншепитання за допомогою натискання нагіперпосилання номеру питання.

Кожному модульному контролю викладач можевказати тривалість, кількість запитань, системуоцінювання та режим проходження.

Система дистанційного навчання містить в собіспеціальний модуль для здійснення парноготестування – техніка програмування, за якої кодстворюється парами людей, які програмують однузадачу, сидячи за одним робочим місцем.Дистанційне (віддалене) парне програмування,також відоме як віртуальне парне програмування,або розподілене парне програмування – церізновид парного програмування, коли два абобільше програмістів, знаходяться на відстані одинвід одного. Вони працюють через засоби спільногоредагування коду, віддалений робочий стіл, абочерез плагіни для інтегрованої системи розробки.

До ще одної позитивної сторони використаннядистанційного навчання підчас підготовкиінженерів програмістів є те що в системі наявниймодуль для перевірки коду на правильність таусунення типових помилок, що допустилистуденти під час реалізації вказаних завдань.

В системі передбачений великий об’єм пам’ятідля завантаження за спеціальністю підручниківта посібників, які можна використовувати дляпідвищення рівня професіональної підготовкиінженерівпрограмістів.

До переваг використання дистанційногонавчання можна віднести:

вільний доступ студентів спеціальності доелектронних ресурсів фахових дисциплінпрограмування;

механізм здачі студентом на перевіркупрактичних та лабораторних робіт та можливістькоментувати та оцінити роботу викладачем;

постійний двосторонній зв’язок.До негативних моментів застосування

технологій дистанційного навчання можнавіднести:

студенти не завжди самодисципліновані,свідомі та самостійні, що знижує якістьдистанційного навчання;

для постійного доступу до джерел інформаціїпотрібна технічна оснащеність.

Разом з тим, із впровадженням у навчальнийпроцес технології дистанційного навчання значнопідвищилась його якість, навчальний процес ставгнучкішим, підвищилась продуктивністьсамостійної роботи студентів майбутніхпрограмістів.

Отже, перевага дистанційного навчанняполягає в тому, що:

технологія гнучка, її застосуванняорієнтовано на тих, хто готовий вчитися, створюєстуденту умови для засвоєння матеріалу протягом24 годин на добу і 7 днів на тиждень;

у дистанційному навчанні викладач – цепомічник, наставник, що спрямовує студента упроцесі навчання;

до дистанційного навчання входитьколективна робота над різноманітнимизавданнями, проектами;

процес здобуття знань у дистанційномунавчанні – це самостійна робота. Навчатисяскладніше, але якість здобутих знань – вища;

викладач у режимі перевірки завдання маєможливість здійснювати оцінювання роботи вінтерактивному режимі (вказувати на неточностівідповіді).

Висновки . Таким чином, використаннядистанційного навчання в Мелітопольськомудержавному педагогічному університеті іменіБогдана Хмельницького активізує самоосвітнюдіяльність студентів спеціальності Інформатика,підвищує інтенсивність і системність навчальноїроботи, регулює контроль навчальної діяльностістудентів протягом семестрів, підсилює


84

мотивацію студентів до вивчення навчальногоматеріалу, що в кінцевому підсумку призводитьдо підвищення якості підготовки майбутніхфахівців в області інформаційних технологій.Забезпечує якісний навчальний процес длястудентів, які працюють та навчаються заіндивідуальним планом.

1. Готская И.Б. Аналитическая записка“Выбор системы дистанционного обучения”[Електронний ресурс] / И.Б. Готская, В.М. Жучков,А.В. Кораблев– Режим доступу: http://ra-kurs.spb.ru/2/0/2/1/

2. Концепція проекту “Дистанційне навчанняшколярів” [Електронний ресурс] / Ю.М. Богачков,В.Ю. Биков, В.О. Красношапка та ін. //Інформаційні технології і засоби навчання. –2009. – № 5 (13). – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em.html.

3. Концепція розвитку дистанційної освіти вУкраїні (затверджено Постановою МОН України20 грудня 2000 р.) [Електронний ресурс]. Режимдоступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws

4. Мовчан И.Н. Некоторые аспектыиспользования современных технологийдистанционного обучения в вузе / И.Н. Мовчан //Сборник научных трудов Sworld. – 2013. Т. 27. –№ 4. – С. 77 – 80.

5. Осадчий В.В. Cистема дистанційногонавчання університету / В.В. Осадчий // Науковий

вісник Мелітопольського державного педагогічногоуніверситету. Серія: Педагогіка: зб. наук. статей– Мелітополь, 2010. – № 5. – С. 214 – 225.

6. Сисоєва С.О. Системи дистанційногонавчання: порівняльний аналіз навчальнихможливостей / С.О. Сисоєва, К.П. Осадча //Сучасні інформаційні технології та інноваційніметодики навчання у підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук.пр. – Вип. 23 / Редкол.: І.А. Зязюн та ін. – Київ –Вінниця: ТОВ фірма “Планер”, 2010. – С. 46 –55.

7. Таренко Л.Б. Особенности использованиядистанционных технологий при подготовкестудентов информационно-ориентированныхспециальностей [Електронний ресурс]. / Л.Б. Таренко,А.Н. Козин. – Режим доступу: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v16_i3/html/9.htm

8. Таренко Л.Б. Практико-ориентированныйподход в развитии интеллектуальных уменийстудентов в области информатики ивычислительной техники / Л.Б. Таренко // Научно-информационный журнал Вестник “ТИСБИ”,№1, Казань: издательский центр Университетауправления “ТИСБИ”, 2013, C. 74 – 83.

9. Умрик М.А. Використання технологійдистанційного навчання в процесі навчаннясучасних мов програмування / М.А. Умрик,Ю.П. Біляй // Інформаційні технології і засобинавчання, 2014, Том 41, №3 – С. 218 – 231.



28 червня, вівторок День Конституції України

28 червня 1996 Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.

Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним

святом – Днем Конституції України.


85 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. Аналіз науковопедагогічної та психологометодичноїлітератури дозволяє стверджувати, що

сьогодні потрібно творити нову школу – школунового покоління, у якій повинні діятиелектронноінформаційні педагогічні технології,впроваджувані вчителем нової ґенерації, вчителемХХІ ст. У цій школі має здійснюватисяособистісноорієнтована педагогічна діяльність.Нині створюється нова педагогіка, характерноюознакою якої є інноваційність – здатність дооновлення, відкритість до нового. Важливе місцезаймає створення комфортних умов, за яких коженучень, студент відчуває свою успішність,інтелектуальну спроможність, у якому виступаєяк cуб’єкт, а не об’єкт навчання. Тому проблемаформування креативних компетентностей упроцесі викладання навчальних дисциплін у ВНЗ

займає одне із провідних місць. Сучасномувикладачеві як майстру своєї справи необхіднобути компетентним, обізнаним із низкоюпедагогічних технологій, які доцільновикористовувати в освітньому процесі вищоїшколи, зокрема оптимально поєднувати різніформи та методи навчання під час викладаннянавчальних дисциплін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема формування професійнихкомпетентностей, зокрема креативних, знаходитьсвоє відображення у низці науковометодичноїлітератури та шпальтах педагогічної преси. Так,принцип розбудови інноваційної педагогічноїсистеми освітнього закладу в умовах модернізаціїосвіти розкривають сучасні науковці О. Киричук[2], К. Корсак [3], О. Остапчук [5]. Такі науковці,як Т. Волковська, Т. Коляда, Л. Овчаренко,

УДК 378.1:378.214

Лілія Стахів, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиВасиль Стахів, доцент кафедри біології та хімії


ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯНАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті проаналізовано проблему формування креативних компетентностей у процесі викладаннянавчальних дисциплін у вищих навчальних закладах; акцентовано увагу на оптимальному поєднанні різнихформ та методів навчання під час викладання навчальних дисциплін.

Ключові слова: креативність, компетентність, креативні компетентності, навчальні дисципліни,вищі навчальні заклади.

Літ. 7.

Лилия Стахив, доцент кафедры педагогики и методики начального образованияВасилий Стахив, доцент кафедры биологии и химии


ФОРМИРОВАНИЕ КРЕАТИВНЫХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ В ПРОЦЕССЕПРЕПОДАВАНИЯ УЧЕБНЫХ ДИСЦИПЛИН В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье проанализирована проблема формирования креативных компетентностей в процессепреподавания учебных дисциплин в высших учебных заведениях; акцентировано внимание на оптимальномсочетании разных форм и методов учебы во время преподавания учебных дисциплин.

Ключевые слова: креативность, компетентность, креативные компетентности, учебныедисциплины, высшие учебные заведения.

Liliya Stakhyv, Assosiate Professor of the Pedagogy and Methodology of Primary Education DepartmentVasyl Stakhyv, Assosiate Professor of the Biology and Chemistry Department


THE FORMING OF СREATIVE COMPETENCE IN THE PROCESS OF TEACHING OFEDUCATIONAL DISCIPLINES AT HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The article analyzes the problem of forming of creative competence in the process of teaching of educationaldisciplines at higher educational establishments; the author pays an attention on the optimum combination ofdifferent forms and methods of studies during teaching of educational disciplines.

Keywords: creativity, competence, creative competence, educational disciplines, higher educationalestablishments.

© Л. Стахів, В. Стахів, 2016


86

Л. Хіхловський [1] аналізують розроблену нимисистематизацію педагогічних інновацій. Цяпроблема розкрита і в наукових розвідках В. Олійник[4]. Сучасними науковцями В. Химинець, М. Кірик[6], Д. Луцик, Л. Стахів [7] висвітлено проблемувпровадження інновацій в початковій та вищійшколі, запропоновано цікаві методичнірекомендації щодо їх використання в освітньомупроцесі з молодшими школярами та студентами,що здобувають педагогічну спеціальність.

Мета статті – висвітлити проблемуформування креативних компетентностей упроцесі викладання навчальних дисциплін увищій школі.

Виклад основного матеріалу . З метоювивчення стану дослідження проблеми у вищійшколі нами було проведено анкетування середвикладачів. Розроблена анкета охоплювала такийперелік питань:

1. Чи використовуєте Ви на лекційних(практичних, семінарських) заняттях навчальнудискусію (тема, приклад)?

2. Яким видам семінарських занять Ви надаєтепрерогативу? а) семінарамдиспутам; б) семінарампресконференціям; в) семінарам “Мозковийштурм”; г) семінарамдоповідям; д) семінарамрозгорнутим бесідам; е) іншим видам.

3. Перелічіть види робіт, які Ви найчастішевпроваджуєте на практичних заняттях.

4. Які форми роботи Ви застосовуєте під часпроведення практичних (семінарських) занять? а)колективні; б) індивідуальні; в) парну роботу;г) групову; д) кооперативногрупову.

5. Чи використовуєте Ви такий вид опитування,як ущільнене?

6. Яке місце займає ділова гра на Вашихзаняттях?

7. Які інші ігрові методики Ви використовуєтена практичних (семінарських) заняттях?

Ми прийшли до висновку, що усі викладачіна своїх заняттях впроваджують навчальнудискусію, підбирають цікаві питання дляобговорення різних педагогічних проблем,впроваджують елементи педагогічних технологій,застосовують інтерактивне навчання студентів.На основі анкетування ми можемо стверджувати,що серед перелічених видів семінарських занятьвикладачі віддають прерогативу семінарампресконференціям, семінарамдиспутам. Такожпроводиться такий цікавий вид занять, якекспресконтроль.

Щодо форм навчання, то у навчальновиховному процесі студентської молодііндивідуальні та колективні форми навчаннязаймають вагоме місце. На другому місці є парна

та групова форми роботи зі студентами.Кооперативногрупова робота використовуєтьсядуже рідко. Також належне місце відводитьсяділовій грі, яка забезпечує активну творчудіяльність студентів. Особливо хочетьсявідзначити, що, наприклад, впроваджуючитехнологію розвивального навчання, викладачамизастосовуються особливо цікаві ігрові методики.Так, зокрема на заняттях використовуютьсяімітаційні, рольові, операційні ігри,впроваджується діловий театр, психодрама.

Варто зауважити, що студенти 4 курсуфакультету початкової та мистецької освіти,вивчаючи навчальну дисципліну “Педагогічнітехнології у початковій школі”, розробленувідповідно до Державного стандарту вищоїшколи, під час лекційних та семінарських занятьмають можливість ознайомлюватися зкласифікацією педагогічних технологій, змістом,формами та методами їх впровадження у ВНЗ зметою застосування їх у навчальновиховномупроцесі початкової школи. Ці технологіїзастосовуються також на лекційних, семінарських,практичних, лабораторних заняттях з фаховихметодик, зокрема методики викладанняприродознавства, біології, валеології.

Так, вивчаючи тему “Сучасні класифікаціїпедагогічних технологій, їх сутність таінструментально значущі якості” із застосуваннямгрупової форми навчальної діяльності, передстудентами ставиться завдання закріпити поняттяпро зміст понять “інноваційність”, “педагогічнатехнологія”, “педагогічна майстерність”, їхкласифікацію, проаналізувати шляхивпровадження педагогічних технологій.

У процесі обговорення певних питаньвиникають проблемні ситуації, на які студентимають знайти правильну відповідь, при чомукористуючись “Правилами загальногообговорення” та “Правилами дружньої роботи вгрупах”. В цьому випадку викладач, виступаючияк організатор освітнього процесу, виконуєфункцію координатора і партнера, допомагаючиокремим студентам у групі. Важливе місцезаймають розроблені тестові завдання відкритоїта закритої форм, завдання як репродуктивного,так і творчопошукового характеру.

Вивчаючи тему “Педагогічні технології наоснові особистісної орієнтації педагогічногопроцесу” доречним стає порівняльнахарактеристика студентами впроваджуванихпедагогічних технологій “Школи радості” за С. Френета “Школи під блакитним небом” за В. Сухомлинським.

Варто зауважити, що під час викладанняпедагогічних дисциплін та фахових методик



87 Молодь і ринок №6 (137), 2016

засвоєння теоретичного матеріалу майбутнімивчителями нами здійснюється блочнопошуковимметодом. Студенти залучаються до дослідницькопошукової діяльності, самостійно знаходятьнеобхідну навчальну літературу, інформацію зісайтів Інтернету, аналізують і дають власну оцінкупрочитаному, аналізують, порівнюють,класифікують та систематизують зібрануінформацію, роблять висновкиузагальнення.Окремі елементи інноваційнодослідницькоїдіяльності присутні при зібранні кожнимстудентом так званої “скарбнички інноваційнихузагальнень” за наперед визначеною проблемоюособистісно орієнтованого навчання з подальшимзахистом та обговоренням її у студентськійаудиторії.

Варто зауважити, що одним із найважливішихнапрямків особистісно орієнтованого навчання єсамостійна робота майбутніх вчителів. З цієюметою з цієї педагогічної дисциплінирозробляється тематика завдань для самостійноїроботи таким чином, щоб вони сприяли розвиткуінтересу в студентів до педагогічних знань, щопоступово стимулюватиме утвердження їхпедагогічного мислення, що у свою чергу формуєпедагогічну культуру, педагогічний такт,допомагає ефективно використовувати низкупедагогічних технологій, розкритих на шпальтахпедагогічної преси: “Початкова школа”,“Розкажіть онуку”, “Дошкільне виховання”,“Рідна школа” та ін.

Цікавим є використання методу дискусії.Наприклад, у ході вивчення теми “Моделюванняі конструювання навчальновиховного процесу упочатковій школі на основі використанняінноваційних технологій” студентам пропонуєтьсявзяти участь у дискусії щодо місця теоріїрозв’язування винахідницьких завдань восвітньому процесі початкової школи,впровадження методів та прийомів технологійтворчої особистості, використання колективнихігор та занять, а також низки методів: методуфокальних об’єктів, методу мозкового штурму,методу синектики (прямої, непрямої, символічної,емпатійної аналогій), методу моделюваннямаленьких чоловічків тощо.

Досить цікавою є технологія навчальногоспівробітництва, взаєморозуміння тавзаємодопомоги, в основу якої покладено вмінняорганізовувати процес навчання на основіспівпраці, співтворчості викладача та студентів.З цією метою ми пропонуємо розроблені цікавіформи та методи навчання студентів, активновпроваджуючи їх шляхом застосуванняінтерактивного навчання, зокрема парної та

кооперативногрупової форм навчальноїдіяльності.

Так, під час здійснення актуалізації опорнихзнань студентів, пропонується використатиінтерактивну вправу “Мікрофон”, під часпроведення якої студенти розкривають такіосновні поняття та терміни навчальноїдисципліни, як “модернізація освіти”,“педагогічна технологія”, “педагогічнамайстерність” та ін.

Для проведення такого етапу лекції, як“Повідомлення теми, мети та очікуваннярезультатів” доцільно розробити таблицю ізвідповідними графами: “Чи актуальною, на вашудумку, є тема лекції”, “Що ви знаєте з цієї теми”,“Що ви очікуєте від сьогоднішньої лекції”.Зауважуємо, що таблиця складається з двохчастин, першу частину якої студенти повиннізаповнити на початку заняття, другу (особливографу, пов’язану із визначенням відсотка знаньщодо цієї теми на початку і вкінці лекції) – напідсумку заняття. Цей вид роботи доцільновиконувати в парах.

Також зауважуємо, що під час проведеннялекційних, практичних та семінарських заняттяхз методики викладання природознавства, біології,валеології широко використовуються інформаційнітехнології, розробляються мультимедійніпрезентації до уроків, широкого застосуваннянабули хвилинки релаксації під час проведеннязанять, впроваджуються оздоровчі технології уформі проведення тренінгів різного спрямування.Ці форми роботи популяризуються у контекстіпроведення відкритих занять на Днях педагогічнихінновацій.

Варто зазначити, що лекцію на тему“Інноваційні підходи до застосування частковопредметних технологій у початковій та вищійшколі” доцільно провести у формі умовноїподорожі до Країни творчості із використанняммультимедійної системи. Так, на мультимедійномупроекторі рекомендуємо виствітлюватиінформацію про застосування частковопредметних технологій у школах Львівщини таЗакарпаття, які працюють за нетрадиційнимиметодиками. Зокрема, можна акцентувати увагуна слайдах із інформацією про школи Львова, асаме: Школу Святої Софії, Школу Марії Чумарної“Тривіта”, Школу “Джерельце”, “Школу радості”.На самостійне опрацювання студентам доречноподати тему, пов’язану із застосуванням“Веселкової технології”, розробленої учителяминоваторами Довжанської СЗШ І – ІІІ ступенівІршавського району, що на Закарпатті.

Умовно подорожуючи старовинними сходами


88

Школи Святої Софії, студенти можутьознайомитися із правилами учнів школи,орієнтиром із нетрадиційними назвами класів,планом роботи цієї школи, зокрема загальношкільними та родинними святами тощо. Студенти4 курсу мають змогу осмислити, що в такомузакладі не кожен зможе себе зреалізувати, оскількиповинен керуватися високими моральнимицінностями, а саме: мати Боже покликання,відкрите для любові серце, мати добру душу ічисте сумління.

Зауважуємо, що для переходу від представленоїінформації до висловлювання вражень студентівза інноваційною методикою доречно застосуватидвохвилинну паузу з метою глибокогопереосмислення почутого і побаченого. Намоніторі проектора можна висвітлити заздалегідьрозроблені запитання та завдання якрепродуктивного, так творчого характеру.

Зосереджуємо увагу й на тому, що у процесіпроведення лекції вартим уваги є висвітленняпитань, пов’язаних із інформацією щодозастосування частковопредметних технологій уШколі Джерельце – Школі “без номера, безбукваря, без дзвінка”, яка знаходиться у місті левана вулиці Академіка Сахарова, 80.

Варто акцентувати увагу студентів й на тому,що візитною карткою цієї школи стали “Методикагострого письма” та “Методика від тексту добукви”, із розробками яких студенти мають змогуознайомитися, оскільки доцільно представитилітературу на вистаці педагогічних новинок.

Неординарно із використанням мультимедійноїсистеми можна представити питання, пов’язанізі Школою Радості, заснованої на базі ДНЗ м. Львів,що на вул. Пулюя, 10. Студентам доцільнопоказати зовнішній вигляд цього закладу, а такожмеморіальну дошку із портретом засновника цієїшколи – відмінника освіти України, директорацього закладу, учителяноватора Люби Чуби, якамолодою відійшла у вічність, залишившинеоціненний скарбслід, пов’язаний ізвпровадженням нетрадиційних методик.

На завершення висвітлення цього питаннялекції перед студентами можна поставити одне ізнелегких завдань – зробити короткийпорівняльний аналіз навчальновиховного

процесу проаналізованих навчальних закладів,акцентуючи увагу на особливостях розробленихпрограм цих закладів, навчальнометодичномузабезпеченні шкіл, й особливо на тому, що цізаклади є вартими уваги і їх ідеї потрібно вивчатиі застосовувати у сучасній початковій школі. Довисвітлення наступних питань доречно залучитигостей, учителівметодистів, провіднихспеціалістів у сфері початкової освіти краю.

Висновки. Вважаємо, що розроблені формита методи індивідуальної, колективної, парної,групової та кооперативногрупової діяльності євартісними, їх можна використовувати внавчальновиховному процесі вищої школи.Студенти, які залучаються до таких формдіяльності під час проведення лекцій,семінарських та практичних занять, є добреобізнані із технологіями навчання. Тому вонизуміють активно впроваджувати ці ідеї у своїймайбутній професійній діяльності і статисправжніми учителяминоваторами, учителямитворцями, учителямимайстрами своєї справи.

1. Волковська Т. Систематизація педагогічноїінновації / Т. Волковська, Т. Коляда, Л. Овчаренко,Л. Хіхловський // Рідна школа. – 2002. – №11. –С. 46 – 47.

2. Киричук О. Принцип розбудови інноваційноїпедагогічної системи освітнього закладу / О. Ктиричук// Рідна школа. – 2000. – № 10. – С. 3 – 4.

3. Корсак К. Педагогіка нового століття /К. Корсак // Рідна школа. – 2001. – № 10. – С. 13– 17.

4. Олійник В. Система педагогічної освіти тапедагогічної інновації / В. Олійник // Директоршколи. – 2001. – № 4. – С. 61 – 70.

5. Остапчук О. Розвиток педагогічних системв умовах модернізації освіти / О. Остапчук //Шлях освіти. – 2004. – № 1. – С. 6 – 11.

6. Химинець В. Інновації в початковій школі:навч. посібник / В. Химинець, М. Кірик. –Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 308 с.

7. Луцик Д., Стахів Л. Педагогічні технології:навч. посібник / Л. Стахів, Д. Луцик. – Дрогобич:Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету іменіІвана Франка, 2011. – 160 с.




89 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. Необхідноюумовою руху суспільства шляхомпрогресивного розвитку є зростання

ролі знань, опанування основ наук, техніки,мистецтва, праці та фізичної культури. Однак,опанування знань, підвищення кваліфікаціїспеціалістів не розв’язує повною мірою проблемуперетворення суспільного життя.

Не менш важливим завданням є забезпеченнякомпетентності й моральної відповідальностіособистості за свої дії, вчинки. У зв’язку з цимважливого значення набуває усвідомленнямолоддю гуманістичної мети освіти таформування відповідного ставлення до знань.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Аналіз літературних джерел свідчить прорізноманітність поглядів учених, педагогів наприроду такого феномена, як професійнакомпетентність (О. Аксьонова, О. Бахтуріна,Л. Васильєва, Н. Денисенко та ін.).

Мета статті – обґрунтувати значення

професійної компетентності вчителя у формуваннімотивації та ціннісного ставлення до навчання вучнів початкових класів.

Виклад основного матеріалу. Підвищенняякості навчання учнів, формування у школярівприйомів і способів самоосвіти, самостійногоздобуття знань – найважливіші завдання сучасноїшколи. На виконання саме цих завдань націлюютьпедагогічних працівників нормативні документипро перебудову шкільної освіти в Україні.

Зростання значення знань за сучасних умоввизначає необхідність подальшого вдосконаленнянавчальновиховного процесу в школі, пошукушляхів підвищення свідомості та активності внавчанні, підвищення якості знань учнів, одниміз яких, як свідчать дослідження, є формування уних навчальної мотивації та ціннісного ставленнядо навчання.

Численні наукові дослідження свідчать, щонегативне ставлення до навчання старшокласників,у тому числі й випускників, нерідко пояснюється

УДК 371.1:373.31

Соломія Ілляш, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ НАВЧАЛЬНОЇМОТИВАЦІЇЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті розкрито значення професійної компетентності вчителя у формуванні мотивації таціннісного ставлення до навчання в учнів початкових класів. Розглянуто різні погляди на сутністьпедагогічної компетентності та педагогічної майстерності.

Ключові слова: початкова школа, навчальний процес, професійна компетентність, педагогічнатворчість, педагогічна майстерність.

Літ. 5.

Соломия Илляш, доцент кафедры педагогики и методики начального образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ УЧИТЕЛЯ В ФОРМИРОВАНИИУЧЕБНОЙ МОТИВАЦИИ У УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

В статье раскрыто значение профессиональной компетентности учителя в формированиимотивации и ценностного отношения к обучению у учеников начальных классов. Рассмотрены различныевзгляды на сущность педагогической компетентности и педагогического мастерства.

Ключевые слова: начальная школа, учебный процесс, профессиональная компетентность,педагогическое творчество, педагогическое мастерство.

Solomiya Illyash, Assosiate Professor of the Pedagogic and Methods of Primary Education DepartmentDrogobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE PROFESSIONAL COMPETENCE OF TEACHER IN THE FORMATION OFLEARNING MOTIVATION OF PRIMARY SCHOOL PUPILS

The article shows the value of teacher’s professional competence in the formation of motivation andvaluable attitude to study of primary school pupils. Different views on the nature of the pedagogical competenceand pedagogical mastery are considered.

Keywords: a primary school, an educational process,a professional competence, pedagogical creativity,pedagogical mastery.

© С. Ілляш, 2016

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇЇВ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

90

несформованістю ціннісного ставлення до ньогоу дітей в молодшому шкільному віці. Саме в цейперіод через навчальні предмети дитиназалучається до загальнолюдської культури,суспільноісторичного досвіду людства, врезультаті чого розвивається та вдосконалюєтьсяїї особистість. Разом із тим, практика свідчить,що ціннісне ставлення до навчання формуєтьсялише в незначної частини молодших школярів іне до всіх навчальних дисциплін.

У зв’язку з цим необхідно зауважити, що всуспільстві накопичилась низка протиріч між:

необхідністю формування всебічно розвиненоїособистості (що передбачає і формуванняціннісного ставлення до навчання в учнівпочаткових класів) і недостатньою увагою доуспішного розв’язання зазначеної проблемивчителями молодших класів загальноосвітніхшкіл;

реальним станом знань школярів, їхставленням до успішного навчання за всімапредметами та об’єктивними вимогамисуспільства до освіти, умінь і навичок випускниківшкіл;

необхідністю успішного навчання за всімапредметами учнів початкових класів та стилемпедагогічної діяльності вчителів, рівнем їхньоїпрофесійної компетентності;

потребою систематичної роботи зформування ціннісного ставлення до навчання вучнів початкових класів загальноосвітньої школита відсутністю розробленої та науковообґрунтованої моделі.

Зважаючи на ці суперечності, мета і змістнавчальновиховного процесу вимагаютьстворення такої моделі, яка б сприялаформуванню ціннісного ставлення до навчання вучнів початкових класів загальноосвітньої школи,забезпечуючи їх орієнтацію на фізичний,інтелектуальний, художньоестетичний, моральнийі креативний розвиток [4]. У цьому контексті заумов класноурочної системи найраціональнішоювважається модель, що спрямована на розвитоку дітей навчальної мотивації, інтересу до знань,ціннісних орієнтацій на різні галузі знань;формування ціннісного ставлення до навчання,розробку умов, за яких навчання для учня нетільки за предметами художньоестетичногоциклу, а й природничоматематичного стаєцінністю, об’єктом, який має в подальшомувелике значення в його практичній діяльності, атому є стимулом його пізнання.

Якісне розв’язання завдання інтелектуальногорозвитку дитини молодшого шкільного віку є основнимпоказником діяльності освітніх закладів усіх типів.

Сучасна школа в процесі навчання розвиваєпізнавальну діяльність дитини. Успіх цьогорозвитку здебільшого залежить від рівнясформованості у молодших школярів ціннісногоставлення до навчання, від бажання дитиниздобувати знання.

Професійна компетентність учителя, якарозуміється як форма виконання ним своєїпедагогічної діяльності у поєднанні з йогоособистісними якостями, має значний вплив нарівень сформованості в дитини ціннісногоставлення до навчання. Учитель є головнимзберігачем та збагачувачем пізнавальної діяльностідітей. У цьому контексті центральне завданнямодернізації освіти – це підготовка вчителів дорозв’язання проблеми формування навчальноїмотивації та ціннісного ставлення до навчання вучнів початкових класів загальноосвітніх шкіл.

За “Словником іншомовних слів”, компетентністьвизначається як “поінформованість, обізнаність,авторитетність”, “Компетенція” (лат. competentia,від competo – взаємно прагну, відповідаю,підходжу) – коло повноважень якоїнебудьорганізації, установи або особи; коло питань, вяких особа має певні повноваження, знання,досвід” [3].

Новий словник української мови тлумачить цітерміни так: “Компетентний – 1. Який маєдостатні знання в якійнебудь галузі; який із чимнебудь добре обізнаний; тямущий. Якийґрунтується на знанні; кваліфікований.

2. Який має певні повноваження; повноправний,повновладний. Компетенція – це добра обізнаністьіз чимнебудь, коло повноважень якоїнебудьорганізації, установи або особи” [5].

Аналіз словникових тлумачень свідчить проширший змістовий спектр поняття“компетентність”, ніж “компетенція”, та точнішу,більш вичерпну характеристику цих понятькваліфікованої людини за її професією.

Стосовно формування в учнів початковихкласів ціннісного ставлення до навчання – це“професійнопедагогічна компетенція” як одна зіскладових професійнопедагогічної компетентності.

Із позиції Г. Ващенка, професійна педагогічнакомпетентність розуміється як педагогічнамайстерність, показник високої професійноїдіяльності: глибока освіченість людини, добраобізнаність і історією педагогіки, філософією.Г. Ващенко наголошує на тому, що майстерністьпедагога залежить від знання психології дитини.Тому педагог мусить знати як загальнупсихологію, так і психологію дитини. У своючергу, тонка психологопедагогічна інтуїціяможлива лише за тих умов, коли педагог любить



91 Молодь і ринок №6 (137), 2016

свою працю і своїх учнів. У процесі розв’язанняпроблеми формування ціннісного ставлення донавчання в учнів початкових класів учителеві тежнеобхідно бути обізнаним із психологічнимизасадами нього питання. Тобто знання про шляхиформування в учнів оцінювання процесу пізнанняпредметів та явищ навколишньої дійсності(вміння): спрямованість на оцінні дії, засвоєннязнань, навчання цілепокладання, аналізу,порівняння тощо [1].

Дослідник Т. Сущенко доводить, щопрофесійна творчість є елементом загальногопоняття професійної педагогічної компетентності.Це продуктивноперетворювальна діяльністьпедагогів зі створення якісно інших системнавчання та виховання на основі власних,принципово нових ідей, підходів і технологій [2].Т. Сущенко розглядає діяльність творчого педагогавже не тільки з позиції збагачення дітейінформацією (знаннями) та формування у нихпрактичних умінь і навичок, а й з позиціїперетворювальної діяльності, що сприяєпозитивним новоутворення у дітей і педагогів,які можна назвати цінностями пізнавальногохарактеру.

Дослідник Л. Міщик розглядає компетентністьяк комплекс компетенцій, що можливо об’єднатиєдиного назвою “соціальна компетенція” – цепедагогічна, навчальновиховна, науковометодична та організаційнокерівна діяльність усистемі соціального виховання. Соціальнийпедагог повинен мати широку освіту, переважногуманітарну, яка охоплює опанування основфілософії, історії, вітчизняної та світової культури,мистецтва, літератури, релігії, економіки, екології,естетики, етики, права, прикладної медицини, атакож спеціальних знань соціології, соціальноїпедагогіки та психології; тренінговогоспілкування, безперервного духовного тафізичного самовдосконалення.

Українські вчені В. Крижко та Є. Павлютенковрозглядають професійну компетентність, поперше, як результат професійної підготовки всистемі безперервної освіти; подруге, якрезультат методичної роботи в школі; потретє,як найвищий рівень професійнопедагогічноїмайстерності. Компетентність – це також формавиконання педагогом своєї діяльності, якаобумовлена ґрунтовними знаннями явищ, об’єктіві предметів, які він перетворює на досконалеволодіння змістом своєї праці. Це відповідністьпраці до професійно важливих якостей учителя.

Різні погляди на сутність педагогічноїкомпетентності та педагогічної майстерностісвідчать про те, що в працях, які присвячені

цьому питанню, не враховується наступність усистемі підготовки педагогічних кадрів. Такожвідсутній системний підхід до аналізу такогоявища, як педагогічна майстерність. Ця проблемаповинна бути розглянута винятково з позиціїкомплексного підходу до аналізу педагогічнихпроцесів, що відбуваються в системі освіти.

Аналіз чисельних літературних джерелсвідчить про недостатність вичерпного таконкретного визначення поняття “педагогічнамайстерність”. Найчастіше зустрічається такевизначення: високе мистецтво виховання інавчання, що постійно вдосконалюється; синтезнаукових знань, умінь, навичок, методичногомистецтва та особистих якостей учителя; високийрівень педагогічної діяльності [2].

Професійні знання – це основа майстерностівчителя. Вони дають, спеціалістові вичерпнуусвідомленість, обґрунтованість дій. Саме ціелементи складають кістяк високогопрофесіоналізму в діяльності, який забезпечуєвнутрішній потенціал розвитку педагогічноїмайстерності.

Педагогічна майстерність – це хист допрофесії, риси характеру, ділові дії, які даютьможливість швидко та якісно орієнтуватися внавчальновиховних завданнях, поєднання знаньзі справжньою ідейністю [5]. Це висока якістьдосягнень в організації навчальновиховноїдіяльності, результат загальної та професійноїкультури вчителя, постійного вдосконалення увихованні людей та своєї особистості. Вонаобумовлена нахилами, здібностями, спеціальнимиякостями особистості, знаннями та вміннями.

Висновки . Отже, щодо визначенняпрофесійнопедагогічної компетенції вчителяпочаткових класів із формування ціннісногоставлення в учнів до навчання можна зробититакі теоретичні узагальнення:

професійнопедагогічна компетенція єскладовою частиною професійної компетентностівчителів;

компетентність – це особистісніновоутворення, певний якісний етап на шляху допрофесійної майстерності: єдність знань, умінь,навичок, потреб, інтересів, потягів, самоусвідомлення,рівень професійної майстерності, якіснахарактеристика ступеня опанування особистістюсвоєї професійної діяльності. Професійнакомпетентність передбачає:

усвідомлення особистістю своїх потягів додіяльності – потреб та інтересів;

усвідомлення намагань і ціннісних орієнтацій,мотивів діяльності, уявлень про свої соціальніролі;


92

самооцінку особистісних властивостей таякостей як майбутнього спеціаліста – професійнихзнань, умінь і навичок, професійно важливихякостей, регулювання свого професійногостановлення.

Вона охоплює всі сфери особистості(мотиваційну, операційнотехнологічну,самоусвідомлення), формується в активнійдіяльності, є проміжним етапом на шляху допрофесійної майстерності, тому зазначені сферидіяльності педагогів і є критеріями професійногостановлення особистості в системі шкільноїосвіти. Від рівня її сформованості залежитьпедагогічна майстерність педагогів. Ці критеріїозначають, що повноцінна педагогічна діяльністьскладається з трьох компонентів:

мотиваційного; операційновиконавчого; рефлексивнооцінного.Успішне формування ціннісного ставлення до

навчання в учнів початкових класів є можливим,якщо:

запроваджувати у діяльність загальноосвітньоїшколи систему навчальновиховної роботи,спрямованої на формування ціннісного ставленнядо навчання в учнів молодших класів, її модельта відповідну технологію її реалізації;

створювати необхідні педагогічні умови(наступність у роботі школи та дошкільного

навчального закладу; підвищення професійнопедагогічної компетентності вчителів ізформування ціннісного ставлення учнів донавчання; сприятливе навчальноматеріальнесередовище та умови класу, школи;вдосконалення навчальновиховного процесу), заяких успішно формується ціннісне ставлення донавчання в учнів початкових класівзагальноосвітньої школи.

1. Бугайцева Г.М. Педагогічна майстерність– показник високої професійної діяльностіпедагога (з педагогічної спадщини Г.Г. Ващенка)// Психолого-педагогічне збагачення навчально-професійної діяльності. Зб. наук. пр. випуск 10 /Г.М. Бугайцева. – Запоріжжя, 1998. – С. 31 –32.

2. Лупінович С.М. Навчаємося залюбки!Формування мотивації до навчання в учнівмолодших класів / С.М. Лупінович. – Х.: Вид.група “Основа”, 2009. – 107 с.

3. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів /О.С. Мельничук. – К.: Радянська школа, 1997. –345 с.

4. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи/ О.Я. Савченко. – К.: “Генеза”, 2002. – 69 с.

5. Яременко В.В. Новий тлумачний словникукраїнської мови: // В.В. Яременко, О.М. Сліпушко.– К.: Аконіт. – Т.4. – 1998. – 789 с.



“Їм вручено чудова посаду, вище за яку нічого не може бути під цим сонцем. Вічним законом нехай буде: вчити і вчитися всьому через приклади, повчання і застосування на ділі”.

Ян Амос Коменський чеський педагог

“Безцільно з боку вихователя говорити про приборкання пристрастей, якщо він

дає волю якійсь власній пристрасті, і марними будуть його старання викорінити в свого вихованця порок або непристойну рису, що він допускає в собі самому”.

Джон Локк англійський філософ

“Більшість вчителів витрачають час на питання, покликані встановити, чого

учень не знає, а справжнє мистецтво постановки питання полягає в тому, щоб з’ясувати, що учень знає або здатний пізнати”.

Альберт Ейнштейн німецький фізик


93 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. Технологіїнавчання, які допомагають сформуватиу майбутнього фахівця професійні

компетентності, досліджують В. Галузяк,М. Сметанський, В. Шахов, М. Фіцула; педагогічнітехнології навчання знайшли своє відображенняу наукових працях Ю. Васькова, І. Дичківської,М. БулановоїТопоркової, Н. Костіної, В. Попова,В. Громового.

Освітня парадигма навчання в XXI ст.переконує, що компетентнісний підхід упрофесійнотехнічній освіті має здійснюватисязасобами комплексу педагогічних технологій.Мова про те, що результати навчання прикомпетентнісному підході прямо пов’язані з ідеєю“… всебічної підготовки і виховання індивіда нелише як спеціаліста, професіонала своєї справи,а і як особистості” [1, 123].

УДК 378:004

Наталія Погоріла, викладач, Відокремлений структурний підрозділ,Городищенський коледж Уманського національного університету садівництва

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ АГРОТЕХНІКІВ У АГРАРНИХ КОЛЕДЖАХ

У статті виокремлено та проаналізовано педагогічні технології формування професійноїкомпетентності майбутніх агротехніків у аграрних коледжах, а саме: кейс-метод, тьюторство, методпроектів, ігрові, модульно-компетентнісні. Розглянуто поняття “технологія навчання”, “педагогічнатехнологія”, їх схожість та відмінність. Було розроблено методику застосування педагогічних технологійпри вивченні дисциплін циклу професійно-практичної підготовки майбутніх агротехніків в аграрнихколеджах. Розкрито суть пізнавального інтересу майбутніх агротехніків до практичного навчання таохарактеризовано головні аспекти його впровадження в навчальний процес аграрних коледжів.

Ключові слова: професійна компетентність, формування професійної компетентності, технологіянавчання, педагогічна технологія, майбутні агротехніки.

Літ. 10.

Наталья Погорелая, преподаватель, Отделенное структурное подразделениеГородищенский коледж Уманского национального университета садоводства

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ АГРОТЕХНИКОВ В АГРАРНЫХ КОЛЛЕДЖАХ

В статье выделены и проанализированы педагогические технологии формированияпрофессиональной компетентности будущих агротехников в аграрных колледжах, а именно: кейс-метод,тьюторство, метод проектов, игровые, модульно-компетентностные. Рассмотрены понятия“технология обучению”, “педагогическая технология”, их сходство и различие. Была разработанаметодика применения педагогических технологий при изучении дисциплин цикла профессионально-практической подготовки будущих агротехников в аграрных колледжах. Раскрыта суть познавательногоинтереса будущих агротехников к практическому обучению и охарактеризованы основные аспекты еговнедрения в учебный процесс аграрных колледжей.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, формирование профессиональной

компетентности, технология обучения, педагогическая технология, будущие агротехники.

Nataliya Pohoryla, Lecturer of the Separated structural subdivision of Horodyshche CollegeUman National University of Horticulture

THE PEDAGOGICAL TECHNOLOGY OF FORMATION OF PROFESSIONALCOMPETENCE OF FUTURE AGROTECHNICIANS AT AGRICULTURAL COLLEGES

The article singles out and analyzes the educational technology of formation of professional competenceof agrotechnicians at the agricultural colleges, namely, a case-method “tyutorstvo”, a project method, playingand module competency. The author discloses the concepts of “technology education”, “educational technology”,their similarities and differences. The article presents the method of use of educational technology during thestudy the subjects of cycle of vocational and practical training of future agrotechnicians at agricultural colleges.It deals with the essence of cognitive interest of future agrotechnicians to practical training and describes themain aspects of its implementation in the educational process at agricultural colleges.

Keywords: a professional competence, the formation of professional competence, a technology ofeducation, pedagogical technology, the future of agrotechnicians.

© Н. Погоріла, 2016

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ АГРОТЕХНІКІВ У АГРАРНИХ КОЛЕДЖАХ

94

Отже, виникає питання: які технології маємозастосувати для формування професійноїкомпетентності майбутніх агротехніків? Щобзреалізувати вказану вище методику, у нашомудослідженні домінантними технологіями вибрано:кейсметод, тьюторство, метод проектів, ігрові тамодульнокомпетентністна технології.

Мета роботи. Науково обґрунтувати основніпедагогічні технології ефективного формуванняпрофесійної компетентності майбутніхагротехніків у аграрних коледжах.

Матеріал і результати дослідження. Кейс –це події, які реально відбулися в певній сферідіяльності і які автор описав для того, щобспровокувати дискусію в навчальній аудиторії,підштовхнути студентів до обговорення та аналізуситуації, до прийняття рішень.

Таким чином, ситуаційна вправа або кейс –це опис конкретної ситуації, який використовуютьяк педагогічний інструмент, що допомагаєстудентам:

глибше зрозуміти тему, розвинути уяву; отримати ґрунт для перевірки теорії,

дослідження ідей, виявлення закономірностей,взаємозв’язків, формування гіпотез;

зацікавити, розвити мислення та дискусію; отримати додатково інформацію, поглибити

знання; переконатися у поглядах; розвинути і застосувати аналітичне і

стратегічне мислення, вміння вирішуватипроблеми і робити раціональні висновки;

розвинути комунікаційні навички; поєднати теоретичні знання з реаліями життя,

перетворити абстрактні знання у цінності і вміннястудента.

Яскравим прикладом застосування кейсметоду на занятті із дисципліни “Економікасільського господарства” є тема “Матеріальнотехнічна база та виробнича потужність аграрноговиробництва”.

Першим етапом роботи над кейсметодом, дозаняття, було отримання конкретного завданнястуденту від викладача – основу якого склаливизначення особливості і стану матеріальнотехнічної бази, та основних шляхів її розвитку нааграрних підприємствах.

Другим етапом роботи над кейсом сталовиявлення викладачем під час заняття стану рівняготовності до обговорення досліджуваногозавдання шляхом поділу групи на підгрупи.Теоретичне завдання, яке було оговорено у формідискусії викладач завершив виконаннямпрактичного завдання: визначення показниківвикористання енергетичних ресурсів, рівня

механізації виробничих процесів підприємств,визначення показників ефективностівикористання тракторів, комбайнів і вантажнихавтомобілів.

Після заняття (на третьому етапі кейсметоду)студентами було складено звіт з даної теми, авикладач оцінив роботу студентів як під часзаняття так і на аграрних підприємствах області.

Дане заняття є доцільним для поєднання теоріїі практики студентів. Розвитку у майбутньогоагротехніка професійної компетентності надаєйому можливості правильно обрати пріоритетнінапрямки інноваційного розвитку в сферівиробництва застосовувати енергозберігальнітехнології, зрозуміти основи раціональноїорганізації аграрного сервісу, які так необхіднісьогодні країні.

Тьюторська технологія навчання доситьпотужний інструментарій для підготовки будьяких фахівців з різних спеціальностей. Вона є неоднорідною і багатогранною, що включає багатометодик і засобів навчання та вихованнястудентів.

Слово “тьютор” (у перекладі з англ. –викладачконсультант) – особа, яка полегшуєпроцес навчання, роль якої – бути знаючимпартнером своїх слухачів [2, 74].

Феномен “тьюторства” зародився в Англіїприблизно в XVII ст. і широко використовуєтьсяв усіх розвинених системах освіти не тількиЄвропи, а й у всьому світі. Що ж до використанняданої технології в українських вишах, то можемоз впевненістю сказати, що це доволі нове та маловивчене явище.

Проаналізувавши досвід використання такоїтехнології за кордоном та співставивши її зпрограмою підготовки сучасного агротехнікавиокремлено основні функції тьюторства для йоговикористання в нашому досліджені:

1) організація та керівництво освітньопізнавальної діяльності майбутнього агротехніка;

2) діагностика його інтересів та можливостей;3) надання рекомендацій для особистісного

становлення, способу життя, організаціїсамовиховання, визначення індивідуальнихперспектив та закладання системи цінностей устудентів коледжів;

4) забезпечення вирівнювання недоотриманихзнань та вмінь;

5) навчальнометодичний супровід із певноїнавчальної дисципліни для правильного йефективного засвоєння студентом необхідногоматеріалу;

6) організація самостійної роботи.За час проведення дослідження тьюторська



95 Молодь і ринок №6 (137), 2016

технологія була інтегрована при вивчені курсу здисципліни “Технологія виробництва продукціїрослинництва”.

У коледжах були відібрані досвідчені викладачіз великим теоретичним та практичним досвідомвикладання даного предмета; студенти випускнихгруп, де викладалась дана дисципліна, булирозділені на невеликі підгрупи по 5 – 6 чоловік.Кожній такій підгрупі призначили ранішевідібраного викладачанаставника (тьютора), якийу відповідності до визначених функцій тьюторствастав для студентів справжнім консультантом тапорадником у засвоєнні ними теоретичних знань,виконанні лабораторнопрактичних завдань тапідготовці до майбутньої професії.

Студенти самі підбирали нестандартнізапитання та намагались самостійно або ж задопомогою свого тьютора давати на них вичерпнівідповіді. На лабораторних і практичних заняттяхстудентам було запропоновано під керівництвомнаставника розробити й виконати завдання заіндивідуальними параметрами та вихіднимиданими, а саме при складанні агротехнічноїчастини технологічної карти вирощуваннясільськогосподарських культур.

Таким чином, протягом вивчення вказаногокурсу студенти показали власний інтерес удізнанні чогось нового з дисципліни, у них зрослазацікавленість при виконанні як лабораторних такі практичних (ситуаційних) робіт. Все цепозитивно вплинуло на якість засвоєння предметуз циклу професійної та практичної підготовки“Технологія виробництва продукції рослинництва”.

Продовжимо розгляд інноваційних технологій,зокрема методу проектів. Слово “проект” уєвропейських мовах запозичене з латині і означає“викинутий вперед”, “той, хто висувається”,“той, хто “кидається в очі”. Потім це словопочинають розуміти як ідею, за якою суб’єкт можеі має право розпоряджатися власними думками.

Метод проектів – це важливе явище увітчизняній педагогіці. Він виник на початку ХХ ст.в американській школі, застосовувався й увітчизняній дидактиці (зокрема в 20 – 30 роках).В останній час цьому методу приділяється значнаувага в багатьох країнах світу. Спочатку йогоназивали методом проблем і пов’язувався він зідеями гуманістичного напряму у філософії таосвіті, розробленим американським філософом іпедагогом Дж. Дьюї та його учнемВ. Кілпатриком. Дж. Дьюї пропонував будуватинавчання на активній основі, за допомогоюцілеспрямованої діяльності учня, пов’язуючи йогоз особистісною зацікавленістю саме в цьомузначенні [4, 168 – 169].

Порівнюючи “метод проектів” з традиційнимиметодами, можна наголосити на ряду йогопереваг:

процес навчання максимально наближаєтьсядо практики;

студенти накопичують досвід до включенняв самостійну професійну діяльність;

метод проектів ставить тих, хто навчається,перед необхідністю відшукувати і ухвалюватирішення;

студенти набувають інформаційної ікомунікативної компетенції;

відбувається творче засвоєння необхідноїінформації.

Таким чином, метод проектів – це модельорганізації навчального процесу, при якій ті, хтонавчаються, набувають компетентностей впроцесі виконання практичних завдань –проектів. Цей метод дозволяє індивідуалізуватисянавчальний процес і зробити його більшінтенсивним, надаючи тим, хто навчається,можливість вибрати свій темп просування докінцевих результатів навчання.

У рамках нашого дослідження булозапропоновано та на практиці застосовано данітехнології при вивчені дисципліни“Плодоовочівництво”.

Студентівагротехніків випускних груп булорозділено на пари, кожній такій парі виданосамостійне завдання для підготовки та захистувласного мініпроекту в рахунок виконанняпрактичних і лабораторних робіт.

Наприклад, при виконанні лабораторноїроботи на тему “Визначення основних видівовочевих культур” для кожної такої пари булозадано окрему географічну зону з характернимисільськогосподарськими відмінностями, їхнімзавдання стало підбір, аргументація тахарактеристика найбільш притаманних для цихзон овочевих культур, після чого кожна параповинна була довести (захистити) свою розробкуй відповісти на запитання та зауваження своїхколег та викладача.

Під час виконання практичної роботи на тему“Складання плану закладання плодового саду”студентам кожної з пар були запропоновані навибір різні види плодових дерев і плодовоягіднихкущів для розробки власного проекту щодозакладання та формування саду. Ціллю такогопроекту стало пошуководослідницька роботакожного студента, готовність працювати в мініколективі, а також вміння захистити власну думку(проект) під час його презентації.

По закінченню вивчення курсу з дисципліни“Плодоовочівництво” студенти груп, де


96

використовувався метод проектів, показалибільшу готовність до самостійної професійноїдіяльності аніж ті, де виклад матеріалу був лишетрадиційним.

Отже, в основі методу проектів лежитьрозвиток пізнавальних, творчих навичок та умінь,що потребують самостійного контролюваннязнань та орієнтації в інформаційному просторі.Оскільки за визначенням проект є сукупністюпевних дій, документів, задумів щодо створенняреальних або теоретичних об’єктів, він завждипередбачає творчу діяльність.

Перейдемо до розгляду ігрових технологійнавчання.

Специфіка ігрових технологій полягає удвохплановості (навіть трьохплановості)дидактичних відносин: до традиційних відносин“викладачстудент”, “студентстудент” додаєтьсяще і взаємодія умовних суб’єктів умовноїдіяльності.

Гра – явище багатогранне; її можна розглядатияк особливу форму існування всіх без виняткусторін життєдіяльності людини, зокрема таколективу загалом.

Гра є ефективним засобом формуванняособистості студента, його моральновольовихякостей у грі реалізується потреба впливу на світ.В. Сухомлинський підкреслив, що “гра – цевеличезне світле вікно, через яке у духовний світдитини вливається живлячий потік уявлень,понять про навколишній світ. Гра – це іскра, щозапалює вогник цікавості й допитливості” [7, 109].

Аналіз психологопедагогічної літератури зтеорії і практики ігрових технологій (А. Вербіцкий[3], Г. Лендрет [6], П. Підкасістий [8], Д. Ельконін[10]) дозволяє представити спектр їх призначеньдля розвитку і самореалізації студентів. Німецькийпсихолог К. Гросс, який першим вкінці ХІХ ст.зробив спробу систематичного вивчення гри,називає ігри початою школою поведінки. Длянього якими б зовнішніми або внутрішнімичинниками ігри не мотивувались, значення їхполягає тому, щоб стати для тих, хто навчається,школою життя [6, 108].

Основні ознаки ігрових технологій:моделювання процесу діяльності, направленогона вироблення професійних (проектних абоуправлінських) рішень; розподіл ролей (соціальних,професійних) між учасниками гри; взаємодіяучасників, обумовлена правилами гри аборозпорядженнями виконуваної ролі; відмінністьцілей учасників при виробленні рішень.

Для агротехніка важливим у розвиткупрофесійних компетентностей є вивченнядисципліни “Агрохімія”, метою якої є

забезпечення знаннями високоефективноговикористання органічних і мінеральних добривдля покращення родючості ґрунтів в умовахфермерських, орендних і колективноприватнихпідприємств.

Тема заняття “Агрохімічні властивостіосновних типів ґрунтів України” проводятьсяметодом ділової гри “Брейнринг”. Комплексвдало підібраних питань викладачем увівстудентів у сферу виробничої діяльності.Швидкість (нормований час) заставляє їх швидкообговорити питання, що дає навики рішуче діятиу розв’язання нестандартних завдань навиробництві та максимально активізуватирозумові здібності (швидке прийняття рішень),наявність конфліктної ситуації (боротьба завідстоювання власної правильності у відповіді напоставлені питання: поняття про агрохімічнухарактеристику ґрунтів; строкатість ґрунтовогопокриву України; агрохімічна характеристикаґрунтів Полісся, Лісостепу, Степу; моделіродючості ґрунтів; заходи зі збереження іпідвищення родючості ґрунтів у різних ґрунтовокліматичних зонах України, які стали ключовимиу ході заняття.

Висновком стало ознайомлення з екологоагрохімічним паспортом поля і агрохімічнимикартограмами складання характеристики ґрунтуза результатами аналізу.

Отже, ділова гра – це активне заняття, у якомустуденти набувають професійних навичок тапрактичного досвіду.

Зупинимось докладніше на модульнокомпетентнісній технології навчання.

Швидкозмінні умови зайнятості, зміни векономіці, потреби в нових професіях, зростаючакількість перепідготовки кадрів зумовилинеобхідність вживання таких систем професійноїпідготовки, які могли б швидко і гнучко реагуватина попит фахівців відповідної професії ікваліфікації.

Модульна система навчання є найгнучкішоюсистемою. Її можна пристосовувати до будьякоїз існуючих програм професійної підготовки. Вонаможе бути успішно використана в рамкахкороткострокових курсів підвищення кваліфікаціїфахівців у програмах додаткової професійноїперепідготовки [5].

На допомогу студентам викладач розробляєметодичні поради та рекомендації щодо вивченняконкретного модуля. Зазначає контрольні питаннядля перевірки знань і практичних навичок [9].

Головні відмінності модульної технології впрофесійній освіті від традиційної полягають внаступному:



97 Молодь і ринок №6 (137), 2016

відбір змісту навчання проводиться врезультаті системного аналізу діяльності фахівця,який розділяють на окремі дії і операції (тобторозробляється структура діяльності фахівця);

структура модульної програми співвідноситьсязі структурою діяльності фахівця і складається зокремих елементів, названих модулями, які єзакінченою частиною роботи з чітко позначенимпочатком і кінцем. У той же час кожний модуль єструктурним елементом модульної програминавчання;

для кожного студента можна скластиіндивідуальну програму навчання на основібазової модульної програми з урахуваннямзамовлення на освіту, рівня стартової підготовки.

Так, оцінювання якості, засвоєння навчальноїдисципліни “Агрометеорологія” включаємодульний контроль успішності, який складаєп’ять модулів: 1) Основні властивості атмосферита сонячна радіація; 2) Температурний та воднийрежим атмосфери грунту; 3) Основиагрокліматології; 4) Небезпечні для сільськогогосподарства агрометеорологічні явища;5) Агрометеорологічні спостереження, прогнозита обслуговування сільськогосподарськоговиробництва.

Особливістю підсумкової теоретичної частиникожного модуля є екскурсія на метеорологічнустацію району та області, детальний опис знаньумінь та навичок щодо перспективних методівагрометеорологічних спостережень.

Таким чином, модульне навчання припускаєвідносно самостійну роботу студентів засвоєнняіндивідуальної модульної програми, складеної зокремих модулів.

Висновки. Таким чином, у нашомупедагогічному дослідженні розглянуто тасконкретизовано технології, що маютьзастосовуватись для формування професійноїкомпетентності майбутніх агротехніків, а саме:кейсметод, тьюторство, метод проектів, ігрові,модульнокомпетентнісні технології.

Отже, підготовку сучасного аграрія визначаєне тільки обсяг знань майбутнього фахівця, а йпевним чином його особистісні якості, світоглядніпозиції. До того ж, гармонійне поєднанняпрофесійних знань з особистісними є основою

процесу, який сприяє розвитку студента –майбутнього агротехніка як цілісної особистості,здатної до постійного самооновлення ісамореалізації.

1. Авдеев Н. Ключевые компетентности –новая парадигма результаты образования / Н. Авдеев// Педагогика. – 2003. – № 5. – С. 34 – 39.

2. Беков Х.А. Терминология в системедополнительного педагогического образования:словарь / Х.А. Беков, С.В. Широбоков, И.И. Кирьянови др. – М.: ИПК госслужбы, 2001. – 107 с.

3. Вербицкий А.А. Контекстное обучение истановление новой образовательной парадигмы/ А.А. Вербицкий. – М.: МИМЛИНК, 2000. – 42 с.

4. Голубцова І.А. Впровадження інтерактивнихтехнологій / І.А. Голубцов // Організаціянавчально-виховного процесу. Досвід роботивищих навчальних закладів І – ІІ рівнівакредитації. – 2007. – № 9. – С. 163.

5. Крушельницька О.В. Методологія іорганізація наукових досліджень: науковийпосібник / О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003– 192 с.

6. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: искусствоотношений / Г.Л. Лэндрет. – М.: Международнаяпедакадемия, 1996. – 216 с.

7. Олійник Г.Я. Гра як один із засобів розвиткутворчих здібностей контролю знань та умінь назаняттях з інформатики / Г.Я. Олійник //Організація навчально-виховного процесу. Досвідроботи вищих навчальних закладів І – ІІ рівнівакредитації. – К., 2008. – Вип. 12. – 315 с.

8. Пидкасистый П.И. Технология игры вобучении и развитии: учебное пособие /П.И. Пидкасистый, Ж.С. Хайдаров. – М.: МПУ,1996.

9. Ткаченко В.М. Окремі аспекти практичноїпедагогіки / В.М. Ткаченко // Організаціянавчально-виховного процесу. Досвід роботивищих навчальних закладів І – ІІ рівнівакредитації. – К., 2007. – Вип. 9. – С. 92.

10.Эльконин Д.Б. Понятие компетентности спозиции развивающего обучения / Д.Б. Эльконин // Современные подходы к компетентносно-ориентированному образованию. – Самара: Изд-во Профи, 2001. – С. 22 – 29.



“Все своє життя ми тільки й робимо, що позичаємо у майбутнього, щоб заплатити сьогоденню”.

Сафір Моріц-Готліб австрійський письменник-сатирик і журналіст

98

Постановка проблеми. У зв’язку ізсучасними вимогами компетентніснийпідхід є методологією, яка має вплив

на професійну підготовку фахівців. Компетентніснийпідхід є важливим для процесу модернізації вищоїосвіти в Україні, саме тому висвітлення йогоосновних положень у контексті вдосконаленняпрофесійної підготовки вчителів початкових класівє надзвичайно актуальним.

На думку Л. Коваль, у професійнопедагогічнійосвіті перехід на компетентнісно орієнтованупідготовку розглядається в двох аспектах. Поперше, відбувається модернізація зміступрофесійної освіти, що передбачає його відбір і

структурування з одночасним визначеннямрезультативної складової освітнього процесу –набуття студентами компетентностей. Подруге,постає потреба навчити майбутніх учителівцілеспрямовано формувати в учнів ключові тапредметні компетентності [3, 46].

Продиктований потребами сьогоденнявисокий рівень вимог до освіти молодшихшколярів може бути реалізований тільки тоді, коливчитель початкової школи буде високопрофесійним,компетентним фахівцем у своїй галузі. Такийфахівець повинен не тільки сам матифундаментальну освітню підготовку і володітипрофесійними знаннями та вміннями,

УДК 378.011.3 – 051:373.3

Олена Кравченко-Дзондза, старший викладач кафедри філологічних дисциплінта методики їх викладання у початковій школі


КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ЗМІСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті проаналізовано зміст і структуру комунікативної компетентності. Висвітлені складовікомпоненти комунікативної компетентності фахівця. Обґрунтовано актуальність і необхідністьзастосування компетентнісного підходу у системі освіти. Розглянуто основні аспекти формування ірозвитку комунікативної компетентності майбутнього вчителя початкової школи у процесі фаховоїпідготовки.

Ключові слова: комунікативна компетентність, компетентнісний підхід, фахова підготовка,методи навчання, комунікативний тренінг, принцип.

Літ. 8.

Елена Кравченко-Дзондза, старший преподаватель кафедры филологических дисциплини методики их преподавания в начальной школе


КОММУНИКАТИВНАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯНАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ В СОДЕРЖАНИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

В статье проанализированы содержание и структура коммуникативной компетентности.Освещены составляющие компоненты коммуникативной компетентности специалиста. Обоснованаактуальность и необходимость применения компетентностного подхода в системе образования.Рассмотрены основные аспекты формирования и развития коммуникативной компетентности будущегоучителя начальной школы в процессе профессиональной подготовки.

Ключевые слова: коммуникативная компетентность, компетентностный подход,профессиональная подготовка, методы обучения, коммуникативный тренинг, принцип.

Olena Kravchenko-Dzondza, Senior Lecturerof the Philological Sciences and Methods of Teaching at Primary Schools


A COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERSIN THE CONTENT OF PROFESSIONAL TRAINING

The article analyzes the content and structure of communicative competence. The author analyzes thecomponents of communicative competence of specialist. The author stresses on the urgency and the necessity ofusing the competence approach in the education system. The article deals with the basic aspects of formationand development of communicative competence of future primary school teachers in the training process.

Keywords: a communicative competence, a competence approach, a professional training, methods ofteaching, communicative training, a principle.

© О. КравченкоДзондза, 2016

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИУ ЗМІСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

99 Молодь і ринок №6 (137), 2016

відповідними рівню сучасної психологопедагогічної науки. Він повинен усвідомлюватизначення своєї професійної праці в цілісній системібезперервної освіти, бути професійно мобільним,тобто гнучко реагувати на зміни соціальноїситуації розвитку школярів, опановувати новимипсихологопедагогічними вимогами допедагогічного процесу і новими педагогічнимитехнологіями. Це означає, що сучасний учительпочаткових класів – це творчий суб’єктпрофесійної педагогічної діяльності.

Сьогодення ставить перед фахівцями серйознівимоги. Серед них – комунікативна компетентністьучителя, яка визначається як система внутрішніхресурсів ефективного розв’язання фаховихзавдань, а саме: позицій спілкування, ролей,стереотипів, установок, знань, умінь, навичок, якапевним чином пов’язана з цілісністю особистості.Набуття комунікативної компетентності стаєдомінуючою метою навчання.

Аналіз досліджень дозволяє говорити прокомунікативну компетентність як проміждисциплінарний феномен, у визначенні якоговідсутня чітка стандартизація. Причинаминевизначеності тлумачень цієї лінгводидактичноїкатегорії, та й кордонів самого понятійного поля, є такі:

а) термінологічні особливості словосполучення“комунікативна компетентність” за рахунокспецифічної атрибутивності першого елемента;

б) багатоаспектність цієї категорії, яка, з одногобоку, характеризується самостійністю її складових,з іншого – в сукупності є поєднаннямособистісних якостей, типів поведінки,індивідуалізації протікання комунікативного акту;

в) особливості перекладу цього терміну: увітчизняній науковій свідомості англійське“communicative competence” позначається як“комунікативна компетенція” і як “комунікативнакомпетентність”.

Нечіткість тлумачень терміна призводить донаявності численних дефініцій: комунікативнадосконалість, мовна компетентність, комунікативнаграмотність, соціолінгвістична компетентність,вербальна комунікативна компетентність,комунікативні здібності, комунікативні вміння та ін.

Поняття “комунікативна компетентність”визначається авторами порізному. Так, унауковій літературі під комунікативноюкомпетентністю розуміють систему внутрішніхресурсів (О. Боровець), володіння певноюсистемою вмінь і навичок міжособистісногоспілкування (Г. Рурік); складне багатовимірнеутворення (Л. Петровська); рівень сформованостіміжособистісного досвіду спілкування (Ю. Ємельянов)тощо.

У тлумаченні поняття “комунікативнакомпетентність” Д. Ізаренков виділив такі суттєвіознаки:

а) належність комунікативної компетентностідо інтелектуальних здібностей індивіда;

б) діяльнісний характер прояву цих здібностей,необхідною ланкою якого виступає мовнадіяльність;

в) формування комунікативних навичок або впроцесі природного пристосування людини доумов життя у певному мовному середовищі, абоза допомогою спеціально організованогонавчання;

г) прояв здібностей в одному або декількохвидах мовленнєвої діяльності [2, 55].

Таким чином, комунікативна компетентність– це система внутрішніх ресурсів ефективногорозв’язання фахових завдань, а саме: позиційспілкування, ролей, стереотипів, установок,знань, умінь, навичок, яка певним чиномпов’язана з цілісністю особистості.

Мета статті – визначити роль і місцекомунікативної компетентності майбутніхучителів початкової школи у змісті фаховоїпідготовки.

Виклад основного матеріалу. Формуваннякомунікативної компетентності майбутніхучителів початкових класів у процесі фаховоїпідготовки передбачає отримання сукупностіспеціальних знань, умінь та навичок, якостей,професійного досвіду і норм поведінки, якийздійснюється у вищому навчальному закладі тазабезпечує можливість успішної мовної тамовленнєвої діяльності у системі початкової освіти.

Д. Ізаренков вважає, що модель комунікативноїкомпетентності складають такі компетенції:мовна, тобто вміння будувати граматичноправильні й усвідомлені висловлювання,предметна, що відповідає за зміст висловлюванняі забезпечує одержання знань про той фрагментсвіту, який є предметом мовлення, і прагматична,яка передбачає здатність використовувативисловлювання в певних мовленнєвих актах,співвідносячи їх із умовами спілкування [2, 54 – 55].

С. Козак трактує комунікативну компетентністьяк сукупність чотирьох компетенцій: лінгвістичної,соціокультурної, стратегічної та професійної [3].

Ю. Федоренко виокремлює шість складниківкомунікативної компетентності:

1) соціокультурну компетенцію (країнознавствота лінгвокраїнознавство);

2) мовну компетенцію (мовні знання: лексичні,граматичні тощо);

3) мовленнєву компетенцію (аудіювання,мовлення, письмо, читання);


100

4) компетенцію щодо процесу говоріння(діалогічне й монологічне мовлення);

5) лексичну й граматичну компетенції (знаннялексики й граматики та мовленнєві лексичні йграматичні навики);

6) фонетичну компетенцію (знання фонетикий мовленнєвослуховимовні навики) [8, 65].

О. Павленко вважає, що структура комунікативноїкомпетентності повинна мати три компоненти:

лінгвістичний (говоріння, розуміння на слух,читання);

прагматичний (уміння кодувати й декодуватиповідомлення за вербальними й невербальнимиканалами);

соціокультурний (правила соціальнихумовностей, толерантність) [6, 11].

Сучасні українські науковці (С. Мартиненко,О. Савченко) вважають основними структурнимикомпонентами комунікативної компетентностімовну, мовленнєву та соціолінгвістичнукомпетенції.

На їхню думку, мовна компетенціявизначається як певна система знань проукраїнську мову як складне соціокультурне явищеі сформовані на цій основі мовні вміння, а саме:фонетичні, орфоепічні, морфемні, лексичні,синтаксичні. До її основних характеристиквідносять мовленнєві задатки, знання мови,реалізацію мови у мовленні. Загальновідомо, щопередача будьякої інформації можлива лише задопомогою знаків та знакових систем.Розрізняють вербальну і невербальнуюкомунікації, що використовують різноманітнізнакові системи. Відповідно до цього виділяютьвербальний і невербальний рівень комунікативноїскладової компетентності в спілкуванні.Вербальна комунікація застосовує як знаковусистему людську вимову, природну звукову мову,тобто систему фонетичних звуків, що охоплюєдва принципи: лексичний та синтаксичний.

Мовленнєва компетенція охоплює певні знанняпро точність, влучність, адекватність,правильність використання мовних засобів,знання про особливості використання мовнихзасобів залежно від типу, стилю мовлення, знанняособливостей використання зображувальновиражальних засобів мови, про особливостіусного й писемного мовлення, його діалогічну тамонологічну форми та є одним із компонентівпрофесійної готовності, реалізації професійногопотенціалу майбутнього вчителя початковоїшколи.

Розвинені мовленнєві вміння, за твердженнямС. Мартиненко, є показником педагогічноїкультури і педагогічної майстерності вчителя.

Звичайно, формування професійно значущихмовленнєвих умінь, комунікативної культуривідбувається під впливом психофізіологічних,соціокультурних і педагогічних чинників, якісприяють засвоєнню студентами знань промовленнєву культуру і можливості її застосуваннявідповідно до потреби, особливостей та метиорганізації педагогічного процесу [4].

Соціолінгвістична компетенція, на їхню думку,є інтегративним утворенням, оскільки акумулюєзнання та вміння, необхідні для соціальногоаспекту застосування мови (правил ввічливості,норм, що регулюють стосунки між поколіннями,статями, класами, соціальними групами)визначається динамікою соціальної стратифікаціїсуспільства, культурною орієнтацією йогогромадян; позитивною соціальною мотивацієюлюдини тощо. Все це загалом характеризуєвідносну стабільність, традиційність і посилюєзбереження культурологічної лінії у процесіформування професійних мовленнєвих умінь.

Визначені компоненти є складовими дляформування комунікативної компетентностімайбутнього вчителя початкової школи. Вони непротиставляються один одному, оскількивідображають багатозначність і складністьдефініції, що розглядається, а також допомагаютьбільш повному його розумінню й тлумаченню [4,85 – 87].

В умовах гуманістичної парадигми освітипедагогічна діяльність має, з одного боку, зовнішніатрибути спільності, а з іншого – за внутрішнімзмістом передбачає саморозвиток суб’єктівпедагогічного процесу. А отже, великої ваги вартонадати особистісній спрямованості технологійнавчання майбутніх педагогів, забезпечивши тимсамим особистіснопрофесійну поведінку,самоуправління й розвиток творчого потенціалуучасників педагогічної взаємодії [5, 281].

Таким чином, зростає значущість особистісноорієнтованого підходу до організації процесуформування комунікативної компетентностімайбутніх учителів початкових класів.

У працях Е. Зеєра виділено основні ознакиособистісно орієнтованого навчання. До нихвчений відносить такі:

головна мета навчання – розвитокособистості учня, студента;

мета особистісно орієнтованого навчання –розвиток автономності, самостійності,відповідальності, рефлексії особистості учня, студента;

особистість – системоутворюючий чинникорганізації освітнього процесу;

педагоги, учні, студенти – рівноправнісуб’єкти освітнього процесу;



101 Молодь і ринок №6 (137), 2016

провідні мотиви освіти, цінності –саморозвиток і самореалізація всіх суб’єктівнавчання;

умова забезпечення компетентностіособистості – формування міцних знань, умінь інавичок;

повноцінна компетентність особистостізабезпечується шляхом включення в процеснавчання її суб’єктивного досвіду [1, 276 – 277].

Прихильники діяльнісного підходу переконані,що діяльність є основою, засобом і необхідноюумовою розвитку особистості. Застосування цьогопідходу у навчальновиховному процесі вимагаєспеціальних зусиль, спрямованих на такуорганізацію праці студента, за якої він переходитьу позицію суб’єкта пізнання, праці таспілкування, для чого йому необхідно опануватиуміння обирати ціль, планувати діяльність,організовувати, виконувати, регулювати,контролювати її, аналізувати та оцінюватирезультати [7, 125].

Застосування діяльнісного підходу у процесіформування комунікативної компетентностімайбутніх вчителів початкових класів спонукаєстудента до самостійності у здобутті знань,формуванні умінь та навичок та до ефективноїорганізації діяльності. Цей підхід дає змогунавчити студента ставити перед собою мету,здійснювати самостійний пошук, аналіз, синтезта узагальнення нових знань, а такожвикористовувати їх для розв’язаннякомунікативних завдань, оцінювати і коригуватирезультати діяльності.

Досвід роботи свідчить про те, що у студентівчасто відсутні систематичні знання, сформованівміння професійного спілкування, що вимагаєцілеспрямованого формування комунікативноїкомпетентності. Це пов’язано з тим, щоформування комунікативної компетентності впроцесі навчання відбувається лише частково.Дійсно, основну частину інформації проспілкування професійне та міжособистіснестуденти отримують з лекційних, практичних ісемінарських занять. Конкретні ж уміння інавички, досвід взаємин формуються найчастішестихійно і часто шляхом численних помилок.

Традиційні форми фахової підготовки – лекції,семінарські і практичні заняття – передбачаютьотримання студентом певної інформації зподальшою можливістю її використання упедагогічній діяльності. Однак, як показує досвід,цього недостатньо, насамперед тому, що,отримавши певний обсяг знань, студенти невстигають набути необхідні вміння та навички, аце означає, що процес навчання є не дуже

ефективним. Розв’язанням проблеми можутьстати навчальні курси, які передбачаютьвикористання педагогічних технологій, комплексудидактичних засобів у процесі професійногонавчання майбутніх вчителів початкової школи,в той час як в навчальному плані відсутніспеціалізовані курси, що дозволяютьцілеспрямовано формувати і розвиватикомунікативну компетентність студентівфакультету початкової освіти. Системаелективних курсів дозволяє в поглибленій,розгорнутій формі озброювати студентів тимизнаннями і вміннями, які потрібні для ефективноїжиттєдіяльності майбутнього фахівця, але невходять до обов’язкової, інваріантної частинизмісту вищої освіти.

Спираючись на положення, що комунікативнапідготовка розглядається в науковій літературі восновному як частина професійної підготовкиспеціаліста або як частина його діяльності, аосновою професійної педагогічної підготовки єприкладне навчання, формування не тільки знань,умінь, навичок з педагогічної діяльності, але іпрактичне навчання щодо їх застосування, в тойчас як розвиток професійних якостей має сприятирозвитку особистісних якостей, що визначаєтьсягуманістичним і особистісноорієнтованимнавчанням, які забезпечують:

орієнтацію на розвиток особистості; доцільність та відповідність змісту

професійної освіти особливостям майбутньоїпрофесії;

використання можливостей і досвідустудентів;

інтерактивні дії суб’єктів освітнього процесу; активне включення студентів у діяльність.Створенню умов розвитку комунікативної

компетентності сприяють технології особистісноорієнтованої освіти, до яких належать:

тренінгові технології (професійноповедінковий тренінг, тренінг рефлексивності);

діалогічні методи навчання (групові дискусії,аналіз ситуацій);

ігрові технології (діалогічні, рольові, діловіігри) [1, 188].

Їхнє використання має ґрунтуватися на низціпринципів. Це зокрема:

принцип особистісного підходу, за якоговикладач і студент є однодумцями. Оскількилюдське спілкування розпочинається зівстановлення контакту, надзвичайно важливоює первинна комунікативна адаптація,зосередженість на співрозмовникові. В такихумовах зникає внутрішня напруга, зникаютькомплекси і з’являється взаєморозуміння;


102

принцип ситуативності, який передбачає упроцесі формування комунікативної компетентностівідбір і організацію матеріалу на основі ситуацій іпроблем спілкування, адже мотивація спілкуваннявиникає лише в ситуаціях, значущих дляспіврозмовників;

принцип моделювання, за яким змістовусторону навчання мають представляти не теми, апроблеми;

принцип двостороннього характерунавчального спілкування, який полягає в чіткомурозподілі функцій між викладачем та студентами.Педагог керує спілкуванням з метою формування,відпрацювання та закріплення навичок і вміньмовленнєвої діяльності; студенти зосереджуютьсянасамперед на спілкуванні, адже засобамимовлення вони можуть вийти за межі навчальнихситуацій;

принцип диференційованого підходу доформування груп. Навчальні групи маютьформуватися із врахуванням вихідного рівнясформованості комунікативної компетентності;

принцип діяльнісної основи навчання, якийвиражається у зовнішній та внутрішнійактивності студента. Для цього варто збільшуватиобсяг індивідуальних, групових та колективнихформ навчання і скорочувати обсяг традиційноїфронтальної роботи, за якої активною дійовоюособою є викладач;

принцип групової взаємодії, який передбачаєрозкриття індивідуальності кожного студентачерез спілкування, для чого в групі має пануватитакий психологічний клімат, який дозволитьефективно виявити і розкрити можливостікожного студента. При цьому міжособистіснувзаємодію можна розглядати через діади:“викладач – студент”, “викладач – групастудентів”, “студент – студент”;

принцип орієнтації на професію. Формуваннякомунікативної компетентності студентів ВНЗнеможливе без врахування специфікиопановуваної професії, для чого пропонованізавдання мають відображати ситуації ізпрофесійної діяльності.

Висновки. Ми можемо стверджувати, щоефективність процесу оволодіння показникамикомунікативної компетентності стає очевидною,якщо студенти розуміють чому, навіщо і як вонинавчаються, усвідомлюють цінність досліджуваноїінформації. Ефективним засобом формуваннякомунікативної компетентності є побудовапроцесу навчання в діалоговому режимі, який,

будучи однією з нових технологій розвиткустудентів, є системою ситуативних процедур, щодозволяють ставити і вирішувати коло завдань усфері комунікативного розвитку студентів.

Формування комунікативної компетенції єнеперервний процес вирішення засобами мовиневербальних, поведінкових, актуальних длясуспільства і самих студентів завдань, що ведутьдо розширення кордонів комунікації, готовностідо гнучкої взаємодії з партнером у мовномуспілкуванні, до розвитку мовного чуття ірефлексивної діяльності.

Результатом формування комунікативноїкомпетентності повинно стати вміння адекватноперетворювати комунікативні цілі та стратегії їхдосягнення в мовні форми, а також вміннявикористовувати норми мовного етикету ісоціальної поведінки в ситуаціях міжкультурногоспілкування, в яких актуалізуються знанняситуативного та соціокультурного контекстів.

1. Зеер Э. Психология профессиональногообразования / Э. Зеер. – М.: Изд-во Московскогопсихолого-социального института, 2003. – 480 с.

2. Изаренков Д. Базисные составляющиекоммуникативной компетенции и их формированиена продвинутом этапе обучения студентов-нефилологов / Д. Изаренков // Русский язык зарубежом. – 1990. – № 4. – С. 54 – 60.

3. Коваль Л.В. Професійна підготовка майбутніхучителів початкової школи: технологічна складова:монографія / Л.В. Коваль. – Донецьк: Юго-Восток,2009. – 375 с.

4. Мартиненко С. Сучасні підходи до формуваннякомунікативної компетентності майбутньоговчителя початкової школи / С. Мартиненко,Н. Кипиченко // Науковий вісник Волинськогонаціонального університету імені Лесі Українки:педагогічні науки (14). – С. 85 – 89.

5. Нагорна Н.В. Формування у студентів понятькомпетентності й компетенції / Н.В. Нагорна // Виховання і культура. – 2007. – № 1 – 2 (11 – 12). –С. 266 – 268.

6. Павленко О.О. Формування комунікативноїкомпетенції фахівців митної служби в системінеперервної професійної освіти: автореф. дис. ... д-ра пед. наук. 13.00.04 – теорія і методикапрофесійної освіти / О.О. Павленко. – К., 2005. – 40 с.

7. Педагогика: Большая современная энциклопедия /сост. Е.С. Рапацевич. – М.: Современное слово, 2005. –720 с.

8. Федоренко Ю.П. Комунікативна компетенціяяк найважливіший елемент успішного спілкування /Ю.С. Федоренко // Рідна школа. – 2002. – № 1. –С. 63 – 65.




103 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. У сучаснихумовах модернізації педагогічної освітиз врахуванням світових освітніх

технологій, має “професійна компетентність”.Професійна компетентність сучасного педагогаможе розглядатись як своєрідна відповідь напроблемну ситуацію в національній освіті, щовиникла внаслідок протиріччя між необхідністюзабезпечити сучасну якість і неможливістювирішити це завдання традиційним шляхом зарахунок подальшого збільшення обсягуінформації, що підлягає засвоєнню школярами [6].З педагогічної точки зору це означає, що єнеобхідність підвищувати результативністьцілеспрямованого впливу викладача наособистість студента, зокрема на його методичнукомпетентність у проведенні уроків, зокрема і зтрудового навчання.

Аналіз дослідження. Питання вивчення зміступрофесійної компетентності вчителя і досізалишається актуальним, зокрема такі науковці,дослідники Н. Глузман, Н. Лазаренко, О. Митник,О. Пометун, О. Сергійчук [1; 2; 3; 5; 6] тощорозглядають різні складові компетентностімайбутнього вчителя. Зокрема, О. Пометун у своїхпрацях розглядає загальні питаннякомпетентнісного підходу в освіті щодоформування ієрархії компетентностей (ключових,галузевих, предметних), так і детальну розробкуцих питань для освітніх галузей [5]. Питанняформування методичної компетентності вчителядосліджував Н. Глузман, який наголошує на тому,що професійна компетентність це базовахарактеристика діяльності спеціаліста, щовключає як змістовий (знання), так іпроцесуальний (уміння) компоненти [1]. Він

УДК 378.1:373.62

Ярослава Дробчак, старший викладач кафедри педагогіки та методики початкової освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯМЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

У статті розглядається зміст теоретичної та практичної підготовки майбутнього вчителя допроведення уроків з трудового навчання у початкових класах; аналізуються окремі компоненти методичноїкомпетентності майбутнього вчителя; акцентується увага на вагомих складових готовності сучасногопедагога до навчально-трудової діяльності в умовах школи.

Ключові слова: професійна компетентність, педагогічна компетентність, методичнакомпетентність, проектна діяльність, творча самостійна робота.

Літ. 6.

Ярослава Дробчак, старший преподаватель кафедры педагогики и методики начального обученияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРАКТИЧЕСКИЕ ЗАНЯТИЯ ПО ТРУДОВОМУ ОБУЧЕНИЮ КАК СРЕДСТВОФОРМИРОВАНИЯ МЕТОДИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ

В статье рассматривается содержание теоретической и практической подготовки будущегоучителя к проведению занятий по трудовому обучению у начальных классах; анализируются отдельныекомпоненты методической компетентности будущего учителя; акцентируется внимание важныхсоставляющих готовности современного педагога к учебно-трудовой деятельности в условиях школы

Ключевые слова: профессиональная компетентность, педагогическая компетентность,методическая компетентность, проектная деятельность, самостоятельная творческая робота.

Yaroslava Drobchak, Senior Lecturer of the Pedagogical Science and Methodology of Primary Education DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

ЕРУ PRACTICAL LESSONS ON LABOR TRAINING AS THE FACTOR OFFORMATION OF METHODICAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHER

The paper deals with a content of theoretical and practical training of future teacher to conduct lessonsof labor studies at primary school. The author analyzes the certain components of the methodical competenceof the future teacher. The most important components of the modern teacher preparedness to the pedagogicalactivity at the basic school are accentuated.

Keywords: professional competence, pedagogical competence, methodical competence, project activity,creative unassisted work.

© Я. Дробчак, 2016


104

розглядає компетентність як здатність діяти наоснові отриманих знань. Відповідно до цьогорозглядаються два підходи до формуваннякомпетентності майбутніх вчителів: змістовийрозширення кола загальних і спеціальнихособистісних якостей, що дають змогу досягтиуспіху у професійній діяльності. Але аспектформування методичних компетентностеймайбутніх вчителів щодо проведення уроків зтрудового навчання залишається, у деякій мірі,поза увагою науковців.

Мета статті полягає у теоретичному аналізісуті та змісті методичної компетентності майбутніхвчителів у навчальнотрудовій діяльностіпочаткової школи.

Виклад основного матеріалу. Методичнікомпетентності ми розглядаємо як основу, яквнутрішній резерв методичної компетентності, щовиявляється у наявності предметнотеоретичних,дидактикометодичних знань, умінь розв’язуватинавчальнотрудові завдання. А тому метоюпідготовки майбутнього вчителя для проведенняуроків з трудового навчання є підвищення рівнятрудової підготовки випускників педвузів.

Основними структурними елементамипедагогічної компетентності є теоретичні знання,практичні уміння, особистісні якості майбутньогопедагога. Зміст теоретичної готовності вчителявиявляється в узагальненому умінні педагогічномислити, що передбачає наявність у педагогааналітичних, прогностичних, проектних, а такожрефлексивних умінь. А зміст практичноїготовності вчителя виражається у зовнішніх(предметних) уміннях, тобто діях які можнаспостерігати [4].

Підготовка майбутнього вчителя початковихкласів у педвузах здійснюється через визначеніорганізаційні форми навчання а саме: лекції,практичні, семінарські, лабораторні роботи,спецкурси, педагогічну практику, самостійнуроботу, курсові та дипломні роботи тощоПерелічені форми і напрямки навчальноїдіяльності у підготовці студента до реалізаціївизначених державою і школою завданьпередбачають і трудову їх підготовку, якавизначена професійними обов’язками вчителя.Метою трудової підготовки майбутнього педагогає формування у нього готовності до власноїоптимальної взаємодії з трудовою діяльністю, доефективної підготовки школярів, до просвітигромадськості і батьків у галузі трудовогонавчання і виховання тощо. А це означає, що устудента має бути розвинена, перш за все,професійна мотивація, зокрема потребаспілкуватися з дітьми, бажання працювати з ними;

почуття відповідальності за свою роботу. З метоюзабезпечення мотиваційного компонента упроцесі вивчення такої дисципліни як “Трудовенавчання з практикумом” викладач повиненстимулювати інтелектуальну активність студентана практичних (лабораторних) заняттях,активізувати їх пошукову діяльність, створюватина заняттях ситуації розміркувань. А це можназдійснювати у таких напрямках: викладачокреслює проблему, розкриває шляхи її вирішенняі розмірковує разом зі студентами, зокремадемонструє їм шляхи мислення, підбираєаргументи щодо висновків тощо; другийнапрямок – викладач дає студентам змогусамостійно шукати шляхи вирішення проблеми,а сам не займає пасивної позиції, а за необхідності,спрямовує думку студентів, ставлячи їмзапитання, вчить студентів самостійноаналізувати завдання, розмірковувати над ним.Формування викладачем на заняттях ситуаціїрозміркування дає змогу студентові відчути, щойого думка важлива.

З метою формування методичної компетентності,викладач створює ситуацію успіху, яка сприяєактивізації пізнавальної активності і є підґрунтямпізнавальної діяльності студента на заняттях.Зокрема, викладач фіксує увагу на будьякомуздобуткові студента і відмічає ці здобутки у балах,тоді у студента виникає бажання бути “почутим”,висловити власну думку, пропонувати своїваріанти розв’язання проблеми, ситуації. Із метоюрозвитку у студента прагнення досягнути успіху,створювати власні продукти творчості, викладачможе оцінювати виконане завдання у відповіднійбальній системі таким чином: якщо завданнявиконане за встановленим алгоритмом оцінюєтьсянаприклад 5 балів, а за роботу яка містить власнівисновки, рекомендації, пропозиції – 7 балів, алеколи виконана робота містить ще й власний“продукт творчості”, то за таку роботу додаєтьсяще 3 бали і вона становить 10 балів.

Важливим компонентом у підготовцімайбутнього вчителя початкових класі допроведення уроків трудового навчання єпрактична готовність до проведення уроків череззастосування складових теоретичної готовностіна практиці, зокрема через імітацію педагогічноїдіяльності під час рольових ігор, черезвикористання інноваційних технологій тощо.Однією з таких технологій є проектна діяльність.Перевага цього методу над іншими, насампереду тому, що студенти під час діяльності більшактивно залучаються до самостійної, практичної,послідовної, систематичної роботи, у нихвиховується прагнення до шляхів створення



105 Молодь і ринок №6 (137), 2016

нового або більш якісного вдосконаленняіснуючого об’єкта праці, розвиваються творчіздібності.

Основний зміст проектного методу полягає утехнічнотворчому конструюванні, тобто у певнійсукупності дій, засобів та методів, що дають змогустудентові знайти своє розв’язання проблемногозавдання. Як технічнотворча діяльність,проектування спрямоване на створення новогооб’єкта праці. Виготовляючи виріб, студентрозширює та закріплює свої знання з іншихнавчальних дисциплін, удосконалює набуті вміннята навички у виконанні технологічних,економічних та інших операцій. Водночас,вирішуються й технічнотворчі завдання:визначення функціонального або суспільнокорисного призначення обраної конструкції чикомпозиції; розвиваються уміння читатикреслення, складати ескізи майбутнього виробу;студент вчиться планувати технологічнийпроцес,організовувати творчу діяльність; а вкінцевому результаті формується його культурапраці.

Спираючись на наукову літературу з питаньтеорії та практики проектного підходу дотрудового навчання, можна визначити йпослідовність проектної діяльності студентів утакому вигляді:

1. Етап підготовки та організації проектноїдіяльності. На цьому етапі студент вибирає об’єктпраці і ставить перед собою технічнотворчупроблему, усвідомлює варіант запропонованоїконструкції;

2. Етап технічнотворчого проектування. Нацьому етапі студент складає ескіз (креслення)виробу, вибирає матеріали, інструменти,визначається з більш оптимальною технологієювиготовлення виробу;

3. Етап технологічного процесу. Студентвиконує визначені технологічним процесомоперації, проводить самоконтроль власноїдіяльності. Цей етап вимагає від студентадотримання технології, трудової дисципліни такультури праці;

4. Заключний етап. На цьому етапі студентвиконує коригування виготовленого виробупорівняно із запланованим, проводитьсамооцінку, аналіз і підсумок проекту та захищаєйого.

Актуальність методу проектів обумовлюєтьсянасамперед, необхідністю розуміти сутність тапризначення отриманих знань, самостійноставити професійні цілі та завдання,обмірковувати способи їх здійснення.

Важливою формою навчальнотрудової

діяльності студента є його самостійна робота.Активність студента виявляється у постановцімети самостійної роботи, її плануванні, визначеннізасобів, самореалізації та самоконтролі, оцінцірезультатів. Самостійна робота для студента,щопланується викладачем з лекційного курсудисципліни, на практичних чи лабораторнихзаняттях повинна вимагати від студента веденнязаписів, реферування, складання планіврозв’язання проблемних ситуацій, завдань, а вцілому осмислення навчальної інформації яку вподальшому він зможе використати у практичнійдіяльності. Цінність самостійної навчальної роботиполягає не лише в ефективному вирішеннінавчальних завдань, але й те, що вона сприяєактивізації пізнавальної його діяльності, потребу(мотив) до творчої роботи. А ефективністьсамостійної роботи з тих чи інших форм навчаннязалежить від багатьох зовнішніх та внутрішніхчинників, зокрема від типу самостійної роботи,від змісту та складності завдань,від умілогокерівництва з боку викладача, рівня знань тазагального розвитку студента, інтелектуальнихумінь та навичок, мотивів, засобів та прийомівнавчальної діяльності, тощо.

На заняттях з трудового навчання виділяютьнаступні типи самостійної роботи: самостійнаробота за зразком (виконується студентом наоснові готового зразка його інструкційної картки(креслення, ескізу). А відповідно рівеньпізнавальної активності та самостійності студентапри виконанні такої роботи не виходить за межірепродуктивної діяльності; самостійна роботаваріативного типу. Тут пізнавальна та самостійнадіяльність студентів виражається у виконанніузагальнень під час аналізу проблемної ситуації,у відмежуванні суттєвого від другорядного. Підчас виконання роботи такого типу відбуваєтьсянакопичення нового досвіду діяльності;реконструктивна самостійна робота. Привиконанні такого типу самостійної роботиінтелектуальні та практичні дії студентанаправлені на реконструювання, перетвореннянавчальних завдань; творча самостійна робота.Такий вид роботи є формою організаціїначального процесу, яка передбачає створенняумов для якнайповнішої реалізації творчихможливостей студентів через індивідуальноспрямований розвиток їх здібностей, науководослідну роботу та творчу діяльність. Пізнавальнаактивність та самостійність студента досягаєнайвищого рівня.

Для забезпечення якості самостійної роботистудента, потрібно викладачеві добре продуматиплан і зміст завдань; комплексно підходити до


106

різних видів самостійної роботи; науково танавчальнометодичне забезпечення повинновідповідати сучасним вимогам; впроваджувати унавчальновиховний процес інноваційнихтехнологій тощо.

Висновки. Підсумовуючи, необхіднопідкреслити, що використовуючи різні форми іметоди у підготовці студента до проведення уроківз трудового навчання дає змогу забезпечити якістьпрофесійної його підготовки; сприяє творчомурозвиткові особистості майбутнього вчителя. Авикористання ефективних навчальних технологій,організаційних форм у навчальнотрудовійдіяльності сприятимуть формуванню методичнихкомпетентностей майбутніх вчителів. Аоб’єднуючи трудову підготовки студентів упроцесі навчальної діяльності з іншиминапрямками навчання, виховання та науковоюроботою можна отримати ефективну системувзаємодії форм і методів підготовки студентів допроведення занять з трудового навчання упочатковій школі.

Отже, спираючись на наукове дослідження,можна сказати, що підготовка вчителів допроведення уроків з трудового навчання будеуспішно реалізована за таких умов, якщо:створюватимуться умови для становлення

професійної культури майбутнього спеціаліста;активізуватиметься формування ключовихкомпетентностей майбутнього вчителя;забезпечуватимуться оволодіння студентаминовітніх технологій навчання; організовуватиметьсяметодична, дидактична підтримка студентів, тощо.

1. Глузман Н.А. Методико-математичнакомпетентність майбутніх учителів початковихкласів [монографія] /Н.А. Глузман. – К.: Вищашк., 2010. – 407 с.

2. Лазаренко Н. Модель педагогічної діяльностівчителя трудового навчання // Трудовапідготовка в закладах освіти. – 2008. – №2. –С. 44 – 46.

3. Митник О. Розвиток професійноїкомпетентності сучасного вчителя: реалізація іперспективи //Поч. шк. – 2011. – №5. – С. 35 – 37.

4. Педагогічна майстерність /За ред. І.А. Зязюна.– К.: Вища шк., 2004. – 422 с.

5. Пометун О. Компетентнісний підхід –найважливіший орієнтир розвитку сучасноїосвіти /О. Пометун //Рідна шк. – 2005. – №1. –С. 65 – 69.

6. Сергійчук О. Професійна компетентністьмайбутнього вчителя у системі підготовки допедагогічної діяльності. – К.: Освіта, 2011. – 163 с.



“Ось і я тепер. Готую свого Трохима в педагоги, до справи найвищою мірою благородної і серйозної”.

Тарас Шевченко український поет, письменник, громадський та політичний діяч

“У наших руках – найбільша з цінностей світу – Людина. Ми творимо Людину,

як скульптор творить свою статую з безформного шматка мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого”.


“Він – учитель за покликанням; його не можна уявити собі ніким іншим як

учителем. Викладання стало його життям, його поживою; воно нероздільно зв’язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Як він знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього вчиться”.

Адольф Дістервег видатний німецький педагог-демократ


107 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. ВходженняУкраїни в Європейський освітнійпростір передбачає якісні зміни

навчальновиховного процесу у вітчизнянихвищих навчальних закладах (ВНЗ). Ці змінизумовлюють нові вимоги до професійнопедагогічної компетентності викладача ВНЗ.Викладач сучасного ВНЗ повинен забезпечитипідготовку висококваліфікованих фахівців,здатних успішно виконувати професійнудіяльність за нових умов. Саме тому доречним єдослідження і аналіз основних компонентівпрофесійнопедагогічної компетентностівикладача ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання професійнопедагогічної компетентностіта її компоненти досліджували: О.О. Бодалев,

М.В. БулановаТопоркова, Б.С. Гершунський,Т.А. Долгова, О.А. Дубасенюк, А.В. Духавнева,В.І. Жуков, Л.В. Заніна, І.Я. Зязюн, С.В. Іванова,Т.Є. Ісаєва, Л.Г. Карпова, В.В. Краєвський,Н.В. Кузьміна, О.Г. Ларіонова, А.К. Маркова,Д.А. Махотіна, О.Г. Мороз, Н.Г. Ничкало,В.Л. Ортинський, О.С. Падалка, Н.Ф. Радіонова,В.В. Радул, А.Є. Радченко, С.І. Самигін,В.О. Сластьонін, Л.Д. Столяренко, Ю.В. Фролова,А.В. Хуторський, В.І. Юрченко, а також групазахідних науковців – Є. Джимез, Р. Квасніца, М. Леннон,П. Мерсер, Х. Мурей, М.Робінсон, Х. Хантлі.

Мета статті – аналіз компонентів професійнопедагогічної компетентності викладача ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Професійнакомпетентність є основою успішної роботифахівця будьякої галузі. Досліджуючи роботи

УДК 378.126Наталія Бурмакіна, старший викладач кафедри іноземних мов

Житомирського національного агроекологічного університету

КОМПОНЕНТИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті представлено визначення поняття “професійна компетентність”. Досліджено поняття“професійно-педагогічна компетентність”. На основі теоретичного аналізу педагогічної літературизапропоновано модель професійно-педагогічної компетентності викладача ВНЗ, яка включає п’ятьосновних компонентів: когнітивний, операційно-технологічний, соціальний, особистісний,аутопсихологічний. Розкрито зміст кожного компоненту.

Ключові слова: професійна компетентність, професійно-педагогічна компетентність, компонент.Рис. 1. Літ. 15.

Наталия Бурмакина, старший преподаватель кафедры иностранных языковЖитомирского национального агроэкологического университета

КОМПОНЕНТЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ ВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В статье представлено определение понятия “профессиональная компетентность”. Исследованопонятие “профессионально-педагогическая компетентность”. На основании теоретического анализапедагогической литературы предложена модель профессионально-педагогической компетентностипреподавателя вуза, которая включает пять основных компонентов: когнитивный, операционно-технологический, социальный, личностный, аутопсихологический. Раскрыто содержание каждогокомпонента.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, профессионально-педагогическаякомпетентность, компонент.

Nataliya Burmakina, Senior Lecturer of the Foreign Languages DepartmentZhytomyr National Agroecological University

THE COMPONENTS OF THE PROFESSIONAL AND PEDAGOGICAL COMPETENCEOF TEACHER OF HIGHER EDUCATION INSTITUTION

The concept “professional competence” has been determined in the given article. The concept ofprofessional and pedagogical competence has been investigated. The model of professional and pedagogicalcompetence of a teacher of Higher education institution has been propounded on the basis of theoretical analysisof pedagogical literature. The model contains five main components: cognitive, operational-technological,social, personal, autopsychological. The content analysis of each component has been made.

Keywords: professional competence, professional and pedagogical competence, a component.

© Н. Бурмакіна, 2016


108

науковців, можна зазначити, що професійнакомпетентність – це інтегративна система умінь,навичок, знань, що включає інтелектуально йособистісно обумовлений життєвий досвід [2, 54],індивідуальну своєрідність суб’єкту, яка даєможливість висловлювати професійно грамотніміркування, оцінки, думки [1, 46] длязабезпечення виконання професійних обов’язківіз необхідною якістю, що відповідає стандартам,вимогам, тощо. Професійна компетентністьнадзвичайно важлива і у роботі викладача ВНЗ.Педагогічний словник дає таке визначенняпрофесійній компетентності педагога:“професійна компетентність вчителя – ценаявність у педагога необхідної суми знань, уміньі навичок, які визначають сформованість йогопедагогічної діяльності, педагогічного спілкуванняі особистості як носія певних цінностей, ідеалів іпедагогічної свідомості; сукупність знань, досвіду,вмінь гнучкого володіння педагогічноютехнологією, знаходження оптимальних засобіввпливу на учня з урахуванням його потреб іінтересів, прав і вільного вибору способівдіяльності і поведінки [8, 133]”. Н.В. Кузьмінавизначає професійнопедагогічну компетентністьяк якість особистості, що дозволяє ефективновирішувати навчальновиховні задачі, розрахованісвоєю чергою на формування особистості іншоїлюдини [10]. На думку О.А. Дубасенюк,професійнопедагогічна компетентність визначаєтьсявмінням педагога особливим чином структуруватинаукові і практичні знання для ефективногорозв’язання виховних завдань. Особистіснізнання є результатом розвинених здібностей іспрямованості, що впливають на сприйняттяпедагогічних явищ, ситуацій, а також на засобиперетворення наукових позицій [5]. Б.С. Гершунськийзазначає, що як категорія динамічна, професійнопедагогічна компетентність є результатомцілеспрямованого впливу післядипломноїпедагогічної освіти, самоосвіти й розвиткупедагогічного професіоналізму на рівнісаморозвитку. Вона визначається рівнем власноїпрофесійної освіти, досвідом та індивідуальноюздатністю людини, її прагненням до неперервноїсамоосвіти й самовдосконаленням, творчимставленням до справи [4]. Західні науковці такожприділяють багато уваги поняттю “професійнакомпетентність викладача ВНЗ”. На їхню думку,це – здатність і бажання регулярно застосовуватизнання, уміння і навички, що сприятимутьвивченню предмета студентами. Цей процесповинен відбуватися відповідно до встановленихцілей в існуючій системі освіти і сприятиподальшому розвиткові компетентності самого

викладача. Професійнопедагогічна компетентністьпередбачає, що викладач, який постійнопрофесійно зростає і самовдосконалюється, зможезабезпечити найкращі умови для засвоєннястудентами певного предмету [13, 10]. Отже,підсумовуючи погляди вчених, можна зробитивисновок, що професійнопедагогічнакомпетентність – це інтегративна система умінь,навичок, знань, які визначають сформованістьйого педагогічної діяльності і є результатомцілеспрямованого впливу післядипломноїпедагогічної освіти та самоосвіти для виконанняпрофесійних обов’язків із необхідною якістю, щовідповідає стандартам, вимогам тощо.

Аналіз поняття “професійнопедагогічнакомпетентність” передбачає дослідженняосновних компонентів даної компетентності.Відповідно до поглядів О.А. Дубасенюк,ефективна робота викладача поєднуєкомпетентність у сфері теорії і методики виховногопроцесу, компетентність у сфері фаховихпредметів, соціальнопедагогічну компетентність,диференціальнопсихологічну компетентність тааутопсихологічну компетентність [5].

Російська дослідниця Т.Є. Ісаєва у змістіпрофесійної компетентності педагога відокремлюєтакі складові: адаптаційноцивілізаційну,соціальну, соціальноорганізаційну, предметнометодичну, комунікативну, цінніснозмістову [6].

В.В. Краєвський, А.В. Хуторський розглядаютьтри компоненти у складі професійнопедагогічноїкомпетентності: когнітивний (наявність системипедагогічних і спеціальних предметних знань),операційнотехнологічний (володіння методами,технологіями, способами педагогічної взаємодії,методами навчання предмета), особистісний(етичні і соціальні позиції і установки, рисиособистості спеціаліста) [9].

Група західних науковців вважає, щопрофесійнопедагогічна компетентність викладачаВНЗ має включати такі аспекти:

1. Позиція викладача щодо особистої ролі внавчальному процесі, його відповідальність занавчальний процес. Ця позиція передбачаєнаявність у викладача педагогічних знань, умінь,навичок, які він застосовує на практиці. Тобтоздатність педагога обрати зміст, навчальні методи,методи перевірки і оцінювання, щоб забезпечитинайкращий результат засвоєння студентомучбового матеріалу.

2. Знання викладача (знання предмету, знаннящодо рівня здібностей студентів, знання процесуі методів навчання, знання мети курсу вивченняпредмету).

3. Здатність до планування і організаційної



109 Молодь і ринок №6 (137), 2016

діяльності; структурувати і представлятиматеріал; адаптувати процес навчання до певноїгрупи студентів і ситуації.

4. Завзятість до роботи (здатність і бажанняпостійно ефективно працювати).

5. Постійний саморозвиток і самоосвітавикладача.

6. Здатність інтегрувати і застосовувати всівищезазначені аспекти [13, 41].

Канадські вчені (Є. Джимез, М. Леннон, П. Мерсер,Х. Мурей, М. Робінсон) відокремлюють уструктурі педагогічної компетентності викладачаВНЗ знання свого предмета, педагогічні знаннята вміння (в останню групу вони включаютькомунікативність, вибір ефективних методіввикладання матеріалу, забезпечення можливостідля практики і зворотнього зв’язку, вмінняпрацювати з різними учнями) [15].

Американський Національний Комітет зпрофесійних учительських стандартів (NationalBoard for Professional Teaching Standards) визначивчотири базових стандарти компетентнихпедагогів:

педагог повинен брати на себе відповідальністьза учнів і їх навчання;

педагог повинен знати свій предмет і вмітийого викладати;

педагог повинен бути менеджером навчанняі наставником для учнів;

педагог повинен удосконалювати свої знання,спираючись на свій досвід [14].

Л.Г. Карпова в своєму дисертаційномудослідженні виділяє такі сфери професійноїкомпетентності педагога:

1. Мотиваційна (складається з загальнокультурноїкомпетентності; особистісномотиваційноїкомпетентності; соціальної компетентності).

2. Операційнотехнологічна, що включаєзнання (професійні з предмета, психологопедагогічні, методичні, методологічні); уміння(гностичні, комунікативні, організаційні,діагностичні, проективні, конструктивні,управлінські); якості (обов’язкові, важливі,бажані).

3. Сфера саморегуляції (складається зпсихологічної компетентності і аутокомпетентності)[7].

На думку О.Г. Мороз і В.І. Юрченко,професійна діяльність викладача вищої школивимагає наявності певних особистісних якостей,соціальнопсихологічних рис і педагогічнихздібностей. Відповідно до цього науковцівиділяють такі компоненти моделі викладачавищої школи:

загальногромадянські риси;

моральнопсихологічні якості; науковопедагогічні якості; індивідуальнопсихологічні особливості; професійнопедагогічні здібності [11].У структурі професійної компетентності

педагога В.В. Радул поряд з базовими знаннямий вміннями ставить ціннісні орієнтації спеціаліста,мотиви його діяльності, стиль взаємовідносин ізлюдьми, з якими він працює, його педагогічнукультуру, здатність до розвитку свого творчогопотенціалу [12].

Враховуючи вищезазначені моделі професійнопедагогічної компетентності, можна зробитивисновок, що їхні компоненти, визначені різнимиавторами, не суперечать один одному, а навпаки,уточнюють, деталізують професійну модельвикладача. Спробуємо узагальнити весь поданийматеріал.

1. Кожна з моделей містить когнітивнийкомпонент, тобто передбачає наявність у педагогаВНЗ сукупності знань. Цю сукупність знань, нанашу думку, можна поділити на спеціальнопредметні знання, психологічні знання,педагогічні знання, методичні знання,методологічні знання.

2. Всі науковці вказують на обов’язковістьопераційнотехнологічного компоненту у складіпрофесійнопедагогічної компетентностівикладача, що передбачає у педагога наявністьпевних умінь і навичок. Як ми знаємо, педагогічнівміння – це сукупність практичних дій на основіусвідомлення мети, принципів, умов, засобів,форм і методів організації у педагогічній роботі,це засвоєний спосіб виконання дій, щозабезпечується сукупністю набутих знань інавичок. А навички – це дії, сформовані шляхомбагаторазового повторення, що характеризуютьсявисоким ступенем засвоєння [8].

3. Ми погоджуємося з думкою науковців, яківказують на важливість соціального компонентуу структурі професійнопедагогічної компетентностіпедагога. В свою чергу соціальний компонентможна поділити на такі компетенції: моральнакомпетенція, правова компетенція, загальнокультурнакомпетенція, світоглядна компетенція,комунікативна компетенція [3, 53].

4. Майже кожна модель містить особистіснийкомпонент, який включає мотиваційну,індивідуальнопсихологічну, поведінкову,організаційну складові.

5. Як окрему складову моделі можна виділитиаутопсихологічний компонент професійнопедагогічної компетентності викладача ВНЗ.Оскільки аутопсихологічний компонентпередбачає усвідомлення власних психологічних


110

і поведінкових особливостей, бачення шляхівсвого особистісного розвитку, даний компонентфокусується на самодіагностиці, самокорекції,самомотивуванні, саморозвиткові.

Проаналізувавши подану інформацію, можназробити висновок, що модель професійно-педагогічної компетентності викладача ВНЗпоєднує цілий ряд компонентів, необхідних дляйого ефективної роботи, а саме: когнітивнийкомпонент, операційно-технологічний компонент,соціальний компонент,особистісний компонент,аутопсихологічний компонент. Все це можнапроілюструвати за допомогою рис. 1.

Висновки. На основі теоретичного аналізупедагогічної літератури було встановлено, щопрофесійно-педагогічна компетентність викладачаВНЗ є полікомпонентним утворенням, що міститькогнітивний, операційно-технологічний,соціальний, особистісний, аутопсихологічнийкомпоненти, які, в свою чергу, містять окреміскладові.

Перспективами подальших досліджень євивчення можливих шляхів удосконалення роботивикладача ВНЗ шляхом впровадження успішноїмоделі професійно-педагогічної компетентності.

1. Безрукова В.С. Педагогика: [учебник.] –Екатеринбург: Деловая книга, 1996. – 344 с.

2. Віаніс-Трофименко К.Г. Компетентний

учитель – запорука реалізації компетентнісногопідходу до сучасного освітнього процесу / К.Г. Віаніс-Трофименко // Управління освітою. – 2006. – №22 –24, серпень. – С. 54 – 57.

3. Вітвицька С.С. Компетентнісний та професіографічнийпідходи до побудови професіограми магістра освіти. /С.С. Вітвицька // Вісник Житомирськогодержавного університету. – 2011. – №57, С. 52 –58.

4. Гершунский Б.С. Философия образования дляХХI века: [учеб. пособие: 2-е изд.] – М.: Пед. о-воРоссии, 2002. – 512 с.

5. Дубасенюк О.А. Концептуальні положеннятеоретичної професійної діяльності. / О.А. Дубасенюк// Педагогіка і психологія. – 1999. – №4, С. 94 – 97.

6. Исаева Т.Е. Классификация профессионально-личностных компетенций вузовского преподавателя:Труды международной научно-практическойинтернет-конференции “Преподаватель высшейшколы в ХХI веке”. Сб. 4. – Ростов-на/Д: Рост. гос.ун-т путей сообщения, 2006. – Т. 4 – С. 15 – 21.

7. Карпова Л.Г. Формування професійноїкомпетентності вчителя загальноосвітньої школи:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.наук: 13.00.04 / Л.Г. Карпова – Харків, 2004. – 19 с.

8. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю.Словарь по педагогике. / Г.М. Коджаспирова,А.Ю. Коджаспиров. – Москва: ИКЦ “МарТ”, 2005.– 448 с.

9. Краевский В.В. Предметное и общепредметноев образовательных стандартах / В.В. Краевский,А.В. Хуторской / / Педагогика. – 2003. №2. – С. 3 – 10.



Професійно-педагогічна

компетентність викладача ВНЗ

Соціальний компонент моральна компетенція правова компетенція

загальнокультурна компетенція світоглядна компетенція

комунікативна компетенція

Особистісний компонент Мотиваційна складова

Індивідуально-психологічна складова

Поведінкова складова Організаційна складова

Аутопсихологічний компонент

самодіагностика самокорекція

самомотивування саморозвиток

Когнітивний компонент Спеціально-предметні знання

Психологічні знання Педагогічні знання Методичні знання

Методологічні знання

Операційно-технологічний компонент

Вміння Навички

Рис. 1. Професійно-педагогічна компетентність викладача ВНЗ

111 Молодь і ринок №6 (137), 2016

10. Кузьмина Н.В. Профессионализм личностипреподавателя и мастера производственногообучения. / Н.В. Кузьмина – М.: Высш. шк., 1990. – 119 с.

11. Підготовка майбутнього викладача вищоїшколи: психологічний ракурс [Електронний ресурс]/ Мороз О.Г., Юрченко В.І. // Наукові записки: Зб.наук. стат. НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: НПУім. М.П. Драгоманова, 2001. Режим доступу: htpp://www.psyh.kiev.ua

12. Радул В.В. Соціальна зрілість молодого вчителя:[монографія] / В.В. Радул – К.: Вища школа, 1997. – 269 с.

13. A Swedish Perspective on PedagogicalCompetence/ Uppsala University/ Division forDevelopment of Teaching and Learning. – 2010. –138 p.

14. Crowl T.K., Kaminsky S. , Podell D.M.Educational Psycology. Windows on Teaching. – Brown& Bench mark publishers, 1997. – 416 p.

15. Murray H., Gillese E., Lennon M., Mercer P.,Robinson M. Ethical Principles in University Teaching.– Society for Teaching and Learning in HigherEducation, 1996. – 386 p.


Постановка проблеми та її зв’язок ізважливими науковими чи практичнимизавданнями. Система навчання являє

собою багатогранний процес, що складається збагатьох взаємозалежних елементів. Серед нихважливе місце займає контроль знань, навичок,

УДК 378.147:004

Ірина Шуміліна, старший викладач кафедри іноземних мовДонецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського,

м. Кривий Ріг

ПРОБЛЕМА КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВСАМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ статті розглянуто питання застосування комп’ютерних технологій як засобу контролю та

оцінювання результатів самостійної роботи студентів, а також визначено роль використання цихтехнологій у процесі модернізації освіти.

Ключові слова: самостійна робота студентів, контроль та оцінювання, дистанційне навчання,інформаційно-комунікаційні технології, інформаційні технології.

Літ. 8.

Ирина Шумилина, старший преподаватель кафедры иностранных языковДонецкого национального университета экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского,

г. Кривой Рог

ПРОБЛЕМА КОНТРОЛЯ И ОЦЕНКИ РЕЗУЛЬТАТОВ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙРАБОТЫ СТУДЕНТОВ УНИВЕРСИТЕТА СРЕДСТВАМИ КОМПЬЮТЕРНЫХ

ТЕХНОЛОГИЙВ статье рассматривается вопрос применения компьютерных технологий как способа контроля

и оценивания результатов самостоятельной работы студентов, а также определяется роль этихтехнологий в процессе модернизации образования.

Ключевые слова: самостоятельная работа студентов, контроль и оценивание, дистанционное

обучение, информационно-коммуникационные технологии, информационные технологии.

Iryna Shumylyna, Senior Lecturer of Foreign Languages DepartmentDonetsk Mukhaylo Tuhan-Baranowskiy National University of Economics and Trade

Kryvuy Ryh

THE PROBLEM OF CONTROL AND EVALUATION THE RESULTS OF INDEPENDENTWORK OF STUDENT BY MEANS OF COMPUTER TECHNOLOGIES

The article deals with the issues of the use of computer technology as a means of control and evaluationof the results of students’ independent activities. The author defines the role of these technologies in the processof educational modernization.

Keywords: students’ independent activities, control and evaluation, distance learning, an informationand communication technologies, an information technologies.

© І. Шуміліна, 2016

ПРОБЛЕМА КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИСТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

112

умінь. Контроль супроводжує всі види навчальноїдіяльності, без нього не можна здійснюватикерування будьяким процесом або системою.Контроль знань, умінь студентів, у першу чергу,включає рішення проблеми визначеннясукупності необхідних якостей знань, без якихкритерії оцінки знань і способи визначення рівняїхнього засвоєння виявити не можна. Звідсивипливають завдання, що виникають прирозробці засобів контролю: конкретизація цілей,установка адекватності засобів і результатівнавчання, визначення значущості результатів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій,виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми, котрим присвячуєтьсяозначена стаття. Різноманітні аспективпровадження інформаційнокомунікаційнихтехнологій у навчальний процес привертали увагубагатьох дослідників. Дидактикопедагогічні таметодичні проблеми інформатизації навчальногопроцесу вивчали В. Болтянський, В. Безпалько,Ю. Дорошенко, М. Жалдак, В. Монахов,Н. Морзе, Ю. Рамський, В. Розумовський,О. Співаковський. У працях Ю. Машбиця,В. Зінченка, Н. Тализіної та ін. досліджувалисяпсихологопедагогічні аспекти застосуванняінформаційних технологій у навчальному процесі,роль викладачатьютора в організації самостійноїнавчальної діяльності студентів розглядаєтьсяЛ. Зоріною, Л. Кондрашовою, М. Корцем,М. Скаткіним, В. Сластьоніним та ін. [1].

Формулювання цілей статті (постановказавдання). Обґрунтувати необхідність застосуваннякомп’ютерних технологій як засобу контролю таоцінювання результатів самостійної роботистудентів, а також визначити роль використання цихтехнологій у процесі модернізації освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження.Контроль знань студентів, без сумніву, логічноприводить до вирішення проблеми створеннянадійних методів діагностики якості знань, щосприяють оперативному керуванню процесомїхнього засвоєння. Актуальність завданняавтоматизації процедури контролю рівнянавченості за рахунок використання засобів ІКТ(інформаційнокомунікаційних технологій)визначається цілим рядом факторів, серед яких:

звільнення викладача від виконаннятрудомісткої й рутинної роботи;

надання педагогові часу для творчого вдосконаленнярізних аспектів його професійної діяльності;

забезпечення всебічної й повної перевірки; підвищення об’єктивності контролю й

забезпечення його стандартизації; оперативність й багатофакторність

статистичної обробки результатів контролю.

Найбільш ефективного використаннякомп’ютерних технологій у процесі виявленнярівня знань і вмінь можна досягти при побудовіцілісної системи комп’ютерного контролю [4; 6].

Виходячи з необхідності підвищенняефективності навчального процесу та зможливості застосування сучасних інформаційнихі комунікаційних технологій, найбільшперспективним і доцільним напрямом єавтоматизація процесу педагогічного тестування,яка має цілий ряд позитивних сторін:

високий ступінь формалізації й уніфікаціїпроцедури тестування;

можливість одночасного проведення тестуванняна декількох комп’ютерах;

можливість організації дистанційноготестування за допомогою локальноїобчислювальної мережі або через глобальнуінформаційну мережу Інтернет;

оптимізація та модернізація процесуконтролю, навчання;

забезпечення рівневого та індивідуальногопідходу до оцінювання освітнього рівня студентів;

накопичення підсумків тестування в окремихфайлах, типу “Test”;

здійснення моніторингу, активізації контролюта оперативної обробки результатів.

Побудова таких засобів ІКТ базується нарозробці й педагогічному застосуванні наступнихформ і видів тестових завдань:

закрита форма, у якій ті, хто тестуєтьсявибирають правильні відповіді з кількохзапропонованих;

відкрита форма, де відповіді дають самістуденти;

на відповідність, при відповіді, на якіелементи однієї групи потрібно поставити увідповідність до елементів іншої групи;

на встановлення правильної послідовності,у яких закладена передбачена завданнямпослідовність дій, операцій [6].

Сучасні засоби ІКТ та інформаційніінструментальні середовища дозволяють будуватипедагогічні тести з вибірковими, числовими,конструйованими відповідями. Найчастішезастосовуються закриті тестові завдання звибірковими відповідями. Такі тести більш простіу підготовці й використанні. У тестах звибірковими відповідями студенти витрачаютьосновні зусилля на виконання завдання, а не навибір відповідей. При цьому одним ізнайпоширеніших напрямків використання тестівє модульнорейтинговий контроль, коли задопомогою таких тестів визначається рівеньзнань, умінь та навичок студентів.

Проведення на основі застосування тестів і



113 Молодь і ринок №6 (137), 2016

тестових систем тренінгів, довело, що на практиціможна так побудувати завдання тесту, що,працюючи над відповіддю, студент набуваєнеобхідних навичок розумової діяльності, що, усвою чергу, позитивно позначається наефективності самостійної роботи [8].

Крім того, відносно чітка формалізація обробкивідповідей на завдання тесту й можливістьвикористання в цьому процесі засобів ІКТ дозволяєстудентам не тільки відповідати на запропонованізавдання, але й досить оперативно й об’єктивноперевіряти самостійно здобуті знання, що такожпозитивно позначається на результативностінавчання [7]. Тому автоматизовані системиконтролю підвищують роль самооцінки тасамоконтролю під час самостійної роботи студентів.

Під час тестування за допомогоюавтоматизованих систем слід використовуватитестові завдання різного рівня складності.

З метою забезпечення якісного використаннятестів доцільно дотримуватись таких вимог:

підготовка тестів здійснюється завідповідними правилами та за навчальноюпрограмою;

тестування студентів має відбуватися в межахнавчальної програми за допомогою системи тестів;

здійснення обов’язкового системного аналізуодержаних відповідей за допомогою підсумковоївідомості.

Необхідно пам’ятати, що тестові завданняповинні відповідати системі специфічних вимог,до яких, у першу чергу, входять вимоги предметноїчистоти змісту, визначеності, валідності,однозначності, простоти, надійності, правильностіформи, локальної незалежності, технологічностій ефективності [2; 3].

Розрізняють змістову й функціональнувалідність. Змістова валідність – це відповідністьтесту змісту контрольованого навчальногоматеріалу. Функціональна валідність –відповідність тесту оцінюваному рівнюдіяльності. Виконання вимоги визначеності(загальнодоступності) тесту необхідно не тількидля розуміння кожним студентом того, що вінповинен виконати, але й для виключенняправильних відповідей, що відрізняються відеталона. Вимога простоти тесту означає, що тестповинен мати одне завдання одного рівня й неповинен складатися з декількох завдань різногорівня засвоєння. Однозначність визначається якоднаковість оцінки якості виконання тестурізними експертами. Поняття надійностітестування визначається як імовірністьправильного виміру рівня засвоєння. Вимоганадійності полягає у забезпеченні стійкостірезультатів багаторазового тестування [6].

Варто враховувати, що ефективністьвикористання системи педагогічних вимірівістотно вище, якщо вона дозволяє накопичуватий аналізувати результати вимірів. В умовахкредитнорейтингової оцінки ефективності ІКТцей факт особливо важливий, оскількиуправлінські засоби ІКТ надають студентам абовикладачам навчального закладу необхідні базиданих для нагромадження й аналізу інформації,наприклад, з навчальних курсів, спеціальностей.Правильно розроблена структура контролю тасистеми тестів дозволяє:

виявляти оперативно рівень засвоєннякожного розділу;

одержати об’єктивну оцінку знань, умінь танавичок;

виявляти проблеми та прогалини в підготовцістудентів.

Досвід впровадження автоматизованоготестування інформаційнокомунікаційнихтехнологій під час самостійної роботи студентівдає можливість зробити висновок, що системавикористання усіх видів тестування має такіпереваги:

1) підвищує зацікавленість студентів;2) усуває психологічний бар’єр між студентами

та комп’ютером;3) збільшує об’єктивність оцінювання за

рахунок автоматизованого контролю;4) заощаджує час, витрачений на контроль

знань, дає можливість підвищувати якість таефективність відбору тестових завдань зурахуванням підготовки та психологофізичниххарактеристик студентів.

Однією із переваг комп’ютеризації навчання єінше ставлення студентів до контролю знань таоцінювання, тут слід відзначити “психологічні”якості комп’ютера. Особливо позитивною рисоювикористання комп’ютера при оцінюванні є його“витримка” і “спокій”, “приязність” повідношенню до користувача. Комп’ютерніпрограми дозволяють кожному студентовіотримати результат незалежно від його наявногорівня знань, уникнути можливостей негативнихнаслідків людського спілкування. Інтерактивнамережа дозволяє студентам екзаменувати себепостійно у спокійних умовах, використовувативсі наявні форми самотестування [4].

Одним із найпоширеніших підходів дореалізації самостійного навчання, що базується наширокомасштабному використанні засобів ІКТ,є комплексні кейстехнології. Такі технологіїзасновані на самостійному вивченні друкованих імультимедійних навчальнометодичних матеріалів,наданих студентові у спеціальній формі (кейса).При цьому істотна роль приділяється очним


114

формам занять. Ці заняття включають настановчілекції, а головне – активні семінарські, тренінгові,ігрові форми, а також консультаційні йконтрольноперевірочні форми. У багатьохвипадках акцент робиться на активну роботустудентів у складі груп зі спеціальнопідготовленими викладачамитьюторами [5; 6].

Загалом, впровадження кейстехнології унавчальний процес являє собою меншрадикальний перехід до дистанційного навчанняяк вищої форми самостійного навчання,пов’язаний із прагненням зберегти й використатиможливості традиційних методів навчання.Особливістю навчальнометодичних матеріалів,використаних у даній групі технологій, є:

повнота й цілісність системно організованогокомплекту матеріалів, що дозволяють студентовісамостійно повноцінно вивчати курс (дисципліну)в умовах значного скорочення очних контактів ізвикладачем і відриву від фундаментальнихнавчальних бібліотек;

істотна інтерактивність всіх матеріалів, щоприпускає й стимулює активну самостійну роботустудентів;

істотна орієнтація на професійну діяльністьстудентів (особливо для додаткової професійноїосвіти).

Незважаючи на виражений самостійнийхарактер навчання, важливим елементом такихтехнологій є стаціонарні заняття, періодичнопроведені з використанням комплексних форм,розрахованих на практичне застосуваннястудентами різних знань і навичок, отриманих уході самостійного вивчення й осмислення більшихсамостійних блоків навчального матеріалу.

Зокрема, найчастіше однією з переваг навчанняз використанням засобів інформаційнокомунікаційних технологій називаютьіндивідуалізацію навчання. Однак поряд зперевагами тут є й певні недоліки, пов’язані зтотальною індивідуалізацією. Індивідуалізаціязгортає живе діалогічне спілкування учасниківосвітнього процесу – викладачів і студентів,студентів між собою – і пропонує їм сурогатспілкування у вигляді “діалогу з комп’ютером”[7].

Найбільші труднощі полягають у переході відінформації, що циркулює в системі навчання, досамостійних професійних дій; від знаковоїсистеми, як форми подання знання на сторінкахпідручника, екрані дисплея й т.п. до системипрактичних вправ, що мають принципово іншулогіку.

Виникає серйозна багатоаспектна проблемавибору стратегії застосування засобівмультимедійних технологій в освіті, яка б

дозволила використовувати усі величезніпереваги інформаційнокомунікаційнихтехнологій та уникнути втрат, які неминучепозначаться на якості формування особистостіфахівця з погляду не тільки його професійнопрактичної, але й соціальної компетентності,цивільної позиції й морального вигляду людини.

У традиційному навчанні, у логіку якогоповсюдно намагаються включити засоби ІКТ,спостерігався певний розрив між зовні заданимивимогами майбутньої професійної діяльності йвнутрішньою логікою роботи студента знавчальним предметом як знаковою системою.Комп’ютерне навчання без відповідноїметодологічної й психологопедагогічної роботиз формулювання принципово нової педагогічноїсистеми, у яку органічно вписувався б комп’ютерз його величезними можливостями, призводитьлише до збільшення цього розриву.

Інформація, знакова система, представлена задопомогою засобів ІКТ, тільки тоді стає знанням, коливона не тільки засвоюються, але й використовуєтьсядля регуляції певних дій, орієнтовною основою,засобом регуляції яких вони є.

Труднощі у використання ІКТ у самостійнійроботі студентів також пов’язані з недостатнімволодінням студентами знаннями та навичкамироботи з комп’ютерами. Деякі студенти, за певнихобставин, не мали змоги використовуватикомп’ютер у навчальній діяльності в повномуобсязі. Необхідно приділити увагу навчанню таоволодінню навичкам використаннямультимедійних засобів ІКТ, так само, як інайпростішими елементами користування –клавіатури й “миші”. Часто й самі викладачі немають достатніх знань та умінь володіннямультимедіа, необхідних для ефективногонавчання із застосуванням сучасних ІКТ.

Незважаючи на організаційні, технологічні таматеріальні труднощі, які існують під часвикористання ІКТ, у самостійній роботікомп’ютер виступає важливим і необхіднимзасобом управління самостійною діяльністюстудентів. Практичне використання ІКТ усамостійній роботі засвідчує, що комп’ютери:

надають можливість доступу до інформаційнодовідникових ресурсів комп’ютерної мережі,телекомунікаційних та мережевих технологій,автоматизованих бібліотечнопошуковихінформаційних систем;

підвищують ефективність управліннясамостійною роботою (гіпертекстові тамультимедійні технології);

вдосконалюють контроль і самоконтрольсамостійної пізнавальної діяльності студентів(автоматизовані системи контролю);



115 Молодь і ринок №6 (137), 2016

стимулюють інтереси, потреби у виконанніпоставлених завдань у самостійній роботі(мультимедійні та гіпертекстові технології,автоматизовані системи контролю, телекомунікаційніта мережеві технології).

Вищезазначене доводить необхідністьвикористання ІКТ у самостійній роботі студентів,а також нагальну потребу в розробці ефективнихмеханізмів реалізації цих технологій у процесіпідготовки майбутніх фахівців як засіб контролюсамостійної роботи, відкривають перспективиподальшої розробки даної проблеми.

1. Дидактика средней школы. Некоторыепроблемы соврем. дидактики. Учеб. пособие длястудентов пед. ин-тов / Под ред. М.А. Данилова иМ.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1975. – 303 с.

2. Дидусь Н.И. Формирование самостоятельностикак профессионально значимого качества личности

будущего учителя: Автореф. дис. ... канд. пед. наук:13.00.01. – К.: КГПИ, 1988. – 23 с.

3. Дистервег А. Избранные педагогическиесочинения. – М.: Учпедгиз, 1956. – 374 с.

4. Дубова Н.Б., Клочко B.I. Контроль і оцінказнань студентів засобами НІТН. В зб. “Новіінформаційні технології навчання в учбовихзакладах освіти України”. – Одеса, 1997. – 47 с.

5. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологиявысшей школы. – Минск: Университетское, 1993. – 368 с.

6. Євдокімов О.В. Нові педагогічні технологіїорганізації навчання студентів: Автореф. дис. …канд. пед. наук. – Х., 1997. – 23 с.

7. Євдокимов В.І., Покроєва Л.Д., Агапова Т.І.,Луценко В.В. Самостійна робота студентів:навчальний посібник. – Харків, 2003. – 160 с.

8. Манвелов С.Г. Самоконтроль як механізм осмисленняучнями учбового матеріалу // Тез. доп. міжнар. конф.“Цілісний підхід до формування пізнавальної активностішколярів та студентів. – Харків, 1992. – C. 34 – 35.


Постановка проблеми. Нові цілі тазавдання, зміст освіти та способинавчання визначають і нові вимоги до

педагогічної діяльності особистості самоговчителя. Підвищення професійної компетентностіпедагога та формування педагогічного корпусу,

УДК 378:373.31.13.036

Марія Василинка, старший викладач кафедри теорії та методики початкової освітиІрина Майборода, старший викладач кафедри теорії та методики початкової освіти

Мукачівського державного університету

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

У статті розкрито сутність художньо-естетичної компетентності та окреслено сучасні підходидо її формування у майбутніх учителів початкової школи в процесі фахової підготовки.

Ключові слова: художньо-естетична компетентність, майбутній учитель початкових класів,професійна підготовка, мистецькі дисципліни.

Літ. 8.

Мария Васылинка, старший преподаватель кафеды теории и методики начального образованияИрина Майборода, старший преподаватель кафеды теории и методики начального образования

Мукачевского государственного университета

ФОРМИРОВАНИЕ ХУДОЖЕСТВЕННО-ЭСТЕТИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХУЧИТИЛЕЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ ХУДОЖЕСТВЕННЫХ ДИСЦИПЛИН

В статье раскрыта сущность художественно-эстетической компетентности и обозначены современныеподходы к ее формированию у будущих учителей начальной школы в процессе профессиональной подготовки.

Ключевые слова: художественно-эстетическая компетентность, будущий учитель начальныхклассов, профессиональная подготовка, художественные дисциплины.

Mariya Vasylynka, Senior Lecturer of the Theory and Methodology of Primary Education DepartmentIryna Mayboroda, Senior Lecturer of the Theory and Methodology of Primary Education Department

Mukachevo State University

THE FORMATION OF ART AND AESTHETIC COMPETENCE OF PRIMARY SCHOOLTEACHERS DURING THE STUDY THE ARTISTIC DISCIPLINES

The article reveals the fundamentals of art and aesthetic competence and outlines the new approaches toits formation of the primary school teachers during their professional training.

Keywords: an art and aesthetic competence, primary school teachers, professional training, artistic discipline.

© М. Василинка, І. Майборода, 2016

116

який відповідає запитам сучасного життя, –необхідна умова модернізації системи освіти.Проблема вчителя – його професіоналізму,світоглядної культури, духовноморальногообличчя – одна з найактуальніших у педагогіці йфілософії освіти. І це зрозуміло. Адже саме відучителя, його особистісних характеристикзалежить реалізація навчальних планів, якістьосвітніх послуг, виховання учнів, як у процесінавчання, так і в позанавчальний час.

Формування художньоестетичної компетентностімайбутніх учителів початкових класів – один ізважливих складників їхньої професійноїпідготовки, який у загальній структурі професійноїкомпетентності належить до сфери естетичної абомистецької компетентності разом іззагальнокультурною. Виходячи із специфікиособистісно зорієнтованого підходу, впроваджуваногоу теорію і практику сучасної вищої освіти, важливийакцент зроблено на формуванні духовного світулюдини, реалізації виховного, розвивального впливумистецтва на становлення особистості, щозабезпечується на педагогічному факультетіуніверситету викладанням циклу мистецькихдисциплін, організацією виховної роботи, самоосвіти,формуванням потреби у саморозвитку йсамовдосконаленні студентів. Проблема формуванняй розвитку художньоестетичної компетентностімайбутніх учителів початкової школи знаходиться вруслі сучасного наукового пошуку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання мистецької освіти в аспектіособистісного та компетентнісного підходівзнаходяться у центрі уваги вітчизняної педагогіки.Так, І. Зязюн, О. Семашко та ін. вивчаютьпроблеми визначення сутності мистецтва якформи відтворення дійсності, духовного світулюдини та її самовираження. Л. Масол,Н. Миропольська, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Рудницька,О. Щолокова та ін. представники мистецькоїосвіти всебічно аналізують питання теорії іпрактики викладання мистецьких дисциплін урізних освітніх ланках. Окрему увагу дослідникиприділяють питанням формування мистецькоїкомпетентності майбутніх фахівцівпедагогів.Приміром, О. Щолокова [8] виокремлює феноменфахової компетентності в галузі мистецької освіти,яка наразі може тлумачитися як синоніммистецької компетентності вчителя. На думкуО. Олексюк, мистецька компетентність єключовою в системі мистецької освіти, вонавідображає духовний потенціал особистості, їїздатність до емоційноціннісного світопереживання,готовність створювати творчий стиль життя ідіяльності на основі досвіду використаннямистецьких компетенцій [4].

Аналіз праць із даної проблеми засвідчив, щопроблема формування художньоестетичнихкомпетентностей майбутніх учителів початковихкласів особливо актуальна в контексті сьогодення.Науковці та педагоги – практики зазначають, щоособистість не може бути всебічно розвиненоюбез розуміння мистецтва й творчої діяльності, щосаме мистецька освіта планомірно й поетапнорозвиває особистість, незалежно від подальшоговибору професії.

Мета статті – розкрити сутність та окреслитисучасні підходи до формування художньоестетичної компетентності майбутніх учителівпочаткових класів у процесі фахової підготовки.

Виклад основного матеріалу. Мистецтво, яксвідчить багатовікова історія людства сприяє івідіграє важливу роль у розвитку духовного світу,моральноестетичних ставлень, духовних потреб,естетичних смаків та здібностей особи. У процесіспілкування людини з мистецтвом спочаткускладається, виробляється світовідчуття, а потімна цій базі – світогляд як синтез чуттєвості іраціональності. В результаті, знання отриманілюдиною в процесі спілкування з мистецтвом,переростають у переконання, а переконаннявизначають життєві принципи людини.Спілкування з мистецтвом зачіпає внутрішнійсвіт, викликає емоційні відгуки, людинасамостійно, часто навіть не замислюючисьвибирає певний стиль поведінки, свій спосібжиття. Віками шедеври мистецтва, пробуджуютьі хвилюють творчу уяву нових поколінь. Задопомогою мистецтва молода людина пізнає красужиття.

Перш, ніж розглядати художньоестетичнікомпетентності майбутніх учителів початковоїшколи та аналізувати підходи до її формування йрозвитку, слід зазначити, що у тлумаченнізагального поняття компетентності ми виходимоіз поширеного у сучасній вітчизняній педагогіціпогляду: компетентність – це інтегрованахарактеристика якостей особистості, результатпідготовки випускника вишу для виконаннядіяльності в певних професійних та соціальноособистісних предметних областях, якийвизначається необхідним обсягом і рівнем знаньта досвіду у певному виді діяльності [6].

В педагогічній літературі компетентністьрозглядається як здатність особи до виконанняпевного виду діяльності, що виражається череззнання, розуміння, уміння, цінності, та іншіособисті якості. О. Савченко визначає цюдефініцію як інтегровану категорію, що “виражаєсформовану насамперед засобами освіти здатністьіндивідів успішно розв’язувати загальні іспецифічні проблеми як у трудовій діяльності у



117 Молодь і ринок №6 (137), 2016

якості фахівців, так і в суспільному житті у якостігромадян” [7]. Саме до такого визначення дійшлисучасні науковці, зіставляючи вітчизняний таєвропейський досвід реалізації компетентнісногопідходу у вищій школі.

Автор сучасної концепції шкільної мистецькоїосвіти Л. Масол диференціює міжпредметніестетичні компетентності – здатність учняорієнтуватися в естетичних параметрах різнихсфер його життя, та мистецькі (предметні)компетентності – музичні, образотворчі,хореографічні, театральні, екранні – здатність допізнавальної й практичної діяльності уконкретному виді мистецтва [3]. Ці поняття таксамо визначені у Державному стандарті загальноїпочаткової освіти.

Щодо професійної компетентності вчителя вгалузі “Мистецтва” зауважимо, що сутніснахарактеристика цього поняття пов’язана не лишез уміннями оперувати власними знаннями, а ймобільністю і пристосованістю до нових потребринку праці, здатністю управляти потокамиінноваційної інформації, навчатися упродовжжиття, творчо й активно співпрацювати з дітьми.Отже, ми будемо розуміти художньоестетичнукомпетентність майбутнього вчителя початковихкласів як новоутворення в структурі особистості,що визначається особливостями його професійноїдіяльності. Найсуттєвішим показником сформованостіхудожньоестетичної компетентності є готовність донавчання, розвитку й виховання дітей,використовуючи засоби образотворчої діяльності,музики та ін.

Якість мистецької освіти визначаєтьсясукупністю показників, які характеризують різніаспекти навчальної діяльності освітньої установи:зміст освіти, форми й методи навчання,матеріальнотехнічна база, кадровий склад, тощо,що забезпечують розвиток компетенції тих, хтонавчається. Викладачі вищих навчальних закладівповинні враховувати, що оновлення змістумистецької підготовки на засадахкомпетентнісного підходу спрямовується на чіткеструктурування вимог до навчальних досягнень.Розрізняють два типи навчальних результатів:

компетентність щодо оволодіння загальнимипитаннями методики (здатність до визначенняцілей, аналізу, синтезу, планування, моделювання);

компетентність, яка безпосередньо відповідаєпредметові, передбачає опанування майбутнімучителем спеціальних методичних вмінь і навичок[1].

На сучасному етапі зміст методикомистецькихдисциплін професійної підготовки майбутніхучителів початкових класів спрямований наформування компетентностей майбутніх учителів

і має забезпечувати навчання молодших школярівв галузі “Мистецтва” психологічно, дидактично,методично грамотно. Студенти повинні умітисамостійно засвоювати готові мистецькі знання,застосовувати внутрішні та міжпредметні зв’язки,оволодівати методологією мистецької освіти,розуміти функціонування процесу навчання (якеполягає в тому, що кожен окремий учень некопіює знання вчителя, а створює власну картинумистецьких цінностей, що залежить відособливостей сприйняття та переробкиінформації), знати психічні особливості,закономірності процесу засвоєння знань учнів,ознайомитися з питаннями психології оволодіннямистецькими знаннями.

Художньо естетичну підготовку майбутніхучителів науковці розглядають як сукупністьзнань з історії і теорії мистецтва; системуособистісних творчих якостей і художніхздібностей; свідому професійну спрямованістьвласної навчальної діяльності. Художнякомпетентність формується в процесі їхньоїпідготовки, яку слід розглядати у кількох аспектах:

як педагогічно організований процесзасвоєння студентами загальнокультурногодосвіду людства, який виступає суттєвимчинником формування мистецької ерудованостіфахівця;

сукупність мистецьких знань і умінь, якауможливлює прилучення студентів до культурнодетермінованих шляхів вирішення завданьпрофесійної діяльності;

як систему навчання, виховання і розвиткуособистості майбутнього фахівця у взаємозв’язкугуманітарних, мистецьких дисциплін,спрямованої на розвиток творчої художньоїдіяльності студентів [2].

Художньоестетична підготовка входить дозмісту загальної професійної підготовки вчителяпочаткових класів, що забезпечується вивченнямдисциплін світогляднокультурологічного циклу.Згідно галузевих стандартів, при підготовціфахівців спеціальності “Початкова освіта” та впроцесі вивчення курсів “Образотворчемистецтво з методикою навчання”, “Музичнемистецтво з методикою навчання” доцільновиокремити такі складові формування художньоестетичної компетентності, як:

1. Вивчення основ образотворчої та музичноїграмоти;

2. Вивчення історії та теорії мистецтва;3. Вивчення методики викладання музики та

образотворчого мистецтва;4. Вивчення особливостей дитячої художньої

та мистецької творчості [5].У курсі “Методика викладання освітньої галузі


118

“Мистецтво” практична підготовка майбутньоговчителя початкової школи здійснюється під часпроведення лекційних, семінарських, практичних,лабораторних занять, самостійної таіндивідуальної роботи, під час проходженнястудентами різних видів педагогічної практики.У процесі фахової практичної підготовки слідвикористовувати інноваційні художньопедагогічні технології, які формують широкіпрофесійні художньоестетичні компетентностімайбутніх учителів початкової школи, а саме:педагогічний тренінг, майстерклас, щопередбачає відпрацювання вмінь і навичокзастосування елементів художньопедагогічнихтехнологій у роботі з дітьми; ділову професійноорієнтовану гру, спрямовану на проектування тавикладання фрагментів уроків образотворчогомистецтва, музики на основі використаннясучасних навчальних технологій; роботу в малихгрупах, колективну творчу роботу, щовикористовується з метою формування умінь інавичок діалогічного спілкування, співробітництва,співтворчості. Широко впроваджується в практикутехнологія педагогічного спілкування –фасилітована дискусія, яка полягає вколективному обговоренні проблеми задопомогою навідних запитань. Ця методикаспрямована на розвиток у майбутніх учителівпочаткової школи уміння пильно спостерігати,розмірковувати над змістом художніх творів,розуміти багатозначність образів мистецтва, їхздатність пробуджувати різні думки [1].

Одним із найбільш уживаних є методхудожнього ілюстрування словесних пояснень, щополягає в демонстрації художніх творів з метоюпідтвердження, аргументації завдяки мистецькимприкладам певних теоретичних понять, словесновираженої думки. Ілюстрування ґрунтується назасадах художньопедагогічної демонстрації іпередбачає досконалий показ, який відповідаєестетичним критеріям. Високохудожнірепродукції, ілюстрації, мистецькі твори –супутники методу ілюстрування.

Ефективними у викладанні мистецькихдисциплін є навчальнопедагогічні ігри. Цетехнології, які проектують певні педагогічніситуації, спрямовані на формування професійнихнавичок майбутніх учителів початкових класівпланувати й організовувати роботу на уроці;підбирати і реалізовувати методи і прийомироботи, доцільні на певному етапі уроку. Діловапрофесійноорієнтована гра спрямована напроектування та викладання фрагментів уроків“Образотворчого мистецтва”, “Музичногомистецтва”, на основі використання сучаснихнавчальних технологій.

В роботі зі студентами особливе значеннянабувають мультимедійні засоби навчання, яківідкривають нові технологічні можливості длямистецької педагогіки, унікальні можливостіполіхудожнього виховання школярів, тому маютьпереваги порівняно з традиційним навчанням,допомагають поєднувати візуальні, музичні,театральні й інші види мистецтва, даютьможливості використання програмнихпедагогічних засобів навчання, серії уроків“Образотворче мистецтво” та “Музичнемистецтво” за програмою 1 – 4 класів. Коженурок ППЗ розкриває конкретну тему згідно знавчальною програмою та містить засоби дляпояснення необхідної теми: малюнки, світлини,текст, анімації, аудіо та відеофрагменти, зразковевиконання практичних робіт, правила роботи зрізними матеріалами, особливості роботи в тій чиіншій техніці тощо.

Досвід роботи дозволяє стверджувати, щостудентам необхідно створити умови для розвиткупрофесіоналізму, майстерності, освіченості,творчого ставлення до своєї діяльності; даватиґрунтовні методологічні, загальноосвітні та базовізнання, на інформаційному рівні вчитивідслідковувати найбільш цікаві та кориснінапрями розвитку мистецької педагогічної наукиі практики, визначати нові тенденції таперспективи виконання творчих проектів та їхупровадження в навчальний процес.

Висновки. Розвиток художньоестетичноїкомпетентності майбутніх учителів початковихкласів у ВНЗ забезпечується організацієюнавчальної діяльності в процесі вивченнядисциплін освітньої галузі “Мистецтво”. Якнайбільш результативні форми навчання можнавизначити проблемне навчання, впровадженняігрових технологій та науководослідницькуроботу на засадах співробітництва, виданняспеціальної літератури, що розкриває теорію іметодику розвитку професійномистецьких уміньв майбутніх учителів початкових класів. Важливостимулювати творчу активність студентів,формувати потребу у подальшому їх розвитку.

1. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології:навч. посіб. / І. Дичківська. – К., 2004. – 352 с.

2. Красовська О.О. Художньо-педагогічніінноваційні технології та компетентностімайбутніх фахівців початкової школи в галузіпедагогіки мистецтва [Електронний ресурс]. –Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?...2... – Назва з екрана.

3. Масол Л.М. Загальна мистецька освіта:теорія і практика: монографія / Л.М. Масол. – К.:Промінь, 2006. – 432 с.

4. Олексюк О.М. Музична педагогіка: навчальний



119 Молодь і ринок №6 (137), 2016

посібник / О.М. Олексюк. – К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка,2013. – 248 с.

5. Плахотський О.В. Формування образотворчоїкомпетентності майбутніх учителів початковихкласів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:ht tp : / / i r b i s -n bu v. gov.u a/c gi -b in/ i r bi s _n bu v/cgiirbis_64.exe?

6. Ревенко I.В. Художньо-естетична компетентністьучителя як показник його професійної культури /I.В. Ревенко // Мистецтво і освіта. – 2007. – № 3. –С. 139 – 146.

7. Савченко О.Я. Компетентнісний підхід якчинник якості професійної підготовки майбутньоговчителя / О.Я. Савченко // Формування ключових іпредметних компетентностей молодших школярів унавчальному процесі: теоретичні аспекти: Дайджест 1 /укл. О.В. Онопрієнко. – Донецьк: Каштан, 2011. – С. 15 – 22.

8. Щолокова О.П. Професійна компетентністьяк стратегічний напрямок модернізації мистецькоїосвіти України / О.П. Щолокова // Вісник Глухівськогодержавного університету. – Глухів: ГДПУ, 2006. – Вип.8. – С. 19 – 23. – (Серія “Педагогічні науки”).


Постановка проблеми. В умовахстрімкого розвитку міжнароднихзв’язків України в різноманітних

сферах життєдіяльності, її виходу у європейський

та світовий простір, нових політичних, соціальноекономічних та культурних реалій статус іноземноїмови має тенденцію до постійного зростання.Запропонована декілька років тому нова програма

УДК 378.1:80Ірина Литньова, викладач кафедри англійської мови

з методиками викладання в дошкільній та початковій освітіЖитомирського державного університету імені Івана Франка

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ РІВНЯ РОЗВИТКУ

АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ГРИ

У статті розглядається проблема підготовки майбутніх учителів до контролю рівня розвиткуангломовної лексичної компетентності учнів початкової школи. Особлива роль приділяється висвітленнюпитання вікових особливостей учнів та їх вплив на процес засвоєння та вживання лексичних одиниць. Устатті зазначається, що одним із засобів моніторингу рівня розвитку англомовної лексичноїкомпетентності є ролева гра.

Ключові слова: учні початкової школи, моніторинг, англомовна лексична компетентність, рольова гра.Літ. 5.

Ирина Лытнева, преподаватель кафедры английского языкас методиками преподавания в дошкольном и начальном образовании

Житомирского государственного университета имени Ивана Франко

ПОДГОТОВКА БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ К ОСУЩЕСТВЛЕНИЮ МОНИТОРИНГА УРОВНЯРАЗВИТИЯ АНГЛОЯЗЫЧНОЙ ЛЕКСИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНОЙ

ШКОЛЫ СРЕДСТВАМИ ИГРЫ

В статье рассматривается проблема подготовки будущих учителей к контролю уровня развитияанглоязычной лексической компетентности учащихся начальной школы. Особенная роль уделяетсяосвещению вопроса возрастных особенностей учащихся и их влияние на процесс усвоения и использованиялексических единиц. В статье отмечается, что одним из способов мониторинга уровня развитияанглоязычной лексической компетентности является ролевая игра.

Ключевые слова: учащиеся начальной школы, мониторинг, англоязычная лексическаякомпетентность, ролевая игра.

Iryna Lytnova, Lecturer of English with Methods of Teaching at Preschool and Primary Education DepartmentZhytomyr Ivan Franko State University

THE TRAINING OF THE FUTURE TEACHERS TO THE MONITORING OF THELEVEL OF ENGLISH LEXICAL COMPETENCE OF PRIMARY SCHOOL PUPILS BY

MEANS A GAMEThe problem of the preparation of the future teachers of English for controlling of the primary school

pupils’ lexical skills is searched. The question of the age peculiarities of the primary school pupils is raised. Itis stressed that a role play is one of the best way of monitoring of the level of the lexical competence.

Keywords: primary school pupils, monitoring, lexical competence, a role-play.

© І. Литньова, 2016

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ РІВНЯ РОЗВИТКУАНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ГРИ

120

навчання англійської мови закріпила зміну упідході до процесу викладання і чітко визначилаорієнтацію на потреби учня – такі поняття яканатомія учня, формування стратегічноїкомпетентності, мотивація учнів за рахуноквідповідності віку і інтересам дозволятьінтенсифікувати і покращити процес викладання.Змінюється й роль вчителя у процесі навчання –вчитель розглядається як партнер, помічник,джерело інформації для учнів, радник, керівник іорганізатор процесу навчання.Вчитель потребуєвикористання новітніх технологій для навчання іздійснення контролю рівня навчальних досягненьмолодших школярів з англійської мови. Отже, насучасному етапі існує потреба підготовкивчителів з високим рівнем професійноїкомпетентності, що забезпечується якіснимрівнем освіти. Якісний рівень освітизабезпечується в світі за допомогою відповіднихмеханізмів, що отримали назву моніторинг –цілеспрямоване, спеціально організоване,неперервне спостереження за змінами основнихпараметрів якості освіти з метою своєчасногоприйняття правильних управлінських рішень ізкорекції навчального процесу. Об’єктамимоніторингу можуть бути початкова освіта,навчальні досягнення учнів, якість освіти тощо.

Вивчення англійської мови пов’язане зпроблемами накопичення і збереженнявербального матеріалу у пам’яті учнів. Цяпроблема посідає вагоме місце у навчаннііноземної мови як одної з основних, оскільки змістмовлення має словесне вираження. Отже, пошукефективних щляхів навчання іноземної мови тазасобів дійсного рівня навчальних досягнень учнівзалишається актуальним, так як процесоволодіння лексичним матеріалом супроводжуєтьсязначною кількістю труднощів, що впливає наміцність, правильність вживання лексичниходиниць у та розуміння їх учнями у письмових тааудитивних текстах [1, 2 – 4].

Аналіз останніх досліджень та публікацій.На важливість роботи з лексикою в процесіоволодіння англійською мовою наголошено вдослідженнях Н.І. Гез, М.Я. Демьяненка, С.Ф. Шатилова,Л.С. Панової, Ю.І. Пасова, С.Ю. Ніколаєвої таінших. Науковцями визначено основні положеннята послідовність навчання іншомовноголексичного матеріалу, критерії його відбору,запропонована тестова методика для перевіркизнань та умінь школярів.

Сьогодні перед вчителем англійської мовипостають ще дві важливі проблеми: як мотивуватиучнів до навчання та утримати їх увагу напредметі вивчення. Останнє означає, як

організувати подачу та опрацювання матеріалутривалий час, як обрати необхідні методи,прийоми, засоби навчання та контролю.Ефективним вирішенням вказаних питань принавчанні лексики є використання гри. У сучаснійнауці викладання іноземної мови проблемавикористання гри на уроках іноземної мови упочатковій школі набула значного поширення вроботах вітчизняних та зарубіжних авторів,зокрема, М.А. Ариян, К.М. Валуєвої, М.О. Бурлакова,В.А. Артемова, О.В. Станішевської, Н.Н. Прусакова,Л.С Панової, Г.Б. Німчук, В.М. Яніної та інших.Ми поділяємо думку тих авторів, які вважають,що школа повина підготувати своїх учнів доспілкування в реальних життєвих ситуаціях,навчити здобувати знання самостійно з метоювдосконалення в галузі обраної майбутньоїпрофесії. Звідси потреба в широкомувикористанні інтерактивних форм навчання тарольових ігор, які наближують учнів до умовреального спілкування.

Метою статті є висвітлення питаннявикористання такого засобу моніторингу якконтроль для визначення розвитку англомовноїлексичної компетентності учнів початковоїшколи. Ми поділяємо точку зору тих вчених, яківважають, що сучасний вчитель має поєднуватидобре розвинені мовні і мовленнєві навички йуміння з ґрунтовними фаховими науковимизнаннями, достатньою теоретичною і практичноюзагальнопедагогічною компетентністю,методичною майстерністю і сформованимипрофесійними якостями [3, 7 – 8]. Враховуючивікові особливості учнів початкової школи тасучасні вимоги до використання рольової гри якефективного засобу такого контролю.

Основний виклад матеріалу. У шкільнійпрактиці вже давно використовують різноманітнінавчальні рольові ігри і драматизації, які єситуативними мовленнєвими вправами, в ходіяких учні набувають досвіду спілкуванняанглійською мовою.

Відомо, що тривалий час педагоги вважалидидактичні ігри основною формою навчання вшкільних установах. К.Д. Ушинський радиввідділяти заняття від гри і вважав виконанняучбових завдань, серйозним обов’язком дитини.Він пропонував зробити серйозне заняття длядитини цікавим, тобто, прагнучи прищепитидітям любов до англійської мови, вчитель повинентак будувати заняття, щоб дитина відчувала такезадоволення як від гри.

Оскільки питома вага ігрової діяльності ушколярів молодших класів значно більша, ніж ушколярів старших класів, важливо знати ту золоту



121 Молодь і ринок №6 (137), 2016

середину, яка б забезпечувала дотриманняпотрібної пропорції в навчанні та грі, пам’ятаючипри цьому, що гра має бути підпорядкованаконкретним навчальним завданням [2, 17 – 18].

Досвід показує, що без ігрових дій закріпленняв пам’яті учня іноземної лексики відбуваєтьсянеефективно, що не є бажаним. Гра на заняттях занглійської мови як один із прийомів навчаннямає бути цікавою, не складною і жвавою, сприятинакопиченню нового матеріалу і закріпленнюраніше набутих знань. Однак не всяка грапідходить для цих цілей, тому вибір потрібної гри– одне з першочергових завдань майбутньоговчителя англійської мови. Цей вибір маєпроводитися з врахуванням цілеспрямованостігри, можливості поступового її ускладнення ілексичного поповнення. Відібрані для заняття ігривідрізняються від звичайних навчальних ігор тим,що фактор уяви, фантазія дитини, вигаданіситуації відходять немов би на задній план, адомінантними стають спостереження і увага.Враховуючи специфіку гри в процесі навчаннямолодших школярів англійської мови, вчителькерує ходом ігри і контролює його. Ігри можутьбути використані для формування і розвитку будьяких навичок і вмінь (читання, письма,аудіювання, говоріння) на всіх рівнях навчанняна будьякій стадії уроку. Більшість мовнихситуацій на уроці показові, штучні, спрямованіна відпрацювання певної граматичної конструкціїабо виразу.

Гра – цеособливим чином організованезаняття, яке потребує напруги емоційних тарозумових сил. Під час гри всі мають рівнийстатус. Вона під силу навіть слабким учням.Слабкий в мовній підготовці учень може статипершим у грі: винахідливість та кмітливістьстають важливими за значення предмета. Почуттярівності, атмосфера захоплення і радості, відчуттятого, що завдання під силу – все це даєможливість подолати сором’язливість, що заважаєвільно використовувати в мовленні іншомовніслова, забезпечує достатній рівень засвоєння тогочи іншого навчального матеріалу.

Слід зазначити, що про навчальні можливостігри давно відомі. У процесі гри проявляютьсяособливо повно, іноді зовсім зненацька, здібностілюдини, дитини – особливо. Цікавим є те, щогра завжди припускає прийняття рішення – якпожартувати, як відповісти, як виграти. Бажаннярозв’язати ці питання загострює розумовудіяльність дитини. Для дитини гра, передусім,дуже захоплююча справа.

Специфіка гри полягає у тому, що учбовізавдання виступають перед учнем не в

навчальному вигляді, а маскуються. Граючи, ученьпочаткової школи не ставить учбового завдання,але в результаті гри він чогось навчається.Ставити мету – відпочити, перевести увагу нащось інше немає необхідності: характер гри самзробить свою справу.

Аналіз проблеми дидактичної гри впедагогічній теорії на практиці дозволяєсформувати ряд підходів до кваліфікації ігор. Існуєпевна кваліфікація, яка відображає всіхарактеристики гри і представляє її як ефективнийметод навчання на уроці англійської мови.

Сучасний урок англійської мови немислимийбез інтенсивності і потребує від учнів концентраціїуваги, напруження сил. Застосування ігор даєзмогу зберегти ентузіазм, високу працездатністьдо останньої хвилини уроку. Тому особливогообґрунтованого підходу на уроці англійської мовиу початковій школі потребує пізнавальна гра, якамає велике значення в розвитку активностішколярів.

Для дитини 6 – 7 річного віку один з головнихмотивів навчання – прагнення до активної участі(колективної чи індивідуальної) в певній кориснійдіяльності класу, завдяки якій вона утверджує себена соціальному щаблі свого маленького колективу.

У дітей 7 – 10 років тривалість неперервноїактивності уваги становить лише 20 хвилин, отже,при плануванні уроку потрібно намагатисяактивізувати інтерес і працездатність учнівшляхом організації та виконання таких видівроботи, які потребують достатньої рухливостіучнів. Це може бути використання пісень абовіршів з рухами, мовленнєва взаємодія здинамічною зміною партнерів і рухливі рольовіігри [2; 4, 22 – 23].

Дуже важливо, обираючи гру, враховувати, яклінгвістичний рівень класу, так і засіб, у якийнайкраще організовувати даний клас. Більшістьігор спрямована на те, щоб захопити учнів дочитання, письма або аудіюваннятекстів. Такадіяльність викликає бажання поділитися досвідом,запропонувати розв’язання проблеми, вказатисвоє ставлення до предмета. Підтримка,заохочення, створення цікавих ситуацій, під часяких можна поспілкуватися з товаришами,підвищують мотивацію дітей до навчанняіноземної мови. Учні вивчають мову швидше,якщо вони залучені до таких видів діяльності, якіцікавлять їх, у яких вони бажали б прийматиучасть: ігри, пісні, вистави, фестивалі. Звідсивипливає, що для навчання учнів англійської мовиповинні застосовуватись форми і методи, якібазуються на використанні різних компонентівігрової діяльності, поєднуючи з вправами,


122

запитаннями, демонстраціями унаочнення,вказівками, поясненнями та ін. Отже, в ігровудіяльність можна включати вище згадані методинавчання учнів молодшого шкільного віку.

Необхідно пам’ятати про специфікузастосування ігрових методів під час навчаннямолодших школярів англійської мови, яка полягаєв тому, що на уроках вчитель постійно виконуєроль режисераорганізатора і провідного учасникаігрової діяльності.Майбутній вчитель англійськоїмови бере до уваги вже набутий дітьми досвідучасті у сюжетнорольових, театралізованих іграх,іграх з правилами (дидактичних, рухливих,музичних, народних, комп’ютерних та ін.). Цеважливо для дітей, тому що вони без особливихтруднощів усвідомлюють зміст, творчий задум,сюжет, роль, правила, рольові та організаційністосунки, інші ознаки гри, краще розуміютьнавчальні завдання.

Основним методом на заняттях є дидактичнагра. Вона повинна викликати зацікавленість умовленнєвій діяльності, примусити говоритинавіть сором’язливих і мовчазних учнів. Градопомагає сформувати певні мовленнєві вміння,уникнути фізичного та інтелектуальногоперевантаження, допомагає краще засвоїтимовний матеріал в ситуаціях, які близькі дореальних. Наприклад, гра “У магазині” (“At theShop”). Вчитель: “Щоб продавець продав вамтовар, слід назвати усі продукти англійськоюмовою”. Учень: “Bread, butter, salt, аtomato…”. Заоснову ігрового сюжету використовуємо ситуаціюз життєвого досвіду, конкретні ігри з предметамиіграшками, дії в ігрових ситуаціях. Форма кожногозаняття – це уявна ігрова ситуація в повномурозгорнутому вигляді.Наприклад, гра “У цирку”(“At the Circus”). Вчитель: “Діти, кожен з вас заразодягне маску певного звірятка. Я буду директоромцирку. Я запитую: “Canyoudance?”. Вивідповідаєте: “Yes, Icandance”і показуєте, як витанцюєте [5].

Ігрова діяльність передбачає ознайомлення зізмістом та правилами гри. Вже на першихзаняттях з англійської мови дітям пропонуєтьсяобрати для себе роль свого улюбленого героя івпродовж декількох занять виконувати її. Цеможуть бути герої англійських казок тамультфільмів. Отже, ігри можуть бути пов’язані зказками, це, в свою чергу, дає змогу вчителювитрачати менше часу і сил на ознайомлення ззагальними правилами ігрової діяльності. Разомз тим, вчитель повинен контролювати хід гри іпередбачати труднощі у процесі гри й умітиуникати їх. Ігри допомагають зробити процеснавчання цікавим і захоплюючим. За допомогою

гри добре відпрацьовується та активізуєтьсялексичний матеріал. Спілкування – це основнамета навчання англійської мови. Воно єситуативним, адже завжди відбувається в певнійситуації. Рольова гра є чудовою основою длянавчання спілкування, тому що в ній задаютьсяумови та ролі, які моделюють реальні життєвіситуації. Крім того, школяр для досягнення ігровоїмети повинен взаємодіяти з партнерами,співвідносити свої дії з діями інших учасників гри,вміти вислухати і зрозуміти іншого. У процесітакої взаємодії відбувається обмін діяльністю –обмін знаннями, вміннями, які є необхідними длядосягнення ігрової мети.

У грі учень завжди докладає зусилля, напружуєпам’ять, виправляється у вимові звуків, вживанніслів та фраз. Побудова заняття в ігровій формідопомагає учневі спілкуватися. Це означає, щона заняттях слід створювати відповіднепредметноіграшкове середовище. Потрібнобагато місця для рухливих ігор, розігруваннятеатральних вистав. На заняттях вчитель повиненмати та використовувати наочність: маски,костюми, макети, вивіски, іграшки, малюнки такартки. На кожному із занять можнаурізноманітнювати ігри в залежності від того, щовивчається в цей момент. Наприклад, длязасвоєння лексики використовуються лексичніігри: “Who came?”, “Who is that?” та інші.Вивчаючи новий матеріал молодші школярівикористовують рецептивні ігри. У разівиконання такої гри учень сприймає інформацію,а потім демонструє, як він її зрозумів. Наприклад,після введення нових слів з теми “Transport”(“Транспорт”) можна проводити гру “Travelling”(“Подорож”).

Наведемо кілька добірок дидактичних ігор, якідопомагають дітям молодшого шкільного вікулегше засвоїти лексику, а вчителю здійснитимоніторинг розвитку рівня розвитку англомовноїлексичної компетентності учнів даної категорії:

1. Гра “Show” (“Покажи”).Вчитель: “Діти, я – покупець,а ви – продавці в

магазині. Я буду називати продукт, а ви показуйтейого”. (Перед грою кожній дитині дають набіркарток, на яких зображено продукти).

2. Гра “Seven Elephants” (“Семеро слоненят”).Учні разом з учителем вивчають цифри.

Вчитель: “Діти, ми з вами перетворилися наслоненят. Сідайте на килимок. А тепер починайтеповільно підніматися й говорити скільки вамроків: “I am (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7…) “Мені (1, 2, 3, 4,5, 6, 7…) років”. Керуючи цією грою вчительдемонструє картку з відповідною цифрою [4].

3. Гра “What colourisit?”(“Що це за колір?”).



123 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Дітей ділять на дві команди. Вчитель по черзіпоказує дітям картку з кольором і запитує: “Whatcolourisit?” (“Який це колір?”). Діти відповідають:“…red” (“…червоний”).

4. Гра “Zoo” (“Зоопарк”).Проводиться вивчення назв звірят: вчитель

показує картку, де зображений лев і говорить:“alion”. Діти гарчать як лев і повторюють це словодекілька разів. Наступна картка із зображеннямриби, повторюючи слово “a fish”, діти роблятьплавальні рухи та ін.

Враховуючи вікові особливості учнів молодшихкласів доречно використовувати рухливі ігри на уроціанглійської мови. Наведемо приклад такої гри:

1. Гра “Forest, Lake and FlowerBed”(“Ліс,Озеро, Клумба”).

Мета: повторити назви тварин, дерев, квітів,риб, рахування до 10.

Матеріал: крейда, велика порожня кімната абогра на вулиці, картки (бали).

Креслять коло такого розміру, щоб у ньомупомістилися всі гравці, і ще три кола на рівнійвідстані від першого. У велике коло стають всігравці, а решта кіл отримують назви “Forest”,“Lake”, “FlowerBed”. Ведучий(може бути вчительабо учень) називає дерево або тварину, якихможна зустріти в лісі, риб та інших мешканцівозера або квіти. Рахує до заздалегідь визначеногочисла, наприклад, до 10. Усі біжать і стають у теколо, що за їхнім уявленням, відповідаємісцевості, де мешкає дана тварина, птах, деревоабо квітка. Усі, хто добіг до потрібного кола,отримують бал, потім вертаються у велике коло,і все починається спочатку. Перемагає той, у когобільше балів. Називаються відомі учням слова,наприклад: fish, oak, rose, frog, marpletree, daisy,water, squirrel, tulip.

Висновки. Таким чином, основне завданнявчителя – організувати навчання так, щобстворити найсприятливіші умови для виявленнямоніторингу рівня розвитку англомовноїлексичної компетентності учнів початковоїшколи. З метою оптимізації робочого процесу тадосягнення поставлених вчителем завдань таотримання достовірних даних про дійсний рівеньдосягнень учнів у розвитку цієї компетентностіважливо використовувати такий засіб як рольовагра. Гра найкраще відповідає психологічним тавіковим особливостям молодших школярів,задовольняє їх потребу в русі й спілкуванні.

Перспективи подальших дослідженьполягають у розробці та впровадженні засобів іметодів підготовки майбутніх вчителів англійськоїмови з метою забезпечення формування їхпрофесійної компетентності.

1. Валуєва К.М. Гра в процесі навчанняанглійської мови /К.М. Валуєва // Англійська моваі література. – 2005. – №7 – С. 2 – 4.

2. Домахіна В.В. Розважальні та пізнавальніігри на уроках англійської мови в молодших тасередніх класах /В.В. Домахіна // Англійська мовата література. – 2004. – №32. – С. 17 – 18.

3. Малихін А.А. Тести у навчальному процесісучасної школи /А.А. Малихін// Рідна школа. –2001. – №8. – С. – 8.

4. Редько В.В. Молодші школярі…Які вони?Залежність ефективності навчання іноземнихмов учнів початкової школи від їхніх віковихособливостей /В.В. Редько // Іноземні мови унавчальних закладах. – 2003. – №1. – С. 22 – 30.

5. Роман С.В. Методика навчання англійськоїмови у початковій школі /С.В. Роман: Навч.посібник. – К.: Ленвіт, 2005. – 208 с.



“Серце віддаю дітям”. Василь Сухомлинський

український педагог, публіцист, письменник, поет “Лише той Учитель, хто живе так, як навчає”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

“Дитина – вище творіння Природи і Космосу і несе в собі їхні риси – могутність і

безмежність”. Шалва Амонашвілі

педагог, психолог

124

Постановка проблеми. Проблемаморального виховання і використанняйого засобів є актуальною в усі часи

історії педагогіки. У концепції освіти останніхдесятиліть проблема морального виховання тазасобів його реалізації є одним із завданьнаціонального виховання, мета і цілі якоговизначені самим життям і низкою директивнихдокументів, що здійснюють нормативноправовезабезпечення виховного процесу в навчальновиховних закладах. Одним із засобів моральноговиховання молодших школярів є засоби масовоїінформації (медіа), зокрема вітчизняні дитячіперіодичні видання, що функціонують усучасному інформаційному просторі удрукованому вигляді українською, російською та

англійською мовами. Однак, вивчення проблемизасвідчує недостатнє використання виховногоресурсу дитячих періодичних видань ворганізованому процесі навчання і, зокрема,морального виховання в умовах сім’ї та школи.

Аналіз основних досліджень. Проблеміудосконалення морального виховання молодшихшколярів присвячено низку праць українськихпедагогів, психологів. Зокрема Н. Бібік,В. Жуковський, М. Влад, О. Огірко, М. Николин,Г. Добош, А. Калашник, О. Савченко, О. Сухомлинська,Т. Саннікова, О. Шумська розглянули шляхивикористання досвіду християнської етики внавчальновиховному процесі початкової школи;О. Мариновська обґрунтувала виховнийпотенціал застосування інтегральної технології

УДК 37.034:373.3Руслана Даниляк, методист навчально-методичного відділу


ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДИТЯЧОЇ ПЕРІОДИКИ

У статті виявлено та обґрунтовано шляхи удосконалення морального виховання молодших школярівзасобами вітчизняної дитячої періодики у взаємозв’язку форм і змісту урочної та позаурочної роботи.Встановлено, що інтегрування навчального матеріалу з різних предметів початкової школи і виховногоматеріалу в змісті дитячого періодичного видання формує особистісний досвід школяра, трансформуєзнання у цілісність власного образу світу і визначення свого місця у ньому.

Ключові слова: дитяче періодичне видання, молодший школяр, інтеграційний підхід, моральневиховання.

Літ. 6.

Руслана Даниляк, методист учебно-методического отделаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ НРАВСТВЕННОГО ВОСПИТАНИЯ МЛАДШИХШКОЛЬНИКОВ СРЕДСТВАМИ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ДЕТСКОЙ ПЕРИОДИКИ

В статье выявлены и обоснованы пути совершенствования нравственного воспитания младшихшкольников средствами отечественной детской периодики во взаимосвязи форм и содержания урочнойи внеурочной работы. Установлено, что интегрирование учебного материала различных предметовначальной школы и воспитательного материала в содержании детского периодического изданияформирует личностный опыт школьника, трансформирует знания в целостность собственного образамира и определения своего места в нем.

Ключевые слова: детское периодическое издание, младший школьник, интеграционный подход,нравственное воспитание.

Ruslana Danilyak, Methodist of Education and Methodical DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE WAYS OF YOUNGER STUDENTS’ MORAL EDUCATION IMPROVINGBY THE MEANS OF THE NATIONAL CHILDREN’S PERIODICALS

The article identifies and substantiates the ways of improving the moral education of primary school childrenby the means of national children’s periodicals in conjunction of form and content of the curricular and extracurricularschool work. The article defines that the integration of educational material on various subjects of the primaryschool and the educational material in content of children’s periodical creates a personal student’s experience,transforms knowledge into the integrity of the own image of the world and determination one’s place in it.

Keywords: children periodical, primary school children, an integration approach, a moral education.

© Р. Даниляк, 2016

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВЗАСОБАМИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДИТЯЧОЇ ПЕРІОДИКИ

125 Молодь і ринок №6 (137), 2016

навчання; Н. Прилєпська розкрила особливостінетрадиційних уроків позакласного читання впочатковій школі. Однак, невирішеною єпроблема ефективного використання виховногопотенціалу дитячої періодики як один із шляхівудосконалення морального виховання молодшихшколярів, що й обумовило вибір теми даної статті.

Метою статті є виявлення та обґрунтуванняшляхів удосконалення морального вихованнямолодших школярів засобами вітчизняної дитячоїперіодики у взаємозв’язку форм і змісту урочноїта позаурочної роботи. У межах визначеної метинеобхідно вирішити такі завдання:

Виклад основного матеріалу. Для виборуоптимальних шляхів удосконалення моральноговиховання молодших школярів засобами дитячоїперіодики нами здійснено вивчення реальногостану проблеми. З цією метою ми провелипілотажне (пробне) дослідження у середовищібатьків молодших школярів, вчителів тавихователів початкової школи і власне молодшихшколярів. Усі вони становлять потенційнучитацьку аудиторію дитячих періодичних видань,є суб’єктами процесу морального виховання ушколі і поза нею. Респонденти нашогоопитування – це: вчителі шкіл м. Дрогобича,м. Львова, Львівської, Тернопільської таЗакарпатської областей (усього опитано 100вчителів); батьки молодших школярів зм. Дрогобича (50 осіб) та смт. ГримайлівТернопільської області (50 осіб); молодші школярі(4 кл.) з смт. Великий Любінь Городоцькогорайону Львівської області (50 осіб) та м. ХустЗакарпатської області (50 осіб).

Завданнями опитування було: встановити факт використання дитячих

періодичних видань у виховному процесі в умовахшколи та в сім’ї;

виявити особистісну мотивацію молодшихшколярів у ситуації морального вибору, а такожрівень готовності до особистісної відповідальностіта його наслідки;

виявити демографічні, соціокультурніособливості використання дитячих періодичнихвидань та встановити його мету у виховномупроцесі в умовах школи та в сім’ї;

виявити форми і методи роботи з періодичнимидитячими виданнями в умовах школи та сім’ї;

виявити готовність вчителів початковихкласів до застосування засобів особистісноорієнтованої технології в процесі моральноговиховання молодших школярів;

виявити педагогічні ситуації формуванняморальних якостей молодших школярів в процесіроботи з періодичними виданнями;

встановити роль і значення дитячихперіодичних видань для формування моральноїкультури молодших школярів.

Результати опитування вчителів початковихкласів з метою виявлення факту використаннядитячих періодичних видань у виховному процесів умовах школи показали, що 60% опитаних невикористовують дитячу періодику ні на уроках,ні в позаурочній роботі. Пояснення були такі:“брак навчального часу”, “відсутність (в сільськіймісцевості) мережі розповсюдження (продажу)”,“необов’язковість такої форми роботи” тощо.Лише 9 % є абонентами передплати дитячоїперіодики (“Барвінок”, “Водограй”, “Пізнайко”,“Професор Крейд”), 31% – “зрідка”, “інколи”купують окремі номери тих чи інших дитячихперіодичних видань у мережі реалізації,використовують матеріал у підготовці свят тощо.Таку ситуацію не можна вважати задовільною,що спонукає шукати шляхи удосконаленняморального виховання молодших школярівзасобами дитячої періодики. Результатиопитування було використано нами в процесіукладання програми спецкурсу для підготовки таперепідготовки вчителів початкових класів,батьківського лекторію, а також під час розробкиметодичних рекомендацій щодо використаннявиховного потенціалу дитячих періодичнихвидань з метою морального виховання дітей.

Моральне виховання молодших школярівзасобами дитячої періодики реалізується в межахшколи та поза нею такими шляхами:

використання виховних можливостей змістукожного номера дитячої періодики;

самостійне ознайомлення дорослого (вчителя/вихователя/батьків) із змістом періодичноговидання з метою подальшої організованої роботиспільно з дитиною (рекомендації звернути увагуна щось важливе в ілюстрації та змісті,обговорення, читання вголос, розв’язуваннякросвордів, виконання завдань тощо);

підготовка та організація самостійної роботидитини із змістом періодичного видання;

підбір тем, форм і методів спільної роботидорослого (вчителя/ вихователя/батьків) і дитиниіз змістом і завданнями періодичного видання;

міжособистісне спілкування з дитиною впроцесі роботи над періодичним виданнямвідповідно до її віку, індивідуальнихособливостей, життєвого досвіду у поєднанніпізнавальновиховної і розважальної мети;

вирішення педагогічної задачі у спонтаннійчи штучно створеній педагогічній ситуації, якавиникає (чи створена) у процесі роботи дорослогоі дитини з матеріалами періодичного видання;


126

залучення дитини до обговорення та аналізуматеріалів дитячої періодики з метою формуванняу неї знань, умінь і навичок моральної культури;

залучення особистісного життєвого досвідудитини і дорослого до реалізації педагогічнихзавдань з метою формування моральної культуримолодшого школяра;

здійснення міжпредметних зв’язків,інтегрування навчального матеріалу з різнихпредметів початкової школи і виховного матеріалуу змісті дитячого періодичного видання;

у зверненні до здобутків світової танаціональної культури;

обговорення засобів і змісту ілюстративногоматеріалу дитячого періодичного видання.

Зупинимося на одному із названих шляхів, дорозгортання якого дотичні й інші. Здійсненняміжпредметних зв’язків, інтегруваннянавчального матеріалу з різних предметівпочаткової школи і виховного матеріалу у роботінад змістом дитячого періодичного виданнявідповідає віковим особливостям цілісногосприйняття світу молодшим школярем.Застосування інтегральної технології навчання впочатковій школі – це оптимальний шляхвикористання пізнавального, виховногопотенціалу дитячої періодики. Як зазначаєО.Я. Мариновська, інтеграційний підхід розвиваєідею формування цілісних знань учнів, якіподаються не в контексті предметно орієнтованихсхем, а привласнюються з опертям на знанняміжпредметного характеру, суб’єктний досвідшколяра. Інтеграцію нових знань у цілісністьзабезпечує процес розуміння сутніснихвластивостей об’єктів пізнання (явищ, понятьтощо), а інтегруючи зміст суміжних дисциплін,учитель розкриває об’єкт вивчення цілісно іводночас різнобічно, що сприяє формуваннюжиттєствердного образу світу школяра [4, 4].

Розглянемо можливість інтеграції навчальногоматеріалу предметів державного (“Літературнечитання”) та шкільного компоненту (“Основихристиянської етики”) з текстовим матеріаломдитячого періодичного видання (“Абетка казок”,“Барвінок”, “Водограй”). У цих різних джерелахвиявимо тексти як однотипні елементиморального виховання і поєднаємо їх у якісно новуцілісність з метою створення нових знань,цінностей, норм і правил в життєдіяльностідитини, формування власного “образу світу” усвідомості молодшого школяра.

Уроки позакласного читання є складовоючастиною курсу читання та розвитку мовлення впочаткових класах. Основною метою і завданнямипозакласного читання є педагогічне керівництво

самостійним читанням учнів, а також формуваннячитацької самостійності, вміння орієнтуватись укнижковому світі, добирати для читаннявисокохудожні твори відповідно до літературнихуподобань, інтересів, повноцінно сприймати твір,грамотно працювати з його текстом, осмислюватий відтворювати зміст прочитаних творів,висловлювати своє ставлення до прочитаного,тобто формувати здатність самостійнозасвоювати з прочитаного те найкраще інайцінніше, що виробило людство упродовжстоліть.

Курс “Основи християнської етики”впроваджений з початку 90х років ХХ ст. узахідних, а пізніше й у інших регіонах України зметою духовноморального виховання учнівськоїмолоді. Навчальнометодичні комплекти з основхристиянської етики для 1 – 4 класівзагальноосвітніх шкіл ґрунтуються на сучаснихпідходах, принципах і методах. У них закладенівідповідні форми і методи роботи для досягненняпоставлених цілей. Навчальнометодичнийкомплект, в який входять підручник (навчальнакнига), робочий зошит, хрестоматія для класногоі позакласного читання, методичний посібник длявчителя початкових класів відповідає сучаснимпотребам суспільства, вказує на тіснийвзаємозв’язок всіх ділянок суспільного життя змораллю і духовністю, подає достовірнуінформацію про світ, яка відповідає сучасній науці,підкреслює позитивний бік духовноморальних іматеріальних цінностей, міжконфесійно іоптимістично висвітлює духовне життяукраїнської дитини [2].

Однією із тем уроків християнської етики єтема “Виявляємо милосердя” [6], зміст якої можнаінтегрувати з оповіданням МихайлаКоцюбинського “Маленький грішник” дляпозакласного читання та проілюстрованимматеріалом часопису “Водограй” про вчинкимилосердя для тіла і душі [1, 14]. Навчальноюформою при цьому доцільно обрати урокдослідження.

Як визначає Н. Прилєпська, урокидослідженнястворюють умови для розвитку самостійної роботиучнів, базуються на аналізі ситуації в прочитанійлітературі, який надалі ускладнюється будьякоюпроблемою із життєвого досвіду. Аналізуючи ідосліджуючи певну ситуацію, діти працюють надрозв’язанням проблеми, знаходять аналогічніприклади з літератури. Такий вид роботи сприяєактивізації самостійного мислення учнів. Цезахоплює дітей, загострює розум і напружує волюв розв’язанні поставлених завдань [5, 233].

Метою даного уроку, побудованого на



127 Молодь і ринок №6 (137), 2016

інтегрованому змісті, є створення умов длярізнобічного розгляду понять гріха і чесноти,зокрема такого вчинку милосердя, як “грішниказастерегти”, сприяти формуванню системногомислення, активізувати уяву, викликатипозитивне емоційне ставлення до пізнання себе,інших людей і навколишнього світу в цілому.Проведення такого узагальнюючого урокупередбачає особливу підготовку як для вчителя(або вчителів, бо урок проводити можуть декількавчителів, чи гостей), так і учнів. А саме:самостійне прочитання учнями оповіданняМ. Коцюбинського “Маленький грішник” [3],ознайомлення із змістом дитячого часопису“Водограй” [1, 14], роздрук вчителем (абовикористання мультимедійних засобів) сторінкиз ілюстраціями із часопису “Водограй” про “Сімвчинків милосердя для тіла” і “Сім вчинківмилосердя для душі”. Готуючись до такого уроку,вчитель повинен підготувати себе доінтерпретації, тлумачення тексту, адже саме йомуна уроці належатиме роль посередника міжавтором і читачем (учнем). Почати урок вчительможе з розмови про чесноти людини для тіла ідуші, залучити матеріал часопису.

Наступним етапом уроку є дослідженняцентральної проблеми оповідання: провини, гріхата відповідальності, вибору та рішення,задоволення, втіхи та обов’язку тощо. Вчительпросить звернути увагу на назву оповідання іставить питання в режимі “бліц”, на які отримуєкороткі відповіді: Що називаємо гріхом? Когоавтор назвав грішником? Який гріх вчинивДмитрик? А який гріх вчинив Гаврилко? Чомуавтор назвав грішника “маленьким”? Через вікгрішника, чи міру гріхопадіння? Чим можнапояснити непослух Дмитрика материномунаказу? Чим знехтував Дмитрик, коли другий разне послухався матері? Що отримав з того, а щовтратив? Чому Дмитрик так слухається Гаврилка?Як ви думаєте, що відчуває Дмитрик, втратившиматір та усвідомивши усе, що сталося? Чипочуває себе винним Дмитрик? Чи зможе віннадалі зробити вибір між добром і злом? Чи зможезрозуміти різницю між правдою і кривдою? Когозвинувачує Дмитрик у тому, що сталося: себе чиГаврилка? А хто насправді більше винен? Як видумаєте, чи вірить Дмитрик у Бога? Якщо “так”,то ким є Бог для Дмитрика? Про що застерігаєнас автор?

Роздуми учнів над поставленими питаннямиповинні актуалізувати їхній власний життєвийдосвід у ситуаціях, схожих до Дмитрикових:непослух, вибір між добром і злом, боротьба ізспокусою, неспівпадіння власних бажань і

можливостей їх задоволення, покарання, каяття,докори сумління тощо. Вчитель повинен підвестиучнів до розуміння того, що будьяка життєваситуація у кожної людини, незалежно від віку іжиттєвого досвіду це – вибір і шлях досамовдосконалення, відповідальність за себе тарідних, близьких чи просто знайомих, а то йнезнайомих людей.

На завершення урокудослідження вчитель зопертям на власний життєвий досвід молодшихшколярів ставить важливе питання: Як можназастерегти грішника? Чи була в твоєму життіситуація, коли ти застеріг когось від поганоговчинку чи тебе застерегли? Хто і що є основнимзастереження нас від гріха?

Для усвідомлення молодшими школярамичесноти “застереження від гріха” вчительпропонує дослідити перелік чеснот у журналі“Водограй” і визначити ті, які порушив Дмитрикі Гаврилко.

Висновки . Дороговказами на шляхуудосконалення морального виховання молодшихшколярів засобами дитячих періодичних виданьє принципи природовідповідності, народності,культуровідповідності, зв’язку з життям, щореалізуються у практику виховної роботи,зумовлюють пошук нових форм, методів, шляхіві засобів виховання.

Ефективність використання виховногопотенціалу дитячих періодичних видань полягаєу зміні ставлення вчителів/вихователів, батьків додитячої періодики як джерела розваг та супроводущодо проведення дозвілля. Моральне вихованнямолодших школярів засобами дитячої періодикиу навчальних формах, методах і змісті реалізуєнастанови особистісно орієнтованої, гуманістичноїпарадигми виховання. При цьому змістовийматеріал дитячого періодичного видання можеслугувати як самостійним засобом моральноговиховання та розвитку молодших школярів, так івикористовуватись в інтеграції з іншимизасобами.

Перспектива подальших досліджень проблемипов’язана із дослідженням засобів і змісту ілюстративногоматеріалу дитячого періодичного видання з метоюморального виховання молодших школярів.

1. Водограй. Журнал для дітей. – 2015. –квітень. – № 4 (139). – 14 с.

2. Жуковський В.М. Методологічні засадипідготовки навчально-методичного комплекту зкурсу “Основи християнської етики” дляпочаткової школи / В.М. Жуковський, І.Л. Сіданіч.– Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ippo.org.ua


128

3. Коцюбинський М.М. Твори: В 3 т. – Т.1:Оповідання. Повісті. Додатки. Поетичнаспадщина М.Коцюбинського / М. Коцюбинський.– К.: Держлітвидав України, 1955. – 486 с.

4. Мариновська О.Я. Інтегральна технологіянавчання: від теорії до практики / ОксанаМариновська // Початкова освіта. – 2011. – № 32(608). – С. 3 – 5.

5. Прилєпська Н.В. Нетрадиційні урокипозакласного читання в початковій школі /Н.В. П рилєпсь ка , Н.Г. Данильченко //Таврійський вісник освіти. – 2013. – № 2. –С. 229 – 234.

6. Шумська О. Основи християнської етики.Зошит для 4 класу / О. Шумська. – Тернопіль:Підручники і посібники, 2015. – 52 с.


Постановка проблеми. У сучаснихумовах активізуються наукові пошукищодо удосконалення підготовки

педагогічних кадрів на основі врахуваннясвітового досвіду та використання національнихосвітніх традицій. Відбувається модернізаціясистеми вищої педагогічної освіти, зумовленавпливом міжнародних тенденцій та зростаючимивимогами суспільства до особистості вчителя.

Освітня політика української держави сьогоднізорієнтована на адаптацію вищої педагогічноїшколи до європейських вимог, підвищеннякомпетентності педагогів, запровадженняінноваційних змін, досягнення належного рівняконкурентоспроможності фахівців на світовомуринку праці. Змінюються функції, завданнявчителя, формується новий погляд на цюпрофесію. Перед педагогічними фахівцями

УДК 371.133 (477)

Юлія Янісів, аспірант кафедри математики, інформатики та методики їх викладання у початковій школіДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ЗМІСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИВЧИТЕЛІВ У ПОЛЬЩІ

У статті розглядається проблема змісту професійної підготовки та професійного розвиткувчителя в Польщі; підкреслюється необхідність формування певних типів компетенцій у майбутніхфахівців у період навчання в педагогічних закладах освіти.

Ключові слова: педагогічна освіта, зміст підготовки вчителя, професійна компетентність вчителя,компетенції педагога.

Літ. 11.

Юлия Янисив, аспирант кафедры математики, информатикии методики их преподавания в начальной школе


КОМПЕТЕНТНОСНЫЙ ПОДХОД В СОДЕРЖАНИИПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ УЧИТЕЛЕЙ В ПОЛЬШЕ

В статье рассматривается проблема содержания профессиональной подготовки ипрофессионального развития учителя в Польше; подчеркивается необходимость формированияопределенных типов компетенций у будущих специалистов в период обучения в педагогических учебныхзаведениях.

Ключевые слова: педагогическое образование, содержание подготовки учителя, профессиональнаякомпетентность учителя, компетенции педагога.

Yuliya Yanysyv, Postgraduate student of the Mathematics,Computer Science and Methodology of Teaching at Primary Schools Department


THE COMPETENCE APPROACH OF THE CONTENT OF TRAINING TEACHERS IN POLANDThe article deals with the content problem of professional preparation and professional development of

the teacher in Poland; underlines the need for the formation of certain types of competence in future specialistsduring the studies at pedagogical institutions.

Keywords: pedagogical education, teacher’s preparation content, professional knowledge of the teacher,competence of the teacher.

© Ю. Янісів, 2016

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ЗМІСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ У ПОЛЬЩІ

129 Молодь і ринок №6 (137), 2016

постають складні завдання, пов’язані зсуспільними, культурними і господарськимизмінами, подоланням стереотипів мислення щодоосвітньої діяльності загалом. Такі реаліївизначають потребу системної трансформаціїпедагогічної освіти у напрямі теоретичногообґрунтування і практичного удосконаленнязмісту підготовки вчителів та забезпеченняефективного контролю її якості.

Важливим, на нашу думку, є вивчення досвідупровідних європейських країн, зокрема Польщі,щодо унормування змісту вищої педагогічноїосвіти, професійного розвитку педагога,методологічних підходів до проблемипрофесіоналізації вчителя на етапі його навчання.Це дасть змогу визначити механізми оптимальногосупроводу становлення майбутніх фахівців устінах педагогічних університетів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Реформування вищої освіти в Польщі є предметомнаукових розвідок К. Бінницької [7], А. Василюк,Е. Вільчковського [8], І. Ковчини, В. Маслова,В. Пасічника, Й. Шемпрух [11], Л. Юрчук та ін.Важливі міркування щодо професійної підготовкивчителів знаходимо у працях польських(В. Зачиньський, Ч. Купісєвіч, З. Квєнціньський,Х. Квятковська [3], В. Оконь, Р. Осовський та ін.)та українських науковців (А. Алексюк,В. Андрущенко, В. Бондар, І. Зязюн, О. Мороз,Н. Ничкало, О. Сухомлинська та ін.).

У контексті нашого дослідження вагоме місцепосідає вивчення педевтологічних поглядівдослідників (П. Кволик, Х. Квятковська [3],А. Кутисевич [5], Т. Левовицький [10], Я. Мацієвський,В. Оконь та ін.) щодо природи професійноїпедагогічної діяльності, індивідуального розвиткувчителя. Їхні висновки знайшли відображення узмісті підготовки педагогічних фахівців Польщі.

Мета статті – розкрити орієнтаціїудосконалення змісту професійної підготовкивчителів у Польщі.

Виклад основного матеріалу. Розв’язанняпроблем вищої педагогічної школи стало справоюзначної ваги для культурної, цивілізованої іморальної реконструкції польського суспільствау 90х рр. ХХ ст. Помітний вплив навдосконалення системи професійної підготовкимайбутніх учителів мали реформування у системівищої освіти та розширення автономії освітніхзакладів. Кардинальні зміни торкнулисянасамперед деідеологізації, деполітизаціїнавчального процесу; індивідуалізації таполіпшення якості організації та зміступрофесійної підготовки у вищих педагогічнихшколах; покращення методичної підготовки

студентів та удосконалення системи педагогічноїпрактики в середній школі; розширенняміжнародних зв’язків з європейськимиуніверситетами [9]. Було створено нову модельнеперервної підготовки вчителів, щоспрямовувалася на зміни характеру і сферипрофесійних обов’язків, вироблення встудентської молоді вмінь уникати стереотипів усоціальних і освітніх явищах.

Загальна трансформація системи підготовкивчителів у Польщі була пов’язана не лише зізмінами у вищій освіті, а й удосконаленнямроботи середньої школи. Значна увага приділяласяформуванню професіоналізму та компетентностівчителя, підвищенню кваліфікації, йогоспроможності виконувати навчальновиховніфункції та завдання, пов’язані із безпекою учнівпід час заходів, організованих школою. Характері обсяг цих функцій постійно змінюються. Тому впольській педагогічній думці презентуються різніорієнтації, концепції і тенденції у підготовцівчителів.

Окрім узгодження освітніх рівнів зєвропейськими стандартами, впровадженнясистеми обліку трудомісткості навчальної роботистудентів у кредитах, участі в міжнароднихпроектах, реформування педагогічної школиспрямовувалося на забезпечення якості освітичерез покращення та збалансування змістовихкомпонентів підготовки вчителів, формулюванняконцепцій та наукове обґрунтування інтеграції,професіоналізації підготовки вчителів.

Удосконалення професійної підготовки малона меті зміцнити авторитет та суспільне значеннявчителя в польському суспільстві. Буловпроваджено зміни та доповнення до “Картивчителя” (закону, що регулює права та обов’язкипедагога), які сьогодні чітко окреслюють сходинкипрофесійного розвитку за п’ятьма кваліфікаціями:вчителястажера, контрактного вчителя, штатноговчителя, дипломованого вчителя, професораосвіти. Окрім цього, у ст. 9 виокремлено вимогидо особи, котра може бути вчителем. Серед нихважливе місце відводиться дотриманнюморальних принципів у педагогічнійдіяльності [2].

Важливою передумовою становленняпрофесіоналізму у педагогічних закладах Польщістало усвідомлення студентами духовних,естетичних цінностей, які складають головнумету існування сучасної людини, для якої наука ітехнологія має бути лише засобами. Абсолютні,дещо забуті, вартості почали відроджуватись іоновлюватись. До них відносять гідність людини,любов до ближніх, гармонію з природою,


130

посилення людяності, справедливості векономічному, громадському житті, визнання іповага загальнолюдських цінностей, увага долюдей та їх вибору. Йдеться про гуманізаціюпедагогічної освіти.

У базових навчальних планах Польщі буловведено предмети (філософія, соціологія,політологія тощо), які розширювали змістпідготовки вчителя, впроваджувалася системазаходів, націлених на пріоритетний розвитокзагальнокультурних компонентів і технологіїнавчання, орієнтованих на вдосконалення ісамореалізацію особистості студента, розкриттяйого творчого потенціалу, формуваннякритичного мислення. Посилилася увага доформування екологічної свідомості спеціалістів,що пов’язано з нанесенням людиною значноїшкоди природі та необхідністю підвищуватирівень екологічної культури студентської молоді,що є одним із показників їх духовності таморальності. Тобто кожному вчителеві потрібномати свій особливий внутрішній світ, якийокреслить траєкторію його особистої гуманноїпедагогіки та визначить його професійнукомпетентність.

Професійна компетентність є комплексноюхарактеристикою головної здатності педагога бутисуб’єктом власної діяльності, здатності йготовності до її проектування. Її показниками єсукупність необхідних знань, умінь та навичок;уміння правильно їх застосувати під часвиконання своїх функцій; знання й прогнозуванняможливих наслідків певних дій; результат працілюдини; практичний досвід; критичністьмислення; а також професійні позиції,індивідуальнопсихологічні якості.

Підкреслюючи значущість професійноїкомпетентності вчителів, К. ДурайНоваковаохарактеризувала такі вимоги до них: знанняпредмета, методологічні й методичні; умінняпланувати, проектувати та організовуватинавчальновиховний процес; наявністькомунікативних умінь (спілкування, слухання,розв’язання конфліктів, толерантність, емпатія,адекватна поведінка); система контролю власнихдій [1]. Згодом дослідниця розкриває нові обріїфілософії і методології педагогіки, моделюванняв педевтології, соціалізації і професіоналізаціїпедагогів у ситуаціях ризику, педевтологічноїпрофесіографії.

П. Кволик описав професіоналізм вчителя,звертаючи увагу на такі компетенції: предметні,дидактичнометодичні, психологічні, моральнодуховні, комунікативні, реалізаційні, інтерактивні,асертивні (дотримання прав дітей та молоді),

постуляційні, фасилітаторські (концентраціяуваги на особистості учня), креативні,пізнавальні, організаторські, інформаційномедіальні, праксеологічні (планування),діагностичні, компетенції контролю та оцінки,самоосвіти [4, 25].

Науковці зазначають, що формування тарозвиток окреслених компетенцій(загальнопедагогічних, особистісних і психологічних)повинні відбуватися у тісному взаємозв’язкутеорії з практикою, стійкої мотивації студентів добезперервної освіти, усвідомлення ними потребиу самоосвіті, активного пошуку можливостей дляпідвищення рівня особистого професійногодосвіду. Майбутні фахівці під час навчання маютьнабути знань та вмінь, оволодіння якими дастьзмогу розв’язувати педагогічні завдання(проблеми), що виникають в реальних ситуаціяхпрофесійної діяльності.

Орієнтація змісту й організації навчання увишах на компетентнісний підхід дає змогупідготувати фахівця, який глибоко розуміє і знаєсвою роль у суспільстві, вміє творчовикористовувати здобуті знання на практиці.

Як зазначає Е. Вільчковський, у випускникапедагогічного університету має бути сформованийкомплекс таких компетенцій: праксеологічні, щореалізуються через об’єктивне діагностуваннідітей, ефективне планування та організаціюпедагогічної діяльності, самоконтрольрезультативності власної праці; комунікативні,що передбачають технологію спілкування педагогаз учнями, їхніми батьками та колегами,застосування певного стилю виховання(переважно демократичного); компетенціїспівпраці, що виражаються в успішній взаємодіїта позитивній мотивації учнів до активноїнавчальної діяльності, умінні розв’язуватиконфлікти, усвідомленні особистої відповідальності;креативні, що проявляються у творчому ставленнідо праці, застосуванні ефективних методів іприйомів навчання та виховання; інформаційні,що реалізуються в застосуванні сучасних медіата комп’ютерних засобів навчання; моральні, щопередбачають наявність загальнолюдськоїкультури і вихованості педагога (доброзичливість,тактовність, об’єктивність, справедливість,авторитетність), відповідального ставлення довиконання соціально значущої педагогічноїдіяльності [8].

Особливу увагу польські дослідники надаютьудосконаленню професійної діяльності танеобхідності неперервної педагогічної освіти.Зокрема, у збірці “Вчительандралог на початкуХХІ століття” [6] подано матеріали про шляхи,



131 Молодь і ринок №6 (137), 2016

способи і форми розвитку професіоналізму такреативності особистості вчителя після отриманнявищої освіти, наголошується на інтегральнійєдності творчості та саморозвитку, потребіпрофесійного зростання й після здобуття вищоїосвіти.

Й. Шемпрух вказує, що професійні компетенціївчителя, що починають формуватися у вищихпедагогічних навчальних закладах, набуваютьсяу трьох площинах: науковій (зміст дисциплін);педагогічно-методичній (форми, методи і засобипраці); методологічній (новаторська ідослідницька функція вчителя), які повинніскладати комплементарну цілісність [11, 247 –248]. Суттєве значення надається вивченнюпсихологопедагогічних дисциплін тапроходженню педагогічної практики, з метоюнабуття педагогічної компетентності, засвоєннявідповідних знань і педагогічних умінь, необхіднихдля дидактичної і виховної праці з дітьми.

Дослідження проблем педагогічноїмайстерності, професійної діяльності та творчостівчителя, його компетентності, мобільності значнозбільшилася у польській педагогічній науці напочатку ХХІ століття, з появою можливостівступу до європейської освітньої спільноти.Педевтологічні пошуки зосередилися на цінніснихорієнтаціях професійнопедагогічної діяльності,суб’єктсуб’єктних стосунках між учасникамипедагогічного процесу, суспільноекономічномустатусі вчителя, якості життя педагогів (сільських,міських) та ін. [5].

Х. Квятковська обґрунтувала проблемипедевтології, проаналізувала еволюцію поняття“вчитель”, висвітлюючи його професійні функціїта особливості професійного розвитку. На її думку,професійні практичні вміння педагога маютьґрунтуватися на міцних наукових знаннях,глибокій теоретичній підготовці таінтелектуальній компетенції. Дослідницяособливу увагу приділила характеристиціпедагогічного професіоналізму, наголошуючи нанеповторності особистості вчителя, йоговнутрішній силі, важливості індивідуальногоудосконалення, взаємозв’язку суспільної таособистої діяльності. Х. Квятковська виокремилатри основні орієнтації змісту підготовки вчителів– технологічну, гуманістичну і функціональну [3].

Т. Левовицький розробив модель підготовкипольського вчителя (кандидатів на вчительськупрофесію). Основні зміни, які він пропонує,мають відбуватися у трьох площинах:фундаментальні зміни (між країною, суспільством,освітою та особистістю); зміни у відносинах міжучасниками освітнього процесу (учнями,

вчителями, батьками, учнівськими тавчительськими колективами); зміни у формуваннісучасної моделі освіти та нових умов їїфункціонування [10].

Польський науковець підкреслює необхідністьрозвитку і врахування у вищій педагогічній освітіпедевтологічних знань. Саме ця наука, на йогопогляд, може найбільшою мірою розкрити сенс,зміст і результативність праці вчителя.Т. Левовицький виокремлює та аналізуєзагальноосвітню (особистий різнобічнийрозвиток вчителя та набуття максимально широкоїкількості знань), загальнопрофесійну (спеціальнапідготовка з певної дисципліни: математики,фізики та ін.) і професійно спеціалізовану(формування методичних навичок, необхідних длящоденної професійної праці) та прогресивну(підготовка до розв’язання різноманітнихпроблемних ситуацій у швидкозмінних умовахжиття) концепції підготовки фахівців. У пошукахідеальних розв’язків працює над концепцією, якаб інтегрувала усі названі елементи.

Висновки . Отож, співіснування різнихконцепцій ілюструє складність і неоднозначністьрозуміння мети та змісту професійної підготовкимайбутнього вчителя. У Польщі не має документа,який би чітко визначав професійні компетенції таобов’язки вчителів. Лише погляди педевтологівдають змогу нам охарактеризувати деякі концепціїпідготовки вчителів.

Сучасні польські дослідники спрямовують своїзусилля на обґрунтування компетентнісногопідходу до професійної підготовки вчителів.Компетентний фахівець відрізняється відкваліфікованого тим, що він реалізує у своїйроботі професійні знання, уміння та навички,завжди саморозвивається, вважає свою професіювеликою цінністю. У випускника педагогічновишу має бути сформований комплекс основнихкомпетенцій: праксеологічних, комунікативних,креативних, моральних, інформаційних, щосприятимуть самореалізації вчителя.

Майбутній учитель в умовах модернізаціїпольської системи педагогічної освітирозглядається як суб’єкт педагогічної дії, як носійініціативи, здатний до самопізнання ісаморозвитку.

1. Duraj-Nowakowa K. Nauczyciele accademiccy wprocesie kształcenia pedagogów [Text] / K.DurajNowakowa. – Kraków, 1996.

2. Karta Nauczyciela. – Режим доступу: http://karta-nauczyciela.org/

3. Kwiatkowska H. Pedeutologia / H. Kwiatkowska.– Warszawa, 2008. – 260 s.

4. Kwolik P. Kompetencje zawodowe nauczycieli


132

nauczania początkowego w zreformowanej szkołepodstawowej (szkic teoretyczny) / P. Kwolik / /Kompetencje nauczycieli w reformowanej szkołe / podred. Michalewskiej. – Katowice, 2003. – S. 25.

5. Myśl pedeutologiczna i działanie nauczyciela /red. A. Kotusiewicz. – Białystok, 2000. – T. II. – S. 337– 347.

6. Nauczyciel androgog na początku XXI wieku /red. W. Horynia, J. Maciewskiego. – Wrocław, 2004.

7. Бінницька К. Соціально-економічні трансформаціїв Республіці Польща у ХХ столітті – чинник розвиткусистеми вищої педагогічної освіти в країні /К. Бінницька // Психолого-педагогічні проблемисільської школи. – 2012. – Вип. 42. – С. 176 – 185.

8. Вільчковський Е. Підготовка педагогів длядошкільних закладів у польських ВНЗ в контексті

Болонського процесу / Вільчковський Е.С.,Вільчковська А.Е., Пасічник В.Р. // Збірник науковихпраць Бердянського державного педагогічногоуніверситету. Педагогічні науки. – Бердянськ:БДПУ, 2010. – Вип. 1 – С. 287 – 293.

9. Вознюк О. Професійний розвиток педагога уПольщі та провідних країнах світу / О.В. Вознюк //Українська полоністика. – 2012. – Вип. 9. – С. 138 –146.

10.Левовицький Т. Професійна підготовка іпраця вчителів / Тадеуш Левовицький; пер. з пол.А. Івашко; НАПН України, Пол.-укр. культ. т-вом. Маріуполя (Україна). – К.; Маріуполь: Рената,2011. – 119 с.

11. Шемпрух Й. Тенденції розвитку педагогічноїосвіти вчителів у Польщі (1918 – 1999): дис. …

доктора пед. наук: 13.00.04, 2001. – 497 с.


Постановка проблеми. Протягомвсього існування початкової школизміст освіти, який постійно

характеризувався різноманітними подіями іреакційними тенденціями в педагогічній думці,постійно змінювався під дією тих чи інших подій.

УДК 37.035.6:371.67(47+57)Сузанна Волошин, аспірант кафедри педагогіки та методики початкової освіти


ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ КРІЗЬПРИЗМУ АНАЛІЗУ ПРОГРАМ ТА ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОДУ статті розкрито проблеми патріотичного виховання учнів початкової школи засобами музейної

педагогіки; здійснено детальний аналіз програм та підручників для початкової школи, за якими навчалисямолодші школярі у радянський період.

Ключові слова: патріотичне виховання, музейна педагогіка, програми для початкової школи,підручники для початкової школи, радянський період, молодші школярі.

Табл. 2. Літ. 23.

Сузанна Волошин, аспирант кафедры педагогики и методики начального образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПАТРИОТИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ УЧЕНИКОВ СРЕДСТВАМИ МУЗЕЙНОЙПЕДАГОГИКИ СКВОЗЬ ПРИЗМУ АНАЛИЗА ПРОГРАММ И УЧЕБНИКОВ

ДЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ В СОВЕТСКИЙ ПЕРИОДВ статье раскрыты проблемы патриотического воспитания учащихся начальной школы

средствами музейной педагогики; осуществлен детальный анализ программ и учебников для начальнойшколы, по которым обучались младшие школьники в советский период.

Ключевые слова: патриотическое воспитание, музейная педагогика, программы для начальнойшколы, учебники для начальной школы, советский период, младшие школьники.

Suzanna Voloshyn, Postgraduate student of the Pedagogy and Methods of Primary Education DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

PATRIOTIC EDUCATION OF STUDENTS BY MEANS OF MUSEUM PEDAGOGICSTHROUGH THE PRISM OF ANALYSIS OF PROGRAMS AND TEXTBOOKS FOR

PRIMARY SCHOOL IN A SOVIET PERIODThe article reveals the problems of Patriotic education of pupils at primary schools by means of Museum

pedagogics; carries out a detailed analysis of curricula and textbooks for primary schools, which primaryschool children in the Soviet period.

Keywords: Patriotic education, Museum education, primary school, a primary school textbooks, the Sovietperiod, primary school children.

© С. Волошин, 2016

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ КРІЗЬ ПРИЗМУАНАЛІЗУ ПРОГРАМ ТА ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

133 Молодь і ринок №6 (137), 2016

У радянській школі цей зміст розглядали яксистему знань, умінь і навичок, що забезпечуютьрозвиток розумових і фізичних здібностейшколярів, формують світогляд і мораль.

Оскільки в колишньому Радянському Союзісистема освіти була побудована на принципієдиної школи, томі всі навчальні закладипрацювали за єдиними навчальними планами,програмами і підручниками, розробленимицентралізовано відповідними досліднимиінститутами під егідою Академії педагогічних наукСРСР.

Як зазначають сучасні науковці, підручники,видані у радянський період, характеризувалисязмістом складного для сприймання матеріалу,невеликою кількістю малюнків, що ускладнювалоне лише роботу вчителя початкової школи, а йзбіднювало такі психічні процеси молодшогошколяра, як пам’ять, увагу, мислення, мовлення.Однак, варто зауважити, процес удосконаленнянового змісту навчання постійно тривав, оскількиперіодично готувалися рекомендації провилучення з програм та підручників ускладненогоматеріалу [16].

Сучасні наукові джерела засвідчують, що низкапостанов уряду про школу, прийнятих у 60 – 70 рр.ХХ ст., орієнтували науковців і практиків наукладання таких високоякісних підручників таметодичних посібників, які відповідали бнавчальним програмам, що є позитивниммоментом. Цей період характеризувавсяпозитивними змінами у сфері видавництвапідручників для початкової школи такимивітчизняними авторами, як М. Богдановичем,Т. Горбуновою, Г. Коваль, Н. Нарочною,Н. Скрипченко та ін. [13; 14; 15; 18; 19; 20; 21; 22].

Варто зауважити, що на початку 80х років ХХ ст.початкова школа продовжувала залишатисьперевантаженою, учні початкових класівздобували знання, користуючись ускладненимнавчальним матеріалом, вміщеним у підручниках,важким для сприймання, що свідчило пропорушення принципу природовідповідності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналіз науковопедагогічної та психологометодичної літератури дозволяє стверджувати, щопроблема змісту освіти завжди привертала увагунауковців та педагогів. Так, зміст освіти впочаткових класах Радянської України з 1958 до1991 рр. висвітлює у своїх наукових доробкахсучасний науковець К. Нечипоренко [16].Психологопедагогічні основи побудовипідручників для початкової школи досліджуєсучасний науковець Я.П. Кодлюк [11]. Цимнауковцем розкрито проблему теорії і практики

підручникотворення у галузі початкової освітиУкраїни (1960 – 2000 рр.) [12]. Підручник якчинник родинного виховання молодших школяріву Західній Україні (1919 – 1939 рр.) висвітленонауковцями М. Чепіль, Л. Стахів [23].

Мета статті – висвітлити проблемупатріотичного виховання учнів початкової школизасобами музейної педагогіки крізь призму аналізупрограм та підручників для початкової школи, заякими здійснювався навчальновиховний процесу радянський період.

Виклад основного матеріалу. Виходячи зпоставленої мети, ми проаналізуємо зміст низкипідручників для читання та природознавства,якими користувалися учні початкової школи урадянський час, тобто до періоду створеннянезалежної України. Акцент робимо на аналізіпідручників для початкової школи, зокрема їхвплив змісту на формування патріотичноговиховання молодших школярів у спектрі музейноїпедагогіки.

Наше дослідження дозволяє стверджувати, щопідручники для початкової школи в порівнянні зпідручниками, виданими до незалежностіУкраїни, були ідеологізовані, заполітизовані,заангажовані ідеями комуністичної партії,оскільки твори, вміщені в них, формували любовдо Вітчизни як єдиної країни Рад, що входила доСоюзу Радянських Соціалістичних Республік зістолицею Москвою. На виховання такихпатріотичних почуттів учнів початкової школибули розроблені та укладені читанки, виданіупродовж 1958 – 1991 рр. з метою суттєвоговдосконалення підручників для початкової школиРадянської України. Зокрема, ми зосереджуємоувагу на читанках вітчизняних авторів Л.К. Балацької,Т. Ю . Го р б ун ц о в о ї , М . М . М и р о н о в о ї ,М.А. Білецької, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко,С.С. Ткаченко та ін. [1; 2; 3; 4; 5].

Так, наприклад, аналізуючи підручники зчитання, затверджені Міністерством освіти УРСРу 1988 р. авторів Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко(частина 1), ми детально зупиняємося на аналізітаких розділів:

1 розділ – “Життя цікаве і щасливе подарувалашкола вам” (24 твори);

2 розділ – “Осінь щедра, осінь золотава” (15творів);

3 розділ – “У колі рідної сім’ї” (27 творів);4 розділ – “Ми Жовтень Великий святкуєм

щороку” (13 творів);5 розділ – “Любіть свою Вітчизну, діти” (28

творів);6 розділ – “У світі казки чарівної” (17 творів);7 розділ – “Зимабілосніжка” (38 творів) [19].


134

Вихованню патріотичних почуттів присвяченонизку творів розділу “Ми Жовтень Великийсвяткуєм щороку” (Н. Забіла “Жовтневе свято”,В. Сосюра “Свято”, П. Коломієць “Пісня дружби”,за Ю. Яковлеєм “Маленький громадянин країниРад”); розділу “Любіть свою Вітчизну, діти”(Л. Яхнів “Наша Москва”, А. Митяєв “Старшийпрапор”, А. Митяєв “Герб”, С. Маршак “І не орелі не левиця”, П. Глебка “Вітчизни нашої закон”,С. Баруздін “Країна, в якій ми живемо”).

Так, у статті “Наша Москва” Л. Яхніна [19,97] зосереджена увага на тому, що Москва єнайголовнішим містом СРСР. Звертаємо увагу іна вірш без назви автора С. Михалкова:

Ми бачим місто ПетроградВ жовтневий славний час.В цю ніч на бій за владу РадПовстав робочий клас.З червоним прапором полкиІшли в ту славну нічПоперед всіх більшовики,Що їх послав Ілліч [19, 82].У цьому розділі вміщений вірш, у якому поет

М. Рильський закликає молодших школярівлюбити свою Вітчизну, “що розцвіла, як пишнийсад”, оскільки “найбільше щастя в світі жити – умолодій країні Рад” [19, 97]. Звернімо увагу і наідеологізовані рядки вірша “Пісня про Київ” [19,100]:

З великою Москвою один у нього (автор –Київ) шлях,

Хай Києвугерою дзвенить хвала в піснях.Акцентуємо увагу, що в цей період школа була

перевантаженою, навчальний матеріал, вміщенийу підручниках, був ускладнений, недоступний длясприймання багатьом молодшим школярам. Це,наприклад “Гімн Союзу СоціалістичнихРадянських Республік” [20, 104] С. Михалковата Г. ЕльРегістана (переклад М. Бажана), у якомуакцентовано, що “Партія Леніна – сила народная”,і люди, співаючи гімн, повинні давати “клятвулюбити радянську країну, трудитися для спільногощастя своєї Батьківщини [20, 105], що, за словамиА. Костецького, є символом “революції, миру іЛеніна” (Твір “Батьківщина”) [20, 94].

Як бачимо, у аналізованих підручникахпоняття патріотизму є нерозривно пов’язане зідеєю будівництва комунізму, тому “радянськілюди під керівництвом партії комуністів добретрудяться, будують нове, щасливе життя”(“Країна, в якій ми живемо”) [19, 95].

Звертаємо також увагу, що у цей періодактивно видавалися і підручники зприродознавства з надзвичайно ускладненим танедоступним матеріалом для дітей 7 – 10 років.

Як засвідчують наукові джерела, в Україні вцей час проблеми оновлення змісту початковоїшколи досліджували відомі методисти,співробітники лабораторії початкового навчанняН. Коваль, Л. Нарочна, К. Гончарова, А. Низова,В. Онищук та ін. У зв’язку з тим, що миздійснюємо аналіз підручників у контекстіпатріотичного виховання учнів початкової школизасобами музейної педагогіки, робимо акцент напонятійному апараті, пов’язаному з музейноюпедагогікою.

З цією метою ми звертаємо увагу на підручникдля 4 класу чотирирічної початкової школиН. Коваль, Л. Нарочна “Природознавство”,затвердженого Міністерством народної освіти уСРСР та виданого у м. Київ видавництвом“Радянська школа” у 1989 р. Зокрема, під часвивчення розділу “Наша Батьківщина на глобусіу карті півкуль” [10, 57] є вміщена тема “Москва”,у якій зазначено, що “це місто музеїв і театрів,бібліотек і спортивних споруд”, а на С. 56 євміщено текст, в якому мова йде про те, що “накрутому березі Дніпра відкрито меморіальнийкомплекс “Український Державний музей історіїВеликої Вітчизняної Війни 1941 – 1945 р. і зведеномонумент Батьківщина Мати” [10].

У підручнику “Природознавство” Н.К. Нарочноїта В.О. Онищук, виданого у 1985 р., під часвивчення теми “Київ” зосереджується також увагана тому, що “на крутому березі Дніпра відкритомеморіальний комплекс “Український державниймузей історії Великої Вітчизняної Війни 1941 –1945 р” [14, 61].

У підручнику “Читанка” для учнів 3 класуЛ.К. Балацької, Т.Ю. Горбунцової, М.М. Миронова,зокрема на сторінці 99, вміщено вірш “Москва”,в якому звернено увагу на мавзолеї Леніна, щопідсилюється і вміщеним малюнком. Зображеннямавзолея Леніна подано авторами і на сторінці255 у творі “Моніша і Шоміта” цього жпідручника [1].

Варто зауважити, що у підручнику“Природознавство” М.М. Скаткіна для учнів 4класу, виданого у 1979 р., ми знаходимо текст “УМінеральному музеї” (розділ “Гірські породи імінерали”), в якому зазначено: “Понад 200 роківтому великий учений М.В. Ломоносов звернувсядо усіх жителів Росії з проханням збирати інадсилати йому різні камені. Ломоносовпропонував залучити до цієї справи і дітей, якіможуть зібрати багато цікавого по берегах річок,озер та морів. Так, у Петербурзі був заснований“Мінералогічний музей”. Нині музей міститься увеликому приміщенні у Москві. В ньому зібранозразки викопних багатств нашої великої країни.



135 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Ось залізний метеорит вагою 250 кг, а під нимнапис “Упав 18 жовтня 1916 р. поблизу містаНікопольськаУссурійського Сибіру. Багато різнихкаменів у цьому музеї. А на стіні картаРадянського Союзу. На ній показано, якрозподілені руди, солі та інші корисні копалинипо всій нашій країні” [17, 85].

Аналіз цього підручника дозволяєстверджувати, що підручники, за якиминавчалися учні початкової школи, булизосереджені на оволодіння ними вміннямитрудової підготовки.

Варто зауважити, що у зв’язку із прийняттям“Основних напрямів реформи загальноосвітньоїпочаткової школи” (1984 р.) розпочався новий

етап розвитку початкової ланки освіти, щопризвів до видання цілої низки підручників длячотирирічної школи, які суттєво не вирізнялисявід підручників трирічної школи, які буличинними у початковій школі [16].

Здійснюючи контентаналіз підручників, яківидавалися у радянський період і за якимиздійснювався навчальновиховний процесмолодших школярів, у контексті патріотичноговиховання засобами музейної педагогіки, миподаємо шляхом розроблених нами таблиць:

Як бачимо, творів у підручниках зприродознавства та читання, виданих урадянський період, пов’язаних із музейноюпедагогікою, є дуже мала кількість або зовсім


Таблиця 1. Підручники з природознавства

[7; 8; 9; 10; 13; 14; 15; 17].

Автор (автори) та назва підручника

Рік і місце видання, к-сть сторінок

Клас Всього творів

Відсоток творів, пов’язаних з музейною педагогікою

Скаткін М. М. Природознавство Київ: “Радянська школа”, 1979. – 142 с.

4

100

1

Нарочна Л.К., Низова А.М. Природознавство

Київ: “Радянська школа”, 1985 – 94 с.

2 40 0

Нарочна Л.К., Онищук В.О. Природознавство

Київ: “Радянська школа”, 1985. – 114 с.

3 49 0,9

Нарочна Л.К., Низова А. М., Онищук В. О. Природознавство


2 і 3 (3річна школа)

71 0

Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство


34річна школа

52 0

Коваль Н.С., Нарочна Л. К. Природознавство


4 (4річна школа)

51 3,9

Керпа Г.М., Стрілько В.В. Андрійкова книжка. Уроки гарної поведінки

Київ: “Освіта”, 1992. – 256 с. 2 36 уроків

0

Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство:

Київ: “Освіта”, 1997. – 144 с. 3 (4річна школа) і


80 0

Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство



54 0

136

відсутня, що засвідчує про те, що молодшішколярі були дуже мало обізнані інформацією,пов’язаною з музеями, тим більше формами таметодами навчання у цих закладах.

Висновки. Наше дослідження дозволяєзробити висновки про те, що зміст освіти впочаткових школах Радянської України в 1958 –1991 рр. був багатокомпонентним та визначавсячерез систему знань, умінь і навичок, а змістпідручників, виданих для початкової школи удругій половині ХХ ст. до створення незалежностіУкраїни, був недостатньо насичений творами,пов’язаних із категоріями та поняттями музейноїпедагогіки. А це свідчить про те, що у цей періодмало уваги приділялося формам, методамнавчальновиховного процесу, пов’язаного ізмузейною педагогікою.

Подальшого вивчення потребує розкриттяпроблеми патріотичного виховання засобамимузейної педагогіки крізь призму підручників дляпочаткової школи, виданих у часи незалежноїУкраїни.

1. Балацька Л.К. Читанка. Підручник для 3класу / Л.К. Балацька, Т.Ю. Горбунцова, М.М. Миронов.Видання 10-те. – К.: Радянська школа, 1978. –280 с.

2. Балацька Л.К. Читанка. Підручник для 3класу / Л.К. Балацька, Т.Ю. Горбунцова, М.М. Миронов.Видання 12-те. – К.: Радянська школа, 1980. –272 с.

3. Балацька Л.К. Читанка. Підручник для 3класу 3-річної початкової школи / Л.К. Балацька,Т.Ю. Горбунцова, М.М. Миронов. Видання 7-ме,перероблене. – К.: Освіта, 1997. – 336 с.

4. Білецька М.А. Читанка. Підручник для 3класу / М.А. Білецька, В.В. Стасенко. – К.:Радянська школа, 1987. – 286 с.

5. Древаль Г. Про результати апробаціїпідручника “Рідна мова”, 2 клас (авт. М. Білецька,М. Вашуленко) / Г. Древаль // Початкова школа,2004. – № 8. – С. 6 – 8.

6. Керпа Г.М. Андрійкова книжка. Урокигарної поведінки. Пробний посібник для 2 класу /Г.М. Керпа, В.В. Стрілько. – К.: Освіта, 1992. –256 с.

7. Коваль Н.С. Природознавство. Підручникдля 3 класу 4-річної початкової школи / Н.С. Коваль,Л.К. Нарочна. – К.: Радянська школа, 1988. – 128 с.

8. Коваль Н.С. Природознавство. Підручникдля 4 класу 4-річної початкової школи / Н.С. Коваль,Л.К. Нарочна. – К.: Радянська школа, 1989. – 127 с.

9. Коваль Н.С. Природознавство: Підручникдля 3 класу 4-річної і 2 класу 3-річної початкової


Таблиця 2. Підручники з українського читання

[1; 2; 3; 4; 6; 18; 19; 20; 21; 22].

Автор (автори) та назва підручника Рік і місце видання, к-сть сторінок

Клас Всього творів

Відсоток творів, пов’язаних з музейною педагогікою

Балацька Л.К., Горбунцова Т.Ю., Миронов М.М. Читанка

Київ: “Рад. школа”, 1978. – 280 с.

3 120 0


Київ: “Рад. школа”, 1980. – 272 с.

3 127 0,8

Скрипченко Н.Ф., Ткаченко Н.С., Горбунцова Т.Ю. Читанка


2 171 0

Білецька М.А., Стасенко В.В. Читанка Київ: “Радянська школа”, 1987. – 286 с.

3 145 0

Скирпченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка



162 0

Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я., Волошин Н.Й. Читанка



166 0

Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка



84 0

Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я., Волошин Н.Й. Читанка



171 0


Київ: “Освіта”, 1997. – 336 с. 3 (3річна школа)

217 0


137 Молодь і ринок №6 (137), 2016

школи. Видання 7-ме, перероблене / Н.С. Коваль,Л.К. Нарочна. – К.: Освіта, 1997. – 144 с.

10.Коваль Н.С. Природознавство. Підручникдля 4 класу 4-річної і 3 класу 3-річної початковоїшколи. Видання 3-тє, доопрацьоване / Н.С. Коваль,Л.К. Нарочна. – К.: Освіта, 1997. – 112 с.

11.Кодлюк Я.П. Підручник для початковоїшколи: психолого-педагогічні основи побудови //Початкова школа / Я.П. Кодлюк. – 2003. – №10.– С. 39 – 43.

12. Кодлюк Я.П. Теорія і практика підручникотворенняу галузі початкової освіти України (1960 – 2000 рр.):Автореф. Дис… доктора пед.наук: 13.00.01 /Інститут педагогіки АПН України / Я.П. Кодлюк.– К., 2005. – 38 с.

13.Нарочна Л.К. Природознавство. Підручникдля 2 класу / Л.К. Нарочна, А.М. Низова. – К.:Радянська школа, 1985. – Вид. 4. – 94 с.

14.Нарочна Л.К. Природознавство. Видання14-те. Підручник для 3 класу / Л.К. Нарочна,В.О. Онищук. – К.: Радянська школа, 1985. – 114 с.

15.Нарочна Л.К. Природознавство. Підручникдля 2 і 3 класів 3-річної початкової школи/Л.К. Нарочна, А.М. Низова, В.О. Онищук. – К.:Радянська школа, 1987. – 208 с.

16. Нечипоренко К. Зміст освіти в початковихшкола Радянської України 1958 – 1991 рр. http://ocs.udpu.org.ua/index.php/fspo/teacher/paper/viewFile/62/45

17. Скаткіна М.М. Природознавство.Підручник для 4 класу. Видання восьме / М.М. Скаткіна.– К.: Радянська школа, 1979. – 142 с.

18.Скрипченко Н.Ф. Читанка. Підручник для2 класу / Н.Ф. Скрипченко, Н.С. Ткаченко, Т.Ю. Горбунцова.Видання 10-те. – К.: Радянська школа, 1982. – 238 с.

19.Скрипченко Н.Ф. Підручник для 2 класу 4-річної початкової школи / Н.Ф. Скрипченко,О.Я. Савченко. Частина 1. Видавництво 2. – К.:Радянська школа, 1988. – 192 с.

20.Скрипченко Н.Ф. Читанка. Підручник для3 класу 4-річної початкової школи у двох томах /Н.Ф. Скрипчнко, О.Я. Савченко. Частина 1.Видання 2-ге. – К.: Радянська школа, 1989. – 144 с.

21.Скрипченко Н.Ф. Читанка. Підручник для4 класу 4-річної початкової школи / Н.Ф. Скрипченко,О.Я. Савченко, Н.Й. Волошин. – К.: Радянськашкола, 1989. – 350 с.

22.Скрипченко Н.Ф. Читанка. Підручник для4 класу 4-річної і 3 класу 3-річної початковоїшколи/ Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко,Н.Й. Волошин. Видання 5-те, перероблене. – К.:Освіта, 1997. – 288 с.

23.Чепіль М. Підручник як чинник родинноговиховання молодших школярів у Західній Україні(1919 – 1939 рр.): монографія / М. Чепіль, Л. Стахів.– Дрогобич: Редакційно-видавничий відділДрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка, 2010. – 356 с.



“Не засуджуй і не заперечуй того, чого не знаєш. Намагайся все пізнати і тільки тоді складай свою думку”.

Конфуцій давньокитайський філософ

“Найбільша і найважливіша частина виховання кожного – це те, що ми даруємо самі собі”.

Едвард Гіббон британський історик

“Всі, хто не здатні вчитися, взялися вчити – ось куди завела нас наша пристрасть

до виховання”. Оскар Уайльд

видатний ірландський англомовний поет, драматург, письменник

138

Постановка проблеми. В сучасномусвіті процес інформатизації носитьглобальний характер і впливає на усі

галузі і сфери діяльності людини, в тому числі іна галузь освіти. Сьогодні в процесі отриманняосвіти формується не просто носій знань та вмінь,а насамперед, особистість, яка вміє застосовуватинабуті знання і вміння та використовуватиінформаційні ресурси для успішної діяльності убудьякій сфері суспільного життя [1]. З’являється

поняття “інформаційна культура” (ІК), що означаєспосіб життєдіяльності людини в інформаційномусуспільстві. Беручи до уваги важливістьінформаційної культури в сьогоднішньому світі,вищі навчальні заклади України мають відповіднореагувати, і в процесі навчання майбутніх фахівцівпаралельно має відбуватися і формування ІКстудента. Процес формування інформаційноїкультури стає ще складнішим, коли мова йде пронавчання іноземних студентів в ВНЗ України, адже

УДК 167.1:[37 – 043.83:004:008] – 054.6:378.4/.6(477)

Ганна Алєксєєва, аспірант кафедри педагогіки та методики професійного навчання,Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті досліджуються особливості інформаційної діяльності іноземних студентів інженерно-педагогічних спеціальностей для подальшого формування в них інформаційної культури. Наводятьсярезультати емпіричного дослідження інформаційної діяльності іноземних студентів, за допомогою якогобула виявлена низка проблем, пов’язаних з низькою мотивацією, низьким рівнем вмінь та навичок роботиз інформацією, а також в опануванні технічними засобами. Однією з основних труднощів навчанняіноземних студентів стає мовний бар’єр, який заважає студентам отримувати потрібну для навчаннята майбутньої професійної діяльності інформацію в необхідному обсязі та відповідної якості.

Ключові слова: інформаційна діяльність, інформаційна культура, іноземні студенти, мовний бар’єр.Рис. 6. Табл. 2. Літ. 5.

Анна Алексеева, аспирант кафедры педагогики и методики профессионального обученияУкраинской инженерно-педагогической академии, г. Харьков

ЭМПИРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ИНФОРМАЦИОННОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИИ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ ИНЖЕНЕРНО-

ПЕДАГОГИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙВ статье исследуются особенности информационной деятельности иностранных студентов

инженерно-педагогических специальностей для дальнейшего формирования у них информационнойкультуры. Приводятся результаты эмпирического исследования информационной деятельностииностранных студентов, с помощью которого был выявлен ряд проблем, связанных с низкой мотивацией,низким уровнем умений и навыков работы с информацией, а также овладением техническими средствами.Одной из основных трудностей обучения иностранных студентов является языковой барьер, которыймешает студентам получать нужную для обучения и будущей профессиональной деятельностиинформацию в необходимом объеме и соответствующего качества.

Ключевые слова: информационная деятельность, информационная культура, иностранныестуденты, языковой барьер.

Hanna Alyeksyeyeva, Postgraduate student of the Pedagogy and Methodology of Vocational Training DepartmentUkrainian Engineering and Pedagogical Academy, Kharkiv

THE EMPIRICAL STUDIES OF THE FEATURES OF INFORMATION ACTIVITY OFFOREIGN STUDENTS OF ENGINEERING AND PEDAGOGICAL SPECIALTIES

The article deals with the specifics of information activity of foreign teachers-engineers students for thepurpose of further information culture formation. The article gives the results of empirical research of informationactivity of foreign students, by means of which a number of problems associated with low motivation, low skillsand abilities to work with information, as well as mastery of technical means was found. Much attention isgiven to one of the main problems of foreign students studying – a language barrier – which makes it difficultfor foreign students to obtain the necessary for study and future careers information in essential size and anappropriate quality.

Keywords: information activity, information culture, foreign students, language barrier.

© Г. Алєксєєва, 2016


139 Молодь і ринок №6 (137), 2016

перед іноземцями постає не тільки проблемаформування інформаційної культури в процесінавчання, але й проблема адаптації до новоїкраїни, нового середовища та нової мови (і впобутовій сфері, і в сфері навчання). І це вноситьсвої корективи до підходів, які потрібнозастосовувати до іноземних студентів в процесіформування ІК.

Однією зі складових поняття ІК є інформаційнадіяльність (ІД) особистості, яка дозволяє наочнопростежити вміння та навички особистості прироботі з інформацією: пошук, відбір, аналіз,узагальнення, оформлення інформації тощо.Інформаційна діяльність представляє собоюсукупність операцій з сприйняття, переробки івидачі інформації в межах систем комунікацій іздійснюється за допомогою конкретних дій іоперацій. Отже її рівень можна перевірити задопомогою емпіричного дослідження. Безз’ясування, на якому рівні перебувають іноземністуденти, наскільки ефективно вони вміютьопрацьовувати інформацію і як вони опановуютьінформаційнокомунікаційні технології (ІКТ)неможливо проводити ефективний процесформування ІК.

Отже, виникає суперечність між необхідністюформування інформаційної культури в іноземнихстудентів та неможливістю розпочати цей процесчерез відсутність інформації щодо їхнього рівняінформаційної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій:дослідження з формування інформаційноїкультури. В наукових дослідженнях поняттюінформаційної культури та її формуваннюприділяється значна увага. Це питаннярозглядають у своїх працях українські та російськідослідники: А.М. Атаян, Т.Л. Богданова,Г.Г. Воробйова, Н.І. Гендіна, М.Г. Коляда,Н.М. Розенберг, І.В. Синельник, А.Д. Урсул,І.М. Яглом, а також зарубіжні вчені: Чан Вей Чу,Меріам Джинман, Джиліан Олівер та інші.

Усі підходи розглядаються в контексті обраноївченими галузі. Проте жоден із них не бере доуваги особливості навчання іноземних студентіві, відповідно, особливості підходу до формуванняв них належного рівня ІК. Тому за допомогоюемпіричного дослідження ми виділимоособливості в навчанні саме іноземних студентів,що допоможе скоректувати та зробити більшефективним подальший процес формування в нихінформаційної культури.

Постановка завдання. Метою статті євиявлення за допомогою емпіричного дослідженняособливостей інформаційної діяльності іноземнихстудентів інженернопедагогічних спеціальностей

для подальшого обґрунтування способівформування в них інформаційної культури.

Виклад основного матеріалу. Інформаційнакультура є необхідною для виконання будьякихвидів робіт, пов’язаних з обробкою інформації таінформаційними процесами. Одним з основнимзавданням ІК є підвищення ефективностіпрофесійної діяльності особистості [5]. Тому, дляпочатку, розглянемо поняття діяльності.

В психологопедагогічній літературі поняття“діяльність” це специфічно людська активність,регульована свідомістю, що породжуєтьсяпотребами і спрямована на пізнання іперетворення зовнішнього світу і самої людини.Діяльність носить цілеспрямований характер. Цеактивність, що спрямована на досягненняпоставленою мети. Встановивши мету, людинааналізує і обирає придатні засоби і способи їїдосягнення [4].

Отже, будьяка діяльність детермінуєтьсяактивністю, предметністю, цілеспрямованістю, атакож потребами. Крім того, будьяка діяльністьхарактеризується наявністю мети діяльності,мотиву діяльності, предмету діяльності, умовдіяльності і результату діяльності.

Але діяльність не може здійснюватися в умовахінформаційного вакууму, без інформаційноїпідтримки. Тому одним з підвидів предметноїдіяльності є інформаційна діяльність, яказабезпечує підтримку інших видів діяльності. Взагальному випадку під інформаційною діяльністюрозуміють сукупність операцій з сприйняття,переробки і видачі інформації в межах системкомунікацій [5].

Отже, для того, щоб визначити особливостіінформаційної діяльності іноземних студентів, мимаємо дослідити мету та мотив їхньої діяльності,перевірити уміння, та з’ясувати, які вонивикористовують засоби та форми приопрацюванні інформації.

Було обрано три групи іноземних студентів вкількості 63 осіб для проведення двоетапногодослідження. Першим етапом була анкета насамооцінку студентами своїх умінь та навичокроботи з інформацією, умінь працювати зтехнічними засобами для виконанняінформаційної діяльності, а також на виявленняспособів ІД (методів, засобів, форм).

На другому етапі студентам були запропонованізавдання для об’єктивного дослідження їхньоїінформаційної діяльності. Завдання булирозроблені таким чином, щоб перевіряти дані,отримані в результаті першого анкетування.

Мотивація (сфера інтересів). Для з’ясуваннясфери інтересів студентів в першій анкеті їм було


140

запропоновано вибрати, якою інформацією воницікавляться. А пізніше на другому етапі вони мализазначити, якими останніми подіями воницікавилися.

При самостійному оцінюванні студентизазначили свою зацікавленість (за зменшеннямзначущості) інформацією з галузі спорту,навчальною інформацією, інформацією прокомп’ютери, новинами, музикальною тапобутовою інформацією. Але об’єктивнедослідження показало, що найбільше студентизацікавлені в розважальній та спортивнійінформації, іноді – в новинах та побутових речах.І зовсім не цікавляться навчальною і пізнавальноюінформацією (див. таблицю 1).

Засоби та форми (канали пошуку). Длявиявлення каналів пошуку іноземним студентамв анкеті їм було запропоновано вибрати з перелікуджерел інформації ті, якими вони користуються.В анкеті були наведені такі джерела, як: книги збібліотеки ВНЗ, книги з домашньої бібліотеки,газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет,родичі, друзі, а також свій варіант. На другомуетапі для об’єктивної перевірки цього пунктунаводилися конкретні завдання з пошукуінформації з різних галузей: як професійних, так іпобутових.

При цьому вони мали вказати, які джерелавони використовуватимуть. За результатами присамо оцінюванні іноземні студенти зазначили, що

використовують декілька каналів пошукуінформації, а саме (за зменшенням значущості)Інтернет – 38%, книги з бібліотеки ВНЗ – 19%,газети і журнали – 12%, друзі – 14%, радіо – 9%,телебачення – 5% та книги з власної бібліотеки –3% (Див. рисунок 1).

Втім, об’єктивне дослідження показало, щонайбільше іноземні студенти використовуютьІнтернет – 89%, книги з бібліотеки ВНЗ всього8%, книги з домашньої бібліотеки – 3% та родичі– 0,2%. Всі інші канали пошуку залишаються позаувагою (див. рисунок 2).

Уміння. Для виявлення рівня уміньопрацювання інформації студентам в анкеті булозапропоновано оцінити свої вміння працювати зінформацією (пошук, оцінювання, відбір,узагальнення, обробка, презентація інформації) за5бальною шкалою, де 5 балів означали, щостудент “легко вправляється” а 1 бал – “зовсім невміє”. В свою чергу, пізніше в завданнях другогоетапу студентам для об’єктивної перевірки цьогопункту були запропоновані конкретні практичнізавдання на окремі інформаційні дії, які перевіряливищезгадані вміння студентів. За результатамипри самостійному оцінюванні студенти визначилисвої вміння роботи з інформацією по всімпоказникам вище, ніж показало об’єктивнедослідження. Найбільшою була різниця воцінюванні процесу “пошуку інформації”. Самістуденти в середньому оцінили себе на 4,67 балів

Таблиця 1. Порівняння самостійного оцінювання студентів своєї сфери

інтересів та об’єктивні результати

Анкета. 1 етап. Самостійна оцінка студентами

власної ІД

Завдання. 2 етап Об’єктивне дослідження

Мот

ив

ація

(с

фер

а ін

тер

есів

)

Навчальна, пізнавальна інформація

21 % 0 %

Інформація по роботі

9 % 0 %

Розважальна інформація

0 % 25 %

Інформація про комп’ютери, комп’ютерні ігри

11 % 2 %

Новини в країні та закордоном

11 % 17 %

Інформація про музику

13 % 15 %

Інформація про спорт

29 % 33 %

Побутова інформація (поради, погода)

6 % 8 %



141 Молодь і ринок №6 (137), 2016

за цю інформаційну дію, а зарезультатами завдань другого етапувони отримали в середньому лише3,2 бали (див. таблицю 2).

Навички. Для виявленнярівня опанування засобів(зокрема рівня володіннякомп’ютером) іноземнимстудентам в анкеті першогоетапу було запропонованооцінити свої вміння працюватиз комп’ютером. Студенті моглиобрати один з трьох підходящихваріантів, а саме: рівенькваліфікованого користувача(самостійно може усунутипроблеми з програмами,операційною системою), рівеньвпевненого користувача (крімофісних програм можепрацювати з іншими програмамиі пристроями) та рівень користувача(вміє працювати в офісних додатках(Word, Excel, Power Point),користуватися принтером, виходити вІнтернет тощо). Результати самостійногооцінювання розподілилися приблизнооднаково по трьом варіантам (див.Таблицю 1). Але за результатамиоб’єктивного дослідження студентипоказали переважно низький результатв володінні комп’ютером, якийвідповідає рівню користувача. Отже,іноземні студенти самостійно оцінилисвої навички в роботі з комп’ютеромнабагато вище, ніж вони є насправді.

Крім того, за результатами першогоанкетування ми намагалися з’ясувати,яку роль в їхньому житті відіграєглобальна мережа Інтернет, з якою метою іноземністуденти найчастіше її використовують і як частовони використовують Інтернет для спілкування івзагалі, як вони ставляться до постійногооновлення технічних засобів. Для цього студентамв ході першого анкетування було запропоновановідповісти на питання і обрати найбільшприйнятні для себе варіанти відповідей, а саме:

1) Яку роль в Вашому житті відіграє Інтернет? (Рис. 3)2) Що Ви зазвичай робите в Інтернеті? (Рис. 4)3) Як часто Ви використовуєте Інтернет як

засіб спілкування? (Рис. 5)4) Як Ви ставитеся до постійної зміни

програмного забезпечення, швидкому старіннюкомп’ютерів, появі нових моделей мобільнихтелефонів? (Рис. 6)

В результаті проведеного емпіричногодослідження ми отримали такі результати:

1) іноземні студенти мають низьку мотиваціюдо роботи з навчальною інформацією;

2) іноземні студенти мають низький рівеньвміння працювати з інформацією (пошук,оцінювання, відбір, узагальнення, обробка,презентація інформації) і низький рівеньволодіння комп’ютером, але суб’єктивно вониоцінюють свої вміння і навички набагато вище;

3) глобальна мережа Інтернет використовуєтьсяіноземними студентами найчастіше дляспілкування;

4) іноземні студенти зацікавлені в постійномуоновленні технічних засобів.

За результатами об’єктивного дослідження

Рис. 1. Канали пошуку інформації за результатами самооцінки

студентів

Рис. 2. Об'єктивне оцінювання каналів пошуку студентів


142

іноземні студенти мають низьку мотивацію,низький рівень у вміннях та навичкахопрацювання інформації та у використаннітехнічних засобів. При цьому, при самостійномуоцінюванні вищенаведених якостей, вониоцінюють себе набагато вище, ніж це є насправді.Зважаючи на те, що іноземні студенті зацікавленів нових технічних засобах і намагаютьсяслідкувати за всіма оновленнями в цій сфері, вних складається хибне враження ефективногоопанування засобів і опрацювання інформації. Аленасправді вони найчастіше використовують всідоступні їм технічні засоби для спілкування ізовсім не вміють ефективно застосовувати цізасоби для пошуку та опрацювання інформації,необхідної їм в навчальній діяльності.

Низькі результати вміння опрацьовувати

інформацію іноземними студентами також можутьбути наслідком того, що мова, за допомогою якоїіноземні студенти спілкуються та формують своїдумки, відрізняється від мови їхнього освітньогосередовища (в тому числі, і від мови, якою булискладені завдання анкетування). Інформаціявтрачається ще на стадії сприймання та розуміннячерез відсутність належного рівня володіннямовою у студентів, з одного боку, а з іншого,відсутності можливості у викладача донестиінформацію мовою, що є рідною для іноземнихстудентів.

На заваді розуміння та подальшогоопрацювання інформації стоять такі проблеми, як:

мовний бар’єр (важкі ситуації спілкування,що виникають в наслідок незнання основнихправил і норм міжособистісного спілкування;


Таблиця 2. Порівняння самостійного оцінювання студентів своїх умінь роботи з інформацією та

об’єктивні результати

Анкета. 1 етап. Самостійна оцінка

студентами власної ІД


Уміння (пошук інформації)

4,67 3,2

Уміння (оцінювання інформації)

4,14 3,67

Уміння (відбір інформації)

4,1 3,8

Уміння (узагальнення інформації)

3,86 3,13

Уміння (обробка інформації)

3,86 3,27

Уміння (презентація інформації)

3,38 2,6

Анкета. 1 етап.

Самостійна оцінка студентами власної ІД


Навички (опанування засобів, рівень володіння комп’ютером)


143 Молодь і ринок №6 (137), 2016

незнання особливостей культурикраїни мови, що вивчається) [2];

труднощі обробки іноземноїмови (сповільненої обробкиінформації, що виникає черезнедостатньо добре абонедостатньо вільне володіннямовою і через невизначеністьабо неоднозначність змісту,вкладеного в повідомлення);

ефект іноземної мови(тимчасове зниження розумовихздібностей при вирішеннінелінгвістичних завдань у людей,коли вони використовуютьіноземну мову, якою володіютьгірше, ніж своєю рідною) [3].

Емпіричне дослідженняінформаційної діяльності

Рис. 3. Оцінка ролі Інтернету в житті іноземних студентів

Рис. 5. Частота використання студентами Інтернету в якості засобу спілкування


Рис. 4. Виявлення діяльності іноземних студентів в межі Інтернет

144

іноземних студентів виявило низку проблем таособливостей, пов’язаних з низькою мотивацією,низьким рівнем вмінь та навичок роботи зінформацією, а також в опануванні технічнимизасобами. Крім того, на ці особливостінакладаються проблеми мовного бар’єру, якийтакож заважає процесу сприймання та обробкиінформації. Тому для ефективного формуванняінформаційної культури у іноземних студентів,необхідно брати до уваги вищенаведеніособливості та проблеми для того, щоб зробитицей процес формування найбільш відповіднимсаме для цієї категорії студентів.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Процес навчання іноземнихстудентів у ВНЗ України має свої особливості іпроблеми: низька мотивація, низький рівень вміньта навичок роботи з інформацією, а також вопануванні технічних засобів. На ці особливостівпливають проблеми мовного характеру, аджемова освітнього середовища не є рідною дляіноземних студентів. Тому для ефективногоформування інформаційної культури, необхіднобрати до уваги особливості навчання іноземнихстудентів. Це дозволить не лише сформуватиналежний рівень ІК, але й вирішить проблемизагального процесу навчання іноземних студентів.Подальші дослідження будуть спрямовані напроцес формування інформаційної культури

іноземних студентів в процесі навчання мовнимдисциплінам для паралельного вирішення мовнихпроблем.

1. Биков В.Ю. Сучасні завдання інформатизаціїосвіти. Інформаційні технології і засоби навчання1.15 (2010). Електронний ресурс: http://lib.iitta.gov.ua/Сучасні_ завдання _інформатизації_освіти.pdf

2. Макаев Х.Ф. Устранение языкового барьеракак условие формирования языковой компетенциибудущего специалиста // Ученые запискиуниверситета Лесгафта. 2011. №11. URL: http://cyberleninka.ru/article/n/ustranenie-yazykovogo-bariera-kak-uslovie-formirovaniya-yazykovoy-kompetentsii-buduschego-spetsialista (датаобращения: 06.03.2016).

3. Мацумото Д. Психология и культура. СПб.:ПРАЙМ –ЕВРОЗНАК, 2002. С. 272 – 276.URL:https://books.google.com.ua/books?id=-2zpfqSOR1oC&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false(дата обращения: 06.03.2016).

4. Никифоров А.Л. Деятельность, поведение,творчество // Деятельность: теории,методология, проблемы. Сост. И.Т. Касавин. –М.: Политиздат, 1990. – С. 52 – 69.

5. Хмельницький О.О. Інформаційна культура:Підготовка кадрів до інформаційної роботи:Навч. посібник. – К.: КНТ, 2007. С. 95 – 100.

Рис. 6. Ставлення студентів до оновлень техніки




145 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку науки виникаєнагальна потреба у розширенні

діапазону можливостей та глибинноїструктуризації наукомісткої складової потенціалунації, що є чи не єдиним можливим векторомрозвитку країни, елементом її сталого розвитку. Зіншого боку, наука та освіта є гарантією

інтелігентності й освіченості суспільства в цілому.Тому лейтмотивом поступу українськоїдержавності має постати нова концепціяінноваційнотехнологічного прориву в галузіосвіти, а звідси – потреба в професійно активнійособистості вчителя, готового до активноготворчого пошуку й інноваційних змін.

Посилення вимог щодо професійної

УДК 371.13.3

Марина Марко, аспірант кафедри методики трудовогоі професійного навчання та декоративно-ужиткового мистецтва


СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА МІСЦЕ НАВЧАЛЬНО-ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙУ ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Статтю присвячено проблемі формування готовності майбутніх учителів початкових класів довикористання навчально-ігрових технологій у професійній діяльності. На основі теоретичного аналізунаукової літератури розкрито місце, сутність і структуру навчально-ігрових технологій, щохарактеризує морально-психологічну, теоретичну і практичну готовність майбутніх учителів доінноваційної педагогічної діяльності в умовах початкової школи. Розроблено структурну модель ігровоїдіяльності, яка містить системно впорядковану сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежнихкомпонентів – мотиваційно-цільового, когнітивного, операційно-діяльнісного та результативного.

Ключові слова: гра, ігрова діяльність, навчально-педагогічна гра, навчально-ігрові технології,вчитель початкових класів.

Літ. 11.

Марина Марко, аспирант кафедры методики трудовогои профессионального обучения и декоративно-прикладного искусства


СУЩНОСТЬ, СТУКТУРА И МЕСТО НАУЧНО-ИГРОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ВПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

Статья посвящена проблеме формирования готовности будущих учителей начальных классов киспользованию учебно-игровых технологий в профессиональной деятельности. На основе теоретическогоанализа научной литературы раскрыто место, сущность и структура учебно-игровых технологий,которая характеризует морально-психологическую, теоретическую и практическую готовностьбудущих учителей к инновационной педагогической деятельности в условиях начальной школы.Разработана структурная модель игровой деятельности, которая содержит системно упорядоченнуюсовокупность взаимосвязанных и взаимозависимых компонентов – мотивационно-целевого, когнитивного,операционно-деятельностного и результативного.

Ключевые слова: игра, игровая деятельность, учебно-педагогическая игра, учебно-игровыетехнологии, учитель начальных классов.

Maryna Marko, Postgraduate student of the Methodology of Crafts and Professional Training DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE SENCE, STRUCTURE AND LOCATION OF EDUCATIONAL GAMINGTECHNOLOGY IN THE TRAINING OF PRIMARY SCHOOL TEACHERS

The article is devoted to the formation of readiness of future teachers of elementary school to use theeducational gaming technology in professional activities. Based on the theoretical analysis of scientific literatureit was revealed the place, the nature and structure of educational gaming technology that characterizes the moraland psychological, theoretical and practical readiness of teachers to the innovative pedagogical work at elementaryschool. The article provides the structural pattern of play, which includes systematically, ordered set of interrelatedand interdependent components – motivational target, cognitive, operational-activity and effective.

Keywords: a game, gaming, an educational and pedagogical game, an educational gaming technology,a primary school teacher.

© М. Марко, 2016


146

компетентності вчителів початкових класівзумовлює необхідність підвищення якості їхньоїфахової підготовки, перегляду змісту навчання,упровадження ефективних педагогічнихтехнологій, інноваційних форм, методів і засобів.Професійна діяльність майбутнього вчителя дляпочаткової школи буде успішною тоді, коли вінще під час навчання у вищому навчальномузакладі набуває досвіду інноваційної практичноїдіяльності, зокрема, готовності до використаннянавчальноігрових технологій. Аналіз психологопедагогічних досліджень, вивчення практичноїдіяльності загальноосвітніх навчальних закладівсвідчать, що вчителі здебільшого недостатньопідготовлені до вибору, адаптації, і тим більше,проектування й грамотного використання науроках різних навчальноігрових технологій.Вважаємо, що ефективне впровадження восвітній процес навчальноігрових технологій,формування у майбутніх учителів початковихкласів готовності до їх використання впрофесійній діяльності вимагає передовсімрозкриття сутності та структури навчальноігрових технологій, їх психологопедагогічнихознак та особливостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема використання інноваційних технологій,зокрема ігрових технологій навчання знайшлавідображення у працях відомих вітчизняних тазарубіжних науковців. Зокрема, у працяхМ. Богдановича, Л. Дутко, М. Козака, Г. Копернік,Я. Короля, Л. Кочиної, Н. Листопад та ін.досліджуються питання програмового забезпеченняпроцесу навчання математики з використаннямрізних методичних підходів, у т.ч. ігрових.Привертають увагу дослідників системивикористання індивідуальних і колективних формнавчальнопізнавальної діяльності в навчанніматематики (Ю. Мальований, І. Чередов,О. Ярошенко та ін.). Гру як засіб виховання таформу комунікації розглядають Н. Кудикіна,Л. Варзацька, Н. Скрипченко та ін. Різноманітніаспекти використання ігрових технологій унавчальному процесі розглядають О. Савченко,В. Коваленко, І. Підласий, Г. Селевко та ін.Теоретичні й практичні особливості використаннянавчальнопедагогічних ігор у процесіпрофесійної підготовки у ВНЗ знайшливідображення в дослідженнях П. Щербань,Н. Демидової та ін. Однак, варто наголосити, щов дослідженнях цих авторів представленіпереважно загальні аспекти використаннянавчальноігрових технологій. Натомістьнедостатньо дослідженими залишаютьсяпроблеми підготовки майбутнього вчителя

початкових класів до використання ігровихтехнологій, розробки структури, змістунавчальноігрових технологій навчанняматематики молодших школярів.

Мета дослідження полягає в теоретичномуобґрунтуванні сутності та структури навчальноігрових технологій, які використовуються упідготовці вчителя початкових класів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Передовсім розглянемо понятійнокатегоріальнийапарат дослідження навчальноігрових технологій.Аналіз літератури свідчить, що більшістьнауковців ігрову діяльність відносять допедагогічних технологій. Так, Н. Кудикіна ігровітехнології навчання розглядає як системний спосіборганізації навчання, спрямований на оптимальнупобудову навчальновиховного процесу тареалізацію його завдань [5]; В. Кукушинстверджує, що ігрові технології – це велика групаметодів і прийомів у формі різних педагогічнихігор [6]; Н. Буланова визначає ігрові технології яксукупність педагогічних ігор, підпорядкованихвизначеній меті, які гарантують позитивнийрезультат [1].

Отже, основою будьякої ігрової технології єпедагогічна гра. Згідно з “Великим тлумачнимсловником сучасної української мови” слово “гра”трактується як дія за значенням грати; заняттядітей, підпорядковане сукупності правил,прийомів або основане на певних умовах заняття,що є розвагою [2]. В Українському педагогічномусловнику “ігрова діяльність” пояснюється якрізновид активної діяльності дітей, у процесі якоївони оволодівають суспільними функціями,відносинами та рідною мовою як засобомспілкування між людьми [3].

У педагогічній науці “гра” тлумачиться як виддіяльності в умовах ситуацій, спрямованих навідтворення і засвоєння суспільного досвіду, вякому складається й удосконалюєтьсясамоврядування поводженням. У педагогічнійпсихології поняття “гра” розглядається якконкретний прояв індивідуальної і колективноїігрової діяльності дитини, яка має конкретноісторичний, багатовидовий, креативний табагатофункціональний характер [9]. Натомістьігрова діяльність – це динамічна система взаємодіїдитини з навколишнім середовищем, у процесіякої відбувається його пізнання, засвоєннякультурноісторичного досвіду і формуваннядитячої особистості [7].

Науковець П. Щербань навчальнопедагогічнугру визначає як практичну групову вправу звироблення оптимальних рішень, застосуванняметодів і прийомів в умовах, що відтворюють



147 Молодь і ринок №6 (137), 2016

реальні обставини чи психологопедагогічнуситуацію. У процесі гри її учасники розв’язуютьпроблемні психологопедагогічні ситуації, їхвзаємодія регламентується певними правилами,що відображають реальні умови та закономірності.У ході гри виробляються колективні рішення щодорозв’язання певної значущої проблеми [11].

Навчальнопедагогічна гра має специфічніознаки, зпоміж них: моделювання умов, щоімітують професійнопедагогічну діяльність;поетапний розвиток гри; наявність складних іпроблемних ситуацій; спільна діяльністьучасників гри; опис психологопедагогічноїситуації та об’єкта ігрового імітаційногомоделювання; контроль ігрового часу; системаоцінок; правила гри; елементи змагання.

Поширення ігрових технологій в освітіпояснюється тим, що гра є природноюпізнавальною діяльністю дитини, звідси –навчальна діяльність “виростає” з ігрової. Саметому до гри, як більш зрозумілої для дитинидіяльності, звертаються педагоги з метоюпосилення складнішої для учня діяльності –навчальнопізнавальної. Навчальноігровітехнології спираються на педагогічне керівництвоігровою діяльністю, яке розглядається як спосібдосягнення мети навчальновиховного процесушляхом застосування системи педагогічнихприйомів, адекватних завданням конкретної гриі спрямованих на задоволення актуальних дитячихпотреб і реалізацію особистісного потенціалуучнів. За таких умов ігрова діяльність реалізуєтьсяяк інноваційний педагогічний метод. Вважаємо,що метою застосування навчальноігровихтехнологій є розвиток стійкого пізнавальногоінтересу в учнів через різноманітні ігрові форминавчання.

Проаналізувавши численні визначення тавиходячи з розуміння загальної дефініції “ігровітехнології”, під навчальноігровими технологіяминами розуміється сукупність методів, прийомів ізасобів організації педагогічного процесу у формірізних педагогічних ігор з чітко поставленоюметою й відповідними завданнями, щохарактеризуються навчальнопізнавальноюспрямованістю. Ігрова форма занять створюєтьсяна уроках за допомогою ігрових прийомів іситуацій, що виступають як засіб зацікавлення,спонукання, стимулювання до навчальноїдіяльності.

Логіка дослідження вимагає визначенняструктури навчальноігрових технологій. Так,Г. Селевко виділяє структуру гри як діяльності таяк процесу. До структури гри як діяльності вінвключив: постановку мети, планування,

реалізацію мети, аналіз результатів, а до структуригри як процесу – ролі, які взяли на себе гравці;ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігровевикористання предметів, заміщення реальнихречей ігровими; реальні стосунки між гравцями;сюжет (зміст) – сфера діяльності, що умовновідтворюється в грі [10].

Відомий вчений у галузі загальної педагогікиі дидактики початкової школи О. Савченкозапропонувала структуру ігрової діяльності, щомістить такі компоненти: 1) спонукальний –потреби, мотиви, інтереси, прагнення, яківизначають бажання дитини брати участь у грі;2) орієнтувальний – вибір засобів і способівігрової діяльності; 3) виконавський – дії, операції,які дають можливість реалізувати ігрову мету;4) контрольнооцінний – корекція і стимулюванняігрової діяльності [8].

Згідно з дослідженнями Н. Кудикіної,структурна модель ігрової діяльності побудованаяк системно впорядкована сукупністьвзаємопов’язаних та взаємозалежних компонентів– мотиваційного, цільового, змістового,процесуальноопераційного, контрольнооцінногота результативного. Усі зазначені компоненти гривзаємопов’язані, сутнісні зміни складових ігровоїдіяльності зумовлюють її перетворення вдіяльність продуктивного характеру (наприклад,у трудову, навчальну тощо) [5]. У структуру грияк діяльності органічно входять цілепокладання,планування, реалізація мети, а також аналізрезультатів, у яких дитина повністю реалізує себеяк суб’єкт діяльності.

Аналізуючи дані положення та дослідженнявище згаданих науковців, у структурі навчальноігрових технологій нами виділено мотиваційноцільовий, когнітивний, операційнодіяльнісний ірезультативний компоненти, що характеризуютьдва взаємопов’язані рівні: відповідно моральнопсихологічну, теоретичну і практичну складовуготовності майбутніх учителів початкових класівдо використання навчальноігрових технологій тавласне ігрову діяльність молодших школярів.

Розглянемо кожен рівень детальніше. Важливуроль у структурі навчальноігрових технологійвідіграє мотиваційно-цільовий компонент, якийспрямований: поперше, на мотивацію навчальнопізнавальної діяльності, їх участі в ігровійдіяльності; подруге, на стимулювання інтересудо навчальноігрової діяльності; потретє, нареальну самооцінку професійної підготовки узазначеному напрямі.

Мотиваційна сфера особистості майбутньоговчителя багатогранна. Важливе місце вформуванні готовності майбутнього вчителя


148

початкових класів до певного виду педагогічноїдіяльності, зокрема ігрової, займає мотиваціянавчальнопізнавальної діяльності у процесіпрофесійної підготовки, яка містить: професійнопедагогічні мотиви (підготовка до використаннянавчальноігрових технологій); пізнавальнімотиви (засвоєння нових знань); мотивисамореалізації (бажання вдосконалювати процеснавчання в початковій школі); моральні мотиви(виконувати вимоги до навчання ВНЗ) [4].Цільовий аспект цього компоненту передбачаєвизначення мети використання навчальноігровоїтехнології.

Когнітивний компонент представляє собоюсукупність загальнопедагогічних, методичних іспеціальних (предметних) знань, а такожціннісних орієнтацій, заснованих на педагогічнихта предметних цінностях. Знання визначаються внауковій літературі як розуміння, зберігання впам’яті та вміння відтворювати основніположення науки, а також теоретичніузагальнення, що випливають з них (поняття,правила, закони, висновки та ін.) [7]. Майбутнійвчитель початкових класів у процесі навчанняповинен оволодіти не лише різнобічнимизнаннями про поняття та явища, які належать допочаткової школи, а й знаннями про використанняцих понять у початкових класах.

Важливою складовою когнітивного компонентунавчальноігрових технологій є ціннісні орієнтації,які ґрунтуються на педагогічних і пізнавальнихцінностях. У педагогічній науці ціннісні орієнтаціїтрактуються в різних ракурсах, характеризуючисьяк: 1) бажання, потреби людини, що є для неїнайважливішими особистими цінностями тацілями життєдіяльності; 2) моральні, естетичні,ідеологічні, громадянські, релігійні й інші засади,на які орієнтується людина в поведінці, оцінцівласної та чужої діяльності; 3) відображення всвідомості людини цінностей, що виступають якстратегічні життєві цілі й світоглядні орієнтири[7].

Категорію цінності виправдано вважаютьоднією з найскладніших у психологопедагогічнихнауках, оскільки вона є одночасно якмотиваційним, так і когнітивним утворенням. Яксвідчить аналіз наукової літератури, виділяютьсятермінологічні (цінностіцілі) та інструментальні(цінностізасоби) цінності. Термінологічні цінностіє основою розвитку особистості та відображаютьзміст діяльності, натомість інструментальні –виступають як способи досягнення мети,формуються в результаті опанування теорією,методологією, технологіями та складають основупрофесійної освіти. Так, до термінологічних

цінностей належать поняття, а доінструментальних – методичні засоби, прийоми,вміння і навички оволодіння понятійним апаратом(розуміння, аналіз, синтез, індукція, дедукція,інтеграція, класифікація, узагальнення та ін.).Опанування термінологічними й інструментальнимицінностями, відбувається в логічному взаємозв’язку,що забезпечує цілісність формування професійнозначущої якості – професійної готовності.

Організація навчальнопізнавальної діяльностімайбутніх учителів початкових класів та освоєнняпізнавальних цінностей містить два аспекти:1) постановку відповідної мети пізнавальноїдіяльності; 2) організацію пізнавальних діймайбутніх педагогів з оволодіння способаминавчальної діяльності. Реалізація цих завданьзабезпечується організацією активних дій:виконанням різних пізнавальних завдань,систематизацією теоретичного матеріалу,виробленням автоматизованих умінь на основіалгоритмізації, відпрацюванням логічнихприйомів тощо. Таким чином, когнітивнийкомпонент відображає ступінь теоретичноїготовності майбутнього вчителя до реалізаціїрозглянутого виду педагогічної діяльності –ігрової.

Операційно-діяльнісний компонент структуринавчальноігрових технологій являє собоюсукупність загальнопедагогічних, методичних іспеціальних (предметних) умінь, необхідних длядосягнення якості та високих результатівпрофесійної діяльності. У педагогічній науцівміння розглядаються як здатність швидко, точноі свідомо виконувати певні дії на основі засвоєнихзнань і набутих навичок.

Виділення операційнодіяльнісного компонентау структурі зумовлено передовсім діяльніснимхарактером навчальноігрових технологій. Педагогповинен не лише володіти необхіднимиігротехнічними знаннями, а й уміти застосовуватиці знання для розв’язання професійнопедагогічних завдань, обираючи способидіяльності, найбільш необхідні і доцільні довизначених умов у конкретний часовий період.Загалом, операційнодіяльнісний компонентвідображає ступінь практичної готовностімайбутнього вчителя до викладання в початковійланці загальноосвітньої школи.

Розглядаючи результативний компонентструктури навчальноігрових технологій, важливонаголосити, що контроль є обов’язковоюскладовою будьякої діяльності, у т. ч. навчальної.Психологами доведено, що мотив діяти якомогаефективніше у людини виникає тоді, коли вонаотримує інформацію про результат своєї діяльності



149 Молодь і ринок №6 (137), 2016

та порівнює її з образомціллю. Це порівнянняотриманих результатів з “еталоном”, даєможливість людині щоразу встановлювати длясебе певну мету, яка зберігає, підтримує їїмотивацію. Щойно вона перестає отримуватиінформацію про результати, зникає найсуттєвішиймотив для подальших дій, актив набуваєхарактеру сліпої випадковості.

Структуру навчальноігрових технологій,стосовно розгорнутої ігрової діяльності учнів,трактуємо таким чином:

мотиваційноцільовий компонент якспонукальний (потреби, мотиви, інтереси,прагнення, які визначають бажання брати участьу грі);

когнітивний як орієнтувальний (вибір засобіві способів ігрової діяльності);

операційнодіяльнісний як виконавчий (дії,операції, які надають можливості реалізуватиігрову мету);

результативний як контрольнооцінювальний(коригування та стимулювання активності вігровій діяльності).

Результати дослідження. Мотиваційноцільовий, когнітивний, операційнодіяльнісний тарезультативний компоненти, перебуваючи увзаємозв’язку і взаємозалежності, зумовлюютьцілісність структури навчальноігрових технологійта визначають їхній зміст, який розкривається наоснові врахування особливостей конкретного видудіяльності. Мотиваційнооцінний компонентвідображає моральнопсихологічну готовністьстудента до педагогічної діяльності, міститьмотивацію навчальнопізнавальної діяльностістудентів, інтерес майбутнього вчителя допедагогічної діяльності в початкових класах, атакож самооцінку професійної підготовки та їївідповідність оптимальним професійним зразкам.Когнітивний компонент характеризуєзагальнопедагогічні, методичні та спеціальні(предметні) знання, а також педагогічні іпредметні цінності. В операційнодіяльнісномукомпоненті основними складовими виступаютьзагальнопедагогічні, методичні та спеціальні(предметні) уміння, необхідні для досягненнявисоких результатів професійної педагогічноїдіяльності. Результативний компонент показуєінформацію про результат своєї діяльності.

Висновки. На сучасному етапі розвитку наукиактуальним постає питання про шляхимодернізації освітньої системи України. Одним ізних є впровадження інноваційних методівнавчання, зокрема, навчальноігрових технологій.Аналіз досліджень і стану педагогічної практикипереконують, що вчителі початкових класівнедостатньо підготовлені до вибору, адаптації, і

тим більше, проектування та вмілоговикористання на своїх уроках різних видівнавчальноігрових технологій. Аналізуючидослідження вітчизняних і зарубіжних науковців,у структурі готовності до використаннянавчальноігрових технологій нами виділеномотиваційноцільовий, когнітивний, операційнодіяльнісний і результативний компоненти, щохарактеризують два взаємопов’язані рівні:відповідно моральнопсихологічну, теоретичну іпрактичну складову готовності майбутніхучителів початкових класів до використаннянавчальноігрових технологій та власне ігровудіяльність молодших школярів. Проблеманавчальноігрових технологій далека від свогоостаточного вирішення. Надалі вважаємо занеобхідне дослідження стану підготовленостімайбутніх учителів початкових класів довикористання різних видів навчальноігровихтехнологій у професійній діяльності.

1. Буланова-Топоркова М.В. Педагогическиетехнологии / М.В. Буланова-Топоркова, А.В. Духавнева,В.С. Кукушин, Г.В. Сучков. – М.: ИКЦ “МарТ”;Ростов н/Д: Изд. центр “МарТ”, 2004. – 336 с.

2. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови / За ред. В.Т. Бусела. – К., Ірпінь:ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Занюк С.С. Психологія мотивації: навч.посібник / С.С. Занюк. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.

5. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність дітей:теоретичні основи й методика педагогічногокерівництва / Н.В. Кудикіна // Її величність ГРА:теорія і методика організації дитячої ігровоїдіяльності в контексті наступності дошкільної тап оча тко вої о с в і ти : з б . с та тей / з а ред .Г. С . Тарасенко. – Вінниця: ВДПУ ім. МихайлаКоцюбинського, 2009. – 320 с.

6. Кукушин B.C. Педагогика начальногообразования: учеб. пособие / В.C. Кукушин,А.В. Болдырева-Вараксина. – М.: Март, 2005, 592 с.

7. Педагогіка: хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський,В.Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2006. – 700 с.

8. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи:підручник [для педагогічних факультетів] /О.Я. Савченко. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.

9. Савчин М.В. Педагогічна психологія / М.В. Савчин.– К.: Альма-матер, 2007. – 424 с.

10. Селевко Г. Компетентности и их классификация/ Г. Селевко // Народное образование, 2004. – № 4.– С. 138 – 143.

11. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри увищих навчальних закладах: навч. посібник / П.М. Щербань.

– К.: Вища школа, 2004. – 207 с.



150

Актуальність теми. Становленнясучасного суспільства, утвердженнясоціальних норм життя неможливі без

поступових змін у забезпеченні розуміння іншихлюдей, вивчення мови інших народів, що вимагаєактивної участі освітян. Значне місце уперетворенні системи вивчення іноземних мовналежить філософській, психологопедагогічній,соціологічній, філологічній науці. Інтеграціязнання як один з міждисциплінарних підходів донаукової проблеми, спроможна закласти основи

для становлення системи організації вивченняіноземних мов в сучасних реаліях.

Сучасний стан досліджень дає підставивиокремити позитивні та негативні моменти, щовпливають на інтеграційні процеси в іншомовнійосвіті. Прибічникам стандартної системиорганізації вивчення іноземних мов на сьогоднівдається виділити не так багато, адже і вчителі, іорганізатори народної освіти розуміють, що неможна нехтувати можливістю щодо зміни сучасноїсистеми.

УДК 376.1 – 056.26

Наталія Рибалко, аспірантМелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького

СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ІДЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ (на матеріалах аналізу досліджень зарубіжних

мовознавців)У статті визначено соціальні передумови виникнення ідей організації системи вивчення іноземних

мов. Автор аналізує роботи зарубіжних мовознавців, що розглядають іноземну мову суто як соціальнеявище, де географічний простір та час постають основними чинниками виникнення нових мов. У статтіпроаналізовано основні закономірності, що були виявлені зарубіжними мовознавцями, стосовно засвоєнняіноземної вимови та вивчення нових мов дорослими і дітьми. У статті розкрито поняття “періодудвомовності”, виявлено роль середовища у вивченні іноземних мов.

Ключові слова: навчання іноземних мов, іншомовне середовище, учні.

Літ. 6.

Наталья Рыбалко, аспирантМелитопольского государственного педагогического университета имени Б. Хмельницкого

СОЦИАЛЬНЫЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ИДЕЙ ОРГАНИЗАЦИИСИСТЕМЫ ИЗУЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ (на материалах анализа

исследований зарубежных языковедов)В статье определены социальные предпосылки возникновения идей организации системы изучения

иностранных языков. Автор анализирует работы зарубежных языковедов, рассматривающихиностранный язык исключительно как социальное явление, где географическое пространство и времяявляются основными факторами возникновения новых языков. В статье проанализированы основныезакономерности, выявленные зарубежными языковедами, относительно усвоения иностранногопроизношения и изучения новых языков взрослыми и детьми. В статье раскрывается понятие “периоддвуязычия”, выявляется роль среды в изучении иностранных языков.

Ключевые слова: обучение иностранным языкам, иноязычная среда, ученики.

Nataliya Rybalko, Postgraduate student of theMelitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

THE SOCIAL BACKGROUND OF ORIGIN OF IDEAS OF STUDY FOREIGNLANGUAGES (based on analysis of studies of foreign linguists)

The article determines the social prerequisites of emergence of the ideas of the foreign language learningsystem. The author analyzes the works of foreign linguists considering a foreign language only as a socialphenomenon where the geographical location and the time are the major factors of modern languages emergence.The article provides the analysis of the main regularities, revealed by foreign linguists, as to assimilation offoreign pronunciation and studying modern languages by both adults and children. The article reveals theconcept of “bilingualism period”, highlighting the role of the environment in foreign language learning.

Keywords: foreign language teaching, a foreign language environment, students.

© Н. Рибалко, 2016

СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ІДЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ВИВЧЕННЯІНОЗЕМНИХ МОВ (на матеріалах аналізу досліджень зарубіжних мовознавців)

151 Молодь і ринок №6 (137), 2016

Аналіз наукових досліджень і публікацій.Соціальні передумови виникнення ідей щодоорганізації системи вивчення іноземних мовдосліджували такі вчені, як М. Адельман,Н. Бориско, Х. Браун, Н. Брукс, М. Бірам,Є. Верещагін, Л. Голованчук, Н. Ішханян,В. Костомаров, Д. Левін, О. Оберемко,В. Сафонова, Г. Томахін та ін. Вченими буловідкрито різні підходи та методи, що на сьогодніпродовжують використовуватися у практицівивчення іноземних мов.

Зокрема, у сучасній зарубіжній теорії і практицівивчення іноземних мов виділяють три різнихпідходи до їх вивчення учнями, а саме: традиційневивчення іноземної мови як навчальногопредмету; концепція, що отримала назву “Першазустріч” (“Begegnungskonzept”) і розкривається якзанурення у іноземну мову; цілісний і холістичнийпідхід, який розроблявся у рамках концепціїрозвитку чутливості до іноземних мов – “Languageawareness” [2, 11].

Навчання іноземним мовам – основа переданнясвітового досвіду людства майбутнім поколінням.Без організації системи навчання іноземних мовсуспільство потрапляє у тенетах невігластва. Алена сьогодні існують не тільки негативні моментиу вивченні іноземних мов. Існують і позитивнібоки, які відкрили можливості комп’ютернісоціальні мережі, про що досить вдалосхарактеризовано у роботі О. Яковлєвої таР. Агаджаняна. Вчені відстоюють думку, що дляпрактики вивчення іноземних мов великіможливості мають такі аспекти, як комунікація упроцесі навчання як з викладачем, так із іншимиучнями, навчання із використанням дистанційнихелементів, що надає можливості залучати носіївмови, спілкування як у синхронному, так і уасинхронному режимі через різні програми таелектронну пошту. Все це поглиблює розумінняіноземної мови, адже кореспондентами можутьвиступити як окремі індивіди, так і невелика група,цілий клас або навіть глобальна конференція, яказалучає людей із різних регіонів у великій кількості:“Реалією нового світу є використання глобальнопредставленого гіпертексту у “всесвітній павутині”Інтернету, використовуючи який, студенти можутьвести пошук будьякої інформації, протягом кількоххвилин отримувати доступ до будьяких матеріалів:газетним, журнальним і онлайновим публікаціям”[6, 17].

Відзначимо, що довгий час вивчення іноземноїмови мало зачіпало соціальнопсихологічну тапедагогічну сферу, і традиційно проблемаорганізації вивчення іноземних мов зводилася долінгвістики, лінгводидактики та методикивикладання іноземних мов.

Як зазначали З. Никитенко, Н. Гальскова, насьогодні мова і, саме мовна освіта виступають якважливий інструмент успішної життєдіяльностілюдини в суспільстві, що є не тількиполікультурним, а й мультилінгвальним. Не важкобачити, що при такому підході мовна освітавиступає також в якості засобу, що формуєсвідомість кожної особистості, її здатність допідвищення соціальної мобільності, адже у такомуспрямуванні людина може вільно отримуватипотрібні знання та користуватися відкритістюінформаційного простору. Намагаючись надатицій думці більшу узгодженість, підкреслимоположення авторів про усвідомлення більшістюлюдей важливості мовної освіти в сучасномусуспільстві, і це “стимулює в останні десятиліттябільшість батьків долучати своїх дітей доіноземних мов з молодшого шкільного віку, ашколи, реагуючи на цю потребу, прагнуть, принаявності відповідних умов, вводити в навчальніплани (або в якості додаткових освітніх послуг)іноземні мови в якості окремого навчальногопредмета” [2, 16].

В даний час суспільство осмислюєособистіснорозвивальну, культурологічну такомпетентнісну моделі освіти та піднімає питанняпро нові аспекти у вивченні іноземних мов.

Пошуки, спрямовані на однозначні результатиу організації вивчення іноземних мов – розуміннямови інших народів, тривають досі. Слідпідкреслити, що для організації вивченняіноземних мов велике значення мають самесоціальнопсихологічні аспекти. Мету даногодослідження представляє аналіз ідей зарубіжнихмовознавців, які заклали соціальні передумовидля виникнення системи організації вивченняіноземних мов.

Виклад основного матеріалу. Основоположнезначення в соціальних передумов виникненнясистеми організації вивчення іноземних мов маєспадщина Ф. де Соссюра. Розробник семіологіїяк науки, що вивчає життя знаків у рамкахсуспільного життя, мовознавець заклавтеоретичний фундамент для нових лінгвістичнихдосліджень – структурної лінгвістики.

Питання про виникнення першого системногопідходу у навчанні іноземних мов постало улітературі ХХ ст., а на сьогодні йдеться про те,що першим системним підходом був структурнийпідхід, який базується на положеннях і результатахдосліджень ученихструктуралістів, що уВелікобританії отримав назву ситуативногопідходу, а у США – аудіолінгвального методу. Саместруктурний підхід у вивченні іноземної мови буврозвинений на зміну попереднього йому методу– граматикоперекладного.


152

Але якщо замислитись, соціальний аспектвивчення мови і її відмінність від мовлення буловперше розглянуто Ф. де Соссюром. Зокрема,видатний вчений писав про те, що мова“представляє собою соціальний аспект мовноїдіяльності, зовнішню по відношенню до індивіда,який сам по собі не може ні створювати його, нізмінювати” [4, 22]. Швейцарський філософ імовознавець вказував, що для того, щоб знатифункціонування мови, індивід повинен вчитися,тоді як дитина опановує мовою лише помалу.Актуальним є висловлювання вченого проособливу роль мови: “Мова до такої міри є цілкомособливою, що людина, яка позбулася дару мови,зберігає її, оскільки вона розуміє чутні їй мовнізнаки” [4, 22].

У руслі дослідження цікава ідея, яку буловисловлено вченим про абсолютне різноманіттямов, що ставить, на його думку, умогляднупроблему. Як вказував вчений, різноманіттяродинних мов виводиться з єдиної прамови –найпершої з мов. Прикладом цього служить, якзазначав Ф. де Соссюр, сходження до народноїлатини французької і провансальської мов, яківиступили результатом еволюції у різних регіонахГаллії. Під час аналізу його доробку виявляємо,що час і географічний простір “ основні чинникимовного різноманіття, і при цьому часовийфактор, на думку вченого – первинний аспектзагального явища, оскільки така ознака мови, якнестійкість, визначається лише дією в часі, тодіяк географічна різноманітність є лише вториннимаспектом [4, 198]. Ідея, що також привертає увагу– порушення мовної єдності, що виникає врезультаті отримання діалектами суттєвимивпливами літературної мови. На думку вченого,така ситуація виникає тоді, коли народ дістаєтьсявизначеного культурного рівня, розвивається якспільнота [4, 194]. Виявляється, що автор підтерміном “літературна мова” розумів не тількиписемну літературну мову, але і будьякуоброблену мову, яка могла бути як державною,так і такою мовою, якою користувався весьгромадський колектив.

Вчений вказував, що у перевазі своєї мовикожен народ є впевненим. Ті люди, як писавФ. де Соссюр, які говорять на інших мовах, убільшості випадків розглядаються нездатними доспілкування та розуміння іншими людьми: “...грецьке слово bбrbaros “варвар, що не грек”,мабуть спочатку означало “заїка” і було родиннедо латинського слова balbus з тим же значенням;руською мовою представники німецького народуназиваються німцями, тобто “німими” [5, 226].Ф. де Соссюр звертав увагу на процес навчання івважав, що з вивчення мови потрібно починати

вивчати мовлення, оскільки здатність доартикуляції слів може здійснюватися лише задопомогою знарядь, що створене і наданоколективом [5, 49]. На думку вченого, вивченнямовлення повинно розділятися на дві різнічастини, які мають організовуватися певнимчином. Так, перша частина – основна, предметякої – мова. У першій частині вивчається мова яксоціальна по своїй суті, як така, що є незалежноювід індивіда. Тут, на думку вченого, великезначення має така наука, як соціальна психологія.Таким чином, перша частина, на думку вченого,є психічною наукою, тоді як інша частина єдругорядною. Предметом іншої частини вивченнямови – психофізичної, як вважав Ф. де Соссюр, єіндивідуальна сторона мовної діяльності, тобто,сама мова, що включає фонації [5, 57].

Дещо іншою видається роботи французькогомовознавця Антуана Мейе, учня Ф. де Соссюра.Особливістю його роботи було те, що вінпояснював мову як соціальний факт. Коли миберемо доробок А. Мейе, то неважко помітити,що мову вчений не мислив поза суспільством, які саме людське суспільство без мови. Відзначаючи,що соціальні умови визначають мовні явища,А. Мейе вказував, що зміна суспільної структури,а не фізіологічні або психологічні причини,визначає мовні зміни, оскільки фізіологічні тапсихологічні умови людського життя загалом одніі ті ж будьде [1, 17]. Так, вчений писав, що мованав’язується з боку соціуму. Справді, положеннявченого про те, що мова постає як складнасистема асоціацій, що не усвідомлюються, міжвідчуттями та рухами органів мови – становитьоснову навчання іноземним мовам. Саме це даєможливість людині говорити і розуміти іншулюдину. Ця система, свідчив учений, становитьприналежність кожної людини і не зустрічаєтьсяв абсолютно однаковому вигляді у інших людей.Мова, на думку А. Мейе, має свою цінність лишев тій мірі, в якій інші члени тієї соціальної групи,до якої належить дана особа, мають у своємурозпорядженні приблизно схожі системи: “віншому випадку це особа, вказував учений, – небула б зрозумілою і не могла б зрозуміти іншого”[1, 52]. Згідно А. Мейе, мова – не є річчю, мова єдіяльністю. Актуальною і досі є ідея вченого проте, що кожна дитина, коли вчиться говорити,створює сама для себе систему асоціацій міжвідчуттями і рухами, що має схожість з тієюсистемою, яку мають оточуючі. Це підтверджуєположення про важливість асоціативних зв’язківу вивченні іноземних мов. Дитина, як вказуваввчений, не отримує від оточуючих людей готовихприйомів артикуляції, так як “... вона навчаєтьсяартикулювати, як вони, навпомацки і після



153 Молодь і ринок №6 (137), 2016

багаторічних зусиль”. Як бачимо, А. Мейевважав, що дитина не отримує готовимиграматичні парадигми. Створення кожної формидитиною є поступовим процесом, що відбуваєтьсяза зразком, на слух: “... постійно чуючи, як кажутьми їмо – ви їсте, ми стоїмо – ви стоїте, дитинанавчається, коли потрібно, говорити “ ви сидите,якщо він вже чув вираз “ ми сидимо” [1, 53].

У центрі уваги вченого “ зміна і засвоєннянових мов, що позначається саме соціальнимизмінами у суспільстві. Треба прийняти до уваги іті закономірності, що були виведено при цьомуА. Мейе: “Коли населення переймає мовупереможців, іноземних колоністів або мову більшцивілізованих людей, що користується особливимпрестижем, дорослим представникам цьогонаселення не вдається в точності засвоїти новумову” [1, 57]. На відміну від дорослих, як зазначаввчений, діти починають говорити, коли нова мовавже поширилася. При цьому їх успішність узасвоєнні мови є кращою, бо вони вчаться яксвоїй рідній і прагнуть відтворювати правильнувимову, а не мову дорослих родичів, щовизнається як ламана. Перейняти правильнувимову від іноземців дитині вдається лише у томувипадку, коли вона має можливість її чути.А. Мейе схилявся до думки про те, щоособливості до вимови у наступного поколіннязберігаються. Крім цього вчений висловлювавдумку про те, що якщо населення переймає мову,яка від своєї колишньої мови дуже сильновідрізняється, то у такому випадку може статися,що її характерні риси не засвоюються [1, 57].

В цьому спрямуванні розгортаються думкиамериканського вченого – Едварда Сепіра.Міркуючи про сенс вивчення мов, Е. Сепірпереконливо показав соціальну сутність мови:“людина ... призначена до того, щоб говорити,але це цілком пов’язано з тим, що народжуєтьсявона не тільки в природі, а й у лоні суспільства,яке не може не долучити його до своїх традицій.Усуньте суспільство, і всі підстави будуть за то,що вона навчиться ходити, якщо тільки виживе,але так само безсумнівно і те, що вона ніколи ненавчиться говорити, тобто повідомляти своїдумки відповідно до традиційної системі певногосуспільства” [3, 28]. На глибоке переконанняЕ. Сепіра, якщо видалити новонароджену дитинуз соціального оточення, в якому вона появилася,і перенести її в абсолютно інше середовище, їїмова буде різко відрізнятися від мови рідногосередовища. Саме тому ідея залучення віншомовне середовище представляється найбільшсприятливою для вивчення іноземних мов.

Е. Сепір вкладав особливий сенс в предметмовознавства. Підкреслимо його ідею про те, що

мова не є простою діяльністю, що виконуєтьсяодним або декількома органами, пристосованимидля цієї мети. Перш за все, за переконаннямвченого, це надзвичайно складна система, щопостійно змінюється за допомогоюпристосувальних реакцій в нервовій системі, вмозку людини, в її органах артикуляції і слуху.Саме це спрямовано на досягнення метикомунікації та спілкування [3, 32]. У вивченнііноземних мов, як вказував вчений, слід зрозумітитип мови: “... коли ми говоримо про загальнуформу тієї або іншої мови, бо кожному, хто взагалідумав над цим питанням або хоч трохи відчувдух будьякої іноземної мови, має бути ясно, що воснові кожної мови лежить як би деяка базиснасхема (basic plan), що у кожної мови є свійособливий крій” [3, 117]. Як бачимо, тип мовивчений вважав базисною схемою, або, іншимисловами, “генієм мовної структури”, що єнабагато більш фундаментальною, і такою, щовідрізняється більш глибоким проникненням вмову, ніж будьяка його риса. Е. Сепір вважав, щонеможливо скласти адекватне уявлення проприроду мови за допомогою простогоперерахування різних фактів, що утворюють йогограматику [3, 117]. Підкреслюючи тіснийвзаємозв’язок мислення і мови, Е. Сепір цікавивсяпитанням про природу утворення схожих типівмов і про природу руйнувальної та творчої сил,завдяки яким зникає або з’являється нова мова.Вирішення цих питань учений покладав напсихологів майбутнього: “Бути може, психологаммайбутнього вдасться розкрити кінцеві причиниутворення мовних типів” [3, 118].

Висновки. Таким чином, соціальніпередумови в організації системи вивченняіноземних мов як складна проблема набуває більшгострого характеру, коли висловлюється черезпризму поглядів на мову як діяльність, як суспільнеявище, де для розуміння мови інших народівпотрібне розуміння самої структури іншогосуспільства і специфіки їх суспільних явищ, типумови тощо. Перспективою подальшихдосліджень є аналіз теорії та методики вивченняіноземних мов в історії вітчизняної освіти,визначення типових особливостей у соціальнійкомунікації учнів загальноосвітніх шкіл якпредставників різноманітних етносів та культур.

1. Мейе А. Введение в сравнительное изучениеиндоевропейских языков / Антуан Мейе [пер.Д. Кудрявского]; вст. ст. М. Сергиевского. – М.,Ленинград: Гос. соц.-эконом изд-во, 1938. – 512 с.

2. Никитенко З.Н. Теория и практика обучениииностранным языкам в начальной школе: уч. пособ.для ст. пед. вузов и колледжей / З.Н. Никитенко,


154

Н.Д. Гальскова. – Смоленск: Ассоциация XXI век.2007. – 176 с.: ил.

3. Сепир Э. Избранные труды по языкознанию икультурологи / Э. Сепир [пер.с англ.]; Общ. ред. ивступ. ст. А.Е. Кибрика. – М.: Издательская группа“Прогресс”, “Универс”, 1993. – 656 с. – (Филологимира).

4. Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики / Ред.Ш. Балли и А. Сеше; Пер. с франц. А. Сухотина, ДеМауро Т. Биографические и критические заметкио Ф. де Соссюре; Примеч. / Пер. с франц.

С . В . Чистяковой. Под общ. ред. М.Э. Рут.–Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1999. – 432 с.

5. Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики /Соссюр Ф. де. [пер.: А. Сухотин]. – М.: Изд-во:Эдиториал УРСС, 2014. – 278 с. – (Серия:Лингвистическое наследие XX века).

6. Яковлева Е.В. Этапы развития англоязычнойлингводидактики XX – XXI вв.: опыт аналитическогоосмысления // Е.В. Яковлева, Р.В. Агаджанян //Вестник МГИМО-Университета. – 2013. – №1 (28).

– С. 13 – 17.


УДК 37(477.8)(091)“18/19”:94(477)

Тарас Савшак, пошукувач лабораторії суспільних наукІнституту педагогіки НАПН України, м. Київ

УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІВ ГАЛИЦЬКИХ ШКОЛАХ В ПЕРІОД ВІД СЕРЕДИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті розглядається, як українська історія впливала на виховання дітей у галицькихукраїномовних школах та гімназіях від середини ХІХ – до тридцятих років ХХ ст. Висвітлюється станвиховного потенціалу на уроках історії в народних українських школах Галичини. Аналізуються навчальніпрограми і підручники для учнів різних типів україномовних шкіл. Обґрунтовується процес українознавствапід час вивчення історії України, всесвітньої та історії рідного краю.

Ключові слова: українознавство, українська історія, історія рідного краю, виховання.

Літ. 17.

Тарас Савшак, соискатель лаборатории общественных наук Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

УКРАИНСКАЯ ИСТОРИЯ КАК СРЕДСТВО ВОСПИТАНИЯ ДЕТЕЙ И МОЛОДЕЖИВ ГАЛИЦКИХ ШКОЛАХ В ПЕРИОД ОТ СЕРЕДИНЫ XIX – НАЧАЛА ХХ ВЕКА

В статье рассматривается, как украинская история влияла на воспитание детей в галицкихукраиноязычных школах и гимназиях с середины XIX – до тридцатых годов ХХ века. Освещается состояниевоспитательного потенциала на уроках истории в украинских народных школах Галичины. Анализируютсяучебные программы и учебники для учащихся различных типов украиноязычных школ. Обосновываетсяпроцесс украиноведения во время изучения истории Украины, всемирной и истории родного края.

Ключевые слова: украиноведение, украинская история, история родного края, воспитание.

Taras Savshak, Applicant of the Laboratory of Social SciencesInstitute of Pedagogy of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Кyiv

THE UKRAINIAN HISTORY AS THE MEAN OF EDUCATION OF CHILDREN ANDYOUTH AT SCHOOLS OF GALYCHYNA DURING THE PERIOD FROM THE MIDDLE

OF THE NINETEENTH TO THE BEGINNING OF THE TWENTIETH CENTURYThe article reveals the impact of Ukrainian history on children education at Ukrainian speaking schools

and gymnasiums during the period from the middle of the nineteenth to the thirties of the twentieth century. Thestate of the educational potential at History lessons at folk Ukrainian schools in Galychyna is shown. Thecurriculum and textbooks for the pupils of different types of Ukrainian speaking schools are analyzed. Thearticle deals with the process of Ukraine knowledge while studying the history of Ukraine, the world historyand the history of native land.

Keywords: Ukrainian studies, Ukrainian history, a local history, an education.

Постановка проблеми. Процесвиховання української дитини вГаличині в середині ХІХ до тридцятих

років ХХ ст. засобами історії потрібно розглядати

в системі понять “навчання – розвиток –виховання”. Для навчання історії у галицькійукраїнській педагогіці досліджувало періодувласне навчанню як процесу отримання певної

© Т. Савшак, 2016


155 Молодь і ринок №6 (137), 2016

суми знань передував розвиток пізнавальнихздібностей, умінь і навичок, що в сукупності йвизначало поняття “виховання”. Однак, це булоне “виховуюче навчання”, яке постулювавЙ.Ф. Гербарт, а “навчальне виховання”. Це бувшлях від емпіричного, сенсорного, художньообразного, конкретного сприйняття, дораціональноінтелектуального, поняттєвого,абстрактнотеоретичного.

Перше й найважливіше завдання школигалицькі педагоги розглядали як виховання, анавчання перебувало у співвідношенні ізвихованням не як мета, а як засіб, накопиченнянаукового матеріалу вважалося справоюдругорядною. А тому навчальний предмет“історія” мав наукову виховну вартість, богармонійно розвивав різнобічні нахили, здібностій уподобання учнів. Це дає змогу надавативиховного характеру процесу навчання, а історіюяк ефективний засіб виховання українськоїдитини у соціокультурних обставинах другоїполовини ХІХ – першої третини ХХ ст. требависвітлювати як виховний засіб українськоїдитини.

Отже, вивчаючи історію, молодь повинназасвоїти знання найважливіших подій із минулого.Ширше і глибше пізнаючи сучасність, порівнюючиїї з подіями минулого, молодь повинна отриматипідготовку до розуміння сьогодення як наслідкупраці попередніх поколінь та орієнтацію у тійдійсності з погляду потреб майбутньогогромадянина. Знання минулого, переважнопотрібні для того, щоб під час вивчення сучасноїісторії відбувся взаємозв’язок з минулим.

Аналіз останніх публікацій. Українськіпедагоги: Я. Кузьмів, В. Пачовський, Б. Ступарик,О. Цегельська, Л. Шологон та інші розроблялитеоретичні засади національного шкільництва інаціонального виховання на основіукраїнознавства та культури народу [6; 9; 11; 13;14]. До того ж українознавство трактувалося неяк окремий предмет, а як теоретикометодологічнаоснова навчання загалом та осередок виховання.Відповідала європейським тогочасним тенденціямі політичному становищу українців націо – ідержавоцентрична вимога виховання. У цьомуконтексті великого значення надавалося вивченнювсесвітньої та історії рідного краю, досвід якоїзасвідчував, що жоден народ у світі не досягаврозквіту й не виконував своєї історичної місії позадержавою [11, 283]. Усі публікації, які булинадруковані в періодичних журналах цьогоперіоду, були пов’язані із розв’язанням такихпроблем: характеристика міністерських програмз історії для народних шкіл; аналіз навчальних

планів з історії в народних, виділових школах тав українських гімназіях; методика вивченнявсесвітньої історії у середніх школах; методикавивчення історії рідного краю; розвивальнийхарактер навчання під час вивчення історії;методика опрацювання історії Греції та Сходу.Зокрема, Я. Кузьмів у доповіді “Напрямнінаціонального виховання” на Першомуукраїнському педагогічному конгресі (Львів, 1935 р.)визначив людинотворчий та культуротворчийзміст національного виховання [6, 191 – 194].Вказуючи на здобутки тогочасного європейськоговиховання, Я. Кузьмів зауважує, що “в новітніхчасах більше признання здобуває собі напрямок,знаний під назвою “педагогіка культури”, колипід поняттям культури розуміють “не готові вжевитворені культурні вартості, але скорішдуховний процес”, що ґрунтується ізорієнтований на такі культурні цінності, як:звичаї, мораль, релігія, мистецтво, наука, мова,господарські вартості, література тощо. Звідси,Я. Кузьмів визначає завдання виховання – “ввестидитину у світ культурних вартостей”, які трактуєне як готовий факт, а безупинний процес [6, 192].Вивчення історикокультурного розвиткуукраїнського народу здійснювалось у поєднанні звивченням української мови.

Сьогодні над досліджуваною проблемоюпрацюють Л. Баїк [1]; Б. Ступарик [11]; Т. Савшак[10] та інші.

Виклад основного матеріалу. Методиканавчання історії в українських школах Галичиниспиралася на такі засади виховання:

навчання є лише засобом виховання,самовиховання та розвитку дитини;

знання про власну історію, географію,літературу, мистецтво тощо є основою навчанняі виховання української дитини;

українська шкільна політика – це “компроміспоміж польською державністю й українськимиприродними національними стремліннями”.

Історія як засіб виховання української дитинипов’язана із розв’язанням завдань історичноїосвіти молоді в тогочасних умовах, які випливалиіз мети і завдань національного виховання,зокрема протистояння національній асиміляції,формування в учнів позитивного сприйняттяукраїнської історії, виховання української молодідля потреб нації.

Розв’язання цього завдання невіддільно булопов’язано із розвитком методики навчання історіїу другій половині ХІХ ст. – першій третині ХХ ст.,що розвивалася у контексті історикокультурнихобставин у світі та Галичині, а для галицькихукраїнських педагогів в обставинах реалізації мети


156

національного виховання. Погляди і зусилляукраїнських педагогів цього періоду виявлялирозуміння проблем національної освіти якпершочергових у тогочасних культурноісторичних обставинах існування українськоїспільноти. Однак, залежність від державиускладнювала процес національного розвитку.Правда, монополію поляків на владу, особливо укультурних та освітніх питаннях, послабивпольськоукраїнський компроміс, який булоукладено у лютому 1914 р. при сприяннімитрополита А. Шептицького. Однак реалізаціїпланів, передбачених компромісом, зокремазаснування українського університету у Львові,завадила Перша світова війна, у завершальнийперіод якої відбулася активізація українськихнаціональновизвольних змагань, проголошенняУкраїнської Народної Республіки та ЗахідноУкраїнської Народної Республіки, відновленопольську державність – ІІ Річ Посполиту.

Історичні зміни в Україні в 1918 – 1920 рр. –період найбільшого культурнополітичногосприяння розвитку національної освіти, це часдержавності, який хронологічно розмежовувавпідперіоди австрійського і польського врядуванняу краї та був важливим фактором становленнясистеми освіти у Східній Галичині. Основнідержавні українські закони щодо організації освітиі виховання молоді були прийняті урядом післязлуки ЗУНР і УНР 22 січня 1919 р. Особливогозначення було надано проблемам національноговиховання учнівської молоді, зокрема засобамипредметів українознавчого спрямування (історія,українська мова і література, географія та ін.). Так,Закон про основи шкільництва від 13 лютого 1919 р.встановив найважливіші засади освітньоїполітики держави, які полягали у запровадженніобов’язкового вивчення української мови в усіхнавчальних закладах держави, організаціїдостатньої кількості шкіл для національнихменшин, створенні передумов дляфункціонування приватного шкільництва,надання педагогам статусу державнихслужбовців, що суттєво підвищувало їхнєстановище в суспільстві. Щодо викладанняпредметів, то було зазначено, що: “Лекції наукиісторії і географії призначені досі на основіавстрійських наукових планів на науку історії ігеографії АвстроУгорщини, призначалися у всіхшколах, без огляду на викладову мову, на наукуісторії і географії в першій мірі України, а в зв’язкуз нею і інших земель, заселених слова’янськимиплеменами” [14, 240].

У резолюціях і постановах Першогоукраїнського педаґоґічного конгресу, який

відбувся у Львові у 1935 р., чітко визначено метуі завдання національного виховання в народнійшколі, що не суперечать загальнолюдськимцінностям та ідеалам: “1. … право на національневиховання – це самозрозуміла життєванеобхідність для розвитку нації. Здійснювати йогоможе тільки рідна виховна установа з ріднимвиховником” [7; 10].

Історія на той час була засобом всебічноговиховання особистості у конкретизації тихнапрямів, які визначені сучасними педагогами:розумового, морального, етичного, трудового,економічного, естетичного, фізичного [12, 264 –330].

Галицькі педагоги відмовилися від домінуючоїпізнавальної мети навчання історії, визначаючияк першочергову мету всебічного і гармонійногорозвитку особистості і виховання засобамиісторії. У різних напрямах тогочасної світовоїпедагогіки (педагогіка культури, школа праці,трудова школа, вільне виховання та ін.)пропагувалися різні аспекти виховання. Так,послідовники педагогіки культури, апологетомякої був у Галичині Я. Кузьмів, вважалинаціональне виховання на засадах педагогікикультури успішним, якщо його основою станеісторія, географія, мистецтво, література,економіка, статистика, психологія, філософія –науки, інтегровані змістом навчальних предметів,які допоможуть “пізнати умови життя народу,притаманні йому риси, його минуле і передбачитишляхи розвитку на майбутнє” [6, 193].

Проблема історичної освіти вимагалапоєднання шляху: від особистісного життєвогодосвіду дитини, її найближчого оточення до йогоузагальнення з людським досвідом в історії, відпредметночуттєвого пізнання до понятійнораціонального. Як зазначає І. Курляк, історія тагеографія у системі загальноосвітніх знаньвиконувала функції: узагальнення тасистематизації знань, отриманих у системігімназійної освіти; виховна, яка полягала у тому,щоб у процесі подання відомостей з історії рідногокраю, народу, культури, сформувати в учнівлюбов до своєї землі, її минувшини, сприятивихованню патріотичних почуттів [7, 77 – 78].

О. Цегельська у статті “Наука історії в школінародній, як середник розвиваючий характердитини” наголошує на тих суперечностях, щовиникають для української дитини в процесісімейного і шкільного виховання. Дитина в сім’їотримує певний спосіб “історії”, зокрема історіїнаціональної, яка відображена в історії і традиціяхвласної родини, села чи міста, місцевості,оповідання з недавньої війни, державні події тощо.



157 Молодь і ринок №6 (137), 2016

О. Цегельська вважає, що “домашня” історія незакінчується із приходом дитини до школи,навпаки, її вплив стає сильнішим і розвиваєтьсямірою розвитку дитячого інтелекту [13, 4 – 5].До того ж педагог зауважує, що зміст і методикавикладання “шкільної історії” часто суперечитьт.зв. “домашній” історії, що ставить дилему:вивчення історії плекає чи ломить характердитини? Українська дитина приходить до школиз певним рівнем національної самосвідомості тасамоідентифікації, вона знає, що є українцем, боходить з родичами до української церкви,молиться і говорить українською мовою.

Виховний потенціал навчання історії напринципі виховуючого навчання (навчальноговиховання) був реалізований, передовсім, у зв’язкузі змістом навчального матеріалу, активноюсамостійністю учня, результатом йогонавчальної діяльності та особистістю вчителя.

Виявлення та обґрунтування змісту навчанняісторії в українській галицькій педагогіцізазначеного періоду дало можливість здійснитиреконструкцію: 1) процесу поняття історії якісторії духа, не тільки політичного життя, алеісторії господарства, мистецтва і філософії народу;2) розглянути теоретикометодологічну основунавчання історії, якою є “новочасна” педагогічнадоктрина в зарубіжній педагогіці, взірцізахідноєвропейського шкільництва, психологопедагогічне вчення про дитину, українськашкільна політика “компромісу поміж польськоюдержавністю й українськими природниминаціональними стремліннями”, принципинародності, народна мораль та філософія,національний дух та національні ідеали; 3) увизначенні мети і завдання навчання історії –виховання не істориків, а людей і громадян,здатних до розбудови держави, формуваннянаціонального характеру дитини, утвердженнянаціональних чеснот, розвиток розуму і волі учнів,виховання національно ідентичної людини,сучасної історикокультурним обставинам,розвиток національних і державницьких почуттів;4) шляхом внесення змін у зміст освіти тапідготовку учителів на основі використання рідноїмови, українознавства та культури народу; ворієнтації на кінцевий результат – пристосуватимолодь до потреб української спільноти, її життя,завдань і обставин [10; 13].

Цінності та ідеали, погляди та переконання,схильності й інтереси, які формувалися в процесінавчання засобами історії, залежали від того, якихзнань набували учні, а також наскільки знання іспособи їхнього засвоєння відповідали потребамукраїнської молоді.

Навчальні програми відображають зміст історіїяк навчальної дисципліни у школах Галичини,яким утверджено провідну мету – виховатилояльного до держави громадянина. Слідзазначити, що змістове наповнення курсу історіїдавало можливість інтегрувати метугромадянського виховання з метою національногоу процесі навчання та розвитку особистості. Так,у 1888 – 1889 н.р. в українських гімназіях буловпроваджено в 3 – 7 класах предмет “історіякраєва” по 1 годині на тиждень. З 1890 р., колибули введені нові навчальні плани для класичнихгімназій, курс історії значно змінився. Булоліквідовано епізодичний курс давньої та загальноїісторії в 3 – 4 кл. Натомість у 3 класі було введеноелементарний курс історії рідного краю. А з 4класу починається систематичний курс давньоїісторії, у 5 – 7 класах – систематичний курсзагальної історії. У 8 класі передбачалосяповторення з доповненнями давньої і загальноїісторії. Курс історії у 5 старших класах мав на метіповідомити учням у прагматичному викладі подіїіз загальної історії. Цей курс повинен буврозвивати в учнів здібності до розуміння зв’язкуміж історичними подіями, які відбувалися в країні,навчити дітей розмежовувати причини і наслідкидля їхньої підготовки настільки, щоб вони моглиу майбутньому читати кращі історичні твори зповним розумінням історичних подій та фактів.До того ж, необхідно привести учнів допереконання, що доля народу постійнопокращується, хоча й поволі, що добрі починанняокремих історичних персоналій, не дивлячись навсі перешкоди і протидії, ніколи не залишаютьсябез позитивних наслідків [3; 15; 16; 17].

Однією із вимог нового навчального плану длянародних шкіл Галичини, затвердженогоМіністерством освіти у січні 1893 р. є, зокрема,виховання патріотичних почуттів і характеру [5,187]. І в наукових планах для шкіл виділових,виданих на основі шкільного Уставу від 26 травня1895 р. мета навчання історії безпосередньопов’язана з вихованням, зокрема з вихованнямпатріотичних почуттів і характеру [5, 187].

Освітньою реформою 1909 р. в Галичині булоздійснено реорганізацію загальної середньоїосвіти, зокрема затверджено нові навчальні плани,згідно з якими в І та VIII класах було введенообов’язкове вивчення рідної історії. До того ж,під цим поняттям розуміли не лише історіюпанівної держави, а і народу, який є етнічноюскладовою імперії, школі якого відбуваєтьсянавчання. Так, у навчальних планахТернопільської гімназії Франца – Йосифа І за 1909/1910 навчальний рік з’явилося 2 години: по одній


158

на вивчення історії АвстроУгорської монархії та“історії Руси” [3, 18 – 20]. З плином часу інтересдо рідної історії зростає і, відповідно, збільшуєтьсякількість годин на її вивчення. Станом на 1915/16 н.р. матеріал навчання у вищій гімназіїрозподілявся так: 2 год. історії СтародавньогоСходу, Греції і Риму з поглибленим вивченнямпитань культури і 1 год. рідної історії; у V класі: 4год. на тижд. – по 2 на історії Середніх віків ірідну історію; у VI класі: 2 год. Нової історії зпоглибленим вивченням минулого Австрії, пізнішеПольщі, і 1 год. на тижд. рідної історії; у VII класі4 год. на тиждень: по 2 на повторення історіїмонархії і рідну історію [15, 76 – 77]. Післяотримання Польщею незалежності виниклапотреба в консолідації багатонаціональногонаселення держави, необхідність вихованняпочуття громадянської приналежності івідповідальності за долю держави. Принципгромадянського виховання став підставою, на якуопиралось Міністерство віросповідань і освіти,розробляючи у 1919 р. новий шкільний закон інавчальні програми. Згідно із законом у програмунавчання для VIII класу вводився новий курс“Nauka о Polsce wspoіczesnej” (34 години натиждень), завданням якого було: черезсистематично і планово ведені розмови просучасне становище Польщі, її державний лад,населення, економіку, культуру, соціальнополітичну ситуацію сформувати в учнів основигромадянського виховання, навички співіснуванняу громадянському суспільстві [15, 16].

Отже, найбільша роль у розв’язанні проблемвиховання відводилась у навчальних планахпольській мові, географії та історії, а вивчення цихпредметів повинно було усіляко сприятиформуванню в учнів глибокої поваги до мови,культури, віросповідання, традицій народу ідержави, громадянами якої вони є [16, 7 – 8].Відтак збільшилася кількість годин на вивченнярідної історії. На це припадало 13 годин натиждень, історія національних меншин, зокремаукраїнців, не творила окремого предмету ірозглядалася в курсі історії Польщі якнеобов’язковий факультативний курс.

Наприкінці цього періоду зміст навчання історіїбув заснований на таких засадах: а) формуванняособистості учня, виховання громадянина,свідомого своїх прав та обов’язків, здібного досамостійної праці в ім’я добробуту держави;б) врахування психологічних особливостейдитини, як запоруки успіху у виховній роботі;в) використання середовища, як джерелаконкретного матеріалу навчання, що допомагаєдитині охопити усі доступні їй прояви життя та

бази для громадянського виховання [2, 191]. Таку публікації “Наукові програми в народних школахтретього ступеня для дітей українськоїнаціональності”, опублікованій в часописі “Шляхивиховання і навчання” за 1934 р., йдеться просинтез навчання і виховання, а також навчання іпотреб реального життя. Автори зазначають, що“питання історії культурного розвитку призводитьу практиці шкільної праці вчителя і учня допрактичного і господарського наставляння.Культура – духова чи матеріальна – не єабстрактом, що постає незалежно сам до себе. Їїтворять люди в реальному довкіллі. … Інстинктжиття, боротьба за існування дають людям у рукиусі духові, матеріальні і фізичні засоби опануванняприроди. Їх саме й називаємо практикою життя,людським господарством. У тому напрямі, до тихпрактичних і господарських завдань школа йвиховання мусять учнів підготовляти, розвиваючив них не тільки свідомість значення в житті народупрактичних і господарських питань, алерозвиваючи в них деякі навики в цій ділянці” [8,25]. У такий спосіб очевидним є той факт, щоісторія як навчальний предмет та його змістовенаповнення стають засобом економічного,правового, громадянського виховання.

Українські педагоги визначали виховнезначення навчання історії у формуванні прагнення“до організованого державного життя. Наприкладах історії з минулого й сучасного повиннадитина навчитися, що жаден нарід у світі недосягне поза державою вищого розквіту, несповнить своїх остаточних завдань” [8, 26].

В. Пачовський дає концептуальний викладвиховної мети у навчанні історії – “наукиукраїнської історії”. Звертаючись до напрацюваньнімецького педагога Петера Петерсона (1884 –1952), автора проекту “Йенаплану”, офіційногоісторіографа Прусії Леопольда Ранке (1795 –1886), який є автором знаменитого вислову, щонаука історії покликана відобразити, як всевідбувалося насправді (wie es eigentlich gewessen),В. Пачовський подає дефініцію: історія є історієюдуха, не тільки політичного життя, але історієюгосподарства, мистецтва і філософії народу. Атому метою історії як навчального предмету євиховання не істориків, а людей і громадян,здатних до розбудови держави [9, 100 – 101] .

Важливим виховним фактором навчання історіїбула ступінь активної самостійності учня,оскільки навчальнопізнавальна діяльність учнязабезпечувала формування навичок самопізнання,самовиховання і розвитку: інтелектуального,духовного, фізичного. У зв’язку з тим, що історіяУкраїни не могла увійти як окремий предмет у



159 Молодь і ринок №6 (137), 2016

програми для початкових шкіл та гімназій,основний наголос було зроблено на самоосвіту.За таких складних умов гасло популяризуватиправдиву історію українського народу і йогодержавності набуло нового звучання.

Засобами історії здійснювалося пізнавальноінтелектуальне виховання та розвиток. Цьомусприяв і другий напрям популяризаторськоїдіяльності І. Крип’якевича – це белетристика,художня література на історичну проблематику,яка діяла на читача емоційно, чим збуджувала іпідсилювала його пізнавальну діяльність, сприяларозвитку почуття національної ідентичності.Найефективнішим засобом впливу на свідомістьслужить дитяча література. На той час великоюпопулярністю користувалися історичні оповіданняА.Чайківського у романтичному стилі проКозаччину: “За сестрою” (1907), “Віддячився”(1913), “Козацька помста” (1919), “На уходах”(1921), “Олексій Корнієнко” (1924), “До слави”(1929), “Полковник Михайло Кричевський” (http://uk.wikipedia.org/wiki/19351935) та ін., у яких авторідеалізував Козаччину і звинувачував Москву закривди, завдані Україні. Однак І. Крип’якевичуважав, що дітям потрібна ширша література, якаб на зразках української героїки могла виховатигромадянина майбутньої незалежної України.Тому він пише героїчні історичні повісті,ознайомлює через художнє слово читача зукраїнською історією, виховуючи патріотизм талюбов до національного. І. Крип’якевич добрерозумів, що допитлива душа дитини прагне нестільки систематизованих, повних знань, скількиемоційного очарування, що дітей більшезахоплюють гостросюжетні твори, в яких звеличеноподвиги сміливих, мужніх людей [4, 202 – 203].

Історія лише тоді стає для учня близькою ізрозумілою, коли поряд із традиційнимиісторичними фактами буде матеріал, що емоційнозахопить дитину, підштовхне її до самостійногоздобуття нових знань. Це пояснюєтьсяпсихологічними особливостями учнів, які мислятьобразами і мають ще незначні здібності доабстрактного мислення. Тому одним із конкретнихшляхів розв’язання завдання активізаціїпізнавальної діяльності дитини І. Крип’якевичубачав у всебічному використанні художньоїлітератури. Підручники І. Крип’якевича реальновпливали на формування індивіда, виступалидійовим чинником у процесі засвоєнняісторичного досвіду. Отже, у процесі навчаннярідній історії як визначного надбання українськогонароду був зреалізований процес виховання занапрямами патріотичного, інтелектуального,художньоестетичного та ін.

Галичини мала значний вплив “школи праці”,у якій пропагувалося використання творчоїхудожньої діяльності як елементу самостійноїроботи учнів на уроці і під час виконаннядомашнього завдання. З цього приводуВ.Пачовський висловлює переконаність у тому,що так висвітлена історія України з позитивногобоку утвердить в учнів думку про те, що“український народ не був і не є чимось нижчимвід сусідів, яких перевищав колись багацтвомкультури своєї верхівки, а нині перевисшаєбагацтвом людової (народної – прим. Т.С.)культури” [9, 103].

У процесі навчання та виховання засобамиісторії важливе місце займає така формапозаурочного самостійного навчання з історії, якдомашнє завдання, що мало різний характер – відрепродуктивного до творчопошукового тапорівняльнопошукового. Галицькі педагоги прицьому враховували психологічні аспектисамостійної домашньої роботи учня, намагалисьуникати домашніх завдань репродуктивногохарактеру, оскільки механічне заучуваннянавчального матеріалу вдома і його відтворенняу школі перед учителем суперечило ідеї вільноговиховання, нової школи, творчого характерунавчання у всіх його формах. Творчопошуковийхарактер домашнього завдання спонукав учняпоєднати знання історії з навичками малювання,співу, ліплення, витинання, словесної творчості.Пошуковий характер домашнього завдання зісторії – це написання рефератів, повідомлень,історичних есе тощо, що передбачає роботу учняз довідковою літературою, рекомендованоюучителем і знайденою самостійно, текстамиісторичних джерел, літературних творів історичноїтематики тощо. Таке завдання може бутиускладненим відповідно до рівня підготовленостіучня необхідністю здійснити порівняння епох,подій, історичних постатей, державних устроїв упричиннонаслідкових зв’язках всесвітньогоісторичного процесу [11, 50 – 51].

Висновки. Отже, проблема навчання історії зметою виховання передбачає визначеннясукупності знань, умінь і навичок, якими повиненволодіти учень після завершення курсу історії. упроцесі навчання найпростішу інформацію утексті підручника, додатковій літературі, іншихвидах допоміжних історичних джерел; набутиелементарні навички порівняльного аналізу,проводити у процесі навчання паралель міжминулим і сьогоденням; сформувати потребунової інформації, розкрити розумовий потенціал,творчі здібності, нахил до певного виду діяльностів майбутньому.


160

Таким чином, потрібно пам’ятати, щореалізація виховного потенціалу навчання історіїпов’язана як зі змістом предмета “історія”, так і зособистістю вчителя, адже виховальнимифакторами та шляхами реалізації принципувиховального навчання була особистість самогопедагога, його моральна переконаність іметодична майстерність.

Важливо зауважити, що інтерес у галицькихучнів до вивчення історії власного народуформується зі зростанням його національноїсвідомості, що зумовило необхідність (відповіднодо Уставу 1869 року) уведення історії як окремогопредмету до навчального плану у школахнародних, виділових та гімназіальних.

1. Баїк Л.Г. Стан народної освіти, школи іпедагогічної думки на західноукраїнських земляху період панування Австро-Угорської монархії /Л.Г. Баїк, Б.Н. Мітюров: Лекції. – Дрогобич:Бескид, 1965. – 59 с.

2. Богданів Ю. Нові програми й учитель /Ю. Богданів // Шлях виховання й навчання. – 1933.– Ч.4. – С. 188 – 203.

3. Звідомлення дирекції Ц.К. державноїгімназії в Кіцмані за шкільний рік 1909/1910. –Чернівці: Друкарня Товариства “Руска Рада”,1914. – 108 с.

4. Клименко Н.П. Іван Крип’якевич як авторпідручників та посібників з історії / Н.П. Клименко// Український історичний журнал. – 2011. – №6.– С. 191 – 208.

5. Коссак І. Методика всемірної істориї / І. Коссак// Учитель. Орган Руского тов. педагогічного. –Ч. 11. – Львів – 5. червня – 1904. – Р. XVI. –С. 172 – 173.

6. Кузьмів Я. Напрямні національноговиховання / Я. Кузьмів // Перший українськийпедаґоґічний конґрес. 1935. – Львів: Рідна школа,1938. – 252 с.; С. 191 – 194; 233 – 234.

7. Курляк І.Є. Українська гімназійна освіта уГаличині (1864 – 1918): монографія / І.Є. Курляк.– Львів: Б.В., 1997. – 222 с.

8. Наукові програми в народних школахтретього ступеня для дітей українськоїнаціональності. Історія // Шлях виховання йнавчання. – 1934. – Ч. 8. – С. 21 – 26.

9. Пачовський В. Українознавство у вихованнімолоді / В. Пачовський // Перший УкраїнськийПедагогічний Конґрес. 1935. – Львів, 1938. – С. 89 – 142.

10.Савшак Т. Вивчення історії українськихшколах Галичини (середина ХІХ ст. і до першоїтретини ХХ ст.)/ Тарас Савшак. – початковашкола.–2014. – 311 с. – С. 51 – 53.

11.Ступарик Б. Національна школа: Витокистановлення. Навчально-методичний посібник /Б. Ступарик. – К.: ІЗМН, 1998. – 336 с.

12.Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. –К.: Академвидав, 2005. – 560 с.

13.Цегельська О. Наука історії в школінародній як середник розвиваючий характердитини / О. Цегельська // Шлях навчаннявиховання. Педагогічно-методичний додаток до“Учительського слова” Органу Товариства“Взаїмна Поміч Українського Учительства”. –Рік III. – Львів, червень, 1929. – Ч. 6. – С. 4 – 11.

14.Шологон Л. Освітні процеси в Західно-Українській народній республіці (1918 – 1919) /Л. Шологон // Україна: культурна спадщина,національна свідомість, державність: Збірникнаукових праць. – Випуск 18. – Львів, 2009. –С. 240 – 247.

15.Bałicki J. Probłem współdziałania historji iliteratury w ramach szkoły średniej oqółnokształcącej/ J.Bałicki. – Lwów Á.Â., 1925. – 19 s.

16.Pohoska H. Dydaktuka historji / H.Pohoska.– Warszawa: Wydawnictwo M.Arcta, 1928. – 260 s.

17.Proqram nauki w szkołach powszechnychsiedmikłasowych. Historja. – Warszawa: Roła, 1920.– 32 s.



“Виховання є справа авторитету і поваги”. Семюел Смайлс

шотландський письменник “Принцип мистецтва виховання говорить: діти повинні виховуватися не для

сьогодення, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського!” Іммануїл Кант

німецький філософ


161 Молодь і ринок №6 (137), 2016

The formulation of the problem. Thetopicality is stipulated by the necessity toformalize a description of the impact of

features of film genre on the translation techniques offilm titles.

The film is a separate work of motion picture art,created by a certain culture, reflecting the traditions,representations, values, and ideas [3]. The title of themovie is probably its main part as it provides apotential viewer with the first information and createsa certain image. The title includes the condensedmovie plot, an intrigue, and a secret. Therefore, thetranslation of movie titles is of great importance interms of its practical application.

The aim of the article consists in analyzing thegenre determinants of the EnglishUkrainiantechniques application of film titles translation. Theobject of our investigation is the English film titles,and the subject is a set of peculiarities of the filmtitles adaptation in the EnglishUkrainian translation.

Researchers consider that the translation of movietitles can be compared to the translation of aphorismsand proverbs because the similar approaches are usedfor their translation [1].

The translation process of the movie title beginswith the analysis of the general plot and the way thatit is revealed in the film title. Only this way one maydecide, what kind of translation technique to apply in

УДК 81’25 – 13[=111’373.2=161.2]:791.2

Yuliya-Sofiya Bobko, a student of theLviv Polytechnic National University

THE DETERMINANTS OF GENRE OF THE ENGLISH-UKRAINIAN TRANSLATION OFTHE MOVIE TITLES: THE APPLICATION OF THE DIFFERENT TECHNIQUES

This article presents the quantitative and qualitative analysis of the methods of the English-Ukrainianfilm titles translation and defines the genre determinants of comedy, fantasy, action, horror, and history films.The film titles were divided into genres, and their structure, as well as stylistic characteristics and techniques oftranslation were analyzed. The study has demonstrated that film genres can be considered as genre determinantsof the English-Ukrainian translation.

Keywords: genre determinants, method of translation, film genre, stylistic feature, title structure,equivalent, quantitative and qualitative analysis.

Tabl. 1. Lit. 6.

Юлія-Софія Бобко, студенткаНаціонального університету “Львівська політехніка”

ЖАНРОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ НАЗВФІЛЬМІВ: ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ТЕХНІК

У статті представлено кількісно-якісний аналіз методів перекладу назв фільмів з англійської наукраїнську мову і визначено жанрові детермінанти комедій, фантастики, бойовиків, фільмів жахів таісторичних фільмів. Назви фільмів було поділено на жанри і проаналізовано їхню структуру, а такожстилістичні особливості та техніки перекладу. У результаті дослідження було виявлено, що жанри фільмівможна вважати жанровими детермінантами перекладу з англійської на українську мову.

Ключові слова: жанрові детермінанти, метод перекладу, жанр фільму, стилістична особливість,структури назви, еквівалент, кількісно-якісний аналіз.

Юлия-София Бобко, студенткаНационального университета “Львовская политехника”

ЖАНРОВЫЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ АНГЛО-УКРАИНСКОГО НАЗВАНИЯ ФИЛЬМОВ:ПРИМЕНЕНИЕ РАЗЛИЧНОЙ ТЕХНИКИ

В статье представлен количественно-качественный анализ методов перевода названий фильмов санглийского на украинский язык и определены жанровые детерминанты комедий, фантастики, боевиков,фильмов ужасов и исторических фильмов. Названия фильмов были разделены на жанры, и былапроанализирована их структура, а также стилистические особенности и техники перевода. В результатеисследования было выявлено, что жанры фильмов можно считать жанровыми детерминантами переводас английского на украинский язык.

Ключевые слова: жанровые детерминанты, метод перевода, жанр фильма, стилистическаяособенность, структуры названия, эквивалент, количественно-качественный анализ.

© YS. Bobko, 2016

THE DETERMINANTS OF GENRE OF THE ENGLISH-UKRAINIAN TRANSLATIONOF THE MOVIE TITLES: THE APPLICATION OF THE DIFFERENT TECHNIQUES

162

order to achieve the objectives of a certain movietitle choice [2].

When translating the movie titles, very often thetransformations of their surface structure are to bemade in order to make them corresponding to thetarget audience, language, and culture (the exceptionsinclude names, toponyms, and terms).

The six hundred English film titles and theirUkrainian equivalents have been analyzed in thisresearch. The films of five genres, i.e. comedy (163items), fantasy (114 items), action (136 items), horror(126 items), and historical films (61 items) wereselected.

All of these film titles have been divided into groupsaccording to three criteria, namely the structure oftitles, their stylistic features and the method oftranslation.

Firstly, the research of the titles’ structure has beenmade. The data were categorized by four structuressuch as:

1. Single component structure: “The Pyramid”,“Ned Kelly”, “Everest”, “Run”, “Carrie”;

2. Double component structure: “The Iron Lady”,“Schindler ’s List”, “Final Destination”, “PrettyWoman”, “Quick Change”;

3. Phrase component structure: “ParanormalActivity: The Marked Ones”, “In the Heart of theSea”, “Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides”,“Night at the Museum: Secret of the Tomb”;

4. Sentence component structure: “What WomenWant”, “We Were Soldiers”, “How to Make LoveLike an Englishman”.

Secondly, the sampled data were classifiedreferring to their stylistic features. Thus, we havesingled out three groups of the film titles:

1. Neutral vocabulary: “Dave”, “Curly Sue”,“Made in America”, “Pure Luck”, “The Age ofAdaline”, “Into the Woods”, “Man of Steel”, “TheCobbler”; “No Escape”, “Big Game”, “Into theStorm”, “Alex Cross”; “The Hole”, “The Gift”,“Buried Alive”, “The Patriot”, “Horns”, “Diana”,“Saving Mr. Banks”, “The Patriot”, “The FrozenGround”, “Red Tails”;

2. Literary vocabulary: terms – “Hot Pursuit”(specifically continued, and thus legally permissible,pursuit of a suspect, etc., across an international orother jurisdictional border [5]); “Death Warrant” (anofficial document which orders that someone is to beexecuted as a punishment for a crime [4]);“Extraterrestrial” (A hypothetical or fictional beingfrom outer space), “Oculus” (a round or eyelike opening or design, in particular [4]); historicalwords – “Centurion” (a professional officer ofthe Roman army, that commanded groups of centuriesof around 80 men), “Attila” (one of leaders of the

Hunnic Empire), “Ironclad” (covered iron plates; armorplated), “Pompeii” (an ancient Roman towncity);nonce-words – “The Last Air bender”, “The Hobbit:An Unexpected Journey”; foreignisms – “Sabotage”(deliberately destroy or damage something);

3. Colloquial vocabulary: slang – “Laggies” (aslang neologism for those who “lag behind” (is late),“Hall Pass” (a permission given by your lover to bewith another person outside your relationship [6]),“The DUFF” (acronym for Designated Ugly FatFriend); “Sucker Punch” (an unexpected punch orblow); “Oldboy” (an elderly man); “Blackhat”( aperson who uses computers to gain unauthorizedaccess to data, hacker); “K19: The Widowmaker”(nickname of a submarine); “Zero Dark Thirty” (amilitary slang for 30 minutes after midnight); jargon –“Contracted” (the person who caught an infectiousdisease), “DTox” (short for detoxification, a medicaltreatment of an alcoholic or drug addict); “TheExpendables” (capable of being sacrificed in order toaccomplish a military objective [6]); nonce-words –“Skyfall”, “Kingsman: The Secret Service”;“Imaginaerum” (from ‘imagine’).

Thirdly, the film titles were analyzed taking intoaccount the methods of translation. Thus, we havedivided the data into five groups, namely:

1. Descriptive translation (transfers value of alexical unit in the form of the phrase, as a rule, if inTL there is no lexical compliance. Apply at thetranslation of phraseological units, idioms, nonequivalent lexis, terms and neologisms): “LOL” –“Літо. Однокласники. Кохання”; “Ted” – “Третійзайвий”;

2. Word-for-word translation (a way of transferof denotative value of source language (SL) lexicalunit without the preservation of a sound or spellingform, but with reproduction of its structural model.):“Mission: Impossible – Rogue Nation” – “Місіянеможлива. Нація ізгоїв”;

3. Transcoding (the translation by reproductionof audio graphic form of the word SL by means ofTL): “Trash” – “Треш”; “RED.” – “РЕД”;

4. Transformations (alterations in the structuralform of language items performed with the aim ofachieving an authenticity in translation): “TheHangover Part II” – “Похмiлля2: з Вегаса доБангкока”; “Sleeping with Other People” – “Коханнябез зобов’язань”; “This is 40” – “Кохання подорослому”; “Ouija” – “Віджа: Смертельна гра”;

5. Mixed method: “Avatar: The Last Airbender ”– “Останнiй володар стихiй”; “The Fast and theFurious: Tokyo Drift” – “Потрійний форсаж:Токійський дрифт”.

According to the quantitative and qualitativeanalysis of the given data, the double component



163 Молодь і ринок №6 (137), 2016

structure is dominant in the comedy films but thesentence component structure is also brightlyexpressed, being the most numerous in comparisonwith other genres. According to the research thecomedy film titles include a lot of colloquial vocabulary,and have the smallest number of the literaryvocabulary. The titles often consist of sarcastic andslang words as well as funny acronyms, which denotethat a film is of an entertaining character and whichmeaning is translated by the method of translator’stransformations (e.g. wordforword translation wouldbe not appropriate in most of cases, as it would notrender the main idea).

In fantasy films the biggest number of titles has aphrase component structure with the mostly neutralvocabulary. Meanwhile, the part of colloquialvocabulary is the smallest, compared to other genres.Many films were shot after books; hence, the booktitles have become the film titles. The latter very ofteninclude noncewords, as some objects or phenomenaare not real. Thus, wordforword translation is oftenused in order to render the title as it is, without anytransformations.

The quantitative and qualitative analysis has shownthat action films titles contain mostly neutral

vocabulary in a single component structure as long asit is the easiest way to comprehend and remember. Inthis genre, the method of translator’s transformationsprevails. Meanwhile, the descriptive method is almostabsent. This is determined by the fact that translatorperforms some changes in order to make the titleunderstandable for the target audience.

Horror and history film titles are somewhat related,as they mainly have the single component structureand contain neutral vocabulary. The simple and concisetitles often include names of the historical events orpersonalities (in history films) and the names of‘horrifying’ phenomena (in horror films). Wordforword translation method appears to be the mostefficient, as there is no need to transform or describethe titles.

Conclusions. Having analyzed the film titlesmethods of translation, it is possible to conclude thatthe film genre can be considered as a determinant oftechniques application of the EnglishUkrainiantranslation of film titles. For instance, if there is acomedy film, we will be able to translate its title bythe translator’s transformation method using colloquialvocabulary and double or sentence componentstructure. Hence, the aim of the research has been

Table 1. Quantitative-qualitative analysis of the film titles

Film genre Criteria

Comedy Fantasy Action Horror History

Structure Single component

46 24 62 57 28

Double component

59 37 32 40 17

Phrase component

37 50 38 20 14

Sentence component

21 3 4 9 2

Stylistic feature

Neutral vocabulary

125 64 95 88 43

Literary vocabulary

3 44 16 22 13

Colloquial vocabulary

35 6 25 16 4

Method of translation

Descriptive

32 7 5 8 4

Wordforword

40 41 51 59 26

Transcoding

15 7 12 14 13

Transformation

63 34 51 37 12

Mixed

13 25 17 8 6


164

achieved and the findings of this research can be usedfor further scientific investigation.

1. Алексеева И.С. Профессиональный тренингпереводчика: учеб. пособие / И.С. Алексеева. –СПб.: Союз, 2005. – 288 с.

2. Антропова А.В. Названия американских ироссийских кинофильмов: сопоставительнаяхарактеристика и проблемы перевода: дис. канд.филол. наук: 10.02.20 / А.В. Антропова. –Екатеринбург, 2008. – 217 с.

3. Муха И.П. К вопросу об информативности

кинодиалога / И.П. Муха // Филология. ВестникНижегородского университета им. Н.И. Лобачевского.– 2010. – № 2(1). – С. 292 – 297.

4. Oxford Dictionaries [Електронний ресурс] –Режим доступу до ресурсу: http://www.oxforddictionaries.com/

5. Oxford Advanced Learner’s Dictionary. – 7thEdition. – Oxford: Oxford University Press, 2005. –1715 p.

6. Urban Dictionary [Електронний ресурс] –Режим доступу до ресурсу: http://www.urbandictionary.com/



1 червня Міжнародний день захисту дітей

Використано афоризми: з сайта українських афоризмів під керівництвом М.Владзімірського з сайта http://www.inpearls.ru/

“Діти відразу і невимушено освоюються зі щастям, бо вони самі по природі своїй – радість і щастя”.

“Немає на землі гімну урочистіше, ніж лепет дитячих вуст”. “Дитина – це прийдешнє”.

Віктор Марі Гюго французький письменник, драматург, поет


Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – “International Day for Protection of Children” – прекрасне свято радості та надії.

Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припала на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення “дитячої” конференції в Женеві.

Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров’я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2016/6_137_2016.pdf · 2018-07-26 ·...

Documents