Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2016/7_138_2016.pdf · №7 (138) july 2016...

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 7 (138) липень 2016

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 30.06.2016 р. Ум. друк. арк. 18,69.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2016

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №8 від 29.06.2016 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№7 (138) липень 2016

Володимир Ковальчук, Людмила Силюга, Наталія Стасів, Любов БілецькаРеалізація технології проблемного навчання у процесі вивчення математики у початковій школі……6

Надія АшитокПідготовка фахівців соціальної сфери до роботи з внутрішньо переміщеними особамина основі вивчення громадської думки…………..............................................................................10

Вікторія ЖигірьОсобливості науково-дослідної роботи магістрантів професійної освіти у ВНЗ……………………....15

Юлія Колісник-ГуменюкТеоретичні та методичні засади професійно-педагогічної підготовки викладачівпрофесійно-художніх дисциплін у вищих навчальних закладах……………................................……19

Оксана ГевкоПланування та організація дизайнерської діяльності дошкільниківзасобами нетрадиційних технік малювання………………..............................................................…27

Ольга ГончарукКомунікативність особистості вчителя як складова його професійної майстерності…………………….33

Алла ЗимульдіноваПідготовка майбутніх учителів до впровадження інноваційних навчальних технологійз української мови у початкових класах…………..........................................................................…37

Вікторія МуромецьМіжнародний досвід розвитку загальних компетентностей студентівдругого (магістерського) рівня вищої освіти у контексті реалізації управлінської діяльності……………44

Олена ТітоваІсторико-педагогічний аналіз проблеми підготовки вітчизняних інженерів для сільського господарства…49

Оксана ДурманенкоРозвиток соціальної компетентності дошкільників у процесі спілкування з дорослими………………54

Юрій КалічакУкраїнський історичний кабінет у Празі як осередок формування національної свідомості українців на еміграції….60

Надія ХлоньРоль польових практик у професійній підготовці майбутніх учителів біології……………............…64

Марія ЯрушакФормування моральних якостей у дітей дошкільного віку засобами народної іграшки…………….…68

Ліана Бурчак, Микола МигунВивчення статі як складної генетичної ознаки на заняттях з курсу “Генетика з оcновами селекції”…..73

Оксана ЖигайлоОсобливості формування методично-математичної компетентності майбутніх учителів початкової школи….78

Станіслав БурчакСистема підготовки майбутніх учителів математики до використання ІКТ у професійній діяльності…82

Ігор ПучковПедагогічні засади використання електронного дистанційного навчального курсуу процесі навчання здобувачів вищої освіти педагогічних ВНЗ….....................................................86

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Владислав КругликПроблема оновлення профілів освітніх програм підготовки інженерів-програмістів……………....…89

Любомира ЛастовецькаПсихологічні передумови концертної діяльності хорового диригента….........................................…94

Микола ЛастовецькийФорма варіацій у музиці класико-романтичного періоду…......................................................……..98

Iriyna ShevchukLiterary analysis: imagery, character analysis, plot, and settingform andtone of the short story “Happy endings” by Margaret Atwood…..........................................................102

Наталія ЕкПроблеми інтерпретації фортепіанних п’єс для дітей Зиновія Лиська, Ярослава Барнича й Ігоря Соневицького...105

Андрій Ніконець, Олег МихайловськийФормування професійного іміджу майбутніх учителів фізичної культури……………………...........111

Тетяна ШафранськаОсобливості викладання спеціалізованого курсу “Фармацевтична деонтологічна культура”……….116

Галина ШубакОсобливості індивідуального навчання в школах І ступеня…………..............................................120

Любов ШмуляЛексико-семантичні особливості мовної картини світу в рок-поезії 60х років ХХ століття…………125

Олександр ДрижалІнформаційно-просвітницьке середовище дошкільної та загальної середньої освіти Хмельницької області…130

Дзвенислава ВасиликПоезія Івана Франка в інтерпретації Миколи Ластовецького: до питання музичного націоналізму…134

Василь ДовгошияПатріотичне спрямування сучасного навчально-виховного процесу учнівської молоді………………137

Василь КорицькийПедагогічні умови підготовки технолога деревообробки……...............................................………141

Олена ВаськівськаДіалог як засіб розвитку толерантності старшокласників……....................................................….144

Іван ВасиликівДидактичні вимоги до створення електронного підручника з маркетингу...................................…148

Тамара МиронюкМотиваційно-ціннісна сфера здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів біології…153

Тарас ОстапчукОбґрунтування організаційно-педагогічних умов формуванняінформаційної компетентності студентів технічних університетів………….................................…158

Вікторія РатєєваМоделювання процесу формування готовності майбутніх психологівдо використання засобів естетотерапії у професійній діяльності….............................................…164

Тетяна ЧернюкПрофесійно-спрямована іншомовна підготовка майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту…….169

Юлія СачукПідготовка мобільного викладача інформатики в умовах магістратури…………...............…………174

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№7 (138) July 2016

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 30.06.2016Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2016

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVladimir KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKYI, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykhola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 8, 29.06.2016)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№7 (138) July 2016

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Volodymyr Kovalchuk, Lyudmyla Sylyuha, Nataliya Stasyv, Lyubov BiletskaThe realization of the technology of problem-based teaching in the process of studing of mathematics at the primary school…6

Nadiya AshytokThe preparation of social workers to work with the internally displaced personson the basis of the public opinion research…………..............................................................................10

Victoriya ZhyhirThe features of the research work of the magistrates of professional education at universities………………15

Yuliya Kolisnyk-HumenyukThe theoretical and methodological foundations of the vocational and pedagogical trainingof teachers of vocational and artistic disciplines at higher educational institutions……………….............…19

Oksana HevkoPlanning and organization of the design activity of preschoolers by means of the alternative painting technique…27

Olha HoncharukThe communicativeness of teacher’s personality as a part of the professional skills……………………......33

Alla ZymuldinovaPreparation of future teachers to the implementation of innovative educationaltechnologies of Ukrainian language at primary school………............................................................……37

Vyctoriya MurometsThe international experience of the development of the general competences of students of the second(master’s) level of higher education in the context of the implementation of management activities………….44

Оlena TytovaThe historical and pedagogical analysis of the problem of training of the national engineers of agricultural sector....49

Oksana DurmanenkoThe development of the social competence of preschool children in the process of communication with adults...54

Yuriyі KalychakThe office of Ukrainian history in Prague as a center of formationof national consciousness amidst Ukrainian emigration…………............................................................60

Nadiya KhlonThe role of field practice in the training of the future biology teacher………..................................………64

Mariya YarushakFormation of moral qualities of preschool children by means of traditional toys…...................……………68

Liana Burchak, Mykola MyhunThe study of gender as a complex genetic trait at the classes of the course “Genetics with basics of selection”…73

Oksana ZhyhayloThe features of formation of methodical and mathematical competence of future primary school teachers….78

Stanyslav BurchakThe system of preparation of future teachers of mathematics to the using of ICT in the professional activity…82

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Ihor PuchkovThe pedagogical principles of using the electronic distant coursein the process of teaching the students at pedagogical universities…........................................................86

Vladyslav KruhlykThe problem of updating the profile of educational training programs for software engineers………………89

Lyubomyra LastovetskaThe psychological preconditions of concert activity of choral conductor…...........................................…94

Mykola LastovetskiyA form of variations of music of classical and romantic period…...................................................……..98

Iriyna ShevchukLiterary analysis: imagery, character analysis, plot, and settingform and toneof the short story “Happy endings” by Margaret Atwood…..................................................................102

Nataliya EkProblems of interpretation of the piano pieces for children by Zinoviy Lysko, Yaroslav Barnych and Ihor Sonevytskyi…105

Andriy Nykonets, Oleh MykhailovskiyThe formation of professional image of future teachers of physical education………............……………111

Tetyana ShafranskaThe features of teaching of the specialized course “The pharmaceutical deontology culture”………………….116

Halyna ShubakThe peculiarities of individual education at schools of the first grade…......................................……….120

Lyubov ShmulyaThe lexical and semantic peculiarities of the world language picture of the rock-poetry in 1960 years………125

Olexandr DryzhalAn information and education environment of the preschool and secondary education in Khmelnytskiy region...130

Dzvenyslava VasylykThe interpretation of the poetry of Ivan Franko by Mykola Lastovetskiy: the question of musical nationalism….134

Vasyl DovhoshyyaThe patriotic direction of the modern educational process of pupils………........................................…137

Vasyl KorytskiyThe pedagogical conditions of preparation of technologist of wood processing………….....................…141

Olena VaskyvskaThe dialogue as a means of development of tolerance of high school students……............................….144

Ivan VasylykivThe didactic requirements to the creation of electronic books on marketing.........................................…148

Tamara MyronyukThe motivational-value sphere sphere of health saving competence of future biology teachers…………….153

Taras OstapchukThe justification of organizational-pedagogical conditions of formation of information competence of engineering students…158

Victoriya RatyeyevaModeling of the process of formation of readiness of future psychologist for usingthe means of the aesthetical therapy in their professional activity…....................................................…164

Tetyana ChernyukThe professionally oriented training of foreign-language of future specialists in physical culture and sports….169

Yulia SachukThe preparation of mobile lecturer of computer science in the magistracy……..................………………174

6© В. Ковальчук, Л. Силюга,Н. Стасів, Л. Білецька, 2016

Постановка проблеми. Сутьпроблемного навчання полягає впошуковій діяльності учнів, яка

починається з постановки питань, продовжуючись

у розв’язанні проблем і проблемних завдань,закладених у навчальних програмах і підручниках,у проблемному викладі знань учителем, урізноманітній самостійній роботі учнів. Технологія

УДК 371.3:51Володимир Ковальчук, доктор педагогічних наук, професор кафедри математики,

інформатики та методики їх викладання у початковій школіЛюдмила Силюга, кандидат фізикоматематичних наук, доцент кафедри математики, інформатики

та методики їх викладання у початковій школіНаталія Стасів, кандидат фізикоматематичних наук, доцент кафедри математики, інформатики та

методики їх викладання у початковій школіЛюбов Білецька, кандидат фізикоматематичних наук, доцент кафедри математики, інформатики

та методики їх викладання у початковій школі

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯУ ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статті розглянуті основні напрями реалізації технології проблемного навчання у процесі вивченняматематики в початковій школі. Розкрита сутність і зміст технології проблемного навчання; проведенапорівняльна характеристика традиційного і проблемного навчання математики в початкових класах.

Ключові слова: технологія проблемного навчання, проблемна ситуація, проблемне викладання, проблемне учіння.Табл. 2. Літ. 8.

Владимир Ковальчук, доктор педагогических наук, профессор кафедры математики, информатики иметодики их преподавания в начальной школе

Людмила Силюга, кандидат физикоматематических наук, доцент кафедры математики,информатики и методики их преподавания в начальной школе

Наталья Стасив, кандидат физикоматематических наук, доцент кафедры математики,информатики и методики их преподавания в начальной школе

Любовь Билецкая, кандидат физикоматематических наук, доцент кафедры математики,информатики и методики их преподавания в начальной школе

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

РЕАЛИЗАЦИЯ ТЕХНОЛОГИИ ПРОБЛЕМНОГО ОБУЧЕНИЯВ ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ МАТЕМАТИКИ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

В статье рассмотрены основные направления реализации технологии проблемного обучения в процессе изученияматематики в начальной школе. Раскрыта сущность и содержание технологии проблемного обучения; проведенасравнительная характеристика традиционного и проблемного обучения математике в начальных классах.

Ключевые слова: технология проблемного обучения, проблемная ситуация, проблемное изложение,

проблемное учение.

Volodymyr Kovalchuk, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor of the Mathematics, Computer science andMethodology of Teaching at Primary Schools Department

Lyudmyla Sylyuha, Ph. D. (Physical and Mathematical Sciences), Associate Professor of the Mathematics,Computer science and Methodology of Teaching at Primary Schools Department

Nataliya Stasyv, Ph. D. (Physical and Mathematical Sciences), Associate Professor of the Mathematics,Computer science and Methodology of Teaching at Primary Schools Department

Lyubov Biletska, Ph. D. (Physical and Mathematical Sciences), Associate Professor of the Mathematics,Computer science and Methodology of Teaching at Primary Schools Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE REALIZATION OF THE TECHNOLOGY OF PROBLEM-BASED TEACHINGIN THE PROCESS OF STUDING OF MATHEMATICS AT THE PRIMARY SCHOOL

The article deals with the basic directions of the realization of technology of problembased teaching in the process of studyof mathematics at primary school. The article investigates the essence and maintenance of technology of problematic studying. Theauthors conduct the comparative description of traditional and problembased teaching of mathematics at the primary school.

Keywords: technology of problembased teaching, problematic situation, problembased teaching,problematic studying.


7 Молодь і ринок №7 (138), 2016

проблемного навчання через систему вирішенняпроблемних ситуацій забезпечує розвитокпізнавальної діяльності школярів, що включаєцільмотивацію, концептуальну модель дій,гіпотезупрогнозування, програму дій,виконавську частину і рефлексивний процес,побудований відповідно до програми дій,адекватної цілям і отриманим результатам [1].Сьогодні проблемне навчання є швидшетеоретичною моделлю розвиваючого навчання,ніж реалізується на практиці як цілісний процес.Основні положення проблемного навчаннянедостатньо методично конкретизовані, нерозроблені чисельні питання його доцільногозастосування. Тому проблемність у сучаснійшколі використовується епізодично і, як правило,не завжди ефективно. Основна причинавідсутності широкого використання проблемногонавчання полягає в тому, що теоретичні розробкипитань, які стосуються проблемності, не доведенідо рівня конкретної педагогічної технології.Проблемне навчання – здебільшого явище у школіштучне, що йде не від учня, шукає відповідь найого запитання, а від вчителя, стурбованого тим,як би зацікавити учня навчальною роботою.Долаючи це положення, вчитель сам штучностворює проблемну ситуацію, тобто викликаєтакий стан учнів, в якому вони в результатізіставлення наявних у них знань, виробленихумінь з невідомим фактом, чи явищем виявляютьневідповідність минулих знань новому факту [2].Для того, щоб реалізація проблемності в умовахшкільного навчання була ефективною, йоговимоги повинні охоплювати всі основні ланкинавчального процесу, а саме: структуру змістунавчального матеріалу, викладання й учіння.Тобто проблемне навчання як цілісний процесзавжди включає в себе проблемність побудовизмісту освіти, проблемний спосіб його викладаннявчителем та проблемний характер пізнавальноїдіяльності школярів.

Мета статті – дослідити ефективністьвикористання технології проблемного навчанняпри вивченні математики у початкових класах.

Аналіз досліджень і публікацій. Педагогічні,дидактичні і психологічні дослідженняаргументовано визначили як одну з істотних риссучасного типу навчання – його проблемність.Загальною тенденцією цього типу навчання єзближення психології мислення і психологіїнавчання та їх проникнення в дидактику з метоюформування учня як активного суб’єкта пізнання[8]. Сучасні педагогічні та психологічнідослідження свідчать про високу ефективністьпроблемного навчання, яке впливає на рівень

мислення учнів, їх самостійність і творчість.Дослідження відомих психологів В.В. Давидова,С.Ф. Жуйкова, Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконінапоказали, що у молодших школярів є значнірезерви і можливості психологічного розвитку,прояву яких сприяє проблемне навчання. Значнийвнесок у пошук нових аспектів проблемногонавчання молодших школярів зробили такіпередові педагоги сучасності як О. Савченко,Н. Гергун, С. Логачевська, Д. Єрмаков, В. Максимовата інші [3; 5; 7]. Однак, серед методистів іпсихологів немає єдиної думки про те, чи можназробити проблемний метод основним дляпочаткових класів, що пронизує весь процеснавчання.

Виклад основного матеріалу дослідження.Проблемне навчання полягає в організаціївчителем самостійної пошукової діяльності учнів,у ході якої вони відкривають і засвоюють нові длясебе знання і вміння (факти, закономірності,поняття, принципи, теорії, правила, алгоритми,методи), розвивають загальні здібності,дослідницькі і творчі нахили.

Специфіка проблемного навчання впочаткових класах проявляється у формахорганізації проблемнопошукової діяльності учнів,в типах проблемнопізнавальних завдань.Проблемне навчання в початкових класах можезастосовуватися у формі проблемних завдань ізапитань. Їх можна використовувати при вивченнінового матеріалу на різних етапах його засвоєння.Характерною рисою проблемного запитання є те,що воно не передбачає прямої вiдповiдi, готовогоалгоритму розв’язку, а утримує прихованусуперечнiсть. Якраз у формi таких запитаньвиражається усвiдомлення учнем недостатньоїглибини розумiння навчального матерiалу.Самостiйно сформульоване ним запитання є неменш цiнним результатом навчання, нiжусвiдомлене й вiдтворене знання. Воно –показник якiсного оволодiння учнем знаннями,критерiй високої його активностi в проблемномунавчанні [4].

Проведемо порівняльну характеристикутрадиційного і проблемного навчання математикиу початкових класах (таблиця 1).

Основний недолік традиційного навчання – цеслабка реалізація розвиткової функції навчальногопроцесу, тому що навчальна діяльність учнів маєпереважно репродуктивний характер. Під часпроблемного навчання педагог не дає готових знань,а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження,аналізу фактів, активної розумової діяльності.

Для реалізації проблемної технологіїнеобхідні:


8

відбір найбільш актуальних, сутніснихзавдань;

визначення особливостей проблемної освітив різних видах навчальної діяльності;

створення навчальних і методичнихпосібників і рекомендацій;

особистісний підхід і майстерність вчителя.Проблемне навчання складається з

проблемного викладання і проблемного учіння.Виділяються наступні етапи реалізації

технології проблемного навчання математикиу початкових класах (таблиця 2).

В основі проблемного навчання лежитьпроблемна ситуація, задачапроблема, якунеобхідно розв’язати учням [6]. На рівніпочаткового навчання, тобто в 1 – 4 класах, дітистикаються з численними проблемнимиситуаціями, які спонукають їх до математичногомислення. Вже простий розподіл зошитів,підручників може стати для учнів першого класупроблемою, якщо ми їх запитаємо, чи вистачитьучбового приладдя для всього класу. Бачившивідносно невелику пачку зошитів, діти, ймовірно,думатимуть, що їх не вистачить, бо мають на увазівеличину тих чи інших елементів. Перевіркоюправильності припущення дітей буде роздачазошитів. Вказана проблема є прикладомпорівняння однієї множини з іншою і оцінкикількості одиниць множини.

Проблемна ситуація при навчанні математикивиникає абсолютно природно, не вимагаючиніяких спеціальних вправ, штучно підбиранихситуацій. По суті, не тільки кожне текстовезавдання, але і добра половина інших вправ,представлених в підручниках математики ідидактичних матеріалах, є свого родупроблемними, над вирішенням яких учень

повинен задуматися, якщо не перетворювати їхвиконання на чисто тренувальну роботу,пов’язану з рішенням по готовому, даномувчителем зразку. Вправи в розв’язанні складнихзавдань, в порівнянні виразів, що вимагаютьвикористання відомих дітям закономірностей ізв’язків в нових умовах, вправи геометричногозмісту, які часто вимагають переосмисленнянабутих раніше знань, та інші вправи повиннібути використані для постановки дітьмипроблемних завдань. Тільки в цьому випадкунавчання математиці надаватиме дієву допомогуу вирішенні освітніх, виховних і розвиваючихзавдань навчання, сприяючи розвиткупізнавальних здібностей учнів, таких рисособистості, як наполегливість в досягненніпоставленої мети, ініціативність, уміння долатитруднощі.

Введення математичних понять представляєбагато можливостей для організації проблемнихситуацій у класі. Різноманітність типівпроблемних ситуацій свідчить про важливість їхвикористання в навчальному процесі та зумовлюєрізні способи їх створення:

зіткнення учнів з математичнимифактами, які потребують теоретичногообґрунтування.

використання навчальних і життєвихситуацій. Такі ситуації виникають під часвиконання учнями практичних завдань у школі,вдома, на пришкільній ділянці, під часспостереження за природою. У цих випадках учнісамостійно доходять висновків, які пробуджуютьу них інтерес до теоретичного обґрунтуваннявиконаних практичних завдань.

спонукання учнів до аналізу фактів і явищдійсності, зіткненнями їх із життєвими

Таблиця 1.

Традиційне навчання Проблемне навчання

Навчальний матеріал подається у готовому вигляді. Педагог основну увагу звертає на програму навчання Під час учіння виникають певні прогалини, завади та труднощі, викликані тимчасовим вилученням учня з процесу навчання. Темп навчання залежить від навчальної програми Контроль навчальних досягнень тільки частково пов’язаний із процесом навчання: він не є складовою цього процесу Відсутність можливості досягнення учнями стовідсоткових позитивних результатів; найбільшу трудність викликає використання інформації на практиці

Новий навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних і практичних проблем. Під час вирішення проблеми учні долають усі труднощі, їх активність і самостійність досягають високого рівня. Темп навчання залежить від індивідуальнопсихічних якостей учнів Підвищена активність учнів сприяє розвитку позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує необхідність формальної перевірки результатів Результати навчання є достатньо високими та стійкими. Учні легше використовують отримані знання на практиці та водночас розвивають свої вміння і творчі здібності


Молодь і ринок №7 (138), 2016

9 Молодь і ринок №7 (138), 2016

уявленнями і науковими поняттями про ці факти.Наприклад, діти змалку знають, що сонце“сходить” і “заходить”, тобто “ходить” навколоЗемлі. У школі їм розповідають, що не Сонцеобертається навколо Землі, а навпаки – Землянавколо Сонця і навколо своєї осі. У свідомостідітей виникає явна суперечність між “життєвими”і науковими знаннями, що потребує з’ясування.

спонукання учнів до порівняння,зіставлення, протиставлення фактів, явищ,правил, дій, внаслідок яких виникають проблемніситуації. Наприклад, учитель пропонуєпершокласникам плакат, на якому зображенодекілька чотирикутників і п’ятикутників. Усі ціфігури на плакаті ніяк не згруповані, алечотирикутники забарвлені в червоний колір, ап’ятикутники – в зелений. Вчитель повідомляє,що всі червоні фігури можна назватичотирикутниками, а зелені п’ятикутниками.Після цього перед класом ставиться проблемнепитання: “Як ви думаєте, чому червоні фігуриможна назвати чотирикутниками, а зелені –п’ятикутниками?”. Для вирішення даноїпроблеми діти повинні провести рядспостережень, зіставлень, порівнянь. Вониповинні порівнювати в думках терміни“чотирикутник” і “п’ятикутник”, розчленувати їх,виділивши в них знайомі їм слова, що є частинаминових термінів, – “чотири” і “кут”, “п’ять” і “кут”.

Висновки. Основні достоїнствапроблемного навчання полягають у тому, щовоно розвиває розумові здібності учнів яксуб’єктів учіння; викликає у них інтерес доучіння і відповідно сприяє виробленню мотивіві мотивації навчальнопізнавальної діяльності;пробуджує їхні творчі нахили; має різнобічнийхарактер; виховує самостійність, активність ікреативність учнів; сприяє формуваннювсебічно розвинутої особистості, спроможноївирішувати майбутні професійні та життєвіпроблеми.

У процесі реалізації технології проблемногонавчання вчитель повинен набути досвіду, що даєзмогу йому:

уміти ставити перед класом навчальнізавдання у зрозумілій для дітей формі,

виконувати функцію координатора іпартнера, допомагати окремим учням і групам,

намагатися зіткнути учнів з проблемою іпроцесом її глибокого дослідження, стимулюватитворче мислення за допомогою запитань,

виявляти терпимість до помилок учнів упроцесі пошуку власного рішення.

Проблемне навчання орієнтоване наформування та розвиток здатності до творчоїдіяльності і потреби в ній, тобто воноінтенсивніше впливає на розвиток творчогомислення учнів. Елементи проблемного навчання


Таблиця 2.

Етапи Діяльність вчителя Діяльність учнів

1.Мотивація навчальної діяльності.

Обґрунтування значущості теми, постановка мети уроку

Сприйняття і усвідомлення поставленої мети.

2. Актуалізація знань учнів і способів дій попередньої роботи.

Організація діяльності учнів з повторення питань, вивчених у попередній темі. Оцінювання результатів діяльності учнів.

Актуалізація знань, повторення, систематизація, логічний виклад матеріалу попередньої теми.

3. Створення проблемної ситуації (проблемне питання, проблемне завдання).

Пред’явлення учням необхідної навчальної інформації, постановка проблеми, планування кроків вирішення (розкриття шляхи вирішення проблеми)

Сприйняття або осмислення навчальної інформації, усвідомлення проблеми, планування кроків вирішення проблеми у співпраці з учителем.

4.Рішення проблеми. Організація самостійної діяльності учнів з розв'язання проблеми, керівництво діяльністю, контроль за пошуком рішення, організація дискусії за підсумками самостійної роботи.

Самостійне рішення проблеми індивідуально, в групі, фронтально, самоконтроль, самоцінка результатів діяльності.

5. Рефлексивно оціночний етап.

Формулювання висновків навчального заняття, оцінка ступеня вирішення проблеми. Аналіз діяльності учнів щодо вирішення проблеми.

Сприйняття, оцінка та аналіз власної діяльності з вирішення проблеми.

6. Визначення проблемного домашнього завдання.

Пред’явлення завдання. Сприйняття.

10

спрямовані на те, щоб поставити учня вположення першовідкривача, дослідника деякихпосильних для нього проблем. В основіпроблемного навчання лежить особистіснодіяльнісний принцип організації процесунавчання, пріоритет пошукової навчальнопізнавальної діяльності учнів.

1. Бейзер В.А. Проблемне навчання. / В.А. Бейзер// Освіта в сучасній школі. – 2005. – №12. – С. 48 –52.

2. Бурдов Г.І. Чому забувають про проблемненавчання / Г.І. Бурдов // Початкова школа. – 2002. –№ 6. – С. 12 – 14.

3. Гергун Н. Проблемне навчання як засібформування пізнавальних і творчих здібностей учнів

/ Н. Гергун // Директор школи. – 2006. – № 27 – 28,липень. – С. 33.

4. Горіна В.П. Які завдання можна називатипр об лемн им и пр и нав ча нн і ма тема ти ки /В.П. Горіна / / Початкова школа. – 2002. – №5.– С. 109.

5. Максимова В.Н. Проблемний підхід донавчання у школі. Метод. посібник / В.Н. Максимова.– Львів, 2003. – 82 c.

6. Медведюк О. Проблемнопошукові ситуаціїна уроках як мотиваційний компонент / О. Медведюк// Початкова школа. – 2007. – №4. – С. 5 – 7.

7. Савченко О.Я. Сучасний урок в початковійшколі / О.Я. Савченко. – Київ: Видавничий центр“Академія”, 2007. – 256 с.

8. Селевко Г.К. Проблемне навчання / Г.К. Селевко

// Шкільні технології. – 2006. – № 2. – С.61 – 66.

Стаття надійшла до редакції 26.05.2016

Постановка проблеми. Роль громадськоїдумки завжди зростає в складні моментилюдської історії, а тому підвищений

інтерес до громадської думки у сучасній Україніцілком закономірний – крім фінансовоекономічної кризи, країна перебуває в стані

УДК 364.652.2 – 054.73

Надія Ашиток, доктор філософських наук, професорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО РОБОТИ З ВНУТРІШНЬОПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

У статті розглянуто питання про підготовку працівників соціальної сфери до роботи з внутрішньо переміщенимиособами на основі вивчення громадської думки, представлено результати соціологічного опитування, проведеногостудентами, проаналізовано методи соціальної роботи з даною категорією клієнтів на основі цих результатів.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи (ВПО), майбутні соціальні працівники, соціальнаробота, громадська думка.

Літ. 7.

Надежда Ашиток, доктор философских наук, профессорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОДГОТОВКА СПЕЦИАЛИСТОВ СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРЫ К РАБОТЕС ВНУТРЕННЕ ПЕРЕМЕЩЕННЫМИ ЛИЦАМИ НА ОСНОВЕ ИЗУЧЕНИЯ

ОБЩЕСТВЕННОГО МНЕНИЯВ статье рассмотрен вопрос о подготовке работников социальной сферы к работе с внутренне

перемещенными лицами на основе изучения общественного мнения, представлены результатысоциологического опроса, проведенного студентами, проанализировано методы социальной работы сданной категорией клиентов на основе этих результатов.

Ключевые слова: внутренне перемещенные лица (ВПЛ), будущие социальные работники, социальная

работа, общественное мнение.

Nadiya Ashytok, Doctor of Sciences (Philosophy), ProfessorDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE PREPARATION OF SOCIAL WORKERS TO WORK WITH THE INTERNALLYDISPLACED PERSONS ON THE BASIS OF THE PUBLIC OPINION RESEARCH

The article deals with the question of the social workers training to work with the internally displacedpersons on the basis of the study of public opinion, presents the results of the sociological survey conducted bystudents, analyzes the methods of social work with this category of customers on the basis of the given results.

Keywords: an internally displaced person (IDP), future social workers, a social work, public opinion.

© Н. Ашиток, 2016


11 Молодь і ринок №7 (138), 2016

неоголошеної війни на 8% своєї території, на якійпроживало понад 3,8 мільйона осіб. Частина цихлюдей (внутрішньо переміщених осіб – ВПО) булазмушена шукати притулок у більш безпечнихрегіонах. Важливою умовою успішної реалізаціїсоціальної допомоги і підтримки зазначеноїкатегорії осіб є усвідомлення необхідностіпрофесійного підходу до вирішення їхніх проблем,а це актуалізує дослідження з питаньудосконалення підготовки фахівців соціальноїсфери до роботи на основі врахування думкисоціального оточення, до якого інтегруютьсявимушені переселенці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемам підготовки майбутніх соціальнихпрацівників до роботи з ВПО присвячені праці, вяких вивчаються особливості соціальної діяльностіз різними групами клієнтів (Н. Олексюк, Я. Кічук,І. Ковчина та ін.), зміст і основні напрями роботипрацівників соціальної сфери (А. Капська,І. Звєрєва, О. Безпалько, Г. Лактіонова,С. Савченко, С. Харченко, Ж. Петрочко,Н. Чернуха та ін.); потреби та проблемивимушених переселенців у різних країнах світу(Е. Ліндгрен) та ін. І хоча праць з проблемпідготовки фахівців соціальної сфери до роботиз ВПО в Україні і світі чимало, осмислення цихпроблем у контексті вивчення громадської думкище не було предметом ґрунтовного дослідження,а тому метою статті є висвітлення результатівопитування для з’ясування громадської думкищодо зазначених осіб, яке проводилося уконтексті підготовки майбутніх працівниківсоціальної сфери до роботи з цією категорієюнаселення.

Виклад основного матеріалу. Термін“громадська думка” увійшов в ужиток уВеликобританії в XII ст. Згодом він проник в іншікраїни, а з XVIII століття став загальноприйнятим.Цей термін в його сучасному тлумаченні впершез’являється наприкінці XIX століття в праціЖ.Г. Тарда “Громадська думка і натовп”.Громадська думка починає розглядатися як думкаспільноти, що заснована на прийнятті абозапереченні однаково поданої та емоційнозабарвленої інформації [4]. На сьогоднішній деньє порівняно невелика кількість досліджень,присвячених проблемам громадської думки(Б. Берельсон, П. Бурдьє, Дж. Геллап, П. Лазарсфельд,Г. Лассуел, С. Ліпсет, У. Ліппман, Е. НоєльНойман, Г. Тард, Ф. Тьонніс, П. Шампань,В. Аникеєв, І. Бекешкіна, О. Вишняк, Д. Гавра,Ю. Гаврилечко, М. Горшков, Б. Грушин, А. Колодій,В. Коробейников, Б. Кухта, Дж. Цаллер та ін.

Результати вивчення громадської думки мають

не лише наукову значущість. Оскільки цейфеномен є важливою складовою системисоціального управління, останнім часом сталипомітними наміри політиків та менеджеріввикористати її з метою поліпшення зазначеноїсистеми, реалізації завдяки їй певних цілей.Використання громадської думки у процесісоціальної роботи базується на тому, що вонамістить у собі соціальну інформацію, вкрайнеобхідну для ефективної діяльності фахівцівсоціальної сфери. Саме тому є актуальноюпідготовка працівників соціальної сфери у ВНЗдо роботи, спрямованої на з’ясування громадськоїдумки шляхом соціологічного опитування.

У статті аналізуються фрагментисоціологічного опитування, яке було проведене зметою вивчення громадської думки щодо ВПОстудентами Дрогобицького педуніверситетуспеціальності “соціальна педагогіка, практичнапсихологія” групи СП – 13 у квітні – травні 2016року. На етапі підготовки студенти ознайомилисяз методикою та досвідом соціологічних опитувань,зокрема, тими, що проводилися ГО “Українськийінститут соціальних досліджень іменіО. Яременка” [1], О. Міхеєвою і В. Середою припідтримці Посольства Великої Британії вУкраїні та Української миротворчої школи [3]та ін. У соціологічному опитуванні, яке проводилистуденти, взяли участь 350 респондентів –жителів м. Дрогобича і Дрогобицького району.Серед них: 55% осіб жіночої статі, 35% – чоловічої,за віком: 50% осіб до 25 років, 20% – 25 – 45років, 20% – 45 – 65 років, 10% – понад 65 років,за родом занять – 10% студенти, 20% службовці,13% робітники, 7% – безробітні, 25% –пенсіонери, 15% підприємці, 5% військові.Опитування проводилося за підготовленоюзаздалегідь анкетою.

Під час опитування з’ясовувалося, що 65%респондентів спілкувалися з пенсіонерами здітьми, 15% – з працездатними особами без дітей,10% – працездатними особами з дітьми, 5% – зпенсіонерами, 5% – з інвалідами (та особами, щоїх супроводжують). Як бачимо, респондентиспілкувалися переважно з особами із вразливихверств населення – пенсіонерами, інвалідами таособами, що їх супроводжують, особами з дітьми.Загалом ці результати опитування відбиваютьспіввідношення цієї категорії осіб в Україні.Станом на сьогоднішній день Міністерствомсоціальної політики зареєстровано 1783361 ВПО,з них 60% – пенсіонери, 4% – інваліди.

При аналізі відповідей на питання “Чиприходилося вам у будьякий спосіб допомагатиВПО?” з’ясувалося, що 62% респондентів


12

відповіли “так”, 38% – “ні”. Крім респондентів,чимало дрогобичан допомагали переселенцям.Відомо, що в місті допомогу цим особам надавалинотаріус О. Куртяк (вона надавала грошовудопомогу, меблі для дітей, транспорт),Д. Кропивницька (нею був зібраний бус з речамита меблями), студенти медичного коледжу, якідопомагали продуктами, речами, психологічноюпідтримкою, центр волонтаріату “Карітас”СамбірськоДрогобицької єпархії, громадськеоб’єднання Майдан та ін.

Вивчення результатів опитування на питання“Якщо ви допомагали ВПО, відзначте як?”виявило, що 30% респондентів відповіли“допомагали грошима”, 44% – “допомагалижитлом”, 4% – “допомагали грошима і житлом”,12,4% – “допомагали речами”, 9,6% –“допомагали порадами”. Важливо, що найчастішедрогобичани надавали допомогу цим людямжитлом, оскільки винаймати його вимушенимпереселенцям часто не по кишені. На даний часжитло в Дрогобичі досить дороге. В середньомуціна за місяць становить від 1500 грн, а за добу –від 200 грн. Що стосується готелів, то свої послугидля проживання внутрішньо переміщених осібготові надати наступні: “Ластівка” – мінімальнавартість проживання 200 грн за добу, “Дрогобич”– від 150 грн, “Тустань” – від 130 грн.

При опрацюванні відповідей на питання “Комуіз внутрішньо переміщених осіб ви готовідопомагати? з’ясувалося, що 65% респондентіввідповіли “всім ВПО”, 25% – “лише рідним”, 10%– “лише рідним і знайомим”. За результатамиопитування, значна частина респондентів готоваприйти на допомогу всім вимушенимпереселенцям. Отримана інформація може такожсвідчити про те, що більше третини респондентівмає у проблемних регіонах родинні і дружністосунки із зазначеною категорію осіб і готованадати їм допомогу.

При оцінюванні рівня державної допомогивнутрішньо переміщеним особам 19%респондентів відповіли “так, держава надає цимособам достатню допомогу”, 50% – “ні”, 31% –“не знаю”. На основі отриманих даних можнавідзначити, що значна частина опитаних знає пропроблеми ВПО і переймається ними. Половинареспондентів вважають, що державна допомогацим особам є обмеженою. Зокрема, опитуванівідзначають недостатність грошової допомогиВПО. Відомо, що розмір грошової допомоги дляоднієї особи складає для непрацездатних(пенсіонери, діти) – 884 грн; для інвалідів – 949грн; для працездатних осіб – 442 грн. Загальнийрозмір допомоги на сім’ю не може перевищувати

2400 грн незалежно від того, скільки у ній членів.Якщо в складі сім’ї є особи працездатного віку,що не працевлаштувалися протягом 2 місяців здня призначення грошової допомоги, то розмірцієї допомоги для працездатних осіб зменшуєтьсяна 50%, а, якщо не працевлаштувалися протягомнаступних 6 місяців, – припиняється.

Результати опитування на питання “Якщо вивважаєте, що держава не надає ВПО достатнюдопомогу, чи засуджуєте ви її за це?” показали,що 26% респондентів відповіли “так”, 32% –“швидше так, ніж ні”, 26% – “швидше ні, ніж так(оскільки країна має недостатньо коштів), 16% –“ні”. Більше половини респондентів не лишезнають про проблеми вимушених переселенців,але й вважають, що державна допомога їм єнедостатньою. Приблизно третина опитанихпояснює це погіршенням економічного станудержави. Зокрема, світовий банк оцінив падінняВВП України у 2015 році до 10% [6]. Початок2016 року також невтішний. ВВП Українивідновило падіння. Індекс виробництва товарів іпослуг з початку 2016 року скоротився на 2,8% упорівнянні з цим часом у 2015 року, а ВВПзменшився на 2,1% [2].

У процесі вивчення відповідей на питання “Наякий час, на Вашу думку, внутрішньо переміщеніособи можуть перебувати на Дрогобиччині?”відзначено, що 65% респондентів відповіли “покина місці їхнього постійного проживання не станебезпечно”, 35% – “обмежений час (на місяць,півроку, рік”. Респонденти, які вважали, що наДрогобиччині ці люди можуть перебуватиобмежений час, як правило, його неконкретизували. Лише два респонденти вказали,що час потрібно обмежити на півторарік, і одинреспондент – на рік. Думки цих опитанихзбігаються зі змістом закону, який регламентуєзазначений час. Зокрема, згідно зі статтею 4 ЗаконуУкраїни від 20 жовтня 2014 року № 1706 – VII“Про забезпечення прав і свобод внутрішньопереміщених осіб” термін дії довідки ВПОстановить шість місяців з моменту її видачі.Термін дії довідки може бути продовжено нанаступні шість місяців, для чого ця особа маєповторно звернутися до підрозділу місцевоїдержавної адміністрації з питань соціальногозахисту населення. На думку частиниреспондентів, довідка про статус ВПО має діятибезстроково, до того часу, поки не змінятьсяобставини, що викликали появу вимушенихпереселенців.

При з’ясуванні, які види допомоги повиннанадавати держава ВПО, виявлено, що 65%респондентів відповіли “допомагати грошима”,



13 Молодь і ринок №7 (138), 2016

20% – “надавати тимчасове житло”, 5% – “надаватипостійне житло”. 5% – “працевлаштовувати”, 4%– “інше”, 1% – “важко відповісти”. У якостіголовного виду допомоги респонденти називалигрошовий, оскільки вони обізнані з проблемамиВПО, яким часто доводиться самостійно шукатижитло, користуватися транспортом, харчуватися,купляти одяг тощо. Гроші, зокрема, потрібні цимособам і на забезпечення освітою дітей. Саме черезбрак коштів частина випускників із сімей ВПОне планувала вступати до ВНЗ навіть за умовинавчання з можливим отриманням стипендії.

При аналізі результатів анкетування на питання“Чи вважаєте ви можливим покарання осіб задискримінаційні дії щодо ВПО (наприклад, завідмову у працевлаштуванні, відмову у наданнімедичної допомоги, затримку соціальних виплат,затримку при наданні тимчасового житла тощо)?”виявлено, що 68% респондентів відповіли “так”,31% – “ні”, 1% – “ваш варіант”. Відомо, що кожнатретя внутрішньо переміщена особа стикалася здискримінацією при працевлаштуванні, орендіжитла або в інших побутових ситуаціях. Ці людидеколи змушені платити за обслуговування,наприклад, у медичних закладах і дитячих садках,оскільки робота там здійснюється за рахунокмісцевих бюджетів без урахування додатковогонавантаження.

У процесі опрацювання відповідей на питання“Чи вважаєте ви можливим голосування ВПО замісцем тимчасового перебування за умовизасвідчення громадянства України (наприклад,шляхом пред’явлення паспорту та довідки ВПО)?”з’ясовано, що 55% респондентів відповіли “так”,44% – “ні”, 1% – “важко відповісти”. Майжеполовина респондентів вважають, що частинаВПО не поділяє їхні політичні погляди, а томучерез участь у виборах може вплинути на балансполітичних сил у місті. Відомо, що на місцевихвиборах 25 жовтня 2014 року не змоглипроголосувати в Україні приблизно 1,5 мільйонапереселенців зі Сходу та Криму [5]. Звісно, цяситуація пов’язана не з думкою деяких місцевихжителів, а відсутністю у ВПО реєстрації місцяпроживання на не окупованій території України.Основною причиною, чому переселенці незмінюють місце реєстрації, є їхнє небажаннявтрачати статус ВПО. Згідно із законодавством,підставою для постановки їх на облік як ВПО єнаявність реєстрації місця проживання наокупованій території. При зміні реєстрації ці особивтрачають статус ВПО і не можуть розраховуватина державну допомогу.

Відповіді на питання “Як ви ставитеся до ВПОзі Сходу України і Криму?” свідчать про те, що

позитивно до внутрішньо переміщених осіб зКриму ставляться 90% опитаних та позитивно довимушених переселенців зі Сходу України – 82%.Загалом на Дрогобиччині переважає позитивнеставлення до обох категорій осіб. Незважаючи нате, що трапляються випадки непорозумінь,конфліктів між мешканцями і зазначенимикатегоріями осіб немає. Більшу роль відіграєособистість ВПО, ніж її статус. На питання “Якщови ставитеся до ВПО позитивно, поясніть, чимвикликана така ваша позиція?” 22% респондентіввідповіли, що це ставлення викликане у них“почуттям милосердя”, 37% – “почуттямсолідарності, адже ми громадяни однієї країни”,41% – “кожен може опинитися у такій ситуації”.Найчастіше позитивне ставлення респондентипояснюють тим, що вони могли б опинитися утакій самій ситуації, тобто ставлять себе на місцецих людей.

При з’ясуванні мотивів негативного ставленнядо ВПО зі Сходу України і Криму виявлено, щопозитивно до кримчан ставиться більшереспондентів (90%), ніж до вимушенихпереселенців зі Сходу України, до яких такставляться 82% опитаних. Незначна частинареспондентів (10%), яка не симпатизуєкримчанам, будує своє ставлення наупередженнях, що не мають реальної основи,припускаючи, що особи з Криму мають іншіполітичні погляди або належать до злочинногосвіту. Найчастіше негативне ставлення до осіб ізСходу України респонденти пояснюютьприпущенням, за яким вони можуть бутизлочинцями. Це припущення будується наупередженні, згідно з яким мешканці СходуУкраїни більш схильні до злочинності, ніжпредставники інших регіонів. Звісно, це лишеупередження і припущена схильність не можепоширюватися на всіх вихідців з цієї частиниУкраїни. Так само не завжди має основуприпущення щодо відмінних політичних поглядіву приїжджих.

При аналізі результатів опитування на питання“Чи реагуєте ви негативно на ВПО, якірозмовляють російською мовою?” з’ясовано, що88% респондентів відповіли “так”, 11% – “ні”,1% – “ваш варіант”. Російська мова сама по собіне є причиною негативного ставлення до особи,яка на ній говорить. Зокрема, кримчанивідзначають, що недостанє володіння нимиукраїнською мовою не впливає на ставленнямісцевого населення до них, яке надає їм перевагупри прийомі на роботу чи пошуку житла. Невиключено, що негативне ставлення частиниреспондентів до російськомовних зумовлене


14

припущенням у них антиукраїнської позиції.Проте в даному випадку спостерігаєтьсяупередження, оскільки на Львівщину їдуть людиз переважно проукраїнською позицією (особи зіншою позицією шукають, як правило, притулоку східних областях або Росії).

Висновки. Процеси адаптації до співіснуваннявнутрішньо переміщених осіб та місцевогонаселення не можуть бути простими, оскільки ціпроцесі відбуваються в часи фінансовоекономічної і політичної кризи. Труднощіадаптації підкріплюються ще й інформаційнимипотоками. Негатив як на рівні пресмедіа, так іна рівні громадської думки дає свої наслідки:частина українців виявляє упередженість до ВПО.Загалом в Україні кожен десятий українецьвважає, що місцеві мешканці його регіонубезпідставно упереджено ставляться до ВПО, акожен п’ятий – що ЗМІ упереджено подаютьінформацію про цю категорію людей [7]. У даномуконтексті робота працівників соціальної сфериповинна спрямовуватися не лише на ефективнуроботу з ВПО, а й на створення сприятливогодля них соціального середовища. Важливимметодом соціальної роботи з цією категорією осібє метод стимулювання позитивної громадськоїдумки щодо ВПО, що досягається завдякиреалізації таких напрямів діяльності, як організаціяінформаційних компаній з проблем вимушенихпереселенців, у тому числі у масмедіа,проведення конференцій та семінарів, створення

позитивної соціальної реклами благодійнихзаходів, що спрямовані на допомогу ВПО та ін.

1. Балакірєва О. Спектр проблем вимушенихпереселенців в Україні: швидка оцінка ситуаціїта потреб / О. Балакірєва. – Режим доступу:http://www.uisr.org.ua/news/36/83.html

2. Зведений індекс виробництва у січні 2016року. – Режим доступу: www.me.gov.ua/Documents/Download?id=839f942d87de46fbbef6b1bbccec3af5

3. Міхеєва О., Середа В. Соціологічнедослідження “Сучасні українські внутрішньопереміщені особи: основні причини, стратегіїпереселення та проблеми адаптації”. – Режимдоступу: http://www.ostrovok.lg.ua/sociology/nauka/oksanamiheievaviktoriyaseredasociologichnedoslidzhennyasuchasniukrayinskivnutrishno

4. Тард Г. Общественное мнение и толпа. –Режим доступу: www.twirpx.com/file 185124/

5. Переселенці та вибори: чи треба їмголосувати? – Режим доступу: ww.bbc.com/u k r a i n i a n / . . . / 0 9 /150922_local_election_how_many_will_not_vote_sd

6. Світовий банк оцінив падіння економікиУкраїни в 10%. – Режим доступу: economics.unian.ua/.../1306493svitoviybankotsinivpadinnya.html

7. Школа журналістики УКУ. – Режимдоступу: http://journalism.ucu.edu.ua/wpcontent/uploads/2015/11/KonfliktvmediaimediavkonfliktiFamaSerpenVeresen2015.pdf



“Слідкуйте за своїми думками, тому що вони стають словами. Вибирайте свої слова, оскільки вони перетворюються в дії. Усвідомлюйте свої дії, оскільки вони стають звичкою. Вивчайте свої звички, так як вони визначають ваш характер. Розвивайте свій характер – він визначає вашу долю”.

Ліна Костенко українська письменниця

“Ніколи не соромся запитувати про те, чого не знаєш”.

Арабське прислів’я “Слід відзначатися доблестю, а не походженням”.

Клавдіан видатний поет пізньої Римської імперії


15 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. Основоюреформування вітчизняної системиосвіти на сучасному етапі є стратегія

розвитку державної політики України,спрямованої на формування конкурентоспроможноїнації. Згідно до указу Президента “Про стратегіюсталого розвитку “Україна – 2020” (2015 р.),Національної стратегії розвитку освіти в Україніна 2012 – 2021 роки (2013 р.), освіта в Українізаймає особливе місце серед довгостроковихпріоритетів держави.

Одним з важливих елементів реформуванняпрофесійної освіти, відповідно до нового ЗаконуУкраїни “Про вищу освіту” (2014 р.) є введеннябагаторівневої системи навчання, реалізація якої

безпосередньо пов’язана зі створенням ірозвитком інституту магістратури, що своєючергою дозволяє ефективно вписатися в світовийосвітній простір, сприяти конвертованостідипломів з вищою освітою; повніше враховуватикон’юнктуру ринку інтелектуальної праці, гнучкореагувати на її зміни; підвищити ймовірністьвиявлення обдарованих молодих людей зі значнимтворчим потенціалом, здатних проявити себе вконкретній сфері науки чи виробництва.

Аналіз останніх публікацій. Проблемимагістерської освіти і, зокрема підготовкимагістрів в Україні сьогодні є досить актуальними.Їм присвячені наукові праці вітчизняних ізарубіжних учених: В. Андрущенка, С. Вітвицької,

УДК 378.046.4

Вікторія Жигірь, доктор педагогічних наук, професор,Бердянського державного педагогічного університету

ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ МАГІСТРАНТІВПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ У ВНЗ

У статті розглянуто основи підготовки фахівців освітнього ступеня магістр, відповідно до чинногозаконодавства України. Визначено особливості навчання магістра професійної (інженернопедагогічної)освіти за спеціальністю 8.01010401 “Професійна освіта” у ВНЗ. Схарактеризовано основні компонентинауководослідної роботи магістрантів й зокрема підготовки випускної кваліфікаційної (магістерської)роботи.

Ключові слова: магістратура, магістранти професійної освіти, інженернопедагогічна освіта,науководослідна робота, магістерська робота.

Літ. 7.

Виктория Жигирь, доктор педагогических наук, профессор,Бердянского государственного педагогического университета

ОСОБЕННОСТИ НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ РАБОТЫ МАГИСТРАНТОВПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ВУЗЕ

В статье рассмотрены основы подготовки специалистов образовательной ступени магистр,согласно действующему законодательству Украины. Определены особенности обучения магистрапрофессионального (инженернопедагогического) образования по специальности 8.01010401“Профессиональное образование” в вузе. Охарактеризованы основные компоненты научноисследовательской работы магистрантов и в частности подготовки выпускной квалификационной(магистерской) работы.

Ключевые слова: магистратура, магистранты профессионального образования, инженернопедагогическое образование, научноисследовательская работа, магистерская работа.

Victoriya Zhyhir, Ph.D. (Pedagogy), ProfessorBerdyansk State Pedagogical University

THE FEATURES OF THE RESEARCH WORK OF THE MAGISTRATES OFPROFESSIONAL EDUCATION AT UNIVERSITIES

The article discusses the bases of the preparation of the specialists of the master degree, according tothe current legislation of Ukraine. The article determines the features of studying of the magisters of theprofessional education (an engineerpedagogical) of specialty 8.01010401 “Professional education” at theUniversities. The article determines the basic components of the masters’ research work and, in the particular,the preparation of the final qualifying (master’s degree).

Keywords: magistrates, masters of professional education, an engineerpedagogical education, a researchwork, a master’s degree work.

© В. Жигірь, 2016

ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ МАГІСТРАНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ У ВНЗ

16

О. Гури, І. Зязюна, О. Глузмана, С. Гончаренка,В. Кременя, А. Лігоцького, В. Лутай, І. Облес,В. Огнев’юка, В. Радкевич, Г. Падалки,В. Сенашенко, С. Сисоєвої та ін.

Питання підготовки педагогічних кадрів длясистеми професійної освіти розкрито у працяхА. Ашерова, Н. Брюханової, І. Васильєва,Р. Горбатюка, О. Коваленко, М. Лазарева,О. Маленко, Г. Сажко, В. Хоменко, Л. Тархан та ін.

Мета статті – розкрити особливості науководослідної роботи магістрантів професійної освітиу ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Широкийспектр підходів до розуміння специфікимагістерської підготовки, її множинний цільовоїхарактер, відсутність освітніх стандартів, якіописують конкретні види професійної діяльності,високий ступінь самостійності вишів у розробцімагістерських програм – все це підкреслюєскладний і неоднозначний контекст професійноїпідготовки магістрів інженернопедагогічнихспеціальностей.

Відповідно до нового Закону України “Провищу освіту” (2014 р.) магістр – це освітнійступінь, що здобувається на другому рівні вищоїосвіти та присуджується вищим навчальнимзакладом у результаті успішного виконанняздобувачем вищої освіти відповідної освітньоїпрограми. Другий (магістерський) рівень вищоїосвіти відповідає сьомому кваліфікаційному рівнюНаціональної рамки кваліфікацій і передбачаєздобуття особою поглиблених теоретичних та/абопрактичних знань, умінь, навичок за обраноюспеціальністю, загальних засад методологіїнаукової та/або професійної діяльності, іншихкомпетентностей, достатніх для ефективноговиконання завдань інноваційного характерувідповідного рівня професійної діяльності, що єпідставою для присудження відповідного ступенявищої освіти – магістр [3]. До того ж, цей Законуводить до вузівської освіти аспірантуру(підготовка докторів філософії), що призводитьдо репозиціонування статусу магістерськоїпідготовки. Вона виявляється сполучною ланкоюміж бакалавратом, як загальною професійноюосвітою, і аспірантурою, орієнтованою нанауководослідницьку діяльність.

У Листі МОН “Про освітньокваліфікаційнірівні (ступеневу освіту)” (2001 р.) акцентованоувагу на організаційних особливостях підготовкимагістрів, спрямованих на розвиток їх творчихздібностей: підготовка магістрів у системі вищоїосвіти спрямована на створення умов длятворчого розвитку обдарованої особистості тапідготовку фахівців за одним із функціональних

напрямів діяльності: науководослідним(творчим), науковопедагогічним, управлінським;магістерська робота, що виконується назавершальному етапі навчання, повиннапередбачати проведення наукових досліджень(творчих опрацювань) з проблем відповідної галузі[6].

В українській системі вищої освітимагістратура інженернопедагогічного спрямуваннямає потенціал підготовки педагогівдослідниківдля супроводу змін у професійній освіті.Майбутній інженерпедагог, викладач професійнотехнічних навчальних закладів, професійнихколеджів та вищих навчальних закладіввідповідно до “Концепції магістерської підготовкифахівців за спеціальністю 8.01010401“Професійна освіта (за спеціалізаціями)”,розробленої провідними фахівцями Українськоїінженернопедагогічної академії може отримуватиосвітні послуги професійного або науковогохарактеру, що визначаються подальшою сфероюпрацевлаштування. При цьому, як зазначено вКонцепції, “магістрпрофесіонал” – це провіднийфахівець на виробництві чи у сфері професійнотехнічної освіти, представник адміністративногосектору підприємства, організації, а “магістрнауковець” – це особа, підготовлена до навчанняв аспірантурі, або яка займає посаду, щопередбачає навчання в аспірантурі, наприклад,асистент у ВНЗ, завідувач лабораторією чинавчальнометодичним відділом, науковийспівробітник установи тощо [4].

Цільові орієнтири підготовки інженерапедагога, здатного після закінчення ВНЗ якісноздійснювати професійну діяльність відповідно довимог суспільства, нині значно розширюються донеобхідності формування такої особистості, якаспрямована на ґрунтовне, доцільне, креативневирішення професійних завдань, можевиконувати посадові обов’язки у мінливих умовахорганізації праці, прагне до самовдосконалення іпрофесійного зростання, що є ознакою йогокомпетентності. Серед провідних компетентностей,які необхідно формувати у магістрів інженернопедагогічної освіти у концепції названа науководослідна – використання наукових знань умінливих ситуаціях, удосконалення на науковихзасадах складників виробничих та освітніх систем[4].

Як зазначають науковцідослідники, студентимагістранти повинні мати поглиблені знання зобраної спеціальності, уміння інноваційногохарактеру, навички науководослідницької(творчої) діяльності (Н. Батечко [1]); володітиздатністю до постійної роботи над підвищенням



17 Молодь і ринок №7 (138), 2016

знань зі спеціальності, сформованою потребоюзайматися науковою працею, умінням власнимприкладом впливати на формування інтелекту тадуховноемоційної сфери в учнів та студентів(В. Люлька [5]); стати каталізаторами освоєннянових наукоємних технологій, інноваційногорозвитку виробництва, носіями інноваційноїкультури (С. Сисоєва, Н. Батечко [7]).

Узагальнюючи вищенаведені вимоги, можнастверджувати, що підготовка магістрантівпрофесійної освіти у ВНЗ має включати науководослідну діяльність, як передумову їхньоїготовності до подальшої творчої, інноваційноїпедагогічної діяльності. При цьому напряминауководослідних робіт магістрантів інженернопедагогічної освіти повинні визначатисявідповідно до освітньої магістерської програмипідготовки за спеціальністю 8.010104“Професійна освіта”, спеціалізаціями (економіка,енергетика, комп’ютерні технології та ін.) і темоювипускної кваліфікаційної роботи (далі –магістерської роботи).

Мета науководослідної роботи – підготуватимагістранта до самостійної пошукової праці угалузі професійної освіти, основним результатомякої є написання й успішний захист магістерськоїроботи; завдання – розробка індивідуальнихпланів і програм проведення наукових досліджень,інженерних і педагогічних розробок; збір, обробката систематизація професійної інформації затемою дослідження, вибір методик і засобіввирішення сформульованих завдань; розробкапрограми експериментальних досліджень, їїреалізація, включаючи обробку результатів;розробка рекомендацій щодо практичноговикористання отриманих результатів.

Форми науководослідницької роботимагістрантів професійної освіти: участь укафедральних і міжкафедральних семінарах (затематикою дослідження), науковій роботікафедри; виступ на студентських науковихконференціях, які проводяться в університеті чив інших ВНЗ; підготовка та публікація тездоповідей, наукових статей; підготовка та захисткурсових проектів і робіт; участь в науководослідних проектах, які виконують викладачіпрофільних кафедр в межах бюджетних тапозабюджетних науководослідних програм;підготовка і захист магістерської роботи.

Магістерська робота є кваліфікаційнимнауковопрактичним доробком, що міститьнауково обґрунтовані теоретичні та практичні(експериментальні) результати, висновки йрекомендації. Вона свідчить про спроможністьмагістранта самостійно проводити наукові

дослідження в обраній галузі знань (виробничійчи педагогічній) та дозволяє реалізувати своїзнання, уміння, навички, здібності, досвіднаукової праці науковцяпочатківця у практиціпрофесійної діяльності.

Магістерська робота відрізняється віддипломної роботи спеціаліста наявністю в нійнауководослідних елементів, які відповідаютьтемі роботи в межах магістерської програми.Одночасно вона випереджає підготовкукандидатської дисертації, яка передбачаєрозвиток навичок творчої діяльності, навчанняметодам здійснення наукових досліджень,поглиблення та розширення знань в конкретнійгалузі науки за профілем відповідної програмипідготовки.

Магістерська робота має відображати вміннямагістранта професійної освіти самостійноздійснювати літературний пошук, підбирати,систематизувати, аналізувати і узагальнюватитеоретичну і практичну інформацію зіспеціальності, пов’язувати її з данимиекспериментальних досліджень, використовуватизнання з фундаментальних, фахових і спеціальнихдисциплін для вирішення науководослідних іпрактичних завдань. Проте, ми згодні із думкоюМ. Галишич, С. Топилко, О. Олешко, якізазначають, що “магістерська підготовка – целише перший серйозний крок студента донауководослідницької роботи, магістерськаробота не може розглядатись як науковий твірвищого ґатунку, оскільки ступінь магістра – цене вчений, а лише академічний ступінь, якийпідтверджує освітньокваліфікаційний рівеньвипускника вищої школи і свідчить про наявністьу нього знань, умінь і навичок, притаманнихнауковцюпочатківцю” [2, 23].

Орієнтовна тематика магістерських робітвключає актуальні питання педагогіки тапсихології навчальновиховного процесу упрофесійній освіті: впровадження сучаснихосвітніх технологій, формування професійноїкомпетентності учнів (студентів) професійнотехнічних і вищих навчальних закладів,психологопедагогічні аспекти педагогіки вищоїшколи, підвищення ефективності навчальноїдіяльності студентів, різні аспекти організації тауправління навчальновиховним процесом упрофесійному навчальному закладі тощо.

Магістерську роботу починають з плануваннядослідження відповідно до обраної теми і термініввиконання, передбачених програмою магістерськоїпідготовки. Для кожного розділу має бутивизначений свій термін розробки з урахуваннямостаточної дати подання готової роботи на


18

кафедру і керівнику магістерського дослідженнядля прийняття остаточного рішення проготовність роботи до захисту. План роботиповинен відображати структуру дослідження, акожен його розділ виконується відповідно доспеціальних вимог щодо змісту.

Вступ має задану, досить складну структуру,оскільки визначає логіку та хід науковогодослідження. Тут обґрунтовується актуальністьобраної теми, визначаються об’єкт і предметдослідження, формулюються мета та завдання. Всіперераховані категорії залежать не лише від темироботи, а й від задуму дослідника.

У першому, теоретичному розділі проводитьсяогляд літератури за темою роботи, викладаютьсярезультати наявних теоретичних досліджень,вибираються і обґрунтовуються методологічніпідходи, методи, методики і техніка дослідження.

У другому, аналітичному розділі описуєтьсяпроцес дослідження, розкриваються проблеми іпричини їх виникнення, відображаються виявленізакономірності, тенденції, кількісні та якіснізалежності, резерви розвитку, систематизованіхарактеристики об’єкта або предметадослідження, наводяться результатиекспериментів (якщо передбачено).

У третій, конструктивній частинірозробляються і апробуються нові методики іметоди вирішення досліджуваних проблем,викладаються отримані результати, описуютьсятехнології, а також аргументується новизнаположень, що виносяться на захист.

У висновках визначається галузь можливоговикористання результатів і обґрунтовуютьсявисновки з проведеного дослідження.

Магістранти періодично звітують про хідвиконання роботи на засіданнях профільнихкафедр, проходять обов’язкову процедурупередзахисту із обов’язковою презентацієюрезультатів дослідження, що дозволяє сформуватипевний досвід і психологічну готовність допублічного захисту. Державна атестаціяздійснюється державною екзаменаційноюкомісією та проводиться у формі захистумагістерської роботи на відкритому засіданні.

Виконання магістерської роботи дозволяєзакріпити дослідницькі навички, потрібні вподальшій практичній роботі, особливо якщовипускник магістратури продовжує навчання васпірантурі. Така робота допоможе йомупобачити перспективи наукової праці та більшграмотно визначитися щодо подальшихдосліджень у науковій діяльності на рівніаспірантури.

Висновки . Таким чином, обов’язковим

елементом підготовки магістрантів професійноїосвіти у ВНЗ виступає науководослідна робота,як передумова їх готовності до подальшої творчої,інноваційної педагогічної діяльності.

Науковопрактичним доробком, що міститьнауково обґрунтовані теоретичні і практичні(експериментальні) результати, висновки тарекомендації є магістерська робота, ефективневиконання якої свідчить про спроможністьмагістранта професійної освіти самостійнопроводити наукові дослідження в обраній галузізнань (виробничій чи педагогічній) та дозволяєреалізувати свої знання, уміння, навички,здібності, досвід наукової праці науковцяпочатківця у практиці професійної діяльності.

Перспективи подальших дослідженьвбачаємо у визначенні шляхів підвищенняефективності науководослідної роботимагістрантів професійної освіти у ВНЗ.

1. Батечко Н.Г. Інститут магістратури вУкраїні: правові засади функціонування /Н.Г. Батечко // / Наукові праці Чорноморськогодержавного університету імені Петра Могиликомплексу “КиєвоМогилянська академія”. Сер.:Педагогіка. – 2013. – Т. 215, Вип. 203. – С. 128 –133.

2. Галишич Р.Я. Методика підготовки магістрівза спеціальністю “Дизайн” на кафедрі дизайну таоснов архітектури національного університету“Львівська політехніка” / Р.Я. Галишич, С.І. Топилко,О.П. Олешко // Вісник Національного університету“Львівська політехніка”. – 2007. – № 585:Архітектура. – С. 22 – 26.

3. Закон України “Про вищу освіту” [Електроннийресурс] // Відомості Верховної Ради. – 2015. – №6. –ст. 40. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/155618.

4. Концепція магістерської підготовки фахівцівза спеціальністю 8.01010401 “професійна освіта(за спеціалізаціями)”: протокол № 6 від26.12.2014 р. [Електронний ресурс] . – Режимдоступу: http://uipa.edu.ua/files/2015/06/implementaciya/koncepciyamagistr.pdf.

5. Люлька В.С. Розвиток сучасних концепційпрофесійної підготовки магістрів / В.С. Люлька //Вісник Чернігівського національного педагогічногоуніверситету. Серія “Педагогічні науки”: [зб. наук.пр.]. – Чернігів: ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка, 2015. –Вип. 130. – С. 51 – 54.

6. Про освітньокваліфікаційні рівні (ступеневуосвіту): лист МОН № 1/9168 від 25.04.01 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //osvita ua / legislation / Vasha_osvita/ 3118/.

7. Сисоєва С.О. // Вища освіта України: реаліїсучасного розвитку / С.О. Сисоєва, Н.Г. Батечко. –К.: ВДЕКНО, 2011. – 368 с.




19 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. Соціальноекономічні зміни на сучасному етапірозвитку України закономірно

потребують удосконалення всіх галузей

господарства й освіти зокрема. Прагнення доінтеграції у світову спільноту ставить передпедагогікою завдання створення нових концепцій,які враховували б соціальні реалії сучасності.

УДК 378.126:688.782

Юлія Колісник-Гуменюк, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри освіти дорослихНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНІХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУ постановочній статті подається всебічна характеристика проблеми теоретичних та методичних засад

професійнопедагогічної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін у вищих навчальних закладах. Устатті обґрунтовано теоретичні та методичні засади професійнопедагогічної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін у вищих навчальних закладах; проведено аналіз педагогічних досліджень щодо чинників, якігальмують розвиток української вищої освіти; доведена актуальність дослідницької роботи; відповідно до об’єкта,предмета, мети і гіпотези дослідження визначені основні завдання; розкрито концепцію дослідження.

Ключові слова: освіта, професійнопедагогічна підготовка, викладачі, вищі навчальні заклади,професійнохудожні дисципліни, компетентність, інновації, інтерактивні технології, освітній процес,інтерактивне навчання, культуротворча компетентність, професіоналізм, професійна майстерність.

Літ. 5.

Юлия Колиснык-Гуменюк, кандидат педедагогических наук,старший преподаватель кафедры образования взрослых

Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-

ХУДОЖЕСТВЕННЫХ ДИСЦИПЛИН В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХВ постановочной статье дается всесторонняя характеристика проблемы теоретических и

методических основ профессиональнопедагогической подготовки преподавателей профессиональнохудожественных дисциплин в высших учебных заведениях. В статье обоснованы теоретические иметодические основы профессиональнопедагогической подготовки преподавателей профессиональнохудожественных дисциплин в высших учебных заведениях; проведен анализ педагогических исследованийпо факторах, тормозящих развитие украинского высшего образования; доказана актуальностьисследовательской работы; в соответствии с объектом, предметом, целью и гипотезой исследования,определены основные задачи; раскрыто концепцию исследования.

Ключевые слова: образование, профессиональнопедагогическая подготовка, преподаватели,высшие учебные заведения, профессиональнохудожественные дисциплины, компетентность, инновации,интерактивные технологии, образовательный процесс, интерактивное обучение, культуротворческаякомпетентность, профессионализм, профессиональное мастерство.

Yuliya Kolisnyk-Humenyuk, Ph.D. (Pedagogy), Senior Lecturer of the Adult Education DepartmentKyiv Mukhaylo Drahomanov National Pedagogical University

THE THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE VOCATIONAL ANDPEDAGOGICAL TRAINING OF TEACHERS OF VOCATIONAL AND ARTISTIC DISCIPLINES

AT HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONSThe article presents the comprehensive description of the problems of the theoretical and methodological

foundations of vocational and pedagogical training of teachers of professional and artistic disciplines at highereducational institutions. The article deals with the theoretical and methodological foundations for the vocationaland pedagogical training of teachers of vocational and artistic disciplines, analyzes the educational researchesconcerning the factors that hinder the development of Ukrainian higher education. The author demonstratesthe urgency of research, identifies the key objectives according to the subject, object, purpose and hypothesis ofthe research; reveals the concept of the research.

Keywords: an education, the vocational and pedagogical training, teachers, higher educational institutions,a professional and artistic disciplines,a competence, an innovation, an interactive technologies,an educationalprocess, an interactive learning, a culturemaking competence, the professionalism and professional skills.

© Ю. КолісникГуменюк, 2016

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНІХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

20

Освіта сьогодення покликана забезпечити молодінеобхідні знання, уміння, навички такомпетентності для особистісного розвитку; участів процесах розбудови суспільства, адаптації досучасного ринку праці, використання свогопотенціалу впродовж життя.

Сучасна система професійної освіти переживаєкризу, суть якої полягає у спрямованостітрадиційної моделі навчання в минуле, коли сенсосвіти вбачається в засвоєнні вже накопиченогознання, відсутності прогностичності,випереджальної орієнтації. У непростихсоціальноекономічних умовах українськесуспільство вимагає від молодих фахівцівсукупності стійких ключових і професійнихкомпетентностей. Завдання навчальних закладівполягає в тому, щоб майбутні фахівці оволоділизначним обсягом знань і вмінь, необхідних дляроботи за обраним фахом, та усвідомили шляхиподальшого розвитку своєї професійноїдіяльності, вміли активно й ефективно впливатина цей процес. Створення відповідної системипрофесійної підготовки, враховуючи новупарадигму освіти, потребує оновленнятрадиційних, моделювання і впровадженняінноваційних технологій навчання.

Особливої уваги підготовка майбутніхпедагогів, адже вони є центральною ланкоюсуспільних перетворень; від їхнього образу,соціальної позиції, ціннісноцільових установокзалежать результати професійної готовностікожної людини. Як наголошує Президент НАПНУкраїни В. Кремень, педагог має бутипідготовленим до виховання самодостатньоїлюдини, конкурентоздатної в національному таглобальному просторі [4]. З огляду на це вищапедагогічна освіта спрямована на забезпеченняпедагогічних працівників належним рівнемпрофесійної майстерності, формування в нихвідповідних якостей з конкретної спеціалізації зодночасним розвитком загальної культуриособистості.

Професійне навчання є періодом навчальнопрофесійної адаптації, початкової особистісноїпрофесійної ідентифікації, засвоєння знань, уміньі навичок для майбутньої педагогічноїпрофесійної діяльності. Воно покликанезабезпечити особистості здобуття освітньопрофесійної кваліфікації та формування ключовихкомпетенцій, виховання психологічної готовностідо майбутньої професії. Об’єктивний рівеньпрофесійної підготовки фахівця визначаєтьсясформованістю його професійних і особистіснихякостей. Очевидним є факт, що не лише сумазнань, умінь і навичок, а синтез компетенцій,

практичного досвіду та професійних якостей єпоказником ґрунтовно і різнобічно підготовленогоспеціаліста.

Знання, які отримують студенти у педагогічнихвищих навчальних закладах, несуть певнусмислову функцію, що зумовлює виникненняпізнавальної і професійно спрямованої мотивації.Поступовий перехід у межах професійноїпідготовки від навчальної діяльності допрофесійної забезпечує поетапну трансформаціюмотивів з навчальних у професійні. Ефективнимпроцес професійної підготовки вважається лишеза умов взаємозв’язку професійного навчання ізпрофесіоналізацією майбутнього фахівця [3].Формування особистості професіоналазабезпечується синтезом її можливостей,здібностей, активності та вимогами діяльності.Загальний і професійний розвиток особистості єневід’ємною складовою її професіоналізації, якапередбачає формування специфічних видівтрудової активності людини.

Удосконалення професійної підготовкивикладачів професійнохудожніх дисциплінпов’язане, зокрема, з проблемою формування йрозвитку в них сучасного наукового мислення,професіоналізму та випереджальної підготовленостідо майбутньої діяльності. Цей процес має творитисяшляхом виховання рефлексивномисленнєвоїкультури як форми організації свідомостіпрофесіонала. Професіоналізація передбачає нелише включення особистості в професійнудіяльність, наявність вимог до професійної освітита рівня кваліфікації, існування суспільної потребиу професійному вдосконаленні, а й формуванняналежного рівня професійної культури.Професійна культура є однією зі складовихпрофесійної підготовки та культури особистостіяк члена суспільства. Вона передбачає творчеоволодіння та розвиток особистісних знань,здійснення праці, володіння певною стратегією увиконанні завдань, розвиненість професійноїінтуїції, формується у людей, професійнозайнятих певною сферою діяльності, які пройшлиспеціальну підготовку. Професійна культура,безперечно, пов’язана із загальною культурою,але має і свої певні риси. Якщо загальна культураособистості відображає широту опануванняціннісного змісту духовної і матеріальної культури,міру залучення особистості до створенняцінностей, готовність і здібність до їхпродукування, то професійна культура по сутівідображає прояв загальної культури вспецифічних умовах професійної діяльності.

Педагогічна наука нині вимагає переосмисленняконцептуальних засад підготовки викладачів різних



21 Молодь і ринок №7 (138), 2016

профілів. Зокрема, забезпечення навчальнихзакладів різного рівня висококваліфікованими,інтелектуально й духовно розвинутимивикладачами професійнохудожніх дисциплін ізсформованими моральними й естетичнимиякостями і творчим потенціалом потребуєпідвищення якості їхньої професійної підготовкив системі вищої школи. Професійнопедагогічнапідготовка майбутніх викладачів професійнохудожніх дисциплін нині передбачає: формуваннядуховного світу студентів; урахування основнихзасад становлення та професійного розвиткуїхнього світогляду, гуманістичних переконань;постійне збагачення професійних знань;вироблення свідомого ставлення до навчання,самоосвіти; виховання психологічної стійкості тапозитивних емоцій від мистецькопедагогічноїдіяльності; розвитку гідності та громадянськоїпозиції; гуманістичне спрямування змісту, методіві форм навчання тощо. Усе це вимагає переглядуусталених підходів до підготовки викладачів цієїспеціалізації як фахівців художнього профілю тапедагогічних працівників.

Проведений нами аналіз педагогічнихдосліджень і освітньої практики свідчить, що назаваді розв’язання цієї проблеми постали певнісуперечності між: постійно зростаючимисуспільними вимогами до вирішення викладачамипрофесійнохудожніх соціальновиховних завданьу руслі сучасної парадигми освіти та реальнимрівнем їхньої готовності до професійнопедагогічної діяльності; потребою навчальнихзакладів у творчих викладачах професійнохудожнього профілю, здатних ефективно діятивідповідно до сучасних освітніх завдань, інедостатньою розробленістю теоретикометодологічного супроводу та науковопедагогічних підходів щодо їхньої підготовки;об’єктивними вимогами до особистості викладачапрофесійнохудожніх дисциплін і відсутністюцілісної теорії, що розкриває сутнісні ознаки йогоособистіснопрофесійного розвитку у вимірахпедагогічної компетентності; традиційнимнавчальнометодичним інструментарієм розвиткуособистості майбутнього фахівця та необхідністюйого модернізації з урахуванням дидактичнихможливостей сучасних інноваційних педагогічнихтехнологій.

Подолання цих суперечностей можливе заумов удосконалення педагогічної освіти майбутніхвикладачів професійнохудожніх дисциплін.Оперативність і гнучкість системи їхньоїпрофесійної підготовки значною мірою залежитьвід ефективності навчальновиховного процесуВНЗ. У зв’язку з цим одним із завдань педагогічної

науки і практики в Україні є проведення освітньоінтелектуальної, освітньовиховної модернізаціїпідготовки майбутніх викладачів. Розв’язанняпоставлених суперечностей вимагає переглядуорганізаційнопедагогічних засад і методикипідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін, реалізацію завдань формування в нихгуманності, моральних переконань, професійнихцінностей, набуття певного практичного досвіду,необхідного для реалізації гуманістичних знань упрактичній діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблеми педагогічної освіти перебувають уцентрі уваги українських і зарубіжних науковців.Важливими для нашого дослідження є ґрунтовніпраці, присвячені проблемам професійноїпідготовки педагогів (О. Абдуліна, А. Алексюк,М. Данилов, І. Зязюн [2], А. Ковальов, Н. Кузьміна,О. Пєхота, В. Семиченко, В. Сластьонін та ін.);професійнотеоретичної і професійнопрактичноїпідготовки кваліфікованих фахівців художньогопрофілю (А. Леонтьев, О. Музика та ін.),художньопедагогічної підготовки викладачівмистецьких дисциплін (Л. Бабенко, Л. Бичкова,І. Глинської, Т.Завадської, М. Кириченко,С. Кондахчан, М. Пічкур, О. Рудницької,О. Ростовського, С. Соломахи, О. Шевнюк,Б. Юсова та ін.), професійнопедагогічнимаспектам художньої освіти (В. Бутенко,В. Тименко та ін.); феномен професійної культури(О. Аніщенко, І. Зарецька, Н. Крилов, Н. Лукашевич,О. Пономарьов, А. Харченко та ін.).

Різні аспекти підготовки майбутнього вчителяв умовах ступеневої освіти розкриваються вдослідженнях В. Арнаутова, І. Беха, С. Власенка,П. Гусака, А. Глузмана, А. Кузьмінського,С. Малих, В. Рубцова; питання мотиваціїпедагогічної діяльності розглядали Н. Ковалевська,М. Матюхіна, Б. Райський, В. Селиванов та ін.),філософські, соціологічні, психологічні,педагогічні аспекти підготовки спеціалістів(В. Белозерцев, І. Богданова, В. Зінченко,Н. Кічук, А. Овчиннікова, Г. Петрова, О. Савченкота ін.); практичний аспект підготовки вчителя(В. Воробей, Б. Красовський, Г. Шевченко та ін.);процес формування творчої особистості вчителяв рамках загальнопедагогічної підготовки(О. Берак, О. Біла, Д. Іванова, Е. Карпова,Н. Кічук, З. Левчук, Н. Мартинович, О. Сороката ін.), встановлення взаємозв’язків міжпедагогічною та художньою підготовкою(М. Данашев, Л. Івахнова, М. Лещенко,Л. Попелюхіна, І. Хмель, О. Щолокова та ін.).

Підготовка майбутнього вчителя в системівищої освіти розглядалась у працях: А. Алексюка,


22

Н. Бібік, Н. Дем’яненко, М. Євтуха, В. Майбороди,Н. Побірченко, С. Сірополко, Т. Стоян, О. Сухомлинської,О. Мартиненко, О. Микитюка, С. Черкасової та ін.Концептуальні засади фахової підготовкимайбутнього учителя до творчої діяльностірозкрито в дослідженнях: В. Загвязинського,М. Нікандрова, М. Кухарєва, Л. Мільто, Кекух,І. Федотенко; теорії професійної освіти (В. Биков,С. Гончаренко, Р. Гуревич, А. Литвин, О. Новіков,О. Щербак), психологічні особливостіформування професійних умінь і навичок (І. Бех,Г. Костюк, А. Маслоу, Т. Мельничук),професійнотеоретичної і професійнопрактичноїпідготовки фахівців художнього профілю(О. Отич, А. Леонтьев, О. Музика), феноменпрофесійної культури (О. Аніщенко, І. Зарецька,Н. Крилов, Н. Лукашевич, О. Пономарьов,А. Харченко [5]), визначення загальнопедагогічноїмети художньої підготовки у дослідженняхВ. Бутенка, В. Тименка; психологопедагогічнізасади професійного розвитку учителів та іншихфахівців у галузі мистецької освіти (О. Акімова,М. Козяр, І. Підласий, В. Рибалка); філософії,професійної педагогіки, психології тамистецтвознавства (Є. Антонович, Л. Бабенко,О. Ковальов, В. Ковальчук, Т. Колесниченко,О. Михайлюк, І. Мужикова, Л. Покровщук,О. Попик, Т. Шашкевич, О. Слободян, Г. Сотська,М. Стась, І. Туманов, Л. Фесенко, Р. Шмагало таінші); використання у навчальновиховномупроцесі культуротворчого середовища(Е. Колпакова, А. Павловський, Л. Печко,Г. Тараскіна та ін.).

Водночас мало дослідженими є важливіпроблеми теоретикометодологічних засадпрофесійнопедагогічної підготовки викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін, зокремадидактичних особливостей методичного йорганізаційного забезпечення системи їхньогопрофесійного навчання з урахуванням вимог допрофесійнопедагогічної підготовленості такультуротворчої компетентності.

Теоретичні розробки та концептуальні підходидо процесу навчання педагогів мистецькихспеціальностей мають значні розбіжності.Педагогічна наука ще не виробила досконалихмеханізмів, що дозволяли б конструктивновизначати рівень підготовленості викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін, фіксувати якістьформування їхньої культуротворчоїкомпетентності, приймати коректні рішення щодонапрямів модернізації професійнопедагогічноїосвіти в світлі сучасної парадигми освіти.Утверджені нині підходи не завжди дають змогупедагогічним працівникам ефективно поєднувати

інновації з вирішенням поточних завданьпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін. Можна констатувати про відсутністьнауково обґрунтованої стратегії удосконаленняпедагогічної системи підготовки викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін у ВНЗ України.

Таким чином актуальність дослідницькоїроботи зумовлена: необхідністю теоретикометодологічного обґрунтування оновленнясистеми підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін і розгляду цієї проблеми взагальнодидактичному контексті; завданнямистворення та використання методики підготовкивикладачів професійнохудожніх дисциплін танауковометодичного забезпечення, яке заструктурою, змістом, методикою викладаннявідповідає чинним навчальним програмам,передбачає практичну реалізацію основнихпринципів навчання, сприяє інтенсифікаціїпідготовки майбутніх викладачів; вимогамивпровадження в освітній процес професійноїпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін інтенсивних дидактичних систем,індивідуальних навчальних матеріалів у поєднанніз сучасними підходами, що дозволить впливатина розвиток інтелектуального потенціалустудентів, формувати вміння самостійногоздобуття знань, опрацювання інформації,виконання художньої навчальної та професійновиробничої діяльності; об’єктивною потребоюнаукової підтримки впровадження інноваційнихтехнологій у підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін.

Отже, низка перелічених суперечностей інедостатня розробленість теоретичних іпрактичних аспектів підготовки викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін визначили вибіртеми нашого дослідження “Теоретичні таметодичні засади професійнопедагогічноїпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін у вищих навчальних закладах”.

Мета дослідження полягає в розробці,теоретичному обґрунтуванні, визначенніметодичний засад і експериментальній перевірціефективності функціонування системи підготовкимайбутніх викладачів професійнохудожніхдисциплін у вищих навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу дослідження.Професійнопедагогічна підготовка викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін маєздійснюватися на основі творчої взаємодіїпедагога й студентів з урахуванням вимог допрофесійної компетентності та ґрунтуватися нагуманістичних, культурологічних, естетичних,педагогічних засадах. Нами буде використано



23 Молодь і ринок №7 (138), 2016

особистісно орієнтований підхід для розвиткуособистості майбутнього викладача, що сприяєйого духовному та естетичному розвитку.Теоретичне обґрунтування моделі культуротворчоїкомпетентності викладачів професійнохудожніхдисциплін буде базуватись на врахуванні їїкогнітивного, почуттєвоемоційного, діяльніснорозвивального і практичного компонентів,кращому досвіді навчання викладачів цьогопрофілю в країнах зарубіжжя.

Процес професійної підготовки майбутніхвикладачів професійнохудожніх дисциплінвідображає закономірності здобуття повної вищоїпедагогічної освіти яка має свою специфіку,зумовлену компонентами професійної підготовки,особливостями змістового наповнення поняття“культуротворча компетентність”, врахуваннямпсихофізіологічного впливу мистецтва наформування особистості викладача. Вважаємонеобхідним взяти до уваги залежність майбутньоїпрофесійної діяльності від індивідуальнихособливостей студента, набутого художньоестетичного досвіду, особистісних якостей якіпроявляються у вмінні студентів пов’язуватитеоретичні знання з практикою.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, щопідвищення рівня професійнопедагогічноїпідготовленості та культуротворчої компетентностімайбутніх викладачів професійнохудожніхдисциплін можливе на основі розробленихтеоретичних засад і методичних аспектів системиїхньої професійної підготовки, а саме:методологічних основ модернізації професійнопедагогічної освіти, моделі формуваннякультуротворчої компетентності, педагогічнихумов удосконалення професійної підготовки,концепції формування культуротворчоїкомпетентності, методичних особливостейпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін. Це потребує формування у студентівВНЗ сукупності професійних компетентностей;забезпечення відповідності особистісних,професійних і соціально значущих якостейстудентів до вимог професійнопедагогічноїдіяльності; розвитку у студентів компонентівпрофесійного мислення (мотиваційного,аксіологічного, когнітивного, операційнодіяльнісного, особистіснорефлексивного,креативного).

Загальну гіпотезу конкретизовано в низцічасткових гіпотез, котрі передбачають, щопрофесійнопедагогічна підготовка викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін набуде більшоїефективності за умов: розвитку в особистостімотивації до вдосконалення власної професійної

культури, постійної самостійної роботи,самоосвіти та самовдосконалення; науковогообґрунтування змісту, форм і методів підготовкимайбутніх фахівців до навчання шляхомвпровадження авторської методики; усвідомленняпедагогами переваг інтерактивного навчання таформування в них позитивної мотивації щодовикористання новітніх технологій у процесівикладання професійнохудожніх дисциплін;реалізації сучасних педагогічних технологій упрофесійнопедагогічній підготовці фахівців.

Об’єкт дослідження – підготовка викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін у вищихнавчальних закладах.

Предмет дослідження – теоретичні таметодичні засади системи підготовки майбутніхвикладачів професійнохудожніх дисциплін допрофесійнопедагогічної діяльності.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети ігіпотези дослідження визначені такі завдання:

1. Проаналізувати концептуальнометодологічнуоснову дослідження проблеми підготовкивикладачів професійнохудожніх дисциплін.

2. Визначити особливості та завданняпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін у вищих навчальних закладах.

3. Розробити критеріальнодіагностичнийапарат і виявити сучасний рівня підготовленостівикладачів професійнохудожніх дисциплін у ВНЗ.

4. Визначити, схарактеризувати та дослідитисутність, структура та рівні професійнопедагогічної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін.

5. Побудувати й експериментально перевіритимодель формування культуротворчої компетентностівикладачів професійнохудожніх дисциплін.

6. Виокремити й обґрунтувати психологопедагогічні умови вдосконалення професійнопедагогічної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін в освітньому процесі ВНЗ.

7. Підготувати концепцію формуваннякультуротворчої компетентності викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін.

8. Розробити організаційнометодичнезабезпечення системи професійної підготовкимайбутніх викладачів професійнохудожніхдисциплін і перевірити його ефективність у ВНЗ.

Основна ідея дослідження ґрунтується наположенні про те, що в умовах інноваційних зміну соціальноекономічному, науковотехнічному такультурному житті викладач професійнохудожніхдисциплін має формувати цілісну, гармонійнуособистість, здатну орієнтуватися у художньотворчих аспектах життєдіяльності людини тагармонізувати з навколишнім середовищем.


24

Успішне вирішення досліджуваної проблемиможливе за умови цілеспрямованоговпровадження у практику сучасних вищихпедагогічних навчальних закладів інтерактивногонавчання як важливого чинника підготовкивикладача професійнохудожніх дисциплін;розробки інноваційної методики для підготовкимайбутніх викладачів професійнохудожніхдисциплін; забезпечити належну гуманістичну,загальнопрофесійну та професійно орієнтованупідготовку фахівців відповідно до стандартівпрофесійної освіти.

Концепція дослідження ґрунтується наосновних наукових положеннях педагогіки іпсихології, закономірностях і принципахосвітнього процесу в художній галузі, які наметодологічному, теоретичному та методичномурівнях визначають концептуальні засадиудосконалення педагогічної системи професійноїпідготовки майбутніх викладачів професійнохудожніх дисциплін у вищих навчальних закладах,розвитку їхньої мотивації, професійнопедагогічної підготовленості та культуротворчоїкомпетентності.

Методологічний концепт визначає науковепідґрунтя (філософський, загальнонауковий іміждисциплінарний рівень) проблеми підготовкивикладачів професійнохудожніх дисциплін, щодосліджується з позицій системного, особистіснодіяльнісного, культурологічного, аксіологічного,технологічного, особистіснотворчого, етнопедагогічного,інтегративного, компетентнісного, інноваційного,акмеологічного, рефлексивного підходів;передбачає розгляд освітнього процесу якскладного багатоаспектного феномену, щозумовлює необхідність інтегрованогообґрунтування методологічної основидослідження, побудови моделі професійноїпідготовки майбутніх викладачів професійнохудожніх дисциплін та розробленнятехнологічного забезпечення реалізаціїнововведень у вищих педагогічних навчальнихзакладах.

Теоретичний концепт відображає цілісністьаналізу та дослідження сукупності компонентівпрофесійної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін у ВНЗ, що внутрішньовзаємопов’язані між собою і є основою дляформулювання вихідних теоретичних аспектівсистеми професійної підготовки майбутніхвикладачів професійнохудожніх дисциплін яквідкритої педагогічної системи, що міститьконцептуальноцільовий; проектувальнозмістовий, організаційнотехнологічний,аналітичнодіагностичний та контрольно

коригувальний структурні елементи (блоки).Удосконалення системи професійної підготовкимайбутніх викладачів професійнохудожніхдисциплін відповідно до сучасних реалій,суспільних потреб щодо сталого розвитку,національної політики і викликів художньої галузівизначається сформованістю інноваційнихстратегій, широтою та інтенсивністю суб’єктсуб’єктної взаємодії в інноваційному освітньомусередовищі й рівнем творчого потенціалунауковопедагогічних працівників.

Методичний концепт передбачає науковопрогностичне обґрунтування й упровадженнязапропонованих нововведень, розробленняметодів і технологій проектування, реалізації,експертного оцінювання, експериментальноїперевірки, моніторингу та коригування інноваційв освітньому середовищі вищих педагогічнихнавчальних закладів галузі, здійснення якихпотребує належного рівня підготовленостінауковопедагогічних працівників ВНЗ,оновлення та структурування змісту професійноїпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін у ВНЗ відповідно до сучаснихдидактичних вимог і національної системихудожньопрофесійної освіти, модернізаціїпрограмнометодичного забезпечення науководослідної та оптимізації навчальнометодичноїдіяльності, розроблення критеріїв, показників ірівнів професійного розвитку студентів.Інноваційні технології в навчанні майбутніхвикладачів професійнохудожніх дисциплінспрямовані на підвищення ефективності освітньоїсистеми та її виходу на якісно новий рівеньфункціонування і мають ґрунтуватися нарозумінні сутності художньопедагогічноїпідготовки у ВНЗ як системи, процесу, діяльностіта результату – підготовки соціально активних,компетентних викладачів, здатних творчо діятивідповідно до змісту і форм роботи в навчальнихзакладах різного рівня.

Методологічну основу дослідженнястановитимуть концептуальні положенняфілософії, естетики, культурології та психологіїмистецтва щодо естетичного освоєння дійсностілюдиною; системний, особистісно орієнтованийта особистіснодіяльнісний підходи до професійноїпідготовки майбутніх викладачів професійнохудожніх дисциплін; положення теорії мистецькоїосвіти щодо врахування феномена художньоїінтеграції у навчальновиховному процесі; а такожположеннях сучасних культурологічної,гуманістичної та особистісної парадигми освітипро роль культурологічного підходу у професійнійосвіті; цілісного підходу до педагогічних явищ і



25 Молодь і ринок №7 (138), 2016

процесів; концептуальних положеннях теоріївиховання тощо.

Нормативна база дослідження: ЗакониУкраїни “Про освіту” (1996 р.), “Про інноваційнудіяльність” (2012 р.), “Про вищу освіту” (2014 р.),Національна доктрина розвитку освіти (2002 р.),Національна стратегія розвитку освіти в Україніна 2012 – 2021 роки, Національна державнакомплексна програма естетичного виховання(І. Зязюн, О. Семашко 1994 р.), Концепціянаціонального виховання (1994 р.), Концепціяхудожньоестетичного виховання учнів узагальноосвітніх навчальних закладах України(2002 р.), та інші законодавчі акти щодо розвиткузагальної, професійної освіти які передбачаютьоновлення та приведення її у відповідність досучасних потреб суспільства в Україні.

Теоретичну основу дисертаційногодослідження становитимуть наукові положеннящодо теорії і методики професійної підготовки(Є. Барбіна, С. Гончаренко [1], М. Лещенко);специфіки і структури педагогічної діяльності(Н. Кузьміна, В. Сластьонін, В. Семиченко,О. Щербаков та ін.); художньоестетичноговиховання студентів (В. Бутенко Л. Масол,Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Орлов,О. Рудницька, С. Соломаха, О. Щолокова, та ін.);розвитку творчої особистості (І. Бех,Л. Виготський, О. Кульчицька, В. Моляко,В. Рибалка, Л. Рубінштейн та ін.);закономірностей і специфіки підготовкимайбутніх вчителів образотворчого мистецтва(Г. Бєда, М. Кириченко, С. Коновець, В. Кузін,Б. Неменський, М. Резниченко, М. Ростовцев,Е. Шорохов та ін.); професійнопедагогічноїпідготовки викладачів (В. Бондаря, В. КанКалика, О. Коберника, М. Левківського,О. Мороза, О. Плахотник, О. Савченко,М. Сметанського); інноваційних технологійнавчання (В. Петрук, О. Пометун, Л. Штикова,Н. Шмельова) та ін.

Методи дослідження. Під час розв’язанняпоставлених завдань, досягнення метидослідження та перевірки гіпотезивикористовуватиметься комплекс методівдослідження: 1) теоретичні – вивченнянавчальнонормативної документації, аналізфілософської, психологічної, педагогічної,мистецтвознавчої, методичної літератури зпроблеми дослідження; порівняння,систематизація, моделювання, аналіз результатівнавчальновиховного процесу для виявленняпідготовки студентів до навчальної та професійноїдіяльності; 2) емпіричні – анкетування,опитування, спостереження за навчальним

процесом, тестування, інтерв’ювання длявизначення рівня сформованості готовностімайбутніх викладачів до навчального процесу;вивчення навчальних планів і програм; експертнеоцінювання і самооцінювання, бесіди зпедагогами й студентами для діагностики рівняпрофесійної підготовленості майбутніхвикладачів; констатувальний і формувальнийексперименти; 3) методи математичної тастатистичні обробки експериментальних даних:якісна та кількісна обробка результатівдослідження; графічне відображення даних, аналізпараметрів розподілу, проведення кореляційногоаналізу для забезпечення достовірності дослідноекспериментальної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає у тому,що вперше будуть теоретично обґрунтованіпринципи формування культуротворчоїкомпетентності викладачів професійнохудожніхдисциплін; розроблено й науково обґрунтованоструктурнофункціональну модель системипідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін шляхом впровадження до навчальновиховного процесу інтерактивних методівнавчання; представлено модель формуваннякультуротворчої компетентності викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін; підготовленоконцепцію формування культуротворчоїкомпетентності викладачів професійнохудожніхдисциплін; обґрунтовано педагогічні умовиудосконалення підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін; уточнено психологопедагогічну сутність категорій “професіоналізм”,“професійна майстерність”, сутність і структуруфеномена “підготовка викладачів до професійнопедагогічної діяльності в умовах культуротворчогосередовища”, поняття “культуротворчакомпетентність”, “культуротворче середовище”;конкретизовані критерії, показники та рівніготовності студентів художньопедагогічнихспеціальностей до навчання, сформованостікультуротворчої компетентності викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін; одержатьподальшого розвитку сучасні наукові підходи упрофесійнопедагогічній підготовці викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін.

Теоретичне значення дослідження полягатимев тому, що буде: охарактеризовано теоретичнізасади й розроблено теоретикометодологічніоснови функціонування підготовки викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін; з’ясованоособливості та завдання підготовки викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін; уточненотрактування базових понять підготовки майбутніхвикладачів професійнохудожніх дисциплін;


26

розвинуто специфічні принципи підготовкивикладачів професійнохудожніх дисциплін;обґрунтовано зміст і структуру професійнопедагогічної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін у вищих навчальних закладах;розглянуто підготовку майбутніх викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін застосовуючиінтерактивні технології як систему взаємодіїінформаційнозмістового, операційнокомунікативногота мотиваційноціннісного компонентів,обґрунтовано її зміст і структуру; уточненометодичні підходи до розроблення, впровадженняй оцінювання ефективності професійнопедагогічної підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін.

Практичне значення дослідження визначаєтьсятим, що: розроблено й апробовано методичніособливості підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін; запропонована побудованавчального процесу у педагогічних ВНЗ ізобов’язковим включенням інтерактивногонавчання; створено й упроваджено у практикуметодику застосування інноваційних педагогічнихтехнологій підготовки викладачів професійнохудожніх дисциплін у ВНЗ; розроблено зміст,форми і методи підготовки майбутніх викладачівпрофесійнохудожніх дисциплін із застосуваннямінтерактивних технологій; підготовленодидактичні матеріали для вдосконаленняпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін засобами інформатизації; визначенопедагогічні умови удосконалення підготовкивикладачів професійнохудожніх дисциплін.

Практичне значення дослідження полягатимев розробці й впровадженні спецкурсів; збагаченнізмісту навчального матеріалу дисциплінметодичного, спеціального та соціальногуманітарного циклів; розробці методичнихрекомендацій для педагогів, студентів художніхспеціальностей педагогічних ВНЗ. Результатидослідження можуть бути використані длярозроблення навчальнометодичного забезпеченняу вищих педагогічних навчальних закладах,покладені в основу створення авторськихпрограм, навчальних посібників, інноваційнихзасобів навчання, а також можуть застосовуватисяв системі післядипломної педагогічної освіти тадля вдосконалення нормативної документації.

Особистий внесок автора полягатиме в

теоретичному обґрунтуванні основних ідей іположень досліджуваної проблеми, зокремапринципів формування культуротворчоїкомпетентності викладачів професійнохудожніхдисциплін; педагогічних умов удосконаленняпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін; концепції формування культуротворчоїкомпетентності викладачів професійнохудожніхдисциплін; а також створенні експериментальнихнавчальних планів і програм для студентівхудожніх спеціальностей педагогічних ВНЗ;безпосередній участі в організації та проведеннідослідноекспериментальної роботи.

Висновки з даного дослідження. Вірогідністьрезультатів і висновків дослідженнявизначатиметься методологічною обґрунтованістюйого вихідних засад і положень; відповідністюкомплексу методів, адекватних об’єкту, предмету,меті і завданням дослідження; позитивниминаслідками педагогічного експерименту таґрунтовним аналізом результатів експериментальноїроботи, застосуванням методів математичноїстатистики; позитивними наслідкамивпровадження результатів дослідження в освітнюпрактику.

1. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження.Методичні поради молодим науковцям / СеменУстимович Гончаренко. – К., 1995. – 42 с.

2. Зязюн І.А. Концептуальні засади теоріїосвіти в Україні / І. А. Зязюн // Педагогіка іпсихологія професійної освіти. – 2000. – №1. –С. 10 – 24.

3. КолісникГуменюк Ю.І. Формуванняпрофесійної культури майбутніх фахівцівнародних художніх промислів / Ю.І. КолісникГуменюк // Освітологічний дискурс. – 2015. – № 2.

4. Кремень В. Підготовка вчителя в умовахпереходу загальноосвітньої школи на новий зміст,структуру і 12річний термін навчання / В. Кремень// Освіта України. – 2003. – № 42 – 43. – С. 4 – 10.

5. Харченко А.О. Проблеми формуванняпрофесійної культури в системі підготовкименеджерів / А.О. Харченко // Проблеми таперспективи формування національноїгуманітарнотехнічно еліти: зб. наук. праць / Заред. Л.Л. Товажнянського, О.Г. Романовського. –Харків: НТУ “ХПІ” 2007. – Вип. 15 – 16 (19 –20). – С. 88 – 96.




27 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Актуальність дослідження. Ефективнимспособом реалізації творчого потенціалудошкільника є орієнтація навчально

виховного процесу дошкільних навчальних закладівна розвиток творчих здібностей особистості,організацію дитиною власних дизайнпроектівмайбутніх виробів на заняттях з художньої праціта основ дизайну. Елементарні вироби,виготовлені дитиною дошкільного віку можнарозглядати як його дизайнерську проектнудіяльність, оскільки вже в нескладнихаранжуваннях вона планує певний результат.

Дитина знайомиться з різними художнімиприйомами і матеріалами виробів, з доступнимиспособами виготовлення і прикрашання своїхвиробів: скручуванням, згинанням, обриванням ім’яттям, вирізуванням, проколюванням,пришиванням, вишиванням, нанизуванням,з’єднанням, склеюванням, плетінням, ткацтвомтощо. Для дизайнерського оформлення створенихдитиною об’ємних та площинних виробів, дляоформлення приміщень дошкільного закладузастосовуються різноманітні нетрадиційні технікималювання.

УДК 372.3:7.012:372.874Оксана Гевко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНІК МАЛЮВАННЯУ статті розглянуто особливості дизайнерської діяльності дітей дошкільного віку. З’ясовано

особливості створення розвивальноестетичного середовища у дошкільному навчальному закладі.Виявлено, що планування дизайнерської діяльності дошкільників може здійснюватися у різних напрямах.Обґрунтовано сучасні методи та прийоми дизайнерського художньоестетичного розвитку дошкільників.Розглянуто нетрадиційне малювання та використання нетрадиційних технік малювання як видудизайнерської діяльності для оформлення об’ємних та площинних виробів, виготовлених дітьми.

Ключові слова: дизайн, дизайнерська діяльність дошкільників, нетрадиційні техніки малювання,планування та організація дизайнерської діяльності.

Табл. 1. Літ. 6.

Оксана Гевко, кандидат педагогических наук, доцент кафедры общей педагогики и дошкольного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПЛАНИРОВАНИЕ И ОРГАНИЗАЦИЯ ДИЗАЙНЕРСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИДОШКОЛЬНИКОВ СРЕДСТВАМИ НЕТРАДИЦИОННЫХ ТЕХНИК РИСОВАНИЯ

В статье рассмотрены особенности дизайнерской деятельности детей дошкольного возраста.Выяснены особенности создания развивающеэстетической среды в дошкольном учебном заведении.Выявлено, что планирование дизайнерской деятельности дошкольников может осуществляться в разныхнаправлениях. Обосновано современные методы и приемы дизайнерского художественноэстетическогоразвития дошкольников. Рассмотрено нетрадиционное рисование и использования нетрадиционныхтехник рисования как вида дизайнерской деятельности для оформления объемных и плоскостных изделий,изготовленных детьми.

Ключевые слова: дизайн, дизайнерская деятельность дошкольников, нетрадиционные техникирисования, планирование и организация дизайнерской деятельности.

Oksana Hevko, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the General Pedagogy and PreschoolEducation Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

PLANNING AND ORGANIZATION OF THE DESIGN ACTIVITY OF PRESCHOOLERSBY MEANS OF THE ALTERNATIVE PAINTING TECHNIQUE

The article deals with the features of the design activities of preschool children. The article presents thepeculiarities of creating of the developmental and aesthetic environment at the preschool establishments. Theauthor discloses that the planning of the design activities of preschool children can be conducted in the differentdirections. The article deals with the methods and techniques of artistic and aesthetic design development ofpreschoolers. The author considers the unconventional and nontraditional painting techniques as a kind ofdesign activity for the decoration of the volumetric and planar products made by children.

Keywords: a design, design activity of preschoolers, an innovative engineering drawing, planning andorganization of the design activity.

© О. Гевко, 2016

ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВЗАСОБАМИ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНІК МАЛЮВАННЯ

28

Таким чином, дитячий дизайн засобаминетрадиційних технік малювання може бутиорієнтований як на естетичну організаціюпростору, так і на створення гарних кориснихпредметів, що складають середовище дитини.

Постановка проблеми. Нетрадиційні технікималювання – унікальний процес вихованнятворчої, активної, ініціативної особистостідошкільника, здатної бачити, відчувати,милуватися, споглядати, любити, творитипрекрасне в житті, природі та мистецтві.Головним завданням дизайнерської творчоїдіяльності є розвиток у дитини сприйнятливостізовнішнього середовища як базову особистіснуякість, прищепити здатність виражати внутрішніпогляди, переживання, вкладаючи у них власніздібності, нахили та почуття у такій послідовності:“приймати”; “передавати”; “трансформувати”.Тобто вихователь, розвиваючи творчуособистість, має навчити дошкільника не тількибути споживачем, але й творцем культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Культурологічні та психологічні аспектидизайнерської діяльності, естетичні аспектидизайну вивчено в працях М. Колєснікова [2],В. Лозового [2] та інших. Дизайнерську освітудітей розглянуто в дослідженнях Н. Конишева [3],особливості дитячого дизайну розглядалинауковці Г. Пантелєєв [4; 5], О. Яригіна [6; 7].

Мета статті – обґрунтувати особливостіпланування та організації дизайнерської діяльностідошкільників засобами нетрадиційногомалювання.

Виклад основного матеріалу. У Базовомукомпоненті дошкільної освіти дизайнерськахудожня освіта представлена у сфері “Дитина усвіті культури”, що охоплюють предметнопрактичну діяльність та компетенцію дитини таознайомлення та оволодіння основними видамипредметного світу мистецтва для дошкільників:образотворчим; музичним; театральним;літературним, що є основою мистецької діяльностідітей дошкільного віку [1, 15 – 17]. Залученнядитини до дизайнерської діяльності сприяєвиробленню умінь у дошкільників передавати своїдумки, почуття, стан, настрій, фантазії, відходитивід шаблону, виявляти вигадку та фантазію,винахідливість, експериментувати, вдосконалювати.

М. Колєсніков, В. Лозовий вважають, щорезультатом дизайнерської діяльності є не тількисвіт предметів та навколишнє середовище, щоперетворюється за законами краси, а й самалюдська суб’єктивність, яка удосконалюєтьсячерез творче уявлення, навички та уміння:відчуття форми, уміння мислити за аналогією та

асоціацією, образне мислення, інтуїція, а такожуміння організувати свою працю так, щоб вонаприносила насолоду, тощо [2].

О. Яригіна вказує, що дитячий дизайн“призначений здійснювати масову культурноестетичну комунікацію, щоб передати черезпредмети побуту, засоби виробництва, речіповсякденного використання певний типестетичного смаку. Дизайн пов’язує в одне цілематеріальну та духовну культуру суспільства,забезпечуючи цілісність цивілізації. Дизайнвимагає врахування будьякої новації у змініпредметного світу” [7, 65 – 71].

В дошкільному навчальному закладі необхідностворити моделі художньої освіти: 1) розвитоктворчих здібностей (розвивається завдякицілеспрямованому керівництву та у процесіобов’язкового навчання та набуття навичок);2) створення належного середовища, якепередбачає самовияв дитини у мистецтві;3) комбінована (сучасна, більш життєва).

Бажано щоб у дошкільному навчальномузакладі роботу на заняттях із застосуваннямнетрадиційних технік малювання поповнювали:художня студія; хореографічна зала; музейнародної іграшки; музична зала; театральна студія;картинна галерея; музична фонотека; творчіосередки.

Враховуючи необхідність творчого напрямкурозвитку особистості необхідно уважно ставитисядо естетичного оформлення інтер’єру у ДНЗ.

Планування дизайнерської діяльностідошкільників може здійснюватися таким чином:1) тиждень інформаційнопізнавальний:отримання знань (прогулянка до осіннього парку);2) тиждень навчальнорозвивальний: виконанняпервинних дій та формування умінь(експериментування з фарбами); 3) тижденьпродуктивнотворчий: формування навичок,творчі дії (малювання листям); 4) тижденьрезультативножиттєдіяльнісний: узагальнення,систематизація, застосування умінь (прикрашанняосіннього дерева).

Розглянемо також сучасні методи та прийомидизайнерського художньоестетичного розвитку.

Знайомство з матеріалами та інструментами:показати фарби з буряка, моркви, відвару кропивита лушпиння цибулі; по можливостіпродемонструвати їх виготовлення; запропонуватирозфарбувати білу тканину, скориставшисьрослинними фарбами.

Сприйняття та передавання настрою музики:послухати музичні твори різні за настроєм імузичним ритмом; запропонувати рухамипередати характер музики; розглянути картини



29 Молодь і ринок №7 (138), 2016

різні за настроєм, про що б вони могли розказати;запропонувати передати настрій з допомого лінійта кольорів.

Передавання настрою дитини:пригадатирадісні моменти життя; поговорити про радіснеобличчя (які брови, очі, посмішка); за згодидитини обвести контур її тіла, коментуючи дії;намалювати обличчя, зачіску.

Створення колажу: пригадати методистворення зображення; визначити переваги танедоліки кожного з них (якщо намалювати –колючки їжачка – вони будуть плоскими, якщозліпити – не будуть пухнастими тощо); визначити,що намалюємо, що зробимо з паперу тощо;милування зображенням.

Створення продукту, результату дитячоїдизайнерської творчості передує клопітка роботавихователя по підготовці до творчого процесу.Незалежно від виду творчого доробку всядизайнерська діяльність складається з п’ятиструктурних частин:

1. Робота, що передує заняттю. Ігри – сюжетні,дидактичні, рухливі тощо, логічно пов’язані зтемою та метою заняття. Спостереження запредметами та явищами, розглядання іграшок,ілюстрацій, обстеження реальних об’єктів. Читанняхудожньої літератури, перегляд діафільмів,слухання платівок, показ різних видів театру.

2. Підготовча робота – поступовий перехідвід нерегламентованих видів діяльності дозаняття, створення атмосфери захоплення тим, щовідбувається: бесіда, розповідь вихователя,обговорення; розглядання ілюстративногоматеріалу; читання віршів, уривків з художніхтворів; сюрпризи, прихід до дітей різноманітних“гостей”; мінівистави.

3. Мотивація – те, задля чого треба зайнятисяпродуктивною мистецькою діяльністю: навестилад, прикрасити прибрати; художній дизайн досвята; підготуватися до мистецької події (виставка,фестиваль тощо); порадувати, здивувати красою;прийняти участь у мистецькому конкурсі; зробитиподарунки; зробити речі, що можутьвикористовуватися їх в іграх та побуті;естетичність частування.

4. Процес творення – спільна діяльність таспілкування вихователя та дітей. Під час такої діїактуалізується потреба дитини висловитися.Цьому сприяє також увага з боку дорослого дозапитань та ініціативних висловлювань дитини,приязнь однолітків, дії на досягнення спільноїмети в колективних роботах.

Творча дизайнерська діяльність дітейдошкільного віку здійснюється під керівництвомвихователя через: надання дітям змоги самостійно

обрати матеріал, спосіб та послідовністьдіяльності; ініціативне наслідування малюками дійдорослих; сумісна творча діяльність педагога тадитини; отримання задоволення від спільноїпраці; набуття дітьми вміння погоджувати своїбажання і дії з прагненнями та діями одноліток;орієнтація на позитивний результат; вихованняохайності та вмінні самоорганізовуватися.

5. Оцінювання та обговорення результатівроботи здійснюється таким чином: позитивнаоцінка будьякого результату; емоційне піднесеннявід результату праці; вдячність тих хто звернувсяпро допомогу; колективне обговорення щодовикористання творчого доробку; використаннядизайнерських дитячих виробів, виготовлених задопомогою нетрадиційних технік малювання;розгортання сюжетних, рухливих та дидактичнихігор за змістом мистецької діяльності; перспективата подальше використання робіт як ігрового танаочного матеріалу.

Сприятливий розвиток дитячої творчостізалежить від правильного керівництва з бокудорослих. Великого значення в організаціїдизайнерської діяльності дітей засобаминетрадиційних технік малювання набуває вміннявихователя пов’язати особливості створенняхудожнього образу в мистецтві з власнехудожньою діяльністю дітей.

Важливим для творчого розвитку дошкільникає адаптація вихователем виразних засобівмистецтва живопису, графіки в такий виддизайнерської діяльності, як нетрадиційнемалювання; використання нетрадиційних технікмалювання для оформлення об’ємних таплощинних виробів: аплікацій, ліплених фігурок,оформлення писанок, меблів, ялинкових прикрас;вчити дітей створювати декоративні роботи замотивами народного декоративноужитковогомистецтва, використовувати елементиконструкторських рішень архітектури уконструктивній творчості дітей.

Найкращий спосіб розвинути творчі здібностідитини – підтримувати зусилля й схвалити успіх.Якщо вихователь постійно робитиме зауваження,підсилюватиме невміння або нездатність дитинидо мистецької діяльності, критичновідгукуватиметься про результати, то дитинавтратить інтерес до цієї справи. Для організаціїпродуктивних видів діяльності важливі не лишевідповідні знання та вміння дорослого, а йрозвинута здатність емоційно сприйматинавколишній світ та усвідомлене бажанняпровести малят у чарівний світ мистецтва, щобпроцес зображення довкілля захопив їх, сприявїхньому загальному розвиткові.


30

Дизайнерська діяльність дошкільниківзасобами нетрадиційних технік малювання – цеспецифічне образне пізнання дійсності. Для тогощоб намалювати, зліпити будьякий предмет,попередньо потрібно добре з ним ознайомитись.Формування уявлень про предмети потребуєзасвоєння знань про їхні властивості та якості,форму, колір, величину, положення в просторі.Діти ознайомлюються з цими якостями,порівнюють предмети, знаходять схожість тавідмінність, тобто виконують розумові дії. Такимчином, зображувальна діяльність сприяєсенсорному вихованню, розвитку наочнообразного мислення.

Розвиток творчих здібностей у дітейдошкільного віку потребує розробки відповідноїметодики та впровадження її у практику.Основною формою оволодіння дошкільникаминетрадиційними техніками малювання, створенняними виробів є заняття. Саме при проведеннізанять виникають сприятливі умови дляформування таких якостей, як ініціативність,допитливість, розумова активність тасамостійність, цікавість, розвиваються художнісмаки.

На основі вивчення психологопедагогічноїлітератури ми запропонували таку послідовністьорганізації занять із розвитку творчих здібностейдітей дошкільного віку.

Організаційний момент заняття має бутимотивацією до діяльності (для старшихдошкільників його можна планувати всерединізаняття). На цьому етапі організуєтьсяпозитивний настрій дитини до творчої діяльностіна занятті, а саме: створюються умови длявиникнення внутрішньої потреби включення утворчу діяльність (“хочу”), виділяється змістовнаобласть (“можу”). Вихователь може активізуватидитину на цьому етапі моральною підтримкою,побажанням. Творчий напрям майбутньоїдіяльності дошкільника можна стимулюватидевізом, загадкою, вступною бесідою абоповідомленням тощо.

Перша частина заняття (етап спілкування)має включати комунікативну діяльність. На цьомуетапі відбувається підготовка мислення дітей дотворчої діяльності: актуалізація знань, умінь,навичок, достатніх для виконання творчихзавдань; тренування відповідних творчихоперацій, відбувається фіксація утруднень удіяльності. На цьому етапі можливо проводити:колективний полілог, комунікативну взаємодію,бесіду, застосування емоційного компонента,похвали.

На другій частині заняття (етап пізнавальної

діяльності) перед дітьми ставиться завдання увигляді проекту виходу з утруднень, тобто“відкриття” самими дітьми нового знання. Дляактивізації творчого розвитку особистостіплануються завдання на збагачення, актуалізаціютворчого досвіду. Необхідно передбачити такожможливі рекомендації до проведення:використання рухової активності, матеріальних іматеріалізованих моделей.

Третя частина заняття – це етап самоїтворчої діяльності. На цьому етапі відбуваєтьсяпервинне закріплення набутих знань у творчійдіяльності. Активізацією цього етапу будекомунікативна взаємодія дошкільників під часвирішення творчих завдань.

На цьому етапі комунікативну взаємодію дітейнеобхідно поєднувати із вербальною і знаковоюфіксацією, організацією змагань, використовуватиігрові ситуації.

Четверта частина заняття (етапоцінювальноконтрольної діяльності), на якомупоєднується самостійна робота з обраногонапрямку творчості, тобто малюваннянетрадиційними техніками із конструюванням,музикуванням, ліпленням, аплікацією тощо. Нацьому етапі заняття використовуєтьсяіндивідуальна форма взаємодії: старшідошкільники самостійно виконують творчізавдання на застосування нового способу дій,самостійно оцінюють власні творчі доробки.

Емоційна спрямованість етапу полягає ворганізації ситуації успіху, що сприяє залученнюдітей до подальшої творчої діяльності. Післязавершення має фіксуватися ступінь відповідностіпоставленої мети й результатів творчої діяльностій окреслюватися мета наступної творчої діяльності.

Підвищення групової творчої активностістимулюється використанням у навчанні дітейдошкільного віку ігор інтерактивногоспрямування (ігри на взаємодію), які ґрунтуютьсяна визначенні місця кожного члена групи в тійчи іншій ситуації, на заохоченні пошукупроблемного рішення, на знаходженні новихшляхів для співробітництва.

Пропонуємо розроблене інтерактивнезаняття, яке ґрунтується на чотирьохструктурномупідході:

1. Етап спілкування. Мотивація. Презентаціятеми заняття. Мета – сфокусувати увагу дітей натворчому завданні і викликати інтерес до нього;забезпечити розуміння дітьми змісту творчоїдіяльності, чого вони можуть досягти на занятті,чого від них очікує вихователь. Використаннязапитань, коротких історій, невеличких завданьпроблем (до 3 хв.).



31 Молодь і ринок №7 (138), 2016


Таблиця 1. Використання нетрадиційних технік малювання згідно вікових груп дошкільників

№ п/п Назва техніки Молодша Середня Старша

1. Малювання пальчиками та долоньками + + +

2. Кляксографія + +

3. Техніка роздування + +

4. Листочки замість пензлика штампування листочками + + +

5. Чорнобілий граттаж (ґрунтований папір) + +

6. Набризк звичайний +

7. Монотипія + + +

8. Живопис на розлитих фарбах +

9. Фроттаж + + +

10. Малювання восковою свічкою з пропискою аквареллю

+ + +

11. Малювання гілочками + + +

12. Малювання мильними бульбашками + +

13. Малювання пір’ям + + +

14. Відтискання “Печатками” + + +

15. Малювання сухим напівсухим пензлем + +

16. Відтискання поролоном + + +

17. Відтиснення зім’ятим папером (тканиною) + + +

18. Відтиснення склянкою та дном пластикової пляшки + + +

19. Ниткографія + +

20. Малювання залишковим матеріалом (картонним циліндром)

+ + +

21. Малювання рельєфними фарбами + +

22. Малювання ватними паличками + + +

23. Малювання пластиковою виделкою + + +

24. Крапкографія + +

25. Піскова анімація + + +

26. Набивання фарби + +

27. Малювання на зволоженому аркуші паперу + +

28. Малювання зубною щіткою + + +

29. Малюємо квачиком квіти, тварин + + +

30. Малювання на зім’ятому аркуші + +

31. Чарівні кульки + + +

32. Малювання картонними смужками + + +

33. Малювання ногами + + +

34. Мармуровий папір +

35. Малювання харчовою плівкою + +

36. Малювання сіллю + +

37. Малювання пучком олівців + + +

38. Кольоровий клей +

39. Повітряні фарби +

40. Малювання крейдою, кредками + + +

41. Трафаретне малювання + + +

42. Кукурудзяні качанчики + + +

43. Пластиліновий живопис + +

44. Відбивання іграшками + + +

45. Малювання на склі та перенесення зображення на папір

+ +

32

2. Етап пізнавальної діяльності. Отриманнянеобхідної інформації. Мета – дати дітям достатньоінформації для того, щоб на її основі виконуватитворче завдання (актуалізація знань). Доречненевелике опитування (до 5 хв.). Вихователь –транслятор, керівник, знаходиться “над” дітьми.

3. Етап творчої діяльності. Інтерактивнавправа – центральна частина заняття. Мета –опанування творчими видами діяльності.Послідовність проведення цього етапу:інструктування – ознайомлення з метою іправилами творчої діяльності, послідовністю дійі кількістю часу на виконання творчого завдання;з’ясування необхідності індивідуальної допомоги;об’єднання у групи за певною ознакою(критерієм) або розподіл ролей; виконаннятворчого завдання (вихователь – організатор,консультант, ведучий, знаходиться поруч);презентація результатів роботи (до 12 хв.).

4. Етап оцінювальноконтрольної діяльності.Мета: обговорення з метою усвідомленнявиконаної творчої роботи, звернути увагу назбігання (або навпаки) очікуваних і одержанихрезультатів. Запитання до дітей: що новогодізналися; як це можна буде використати тощо(до 3 хв.).

Пропонуємо використовувати нетрадиційнітехніки малювання у дизайнерській діяльностідошкільників у різних вікових групах.

Висновки. Таким чином, організаціядизайнерської діяльності дошкільників формуєестетику середовища, що оточує дитину, виховуєв дошкільників асоціативне мислення,дизайнерський підхід до об’єкта, натхнення до

пошуку найбільш вдалих рішень для йогорозробки та виготовлення, формує навичкисамоосвіти, розширює кругозір, розвиваєестетичний смак, стимулює його творчість, готуєдо життя в соціумі. Подальші дослідженнянеобхідно здійснити в напрямі дослідженняпредметнопрактичної дизайнерської діяльностідошкільника.

1. Базовий компонент дошкільної освіти /Науковий керівник: А.М. Богуш, дійсний членНАПН України, проф, др пед. наук; Авт. колв:Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л.,Гавриш Н.В., Долинна О.П., Ільченко Т.С.,Коваленко О.В., Лисенко Г.М., Машовець М.А.,Низковська О.В., Панасюк Т.В., Піроженко Т.О.,Поніманська Т.І., Сідєльнікова О.Д., Шевчук А.С.,Якименко Л.Ю. – К.: Видавництво, 2012. – 26 с.

2. Естетика: навч. посібн. / М.П. Колесніков,О.В. Колеснікова, В.О. Лозовий та ін. – К.:Юрінком Інтер, 2005. – 208 с.

3. Конишева Н.М. Дизайнерська освіта впочатковій школі//Початкова школа. – 2006. –№5. – С. 26 – 30.

4. Пантелєєв Г. Дитячий дизайн//Дошкільневиховання. – 2006. – № 5. – С. 26 – 30.

5. Пантелєєв Г. Дитячий дизайн. – М.:КарапузДидактика, 2006. – 192 с., іл.

6. Яригіна О. Графічний дизайн / О. Яригіна // Дошкільне виховання. – 2005. – № 2. – С. 35 – 41.

7. Яригіна О. Діти і дизайн: фітодизайн,флористика, аранжування з природнихматеріалів//Дошкільне виховання. – 2006. – № 2.– С. 65 – 71.



“Я не пишу, що бачу. Я пишу, що думаю”.

Пабло Пікассо іспанський і французький художник

“Картини живуть своїм власним життям, народженим душею художника”.

Вінсент Ван Гог нідерландський художник

“Я прагну висловити на папері те, що бачу і відчуваю, найкращим і найпростішим

чином”. Ернест Хемінгуей

американський письменник та журналіст


33 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка наукової проблеми та їїзначення. На сучасному етапіпобудови українського суспільства

важливим є реформування освіти, що передбачаєсуб’єктсуб’єктну взаємодію учасниківпедагогічного процесу на всіх навчальноосвітніхрівнях, тобто реалізацію педагогікиспівробітництва. А відтак актуальним єформування професійної майстерності сучасноговчителя, здатного встановлювати йналагоджувати особистісно орієнтовані,

педагогічно доцільні взаємини зі школярами,батьками, педагогамиколегами, громадськістю.

Аналіз практичної діяльності загальноосвітньоїшколи свідчить про те, що існує ще чималосуперечностей, над розв’язанням яких маєпрацювати педагогіка як наука. Йдетьсянасамперед про існуючу суперечність міжсучасною освітньою педагогічною парадигмою,що декларує дотримання гуманістичнихпринципів, демократизацію та гуманізацію уміжособистісній взаємодії педагога й вихованців

УДК 37.011.3 – 051:316.454Ольга Гончарук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки

Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

КОМУНІКАТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯЯК СКЛАДОВА ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Проблема формування професійної майстерності сучасного вчителя є актуальною, оскільки від їївирішення залежить успішність суб’єктсуб’єктної взаємодії учасників педагогічного процесу. Метоюстатті є аналіз сутності, структури та функцій комунікативності особистості вчителя у контекстійого педагогічної майстерності. У статті визначаються сутність поняття комунікативностіособистості вчителя, структура комунікативності та її функціональне значення. Аналізуються чинникиформування комунікативності вчителя. Окреслюються перспективи подальших наукових досліджень даноїпроблеми.

Ключові слова: професійна майстерність, компоненти педагогічної майстерності,комунікативність, особистість учителя, складові комунікативності.

Літ. 9.

Ольга Гончарук, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогикиВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

КОММУНИКАТИВНОСТЬ ЛИЧНОСТИ УЧИТЕЛЯКАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО МАСТЕРСТВА

Проблема формирования профессионального мастерства современного учителя являетсяактуальной, поскольку от ее решения зависит успешность субъектсубъектного взаимодействияучастников педагогического процесса. Целью статьи является анализ сущности, структуры и функцийкоммуникативности личности учителя в контексте его педагогического мастерства. В статьеопределяются сущность понятия коммуникативности личности учителя, структура коммуникативностии ее функциональное значение. Анализируются факторы формирования коммуникативности учителя.Очерчиваются перспективы дальнейших научных исследований данной проблемы.

Ключевые слова: профессиональное мастерство, компоненты педагогического мастерства,

коммуникативность, личность учителя, составляющие коммуникативности.

Olha Honcharuk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy DepartmentEastern Lesya Ukrayinka National University, Lutsk

THE COMMUNICATIVENESS OF TEACHER’S PERSONALITYAS A PART OF THE PROFESSIONAL SKILLS

The problem of formation of professional skills of modern teacher is relevant because the success of the subjecttosubject interaction of participants of the educational process depends on its solution. The aim of the article is theanalysis of the essence, structure and functions of communicativeness of teacher’s personality in the context of thepedagogical skills. The article defines the essence of the concept of communicative personality of teacher, the structureof the communicativeness and its functional value. The factors of formation of the communicativeness of teacher areanalyzed. The prospects of further scientific researches of this problem are determined.

Keywords: a professional skills, components of teaching skills, communicative skills, the teacher’spersonality, components of communicative activity.

© О. Гончарук, 2016


34

і реальне переважання авторитарних тадогматичних комунікативних форм, ігноруванняінтерактивних методів навчання та виховання.Звідси логічною є думка про те, що актуальним урозгляді проблеми професійної майстерностісучасного вчителя є аналіз його комунікативностіяк складного особистіснопрофесійногоутворення, специфічної властивості, здатноїзабезпечити конструктивну суб’єктсуб’єктнувзаємодію всіх учасників педагогічного процесу.

Аналіз останніх досліджень. Аналізпсихологопедагогічної літератури з досліджуваноїпроблеми свідчить про те, що проблемаформування професійної майстерності педагогає ненова. Так, наприклад, теоретичні аспектиформування професійної майстерності особистостіпедагога розкриваються в працях В. Андрущенка,Г. Єльникової, І. Зязюна, Н. Ничкало, О. Пометун,О. Савченко, В. Сухомлинського, М. Фіцули таін. Складові педагогічної майстерностіпроаналізовані в наукових доробках І. Зязюна,В. КанКалика, Л. Крамущенко, І. Кривоноса таін. У свою чергу сутність феномену педагогічноїмайстерності викладача у вищій школі досліджуєО. Столярчук, з’ясовуючи його вияви щодоособистісного та діяльнісного рівнів [7]. Основніскладові педагогічної майстерності викладачавищої школи аналізує М. Кляп, визначаючиосновні шляхи її удосконалення й роль цихпроцесів у реформуванні національної вищоїосвіти в контексті її інтернаціоналізації [3].Гностичний, конструктивнопроективний,організаційний, комунікативний, перцептивнорефлексивний компоненти формуванняпедагогічної майстерності виокремлює Н.Кузьміна[4]. Змістовопроцесуальний аспект формуванняпедагогічної майстерності, аналіз активнихметодів навчання та методичної роботи внавчальних закладах подає Л. Бєсєдіна [1]. Наскладності й необхідності формуванняпедагогічної майстерності наголошує у своїхпрацях В. Семиченко [6].

Отже, проблема сутності, структури тазмістовопроцесуальних аспектів формуванняпрофесійної майстерності педагога є певноюмірою вивчена. Однак, на нашу думку,недостатньо у психологопедагогічнихдослідженнях акцентовано увагу саме накомунікативності особистості педагога якважливій складовій професійної майстерності. Атому метою нашої статті є аналіз змісту йструктури комунікативності особистості таобґрунтування її ролі у формуванні професійноїмайстерності сучасного вчителя.

Виклад основного матеріалу й

обґрунтування отриманих результатівдослідження. У процесі дослідження намивстановлено, що вчені порізному трактуютьпоняття професійної майстерності. Так, І. Зязюнпедагогічну майстерність визначає як вияввисокого рівня педагогічної діяльності, синтезнаукових знань, умінь і навичок методичногомистецтва і особистих якостей педагога, щозабезпечує високий рівень самоорганізаціїпрофесійної роботи [5]. Звідси логічними євизначені вченим складові педагогічноїмайстерності: гуманістична спрямованість,професійні знання за фахом, педагогічні здібностіта педагогічна техніка.

У свою чергу, М. Фіцула педагогічнумайстерність тлумачить як сукупність якостейособистості, які забезпечують високий рівеньсамоорганізації професійної діяльності педагога,складовими якої є професійні знання, педагогічнатехніка, педагогічні здібності, педагогічнаморальність, професійно значущі якості(доброзичливість, об’єктивність, вимогливість,порядність, оптимізм, самоконтроль) та зовнішнякультура [8]. Далі автор наголошує на тому, щоназвані складові професійної майстерностіслугують тими чинниками, які забезпечуютьтрансформацію педагогічної діяльності умистецтво, яке завершується педагогічнимноваторством.

Оскільки всі сучасні педагогічні концепції, якот гуманістична педагогіка, особистісноорієнтована педагогіка, педагогіка партнерства,базуються на міжособистісному, рівноправномуй гуманному спілкуванні та формуванні суб’єктсуб’єктних взаємин у педагогічному процесі, то,на нашу думку, логічним є доповнення визначенихвище вченими особистісних якостей педагога якскладових професійної майстерності ще однієюважливою якістю – комунікативністю.

Помилковим є ототожнення понятьспілкування, комунікативності та комунікабельності.Так, В. КанКалик визначає комунікативність якскладне, багатоаспектне явище, що поєднує рядкомпонентів, серед яких особливе значення маютькомунікабельність, соціальна спорідненість таальтруїстичні тенденції [2]. Далі автор визначаєці складові. Зокрема, під комунікабельністюдоцільно розуміти здатність людини відчуватизадоволення від процесу спілкування з іншимилюдьми; соціальна спорідненість – це бажаннябути серед інших людей, тобто соціальнуспорідненість доцільно розглядати як стійкеновоутворення, пов’язане саме з професійнопедагогічною спрямованістю особистостіпедагога; альтруїстичні тенденції в емоціях



35 Молодь і ринок №7 (138), 2016

особистості пов’язані з бажанням приноситирадість людям, з якими вона спілкується, зіспівпереживанням радості іншого тощо.

У свою чергу, Ю. Ханін [9] комунікативністьвизначає як єдність трьох складників: потреби успілкуванні, емоційного стану до, під час і післяспілкування та комунікативних навичок і вмінь.

Отже, ми розуміємо комунікативністьособистості вчителя як складнеполіфункціональне особистісне новоутворення,яке містить, поперше, бажання й потребу успілкуванні з іншими людьми (учнями, колегами,батьками); подруге, соціальну спорідненість,тобто бажання вчителя бути серед вихованців,взаємодіяти з ними; потретє, альтруїстичніемоції, тобто піднесений позитивний емоційнийстан вчителя від взаємодії з дітьми та вмінняприносити радість своїм вихованцям, створюватипозитивне емоційне середовище.

Функціональне значення комунікативностіособистості педагога може бути визначене такимчином: як обмін повідомленнями, інформацією,думками, задумами, рішеннями; підтримкавзаємозв’язку та взаємодії у вигляді постійноївзаємоорієнтованості; встановлення контакту якстану обопільної готовності до прийому й передачіпевної інформації; стимулювання активностівихованця, щоб направити його на виконанняпевних дій; взаємне орієнтування й узгодженнядій при організації спільної діяльності; адекватней об’єктивне сприйняття й розуміння змістуінформації і взаємне розуміння – намірів,настанов, переживань, психоемоційних станів;формування в учнів потрібних емоційнихпереживань, а також зміна своїх переживань таемоційного стану; усвідомлення і фіксація своїхролі та місця в системі рольових, статусних,ділових, міжособистісних та інших зв’язків упедагогічному середовищі; зміна стану,поведінки, індивідуальнозначеннєвих станіввихованця як партнера по взаємодії.

На основі аналізу психологопедагогічноїлітератури нами з’ясовано, що комунікативністьособистості педагога формується під впливомрізних об’єктивних і суб’єктивних чинників, якіє взаємозалежними й взаємодоповнюючими одинодного. На нашу думку, переважаючими серед нихє особистісні, які власне й моделюютькомунікативність учителя:

базові особистісні якості вчителя:гуманістична педагогічна спрямованість,творчість і активність, любов до дітей,психологічне їх сприйняття й розуміння,доброзичливість, об’єктивність, принциповість іорганізованість;

спеціальні професійні (вчительські) якості,що характеризують внутрішню структурукомунікативності вчителя: когнітивні якості(сприймання, розуміння й пізнаннянавколишнього світу, пізнання людей);експресивні якості (виразність особистості);управлінські якості (вплив на інших людей);самопізнання, самоаналіз і самовиховання.

Аналізуючи зовнішні чинники формуваннякомунікативності вчителя, нами увагаакцентується на його професійній підготовці.Саме у процесі професійної підготовки майбутнійучитель має досконало оволодітикомунікативними знаннями – відображення усвідомості комунікативних ситуацій в їхпричиннонаслідкових зв’язках і відношеннях,сформувати комунікативні навички –автоматизовані свідомі дії, що сприяють швидкомувідображенню у свідомості комунікативнихситуацій, визначають успішність сприйняття,розуміння об’єктивного світу й відповідноговпливу на нього у процесі педагогічноїкомунікації, розвивати комунікативні вміння –комплекс дій, які базуються на теоретичній іпрактичній підготовленості, що дає змогу творчовикористовувати комунікативні знання танавички для відображення й перетвореннядійсності, працювати над комунікативнимизвичками – доведені до автоматизмукомунікативні дії. Все це й сприятимеформуванню комунікативному характеру –головні якості, властивості особистості, щовиявляються у типовій для неї активності вкомунікативній діяльності й у відношеннях донавколишнього світу, до інших людей, до себе,що й визначає комунікативність особистості.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Аналіз психологопедагогічноїлітератури та практичної діяльностізагальноосвітніх навчальних закладів переконливосвідчить про те, що від педагогічної майстерностівчителя залежить ефективність організаціїнавчального процесу, успішність засвоєнняучнями знань, формування їх умінь і навичок, атакож становлення особистості школяра. Звідсий випливає актуальність проблеми змістовоструктурного аналізу поняття педагогічноїмайстерності та пошуку нових змісту, форм іметодів її формування як у процесі професійноїпідготовки майбутнього вчителя, так і в ходіпедагогічної діяльності.

Нами з’ясовано, що вчені трактуютьпедагогічну майстерність як поєднанняпрофесіоналізму (наукових знань, умінь і навичокметодичного мистецтва) та особистих якостей


36

учителя, що забезпечує самоорганізаціювчительської професійної діяльності, чітковизначаючи при цьому складові педагогічноїмайстерності: професійні знання, педагогічніздібності й педагогічну техніку, а такожгуманістичну спрямованість особистості, тобтосистему професійно значущих гуманістичнихособистісних якостей.

Нами у дослідженні акцентовано увагу накомунікативності особистості вчителя якважливому елементу педагогічної майстерності,що інтегрує професійну її складову з внутрішньоособистісною. Визначаємо комунікативність якскладну поліфункціональну властивість учителя,що забезпечує не лише успішне професійнопедагогічне спілкування, яке є засобом реалізаціїпрофесійної вчительської діяльності, але йстворення позитивного емоційного навчальновиховного середовища, яке сприяє як навчальнійдіяльності, так і формуванню підростаючоїособистості. Саме комунікативність учителязабезпечує суб’єктсуб’єктну взаємодію “вчительучень”, зворотній зв’язок у навчальновиховномупроцесі.

Подальшого наукового дослідження потребуєпошук шляхів ефективного формуваннякомунікативних якостей сучасного вчителя.Особливо важливими серед них, на нашу думку,є емпатія, професійна (педагогічна) рефлексія,вміння слухати, сугестивність, справедливість,гнучкість і делікатність, комунікабельність ітолерантність тощо.

1. Бєсєдіна Л.М. Педагогічна майстерність,активні методи навчання та методична роботау навчальних закладах [Текст]: методичний

посібник / Л.М. Бєсєдіна, О.І. Сторубльов. – 2гевид., перероб. і доп. – К.: Логос, 2009. – 204 с.

2. КанКалик В.А. Учителю о педагогическомобщении: кн. для учителя – М.: Просвещение,1987. – 190 с.

3. Кляп М.І. Підвищення педагогічної майстерностівикладача ВНЗ у контексті інтернаціоналізаціївищої школи України / М.І. Кляп // Науковийчасопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 16:Творча особистість учителя: проблеми теорії іпрактики. – 2015. – Вип. 25. – С. 47 – 52.

4. Кузьмина Н.В. Профессионализм личностипреподавателя и мастера производственного обучения/ Кузьмина Н.В. – М.: Высш. шк., 1990. – 119 с.

5. Педагогічна майстерність: [підручник] /І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос таін. / За ред. І.А. Зязюна. – 2ге вид., допов. іпереробл. – К.: Вища школа, 2004. – 442 с.

6. Семиченко В.А. Плекаємо педагогічнумайстерність: навч. посібник / Семиченко В.А.,Снісаренко О.С., Брюховецька О.В., КудусоваА.Ш. – Вінниця: Планер, 2010. – 674 с.

7. Столярчук О.А. Феномен педагогическогомастерства преподователя психологии в высшейшколе / О.А. Столярчук //Вісник психології іпедагогіки [Електронний ресурс]: Збірник наук.праць / Інститут психології і соціальноїпедагогіки Київського університету імені БорисаГрінченка; Московський гуманітарнийпедагогічний інститут. – Випуск 2. – К., М., 2010.

8. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч.посіб. – К.: “Академвидав”, 2006. – 352 с.

9. Ханин Ю.Л. К вопросу об оценкекоммуникативности личности // Общение какпредмет теоретического и прикладногоисследования. – Л., 1972. – С. 172.



“Збагнімо ці слова, Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім’я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що поряд з нею живуть люди”.

“...Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба ввібрати море

світла, ні на хвилю не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань людської мудрості”

“...Пізнання дитиною світу починається з пізнання людини, а людина

відкривається перед дитиною в образі матері, батька і вчителя”. Василь Сухомлинський

український педагог, публіцист, письменник


37 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. Інновація впедагогіці розглядається як здатністьдо оновлення, відкритість новому [14, 50].

Нині створюється нова педагогіка,характерною ознакою якої є інноваційність (нове,новизна, нововведення) [2; 7; 8; 14, 15; 17; 21].

УДК 3781:3783:811.161.2

Алла Зимульдінова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти


ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХНАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

У статті розкрито актуальні проблеми підготовки майбутніх учителів до впровадженняінноваційних навчальних технологій з української мови у початкових класах. Ця підготовка є ціліснимпроцесом, який передбачає взаємозв’язок теоретичного і практичного аспектів. Оволодіння знаннямита уміннями студентів забезпечують лекційні та практичні заняття зі спецкурсу “Інноваційні навчальнітехнології з української мови в початкових класах”.

Сповна розглянуто активні методи навчання майбутніх учителів, серед яких є розв’язуванняметодичних задач та проведення ділових ігор. Основні положення дослідження можуть бути використанів процесі підготовки студентів і в практичній діяльності учителів початкової школи.

Ключові слова: майбутні вчителі, методичні задачі, впровадження інноваційні, українська мова,початкові класи, навчальні технології.

Літ. 21.

Алла Зимульдинова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования


ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ВНЕДРЕНИЮ ИННОВАЦИОННЫХУЧЕБНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ С УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ

В статье раскрыты актуальные проблемы подготовки будущих учителей к внедрениюинновационных учебных технологий с украинского языка в начальных классах. Эта подготовка являетсяцелостным процессом, который предполагает взаимосвязь теоретического и практического аспектов.Овладение знаниями и умениями студентов обеспечивают лекционные и практические занятия поспецкурсу “Инновационные обучающие технологии с украинского языка в начальных классах”.

Сполна рассмотрены активные методы обучения будущих учителей, среди которых есть решенияметодических задач и проведения деловых игр. Основные положения исследования могут бытьиспользованы в процессе подготовки студентов и в практической деятельности учителей начальнойшколы.

Ключевые слова: будущие учителя, методические задачи, внедрение инновационные, русский язык,начальные классы, обучающие технологии.

Alla Zymuldinova, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of thePedagogy and Methodology of Primary Education Department


PREPARATION OF FUTURE TEACHERS TO THE IMPLEMENTATION OF INNOVATIVEEDUCATIONAL TECHNOLOGIES OF UKRAINIAN LANGUAGE AT PRIMARY SCHOOL

The actual problems of preparation of future teachers to the implementation of innovative educationaltechnologies of the Ukrainian language at primary school are revealed in the article. This preparation is aholistic process which provides the interconnection of the theoretical and practical aspects. Mastering theknowledge and skills by students ensures by the lectures and practical lessons of the special course “An innovativeeducational technologies of the Ukrainian language at primary school”.

The article reviews the active methods of future teachers studying, including the resolving ofmethodological problems and business games. The main provisions of the research can be used in the processof preparation of students and in the practical activity of primary school teachers.

Keywords: future teachers, the methodical tasks, an implementation of innovation, Ukrainian language,a primary school, an educational technologies.

© А. Зимульдінова, 2016


38

Інновації в педагогіці пов’язані із загальнимипроцесами у суспільстві, глобальнимипроблемами знань і форм соціального буття.

Інновація (лат. innovatio – оновлення, зміна)навчання зорієнтована на динамічні зміни внавколишньому світі: навчальна та освітнядіяльність, яка ґрунтується на розвиткурізноманітних форм мислення, творчихздібностей, високих соціальноадаптаційнихможливостей особистості [15, 486].

Специфічними особливостями інноваційногонавчання є його відкритість майбутньому,здатність до передбачування на основі постійноїпереоцінки цінностей, налаштованість наконструктивні дії в оновлюваних ситуаціях [1, 58].

Розвиток системи і змісту навчання всучасному світі відбувається в контекстіглобальних освітніх тенденцій (мегатенденцій),серед яких найпомітнішими є:

масовий характер освіти та її неперервністьяк нова якість;

значущість освіти для індивіда і суспільства; орієнтація на активне освоєння людиною

способів пізнавальної діяльності; адаптація освітнього процесу до запитів і

потреб особистості; орієнтація навчання на особистість,

забезпечення можливостей її саморозкриття [1, 78].Ці тенденції свідчать, що в процесі підготовки

майбутніх учителів потрібно зосередити увагу нарозвиткові. Освіта має забезпечити кожному, хтонавчається, широкі можливості для здобуття такихумов розвитку та підготовки до життя:

знань про людину, природу і суспільство, щосприяють формуванню наукової картини світу якоснови світогляду та орієнтації у виборі сферимайбутньої практичної діяльності;

досвіду комунікативної, розумової, емоційної,фізичної, трудової діяльності, що сприяєформуванню основних інтелектуальних,трудових, організаційних і гігієнічних умінь танавичок, необхідних у повсякденному житті дляучасті у суспільному виробництві, продовженніосвіти та самоосвіти;

досвіду творчої діяльності, що відкриваєпростір для розвитку індивідуальних здібностейособистості і забезпечує її підготовку до життя вумовах соціальноекономічного та науковотехнічного прогресу;

досвіду суспільних і особистісних відносин,які готують молодь до активної участі в життікраїни, створення сім’ї, планування особистогожиття на основі ідеалів, моральних та естетичнихцінностей сучасного суспільства [15, 17 – 23].

З цього приводу Іван Андрійович Зязюн

стверджує, що смислом і метою сучасної освітиповинна стати “людина у постійному розвитку, їїдуховне становлення, гармонізація її відносин зсобою та іншими людьми, зі світом. …Системаосвіти створюється для людини, функціонує ірозвивається в її інтересах, слугує повноцінномурозвитку особистості і в ідеалі її призначення –щастя людини” [8, 37 ].

Аналіз останніх досліджень. Вивчення тааналіз літератури з окресленого питання показав,що проблемою підготовки студентів до роботи вшколі займалися такі провідні вчені, як Н.П. Волкова,І.А. Зязюн, О.Я. Савченко, О.І. Вишневський,Н.П. Волкова, Ю. Завалевський, Н.І. Калита,Д.В. Луцик, М.П. Пантюк, В.Ю. Ковальчук,А.С. Зимульдінова, Л.Г. Стахів, Л.Й. Скалич [1;2; 3; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 13; 15; 16; 17; 21].

О.Я. Савченко розглядає тлумачення базовихпонять інноваційного підходу і вважає, що нимивчителям початкових класів потрібно грамотнокористуватись. На її думку, у програмахпосилилися вимоги до результативної складовоїпочаткової освіти з усіх предметів, у т.ч. й зукраїнської мови. А це привело до зміни урозумінні поняття “якість освіти” [15, 1 – 2].

У Державному стандарті загальної початковоїосвіти зазначено, що основна мета вивченняукраїнської мови докорінно змінилася. Вонаполягає у тому, щоб формувати ключовукомунікативну компетентність молодшогошколяра, яка виявляється у здатності успішнокористуватися мовою і мовленням і у процесіпізнання навколишнього світу [4, 7 – 8].

А.С. Зимульдінова, М.М. Проць розкриваютьвзаємозв’язок у вивченні мовних явищ імовленнєвих умінь учнів молодшого шкільноговіку [6; 7].

Невід’ємною частиною навчального процесу,засобом формування мовних і мовленнєвих уміньі навичок є система роботи з боку майбутньоговчителя за новими програмами з навчальнихдисциплін у 1 – 4 класах. Вони побудованівідповідно до удосконаленого Державногостандарту початкової загальної освіти [4; 12].

Отже, проблемою підготовки майбутніхучителів займалися педагоги, психологи таметодисти на всіх рівнях. Однак залишаєтьсяневирішеною проблема підготовки студентів довпровадження інноваційних навчальнихтехнологій з української мови у початкових класах

Мета cтатті. Розкрити особливості навчаннямайбутніх вчителів за інноваційними навчальнимитехнологіями з української мови учнів початковихкласів за новою шкільною програмою відповідно доДержавного стандарту початкової загальної освіти.



39 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Виклад основного матеріалу. Реформуваннязагальноосвітньої початкової передбачаєрозгортання конкретної роботи над створеннямнових навчальних планів і програм та їхньогометодичного забезпечення щодо важливихпріоритетів в освіті [12]. Планується розробкадоступної для майбутніх вчителів системивимірників (якісних і кількісних) не лише дляоцінки навчальних досягнень молодших школяріву галузі знань, а й для вивчення новоутворень,пов’язаних із психічним і особистим розвитком(рівня сформованості навчальної діяльності,комунікативних умінь, ставлення до природної ісоціальної сфери тощо).

Дослідники проблем педагогічної інноватикинамагаються співвіднести нове у педагогіці зкорисним, прогресивним, позитивним, сучасним,передовим у підготовці майбутнього вчителя.Нове у педагогіці – не лише ідеї, підходи, методи,технології, які у таких поєднаннях ще невисувались або ще не використовувались, а йкомплекс елементів чи окремі елементипедагогічного процесу, які ввібрали в себепрогресивне начало, що дає змогу в зміннихумовах і ситуаціях ефективно розв’язуватизавдання виховання та освіти. Для того щобреалізація, утвердження нового зумовлювалипозитивні зміни, необхідно, щоб воно булозасобом вирішення актуальних для конкретногонавчального закладу завдань, витрималовимогливу експериментальну перевірку.

При виборі нововведення, прийнятті рішенняпро його доцільність керуються аналізом реальноїситуації, а не лише особистим баченням,уподобаннями. Важливо на цьому етапівраховувати технологічний (специфікавикористання) та особистісний (такі індивідуальніякості педагога, як професійна підготовленість,комунікабельність, емоційність тощо, від чогозалежить ефективність освоєння нового засобу)аспекти нового педагогічного засобу в підготовцімайбутнього вчителя.

Не завжди і не всюди впровадження новогозабезпечує позитивні результати, не кожненововведення раціональне, виправдане,прогресивне, часто воно дестабілізуєфункціонування педагогічної системи, створюєдодаткові труднощі для підготовки майбутніхвчителів і їх вихованців.

Теоретична підготовка майбутніх учителіввключає ознайомлення їх з термінами, розкриттяпонять, якими вони мають оволодіти. Налекційних заняттях з педагогічних дисциплінстуденти дізнаються, що Інновація (лат. innovatio– оновлення, зміна) – нововведення, зміна,

оновлення; новий підхід, створення якісно нового,використання відомого в інших цілях [7, 65].Лектор розкриває різні її значення:

форма організації інноваційної діяльності;сукупність нових професійних дій педагога,спрямованих на розв’язанні актуальних проблемвиховання і навчання з позицій особистісноорієнтованої освіти; зміни в освітній практиці;комплексний процес створення, розповсюдженнята використання нового практичного засобу вгалузі техніки, технології, педагогіки, науковихдосліджень; результат інноваційного процесу [3;6; 7; 9; 11; 15; 17; 21].

Як стверджував український педагог ВасильСухомлинський (1918 – 1970 рр.),“…перетворення наукових досягнень у живийдосвід творчої праці – це найскладніша сферадотикання науки до практики. Зроблене вченимвідкриття, коли воно оживає в людськихвзаємовідносинах у живому пориві думок і емоцій,постає перед учителем як складне завдання,розв’язати яке можна багатьма способами… Увиборі способу, втіленні теоретичних істин у живілюдські думки й емоції саме і полягає творчапраця вчителя” [18; 19; 20].

На практичних заняттях з педагогічнихдисциплін майбутні вчителі ознайомлюються зформами інноваційних технологій навчання, якізаслуговують на особливу увагу і є найбільшактуальними та впливають на формуванняпедагогічної майстерності Це такі, як: технологіяпроблемного особистісно орієнтованого,комп’ютерного, розвивального, інтенсивного,ігрового, дистанційного, інтерактивного,комбінованого та іншого навчання.

Проблемний вид навчання та його технологія.Назва цього навчання говорить сама за себе.Проблемне – значить пов’язане з проблемою, азвідси й активність студентів. Сутністьпроблемного навчання зводиться до створенняпроблемних ситуацій з метою розвиткупізнавальної творчої діяльності студентів. Тобтомає місце самостійне здобуття знань у процесірозв’язання проблемних ситуацій. Проблемненавчання має таку структуру: проблемне питання– проблемна ситуація – проблема – гіпотеза –доведення гіпотези – аналіз – умовивід. Цей виднавчання сприяє розвитку пізнавальної діяльностістудентів. Технологіями проблемного навчаннязаймалися М. Махмутов, А. Матюшкін, О. Савченко,А.С. Зимульдінова, М.М. Проць та ін.

Суть проблемної інтерпретації навчальногоматеріалу полягає у тому, що викладач не надаєзнання в готовому вигляді, а ставить переднауковцем проблемні завдання, спонукає шукати


40

шляхи і можливості їх вирішення. Проблема самапрокладає шлях до нових знань і способу дій.

Принципово важливим є той факт, що новізнання даються не для того, щоб лише брати їхдо уваги, а для вирішення певної проблеми абопроблем. При традиційній педагогічній стратегії– від знань до проблем – учні не можуть виробитивмінь і навичок самостійного наукового пошуку,адже їм пропонуються для засвоєння головнірезультати. Рішення проблеми потребуєвключення творчого мислення. Репродуктивніпсихічні процеси, пов’язані з відтвореннямзасвоєних шаблонів, у проблемній ситуаціїпросто не ефективні.

Якщо людину постійно привчати засвоюватизнання і вміння в новому вигляді, торозвиватимуться природні творчі здібності; вонанавчиться мислити самостійно. Максимальнопроцес мислення виявляється і розкривається звирішенням проблемних завдань.

Під розвивальним навчанням потрібнорозуміти таке навчання, за якого, поряд ізнаданням конкретних знань приділяється значнаувага процесові інтелектуального розвиткулюдини, спрямованому на формування її знань увигляді добре організованої системи, на обробкукогнітивних структур і операцій у межах цієїсистеми. Така розробка розвивальних технологійнавчання вимагає відповіді на два питання: “Якасистема має бути побудована у процесі навчання”і “Як повинно відбуватись саме формування такоїсистеми?” Відповідь на перше запитання зводитьсядо створення раціональної моделі суми знань дляформування інтелекту, а на друге – доцільноїорганізації навчального процесу для ефективнішогоотримання потрібного результату [10].

Розвивальне навчання спрямоване наінтелектуальний розвиток знань, обробкукогнітивних структур і операцій у межах системи.Дослідженням технології розвивального навчаннязаймалися Б. Давидов, Л. Занков.

Технологія навчання як дослідження – цевзаємозв’язане усвідомлення й узагальнення всіхнакопичених попередніх напрацювань звикористанням дослідницьких методів, у навчанністворює передумови для трансформуваннядосвіду, що накопичується, в педагогічнутехнологію навчання.

Технологія інтерактивного навчання – такаорганізація навчального процесу, за якоїнеможлива неучасть у процесі пізнання: або коженучень має конкретне завдання, за виконання якоговін має публічно відзвітуватися, або від йогодіяльності залежить якість виконанняпоставленого перед групою завдання [14, 52].

Технологія інтегрованого вивчення за галузямизнань (лат. integratio – відновлення, об’єднання вціле окремих елементів) [6, 12].

Наступною сучасною технологією є технологіяконтекстного навчання, метою цього навчання єрозвиток професійних інтересів студентів. Змістрозробляється в контексті професійної діяльностістудентів. Взаємодія викладача і студента – цедіалогічне спілкування. Результат – теоретичнізнання, застосування їх на практиці. Формаконтролю – атестаційні педагогічні ситуації, ділові,рольові ігри.

Одним із найбільш перспективних напрямківє впровадження дистанційного навчання наоснові комп’ютерної і телекомунікаційної техніки.Зазначимо, що перші ідеї в Україні, покладені воснову дистанційних методів навчання, булизапропоновані В. Глушковим.

Дистанційне навчання є формою отриманняосвіти, нарівні з очною і заочною, коли унавчальному процесі використовуються кращітрадиційні та інноваційні методи, засоби і форминавчання, що ґрунтуються на комп’ютерних ітелекомунікаційних технологіях [10].

Технологія дистанційного навчання цесукупність прийомів, дій, операцій учасниківнавчального процесу, які виконуються вієрархічній послідовності, враховуючи пізнавальнудіяльність. На сьогодні цю технологію успішнозастосовують у багатьох навчальних закладах.

Використання ж комп’ютерної технікирозширює можливості людини, проте воно є нелише інструментом, знаряддям вирішеннязавдань, і його використання не маєперетворюватися на самоціль.

У сукупності з ЕОМ комп’ютерне навчаннявирішує такі дидактичні завдання, як: підвищенняефективності навчання; розвиток загальнихпозитивних здібностей студентів; автоматизованийконтроль знань, тестування; суттєва економія часуза рахунок використання комп’ютерної техніки,ТЗН.

Характерним для технології комп’ютерногонавчання є необхідна розробка комп’ютернихпрограм з використанням алгоритмів послідовнихдій та тестування [10].

Проблемою впровадження інтерактивнихметодів на уроках у загальноосвітній школізаймається О.В. Пометун [14]. Нею проведеноекспериментальне дослідження щодовикористання цих методів у початковій тасередній загальноосвітніх школах.

На практичному занятті ми запропонувалистудентам попрацювати над новоюнетрадиційною методикою, яка називається



41 Молодь і ринок №7 (138), 2016

“портфоліо”. Їм потрібно було зібрати інформаціюпро цю методику, а саме: 1) історію походженнятерміну; 2) сутність поняття; 3) у якому значенніслова можна застосовувати цю методику до учнів4 класу; 4) розробити завдання за програмою зукраїнської мови для четвертокласників таапробувати під час ділової гри в аудиторії, апізніше під час проходження педагогічноїпрактики.

Розглянемо технологію роботи студентів довпровадження нетрадиційної методики“портфоліо”. Для цього ми їх об’єднали в групи ізапропонували розглянути підготовлені нимиматеріали (їхні “портфоліо”). Найкращесправилася група № 3, яка повністю розкрилазміст, характер та використання цієї інноваційноїметодики.

Відповідаючи на перше питання, студентивисвітлили історію походження та вживаннятерміну “портфоліо”.

1 ст.– Ідея застосування “портфоліо” в школіпоходить із Сполучених Штатів, де вона виниклав 80 роках ХХ ст. Однак дотепер у літературінемає єдиного розуміння шкільного “портфоліо”[3; 5; 7; 15].

2 ст. – “Портфоліо” розглядається якальтернативний спосіб оцінки навчальнихдосягнень учнів. Оцінюється не простодосягнення (тобто результат), але долучається іспосіб учіння, тобто те, як учень працював, йогоінтереси та цілі. Учень готовий відповісти на всіпитання, які виникли, обговорити і захистити своїрезультати, прояснити в розмові з іншими своїподальші цілі і способи їх досягнення.

3 ст. – Я хочу доповнити попередника,оскільки сьогодні, як зазначають науковці,важливість зміни форм оцінювання навчальнихдосягнень полягає у тому, що ця методикавпливає на процес навчання, яка передуєрезультатові. З цього витікає, що змінюючипроцедуру оцінювання навчальних досягнень, мивпливаємо і на сам навчальний процес. Отже,“портфоліо” як метод оцінювання, претендує нетільки на розгляд навчальних досягнень, але й нате, щоб бути інструментом підвищення якостіпроцесу учіння.

У відповідях студентів на друге питання булипомітні звернення до наукових джерел тадоведення актуальності впровадження унавчальновиховний процес початкової школи.

4 ст. – Методика “портфоліо” навчальнихдосягнень учнів стає в освіті останнім часом всебільш популярної і належить до засобівмодернізації освіти, що відбувається по всьомусвіту. Все більше шкіл застосовують у своїй

практиці, оскільки сьогодні вважається, що школаХХІ століття – це “школа портфоліо”. Під нимрозуміють і збір робіт учнів або новий спосібоцінки навчальних досягнень.

Однак сьогодні методика “портфоліо”пов’язується з новим розумінням суті навчальногопроцесу, з новими цілями освіти. Найголовнішетут є не “портфоліо”, як таке, а так званий“портфоліопроцес” – сукупність процесівнавчання і учіння.

5 ст. – У педагогічній і методичній літературірозрізняються “портфоліо” як спосіб оцінюваннянавчальних досягнень і так звані портфоліо курсів(тематичні, наочні), основна мета яких –позитивно впливати на сам процес навчання. Мивважаємо, що це виражає взаємодію процесувикладання і учіння, нову культуру, співпрацювчителя і учня, у результаті якої з’являються новіцілі і нові способи досягнення мети навчанняукраїнської мови в початкових класах.

Третє питання передбачало відповіді студентів,що стосувалися використання цієї методики дляучнів 4 класу. Ось що зазначали майбутні вчителі.

5 ст. – У роботі над “портфоліо” важливим єтака взаємодія між учителем і учнем, в процесіякого визначаються цілі роботи і виробляютьсякритерії оцінки.

Результативною при цьому є думка, щодосягнення потрібно не оцінювати, адокументувати у “портфоліо”. Тут йдеться проте, що учень сам вирішує, що він хоче покластив свою теку, або портфель. Тим самим від учняпотрібна самооцінка в процесі учіння. У“портфоліо” знаходять своє місце, крім того, щоучень зробив в школі, також і домашні, іпозашкільні роботи. У теку, крім робіт, кладетьсяі думка про виконану роботу як самим учнем, такі вчителем. Якщо збираються роботи одногопредмету (часто це пов’язані з письмовимизавданнями ), то із зібраних робіт добре можнабачити прогрес.

6 ст. – Учень працює над оформленням свогопортфоліо, як у шкільний, так і позашкільний час.Вчитель допомагає і консультує учня при виборі іоформленні портфоліо, пише свої коментарі дозібраного матеріалу. Інші учні можуть також можутьвнести свої зауваження і коментарі до окремихчастин власного портфоліо або своїх друзів.

Один із студентів підсумовує сказане і робитьвисновки: інноваційна методика портфоліо зукраїнської мови для 4 класу включає такіскладові: 1) початковий етап – це постановкапитання; 2) відкрите, комплексне завдання;3) формулювання проблеми.

Представлення студентами навчальних завдань


42

за методикою “портфоліо” є надзвичайноважливим етапом практичного заняття.

1 ст. – Я визначила такі завдання, якіспрямовані на формування умінь працювати зтекстом на уроках української мови, осмислюватийого фактичний та логічний зміст; визначатиосновні смислові частини твору і дібрати до нихзаголовки; визначити зв’язки між реченнями втексті, розглянути мовні засоби.

2 ст. – Я дібрала завдання за прочитанимтекстом, що дають можливість звернути увагу наслова і мовне оформлення тексту.

Прочитати текст і дібрати слова, необхіднідля опису листя.

Я бачив листя не лише золоте і пурпурове,але й яскраво – червоне, фіолетове,коричневе,чорне, сіре, біле. Фарби здавалисьособливо м’якими через осінню імлу, яканерухомо висіла в повітрі. А коли йшли дощі,м’якість фарб змінювалась блиском. Небо, вкритехмарами, все ж давало достатньо світла, щобмокрі ліси могли загоратися здаля, як багряніпожежі. В соснових хащах тремтіли від холодуберези, обсипані позолотою.

Дерева почали жовтіти знизу: я бачив осики,червоні внизу і зовсім ще зелені на верхівках

Пояснити відтінки значення слів; знайти ідібрати словасиноніми, антоніми, пояснитипряме і переносне значення слова; зв’язкорозповісти.

3 ст. – У мене дібрані завдання з теми “Частинимови в 4 класі”.

Прочитати текст. Виписати та розподілити всіслова за приналежністю до частин мови: а) слова,що називають предмет; б) ознаку предмета;в) дію предмета.

Підморозило. Звечора густі, сірі хмарипотемніли і важкими брилами нависли надземлею. Мабуть, буде сніг.

Присмерком починають спускатися на землюперші мохнаті сніжинки. Спочатку небагато, апотім більше і більше пурхає їх у свіжому повітрі,безшумно сідає на зелені мохи, почорніле листя,кудлаті гілки ялин. Пухнаста ковдра стелиться поземлі. А на ранок навкруги чисто, біло. Ліс сяєкришталем. Все навкруги прибрано в білемереживо і сріблястий бісер. Перша пороша.

Мороз приємно пощипує щоки. Ледь – ледьриплять сніжинки під ногами. Легко дихаєтьсяцього чудового ранку. (В. Пархоменко).

Визначити іменники в реченні, вказати рід,число, відмінок;

Дібрати до іменників прикметники,поставивши їх у тому ж роді, числі й відмінку;

Визначити час, особу і число дієслів

(теперішнього і майбутнього часу). Утворити віддієслів неозначену форму дієслова.

Отже, ознайомлення студентів з новоюметодикою “портфоліо” зробить вивченняукраїнської мови молодшими школярами цікавим,багатим і змістовним, дозволить упроваджуватиїї у масову початкову школу.

На іншому практичному занятті з педагогічнихдисциплін ми використали інноваційну методику“Кейс”. Зупинимося на ї характеристиці.

На вступному занятті викладач зі студентамиготували повідомлення про сутність цієїметодики:

Викладач. – Метод “Кейс” ми використовуємодля того, щоб допомогти зрозуміти специфікунавчальних ситуацій, послідовність виконання(взаємостосунки під час розв’язування ситуації,види завдань, мотивацію),

Студентка. – Дослідники виділяють два типи“кейсів”, які використовують для підготовкимайбутніх учителів”. Перший тип – це детальний(до погодинної хронології) щоденний описвикладання студента за принципом: коли? де? іяк? Другий тип передбачає обговорення короткоїі конкретної навчальної ситуації, події, яка,наприклад, відбулася зі студентом на педагогічнійпрактиці.

Одним із ефективних засобів організаціїнавчальної діяльності, яка збільшує самостійністьстудентів, – є їх розподіл на малі групи ( по троєп’ятеро) і організація діалогу між групами.

Розподіл ролейфункцій у дискусійній групі:організатор, який пропонує обговорення питання,проблеми, працює з усіма членами групи;“аналітик” (задає питання учасникам під часобговорення, піддає сумніву ідеї таформулювання); “протоколіст”, який фіксує все,що стосується розв’язання проблеми, формулюєпозицію групи; “споглядач” (оцінює участькожного члена групи).

Між групами може бути організований діалог.Ми розробили план такого діалогу:

1) висунення проблеми; 2) розподіл ролей;3) обговорення проблеми; 4) представленнярезультатів обговорення; 5) продовженняобговорення і 6) підведення підсумків.

Отже, інноваційні технології володіють якісноюспецифікою, яка віддзеркалює способи організаціїнавчальної діяльності. Різноманітністьінноваційних технологій може застосовуватисяпедагогом на основі різних критеріїв.

Завдання викладача, що читає педагогічнідисципліни, не тільки навчати студентів якмайбутніх учителів, а й забезпечувати емоційнезадоволення, радість від отриманих знань і самого



43 Молодь і ринок №7 (138), 2016

процесу їх засвоєння. В реалізації цього завданняособлива роль відводиться інноваційнійдіяльності. Використання ділових ігортеатральними засобами сприяє позитивномуставленню до навчання, потребує від студентівкмітливості, уваги, вчить витримки, виробляєвміння швидко орієнтуватися і знаходитиправильне рішення.

1. Вишневський О. На шляху реформ.Актуальні питання сучасної української освітита змісту виховання / О. Вишневський //Вибранінауковопубліцистичні праці. – Дрогобич: Коло.– 2005. – 176 с.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник длястуд. вищих навч. закладів/ Н.П. Волкова. – К:Видавн. центр “Академія”, 2002. – 576 с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник / Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 367 с.

4. Державний стандарт початкової загальноїосвіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 1– 18.

5 . Зав алев ський Ю. Стано вленняконкурентно спроможного педа гога всучасному навчальному закладі/ Завалевський Ю.// Початкова школа. – 2012. – №12.– С. 4 – 6.

6. Зимульдінова А. Інтегроване вивченняпредметів за галузями знань. Курс лекцій / АллаЗимульдінова. – Дрогобич: РВВ ДДПУ імені ІванаФранка, 2014. – 124 с.

7. Зимульдінова А. Сучасний урок українськоїмови в початковій школі. Тексти лекцій/А. Зимульдінова, М. Проць. – Дрогобич: ДДПУ,2007. – 70 с.

8. Зязюн І.А. Особливості професійноїпідготовки педагога // Філософія освіти XXIстоліття: проблеми і перспективи: Методол.семінар. Зб. наук. праць. – Вип. 3 / І.А. Зязюн. –К., 2000. – С. 36 – 42.

9. Калита Н.І. Загальні основи педагогіки.

Навч. посібник / Н.І. Калита, Л.Й. Скалич. –Дрогобич: Посвіт, 2015.– 136 с.

10. Ковальчук В.Ю. Професійна та світогляднометодологічна підготовка сучасного вчителя:модернізаційний аналіз /В.Ю. Ковальчук. – Київ– Дрогобич: Коло, 2004. – 264 с.

11.Луцик Д.В. Дидактика. Посібник длястудентів/ Д.В. Луцик – Дрогобич: Посвіт, 2008.– 184 с.

12.Навчальні програми для загальноосвітніхнавчальних закладів з навчанням українською мовою. 1 –4 класи. – К.: Видавничий дім “Освіта”, 2011. – 392 с.

13.Пантюк М.П. Підготовка майбутньоговчителя до виховної роботи. Історикопедагогічнийаспект. Монографія/ М.П. Пантюк. – Дрогобич:РВВ Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка, 2010. – 398 с.

14.Пометун О. Енциклопедія інтерактивногонавчання / О. Пометун. – К., 2007.– С. 50 – 57.

15.Савченко О. Я. Дидактика початковоїшколи. Підручник /О.Я. Савченко. – К.:“Грамота”, 2012. – 542 с.

16.Садова І.І. Про удосконалення професійноїпідготовки майбутніх учителів у педагогічнійтеорії / І.І. Садова // Молодь і ринок. – 2012. –№1. – С. 80 – 85.

17.Стахів Л.Г. Педагогічні технології упочатковій школі. Навч. посібник/ Л.Г. Стахів. –Дрогобич: РВВ Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка 20123. – 87 с.

18.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. –Вибр. тв.: У 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад.школа, 1976.– Т. 3. – 278 с.

19.Сухомлинський В.О. Слово рідної мови /В.О. Сухомлинський. – Вибрані твори в 5 т. Т.3,– К., 1976. – С. 432 – 454.

20.Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві /В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1988. – 304 с.

21.Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник /В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.



“Вірте в себе! Вірте в свої здібності! Без скромної, але розумної впевненості у своїх силах, ви не зможете бути успішним чи щасливим”.

Норман Вінсент Піл письменник

“Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає

вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним”. Григорій Сковорода

український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

44

Постановка проблеми. Одним ізосновних завдань підготовкистудентів на другому (магістерському)

рівні вищої освіти є системне підвищення якостіосвіти на інноваційній основі, що забезпечуєпоступовий розвиток загальних (універсальних)компетентностей для створення сприятливихумов у професійному зростанні і формуванні

персональних і лідерських компетенцій. У світлінаявних тенденцій суспільного розвитку набуваєнового контексту урахування процеснорезультатних парадигмальних змін у вищій освіті,що актуалізує розробку методології (ідентифікаціюта діагностику) розвитку загальних компетентностейна другому (магістерському) рівні.

Формулювання мети статті і завдань.

УДК 378:37.07(043.3)

Вікторія Муромець, кандидат педагогічних наук, доцент, докторант кафедри управлінняКиївського університету імені Бориса Грінченка

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙСТУДЕНТІВ ДРУГОГО (МАГІСТЕРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІСтаттю присвячено висвітленню міжнародного досвіду щодо розвитку загальних

компетентностей студентів магістратури у закладах вищої освіти. Наголошено, що одними із основнихзавдань підготовки студентів магістратури є системне підвищення якості освіти на інноваційній основі;визначеність й унормування змісту всіх підсистем освіти, що забезпечує поступовий розвиток загальних(універсальних) компетентностей, конкурентоспроможність на зовнішньому ринку праці, створеннясприятливих умов для професійного вдосконалення, розвитку лідерських компетенцій.

Ключові слова: загальні компетентності, студенти магістратури, компетентнісні засади, закладивищої освіти.

Літ. 5.

Виктория Муромец, кандидат педагогических наук, доцент, докторант кафедры управленияКиевского университета имени Бориса Гринченко

МЕЖДУНАРОДНЫЙ ОПЫТ РАЗВИТИЯ ОБЩИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙСТУДЕНТОВ ВТОРОГО (МАГИСТЕРСКОГО) УРОВНЯ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ

В КОНТЕКСТЕ РЕАЛИЗАЦИИ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИСтатья посвящена исследованию международного опыта по развитию общих компетенций

студентов магистратуры в учреждениях высшего образования. Отмечено, что одними из основных задачподготовки студентов магистратуры является системное повышение качества образования наинновационной основе; определенность и нормирование содержания всех подсистем образования,обеспечивает постепенное развитие общих (универсальных) компетенций, конкурентоспособность навнешнем рынке труда, создание благоприятных условий для профессионального совершенствования,развития лидерских компетенций.

Ключевые слова: общие компетентности, студенты магистратуры, компетентностные основы,

учреждения высшего образования.

Vyctoriya Muromets, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor, Doctoral Student of the Management DepartmentKyiv Borys Hrinchenko University

THE INTERNATIONAL EXPERIENCE OF THE DEVELOPMENT OF THE GENERALCOMPETENCES OF STUDENTS OF THE SECOND (MASTER’S) LEVEL OF HIGHER

EDUCATION IN THE CONTEXT OF THE IMPLEMENTATION OF MANAGEMENT ACTIVITIESThe article is devoted to the research of the international experience concerning the development of

generic competences of the graduate students at the institutions of higher education. It is noted that among themain tasks of training of the graduate students is the systematic improvement of the quality of education on thebasis of innovation. The article stresses on the certainty and standardization of the content of all educationalsubsystems that ensures the gradual development of the common (universal) competence, a competitiveness atthe external labor market, the creation of the favorable conditions for professional development and thedevelopment of leadership competencies.

Keywords: a general competence, graduate students, competence principles, the institutions of higher education.

© В. Муромець, 2016

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВДРУГОГО (МАГІСТЕРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

45 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Вивчення вітчизняних і зарубіжних науковихджерел, спостереження за процесами, щовідбуваються на сучасному етапі реформуваннявищої освіти і впливають на модернізаціюпрофесійної підготовки студентів магістратуриуможливили виявлення низки суперечностей міжвизначеною потребою сучасного суспільства уфахівцях, що володіють новим типомпрофесійного мислення і тенденціями інтеграціїй спеціалізації в управлінській підготовцістудентів магістратури на компетентніснихзасадах і нерозробленістю теоретикометодологічних засад розвитку загальнихкомпетентностей студентів магістратури уконтексті реалізації управлінської діяльності.

Виклад основного матеріалу. Розвитокнаціональної системи вищої освіти на основікомпетентнісного підходу вимагає поступовогозапровадження європейських норм і освітніхстандартів до змісту вищої освіти, підготовкупрофесійнокомпетентних фахівців з урахуваннямміжнародних вимог. У такому контексті діяльністькраїнчленів Європейського Союзу спрямована назбереження і розвиток європейських цінностей,міжнародне співробітництво у сфері освіти.

Згідно формулюваннями ЮНЕСКО, освітаявляє собою процес соціалізації індивіда, в ходічого відбувається становлення його здібностей досаморозвитку, пов’язаних з формуваннямкогнітивних (learning to know – вчитися знати,професійнометодична компетентність),діяльнісних (learning to do – вчитися робити,компетентність в плані діяльності, перетвореннязадуманого в життя), комунікативних (learning tolive together – вчитися жити разом, соціальнокомунікативна компетентність) і світоглядних(learning to be – вчитися бути, компетентність вплані особистості) компетентностей [3].

Важливе значення для реформування системивищої освіти в Україні мають результати проекту“Tuning Education Structures in Europe”(“Налаштування освітніх структур в Європі”) [4],підтриманого Європейською Комісією, в якомудля реалізації цілей Болонської деклараціїпоставлена задача визначити точки конвергенціїі виробити загальне розуміння кваліфікацій зарівнями в термінах компетенцій як результатівнавчання.

Проектом запропонована теоретична моделькомпетенцій майбутніх фахівців і виділенінаступні категорії загальних компетенцій:інструментальні (когнітивні здібності,методологічні здібності, технологічні вміння,лінгвістичні вміння, комунікативні компетенції);міжособистісні (вміння виражати почуття і

відносини, критика і самокритика, вмінняпрацювати в колективі і т. д.); системні(поєднання розуміння, ставлення і знання,дозволяє аналізувати складові системи і їїцілісність, вміння планувати системні зміни,конструювати нові системи) [3].

Загальні компетенції слід трактувати якуніверсальні, ключові, надпрофесійні, які маютьбути притаманні фахівцю будьякого напрямупідготовки, спеціальності та кваліфікації, щоздобув вищу освіту.

Спеціальні компетенції, визначені проектом наоснові аналізу окремих напрямів підготовкифахівців другого циклу (ступінь магістр):

1) володіти предметною областю напідвищеному (просунутому) рівні, тобто володітиновітніми методами і технологіями (дослідження),знати новітні теорії та їх інтерпретації;

2) критично відслідковувати й осмислюватирозвиток теорії і практики;

3) володіти методами незалежного дослідженняі вміти пояснювати його результати напросунутому рівні;

4) бути здатним зробити оригінальний внесоку дисципліни, враховуючи канони певноїпредметної області, наприклад, в рамкахкваліфікаційної роботи;

5) демонструвати оригінальність і творчийпідхід;

6) опанувати компетенціями на професійномурівні.

Більшість зарубіжних дослідників, аналізуючикатегорії “компетентність” і “компетенція”,виділяють два типи навчальних результатів:загальна компетентність (key competency) іспеціальна (предметна) компетентність (specificcompetency).

На думку вчених, загальна компетентністьрозуміється як здатність до аналізу і синтезу,загальні знання, здатність до самостійногонавчання, співпраці і комунікації, цілеспрямованість,лідерські якості, організованість і здатність допланування. В принципі, це ті здібності, які“необхідні у будьяких ситуаціях, не тільки тих,пов’язані з певною галуззю. Крім того, більшістьз них можна розвинути або знищити відповідаєчи не відповідає навчальним методом або впевному форматі” [2].

Згідно з формулюваннями ЮНЕСКО, освітаявляє собою процес соціалізації індивіда, в ходічого відбувається становлення його здібностей досаморозвитку, пов’язаних з формуваннямкогнітивних (learning to know вчитися знати,професійнометодична компетентність),діяльнісних (learning to do вчитися робити,



46

компетентність в плані діяльності, перетвореннязадуманого в життя), комунікативних (learning tolive together вчитися жити разом, соціальнокомунікативна компетентність) і світоглядних(learning to be вчитися бути, компетентність вплані особистості) компетентностей [3].

Важливе значення для реформування системивищої освіти в Україні мають результати проекту“Tuning Education Structures in Europe”(“Налаштування освітніх структур в Європі”) [4],підтриманого Європейською Комісією, в якомудля реалізації цілей Болонської деклараціїпоставлена задача визначити точки конвергенціїі виробити загальне розуміння кваліфікацій зарівнями в термінах компетенцій як результатівнавчання.

Проектом запропонована теоретична моделькомпетенцій майбутніх фахівців і виділенінаступні категорії загальних компетенцій:інструментальні (когнітивні здібності,методологічні здібності, технологічні вміння,лінгвістичні вміння, комунікативні компетенції)міжособистісні (вміння виражати почуття івідносини, критика і самокритика, вмінняпрацювати в колективі і т.д.); системні (поєднаннярозуміння, ставлення і знання, дозволяєаналізувати складові системи і її цілісність, вмінняпланувати системні зміни, конструювати новісистеми) [3].

Спеціальні компетенції, визначені проектом наоснові аналізу окремих напрямів підготовкифахівців другого циклу (ступінь магістр):

1) володіти предметною областю напідвищеному (просунутому) рівні, тобто володітиновітніми методами і технологіями (дослідження),знати новітні теорії та їх інтерпретації;

2) критично відслідковувати й осмислюватирозвиток теорії і практики;

3) володіти методами незалежного дослідженняі вміти пояснювати його результати напросунутому рівні;

4) бути здатним зробити оригінальний внесоку дисципліни, враховуючи канони певноїпредметної області, наприклад, в рамкахкваліфікаційної роботи;

5) демонструвати оригінальність і творчийпідхід;

6) опанувати компетенціями на професійномурівні.

Із позицій цього підходу у 1980 р. Річард Бояціс(Richard E. Boyatzis) написав книгу “TheCompetent Manager”, в якій він узагальнив всізнахідки і дані, отримані на той час. У 1981 р.Р. Бояціс проаналізував дані дослідженькомпетенцій менеджерів і виявив набір

компетенцій, які відрізняли кращих менеджерів врізних компаніях і в різних функціях, серед якихбазовими компетентностями були універсальні. У1991 р. підхід, заснований на компетенціях, бувзастосований більш ніж 100 дослідниками у 24країнах світу.

Ученими Lyle M. Spencer, Jr., Signe M. Spencerу 1993 році була створена всесвітня база данихмоделей компетенцій і загальний словниккомпетенцій, де були проаналізовані таузагальнені дані більш ніж 200 досліджень різнихвидів діяльності: підприємництва, технічної тапрофесійної діяльності, продажів, соціальної тауправлінської сфери, промисловості, військовоїгалузі, охороні здоров’я, освіті та релігійнихорганізацій. Зокрема, ученими було виділенікомпетенції, загальні для різних моделейкомпетенцій, а також отримані шкали компетенцій(поведінкові індикатори від нижнього рівнякомпетенції до вищого). Це все свідчить пропочаток дослідження та виокремлення загальнихкомпетентностей в окрему ланку.

Як зазначено у дослідженні Elaine Chapman andMarnie O’Neill (The University of Western Australia,Dobson, 2001) “Defining and Assessing GenericCompetencies in Australian Universities: OngoingChallenges (“Визначення та оцінка загальнихкомпетенцій: поточні виклики”), акцент навизначенні та оцінці загальних компетенцій вавстралійських університетах почали всерйозрозробляти наприкінці 1980х років, з так званою“масификацією” вищої освіти, а такожпосиленими вимогами для моніторингу якості іпроцесів управління. Постало питання про те, яксаме загальні компетенції повинні бути визначеній оцінені в системі вищої освіти.

Попередні дослідження (Young & Chapman,2010) припустили, що саме загальні компетенціїорієнтуються на виявлення та оцінкухарактеристик випускників вищих навчальнихзакладів. Оцінка загальної професійноїкомпетенції у галузі вищої освіти включалаздібності і нахили, які підтримують створеннянових знань.

Розвиток компетентнісного підходуактуалізував спільний пошук країнами підходівта добору найбільш універсальних за своїмхарактером, ключових, базових компетентностей,які важливо опанувати людині для того, щоб йогосоціальна та професійна діяльність булаефективною. Наукові розвідки в цьому напрямкусупроводжувалися появою різних класифікаційключових компетентностей. Підсумком широкихдискусій європейської педагогічної громадськостіщодо розгляду і класифікації ключових




47 Молодь і ринок №7 (138), 2016

компетентностей стало прийняття Європейськоїдовідкової рамкової структури ключовихкомпетентностей для навчання упродовж життя,прийнятої у 2006 р., в якій містяться вісімключових компетентностей: спілкування рідноюмовою; спілкування іноземними мовами;математична компетентність і базовікомпетентності у галузі науки та техніки; цифроваобчислювальна компетентність; уміння вчитися;соціальна і громадянська компетентності;ініціативність та підприємливість; культурнаосвіченість та виразність [5].

Основні положення щодо інтеграції науки іосвіти України у європейське співтовариствореалізується низкою програм, зокрема, цепроекти: Tuning Educational Structures in Europe(2000), Education at a Glance 2011: OECD Indicators.Glossary. – Paris: 2011, International StandardClassification of Education. ISCED 1997 / UNESCO,Recommendation of the European Parliament and ofthe Council of 23 April 2008 on the establishment ofthe European Qualifications Framework for lifelonglearning, The Bologna Process 2020 – The EuropeanHigher Education Area in the new decade,Communiqué of the Conference of EuropeanMinisters Responsible for Higher Education (Leuvenand LouvainlaNeuve, 28 – 29 April 2009).

Важливою і актуальною в межах нашої теми єдослідження “Competencebased learning: a proposalfor the assessment of generic competences” (2008),де зазначаються наступні компетентності:здатність до аналізу і синтезу; здатність доорганізації і планування; базові загальні знання;засвоєння основ базових знань з професії; усне іписьмове спілкування рідною мовою; знаннядругої мови; елементарні комп’ютерні навички;навички управління інформацією (уміннязнаходити та аналізувати інформацію з різнихджерел); розв’язання проблем; прийняття рішень;здатність до критики та самокритики; взаємодія(робота в команді); здатність працювати вміждисциплінарній команді; здатністьспілкуватися з експертами з інших галузей;позитивне ставлення до несхожості та іншихкультур; здатність працювати в міжнародномусередовищі; етичні зобов’язання; здатністьзастосовувати знання на практиці; дослідницькінавички і уміння; здатність до навчання; здатністьпристосовуватись до нових ситуацій; здатністьпороджувати нові ідеї (креативність); лідерськіякості; розуміння культури та звичаїв інших країн;здатність працювати самостійно; планування іуправління проектами; ініціативність та духпідприємництва; турбота про якість .

На увагу заслуговують уточнення тотожних

понять у термінологічному полі нашогодослідження. Зокрема, термін “вправність” (skill)є, можливо, найбільш вживаним, із значенням“бути спроможним, здатним, умілим”. Він частовживається в множині “вміння, навички” (skills),і часом у більш вузькому значенні, ніжкомпетентності (competences).

Це пояснює вибір терміну “компетентності” впроекті Tuning [4]. Не зважаючи на це, два терміни“універсальні навички і вміння” (transferable skills)і “загальні компетентності” (generic competences)можна розглядати як такі, що мають однаковезначення. Вони відносяться до тихкомпетентностей, які є загальними і можуть бутиототожнені з певним рівнем різних програм наздобуття ступеню.

У проекті Tuning [4] зроблено спробурозвинути концепцію компетентностей в руслієдиного комплексного підходу, розглядаючиздатності як динамічне поєднання властивостей,які разом роблять можливим компетентневиконання, або як частину кінцевого продуктунавчального процесу.

У першу чергу, вважається, що компетентностівключають в себе знання і розуміння (теоретичнізнання з академічної дисципліни, здатність знатиі розуміти), знання як діяти (практичне абоопераційне застосування знань в певнихситуаціях), знання як жити (цінності якінтегральний елемент сприйняття і співіснуванняз іншими в соціальному контексті).Компетентності являються поєднаннямвластивостей (по відношенню до знань та їхзастосування, установок, навичок, умінь таобов’язків), які описують рівень або ступінь, доякого особа здатна виконувати їх.

У такому контексті компетентність абосукупність компетентностей означає, що особазастосовує певну здатність або вміння длявиконання завдання, в якому він/вона здатнапродемонструвати, що він/вона може виконатийого в такий спосіб, який дозволяє оцінити рівеньдосягнень. Компетентності можуть бути оцінені ірозвинені. Це означає що, як правило, людимають або не мають якусь компетентність не вабсолютному значенні, а володіють нею певноюмірою, тобто компетентності можна вважатибезперервними і можна розвивати через досвідта навчання.

У проекті Tuning [4] розглядаються дві різнісукупності компетентностей: Поперше, тікомпетентності, які залежать від предметноїобласті. Вони є ключовими для будьякогоступеню і безпосередньо пов’язані ізспеціальними знаннями предметної області. Вони



48

названі академічними спеціальними (фаховими)компетентностями. Ці компетентності роблятькожну окрему програму на здобуття ступенюіндивідуальною і послідовною.

Подруге, зроблена спроба визначити спільнівластивості, які можуть бути загальними длялюбого ступеню і які вважаються важливимипевними соціальними групами (в даному випадкувипускниками навчальних закладів іроботодавцями). Є деякі властивості, такі якздатність до навчання, здатність до аналізу ісинтезу тощо, які є спільними для всіх абобільшості ступенів.

Зауважимо наступне, що у сучасномусуспільстві, яке змінюється, соціальні запити якогомають тенденцію до постійного переформатування,саме загальні компетентності мають стати дужеважливими, тому що вони можуть надати більшеперспектив для працевлаштування і подальшоїреалізації майбутніх фахівців в управлінськомуаспекті.

Узагальнюючи розуміння сутності загальнихкомпететностей, зупинимось на тому, що під часрозробки і модифікації освітніх програм,надзвичайно важливо, щоб університетвраховував зміни в потребах суспільства, а такожнаявні на поточний момент та майбутніможливості з працевлаштування. Тому, на нашудумку, загальні компетентності повинні бутизбалансованими з фаховими компетентностямипредметної області, при розробці навчальнихпрограм вони є життєво важливими.

Важливою і актуальною в межах нашої теми єдослідження “Competencebased learning: a proposalfor the assessment of generic competences” (2008).В цьому дослідженні розглядаються загальнікомпетентності, тоді як фахові компетентностібули проаналізовані з використанням різнихпідходів в залежності від кожної предметноїобласті відповідними групами експертів.Проведені консультації розглядаються якколективні роздуми над тим, що різні соціальнігрупи думають про важливість кожної з вибранихкомпетентностей і як вони оцінюють рольуніверситетів у їх досягненні.

Цілком погоджуємося із зарубіжниминауковими працями, зокрема, Young, J., &Chapman, E. (2010). Generic competencyframeworks: a brief historical overview. EducationResearch and Perspectives, 37(1), 1 – 24 щодоможливості розробки спільної мови для описуефективності роботи цілої організації, якийдопомагає встановленню порозуміння міжспівробітниками різних відділів і різних рівніворганізації (наприклад – дуже важливо єдине для

всіх розуміння: що таке гарне керівництво і щоозначає ефективна робота в команді).

Зокрема, можливість досягнення високогорівня узгодженості при оцінці працівника, привідборі кандидатів на заохочення, при розробціпрограми навчання (все експерти маютьможливість однаково розуміти цінні якостіпрацівника і знати, що необхідно оцінити, а щоможна проігнорувати) відіграє той факт,наскільки у майбутнього фахівця розвиненими єключові (загальні) компетенції. Такі компетенції,які підтримують проголошену місію і цінності, атакож, як правило, можуть бути застосовані добудьякої посади в організації.

Як зазначається у дослідженні Holmes L.(1997). One more time, transferable skills don’t exist(and what we should do about it). Paper presented tothe Higher Education for Capability Conference onEmbedding Key Skills across the Curriculum, NeneCollege, Northampton, саме загальні компетенціїмають універсальне визначення, щозастосовуються по відношенню до деяких посадв організації (наприклад, вплив, стратегічнемислення, лідерство).

Висновки. Таким чином можна стверджувати,що у європейських документах у сфері вищоїосвіти визнано надзвичайно великусистемоутворювальну роль вищезазначенихзагальних компетентностей незважаючи надискусійний характер їх переліку. Подальшимпитанням для розв’язання цього питання єдослідження розвитку загальних компетентностейстудентів магістратури окремих спеціальностей уконтексті реалізації управлінської діяльності.

1. Ihsen S. VDIBeruf und Karriere: Karriere fürIngenieurinnen. – Ergebnisse des VDIPolitikdialogesvom, 2003.

2. Навички для сучасної України. Резюме[Електронний ресурс] . – К.: Word Bank Group,2015.– 20 c. – Режим доступу: http:/ /www.ipq.org.ua/ua/news/93.

3. Hutmacher Walo. Key competencies for Europe:Report of the Symposium Berne, Switzerland, 27 – 30March 1996 / Council for Cultural Cooperation(CDCC) // Secondary Education for Europe Strasburg.– 1997. – Р. 11.

4. Tuning Educational Structures in Europe. – http://www.europa.eu.int/comm/education/ olicies/educ/tuninig/tuning_en.html, 25.10.2005 р.

5. Schulz B. The importance of soft skills: Educationbeyond academic knowledge[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://hdl.handle.net/10628/39http://www.keytrain.com/softskills.asp





49 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. Підготовкаінженера для сільського господарствав сучасній Україні має глибокі корені і

базується на вітчизняній інженерній школі, якапредставлена видатними інженерами тапедагогами, досвід та здобутки яких не можутьне представляти інтерес для науковців. Предметдосліджується всебічно: вітчизняні та зарубіжнівчені вивчають процеси розвиткусільськогосподарського машинобудування(І. Артоболевський, І. Аннєнков, Н. Сисоєв,Н. Лучинський), виникнення та становлення

інженерної справи та навчальних закладів, якіготували інженерів, зокрема для сільськогогосподарства (Г. Буднік, В. Віргинський,Ю. Демідова, В. Димитрюк, С. Зинов’єв,В. Змєєв, Ю. Коул, О. Криштановська,В. Манько, В. Хотєєнков та ін.).

Мета статті полягає у дослідженні процесурозвитку системи інженерної аграрної освіти, зподальшим аналізом особливостей навчальногопроцесу для виокремлення тих чинників, якіпозитивно впливали на ефективність підготовкифахівців.

УДК 378.147

Олена Тітова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовТаврійського державного агротехнологічного університету, м. Мелітополь

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВІТЧИЗНЯНИХІНЖЕНЕРІВ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Статтю присвячено історичному та педагогічному аналізу процесу становлення аграрноїінженерної освіти в Україні. Поява та розвиток вітчизняної інженерної школи, з одного боку, булизумовлені певними подіями, які відбувалися у світовій науці та техніці, з іншого, – нерозривно пов’язані заналогічними процесами у Європі та Росії. Результати аналізу дають змогу констатувати, що українськасистема підготовки інженерів для сільського господарства має давню історію, а також представленавидатними інженерами та педагогами, досвід яких викликає певний інтерес сучасних науковців.

Ключові слова: підготовка інженерів, інженерна школа, інженер сільського господарства,сільгоспмашинобудування, технічний університет.

Літ. 8.

Елена Титова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры иностранных языковТаврического государственного агротехнологического университета, г. Мелитополь

ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ПРОБЛЕМЫ ПОДГОТОВКИОТЕЧЕСТВЕННЫХ ИНЖЕНЕРОВ ДЛЯ СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА

Статья посвящена историческому и педагогическому анализу процесса становления аграрногоинженерного образования в Украине. Появление и развитие отечественной инженерной школы, с однойстороны, были обусловлены определенными событиями, которые происходили в мировой науке и технике,с другой, – неразрывно связаны с аналогичными процессами в Европе и России. Результаты анализа даютвозможность констатировать, что украинская система подготовки инженеров для сельского хозяйстваимеет давнюю историю, а также представлена выдающимися инженерами и педагогами, опыт которыхвызывает определенный интерес современных ученых.

Ключевые слова: подготовка инженеров, инженерная школа, инженер сельского хозяйства,сельхозмашиностроение, технический университет.

Оlena Tytova, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Foreign Languages Department TavriyaState Agrotechnological University, Melitopol

THE HISTORICAL AND PEDAGOGICAL ANALYSIS OF THE PROBLEM OFTRAINING OF THE NATIONAL ENGINEERS OF AGRICULTURAL SECTORThe article is devoted to the historical and pedagogical analysis of formation of agrarian education in

Ukraine. On the one hand, the appearance and development of domestic engineering school were caused bydefinite events which were taking place in the world science and engineering. On the other hand, the Ukrainianprocess is closely related to the same process in Europe and Russia. The results of the analysis show that thesystem of the agricultural engineers training in Ukraine has its own history. There were plenty of outstandingengineers and educators. Their experience is of the great interests among the presentday researchers.

Keywords: the engineers training, an engineering school, an agricultural engineer, an agriculturalengineering, the technical university.

© О. Тітова, 2016

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ІНЖЕНЕРІВДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

50

Виклад основного матеріалу. Перші аграрнінавчальні заклади в царській Росії, а такожУкраїни і Польщі, як її складових з’являються напочатку ХІХ сторіччя: Землеробська і лісовашкола в Маримонті під Варшавою, НовоОлександрівський інститут сільського господарстваі лісівництва у польському місті Пулави, ГориГорецька землеробська школа (м. Горки,Могилевської губернії), які згодом перетворилисяна сільськогосподарські інститути. НаприкінціХІХ сторіччя поступово формується системавищих технічних навчальних закладів України тарозвивається професійна інженерна освіта.

До навчального процесу залучалисяпредставники промислового виробництва(інженери, техніки, майстри). У 1885 році уХаркові було відкрито практичний технологічнийінститут (ХПТІ), де спочатку було два відділення:механічне і хімічне, а пізніше додалосяелектротехнічне. Згодом було відкрито кафедрусільського господарства і спеціальні лабораторії.Директором ХПТІ того часу був професорВ.Л. Кирпичов. Організовуючи навальний процес,він віддавав перевагу поєднанню лекцій зсемінарами, лабораторними і практичнимизаняттями і обов’язковою виробничоюпрактикою. Такий комплексний підхідвиокремлював ХПТІ серед інших університетів,де готували інженерів. В.Л. Кирпичов бувпереконаний, що основа інженерної освіти –фундаментальна теоретична підготовка, авивчення прикладних наук мало базуватися назагальнотеоретичних дисциплінах, що розвивалоб “уміння робити щось нове” [4].

Спеціальні відділення та факультети дляпідготовки фахівців аграрної сфери відкривалисяв інших університетах та інститутах, оскількистала відчуватися потреба у фахівцях. Нарозвиток аграрної інженерної освіти вплинув тойфакт, що вітчизняне сільськогосподарськемашинобудування не було розвинутим того часу,і знаряддя випускалися переважно іноземнимифірмами. Попит на технічні вироби задовольнявсяза рахунок імпорту. Понад 60% електричнихвиробів ввозилося зза кордону. В окремихгалузях, в сільськогосподарській зокрема, питомавага імпорту сягала близько 100%. Науковотехнічна база в такому випадку знаходилася наосновних підприємствах, тобто усі дослідницькіта розрахункові операції здійснювалися закордоном, а на українське виробництвопотрапляла вже готова технічна документація.Таким чином конструкторських бюро талабораторій в України майже не існувало, щовідбивалося на винахідницькій інженерній

діяльності. І в наслідок цього випускники незнаходили роботи за фахом і не могли здійснитивплив на розвиток галузі [4; 7, 91 – 93].

Сільськогосподарські машини і знаряддя на тоймомент розроблялися та удосконалювалисяєдиним відомим і доступним шляхом – дослідним,який мав низьку ефективність через надмірнівитрати часу та коштів і не надавав будьякихузагальнень, тобто не міг бути застосованим длянаступних розробок. Як слідство, Україна в цьомупитанні відставала від європейських країн таСША майже на півстоліття.

Переламними в цьому напрямі виявилисяпраці В.П. Горячкіна, який дійшов висновку, щопевні обґрунтування та узагальнення, можнаотримати в результаті спеціальних теоретичних іекспериментальних досліджень, на основі яких вподальшому можна розробляти шляхи та способиподальшого розв’язання виявленої проблеми [2].І той факт що у 1896 році В.П. Горячкін почаввперше читати курс лекцій “Вчення просільськогосподарські машини і двигуни” вМосковському сільськогосподарському інститутіє важливим щодо предмету нашого дослідження.Характерною особливістю викладацькоїдіяльності видатного вченого було те, щостворивши міжпредметні зв’язки, в основу своїхлекцій він закладає загальні принципитеоретичної механіки та вищої математики.Молоді дослідники навчалися в нього робититеоретичні узагальнення розв’язуючи те чи іншепитання землеробської механіки, а такожпрацювати в тісному взаємозв’язку загротехнічними науками, розробляючи новісільськогосподарські машини [6].

Початок ХХ сторіччя позначився появою новихмашин у сільському господарстві: бензиновихколісних (1900 – 1902 роки) та гусеничних (1906)тракторів, в той час, коли для цілої низкисільськогосподарських робіт як обмолот таподрібнення зерна широко застосовувавсяпаровий двигун.

З появою складних машин у кінці ХІХ – напочатку ХХ століття в Україні починаєформуватися вітчизняна школа сільськогосподарськихмашин. У 1877 році засновано першу станцію длявипробування землеробських машин і знарядь вХарківському технологічному інституті. У 1898році відкривається кафедра сільськогосподарськогомашинобудування на факультеті сільськогогосподарства у Київському політехнічномуінституті, яку очолив професор К.Г. Шиндлер, атакож дослідна станція, де випробувалися машинидля обробітку різних типів ґрунтів. Того ж часувперше було видано альбом “Машини й знаряддя



51 Молодь і ринок №7 (138), 2016

для сучасного сільського господарства”. Появарезультатів перших випробувань сприялазародженню і розвитку нових напряміввітчизняної науки: теорії конструювання,землеробської механіки, машинознавства,механізованої технології сільськогосподарськоговиробництва та появи цілої плеяди видатнихученихмашинознавців та випробувачів [8].

З появою та розвитком вітчизняної інженерноїшколи змінюються і підходи до організаціїнавчального процесу. До ХІХ сторіччя основнимметодом викладання у вищій школі була лекція.Проте багато передових вчених, зокремаМ.В. Ломоносов, намагалися впровадитипрактичні та лабораторні заняття до навчальногопроцесу у вищий школі, які доречі з’являються упрактиці університетського викладання тільки вкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Слід зауважити,що у другій половині ХІХ ст. погляд на лекціюзмінюється. Надзвичайний інтерес становитьрозуміння місця, сутності і процедури лекціївидатним хірургом та педагогом М.І. Пироговим.Націлюючи свою педагогічну майстерність нарозвиток самостійності та активності студента,він надавав лекції допоміжної ролі. Це означало,що студент мав готуватися самостійно за книгами,а вже на лекції отримати від лектора роз’ясненнятих питань, які він не зміг опанувати самостійно.На користь самостійного оволодіння наукою тапроти бездарної і неінформативної лекціївисловлювалося багато видатних діячів того часу(Н.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов,Д.І. Писарєв). У 1896 році на 2му з’їздіросійських діячів технічної та професійної освітивідбулося активне обговорення методіввикладання у вищій інженерній школі. Учасникиз’їзду погодилися з тим, що лекція – це “могутнійзасіб для повідомлення наукового знання”, і щовін не може бути замінений книгою. Протедискусії продовжилися до початку ХХ сторіччя.Прихильники реформи вищої школи, націленоїна усунення лекцій з навчального процесу,аргументували свої прагнення тим, що лекціяпривчає студента до “пасивного некритичногосприйняття чужих думок”, і на екзамені студентлише повторює вивчені слова професора, щоцінним є тільки самостійно здобуті знання, тощо.В результаті очевидним став той факт, що разомз лекціями у вищій інженерній школі маютьрозвиватися і практичні заняття, і самостійнаробота студента [5, 108 – 109].

На рубежі ХІХ – ХХ сторіч в Україні разом ізпідготовкою інженерів для сільгоспмашинобудуваннярозвивається мережа науководослідних установ,де досліджувалися та випробувалися трактори,

ґрунтообробні, посівні, та збиральні машини.Разом з цим активно поширювалось технічнезнання через спеціалізовані навчальні заклади табібліотеки Харківщини, Чернігівщини таХерсонщини, де читались лекції для споживачівзнарядь [8, 107].

Через невелику спеціалізацію виробництвакінця ХІХ сторіччя в дореволюційній Росії таУкраїні як її частині створилися умови, коли відінженера були потрібні універсальні знання, і, якзасвідчують сучасники, суттєвим недолікомвітчизняної вищої інженерної школи було те, щовипускники “знали всього потроху, але не моглинічого”, не могли застосовувати “науковихметодів до конкретних технічних задач, тобто бутисправжніми інженерами”. Проте згодом ситуаціязмінюється, оскільки на початку ХХ сторіччяз’являються великі підприємства і з’явиласяпотреба у спеціалізації інженерної освіти.Усвідомлюючи, що впровадження результатівнаукових досліджень сприяють розвиткувиробництва, промисловці, інвестуючи,допомагають навчальним закладам створювативласні лабораторії та відкривати нові спеціалізації.В результаті у період 1905 – 1907 років навчаннянаблизилося до вимог практики виробництва. Вцей період відкривається ціла низка новихполітехнічних навчальних закладів (у Києві 1898 р.,Петербурзі – 1902, Новочеркаську – 1909). Хочадо 1914 року склалися основні галузі вищої освіти,зокрема технічної та сільськогосподарської, проте,як свідчать дослідники, дореволюційна вищашкола продовжувала готувати спеціалістівуніверсалів в цих областях знань [5, 19 – 21].

До часів першої світової війни посиленнятеоретичної складової інженерної освіти дало їйможливість вийти на рівень, який дозволявготувати спеціалістів для українського сільськогогосподарства та сільгоспмашинобудуванняготових і здатних перейти від емпіричного шляхуконструювання до науково обґрунтованогостворення теоретичних засад сільськогосподарськихмашин [1]. Ще у 80ті роки ХІХ століття вітчизнянанауковотехнічна думка та виробництво ваграрній сфері значно відставало від світовихлідерів галузі, де в ті часи вже серійно випускаласьтракторна техніка (США), розроблялисякультиватори – нові на той момент ґрунтообробнізнаряддя (Франція) та впроваджувалисякомбіновані посівні агрегати (Німеччина). А вжена початку ХХ сторіччя вітчизняним інженерамвдалося подолати значний розрив умашинобудуванні між Росією тазахідноєвропейськими країнами і США [3, 54 – 55].

Протягом 1914 – 1921 рр. в період Першої


52

світової війни, революції 1917 р. та громадянськоївійни на українських землях Російської імперіїрозвиток сільськогосподарського машинобудування,а також підготовки фахівців для цієї галузі як і дляусього промислового виробництва призупинився.Однак не перервався на українських територіях,які входили до складу АвстроУгорщини.

Після революції 1917 року продовжуєтьсярозвиток окремих спеціальностей, необхідних“народному господарству”. На початку 30х роківстворено такі галузі промисловості: тракторна,автомобільна, станкобудівна, хімічна, авіаційна,металургійна, енергетична та галузьсільськогосподарського машинобудування.Відповідно до них відкривалися і галузеві виші.

У 1930 – 1940 роках процес інженерноїпідготовки набув певної стабільності. Для нашогодослідження важливим є той факт, що цьомусприяло укрупнення спеціальностей тазапровадження достатнього обсягу загальнонауковихта загальноінженерних дисциплін, що забезпечилопідготовку фахівців більш широкого профілю тадозволило їм отримати надійну базу дляподальшого розвитку.

Під час Другої Світової війни підготовкаінженерів на теренах радянського союзу тасоюзних республік не переривалася. Щобзадовольнити потреби виробництва воєнногочасу у вищій інженерній школі зміцнюєтьсязагальнотеоретична підготовка за рахунокпосилення наукової складової фізики, хімії,механіки, теорії механізмів і машин,електротехніки тощо [5, 22 – 24].

Підготовка інженерних кадрів у повоєнні рокиХХ сторіччя характеризується гостроюнеобхідністю великої кількості фахівців різногонапряму, з одного боку, та розвитком науки,широким впровадженням результатів науковихдосліджень у виробництво, появою нової технікита технологій, – з іншого. Для прискоренняпідготовки необхідних спеціалістів у технічнихуніверситетах тимчасово запроваджувалисяокремі спеціальності. Однак провідноювідмінністю інженерної підготовки того часу сталоукрупнення спеціальностей та впровадженняспеціалізацій для поглибленого вивченнянайбільш складних та важливих областей наукита техніки, посилення самостійності навчальноїдіяльності студентів [5, 25].

В рамках нашого дослідження вважаємоцінним досвід радянської віщої інженерної школи50х років у підготовці фахівців широкогопрофілю, яка стала можливою за рахунокпосилення загальноінженерної підготовки. Булозбільшено обсяг навчальних годин на фізику,

теоретичну механіку, теорію механізмів і машин,електротехніку, а на старших курсах вводилися“загальноспеціальні” дисципліни, які давалиоснову спеціальній підготовці. З іншого бокухарактерним було введення курсів, заснованих наматеріалах передових досягнень науки та техніки.До того ж поширювалася практика впровадженняфакультативних та альтернативних курсів (завибором студентів), які дозволяли розвиватиінженерну підготовку в нових галузях науковихзнань, що згодом надало можливості розвиватитехнічні спеціальності і спеціалізації, зокремаспеціалізації інженера сільського господарства.Викликає певний інтерес поширення у цей періодпрактики співпраці різних факультетів одногоуніверситету, яка реалізувалася у спільномувиконанні кафедрами наукових досліджень, що всвою чергу, допомагало встановитиміждисциплінарний зв’язок між різними галузямита застосовувати методи досліджень однієїнаукової області в іншій [5].

У 70тих роках у радянській вищій школі“класичний” навчальний процес змінюється.Поширюється застосування технічних засобів якодин з напрямів підвищення якості підготовкифахівців. На заняттях демонструються навчальніфільми з виробництва, лабораторій.Висококваліфікованими викладачами розробляютьсяцикли лекцій для телебачення (які набуваютьособливого значення для студентівзаочників) таметодики застосування технічних засобівнавчання. До навчального процесувпроваджуються методи програмованогонавчання. Проте роль викладача залишаєтьсяпровідною. Розкриваючи питання організаціїнавчального процесу у радянській вищій школі,слід зауважити, що ґрунтовної науковотехнічноїбази майбутні спеціалісти набували під часвивчення обов’язкових дисциплін разом зпроходження навчальної та виробничої практики.

Вивчення альтернативних дисциплін, до якихвідносили окремі спеціальні дисципліни,дозволяло поглиблювати підготовку інженера зпитань методології предмета, певних питань,пов’язаних з роботою за фахом, а також виявитита сприяти розвиненню наукових інтересівстудентів. Хотілося б відмітити перевагивпровадження факультативних курсів, адже, якстверджують вченіпедагоги, вони були корисні ідля студента, який за 6 – 12 годин мігознайомитися з практичним досвідом фахівців звиробництва, досвідом наукової роботи лектора,кафедри чи університетської лабораторії. З іншогобоку, викладачі, які вели факультативи, малиможливість проаналізувати та систематизувати



53 Молодь і ринок №7 (138), 2016

результати своєї методичної та науковопрактичної роботи. До того ж наукова роботавикладача дозволяє йому ділитися своїмирезультатами зі студентами, створюючи “науковуатмосферу” на занятті та “вводячи студентів долабораторії наукової творчості” [5, 46 – 48; 72].

Важко переоцінити важливість забезпеченнятісного міждисциплінарного зв’язку в процесіпідготовки інженера. Як стверджують педагоги,спираючись на досвід, міцний і різнобічнийзв’язок між загальнотеоретичними таспеціальними дисциплінами сприяє глибокійнауковотеоретичній підготовці фахівців,розширенню їх наукового кругозору, розвиткуздатностей майбутніх інженерів вирішуватискладні виробничі задачі [5, 50].

Висновки. Вітчизняна інженерна школапочинає формуватися у ХІХ сторіччі. Протягомпевного часу її розвиток стримувався відсутністюмашинобудівної галузі на українських територіях.Проте кінець сторіччя відзначений діяльністютаких видатних вчених та педагогів якВ.Л. Кирпичов (Харківський практичнийтехнологічний інститут), В.П. Горячкін(Московський сільськогосподарський інститут),К.Г. Шиндлер (Харківський технологічнийінститут). Протягом ХХ сторіччя відбуваєтьсястановлення та розвиток як вітчизняногосільгоспмашинобудування, так і системинавчальних закладів, які готували фахівців для цієїгалузі. Передові вченівикладачі вишівпрактикували залучення студентів до науковихдосліджень кафедр та лабораторій, надаючи їмможливості оволодівати сучасними на той моментнауковими знаннями та методами науковогодослідження.

Проведене дослідження дає основу дляподальшого детального аналізу форм і методівнавчання, які сприяли розвитку творчогоінженера для сільського господарства, щоефективно відбилося на зміцненні інженерної

школи та дозволило готувати висококваліфікованікадри.

1. Аннєнков Ігор Олексійович. Сільськогосподарськемашинобудування Української РСР в умовахнаростання кризових явищ (1980ті роки): дис.… канд. іст. наук: 07.00.07 / Аннєнков ІгорОлексійович. – Харків, ХХ10. – 265 с.

2. Артоболевский И. Основоположникземледельческой механики / Иван Артоболевский,Николай Сысоев // Социалистическое сельскоехозяйство. – 1950. – №11. – С. 3 – 7.

3. Берегова Н.П. Из истории сельскохозяйственныхмашин / Н.П. Берегова // Механизация иэлектрификация сельского хозяйства. – 1990. –№ 12. – С. 54 – 55.

4. Демидова Ю.Є. Витоки розвитку інженерногокорпусу україни / Ю.Є. Демидова, О.Є. Тверитнекова// Переяславская Рада: её историческое значениеи перспективы развития восточнославянскойцивилизации: VІІ междунар. науч.практ. конф.,ХІХ – ХХ дек. ХХ12 г.: сб. науч. трудов. – Харьков,1913. – С. 148 – 151.

5. Зиновьев С.И. Учебный процесс в советскойвысшей школе / Сергей Иванович Зиновьев. – М.:Высшая школа, ХІХ75. – 316 с.

6. Лучинский Н.Д. Отец земледельческоймеханики / Николай Дмитриевич Лучинский //Сельская жизнь. – 1968. – №23. – 28 янв.

7. Манько В.М. Теоретичні та методичніоснови ступеневого навчання майбутніхінженерівмеханіків сільськогосподарськоговиробництва: дис. ... дра пед. наук: 13.00.04 /Володимир Миколайович Манько; Тернопільськийнаціональний педагогічний унт ім. В. Гнатюка.– Тернопіль, 2005. – 382 с.

8. Сільське господарство України – відминулого до сьогодення : у 4 т. / УААН, ДНСГБ,ННЦ “Інт аграр. економіки”; редкол.: М.В. Зубець(голова), В.А. Вергунов та ін. – К., 2006. – Т. 4. –468 с.



“Кожна людина – історія, не схожа ні на яку іншу”. Каррель Алексіс

французький хірург

“Досвід – це велика річ, він дозволяє вам визнавати помилку кожний раз, коли ви її здійснюєте”.

невідомий автор

54

Постановка наукової проблеми та їїзначення. Сучасний розвитокпедагогічної думки в Україні

характеризується пошуком нових підходів допобудови освітньовиховного процесу. ЗакономУкраїни “Про освіту”, державниминаціональними програмами “Освіта” та “ДітиУкраїни” визначено, що особливої ваги набуваєєдність виховних вимог до дитини протягомтривалого періоду становлення особистості,починаючи з раннього дитинства. Це потребуєформування в дитини сталих тенденцій у

поведінці, здатності до самостійного критичногомислення, до засвоєння нового знання, соціальноїта моральної зрілості. Відповідно до законодавстваУкраїни зміст дошкільної освіти визначаєтьсяБазовим компонентом дошкільної освіти, щомістить норми і положення рівня розвиненості тавихованості дитини дошкільного віку, а такожумови, за яких вони можуть бути досягнуті [3].

Накопичення дитиною самостійно і підкерівництвом дорослих необхідного соціальногодосвіду сприяє розкриттю вікового потенціалудошкільника, успішній підготовці до навчання у

УДК [373.2.015.31:316.42] – 053.4

Оксана Дурманенко, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогікиСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВУ ПРОЦЕСІ СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ

Перебування дитини в людському оточенні сприяє становленню її соціального досвіду, соціальноїкомпетентності, досвідченості, обізнаності. У дошкільника формуються певна соціальна поведінка,здатність бути адекватним ситуації, вимогам і сподіванням авторитетних дорослих. Розвиваютьсясоціальні потреби, здібності, мотиви поведінки та діяльності. В процесі соціального розвиткувідбувається формування соціальної компетентності, гарантується усвідомлення дитиною того, як слідсебе поводити, щоб бути гармонійною, співзвучною з іншими, почувати себе в будьякому товариствікомфортно.

Ключові слова: соціальна компетентність, соціалізація, соціальний досвід, дошкільна освіта,дошкільник, ДНЗ, спілкування.

Літ. 11.

Оксана Дурманенко, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры педагогикиВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

РАЗВИТИЕ СОЦИАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ ДОШКОЛЬНИКОВВ ПРОЦЕССЕ ОБЩЕНИЯ СО ВЗРОСЛЫМИ

Пребывание ребенка в человеческом окружении способствует становлению его социального опыта,социальной компетентности, образованности, осведомленности. У дошкольника формируютсяопределенное социальное поведение, способность быть адекватным ситуации, требованиям иожиданиям авторитетных взрослых. Развиваются социальные потребности, способности, мотивыповедения и деятельности. В процессе социального развития происходит формирование социальнойкомпетентности, гарантируется осознание ребенком того, как следует себя вести, чтобы бытьгармоничной личностью, чувствовать себя в любом обществе комфортно.

Ключевые слова: социальная компетентность, социализация, социальный опыт, дошкольное

образование, дошкольник, ДОУ, общение.

Oksana Durmanenko, Ph.D. (Pedagogy), Senior Lecturer of the Pedagogy DepartmentEastern Lesya Ukrayinka National University, Lutsk

THE DEVELOPMENT OF THE SOCIAL COMPETENCE OF PRESCHOOL CHILDRENIN THE PROCESS OF COMMUNICATION WITH ADULTS

A child, being in the human environment, gets the social experience, social competence, and knowledge. Acertain social behavior, an ability to be adequate to the situation, to the needs and aspirations of the authoritativeadults are formed at preschool age. The social needs, abilities, motives and activities are developed. In the processof social development the formation of social competence takes place and it guarantees the child’s awareness ofhow to behave in order to be harmonious, to feel comfortable and consonant with others in any society.

Keywords: social competence, socialization, social experience, preschool education, a preschool child, akindergarten, communication.

© О. Дурманенко, 2016


55 Молодь і ринок №7 (138), 2016

школі, а пізніше – до дорослого життя. З цьоговипливає, що саме в дошкільному віцізакладаються основи соціальної зрілості(компетентності) дитини. Першим соціальнимінститутом, що відповідає за соціальну зрілістьдітей дошкільного віку, має бути дошкільнийзаклад з його виховною, консультативною тапросвітницькою функціями [6; 9]. Звідси логічнослідує, що проблема розвитку соціальноїкомпетентності дітей дошкільного віку є врайважливою й потребує конструктивного їївирішення. Актуалізується досліджуванапроблема ще й тим, що міжособистіснеспілкування дитини з дорослими є одним ізпровідних чинників особистісного становленнястаршого дошкільника.

Аналіз наукових досліджень з проблеми. Усучасних умовах розвитку нашого суспільствадокорінно змінюється концепція неперервноїосвіти, починаючи з дошкільного періоду, щозумовлено досягнутим рівнем наукового розвитку,змінами ціннісних пріоритетів, переорієнтацієюсамого суспільного розвитку на розвиток людини,її особистісних та культурних якостей.

Основне завдання освіти на сучасному етапіполягає у вихованні підростаючого покоління,формування у нього комплексу якостей,необхідних для творчої життєдіяльності всуспільстві та нових соціальних відносин. Звідсиважливим є компетентнісний підхід ворганізації навчально-виховного процесу в усіхнавчальних закладах, адже компетентність – цене лише поінформованість із різноманітнихпроблем, а й відповідна поведінка, яка ґрунтуєтьсяна знаннях і чуттєвому досвіді. Компетентністьпередбачає інтелектуальну та поведінковусамостійність, ініціативу, творчість, незалежність,критичність, оптимізм, наполегливість, уміннядоводити розпочате до кінця, брати на себевідповідальність за помилки. Дорослі мусятьвизнавати цю якість особливо важливою дляособистісного становлення дитини, давати їйзмогу виявляти самостійність, не караючи, ненав’язуючи готових рішень, не втручаючись у їїдіяльність, допомагаючи лише за об’єктивноїнеобхідності [2].

Саме специфіка дитячого садка, як зазначає,О. Кононко, сприяє полегшенню процесувходження зростаючої особистості в широкий світреальних соціальних відносин, прищепленнюнавичок практичного життя, її індивідуалізації тасоціалізації. Неабияку роль у цій роботі відіграютьдорослі, а саме: батьки, вихователі. Найближчідорослі створюють певний виховний простір,який відповідає умовам духовності, захисту,

раціонального дозування позитивних танегативних переживань, що давало б дитинівідчуття впевненості в собі та людях, якіоточують. Дорослий презентує для дитинисуспільство, посідає центральне місце вдуховному світі дитини, виступає носієм знань,умінь, моральних цінностей, а з іншого боку, –безпосереднім організатором виховного процесу.

У свою чергу, С. Русова особливого значеннянадає сімейному оточенню, оскільки “родинневиховання найкраще, бо в його основі лежитьласка матері”. Мати, яка є “найкращимкерманичем” розвитку психології дитини, –природна вихователька своїх дітей, яка інший разі без наукової підготовки, інстинктом уміє читатив дитячій душі й розуміти її. У сім’ї виховуєтьсяповага до старших, взаємодопомога, співчуття. Апедагоги повинні стати добрими порадниками длябатьків і продовжувача сформування гуманнихрис, які заклали батьки [7].

Д. Ельконін довів, що для дошкільника образдорослого є не образом іншої людини, а образомсебе, своєї майбутності, втілення у собі “іншого”.З певного моменту розвитку дитина втілює в собі“дві людини” (Вона і Дорослий), і саме внутрішнявзаємодія цих “двох людей” стимулюєсаморозвиток дитини. Персоніфікований образдорослого (батьків, педагогів) спонукає дитинуробити як дорослий; бути як дорослий; уміти те,що дорослий; жити, як дорослий. При цьомудитині необхідний не просто дорослий, азначущий – такий, який своїми якостями і рисамидемонструє не себе, а ідеї та помисли життядитини [10].

У монографіях відомих психологівЛ. Виготського, О. Запорожця, В. Котирлообґрунтовуються методологічні засадирозв’язання проблеми формування соціальноїкомпетентності дітей дошкільного віку.

Українські вчені О. Кононко, В. Кравченко,Т. Кузьменко наголошують, що ігрова діяльністьє одним із важливих засобів формуваннясоціальної компетентності дошкільників.

Метою статті є аналіз особливостейформування соціальної компетентності дітейдошкільного віку у процесі їхнього спілкування здорослими.

Виклад основного матеріалу й обґрунтуванняотриманих результатів дослідження. Підсоціальною компетентністю дошкільника мирозуміємо якість особистості, сформовану упроцесі активного творчого освоєння соціальнихвідносин, що виникають на різних етапах і різнихвидах соціальної взаємодії, а також засвоєннядитиною етичних норм, які є основою побудови і


56

регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій і відносин.

Соціалізувати дошкільника – означаєзбагатити його індивідуальний досвідпозитивними враженнями від спільної з іншимижиттєдіяльності; розвинути в нього соціальніпотреби; сформувати соціальні вміння танавички; сформувати готовність допомагатиіншому та здатність брати думки іншого до уваги;вчити працювати в команді, домовлятисяузгоджувати свою позицію, діставати насолоду віддопомоги та підтримки іншої людини у складнійситуації, тобто жити з відкритим серцем.

У ході дослідження нами акцентовано увагуна ролі спілкування дитини з дорослими урозвитку її соціальної компетентності;розглядаючи спілкування як специфічний виддіяльності, який містить три взаємозалежні йвзаємодоповнюючі аспекти: комунікативний,інтерактивний і перцептивний.

Аналіз наукової літератури дає підстави длятвердження, що потреба в спілкуванні здорослими розвивається протягом усьогодошкільного дитинства. Як носій суспільноісторичного і культурного досвіду, а згодом – іморальний приклад, дорослий є авторитетом длядитини. Дошкільник оцінює свої вчинки, якості,прагне співпереживання і співучасті з дорослим,в усьому його наслідує. На такій взаємній довірі ібудується справжнє виховання. Стосовно цьогоЯ. Корчак зазначав, що вихователь, який несковує, а звільняє, не ламає, а формує, непригнічує, а підносить, не диктує, а вчить, невимагає, а запитує, переживає разом з дитиноюбагато хвилин натхнення. Від педагога, якийпрагне позитивно впливати на дитину,вимагається багато знань, творчості і терпіння.Вихователь має бути не лише вихованим, а йздатним до самовдосконалення. Для дошкільникаважливим є особливий зв’язок саме звихователем. І не лише тому, що в цьому віцідитина залежна від дорослого, а й тому, що в неїще немає тривких і розвинутих взаємин з дітьми.Не випадково з усього дитинства найяскравішіспогади залишаються про дошкільний період, колидитина разом з дорослим освоювала простірдитинства. Співзвучність суб’єктів виховання –особистості дитини і особистості педагога – єпередумовою його ефективного впливу нарозвиток дитини [1].

У процесі дослідження нами встановлено, щона початку молодшого дошкільного вікустворюються передумови для виникнення новоїситуації розвитку, що характеризується двомаосновними особливостями: дитина виходить за

межі вузького та звичного для неї родинного колау широкий світ, постає перед необхідністювстановлювати взаємини зі світом чужихдорослих та однолітків. Основним життєвимконтекстом стає світ соціальних відносиндорослих людей, у який вона намагається ввійтиі який перетворюється на центр, навколо якогообертається її життя. Зрозуміло, що змінюєтьсяхарактер спілкування малюка з дорослим: спільнупредметну діяльність змінює пізнавальнадіяльність, що пов’язано з прагненням досамостійності. Спільна з дорослим пізнавальнадіяльність спрямовується на встановленнявластивостей предметів найближчого довкілля, наопанування шляху “спроб і помилок” як способуознайомлення з природою, предметами, людьми,самим собою. Провідним мотивом стаєпізнавальний, а дитина є активним споживачемнової інформації [2].

Дитина дошкільного віку усвідомлює своємісце у сім’ї близьких дорослих та дітей, їх імена,родинні стосунки; в дошкільному закладі – ім’ята по батькові педагогів. Розуміє вимоги дорослихдо їх поведінки, виявляє інтерес до спільної з нимита з іншими дітьми діяльності. Розуміє відмінністьміж дорослими та дітьми. Розуміє захищеністьдітей батьками. Розрізняє рідних, знайомих іблизьких людей. Уміє вітатися, дякувати, проситипро допомогу і пропонувати її. Виявляє своєставлення до людей за допомогою слів в іншийспосіб. Формування компетентності дошкільникавідбувається в процесі взаємодії всіх суб’єктівпедагогічного процесу, як дорослих – вихователя,психолога, музичного керівника, керівника ДНЗ,батьків, так і дітейоднолітків, як групи в цілому,так і окремих дітей [5].

Аналіз психологопедагогічної літератури тапрактичної діяльності дошкільних навчальнихзакладів свідчить про те, що сам розвиток не єпрямим наслідком навчання. Розвиток має своїзакони та специфічні рушійні сили, тому не можнафорсувати навчання та підштовхувати його,поспішати до заданої цілі – готовності до школи.На забезпечення розвитку й виховання дітейспрямована Державна програма розвитку, зусиллябатьків. Вихователь дошкільного навчальногозакладу здійснює педагогічну підтримку та сприяєрозвитку дитини, ґрунтуючись на психології йогорозвитку, використовуючи різні форми, методироботи, спрямовані на формування життєвоїкомпетентності дитини. Самоосвітнякомпетентність відбувається на засадах спеціальноорганізованої вихователем навчальної діяльності,спільної з дітьми та самостійної роботивихованців, надання малюку “особистого часу”,



57 Молодь і ринок №7 (138), 2016

виховання таких базових якостей, яксамостійність, спостережливість, відповідальність,працелюбність, самовладання, креативність [9].

Аналіз практичної діяльності переконливодоводить, що соціалізована дитина зростаєгнучкою, відрізняється доцільною поведінкою,відчуває межі припустимої активності тадистанції, вміє сприймати зовнішні приписи,поводиться слухняно, характеризується високоювиконавською дисципліною. Проте все це невиключає ймовірності формування звичкидогоджати, віддавати перевагу виконавству передвласною творчістю. Тому, реалізуючи проблемусоціального розвитку дошкільника, дорослі маютьподбати про гармонійне поєднання в дитиніпрагнень, з одного боку, “бути однією з багатьох”,з другого – вирізняти себе зпоміж інших. Тобто,поєднувати тенденції до типізації та життя загруповим стандартом зі здатністю дитинивідстоювати свою індивідуальність, нерозчинятися в групі однолітків.

У контексті досліджуваної проблемиконструктивними є педагогічні ідеї В. Сухомлинського,який наголошував: “Ввести дитину в складнийсвіт людських стосунків – одне з найважливішихзавдань виховання”. У розвитку дитини провіднароль належить дорослим. Дитина є соціальноюістотою. Потреба у співробітництві з дорослимивиникає ще в ранньому дитинстві, коли дорослийцілком забезпечує усі життєві потреби дитини.Він вводить її у навколишній світ, задовольняєодну з головних потреб психічного розвитку –появу нових вражень, передає виховні функціїспеціально організованим структурам (дитячийсадок, школа, засоби масової інформації), порушуєглибинні зв’язки дорослого світу і світу дітей,поглиблює розрив між ними [11].

У процесі взаємодії з дорослим формуєтьсяособиста свідомість дитини. У дошкільному віцівона долає шлях від відокремлення себе віддорослого (“Я сам”) до відкриття своговнутрішнього життя, тісно пов’язаного іззовнішньою діяльністю [4].

У вихованні дитини дошкільного віку особливуроль відіграє включення дорослого в картинурозвитку дитини. Перехід від одного віковогоетапу до іншого супроводжується зміною місцядорослого у цій картині: а) для немовлятидорослий є джерелом захищеності, позитивнихемоцій, які безпосередньо передаються черезтурботу і ласку, обійми, голос мами; б) з 2,5місяців дитина реагує на появу матері“комплексом пожвавлення”; в) для дитинираннього віку дорослий є джерелом практичнихумінь і навичок. Наслідуючи їх, вона стає

самостійною, незалежною від інших; г) дітям 4 –5 років дорослий несе нові знання, пізнавальнівраження, які втілюються у перші навчальнівміння; д) для старшого дошкільника цінністьдорослого полягає у здатності брати участь урізноманітних соціальних зв’язках, орієнтуватисяу міжлюдських стосунках, а відтак – бутиприкладом соціальної поведінки дитини,своєрідним “моральним еталоном”.

Ми цілком погоджуємось з І. Бехом, що лишеособистісно орієнтоване виховання досягаєрозвивальної мети, оскільки воно спрямоване наусвідомлення вихованцем себе як особистості, навільне і відповідальне самовираження.

Вихователь дошкільного закладу, запереконанням А. Макаренка, неодмінно повиненздобути статус значущого дорослого, який є длядитини не лише близькою, а духовно близькоюлюдиною. Це передбачає розуміння, прагнення івміння вихователя зберігати і підтримуватисамобутність дитинства, перетворення взаєминформальних (навчальний процес) наособистісні. При цьому важливо обратиоптимальні форми і методи виховання інавчання. Правильність виховання полягає убаченні можливостей вихованця: те, що напевний момент він може робити з допомогоюдорослого, не в “зону найближчого розвитку”,випереджають розвиток дитини і сприяютьйому. Водночас слід враховувати закономірностіпсихічного розвитку дитини, ставити перед неюпосильні завдання.

Для кожного вікового періоду характернавибіркова чутливість до різних видів навчання.Наявність сенситивних періодів психологипояснюють тим, що навчання найбільше впливаєна психічні якості, які лише починаютьформуватися і яким можна надати потрібногоспрямування. Змінити якості, що вжесформувалися і закріпилися, значно важче.Можливості виховання зростають відповідно дотого, наскільки воно охоплює життя дитини.Педагогу важливо пізнавати характер і законирозвитку життя, вміло використовуватирезультати пізнання у своїй діяльності. Силавиховання полягає в тому, що воно, ґрунтуючисьна знанні законів розвитку, може цілеспрямованокерувати ним [8, 314].

Розкриваючи проблему формування соціальноїкомпетентності дитини дошкільного віку упроцесі спілкування з дорослими, не можнаобминути проблеми сімейного виховання. Самесім’я є первинним осередком соціалізації дитини,першою сходинкою входження її у суспільство. Атому ми знову звертаємось до педагогічної


58

спадщини А. Макаренка, в якій людина єнайвищою цінністю, а щасливе дитинство –основою її майбутньої успішної життєдіяльності.Саме в молодшому дошкільному віці дитинавчиться пізнавати себе в сім’ї, пізнає родинністосунки; у дошкільному закладі – ім’я та побатькові педагогів. Дитина розуміє вимогидорослих до її поведінки, виявляє інтерес доспільної з ними та з іншими дітьми діяльності;розуміє відмінність між дорослими та дітьми;розуміє захищеність дітей батьками; розрізнюєрідних, знайомих і близьких людей; уміє вітатися,дякувати, просити допомоги й пропонувати її;виражає своє ставлення до людей словами таіншими способами. Дитина середньогодошкільного віку знає, що людина народжуєтьсяй живе в сім’ї, розуміє значення родиннихвзаємин, злагоди й порядку в домі; уміє виявлятитурботу про рідних і любов до них; знає правиласпілкування зі знайомими, “сусідами, друзямибатьків” та незнайомими людьми; виявляє турботупро людей відповідно до їхнього віку; розуміє стані настрій дорослих та дітей; розуміє значеннядобрих стосунків з дітьми й педагогами вдитячому садку; вміє спільно діяти у грі, під часзанять; знає й виконує правила ввічливогоспілкування; розуміє, що в товаристві сліддотримуватися певних норм; виявляє інтерес додій і слів вихователя, прагне співпрацювати з ним,отримати схвалення за добрі вчинки; умієрозповідати про своїх друзів, про їхні рисихарактеру; розуміє вимоги до своєї поведінки вспільній діяльності; турбується про молодшихдітей і вчиться в старших [8, 236].

Старший дошкільний вік відрізняється тим, щодитина вже розуміє сімейні взаємини, ставленнячленів родити одне до одного; знає свій родовід,усвідомлює, що честь роду залежить від кожноїлюдини; бере участь у вшануванні пам’ятіпредків, у стосунках з сім’єю, родичами, якіживуть поруч і далеко; виявляє інтерес дородинних реліквій, бере участь у підтриманніродинних традицій; має сформовані уявлення продоброту, гуманність, щирість як важливі якостілюдини та людських взаємин, про справедливістьяк здатність правильно оцінювати вчинки людей,про чесність як вимогу відповідати власноюповедінкою тим критеріям, які застосовує,оцінюючи вчинки інших людей; виявляєсамоповагу, що ґрунтується на усвідомленні своєїіндивідуальності, права на самовираження, навласні почуття та самостійну поведінку, яка нестворює проблем для інших людей; розуміє стан іпочуття іншої людини з її вигляду, інтонації, дій,виявляє повагу до її почуттів, усвідомлює її право

бути такою, якою вона є, чуйно ставиться доінших людей залежно від їхнього віку та статі [10].

Старший дошкільник уміє запобігатиконфліктам і розв’язувати їх; розуміє ставленнялюдей до себе; почувається природно в товариствізнайомих і незнайомих людей; знає, як реагуватина прояви справедливого ставлення до себе,розуміє причини цього й намагається усунути їх;прагне, щоб взаємини були коректними,толерантними; розуміє поняття “дружба” та“товаришування” й відповідно поводиться зоднолітками; має уявлення про державу, їїсимволи, про свій народ, національні особливостіукраїнців; знає національні пам’ятки, героїв,виявляє повагу до них, вшановує національнісвятині; розуміє поняття “людство”, шанує звичаїінших народів.

Отже, в житті людини домінують соціалізуючівпливи сімейного оточення. Перевага сім’ї яквиховного колективу полягає в тому, що дитинамає можливість постійно спостерігати поведінкубатька й матері в неофіційних сімейних стосунках;спілкуватися з людьми різного віку, статі,життєвого досвіду; просто й природно залучатисядо реального життя. У сім’ї складаються емоційнонасичені взаємини між батьками й дітьми, якімають особистісний характер, набуваєтьсянеобхідний соціальний досвід.

Наступним етапом соціалізації є формуванняпочаткових соціальних зв’язків дитини позамежами родини. Такі зв’язки діти встановлюютьз однолітками й новими дорослими в дошкільномузакладі. Саме в дошкільному закладі вонинабувають важливого суспільного досвіду,основних знань і вмінь, необхідних дляподальшого життя серед людей, залучаються дорізних видів діяльності. Інакше кажучи, якщо всім’ї дитина соціалізується у визначених умовахвзаємин членів родини, то дошкільний заклад,значно розширюючи коло близьких і далекихлюдей, презентує їх взаємини у виховномуконтексті [9].

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Сім’я і дошкільний навчальнийзаклад мають свої особливості впливу на дитину,специфічні виховні засоби; вони невзаємовиключають один одного й не конкуруютьміж собою, а, навпаки, взаємодоповнюють ікоригують впливи один одного. Формуваннясоціальної компетентності дошкільникарозпочинається в родині та продовжується вдошкільному закладі. Тому соціальний розвитокдитини залежить від спільних виховних зусильбатьків та педагогів.

Успішність формування соціальної компетентності



59 Молодь і ринок №7 (138), 2016

дошкільників визначається низкою чинників, коженіз яких є досить вагомим. Важливим факторомдитячого розвитку виступає міжособистіснеспілкування дитини з дорослими, насамперед збатьками та вихователями. У цьому контекстіК. Ушинський зауважував, що справа вихователя– скромна ззовні – є однією з найвеличнішихсправ в історії людства. Саме виховання, за йоговисловом “...має просвітити свідомість людини,щоб перед її очима лежав ясний шлях добра”.

Сім’я – це геніальне творіння природи йсуспільства. Зв’язок двох осіб різної статі, щоназивається шлюбом, – це не просто природнийсоюз і не просто цивільний договір, а передусімморальний союз, який виникає на основі взаємноїлюбові, на довірі й перетворює подружжя в єдинеціле. Двоє людей, які поєднали свої долі, маютьнадмету – продовжити рід людський, народити йвиховати дитину. Дитина – це сила, щозцементовує родину, основа безсмертя людства.Це маленька людина, яка народилася, щобзалишити на землі вічний слід. Тому кожен юнакі дівчина мають прагнути до того, щоб обійматинайвищі, найпочесніші посади в житті – бутиМатір’ю й Батьком [10].

Подальшого дослідження потребуютьпитання організації конструктивної співпрацідошкільного закладу з родинами вихованців.

1. Аза Л.О., Лавриненко Н.В. Батьківський

авторитет. – К.: Держполітвидав, 1986. –С. 21 – 28.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільноговіку “Я у Світі” / Мво освіти і науки України,Акад. пед. наук України; наук. ред. та упоряд.О.Л. Кононко. – К.: Світич, 2008. – 430 с.

3. Базовий компонент дошкільної освіти вУкраїні. – К.: Ред. журналу “Дошкільневиховання”, 1999. – 62 с.

4. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільноговіку: становлення фахівця в умовах навчання. –К.: “Світич”, 2006. – С. 3 – 9; 12 – 14.

5. Богуш А.М., Варяниця Л.О. Діти і соціум:Особливості соціалізації дітей дошкільного тамолодшого шкільного віку. – Луганськ: “Альмаматер”, 2006.

6. Закон України “Про дошкільну освіту”/Урядовий кур’єр. – 2001. – №141. – С. 1 – 8.

7. Кононко О.Л. Соціальноемоційний розвитокособистості (в дошкільному дитинстві). – К.,1998. – С. 5 – 12.

8. Макаренко А.С. Книга для родителей. В 7томах. – Том 4. – 340 с.

9. Поніманська Т.І. Основи дошкільноїпедагогіки. – К., 1998. – С. 3 – 11.

10. Поніманська Т.І. Формування соціальноїкомпетентності дитини // Нова педагогічнадумка. – 1998. – № 2. – С. 91 – 95.

11. Сухомлинський В.О. Як виховати справжнюлюдину. Вибрані твори. В 5ти томах. Том 5 – 278 с.



“Коли ти хочеш показати твоєму співрозмовникові в розмові якусь істину, то найголовніше при цьому – не дратуватися і не сказати жодного недоброго чи образливого слова”.

Епіктет давньогрецький філософ-стоїк

“Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш”.

Клавдій римський імператор

“Навчися слухати, і ти зможеш отримати користь навіть з тих, хто говорить

погано”. Плутарх

давньогрецький письменник

60

Постановка проблеми. В умовахзапочаткованих в Україні реформаційнихпроцесів першочергового значення

набуває потреба побудови гуманного громадянськогосуспільства, ідея розбудови власної держави, атакож – встановлення в ній демократичногоустрою. З цією метою сучасна педагогічна наукашукає шляхи та форми оновлення освіти,намагається поєднати історичні надбання і всетрадиційне з тим інноваційним, що породжененовими умовами життя. Особливого значення

набувають історичні факти, використання якихдає великі можливості для розвитку національноїсвідомості, збагачення національної культури тапочуття національної гідності.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Заостанні десятиліття українськими вченими,зокрема – істориками, було здійсненобагаточисленні дослідження історичної спадщинивідомих вітчизняних суспільнополітичних,історичних, громадських, педагогічних діячів, атакож документів різноманітних установ та

Юрій Калічак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ КАБІНЕТ У ПРАЗІ ЯК ОСЕРЕДОК ФОРМУВАННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ НА ЕМІГРАЦІЇ

У статті розглянуто діяльність Українського історичного кабінету в Празі, що була спрямована на поширенняінформації про український визвольний рух, а також – на активну пропаганду українознавчих студій серед європейців.

Виявлено, що функціонування установи сприяло формуванню національної свідомості українців веміграції, поширенню навчальновиховних закладів, культурноосвітніх товариств, а також – пропагандіукраїнознавчих студій та позашкільної освіти дорослого населення.

Ключові слова: Український історичний кабінет, український визвольний рух, національнасвідомість, українознавчі студії, україніка.

Літ. 6.

Юрий Каличак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры общей педагогики и дошкольного образования


УКРАИНСКИЙ ИСТОРИЧЕСКИЙ КАБИНЕТ В ПРАГЕ КАК ЯЧЕЙКАФОРМИРОВАНИЯ НАЦИОНАЛЬНОГО СОЗНАНИЯ УКРАИНЦЕВ В ЭМИГРАЦИИ

В статье обсуждается деятельность Украинского исторического кабинета в Праге, направленнаяна распространение информации об украинском освободительном движении, а также – на активнуюпропаганду украиноведческих студий среди европейцев.

Показано, что функционирование учреждения способствовало формированию национальногосознания украинцев в эмиграции, распространению учебновоспитательных заведений, культурнопросветительных обществ, а также пропаганде украиноведческих студий и внешкольного образованиявзрослого населения.

Ключевые слова: Украинский исторический кабинет, украинское освободительное движение,национальное сознание, украиноведческие студии, украиника.

Yuriyі Kalychak, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of theGeneral Education and Preschool Education Department


THE OFFICE OF UKRAINIAN HISTORY IN PRAGUE AS A CENTER OF FORMATIONOF NATIONAL CONSCIOUSNESS AMIDST UKRAINIAN EMIGRATION

The article examines the historical activity of the office of Ukrainian history in Prague, which aimed atthe disseminating of information on the Ukrainian liberation movement and the active promotion of theUkrainian Studies among Europeans.

It is shown, that the functioning of institution contributed to the formation of national consciousness ofthe Ukrainian emigre, to the extension of educational institutions, the cultural and educational societies and tothe promotion of Ukrainian studies and an extracurricular education of adults.

Keywords: office of Ukrainian history, Ukrainian liberation movement, national consciousness, UkrainianStudies, Ukrayinica.

УДК 94(477+437):930.1:351.858

© Ю. Калічак, 2016


61 Молодь і ринок №7 (138), 2016

закладів, що знаходяться поза межамиматерикової України, у різних країнах світу.Значний інтерес у вітчизняних дослідниківвикликають архівні матеріали, що дозволяютьз’ясувати невідомі сторінки українськоговизвольного руху в Україні та за її межами.Особливої уваги заслуговують наукові розробкиу цім напрямку П.К. Грімстед, М. Мушинки,М. Палієнко, М. Тимошика та інших дослідників,які дають змогу відтворити діяльністьУкраїнського історичного кабінету в Празі.

Формування мети статті. Мета статті –проаналізувати основні види діяльностіУкраїнського історичного кабінету в Празі таохарактеризувати його вплив на українськихемігрантів та іноземців.

Виклад основного матеріалу дослідження.Ініціаторами створення Українського історичногокабінету в Празі (далі – УІК) були відомі українськікультурноосвітні діячі в еміграції: Л. Білецький,Н. Григоріїв, А. Животко, Л. Кобилянський,М. Обідний, Г. Омельченко, Ф. Швець, С. Шелухін.Значну матеріальну й моральну підтримку надалаофіційна чеська влада, а також окремі чеськінауковці – професори Я. Славік, І. Макса, докториІ. Вольф, А. Фрінта. УІК підпорядковувавсяМіністерству закордонних справ ЧСР, якеуповноважило Я. Славіка очолити цю установу зчеської сторони. Керівником УІК став М. Обідний.На початку роботи цього специфічного архіву вчисло його співробітників входило троє осіб:Л. Кобилянський, А. Животко та О. Безручкова.Однак, вже через два роки УІК очолив А. Животко,який, починаючи з 1934 року, в зв’язку з виїздомрешти співробітників залишився працювати сам[2, 3].

З моменту виникнення УІК виконував такізавдання:

1) науковоісторичне опрацьовуванняукраїнського визвольного руху;

2) налагодження стосунків з чужинцями, впершу чергу, з чеським науковим світом тачеською журналістикою в цілях інформації щодозмагань і завдань українського руху;

3) складання бібліографії українського руху,головно – “праць та інших писань в українській ічеській пресі” [1, 51].

Для більшої зручності в опрацюванніматеріалів було створено 3 відділи: бібліотечний,пресовий і документальний.

У 1935 році за результатами діяльності архівуА. Животко підготував і надіслав до Варшави наадресу очолюваного І. Огієнком українськоговидавництва “Наша Культура” звіт “П’ять роківпраці Українського історичного кабінету в Празі”.

Таким чином, він намагався поширитиінформацію та ознайомити ширші кола українськоїеміграції з роботою УІКу, що мало б сприятипоповненню його зібрань. З цього звітудовідуємося, що в архіві налічувалося 78.875одиниць документів (протоколи різноманітнихукраїнських установ та організацій, листування,щоденники, спогади, рукописи діячівнаціональновизвольного руху). Крім того,пресовий фонд складали 69.497 чисел газет і1.116 річних комплектів журналів, найстаріші зяких датовані 1859 роком. В окремому відділізберігалися іншомовні книги й періодичнівидання, що містили в собі матеріали зукраїністики. На той час у цій установізнаходилися приватні архіви й бібліотеки широковідомих в еміграції постатей української історіїМ. Шаповала, С. Шелухіна, Ф. Швеця,С. Черкасенка [5].

За перших п’ять років свого існування УІКперевершив усі вагання його засновників, а також– противників, стосовно важливості такої праці.У той же час, швидкі темпи розширення йогодіяльності зайвий раз доводять, що Прага дійснобула своєрідним центром української культурипоза етнічними українськими межами [4, 70].

У 1940 році в Празі окремим виданням вийшлапраця А. Животка “Десять років Українськогоісторичного кабінету (1930 – 1940)”. Видало їїМіністерство внутрішніх справ ЧехоСловаччиниза редакцією доктора Я. Прокеша. У 1988 році їїперевидано в НьюЙорку видавництвом NormanRoss Publishing House.

Завдяки цій праці, дізнаємося більше про УІК.Ідея створення кабінету належала співробітникамУкраїнського національного музеюархіву. Вінзадумувався ще в 1929 році як допоміжнийосередок вивчення історії, культури, побуту,господарства українського народу перш за всечужинцями. Було висунуто два проекти назвитакого осередку: Українське історичне бюро йУкраїнський історичноінформаційний кабінет.Подальші події призвели до ліквідації Українськогонаціонального музеюархіву.

Завдяки допомозі чеського уряду, УІК виникяк допоміжна науководослідна установа приУкраїнському соціологічному інституті. Зрозуміло,що у цім випадку установа не обмежувалаласялише збиранням матеріалів. Вона займалася,зокрема, складанням оглядів книг зукраїнознавства, бібліографічних покажчиківукраїнської преси, оглядів чехіки в українськихвиданнях. Упродовж перших двох років УІКзаслужив довір’я серед українців, про що свідчитьдопомога, яка надходила не лише від окремих


62

представників української науки (О. Бочковського,Б. Гомзина, Г. Деркача, Є. Онацького, С. СмальСтоцького, П. Тичинського), але й різноманітнихустанов та організацій, як наприклад, Науковоготовариства ім. Т. Шевченка у Львові, Українськогонаукового інституту в Берліні й Варшаві,товариства “Просвіта” у Львові й Ужгороді таінших. Зрештою, почали надходити публікації зКиєва (Академії наук, Центрального архівногоуправління, НДІ книгознавства). Ціла низкаредакцій активно надсилали до УІКу своїперіодичні видання [4, 32].

Архівна робота в кабінеті почалася із збіркицінних документів доби УНР і передачі фондіввже недіючого Українського національного музеюархіву, а також приватної бібліотеки М. Шаповала[6, 142].

Поряд з УІКом, в Празі існувала ще однаподібна установа – Музей визвольної боротьбиукраїнського народу. Зважаючи на спільні інтересий завдання, ці установи працювали в атмосферівзаєморозуміння, толерантності, взаємодоповнюючиодна одну. Окрім схожих функцій, вони виконувалий специфічні. УІК не мав музейного відділу, алевидавав на прохання окремих організацій чи осібдовідки за матеріалами своїх фондів. Такуспівпрацю УІК проводив не лише з численнимиукраїнськими установами, але й зарубіжними(бібліотекою Гувера у США, Слов’янськоюкнигозбірнею у Празі, Колумбійськимуніверситетом у НьюЙорку) [4, 7].

УІК постійно влаштовував виставки, на якихдемонструвалися зібрані матеріали. Особливезацікавлення на них викликали українськіперіодичні видання, як правило, ХІХ – початкуХХ століття. Виставки успішно виконували своєпервісне завдання: ознайомлення якомога ширшихкіл суспільності, в тому числі європейської, зкультурними надбаннями українського народу вминулому та у тогоденні.

У чужинців викликала інтерес і подив,насамперед, видавнича продукція народу, який,не маючи власної держави, спромігся виготовлятиїї самотужки. Крім того, на кожній з такихвиставок проводились інформаційні виклади натему демонстрованих матеріалів, особливо старихчасописів.

Окремої уваги заслуговує аналіз фондів УІКуза відділами. Так, документальний охоплювавматеріали від початку ХХ століття, в яких буливідображені окремі періоди життя українськогонароду, а саме: до і під час Першої світової війни,доба української державності, а також час після їївтрати. Особливу цінність, на нашу думку, малидокументи Центральної Ради, Гетьманату,

Директорії УНР, Трудового Конгресу, серед якихбули грамоти, універсали, відозви, декларації,накази, постанови, протоколи та ін. Це –невичерпний матеріал для майбутніх дослідженьісторії Української держави. Поряд з цим, уназваному відділі були зібрані документи, щосвідчили про дії різноманітних армій та військовихугрупувань на території України, а також ті, щовисвітлювали культурнонаціональне, науковежиття українців як на рідній землі, так і в умовахеміграції. Окремо формувалися в цьому відділіперсональні фонди визначних культурноосвітніхдіячів, зокрема С. Шелухіна, М. Шаповала,М. Садовського, О. Пількевича. Не менш ціннимибули збірки листів М. Грушевського, ЛесіУкраїнки, В. Винниченка, Є. Чикаленка,С. Петлюри, П. Скоропадського та ін. Зрештою,не менш важливими були збірки фотографій такарт, рукописи наукових праць, літературнопубліцистичних творів різних авторів, а також їхмемуари.

Бібліотека кабінету постійно поповнюваласявиданнями історичного, літературного,етнографічного, правничого, соціальноекономічного, статистичного, бібліографічногохарактеру. Тут зберігалися справжні друкованіраритети: спомини А. Волошина, М. Галагана,Н. Григоріїва, Д. Дорошенка, О. Лотоцького,С. Русової, М. Садовського та ін.; опублікованіепістолярії Я. Головацького, М. Драгоманова,Д. Зубрицького, І. Франка, Н. Кобринської та ін.

Лише перелік окреслених матеріалів міститьбільше ста найменувань. Значно більша кількістьжурналів знаходилася в фондах УІКу. При цьомувражає географія видань, що не обмежуваласялише Європою, а понадто – Східною та ЗахідноюУкраїною. Надзвичайно різноманітна їх тематика:літературні, кооперативні, військові, сатиричні,медичні і т .ін.

Третій відділ складали газети. Вони сформованіза тими ж історичними періодами, але булинайчисленнішим зібранням.

Окреме місце серед матеріалів УІК займаєукраїніка, видана чужими мовами. Це –надзвичайно велика кількість книг, брошур,журнальних і газетних публікацій. Періодичнівидання, на сторінках яких друкувалися матеріалипро Україну, культуру й побут українськогонароду, систематизовані не лише за роками їхвиходу, але й за національною приналежністю:бельгійські, болгарські, канадські, литовські,люксембурзькі, німецькі, польські, російські,румунські, французькі, чеські, швейцарські,югославські та ін. [4, 40].

Фонд обміну з іншими архівнобібліотечними



63 Молодь і ринок №7 (138), 2016

установами поповнювався виданнями, щодублювалися. На кінець 1939 року він налічував2000 різних назв книг, брошур, збірників, 3000назв журналів, а також кілька десятків тисяч чиселгазет [4, 42].

Для того, щоб уявити масштаби діяльностіУІКу лише в перші десять років свого існування,наведемо декілька цифр. Отже, на кінець 1939року в цій установі було зібрано, упорядковано,описано й систематизовано:

документів – 211.415 аркушів, з них 7.804арк. (або 3,6%) поступило внаслідок купівлі відрізних осіб;

книг, брошур, збірників – 19.947 томів (2.010т. або 9,9%);

журналів – 17.591 число (251 ч. або 1,4%); газет – 156.676 чисел (21.094 ч. або 18,07%).У зв’язку з надзвичайно швидким і значним

зростанням кількості матеріалів, у січні 1939 рокуУІК переведено з Тосканського палацу добільшого приміщення, яке складалося вже не зтрьох, а з семи кімнат. Знаходилося воно також уПразі – на вулиці Лоретанській, 6. Тоді ж УІКперейшов у підпорядкування Міністерствавнутрішніх справ ЧехоСловаччини, а йогокерівником став радник вказаного відомствапрофесор, доктор Я. Прокеш. Функціонуваннякабінету й фактичне керівництво нимпродовжував забезпечувати А. Животко. Йогопраця полягала у технічному веденні справ, щовимагало терпіння, наполегливості й старанності.Наприклад, прийняті документи необхідно булозареєструвати в інвентарній книзі, провести описїх, класифікувати за історичним періодом іпоходженням. Далі слід було усунути металевічастини з документів, підготувати їх до тривалогозбереження або наступного використання,скласти належним чином у відповідні картоновіскриньки [4, 44].

Від самого початку існування УІКу йогодіяльність прихильно сприймалася українськоюгромадою в Празі. Поступово зростали довір’я йдопомога цій установі з боку окремих осіб,організацій, товариств. Оприлюдненнясистематичної інформації щодо стану та роботиУІКу зумовлювало підвищення його авторитетусеред емігрантів. Упродовж першого десятиліттяроботи цієї інституції було опубліковано більшедесятка інформаційних оглядів у популярнихчасописах, серед яких відзначимо “Діло” (Львів),“Український Тиждень” (Прага). Значно більшдетальний огляд усіх збірок, ознайомлення зістаном і способом утримання матеріалівпроводилися з нагоди першого ювілею УІКу –п’ятиріччя. Саме тоді свою схвальну оцінку

висловили проф. О. Колесса та О. Мицюк, якізробили це письмово у першому числі журналу“Наша Культура” за 1937 рік.

У 1935 – 1939 роках УІК відвідало 1.408 осіб,з яких п’ята частина – іноземці: чехи, німці,американці, росіяни. Наукові дослідження в стінахУІКу проводили представники багатьох іноземнихзакладів освіти та установ не лише Європи, алей заокеанських. Навідувалися на екскурсії учнічеських та українських гімназій.

Таким чином, УІК був не лише архівноюустановою, що займалася збором різноманітноїінформації та матеріалів про Україну та українціву світі, але й місцем, яке часто відвідуваличисленні делегації, в тім числі й іноземні, таокремі науковці з метою глибшого вивченняукраїнської історії.

У травні 1945 року, коли Прагу зайнялирадянські війська, УІК припинив свою діяльність.Подальший розвиток подій Л. Биковський описавтак: “Большевики … зацікавилися Кабінетом ідомоглися у Чехії його передачі… Передачавідбулася влітку 1945р., але довго трималася втаємниці. Большевиків цікавили … рукописніфонди, де вони сподівалися знайти якісь нечуваніматеріяли для звинувачення укр . інтелігенції вконтрреволюції й змовах проти Сов. Союзу” [3, 75].

Отже, у 1945 році УІК перестав існувати.Завдяки зусиллям НКВС, його – з неабиякоюдбайливістю – було перевезено у 1945 роціспочатку до Москви, де ще раз ретельнопереглянуто з метою виявлення компромату наеліту української культури в еміграції, а далі – доКиєва, де він зберігається в Центральномудержавному архіві вищих органів влади тауправління України і донині. Зрозуміло, щоматеріали УІК втратили свій первісний вигляд.Зокрема, створено 340 фондів загальноюкількістю до 40 тисяч справ [6, 143].

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок. Такимчином, діяльність Українського історичногокабінету в Празі упродовж 1930 – 1945 років буласпрямована на збереження тісного зв’язку міжрізними поколіннями українського народу, а такожна те, щоб майбутні покоління українців змоглиусвідомити, в яких умовах будуваласянезалежність України. Вважаємо, що її доцільністьне викликає жодних сумнівів, а її плоди тривалийчас щедро пожинатимуть нащадки, адже вонасприяла формуванню національної свідомостіукраїнців не лише на рідних землях, а й веміграції, згуртуванню їх навколо ідеї поширеннянавчальновиховних закладів, культурноосвітніхтовариств, установ, а також спрямовувалася на


64

виховання у підростаючих поколінь національноїсвідомості, гордості за приналежність доукраїнської нації, на національне відродження,сприяла поширенню українознавчих студій тапропаганді позашкільної освіти для дорослих.

1. ЦДАВОВУ у Києві (Центральний державнийархів вищих органів влади та управління України)у Києві, ф. 3560 (Особистий фонд АркадіяЖивотка), оп. 1, спр.21, арк. 1 – 60.

2. ЦДАВОВУ у Києві, ф.3560, оп.1, спр.99, арк.1 – 21.

3. Биковський Л. Український Історичний

Кабінет у Празі / Лев Биковський // Українськібібліологічні вісті. – Авгсбург. – 1948. – Ч.1. – С. 75.

4. Животко А. Десять років українськогоісторичного кабінету (1930 – 1940) / За ред.Я. Прокеша. – Прага: Видво Мін. Внутр. Справ.– 1940. – 70 с.

5. Животко А. Історія української преси. /Аркадій Животко // Упоряд., авт іст.біогр.нарису та приміт. М.С. Тимошик. – К.: Нашакультура і наука, 1999. – 368 с.

6. Лозенко Л. До історії Празького УкраїнськогоАрхіву / Л. Лозенко // Генеза. – К.: Генеза, 1995. –№1 (3). – С. 141 – 145.


Постановка проблеми у загальномувигляді. Якість професійної підготовкивипускника має оцінюватись через його

компетенції. Компетенції – це здатністьзастосовувати знання, уміння, особистісні якостідля успішної діяльності у певній галузі.Компетенції випускника повинні допомогти йому

успішно працювати в обраній професійній сфері,набути соціальноособистісні і загальнокультурніякості, які будуть сприяти його соціальніймобільності і стійкості на ринку праці. Компетенціїмають інтегральний характер, включаютьсукупність знань, умінь і навичок, а такожособистісні якості випускника. Тому компетенції

УДК 378.147

Надія Хлонь, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії і методики викладання природничих дисциплін

Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

РОЛЬ ПОЛЬОВИХ ПРАКТИК У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ

Стаття присвячена професійній підготовці майбутніх учителів біології і природознавства. Основнаувага приділена ролі польових практик як засобу закріплення теоретичних знань і отримання практичнихумінь і навичок студентів.

Ключові слова: професійна підготовка, компетенції, природознавство, польові практики.Літ. 6.

Надежда Хлонь, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики преподавания естественных дисциплин

Глуховского национального педагогического университета имени Александра Довженко

РОЛЬ ПОЛЕВЫХ ПРАКТИК В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕБУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ БИОЛОГИИ

Статья посвящена профессиональной подготовке будущих учителей биологии и природоведения.Основное внимание уделено роли полевых практик как средства закрепления теоретических знаний иполучения практических умений и навыков студентов.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, компетенции, природоведение, полевые практики.

Nadiya Khlon, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Professor of the Theory and Methodology ofTeaching of Natural Sciences Department

Hlukhiv Olexander Dovzhenko National Pedagogical University

THE ROLE OF FIELD PRACTICE IN THE TRAINING OF THE FUTURE BIOLOGY TEACHERThe article is devoted to the training of future teachers of biology and natural science. The main focus is

on the role of field practices as a means to consolidate the theoretical knowledge and obtain the practical skillsof students.

Keywords: training, a competence, natural science, field practice.

© Н. Хлонь, 2016


65 Молодь і ринок №7 (138), 2016

формуються не тільки змістом освітньої програми,яку засвоює випускник, а й освітнім середовищемвищого навчального закладу, освітнімитехнологіями, включаючи самостійну роботустудентів, їхню участь у науководослідній роботі,різних видах практик.

У формуванні знань, умінь і навичокмайбутнього вчителя біології значна рольналежить польовим практикам, зміст і завданняяких повинні мати професійну спрямованість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, уяких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Серед знаменитих учених, якізаймались вивченням питань педагогічноїефективності навчальних екскурсій і мандрівок,слід згадати І.І. Полянського, Б.О. Федченка,М.П. Анциферова, Б.Є. Райкова, Д.Н. Кайгородова,О.Я. Герда, О.Ф. Родіна, А. В. Даринського. Багаторозроблених ними теоретичних положень, а такожпрактичних рекомендацій залишаютьсяактуальними до нинішнього часу. Низкадосліджень присвячена організації і проведеннюпольових практик з геології, географії, біології,екології. Зокрема, методиці організації навчальнихпрактик у майбутніх екологів присвячені роботиН.В. Мех, М.М. Назарук, С.А. Сидоренко. Удослідженні В.П. Строкаль визначено педагогічніумови і на їх основі розроблено структурнологічну схему організації навчальних практикстудентівекологів [5, 6]. Т.М. Алдоновою і І.І. Яритоюопубліковані методичні рекомендації з навчальної(польової) практики з природознавства ікраєзнавства в системі підготовки вихователядошкільного закладу та вчителя початкових класів[1]. Науковці, які займаються проблемоюформування готовності майбутніх вчителів біологіїдо професійної діяльності (А.М. Кмець, І.М. Коренева,С.Д. Рудишин, М.В. Хроленко), зазначають, щообов’язковим компонентом особистісногостановлення майбутнього вчителя біології єсистема практик (польових і педагогічних).Автори підкреслюють, що “польові практикистудентівбіологів проводяться як єдиний циклнавчальних робіт, що підпорядковуютьсязавданням підготовки вчителяпредметника і єлогічним продовженням лекційного курсу,лабораторних та практичних робіт” [3].

Формулювання цілей статті. Польовіпрактики є невід’ємною і важливою складовоюпідготовки вчителя біології. Від рівня їхньогопроведення залежить рівень підготовкимайбутнього спеціаліста і успіх його роботи.Деяким аспектам проблеми польових практик упрофесійній підготовці студентівбіологівприсвячена стаття.

Виклад основного матеріалу дослідження.Польові практики забезпечують оволодіннястудентами знаннями, уміннями і навичками, якінеможливо отримати в аудиторії.

Завданням польових практик має бутизакріплення теоретичних знань, які отрималистуденти під час лекційних і практичних занять,а також оволодіння методикою польовихдосліджень [4]. Майбутній спеціаліст має знатиособливості різноманітних об’єктів природи,уміти пояснювати їх, знаходити причини тих чиінших природних явищ і процесів. Адже завждивеликою повагою користується вчитель, якийлюбить природу, добре знає її компоненти, можерозбиратися у складних природних зв’язках.

Вважаємо, що комплекс польових практик усистемі підготовки студентівбіологів виконуєнизку завдань, які полягають у:

систематичному навчанні студентівпрактичній діяльності, пов’язаної з умовамиприродничих екскурсій;

допомозі в оволодінні основними етапамиздійснення практичної і науковопізнавальноїдіяльності;

формуванні умов для творчої самореалізаціїчерез самостійне вирішення проблем практичногохарактеру;

активізації інтересу студентів до польовоїроботи;

освоєнні студентами навичок польовихприродничих досліджень.

Науковометодичною основою практик єсистемний підхід до вивчення природних об’єктів,який дозволяє найбільш повно виявити і пояснитипричиннонаслідкові зв’язки в оточуючому світі.

Під час польової практики закріплюютьсятеоретичні знання студентів, формуються умінняспостерігати природні явища і процеси,засвоюється методика польових дослідженьприродних систем, розвивається природничемислення, формуються навички дослідницькоїроботи і наукової творчості [2]. Поряд іззагальними завданнями, кожний вид практик маєсвою специфіку і здійснює певний внесок уформування професійних умінь майбутніхфахівців.

Серед польових практик, які проводяться зістудентамибіологами факультету природничої іфізикоматематичної освіти Глухівськогонаціонального педагогічного університету іменіОлександра Довженка з таких біологічнихнавчальних дисциплін, як екологія, ботаніка,зоологія тощо, є польова практика з небіологічноїдисципліни – з геології з основами палеонтології.Ця практика займає певне місце у професійній


66

підготовці студентів і формуванні їхньогоприродничого світогляду.

Розроблена нами польова практика з геологіїз основами палеонтології включає кілька етапів:

I етап – настановчий, під час якого студентампояснюються завдання польової практики,особливості виконання тих чи інших завдань,правила ведення щоденників, збирання колекцій,правила поводження на різних природних івиробничих об’єктах практики.

ІІ етап – проведення практики. Цей етап маєдві складові частини: теоретичну і практичну.Вивчення теоретичного матеріалу включаєознайомлення з особливостями району практикина основі опрацювання картографічногоматеріалу, зокрема карт Атласу Сумської області.Ця робота здійснюється за наступною програмою:

1. Фізикогеографічне положення районупрактики. Студенти описують, у якій частиніУкраїни, Сумської області розташований районпрактики; з якими районами, областями вінмежує; на якій території розташований щодорельєфу, які річки є на території району.

2. Тектонічна структура району. Затектонічною картою студенти з’ясовують, на якійтектонічній структурі розташований район; наякій глибині знаходиться кристалічнийфундамент; у якому напрямку змінюється глибиназалягання фундаменту платформи; чи є натериторії зони порушень.

3. Геологічна будова району. На основігеологічної карти студенти дають характеристикугірським породам, представленим на території;визначають, який вік мають ці гірські породи, уяких місцях району вони поширені.

4. Особливості четвертинних відкладів.Вивчаючи карту четвертинних відкладів, студентидають відповідь на питання про те, якими гірськимипородами представлені четвертинні відклади, уяких місцях вони поширені та який мають вік.

5. Геоморфологічні умови району. У зв’язку зтим, що з тектонічною та геологічною будовоютериторії тісно пов’язаний рельєф, за допомогоюгеоморфологічної карти студенти з’ясовують, якіформи рельєфу представлені у районі, у яких самемісцях району вони поширені, яке походженнямають ті чи інші гірські породи.

Друга складова польової практики –практична. Вона проводиться та територіїЗаруцького крейдяного родовища і вапняногозаводу. Обрання цих об’єктів пов’язано з тим, щовони знаходяться порівняно недалеко від міста, атакож тому, що крейда є однією знайпоширеніших та найдавніших гірських поріду районі, яка виходить на поверхню.

Під час польових досліджень здійснюєтьсяробота наступного змісту:

опис фізикогеографічного положенняродовища;

опис тектонічної структури і геологічноїбудови району родовища;

вивчення фізичних властивостей крейди; з’ясування походження крейди; збір зразків крейди для колекцій; знайомство і опис роботи Заруцького

вапняного заводу: час заснування заводу; кількість цехів і особливості їхньої роботи; техніка, яка використовується для

видобування і переробки крейди; продукція заводу і географія її поширення.Після завершення польового заняття студенти

пишуть звіт щодо проведеної роботи,доповнюючи його власними фотознімками.

Результати польових досліджень складаютьпідґрунтя курсових, бакалаврських тамагістерських робіт, поповнюють колекції і фондимузею природи факультету.

На третьому курсі частина студентівбіологівобирає додаткову спеціалізацію “Природознавство”.У навчальному плані цієї спеціалізації однією знавчальних природничих дисциплін є“Землезнавство” (162 години – 4,5 кредитів).

Навчальний зміст програми із землезнавства– це низка змістових частин (модулів), якіскладаються з лекційних, практичних ілабораторних занять, самостійної роботистудентів.

У робочій програмі відображена авторськапозиція щодо значення тематичного змісту ізземлезнавства для професійної підготовкимайбутніх фахівців.

Метою навчальної дисципліни є оволодіннястудентами необхідним об’ємом теоретичних іпрактичних умінь і навичок, які дозволятьмолодому спеціалісту викладати природознавствоу середній школі у відповідності до сучаснихвимог. Навчальна дисципліна “Землезнавство”формує світогляд майбутніх педагогів, дає поняттяпро географічну оболонку Землі, форму, розміри,внутрішню будову, походження і положення усвітовому просторі нашої планети. Майбутнібіологи повинні розуміти головні закономірностіпроцесів, що відбуваються у літосфері, атмосфері,гідросфері і біосфері.

Завдання навчальної дисципліни полягають уоволодінні студентами знаннями про географічнуоболонку Землі, динамічні процеси, щовідбуваються в літосфері, атмосфері, гідросфері ібіосфері, які є базовими для формування умінь і



67 Молодь і ринок №7 (138), 2016

навичок в обсязі, необхідному для майбутніхбіологів зі спеціалізацією “природознавство”;формуванні у студентів наукового світогляду, якийсприятиме розумінню сутності процесів, щовідбуваються у географічній оболонці Землі;набутті умінь і навичок, необхідних майбутньомувчителю біології і природознавства.

Важливо враховувати те, що у теоретичній іпрактичній підготовці майбутнього вчителяприродознавства повинні знайти відображенняголовні напрями модернізації шкільноїприродничої освіти, зміни в її змістовній іорганізаційній складовій. Ці зміни пов’язані зудосконаленням змісту і структури шкільноїприродничої освіти. Реалізація навчальноїпрограми з природознавства висуває вимоги доформування у майбутніх вчителів методичнихумінь змістовно наповнити і організувати такіформи навчання, як спостереження у природі,практична робота на місцевості, екскурсії.

Таким чином, враховуючи вищезазначене,можна зробити висновок про важливість інеобхідність вивчення даної навчальноїдисципліни для майбутніх учителівприродознавства і біології також. Для закріпленняотриманих теоретичних знань на лекціях іпрактичних умінь на лабораторних і практичнихзаняттях необхідна польова практика, яка покищо відсутня у навчальному плані. На нашу думку,включення польової практики із землезнавства єнеобхідною умовою цілісної підготовкимайбутнього спеціаліста з природничихдисциплін.

Під час дослідження був розробленийнаступний зміст польової практики ізземлезнавства:

1. Орієнтування на місцевості. Польовапрактика має сприяти поглибленнюкартографічних знань майбутніх фахівців,удосконаленню вмінь працювати з планами такартами місцевості, опануванню різнимиспособами орієнтування у просторі і часі.Отримані на польовій практиці знання та уміннябудуть необхідні під час викладання теми“Зображення земної поверхні” у шкільному курсіприродознавства.

2. Опис і вимірювання місцевих форм рельєфу.Мета практики – закріпити і розширити знанняпро рельєф, отримані на аудиторних заняттях, таоволодіти найпростішими методами польовихгеоморфологічних досліджень і камеральноїобробки отриманих матеріалів. Основні завданняпрактики полягають у тому, щоб студентинавчилися виділяти на місцевості окремі формирельєфу і встановлювати закономірності їх

просторового поширення; визначати морфологічніі морфометричні характеристики рельєфу: йогозовнішній вигляд, довжину, ширину, відноснувисоту чи глибину врізу, крутість схилів тощо;встановлювати вік рельєфу і зв’язок згеологічною будовою та іншими природнимикомпонентами; оцінювати вплив рельєфу нагосподарську діяльність людини.

3. Характеристика погодних умов. Напольовій практиці з цієї теми студенти маютьзакріпити теоретичні знання, отримані на лекціяхі лабораторних заняттях з розділу “Атмосфера”,набути практичні навички, необхідні викладачуприродознавства в його подальшій педагогічнійроботі. А саме: організації метеорологічнихспостережень у загальноосвітній школі; вивченнібудови метеорологічних приладів та набуттінавиків роботи на метеорологічному майданчику;складанні, веденні журналів погоди тощо. Під часпрактики студенти мають навчитися працюватиз метеорологічними приладами, фіксуватиотримані дані, аналізувати результатиспостережень, складати прогнози погоди.

4. Вивчення водних об’єктів місцевості.Основною метою цього розділу польової практикиє поглиблення і закріплення теоретичних знаньпро водні об’єкти суші, з якими студентизнайомилися під час вивчення розділу“Гідросфера”. З мети практики випливають їїосновні завдання: оволодіння методамиспостережень за гідрологічним режимом водойм(рівнем, температурою, прозорістю, кольоромводи тощо) та опрацювання матеріалівспостережень; набуття навичок складатигідрологічні характеристики річок, озер, підземнихвод.

Для проведення таких занять не потрібні будутьзначні транспортні витрати, так як всі необхіднідля досліджень природні об’єкти знаходяться абона території міста, або недалеко за містом.

Отже, загальним завданням усіх видів практикє формування у студентів таких знань, умінь інавичок, які дозволять їм у подальшійпрофесійній діяльності організовувати практичнуроботу учнів на місцевості, розробляти іпроводити екскурсії у природу, організовуватидослідницьку роботу з учнями щодо вивченняокремих природних компонентів або природнихкомплексів у цілому. Польова практика ізземлезнавства має зайняти відповідне місце упідготовці майбутніх вчителів природознавства,поглибивши і розширивши коло практичних уміньі навичок майбутніх фахівців.

1. Алдонова Т.М. Методичні рекомендації до


68

програми з навчальної (польової) практики зприродознавства і краєзнавства в системіпідготовки вихователя дошкільного закладу тавчителя початкових класів / Т.М. Алдонова,І.І. Ярита. – Луганськ: Альмаматер, 2008. – 107 с.

2. Блажиевская А.П. Задания для самостоятельнойработы по полевой практике / А.П. Блажиевская,Ковальчук Г.В., Кмец А.Н., Пявка А.И., Хлонь Н.В.,Шерпелева В.М. – Глухов: ГГПИ, 1989. – 52 с.

3. Кмець А.М. Формування готовності майбутніхвчителів біології до професійної діяльності у процесіпроходження різних видів практики / А.М. Кмець,І.М. Коренева, С.Д. Рудишин, М.В. Хроленко // ВісникГлухівс ьког о нац іона льно го педаго г ічн огоуніверситету імені Ол ександра Довженка.

Серія: Педагогічні науки. – 2014. – №26. –С. 46 – 59.

4. Навчальнопольова практика з географічнихдисциплін: Навчальний посібник / за ред. Я.О. Мольчака,О.І. Бондара, В.Г. Чирки. – Луцьк: Надстир’я. –1999.

5. Строкаль В.П. Методичні засади організаціїнавчальних практик у майбутніх екологів (Текст):автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.02 /В.П. Строкаль; Національний університет біоресурсіві природокористування України. – К., 2012. – 24 с.

6. Строкаль В.П. Методика організаціїнавчальних практик у майбутніх екологів:монографія / В.П. Строкаль; за заг. ред. Н.М. Рідей.

– Херсон: Грінь Д.С., 2012. – 264 с.


Постановка проблеми. Процесознайомлення дітей з народноюіграшкою дуже актуальний у наш час.

Дошкільне дитинство є початковим періодомстановлення особистості, коли формуються

основи її характеру, ставлення до навколишньогосвіту людей, до себе, засвоюються моральнінорми поведінки. На сучасному етапі проблеміознайомлення дошкільників з народною іграшкоюприділяють свою увагу такі науковці, як А.М. Богуш,

Марія Ярушак, кандидат педагогічних наук,викладач кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ

У статті показано дошкільний навчальний заклад, який має стати для дітей тим моральнимсередовищем, в якому цілеспрямовано будуть реалізовуватися завдання формування свідомої особистості.

Ключові слова: моральне виховання, національна свідомість, професійна підготовка вихователів,народна іграшка.

Літ. 16.

Мария Ярушак, кандидат педагогических наук,преподаватель кафедры общей педагогики и дошкольного образования


ФОРМИРОВАНИЕ НРАВСТВЕННЫХ КАЧЕСТВ У ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГОВОЗРАСТА СРЕДСТВАМИ НАРОДНОЙ ИГРУШКИ

В статье показано дошкольное учебное заведение, которое должно стать для детей нравственнойсредой, в которой целенаправленно будут реализовываться задачи формирования сознательной личности.

Ключевые слова: нравственное воспитание, национальное сознание, профессиональная подготовкавоспитателей, народная игрушка.

Mariya Yarushak, Ph.D. (Pedagogy),Lecturer of the General Education and Early Childhood Education Department


FORMATION OF MORAL QUALITIES OF PRESCHOOL CHILDREN BY MEANS OFTRADITIONAL TOYS

The article discribes the preschool establishment, which must be the moral environment for children,where the task of forming the conscious individual will be purposefully implemented.

Keywords: moral education, national consciousness, training of teachers, folk toys.

УДК 372.034:745(477)

© М. Ярушак, 2016


69 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Н.С. Буркун, Г.У. Григоренко, Н.Я. ДзюбинаМельник, Г.В. Довженюк, Н.В. Лисенко,О.С. Найден, Т.І. Поніманська, М.Г. Стельмаховичта ін. Зробивши аналіз теорії і практикидошкільного виховання, ми бачимо, що насучасному етапі недостатньо розробленніметодичні аспекти використання українськоїфольклорної ляльки як особливого видународного мистецтва, що сприяє формуваннюморальної свідомості дітей дошкільного віку.Протягом дошкільного дитинства розвиваютьсятакі внутрішні моральні якості, як почуття власноїгідності, сорому, обов’язку й ін. Важливий чинниквиховання особистості дитини – історична пам’ять,традиції роду і сім’ї, адже кожна людина несе усобі колективну пам’ять минулих поколінь. Метоювиховання у народній педагогіці є формування вдітей усвідомлення належності до коренів свогороду і народу, значущості таких людських чеснот,як голос совісті, любов до матері тощо.

Мета статті – розкрити формуванняморальних якостей у дітей дошкільного вікузасобами народної іграшки.

Виклад основного матеріалу. Значенняіграшок у житті нашого малюка переоцінитинеможливо, саме гра – основна діяльність вашоїдитини. До двох років вона вже чудово володієумінням поводження з предметами, знає, як нимикористуватися. Дитина програє окремі сюжети:годівля кішечки, одягання ляльки,транспортування кубиків в автомобілі. Гра, яксамостійна дитяча діяльність формується під часвиховання і навчання дитини, вона сприяєосвоєнню ним досвіду людської діяльності.Іграшка у разі виступає як своєрідний еталон тихпредметів, дізнатися призначення яких, і освоїтирізні дії, із якими слід познайомитися дитині. Граніж формою організації дитячого життя, важливатим, що є психології дитини та її особистості.

Гра і іграшка невіддільні одне від друга.Іграшка може викликати до життя гру, а гра інодівимагає собі нову іграшку. І недаремно в іграхдітей беруть участь як іграшки, куплені укнигарні, а й зроблені вихователями, батьками чисамі діти. Іграшки можуть бути дужерізноманітними, але вони повинні відповідатипевним педагогічним і художньою вимогам.

Саме у вихованні моральних якостей дитинислід згадати про народну іграшку. Одним ізнайпопулярніших видів іграшки кінця ХІХ – поч.ХХ століття була забавкалялька, адже лялька –то образ людини i займає центральне місце вiєрархiї iграшокфiгурок. “Ляльки ніби оживалиу грі, ставали жінками, чоловіками, дітьми,об’єднувалися у сім’ї, вони допомагали дітям

якнайповніше відтворити у грі буденні i святковіподії, обряди, звичаї та заняття дорослих i у такихспосіб підготувати дитину до майбутнього життя”[4, 64].

У селах дівчата часто грали ляльками,зробленими з ганчірок чи паперу. Голову такоїляльки набивали ганчірками і розмальовувалихімічним олівцем або фарбою.

Лялька – одна з найнагальніших потреб іводночас втілення одного з найчарівнішихжіночих інстинктів у дівчинці. Вважається, щомотанки виконували функцію сакральнихоберегів. Мотанки не мають рук, ніг і тулуба.Виразною є лише голова. Обличчя “пусте” або зхрестом, вишитим різнокольоровими нитками так,що утворювався посередині квадрат [11, 82 – 83].

У народі збереглися такі слова:… Лялькумотанку мотаю,До оселі закликаюДля мого синочку й доніЩастя й радість, гарну долю.Личко – це сонечко,На ньому спіральку,Грайся, моя сонечко,Тобі – перша лялька….[11, 82].Мистецтво української лялькимотанки

віддавна було покликане змалку формувати вдівчаток духовний світ та пробуджувати відчуттярідного коріння, любов до рідної землі.

Марко Грушевський зазначав, що в Україніганчір’яні ляльки були популярні серед дівчат.Навіть після одруження молодиці везли із собоюляльки, які ховали у скринях [5, 114]. В Україні,ще на початку XX століття дівчата, готуючискриню з весільним посагом, разом з рушникамита сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожнадівчина робила мотану ляльку, яку забирала ізсобою в нову сім’ю. Причому в родині чоловікадозволялось молодій дружині, допоки в молодятнемає діток, гратись лялькою, і чим більше,вважалося, вона грається лялькою, то швидшестане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А колинароджувалась дитина, то молода мати клаласвоїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігалидитя від хвороб та поганих очей, а коли дитинапідростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Марко Грушевський пише про один із способіввиготовлення мотанки: “Щоб ляльку зробити,спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплятькульку, положать її в полотнинку, зав’яжуть яквузлик, ниткою, сформують голівку, а зверхупридушать, щоб вийшло таке, як очіпок умолодиці чи стрічка в дівки. Як висохне,вив’язують, наче молодицю, хусткою, або як дівці,вичешуть кіску з прядива, і узявши за лоб, ззаду


70

заплетуть її з кісниками і стрічками. У вузликголівку, на місці, де він зв’язаний і де буде уляльки шия, встромлюють коротеньку паличкуабо ще більше обмотують її, щоб було за щозачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей іживота. Рук немає, лише рукави й уставкиприробляють і керсет одягають. Далі на поясінамотують мотузку чи прядива тісно і нимприв’язують спідницю, запаску чи плахту,попередницю чи фартух. Майструючи, співаютьпісень, дівчата – весільних, а молодиці – Ненькиабо що” [5, 114 – 115].

Лише з останньої скупої фрази можна бачити,що виготовлення ляльки, супроводжуванеспеціальною обрядовою піснею, було свого родумагічним актом, спрямованим на добру долю,подружню злагоду, щасливе весілля, гармонію вродині.

О. Найден звертає увагу, що “куклою” у народіназивали жмуток колосся, який залишали на краюполя, закручували по ходу сонця і прикрашалияскравими стрічками. Використовувалась уритуалах, присвячених майбутньому врожаю [10].Марко Грушевський, будучи священиком, звісно,в силу свого сану і світогляду, зупинивсявиключно на іграшковій суті мотаної ляльки,цілком ігноруючи її обрядову, сакральну, магічнусуть. Народні майстри кажуть, що віддавналялькамотанка вважалася ритуальною – матеріробили їх для своїх дітей, а нареченим дарували,щоб діти народжувалися. Часто у мотанок немаєоблич – їх не вишивали, щоб не вселився злийдух. Магічна роль мотаної ляльки, як захисногооберегу, відображене в народних казках. Лялькамотанка є помічницею і берегинею героїні в казці“Василиса Прекрасна”. Мати, помираючи, даєсвоїй доньці лялечку і наказує, щоб та берегла її,шанувала, годувала крихтами хліба і краплямимолока – і лялечка завжди буде вірноюпомічницею. Дівчина виконує наказ матері, ілялька допомагає їй здійснити усі завдання,виконати усі забаганки лихої мачухи, вийтипереможницею в символічному поєдинку зБабоюЯгою і зрештою здобути щастя й добробут.

Кожна лялька когось представляє: “Це мама, аце тітка Наталка, а то бабуся”. Про ляльок дбають,як дорослі про дітей: “Ось ми наваримо варениківта будемо обідати”…. “До ляльок дівчата говорять:“Ми підемо в поле, та не пустуйте, будьте чемні”.Або таке: “А ми підемо в гості та вам гостинціпринесемо” [2, 28].

Гра з ляльками наслідує різні щодення заняттядорослих – вони жнуть, перуть, варять обід,обідають тощо [7, 66]. Здебільшого дитячі ігривідображали побутову, господарську сторону

життя сім’ї. Аби виконати в грі ту чи іншу роль,дитина мала мати своє уявлення про особливостіреалізації дій (трудових чи професійних).

Доцільно згадати дитячі ігри, завдяки яким уповчальній формі обігравалися прийоми хатньої,сільськогосподарської роботи; які сприялитрудовому вихованню та виховували шану дохліба. В. Скуратівський у книзі “Берегиня”зазначає: “Дівчатка, спорядивши на пригорбкупіч, замішували піскове “тісто”, роблячи з ньогопалянички. Буханці, прилаштувавши налисточках подорожника, випікали на паркомусонці, а хлоп’яки, ставши в коло, розгадувализагадки: “Чим хата багата?” – запитував “князь”,що стояв у центрі. “Хлібом і родиною!” –відказував той, на кого впала черга відповідати.“Звідки сходить сонце?” – звертався ватаг доіншого. “Із хати”. – “А хліб?” – “З пікної діжі...” –А ти скажи мені таке: в беззубого діда залишиласяскоринка до обіду – як йому з’їсти її? – запитувавкнязь у найменшого. Якщо дітлах не міг одразувідповісти, його виручав сусіда: “Аби хліб, а зубизнайдуться”. – “Без зубів лихо, – додавав з гуртуінший, а без хліба ще гірше”. “Нарешті згадувавприказочку й іспитований”: “Мій дідуньо міждвома хлібами вмер: старого не було, а нового недочекався...”

Коли ж ігри закінчувалися щасливо, вважалося,що “хлібороби” виконали свій обов’язок; якщо жхтось не спромігся відповісти на запитання,“князь” приказував: “Грушкаминушка, а хлібкожен день. Ото іди назбирай дровець, заміситісто, випечи хліб і почастуй нас!” [14, 134].

Такі ігри змалечку привчали дітей до праці,виховували шанобливе ставлення до хліба.Народна мораль увібрала в себе численніприказки та прислів’я про хліб: “Хліб усьомуголова”, “Без хліба немає обіда”, “Хліб житній –батько рідний, гречана каша – мати наша”, “Неможна викидати хліб, бо він святий” [12].

Про шанобливе ставлення українців до хлібаяк до святині, як до символу людського добробутунаголошено у приказках: “Хліб – батько, вода –мати”). Нагадаємо, що споконвіку достаток,щасливе життя пов’язувалося з хлібом, тому цейобраз часто спостерігаємо в усталених зворотах:почесний хліб, поклонитися паніматці з хлібомтощо. Уже в ранньому віці діти (як хлопчики, такі дівчатка) переконувалися, що земля – основажиття всього живого, а хліб є не лише щоденноюпотребою, а передовсім – святинею, однією знайважливіших цінностей. Сприяла цьому такожучасть дітей у різних обрядах у процесі збиранняхлібів. Разом із матір’ю, коли дозрівали жито,пшениця, молодші діти виходили в поле. Дівчата



71 Молодь і ринок №7 (138), 2016

брали найактивнішу участь у збиранні хлібівразом із батьками. Так у процесі цієї діяльності удівчаток формувалося почуття відповідальності,яке утверджувалося баченням результатів власноїпраці. До речі, завершувався процес збиранняобрядом обжинок, який передбачав залишанняжмутка стебел на полі та плетінням вінка зколосся. Участь у збиранні врожаю, за якої дитинамала можливість щоденно бачити власнірезультати, поступово сприяв оволодіннюхліборобською майстерністю [14; 15].

Окрім іншого, доцільно згадати, традиційнопольові роботи розпочиналися після Семена (14вересня), про що свідчать і відповідні говірки: “Якприйде житосій, то не зважай на врожай, а житосій”. До речі, особливу виховну функціювиконував обряд. З одного боку, обряд вражавдітей своєю святковістю, що своєю чергоювпливало на прагнення бути причетним до цихподій у житті дорослих. З іншого – саме оточення(і не лише родинне) пробуджувало прагненняпродемонструвати власні досягнення [15].

Певний інтерес має дослідженняВ. Філімонової, котра здійснила ґрунтовний аналізролі дитячої гри в суспільному дошкільномувихованні України (70ті роки ХІХ ст. кінець 20хроків ХХ ст.). Дослідниця доводить, що основоюгри вважалося вільне копіювання дитиноюреального життя, навколишнього середовища,долання перешкод, які в реальному житті їйздолати не під силу. Науковцями досліджуваногоперіоду підкреслювалося, що ігри дітей маютьмінливий характер і не протиставляютьсяреальному життю, а є своєрідним йоговідображенням. І тільки поступово, в міру того,як дитина знайомиться з реальним життям, дитячагра стає схожою на ігри дорослих.

Прикладом слугує гра “Перепілочка”, яка йсьогодні є популярною серед дівчаток:

Тут була перепілочка,Тут була невеличкаА у перепілочкиніжки болятьПри останніх словах “перепілочка” вказує на

свої ноги. Якщо дівчатка говорять, що болитьголова, то вказують на голову [1, 133 – 134].

Як бачимо, через ігри дівчатка моделювали нелише основні заняття майбутніх жінок, але і їхнійстан після важкої праці. До речі, через ігри у дітейформувалися відповідні моделі взаємодії чоловіката дружини, стереотипи соціальної поведінкизагалом.

Про важливість гри у виховані дівчинкиговорить О. Кісь: “В іграх з ляльками дівчатанасамперед імітували головні функції жінки –

господині та матері, відтворюючи виконанняхарактерних господарських обов’язків: ляльки вних пораються в хаті, палять у печі, годуютьхудобу, перуть, жнуть тощо. В інших випадкахдівчата самі намагаються наслідувати в грівідповідні трудові процеси (жнива, в’язанняснопів, складання кіп). Невід’ємнимикомпонентами такої гри були іграшкові меблі,посуд, господарські знаряддя” [9, 101].

Окрім цього ігри були засобом вихованнялюбові до всього живого й неживого. Батькивчили дівчат шанувати природу, а завдаватишкоду всьому живому вважалося великим гріхом.Щоправда, часу на ігри у сільських дітей булообмаль, оскільки було багато роботи.

До прикладу, у грі дівчаток “дочкиматері”,одна з них виконувала роль матері, інша – доньки(або донькою була лялька). При цьому “мати”часто змінювала своє ім’я на ім’я когось іздорослих (власної матері, тітки, сусідки),копіювала їхні дії в реальному житті. Якщодонькою була лялька, то дитина ставилася до неїяк до живої – годувала, одягала, давала настанови,вкладала спати, навчала, сварила тощо [9].

М. Стельмахович доводить, що важкопереоцінити значення гри в житті дівчинки,позаяк уявити дитинство без гри неможливо. Вумовах сьогодення окрім дитячих рольових ігорпобутують вироблені народною педагогікою ігриз готовими правилами – рухливі, дидактичні,драматизовані, які розвивають допитливість ікмітливість, сприяють сенсорному вихованню,вселяють життєвий оптимізм і будять емоційнуснагу [16, 238 – 239].

Про певний символічний зв’язок між гроюляльками та здатністю до дітонародженнясвідчить також і те, що це захоплення вважалинормальним для дівчинки віком до 10 років,тобто до початку періоду активного статевогодозрівання. Яскравим прикладом існуваннявікових обмежень щодо гри з ляльками єзафіксовані матеріали в дослідженні Н. Заглади:“Гуляють і роблять кукли дівчатка з трьох додесяти, а старшим соромно робити і на нихкажуть: Куклачка, уже сама матка, а ще куклиробить; потилятилася з дітьми маленькими” [6,119].

Ляльки з’являлися в руках дівчаток як тількивони починали говорити. Вже з трьох років удівчинки з’являлись ляльки, виготовлені зтканини чи природних матеріалів [8, 28], що булисуто дівочими іграшками.

Бавлячись ляльками дівчата закріплювали своїзнання про материнство, структуру сім’ї, громади,родини, поведінку жінок. У грі з ляльками


72

дівчатка копіювали головні жіночі функції –господині та матері [6, 28]. До прикладу, дівчаткаодягали ляльок у святкове вбрання, щоб йти доцеркви, накривали стіл для гостей, готували обід,вечерю тощо.

До того ж дівчатка вибирали для своїх ляльокпотрібні їм всілякі речі до зазначеної праці:“черепки – це посуд, невеличкі гачки – це сапи,у дужку зігнутий пруток – це серп, пісок, глина,камінці – це харчі” [9, 118].

“Іграшок у дітей майже не було. Часом старшіменшим ляльку з ряндя (ганчір’я) зроблять. Наярмарку купували цоркало, деркачі, клепачикидерев’яні, “пищалки” з глини, плетені з шашу(очерету) кошарчики, з вільхи – козуби: “То сяне сказить в дитячих руках” [6, 97].

Великі потенційні можливості мали й тіматеріли, з яких виготовляли іграшки. Доприкладу: крива палиця, кривуля (з гачком) – токоса; тріска – то віз, щоб сіно возити; земля, пісок– то зерно, насіння для висіву, мука для стравитощо [13, 160]. Усе це робило дитячу іграшкунеобхідним атрибутом всебічного гармонійногорозвитку особистості дитини.

Висновок. Отже, потрібно зазначити, щонародна іграшка формує моральні, трудові якостіу дітей дошкільного віку. Показано, щодошкільний навчальний заклад має стати для дітейтим моральним середовищем, в якомуцілеспрямовано будуть реалізовуватися завданняформування свідомої особистості.

1. Бабенко В.А. Этнографический очеркнародного быта Екатеринославского Края:[Электронный ресурс] / В.А. Бабенко. –Екатеринослав: Тип. Губерн. Земства, 1905. – 156.

2. Борисенко В. Традиції і життєдіяльністьетносу (на матеріалах святковообрядовоїкультури українців): навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл. / В. Борисенко. – К.: Унісерв, 2000. –191 с.

3. Гайова Є. Дитина в обрядах і звичаях наМукачівщині / Євгенія Гайова // Українськародина: Родинний і громадський побут /Упорядник Лідія Орел. – К.: Видво імені ОлениТеліги, 2000. – С. 92 – 97.

4. Герус Л.М. Українська народна іграшка /Л.М. Герус. – К.: БалтiяДрук, 2007. – 264 с.

5. Грушевський М. Дитина в звичаях тавіруваннях українського народу. – 2ге вид.,стереотип / Марко Грушевський. – К.: Либідь,2011. – 254 с.

6. Заглада Н. Побут селянської дитини с. Старосілляматеріали до монографії / Н. Заглада. – К., 1929. –218 с.

7. Заглада Н. Відділ монографічногодослідження села: (село Старосілля) / Н. Заглада;Всеукр. АН, Провідник по музеї антропології таетнології ім. Хв. Вовка. – К.: [б. в.], 1930 (УПОШк. ФЗУ). – 78 с.

8. Зязева Л.К. Предметы воспитанияукраинцев / Зязева Л.К. // “Мир детства” втрадиционной культуре народов СССР. –Ленинград, 1991. – Ч. 1. – С. 24 – 30.

9. Кісь О. Жінка в традиційній українськійкультурі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)/ Оксана Кісь. – Львів: Інститут народознавстваНАН України, 2008 – 272 с.

10.Найден О. Українська народна. іграшка.Історія. Семантика. Образна своєрідність.Функціональні особливості. – К.: АртЕк, 1999. –256 с.

11.Образотворча діяльність дітей: за ідеямиСофії Русової / упор. Людмила Синекоп. – К. :Редакції газет з дошкільної та початковоїосвіти, 2013. – 112 с. – (Бібліотека “Шкільногосвіту”).

12.Прислів’я, приказки, афоризми. – К.: Велес,2011. – 17 6 с . – (Культурна сп адщи наУкраїни).

13.Сіркізюк В.В. Основи національноговиховання: навч. посібн. для студ. вищих навч.закл. / В.В. Сіркізюк. – КамянецьПодільський:Абетка НОВА, 2004. – 304 с.

14.Скуратівський В.Т. Берегиня: Худож.оповіді, новели / В.Т. Скуратівський. – К.: Рад.письменник, 1987. – 278 с.

15.Скуратівський В.Т. Український народнийкалендар / В.Т. Скуратівський. – К., 2003. – 384 с

16.Стельмахович М. Народна педагогіка /М. Стельмахович. – К.: Радянська школа, 1985. –312 с.



“Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості”.

Василь Сухомлинський педагог, публіцист, письменник, поет


73 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми в загальномувигляді. Основним завданням вищоїшколи сьогодні вважають підготовку

висококваліфікованого спеціаліста, конкурентоздатногона ринку праці, компетентного та такого, що вільноволодіє обраною професією, готовий до творчогоросту та самовдосконалення. Реалізація поставленогозавдання можлива через залучення майбутніх фахівців(у нашому випадку – вчителів біології) до самостійноїроботи; виховання їх ініціативності та творчості. Цевимагає відбору нових методів навчання, модернізаціїосвітнього процесу вишів, розробки ефективнихпідходів у процесі підготовки вчителів біології.

Фундамент сучасної біології становитьгенетика, що являє собою об’єднання загальнобіологічних дисциплін. Вивчення генетики увищій школі базується на експериментальномупідході до природних процесів і явищ, а томусприяє формуванню у студентів науковогосвітогляду та цілісної картини природи.

Власна викладацька діяльність показує, щостуденти з неабияким інтересом відносяться доактуальних проблем генетики, занурюються упростір “генетичних досліджень”, ініціативнорозв’язують типові задачі, запропонованівикладачем на заняттях. Однак, майбутні фахівці

УДК 378.575:2

Ліана Бурчак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біології та основ сільського господарстваМикола Мигун, кандидат сільськогосподарських наук,

доцент кафедри біології та основ сільського господарстваГлухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

ВИВЧЕННЯ СТАТІ ЯК СКЛАДНОЇ ГЕНЕТИЧНОЇ ОЗНАКИ НА ЗАНЯТТЯХЗ КУРСУ “ГЕНЕТИКА З ОCНОВАМИ СЕЛЕКЦІЇ”

Статтю присвячено проблемі удосконалення навчального процесу у вищій школі з генетики,розкрито практичну спрямованість занять з курсу “Генетика з основами селекції” на вивчення статі якскладної генетичної ознаки. Також наведено порівняння статевих типів конопель за фенотиповимиознаками.

Ключові слова: генетика, стать, коноплі, фемінізована група, маскулінізована група, матірка,плоскінь.

Табл. 2. Літ. 9.

Лиана Бурчак, кандидат педагогических наук, доцент кафедры биологии и основ сельского хозяйстваНиколай Мигун, кандидат сельскохозяйственных наук,

доцент кафедры биологии и основ сельского хозяйстваГлуховского национального педагогического университета имени Александра Довженко

ИЗУЧЕНИЕ ПОЛА КАК СЛОЖНОГО ГЕНЕТИЧЕСКОГО ПРИЗНАКАНА ЗАНЯТИЯХ ПО КУРСУ “ГЕНЕТИКА С ОCНОВАМИ СЕЛЕКЦИИ”

Статья посвящена проблеме совершенствования учебного процесса в высшей школе по генетике,раскрыто практическую направленность занятий по курсу “Генетика с основами селекции” на изучениепола как сложного генетического признака. Также приведено сравнение половых типов конопли зафенотиповыми признаками.

Ключевые слова: генетика, пол, конопля, феминизированная группа, маскулинизированная группа,

матерка, посконь.

Liana Burchak, Ph. D. (Pedagogy), Assosiate Professor of the Biology and Basics of Agriculture DepartamentHlukhiv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University

Mykola Myhun, Ph. D. (Agriculture), Assosiate Professor of the Biology and Basics of Agriculture DepartamentHlukhiv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University

THE STUDY OF GENDER AS A COMPLEX GENETIC TRAIT AT THE CLASSES OFTHE COURSE “GENETICS WITH BASICS OF SELECTION”

The article is devoted to the problem of improvement of the educational process in genetics at highschool, reveals the practical orientation of the exercises of the course“Genetics with basics of selection” on thestudy of gender as a complex genetic characteristics. The author provides the comparison of genital types ofcannabis according to the phenotypology signs.

Keywords: genetics, a gender, cannabis, a feminized group, a masculinizing group, matirka, hempen.

© Л. Бурчак, М. Мигун, 2016


74

відчувають певні труднощі у розумінні деякихаспектів генетичної науки, таких якот стать,успадкування ознак тощо.

Отже, існує протиріччя між потенційнимиможливостями курсу “Генетика з основамиселекції” та недостатньою спрямованістю їх напрактичну підготовку фахівцівбіологів упедагогічному закладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Вивченню статі конопель присвятили свої працітакі вчені як: В. Гофман “Формування статіконопель”, Р. Зенгбуш “Внесок у вивченняпроблеми статі конопель”, М. Гришко “Біологіяконоплі”, М. Мигаль “Генетика пола конопли”,“Експериментальна зміна статі конопель”,“Біологія луб’яних волокон конопель”,“Одночасно достигаючі коноплі”, С. Міщенко,І. Лайко “Успадкування ознак статі в першомупоколінні самозапилених рослин середньоросійськогоі південного сортів однодомних конопель”,М. Чайляхан, В. Хрянін “Пол растений и егогормональная регуляция” та інші.

Попри значну кількість досягнень у вивченністаті як генетично детермінованого комплексу,успадкування ознак статі у конопель, можнаконстатувати, що дана проблема є актуальною,оскільки сучасність вимагає розроблення методівуправління спадковістю та мінливістю з метоюотримання необхідних людству форм організмів зпевними ознаками.

Мета статті. Обґрунтувати практичнуреалізацію проблеми вивчення статі як складноїгенетичної детермінованої ознаки на прикладіCannabis sativa L. на заняттях з курсу “Генетиказ основами селекції”.

Виклад основного матеріалу. Питання проте, коли і внаслідок яких причин у процесірозвитку зародка виникає тенденція доформування його чоловічого або жіночого стану,людину цікавило ще з глибокої давнини. Про цесвідчать праці Анаксагора, Гіппократа, Плінія таінших античних учених. У 1891 р. вивчаючисперматогенез у трав’янистих клопів з родиниProtenor, виявлено в одних сперматозоїдах 7 хромосом,в інших – лише 6 (Х. Генкінг). Непарну хромосомуназвали статевою Ххромосомою, інші – аутосомами.Всього в самця 13 хромосом, а сперматозоїди закількістю аутосом (А) і статевих хромосом (Х) буваютьдвох типів, зокрема: 6А + Х і 6А + О.

Аналогічна закономірність виявляється і врослин, які характеризуються статевоюдиференціацією.

Тільки з відкриттям хромосомної теоріїТ. Моргана було з’ясовано матеріальну основуспадковості та механізми визначення статі.

В історичному розвитку коноплярства в нашійкраїні знаковим став 1931 р., коли в м. Глуховібув відкритий Всесоюзний науководосліднийінститут конопель, де розпочато виконаннярізнопланових досліджень. Результати прогресуданого закладу висвітлено в монографіях“Коноплі” (1938 р.) [3] , “Коноплярство”(1953 р.)[4], “Коноплі” (1978 р.) [7].

На сьогодні зрозуміло, що стать контролюєтьсяцілісною системою генотипу, що передбачаєвзаємодію генів статевих хромосом і аутосом.

Стать розглядається як складний генетичнодетермінований комплекс ознак, що перебуває вроздільностатевих організмах у двохальтернативних станах і є механізмами, якізабезпечують процес комбінаційної мінливостівсередині виду, а також його репродуктивнуізоляцію.

Коноплі – луб’яна культура, яка відрізняєтьсявід багатьох інших сільськогосподарських культурнаявністю специфічних біологічних ігосподарськоцінних ознак, що спонукаєселекціонерів спрямовувати свої зусилля навирішення багатьох задач – виведеннявисоковолокнистих, безнаркотичних, стійких заознакою однодомності і урожайних за насіннямсортів конопель.

У природних умовах коноплі (Cannabis L.)відомі як дводомний рід родини коноплевих(Cannabinaceae), для якого характерний статевийдиморфізм – наявність у популяції різко відміннихза фенотипом жіночих і чоловічих рослин [8, 8].

Дводомна конопля складається з двох статевихтипів – жіночого та чоловічого. Жіночі рослинидводомної коноплі здавна названі в народіматіркою, а чоловічі – плоскінню. Матірка формуєкомпактне фемінізоване суцвіття з густорозташованими жіночими квітками, котріскладають оцвітину зеленого кольору, у якомузнаходиться маточка з двома голкоподібнимиприймочками, що виходять назовні. Післязапліднення яйцеклітини оцвітина розростаєтьсяв ширину у відповідності з величиною і формоюнасіння.

Плоскінь, навпаки, формує розрідженемаскулінізоване суцвіття з чоловічими квітками,що складаються з квітконіжки, п’яти блідозелених листочків оцвітини та п’яти тичинок здовгими чотири гніздовими пиляками світложовтого кольору, які звисають на тонесенькихтичинкових нитках [9, 7].

З біологічної точки зору розрив у строкахдостигання жіночих і чоловічих рослин являєсобою раціональний спосіб пристосуванняконопель до умов існування. Плоскінь,



75 Молодь і ринок №7 (138), 2016

виконавши функцію запилення, відмирає, тоді якматірка продовжує вегетацію, що пов’язано зрозвитком і дозріванням насіння. Цьому сприяєрозрідження посіву й поліпшення умов живленнята освітлення рослин матірки внаслідоквипадання плосконі.

З практичного ж боку неодночасне достиганняжіночих і чоловічих рослин конопель створюєсерйозні труднощі при збиранні врожаю: плоскінь,котра дозріває раніше, необхідно вибирати зпосіву вручну. Незібрані чоловічі рослини до фазистиглості матірки поступово засихають ізагнивають на корені, втрачаючи при цьомузначну частину волокнопродукції. Крім того,ускладнюється процес механізованого збиранняконопель на насіння. Дводомні коноплі можназбирати без затрат ручної праці на вибіркуплосконі тільки на волокнозеленець. Для цьоговирощується загущений стеблостій, який у фазібіологічної стиглості плосконі одноразовоскошується з допомогою коноплежатки [8, 8].

Це спонукало вчених до створення сортіводнодомних конопель, рослини яких дозріваютьодночасно, а статеві типи мають однакову абоблизьку тривалість періоду вегетації, що дозволяємеханізовано збирати врожай конопель в одинприйом у фазі стиглості насіння.

Але цей процес призвів до виникнення двохнових роздільностатевих типів конопель, а саме,фемінізованої плосконі – рослини з компактнимсуцвіттям, у якому формуються тільки чоловічіквітки, та маскулінізованої матірки – рослини зрозрідженим типом суцвіття й тільки жіночимиквітками. Тобто відмічено випадок розривузчеплення між первинними й вториннимиознаками статі (між габітусом і статтю квітки)порівняно зі статевими типами дводомнихконопель [1; 2; 8].

Природно, що розмаїття рослин конопель запервинними й вторинними ознаками статівикликала необхідність у проведеннісистематизації статевих типів. Проте ця робота


Таблиця 1. Класифікація статевих типів конопель за фенотиповими ознаками

(М.Д. Мигаль, 1986а, 1992, 1993, 1994)

Співвідношення чоловічих і жіночих квіток у суцвітті

Фемінізована група Маскулінізована група

Статевий тип скорочене позначення

Статевий тип скорочене позначення

Дводомні коноплі

Тільки жіночі квітки Матірка М – –

Тільки чоловічі квітки – – Плоскінь П

Однодомні коноплі

Тільки жіночі квітки Матірка однодомних

конопель

МОК Маскулінізована матірка

MM

Переважання жіночих квіток Однодомна фемінізована

матірка

ОФМ Однодомна маскулінізована

матірка

ОММ

Приблизно однакове співвідношення чоловічих і жіночих квіток

Справжні однодомні

фемінізовані рослини

СОФР Справжні однодомні

маскулінізовані рослини

СОМР

Переважання чоловічих квіток

Однодомна фемінізована

плоскінь

ОФП Однодомна маскулінізована

плоскінь

ОМП

Тільки чоловічі квітки Фемінізована плоскінь

ФП Плоскінь однодомних

конопель

ПОК

76

виявилася непростою. Відомо багато варіантівкласифікації статевих типів конопель (Гришко,1935, 1937, 1940; Гришко, Левченко, Селецкий,1937; Гришко, Делоне, 1938; Беловицкая,Гречухин, 1939; Sengbusch, 1943).

У таблиці 1 наведена удосконаленаМ.Д. Мигалем система статевих типів дводомнихі однодомних конопель, в основу якої покладенопозитивні моменти попередніх класифікацій(Гришко, 1940; Sengbusch, 1943). Визначеннястатевих типів за співвідношенням чоловічих іжіночих квіток у суцвітті більш наочно показанов схематичному вигляді [5, 9 – 12; 6].

Але також слід зупинити увагу наособливостях статевих типів дводомних сортівконопель. У конопель, як і в багатьох іншихдводомних рослин, виявлено статеві хромосоми.Установлено, що в соматичних клітинах конопельміститься 20 хромосом, у тому числі 18 аутосом ідві статеві хромосоми: X і Y. Матірка гомозиготназа статевими хромосомами (18А+ХХ), а плоскінь– гетерозиготна (18A+XY). У процесі мейозуклітини матірки утворюють один тип гамет, асаме, 9А+Х, тоді як клітини плосконі дають дватипи гамет у однаковій кількості – 9А+Х і 9A+Y.Унаслідок випадкового сполучення гамет призаплідненні рослин конопель утворюєтьсяприблизно однакова кількість зигот жіночої йчоловічої статі – 1(18А+ХХ): 1(18A+XY). Цеявище, власне, і являє собою механізмхромосомного визначення статі конопель. Вінхарактерний для переважної більшості дводомнихвидів рослинного й тваринного світу [8].

Відомо, що однодомні рослини спонтанновиникають у посіві дводомних конопель. Ознакаоднодомності, як рецесивна, сама по собі можепідтримувати у популяції дводомних конопель, алев незначній кількості.

Літературні джерела з усією очевидністюпоказують, що однодомні рослини виникають наоснові обох статевих типів, проте ступіньмутабільності жіночих рослин у багато разіввищий, ніж плосконі. Причому матірка й плоскіньдають статеві типи однодомних конопель як зфемінізованим, так і з маскулінізованим суцвіттям.Визначення фенотипових ознак безпосередньозалежить від того, який і в якому напрямкузмінюється ген (гени) статі статевих хромосом іякий генотип вихідної рослини матірки чиплосконі за комплексом аутосомних факторів AG.

Статеві типи однодомних фемінізованихконопель трансформуються в плоскінь, а статевітипи однодомних маскулінізованих конопель – уматірку. Однодомні рослини фемінізованого типуперетворюються в однодомні рослинимаскулінізованого типу й навпаки. Отже,мутаційні процеси за ознакою габітусуспостерігаються як у прямому, так і зворотномунапрямку. Однак, у однодомних конопель, як і вдводомних, рослини з рецесивним фемінізованимтипом суцвіття змінюються набагато частіше, ніжрослини з домінантним маскулінізованим типомсуцвіття (табл. 2).

Слід додати, що сполучення в генотипінеоднозначних за статтю генетичних факторівпризводить до несумісності їх, що проявляється


Таблиця 2. Генотипи рослин дводомних і однодомних конопель за факторами статі статевих хромосом

і аутосом (Мигаль, 1986б, 1999)

Статевий тип Гени статі статевих хромосом

Фактори аутосом

Дводомні коноплі

М iі FF П il FM

aaGG aaGg AaGG AAGG AaGg AAGg AAgg Aagg aagg

Однодомні фемінізовані коноплі

МОК ОФМ СОФР ОФП ФП

Алелі генів статі статевих хромосом іm im Fm Мm з низькими ступенями

aaGG, aaGg AaGG AAGG, Аа Gg AAGg AAgg, Aagg

Однодомні маскулінізовані коноплі

MM ОММ СОМР ОМП ПОК

Алелі генів статі статевих хромосом im іm Fm Мm з високими ступенями

aaGG, aaGg АА GG, Аа GG AaGg AAGg AAgg, Aagg


77 Молодь і ринок №7 (138), 2016

фенотипово. Наприклад, у фемінізованої плосконівиникає часткова або повна чоловіча стерильністьіз ознаками нерозкриття та осипання чоловічихквіток у фазі бутонів, а в маскулінізованої матірки– часткова, або повна жіноча стерильність, якахарактеризується наявністю оцвітини жіночоїквітки з редукованою маточкою.

Згідно теорії М.Д. Мигаля, найбільшгенотипово стійкими є справжні однодомніфемінізовані рослини, генотип яких максимальнозбалансований за факторами аутосом (AAGG,AaGg ). Але стійкість їх відносна, оскількиаутосомні фактори сполучаються з різними заступенем мутації алелями статевих хромосом (віді1

m F1

m до іn

m Fn

m). Враховуючи всі аспекти цієї

проблеми, він рекомендує два методи відборустатевих типів однодомних конопель. Перший –відбір справжніх однодомних фемінізованихрослин і рослин однодомної фемінізованоїматірки, у суцвітті яких чоловічі квітки зацвітаютьраніше жіночих. Другий – відбір справжніходнодомних фемінізованих рослин, однодомноїфемінізованої матірки й матірки. У кожного з нихє позитивні й негативні сторони.

Одержані розробки лягли в основу створеннясортів однодомних конопель з найбільшоюнасіннєвою продуктивністю. Прикладом такихсортів є створені в Інституті луб’яних культурм. Глухів сорти однодомних конопель, зокремаГлухівські 33 (авторське свідоцтво на сорт рослин№392, автори І.І. Щербань, В.Г. Вировець,Л.М. Горшкова, М.П. Мигун, І.М. Лайко,Г.І. Кириченко). Для створення генетично стійкоїпопуляції однодомних конопель та високоїнасіннєвої продуктивності слід відбиратисправжні однодомні фемінізовані рослини тарослини однодомної фемінізованої матірки зпроведенням контролю протягом дозрівання тасортоочистку.

Вищесказане показує, що ознака статі дужескладне поняття. Під час практичних занять зкурсу “Генетика з основами селекції” звертаєтьсяувага студентів на статеві типи однодомних

конопель фемінізованого та мускалінізованогорядів, що наочно розкриває складність такоїознаки як стать.

Висновки. Отже, студенти мають змогунаочно ознайомитися зі складністю перерахованихформ статевих типів, заглибитися у генетику статіяк складної генетично детермінованої ознаки.

1. Гершензон С.М. Основы современнойгенетики / С.М. Гершензон. – К.: Наукова думка,1983. – 556 с.

2. Гришко Н.Н. Отбор по прямым и косвеннымпризнакам у конопли – Н.Н. Гришко – Генетика иселекция конопли: сб. научн. тр. ВНИИ конопли. –М.Л.: ВАСХНИЛ, 1937. – Вып. 5. – С. 192 – 208.

3. Гришко Н.Н. Биология конопли / НиколайНиколаевич Гришко. – Харьков: Сельхозгиз, 1935.– 268 с.

4. Кириченко А.И. Новые Коллекционныеобразцы украинского генофонда конопли /А.И. Кириченко, В.Г. Вировец // Селекція,Технологія виробництва та первинної переробкильону і конопель.– Глухів: ІЛК. – 2000. – С. 93 –100.

5. Литун П.П. Методическое указание поматематической обработке результатов учетови наблюдений в селекционных и генетическихисследованиях / П.П. Литун. – М.: “Колос”, 1979.– 32 с.

6. Мигаль Н.Д. Генетика пола конопли /Николай Дмитриевич Мигаль. – Глухов: Институтлубяных культур, 1992. – 212 с.

7. Хренников А.С. Коноплеводство: монографія/ А.С. Хренников, Я.М. Толлочко. – М.:Государственное издательство сельскохозяйственнойлитературы, 1953. – 446 с.

8. Чайляхан М.Х. Пол растения и егогормональная регуляция / М.Х. Чайляхан,В.Н. Хрянин. – М.: Наука, 1982. – 173 с.

9. Шамрай С.М. Біологічні дослідження.Планування і проведення / С.М. Шамрай,К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група “Основа”,2010. – 111 с.



“Я не народився зі знаннями”. “Я пізнаю все з допомогою однієї істини”.

Конфуцій давньокитайський мислитель

78

Постановка проблеми. На сучасномуетапі відбувається реформуваннясистеми освіти, яке передбачає зміну

освітньої парадигми, перегляд змісту навчання,використання таких підходів до навчальновиховного процесу, які сприяли б формуваннюкомпетентних фахівців, здатних максимальнореалізувати свій потенціал у конкретній сферітрудової діяльності.

Тому гостро постає питання про модернізаціювищої освіти, удосконалення традиційної системипрофесійнометодичної підготовки майбутніх вчителівпочаткової школи, підвищення рівня професіоналізму,компетентності, інтелектуальної культури вчителя [6].

Отже, широко презентована в нормативнихдокументах компетентнісна ідея наразі не набулаадекватного втілення у змісті підручників зметодикоматематичної підготовки студентів –майбутніх учителів початкових класів.

Необхідно підготувати вчителя, який можезмінити акценти з інформаційного на проблемнодіяльнісний тип навчального процесу, працюватив умовах особистісно орієнтованої системинавчання і виховання, особливості якої майбутнійспеціаліст має відчути і засвоїти, ще навчаючисьу вищому педагогічному навчальному закладі.

Аналіз досліджень. Проблемі формуванняпрофесійної компетентності майбутнього вчителя

УДК 378:373.31

Оксана Жигайло, кандидат психологічних наук,доцент кафедри математики, інформатики та методики їх викладання у початковій школі


ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНО-МАТЕМАТИЧНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті розглянуто методичну компетентність як складову професійної компетентностімайбутнього вчителя, визначено структурні особливості методичної компетентності; сформульованопедагогічні умови формування у майбутнього вчителя математики методичної компетентності в процесівикладання дисциплін природничоматематичного циклу.

Ключові слова: методична компетентність вчителя, професійна компетентність вчителяматематики, майбутній вчитель початкових класів, формування професійної компетентності.

Літ. 7.

Оксана Жигайло, кандидат психологических наук,доцент кафедры математики, информатики и методики их преподавания в начальной школе


ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ МЕТОДИЧЕСКО-МАТЕМАТИЧЕСКОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье рассмотрено методическую компетентность как составляющую профессиональнойкомпетентности будущего учителя, определены структурные особенности методическойкомпетентности; сформулировано педагогические условия формирования у будущего учителяматематики методической компетентности в процессе преподавания дисциплин естественноматематического цикла.

Ключевые слова: методическая компетентность учителя, профессиональная компетентностьучителя математики, будущий учитель начальных классов, формирование профессиональнойкомпетентности.

Oksana Zhyhaylo, Ph. D. (Psychology), Assosiate Professor of theMathematics, Computer Science and Methodology of Teaching at Primary Schools Department


THE FEATURES OF FORMATION OF METHODICAL AND MATHEMATICALCOMPETENCE OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS

The article deals with the methodical competence as a component of professional competence of future teachers,defines the structural features of methodical competence; formulates the pedagogical conditions of formation of methodologicalexpertise of future math teacher in the process of teaching the disciplines of natural sciences and mathematical cycle.

Keywords: a teacher’s methodical competence, the professional competence of math teacher, a futureprimary school teacher, a professional competence.

© О. Жигайло, 2016

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНО-МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

79 Молодь і ринок №7 (138), 2016

присвячені дослідження вітчизняних і зарубіжнихвчених: В. Веденського, О. Вознюк, С. Кубіцького,С. Цимбал, А. Хуторського та інших.

На думку Д. Іванова, К. Мітрофанова, О. Овчарукта інших вчених компетентнісний підхід восвітньому процесі є одним із підходів, в якихздійснюється спроба внести особистісну сутністьв освітній процес [4; 6; 7]. Це підхід, якийакцентує увагу на результатах освіти, проте, напротивагу “знаннєвому підходу”, в якостірезультатів розглядається не сума засвоєнихзнань, умінь і навичок, а здатність людини діятив різних проблемних ситуаціях [1; 2; 3].

Завдяки працям В. Байденка, Ю. Варданян,Л. Карпової, Н. Кузьміної, І. Зимньої, А. Маркової,О. Пометун, С. Ракова, В. Сластьоніна, Л. Хоружої,А. Хуторського в педагогічній науці склалисяоснови теорії компетентнісного підходу: визначеносутність, зміст і структуру професійноїкомпетентності, виявлено умови, розробленотехнологічні основи її формування. Доведено, щодля підготовки фахівця – “знавця” – достатньозвернення до сфери його досвіду (знань, умінь інавичок) і до когнітивної сфери (увага,сприйняття, пам’ять, мислення), а становленняфахівця “компетентнісного”, окрім цього,припускає розвиток відповідних особистіснопсихологічних якостей – професійноїсамосвідомості, потреби в досягненнях,внутрішніх мотивів професійної діяльності та ін.

Мета статті полягає в тому, щоб розкритиособливості формування методичноматематичноїкомпетентності майбутніх вчителів початковоїшколи.

Виклад основного матеріалу. Аналіз науковихджерел показав, що більшість вчених розглядаєкомпетентність як інтегральну характеристику,яка визначає готовність і здатність на високомупрофесійному рівні виконувати свої посадові тафахові обов’язки відповідно до сучаснихтеоретичних та практичних надбань,професійного і життєвого досвіду, цінностей іздібностей. Українські вчені сьогодні починаютьоперувати поняттям компетентність у тому сенсі,який пропонують експерти Ради Європи: якспроможність особистості сприймати і відповідатина індивідуальні та соціальні потреби; комплексставлень, цінностей, знань, умінь і навичок. Однівчені у своїх дослідженнях використовуютьпоняття “компетентність” і “компетенція”, яксиноніми, інші – розводять дані поняття.

У своєму дослідженні ми дотримуємося точкизору, згідно якої компетенція розглядається яксукупність взаємопов’язаних якостей особистості(знань, умінь, навичок, способів діяльності), які

задаються по відношенню до певного колапредметів і процесів, і необхідна для якісноїпродуктивної діяльності по відношенню до них.Компетентність трактується як володіннявчителем відповідними компетенціями [4].

У процесі вивчення майбутніми вчителямипочаткових класів природничоматематичнихдисциплін формуємо методичноматематичнукомпетентність.

Методичну компетентність ми розглядаємо якскладову професійної компетентностімайбутнього вчителя початкових класів. Підметодичною компетентністю вчителя початковихкласів розуміємо інтегральну якість особистості,яка проявляється у здатності здійснюватидіяльність, на основі знань, умінь, навичок,цінностей і досвіді, яких набули майбутні педагогив процесі вивчення природничоматематичнихдисциплін, особистісному ставленні до діяльностіі предмету діяльності.

Методична компетентність вчителя початковихкласів вказує на рівень оволодіння такимикомпетенціями, які необхідні вчителю початковихкласів у навчальновиховному процесі [5].

С. Цимбал, О. Вознюк, С. Кубіцький у своємудослідженні, розглядаючи професійнукомпетентність як особистісне новоутворення,вважають, що її необхідно розглядати упроцесуальнодинамічному аспекті, оскільки вонавиявляється через діяльність, має діалектичнийхарактер та охоплює всі сфери особистості. Вонає також провідною метою, до реалізації якої маєпрагнути фахівець у процесі свого професійногорозвитку та становлення [7].

Методичні компетентності виступаютьпровідним компонентом у системі фаховихкомпетентностей учителя й мають яскравовиражений прикладний характер. Формуванняметодичних компетентностей відбувається в ходіспеціальнопредметної, загальнопедагогічної,дидактичної, методичної підготовки майбутньогофахівця, оскільки вони поєднують системуспеціальнонаукових, психологічних, педагогічних,методичних знань, умінь і особистого досвіду вїхньому застосуванні.

Таким чином, у наявних дослідженняхрозглянуто багато аспектів підготовки студентівдо навчання молодших школярів математики:зв’язок методикоматематичної підготовки ВНЗ зкурсом математики початкової школи; пошукшляхів інтеграції методикоматематичноїпідготовки студентів; удосконалення методичноїпідготовки майбутнього вчителя початковихкласів до навчання молодших школяріврозв’язування задач; формування математичних


80

понять; розвиток математичного мислення учнів;упровадження компетентнісного підходу всистему початкової освіти та ін.

З огляду на викладене вище, намітимо зміст ішляхи вдосконалення методикоматематичноїпідготовки студентів – майбутніх учителівпочаткових класів.

У майбутніх учителів математики початковоїшколи можна сформувати такі чотири групиметодичних компетентностей:

1) методичні компетентності, що забезпечуютьреалізацію функції з аналітикосинтетичноїдіяльності;

2) методичні компетентності, що забезпечуютьреалізацію фахової функції з планування йконструювання;

3) методичні компетентності, що забезпечуютьреалізацію фахової функції з організації й керуваннядіяльністю учнів у процесі навчання математики;

4) методичні компетентності, що забезпечуютьреалізацію фахової функції з оцінювання власноїдіяльності й діяльності учнів.

Структура методичних компетентностейповинна відображати систему методичнихтеоретичних знань, систему методичних умінь (діїза зразком, реконструктивноваріативні дії, творчадіяльність), досвід професійної діяльності, досвідемоційноціннісного ставлення до професії, досебе, до учнів, до суспільства.

Успішне вирішення питання формуванняметодичної компетентності підготовки вчителяпочаткових класів можливе за умовивпровадження в навчальний процес інноваційнихтехнологій, які надають перевагу особистісносуб’єктивному фактору, сприяють формуваннюсамостійних творчих умінь студентів на основікреативного мислення.

Сучасний навчальний процес немислимий безтворчої атмосфери, що “передбачає вільнеспілкування, обмін думками, ідеями, анайголовніше – особистісну включеністьмайбутніх педагогів у творчість” [1].

На нашу думку, формування творчого,ініціативного педагога здійснюється тоді, колимайбутній учитель уже під час навчання у вищійшколі буде поставлений в умови, наближені дойого практичної діяльності за допомогоюкреативних методів, які орієнтовані не на пасивненавчання, а на активне й сприяють створеннютворчої атмосфери на заняттях, розвитку навичокпрофесійного спілкування з метою розв’язанняпевних завдань; формують уміння моделювати,прогнозувати й аналізувати педагогічні ситуаціїна різних етапах уроку української мови талітературного читання в початковій школах.

У процесі формування професійнометодичних умінь особливого значення набуваєдослідницька креативна компетенція, основнимшляхом формування якої є моделювання ситуаційта розв’язання методичних задач. Вважаємо, щоце і є однин із шляхів удосконалення методичноїкомпетентності.

Метод моделювання навчальних ситуаційстимулює студентів до самоаналізу, самооцінкита саморозвитку, готує майбутніх педагогів доспівпраці з учнями. Вважаємо, що його слідширше впроваджувати у навчальний процеспідготовки майбутніх вчителів.

Моделювання будьякої педагогічної ситуаціїскладається з таких етапів: аналітичного (аналізй оцінка завдання та усвідомлення самої ситуації,яку необхідно змоделювати); проекційного(плануванням форми, методів і засобів длямоделювання педагогічної ситуації, методичнарозробка фрагмента уроку); виконавчого(практичне відтворення розробленого проекту).

Метою моделювання і програванняпедагогічних ситуацій на практичних заняттях зметодики викладання української мови –формування готовності майбутніх фахівців дороботи в початковій школі, зокрема проводитиуроки української мови та літературного читання.Під поняттям “моделювання і програванняпедагогічних ситуацій” розуміємо створення такихситуаціймоделей, де реальні об’єкти (учніпевного класу) замінюються подібним до нього(моделлю – студентська аудиторія),взаємостосунки між учасниками діяльностіскладаються штучно та організовані спеціальнопід керівництвом викладача. Під час проведеннятаких занять студенти імітують діяльність учнів,а один зі студентів виступає у ролі вчителя. Таквідтворюється модель навчального процесу. Прицьому, одну й ту ж педагогічну ситуацію вартомоделювати порізному, тоді якість змодельованоїситуації буде безпосередньо залежати від знаньстудента та його креативного мислення. Однаквважаємо, що доцільно програвати (моделювати)не всі компоненти уроків, а лише найбільшважливі, методично значущі їх частини, щодозволяє апробувати кілька способів іорганізаційних форм проведення занять з мови йчитання в школі.

Важливу роль у розвитку творчої діяльностіта нагромадженні професійнометодичногодосвіду студентів відіграють методичні задачі. Підметодичною задачею розуміють таке навчальнезавдання, в якому моделюється певний елементметодичної ситуації. Її розв’язання передбачаєусвідомлення проблеми, умов, стосовно яких



81 Молодь і ринок №7 (138), 2016

задача має бути розв’язана, актуалізації необхіднихзнань і виконання грамотних дій для виходу з цієїситуації. Як правило, методична задача має формупедагогічної конструкції з чітко визначеноюметодичною проблемою, яку слід розв’язати [4].

Розв’язання подібних завдань у процесімоделювання ситуацій чи вирішення методичнихзадач створює на заняттях атмосферу пошуку ітворчості, ініціює здатність студента до творчоїсамореалізації та сприяє перенесеннютеоретичних набутих знань, умінь та навичокбезпосередньо в практичну методичну діяльність,сприяє удосконаленню професійно значущих,особистісних якостей, умінь та здібностей,висуває студента в центр навчального процесу,роблячи його активним суб’єктом навчальноїдіяльності, удосконалює рівень методичноїкомпетентності майбутнього вчителя початковихкласів.

Висновки. Таким чином, різні інноваційніформи організації занять з майбутніми вчителямидопомагають їм усвідомити, що готові розробкиуроків, які містяться в численних методичнихпосібниках та фахових журналах потребуютьтворчого осмислення, а це приведе врештірештдо формування професійномобільнихспеціалістів, здатних до швидкої адаптації восвітній та соціальнокультурній сферах,наділених високим творчим потенціалом тагнучким методичним мисленням.

1. Андрієвський Б.М. Професійнонауковапідготовка майбутнього вчителя початкових

класів: монографія / Б.М. Андрієвський, Л.Є. Петухова.–Херсон: Айлант, 2006. – 176 с.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічнітехнології /І.М. Дичківська – К.: Академвидав,2004. – 352 с.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті:світовий досвід та українські перспективи:Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 112 с.

4. Овчарук О.В. Розвиток компетентнісногопідходу: стратегічні орієнтири міжнародноїспільноти / Компетентнісний підхід у сучаснійосвіті: світовий досвід та українськіперспективи: Бібліотека з освітньої політики /Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004.– С. 6 – 16.

5. Потоцька Т.Ф Підготовка майбутніхвчителів до методичної творчості /Т.Ф. Потоцька // Збірник наукових працьБердянського державного педагогічногоуніверситету (Педагогічні науки). – 2007. – №1.– Бердянськ: БДПУ, 2007. – С. 179 – 184.

6. Хуторской А.В. Ключевые компетенции иобразовательные стандарты. / А.В. Хуторской //Отделение философии образования итеоретической педагогики РАО. – Центр “Эйдос”,24.04.2002. – http//www.eidos.ru /news/compet. htlm.

7. Цимбал С.В. Синергетичний та акмеологічнийаспекти формування професійної компетентностістудентів / С.В. Цимбал, О.В. Вознюк,С.О. Кубіцький // Нові технології навчання:Наук.метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.метод.центр вищої освіти, 2005. – Вип. 40. – 279 с.



“Навчання – це лише одна з пелюсток тієї квітки, що зветься вихованням”.


“Якщо запастися терпінням і проявити старання, то посіяне насіння знання

неодмінно дасть добрі сходи. Навчання – корінь гіркий, так плід солодкий”. Леонардо да Вінчі

видатний італійський вчений, дослідник, винахідник “Кожній людині протягом дня представляється не менше десяти можливостей

змінити своє життя. Успіх приходить до того, хто вміє їх використовувати”. Андре Моруа

французький письменник

82

Постановка проблеми. Формуваннятворчої особистості з високим рівнемінтелектуального розвитку, креативних

можливостей, здатної до створення та засвоєнняінновацій у будьякій галузі, що поєднує в собіміцні, глибокі знання, стає необхідною умовоюоновлення соціуму і важливою рисою сучасногоосвітнього процесу. Реформування вищої освітив Україні передбачає нові підходи до підготовкистудентської молоді в університетах. Стратегічнінапрями розвитку вищої освіти визначеніЗаконами України “Про освіту”, “Про вищуосвіту”, Національною доктриною розвиткуосвіти.

Розв’язання цього важливого завданняпокладено насамперед на систему освіти, щопотребує принципово нових підходів до навчання,виховання та підготовки до самостійного життяпідростаючого покоління, постійного оновлення

форм та методів навчання з метою більшефективного впливу їх на розвиток творчоїособистості учня.

Саме тому одним із важливих чинниківреформування освіти є її інформатизація.Побудова ефективних систем інформатизаціїосвіти з урахуванням світового досвіду,особливостей і реалій стану вітчизняної освіти –одна із актуальних і важливих наукових іпрактичних проблем.

Застосування засобів інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ) на урокахматематики надає величезних можливостей длявдосконалення навчання, для створення умовактивізації пізнавальної і творчої діяльності учніву процесі навчання. Згідно концепціїінформатизації освіти передбачаєтьсязастосування ефективних засобів таорганізаційних форм навчальної роботи з

УДК 378.371.134:004.4

Станіслав Бурчак, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри фізикоматематичної освіти та інформатики

Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИДО ВИКОРИСТАННЯ ІКТ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх учителів до використання інформаційнокомунікаційних технологій в процесі викладання математики. У статті запропонована система та методичнезабезпечення поетапного процесу підготовки майбутніх учителів математики до досліджуваної проблеми.

Ключові слова: інформаційнокомунікаційні технології, професійна готовність, шкільний курсматематики, система підготовки майбутніх учителів.

Рис. 1. Літ. 5.

Станислав Бурчак кандидат педагогических наук,доцент кафедры физикоматематического образования и информатики

Глуховского национального педагогического университета имени Александра Довженко

СИСТЕМА ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ МАТЕМАТИКИК ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ИКТ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИСтатья посвящена проблеме подготовки будущих учителей к использованию информационно

коммуникационных технологий в процессе преподавания математики. В статье предложенна система иметодическое обеспечение поэтапного процесса подготовки будущих учителей математики к исследуемой проблеме.

Ключевые слова: информационнокоммуникационные технологии, профессиональная готовность,школьный курс математики, система подготовки будущих учителей.

Stanyslav Burchak, Ph. D. (Pedagogy), Assosiate Professor of the Physical and MathematicalEducation and Computer Science Departament

Hlukhiv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University

THE SYSTEM OF PREPARATION OF FUTURE TEACHERS OF MATHEMATICSTO THE USING OF ICT IN THE PROFESSIONAL ACTIVITY

The article is devoted to the training of teachers to use the ICT (information and communicationstechnology) in teaching mathematics. The article provides the system and guidance of the phased process ofpreparing the future teachers of mathematics to the the problem under investigation.

Keywords: ICT, the professional readiness, a school mathematics course, a system for training of teachers.

© С. Бурчак, 2016


83 Молодь і ринок №7 (138), 2016

використанням ІКТ, забезпечення впровадженняїх у традиційні методи та технології навчання.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Востанні роки як в Україні, так і за кордономінтенсивно досліджують питання запровадженняв навчальний процес інформаційнокомунікаційних технологій: В. Биков, М. Головань,Ю. Горошко, Р. Гуревич, В. Дровозюк, І. Забара,М. Жалдак, О. Жильцов, Ю. Жук, М. Кадемія,Л. Коношевський, В. Лапинський, Т. Олійник,А. Пеньков, Ю. Рамський, Є. Смирнова,Т. Чепрасова, В. Арестенка, Л. Брескіна,Р. Гуріна, Л. Карташова, О. Суховірський,О. Трофимова, Г. Шугайло, С. Яшанова, Ч. Крук,К. Ісрофф, М. Ліск, Хр. Ллойд, А. Лавлес,В. Редінг, І. Скенлон та ін.

Попри досить велику кількість публікацій,питання підготовки майбутніх учителівматематики до використання ІКТ на урокахматематики залишається не достатньо вивченимі вимагає деякої корекції.

Мета статті – розглянути аспекти підготовкимайбутніх учителів математики та розробитисистему підготовки студентів до використанняінформаційнокомунікаційних технологій упроцесі навчання математики.

Виклад основного матеріалу. Одним зпріоритетних напрямків інформатизаціїсуспільства є процес інформатизації освіти, якийпередбачає широке використання інформаційнихтехнологій навчання.

Інформаційні технології – це сукупністьметодів, програмнотехнічних засобів, об’єднанняу технологічний ланцюжок, що забезпечує збір,обробку, зберігання, розповсюдження івідображення інформації з метою зниженнятрудоємкості процесів використанняінформаційного ресурсу, а також підвищення їхнадійності та оперативності [1].

Готовність майбутніх учителів математики доінноваційної педагогічної діяльності звикористанням інформаційних технологій – цесистема ціннісних орієнтацій, мотивів, знань,умінь, навичок і особистісних якостей педагога,що забезпечує ефективність поєднанняінноваційних педагогічних технологій з ІКТ дляпідвищення якості навчальновиховного процесу[1].

Провідну роль у розв’язанні завданьпрофесійної підготовки студентів, становленняособистості майбутніх фахівців відіграєнавчальний процес у вищій школі.

Використання ІКТ у професійній підготовцімайбутніх учителів математики забезпечуємотивацію навчальнопізнавальної діяльності,

індивідуалізацію навчання, самостійність,поетапне формування професійних знань і вмінь.

Опанування інформаційнокомунікаційнихтехнологій має сприяти формуваннюінформаційної та математичної культури студентів(як складової загальної культури людини);формуванню інформаційної та методологічноїкомпетентностей майбутніх учителів математики[5].

Відповідно до вимог часу, в майбутніх учителівматематики повинна бути сформована готовністьдо практичного використання інформаційнокомунікаційних технологій у процесі розв’язаннявсього кола завдань, які виникатимуть у йогомайбутній професійній діяльності [3].

Використання ІКТ у формуванні професійноїготовності майбутніх учителів математики даєзмогу розв’язувати такі завдання навчальногопроцесу: активізація навчальної діяльностістудентів, реалізація індивідуального навчання,економія навчального часу, контрольованістьрезультатів навчання, використання кращогосвітового педагогічного досвіду, створення умовдля практичного використання знань, умінь інавичок тощо. ІКТ допомагають ефективнореалізовувати такі дидактичні принципипедагогічної освіти, як науковість, доступність,наочність, автономність [4].

У нашому дослідженні виділено компонентипрофесійної готовності (мотиваційноціннісний,когнітивний, операційнодіяльністний, рефлексивний),які ми будемо розуміти як стійку структурнофункціональну систему інтеграційних якостейособистості, що забезпечує ефективну реалізаціюфункцій професійної діяльності майбутньогопедагога на базі сучасних інформаційнокомунікаційних технологій.

Комп’ютер може використовуватися майже навсіх етапах процесу навчання: при поясненнінового матеріалу, закріпленні, повторенні,контролі тощо. Для учня він виконує різні функції:учителя, робочого інструменту, об’єкта навчання,співробітника колективу [5].

У процесі підготовки майбутнього вчителя довикористання ІКТ у процесі навчання математикиважливу роль відіграють психологопедагогічнізакономірності навчального процесу. Томупотрібно виявити психологопедагогічнізакономірності навчального процесу, якіконцентрують у собі досягнення психології,дидактики і відповідну методику їх застосуванняв навчанні студентів у ВНЗ, та є найважливішимв підготовці майбутніх учителів до використанняІКТ у процесі навчання математики [2].

Таким чином, виникає необхідність


84

обґрунтування поетапного процесу, спрямованогона підготовку майбутніх учителів до використанняінформаційнокомунікаційних технологій науроках математики, визначення компонентів,показників та рівнів сформованості готовностімайбутніх учителів математики, побудовивідповідної системи (рис. 1) й розробки технологіїїї впровадження в навчальний процес вищогопедагогічного навчального закладу.

Структурними компонентами системи є: мета,етапи процесу підготовки студентів, зміст, рівні,форми, методи та засоби підготовки майбутніхвчителів до використання ІКТ на уроках математики,і як результат – готовність майбутніх учителів довикористання ІКТ на уроках математики.

Мета проведенного дослідження полягає вудосконаленні та експериментальній перевірцісистеми, спрямованої на підготовку студентів довикористання ІКТ на уроках математики.

Мета: підготовка майбутніх вчителівматематики до ефективного використанняінформаційнокомунікаційних технологій науроках математики.

Формування готовності студентів довикористання ІКТ в процесі навчання математикистановить цілісний, багатоаспектний процес, вякому ми можемо виділити 3 етапи підготовкистудентів: підготовчий, основний, завершальний.

І етап (1 – 3 курс) – підготовчий. Його метаполягає у забезпеченні змістовної, методичноїпідготовки студентів до викладання математикив середній школі. Також цей етап підготовкистудентів направлений на засвоєння студентамитих навчальних дисциплін, які передбаченінавчальною програмою вищого навчальногопедагогічного закладу.

ІІ етап (4 курс) – основний. На цьому етапіпередбачене вже практичне застосуваннястудентами вивчених дисциплін протягомпопередніх курсів. Він включає в себе педагогічнупрактику, де студенти вже практичнозастосовують набуті знання. На урокахматематики, які проводяться протягом навчальнозалікової практики, студентами можуть вжезастосовуватися комп’ютерні технології якелемент уроку. Крім того, на цьому етапі



Рис. 1. Система підготовки майбутніх учителів математики до використання ІКТ у професійній діяльності

Мета: підготовка майбутніх вчителів математики до ефективного використання інформаційнокомунікаційних технологій на уроках математики

ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

підготовчий

основний

завершальний

Зміст підготовки майбутніх учителів

- загальний блок дисципліни: НІТ, інформатика, інформаційні технології, елементарна математика, тощо; - методичний блок дисципліни: методика навчання математики, спецкурс “Використання ІКТ у процесі навчання математики”

Рівні підготовки студентів до використання ІКТ на

уроках математики

- низький; - достатній; - високий.

Форми, методи, засоби підготовки

1.Аудиторні заняття (лекції, семінари, практичні заняття тощо). 2. Самостійна робота студентів. 3. Педпрактика 4. Курсові роботи 5. Навчальнодослідницькі роботи. 6. Спецкурс “Використання ІКТ у шкільному курсі математики”.

Готовність майбутніх учителів до використання інформаційнокомунікаційних технологій на уроках математики

85 Молодь і ринок №7 (138), 2016

відбувається написання курсових робіт з методикинавчання математики, серед яких рекомендуємопропонувати теми з окресленої тематики, і,головне, читається спецкурс “Використання ІКТу шкільному курсі математики”.

ІІІ етап (4 курс) – завершальний. Цей етаппередбачає не тільки професійне використаннястудентом комп’ютерних технологій на урокахматематики, а й рефлексію власної діяльності.Тобто, студент вже сам може аналізувати свійпроведений урок математики, на якомувикористовував ІКТ за загальними критеріями зметою корекції своєї діяльності в майбутньому.

Компонент моделі “Рівні підготовки студентівдо використання ІКТ на уроках математики”. Впроцесі нашого дослідження було виділено трирівні: низький, достатній, високий.

Структурний компонент моделі “Змістпідготовки майбутніх вчителів”, який складаєтьсяіз двох блоків: загальний блок, до якого відносятьсязміст загальноосвітніх навчальних дисциплін,передбачених навчальним планом вищогонавчального закладу; методичний блок, до якоговідносимо зміст навчальних дисциплін, в томучислі спецкурс “Використання ІКТ на урокахматематики”, передбачений навчальнимпланом.

Структурний компонент моделі “Форми,методи й засоби підготовки” містить набір форм,методів і засобів підготовки майбутніх учителівматематики до використання ІКТ в процесівикладання математики, які використовуються підчас навчального процесу у вищому навчальномузакладі. До них ми відносимо: аудиторні заняття(лекції, семінари, практичні заняття тощо);самостійну роботу студентів; педагогічнупрактику; курсові роботи; навчальнодослідницькі роботи тощо.

Також ми виділяємо спецкурс “ВикористанняІКТ у шкільному курсі математики”, якийспрямований саме на підготовку майбутніхвчителів до використання ІКТ на урокахматематики.

Результатом упровадження моделі є готовність



“Тисячу шляхів ведуть до помилки, але лише один – до істини”. Жан-Жак Руссо

французький філософ

майбутніх вчителів до використання ІКТ науроках математики.

Всі зазначені компоненти складають системупідготовки майбутніх вчителів до використанняІКТ на уроках математики.

Висновки. У процесі навчання майбутніхучителів використанню інформаційнокомунікаційних технологій навчання у педагогічномувищому навчальному закладі постає мета створенняцілісної системи знань, умінь, навичок ізвикористання інформаційнокомунікаційнихтехнологій та набуття досвіду самостійної роботи звідповідними засобами, що за умов мотиваціїнавчання та прагнення до впровадження нового,забезпечить формування готовності майбутніхучителів математики до впровадження засобівінформаційнокомунікаційних технологій унавчальновиховний процес загальноосвітньоїшколи. Подальшої розробки вимагає підготовкастудентів до використання ІКТ і в старшій школі.

1. Апатова Н.П. Інформаційні технології внавчанні математики / Н.П. Апатова // Сучасніінформаційні технології в навчальному процесі.– К.: НПУ, 1997. – С. 39.

2. Володько В.М. Основні компонентизагальнопедагогічної підготовки майбутньоговчителя / В.М. Володько // Проблеми сучасноїпедагогічної освіти: зб. ст. – К.: КДГІ, 2001. –Вип. 3. – С. 25 – 32.

3. Дяченко С.І. Комп’ютерна техніка на урокахматематики / С.І. Дяченко // Відкритий урок. –2009. – №6. – C. 76 – 79.

4. Забранський В.Я. Організаційні засадисамостійної роботи майбутніх учителівматематики у процесі методичної підготовки /В.Я. Забранський // Дидактика математики:проблеми і дослідження: міжнародний збірникнаукових робіт. – Вип. 25. – Донецьк: ФірмаТЕАН, 2006. – С. 81 – 87.

5. Шумигай С.М. Використання комп’ютернихтехнологій на уроках математики /С.М. Шумигай // Комп’ютер в школі та сім’ї. –2010. – №7. – С.18 – 21.

86

Постановка проблеми. У Національнійдоктрині розвитку освіти наголошується,що пріоритетом її розвитку є

впровадження сучасних інформаційних технологій,що забезпечують подальше удосконалення якостінавчання й виховання молоді. Це зумовлюєнеобхідність розробки ефективної системинауковометодичного забезпечення професійноїпідготовки здобувачів вищої освіти, які маютьбути спроможними вирішувати поставлені передними завдання та активно використовувати усвоїй професійній діяльності сучасні комп’ютернізасоби.

Аналіз актуальних досліджень. Певніаспекти проблеми підвищення якості підготовкипрофесійних кадрів на основі використання

сучасних інформаційних технологій знайшливідображення в публікаціях різних акторів.

Так, психологопедагогічні підвалини процесуінформації освіти визначено в дослідженняхО. Асмолова, Є. Машбіца, В. Монахова, Е. Полат,В. Сластьоніна та інших науковців. Специфікупідготовки педагогів до формування інформаційноїкомпетентності молоді розкрито в науковихдоробках В. Галузняка, Б. Гершунського,З. Курлянд, В. Нуждіна, А. Прокопенка, В. Ясулайтіса.Питання використання комп’ютерних та інтернеттехнологій в освітньому процесі вищогонавчального закладу висвітлено у працяхВ. Безпалька, Ю. Брановського, М. Жалдака та ін.Однак, як свідчать результати аналізу науковоїлітератури, проблему використання сучасних

УДК 378.018.43:004:5

Ігор Пучков, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри природничоматематичних дисциплінДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДИСТАНЦІЙНОГОНАВЧАЛЬНОГО КУРСУ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗУ статті розкрито поняття “електронний дистанційний навчальний курс”. Висвітлено основні

переваги цього курсу як автоматизованої навчальної системи. Схарактеризовано педагогічні засадивикористання електронного дистанційного навчального курсу у процесі навчання здобувачів вищої освіти.

Ключові слова: педагогічні засади, електронний дистанційний навчальний курс, навчання, здобувачвищої освіти, природознавство, математика.

Літ. 6.

Игорь Пучков, кандидат педагогических наук,доцент кафедры естественноматематических дисциплин

ГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЭЛЕКТРОННОГОДИСТАНЦИОННОГО УЧЕБНОГО КУРСА В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ

СОИСКАТЕЛЕЙ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ВУЗОВВ статье раскрыто понятие “электронный дистанционный курс обучения”. Отражены основные

преимущества этого курcа как автоматизированной учебной системы. Охарактеризованопедагогические принципы использования электронного дистанционного курса в процессе обучениясоискателей высшего образования.

Ключевые слова: педагогические принципы, электронный дистанционный учебный курс, обучение,соискатель высшего образования, природоведение, математика.

Ihor Puchkov, Ph. D. (Pedagogy), Associate Professor ofthe NaturalMathematical Sciences Department

Donbass State Pedagogical University

THE PEDAGOGICAL PRINCIPLES OF USING THE ELECTRONIC DISTANT COURSEIN THE PROCESS OF TEACHING THE STUDENTS AT PEDAGOGICAL UNIVERSITIES

The article deals with the concept of “an electronic distance learning course”. The author highlights thebasic advantages of the course as an automated training system. The author determines the pedagogicalprinciples of using the electronic distant learning course in the process of teaching the students.

Keywords: pedagogical principles, an electronic distant learning course, learning, a student, NaturalScience, Mathematics.

© І. Пучков, 2016


ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ

87 Молодь і ринок №7 (138), 2016

інформаційних технологій під час організаціїдистанційної освіти досліджено недостатньо.

Мета статті. Визначити педагогічні засадивикористання електронного дистанційногонавчального курсу у процесі навчання здобувачіввищої освіти педагогічних ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Не викликаєсумніву, що сучасні інформаційні технології маютьактивно впроваджуватися в освітній процесвищого навчального закладу, адже вони маютьзначні резерви для підвищення якості підготовкимайбутніх фахівців. Однак використання цихрезервів не відбувається автоматично. Для цьогонеобхідно забезпечити чітке узгодження міжобраними комп’ютерними засобами й навчальнометодичними складниками навчального процесу,тобто передбачити системне поєднання йогопедагогічних та інформаційнотехнічних аспектів.

Серед принципово нових навчальних засобів,які створюються з урахуванням вищевказаноївимоги, чільне місце займає електроннийдистанційний навчальний курс. Як зазначаєВ. Грицик, цей курс представляє собоюуніверсальну дидактичну структуру, яка поєднуєв собі можливості різних форм навчання. Причомуосновною його дидактичною перевагою є те, щовін дозволяє створити для студентів сприятливедля їхньої навчальної діяльності програмноінформаційне середовище.

Кожний курс включає в себе необхідні дляреалізації навчальної діяльності комп’ютерніпрограми, а також масив структурованих знань ісистему вправ для їх осмислення й засвоєння. Зурахуванням цього проектування такого сайту, надумку В. Грицика, передбачає розробку такихйого блоків:

1) теоретичних матеріалів;2) навчальних вправ, які демонструють основні

технології роботи з наведенням алгоритміввиконання цих завдань;

3) тренувальних вправ, які призначені длявідпрацювання практичних умінь і навичок зпевної теми;

4) контрольних вправ, які дають змогу оцінитиступінь засвоєння матеріалу;

5) додаткових вправ для формування творчихздібностей та проведення самостійноїдослідницької роботи;

6) інформаційних матеріалів різного характеру.Ці блоки складають цілісну систему, результатом

дії якої є створення вищевказаного програмноінформаційного середовища. Крім цього, дослідникпропонує розробити сценарій реалізаціїмайбутнього навчального процесу, що дозволяєпідвищити його результативність [1, 14, 86, 87].

Важливо відзначити, що ефективністьвикористання електронного курсу дистанційноїосвіти в навчальному процесі значною міроюзалежить від обсягу та змісту підготовлених дляздобувачів вищої освіти навчальних матеріалів, якіотримали назву електронний навчальний курс.У цьому плані доцільно звернутися дорекомендацій І. Захарової, яка вважає, що цейкурс може виконувати роль автоматизованоїнавчальної системи тільки в тому випадку, коливін забезпечує виконання таких функцій:

1) ефективного управління освітньоюдіяльністю людини з оволодіння визначеноюнавчальною дисципліною;

2) стимулювання пізнавальної активності студентів;3) оптимального поєднання різних видів

навчальної діяльності з урахуванням особливостейоволодіння майбутнім фахівцем поданихнавчальних матеріалів і поточних результатівцього процесу;

4) раціонального поєднання різних способівпредставлення матеріалу;

5) при розміщенні в мережі організаціївіртуальних семінарів, ділових ігор та іншихактивних форм взаємодії на основі використанняінформаційнокомунікативних технологій [2].

Інші науковці (А. Мельников, П. Цитович,Е. Скібітський [3;4]) вважають, що під часрозробки навчальних матеріалів в електроннійформі необхідно враховувати три категорії вимог:до змісту, структури й технічного виконання цихматеріалів. До основних вимог першої групиавтори відносять такі, як достатність обсягунавчального матеріалу, який визначаєтьсяДержавним стандартом, новизна та актуальністьподаної інформації тощо.

За висунутими вимогами, структураелектронного дистанційного навчального курсумає включати три функціональні блоки:

1) інформаційнозмістовний, що включаєінформаційну (загальні уявлення про курс чиокрему тему, форми та час звітності, графікпроведення лабораторних занять тощо) й змістову(навчальні плани, робочі програми, підручники,методичні рекомендації тощо) складові;

2) контрольнокомунікативний, який міститьсистему тестування з відображенням зворотногозв’язку для проведення контролю, а такожпитання для самоконтролю, питання до заліківта іспитів);

3) коригувальноузагальнюючий, в якийвходять підсумкові результати навчальної роботиздобувачів вищої освіти, діагностика навчальнопізнавальної діяльності, аналіз результатів різноговиду контролю).



88

Важливо відзначити, що використанняелектронного дистанційного навчального курсупід час вивчення здобувачами вищої освіти певноїнавчальної дисципліни не передбачає розробленнякожним викладачем відповідного програмногозабезпечення. Адже це по силам тількикваліфікованим програмістам. Для наповненняготових програмних оболонок навчальнимматеріалом з конкретного предмету, а такожнеобхідними для роботи здобувачів вищої освітиметодичними вказівками педагогу теж зазвичайпотрібна допомога з боку фахівця. Однак кожнийвикладач повинен оволодіти вміннями ефективновзаємодіяти зі здобувачами вищої освіти в умовахствореного за допомогою зазначеного комплексупрограмноінформаційного середовища, забезпечуючидля кожного з них оптимальну індивідуальнуосвітню траєкторію.

Зауважимо, що використання дистанційногонавчального курсу у процесі навчання здобувачіввищої освіти певного циклу дисциплін вимагаєврахування специфічних особливостей цихнавчальних предметів. У світлі цього важливовідзначити, що наприклад Природознавство якнаука займається вивченням організмів та різнихрослин, починаючи з найпростіших й закінчуючитими формами, які є основою для появи базовихуявлень про навколишнє середовище.Природознавство відноситься до системиприродничих наук, які мають справу з данимиспостережень і результатами експерименту.Процес пізнання в цій галузі починається звивчення наявних фактів, а після відповідногоопрацювання дослідних даних вчені намагаютьсяїх пояснити та теоретично обґрунтувати. Отже,основним методом пізнання в галузіприродознавства є гіпотетикодедуктивний, воснові якого покладено виведення висновків згіпотез та інших посилань. Цей факт суттєвовпливає на методику викладення природознавстваяк навчального предмету.

На відміну від природничих наук, математикамає справу з логічними та математичнимиконструкціями та їх взаємозв’язками. Томудослідження в математичній галузі базуються нааксіоматичному методі, основна вимога якогопередбачає визначення:

1) досліджуваних об’єктів;2) аксіом як вихідних положень теорії;3) правил виводу з аксіом інших положень

теорії.Отже, характерною ознакою математики є

використання доказів, а не спостережень [5, 92 –95; 6, 112, 123].

Висновки і перспективи подальших

досліджень. На підставі аналізу науковоїлітератури зроблено висновок про те, щоелектронний дистанційний навчальний курс даєзмогу системно використовувати різні навчальнізасоби, в тому числі різні комп’ютерні програминавчального призначення: комп’ютерні посібники,програмитренажери, контрольні програми,електронні довідники та бази даних навчальногопризначення, лабораторні практикуми тощо.Грамотно розроблений курс дозволяє викладачувводити необхідну для здобувачів вищої освітиінформацію, формувати оптимальний сценарійдля проведення занять, а також відслідковуватидані про навчальні успіхи здобувачів вищої освіти.У свою чергу, майбутні фахівці отримуютьможливість самостійно працювати зпідготовленими навчальними й методичнимиматеріалами з метою досягнення поставленоїосвітньої мети, а також своєчасно отримуватиінформацію про результати своєї роботи. Отже,використання електронного дистанційногонавчального курсу, в якому враховані специфічніособливості викладання дисциплін, дозволяєзначно підвищити якість засвоєння студентаминавчального матеріалу.

У майбутньому планується експериментальнодослідити ефективність використання такогоелектронного дистанційного навчального курсув процесі навчання студентів педагогічного ВНЗ.

1. Грицик В.А. Виртуальный лабораторныйкомплекс на базе программных эмуляторов впрофессиональной подготовке специалистов вобласти информационной безопасности: дис. …канд. пед. наук: 13.00.09 / В.А. Грицик. –Ставрополь, 2005. – 139 с.

2. Захарова И.Г. Информационные технологиив образовании / И.Г. Захарова. – М.:Издательский центр “Академия”, 2003.

3. Мельников Л.В. Принципы построенияобучающих систем и их классификация /Л.В. Мельников, П.Л. Цытович // Педагогическиеи информационные технологии. – 2001. – № 1.

4. Скибитский Э.Г. Дидактическое обеспечениепроцесса дистанционного обучения //Дистанционное образование. – 2000. – № 1.

5. Митина О.А. Мониторинг учебныхдостижений школьников как фактор повышениярезультативности естественнонаучного иматематического образования: дис. … канд. пед.наук: 13.00.01 / О.А. Митина. – М., 2008. – 185 с.

6. Оконь В. Введение в общую дидактику / В. Оконь.– Москва: “Высщая школа”, 1990. – 382 с.





89 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. Сучаснединамічне суспільство потребуєфахівця інноваційного типу, який буде

в змозі виконувати свої професійні обов’язки вумовах орієнтованого на розвиток інформаційногосуспільства. Відповіддю на потребу суспільствау таких фахівцях стало ініціювання освітянамивідповідних змін у українській вищій освіті, середяких одну з перших позицій посідає оновленняосвітніх програм і відповідних кваліфікацій. Наукраїнському ринку праці рівновага успіввідношенні “відкриті вакансії на ITфахівців– власне ITфахівці” зміщена у бік відкритихвакансій. На практиці це означає, що темпизростання галузі інформаційних технологій вУкраїні істотно випереджають темпи професійноїпідготовки ITфахівців в рамках вищої освіти. Заінформацією аналітичних агенцій, наведеною у[1], в середньому в Україні на кожні три вакансіїнині припадає тільки два ІТфахівця. Таким

чином, Україна вже нині зазнає істотного дефіцитукадрів у ІКТгалузі. За інформацією головиДержавного агентства з питань науки, інноваційта інформатизації В. Семиноженка, кількість ІТфахівців в Україні на початок 2015 року становилаблизько 250 тис. осіб. “Очікуємо, що призбереженні існуючих темпів щорічного приростуобсягів надання послуг у 2015 році в ІТ сфері, і впершу чергу в індустрії програмногозабезпечення, може бути створено 168,5 тис.нових робочих місць, із них 106 тис. в ІТекспорті,62,5 тис. – на внутрішньому ринку”, –констатував В. Семиноженко [2]. Разом з тимголова Держінформнауки зауважив, що існуючийрічний приріст ІТ фахівців, який складає 15,5 тис.осіб, не в змозі забезпечити потреби індустрії.Дефіцит у 2015 році складе близько 100 тис.фахівців в ІТекспорті та близько 70 тис. навнутрішньому ринку. “Нині держава вживаєсерйозних заходів для збільшення обсягів

УДК 004:37

Владислав Круглик, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри iнформатики та кiбернетикиМелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького

ПРОБЛЕМА ОНОВЛЕННЯ ПРОФІЛІВ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИІНЖЕНЕРІВ-ПРОГРАМІСТІВ

У статті досліджені сучасні тенденції щодо оновлення профілів освітніх програм бакалаврів зкомп’ютерних наук та інформаційних технологій в рамках уведення стандартів вищої освіти.Сформований перелік рекомендацій, яких доцільно враховувати за оновлення профілів освітніх програм.

Ключові слова: профілі освітніх програм, комп’ютерні науки та інформаційні технології, ІТфахівці,інженерипрограмісти.

Літ. 10.

Владислав Круглик, кандидат педагогических наук, доцент кафедры информатики и кибернетикиМелитопольского государственного педагогического университета имени Б. Хмельницкого

ПРОБЛЕМА ОБНОВЛЕНИЯ ПРОФИЛЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ПРОГРАММПОДГОТОВКИ ИНЖЕНЕРА-ПРОГРАММИСТА

В статье исследованы современные тенденции обновления профилей образовательных программбакалавров компьютерных наук и информационных технологий в рамках введения стандартов высшегообразования. Сформирован перечень рекомендаций, которые целесообразно учитывать за обновлениепрофилей образовательных программ.

Ключевые слова: профили образовательных программ, компьютерные науки и информационныетехнологии, ИТспециалисты, инженерыпрограммисты.

Vladyslav Kruhlyk, Ph. D. (Pedagogy), Associate Professor of the Computer Science and Cybernetics DepartmentMelitopol Bohdan Khmelnytsky State Pedagogical University

THE PROBLEM OF UPDATING THE PROFILE OF EDUCATIONAL TRAININGPROGRAMS FOR SOFTWARE ENGINEERS

The article explores the current trends concerning the update of profiles of bachelors degree programs incomputer science and information technology within the higher education administration. The article provides theexisting list of recommendations, which it is advisable to consider within the updating profiles of educational programs.

Keywords: profiles of educational programs, computer science and information technology, ITprofessionals, a software engineer.

© В. Круглик, 2016


90

підготовки фахівців з вищою освітою у сфері ІКТз одночасним підвищенням рівня якості їхпрактичної підготовки”, – наголосив В. Семиноженко[2]. Важливим кроком у підвищенні рівня якостіпрактичної підготовки ІТфахівців, ГоловаДержінформнауки вбачає аналіз успішнихміжнародних практик щодо гармонізації освітніхі професійних стандартів в галузі ІТ, попередньооцінивши можливості їх застосування у нашійдержаві і за умови відслідковування механізмівринку, актуалізуючи наявні навчальні планивідповідно до потреб цього ринку.

В Україні функціонує мережа вищихнавчальних закладів, які здійснюють підготовкуфахівців для галузі інформаційних технологій,зокрема бакалаврів з комп’ютерних наук таінформаційних технологій. Але незважаючи навідпрацьовану фундаментальну підготовкустудентів, існує потреба у гармонізації освітніх іпрофесійних стандартів підготовки таких фахівцівз урахуванням практичних потреб галузіінформаційних технологій. У зв’язку з цимрозгляд питань, пов’язаних із оновленнямпрофілів освітніх програм бакалаврів зкомп’ютерних наук та інформаційних технологійв рамках уведення стандартів вищої освіти єактуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Урізні періоди аналізом професійних якостейпрограмістів займалися багато зарубіжнихнауковців, а саме: Ф. Брукс, Г. Вейнберг, Н. Вірт,Е. Дейкстра, С. Макконнелл, М. Смульсон, Б. Шнейдерманта ін. Дослідженнями проблем професійноїпідготовки бакалаврів з комп’ютерних наук таінформаційних технологій займалися П. Денінг,Д. Кнут, Т. Морозова, Н. Нєграпонте,Ю. Нікольський, Ф. Новиков, В. Осадчий, В. Павлов,С. Паппер, В. Перекатов, В. Пасічник, М. Сідоров,З. Сейдаметова, С. Семеріков, В. Сухомлін, В. Сухомлін,А. Тєрехов, А. Тєрехов, С. Шаров, Ю. Щербината ін.

Метою даної статті є дослідити сучаснітенденції щодо оновлення профілів освітніхпрограм бакалаврів з комп’ютерних наук таінформаційних технологій в рамках уведеннястандартів вищої освіти і сформувати перелікрекомендацій, яких доцільно враховувати заоновлення профілів освітніх програм.

Виклад основного матеріалу дослідження.А. Єршов писав щодо особливостей професіїпрограміста: “Її труднощі також у тому, щопрограміст повинен володіти здатністюпершокласного математика до абстракції ілогічного мислення в поєднанні з едісоновськимталантом споруджувати все що завгодно з нуля і

одиниці. Він повинен поєднувати акуратністьбанківського клерка з проникливістю розвідника,фантазію автора детективних романів з тверезоюпрактичністю бізнесмена. А крім того, програмістповинен долучатися до корпоративних інтересів,мати бажання до колективної роботи, розумітицілі робіт і багато іншого” [3]. На думкуЗ. Сейдаметової, підготовка фахівців зкомп’ютерних наук та інформаційних технологіймає брати до уваги той факт, що професійнінавички майбутнього фахівця зазнають чималихзмін упродовж часу, який бакалавр витрачає напрофесійну підготовку. Особливу увагу у своїхдослідженнях дослідниця приділяє адаптаціїпершокурсників спеціальності “Інформатика”(зокрема, введенню навчальної дисципліни“Введення в спеціальність”, побудові навчання наоснові енкариджконцепції (encourage) [4].С. Семеріков, досліджуючи питання традиційногопротиріччя між фундаментальним та професійнимнавчанням інженерівпрограмістів, зауважує, щов сучасних умовах динамічного інформаційногосуспільства вузька профілізація втрачає своїпозиції – її витісняє мобільність, набути якої, всвою чергу, здатний той фахівець, який зможегнучко реагувати на зміну технологій [5].Д. Щедролосьєв досліджуючи структурукомпетентності ІТфахівця, теж констатуєскладності процесу підготовки ІТфахівця урамках професійної підготовки бакалаврівз комп’ютерних наук та інформаційнихтехнологій, які на думку науковця, пов’язані, упершу чергу, зі швидкою зміною технологійпрограмування, коли технологія, у якій програмістбув “сьогодні” професіоналом, стає практичнонезатребуваною “завтра”. З погляду компаніївиробника програмного забезпечення (ПЗ) завждибуде затребувана найбільш сучасна технологія,отже, професіонал мусить регулярновідслідковувати зміни, новинки і тенденції у сферіпрограмування, резюмує Д. Щедролосьєв. Крімтого, причиною низьких результатів роботипрограміста стає нерідко брак знань, які, наперший погляд, не стосуються прямої компетенціїфахівця, але впливають на неї. Таким чином,український дослідник умовно виділяє трискладові професійної підготовки ІТфахівця,необхідні для успішної роботи: фундаментальна,технологічна (обидві забезпечуються на певномурівні ВНЗ) і прикладна у контексті галузі, з якоюбуде пов’язана робота програміста, наприклад,бухгалтерія, інженерія, освіта, ігри і т. ін.Важливим є і той факт, що сучасне програмуванняє колективним, і корисність окремого програмістатісно пов’язана з його корисністю для всієї



91 Молодь і ринок №7 (138), 2016

команди, а тому вимагає від фахівця навичокроботи у команді, лідерських якостей, певнихзнань з галузі психології й управління. Такимчином, на думку Д. Щедролосьєва, особливістюуспішного ІТпрофесіонала є не деякийфіксований набір знань, умінь і навичок у певнійгалузі, а сформованість спектру компетенцій, якіі забезпечать професійне зростання ІТфахівця[6]. В. Є. Сєдов, досліджуючи особливостіпідготовки майбутніх інженерівпрограмістів допедагогічної діяльності, дійшов висновків, якийпочасти перекликаються із висновкамидослідників С. Семерікова і Д. Щедролосьєва, асаме: у процесі бакалаврської підготовки майбутніінженери програмісти отримують підготовку вконкретній галузевій області, тоді як магістрданого профілю вчиться вирішувати комплекснізавдання, які знаходяться на перетині різнихпредметних областей. Проведений В. Сєдовиманаліз системи підготовки магістрів у галузіінформаційних технологій у ВНЗ Українидозволив йому виокремити чотири особливостіцього процесу [7]:

1. Кардинальні зміни системи вищої освітиУкраїни, починаючи зі зміни переліку напряміпідготовки, укрупнення спеціальностей, новихдержавних стандартів, розробки ОКХ та ОПП.

2. Необхідність регулярного оновлення зміступідготовки магістрів у галузі ІТ в зв’язку зішвидкою зміною технологій програмування.

3. Урахування освітніх потреб сучасногопокоління студентів у виборі технологій навчання.

4. Урахування вимог роботодавців щодопрофесійних компетентностей інженерівпрограмістів для їх подальшого професійного такар’єрного зростання у межах компаній.

На нашу думку, варто розширили цей перелік,додавши ще одну позицію, а саме:

1. Урахування вимог роботодавців щодопрофесійних компетентностей колективноїрозробки програмного забезпечення інженерамипрограмістами, серед яких уміння визначитися зісвоїми професійними обов’язками як учасникакоманди з розробки програмного забезпечення іуміння оптимально вибрати метод колективноїрозробки залежно від типу вирішуваних завданьі вимог організації.

У своєму рішенні ми виходили із того, що продукціясучасного ІТринку є результатом колективноїрозробки програмного забезпечення, відтак зростаєзначення професійних компетенцій саме колективноїрозробки програмного забезпечення.

Перелік напрямів, за якими здійснюєтьсяпідготовка інженерівпрограмістів у вищихнавчальних закладах України за освітньо

кваліфікаційним рівнем бакалавра, включає утому числі спеціальність до 2015 року 7.04030201Інформатика галузі знань 0403 Системні наукита кібернетика та з 2016 122 “Комп’ютерні наукита інформаційні технології” галузі знань 12“Інформаційні технології”, за якою здійснюєпрофесійну підготовку, зокрема, Мелітопольськийдержавний педагогічний університет іменіБогдана Хмельницького. Професійні знання, якіздобувають майбутні фахівці в університеті нафакультеті інформатики, математики таекономіки, є узгодженою системою теоретичногота практичного пізнання про фахову діяльність,елементи якої є пов’язаними між собою тазалежать від прагнення майбутнього фахівцядосягти високого рівня професіоналізму в обранійгалузі професійної діяльності. Визначаючи зміст інаповнення профілю програми для галузі знаньдо 2015 року 0403 Системні науки та кібернетикаспеціальності 7.04030201 Інформатика та з 2016галузі знань 12 “Інформаційні технології”спеціальності 122 “Комп’ютерні науки таінформаційні технології”, ми виходили, поперше,із загального положення, згідно з яким Профільпрограми пропонується як інструмент, який разоміз дипломом, академічною довідкою та додаткомдо диплому сприяє кращому розуміннюкваліфікацій та полегшує їх визнання. ВідповідноПрофіль програми декларується ж короткий –обсягом близько двох сторінок –документ, якийдозволяє максимально точно помістити освітнюпрограму на європейську академічну мапу, чимполегшує її розуміння усіма основнимистейкхолдерами: студентами, працедавцями,науковцями, викладачами, випускниками,керівниками вищих навчальних закладів,агенціями забезпечення якості, органамиліцензування та акредитації тощо [8, 81].

За розробки Профілю програми особливу увагупоряд із визначенням переліку і описомкомпетентностей було приділено програмнимрезультатам навчання бакалаврів. Заформулювання програмних результатів дляспеціальності 122 “Комп’ютерні науки таінформаційні технології” ми керувалисязагальними рекомендаціями, розробленими впроекті Тюнінг [9] і рекомендаціями, викладенимиЮ. Рашкевичем у його монографії “Болонськийпроцес та нова парадигма вищої освіти” [8, 85].Формулювання результатів навчання мають бути:

1. Конкретними – забезпечувати достатнійрівень деталізації, написаними зрозумілою мовою.

2. Предметними – сформульованиминейтрально, уникаючи зайвої амбітності тасуб’єктивності.


92

3. Досяжними – реалістичними з погляду часута ресурсів, необхідних для їх досягнення.

4. Корисними – повинні сприйматися як такі,що відповідають рівню вищої освіти та вимогам/очікуванням громадянського суспільства.

5. Відповідними – відповідати кваліфікаційнимвимогам.

6. Мати характер стандартів – визначатистандартні вимоги, яким мають відповідатирезультати навчання.

Особливо важливою на думку Ю. Рашкевичає мова формулювання програмних результатівнавчання, зазвичай формулювання повиннемістити 5 основних елементів:

Активна вербальна форма (випускник:продемонстрував здатність, може продемонструватизнання, демонструє спроможність).

Вказання типу результату навчання (знання,навички, інші компетентності).

Тематична область результату навчання:спеціальні чи загальні, предметна область,особливі навички тощо.

Очікуваний стандарт або рівень, якогопланується досягти у результаті навчання.

Масштаб та контекст результату навчання.Результати навчання повинні також

відображати відповідний їм тип навчальноїдіяльності. Тобто повинно бути відображено, чирезультат навчання стосується засвоєння знань,чи розуміння, чи механічних навичок, чипрофесійного становища. Назва результатунавчання містить також інформацію проочікуваний рівень вивчення: ширину, глибину,складність.

Наприклад, до складу Профілю програмиспеціальності до 2015 року 7.04030201Інформатика та з 2016 року спеціальності 122“Комп’ютерні науки та інформаційні технології”[10] було включено такий програмний результатнавчання: “демонструє уміння та навичкирозробки інтерактивних WEBсторінок для локальнихкомп’ютерних мереж та мережі Internet, використовуючитекстові, графічні та HTMLредактори”.

Розкладемо цей результат навчання заелементами:

Активна вербальна форма – демонструє. Тип результату навчання – уміння та навички

розробки. Тематична область результату навчання –

інтерактивні WEBсторінки. Очікуваний стандарт – у текстових,

графічних та HTMLредакторах. Масштаб та контекст – інтерактивні WEB

сторінки для локальних комп’ютерних мереж тамережі Internet.

Наведемо ще один приклад використаногопрограмного результату навчання: “демонструєуміння і навички роботи з електронними тапаперовими джерелами з метою накопичення тавикористання інформації про новітні досягненняв галузі сучасних інформаційних технологій” [10].

Розкладемо цей результат навчання заелементами:

Активна вербальна форма – демонструє. Тип результату навчання – уміння і навички

роботи. Тематична область результату навчання – з

метою накопичення та використання інформації. Очікуваний стандарт – у HTMLредакторах. Масштаб та контекст – новітні досягнення в

галузі сучасних інформаційних технологій.Наведені приклади ілюструють вдало

сконструйовані програмні результати навчання.Дослідження статей, форумів, блогів і власний

досвід роботи з колективом ІТфахівців, показуєщо для підтримки професіоналізму програмістповинен постійно бути обізнаним у безлічі новихтехнологій, знати нові методики рішення тих абоінших завдань, всіляко поповнювати свої знанняі вміння. У рамках копетентнісного підходу акцентмає бути зміщено з формування певного наборупрофесійних знань, умінь і навичок у галузіпрограмування на виховання таких якостей, якробота в команді, лідерські якості,відповідальність, здатність до рефлексії, здатністьдо самостійного навчання й освоєння новихтехнологій протягом життя (навіть кожні 2 – 3місяці), самоосвіта, планування діяльності, логічней алгоритмічне мислення, цілеспрямованість,наполегливість, уміння самостійно ухвалитирішення, швидко адаптуватися до новогозавдання, широкий кругозір у предметній галузі.Крім того, виникає затребуваність у специфічнихзнаннях психології й менеджменту, зокрема,управління проектами. Ефективним механізмомзабезпечення високої якості навчального процесує зворотний зв’язок.

Висновки . Проведений аналіз сучаснихнововведень у сфері вищої освіти показав, щозміни профілів освітніх програм і відповіднихкваліфікацій відбуваються за багатьма позиціями,але насамперед проявляються у уточненні змістукомпетенцій і конкретизації результатів навчання,які включаються до Профілів освітніх програм. Якрезультат, оновлені Профілі освітніх програмрозширюють коло своїх споживачів, оскільки,дійсно, стають інформативним джерелом длярізних категорій споживачів: абітурієнтів тастудентів – для кращої орієнтації щодо виборуспеціальності та оволодіння компетентностями,



93 Молодь і ринок №7 (138), 2016

працедавців в галузі ІТ – для отриманняінформації щодо академічного та професійногопрофілю випускників, інших вищих навчальнихзакладів – для співпраці, обміну студентами вумовах реальної академічної мобільності тощо.Оскільки, для МДПУ ім. Б. Хмельницького єважливим формування конкурентоспроможноговипускника – інженерапрограміста, викладачамикафедри інформатики і кібернетики приділяєтьсяувага не тільки формуванню власне знань і уміньз певних фундаментальних і професійнихдисциплін, а й організації навчального процесу утакі способи, щоб максимально сприяти розвиткувизначених у Профілі програми компетентностейі результатів навчання у студентів. При цьому убакалаврів формується усвідомленняперманентності процесу становлення фахівцем,необхідності постійної роботи над розвитком своїхкомпетентностей і удосконаленням результатівнавчання.

1. В середньому в Україні на кожні тривакансії всього два ІТфахівця. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.unn.com.ua/uk/news/ 1226195natrivakansiyivukrayinipripadayedvaitfakhivtsyaminosviti.

2. Семиноженко В. Зростання дефіциту ІТспеціалістів у світі – стимул нарощувати їхпідготовку в Україні. [Електронний ресурс] /В. Семиноженко. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/printable_article?art_id=246966611

3. Щедролосьєв Д.Є. Особливості підготовкиІТфахівців в українських вищих навчальнихзакладах [Текст] / Д.Є. Щедролосьєв. –

Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2010. – №8. –С. 12 – 15.

4. Сейдаметова З.С. Методическая системауровневой подготовки будущих инженеровпрограммистов по специальности“Информатика”: дис... дра пед. наук: 13.00.02[Текст] / Национальный педагогический унт им.М.П. Драгоманова. – К., 2007. – 546 с.

5. Семеріков С.О. Фундаменталізація навчанняінформатичних дисциплін у вищій школі:Монографія [Текст] / С.О. Семеріков. – КривийРіг: Мінерал; К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова,2009. – С. 55 – 56.

6. Щедролосьєв Д.Є. Компетентнісний підхіддо підготовки інженерівпрограмістів[Електронний ресурс] / Д.Є. Щедролосьєв. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/ejournals/ITZN/2011_4/11schdey.pdf.

7. Сєдов В.Є. Особливості підготовки допедагогічної діяльності майбутніх інженерівпрограмістів [Текст] / В.Є. Сєдов. – Інформаційнітехнології в освіті. – 2015. – № 23. – С. 127 –135.

8. Рашкевич Ю.М. Болонський процес та новапарадигма вищої освіти: монографія [Текст] /Ю.М. Рашкевич. – Львів: Видавництво Львівськоїполітехніки, 2014. – 168 с.

9. Tuning Educational Structures in Europe[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unideusto.org/tuningeu/

10.Профілі освітніх програм. Комп’ютернінауки та інформаційні технології. Бакалавр.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://drive.google.com /file/d/0Bw9OYXqr5PIWZFdoZXozbkZMelE/view



“В історії розвитку людства значення містичного настрою – натхнення –

ніколи не може бути оцінений дуже високо. В тій чи іншій формі воно проникає всю душевну життя людини, є основним елементом життя”.

Володимир Вернадський український філософ, природознавець, мислитель

“Загляньте в свої власні душі і знайдіть в них іскру правди, яку боги помістили в

кожне серце і з якої тільки ви самі зможете роздмухати полум’я”. Сократ

давньогрецький філософ

94

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Майже усіх диригентів, до яких битипів темпераменту вони не належали, об’єднуєодна проблема, особливо на початку творчоїдіяльності, а саме – концертне хвилювання, страхперед сценічним виступом. Природно, щосхвильованість, “піднесеність” перед виступом іпід час нього є не тільки закономірною, але йбажаною, корисною, позаяк вона позбавляєвиконання “буденності”, сприяє виникненнюартистичного збудження. Переконані, що

вирішення даного питання потрібне як наукове,з боку дослідників, так і практичне, за допомогоюпорад та рекомендацій досвідчених педагогівнаставників, чи, в окремих випадках, навітьтренерів з психологічного самоконтролю.Особливо актуальним дане питання видається напочатковому етапі навчання хорових диригентів,коли відбувається процес їх підготовки допрофесійної диригентської діяльності, адже від їхпсихологічної установки та емоційновольовогостану загалом часто залежить успіх концертноговиступу в цілому. У наведених вище аспектах іполягає актуальність пропонованої розвідки.

УДК 78.471;78.15

Любомира Ластовецька, доцент кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ КОНЦЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІХОРОВОГО ДИРИГЕНТА

У статті розглянуто окремі аспекти психологічної підготовки хорового диригента до виступу наконцертній естраді. Виявлено, що загалом існує певна система критеріїв, відповідно до якої можнасформувати позитивну психологічну установку, відображену головним чином у відповідній налаштованостіпсихоемоційного стану. Проведено аналіз помилкових та правильних психологічних установок, якийсвідчить, що існують варіативні тлумачення сутності цього поняття. Педагогам слід звернутиприскіпливу увагу на питання підготовки майбутніх хорових диригентів до концертної діяльності.

Ключові слова: диригент, концертний виступ, виконання, психологічна установка, самоконтроль.

Літ. 6.

Любомира Ластовецкая, доцент кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ КОНЦЕРТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИХОРОВОГО ДИРИЖЕРА

В статье рассмотрены отдельные аспекты психологической подготовки хорового дирижера квыступлению на концертной эстраде. Выявлено, что в целом существует определенная система критериев,в соответствии с которой можно сформировать позитивную психологическую установку, отображеннуюглавным образом в соответствующей настроенности психоэмоционального состояния. Проведен анализошибочных и правильных психологических установок, который свидетельствует, что существуютвариативные толкования сущности этого понятия. Педагогам следует обратить особое внимание навопрос подготовки будущих хоровых дирижеров к концертной деятельности.

Ключевые слова: дирижер, концертное выступление, выполнение, психологическая установка,самоконтроль.

Lyubomyra Lastovetska, Associate Professor of the Musical Education and Conducting DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE PSYCHOLOGICAL PRECONDITIONS OF CONCERT ACTIVITYOF CHORAL CONDUCTOR

The article considers the conceptual and categorical aspects of psychological preparation of choralconductor to the performance on the concert stage. It reveals the existence of a system of criteria according towhich, it is possible to form the positive psychological setting that is represented mainly in the the appropriatedisposition of the psycho and emotional condition. The article presents the analysis of erroneous and correctpsychological settings, that indicates the existance of variant interpretations of essence of this concept. Teachersshould pay special attention on a question of preparation of future choral conductors to the concert activity.

Keywords: a conductor, concert performance,an execution, a psychological setting, selfcontrol.

© Л. Ластовецька, 2016

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ КОНЦЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА

95 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Аналіз основних досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор.Проблематика розвідки знаходиться у сферіміждисциплінарних досліджень, оскількизнаходиться на межі психології, музичноїпсихології та хорознавства. Тому в її фокусі – праціз психологічної установки (Ш. Надірашвілі,Д. Узнадзе [4]), педагогічної психології(Л. Бурлачук, Л. Виготський, О. Власова, Г. Костюк,А. Палій, К. Роджерс, О. Рудницька, М. Савчин,В. Яблонко, Г. Падалка), психології музичновиконавської діяльності (Ю. Цагареллі [5],О. Костюк, В. Медушевський, Б . Теплов,Є. Назайкінський, В. Петрушин, В. Роменець),хорознавства (М. Колесса, А. Лащенко,М. Малько, Л. Ержемський [2], Л. Гінзбург,І. Мусін, Л. Безбородова, Г. Голик [1], Р. Кофман[3], П. Шеметов [6]). Однак, враховуючиперелічені вище праці, автор пропонованоїрозвідки при науковій постановці проблемивідштовхувався, головно, від власногопедагогічного та практичного досвіду.

Формування мети статті (постановказавдання). Мета статті – простежити етапипідготовки хорового диригента до концертноговиступу, проаналізувати його психологічніустановки.

Виклад основного матеріалу дослідження.Будьякий сценічний виступ передбачаєвстановлення творчих контактів і комунікацій міжартистом і глядачем, обмін інформацією, в даномувипадку музичною, взаємовплив, а тому вимагаєпевних психологічних дій. Кожен музикант, дефакто, повинен знати особисті психологічніхарактеристики під час творчого акту, щоб“володіти ситуацією” та за будьяких умов невтратити самоконтроль.

Концертне виконання потребує максимальноївитрати нервовопсихічної енергії та значногонапруження волі та уваги диригента, що, однак,має бути непомітним та не виражатися у напрузіобличчя та корпусу, і, особливо, позначатися нам’язовому тонусі. Витрати енергії слідрозподілити таким чином, щоб її вистачило націлу концертну програму. Важливе місце впсихологічній готовності диригента маєсамоаналіз власного передконцертного стану.

Час до виходу диригента на сцену тавстановленням у залі цілковитої тиші повиненбути використаним для того, щоб він ще разподумав про характер твору, психологічнопідготувався і дав собі правильну установку,створив необхідну емоційну та м’язевунастроєність.

Кожний диригент виробляє особисту манерувиходу на естраду. Найкраще, коли у нійпоєднуються енергія та витримка, скромність тапочуття власної гідності. Декотрі мистці,вийшовши на естраду, занадто довго шукають собізручне місце, або ж починають робити різні зайвірухи руками, розтирати їх тощо, або ж роблятьнедолугу міміку, недоречно посміхаються і т.п. Уцьому відсутній будьякий сенс, оскількирозсіюється увага як аудиторії, так і втрачаєтьсясамоконтроль. Натомість, диригентові сліддотримуватися хороших манер поведінки насцені, попередньо звернути особливу увагу навласний зовнішній вигляд, продумати концертнийкостюм, зачіску, поставу, вихід на сцену і зі сценитощо. Всі перелічені деталі відіграють важливуфункцію для психологічного контакту і довірихористів до диригента, успіху виконавської іслухацької співтворчості.

На початку виступу диригентові слід особливозвернути увагу на взяття відповідного темпутвору одразу з першої фрази. Йому слід непіддатись сценічному хвилюванню, в результатіякого найчастіше втрачається самоконтроль, уваганад логікою музичного розвитку, інколиз’являється невиправдана емоційність, якаприводить до пришвидшення темпу.

Існує такий вид психологічного збудження, як“хвилювання – паніка”. Під його впливом частозводиться нанівець майже уся попередня роботапідготовки над твором чи програмою загалом,оскільки на сцені диригент настількирозгублюється, що може взяти інший темп, забутислова, інколи у нього навіть починають трястисяверхні чи нижні кінцівки, посилюєтьсяпотовиділення. У такому випадку диригентвтрачає самоконтроль, його “несе”, відбуваєтьсям’язеве затискання.

В день виступу диригентові рекомендуєтьсяберегти свою енергію, не витрачати занадтобагато часу на розмови. Декотрі виконавціподумки повторюють твори (чи уривки з опер),які виконуватимуть на концерті. Доведено, що удень концерту корисно обдумувати з нотами вруках деталі творів, виставляючи смисловіакценти, при цьому також відбуваєтьсяактивізація внутрішнього слуху. Щоправда, це неповинно перетворюватись у боязливе“вишукування” найбільш складних моментів.

Необхідним компонентом творчої активностідиригента є наявність витримки тасамоконтролю. Основними складовимиартистичного самоконтролю будьякоговиконавця, в тому числі, й хорового диригента,є: контроль музичної логіки виконуваного твору,


96

якості та цілісності звучання; регулювання темпу,а перед початком виступу – вибір оптимальногодля характеру твору темпу; керування власнимемоційним тонусом, зокрема – збереженнямемоційної гнучкості; відповідна міра нюансів тадинамічних акцентів; ритмічна витримка, якавключає і збереження потрібної ритмічноїпульсації без надмірних прискорень тазаповільнень.

Увага диригента під час виконання творузавжди спрямовується як вперед, до складних увиконавському відношенні місць, так і назад, колипобіжно відбувається аналіз що вдалось, а що –не зовсім. При цьому увага може бути як вузькою,коли відбувається сприйняття поточної інтонації,так і широкою, тоді подумки передбачається змістнаступної музичної побудови.

Термін “установка” ввів грузинський психологДмитро Узнадзе (1886 – 1950) і визначив її як“цілісний динамічний стан суб’єкта, готовністьдо певної активності, стан, що обумовлюєтьсядвома факторами: потребою суб’єкта івідповідною об’єктивною ситуацією” [4, 87]. Осьдекілька загальнопоширених помилковихпсихологічних установок у диригентівпочатківців: “Якщо я буду хвилюватися під часвиступу, то я розгублюся і втрачу самоконтрольнад собою”; “Я буду задоволений, якщо хоч якнебудь продиригую”; “Головне, щоб нерозгубитись, не дивитись у очі хористам”; “Якосьпродиригую, аби чимшвидше завершити” тощо.

На противагу, правильними психологічнимиустановками є наступні: “Якщо я не будухвилюватися, у мене неодмінно все вийде”; “Яповинен зробити усе можливе, щоб концертнийвиступ був кращим, ніж на останній репетиції”;“Я зобов’язаний зосередитися на інтерпретованіймузиці, щоб якомога краще та переконливішедонести її до слухачів”; “Якщо я будухвилюватися, то це обов’язково відчують іхористи, в такому випадку я можу втратитиконтроль над ситуацією”; “У мене не виникнежодної думки про те, що я можу щось забути чипереплутати, втратити контроль над собою підчас концертного виступу” і т.д.

Особливої психологічної підготовки доконцертного виступу потребують диригенти, якірідко виступають на сцені. Досвідченіпрофесіонали, можливо, потребують її не такоюзначною мірою. Велике значення для ще недосвідчених диригентів мають домашні контрольніповторення творів (їх диригування тапроспівування) перед уявними слухачами в уявнійестрадній обстановці. Якщо це робиться часто,то різниця між домашнім та естрадним

самопочуттям і виконанням у диригента можепевною мірою знівелюватися.

Переконані, що центральною установкою яквиконавців, так і слухачів при сприйнятті музикиє установка на творчість як конструюванняідеальної дійсності, наділеної унікальністю таспецифічністю. Роль попередньої психологічноїустановки диригента важко переоцінити, частовід неї залежить успіх виступу в цілому. Для ньогопсихологічний стан відіграє іншу роль, порівняноз інструменталістами, в яких він не впливає найого інструмент. В той же час, роздратованістьдиригента неодмінно проявиться на йогомануальній техніці, жестикуляції, міміці, у такомувипадку його психологічний стан може негативнопозначитись на виконанні.

Навики виступів на концертній естрадівиробляються протягом тривалої практики, яка вданому випадку виступає, мабуть, найкращимвчителем. Адже тільки на сцені, в результатітривалої практики можна навчитися вільнотриматись перед слухачами, перевтілюватись вобраз твору, зберігати творчий спокій, контрольта водночас напрацювати потрібне для естрадипочуття технічної та художньої міри. Диригентипочатківці ці знання повинні отримати від більшдосвідчених педагогів, які мали б поділитисьвласними “ключами” до досягнення психологічноїрівноваги. Переконані, що лише після багатьохвиступів диригент може встановити індивідуальнікритерії готовності окремого твору чи програмив цілому та знайти найкращі форми роботи припідготовці виступу.

Але як же реально можна боротися диригентовіз “панічним” хвилюванням? Гадається, що йомуслід спрямувати усі зусилля на те, щоб неконцентруватись на почутті страху, а щобмаксимально контролювати власні емоції,хвилювання, сконцентруватись на виконуваній уданий час композиції та на суто мистецькихзавданнях для її максимально переконливоїтворчої реалізації. Таким чином, зосередженістьна інтерпретованому творі – ось найкращийспосіб уникнення “хвилювання – паніки”, появаякого виступає ознакою недостатньоїсконцентрованості диригента. Наступним дієвимрецептом подолання концертного хвилювання єпостійні виступи на сцені. Для цього сліднамагатися, особливо диригентупочатківцю,часто виступати на концертній естраді, щобвиробити почуття сценічного самоконтролю.Впевненість на сцені диригента залежить також івід уміння швидко пристосовуватися доособливостей акустики того чи іншогоконцертного залу.



97 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. “Професія хорового диригента вимагаєдовготривалої творчої роботи, і шлях догеніальності тернистий і багаторічний, бо вимагаєне тільки природної музичної обдарованості, алеі вміння бути психологом, керівником, педагогомі мати життєвий і музичний досвід” [1, 7].

Відповідальність за творчу поведінку в умовахсценічного виступу потребує його особливоїпсихологічної підготовки, що виступає такожзапорукою ефективної реалізації виконавськогозадуму інтерпретованої музики. У день виступуу більшості музикантів, навіть найбільшдосвідчених, виникає такзване “передконцертнехвилювання”. Успішний концертний виступзалежить, насамперед, від правильно спланованоїта реалізованої передконцертної роботи. Одним зпоказників як художньої, так і технічної готовностідиригента до виступу є стан, коли диригент підчас концерту відчуває творче піднесення тазадоволення від інтерпретованого твору.

Виконання може вважатися художньо зрілимлише за наявності емоційнологічноїнерозривності, коли у жодному місці твору негубиться “нитка музичного розвитку”. Важливо,щоб в процесі співу диригент не лишеконтролював себе, а й водночас бачив йінтуїтивно відчував кожного хориста, йогопсихологічноемоційний стан. Таким чином,цілеспрямована психологічна підготовкадиригента до концертного виступу маєнадзвичайно важливе значення, адже, з одногобоку, він повинен бути емоційно натхненним,

перебувати в тому чи іншому образі, щоб йогопочуття через жести і міміку були зрозуміліхористам, а з іншого, – диригент не має прававідключити раціональний компонент та втратитисамоконтроль всупереч надмірному нервовомузбудженню. Значною мірою успіх виконаннязалежить і від манери та особистої харизмидиригента. Перспективи подальших розвідок уданому напрямку полягають в аналізіпсихологічноемоційного передконцертного стануоперносимфонічних диригентів.

1. Голик Г.Г. Психологія диригентськохоровоїдіяльності: [Монографія] / Г.Г. Голик. – Дрогобич:Вимір, 2000. – 108 с.

2. Ержемский Г.Л. Психология дирижирования:Некоторые вопросы исполнительства итворческого взаимодействия дирижера смузыкальным колективом: [Монография] /Г.Л. Ержемский. – М.: Музыка, 1988. – 80 с.

3. Кофман Р.І. Виховання диригента:психологічні особливості / Р.І. Кофман. –К.: Музична Україна, 1986. – 40 с.

4. Узнадзе Д.Н. Установка у человека.Проблема объективизации: [Текст] / Д.Н. Узнадзе// Психология личности в трудах отечественныхпсихологов. – СПб: Питер, 2001. – С. 87 – 91.

5. Цагарелли Ю.А. Психология музыкальноисполнительской деятельности: [Учеб. пособие]/ Ю.А. Цагарелли. – СПб.: Издво “КомпозиторСанктПетербург”, 2008. – 368 с.

6. Шеметов П. Школа концертнодирижерскогоискусства: [Монография] / П. Шеметов. –Харьков: Лівий берег, 2004. – 302 с.



“Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток”.


“Наші концерти – це більше ніж нові враження, цікаве спілкування або свято. Ми

– це стиль життя, ми і є музика. Ми – це втеча від реальності”. Джаред Лето

американський актор і музикант

98

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Форма варіацій є однією з найбільшпоширених в музичній культурі минулого тасьогодення. Саме тому її вивченню в курсінавчальної дисципліни “Аналіз музичних форм”студентами музичних вузів І – ІV рівнівакредитації приділяється спеціальна увага.Особливо прискіпливо на розгляд цієї форми слідзвернути увагу студентам виконавськихспеціальностей задля кращого та більшосмисленого аналітичного трактуваннявиконуваних ними композицій, написаних у форміваріацій.

Аналіз основних досліджень і публікацій, в

яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор. Слідзауважити, що спектр наукових розвідок,присвячених різним аспектам варіаційної форми,досить обширний. При розгляді форми варіаційта формотворчих засобів в пропонованій роботіорієнтовано, насамперед, на праці Б. Асаф’єва,Л. Мазеля [2], Ю. Тюліна [3], Т. Бершадської [3],Н. Ґорюхіної, С. Скребкова, Я. Якубяка [5],В. Задерацького [1], С. Шипа [4] та ін.Враховуючи фундаментальні праці цих та іншихтеоретиків, автор розвідки з позиції багаторічногодосвіду викладання дисципліни “Аналіз музичнихформ” виробив власний підхід у викладанні даноїтеми студентам.

Формування мети статті (постановка

УДК 78.471

Микола Ластовецький, доцент кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМА ВАРІАЦІЙ У МУЗИЦІ КЛАСИКО-РОМАНТИЧНОГО ПЕРІОДУУ статті розглянуто окремі аспекти форми варіацій в доробку композиторів класичної та

романтичної доби. Виявлено, що загалом варіаційний принцип розвитку в поєднанні з іншими (розробкою,співставленням тощо) зустрічається в усіх видах музичних форм та побудов. Термін варіація можевикористовуватися і як назва твору, в той час, як на загальну форму твору вказують терміни: тема зваріаціями, варіаційна форма, варіаційний цикл, варіаційнокуплетна форма. Студентам слід звернутиприскіпливу увагу на вивчення форми варіацій як однієї з найбільш поширених в музичному мистецтвірізних епох.

Ключові слова: варіація, варіаційна форма, композитор, тема, варіаційний розвиток, варіювання.Літ. 5.

Николай Ластовецкий, доцент кафедры музыковедения и фортепианоДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМА ВАРИАЦИЙ В МУЗЫКЕ КЛАССИКО-РОМАНТИЧЕСКОГО ПЕРИОДАВ статье рассмотрены отдельные аспекты формы вариаций в творчестве композиторов

классической и романтической эпох. Выявлено, что в целом вариационный принцип развития в сочетаниис другими (разработкой, сопоставлением и тому подобное) встречается во всех видах музыкальных форми построений. Термин вариация может использоваться и как название произведения, в то время, как наобщую форму произведения указывают термины: тема с вариациями, вариационная форма, вариационныйцикл, вариационнокуплетная форма. Студентам следует обратить особое внимание на изучение формывариаций как одной из наиболее распространенных в музыкальном искусстве разных эпох.

Ключевые слова: вариация, вариационная форма, композитор, тема, вариационное развитие,варьирование.

Mykola Lastovetskiy, Associate Professor of the Musicology and Piano DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

A FORM OF VARIATIONS OF MUSIC OF CLASSICAL AND ROMANTIC PERIODThe article considers the aspects of form of variations in works of composers of classic and romantic epoch.

It reveals the existence of the whole variation principle of development in combination with others (a development,comparison and others like that) in all types of musical forms and constructions. The term “variation” can be usedas the title of musical work, while on the general form of the work indicates the following terms: a theme withvariations, the variation’s form, a variation cycle, a couplet and variation form. Students should pay specialattention on studing the form of variations as one of the most widespread in the musical art of different epochs.

Keywords: a variation, a variation form, a composer, a theme, variation development.

© М. Ластовецький, 2016

ФОРМА ВАРІАЦІЙ У МУЗИЦІ КЛАСИКО-РОМАНТИЧНОГО ПЕРІОДУ

99 Молодь і ринок №7 (138), 2016

завдання). Мета пропонованої розвідки –проаналізувати особливості форми варіацій утворчості провідних композиторів класикоромантичного періоду.

Виклад основного матеріалу дослідження.Варіацією (від лат. variatio) називається зміненийповтор теми (або тематичного матеріалу).Варіаційною формою або варіаційним цикломназивається музична форма, що складається ізпершопочаткового викладу теми та декількох їїповторень у зміненому вигляді, які називаютьсяваріаціями. Кількість варіацій є не обмеженою ісхема даної форми може мати такий вигляд: А+А

1 +А

2+А

3 [3, 184].

Викладу теми інколи передує вступ. У багатьохвипадках варіаційний цикл завершується кодою.Кількість варіацій буває різною – від двохтрьохдо декількох десятків. Розміри теми коливаютьсявід чотиритактної побудови до простоїтричастинної форми. Нерідко тема можезапозичуватись композитором із народної музикичи твору іншого композитора. Якщо темастворена автором варіацій, вона називаєтьсяоригінальною. Багато творів, написаних уваріаційній формі, називаються “Тема зваріаціями”, “Варіації на тему…” (вказується, наяку саме тему). Інколи у назві позначаєтьсякількість варіацій чи їх характер (нп, “32 варіації”,“Блискучі варіації”, “Серйозні варіації” тощо).Варіації, таким чином, є не лише визначеноюкомпозиційною формою, але можуть розглядатисьі як певний музичний жанр.

Варіаційна форма може бути не лишесамостійним твором, але і частиною циклічноготвору (симфонії, концерту, сюїти, квартету, тріо,сонати і т.д.), номером опери, частиною оперноїсцени. Інколи у варіаційній формі пишеться будьяка частина тричастинної форми: нп, в AllegrettoСьомої симфонії Л. Ван Бетховена, написаному вскладній тричастинній формі, та в ІІ ч.“Шехеразади” М. РимськогоКорсакова першийрозділ є варіаційним циклом; у варіаційній формівикладено середній епізод І ч. Сьомої симфоніїД. Шостаковича.

Ґенеза форми варіацій – у народній пісенній ітанцювальній музичній творчості. В народніймузиці варіаційному розвитку піддається мелодіябудьякої пісні безпосередньо в процесівиконання. В багатьох варіаційних циклахпрофесійних композиторів яскраво простежуєтьсязв’язок з народною куплетною варіантністю, вякій основний наспів і весь багатоголоснийвиклад не повторюються в незмінному вигляді, аваріюються. В результаті виникає куплетноваріантна (або куплетноваріаційна) форма, в

котрій початковий куплет відіграє роль теми, арешта куплетів – роль варіацій. Вищесказаневиникає з імпровізаційної природи народноговаріювання, що втілюється в творчовиконавському процесі. Народні виконавцівносять зміни в наспів і у весь багатоголоснийвиклад різноманітних куплетів під час виконанняпісні. В інструментальній народній музиці широковикористовується орнаментальний розвитокмелодії та фактурна розробка супроводу.

В професійній творчості форма варіаційвикористовується віддавна. Зазвичай, впродовжкожної окремої варіації переважає якийнебудьпевний спосіб варіювання: наприклад, той чиінший характер фігурації, тип фактури і т.д.Зокрема, в одній варіації може переважати рухтріолями, інша може відрізнятись акордовимскладом, в третій мелодія проходить в басовомуголосі, четверта має поліфонічний характер і т.д.Якщо при варіюванні куплету в народній піснінайчастіше вводиться багато дрібних змінлокального характеру, то у варіаційних циклахпрофесійної музики кожна варіація володієневеликою кількістю більш значних змінзагального характеру, важливих для всієї варіації(чи її великої частини) [2, 292 – 293].

Ще в XV ст. в творах композиторів франкофламандської школи зустрічалась практика cantusfirmus’у, – поліфонічного поєднання незмінноповторюваної (зазвичай в тенорі) мелодіїтеми зїї варійованим перетворенням в інших голосах.Прийом використання cantus firmus’у поклавпочаток виникненню поліфонічних варіацій наостинатну тему, які досягли розквіту в XVII –XVIII ст. у творах Д. Букстегуде, Й.С. Баха таінших майстрів поліфонії. Така форма варіаційхарактерна для творів, в яких панує один настрій,проводиться лише одна тема без протиставлень[3, 208].

Поряд з поліфонічними варіаціями, в цю жепоху з’являються і варіації з орнаментальнимрозвитком теми, наближені до строгих. Вонизустрічаються в XVI ст. у вірджиналістів –В. Бьорда, У.Б. Буля, пізніше – уДж. Фрескобальді. Для строгих варіацій цьогочасу типовим є здебільшого орнаментальнийрозвиток мелодії, з великою кількістю прикрас.Часто таке орнаментальне варіювання поєднуєтьсяіз остинатним проведенням басового голосу [3,208]. Велике значення орнаментальне варіюванняотримало в старовинній сюїті, особливо в “дублях”.Частіше за інші танці варіювалась сарабанда,оскільки в ній найбільше визначився акордовий, аіноді й гомофонний склад з солюючим голосом,що є зручним для орнаментування.


100

Таким чином, протягом XVI – XVIII століть впрофесійній музиці утвердились два типиваріацій: на основі поліфонічного складу(остінатні) та на основі гармонічного складу(фактурноорнаментальні). Поліфонічні остінатніваріації до XVIII ст. досягли розквіту і надалінадовго поступилися місцем варіаціям зфактурним перетворенням теми. В добуКласицизму (до кінця XVIII ст.) панівним видомваріаційної форми стали строгі варіації, які втворчості класиків отримали найвищий вияв.

Строга варіаційна форма широко і різноманітнозастосовувалась віденськими класиками –Й. Гайдном, В.А. Моцартом, Л. Ван Бетховеном.В їх творах варіювання теми в межах “строгої”форми набувало цілком різного характеру,залежно від використовуваних прийомів розвитку.Так, наприклад, у варіаціях В.А. Моцартагармонія, а отже, і фактура, мали значеннясупроводу і, вочевидь, підпорядковувалисьмелодії, яка, як головна, була на першому плані.Таким чином, у В.А. Моцарта основним об’єктомваріювання стала мелодія, яка розвивалася,зазвичай, в аспекті орнаментики аборозспівування. Фактурні зміни у варіаціяхВ.А. Моцарта відігравали другорядну роль,оскільки значення фактури, в цілому, не виходилоза рамки супроводу, акомпанементу до мелодії.

У варіаціях Й. Гайдна і, особливо, Л. ВанБетховена, на противагу В.А. Моцарту, мелодіячасто була невіддільною від гармонії, зливалася знею, а тому й фактура набувала панівногозначення в створенні музичного образу. Фактурніперетворення гармонії у Й. Гайдна і Л. ВанБетховена часто виявлялись основним виразовимі дієвим фактором у зміні теми.

Надалі строгі варіації продовжуваливикористовуватись, поряд із широким розвиткомвільних варіацій. Вже у Л. Ван Бетховеназустрічаються перші спроби відійти відтрадиційних прийомів строгого варіювання. Доприкладу, у Варіаціях Fdur op. 54 та в “Тридцятитрьох варіаціях на тему Діабеллі” Л. Ван Бетховенаспостерігається включення нових тональностей,зміна форми окремих варіацій, порівняно зформою теми, з’являються риси, притаманні вжене строгим, а вільним варіаціям.

Притаманна варіаціям монотематичністьсприяла зосередженню на одній темі та їїбагатогранному розкриттю. Увага до деталей іпоступовість розвитку надали варіаційній форміхарактеру неквапливого викладу, розповідного чизосередженого роздуму. У зв’язку з цим, типовимє використання варіаційної форми в повільнихчастинах сонат і симфоній. Вони створюють

контраст попереднім швидким політематичнимчастинам з їх гострими та стрімкими діями.Наприклад, в Й. Гайдна – Симфонія Gdur(Paukenschlag), ч. II; в Л. Ван Бетховена – Сонати№№ 10, 23, 30, 32 (повільні частини); в Р. Шумана– Соната amoll № 1; П. Чайковського – Тріо“Пам’яті великого артиста”. Зустрічаєтьсязастосування варіаційної форми і варіаційногопринципу розвитку в творах, зміст котрихрозповідного характеру: приміром, в М. Глінки(“Руслан і Людмила”, Балада Фінна);П. Чайковського (“Франческа да Ріміні”, середнійрозділ); М. Мусорґського (“Исходиламладешенька” з опери “Мавра”); Е. Ґріґа(“Балада”) і т.д.

Розповсюдженим стало використанняваріаційної форми як засобу показу різноманітнихвіртуозних можливостей будьякого інструменту(чи групи інструментів в оркестрових варіаціях).До прикладу, в одній з варіацій для фортепіанонаявні гамоподібні пасажі, в другій – рух октавами,в третій – рух акордами. У варіаціях для струннихінструментів використовуються різні штрихи(Н. Паґаніні “24 каприси для скрипки соло”).Проте в кращих зразках варіаційної форми показрізноманітної фактури та багатограннихвіртуозних можливостей не був самоціллю, аслужив розкриттю змісту твору.

Часто спостерігалося поєднання варіаційногопринципу розвитку з більш складним –мотивним, що сприяло внутрішньому зростаннютеми та іноді давало можливість досягнути уформі варіацій великих симфонічних узагальнень(Л. Ван Бетховен “32 варіації”, Симфонія № 5, ч.II; Р. Шуман “Симфонічні етюди”; Й. Брамс“Варіації на тему Паґаніні” [3, 206 – 207].

Новою якістю варіаційної форми стало вільнеперетворення теми. Це констатується, починаючиз першої третини XIX ст., тобто з епохиРомантизму. Основоположником вільних варіаційстав Р. Шуман. Широке поширення та великийрозвиток вільні варіації отримали в творахФ. Ліста, С. Франка, П. Чайковського, в ХХ ст. –у С. Рахманінова, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича.Якщо ж Р. Шумана можна вважати засновникомвільного поводження з темою варіацій і творцемвільних варіацій як справжнього циклу жанровихмініатюр, то П. Чайковський став творцемжанрових варіацій, які отримали найяскравішевтілення в його творчості.

Паралельно із вільними варіаціями, щовизначають варіаційний метод XIX – XX століть,продовжували застосовуватись й інші різновидиваріаційної форми. Поєднання принципів строгогоі вільного варіювання зустрічається у варіаційних



101 Молодь і ринок №7 (138), 2016

формах у творах Ф. Мендельсона і Й. Брамса.Застосування в циклі варіацій, написаних в різнихтональностях і в окремих випадках, з дещозміненим гармонічним планом теми, дозволяєвіднести їх до різновиду вільних. Однак, постійнезбереження структури теми, перевага варіацій, щоне змінюють гармонічний стрій, надавало циклузагалом характеру строгих. Таке враженняпосилюється завдяки тому, що варіювання темивідбувалоться переважно шляхом її фактурногоперетворення. При цьому фактура, особливо уваріаціях Й. Брамса, надзвичайно багата тарізноманітна. “Серйозні варіації” Ф. Мендельсоната “Варіації на тему Паґаніні” Й. Брамсавважаються вершинами варіаційної форми.

В багатьох випадках принцип строгоговаріювання використовувався в окремих варіаціяхциклу, який, в цілому, був вільним. Наприклад,жанрові варіації П. Чайковського, як правило,починалися групою строгих. В другій половиніXIX ст. відбулось відродження форми варіаційbasso ostinato. Характерний образ пасакалійілюструє, до прикладу, фінал Симфонії № 4Й. Брамса (30 варіацій). У Ф. Ліста прийомостинато зустрічається у “Варіаціях на тему Баха– Weinen, Klagen, Sorgen” [3, 211]. В XIX ст. булирозповсюджені також варіації soprano ostinato, якінайбільш широко використовувались у вокальніймузиці.

При домінантному значенні вільноговаріювання, в музичному мистецтві XIX – XXстоліть можна знайти приклади використання усіхрізновидів варіаційної форми, яка в музиці широкозастосовується. Варіації зустрічаються і як формаокремого твору, і як частина циклу (наприклад,сюїти, сонати, симфонії), і як форма побудовирозділу якоїнебудь складної форми (нп,середнього розділу складної тричастинної форми).Можливим є використання варіацій і у вокальніймузиці в якості форми пісень, арій, хорів.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Таким чином, провідними формамиваріацій в музиці класикоромантичного періодубули:

остинатні варіації (від лат. obstinatus –впертий, наполегливий, рішучий). Вонихарактеризувалися постійним повтореннямнезмінної мелодичної теми з варійованимсупроводом. Основним різновидом сталиполіфонічні варіації на остинатний бас – bassoostinato (старовинні варіації). Термін bassoostinato означає безперервне повторення одногоі того ж мелодичного звороту у нижньому голосі,цей зворот і слугує темою варіацій. Дані варіації

є однією з найбільш ранніх варіаційних форм. Їхпояву датують XVI ст., а в XVII і XVIII ст. вониотримали широке розповсюдження й досяглирозквіту. Приклади застосування старовиннихваріацій – “Crucifixus” (“Розп’ятий”) із Меси hmoll та Пасакалія Й.С. Баха”;

у XIX ст. виник ще один вид варіаційноїформи, а саме варіації soprano ostinato, в якихмелодія теми повторюється абсолютно точно, асупровід до неї постійно змінюється як уфактурному, так і в гармонічному відношеннях.Прикладом цих варіацій є “Розповідь Голови” зопери “Руслан і Людмила”, заключний хор“Слався” з опери “Іван Сусанін” М. Ґлінки; “Хорселян” з опери “Князь Ігор” О. Бородіна; пісняМарфи з опери “Хованщина” М. Мусорґзького;

строгі (фігураційні, класичні) варіації, у якихосновні компоненти теми залишаються безсуттєвих змін: зберігається форма теми, їїпротяжність, темп, метр, розмір, тональність;притаманним є ладовий контраст (одна абодекілька варіацій пишуться в тональності,однойменній до головної). В основі варіювання –тема гомофонногармонічного складу. Ці варіаціїсформувались в другій половині XVIII ст. інайбільше розповсюдження отримали вінструментальній музиці другої половини XVIII– першої половини XIX ст. Прикладом цихваріацій є І ч. Сонати для фортепіано AdurВ.А. Моцарта, І ч. Дванадцятої сонати дляфортепіано Asdur op. 26 Л. Ван Бетховена;

в XIX ст. велике розповсюдження отрималиваріації, вільні від низки обмежень, встановленихдля строгих варіацій. Вони траплялися в різнихтональностях, в них міг не зберігатисягармонічний план теми, вільно змінюватися темп,метр, масштаби і форми теми. Окремі варіаціїчасто відрізнялися яскраво вираженимихарактерними ознаками того чи іншого жанру(маршу, вальсу, мазурки, ноктюрну, скерцо і т.д.).Таким чином, з’явилася тенденція доперетворення варіаційного циклу в сюїту,частини якої побудовані на мотивах теми, вільнорозвинених. Розглянутий вище тип варіаційотримав назву вільних (характерних) варіацій.Вільні варіації є типовими для композиторівромантиків (нп, “Симфонічні етюди” і Соната fmoll, II ч. Р. Шумана). Досконалими зразкамиінструментальних варіаційних циклів данихваріацій є варіації П. Чайковського з тріо “Пам’ятівеликого художника” та варіації з Третьої сюїтидля симфонічного оркестру. В обох випадкахперші декілька варіацій можна вважати строгими,але в подальшому варіювання здійснюєтьсявільно, однак основні мотиви теми, незважаючи


102

на їх різноманітні перетворення, постійно легковпізнаються і слугують основою варіацій;

особливою формою варіацій, щозустрічаються достатньо рідко, є подвійні варіації,в основі яких дві теми. Найчастіше спочаткупроводяться обидві теми, згодом слідують варіаціїпочергово то на одну, то на іншу теми. Увіденських класиків спочатку викладається однатема, одразу за нею друга. Після цього темиваріюються по черзі, тобто за першою варіацієюпершої теми іде перша варіація другої теми і т.д.Прикладом є ІІ ч. cmoll Лондонської симфоніїЙ. Гайдна Esdur; Andante П’ятої симфонії Л. ВанБетховена. У фортепіанній музиці – Варіації fmollЙ. Гайдна. В творі, створеному в формі подвійнихваріацій, стає можливим зіставленнярізноманітних, інколи контрастних тем, йводночас з розвитком кожної з них, показ їхвзаємодії. Загалом, варіаційний принцип розвиткув поєднанні з іншими (розробкою, співставленням

тощо) зустрічається в усіх видах музичних формта побудов.

В подальших розвідках автор має на метірозглянути специфіку застосування форми варіаційу творчості українських композиторів аналізованогоперіоду, це становить перспективний науковий плану розгляді даної дослідницької проблеми.

1. Задерацкий В.В. Музыкальная форма: [Учеб.пособие] / В.В. Задерацкий – М.: Музыка, 2008. –Вып. 2. – 528 с.

2. Мазель Л.А. Строение музыкальных произведений:[Учеб. пособие] / Л.А. Мазель. – М.: Музыка, 1979. –536 с.

3. Тюлин Ю. Музыкальная форма: [Учеб. пособие]/ Ю. Тюлин, Т. Бершадская. – М.: Музыка, 1965. – 396 с.

4. Шип С. Музична форма: від звуку до стилю:[Навч. посібник] / С. Шип. – К.:Заповіт, 1998. – 217 с.

5. Якубяк Я. Аналіз музичних творів: [Навч.посібник] / Я. Якубяк. – Тернопіль: СМП Астон,1999. – 208 с.


Problem setting. Margaret Atwood has beenknown as a writer of metafiction, flashfiction, and feminism, in the sense, that she

puzzles with narrative forms in her stories and novels.She is an outstanding writer, in the deep conviction, aremarkably harmonious and happy personality that

Iryna Shevchuk, Teacher of English Dobrohostiv school, Drohobych district, Lviv

LITERARY ANALYSIS: IMAGERY, CHARACTER ANALYSIS, PLOT, AND SETTING, FORMAND TONE OF THE SHORT STORY “HAPPY ENDINGS” BY MARGARET ATWOOD

Margaret Atwood is а wellknown Canadian writer, whose works have been translated into many languages.The article deals with the literary analysis of a short story “Happy endings” by Margaret Atwood. The story“Happy endings” is an example of a new literary trend in creating of short stories, both in form and content.

Keywords: imagery, character analysis, a plot, setting, form and tone.Lit. 6.

Ірина Шевчук, вчитель іноземної мови Доброгостівської ЗОШ, Дрогобицький район Львівська область

ЛІТЕРАТУРНИЙ АНАЛІЗ: ОБРАЗИ, ГЕРОЇ, СЮЖЕТ, МІСЦЕ ДІЇ, СТИЛЬ ТАФОРМА ОПОВІДАННЯ “ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ” МАРГАРЕТ ЕТВУД

Маргарет Етвуд відома канадська письменниця, чиї твори перекладені багатьма мовами.Статтяприсвячена літературному аналізу короткої історії “Щасливий кінець” Маргарет Етвуд. Оповідання“Щасливий кінець” являється прикладом нової літературної тенденції в написанні короткого оповіданняяк за формою так і за змістом.

Ключові слова: образ, сюжет, герой, місце та час дії, стиль, літературна форма.

Ирина Шевчук, учитель иностранного языка, Доброгостивська СОШ, Львовская область

ЛИТЕРАТУРНЫЙ АНАЛИЗ: ОБРАЗЫ,ГЕРОИ,СЮЖЕТ,МЕСТО ДЕЙСТВИЯ,СТИЛЬ И ФОРМА РАССКАЗА “СЧАСТЛИВЫЙ КОНЕЦ” МАРГАРЕТ ЕДВУД

Маргарет Етвуд известная канадская писательница, чьи произведения переведены многимиязыками. Стаття посвящена литературному анализу короткой истории “Счастливый конец” МаргаретЕтвуд. Рассказ “Счастливый конец” является примером новой литературной тенденции в написаниикороткого рассказа как по форме так и по содержанию.

Ключевые слова: образ, сюжет, герой, место и время действия, стиль, литературная форм.

УДК 821.111(71).09

© I. Shevchuk, 2016

LITERARY ANALYSIS: IMAGERY, CHARACTER ANALYSIS, PLOT, AND SETTINGFORM AND TONEOF THE SHORT STORY “HAPPY ENDINGS” BY MARGARET ATWOOD

103 Молодь і ринок №7 (138), 2016

managed to take the place of a loving and belovedwife, caring mother, and an outstanding creativeperson. The peculiarities of Atwood’s prose isrepresented by the acute “female gaze” as a distinctartistic device that allows to clarifying the problemsof modern Canada, where the woman becomes acatalyst for changes; the problem of relationshipbetween man and woman; the position of women insociety; and more emotional, compared to men, theperception of the world. The main purpose of thisresearch consists in analyzing the literary elementsthat are defined in a short story by Margaret Atwoodcalled “Happy Endings” including, imagery, form, andtone. The controversial nature of story appearing inthe combination of simple form with the depth ofmeaning makes readers think about this powerfulobservation on life. The author stresses that she livesin society and puts the society inside her books sothat the reader get a box within a box effect [1, 1].Thus, this essay is an attempt “to open the box of“Happy Endings”.

The purpose of the article. The main aim of thearticle consists in opening the new features of theshort story “Happy Endings” by Margaret Atwood.

The main part of the article. The form of thestory considered being simple without involving a lotof language and stylistic devices. The main peculiaritiesof flash fiction consist in providing the outline of astory, plot, and characters. Thus, the story relating tothe flash fiction genre is characterizing by acombination of six series of possible events that makeup the story. “Happy Endings” by itself is an innovativefiction, including only 1500 words, with little characterand plot development. According to the formdefinition, this short story is a blend of criticism andreflexive writing. This work, via the narrator, drawsattention to its own form and themes in order toencourage the reader to criticize and deconstruct thoseforms and themes [2, 87]. ‘Happy Endings’ hasunusual physically presented form and as a resultdifferent interpretation from others short stories. Thestory seems to be a short instruction or outline forwriting the large plot. Moreover, it looks like deprivedthe plot and setting, but instead of it, the authorpresents the complicated plot that contains six plots.Margaret Atwood says a new word in the developmentof modern dystopia genre, presenting another kind ofthis genrefeminist dystopia.

Literary elements include character, style, irony,tone, plot, point of view, symbolism, theme andsetting. To explain some of these elements are definedin a short story by Margaret Atwood called “HappyEndings”. Mary is a renowned writer with manynovels published. She was raised in Ontario andQuebec. She has helped to define and categorize thecontemporary Canadian literature through her critic.

Version A “Happy Endings” is the first version ofthis six part saga, and is considered the “happyending”. In this version, everything is normal, andnothing out the ordinary happens with the charactershaving wonderful lives. These characters are definedas rounded. There is enough told about them to believethat they are true to life. In version B, both Mary andJohn became dynamic characters who adapted to theirenvironment. Their characters can also be seen asprotagonist and antagonist. In version C, Jamesbecomes Mary’s hero from the old man John. Inversion D, Madge and Fred become the dynamic flatcharacters. They’re simple characters. There areseveral ways in which characters should be disclosedfor instance through statements by others, dramaticthoughts and declarations, descriptions that areenvironmental and personal and the actions. Atwoodhas made version A to be so boring to the point ofcomedy, unlike other versions [5, 57]. The phrase‘stimulating and challenging’ has been used three timesdescribing different things. The first she describes thejob, sex life and thirdly the hobbies of John and Mary.The phrase does not change the reactions of thereaders; they are neither challenged nor stimulated.She has used the second person in version B, whichhelps the reader to understand the characters better.Flat characters are shown in storyline D with Madgeand Fred. The charming house is situated on the seashore, and they emerge virtuous and happy after themajority of them drown, and they remain.

The plot is the reflection of causation andmotivation. Conflict occurs as a mode of controllingimpulse in a series of effects and patterns. It can alsobe defined as opposition that develops between twoor more people on issues to do with avoidance, hatred,fighting, gossip and arguments. The dilemma is theconflict within oneself. In the different versions, thecharacters wanted something other than what theyhad. The major element of the plot conflict becauseit arouses curiosity produces interest, creates tensionand causes doubt [5, 61]. Many writers choose atraditional plot which is arranged in chronologicalorder. The order comes in when the author tells thestory from when it started to when it ended in thereported speech. Atwood has not followed anychronological order whatsoever. The story hashowever climaxed in several parts when the conflictsin the story are brought out evidently. Atwood hasexpressed her climax in version D. there are severaltypes of plot including scenic plot and oblique plot.Scenic is where the story focuses on realisticallyobserved details and incidences in the story.

The narrator, voice or persona and the speakertelling the story are referred to as the point of view. Itdepends on two factors that are the emotional andintellectual position of the speaker and the physical


104

situation of the narrator. The point of view may be allbrilliant, dramatic or objective when the narrator isstrictly reporting, limited omniscient when there arefewer insights [2, 65]. Atwood does not develop thecharacter of John and Mary in version A as in B. Inversion B; she develops the characters showing a littleabout their acts, but nothing seems so unusual yet.Atwood in this short story writes as if she is speakingto someone who wants to talk to a man and a woman.Atwood later shows that the stimulating and challengingmentioned in version A is where John has an affairwith Mary, but his midlife crisis is caused by her.Atwood can be described as the third person sinceshe reports the inner feelings of John and Mary.

The setting is the time and the place of the story.Atwood has tried to bring out the backgrounds of theaction, revealed characters and create atmospheresand moods. Atwood explains that regardless of thestories we go through, readers will still end up withsome type of version A. Atwood has created a moodin version B when she mentions what is going throughthe mind of both John and Mary [2, 78].

For fully understanding the story and its concepts,it is necessary to study and analyze the literaryelements used in each scenario (six different versions– labeled A through F). Imagery is one of the literaryelements provides the understanding of the story bymeans of descriptive language and involving allhumans’ sense or perception: touch, sound, sight,smell, taste. Te author writes about the moments oflife, using the symbols and images. Imagery, in itsbasic sense, is a product of literary language, theimpression we receive when our senses are stimulatedby language [6, 187]. ‘Happy Endings’ does notincorporate a wide range of sense images, but itprovides the readers with the tremendous andprominent images that are based on the emotions andsensations of a person. Version A “Happy Endings”seems to be deprived of images, introducing the shortdescription of the life of two main characters. Andthe narrator is strictly reporting the key details andpoints of their life. Version B is more dynamic, creatingthe image of the eternal dream of the men that dreamabout calling women “home, family, children” Theauthor attacks gender bias characterization towardMarry, expressing the main points of her outlook –stereotypical gender roles. Feminism is the maincharacteristic of Atwood as a writer. Although, shedoes not consider it feminism, but social realism [1,2]. The main role in her work is reserved for women,due to her feminist views, moreover, the main ideasare very diverse, for example, and there are notestablished a relationship between a man and a woman,only the missed opportunities or misunderstanding thatcomplicates the life of people. The author creates the

image of the typical middleclass woman, at the sametime willing to create a new image of the woman whois not a victim, and defends her independence. Theessence of Atwood’s feminism expressed by the imageof a woman and the feminine look are only theprojection of her work, which should be consideredtogether with other problems and perspectives of theimage in Canadian literature. Te image of man, onthe female background, is not outstanding and doesnot provoke much reader’s emotions, can be called adog, pig or rat. The subjective imagery of the shortstory is represented by different images: Mary getsrundown. Crying is bad for your face, Mary is hurt.Thus, the image of women is expressed by theemotional language, she cries, hurts, thinks, hopes, incontrary, man eats, sleeps and has sex. The abstractimages of “happy endings” and “tidal wave” becamethe symbols of this writing, conveying the mainAtwood’s idea: all dreams and houses or ideal jobscan be broken by the tidal wave and the only possiblehappy endings will bethe death. People are deludedby different fakes of life: job, family, food, sex, andchildren, thus the image of “life’s fake” is theconclusion made by the author in the final version.

Conclusions. The tone of the story changes alongwith storylines from formal to ironic. Margaret Atwoodcreates the specific imaginary in order to express herattitude toward the problems and themes of the story.Atwood’s satire, sarcasm with the critiquerepresentation of gender roles emphasizes themundane and usual existence of the middle class thatlives without understanding the main aims of theirlife, but with typical suburban life dreams of a job,house, children, love. It goes without saying that thevoice of the author has the great importance andsignificance. She puts the predominate focus on thehow live and why to live and these mostly stablecharacters help to express the main idea of all story.It is assumed that the text does not occur in a vacuum,but rather is subject to a multitude of influences andideas from the cultural and political backgroundinevitably permeate the text [1, 5] Moreover, MargaretAtwood always tries to make dialogues with readersand make them think about essential concepts of life.Her message to human beings given through the storyis the satiric critique of culture, the system of society,produced values and genre roles. Happy Endings”looks like a chronicler of the author’s time and as askeletal outline that recounts numerous plots, a storyabout the lives with pensive outlook and advice toreaders and writers. This story introduces how lifecan end regardless our plans, desires, and dreams.

1. Fiona Tolan. Margaret Atwood: Feminism andFiction. Rodopi, 2007. Print



105 Молодь і ринок №7 (138), 2016

2. McCarthy, Tara. Teaching Literary Elements WithShort Stories. New York: Scholastic Professional Books,2000. Print

3. Roberts, Edgar V. and Zweig, Robert. Literature:An Introduction To Reading and Writing. 6th ed.Pearson Education, Inc., 2015. Print

4. Susan Van Zile. Awesome Handson Activities forTeaching Literary Elements. Scholastic Inc., 2001. Print

5. Van Zile, Susan, and Mary Napoli. Teaching LiteraryElements With Picture Books. New York: Scholastic, 2009. Print

6. Wilcox Earl J., Rankin David L.: Fundamentalsof Fiction. University Press of America, 1992. Print


Актуальність дослідження. Питаннявідродження духовності посталоособливо гостро в сучасних умовах

розбудови національної мистецької школи, аосновним завданням відзначимо оновлення змістуосвіти, тобто забезпечення учнів та студентськоїмолоді високохудожнім національнимдидактичним матеріалом. Тривалий часзамовчувались імена тих людей, які своєюдіяльністю значно піднесли рівень музичноїкультури в Україні і, зокрема, в Галичині. Мовапро видатних західноукраїнських музикантів,серед яких варто згадати, передусім, МихайлаВербицького, Івана Лаврівського, Сидора

Воробкевича, Віктора Матюка, ЙосипаКишакевича, Філарета Колессу, ДенисаСічинського, Остапа Нижанківського та багатьохінших.

У 30х роках XX сторіччя у Галичині з’явиласьціла когорта творчих постатей – Борис Кудрик,Василь Витвицький, Федір Стешко, ЗиновійЛисько, Роман Савицький, Василь Барвінський,Станіслав Людкевич, Нестор Нижанківський,Ярослав Барнич. Власне їхні твори сьогодніформують основний фортепіанний педагогічнийрепертуар, а дослідження, аналіз та публікаціяспадщини цих митців є вкрай необхідною йактуальною.

Наталія Ек, старший викладач кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРОБЛЕМИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФОРТЕПІАННИХ П’ЄС ДЛЯ ДІТЕЙ ЗИНОВІЯЛИСЬКА, ЯРОСЛАВА БАРНИЧА Й ІГОРЯ СОНЕВИЦЬКОГО

Стаття розкриває особливості фортепіанного педагогічного доробку відомих українськихкомпозиторів З. Лиська, Я. Барнича й І. Соневицького й проблеми їх інтерпретації, а також творчоговикористання в процесі музичного виховання молоді.

Ключові слова: З. Лисько, Я. Барнич, І. Соневицький, фортепіанна музика, цикл, мініатюра,образність, педагогічний репертуар.

Літ. 12.

Наталия Эк, старший преподаватель кафедры музыковедения и фортепианоДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРОБЛЕМЫ ИНТЕРПРЕТАЦИИ ФОРТЕПИАННЫХ ПЬЕС ДЛЯ ДЕТЕЙ ЗИНОВИЯЛЫСЬКА, ЯРОСЛАВА БАРНЫЧА И ИГОРЯ СОНЕВИЦКОГО

В статье раскрыты особенности фортепианного педагогического наследия известных украинскихкомпозиторов З. Лыська, Я. Барныча, И. Соневицкого, а также проблемы их интерпретации и творческогоиспользования в процессе музыкального воспитания молодежи.

Ключевые слова: З. Лысько, Я. Барныч, И. Соневицкий, фортепианная музыка, цикл, миниатюра,образность, педагогический репертуар.

Nataliya Ek, Senior Lecturer of the Musicology and Piano DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

PROBLEMS OF INTERPRETATION OF THE PIANO PIECES FOR CHILDREN BYZINOVIY LYSKO, YAROSLAV BARNYCH AND IHOR SONEVYTSKYI

This article shows the peculiarities of the piano pedagogical creations of the famous Ukrainian composerZ. Lysko, J. Barnych, I. Sonevytskyi and their creative using in the process of musical education of youth.

Keywords: Z. Lysko, J. Barnych, I. Sonevytskyi, piano music, a cycle, miniature, picturesqueness, the

pedagogical repertoire.

УДК 78.071.1(477):786.2

© Н. Ек, 2016

ПРОБЛЕМИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФОРТЕПІАННИХ П’ЄС ДЛЯ ДІТЕЙ ЗИНОВІЯ ЛИСЬКА,ЯРОСЛАВА БАРНИЧА Й ІГОРЯ СОНЕВИЦЬКОГО

106

Мета дослідження полягає в окресленні зпозицій сучасної школи фортепіанної педагогічноїспадщини відомих українських композиторівЗиновія Лиська, Ярослава Барнича, ІгоряСоневицького задля творчого використання впроцесі національного музичного вихованняпідростаючого покоління.

Огляд останніх досліджень. Окремідослідження, присвячені життєвому шляху,творчому та музикознавчому доробку З. Лиська,Я. Барнича і І. Соневицького – це статті В. Витвицького[2], Р. Савицькогомол. [7], Д. КарановичГординської [3], В. Сивохіпа [8], Л. Філоненка [10;11], І. Новосядли [5], З. Юзюк [12], протепроблеми інтерпретації цих творів для дітей таїхнє значення у музичновиховному процесірозкриті не достатньо.

Виклад основного матеріалу. Пильної увагизаслуговує особистість Зиновія Лиська (11листопада 1895, Ракобути – 3 червня 1969, НьюЙорк), який увійшов до історії українськоїмузичної культури як композитор, фольклорист,теоретик та музичногромадський діяч.

Серед музичних творів відомими є симфонічнапоема “Тризна”, кантата “Катерина”, струннийквартет, “Фортепіанне тріо”, хорові, камерноінструментальні й вокальні композиції, “Соната”та “Хлопська сюїта” для фортепіано. Основнімузикознавчі праці митця – “Піонери музичногомистецтва в Галичині”, “Музичний ритм в поезіїШевченка”, “Словник музичних термінів”.Зиновій Лисько був співавтором “Диригентськогопорадника”, редактором часопису “Українськамузика” (1937 – 1939) та ін. Він зібрав ісистематизував 10 томів “Українських Народнихмелодій”, які охоплюють 11447 зразків перлиннародної творчості з текстами.

Варто згадати збірник “Фортепіанні мініатюрина українські народні теми” [4] для дітей. Циклскладається з п’яти різнохарактерних п’єс: “Ой,гаївку красно грають”, “Ой, у полі”, “Огірочки”,“Світи місяцю”, “Дикі кози”, в основі якихукраїнські календарнообрядові пісні.Особливістю музичної мови З. Лиська єполіфонічний виклад. Композитор вміловикористовує підголоскову та контрастнуполіфонію. Мелодія, як правило, проводиться уверхніх голосах, іноді завуальована у середніх.

У гармонічному плані творів авторвикористовує не тільки класичну, а широкозастосовує акорди діатонічної системи іальтеровані, а також септакорди, різні відхилення.Характерною рисою музичного стилю ЗиновіяЛиська є ладове зіставлення голосів. Частоспостерігаємо, що мелодія звучить у мажорі, а в

акомпанементі використано мінор (“Ой, гаївкукрасно грають”, “Огірочки”). Одним із труднощівдля виконання є чергування поперемінного метроритму. Особливо останній твір “Дикі кози”вимагає повністю незалежного осмислення партійправої і лівої рук, оскільки ритмічні акценти неспівпадають [11, 227].

Твори циклу призначені для виконання усередніх і старших класах, але їх можна такожзастосовувати і в педагогічному репертуарі назаняттях предмету “Музичне мистецтво” впочаткових класах загальноосвітніх шкіл, аджезнайомлять дітей з українськими народнимипіснями, в обробці яких влучно застосованіелементи сучасної гармонії. Інтерпретаціямініатюр вимагає від учня сконцентрованостімислення, володіння прийомами поліфонічноїгри, розподілу тембрального звучання. Разом зтим, робота над творами і їх виконання сприятимерозвиткові художнього та образного мислення,навчить володіти звуковою градацією, агогічнимивідхиленнями.

Ярослав Барнич (1896 – 1967) відомий яккомпозитор, педагог, талановитий диригент імузичногромадський діяч. Митець народився вселі Балинцях біля Коломиї (тепер Снятинськогорайону ІваноФранківської області) 30 вересня1896 року в сім’ї директора школи. Вирішальнийвплив на формування майбутнього композиторамав його батько Василь, ініціатор культурногромадського життя, особисто знайомий зМиколою Лисенком.

Навчався музичного мистецтва ЯрославБарнич у Коломийській гімназії (1906 – 1914), деорганізовував камерний оркестр із своїхтоваришів, був добровольцем у лавах УкраїнськихСічових Стрільців, закінчив гімназію у Відні, деразом з Михайлом Гайворонським організувавсмичковий квартет УСС, до складу якого входилиАнтін Баландюк та Роман Лесик. Тривалий часпрацював у Львові диригентом театру“Української бесіди” (1916 – 1919, 1921 – 1924).Паралельно Я. Барнич навчався у Вищомумузичному інституті ім. Миколи Лисенка уЛьвові, де опановував диригування та гру наскрипці в професора Е. Зуни, а гармонію йтеоретичні предмети – у видатного музикантаВ. Барвінського. Був музичним керівником ідиригентом Українського державного театрутовариства “Просвіта” в Ужгороді (1925 – 1926).У цей час у Берліні поглиблював знання здиригування на курсах “СтерншесКонсерваторіум” у класі професора ВільгельмаГроса [10].

У період праці в Україні були написані всі



107 Молодь і ринок №7 (138), 2016

популярні піснітанго: “Ох, соловію” (1932), “Читямиш?” (1932), “Гуцулка Ксеня” (1932 – 33), “Щераз...” та інші. В 30і роки з’явилися й усі оперетикомпозитора (“Дівча з Маслосоюзу” (1932),“Шаріка” (1934), “Пригода в Черчі” (1936),“Гуцулка Ксеня” (1938).

Після війни, як і значна кількість талановитоїмистецької інтелігенції Західної України,композитор змушений покинути батьківщину івиїхати за кордон: спочатку до Німеччини (1944– 1949), а пізніше до США, де жив і працював уФіладельфії (1949). згодом – переїхав до Лорейнуі Клівленду (штат Огайо). У 1952 році в НьюЙорку був створений Український МузичнийІнститут, а в одній із філій – у містах Клівленді іЛорейні працював Я. Барнич, де викладав гру наскрипці та теоретичні предмети [10].

У період проживання в США зпід перакомпозитора вийшли: симфонічна сюїта ймелодрама “Батурин”, низка хорових творів(“Львів” сл. Т. Курпіта, для чоловічого хору;“Поклін”, сл. Л. Мурович і “Досвіта”, сл.М. Підгірянки, для жіночого хору; “Ми йдем набій”, сл. Яра Славутича, для мішаного хору),дитячі п’єси для фортепіано (“Трембіта”, “Коник”та інші).

Цікавими є три фортепіанні п’єси композиторадля дітей, створені ще під час навчання вКоломийській гімназії (1906 – 1914). У цихперших спробах молодий композитор довів, щойому близькі український фольклор, мелодіїГуцульщини й танцювальні ритми Покуття. В нихпоєднуються самобутність музичної мови,оригінальність викладу, яскрава образність іпростота, що і є важливим моментом дитячогосприйняття.

Як зазначає дослідник творчості композитораЛ. Філоненко, “п’єса “Oblitus” – своєрідне попурі,де вже відчувається вплив західноєвропейськихкласиків й романтиків (Л. Бетховена, Ф. Шуберта,Р. Шумана, Е. Гріга, Ф. Мендельсона та ін.)” [1].Композиція розпочинається із експресивноїIntroductio (cmoll), яка переходить у запальну(Affetuoso) тему Вальсу № 1. У другому епізодіцієї частини звучить наспівна, але танцювальногоплану мелодія. Вальс № 2 (gmoll) не єконтрастним, це швидше розвиток попередніхобразів, а настрій витонченого танцю панує докінця частини. В заключному епізоді ЯрославБарнич майстерно використовує теми зпопередніх епізодів (зокрема, з Introductio йВальсу № 1).

Твір “Під сумну годину” (Думка і Коломийкааmoll з акордами Марії Манулякової)присвячений Ярославу та Надії Войнаровським.

П’єса складається з двох невеликих за обсягомчастин. “Думка” (Andante) написана в традиціяхзгаданого жанру (на тлі глибоких октав у басовійлінії звучить протяжна й наспівна, епічного планумелодія). Контрастною є “Коломийка” зпритаманним швидким темпом, використаннямнароднотанцювальних мотивів. Я. Барнич цікавовикористовує мелізми, акцентування слабкихдолей такту, а також гармонічний мінор зпідвищеним четвертим ступенем (гуцульськийлад).

Вальс dmoll “Згадкатуга” отримавімпровізаційні риси, особливо вступ. Значнупроблему тут становить виконання дітьмимелізмів, пасажів, виписаних тридцять другиминотами й тріолей. Основний епізод – Вальс(написаний в простій тричастинній формі)характеризується сумом і тугою, мелодичністюзвучання й романтичністю.

П’єса “Коник” з’явилася в доробкукомпозитора в США. Написана вона як тема, триваріації і Coda. В основі теми Я. Барничвикористовує жартівливу українську пісню “Гоп,гоп, гоп конику галоп”, запозичену з читанки1905 року [10, 9]. Я. Барнич застосовує маршовийритм, різноманітну фактуру, штрихи портаментой стакато, акценти; за допомогою цього передаєлегкий біг коника і створює в дитячій уяві образвеселих забавлянок. Важливим дидактичнимкроком є те, що автор під нотами теми проставляєтекст згаданої української пісні, що допомагаєдитині вивчення цієї технічної п’єси і яскравоговідтворення образноемоційного змісту.

В’язанка з оперети “Шаріка” – ориґінальнийтвір композитора, написаний, очевидно, підвраженням успішної постановки однойменноїоперети в США і Канаді в 1950 – 1956 роках [10,9]. Тут композитор використовує майже весьмузичний матеріал з оперети. Завдяки чіткійструктурі твору, контрастному динамічномуплану, яскравому мелодизму автор досягаєвивершеності цієї яскравої і ефектної зпіаністичного та музичнообразного оглядукомпозиції. Вперше п’єси вийшли друком у 2007році в упорядкуванні Л. Філоненка [1].

Важливе значення у музичному вихованнімолоді, яке справедливо вважається складним івідповідальним завданням, і вимагає неабиякихстарань і відповідних знань займає і спадщинаІгоря Соневицького, а саме високохудожній іцікавий фортепіанний цикл “Пори року”.

Ігор Соневицький народився 2 січня 1926 року(згідно з метрикою, а правдива дата народженняприпала на 17 грудня 1925 року, але батькиперенесли цю дату, щоб відсунути вступ сина до


108

війська) в селі Гадинківцях, тепер Гусятинськогорайону Тернопільської області у галицькійінтелігентській сім’ї, що своїм корінням виходилазі священичого середовища – на той час визнаноїнаціональної еліти. Батьки його були людьмивисокоосвіченими і добре розуміли значеннямистецтва у піднесенні культури рідного краю.Саме родина сприяла засвоєнню хлопчикомкращих традицій свого народу.

У 1931 році, коли Ігореві було лише 5 років,сім’я Соневицьких перебралася до Львова, дехлопчик провів дитячі та юнацькі роки. Тут віннавчався в Першій українській гімназії іпаралельно у Вищому музичному інституті іменіМиколи Лисенка.

Воєнні події, великий потік біженців, котрізалишали Львів у 1944 році перед загрозоюрепресій радянської влади, захопили і сім’юСоневицьких. Тому Ігор, прискорено закінчившигімназію, поїхав до Відня, де навчався в МузичнійАкадемії на композиції у відомого на всю Європупедагога Йозефа Маркса. Після закінчення війниВідень опинився в радянській окупаційній зоні,Соневицькі, як і багато інших українськихвтікачів, опинилися в таборах переміщених осібв Німеччині, а відтак у Мюнхені. У 1950 роцікомпозитор завершив освіту, захистив дипломДержавної Музичної Академії. У Німеччині ІгорСоневицький навчався за кількомаспеціальностями – як композитор, диригент іпіаніст. У 1961 році він опанував ступінь докторафілософії в Українському Вільному Університетіу Мюнхені, захистив дисертацію на тему “Впливнародної пісні на церковну музику”. Від 1950 рокувін уже проживав в Америці, тому до Європиспеціально прилітав. Після смерті РоманаСавицького, він у 1959 – 61 роках був директоромУкраїнського Музичного Інституту в Америці,піаністом, диригентом, працював як науковець,організатор музичного життя.

Серед композицій Ігоря Соневицького: Літургіядля мішаного хору без супроводу; хорові твори –“Слухайте, слухайте” до слів Л. Храпливої длядитячого хору a capella (1968), “Ялинонька” дослів Н. Щербини для дитячого хору з фортепіано(1968), Служба Божа (окремі пісні) для мішаногохору а саррellа, Відень (1945), “За рідний край”до слів Р. Купчинського для мішаного хору аcapella (1968), “Псалом Давида 113” для мішаногохору в супроводі фортепіано або оркестру (1971),“Псалом Давида 149” для басбаритона, мішаногохору в супроводі фортепіано або оркестру (1971),“Canti spritualli” (1987), “Христос воскрес” длясопрано і мішаного хору а сареlla (1990);одноактна операсатира “Зоря” (лібрето Леоніда

Полтави) та дитячий балет у трьох діях“Попелюшка” (НьюЙорк, 1966); солоспіви, творидля фортепіано.

Музичними зразками, які прекрасно підходятьдля використання цих творів у музичнійпідготовці талановитої молоді є дитячі фортепіанніп’єси Ігоря Соневицького з циклу “Пори року”[9], який складається з мініциклів, щовідповідають чотирьом порам року. Ми у нашомудослідженні зупинимося на розгляді першогоциклу “Зима”, побудованому виключно наматеріалі фортепіанних обробок коляд і щедрівок.Відкривається цей розділ колядою “Бог сяраждає” – урочистою за своїм змістом, написаноюу помірному, стриманому темпі Andante moderato.Коляда “Бог ся раждає” подана композитором уполіфонічному фактурному викладі. Для того щобпередати святковий характер різдвяних свят задопомогою коляди “Бог ся раждає” ІгорСоневицький застосовує штрихи legato і non legato.Для успішнішого розучування п’єси, особливотриголосся у приспіві, можна запропонуватиучневі спочатку прослухати окремо всі голоси, атакож застосувати спосіб сольфеджуваннякожного голосу, чи виконання двох голосів наінструменті, а третього голосом (співом) учня чивчителя.

У п’єсі “Нова радість” композитору вдалосяпростими засобами музичної мови передатирадіснотріумфальний характер різдвяної пісні упомірному темпі Andante moderato. Тут ІгорСоневицький використовує підголосковий викладфактури з мелодичним розспівуванням. Мелодіяподається тричі у верхньому голосі звидозміненими закінченнями фрази. Привиконанні п’єси “Нова радість” важливо навчитимолодого виконавця наспівності у грі, а за другимповторенням на pp прослухати мелодію уверхньому голосі. У молодого піаніста можутьвиникнути незначні труднощі при виконанні двоі триголосся у партії лівої руки. Тут можназастосовувати окреме вивчення чисольфеджування рухливої мелодичної лінії, азгодом слухати її на витриманому звуці.

Коляда “Небо і земля”, як і дві попередні,написана в помірному темпі Andante moderato. ІгорСоневицький використав тут поліфонічнийвиклад письма та куплетну форму. У цій п’єсі зперших тактів звучання відчувається зв’язок зхоровим виконанням, яке відбувається черезканонічне проведення початку мелодії коляди упартії лівої руки. Починається п’єса одноголоснимзвучанням, а вже з другого такту начебто чоловічіголоси октавою нижче підхоплюють повторенняпершого мотиву. У приспіві, як зазначає С. Павлишин:



109 Молодь і ринок №7 (138), 2016

“...остінатне повторення мелодії супроводжуєтьсясковзаючими по малих секундах терціями – такпередається перерахування тих, хто поклоняєтьсяновонародженому” [6, 88]. За другимповторенням приспіву змінюється фортепіаннийвиклад: мелодія переходить з верхнього голосу унижній. Штрихами legato і non legato ІгорСоневицький зумів уміло передати святковийхарактер і зміст першоджерела. При виконанніколяди “Небо і земля” важливо щоб учень зумівзв’язно провести перехід ковзаючих секундамитерцій не відриваючи пальців від клавіатури, якодну гармонічно підтримуючу лінію.

“Дивная новина” – характерна застосуваннямпідголоскової поліфонії. Коляда звучить утональності Ddur. Форма куплетноваріаційна.Найчастіше використовується штрих legato тазустрічаються акценти, які ведуть докульмінаційної точки. Динамічна лініярозвивається відносно до руху мелодії. Висхіднийрух збільшує гучність звучання, натомість призавершенні музичної фрази динаміка спадає.Динамічний малюнок не є контрастним,здебільшого mf і p, поміркована динаміка, власней підкреслює молитовний характер твору.

Виконуючи цей твір студент зможеудосконалювати себе у тому, що зуміє окріммелодії прослуховувати середній голос, а такожвиробляти пальцевовагову рівністьакомпанементу, виконувати приховані поліфонічніприйоми.

Щедрівка “В полі плужок оре” починається,як описує у своїй праці С. Павлишин “типовоюдля народної ліричної пісні паралеллю зприродою” [6, 87]. Фактура твору поліфонічна ізвикористанням різновиду підголосковості. Впершому епізоді мелодія проходить у верхньомуголосі, який веде партія правої руки, а наступнідві – у малій октаві в партії лівої руки. Щедрівказвучить у тональності amoll. Завдяки тому, щотвір поліфонічний, учень зможе навчитись не тількипрослуховувати кожен голос, даючи більшу увагувступу нової теми, попри це не втративши слуханняпопереднього голосу, але і балансувати у темпах,де є заповільнення і повернення до a tempo.

Коляда “По всьому світу” опрацьованакомпозитором таким чином, що поєднує в собіполіфонічний і гомофонногармонічний викладфактури. Твір написаний у тональності Cdur.

Опрацювання цього музичного твору розвиваєвміння слухати підходи до кульмінаційнихмоментів, які тут є чітко виражені та викладені упоступовому наростанні динаміки та зумітирозв’язати цей момент у поступове динамічнезавершення.

Гомофонногармонічний виклад коляди“Возвеселімся” із використанням розкладенихакордів у супроводі дозволяє яскраво прослухатиі вивести мелодія у верхньому голосі спочаткуодноголосно, згодом у викладі подвійних нот(інтервали в.2, в.3, м.6, в.6, ч.4, ч.5)

У цьому творі учень удосконалює виконавськінавики гри подвійних нот з проведенням мелодіїу верхній лінії, знайомиться із таким прийомом,коли у лівій руці потрібно витримати довгі ноткине відпускаючи і продовжувати чітко вибиратиноти музичного супроводу, прослуховуючи прицьому мелодію.

“Закувала сива зозуленька”. Подана п’єса уполіфонічному фактурному викладі. Починаєтьсяодноголосним звучанням. Тут композиторзбагачує фортепіанну фактуру вишуканимиприкрасами, які імітують спів зозулі. Мелодія напротязі всього твору плавно переходить з одногоголосу в інший. Вживання гуцульського ладу зпідвищеним IV і VI ступенями та збільшеноготризвуку сприяють збагаченню музичної мови.Щедрівку автор подає у тональності amoll і надаєвеликого художнього значення динаміці, якадетально виписана. П’єса написана за принципомдинамічного співставлення різних регістрів, щодозволяє творити певний настрій.

У обробці коляди “Нова радість стала”композитор використав чотириголосий викладфактури з максимальним розспівуванняммелодичної лінії. Проведення теми тутдоручається правій руці подвійними нотами.Ладовогармонічна палітра твору досягаєтьсявживанням гармонічного мінору (підвищений VIIступінь), акордів домінантової групи.

У коляді “Бог предвічний”, останній п’єсіциклу “Зима”, композитор використавповнозвучний акордовий виклад. Темп Maestosoдопомагає передати урочистий, енергійнийхарактер музики. Паралельний рух співзвуч таостинатна квінта в басу підкреслюють архаїчністьцієї коляди. Використання акцентованих квінт надругій і третій долях додає ще більшої помпезності,осучаснює музичну мову композитора.

З піаністичного огляду цей твір розвиваєнавики оволодіння технікою гри повнозвучнихакордів і вимагає від учня певних фізичних зусильпри виконанні на динаміці f і ff, вдосконалюєнавики опорної гри – звучання на опорі, а не наударі.

Висновки. “Фортепіанні мініатюри наукраїнські народні теми” Зиновія Лиська, дитячіп’єси Ярослава Барнича, твори для молоді ІгоряСоневицького є цінним дидактичним матеріаломі вагомим внеском до скарбниці української


110

музичної культури. Це високохудожні зразкифортепіанної літератури, які завдякинаціональному колориту та глибокій художнійвиразності стали доброю підмогою у музичноестетичному вихованні молоді й користуютьсявеликою увагою викладачів, студентів та учнівяк за кордоном, так і в Україні, а впровадження їхдо навчального процесу сприяє вивченнюфольклору, способів його опрацювання впрофесійному мистецтві, вихованню та розвиткутворчої особистості.

1. Барнич Я. Дитячі твори для фортепіано /Ярослав Барнич / Ред.упор., вст. ст. Л. Філоненко.– Дрогобич: Коло, 2007. – 36 с.

2. Витвицький В. Соневицький Ігор. С. АртемВедель і його музична спадщина / ВасильВитвицький // Витвицький В. Музикознавчі праці.Публіцистика / Упор. Л. Лехник. – Львів, 2003. –С. 342 – 343.

3. КарановичГординська Д. Зиновій Лисько –композитор, музиколог, діяч / Дарія ГординськаКаранович // Вісті. – 1966. – № 1. – С. 3 – 6.

4. Лисько З. Фортепіанні мініатюри наукраїнські народні теми / Зиновій Лисько / Ред.упор. Т. Воробкевич. – Львів, 2005. – 12 с.

5. Новосядла І. Цикли фортепіанних п’єс длядітей у творчості сучасних українськихкомпозиторів: художньообразний аспект / ІринаНовосядла // Мистецтвознавчі записки: Збірникнаукових праць. – К., 2010. – Вип. 18. – С. 81 – 88.

6. Павлишин С. Ігор Соневицький / СтефаніяПавлишин. – Львів: БаК, 2005. – 165 с.

7. Савицький Р. Зиновій Лисько і йогомузикознавча діяльність // Записки НТШ. –Т. XXXVI: Праці музикознавчої комісії / Ред.О. Купчинський, Ю. Ясиновський. – Львів, 1993.– С. 471 – 477.

8. Сивохіп В. Композиторська спадщинаЗиновія Лиська: деякі штрихи до питаннямузичного стилю // Музика Галичини / Ред.Ю. Ясиновський. – Т.2. – Львів: Сполом, 1999.

9. Соневицький І. Пори року / Ігор Соневицький.– Львів, 1999. – 68 с.

10. Філоненко Л. Повернутий із забуття /Людомир Філоненко // Барнич Я. Дитячі творидля фортепіано / Ред.упор., вст. ст. Л. Філоненко.– Дрогобич: Коло, 2007. – С. 3 – 9.

11. Філоненко Л. Цикл для дітей “Фортепіаннімініатюри на українські народні теми” ЗиновіяЛиська (новизна, оригінальність, педагогічнезначення) / Людомир Філоненко // Стрийськадитяча музична школа імені ОстапаНижанківського: історія та сучасний вимір /Упор. І. Пилатюк, Н. Дика. – Стрий. – 2013. –С. 226 – 231.

12. Юзюк З. Фортепіанні збірники для дітейта юнацтва в творчості педагогівпіаністівУкраїни та українського зарубіжжя другоїполовини ХХ ст. / Зоряна Юзюк //Молодь і ринок. – Дрогобич, 2010. – № 5 (64).– С. 87 – 92.



“Найвища можлива стадія моральної культури – коли ми розуміємо, що здатні

контрулювати свої думки”. Чарльз Дарвін

англійський науковець “Велич мистецтва ясніше за все проявляється в музиці” .

Йоганн Вольфганг Гете німецький поет, прозаїк, драматург

“Досконала музика призводить серце в такий же ж стан, який відчуваєш,

насолоджуючись присутністю улюбленої істоти, тобто музика дає, безсумнівно, найяскравіше щастя, яке тільки можливе на землі”.

Стендаль французький письменник


111 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. Сьогодні, якніколи раніше, актуалізуються питанняумови формування професійного

іміджу сучасного учителя. Сучасний учительфізичної культури має бути готовим до змін, щовідбуваються під впливом глобалізаційних процесіву світі, здатним до систематичної роботи над собою,до постійного самовдосконалення та пошукугнучких технологій навчання, ефективних методів,прийомів і форм організації педагогічноївзаємодії.

Процес формування професійного іміджувчителя фізичної культури ускладнюється тим, щов сучасних умовах його становлення здійснюєтьсяв ситуації належних соціальних, економічних змін,яке формується у процесі отримання фахової

підготовки, практичної педагогічної діяльності,самоосвіти та саморозвитку.

Проблема формування професійного іміджусучасного українського вчителя пов’язана ізвивченням освітніх процесів, запровадженнямзмін у системі освіти в усьому світі.

Ускладнення завдань освіти надає особливоїзначущості вивченню ролі професійність як важливаякість сучасного педагога. У зв’язку з цимактуалізується роль нової галузі теоретичного іприкладного знання, якою є іміджологія. Пріоритет увирішенні проблеми професійного іміджу залишаєтьсяза політикою, бізнесом, мистецтвом та іншимигалузями. Водночас, у сучасній науці накопиченийдосить широкий арсенал технологій, спрямованих напідтримку та створення іміджу педагога.

Андрій Ніконець, викладач кафедри спортивних дисциплін та методики їх викладанняОлег Михайловський, викладач кафедри спортивних дисциплін та методики їх викладання


ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У статті обґрунтовано умови формування професіонального іміджу сучасного вчителя, виявленоструктурносмислові його ознаки. Встановлено, що професійний педагогічний імідж – це складнепсихологопедагогічне явище самореалізації особистості вчителя, яке формується в процесі отриманняпрофесійної підготовки, практичної педагогічної діяльності, самоосвіти і саморозвитку.

Ключові слова: педагогічний імідж, Болонська освітня співдружність, професійна компетенція.

Літ. 5.

Андрей Никонец, преподаватель кафедры спортивных дисциплин и методики их преподаванияОлег Михайловский, преподаватель кафедры спортивных дисциплин и методики их преподавания


ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ИМИДЖА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ

В статье обоснованы условия формирования профессионального имиджа современного учителя,выявлены структурносмысловые его признаки. Установлено, что профессиональный педагогическийимидж – это сложное психологопедагогическое явление самореализации личности учителя, котороеформируется в процессе получения профессиональной подготовки, практической педагогическойдеятельности, самообразования и саморазвития.

Ключевые слова: педагогический имидж, Болонское образовательное содружество,

профессиональная компетенция.

Andriy Nykonets, Lecturer of the Sports Disciplines and Methods of Teaching DepartmentOleh Mykhailovskiy, Lecturer of the Sports Disciplines and Methods of Teaching Department


THE FORMATION OF PROFESSIONAL IMAGE OF FUTURE TEACHERS OFPHYSICAL EDUCATION

The article deals with the terms of forming of positive image of modern teacher and with the structurally– semantic signs. It is set that a professional pedagogical image is the difficult psychologicalpedagogicalphenomenon of selfrealization of personality of teacher, that is formed in the process of receipt of professionalpreparation, the practical pedagogical activity, the selfeducation and self development.

Keywords: the pedagogical image, Bolonskiy educational concord, a professional competense.

УДК 378.14:37.011.31:37.037

© А. Ніконець, О. Михайловський, 2016

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

112

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема формування іміджу є однією зактуальних у сучасній психологопедагогічнійнауці. Аналітичний огляд досліджень( О .О . В ол од а р с ь кої , А .О . Кал ю ж н ог о ,Я.Л. Коломенського, О.Б. Перелигіної тощо) зпорушеної проблеми засвідчує її актуальність дляфахівців освіти. За даними багатьох дослідників(В.О. Міхайлова, О.М. Осетрова, М.С. Піскунова,С.Д. Смірнова, Г.Г. Сорокіна та інших), у значноїчастини як досвідчених вчителів, так і студентівпедагогів виявлені проблеми, пов’язані ізсамопрезентацією та самоствердженням у сферіпрофесійної діяльності. Розгляд психологічнихособливостей професійного іміджу вчителя тавчителяадміністратора викликає гострузацікавленість у спеціалістів (М.В. Апраксіна,Г.О. Балла, Д.В. Журавльова, Т.О. Іванько,В.В. Ісаченко та інших). Обмеженість інформаціїпро ознаки іміджу та специфічні особливостіособистості, які його детермінують у фахівцівосвіти, ускладнює проблему його пізнання. Усевищезазначене й обумовило вибір теми даноїстатті.

Мета статті полягає в обґрунтуванні умовформування професійного іміджу майбутніхучителів фізичної культури.

Виклад основного матеріалу. Професійнийімідж майбутнього фахівця фізичного виховання– це імідж, який він формує й відшліфовує нетільки протягом своєї професійної діяльності, а йупродовж усього життя, опираючись при цьомуна отриману спеціальну підготовку у вищомунавчальному закладі та власний практичнийдосвід. Професійний імідж моделюється також підвпливом зовнішнього оточення, зокремаконкретного професійного середовища, у якомуперебуває фахівець, і віддзеркалює результатийого систематичної роботи над собою в періодстановлення творчої особистості.

Серед резервів у вдосконаленніпрофесіоналізму вчителя особливий науководослідницький інтерес становить вивченняфеномена іміджу педагога і базових умов йогоспрямованого формування.

Імідж – це відображення у психіці людини увигляді образу тих чи інших характеристикоб’єкта чи явища, а це означає, що термін “image”професіонали інтерпретують як образ, якийрозуміють як сукупність не лише матеріальнихвидимих характеристик об’єкта, а й ідеальнихневидимих його характеристик [3, 60].

Тому можна вважати, що імідж людини – цедумка про неї в групі людей у результатісформованого в їхній психіці образу цієї людини,

який виник унаслідок прямого їх контакту з неюабо внаслідок отриманої про неї інформації відінших людей [1, 27].

Професійна діяльність зі створення іміджувиступає компонентом педагогічної діяльності,пов’язаної з інтерсуб’єктною взаємодією усистемах “учитель – учитель”, “учитель – учень”,“учитель – соціальне оточення”, сприяєпідвищенню продуктивності професійноїдіяльності вчителя і поліпшення її акмеологічниххарактеристик.

Прагнення вчителя бути особистістю, щостворює свій власний професійний імідж, ступіньоволодіння професійною діяльністю зі створенняіміджу обумовлює ступінь професіоналізаціїучителя. З іншого боку, професійна діяльністьщодо створення іміджу може виступати якрізновид самостійної професійної діяльності. Нарізних етапах професійного становлення вчителяв самоосвіті належить важлива, але змістовно іметодично порізному організована роль.

У педагогіці проблема професійного іміджуотримала своє заслужене визнання. Формуванняпозитивного образу педагога сьогодні стаєзавданням сучасного педагогічного вищогонавчального закладу, адже імідж майбутньоговчителя формується суголосно з професійноюкомпетенцією, що дає виклик впровадженнякурсу іміджології – педагогічної іміджології увищій школі.

Педагогічна іміджологія – принципово новийнапрямок, який, незважаючи на данину часу ймоді, залишається актуальним, дозволяє інакшепоглянути на процес підготовки фахівця у вищихнавчальних закладах і на самого педагога.

Технологія формування професійного іміджумайбутнього вчителя фізичної культури у процесівивчення педагогічних дисциплін та під час різнихвидів педагогічної практики має спиратися наосмислення й усвідомлення студентами:

“реального Я” (адекватна самооцінкамайбутнім учителем себе, своїх особистісних рис,поведінки, ставлення до інших тощо);

“ідеального Я” (уявлення про те, яким маєбути ідеальний учитель, які риси мають бути йомупритаманні);

“антиідеального Я” (уявлення про риси, які“працюють” не тільки проти самого вчителя, а йпроти навчального предмета, який він викладає,проти школи, у якій він працює, проти учнів);

“професійного Я” (уявлення і самооцінкасвоїх професійних рис, мотивів і цінніснихустановок, стилю організації педагогічноївзаємодії тощо).

Для успішного виконання вчителем своїх



113 Молодь і ринок №7 (138), 2016

основних завдань (навчати, розвивати тавиховувати) потрібно, щоб він був авторитетом вочах своїх учнів. Отже, він повинен володітиосновними компонентами педагогічного іміджу:професійним, особистісним та соціальноповедінковим. Слід зазначити, що професійноособистісні значущі властивості (якості) вчителябудуть порізному представлені залежно від того,хто їх оцінює. Чинники, що формують іміджучителя фізичної культури:

сам учитель, який має високу думку прозначення своєї професії, захопленість нею,переконаність у її суспільній і особистійзначимості, прагнення піднести її престиж;

Щодо питання створення професійного іміджумайбутнього вчителя фізичної культури,педагогічні умови не можуть бути обмежені лишеобов’язками, оскільки формування іміджумайбутнього вчителя базується на принципахєдності суб’єктивного та об’єктивного,внутрішнього та зовнішнього, сутності та явища,можливого та необхідного.

Таким чином, з урахуванням взаємноїзалежності свідомої безпосередньої участіреципієнтів впливу та ретельно підготовленогосередовища були сформульовані наступні умови,які забезпечуватимуть найбільш ефективнеформування професійного іміджу майбутньоговчителя фізичної культури:

сформованість мотиваційного компонентупрофесійної компетентності майбутніх вчителівфізичної культури з урахуванням їх діяльності, щоохоплює комплекс зусиль, пов’язаних зусвідомленням необхідності формування власногопозитивного іміджу, з розвитком інтересу довласної особистості та навколишнього світу,підвищенням самооцінки та творчої активності.

Базова освіта педагога служить відправнимпунктом у його діяльності. Однією ж з основнихцілей діяльності повинно бути формуваннянастанови на самоосвіту. Професійна педагогічнапозиція включає як обов’язковий компонентпотребу фахівця у самовдосконаленні, щопроявляється у таких показниках, як: самостійнепоглиблення знань про напрямки професійногорозвитку та способи покращення якості навчання;самостійне професійно обґрунтованецілепокладання, обґрунтування прийняттярішень; уміння знаходити доступ до необхіднихінформаційних ресурсів; самодетермінованевиконання повсякденних професійних обов’язків,визначених посадою; відповідальність; аналізвласної діяльності та поведінки; здатність довільного волевиявлення; самоініціатива, їїактивний прояв у житті та діяльності;

самодетермінація; уміння керувати власнимемоційним станом. Посправжньому освіченийучитель – це той, хто відчуває необхідністьпостійно поповнювати свої знання, розвиватирозумові здібності, уміє всебічно користуватисянаявними інтелектуальними і фізичнимиможливостями, професійними навичками.

Самоосвіта являє собою об’єктивносуб’єктивний процес, при якому в управліннісистемою самоосвіти беруть участь як елементизовнішнього впливу (керівництво самоосвітою),так й індивідуальна свідомість кожного вчителя.Організація самоосвіти зводиться до формуванняв учителя настанови на самоосвіту черезстворення відповідних зовнішніх і внутрішніхумов: вимоги соціуму, моральне і матеріальнестимулювання, контроль за самоосвітою,створення й оптимізація умов для здійсненнясамоосвітньої діяльності на роботі та вдома.

Професійна самоосвіта – це систематична іцілеспрямована освітня діяльність учителя, метаякої полягає у задоволенні суспільних потребосвіти учнів, подоланні суперечності у процесіоновлення знань, між вузькопрофесійноюдіяльністю педагога та всебічним гармонійнимрозвитком особистості, спроможністюрозв’язувати професійні завдання, які виходять замежі сьогодення. Суть самоосвіти полягає узіставленні свого досвіду з досвідом,нагромадженим у педагогічній науці. На цьомуетапі вчителеві доцільно проаналізувати різніточки зору на вирішення тієї чи іншої проблеми,визначити особисту позицію.

При розгляді внутрішніх джерел творчості іпрофесійної майстерності вчителя великезначення має дослідження конкретнихпсихологічних механізмів, які забезпечуютьпроцеси самостійного пошуку і прийняття рішень,у яких відображаються його особливості і якособистості, і як професіонала: наскільки вінвнутрішньо мотивований на пошук нових,нестандартних рішень; наскільки його професійнапозиція проявляє загальну особистісну установкуу сфері професійної діяльності; його індивідуальніособливості, які сприяють розвитку творчогоставлення до неї.

Сучасні зміни української освіти визначилиперехід від традиційної системи освіти йвиховання до розширення спектру освітніхпослуг, що вимагає від учителя самостійноївибудови і реалізації власної концепції діяльності.Визначення вчителем освітньої стратегіїзабезпечується неперервним вивченням власногопедагогічного потенціалу, в основі якого лежитьсамовдосконалення професійної діяльності.


114

Професійне самовдосконалення – це свідомапрофесійна діяльність учителя у системі йогонеперервної педагогічної освіти, яка спрямованана підвищення фахового рівня, професійнусамореалізацію, подальший розвиток професійнозначущих якостей, підвищення ефективностінавчальновиховної роботи у школі відповідно якдо інтересів, потреб і можливостей учнів, так і довимог суспільства щодо соціалізації, особистісногой професійного розвитку людини.

Сформульовані таким чином функціїсамовдосконалення перекликаються з функціямиметодичної роботи школи стосовно конкретноговчителя й основними аспектами професійноїпозиції та їх складовими.

Педагогічне визначення іміджу маєвраховувати, зокрема, його соціальну іпсихологічну природу. Імідж є образом суб’єкта(майбутнього вчителя, вчителяпрактика) длясоціальної групи (студентіводнокурсників,викладачів, учнів, колег), однак, водночас, є іобразом цієї групи для суб’єкта, тому що побудоваіміджу відбувається відповідно до усвідомленихабо неусвідомлених уявлень суб’єкта прохарактеристику групи, для якої створюється іпрацює імідж. В іміджіобразі учителяпоєднуються індивідуальний, професійний тавіковий іміджі. Оточуючі виносять свої судженняяк про професійні, так і про особистісні (заознакою статі, віку, соціального стану) якостіпедагога. Імідж учителя містить такі компоненти,як індивідуальні та особистісні якості,комунікативні особливості професійної діяльностіта поведінки.

Учителя з позитивним іміджем (а отже,відповідним рівнем професійної компетенції іпедагогічної культури) характеризують наступніпозиції:

особистісні смисли загальнолюдськоїспрямованості, які формують самодостатнюіндивідуальність;

любов та повага до дітей, захист їх прав таінтересів, піклування про їхнє здоров’я тасамопочуття, доброта і повага до кожногошколяра незалежно від успіхів у навчанні,відповідальне ставлення до своїх виховнихфункцій, авторитет у дітей та їхніх батьків;

розуміння і сприйняття кожної дитини якнеповторної, зі своїм унікальним смислом життя,а тому у процесі виховання не “формує“ чи“впливає”, а співпрацює, веде діалог;

метою виховання є розвиток особистостідитини, її активність і здатність до змін;

розуміння психології школяра, застосуванняпедагогічно виправданих вимог до організації

навчання та виховання, вміння аналізуватиосвітню ситуацію, причини неадекватноїповедінки дітей, здатність приймати обґрунтованірішення, передбачати їх соціальні наслідки;

зацікавленість психологопедагогічнимидослідженнями, володіння глибокими тарізнобічними знаннями з предмета викладання,вміння самостійно добирати й вироблятиоригінальні технології та індивідуальні програминавчання, уміння викликати в учнів інтерес донавчання, домагатися позитивних результатів унавчанні та розвитку дітей;

здатність вийти за межі повсякденноїпрактики, побачити свою працю в цілому ізробити її предметом практичного перетворення,розглядати будьякі труднощі як стимул дляподальшого розвитку;

уміння творчо підходити до навчання тавиховання, вироблення власного індивідуальногопедагогічного почерку, удосконалення системивласної (дидактичної, виховної, методичної)діяльності, підготовка авторських методичнихрозробок, участь у інноваційній або науководослідній роботі; використання експерименту,створення нових зразків педагогічної практики,надання методичної допомоги колегам у засвоєннінововведень;

викладання свого предмету творчо, зентузіазмом;

унікальна комбінація особистісних якостей тапозитивної “Яконцепції”;

здатність до надзвичайної реалізації своготворчого потенціалу, розуміння істинноїпедагогічної творчості не лише як новихавторських напрямків роботи, творенняпедагогічної культури, а як реальне творенняособистої культури учня;

в усіх ситуаціях педагогічної взаємодіїприродній вияв високої культури поведінки,здатність до моральновольової саморегуляції,заняття професійною самоосвітою тасамовихованням.

Аналіз наукової літератури [2; 4; 5] засвідчує,що, основою позитивного професійного іміджупедагога є педагогічна культура як частиназагальнолюдської культури. У ній втілені духовніцінності освіти і виховання (педагогічні знання,теорії, концепції, накопичений педагогічнийдосвід, професійні етичні норми) та матеріальні(засоби навчання і виховання), а також способитворчої педагогічної діяльності, які слугуютьсоціалізації особистості в конкретних історичнихумовах. Педагогічна культура вчителя єсистемним утворенням. Її головнимиструктурними компонентами є педагогічні



115 Молодь і ринок №7 (138), 2016

цінності, творчі способи педагогічної діяльності,досвід створення учителем зразків педагогічноїпрактики з позицій гуманізму.

Показниками високого рівня сформованостіпедагогічної культури слід вважати гуманістичнуспрямованість особистості педагога, психологопедагогічну компетентність і розвинутепедагогічне мислення, освіченість у галузіпредмета викладання і володіння педагогічнимитехнологіями, досвід творчої діяльності, умінняобґрунтувати власну педагогічну діяльність яксистему (дидактичну, виховну, методичну),культуру професійної поведінки (педагогічногоспілкування, мови, зовнішнього вигляду).

Індивідуальна педагогічна культура виявляєтьсяу професійній поведінці вчителя. Так, учителеві звисоким рівнем педагогічної культури властивітеоретичне обґрунтування власної педагогічноїпозиції, системність педагогічної діяльності,творення, гнучкість і варіативність у прийняттірішень. Такий педагог має індивідуальний стиль.Він не тільки зберігає і відтворює духовні цінностіосвіти і виховання, а й сам створює їх у виглядінових технологій, методик, дидактичних і виховнихсистем. І навпаки, в учителя з низьким рівнемпрофесійної культури виявляється невпевненість,нестійкість власної педагогічної позиції,безсистемність, непослідовність, невміннявирішувати педагогічні проблеми.

Педагогічна культура у реальномупедагогічному процесі як на рівні формування,так і функціонування виявляється в єдності іззагальнокультурними і моральними проявамиособистості педагога, є найдієвішим факторомзміцнення позитивного професійного іміджувчителя, сприяє його залученню до педагогічноїтворчості, інноваційної діяльності, дослідницькогопошуку.

Висновки. Отже, на сучасному етапі длявчителя фізичної культури наявністьпрофесійного іміджу є необхідною умовою, якадає йому змогу показати себе учням якпрофесіонала, може бути засобом поліпшенняуспішності навчального процесу та якостівідносин, що складаються в системі “вчительучень”. Професійний педагогічний імідж – цескладне психологопедагогічне явищесаморозвитку і самореалізації особистості вчителя,яке формується у процесі отримання фаховоїпідготовки, практичної педагогічної діяльності,самоосвіти та саморозвитку. Перспективоюдослідження проблеми є порівняльний аналізпрофесійного педагогічного іміджу якособистісного феномену і як явища створенняколективного образу у сучасному українськомуосвітньому просторі та світовому.

1. Калюжный А.А. Психология формированияимиджа учителя / А.А. Калюжный. – М.:Гуманитарный издательский центр “ВЛАДОС”,2004. – 222 с.

2. Ковальчук Л.О. Формування іміджумайбутнього вчителя у процесі вивченняпедагогічних дисциплін в класичному університеті/ Л.О. Ковальчук // Вісн. Львів, унту. Сер. пед. –2007. – Вип. 22. – Ч. 2. – С. 65 – 74.

3. Словарь по социальной педагогике: Учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений [Авт.сост. А.В. Мардахаев]. – М.: Издательскийцентр “Академия”, 2002. – 308 с.

4. Сергеев И.С. Основы педагогическойдеятельности: учеб. пособ. / И.С. Сергеев. –СПб., 2004.

5. Шепель В.М. Имидж / В.М. Шепель //Воспитание школьников. – 1997. – №1. – С. 40– 44.



“Давай настанови тільки тому, хто шукає знань, виявивши своє невігластво. Роби допомогу тільки тому, хто не вміє виразно висловити свої заповітні думи. Навчай тільки того, хто здатен, дізнавшись про один кут квадрата, уявити собі решту три”.

Конфуцій давньокитайський мислитель

“Якщо ти знаєш засіб зміцнити тіло, загартувати волю, облагородити серце,

витончив розум і врівноважити розум – значить ти вихователь”. Шарль Жан Марі Летурно

французький соціолог, етнограф і психолог

116

Постановка проблеми. Як зазначаютьдослідники Н.О. Ткаченко таЄ.Г. Книш “Фармацевтична освіта –

складна і гетерогенна соціальна системацілеспрямованої підготовки та вдосконаленняпрактичних і науковопедагогічних

УДК 615:174

Тетяна Шафранська, викладач фармацевтичних дисциплінМедичний коледж Запорізького державного медичного університету

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО КУРСУ“ФАРМАЦЕВТИЧНА ДЕОНТОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА”

У статті розкривається мета, завдання, зміст та структура спеціалізованого курсу навчальної авторськоїдисципліни “Фармацевтична деонтологічна культура”. Спеціалізований курс передбачено впровадити в навчальновиховальний процес професійної підготовки майбутніх фармацевтів для підвищення рівня сформованості їхдеонтологічної культури. В змісті курсу формування деонтологічної культури майбутніх фармацевтіврозглядаються особливості фармацевтичної деонтологічної культури, моральність у фармацевтичній галузі,деонтологічний зміст професійноорієнтованих дисциплін: деонтологія фармацевтичного аналізу, належністьаптечної практики, моральноправові аспекти фармацевтичної діяльності, деонтологічний аспект фармацевтичноїопіки та фітотерапії, обов’язковість та правильність у наданні фармацевтичної допомоги.

Ключові слова: фармацевтична деонтологічна культура, фармацевтична деонтологія, майбутніфармацевти, спеціалізований курс.

Літ. 5.

Татьяна Шафранская, преподаватель фармацевтических дисциплинМедицинский колледж Запорожского государственного университета

ОСОБЕННОСТИ ПРЕПОДАВАНИЯ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННОГО КУРСА“ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ ДЕОНТОЛОГИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА”

В статье раскрывается цель, задачи, содержание и структура специализированного курсаавторской учебной дисциплины “Фармацевтическая деонтологическая культура”. Специализированныйкурс предусмотрено внедрить в учебновоспитательный процесс профессиональной подготовки будущихфармацевтов для повышения уровня формирования их деонтологической культуры. В содержании курсаформирование деонтологической культуры будущих фармацевтов рассматриваются особенностифармацевтической деонтологической культуры, нравственность в фармацевтической отрасли,деонтологическое содержание профессиональноориентированных дисциплин: деонтологияфармацевтического анализа, надлежащая аптечная практика, моральноправовые аспектыфармацевтической деятельности, деонтологический аспект фармацевтической опеки и фитотерапии,обязательность и правильность в оказании фармацевтической помощи.

Ключевые слова: фармацевтическая деонтологическая культура, фармацевтическая деонтология,будущие фармацевты, специализированный курс.

Tetyana Shafranska, Lecturer of the Pharmaceutical DisciplinesMedical College of the Zaporozhye State Medical University

THE FEATURES OF TEACHING OF THE SPECIALIZED COURSE“THE PHARMACEUTICAL DEONTOLOGY CULTURE”

The article reveals the purpose, objectives, content and structure of the specialized course of the author’sacademic discipline “Pharmaceutical deontological culture”. A special course is aimed to improve the level ofprofessional training of future pharmacists and to form their deontological culture. The content of the course offormation of deontological culture of future pharmacists discusses the features of the pharmaceutical deontologicalculture, the ethics in the pharmaceutical industry, the deontological content of the professionallyoriented disciplines:deontology of pharmaceutical analysis, membership of pharmacy practice, moral and legal aspects of pharmaceuticalactivities, deontological aspect of pharmaceutical care and herbal medicine, the commitment and accuracy in providingthe pharmaceutical care. The main tasks of the discipline “Pharmaceutical deontological culture” are the acquisitionof knowledge of holistic views on proper professional conduct pharmaceutical activities, the opening of the mainethical provisions of professionaloriented disciplines; the production of skills and knowledge regarding the definitionof high quality of the drugs education charity, justice, courtesy of future pharmacists.

Keywords: pharmaceutical deontological culture, pharmaceutical deontology, future pharmacists, aspecialized course.

© Т. Шафранська, 2016


117 Молодь і ринок №7 (138), 2016

фармацевтичних кадрів. Відповідно до принципівсвітової системи освіти в XXI ст., в основу моделісучасної фармацевтичної освіти має бутизакладена етика професії, цілісність особистостіта світосприйняття, фармацевтична культура ісвідомість” [5, 23]. Елементи професійної етики,належне світосприйняття фармацевта та йогопрофесійну культуру охоплює фармацевтичнадеонтологічна культура. Формуваннядеонтологічної культури майбутніх фармацевтів– багатокомпонентний педагогічний процес,концептуальним компонентом якого є насиченнядеонтологічним змістом професійноорієнтованихдисциплін та викладання спеціалізованого курсу“Фармацевтична деонтологічна культура”.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Розробкою спеціалізованих курсів деонтологічноїпідготовки займались ряд вітчизняних науковців,в медицині, педагогіці, юриспруденції, зокремаІ.В. Бризгалов, М.П. Васильєва, А.О. Максютов,Г.П. Полякова, С.С. Хлєстова та ін., проте питаннядеонтологічної підготовки фармацевтичних кадрівзалишаються відкритими та потребуютьсядетального дослідження.

Метою статті є розкриття сутності таспецифіки спеціалізованого курсу навчальноїдисципліни “Фармацевтичної деонтологічноїкультури”.

Досягнення мети передбачає розробкуспецкурсу навчальної дисципліни“Фармацевтичної деонтологічної культури” тайого впровадження в навчальновиховальнийпроцес професійної підготовки майбутніхфармацевтів для підвищення рівня сформованостіїх деонтологічної культури.

Виклад основного матеріалу. На думкувченої М.Ю. Прокоф’євої “спецкурси в загальнійструктурі навчання у ВНЗ – це курсиспеціалізованого доповнення, які поглиблюють тарозширюють зміст дисциплін інваріантноїскладової навчальних планів, посилюютьпрактичну підготовку студентів. Порівняно здисциплінами фахового спрямування,гуманітарного та психологопедагогічного циклівспецкурси мають більшу варіативність змісту,посилюють практичну, проективну, дослідноекспериментальну складові професійноїпідготовки студентів” [4, 219]. У розуміннідослідниці О.Г. Кісельової “безперервневдосконалення навчальновиховного процесу усфері гуманітарної складової підготовкистудентівмедиків, спирається на фундаментальніі прикладні дослідження, спрямовані напоглиблення теоретичних знань, вдосконаленнянавичок у конкретній галузі та підготовку

ерудованих фахівців, здатних кваліфіковановирішувати професійні завдання” [3, 64]. Якзазначає вчена І.Д. Бойчук “професійну освітуфармацевтів як складову частину ступеневоїосвіти, що передбачає оволодіння знаннями,уміннями, навичками майбутнього фармацевта,спрямована на максимально повноціннупрофесійну самореалізацію особистості ізорієнтована на кон’юнктуру ринку праці” [1, 19].

Метою викладання навчальної дисципліни“Фармацевтичної деонтологічної культури” єзасвоєння майбутніми фармацевтами вмінь танавичок деонтологічної культури, що є запорукоюналежного надання фармацевтичної допомогинаселенню для збереження здоров’я нації.Фармацевтична деонтологічна культура єсукупністю обов’язкових належних професійноетичних цінностей фармацевтичних працівників,для регулювання їх професійної поведінки. ВченаН.В. Губіна відзначає, що для “підвищення рівнянавчальнопізнавальної діяльності студентів зоснов етики та деонтології у фармації слідзастосовувати дискусійний інтерактивний методв умовах кредитномодульної системи” [2, 266].Основними завданнями вивчення дисципліни“Фармацевтичної деонтологічної культури” єоволодіння знаннями цілісних уявлень проналежну професійну поведінку фармацевтичноїдіяльності, розкриття основних деонтологічнихположень професійноорієнтованих дисциплін;продукування вмінь та знань щодо визначеннядоброякісності ліків, виховання милосердя,справедливості, чемності, емпатійності умайбутніх фармацевтах, розвиток в них вмінняправильно вислухати страждаючу людину, надативірну повноцінну фармацевтичну допомогу,уникнути конфліктних ситуацій в професійнійсправі. В ході вивчення курсу студентиоволодівають знаннями щодо сутностіфармацевтичної деонтологічної культури;особливостей деонтології фармацевтичноїдіяльності, деонтологічні аспекти у фармації,вимог нормативної документації щодо моральноправового регулювання, методик наданнядеонтологічної фармацевтичної опіки; прийомівналежних взаємовідносин фармацевтклієнтаптеки, фармацевтлікар, фармацевтпровізор.Майбутні фармацевти отримують вміння виділятидеонтологічний зміст в професійноорієнтованихдисциплінах; аналізувати моральністьпрофесійних вчинків, застосовувати вірнідеонтологічні прийоми під час наданняфармацевтичної опіки, контролю якостіфармацевтичних активних інгредієнтів, розумітикатегорії морального обов’язку обраної


118

спеціальності, володіти навичками консультуванняклієнтів аптеки з питань фармакодинаміки,фармакокінетики та фармакотерапії в зрозумілійта привітній формі, удосконалювати власніпрофесійні компетенції належним шляхом. Навивчення дисципліни “Фармацевтичноїдеонтологічної культур” відводиться: для напряму5.12020101 “Фармацевт” 54 години 1,5 кредитівЄКТС; з них 12 годин лекційні заняття, 12 годинпрактичні заняття, 4 годин семінарські занятті, 4години індивідуальна робота та 22 годинисамостійна робота. Перший модуль включаєособливості фармацевтичної деонтологічноїкультури, її предмет та зміст. На лекційномузанятті розглядається термінологія дисципліни,основні принципи фармацевтичної деонтології,філософські деонтологічні теорії, фармацевтичніасоціації та комітети регуляції деонтологічноїсвідомості, положення належна фармацевтичноїдопомоги, базуючись на польський досвід (Dobraapotekarska praksa). На лекційному занятті з темиморальності у фармацевтичній галузірозглядаються особливості фармацевтичноїдеонтології, духовність у фармацевтичній галузі,норми належної професійної поведінки,деонтологічні вимоги до професійної діяльностіфармацевтичних працівників, фармацевтичніпомилки та їх наслідки. Огляду етичних кодексівфармацевтів присвячено третє лекційне заняттята перше семінарське заняття курсу. Змістомзанять є аналіз етичних кодексів, їх структури тарозділів, основних положень та загальнихпринципів. Акцентується увага на деонтологічнійскладовій етичних кодексів. Найбільша увагаприділяється етичному кодексу фармацевтичнихпрацівників України. Семінарське заняттядозволяє студентам ознайомитись з міжнароднимдосвідом регулювання деонтологічної культурифармацевтичних працівників. В ході заняття, наряду з вітчизняним етичним кодексомфармацевтичних працівників розглядаютьсяположення Міжнародного етичного кодексуфармацевтів (Code of Ethics for Pharmacists / FIP),етичного кодексу Американської фармацевтичноїасоціації (Code of Ethics of the American PharmaciesAssociation / APhA), Польського кодексу аптекаря(Kodeks Etyki Aptekarza), Італійського деонтологічногокодексу фармацевта (Codice deontologico delfarmacista), етичного кодексу студентівфармацевтівгенерального фармацевтичного консульства (Code ofconduct for pharmacy students in England, Scotland andWales), декларативних та розгорнутих корпоративнихетичних кодексів у фармацевтичній галузі (Етичнийкодекс Sanofi Aventis, кодекс роботи зпостачальниками Norvatis).

Другий модуль розглядає фармацевтичнудеонтологічну культуру в курсі професійноорієнтованих дисциплін. Деонтологіяфармацевтичного аналізу, перша тема модуля,пов’язана з курсом дисципліни фармацевтичнахімія, та включає належне виконанняфармацевтичного аналізу. В змісті лекційногозаняття відображено доброякісністьфармацевтичних активних інгредієнтів, порядокїх визначення, ідентифікація та порядокзнешкодження фальсифікованих лікарськихзасобів, моральні обов’язки уповноваженої особиаптеки. Особлива увага приділяється професійнійповедінці фармацевта у разі виявленнянедоброякісних ліків. На практичному занятті зтеми студентами проводиться аналізфальсифікованого або неякісного або зіпсованоголікарського препарату. Виділяються ознакинеякісних ліків, їх вплив на організм людини,методи утилізації. Розглядається життєвий циклфармацевтичної продукції. Узагальнюютьсявисновки щодо належного контролю якостіфармацевтичних активних інгредієнтів.

Друга тема модулю належна аптечна практиката обов’язковість у виконанні технологічнихрегламентів. Тема пов’язана з курсом аптечноїтехнології ліків. Теоретичними питаннями єположення належної виробничої практики (GoodManufacturing Practice, GMP), обов’язковість увиконання технологічних регламентіввиготовлення екстемпоральних лікарськихзасобів, розробка нових лікарських засобів,контроль якості, ефективність та безпечність,доцільність впровадження. На практичномузанятті студентами розглядаються положенняналежної клінічної практики (Good ClinicalPractice, GCP), належної аптечної практики (GoodPharmaceutical Practice, GPP), належноївиробничої практики (Good ManufacturingPractice, GMP), належної виробничої практикиактивних фармацевтичних інгредієнтів (GMPGuide For Active Pharmaceutical Ingredients,GMP APhI). Найбільшу увагу приділяютьдеонтологічному змісту поєднання технологічних,хімічних та фізичних несумісних компонентів влікарських засобам виготовлених в умовах аптеки.Третя тема модулю пов’язана з курсом організаціїта економіки фармації таке містить змістовніпитання моральноправових аспектівфармацевтичної діяльності. На лекційному заняттіакцентується увага на правовому регулюванніфармацевтичної діяльності, правомірностіреклами, відповідальності за порушенняморальних норм у фармацевтичній діяльності.Інтерактивними методами навчання студентами



119 Молодь і ринок №7 (138), 2016

відпрацьовуються належні професійнівзаємовідносини фармацевтклієнт аптеки,фармацевтлікар, фармацевтпровізор, фармацевтфармацевтичний представник, фармацевтсуспільство тощо. В ході практичного заняттярозглядаються деонтологічні аспекти дистрибуціїлікарських засобів. Відбувається розгляд положеньналежної практика дистрибуції (Good DistributionPractice, GDP), належної практики длянаціональних лабораторій з контролю якості ліків(Good Practices for National Drug ControlLaboratories, GPNL), належної практикизберігання фармацевтичної продукції (Guideto good storage practices for pharmaceuticals, GSP).

Четверта тема модуля має міждисциплінарний�зв язок з курсом фармакології та висвітлює

лікувальний ефект фармацевтичної опіки.Теоретичним змістом занять є деонтологічнафармацевтична опіка. Зазначається важливістьдотримання лікарняної таємниці фармацевтами.Пропонується до уваги належне цільовеестетичне оформлення аптечних вітрин.Протягом заняття ключовим питанням єморальний аспект врахування побічної діїлікарських препаратів та оптимізація їхфармакотерапії. Під керівництвом викладача напрактичному занятті студентами вирішуєтьсядоцільний підбір алгоритмів наданняфармацевтичної допомоги, з врахуваннямконфіденційності, уважності, милосердя.Особливе значення з позиції деонтологічноїкультури майбутніх фармацевтів є елементивербального супроводження лікування. В ходіактивних тренінгів та вживання імітаційних ігоррозглядаються питання самолікування пацієнтів,вносяться практичні поради. Деонтологічнийаспект фітотерапії є п’ятою темою модулю тапов’язаний з курсом фармакогнозії. Налекційному занятті значну увагу приділяютьвідновленню запасів ресурсів лікарської рослинноїсировини. Студентам прищеплюється турботливеставлення до природних лікувальних джерел.Надається інформація щодо використаннянефармакопейної лікарської рослинної сировинив фармакотерапії. Специфічним деонтологічнимпитанням теми є радіологічний контрольлікарської рослинної сировини. На практичномузанятті за допомогою методів кейсів студентамизасвоюються основні положення відновленнярідкісних лікувальних рослин.

Наступна тема модуля належна нетрадиційнафармацевтична допомога тісно пов’язана з курсомпредмету охорони праці в галузі фармації. Налекційному занятті опрацьовуються шляхизбереження здоров’я та життя людини.

Розглядаються нетрадиційні методики терапії.Вивчаються біологічноактивні добавки,особливості їх відпуску та дозування. Напрактичному занятті під керівництвом викладачавирішується деонтологічна доцільністьзастосування нетрадиційних лікарських засобів.Головною оперативною метою практичногозаняття є формування моральності використанняв лікуванні альтернативних методик.

Остання тема модуля узагальнююдеонтологічний портрет фармацевта. Семінарськезаняття охоплює тему моральної відповідальностіфармацевта та повагу до фармацевтичноїпрофесії. Методами навчання спеціалізованомукурсу фармацевтична деонтологічна культура слідвідзначити: аналітикосинтетичний метод;індуктивний метод; дедуктивний метод;традуктивний метод. А також інтерактивні методинавчання: проблемне викладання для розгортанняпізнавальних дій студентів; інформаційнорецептивний метод – студентам надаєтьсяматеріал (пояснення, алгоритми, схеми, відеопрезентації, способи правильного розв’язуванняпрофесійних ситуацій) для запам’ятовуванняінформації в представленому вигляді;репродуктивний метод: студенти виконуютьзавдання за певним зразком згідно інструкційвикладача; словесноевристичний метод:організація самостійної пошукової роботистудентами з використанням накресленогооговореного плану пошуку; дослідницький метод:самостійний творчий пошук студентами глибокихзнань для розв’язування проблемних завдань.Засобами діагностики успішності попередній,поточний, періодичний та підсумковий контрользнань індивідуального, комбінованого,фронтального, взаємного характеру. Формоюпідсумкового контролю успішності вивченняфармацевтичної деонтологічної культури є залік.

Висновки. Спеціалізований навчальний курс“Фармацевтична деонтологічна культура” відіграєзначну роль в формуванні соціальноособистісних, загальнопрофесійних таспеціалізованопрофесійних компетенціймайбутніх фармацевтів.

Перспективи подальших досліджень.Підготовка методичних рекомендацій щодовикористання спеціалізованого навчального курсу“Фармацевтична деонтологічна культура” уфармацевтичних коледжах України.

1. Бойчук І.Д. Науковотеоретичні основипрофесійної підготовки майбутніх фахівців уколеджі / І.Д. Бойчук // Педагогіка, психологія тамедикобіологічні проблеми фізичного виховання та


120

спорту: [зб. наук. праць]. – Харків, 2009. – № 9. –С. 18 – 22.

2. Губіна Н.В. Етика і деонтологія у фармації:нові аспекти викладання в рамках кредитномодульної системи / Н.В. Губіна // Науковий вісникУжгородського університету. Серія: Медицина. –2015. – Вип. 1. – С. 266 – 268.

3. Кісельова О.Г. Методика навчання медичноїтермінології майбутніх лікарів / О.Г. Кісельова //Педагогічний процес: теорія і практика. – 2013. –Вип. 4. – С. 62 – 68.

4. Прокоф’єва М.Ю. Спецкурс “Індивідуалізація

та диференціація навчання молодших школярів” якелемент системи підготовки майбутніх педагогівдо професійної діяльності / М.Ю. Прокоф’єва //Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. наук. праць;ред. О.В. Глузман [та ін.]. Серія: Педагогіка і психологія.– Ялта: РВВ КГУ, 2012. – 296 с. – С. 218 – 224.

5. Ткаченко Н.О. Формування соціальної відповідальностіу системі вищої фармацевтичної освіти [Електроннийресурс] / Н.О. Ткаченко, Є.Г. Книш, Н.М. Червоненко // Фармацевтичний журнал. – 2013. – № 3. – С. 23 –28. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pharmazh_2013_3_5.


Постановка проблеми. Освітнійпроцес в Україні останніми рокамирозглядається з позиції надання

якісних освітніх послуг та інтегрування вєвропейський освітній простір.

Ратифікувавши основні міжнародні правовідокументи (Загальну декларацію прав людини,Декларацію про права інвалідів, Конвенцію проправа дитини), Україна взяла на себе зобов’язаннящодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема

щодо здобуття якісної освіти дітьми з особливимиосвітніми потребами.

Потребують надання якісних освітніх послуг діти: які за станом здоров’я не можуть відвідувати

навчальний заклад; у сільській місцевості, де через складну

демографічну ситуацію недостатня кількість учніву класах;

з зони АТО, з тимчасово окупованої територіїУкраїни.

УДК 371.311.1:373.1

Галина Шубак, старший викладач кафедри педагогіки та методики початкової освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ І СТУПЕНЯУ статті розглядаються особливості організації і проведення навчального процесу за

індивідуальною та індивідуальногруповою формами навчання в початковій (малочисельній) школі.Приведені орієнтовні робочі навчальні плани для організації індивідуального навчання 1 учня чи групиучнів (2 – 4 особи).

Ключові слова: класи з малою наповнюваністю учнів, індивідуальна форма навчання, індивідуальногрупова форма навчання.

Літ. 10.

Галина Шубак, старший преподаватель кафедры педагогики и методики начального образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ ИНДИВИДУАЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ В ШКОЛАХ I СТЕПЕНИВ статье рассматриваются особенности организации и проведения учебного процесса по

индивидуальной и индивидуальногрупповой форме обучения в начальной (малочисленной) школе. Приведеныориентировочные рабочие учебные планы для организации индивидуального обучения 1 учащегося илигруппы учащихся (2 – 4 человека).

Ключевые слова: классы с малой наполняемостью учеников, индивидуальная форма обучения,индивидуальногрупповая форма обучения.

Halyna Shubak, Senior Lecturer of Pedagogic and Methods of Primary Education DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE PECULIARITIES OF INDIVIDUAL EDUCATION AT SCHOOLS OF THE FIRST GRADEThe article deals with the peculiarities of the organization and conducting of the educational process

according to the individual and individualgroup forms of education at ungraded primary school. It gives theexamples of the approximate work educational schemes for the organization of the individual education of onepupil or group of pupils (2 – 4 persons).

Keywords: ungraded classes, an individual form of education, an individual and group form of education.

© Г. Шубак, 2016

ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ І СТУПЕНЯ

121 Молодь і ринок №7 (138), 2016

А це вимагає впровадження альтернативнихформ організації навчальновиховного процесу, асаме організації навчальної діяльності школярів заіндивідуальною формою навчання.

Проблема організації індивідуального навчаннядітей у є однією з найактуальніших у теорії тапрактиці педагогіки. Це зумовлено, передусім,зростанням чисельності дітей неспроможнихвідвідувати загальноосвітні навчальні заклади йзмушені отримувати освітні послуги черезіндивідуальну форму навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Увітчизняній і зарубіжній педагогіці постійноздійснюється вивчення теоретикопрактичнихаспектів індивідуального навчання (І.М. Чередов,Є.С. Рабунський, Г.К. Селевко, О.Я. Савченко,В.І. Бондар, Ю.І. Мальований, П.І. Сікорський,Я.І. Бурлака, В.О. Вихрущ та ін.).

Однак, у наукових дослідженнях увагазвертається переважно на організаціюіндивідуальної форми навчання в умовах класноурочної системи та необхідність здійсненняіндивідуального підходу в процесі навчання дітей.

У працях науковців з управління освітоювизначаються практичні аспекти запровадженняіндивідуального та індивідуальногруповогонавчання для дітей неспроможних відвідуватизагальноосвітні навчальні заклади або в класах змалою чисельністю учнів [2; 6].

Утім питання організації індивідуальної форминавчання для учнів загальноосвітньої школи,зокрема І ступеня, до цього часу залишаютьсянедостатньо висвітленими.

Мета статті – проаналізувати теоретичні таметодичні підходи до організації індивідуальногонавчання у початковій школі.

Виклад основного матеріалу. Г.К. Селевкопід індивідуальним навчанням розуміє форму,модель організації навчального процесу, при якій:1) учитель взаємодіє лише з одним учнем; 2) одинучень взаємодіє лише із засобами навчання(книжки, комп’ютер тощо); 3) двоє учніввзаємодіють між собою (взаємонавчання) безбезпосередньої участі вчителя [8, 348].

Індивідуальну форму навчання можнавизначити як навчальну діяльність учня, при якійвін самостійно працює над однаковими аборізними за змістом чи складністю завданнями (увідповідності з його навчальними можливостями)під безпосереднім або опосередкованимкерівництвом учителя, без безпосередньоївзаємодії з іншими учнями.

Головними перевагами індивідуальногонавчання є те, що воно дозволяє повністюадаптувати зміст, методи і темп навчальної

діяльності дитини до її здібностей, спостерігатиза кожною її дією й операцією під час вирішенняконкретних завдань, за її просуванням віднезнання до знання, своєчасно вносити необхіднікорективи як у діяльність учня, так і в діяльністьучителя, пристосовувати їх до ситуації, якапостійно змінюються, але контролюється з бокувчителя та з боку учня. Все це дозволяє учневіпрацювати економно, постійно контролюватизатрати своїх сил, працювати в оптимальний длясебе час [8, 229].

Індивідуальна форма навчальної роботи,сприяючи вихованню самостійності учнів, має ісуттєві недоліки. Вона роз’єднує учнів, створюєумови для розвитку егоїзму, егоцентризму [10,72], несе в собі “дух індивідуалізму” [1, 68], недає можливості дітям співпрацювати, взаємодіятив умовах змагальності, не сприяє соціалізаціїособистості [7, 229]. У такій формі діяльностіслабкі учні досягають мінімальних результатів,тому у них є прогалини у знаннях, недостатнясформованість умінь і навичок самостійноїнавчальної роботи.

Практична реалізація індивідуальногонавчання у загальноосвітніх навчальних закладахУкраїни здійснюється відповідно до Положенняпро індивідуальну форму навчання узагальноосвітніх навчальних закладах (наказМіністерства освіти і науки України від 12 січня2016 року № 8, зареєстрований у Міністерствіюстиції України 3 лютого 2016 року за № 184/28314) [3].

У Положенні про індивідуальну формунавчання у загальноосвітніх навчальних закладахдається таке визначення індивідуальної форминавчання: “Індивідуальна форма навчання –спосіб організації навчальної діяльності, якийрегулюється певним, наперед визначенимрозпорядком, забезпечується педагогічнимипрацівниками за місцем проживання учнів таорганізовується для забезпечення права громадянна здобуття повної загальної середньої освіти” [3].

Індивідуальна форма навчання в системізагальної середньої освіти є однією із форморганізації навчальновиховного процесу длязабезпечення права осіб на здобуття повноїзагальної середньої освіти в загальноосвітніхнавчальних закладах [3].

Індивідуальна форма навчання можезапроваджуватися для осіб, які:

1) за станом здоров’я (у тому числі особи зособливими освітніми потребами, з інвалідністюта ті, яким необхідно пройти медичне лікуванняв закладі охорони здоров’я більше одного місяця)не можуть відвідувати навчальний заклад;


122

2) проживають у селах і селищах (коликількість учнів у класі становить менше 5 осіб);

3) проживають у зоні збройного конфлікту, натимчасово окупованій території України або унаселених пунктах, на території яких органидержавної влади тимчасово не здійснюють абоздійснюють не в повному обсязі своїповноваження тощо та надзвичайних ситуаційприродного або техногенного характеру (звикористанням дистанційної форми навчання)відповідно до Закону України “Про забезпеченняправ і свобод громадян та правовий режим натимчасово окупованій території України”;

4) мають високий навчальний потенціал іможуть прискорено закінчити школу;

5) є іноземцями або особами без громадянства(дітибіженці, діти, чиї батьки подали заяви провизнання біженцями або особами, які потребуютьдодаткового чи тимчасового захисту, дітиіноземців та осіб без громадянства, якіутримуються в пунктах тимчасового перебуванняіноземців та осіб без громадянства) [3].

Підставою для організації індивідуальноїформи навчання є заява одного з батьків або їхзаконних представників (для повнолітніх – їхособиста заява) про зарахування на індивідуальнуформу навчання, наказ керівника навчальногозакладу та погодження відповідного органууправління освітою.

Складна демографічна ситуація у сільськіймісцевості зумовлює появу значної кількості шкілз малою наповнюваністю класів (до 5 учнів),найчастіше початкових.

Через малу наповнюваність класів потрібніінші підходи до побудови навчальновиховногопроцесу, а саме: індивідуальна форма навчання.Право на індивідуальне навчання мають учні, якіпроживають у селах та селищах, якщо їх кількістьу класі становить менше 5 осіб.

На кожного учня початкової школи, якийнавчається за індивідуальною формою навчанняу загальноосвітніх навчальних закладахвизначається 5 годин на тиждень (для організаціїіндивідуальної форми навчання осіб з особливимиосвітніми потребами – 10 годин на тиждень).Зважаючи на це, можна скласти варіантинавчальних планів для групи учнів, враховуючикількість дітей у групі (від 1 до 4).

Робочі навчальні плани для індивідуальноїформи навчання учнів початкової школискладаються на основі Типових навчальнихпланів початкової школи, затверджених наказомМіністерства освіти і науки, молоді та спортуУкраїни від 10.06.2011 № 572 із змінами згідно знаказом Міністерства освіти і науки України від

16.04.2014 № 460 [9], та погоджуютьсявідповідним органом управління освітою.Освітній рівень учнів індивідуальної форминавчання має відповідати вимогам Державногостандарту початкової загальної освіти,затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 20 квітня 2011 року № 462.

При складанні розкладу занять можнаскористатися листом Міністерства освіти і наукиУкраїни від 27 жовтня 1999 року № 1/9419 “Протривалість уроків у початкових класах”, а саме,“…Для збереження сумарного навантаження вастрономічних годинах учнів (навчального) тавчителів (педагогічного) при зменшеннітривалості уроків допускається збільшеннякількості занять (наприклад, замість 3 уроків по40 хв можна проводити 4 – по 30 хв) абонавчальних днів. Збільшення кількості уроків узв’язку із скороченням їх тривалості не повиннопризводити до зміни педагогічного навантаженнявчителів, установленого під час тарифікації” [5,337].

З цього слідує, що вчитель з одним учнем можепроводити протягом астрономічної години не одинурок тривалістю 40(35) хвилин, а два заняття по20 (17,5) хв. кожне.

Пропонуємо такий індивідуальний робочийнавчальний план для одного учня.

У разі здійснення індивідуального навчання заоднотипними навчальними програмами, учнів 1– 4х класів на окремих заняттях можнаоб’єднувати в групи чисельністю не більше 4особи.

Тому індивідуальний план навчання на групу2 – 4 учні одного класу складатиметься відповіднодо Типових навчальних планів початкової школи[9] на 10, 15 або 20 годин відповідно.

Подаємо орієнтовний робочий навчальнийплан на групу з трьох учнів.

На основі індивідуального робочогонавчального плану вчитель розраховує кількістьчасу на кожний навчальний предмет і складаєрозклад уроків, який затверджується керівникомнавчального закладу та погоджується письмово збатьками (законними представниками) учня устрок не пізніше двох тижнів після поданнявідповідних документів учнем, батьками(законними представниками).

Для одного учня можна скласти розклад на 3робочих дні на тиждень, для групи дітей, якіпрацюють за індивідуальною формою навчання,– на 3 – 5 днів залежно від кількості учнів.

Для належної організації індивідуальногонавчання необхідно узгодити календарнотематичне планування предметів інваріантної



123 Молодь і ринок №7 (138), 2016

складової на одного учня чи групи учнів звимогами Державного стандарту початковоїзагальної освіти та навчальних програм.

Навчальні досягнення учнів, які навчаються заіндивідуальною формою навчання, оцінюються

відповідно до вимог індивідуальних навчальнихпрограм.

Виконання індивідуального навчального планута програм, навчальні досягнення учнівфіксуються в окремих журналах.

Навчальні предмети 1 клас 2 клас 3-4 класи

Кс

ть г

од

ин

н

а ти

жд

ень

Кс

ть

ур

окі

в н

а ти

жд

ень

по

17

,5 х

в

Кс

ть г

од

ин

н

а ти

жд

ень

Кс

ть

ур

окі

в н

а ти

жд

ень

по

20

хв

Кс

ть г

од

ин

н

а ти

жд

ень

Кс

ть

ур

окі

в н

а ти

жд

ень

по

20

хв

Українська мова 1,5 3 1,5 3 1,5 3

Іноземна мова 0,5 1 0,5 1 0,5 1

Математика 1 2 1 2 1 2

Природознавство 0,5 1 0,5 1 0,25 0,5

Я у світі – – – – 0,25 0,5

Музичне мистецтво 0,25 0,5 0,25 0,5 0,25 0,5

Образотворче мистецтво 0,25 0,5 0,25 0,5 0,25 0,5

Трудове навчання 0,25 0,5 0,25 0,5 0,25 0,5

Інформатика – – 0,25 0,5 0,25 0,5

Основи здоров'я 0,25 0,5 0,25 0,5 0,25 0,5

Фізична культура 0,5 1 0,25 0,5 0,25 0,5

Всього годин 5 5 5


1 клас 2 клас 3 – 4 класи

Навчальні предмети

Кс

ть г

оди

н

на

тиж

ден

ь

Кс

ть

урок

ів

на

тиж

ден

ь п

о 17

,5 х

в

Кс

ть г

оди

н

на

тиж

ден

ь

Кс

ть

урок

ів

на

тиж

ден

ь п

о 20

хв

Кс

ть г

оди

н

на

тиж

ден

ь

Кс

ть

урок

ів

на

тиж

ден

ь п

о 20

хв

Українська мова 4,5 9 4,5 9 4,5 9

Іноземна мова 1,5 3 1,5 3 1,5 3

Математика 3 6 3 6 3 6

Природознавство 1,5 3 1,5 3 0,75 1,5

Я у світі – – – – 0,75 1,5

Музичне мистецтво 0,75 1,5 0,75 1,5 0,75 1,5

Образотворче мистецтво 0,75 1,5 0,75 1,5 0,75 1,5

Трудове навчання 0,75 1,5 0,75 1,5 0,75 1,5

Інформатика – – 0,75 1,5 0,75 1,5

Основи здоров'я 0,75 1,5 0,75 1,5 0,75 1,5

Фізична культура 1,5 3 0,75 1,5 0,75 1,5

Всього годин 15 15 15

124

У загальноосвітніх навчальних закладах Іступеня з малою наповнюваністю дітей поряд зіндивідуальним навчанням варто відновитиформування класівкомплектів. Вибіріндивідуальної форми навчання чи навчання вкласікомплекті повинно визначатисяконкретними умовами залежно від кількості учніві вчителів та фінансування школи. Зараз длягромадського обговорення Міністерство освіти інауки України запропонувало проект Положенняпро з’єднаний клас (класкомплект) початковоїшколи у філії опорного закладу [4].

Висновки. Індивідуальна форма навчання всистемі освіти організовується з метою створенняоптимальних умов для здобуття дітьми певногоосвітнього рівня відповідно до особистіснихпотреб, стану здоров’я, розвитку, нахилів,талантів, індивідуальних здібностей іможливостей.

Через малу наповнюваність класів узагальноосвітній школі І ступеня на селі доцільноорганізовувати у класах, в яких навчається менше5 учнів, індивідуальну або індивідуальногруповуформу навчання.

Для належної організації індивідуальногонавчання учнів початкової школи необхідноскласти індивідуальний навчальний план для учнячи групи учнів, визначити кількість годин напредмети інваріантної складової, скласти розкладзанять відповідно до визначеної кількості годин,визначити їх тривалість, узгодити календарнотематичне планування предметів інваріантноїскладової з вимогами Державного стандартупочаткової загальної освіти та навчальнихпрограм.

1. Вишневський О.І., О. Кобрій, М. Чепіль.Теоретичні основи педагогіки. – Дрогобич: Коло,2003. – 528 с.

2. Індивідуальне навчання учнів 1 – 4 класів.

Нормативноправове забезпечення, орієнтовнекалендарнотематичне планування, методичнірекомендації / уклад. Д.В. Ротфорт. – Х.: Вид.група “Основа”, 2012. – 238 с.

3. Положення про індивідуальну формунавчання в загальноосвітніх навчальних закладах// Затв. наказом Міністерства освіти і наукиУкраїни 12 січня 2016 року № 8 та зареєстрованоу Міністерстві юстиції України 3 лютого 2016року за № 184/28314.

4. Положення про з’єднаний клас (класкомплект) початкової школи у філії опорногозакладу [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://mon.gov.ua/citizens/zv’yazkizgromadskistyu/konsultacziyizgromadskis tyu /gromadskeobgovorennya2016.html.

5. Про тривалість уроків у початкових класах.Лист Міністерства освіти і науки України від27 жовтня 1999 року № 1/9419// Книга вчителяпочаткової школи: Довідковометодичне видання/ Упоряд. Г.Ф. Древаль, А.М. Заїка.– Харків:ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 432 с. – С. 337.

6. Савицька А.Ю. Індивідуальногруповенавчання молодших школярів. З досвіду роботи укласах з малою чисельністю учнів// Початковенавчання та виховання. – 2011. – №3. – С. 2 – 18.

7. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи:Підручник для студентів педагогічнихфакультетів. – К.: Генеза, 1999. – 368 с.

8. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательныхтехнологий: В 2 т. Т.1. – М: НИИ школьныхтехнологий, 2006. – 816 с.

9. Типові навчальних планів початкової школи// Затв. наказом Міністерства освіти і науки,молоді та спорту України від 10.06.2011 № 572із змінами згідно з наказом Міністерства освітиі науки України від 16.04.2014 № 460.

10. Чередов И.М. Формы учебной работы всредней школе: Кн. для учителя. – М.:Просвещение, 1988. – 160 с.



“Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але

постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому життi, тому навчання – не труд, а втіха... Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог


125 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. У результатівзаємодії людини зі світом утворюєтьсяїї уявлення про світ, формується певна

модель світу, яка у філософськолінгвістичній літературіназивається картиною світу. Картина світу – одне зфундаментальних понять, що описує людське буття.

Аналіз основних досліджень та публікацій.

В останні роки картина світу стала однією знайбільш актуальних тем у сучасній науковійдумці. Різними аспектами вивчення картини світузаймались такі дослідники, як М.А. Дмитрієва,О.А. Корнилов, В.А. Маслова, З.Д Попова,В.Н. Постовалова, В.Н. Телія, Т.В. Цив’ян,Є.А. Щербань.

УДК 81’272’37:[82 – 1:78.083]“196”

Любов Шмуля, викладач кафедри англійської мовиЧорноморського державного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУВ РОК-ПОЕЗІЇ 60Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Стаття присвячена лексикосемантичному аналізу мовної картини світу в рокпоезії 60х років ХХстоліття. Автором наведено визначення картини світу. Розглянуто основні різновиди картини світу.Визначено, що мовна картина світу являє собою сукупність зафіксованих в мовних одиницях уявлень народупро дійсність на певному етапі розвитку народу, уявлення про дійсність, яка відображена в значенняхмовних знаків – мовне членування світу, мовне упорядкування предметів та явищ, закладена в системнихзначеннях слів інформація про світ. Виявлено та проаналізовано особливості лексикосемантичноговираження мовної картини світу рокпоезії 60х років ХХ століття.

Ключові слова: картина світу, мовна картина світу, мова, лексикосемантичне поле, рокпоезія.

Літ. 10.

Любовь Шмуля, преподаватель кафедры английского языкаЧорноморского государственного университета имени Петра Могилы, г. Николаев

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЯЗЫКОВОЙ КАРТИНЫ МИРАВ РОК-ПОЭЗИИ 60Х ГОДОВ ХХ ВЕКА

Статья посвящена лексикосемантическому анализу языковой картины мира в рокпоэзии 60х годовХХ века. Автором приведены определения картины мира. Рассмотрены основные разновидности картинымира. Определено, что языковая картина мира представляет собой совокупность зафиксированных вязыковых единицах представлений народа о действительности на определенном этапе развития народа,представление о действительности, которое отражено в значениях языковых знаков – языковоеструктурирование мира, языковое упорядочение предметов и явлений, заложенная в системных значенияхслов информация о мире. Выявлены и проанализированы особенности лексикосемантического выраженияязыковой картины мира рокпоэзии 60х годов ХХ века.

Ключевые слова: картина мира, языковая картина мира, язык, лексикосемантическое поле, рок

поэзия.

Lyubov Shmulya, Lecturer of the English Language DepartmentChornomorskiy Petro Mohyla State University, Mykolayiv

THE LEXICAL AND SEMANTIC PECULIARITIES OF THE WORLD LANGUAGEPICTURE OF THE ROCK-POETRY IN 1960 YEARS

The article deals with the presentday linguistics problem of the language picture of the world. Thedefinitions of world picture are suggested. The main varieties of picture of the world are presented. It isdetermined that the language picture of the world is a set of people’s ideas about the reality at some stage ofdevelopment that are reflected in the language; the conception of reality which is reflected in the linguisticsigns – linguistic division of the world; the language ordering of objects and phenomena; an informationabout the world that is inherent in the meaning system of words. The author defines that the language picture ofthe world cannot be only national, individual concept, but also a trend in music that can create the languagepicture of the world. In addition, the rock poetry as the lyrics of one of the most meaningful trend in musiccontains a lot of linguistic material that are valuable in cultural aspects. The main components of the languagepicture of the world are revealed and described by means of the lexical and semantic analysis of these texts.

Keywords: a picture of the world, language picture of the world, language, a lexicalsemantic field,connotation, rock poetry.

© Л. Шмуля, 2016


126

Мета статті. У статті автор ставить за метувиявити та описати особливості лексикосемантичного вираження мовної картини світурокпоезії 60х років ХХ ст.

Виклад основного матеріалу. Картина світу– це певна система уявлень про навколишнюдійсність. Цей термін був уперше застосованийвідомим австрійським філософом ЛюдвигомВітгенштейном у його відомому “Логікофілософському трактаті” (1921). На його думку,світ навколо нас – це сукупність фактів, а неречей, і визначається він виключно фактами.Людська свідомість створює для себе образифактів, які являють собою певну модель дійсності.Ця модель, або картина фактів, відтворюєструктуру дійсності в цілому або структуру їїокремих компонентів [1].

Т.В. Цив’ян зазначає, що поняття картинисвіту будується на вивченні уявлень людини просвіт. Світ – це людина і середовище в їхнійвзаємодії, а картина світу – “результат переробкиінформації про середовище і людину” [8, 26].

З.Д. Попова виділяє два типи картин світу:безпосередня та опосередкована. Безпосереднякартина світу – картина, отримана внаслідокпрямого пізнання свідомістю навколишньоїдійсності. Вона включає в себе як змістове,концептуальне знання про дійсність, так ісукупність ментальних стереотипів, щовизначають розуміння та інтерпретацію тих чиінших явищ дійсності. Її ще називаютькогнітивною. Опосередкована картина світу – церезультат фіксації концептосфери вториннимизнаковими системами, які матеріалізують існуючу всвідомості безпосередню когнітивну картину світу.Це мовна та художня картини світу [7, 51 – 53].

Є.А. Щербань описує такі різновиди картинсвіту, як наївна, наукова, культурна, релігійна,реальна, ілюзорна та мовна.

Наївна картина світу – це результатпрактичного пізнання дійсності, який має етнічнуспецифіку і знаходить своє відображення умовному матеріалі, традиціях, культурі.

Наукова картина світу розуміється як системауявлень людей про властивості і закономірностідійсності (реально існуючого світу), побудованав результаті узагальнення та синтезу науковихпонять і принципів.

Релігійна картина світу вважається різновидомнаукової, виконує світоглядну функцію, пояснюєсвіт, базуючись не на наукових знаннях, а навизнанні іншої дійсності поза межами чуттєвогосприймання.

Культурна картина світу – це сукупністьраціональних знань та уявлень про цінності,

норми, менталітет власної та інших спільнот,погляд члена культури на зовнішній світ.

Мовна картина світу визначається яксукупність знань про світ, відображених умовному та мовленнєвому матеріалі (в лексиці,фразеології, граматиці) [4].

Мові належить активна роль у культурі іпізнанні. Вона є унікальною здатністю людини,що відрізняє її від будьяких інших істот і рештисвіту.

Початки тези про мовну картину світуналежать В. Гумбольту, який стверджував, що “вкожній природній мові є характерний тільки длянеї огляд світу” [4]. “Всяка мова, позначаючиокремі предмети, насправді творить: вона формуєдля народу, який є її носієм, картину світу” [4].Погляди В. Гумбольта сприйняли і розвинулинеогумбольдтіанці (Л. Вайсгербер, Е. Сепір, Б. Уорф).Саме Л. Вайсгербер увів поняття “мовна картинасвіту” до наукової термінологічної системи [2, 57].

В останні роки мовна картина світу сталаоднією з найбільш актуальних тем у вітчизняномумовознавстві.

Так, мовну картину світу визначають у такийспосіб: уявлення про дійсність, що відображене умовних знаках та їх значеннях – мовне членуваннясвіту, мовне упорядкування предметів таявищ,закладена в системних значеннях слівінформація про світ; результат відображенняоб’єктивного світу повсякденною (мовною)свідомістю тієї чи іншої мовної спільноти [3, 112].

Стверджується, що сукупність уявлень просвіт, що містяться в значенні різних слів тависловів певної мови, складається в єдинусистему поглядів або установок (наприклад,добре, якщо інші люди знають, що людинавідчуває), та нав’язується як обов’язкова всімносіям мови, тому що уявлення, які формуютькартину світу, входять до значень слів уприхованому вигляді. Користуючись словами, щомістять приховані смисли, людина, сама того непомічаючи, приймає погляд на світ, що в нихміститься.

В.А. Маслова зазначає, що мовна картина світу– це загальнокультурне надбання нації, вона єструктурованою, багаторівневою. Саме мовнакартина світу зумовлює комунікативну поведінку,розуміння зовнішнього світу та внутрішньогосвіту людини. Вона відображає спосібмовленнєворозумової діяльності, характерної длятієї чи іншої епохи, з її духовними, культурнимита національними цінностями [6, 65].

Мовна картина світу – це образ світу, щостворюється лінгвістичними засобами, а саме:номінативними засобами мови (лексемами,



127 Молодь і ринок №7 (138), 2016

фразеологізмами); граматичними засобами мови;функціональними засобами мови;образнимизасобами мови (переносні значення, внутрішняформа мовних одиниць, національноспецифічнаобразність); фоносемантикою мови; дискурсивнимизасобами мови (засобами і стратегіямитекстобудови, аргументації, побудови монологічнихтекстів, діалогу та ін.) [5, 19].

Отже, мовна картина світу – це сукупністьзафіксованих у мовних одиницях уявлень народупро дійсність на певному етапі розвитку народу,уявлення про дійсність, що відображена взначеннях мовних знаків – мовне членуваннясвіту, мовне упорядкування предметів і явищ,закладена в системних значеннях слів інформаціяпро світ. Кожна національна спільнота,засвоюючи знання про світ, відбиває його черезпризму рідної мови, тобто створює свою мовнукартину світу. Мовна картина світу може бути нелише національною, індивідуальною, але й певнийнапрям, наприклад у музиці, може створюватисвою мовну картину світу. У статті автордосліджуватиме картину світу, відображену в рокпоезії 60х років ХХ століття, оскільки це бувпочаток розвитку рокмузики, можна навітьсказати, “золоті роки”.

Для здійснення лексикосемантичного аналізубули відібрані тексти пісень з матеріалу періоду60х років різних англомовних гуртів, а саме TheBeatles, Led Zeppelin, The Doors, Gentle Giant,Jefferson Airplane, The Rolling Stones, Pink Floyd.

В результаті було виявлено, що найбільш частовживаною є лексика, яку можна об’єднати влексикосемантичне поле “свобода”. Свобода –здатність людини чинити відповідно до своїхбажань, інтересів і цілей на основі знанняоб’єктивної дійсності. Свобода – внайзагальнішому значенні, наявність можливостівибору, варіантів витоку подій.

Для вираження поняття “свобода” частішевикористовуються слова freedom, liberty, free, щоє чистими номінаціями. Longman Dictionary ofContemporary English подає наступні визначення:“Freedom, liberty – the right to do what you wantwithout being controlled or restricted by anyone; free– allowed to do or say whatever you want, or allowedto happen, without being controlled or restricted byanyone or anything [9, 695]. Але для виявленнямовної картини світу мало слів, що номінуютьокремі його явища і фрагменти, необхідносхарактеризувати їх сполучуваність, що даєможливість більш повно експлікувати відповіднускладову картини світу.

Отже, почнемо з прямої номінації. У рядках“Freedom, give it to me/That’s what I want now/

Freedom, that’s what I need now/Freedom to live”(The Jefferson Airplane, “Freedom”) – свободавиступає дуже важливим фактором у життілюдини, перш за все свобода у діях [10]. Цепоняття свободи волі людини, свідома свободавибору у житті, приватних життєвих рішеннях,обранні життєвих пріоритетів, організації свогожиття, на що вказує пряма номінація freedom tolive. Ще одне підтвердження важливості відчуттясвободи ми знаходимо у наступних рядках пісніThe Beatles “Free As A Bird” – “Always made mefeel so free/Free as a bird/It’s the best thing to be” –людина порівнюється з птахом, який не маєобмежень у своїх діях, поведінці, отже це так самосвобода волі людини. У пісні “Ruby Tuesday”гурту The Rolling Stones: “Don’t question why sheneeds to be so free/She’ll tell you it’s the only way tobe/She just can’t be chained” – свобода такожвиступає основним фактором в житті людини[10]. Для підкреслення важливості відчуттясвободи в житті в даному тексті ми знаходимопротиставлення to be free – to be chained.

Дуже багато випадків, коли лексикосемантичне поле “свобода” реалізується задопомогою сталих виразів, як set free, make free,let free наприклад: “It hurts to set you free/But you’llnever follow me/The end of laughter and soft lies/The end of nights we tried to die” (The Doors, “Theend”) – звільнити, дати волю – це боляче з одногобоку, бо не хочеться відпускати.

Для вираження свободи автори рокпісеньчасто використовують певні символи, образи.Серед найбільш часто використаних символівможна виокремити наступні: птах, крила, політ,а в наступному прикладі – це руки: “Who wouldbelieve me now that my hands are free/I never thoughtit would ever come to me/Now that my life’s myown/I leave you behind, leaving you behind/What evermade you think that I’d change my mind” (GentleGiant, “Free Hand”) [10]. Вже в самій назві пісніми бачимо втілення поняття свобода.

Також, до простору лексикосемантичногополя “свобода” входять найрізноманітнішіодиниці, контекстуальне значення яких міститьсему “freedom”, тобто синоніми слова “свобода”,наприклад: “But I thought I’d tell you all about itjust the same/If you laugh real hard you win the game– hands down/Before old Alexander ‘twas just thesame as now/Can you smell the blood of fame,lightness and liberty” (Jefferson Airplane, “Alexanderthe Medium”). В тексті наступної пісні герой хочевідлетіти (fly away), що в контексті даної піснімає значення звільнитися від умов тогочасногожиття, яке визначається ним як тюрма (prison),наприклад: “Unhappy girl/Fly fast away/Don’t miss


128

your chance/To swim in mystery/You are dying in aprison” (The Doors, “Unhappy girl”) [10].

Отже, розвинені синонімічні відношення влексикосемантичній системі – одне знайвиразніших свідчень багатства і гнучкостівиражальних засобів мови, що використовуютьсяу різних формах спілкування для передачінайтонших відтінків значень слів, з метоюосягнення глибинної суті найрізноманітнішихпроявів позамовної дійсності.

Наступною складовою картини світу єлексикосемантичне поле “мрія”.

Мрія – акт уяви, при якому суб’єкт уявляє деякімайбутні події, настання яких він бажає. Вониможуть бути реальними (реальна мрія), тобтотакими, що справді можуть трапитись умайбутньому, або фантастичними (нереальнамрія), тобто такими, настання яких слід визнатипрактично неможливим.

Цікаво, що в англійській мові поняття “мрія”позначається тим самим словом, що й поняття“сновидіння”: dream. Справді, сновидіння частовіддзеркалюють бажання, так само, як і мрії, алевідрізняються тим, що гірше піддаються свідомомукеруванню з боку суб’єкта, а також, як правило,сприймаються ним як реальність. LongmanDictionary of Contemporary English подає наступнівизначення: dream – a series of thoughts, images,and feelings that you experience when you are asleep;a wish to do, be, or have something – used especiallywhen this seems unlikely [9, 514].

Проаналізувавши тексти пісень, ми можемосказати, що в основному це мрії про краще і світлемайбутнє. “We all need someone we can dream on/And if you want it, baby, well you can dream on me”(Rolling Stones, “Let It Bleed”). В пісні “All thingsMust Pass” відомого гурту The Beatles герой мрієпро краще майбутнє, сподіваючись, що не завждивсе буде таким сумним та “сірим”, з часом всепогане проходить і забувається: “Sunrise doesn’tlast all morning/A cloudburst doesn’t last all day/Seemsmy love is up/And has left you with no warning/Butit’s not always going to be this grey/All things mustpass” або в пісні гурту Led Zeppelin “The ocean”:“Singing in the sunshine, laughing in the rain/Hittingon the moonshine, rocking in the grain/Ain’t no timeto pack my bag, my foots outside the door/Got adate, I can’t be late, for the high hopes” [10]. Словоhope є синонімом до слова dream. В наступномутексті немає прямої номінації мрії: “Little darling,it’s been a long cold lonely winter/Little darling, itfeels like years since it’s been here/Here comes thesun, here comes the sun/And I say it’s all right/Littledarling, the smiles returning to the faces” (The Beatles,“Here Comes The Sun”) [10], проте ми розуміємо,

що людина мріє про краще, світле майбутнє ічекає на нього. В даному тексті ми бачимо цікавепорівняння – сумне минуле порівнюється зхолодною самотньою зимою, а щасливе майбутнєз сонцем та посмішками на обличчях. Такимчином, для вираження поняття “мрія” здебільшогоне використовувались прямі номінації.

Останню складову картини світу рокпоезії 60х

років ми визначили як “почуття”. Почуття – цеспецифічні людські, узагальнені переживанняставлення до людських потреб, задоволення абонезадоволення яких викликає позитивні абонегативні емоції – радість, любов, гордість абосум, гнів, сором тощо. Отже, спочатку мирозглянемо групу почуттів з позитивнимзначенням. Передусім це, звичайно, кохання, якевиражається найчастіше за допомогою слова love(N, V), що є прямою номінацією. LongmanDictionary of Contemporary English дає наступневизначення: love – a strong feeling of caring aboutsomeone; a strong feeling of liking someone a lotcombined with sexual attraction [9, 1041]. У пісні“Because” гурту The Beatles висловлена думка проте, що у кохання немає віку: “Love is old, love isnew/Love is all, love is you”. У тексті пісні “Can’tBuy Me Love” гурту The Beatles та в пісні “YouBetter Move On” гурту The Rolling Stonesпіднімається проблема грошей та кохання,висловлюється думка про те, що кохання все жтаки неможливо купити, незалежно від тогоскільки грошей людина має: “I don’t care too muchfor money, money can’t buy me love/Can’t buy melove, everybody tells me so” (The Beatles); “You askme to give up the hand of the girl I love/You tell me,I’m not the man she’s worthy of/But who are you totell her who to love?/That’s up to her, yes, and theLord above/You better move on/Well I know you canbuy her fancy clothes/But I believe she’s happy withme without those things” (The Rolling Stones) [10].

До позитивних почуттів ми відносимо такожрадість. В даному тексті радість передається непрямою номінацією, а словосполученням feelalright, тобто відчуттям комфорту, спокою, що івикликає цю радість: “When I’m home everythingseems to be right/When I’m home feeling you holdingme tight, tight, yeah/It’s been a hard day’s night, andI’d been working like a dog/But when I get home toyou I find the things that you do/Will make me feelalright” (The Beatles, “A Hard Day’s Night”) [10] –герой радий, що він вдома, бо вдома він почуваєсебе комфортно і, звичайно, тому що поряд з нимйого кохана жінка. У групі почуттів з негативнимзначенням часто зустрічається відчуття суму.Longman Dictionary of Contemporary English даєнаступне визначення: sadness – the state of feeling



129 Молодь і ринок №7 (138), 2016

unhappy, especially because something unpleasant hashappened [9, 1539]. Проте прямі номінації напозначення суму не вживались у піснях. Дляпозначення суму неодноразово був застосованийсинонім, що характерний для розмовного стилю,feel blue. Наприклад: “She thinks of him and so shedresses in black/And though he’ll never come back,she’s dressed in black/Baby’s in black and I’m feelingblue” (The Beatles, “Baby’s in black”); “I want youin the morning girl I love you/I want you at the momentI feel blue/I’m living every moment girl for you” (TheBeatles, “For You Blue”) [10].

Отже, в лексико-семантичному полі “почуття”ми виокремили групи почуттів з позитивним танегативним відтінком. До позитивних почуттівми віднесли кохання, що виражається задопомогою прямої номінації love (N,V), та радість,яка передається не прямою номінацією, асловосполученням feel alright, тобто відчуттямкомфорту, спокою, що і викликає цю радість.Серед негативних було виявлено лише почуттясуму, яке передається фразеологізмом,характерним для розмовного стилю, feel blue.

Висновки. Таким чином, у результаті лексико-семантичного аналізу текстів рок-пісень, буловиявлено, що основними складовими мовноїкартини світу рок-поезії 60х років були такілексико-семантичні поля, як “свобода”, “мрія”,“почуття”.

1. Богатырева И.И. Языковая картина мира[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.portal-slovo.ru/philology/43646.php (Датазвертання: 20.03.2016).

2. Вайсгербер Й. Родной язык и формированиеДуха. М., 2004. – 232 с.

3. Корнилов О.А. Языковые картины мира какпроизводные национальных менталитетов. М.:ЧеРо, 2003. – 349 с.

4. Лукаш Г.П. Картина світу як об’єктвивчення лінгвокультурології [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://ntsa-ifon-n p u . a t . u a / b l o g /kartina_svitu_jak_ob_ekt_vivchennja_lingvokulturologiji/2010-11-15-186 (Дата звертання: 18.03.2016).

5. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: учебноепособие. Минск: ТетраСистемс, 2008. – 272 с.

6. Маслова В.А. Лингвокультурология: учебноепособие для студентов высших учебных заведений.М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 208 с.

7. Попова З.Д. Когнитивная лингвистика. М.:АСТ: Восток – Запад, 2007. – 314 с.

8. Цивьян Т.В. Модель мира и ее лингвистическиеосновы. М., 2006. – 280 с.

9. Longman Dictionary of Contemporary Englishfor Advanced Learners. – Milano: Pearson EducationLimited, 2009. – 2082 p.

10. Rock Lyrics. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://lyrics.rockmagic.net/



“Якщо впевнено рухатися в напрямку своєї мрії і докладати зусилля до того, щоб жити тим життям, про яке мрієш, обов’язково зустрінеш удачу, несподівану в звичайний час”.

Генрі Девід Торо американський письменник

“У всіх народів існує така приказка: “Очі не бачать, серце не болить”. Я ж

стверджую, що немає нічого більш помилкового на світі. Чим далі від очей, тим ближче до серця. Перебуваючи у вигнанні і на чужині, ми любовно леліємо в пам’яті будь-що, що хоч трохи нагадує про батьківщину. Сумуючи в розлуці з тим, кого любимо, в кожному перехожому на вулиці бачимо ми дорогі серцю риси”.

“На цій планеті існує одна велика істина: незалежно від того, ким ти є і що

робиш, коли ти по-справжньому щось бажаєш, ти досягнеш цього, адже таке бажання зародилося в душі Всесвіту. І це і є твоє призначення на Землі”.

Паоло Коельо бразильський письменник

130

Постановка проблеми. З розвиткомглобальної мережі Інтернет розпочалой свій розвиток сайтобудівництво.

Перші сайти були інформаційними, які містилипевну інформацію, яка була статичною. З кінцяХХ – початку ХХІ століття розпочали свійрозвиток динамічні сайти, які на відміну відстатичних постійно оновлюються та інформаціяв них може додаватися самими користувачамиІнтернет, що в свою чергу збільшує інтерес дотаких сайтів. Які можна створювати за допомогоюресурсів [5], [11], [15], [16], [17]. Аналізуючи задопомогою яких методів можна створити освітній

Інтернетресурс, слід відмітити авторів, яківказали як сайти можна використовувати усучасних освітніх процесах [1], [2], [4], [9], [10],[12].

Також слід відмітити, що у кожному освітньомунавчальному закладі має бути мережа, про якуписали [6], [9]. З розвитком Інтернет змінилися іпогляди людей на сайти, які розміщені у“всесвітній павутині”. Сьогоднішні сайти стаютьджерелом інформації та навіть джереломнаповнення прибутками підприємливих людей,які створюють так званні Інтернетмагазини.

Метою статті є аналіз та систематизація

УДК 004.77Олександр Дрижал, викладач кафедри теорії і методики викладання природничоматематичних

дисциплін і технологій, завідувач інформаційнометодичного центруХмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДОШКІЛЬНОЇ ТАЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті розглянуто основні просвітницькі, освітянські, вчительські сайти, блоги, їх структурованеподання у каталозі на сайті Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.Також описано основні структурні сайти, блоги методичної служби Хмельниччини. Розглянуто такожроль неформальних мережевих спільнот освітян у Facebook (Фейсбук) та їх роль у методичній тапедагогічній підготовці освітян до роботи в навчальних закладах області.

Ключові слова: адмін панель, блог, вебінар, інтернет, каталог, мережа, освітнє середовище,спільнота, сайт.

Літ. 17.

Александр Дрыжал, преподаватель кафедры теории и методики преподавания естественноматематических дисциплин и технологий, заведующий информационнометодического центра

Хмельницкого областного института последипломного педагогического образования

ИНФОРМАЦИОННО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ СРЕДА ДОШКОЛЬНОГО ИОБЩЕГО СРЕДНЕГО ОБРАЗОВАНИЯ ХМЕЛЬНИЦКОЙ ОБЛАСТИ

В статье рассмотрены основные просветительские, образовательные, учительские сайты, блоги, ихструктурированное представление в каталоге на сайте Хмельницкого областного института последипломногопедагогического образования. Также описаны основные структурные сайты, блоги методической службыХмельницкой области. Рассмотрены также роль неформальных сетевых сообществ педагогов в Facebook(Фейсбук) и их роль в методичной и педагогической подготовке педагогов к работе в учебных заведениях области.

Ключевые слова: админ панель, блог, вебинар, интернет, каталог, сеть, образовательная среда,сообщество, сайт.

Olexandr Dryzhal, Lecturer of the Theory and Methods of Teaching of Natural and MathematicalSciences and Technology Department, Head of Information and Methodical center

Khmelnytskiy Regional Institute of Postgraduate Education

AN INFORMATION AND EDUCATION ENVIRONMENT OF THE PRESCHOOL ANDSECONDARY EDUCATION IN KHMELNYTSKIY REGION

The article deals with the basic educational, enlightenment, teachers’ websites, blogs, their structuredpresentation in the catalog at the website of Khmelnytsky Regional Institute of Postgraduate Education. Theauthor describes the basic structural sites, blogs of the methodical service. The author considers the role ofinformal networking community of educators on Facebook and their role in the metodology and pedagogicaltraining of teachers to work at school of the region.

Keywords: admin panel, blog, webinar, online,a catalog, a network, an educational environment, acommunity site.

© О. Дрижал, 2016

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇСЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

131 Молодь і ринок №7 (138), 2016

освітніх вебресурсів Хмельницької області дляподальшого вдосконалення сайтів навчальних закладівобласті та сайту Хмельницького обласного інститутупіслядипломної педагогічної освіти зокрема.

Предметом даної роботи є освітній Інтернетпростір.

Об’єктом даної роботи є методи створення таудосконалення сайтів освітнього спрямування,сайту Хмельницького обласного інститутупіслядипломної педагогічної освіти, якінформаційного інтернетсередовища.

Виклад основного матеріалу. В освітній галузіІнтернет сайт є одним з мобільних інформаційнихресурсів, який поєднує освітній центр зпериферійними підрозділами. Зокрема це можебути сайт інституту післядипломної педагогічноїосвіти, який висвітлює інформацію обласногохарактеру; сайт відділу (управління) освіти, якийвисвітлює інформацію районного (місцевого)змісту; сайт школи, яка є осередком освітньогоокругу – інформація освітнього округу (від 3 до 5найближчих сіл).

З збільшенням користувачів Інтернетзбільшується і кількість людей, які бажаютьотримати освіту за дистанційною формоюнавчання. Будьто отримання атестату або жпідвищення кваліфікації педагогічнихпрацівників. Сайт обласного інститутупіслядипломної педагогічної освіти [13] є першимвеликим кроком до дистанційного навчанняпедагогів. Це один з прогресивних методівнавчання ХХІ століття.

У своїй структурі налічує близько 35 інтернетресурсів. До яких входять сайти, які створенні надомені hoippo.km.ua, сайти, які розміщенні насерверах нашого інституту та блоги, які створенніза допомогою безкоштовних сервісів. Усіма цимиІнтернетресурсами керують (адмініструють,наповнюють працівники Хмельницького ОІППО).

Перелік сайтів Хмельницького ОІППО:http://dn.hoippo.km.ua – Портал Хмельницького

ОІППО;www.hoippo.km.ua – офіційний сайт ХОІППО

(структура, накази);www.visnyk.hoippo.km.ua – новини про

семінари, події, що відбуваються в ХОІППО,основні події, що відбулися в районах, електроннаверсія газети “Майбуття” [8];

www.olimp.hoippo.km.ua – Хмельницькіолімпіади (завдання минулорічних районних,міських олімпіад, відомості про результатиобласних) [14];

www.info.hoippo.km.ua – сайт для інформатиківХмельницької області;

http://metobinfo.blogspot.com/ – Методичніоб’єднання вчителів інформатики;

http://dn.hoippo.km.ua/vystavka/ – сайт “Цифровалабораторія педагогічного досвіду ХмельницькогоОІППО” (електронна педагогічна виставка);

h t t p : / / n m t s k o o r d i n a t s i j i metodsluzhb.webnode.com.ua/ – сайт НМЦкоординації роботи методичних тазагальноосвтніх установ і закладів освіти;

http://dn.hoippo.km.ua/olympiada – сайт проолімпіади з інформатики “Обдаровані діти”;

http://sbs2.km.ua/fakultatyv – обласнийфакультатив з програмування (має гриф МОН);

www.sbs2.km.ua – школа олімпійського резерву“Step by Step” (Зубик В.В.);

http://ikt.km.ua – ІКТ в освіті (Вчителі в Онлайні та інше);

www.zoi2015.at.ua – заочна олімпіада зінформатики (програмування) у 2015 році;

www.deltamatem.km.ua – сайт для математиків(заочна олімпіада з математики);

http://nmcpryroda.blogspot.com/ – блог НМЦвикладання предметів природничоматематичногоциклу і технологій;

http://kpmthoippo.blogspot.com/ – блог кафедритеорії і методик природничоматематичнихдисциплін і технологій;

http://kmothoippo.blogspot.com/ – блог кафедрименеджменту та освітніх технологійХмельницького ОІППО;

http://trudtehnokm.blogspot.com/ – блог длявчителів трудового навчання та технологійХмельниччини;

https://sites.google.com/site/hmelnocppsr/ – сайтцентру практичної психології та соціальної роботиХОІППО;

https://sites.google.com/site/doslidhoippo/ – НМЦкоординації дослідноекспериментальної таінноваційної роботи ХОІППО;

http://pochshool.blogspot.com/ – довідникметодиста початкової школи;

http://stepforschool.blogspot.com – батькаммайбутніх першокласників;

www.svitdoshkillia.blogspot.com – блогметодичних матеріалів “Дошкільний світХмельниччини” [7];

http://suspilnyk.blogspot.com/ – для вчителів таметодистів суспільних дисциплін;

http://foreignkhm.blogspot.com/ – Викладанняіноземних мов у Хмельницькій області;

http://mediahoippo.blogspot.com/ – ПростірМЕДІАОСВІТИ;

http://vuhovnahoippo.km.ua/ – сайт НМЦвиховної роботи та правового захисту дитини,дисциплін художньоестетичного циклу,фізичного виховання;

http://bibliosprava.blogspot.com/ – сайт длябібліотечних працівників Хмельницької області;


132

http://dn.hoippo.km.ua/moodle – сайт длявихідного тестування (дистанційного навчання);

http://nmcmonitoringhoippo.jimdo.com/ – СайтНМЦ організації наукової роботи тамоніторингових досліджень;

http://kafedrapochdoshkillia.blogspot.com – Сайткафедри теорії та методик початкової тадошкільної освіти Хмельницького ОІППО;

https://sites.google.com/site/hmelnickaopmpk/ –Сайт Хмельницької обласної психологомедикопедагогічної консультації;

http://aconnect.hoippo.km.ua:8080/rmk –платформа для проведення вебінарів

Також на офіційному сайті ХмельницькогоОІППО [13] каталог освітніх сайтів, що налічуєблизько 586 сайтів. Ознайомитися можна зкаталогом за адресою – http://hoippo.km.ua/links.html. В самому каталозі сайти поділені нагрупи:

сайти ОІППО; сайти РМК (ММК); сайти ВО (УО); сайти пілотних шкіл; сайти ЗНЗ; сайти ДНЗ; сайти позашкільних навчальних закладів; сайти обласних ліцеїв (інтернатів); сайти педагогічних колективів (вчителів); сайти учнівських колективів (учнів).Таку систематизацію вдалося зробити, завдяки

проведенню обласного конкурсу освітніх сайтів,який проходив щорічно з 2006 – 2013 роки.

Більш детальніше хочу охарактеризуватидошкільну галузь Хмельницької області, якапредставлення в інтернетпросторі.

Станом 2016 рік дошкілля Хмельниччинипредставлено наступними Інтернетресурсами:

сторінка на офіційному сайті – http://hoippo.km.ua/contentview19.html;

рубрика “Дошкільне виховання” на сайті –http://www.visnyk.hoippo.km.ua/dnz;

блог “Дошкільний світ Хмельниччини” –http://svitdoshkillia.blogspot.com/;

блог батькам майбутніх першокласників –http://stepforschool.blogspot.com;

ютубканал “Дошкілля Хмельниччини” –https://www.youtube.com/results?search_query;

закрита спільноту в Facebook “ДошкілляХмельниччина” https://www.facebook.com/groups/752227128244877/

Вище перераховані інтернетресурси даютьможливість ефективно поширювати потрібнуінформацію в мережі, якою користуються нетільки у Хмельницькій області, а й поза межамиУкраїни. Роблячи акцент на дошкіллі в свою чергуце дуже стратегічний крок. Адже, який досвід у

вихованні самих маленьких членів нашогосуспільства ми набудемо, так і далі будемо навчатиі виховувати у початковій, середній та старшихшколах.

Декілька слів про відеоконтент, тобто Ютубканал, який був створений у 2014 році. В областібуло проведено ряд конкурсів серед працівників,закладів дошкільної освіти (зокрема щодоздоров’язберігаючих технологій, театральногомистецтва, тощо). Це в свою чергу даломожливість наповнити відеоконтентом.

З розвитком Інтернет змінилися і поглядилюдей на соціальні мережі в інтернет. Сьогодніце засіб спілкування з однодумцями,популяризація своєї діяльності, інформаційнийсупровід різного виду подій. Також мережевіспівтовариства також можуть слугувати якмайданчиком для реклами певного товару чипослуг. І відповідно до цього Кожна людина можев соціальних мережах віднайти для себеінформацію за вподобанням. Також мережа ємайданчиком для обговорення актуальнихпроблем суспільства і освітянських зокрема.Відповідно з 2010 року розпочалося використаннямережевих співтовариств у освітній діяльності. Цедосить зручно, тому що соціальна мережа вінтернеті дає швидке розповсюдження інформації,а це в свою чергу дозволяє бути людиніпоінформованою актуальною інформацією.

Зокрема слід відмітити соціальну мережуFECEBOOK (Фейсбук), яка з початком анексіїРосією території України набуває все більшоїпопулярності серед українців, зокрема і середосвітян, на відміну від російськомовнихсоціальних мереж.

Розглянемо більш детальніше напрямокосвітянських груп у соціальній мережі Facebook,які мають популярність у педагогів України іХмельницької області зокрема.

Деякі з Всеукраїнських соціальнихосвітянських груп Facebook:

Союз освітян України – https://www.facebook.com/groups/1419914631619499/

ІКТнавчання педагогів України – https://www.facebook.com/groups/ict.in.ua/

Реформа освіти – https://www.facebook.com/groups/uareforma/

Міжнародний конкурс “Бобер” в Україні –h t t p s : / / w w w . f a c e b o o k . c o m / g r o u p s /232587803450210/

Intel “1 учень 1 комп’ютер” – https://www.facebook.com/groups/155116834683491/

Intel Навчання для майбутнього в Україні –https://www.facebook.com/groups/intelteach/

Репозитарій навчального контенту – https://www.facebook.com/groups/repositoryua/



133 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Це лише невеликий перелік груп освітянськогонапрямку, а їх існує досить багато в мережі.

Освітні групи Facebook Хмельницької області: Нові підручники – https://www.facebook.com/

groups/895914353812195/ Реформа освіти – наше бачення – https://

www.facebook.com/groups/242892219252472/ Директор школи ХХІ століття – https://

www.facebook.com/groups/1428320467401806/ Освіта Хмельниччини: реалії – https://

www.facebook.com/groups/475604999149894/ АКІЗО Хмельницької області – https://

www.facebook.com/groups/1663398973905322/Як і Всеукраїнських обласних налічується

набагато більше. Існують офіційні групи міськихуправлінь освіти, шкіл тощо.

Деякі можливо скептично дивляться на соціальнімережі взагалі, але я хочу вас переконати в тому,що є і багато позитиву у мереживих співтовариствахв інтернеті. Зараз я наведу деякі з них:

оперативність подачі інформації; інформація про різного роду конкурси,

гранди, тощо ще до офіційних листів; інформування учасників групи через

електронну пошту (Хоча цю опцію користувачмережі і групи зокрема може виключити);

можливістю інтерактивного опитуваннясеред користувачів групи;

обговорення актуальних освітніх питань (ізокрема Інтернет консультування);

можливість дистанційного навчання задопомогою створення групи;

можливість обміну досвідом спілкуючись у групі; можливість висловлення своєї власної думки.Серед недоліків варто назвати наступні: є ризик поширення через соціальну мережу

комп’ютерних вірусів; якщо інформацію про себе не закрити, то її

може читати будьхто з користувачів; можна натрапити на “фейкову” інформацію і

сприйняти її за офіційну; наявність додатків з іграми і розважальними

сайтами.Щодо поширення інформації в соціальних

мережах, то важлива роль тут відіграє ставленнявподобань (лайків) і “репост” інформації.

Репост інформації можна робити декількомаспособами:

публікацією інформації на своїй сторінці вмережі;

публікацією інформації у певній групі,учасником якої є людина;

розповсюдження інформації за допомогоюповідомлення групі осіб.

Схематично таке розповсюдження маєпірамідальний характер (з точки зору математики

інформація може розповсюджуватися згеометричною прогресією, при умові репосту усіхучасників групи). Також під час репостукористувачеві не потрібно робити ніяких зусильщодо створення повідомлення, лише обратифункцію “поширити” (“поділитися”). І інформаціяпоширюється в середині мережі, а отже стаєдоступною великій кількості людей.

Також важливим фактором є можливістьдистанційного Інтернетконсультування засобамимережі Facebook. Це можна робити за допомогоюдискусії і обговорення, а також за допомогоюприватного повідомлення.

Підводячи підсумок щодо інформаційнопросвітницького середовища дошкільної тазагальної середньої освіти Хмельницької області.То завдяки сучасним сервісам GOOGLE,соціальним мережам, зокрема FACEBOOK тавласним серверним ресурсами Хмельницькогообласного інституту післядипломної педагогічноїосвіти освітяни області та й за її межамивикористовують своєчасно актуальну для освітянобласті інформацію. Для того, щоб інтернетресурс повинен постійно оновлюватися,наповнюватися актуальною інформацією. Такожхочу відмітити і ресурс для проведення вебінарів[3], який потягом двох років окупив свої затратиі зараз лише економить кошти обласного бюджету.Завдяки соціальній мережі Facebook освітянамобласті вдалося віднайти міжнародні зв’язки,зокрема з республікою Польщі та інших.

Тому Інтернет простір Хмельниччини єсамодостатнім і сучасним, які із задоволеннямвикористовують педагоги.

1. Андреев А.А. Применение сети Интернет вучебном процессе // Информатика и образование. –2005. – № 9. – С. 2 – 7.

2. Антипов С.В. Современные технологииразработки webсайтов./ / Информатика иобразование. – 2004. – № 3. – С. 57 – 60.

3. Adobe Connect Pro (ресурс для проведеннявебінарів) [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://aconnect.hoippo.km.ua:8080/rmk (Датазвернення: 16.06.2016 р.)

4. Богданов А.И., Деренжи Н.Д., Стефанова В.С.Информация и образование в 21 веке // Открытоеобразование. – 2001. – № 1. – С. 29 – 32.

5. Безкоштовний конструктор сайтів UCOZ(УКОЗ). [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.ucoz.ua (Дата звернення: 16.06.2016 р.)

6. Биков В.Ю., Руденко В.Д. Операційні системита мережі шкільних комп’ютерних комплексів:Навч. посібник.// К.: Компас, 1993. – 280 с.

7. Блог “Дошкільний світ Хмельниччини”[Електронний ресурс] . Режим доступу: http://svitdoshkill ia.blogspot.com/ (Дата звернення:16.06.2016 р.)


134

8. Вісник Хмельницького ОІППО [Електроннийресурс]. Режим доступу: http://visnyk.hoippo.km.ua(Дата звернення: 16.06.2016 р.)

9. Галаган В., Кисельов Я., Тимошин Ю. Розвитокінтегрованих інформаційних систем у вищихзакладах освіти України // Вища освіта України. –2002. – № 1. – С. 26 – 33.

10.Жук Ю.О. Системні особливості освітньогосередовища як об’єкта інформатизації / /Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 1. –С. 35 – 37.

11. Міжнародний сайт Joomla (Джумла)[Електронний ресурс] . Режим доступу: http://www.joomla.org (Дата звернення: 16.06.2016 р.)

12. Осіпа Р.А. Інформаційнокомп’ютернітехнології в освіті: Навч. посібник. // К.: Міленіум,2005. – 78 с.

13.Офіційний сайт Хмельницького обласногоінституту післядипломної педагогічної освіти.[Електронний ресурс] . Режим доступу: http://hoippo.km.ua (Дата звернення: 16.06.2016 р.)

14. Сайт “Хмельницькі олімпіади”. [Електроннийресурс]. Режим доступу: http://olimp.hoippo.km.ua(Дата звернення: 16.06.2016 р.)

15. Сайт SLEADCMS (СЛЕАДЦМС) [Електроннийресурс]. Режим доступу: http://www.slaed.net (Датазвернення: 16.06.2016 р.)

16. Сайт системи керування сайтом CMSDataLife Engine (ЦМС ДатаЛайф Енджіне)[Електронний ресурс] http://dlenews.ru (Датазвернення: 16.06.2016 р.)

17.Український сайт сайт Joomla (Джумла)[Електронний ресурс] . Режим доступу: http://www.joomlaua.org (Дата звернення: 16.06.2016 р.)


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень та публікацій.Для сучасної України є важливим

збереження власної національної ідентичності, щоможливе не лише через збереження мови ітрадицій, а й через вираження національного у

УДК 821.161.2:78.071.1(477)Дзвенислава Василик, старший викладач кафедри методики музичного виховання і диригування


ПОЕЗІЯ ІВАНА ФРАНКА В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО:ДО ПИТАННЯ МУЗИЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ

У статті аналізуються твори Миколи Ластовецького на слова Івана Франка в контексті музичногонаціоналізму. Хорові мініатюри розглядаються через призму інтонаційного вираження. На прикладітворів М. Ластовецького висвітлено еволюцію розвитку національних музичних явищ.

Ключові слова: Франко, Ластовецький, музичний націоналізм, національна ідея, мотивімпульс,інтонаційне поле, інтонаційна модель.

Літ. 10.

Дзвенислава Василик, старший преподаватель кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОЭЗИЯ ИВАНА ФРАНКО В ИНТЕРПРЕТАЦИИ НИКОЛАЯ ЛАСТОВЕЦКОГО: КВОПРОСУ МУЗЫКАЛЬНОГО НАЦИОНАЛИЗМА

В статье анализируются сочинения Николая Ластовецкого на слова Ивана Франко в контекстемузыкального национализма. Хоровые миниатюры разсматриваются через призму интонационноговиражения. На примере сочинений М. Ластовецкого освещено эволюцию развития национальныхмузикальних явлений.

Ключевые слова: Франко, Ластовецкий, музикальний национализм, национальная идея, мотив

импульс, интонационное поле, интонационная модель.

Dzvenyslava Vasylyk, Senior Lecturer of the Methods of Music Education and Conducting DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE INTERPRETATION OF THE POETRY OF IVAN FRANKO BY MYKOLALASTOVETSKIY: THE QUESTION OF MUSICAL NATIONALISM

This article analyzes the works of M. Lastovetskiy that are created on the words of Ivan Franko in thecontext of musical nationalism. The article views the choral miniatures through the prism of an intonationexpression. For example, works of Lastovetsky highlights the evolution of the national music phenomena.

Keywords: Franco, Lastovetsky, musical nationalism, national idea, the motiveimpetus, tonal pitch,intonation model.

© Д. Василик, 2016


135 Молодь і ринок №7 (138), 2016

професійній композиторській діяльності. Великезначення творчості саме тих композиторів, щопишуть для хору, бо хорова музика завжди булаодним з об’єднуючих чинників суспільства ізавжди є актуальною. Сюди слід віднеститворчість українських композиторів сьогодення,що пишуть хорові твори на вірші національнихпоетів – Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки,Ю. Федьковича, Ліни Костенко та ін.

Велику роль у становленні українськоїнаціональної музичної культури відіграв один зтитанів думки – Іван Якович Франко. Йогонауковий доробок – в тому числі й аналітичністатті, що стосуються музичного мистецтва,фольклористики та культури – є золотим фондомнації. Невід’ємною частиною національноїкультури є і поетична творчість Франка – джерелонатхнення для авторів музики багатьохрізножанрових композицій: солоспівів, хоровихмініатюр, кантат, опер.

З поміж незліченної кількості творівукраїнських композиторів, що інтерпретувалипоезію Івана Франка, виділяються хоровімініатюри Миколи Ластовецького. Творчістькомпозитора досліджували та аналізувалиО. Фрайт, Б. Пиц, І. Бермес, М. Ярко,Л. Ластовецька, Н. Мойсеєнко, О. Терлецька,Н. Семків, Н. Сторонська, В. Грабовський,І. Рудзінська, Л. Путятицька та ін. У статтях донотних видань та наукових дослідженняхвисвітлюється композиторська та педагогічнадіяльність М. Ластовецького, характеризуютьсяриси композиторського стилю, проводитьсямузикознавчий аналіз окремих творів. Протетворчість нашого сучасника М. Ластовецькогодосліджена дуже мало – чекають на увагу вченихпласти симфонічної та камерної музики, кантатита твори для хору, солоспіви та дуети, обробкинародних пісень та музика для театру. В аспектімузичного націоналізму твори цього автора недосліджувались.

Метою цього дослідження є аналіз двоххорових мініатюр М. Ластовецького на словаІ. Франка “Дивувалась зима”, “Червона калино,чого в лузі гнешся?” в контексті музичногонаціоналізму та розгляд цих творів через призмуінтонаційного вираження національного в музиці.

Виклад основного матеріалу. Питаннямузичного націоналізму – одна з тем, що завждихвилювала композиторів та музикознавців світу.Становлення національних музичних шкіл тіснопов’язане з іменами видатних композиторіврізних країн. Українська національнакомпозиторська школа – це імена Дилецького,Бортнянського, Березовського, Веделя, Лисенка,

Леонтовича, Кошиця, Стеценка, Січинського,Вербицького, Лятошинського, Людкевича,Ревуцького, Скорика, Фільц, Дичко, Гаврилець,Шиптура, Гричко, Фіцаловича та ін. Вукраїнському музикознавстві термін “музичнийнаціоналізм” вперше застосував С.П. Людкевич.У статті “Націоналізм у музиці” він піднімаєпитання становлення національного напрямку вукраїнській музиці, порівнюючи з аналогічнимиявищами в інших національних культурах. Ідеюнаціональної свідомості Людкевич вважаєголовним девізом мистецтва загалом [6].Продовження думок Людкевича знайшло своєвираження у працях В. Грабовського, І. Ляшенка,Т. Булат, Т. Філенка, М. Загайкевич та ін.

Поезія Франка має своєю основоюнароднопісенну ритміку, адже поет у своїйтворчості відтворює музичнопоетичні надбаннярідного народу, які досліджував. Ритмомелодійніта образнопоетичні системи народної пісенностівідтворені Франком в збірці “Зів’яле листя” та вбагатьох інших поетичних творах [5, 14].

Композиції М. Ластовецького на слова І. Франкамістять у собі відбиток національної ідеї, щовиражена тут багатьма засобами. Найвиразнішимив цьому аспекті є два твори для мішаного хору:“Дивувалась зима” та “Червона калино, чого влузі гнешся?”

“Веснянки” Івана Франка – цикл поезій, щовідображає не лише бачення поетом відродженнясвого народу, але і пісенну сутність українців, втому числі й самого поета. Показовим віршем уцьому відношенні є перша поезія циклу“Дивувалась зима” [9, 25 – 26], в якому знайшлисвоє вираження закладені генетично ріднівеснянкові ритми та інтонації. Як і в народнихпіснях, в першому періоді кожної строфи віршавідбувається інтонаційний розвиток, в другому –спад інтонації; короткі мотивиімпульси поезії(двостопний анапест) є відбитком ритмікинайдавніших народних пісень [8]. Саме ціособливості поезії показав автор хорової мініатюриМ. Ластовецький у експозиції головної теми,виклавши її короткими повторними мотивами,підсилюючи ритмічну пульсацію вірша. Мотивімпульс, показаний на початку твору, повторюєтьсята розвивається впродовж всієї композиції. Нецитування мелодій чи мотивів веснянок, а“пережитий”, пропущений через себе оригінальниймузичний матеріал, є джерелом нового творення,що основане на інтонаційній основі народної музики.Інтонаційно ладова суть – ось “алгоритм”, завдякиякому присутня в українській національній культурісаме такого роду творчість.

Вірш “Дивувалась зима” написаний


136

двостопним анапестом. Метрична система поезіїспонукала автора музики до відображення віршав музичній інтерпретації в тому ж ритмічномуспіввідношенні: в крайніх частинах твору в розмірі4/4 наголошені склади стіп співпадають знаголошеними долями. Середній частиніпритаманне розспівування наголошених складівта підкреслення їх синкопами чи довшимитривалостями. “Зміщенням” поетичного тексту наодну долю автор музики досягає ефекту виділеннядругої та четвертої долей в музичній тканині –“two beat” – таке ритмічне вираження характернедля джазу чиказького стилю. Доповнює цюособливість насичена септакордова гармонія.Доповнення такими елементами музичноїтканини твору є однією з особливостей, щовиражають новаторський підхід автора доінтерпретації класичної української поезії.

Репризна частина являє собою повторенняпершої в збагаченій гармонії та появі поліфоніїінтонаційних пластів: до теми сопрано і альтівдолучаються чоловічі голоси, які маютьсамостійний мелодичний матеріал, який такожпобудований на інтонаційних моделях веснянок.

Не менш вагомим у цьому відношенні єхоровий твір на широковідому поезію “Червонакалино, чого в лузі гнешся?” [10, 142] з “ліричноїдрами” Івана Франка “Зів’яле листя” [10, 122 –175]. Поезії притаманна народнопісенна тематиката ритміка. На думку Ф. Колесси, народна пісня“Червона калино, чого в лузі стоїш?” “…далаосновний мотив до написання згаданої поезії, щопоет зложив її під мелодію наведеної народноїпісні, – на це вказують повторення другоїполовини кожного вірша” [4, 340].

У хоровій мініатюрі “Червона калино, чого влузі гнешся?” автор музики викладає чотириперші строфи вірша, написаного чотиристопнимамфібрахієм. У кожному з віршів дистихаповторений другий піввірш. (Другашестискладова група). Форма композиціїМ. Ластовецького зумовлена формою віршаІ. Франка. Композитор доповнив у музичнійінтерпретації першу строфу ще однимповторенням, виклавши перший піввірш двічі.Друга і третя строфи викладені автором без змін.У четвертій строфі композитор застосовує рефрен– повторення другого вірша. Завершальнийвосьмитакт містить перший вірш першої строфи.

Початковий мотивімпульс головної теми єінтонаційним ядром побудови всієї композиції:після експозиційної частини цей мотивімпульсвикладається в іншій метричній та фактурнійорганізації (чотиридольний метр, гармонічнийвиклад); секвенційний розвиток музичного

матеріалу в другій частині твору доповнюєтьсяпідголоском тенора, що є викладенням того жголовного мотиву у збільшенні. В партії тенораспівпадає метрика поетична з музичною.Нашарування двох ритмічних викладів одного ітого ж поетичного тексту творить поліфонічнеполе, в якому присутні два пласти –“речитативний” мотив головної теми та ліричнакантилена підголоска тенорів.

Інтонаційно композиція “Червона калино, чогов лузі гнешся?” близька до лірницького канту:невеликий діапазон основного мотиву головноїтеми на фоні квінтових співзвуч у чоловічихголосах, “речитативність” головного мотивуімпульсу [3]. В інтерпретації вірша композиторомперед нами постає образ України, котруоспівували лірники та кобзарі протягом століть.Спадкоємність, що означає зв’язок попередніх танаступних явищ у розвитку національногомистецтва, означає разом з тим і розвиток явища.

Безпосереднє втілення переживань вінтонаціях дум та кантів переплавилось у творіМ. Ластовецького у нову форму, в чому полягаєінтонаційний феномен твору.

Висновок. Твори М. Ластовецького “Червонакалино, чого в лузі гнешся?” та “Дивувалась зима”виражають новаторство і водночас традиційністьв мисленні композитора.

Особливість аналізованих творів М. Ластовецькогона слова І. Франка “Дивувалась зима” і “Червонакалино, чого в лузі гнешся?” в тому, що вонипереносять інформацію про буття предків досучасників [7]. Культурна традиція в творахпостала в оновленій формі.

Однією з рис композиторського стилю є“переломлення” внутрішніх властивостейфольклору. Не цитування чи наслідування, неколористика, як зовнішні способи задіяння – аінтонаційноладова суть, сама суть традиції.

Культурний націоналізм, складовою якого ємузичний націоналізм, робить акцент нанаціональній ідентичності. Національнаідентичність в творах М. Ластовецького на словаІ. Франка виражена в інтонаційній мовікомпозицій, що не лише включає в себе “видимі”мелодичні звороти, а й виступає частиноюінтонаційного поля, що охоплює “інтонованістьсмислів” [2] від найглибших віків до сьогодення.

1. Арановский М. Интонация, знак и нове методы// Советская музыка. – 1980. – №10. – С. 101 – 103.

2. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. –Ленинград, 1971.

3. Колесса Ф. М. Мелодії українських народнихдум. / Ф.М. Колесса./ [Упоряд. С. Грица]. – Київ:“Наукова думка”, 1969. – 592 с.



137 Молодь і ринок №7 (138), 2016

4. Колесса Ф.М. Народнопісенна ритміка впоезіях І. Франка. // Ф.М. Колесса. Фольклористичніпраці / Ф.М. Колесса / [Упоряд. В.А. Юзвенко] –Київ: Наукова думка, 1970. – С. 327 – 346.

5. Колесса Ф.М. Фольклористичні праці/ Ф.М. Колесса/ [Упоряд. В.А. Юзвенко] – Київ: Наукова думка, 1970.– 416 с.

6. Людкевич С. Націоналізм у музиці // С. Людкевич.Дослідження, статті, рецензії, виступи: у 2 т. Т. 1/ С. Людкевич / [Упоряд., ред., вступ. ст., пер. і прим.З. Штундер]. – Львів: Дивосвіт, 1999. – C. 35 – 52.

7. Маринюк В., Доля В. Ментальне поленаціональної свідомості // Науковий збірникУкраїнського Вільного Університету. – Т. 16. –С. 310 – 315.

8. Словник літературознавчих термінів. Виданнятретє, перероблене і доповнене. [Упоряд Лесин В.,Пулинець О.] – Київ: Радянська школа, 1871. – 488 с.

9. Франко І.Я. Зібрання творів у 50и томах. Т. 1.– Київ: Наукова думка, 1976. – 502 с.

10.Франко І.Я. Зібрання творів у 50и томах. Т. 2.

– Київ: Наукова думка, 1976. – 544 с.


Постановка проблеми. Проблемисоціальноекономічного становищаукраїнського суспільства на

сучасному етапі, зниження рівня життя більшостінаселення, його розшарування, знеціненнятрадиційних моральних норм і цінностей,

пропаганда жорстокості, бездуховності,насильства негативно впливають на моральніцінності підростаючого покоління. На думкуП. Щербаня, в державі “відбувається процесдеморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасноїмолоді, яка втрачає не тільки національне, а й

Василь Довгошия, викладач кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПАТРІОТИЧНЕ СПРЯМУВАННЯ СУЧАСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГОПРОЦЕСУ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Розбудова держави вимагає, щоб Україна мала своїх патріотів, здатних розвивати й захищати її.Тому гостро постає питання про виховання громадянина нової формації, свідомого, творчого, готовогодо плідної праці в різних сферах суспільного життя. Це зумовлює необхідність дослідницьких пошуківцього напрямку в контексті підвищення якості освіти та виховання.

Ключові слова: патріотизм, національне виховання, громадянське суспільство, навчальновиховнийпроцес, музичне мистецтво, особистість вчителя.

Літ. 9.

Василий Довгошия, преподаватель кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПАТРИОТИЧЕСКОЕ НАПРАВЛЕНИЕ СОВРЕМЕННОГО УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА УЧЕНИЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ

Развитие государства требует, чтобы Украина имела своих патриотов, способных развивать изащищать ее. Поэтому остро встает вопрос о воспитании гражданина новой формации, сознательного,творческого, готового к плодотворной работе в различных сферах общественной жизни. Это вызываетнеобходимость исследовательских поисков этого направления в контексте повышения качестваобразования и воспитания.

Ключевые слова: патриотизм, национальное воспитание, гражданское общество, учебновоспитательный процесс, музыкальное искусство, личность учителя.

Vasyl Dovhoshyya, Lecturer of the Methods of MusicEducation and Conducting Department


THE PATRIOTIC DIRECTION OF THE MODERN EDUCATIONAL PROCESS OF PUPILSThe state building requires the patriots, that will be able to promote and defend Ukraine. The article

arises the question about the education of the citizens of the new formation, that are conscious, creative andready for productive work in various areas of public life.This causes the necessity of the research finding of thistrend in the context of improving the quality of education and training.

Keywords: patriotism, national education, civil society, an educational process, musical art, a personalityof the teacher.

УДК 37.035.6

© В. Довгошия, 2016

ПАТРІОТИЧНЕ СПРЯМУВАННЯ СУЧАСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУУЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

138

людське обличчя” [9, 5]. У цих умовах гостропостає необхідність відтворювати в українськомусуспільстві почуття істинного патріотизму якдуховноморальної та соціальної цінності,формувати у молоді громадянсько активні,соціально значущі якості, які вона зможепроявити в усіх видах діяльності, і, перш за все,пов’язаних із захистом інтересів своєї родини,рідного краю, народу та Батьківщини, реалізаціїособистого потенціалу на благо зміцненняукраїнської держави.

Про забезпечення формування патріотаУкраїни, який чітко орієнтується в сучаснихреаліях йдеться у Національній Доктрині розвиткуосвіти України у ХХІ столітті: “Освіта виховуєгромадянина і патріота України, прищеплюєлюбов до української мови і культури, повагу донародних традицій. Вона підпорядкованаформуванню системи національних інтересів якголовних пріоритетів світоглядної культуриособистості і разом з тим сприяє оволодіннюбагатствами світової культури, вихованню повагидо народів світу” [5, 4].

Роль патріотизму відзначав ще К.Д. Ушинський:“Як немає людини без самолюбства, так немаєлюдини без любові до вітчизни, і ця любов даєвихованню вірний ключ до серця людини імогутню опору для боротьби з її шкідливимиприродними, особистими, сімейними, родовиминахилами” [8, 160].

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Важливими у процесі теоретичного усвідомленнянових тенденцій у вітчизняній педагогічній науціє роботи О. Вишневського, П. Кононенка, Б. Ступарика,Б. Чижевського та ін., які в основу патріотичноговиховання ставлять національну свідомість танаголошують на усвідомленні безперечноїцінності Батьківщини. Виховання патріотизмусучасні вчені розуміють як “формуваннягармонійної, розвиненої, високоосвіченої,соціально активної й національно свідомоїлюдини, наділеної глибокою громадянськоювідповідальністю, здоровими інтелектуальнотворчими й духовними якостями, родинними йпатріотичними почуттями, працьовитістю,господарською кмітливістю, підприємливістю йініціативністю” [7, 6].

Спираючись на філософські, педагогічні,психологічні дослідження, сучасні дослідникиактивно шукають шляхи поліпшеннянаціонального виховання особистості. Вагомийвнесок у розв’язання цієї проблеми внеслиІ.Д. Бех, М.Й. Боришевський, І.А. Зязюн,М.Г. Стельмахович, О.М. Сухомлинська та ін.

Мета дослідження – закцентувати увагу на

актуалізації питання патріотичного вихованняучнівської молоді та висвітлення можливостеййого реалізації в умовах сучасної концепції освіти.

Виклад матеріалу. Всебічний розвитоклюдини як особистості та формування їїнаціональної самосвідомості становить головнумету концепції гуманізації та гуманітаризаціїсистеми освіти, проголошеної державноюнаціональною програмою освіти “Україна ХХІстоліття”. Про виховання особистості в дусі любовідо Батьківщини й усвідомлення свогогромадянського обов’язку на основі національнихдуховних цінностей в поєднанні іззагальнолюдськими йдеться і в законах України“Про освіту” та “Про загальну середню освіту”.Проект “Концепції 12річної середньоїзагальноосвітньої школи” також виділяєформування особистісних якостей громадянинапатріота України серед пріоритетів змісту освіти.

Становлення в Україні громадянськогосуспільства потребує посиленої уваги до проблемсучасної загальноосвітньої школи. Визначаючидуховну культуру як аспект культурного багатства,що веде до досягнення абсолютних ідеалів(Істина, Добро, Краса), допомагає формувати упідлітків моральні та світоглядні ідеали, хочемопідкреслити, що в сучасному суспільстві, колиосвіта досягає все нових і нових успіхів, типовимстає індивід, якого часто називають “бездуховнимінтелектуалом”. Відомо, якими безмежними єнайрізноманітніші почуття, емоції, настрої,задуми, ідеали, цінності кожної людини. Це – їївнутрішній або духовний світ, і формування йогодуже важливе. І. Бех справедливо зазначає, що“моральнодуховна вихованість підростаючоїособистості виступає пріоритетною метою всієїосвітньої системи” [1, 33].

Сьогодні навчальновиховний процес у школіповинен забезпечувати освітні потреби кожногоучня відповідно до його нахилів, інтересів,можливостей. Пріоритетними у його змісті маютьбути виховання загальнолюдських цінностейособистості (доброти, милосердя, любові,чесності, гідності, краси, мудрості,справедливості, толерантності та ін.),стимулювання її внутрішніх сил до саморозвиткуі самовиховання. Освітньовиховний процес маєбути спрямований “…на духовне збагаченнялюдини, що розкриває свої здібності досамореалізації та саморозкриття” [4, 38]. В цьомуконтексті слід говорити не тільки про виховання,але й про весь процес едукації, який включає всебе навчання, виховання і розвиток.

Навчання – це процес закріплення в пам’ятіінформації у вигляді знань, умінь і навичок.



139 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Виховання – процес формування досвідуставлення людини до зовнішнього середовища (досуспільства і природи).

Розвиток – це удосконалення духовних,соціальних і фізичних можливостей людини.

Говорячи про “національне виховання”професор Омелян Вишневський відзначаєдвозначність цього терміну. “Поперше – ценаціональне виховання, що випливає з основдержавності і відповідає процесамдержавотворення. За К. Ушинським, такубагатоаспектну систему доцільно називатиукраїнським вихованням. Воно стосується всіхгромадян України, незалежно від їх етнічногопоходження, і висуває до них однакові вимоги.Подруге – це національноетнічне вихованнянашого народу, під яким розуміються виховнізусилля, спрямовані на відродженняприродовідповідного національного самоусвідомленняукраїнської дитини” [2, 278 – 279].

Також слід розрізняти поняття націоналізм тапатріотизм. Національне для будьякої людини євродженим. І почуття націоналізму будезагострене там, де матиме місце національнанесправедливість, а отже, націоналізм – це реакціяставлення до власної держави. Якщо націоналістлюбить свою націю, то патріот любить своюБатьківщину. Тому патріотизм (громадянськість)є ширшим поняттям, ніж націоналізм.

В цьому аспекті важливу роль в навчальновиховному процесі загальноосвітньої школивідіграє саме вчитель музичного мистецтва,висококваліфікована підготовка якого належитьдо вагомих проблем сьогодення. У школі всепочинається з учителя. І хоча результати навчанняй виховання учнів залежали від трьох чинників:хто навчає, кого навчають, як навчають, – важкосказати, що важливіше. Безумовно, величезноюу справі музичного виховання є роль особистостіучителя. Він, як носій знань, передає їх учням, ічим більше володіє знаннями, вміннями йнавичками з музичного мистецтва, тим кращезасвоять зміст дисципліни діти.

Є очевидним те, що в сучасній соціальнопедагогічній ситуації школі потрібні нові науковообґрунтовані концепції, парадигми та методикивиховання, які зможуть забезпечити підготовкуучнів до життя в суспільстві з новим політичнимі соціальноекономічним устроєм. Учитель завторитарнопедагогічним світоглядом, який невважає важливим особистісний саморозвитоклюдини, не визнає внутрішній світ джереломособистісного зростання, сам неспроможний доповноцінного особистісного та професійноговдосконалення та становлення.

Розглядаючи музичне мистецтво в сучаснихшколах як загальну, поряд з іншими, навчальнудисципліну, можна стверджувати, що цьомупредмету повинна приділятись значно більшаувага, адже саме для уроків музичного мистецтвахарактерною рисою є особлива емоційнаатмосфера. Це саме та сфера практичноїдіяльності вчителя, яка ґрунтується на дужеширокому діапазоні загальнонаукових,мистецтвознавчих і художніх знань. І саме тутзавдання формування національнопатріотичнихпочуттів мають значний потенціал своєї реалізації.

В рамках дослідження, з огляду на воєнні події,які відбуваються сьогодні в нашій державі миакцентуємо увагу на ролі вчителя у формуваннісаме національнопатріотичних цінностейшколярів. Не оговтавшись від складних воєннихчасів минулого століття, як знову трагічні подіїпочинаючи з кінця 2013 року забирають кращихпатріотів нашої країни. Україна добре пам’ятаєчаси УПА, підпільну боротьбу, вивезення в Сибір,табори, катування, смерті. Нам достатньо одногозаклику – і народ виходить на вулиці, кидаєроботу, навчання, усі справи і йде “боронитиненьку”. Хоча, як виявилось, готові й до більшого.Бо так нас виховали, так співається в тих піснях,які чули з дитинства, так говорять наші поетипророки, такими були наші батьки, діди, прадіди,так чинили наші герої. І це вже на рівніпідсвідомості. Тому сьогодні тема національності,патріотизму звучить вкрай гостро і актуально. “Воснові виховання будьякого народу лежитьприродна потреба у самозбереженні,самовдосконаленні, самоствердженні, шляхомрозбудови власної держави. Через це будьякевиховання завжди має бути національним”, –зазначає проф. О. Вишневський [2, 277].

Важливим аспектом у вихованні національнопатріотичних почуттів є знання вагомихісторичних подій народу. Відомо, щонайяскравішою постаттю духовного відродженняУкраїни став Тарас Шевченко. Його поезія маєглибоке народне підґрунтя і у всі часисприймалася як програмні твориманіфестинаціональної дії. Музично оправлені твориШевченка сприймалися народом як гимнові пісні.Серед них дві найбільш популярні. Це “Реве тастогне Дніпр широкий” та “Заповіт”. Цікаваісторія музики “Заповіту”. Через сім років післясмерті автора “Кобзаря” громадськість Львовазбиралася вперше відзначити Шевченковіроковини великим концертом. Тоді ще майже небуло пісень на слова Т. Шевченка. зважаючи нацю прикру обставину львів’яни звернулися домолодого київського композитора Миколи


140

Лисенка з проханням написати музику до“Заповіту”. Микола Віталійович з радістюпогодився. Це був його перший оригінальнийтвір, який прозвучав у виконанні зведеного хорульвівської громади у ювілейні шевченківські дні1868 року. Одночасно з М. Лисенком написавмузику до “Заповіту” й галицький композиторМихайло Вербицький. У 1870 році з’явилася новацілком оригінальна мелодія “Заповіту”, яка швидкопоширилася по всій Україні і незабаром сталапопулярною народною піснею. Написав їїполтавський учитель музики Гордій ПавловичГладкий. Твір Г.П. Гладкого дуже сподобавсяМ.В. Лисенкові. Він зробив у ньому кільканезначних поправок, і “…пісня птахом крилатимполинула у великий світ. Вона переходила відпокоління до покоління як дорогоцінний скарб,як велике духовне надбання українського народу”[6, 18]. Цей “Заповіт” співаємо ми і сьогодні.

Гимноммолитвою, яка до сьогоднішнього днямає повне визнання в народі, і є релігійнимгимном, що виконується на всіх церковних і навітьдержавних святах є “Боже Великий Єдиний”.

Серед інших відомих пісень патріотичногоспрямування “Ми гайдамаки”, “Не пора”(Сл.І. Франка, досі не встановлено кому належитьмелодія. До її опрацювання зверталися рядкомпозиторів, перший з яких – ДенисС і ч и нс ь к и й ) , “ В і ч н и й р е в о л ю ц іо н е р ”( Сл. І . Франка. Першу спробу дати музичневтілення творові І. Франка зробив композиторСтаніслав Людкевич. Також могутні крила віршудала музика М. Лисенка, що з’явилася в 1905 р. істала вінцем хорової творчості М. Лисенка)

Початок ХХ сторіччя характерний великимпіднесенням українського національного руху увсіх його проявах. В цей час з’являються таківідомі нам пісні як “Гей, там на горі Січ іде”,“Чуєш, брате мій” (інша назва “Журавлі”Найбільш популярні обробки твору зробилиК. Стеценко і А.Авдієвський, хоча до їїар анж ування з верт алися С. Л юд кевич ,М . Гайворонський (1914, 1944), Ф. Колесса(1915), М. Леонтович, О. Кошиць, М. Колесса,Б. Вахнянин, Я. Ярославенко, О. Свєшніков,О. Миньківський, Л. Ревуцький та ін. Пісня даланазву українському чоловічому хорові “Журавлі”з Польщі, який успішно гастролював в Україні у1989 – 1990 роках. Свою неповторну виконавськуінтерпретацію даного твору зробили народніартисти України Б.Гмиря та Д. Гнатюк), “Ой, улузі червона калина”, і, звичайно, українськийнаціональний гимн “Ще не вмерла Україна”.

Висновки. У Концепції середньої загальноосвітньоїнаціональної школи України зазначено, що головною

метою національного виховання на сучасномуетапі є ”передача молодому поколіннюсоціального досвіду, багатства духовної культуринароду, його національної ментальності,своєрідності світогляду і на цій основі формуванняособистісних рис громадянина України, яківключають у себе національну самосвідомість,розвинену духовність, моральну, художньоестетичну, правову, трудову, фізичну, екологічнукультуру, розвиток індивідуальних здібностей італанту” [3]. Сьогодні цей досвід підкріпленийреальними подіями. Український народ витворивсвій національний епос, який став історичнимсвідченням зрілості нації, її здатності відчувативласне значення у всесвітній історії. Дляформування національної свідомості молоді дужеважливо поєднання національного і музичноестетичного виховання. Вчителям, вихователям,батькам слід брати до уваги соціальні і політичніфактори, які впливають на національнийхарактер, можуть його як зміцнювати іпоглиблювати так і послабляти та гальмувати.Історична місія батьків, педагогів, усієїгромадськості – сприяти створенню такихсуспільнополітичних умов і виробляти вучнівської молоді таку громадянську позицію, якіб не руйнували національний характер, а всілякойого підтримували, зберігали і розвивали.

1. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості /Цінності освіти і виховання: Наук.метод. зб. /Зазаг. ред. О.В. Сухомлинської, ред. П.Р. Ігнатенка,Р.П. Сеульського, упор. О.М. Павліченка. – К., 1997.– С. 8 11.

2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. – Дрогобич: Коло, 2006. – 608 с.

3. Концепція громадянського виховання особистостів умовах розвитку української держави // Педагогічнагазета. – 2000. – № 6 (72). – С. 6.

4. Кушнір В.А. Теоретикометодологічні основисистемного аналізу педагогічного процессу. – К.,2003. – 453 с.

5. Національна Доктрина розвитку освітиУкраїні // Освіта. – 2002. – № 26 (24 квітня – 1травня). – С. 2 – 4.

6. Нудьга Г. Українська пісня в світі. – Київ:Музична Україна, 1989. – 533 с.

7. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський,В.Л. Омеляненко. К., 2003. С. 336.

8. Ушинський К. Про народність у громадянськомувихованні. Вибр. пед. твори. К., 1913. – Т І. – С. 160.

9. Шуть С. Національнопатріотичне вихованнямолоді в сучасних умовах. Тези до публічноговиступу // Управління освітою. – 2014. – № 2 (326).

– С. 27 – 30.




141 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми у загальномувигляді. Встановлено, що приорганізації діяльності для підвищення

її ефективності необхідно забезпечувати певніумови перебігу процесів. Незважаючи на те, щопредметом значної кількості педагогічнихдосліджень виступають педагогічні умови, всучасній науці існують певні розбіжності втлумаченні самого поняття “педагогічна умова”.

Мета статті – підготовка майбутніх бакалаврівдеревообробних технологій до художньоконструкторської діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. У роботіЛ. Карпенко зазначено, що термін “педагогічнаумова” це певна обстановка чи обставина, якавпливає (прискорює чи гальмує) на формування

та розвиток педагогічних явищ, процесів, систем,якостей особистості.

На думку О. Бражнич, педагогічні умови єсукупністю об’єктивних можливостей змісту,методів, організаційних форм і матеріальнихможливостей здійснення педагогічного процесу,що забезпечує успішне досягнення поставленоїмети.

Під педагогічною умовою М. Боритко розумієзовнішню обставину, що здійснює істотний впливна протікання педагогічного процесу, в тій чиіншій мірі свідомо сконструйованого педагогом,який передбачає досягнення певного результату.

В. Андрєєв під педагогічними умовами розумієрезультат “цілеспрямованого відбору,конструювання та застосування елементів змісту,

УДК 378.14:674.06 – 05

Василь Корицький, аспірант кафедри методики навчання та управління навчальними закладамиНаціонального університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ ТЕХНОЛОГА ДЕРЕВООБРОБКИУ статті розглянуто професійну підготовку, як педагогічну діяльність яку допускає наявність, як мінімум,

двох сторін – суб’єкту і об’єкту, але ці сторони можуть знаходитися у взаєминах тільки у визначеній сфері,визначеному “просторі”. Однією із сторін цього “простору” і є педагогічні умови. Наприклад, у “Філософськомуенциклопедичному словнику” під редакцією Л. Ільїчова зустрічаємось із таким тлумаченням “умови” як “філософськоїкатегорії, в якій відображаються універсальні відношення речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає таіснує. Завдяки наявності відповідних умов властивості речей переходять з можливості в дійсність”.

Ключові слова: технолог деревообробки, педагогічні умови.Літ. 5.

Василий Корицкий, аспирант кафедры методики обучения и управления учебными заведениямиНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ПОДГОТОВКИ ТЕХНОЛОГИЙ ДЕРЕВООБРАБОТКИВ статье рассмотрены профессиональную подготовку, как педагогическую деятельность которой

предполагает наличие, как минимум, двух сторон – субъекту и объекту, но эти стороны могут находиться вотношениях только в определенной сфере, определенном “пространстве”. Одной из сторон этого“пространства” и являются педагогические условия. Например, в “Философском энциклопедическом словаре”под редакцией Л. Ильичева встречаемся с таким толкованием “условия” как “философской категории, в которойотражаются универсальные отношение вещи к тем факторам, благодаря которым она возникает и существует.Благодаря наличию соответствующих условий свойства вещей переходят из возможности в действительность”.

Ключевые слова: технолог деревообработки, педагогические условия.

Vasyl Korytskiy, Postgraduate student of the Methods of Trainingand Management of Educational Establishments Department

National Bioresources and Natural Resources University of Ukraine, Kyiv

THE PEDAGOGICAL CONDITIONS OF PREPARATION OF TECHNOLOGIST OFWOOD PROCESSING

The article deals with the training as an educational activities that allow the presence of at least twoparties – the subject and the object, but these parties may be in relationships only in a certain area,that isdefined “space”. One side of this “space” is the pedagogical conditions. For example, the “EncyclopedicDictionary of Philosophy” edited by L. Ilyichova provides the interpretation of “conditions” as “a philosophicalcategory, which reflects the universal things related to the factors that make it arises and exists. Due to theappropriate conditions the properties of things pass from the ability into reality”.

Keywords: a technologist, pedagogical terms.

© В. Корицький, 2016

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ ТЕХНОЛОГА ДЕРЕВООБРОБКИ

142

методів (прийомів), а також організаційних формнавчання для досягнення цілей”.

За визначенням О. Піхоти, педагогічна умови– це категорія, що визначається як система певнихформ, методів, матеріальних умов, реальнихситуацій, що об’єктивно склалися чи суб’єктивностворені, необхідних для досягнення конкретноїпедагогічної мети [5].

Беремо за основу визначення О. Пєхоти, та зврахуванням доповнень В. Андрєєва, О. Бражнич,М. Боритко, Л. Карпенко, приймаємо: педагогічніумови – це категорія, що визначається якцілеспрямовано відібраний, сконструйований ізастосований зміст навчання та система певнихформ, методів, матеріальних умов, реальнихситуацій, що об’єктивно склалися чи суб’єктивностворені, необхідних для успішного досягненняконкретної педагогічної мети.

Виклад основного матеріалу дослідження.Компонентами педагогічних умов є матеріальнабаза, форми і методи педагогічної діяльності,професіоналізм колективу, штучно створені іоб’єктивно сформовані педагогічні ситуації. Зіншого боку, педагогічні умови виступають іформою педагогічної діяльності, метою якої єформування висококваліфікованого фахівця.

Таким чином, постало питання про аналіздисертаційних досліджень присвяченихвизначенню педагогічних умов підготовкифахівців до художньоконструкторської діяльності.

У роботі С. Карнаухова досліджуючи питаннядидактичного забезпечення підготовки вчителівтехнологій до художнього конструювання наголошуєна необхідності розробки програми курсухудожнього конструювання, відповідноудосконалення методики викладання, розробкикомплексу методичних і тактичних засобівпідготовки студентів, бажано створити відповіднуматеріальну базу у вигляді спеціалізованого кабінету.

У дослідженні Ф. Бандуристий вивчаєоптимізацію навчання художньому проектуваннюв системі спеціальної підготовки вчителяобразотворчого мистецтва підкреслює, щонеобхідно створити умови професійнопрактичного спрямування, що передбачаютьвведення в освітній процес елементів професійноїпідготовки дизайнерів (вивчення шляхіввдосконалення технологічних процесів обробкиматеріалів, форми, методи і прийоми реалізаціїцілей, завдань і змісту навчального предмета).

З точки зору сучасних інформаційнокомунікаційних технологій, Д. Гирина наголошує,що на формування художнього конструюваннямайбутніх фахівців впливає використаннякомп’ютерного проектування.

На позиції використання технічних пристроївпри формуванні художньоконструкторськихумінь майбутніх дизайнерів у процесі їхпрофесійної підготовки також стоїтьА. Гавриленко, який наголошує на застосуваннівідповідно побудованої методичної системи.

Судження І. Абоімової досліджуючидидактичні умови формування проектнохудожніхумінь у майбутніх фахівців у галузі дизайну,наголошує на необхідності запровадження курсу“Проектування інтер’єру”, а також сліддотримуватись поетапного формуванняпроектнохудожніх умінь у студентів – майбутніхфахівців у галузі дизайну.

Досліджуючи розвиток художньопроектноїдіяльності в процесі професійної підготовкистудентів університету Т. Усата наголошує нанеобхідності застосування теоретичнообґрунтованої і експериментально перевіреноїпедагогічної умови – застосування методикирозвитку художньопроектної діяльностістудентів, специфіка якої полягає в їїспрямованості на художньопроектну діяльність ів інтеграції принципів, форм, методів, прийомівактуалізації художньопроектної діяльності.

Переконання С. Мурзіна досліджуючиформування професійнокомпетентної культуриособистості художникадизайнера наголошує навдосконаленні системи професійного навчання,розроблена та експериментально апробованаоптимальна педагогічна технологія, що заснованана виконанні випускної кваліфікаційної роботихудожникадизайнера [3].

Аналогічної точки зору притримуєтьсяТ. Козак, який розглядає дипломне проектуванняяк засіб формування готовності майбутніхдизайнерів до професійної діяльності.

І. Раджабов досліджуючи декоративноприкладне мистецтво в системі художньої освітинаголошує на необхідності застосування припідготовці студентів традицій декоративноприкладного мистецтва.

На важливість особистісного розвитку вказуєА. Амиржанова, яка наголошує на особливістьхудожнього сприйняття. Дослідниця визначилакритерії оцінки рівня розвитку художньогосприйняття студентів, виявила динаміку розвиткухудожнього сприйняття, розроблена іекспериментально перевірена науковообґрунтована методика розвитку художньогосприйняття.

Також на важливість особистісних якостейвказував Д. Баматов, при цьому він визначив такіпедагогічні умови: включення в художньоконструкторську діяльність, діагностичний підхід



143 Молодь і ринок №7 (138), 2016

до визначення здібностей студентів; реалізаціюіндивідуальних нахилів і здібностей студентів тарозвиток професійних і особистісно значущихякостей студента; формування досвіду художньоконструкторської діяльності та втілення умінь уконкретних продуктах художньотворчоїдіяльності.

Н. Козлякова досліджуючи педагогічні умовипідвищення ефективності художньотворчійдіяльності студентів засобами декоративноприкладного мистецтва встановила особливостіта можливості специфічних засобів декоративноприкладного мистецтва в розвитку художньотворчої діяльності, виявлено, розробленокомплекс засобів декоративноприкладногомистецтва.

Досліджуючи формування професійнохудожніх умінь у майбутніх фахівців у галузідизайну Ю. Артемьєва наголошує на необхідностізастосування спеціально розробленогопрограмнометодичного забезпечення.

Цікавим є припущення О. Пискун, що припідготовці майбутнього вчителя трудовогонавчання, який не є вузькопрофільним фахівцемз основ художнього конструювання слідзапровадити основи художньоконструкторськоїпідготовки, і при цьому застосовувати спеціальнорозроблену методику навчання художньогоконструювання майбутніх викладачів.

На важливості графічної підготовки студентівнаголошує О. Джеджула.

Л. Оружа досліджуючи підготовку майбутніхфахівців з дизайну у вищому навчальному закладінаголошує, що визначено й теоретичнообґрунтовано зміст підготовки майбутніхдизайнерів у вищому навчальному закладі,запроваджені основні засади професійноїкомпетентності майбутніх фахівців з дизайну,також розроблено організаційну структурупідготовки дизайнерів, дістали подальшийрозвиток положення щодо підготовки майбутніхдизайнерів у вищих навчальних закладах;організаційного та науковометодичногозабезпечення підготовки дизайнерів [4].

Н. Дерев’янко досліджуючи педагогічні умовиформування проектнообразного мисленнямайбутніх дизайнерів у вищому навчальномузакладі наголошує, що уточнено понятійнокатегоріальний апарат, удосконалено організаційнометодичні засади професійної підготовкимайбутніх дизайнерів [1].

В. Прусак досліджуючи організаційнопедагогічні засади підготовки майбутніхдизайнерів у вищих навчальних закладах України,використано основні принципи дидактики, серед

яких виділено принципи фундаменталізації,інтегративності, розроблено вимоги до інтеграціїзагально художніх і професійних знань упідготовці майбутніх дизайнерів наголошує, що:обґрунтовано зміст та організаційне забезпеченняпідготовки дизайнерів у вищих навчальнихзакладах, розроблено навчальнометодичнийкомплекс.

Різноманітність підходів науковців довизначення умов підготовки фахівців у контекстіздійснення художньоконструкторської діяльностівимагає систематизації та узагальненнянакопиченого досвіду.

Таким чином, в результаті аналізу літератури(Ю. Артемьєвої, С. Карпєєва, С. Карнаухова,І. Соловйової, Ф. Бандуристого, Д. Гириної,А. Гавриленка, В. Богданова, Т. Усатої, В. Фалько,С. Мурзинової, І. Раджабова, А. Амиржанова,Е. Прилуцької, Д. Баматової, Н. Козлякової,Т. Дикової, Ж. Кайнбаєвої, В. Кануннікової,О. Будникова, О. Пискуна, С. Зінченка,О. Джеджулої, Л. Оружої, Н. Дерев’янка,В. Прусацької, О. Трошкіна, Т. Козака,О. Федорової ) встановлені наступні групи умов:

формування / розвиток творчої активностімайбутнього фахівця, шляхом залучення дохудожньотворчої діяльності (І. Соловйова,Т. Усата, Е. Прилуцька, Д. Баматова, Н. Козлякова,Ж. Кайнбаєва).

застосування розвиваючих технологійпрофесійної підготовки; розробка тавпровадження спеціальних курсів, завдань,орієнтованих на вирішення навчальних проблемхудожньотехнологічного профілю підготовкиТ. Дикова [2].

блочномодульна організація процесу,змістовна спадкоємність вивчення навчальнихдисциплін в рамках освоєння технології художньоїобробки (В. Канунников ).

розвитку художньої культури студентівзасобами дизайнерської діяльності (О. Будникова,О. Трошкін ).

підготовки майбутніх фахівців різногопрофілю до художньоконструкторської діяльності(С. Зінченко, О. Федоров, С. Карпеєва, С. Карнаухов,Ф. Бандуристий, Д. Гирина, А. Гавриленко,В. Богданов, І. Абоімова, В. Фалько, С. Мурзина,І. Раджабов, А. Амиржанова, Ю. Артемьєва,О. Пискун, О. Джеджула, Л. Оружа, В. Прусак,Т. Козак).

розвиток художньоконструкторськихздібностей студентів шляхом залучення їх довирішення творчих завдань.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Отже творчі художньо


144

конструкторські здібності студента формуютьсяза допомогою оволодіння в процесі виховання йнавчання змістом матеріальної та духовноїкультури, техніки, науки та мистецтва. Соціальнопедагогічна значущість художньоконструкторськоїдіяльності полягає перш за все в єдностіутилітарного та естетичного, в інтеграціїмистецтва та техніки, краси та практичноїдоцільності.

Художньовиразна природа конструюваннястворює умови для розвитку естетичних ідеалів,уявлень, поглядів про гармонійну форму йконструкцію виробу, що є основою для розвиткуестетичного й у вищому своєму проявіхудожнього смаку.

1. Дерев’янко Н.В. Педагогічні умови формуванняпроектнообразного мислення майбутніхдизайнерів у вищому навчальному закладі: автореф.

дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Н.В. Дерев’янко;Класич. приват. унт.–Запоріжжя, 2010. – 20 с.

2. Дикова Т.В. Формирование художественнотехнологической компетентности будущихучителей технологии профильного обучения: дис.к.п.н.: спец. 13.00.08 “Теория и методикапрофессионального образования” / Т.В. Дикова.Коломна, 2011. – 172с.

3. Мурзина С.М. Формирование профессиональнокомпетентной культуры личности художникадизайнера: дис. к.п.н.: спец. 13.00.02 “Теория иметодика обучения и воспитания” / С.М. Мурзина.Орел, 2010. – 423 с.

4. Оружа Л.В. Підготовка майбутніх фахівців здизайну у вищому навчальному закладі: автореф.дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Л.В. Оружа; Нац.пед. унт ім. М.П. Драгоманова. – К., 2011. – 20 с.

5. Пєхота О.М. Підготовка майбутньоговчителя до впровадження педагогічних технологій

/ Пєхота О.М. / – К: 2003. – 240 с.


Постановка проблеми. Сьогоденнячітко показує, що суспільству бракуєтолерантності та взаєморозуміння, а

також змоги вести конструктивний діалог і чутиодне одного. Тож особливу увагу слід приділятиформуванню нової толерантної і готової до діалогу

особистості. Саме завдяки спілкуванню людинавзаємодіє з суспільством і стає одним із йогочленів. У діалозі особистість формується ісамовизначається, виявляючи свої індивідуальніособливості.

В умовах глобальної комунікації гуманітарна

УДК 373.5.016]:37.035.4

Олена Васьківська, аспірант Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

ДІАЛОГ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТОЛЕРАНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВУ статті автор звертає увагу на необхідність розвивати у старшокласників толерантне ставлення

одне до одного та визначає роль діалогу у формуванні толерантності. Схарактеризовано окремідидактичні умови формування діалогічних умінь старшокласників на прикладі кількох загальноосвітніхнавчальних закладів.

Ключові слова: толерантність, діалог, старшокласники, діалогічні вміння.Літ. 7.

Елена Васькивская, аспирант Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

ДИАЛОГ КАК СРЕДСТВО РАЗВИТИЯ ТОЛЕРАНТНОСТИ СТАРШЕКЛАССНИКОВВ статье автор обращает внимание на необходимость развивать у старшеклассников толерантное

отношение друг к другу и определяет роль диалога в формировании толерантности. Охарактеризованынекоторые дидактические условия формирования диалогических умений у старшеклассников на примеренескольких общеобразовательных учебных заведений.

Ключевые слова: толерантность, диалог, старшеклассник, диалогические умения.

Olena Vaskyvska, Postgraduate student of the Institute of Pedagogic NAPS of Ukraine, Kyiv

THE DIALOGUE AS A MEANS OF DEVELOPMENT OF TOLERANCEOF HIGH SCHOOL STUDENTS

The author draws an attention to the necessity to develop the tolerant attitude of high school students toeach other. The article also defines the role and importance of dialogue in the formation of tolerance as aquality of personality. The author characterizes some didactic conditions of formation of abilities of dialogiccommunication of high school students on the example of several secondary schools.

Keywords: tolerance, dialog, a high school student, the dialogic communication skills.

© О. Васьківська, 2016

ДІАЛОГ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТОЛЕРАНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

145 Молодь і ринок №7 (138), 2016

освіта актуалізує толерантність, а з іншого боку,забезпечує інтеграцію особистості у системусвітової культури. Відтак, науковці й освітянипрактики визнають діалог неабиякою цінністю вцивілізованому світі, вважають важливимчинником, завдяки якому люди вдосконалюються,стають духовно розвиненішими. Як зазначиввидатний педагог В. Сухомлинський: “Сенснашого життя – щастя людського спілкування. Нев тому щастя, щоб замкнутися від людей, а в тому,щоб вищою нашою потребою <...> була потребав людині [6, 235]”.

Аналіз досліджень з проблеми. Проблемутолерантності як здатності сприймати чужі думки,як терпимість до стилю життя іншої людини, їїповедінки, до звичаїв, ідей, релігійних переконаньдосліджували як стародавні мислителі, так ісучасні філософи й педагоги. Серед українськихучених значну увагу проблемам толерантностіприділяли І. Барвінський, І. Верхритський,Б. Грінченко, Г. Сковорода, К. Ушинський,Ю. Яворський та ін. Серед іноземних –О. Асмолов, Б. Грабовська, М. Бахтін, В. Біблер,М. Бубер, І. Зімняя, Д. Пісарєв, Л. Толстой та ін.

Сучасні вітчизняні науковці також не стоятьосторонь проблем толерантності як феноменагуманної людини. В. Андрущенко, І. Бех,В. Кремень, Н. Миропольська, О. Сухомлинськата ін. окреслюють складності у навчанні йвихованні толерантності, а також розглядаютьрізні способи їх подолання. Ґрунтовно проблемипедагогічної толерантності викладено у працяхІ. Беха [2], В. Кременя [4]. Досліджуючиструктуру й зміст соціальної компетентностіособистості, І. Зарубінська дійшла висновку, щотолерантності у змісті особистісного компонентасоціальної компетентності належить перше місце[3].

Мета статті – проаналізувати особливостіформування толерантності у старшокласників,ефективні варіанти організації навчальногопроцесу за допомогою діалогу, що сприятимеформуванню толерантності.

Виклад основного матеріалу. У “Великомутлумачному словнику сучасної української мови”“толерантність” (від лат. tolerantia – терпіння)визначається як, поперше, здатність організмупереносити несприятливий вплив певнихчинників, подруге, як поблажливість, терпимістьдо чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо.Толерантність людей є запорукою миру і злагодиу суспільстві.

Кожній людині як феноменові, кожнійособистості притаманно бути толерантною іводночас здатною на інтолерантну поведінку в

ситуаціях, що викликають крайні негативніемоції. Саме тому головними завдання педагогікитолерантності є навчання і виховання терпимості,самоконтролю і вміння залагоджувати проблемніситуації.

Шлях до толерантності – це емоційна,інтелектуальна праця, оскільки її досягненняможливе лише на основі зміни самого себе,власних стереотипів та свідомості. ТожО. Асмолов зазначає, що толерантність непритаманна людині від народження, і може ніколий не з’явитися, якщо не буде спеціально вихована,сформована. Формуванню толерантностісприяють знання, відкритість, спілкування,свобода думки, совісті й переконань [1, 272].В. Шалін вважає, що принципи діалогу ітолерантності взаємопов’язані і толерантність єневід’ємним елементом сучасного розуміннясвободи як найвищої людської цінності. Принциптолерантності має творчо застосовуватись й у всіхсоціальних відносинах, а передусім, в освітньомупроцесі, у взаєминах учителя й учня [7, 308].

Особливу увагу моральним якостямособистості слід приділити у підлітковому іюнацькому віці. Саме тоді в учнів формуютьсясвітоглядні переконання, ідейність таототожнення себе з суспільством. Саме в цьомувіці відбувається активне формування твердоїжиттєвої позиції учнів та їхня здатність жити усвіті з різними людьми та ідеями.

Ключовою фігурою в розвиткові учнів цьоговікового періоду є вчитель. Саме він впливає наформування світогляду, на розвиток почуттягромадського обов’язку і відповідальності передколективом і самим собою, виховуючи повагу докожного окремого громадянина. Тож стаєзрозумілим, що толерантність – не тільки частинанавчальновиховного процесу сучасної школи, алей складова професійної відповідальності педагога.Головним для вчителя є дотримання принципівпедагогіки толерантності та усвідомлення того,що учні старших класів – рівноправна сторона внавчальновиховному процесі.

Професіоналізм учителя проявляється в йогоготовності до діалогу з учнями, умінні слухати таоб’єктивно оцінювати, здатності до співчуття, упедагогічній толерантності за різноманітнихситуацій. Щоб сформувати толерантнуособистість, учителеві необхідно, поперше,навчити учнів поважати одне одного, подруге,сприймати іншу людину з усіма її недоліками таособливостями, потретє, ставитися до кожноїособистості як до найвищої цінності.Старшокласники мають зрозуміти, що всі людирізні, неповторні та особливі.


146

Для того щоб педагогіка толерантностізапрацювала, педагогові треба створитипозитивну ауру навколо себе, працювати ватмосфері взаєморозуміння та поваги. Педагог якзразок для наслідування має вміти тонко йделікатно розв’язувати конфліктні ситуації (іпередбачати їх), мислити критично, сприйматиінші думки. Водночас учитель має чітковисловлювати та відстоювати свою точку зору,не піддаватися агресії. Виховання толерантностінеможливе за умов авторитарного спілкування“вчитель – учень”, за нав’язування своїх поглядіві міркувань, за маніпулювання учнями. Тожоднією з умов навчання і виховання толерантностіє певна демократизація навчального процесу ідружнє спілкування “вчитель – учень”. В основіпедагогічної діяльності вчителя має лежати живеспілкування та взаєморозуміння. Учитель маєсформувати в учнів високий рівень культуриспілкування, навчити цивілізованому діалогу,здатності відстоювати свою позицію і прийматипереконливі докази іншої сторони. Адже діалог єфундаментом толерантності, а в його основілежить діалогічна єдність – вираження думок таприйняття їх, реакція на них.

Діалогічні вміння ми розглядаємо як чинникрозвитку сукупності різних видів знань, умінь інавичок, що взаємовпливають один на одного.Це є своєрідною особистісною системою,динамічним новоутворенням, яке створюєоптимальні можливості для успішної практичноїдіяльності в ХХІ столітті. Людина новітньої добимає володіти не лише знаннями, уміннями,навичками, а й бути компетентною у сферіведення перемовин, налагодження діалогу культуртощо. Тобто, старшокласників слід навчатиспособам самостійного набуття діалогічних умінь,використовуючи умови освітнього зокрема інавколишнього середовища загалом. Вітчизнянийдидакт О. Савченко визначає діалогічне навчанняяк “розмову, бесіду між двома особами, метою якої єпізнання сутності предмета чи явища в процесі обмінудумками суб’єктів навчальної взаємодії [5, 482]”.

Діалог, будучи основною формою соціальноїкомунікації, створює необхідні умови длявироблення в учнів уміння самостійно мислити,чітко висловлювати свою думку, відстоювати своїпогляди, доводити свою позицію, підтримуватиіншого за складних життєвих ситуацій таобставин.

Діалогічне мовлення розвивається в процесіспілкування двох чи більше партнерів. Мовнаповедінка одного співрозмовника в діалозізалежить від реакції іншого на це, але кожний зпартнерів переслідує свою мету в діалогічному

спілкуванні, тому часто інтеракційна амплітудазначно коливається. Особливістю навчальногодіалогічного мовлення є те, що воно завчаснообрамлене і відбувається, як правило, з ініціативипедагога. Живе, природне спілкування вільне відумов і його учасники не завжди добре знають процілі, що переслідуються в діалозі. Саме тому сліднавчати дітей умінням діагностувати цілі і наміриспіврозмовника за його мовними конструкціями,інтонацією, паузами, за невербальним супроводом(мімікою, жестами) виголошуваного.

Ці завдання найкраще реалізуються за умовзалучення до ведення уроків і проведеннярізноманітних шкільних заходів психологів ісоціальних педагогів, представників різних сферлюдської діяльності, у т.ч. наукової.

Наприклад, у гімназії №290 м. Києва специфікупрофілізації навчання розглядають за двомаосновні тенденціями: становлення в країнігромадянського правового суспільства; входженняУкраїни до загальноєвропейського освітньогопростору. Зв’язок цих тенденцій і визначає рольпрофільного навчання, висуває вимогу свідомоговибору майбутньої професії і ставлення допрофесійної діяльності як можливості братиучасть у розв’язанні особистих, суспільних ізагальнонаціональних проблем, щоуможливлюється за діалогу як засобу розвиткутолерантності старшокласників.

У Київській гімназії міжнародних відносин№323 з поглибленим вивченням англійської мовив основі організації роботи педагогічногоколективу лежить професійна компетентністьучасників освітнього процесу, проблемнопошуковий метод як один зі способів формуваннямовленнєвої компетентності учнів старших класівй розвитку іншомовної культурологічноїкомпетентності. Виховання й навчаннятолерантності у цьому навчальному закладіґрунтується на паритетнопартнерськомудіалогічному спілкуванні і діалозі культур.

Багаторічна практика Авторської школиМ.П. Гузика – експериментальної спеціалізованоїзагальноосвітньої школикомплексу І – ІІІступенів Южненської міської ради Одеськоїобласті підтвердила важливість навчання йвиховання старшокласників на засадахморальності та християнської етики, що закладаєй актуалізує духовні основи життєдіяльностіособистості.

У НВК “Чаплинська школагімназія”Чаплинського району Херсонської області широкозастосовується технологія бінарних уроківпроектів, що залучає учнів до діалогу як зровесниками, так і з успішними земляками



147 Молодь і ринок №7 (138), 2016

виробничниками і краєзнавцями, з відомимипредставниками українського народу в галузілітератури, історії, політики.

За результатами анкетувань, тестуваньстаршокласників, проведених професійноорієнтованих екскурсій, лекцій, бесід, зустрічейз фахівцями та носіями східних мов виявлено, щобільшість випускників Київської гімназії східнихмов №1 – Асоційованої школи ЮНЕСКО обралимайбутню професію за категорією “людина –людина”. Цьому сприяє реалізація проектів,спрямованих на опанування технологій суспільнополітичної активності, набуття навичок участі вгромадському житті через практичний досвідспівпраці з місцевою громадою та владнимиструктурами. Старшокласники виявляють такіякості: прагнення спілкуватися, доброзичливістьі чуйність, уміння стримувати емоції й здатністьаналізувати поведінку інших. Учні такождемонструють здатність знаходити спільну мовуз різними людьми, адже вчаться володіти мовою,мімікою, жестами.

Діалог як засіб розвитку толерантності тіснопов’язується з питаннями стратегічногопланування діяльності Пісківської гуманітарноїгімназії Бородянського району Київської області,яка особливу увагу приділяє розвиткуакмеологічного середовища навчання йвиховання. Саме тому вже зреалізовані йпередбачені на перспективу цільові проекти тутспрямовано на накопичення досвіду вчителів ірозвиток навичок старшокласників ефективно(продуктивно) брати участь у різнихсоціокультурних, громадських та освітніхпроектах району, області, країни. Оскількивдосконалення навчальновиховного процесусьогодні неможливе без професійногопсихологічного супроводу, то проект закладу“Психологічний супровід навчальновиховногопроцесу”, серед іншого, спрямований наформування демократичної системи взаємин вучнівському середовищі, між учнями і дорослимиз метою профілактики негативних явищ уповедінці учнів. Один зі складників комплексногоосвітнього результату – сформованість в учнівсоціальної компетентності, усвідомленістьвласних ціннісних орієнтацій, уміння обиратиоптимістичні стратегії спілкування.

За найрізноманітніших форм спілкування узазначених загальноосвітніх навчальних закладахвіддають перевагу навчанню вправного йефективного діалогічного мовлення. А ценаближає до творення діалогу природного, щорозвиває в учнів толерантність. Уміннятолерантного діалогічного мовлення забезпечують

такі технології спілкування: “запитання –відповідь – контрзапитання” (поставленізапитання і виголошені відповіді піддаються потімколективному обговоренню); “проектуваннярозвитку ситуації” (під час бесіди учительпропонує розглянути певну конфліктну ситуацію,водночас здійснюється пошук виходу з цієїситуації); “імпровізація” (учні обирають цікаву дляних тему; переносять події в нові умови;інтерпретують зміст того, що відбувається);“фінал історії” (учитель пропонує вигадати абосконструювати іншій фінал відомого твору чифільму) тощо.

Діалогічне мовлення (діалог і полілог) з позиційтолерантності – ефективний засіб формуванняціннісносмислової сфери особистостістаршокласників, а також їхньої соціалізації. Длятого щоб навчити старшокласників толерантногоспілкування, перед учителем, щонайперше,постає необхідність у створенні умови, які сприялиб формуванню в учнів комунікативноїкомпетентності. Тож учні мають навчатисятолерантного спілкування з будьякимспіврозмовником; уміти підтримувати контакт успілкуванні, дотримуючись норм і правил;слухати співрозмовника з повагою і терпимістюдо чужої думки; висловлюватися, аргументуватиі в культурній формі відстоювати свої погляди;стимулювати співрозмовника до продовженняспілкування; грамотно розв’язувати конфлікти успілкуванні; за потреби змінювати свою мовнуповедінку; оцінювати успішність ситуаціїспілкування; коректно завершувати ситуаціюспілкування.

Висновки. У статті проаналізованоособливості формування толерантності устаршокласників, на конкретних прикладахрозглянуто ефективні варіанти організаціїнавчального процесу за допомогою діалогу.Закцентовано увагу на феноменах гуманноїлюдини, особистості, педагогіки толерантності,мови – мовлення – спілкування. Виокремленонизку дидактичних умов формування навичокдіалогічного мовлення, спрямованого на розвитоктолерантності старшокласників, – особистісних,навчальновиховних, соціальних.

1. Асмолов А.Г. Формирование установкитолерантного сознания как теоретическая ипрактическая задача [Текст] / А.Г. Асмолов // Мы –сограждане / [под. ред. Селивановой Л.И.]. – М.:Издво “Бонфи”, 2002. – Т. 2. – С. 270 – 278.

2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання– нова освітня філософія [Текст] / І.Д. Бех //Педагогіка толерантності. – 2001. – № 1. – 16 – 19 с.

3. Зарубінська І. Дослідження структури та


148

змісту соціальної компетентності особистості[Електронний ресурс] / І. Зарубінська. – Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/2010_25/doslidjennya%20stryktyru%20ta.pdf

4. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхимодернізації (Факти, роздуми, перспективи)[Текст] / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 276 с.

5. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи:

підруч. [Текст] / О.Я. Савченко. – К.: Грамота, 2012.– 504 с.

6. Сухомлинский В.А. Методика воспитанияколлектива [Текст] / В.А. Сухомлинский // Избр. призв.в 5ти т. – К.: Рад. школа, 1979. – Т. 1. – 427 – 668 с.

7. Шалин В.В. Толерантность (культурная нормаи политическая необходимость: монограф. [Текст]

/ В.В. Шалін. – Ростов н/Д, 2000. – 355 с.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Основним фактором модернізації

освіти, надання процесу професійного навчанняінноваційного характеру є використанняінформаційнокомп’ютерних технологій (ІКТ) істворення на їх основі інформаційнокомунікаційного навчального середовищапрофесійної підготовки робітників у ВНЗ. Якзазначають науковці [2 – 4; 6; 8 – 9], метавпровадження засобів навчання, реалізованих наоснові ІКТ, у навчальновиробничому процесіпідготовки робітників у ВНЗ визначаєтьсязавданнями інформатизації сучасного суспільства,

а також необхідністю інтенсифікації процесівінтелектуального розвитку учнів.

Формулювання мети статті. Метою даноїстатті є визначення дидактичних вимог допідручників “Маркетинг” для старшої школи зпогляду формування в учнів економічних понять.Завдання статті: окреслити коло економічнихпонять, вмінь та навичок, які мають бутисформовані в учнів 10 – 11их класів згідно зчинною навчальною програмою; сформулювативимоги до змісту підручників “Маркетинг”,спрямовані на успішне формування зазначенихпонять, вмінь та навичок.

Виклад основного матеріалу. Інформаційне

Іван Василиків, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ДИДАКТИЧНІ ВИМОГИ ДО СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДРУЧНИКАЗ МАРКЕТИНГУ

У статті досліджуються дидактичні вимоги до змісту та структури підручників “Маркетинг”для 10 – 11их класів загальноосвітньої школи, визначено основні принципи відбору навчального матеріалуз метою засвоєння учнями матеріалу, формування відповідних вмінь і навичок та їх реалізації в проектнійдіяльності.

Ключовi слова: маркетинг, економічні поняття, навчальний проект, інформаційні технології.


Иван Василикив, аспирант Дрогобычского государственного педагогического университетаимени Ивана Франко

ДИДАКТИЧЕСКИЕ ТРЕБОВАНИЯ К ГЕНЕРАЦИИЭЛЕКТРОННЫХ УЧЕБНИКОВ ПО МАРКЕТИНГУ

В статье исследуются дидактические требования к содержанию и структуре учебников“Маркетинг” для 10 – 11х классов общеобразовательной школы, определены основные принципы отбораучебного материала с целью усвоения учащимися материала, формирование соответствующих уменийи навыков и их реализации в проектной деятельности.

Ключевые слова: маркетинг, экономические понятия, учебный проект, информационные технологии.

Ivan Vasylykiv, Postgraduate studentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE DIDACTIC REQUIREMENTS TOTHE CREATION OF ELECTRONIC BOOKS ON MARKETING

The article deals with the educational requirements to the content and structure of the textbook “Marketing”for 10 – 11th grade of secondary school, and with the basic principles of selection of educational material inorder to master the material by students , forming the proper skills and implement them in the project activities.

Keywords: marketing, an economic concepts, educational project, an information technology.

УДК 371.671:339.138

© І. Василиків, 2016

ДИДАКТИЧНІ ВИМОГИ ДО СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДРУЧНИКА З МАРКЕТИНГУ

149 Молодь і ринок №7 (138), 2016

середовище професійної підготовки учнів у ВНЗ– сукупність об’єктів інформаційної взаємодії:адміністративноуправлінського персоналу,інженернопедагогічних працівників, учнів і видівінформаційних потоків, що формують різніінформаційні ресурси із зовнішньогоінформаційного середовища, в якому взаємодієВНЗ [4].

Метою проектування і реалізації інформаційногосередовища професійної підготовки робітників єпідготовка учнів до майбутньої самостійноїдіяльності в реальному виробничому середовищі.Ефективність проектування і реалізаціїінформаційного середовища як педагогічноїсистеми зумовлюється застосуванням принципувзаємодоповнення реальної і віртуальноїскладових з урахуванням орієнтованостіпедагогічного процесу на формування в учнівнавичок взаємодії з реальними об’єктами на всіхрівнях його організації.

Вивчення особливостей застосування ІКТ длястворення електронних навчальних ресурсів(ЕНР) стає все більш актуальним завданням ізнизки організаційних, дидактичних і змістовихпричин: потреба використовувати відео і аудіозображення для унаочнення змісту розділівспецдисципліни; необхідність швидкої змінизмісту відповідно до нових досягнень науки ітехнологій; можливість надання учням доступудо об’ємних довідкових баз даних; необхідністьзастосування можливостей обчислювальноїтехніки під час проведення лабораторних робіт.

Орієнтовну структуру електронногопідручника подано на рис. 1.

З урахуванням інтенсивного розвитку

віртуальної складової ЕНР для професійноїпідготовки учнів у ВНЗ необхідно:

1) організувати підготовку і перепідготовкувикладачів спецдисциплін в сфері застосуваннясучасних комп’ютерних технологій для реалізаціїцілей і завдань навчальновиробничої діяльностіучнів;

2) систематизувати елементи віртуальноїскладової ЕНР: на сьогодні використання ІКТ унавчальновиробничому процесі професійноїпідготовки учнів ВНЗ відбувається стихійно,оскільки відсутня відповідна нормативна базакомп’ютеризації професійнотехнічної освіти,слабко розроблено психологопедагогічні вимогидо організації віртуальних форм педагогічноїдіяльності;

3) розробити адекватні форми, засоби і методиконтролю, зокрема, тестового, ефективностівіртуального навчання;

4) створити систему моніторингу ефективностіінтегрального (реального + віртуального)середовища для вимірювання динамікипрофесійної підготовленості учнів ВНЗ;

5) створити діалогові системи між учнями івикладачами в умовах віртуальної реальності;

6) розробити методичне забезпеченнявзаємодії учнів з віртуальною складовоюінформаційного середовища професійноїпідготовки у ВНЗ на базі електронних підручниківі навчальнометодичних посібників новогопокоління.

При підготовці підручника необхідноопрацювати економічний матеріал, закладений узміст предмета, здійснити відбір найважливішихелементів та встановити логічні зв’язки між ними.


Рис. 1. Структура електронного підручника

150

Важливою є єдність основних понять, законів тазакономірностей, практичних прийомів і дій [5].

Навчальна програма предмету “Маркетинг” [6]передбачає засвоєння учнями кола економічнихпитань та формування певних економічних вміньта навичок. У школярів 10го класу мають бутисформовані такі поняття, вміння та навички:

Економічні поняття Виробництво як перетворювальна діяльність

людини; вплив виробництва на створенняінноваційного середовища.

Створення матеріальних і життєвих благ упроцесі виробництва.

Вплив проектної діяльності на розвитоквиробництва.

Критерії оцінювання нової продукції. Аналіз та його особливості для роботи над

виробом; основні напрямки, за якими можназдійснювати аналіз об’єкта проектування.

Функціональні вимоги до промисловихвиробів.

Проектна пропозиція. Експертиза виробу, її мета та алгоритм. Економічна система, продуктивні сили,

засоби виробництва. Три основних питання економіки. Продуктивність праці та основні її показники

(норма часу, норма продуктивності). Прибуток та послідовність його розподілу. Рентабельність сучасного виробництва. Собівартість та шляхи її зниження. Шляхи економії матеріальних ресурсів

проекту. Формування ринкової ціни. Маркетинг у виробничій діяльності для

дослідження ринку певного регіону. Анкетування як метод дослідження потреб

ринку. Прямі продажі.Вміння та навички Класифікація джерел економічної інформації;

аналіз її типів; застосування різних технологійопрацювання інформації.

Формування ідей проекту на основі зібраноїінформації.

Формулювання завдання для роботи надпроектом відповідно до проведеного аналізузібраної інформації.

Складання орієнтовного плану роботи надпроектом.

Технологія виконання проектної пропозиції:попередні дослідження на основі даних соціологіїта ергономіки.

Визначення основних економічних вимог дооб’єкта проектування.

Складання дизайнпроекту на виготовленняоб’єкта проектування, економічне обґрунтуванняосновної ідеї проекту; економічне обґрунтуваннята оформлення проекту.

Розроблення анкети для проведенняекспертизи нескладного побутового виробу.

Визначення собівартості проекту. Характеристика поняття прибутку стосовно

теми проекту. Формування ринкової ціни кінцевого

продукту власного проекту (матеріального чиінтелектуального).

Визначення шляхів економії матеріальнихресурсів власного проекту.

Визначення собівартості майбутнього виробу. Визначення шляхів застосування маркетингу

для теми проекту. Дослідження потреб ринку. Розробка анкети для вивчення купівельної

спроможності споживачів об’єкта проектування;аналіз результатів проведеного анкетування тавнесення змін до проекту.

У школярів 11го класу мають бути сформованітакі поняття, вміння та навички:

Економічні поняття Функціональновартісний аналіз. Раціоналізаторські пропозиції як засіб

розвитку виробництва. Техногенні проблеми в сучасному суспільстві;

проблеми загальносвітового рівня – демографічні,екологічні, енергетичні.

Види виробництв та їх вплив на екосистему;вплив людини на екосистему.

Можливі шляхи подолання енергетичних таекологічних проблем.

Сучасні Маркетинг безвідходноговиробництва продукції; замкнені системи як одинз видів безвідходного виробництва.

Основні функції, сфери та галузі професійноїдіяльності людини.

Вміння та навички Презентація результатів роботи. Відбір природоохоронних технологій для

власного проекту.Визначення основних компонентів процесу

вибору майбутньої професії.Розглянемо основні вимоги до електронного

підручника. Електронний підручник повиненмістити лише мінімум текстової інформації узв’язку з тим, що тривале читання тексту з екранупризводить до стомлення і, як наслідок, дозниження сприйняття і засвоєння знань. Істотнезначення має розмір і накреслення шрифту.Електронний варіант підручника дозволяєвиділити окремі слова чи фрази кольором і фоном,



151 Молодь і ринок №7 (138), 2016

що покращує наочність та дозволяє акцентуватиувагу на головному [3].

Електронний підручник повинен міститигіперпосилання за елементами підручника.Бажано мати зміст із можливістю швидкогопереходу на необхідну сторінку.

Електронний підручник повинен міститивелику кількість ілюстративного матеріалу.Графічні зображення повинні відповідатирозмірам екрану або вікна на екрані. Графічноможна відображати послідовні кадри, малюнки,що показують рух, наявність зв’язку абоструктуру, діаграми процесів, терміни їхвиконання, якісне уявлення числових даних(лінійні графіки, піктограми, фізичні, політичніта спеціалізовані карти), різного роду матричніподання словесних і числових даних (розклади,таблиці спортивних результатів, діаграми дляпорівняння), статичні фотографії для залученняуваги, демонстрації оригіналів, уведення вконтекст.

Використання відеофрагментів дозволяєпередати в динаміці процеси і явища. Незважаючина великі розміри файлів, застосовувати їхдоцільно, тому що сприйняття та зацікавленістьучнів підвищуються і поліпшується якість знань.

Дидактичне значення має компонуваннятекстового, графічного та іншого матеріалу. Якістьсприйняття нової інформації, можливістьузагальнення та аналізу, швидкістьзапам’ятовування, повнота засвоєння навчальноїінформації залежать як від розташуванняінформації на сторінці (екрані комп’ютера), так іпослідовності сторінок. Адже, на відміну віддрукованого видання, в якому можна одночасно“заглядати” у дві сторінки, тримаючи проміжністорінки в руках, в електронному підручнику цезробити неможливо. В електронному підручникуповинен бути список рекомендованої літератури,виданої традиційним, друкарським способом.Список літератури може бути доповнено не лишепосиланнями на статті у журналах, збірникахнаукових конференцій тощо, але також і наелектронні публікації, розміщені на серверахнавчального закладу або в мережі Інтернет.

Розглянемо послідовність створенняелектронного підручника. Існує відпрацьованаметодологія створення комп’ютерних навчальнихсистем. Вона містить послідовні етапи:

Визначення цілей та завдань розробки. Розробка структури електронного підручника. Розробка змісту за розділами і темами

підручника. Підготовка сценаріїв окремих структур

електронного підручника.

Реалізація. Апробація. Коригування змісту електронного підручника

за результатами апробації. Підготовка методичного посібника для

користувача.Переглянемо більш детально ці етапи.Визначення цілей та завдань розробки.

Основою створення електронних підручників єдидактичні цілі та завдання, для досягнення івирішення яких використовуються інформаційнітехнології. Залежно від цілей навчання,електронні підручники можуть бути таких типів:

1. Предметноорієнтовані електронні;2. Предметноорієнтовані електронні

тренажери з наявністю довідкового навчальногоматеріалу;

3. Електронні автоматизовані системиконтролю.

Розробка структури електронного підручника[8].

Структура у загальноприйнятому розумінні –сукупність стійких зв’язків об’єкта, щозабезпечують його цілісність. На основі цьоговизначення, у процесі розробки електронногопідручника спочатку необхідно визначитися зйого структурою, порядком проходженнянавчального матеріалу, зробити вибір основногоопорного пункту майбутнього підручника.Основна умова – розділи курсу та їхнікомпоненти повинні бути взаємопов’язаними,відповідати загальній програмній оболонці,причому кожен компонент у зазначених розділахелектронного підручника повинен бутидоступний для користувача з будьякого іншогокомпонента.

Розробка змісту за розділами і темамиелектронного підручника. Поняття про змістелектронного підручника є частиною поняттязмісту освіти, що розуміється як система знань,умінь та навичок, оволодіння якими забезпечуєрозвиток розумових здібностей учня.

Висновки. У процесі побудови інформаційнокомунікаційного навчального середовища ВНЗвиникають певні труднощі, пов’язані звипереджувальними темпами розвиткупрограмноапаратних засобів навчання, щовідповідно вимагає нового рівня оволодінняінженернопедагогічними працівникамикомп’ютерною технікою і навчальнимобладнанням. Тому, з одного боку, адміністраціяПНТЗ повинна сприяти підвищеннюкваліфікаційного рівня педагогічних працівників,а з іншого, викладачі самостійно маютьопановувати і впроваджувати в практику власної


152

діяльності нові засоби ІКТ. Отже, формуванняефективного інформаційнокомунікаційногонавчального середовища ВНЗ можливе за умовиактивного залучення до цього процесу якінженернопедагогічних працівників, так і учнів.

1. Беляева А.П. Дидактические принципыпрофессиональной подготовки в профтехучилищах:Метод. пособие / А.П. Беляева. – М.: Высш. шк.,1991. – 208 с.

2. Жалдак М.І. Аналіз педагогічних умоввикористання програмнометодичних комплексіву навчальному процесі//М.І. Жалдак, В.В. Лапінський,М.І. Шут / Комп’ютерноорієнтовані засобинавчання математики, фізики, інформатики:Посібник для вчителів. – К.: – НПУ іменіМ.П. Драгоманова. – 2004. – С. 6 – 11.

3. Засоби і Маркетинг єдиного інформаційногоосвітнього простору: [зб. наук. праць / за ред.В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука] / Інститут засобівнавчання АПН України. – К.: Атіка, 2004. – 239 с.

4. Кадемія М.Ю. Формування професійнихзнань учнів профтехучилищ засобами мережнихкомунікацій: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /Кадемія Майя Юхимівна. – К., 2004. – 184 с.

5. Лаврентьєва Г.П. Методи та підходи доорганізації науковопедагогічного дослідження

оцінювання якості електронних засобів навчання[Електронний ресурс]: Інформаційні Маркетингта засоби навчання. – 2009. – №2. – Режимдоступу до журн.: http://www.ime.eduua.net/em10/emg.html.

6. Мельник М.В. Формування професійних знаньучнів професійних училищ у процесі позаурочноїроботи з природничоматематичних дисциплін:автореф. дис... канд. пед. наук: спец. 13.00.04“Теорія та методика професійної освіти” / М.В.Мельник. – Вінниця, 2005. – 20 с.

7. Педагог професійної школи [Текст]:Методичний посібник (за матеріаламиВсеукраїнського науковометодичного семінару“Інноваційні методики у професійній підготовцікваліфікованих робітників (21 вересня 2009 р.)”/ За заг. ред. Т.М. Герлянд. – К.: ІПТО АПНУкраїни, 2009. – Вип. 1. – 232 с.

8. Шевченко Л.С. Формування професійних знаньмайбутніх кваліфікованих робітників засобамимультимедіа: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / ШевченкоЛюдмила Станіславівна. – Вінниця, 2006. – 232 с.

9. Яковенко Т.В. Методика навчання майбутніхінженерівпедагогів проектуванню навчальнометодичного забезпечення модульної Маркетинг:дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Яковенко ТетянаВікторівна. – Х., 2006. – 303 с.




“Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на особистість, яка розвивається”.


“Справжній вихователь повинен бути попередником між школою, з одного боку, і

життям і наукою – з другого”. Костянтин Ушинський

педагог “... Учитель – це той, хто виховує і викохує нашу зміну, це той, хто вкладає в

маленькі голівки наших дітей найвищі ідеали людства, прищеплює їм любов до життя і до праці, прекрасне почуття колективу, честь і мужність, ясність у поглядах, безмежну жадобу до знань”.

Максим Рильський український поет, перекладач, публіцист

153 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Постановка проблеми. У сучасномусвіті залишається актуальноюпроблема підвищення ефективності

освіти особистості, вирішення якої залежить відпрофесійної компетентності вчителя, зокрема, відйого компетентності в вирішенні педагогічнихзадач здоров’язбереження, оскільки вонивизначають зміст педагогічного процесу ірезультати професійної діяльності вчителя,пов’язаної із збереженням здоров’я молодого

покоління. Це викликає необхідність теоретичнихдосліджень професійної компетентностімайбутнього вчителя, зокрема йздоров’язбережувальної.

Питання формування професійноїкомпетентності майбутнього вчителя розглядалиК. АбульхановаСлавська, А. Алферов, Ю. Варданян,О. Євсюков, В. Краєвський, Н. Кузьміна, В. Лозова,А. Маркова, Л. Мітіна, В. Сластьонін, Т. Сущенкота ін. Узагальнення підходів науковців до

УДК 371.134:57(07)Тамара Миронюк, здобувач кафедри хімії, екології та методик їх навчання

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНА СФЕРА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ

У статті висвітлено один із критеріїв здоров’язбережувальної компетентності мотиваційноціннісний. Встановлено, що в основному процес формування здоров’язбережувальної компетентностімайбутнього вчителя біології орієнтований на когнітивноінформаційний та практичнодіяльніснийкритерії, а в меншій мірі на мотиваційноціннісний. Доведено, що вдосконалення освітніх технологійпризводить до того, що педагогічний процес стає особистісноорієнтованим, а взаємодія викладачів істудентів – суб’єктсуб’єктною. Тому, на перший план висувається мотиваційноціннісний критерійздоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя біології.

Ключові слова: здоров’язбережувальна компетентність, мотиваційноціннісна сфера, освітнітехнології, майбутній вчитель біології.

Літ. 14.

Тамара Миронюк, соискатель кафедры химии, экологии и методик их обученияУманского государственного педагогического университеут имени Павла Тычины

МОТИВАЦИОННО-ЦЕННОСТНАЯ СФЕРА ЗДОРОВЬЕЗБЕРЕГАТЕЛЬНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ БИОЛОГИИ

В статье освещен один из критериев здоровьезберегательной компетентности мотивационноценностный. Установлено, что в основном процесс формирования здоровьесберегательнойкомпетентности будущего учителя биологии ориентирован на когнитивноинформационный ипрактически деятельностный критерии, а в меньшей степени на мотивационноценностный. Доказано,что усовершенствование образовательных технологий приводит к тому, что педагогический процессстановится личностноориентированным, а взаимодействие преподавателей и студентов субъектсубъектным. Поэтому, на первый план выдвигается мотивационноценностный критерийздоровьесберегательной компетентности будущего учителя биологии.

Ключевые слова: здоровьесберегательная компетентность, мотивационноценностная сфера,образовательные технологии, будущий учитель биологии.

Tamara Myronyuk, Applicant of the Chemistry, Ecology and Methods of Teaching DepartmentUman Pavlo Tychyna State Pedagogical University

THE MOTIVATIONAL-VALUE SPHERE SPHERE OF HEALTH SAVING COMPETENCEOF FUTURE BIOLOGY TEACHERS

The article highlights the motivationalvalue criterion as one of component of health saving competence. It hasbeen established that the process of formation of health saving competence of future biology teachers is focused moreon cognitive and informational as well as practical criteria, but to a lesser extent on the motivational value. It has beenproved that the improvement of educational technologies leads to the fact that the educational process turns to bestudentoriented, and the interaction between teachers and students is defined as subjecttosubject cooperation.Therefore, the motivationalvalue criterion of health saving competence of future biology teachers dominates.

Keywords: health saving competence, otivationalvalue sphere, an educational technology, a futurebiology teacher.

© Т. Миронюк, 2016

МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНА СФЕРА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ

154

визначення змісту й умов формуванняпрофесійної компетентності майбутнього вчителядозволяє інтерпретувати його здоров’язбережувальнукомпетентність як інтегративну якість особистості,що включає сукупність знань про людину та їїздоров’я, здоровий спосіб життя; мотиви, якімають здоров’язбережувальну спрямованість повідношенню до себе і навколишнього світу, якіспонукають до ведення здорового способу життя;потреба в освоєнні способів збереження свогоздоров’я, орієнтованих на самопізнання ісамореалізацію, а також як складник професійноїкомпетентності.

Для визначення особливостей структурнихскладників здоров’язбережувальної компетентностіпотребує розгляду критеріальна база.

У психологопедагогічній літературі існуютьрізні підходи до визначення об’єктивних критеріївефективності та якості навчальновиховногопроцесу. Але в той же час в теорії та практиціпедагогічної освіти існують загальні вимоги довиділення і обґрунтування критеріїв, які зводятьсядо того, що вони, поперше, повинні відображатиосновні закономірності формування особистості,подруге, з допомогою критеріїв маютьвстановлюватися зв’язки між усіма компонентамидосліджуваної системи і, потретє, якісніпоказники повинні виступати в єдності зкількісними.

В якості основного критерію здоров’язбережувальноїкомпетентності майбутніх учителів біології обранопідвищення рівня її сформованості. Крім того, мидійшли висновку про неможливість вибору одногопоказника, який дозволив би нам кількісно іякісно виміряти ці зміни.

Виходячи з аналітичного огляду психологопедагогічної літератури, а також досвіду роботиу вищій школі вважаємо, що в якості фіксованихпоказників має використовуватися система ознак,що відображає рівень сформованостіздоров’язбережувальної компетентностімайбутнього вчителя біології.

Аналіз основних досліджень та публікації.Аналіз робіт М. Богданова, Т. Бондаренко,Д. Вороніна, Т. Гиголаєвої, Е. Дзятковської,І. Зимньої, О. Кокоріної, Т. Лапико, Е. Мамонтова,Н. Поліщук, С. Морозової, Дж. Равена, Р. Рожнова,А. Старикова, Л. Тихомирової, В. Успенської,Ю. Шафран дозволив поставити питання прокомпонентну природу здоров’язбережувальноїкомпетентності як складної системи в процесірозвитку і формування особистісної якості.Науковцями критерії здоров’язбережувальноїкомпетентності розглянуті в умовах спеціальнихдосліджень. Вони відображають існуючі зв’язки

між складовими здоров’язбережувальноїкомпетентності та складаються із компетенцій абокритеріїв, кількість яких варіює в різних межах.

Нами здоров’язбережувальна компетентністьрозглядається як необхідна складова професійноїпідготовки майбутніх учителів біології, якаутворена: єдністю стійкої мотивації на здоровийспосіб життя та ціннісного ставлення до власногоздоров’я та здоров’я оточуючих (мотиваційноціннісний критерій); фундаментальнимибазовими знаннями студентів про здоров’я тайого складові, і здоровий спосіб життя, способиоздоровлення і підвищення резервів здоров’я якскладних соціальноособистісних і психофізіологічнихявищ, знань змісту здоров’язбережувальноїкомпетентності (когнітивноінформаційнийкритерій); практичними вміннями та досвідомреалізації здоров’язбережувальної діяльності,необхідними для збереження і підтримки здоров’я(практичнодіяльнісний критерій), що орієнтує навдосконалення здоров’я всіх освітнього процесу.

Мотиваційноціннісний критерій, якийобумовлений сукупністю знань і практичнихумінь, включає сформованість у студентів стійкоїжиттєвої мотивації на пріоритет здоров’я таорієнтує їх на здорову життєдіяльність.

Мотиваційноціннісний критерій, на думкуТ. Гиголаєвої, є пріоритетом цінності здоров’я всистемі поглядів майбутнього педагога.Сформованість мотиваційноціннісної сферимайбутнього вчителя сприяє точномуцілепокладанню і проектуванню його діяльності,визначає пріоритети педагогічної діяльності [4, 18].

Мета статті. Мотиваційноціннісний критерійздоров’язбережувальної компетентності студентіввизначає мету професійної підготовки вчителя,мотиви, потреби, а також регламентуєспрямованість цього процесу. Він визначаєінтерес до процесу пізнання, пов’язаний з йогоставленням до змісту діяльності, що включаєпотреби і бажання зрозуміти не тільки знання, ай способи їх отримання. Під мотивами В. Оржеховськарозуміє почуття і думки, що спонукають до певноїдіяльності або конкретних дій. Це внутрішніспонукальні сили, що сприяють виконаннюпевних вимог, у даному випадку – формуваннюкультури здоров’я [12, 23].

Виклад основного матеріалу. Мотивиявляють собою, як зазначає І. Зимня, “стриженьособистості, до якого “стягуються” такі їївластивості, як спрямованість, ціннісні орієнтації,установки, соціальні очікування, емоції, вольовіякості” [6, 219 – 220].

У цілому поняття “мотив” позначаєусвідомлювану людиною причину поведінки й



155 Молодь і ринок №7 (138), 2016

діяльності. Однак будьяка форма людськоїповедінки може бути пояснена як внутрішніми(психологічними), так і зовнішніми (умовами йобставинами) причинами. Суб’єкта можутьспонукати до певної діяльності різні мотиви:інтерес до змісту та процесу діяльності, почуттяобов’язку перед суспільством, прагнення досамоствердження тощо. Тому мотивами вконкретній ситуації при одній і тій же потребіможуть виступати різні предмети, а сукупністьнаявних мотивів у своїй інтегративній єдностісприяє формуванню мотивації [8].

Теоретичний аналіз досліджень Н. Кона,С. Маслоу, К. Роджерса, Л. Станкевича та ін.свідчить про те, що важливу роль у підготовцімайбутніх учителів відіграє мотивація, яка єпусковим механізмом всієї діяльності людини.

Від того, яким є якісний рівень мотиваціїздоров’язбереження майбутнього вчителя біології(активного творення або інертності, що веде досаморуйнування), наскільки вона соціально,професійно орієнтована (зовнішня чи внутрішня),залежить і активність студента педагогічного ВНЗщодо формування у нього здоров’язбережувальноїкомпетентності.

Мотивація використовується в усіх сферах, щодосліджують причини і механізми поведінкилюдей. За виявами і функціями вони поділяютьсяна три відносно самостійні класи. Так, запричинами активності організму аналізуютьсявияви інстинктів і потреб; за спрямованістюактивності – вияви мотивів як причин виборуспрямованості поведінки; за регуляцією динамікиповедінки – вияви емоцій, почуттів і установок уповедінці людини.

Однак визначальним моментом у мотивації ємета. Уміння ставити мету щодо діяльності,прагнення досягти її є суттєвою характеристикоюмотивів.

Мотив до здоров’язбереження у студентівформується на основі потреби бути здоровими іє похідним від біологічної потребисамозбереження. Задоволення цієї потребиспрямовує студента на зміцнення здоров’я і єдієвою силою для оволодіння вміннями танавичками здорового способу життя.

Найбільш прийнятною для впровадження уВНЗ є така структура реалізації мотивів доздоров’язбереження, здорового способу життя,культури здоров’я:

1) зосередження уваги студентів наособистісному та соціальному значенні здоров’яі культури здоров’я;

2) отримання інформації про здоров’я і експресоцінка функціонального стану та рухових

можливостей організму, діагностування здоров’яз метою виявлення рівня фізичного, психічного,соціального і духовного здоров’я;

3) вибір мотивів усвідомлення потреби уздоровому способі життя, культурі здоров’я;

4) вибір рішення (постановки мети).Нерідко усвідомлення мотиву підмінюється

мотивуванням – раціональним обґрунтуваннямвчинку, що не відбиває дійсних спонуканьлюдини. За допомогою мотивування особистістьнерідко виправдовує свої дії і вчинки і узгоджуєїх зі своїми особистісними нормами. Чим повнішеі точніше людина усвідомлює свої мотиви, тимсильніша її влада над власними вчинками.

Мотив діяльності, на думку Г. Місіної, цеспонукання людини до дії, але це також думки іпочуття людини, що спонукають її до здійсненнядіяльності. Саме тому незаперечним є факт, щодіяльність завжди мотивована [10, 89].

Це узагальнення про природу такого складногофеномену, як мотив, в нашому дослідженніслужить теоретичною основою для опису мотивівздоров’язбережувальної діяльності суб’єктівосвітнього середовища ВНЗ. Мотив зберегти ізміцнити здоров’я студентів через оволодінняними основами здорового способу життя, а такожстворити у ВНЗ умови для забезпеченняфізичного, психічного і соціального благополуччястудентів, профілактики їх девіантної поведінки,можна розглядати як домінуючий в структуріздоров’язбережувальної компетентностімайбутнього вчителя біології.

Мотиви визначають ціннісні орієнтаціїособистості. Існує і зворотний зв’язок. Ці ідеївисунуті Л. Виготським, А. Леонтьєвим,С. Рубінштейном, А. Сідельковським.

В основі формування здоров’язбережувальноїкомпетентності лежать цінності, ціннісніорієнтації, ціннісні установки, потреби, томуважливо з’ясувати ціннісний аспект даноїпроблеми. Аналіз філософської, психологопедагогічної літератури дає підставистверджувати, що поняття “цінність”розглядається в широкому контексті. Так, поняття“цінність” у психологічному словникутлумачиться як “будьякий об’єкт” (зокремаідеальний), який має життєво важливе значеннядля суб’єкта (індивіда, групи, етносу) [9, 436].Відповідно до визначення в соціологічномусловнику, “цінність” – це “властивість суспільногопредмету задовольняти певні потреби соціальногосуб’єкта (людини, групи людей, суспільства” [13, 87].

Так, М. Рокич визначає цінності як “стійкепереконання в тому, що певний спосіб поведінкиабо кінцева мета існування переважно з особистої


156

або соціальної точок зору, чим протилежний абозворотний спосіб поведінки, або кінцева метаіснування” [14, 5]. На його думку, цінностіособистості характеризуються такими ознаками:прояв цінностей простежуються в культурі,суспільстві і особистості; вплив цінностейпростежується практично у всіх соціальнихфеноменах, що заслуговують вивчення; загальнечисло цінностей, які є надбанням людини,порівняно невелике; всі люди володіють однимиі тими ж цінностями, хоч і в різному ступені;цінності організовані в системи [14, 3].

На підставі узагальнення вищесказаного мирозділяємо думку В. Бобрицької [3], якавиокремлює сутнісні характеристики поняття“цінність”, як складника мотиваційної сфериособистості. Отже, цінність є: 1) те, щозадовольняє інтереси і потреби особистості;2) особливою індивідуальною реальністю, сутьякої полягає у її позитивній значущості;3 ) “маркером” особливої значущості речей,процесів, ідей для життєдіяльності суб’єкта; 4) те,що впливає на мотивацію і вибір способівповедінки людини.

На кожній стадії розвитку особистості вибірпереважаючого механізму формування ціннісноїсистеми визначається складним комплексомвнутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішніпсихологічні чинники і чинники зовнішньогосоціального середовища визначають особливостірозвитку системи ціннісних орієнтацій,взаємодіючи між собою при здійсненні тієї абоіншої діяльності [7].

В педагогічному словнику поняття “ціннісніорієнтації” тлумачиться як вибіркова, відносностійка система спрямованості інтересів і потребособистості, зорієнтована на певний аспектсоціальних цінностей [5].

Отже, ціннісні орієнтації являють собоюособливі психологічні утворення, що завжди єієрархічною системою та існують в структуріособистості тільки як її елементи.

У педагогічному процесі цінності спочаткувиступають в ролі ціннісних установок, які, усвою чергу, є основою для формування цінніснихорієнтацій і культурних норм. Культурна(ціннісна) норма – загальноприйнята вимога, щорегулює поведінку людей. Ціннісні установкибудуть прийняті людиною, стануть її цінніснимиорієнтаціями, якщо будуть нею пережиті,торкнуться її емоційної сфери. Ціннісні орієнтаціївпливають на потреби і мотиви діяльностілюдини, визначають її поведінку. У світлі цихположень здоров’я можна розглядати як цінніснийоб’єкт, ціннісні орієнтації на важливість його

заощадження – як реалізацію цінніснихустановок, а здоровий спосіб життя – як ціннісну(культурну) норму.

Мотиваційна сфера досить часто ідентифікуєтьсяз категорією “потреба” (Л. Божович, Л. Виготський,І. Зимня), тобто нагальною потребою людини утому, без чого життя не може бути повноцінним.До переважаючих в загальному спектрі потребналежить потреба здоров’я, що визначає весьпроцес мотивації людини в діаді “Я і моєздоров’я”.

У дослідженні ми виходимо з уявлення протриєдність фізичного, психічного, духовноморального здоров’я. Всі три аспекти перебуваютьу взаємозв’язку та взаємозумовленості. Такерозуміння здоров’я педагогами є одним з факторівформування у них здоров’язбережувальнихціннісних орієнтацій. Виходячи з триєдностіздоров’я і ставлячи за мету формуванняздоров’язбережувальних ціннісних орієнтацій,Е. Башмакова умовно виділяє три ціннісніорієнтації: ціннісна орієнтація на збереженняфізичного здоров’я, ціннісна орієнтація назбереження психічного здоров’я і цінніснаорієнтація на збереження духовноморальногоздоров’я [2, 88].

У дослідженні враховувалося, що біологія якнавчальний предмет в загальноосвітній школі,може здійснити свій внесок у формуванняціннісного ставлення до здоров’я молодогопокоління. Специфічними цінностями, що входятьв зміст біологічної освіти, виступають ціннісніаспекти компонентів живої природи, їхрізноманіття та взаємозв’язок з навколишнімсередовищем [1, 22].

Як зазначає Н. Недоспасова, формуваннямотиваційноціннісного критерію відбувається наоснові формування світогляду, внутрішніхпереконань людини, які визначають рефлексію інабуття певної системи духовних, вітальних,медичних, соціальних і філософських знань, щовідповідають фізіологічним і нейропсихологічнимвіковим особливостям; пізнання законівпсихічного розвитку людини, її взаємин з собою,природою, навколишнім світом [11, 44].

Мотиваційноціннісний критерій виконуєорієнтовнодіагностичну функцію. За допомогоюцієї функції майбутній вчитель біології сприймаєі інтерпретує особливості природних явищ, якіскладають для нього певну цінність.

Показниками мотиваційноціннісногокритерію є: ціннісні відношення, мотивація іставлення до формування індивідуального стилюздорового способу життя, висока мотивація наформування здоров’язбережувальних якостей;



157 Молодь і ринок №7 (138), 2016

переконаність в необхідності передачі своїх знаньдля здоров’язбереження учням; виявленняпізнавального інтересу до проблеми збереженняздоров’я; усвідомлення персональноївідповідальності за своє здоров’я, повагу ідотримання прав інших людей на здоров’я,здоровий спосіб життя; готовність реалізовуватиздоров’язбережувальні технології у своїйпрофесійній діяльності, ціннісне ставлення доподій, до людей, до себе – образ “Я – педагогдослідник”.

Висновки. Отже, в основному процесформування здоров’язбережувальної компетентностімайбутнього вчителя біології орієнтований накогнітивноінформаційний та практичнодіяльнісний критерії, а в меншій мірі намотиваційноціннісний. Однак вдосконаленняосвітніх технологій призводить до того, щопедагогічний процес стає особистісноорієнтованим, а взаємодія викладачів і студентівсуб’єктсуб’єктною. Тому, на перший планвисувається мотиваційноціннісний критерійздоров’язбережувальної компетентностімайбутнього вчителя біології.

1. Азизова И.Ю. Формирование ценностныхориентаций у учащихся при обучении биологии вкурсе “Человек и его здоровье”: дисс. …кандидата пед. наук: 13.00.02 / Азизова ИринаЮнусовна. – СПб., 2002. – 142 с.

2. Башмакова Е.А. Формированиездоровьесберегающих ценностных ориентацийпедагога: дисс. … кандидата пед. наук: 13.00.01 /Башмакова Елена Анатольевна. – М., 2007. –181 с.

3. Бобрицька В.І. Здоров’я в ієрархії цінностеймайбутніх учителів / В.І. Бобрицька // Ріднашкола. – 2003. – № 10. – С. 66 – 69.

4. Гиголаева Т.В. Формирование у студентовпедагогического вуза готовности к реализацииздорового образа жизни: автореф. дисс. насоискание учен. степени канд. пед. наук: 13.00.02.“Теория и методика обучения и воспитания(социальное воспитание в общеобразовательной

и высшей школе)” / Т.В. Гиголаева. – Кострома,2006 – 28 с.

5. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник / Гончаренко С.У. – К.: Либідь, 1997. –374 с.

6. Зимняя И.А. Педагогическая психология:учеб. для вузов. / Зимняя И.А. – [2е изд., доп.,испр. и пер.]. – М.: Логос, 2004. – 273 с.

7. Іванчук А.П. Особливості цінніснихорієнтацій студентської молоді (на прикладікроскультурного дослідження) [Електроннийресурс] / А.П. Іванчук // Вісник психології ісоціальної педагогіки. – 2010. – Вип. 3. – Режимдоступу до збірника:h t t p : / / w w w . p s y h . k i e v . u a / І в а н ч у к _А.П._Особливості_ціннісних_орієнтацій_студентської_молоді_(на_прикладі_кроскультурного_дослідження).

8. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы /Ильин Е.П. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с.

9. Краткий психологический словарь / [ред.А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский]. – [2е изд.].– Ростов н/Д: ФЕНИКС, 1998. – 512 с.

10. Мысина Г.А. Создание условий дляобеспечения физического, психического исоциального благополучия студентов вздоровьесберегающей образовательной средевуза: дисс. … доктора пед. наук: 13.00.08 /Мысина Галина Анатольевна. – Тула, 2011. –433 с.

11. Недоспасова Н.П. Использованиездоровьесберегающих подходов при созданиимуниципальной образовательной сетипредпрофильного образования / Н.П. Недоспасова // Валеология. – 2004. – № 4. – С. 43 – 44.

12.Оржеховська В. Педагогіка здоровогоспособу життя: стратегія розвитку / ВалентинаОржеховська // Молодь і ринок. – 2007. – № 8. –С. 20 – 26.

13.Энциклопедический социологическийсловарь / [ред. Осипов Г.В.]. – М.: ИСПИ РАН,1995. – 940 с.

14.Rokeach M. The nature of human values /Rokeach M. – New York: Free Press, 1973. – 438 p.



“Вихователь! – якою величною має бути тут душа. Справді, щоб творити людину, необхідно самому бути або батьком, або більше, ніж людиною”.

Жан-Жак Руссо французький філософ

158

Постановка проблеми. Сучаснийрозвиток інформаційного суспільствасупроводжується стрімкими змінами

в професійній діяльності фахівців, що потребуєнеобхідності оперувати інформацією якдомінуючим об’єктом діяльності. Це, своєючергою, висуває досить жорсткі вимоги до рівнякваліфікації майбутніх фахівців, і до змісту їхньоїпідготовки. За цих обставин освітній процес маєставити акцент на формуванні професійнихкомпетентностей, здатних забезпечити

майбутньому фахівцеві можливість використовуватиінформаційні технології як дієвий інструмент приздійсненні професійної діяльності. Створеннявідповідних умов в процесі професійноїпідготовки студентів технічних університетівсприятиме формуванню інформаційноїкомпетентності та виступатиме чинником, якийможе наблизити випускника вищого навчальногозакладу до реалій виробничої діяльності.

Актуальність питання формуванняінформаційної компетентності студентів технічних

УДК 37.026

Тарас Остапчук, аспірант Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

У статті визначено організаційнопедагогічні умови формування інформаційної компетентностістудентів технічних університетів. Здійснено теоретикометодичне обґрунтування кожної іззапропонованих організаційнопедагогічних умов щодо її ефективності у процесі формуванняінформаційної компетентності студентів технічних університетів. Запропоновано комплекс, що включаєзабезпечення мотивації, технологізації навчального процесу, орієнтування на міжнародні стандарти.Розглянуто особливості реалізації визначених організаційнопедагогічних умов.

Ключові слова: організаційнопедагогічні умови, інформаційна компетентність,конкурентоздатність, студент технічного університету, інформаційнокомунікаційні технології,Інтернеттехнології.

Табл. 1. Рис. 1. Літ. 15.

Тарас Остапчук, аспирантНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

ОБОСНОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИОННО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УСЛОВИЙФОРМИРОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СТУДЕНТОВ

ТЕХНИЧЕСКОГО УНИВЕРСИТЕТАВ статье определены организационнопедагогические условия формирования информационной

компетентности студентов технических университетов. Осуществлено теоретикометодическоеобоснование каждой из предложенных организационнопедагогических условий для ее эффективности впроцессе формирования информационной компетентности студентов технических университетов.Предложен комплекс, включающий обеспечение мотивации, технологизации учебного процесса,ориентации на международные стандарты. Рассмотрены особенности реализации определенныхорганизационнопедагогических условий.

Ключевые слова: организационнопедагогические условия, информационная компетентность,конкурентоспособность, студент технического университета, информационнокоммуникационные

технологии, Интернеттехнологии.

Taras Ostapchuk, Postgraduate student Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv

THE JUSTIFICATION OF ORGANIZATIONAL-PEDAGOGICAL CONDITIONS OFFORMATION OF INFORMATION COMPETENCE OF ENGINEERING STUDENTS

The article defines the organizational and pedagogical conditions of formation of information competenceof students of technical universities. It deals with the theoretical and methodical substantiation of each of theproposed organizational and pedagogical conditions for its effectiveness in the process of formation ofinformation competence of students of technical universities. The author provides the complex that includesproviding the motivation, technologizing of educational process, and orientation to the international standards.The article deals with the features of the implementation of certain organizational and pedagogical conditions.

Keywords: an organizational and pedagogical conditions, an informational competence, competitiveness,a student of technical university, an information and communication technologies, Internеt technologies.

© Т. Остапчук, 2016


159 Молодь і ринок №7 (138), 2016

університетів підтверджено змістом їхньоїдіяльності на сучасному етапі розвитку технічноїсфери, досвідом їхньої підготовки в розвинутихєвропейських країнах, вимогами роботодавцівтощо. Тому постає питання про визначеннякомплексу організаційнопедагогічних умов, заяких процес формування інформаційноїкомпетентності буде максимально ефективним, айого результати матимуть ознаки сталогорозвитку в структурі професійнихкомпетентностей.

Отже, беручи до уваги це міркування, метоюстатті визначаємо теоретикометодичнеобґрунтування кожної із запропонованих намиорганізаційнопедагогічних умов формуванняінформаційної компетентності студентів технічнихуніверситетів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Унауковопедагогічній літературі під педагогічнимиумовами розуміють сукупність заходівпедагогічного процесу (об’єктивних можливостейзмісту, форм, методів, прийомів і матеріальнопросторового середовища), спрямованих навирішення поставлених завдань. Під необхіднимиумовами розуміють ті, які обумовлюютьпедагогічний процес, а під достатніми умовами –ті, які неодмінно викликають необхідну дію –ефективність протікання розглянутого процесу.Під ефективністю розуміють характеристику, щовідображає відношення між досягнутим іможливим результатами розглянутого процесу.

У таблиці 1 нами наведено порівняннявизначення поняття “педагогічні умови” рядувітчизняних та закордонних науковців.

Однак питання визначення організаційнопедагогічних умов формування інформаційноїкомпетентності студентів технічних університетівпотребує окремого дослідження.

Викладення основного матеріалудослідження. Спираючись на праці науковців ірезультати наших досліджень, виділимоорганізаційнопедагогічні умови, які дадуть змогуефективно здійснити формування інформаційноїкомпетентності студентів технічних університетів:

спрямованість в організації та реалізаціїаудиторної роботи на позитивноцінніснеставлення студентів технічного університету допроблеми формування професіоналізму;

інформатизація навчальновиховного тасоціокультурного середовища ВТНЗ;

орієнтація професійної підготовки студентівтехнічних університетів на вимоги європейськихта міжнародних стандартів щодо інформаційноїкомпетентності як чинника формуванняконкурентоспроможності на ринку праці.

З метою впровадження в навчальний процесвизначених організаційнопедагогічних умов намибуло проведено їх теоретичне обґрунтування.

1. Необхідність спрямованості в організаціїта реалізації аудиторної роботи на позитивноціннісне ставлення студентів технічнихуніверситетів до проблеми формуванняпрофесіоналізму в процесі навчання пов’язана з тим,що високий професіоналізм фахівця свідчить пронаявність у нього достатніх для ефективної практичноїдіяльності знань, умінь, здібностей і особистіснихвластивостей, які придбано чи поглиблено в процесіпрофесійної підготовки та саморозвитку.


Таблиця 1. Визначення поняття “педагогічні умови” вітчизняними та закордонними науковців

№ з/п

Визначення поняття “педагогічні умови” Автор

1. Єдність суб’єктивного і об’єктивного, внутрішнього і зовнішнього, сутності і явища

В. Андрєєв [1]

2. Необхідні й достатні обставини, від яких залежить ефективність навчальновиховного процесу

Ю. Бабанський [2]

3. Необхідні і достатні обставини, від яких залежить ефективність навчальновиховного процесу

Н. Бугаєць [3]

4. Є сукупністю об’єктів (речей, процесів, відносин тощо), необхідних для виникнення, існування або зміни даного об’єкта

Ф. Константинов [12]

5. Фактори, які забезпечують успішне навчання І. Лернер [9]

6. Необхідні і достатні обставини, від яких залежить ефективність оцінювання професійного становлення майбутнього вчителя

Л. Малаканова [10]

7. Певний комплекс засобів, прийомів, методів, змісту, що направлені на певний педагогічний процес або на вирішення поставлених завдань у рамках певного педагогічного процесу

Н. Яковлєва [14]

160

Обираючи шлях оновлення професійноїпідготовки студентів технічних університетів, булорозв’язано такі завдання:

позитивноціннісне ставлення до навчання,тобто орієнтації студентів на свідоме засвоєннязнань;

формування власної позиції людини усучасному перебігу подій;

створення умов для самодостатнього розвиткуособистості через формування здатності досамоосвіти, саморозвитку, самопізнання тасамооцінки.

Одним із головних компонентівсамовизначення є самосвідомість, якамістить сукупність не тількипрофесійних знань і вмінь, але й здатнудо самоосвіти, самовдосконалення ісамореалізації у сучасному суспільстві.Розуміння суспільної та особистоїнеобхідності праці виявляється увідповідних внутрішніх мотивах, завдякияким студент правильно оцінює змістсвоєї майбутньої професійної діяльності.

Без сумніву, технічна сфера діяльностіпотребує від них фахівців умінняреалізувати низку професійних функцій.А це, своєю чергою, зумовлюєнеобхідність створення оптимальнихумов для формування у студентів пакетупрофесійних знань, умінь і навичок,тобто формування професіонала, дохарактеристики якого можна віднести якпсихоаналітичні якості, педагогічні здібності танизку особистісних якостей (гнучкість,емоційність, емпатійність, самоконтроль,самовдосконалення, принциповість тощо).

Аналіз наукової педагогічної літератури зпитань мотивації діяльності особистості в процесіпрофесійної підготовки студентів дозволяєзазначити, що ця проблема висвітлювалась упрацях таких учених і педагогівпрактиків, якВ. Дайнеко [5], Е. Ільїн [8], Л. Романишина [11]та ін. Стверджується, що обов’язкова і неодміннаумова досягнення успіху в діяльності незалежновід того, який загальний і розумовий потенціаллюдини полягає у позитивній мотивації, углибокій і активній зацікавленості, у прагненнідосягти мети цієї діяльності. Саме вмотивовананавчальна діяльність є важливою умовоюформування майбутньої професійної діяльності,оскільки сукупність потреб і мотивів, а такожцілеспрямованість діяльності студента визначаєсенс його навчальнопізнавальної роботи.

В якості мотиваційних чинників навчальноїдіяльності можуть виступати: важливість

предмета для професійної підготовки; інтерес допевного предмета; якість викладання;співвідношення між труднощами оволодінняпевним предметом і особистісними здібностями;взаємостосунки з викладачем. Забезпечити їхможна шляхом вивчення особливостей кожногостудента: рівня засвоєних знань, ступеню проявуздібностей, потенційних можливостей,темпераменту, певної типологічної групи тощо.

Спираючись на дослідження науковців, мивиокремили наступні чинники позитивногоспрямування студентів до навчання (рис. 1).

Саме тому організаційнометодична системаінноваційного навчання розглядатиметься нами якцілісний процес формування професійногостановлення майбутнього фахівця, якийспрямовується на вироблення у студентівпозитивної мотивації до самоорганізації тасамодостатнього розвитку; бажання пізнаватинові факти, здобувати нові знання, проникати всуть явища, проявляти інтелектуальну активність,що сприятиме переходу зовнішніх мотивів увнутрішні.

2. Інформатизація навчальновиховного тасоціокультурного середовища ВТНЗ. Мованасамперед іде про створення професійнозорієнтованого інформаційного середовища, якевключає сукупність інформаційних ресурсів(фонди документів, інформаційних видань,традиційні та електронні бібліотечні фонди такаталоги, Інтерентвидання), комп’ютернутехніку, засоби доступу до національних йсвітових інформаційних джерел за допомогою ІКТ.

Інформатизація має охоплювати дозвіллєву тагромадську діяльність студентів технічних

Рис 1. Чинники позитивного спрямування студентів до навчання



161 Молодь і ринок №7 (138), 2016

університетів, передбачати систему стимулівінформаційної діяльності. Ми вважаємо, щореалізація зазначеної умови пов’язана також зінформаційнодидактичним забезпеченнямвивчення базових та спеціальних курсів, щопередбачає розробку та впровадження унавчальновиховний процес електроннихнавчальних курсів з усіх навчальних предметів тасукупності навчалометодичних матеріалів знавчальних дисциплін, а також забезпеченнястудентів вільним використанням ІКТ з метою:

використання офісних програм для поточноїнавчальної роботи (підготовка навчальнихматеріалів для навчального процесу, підготовкарефератів, проектів, курсових та дипломних робіт,виконання та оформлення результатів науководослідних та науковометодичних робіт);

використання послуг Інтернету (електроннапошта, соціальні мережі, пошук інформації вІнтернеті, спілкування в реальному часі, участьу телеконференціях тощо);

використання професійних пакетів длявиконання навчальних та науководослідних робіт;

вільного спілкування студентів між собою таз викладачем у процесі навчання.

Слід враховувати думку М. Жалдака, що “привикористанні ІКТ в навчальному процесі мова неповинна йти лише про вивчення певногонавчального матеріалу, а перш за все провсесторонній і гармонійний розвиток особистостіучнів, їх творчих здібностей” [6].

Інформатизація навчального простору дозволяєоптимізувати процес навчання у таких напрямках:

активізація навчання (ІКТ мобілізуютьінструментарій перевірки, калькуляції та аналізуінформації, активізують процес аналізустудентами нової інформації);

заохочення взаємодії і співпраці середстудентів, викладачів та експертів незалежно відтого, де вони знаходяться;

створення умов для творчого навчання,сприяє створенню нових інформаційних продуктівбез часових та територіальних обмежень;

створення нових можливостей в оцінюванніпрофесійних компетенцій, дозволяє студентамдосліджувати й аналізувати швидше, аніж призадіянні традиційних методів навчання;

сприяє стимулюванню природної активностістудентів:

розумової, котра реалізується в інтенсивностілогічного мислення, генеруванні ідей,проектуванні, конструюванні, моделюванні,дослідженні, виявленні творчої уяви,спостережливості, здійсненні аналітикосинтетичних операцій;

емоційної, що знаходить відображення в появіемоційної напруги, переживаннях, формуваннівпевненості у собі;

активності в самостійній практичнійдіяльності – спочатку в умовах навчання, а вмайбутньому – в умовах виконання професійнихфункцій.

Безумовно, використання ІКТ, особливоІнтернеттехнологій пов’язано з організацієюінформаційної комунікації у соціокультурномусередовищі, що сприяє розвитку комунікативнихякостей та формуванню моральновольовихякостей студентів, ціннісного ставлення досуб’єктів комунікації та одержаної інформації;Інтернеттехнологій виступають навігаційноюструктурою, що забезпечує інтерактивність –можливість безпосередньої взаємодії зпрограмними ресурсами.

Як зазначає І. Старовікова, комунікативніякості особистості, які частково відносяться довзаємодії в системі “Людинакомп’ютер”включають уміння адекватно сприймати йоцінювати чужу думку, представляти інформаціюу такій формі, котра сприяє продуктивному ходудискусії, знаходити спільні рішення за схемою“тезаантитезасинтез”, складати конструктивніпрограми для досягнення спільних цілей [4].

Таким чином, застосування комплексуінноваційних технологій навчання сприяєздійсненню як теоретичної, так і практичноїпідготовки студентів технічних університетів,формуванню вмінь практичного застосуваннязнань з різноманітних галузей науки та техніки,розвитку творчого мислення і професійноїмобільності студентів.

3. Орієнтація професійної підготовки студентівтехнічних університетів на вимоги європейських таміжнародних стандартів щодо інформаційноїкомпетентності як чинника формуванняконкурентоспроможності на ринку праці.

За наявності потужного педагогічногопотенціалу, визнаних освітніх традицій і привражаюче високому рейтингу за кількіснимипоказниками освіти Україна демонструєневідповідно низьку позицію в рейтингу за якістюпрофесійної підготовки, що сигналізує проприховані проблеми й призводить до певнихсуперечностей. Система вищої освіти тапрофесійної підготовки вважається однією зконкурентних переваг України. За цієюскладовою останнім часом країна посідала 43місце в світовому рейтингуконкурентоспроможності [7, 132] помітноскоротивши відставання від країн ЄС, і навітьобігнавши Словакію, Румунію та Болгарію. Рівень


162

менеджменту освітніх закладів (децентралізаціяуправління, диверсифікація джерел фінансуваннятощо), все ще помітно відстає від кращих світовихстандартів: Україна займає 71 місце за цимпоказником, відстаючи від країн ЄС. Невеликимзалишається відсоток витрат на освіту відвалового національного доходу, проте собівартістьнавчання в українських закладах технічної освітиє порівняно невисокою [13, 31 – 32].

Ця обставина спонукає до орієнтуванняфахової підготовки майбутніх інженерів в аспектіформування інформаційної компетентності назміст європейських і міжнародних стандартів,вимоги працедавців і потреби ринку, що, на нашудумку, може бути визначено як одну зорганізаційнопедагогічних умов зазначеногопроцесу. При цьому важливо врахувати вимогистандартів до формування інформаційноїкомпетентності, їх спрямованість на результатинавчального процесу та вимоги стандартів докомпетенцій фахівців при здійсненні професійноїдіяльності. Поступ світової спільноти увиробленні єдиних підходів при формуванніінформаційної компетентності у майбутніхфахівців проявляється в адаптації американськогостандарту для вищої освіти “Information LiteracyCompetency Standards for Higher Education”асоціації ACRL до умов освітніх систем багатьохрозвинутих країн [15]. Основні положення цьогостандарту визначають вимоги до рівнясформованості інформаційних компетенційвідносно п’яти аспектів. Зокрема, вінрегламентує, що інформаційнокомпетентнийстудент здатний:

визначати характер і обсяг необхідноїінформації;

ефективно здійснювати доступ донеобхідної інформації;

критично оцінювати інформацію та їїджерела і включати обрану інформацію у своюбазу знань і систему цінностей;

ефективно використовувати інформаціюдля досягнення конкретної мети, індивідуальноабо у складі групи;

розуміти економічні, юридичні й соціальніпитання, пов’язані з використанням інформації, івикористовувати інформацію етично та юридичноправильно [15].

Доказом актуальності цієї організаційнопедагогічної умови вважаємо прагненняЄвросоюзу до створення справжньогоєвропейського ринку кваліфікованих фахівців.

Законодавцем у цій справі виступає Федераціяєвропейських інженерних асоціацій (FEANI), щооб’єднує близько 350 інженерних і наукових

асоціацій 32 європейських країн і майже 4мільйони професійних інженерів. У жовтні 2014року до неї долучилася і Україна.

Сьогодні FEANI реалізує три напрями закредитації інженерних спеціальностей тасертифікації професійних інженерів:

FEANI INDEX, тобто перелік інженернихпрограм (спеціальностей), які відповідаютьстандартам освіти; акредитовані, або офіційновизнані на національному рівні; відповідаютьєвропейському рівню і визнані на території ЄС;

Engineering Card (“Паспорт” або “Картка”інженера), кожен власник якого вноситься взагальноєвропейський реєстр FEANI, якийзнаходиться в Брюсселі;

EUR ING (“Європейський інженер”) –почесний титул, кандидати на отримання якогоповинні мати гарну інженерну освіту,багаторічний досвід інженерних досліджень,аналізу та проектування, а також дотримуватисяпрофесійної етики.

Таким чином, виконання організаційнопедагогічної умови щодо орієнтування на змістєвропейських стандартів, які узгоджуються ізвимогами до професійної підготовки майбутніхінженерів у межах наявних стандартів, програм івимог роботодавців, дасть змогу здійснюватипідготовку конкурентоспроможних на світовомуринку праці фахівців технічної галузі.

Висновки. Отже, у результаті дослідженнянами визначено організаційнопедагогічні умови,реалізація яких забезпечить ефективністьформування інформаційної компетентностістудентів технічних університетів. Урахуваннявпровадження обґрунтованих вище організаційнопедагогічних умов дасть змогу створитиоптимальне навчальне середовище, спрямованена досягнення високих результатів у формуванніінформаційної компетентності компетентностістудентів технічних університетів.

Подальші наукові пошуки можуть бутиспрямовані на визначення засобів реалізаціїзазначеного комплексу організаційнопедагогічних умов формування інформаційноїкомпетентності студентів технічних університетів.

1. Андреев В.И. Педагогика: Учебный курс длятворческого саморазвития. – 3е изд. – Казань:Центр инновационных технологий, 2003. – 608 с.

2. Бабанский Ю.К. Проблемы повышенияэффективности педагогических исследований. –М.: Педагогика, 1982. – 192 с.

3. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика.Учебник для вузов – СПб: Издательство“Питер”, 2000. – 304 с.



163 Молодь і ринок №7 (138), 2016

4. Гендина Н.И., Колкова Н.И., Скипор И.Л.,Стародубова Т.А. Формирование информационнойкультуры личности в библиотеках иобразовательных учреждениях. – М.: Школьнаябиблиотека, 2003. – 296 с.

5. Дайнеко В.І. Мотивування освіти –важливий фактор її продуктивності /В.І. Дайнеко // Нові технології навчання. – 1995.– Вип.14. – С. 45 – 47.

6. Жалдак М.І. Професійна діяльність вчителята інформаційні технології // Освіта. – №11(5087). –2004. –3 – 10 березня.

7. Звіт про Конкурентоспроможність України2009 [Електронний ресурс] // Фонд“ЕфективнеУправління” у співробітництві з ВсесвітнімЕкономічним Форумом [сайт]. – Режим доступу:http://www.fed.org.ua – Назва з екрану.

8. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы /Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2000. – 512 c.

9. Лернер И.Я. Процесс обучения и егозакономерности. – М.: Знание, 1980. – 96 с.

10. Малаканова Л.В. Оцінювання професійногостановлення майбутнього вчителя у процесівивчення курсу “Основи педагогічноїмайстерності”: Автореф. дис. на здоб. наук.ступ. канд. пед. наук. 13.00.04 / Харківський

держ. педагог. унт ім. Г.С. Сковороди. – Харків,2000. – 14 с.

11. Романишина Л.М., Островська Н.М.Мотивація підготовки майбутніх фахівців іособистісноорієнтований підхід у процесівивчення дисциплін гуманітарного циклу //Наукові записки Тернопільського національногопедагогічного університету. Серія: Педагогіка.– Тернопіль: ТНПУ, 2006. – №3. – С. 59 – 61.

12. Философская энциклопедия. Глав. ред.Ф.В. Константинов. – М., Сов. энциклопедия,1970. – 740 с.

13. Штефанич Д.А. Особливості ціноутворенняна ринку освітніх послуг / Д.А. Штефанич, С.Б. Семенюк// Науковий вісник Волинського національногоуніверситету імені Лесі Українки: зб. наук. праць/ наук. ред. І.Я. Коцан. – Луцьк: ВидавництвоВНУ ім. Л. Українки, 2008. – № 7. – С. 29 – 34.

14. Яковлева Н.М. Теория и практикаподготовки будущего учителя к творческомурешению воспитательных задач: дис…дра пед.наук. – Челябинск, 2008. – 403 с.

15. Information Literacy Competency Standardsfor Higher Education [Electronic resource]. – Modeof access: http://www.ala.org/ acrl/standards/informationliteracycompetency.



“Якщо ти навчаєш, намагайся говорити коротко, щоб розум слухняний відразу ж зрозумів слова і зберігав їх у пам’яті правильно. Все, що зайве, зберігати розум наш не може”.

Квінт Горацій римський поет

“Від педагога залежить, чим стане серце дитини – ніжною квіткою чи засушеною

корою. Заповітна мрія кожного мислячого педагога – щоб серце вихованця було чутливим до кожного слова вихователя, щоб дитяча душа відгукнулась, мов ніжна струна, на тонку музику його душі”.


“Усталилася думка, що гра й навчання – протилежні речі. Тепер відоме інше.

Освітяни відкрили, що гра – це навчання, це один з найефективніших видів навчання. Ключ до успіху: перетворіть гру на навчальний дослід і переконайтеся, що навчання – це здебільшого приємність”.

Джін Марцолло американський педагог

164

Постановка проблеми. На сучасномуетапі, коли в Україні відбуваютьсязначні соціальні зміни, велике значення

надається збереженню психологічного іпсихічного здоров’я населенню. Один зі шляхів увирішенні цього завдання, на наше переконання,є активне залучення студентівмайбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапіїу професійній діяльності.

Формулювання мети статті і завдань.Вивчення теоретичних основ формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії у професійній діяльностізумовлює необхідність уточнити її зміст, оновити

форми і методи роботи, які спрямовані напідвищення рівня сформованості готовностімайбутніх психологів до використання засобівестетотерапії у професійній діяльності, визначитиподальшу програму науководослідної роботищодо її реалізації у вищих навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Створюючимодель формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапіїу професійній діяльності розглядаємо її як ціліснийта комплексний процес, але водночас єдністьструктурних елементів моделі підпорядковуєтьсязагальній меті, спрямована на реалізаціюсоціального замовлення і відповідних завдань.

УДК 378.147:159.9 – 057.87(043.3)

Вікторія Ратєєва, здобувач кафедри теорії і методики професійної освітиМіжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХПСИХОЛОГІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ЕСТЕТОТЕРАПІЇ

У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІУ статті представлено модель формування готовності майбутніх психологів до використання

естетотерапії у професійній діяльності. Презентовано авторську змістову модель формуванняготовності майбутніх психологів до використання засобів естетотерапії, у якій міститься мета,завдання, теоретикометодологічний, змістовий, методичний блоки, результат формування готовностімайбутніх психологів до використання засобів естетотерапії.

Ключові слова: естетотерапія, майбутні психологи, професійна підготовка, формування готовності.


Виктория Ратеева, соискатель кафедры теории и методики профессионального образованияМежрегиональной академии управления персоналом, г. Киев

МОДЕЛИРОВАНИЕ ПРОЦЕССА ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХПСИХОЛОГОВ К ИСПОЛЬЗОВАНИЮ СРЕДСТВ ЭСТЕТОТЕРАПИИ

В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИВ статье представлена модель формирования готовности будущих психологов к использованию

эстетотерапии в профессиональной деятельности. Представлено авторскую смысловую модельформирования готовности будущих психологов к использованию средств эстетотерапии, в которойсодержится цель, задачи, теоретикометодологический, содержательный, методический блоки,результат формирования готовности будущих психологов к использованию средств эстетотерапии.

Ключевые слова: эстетотерапия, будущие психологи, профессиональная подготовка,

формирование готовности.

Victoriya Ratyeyeva, Applicant of the Theory and Methodology of Professional Education DepartmentInterregional Academy of Personnel Management, Kyiv

MODELING OF THE PROCESS OF FORMATION OF READINESS OF FUTUREPSYCHOLOGIST FOR USING THE MEANS OF THE AESTHETICAL THERAPY IN

THEIR PROFESSIONAL ACTIVITYThe article presents a model of preparedness of formation of readiness of future psychologist for using

the means of the aesthetical therapy in their professional activity. The author presents the semantic model offormation of readiness of future psychologist for using the means of the aesthetical therapy,which contains theobjectives, tasks, the theoretical, methodological, contents, methodological blocks, and the result of the formationof of readiness of future psychologist for using the means of the aesthetical therapy.

Keywords: the aesthetical therapy, future psychologists, training, formation of readiness.

© В. Ратєєва, 2016

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ЕСТЕТОТЕРАПІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

165 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Дослідноекспериментальна робота проводиласяза декількома напрямами: моделювання процесуформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії у професійнійдіяльності та вивчення динаміки сформованостіцієї якості у студентівмайбутніх психологівобґрунтування педагогічних умов таудосконалення форм і методів формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії у професійній діяльності.

Ще до початку формувального етапупедагогічного експерименту на базіекспериментальних і контрольних вищихнавчальних закладів нами було проаналізованозміст, форми і методи діяльності зі студентами.Зазначимо, що у нашому дослідженні таким єосвітній процес вищого навчального закладу наоснові розробленої моделі формування готовностімайбутніх психологів до використання засобівестетотерапії у професійній діяльності.

Для того, щоб змоделювати процесформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії у професійнійдіяльності ми прийняли до уваги, що це ціліснийпроцес, спрямований на реалізацію важливогосоціального замовлення вищого навчальногозакладу – формування компетентного фахівцяшляхом створення емоційноціннісного просторуу освітньому середовищі вищого навчальногозакладу.

Розпочинаючи виконання цього завдання,виходили з того, що модель повинна представлятисобою систему, яка складається з окремих,взаємопов’язаних між собою елементів, щозабезпечує цілісність процесу формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії у професійній діяльності.

Зазначимо, що реалізація цього завданнявимагала врахування певних функцій педагогічноїдіяльності: мети, завдання, змісту, структури,форм, методів та принципів формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії у професійній діяльності.Нами було визначено, що модель належить доматеріалізованих, адже складається з мети,завдань, педагогічних умов, принципів, способиреалізації та очікуваний результат.

Відтак, видається важливим те, що наявністьнауково обґрунтованої моделі процесуформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії у професійнійдіяльності дозволяє спрогнозувати йогоподальший розвиток.

А це, на наше переконання, особливо важливодля освітнього процесу у вищих навчальних

закладах, адже таким чином можна змоделюватипозитивний результат підвищення рівнясформованості готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії у професійнійдіяльності.

Зазначимо, що основною суттєвоюхарактеристикою моделювання у педагогіці єопосередкованість, адже у якості своєрідногоінструменту пізнання виступає об’єкт,дослідження якого дає можливість отримати новізнання про явище, що вивчається. Доцільністьзастосування методу моделювання упсихологічних дослідженнях висвітлено унаукових працях К. Мілютіної [2] чим пояснюєтьсябагатоманітність його гносеологічних функцій, щодозволяє упорядкувати окремі знання увідповідну систему.

Акцентуємо увагу на те, що останній факторособливо важливий при описі моделі виховногопроцесу, оскільки виховна взаємодія і йогорезультат майже завжди розрізнені у часі іпросторі. Тож перспективність проектуваннямоделі формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапіїу професійній діяльності пов’язана із необхідністюусвідомлення динаміки культурноосвітніхпроцесів і варіативністю вибору форм і методів упозааудиторній діяльності вищих навчальнихзакладів [6, 34].

Саме цим і був зумовлений вибір методумоделювання для організації і проведенняпедагогічного експерименту щодо перевіркизапропонованих педагогічних умов формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії у професійній діяльності.

Результатом моделювання є модельформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії у професійнійдіяльності. В основу поняття “структура” намипокладено розуміння його як суб’єкта діяльностісаме системи формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапіїв органічній цілісності, взаємозв’язку.

Дослідноекспериментальна робота формувальногоетапу педагогічного експерименту здійснюваласяна основі моделі формування формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії складовими якої є: мета,завдання, суб’єкти, підходи і принципи, зміст,форми, методи та педагогічні умови забезпеченняїї ефективності; прогнозований результат.Узагальнення наукових підходів до розуміннямоделювання педагогічних процесів Н. Пов’якель[3] дало змогу визначити головні ознаки такоїмоделі: структурність (виокремлення складових


166

компонентів та елементів і з’ясування зв’язків міжними); функціональність (технологізація процесу,що передбачає визначення методів, організаційнихформ, засобів впливу, послідовність використанняінструментарію).

У дослідженні виходили з того, що модельформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії складається зокремих взаємопов’язаних між собою елементівдля забезпечення цілісності процесу формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії.

Процесуальними компонентами моделі формуванняготовності майбутніх психологів до використання засобівестетотерапії є: зміст, мета і завдання, структура, форми,методи, засоби, принципи взаємодії та результати, якихпри цьому досягають.

Визначення структурних компонентівформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії даломожливість систематизувати процес у йогоєдності і закономірності. Цим додатковопідтверджується, що єдність структурнихелементів моделі підпорядковується загальній метіпедагогічної діяльності, яка у свою чергу, виходитьз відповідних завдань.

В основу поняття “структура” нами покладенорозуміння Т. Жванії [1, 28], у контекстіформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії в органічнійцілісності, взаємозв’язку.

Дослідноекспериментальна робота формувальногоетапу педагогічного експерименту здійснюваласяна основі моделі формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапіїскладовими якої є: мета, завдання, суб’єкти,підходи і принципи, зміст, форми, методи тапедагогічні умови забезпечення її ефективності;прогнозований результат.

Узагальнення наукових підходів до розуміннямоделювання педагогічних процесів дало змогувизначити головні ознаки такої моделі:структурність (виокремлення складовихкомпонентів та елементів і з’ясування зв’язків міжними); функціональність (технологізація процесу,що передбачає визначення методів, організаційнихформ, засобів впливу, послідовність використанняінструментарію) [5, 33].

У дослідженні виходили з того, що модельформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії складається зокремих взаємопов’язаних між собою елементівдля забезпечення цілісності процесу формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії.

Процесуальними компонентами моделіформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії є: зміст, метаі завдання, структура, форми, методи, засоби,принципи взаємодії та результати, яких при цьомудосягають.

Визначення структурних компонентівформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії даломожливість систематизувати процес у йогоєдності і закономірності. Цим додатковопідтверджується, що єдність структурнихелементів моделі підпорядковується загальній метіпедагогічної діяльності, яка у свою чергу, виходитьз відповідних завдань.

Метою розробленої моделі є формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії, що підпорядковуєтьсянаступним блокам: теоретикометодологічному,змістовому і методичному.

Модель містить мету і завдання, теоретикометодологічний, змістовий, методичний блоки,результат формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапії(рис. 1.).

Зокрема, завданнями є розширення знаньстудентів у сфері психологічного консультування,пробудження потреби в самореалізації у професії,формування позитивного досвіду у використаннізасобів естетотерапії.

Зазначені завдання виконувалися іздотриманням низки принципів (системність,безперервність, гуманізація взаємин,референтація, естетична цілісність культурноосвітнього середовища, естетичний діалог) наоснові застосування особистісно орієнтованого йкультурологічного наукових підходів (теоретикометодологічний блок).

Змістовий блок охопив комплекс заходівпрактико зорієнтованого змісту з використанняместетотерапевтичних засобів, які впроваджуютьсяу різноманітних індивідуальних і колективнихформах із застосуванням доцільних у навчальнійдіяльності методів (методичний блок).

Методичний блок передбачав організаціюзаходів на засадах суб’єктсуб’єктної взаємодіїстудентів, викладачів і кураторів академічних группід час формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапії.

Формами позааудиторної діяльності, щосприяють формуванню готовності майбутніхпсихологів визначено: колективні (артвиставки,майстеркласи, фестивалі, вечоризустрічі,молодіжні форуми, токшоу, флешмоби, акції,вистави); групові (факультативний курс,



167 Молодь і ринок №7 (138), 2016


Рис. 1. Модель формування готовності майбутніх психологів до використання засобів естетотерапії у професійній діяльності

Принципи: системності, безперервності,

гуманізації взаємин, референтації, естетичної цілісності культурно

освітнього середовища, естетичного діалогу

Суб’єкти: студенти, викладачі

Форми:

колективні (артвиставки, майстеркласи,

фестивалі, вечоризустрічі, молодіжні

форуми, токшоу, флешмоби, акції,

вистави); групові (факультативний курс,

тренінгові заняття, рольові ігри, круглі

столи, дискусії, творчі експедиції, дебати,

брейнринг, мистецькі проекти, групові

творчі справи); індивідуальні

(консультації, індивідуальні завдання)

Методи:

метод розвитку естетичної свідомості особистості (роз’яснення, бесіда, лекція, диспут); проективні методи (метод проектів, проективне малювання, ігрове моделювання); метод стимулювання діяльності (заохочення, спонукання, схвалення, змагання)

Результат: підвищення рівня сформованості готовності майбутніх психологів

до використання засобів естетотерапії

Мета: формування у майбутніх психологів готовності до використання засобів естетотерапії

Завдання: розширення знань студентів у сфері психологічного консультування, пробудження потреби в самореалізації у професії, формування позитивного

досвіду

Змістовий блок

Пед

агог

ічн

і ум

ови

: за

без

печ

енн

я су

б’є

ктс

уб’є

ктн

ої в

заєм

одії

сту

ден

тів

май

бут

ніх

пси

холо

гів

і ви

клад

ачів

у п

роц

есі

впро

вад

жен

ня

в о

світ

ній

пр

оц

ес з

акла

дів

ви

щої

ос

віти

на

вча

льно

ї п

рогр

ами

“

Осн

ови

ес

тет

отер

апії

у

проф

есій

ній

дія

льно

сті

май

бут

ніх

пси

холо

гів”

(к

ільк

ість

го

ди

н

–

14

4);

залу

чен

ня

май

бутн

іх

пси

холо

гів

до п

ракт

ико

зор

ієн

това

ної

діял

ьнос

ті і

з ро

зв’я

зан

ня

жи

ттєв

их

соц

іаль

них

про

блем

і р

еалі

заці

ї рі

зном

аніт

них

воло

нте

рськ

их п

роек

тів

з ви

кори

стан

ням

зас

обів

ес

тето

тера

пії;

роз

роб

ка й

уп

рова

дж

енн

я м

етод

ич

ног

о за

без

печ

енн

я д

ля в

икл

адач

ів п

роф

ільн

их

ди

сци

плі

н з

адля

пос

иле

нн

я ін

тегр

ації

зас

об

ів е

стет

оте

рап

ії у

п

роф

есій

ну

діял

ьніс

ть.

Підходи: особистісно

орієнтований, компетентніс

ний

Теоретико-методологічний блок

Методичний блок

Зміст: комплекс заходів практико зорієнтованого змісту з використанням

естетотерапевтичних засобів, які впроваджуються у різноманітних індивідуальних

і колективних формах із застосуванням доцільних у навчальній діяльності методів

Методичне забезпечення для викладачів: програми факультативного курсу “Основи

естетотерапії: особистісне і професійне зростання”; методичні рекомендації до плану

виховної роботи; настановчий семінар “Організація і викладання факультативного курсу

Ключові поняття Критерії: когнітивний,

емоційноціннісний,

діяльнісно

поведінковий

168

тренінгові заняття, рольові ігри, круглі столи,дискусії, творчі експедиції, дебати, брейнринг,мистецькі проекти, групові творчі справи);індивідуальні (консультації, індивідуальнізавдання, виконання музичних творів); методами– метод розвитку професійної свідомості(роз’яснення, бесіда, лекція, диспут); проективніметоди (метод проектів, проективне малювання,ігрове моделювання); метод стимулюваннядіяльності (заохочення, спонукання, схвалення,змагання).

Основні положення моделі обумовлюютьсянеобхідністю розкриття особливостей формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії, проблем самоідентифікаціїстудентів спеціальності “Психологія” якпредставника певної культури й покоління;постановки питання про набір естететичнихцінностей, формування музичноестетичногоідеалу; розкриття шляхів, форм і засобівформування музичноестетичної культури,обумовлених співвідношенням інновацій ітрадицій у навчальновиховному середовищізакладів вищої освіти. Відтак, функціонуваннямоделі формування готовності майбутніхпсихологів до використання засобів естетотерапіївключає блок педагогічних умов, забезпечуєреалізацію очікуваного результату формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії, яке логічно завершує модель.

У цьому зв’язку педагогічний процес єпослідовною і закономірною взаємодією суб’єктіві об’єктів виховання, у нашому випадку – цеформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії. Таким чином,досягнення результату розробленої таобґрунтованої у дослідженні моделі формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії, буде забезпечуватисяреалізацією мети, завдань, методологічнихпринципів та підходів з урахуванням педагогічнихумов формування готовності майбутніх психологівдо використання засобів естетотерапії.

Висновок. Взаємозв’язок компонентів моделіформування готовності майбутніх психологів довикористання засобів естетотерапії забезпечуєтьсясукупністю педагогічних умов: забезпеченнясуб’єктсуб’єктної взаємодії студентівмайбутніх

психологів і викладачів у процесі впровадженняв освітній процес закладів вищої освіти навчальноїпрограми “Основи естетотерапії у професійнійдіяльності майбутніх психологів” (кількість годин– 144 ); залучення майбутніх психологів допрактико зорієнтованої діяльності із розв’язанняжиттєвих соціальних проблем і реалізаціїрізноманітних волонтерських проектів звикористанням засобів естетотерапії; розробка йупровадження методичного забезпечення длявикладачів профільних дисциплін задляпосилення інтеграції засобів естетотерапії упрофесійну діяльність. На перевірку ефективностівизначених педагогічних умов формуванняготовності майбутніх психологів до використаннязасобів естетотерапії й була спрямована подальшадослідноекспериментальна робота.

1. Жванія Т.В. Вивчення мотивів професійногосамовизначення майбутніх психологів / Т.В. Жванія// Формування та розвиток особистості в умовахвищих навчальних закладів МНС України // МатеріалиІ міжвузівської науково–практичної конференції 19грудня 2003 р. – Харків, 2003. – С. 27 – 30.

2. Мілютіна К.Л. Форми психокорекційноговпливу. / Катерина Леонідівна Мілютіна – К.:Главник, 2007. – С. 144. (Серія “Психол.інструментарій”). Бібліогр.: С.142 – 143.

3. Пов’якель Н.І. Саморегуляція професійногомислення в системі фахової підготовкипрактичного психолога: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня доктора психол. наук:спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія”/ Н.І. Пов’якель. – К., 2004. – 40 с.

4. Семиченко В.А. Пріоритети професійноїпідготовки: діяльнісний чи особистісний підхід?/ В.А. Семиченко // Неперервна професійнаосвіта: проблеми, пошуки, перспективи. – К.:ВІПОЛ, 2000. – С. 176 – 203.

5. Шандрук С.К. Специфіка підготовкипрактичних психологів до професійної діяльності/ С.К. Шандрук // Проблеми підготовки іпідвищення кваліфікації практичних психологіву вищих навчальних закладах. – К.: НікаЦентр,2002. – С. 32 – 34.

6. Федій О.А. Естетотерапія [навч.посібник]// Ольга Андріївна Федій. – К.: Центр учбовоїлітератури, 2007. – 256 с.



“Навчаючи інших, ми вчимося самі”. Сенека

римський державний діяч


169 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Актуальність теми та постановкапроблеми. Інтенсивний розвитокміжнародних контактів та тісна

співпраця з Європейським союзом значновпливають на всі області розвитку українськоїнауки, економіки, політики, спорту та ін. Всізміни, які сьогодні відбуваються в системі вищоїшколи України, направлені на створення єдиногоосвітнього простору. Ціль даних змін – підготовкафахівця здатного до активної творчої діяльності,до самореалізації, самостійності, конкурентоспроможності,професійної мобільності, а також високого рівняволодіння іноземною мовою у професійнотрудовій сфері, адже без цих знань неможливоприлучитися до міжнародного співробітництва.Виникає необхідність підготовки фахівця,професіоналізм якого напряму залежить від рівня

та якості іншомовної комунікативноїкомпетентності, який здатний вступати допрофесійноділового спілкування зпредставниками інших культур.

Необхідність мовної підготовки фахівців зфізичної культури і спорту обумовлено тим, щоперекладачі з базовою мовною підготовкою частоє неефективними у забезпечені міжмовноїкомунікації у процесі роботи з вузькофаховимитекстами – як усними, так і письмовими.Зрозуміло, що перекладач повинен статиспеціалістом в усіх сферах діяльності, дезастосовується його труд. Неефективність такогопідходу стає все більш очевидною. Організаційной економічно ефективніше забезпечити якіснупідготовку фахівців для здійснення нимиіншомовної комунікації у сфері професійної

УДК 378.016:81’243]:796 – 051 – 057.875

Тетяна Чернюк, аспірант кафедри соціальної роботи, управління і педагогікиЧорноморського державного університету імені Петра Могили

ПРОФЕСІЙНО-СПРЯМОВАНА ІНШОМОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

У статті розглянута проблема організації іншомовної підготовки майбутніх фахівців з фізичноїкультури і спорту. Визначено, що особливої актуальності набуває професійноспрямоване навчанняіноземної мови на немовних факультетах вузів. Виявлено, що найпродуктивнішим підходом для вирішеннязадач підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту є компетентнісний підхід.

Ключові слова: професійноспрямований підхід,компетентність, мовленнєва діяльність,соціокультурний компонент.

Літ. 8.

Татьяна Чернюк, аспирант кафедры социальной работы, управления и педагогикиЧорноморского государственного университета имени Петра Могилы

ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ОРИЕНТИРОВАННАЯ ИНОЯЗЫЧНАЯ ПОДГОТОВКАБУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЕ И СПОРТАВ статье рассмотрена проблема организации иноязычной подготовки будущих специалистов по

физической культуре и спорту. Определено, что особую актуальность приобретает профессиональнонаправленное обучение иностранному языку на неязыковых факультетах вузов. Выявлено, что самымпродуктивным подходом для решения задач подготовки будущих специалистов по физической культуреи спорту является компетентностный подход.

Ключевые слова: профессиональнонаправленный подход, компетентность, коммуникативная

деятельность, речевая деятельность, социокультурный компонент.

Tetyana Chernyuk, Postgraduate student of the Social Work,Administration and Pedagogy Department

Chornomorsk Petro Mohyla State University

THE PROFESSIONALLY ORIENTED TRAINING OF FOREIGN-LANGUAGE OFFUTURE SPECIALISTS IN PHYSICAL CULTURE AND SPORTS

The article considers the problem of organization of training of foreign language of future specialists inphysical culture and sports. It is determined that the professionally focused foreign language teaching atnonlinguistic faculties obtains the special actuality. It is revealed that the most productive approach for solvingthe problems of training of future experts in physical training and sports is a competencebased approach.

Keywords: a professionally directed approach, a competence, communicative activities, a speech activity,a sociocultural component.

© Т. Чернюк, 2016

ПРОФЕСІЙНО-СПРЯМОВАНА ІНШОМОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВЗ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

170

діяльності, як у безпосередньому спілкуванні зіншомовними колегами, так і опосередковано,виконуючи функції перекладача.

Для майбутніх фахівців з фізичної культури іспорту, які дуже часто приймають участь уміжнародних змаганнях та різноманітних зборахза кордоном, знання іноземної мови є простонеобхідними. Так як данні знання полегшуютьпроцес комунікації зі спортсменами інших країнсвіту під час змагань, а також дають можливістьзавжди розуміти вимоги та зауваження суддів. ДляУкраїни є актуальним залучення тренерів з іншихкраїн, або тренувань наших спортсменівзакордоном. Тому знання іноземної мови, вданому випадку, дуже впливає на якістьпідготовки українських спортсменів.

Знання іноземної мови українськимифахівцями з фізичної культури і спорту зможутьпідвищити імідж нашої держави за рахунок нетільки гарних спортивних досягнень, а й зарахунок володіння професійнокомунікативноюкомпетентністю, до якої входить високий рівеньзнань іноземної мови у професійнотрудовійсфері.

Сьогодні освіта розглядається в наступномуконтексті: освіта має краще задовольняти потребилюдей, співпрацювати і реалізувати себе в житті.Зважаючи на це в основу покладенокомпетентнісний підхід [1].

Впровадження компітентностного підходу восвіту обумовлено загальноєвропейською, та й ісвітовою тенденцією інтеграції, глобалізацієюсвітової економіки і, зокрема, неухильнонарастаючими процесами гармонізації“архітектури європейської системи вищої освіти”[7].

Мета статті – надати теоретичний оглядорганізації іншомовної підготовки майбутніхфахівців з фізичної культури і спорту та визначитиважливість професійноспрямованого навчання інеобхідність застосування компетентнісногопідходу.

Аналіз останніх досліджень.Питаннямпрофесійної підготовки й змісту професійноїосвіти займалися: А. Алексюк, С. Батишев, І. Бех,В. Безпалько, В. Галузинський, С. Гончаренко,Р. Гуревич, М. Євтух, І. Зязюн, Н. Мойсеюк,Н. Ничкало, М. Сметанський, Г. Тарасенко,О. Шестопалюк та ін.

В працях М. Багдасаряна, Н. Валєєвої даєтьсяаналіз підходів до проблеми вивчення іноземнихмов, розглядається такий вид педагогічноїдіяльності, як навчання техніки вільногоспілкування, відбір змісту освіти ідиференційований підхід до розробки моделей

мовної поведінки фахівців різного профілю[4]. Всучасній науці найпродуктивнішим підходом длявирішення задач підготовки майбутнього фахівцяє компетентнісний підхід. Основні концептуальніположення та ідеї використання даного підходу впроцесі професійної підготовки майбутніхфахівців розкриваються в працях: В. Байденко,Н. Бібіка, Є. Бондаревської, Ю. Варданяна,А. Вербицького, Н. Дондокової, Е. Зеєра, І. Зимньої,А. Маркової, Ю. Татури, А. Хуторського,О. Чуракової, В. Шадрикова та ін.

Виклад основного матеріалу. Формуваннязагальноєвропейського освітнього просторупривело до розуміння того, що необхідно готуватимайбутніх фахівців з фізичної культури і спорту увищих навчальних закладах на основікомпетентнісного підходу, який спеціальнопідкреслює роль досвіду та навичок практичногозастосовування знань, що визначає йогоперспективність в проектуванні й реалізаціїособистісного змісту професійної освіти в процесівивчення студентами іноземної мови.

На жаль, рівень навчання іноземної мови зурахуванням професійної спрямованості студентівдосі залишається незадовільним. Про це свідчитьгострий дефіцит фахівців, які володіють певнимрегістром іншомовних знань, необхідних дляпрофесійного спілкування. Необхідністьформування у майбутніх фахівців з фізичноїкультури і спорту іншомовної компетентностіпотребує удосконалення системи їх іншомовноїпідготовки: розробки нових методів і формнавчання, пошуку технологій організації учбовогопроцесу, адекватних сучасним потребам.

Особливої актуальності набуває професійноспрямований підхід до навчання іноземної мовина немовних факультетах вузів, який передбачаєформування у студентів здатності іншомовногоспілкування в конкретних професійних, ділових,наукових сферах і ситуаціях з урахуваннямособливостей професійного мислення, приорганізації мотиваційноспонукальної іорієнтовнодослідницької діяльності.

Сутність професійноспрямованого навчанняіноземної мови полягає в його інтеграції зіспеціальними дисциплінами з метою отриманнядодаткових професійних знань і формуваньпрофесійнозначущих якостей особистості.Іноземна мова в даному випадку виступає засобомпідвищення професійної компетентності таособистіснопрофесійного розвитку студентів тає необхідною умовою успішної професійноїдіяльності майбутнього фахівця з фізичноїкультури і спорту.

Професійноспрямоване навчання іноземної



171 Молодь і ринок №7 (138), 2016

мови визнається сьогодні пріоритетнимнапрямком в оновленні освіти. З’явиласянагальна необхідність поновому поглянути напроцес навчання взагалі і на навчання іноземноїмови зокрема. Іншомовне спілкування стаєістотним компонентом професійної діяльностіфахівців, а роль дисципліни “Іноземна мова” увузах значно зростає. На даний час існує безлічметодичних напрямів і технологій навчанняіноземних мов у немовних вузах. Сьогодніставиться завдання не тільки в оволодіннінавичками спілкування іноземною мовою, але йу придбанні спеціальних знань за обраноюспеціальністю [3].

Щоб навчити майбутніх фахівців з фізичноїкультури і спорту іноземній мові в обсязінеобхідному для їх майбутньої професійноїдіяльності, слід відмовитися від традиційногопідходу, переосмислити його цілі і зміст.

Технології навчання іноземних мов, щовикористовуються сьогодні у XXI столітті нанемовних факультетах вузів, як правило,орієнтовані на особистість студента, на йогоактивну участь у саморозвитку, отриманні якіснихзнань, професійних навичок, в тому числі навичокколективної роботи і творчого вирішенняконкретних проблем. В даний час широкогопоширення набули креативні технології активногонавчання. Застосування креативних технологійзабезпечує розвиток творчих здібностей майбутніхфахівців, що особливо важливо у зв’язку зізростанням частки розумової праці і творчихрішень у всіх сферах професійної діяльності.

Сьогодні термін “активне навчання” вживаютьна противагу традиційній методиці навчання йдефінують як таку організацію й перебігнавчального процесу, що спрямована на всебічнуактивізацію навчальнопізнавальної діяльностіосіб, які навчаються, шляхом комплексноговикористання як педагогічних (дидактичних), такі організаційноуправлінських засобів [2].

Даний підхід до навчання іноземної мовипередбачає формування у студентів здатностііншомовного спілкування в конкретнихпрофесійних, ділових, наукових сферах і ситуаціяхз урахуванням особливостей професійногомислення, при організації мотиваційноспонукальної і орієнтовнодослідницькоїдіяльності.

У цьому і є його основна відмінність віднавчання мови для загальноосвітніх цілей. Тимне менш, професійноспрямоване навчанняіноземної мови майбутніх фахівців з фізичноїкультури і спорту не зводиться тільки до вивчення“мови для спеціальних цілей”. Існують деякі

особливості, характерні для специфічногоконтексту використання мови, з якими студенти,ймовірно, зустрінуться в реальних ситуаціяхспілкування. Разом з тим, необхідно враховувати,що знання професійної лексики і граматики неможуть компенсувати відсутність знань і вмінь,що дозволяють його здійснити, тобто несформованість комунікативної компетенції.

Таким чином, під професійноспрямованимнавчанням розуміють навчання, засноване наврахуванні потреб студентів у вивченні іноземнихмов, що диктуються особливостями майбутньоїпрофесії або спеціальності, які, у свою чергу,вимагають його вивчення. Воно передбачаєпоєднання оволодіння професійноорієнтованоюіноземною мовою з розвитком особистіснихякостей студентів, знанням культури країнидосліджуваної мови і придбанням спеціальнихнавичок, заснованих на професійних ілінгвістичних знаннях.

При професійноспрямованому підходінавчання іноземній мові студентів факультетуфізичної культури і спорту повинні бути успішнореалізовані різні цілі (практичні, освітні, виховніі розвиваючі). Всі ці цілі визначаютьсяпрофесійними, комунікативними тапізнавальними потребами фахівця конкретногопрофілю. У відповідності з цими цілямиповноцінна професійна мовна діяльністьіноземною мовою передбачає володіння певниммовним матеріалом, а також навичками тавміннями оперувати цим матеріалом в процесіговоріння, письма, слухання і читання. Це означає,що майбутній фахівець з фізичної культури іспорту повинен вміти приймати, переробляти і

�передавати інформацію, яка пов язана звідображенням різних сторін дійсності, областейзнань майбутньої професійної діяльності.

Головною метою навчання іноземній мовімайбутніх фахівців з фізичної культури і спорту єформування у студентів комунікативноїкомпетенції, яка передбачає здатність розуміти іпороджувати іншомовні висловлюваннявідповідно до конкретної ситуації та конкретноїцільової установки:

Лінгвістична компетенція складається зі знаньпро систему мови і правилах оперування мовнимизнаннями в мовній діяльності.

Лінгвокраїнознавча компетенція ґрунтуєтьсяна знаннях правил мовної поведінки в певнихстандартних ситуаціях, на знаннях національнокультурних особливостей країни, що вивчаєтьсяі на уміннях здійснювати свою мовну поведінкуу відповідності з цими знаннями.

Соціокультурна компетенція забезпечує


172

можливість орієнтуватися в автентичномумовному середовищі, прогнозувати можливісоціокультурні перешкоди в умовахміжкультурного спілкування та способи їхусунення.

Дискурсивна компетенція означає вміннярозуміти висловлювання співрозмовника,планувати мовну поведінку і передаватиінформацію в зв’язкових, логічнихвисловлюваннях.

Методична компетенція дає можливістьстудентові ефективно і результативно побудуватисвою діяльність з оволодіння іншомовнихмовленнєвих навичок і вмінь, орієнтуючись намету навчання.

Професійна компетенція передбачає здатністьстудента організувати свою іншомовнумовленнєву діяльність адекватно ситуаціямпрофесійноорієнтованого спілкування.

Професійноспрямоване навчання іноземніймові майбутніх фахівців з фізичної культури іспорту вимагає нового підходу до відбору змісту.Він повинен бути орієнтований на останнідосягнення в даній сфері діяльності, своєчасновідображати наукові досягнення в цій сфері,безпосередньо зачіпаючи професійні інтересистудентів, надавати їм можливість для подальшогопрофесійного зростання.

На думку Н.Д. Гальскової [5], у зміст навчанняіноземної мови необхідно включати: сферикомунікативної діяльності, теми і ситуації, мовнідії та мовленнєвий матеріал, що враховуютьпрофесійну спрямованість студентів; мовнийматеріал (фонетичний, лексичний, граматичний,орфографічний), правила його оформлення інавички оперування ними; комплекс спеціальних(мовних) умінь, що характеризують рівеньпрактичного оволодіння іноземною мовою якзасобом спілкування, в тому числі вінтеркультурних ситуаціях; систему знаньнаціональнокультурних особливостей і реалійкраїни, що вивчається; навчальні та адаптивнівміння, раціональні прийоми розумової праці,щоб забезпечити культуру засвоєння мови внавчальних умовах і культуру спілкування з їїносіями.

Майбутні фахівці з фізичної культури і спортуповинні володіти всіма видами мовленнєвоїдіяльності (говоріння, читання, аудіювання іписьмо). Комунікативні вміння такожрозрізняються за цими видами: уміння в областіговоріння, читання, розуміння на слух і письма.

Усна мова являє собою двосторонній процес,що складається з вміння говорити іноземноюмовою (експресивна сторона мови) та вміння

розуміти мову інших людей (рецептивне уснемовлення). Вона виступає в двох формахмонологічній та діалогічній.

При вдосконаленні усного мовлення великуувагу необхідно приділяти монологічномумовленню, а саме, логічно пов’язаномувмотивованому висловлюванню на основі тексту[8].

Головна особливість діалогічної мови – цеобов’язкова наявність різного характеру питань.Діалог включає різні репліки і об’єднуючі їхєдності. Навчити діалогічної мови – значитьнавчити обміну репліками самого різногохарактеру, а не тільки питань і відповідей. Реплікибувають такими що спонукають до розмови і єреакцією на мову співрозмовника.

Виходячи з того, що в будьякій ситуаціїіншомовного спілкування завжди присутні той хтоговорить і той хто слухає, велику увагу в процесіпрофесійноспрямованого навчання іноземні мовімайбутніх фахівців з фізичної культури і спортуслід приділяти розвитку навичок аудіювання,тобто вміння розуміти своїх співрозмовників наслух. В сучасних програмах з іноземної мови вякості основної мети виступає розвиток устудентів здатності:

в умовах безпосереднього спілкування врізних ситуаціях розуміти висловлювання, в томучислі при наявності незнайомих мовних засобів;

розуміти аудіотексти з різним ступенем іглибиною проникнення в їх зміст: розумінняосновного змісту; розуміння змісту повністю івиявлення найбільш істотних фактів.

Одним з основних завдань майбутніх фахівцівз фізичної культури і спорту є підготовка студентівдо використання знань з іноземної мови своєїмайбутньої професійної діяльності, а саме: навчитимайбутнього спеціаліста читати і розуміти (безсловника) зміст текстів за своєю спеціальністю.Слід констатувати той факт, що в системіпрофесійноспрямованого навчання іноземніймові майбутніх фахівців з фізичної культури іспорту особливе місце займає навчанняінформаційному пошуку та читанню науковотехнічних текстів з певної галузі знань.

Навчання письмовій мові майбутніх фахівців зфізичної культури і спорту не є самоціллю, а являєсобою один із способів реалізації основної метинавчання, тобто практичного володіння іноземноюмовою. У більшості наукових публікацій цілкомправомірно ставиться проблема навчанняписемного мовлення. Незважаючи на те, щописьмо займає в мовній діяльності людини меншупитому вагу, у порівнянні з говорінням, слуханнямі читанням, роль письмової мови незмірно велика.



173 Молодь і ринок №7 (138), 2016

Слід також зазначити, що оволодінняіноземною мовою обов’язково передбачає знаннясоціокультурних особливостей носіїв мови, щовивчається, широкий спектр вербальної іневербальної комунікації. Соціокультурнийкомпонент у змісті навчання іноземної мовивідіграє істотну роль у розвитку особистостістудента, оскільки дає можливість не тількиознайомитися зі спадщиною культури країнидосліджуваної мови, але і порівняти її зкультурними цінностями своєї країни, що сприяєформуванню загальної культури студента [6].

Даний компонент покликаний розширитизагальний, соціальний, культурний кругозірстудентів, стимулювати їх пізнавальні таінтелектуальні процеси, навчити терпимоставитися до особливостей поведінки (мовної інемовної) представників свого соціуму та іншоїкультури. Соціокультурні знання включаютькраїнознавчі і лінгвокраїнознавчі знання. Докраїнознавчих, на думку Н.Д. Гальскової,відносяться енциклопедичні та фонові знання, атакож знання реалій країни досліджуваної мови[5]. Таким чином, соціокультурні знаннявключають в себе:

знання поведінкового етикету, прийнятого вкраїні досліджуваної мови в типових ситуаціяхповсякденного і ділового спілкування;

знання соціокультурних особливостей країни,що вивчається, вміння їх зрозуміти при сприйняттітекстів на слух і при читанні;

знання географічних, природнокліматичнихполітичних особливостей країни досліджуваноїмови; вміння використовувати ці знання ввласних висловлюваннях і розуміти їх увисловлюваннях інших;

знання основних відомостей з історії країнидосліджуваної мови, в тому числі з історіїкультури, техніки, науки, спорту, сучасного стануданих аспектів; вміння зіставляти їх здосягненнями своєї культури, свого народу;

знання сучасних аспектів життя однолітківза кордоном; вміння інтерпретувати їх з точкизору власного досвіду;

знання національних традицій, свят країнидосліджуваної мови, вміння зіставити їх із власнимдосвідом [5]. Резюмуючи сказане вище, вважаємоправомірним визнати соціокультурні знанняобов’язковим компонентом змісту моделіпрофесійноспрямованого підходу навчанняіноземній мові майбутніх фахівців з фізичноїкультури і спорту.

В оволодінні мовою на кожному конкретномувідрізку і етапі навчання допомагають навчальнівміння студентів. Вони дозволяють користуватися

студентам довідковою літературою, словникамирізного характеру, літературою професійноїспрямованості. Розглянуті вміння включають всебе: вміння працювати з довідковою літературою;вміння логічно і послідовно будувати своєвисловлювання; вміння будувати розгорнутевисловлювання; вміння робити навчальні записи;вміння стисло фіксувати інформацію.

Висновки. Викладене вище дозволяєстверджувати, що включення змістовногокомпонента в модель професійноспрямованогонавчання іноземної мови майбутніх фахівців зфізичної культури і спорту є не тільки можливим,але й необхідним. Структурними елементаминазваного компонента є: комунікативні вміння повидам мовної діяльності на основі загальної тапрофесійної лексики, мовні знання,соціокультурні знання та навчальні вміння.

Випускник сьогодення, з точки зорукомпетентнісного підходу, повинен володітитакими якостями як: гнучкість, мобільність,конкурентоспроможність, вміти презентуватисебе на ринку праці; використовувати знання якінструмент для розв’язання життєвих проблем;приймати нестандартні рішення; володітикомунікативною культурою; уміти здобувавати,аналізувати інформацію, отриману з різнихджерел, застосовувати її для індивідуальногорозвитку і самовдосконалення.

1. Авво Б.В. Методология компетентностногоподхода в высшем образовании / Б.В. Авво. –Режим доступу: http: // www. emissia. org/offline/2005 /978.htm

2. Анцибор М.М. Активні форми і методинавчання / М.М. Анцибор. – Тула, 2002. – 145 с.

3. Борисова А.О. Актуальні проблеми тасучасні тенденції професійноспрямованогонавчання іноземної мови студентів немовнихспеціальностей / А.О. Борисова, В.О. Архипова // Економічна стратегія і перспективи розвиткусфери торгівлі та послуг. – 2011. – Вип. 2(14). –С. 645 – 653. – Бібліогр.: С. 653.

4. Волченко О.М. Особливості здібностейстудентів до професійного оволодіння іноземноюмовою / О.М. Волченко// Наука і освіта – 2004:матеріали VII Міжнародної науковопрактичноїконференції. – Т. 42: Сучасні методи викладанняДніпр.: Наука і освіта, 2004. – С. 25 – 26.

5. Гальскова Н.Д. Современная методикаобучения иностранному языку. /Н.Д. Гальскова//Пособие для учителя. – М.: АРКТИ–Глосса, 2000.– 165 с.

6. Елухина Н.В. Роль дискурса в межкультурнойкоммуникации и методика формирования


174

дискурсивной компетенции / Н.В. Елухина //Иностранные языки в школе. – 2002. – №3. – С. 9.

7. Зимняя А. Компетентностный подход:каково его место в системе подходов к проблемамобразования / И.А. Зимняя // Высшее образованиесегодня. – 2006. – №8. – С. 20 – 26.

8. Калмыкова Е.И. К вопросу обучениямонологическому высказыванию / Е.И. Калмыкова //Межвузовский сборник научных трудов.Профессиональноориентированное взаимосвязанноеобучение всем видам иноязычной речевой деятельностив неязыковом вузе. – Пермь, 1986. – 204 с.


Постановка проблеми. Формування таудосконалення якостей особистості,що визначають соціальнопрофесійну

мобільність, – це складний та багатограннийпроцес, що охоплює весь період професійноїдіяльності людини. Однак, основи соціальнопрофесійної мобільності починають формуватисьпри отриманні вищої професійної освіти, зокрема,

протягом навчання в магістратурі. Спираючись наНаціональну стратегію розвитку освіти в Україніна 2012 – 2021 роки [2], перед професійноюосвітою постає завдання підготовки соціально тапрофесійно мобільних кадрів, здатнихпродуктивно працювати у наукоємних галузях,будувати ефективну національну інноваційнусистему освіти, а також інформатизація освіти,

УДК 378.22

Юлія Сачук, аспірант кафедри педагогікиСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

ПІДГОТОВКА МОБІЛЬНОГО ВИКЛАДАЧА ІНФОРМАТИКИВ УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

У статті обґрунтовані принципи організації освітнього середовища, спираючись на які можнадосягти ефективного формування соціальнопрофесійної мобільності майбутніх викладачів інформатикиу процесі магістерської підготовки. Серед них виділені: принцип активної позиції, принцип рефлексіївласної діяльності, принцип розвиваючого середовища, принцип значимої домінанти, принцип гуманногоставлення.

Ключові слова: соціальнопрофесійна мобільність, професійна освіта, магістратура, викладачінформатики, принцип навчання.

Літ. 8.

Юлия Сачук, аспирант кафедры педагогикиВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

ПОДГОТОВКА МОБИЛЬНОГО ПРЕПОДАВАТЕЛЯ ИНФОРМАТИКИВ УСЛОВИЯХ МАГИСТРАТУРЫ

В статье обоснованы принципы организации образовательной среды, опираясь на которые можнодобиться эффективного формирования социальнопрофессиональной мобильности будущихпреподавателей информатики в процессе магистерской подготовки. Среди них выделены: принципактивной позиции, принцип рефлексии собственной деятельности, принцип развивающей среды, принципзначимой доминанты, принцип гуманного отношения.

Ключевые слова: социальнопрофессиональная мобильность, профессиональное образование,

магистратура, преподаватель информатики, принцип обучения.

Yulia Sachuk, Postgraduate student of the Pedagogy DepartmentEastern Lesya Ukrayinka National University

THE PREPARATION OF MOBILE LECTURER OF COMPUTER SCIENCEIN THE MAGISTRACY

The article analyzes the principles of organization of educational environment which can help achievean effective formation of social and professional mobility of future science teachers during the Master Training.Among them are marked: the principle of active position, the principle of reflection of their own activities, theprinciple of developing environment, the principle of significant dominant, and the principle of humane treatment.

Keywords: social and professional mobility, vocational education, a master, a teacher of computer science,the principle of learning.

© Ю. Сачук, 2016

ПІДГОТОВКА МОБІЛЬНОГО ВИКЛАДАЧА ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

175 Молодь і ринок №7 (138), 2016

формування та провадження інформаційногоосвітнього середовища. Значна роль у виконаннівказаного завдання покладається на викладачівінформатики. Тому виникає проблема навчаннямайбутніх викладачів інформатики, що володіютьрисою соціальнопрофесійної мобільності таздатні організувати інформаційне навчальнесередовище у вищих навчальних закладах.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Аналіз психологопедагогічної літератури виявивзростаючу зацікавленість дослідників допроблеми формування мобільної особистостімайбутніх фахівців, зокрема, Є.А. Іванченко,Т.Є. Гордєєва, Л.Л. Сушенцева, І.Є. Шпекторенко таін. Доцільне використання принципів навчаннясприяє досягненню очікуваних педагогічнихрезультатів, що обумовило розробку нових таудосконалення існуючих принципів навчаннянауковцями О.Я. Власюк, І.М. Дичківська,Л.М. Сергеэва, В.В. Ягунов та ін. Особливостімагістерської підготовки майбутніх фахівцівінформатиків висвітлили у своїх дослідженняхМ.І. Жалдак, О.М. Спірін, Л.М. Кутепова,Є.В. Тимошенко, К.П. Осадча та ін.

Метою статті є виокремити принципинавчання у магістерській підготовці майбутніхфахівців з інформатики для ефективногоформування соціальнопрофесійної мобільності умагістрантів для подальшої побудови педагогічноїмоделі формування вказаного феномену.

Виклад основного матеріалу. У зв’язку ізвизначеною проблемою статті, значноюзацікавленістю нею сучасних дослідників виникаєнеобхідність проектування оновленого змістумагістерської підготовки майбутніх викладачівінформатики відповідно до потреб суспільства танавчальних закладів у високопрофесійнихфахівцях, що володіють рисою соціальнопрофесійної мобільності. Сфера професійноїдіяльності випускників магістратури спеціальності“Інформатика” повинна передбачати: педагогічну,методичну, виховну та науководослідницькудіяльність; використання сучасних технологійзбору, обробки та інтерпретації інформаційнихданих; роботу із сучасними методами досліджень;проектування та реалізацію на практиці новогонавчального змісту навчальних дисциплін;діагностування рівня навчання студентів, а такожтруднощів, що виникають під час навчальновиховного процесу та особистісних якостей;наявність навиків визначення стратегіїіндивідуальної корекції чи розвитку студентів [3].

Вирішення завдання підготовки мобільнихвикладачів інформатики у процесі магістерськоїпідготовки не знайшло цілісного відображення у

теорії та методиці професійної освіти. Перш завсе, це пов’язано із необхідністю пошукутеоретикометодологічних основ, концепціїстворення та проектування ефективногоосвітнього середовища такої підготовки. Першимкроком до визначення педагогічних умов тастворення моделі формування соціальнопрофесійної мобільності майбутніх викладачівінформатики у процесі магістерської підготовкими вбачаємо визначення принципів навчання, наяких вона базується.

Зважаючи на значимість багатьох виділенихрізними дослідниками принципів навчання, мизупинились на підході Н.Є. Щуркової [6].Ефективність процесу формування соціальнопрофесійної мобільності особистості майбутніхвикладачів інформатики у середовищімагістратури залежить від дотримання наступнихпринципів: 1) принцип активної позиції; 2) принципрефлексії власної діяльності; 3) принципрозвиваючого середовища; 4) принцип значимоїдомінанти; 5) принцип гуманного ставлення.

Принцип активної позиції. Процес формуваннясоціальнопрофесійної мобільності особистостімає активний характер, як з боку суб’єкта(педагога), так і з боку магістрантів, що у своючергу виступають суб’єктами взаємодії.

Активність зростає у випадку досягненнясуб’єктом включеності. Цей особистісний станхарактеризується інтеріорізацією мети діяльності,безпосередньої участі у ній, виконаннямвизначених дій, що забезпечують особистостізадоволення власних інтересів та потреб,задоволення міжособистісними стосунками, щовиникають у процесі діяльності. Досягнення станувключеності у діяльність призводить доефективного її впливу на особистість.

У сучасній педагогіці та психології набуваєпереваги підхід до виховання не як доцілеспрямованого формування особистостівідповідно до вибраного ідеалу, а як до побудовисистеми взаємовідносин між людьми, створенняумов для саморозвитку особистості. Принципактивності спирається на відому векспериментальній психології ідею: людиназасвоює десять відсотків того, що чує, п’ятдесятвідсотків того, що проговорює, і дев’яностовідсотків того, що робить сама. У результатівключеності у діяльність реалізується активнапозиція особистості. Ми вважаємо, що приактивній участі в організованій нами діяльності,суб’єкт осмислює її принципову схожість зі своєюмайбутньою професією [6].

Основою професійного самовизначення стаєособистісна активність людини, що є показником


176

уміння займати у життєдіяльності у цілому чи уконкретній ситуації професійного вибору позиціюсуб’єкта. Для того, щоб людина змоглареалізувати себе як суб’єкт, вона повинна умітиспіввідносити свої здібності та можливості іззовнішніми вимогами, що є об’єктивними танеобхідними. Виникає необхідність індивідуальногопідходу, а також максимального використанняусього арсеналу профорієнтаційних можливостейпедагогічного процесу, створення тавпровадження педагогічних технологій,орієнтованих не тільки на підвищення рівня знаньстудентів, а й на формування діяльніснозмістовоїєдності у майбутніх викладачів інформатики.

Активність є головною характеристикоюособистості, без якої неможливе її існування яксуб’єкта та члена суспільства. Однак, людина незразу стає активним перетворювачем середовища,їй необхідно пристосовуватись, підпорядковуватисьсередовищу, переймати дії та поведінку іншихлюдей, і тільки потім, у міру свого духовногоросту, поступово вона стає творцем таперетворювачем життя.

Принцип рефлексії власної діяльності.Поняття та термін “рефлексія”, що походить відантичної філософії, використовується у педагогіціяк самопізнання у вигляді роздумів над власнимипереживаннями, відчуттями та думками.Рефлексія – це техніка осмислення процесу,способів та результатів мислительної діяльностіта практичних дій. Рефлексію можна розглядатияк такий поворот свідомості, у результаті якогоз’являється можливість побачити себе, своюповедінку, свої судження, вчинки та поведінкуінших “з боку”. Рефлексія розширює полеосмислюваних елементів, сприяє реалізаціїособливостей мислення та діяльності кожноїособистості, дозволяє осмислити перешкоди татруднощі у кожній конкретній ситуації, виступаєу якості одного із основних механізмів розвиткумислення, свідомості та діяльності. У сьогоденніспостерігається підвищення зацікавленості допроблеми рефлексії. Це пов’язано із процесомгуманізації освіти, пріоритетом внутрішніхособистісних механізмів регуляції діяльності надзовнішніми механізмами контролю, пріоритетомметодів стимуляції ресурсів особистості надпримусом. Рефлексія дозволяє подолатипротиріччя між науковим знанням та реальністю,поєднати знання про факт та переживання цьогофакту, розвинути уміння застосування знань дореальної діяльності у конкретній ситуації. Упроцесі формування досвіду конструктивноївзаємодії рефлексії відводиться одне із провіднихмісць. Із допомогою рефлексії студент має

можливість поглянути на результати власноївзаємодії з боку, оцінити продуктивністьзастосовуваних ним прийомів та засобівконструктивної взаємодії, порівняти себе ізуспішними у спілкуванні однолітками, виявлятиперспективи свого подальшого розвитку в планіпобудови комунікацій [4].

В концепції інтеракціонізму Дж. Міда,значення рефлексії розглядається як формавнутрішнього контролю особистості і у рефлексіївласної діяльності виражається імпульсивноактивна складова особистості [7].

Рефлексивність власної діяльності – цеособливий вид рефлексії, що “включає в себероздуми та критичний огляд усього процесудослідження з точки зору контексту йогопроведення та ролі самого дослідника у цьомупроцесі” [8]. Рефлексивність є одночасно ізасобом забезпечення прозорості дослідження, ікритерієм для його оцінювання, паралельним довалідності та надійності. Рефлексивність також єспособом відслідковування інституційного стануміж дослідником та досліджуваним [8].

Таким чином, рефлексія є основниммеханізмом розвитку особистості, що“інтелектуалізує” переживання та стимулюєпереосмислення ціннісних основ.

Принцип розвиваючого середовища .Розвиваюче середовище є контекстом процесунавчання у вищій школі і, в кожному своємукомпоненті, може бути адаптоване до вирішенняконкретних педагогічних задач, у тому числі задачформування соціальнопрофесійної мобільностіособистості майбутніх викладачів інформатики вумовах магістерської підготовки. Це виявляєтьсяу модернізації інформаційної, знаковосимвольної,матеріальнотехнічної, подієвої, статусноїструктури навчального середовища таким чином,щоб створити найбільш сприятливі умови длявирішення поставленої задачі. Даний принциппотребує створення таких стосунків, які бформували соціальність магістранта. Створеннярозвиваючого середовища передбачає взаємнувідповідальність учасників педагогічного процесу,співпереживання, взаємодопомогу, здатність укоманді долати труднощі. У кожній структурнійчастині вищого навчального закладу повиннаформуватись організаційна та психологічнаєдність [6]. В умовах магістратури вищихнавчальних закладів України створюєтьсясприятливе середовище для формуваннясоціальнопрофесійної мобільності особистостімагістрантів: підготований до вирішення подібнихзадач педагогічний колектив; створюються умовидля кожного магістранта спробувати себе у різних



177 Молодь і ринок №7 (138), 2016

соціальних ролях і можливості вступати увзаємодію із різними суб’єктами вищогонавчального закладу, як за віковим критерієм, такі за статусним.

Розвиваюче середовище виконує наступніфункції у процесі формування соціальнопрофесійної мобільності майбутніх викладачівінформатики:

Адаптивна функція базується на розумінніадаптації як внутрішнього прагнення людини дорозвитку, її здатності адаптуватись до мінливихумов середовища;

Спонукальна функція – середовище ініціюєпроцес постановки цілей, причому постановкамети здійснюється самим суб’єктомсаморозвитку;

Результативна функція – середовищеобумовлює отримання власного досвіду педагога,необхідного для отримання результату соціальнопрофесійного саморозвитку;

Аналітична функція – порівняльна оцінкарезультатів соціальнопрофесійного саморозвиткупедагога в умовах середовища здійснюється якза внутрішніми (власними) критеріями педагога,так і за зовнішніми критеріями відповідностірезультатів меті;

Регулятивна функція полягає у розвиткуемоційновольового саморегуляції процесу тарезультату соціальнопрофесійного саморозвитку [5].

Принцип значимої домінанти будується наоснові стимулювання змістопошукової діяльностісамого магістранта і має ціннісноорієнтованийхарактер. Згідно з принципом значимої домінанти,сформульованим А.А. Ухтомським, у коженмомент часу переважає та мотивація особистості,в основі якої лежить найбільш важлива її потреба.Цей принцип дозволяє сформувати у майбутньоговикладача інформатики відношення доформування соціальнопрофесійної мобільності якдо важливої, домінуючої, першочергової задачі.Основною умовою реалізації принципу значимоїдомінанти на практиці є те, що проблемаформування соціальнопрофесійної мобільностімайбутніх викладачів інформатики є одною ізпровідних задач сучасної професійної освіти. Зцього слідує, що у процесі формування рисисоціальнопрофесійної мобільності педагогповинен актуалізувати цінності, що лежать в їїоснові [6].

Усвідомлення педагогічних значимих домінантмагістерської підготовки майбутніх викладачівінформатики сприяє формуванню адекватних цілейта завдань навчання, уточненню змісту, виборувідповідних методів та засобів, модернізаціїмагістерської підготовки спеціальності “Інформатика”.

Принцип гуманного ставлення. Цей принциппередбачає організацію діяльності вищогонавчального закладу щодо формування соціальнопрофесійної мобільності особистості майбутніхвикладачів інформатики на основі поваги,сприйняття кожної особистості такою, якою вонає. Саме гуманістичне ставлення, що складеться урозвиваючому середовищі вищого навчальногозакладу, дозволяє магістранту реалізувати своїзадатки та відчути захищеність та значимість.Реалізація даного принципу на практиціздійснюється за допомогою засобів організації,відбору змісту діяльності вищого навчальногозакладу із перспективою створення умов дляефективного розвитку особистості майбутніхвикладачів інформатики [1].

Принцип гуманного ставлення реалізуєпарадигму особистісної педагогіки та розглядаємагістранта як особистість, що самостійноповинна обирати освітній маршрут, якийдопоможе саме їй досягнути найкращихрезультатів. При такому підході норми та вимоги,поставлені у процесі магістерської підготовки неможуть бути жорстко фіксованими. Від педагогавимагається спостереження за особистіснимростом та розвитком майбутніх викладачівінформатики, постійне врахування їхіндивідуальних інтересів та проблем, визначенняна цій підставі цілей освіти, шляхів та засобів їхреалізації.

Висновки . Описана система принципівнавчання магістрантівінформатиків дозволяєусунути недоліки традиційного підходу навчання,а також дозволяє підвищити якість навчальногопроцесу та його ефективність, забезпечитипідготовку соціально та професійно мобільнихвикладачів інформатики. Проведенаконкретизація принципів процесу магістерськоїпідготовки майбутніх викладачів інформатикищодо формування соціальнопрофесійноїмобільності дозволяє зробити висновок пронеобхідність даного процесу.

Перспектива досліджень полягає у визначенніпедагогічних умов формування соціальнопрофесійної мобільності майбутніх викладачівінформатики в умовах магістратури та побудовіпедагогічної моделі формування досліджуваногофеномену.

1. Ламекіна Г.О. Здійснення гуманнопедагогічного підходу при підготовці майбутніхпедагогів у вищих навчальних закладах / Г.О. Ламекіна// Вісник Луганського національного університетуімені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. –2013. – № 10(4). – С. 91 – 98.


178

2. Національна стратегія розвитку освіти вУкраїні на 2012 – 2021 роки – Київ, 2012. – 37 с.

3. Сушенцева Л.Л. Формування професійноїмобільності майбутніх кваліфікованихробітників у професійнотехнічних навчальнихзакладах: теорія і практика: монографія / ЛіліяЛеонідівна Сушенцева; [за ред. Н.Г. Ничкало]. –Кривий Ріг: Видавничий дім, 2011. – 439 с.

4. Тур Р.Й. Педагогічна рефлексія – основаформування творчого саморозвитку особистості/ Р.Й. Тур // Управління школою. – Харків, 2004. –№ 13. – С. 22 – 24.

5. Ушаков А.А. Проектирование интегративнойпрофессиональноразвивающей образовательнойсреды / А.А. Ушаков // Фундаментальныеисследования, 2013. – С. 1212 – 1216.

6. Щуркова Н.Е. Педагогическая технология. –М.: Педагогическое общество России, 2002. – 224 с.

7. Atkinson P., Housley, W. (2003). Interactionism.London: Sage.

8. Frost N., Kinmond K. (2012). Evaluatingqualitative research. In: C. Sullivan, S. Gibson, S. Riley(Eds), Doing your qualitative psychology project (pp.154 – 172). London: Sage.



“Бог зліпив людину з глини, проте в нього залишився невикористаний шматок. - Що ще зліпити тобі? – запитав Бог. - Зліпи мені щастя, – попросила людина. Нічого не відповів Бог і тільки поклав людині в долоню шматочок глини, що

залишилася”. Притча

“На світі є тільки один спосіб, що спонукає кого-небудь щось зробити...І він

полягає в тому, щоб примусити іншу людину схотіти це зробити. Іншого способу немає”.

Дейл Карнегі американський письменник.

“Щоб правильно намітити шляхи індивідуальної допомоги вчителю, потрібно

глибоко вивчити систему його роботи… та ознайомитись із тим, як він працює над підвищенням теоретичного і педагогічного рівня”.


“Сократа вихваляли за те, що, маючи можливість займати громадську посаду і

бути корисним своїй батьківщині, він вважав за краще служити вихованню юнацтва, заявляючи, що більш корисний державі той, хто зробить багатьох здатними управляти державою, ніж той, хто управляв нею сам”.

Ян Амос Коменський чеський теолог, мислитель, педагог, письменник

Використано афоризми: з сайта українських афоризмів під керівництвом М.Владзімірського з сайта http://www.inpearls.ru/


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України